https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?action=history&feed=atom&title=%D0%93%D1%80%D1%96%D1%85%D1%83%D0%B2%D0%B0%CC%81%D1%82%D0%B8 2026-04-24T03:06:09Z Історія редагувань цієї сторінки в вікі MediaWiki 1.23.15 https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=%D0%93%D1%80%D1%96%D1%85%D1%83%D0%B2%D0%B0%CC%81%D1%82%D0%B8&diff=153572&oldid=prev 2016-10-19T20:54:21Z

<p>Створена сторінка: == &#039;&#039;&#039;Гріхува́ти&#039;&#039;&#039; == === Cловник Грінченка === Гріхува́ти, -ху́ю, -єш, гл. — на ко́го. Считать в...</p> <p><b>Нова сторінка</b></p><div>== '''Гріхува́ти''' ==<br /> <br /> === Cловник Грінченка ===<br /> Гріхува́ти, -ху́ю, -єш, гл. — на ко́го. Считать виновнымъ кого. Гріхують на пана і наші дворові, що землі не дано.<br /> ==Сучасні словники==<br /> [http://sum.in.ua/s/Naghovorjuvaty Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]&lt;br /&gt;<br /> 1. перех. і без додатка. Розповідати, повідомляти, говорити багато чого-небудь. Пасинок твій моєму Іллі дурниці наговорює (Максим Горький, Діло Артам., перекл. за ред. Варкентін, 1950, 78); Чорновусий полковник підсів до нього і, випиваючи чару за чарою, почав наговорювати всячини (Іван Ле, Україна, 1940, 214); Кайдашиха взяла чарку і наговорила приказок живим і мертвим повнісіньку хату (Нечуй-Левицький, II, 1956, 280); — Моя Олена була особливо привітна та балакуча. За сніданком наговорила стільки всякої всячини, що іншій на тиждень вистачило б (Ярослав Гримайло, Подробиці листом, 1956, 73); — Наговорив, набалакав і швиденько втік, а ти думай, чоловіче, що робити, — торкнувся [Мірошниченко] рукою до потилиці (Михайло Стельмах, II, 1962, 101). <br /> ♦ Наговорити [, що] на вербі груші [ростуть] див. груша; Наговорити повну хату (повні вуха) — дуже багато сказати, розповісти. [Андрій:] Незабаром он мати з дачі повернеться, то зразу наговорить повну хату (Захар Мороз, П'єси, 1959, 247); — Наговорив ти мені, Іоне, повні вуха, — засміявся Петру (Михайло Чабанівський, Балкан, весна, 1960, 413); Наговорити сім мішків (кіп) гречаної вовни див. вовна.<br /> 2. неперех., на кого—що, розм. Зводити наклеп, безпідставно обвинувачувати кого-небудь у чомусь. Всі знали Боруха, навіть годили йому, щоб часом він не наговорював чого на дочок (Нечуй-Левицький, I, 1956, 141); — Чого дарма наговорювати на людей, — підводить вгору райдужні повіки Матвій і повертає голову до Октава (Михайло Стельмах, I, 1962, 92); Чого то вже вони [вороги] на Бруса не наговорили? Хоч голову йому зараз знімай (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 140).<br /> 3. перех., розм. Спонукати до якого-небудь вчинку; підбурювати, підбивати. — Він [писар].. підпоює мужиків, наговорює їх проти мене (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 165); Цар прийшов подивитись і наговорює млинаря продати коня (Андрій Калин, Закарп. казки, 1955, 64).<br /> 4. перех. і неперех., розм. У забобонних людей — нашіптуючи заклинання, накликати на кого-, що-небудь якесь лихо. [Жінка:] Бачили її [відьму] перед тим, як вона ходила при місяці кругом хати, чимсь кропила її та наговорювала.. от і пожар від того (Степан Васильченко, III, 1960, 51).<br /> 5. перех., розм. Говорити для записування іншою особою; диктувати. [Ольга:] Дорогий синочку, цього листа пише тобі наша вчителька, а я наговорюю (Олександр Корнійчук, Чому посміх. зорі, 1958, 13).<br /> <br /> <br /> <br /> == Ілюстрації == <br /> {| style=&quot;width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center&quot; <br /> |- valign=&quot;top&quot;<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Stukac.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Ya_01-400x267.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:1203605-400x220.jpg|x140px]] <br /> <br /> |}<br /> ==Медіа==<br /> {{#ev:youtube|w_ntyd_E6iU}}<br /> <br /> <br /> <br /> ==Див. також==<br /> *http://www.credo-ua.org/2009/03/451<br /> <br /> [[Категорія:Гр]]</div>

Oosavenko.fpmv16