Геродот про життя кіммерійців і скіфів - Історія редагувань

Matasar.ei: перейменував «1.2. Геродот про життя кіммерійців і скіфів» на «Геродот про життя кіммерійців і скіфів»

2012-03-19T19:56:27Z

перейменував «1.2. Геродот про життя кіммерійців і скіфів» на «Геродот про життя кіммерійців і скіфів»

Matasar.ei: перейменував «1.2. ГЕРОДОТ ПРО ЖИТТЯ КІММЕРІЙЦІВ І СКІФІВ» на «1.2. Геродот про життя кіммерійців і скіфів»

2012-03-19T12:10:01Z

перейменував «1.2. ГЕРОДОТ ПРО ЖИТТЯ КІММЕРІЙЦІВ І СКІФІВ» на «1.2. Геродот про життя кіммерійців і скіфів»

Matasar.ei в 12:08, 19 березня 2012

2012-03-19T12:08:33Z

Matasar.ei: Скасування редагування № 68 користувача Matasar.ei (обговорення)

2011-12-22T17:52:46Z

Скасування редагування № 68 користувача Matasar.ei (обговорення)

Matasar.ei в 17:52, 22 грудня 2011

2011-12-22T17:52:04Z

Matasar.ei в 17:27, 22 грудня 2011

2011-12-22T17:27:15Z

Matasar.ei в 14:01, 15 листопада 2011

2011-11-15T14:01:38Z

Matasar.ei в 14:00, 15 листопада 2011

2011-11-15T14:00:44Z

Matasar.ei в 13:57, 15 листопада 2011

2011-11-15T13:57:59Z

Matasar.ei в 13:56, 15 листопада 2011

2011-11-15T13:56:52Z

← Попередня версія		Версія за 12:08, 19 березня 2012
Рядок 35:		Рядок 35:
	Геродот. История в девяти книгах.— Л.: Наука, 1972;<br />		Геродот. История в девяти книгах.— Л.: Наука, 1972;<br />
	Геродот із Галікарнасу. Скіфія.—К.: Довіра, 1992.— С. 33, 35—36, 47, 51, 61—62.		Геродот із Галікарнасу. Скіфія.—К.: Довіра, 1992.— С. 33, 35—36, 47, 51, 61—62.
		+
		+	[[Категорія:Історія України]]

@@ Рядок 4: / Рядок 4: @@
 == Історія. Книга четверта Мельпомена (фрагменти) ==
-<…>11. Та є ще й інший переказ. Він найбільше поширений, отже, вважаю його правдивим. Згідно з ним кочові скіфи жили в Азії. На них найшли війною масагети. Під їх натиском скіфи перейшли до країни кіммерійців<sup><a href="#sup">1</a></sup>, — бо ця країна, що її тепер займають скіфи, належала здавна, як кажуть, кіммерійцям. Як зачули кіммерійці, що підходять скіфи, зібрали велике військо й стали радитися. Їх думки розійшлися надвоє, обидві групи вперто обстоювали свою. Кращою була рада царів, але народ гадав за ліпше покинути край і не наражатися на небезпеку; царська думка була така, що треба боротися з прийшлими. Ніхто не хотів поступатися — ані царі народові, ані народ царям; ті хотіли кинути край, оддати без боротьби прийшлим, царі ж думали полягти в своєму краю й не втікати з народом. Вони пам’ятали, скільки добра зазнали [тут], а якого лиха доведеться зазнати в утечі. Такі думки поділили їх на два табори, — а було їх [у обох] по однаковій кількості, — боролися між собою й полягли. Кіммерійський народ поховав їх коло ріки Тіраса<sup>2</sup>; ще й тепер можна бачити ту могилу. Поховавши їх, вирушив народ з краю, а скіфи прийшли й зайняли порожні землі.<…>
+<…>11. Та є ще й інший переказ. Він найбільше поширений, отже, вважаю його правдивим. Згідно з ним кочові скіфи жили в Азії. На них найшли війною масагети. Під їх натиском скіфи перейшли до країни кіммерійців<sup>1</sup>, — бо ця країна, що її тепер займають скіфи, належала здавна, як кажуть, кіммерійцям. Як зачули кіммерійці, що підходять скіфи, зібрали велике військо й стали радитися. Їх думки розійшлися надвоє, обидві групи вперто обстоювали свою. Кращою була рада царів, але народ гадав за ліпше покинути край і не наражатися на небезпеку; царська думка була така, що треба боротися з прийшлими. Ніхто не хотів поступатися — ані царі народові, ані народ царям; ті хотіли кинути край, оддати без боротьби прийшлим, царі ж думали полягти в своєму краю й не втікати з народом. Вони пам’ятали, скільки добра зазнали [тут], а якого лиха доведеться зазнати в утечі. Такі думки поділили їх на два табори, — а було їх [у обох] по однаковій кількості, — боролися між собою й полягли. Кіммерійський народ поховав їх коло ріки Тіраса<sup>2</sup>; ще й тепер можна бачити ту могилу. Поховавши їх, вирушив народ з краю, а скіфи прийшли й зайняли порожні землі.<…>
 . Від пристані борисфенітів<sup>3</sup> — вона є середньою з-поміж надморських пристаней Скіфії — нині найближче живуть калліпіди<sup>4</sup>; вони вже погречені скіфи; за ними інше плем’я, що називається алізони. Вони, калліпіди й інші далі тримаються скіфських звичаїв, але сіють і їдять збіжжя, цибулю, часник, сочевицю і просо. Вище алізонів скіфи-орачі<sup>5</sup>, що сіють збіжжя не собі на поживу, а на продаж. Ще вище неври, а поза неврами на північ, скільки знаємо, безлюдна пустеля. Оце народи, що живуть за Гіпанісом<sup>6</sup> на захід від Борисфена<sup>7</sup>.
@@ Рядок 19: / Рядок 19: @@
 . Неври мають скіфські звичаї. За одне покоління перед походом Дарія мусили вони покинути край через змії. Саме земля вивела із себе багато змій; вони ще й напали з півночі, з пустелі, так що неври мусили покинути свій край і перейти до країни будинів<sup>12</sup>. Виглядає так, що ті люди чарівники. Скіфи й греки, що живуть у Скіфії, кажуть, що кожен невр раз на рік стає вовком на кілька днів, а по тому знову прибирає давню подобу. Мене в тому не переконали, але вони й далі говорять уперто своє й присягаються, що це [таки] правда.<…>
-<a name="sup"></a>
 <sup>1</sup>Кіммерійці (грец. κιμμέριοι) – стародавні кочовики, які жили на території Північного Причорномор’я і пізніше мандрували через Кавказ до Малої Азії.<br />
 <sup>2</sup>Тірас – грецька назва річки Дністер.<br />

@@ Рядок 4: / Рядок 4: @@
 == Історія. Книга четверта Мельпомена (фрагменти) ==
-<…>11. Та є ще й інший переказ. Він найбільше поширений, отже, вважаю його правдивим. Згідно з ним кочові скіфи жили в Азії. На них найшли війною масагети. Під їх натиском скіфи перейшли до країни кіммерійців<sup>1</sup>, — бо ця країна, що її тепер займають скіфи, належала здавна, як кажуть, кіммерійцям. Як зачули кіммерійці, що підходять скіфи, зібрали велике військо й стали радитися. Їх думки розійшлися надвоє, обидві групи вперто обстоювали свою. Кращою була рада царів, але народ гадав за ліпше покинути край і не наражатися на небезпеку; царська думка була така, що треба боротися з прийшлими. Ніхто не хотів поступатися — ані царі народові, ані народ царям; ті хотіли кинути край, оддати без боротьби прийшлим, царі ж думали полягти в своєму краю й не втікати з народом. Вони пам’ятали, скільки добра зазнали [тут], а якого лиха доведеться зазнати в утечі. Такі думки поділили їх на два табори, — а було їх [у обох] по однаковій кількості, — боролися між собою й полягли. Кіммерійський народ поховав їх коло ріки Тіраса<sup>2</sup>; ще й тепер можна бачити ту могилу. Поховавши їх, вирушив народ з краю, а скіфи прийшли й зайняли порожні землі.<…>
+<…>11. Та є ще й інший переказ. Він найбільше поширений, отже, вважаю його правдивим. Згідно з ним кочові скіфи жили в Азії. На них найшли війною масагети. Під їх натиском скіфи перейшли до країни кіммерійців<sup><a href="#sup">1</a></sup>, — бо ця країна, що її тепер займають скіфи, належала здавна, як кажуть, кіммерійцям. Як зачули кіммерійці, що підходять скіфи, зібрали велике військо й стали радитися. Їх думки розійшлися надвоє, обидві групи вперто обстоювали свою. Кращою була рада царів, але народ гадав за ліпше покинути край і не наражатися на небезпеку; царська думка була така, що треба боротися з прийшлими. Ніхто не хотів поступатися — ані царі народові, ані народ царям; ті хотіли кинути край, оддати без боротьби прийшлим, царі ж думали полягти в своєму краю й не втікати з народом. Вони пам’ятали, скільки добра зазнали [тут], а якого лиха доведеться зазнати в утечі. Такі думки поділили їх на два табори, — а було їх [у обох] по однаковій кількості, — боролися між собою й полягли. Кіммерійський народ поховав їх коло ріки Тіраса<sup>2</sup>; ще й тепер можна бачити ту могилу. Поховавши їх, вирушив народ з краю, а скіфи прийшли й зайняли порожні землі.<…>
 . Від пристані борисфенітів<sup>3</sup> — вона є середньою з-поміж надморських пристаней Скіфії — нині найближче живуть калліпіди<sup>4</sup>; вони вже погречені скіфи; за ними інше плем’я, що називається алізони. Вони, калліпіди й інші далі тримаються скіфських звичаїв, але сіють і їдять збіжжя, цибулю, часник, сочевицю і просо. Вище алізонів скіфи-орачі<sup>5</sup>, що сіють збіжжя не собі на поживу, а на продаж. Ще вище неври, а поза неврами на північ, скільки знаємо, безлюдна пустеля. Оце народи, що живуть за Гіпанісом<sup>6</sup> на захід від Борисфена<sup>7</sup>.
@@ Рядок 19: / Рядок 19: @@
 . Неври мають скіфські звичаї. За одне покоління перед походом Дарія мусили вони покинути край через змії. Саме земля вивела із себе багато змій; вони ще й напали з півночі, з пустелі, так що неври мусили покинути свій край і перейти до країни будинів<sup>12</sup>. Виглядає так, що ті люди чарівники. Скіфи й греки, що живуть у Скіфії, кажуть, що кожен невр раз на рік стає вовком на кілька днів, а по тому знову прибирає давню подобу. Мене в тому не переконали, але вони й далі говорять уперто своє й присягаються, що це [таки] правда.<…>
+<a name="sup"></a>
 <sup>1</sup>Кіммерійці (грец. κιμμέριοι) – стародавні кочовики, які жили на території Північного Причорномор’я і пізніше мандрували через Кавказ до Малої Азії.<br />
 <sup>2</sup>Тірас – грецька назва річки Дністер.<br />

← Попередня версія		Версія за 17:27, 22 грудня 2011
Рядок 1:		Рядок 1:
−	[[Файл:gerodot-img1.jpg\|~~left~~\|Геродот]]	+	[[Файл:gerodot-img1.jpg\|thumb\|Геродот]]
	Геродот Галікарнаський (Herodotus, Ηροδότου), (між 490 і 480 до н. е. — бл.425 до н. е.), давньогрецький історик, названий Ціцероном "батьком історії". За свідченнями Діонісія Галікарнаського, Геродот народився в малоазійському місті Галікарнас. Автор "Історії" в дев’яти книгах, присвячених опису греко-перських воєн з викладом історії держави Ахеменідів, Єгипту та ін., містить перший систематичний опис життя і побуту скіфів. У III ст. до н. е. александрійські вчені розділили його на 9 книг, давши кожній з них ім'я однієї з дев'яти муз: І. Кліо. ІІ. Евтерпа. ІІІ. Талія. IV. Мельпомена. V. Терпсіхора. VI. Ерато. VII. Полігімнія. VIII. Уранія. IX. Калліопа.		Геродот Галікарнаський (Herodotus, Ηροδότου), (між 490 і 480 до н. е. — бл.425 до н. е.), давньогрецький історик, названий Ціцероном "батьком історії". За свідченнями Діонісія Галікарнаського, Геродот народився в малоазійському місті Галікарнас. Автор "Історії" в дев’яти книгах, присвячених опису греко-перських воєн з викладом історії держави Ахеменідів, Єгипту та ін., містить перший систематичний опис життя і побуту скіфів. У III ст. до н. е. александрійські вчені розділили його на 9 книг, давши кожній з них ім'я однієї з дев'яти муз: І. Кліо. ІІ. Евтерпа. ІІІ. Талія. IV. Мельпомена. V. Терпсіхора. VI. Ерато. VII. Полігімнія. VIII. Уранія. IX. Калліопа.

@@ Рядок 5: / Рядок 5: @@
 <…>11. Та є ще й інший переказ. Він найбільше поширений, отже, вважаю його правдивим. Згідно з ним кочові скіфи жили в Азії. На них найшли війною масагети. Під їх натиском скіфи перейшли до країни кіммерійців<sup>1</sup>, — бо ця країна, що її тепер займають скіфи, належала здавна, як кажуть, кіммерійцям. Як зачули кіммерійці, що підходять скіфи, зібрали велике військо й стали радитися. Їх думки розійшлися надвоє, обидві групи вперто обстоювали свою. Кращою була рада царів, але народ гадав за ліпше покинути край і не наражатися на небезпеку; царська думка була така, що треба боротися з прийшлими. Ніхто не хотів поступатися — ані царі народові, ані народ царям; ті хотіли кинути край, оддати без боротьби прийшлим, царі ж думали полягти в своєму краю й не втікати з народом. Вони пам’ятали, скільки добра зазнали [тут], а якого лиха доведеться зазнати в утечі. Такі думки поділили їх на два табори, — а було їх [у обох] по однаковій кількості, — боролися між собою й полягли. Кіммерійський народ поховав їх коло ріки Тіраса<sup>2</sup>; ще й тепер можна бачити ту могилу. Поховавши їх, вирушив народ з краю, а скіфи прийшли й зайняли порожні землі.<…>
 . Від пристані борисфенітів<sup>3</sup> — вона є середньою з-поміж надморських пристаней Скіфії — нині найближче живуть калліпіди<sup>4</sup>; вони вже погречені скіфи; за ними інше плем’я, що називається алізони. Вони, калліпіди й інші далі тримаються скіфських звичаїв, але сіють і їдять збіжжя, цибулю, часник, сочевицю і просо. Вище алізонів скіфи-орачі<sup>5</sup>, що сіють збіжжя не собі на поживу, а на продаж. Ще вище неври, а поза неврами на північ, скільки знаємо, безлюдна пустеля. Оце народи, що живуть за Гіпанісом<sup>6</sup> на захід від Борисфена<sup>7</sup>.
 . А як перейти Борисфен, то зразу ж перша від моря лежить Лісиста [країна], а від неї вгору живуть скіфи-землероби. Ті греки, що живуть над рікою Гіпанісом, називають їх борисфенітами, а самі себе ольвіополісом. Ті скіфи-землероби займають землі на схід на три дні дороги; досягають ріки, що зветься Пантікап<sup>8</sup>; а на північ треба пливти Борисфеном [вздовж їхнього боку] одинадцять днів. Ще далі на північ тягнеться велика пустеля, а за нею живуть андрофаги<sup>9</sup>, народ своєрідний, не скіфський. Далі за ними вже справжня пустеля і, наскільки відаємо, немає ніякого народу.<…>
 . Четверта ріка — Борисфен, що після Істру є найбільшою; на нашу думку, він найбільш плодовитий не лише між скіфськими ріками. Він має найкращі й найпридатніші для худоби пасовиська, він же має щонайбільше доброї риби. Вода з нього найприємніша для пиття; він пливе чистий між іншими мутними. Над його берегами найкращі посіви; в місцях, де не сіяно, родить висока трава. У його гирлі нагромаджується сама по собі величезна кількість солі. У ньому водяться великі риби без костей до сушення, що звуться антакеї<sup>10</sup>, й багато іншого, гідного подиву. Аж до країни Геррос, що до неї сорок днів плавби, відома його течія, знаємо, що тече з півночі; а через які краї пливе у вищій течії — ніхто не скаже; мабуть, пливе через пустелю аж до країни скіфів-хліборобів, бо ці скіфи живуть над ним на просторі десятьох днів плавби. Лише цієї ріки, та ще Нілу не можу вказати джерел, але гадаю, що й ніхто з греків [не зуміє цього].
 Борисфен тече аж поблизу моря і там разом з Гіпанісом вливається в один і той самий лиман. Шмат же краю між обома ріками називається гора Гіпполая і на ньому стоїть святилище Деметри; за святилищем над Гіпанісом живуть борисфеніти.<…>
 . Похорони царів відбуваються у краю Геррос, до котрого Борисфен ще судноплавний. Коли у скіфів умирає цар, вони там викопують велику чотирикутну яму, а як вона вже готова, беруть трупа. Тіло мерця покривають воском, живіт розпорюють і вичищають, наповнюють товченим шафраном, кадилом, прочитаном і анісовим насінням, а потім знову зшивають. [Мерця] кладуть на віз і везуть до іншого народу [племені]. Ті, що до них привезено мерця, роблять так, як царські скіфи. Відрізують шматок свого вуха, стрижуть волосся, роблять кругом надрізи на руці, дряпають чоло і ніс, проколюють ліву руку стрілою. Звідти [знову] беруть тіло царя на віз і везуть далі, до іншого народу, який під їх пануванням. З ними разом ідуть ті, до яких прийшли найперше. Коли вже об'їдуть із мерцем усі краї, спиняються в Герросі, що є останнім із підвладних їм народів і місцем поховання. Після того, як покладуть мерця в яму на підстилку, застромлюють у землю з обох боків тіла списи, прив’язують до їх вершків поперечні жердини і накривають їх очеретом. Обіч нього [мерця] кладуть до ями одну задушену наложницю, виночерпія, кухаря, конюха, слугу, окличника, коней і первенців всяких інших домашніх тварин, а також золоті чаші; срібла ж і міді не мають у вжитку. Коли це зроблять, засипають наперегони високу могилу, щоб була якнайбільша.<…>
 . Скіфія має вигляд чотирикутника, що в двох місцях прилягає до моря; той бік, що над морем, такий самий завдовжки, як і той, що простягається у глибину краю. Бо від Істра до Борисфена до озера Меотиди<sup>11</sup> ще десять; туди ж, у глибину краю, від моря до меланхленів, що мешкають трохи вище від скіфів, двадцять днів дороги; день дороги я приймаю за двісті стадій. Так, отже, скісний бік Скіфії складає сорок тисяч стадій, а простий, у глибину краю, знову стільки ж стадій. Такий завбільшки той край.<…>
 . Неври мають скіфські звичаї. За одне покоління перед походом Дарія мусили вони покинути край через змії. Саме земля вивела із себе багато змій; вони ще й напали з півночі, з пустелі, так що неври мусили покинути свій край і перейти до країни будинів<sup>12</sup>. Виглядає так, що ті люди чарівники. Скіфи й греки, що живуть у Скіфії, кажуть, що кожен невр раз на рік стає вовком на кілька днів, а по тому знову прибирає давню подобу. Мене в тому не переконали, але вони й далі говорять уперто своє й присягаються, що це [таки] правда.<…>

← Попередня версія	Версія за 19:56, 19 березня 2012
(Немає відмінностей)

← Попередня версія	Версія за 12:10, 19 березня 2012
(Немає відмінностей)