Віртуальний музей/Італія - Історія редагувань

I.yakovleva в 19:50, 1 червня 2023

2023-06-01T19:50:33Z

Matasar.ei: Matasar.ei перейменував сторінку з Італії на Віртуальний музей/Італія

2013-04-02T14:27:34Z

Matasar.ei перейменував сторінку з Італії на Віртуальний музей/Італія

L.kozachuk в 10:07, 19 березня 2013

2013-03-19T10:07:38Z

Matasar.ei в 16:02, 19 лютого 2013

2013-02-19T16:02:50Z

Matasar.ei в 10:07, 18 лютого 2013

2013-02-18T10:07:39Z

L.kozachuk в 08:07, 13 лютого 2013

2013-02-13T08:07:40Z

L.kozachuk в 08:39, 12 лютого 2013

2013-02-12T08:39:17Z

L.kozachuk в 08:38, 12 лютого 2013

2013-02-12T08:38:26Z

L.kozachuk: Створена сторінка: '''«Італія»( 1909 –1910 рр.)''' Подружжя Грінченків оселилося в містечку Оспедалетті цієї прові...

2013-02-12T08:29:21Z

Створена сторінка: '''«Італія»( 1909 –1910 рр.)''' Подружжя Грінченків оселилося в містечку Оспедалетті цієї прові...

Нова сторінка

'''«Італія»( 1909 –1910 рр.)''' Подружжя Грінченків оселилося в містечку Оспедалетті цієї провінції, спочатку в отелі, потім – в комуні Колді Роді.

Одразу по приїзді Борис Дмитрович відчув себе ніби краще – море, гори здалися дуже гарними. Але невдовзі цей обмежений простір почав гнітити письменника, який звик до простору, і його обняла туга за рідним краєм. Хотілося працювати – без роботи не міг жити. Тож по приїзді почав вивчати італійську мову, перекладати.
Здоров’я гіршало, «надто як надходили роковини Настуниної смерті».

Маючи постійно температуру 38,5 С, Грінченко не полишав мрій про майбутню роботу – планував видати італійсько-український словник (навіть чимало карток було написано). Дружина, за бажанням Бориса, робила помітки, нотатки, вирізки, – те, що потрібне для майбутньої праці про Мазепу, Дорошенка, про думи Кобзарські; мав намір написати для дітей життєпис Т.Шевченка. Душа письменника поривалася в Україну, де було ще стільки не зробленого, де лежали гори роботи, яку він (як жартував у розмові з дружиною) намірявся переробити «на Вкраїні російській, галицькій і американській».

З нетерпінням чекав весни, щоб поїхати додому. І тут газети повідомили про закриття «Просвіти», його улюбленого дітища. Марія Миколаївна ховала цю звістку від чоловіка (проминала читати). Але якось не встереглася і прочитала якусь фразу, з якої Борис здогадався, що «Просвіти» вже немає. Йому зробилося погано, від задишки врятували кислородом. Борис Дмитрович теж зрозумів, що може задихнутися, тож попрощався з дружиною, передавав батькові синівську вдячність, просив прощення за прикрості, які завдавав.

6 травня 1910 року о 1830 Бориса Дмитровича не стало.

Сумна звістка про смерть Б.Грінченка долетіла в Україну. Одразу ж над львівською «Просвітою» замаяла чорна корогва. Було вирішено ховати письменника громадським коштом. Смерть Б.Грінченка викликала величезний спалах громадянського та національного пробудження. На адресу «Ради» і Марії Миколаївни йшли сотні телеграм та листів.

Вранці 8 травня труна прибула в Київ. О третій годині група студентів понесла її Безаківською вулицею (зараз вул Комінтерна) до Володимирського собору. Було дуже багато вінків, їх везли на катафалку. На домовині лежав тільки вінок від дружини: «Вчителеві-порадникові доброму, дружині любій».

У Володимирському соборі відправили панахиду. Похорон відбувся 9 травня на Байковому кладовищі.

По смерті Б.Грінченка впродовж 1910 – 1928 рр. його ім’я було присвоєно 14 просвітнім установам: школам, товариствам «Просвіта», гімназіям, інститутам. Народна школа ім .Б.Грінченка, відкрита в м.Львові 28 вересня 1910 р. Було створено фонд імені Б.Грінченка, до кінця року в ньому налічувалося 1867 крб. Вирішили використовувати кошти фонду на видання популярних і дешевих книг для народу – справі, якій служив Б.Грінченко.

@@ Рядок 5: / Рядок 5: @@
 [[Файл:Wiki20130218_4.jpg|thumb|left|Газети з некрологами]]
-'''«Італія»( 1909 –1910 рр.)''' Подружжя Грінченків оселилося в містечку [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D1%81%D0%BF%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D1%82%D1%82%D1%96 Оспедалетті] цієї провінції, спочатку в отелі, потім – в комуні Колді Роді.
+В '''«Італії»( 1909 – 1910 рр.)''' подружжя Грінченків оселилося в містечку [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D1%81%D0%BF%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D1%82%D1%82%D1%96 Оспедалетті], спочатку в готелі, потім – у комуні Колді Роді.
-Одразу по приїзді [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D1%96%D0%BD%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%91%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81_%D0%94%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Борис Дмитрович] відчув себе ніби краще – море, гори здалися дуже гарними. Але невдовзі цей обмежений простір почав гнітити письменника, який звик до простору, і його обняла туга за рідним краєм. Хотілося працювати – без роботи не міг жити. Тож по приїзді почав вивчати італійську мову, перекладати.
+Приїхавши, спершу [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D1%96%D0%BD%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%91%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81_%D0%94%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Борис Дмитрович] відчув себе ніби краще – море, гори здалися дуже гарними. Але скоро обмежений краєвид почав гнітити письменника, який звик до простору, ще й діймала туга за рідним краєм. Хотілося працювати – без роботи не міг жити. Поки мав сили, намагався вдосконалювати італійську мову, перекладати.
 Здоров’я гіршало, «надто як надходили роковини Настуниної смерті».
-Маючи постійно температуру 38,5 С, Грінченко не полишав мрій про майбутню роботу – планував видати італійсько-український словник (навіть чимало карток було написано). Дружина, за бажанням Бориса, робила помітки, нотатки, вирізки, – те, що потрібне для майбутньої праці про [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D0%B7%D0%B5%D0%BF%D0%B0_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A1%D1%82%D0%B5%D0%BF%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Мазепу], [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE_%D0%94%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%84%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Дорошенка], про думи Кобзарські; мав намір написати для дітей життєпис [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%B5%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%A2%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%81_%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Т.Шевченка]. Душа письменника поривалася в Україну, де було ще стільки не зробленого, де лежали гори роботи, яку він (як жартував у розмові з дружиною) намірявся переробити «на Вкраїні російській, галицькій і американській».
+Грінченко не полишав мрій про майбутню роботу – планував видати італійсько-український словник (навіть чимало карток було написано). Дружина, за бажанням Бориса, робила помітки, нотатки, вирізки, – те, що потрібне для майбутньої праці про [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D0%B7%D0%B5%D0%BF%D0%B0_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A1%D1%82%D0%B5%D0%BF%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Мазепу], [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE_%D0%94%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%84%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Дорошенка], про думи Кобзарські; мав намір написати для дітей життєпис [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%B5%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%A2%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%81_%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Т. Шевченка]. Душа письменника поривалася в Україну, де було ще стільки не зробленого, де лежали гори роботи, яку він (як жартував у розмові з дружиною) намірявся переробити «на Вкраїні російській, галицькій і американській».
-З нетерпінням чекав весни, щоб поїхати додому. І тут газети повідомили про закриття [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B0 «Просвіти»], його улюбленого дітища. Марія Миколаївна ховала цю звістку від чоловіка (проминала читати). Але якось не встереглася і прочитала якусь фразу, з якої Борис здогадався, що «Просвіти» вже немає. Йому зробилося погано, від задишки врятували кислородом. Борис Дмитрович теж зрозумів, що може задихнутися, тож попрощався з дружиною, передавав батькові синівську вдячність, просив прощення за прикрості, які завдавав.
+З нетерпінням чекав весни, щоб поїхати додому. І тут газети повідомили про закриття [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B0 «Просвіти»], його улюбленого дітища. Марія Миколаївна приховувала цю звістку від чоловіка (проминала, читаючи новини). Але якось не встереглася і прочитала якусь фразу, з якої Борис здогадався, що «Просвіти» вже немає. Йому зробилося погано, від задишки насилу врятували. Борис Дмитрович теж зрозумів, що може задихнутися, тож попрощався з дружиною та передав останній привіт усім близьким. Батькові передав синівську вдячність, перепросив за прикрості, які завдавав.
 '''6 травня 1910 року''' о 18.30 Бориса Дмитровича не стало.
-Сумна звістка про смерть Б.Грінченка долетіла в Україну. Одразу ж над львівською «Просвітою» замаяла чорна корогва. Було вирішено ховати письменника громадським коштом. Смерть Б.Грінченка викликала величезний спалах громадянського та національного пробудження. На адресу «Ради» і Марії Миколаївни йшли сотні телеграм та листів.
+Звістка про смерть Б. Грінченка в Україні відгукнулася чорними корогвами над львівською "Просвітою" та спільною жалобою всієї громади. Було вирішено ховати письменника громадським коштом. На адресу «Ради» і Марії Миколаївни йшли сотні телеграм та листів.
-Вранці '''8 травня''' труна прибула в Київ. О третій годині група студентів понесла її Безаківською вулицею (зараз вул Комінтерна) до Володимирського собору. Було дуже багато вінків, їх везли на катафалку. На домовині лежав тільки вінок від дружини: «Вчителеві-порадникові доброму, дружині любій».
+Вранці '''8 травня''' труна прибула в Київ. О третій годині група студентів понесла її Безаківською (нинішня вул. С. Петлюри) вулицею до Володимирського собору. Було дуже багато вінків, їх везли окремо на катафалку. На домовині лежав тільки вінок від дружини: «Вчителеві-порадникові доброму, дружині любій».
-У Володимирському соборі відправили панахиду. Похорон відбувся '''9 травня''' на [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D0%B9%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B5_%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%89%D0%B5 Байковому кладовищі].
+У Володимирському соборі відслужили панахиду. Похорон відбувся '''9 травня''' на [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D0%B9%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B5_%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%89%D0%B5 Байковому кладовищі].
-По смерті Б.Грінченка впродовж '''1910 – 1928 рр.''' його ім’я було присвоєно 14 просвітнім установам: школам, товариствам «Просвіта», гімназіям, інститутам. Народна школа ім .Б.Грінченка, відкрита в м.Львові '''28 вересня 1910 р.''' Було створено фонд імені Б.Грінченка, до кінця року в ньому налічувалося 1867 крб. Вирішили використовувати кошти фонду на видання популярних і дешевих книг для народу – справі, якій служив Б.Грінченко.
+По смерті Б. Грінченка впродовж '''1910 – 1928 рр.''' його ім’я було присвоєно 14 просвітнім установам: школам (як Народна школа ім. Б. Грінченка, відкрита в м. Львові '''28 вересня 1910 р.''' ), товариствам «Просвіта», гімназіям, інститутам. Було створено фонд імені Б. Грінченка на видання популярних і дешевих книг для народу – продовження справи, якій служив видатний діяч.

← Попередня версія		Версія за 10:07, 19 березня 2013
Рядок 46:		Рядок 46:
	*[[Віртуальний музей/Херсон\|Віртуальний музей: Херсон]]		*[[Віртуальний музей/Херсон\|Віртуальний музей: Херсон]]
	*[[Віртуальний музей/Луганщина\|Віртуальний музей: Луганщина]]		*[[Віртуальний музей/Луганщина\|Віртуальний музей: Луганщина]]
		+
		+
		+	[[Категорія:Віртуальний музей]]

@@ Рядок 29: / Рядок 29: @@
 |[[Файл:Wiki20130218_1.jpg|thumb|left|Свідоцтво про смерть]]
 |[[Файл:Wiki20130218_2.jpg|thumb|left|Свідоцтво про смерть]]
-|[[Файл:Wiki20130218_3.jpg|thumb|left|Выпись из метричной книги]]
+|[[Файл:Wiki20130218_3.jpg|thumb|left|Выпись из [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B0_%D0%BA%D0%BD%D0%B8%D0%B3%D0%B0 метричной книги]]]
 |-
-|[[Файл:Wiki20130218_5.jpg|thumb|left|]]
+|[[Файл:Wiki20130218_5.jpg|thumb|left|[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B5%D0%BA%D1%80%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3 Некролог]]]
-|[[Файл:Wiki20130218_6.jpg|thumb|left|Некролог]]
+|[[Файл:Wiki20130218_6.jpg|thumb|left|Могила Бориса Грінченка]]
 |[[Файл:Wiki20130218_7.jpg|thumb|left|Під час похорону]]
 |-

← Попередня версія		Версія за 10:07, 18 лютого 2013
Рядок 1:		Рядок 1:
		+	{{Шаблон:Віртуальний музей/Меню}}
		+	{\|class="wikitable" style="font-weight:bold; font-size:14px; background-color:#d7fff1" width="100%"
		+	\|[[Мовчун Антоніна Іванівна]]. НДЛ грінченкознавства Київського університету імені Бориса Грінченка
		+	\|}
		+
		+	[[Файл:Wiki20130218_4.jpg\|thumb\|left\|Газети з некрологами]]
	'''«Італія»( 1909 –1910 рр.)''' Подружжя Грінченків оселилося в містечку [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D1%81%D0%BF%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D1%82%D1%82%D1%96 Оспедалетті] цієї провінції, спочатку в отелі, потім – в комуні Колді Роді.		'''«Італія»( 1909 –1910 рр.)''' Подружжя Грінченків оселилося в містечку [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D1%81%D0%BF%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D1%82%D1%82%D1%96 Оспедалетті] цієї провінції, спочатку в отелі, потім – в комуні Колді Роді.

Рядок 17:		Рядок 23:

	По смерті Б.Грінченка впродовж '''1910 – 1928 рр.''' його ім’я було присвоєно 14 просвітнім установам: школам, товариствам «Просвіта», гімназіям, інститутам. Народна школа ім .Б.Грінченка, відкрита в м.Львові '''28 вересня 1910 р.''' Було створено фонд імені Б.Грінченка, до кінця року в ньому налічувалося 1867 крб. Вирішили використовувати кошти фонду на видання популярних і дешевих книг для народу – справі, якій служив Б.Грінченко.		По смерті Б.Грінченка впродовж '''1910 – 1928 рр.''' його ім’я було присвоєно 14 просвітнім установам: школам, товариствам «Просвіта», гімназіям, інститутам. Народна школа ім .Б.Грінченка, відкрита в м.Львові '''28 вересня 1910 р.''' Було створено фонд імені Б.Грінченка, до кінця року в ньому налічувалося 1867 крб. Вирішили використовувати кошти фонду на видання популярних і дешевих книг для народу – справі, якій служив Б.Грінченко.
		+
		+
		+	==Фото==
		+	{\|style="width: 100%"
		+	\|[[Файл:Wiki20130218_1.jpg\|thumb\|left\|Свідоцтво про смерть]]
		+	\|[[Файл:Wiki20130218_2.jpg\|thumb\|left\|Свідоцтво про смерть]]
		+	\|[[Файл:Wiki20130218_3.jpg\|thumb\|left\|Выпись из метричной книги]]
		+	\|-
		+	\|[[Файл:Wiki20130218_5.jpg\|thumb\|left\|]]
		+	\|[[Файл:Wiki20130218_6.jpg\|thumb\|left\|Некролог]]
		+	\|[[Файл:Wiki20130218_7.jpg\|thumb\|left\|Під час похорону]]
		+	\|-
		+	\|[[Файл:Wiki20130218_8.jpg\|thumb\|left\|Народна школа ім.Грінченка у Львові]]
		+	\|[[Файл:Wiki20130218_9.jpg\|thumb\|left\|Меморіальна дошка у Львові]]
		+	\|[[Файл:Wiki20130218_10.jpg\|thumb\|left\|Лист від Лесі Українки]]
		+	\|}
		+
		+	==Див.також==
		+	*[[Віртуальний музей/Ми Грінченківці\|Ми Грінченківці]]
		+	*[[Віртуальний музей/Слобожанщина\|Віртуальний музей: Слобожанщина]]
		+	*[[Віртуальний музей/Харків\|Віртуальний музей: Харків]]
		+	*[[Віртуальний музей/Херсон\|Віртуальний музей: Херсон]]
		+	*[[Віртуальний музей/Луганщина\|Віртуальний музей: Луганщина]]

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-'''«Італія»( 1909 –1910 рр.)''' Подружжя Грінченків оселилося в містечку Оспедалетті цієї провінції, спочатку в отелі, потім – в комуні Колді Роді.
+'''«Італія»( 1909 –1910 рр.)''' Подружжя Грінченків оселилося в містечку [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D1%81%D0%BF%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D1%82%D1%82%D1%96 Оспедалетті] цієї провінції, спочатку в отелі, потім – в комуні Колді Роді.
-Одразу по приїзді Борис Дмитрович відчув себе ніби краще – море, гори здалися дуже гарними. Але невдовзі цей обмежений простір почав гнітити письменника, який звик до простору, і його обняла туга за рідним краєм. Хотілося працювати – без роботи не міг жити. Тож по приїзді почав вивчати італійську мову, перекладати.
+Одразу по приїзді [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D1%96%D0%BD%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%91%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81_%D0%94%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Борис Дмитрович] відчув себе ніби краще – море, гори здалися дуже гарними. Але невдовзі цей обмежений простір почав гнітити письменника, який звик до простору, і його обняла туга за рідним краєм. Хотілося працювати – без роботи не міг жити. Тож по приїзді почав вивчати італійську мову, перекладати.
 Здоров’я гіршало, «надто як надходили роковини Настуниної смерті».
-Маючи постійно температуру 38,5 С, Грінченко не полишав мрій про майбутню роботу – планував видати італійсько-український словник (навіть чимало карток було написано). Дружина, за бажанням Бориса, робила помітки, нотатки, вирізки, – те, що потрібне для майбутньої праці про Мазепу, Дорошенка, про думи Кобзарські; мав намір написати для дітей життєпис Т.Шевченка. Душа письменника поривалася в Україну, де було ще стільки не зробленого, де лежали гори роботи, яку він (як жартував у розмові з дружиною) намірявся переробити «на Вкраїні російській, галицькій і американській».
+Маючи постійно температуру 38,5 С, Грінченко не полишав мрій про майбутню роботу – планував видати італійсько-український словник (навіть чимало карток було написано). Дружина, за бажанням Бориса, робила помітки, нотатки, вирізки, – те, що потрібне для майбутньої праці про [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D0%B7%D0%B5%D0%BF%D0%B0_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A1%D1%82%D0%B5%D0%BF%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Мазепу], [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE_%D0%94%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%84%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Дорошенка], про думи Кобзарські; мав намір написати для дітей життєпис [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%B5%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%A2%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%81_%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Т.Шевченка]. Душа письменника поривалася в Україну, де було ще стільки не зробленого, де лежали гори роботи, яку він (як жартував у розмові з дружиною) намірявся переробити «на Вкраїні російській, галицькій і американській».
-З нетерпінням чекав весни, щоб поїхати додому. І тут газети повідомили про закриття «Просвіти», його улюбленого дітища. Марія Миколаївна ховала цю звістку від чоловіка (проминала читати). Але якось не встереглася і прочитала якусь фразу, з якої Борис здогадався, що «Просвіти» вже немає. Йому зробилося погано, від задишки врятували кислородом. Борис Дмитрович теж зрозумів, що може задихнутися, тож попрощався з дружиною, передавав батькові синівську вдячність, просив прощення за прикрості, які завдавав.
+З нетерпінням чекав весни, щоб поїхати додому. І тут газети повідомили про закриття [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B0 «Просвіти»], його улюбленого дітища. Марія Миколаївна ховала цю звістку від чоловіка (проминала читати). Але якось не встереглася і прочитала якусь фразу, з якої Борис здогадався, що «Просвіти» вже немає. Йому зробилося погано, від задишки врятували кислородом. Борис Дмитрович теж зрозумів, що може задихнутися, тож попрощався з дружиною, передавав батькові синівську вдячність, просив прощення за прикрості, які завдавав.
 '''6 травня 1910 року''' о 18.30 Бориса Дмитровича не стало.
@@ Рядок 14: / Рядок 14: @@
 Вранці '''8 травня''' труна прибула в Київ. О третій годині група студентів понесла її Безаківською вулицею (зараз вул Комінтерна) до Володимирського собору. Було дуже багато вінків, їх везли на катафалку. На домовині лежав тільки вінок від дружини: «Вчителеві-порадникові доброму, дружині любій».
-У Володимирському соборі відправили панахиду. Похорон відбувся '''9 травня''' на Байковому кладовищі.
+У Володимирському соборі відправили панахиду. Похорон відбувся '''9 травня''' на [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D0%B9%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B5_%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%89%D0%B5 Байковому кладовищі].
 По смерті Б.Грінченка впродовж '''1910 – 1928 рр.''' його ім’я було присвоєно 14 просвітнім установам: школам, товариствам «Просвіта», гімназіям, інститутам. Народна школа ім .Б.Грінченка, відкрита в м.Львові '''28 вересня 1910 р.''' Було створено фонд імені Б.Грінченка, до кінця року в ньому налічувалося 1867 крб. Вирішили використовувати кошти фонду на видання популярних і дешевих книг для народу – справі, якій служив Б.Грінченко.

← Попередня версія	Версія за 14:27, 2 квітня 2013
(Немає відмінностей)

@@ Рядок 8: / Рядок 8: @@
 З нетерпінням чекав весни, щоб поїхати додому. І тут газети повідомили про закриття «Просвіти», його улюбленого дітища. Марія Миколаївна ховала цю звістку від чоловіка (проминала читати). Але якось не встереглася і прочитала якусь фразу, з якої Борис здогадався, що «Просвіти» вже немає. Йому зробилося погано, від задишки врятували кислородом. Борис Дмитрович теж зрозумів, що може задихнутися, тож попрощався з дружиною, передавав батькові синівську вдячність, просив прощення за прикрості, які завдавав.
-травня 1910 року о 1830 Бориса Дмитровича не стало.
+'''6 травня 1910 року''' о 18.30 Бориса Дмитровича не стало.
 Сумна звістка про смерть Б.Грінченка долетіла в Україну. Одразу ж над львівською «Просвітою» замаяла чорна корогва. Було вирішено ховати письменника громадським коштом. Смерть Б.Грінченка викликала величезний спалах громадянського та національного пробудження. На адресу «Ради» і Марії Миколаївни йшли сотні телеграм та листів.
@@ Рядок 16: / Рядок 16: @@
 У Володимирському соборі відправили панахиду. Похорон відбувся 9 травня на Байковому кладовищі.
-По смерті Б.Грінченка впродовж 1910 – 1928 рр. його ім’я було присвоєно 14 просвітнім установам: школам, товариствам «Просвіта», гімназіям, інститутам. Народна школа ім .Б.Грінченка, відкрита в м.Львові 28 вересня 1910 р. Було створено фонд імені Б.Грінченка, до кінця року в ньому налічувалося 1867 крб. Вирішили використовувати кошти фонду на видання популярних і дешевих книг для народу – справі, якій служив Б.Грінченко.
+По смерті Б.Грінченка впродовж '''1910 – 1928 рр.''' його ім’я було присвоєно 14 просвітнім установам: школам, товариствам «Просвіта», гімназіям, інститутам. Народна школа ім .Б.Грінченка, відкрита в м.Львові '''28 вересня 1910 р.''' Було створено фонд імені Б.Грінченка, до кінця року в ньому налічувалося 1867 крб. Вирішили використовувати кошти фонду на видання популярних і дешевих книг для народу – справі, якій служив Б.Грінченко.