Відчай - Історія редагувань

Aszavalna.if18 в 14:11, 18 листопада 2018

2018-11-18T14:11:27Z

Aszavalna.if18 в 13:59, 18 листопада 2018

2018-11-18T13:59:48Z

Aszavalna.if18 в 13:59, 18 листопада 2018

2018-11-18T13:59:00Z

Aszavalna.if18 в 18:39, 19 жовтня 2018

2018-10-19T18:39:45Z

Aszavalna.if18 в 18:38, 19 жовтня 2018

2018-10-19T18:38:46Z

Aszavalna.if18 в 18:37, 19 жовтня 2018

2018-10-19T18:37:46Z

Aszavalna.if18 в 18:37, 19 жовтня 2018

2018-10-19T18:37:05Z

Matasar.ei: Створена сторінка: '''Відчай, -чаю, '''''м. ''Безнадежность. Употреб. лишь въ выраженіи: '''пустити на одчай божий, ...

2012-07-29T16:17:17Z

Створена сторінка: '''Відчай, -чаю, '''''м. ''Безнадежность. Употреб. лишь въ выраженіи: '''пустити на одчай божий, ...

Нова сторінка

'''Відчай, -чаю, '''''м. ''Безнадежность. Употреб. лишь въ выраженіи: '''пустити на одчай божий, — на одчай душі'''. На все отважиться, дѣлать, всѣмъ рискуя. Ном. № 2294 и стр. 286, № 2294.
[[Категорія:Ві]]

@@ Рядок 32: / Рядок 32: @@
 '''Rozpacz''' (ros. Отчаяние) – rosyjska powieść Vladimira Nabokova, napisana w 1932 roku w Berlinie i opublikowana w formie książkowej w 1936 roku pod pseudonimem W. Sirin.
 Bohater powieści jest owładnięty obsesją dokonania morderstwa idealnego – planuje zabić spotkanego przypadkiem, bliźniaczo podobnego do siebie mężczyznę, a następnie ukraść jego ubranie i dokumenty. W ten sposób ofiara stałaby się własnym zabójcą, a morderstwo, poprzez swoją symetrię, upodobniłoby się do dzieła sztuki.
 ==Див. також==

← Попередня версія		Версія за 13:59, 18 листопада 2018
Рядок 32:		Рядок 32:
	'''Rozpacz''' (ros. Отчаяние) – rosyjska powieść Vladimira Nabokova, napisana w 1932 roku w Berlinie i opublikowana w formie książkowej w 1936 roku pod pseudonimem W. Sirin.		'''Rozpacz''' (ros. Отчаяние) – rosyjska powieść Vladimira Nabokova, napisana w 1932 roku w Berlinie i opublikowana w formie książkowej w 1936 roku pod pseudonimem W. Sirin.
	Bohater powieści jest owładnięty obsesją dokonania morderstwa idealnego – planuje zabić spotkanego przypadkiem, bliźniaczo podobnego do siebie mężczyznę, a następnie ukraść jego ubranie i dokumenty. W ten sposób ofiara stałaby się własnym zabójcą, a morderstwo, poprzez swoją symetrię, upodobniłoby się do dzieła sztuki.		Bohater powieści jest owładnięty obsesją dokonania morderstwa idealnego – planuje zabić spotkanego przypadkiem, bliźniaczo podobnego do siebie mężczyznę, a następnie ukraść jego ubranie i dokumenty. W ten sposób ofiara stałaby się własnym zabójcą, a morderstwo, poprzez swoją symetrię, upodobniłoby się do dzieła sztuki.
		+
		+	==Сучасні словники==
		+	Тлумачення слова у сучасних словниках
		+	==Ілюстрації==
		+	{\| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
		+	\|- valign="top"
		+	\|style="width:20%; padding-top:1em;"\| [[Зображення:Photoicon.png\|x140px]]
		+	\|style="width:20%; padding-top:1em;"\| [[Зображення:Photoicon.png\|x140px]]
		+	\|style="width:20%; padding-top:1em;"\| [[Зображення:Photoicon.png\|x140px]]
		+	\|style="width:20%; padding-top:1em;"\| [[Зображення:Photoicon.png\|x140px]]
		+	\|}
		+
		+	==Медіа==
		+
		+	==Див. також==
		+
		+	==Джерела та література==
		+
		+	==Зовнішні посилання==
		+
		+	[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут філології]]
		+	[[Категорія:Слова 2018 року]]

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 '''Відчай, -чаю, '''''м. ''Безнадежность. Употреб. лишь въ выраженіи: '''пустити на одчай божий, — на одчай душі'''. На все отважиться, дѣлать, всѣмъ рискуя. Ном. № 2294 и стр. 286, № 2294.
 [[Категорія:Ві]]
 [http://sum.in.ua/s/vidchaj]
 ВІ́ДЧАЙ, ю, чол. Почуття сильного душевного болю, безвихідності; розпач. І Настуся знов підвелась і почала походжати по салоні з якоюсь тугою на серці, з одчаєм на душі (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 255); — Такий мене одчай узяв, що аж серце закам'яніло... (Степан Васильченко, I, 1959, 144); Передсмертний відчай охопив його серце (Юрій Яновський, I, 1958, 222);  * У порівняннях. Спів, тривожний, як одчай, оплакував, гукав, будив (Юрій Яновський, V, 1959, 50).

@@ Рядок 2: / Рядок 2: @@
 [[Категорія:Ві]]
 [http://sum.in.ua/s/vidchaj]
 ВІ́ДЧАЙ, ю, чол. Почуття сильного душевного болю, безвихідності; розпач. І Настуся знов підвелась і почала походжати по салоні з якоюсь тугою на серці, з одчаєм на душі (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 255); — Такий мене одчай узяв, що аж серце закам'яніло... (Степан Васильченко, I, 1959, 144); Передсмертний відчай охопив його серце (Юрій Яновський, I, 1958, 222);  * У порівняннях. Спів, тривожний, як одчай, оплакував, гукав, будив (Юрій Яновський, V, 1959, 50).
- Бути у відчаї — відчувати, переживати сильний душевний біль, безвихідність становища. Не раз він був у відчаї, що не може зодягнути її дружину по-людськи (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 151); Вкидати у відчай кого — викликати в кого-небудь почуття сильного душевного болю, безвихідності. Не хоче Людмила після відмови, бодай випадково, зустрічатися з ним. І це вкидало Павла у відчай (Андрій Головко, II, 1957, 490); Впадати (впасти) у відчай — піддаватися почуттю сильного душевного болю, безвихідності, безнадійності. — Не впадайте в тугу та в одчай! (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 322); Доводити (довести) до відчаю — певними діями змушувати когось піддатися почуттю сильного душевного болю, безвихідності. Антоша Стукач доводив його тоді до відчаю (Олесь Донченко, V, 1957, 293); З відчаю — будучи охопленим почуттям душевного болю, безвихідності; з горя. Ти не ламай тоді з відчаю руки, А добрим словом, пошепки, прости (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 140); На відчай душі — зважившись на все, ризикуючи всім. Пустив на одчай душі (Номис, 1864, № 4294); Вони лиш пам'ятали, що бігли на одчай, через комиші, через воду, в безпросвітній темряві (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 351).

@@ Рядок 3: / Рядок 3: @@
 [http://sum.in.ua/s/vidchaj]
 ВІ́ДЧАЙ, ю, чол. Почуття сильного душевного болю, безвихідності; розпач. І Настуся знов підвелась і почала походжати по салоні з якоюсь тугою на серці, з одчаєм на душі (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 255); — Такий мене одчай узяв, що аж серце закам'яніло... (Степан Васильченко, I, 1959, 144); Передсмертний відчай охопив його серце (Юрій Яновський, I, 1958, 222);  * У порівняннях. Спів, тривожний, як одчай, оплакував, гукав, будив (Юрій Яновський, V, 1959, 50).
-  Бути у відчаї — відчувати, переживати сильний душевний біль, безвихідність становища. Не раз він був у відчаї, що не може зодягнути її [дружину] по-людськи (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 151); Вкидати у відчай кого — викликати в кого-небудь почуття сильного душевного болю, безвихідності. Не хоче [Людмила] після відмови, бодай випадково, зустрічатися з ним. І це вкидало Павла у відчай (Андрій Головко, II, 1957, 490); Впадати (впасти) у відчай — піддаватися почуттю сильного душевного болю, безвихідності, безнадійності. — Не впадайте в тугу та в одчай! (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 322); Доводити (довести) до відчаю — певними діями змушувати когось піддатися почуттю сильного душевного болю, безвихідності. Антоша Стукач доводив його тоді до відчаю (Олесь Донченко, V, 1957, 293); З відчаю — будучи охопленим почуттям душевного болю, безвихідності; з горя. Ти не ламай тоді з відчаю руки, А добрим словом, пошепки, прости (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 140); На відчай [душі] — зважившись на все, ризикуючи всім. Пустив на одчай душі (Номис, 1864, № 4294); Вони лиш пам'ятали, що бігли на одчай, через комиші, через воду, в безпросвітній темряві (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 351).
+  Бути у відчаї — відчувати, переживати сильний душевний біль, безвихідність становища. Не раз він був у відчаї, що не може зодягнути її дружину по-людськи (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 151); Вкидати у відчай кого — викликати в кого-небудь почуття сильного душевного болю, безвихідності. Не хоче Людмила після відмови, бодай випадково, зустрічатися з ним. І це вкидало Павла у відчай (Андрій Головко, II, 1957, 490); Впадати (впасти) у відчай — піддаватися почуттю сильного душевного болю, безвихідності, безнадійності. — Не впадайте в тугу та в одчай! (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 322); Доводити (довести) до відчаю — певними діями змушувати когось піддатися почуттю сильного душевного болю, безвихідності. Антоша Стукач доводив його тоді до відчаю (Олесь Донченко, V, 1957, 293); З відчаю — будучи охопленим почуттям душевного болю, безвихідності; з горя. Ти не ламай тоді з відчаю руки, А добрим словом, пошепки, прости (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 140); На відчай душі — зважившись на все, ризикуючи всім. Пустив на одчай душі (Номис, 1864, № 4294); Вони лиш пам'ятали, що бігли на одчай, через комиші, через воду, в безпросвітній темряві (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 351).

← Попередня версія		Версія за 18:37, 19 жовтня 2018
Рядок 1:		Рядок 1:
	'''Відчай, -чаю, '''''м. ''Безнадежность. Употреб. лишь въ выраженіи: '''пустити на одчай божий, — на одчай душі'''. На все отважиться, дѣлать, всѣмъ рискуя. Ном. № 2294 и стр. 286, № 2294.		'''Відчай, -чаю, '''''м. ''Безнадежность. Употреб. лишь въ выраженіи: '''пустити на одчай божий, — на одчай душі'''. На все отважиться, дѣлать, всѣмъ рискуя. Ном. № 2294 и стр. 286, № 2294.
	[[Категорія:Ві]]		[[Категорія:Ві]]
		+	[http://sum.in.ua/s/vidchaj]
		+	ВІ́ДЧАЙ, ю, чол. Почуття сильного душевного болю, безвихідності; розпач. І Настуся знов підвелась і почала походжати по салоні з якоюсь тугою на серці, з одчаєм на душі (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 255); — Такий мене одчай узяв, що аж серце закам'яніло... (Степан Васильченко, I, 1959, 144); Передсмертний відчай охопив його серце (Юрій Яновський, I, 1958, 222); * У порівняннях. Спів, тривожний, як одчай, оплакував, гукав, будив (Юрій Яновський, V, 1959, 50).
		+	[Бути] у відчаї — відчувати, переживати сильний душевний біль, безвихідність становища. Не раз він був у відчаї, що не може зодягнути її [дружину] по-людськи (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 151); Вкидати у відчай кого — викликати в кого-небудь почуття сильного душевного болю, безвихідності. Не хоче [Людмила] після відмови, бодай випадково, зустрічатися з ним. І це вкидало Павла у відчай (Андрій Головко, II, 1957, 490); Впадати (впасти) у відчай — піддаватися почуттю сильного душевного болю, безвихідності, безнадійності. — Не впадайте в тугу та в одчай! (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 322); Доводити (довести) до відчаю — певними діями змушувати когось піддатися почуттю сильного душевного болю, безвихідності. Антоша Стукач доводив його тоді до відчаю (Олесь Донченко, V, 1957, 293); З відчаю — будучи охопленим почуттям душевного болю, безвихідності; з горя. Ти не ламай тоді з відчаю руки, А добрим словом, пошепки, прости (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 140); На відчай [душі] — зважившись на все, ризикуючи всім. Пустив на одчай душі (Номис, 1864, № 4294); Вони лиш пам'ятали, що бігли на одчай, через комиші, через воду, в безпросвітній темряві (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 351).