Анастасія Сущук в 20:43, 4 січня 2014

2014-01-04T20:43:31Z

Анастасія Сущук в 20:38, 4 січня 2014

2014-01-04T20:38:22Z

Matasar.ei: Створена сторінка: '''Відбива́ти, -ва́ю, -єш, '''сов. в. '''відбити, -діб’ю, -б’єш, '''''гл. ''1) Отбивать, отбить. ''Відби...

2012-07-28T22:24:18Z

Створена сторінка: '''Відбива́ти, -ва́ю, -єш, '''сов. в. '''відбити, -діб’ю, -б’єш, '''''гл. ''1) Отбивать, отбить. ''Відби...

Нова сторінка

'''Відбива́ти, -ва́ю, -єш, '''сов. в. '''відбити, -діб’ю, -б’єш, '''''гл. ''1) Отбивать, отбить. ''Відбив носок од кухля. Став двері одбивати. ''Рудч. Ск. І. 204. 2) Отбивать, отбить, отталкивать, оттолкнуть; отражать, отразить. ''Одбиває од берега щука риба ряску. ''Мет. 8. ''Козак нагайкою стріли відбиває. ''Макс. 3) Отражать, отразить (свѣтъ, звукъ). ''Поверхи дзеркала і води відбивають од себе соняшний світ. ''Дещо. 4) Отбивать, отбить у кого-либо что или кого-либо. ''Він дівчину відіб’є. ''Чуб. V. 36.
[[Категорія:Ві]]

@@ Рядок 5: / Рядок 5: @@
 ==Сучасні словники==
 [http://sum.in.ua/s/vidbyvaty'''Відбивати'''], аю, аєш, недок., ''ВІДБИТИ'', відіб'ю, відіб'єш; мин. ч. відбив, била, ло; наказ. сп. відбий; док., перех.
 . Ударами відокремлювати частину від цілого. Вони [качани] часто потрапляли у стіну й відбивали тинк (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 121); Майка відбивала іноді молотком від якоїсь скелі шматочок каменю й ховала собі в рюкзак (Олесь Донченко, Ю. Васюта, 1950, 198); Староста взяв палицю, відбив роги з бика і подав дівчині у руки (Андрій Калин, Закарп. казки, 1955, 39);
 //  Ударами відокремлювати, що-небудь прикріплене, прибите; відкривати. Зачинили лавку і стали відбивати ящики (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 403); Злодій відбиває колодку... Василь схопив злодія за руки... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 444); Він одбив барильце (Нечуй-Левицький, III, 1956, 285);
 //  чим, безос. Віддаляти кого-, що-небудь від певного місця. — То, видно, його [човна] дощем відбило, — промовив Карпо (Панас Мирний, І, 1954, 311).
 . перев. док. Ударами пошкодити що-небудь в організмі. [Іван:] Вже я хотів йому ребра полічить, та здорова бісова личина: боюсь, щоб самому часом печінок не відбив... (Марко Кропивницький, I, 1958, 65).
 ♦ ''Відбити памороки'' кому — порушити нормальне мислення. Чи я забула, чи мені памороки одбило (Нечуй-Левицький, III, 1956, 284).
 . Відкидати зустрічним ударом (м'яч, шаблю і т. ін.). [Молодиці й дівчата:] Ой, коли б ми, нещасливі, Зозулині крила мали, То б ми з вами, козаками, День і ніч літали; ..Гострі стріли татарськії На татар одбивали (Нечуй-Левицький, II, 1956, 445); І, шаблю відбивши, в лікоть Пшесмицького ранив (Павло Тичина, I, 1957, 270);
@@ Рядок 20: / Рядок 22: @@
 //  Відволікати (в 2 знач.). Інша праця.. затамувала б мій розвиток, відбиваючи мене від читання (Леся Українка, V, 1956, 317).
 . Ударами дзвоном позначати час (про годинник і т. ін.). Годинник раз за разом одбиває все пізнішу добу (Степан Васильченко, I, 1959, 353); Дзвін мелодійно відбивав чверті годин (Вадим Собко, Серце, 1952, 16); Дзиґарі на першому поверсі у вестибюлі непоквапно відбили вісім ударів (Юрій Смолич, День.., 1950, 269).
 ♦ ''Відбивати крок''; ''Відбивати такт''.
 . перен., розм. Чітко й уривчасто вимовляти слова, речення та ін. Дарка співала,., відбиваючи кожне слово (Леся Українка, III, 1952, 660).
@@ Рядок 63: / Рядок 66: @@
 [http://slovopedia.org.ua/41/53394/262733.html'''Відбивати''']
 '''відбива́ти (відбира́ти, перебива́ти) / відби́ти (відібра́ти, переби́ти) хліб''' чий, у кого, від кого, рідко кому. Позбавляти кого-небудь заробітку, беручись за ту саму роботу. (Галя:) Я, каже, вивчу, як слід, якого хлопця, а він мені буде '''хліб одбивати'''... (Панас Мирний); І не криється баба (знахарка): тільки зачепи — вона тобі повну торбу розкаже, аби підхвалили. Ото слухають, слухають дівчата, та: “Бабо-бабо! От ми од вас '''хліба одіб’ємо''' — нащо все порозказували?” (Дніпрова Чайка); — На кого ж ви вчились? — Теж на вчителя! Мало не перебив ваш хліб,— білозубо засміявся Марко (М. Стельмах); // Перехоплювати чию-небудь роботу, чиїсь обов’язки, завдання і т. ін. Козаков, ревниво заздрячи танкістам, був однак щиро задоволений з того, що вони так прудко пішли вперед.— Хоч і '''відбивають''' наш '''“хліб”,''' але ж зате в Прагу встигнуть,— втішав він своїх “вовків” (О. Гончар).

Відбивати - Історія редагувань

Анастасія Сущук в 20:43, 4 січня 2014

Анастасія Сущук в 20:38, 4 січня 2014

Matasar.ei: Створена сторінка: '''Відбива́ти, -ва́ю, -єш, '''сов. в. '''відбити, -діб’ю, -б’єш, '''''гл. ''1) Отбивать, отбить. ''Відби...