Весна - Історія редагувань

Yahordiienko.if18 в 20:05, 14 червня 2021

2021-06-14T20:05:18Z

Yahordiienko.if18 в 20:04, 14 червня 2021

2021-06-14T20:04:46Z

Марченко: /* Ілюстрації */

2013-11-30T17:14:08Z

‎Ілюстрації

Марченко в 17:13, 30 листопада 2013

2013-11-30T17:13:36Z

Марченко в 16:58, 30 листопада 2013

2013-11-30T16:58:29Z

Matasar.ei: Створена сторінка: '''Весна, -ни, '''''ж. ''Весна. ''Встала й весна, чорну землю сонну розбудила, уквітчала її рясто...

2012-07-28T15:53:31Z

Створена сторінка: '''Весна, -ни, '''''ж. ''Весна. ''Встала й весна, чорну землю сонну розбудила, уквітчала її рясто...

Нова сторінка

'''Весна, -ни, '''''ж. ''Весна. ''Встала й весна, чорну землю сонну розбудила, уквітчала її рястом, барвінком покрила. ''Шевч. 195. '''Весною, на весні'''. Весной.
[[Категорія:Ве]]

@@ Рядок 25: / Рядок 25: @@
 ''Many bulbs bloom in (the) spring.
 Janet's coming over for a couple of weeks next spring.
 It's been a very wet spring.
 a spring day/morning
 spring flowers/weather
 ''

@@ Рядок 17: / Рядок 17: @@
 . Рік (тільки при визначенні віку кого-небудь). Був я підлітком і не знаю, Скільки весен тобі було, Як зустрілись ми серед гаю, Де зі скелі б'є джерело (Іван Вирган, В розп. літа, 1959, 38); — Старий Йонеску.. позаторік святкував соту весну свого життя (Юрій Смолич, I, 1958, 46).
 Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 341.
 ==Ілюстрації==

@@ Рядок 24: / Рядок 24: @@
 |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Весна1.png|x140px]] [http://topw.ru/themes/nature/spring/spring_00130.jpg]
 |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Весна2.png|x140px]] [http://www.sunhome.ru/UsersGallery/wallpapers/33/9114539.jpg]
-|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Весна4.png.png|x140px]] [http://travellife.com.ua/wp-content/uploads/2013/03/vesna.jpg]
+|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Весна4.png|x140px]] [http://travellife.com.ua/wp-content/uploads/2013/03/vesna.jpg]
 |}
 ==Медіа==
 {{#ev:youtube|eihM5MNdylc}}  ВЕСНА

@@ Рядок 17: / Рядок 17: @@
 . Рік (тільки при визначенні віку кого-небудь). Був я підлітком і не знаю, Скільки весен тобі було, Як зустрілись ми серед гаю, Де зі скелі б'є джерело (Іван Вирган, В розп. літа, 1959, 38); — Старий Йонеску.. позаторік святкував соту весну свого життя (Юрій Смолич, I, 1958, 46).
 Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 341.
 ==Див. також==
 Закликання весни – один із найцікавіших звичаїв українського народу. Адже прихід весняного тепла давав поштовх початку нового хліборобського циклу та вливав потужний струмінь натхнення до селянської душі.

← Попередня версія		Версія за 16:58, 30 листопада 2013
Рядок 1:		Рядок 1:
	'''Весна, -ни, '''''ж. ''Весна. ''Встала й весна, чорну землю сонну розбудила, уквітчала її рястом, барвінком покрила. ''Шевч. 195. '''Весною, на весні'''. Весной.		'''Весна, -ни, '''''ж. ''Весна. ''Встала й весна, чорну землю сонну розбудила, уквітчала її рястом, барвінком покрила. ''Шевч. 195. '''Весною, на весні'''. Весной.
		+
		+	==Сучасні словники==
		+	[http://slovopedia.org.ua/49/53394/356277.html «Весна»]
		+	як (мов, ні́би і т. ін.) бджіл у ву́лику. Дуже багато, безліч. Приходжу до клубу колгоспного, а там людей, ніби бджіл у вулику (І. Сочивець). як бджіл по весні́. У неї планів, як бджіл по весні (З усн. мови).
		+	поет. квітень, май; (рання) провесінь, провесна; П. молодість, юність; (цивілізації) початок, світанок.
		+	весна́
		+	іменник жіночого роду
		+	* Але: дві, три, чотири весни́
		+
		+	[http://sum.in.ua/s/vesna «Весна»]
		+	ВЕСНА, и, жін.
		+	1. Пора року між зимою і літом, яка характеризується подовженням дня, потеплінням, появою перелітних птахів, розквітом рослин і т. ін. Встала й весна, чорну землю Сонну розбудила, Уквітчала її рястом, Барвінком укрила (Тарас Шевченко, I, 1951, 136); Травень надворі... Значить, весна, Значить, гілки набростилися, І даль така прозора, ясна, І зорі грозою вмилися (Любов Забашта, Квіт.., 1960, 59).
		+	2. перен. Молодість, роки дитинства і юності. Не забудь, не забудь Юних днів, днів весни (Іван Франко, X, 1952, 13); Нехай твою [сестрину] весну минуть Вітри та морози (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 112);
		+	// Що-небудь початкове, яке провіщає розквіт, розвиток, перемогу чогось. І сталось. Перший грім з «Аврори» Весну народну возвістив, І Київські прадавні гори Червоний прапор осінив (Максим Рильський, I, 1956, 415);
		+	// Світле, радісне почуття. Хуга надворі північна, В серці — весни течія (Терень Масенко, Сорок.., 1957, 216); Весна в кожному серці, райдуга в очах (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 359).
		+	3. Рік (тільки при визначенні віку кого-небудь). Був я підлітком і не знаю, Скільки весен тобі було, Як зустрілись ми серед гаю, Де зі скелі б'є джерело (Іван Вирган, В розп. літа, 1959, 38); — Старий Йонеску.. позаторік святкував соту весну свого життя (Юрій Смолич, I, 1958, 46).
		+	Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 341.
		+	==Див. також==
		+	Закликання весни – один із найцікавіших звичаїв українського народу. Адже прихід весняного тепла давав поштовх початку нового хліборобського циклу та вливав потужний струмінь натхнення до селянської душі.
		+	Народна уява створила поетичний образ весни-дівчини з вінком квітів, що “десь у садочку шиє сорочку”, а інколи й у вигляді молодиці, що вже має або готується мати дочку:
		+	Ой весна, весна та весняночка,
		+	Ой де ж твоя донька, та паняночка…
		+	Ця вродлива дівчина або молодиця дуже багата, від неї люди сподівалися щедрих дарів, а тому й виглядали її рано-вранці до сходу сонця: вибігали на горби, ставали на воротах, лізли на дах комори чи клуні і запрошували її піснями. Закликали весну зазвичай жінки, дівчата та діти.
		+	Закличні обряди за своєю суттю складаються з дійств по закликанню птахів з теплого краю та, власне, закликання весни. А ще За уявленнями наших предків в цей день прилітало сорок різних пташок з вирію. Птиця – це вісник весни-радості й взагалі вісник сонця. Вона побуває в повітрі, «у небі», й несе людям утіху з неба ж, від сонця.
		+	А в собі носить яєчко – емблему сонця-життя, народження, воскресіння. Тому майже всі птахи надзвичайно цінувались у наших пращурів, та й тепер шануються. Був у давнину звичай тримати всю зиму пташатко в хаті, а на Благовіщення випускати на волю. Завжди ранньою весною прилітних птиць годували, годують й тепер. Птахи завжди були улюбленцями наших предків.
		+	Протягом віків сформувався стрункий весняний обряд - закликання весни піснями, хороводами, іграми.
		+	У обрядодії зустрічі птахів беруть участь дівчата і хлопці. Випікається весняне печиво у вигляді пташок- «жайворонків», голубків, які роздавали дітям... Вибравши поміж себе найсимпатичнішу юнку (паняночку), прикрашали її стрічками й віночком. Взявши в руки "жайворонки", паняночка звертається до старшої жінки:
		+	Благослови, мати, Весну закликати! Весну закликати, Зиму проводжати, Зимочку в візочку, Літечко в човночку!
		+	Вийшовши за село, гурт заспівує: Ой ти весно, ти весна, Ти чого до нас прийшла?
		+	Паняночка відповідає: Я прийшла до вас з теплом, Із зеленим житечком.
		+	Обійшовши довкола, всі стають на пагорбі й закликають птахів: Із краю кураю
		+	[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D1%81%D0%BD%D0%B0]
		+
		+
		+	[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
		+
	[[Категорія:Ве]]		[[Категорія:Ве]]