Веліти - Історія редагувань

Ssdobrovolska.fpmv16 в 18:53, 19 жовтня 2016

2016-10-19T18:53:02Z

Ssdobrovolska.fpmv16 в 18:50, 19 жовтня 2016

2016-10-19T18:50:26Z

Ssdobrovolska.fpmv16 в 15:19, 18 жовтня 2016

2016-10-18T15:19:33Z

Ssdobrovolska.fpmv16 в 15:15, 18 жовтня 2016

2016-10-18T15:15:16Z

Ssdobrovolska.fpmv16 в 15:13, 18 жовтня 2016

2016-10-18T15:13:16Z

Matasar.ei: Створена сторінка: '''Веліти, -лю, -лиш, '''''гл. ''Велѣть, приказывать, приказать. ''Ой чому не прийшов, чому не приї...

2012-07-28T15:42:53Z

Створена сторінка: '''Веліти, -лю, -лиш, '''''гл. ''Велѣть, приказывать, приказать. ''Ой чому не прийшов, чому не приї...

Нова сторінка

'''Веліти, -лю, -лиш, '''''гл. ''Велѣть, приказывать, приказать. ''Ой чому не прийшов, чому не приїхав, як я тобі, серденько, веліла? ''Мет. 31. '''Не веліти'''. Не позволить, не велѣть, запретить. ''Мені мати не велить з тобою, серце, говорить. ''Мет. 54. ''Не велять ходити, дівчини любити. ''Мет. 92. ''Я не велю милому журитися. ''Мет. 99.
[[Категорія:Ве]]

@@ Рядок 2: / Рядок 2: @@
 [[Категорія:Ве]]
-=== Сучасні словники ===
+== Сучасні словники ==
 '''<big>ВЕЛІТИ</big>''', лю, лиш, недок. і док.

@@ Рядок 13: / Рядок 13: @@
 Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 323.
-=== Посилання ===
+== Ілюстрації ==
-[[http://sum.in.ua/s/velity]]
+<gallery>

@@ Рядок 4: / Рядок 4: @@
 === Сучасні словники ===
 '''<big>ВЕЛІТИ</big>''', лю, лиш, недок. і док.
 . Давати розпорядження, наказувати. Вели сестрі моїй Фамарі, Щоб коржика мені спекла (Тарас Шевченко, II, 1953, 72); Большакову й другому санітару він діставав.. гвинтівки з багнетами і велів тримати напоготові (Юрій Яновський, I, 1958, 121);
 //  Прохати, доручати зробити що-небудь. — Веліли кланятися вам хазяйка і прохали у куми (Панас Мирний, IV, 1955, 57);
@@ Рядок 11: / Рядок 12: @@
 Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 323.

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 '''Веліти, -лю, -лиш, '''''гл. ''Велѣть, приказывать, приказать. ''Ой чому не прийшов, чому не приїхав, як я тобі, серденько, веліла? ''Мет. 31. '''Не веліти'''. Не позволить, не велѣть, запретить. ''Мені мати не велить з тобою, серце, говорить. ''Мет. 54. ''Не велять ходити, дівчини любити. ''Мет. 92. ''Я не велю милому журитися. ''Мет. 99.
 [[Категорія:Ве]]
 '''<big>ВЕЛІТИ</big>''', лю, лиш, недок. і док.
 . Давати розпорядження, наказувати. Вели сестрі моїй Фамарі, Щоб коржика мені спекла (Тарас Шевченко, II, 1953, 72); Большакову й другому санітару він діставав.. гвинтівки з багнетами і велів тримати напоготові (Юрій Яновський, I, 1958, 121);
 //  Прохати, доручати зробити що-небудь. — Веліли кланятися вам хазяйка і прохали у куми (Панас Мирний, IV, 1955, 57);
 //  із запереч. не. Забороняти, не дозволяти. — Батько не велить дружитися.., — крутив парубок, дивлячись кудись убік (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 248); З ним нам не веліли товаришувати, бо він був злодійкуватий дуже й брехливий (Степан Васильченко, II, 1959, 467).
 . перен. Вимагати, вважаючи правильним. [Кугут:] Ти ж, Семене, зостанешся надворі, а ми підемо в хату, бо так закон велить (Марко Кропивницький, I, 1958, 91); І все було, як добрий тон велить (Максим Рильський, I, 1956, 157).
 Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 323.

← Попередня версія		Версія за 15:13, 18 жовтня 2016
Рядок 1:		Рядок 1:
	'''Веліти, -лю, -лиш, '''''гл. ''Велѣть, приказывать, приказать. ''Ой чому не прийшов, чому не приїхав, як я тобі, серденько, веліла? ''Мет. 31. '''Не веліти'''. Не позволить, не велѣть, запретить. ''Мені мати не велить з тобою, серце, говорить. ''Мет. 54. ''Не велять ходити, дівчини любити. ''Мет. 92. ''Я не велю милому журитися. ''Мет. 99.		'''Веліти, -лю, -лиш, '''''гл. ''Велѣть, приказывать, приказать. ''Ой чому не прийшов, чому не приїхав, як я тобі, серденько, веліла? ''Мет. 31. '''Не веліти'''. Не позволить, не велѣть, запретить. ''Мені мати не велить з тобою, серце, говорить. ''Мет. 54. ''Не велять ходити, дівчини любити. ''Мет. 92. ''Я не велю милому журитися. ''Мет. 99.
	[[Категорія:Ве]]		[[Категорія:Ве]]
		+	'''<big>ВЕЛІТИ</big>''', лю, лиш, недок. і док.
		+	1. Давати розпорядження, наказувати. Вели сестрі моїй Фамарі, Щоб коржика мені спекла (Тарас Шевченко, II, 1953, 72); Большакову й другому санітару він діставав.. гвинтівки з багнетами і велів тримати напоготові (Юрій Яновський, I, 1958, 121);
		+	// Прохати, доручати зробити що-небудь. — Веліли кланятися вам хазяйка і прохали у куми (Панас Мирний, IV, 1955, 57);
		+	// із запереч. не. Забороняти, не дозволяти. — Батько не велить дружитися.., — крутив парубок, дивлячись кудись убік (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 248); З ним нам не веліли товаришувати, бо він був злодійкуватий дуже й брехливий (Степан Васильченко, II, 1959, 467).
		+	2. перен. Вимагати, вважаючи правильним. [Кугут:] Ти ж, Семене, зостанешся надворі, а ми підемо в хату, бо так закон велить (Марко Кропивницький, I, 1958, 91); І все було, як добрий тон велить (Максим Рильський, I, 1956, 157).
		+	Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 323.