Атаман - Історія редагувань

I.kovalenko в 12:43, 13 квітня 2023

2023-04-13T12:43:17Z

Рошинець Маргарита в 17:08, 1 грудня 2013

2013-12-01T17:08:36Z

Рошинець Маргарита в 17:06, 1 грудня 2013

2013-12-01T17:06:52Z

Рошинець Маргарита в 14:22, 1 грудня 2013

2013-12-01T14:22:50Z

Рошинець Маргарита в 14:18, 1 грудня 2013

2013-12-01T14:18:20Z

Рошинець Маргарита в 14:13, 1 грудня 2013

2013-12-01T14:13:13Z

Рошинець Маргарита в 14:11, 1 грудня 2013

2013-12-01T14:11:47Z

Рошинець Маргарита в 14:11, 1 грудня 2013

2013-12-01T14:11:17Z

Рошинець Маргарита в 14:10, 1 грудня 2013

2013-12-01T14:10:17Z

Показати зміни

Рошинець Маргарита в 14:06, 1 грудня 2013

2013-12-01T14:06:42Z

Показати зміни

← Попередня версія		Версія за 12:43, 13 квітня 2023
Рядок 51:		Рядок 51:
	* [http://apologetika.eu/modules/Static_Docs/data/book_194/ID_16_30_28.htm Історія найдавніших часі]		* [http://apologetika.eu/modules/Static_Docs/data/book_194/ID_16_30_28.htm Історія найдавніших часі]

−	~~[[Категорія:Гі]]~~
	[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]		[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]

@@ Рядок 4: / Рядок 4: @@
 '''Атама́н'''  (вожак,ватажок) - старший в роду і ватажок у степових народів, ватажок козаків або (застар.) взагалі старший у справі. Слово походить від тюркського слова «ата» - «батько», «дід» з особовим закінченням «ман» («мен») і буквально означає «я-батько», «я дід» що в патріархальному тюркською суспільстві було рівносильно твердженню «я (тут) головний». Аналогами титулу «отаман» є такі звертання до старших і начальникам як тато-командир, батюшка-цар, батько-отаман тощо, які вкотре нагадують про певні пластах культурної та історичної спадщини російського народу, спільного з іншими народами Великої Степу.
 Перші згадки назви отаман в російській мові відносяться до часів руських князівств, підданих Золотої орди. Так у Соловйова знаходимо: «Князі посилали натовпу своїх промисловців, ватаги, до Білого моря й Північного океану, в країну Терскую і Печерську за рибою, звіром і птицею: грамоти великого князя Андрія Олександровича дізнаємося, що вже тоді в 1294 році три ватаги великокнязівські ходили на море зі своїм ватамманом (ватагаманом, отаманом)». Цікаво зауважити, що на думку деяких дослідників саме ці вільні ватаги або компанії вільних промисловців дали початок російському козацтву, купецтву та промисловості, з таких людей вийшли відомі російські козацько-купецькі роду Строганових, Добрыниных та інші.
 == '''Сучасні словники''' ==

@@ Рядок 47: / Рядок 47: @@
 == '''Джерела''' ==
-* http://apologetika.eu/modules/Static_Docs/data/book_194/ID_16_30_28.htm
+* [http://apologetika.eu/modules/Static_Docs/data/book_194/ID_16_30_28.htm Історія найдавніших часі]
-=='''Зовнішні посилання'''==
 [[Категорія:Гі]]
 [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]

← Попередня версія		Версія за 14:22, 1 грудня 2013
Рядок 48:		Рядок 48:
	== '''Джерела''' ==		== '''Джерела''' ==
	* http://apologetika.eu/modules/Static_Docs/data/book_194/ID_16_30_28.htm		* http://apologetika.eu/modules/Static_Docs/data/book_194/ID_16_30_28.htm
		+	=='''Зовнішні посилання'''==
		+	[[Категорія:Гі]]
		+	[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]

@@ Рядок 5: / Рядок 5: @@
 Перші згадки назви отаман в російській мові відносяться до часів руських князівств, підданих Золотої орди. Так у Соловйова знаходимо: «Князі посилали натовпу своїх промисловців, ватаги, до Білого моря й Північного океану, в країну Терскую і Печерську за рибою, звіром і птицею: грамоти великого князя Андрія Олександровича дізнаємося, що вже тоді в 1294 році три ватаги великокнязівські ходили на море зі своїм ватамманом (ватагаманом, отаманом)». Цікаво зауважити, що на думку деяких дослідників саме ці вільні ватаги або компанії вільних промисловців дали початок російському козацтву, купецтву та промисловості, з таких людей вийшли відомі російські козацько-купецькі роду Строганових, Добрыниных та інші.
-== '''Етимологія''' ==
+== '''Сучасні словники''' ==
 Слово «Атаман» має кілька версій походження.
 # Отаман - Ата з тюркського «дід» (старший), «ман» з тюркського займенники - «я». «Я старший»

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 [[Файл:Antropov_Krasnoschekov.jpg|thumb|Атаман Краснощёков]]
-[[Файл:Chmielnicki.jpg|thumb|Гетман [[Хмельницкий, Богдан Михайлович|Богдан Хмельницкий]]]]
+[[Файл:Chmielnicki.jpg|thumb|Гетман Богдан Хмельницкий]]
 '''Атама́н'''  (вожак,ватажок) - старший в роду і ватажок у степових народів, ватажок козаків або (застар.) взагалі старший у справі. Слово походить від тюркського слова «ата» - «батько», «дід» з особовим закінченням «ман» («мен») і буквально означає «я-батько», «я дід» що в патріархальному тюркською суспільстві було рівносильно твердженню «я (тут) головний». Аналогами титулу «отаман» є такі звертання до старших і начальникам як тато-командир, батюшка-цар, батько-отаман тощо, які вкотре нагадують про певні пластах культурної та історичної спадщини російського народу, спільного з іншими народами Великої Степу.

@@ Рядок 5: / Рядок 5: @@
 Перші згадки назви отаман в російській мові відносяться до часів руських князівств, підданих Золотої орди. Так у Соловйова знаходимо: «Князі посилали натовпу своїх промисловців, ватаги, до Білого моря й Північного океану, в країну Терскую і Печерську за рибою, звіром і птицею: грамоти великого князя Андрія Олександровича дізнаємося, що вже тоді в 1294 році три ватаги великокнязівські ходили на море зі своїм ватамманом (ватагаманом, отаманом)». Цікаво зауважити, що на думку деяких дослідників саме ці вільні ватаги або компанії вільних промисловців дали початок російському козацтву, купецтву та промисловості, з таких людей вийшли відомі російські козацько-купецькі роду Строганових, Добрыниных та інші.
-== Етимологія ==
+== '''Етимологія''' ==
 Слово «Атаман» має кілька версій походження.
 # Отаман - Ата з тюркського «дід» (старший), «ман» з тюркського займенники - «я». «Я старший»
@@ Рядок 14: / Рядок 14: @@
 # Слово «Отаман», «Одаман», де «ода»- великий будинок, двір, сім'я, а «одаман»- головний, господар. При утворенні на кочові , пастухи (койчу) вибирали собі одамана, звідси і повелося у козаків кошовий отаман (къошну одаманы - на кумыкском)<ref>Б.Бамматов. Орфогр. словник кумицької мови. Махачкала, 2005. С. 237..
-== Історія ==
+== '''Історія''' ==
 Історія Всевеликого Війська Донського згідно А. С. Пушкіна починається в часи боротьби за владу між Тамерланом і Тохтамишем і розпаду Великого Війська Степового на землях біля Волги і Дону. Саме тоді, в умовах панування анархії і беззаконня на цих землях починається самоорганізація місцевого християнського населення в козачі загони, ядро яких становили колишні російськомовні війни-християни, дезертири з распадающегося Великого Війська Степового. З часом, до козацьким загонам також почали приєднуватися тюркомовні жителі цього регіону{{немає АІ|12/10/2013}}.
@@ Рядок 46: / Рядок 46: @@
-== Джерела ==
+== '''Джерела''' ==
 * http://apologetika.eu/modules/Static_Docs/data/book_194/ID_16_30_28.htm

@@ Рядок 26: / Рядок 26: @@
 Але не одних своїх начальників та посадових осіб козаки називали отаманами; всякого хороброго козака, выдававшегося своєю відвагою і відвагою, честили отаманом. Отаман - це колір козацтва, вищий стан війська, але це не було замкнутий стан: право називатися отаманом давалося не народженням, а купувалося особистою доблестю і славою. Цим значенням слова «отаман» пояснюються формули царських грамот, що відправляються на Дон. Так, наприклад, в царювання Івана Васильовича та Федора Іоанновича в грамотах (після титулу) писали: «на Дон Донським отаманам і козакам» або навіть «на Дон Донським отаманам (слідують імена) і всім отаманам і козакам». Це ж значення слова «отаман» відбилося в приказках «з рядовичей в отамани виходять», «терпи козак, отаманом будеш» в традиційному зверненні до козаків «отамани - молодці!», у зберігся звичай всякого козака честить «отаманом».
-== Стан отаманів ==
+== '''Стан атаманів''' ==
 Але з плином часу справа змінилося: виникло на Дону ціле стан отаманів, різко отделявшееся від народу і рядових козаків. Втім, поряд з цим, слово «отаман» і в сенсі начальника і посадової особи, і в сенсі просто знатного козака починає замінюватися словом «старшина». Вперше назва старшини згадується в 1649&nbsp;р. в донесенні дворянина Андрія Лазарєва в Посольський наказ, де це слово вжите замість «отаман». Далі в показанні, даному в Посольському наказі станичним отаманам Козьмой Дмитрієвим, який приїхав з Дону в Москву в 1655г., між іншим говориться, що начальником козаків у морському поході був старшина Павло Нескочихин. Після цього досить часто зустрічається в актах назва старшини, яке означало те ж, що і отаман. З 1680г. назва «отаман» досить рідко трапляється в актах, крім одних тільки грамот, в яких звичайно писали: «на Дон у нижні і верхні юрти отаманам і козакам, войсковому отамана (такий-то) і всьому війську Донському»; в донесеннях ж в Посольський наказ різних чиновників, колишніх на Дону, отаманів завжди називали старшинами.
 При Петрі I назва старшини зробилося настільки загальним, що й саме Військо Донське у своїх донесеннях до государю іменувало знатних людей старшинами: «і ми, вибравши в колі,&nbsp;- доносили государю козаки в 1705р. - старшин Максима Фролова, Василья великого Познеева, Єфрема Петрова та інших...». З сучасних актів не видно, в який саме час назва старшин звернулося до звання станове і чин. Треба думати, що це було в середині XVII сторіччя, коли число козаків значно збільшилося, виникли постійні і великі селища, з'явилися багаті і бідні, проникли в середу козаків розкіш і честолюбство.
-== Класовість в козацтві ==
+== '''Класовість в козацтві''' ==
 Отамани і старшини, як головний клас війська, природно, мали перевагу над іншими козаками, відрізняючись багатством і розумом, і тому вони поступово присвоїли собі назавжди переваги, пов'язані з тимчасовою посадою, і поставили себе в положення, різко відрізняло їх від усього війська. Влада і значення старшин посилювалися в міру того, як обмежувалися вольності козацькі; незабаром після сходження на престол Петра I вони мало-помалу зосередили в своїх руках права кола.