Київський столичний університет імені Бориса Грінченка - Внесок користувача [uk]

Позіхати

2023-03-29T01:13:36Z

Voboiko.fufkm22:

'''Позіха́ти, -ха́ю, -єш, '''''гл. ''1) Зѣвать. ''Протирав очі, позіхав, хрестячи рот за кожним разом. ''Левиц. 2) О вѣтрѣ: дуть по временамъ. ''Утомилась заверюха, деде позіхає. ''Шевч.
[[Категорія:По]]

==Сучасні словники==
[http://sum.in.ua/s/pozikhaty Академічний тлумачний словник]

1. Мимовільпо глибоко вдихати повітря широко відкритим ротом і зразу ж видихати його (при бажанні спати, при втомі і т. ін.). — Стоїть [Копронідос] та позіхає ще й рота не затуляє долонею (Нечуй-Левицький, III, 1956, 392); Позіхають [семінаристи], базікають про те, про се, а спати не йдуть (Степан Васильченко, Вибр., 1950, 118); Каминецький сідає на колоду, обхопивши коліна. Позіхає раз по раз (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 282);
// рідко. Те саме, що зітхати 1. Сидить козак на могилі, думає-гадає, А як гляне на Вкраїну — тяжко позіхає (Українські народні ліричні пісні, 1958, 447); * Образно. Рано-вранці, ще й ранесенько, коли в селі позіхає ледащий туман, на лужок із полотном на плечі приходить господиня (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 153); * У порівняннях. Старшина майже не почуває болю. Йому тільки дедалі важче дихати, і він хапає повітря, ніби позіхає (Олесь Гончар, Новели, 1954, 20).
♦ Позіхати в кулак див. кулак.

2. чим і без додатка, перен. Бути розкритим, показувати, виявляти глибочінь, провалля; зяяти (про отвір, печеру, рану і т. ін.). Дев'ятий грізний вал! У глибині якісь печери позіхали чорні (Леся Українка, I, 1951, 184); Іван ще спав, піч позіхала в кутку чорним отвором пащі, а під нею сумно бринів цвіркун (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 337);
// чим. Обдавати чим-небудь. А наздогін за ним [повітрям] так само мчалася чорна потвора, нависала над землею і-Позіхала полум'ям... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 315).

3. на що, перен. Те саме, Що зазіхати. Занедбали сини Рідну мовоньку, Не туди бо вони Гнуть головоньку, На пожитки густі Позіхаючи, Та кишені товсті Напихаючи (Павло Грабовський, I, 1959, 112).

4. перен. Дути злегка або час від часу; поійвати (про вітер). Утомилась завірюха, Де-де позіхає (Тарас Шевченко, I, 1963, 34).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Dog_yawn.jpeg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Cat yawn.jpeg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Leopardd yawn.jpeg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Lion yawn.jpeg|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube|Law-6GYsgQU}}.

==Іншими мовами==
[https://context.reverso.net/translation/ukrainian-english/%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D1%96%D1%85%D0%B0%D1%82%D0%B8#yawn Англійсько-український перекладач]

Позіхати - '''to yawn''' (англ.)

''З досвіду відомо, що, коли одна людина починає позіхати, вона "заражає" цим всіх оточуючих - It is known from experience that when one person begins to yawn, he "infects" everyone around him.''

[https://uk.glosbe.com/uk/es/%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D1%96%D1%85%D0%B0%D1%82%D0%B8 Іспансько-український перекладач]

Позіхати - '''Bostezo''' (іспан.)

''Я позіхаю, бо втомився - Bostezo porque estoy cansado.''

==Див. також==
[[Позіхи]]

[[Позіхатися]]
==Джерела та література==
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 817.

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет української філології,культури і мистецтва]]
[[Категорія:Слова 2022 року]]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет української філології, культури і мистецтва]]
[[Категорія:Слова 2022 року]]

Позіхати

2023-03-29T00:44:25Z

Voboiko.fufkm22:

'''Позіха́ти, -ха́ю, -єш, '''''гл. ''1) Зѣвать. ''Протирав очі, позіхав, хрестячи рот за кожним разом. ''Левиц. 2) О вѣтрѣ: дуть по временамъ. ''Утомилась заверюха, деде позіхає. ''Шевч.
[[Категорія:По]]

==Сучасні словники==
http://sum.in.ua/s/pozikhaty

1. Мимовільпо глибоко вдихати повітря широко відкритим ротом і зразу ж видихати його (при бажанні спати, при втомі і т. ін.). — Стоїть [Копронідос] та позіхає ще й рота не затуляє долонею (Нечуй-Левицький, III, 1956, 392); Позіхають [семінаристи], базікають про те, про се, а спати не йдуть (Степан Васильченко, Вибр., 1950, 118); Каминецький сідає на колоду, обхопивши коліна. Позіхає раз по раз (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 282);
// рідко. Те саме, що зітхати 1. Сидить козак на могилі, думає-гадає, А як гляне на Вкраїну — тяжко позіхає (Українські народні ліричні пісні, 1958, 447); * Образно. Рано-вранці, ще й ранесенько, коли в селі позіхає ледащий туман, на лужок із полотном на плечі приходить господиня (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 153); * У порівняннях. Старшина майже не почуває болю. Йому тільки дедалі важче дихати, і він хапає повітря, ніби позіхає (Олесь Гончар, Новели, 1954, 20).
♦ Позіхати в кулак див. кулак.

2. чим і без додатка, перен. Бути розкритим, показувати, виявляти глибочінь, провалля; зяяти (про отвір, печеру, рану і т. ін.). Дев'ятий грізний вал! У глибині якісь печери позіхали чорні (Леся Українка, I, 1951, 184); Іван ще спав, піч позіхала в кутку чорним отвором пащі, а під нею сумно бринів цвіркун (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 337);
// чим. Обдавати чим-небудь. А наздогін за ним [повітрям] так само мчалася чорна потвора, нависала над землею і-Позіхала полум'ям... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 315).

3. на що, перен. Те саме, Що зазіхати. Занедбали сини Рідну мовоньку, Не туди бо вони Гнуть головоньку, На пожитки густі Позіхаючи, Та кишені товсті Напихаючи (Павло Грабовський, I, 1959, 112).

4. перен. Дути злегка або час від часу; поійвати (про вітер). Утомилась завірюха, Де-де позіхає (Тарас Шевченко, I, 1963, 34).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Dog_yawn.jpeg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Cat yawn.jpeg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Leopardd yawn.jpeg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Lion yawn.jpeg|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube|Law-6GYsgQU}}.

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет української філології,культури і мистецтва]]
[[Категорія:Слова 2022 року]]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет української філології, культури і мистецтва]]
[[Категорія:Слова 2022 року]]

Позіхати

2023-03-29T00:43:21Z

Voboiko.fufkm22:

'''Позіха́ти, -ха́ю, -єш, '''''гл. ''1) Зѣвать. ''Протирав очі, позіхав, хрестячи рот за кожним разом. ''Левиц. 2) О вѣтрѣ: дуть по временамъ. ''Утомилась заверюха, деде позіхає. ''Шевч.
[[Категорія:По]]

==Сучасні словники==
http://sum.in.ua/s/pozikhaty

1. Мимовільпо глибоко вдихати повітря широко відкритим ротом і зразу ж видихати його (при бажанні спати, при втомі і т. ін.). — Стоїть [Копронідос] та позіхає ще й рота не затуляє долонею (Нечуй-Левицький, III, 1956, 392); Позіхають [семінаристи], базікають про те, про се, а спати не йдуть (Степан Васильченко, Вибр., 1950, 118); Каминецький сідає на колоду, обхопивши коліна. Позіхає раз по раз (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 282);
// рідко. Те саме, що зітхати 1. Сидить козак на могилі, думає-гадає, А як гляне на Вкраїну — тяжко позіхає (Українські народні ліричні пісні, 1958, 447); * Образно. Рано-вранці, ще й ранесенько, коли в селі позіхає ледащий туман, на лужок із полотном на плечі приходить господиня (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 153); * У порівняннях. Старшина майже не почуває болю. Йому тільки дедалі важче дихати, і він хапає повітря, ніби позіхає (Олесь Гончар, Новели, 1954, 20).
♦ Позіхати в кулак див. кулак.

2. чим і без додатка, перен. Бути розкритим, показувати, виявляти глибочінь, провалля; зяяти (про отвір, печеру, рану і т. ін.). Дев'ятий грізний вал! У глибині якісь печери позіхали чорні (Леся Українка, I, 1951, 184); Іван ще спав, піч позіхала в кутку чорним отвором пащі, а під нею сумно бринів цвіркун (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 337);
// чим. Обдавати чим-небудь. А наздогін за ним [повітрям] так само мчалася чорна потвора, нависала над землею і-Позіхала полум'ям... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 315).

3. на що, перен. Те саме, Що зазіхати. Занедбали сини Рідну мовоньку, Не туди бо вони Гнуть головоньку, На пожитки густі Позіхаючи, Та кишені товсті Напихаючи (Павло Грабовський, I, 1959, 112).

4. перен. Дути злегка або час від часу; поійвати (про вітер). Утомилась завірюха, Де-де позіхає (Тарас Шевченко, I, 1963, 34).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Dog_yawn.jpeg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Cat yawn.jpeg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Leopardd yawn.jpeg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Lion yawn.jpeg|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube|Сніданокз1%2B1}}.

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет української філології,культури і мистецтва]]
[[Категорія:Слова 2022 року]]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет української філології, культури і мистецтва]]
[[Категорія:Слова 2022 року]]

Позіхати

2023-03-29T00:40:44Z

Voboiko.fufkm22:

'''Позіха́ти, -ха́ю, -єш, '''''гл. ''1) Зѣвать. ''Протирав очі, позіхав, хрестячи рот за кожним разом. ''Левиц. 2) О вѣтрѣ: дуть по временамъ. ''Утомилась заверюха, деде позіхає. ''Шевч.
[[Категорія:По]]

==Сучасні словники==
http://sum.in.ua/s/pozikhaty

1. Мимовільпо глибоко вдихати повітря широко відкритим ротом і зразу ж видихати його (при бажанні спати, при втомі і т. ін.). — Стоїть [Копронідос] та позіхає ще й рота не затуляє долонею (Нечуй-Левицький, III, 1956, 392); Позіхають [семінаристи], базікають про те, про се, а спати не йдуть (Степан Васильченко, Вибр., 1950, 118); Каминецький сідає на колоду, обхопивши коліна. Позіхає раз по раз (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 282);
// рідко. Те саме, що зітхати 1. Сидить козак на могилі, думає-гадає, А як гляне на Вкраїну — тяжко позіхає (Українські народні ліричні пісні, 1958, 447); * Образно. Рано-вранці, ще й ранесенько, коли в селі позіхає ледащий туман, на лужок із полотном на плечі приходить господиня (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 153); * У порівняннях. Старшина майже не почуває болю. Йому тільки дедалі важче дихати, і він хапає повітря, ніби позіхає (Олесь Гончар, Новели, 1954, 20).
♦ Позіхати в кулак див. кулак.

2. чим і без додатка, перен. Бути розкритим, показувати, виявляти глибочінь, провалля; зяяти (про отвір, печеру, рану і т. ін.). Дев'ятий грізний вал! У глибині якісь печери позіхали чорні (Леся Українка, I, 1951, 184); Іван ще спав, піч позіхала в кутку чорним отвором пащі, а під нею сумно бринів цвіркун (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 337);
// чим. Обдавати чим-небудь. А наздогін за ним [повітрям] так само мчалася чорна потвора, нависала над землею і-Позіхала полум'ям... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 315).

3. на що, перен. Те саме, Що зазіхати. Занедбали сини Рідну мовоньку, Не туди бо вони Гнуть головоньку, На пожитки густі Позіхаючи, Та кишені товсті Напихаючи (Павло Грабовський, I, 1959, 112).

4. перен. Дути злегка або час від часу; поійвати (про вітер). Утомилась завірюха, Де-де позіхає (Тарас Шевченко, I, 1963, 34).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Dog_yawn.jpeg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Cat yawn.jpeg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Leopardd yawn.jpeg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Lion yawn.jpeg|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube|https://youtu.be/Law-6GYsgQU}}.

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет української філології,культури і мистецтва]]
[[Категорія:Слова 2022 року]]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет української філології, культури і мистецтва]]
[[Категорія:Слова 2022 року]]

Позіхати

2023-03-29T00:39:38Z

Voboiko.fufkm22:

'''Позіха́ти, -ха́ю, -єш, '''''гл. ''1) Зѣвать. ''Протирав очі, позіхав, хрестячи рот за кожним разом. ''Левиц. 2) О вѣтрѣ: дуть по временамъ. ''Утомилась заверюха, деде позіхає. ''Шевч.
[[Категорія:По]]

==Сучасні словники==
http://sum.in.ua/s/pozikhaty

1. Мимовільпо глибоко вдихати повітря широко відкритим ротом і зразу ж видихати його (при бажанні спати, при втомі і т. ін.). — Стоїть [Копронідос] та позіхає ще й рота не затуляє долонею (Нечуй-Левицький, III, 1956, 392); Позіхають [семінаристи], базікають про те, про се, а спати не йдуть (Степан Васильченко, Вибр., 1950, 118); Каминецький сідає на колоду, обхопивши коліна. Позіхає раз по раз (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 282);
// рідко. Те саме, що зітхати 1. Сидить козак на могилі, думає-гадає, А як гляне на Вкраїну — тяжко позіхає (Українські народні ліричні пісні, 1958, 447); * Образно. Рано-вранці, ще й ранесенько, коли в селі позіхає ледащий туман, на лужок із полотном на плечі приходить господиня (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 153); * У порівняннях. Старшина майже не почуває болю. Йому тільки дедалі важче дихати, і він хапає повітря, ніби позіхає (Олесь Гончар, Новели, 1954, 20).
♦ Позіхати в кулак див. кулак.

2. чим і без додатка, перен. Бути розкритим, показувати, виявляти глибочінь, провалля; зяяти (про отвір, печеру, рану і т. ін.). Дев'ятий грізний вал! У глибині якісь печери позіхали чорні (Леся Українка, I, 1951, 184); Іван ще спав, піч позіхала в кутку чорним отвором пащі, а під нею сумно бринів цвіркун (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 337);
// чим. Обдавати чим-небудь. А наздогін за ним [повітрям] так само мчалася чорна потвора, нависала над землею і-Позіхала полум'ям... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 315).

3. на що, перен. Те саме, Що зазіхати. Занедбали сини Рідну мовоньку, Не туди бо вони Гнуть головоньку, На пожитки густі Позіхаючи, Та кишені товсті Напихаючи (Павло Грабовський, I, 1959, 112).

4. перен. Дути злегка або час від часу; поійвати (про вітер). Утомилась завірюха, Де-де позіхає (Тарас Шевченко, I, 1963, 34).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Dog_yawn.jpeg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Cat yawn.jpeg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Leopardd yawn.jpeg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Lion yawn.jpeg|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube|https://youtu.be/dy-OO5IMLiI}}.

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет української філології,культури і мистецтва]]
[[Категорія:Слова 2022 року]]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет української філології, культури і мистецтва]]
[[Категорія:Слова 2022 року]]

Файл:Lion yawn.jpeg

2023-03-29T00:35:20Z

Voboiko.fufkm22:

Файл:Leopardd yawn.jpeg

2023-03-29T00:32:46Z

Voboiko.fufkm22:

Файл:Cat yawn.jpeg

2023-03-29T00:31:13Z

Voboiko.fufkm22:

Файл:Dog yawn.jpeg

2023-03-29T00:26:37Z

Voboiko.fufkm22:

Позіхати

2023-03-29T00:25:12Z

Voboiko.fufkm22:

'''Позіха́ти, -ха́ю, -єш, '''''гл. ''1) Зѣвать. ''Протирав очі, позіхав, хрестячи рот за кожним разом. ''Левиц. 2) О вѣтрѣ: дуть по временамъ. ''Утомилась заверюха, деде позіхає. ''Шевч.
[[Категорія:По]]

==Сучасні словники==
http://sum.in.ua/s/pozikhaty

1. Мимовільпо глибоко вдихати повітря широко відкритим ротом і зразу ж видихати його (при бажанні спати, при втомі і т. ін.). — Стоїть [Копронідос] та позіхає ще й рота не затуляє долонею (Нечуй-Левицький, III, 1956, 392); Позіхають [семінаристи], базікають про те, про се, а спати не йдуть (Степан Васильченко, Вибр., 1950, 118); Каминецький сідає на колоду, обхопивши коліна. Позіхає раз по раз (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 282);
// рідко. Те саме, що зітхати 1. Сидить козак на могилі, думає-гадає, А як гляне на Вкраїну — тяжко позіхає (Українські народні ліричні пісні, 1958, 447); * Образно. Рано-вранці, ще й ранесенько, коли в селі позіхає ледащий туман, на лужок із полотном на плечі приходить господиня (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 153); * У порівняннях. Старшина майже не почуває болю. Йому тільки дедалі важче дихати, і він хапає повітря, ніби позіхає (Олесь Гончар, Новели, 1954, 20).
♦ Позіхати в кулак див. кулак.

2. чим і без додатка, перен. Бути розкритим, показувати, виявляти глибочінь, провалля; зяяти (про отвір, печеру, рану і т. ін.). Дев'ятий грізний вал! У глибині якісь печери позіхали чорні (Леся Українка, I, 1951, 184); Іван ще спав, піч позіхала в кутку чорним отвором пащі, а під нею сумно бринів цвіркун (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 337);
// чим. Обдавати чим-небудь. А наздогін за ним [повітрям] так само мчалася чорна потвора, нависала над землею і-Позіхала полум'ям... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 315).

3. на що, перен. Те саме, Що зазіхати. Занедбали сини Рідну мовоньку, Не туди бо вони Гнуть головоньку, На пожитки густі Позіхаючи, Та кишені товсті Напихаючи (Павло Грабовський, I, 1959, 112).

4. перен. Дути злегка або час від часу; поійвати (про вітер). Утомилась завірюха, Де-де позіхає (Тарас Шевченко, I, 1963, 34).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}

==Медіа==

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет української філології,культури і мистецтва]]
[[Категорія:Слова 2022 року]]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет української філології, культури і мистецтва]]
[[Категорія:Слова 2022 року]]

Позіхати

2023-03-29T00:08:32Z

Voboiko.fufkm22:

'''Позіха́ти, -ха́ю, -єш, '''''гл. ''1) Зѣвать. ''Протирав очі, позіхав, хрестячи рот за кожним разом. ''Левиц. 2) О вѣтрѣ: дуть по временамъ. ''Утомилась заверюха, деде позіхає. ''Шевч.
[[Категорія:По]]

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}

==Медіа==

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет української філології,культури і мистецтва]]
[[Категорія:Слова 2022 року]]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет української філології, культури і мистецтва]]
[[Категорія:Слова 2022 року]]