Київський столичний університет імені Бориса Грінченка - Внесок користувача [uk]

Драма

2013-11-19T18:44:11Z

U.volinec:

==«Словарь української мови»==

Драма, -ми, ж. Драма. «Колії. Українська драма». Хата, 113.
Див. також: Драматичний

==Сучасні словники==

Драма – літературний твір (п’єса).

Драма – життєва ситуація (конфлікт, трагедія, переживання, тяжке горе).

Драма – будівля – Драматичний театр.

Драма (від гр. drama – дія) – один із трьох родів літератури. В основі драми, як на це вказує походження слова, є дія, а також розмови дійових осіб – діалоги, монологи й репліки.
Драма, маючи самостійне літературне значення, переважно ставиться на сцені, здійснюється грою акторів з використанням декорацій, у супроводі музики, звукових і світлових ефектів тощо.

Драма для читання (від. нім. Lesedrama) – такий драматизований твір, пишучи який автор і розраховував на те, що він буде тільки читатися, а не виставлятися на сцені. Це звільняло автора від дотримання вимог сценічності (обсяг, кількість дійових осіб і сценічних епізодів тощо).

Драма – жанр літературних творів, писаних у діалогічній формі і призначених для сценічного виконання (на відміну від епосу, лірики); літературний твір такого жанру з серйозним, але не героїчним змістом (на відміну від комедії, трагедії).

Драма – подія, пов’язана з нещастям, стражданням в особистому або суспільному житті, важке душевне переживання.

<b><i>Етимологія слова:</i></b>
Зародки драми мали місце у фольклорі та обрядових дійствах, що супроводжувалися словесними зіткненнями (діалогами), співом, пантомімою, танцем. Поступово драма сформувалася в окремий рід літератури, зокрема в Стародавній Греції в V ст. до н.е. (творчість Есхіла, Софокла, Евріпіда і Арістофана). Теоретичне узагальнення здобутків давньогрецької драми зробив Арістотель у своїй праці «Поетика».
На Україні драма теж спершу формувалася в народній творчості та етнографії (танки, весільні обряди).

<h3><center>Це цікаво знати!</center></h3>
<hr>

На Україні етапними в розвитку драми стали «Наталка Полтавка» І. Котляревського, п’єси про Шельменка Г. Квітки-Основ’яненка, «Назар Стодоля» Т.Шевченка, багато п’єс І.Карпенка-Карого, М. Старицького і М. кропивницького, «Украдене щастя» І. Франка, «Лісова пісня» і «Камінний господар» Лесі Українки.

<h3><div align="center">Рекомендовані джерела</div></h3><hr>
Драматичні твори Лесі Українки: «Блакитна троянда» (1896 р.), «Прощання» (1896 р.), «Іфігенія в Тавріді»(1898 р.), «Одержима» (1901 р.), «У полоні»(1903 р.), «На руїнах» (1904 р.), «Осіння казка» (1905 р.), «Три хвилини» (1905 р.), «В катакомбах» (1905 р.), «В дому роботи, в країні неволі» (1906 р.), «Кассандра» (1903 – 1907 рр.), «Айша та Мохаммед» (1907 р.), «У пущі» (1897 – 1909 рр.), «На полі крові» (1909 р.), «Йоганна, жінка Хусова» (1909 р.), «Руфін і Прісцілла» (1906 – 1910 рр.), «Бояриня» (1910 р.), «Лісова пісня» (1911 р.), «Адвокат Мартіан» (1911 р.), «Камінний господар» (1912 р.), «Орфеєве чудо» (1913 р.), «Оргія» (1913 р.)

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"

|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Nizhny_Novgorod_Drama_Theatre_2.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:drama1.jpg|x200px]]
|}

<div align="right"></div>

==Див. також==

Драматичний - словник Бориса Грінченка

[[Категорія:Др]]

Файл:Drama1.jpg

2013-11-19T18:42:58Z

U.volinec:

Дратувати

2013-11-19T17:06:44Z

U.volinec: /* Ілюстрації */

'''Дратува́ти, -ту́ю, -єш, '''''гл. ''Раздражать, дразнить. К. ЦН. 179. ''Буде з вас, що шляхту дурно дратували і з лукавим Острянином в степи повтікали. ''К. Досв. 203. ''Кожен лист, що читав він, дратував його. ''Стор. М. Пр. 88.

==Сучасні словники==

Дратувати, ую, уєш, недок., кого. Збуджувати, сердити,злити, навмисне виводити з рівноваги

(Короткий тлумачний словник української мови / за ред. Д.Г. Гринчишина. Київ, Видавничий центр «Просвіта», 2004)

Дратувати, злити, роздратовувати, роздражнювати, сердити, виводити з терпіння (рівноваги), нервувати, г. денервувати; (навмисне) дражнити, дробити, грати на нерви, псувати кров, с. допікати; (чуття) збуджувати, посилювати загострювати.

(Караванський Святослав. Практичний словник синонімів української мови. Київ. «Українська книга», 2004.)

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:dratuvatu1.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:dratuvatu2.jpg|x200px]]

[[Категорія:Др]]

Файл:Dratuvatu3.jpg

2013-11-19T17:05:57Z

U.volinec:

Файл:Dratuvatu2.jpg

2013-11-19T17:05:42Z

U.volinec:

Файл:Dratuvatu1.jpg

2013-11-19T17:05:22Z

U.volinec:

Дратувати

2013-11-19T17:05:00Z

U.volinec: /* Ілюстрації */

Дратувати

2013-11-19T17:04:44Z

U.volinec: /* Див. також */

Дратувати

2013-11-19T17:04:24Z

U.volinec: /* Рекомендовані джерела */

Дратувати

2013-11-19T17:03:53Z

U.volinec:

Дієта

2013-11-19T17:01:12Z

U.volinec: /* Ілюстрації */

==«Словарь української мови»==

Дієта, -ти, ж. Ландтагъ, рейхстагъ (въ Венгріи). Гол. ІІІ. 261. Повідают люде, же дієта буде.... Найяснійший краль наш рачил дозволити, жеби всі народи зишлися радити. Гол. III. 257

==Сучасні словники==

Дієта, -и, ж.
Тлумачення:
1)(гр., спосіб життя, режим харчування). Певний режим харчування здорової або хворої людини. Безпомічність змусила графа до правильного життя, до дієти (Іван Франко, VII, 1951, 12); Їй потрібна була сувора дієта (Антоненко-Давидович, За ширмою, 1963, 216).
На дієті — на певному режимі харчування. [Ага:] Я на строгій дієті (Олександр Корнійчук, II, 1955, 246).
2)(лат.,день). Грошово-матеріальне утримання депутатів парламенту деяких країн.

<b><i>Словотворення:</i></b> дієта-дієти-дієті-дієту.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:dieta1.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:dieta2.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:dieta3.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:dieta4.jpg|x200px]]
|}

[[Категорія:Ді]]

Файл:Dieta4.jpg

2013-11-19T17:00:03Z

U.volinec:

Файл:Dieta3.jpg

2013-11-19T16:59:51Z

U.volinec:

Файл:Dieta2.jpg

2013-11-19T16:59:38Z

U.volinec:

Файл:Dieta1.jpg

2013-11-19T16:59:18Z

U.volinec:

Дієта

2013-11-19T16:58:35Z

U.volinec: /* Сучасні словники */

==«Словарь української мови»==

Дієта, -ти, ж. Ландтагъ, рейхстагъ (въ Венгріи). Гол. ІІІ. 261. Повідают люде, же дієта буде.... Найяснійший краль наш рачил дозволити, жеби всі народи зишлися радити. Гол. III. 257

==Сучасні словники==

Дієта, -и, ж.
Тлумачення:
1)(гр., спосіб життя, режим харчування). Певний режим харчування здорової або хворої людини. Безпомічність змусила графа до правильного життя, до дієти (Іван Франко, VII, 1951, 12); Їй потрібна була сувора дієта (Антоненко-Давидович, За ширмою, 1963, 216).
На дієті — на певному режимі харчування. [Ага:] Я на строгій дієті (Олександр Корнійчук, II, 1955, 246).
2)(лат.,день). Грошово-матеріальне утримання депутатів парламенту деяких країн.

<b><i>Словотворення:</i></b> дієта-дієти-дієті-дієту.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Azbuka.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:2261637.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ar abetka.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:2870.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:2911091.jpg|x200px]]
|}

[[Категорія:Ді]]

Дієта

2013-11-19T16:58:13Z

U.volinec:

==«Словарь української мови»==

Дієта, -ти, ж. Ландтагъ, рейхстагъ (въ Венгріи). Гол. ІІІ. 261. Повідают люде, же дієта буде.... Найяснійший краль наш рачил дозволити, жеби всі народи зишлися радити. Гол. III. 257

==Сучасні словники==

Дієта, -и, ж.
Тлумачення:
1) (гр., спосіб життя, режим харчування). Певний режим харчування здорової або хворої людини. Безпомічність змусила графа до правильного життя, до дієти (Іван Франко, VII, 1951, 12); Їй потрібна була сувора дієта (Антоненко-Давидович, За ширмою, 1963, 216).
На дієті — на певному режимі харчування. [Ага:] Я на строгій дієті (Олександр Корнійчук, II, 1955, 246).
2)(лат.,день). Грошово-матеріальне утримання депутатів парламенту деяких країн.

<b><i>Словотворення:</i></b> дієта-дієти-дієті-дієту.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Azbuka.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:2261637.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ar abetka.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:2870.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:2911091.jpg|x200px]]
|}

[[Категорія:Ді]]

Драма

2013-11-19T16:51:09Z

U.volinec: /* Ілюстрації */

==«Словарь української мови»==

Драма, -ми, ж. Драма. «Колії. Українська драма». Хата, 113.
Див. також: Драматичний

==Сучасні словники==

Драма – літературний твір (п’єса).

Драма – життєва ситуація (конфлікт, трагедія, переживання, тяжке горе).

Драма – будівля – Драматичний театр.

Драма (від гр. drama – дія) – один із трьох родів літератури. В основі драми, як на це вказує походження слова, є дія, а також розмови дійових осіб – діалоги, монологи й репліки.
Драма, маючи самостійне літературне значення, переважно ставиться на сцені, здійснюється грою акторів з використанням декорацій, у супроводі музики, звукових і світлових ефектів тощо.

Драма для читання (від. нім. Lesedrama) – такий драматизований твір, пишучи який автор і розраховував на те, що він буде тільки читатися, а не виставлятися на сцені. Це звільняло автора від дотримання вимог сценічності (обсяг, кількість дійових осіб і сценічних епізодів тощо).

Драма – жанр літературних творів, писаних у діалогічній формі і призначених для сценічного виконання (на відміну від епосу, лірики); літературний твір такого жанру з серйозним, але не героїчним змістом (на відміну від комедії, трагедії).

Драма – подія, пов’язана з нещастям, стражданням в особистому або суспільному житті, важке душевне переживання.

<b><i>Етимологія слова:</i></b>
Зародки драми мали місце у фольклорі та обрядових дійствах, що супроводжувалися словесними зіткненнями (діалогами), співом, пантомімою, танцем. Поступово драма сформувалася в окремий рід літератури, зокрема в Стародавній Греції в V ст. до н.е. (творчість Есхіла, Софокла, Евріпіда і Арістофана). Теоретичне узагальнення здобутків давньогрецької драми зробив Арістотель у своїй праці «Поетика».
На Україні драма теж спершу формувалася в народній творчості та етнографії (танки, весільні обряди).

<h3><center>Це цікаво знати!</center></h3>
<hr>

На Україні етапними в розвитку драми стали «Наталка Полтавка» І. Котляревського, п’єси про Шельменка Г. Квітки-Основ’яненка, «Назар Стодоля» Т.Шевченка, багато п’єс І.Карпенка-Карого, М. Старицького і М. кропивницького, «Украдене щастя» І. Франка, «Лісова пісня» і «Камінний господар» Лесі Українки.

<h3><div align="center">Рекомендовані джерела</div></h3><hr>
Драматичні твори Лесі Українки: «Блакитна троянда» (1896 р.), «Прощання» (1896 р.), «Іфігенія в Тавріді»(1898 р.), «Одержима» (1901 р.), «У полоні»(1903 р.), «На руїнах» (1904 р.), «Осіння казка» (1905 р.), «Три хвилини» (1905 р.), «В катакомбах» (1905 р.), «В дому роботи, в країні неволі» (1906 р.), «Кассандра» (1903 – 1907 рр.), «Айша та Мохаммед» (1907 р.), «У пущі» (1897 – 1909 рр.), «На полі крові» (1909 р.), «Йоганна, жінка Хусова» (1909 р.), «Руфін і Прісцілла» (1906 – 1910 рр.), «Бояриня» (1910 р.), «Лісова пісня» (1911 р.), «Адвокат Мартіан» (1911 р.), «Камінний господар» (1912 р.), «Орфеєве чудо» (1913 р.), «Оргія» (1913 р.)

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"

|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Nizhny_Novgorod_Drama_Theatre_2.jpg|x200px]]

|}

<div align="right"></div>

==Див. також==

Драматичний - словник Бориса Грінченка

[[Категорія:Др]]

Драма

2013-11-19T16:50:55Z

U.volinec: /* Ілюстрації */

==«Словарь української мови»==

Драма, -ми, ж. Драма. «Колії. Українська драма». Хата, 113.
Див. також: Драматичний

==Сучасні словники==

Драма – літературний твір (п’єса).

Драма – життєва ситуація (конфлікт, трагедія, переживання, тяжке горе).

Драма – будівля – Драматичний театр.

Драма (від гр. drama – дія) – один із трьох родів літератури. В основі драми, як на це вказує походження слова, є дія, а також розмови дійових осіб – діалоги, монологи й репліки.
Драма, маючи самостійне літературне значення, переважно ставиться на сцені, здійснюється грою акторів з використанням декорацій, у супроводі музики, звукових і світлових ефектів тощо.

Драма для читання (від. нім. Lesedrama) – такий драматизований твір, пишучи який автор і розраховував на те, що він буде тільки читатися, а не виставлятися на сцені. Це звільняло автора від дотримання вимог сценічності (обсяг, кількість дійових осіб і сценічних епізодів тощо).

Драма – жанр літературних творів, писаних у діалогічній формі і призначених для сценічного виконання (на відміну від епосу, лірики); літературний твір такого жанру з серйозним, але не героїчним змістом (на відміну від комедії, трагедії).

Драма – подія, пов’язана з нещастям, стражданням в особистому або суспільному житті, важке душевне переживання.

<b><i>Етимологія слова:</i></b>
Зародки драми мали місце у фольклорі та обрядових дійствах, що супроводжувалися словесними зіткненнями (діалогами), співом, пантомімою, танцем. Поступово драма сформувалася в окремий рід літератури, зокрема в Стародавній Греції в V ст. до н.е. (творчість Есхіла, Софокла, Евріпіда і Арістофана). Теоретичне узагальнення здобутків давньогрецької драми зробив Арістотель у своїй праці «Поетика».
На Україні драма теж спершу формувалася в народній творчості та етнографії (танки, весільні обряди).

<h3><center>Це цікаво знати!</center></h3>
<hr>

На Україні етапними в розвитку драми стали «Наталка Полтавка» І. Котляревського, п’єси про Шельменка Г. Квітки-Основ’яненка, «Назар Стодоля» Т.Шевченка, багато п’єс І.Карпенка-Карого, М. Старицького і М. кропивницького, «Украдене щастя» І. Франка, «Лісова пісня» і «Камінний господар» Лесі Українки.

<h3><div align="center">Рекомендовані джерела</div></h3><hr>
Драматичні твори Лесі Українки: «Блакитна троянда» (1896 р.), «Прощання» (1896 р.), «Іфігенія в Тавріді»(1898 р.), «Одержима» (1901 р.), «У полоні»(1903 р.), «На руїнах» (1904 р.), «Осіння казка» (1905 р.), «Три хвилини» (1905 р.), «В катакомбах» (1905 р.), «В дому роботи, в країні неволі» (1906 р.), «Кассандра» (1903 – 1907 рр.), «Айша та Мохаммед» (1907 р.), «У пущі» (1897 – 1909 рр.), «На полі крові» (1909 р.), «Йоганна, жінка Хусова» (1909 р.), «Руфін і Прісцілла» (1906 – 1910 рр.), «Бояриня» (1910 р.), «Лісова пісня» (1911 р.), «Адвокат Мартіан» (1911 р.), «Камінний господар» (1912 р.), «Орфеєве чудо» (1913 р.), «Оргія» (1913 р.)

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Drama1.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Nizhny_Novgorod_Drama_Theatre_2.jpg|x200px]]

|}

<div align="right"></div>

==Див. також==

Драматичний - словник Бориса Грінченка

[[Категорія:Др]]

Двійка

2013-11-19T16:50:32Z

U.volinec: /* Ілюстрації */

==«Словарь української мови»==

'''Двійка, -ки, '''''ж. ''Двойка въ картахъ.

Сучасні словники
Двійка, -и, ж.
Тлумачення:
1) Назва цифри і числа 2. || розм. Назва різних предметів, нумерованих цифрою 2 (трамвай, автобус і т. ін.). || розм. Кількість із двох одиниць.
2) Оцінка успішності в навчанні, бал 2, що у п'ятибальній системі означає "незадовільно".
3) Гральна карта з двома знаками.
4) Спортивний човен із двома веслярами.
5) Про веслярів, що складають екіпаж такого човна.
6) мисл. Здвоєний слід зайця, який повернувся попереднім своїм слідом.
7) мисл. Дріб N2.

Синонімія:
ДВІ́ЙКА (незадовільна оцінка успішності в навчанні), ДВА, НЕЗАДОВІ́ЛЬНО невідм., ПОГА́НО невідм., ПА́РА розм. (перев. ушкільному жаргоні). На останньому контрольному диктанті він зробив аж одинадцять помилок і йому поставилидвійку (О. Іваненко); Через годину вона викликала його і, намагаючись надати своєму голосу лагідності, сказала: - Япоставила вам "погано" (Григорій Тютюнник); - Тебе сьогодні питали? - З географії п'ять.. А козерогові пару вліпили (М.Коцюбинський).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Dviuka1.jpg.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:dviuka2.jpg.jpg|x200px]]

[[Категорія:Дв]]

Двійка

2013-11-19T16:49:21Z

U.volinec: /* Ілюстрації */

Двійка

2013-11-19T16:48:55Z

U.volinec: /* Ілюстрації */

Драма

2013-11-19T16:48:31Z

U.volinec: /* Ілюстрації */

==«Словарь української мови»==

Драма, -ми, ж. Драма. «Колії. Українська драма». Хата, 113.
Див. також: Драматичний

==Сучасні словники==

Драма – літературний твір (п’єса).

Драма – життєва ситуація (конфлікт, трагедія, переживання, тяжке горе).

Драма – будівля – Драматичний театр.

Драма (від гр. drama – дія) – один із трьох родів літератури. В основі драми, як на це вказує походження слова, є дія, а також розмови дійових осіб – діалоги, монологи й репліки.
Драма, маючи самостійне літературне значення, переважно ставиться на сцені, здійснюється грою акторів з використанням декорацій, у супроводі музики, звукових і світлових ефектів тощо.

Драма для читання (від. нім. Lesedrama) – такий драматизований твір, пишучи який автор і розраховував на те, що він буде тільки читатися, а не виставлятися на сцені. Це звільняло автора від дотримання вимог сценічності (обсяг, кількість дійових осіб і сценічних епізодів тощо).

Драма – жанр літературних творів, писаних у діалогічній формі і призначених для сценічного виконання (на відміну від епосу, лірики); літературний твір такого жанру з серйозним, але не героїчним змістом (на відміну від комедії, трагедії).

Драма – подія, пов’язана з нещастям, стражданням в особистому або суспільному житті, важке душевне переживання.

<b><i>Етимологія слова:</i></b>
Зародки драми мали місце у фольклорі та обрядових дійствах, що супроводжувалися словесними зіткненнями (діалогами), співом, пантомімою, танцем. Поступово драма сформувалася в окремий рід літератури, зокрема в Стародавній Греції в V ст. до н.е. (творчість Есхіла, Софокла, Евріпіда і Арістофана). Теоретичне узагальнення здобутків давньогрецької драми зробив Арістотель у своїй праці «Поетика».
На Україні драма теж спершу формувалася в народній творчості та етнографії (танки, весільні обряди).

<h3><center>Це цікаво знати!</center></h3>
<hr>

На Україні етапними в розвитку драми стали «Наталка Полтавка» І. Котляревського, п’єси про Шельменка Г. Квітки-Основ’яненка, «Назар Стодоля» Т.Шевченка, багато п’єс І.Карпенка-Карого, М. Старицького і М. кропивницького, «Украдене щастя» І. Франка, «Лісова пісня» і «Камінний господар» Лесі Українки.

<h3><div align="center">Рекомендовані джерела</div></h3><hr>
Драматичні твори Лесі Українки: «Блакитна троянда» (1896 р.), «Прощання» (1896 р.), «Іфігенія в Тавріді»(1898 р.), «Одержима» (1901 р.), «У полоні»(1903 р.), «На руїнах» (1904 р.), «Осіння казка» (1905 р.), «Три хвилини» (1905 р.), «В катакомбах» (1905 р.), «В дому роботи, в країні неволі» (1906 р.), «Кассандра» (1903 – 1907 рр.), «Айша та Мохаммед» (1907 р.), «У пущі» (1897 – 1909 рр.), «На полі крові» (1909 р.), «Йоганна, жінка Хусова» (1909 р.), «Руфін і Прісцілла» (1906 – 1910 рр.), «Бояриня» (1910 р.), «Лісова пісня» (1911 р.), «Адвокат Мартіан» (1911 р.), «Камінний господар» (1912 р.), «Орфеєве чудо» (1913 р.), «Оргія» (1913 р.)

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:740384_original.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Nizhny_Novgorod_Drama_Theatre_2.jpg|x200px]]

|}

<div align="right"></div>

==Див. також==

Драматичний - словник Бориса Грінченка

[[Категорія:Др]]

Файл:Nizhny Novgorod Drama Theatre 2.jpg

2013-11-19T16:45:45Z

U.volinec:

Файл:740384 original.gif

2013-11-19T16:45:18Z

U.volinec:

Драма

2013-11-19T16:44:48Z

U.volinec:

==«Словарь української мови»==

Драма, -ми, ж. Драма. «Колії. Українська драма». Хата, 113.
Див. також: Драматичний

==Сучасні словники==

Драма – літературний твір (п’єса).

Драма – життєва ситуація (конфлікт, трагедія, переживання, тяжке горе).

Драма – будівля – Драматичний театр.

Драма (від гр. drama – дія) – один із трьох родів літератури. В основі драми, як на це вказує походження слова, є дія, а також розмови дійових осіб – діалоги, монологи й репліки.
Драма, маючи самостійне літературне значення, переважно ставиться на сцені, здійснюється грою акторів з використанням декорацій, у супроводі музики, звукових і світлових ефектів тощо.

Драма для читання (від. нім. Lesedrama) – такий драматизований твір, пишучи який автор і розраховував на те, що він буде тільки читатися, а не виставлятися на сцені. Це звільняло автора від дотримання вимог сценічності (обсяг, кількість дійових осіб і сценічних епізодів тощо).

Драма – жанр літературних творів, писаних у діалогічній формі і призначених для сценічного виконання (на відміну від епосу, лірики); літературний твір такого жанру з серйозним, але не героїчним змістом (на відміну від комедії, трагедії).

Драма – подія, пов’язана з нещастям, стражданням в особистому або суспільному житті, важке душевне переживання.

<b><i>Етимологія слова:</i></b>
Зародки драми мали місце у фольклорі та обрядових дійствах, що супроводжувалися словесними зіткненнями (діалогами), співом, пантомімою, танцем. Поступово драма сформувалася в окремий рід літератури, зокрема в Стародавній Греції в V ст. до н.е. (творчість Есхіла, Софокла, Евріпіда і Арістофана). Теоретичне узагальнення здобутків давньогрецької драми зробив Арістотель у своїй праці «Поетика».
На Україні драма теж спершу формувалася в народній творчості та етнографії (танки, весільні обряди).

<h3><center>Це цікаво знати!</center></h3>
<hr>

На Україні етапними в розвитку драми стали «Наталка Полтавка» І. Котляревського, п’єси про Шельменка Г. Квітки-Основ’яненка, «Назар Стодоля» Т.Шевченка, багато п’єс І.Карпенка-Карого, М. Старицького і М. кропивницького, «Украдене щастя» І. Франка, «Лісова пісня» і «Камінний господар» Лесі Українки.

<h3><div align="center">Рекомендовані джерела</div></h3><hr>
Драматичні твори Лесі Українки: «Блакитна троянда» (1896 р.), «Прощання» (1896 р.), «Іфігенія в Тавріді»(1898 р.), «Одержима» (1901 р.), «У полоні»(1903 р.), «На руїнах» (1904 р.), «Осіння казка» (1905 р.), «Три хвилини» (1905 р.), «В катакомбах» (1905 р.), «В дому роботи, в країні неволі» (1906 р.), «Кассандра» (1903 – 1907 рр.), «Айша та Мохаммед» (1907 р.), «У пущі» (1897 – 1909 рр.), «На полі крові» (1909 р.), «Йоганна, жінка Хусова» (1909 р.), «Руфін і Прісцілла» (1906 – 1910 рр.), «Бояриня» (1910 р.), «Лісова пісня» (1911 р.), «Адвокат Мартіан» (1911 р.), «Камінний господар» (1912 р.), «Орфеєве чудо» (1913 р.), «Оргія» (1913 р.)

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Azbuka.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:2261637.jpg|x200px]]

|}

<div align="right"></div>

==Див. також==

Драматичний - словник Бориса Грінченка

[[Категорія:Др]]

Двійка

2013-11-19T16:42:03Z

U.volinec: /* Ілюстрації */

==«Словарь української мови»==

'''Двійка, -ки, '''''ж. ''Двойка въ картахъ.

Сучасні словники
Двійка, -и, ж.
Тлумачення:
1) Назва цифри і числа 2. || розм. Назва різних предметів, нумерованих цифрою 2 (трамвай, автобус і т. ін.). || розм. Кількість із двох одиниць.
2) Оцінка успішності в навчанні, бал 2, що у п'ятибальній системі означає "незадовільно".
3) Гральна карта з двома знаками.
4) Спортивний човен із двома веслярами.
5) Про веслярів, що складають екіпаж такого човна.
6) мисл. Здвоєний слід зайця, який повернувся попереднім своїм слідом.
7) мисл. Дріб N2.

Синонімія:
ДВІ́ЙКА (незадовільна оцінка успішності в навчанні), ДВА, НЕЗАДОВІ́ЛЬНО невідм., ПОГА́НО невідм., ПА́РА розм. (перев. ушкільному жаргоні). На останньому контрольному диктанті він зробив аж одинадцять помилок і йому поставилидвійку (О. Іваненко); Через годину вона викликала його і, намагаючись надати своєму голосу лагідності, сказала: - Япоставила вам "погано" (Григорій Тютюнник); - Тебе сьогодні питали? - З географії п'ять.. А козерогові пару вліпили (М.Коцюбинський).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:dviuka1|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:dviuka2|x200px]]

Двійка

2013-11-19T16:40:21Z

U.volinec: /* Ілюстрації */

==«Словарь української мови»==

'''Двійка, -ки, '''''ж. ''Двойка въ картахъ.

Сучасні словники
Двійка, -и, ж.
Тлумачення:
1) Назва цифри і числа 2. || розм. Назва різних предметів, нумерованих цифрою 2 (трамвай, автобус і т. ін.). || розм. Кількість із двох одиниць.
2) Оцінка успішності в навчанні, бал 2, що у п'ятибальній системі означає "незадовільно".
3) Гральна карта з двома знаками.
4) Спортивний човен із двома веслярами.
5) Про веслярів, що складають екіпаж такого човна.
6) мисл. Здвоєний слід зайця, який повернувся попереднім своїм слідом.
7) мисл. Дріб N2.

Синонімія:
ДВІ́ЙКА (незадовільна оцінка успішності в навчанні), ДВА, НЕЗАДОВІ́ЛЬНО невідм., ПОГА́НО невідм., ПА́РА розм. (перев. ушкільному жаргоні). На останньому контрольному диктанті він зробив аж одинадцять помилок і йому поставилидвійку (О. Іваненко); Через годину вона викликала його і, намагаючись надати своєму голосу лагідності, сказала: - Япоставила вам "погано" (Григорій Тютюнник); - Тебе сьогодні питали? - З географії п'ять.. А козерогові пару вліпили (М.Коцюбинський).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: dviuka1.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: dviuka2.jpg|x200px]]

Файл:Dviuka1.jpg.jpg

2013-11-19T16:37:56Z

U.volinec:

Файл:Dviuka2.jpg.jpg

2013-11-19T16:37:39Z

U.volinec:

Двійка

2013-11-19T16:36:13Z

U.volinec:

==«Словарь української мови»==

'''Двійка, -ки, '''''ж. ''Двойка въ картахъ.

Сучасні словники
Двійка, -и, ж.
Тлумачення:
1) Назва цифри і числа 2. || розм. Назва різних предметів, нумерованих цифрою 2 (трамвай, автобус і т. ін.). || розм. Кількість із двох одиниць.
2) Оцінка успішності в навчанні, бал 2, що у п'ятибальній системі означає "незадовільно".
3) Гральна карта з двома знаками.
4) Спортивний човен із двома веслярами.
5) Про веслярів, що складають екіпаж такого човна.
6) мисл. Здвоєний слід зайця, який повернувся попереднім своїм слідом.
7) мисл. Дріб N2.

Синонімія:
ДВІ́ЙКА (незадовільна оцінка успішності в навчанні), ДВА, НЕЗАДОВІ́ЛЬНО невідм., ПОГА́НО невідм., ПА́РА розм. (перев. ушкільному жаргоні). На останньому контрольному диктанті він зробив аж одинадцять помилок і йому поставилидвійку (О. Іваненко); Через годину вона викликала його і, намагаючись надати своєму голосу лагідності, сказала: - Япоставила вам "погано" (Григорій Тютюнник); - Тебе сьогодні питали? - З географії п'ять.. А козерогові пару вліпили (М.Коцюбинський).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:dviuka1.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:dviuka2.jpg|x200px]]

Дятел

2013-11-19T16:26:37Z

U.volinec: /* Ілюстрації */

==«Словарь української мови»==

'''Дя́тел, -тла,''' м. Дятелъ. Чорт би дятла знав, як би не його ніс. Чуб. 1. 250.

==Сучасні словники==

ДЯ́ТЕЛ – лісовий птах з довгим, міцним дзьобом.
(Ч.в. Р.в. – дятла. Кл. в. – дятле, Н.в. мн. – дятли; зм. – пест. – дятлик)
[Україна в словах: Мовокраєзнавчий слов.-довід.: Навч. посіб. для учнів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій, студентів, усіх, хто вивчає укр. мову / Упоряд. : «Просвіта», 2004. – 704 с. - С. 625]

<b><i>Фонетичний запис</i></b>: <nowiki>[</nowiki>[д'й'`ат'ил]

<b><i>Морфологічний запис:</i></b> дя́-тел, іменник чоловічого роду, істота.

<b><i>Словотворення:</i></b> дятел→дятлові

<b><i>Синоніми:</i></b> клювак, (діал.) клюй-дерево (діал.), довбач (діал.), довбало (діал.)

<b><i>Російською мовою:</i></b> дятел.

<b><i>Етимологія слова:</i></b> «Дятел» (лат. Picariae) – спільна назва кількох родів птахів родини дятлових. Лісовий птах з довгим, міцним дзьобом.

Україна в словах: Мовокраєзнавчий слов.-довід.: Навч. посіб. для учнів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій, студентів, усіх, хто вивчає укр. мову / Упоряд. : «Просвіта», 2204. – 704 с. - С. 626

<h3><center>Це цікаво знати!</center></h3>
<hr>

Дятел на старій груші
У червонястій шапочці
З маленькою паличкою стукає та й стукає.
(Микола Воробйов)
В Україні поширені такі представники: дятел чорний, дятел строкатий, дятел зелений і дятел трипалий. Для всіх дятлів характерний міцний долотоподібний дзьоб, яким вони добувають з – під кори дерев комах та їх личинок, а також довгий (до 17 сантиметрів) язик. Гніздяться дятли в дуплах, які самі видовбують.
Наші предки вважали, що дятел, подібно до деяких інших птахів (зозулі, ворони, сича, сови) – це провісник якоїсь зміни. Коли дятел довбає ріг хати, то віщував лихо.
У народі є легенда про те, що дятел – перетворена людина. Бог зробив із неї птаха, щоб навчити інших пернатих будувати гнізда й лікувати дерева. Відомо, що кожного року дятел будує собі нове гніздо, а старе залишає іншим пташкам.
Кажуть, що дятел вміє знаходити чарівне зілля – «розрив - траву». Хто нею заволодіє, зможе відімкнути будь-які двері.
Дятлів треба оберігати, тому що вони – «санітари лісу», які поїдають шкідників.
Народна прикмета: Дятел вистукує на всю округу – невдовзі піде дощ.
Загадки:
В’ється молоток, поправляє нам садок.

Вірно людям я служу,
Їм дерева стережу,
Дзьоб міцний і гострий маю,
Шкідників ним здобуваю.
[Україна в словах: Мовокраєзнавчий слов.-довід.: Навч. посіб. для учнів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій, студентів, усіх, хто вивчає укр. мову / Упоряд. : «Просвіта», 2204. – 704 с. - С. 626]

<h3><div align="center">'''Особливості слововживання'''</div></h3>

Дятел - іменник.
Означення: працьовитий, рябий, червоноголовий, чорний та ін..

<h3><div align="center">Рекомендовані джерела</div></h3><hr>
1. Вікісловник uk.wiktionary.org Прямий доступ до українського Вікісловника
2. Грінченко Б. Д. Словарь української мови, т. 1-4. Київ, 1907-09 (багато перевидань). Онлайн-версія
3. Дорошенко Т.С. Великий комплексний словник української мови. – Х.: Торсінг Плюс, 2009. – 768 с.# Загоруйко О.Я. Великий універсальний словник української мови. – Х.: Торсінг плюс, 2009. – 768 с.# Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Навч.посібн. – 2-ге, вид. виправл. і доп./ С.В.Шевчук, Т.М.Лобода. – К.: Арій, 2008. – 5-7 с.
4. Загоруйко О.Я. Великий універсальний словник української мови. – Х.: Торсінг плюс, 2009. – 768 с.
5. Короткий тлумачний словник української мови. Близько 6750 слів / за ред. Д. Г. Гринчишина. — 2-е вид., доп. і перероб. — Київ: Рад. Школа, 1988.
6. І. Р. Вихованець. Морфологія // Українська мова: Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія, 2000.
7. Новий тлумачний словник української мови. 42000 слів: У 4-х томах / Уклад. В. Яременко, О. Сліпушко. — Київ: вид. Аконіт, 1998.
8. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Автор, керівник проекту і гол. редактор В. Т. Бусел. — Київ, Ірпінь: ВТФ Перун. 2001, 2005. На сайті lingvo.ua, інший сайт.
9. Великий тлумачний словник української мови / Упоряд. Т. В. Ковальова. — Харків: Фоліо, 2005. — 767 с. — (Бібліотека державної мови). — ISBN 966-03-2698-Х с.
10. Великий тлумачний словник. Сучасна українська мова від А до Я / Упоряд. Загнітко А. П. — Донецьк: Вид. «Бао», 2008. — 704 с. — ISBN 978-966-481-019-4.
11. Словник української мови. У 20-ти т. / Український мовно-інформаційний фонд НАН України; за ред. В. М. Русанівського. — Київ: Наукова думка, 2010. — Т.1. А — Б. — 911 с.
12. Словник української мови: В 11 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — Київ: Наукова думка, 1970—1980. Онлайн-версія
13. Україна в словах: Мовокраєзнавчий слов.-довід.: Навч. посіб. для учнів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій, студентів, усіх, хто вивчає укр. мову / Упоряд. : «Просвіта», 2004. – 704 с. - С. 625 – 626.
14. Універсальний словник-енциклопедія (УСЕ) на сайті Словопедія
15. Всесвітній словник української мови на сайті worldwidedictionary.org

==Інтернет-джерела==

5.Вікісловник uk.wiktionary.org Прямий доступ до українського Вікісловника
6.Всесвітній словник української мови на сайті worldwidedictionary.org
7.Універсальний словник-енциклопедія (УСЕ) на сайті Словопедія

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:dyatel1.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:dyatel2.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:dyatel3.jpg|x200px]]

|}

<div align="right"></div>

[[Категорія:Дя]]

Дятел

2013-11-19T16:26:04Z

U.volinec: /* Ілюстрації */

==«Словарь української мови»==

'''Дя́тел, -тла,''' м. Дятелъ. Чорт би дятла знав, як би не його ніс. Чуб. 1. 250.

==Сучасні словники==

ДЯ́ТЕЛ – лісовий птах з довгим, міцним дзьобом.
(Ч.в. Р.в. – дятла. Кл. в. – дятле, Н.в. мн. – дятли; зм. – пест. – дятлик)
[Україна в словах: Мовокраєзнавчий слов.-довід.: Навч. посіб. для учнів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій, студентів, усіх, хто вивчає укр. мову / Упоряд. : «Просвіта», 2004. – 704 с. - С. 625]

<b><i>Фонетичний запис</i></b>: <nowiki>[</nowiki>[д'й'`ат'ил]

<b><i>Морфологічний запис:</i></b> дя́-тел, іменник чоловічого роду, істота.

<b><i>Словотворення:</i></b> дятел→дятлові

<b><i>Синоніми:</i></b> клювак, (діал.) клюй-дерево (діал.), довбач (діал.), довбало (діал.)

<b><i>Російською мовою:</i></b> дятел.

<b><i>Етимологія слова:</i></b> «Дятел» (лат. Picariae) – спільна назва кількох родів птахів родини дятлових. Лісовий птах з довгим, міцним дзьобом.

Україна в словах: Мовокраєзнавчий слов.-довід.: Навч. посіб. для учнів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій, студентів, усіх, хто вивчає укр. мову / Упоряд. : «Просвіта», 2204. – 704 с. - С. 626

<h3><center>Це цікаво знати!</center></h3>
<hr>

Дятел на старій груші
У червонястій шапочці
З маленькою паличкою стукає та й стукає.
(Микола Воробйов)
В Україні поширені такі представники: дятел чорний, дятел строкатий, дятел зелений і дятел трипалий. Для всіх дятлів характерний міцний долотоподібний дзьоб, яким вони добувають з – під кори дерев комах та їх личинок, а також довгий (до 17 сантиметрів) язик. Гніздяться дятли в дуплах, які самі видовбують.
Наші предки вважали, що дятел, подібно до деяких інших птахів (зозулі, ворони, сича, сови) – це провісник якоїсь зміни. Коли дятел довбає ріг хати, то віщував лихо.
У народі є легенда про те, що дятел – перетворена людина. Бог зробив із неї птаха, щоб навчити інших пернатих будувати гнізда й лікувати дерева. Відомо, що кожного року дятел будує собі нове гніздо, а старе залишає іншим пташкам.
Кажуть, що дятел вміє знаходити чарівне зілля – «розрив - траву». Хто нею заволодіє, зможе відімкнути будь-які двері.
Дятлів треба оберігати, тому що вони – «санітари лісу», які поїдають шкідників.
Народна прикмета: Дятел вистукує на всю округу – невдовзі піде дощ.
Загадки:
В’ється молоток, поправляє нам садок.

Вірно людям я служу,
Їм дерева стережу,
Дзьоб міцний і гострий маю,
Шкідників ним здобуваю.
[Україна в словах: Мовокраєзнавчий слов.-довід.: Навч. посіб. для учнів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій, студентів, усіх, хто вивчає укр. мову / Упоряд. : «Просвіта», 2204. – 704 с. - С. 626]

<h3><div align="center">'''Особливості слововживання'''</div></h3>

Дятел - іменник.
Означення: працьовитий, рябий, червоноголовий, чорний та ін..

<h3><div align="center">Рекомендовані джерела</div></h3><hr>
1. Вікісловник uk.wiktionary.org Прямий доступ до українського Вікісловника
2. Грінченко Б. Д. Словарь української мови, т. 1-4. Київ, 1907-09 (багато перевидань). Онлайн-версія
3. Дорошенко Т.С. Великий комплексний словник української мови. – Х.: Торсінг Плюс, 2009. – 768 с.# Загоруйко О.Я. Великий універсальний словник української мови. – Х.: Торсінг плюс, 2009. – 768 с.# Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Навч.посібн. – 2-ге, вид. виправл. і доп./ С.В.Шевчук, Т.М.Лобода. – К.: Арій, 2008. – 5-7 с.
4. Загоруйко О.Я. Великий універсальний словник української мови. – Х.: Торсінг плюс, 2009. – 768 с.
5. Короткий тлумачний словник української мови. Близько 6750 слів / за ред. Д. Г. Гринчишина. — 2-е вид., доп. і перероб. — Київ: Рад. Школа, 1988.
6. І. Р. Вихованець. Морфологія // Українська мова: Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія, 2000.
7. Новий тлумачний словник української мови. 42000 слів: У 4-х томах / Уклад. В. Яременко, О. Сліпушко. — Київ: вид. Аконіт, 1998.
8. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Автор, керівник проекту і гол. редактор В. Т. Бусел. — Київ, Ірпінь: ВТФ Перун. 2001, 2005. На сайті lingvo.ua, інший сайт.
9. Великий тлумачний словник української мови / Упоряд. Т. В. Ковальова. — Харків: Фоліо, 2005. — 767 с. — (Бібліотека державної мови). — ISBN 966-03-2698-Х с.
10. Великий тлумачний словник. Сучасна українська мова від А до Я / Упоряд. Загнітко А. П. — Донецьк: Вид. «Бао», 2008. — 704 с. — ISBN 978-966-481-019-4.
11. Словник української мови. У 20-ти т. / Український мовно-інформаційний фонд НАН України; за ред. В. М. Русанівського. — Київ: Наукова думка, 2010. — Т.1. А — Б. — 911 с.
12. Словник української мови: В 11 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — Київ: Наукова думка, 1970—1980. Онлайн-версія
13. Україна в словах: Мовокраєзнавчий слов.-довід.: Навч. посіб. для учнів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій, студентів, усіх, хто вивчає укр. мову / Упоряд. : «Просвіта», 2004. – 704 с. - С. 625 – 626.
14. Універсальний словник-енциклопедія (УСЕ) на сайті Словопедія
15. Всесвітній словник української мови на сайті worldwidedictionary.org

==Інтернет-джерела==

5.Вікісловник uk.wiktionary.org Прямий доступ до українського Вікісловника
6.Всесвітній словник української мови на сайті worldwidedictionary.org
7.Універсальний словник-енциклопедія (УСЕ) на сайті Словопедія

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:dyatel1.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:dyatek2.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:dyatel3.jpg|x200px]]

|}

<div align="right"></div>

[[Категорія:Дя]]

Файл:Dyatel3.jpg

2013-11-19T16:23:58Z

U.volinec:

Файл:Dyatel2.jpg

2013-11-19T16:23:41Z

U.volinec:

Файл:Dyatel1.jpg

2013-11-19T16:23:17Z

U.volinec:

Дятел

2013-11-19T16:19:26Z

U.volinec: /* Інтернет-джерела */

==«Словарь української мови»==

'''Дя́тел, -тла,''' м. Дятелъ. Чорт би дятла знав, як би не його ніс. Чуб. 1. 250.

==Сучасні словники==

ДЯ́ТЕЛ – лісовий птах з довгим, міцним дзьобом.
(Ч.в. Р.в. – дятла. Кл. в. – дятле, Н.в. мн. – дятли; зм. – пест. – дятлик)
[Україна в словах: Мовокраєзнавчий слов.-довід.: Навч. посіб. для учнів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій, студентів, усіх, хто вивчає укр. мову / Упоряд. : «Просвіта», 2004. – 704 с. - С. 625]

<b><i>Фонетичний запис</i></b>: <nowiki>[</nowiki>[д'й'`ат'ил]

<b><i>Морфологічний запис:</i></b> дя́-тел, іменник чоловічого роду, істота.

<b><i>Словотворення:</i></b> дятел→дятлові

<b><i>Синоніми:</i></b> клювак, (діал.) клюй-дерево (діал.), довбач (діал.), довбало (діал.)

<b><i>Російською мовою:</i></b> дятел.

<b><i>Етимологія слова:</i></b> «Дятел» (лат. Picariae) – спільна назва кількох родів птахів родини дятлових. Лісовий птах з довгим, міцним дзьобом.

Україна в словах: Мовокраєзнавчий слов.-довід.: Навч. посіб. для учнів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій, студентів, усіх, хто вивчає укр. мову / Упоряд. : «Просвіта», 2204. – 704 с. - С. 626

<h3><center>Це цікаво знати!</center></h3>
<hr>

Дятел на старій груші
У червонястій шапочці
З маленькою паличкою стукає та й стукає.
(Микола Воробйов)
В Україні поширені такі представники: дятел чорний, дятел строкатий, дятел зелений і дятел трипалий. Для всіх дятлів характерний міцний долотоподібний дзьоб, яким вони добувають з – під кори дерев комах та їх личинок, а також довгий (до 17 сантиметрів) язик. Гніздяться дятли в дуплах, які самі видовбують.
Наші предки вважали, що дятел, подібно до деяких інших птахів (зозулі, ворони, сича, сови) – це провісник якоїсь зміни. Коли дятел довбає ріг хати, то віщував лихо.
У народі є легенда про те, що дятел – перетворена людина. Бог зробив із неї птаха, щоб навчити інших пернатих будувати гнізда й лікувати дерева. Відомо, що кожного року дятел будує собі нове гніздо, а старе залишає іншим пташкам.
Кажуть, що дятел вміє знаходити чарівне зілля – «розрив - траву». Хто нею заволодіє, зможе відімкнути будь-які двері.
Дятлів треба оберігати, тому що вони – «санітари лісу», які поїдають шкідників.
Народна прикмета: Дятел вистукує на всю округу – невдовзі піде дощ.
Загадки:
В’ється молоток, поправляє нам садок.

Вірно людям я служу,
Їм дерева стережу,
Дзьоб міцний і гострий маю,
Шкідників ним здобуваю.
[Україна в словах: Мовокраєзнавчий слов.-довід.: Навч. посіб. для учнів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій, студентів, усіх, хто вивчає укр. мову / Упоряд. : «Просвіта», 2204. – 704 с. - С. 626]

<h3><div align="center">'''Особливості слововживання'''</div></h3>

Дятел - іменник.
Означення: працьовитий, рябий, червоноголовий, чорний та ін..

<h3><div align="center">Рекомендовані джерела</div></h3><hr>
1. Вікісловник uk.wiktionary.org Прямий доступ до українського Вікісловника
2. Грінченко Б. Д. Словарь української мови, т. 1-4. Київ, 1907-09 (багато перевидань). Онлайн-версія
3. Дорошенко Т.С. Великий комплексний словник української мови. – Х.: Торсінг Плюс, 2009. – 768 с.# Загоруйко О.Я. Великий універсальний словник української мови. – Х.: Торсінг плюс, 2009. – 768 с.# Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Навч.посібн. – 2-ге, вид. виправл. і доп./ С.В.Шевчук, Т.М.Лобода. – К.: Арій, 2008. – 5-7 с.
4. Загоруйко О.Я. Великий універсальний словник української мови. – Х.: Торсінг плюс, 2009. – 768 с.
5. Короткий тлумачний словник української мови. Близько 6750 слів / за ред. Д. Г. Гринчишина. — 2-е вид., доп. і перероб. — Київ: Рад. Школа, 1988.
6. І. Р. Вихованець. Морфологія // Українська мова: Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія, 2000.
7. Новий тлумачний словник української мови. 42000 слів: У 4-х томах / Уклад. В. Яременко, О. Сліпушко. — Київ: вид. Аконіт, 1998.
8. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Автор, керівник проекту і гол. редактор В. Т. Бусел. — Київ, Ірпінь: ВТФ Перун. 2001, 2005. На сайті lingvo.ua, інший сайт.
9. Великий тлумачний словник української мови / Упоряд. Т. В. Ковальова. — Харків: Фоліо, 2005. — 767 с. — (Бібліотека державної мови). — ISBN 966-03-2698-Х с.
10. Великий тлумачний словник. Сучасна українська мова від А до Я / Упоряд. Загнітко А. П. — Донецьк: Вид. «Бао», 2008. — 704 с. — ISBN 978-966-481-019-4.
11. Словник української мови. У 20-ти т. / Український мовно-інформаційний фонд НАН України; за ред. В. М. Русанівського. — Київ: Наукова думка, 2010. — Т.1. А — Б. — 911 с.
12. Словник української мови: В 11 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — Київ: Наукова думка, 1970—1980. Онлайн-версія
13. Україна в словах: Мовокраєзнавчий слов.-довід.: Навч. посіб. для учнів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій, студентів, усіх, хто вивчає укр. мову / Упоряд. : «Просвіта», 2004. – 704 с. - С. 625 – 626.
14. Універсальний словник-енциклопедія (УСЕ) на сайті Словопедія
15. Всесвітній словник української мови на сайті worldwidedictionary.org

==Інтернет-джерела==

5.Вікісловник uk.wiktionary.org Прямий доступ до українського Вікісловника
6.Всесвітній словник української мови на сайті worldwidedictionary.org
7.Універсальний словник-енциклопедія (УСЕ) на сайті Словопедія

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Azbuka.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:2261637.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ar abetka.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:2870.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:2911091.jpg|x200px]]
|}

<div align="right"></div>

[[Категорія:Дя]]

Дятел

2013-11-19T16:18:57Z

U.volinec: /* Сучасні словники */

==«Словарь української мови»==

'''Дя́тел, -тла,''' м. Дятелъ. Чорт би дятла знав, як би не його ніс. Чуб. 1. 250.

==Сучасні словники==

ДЯ́ТЕЛ – лісовий птах з довгим, міцним дзьобом.
(Ч.в. Р.в. – дятла. Кл. в. – дятле, Н.в. мн. – дятли; зм. – пест. – дятлик)
[Україна в словах: Мовокраєзнавчий слов.-довід.: Навч. посіб. для учнів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій, студентів, усіх, хто вивчає укр. мову / Упоряд. : «Просвіта», 2004. – 704 с. - С. 625]

<b><i>Фонетичний запис</i></b>: <nowiki>[</nowiki>[д'й'`ат'ил]

<b><i>Морфологічний запис:</i></b> дя́-тел, іменник чоловічого роду, істота.

<b><i>Словотворення:</i></b> дятел→дятлові

<b><i>Синоніми:</i></b> клювак, (діал.) клюй-дерево (діал.), довбач (діал.), довбало (діал.)

<b><i>Російською мовою:</i></b> дятел.

<b><i>Етимологія слова:</i></b> «Дятел» (лат. Picariae) – спільна назва кількох родів птахів родини дятлових. Лісовий птах з довгим, міцним дзьобом.

Україна в словах: Мовокраєзнавчий слов.-довід.: Навч. посіб. для учнів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій, студентів, усіх, хто вивчає укр. мову / Упоряд. : «Просвіта», 2204. – 704 с. - С. 626

<h3><center>Це цікаво знати!</center></h3>
<hr>

Дятел на старій груші
У червонястій шапочці
З маленькою паличкою стукає та й стукає.
(Микола Воробйов)
В Україні поширені такі представники: дятел чорний, дятел строкатий, дятел зелений і дятел трипалий. Для всіх дятлів характерний міцний долотоподібний дзьоб, яким вони добувають з – під кори дерев комах та їх личинок, а також довгий (до 17 сантиметрів) язик. Гніздяться дятли в дуплах, які самі видовбують.
Наші предки вважали, що дятел, подібно до деяких інших птахів (зозулі, ворони, сича, сови) – це провісник якоїсь зміни. Коли дятел довбає ріг хати, то віщував лихо.
У народі є легенда про те, що дятел – перетворена людина. Бог зробив із неї птаха, щоб навчити інших пернатих будувати гнізда й лікувати дерева. Відомо, що кожного року дятел будує собі нове гніздо, а старе залишає іншим пташкам.
Кажуть, що дятел вміє знаходити чарівне зілля – «розрив - траву». Хто нею заволодіє, зможе відімкнути будь-які двері.
Дятлів треба оберігати, тому що вони – «санітари лісу», які поїдають шкідників.
Народна прикмета: Дятел вистукує на всю округу – невдовзі піде дощ.
Загадки:
В’ється молоток, поправляє нам садок.

Вірно людям я служу,
Їм дерева стережу,
Дзьоб міцний і гострий маю,
Шкідників ним здобуваю.
[Україна в словах: Мовокраєзнавчий слов.-довід.: Навч. посіб. для учнів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій, студентів, усіх, хто вивчає укр. мову / Упоряд. : «Просвіта», 2204. – 704 с. - С. 626]

<h3><div align="center">'''Особливості слововживання'''</div></h3>

Дятел - іменник.
Означення: працьовитий, рябий, червоноголовий, чорний та ін..

<h3><div align="center">Рекомендовані джерела</div></h3><hr>
1. Вікісловник uk.wiktionary.org Прямий доступ до українського Вікісловника
2. Грінченко Б. Д. Словарь української мови, т. 1-4. Київ, 1907-09 (багато перевидань). Онлайн-версія
3. Дорошенко Т.С. Великий комплексний словник української мови. – Х.: Торсінг Плюс, 2009. – 768 с.# Загоруйко О.Я. Великий універсальний словник української мови. – Х.: Торсінг плюс, 2009. – 768 с.# Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Навч.посібн. – 2-ге, вид. виправл. і доп./ С.В.Шевчук, Т.М.Лобода. – К.: Арій, 2008. – 5-7 с.
4. Загоруйко О.Я. Великий універсальний словник української мови. – Х.: Торсінг плюс, 2009. – 768 с.
5. Короткий тлумачний словник української мови. Близько 6750 слів / за ред. Д. Г. Гринчишина. — 2-е вид., доп. і перероб. — Київ: Рад. Школа, 1988.
6. І. Р. Вихованець. Морфологія // Українська мова: Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія, 2000.
7. Новий тлумачний словник української мови. 42000 слів: У 4-х томах / Уклад. В. Яременко, О. Сліпушко. — Київ: вид. Аконіт, 1998.
8. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Автор, керівник проекту і гол. редактор В. Т. Бусел. — Київ, Ірпінь: ВТФ Перун. 2001, 2005. На сайті lingvo.ua, інший сайт.
9. Великий тлумачний словник української мови / Упоряд. Т. В. Ковальова. — Харків: Фоліо, 2005. — 767 с. — (Бібліотека державної мови). — ISBN 966-03-2698-Х с.
10. Великий тлумачний словник. Сучасна українська мова від А до Я / Упоряд. Загнітко А. П. — Донецьк: Вид. «Бао», 2008. — 704 с. — ISBN 978-966-481-019-4.
11. Словник української мови. У 20-ти т. / Український мовно-інформаційний фонд НАН України; за ред. В. М. Русанівського. — Київ: Наукова думка, 2010. — Т.1. А — Б. — 911 с.
12. Словник української мови: В 11 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — Київ: Наукова думка, 1970—1980. Онлайн-версія
13. Україна в словах: Мовокраєзнавчий слов.-довід.: Навч. посіб. для учнів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій, студентів, усіх, хто вивчає укр. мову / Упоряд. : «Просвіта», 2004. – 704 с. - С. 625 – 626.
14. Універсальний словник-енциклопедія (УСЕ) на сайті Словопедія
15. Всесвітній словник української мови на сайті worldwidedictionary.org

==Інтернет-джерела==

5. Вікісловник uk.wiktionary.org Прямий доступ до українського Вікісловника
6. Всесвітній словник української мови на сайті worldwidedictionary.org
7. Універсальний словник-енциклопедія (УСЕ) на сайті Словопедія

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Azbuka.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:2261637.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ar abetka.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:2870.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:2911091.jpg|x200px]]
|}

<div align="right"></div>

[[Категорія:Дя]]

Дятел

2013-11-19T16:17:40Z

U.volinec: /* Сучасні словники */

==«Словарь української мови»==

'''Дя́тел, -тла,''' м. Дятелъ. Чорт би дятла знав, як би не його ніс. Чуб. 1. 250.

==Сучасні словники==

ДЯ́ТЕЛ – лісовий птах з довгим, міцним дзьобом.
(Ч.в. Р.в. – дятла. Кл. в. – дятле, Н.в. мн. – дятли; зм. – пест. – дятлик)
[Україна в словах: Мовокраєзнавчий слов.-довід.: Навч. посіб. для учнів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій, студентів, усіх, хто вивчає укр. мову / Упоряд. : «Просвіта», 2004. – 704 с. - С. 625]

<b><i>Фонетичний запис</i></b>: <nowiki>[</nowiki>[д'й'`ат'ил]

<b><i>Морфологічний запис:</i></b> дя́-тел, іменник чоловічого роду, істота.

<b><i>Словотворення:</i></b> дятел→дятлові

<b><i>Синоніми:</i></b> клювак, (діал.) клюй-дерево (діал.), довбач (діал.), довбало (діал.)

<b><i>Російською мовою:</i></b> дятел.

<b><i>Етимологія слова:</i></b> «Дятел» (лат. Picariae) – спільна назва кількох родів птахів родини дятлових. Лісовий птах з довгим, міцним дзьобом.

Україна в словах: Мовокраєзнавчий слов.-довід.: Навч. посіб. для учнів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій, студентів, усіх, хто вивчає укр. мову / Упоряд. : «Просвіта», 2204. – 704 с. - С. 626

<h3><center>Це цікаво знати!</center></h3>
<hr>

Дятел на старій груші
У червонястій шапочці
З маленькою паличкою стукає та й стукає.
(Микола Воробйов)
В Україні поширені такі представники: дятел чорний, дятел строкатий, дятел зелений і дятел трипалий. Для всіх дятлів характерний міцний долотоподібний дзьоб, яким вони добувають з – під кори дерев комах та їх личинок, а також довгий (до 17 сантиметрів) язик. Гніздяться дятли в дуплах, які самі видовбують.
Наші предки вважали, що дятел, подібно до деяких інших птахів (зозулі, ворони, сича, сови) – це провісник якоїсь зміни. Коли дятел довбає ріг хати, то віщував лихо.
У народі є легенда про те, що дятел – перетворена людина. Бог зробив із неї птаха, щоб навчити інших пернатих будувати гнізда й лікувати дерева. Відомо, що кожного року дятел будує собі нове гніздо, а старе залишає іншим пташкам.
Кажуть, що дятел вміє знаходити чарівне зілля – «розрив - траву». Хто нею заволодіє, зможе відімкнути будь-які двері.
Дятлів треба оберігати, тому що вони – «санітари лісу», які поїдають шкідників.
Народна прикмета: Дятел вистукує на всю округу – невдовзі піде дощ.
Загадки:
В’ється молоток, поправляє нам садок.

Вірно людям я служу,
Їм дерева стережу,
Дзьоб міцний і гострий маю,
Шкідників ним здобуваю.
[Україна в словах: Мовокраєзнавчий слов.-довід.: Навч. посіб. для учнів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій, студентів, усіх, хто вивчає укр. мову / Упоряд. : «Просвіта», 2204. – 704 с. - С. 626]

<h3><div align="center">'''Особливості слововживання'''</div></h3>

Дятел - іменник.
Означення: працьовитий, рябий, червоноголовий, чорний та ін..

<h3><div align="center">Рекомендовані джерела</div></h3><hr>
1. Вікісловник uk.wiktionary.org Прямий доступ до українського Вікісловника
2. Грінченко Б. Д. Словарь української мови, т. 1-4. Київ, 1907-09 (багато перевидань). Онлайн-версія
3. Дорошенко Т.С. Великий комплексний словник української мови. – Х.: Торсінг Плюс, 2009. – 768 с.# Загоруйко О.Я. Великий універсальний словник української мови. – Х.: Торсінг плюс, 2009. – 768 с.# Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Навч.посібн. – 2-ге, вид. виправл. і доп./ С.В.Шевчук, Т.М.Лобода. – К.: Арій, 2008. – 5-7 с.
4. Загоруйко О.Я. Великий універсальний словник української мови. – Х.: Торсінг плюс, 2009. – 768 с.
5. Короткий тлумачний словник української мови. Близько 6750 слів / за ред. Д. Г. Гринчишина. — 2-е вид., доп. і перероб. — Київ: Рад. Школа, 1988.
6. І. Р. Вихованець. Морфологія // Українська мова: Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія, 2000.
7. Новий тлумачний словник української мови. 42000 слів: У 4-х томах / Уклад. В. Яременко, О. Сліпушко. — Київ: вид. Аконіт, 1998.
8. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Автор, керівник проекту і гол. редактор В. Т. Бусел. — Київ, Ірпінь: ВТФ Перун. 2001, 2005. На сайті lingvo.ua, інший сайт.
9. Великий тлумачний словник української мови / Упоряд. Т. В. Ковальова. — Харків: Фоліо, 2005. — 767 с. — (Бібліотека державної мови). — ISBN 966-03-2698-Х с.
10. Великий тлумачний словник. Сучасна українська мова від А до Я / Упоряд. Загнітко А. П. — Донецьк: Вид. «Бао», 2008. — 704 с. — ISBN 978-966-481-019-4.
11. Словник української мови. У 20-ти т. / Український мовно-інформаційний фонд НАН України; за ред. В. М. Русанівського. — Київ: Наукова думка, 2010. — Т.1. А — Б. — 911 с.
12. Словник української мови: В 11 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — Київ: Наукова думка, 1970—1980. Онлайн-версія
13. Україна в словах: Мовокраєзнавчий слов.-довід.: Навч. посіб. для учнів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій, студентів, усіх, хто вивчає укр. мову / Упоряд. : «Просвіта», 2004. – 704 с. - С. 625 – 626.
14. Універсальний словник-енциклопедія (УСЕ) на сайті Словопедія
15. Всесвітній словник української мови на сайті worldwidedictionary.org

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Azbuka.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:2261637.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ar abetka.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:2870.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:2911091.jpg|x200px]]
|}

<div align="right"></div>

[[Категорія:Дя]]

Дятел

2013-11-19T16:16:54Z

U.volinec:

==«Словарь української мови»==

'''Дя́тел, -тла,''' м. Дятелъ. Чорт би дятла знав, як би не його ніс. Чуб. 1. 250.

==Сучасні словники==

ДЯ́ТЕЛ – лісовий птах з довгим, міцним дзьобом.
(Ч.в. Р.в. – дятла. Кл. в. – дятле, Н.в. мн. – дятли; зм. – пест. – дятлик)
[Україна в словах: Мовокраєзнавчий слов.-довід.: Навч. посіб. для учнів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій, студентів, усіх, хто вивчає укр. мову / Упоряд. : «Просвіта», 2004. – 704 с. - С. 625]

<b><i>Фонетичний запис</i></b>: <nowiki>[</nowiki>[д'й'`ат'ил]

<b><i>Морфологічний запис:</i></b> дя́-тел, іменник чоловічого роду, істота.

<b><i>Словотворення:</i></b> дятел→дятлові

<b><i>Синоніми:</i></b> клювак, (діал.) клюй-дерево (діал.), довбач (діал.), довбало (діал.)

<b><i>Російською мовою:</i></b> дятел.

<b><i>Етимологія слова:</i></b> «Дятел» (лат. Picariae) – спільна назва кількох родів птахів родини дятлових. Лісовий птах з довгим, міцним дзьобом.

Україна в словах: Мовокраєзнавчий слов.-довід.: Навч. посіб. для учнів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій, студентів, усіх, хто вивчає укр. мову / Упоряд. : «Просвіта», 2204. – 704 с. - С. 626

<h3><center>Це цікаво знати!</center></h3>
<hr>

Дятел на старій груші
У червонястій шапочці
З маленькою паличкою стукає та й стукає.
(Микола Воробйов)
В Україні поширені такі представники: дятел чорний, дятел строкатий, дятел зелений і дятел трипалий. Для всіх дятлів характерний міцний долотоподібний дзьоб, яким вони добувають з – під кори дерев комах та їх личинок, а також довгий (до 17 сантиметрів) язик. Гніздяться дятли в дуплах, які самі видовбують.
Наші предки вважали, що дятел, подібно до деяких інших птахів (зозулі, ворони, сича, сови) – це провісник якоїсь зміни. Коли дятел довбає ріг хати, то віщував лихо.
У народі є легенда про те, що дятел – перетворена людина. Бог зробив із неї птаха, щоб навчити інших пернатих будувати гнізда й лікувати дерева. Відомо, що кожного року дятел будує собі нове гніздо, а старе залишає іншим пташкам.
Кажуть, що дятел вміє знаходити чарівне зілля – «розрив - траву». Хто нею заволодіє, зможе відімкнути будь-які двері.
Дятлів треба оберігати, тому що вони – «санітари лісу», які поїдають шкідників.
Народна прикмета: Дятел вистукує на всю округу – невдовзі піде дощ.
Загадки:
В’ється молоток, поправляє нам садок.
***
Вірно людям я служу,
Їм дерева стережу,
Дзьоб міцний і гострий маю,
Шкідників ним здобуваю.
[Україна в словах: Мовокраєзнавчий слов.-довід.: Навч. посіб. для учнів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій, студентів, усіх, хто вивчає укр. мову / Упоряд. : «Просвіта», 2204. – 704 с. - С. 626]

<h3><div align="center">'''Особливості слововживання'''</div></h3>

Дятел - іменник.
Означення: працьовитий, рябий, червоноголовий, чорний та ін..

<h3><div align="center">Рекомендовані джерела</div></h3><hr>
1. Вікісловник uk.wiktionary.org Прямий доступ до українського Вікісловника
2. Грінченко Б. Д. Словарь української мови, т. 1-4. Київ, 1907-09 (багато перевидань). Онлайн-версія
3. Дорошенко Т.С. Великий комплексний словник української мови. – Х.: Торсінг Плюс, 2009. – 768 с.# Загоруйко О.Я. Великий універсальний словник української мови. – Х.: Торсінг плюс, 2009. – 768 с.# Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Навч.посібн. – 2-ге, вид. виправл. і доп./ С.В.Шевчук, Т.М.Лобода. – К.: Арій, 2008. – 5-7 с.
4. Загоруйко О.Я. Великий універсальний словник української мови. – Х.: Торсінг плюс, 2009. – 768 с.
5. Короткий тлумачний словник української мови. Близько 6750 слів / за ред. Д. Г. Гринчишина. — 2-е вид., доп. і перероб. — Київ: Рад. Школа, 1988.
6. І. Р. Вихованець. Морфологія // Українська мова: Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія, 2000.
7. Новий тлумачний словник української мови. 42000 слів: У 4-х томах / Уклад. В. Яременко, О. Сліпушко. — Київ: вид. Аконіт, 1998.
8. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Автор, керівник проекту і гол. редактор В. Т. Бусел. — Київ, Ірпінь: ВТФ Перун. 2001, 2005. На сайті lingvo.ua, інший сайт.
9. Великий тлумачний словник української мови / Упоряд. Т. В. Ковальова. — Харків: Фоліо, 2005. — 767 с. — (Бібліотека державної мови). — ISBN 966-03-2698-Х с.
10. Великий тлумачний словник. Сучасна українська мова від А до Я / Упоряд. Загнітко А. П. — Донецьк: Вид. «Бао», 2008. — 704 с. — ISBN 978-966-481-019-4.
11. Словник української мови. У 20-ти т. / Український мовно-інформаційний фонд НАН України; за ред. В. М. Русанівського. — Київ: Наукова думка, 2010. — Т.1. А — Б. — 911 с.
12. Словник української мови: В 11 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — Київ: Наукова думка, 1970—1980. Онлайн-версія
13. Україна в словах: Мовокраєзнавчий слов.-довід.: Навч. посіб. для учнів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій, студентів, усіх, хто вивчає укр. мову / Упоряд. : «Просвіта», 2004. – 704 с. - С. 625 – 626.
14. Універсальний словник-енциклопедія (УСЕ) на сайті Словопедія
15. Всесвітній словник української мови на сайті worldwidedictionary.org

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Azbuka.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:2261637.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ar abetka.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:2870.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:2911091.jpg|x200px]]
|}

<div align="right"></div>

[[Категорія:Дя]]

Доба

2013-11-19T13:45:03Z

U.volinec: /* Ілюстрації */

==«Словарь української мови»==

'''Доба''',-и, ж пора (дня, года и т.п.); время; (24 часа) сутки; (период в жизни человечества, государства, народа и т.п.) эпоха; время

==Сучасні словники==

ДОБА, и, жін.
1. Проміжок часу, протягом якого Земля робить один оберт навколо своєї осі; день і ніч. — Доба в космосі — поняття відносне, тому що за три земних доби я [космонавт] там прожив 64 космічних доби. Адже за півтори години відбувається зміна дня і ночі (Радянська Україна, 6.IX 1962, 3);
// Одиниця виміру часу, яка дорівнює 24 годинам; тривалість дня і ночі. Мушу працювати годин по 10—12 на добу, а це шкодить (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 280); Цілу добу, двадцять чотири години, вона [перша рота] нестиме караульну службу (Іван Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 43).
2. розм. Те саме, що пора. В таку добу під горою, Біля того гаю, Щось чорніє над водою, Щось біле блукав (Тарас Шевченко, I, 1951, 3); Під таку добу погожу Подавать би творчі звіти (Максим Рильський, II, 1960, 24);
// чого. Період, пов'язаний з якою-небудь подією, явищем. Промигнула В душі його щаслива та й болюща Доба любовних зітхань, сліз, надій І розчаровань (Іван Франко, XIII, 1954, 201).
3. Тривалий проміжок часу, який виділяють за яким-небудь характерним явищем, подією; епоха. Вчорашні раби — сьогодні герої доби (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 336); О, жовтнева ніч сувора! Осяваючи Неву, Віщим пострілом «Аврора» Почала добу нову (Микола Упеник, Про Донбас, 1950, 12); Широченні плани доби реформації диктувалися потребами внутрішнього стану країни (Іван Ле, Наливайко, 1957, 26).
(Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — С. 316).
ДОБА
1. Проміжок часу, протягом якого Земля робить один оберт навколо своєї осі; день і ніч. Шість діб не викликали на допит Калинку (А. Дімаров).
2. розм. Пора. В таку добу під горою, Біля того гаю, Що чорніє над водою, Щось біле блукає (Т.Шевченко); Хто їде під вітер нічною добою? (П.Куліш); Знову літньою добою, Ніби для розваги, Ми гуляємо з тобою В переваги-ваги (М.Вороний); Довго, до пізньої доби сиділи вони удвох і балакали (Г.Хоткевич).
3. Тривалий проміжок часу, що його вирізняють за якимсь характерним явищем, подією; епоха. Перші знахідки бритви в Європі.. стосуються до раннього періоду бронзової доби (О.Воропай); Не в кам’яній, не в дерев’яній ері – Зустрілися ми в атомній добі (М.Вінграновський).

(Словопедія. Універсальний словник-енциклопедія.
<a href="http://slovopedia.org.ua/32/53396/30665.html">ДОБА</a>)
ДОБА

дух ча́су (епо́хи, доби́). Погляди, потреби, смаки суспільства певного періоду. Ви боїтесь, що я не піду разом з духом часу, а зостануся позаду, — не думаю я сього (Леся Українка).

золота́ доба́. Найплодотворніший період, який сприяє успішному розвиткові чого-небудь або благотворно впливає на когось. Тими годинами він міг найкраще зосереджуватись, його думки були й плодющі. То була золота доба (В. Підмогильний).
(Словопедія. Фразеологічний словник української мови.
<a href="http://slovopedia.org.ua/49/53396/357263.html">ДОБА</a>)
ДОБА
день і ніч, 24 години; (нічна) пора, час; (нова) П. період, епоха, ера.
(Словопедія. Словник синонімів.
<a href="http://slovopedia.org.ua/41/53396/264056.html">ДОБА</a>)
Доба́, -би́, ж. 1) Сутки. Угор. Дві добі лежав я в ліжку. Як я умру, до візьмеш мене на три доби до церкви, і дяк нехай три ночі читає надо мною псалтиру. Чуб. І. 201. 2) Пора, время. Нічної доби з неволі утікали. Дума. Ув обідню добу там і опинивсь. Стор. В таку добу під горою щось біле блукає. Шевч. 26. 3) Возрастъ. Два молодці так вашої доби. Зміев. у. Cм. Діб.
(Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 395).
<a href="http://hrinchenko.com//slovar/znachenie-slova/12558-doba.html" title="ДОБА. Словник української мови Б.Грінченка.">ДОБА. Словник української мови Б.Грінченка.</a>

Доба́ – іменник жіночого роду

<h3><center>Це цікаво знати!</center></h3><hr>

Цивілізація - третій ступінь у розвитку людської культури, якому передують два інші - доба дикунства й доба варварства у деяких ідеалістичних теоріях
Козаччина - доба в історії України (друга половина 15-18 ст.), коли козаки вели визвольну боротьбу проти шляхетської Польщі й турецько-татарських поневолювачів.

<h3><div align="center">Рекомендовані джерела</div></h3><hr>
Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа та його доба / О. Оглоблин.- Вид. друге, доповнене. - Нью-Йорк - Київ – Львів - Париж - Торонто, 2001.

Козлова В.А. Валеологічна організація режиму дня студента / В.А. Козлова - Редакційна колегія, 2010 - sspu.edu.ua С.173-181.

Коцан І. Я. Біоритмологія : навч.-метод. посіб. / І. Я. Коцан, О. А. Журавльов ; Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки. - Луцьк : РВВ "Вежа" ВДУ ім. Лесі Українки, 2006. - С. 126-128.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Doba3.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Doba4.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Doba5.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Doba6.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Doba2.jpg|x200px]]

[[Категорія:До]]

Доба

2013-11-19T13:44:24Z

U.volinec: /* Ілюстрації */

==«Словарь української мови»==

'''Доба''',-и, ж пора (дня, года и т.п.); время; (24 часа) сутки; (период в жизни человечества, государства, народа и т.п.) эпоха; время

==Сучасні словники==

ДОБА, и, жін.
1. Проміжок часу, протягом якого Земля робить один оберт навколо своєї осі; день і ніч. — Доба в космосі — поняття відносне, тому що за три земних доби я [космонавт] там прожив 64 космічних доби. Адже за півтори години відбувається зміна дня і ночі (Радянська Україна, 6.IX 1962, 3);
// Одиниця виміру часу, яка дорівнює 24 годинам; тривалість дня і ночі. Мушу працювати годин по 10—12 на добу, а це шкодить (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 280); Цілу добу, двадцять чотири години, вона [перша рота] нестиме караульну службу (Іван Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 43).
2. розм. Те саме, що пора. В таку добу під горою, Біля того гаю, Щось чорніє над водою, Щось біле блукав (Тарас Шевченко, I, 1951, 3); Під таку добу погожу Подавать би творчі звіти (Максим Рильський, II, 1960, 24);
// чого. Період, пов'язаний з якою-небудь подією, явищем. Промигнула В душі його щаслива та й болюща Доба любовних зітхань, сліз, надій І розчаровань (Іван Франко, XIII, 1954, 201).
3. Тривалий проміжок часу, який виділяють за яким-небудь характерним явищем, подією; епоха. Вчорашні раби — сьогодні герої доби (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 336); О, жовтнева ніч сувора! Осяваючи Неву, Віщим пострілом «Аврора» Почала добу нову (Микола Упеник, Про Донбас, 1950, 12); Широченні плани доби реформації диктувалися потребами внутрішнього стану країни (Іван Ле, Наливайко, 1957, 26).
(Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — С. 316).
ДОБА
1. Проміжок часу, протягом якого Земля робить один оберт навколо своєї осі; день і ніч. Шість діб не викликали на допит Калинку (А. Дімаров).
2. розм. Пора. В таку добу під горою, Біля того гаю, Що чорніє над водою, Щось біле блукає (Т.Шевченко); Хто їде під вітер нічною добою? (П.Куліш); Знову літньою добою, Ніби для розваги, Ми гуляємо з тобою В переваги-ваги (М.Вороний); Довго, до пізньої доби сиділи вони удвох і балакали (Г.Хоткевич).
3. Тривалий проміжок часу, що його вирізняють за якимсь характерним явищем, подією; епоха. Перші знахідки бритви в Європі.. стосуються до раннього періоду бронзової доби (О.Воропай); Не в кам’яній, не в дерев’яній ері – Зустрілися ми в атомній добі (М.Вінграновський).

(Словопедія. Універсальний словник-енциклопедія.
<a href="http://slovopedia.org.ua/32/53396/30665.html">ДОБА</a>)
ДОБА

дух ча́су (епо́хи, доби́). Погляди, потреби, смаки суспільства певного періоду. Ви боїтесь, що я не піду разом з духом часу, а зостануся позаду, — не думаю я сього (Леся Українка).

золота́ доба́. Найплодотворніший період, який сприяє успішному розвиткові чого-небудь або благотворно впливає на когось. Тими годинами він міг найкраще зосереджуватись, його думки були й плодющі. То була золота доба (В. Підмогильний).
(Словопедія. Фразеологічний словник української мови.
<a href="http://slovopedia.org.ua/49/53396/357263.html">ДОБА</a>)
ДОБА
день і ніч, 24 години; (нічна) пора, час; (нова) П. період, епоха, ера.
(Словопедія. Словник синонімів.
<a href="http://slovopedia.org.ua/41/53396/264056.html">ДОБА</a>)
Доба́, -би́, ж. 1) Сутки. Угор. Дві добі лежав я в ліжку. Як я умру, до візьмеш мене на три доби до церкви, і дяк нехай три ночі читає надо мною псалтиру. Чуб. І. 201. 2) Пора, время. Нічної доби з неволі утікали. Дума. Ув обідню добу там і опинивсь. Стор. В таку добу під горою щось біле блукає. Шевч. 26. 3) Возрастъ. Два молодці так вашої доби. Зміев. у. Cм. Діб.
(Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 395).
<a href="http://hrinchenko.com//slovar/znachenie-slova/12558-doba.html" title="ДОБА. Словник української мови Б.Грінченка.">ДОБА. Словник української мови Б.Грінченка.</a>

Доба́ – іменник жіночого роду

<h3><center>Це цікаво знати!</center></h3><hr>

Цивілізація - третій ступінь у розвитку людської культури, якому передують два інші - доба дикунства й доба варварства у деяких ідеалістичних теоріях
Козаччина - доба в історії України (друга половина 15-18 ст.), коли козаки вели визвольну боротьбу проти шляхетської Польщі й турецько-татарських поневолювачів.

<h3><div align="center">Рекомендовані джерела</div></h3><hr>
Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа та його доба / О. Оглоблин.- Вид. друге, доповнене. - Нью-Йорк - Київ – Львів - Париж - Торонто, 2001.

Козлова В.А. Валеологічна організація режиму дня студента / В.А. Козлова - Редакційна колегія, 2010 - sspu.edu.ua С.173-181.

Коцан І. Я. Біоритмологія : навч.-метод. посіб. / І. Я. Коцан, О. А. Журавльов ; Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки. - Луцьк : РВВ "Вежа" ВДУ ім. Лесі Українки, 2006. - С. 126-128.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Doba1.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Doba3.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Doba4.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Doba5.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Doba6.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Doba2.jpg|x200px]]

[[Категорія:До]]

Доба

2013-11-19T13:43:01Z

U.volinec: /* Сучасні словники */

==«Словарь української мови»==

'''Доба''',-и, ж пора (дня, года и т.п.); время; (24 часа) сутки; (период в жизни человечества, государства, народа и т.п.) эпоха; время

==Сучасні словники==

ДОБА, и, жін.
1. Проміжок часу, протягом якого Земля робить один оберт навколо своєї осі; день і ніч. — Доба в космосі — поняття відносне, тому що за три земних доби я [космонавт] там прожив 64 космічних доби. Адже за півтори години відбувається зміна дня і ночі (Радянська Україна, 6.IX 1962, 3);
// Одиниця виміру часу, яка дорівнює 24 годинам; тривалість дня і ночі. Мушу працювати годин по 10—12 на добу, а це шкодить (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 280); Цілу добу, двадцять чотири години, вона [перша рота] нестиме караульну службу (Іван Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 43).
2. розм. Те саме, що пора. В таку добу під горою, Біля того гаю, Щось чорніє над водою, Щось біле блукав (Тарас Шевченко, I, 1951, 3); Під таку добу погожу Подавать би творчі звіти (Максим Рильський, II, 1960, 24);
// чого. Період, пов'язаний з якою-небудь подією, явищем. Промигнула В душі його щаслива та й болюща Доба любовних зітхань, сліз, надій І розчаровань (Іван Франко, XIII, 1954, 201).
3. Тривалий проміжок часу, який виділяють за яким-небудь характерним явищем, подією; епоха. Вчорашні раби — сьогодні герої доби (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 336); О, жовтнева ніч сувора! Осяваючи Неву, Віщим пострілом «Аврора» Почала добу нову (Микола Упеник, Про Донбас, 1950, 12); Широченні плани доби реформації диктувалися потребами внутрішнього стану країни (Іван Ле, Наливайко, 1957, 26).
(Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — С. 316).
ДОБА
1. Проміжок часу, протягом якого Земля робить один оберт навколо своєї осі; день і ніч. Шість діб не викликали на допит Калинку (А. Дімаров).
2. розм. Пора. В таку добу під горою, Біля того гаю, Що чорніє над водою, Щось біле блукає (Т.Шевченко); Хто їде під вітер нічною добою? (П.Куліш); Знову літньою добою, Ніби для розваги, Ми гуляємо з тобою В переваги-ваги (М.Вороний); Довго, до пізньої доби сиділи вони удвох і балакали (Г.Хоткевич).
3. Тривалий проміжок часу, що його вирізняють за якимсь характерним явищем, подією; епоха. Перші знахідки бритви в Європі.. стосуються до раннього періоду бронзової доби (О.Воропай); Не в кам’яній, не в дерев’яній ері – Зустрілися ми в атомній добі (М.Вінграновський).

(Словопедія. Універсальний словник-енциклопедія.
<a href="http://slovopedia.org.ua/32/53396/30665.html">ДОБА</a>)
ДОБА

дух ча́су (епо́хи, доби́). Погляди, потреби, смаки суспільства певного періоду. Ви боїтесь, що я не піду разом з духом часу, а зостануся позаду, — не думаю я сього (Леся Українка).

золота́ доба́. Найплодотворніший період, який сприяє успішному розвиткові чого-небудь або благотворно впливає на когось. Тими годинами він міг найкраще зосереджуватись, його думки були й плодющі. То була золота доба (В. Підмогильний).
(Словопедія. Фразеологічний словник української мови.
<a href="http://slovopedia.org.ua/49/53396/357263.html">ДОБА</a>)
ДОБА
день і ніч, 24 години; (нічна) пора, час; (нова) П. період, епоха, ера.
(Словопедія. Словник синонімів.
<a href="http://slovopedia.org.ua/41/53396/264056.html">ДОБА</a>)
Доба́, -би́, ж. 1) Сутки. Угор. Дві добі лежав я в ліжку. Як я умру, до візьмеш мене на три доби до церкви, і дяк нехай три ночі читає надо мною псалтиру. Чуб. І. 201. 2) Пора, время. Нічної доби з неволі утікали. Дума. Ув обідню добу там і опинивсь. Стор. В таку добу під горою щось біле блукає. Шевч. 26. 3) Возрастъ. Два молодці так вашої доби. Зміев. у. Cм. Діб.
(Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 395).
<a href="http://hrinchenko.com//slovar/znachenie-slova/12558-doba.html" title="ДОБА. Словник української мови Б.Грінченка.">ДОБА. Словник української мови Б.Грінченка.</a>

Доба́ – іменник жіночого роду

<h3><center>Це цікаво знати!</center></h3><hr>

Цивілізація - третій ступінь у розвитку людської культури, якому передують два інші - доба дикунства й доба варварства у деяких ідеалістичних теоріях
Козаччина - доба в історії України (друга половина 15-18 ст.), коли козаки вели визвольну боротьбу проти шляхетської Польщі й турецько-татарських поневолювачів.

<h3><div align="center">Рекомендовані джерела</div></h3><hr>
Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа та його доба / О. Оглоблин.- Вид. друге, доповнене. - Нью-Йорк - Київ – Львів - Париж - Торонто, 2001.

Козлова В.А. Валеологічна організація режиму дня студента / В.А. Козлова - Редакційна колегія, 2010 - sspu.edu.ua С.173-181.

Коцан І. Я. Біоритмологія : навч.-метод. посіб. / І. Я. Коцан, О. А. Журавльов ; Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки. - Луцьк : РВВ "Вежа" ВДУ ім. Лесі Українки, 2006. - С. 126-128.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Azbuka.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:2261637.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ar abetka.jpg|x200px]]

[[Категорія:До]]

Файл:Doba6.jpg

2013-11-19T13:42:18Z

U.volinec:

Файл:Doba5.jpg

2013-11-19T13:42:00Z

U.volinec:

Файл:Doba4.jpg

2013-11-19T13:41:37Z

U.volinec:

Файл:Doba3.jpg

2013-11-19T13:41:22Z

U.volinec:

Файл:Doba2.jpg

2013-11-19T13:41:07Z

U.volinec:

Файл:Doba1.jpg

2013-11-19T13:40:49Z

U.volinec:

Доба

2013-11-19T13:35:14Z

U.volinec: /* Інтернет-джерела */

==«Словарь української мови»==

'''Доба''',-и, ж пора (дня, года и т.п.); время; (24 часа) сутки; (период в жизни человечества, государства, народа и т.п.) эпоха; время

==Сучасні словники==

ДОБА, и, жін.
1. Проміжок часу, протягом якого Земля робить один оберт навколо своєї осі; день і ніч. — Доба в космосі — поняття відносне, тому що за три земних доби я [космонавт] там прожив 64 космічних доби. Адже за півтори години відбувається зміна дня і ночі (Радянська Україна, 6.IX 1962, 3);
// Одиниця виміру часу, яка дорівнює 24 годинам; тривалість дня і ночі. Мушу працювати годин по 10—12 на добу, а це шкодить (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 280); Цілу добу, двадцять чотири години, вона [перша рота] нестиме караульну службу (Іван Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 43).
2. розм. Те саме, що пора. В таку добу під горою, Біля того гаю, Щось чорніє над водою, Щось біле блукав (Тарас Шевченко, I, 1951, 3); Під таку добу погожу Подавать би творчі звіти (Максим Рильський, II, 1960, 24);
// чого. Період, пов'язаний з якою-небудь подією, явищем. Промигнула В душі його щаслива та й болюща Доба любовних зітхань, сліз, надій І розчаровань (Іван Франко, XIII, 1954, 201).
3. Тривалий проміжок часу, який виділяють за яким-небудь характерним явищем, подією; епоха. Вчорашні раби — сьогодні герої доби (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 336); О, жовтнева ніч сувора! Осяваючи Неву, Віщим пострілом «Аврора» Почала добу нову (Микола Упеник, Про Донбас, 1950, 12); Широченні плани доби реформації диктувалися потребами внутрішнього стану країни (Іван Ле, Наливайко, 1957, 26).
(Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — С. 316).
ДОБА
1. Проміжок часу, протягом якого Земля робить один оберт навколо своєї осі; день і ніч. Шість діб не викликали на допит Калинку (А. Дімаров).
2. розм. Пора. В таку добу під горою, Біля того гаю, Що чорніє над водою, Щось біле блукає (Т.Шевченко); Хто їде під вітер нічною добою? (П.Куліш); Знову літньою добою, Ніби для розваги, Ми гуляємо з тобою В переваги-ваги (М.Вороний); Довго, до пізньої доби сиділи вони удвох і балакали (Г.Хоткевич).
3. Тривалий проміжок часу, що його вирізняють за якимсь характерним явищем, подією; епоха. Перші знахідки бритви в Європі.. стосуються до раннього періоду бронзової доби (О.Воропай); Не в кам’яній, не в дерев’яній ері – Зустрілися ми в атомній добі (М.Вінграновський).

(Словопедія. Універсальний словник-енциклопедія.
<a href="http://slovopedia.org.ua/32/53396/30665.html">ДОБА</a>)
ДОБА

дух ча́су (епо́хи, доби́). Погляди, потреби, смаки суспільства певного періоду. Ви боїтесь, що я не піду разом з духом часу, а зостануся позаду, — не думаю я сього (Леся Українка).

золота́ доба́. Найплодотворніший період, який сприяє успішному розвиткові чого-небудь або благотворно впливає на когось. Тими годинами він міг найкраще зосереджуватись, його думки були й плодющі. То була золота доба (В. Підмогильний).
(Словопедія. Фразеологічний словник української мови.
<a href="http://slovopedia.org.ua/49/53396/357263.html">ДОБА</a>)
ДОБА
день і ніч, 24 години; (нічна) пора, час; (нова) П. період, епоха, ера.
(Словопедія. Словник синонімів.
<a href="http://slovopedia.org.ua/41/53396/264056.html">ДОБА</a>)
Доба́, -би́, ж. 1) Сутки. Угор. Дві добі лежав я в ліжку. Як я умру, до візьмеш мене на три доби до церкви, і дяк нехай три ночі читає надо мною псалтиру. Чуб. І. 201. 2) Пора, время. Нічної доби з неволі утікали. Дума. Ув обідню добу там і опинивсь. Стор. В таку добу під горою щось біле блукає. Шевч. 26. 3) Возрастъ. Два молодці так вашої доби. Зміев. у. Cм. Діб.
(Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 395).
<a href="http://hrinchenko.com//slovar/znachenie-slova/12558-doba.html" title="ДОБА. Словник української мови Б.Грінченка.">ДОБА. Словник української мови Б.Грінченка.</a>

Доба́ – іменник жіночого роду

<h3><center>Це цікаво знати!</center></h3><hr>

Цивілізація - третій ступінь у розвитку людської культури, якому передують два інші - доба дикунства й доба варварства у деяких ідеалістичних теоріях
Козаччина - доба в історії України (друга половина 15-18 ст.), коли козаки вели визвольну боротьбу проти шляхетської Польщі й турецько-татарських поневолювачів.

<h3><div align="center">Рекомендовані джерела</div></h3><hr>
Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа та його доба / О. Оглоблин.- Вид. друге, доповнене. - Нью-Йорк - Київ – Львів - Париж - Торонто, 2001.

Козлова В.А. Валеологічна організація режиму дня студента / В.А. Козлова - Редакційна колегія, 2010 - sspu.edu.ua С.173-181.

Коцан І. Я. Біоритмологія : навч.-метод. посіб. / І. Я. Коцан, О. А. Журавльов ; Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки. - Луцьк : РВВ "Вежа" ВДУ ім. Лесі Українки, 2006. - С. 126-128.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Azbuka.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:2261637.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ar abetka.jpg|x200px]]

[[Категорія:До]]