Київський столичний університет імені Бориса Грінченка - Внесок користувача [uk]

Оце

2024-03-28T21:55:45Z

Ovmatviienko.fufkm23:

'''Оце́, '''''нар. ''= '''Отсе. '''''Оце твої діти. ''Шевч.
[[Категорія:Оц]]

==Сучасні словники==
===Українські словники===
====[ https://sum.in.ua/s/Oce Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]====

ОЦЕ, част.

1. вказ. Уживається при вказуванні на кого-, що-небудь (іноді супроводжуються вказівним жестом). І де ходила [княжна], В яких то праведних містах, А в нас, сердешна, опочила. Оце її свята могила... (Тарас Шевченко, II, 1963, 36); От тітка Аніта, що живе коло цвинтаря, а оце баба Домніка (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 282); — Бачите шаблю? Оце ваша мати (Олександр Довженко, I, 1958, 218); Оце ж садиба Вихорів, він її знав (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 376);
// Уживається при вказуванні на предмет, який кому-небудь дають, пропонують. Оце тобі хомут і дуга: більше я тобі не слуга! (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 90); — Оце тобі, Мапюню, букетик, — подав *зін квітки тітці (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 463);
// Уживається при вказуванні на факт, подію і т. ін., що безпосередньо передували розмові. — Я все оце міркувала. Та аж сумно стало: Одинокі зостарілись... (Тарас Шевченко, I, 1963, 311); [Денис:] Іду оце з поля, а мені в лівім вусі тільки: дзень, дзень!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 443).

2. підсил. Уживається для уточнення, конкретизації часу дії. Мій товариш, що ми з ним перекладали Гейне, почав оце недавно перекладати «Прометея» Гете (Леся Українка, V, 1956, 133); — Думка оце завтра поїхати до Нищеретової: там базар завтра (Гнат Хоткевич, I, 1966, 94); Роботу одної бригади — Широкий озимий масив — Сьогодні оце оглядати Він з раннього ранку ходив (Петро Дорошко, Серед степу.., 1952, 96);
// Уживається при вказуванні на момент дії у знач. зараз, у даний момент і т. ін. Мов за подушне, оступили Оце мене на чужині Нудьга і осінь (Тарас Шевченко, II, 1963, 107); — Я вже старіюсь, час би взяти собі невістку в хату, та не знаю, до кого б оце старостів слати (Нечуй-Левицький, II, 1956, 170); — Коли б це, господи, вирватись з Вінниці.. Оце йду на вокзал (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 453);
// Уживається для підсиленя значення питального займенника або прислівника, що входять до складу питального речення. — Схаменися!.. Я не сестра? Хто ж оце я? (Тарас Шевченко, II, 1963, 333); Каленик Романович спитав: — Навіщо оце витрачатися? (Іван Сенченко, Опов., 1959, 40);
// Уживається для підкреслення якого-небудь члена речення. [Гелена:] Так ти того прийшла оце до мене, щоб дорікати? (Леся Українка, II, 1951, 250).

3. підсил. Уживається при підведенні підсумку до сказаного. [Мелхола:] Розпустив кохану жіночку — оце ж і дяка від молодої господині (Леся Українка, III, 1952, 149); Біжить [пастух] з прокльонами і сміхом. Лахміття й трав сумне рядно, — оце і вся його утіха, оце і все його майно (Володимир Сосюра, I, 1957, 348).

4. підсил. Уживається в розповідях, описах для пожвавлений їх, надання їм виразності, яскравості. Оце, як бачу її, прийде було, сяде вище усіх, поглядає, наче судить судом (Марко Вовчок, I, 1955, 234); Оце по обіді закурюємо цигарки. Дядько звик робити дві цигарки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 464).

5. підсил. Уживається при висловленні невдоволення, осуду, докору, заперечення, досади і т. ін. — Оце як я розхазяйнувалась. Вибачайте, що застали в хаті такий гармидер, — сказала Каралаєва (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 52); — Так оце син! Оце любимчик? Краще б ти малим був угину в! — скрикнув Описько (Панас Мирний, IV, 1955, 40); — Оце горенько, ще задавиш [димом], — закашлялася Явдоха та й вийшла геть з хати (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 133);
// Уживається при висловленні схвалення, захопленої оцінки кого-, чого-небудь. — Оце люди! Що той розум людський! (Марко Вовчок, I, 1955, 225); — Ну, поїхали. Час не стоїть! .. — Оце добре! — зрадів Барчук (Михайло Стельмах, II, 1962, 183).

==Значення==
# вказівка,
# уточнення,
# конкретизація,
# підкреслення.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top" +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: ОЦЕ.jpeg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:‎ ОЦЕ2.jpeg |x140px]]
|}

== Див. також ==
[[Категорія:ФУФКМ2024]]
[[Категорія:Слова 2024 року]] [[Категорія:Оц]]

Омірати

2024-03-28T21:47:40Z

Ovmatviienko.fufkm23:

'''Оміра́ти, -ра́ю, -єш, '''''гл. ''Замирать. ''Серце йому омірало. ''МВ. (О. 1862. І. 77).
[[Категорія:Ом]]

==Сучасні словники==
===Українські словники===
====[ https://sum.in.ua/s/Zavmyraty Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]====

ЗАВМИРАТИ, аю, аєш, недок., ЗАВМЕРТИ, мру, мреш, док.

1. Застигати на місці, припиняти будь-які рухи (про живі істоти). Вона здіймала руки до неба, завмирала в благаючій позі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 332); Талалай підлазив до звіра на животі. Часом підпираючись ліктями, він зводив голову і вимірював на зір, чи далеко ще лізти. Часом втягав голову і завмирав (Микола Трублаїні, I, 1955, 146); Жуки були хитрі, вони завмирали, удаючи з себе неживих, ледве до них торкались пальці (Олесь Донченко, V, 1957, 46); На червонім черепичнім даху журливо завмер задумливий полтавський лелека (Олександр Ільченко, Вибр., 1948, 51); Данило опустив його [карася] у ставок. Риба на хвильку завмерла на воді, потім стрепенулась і зникла в глибині (Михайло Стельмах, II, 1962, 147); * Образно. Місячна морозяна ніч завмирає, прислухаючись до кроків Нового року (Юрій Яновський, II, 1954, 223);
// Мліти, ціпеніти від сильних переживань, певних відчуттів. [Ніна (кричить):] Боже мій! Нестор! (Кидається йому на груди і завмирає в сльозах) (Іван Кочерга, II, 1956, 232); Їй приснилося, що вона бродить понад прірвою і завмирає від страху, щоб не зірватися (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 452); Ми знову притислися до стіни, мало не завмираючи від хвилювання (Леонід Смілянський, Сашко, 1954, 100); Підійшла [мати] і схилилася над Юрою. Юра потягся назустріч їй, весь затремтівши й завмерши від щастя (Юрій Смолич, II, 1958, 7);
// Втрачати свідомість, непритомніти; зомлівати. Тісно й глухо, і якийсь.. жар палить мені душу. Щоби його задавити, щоб не завмерти, читаю (Ольга Кобилянська, I, 1956, 129);
// Стискуючись, ніби зупинятися (про серце). Серце то шалено колотилося, то зовсім завмирало в болісних корчах (Юрій Смолич, I, 1958, 100); У дівочих очах був невимовний сум і тяжке передчуття недолі. Завмерли серця дівочі в німій тузі (Олександр Довженко, III, 1960, 25).
Завмирати (завмерти) серцем (душею) — хвилюватися від захоплення, переляку, тривоги і т. ін. Завмираючи серцем від страху та цікавості, Микоша йшов слідом за старою (Олексій Полторацький, Повість.., 1960, 64); Він знав напам'ять майже всього «Кобзаря», читав його, коли на душі було важко, читав і.. завмирав душею, весь палав і хвилювався (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 74).

2. Переставати діяти, рухатися; зупинятися (про машини, механізми і т. ін.). Броньовик крутнувся на місці і завмер (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 131); На мить завмерли апарати чулі, Мов простір зник, Немов спинився час (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 119); Завмер над криницею журавель з обломаним дрючком (Анатолій Шиян, Партиз. край, 1946, 215).

3. перен. Припинятися, зупинятися (про хід, розвиток і т. ін. чого-небудь). Ніч. Тихо в степу. Десь на гонах далеких завмирало життя (Андрій Головко, I, 1957, 261); Робітники, закінчивши готувати документацію на останні прилади, скидали білі халати. Але на дільниці балансування робота не завмирала (Павло Автомонов, В. Кошик, 1954, 48); Завмер вогонь з окопу (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 149); Мені здається: час уже не йде, Спинився і завмер (Максим Рильський, I, 1960, 131).

4. перен. Поступово затихати, замовкати (про звуки). Стало знов тихо. Тільки десь далеко, тремтячи в повітрі, завмирали останні одголоси пісні (Степан Васильченко, I, 1959, 131); Крик більше вже не повторюється, народившись вдалині, він там і завмирає (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 54); За кілька хвилин усе стихло. Завмерла луна останніх пострілів (Євген Кравченко, Сердечка розмова, 1957, 62);
// безос. Десь зовсім близько, немов прокинувшись, озвалися кулемети. Лункий пласт шуму нагло осунувся в тишу, мовби спустив хтось.. щебінь з верховини. Перекотилось луною, завмерло... (Олесь Гончар, III, 1959, 338);
// Ставати тихим, беззвучним, не виявляти ознак чиєї-небудь дії. Гасне світло прожекторів. Замовкають звуки оркестру. І багатьом з тих, хто був на виставі, здається, що арена завмирає на цілу добу для того, щоб завтра увечері знову ожити, зазвучати, засяяти вогнями та фарбами (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 127); Ось тільки двір був, як серце, що б'ється і розганяє по тілі кров, а тепер все завмерло, спинилось (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 59);
// Переставати відчуватися, притуплятися, зникати (про відчуття, властивість і т. ін.). Одноманітний.. текст молитов ввів Нелю у такий стан душевної ту послі, де завмирає всяка воля до опору! (Ірина Вільде, Сестри... 1958, 434); Давня зарозумілість, що мовби давно завмерла, віджила тепер наново в тій прибитій жінці (Ольга Кобилянська, I, 1956, 117).

5. перен., перев. із сл. на губах, на устах. Залишатися невимовленим, несказаним (про слова, звуки і т. ін.). Хоче закричати [Бицик] — слова завмирають на губах (Олесь Донченко, VI, 1957, 58); Тихим сном навіки вродниця [вродливиця] заснула.. Тихого покою смерть з лиця не стерла, Щось недосказане на губах завмерло... (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 116); На рожевих устах стогін одчаю завмер (Микола Зеров, Вибр., 1966, 297).

6. рідко. Умирати; гинути. [Урбан:] Ось тут є Парвус — був на тому світі. Він завмирав, а потім знов оджився (Леся Українка, II, 1951, 487); Нема й чутки — як в яйці завмер (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 302); Молода травичка поблякла, поскручувалась, квіти посхиляли голівки, згорнули ніжні пелюстки, завмерли (Петро Колесник, Терен.., 1959, 53).

==Значення==
# завмирати,
# зникати,
# зупинятися,
# застигати.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top" +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Серденько.jpeg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:‎ Серденько2.jpeg |x140px]]
|}

== Див. також ==
[[Категорія:ФУФКМ2024]]
[[Категорія:Слова 2024 року]]

Омірати

2024-03-28T21:45:41Z

Ovmatviienko.fufkm23:

Олживий

2024-03-28T21:27:40Z

Ovmatviienko.fufkm23:

'''Олжи́вий, -а, -е. '''Лживый. К. Бай. 150.
[[Категорія:Ол]]

==Сучасні словники==
===Українські словники===
====[ [https://sum.in.ua/s/brekhlyvyj] Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]====

БРЕХЛИ́ВИЙ, а, е.

1. Який завжди говорить неправду; схильний брехати (в 1 знач.). Брехлива свекруха невістці не вірить (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 132); Ми й між людьми чимало знаєм Брехливих прихвоснів таких; Вертяться скрізь, щоб бачили і їх (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 207).

2. Який не відповідає правді, має в собі брехню; неправдивий. Цей навіжений молодик не спиниться ні перед наклепом, ні перед брехливим обвинуваченням у недбалому ставленні головного інженера до обов'язків (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 184).

3. Несправжній; нещирий. Тяжкі переслідування одвертих ворогів та брехливих друзів не могли не втомити навіть цей [І. Франка] могутній дух (Максим Рильський, III, 1956, 272); * Образно. Обманні, брехливі ріки! Близькі, майже відчутні, біжать і біжать під сонцем, то зникаючи на мить, то виникаючи знов... (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 21).

4. Який часто гавкає (про собак). Брехливу собаку далеко чути (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 191).

==Значення==
# схильний брехати,
# неправдивий,
# несправжній,
# нещирий.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top" +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: БРЕХНЯ2.jpeg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:‎ БРЕХНЯ1.jpeg |x140px]]
|}

== Див. також ==
[[Категорія:ФУФКМ2024]]
[[Категорія:Слова 2024 року]] [[Категорія:Ох]]

Ощажати

2024-03-28T21:13:59Z

Ovmatviienko.fufkm23:

'''Ощажа́ти, -жа́ю, -єш, '''сов. в. '''ощади́ти, -джу́, -ди́ш, '''''гл. ''1) Беречь, сберегать, сберечь. ''Хліб на Петрівку ощажай. ''Ном. № 464. 2) Щадить, пощадить, жалѣтъ. ''Царь Наливай не ощадить і брата. ''К. ЦН. 238. ''Мені оце казав кум, що у його якийсь біс випас ячмінь: не ощажаютъ один одного й ваші барвінчане. ''Лобод.
[[Категорія:Ощ]]

==Сучасні словники==
===Українські словники===
====[https://sum.in.ua/s/oshhadzhuvaty
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]====

ОЩАДЖУВАТИ, ую, уєш і ОЩАДЖАТИ, аю, аєш, недок., ОЩАДИТИ, джу, диш, док., перех., розм.

1. Бережливо витрачати що-небудь; економити. Вікторія десь дістала півкухля води. Цією водою, ощаджуючи кожну крапельку, трохи помили руки Тамара й Божена (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 249); Хліб на Петрівку ощажай [ощаджай] (Номис, 1864, № 464); Він за тиждень ощадив п'ятку (Іван Франко, I, 1955, 96);
// Ставлячись до чого-небудь бережливо, оберігати ного, не давати йому зникнути. Власники крамниць поспішали спустити залізні штори на вітринах, щоб — про всякий випадок.. — ощадити свої крамничні багатства (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 13).

2. Виявляючи співчуття, жаль, милосердя, не знищувати кого-небудь. [Мартіан:] Сину, вір, я ні свого життя не ощаджав би, ні вас, .. якби я знав, що то послужить вірі (Леся Українка, III, 1952, 301); [Шрам:] Та розкажи, справді, як те сталося, що тебе ляхи ощадили..? (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 491).

==Значення==
# економити
# оберігати.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top" +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Photo 5199817838007803975 x.jpg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:‎ Економ 2.jpeg |x140px]]
|}

== Див. також ==
[[Категорія:ФУФКМ2024]]
[[Категорія:Слова 2024 року]] [[Категорія:Ох]]

Ощажати

2024-03-28T21:12:37Z

Ovmatviienko.fufkm23:

'''Ощажа́ти, -жа́ю, -єш, '''сов. в. '''ощади́ти, -джу́, -ди́ш, '''''гл. ''1) Беречь, сберегать, сберечь. ''Хліб на Петрівку ощажай. ''Ном. № 464. 2) Щадить, пощадить, жалѣтъ. ''Царь Наливай не ощадить і брата. ''К. ЦН. 238. ''Мені оце казав кум, що у його якийсь біс випас ячмінь: не ощажаютъ один одного й ваші барвінчане. ''Лобод.
[[Категорія:Ощ]]

==Сучасні словники==
===Українські словники===
====[https://sum.in.ua/s/oshhadzhuvaty
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]====

ОЩАДЖУВАТИ, ую, уєш і ОЩАДЖАТИ, аю, аєш, недок., ОЩАДИТИ, джу, диш, док., перех., розм.

1. Бережливо витрачати що-небудь; економити. Вікторія десь дістала півкухля води. Цією водою, ощаджуючи кожну крапельку, трохи помили руки Тамара й Божена (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 249); Хліб на Петрівку ощажай [ощаджай] (Номис, 1864, № 464); Він за тиждень ощадив п'ятку (Іван Франко, I, 1955, 96);
// Ставлячись до чого-небудь бережливо, оберігати ного, не давати йому зникнути. Власники крамниць поспішали спустити залізні штори на вітринах, щоб — про всякий випадок.. — ощадити свої крамничні багатства (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 13).

2. Виявляючи співчуття, жаль, милосердя, не знищувати кого-небудь. [Мартіан:] Сину, вір, я ні свого життя не ощаджав би, ні вас, .. якби я знав, що то послужить вірі (Леся Українка, III, 1952, 301); [Шрам:] Та розкажи, справді, як те сталося, що тебе ляхи ощадили..? (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 491).

==Значення==
# економити
# оберігати.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top" +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:
Photo 5199817838007803975 x.jpg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:‎
Економ 2.jpeg |x140px]]
|}

== Див. також ==
[[Категорія:ФУФКМ2024]]
[[Категорія:Слова 2024 року]] [[Категорія:Ох]]

Озвіритися

2024-03-28T20:54:28Z

Ovmatviienko.fufkm23:

'''Озві́ритися, -рюся, -ришся, озві́рчитися, -чуся, -чишся, '''''гл. ''Разъяриться, сдѣлаться звѣремъ.
[[Категорія:Оз]]

'''Охижіти, -жію, -єш, '''''гл. ''Разъяриться, озлиться. ''Годинонько ж моя! Як вона охижіла, яке страшне зробимся в неї те личко гоже. ''МВ. (О. 1862. III. 43).
[[Категорія:Ох]]

==Сучасні словники==
===Українські словники===
====[[https://sum.in.ua/s/Okhyzhity%20 https://sum.in.ua/s/Okhyzhity ]
https://sum.in.ua/s/Ozvirity
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]====

ОЗВІРІТИ, рію, ріст, док.

1. Стати жорстоким, лютим, подібним до звіра. Скоро під шомполами показалася кров, і гетьманець зовсім озвірів: — Дужче! Дужче! — ревів він (Іван Багмут, Опов., 1959, 24); — В Сокілці сходку, кажуть, порубав [Махно], в Галещині — сестер милосердних. — Озвірів уже, видно, зовсім. На жінок беззахисних шаблю підняв (Олесь Гончар, II, 1959, 240).

2. Дуже розгніватися, розсердитися; розлютитися. Бугорський одразу озвірів,.. вхопив Тарасового кашкета, швиргонув Тарасові в лице (Степан Васильченко, II, 1959, 376); — Тебе заціпить сьогодні чи ні? — озвірів Тимко (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 19);
// Набирати звірячого, злобного виразу (про обличчя, очі).

3. Утратити людську подобу, стати схожим на звіра. Я не хочу на світі завадою буть, Я не хочу вдуріть і живцем озвіріть — Радше темную ніч, аніж світло зустріть! (Іван Франко, XI, 1952, 48).

ОХИЖІТИ, ію, ієш, док., рідко. Розлютуватися, озвіріти. Та кричить же то [панночка], боже! ..Як вона охижіла, яке страшне зробилося в неї те личко гожес!.. (Марко Вовчок, I, 1955, 111); — Плакати тут треба, а не сміятися, — несподівано охижів Гаркуша (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 50).

==Значення==
# розлютуватися
# озвіріти,
# розсердитися,
# стати жорстоким.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top" +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Альфа.jpeg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:‎ Альфа 2.jpeg |x140px]]
|}

== Див. також ==
=== Cпоріднені слова зі словника Грінченка ===
https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%9E%D0%B7%D0%B2%D1%96%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F
[[Категорія:ФУФКМ2024]]
[[Категорія:Слова 2024 року]] [[Категорія:Ох]]

Охижіти

2024-03-28T20:52:37Z

Ovmatviienko.fufkm23:

'''Охижіти, -жію, -єш, '''''гл. ''Разъяриться, озлиться. ''Годинонько ж моя! Як вона охижіла, яке страшне зробимся в неї те личко гоже. ''МВ. (О. 1862. III. 43).
[[Категорія:Ох]]

==Сучасні словники==
===Українські словники===
====[[https://sum.in.ua/s/Okhyzhity%20 https://sum.in.ua/s/Okhyzhity ]
https://sum.in.ua/s/Ozvirity
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]====

ОХИЖІТИ, ію, ієш, док., рідко. Розлютуватися, озвіріти. Та кричить же то [панночка], боже! ..Як вона охижіла, яке страшне зробилося в неї те личко гожес!.. (Марко Вовчок, I, 1955, 111); — Плакати тут треба, а не сміятися, — несподівано охижів Гаркуша (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 50).

ОЗВІРІТИ, рію, ріст, док.

1. Стати жорстоким, лютим, подібним до звіра. Скоро під шомполами показалася кров, і гетьманець зовсім озвірів: — Дужче! Дужче! — ревів він (Іван Багмут, Опов., 1959, 24); — В Сокілці сходку, кажуть, порубав [Махно], в Галещині — сестер милосердних. — Озвірів уже, видно, зовсім. На жінок беззахисних шаблю підняв (Олесь Гончар, II, 1959, 240).

2. Дуже розгніватися, розсердитися; розлютитися. Бугорський одразу озвірів,.. вхопив Тарасового кашкета, швиргонув Тарасові в лице (Степан Васильченко, II, 1959, 376); — Тебе заціпить сьогодні чи ні? — озвірів Тимко (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 19);
// Набирати звірячого, злобного виразу (про обличчя, очі).

3. Утратити людську подобу, стати схожим на звіра. Я не хочу на світі завадою буть, Я не хочу вдуріть і живцем озвіріть — Радше темную ніч, аніж світло зустріть! (Іван Франко, XI, 1952, 48).

==Значення==
# розлютуватися
# озвіріти,
# розсердитися,
# стати жорстоким.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top" +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Альфа.jpeg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:‎ Альфа 2.jpeg |x140px]]
|}

== Див. також ==
=== Cпоріднені слова зі словника Грінченка ===
https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%9E%D0%B7%D0%B2%D1%96%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F
[[Категорія:ФУФКМ2024]]
[[Категорія:Слова 2024 року]] [[Категорія:Ох]]

Охрещатися

2024-03-28T20:33:36Z

Ovmatviienko.fufkm23:

'''Охрестити, -ся. '''См. '''Охрещати, -ся. '''
[[Категорія:Ох]]

==Сучасні словники==
===Українські словники===
====[ https://sum.in.ua/s/okhrestyty Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]====

ОХРЕСТИТИ, охрещу, охрестиш, док., перех.

1. Справити обряд хрещення над ким-небудь. — Треба би сими днями охрестити внука, — заговорила теща (Осип Маковей, Вибр., 1954, 280); Вихід із становища було швидко знайдено: треба знову охрестити дитину (Олесь Донченко, III, 1956, 20); * Образно. [Автоматник:] в там [на Дністрі].. таке собі село Ферпатія. Там мене вперше охрестила куля (Олександр Левада, Драми.., 1967, 94).

2. Дати ім'я, назвати під час обряду хрещення. Коли вродилась дитина, Настя змила її гіркими слізьми. Охрестили дитину Івасиком (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 75);
// ким, чим, перен., розм. Дати кому-, чому-небудь якесь найменування, назву, прізвисько. Вона, та тиха Перча [річка], ім'ям своїм щедро охрещувала не одно покоління байгородчан (Натан Рибак, Час, 1960, 83); [Храпко:] Чого ж він крутивертень? [Передерій:] Так його усі добрі люди охрестили (Панас Мирний, V, 1955, 123); Сагайда жартома охрестив його «капельмейстером зведеного оркестру» (Олесь Гончар, III, 1959, 389).

3. Зробити рукою знак хреста над ким-, чим-небудь для благословення або заклинання; перехрестити. Він стояв і зляканими очима дивився на діда,.. на його смутний погляд, на хрест, котрим охрестив себе дід (Панас Мирний, I, 1954, 280); Верига охрестив їх пучкою, мов зерно саджав у рахманну ріллю (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 121).

==Значення==
# охрестити
# благословити,
# закленати,
# назвати.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top" +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Photo 5199817838007803947 x.jpg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:‎ Photo 5199817838007803948 x.jpg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:‎ Photo 5199817838007803952 x.jpg |x140px]]
|}

== Див. також ==
=== Cпоріднені слова зі словника Грінченка ===
https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%9E%D1%85%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%82%D0%B8
[[Категорія:ФУФКМ2024]]
[[Категорія:Слова 2024 року]] [[Категорія:Ох]]

Охрестити

2024-03-28T20:30:46Z

Ovmatviienko.fufkm23:

Охрещати

2024-03-28T20:29:22Z

Ovmatviienko.fufkm23:

==Сучасні словники==
===Українські словники===
====[ https://sum.in.ua/s/okhrestyty Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]====
'''Охреща́ти, -ща́ю, -єш, '''сов. в. '''охрести́ти, -щу́, -стиш, '''''гл. ''Крестить, окрестить. ''Що Іван Хреститель воду охрещав. ''Грин. III. 5. ''Та ввечері охрестили і Марком назвали. ''Шевч.

ОХРЕСТИТИ, охрещу, охрестиш, док., перех.

1. Справити обряд хрещення над ким-небудь. — Треба би сими днями охрестити внука, — заговорила теща (Осип Маковей, Вибр., 1954, 280); Вихід із становища було швидко знайдено: треба знову охрестити дитину (Олесь Донченко, III, 1956, 20); * Образно. [Автоматник:] в там [на Дністрі].. таке собі село Ферпатія. Там мене вперше охрестила куля (Олександр Левада, Драми.., 1967, 94).

2. Дати ім'я, назвати під час обряду хрещення. Коли вродилась дитина, Настя змила її гіркими слізьми. Охрестили дитину Івасиком (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 75);
// ким, чим, перен., розм. Дати кому-, чому-небудь якесь найменування, назву, прізвисько. Вона, та тиха Перча [річка], ім'ям своїм щедро охрещувала не одно покоління байгородчан (Натан Рибак, Час, 1960, 83); [Храпко:] Чого ж він крутивертень? [Передерій:] Так його усі добрі люди охрестили (Панас Мирний, V, 1955, 123); Сагайда жартома охрестив його «капельмейстером зведеного оркестру» (Олесь Гончар, III, 1959, 389).

3. Зробити рукою знак хреста над ким-, чим-небудь для благословення або заклинання; перехрестити. Він стояв і зляканими очима дивився на діда,.. на його смутний погляд, на хрест, котрим охрестив себе дід (Панас Мирний, I, 1954, 280); Верига охрестив їх пучкою, мов зерно саджав у рахманну ріллю (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 121).

==Значення==
# охрестити
# благословити,
# закленати,
# назвати.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top" +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Photo 5199817838007803947 x.jpg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:‎ Photo 5199817838007803948 x.jpg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:‎ Photo 5199817838007803952 x.jpg |x140px]]
|}

== Див. також ==
=== Cпоріднені слова зі словника Грінченка ===
https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%9E%D1%85%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%82%D0%B8
[[Категорія:ФУФКМ2024]]
[[Категорія:Слова 2024 року]] [[Категорія:Ох]]

Ох

2024-03-28T20:12:19Z

Ovmatviienko.fufkm23:

'''Ох, '''''межд. ''Охъ, ахъ. ''Ох я нещасний, що маю діяти? ''Чуб. V. 116. ''Ох мені лихо! ''Левиц. І. 144.
[[Категорія:Ох]]
==Сучасні словники==
===Українські словники===
====[ https://sum.in.ua/s/Okh Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]====
ОХ, виг. 1. Уживається при вираженні фізичного болю, страждання, переляку, відчуття полегшення і т. ін. - Ох... як ти мене злякав, хай йому цур!.. - переводячи дух,.. обізвалась вона до Грицька (Мирний, І, 1949, 277); Ох, як мені гидко, як мені страшно, як ця свідомість ранить моє батьківське серце... (Коцюб., І, 1955, 419); Ох, але як уже важко йти! Стежка вже пропала (Хотк., II, 1966, 317); - Чому вони стріляють? - зморщився Черниш. - Ох, чому вони стріляють?.. (Гончар, III, 1959, 147); // Уживається при висловленні застереження, попередження про що-небудь небажане, неприємне. - Ох, не перед добром, ох, не перед добром вони так п'ють (Хотк., II, 1966, 198); Ох, не одна зітхне Оксана, коли згадає юнака... (Сос., І, 1957, 355); Ох, перепаде їй гирлиги від батька (Гончар, Тронка, 1963, 249).

2. Уживається при вираженні почуття жалю, досади, невдоволення, докору і т. ін. - Доню Катерино! Чи ще Марко не приїхав? Ох, якби я знала, Що діждуся, що побачу, То ще б підождала! (Шевч., І, 1963, 320); Ох, боже, боже, трошки того віку , а як важко його прожити. Андрій знов не нанявся. Отак щороку (Коцюб., II, 1955, 13); [Кассандра:] Ох, якби тільки можна, то я б сама те горе одвернула! (Л. Укр., II, 1951, 260); - Ох, який ти злий! Ти пригноблюєш ближніх! (Довж., І, 1958, 417); // Уживається при вираженні захоплення, подиву і т. ін. [Юда:] Ох, як він говорив! Який був голос! Я пригадав те, що давно забув... (Л. Укр., III, 1952, 133); Гріє нас далеке трепетання Вогника серед гірських узбіч... Ох, які ж, мабуть, оповідання Слухатиме ця осіння ніч!.. (Рильський, III, 1961, 45); - Ох ти ж і догадливий, ох і циганської ж ти вдачі хлопець! (Гончар, Тронка, 1963, 257); Варивон ухопився за палицю і потягнув до себе ятір. - Ох, і тяжкий. Напевне, повно набилося риби. Григорію, помагай! (Стельмах, II, 1962, 206); // Уживається для виділення, підсилення якого-небудь слова, вислову. Ох, і люто ж боролися гуцули!.. (Хотк., II, 1966, 199); - Спершу, коли відчислили, ох, як кисло було вашому Сіробабі. Ну, як це гордий реактивний льотчик-винищувач та стане винищувачем комарів? (Гончар, Тронка, 1963, 72); - Ох, і хитрий, усе знає, а випитує (Тют., Вир, 1964, 308).

3. у знач. ім., перев. мн. охи, охів. Те саме, що охання. З безперестанними охами, сапанням та умліванням Прохіра розказувала (Коцюб., І, 1955, 262); Вона з охами та ахами заходила в море по шию (Трубл., Мандр., 1938, 105).
==Значення==
# страждання
# біль,
# переляк,
# полегшення,
# жаль,
# досада,
# невдоволення,
# докір.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top" +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: ОХ1.jpeg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:‎ ОХ2.jpeg |x140px]]
|}

== Див. також ==
=== Cпоріднені слова зі словника Грінченка ===
https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%9E%D1%85%D0%B0%D1%82%D0%B8

[[Категорія:ФУФКМ2024]]
[[Категорія:Слова 2024 року]] [[Категорія:Ох]]