Київський столичний університет імені Бориса Грінченка - Внесок користувача [uk]

Настобурчувати

2019-11-21T08:01:57Z

L.poriadchenko: /* Джерела та література */

'''Настобурчувати и настовбурчувати, -чую, -єш, '''сов. в. '''настобу́рчити и настовбурчити, -рчу, -чиш, '''''гл. ''Наеживать, наежить, приподнимать, приподнять (волоса, шерсть). ''Величезний звір .... підняв спину і настобурчив на спині темну сизу шерсть. ''Левиц. Пов. 98.

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

'''<big>Словник української мови
Академічний тлумачний словник (1970—1980)</big>'''

НАСТОВБУРЧУВАТИ і рідко НАСТОБУРЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАСТОВБУРЧИТИ і рідко НАСТОБУРЧИТИ, чу, чиш, док., перех.

1. Розсувати в боки, наїжачувати (плавники, колючки і т. ін.). Почепившись на гачок, .. сердиті йоржі настовбурчували колючки і сходили слизотою (Олесь Донченко, V, 1957, 8); У молодому сосняку настовбурчують опалі голки оранжеві рижики (Наука і життя, 10, 1962, 46); А ось іде камбала. Вона розчепірилась наш нурі, настовбурчила всі свої плавники й огинається (Остап Вишня, I, 1956, 186); — Ви — мов їжак, що настовбурчив усі свої голки... (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 203).

2. Піднімати вверх, ставити сторч (пір'я, волосся, шерсть і т. ін.). Ходить півень вздовж подвір'я, Настовбурчив грізно пір'я (Іван Нехода, Казки.., 1958, 25); Він [Лев] вийшов з своєї палати, настовбурчив свою гриву, вискалив зуби і закивав хвостом (Українські народні казки, легенди.., 1957, 43); Навіть рука батькова опустилася хлопцеві на голову, але не погладив.., а навпаки — повів проти волосся, настовбурчив і так вихрястого чуба (Андрій Головко, II, 1957, 252);
// Піднімати, щоб не прилягало щільно, а стирчало. Настовбурчив [Безбородько] шапку на голові і зібрався йти (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 253);
// Насуплювати. З куреня виліз дід. Він зіперся на руки і настовбурчив кошлаті брови на дітей (Юрій Яновський, I, 1958, 351

'''<big>СЛОВНИК СИНОНІМІВ</big>'''

НАСТОВБУ́РЧУВАТИСЯ[НАСТОБУ́РЧУВАТИСЯрідко] (про волосся, шерсть, щетину, пір’я - підніматися, ставати сторч),ВІДСТОВБУ́РЧУВАТИСЯ[ВІДСТОБУ́РЧУВАТИСЯрідко], НАЇЖА́ЧУВАТИСЯ, НАЇ́ЖУВАТИСЯ (про коротке або колюче волосся, шерсть і т. ін.); СТОВБУ́РЧИТИСЯ, ДИ́БИТИСЯрозм. (ставати або стояти сторч); Ї́ЖИТИСЯ, Ї́ЖА́ЧИТИСЯрідше,ГОРОЇ́ЖИТИСЯрозм.,ЩЕТИ́НИТИСЯрозм. (про коротке або колюче волосся, шерсть і т. ін. - ставати або стояти сторч). - Док.: настовбу́рчитися[настобу́рчитися], відстовбу́рчитися[відстобу́рчитися], наїжа́читися, наї́житися, зди́битися, нагорої́житися, нащети́нитися. Волосся на голові настовбурчилось вгору, ніби легкий пух (І. Нечуй-Левицький); При посмішці вуса його ворушилися, наїжачувалися ще більше, ніж звичайно (В. Собко); Неголена борода, наїжившись, мов їжак голками, сивою щетиною, здавалось, поділяла обурення свого хазяїна (М. Коцюбинський); Вуса під носом стовбурчилися їжачком (І. Волошин); Волосся почало дибитись (Словник Б. Грінченка); А й справді, - глубінь [глибінь], що Господи! Волосся їжиться, як погляну в спід! (І. Франко); Шерсть на собаці їжачилась (Б. Харчук); В нього кроки широкі, ..вуса нагороїжились... (С. Чорнобривець); Обличчя начальника.. збуряковіло, цупкий вус його сердито нащетинився (О. Гончар). - Пор. 1. стирча́ти.

НАХМУ́РИТИСЯ (стати похмурим, незадоволеним, сердитим), ПОХМУ́РИТИСЯ, НАСУ́ПИТИСЯ, СПОХМУРНІ́ТИ, ПОХМУРНІ́ТИ, ПОСУ́ПИТИСЯ, СХМУРНІ́ТИрідше,НАСУ́МРИТИСЯ[НАСУ́РМИТИСЯ]розм.,ПОТЕМНІ́ТИпідсил.,НАСУРМА́ЧИТИСЯпідсил. розм.,НАХМА́РИТИСЯпідсил. поет.,ПОХМАРНІ́ТИпідсил. поет.,СХМАРНІ́ТИпідсил. поет.,ПОХМА́РИТИСЯпідсил. рідше;ПОХМУРНІ́ШАТИ, ПОТЕМНІ́ШАТИпідсил. (стати похмурим або похмурішим); НАДУ́ТИСЯрозм.,НАБУРМО́СИТИСЯрозм.,НАГОГО́ШИТИСЯрозм.,НАЇЖА́ЧИТИСЯрозм.,НАЇ́ЖИТИСЯрозм. рідше,НАПИНДЮ́ЧИТИСЯрозм.,НАСТОВБУ́РЧИТИСЯ[НАСТОБУ́РЧИТИСЯ]розм.,НАЖА́БИТИСЯзневажл.,НАМУРМО́СИТИСЯрозм. (з відтінком незадоволення, гніву). - Недок.: нахму́рюватися, хму́ритися, насу́плюватися, су́питися, хмурні́ти, похмурні́ти, темні́ти, насурма́чуватися, хма́ритися, хмарні́ти, похмурні́шати, хмурні́шати, темні́шати, наґоґо́шуватися, наїжа́чуватися, наї́жуватися, настовбу́рчуватися[настобу́рчуватися], нажа́блюватися. Нахмуривсь, задумався Порфир, і матері болісно тенькнуло в серці: "Щось таки накоїв!" (О. Гончар); Хлопець зразу ж насуплюється.. - Ти чого набурмосився! (М. Стельмах); Скибине обличчя раптом спохмурніло (А. Головко); Посупившись, вернулась наньмичка [наймичка] у кімнату та й сіла у куток (Г. Квітка-Основ’яненко); Заробітчани притихли, насумрилися, придавлені вісткою (К. Гордієнко); Інший би підняв крик, ..а Микола нічого. Тільки насурмився, чмихнув злостиво (Ю. Збанацький); Вид Мотрин, йбез того хмурий, ще дужче потемнів... (Панас Мирний); - Яка ватага? - насурмачився Бовдюг. - Що ми, по-твоєму, - банда? (Григорій Тютюнник); Старий враз насупився, похмарнів. - А в Японії, я чув, дітей тридцять тисяч калічками народилось (О. Гончар); Робітники обернулись на регіт. Побачивши надто веселого головного інженера, вони похмурнішали (Ю. Шовкопляс); Айше надулась і довго стояла в куточку, здивована й ображена (М. Коцюбинський); - Тітко Докіє, чого це Дмитро як сич наґоґошився? (М. Стельмах); Він примітив, що його не слухають, розсердився, напиндючився (І. Нечуй-Левицький); Настовбурчився весь, у погляді ненависть, кулачата стиснулись (О. Гончар); Тільки ще більше спохмурнів [цар], насупився й нажабився (О. Ільченко); Дмитро намурмосився, що із Сашком так панькаються, відвернувся (Б. Харчук).

НАСТОВБУ́РЧУВАТИСЯ[НАСТОБУ́РЧУВАТИСЯрідко] (про птахів - надуваючись, піднімати пір’я, розпускати крила і т. ін.), НАГОГО́ШУВАТИСЯрозм.; НАБУНДЮ́ЧУВАТИСЯрозм. (нібито пишаючись, величаючись). - Док.: настовбу́рчитися[настобу́рчитися], наґоґо́шитися, набундю́читися. На дворі зозуляста квочка, надувшись та настовбурчившись рябеньким пір’ячком, водила шестеро курчат (М. Коцюбинський); Одні [птахи] крила свої порозпростягали.., стулилися й наґоґошилися (Марко Вовчок). - Пор. 1. наїжа́чуватися.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Копиця_волосся.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1462303.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:188351.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Настовбурчине_волосся.jpg|x140px]]

|}

==Медіа==

==Див. також==
'''<big>прикмети</big>'''

''Якщо горобці настовбурчили пір’ячко — незабаром збереться дощ.''

==Джерела та література==

'''<big><big>Данилкові одкровенн</big>я</big>'''
[http://Данилкові%20одкровення http://www.golos.com.ua/article/134030]
Друга світова війна потроху переміщується в особливий жанр літератури — спогади про спогади. Бо все менше залишається з нами її учасників і свідків. А в пам’яті поколінь залишається те, що нам розповідали дідусі та бабусі. Наш колега, колишній журналіст «Голосу України» Анатолій Карась щойно завершив роботу над повістю «Данилкові одкровення». Ми разом з автором мріємо побачити цей твір окремою книгою, а поки що подаємо невеликий уривок з неї. Саме той, де малий Данилко слухає розповіді про давно минулу війну.

— Хоч морози були не такі, як тепер, і снігу навівало по вікна, дверей не можна було відчинити на вулицю, — мовив дідусь Степан. — Пам’ятаю, якраз така зима була, як наші прийшли...

— Я наших ледь пам’ятаю, а німців — зовсім, — зізналася бабця Ганна.

— Бо ти молодша, а ми старші, такі, як я, баба Варка, баба Нібеха — ось вона якраз іде, — показав на вікно дідусь Степан, — ту війну до смерті не забудемо...

На подвір’ї, справді, спираючись на сучкуватий ціпок, з’явилася згорблена постать старенької Нібехи.

Даня швидко зіскочив з ліжка і побіг відчиняти бабці Нібесі двері.

— Бач, як загорівся, щоб почути про німців, — мовив дідусь Степан.

— Ви тут ніби про німців балакаєте? - переступаючи поріг хати, насторожено запитала бабця Нібеха.

— Ми — нічого, це Даня про все розпитує, — відповіла бабця Ганна.
Бабця Нібеха сіла на стілець, подивилася на Даню, в якого від цікавості '''настовбурчилося''' русяве волосся на голові, і мовила:

— Краще, дитино, про це не згадувати...

— Бабцю, розкажіть, — благав Даня.

Гостя повернулася до дідуся Степана і промовила:

— Скільки років минуло, а воно стоїть перед очима, як і стояло...

— Ну, напевне, коли ти заїкою стала, — сказав дідусь Степан.

— Заїкалася, поки до школи не пішла, добре, що минулося, — мовила бабця Нібеха. — А він, падлюка, випив, заходить до хати і приводить з собою німця.

— Хто заходить? — стрепенувся Даня.

— Поліцай, дитино, — пояснила бабця Ганна. — Поліцай Артем.

— То добрий собацюра був, — підхопила бабця Нібеха. — Він колись сватався до мами та гарбуза одержав. Вирішив ніби віддячити, привів німця, а сам чкурнув із хати, ніби його не було. П’яний німець наказав мамі роздягатися і дістав нагана.
Бабця Нібеха скосила погляд на Даню. Запанувала мовчанка.

— Я на печі сховалася, скільки мені там було, ніби шостий рік, — продовжила бабця Нібеха. — Мама, вже в одній сорочці, каже німцю: піду ніби зачиню двері на засув, щоб ніби ніхто не зайшов, бо соромно буде. Сама до дверей і надвір. Надворі вже холодно було, вона ніби добігла до річки і лозами до Мельників. Там її сховали у льоху, де мама просиділа до ранку.

— А німець? — прошепотів Даня.

— А німець, не дочекавшись, почав страшно по-своєму ніби щось шварґотіти і стріляти з нагана по миснику з посудом, у стелю, прострелив ніби відро з водою, цебер з помиями... Я сиділа на печі у куточку і тремтіла. Німець казився-казився по хаті та й ніби пішов, — тяжко зітхнула бабця Нібеха.

— Поліцай-собацюра скільком людям залив сала за шкіру, — погодився дідусь Степан. — А от староста Павло був добрий, багатьох зозулівців від Німеччини врятував. А коли забирали корови, то умовив німецького коменданта, щоб хоч одну корову на три хати залишали, а то з голоду повмирали б...

— А дяка одна. Прийшли наші, так енкаведисти всіх забрали. І судили без розбору — по 15-20 років тюрми, ніхто не повернувся, — сказала бабця Нібеха.

— А для чого німці людей забирали? — раптом запитав Даня, якому слухати про старостів стало нецікаво.

— Забирали хлопців і дівчат у Германію на роботу, — мовила бабця Ганя. — Ховалися, як могли. Хто у родичів, хто на горищі, хто у льоху... Староста знав, а не виказував. Одні врятувалися... А от Тетяна Сафонова, Микола Артеменко, Ганя Білоус...

— Моя двоюрідна сестра Ліна Камінська, — підказала бабця Нібеха, — не змогли сховатися.
Раптом дідусь Степан, який досі мовчав, голосно мовив:

— Тетяна Сафонова повернулося з Германії у 45-му році з хлопчиком. Років зо два йому, мабуть, тоді було.

— Прийшла ніби з Колюнею, — підказала бабця Нібеха.

— Цей Колюня весь час бігав з нами. Волосся на голові — риже, очі вибілені і пузо, як гарбуз...

— А чому як гарбуз? — засміявся Даня.

— Бо сиділи на пісній картоплі, — пояснила бабця Нібеха. — От тебе ніби посадити на одну картоплю, і в тебе пузо виросте ніби як гарбуз!

— Прибігає якось Колюня до річки, — продовжив дідусь Степан, — а Головатий Іван, він був серед нас старший, каже йому:

— Колюню, вибирай, що краще: корж, на сонці печений, чи сім дірок у голові?
Колюня радісно вигукує: корж, на сонці печений!

— Ти — німець, — аж заливається Головатий Іван і тицяє йому пальцем у пузо. — Ти нічого не розумієш... Ти — німець...
А Колюня кліпає і усміхається, бо справді нічого не розуміє.

— Ти — німець,— весело проголошує Головатий Іван. — Бери свій корж, на сонці печений,— і показує на висохлий коров’ячий ляпець у придорожній пилюці.

— Нічого собі, корж! — сміється Даня. — А сім дірок у голові?

— Сім дірок у голові,— мовив дідусь Степан,— це двоє очей, вуха, дві дірки у носі та рот. Якраз сім дірок і вийде...

— Я б також вибрав коржа на сонці, — признався Даня.
Усі засміялися. Рипнули сінешні двері і до хати зайшла бабця Варка.

— Дай, думаю, загляну до сусідки, — мовила, — щоб не так сумно було...

— Бабці скоро вісімдесят, а дівувати кортить, — каже дідусь Степан.
Бабця Варка не відповіла, а побачивши Даню, запитала:

— Ну, що тобі зозуля накувала?

— А вона втекла, — відповів Даня.

— Даня її налякав, зозуля й полетіла, — сказала бабця Ганна.

— Не журися, вона у дідовім садку ніби ціле літо живе, ще не раз прилетить, — заспокоїла бабця Нібеха.

— Наші у сорок четвертому майже всю зиму у селі стояли? — несподівано звернувся дідусь Степан до бабці Варки. І сам відповів. — Та майже всю. Зайшли на Різдво, а пішли у кінці лютого...

— Вівсяники, Станилівку, Зарудне німці, відступаючи, підпалили, а Зозулі якось вціліли, — мовила бабця Ганна.

— Не встигли спалити, — сказав дідусь Степан.

— А як вони палили? — обережно запитав Даня.

— Лийне німець керосину під стріху, чиркне запальничкою, і хата вже палає... Хати ж під соломою, — пояснила бабця Ганна.

— А вітер довершує, — додав дідусь Степан. — І все село горить...

— А страшно? — видихнув повітря Даня.

— Не приведи Господи, — перехрестилася бабця Варка.

— Наші готувалися наступати на Вінницю, німці про це знали, — мовив дідусь Степан, — і ну бомбити. Прилітає їхня «рама», покружляє над селом...

— І всі бігом у льохи... Ховатися, — сказала бабця Ганна.

— Що за «рама»? — питає Даня.

— Їхній літак-розвідник так звався, — каже дідусь Степан. — Як тільки «рама» покружляє над селом, за нею налетять бомбовози.

— А бомбили, страх Господній! — озвалася бабця Варка. — Ті копанки на березі, де ви любите купатися, то ж бомби все поробили...

— Бомби? — вражено вигукнув Даня. — Я у копанках не купаюся, там глибоко і вода холодна... І дно грузьке...

— І не треба, — сказала бабця Ганя, — у тих копанках люди шмаття ще й досі полощуть...

— У льох наб’ється людей — дихати важко, — вів далі дідусь Степан, — старші визирають, щоб щось побачити, а меншим нічого не видно. Ось Головатий Іван гукає: бачу, як літак бомби скидає. О, одна, друга, ще одна... Хотілося й собі виглянути! А воно як бабахне.

— Півхати зрізало, наче бритвою, — мовила бабця Варка. — А грушу, яку було двома руками не обхопити, вивернуло з корінням. І яма посеред города від
бомби така, що хата сховається.

— А де ця яма? — стрепенувся Даня.

— Давно засипали, — відповіла бабця Ганна, — бо треба ж город обробляти...

— У садку твого дідуся Андрія стояли зенітки, — мовила до Дані бабця Нібеха. — І наші по літаках ніби ну стріляти...

— І що, збили? — аж підскочив Даня.

— Не збили, не попали,— сказала бабця Ганя.

— Тільки літаки поскидають бомби, солдати подають нам команду: вилазьте з льохів, більше бомбити не будуть. І допомагають вибратися старим та малим, — продовжив дідусь Степан.

— Серед наших був солдат Сєня,— мовила бабця Варка,— такий уже веселун і щебетун. Стояли вони у Лукії, то він їй і води наносить, і дров нарубає, і з
хліва гній від поросяти відкине — все робив та ще й пайком ділився.
Бабця Нібеха додала:

— Хлопчик у Лукії ніби від нього?

— А від кого ж? Вася як дві краплі води схожий на Сєню, — мовила бабця Ганя.

— Як тільки німці переставали бомбити, Сєня щоразу клявся: «раму» я все’дно вцілю, — усміхнувся дідусь Степан. — І вцілив, хоч казали, що «раму» збити неможливо. Літак почав падати, потім загорівся і зарився у землю за цвинтарем. Його наші відкопали і забрали.

— А льотчик? — тихо запитав Даня.

— Вистрибнув ніби з парашутом,— мовила бабця Нібеха.— Прямо над селом, усі повибігали і ніби дивляться, як він падає. Ми з мамою були найближче до нього. Він ніби падає, одна нога роззута, валянок ніби спав, а друга — у валянку... Гепнувся він ніби у сніг, і старі баби зразу побігли до нього...

— Були б забили, — додала бабця Варка, — як зараз бачу, а підбігли наші і не дали. Сєня командує: здай оружиє... Він дістав з кобури нагана і не віддав. Розмахнувся і зажбурнув його у сніг. Такий заклятий. Повели його до сільради, де штаб стояв: одна нога у валянку, друга — боса по снігу... А по дорозі баби його в шию, в шию... Нахапався ошийників до самої сільради.

— Щоб знав, як бомбити, — зітхнув Даня. — А пістолет знайшли?

— З револьвером ціла історія вийшла, — озвався дідусь Степан. — Шукали його у кучугурах, аж поки не смеркло, і не знайшли. А вночі випав сніг, стільки намело, що слід зовсім загубився...

— Може, пістолет у землі ще й досі лежить? — радісно запитав Даня.

— Може, — усміхнувся дідусь Степан.
Бабця Варка мовила:

— У нашій хаті жило шестеро. їхній командир візьме мене на руки, дасть цукерку і каже: у мене така ж росте... Катруся. Уже, мабуть, батька не пізнає. І я її не пізнаю. А додому — рукою подати...

— Він був ніби зі Жмеринки, — пригадала бабця Нібеха. — Вони всі чомусь говорили: підемо на Вінницю, більше ніби з вами не побачимося. Ніби знали, що важкі бої будуть... Під Вінницею їх усіх ніби й повбивало... Сєня, правда, писав до Лукії, що Петра Болотова вбили, Руслана Петросяна вбили, Володимир Білоус на міні підірвався, а їхній командир Максим Зубович помер у госпіталі... Ми їх усіх знали, як рідних...

— А Сєня? — тихо запитав Даня.

— Сєня помер у госпіталі, — відповіла бабця Варка. — Осколок попав у голову. Наші взяли Вінницю, і Лукія їздила до нього. Де — підводою, де — пішки, де — товарняком, а добралася до Вінниці та тільки й того, що встигла попрощатися. Так і залишилася незаміжньою вдовою.
...Гості розходилися.

— Ніби зоставайтеся здорові, — останньою, спираючись на свій сучкуватий костур, залишила хату бабця Нібеха.
Даня крутився у ліжку, сон його не брав. Він чув, що й бабця Ганя не спить, часом зітхає і щось про себе каже. Даня пошепки запитав:

— Бабцю, а у бабці Нібехи тато був?
Бабця Ганя помовчала, а потім відповіла:

— Був, дитино, був, спи...

— А де він?

— Вбили його у Білорусії. На самому початку війни...

— А у дідуся Степана?

— Тато дідуся Степана був у полоні і повернувся. Поки здоров’я мав, працював шофером у колгоспі.

— А у бабці Варки?

— Тато бабці Варки пропав безвісти. їй таку похоронку прислали. Восени це було, холодно, йшов дощ... Наші вже у Польщі були...

— А ваш тато? — зовсім тихо запитав Даня.
Бабця довго мовчала. Дані почулося, що вона тихенько плаче.

— А нашого тата вбили під Берліном. Ми так хотіли його дочекатися, — мовила бабця і знову тихенько заплакала.

— От гади німці! — мало не вигукнув Даня.

— Не лайся так, не можна, — сказала бабця Ганя. — Може, прості німці не винні...

— А хто?

— Вожді їхні... Гітлер...

— А хто такий Гітлер?

— Спи,— розсердилася бабця Ганя,— бо ми з тобою до ранку не перебалакаємо... У Зозулях півсела з голоду повмирало, півсела на війні загинуло. Один Бог
знає, як ці Зозулі вижили та ще й досі живуть...

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інситут]]
[[Категорія:Слова 2018 року]]

[[Категорія:На]]

Копиця

2019-11-20T20:22:23Z

L.poriadchenko: /* Медіа */

'''Копиця, -ці, '''''ж. ''1) Копна травы. ''Дівчата на луці гребли, а парубки копиці клали. ''Шевч. ''Погоріло в степу сіно, нема ні копиці. ''Нп. 2) Куча чего-либо. ''А в лагері знайшли різниці: лежали битих мняс копиці. ''Котл. Ен. Ум. '''Копичка. '''''А ввечері холодками клали в копички рядками. ''Мет. ''Кілько грачів у «короля» кладуть... руки долонями вниз, одна рука на другу, щоб стала копичка. ''Чуб. III. 45.
==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

'''Копи́ця''', іноді копа́, діал. коп'я́к — ущільнена конусоподібна купа сіна або соломи, зазвичай складається на сінокосі. Копиця на дерев'яній підстилці у деяких місцевостях була відома як оде́нок[4]. До поширення комбайнів у копиці складали й снопи. Копиця сіна значно менша за скирту і трохи за стіг. ([https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%86%D1%8F вікіпедія])

'''<big>Словник української мови
Академічний тлумачний словник (1970—1980)</big>'''

'''КОПИ́ЦЯ''', і, жін.

1. Невеликий стіжок сіна, соломи тощо. Дівчата на луці гребли, А парубки копиці клали (Тарас Шевченко, II, 1953, 186); По той бік річки прослався луг з копицями сіна (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 71); * У порівняннях. — Витріщаю очі — суне мій Вуйко [ведмідь], мов копиця сіна в темноті (Іван Франко, IV, 1950, 26).

2. рідко. Те саме, що копа 1. Он у вибалочку затишний гайок, а за ним густо розкидані копиці хліба (Олександр Копиленко, Земля.., 1957, 33).

3. перен. Велика кількість, купа чого-небудь. [Пріська:] Моя матінко рідна! Яка велика копиця грошей! (Панас Мирний, V, 1955, 140); Крамар нахилив голову над касою й чогось там шукав, так що передо мною була лиш копиця чорного волосся (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 253); — Гаразд, гаразд! — бадьоро вигукнув доповідач, .. витягуючи копицю паперів з товстого портфеля (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 279).

Словник української мови : в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 281.http://sum.in.ua/s/kopycja

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Копиця_4.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Копиця_3.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Копиця.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Rozkovany_Slovakia_10.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==

Копиця сіна на подолі https://www.youtube.com/watch?v=CDDBJMYoQ0c

Весела копиця https://www.youtube.com/watch?v=i79Zb65WCcQ

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]
[[Категорія:Слова 2018 року]]
[[Категорія:Ко]]

Картина Клода Моне із серії «Копиці сіна» продали за рекордні $ 110,7 млн [http://картини%20Копиці%20сіна https://his.ua/article/kartina-kloda-mone-iz-serii-kopitsi-sina-prodali-za-rekordni-110-7-mln_2019-05-15]

У Долині проведуть Міжнародний фестиваль гумору "Весела копиця"[http://фестиваль%20Весела%20копиця http://firtka.if.ua/blog/view/u-dolini-provedut-mizhnarodnii-festival-gumoru-vesela-kopitsia]

Копиця

2019-11-20T20:21:49Z

L.poriadchenko: /* Медіа */

'''Копиця, -ці, '''''ж. ''1) Копна травы. ''Дівчата на луці гребли, а парубки копиці клали. ''Шевч. ''Погоріло в степу сіно, нема ні копиці. ''Нп. 2) Куча чего-либо. ''А в лагері знайшли різниці: лежали битих мняс копиці. ''Котл. Ен. Ум. '''Копичка. '''''А ввечері холодками клали в копички рядками. ''Мет. ''Кілько грачів у «короля» кладуть... руки долонями вниз, одна рука на другу, щоб стала копичка. ''Чуб. III. 45.
==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

'''Копи́ця''', іноді копа́, діал. коп'я́к — ущільнена конусоподібна купа сіна або соломи, зазвичай складається на сінокосі. Копиця на дерев'яній підстилці у деяких місцевостях була відома як оде́нок[4]. До поширення комбайнів у копиці складали й снопи. Копиця сіна значно менша за скирту і трохи за стіг. ([https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%86%D1%8F вікіпедія])

'''<big>Словник української мови
Академічний тлумачний словник (1970—1980)</big>'''

'''КОПИ́ЦЯ''', і, жін.

1. Невеликий стіжок сіна, соломи тощо. Дівчата на луці гребли, А парубки копиці клали (Тарас Шевченко, II, 1953, 186); По той бік річки прослався луг з копицями сіна (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 71); * У порівняннях. — Витріщаю очі — суне мій Вуйко [ведмідь], мов копиця сіна в темноті (Іван Франко, IV, 1950, 26).

2. рідко. Те саме, що копа 1. Он у вибалочку затишний гайок, а за ним густо розкидані копиці хліба (Олександр Копиленко, Земля.., 1957, 33).

3. перен. Велика кількість, купа чого-небудь. [Пріська:] Моя матінко рідна! Яка велика копиця грошей! (Панас Мирний, V, 1955, 140); Крамар нахилив голову над касою й чогось там шукав, так що передо мною була лиш копиця чорного волосся (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 253); — Гаразд, гаразд! — бадьоро вигукнув доповідач, .. витягуючи копицю паперів з товстого портфеля (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 279).

Словник української мови : в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 281.http://sum.in.ua/s/kopycja

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Копиця_4.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Копиця_3.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Копиця.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Rozkovany_Slovakia_10.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==

https://www.youtube.com/watch?v=CDDBJMYoQ0c

Весела копиця https://www.youtube.com/watch?v=i79Zb65WCcQ

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]
[[Категорія:Слова 2018 року]]
[[Категорія:Ко]]

Картина Клода Моне із серії «Копиці сіна» продали за рекордні $ 110,7 млн [http://картини%20Копиці%20сіна https://his.ua/article/kartina-kloda-mone-iz-serii-kopitsi-sina-prodali-za-rekordni-110-7-mln_2019-05-15]

У Долині проведуть Міжнародний фестиваль гумору "Весела копиця"[http://фестиваль%20Весела%20копиця http://firtka.if.ua/blog/view/u-dolini-provedut-mizhnarodnii-festival-gumoru-vesela-kopitsia]

Копиця

2019-11-20T20:21:06Z

L.poriadchenko: /* Медіа */

'''Копиця, -ці, '''''ж. ''1) Копна травы. ''Дівчата на луці гребли, а парубки копиці клали. ''Шевч. ''Погоріло в степу сіно, нема ні копиці. ''Нп. 2) Куча чего-либо. ''А в лагері знайшли різниці: лежали битих мняс копиці. ''Котл. Ен. Ум. '''Копичка. '''''А ввечері холодками клали в копички рядками. ''Мет. ''Кілько грачів у «короля» кладуть... руки долонями вниз, одна рука на другу, щоб стала копичка. ''Чуб. III. 45.
==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

'''Копи́ця''', іноді копа́, діал. коп'я́к — ущільнена конусоподібна купа сіна або соломи, зазвичай складається на сінокосі. Копиця на дерев'яній підстилці у деяких місцевостях була відома як оде́нок[4]. До поширення комбайнів у копиці складали й снопи. Копиця сіна значно менша за скирту і трохи за стіг. ([https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%86%D1%8F вікіпедія])

'''<big>Словник української мови
Академічний тлумачний словник (1970—1980)</big>'''

'''КОПИ́ЦЯ''', і, жін.

1. Невеликий стіжок сіна, соломи тощо. Дівчата на луці гребли, А парубки копиці клали (Тарас Шевченко, II, 1953, 186); По той бік річки прослався луг з копицями сіна (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 71); * У порівняннях. — Витріщаю очі — суне мій Вуйко [ведмідь], мов копиця сіна в темноті (Іван Франко, IV, 1950, 26).

2. рідко. Те саме, що копа 1. Он у вибалочку затишний гайок, а за ним густо розкидані копиці хліба (Олександр Копиленко, Земля.., 1957, 33).

3. перен. Велика кількість, купа чого-небудь. [Пріська:] Моя матінко рідна! Яка велика копиця грошей! (Панас Мирний, V, 1955, 140); Крамар нахилив голову над касою й чогось там шукав, так що передо мною була лиш копиця чорного волосся (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 253); — Гаразд, гаразд! — бадьоро вигукнув доповідач, .. витягуючи копицю паперів з товстого портфеля (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 279).

Словник української мови : в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 281.http://sum.in.ua/s/kopycja

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Копиця_4.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Копиця_3.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Копиця.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Rozkovany_Slovakia_10.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==

https://www.youtube.com/watch?v=CDDBJMYoQ0c

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]
[[Категорія:Слова 2018 року]]
[[Категорія:Ко]]

Картина Клода Моне із серії «Копиці сіна» продали за рекордні $ 110,7 млн [http://картини%20Копиці%20сіна https://his.ua/article/kartina-kloda-mone-iz-serii-kopitsi-sina-prodali-za-rekordni-110-7-mln_2019-05-15]

У Долині проведуть Міжнародний фестиваль гумору "Весела копиця"[http://фестиваль%20Весела%20копиця http://firtka.if.ua/blog/view/u-dolini-provedut-mizhnarodnii-festival-gumoru-vesela-kopitsia]

Закапелок

2019-11-20T20:19:52Z

L.poriadchenko: /* Медіа */

'''Закапелок, -лку, '''''м. ''Мѣсто за печкой, печурка, закоулокъ. ''Той їх і в хату уведе, і в комору, і на горище, і де є який закапелок усюди. ''Кв. II. 285. ''Сиділи б отам тихенько по своїх закапелках. ''Канев. у.

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

'''<big>Словник української мови
Академічний тлумачний словник (1970—1980)</big>'''

<big>'''ЗАКАПЕ́ЛОК'''</big>, лка, чол.

1. Куток, невелике місце поза чим-небудь, у чомусь. Той їх і у хату уведе, і у комору, і на горище, і де є який закапелок — усюди, усім, усе покаже (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 399); Вона була певна, що її татко ще живий. Він, певно, обрятувавсь у якийсь закапелок, — такий, що й вода туди не досягне (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 161); Там [за грубою] страшенна спека, тісно, закапелок зовсім темний (Іван Микитенко, Кадильниця, 1959, 14); Вони перешіптувалися в кутку в класі, в найзатишнішому закапелку між піччю і старою шафою (Олесь Донченко, IV, 1957, 75).

2. Невелике, тісне приміщення, маленька прибудова до чого-небудь. На якихсь чверть години замикався [Каргах] в своєму закапелку, щоб нашвидкуруч щось підрахувати (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 101); На фільварку з дозволу пана-дідича Сава до житла пристосував закапелок, біля свинарника (Степан Чорнобривець, Пісні.., 1958, 49).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 138.[[1|http://sum.in.ua/s/zakapelok]]

'''СЛОВНИК СИНОНІМІВ'''

ЗА́КУТОК (куток або невелике місце поза чим-небудь, у чомусь; невелике тісне приміщення), ЗАКАПЕ́ЛОК, ЗАКАМА́РОК, ЗА́КУТрозм.,ЗАКУ́ТИНАдіал.,ЗАКОМІ́РОК[ЗАКОМО́РОК]діал.;ЗАХОДЕ́НЬКИмн., розм. (кутки). З закутка за піччю, звідки виглядало дерев’яне ліжко, спочатку з’явилися ноги, взуті в шкарбани, потім висунувся і сам дід Маврикій (О. Донченко); Її кинули в маленький закапелок під самим дахом і замкнули на замок (О. Іваненко); Яринка вискочила зі свого закамарка, почала поратись біля остогидлого шинкваса (М. Стельмах); В халупі Федора Данилюка вже темна ніч лягла на лаву, забралася в закутини, виповзла на піч (І. Чендей); Оникій ще позирив по вікнах, заглянув у ванькир, в закоморок (М. Стельмах); Всі заходеньки обходила [Свиня], і смітники, І куточки (Л. Глібов).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Dsc_0001.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1529607295159650282.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Zakutok.png|x140px]]
|}

==Медіа==
https://www.youtube.com/watch?v=XAFOeFliAJI

==Див. також==
'''''<big>Відкриття виставки Даші Фіногєєвої "Закапелки мозку</big>''"
МИСТЕЦТВО'''
'''Відкриття виставки Даші Фіногєєвої'''
11 травня о 17:00 в арт-центрі "Щось Цікаве" відбудеться відкриття дебютної виставки молодої художниці з Канева Даші Фіногєєвої "'''Закапелки мозку'''". "Для мене ця виставка – це впустити в себе людей. Цього я ніколи не робила, і тому це дуже важливо. Це як дати прочитати свої думки. Художник – це мій діагноз, як вроджена, невиліковна хвороба. Це не покликання, і не захоплення, а частина мене, так як нирки, мозок, легені... Сюрреалізм – це, напевно, форма моєї хвороби. В принципі, сюр я малювала з раннього дитинства, тільки не знала, як це називається. Люблю різні техніки, але в основному працюю в графіці. Я дуже люблю життя в найрізноманітніших його проявах: звуках, запахах, смаках, дотиках, почуттях... Люблю самотність (напевно, найбільша моя муза)". Даша Фіногєєва народилась в місті Канів 10 жовтня 1996 р. Зараз студентка в Канівському училищі культури і мистецтв на відділі образотворчого мистецтва. Виставка триватиме до 26 травня 2013 року. Вхід вільний.

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]
[[Категорія:Слова 2018 року]]

[[Категорія:За]]

У Львівській опері започаткували екскурсії закапелками театру і у творчі цехи [[1|https://opera.lviv.ua/u-lvivskij-operi-zapochatkuvaly-ekskursiyi-zakapelkamy-teatru-i-u-tvorchi-tsehy/]]

Закапелок

2019-11-20T20:18:44Z

L.poriadchenko: /* Див. також */

'''Закапелок, -лку, '''''м. ''Мѣсто за печкой, печурка, закоулокъ. ''Той їх і в хату уведе, і в комору, і на горище, і де є який закапелок усюди. ''Кв. II. 285. ''Сиділи б отам тихенько по своїх закапелках. ''Канев. у.

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

'''<big>Словник української мови
Академічний тлумачний словник (1970—1980)</big>'''

<big>'''ЗАКАПЕ́ЛОК'''</big>, лка, чол.

1. Куток, невелике місце поза чим-небудь, у чомусь. Той їх і у хату уведе, і у комору, і на горище, і де є який закапелок — усюди, усім, усе покаже (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 399); Вона була певна, що її татко ще живий. Він, певно, обрятувавсь у якийсь закапелок, — такий, що й вода туди не досягне (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 161); Там [за грубою] страшенна спека, тісно, закапелок зовсім темний (Іван Микитенко, Кадильниця, 1959, 14); Вони перешіптувалися в кутку в класі, в найзатишнішому закапелку між піччю і старою шафою (Олесь Донченко, IV, 1957, 75).

2. Невелике, тісне приміщення, маленька прибудова до чого-небудь. На якихсь чверть години замикався [Каргах] в своєму закапелку, щоб нашвидкуруч щось підрахувати (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 101); На фільварку з дозволу пана-дідича Сава до житла пристосував закапелок, біля свинарника (Степан Чорнобривець, Пісні.., 1958, 49).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 138.[[1|http://sum.in.ua/s/zakapelok]]

'''СЛОВНИК СИНОНІМІВ'''

ЗА́КУТОК (куток або невелике місце поза чим-небудь, у чомусь; невелике тісне приміщення), ЗАКАПЕ́ЛОК, ЗАКАМА́РОК, ЗА́КУТрозм.,ЗАКУ́ТИНАдіал.,ЗАКОМІ́РОК[ЗАКОМО́РОК]діал.;ЗАХОДЕ́НЬКИмн., розм. (кутки). З закутка за піччю, звідки виглядало дерев’яне ліжко, спочатку з’явилися ноги, взуті в шкарбани, потім висунувся і сам дід Маврикій (О. Донченко); Її кинули в маленький закапелок під самим дахом і замкнули на замок (О. Іваненко); Яринка вискочила зі свого закамарка, почала поратись біля остогидлого шинкваса (М. Стельмах); В халупі Федора Данилюка вже темна ніч лягла на лаву, забралася в закутини, виповзла на піч (І. Чендей); Оникій ще позирив по вікнах, заглянув у ванькир, в закоморок (М. Стельмах); Всі заходеньки обходила [Свиня], і смітники, І куточки (Л. Глібов).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Dsc_0001.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1529607295159650282.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Zakutok.png|x140px]]
|}

==Медіа==

==Див. також==
'''''<big>Відкриття виставки Даші Фіногєєвої "Закапелки мозку</big>''"
МИСТЕЦТВО'''
'''Відкриття виставки Даші Фіногєєвої'''
11 травня о 17:00 в арт-центрі "Щось Цікаве" відбудеться відкриття дебютної виставки молодої художниці з Канева Даші Фіногєєвої "'''Закапелки мозку'''". "Для мене ця виставка – це впустити в себе людей. Цього я ніколи не робила, і тому це дуже важливо. Це як дати прочитати свої думки. Художник – це мій діагноз, як вроджена, невиліковна хвороба. Це не покликання, і не захоплення, а частина мене, так як нирки, мозок, легені... Сюрреалізм – це, напевно, форма моєї хвороби. В принципі, сюр я малювала з раннього дитинства, тільки не знала, як це називається. Люблю різні техніки, але в основному працюю в графіці. Я дуже люблю життя в найрізноманітніших його проявах: звуках, запахах, смаках, дотиках, почуттях... Люблю самотність (напевно, найбільша моя муза)". Даша Фіногєєва народилась в місті Канів 10 жовтня 1996 р. Зараз студентка в Канівському училищі культури і мистецтв на відділі образотворчого мистецтва. Виставка триватиме до 26 травня 2013 року. Вхід вільний.

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]
[[Категорія:Слова 2018 року]]

[[Категорія:За]]

У Львівській опері започаткували екскурсії закапелками театру і у творчі цехи [[1|https://opera.lviv.ua/u-lvivskij-operi-zapochatkuvaly-ekskursiyi-zakapelkamy-teatru-i-u-tvorchi-tsehy/]]

Закапелок

2019-11-20T20:17:37Z

L.poriadchenko: /* Див. також */

'''Закапелок, -лку, '''''м. ''Мѣсто за печкой, печурка, закоулокъ. ''Той їх і в хату уведе, і в комору, і на горище, і де є який закапелок усюди. ''Кв. II. 285. ''Сиділи б отам тихенько по своїх закапелках. ''Канев. у.

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

'''<big>Словник української мови
Академічний тлумачний словник (1970—1980)</big>'''

<big>'''ЗАКАПЕ́ЛОК'''</big>, лка, чол.

1. Куток, невелике місце поза чим-небудь, у чомусь. Той їх і у хату уведе, і у комору, і на горище, і де є який закапелок — усюди, усім, усе покаже (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 399); Вона була певна, що її татко ще живий. Він, певно, обрятувавсь у якийсь закапелок, — такий, що й вода туди не досягне (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 161); Там [за грубою] страшенна спека, тісно, закапелок зовсім темний (Іван Микитенко, Кадильниця, 1959, 14); Вони перешіптувалися в кутку в класі, в найзатишнішому закапелку між піччю і старою шафою (Олесь Донченко, IV, 1957, 75).

2. Невелике, тісне приміщення, маленька прибудова до чого-небудь. На якихсь чверть години замикався [Каргах] в своєму закапелку, щоб нашвидкуруч щось підрахувати (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 101); На фільварку з дозволу пана-дідича Сава до житла пристосував закапелок, біля свинарника (Степан Чорнобривець, Пісні.., 1958, 49).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 138.[[1|http://sum.in.ua/s/zakapelok]]

'''СЛОВНИК СИНОНІМІВ'''

ЗА́КУТОК (куток або невелике місце поза чим-небудь, у чомусь; невелике тісне приміщення), ЗАКАПЕ́ЛОК, ЗАКАМА́РОК, ЗА́КУТрозм.,ЗАКУ́ТИНАдіал.,ЗАКОМІ́РОК[ЗАКОМО́РОК]діал.;ЗАХОДЕ́НЬКИмн., розм. (кутки). З закутка за піччю, звідки виглядало дерев’яне ліжко, спочатку з’явилися ноги, взуті в шкарбани, потім висунувся і сам дід Маврикій (О. Донченко); Її кинули в маленький закапелок під самим дахом і замкнули на замок (О. Іваненко); Яринка вискочила зі свого закамарка, почала поратись біля остогидлого шинкваса (М. Стельмах); В халупі Федора Данилюка вже темна ніч лягла на лаву, забралася в закутини, виповзла на піч (І. Чендей); Оникій ще позирив по вікнах, заглянув у ванькир, в закоморок (М. Стельмах); Всі заходеньки обходила [Свиня], і смітники, І куточки (Л. Глібов).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Dsc_0001.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1529607295159650282.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Zakutok.png|x140px]]
|}

==Медіа==

==Див. також==
Відкриття виставки Даші Фіногєєвої "Закапелки мозку"
МИСТЕЦТВО
Відкриття виставки Даші Фіногєєвої
11 травня о 17:00 в арт-центрі "Щось Цікаве" відбудеться відкриття дебютної виставки молодої художниці з Канева Даші Фіногєєвої "Закапелки мозку". "Для мене ця виставка – це впустити в себе людей. Цього я ніколи не робила, і тому це дуже важливо. Це як дати прочитати свої думки. Художник – це мій діагноз, як вроджена, невиліковна хвороба. Це не покликання, і не захоплення, а частина мене, так як нирки, мозок, легені... Сюрреалізм – це, напевно, форма моєї хвороби. В принципі, сюр я малювала з раннього дитинства, тільки не знала, як це називається. Люблю різні техніки, але в основному працюю в графіці. Я дуже люблю життя в найрізноманітніших його проявах: звуках, запахах, смаках, дотиках, почуттях... Люблю самотність (напевно, найбільша моя муза)". Даша Фіногєєва народилась в місті Канів 10 жовтня 1996 р. Зараз студентка в Канівському училищі культури і мистецтв на відділі образотворчого мистецтва. Виставка триватиме до 26 травня 2013 року. Вхід вільний.

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]
[[Категорія:Слова 2018 року]]

[[Категорія:За]]

У Львівській опері започаткували екскурсії закапелками театру і у творчі цехи [[1|https://opera.lviv.ua/u-lvivskij-operi-zapochatkuvaly-ekskursiyi-zakapelkamy-teatru-i-u-tvorchi-tsehy/]]

Закапелок

2019-11-20T20:16:09Z

L.poriadchenko: /* Зовнішні посилання */

'''Закапелок, -лку, '''''м. ''Мѣсто за печкой, печурка, закоулокъ. ''Той їх і в хату уведе, і в комору, і на горище, і де є який закапелок усюди. ''Кв. II. 285. ''Сиділи б отам тихенько по своїх закапелках. ''Канев. у.

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

'''<big>Словник української мови
Академічний тлумачний словник (1970—1980)</big>'''

<big>'''ЗАКАПЕ́ЛОК'''</big>, лка, чол.

1. Куток, невелике місце поза чим-небудь, у чомусь. Той їх і у хату уведе, і у комору, і на горище, і де є який закапелок — усюди, усім, усе покаже (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 399); Вона була певна, що її татко ще живий. Він, певно, обрятувавсь у якийсь закапелок, — такий, що й вода туди не досягне (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 161); Там [за грубою] страшенна спека, тісно, закапелок зовсім темний (Іван Микитенко, Кадильниця, 1959, 14); Вони перешіптувалися в кутку в класі, в найзатишнішому закапелку між піччю і старою шафою (Олесь Донченко, IV, 1957, 75).

2. Невелике, тісне приміщення, маленька прибудова до чого-небудь. На якихсь чверть години замикався [Каргах] в своєму закапелку, щоб нашвидкуруч щось підрахувати (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 101); На фільварку з дозволу пана-дідича Сава до житла пристосував закапелок, біля свинарника (Степан Чорнобривець, Пісні.., 1958, 49).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 138.[[1|http://sum.in.ua/s/zakapelok]]

'''СЛОВНИК СИНОНІМІВ'''

ЗА́КУТОК (куток або невелике місце поза чим-небудь, у чомусь; невелике тісне приміщення), ЗАКАПЕ́ЛОК, ЗАКАМА́РОК, ЗА́КУТрозм.,ЗАКУ́ТИНАдіал.,ЗАКОМІ́РОК[ЗАКОМО́РОК]діал.;ЗАХОДЕ́НЬКИмн., розм. (кутки). З закутка за піччю, звідки виглядало дерев’яне ліжко, спочатку з’явилися ноги, взуті в шкарбани, потім висунувся і сам дід Маврикій (О. Донченко); Її кинули в маленький закапелок під самим дахом і замкнули на замок (О. Іваненко); Яринка вискочила зі свого закамарка, почала поратись біля остогидлого шинкваса (М. Стельмах); В халупі Федора Данилюка вже темна ніч лягла на лаву, забралася в закутини, виповзла на піч (І. Чендей); Оникій ще позирив по вікнах, заглянув у ванькир, в закоморок (М. Стельмах); Всі заходеньки обходила [Свиня], і смітники, І куточки (Л. Глібов).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Dsc_0001.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1529607295159650282.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Zakutok.png|x140px]]
|}

==Медіа==

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]
[[Категорія:Слова 2018 року]]

[[Категорія:За]]

У Львівській опері започаткували екскурсії закапелками театру і у творчі цехи [[1|https://opera.lviv.ua/u-lvivskij-operi-zapochatkuvaly-ekskursiyi-zakapelkamy-teatru-i-u-tvorchi-tsehy/]]

Файл:Zakutok.png

2019-11-20T20:13:22Z

L.poriadchenko:

Закапелок

2019-11-20T20:13:03Z

L.poriadchenko: /* Ілюстрації */

Закапелок

2019-11-20T20:12:05Z

L.poriadchenko: /* Ілюстрації */

Файл:1529607295159650282.png

2019-11-20T20:11:49Z

L.poriadchenko:

Закапелок

2019-11-20T20:11:07Z

L.poriadchenko: /* Ілюстрації */

Файл:Dsc 0001.jpg

2019-11-20T20:10:54Z

L.poriadchenko:

Закапелок

2019-11-20T20:10:22Z

L.poriadchenko: /* Ілюстрації */

Файл:2.jpg

2019-11-20T20:10:02Z

L.poriadchenko: L.poriadchenko завантажив нову версію «Файл:2.jpg»

Закапелок

2019-11-20T20:08:20Z

L.poriadchenko: /* Сучасні словники */

Закапелок

2019-11-20T20:06:45Z

L.poriadchenko: /* Сучасні словники */

Настобурчувати

2019-11-20T19:40:42Z

L.poriadchenko: /* Див. також */

'''Настобурчувати и настовбурчувати, -чую, -єш, '''сов. в. '''настобу́рчити и настовбурчити, -рчу, -чиш, '''''гл. ''Наеживать, наежить, приподнимать, приподнять (волоса, шерсть). ''Величезний звір .... підняв спину і настобурчив на спині темну сизу шерсть. ''Левиц. Пов. 98.

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

'''<big>Словник української мови
Академічний тлумачний словник (1970—1980)</big>'''

НАСТОВБУРЧУВАТИ і рідко НАСТОБУРЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАСТОВБУРЧИТИ і рідко НАСТОБУРЧИТИ, чу, чиш, док., перех.

1. Розсувати в боки, наїжачувати (плавники, колючки і т. ін.). Почепившись на гачок, .. сердиті йоржі настовбурчували колючки і сходили слизотою (Олесь Донченко, V, 1957, 8); У молодому сосняку настовбурчують опалі голки оранжеві рижики (Наука і життя, 10, 1962, 46); А ось іде камбала. Вона розчепірилась наш нурі, настовбурчила всі свої плавники й огинається (Остап Вишня, I, 1956, 186); — Ви — мов їжак, що настовбурчив усі свої голки... (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 203).

2. Піднімати вверх, ставити сторч (пір'я, волосся, шерсть і т. ін.). Ходить півень вздовж подвір'я, Настовбурчив грізно пір'я (Іван Нехода, Казки.., 1958, 25); Він [Лев] вийшов з своєї палати, настовбурчив свою гриву, вискалив зуби і закивав хвостом (Українські народні казки, легенди.., 1957, 43); Навіть рука батькова опустилася хлопцеві на голову, але не погладив.., а навпаки — повів проти волосся, настовбурчив і так вихрястого чуба (Андрій Головко, II, 1957, 252);
// Піднімати, щоб не прилягало щільно, а стирчало. Настовбурчив [Безбородько] шапку на голові і зібрався йти (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 253);
// Насуплювати. З куреня виліз дід. Він зіперся на руки і настовбурчив кошлаті брови на дітей (Юрій Яновський, I, 1958, 351

'''<big>СЛОВНИК СИНОНІМІВ</big>'''

НАСТОВБУ́РЧУВАТИСЯ[НАСТОБУ́РЧУВАТИСЯрідко] (про волосся, шерсть, щетину, пір’я - підніматися, ставати сторч),ВІДСТОВБУ́РЧУВАТИСЯ[ВІДСТОБУ́РЧУВАТИСЯрідко], НАЇЖА́ЧУВАТИСЯ, НАЇ́ЖУВАТИСЯ (про коротке або колюче волосся, шерсть і т. ін.); СТОВБУ́РЧИТИСЯ, ДИ́БИТИСЯрозм. (ставати або стояти сторч); Ї́ЖИТИСЯ, Ї́ЖА́ЧИТИСЯрідше,ГОРОЇ́ЖИТИСЯрозм.,ЩЕТИ́НИТИСЯрозм. (про коротке або колюче волосся, шерсть і т. ін. - ставати або стояти сторч). - Док.: настовбу́рчитися[настобу́рчитися], відстовбу́рчитися[відстобу́рчитися], наїжа́читися, наї́житися, зди́битися, нагорої́житися, нащети́нитися. Волосся на голові настовбурчилось вгору, ніби легкий пух (І. Нечуй-Левицький); При посмішці вуса його ворушилися, наїжачувалися ще більше, ніж звичайно (В. Собко); Неголена борода, наїжившись, мов їжак голками, сивою щетиною, здавалось, поділяла обурення свого хазяїна (М. Коцюбинський); Вуса під носом стовбурчилися їжачком (І. Волошин); Волосся почало дибитись (Словник Б. Грінченка); А й справді, - глубінь [глибінь], що Господи! Волосся їжиться, як погляну в спід! (І. Франко); Шерсть на собаці їжачилась (Б. Харчук); В нього кроки широкі, ..вуса нагороїжились... (С. Чорнобривець); Обличчя начальника.. збуряковіло, цупкий вус його сердито нащетинився (О. Гончар). - Пор. 1. стирча́ти.

НАХМУ́РИТИСЯ (стати похмурим, незадоволеним, сердитим), ПОХМУ́РИТИСЯ, НАСУ́ПИТИСЯ, СПОХМУРНІ́ТИ, ПОХМУРНІ́ТИ, ПОСУ́ПИТИСЯ, СХМУРНІ́ТИрідше,НАСУ́МРИТИСЯ[НАСУ́РМИТИСЯ]розм.,ПОТЕМНІ́ТИпідсил.,НАСУРМА́ЧИТИСЯпідсил. розм.,НАХМА́РИТИСЯпідсил. поет.,ПОХМАРНІ́ТИпідсил. поет.,СХМАРНІ́ТИпідсил. поет.,ПОХМА́РИТИСЯпідсил. рідше;ПОХМУРНІ́ШАТИ, ПОТЕМНІ́ШАТИпідсил. (стати похмурим або похмурішим); НАДУ́ТИСЯрозм.,НАБУРМО́СИТИСЯрозм.,НАГОГО́ШИТИСЯрозм.,НАЇЖА́ЧИТИСЯрозм.,НАЇ́ЖИТИСЯрозм. рідше,НАПИНДЮ́ЧИТИСЯрозм.,НАСТОВБУ́РЧИТИСЯ[НАСТОБУ́РЧИТИСЯ]розм.,НАЖА́БИТИСЯзневажл.,НАМУРМО́СИТИСЯрозм. (з відтінком незадоволення, гніву). - Недок.: нахму́рюватися, хму́ритися, насу́плюватися, су́питися, хмурні́ти, похмурні́ти, темні́ти, насурма́чуватися, хма́ритися, хмарні́ти, похмурні́шати, хмурні́шати, темні́шати, наґоґо́шуватися, наїжа́чуватися, наї́жуватися, настовбу́рчуватися[настобу́рчуватися], нажа́блюватися. Нахмуривсь, задумався Порфир, і матері болісно тенькнуло в серці: "Щось таки накоїв!" (О. Гончар); Хлопець зразу ж насуплюється.. - Ти чого набурмосився! (М. Стельмах); Скибине обличчя раптом спохмурніло (А. Головко); Посупившись, вернулась наньмичка [наймичка] у кімнату та й сіла у куток (Г. Квітка-Основ’яненко); Заробітчани притихли, насумрилися, придавлені вісткою (К. Гордієнко); Інший би підняв крик, ..а Микола нічого. Тільки насурмився, чмихнув злостиво (Ю. Збанацький); Вид Мотрин, йбез того хмурий, ще дужче потемнів... (Панас Мирний); - Яка ватага? - насурмачився Бовдюг. - Що ми, по-твоєму, - банда? (Григорій Тютюнник); Старий враз насупився, похмарнів. - А в Японії, я чув, дітей тридцять тисяч калічками народилось (О. Гончар); Робітники обернулись на регіт. Побачивши надто веселого головного інженера, вони похмурнішали (Ю. Шовкопляс); Айше надулась і довго стояла в куточку, здивована й ображена (М. Коцюбинський); - Тітко Докіє, чого це Дмитро як сич наґоґошився? (М. Стельмах); Він примітив, що його не слухають, розсердився, напиндючився (І. Нечуй-Левицький); Настовбурчився весь, у погляді ненависть, кулачата стиснулись (О. Гончар); Тільки ще більше спохмурнів [цар], насупився й нажабився (О. Ільченко); Дмитро намурмосився, що із Сашком так панькаються, відвернувся (Б. Харчук).

НАСТОВБУ́РЧУВАТИСЯ[НАСТОБУ́РЧУВАТИСЯрідко] (про птахів - надуваючись, піднімати пір’я, розпускати крила і т. ін.), НАГОГО́ШУВАТИСЯрозм.; НАБУНДЮ́ЧУВАТИСЯрозм. (нібито пишаючись, величаючись). - Док.: настовбу́рчитися[настобу́рчитися], наґоґо́шитися, набундю́читися. На дворі зозуляста квочка, надувшись та настовбурчившись рябеньким пір’ячком, водила шестеро курчат (М. Коцюбинський); Одні [птахи] крила свої порозпростягали.., стулилися й наґоґошилися (Марко Вовчок). - Пор. 1. наїжа́чуватися.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Копиця_волосся.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1462303.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:188351.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Настовбурчине_волосся.jpg|x140px]]

|}

==Медіа==

==Див. також==
'''<big>прикмети</big>'''

''Якщо горобці настовбурчили пір’ячко — незабаром збереться дощ.''

==Джерела та література==

'''<big><big>Данилкові одкровенн</big>я</big>'''
[http://Данилкові%20одкровення http://www.golos.com.ua/article/134030]
Друга світова війна потроху переміщується в особливий жанр літератури — спогади про спогади. Бо все менше залишається з нами її учасників і свідків. А в пам’яті поколінь залишається те, що нам розповідали дідусі та бабусі. Наш колега, колишній журналіст «Голосу України» Анатолій Карась щойно завершив роботу над повістю «Данилкові одкровення». Ми разом з автором мріємо побачити цей твір окремою книгою, а поки що подаємо невеликий уривок з неї. Саме той, де малий Данилко слухає розповіді про давно минулу війну.

— Хоч морози були не такі, як тепер, і снігу навівало по вікна, дверей не можна було відчинити на вулицю, — мовив дідусь Степан. — Пам’ятаю, якраз така зима була, як наші прийшли...

— Я наших ледь пам’ятаю, а німців — зовсім, — зізналася бабця Ганна.

— Бо ти молодша, а ми старші, такі, як я, баба Варка, баба Нібеха — ось вона якраз іде, — показав на вікно дідусь Степан, — ту війну до смерті не забудемо...

На подвір’ї, справді, спираючись на сучкуватий ціпок, з’явилася згорблена постать старенької Нібехи.

Даня швидко зіскочив з ліжка і побіг відчиняти бабці Нібесі двері.

— Бач, як загорівся, щоб почути про німців, — мовив дідусь Степан.

— Ви тут ніби про німців балакаєте? - переступаючи поріг хати, насторожено запитала бабця Нібеха.

— Ми — нічого, це Даня про все розпитує, — відповіла бабця Ганна.
Бабця Нібеха сіла на стілець, подивилася на Даню, в якого від цікавості настовбурчилося русяве волосся на голові, і мовила:

— Краще, дитино, про це не згадувати...

— Бабцю, розкажіть, — благав Даня.

Гостя повернулася до дідуся Степана і промовила:

— Скільки років минуло, а воно стоїть перед очима, як і стояло...

— Ну, напевне, коли ти заїкою стала, — сказав дідусь Степан.

— Заїкалася, поки до школи не пішла, добре, що минулося, — мовила бабця Нібеха. — А він, падлюка, випив, заходить до хати і приводить з собою німця.

— Хто заходить? — стрепенувся Даня.

— Поліцай, дитино, — пояснила бабця Ганна. — Поліцай Артем.

— То добрий собацюра був, — підхопила бабця Нібеха. — Він колись сватався до мами та гарбуза одержав. Вирішив ніби віддячити, привів німця, а сам чкур із хати, ніби його не було. П’яний німець наказав мамі роздягатися і дістав нагана.
Бабця Нібеха скосила погляд на Даню. Запанувала мовчанка.

— Я на печі сховалася, скільки мені там було, ніби шостий рік, — продовжила бабця Нібеха. — Мама, вже в одній сорочці, каже німцю: піду ніби зачиню двері на засув, щоб ніби ніхто не зайшов, бо соромно буде. Сама до дверей і надвір. Надворі вже холодно було, вона ніби добігла до річки і лозами до Мельників. Там її сховали у льоху, де мама просиділа до ранку.

— А німець? — прошепотів Даня.

— А німець, не дочекавшись, почав страшно по-своєму ніби щось шварґотіти і стріляти з нагана по миснику з посудом, у стелю, прострелив ніби відро з водою, цебер з помиями... Я сиділа на печі у куточку і тремтіла. Німець казився-казився по хаті та й ніби пішов, — тяжко зітхнула бабця Нібеха.

— Поліцай-собацюра скільком людям залив сала за шкіру, — погодився дідусь Степан. — А от староста Павло був добрий, багатьох зозулівців від Німеччини врятував. А коли забирали корови, то умовив німецького коменданта, щоб хоч одну корову на три хати залишали, а то з голоду повмирали б...

— А дяка одна. Прийшли наші, так енкаведисти всіх забрали. І судили без розбору — по 15-20 років тюрми, ніхто не повернувся, — сказала бабця Нібеха.

— А для чого німці людей забирали? — раптом запитав Даня, якому слухати про старостів стало нецікаво.

— Забирали хлопців і дівчат у Германію на роботу, — мовила бабця Ганя. — Ховалися, як могли. Хто у родичів, хто на горищі, хто у льоху... Староста знав, а не виказував. Одні врятувалися... А от Тетяна Сафонова, Микола Артеменко, Ганя Білоус...

— Моя двоюрідна сестра Ліна Камінська, — підказала бабця Нібеха, — не змогли сховатися.
Раптом дідусь Степан, який досі мовчав, голосно мовив:

— Тетяна Сафонова повернулося з Германії у 45-му році з хлопчиком. Років зо два йому, мабуть, тоді було.

— Прийшла ніби з Колюнею, — підказала бабця Нібеха.

— Цей Колюня весь час бігав з нами. Волосся на голові — риже, очі вибілені і пузо, як гарбуз...

— А чому як гарбуз? — засміявся Даня.

— Бо сиділи на пісній картоплі, — пояснила бабця Нібеха. — От тебе ніби посадити на одну картоплю, і в тебе пузо виросте ніби як гарбуз!

— Прибігає якось Колюня до річки, — продовжив дідусь Степан, — а Головатий Іван, він був серед нас старший, каже йому:

— Колюню, вибирай, що краще: корж, на сонці печений, чи сім дірок у голові?
Колюня радісно вигукує: корж, на сонці печений!

— Ти — німець, — аж заливається Головатий Іван і тицяє йому пальцем у пузо. — Ти нічого не розумієш... Ти — німець...
А Колюня кліпає і усміхається, бо справді нічого не розуміє.

— Ти — німець,— весело проголошує Головатий Іван. — Бери свій корж, на сонці печений,— і показує на висохлий коров’ячий ляпець у придорожній пилюці.

— Нічого собі, корж! — сміється Даня. — А сім дірок у голові?

— Сім дірок у голові,— мовив дідусь Степан,— це двоє очей, вуха, дві дірки у носі та рот. Якраз сім дірок і вийде...

— Я б також вибрав коржа на сонці, — признався Даня.
Усі засміялися. Рипнули сінешні двері і до хати зайшла бабця Варка.

— Дай, думаю, загляну до сусідки, — мовила, — щоб не так сумно було...

— Бабці скоро вісімдесят, а дівувати кортить, — каже дідусь Степан.
Бабця Варка не відповіла, а побачивши Даню, запитала:

— Ну, що тобі зозуля накувала?

— А вона втекла, — відповів Даня.

— Даня її налякав, зозуля й полетіла, — сказала бабця Ганна.

— Не журися, вона у дідовім садку ніби ціле літо живе, ще не раз прилетить, — заспокоїла бабця Нібеха.

— Наші у сорок четвертому майже всю зиму у селі стояли? — несподівано звернувся дідусь Степан до бабці Варки. І сам відповів. — Та майже всю. Зайшли на Різдво, а пішли у кінці лютого...

— Вівсяники, Станилівку, Зарудне німці, відступаючи, підпалили, а Зозулі якось вціліли, — мовила бабця Ганна.

— Не встигли спалити, — сказав дідусь Степан.

— А як вони палили? — обережно запитав Даня.

— Лийне німець керосину під стріху, чиркне запальничкою, і хата вже палає... Хати ж під соломою, — пояснила бабця Ганна.

— А вітер довершує, — додав дідусь Степан. — І все село горить...

— А страшно? — видихнув повітря Даня.

— Не приведи Господи, — перехрестилася бабця Варка.

— Наші готувалися наступати на Вінницю, німці про це знали, — мовив дідусь Степан, — і ну бомбити. Прилітає їхня «рама», покружляє над селом...

— І всі бігом у льохи... Ховатися, — сказала бабця Ганна.

— Що за «рама»? — питає Даня.

— Їхній літак-розвідник так звався, — каже дідусь Степан. — Як тільки «рама» покружляє над селом, за нею налетять бомбовози.

— А бомбили, страх Господній! — озвалася бабця Варка. — Ті копанки на березі, де ви любите купатися, то ж бомби все поробили...

— Бомби? — вражено вигукнув Даня. — Я у копанках не купаюся, там глибоко і вода холодна... І дно грузьке...

— І не треба, — сказала бабця Ганя, — у тих копанках люди шмаття ще й досі полощуть...

— У льох наб’ється людей — дихати важко, — вів далі дідусь Степан, — старші визирають, щоб щось побачити, а меншим нічого не видно. Ось Головатий Іван гукає: бачу, як літак бомби скидає. О, одна, друга, ще одна... Хотілося й собі виглянути! А воно як бабахне.

— Півхати зрізало, наче бритвою, — мовила бабця Варка. — А грушу, яку було двома руками не обхопити, вивернуло з корінням. І яма посеред города від
бомби така, що хата сховається.

— А де ця яма? — стрепенувся Даня.

— Давно засипали, — відповіла бабця Ганна, — бо треба ж город обробляти...

— У садку твого дідуся Андрія стояли зенітки, — мовила до Дані бабця Нібеха. — І наші по літаках ніби ну стріляти...

— І що, збили? — аж підскочив Даня.

— Не збили, не попали,— сказала бабця Ганя.

— Тільки літаки поскидають бомби, солдати подають нам команду: вилазьте з льохів, більше бомбити не будуть. І допомагають вибратися старим та малим, — продовжив дідусь Степан.

— Серед наших був солдат Сєня,— мовила бабця Варка,— такий уже веселун і щебетун. Стояли вони у Лукії, то він їй і води наносить, і дров нарубає, і з
хліва гній від поросяти відкине — все робив та ще й пайком ділився.
Бабця Нібеха додала:

— Хлопчик у Лукії ніби від нього?

— А від кого ж? Вася як дві краплі води схожий на Сєню, — мовила бабця Ганя.

— Як тільки німці переставали бомбити, Сєня щоразу клявся: «раму» я все’дно вцілю, — усміхнувся дідусь Степан. — І вцілив, хоч казали, що «раму» збити неможливо. Літак почав падати, потім загорівся і зарився у землю за цвинтарем. Його наші відкопали і забрали.

— А льотчик? — тихо запитав Даня.

— Вистрибнув ніби з парашутом,— мовила бабця Нібеха.— Прямо над селом, усі повибігали і ніби дивляться, як він падає. Ми з мамою були найближче до нього. Він ніби падає, одна нога роззута, валянок ніби спав, а друга — у валянку... Гепнувся він ніби у сніг, і старі баби зразу побігли до нього...

— Були б забили, — додала бабця Варка, — як зараз бачу, а підбігли наші і не дали. Сєня командує: здай оружиє... Він дістав з кобури нагана і не віддав. Розмахнувся і зажбурнув його у сніг. Такий заклятий. Повели його до сільради, де штаб стояв: одна нога у валянку, друга — боса по снігу... А по дорозі баби його в шию, в шию... Нахапався ошийників до самої сільради.

— Щоб знав, як бомбити, — зітхнув Даня. — А пістолет знайшли?

— З револьвером ціла історія вийшла, — озвався дідусь Степан. — Шукали його у кучугурах, аж поки не смеркло, і не знайшли. А вночі випав сніг, стільки намело, що слід зовсім загубився...

— Може, пістолет у землі ще й досі лежить? — радісно запитав Даня.

— Може, — усміхнувся дідусь Степан.
Бабця Варка мовила:

— У нашій хаті жило шестеро. їхній командир візьме мене на руки, дасть цукерку і каже: у мене така ж росте... Катруся. Уже, мабуть, батька не пізнає. І я її не пізнаю. А додому — рукою подати...

— Він був ніби зі Жмеринки, — пригадала бабця Нібеха. — Вони всі чомусь говорили: підемо на Вінницю, більше ніби з вами не побачимося. Ніби знали, що важкі бої будуть... Під Вінницею їх усіх ніби й повбивало... Сєня, правда, писав до Лукії, що Петра Болотова вбили, Руслана Петросяна вбили, Володимир Білоус на міні підірвався, а їхній командир Максим Зубович помер у госпіталі... Ми їх усіх знали, як рідних...

— А Сєня? — тихо запитав Даня.

— Сєня помер у госпіталі, — відповіла бабця Варка. — Осколок попав у голову. Наші взяли Вінницю, і Лукія їздила до нього. Де — підводою, де — пішки, де — товарняком, а добралася до Вінниці та тільки й того, що встигла попрощатися. Так і залишилася незаміжньою вдовою.
...Гості розходилися.

— Ніби зоставайтеся здорові, — останньою, спираючись на свій сучкуватий костур, залишила хату бабця Нібеха.
Даня крутився у ліжку, сон його не брав. Він чув, що й бабця Ганя не спить, часом зітхає і щось про себе каже. Даня пошепки запитав:

— Бабцю, а у бабці Нібехи тато був?
Бабця Ганя помовчала, а потім відповіла:

— Був, дитино, був, спи...

— А де він?

— Вбили його у Білорусії. На самому початку війни...

— А у дідуся Степана?

— Тато дідуся Степана був у полоні і повернувся. Поки здоров’я мав, працював шофером у колгоспі.

— А у бабці Варки?

— Тато бабці Варки пропав безвісти. їй таку похоронку прислали. Восени це було, холодно, йшов дощ... Наші вже у Польщі були...

— А ваш тато? — зовсім тихо запитав Даня.
Бабця довго мовчала. Дані почулося, що вона тихенько плаче.

— А нашого тата вбили під Берліном. Ми так хотіли його дочекатися, — мовила бабця і знову тихенько заплакала.

— От гади німці! — мало не вигукнув Даня.

— Не лайся так, не можна, — сказала бабця Ганя. — Може, прості німці не винні...

— А хто?

— Вожді їхні... Гітлер...

— А хто такий Гітлер?

— Спи,— розсердилася бабця Ганя,— бо ми з тобою до ранку не перебалакаємо... У Зозулях півсела з голоду повмирало, півсела на війні загинуло. Один Бог
знає, як ці Зозулі вижили та ще й досі живуть...

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інситут]]
[[Категорія:Слова 2018 року]]

[[Категорія:На]]

Настобурчувати

2019-11-20T19:33:48Z

L.poriadchenko: /* Джерела та література */

'''Настобурчувати и настовбурчувати, -чую, -єш, '''сов. в. '''настобу́рчити и настовбурчити, -рчу, -чиш, '''''гл. ''Наеживать, наежить, приподнимать, приподнять (волоса, шерсть). ''Величезний звір .... підняв спину і настобурчив на спині темну сизу шерсть. ''Левиц. Пов. 98.

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

'''<big>Словник української мови
Академічний тлумачний словник (1970—1980)</big>'''

НАСТОВБУРЧУВАТИ і рідко НАСТОБУРЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАСТОВБУРЧИТИ і рідко НАСТОБУРЧИТИ, чу, чиш, док., перех.

1. Розсувати в боки, наїжачувати (плавники, колючки і т. ін.). Почепившись на гачок, .. сердиті йоржі настовбурчували колючки і сходили слизотою (Олесь Донченко, V, 1957, 8); У молодому сосняку настовбурчують опалі голки оранжеві рижики (Наука і життя, 10, 1962, 46); А ось іде камбала. Вона розчепірилась наш нурі, настовбурчила всі свої плавники й огинається (Остап Вишня, I, 1956, 186); — Ви — мов їжак, що настовбурчив усі свої голки... (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 203).

2. Піднімати вверх, ставити сторч (пір'я, волосся, шерсть і т. ін.). Ходить півень вздовж подвір'я, Настовбурчив грізно пір'я (Іван Нехода, Казки.., 1958, 25); Він [Лев] вийшов з своєї палати, настовбурчив свою гриву, вискалив зуби і закивав хвостом (Українські народні казки, легенди.., 1957, 43); Навіть рука батькова опустилася хлопцеві на голову, але не погладив.., а навпаки — повів проти волосся, настовбурчив і так вихрястого чуба (Андрій Головко, II, 1957, 252);
// Піднімати, щоб не прилягало щільно, а стирчало. Настовбурчив [Безбородько] шапку на голові і зібрався йти (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 253);
// Насуплювати. З куреня виліз дід. Він зіперся на руки і настовбурчив кошлаті брови на дітей (Юрій Яновський, I, 1958, 351

'''<big>СЛОВНИК СИНОНІМІВ</big>'''

НАСТОВБУ́РЧУВАТИСЯ[НАСТОБУ́РЧУВАТИСЯрідко] (про волосся, шерсть, щетину, пір’я - підніматися, ставати сторч),ВІДСТОВБУ́РЧУВАТИСЯ[ВІДСТОБУ́РЧУВАТИСЯрідко], НАЇЖА́ЧУВАТИСЯ, НАЇ́ЖУВАТИСЯ (про коротке або колюче волосся, шерсть і т. ін.); СТОВБУ́РЧИТИСЯ, ДИ́БИТИСЯрозм. (ставати або стояти сторч); Ї́ЖИТИСЯ, Ї́ЖА́ЧИТИСЯрідше,ГОРОЇ́ЖИТИСЯрозм.,ЩЕТИ́НИТИСЯрозм. (про коротке або колюче волосся, шерсть і т. ін. - ставати або стояти сторч). - Док.: настовбу́рчитися[настобу́рчитися], відстовбу́рчитися[відстобу́рчитися], наїжа́читися, наї́житися, зди́битися, нагорої́житися, нащети́нитися. Волосся на голові настовбурчилось вгору, ніби легкий пух (І. Нечуй-Левицький); При посмішці вуса його ворушилися, наїжачувалися ще більше, ніж звичайно (В. Собко); Неголена борода, наїжившись, мов їжак голками, сивою щетиною, здавалось, поділяла обурення свого хазяїна (М. Коцюбинський); Вуса під носом стовбурчилися їжачком (І. Волошин); Волосся почало дибитись (Словник Б. Грінченка); А й справді, - глубінь [глибінь], що Господи! Волосся їжиться, як погляну в спід! (І. Франко); Шерсть на собаці їжачилась (Б. Харчук); В нього кроки широкі, ..вуса нагороїжились... (С. Чорнобривець); Обличчя начальника.. збуряковіло, цупкий вус його сердито нащетинився (О. Гончар). - Пор. 1. стирча́ти.

НАХМУ́РИТИСЯ (стати похмурим, незадоволеним, сердитим), ПОХМУ́РИТИСЯ, НАСУ́ПИТИСЯ, СПОХМУРНІ́ТИ, ПОХМУРНІ́ТИ, ПОСУ́ПИТИСЯ, СХМУРНІ́ТИрідше,НАСУ́МРИТИСЯ[НАСУ́РМИТИСЯ]розм.,ПОТЕМНІ́ТИпідсил.,НАСУРМА́ЧИТИСЯпідсил. розм.,НАХМА́РИТИСЯпідсил. поет.,ПОХМАРНІ́ТИпідсил. поет.,СХМАРНІ́ТИпідсил. поет.,ПОХМА́РИТИСЯпідсил. рідше;ПОХМУРНІ́ШАТИ, ПОТЕМНІ́ШАТИпідсил. (стати похмурим або похмурішим); НАДУ́ТИСЯрозм.,НАБУРМО́СИТИСЯрозм.,НАГОГО́ШИТИСЯрозм.,НАЇЖА́ЧИТИСЯрозм.,НАЇ́ЖИТИСЯрозм. рідше,НАПИНДЮ́ЧИТИСЯрозм.,НАСТОВБУ́РЧИТИСЯ[НАСТОБУ́РЧИТИСЯ]розм.,НАЖА́БИТИСЯзневажл.,НАМУРМО́СИТИСЯрозм. (з відтінком незадоволення, гніву). - Недок.: нахму́рюватися, хму́ритися, насу́плюватися, су́питися, хмурні́ти, похмурні́ти, темні́ти, насурма́чуватися, хма́ритися, хмарні́ти, похмурні́шати, хмурні́шати, темні́шати, наґоґо́шуватися, наїжа́чуватися, наї́жуватися, настовбу́рчуватися[настобу́рчуватися], нажа́блюватися. Нахмуривсь, задумався Порфир, і матері болісно тенькнуло в серці: "Щось таки накоїв!" (О. Гончар); Хлопець зразу ж насуплюється.. - Ти чого набурмосився! (М. Стельмах); Скибине обличчя раптом спохмурніло (А. Головко); Посупившись, вернулась наньмичка [наймичка] у кімнату та й сіла у куток (Г. Квітка-Основ’яненко); Заробітчани притихли, насумрилися, придавлені вісткою (К. Гордієнко); Інший би підняв крик, ..а Микола нічого. Тільки насурмився, чмихнув злостиво (Ю. Збанацький); Вид Мотрин, йбез того хмурий, ще дужче потемнів... (Панас Мирний); - Яка ватага? - насурмачився Бовдюг. - Що ми, по-твоєму, - банда? (Григорій Тютюнник); Старий враз насупився, похмарнів. - А в Японії, я чув, дітей тридцять тисяч калічками народилось (О. Гончар); Робітники обернулись на регіт. Побачивши надто веселого головного інженера, вони похмурнішали (Ю. Шовкопляс); Айше надулась і довго стояла в куточку, здивована й ображена (М. Коцюбинський); - Тітко Докіє, чого це Дмитро як сич наґоґошився? (М. Стельмах); Він примітив, що його не слухають, розсердився, напиндючився (І. Нечуй-Левицький); Настовбурчився весь, у погляді ненависть, кулачата стиснулись (О. Гончар); Тільки ще більше спохмурнів [цар], насупився й нажабився (О. Ільченко); Дмитро намурмосився, що із Сашком так панькаються, відвернувся (Б. Харчук).

НАСТОВБУ́РЧУВАТИСЯ[НАСТОБУ́РЧУВАТИСЯрідко] (про птахів - надуваючись, піднімати пір’я, розпускати крила і т. ін.), НАГОГО́ШУВАТИСЯрозм.; НАБУНДЮ́ЧУВАТИСЯрозм. (нібито пишаючись, величаючись). - Док.: настовбу́рчитися[настобу́рчитися], наґоґо́шитися, набундю́читися. На дворі зозуляста квочка, надувшись та настовбурчившись рябеньким пір’ячком, водила шестеро курчат (М. Коцюбинський); Одні [птахи] крила свої порозпростягали.., стулилися й наґоґошилися (Марко Вовчок). - Пор. 1. наїжа́чуватися.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Копиця_волосся.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1462303.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:188351.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Настовбурчине_волосся.jpg|x140px]]

|}

==Медіа==

==Див. також==

==Джерела та література==

'''<big><big>Данилкові одкровенн</big>я</big>'''
[http://Данилкові%20одкровення http://www.golos.com.ua/article/134030]
Друга світова війна потроху переміщується в особливий жанр літератури — спогади про спогади. Бо все менше залишається з нами її учасників і свідків. А в пам’яті поколінь залишається те, що нам розповідали дідусі та бабусі. Наш колега, колишній журналіст «Голосу України» Анатолій Карась щойно завершив роботу над повістю «Данилкові одкровення». Ми разом з автором мріємо побачити цей твір окремою книгою, а поки що подаємо невеликий уривок з неї. Саме той, де малий Данилко слухає розповіді про давно минулу війну.

— Хоч морози були не такі, як тепер, і снігу навівало по вікна, дверей не можна було відчинити на вулицю, — мовив дідусь Степан. — Пам’ятаю, якраз така зима була, як наші прийшли...

— Я наших ледь пам’ятаю, а німців — зовсім, — зізналася бабця Ганна.

— Бо ти молодша, а ми старші, такі, як я, баба Варка, баба Нібеха — ось вона якраз іде, — показав на вікно дідусь Степан, — ту війну до смерті не забудемо...

На подвір’ї, справді, спираючись на сучкуватий ціпок, з’явилася згорблена постать старенької Нібехи.

Даня швидко зіскочив з ліжка і побіг відчиняти бабці Нібесі двері.

— Бач, як загорівся, щоб почути про німців, — мовив дідусь Степан.

— Ви тут ніби про німців балакаєте? - переступаючи поріг хати, насторожено запитала бабця Нібеха.

— Ми — нічого, це Даня про все розпитує, — відповіла бабця Ганна.
Бабця Нібеха сіла на стілець, подивилася на Даню, в якого від цікавості настовбурчилося русяве волосся на голові, і мовила:

— Краще, дитино, про це не згадувати...

— Бабцю, розкажіть, — благав Даня.

Гостя повернулася до дідуся Степана і промовила:

— Скільки років минуло, а воно стоїть перед очима, як і стояло...

— Ну, напевне, коли ти заїкою стала, — сказав дідусь Степан.

— Заїкалася, поки до школи не пішла, добре, що минулося, — мовила бабця Нібеха. — А він, падлюка, випив, заходить до хати і приводить з собою німця.

— Хто заходить? — стрепенувся Даня.

— Поліцай, дитино, — пояснила бабця Ганна. — Поліцай Артем.

— То добрий собацюра був, — підхопила бабця Нібеха. — Він колись сватався до мами та гарбуза одержав. Вирішив ніби віддячити, привів німця, а сам чкур із хати, ніби його не було. П’яний німець наказав мамі роздягатися і дістав нагана.
Бабця Нібеха скосила погляд на Даню. Запанувала мовчанка.

— Я на печі сховалася, скільки мені там було, ніби шостий рік, — продовжила бабця Нібеха. — Мама, вже в одній сорочці, каже німцю: піду ніби зачиню двері на засув, щоб ніби ніхто не зайшов, бо соромно буде. Сама до дверей і надвір. Надворі вже холодно було, вона ніби добігла до річки і лозами до Мельників. Там її сховали у льоху, де мама просиділа до ранку.

— А німець? — прошепотів Даня.

— А німець, не дочекавшись, почав страшно по-своєму ніби щось шварґотіти і стріляти з нагана по миснику з посудом, у стелю, прострелив ніби відро з водою, цебер з помиями... Я сиділа на печі у куточку і тремтіла. Німець казився-казився по хаті та й ніби пішов, — тяжко зітхнула бабця Нібеха.

— Поліцай-собацюра скільком людям залив сала за шкіру, — погодився дідусь Степан. — А от староста Павло був добрий, багатьох зозулівців від Німеччини врятував. А коли забирали корови, то умовив німецького коменданта, щоб хоч одну корову на три хати залишали, а то з голоду повмирали б...

— А дяка одна. Прийшли наші, так енкаведисти всіх забрали. І судили без розбору — по 15-20 років тюрми, ніхто не повернувся, — сказала бабця Нібеха.

— А для чого німці людей забирали? — раптом запитав Даня, якому слухати про старостів стало нецікаво.

— Забирали хлопців і дівчат у Германію на роботу, — мовила бабця Ганя. — Ховалися, як могли. Хто у родичів, хто на горищі, хто у льоху... Староста знав, а не виказував. Одні врятувалися... А от Тетяна Сафонова, Микола Артеменко, Ганя Білоус...

— Моя двоюрідна сестра Ліна Камінська, — підказала бабця Нібеха, — не змогли сховатися.
Раптом дідусь Степан, який досі мовчав, голосно мовив:

— Тетяна Сафонова повернулося з Германії у 45-му році з хлопчиком. Років зо два йому, мабуть, тоді було.

— Прийшла ніби з Колюнею, — підказала бабця Нібеха.

— Цей Колюня весь час бігав з нами. Волосся на голові — риже, очі вибілені і пузо, як гарбуз...

— А чому як гарбуз? — засміявся Даня.

— Бо сиділи на пісній картоплі, — пояснила бабця Нібеха. — От тебе ніби посадити на одну картоплю, і в тебе пузо виросте ніби як гарбуз!

— Прибігає якось Колюня до річки, — продовжив дідусь Степан, — а Головатий Іван, він був серед нас старший, каже йому:

— Колюню, вибирай, що краще: корж, на сонці печений, чи сім дірок у голові?
Колюня радісно вигукує: корж, на сонці печений!

— Ти — німець, — аж заливається Головатий Іван і тицяє йому пальцем у пузо. — Ти нічого не розумієш... Ти — німець...
А Колюня кліпає і усміхається, бо справді нічого не розуміє.

— Ти — німець,— весело проголошує Головатий Іван. — Бери свій корж, на сонці печений,— і показує на висохлий коров’ячий ляпець у придорожній пилюці.

— Нічого собі, корж! — сміється Даня. — А сім дірок у голові?

— Сім дірок у голові,— мовив дідусь Степан,— це двоє очей, вуха, дві дірки у носі та рот. Якраз сім дірок і вийде...

— Я б також вибрав коржа на сонці, — признався Даня.
Усі засміялися. Рипнули сінешні двері і до хати зайшла бабця Варка.

— Дай, думаю, загляну до сусідки, — мовила, — щоб не так сумно було...

— Бабці скоро вісімдесят, а дівувати кортить, — каже дідусь Степан.
Бабця Варка не відповіла, а побачивши Даню, запитала:

— Ну, що тобі зозуля накувала?

— А вона втекла, — відповів Даня.

— Даня її налякав, зозуля й полетіла, — сказала бабця Ганна.

— Не журися, вона у дідовім садку ніби ціле літо живе, ще не раз прилетить, — заспокоїла бабця Нібеха.

— Наші у сорок четвертому майже всю зиму у селі стояли? — несподівано звернувся дідусь Степан до бабці Варки. І сам відповів. — Та майже всю. Зайшли на Різдво, а пішли у кінці лютого...

— Вівсяники, Станилівку, Зарудне німці, відступаючи, підпалили, а Зозулі якось вціліли, — мовила бабця Ганна.

— Не встигли спалити, — сказав дідусь Степан.

— А як вони палили? — обережно запитав Даня.

— Лийне німець керосину під стріху, чиркне запальничкою, і хата вже палає... Хати ж під соломою, — пояснила бабця Ганна.

— А вітер довершує, — додав дідусь Степан. — І все село горить...

— А страшно? — видихнув повітря Даня.

— Не приведи Господи, — перехрестилася бабця Варка.

— Наші готувалися наступати на Вінницю, німці про це знали, — мовив дідусь Степан, — і ну бомбити. Прилітає їхня «рама», покружляє над селом...

— І всі бігом у льохи... Ховатися, — сказала бабця Ганна.

— Що за «рама»? — питає Даня.

— Їхній літак-розвідник так звався, — каже дідусь Степан. — Як тільки «рама» покружляє над селом, за нею налетять бомбовози.

— А бомбили, страх Господній! — озвалася бабця Варка. — Ті копанки на березі, де ви любите купатися, то ж бомби все поробили...

— Бомби? — вражено вигукнув Даня. — Я у копанках не купаюся, там глибоко і вода холодна... І дно грузьке...

— І не треба, — сказала бабця Ганя, — у тих копанках люди шмаття ще й досі полощуть...

— У льох наб’ється людей — дихати важко, — вів далі дідусь Степан, — старші визирають, щоб щось побачити, а меншим нічого не видно. Ось Головатий Іван гукає: бачу, як літак бомби скидає. О, одна, друга, ще одна... Хотілося й собі виглянути! А воно як бабахне.

— Півхати зрізало, наче бритвою, — мовила бабця Варка. — А грушу, яку було двома руками не обхопити, вивернуло з корінням. І яма посеред города від
бомби така, що хата сховається.

— А де ця яма? — стрепенувся Даня.

— Давно засипали, — відповіла бабця Ганна, — бо треба ж город обробляти...

— У садку твого дідуся Андрія стояли зенітки, — мовила до Дані бабця Нібеха. — І наші по літаках ніби ну стріляти...

— І що, збили? — аж підскочив Даня.

— Не збили, не попали,— сказала бабця Ганя.

— Тільки літаки поскидають бомби, солдати подають нам команду: вилазьте з льохів, більше бомбити не будуть. І допомагають вибратися старим та малим, — продовжив дідусь Степан.

— Серед наших був солдат Сєня,— мовила бабця Варка,— такий уже веселун і щебетун. Стояли вони у Лукії, то він їй і води наносить, і дров нарубає, і з
хліва гній від поросяти відкине — все робив та ще й пайком ділився.
Бабця Нібеха додала:

— Хлопчик у Лукії ніби від нього?

— А від кого ж? Вася як дві краплі води схожий на Сєню, — мовила бабця Ганя.

— Як тільки німці переставали бомбити, Сєня щоразу клявся: «раму» я все’дно вцілю, — усміхнувся дідусь Степан. — І вцілив, хоч казали, що «раму» збити неможливо. Літак почав падати, потім загорівся і зарився у землю за цвинтарем. Його наші відкопали і забрали.

— А льотчик? — тихо запитав Даня.

— Вистрибнув ніби з парашутом,— мовила бабця Нібеха.— Прямо над селом, усі повибігали і ніби дивляться, як він падає. Ми з мамою були найближче до нього. Він ніби падає, одна нога роззута, валянок ніби спав, а друга — у валянку... Гепнувся він ніби у сніг, і старі баби зразу побігли до нього...

— Були б забили, — додала бабця Варка, — як зараз бачу, а підбігли наші і не дали. Сєня командує: здай оружиє... Він дістав з кобури нагана і не віддав. Розмахнувся і зажбурнув його у сніг. Такий заклятий. Повели його до сільради, де штаб стояв: одна нога у валянку, друга — боса по снігу... А по дорозі баби його в шию, в шию... Нахапався ошийників до самої сільради.

— Щоб знав, як бомбити, — зітхнув Даня. — А пістолет знайшли?

— З револьвером ціла історія вийшла, — озвався дідусь Степан. — Шукали його у кучугурах, аж поки не смеркло, і не знайшли. А вночі випав сніг, стільки намело, що слід зовсім загубився...

— Може, пістолет у землі ще й досі лежить? — радісно запитав Даня.

— Може, — усміхнувся дідусь Степан.
Бабця Варка мовила:

— У нашій хаті жило шестеро. їхній командир візьме мене на руки, дасть цукерку і каже: у мене така ж росте... Катруся. Уже, мабуть, батька не пізнає. І я її не пізнаю. А додому — рукою подати...

— Він був ніби зі Жмеринки, — пригадала бабця Нібеха. — Вони всі чомусь говорили: підемо на Вінницю, більше ніби з вами не побачимося. Ніби знали, що важкі бої будуть... Під Вінницею їх усіх ніби й повбивало... Сєня, правда, писав до Лукії, що Петра Болотова вбили, Руслана Петросяна вбили, Володимир Білоус на міні підірвався, а їхній командир Максим Зубович помер у госпіталі... Ми їх усіх знали, як рідних...

— А Сєня? — тихо запитав Даня.

— Сєня помер у госпіталі, — відповіла бабця Варка. — Осколок попав у голову. Наші взяли Вінницю, і Лукія їздила до нього. Де — підводою, де — пішки, де — товарняком, а добралася до Вінниці та тільки й того, що встигла попрощатися. Так і залишилася незаміжньою вдовою.
...Гості розходилися.

— Ніби зоставайтеся здорові, — останньою, спираючись на свій сучкуватий костур, залишила хату бабця Нібеха.
Даня крутився у ліжку, сон його не брав. Він чув, що й бабця Ганя не спить, часом зітхає і щось про себе каже. Даня пошепки запитав:

— Бабцю, а у бабці Нібехи тато був?
Бабця Ганя помовчала, а потім відповіла:

— Був, дитино, був, спи...

— А де він?

— Вбили його у Білорусії. На самому початку війни...

— А у дідуся Степана?

— Тато дідуся Степана був у полоні і повернувся. Поки здоров’я мав, працював шофером у колгоспі.

— А у бабці Варки?

— Тато бабці Варки пропав безвісти. їй таку похоронку прислали. Восени це було, холодно, йшов дощ... Наші вже у Польщі були...

— А ваш тато? — зовсім тихо запитав Даня.
Бабця довго мовчала. Дані почулося, що вона тихенько плаче.

— А нашого тата вбили під Берліном. Ми так хотіли його дочекатися, — мовила бабця і знову тихенько заплакала.

— От гади німці! — мало не вигукнув Даня.

— Не лайся так, не можна, — сказала бабця Ганя. — Може, прості німці не винні...

— А хто?

— Вожді їхні... Гітлер...

— А хто такий Гітлер?

— Спи,— розсердилася бабця Ганя,— бо ми з тобою до ранку не перебалакаємо... У Зозулях півсела з голоду повмирало, півсела на війні загинуло. Один Бог
знає, як ці Зозулі вижили та ще й досі живуть...

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інситут]]
[[Категорія:Слова 2018 року]]

[[Категорія:На]]

Настобурчувати

2019-11-20T19:27:21Z

L.poriadchenko: /* Ілюстрації */

Файл:Копиця волосся.jpg

2019-11-20T19:26:31Z

L.poriadchenko:

Настобурчувати

2019-11-20T19:26:07Z

L.poriadchenko: /* Ілюстрації */

Настобурчувати

2019-11-20T19:25:26Z

L.poriadchenko: /* Ілюстрації */

Файл:Настовбурчине волосся.jpg

2019-11-20T19:25:11Z

L.poriadchenko:

Настобурчувати

2019-11-20T19:24:30Z

L.poriadchenko: /* Ілюстрації */

Файл:188351.jpg

2019-11-20T19:24:09Z

L.poriadchenko:

Файл:1462303.jpg

2019-11-20T19:23:25Z

L.poriadchenko:

Настобурчувати

2019-11-20T19:23:03Z

L.poriadchenko: /* Ілюстрації */

Настобурчувати

2019-11-20T19:20:29Z

L.poriadchenko: /* Сучасні словники */

Копиця

2019-11-20T19:06:38Z

L.poriadchenko: /* Зовнішні посилання */

'''Копиця, -ці, '''''ж. ''1) Копна травы. ''Дівчата на луці гребли, а парубки копиці клали. ''Шевч. ''Погоріло в степу сіно, нема ні копиці. ''Нп. 2) Куча чего-либо. ''А в лагері знайшли різниці: лежали битих мняс копиці. ''Котл. Ен. Ум. '''Копичка. '''''А ввечері холодками клали в копички рядками. ''Мет. ''Кілько грачів у «короля» кладуть... руки долонями вниз, одна рука на другу, щоб стала копичка. ''Чуб. III. 45.
==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

'''Копи́ця''', іноді копа́, діал. коп'я́к — ущільнена конусоподібна купа сіна або соломи, зазвичай складається на сінокосі. Копиця на дерев'яній підстилці у деяких місцевостях була відома як оде́нок[4]. До поширення комбайнів у копиці складали й снопи. Копиця сіна значно менша за скирту і трохи за стіг. ([https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%86%D1%8F вікіпедія])

'''<big>Словник української мови
Академічний тлумачний словник (1970—1980)</big>'''

'''КОПИ́ЦЯ''', і, жін.

1. Невеликий стіжок сіна, соломи тощо. Дівчата на луці гребли, А парубки копиці клали (Тарас Шевченко, II, 1953, 186); По той бік річки прослався луг з копицями сіна (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 71); * У порівняннях. — Витріщаю очі — суне мій Вуйко [ведмідь], мов копиця сіна в темноті (Іван Франко, IV, 1950, 26).

2. рідко. Те саме, що копа 1. Он у вибалочку затишний гайок, а за ним густо розкидані копиці хліба (Олександр Копиленко, Земля.., 1957, 33).

3. перен. Велика кількість, купа чого-небудь. [Пріська:] Моя матінко рідна! Яка велика копиця грошей! (Панас Мирний, V, 1955, 140); Крамар нахилив голову над касою й чогось там шукав, так що передо мною була лиш копиця чорного волосся (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 253); — Гаразд, гаразд! — бадьоро вигукнув доповідач, .. витягуючи копицю паперів з товстого портфеля (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 279).

Словник української мови : в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 281.http://sum.in.ua/s/kopycja

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Копиця_4.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Копиця_3.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Копиця.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Rozkovany_Slovakia_10.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]
[[Категорія:Слова 2018 року]]
[[Категорія:Ко]]

Картина Клода Моне із серії «Копиці сіна» продали за рекордні $ 110,7 млн [http://картини%20Копиці%20сіна https://his.ua/article/kartina-kloda-mone-iz-serii-kopitsi-sina-prodali-za-rekordni-110-7-mln_2019-05-15]

У Долині проведуть Міжнародний фестиваль гумору "Весела копиця"[http://фестиваль%20Весела%20копиця http://firtka.if.ua/blog/view/u-dolini-provedut-mizhnarodnii-festival-gumoru-vesela-kopitsia]

Копиця

2019-11-20T19:05:51Z

L.poriadchenko: /* Сучасні словники */

'''Копиця, -ці, '''''ж. ''1) Копна травы. ''Дівчата на луці гребли, а парубки копиці клали. ''Шевч. ''Погоріло в степу сіно, нема ні копиці. ''Нп. 2) Куча чего-либо. ''А в лагері знайшли різниці: лежали битих мняс копиці. ''Котл. Ен. Ум. '''Копичка. '''''А ввечері холодками клали в копички рядками. ''Мет. ''Кілько грачів у «короля» кладуть... руки долонями вниз, одна рука на другу, щоб стала копичка. ''Чуб. III. 45.
==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

'''Копи́ця''', іноді копа́, діал. коп'я́к — ущільнена конусоподібна купа сіна або соломи, зазвичай складається на сінокосі. Копиця на дерев'яній підстилці у деяких місцевостях була відома як оде́нок[4]. До поширення комбайнів у копиці складали й снопи. Копиця сіна значно менша за скирту і трохи за стіг. ([https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%86%D1%8F вікіпедія])

'''<big>Словник української мови
Академічний тлумачний словник (1970—1980)</big>'''

'''КОПИ́ЦЯ''', і, жін.

1. Невеликий стіжок сіна, соломи тощо. Дівчата на луці гребли, А парубки копиці клали (Тарас Шевченко, II, 1953, 186); По той бік річки прослався луг з копицями сіна (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 71); * У порівняннях. — Витріщаю очі — суне мій Вуйко [ведмідь], мов копиця сіна в темноті (Іван Франко, IV, 1950, 26).

2. рідко. Те саме, що копа 1. Он у вибалочку затишний гайок, а за ним густо розкидані копиці хліба (Олександр Копиленко, Земля.., 1957, 33).

3. перен. Велика кількість, купа чого-небудь. [Пріська:] Моя матінко рідна! Яка велика копиця грошей! (Панас Мирний, V, 1955, 140); Крамар нахилив голову над касою й чогось там шукав, так що передо мною була лиш копиця чорного волосся (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 253); — Гаразд, гаразд! — бадьоро вигукнув доповідач, .. витягуючи копицю паперів з товстого портфеля (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 279).

Словник української мови : в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 281.http://sum.in.ua/s/kopycja

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Копиця_4.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Копиця_3.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Копиця.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Rozkovany_Slovakia_10.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]
[[Категорія:Слова 2018 року]]
[[Категорія:Ко]]
Картина Клода Моне із серії «Копиці сіна» продали за рекордні $ 110,7 млн [http://картини%20Копиці%20сіна https://his.ua/article/kartina-kloda-mone-iz-serii-kopitsi-sina-prodali-za-rekordni-110-7-mln_2019-05-15]
У Долині проведуть Міжнародний фестиваль гумору "Весела копиця"[http://фестиваль%20Весела%20копиця http://firtka.if.ua/blog/view/u-dolini-provedut-mizhnarodnii-festival-gumoru-vesela-kopitsia]

Копиця

2019-11-20T19:05:31Z

L.poriadchenko: /* Сучасні словники */

'''Копиця, -ці, '''''ж. ''1) Копна травы. ''Дівчата на луці гребли, а парубки копиці клали. ''Шевч. ''Погоріло в степу сіно, нема ні копиці. ''Нп. 2) Куча чего-либо. ''А в лагері знайшли різниці: лежали битих мняс копиці. ''Котл. Ен. Ум. '''Копичка. '''''А ввечері холодками клали в копички рядками. ''Мет. ''Кілько грачів у «короля» кладуть... руки долонями вниз, одна рука на другу, щоб стала копичка. ''Чуб. III. 45.
==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

'''Копи́ця''', іноді копа́, діал. коп'я́к — ущільнена конусоподібна купа сіна або соломи, зазвичай складається на сінокосі. Копиця на дерев'яній підстилці у деяких місцевостях була відома як оде́нок[4]. До поширення комбайнів у копиці складали й снопи. Копиця сіна значно менша за скирту і трохи за стіг. ([https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%86%D1%8F вікіпедія])

'''<big>Словник української мови
Академічний тлумачний словник (1970—1980)</big>'''
'''КОПИ́ЦЯ''', і, жін.

1. Невеликий стіжок сіна, соломи тощо. Дівчата на луці гребли, А парубки копиці клали (Тарас Шевченко, II, 1953, 186); По той бік річки прослався луг з копицями сіна (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 71); * У порівняннях. — Витріщаю очі — суне мій Вуйко [ведмідь], мов копиця сіна в темноті (Іван Франко, IV, 1950, 26).

2. рідко. Те саме, що копа 1. Он у вибалочку затишний гайок, а за ним густо розкидані копиці хліба (Олександр Копиленко, Земля.., 1957, 33).

3. перен. Велика кількість, купа чого-небудь. [Пріська:] Моя матінко рідна! Яка велика копиця грошей! (Панас Мирний, V, 1955, 140); Крамар нахилив голову над касою й чогось там шукав, так що передо мною була лиш копиця чорного волосся (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 253); — Гаразд, гаразд! — бадьоро вигукнув доповідач, .. витягуючи копицю паперів з товстого портфеля (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 279).

Словник української мови : в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 281.http://sum.in.ua/s/kopycja

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Копиця_4.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Копиця_3.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Копиця.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Rozkovany_Slovakia_10.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]
[[Категорія:Слова 2018 року]]
[[Категорія:Ко]]
Картина Клода Моне із серії «Копиці сіна» продали за рекордні $ 110,7 млн [http://картини%20Копиці%20сіна https://his.ua/article/kartina-kloda-mone-iz-serii-kopitsi-sina-prodali-za-rekordni-110-7-mln_2019-05-15]
У Долині проведуть Міжнародний фестиваль гумору "Весела копиця"[http://фестиваль%20Весела%20копиця http://firtka.if.ua/blog/view/u-dolini-provedut-mizhnarodnii-festival-gumoru-vesela-kopitsia]

Закапелок

2019-11-20T19:01:02Z

L.poriadchenko:

Настобурчувати

2019-11-20T19:00:26Z

L.poriadchenko:

Копиця

2019-11-20T12:02:26Z

L.poriadchenko: /* Сучасні словники */

'''Копиця, -ці, '''''ж. ''1) Копна травы. ''Дівчата на луці гребли, а парубки копиці клали. ''Шевч. ''Погоріло в степу сіно, нема ні копиці. ''Нп. 2) Куча чего-либо. ''А в лагері знайшли різниці: лежали битих мняс копиці. ''Котл. Ен. Ум. '''Копичка. '''''А ввечері холодками клали в копички рядками. ''Мет. ''Кілько грачів у «короля» кладуть... руки долонями вниз, одна рука на другу, щоб стала копичка. ''Чуб. III. 45.
==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

'''Копи́ця''', іноді копа́, діал. коп'я́к — ущільнена конусоподібна купа сіна або соломи, зазвичай складається на сінокосі. Копиця на дерев'яній підстилці у деяких місцевостях була відома як оде́нок[4]. До поширення комбайнів у копиці складали й снопи. Копиця сіна значно менша за скирту і трохи за стіг. ([https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%86%D1%8F вікіпедія])

'''КОПИ́ЦЯ''', і, жін.

1. Невеликий стіжок сіна, соломи тощо. Дівчата на луці гребли, А парубки копиці клали (Тарас Шевченко, II, 1953, 186); По той бік річки прослався луг з копицями сіна (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 71); * У порівняннях. — Витріщаю очі — суне мій Вуйко [ведмідь], мов копиця сіна в темноті (Іван Франко, IV, 1950, 26).

2. рідко. Те саме, що копа 1. Он у вибалочку затишний гайок, а за ним густо розкидані копиці хліба (Олександр Копиленко, Земля.., 1957, 33).

3. перен. Велика кількість, купа чого-небудь. [Пріська:] Моя матінко рідна! Яка велика копиця грошей! (Панас Мирний, V, 1955, 140); Крамар нахилив голову над касою й чогось там шукав, так що передо мною була лиш копиця чорного волосся (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 253); — Гаразд, гаразд! — бадьоро вигукнув доповідач, .. витягуючи копицю паперів з товстого портфеля (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 279).

[http://Словник%20української%20мови http://sum.in.ua/s/kopycja]: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 281.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Копиця_4.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Копиця_3.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Копиця.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Rozkovany_Slovakia_10.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]
[[Категорія:Слова 2018 року]]
[[Категорія:Ко]]
Картина Клода Моне із серії «Копиці сіна» продали за рекордні $ 110,7 млн [http://картини%20Копиці%20сіна https://his.ua/article/kartina-kloda-mone-iz-serii-kopitsi-sina-prodali-za-rekordni-110-7-mln_2019-05-15]
У Долині проведуть Міжнародний фестиваль гумору "Весела копиця"[http://фестиваль%20Весела%20копиця http://firtka.if.ua/blog/view/u-dolini-provedut-mizhnarodnii-festival-gumoru-vesela-kopitsia]

Копиця

2019-11-20T12:01:33Z

L.poriadchenko: /* Сучасні словники */

'''Копиця, -ці, '''''ж. ''1) Копна травы. ''Дівчата на луці гребли, а парубки копиці клали. ''Шевч. ''Погоріло в степу сіно, нема ні копиці. ''Нп. 2) Куча чего-либо. ''А в лагері знайшли різниці: лежали битих мняс копиці. ''Котл. Ен. Ум. '''Копичка. '''''А ввечері холодками клали в копички рядками. ''Мет. ''Кілько грачів у «короля» кладуть... руки долонями вниз, одна рука на другу, щоб стала копичка. ''Чуб. III. 45.
==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

'''Копи́ця''', іноді копа́, діал. коп'я́к — ущільнена конусоподібна купа сіна або соломи, зазвичай складається на сінокосі. Копиця на дерев'яній підстилці у деяких місцевостях була відома як оде́нок[4]. До поширення комбайнів у копиці складали й снопи. Копиця сіна значно менша за скирту і трохи за стіг. ([https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%86%D1%8F вікіпедія])

'''КОПИ́ЦЯ''', і, жін.

1. Невеликий стіжок сіна, соломи тощо. Дівчата на луці гребли, А парубки копиці клали (Тарас Шевченко, II, 1953, 186); По той бік річки прослався луг з копицями сіна (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 71); * У порівняннях. — Витріщаю очі — суне мій Вуйко [ведмідь], мов копиця сіна в темноті (Іван Франко, IV, 1950, 26).

2. рідко. Те саме, що копа 1. Он у вибалочку затишний гайок, а за ним густо розкидані копиці хліба (Олександр Копиленко, Земля.., 1957, 33).

3. перен. Велика кількість, купа чого-небудь. [Пріська:] Моя матінко рідна! Яка велика копиця грошей! (Панас Мирний, V, 1955, 140); Крамар нахилив голову над касою й чогось там шукав, так що передо мною була лиш копиця чорного волосся (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 253); — Гаразд, гаразд! — бадьоро вигукнув доповідач, .. витягуючи копицю паперів з товстого портфеля (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 279).

[http://Словник%20української%20мови http://sum.in.ua/s/kopycja]: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 281.

'''копиця'''
-і, ж.
1) Невеликий стіжок сіна, соломи тощо.
2) рідко. Те саме, що копа 1).
3) перен. Велика кількість, купа чого-небудь.

[[Великий тлумачний словник сучасної української мови|https://ukrainian_explanatory.academic.ru/72760/%D0%BA%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%86%D1%8F]]. - "Перун". 2005.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Копиця_4.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Копиця_3.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Копиця.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Rozkovany_Slovakia_10.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]
[[Категорія:Слова 2018 року]]
[[Категорія:Ко]]
Картина Клода Моне із серії «Копиці сіна» продали за рекордні $ 110,7 млн [http://картини%20Копиці%20сіна https://his.ua/article/kartina-kloda-mone-iz-serii-kopitsi-sina-prodali-za-rekordni-110-7-mln_2019-05-15]
У Долині проведуть Міжнародний фестиваль гумору "Весела копиця"[http://фестиваль%20Весела%20копиця http://firtka.if.ua/blog/view/u-dolini-provedut-mizhnarodnii-festival-gumoru-vesela-kopitsia]

Копиця

2019-11-20T12:00:00Z

L.poriadchenko: /* Сучасні словники */

'''Копиця, -ці, '''''ж. ''1) Копна травы. ''Дівчата на луці гребли, а парубки копиці клали. ''Шевч. ''Погоріло в степу сіно, нема ні копиці. ''Нп. 2) Куча чего-либо. ''А в лагері знайшли різниці: лежали битих мняс копиці. ''Котл. Ен. Ум. '''Копичка. '''''А ввечері холодками клали в копички рядками. ''Мет. ''Кілько грачів у «короля» кладуть... руки долонями вниз, одна рука на другу, щоб стала копичка. ''Чуб. III. 45.
==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

'''Копи́ця''', іноді копа́, діал. коп'я́к — ущільнена конусоподібна купа сіна або соломи, зазвичай складається на сінокосі. Копиця на дерев'яній підстилці у деяких місцевостях була відома як оде́нок[4]. До поширення комбайнів у копиці складали й снопи. Копиця сіна значно менша за скирту і трохи за стіг. ([https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%86%D1%8F вікіпедія])

'''КОПИ́ЦЯ''', і, жін.

1. Невеликий стіжок сіна, соломи тощо. Дівчата на луці гребли, А парубки копиці клали (Тарас Шевченко, II, 1953, 186); По той бік річки прослався луг з копицями сіна (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 71); * У порівняннях. — Витріщаю очі — суне мій Вуйко [ведмідь], мов копиця сіна в темноті (Іван Франко, IV, 1950, 26).

2. рідко. Те саме, що копа 1. Он у вибалочку затишний гайок, а за ним густо розкидані копиці хліба (Олександр Копиленко, Земля.., 1957, 33).

3. перен. Велика кількість, купа чого-небудь. [Пріська:] Моя матінко рідна! Яка велика копиця грошей! (Панас Мирний, V, 1955, 140); Крамар нахилив голову над касою й чогось там шукав, так що передо мною була лиш копиця чорного волосся (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 253); — Гаразд, гаразд! — бадьоро вигукнув доповідач, .. витягуючи копицю паперів з товстого портфеля (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 279).

[http://Словник%20української%20мови http://sum.in.ua/s/kopycja]: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 281.

'''копиця'''
-і, ж.
1) Невеликий стіжок сіна, соломи тощо.
2) рідко. Те саме, що копа 1).
3) перен. Велика кількість, купа чого-небудь.

[[Великий тлумачний словник сучасної української мови]] [[Великий тлумачний словник сучасної української мови|https://ukrainian_explanatory.academic.ru/72760/%D0%BA%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%86%D1%8F]]. - "Перун". 2005.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Копиця_4.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Копиця_3.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Копиця.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Rozkovany_Slovakia_10.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]
[[Категорія:Слова 2018 року]]
[[Категорія:Ко]]
Картина Клода Моне із серії «Копиці сіна» продали за рекордні $ 110,7 млн [http://картини%20Копиці%20сіна https://his.ua/article/kartina-kloda-mone-iz-serii-kopitsi-sina-prodali-za-rekordni-110-7-mln_2019-05-15]
У Долині проведуть Міжнародний фестиваль гумору "Весела копиця"[http://фестиваль%20Весела%20копиця http://firtka.if.ua/blog/view/u-dolini-provedut-mizhnarodnii-festival-gumoru-vesela-kopitsia]

Копиця

2019-11-20T11:59:29Z

L.poriadchenko: /* Сучасні словники */

'''Копиця, -ці, '''''ж. ''1) Копна травы. ''Дівчата на луці гребли, а парубки копиці клали. ''Шевч. ''Погоріло в степу сіно, нема ні копиці. ''Нп. 2) Куча чего-либо. ''А в лагері знайшли різниці: лежали битих мняс копиці. ''Котл. Ен. Ум. '''Копичка. '''''А ввечері холодками клали в копички рядками. ''Мет. ''Кілько грачів у «короля» кладуть... руки долонями вниз, одна рука на другу, щоб стала копичка. ''Чуб. III. 45.
==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

'''Копи́ця''', іноді копа́, діал. коп'я́к — ущільнена конусоподібна купа сіна або соломи, зазвичай складається на сінокосі. Копиця на дерев'яній підстилці у деяких місцевостях була відома як оде́нок[4]. До поширення комбайнів у копиці складали й снопи. Копиця сіна значно менша за скирту і трохи за стіг. ([https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%86%D1%8F вікіпедія])

'''КОПИ́ЦЯ''', і, жін.

1. Невеликий стіжок сіна, соломи тощо. Дівчата на луці гребли, А парубки копиці клали (Тарас Шевченко, II, 1953, 186); По той бік річки прослався луг з копицями сіна (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 71); * У порівняннях. — Витріщаю очі — суне мій Вуйко [ведмідь], мов копиця сіна в темноті (Іван Франко, IV, 1950, 26).

2. рідко. Те саме, що копа 1. Он у вибалочку затишний гайок, а за ним густо розкидані копиці хліба (Олександр Копиленко, Земля.., 1957, 33).

3. перен. Велика кількість, купа чого-небудь. [Пріська:] Моя матінко рідна! Яка велика копиця грошей! (Панас Мирний, V, 1955, 140); Крамар нахилив голову над касою й чогось там шукав, так що передо мною була лиш копиця чорного волосся (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 253); — Гаразд, гаразд! — бадьоро вигукнув доповідач, .. витягуючи копицю паперів з товстого портфеля (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 279).

[http://Словник%20української%20мови http://sum.in.ua/s/kopycja]: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 281.

'''копиця'''
-і, ж.
1) Невеликий стіжок сіна, соломи тощо.
2) рідко. Те саме, що копа 1).
3) перен. Велика кількість, купа чого-небудь.

Великий тлумачний словник сучасної української мови [[Великий тлумачний словник сучасної української мови|https://ukrainian_explanatory.academic.ru/72760/%D0%BA%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%86%D1%8F]]. - "Перун". 2005.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Копиця_4.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Копиця_3.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Копиця.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Rozkovany_Slovakia_10.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]
[[Категорія:Слова 2018 року]]
[[Категорія:Ко]]
Картина Клода Моне із серії «Копиці сіна» продали за рекордні $ 110,7 млн [http://картини%20Копиці%20сіна https://his.ua/article/kartina-kloda-mone-iz-serii-kopitsi-sina-prodali-za-rekordni-110-7-mln_2019-05-15]
У Долині проведуть Міжнародний фестиваль гумору "Весела копиця"[http://фестиваль%20Весела%20копиця http://firtka.if.ua/blog/view/u-dolini-provedut-mizhnarodnii-festival-gumoru-vesela-kopitsia]

Копиця

2019-11-20T11:51:42Z

L.poriadchenko: /* Ілюстрації */

'''Копиця, -ці, '''''ж. ''1) Копна травы. ''Дівчата на луці гребли, а парубки копиці клали. ''Шевч. ''Погоріло в степу сіно, нема ні копиці. ''Нп. 2) Куча чего-либо. ''А в лагері знайшли різниці: лежали битих мняс копиці. ''Котл. Ен. Ум. '''Копичка. '''''А ввечері холодками клали в копички рядками. ''Мет. ''Кілько грачів у «короля» кладуть... руки долонями вниз, одна рука на другу, щоб стала копичка. ''Чуб. III. 45.
==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

'''Копи́ця''', іноді копа́, діал. коп'я́к — ущільнена конусоподібна купа сіна або соломи, зазвичай складається на сінокосі. Копиця на дерев'яній підстилці у деяких місцевостях була відома як оде́нок[4]. До поширення комбайнів у копиці складали й снопи. Копиця сіна значно менша за скирту і трохи за стіг. ([https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%86%D1%8F вікіпедія])

'''КОПИ́ЦЯ''', і, жін.

1. Невеликий стіжок сіна, соломи тощо. Дівчата на луці гребли, А парубки копиці клали (Тарас Шевченко, II, 1953, 186); По той бік річки прослався луг з копицями сіна (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 71); * У порівняннях. — Витріщаю очі — суне мій Вуйко [ведмідь], мов копиця сіна в темноті (Іван Франко, IV, 1950, 26).

2. рідко. Те саме, що копа 1. Он у вибалочку затишний гайок, а за ним густо розкидані копиці хліба (Олександр Копиленко, Земля.., 1957, 33).

3. перен. Велика кількість, купа чого-небудь. [Пріська:] Моя матінко рідна! Яка велика копиця грошей! (Панас Мирний, V, 1955, 140); Крамар нахилив голову над касою й чогось там шукав, так що передо мною була лиш копиця чорного волосся (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 253); — Гаразд, гаразд! — бадьоро вигукнув доповідач, .. витягуючи копицю паперів з товстого портфеля (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 279).

[http://Словник%20української%20мови http://sum.in.ua/s/kopycja]: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 281.

'''копиця'''
-і, ж.
1) Невеликий стіжок сіна, соломи тощо.
2) рідко. Те саме, що копа 1).
3) перен. Велика кількість, купа чого-небудь.

[[Великий тлумачний словник сучасної української мови|https://ukrainian_explanatory.academic.ru/72760/%D0%BA%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%86%D1%8F]]. - "Перун". 2005.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Копиця_4.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Копиця_3.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Копиця.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Rozkovany_Slovakia_10.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]
[[Категорія:Слова 2018 року]]
[[Категорія:Ко]]
Картина Клода Моне із серії «Копиці сіна» продали за рекордні $ 110,7 млн [http://картини%20Копиці%20сіна https://his.ua/article/kartina-kloda-mone-iz-serii-kopitsi-sina-prodali-za-rekordni-110-7-mln_2019-05-15]
У Долині проведуть Міжнародний фестиваль гумору "Весела копиця"[http://фестиваль%20Весела%20копиця http://firtka.if.ua/blog/view/u-dolini-provedut-mizhnarodnii-festival-gumoru-vesela-kopitsia]

Копиця

2019-11-20T11:51:01Z

L.poriadchenko: /* Медіа */

'''Копиця, -ці, '''''ж. ''1) Копна травы. ''Дівчата на луці гребли, а парубки копиці клали. ''Шевч. ''Погоріло в степу сіно, нема ні копиці. ''Нп. 2) Куча чего-либо. ''А в лагері знайшли різниці: лежали битих мняс копиці. ''Котл. Ен. Ум. '''Копичка. '''''А ввечері холодками клали в копички рядками. ''Мет. ''Кілько грачів у «короля» кладуть... руки долонями вниз, одна рука на другу, щоб стала копичка. ''Чуб. III. 45.
==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

'''Копи́ця''', іноді копа́, діал. коп'я́к — ущільнена конусоподібна купа сіна або соломи, зазвичай складається на сінокосі. Копиця на дерев'яній підстилці у деяких місцевостях була відома як оде́нок[4]. До поширення комбайнів у копиці складали й снопи. Копиця сіна значно менша за скирту і трохи за стіг. ([https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%86%D1%8F вікіпедія])

'''КОПИ́ЦЯ''', і, жін.

1. Невеликий стіжок сіна, соломи тощо. Дівчата на луці гребли, А парубки копиці клали (Тарас Шевченко, II, 1953, 186); По той бік річки прослався луг з копицями сіна (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 71); * У порівняннях. — Витріщаю очі — суне мій Вуйко [ведмідь], мов копиця сіна в темноті (Іван Франко, IV, 1950, 26).

2. рідко. Те саме, що копа 1. Он у вибалочку затишний гайок, а за ним густо розкидані копиці хліба (Олександр Копиленко, Земля.., 1957, 33).

3. перен. Велика кількість, купа чого-небудь. [Пріська:] Моя матінко рідна! Яка велика копиця грошей! (Панас Мирний, V, 1955, 140); Крамар нахилив голову над касою й чогось там шукав, так що передо мною була лиш копиця чорного волосся (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 253); — Гаразд, гаразд! — бадьоро вигукнув доповідач, .. витягуючи копицю паперів з товстого портфеля (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 279).

[http://Словник%20української%20мови http://sum.in.ua/s/kopycja]: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 281.

'''копиця'''
-і, ж.
1) Невеликий стіжок сіна, соломи тощо.
2) рідко. Те саме, що копа 1).
3) перен. Велика кількість, купа чого-небудь.

[[Великий тлумачний словник сучасної української мови|https://ukrainian_explanatory.academic.ru/72760/%D0%BA%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%86%D1%8F]]. - "Перун". 2005.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Копиця_4.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Копиця_3.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Копиця.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Rozkovany_Slovakia_10.jpg|x140px]]
|}

[[Файл:Копиця|міні|<iframe width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/CDDBJMYoQ0c" frameborder="0" allow="accelerometer; autoplay; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture" allowfullscreen></iframe>]]
#ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ [[<iframe width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/CDDBJMYoQ0c" frameborder="0" allow="accelerometer; autoplay; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture" allowfullscreen></iframe>]]
==Медіа==

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]
[[Категорія:Слова 2018 року]]
[[Категорія:Ко]]
Картина Клода Моне із серії «Копиці сіна» продали за рекордні $ 110,7 млн [http://картини%20Копиці%20сіна https://his.ua/article/kartina-kloda-mone-iz-serii-kopitsi-sina-prodali-za-rekordni-110-7-mln_2019-05-15]
У Долині проведуть Міжнародний фестиваль гумору "Весела копиця"[http://фестиваль%20Весела%20копиця http://firtka.if.ua/blog/view/u-dolini-provedut-mizhnarodnii-festival-gumoru-vesela-kopitsia]

Копиця

2019-11-20T11:50:25Z

L.poriadchenko: /* Медіа */

'''Копиця, -ці, '''''ж. ''1) Копна травы. ''Дівчата на луці гребли, а парубки копиці клали. ''Шевч. ''Погоріло в степу сіно, нема ні копиці. ''Нп. 2) Куча чего-либо. ''А в лагері знайшли різниці: лежали битих мняс копиці. ''Котл. Ен. Ум. '''Копичка. '''''А ввечері холодками клали в копички рядками. ''Мет. ''Кілько грачів у «короля» кладуть... руки долонями вниз, одна рука на другу, щоб стала копичка. ''Чуб. III. 45.
==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

'''Копи́ця''', іноді копа́, діал. коп'я́к — ущільнена конусоподібна купа сіна або соломи, зазвичай складається на сінокосі. Копиця на дерев'яній підстилці у деяких місцевостях була відома як оде́нок[4]. До поширення комбайнів у копиці складали й снопи. Копиця сіна значно менша за скирту і трохи за стіг. ([https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%86%D1%8F вікіпедія])

'''КОПИ́ЦЯ''', і, жін.

1. Невеликий стіжок сіна, соломи тощо. Дівчата на луці гребли, А парубки копиці клали (Тарас Шевченко, II, 1953, 186); По той бік річки прослався луг з копицями сіна (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 71); * У порівняннях. — Витріщаю очі — суне мій Вуйко [ведмідь], мов копиця сіна в темноті (Іван Франко, IV, 1950, 26).

2. рідко. Те саме, що копа 1. Он у вибалочку затишний гайок, а за ним густо розкидані копиці хліба (Олександр Копиленко, Земля.., 1957, 33).

3. перен. Велика кількість, купа чого-небудь. [Пріська:] Моя матінко рідна! Яка велика копиця грошей! (Панас Мирний, V, 1955, 140); Крамар нахилив голову над касою й чогось там шукав, так що передо мною була лиш копиця чорного волосся (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 253); — Гаразд, гаразд! — бадьоро вигукнув доповідач, .. витягуючи копицю паперів з товстого портфеля (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 279).

[http://Словник%20української%20мови http://sum.in.ua/s/kopycja]: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 281.

'''копиця'''
-і, ж.
1) Невеликий стіжок сіна, соломи тощо.
2) рідко. Те саме, що копа 1).
3) перен. Велика кількість, купа чого-небудь.

[[Великий тлумачний словник сучасної української мови|https://ukrainian_explanatory.academic.ru/72760/%D0%BA%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%86%D1%8F]]. - "Перун". 2005.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Копиця_4.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Копиця_3.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Копиця.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Rozkovany_Slovakia_10.jpg|x140px]]
|}

[[Файл:Копиця|міні|<iframe width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/CDDBJMYoQ0c" frameborder="0" allow="accelerometer; autoplay; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture" allowfullscreen></iframe>]]
==Медіа==

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]
[[Категорія:Слова 2018 року]]
[[Категорія:Ко]]
Картина Клода Моне із серії «Копиці сіна» продали за рекордні $ 110,7 млн [http://картини%20Копиці%20сіна https://his.ua/article/kartina-kloda-mone-iz-serii-kopitsi-sina-prodali-za-rekordni-110-7-mln_2019-05-15]
У Долині проведуть Міжнародний фестиваль гумору "Весела копиця"[http://фестиваль%20Весела%20копиця http://firtka.if.ua/blog/view/u-dolini-provedut-mizhnarodnii-festival-gumoru-vesela-kopitsia]

Копиця

2019-11-20T11:48:54Z

L.poriadchenko: /* Медіа */

'''Копиця, -ці, '''''ж. ''1) Копна травы. ''Дівчата на луці гребли, а парубки копиці клали. ''Шевч. ''Погоріло в степу сіно, нема ні копиці. ''Нп. 2) Куча чего-либо. ''А в лагері знайшли різниці: лежали битих мняс копиці. ''Котл. Ен. Ум. '''Копичка. '''''А ввечері холодками клали в копички рядками. ''Мет. ''Кілько грачів у «короля» кладуть... руки долонями вниз, одна рука на другу, щоб стала копичка. ''Чуб. III. 45.
==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

'''Копи́ця''', іноді копа́, діал. коп'я́к — ущільнена конусоподібна купа сіна або соломи, зазвичай складається на сінокосі. Копиця на дерев'яній підстилці у деяких місцевостях була відома як оде́нок[4]. До поширення комбайнів у копиці складали й снопи. Копиця сіна значно менша за скирту і трохи за стіг. ([https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%86%D1%8F вікіпедія])

'''КОПИ́ЦЯ''', і, жін.

1. Невеликий стіжок сіна, соломи тощо. Дівчата на луці гребли, А парубки копиці клали (Тарас Шевченко, II, 1953, 186); По той бік річки прослався луг з копицями сіна (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 71); * У порівняннях. — Витріщаю очі — суне мій Вуйко [ведмідь], мов копиця сіна в темноті (Іван Франко, IV, 1950, 26).

2. рідко. Те саме, що копа 1. Он у вибалочку затишний гайок, а за ним густо розкидані копиці хліба (Олександр Копиленко, Земля.., 1957, 33).

3. перен. Велика кількість, купа чого-небудь. [Пріська:] Моя матінко рідна! Яка велика копиця грошей! (Панас Мирний, V, 1955, 140); Крамар нахилив голову над касою й чогось там шукав, так що передо мною була лиш копиця чорного волосся (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 253); — Гаразд, гаразд! — бадьоро вигукнув доповідач, .. витягуючи копицю паперів з товстого портфеля (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 279).

[http://Словник%20української%20мови http://sum.in.ua/s/kopycja]: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 281.

'''копиця'''
-і, ж.
1) Невеликий стіжок сіна, соломи тощо.
2) рідко. Те саме, що копа 1).
3) перен. Велика кількість, купа чого-небудь.

[[Великий тлумачний словник сучасної української мови|https://ukrainian_explanatory.academic.ru/72760/%D0%BA%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%86%D1%8F]]. - "Перун". 2005.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Копиця_4.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Копиця_3.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Копиця.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Rozkovany_Slovakia_10.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==
<iframe width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/CDDBJMYoQ0c" frameborder="0" allow="accelerometer; autoplay; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture" allowfullscreen></iframe>

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]
[[Категорія:Слова 2018 року]]
[[Категорія:Ко]]
Картина Клода Моне із серії «Копиці сіна» продали за рекордні $ 110,7 млн [http://картини%20Копиці%20сіна https://his.ua/article/kartina-kloda-mone-iz-serii-kopitsi-sina-prodali-za-rekordni-110-7-mln_2019-05-15]
У Долині проведуть Міжнародний фестиваль гумору "Весела копиця"[http://фестиваль%20Весела%20копиця http://firtka.if.ua/blog/view/u-dolini-provedut-mizhnarodnii-festival-gumoru-vesela-kopitsia]

Копиця

2019-11-20T11:46:45Z

L.poriadchenko: /* Зовнішні посилання */

'''Копиця, -ці, '''''ж. ''1) Копна травы. ''Дівчата на луці гребли, а парубки копиці клали. ''Шевч. ''Погоріло в степу сіно, нема ні копиці. ''Нп. 2) Куча чего-либо. ''А в лагері знайшли різниці: лежали битих мняс копиці. ''Котл. Ен. Ум. '''Копичка. '''''А ввечері холодками клали в копички рядками. ''Мет. ''Кілько грачів у «короля» кладуть... руки долонями вниз, одна рука на другу, щоб стала копичка. ''Чуб. III. 45.
==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

'''Копи́ця''', іноді копа́, діал. коп'я́к — ущільнена конусоподібна купа сіна або соломи, зазвичай складається на сінокосі. Копиця на дерев'яній підстилці у деяких місцевостях була відома як оде́нок[4]. До поширення комбайнів у копиці складали й снопи. Копиця сіна значно менша за скирту і трохи за стіг. ([https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%86%D1%8F вікіпедія])

'''КОПИ́ЦЯ''', і, жін.

1. Невеликий стіжок сіна, соломи тощо. Дівчата на луці гребли, А парубки копиці клали (Тарас Шевченко, II, 1953, 186); По той бік річки прослався луг з копицями сіна (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 71); * У порівняннях. — Витріщаю очі — суне мій Вуйко [ведмідь], мов копиця сіна в темноті (Іван Франко, IV, 1950, 26).

2. рідко. Те саме, що копа 1. Он у вибалочку затишний гайок, а за ним густо розкидані копиці хліба (Олександр Копиленко, Земля.., 1957, 33).

3. перен. Велика кількість, купа чого-небудь. [Пріська:] Моя матінко рідна! Яка велика копиця грошей! (Панас Мирний, V, 1955, 140); Крамар нахилив голову над касою й чогось там шукав, так що передо мною була лиш копиця чорного волосся (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 253); — Гаразд, гаразд! — бадьоро вигукнув доповідач, .. витягуючи копицю паперів з товстого портфеля (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 279).

[http://Словник%20української%20мови http://sum.in.ua/s/kopycja]: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 281.

'''копиця'''
-і, ж.
1) Невеликий стіжок сіна, соломи тощо.
2) рідко. Те саме, що копа 1).
3) перен. Велика кількість, купа чого-небудь.

[[Великий тлумачний словник сучасної української мови|https://ukrainian_explanatory.academic.ru/72760/%D0%BA%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%86%D1%8F]]. - "Перун". 2005.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Копиця_4.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Копиця_3.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Копиця.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Rozkovany_Slovakia_10.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]
[[Категорія:Слова 2018 року]]
[[Категорія:Ко]]
Картина Клода Моне із серії «Копиці сіна» продали за рекордні $ 110,7 млн [http://картини%20Копиці%20сіна https://his.ua/article/kartina-kloda-mone-iz-serii-kopitsi-sina-prodali-za-rekordni-110-7-mln_2019-05-15]
У Долині проведуть Міжнародний фестиваль гумору "Весела копиця"[http://фестиваль%20Весела%20копиця http://firtka.if.ua/blog/view/u-dolini-provedut-mizhnarodnii-festival-gumoru-vesela-kopitsia]

Копиця

2019-11-20T11:41:37Z

L.poriadchenko: /* Сучасні словники */

'''Копиця, -ці, '''''ж. ''1) Копна травы. ''Дівчата на луці гребли, а парубки копиці клали. ''Шевч. ''Погоріло в степу сіно, нема ні копиці. ''Нп. 2) Куча чего-либо. ''А в лагері знайшли різниці: лежали битих мняс копиці. ''Котл. Ен. Ум. '''Копичка. '''''А ввечері холодками клали в копички рядками. ''Мет. ''Кілько грачів у «короля» кладуть... руки долонями вниз, одна рука на другу, щоб стала копичка. ''Чуб. III. 45.
==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

'''Копи́ця''', іноді копа́, діал. коп'я́к — ущільнена конусоподібна купа сіна або соломи, зазвичай складається на сінокосі. Копиця на дерев'яній підстилці у деяких місцевостях була відома як оде́нок[4]. До поширення комбайнів у копиці складали й снопи. Копиця сіна значно менша за скирту і трохи за стіг. ([https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%86%D1%8F вікіпедія])

'''КОПИ́ЦЯ''', і, жін.

1. Невеликий стіжок сіна, соломи тощо. Дівчата на луці гребли, А парубки копиці клали (Тарас Шевченко, II, 1953, 186); По той бік річки прослався луг з копицями сіна (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 71); * У порівняннях. — Витріщаю очі — суне мій Вуйко [ведмідь], мов копиця сіна в темноті (Іван Франко, IV, 1950, 26).

2. рідко. Те саме, що копа 1. Он у вибалочку затишний гайок, а за ним густо розкидані копиці хліба (Олександр Копиленко, Земля.., 1957, 33).

3. перен. Велика кількість, купа чого-небудь. [Пріська:] Моя матінко рідна! Яка велика копиця грошей! (Панас Мирний, V, 1955, 140); Крамар нахилив голову над касою й чогось там шукав, так що передо мною була лиш копиця чорного волосся (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 253); — Гаразд, гаразд! — бадьоро вигукнув доповідач, .. витягуючи копицю паперів з товстого портфеля (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 279).

[http://Словник%20української%20мови http://sum.in.ua/s/kopycja]: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 281.

'''копиця'''
-і, ж.
1) Невеликий стіжок сіна, соломи тощо.
2) рідко. Те саме, що копа 1).
3) перен. Велика кількість, купа чого-небудь.

[[Великий тлумачний словник сучасної української мови|https://ukrainian_explanatory.academic.ru/72760/%D0%BA%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%86%D1%8F]]. - "Перун". 2005.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Копиця_4.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Копиця_3.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Копиця.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Rozkovany_Slovakia_10.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]
[[Категорія:Слова 2018 року]]
[[Категорія:Ко]]

Копиця

2019-11-20T11:38:57Z

L.poriadchenko: /* Сучасні словники */

'''Копиця, -ці, '''''ж. ''1) Копна травы. ''Дівчата на луці гребли, а парубки копиці клали. ''Шевч. ''Погоріло в степу сіно, нема ні копиці. ''Нп. 2) Куча чего-либо. ''А в лагері знайшли різниці: лежали битих мняс копиці. ''Котл. Ен. Ум. '''Копичка. '''''А ввечері холодками клали в копички рядками. ''Мет. ''Кілько грачів у «короля» кладуть... руки долонями вниз, одна рука на другу, щоб стала копичка. ''Чуб. III. 45.
==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках
Копи́ця[1], іноді копа́[2], діал. коп'я́к[3] — ущільнена конусоподібна купа сіна або соломи, зазвичай складається на сінокосі. Копиця на дерев'яній підстилці у деяких місцевостях була відома як оде́нок[4]. До поширення комбайнів у копиці складали й снопи. Копиця сіна значно менша за скирту і трохи за стіг. ([https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%86%D1%8F вікіпедія])

КОПИ́ЦЯ, і, жін.

1. Невеликий стіжок сіна, соломи тощо. Дівчата на луці гребли, А парубки копиці клали (Тарас Шевченко, II, 1953, 186); По той бік річки прослався луг з копицями сіна (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 71); * У порівняннях. — Витріщаю очі — суне мій Вуйко [ведмідь], мов копиця сіна в темноті (Іван Франко, IV, 1950, 26).

2. рідко. Те саме, що копа 1. Он у вибалочку затишний гайок, а за ним густо розкидані копиці хліба (Олександр Копиленко, Земля.., 1957, 33).

3. перен. Велика кількість, купа чого-небудь. [Пріська:] Моя матінко рідна! Яка велика копиця грошей! (Панас Мирний, V, 1955, 140); Крамар нахилив голову над касою й чогось там шукав, так що передо мною була лиш копиця чорного волосся (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 253); — Гаразд, гаразд! — бадьоро вигукнув доповідач, .. витягуючи копицю паперів з товстого портфеля (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 279).

[http://Словник%20української%20мови http://sum.in.ua/s/kopycja]: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 281.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Копиця_4.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Копиця_3.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Копиця.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Rozkovany_Slovakia_10.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]
[[Категорія:Слова 2018 року]]
[[Категорія:Ко]]

Копиця

2019-11-20T11:30:25Z

L.poriadchenko: /* Ілюстрації */

Файл:Rozkovany Slovakia 10.jpg

2019-11-20T11:30:01Z

L.poriadchenko:

Копиця

2019-11-20T11:29:03Z

L.poriadchenko: /* Ілюстрації */

Файл:Копиця.png

2019-11-20T11:28:41Z

L.poriadchenko: