Київський столичний університет імені Бориса Грінченка - Внесок користувача [uk]

Доріженька

2014-12-17T09:30:52Z

Kulinskaya:

'''Доріженька, доріжечка, -ки, '''''ж. ''Ум. отъ '''дорога. '''
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
ДОРІ́ЖЕНЬКА, и, ж., нар.-поет. Пестл. до доро́га 1. Ой, прослалась доріженька З заходу на схід, Через гори Карпатськії, Через Тису вбрід (Укр.. думи.., 1955, 541).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 377.
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
ДОРІ́ЖЕНЬКА, и, жін., нар.-поет. Пестл. до дорога 1. Ой, прослалась доріженька 3 заходу на схід, Через гори Карпатськії, Через Тису вбрід (Українські народні думи.., 1955, 541).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 377.
==Іноземні словники==
===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]===
ДОРОЖЕНЬКА
ДОРО́ЖЕНЬКА, дороженьки, жен. (нар.-поэт.). уменьш.-ласк. к дорога. «Не одна-то дороженька в поле пролегала.» песня.

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2014 року]]
[[Категорія:До]]

Додумувати

2014-12-17T09:25:32Z

Kulinskaya:

'''Додумувати, -мую, -єш, '''сов. в. '''додумати, -маю, -єш, '''''гл. ''1) Окончить думать. ''Ще й не додумала Христя своїх думок. ''Мир. Пов. І. 158б. 2) Придумывать, придумать. ''Пішов.... додумать, як би то скувать кайдани на римлян. ''Шевч. 642.
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
ДОДУ́МУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОДУ́МАТИ, аю, аєш, док.

1. перех. і неперех. Закінчувати обдумування чого-небудь; грунтовно продумувати, обмірковувати щось. Вова Порада завжди додумував до кінця, вникав до можливих глибин у все (Коп., Тв., 1955, 365); В задумі й надії, мов селянські пророки, сиділи освітлені багаттям діти землі і додумували свої думи (Стельмах, Хліб.., 1959, 519); Ще й не додумала Христя своїх думок, як почула, що в сінях щось зашамотіло (Мирний, III, 1954, 53); Йому, напевне, хотілося додумати вголос те, чого він не встиг додумати до кінця (Руд., Вітер.., 1958, 69).
2. перех., з спол. Те саме, що приду́мувати. Пішов.. Додумать, як би то скувать Кайдани на римлян (Шевч., II, 1953, 335); — А смак [винограду] треба додумати, ночей не спати, а додумувати (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 345.
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
ДОДУМУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОДУМАТИ, аю, аєш, док.
1. перех. і неперех. Закінчувати обдумування чого-небудь; ґрунтовно продумувати, обмірковувати щось. Вова Порада завжди додумував до кінця, вникав до можливих глибин у все (Олександр Копиленко, Тв., 1955, 365); В задумі й надії, мов селянські пророки, сиділи освітлені багаттям діти землі і додумували свої думи (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 519); Ще й не додумала Христя своїх думок, як почула, що в сінях щось зашамотіло (Панас Мирний, III, 1954, 53); Йому, напевне, хотілося додумати вголос те, чого він не встиг додумати, до кінця (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 69).
2. перех., з спол. Те саме, що придумувати. Пішов.. Додумать, як би то скувать Кайдани на римлян (Тарас Шевченко, II, 1953, 335); — А смак [винограду] треба додумати, ночей не спати, а додумувати (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 17).
===[http://www.rozum.org.ua "Орфографічний словник української мови"]===
додУмувати
Дієслово недоконаного виду
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2014 року]]
[[Категорія:До]]

Додумувати

2014-12-17T09:25:05Z

Kulinskaya:

'''Додумувати, -мую, -єш, '''сов. в. '''додумати, -маю, -єш, '''''гл. ''1) Окончить думать. ''Ще й не додумала Христя своїх думок. ''Мир. Пов. І. 158б. 2) Придумывать, придумать. ''Пішов.... додумать, як би то скувать кайдани на римлян. ''Шевч. 642.
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
ДОДУ́МУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОДУ́МАТИ, аю, аєш, док.

1. перех. і неперех. Закінчувати обдумування чого-небудь; грунтовно продумувати, обмірковувати щось. Вова Порада завжди додумував до кінця, вникав до можливих глибин у все (Коп., Тв., 1955, 365); В задумі й надії, мов селянські пророки, сиділи освітлені багаттям діти землі і додумували свої думи (Стельмах, Хліб.., 1959, 519); Ще й не додумала Христя своїх думок, як почула, що в сінях щось зашамотіло (Мирний, III, 1954, 53); Йому, напевне, хотілося додумати вголос те, чого він не встиг додумати до кінця (Руд., Вітер.., 1958, 69).
2. перех., з спол. Те саме, що приду́мувати. Пішов.. Додумать, як би то скувать Кайдани на римлян (Шевч., II, 1953, 335); — А смак [винограду] треба додумати, ночей не спати, а додумувати (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 345.
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
ДОДУМУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОДУМАТИ, аю, аєш, док.
1. перех. і неперех. Закінчувати обдумування чого-небудь; ґрунтовно продумувати, обмірковувати щось. Вова Порада завжди додумував до кінця, вникав до можливих глибин у все (Олександр Копиленко, Тв., 1955, 365); В задумі й надії, мов селянські пророки, сиділи освітлені багаттям діти землі і додумували свої думи (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 519); Ще й не додумала Христя своїх думок, як почула, що в сінях щось зашамотіло (Панас Мирний, III, 1954, 53); Йому, напевне, хотілося додумати вголос те, чого він не встиг додумати, до кінця (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 69).
2. перех., з спол. Те саме, що придумувати. Пішов.. Додумать, як би то скувать Кайдани на римлян (Тарас Шевченко, II, 1953, 335); — А смак [винограду] треба додумати, ночей не спати, а додумувати (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 17).
===[http://www.rozum.org.ua "Орфографічний словник української мови"]===
додУмувати
дієслово недоконаного виду
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2014 року]]
[[Категорія:До]]

Додому

2014-12-17T09:21:33Z

Kulinskaya:

'''Додому, '''''нар. ''Домой. ''Іде додому мій миленький. ''Мет. ''Прихожу я додому, нема мого пана. ''Чуб. V. 1. ''Уже сонце на лану, я додому полену. ''Чуб. ІІІ. 248. Ум. '''Додомку, додомоньку, додомочку. '''''Вернись, сину, додолоньку, змию тобі головоньку! ''Бал. 30. ''Кличе мати сина з коршми додомочку. ''Чуб. V. 33. ''Вони напасуться, водиці нап’ються і додомку притрясуться. ''Мил. 41.
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
ДОДО́МУ, присл. У свій дім, на свою квартиру, до своєї сім'ї. Поспішалася вона од людей геть додому, до своєї хати (Марко Вовчок, I, 1955, 169); Пізно ввечері поверталась Галина зі зборів додому (Олесь Донченко, II, 1956, 496);
// На батьківщину, у рідні місця. Чути: героїв везе [Арго], несмертельною славою вкритих, хоч і не всім, що пішли, довелося вернути додому (Іван Франко, XIII, 1954, 315); Кінець війні. Додому (Олександр Довженко, I, 1958, 36).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 345.
===[http://slovopedia.org.ua "Словопедія" ]===
ДОДОМУ – ДО ДОМУ
Додому, присл. У свій дім, до своєї сім’ї; у рідні місця. Пора рушати додому (М.Коцюбинський); Вернувся Чіпка додому (Панас Мирний).
До дому, ім. з прийм. Він зумисне обійшов кругом кварталу і підійшов до дому Коралаєвої, минаючи вікна (І.Нечуй-Левицький); Хутко прийшла \[Софія\] до дому баронеси (Леся Українка); – Проте ходімо до дому. – Разом зайшли вони до терема (С.Скляренко).
===[http://www.rozum.org.ua "Орфографічний словник української мови"]===
додОму
прислівник
незмінювана словникова одиниця

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2014 року]]
[[Категорія:До]]

Додому

2014-12-17T09:20:52Z

Kulinskaya:

'''Додому, '''''нар. ''Домой. ''Іде додому мій миленький. ''Мет. ''Прихожу я додому, нема мого пана. ''Чуб. V. 1. ''Уже сонце на лану, я додому полену. ''Чуб. ІІІ. 248. Ум. '''Додомку, додомоньку, додомочку. '''''Вернись, сину, додолоньку, змию тобі головоньку! ''Бал. 30. ''Кличе мати сина з коршми додомочку. ''Чуб. V. 33. ''Вони напасуться, водиці нап’ються і додомку притрясуться. ''Мил. 41.
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
ДОДО́МУ, присл. У свій дім, на свою квартиру, до своєї сім'ї. Поспішалася вона од людей геть додому, до своєї хати (Марко Вовчок, I, 1955, 169); Пізно ввечері поверталась Галина зі зборів додому (Олесь Донченко, II, 1956, 496);
// На батьківщину, у рідні місця. Чути: героїв везе [Арго], несмертельною славою вкритих, хоч і не всім, що пішли, довелося вернути додому (Іван Франко, XIII, 1954, 315); Кінець війні. Додому (Олександр Довженко, I, 1958, 36).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 345.
===[http://slovopedia.org.ua "Словопедія" ]===
ДОДОМУ – ДО ДОМУ
Додому, присл. У свій дім, до своєї сім’ї; у рідні місця. Пора рушати додому (М.Коцюбинський); Вернувся Чіпка додому (Панас Мирний).
До дому, ім. з прийм. Він зумисне обійшов кругом кварталу і підійшов до дому Коралаєвої, минаючи вікна (І.Нечуй-Левицький); Хутко прийшла \[Софія\] до дому баронеси (Леся Українка); – Проте ходімо до дому. – Разом зайшли вони до терема (С.Скляренко).
===[http://www.rozum.org.ua/index.php?a=term&d=21&t=81005 "Орфографічний словник української мови"]===
додОму
прислівник
незмінювана словникова одиниця

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2014 року]]
[[Категорія:До]]

Трембіта

2014-12-02T17:30:15Z

Kulinskaya:

'''Трембіта, -ти, '''''ж. ''Музыкальный инструментъ гуцуловъ — длинная, около 3 метровъ, деревянная труба; узкій конецъ называется '''пищо́к''', широкій — '''голосник''', а расширенная часть инструмента '''голосни́ця'''. Шух. І. 72. Ум. '''Трембі́тка, трембі́точка. '''
[[Категорія:Тр]]
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
'''ТРЕМБІ́ТА''', и, жін. Гуцульський народний духовий музичний інструмент у вигляді довгої дерев'яної труби без вентилів і клапанів. Там то бринить трембіти звук (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 67); Тужливо і протяжно лилися звуки вівчарської трембіти, лунаючи від верха до верха (Іван Франко, III, 1950, 8); Лиш ген-ген, не знать далеко, там, де в синь верхи повиті, тужно, тоскно, мелодійно грає гуцул на трембіті... (Гнат Хоткевич, II, 1966, 33); Молодий пастух приграє на трембіті, триметровій берестяній дуді (Олександр Ільченко, Вибр., 1948, 51).
''Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 242.''

===[http://slovopedia.org.ua "Словопедія" ]===
'''ТРЕМБІТА'''
український народний духовий інструмент, дерев’яна труба довжиною до 3 метрів з надзвичайно сильним звуком. Т. поширена в Закарпатті, Буковині, Прикарпатті та інших регіонах Західної України. За допомогою Т. жителі гірських районів подають сигнали на далекі відстані.
''Музичні терміни
''
'''ТРЕМБІТА'''
народний (укр., словацький, угорський, пол.) дерев'яний духовий мундштуковий музичний інструмент пастухів; труба без пальцевих отворів, довж. 1-4 м, звук голосний, чутний на відстань до 10 км.
''УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія)''
==Іноземні словники==
===[https://uk.glosbe.com/uk українська-англійська Словник]===
'''трембіта'''
переклад на англійську : '''trembita'''
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Трембита.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: трембиты.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:2108.jpg|x140px]]

|}
==Медіа==
{{#ev:youtube| CFeY85DQXgA }}
https://www.youtube.com/watch?v=CFeY85DQXgA

==Цікаві факти==
=== Легенда про походження трембіти===

Колись давно в Карпати прийшли русини, які тікали від кочівників-завойовників. Кажуть, часи злими були, кожен дбав, аби самому якось вижити. Селилися родинами. Деякі подалі од гурту подалися.

Родина, де ріс леґінь красний Івасько, попростувала у Бескиди, а родина, де піднімалася юнка, мов та чічка, до Говерли. Роз’їхалися, розлучивши леґеня та юнку.Сумуючи за милою, придумав Івасько чарівну трембіту з почуттям полум’яним і силою громовиці. Гукне з Бескиду, а дівчина аж на Говерлі чує голос милого. Вигадали молодята мову трембітову, та не судилося бути їм в парі: Івась помер у сутичці з хижим звіром. А дівчина не знала і все викликала голосом подарованої хлопцем трембіти милого. Взяла з собою інструмент та й піднялася на Говерлу.

Відтоді її ніхто не бачив. Але коли у Карпатах умирало чиєсь кохання, то линув з Говерли тужливий спів трембіти.

Минали часи. Звук трембіти увійшов у побут, у серце, у душу і мрію гуцулів. Як найдовший духовий інструмент трембіту занесено у Книгу рекордів Гіннеса. Найбільша трембіта має довжину до 8 м.

Також відомо, що бойки також користувалися трембітами. Бойківська трембіта дещо різниться конструкцією від гуцульської.

Більше читайте тут: [http://factosvit.com.ua/%D1%82%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B1%D1%96%D1%82%D0%B0/]
===[http://uk.wikipedia.org/wiki Матеріал з Вікіпедії]===
'''Виготовлення інструмента'''

Згідно з давньою гуцульською традицією, трембіту треба виготовляти з громовиці, тобто дерева, в яке влучила блискавка. Вважається що така трембіта звучить найкраще. До речі, жоден найвправніший тесляр не розчахне смеречину так рівно, як удар блискавки. Вік дерева повинен бути 120—150 років. До того ж громовиця повинна, як мовиться, дозріти: чим довше стоятиме вона під сонцем, чим довше її обвіватимуть вітри, тим гучнішою та дзвінкішою буде трембіта.

Майстер, принісши додому громовицю, намагається загнати лезо топірця в деревину так, щоб, повагом натиснувши, розчахнути «сурму» навпіл. Це — дуже відповідальна операція. Заганяти лезо можна тільки на 10—15 сантиметрів, бо цей шмат, «обцілований металом», доведеться зрізати, він не звучатиме. А розчахнути триметрову сурму необхідно на дві рівні частини (якщо не вдалося — праця змарнована). Після цього майстер береться за різці та ножі різної конфігурації, з допомогою яких «ладнає голос інструментові». Обережно, протягом годин і діб (виготовлення одного інструмента може тривати майже рік) вибирає серцевину з обох половинок заготовки. Залишається тільки двоміліметрова оболонка. Заготовка має 8—10 кілограмів ваги, а готова трембіта — до півтора кілограма. Отже 6—8 кілограмів деревини треба вишкребти вручну, не поранивши при цьому краї, які будуть стулятися без застосування клею. Необхідно скласти дві половинки і міцно стягнути їх обручами. Ці обручі виготовляються зі смерекових віт. Віти мають рости на смереці зі східного боку стовбура, до того ж не вище, як півтора метра від землі. Бо саме такі пагони, як помічено в народі, гнучкі та сильні. Після цього — останній етап: виготовлення мундштука. Він повинен бути обов'язково яворовим, бо ця деревина має солодкий присмак, отже, такий мундштук приємно прикладати до губ. І коли мундштук, що нагадує за формою сопілковий чи кларнетовий, готовий, то вже можна випробовувати інструмент.

Файл:Трембиты.jpg

2014-12-02T17:27:09Z

Kulinskaya:

Файл:Трембита.jpg

2014-12-02T17:26:58Z

Kulinskaya:

Файл:2108.jpg

2014-12-02T17:26:47Z

Kulinskaya:

Туга

2014-12-01T18:54:33Z

Kulinskaya:

'''Туга, -ги, '''''ж. ''Радуга. Угор.

'''Туга, -ги, '''''ж. ''Горесть, печаль. ''Волить моя голівонька, ще й серденько в тузі. ''Рудч. Чп. 87. ''Він їм тугу розганяє, хоч сам світом нудить. ''Шевч. ''Стала к їх серцям велика туга налягати. ''Макс. Ум. '''Туженька, тугонька. '''''Серцю туженьки завдав. ''Гол. І. 188.
[[Категорія:Ту]]
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
'''ТУГА''', и, жін. Почуття глибокого жалю; важкий настрій, переживання, спричинені якимсь горем, невдачею і т. ін.; журба, сум. Засумував же тяжко наш Осауленко.., занудив світом несказанно. З лиця спав, аж почорнів од великої туги (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 269); Тяжка, пекуча туга облягла її серце, важкі думки обсіли голову (Панас Мирний, III, 1954, 14); Журавлі тяглися на південь довгими ключами, і їх журливий гаркавий крик віддався в серці поета безмежною тугою (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 160); Смерть Леніна викликала невимовну тугу по всій землі нашій радянській, а серед трудящих — і за кордоном (Павло Тичина, III, 1957, 139);

// за ким — чим, по кому — чому. Це почуття, викликане відсутністю кого-, чого-небудь, хто (що) знаходиться десь далеко. Безліч не спала ночей мати у тузі за сином (Микола Терещенко, Правда, 1952, 175); Говорили зразу, що вів [тато] убив себе з туги по мамі (Іван Франко, III, 1950, 97); Такий плач, сповнений любові до рідного краю і туги по ньому, міг вирватися з грудей людини, яка сама зазнала всю гіркоту і тягар турецької неволі (Максим Рильський, IX, 1962, 232);

// Журливий вираз (обличчя, очей і т. ін.). Знати по очах було, що плакав чоловік, ще й зараз туга стояла в очах(Андрій Головко, II, 1957, 323); Чернишеві хотілося багато чого сказати цій дівчині-вдови. з очима, повними туги(Олесь Гончар, III, 1959, 217); Григір відвів убік налиті тугою очі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 135).

♦ Вдаватися (вдатися) в тугу — впадати в стан глибокого жалю, дуже сумувати, журитися. — Ой, не тужи, моя мила, В тугу не вдавайся, За півшести неділеньки Мене сподівайся (Українські народні думи.., 1955, 152);Відводити (відвести) тугу [від серця] див. відводити; Душа (серце) обгортається (обгорнулася і т. ін.) тугою див. обгортатися; Не сходить туга з серця див. сходити; Обгортати (обгорнути) душу (серце і т. ін.) тугою див. обгортати; Розважати (розважувати, розважити) тугу див. розважати; Темна туга див.темний; Туга душу (серце) обгортає (обгорнула) див. обгортати; Туга на серці див. серце; Туга розпирає груди (душу, серце і т. ін.) див. розпирати.
''Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 310.''

===[http://slovopedia.org.ua "Словопедія" ]===
'''ТУГА'''
тоска; уныние, печаль, фольк. кручина; скорбь (сильнее); грусть (слабее)
вдаватися в тугу — тосковать, унывать, впадать в уныние, печалиться, предаваться печали, сокрушаться; кручиниться; скорбеть; грустить.
''Українсько-російський словник''

'''ТУГА'''
скорбота, сум, смуток, р. тужба, д. банність, (за рідним краєм) носталгія.
''Словник синонімів''

===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
ту́га див. журба́1.
''Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 608.''

'''ЖУРБА́''', и́, ж.

'''1.''' Невеселий настрій, важкі почуття; печаль, смуток. Журба — не сонце, а сушить добре (Укр.. присл.., 1955, 35); *У порівн. Тече, мов журба, тиха річка Сула… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 131).

'''Журба́ бере́''' (взяла́, обніма́є, обняла́) кого; Журба́ наляга́є (налягла́) на кого — важкі почуття, туга, печаль охоплюють кого-небудь. Не звикну я ніколи жити в цій оселі… журба мене бере (Н.-Лев., III, 1956, 349); На Чіпку налягла ще гірша журба, ще міцніше вповивав його смуток (Мирний, II, 1954, 65); Журба́ з’ї́ла (зсуши́ла) кого — великі переживання, туга, печаль негативно вплинули на фізичний та моральний стан кого-небудь. Ох, не пісні, не уроки — Журба мене з’їла! (Бор., Тв., 1957, 95);Стара то й на страву дивитися не може, нічого не їсть, не п’є, зовсім журба зсушила (Горд., II, 1959, 19); З (від) журби́ — через важкі почуття, сильні переживання. Ніде ж мені подітися. Я від журби згину! (Пісні та романси.., II, 1956, 43); Якась молода молодиця, свіжа й рум’яна, збожеволіла з журби та горя, бо перепечалилась (Н.-Лев., II, 1956, 243); Навести́ журбу́ на кого — засмутити кого-небудь, заставити когось сумувати, тужити. Ці слова навели на Марію журбу (Н.-Лев., II, 1956, 93);У журбі́ — охоплений важкими почуттями, переживаннями. — Під балкон, своєї донни Кожен вечір я приходжу, І в журбі тяжкій, в зітханнях Цілу нічку я проводжу (Л. Укр., І, 1951, 370).

'''2.''' Обставини, що викликають важкі почуття, сильні переживання, печаль, смуток. [Роман:] Не сам себе чоловік засмучує, а пригода: бажаєш супокою, а натрапиш на журбу (Кроп., II, 1958, 19); Кожна хата має свою журбу, своє горе (Коцюб., І, 1955, 436); Сів [Іван], заплакав ревно з горя, Та й в шинок подавсь од моря, Та й запив на всю губу, Та й забув свою журбу (Перв.. II, 1958,492).
Вилива́ти (ви́лити) свою́ журбу́ — ділитися з ким-небудь своїм горем, розповідати про ті важкі обставини, що викликають смуток, тугу, печаль. Порається [Уляна] коло печі, виймає хліб і тим часом сердито виливає свою журбу й злість сусідці (Коцюб., І, 1955, 437).
''Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 548.''

'''Журба́, би́, ж.'''

'''1)''' Печаль, кручина, горесть, грусть, тоска: забота. Журба не матінка. Ном. № 2259. Журба сорочки не дасть. Ном. № 2260. Уже лужечки, бережечки вода поняла, молодую Марусю журба обняла. Мет. 135. От журба йому твій кінь Н. Вол. у. Ой є в мене, мати, ищи журби у хаті: перва журба — дитина малая, друга журба — свекруха лихая, третя журба — милий покидає. Н. п. Козак журби не має.Ном. № 717. Журба сього світу і инші жадоби входять і глушять слово. Єв. Мр. IV. 19.

'''2)''' Траурный платокъ (черный съ бѣлымъ). Борз. у. Ум. Жу́рбонька, жу́рбочка. З старим життя — сухота моя, з малим життя — журбонька моя. Чуб. V. 700.
''Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 493.''

'''журба́''' (пестливі — жу́рбонька, жу́рбочка) —
'''1)''' = журбо́та = жура́ = ту́га — невеселий настрій, важкі почуття, печаль, смуток і відповід-ний душевний стан, навіяний ни¬ми; спрадавна вважалася персоні¬фікованою лихою силою, що втру¬чалася в життя людини, пекла її, сушила, могла й на смерть засуши¬ти, тому кажуть: «Журба їсть лю¬дину, як ржа залізо», «Журба су¬шить, журба в’ялить, журба із ніг валить»; у «Слові о полку Ігоре¬вім»: «Туга ізійшла на Руській Зем¬лі»; туга — це жаль за втраченим, наприклад за молодістю (пop. у Л. Глібова: «А молодість не вер¬неться, не вернеться вона»), за рід¬ним краєм і водночас жагуче ба¬жання чогось кращого, передусім у житті духовному, пop. у Ю. Кле¬на: «Вдивляйся в синю смугу лісівнад обрієм — щось кличе тебе туди: то — туга. Вдивляйся в блискучу далечінь морську, білими вітри¬лами метеликовану — щось кличе тебе туди: то — туга. Вдивляйся в безмежний простір степів, де сон¬це закочується у травах високих — щось кличе тебе туди: то — туга»; звичайно тужать за тим, чого не¬має, але воно здається особливо гарним, чарівним, привабли¬вим — звідси туга за милим: «Чом туга на душу впала? Чом так серце б’єшсь? Ой, скажи, скажи, коханий, Чом ми розійшлись?»; звідси туга за рідною стороною: козаки в ту¬рецькій неволі співали: «Ой, повій, повій, ти, вітре, Від Дніпра, від За¬поріжжя, Та розвій наш жаль і тугу По степу на бездоріжжя»; пop. тугу Т. Шевченка за нашим великим минулим, яку він висловлює у ба-гатьох своїх творах. Журба — несонце, а сушить добре (приказка); Журба не матінка (М. Номис); Журба сорочки не дасть (М. Но¬мис); Молодую Марусю журба об¬няла (А. Метлинський); Ой є в ме¬не, мати, три журби у хаті: перва журба — дитиня малая, друга жур¬ба — свекруха лихая, третя жур¬ба — милий покидає (пісня); Козак журби не має (М. Номис); З ста¬рим життя — сухота моя, з милим життя — журбонька моя (П. Чубинський); Нехай спить, нехай ле¬жить, та нехай не встане, нехай твоя бідна головонька од журби одстане (П. Чубинський); Мислять люди, що я не журюся, а я таку жу¬ру маю — лиш не подаюся (Я. Головацький); Згине туга — буде друга (приказка); Як прийде туга, пізна-єш друга(приказка);

'''2)''' жало́бна хустка (чорна з білим).
''Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 227-228.''

==Іноземні словники==
===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]===
'''туга'''

'''I''' т`уга
-и, ж.
Почуття глибокого жалю; гнітючий настрій, переживання, спричинені якимсь горем, невдачею і т. ін.; журба, сум. || за ким – чим, по кому – чому. Почуття, викликане відсутністю кого-, чого-небудь, хто (що) знаходитьсядесь далеко. || Журливий вираз (обличчя, очей і т. ін.).

'''II''' туг`а
-и́, ж., зах.
Веселка.

''Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.''

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: туга.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: журба.jpg|x140px]]

|}
==Медіа==
{{#ev:youtube|suYgN7l4RVw }}
https://www.youtube.com/watch?v=suYgN7l4RVw

===[http://uk.wikipedia.org/wiki Матеріал з Вікіпедії]===
'''Туга''' — почуття глибокого жалю; важкий настрій, переживання, спричинені якимсь горем, невдачею і т. ін.; журба; негативно забарвлена емоція, важке, гнітюче почуття.

Близькими почуттями є смуток, нудьга, тривога. Туга відрізняється вираженим зниженням настрою і погіршенням загального самопочуття. У важких випадках спостерігається різко виражена пригніченість, постійна зосередженість на почутті туги, при цьому практично відсутні навіть короткочасні приємні враження. Нарешті, можуть бути випадки абсолютно нестерпної туги, які нерідко є причиною суїцидальних думок і дій. Стан туги часто супроводжуються тривогою, почуттям невмотивованого несвідомого страху.

Файл:Журба.jpg

2014-12-01T18:53:15Z

Kulinskaya:

Файл:Туга.jpg

2014-12-01T18:53:03Z

Kulinskaya:

Токарь

2014-12-01T18:40:10Z

Kulinskaya:

'''То́карь, -ря, '''''м. ''Токарь. Шух. 1. 318. ''Токаретокарочку, виточи тарілочку. ''Грин. III. 520. Ум. '''Токарик, токаричок. '''Шух. І. 304.
[[Категорія:То]]
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
'''ТО́КАР''', я, чол. Робітник, фахівець з механічної обробки металу, дерева й інших матеріалів способом обточування на верстаті. Був колись Павло Жуков не останнім токарем... (Олесь Донченко, Вибр., 1948, 39); Наші токарі працюють на швидкостях, яких раніше не могла собі уявити найпалкіша фантазія — 1500 метрів за хвилину!(Літературна газета, 7.IX 1960, 1); * У порівняннях. — Від нас передусім залежатиме успіх цього бою, — говорив Воронцов, виточуючи кожне слово, наче токар біля верстата (Олесь Гончар, III, 1959, 97).
''Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 177.''

===[http://rupedia.org/fasmer/page/schavit.19317 РУпедия Этимологический русскоязычный словарь]===
''/Словарь Ушакова/''
Токарь токаря, мн. токари, (токаря разг.), и (устар.) ТОКАРЬ, токаря, мн. токари, м. Рабочий, мастер, занимающийся токарным делом. Начинают, ни свет ни ...

Токарничать токарничаю, токарничаешь, несов. (разг.). Заниматься токарным делом, быть токарем.

Токарничий токарничья, токарничье (простореч.). Прил. к токарь. Токарничье ремесло.

Токарня токарни, р. мн. токарен, ж. То же, что токарная (см. токарный во 2 знач.).

Токарный токарная, токарное. 1. Прил., по знач. связанное с механической обработкой металлов и дерева посредством обточки (см. точить 1 во 2 знач.).

''/Словарь Ожегова/''
'''Токарь'''-Рабочий - специалист по механической обработке твердых материалов, по токарному делу

'''Токарный'''-Относящийся к обработке твердых материалов (металлов, дерева, кости) путем обточки, к работе токаря
==Іноземні словники==
===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]===
'''токар'''
-я, ч.
Робітник, фахівець із механічної обробки металу, дерева та інших матеріалів способом обточування натокарному верстаті.

''Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.''

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: токар.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: токарь(2).jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: токарь.jpg|x140px]]

|}
==Медіа==
{{#ev:youtube|jZ6vMkS_Lg4}}
https://www.youtube.com/watch?v=jZ6vMkS_Lg4

==Цікаві факти==
===Професія токаря нині серед найзатребуваніших на ринку праці України===
====Кількість вакансій перевищує 5 тисяч, фахівці потрібні в усіх регіонах держави ====
«УК» започатковує серію матеріалів рубрики «Знайди себе», у яких ми розповідатимемо про професії, які, за даними Державної служби зайнятості, нині найзатребуваніші на ринку праці України. Людям, які їх опанували, нескладно знайти роботу, вони отримують хорошу зарплату, а інколи ще й мають пільги, надбавки та доплати. Сподіваємося, що наші публікації стануть в пригоді тим, хто закінчує школу й замислюється, куди піти навчатися і який фах обрати. А також тим, хто, можливо, з якихось причин втратив роботу і планує опанувати іншу спеціальність.

Ми дізналися, як здобути професію токаря: де навчатися і де потім можна працювати, на яку зарплату розраховувати. Про це розповіли фахівці Державної служби зайнятості, Міносвіти та Мінсоцполітики.
Більше читайте тут: [http://ukurier.gov.ua/uk/articles/profesiya-tokarya-nini-sered-najzatrebuvanishih-na/]

Файл:Токарь(2).jpg

2014-12-01T18:39:55Z

Kulinskaya:

Файл:Токарь.jpg

2014-12-01T18:39:46Z

Kulinskaya:

Файл:Токар.jpg

2014-12-01T18:39:36Z

Kulinskaya:

Жереб

2014-12-01T18:27:04Z

Kulinskaya:

'''Жереб, -ба, '''''м. ''1) Жребій. ''Ходім, браття, у ліс темний, вирубаєм три жереби та положим в три городи: кому, браття, припадеться. ''Чуб. V. 984. Ум. '''Жеребок. '''''Гей зібрались в город наші парубки до призиву розбірати жеребки. ''Щог. 2) = '''Жеребець. '''''Прилетить нечистий.... а ти тпрукнеш, і він зробиться жеребом. ''Грин. II. 120. 3) Раст. Pinus pumilio. Шух. І. 18.
[[Категорія:Же]]
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
'''ЖЕРЕБ''' '''1''', а, чол.

'''1'''. Те саме, що жеребок 1. Ідучи, раз у раз зустрівалися з хлопцями, що верталися веселі або смутні, дивлячись по тому, хто який жереб узяв (Леся Українка, III, 1952, 555); Ніхто не знає, виймаючи жереб, який талан йому випаде(Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 275).

'''2'''. перен. Життєвий шлях і те, що на ньому виникає, створюється життєвими обставинами, з чим людина зустрічається і т. ін.; доля. Мій жереб — заклята нужда. Що віру в щастя підкосила... (Павло Грабовський, I, 1959, 206); [Єпископ:] Врятуєш душу, коли загубиш тіло — се твій жереб (Леся Українка, II, 1951, 497); Ніколи ще, як зараз, не вірив він з таким гарячим палом.. у свій щасливий жереб! (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 579).
♦ Випав жереб — судилося, було призначено. Хвільку ж Джеджалію та Дубу з Крутим Випав жереб тут голови класти, Боронячи тил визволенцям отим Від людської злої напасті (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 217).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 520.
Коментарі (0)

'''ЖЕРЕБ 2''', а, чол., рідко. Те саме, що жеребець. Потім Микула випустив з обори коня. Колись це був добрий жереб, зараз він стояв старий, сухоребрий серед двору (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 22).
''Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 520.''

===[http://slovopedia.org.ua "Словопедія" ]===
'''ЖЕРЕБ'''
'''жеребо́к''' (же́реб) ки́нуто, книжн. Остаточне рішення прийнято, вирішальний крок у якій-небудь справі, в якомусь заході і т. ін. зроблено. (Ральф:) Справа ясна, і жеребок кинуто. Ходімо, Гібсон (В. Собко); (Інгігерда:) Так... жереб кинуто... Що обіцяє він? (І. Кочерга).
''Фразеологічний словник української мови''

'''ЖЕРЕБ'''
= жеребок
жребий
кидати жереб, жеребок — бросать [метать] жребий.
''Українсько-російський словник''

'''ЖЕРЕБ'''
(тягнути) жеребок; П. доля, талан, щастя<-доля>, з. льос; З. жеребець.
''Словник синонімів''

'''ЖЕРЕБ'''
'''же́реб 1'''
іменник чоловічого роду
жеребок
'''же́реб 2'''
іменник чоловічого роду, істота
жеребець
рідко

''Орфографічний словник української мови''

==Іноземні словники==
===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]===

'''ЖЕРЕБЁНОК''', -нка, мн. -бята, -бят, муж. Детёныш лошади, а также нек-рых других копытных (ослицы, лосихи,верблюдицы).
| прил. жеребячий, -ья, -ье. Жеребячья радость (перен.: непосредственно и живо выражаемая; разг.).
''
Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949-1992.''

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: жеребок.png |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: жребий.jpg|x140px]]

|}
==Медіа==
{{#ev:youtube|Xr5r72kAWD4&noredirect=1}}
https://www.youtube.com/watch?v=Xr5r72kAWD4&noredirect=1

===[http://uk.wikipedia.org/wiki Матеріал з Вікіпедії]===
Жереб — один з, так звавних, Божих судів, засіб встановлення винного за випадковою ознакою.
В Стародавній Греції жереб був найрозповсюдженішим методом призначення посадових осіб, і нині вважається однією з головних особливостейафінської демократії.

У старому українському судовому процесі при відсутності прямих доказів злочину кидали жереб. Результат жеребу розглядався як прояв волі вищої сили, яка стверджувала або відкидала звинувачення. Подекуди жереб зберігався до останнього часу у звичаєвому праві при поділі майна.

Більше читайте тут: [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%96%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B1]

Файл:Жребий.jpg

2014-12-01T18:25:10Z

Kulinskaya:

Файл:Жеребок.png

2014-12-01T18:25:00Z

Kulinskaya: