Київський столичний університет імені Бориса Грінченка - Внесок користувача [uk]

Галайкотати

2024-03-28T22:04:47Z

Kohaidai.fufkm23:

'''Галайкотати, -кочу, -чеш, '''''гл. '''''= Галайкати. '''Желех.
[[Категорія:Га]]
==Сучасні словники==
===[https://sum.in.ua/s/ghalajkotaty Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===

ГАЛАЙКОТАТИ, очу, очеш і ГАЛАЙКОТІТИ, очу, оти?ш, недок., діал. Підсил. до галайкати. Його прозивали Галаєм, бо вічно, скоро вжене худобу в ліс, галайкоче та галайкоче і невгаває на волосок (Іван Франко, I, 1955, 59).
* [https://synonimy.info/%D0%B3/%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B8 СИНОНІМИ ]

#1.Волати
ВОЛАТИ, аю, аєш, недок. Те саме, що кричати; голосно кликати. Але хто те місце знає, де трухлявий пень і мох, той приходить і волає або й тихо каже: «Ох!» (Леся Українка, I, 1951, 273); — То чого ж вона ще на поміч волає? (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 64); * Образно. Волає вся земля: геть паліїв війни! (Максим Рильський, Сад.., 1955, 12);
// уроч. Звертатися до кого-, чого-небудь. [Павло:] Я не чіпаю твоєї честі, а волаю до неї (Михайло Старицький, Драм. тв., 1941, 48).

#2.Галайкати
ГАЛАЙКАТИ, аю, аєш, недок., діал. Галакати. - Годі, хлопці, галайкати! Давайте прогріємо мотори (Рад. Укр., 5.IV 1959, 3).

#3.Галасувати
ГАЛАСУВАТИ, ую, уєш, недок.

1. Здіймати галас (у 1 знач.); сильно кричати. Всі говорили, галасували на всю хату, не знали, де сісти, де стати (Нечуй-Левицький, III, 1956, 71); Галасували в гіллі осокорів граки (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 216).

2. перен., зневажл. Виявляти підвищений інтерес до якого-небудь питання, активно обговорюючи його, привертаючи до нього увагу широкої громадськості. На ділі «економісти», які найбільше галасували про робітничу самодіяльність і про масовий рух, були опортуністичним, міщанськи-інтелігентським крилом у робітничому русі (Ленін, 20, 1950, 223); — Зараз за кордоном газети.. галасують про те, що ми не в силі виконати план видобутку нафти для експорту (Олесь Донченко, II, 1956, 117).

#4.Горланити
ГОРЛАНИТИ, ню, ниш, недок., розм. Те саме, що горлати. Ідучи [з корчми] додому, горланив [Проць] на ціле село (Василь Стефаник, I, 1949, 22); Село жило своїм одвічним життям — горланили півні, вдалині валували собаки, мукали телята й ревли корови, скрипіли журавлі колодязів (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 33).

#5.Дерти горло
ДЕРТИ ГОРЛО - голосно кричати.

#6.Зіпати
ЗІПАТИ, аю, аєш, недок., розм. Кричати, горлати, репетувати. Я починаю плаксиво зіпати, щоб було чути аж на городі (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 27); На греблі хтось басом ляско зіпав: — Проворніш! Підніміть поранених і побитих! (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 52).

#7.Кричати
КРИЧАТИ, чу, чиш, недок.

1. неперех. Видавати крик; волати, галасувати, репетувати. У балці стало щось кричать (Тарас Шевченко, II, 1953, 187); Вічно товчуться [у заїзді] оті створіння [люди], кричать, метушаться і смітять (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 223); Вороги металися в паніці серед соняшників.., кричали, вили (Олександр Довженко, I, 1958, 131); * Образно. Все кричало в ній протестом, і жалем, і розпачем (Олесь Гончар, II, 1959, 195);
// Голосно плакати, ридати, голосити. Жінки, порозпускавши коси, Розхристані і без свиток, ..По мертвих жалібно кричали (Іван Котляревський, I, 1952, 273); Дитина, чую, аж із шкури вибивається, кричить... (Панас Мирний, I, 1954, 94); І раптом крик: чиїсь діти кричать (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 17);
// Видавати пронизливі звуки (про тварин, птахів). Кричать сови, спить діброва, Зіроньки сіяють (Тарас Шевченко, I, 1951, 36); Цілими днями люди й худоба ковтають гарячу степову порохняву. Кричать верблюди. Натужно ревуть непоєні воли (Олесь Гончар, II, 1959, 110);
// перен. Гучно, пронизливо густи, свистіти (про гудок, сирену тощо). Кричать гудки, мов сурми бою, і трактор владною ходою у полі чорну ріже путь (Володимир Сосюра, I, 1957, 156); Вона [сирена] кричала методично, важким ревом пробиваючи пелену туману (Юрій Яновський, II, 1958, 50).
* Криком кричати див. крик; Кричати в одну душу — настирливо, безперервно, сильно кричати. Кричить в одну душу (Номис, 1864, № 3460); Кричати на все горло (на весь рот і т. ін.); Кричати на всю хату (вулицю і т. ін.); Кричати [наче, як, мов і т. ін.] на живіт (на печінки, на пуп і т. ін.); Кричати не своїм голосом — дуже голосно, надривно кричати; горлати, репетувати. Слуг кличуть патріархально: одчинять вікна або двері й на все горло кричать: — Владек! Касюі Марино! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 394); Та спорять, та кричать на усю хату (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 484); Деякі діти кричали на весь рот (Панас Мирний, IV, 1955, 195); Кричить наче на печінки (Номис, 1864, № 3455); У Йвана та Петра дві хати запалали, А Йван з Петром сами себе не рятували; А тілько.. кричали на живіт (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 176); Кричить як на пуп (Номис, 1864, № 3456); Без шапки біг за Юрішком нещасливий батько, мати кричала не своїм голосом (Гнат Хоткевич, II, 1966, 191).

2. перех. Дуже голосно щось говорити, вигукувати, співати. Кричали друзі незнайомі Слова вітання в темноту (Максим Рильський, II, 1960, 310); На білому снігу зачорніли постаті бійців, вони бігли і кричали «ура»... (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 498); Сьогодні парубки.. не кричать своїх пісень на вигоні, бо будень (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 188).
♦ Кричати [на] пробі див. пробі; На ґвалт кричати див. ґвалт; Хоч кричи пробі див. пробі.

3. неперех. Дуже голосно звертатися до кого-небудь із закликом, попередженням тощо. А серед базару Стоїть Гонта з Залізняком, Кричать: «Ляхам кари! Кари ляхам, щоб каялись!» (Тарас Шевченко, I, 1963, 117); [Слуга (кричить до народу):] Гей, слухайте, вона нас проклинає! (Леся Українка, II, 1951, 128); Шестеро уланів налетіли на Остапа. — Остапе, Остапе, не давайся! — кричав Тарас, врубуючись в гущу ляхів (Олександр Довженко, I, 1958, 264).

4. неперех., на кого і без додатка. Із криком лаяти кого-небудь; сваритися. Не той голова, що дуже кричить, а той, що вміє навчить (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 393); Наум сердиться, кричить на жінку, що йому не помага (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 81); — Та чого ж ви, дідусю, злякались? Я ж на вас не кричав, не грозив (Іван Франко, XIII, 1954, 135); — Ти чого не на роботі? — Бачиш? Хліб печу. — А робота на полі хай сама робиться? — Не кричи. Ти не в лісі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 68).

5. неперех., про кого — що, а також із спол. що, перен. Настирливо й набридливо говорити, писати, повідомляти про кого-, що-небудь. Кричите, Що бог создав [створив] вас не на те, Щоб ви неправді поклонились!.. (Тарас Шевченко, I, 1951, 331); Це був він, Марко Баніт, про якого по всьому місту кричали барвисті афіші (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 65); Найбільший в Європі канал, в газетах про нього кричимо, і така неувага до ..людей... (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 81).

6. неперех., перен. Виразно виділятися на загальному тлі, впадати в око. Я.. не дбав.., щоб вона [ідеологія] у мене кричала з творів, вважаючи це за нехудожній.. спосіб пропаганди (Степан Васильченко, IV, 1960, 53);
// Приваблювати, спокушати покуштувати. Матрос, подивився на.. вітрину, звідки кричали смачні пиріжки, ковбаси та інші принадні речі (Іван Микитенко, II, 1957, 242);
// Виразно свідчити про щось. Твоя ноша [одяг] кричить кождому, що ти мужик (Лесь Мартович, Тв., 1954, 205); Вся моя поведінка кричала про безумне захоплення ним (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 311).

#8.Лементувати
ЛЕМЕНТУВАТИ, ую, уєш, недок.

1. Говорити дуже голосно; галасувати (у 1 знач.). Стара стогне та руки ламає, а Настя — на десять дворів чутно, лементує... (Панас Мирний, IV, 1955, 46); Чути було, як, перекриваючи всіх, лементує в натовпі баба Марина (Олесь Гончар, II, 1959, 180); — У вікно! У вікно стрибнула! — лементував чапленосий, тримаючись рукою за вухо, — кішка навіжена! (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 25);
// Кричати від болю, страждання або волаючи про допомогу. Дарчин крик покрився голосом Юзі, що впала додолу, трясучись і кидаючись.. та лементуючи (Леся Українка, III, 1952, 635); Їх розбудив нестямний крик з двору: — О, рятуйте, рятуйте! — лементувало щось (Панас Мирний, IV, 1955, 189); Від творів Стефаника душа холоне.., коли бачиш, як гинуть знедолені люди, коли чуєш, як вони лементують, волають у розпачі, в безнадії (Літературна Україна, 1.III 1963, 2);
// Зчиняти гамір, галасуючи разом (про людей). Десь ревіла худоба, лементували діти (Олесь Гончар, IV, 1960, 31); Лементуючи, швидко зійшли [жінки] на місток, тримаючи на руках свою страшну ношу [пораненого] (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 123);
// Кричати (про тварин, птахів та ін.). Над головою в мене метушилися старі горобці й тривожно лементували (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 5); Таке було [собачатко] на вдачу зле... Так почало лементувати, Аж захлиналося, дурне (Сергій Воскрекасенко, І всерйоз.., 1960, 70).

2. перен., зневажл. Виявляти підвищений інтерес до якого-небудь питання, активно обговорюючи його, привертаючи до нього увагу широкої громадськості; галасувати (у 2 знач.).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #cccsolid; border-bottom:5px #cccsolid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: ГОВОРИТИ.jpg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Говорити2.jpg |x140px]]
|}

[[Категорія:ФУФКМ2024]]
[[Категорія:Слова 2024 року]] [[Категорія:Га]]

Гадюча

2024-03-28T22:02:59Z

Kohaidai.fufkm23:

'''Гадюча́, -ча́ти, '''''с. '''''= Гадюченя. '''Ком. 11. стр. 107.
[[Категорія:Га]]
==Сучасні словники==
===[https://sum.in.ua/s/ghadjuchenja Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===

#ГАДЮЧЕНЯ́, яти, сер.

1. Маля гадюки (у 1 знач.). Щойно народжені гадюченята вже отруйні і при небезпеці намагаються вкусити ворога (Визначник земноводних та плазунів, 1955, 133); * Образно. Перед Великою Вітчизняною війною у фашистсько-гестапівських інкубаторах понавилуплювалося чимало коновальсько-мельнико-бандерівських гадюченят (Остап Вишня, I, 1956, 446); * У порівняннях. Знову в серце вповзли гадюченятами сумніви (Павло Автомонов, Щастя.., 1959, 185).

2. перен., зневажл. Про злу, підступну молоду людину. — Це гадюченя, що брехало нам у вічі, треба провчити при нагоді (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 212);
// Уживається як лайливе слово. — Корову забив та ще на мене руку підіймаєш? Ах ти ж гадюченя..! (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 35).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #cccsolid; border-bottom:5px #cccsolid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Гадюченя.jpg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Яйце змії.jpg |x140px]]
|}

[[Категорія:ФУФКМ2024]]
[[Категорія:Слова 2024 року]] [[Категорія:Га]]

Файл:Яйце змії.jpg

2024-03-28T22:02:05Z

Kohaidai.fufkm23:

Файл:Гадюченя.jpg

2024-03-28T22:01:50Z

Kohaidai.fufkm23:

Галайкотати

2024-03-28T21:54:44Z

Kohaidai.fufkm23:

'''Галайкотати, -кочу, -чеш, '''''гл. '''''= Галайкати. '''Желех.
[[Категорія:Га]]
==Сучасні словники==
===[https://sum.in.ua/s/ghalajkotaty Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===

ГАЛАЙКОТАТИ, очу, очеш і ГАЛАЙКОТІТИ, очу, оти?ш, недок., діал. Підсил. до галайкати. Його прозивали Галаєм, бо вічно, скоро вжене худобу в ліс, галайкоче та галайкоче і невгаває на волосок (Іван Франко, I, 1955, 59).
* СИНОНІМИ

#1.Волати
ВОЛАТИ, аю, аєш, недок. Те саме, що кричати; голосно кликати. Але хто те місце знає, де трухлявий пень і мох, той приходить і волає або й тихо каже: «Ох!» (Леся Українка, I, 1951, 273); — То чого ж вона ще на поміч волає? (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 64); * Образно. Волає вся земля: геть паліїв війни! (Максим Рильський, Сад.., 1955, 12);
// уроч. Звертатися до кого-, чого-небудь. [Павло:] Я не чіпаю твоєї честі, а волаю до неї (Михайло Старицький, Драм. тв., 1941, 48).

#2.Галайкати
ГАЛАЙКАТИ, аю, аєш, недок., діал. Галакати. - Годі, хлопці, галайкати! Давайте прогріємо мотори (Рад. Укр., 5.IV 1959, 3).

#3.Галасувати
ГАЛАСУВАТИ, ую, уєш, недок.

1. Здіймати галас (у 1 знач.); сильно кричати. Всі говорили, галасували на всю хату, не знали, де сісти, де стати (Нечуй-Левицький, III, 1956, 71); Галасували в гіллі осокорів граки (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 216).

2. перен., зневажл. Виявляти підвищений інтерес до якого-небудь питання, активно обговорюючи його, привертаючи до нього увагу широкої громадськості. На ділі «економісти», які найбільше галасували про робітничу самодіяльність і про масовий рух, були опортуністичним, міщанськи-інтелігентським крилом у робітничому русі (Ленін, 20, 1950, 223); — Зараз за кордоном газети.. галасують про те, що ми не в силі виконати план видобутку нафти для експорту (Олесь Донченко, II, 1956, 117).

#4.Горланити
ГОРЛАНИТИ, ню, ниш, недок., розм. Те саме, що горлати. Ідучи [з корчми] додому, горланив [Проць] на ціле село (Василь Стефаник, I, 1949, 22); Село жило своїм одвічним життям — горланили півні, вдалині валували собаки, мукали телята й ревли корови, скрипіли журавлі колодязів (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 33).

#5.Дерти горло
ДЕРТИ ГОРЛО - голосно кричати.

#6.Зіпати
ЗІПАТИ, аю, аєш, недок., розм. Кричати, горлати, репетувати. Я починаю плаксиво зіпати, щоб було чути аж на городі (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 27); На греблі хтось басом ляско зіпав: — Проворніш! Підніміть поранених і побитих! (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 52).

#7.Кричати
КРИЧАТИ, чу, чиш, недок.

1. неперех. Видавати крик; волати, галасувати, репетувати. У балці стало щось кричать (Тарас Шевченко, II, 1953, 187); Вічно товчуться [у заїзді] оті створіння [люди], кричать, метушаться і смітять (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 223); Вороги металися в паніці серед соняшників.., кричали, вили (Олександр Довженко, I, 1958, 131); * Образно. Все кричало в ній протестом, і жалем, і розпачем (Олесь Гончар, II, 1959, 195);
// Голосно плакати, ридати, голосити. Жінки, порозпускавши коси, Розхристані і без свиток, ..По мертвих жалібно кричали (Іван Котляревський, I, 1952, 273); Дитина, чую, аж із шкури вибивається, кричить... (Панас Мирний, I, 1954, 94); І раптом крик: чиїсь діти кричать (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 17);
// Видавати пронизливі звуки (про тварин, птахів). Кричать сови, спить діброва, Зіроньки сіяють (Тарас Шевченко, I, 1951, 36); Цілими днями люди й худоба ковтають гарячу степову порохняву. Кричать верблюди. Натужно ревуть непоєні воли (Олесь Гончар, II, 1959, 110);
// перен. Гучно, пронизливо густи, свистіти (про гудок, сирену тощо). Кричать гудки, мов сурми бою, і трактор владною ходою у полі чорну ріже путь (Володимир Сосюра, I, 1957, 156); Вона [сирена] кричала методично, важким ревом пробиваючи пелену туману (Юрій Яновський, II, 1958, 50).
* Криком кричати див. крик; Кричати в одну душу — настирливо, безперервно, сильно кричати. Кричить в одну душу (Номис, 1864, № 3460); Кричати на все горло (на весь рот і т. ін.); Кричати на всю хату (вулицю і т. ін.); Кричати [наче, як, мов і т. ін.] на живіт (на печінки, на пуп і т. ін.); Кричати не своїм голосом — дуже голосно, надривно кричати; горлати, репетувати. Слуг кличуть патріархально: одчинять вікна або двері й на все горло кричать: — Владек! Касюі Марино! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 394); Та спорять, та кричать на усю хату (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 484); Деякі діти кричали на весь рот (Панас Мирний, IV, 1955, 195); Кричить наче на печінки (Номис, 1864, № 3455); У Йвана та Петра дві хати запалали, А Йван з Петром сами себе не рятували; А тілько.. кричали на живіт (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 176); Кричить як на пуп (Номис, 1864, № 3456); Без шапки біг за Юрішком нещасливий батько, мати кричала не своїм голосом (Гнат Хоткевич, II, 1966, 191).

2. перех. Дуже голосно щось говорити, вигукувати, співати. Кричали друзі незнайомі Слова вітання в темноту (Максим Рильський, II, 1960, 310); На білому снігу зачорніли постаті бійців, вони бігли і кричали «ура»... (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 498); Сьогодні парубки.. не кричать своїх пісень на вигоні, бо будень (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 188).
♦ Кричати [на] пробі див. пробі; На ґвалт кричати див. ґвалт; Хоч кричи пробі див. пробі.

3. неперех. Дуже голосно звертатися до кого-небудь із закликом, попередженням тощо. А серед базару Стоїть Гонта з Залізняком, Кричать: «Ляхам кари! Кари ляхам, щоб каялись!» (Тарас Шевченко, I, 1963, 117); [Слуга (кричить до народу):] Гей, слухайте, вона нас проклинає! (Леся Українка, II, 1951, 128); Шестеро уланів налетіли на Остапа. — Остапе, Остапе, не давайся! — кричав Тарас, врубуючись в гущу ляхів (Олександр Довженко, I, 1958, 264).

4. неперех., на кого і без додатка. Із криком лаяти кого-небудь; сваритися. Не той голова, що дуже кричить, а той, що вміє навчить (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 393); Наум сердиться, кричить на жінку, що йому не помага (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 81); — Та чого ж ви, дідусю, злякались? Я ж на вас не кричав, не грозив (Іван Франко, XIII, 1954, 135); — Ти чого не на роботі? — Бачиш? Хліб печу. — А робота на полі хай сама робиться? — Не кричи. Ти не в лісі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 68).

5. неперех., про кого — що, а також із спол. що, перен. Настирливо й набридливо говорити, писати, повідомляти про кого-, що-небудь. Кричите, Що бог создав [створив] вас не на те, Щоб ви неправді поклонились!.. (Тарас Шевченко, I, 1951, 331); Це був він, Марко Баніт, про якого по всьому місту кричали барвисті афіші (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 65); Найбільший в Європі канал, в газетах про нього кричимо, і така неувага до ..людей... (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 81).

6. неперех., перен. Виразно виділятися на загальному тлі, впадати в око. Я.. не дбав.., щоб вона [ідеологія] у мене кричала з творів, вважаючи це за нехудожній.. спосіб пропаганди (Степан Васильченко, IV, 1960, 53);
// Приваблювати, спокушати покуштувати. Матрос, подивився на.. вітрину, звідки кричали смачні пиріжки, ковбаси та інші принадні речі (Іван Микитенко, II, 1957, 242);
// Виразно свідчити про щось. Твоя ноша [одяг] кричить кождому, що ти мужик (Лесь Мартович, Тв., 1954, 205); Вся моя поведінка кричала про безумне захоплення ним (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 311).

#8.Лементувати
ЛЕМЕНТУВАТИ, ую, уєш, недок.

1. Говорити дуже голосно; галасувати (у 1 знач.). Стара стогне та руки ламає, а Настя — на десять дворів чутно, лементує... (Панас Мирний, IV, 1955, 46); Чути було, як, перекриваючи всіх, лементує в натовпі баба Марина (Олесь Гончар, II, 1959, 180); — У вікно! У вікно стрибнула! — лементував чапленосий, тримаючись рукою за вухо, — кішка навіжена! (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 25);
// Кричати від болю, страждання або волаючи про допомогу. Дарчин крик покрився голосом Юзі, що впала додолу, трясучись і кидаючись.. та лементуючи (Леся Українка, III, 1952, 635); Їх розбудив нестямний крик з двору: — О, рятуйте, рятуйте! — лементувало щось (Панас Мирний, IV, 1955, 189); Від творів Стефаника душа холоне.., коли бачиш, як гинуть знедолені люди, коли чуєш, як вони лементують, волають у розпачі, в безнадії (Літературна Україна, 1.III 1963, 2);
// Зчиняти гамір, галасуючи разом (про людей). Десь ревіла худоба, лементували діти (Олесь Гончар, IV, 1960, 31); Лементуючи, швидко зійшли [жінки] на місток, тримаючи на руках свою страшну ношу [пораненого] (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 123);
// Кричати (про тварин, птахів та ін.). Над головою в мене метушилися старі горобці й тривожно лементували (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 5); Таке було [собачатко] на вдачу зле... Так почало лементувати, Аж захлиналося, дурне (Сергій Воскрекасенко, І всерйоз.., 1960, 70).

2. перен., зневажл. Виявляти підвищений інтерес до якого-небудь питання, активно обговорюючи його, привертаючи до нього увагу широкої громадськості; галасувати (у 2 знач.).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #cccsolid; border-bottom:5px #cccsolid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: ГОВОРИТИ.jpg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Говорити2.jpg |x140px]]
|}

[[Категорія:ФУФКМ2024]]
[[Категорія:Слова 2024 року]] [[Категорія:Га]]

Файл:ОЦЕ2.jpeg

2024-03-28T21:54:01Z

Kohaidai.fufkm23:

Файл:ОЦЕ.jpeg

2024-03-28T21:51:31Z

Kohaidai.fufkm23:

Файл:Говорити2.jpg

2024-03-28T21:47:14Z

Kohaidai.fufkm23:

Файл:ГОВОРИТИ.jpg

2024-03-28T21:46:54Z

Kohaidai.fufkm23:

Файл:Серденько2.jpeg

2024-03-28T21:43:51Z

Kohaidai.fufkm23:

Файл:Серденько.jpeg

2024-03-28T21:42:30Z

Kohaidai.fufkm23:

Охолонути

2024-03-28T21:27:44Z

Kohaidai.fufkm23:

'''Охоло́нути, -ну, -неш, '''''гл. ''Похолодѣть. ''Я так і охолов, як забачив вовка. ''НВолын. у. ''Ті як почули, так і охололи, що й слова не вимовлять. ''Рудч. Ск. II. 36.
[[Категорія:Ох]]
==Сучасні словники==
===[https://sum.in.ua/s/Okholonuty Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
ОХОЛО́НУТИ, ну, неш; мин. ч. охолонув і охолов, ла, ло; док.

1. Стати холодним або холоднішим. Давно вже охолов чай, який подала гостям дружина Бачури (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 126); * У порівняннях. Вона чула, як у грудях забилось серце, як її руки й ноги неначе охололи (Нечуй-Левицький, III, 1956, 66).

2. перен. Утратити початкову силу вияву (про почуття, бажання і т. ін.). Зараз тут було ще шумніше. Видно, пристрасті, розпалені під час засідання, не охололи за півгодини перерви (Андрій Головко, II, 1957, 540); В нас в серцях не охолоне Вдячність за добро (Микола Гірник, Сонце.., 1958, 16);
// Утратити інтерес до кого-, чого-небудь; стати байдужим до кого-, чого-небудь. На третій, на четвертий день дехто зовсім охололи до справи (Степан Васильченко, II, 1959, 229); Гнат уже давно помітив, що його старий охолов до наживи (Михайло Стельмах, II, 1962, 343);
// Заспокоїтися, отямитися після сильного збудження. Яким по добрій хвилі стямився, охолонув з першого страху (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 10); Блукав [Арсен] по місту годину, а може, й дві. За цей час охолов, багато передумав (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 45).

3. перен. Завмерти від сильного душевного зворушення, потрясіння. Галецька од радощів аж нестямилась і ніби охолола (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 348); Так я й охолола вся... стою і з місця не рушу (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 20).

[[Категорія:СИНОНІМ]]
*ЗАХОЛОНУТИ і рідког ЗАХОЛОТИ, бну, онеш; мин. ч. захолонув і захолов, ла, ло; док.

1. Втративши тепло, стати холодним; охолонути. — Будьте ласкаві, пиріжки помазуйте маслом, поки гарячі, бо швидко й захолонуть, — припрошувала Ватя писаршу (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 59); Шульга сидів, замислившись, у кріслі. Давно захолов чай (Натан Рибак, Час, 1960, 685); * Образно. Його діловодський стільчик захолов. Яка робота на енному кілометрі, серед поля? (Яків Качура, II, 1958, 374).
* І слід захолонув (захолов) за ким, чим — хто-небудь зник. — Пу-усти! — крутнувся Литка. Вирвався й побіг.. — Схаменіться! — кинув йому вслід Харло. Але за Литкою, як кажуть, і слід захолонув (Григорій Епік, Тв., 1958, 248); — Там наш і слід захолов, а ви, дурні, наступ почали... (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 225).

2. Загуснути, стати твердим від охолодження; застигнути. Як здумала Мотря знову їсти, то все вже загусло, захололо (Панас Мирний, II, 1954, 238); Здавалося, що земля тут в хвилину гніву наморщила свою кору, як дикий звір шкуру, та й так і захолола (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 252).

3. розм. Перетворитися на лід (про рідину). Кругом гори стояли непорушно хмари, неначе захололи білі хвилі моря (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 13).

4. розм. Стати холодним і твердим; задубіти, заклякнути (про тіло, частини тіла померлого або вмираючого). [Анзорге:] Я був тоді ще хлопчаком.. Зморився та й заснув собі враз коло слабого [батька] — що я тоді тямив? — коли се прокидаюсь, а він вже захолов (Леся Українка, IV, 1954, 219); Таке вже було в нього серце і такі гарячі руки. Руки, які перестануть щось творити лише тоді, коли навіки захолонуть (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 73); * Образно. Доки мозок мій навік не захолоне, Із нею [піснею] буду я радіти і тужить (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 179).

5. перен., розм. Стати нерухомим від переляку, здивування і т. ін.; завмерти, заціпеніти (про людей). — Хтось мене ляп по руці. Я так і захолола уся. Дивлюсь — Марко (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 41); Застрягли слова в горлі Кравченка, отетеріли, захолонули присутні (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 398);
// Стати нерухомим (про предмети). Глянеш на все те здалеки з гори, і здається тобі, що бачиш якесь зачароване царство, де все поснуло й ніби скам'яніло: і гори, й ліси, і вода, навіть самий місяць з своїм тихим промінням скам'янів і захолов (Нечуй-Левицький, I, 1956, 53); Велетенської сили грім звалився на море, і здавалося, буря завмерла від тієї сили, хвиля захолонула перед кораблями (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 57);
// Залишитися незмінним; не зникнути (про почуття і т. ін.). Що були колись ті урази, ..і що вони тепер захололи, застигли в серці старого — теж було видно добре... (Панас Мирний, I, 1954, 166); Скляні, некліпаючі очі [Ликери] дивилися кудись у куток, на напівстулених устах захолола передсмертна судома (Спиридон Добровольський, Олов'яні солдатики, 1961, 151).
* Кров захолола у (в) жилах див. жила 1.

6. безос., перен., рідко. Пройти, залишитись поза увагою; минутися. Халяви — мов у воду впали. Сердитий, як вогонь, Кирило напав на домашніх. Божилися, клялися, що сном і духом нічого не знають. Може, так би й захололо, та Петрусь зрадницьки глянув на пополотнілого Северка (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 8).

7. перен. Зупинитися в розвитку. Наш завод не просто виготовляє верстати для підприємств, а весь час експериментує. Інакше верстатобудівна промисловість захолола б на місці, а потім деградувала (Вітчизна, 2, 1956, 103).

8. спец. Охолонути після припинення роботи, дії (про двигуни, мотори і т. ін.).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #cccsolid; border-bottom:5px #cccsolid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Захолонути.jpg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Охолонути 2.jpg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Охолонути 1.jpg |x140px]]
|}

[[Категорія:ФУФКМ2024]]
[[Категорія:Слова 2024 року]] [[Категорія:Ох]]

Файл:БРЕХНЯ1.jpeg

2024-03-28T21:25:44Z

Kohaidai.fufkm23:

Файл:БРЕХНЯ2.jpeg

2024-03-28T21:24:55Z

Kohaidai.fufkm23:

Файл:Захолонути.jpg

2024-03-28T21:22:31Z

Kohaidai.fufkm23:

Файл:Охолонути 2.jpg

2024-03-28T21:22:11Z

Kohaidai.fufkm23:

Файл:Охолонути 1.jpg

2024-03-28T21:21:53Z

Kohaidai.fufkm23:

Охати

2024-03-28T21:12:36Z

Kohaidai.fufkm23:

'''Охати, -хаю, -єш, '''''гл. ''Охать, стонать. ''Чує, щось оха. ''О. 1862. І. 30.
[[Категорія:Ох]]
==Сучасні словники==
===[https://sum.in.ua/s/Okhaty Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===

ОХАТИ, аю, аєш, недок., розм.

1. Вигукувати «ох», виражаючи почуття здивування, захоплення, радості, болю, горя, співчуття і т. ін. — Ох, бабусю! тепер я усе згадала!.. Що се ти зо мною наробила?.. — Так, охаючи, казала панна хорунжівна (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 205); Того ж таки тижня самого занедужала панночка. Охає і стогне, і кричить (Марко Вовчок, I, 1955, 113); Підвівся [панотець], сів, зловив руками болючу ногу та й стогнав. Стогнав і охав, аж гомін лісом котився (Лесь Мартович, Тв., 1954, 221); Текля охала, хрестилася і тягла Юру швидше геть (Юрій Смолич, II, 1958, 40); Артамонов намагався думати про батьків, як вони зрадіють, побачивши його, як будуть охати й ахати, пританцьовуючи від радості (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 127).

2. Утворювати звуки, схожі на вигук «ох». Зала знову важко охає від оплесків (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 22).

=== Синоніми ===
* Стогнати

Приклади використання слова Охати
Проводжаючи Юрія від куреня, дід продовжував зітхати, охати, і все, починаючи з назви джерела, було так незбагненно, таємниче, що Юрій дав собі обіцянку побувати на джерелі ще раз, уважно до нього придивитися.

Грєшнов Михайло, Північна зірка (збірка)
Чекав, що вони будуть охати, ахати й розпитувати.

Нестайко Всеволод, Чудеса в Гарбузянах
Є навіть фалоімітатори у вигляді даішного жезла, є вібратори, які можуть охати й ахати.

Костенко Ліна, Записки українського самашедшого
— Знаєте, ви схожі на малу дитину, яка щось побачила вперше у житті й ось-ось почне охати й ахати.

Маккалоу Колін, Ті, що співають у терні
Навіть старий Герш із своєю Песею підбадьорились, перестали охати і заговорили німецькою мовою.

Самчук Улас, Чог не гоїть огонь
Не дурно оце твоя мати вже так важко зітхає ще заздалегідь, може, за рік, може, й за два почала вона важко зітхати та охати.

Нечуй-Левицький Іван, Гетьман Iван Виговський
— Та це твоїй матері прийшла вже година охати, бо швидко корови та вівці прийдуть з череди, то треба буде заходжуватись коло роботи.

Нечуй-Левицький Іван, Гетьман Iван Виговський
Всі схопилися, стали охати та ахати, зібрали абияк залишки масла, потім узяли решту бурдюків і пішли.

Народна Творчість, Пташка і лисиця
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #cccsolid; border-bottom:5px #cccsolid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Охання.jpg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Стогін.jpg |x140px]]
|}

[[Категорія:ФУФКМ2024]]
[[Категорія:Слова 2024 року]] [[Категорія:Ох]]

Файл:Photo 5199817838007803975 x.jpg

2024-03-28T21:09:38Z

Kohaidai.fufkm23:

Файл:Економ 2.jpeg

2024-03-28T21:08:57Z

Kohaidai.fufkm23:

Файл:Стогін.jpg

2024-03-28T21:05:55Z

Kohaidai.fufkm23:

Файл:Охання.jpg

2024-03-28T21:05:26Z

Kohaidai.fufkm23:

Файл:Альфа 2.jpeg

2024-03-28T20:50:56Z

Kohaidai.fufkm23:

Файл:Альфа.jpeg

2024-03-28T20:49:47Z

Kohaidai.fufkm23:

Охвіра

2024-03-28T20:47:57Z

Kohaidai.fufkm23:

'''Охвіра, -ри, '''''ж. ''Жертва. ''Яка віра, така й охвіра. ''Ном. № 4.
[[Категорія:Ох]]
==Сучасні словники==
===[https://sum.in.ua/s/Zhertva Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===

ОХВІРА = ЖЕРТВА

1. За релігійними обрядами деяких народів — предмет або жива істота, яких приносили як дар богам. [Гелен:] Жриця мусить вміти в потребі всяку жертву заколоти рукою власною (Леся Українка, II, 1951, 308); У річкових вирах, на думку слов'ян, жив водяник, якого перед початком ловіння риби вони старались задобрити принесенням жертви (Історія СРСР, I, 1956, 35).

2. Добровільний внесок у вигляді грошей або яких-небудь предметів на користь когось, чогось; пожертвування. Полтавському губернському земству дозволено збирати жертви на пам'ятник у Києві великому Кобзареві України (Панас Мирний, V, 1955, 313).

3. Той, хто загинув від нещасного випадку, від руки ворога і т. ін. Велика боротьба праці проти капіталу коштувала безлічі жертв робітникам усіх країн (Ленін, 7, 1949, 173); Вже внесли труп. Це був юнак з чорними вусиками і довгими віями — жертва автомобільної катастрофи (Олесь Донченко, I, 1956, 371);
// Той, над ким знущаються, проявляють насилля. Поліцай зупиняється, чекає відповіді і шалено б'є нагайкою по столі. Лунає стогін жертви (Юрій Яновський, IV, 1959, 217); Усі в'язні вже стояли рядами в коридорі, і Менгель, блискаючи скельцями пенсне, тикав пальцем в обрану жертву (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 201);
// Про людей, тварин або комах, що перебувають у лапах хижака, у клітці, у сітці і т. ін. Страшенно скрикнула нещаслива жертва; захрустіли кості під медведячими зубами (Іван Франко, VI, 1951, 16); Удави не отруйні, але, нападаючи на свою жертву, обвивають її, душать і ковтають цілком (Фізична географія, 5, 1956, 148);
// перен., кого, чого. Той, хто переживає, терпить різні неприємності від кого-, чого-небудь. Залякана сільська дитина, нечесана, погано одягнена, стає жертвою школярів і грубих, неосвічених учителів (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 27); Жертва Булгакового темпераменту мала досить жалюгідний вигляд (Іван Кулик, Записки консула, 1958, 31).
* Понести великі жертви — втратити багато людей. Великі жертви поніс словацький народ у минулій війні (Радянська Україна, 28.VIII 1959, 4); Потребувати (вимагати) жертв (жертви) — необхідно переживати які-небудь труднощі, нести втрати людей і т. ін. [Острожин:] А треба, знаєте, ще скінчити фейлетон; гулянки гулянками, а велике колесо цивілізації потребує своєї жертви... (Леся Українка, II, 1951, 15); В осінній пустці, що облягала село, чулось зловісне дихання якогось лиха, щось невблаганне, неминуче, жорстоке і вимагало жертв (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 97).

4. Відмова від особистих прав, вигод і т. ін.; самопожертвування. [Кассандра:] Брате, не знаєш ти ціни жіночим жертвам (Леся Українка, II, 1951, 281); — Ти рисуєшся, — враз вигукнула Ніна, — бо... бо це нікому не потрібна жертва! (Олесь Донченко, V, 1957, 469).
* Віддавати (віддати, приносити, принести) в жертву чому — відмовлятися від когось, чогось, пожертвувати Ким-, чим-небудь задля когось, чогось іншого, позбуватися когось, чогось. [Орест:] Хто любить, той не віддасть любого в жертву мертвій теорії, мріям кабінетним (Леся Українка, II, 1951, 59); На цей берест видерся Кузька. Для цього він приніс у жертву свої нові штани (Олесь Донченко, VI, 1957, 13); Ніколи не зітруться в пам'яті нашого народу найглибша повага й безмежна вдячність тим, хто приніс у жертву свою кров і життя (Максим Рильський, III, 1956, 56); Іти (піти) на жертву — відмовлятися від особистих вигод задля кого-, чого-небудь. Ліза не помилилася відносно сестри — вона не могла піти на таку жертву (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 33); Ні перед якими жертвами не спинятися (не спинитися) — бути здатним і готовим нести великі втрати, відмовлятися від особистих прав, вигод і т. ін. Ні перед якими жертвами не спинявся російський пролетаріат, щоб звільнити все людство від ганьби царської монархії (Ленін, 21, 1950, 14); Приносити (принести) жертву — зробити що-небудь заради когось, чогось. Після таких спектаклів я верталася додому зовсім розбитою, втомленою, знеохоченою і вже не тямила, навіщо і кому принесла я жертву (Леся Українка, III, 1952, 704).

==Ілюстрації==

{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #cccsolid; border-bottom:5px #cccsolid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Жертва.jpg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Жертва 2.jpg |x140px]]
|}

[[Категорія:ФУФКМ2024]]
[[Категорія:Слова 2024 року]] [[Категорія:Ох]]

Файл:Жертва 2.jpg

2024-03-28T20:46:41Z

Kohaidai.fufkm23:

Файл:Жертва.jpg

2024-03-28T20:45:03Z

Kohaidai.fufkm23:

Гайдай

2024-03-28T20:31:58Z

Kohaidai.fufkm23:

'''Гайдай, -дая, '''''м. '''''= Гайдарь. '''''Аж там стоїть гайдай молоденький. ''Лукаш. 81.
[[Категорія:Га]]
==Сучасні словники==

1) ГАЙДА́Й, я, ч., діал. Те саме, що гайда́р. Багато хто співав про дівчиноньку, яка приблудила до зеленого дуба й хотіла там ночувати, аж і знайшовся на її щастя молоденький гайдай… (Ю. Янов., II, 1958, 444).

2) ГАЙДА́Й — українське прізвище (значення — пастух овець, погонич волів).

3) ГАЙДА́Й — ПАСТУ́Х (той, хто пасе стадо, череду тощо), ПА́СТИР заст.; ТАБУ́ННИК, ГУРТІВНИ́К, СТА́ДНИК заст., СТАДА́Р діал. (той, хто пасе табун коней, верблюдів тощо); ЧЕРЕДНИ́К (перев. великої рогатої худоби); ЧАБА́Н, ВІВЧА́Р, ВАТА́ЖНИК заст., ГАЙДА́Р діал.

Джерело: [https://slovnyk.me/dict/hrinchenko/%D0%B3%D0%B0%D0%B9%D0%B4%D0%B0%D0%B9 Словник Бориса Грінченка]

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Пастух.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Отара.jpg|x140px]]
|}

[[Категорія:ФУФКМ2024]]
[[Категорія:Слова 2024 року]] [[Категорія:Га]]

Капати

2024-03-28T20:30:36Z

Kohaidai.fufkm23:

'''Капати, -паю, -єш, и -плю, -плеш''''', ''с. в. '''ка́пнути, -пну, -неш''''', гл. ''Капать. ''Хомиха слухала, а сльоза за сльозою капали з лиця на руки. ''Левиц. І. ''Дав Бог весну, віє теплом, із стріх вода капле. ''МВ. ''Капле кровця у кирницю. ''Рус. Дн.
[[Категорія:Ка]]
==Сучасні словники==

КАПАТИ, капаю, капаєш, рідко каплю, каплеш, недок. 1. тільки 3 ос. Падати, литися краплями; крапати, крапотіти. А вже весна, а вже красна! Із стріх вода капле (Укр.. лір. пісні, 1958, 76); Думи душу осідають, І капають сльози (Шевч., II, 1953, 208); * Образно. Василина слухала кожне слово, й кожне слово капало на її серце (Н.-Лев., II, 1956, 98); // безос. - Чому ти не засвітиш? Чуєш, десь тече... бач, капає (Мирний, IV, 1955, 88); Терентій роздавлює на щоці комара, дивиться на мізерну краплину останків, що купаються в його ж поті, і тільки тепер помічає, що з нього аж капає (Стельмах, І, 1962, 500).

@ За комір не капає (не капало): а) немає (не було) недогоди, неприємностей. - Кухтам і при Дарієвому старостуванні за комір не капало (Іщук, Вербівчани, 1961, 113); б) нема чого поспішати з чим-небудь.

2. тільки 3 ос., перен., розм. Діставатися, перепадати (про гроші). - Отак бився, бився з нуждою, кинув кожухи, почав чоботи шить; і капала потроху копійчина (Н.-Лев., І, 1956, 60).

3. Лити краплями; виливати по краплі. Я.. мусив писати тим проклятущим гусячим пером, котре так страшно капало, бризкало і порскало під натиском моєї руки (Фр., І, 1955, 238); Каргат.. схилився над градуйованою склянкою, куди поволі капав піридин (Шовк., Інженери, 1956, 214).

Джерело: [https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%BA%D0%B0%D0%BF%D0%B0%D1%82%D0%B8 Словник української мови]
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"|

|style="width:20%; padding-top:1em;"|

|style="width:20%; padding-top:1em;"|

|style="width:20%; padding-top:1em;"|
<div align="right"></div>

[[Категорія:ФУФКМ2024]]
[[Категорія:Слова 2024 року]] [[Категорія:Ка]]

Каламайка

2024-03-28T20:29:12Z

Kohaidai.fufkm23:

'''Каламайка, -ки, '''''ж. ''Ткань: коломенка. Котл. Кн. Словарь, 13. ''Юпка в її була з байки, а спідниця з каламайки. ''Сніп. 129. ''Шунті на ньому синій і китаєва юпка, поясом і аглицкої каламайки підперезаний. ''Кв. П. І. 85.
{{Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут журналістики}}
[[Категорія:Ка]]
==Сучасні словники==
===[https://sum.in.ua/s/kalamajka Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===

1. КАЛАМА́ЙКА, и, жін., заст. Цупка, густа льняна тканина. Йому Дидона підослала ..Сорочку і каптан з китайки, І шапку, пояс з каламайки (Іван Котляревський, I, 1952, 74).
===[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BA%D0%B0 Вікіпедія] ===
Калама́йка (нім. Kalamank, Kalmank від лат. calamancus, calamancum — «очіпок») — цупка, густа лляна тканина полотняного переплетення.
У сучасних джерелах іноді визначається як «різновид тонкої вовняної тканини фабричного виробництва».
Каламайкові пояси широко побутували на всій території України.
У літературі.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #cccsolid; border-bottom:5px #cccsolid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Каламайка.jpg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Каламайка 2.jpg|x140px]]
|}

[[Категорія:ФУФКМ2024]]
[[Категорія:Слова 2024 року]] [[Категорія:Ка]]

Калабуха

2024-03-28T20:27:20Z

Kohaidai.fufkm23:

'''Калабуха, -хи, '''''ж. ''= '''Калабаня. '''Желех.
[[Категорія:Ка]]
Лужа. Аж калабані стоять, такий дощ був. Невелике скупчення рідини, в більшості випадків води в заглибленнях на поверхні землі або в нерівностях будь-якого покриття
==Сучасні словники==
===[https://sum.in.ua/s/kalabanja Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
1. Калю́жа — невелике скупчення рідини, в більшості випадків води в заглибленнях на поверхні землі або в нерівностях будь-якого покриття (тротуар, проїжджа частина дороги тощо). За старих часів велику калюжу називали — лягаю.

2. КАЛАБА́НЯ, і, жін., діал. Ковбаня. Виходив [Гриць] перед хату.., ставав собі коло калабані, що з неї кури воду п'ють (Лесь Мартович, Тв., 1954, 58); Річка закручувалася і творила глибоку, корчами оброслу калабаню (Іван Франко, VII, 1951, 143); Всілякі чутки і всякі люди баламутять теперечки громаду, мов рибу в калабані (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 377).

3. КАЛАБУХА, -и, ж. 1. Див. колобок. 2. Невеликий човен.

4. КАЛАБАНЯ = КОВБАНЯ, і, ж.
* Глибока вибоїна, звичайно на дорозі, переважно з водою, болотом. Дівчина стала над ковбанею й дивилась, як поволі осідав намул і вода очищалась (Коцюб., І, 1955, 285); Машина заїхала в широку ковбаню, важко, натужно завила мотором і забуксувала (Коз., Сальвія, 1959, 206); * Образно. Всією істотою відчувала вона, що на батьківщину їй заказано шляхи, отже, треба або вмерти, або якось видертися з цієї огидної ковбані, де нема і не буває волі жінкам (Тулуб, Людолови, II, 1957, 238).

* Глибоке місце, яма в річці, озері тощо. - Та в цьому ставку трудно і втопитись, хіба запливемо аж.. під той ліс,- сказала Ватя,- там-таки чимала ковбаня (Н.-Лев., IV, 1956, 77); Восени залягає риба в ковбанях (Рильський, II, 1960, 159); Тут можна було пірнути з висоти заставок у глибоку ковбаню сторч головою (Іщук, Вербівчани, 1961, 23).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #cccsolid; border-bottom:5px #cccsolid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Калабаня.jpg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Ковбаня.jpg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Ковбаня2.jpg |x140px]]
|}

==Медіа==
{[https://www.youtube.com/shorts/vl2dkViDaZM Калабаня]}

[[Категорія:ФУФКМ2024]]
[[Категорія:Слова 2024 року]] [[Категорія:Ка]]

Файл:Photo 5199817838007803952 x.jpg

2024-03-28T20:25:03Z

Kohaidai.fufkm23:

Файл:Photo 5199817838007803948 x.jpg

2024-03-28T20:24:37Z

Kohaidai.fufkm23:

Файл:Photo 5199817838007803947 x.jpg

2024-03-28T20:24:05Z

Kohaidai.fufkm23:

Каліченька

2024-03-28T20:22:45Z

Kohaidai.fufkm23:

'''Каліченька, -ки, '''''об. ''Ум. отъ '''каліка. '''
[[Категорія:Ка]]
==Сучасні словники==
===[https://sum.in.ua/s/kalichenjka Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===

КАЛІ́ЧЕНЬКА, и, жін. Зменш.-пестл. до каліка 1, 2. — Ой, не бий, мати, і не лай, мати, Та не роби каліченьки. Зав'яжи очі темної ночі Та веди до річеньки (Українські народні ліричні пісні, 1958, 337).

Каліченька = Каліка:
=== [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B0_(%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F) Вікіпедія] ===
*Каліка — те ж саме, що й інвалід; той, хто позбувся якої-небудь частини тіла або втратив здатність рухати нею;
*Каліка — мандрівний співець духовних пісень у Давній Русі, пізніше — жебрак;
*Каліка (Калі) — індуїстська богиня вічної сили, часу і змін, смерті і знищення.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #cccsolid; border-bottom:5px #cccsolid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: 120px-Калічений2.jpg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Каліченька.jpg |x140px]]
|}
[[Категорія:ФУФКМ2024]]
[[Категорія:Слова 2024 року]] [[Категорія:Ка]]

Каліченька

2024-03-28T20:21:46Z

Kohaidai.fufkm23:

Файл:Каліченька.jpg

2024-03-28T20:19:44Z

Kohaidai.fufkm23:

Файл:120px-Калічений2.jpg

2024-03-28T20:19:20Z

Kohaidai.fufkm23:

Калабуха

2024-03-28T20:01:13Z

Kohaidai.fufkm23:

Файл:ОХ1.jpeg

2024-03-28T19:53:31Z

Kohaidai.fufkm23:

Файл:ОХ2.jpeg

2024-03-28T19:52:47Z

Kohaidai.fufkm23:

Калабуха

2024-03-28T19:32:25Z

Kohaidai.fufkm23:

'''Калабуха, -хи, '''''ж. ''= '''Калабаня. '''Желех.
[[Категорія:Ка]]
Лужа. Аж калабані стоять, такий дощ був. Невелике скупчення рідини, в більшості випадків води в заглибленнях на поверхні землі або в нерівностях будь-якого покриття
==Сучаснісловники==
===[https://sum.in.ua/s/kalabanja Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
1. Калю́жа — невелике скупчення рідини, в більшості випадків води в заглибленнях на поверхні землі або в нерівностях будь-якого покриття (тротуар, проїжджа частина дороги тощо). За старих часів велику калюжу називали — лягаю.

2. КАЛАБА́НЯ, і, жін., діал. Ковбаня. Виходив [Гриць] перед хату.., ставав собі коло калабані, що з неї кури воду п'ють (Лесь Мартович, Тв., 1954, 58); Річка закручувалася і творила глибоку, корчами оброслу калабаню (Іван Франко, VII, 1951, 143); Всілякі чутки і всякі люди баламутять теперечки громаду, мов рибу в калабані (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 377).

3. КАЛАБУХА, -и, ж. 1. Див. колобок. 2. Невеликий човен.

4. КАЛАБАНЯ = КОВБАНЯ, і, ж.
* Глибока вибоїна, звичайно на дорозі, переважно з водою, болотом. Дівчина стала над ковбанею й дивилась, як поволі осідав намул і вода очищалась (Коцюб., І, 1955, 285); Машина заїхала в широку ковбаню, важко, натужно завила мотором і забуксувала (Коз., Сальвія, 1959, 206); * Образно. Всією істотою відчувала вона, що на батьківщину їй заказано шляхи, отже, треба або вмерти, або якось видертися з цієї огидної ковбані, де нема і не буває волі жінкам (Тулуб, Людолови, II, 1957, 238).

* Глибоке місце, яма в річці, озері тощо. - Та в цьому ставку трудно і втопитись, хіба запливемо аж.. під той ліс,- сказала Ватя,- там-таки чимала ковбаня (Н.-Лев., IV, 1956, 77); Восени залягає риба в ковбанях (Рильський, II, 1960, 159); Тут можна було пірнути з висоти заставок у глибоку ковбаню сторч головою (Іщук, Вербівчани, 1961, 23).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #cccsolid; border-bottom:5px #cccsolid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Калабаня.jpg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Ковбаня.jpg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Ковбаня2.jpg |x140px]]
|}

==Медіа==
{[https://www.youtube.com/shorts/vl2dkViDaZM Калабаня]}

Файл:Ковбаня2.jpg

2024-03-28T19:24:49Z

Kohaidai.fufkm23:

Файл:Ковбаня.jpg

2024-03-28T19:24:30Z

Kohaidai.fufkm23:

Файл:Калабаня.jpg

2024-03-28T19:24:14Z

Kohaidai.fufkm23:

Каламайка

2024-03-28T19:05:13Z

Kohaidai.fufkm23:

Файл:Каламайка 2.jpg

2024-03-28T19:03:27Z

Kohaidai.fufkm23:

Файл:Каламайка.jpg

2024-03-28T19:02:51Z

Kohaidai.fufkm23:

Капати

2024-03-27T19:39:34Z

Kohaidai.fufkm23:

Капати

2024-03-27T19:28:12Z

Kohaidai.fufkm23:

'''Капати, -паю, -єш, и -плю, -плеш''''', ''с. в. '''ка́пнути, -пну, -неш''''', гл. ''Капать. ''Хомиха слухала, а сльоза за сльозою капали з лиця на руки. ''Левиц. І. ''Дав Бог весну, віє теплом, із стріх вода капле. ''МВ. ''Капле кровця у кирницю. ''Рус. Дн.
[[Категорія:Ка]]
==Сучасні словники==

КАПАТИ, капаю, капаєш, рідко каплю, каплеш, недок. 1. тільки 3 ос. Падати, литися краплями; крапати, крапотіти. А вже весна, а вже красна! Із стріх вода капле (Укр.. лір. пісні, 1958, 76); Думи душу осідають, І капають сльози (Шевч., II, 1953, 208); * Образно. Василина слухала кожне слово, й кожне слово капало на її серце (Н.-Лев., II, 1956, 98); // безос. - Чому ти не засвітиш? Чуєш, десь тече... бач, капає (Мирний, IV, 1955, 88); Терентій роздавлює на щоці комара, дивиться на мізерну краплину останків, що купаються в його ж поті, і тільки тепер помічає, що з нього аж капає (Стельмах, І, 1962, 500).

@ За комір не капає (не капало): а) немає (не було) недогоди, неприємностей. - Кухтам і при Дарієвому старостуванні за комір не капало (Іщук, Вербівчани, 1961, 113); б) нема чого поспішати з чим-небудь.

2. тільки 3 ос., перен., розм. Діставатися, перепадати (про гроші). - Отак бився, бився з нуждою, кинув кожухи, почав чоботи шить; і капала потроху копійчина (Н.-Лев., І, 1956, 60).

3. Лити краплями; виливати по краплі. Я.. мусив писати тим проклятущим гусячим пером, котре так страшно капало, бризкало і порскало під натиском моєї руки (Фр., І, 1955, 238); Каргат.. схилився над градуйованою склянкою, куди поволі капав піридин (Шовк., Інженери, 1956, 214).

Джерело:
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"|

|style="width:20%; padding-top:1em;"|

|style="width:20%; padding-top:1em;"|

|style="width:20%; padding-top:1em;"|
<div align="right"></div>