Київський столичний університет імені Бориса Грінченка - Внесок користувача [uk]

Утуга

2022-12-10T19:31:10Z

Kilozoviuk.fzfvs22: /* Медіа */

'''Утуга, -ги, '''''ж. ''= '''Туга. '''''На чужім краю є що їсти й пити, тілько серцю втуга, ні з ким вогорити. ''Грин. ІІІ. 397. ''Яка ж мені за тобою втуга великая. ''Грин. ІІІ. 219.
[[Категорія:Ут]]

==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua/s/tugha Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда]===
'''ТУ́ГА''', и, жін. Почуття глибокого жалю; важкий настрій, переживання, спричинені якимсь горем, невдачею і т. ін.; журба, сум. Засумував же тяжко наш Осауленко.., занудив світом несказанно. З лиця спав, аж почорнів од великої туги (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 269); Тяжка, пекуча туга облягла її серце, важкі думки обсіли голову (Панас Мирний, III, 1954, 14); Журавлі тяглися на південь довгими ключами, і їх журливий гаркавий крик віддався в серці поета безмежною тугою (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 160); Смерть Леніна викликала невимовну тугу по всій землі нашій радянській, а серед трудящих — і за кордоном (Павло Тичина, III, 1957, 139);
// за ким — чим, по кому — чому. Це почуття, викликане відсутністю кого-, чого-небудь, хто (що) знаходиться десь далеко. Безліч не спала ночей мати у тузі за сином (Микола Терещенко, Правда, 1952, 175); Говорили зразу, що він [тато] убив себе з туги по мамі (Іван Франко, III, 1950, 97); Такий плач, сповнений любові до рідного краю і туги по ньому, міг вирватися з грудей людини, яка сама зазнала всю гіркоту і тягар турецької неволі (Максим Рильський, IX, 1962, 232);
// Журливий вираз (обличчя, очей і т. ін.). Знати по очах було, що плакав чоловік, ще й зараз туга стояла в очах (Андрій Головко, II, 1957, 323); Чернишеві хотілося багато чого сказати цій дівчині-вдови. з очима, повними туги (Олесь Гончар, III, 1959, 217); Григір відвів убік налиті тугою очі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 135).
♦ Вдаватися (вдатися) в тугу — впадати в стан глибокого жалю, дуже сумувати, журитися. — Ой, не тужи, моя мила, В тугу не вдавайся, За півшести неділеньки Мене сподівайся (Українські народні думи.., 1955, 152); Відводити (відвести) тугу [від серця] див. відводити; Душа (серце) обгортається (обгорнулася і т. ін.) тугою див. обгортатися; Не сходить туга з серця див. сходити; Обгортати (обгорнути) душу (серце і т. ін.) тугою див. обгортати; Розважати (розважувати, розважити) тугу див. розважати; Темна туга див. темний; Туга душу (серце) обгортає (обгорнула) див. обгортати; Туга на серці див. серце; Туга розпирає груди (душу, серце і т. ін.) див. розпирати.

'''ЖУРБА́''', и, жін.

1. Невеселий настрій, важкі почуття; печаль, смуток. Журба — не сонце, а сушить добре (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 35); * У порівняннях. Тече, мов журба, тиха річка Сула... (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 131). Журба бере (взяла, обнімає, обняла) кого; Журба налягає (налягла) на кого — важкі почуття, туга, печаль охоплюють кого-небудь. Не звикну я ніколи жити в цій оселі... журба мене бере (Нечуй-Левицький, III, 1956, 349); На Чіпку налягла ще гірша журба, ще міцніше сповивав його смуток (Панас Мирний, II, 1954, 65); Журба з'їла (зсушила) кого — великі переживання, туга, печаль негативно вилинули на фізичний та моральний стан кого-небудь. Ох, не пісні, не уроки — Журба мене з'їла! (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 95); Стара то й на страву дивитися не може, нічого не їсть, не п'є, зовсім журба зсушила (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 19); З (від) журби — через важкі почуття, сильні переживання. Ніде ж мені подітися. Я від журби згину! (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 43); Якась молода молодиця, свіжа й рум'яна, збожеволіла з журби та горя, бо перепечалилась (Нечуй-Левицький, II, 1956, 243); Навести журбу на кого — засмутити кого-небудь, заставити когось сумувати, тужити. Ці слова навели на Марію журбу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 93); У журбі — охоплений важкими почуттями, переживаннями. — Під балкон своєї донни Кожен вечір я приходжу, І в журбі тяжкій, в зітханнях Цілу нічку я проводжу (Леся Українка, I, 1951, 370).

2. Обставини, що викликають важкі почуття, сильні переживання, печаль, смуток. [Роман:] Не сам себе чоловік засмучує, а пригода: бажаєш супокою, а натрапиш на журбу (Марко Кропивницький, II, 1958, 19); Кожна хата має свою журбу, своє горе (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 436); Сів [Іван], заплакав ревно з горя, Та й в шинок подавсь од моря, Та й запив на всю губу, Та й забув свою журбу (Леонід Первомайський. II, 1958, 492).
Виливати (вилити) свою журбу — ділитися з ким-небудь своїм горем, розповідати про ті важкі обставини, що викликають смуток, тугу, печаль. Порається [Уляна] коло печі, виймає хліб і тим часом сердито виливає свою журбу й злість сусідці (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 437).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Tyga 2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Tyga 3.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Tyga 4.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Tyga 5.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube|W2bG7_l8yyc}}
{{#ev:youtube|z6ZjPLNPXOA}}

==Див. також==
*[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%83%D0%B3%D0%B0_(%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D1%86%D1%96%D1%8F) Туга]
*[https://presa.com.ua/psykholohiia/tuga-tse-emotsiya-chi-pochuttya.html Туга - це емоція чи почуття]

==Джерела та література==
1. Туга // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

2. Н. Хамітов. Туга // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 649. — 742 с.

==Зовнішні посилання==
*[https://uk.worldwidedictionary.org/%D1%82%D1%83%D0%B3%D0%B0]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]]
[[Категорія:Слова 2022 року]]

Утуга

2022-12-10T19:28:29Z

Kilozoviuk.fzfvs22: /* Сучасні словники */

'''Утуга, -ги, '''''ж. ''= '''Туга. '''''На чужім краю є що їсти й пити, тілько серцю втуга, ні з ким вогорити. ''Грин. ІІІ. 397. ''Яка ж мені за тобою втуга великая. ''Грин. ІІІ. 219.
[[Категорія:Ут]]

==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua/s/tugha Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда]===
'''ТУ́ГА''', и, жін. Почуття глибокого жалю; важкий настрій, переживання, спричинені якимсь горем, невдачею і т. ін.; журба, сум. Засумував же тяжко наш Осауленко.., занудив світом несказанно. З лиця спав, аж почорнів од великої туги (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 269); Тяжка, пекуча туга облягла її серце, важкі думки обсіли голову (Панас Мирний, III, 1954, 14); Журавлі тяглися на південь довгими ключами, і їх журливий гаркавий крик віддався в серці поета безмежною тугою (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 160); Смерть Леніна викликала невимовну тугу по всій землі нашій радянській, а серед трудящих — і за кордоном (Павло Тичина, III, 1957, 139);
// за ким — чим, по кому — чому. Це почуття, викликане відсутністю кого-, чого-небудь, хто (що) знаходиться десь далеко. Безліч не спала ночей мати у тузі за сином (Микола Терещенко, Правда, 1952, 175); Говорили зразу, що він [тато] убив себе з туги по мамі (Іван Франко, III, 1950, 97); Такий плач, сповнений любові до рідного краю і туги по ньому, міг вирватися з грудей людини, яка сама зазнала всю гіркоту і тягар турецької неволі (Максим Рильський, IX, 1962, 232);
// Журливий вираз (обличчя, очей і т. ін.). Знати по очах було, що плакав чоловік, ще й зараз туга стояла в очах (Андрій Головко, II, 1957, 323); Чернишеві хотілося багато чого сказати цій дівчині-вдови. з очима, повними туги (Олесь Гончар, III, 1959, 217); Григір відвів убік налиті тугою очі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 135).
♦ Вдаватися (вдатися) в тугу — впадати в стан глибокого жалю, дуже сумувати, журитися. — Ой, не тужи, моя мила, В тугу не вдавайся, За півшести неділеньки Мене сподівайся (Українські народні думи.., 1955, 152); Відводити (відвести) тугу [від серця] див. відводити; Душа (серце) обгортається (обгорнулася і т. ін.) тугою див. обгортатися; Не сходить туга з серця див. сходити; Обгортати (обгорнути) душу (серце і т. ін.) тугою див. обгортати; Розважати (розважувати, розважити) тугу див. розважати; Темна туга див. темний; Туга душу (серце) обгортає (обгорнула) див. обгортати; Туга на серці див. серце; Туга розпирає груди (душу, серце і т. ін.) див. розпирати.

'''ЖУРБА́''', и, жін.

1. Невеселий настрій, важкі почуття; печаль, смуток. Журба — не сонце, а сушить добре (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 35); * У порівняннях. Тече, мов журба, тиха річка Сула... (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 131). Журба бере (взяла, обнімає, обняла) кого; Журба налягає (налягла) на кого — важкі почуття, туга, печаль охоплюють кого-небудь. Не звикну я ніколи жити в цій оселі... журба мене бере (Нечуй-Левицький, III, 1956, 349); На Чіпку налягла ще гірша журба, ще міцніше сповивав його смуток (Панас Мирний, II, 1954, 65); Журба з'їла (зсушила) кого — великі переживання, туга, печаль негативно вилинули на фізичний та моральний стан кого-небудь. Ох, не пісні, не уроки — Журба мене з'їла! (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 95); Стара то й на страву дивитися не може, нічого не їсть, не п'є, зовсім журба зсушила (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 19); З (від) журби — через важкі почуття, сильні переживання. Ніде ж мені подітися. Я від журби згину! (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 43); Якась молода молодиця, свіжа й рум'яна, збожеволіла з журби та горя, бо перепечалилась (Нечуй-Левицький, II, 1956, 243); Навести журбу на кого — засмутити кого-небудь, заставити когось сумувати, тужити. Ці слова навели на Марію журбу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 93); У журбі — охоплений важкими почуттями, переживаннями. — Під балкон своєї донни Кожен вечір я приходжу, І в журбі тяжкій, в зітханнях Цілу нічку я проводжу (Леся Українка, I, 1951, 370).

2. Обставини, що викликають важкі почуття, сильні переживання, печаль, смуток. [Роман:] Не сам себе чоловік засмучує, а пригода: бажаєш супокою, а натрапиш на журбу (Марко Кропивницький, II, 1958, 19); Кожна хата має свою журбу, своє горе (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 436); Сів [Іван], заплакав ревно з горя, Та й в шинок подавсь од моря, Та й запив на всю губу, Та й забув свою журбу (Леонід Первомайський. II, 1958, 492).
Виливати (вилити) свою журбу — ділитися з ким-небудь своїм горем, розповідати про ті важкі обставини, що викликають смуток, тугу, печаль. Порається [Уляна] коло печі, виймає хліб і тим часом сердито виливає свою журбу й злість сусідці (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 437).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Tyga 2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Tyga 3.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Tyga 4.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Tyga 5.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==

==Див. також==
*[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%83%D0%B3%D0%B0_(%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D1%86%D1%96%D1%8F) Туга]
*[https://presa.com.ua/psykholohiia/tuga-tse-emotsiya-chi-pochuttya.html Туга - це емоція чи почуття]

==Джерела та література==
1. Туга // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

2. Н. Хамітов. Туга // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 649. — 742 с.

==Зовнішні посилання==
*[https://uk.worldwidedictionary.org/%D1%82%D1%83%D0%B3%D0%B0]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]]
[[Категорія:Слова 2022 року]]

Утуга

2022-12-10T19:28:11Z

Kilozoviuk.fzfvs22: /* Ілюстрації */

'''Утуга, -ги, '''''ж. ''= '''Туга. '''''На чужім краю є що їсти й пити, тілько серцю втуга, ні з ким вогорити. ''Грин. ІІІ. 397. ''Яка ж мені за тобою втуга великая. ''Грин. ІІІ. 219.
[[Категорія:Ут]]

==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua/s/tugha Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда]===
'''ТУ́ГА''', и, жін. Почуття глибокого жалю; важкий настрій, переживання, спричинені якимсь горем, невдачею і т. ін.; журба, сум. Засумував же тяжко наш Осауленко.., занудив світом несказанно. З лиця спав, аж почорнів од великої туги (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 269); Тяжка, пекуча туга облягла її серце, важкі думки обсіли голову (Панас Мирний, III, 1954, 14); Журавлі тяглися на південь довгими ключами, і їх журливий гаркавий крик віддався в серці поета безмежною тугою (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 160); Смерть Леніна викликала невимовну тугу по всій землі нашій радянській, а серед трудящих — і за кордоном (Павло Тичина, III, 1957, 139);
// за ким — чим, по кому — чому. Це почуття, викликане відсутністю кого-, чого-небудь, хто (що) знаходиться десь далеко. Безліч не спала ночей мати у тузі за сином (Микола Терещенко, Правда, 1952, 175); Говорили зразу, що він [тато] убив себе з туги по мамі (Іван Франко, III, 1950, 97); Такий плач, сповнений любові до рідного краю і туги по ньому, міг вирватися з грудей людини, яка сама зазнала всю гіркоту і тягар турецької неволі (Максим Рильський, IX, 1962, 232);
// Журливий вираз (обличчя, очей і т. ін.). Знати по очах було, що плакав чоловік, ще й зараз туга стояла в очах (Андрій Головко, II, 1957, 323); Чернишеві хотілося багато чого сказати цій дівчині-вдови. з очима, повними туги (Олесь Гончар, III, 1959, 217); Григір відвів убік налиті тугою очі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 135).
♦ Вдаватися (вдатися) в тугу — впадати в стан глибокого жалю, дуже сумувати, журитися. — Ой, не тужи, моя мила, В тугу не вдавайся, За півшести неділеньки Мене сподівайся (Українські народні думи.., 1955, 152); Відводити (відвести) тугу [від серця] див. відводити; Душа (серце) обгортається (обгорнулася і т. ін.) тугою див. обгортатися; Не сходить туга з серця див. сходити; Обгортати (обгорнути) душу (серце і т. ін.) тугою див. обгортати; Розважати (розважувати, розважити) тугу див. розважати; Темна туга див. темний; Туга душу (серце) обгортає (обгорнула) див. обгортати; Туга на серці див. серце; Туга розпирає груди (душу, серце і т. ін.) див. розпирати.

'''ЖУРБА́''', и, жін.

1. Невеселий настрій, важкі почуття; печаль, смуток. Журба — не сонце, а сушить добре (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 35); * У порівняннях. Тече, мов журба, тиха річка Сула... (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 131). Журба бере (взяла, обнімає, обняла) кого; Журба налягає (налягла) на кого — важкі почуття, туга, печаль охоплюють кого-небудь. Не звикну я ніколи жити в цій оселі... журба мене бере (Нечуй-Левицький, III, 1956, 349); На Чіпку налягла ще гірша журба, ще міцніше сповивав його смуток (Панас Мирний, II, 1954, 65); Журба з'їла (зсушила) кого — великі переживання, туга, печаль негативно вилинули на фізичний та моральний стан кого-небудь. Ох, не пісні, не уроки — Журба мене з'їла! (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 95); Стара то й на страву дивитися не може, нічого не їсть, не п'є, зовсім журба зсушила (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 19); З (від) журби — через важкі почуття, сильні переживання. Ніде ж мені подітися. Я від журби згину! (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 43); Якась молода молодиця, свіжа й рум'яна, збожеволіла з журби та горя, бо перепечалилась (Нечуй-Левицький, II, 1956, 243); Навести журбу на кого — засмутити кого-небудь, заставити когось сумувати, тужити. Ці слова навели на Марію журбу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 93); У журбі — охоплений важкими почуттями, переживаннями. — Під балкон своєї донни Кожен вечір я приходжу, І в журбі тяжкій, в зітханнях Цілу нічку я проводжу (Леся Українка, I, 1951, 370).

2. Обставини, що викликають важкі почуття, сильні переживання, печаль, смуток. [Роман:] Не сам себе чоловік засмучує, а пригода: бажаєш супокою, а натрапиш на журбу (Марко Кропивницький, II, 1958, 19); Кожна хата має свою журбу, своє горе (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 436); Сів [Іван], заплакав ревно з горя, Та й в шинок подавсь од моря, Та й запив на всю губу, Та й забув свою журбу (Леонід Первомайський. II, 1958, 492).
Виливати (вилити) свою журбу — ділитися з ким-небудь своїм горем, розповідати про ті важкі обставини, що викликають смуток, тугу, печаль. Порається [Уляна] коло печі, виймає хліб і тим часом сердито виливає свою журбу й злість сусідці (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 437).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Tyga 2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Tyga 3.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Tyga 4.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Tyga 5.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==

==Див. також==
*[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%83%D0%B3%D0%B0_(%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D1%86%D1%96%D1%8F) Туга]
*[https://presa.com.ua/psykholohiia/tuga-tse-emotsiya-chi-pochuttya.html Туга - це емоція чи почуття]

==Джерела та література==
1. Туга // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

2. Н. Хамітов. Туга // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 649. — 742 с.

==Зовнішні посилання==
*[https://uk.worldwidedictionary.org/%D1%82%D1%83%D0%B3%D0%B0]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]]
[[Категорія:Слова 2022 року]]

Файл:Tyga 5.jpg

2022-12-10T19:27:59Z

Kilozoviuk.fzfvs22:

Файл:Tyga 4.jpg

2022-12-10T19:26:59Z

Kilozoviuk.fzfvs22:

Файл:Tyga 3.jpg

2022-12-10T19:26:42Z

Kilozoviuk.fzfvs22:

Файл:Tyga 2.jpg

2022-12-10T19:26:15Z

Kilozoviuk.fzfvs22:

Утуга

2022-12-10T19:26:02Z

Kilozoviuk.fzfvs22: /* Див. також */

'''Утуга, -ги, '''''ж. ''= '''Туга. '''''На чужім краю є що їсти й пити, тілько серцю втуга, ні з ким вогорити. ''Грин. ІІІ. 397. ''Яка ж мені за тобою втуга великая. ''Грин. ІІІ. 219.
[[Категорія:Ут]]

==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua/s/tugha Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда]===
'''ТУ́ГА''', и, жін. Почуття глибокого жалю; важкий настрій, переживання, спричинені якимсь горем, невдачею і т. ін.; журба, сум. Засумував же тяжко наш Осауленко.., занудив світом несказанно. З лиця спав, аж почорнів од великої туги (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 269); Тяжка, пекуча туга облягла її серце, важкі думки обсіли голову (Панас Мирний, III, 1954, 14); Журавлі тяглися на південь довгими ключами, і їх журливий гаркавий крик віддався в серці поета безмежною тугою (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 160); Смерть Леніна викликала невимовну тугу по всій землі нашій радянській, а серед трудящих — і за кордоном (Павло Тичина, III, 1957, 139);
// за ким — чим, по кому — чому. Це почуття, викликане відсутністю кого-, чого-небудь, хто (що) знаходиться десь далеко. Безліч не спала ночей мати у тузі за сином (Микола Терещенко, Правда, 1952, 175); Говорили зразу, що він [тато] убив себе з туги по мамі (Іван Франко, III, 1950, 97); Такий плач, сповнений любові до рідного краю і туги по ньому, міг вирватися з грудей людини, яка сама зазнала всю гіркоту і тягар турецької неволі (Максим Рильський, IX, 1962, 232);
// Журливий вираз (обличчя, очей і т. ін.). Знати по очах було, що плакав чоловік, ще й зараз туга стояла в очах (Андрій Головко, II, 1957, 323); Чернишеві хотілося багато чого сказати цій дівчині-вдови. з очима, повними туги (Олесь Гончар, III, 1959, 217); Григір відвів убік налиті тугою очі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 135).
♦ Вдаватися (вдатися) в тугу — впадати в стан глибокого жалю, дуже сумувати, журитися. — Ой, не тужи, моя мила, В тугу не вдавайся, За півшести неділеньки Мене сподівайся (Українські народні думи.., 1955, 152); Відводити (відвести) тугу [від серця] див. відводити; Душа (серце) обгортається (обгорнулася і т. ін.) тугою див. обгортатися; Не сходить туга з серця див. сходити; Обгортати (обгорнути) душу (серце і т. ін.) тугою див. обгортати; Розважати (розважувати, розважити) тугу див. розважати; Темна туга див. темний; Туга душу (серце) обгортає (обгорнула) див. обгортати; Туга на серці див. серце; Туга розпирає груди (душу, серце і т. ін.) див. розпирати.

'''ЖУРБА́''', и, жін.

1. Невеселий настрій, важкі почуття; печаль, смуток. Журба — не сонце, а сушить добре (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 35); * У порівняннях. Тече, мов журба, тиха річка Сула... (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 131). Журба бере (взяла, обнімає, обняла) кого; Журба налягає (налягла) на кого — важкі почуття, туга, печаль охоплюють кого-небудь. Не звикну я ніколи жити в цій оселі... журба мене бере (Нечуй-Левицький, III, 1956, 349); На Чіпку налягла ще гірша журба, ще міцніше сповивав його смуток (Панас Мирний, II, 1954, 65); Журба з'їла (зсушила) кого — великі переживання, туга, печаль негативно вилинули на фізичний та моральний стан кого-небудь. Ох, не пісні, не уроки — Журба мене з'їла! (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 95); Стара то й на страву дивитися не може, нічого не їсть, не п'є, зовсім журба зсушила (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 19); З (від) журби — через важкі почуття, сильні переживання. Ніде ж мені подітися. Я від журби згину! (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 43); Якась молода молодиця, свіжа й рум'яна, збожеволіла з журби та горя, бо перепечалилась (Нечуй-Левицький, II, 1956, 243); Навести журбу на кого — засмутити кого-небудь, заставити когось сумувати, тужити. Ці слова навели на Марію журбу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 93); У журбі — охоплений важкими почуттями, переживаннями. — Під балкон своєї донни Кожен вечір я приходжу, І в журбі тяжкій, в зітханнях Цілу нічку я проводжу (Леся Українка, I, 1951, 370).

2. Обставини, що викликають важкі почуття, сильні переживання, печаль, смуток. [Роман:] Не сам себе чоловік засмучує, а пригода: бажаєш супокою, а натрапиш на журбу (Марко Кропивницький, II, 1958, 19); Кожна хата має свою журбу, своє горе (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 436); Сів [Іван], заплакав ревно з горя, Та й в шинок подавсь од моря, Та й запив на всю губу, Та й забув свою журбу (Леонід Первомайський. II, 1958, 492).
Виливати (вилити) свою журбу — ділитися з ким-небудь своїм горем, розповідати про ті важкі обставини, що викликають смуток, тугу, печаль. Порається [Уляна] коло печі, виймає хліб і тим часом сердито виливає свою журбу й злість сусідці (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 437).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}

==Медіа==

==Див. також==
*[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%83%D0%B3%D0%B0_(%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D1%86%D1%96%D1%8F) Туга]
*[https://presa.com.ua/psykholohiia/tuga-tse-emotsiya-chi-pochuttya.html Туга - це емоція чи почуття]

==Джерела та література==
1. Туга // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

2. Н. Хамітов. Туга // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 649. — 742 с.

==Зовнішні посилання==
*[https://uk.worldwidedictionary.org/%D1%82%D1%83%D0%B3%D0%B0]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]]
[[Категорія:Слова 2022 року]]

Утуга

2022-12-10T19:25:41Z

Kilozoviuk.fzfvs22: /* Див. також */

'''Утуга, -ги, '''''ж. ''= '''Туга. '''''На чужім краю є що їсти й пити, тілько серцю втуга, ні з ким вогорити. ''Грин. ІІІ. 397. ''Яка ж мені за тобою втуга великая. ''Грин. ІІІ. 219.
[[Категорія:Ут]]

==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua/s/tugha Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда]===
'''ТУ́ГА''', и, жін. Почуття глибокого жалю; важкий настрій, переживання, спричинені якимсь горем, невдачею і т. ін.; журба, сум. Засумував же тяжко наш Осауленко.., занудив світом несказанно. З лиця спав, аж почорнів од великої туги (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 269); Тяжка, пекуча туга облягла її серце, важкі думки обсіли голову (Панас Мирний, III, 1954, 14); Журавлі тяглися на південь довгими ключами, і їх журливий гаркавий крик віддався в серці поета безмежною тугою (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 160); Смерть Леніна викликала невимовну тугу по всій землі нашій радянській, а серед трудящих — і за кордоном (Павло Тичина, III, 1957, 139);
// за ким — чим, по кому — чому. Це почуття, викликане відсутністю кого-, чого-небудь, хто (що) знаходиться десь далеко. Безліч не спала ночей мати у тузі за сином (Микола Терещенко, Правда, 1952, 175); Говорили зразу, що він [тато] убив себе з туги по мамі (Іван Франко, III, 1950, 97); Такий плач, сповнений любові до рідного краю і туги по ньому, міг вирватися з грудей людини, яка сама зазнала всю гіркоту і тягар турецької неволі (Максим Рильський, IX, 1962, 232);
// Журливий вираз (обличчя, очей і т. ін.). Знати по очах було, що плакав чоловік, ще й зараз туга стояла в очах (Андрій Головко, II, 1957, 323); Чернишеві хотілося багато чого сказати цій дівчині-вдови. з очима, повними туги (Олесь Гончар, III, 1959, 217); Григір відвів убік налиті тугою очі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 135).
♦ Вдаватися (вдатися) в тугу — впадати в стан глибокого жалю, дуже сумувати, журитися. — Ой, не тужи, моя мила, В тугу не вдавайся, За півшести неділеньки Мене сподівайся (Українські народні думи.., 1955, 152); Відводити (відвести) тугу [від серця] див. відводити; Душа (серце) обгортається (обгорнулася і т. ін.) тугою див. обгортатися; Не сходить туга з серця див. сходити; Обгортати (обгорнути) душу (серце і т. ін.) тугою див. обгортати; Розважати (розважувати, розважити) тугу див. розважати; Темна туга див. темний; Туга душу (серце) обгортає (обгорнула) див. обгортати; Туга на серці див. серце; Туга розпирає груди (душу, серце і т. ін.) див. розпирати.

'''ЖУРБА́''', и, жін.

1. Невеселий настрій, важкі почуття; печаль, смуток. Журба — не сонце, а сушить добре (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 35); * У порівняннях. Тече, мов журба, тиха річка Сула... (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 131). Журба бере (взяла, обнімає, обняла) кого; Журба налягає (налягла) на кого — важкі почуття, туга, печаль охоплюють кого-небудь. Не звикну я ніколи жити в цій оселі... журба мене бере (Нечуй-Левицький, III, 1956, 349); На Чіпку налягла ще гірша журба, ще міцніше сповивав його смуток (Панас Мирний, II, 1954, 65); Журба з'їла (зсушила) кого — великі переживання, туга, печаль негативно вилинули на фізичний та моральний стан кого-небудь. Ох, не пісні, не уроки — Журба мене з'їла! (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 95); Стара то й на страву дивитися не може, нічого не їсть, не п'є, зовсім журба зсушила (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 19); З (від) журби — через важкі почуття, сильні переживання. Ніде ж мені подітися. Я від журби згину! (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 43); Якась молода молодиця, свіжа й рум'яна, збожеволіла з журби та горя, бо перепечалилась (Нечуй-Левицький, II, 1956, 243); Навести журбу на кого — засмутити кого-небудь, заставити когось сумувати, тужити. Ці слова навели на Марію журбу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 93); У журбі — охоплений важкими почуттями, переживаннями. — Під балкон своєї донни Кожен вечір я приходжу, І в журбі тяжкій, в зітханнях Цілу нічку я проводжу (Леся Українка, I, 1951, 370).

2. Обставини, що викликають важкі почуття, сильні переживання, печаль, смуток. [Роман:] Не сам себе чоловік засмучує, а пригода: бажаєш супокою, а натрапиш на журбу (Марко Кропивницький, II, 1958, 19); Кожна хата має свою журбу, своє горе (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 436); Сів [Іван], заплакав ревно з горя, Та й в шинок подавсь од моря, Та й запив на всю губу, Та й забув свою журбу (Леонід Первомайський. II, 1958, 492).
Виливати (вилити) свою журбу — ділитися з ким-небудь своїм горем, розповідати про ті важкі обставини, що викликають смуток, тугу, печаль. Порається [Уляна] коло печі, виймає хліб і тим часом сердито виливає свою журбу й злість сусідці (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 437).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}

==Медіа==

==Див. також==
*[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%83%D0%B3%D0%B0_(%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D1%86%D1%96%D1%8F) Туга]
*[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%83%D0%B3%D0%B0_(%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D1%86%D1%96%D1%8F) https://presa.com.ua/psykholohiia/tuga-tse-emotsiya-chi-pochuttya.html Туга - це емоція чи почуття?]

==Джерела та література==
1. Туга // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

2. Н. Хамітов. Туга // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 649. — 742 с.

==Зовнішні посилання==
*[https://uk.worldwidedictionary.org/%D1%82%D1%83%D0%B3%D0%B0]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]]
[[Категорія:Слова 2022 року]]

Утуга

2022-12-10T19:23:05Z

Kilozoviuk.fzfvs22: /* Зовнішні посилання */

'''Утуга, -ги, '''''ж. ''= '''Туга. '''''На чужім краю є що їсти й пити, тілько серцю втуга, ні з ким вогорити. ''Грин. ІІІ. 397. ''Яка ж мені за тобою втуга великая. ''Грин. ІІІ. 219.
[[Категорія:Ут]]

==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua/s/tugha Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда]===
'''ТУ́ГА''', и, жін. Почуття глибокого жалю; важкий настрій, переживання, спричинені якимсь горем, невдачею і т. ін.; журба, сум. Засумував же тяжко наш Осауленко.., занудив світом несказанно. З лиця спав, аж почорнів од великої туги (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 269); Тяжка, пекуча туга облягла її серце, важкі думки обсіли голову (Панас Мирний, III, 1954, 14); Журавлі тяглися на південь довгими ключами, і їх журливий гаркавий крик віддався в серці поета безмежною тугою (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 160); Смерть Леніна викликала невимовну тугу по всій землі нашій радянській, а серед трудящих — і за кордоном (Павло Тичина, III, 1957, 139);
// за ким — чим, по кому — чому. Це почуття, викликане відсутністю кого-, чого-небудь, хто (що) знаходиться десь далеко. Безліч не спала ночей мати у тузі за сином (Микола Терещенко, Правда, 1952, 175); Говорили зразу, що він [тато] убив себе з туги по мамі (Іван Франко, III, 1950, 97); Такий плач, сповнений любові до рідного краю і туги по ньому, міг вирватися з грудей людини, яка сама зазнала всю гіркоту і тягар турецької неволі (Максим Рильський, IX, 1962, 232);
// Журливий вираз (обличчя, очей і т. ін.). Знати по очах було, що плакав чоловік, ще й зараз туга стояла в очах (Андрій Головко, II, 1957, 323); Чернишеві хотілося багато чого сказати цій дівчині-вдови. з очима, повними туги (Олесь Гончар, III, 1959, 217); Григір відвів убік налиті тугою очі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 135).
♦ Вдаватися (вдатися) в тугу — впадати в стан глибокого жалю, дуже сумувати, журитися. — Ой, не тужи, моя мила, В тугу не вдавайся, За півшести неділеньки Мене сподівайся (Українські народні думи.., 1955, 152); Відводити (відвести) тугу [від серця] див. відводити; Душа (серце) обгортається (обгорнулася і т. ін.) тугою див. обгортатися; Не сходить туга з серця див. сходити; Обгортати (обгорнути) душу (серце і т. ін.) тугою див. обгортати; Розважати (розважувати, розважити) тугу див. розважати; Темна туга див. темний; Туга душу (серце) обгортає (обгорнула) див. обгортати; Туга на серці див. серце; Туга розпирає груди (душу, серце і т. ін.) див. розпирати.

'''ЖУРБА́''', и, жін.

1. Невеселий настрій, важкі почуття; печаль, смуток. Журба — не сонце, а сушить добре (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 35); * У порівняннях. Тече, мов журба, тиха річка Сула... (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 131). Журба бере (взяла, обнімає, обняла) кого; Журба налягає (налягла) на кого — важкі почуття, туга, печаль охоплюють кого-небудь. Не звикну я ніколи жити в цій оселі... журба мене бере (Нечуй-Левицький, III, 1956, 349); На Чіпку налягла ще гірша журба, ще міцніше сповивав його смуток (Панас Мирний, II, 1954, 65); Журба з'їла (зсушила) кого — великі переживання, туга, печаль негативно вилинули на фізичний та моральний стан кого-небудь. Ох, не пісні, не уроки — Журба мене з'їла! (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 95); Стара то й на страву дивитися не може, нічого не їсть, не п'є, зовсім журба зсушила (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 19); З (від) журби — через важкі почуття, сильні переживання. Ніде ж мені подітися. Я від журби згину! (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 43); Якась молода молодиця, свіжа й рум'яна, збожеволіла з журби та горя, бо перепечалилась (Нечуй-Левицький, II, 1956, 243); Навести журбу на кого — засмутити кого-небудь, заставити когось сумувати, тужити. Ці слова навели на Марію журбу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 93); У журбі — охоплений важкими почуттями, переживаннями. — Під балкон своєї донни Кожен вечір я приходжу, І в журбі тяжкій, в зітханнях Цілу нічку я проводжу (Леся Українка, I, 1951, 370).

2. Обставини, що викликають важкі почуття, сильні переживання, печаль, смуток. [Роман:] Не сам себе чоловік засмучує, а пригода: бажаєш супокою, а натрапиш на журбу (Марко Кропивницький, II, 1958, 19); Кожна хата має свою журбу, своє горе (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 436); Сів [Іван], заплакав ревно з горя, Та й в шинок подавсь од моря, Та й запив на всю губу, Та й забув свою журбу (Леонід Первомайський. II, 1958, 492).
Виливати (вилити) свою журбу — ділитися з ким-небудь своїм горем, розповідати про ті важкі обставини, що викликають смуток, тугу, печаль. Порається [Уляна] коло печі, виймає хліб і тим часом сердито виливає свою журбу й злість сусідці (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 437).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}

==Медіа==

==Див. також==
*[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%83%D0%B3%D0%B0_(%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D1%86%D1%96%D1%8F) Туга]

==Джерела та література==
1. Туга // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

2. Н. Хамітов. Туга // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 649. — 742 с.

==Зовнішні посилання==
*[https://uk.worldwidedictionary.org/%D1%82%D1%83%D0%B3%D0%B0]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]]
[[Категорія:Слова 2022 року]]

Утуга

2022-12-10T19:21:35Z

Kilozoviuk.fzfvs22: /* Сучасні словники */

'''Утуга, -ги, '''''ж. ''= '''Туга. '''''На чужім краю є що їсти й пити, тілько серцю втуга, ні з ким вогорити. ''Грин. ІІІ. 397. ''Яка ж мені за тобою втуга великая. ''Грин. ІІІ. 219.
[[Категорія:Ут]]

==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua/s/tugha Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда]===
'''ТУ́ГА''', и, жін. Почуття глибокого жалю; важкий настрій, переживання, спричинені якимсь горем, невдачею і т. ін.; журба, сум. Засумував же тяжко наш Осауленко.., занудив світом несказанно. З лиця спав, аж почорнів од великої туги (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 269); Тяжка, пекуча туга облягла її серце, важкі думки обсіли голову (Панас Мирний, III, 1954, 14); Журавлі тяглися на південь довгими ключами, і їх журливий гаркавий крик віддався в серці поета безмежною тугою (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 160); Смерть Леніна викликала невимовну тугу по всій землі нашій радянській, а серед трудящих — і за кордоном (Павло Тичина, III, 1957, 139);
// за ким — чим, по кому — чому. Це почуття, викликане відсутністю кого-, чого-небудь, хто (що) знаходиться десь далеко. Безліч не спала ночей мати у тузі за сином (Микола Терещенко, Правда, 1952, 175); Говорили зразу, що він [тато] убив себе з туги по мамі (Іван Франко, III, 1950, 97); Такий плач, сповнений любові до рідного краю і туги по ньому, міг вирватися з грудей людини, яка сама зазнала всю гіркоту і тягар турецької неволі (Максим Рильський, IX, 1962, 232);
// Журливий вираз (обличчя, очей і т. ін.). Знати по очах було, що плакав чоловік, ще й зараз туга стояла в очах (Андрій Головко, II, 1957, 323); Чернишеві хотілося багато чого сказати цій дівчині-вдови. з очима, повними туги (Олесь Гончар, III, 1959, 217); Григір відвів убік налиті тугою очі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 135).
♦ Вдаватися (вдатися) в тугу — впадати в стан глибокого жалю, дуже сумувати, журитися. — Ой, не тужи, моя мила, В тугу не вдавайся, За півшести неділеньки Мене сподівайся (Українські народні думи.., 1955, 152); Відводити (відвести) тугу [від серця] див. відводити; Душа (серце) обгортається (обгорнулася і т. ін.) тугою див. обгортатися; Не сходить туга з серця див. сходити; Обгортати (обгорнути) душу (серце і т. ін.) тугою див. обгортати; Розважати (розважувати, розважити) тугу див. розважати; Темна туга див. темний; Туга душу (серце) обгортає (обгорнула) див. обгортати; Туга на серці див. серце; Туга розпирає груди (душу, серце і т. ін.) див. розпирати.

'''ЖУРБА́''', и, жін.

1. Невеселий настрій, важкі почуття; печаль, смуток. Журба — не сонце, а сушить добре (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 35); * У порівняннях. Тече, мов журба, тиха річка Сула... (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 131). Журба бере (взяла, обнімає, обняла) кого; Журба налягає (налягла) на кого — важкі почуття, туга, печаль охоплюють кого-небудь. Не звикну я ніколи жити в цій оселі... журба мене бере (Нечуй-Левицький, III, 1956, 349); На Чіпку налягла ще гірша журба, ще міцніше сповивав його смуток (Панас Мирний, II, 1954, 65); Журба з'їла (зсушила) кого — великі переживання, туга, печаль негативно вилинули на фізичний та моральний стан кого-небудь. Ох, не пісні, не уроки — Журба мене з'їла! (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 95); Стара то й на страву дивитися не може, нічого не їсть, не п'є, зовсім журба зсушила (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 19); З (від) журби — через важкі почуття, сильні переживання. Ніде ж мені подітися. Я від журби згину! (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 43); Якась молода молодиця, свіжа й рум'яна, збожеволіла з журби та горя, бо перепечалилась (Нечуй-Левицький, II, 1956, 243); Навести журбу на кого — засмутити кого-небудь, заставити когось сумувати, тужити. Ці слова навели на Марію журбу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 93); У журбі — охоплений важкими почуттями, переживаннями. — Під балкон своєї донни Кожен вечір я приходжу, І в журбі тяжкій, в зітханнях Цілу нічку я проводжу (Леся Українка, I, 1951, 370).

2. Обставини, що викликають важкі почуття, сильні переживання, печаль, смуток. [Роман:] Не сам себе чоловік засмучує, а пригода: бажаєш супокою, а натрапиш на журбу (Марко Кропивницький, II, 1958, 19); Кожна хата має свою журбу, своє горе (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 436); Сів [Іван], заплакав ревно з горя, Та й в шинок подавсь од моря, Та й запив на всю губу, Та й забув свою журбу (Леонід Первомайський. II, 1958, 492).
Виливати (вилити) свою журбу — ділитися з ким-небудь своїм горем, розповідати про ті важкі обставини, що викликають смуток, тугу, печаль. Порається [Уляна] коло печі, виймає хліб і тим часом сердито виливає свою журбу й злість сусідці (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 437).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}

==Медіа==

==Див. також==
*[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%83%D0%B3%D0%B0_(%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D1%86%D1%96%D1%8F) Туга]

==Джерела та література==
1. Туга // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

2. Н. Хамітов. Туга // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 649. — 742 с.

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]]
[[Категорія:Слова 2022 року]]

Утуга

2022-12-10T19:20:48Z

Kilozoviuk.fzfvs22: /* Див. також */

Утуга

2022-12-10T19:20:27Z

Kilozoviuk.fzfvs22: /* Джерела та література */

Утуга

2022-12-10T19:19:56Z

Kilozoviuk.fzfvs22: /* Джерела та література */

Утуга

2022-12-10T19:19:15Z

Kilozoviuk.fzfvs22: /* Сучасні словники */

Утуга

2022-12-10T19:17:53Z

Kilozoviuk.fzfvs22:

'''Утуга, -ги, '''''ж. ''= '''Туга. '''''На чужім краю є що їсти й пити, тілько серцю втуга, ні з ким вогорити. ''Грин. ІІІ. 397. ''Яка ж мені за тобою втуга великая. ''Грин. ІІІ. 219.
[[Категорія:Ут]]

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}

==Медіа==

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]]
[[Категорія:Слова 2022 року]]

Утуга

2022-12-10T19:17:27Z

Kilozoviuk.fzfvs22:

'''Утуга, -ги, '''''ж. ''= '''Туга. '''''На чужім краю є що їсти й пити, тілько серцю втуга, ні з ким вогорити. ''Грин. ІІІ. 397. ''Яка ж мені за тобою втуга великая. ''Грин. ІІІ. 219.
[[Категорія:Ут]]

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}

==Медіа==

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/підрозділ]]
[[Категорія:Слова 2022 року]]

Паленя

2022-12-10T19:11:13Z

Kilozoviuk.fzfvs22: /* Медіа */

'''Паленя́, -ня́ти, '''''с. ''= '''Паляничка. '''Вх. Зн. 46. Родъ овсянаго хлѣба. ''У ступні стовче вовес, місит паленя і їст. ''Гн. І. 7. См. '''Палянка 2. '''
[[Категорія:Па]]

==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua/s/paljanycja Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда]===
'''ПАЛЯНИ́ЦЯ''', і, жін. Хлібина перев. з пшеничного борошна, певним чином замішаного. Паляниця хлібові сестриця (Номис, 1864, № 12335); — А де ж ти діла паляницю? Чи, може, в лісі хто одняв? Чи попросту — забула взяти?.. Чи, може, ще й не напекла? (Тарас Шевченко, I, 1963, 318); Я хутко збігав додому й нишком, щоб ні батько, ні мати не бачили, відрізав мало не половину пшеничної паляниці (Олесь Донченко, VI, 1957, 240); На столі, на вишитім бузком рушнику, лежала житня паляниця (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 176); * У порівняннях. На ліжку коло печі, на подушках, застелених білим простирадлом, лежали здорові проскури, як паляниці (Нечуй-Левицький, II, 1956, 335).
Паляниця хліба — хлібина. Павло з'їв паляницю хліба і такий горделей [горщик] борщу, що собака не перескочить (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 367).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Palanic2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Palanic3.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Palanic4.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Palanic5.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube|O3xbB6zXGAc}}
{{#ev:youtube|JzWJJOTAYgk}}

==Див. також==
*[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8F Паляниця]
*[https://appetito.com.ua/recipe/123 Рецепт паляниці]

==Джерела та література==
1. Паляниця // Енциклопедичний словник символів культури України / За заг. ред. В. П. Коцура, О. І. Потапенка, В. В. Куйбіди. — 5-е вид. — Корсунь-Шевченківський: ФОП Гавришенко В. М., 2015.

2. Паляниця // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П. — С. 270.

==Зовнішні посилання==
*[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8F_(%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F) Паляниця]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]]
[[Категорія:Слова 2022 року]]

Паленя

2022-12-10T19:09:40Z

Kilozoviuk.fzfvs22: /* Ілюстрації */

'''Паленя́, -ня́ти, '''''с. ''= '''Паляничка. '''Вх. Зн. 46. Родъ овсянаго хлѣба. ''У ступні стовче вовес, місит паленя і їст. ''Гн. І. 7. См. '''Палянка 2. '''
[[Категорія:Па]]

==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua/s/paljanycja Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда]===
'''ПАЛЯНИ́ЦЯ''', і, жін. Хлібина перев. з пшеничного борошна, певним чином замішаного. Паляниця хлібові сестриця (Номис, 1864, № 12335); — А де ж ти діла паляницю? Чи, може, в лісі хто одняв? Чи попросту — забула взяти?.. Чи, може, ще й не напекла? (Тарас Шевченко, I, 1963, 318); Я хутко збігав додому й нишком, щоб ні батько, ні мати не бачили, відрізав мало не половину пшеничної паляниці (Олесь Донченко, VI, 1957, 240); На столі, на вишитім бузком рушнику, лежала житня паляниця (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 176); * У порівняннях. На ліжку коло печі, на подушках, застелених білим простирадлом, лежали здорові проскури, як паляниці (Нечуй-Левицький, II, 1956, 335).
Паляниця хліба — хлібина. Павло з'їв паляницю хліба і такий горделей [горщик] борщу, що собака не перескочить (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 367).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Palanic2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Palanic3.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Palanic4.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Palanic5.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube|O3xbB6zXGAc}}

==Див. також==
*[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8F Паляниця]
*[https://appetito.com.ua/recipe/123 Рецепт паляниці]

==Джерела та література==
1. Паляниця // Енциклопедичний словник символів культури України / За заг. ред. В. П. Коцура, О. І. Потапенка, В. В. Куйбіди. — 5-е вид. — Корсунь-Шевченківський: ФОП Гавришенко В. М., 2015.

2. Паляниця // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П. — С. 270.

==Зовнішні посилання==
*[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8F_(%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F) Паляниця]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]]
[[Категорія:Слова 2022 року]]

Файл:Palanic5.jpg

2022-12-10T19:09:28Z

Kilozoviuk.fzfvs22:

Файл:Palanic4.jpg

2022-12-10T19:08:40Z

Kilozoviuk.fzfvs22:

Файл:Palanic3.jpg

2022-12-10T19:08:20Z

Kilozoviuk.fzfvs22:

Файл:Palanic2.jpg

2022-12-10T19:07:41Z

Kilozoviuk.fzfvs22:

Паленя

2022-12-10T19:03:31Z

Kilozoviuk.fzfvs22: /* Див. також */

'''Паленя́, -ня́ти, '''''с. ''= '''Паляничка. '''Вх. Зн. 46. Родъ овсянаго хлѣба. ''У ступні стовче вовес, місит паленя і їст. ''Гн. І. 7. См. '''Палянка 2. '''
[[Категорія:Па]]

==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua/s/paljanycja Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда]===
'''ПАЛЯНИ́ЦЯ''', і, жін. Хлібина перев. з пшеничного борошна, певним чином замішаного. Паляниця хлібові сестриця (Номис, 1864, № 12335); — А де ж ти діла паляницю? Чи, може, в лісі хто одняв? Чи попросту — забула взяти?.. Чи, може, ще й не напекла? (Тарас Шевченко, I, 1963, 318); Я хутко збігав додому й нишком, щоб ні батько, ні мати не бачили, відрізав мало не половину пшеничної паляниці (Олесь Донченко, VI, 1957, 240); На столі, на вишитім бузком рушнику, лежала житня паляниця (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 176); * У порівняннях. На ліжку коло печі, на подушках, застелених білим простирадлом, лежали здорові проскури, як паляниці (Нечуй-Левицький, II, 1956, 335).
Паляниця хліба — хлібина. Павло з'їв паляницю хліба і такий горделей [горщик] борщу, що собака не перескочить (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 367).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube|O3xbB6zXGAc}}

==Див. також==
*[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8F Паляниця]
*[https://appetito.com.ua/recipe/123 Рецепт паляниці]

==Джерела та література==
1. Паляниця // Енциклопедичний словник символів культури України / За заг. ред. В. П. Коцура, О. І. Потапенка, В. В. Куйбіди. — 5-е вид. — Корсунь-Шевченківський: ФОП Гавришенко В. М., 2015.

2. Паляниця // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П. — С. 270.

==Зовнішні посилання==
*[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8F_(%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F) Паляниця]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]]
[[Категорія:Слова 2022 року]]

Паленя

2022-12-10T19:02:25Z

Kilozoviuk.fzfvs22: /* Медіа */

'''Паленя́, -ня́ти, '''''с. ''= '''Паляничка. '''Вх. Зн. 46. Родъ овсянаго хлѣба. ''У ступні стовче вовес, місит паленя і їст. ''Гн. І. 7. См. '''Палянка 2. '''
[[Категорія:Па]]

==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua/s/paljanycja Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда]===
'''ПАЛЯНИ́ЦЯ''', і, жін. Хлібина перев. з пшеничного борошна, певним чином замішаного. Паляниця хлібові сестриця (Номис, 1864, № 12335); — А де ж ти діла паляницю? Чи, може, в лісі хто одняв? Чи попросту — забула взяти?.. Чи, може, ще й не напекла? (Тарас Шевченко, I, 1963, 318); Я хутко збігав додому й нишком, щоб ні батько, ні мати не бачили, відрізав мало не половину пшеничної паляниці (Олесь Донченко, VI, 1957, 240); На столі, на вишитім бузком рушнику, лежала житня паляниця (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 176); * У порівняннях. На ліжку коло печі, на подушках, застелених білим простирадлом, лежали здорові проскури, як паляниці (Нечуй-Левицький, II, 1956, 335).
Паляниця хліба — хлібина. Павло з'їв паляницю хліба і такий горделей [горщик] борщу, що собака не перескочить (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 367).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube|O3xbB6zXGAc}}

==Див. також==

==Джерела та література==
1. Паляниця // Енциклопедичний словник символів культури України / За заг. ред. В. П. Коцура, О. І. Потапенка, В. В. Куйбіди. — 5-е вид. — Корсунь-Шевченківський: ФОП Гавришенко В. М., 2015.

2. Паляниця // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П. — С. 270.

==Зовнішні посилання==
*[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8F_(%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F) Паляниця]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]]
[[Категорія:Слова 2022 року]]

Паленя

2022-12-10T19:01:38Z

Kilozoviuk.fzfvs22: /* Медіа */

'''Паленя́, -ня́ти, '''''с. ''= '''Паляничка. '''Вх. Зн. 46. Родъ овсянаго хлѣба. ''У ступні стовче вовес, місит паленя і їст. ''Гн. І. 7. См. '''Палянка 2. '''
[[Категорія:Па]]

==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua/s/paljanycja Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда]===
'''ПАЛЯНИ́ЦЯ''', і, жін. Хлібина перев. з пшеничного борошна, певним чином замішаного. Паляниця хлібові сестриця (Номис, 1864, № 12335); — А де ж ти діла паляницю? Чи, може, в лісі хто одняв? Чи попросту — забула взяти?.. Чи, може, ще й не напекла? (Тарас Шевченко, I, 1963, 318); Я хутко збігав додому й нишком, щоб ні батько, ні мати не бачили, відрізав мало не половину пшеничної паляниці (Олесь Донченко, VI, 1957, 240); На столі, на вишитім бузком рушнику, лежала житня паляниця (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 176); * У порівняннях. На ліжку коло печі, на подушках, застелених білим простирадлом, лежали здорові проскури, як паляниці (Нечуй-Левицький, II, 1956, 335).
Паляниця хліба — хлібина. Павло з'їв паляницю хліба і такий горделей [горщик] борщу, що собака не перескочить (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 367).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}

==Медіа==
*[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8F Паляниця]

==Див. також==

==Джерела та література==
1. Паляниця // Енциклопедичний словник символів культури України / За заг. ред. В. П. Коцура, О. І. Потапенка, В. В. Куйбіди. — 5-е вид. — Корсунь-Шевченківський: ФОП Гавришенко В. М., 2015.

2. Паляниця // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П. — С. 270.

==Зовнішні посилання==
*[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8F_(%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F) Паляниця]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]]
[[Категорія:Слова 2022 року]]

Паленя

2022-12-10T19:00:09Z

Kilozoviuk.fzfvs22: /* Джерела та література */

'''Паленя́, -ня́ти, '''''с. ''= '''Паляничка. '''Вх. Зн. 46. Родъ овсянаго хлѣба. ''У ступні стовче вовес, місит паленя і їст. ''Гн. І. 7. См. '''Палянка 2. '''
[[Категорія:Па]]

==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua/s/paljanycja Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда]===
'''ПАЛЯНИ́ЦЯ''', і, жін. Хлібина перев. з пшеничного борошна, певним чином замішаного. Паляниця хлібові сестриця (Номис, 1864, № 12335); — А де ж ти діла паляницю? Чи, може, в лісі хто одняв? Чи попросту — забула взяти?.. Чи, може, ще й не напекла? (Тарас Шевченко, I, 1963, 318); Я хутко збігав додому й нишком, щоб ні батько, ні мати не бачили, відрізав мало не половину пшеничної паляниці (Олесь Донченко, VI, 1957, 240); На столі, на вишитім бузком рушнику, лежала житня паляниця (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 176); * У порівняннях. На ліжку коло печі, на подушках, застелених білим простирадлом, лежали здорові проскури, як паляниці (Нечуй-Левицький, II, 1956, 335).
Паляниця хліба — хлібина. Павло з'їв паляницю хліба і такий горделей [горщик] борщу, що собака не перескочить (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 367).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}

==Медіа==

==Див. також==

==Джерела та література==
1. Паляниця // Енциклопедичний словник символів культури України / За заг. ред. В. П. Коцура, О. І. Потапенка, В. В. Куйбіди. — 5-е вид. — Корсунь-Шевченківський: ФОП Гавришенко В. М., 2015.

2. Паляниця // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П. — С. 270.

==Зовнішні посилання==
*[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8F_(%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F) Паляниця]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]]
[[Категорія:Слова 2022 року]]

Паленя

2022-12-10T18:59:58Z

Kilozoviuk.fzfvs22: /* Джерела та література */

'''Паленя́, -ня́ти, '''''с. ''= '''Паляничка. '''Вх. Зн. 46. Родъ овсянаго хлѣба. ''У ступні стовче вовес, місит паленя і їст. ''Гн. І. 7. См. '''Палянка 2. '''
[[Категорія:Па]]

==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua/s/paljanycja Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда]===
'''ПАЛЯНИ́ЦЯ''', і, жін. Хлібина перев. з пшеничного борошна, певним чином замішаного. Паляниця хлібові сестриця (Номис, 1864, № 12335); — А де ж ти діла паляницю? Чи, може, в лісі хто одняв? Чи попросту — забула взяти?.. Чи, може, ще й не напекла? (Тарас Шевченко, I, 1963, 318); Я хутко збігав додому й нишком, щоб ні батько, ні мати не бачили, відрізав мало не половину пшеничної паляниці (Олесь Донченко, VI, 1957, 240); На столі, на вишитім бузком рушнику, лежала житня паляниця (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 176); * У порівняннях. На ліжку коло печі, на подушках, застелених білим простирадлом, лежали здорові проскури, як паляниці (Нечуй-Левицький, II, 1956, 335).
Паляниця хліба — хлібина. Павло з'їв паляницю хліба і такий горделей [горщик] борщу, що собака не перескочить (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 367).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}

==Медіа==

==Див. також==

==Джерела та література==
1. Л. Паляниця // Енциклопедичний словник символів культури України / За заг. ред. В. П. Коцура, О. І. Потапенка, В. В. Куйбіди. — 5-е вид. — Корсунь-Шевченківський: ФОП Гавришенко В. М., 2015.

2. Паляниця // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П. — С. 270.

==Зовнішні посилання==
*[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8F_(%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F) Паляниця]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]]
[[Категорія:Слова 2022 року]]

Паленя

2022-12-10T18:59:07Z

Kilozoviuk.fzfvs22: /* Зовнішні посилання */

'''Паленя́, -ня́ти, '''''с. ''= '''Паляничка. '''Вх. Зн. 46. Родъ овсянаго хлѣба. ''У ступні стовче вовес, місит паленя і їст. ''Гн. І. 7. См. '''Палянка 2. '''
[[Категорія:Па]]

==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua/s/paljanycja Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда]===
'''ПАЛЯНИ́ЦЯ''', і, жін. Хлібина перев. з пшеничного борошна, певним чином замішаного. Паляниця хлібові сестриця (Номис, 1864, № 12335); — А де ж ти діла паляницю? Чи, може, в лісі хто одняв? Чи попросту — забула взяти?.. Чи, може, ще й не напекла? (Тарас Шевченко, I, 1963, 318); Я хутко збігав додому й нишком, щоб ні батько, ні мати не бачили, відрізав мало не половину пшеничної паляниці (Олесь Донченко, VI, 1957, 240); На столі, на вишитім бузком рушнику, лежала житня паляниця (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 176); * У порівняннях. На ліжку коло печі, на подушках, застелених білим простирадлом, лежали здорові проскури, як паляниці (Нечуй-Левицький, II, 1956, 335).
Паляниця хліба — хлібина. Павло з'їв паляницю хліба і такий горделей [горщик] борщу, що собака не перескочить (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 367).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}

==Медіа==

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==
*[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8F_(%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F) Паляниця]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]]
[[Категорія:Слова 2022 року]]

Паленя

2022-12-10T18:58:13Z

Kilozoviuk.fzfvs22: /* Сучасні словники */

'''Паленя́, -ня́ти, '''''с. ''= '''Паляничка. '''Вх. Зн. 46. Родъ овсянаго хлѣба. ''У ступні стовче вовес, місит паленя і їст. ''Гн. І. 7. См. '''Палянка 2. '''
[[Категорія:Па]]

==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua/s/paljanycja Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда]===
'''ПАЛЯНИ́ЦЯ''', і, жін. Хлібина перев. з пшеничного борошна, певним чином замішаного. Паляниця хлібові сестриця (Номис, 1864, № 12335); — А де ж ти діла паляницю? Чи, може, в лісі хто одняв? Чи попросту — забула взяти?.. Чи, може, ще й не напекла? (Тарас Шевченко, I, 1963, 318); Я хутко збігав додому й нишком, щоб ні батько, ні мати не бачили, відрізав мало не половину пшеничної паляниці (Олесь Донченко, VI, 1957, 240); На столі, на вишитім бузком рушнику, лежала житня паляниця (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 176); * У порівняннях. На ліжку коло печі, на подушках, застелених білим простирадлом, лежали здорові проскури, як паляниці (Нечуй-Левицький, II, 1956, 335).
Паляниця хліба — хлібина. Павло з'їв паляницю хліба і такий горделей [горщик] борщу, що собака не перескочить (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 367).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}

==Медіа==

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]]
[[Категорія:Слова 2022 року]]

Паленя

2022-12-10T18:55:53Z

Kilozoviuk.fzfvs22:

'''Паленя́, -ня́ти, '''''с. ''= '''Паляничка. '''Вх. Зн. 46. Родъ овсянаго хлѣба. ''У ступні стовче вовес, місит паленя і їст. ''Гн. І. 7. См. '''Палянка 2. '''
[[Категорія:Па]]

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}

==Медіа==

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]]
[[Категорія:Слова 2022 року]]

Паленя

2022-12-10T18:55:21Z

Kilozoviuk.fzfvs22:

'''Паленя́, -ня́ти, '''''с. ''= '''Паляничка. '''Вх. Зн. 46. Родъ овсянаго хлѣба. ''У ступні стовче вовес, місит паленя і їст. ''Гн. І. 7. См. '''Палянка 2. '''
[[Категорія:Па]]

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}

==Медіа==

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/підрозділ]]
[[Категорія:Слова 2022 року]]

Палга

2022-12-10T18:54:04Z

Kilozoviuk.fzfvs22: /* Медіа */

'''Палга, -ги, '''''ж. ''Плита. Угор.
[[Категорія:Па]]

==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua/s/plyta Академічний тлумачний словник (1970—1980)]===
'''ПЛИТА́,''' и, жін.

1. Великий плоский (перев. прямокутний) з гладенькою поверхнею шматок каменю, металу і т. ін. Ясько мав собі.. функцію — розтирати фарби на кам'яних плитах (Іван Франко, IV, 1950, 211); Стіл фрезерного верстата — це чавунна плита (Методика викладання фрезерної справи, 1958, 142);
// Такий шматок, оброблений для настилання тротуарів, площ, облицювання стін і т. ін. Чи не піти до міста? Ще здалеку радо стрічаю рожеві плити міської площі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 411); На березі Іст-рівера будинок, Мов обеліск з гранітних плит і скла (Любомир Дмитерко, Осінь.., 1959, 18); Облицювальна плита;
// Надмогильний пам'ятник. Почувши, що його престарезний батько вже вмер.., Дашкович звелів зробить залізну плиту на його могилу (Нечуй-Левицький, I, 1956, 631); Поховали його на високій горі,.. поклавши на могилі важку чавунну плиту з написом (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 230); Могильна плита; Надгробна плита.

2. Вид кухонної печі, накритої чавунною дошкою або плахою з конфорками. Чоловік у білому попереднику й білій шапці на голові проворно вимішував щось у макітерці на пригашеній уже плиті (Любов Яновська, I, 1959, 362); В кухні топилася плита (Юрій Яновський, II, 1954, 68).
Газова плита — нагрівальний прилад (перев. для приготування їжі) у вигляді невеликого металевого стола з двома або більше пальниками, в яких згоряє газ. В побут колгоспників увійшли електрика, радіо, телевізори, газові плити (Радянська Україна, 3.IX 1962, 3).

3. геол. Великі ділянки земної кори, утворені з найдавніших відкладів — метаморфічних сланців і магматичних порід. Значна частина площі всіх океанів (близько 40 процентів) складаються з океанічних плит (Наука і життя, 9, 1959, 40); Волино-Подільська плита.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Plita 1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Plita 2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Plita 3.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Plita 7.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube|XGY0kURqRVg}}
{{#ev:youtube|BhHtEcXesDM}}

==Див. також==
*[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%80%D0%BE%D1%82%D1%83%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0_%D0%BF%D0%BB%D0%B8%D1%82%D0%BA%D0%B0]

==Джерела та література==
1. «Плита» // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

==Зовнішні посилання==
*[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BB%D0%B8%D1%82%D0%B0]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]]
[[Категорія:Слова 2022 року]]

Палга

2022-12-10T18:51:41Z

Kilozoviuk.fzfvs22: /* Ілюстрації */

'''Палга, -ги, '''''ж. ''Плита. Угор.
[[Категорія:Па]]

==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua/s/plyta Академічний тлумачний словник (1970—1980)]===
'''ПЛИТА́,''' и, жін.

1. Великий плоский (перев. прямокутний) з гладенькою поверхнею шматок каменю, металу і т. ін. Ясько мав собі.. функцію — розтирати фарби на кам'яних плитах (Іван Франко, IV, 1950, 211); Стіл фрезерного верстата — це чавунна плита (Методика викладання фрезерної справи, 1958, 142);
// Такий шматок, оброблений для настилання тротуарів, площ, облицювання стін і т. ін. Чи не піти до міста? Ще здалеку радо стрічаю рожеві плити міської площі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 411); На березі Іст-рівера будинок, Мов обеліск з гранітних плит і скла (Любомир Дмитерко, Осінь.., 1959, 18); Облицювальна плита;
// Надмогильний пам'ятник. Почувши, що його престарезний батько вже вмер.., Дашкович звелів зробить залізну плиту на його могилу (Нечуй-Левицький, I, 1956, 631); Поховали його на високій горі,.. поклавши на могилі важку чавунну плиту з написом (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 230); Могильна плита; Надгробна плита.

2. Вид кухонної печі, накритої чавунною дошкою або плахою з конфорками. Чоловік у білому попереднику й білій шапці на голові проворно вимішував щось у макітерці на пригашеній уже плиті (Любов Яновська, I, 1959, 362); В кухні топилася плита (Юрій Яновський, II, 1954, 68).
Газова плита — нагрівальний прилад (перев. для приготування їжі) у вигляді невеликого металевого стола з двома або більше пальниками, в яких згоряє газ. В побут колгоспників увійшли електрика, радіо, телевізори, газові плити (Радянська Україна, 3.IX 1962, 3).

3. геол. Великі ділянки земної кори, утворені з найдавніших відкладів — метаморфічних сланців і магматичних порід. Значна частина площі всіх океанів (близько 40 процентів) складаються з океанічних плит (Наука і життя, 9, 1959, 40); Волино-Подільська плита.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Plita 1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Plita 2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Plita 3.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Plita 7.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube|XGY0kURqRVg}}

==Див. також==
*[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%80%D0%BE%D1%82%D1%83%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0_%D0%BF%D0%BB%D0%B8%D1%82%D0%BA%D0%B0]

==Джерела та література==
1. «Плита» // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

==Зовнішні посилання==
*[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BB%D0%B8%D1%82%D0%B0]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]]
[[Категорія:Слова 2022 року]]

Файл:Plita 7.jpg

2022-12-10T18:51:27Z

Kilozoviuk.fzfvs22:

Файл:Plita 3.jpg

2022-12-10T18:50:06Z

Kilozoviuk.fzfvs22:

Файл:Plita 2.jpg

2022-12-10T18:49:36Z

Kilozoviuk.fzfvs22:

Файл:Plita 1.jpg

2022-12-10T18:49:08Z

Kilozoviuk.fzfvs22:

Палга

2022-12-10T18:45:57Z

Kilozoviuk.fzfvs22: /* Медіа */

'''Палга, -ги, '''''ж. ''Плита. Угор.
[[Категорія:Па]]

==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua/s/plyta Академічний тлумачний словник (1970—1980)]===
'''ПЛИТА́,''' и, жін.

1. Великий плоский (перев. прямокутний) з гладенькою поверхнею шматок каменю, металу і т. ін. Ясько мав собі.. функцію — розтирати фарби на кам'яних плитах (Іван Франко, IV, 1950, 211); Стіл фрезерного верстата — це чавунна плита (Методика викладання фрезерної справи, 1958, 142);
// Такий шматок, оброблений для настилання тротуарів, площ, облицювання стін і т. ін. Чи не піти до міста? Ще здалеку радо стрічаю рожеві плити міської площі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 411); На березі Іст-рівера будинок, Мов обеліск з гранітних плит і скла (Любомир Дмитерко, Осінь.., 1959, 18); Облицювальна плита;
// Надмогильний пам'ятник. Почувши, що його престарезний батько вже вмер.., Дашкович звелів зробить залізну плиту на його могилу (Нечуй-Левицький, I, 1956, 631); Поховали його на високій горі,.. поклавши на могилі важку чавунну плиту з написом (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 230); Могильна плита; Надгробна плита.

2. Вид кухонної печі, накритої чавунною дошкою або плахою з конфорками. Чоловік у білому попереднику й білій шапці на голові проворно вимішував щось у макітерці на пригашеній уже плиті (Любов Яновська, I, 1959, 362); В кухні топилася плита (Юрій Яновський, II, 1954, 68).
Газова плита — нагрівальний прилад (перев. для приготування їжі) у вигляді невеликого металевого стола з двома або більше пальниками, в яких згоряє газ. В побут колгоспників увійшли електрика, радіо, телевізори, газові плити (Радянська Україна, 3.IX 1962, 3).

3. геол. Великі ділянки земної кори, утворені з найдавніших відкладів — метаморфічних сланців і магматичних порід. Значна частина площі всіх океанів (близько 40 процентів) складаються з океанічних плит (Наука і життя, 9, 1959, 40); Волино-Подільська плита.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube|XGY0kURqRVg}}

==Див. також==
*[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%80%D0%BE%D1%82%D1%83%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0_%D0%BF%D0%BB%D0%B8%D1%82%D0%BA%D0%B0]

==Джерела та література==
1. «Плита» // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

==Зовнішні посилання==
*[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BB%D0%B8%D1%82%D0%B0]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]]
[[Категорія:Слова 2022 року]]

Палга

2022-12-10T18:44:42Z

Kilozoviuk.fzfvs22: /* Див. також */

'''Палга, -ги, '''''ж. ''Плита. Угор.
[[Категорія:Па]]

==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua/s/plyta Академічний тлумачний словник (1970—1980)]===
'''ПЛИТА́,''' и, жін.

1. Великий плоский (перев. прямокутний) з гладенькою поверхнею шматок каменю, металу і т. ін. Ясько мав собі.. функцію — розтирати фарби на кам'яних плитах (Іван Франко, IV, 1950, 211); Стіл фрезерного верстата — це чавунна плита (Методика викладання фрезерної справи, 1958, 142);
// Такий шматок, оброблений для настилання тротуарів, площ, облицювання стін і т. ін. Чи не піти до міста? Ще здалеку радо стрічаю рожеві плити міської площі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 411); На березі Іст-рівера будинок, Мов обеліск з гранітних плит і скла (Любомир Дмитерко, Осінь.., 1959, 18); Облицювальна плита;
// Надмогильний пам'ятник. Почувши, що його престарезний батько вже вмер.., Дашкович звелів зробить залізну плиту на його могилу (Нечуй-Левицький, I, 1956, 631); Поховали його на високій горі,.. поклавши на могилі важку чавунну плиту з написом (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 230); Могильна плита; Надгробна плита.

2. Вид кухонної печі, накритої чавунною дошкою або плахою з конфорками. Чоловік у білому попереднику й білій шапці на голові проворно вимішував щось у макітерці на пригашеній уже плиті (Любов Яновська, I, 1959, 362); В кухні топилася плита (Юрій Яновський, II, 1954, 68).
Газова плита — нагрівальний прилад (перев. для приготування їжі) у вигляді невеликого металевого стола з двома або більше пальниками, в яких згоряє газ. В побут колгоспників увійшли електрика, радіо, телевізори, газові плити (Радянська Україна, 3.IX 1962, 3).

3. геол. Великі ділянки земної кори, утворені з найдавніших відкладів — метаморфічних сланців і магматичних порід. Значна частина площі всіх океанів (близько 40 процентів) складаються з океанічних плит (Наука і життя, 9, 1959, 40); Волино-Подільська плита.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}

==Медіа==

==Див. також==
*[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%80%D0%BE%D1%82%D1%83%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0_%D0%BF%D0%BB%D0%B8%D1%82%D0%BA%D0%B0]

==Джерела та література==
1. «Плита» // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

==Зовнішні посилання==
*[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BB%D0%B8%D1%82%D0%B0]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]]
[[Категорія:Слова 2022 року]]

Палга

2022-12-10T18:43:32Z

Kilozoviuk.fzfvs22: /* Зовнішні посилання */

'''Палга, -ги, '''''ж. ''Плита. Угор.
[[Категорія:Па]]

==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua/s/plyta Академічний тлумачний словник (1970—1980)]===
'''ПЛИТА́,''' и, жін.

1. Великий плоский (перев. прямокутний) з гладенькою поверхнею шматок каменю, металу і т. ін. Ясько мав собі.. функцію — розтирати фарби на кам'яних плитах (Іван Франко, IV, 1950, 211); Стіл фрезерного верстата — це чавунна плита (Методика викладання фрезерної справи, 1958, 142);
// Такий шматок, оброблений для настилання тротуарів, площ, облицювання стін і т. ін. Чи не піти до міста? Ще здалеку радо стрічаю рожеві плити міської площі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 411); На березі Іст-рівера будинок, Мов обеліск з гранітних плит і скла (Любомир Дмитерко, Осінь.., 1959, 18); Облицювальна плита;
// Надмогильний пам'ятник. Почувши, що його престарезний батько вже вмер.., Дашкович звелів зробить залізну плиту на його могилу (Нечуй-Левицький, I, 1956, 631); Поховали його на високій горі,.. поклавши на могилі важку чавунну плиту з написом (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 230); Могильна плита; Надгробна плита.

2. Вид кухонної печі, накритої чавунною дошкою або плахою з конфорками. Чоловік у білому попереднику й білій шапці на голові проворно вимішував щось у макітерці на пригашеній уже плиті (Любов Яновська, I, 1959, 362); В кухні топилася плита (Юрій Яновський, II, 1954, 68).
Газова плита — нагрівальний прилад (перев. для приготування їжі) у вигляді невеликого металевого стола з двома або більше пальниками, в яких згоряє газ. В побут колгоспників увійшли електрика, радіо, телевізори, газові плити (Радянська Україна, 3.IX 1962, 3).

3. геол. Великі ділянки земної кори, утворені з найдавніших відкладів — метаморфічних сланців і магматичних порід. Значна частина площі всіх океанів (близько 40 процентів) складаються з океанічних плит (Наука і життя, 9, 1959, 40); Волино-Подільська плита.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}

==Медіа==

==Див. також==

==Джерела та література==
1. «Плита» // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

==Зовнішні посилання==
*[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BB%D0%B8%D1%82%D0%B0]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]]
[[Категорія:Слова 2022 року]]

Палга

2022-12-10T18:42:56Z

Kilozoviuk.fzfvs22: /* Джерела та література */

'''Палга, -ги, '''''ж. ''Плита. Угор.
[[Категорія:Па]]

==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua/s/plyta Академічний тлумачний словник (1970—1980)]===
'''ПЛИТА́,''' и, жін.

1. Великий плоский (перев. прямокутний) з гладенькою поверхнею шматок каменю, металу і т. ін. Ясько мав собі.. функцію — розтирати фарби на кам'яних плитах (Іван Франко, IV, 1950, 211); Стіл фрезерного верстата — це чавунна плита (Методика викладання фрезерної справи, 1958, 142);
// Такий шматок, оброблений для настилання тротуарів, площ, облицювання стін і т. ін. Чи не піти до міста? Ще здалеку радо стрічаю рожеві плити міської площі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 411); На березі Іст-рівера будинок, Мов обеліск з гранітних плит і скла (Любомир Дмитерко, Осінь.., 1959, 18); Облицювальна плита;
// Надмогильний пам'ятник. Почувши, що його престарезний батько вже вмер.., Дашкович звелів зробить залізну плиту на його могилу (Нечуй-Левицький, I, 1956, 631); Поховали його на високій горі,.. поклавши на могилі важку чавунну плиту з написом (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 230); Могильна плита; Надгробна плита.

2. Вид кухонної печі, накритої чавунною дошкою або плахою з конфорками. Чоловік у білому попереднику й білій шапці на голові проворно вимішував щось у макітерці на пригашеній уже плиті (Любов Яновська, I, 1959, 362); В кухні топилася плита (Юрій Яновський, II, 1954, 68).
Газова плита — нагрівальний прилад (перев. для приготування їжі) у вигляді невеликого металевого стола з двома або більше пальниками, в яких згоряє газ. В побут колгоспників увійшли електрика, радіо, телевізори, газові плити (Радянська Україна, 3.IX 1962, 3).

3. геол. Великі ділянки земної кори, утворені з найдавніших відкладів — метаморфічних сланців і магматичних порід. Значна частина площі всіх океанів (близько 40 процентів) складаються з океанічних плит (Наука і життя, 9, 1959, 40); Волино-Подільська плита.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}

==Медіа==

==Див. також==

==Джерела та література==
1. «Плита» // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]]
[[Категорія:Слова 2022 року]]

Палга

2022-12-10T18:41:51Z

Kilozoviuk.fzfvs22: /* Академічний тлумачний словник (1970—1980) */

'''Палга, -ги, '''''ж. ''Плита. Угор.
[[Категорія:Па]]

==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua/s/plyta Академічний тлумачний словник (1970—1980)]===
'''ПЛИТА́,''' и, жін.

1. Великий плоский (перев. прямокутний) з гладенькою поверхнею шматок каменю, металу і т. ін. Ясько мав собі.. функцію — розтирати фарби на кам'яних плитах (Іван Франко, IV, 1950, 211); Стіл фрезерного верстата — це чавунна плита (Методика викладання фрезерної справи, 1958, 142);
// Такий шматок, оброблений для настилання тротуарів, площ, облицювання стін і т. ін. Чи не піти до міста? Ще здалеку радо стрічаю рожеві плити міської площі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 411); На березі Іст-рівера будинок, Мов обеліск з гранітних плит і скла (Любомир Дмитерко, Осінь.., 1959, 18); Облицювальна плита;
// Надмогильний пам'ятник. Почувши, що його престарезний батько вже вмер.., Дашкович звелів зробить залізну плиту на його могилу (Нечуй-Левицький, I, 1956, 631); Поховали його на високій горі,.. поклавши на могилі важку чавунну плиту з написом (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 230); Могильна плита; Надгробна плита.

2. Вид кухонної печі, накритої чавунною дошкою або плахою з конфорками. Чоловік у білому попереднику й білій шапці на голові проворно вимішував щось у макітерці на пригашеній уже плиті (Любов Яновська, I, 1959, 362); В кухні топилася плита (Юрій Яновський, II, 1954, 68).
Газова плита — нагрівальний прилад (перев. для приготування їжі) у вигляді невеликого металевого стола з двома або більше пальниками, в яких згоряє газ. В побут колгоспників увійшли електрика, радіо, телевізори, газові плити (Радянська Україна, 3.IX 1962, 3).

3. геол. Великі ділянки земної кори, утворені з найдавніших відкладів — метаморфічних сланців і магматичних порід. Значна частина площі всіх океанів (близько 40 процентів) складаються з океанічних плит (Наука і життя, 9, 1959, 40); Волино-Подільська плита.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}

==Медіа==

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]]
[[Категорія:Слова 2022 року]]

Палга

2022-12-10T18:41:38Z

Kilozoviuk.fzfvs22: /* Сучасні словники */

'''Палга, -ги, '''''ж. ''Плита. Угор.
[[Категорія:Па]]

==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua/s/plyta Академічний тлумачний словник (1970—1980)]===
'''ПЛИТА́,''' и, жін.

1. Великий плоский (перев. прямокутний) з гладенькою поверхнею шматок каменю, металу і т. ін. Ясько мав собі.. функцію — розтирати фарби на кам'яних плитах (Іван Франко, IV, 1950, 211); Стіл фрезерного верстата — це чавунна плита (Методика викладання фрезерної справи, 1958, 142);
// Такий шматок, оброблений для настилання тротуарів, площ, облицювання стін і т. ін. Чи не піти до міста? Ще здалеку радо стрічаю рожеві плити міської площі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 411); На березі Іст-рівера будинок, Мов обеліск з гранітних плит і скла (Любомир Дмитерко, Осінь.., 1959, 18); Облицювальна плита;
// Надмогильний пам'ятник. Почувши, що його престарезний батько вже вмер.., Дашкович звелів зробить залізну плиту на його могилу (Нечуй-Левицький, I, 1956, 631); Поховали його на високій горі,.. поклавши на могилі важку чавунну плиту з написом (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 230); Могильна плита; Надгробна плита.

2. Вид кухонної печі, накритої чавунною дошкою або плахою з конфорками. Чоловік у білому попереднику й білій шапці на голові проворно вимішував щось у макітерці на пригашеній уже плиті (Любов Яновська, I, 1959, 362); В кухні топилася плита (Юрій Яновський, II, 1954, 68).
Газова плита — нагрівальний прилад (перев. для приготування їжі) у вигляді невеликого металевого стола з двома або більше пальниками, в яких згоряє газ. В побут колгоспників увійшли електрика, радіо, телевізори, газові плити (Радянська Україна, 3.IX 1962, 3).

3. геол. Великі ділянки земної кори, утворені з найдавніших відкладів — метаморфічних сланців і магматичних порід. Значна частина площі всіх океанів (близько 40 процентів) складаються з океанічних плит (Наука і життя, 9, 1959, 40); Волино-Подільська плита.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}

==Медіа==

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]]
[[Категорія:Слова 2022 року]]

Палга

2022-12-10T18:39:16Z

Kilozoviuk.fzfvs22:

'''Палга, -ги, '''''ж. ''Плита. Угор.
[[Категорія:Па]]

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}

==Медіа==

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]]
[[Категорія:Слова 2022 року]]

Палга

2022-12-10T18:38:41Z

Kilozoviuk.fzfvs22:

'''Палга, -ги, '''''ж. ''Плита. Угор.
[[Категорія:Па]]

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}

==Медіа==

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/підрозділ]]
[[Категорія:Слова 2022 року]]

Падворок

2022-12-10T18:37:08Z

Kilozoviuk.fzfvs22: /* Медіа */

'''Падворок, -рку, '''''м. ''Усадьба въ предмѣстьѣ города. Ворон. г.
[[Категорія:Па]]

==Сучасні словники==
===[https://slova.com.ua/word/%D1%81%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%B9 Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда]===
'''САРА́Й,''' я, ч. Господарське приміщення для зберігання різного майна. Швидко той палац і обмазали. А тим часом будували.. комори, сараї, стайню (Мирний, І, 1949, 194); Вона повипускала з сарая вночі бранців (Гончар, II, 1959, 350); Понад церковною огорожею в обидва боки — і по широкій улиці і повз пожежний сарай за вигоном — сунули натовпом [люди], зчинивши гвалт і ревище на все село (Головко, II, 1957, 344).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Sarai 3.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Gotovii2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Penoblok5.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube|sDxC39fShdc}}

==Див. також==
*[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BA%D0%B0 Повітка]

==Джерела та література==
1. Архітектурна спадщина України, Вип. 1. Маловивчені проблеми історії архітектури та містобудування / За ред. В.Тимофієнка. — К.: 1994. — 263 с

2.Повітка // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1405.

==Зовнішні посилання==
*[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%91%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%B2%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%BD%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B8_%D0%B4%D0%BB%D1%8F_%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%82%D0%B0%D1%88%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B1%D1%96%D0%BB%D1%8F_%D0%B6%D0%B8%D1%82%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B1%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D1%83_%D0%BF%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D1%83,_%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B6%D1%96_%D1%82%D0%B0_%D0%B3%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85_%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D0%B4]

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]]
[[Категорія:Слова 2022 року]]

Падворок

2022-12-10T18:31:04Z

Kilozoviuk.fzfvs22: /* Ілюстрації */

'''Падворок, -рку, '''''м. ''Усадьба въ предмѣстьѣ города. Ворон. г.
[[Категорія:Па]]

==Сучасні словники==
===[https://slova.com.ua/word/%D1%81%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%B9 Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда]===
'''САРА́Й,''' я, ч. Господарське приміщення для зберігання різного майна. Швидко той палац і обмазали. А тим часом будували.. комори, сараї, стайню (Мирний, І, 1949, 194); Вона повипускала з сарая вночі бранців (Гончар, II, 1959, 350); Понад церковною огорожею в обидва боки — і по широкій улиці і повз пожежний сарай за вигоном — сунули натовпом [люди], зчинивши гвалт і ревище на все село (Головко, II, 1957, 344).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Sarai 3.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Gotovii2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Penoblok5.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==

==Див. також==
*[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BA%D0%B0 Повітка]

==Джерела та література==
1. Архітектурна спадщина України, Вип. 1. Маловивчені проблеми історії архітектури та містобудування / За ред. В.Тимофієнка. — К.: 1994. — 263 с

2.Повітка // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1405.

==Зовнішні посилання==
*[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%91%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%B2%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%BD%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B8_%D0%B4%D0%BB%D1%8F_%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%82%D0%B0%D1%88%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B1%D1%96%D0%BB%D1%8F_%D0%B6%D0%B8%D1%82%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B1%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D1%83_%D0%BF%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D1%83,_%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B6%D1%96_%D1%82%D0%B0_%D0%B3%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85_%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D0%B4]

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]]
[[Категорія:Слова 2022 року]]

Файл:Penoblok5.jpg

2022-12-10T18:30:34Z

Kilozoviuk.fzfvs22:

Падворок

2022-12-10T18:30:02Z

Kilozoviuk.fzfvs22: /* Ілюстрації */

'''Падворок, -рку, '''''м. ''Усадьба въ предмѣстьѣ города. Ворон. г.
[[Категорія:Па]]

==Сучасні словники==
===[https://slova.com.ua/word/%D1%81%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%B9 Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда]===
'''САРА́Й,''' я, ч. Господарське приміщення для зберігання різного майна. Швидко той палац і обмазали. А тим часом будували.. комори, сараї, стайню (Мирний, І, 1949, 194); Вона повипускала з сарая вночі бранців (Гончар, II, 1959, 350); Понад церковною огорожею в обидва боки — і по широкій улиці і повз пожежний сарай за вигоном — сунули натовпом [люди], зчинивши гвалт і ревище на все село (Головко, II, 1957, 344).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Sarai 3.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Gotovii2.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==

==Див. також==
*[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BA%D0%B0 Повітка]

==Джерела та література==
1. Архітектурна спадщина України, Вип. 1. Маловивчені проблеми історії архітектури та містобудування / За ред. В.Тимофієнка. — К.: 1994. — 263 с

2.Повітка // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1405.

==Зовнішні посилання==
*[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%91%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%B2%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%BD%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B8_%D0%B4%D0%BB%D1%8F_%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%82%D0%B0%D1%88%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B1%D1%96%D0%BB%D1%8F_%D0%B6%D0%B8%D1%82%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B1%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D1%83_%D0%BF%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D1%83,_%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B6%D1%96_%D1%82%D0%B0_%D0%B3%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85_%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D0%B4]

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]]
[[Категорія:Слова 2022 року]]