Київський столичний університет імені Бориса Грінченка - Внесок користувача [uk]

Свар

2021-11-09T10:07:42Z

I.savielieva:

'''Свар, -ру, '''''м. ''Брань, сердитые укоры. ''Злого ласкою більше улагодиш, як сварам. ''Котл. Н.
[[Категорія:Св]]
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
СВАР, у, чол., діал. Сварка. [Тетяна:] Злого ласкою більше улагодиш, як сваром (Іван Котляревський, II, 1953, 56).
===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]===
Свар, -ру, м. Брань, сердитые укоры.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Свар1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Свар2.jpg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Свар3.jpg |x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube| Qc6OnS38REw }}

==Див. також==
===Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка===
===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/53431-svara.html#show_point Свара]===
===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/53433-svarytysja.html#show_point Сваритися]===

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2021 року]]

Саєтовий

2021-11-09T10:07:02Z

I.savielieva:

'''Сає́товий, -а, -е. '''Изъ '''саєти. ''' Категорія:Са)
[[Категорія:Са]]
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
САЄ́ТОВИЙ, рідко САЄТО́ВИЙ, а, е. Прикм. до саєт і саєта;
// Зробл. із саєту, саєти. Миро дороге лиснить на голові.. І капа на його одежу саєтову (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 188); Небіжчицю обмили, одягли в дороге саєтове плаття (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 300); * Образно. Серпень зводить саєтові шати Вдалині, над крильми вітряка (Терень Масенко, Побратими, 1950, 144).
===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]===
Саєтовий, -а, -е. Изъ саєти.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Саєтовий1.jpeg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Саєтовий3.jpg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Саєтовий2.jpg |x140px]]
|}

==Див. також==
===Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка===
===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/53172-sajet.html#show_point Саєт]===
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2021 року]]

Інклюз

2021-11-09T10:06:30Z

I.savielieva:

'''Інклю́з, -за, '''''м. ''По народн. повѣрью: неразмѣнная серебряная монета, которая, данная въ...)
[[Категорія:Ін,Їн]]
==Сучасні словники==

===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]===
Інклюз, -за, м. По народн. повѣрью: неразмѣнная серебряная монета, которая, данная въ уплату, возвращается обратно къ своему хозяину.

==Іноземні словники==
===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]===
Інклюз:
- срібна монета, має здатність повертатися до власника після того, як нею заплачено

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Інклюз1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Інклюз2.jpeg |x140px]]

|}

==Медіа==
{{#ev:youtube| 77zIlRseA58 }}
==Цікаві факти==
===[https://korali.info/obryadi/moneti-i-zaklyati-skarbi_-inklyuz.html Матеріал з журналу "Коралі Інфо"]===
Із незвичайними, надприродними властивостями грошей пов'язане також повір'я про зачаровану монету — інклюз («інклюзник», «анклюз», «монклюз»). За традиційними віруваннями та уявленнями українців, ця монета мала властивість притягувати інші монети і збагачувати свого господаря завдяки тому, що нею керував злий дух. Його, як і домовика, можна було виховати собі зі «зноска». Цей дух служить господареві за життя, а по смерті — забирає його душу.

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2021 року]]

Ільм

2021-11-09T10:04:46Z

I.savielieva:

'''І́льм, -му, '''''м. ''ільма, ми'', ж. ''= '''Ілем. '''ЗЮЗО. І. 140.

[[Категорія:Іл,Їл]]
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
ІЛЬМ, а, чол. (Ulmus scabra, Mill). Високе дерево родини в'язових із цінною деревиною, поширене в Європі. Старий ільм, розколовшись, упав на верхів'я лип (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 66); Ільм часто зустрічається в дібровах, утворюючи з дубом змішані насадження (Лісівництво і полезахисне лісорозведення, 1956, 70).
===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]===
Ільм, -му, м. ільма, ми, ж. = ілем.
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
І́льм, и, ж. Те саме, що ільма. Там посередині руки старі і гілля простягнула Ільма тінява, гігантська (Зеров, Вибр., 1966, 246).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Ільм1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Ільм2.jpg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Ільм3.jpg |x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube| hunhRMzk8y8 }}
==Цікаві факти==
===[http://uk.wikipedia.org/wiki Матеріал з Вікіпедії]===
Ільм — історична назва німецького міста Штадтільм.

Ільм — район в Німеччині.

Ільм — річка в Німеччині.

Ільм — поняття ісламу, що означає пізнання.

==Див. також==
===Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка===
===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/21573-ilem.html#show_point Ілем]===
===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/21575-ilmak.html#show_point Ільмак]===
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2021 року]]

Іговник

2021-11-09T10:03:59Z

I.savielieva:

'''Іго́вник, -ка, '''''м. ''Игольникъ. Шух. І. 284, 154.
[[Категорія:Іг,Їг]]
==Сучасні словники==
===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]===
Іговник, -ка, м. Игольникъ.
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Іговник1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Іговник2.jpg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Іговник3.jpg |x140px]]
|}
==Медіа==
{{#ev:youtube| riAUKnqVyOk }}
==Цікаві факти==
===[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BA%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8F Матеріал з Вікіпедії]===
Голківни́ця, діал. голечник, заст. іговник — подушечка чи футляр для зберігання голок чи шпильок. Може виготовлятися з різноманітних матеріалів.
Про існування голківниць відомо з часів Середньовіччя. Свого часу серед вишивальниць подушок були популярними голківниці у вигляді маленьких порцелянових кошиків з подушечками всередині.
Протягом XVIII ст. ваговиті голківниці поширилися серед швачок. В Англії узвичаїлися «швацькі струбцинки» (seam clamps), які закріплялися на столі й втримували крайку тканини. Вони часто мали вигляд птаха: дзьоб слугував затискачем для тканини, а на спині кріпилася оксамитова подушечка для шпильок.
У Вікторіанську добу з'явилися голківниці у вигляді помідора з прикріпленою тканинною полуничкою. Згідно з англійськими повір'ями, помідор клали на камінну полицю, щоб забезпечити достаток у домі й відлякнути злих духів. Якщо був не час для врожаю томатів, господарі створювали імпровізований овоч, набиваючи круглий мішечок червоної тканини піском чи тирсою. Символ удачі також виконував практичну функцію — був місцем зберігання шпильок. Якщо томат використовувався в парі з полуничкою, зазвичай його наповнювали ватою, вовною, кінським волосом чи тирсою, а полуничку — наждаковим пилом, призначеним для чищення й загострення шпильок.
Наприкінці XIX століття в моду увійшли голківниці у вигляді порцелянових ляльок чи півляльок. Їх було виготовлено й продано кілька мільйонів, але внаслідок крихкості матеріалу, екземплярів відтоді залишилося мало. Вони являли собою типову порцелянову фігурку красуні, але лялька мала тільки верхню половину тіла, на корпусі її були передбачені отвори для кріплення подушечки. Остання могла бути зроблена з атласу й імітувати собою спідницю.
Такі голківниці-ляльки були популярними і на початку XX століття, деякі з них виконані в стилі ар-деко чи аналогічних стилях того часу. Найбільш цінуються в колекціонерів зразки з Дрездена й Майсена часів до Другої Світової війни, які можуть продаватися по ціні бл. 500 дол. США за умови ідеального стану. Інші екземпляри продають менш ніж за 25 доларів[

==Див. також==
===Cпоріднені слова зі словника української мови===
===[http://sum.in.ua/s/gholjnyk Гольник]===
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2021 року]]

Шняга

2021-11-07T07:30:52Z

I.savielieva:

'''Шняга, -ги, '''''ж. ''Жаба. Вх. Пч. II. 16.
Шняга-1)масовий невеликий товар (товари), ширвжиток
2)щось неприємне, погане, небажане або не варте уваги
[[Категорія: Шн]]
==Сучасні словники==
===[https://slovnyk.ua Онлайн-портал української мови та культури "СЛОВНИК.UA"]===
'''ШНЯГА''', -и, ж.

'''1.''' зах. [http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%96%D0%B0%D0%B1%D0%B0 Жаба].

'''2.''' заст. Дрібний неоподатковуваний товар. 
// Будь-яка дрібна річ.

{| class="wikitable"
|-
! Відмінок !! Однина !! Множина
|-
| '''Називний'''|| шняга|| шняги
|-
| '''Родовий'''|| шняги|| шняг
|-
| '''Давальний'''|| шнязі|| шнягам
|-
| '''Знахідний'''|| шнягу|| шняг
|-
| '''Орудний''' || шнягою|| шнягами
|-
| '''Місцевий'''|| на/у шнязі|| на/у шнягах
|-
| '''Кличний''' || шняго|| шняги
|-
|}

==Іноземні словники==
===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]===
'''1.''' Те саме, що нісенітниця, дрібничка, непотрібна річ, невдача. ''Та якась шняга трапилася, тож настрій у мене поганий.''

'''2.''' Молодіжний сленг. Маленька річ, дрібничка, барахло. ''Він подарував мені якусь шнягу, я навіть не знаю, що з нею робити.''
 
// у знач. Корисного пристрою.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Шняга1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Шняга2.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Шняга3.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Шняга4.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube| xmMD5Izv5W0}}
{{#ev:youtube| skuhz0F9RPo}}
==Цікаві факти==
===[http://uk.wikipedia.org/wiki Матеріал з Вікіпедії]===
Слово набуло поширення у контексті вживання кримінального жаргону. Шняга — просторічне слово, яке прижилося у світських колах з тюремного арго. [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B6%D0%B0%D1%80%D0%B3%D0%BE%D0%BD Детальніше...]

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2021 року]]

Мірний

2021-11-07T07:22:12Z

I.savielieva:

'''Мірний, -а, -е. '''Умѣренный, средній. ''Оце мірні огірки саме добре квасити. ''Каменец. у.
[[Категорія:Мі]]
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
МІ́РНИЙ, а, е.
1. Який відбувається, здійснюється у певному ритмі; розмірений, ритмічний. — Я.. почула голосне, мірне дихання Алли Михайлівни, — вона спала, підклавши руку під щоку (Леся Українка, III, 1952, 618); Тиша. Мірний стукіт дощових крапель. Ані душі (Юрій Яновський, IV, 1959, 122); * Образно. «Нам потрібна мірна хода залізних батальйонів пролетаріату», — писав В. І. Ленін в своїй роботі «Чергові завдання Радянської влади» (Поезія і революція, 1956, 97).
2. спец. Яким вимірюють що-небудь, який є міркою. Віддалі вимірюють різними способами: рулеткою, мірною стрічкою, землемірним циркулем, спеціальними приладами — лічильниками (Фізична географія, 5, 1956, 14); Павло зупиняє трактора на дорозі, поки піднімають мірного дрота, й знову заводить його в нову борозну (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 508).
3. Який не виявляє себе в повну міру, в повну силу; стриманий, поміркований. Постерігаю любов мірну, лицарську, поетичну (Нечуй-Левицький, III, 1956, 312); [Теофіл:] Слухай, поводься здержано, в речах будь мірний (Леся Українка, II, 1951, 503).
4. Проміжний ознаками, якостями між двома протилежними величинами (великим і малим, високим і низьким, важким і легким і т. ін.); помірний. Не будь солодкий, бо розлижуть; не будь гіркий, бо розплюють; самий мірний будь (Номис, 1864, № 4603); Ріст його був мірний, і видно було, що з часом він стане такий підсадкуватий, як отець (Іван Франко, VIII, 1952, 121)

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Мірний.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Мірний1.jpg |x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube| dSl7AH777_M }}
{{#ev:youtube| 2LLcOPdM5ak}}
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2021 року]]

Зів

2021-11-07T07:21:33Z

I.savielieva:

'''Зів, -ву, '''''м. ''1) Въ пловучей, на лодкахъ, мельницѣ: пролетъ между двумя лодками для водяной струи, приводящей въ дѣйствіе мельничныя колеса. Вас. 173. 2) ''мн. '''''зіва '''и '''зіви'''. а) Ротъ. ''Свої ж слова та їй у зіва''Ном. № 7029. б) Жабры. в) Въ плугѣ: отверстіе между '''леміше́м '''и '''череслом'''. ''Як у плуг у зіви набереться багато трави, як ореш, то плуг погано одвертає скибу. ''Волч. у. (Лободовск.).
[[Категорія:Зі]]
==Сучасні словники==
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
ЗІВ, а, ч.
1. Вхід з порожнини рота в глотку. Зондування через ніс роблять хворим, які перебувають в непритомному стані або коли у них є тяжкі захворювання рота і зіва (Заг. догляд за хворими, 1957, 62).
2. діал. Рот. Свої ж слова та їй у зіва! (Номис, 1864, № 7029); // Зябра (у риб). Помаленьку вона (щука) рознімає свою пащеку і випускає воду зівами (Фр., III, 1950, 331).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Зів1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Зів3.jpg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Зів2.png|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube| tq3A6cbCL6Y }}
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2021 року]]

Генде

2021-11-07T07:20:30Z

I.savielieva:

'''Генде, гендека, '''''нар. ''Вонъ тамъ. Желех. Вх. Зн. 10.
[[Категорія:Ге]]
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
ГЕ́НДЕ, присл., діал. Он там, отам. — Цитьте-но, кумо, генде вже пани йдуть! — перебила її Олександра (Леся Українка, III, 1952, 674).
===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]===
Генде, гендека нар. Вонъ тамъ. Желех. Вх. Зн. 10

==Іноземні словники==
===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]===
генде
присл., діал.
Он там, отам.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Генде.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Генде1.jpg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Генде2.jpg |x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube| rHydHWo4CLE }}
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2021 року]]

Скарбовий

2021-11-07T07:12:16Z

I.savielieva:

'''Скарбовий, -а, -е. '''Казенный. Ном. № 1285. ''Скарбові гроші. ''Левиц. Пов. 3. ''Скарбові люде. ''К. ЦН. 227. ''А де ж твої, Нечаєнку, скарбовії вози? ''Лукаш.
[[Категорія:Ск]]
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
СКАРБО́ВИ́Й, бва, бве, заст.

1. Який належить державній скарбниці, стосується її. — Я покину місце. Ми покатаємо в Петербург. Я напитаю там скарбову чи будлі-яку [будь-яку] іншу службу (Нечуй-Левицький, V, 1966, 253); Гриць Калинович був канцеляристом при львівській скарбовій бухгалтерії ще за панщини (Іван Франко, VI, 1951, 153);
// у знач. ім. скарбовий, бового, чол. Той, хто жив на землях, що належали державній скарбниці, державі. У Молочках на фільварку Зробили це диво, Змовилися всі скарбові В забастовку живо! (Українські народні думи.., 1955, 316);
// у знач. ім. скарбовий, бового, чол. Те саме, що скарбник 2. — Дослужився неборака — ні хліба, ні табаки... Сам надголодь ходжу, як і всі. Перевівся й кінь зо мною. Фуражу ні від хазяїна, ні від скарбового (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 217).
Скарбові селяни — селяни, що жили на землях, які належали державній скарбниці, державі.

2. Прикм. до скарб 7. По другий бік яру, на горі, між зеленими житами, стояла скарбова клуня, кошари (Нечуй-Левицький, I, 1956, 150); На широкому скарбовому дворі — стягнене з селян добро: поламані плуги, дрібні машини (Яків Качура, II, 1958, 304);
// рідко. Багатий. Хоч не яке там скарбове [господарство], — можна б йому ціну скласти, — та таке ж то порядненьке, любеньке, що кращого й не бажати (Марко Вовчок, I, 1955, 310).

===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]===
Скарбовий, -а, -е. Казенный. Ном. № 1285. Скарбові гроші. Левиц. Пов. 3. Скарбові люде. К. ЦН. 227. А де ж твої, Нечаєнку, скарбовії вози? Лукаш.
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
СКАРБО́ВИ́Й, о́ва́, о́ве́, заст.

1. Який належить державній скарбниці, стосується її. — Я покину місце. Ми покатаємо в Петербург. Я напитаю там скарбову чи будлі-яку [будь-яку] іншу службу (Н.-Лев., V, 1966, 253); Гриць Калинович був канцеляристом при львівській скарбовій бухгалтерії ще за панщини (Фр., VI, 1951, 153); // у знач. ім. скарбо́ви́й, бо́во́го, ч. Той, хто жив на землях, що належали державній скарбниці, державі. У Молочках на фільварку Зробили це диво, Змовилися всі скарбові В забастовку живо! (Укр.. думи.., 1955, 316); // у знач. ім. скарбо́ви́й, бо́во́го, ч. Те саме, що скарбни́к 2. — Дослужився неборака — ні хліба, ні табаки… Сам надголодь ходжу, як і всі. Перевівся й кінь зо мною. Фуражу ні від хазяїна, ні від скарбового (Добр., Очак. розмир, 1965, 217).

Скарбо́ві́ селя́ни — селяни, що жили на землях, які належали державній скарбниці, державі.

2. Прикм. до скарб 7. По другий бік яру, на горі, між зеленими житами, стояла скарбова клуня, кошари (Н.-Лев., І, 1956, 150); На широкому скарбовому дворі — стягнене з селян добро: поламані плуги, дрібні машини (Кач., II, 1958, 304); // рідко. Багатий. Хоч не яке там скарбове [господарство],— можна б йому ціну скласти,— та таке ж то порядненьке, любеньке, що кращого й не бажати (Вовчок, І, 1955, 310).
==Іноземні словники==
===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]===
1скарбовий — Скарбовий: казенний [IV] скарбова дирекція: дирекція фінансового відділу в колишній Австрії [III] який належить державній скарбниці, стосується її [47] …

Толковый украинский словарь

2скарбовий — о/ва/, о/ве/, заст. 1) Який належить державній скарбниці, стосується її. || у знач. ім. скарбо/ви/й, бо/во/го, ч. Той, хто жив на землях, що належали державній скарбниці, державі. || у знач. ім. скарбо/ви/й, бо/во/го, ч. Те саме, що …

Український тлумачний словник

3скарбовий — прикметник рідко …

Орфографічний словник української мови

4скарбовий — ва, ве, Рс. Державний; це, що нележить касі держави …

Словник лемківскої говірки

5скарбний — а/, е/. Те саме, що скарбовий …

Український тлумачний словник

==Медіа==
{{#ev:youtube| Xe-znliLpGQ}}
==Цікаві факти==
===[https://www.youtube.com/watch?v=Xe-znliLpGQ]===
==Див. також==
===Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка===
===[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A1%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B1]===

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2021 року]]

Вівсище

2021-11-05T20:09:25Z

I.savielieva:

''Вівсище, -ща, '''''с. ''Поле, съ котораго снятъ овесъ. Вас. 196.
[[Категорія:Ві]]
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
ВІ́ВСИЩЕ, а, сер. Поле, з якого скосили овес.
===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]===
Вівсище, -ща, с. Поле, съ котораго снятъ овесъ.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Вівсище1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Вівсище2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Вівсище3.jpg|x140px]]
|}

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2021 року]]

Волочити

2021-11-05T17:16:41Z

I.savielieva:

'''Волочити, -чу, -чиш, '''''гл. ''1) Тащить, тянуть, влачить, волочить. ''Волочать трупи ланцюгами. ''Шевч. 545. ''Копиці волочив. ''Греб. 378. 2) Бить, таща. ''Хто пив, а мене волочать. ''Ном. № 4063. 3) Бороновать (послѣ посѣва). Чуб. VII. 401. ''Посіяв і волочить. ''Грин. II. 151. ''Удівонька пшениченьку сіє, посіявши, стала волочити. ''Мет. 357.
[[Категорія:Во]]
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
1.Тягти кого-, що-небудь по поверхні чого-небудь. Гробокопателі в селі Волочать трупи ланцюгами За царину — і засипають Без домовини (Тарас Шевченко, II, 1953, 150); [1-а молодиця:] Знов волочиш граблі? Кажу тобі: візьми на плечі, бо зуб'я поламаєш! (Марко Кропивницький, I, 1958, 482); Кінь захарапудився, обернув і позадкував, волочачи турчина (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 194);
// Нести, на собі що-небудь важке або великого розміру, що звичайно торкається землі;
// Ледве пересувати (чоботи тощо). Ноги хоч ще й не грузли глибоко, та налипало на чоботи, і волочив [Давид] їх, як пудові (Андрій Головко, II, 1957, 79).
♦ Волочити кайдани, заст. — носити на ногах кайдани, відбувати каторгу. Своїх братів, синів свого народу Скликав на конференцію Ілліч. І от зійшлись, тавровані і гнані Царем проклятим, партії сини, Що в Нерчинску вмирали на засланні, В Уржумі волочили кайдани... (Андрій Малишко, I, 1956, 139); Ледве (насилу і т. ін.) ноги волочити — іти дуже повільно, з трудом (від старості, утоми і т. ін.). Він довго не признававсь, що він слабий, насилу волочив ноги, а все-таки ходив на роботу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 211).

2. розм. Силоміць (або переконавши) вести кого-небудь із собою; тягнути. — Нас [жінок] сім літ як по морях волочать (Іван Котляревський, I, 1952, 102); — Не розумію, Димцю, — мовив він, хмурячи брови, — чого ти волочиш того Гриця з собою (Іван Франко, III, 1950, 265); [Пріся:] Коли так, другого дня дивлюсь у вікно: волочать мати стару Морозиху до хати (Степан Васильченко, III, 1960, 162).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Кайдани1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Волочить.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Волочити2.jpg|x140px]]
|}
==Медіа==
{{#ev:youtube| So2ytAtV7fQ}}

==Див. також==
===Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка===
===[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A1%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8 Скородити]===
===[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%91%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8 Боронувати]===
===[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%91%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D1%82%D0%B8 Боронити]===
===[httpадреса слова]===

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2021 року]]

Плахіття

2021-11-05T17:09:38Z

I.savielieva: Замінено вміст на «''Плахіття, -тя, '''''с. соб. ''Платье. Ум. '''Плахіттячко. ''' Категорія:Пл»

''Плахіття, -тя, '''''с. соб. ''Платье. Ум. '''Плахіттячко. '''
[[Категорія:Пл]]

Плахіття

2021-11-05T16:58:52Z

I.savielieva:

''Плахіття, -тя, '''''с. соб. ''Платье. Ум. '''Плахіттячко. '''
[[Категорія:Пл]]
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
ПЛАХІ́ТТЯ, я, сер., розм. Те саме, що плаття 1, 2. [Другий ткач:] Дивіться, дивіться на жінок. От так наші! Чи бач, як підіймають плахіття! (Леся Українка, IV, 1954, 258); Дівчина.. стала, оправляючи зіжмакане плахіття (Іван Ле, Право.., 1957, 134); Взявши своє убоге плахіття, покинула [Оксана] дядькову оселю (Любов Яновська, I, 1959, 38).
===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]===
Плахіття, -тя, с. соб. Платье. Ум. плахіттячко.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Плахіття.jpg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Плахіття1.jpg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Плахіття2.jpg |x140px]]
|}

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2021 року]]

Плахіття

2021-11-05T16:49:29Z

I.savielieva: Замінено вміст на «''Плахіття, -тя, '''''с. соб. ''Платье. Ум. '''Плахіттячко. ''' Категорія:Пл»

''Плахіття, -тя, '''''с. соб. ''Платье. Ум. '''Плахіттячко. '''
[[Категорія:Пл]]

Скарати

2021-11-05T16:44:46Z

I.savielieva:

СКАРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., чим і без додатка.
[[Категорія: Ск]]
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
СКАРАТИ, аю, аєш, док., перех., чим і без додатка.
1. Покарати за що-небудь. Щоб скарати вчителя за його зневажливість і непошану до свого начальства, то не давати йому більше дров (Борис Грінченко, I, 1963, 324); [Голос покликача судового:] Зволив.. цезар-імператор, щоб Кнея Люція скарать вигнанням (Леся Українка, II, 1951, 543); Ціла буча знялася, Паськи сили не пожаліють, здоров'я не пошкодують, щоб скарати злочин (Костянтин Гордієнко, Заробітчани, 1949, 13);
// перен. Змусити когось тяжко страждати, мучитися. [Мартіан:] Прошу тебе, заклич яких сусідок, — не можна ж так її лишити з трупом. [Констанцій:] Невже твоя небога вмерла?! [Мартіан:] Так.. [Альбіна (після моменту стишення знов вибухнула плачем):] Ой, доненько! а за що ж ти мене скарала так? (Леся Українка, III, 1952, 322); Якщо доля скарає мене І тернисту простелить путь, Моє серце й на мить не здригне, Хоч камінням мене хай заб'ють (Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 305).
2. Піддати страті; стратити. І скарали [слуги юнака]: покотилась Голова його відтята (Володимир Самійленко, I, 1958, 194); [Всі:] О смерть Василькові! Прохаємо Скарати вмент його отут, при нас, Скарати вмент на пострах ворогам! (Євген Кротевич, Вибр., 1959, 585). Скарати на смерть (на горло, на голову, смертю), заст. — стратити. — Того шляхтича негайно знищити, скарати на горло... — прорік воєвода (Іван Ле, Наливайко, 1957, 39); — Цієї ночі я наказав скарати на голову віроломних боляр [бояр]... (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 602); *[Хуса:] А знаєш ти, що я тобі закон? Що я тебе скарати смертю можу за непокірність? (Леся Українка, III, 1952, 157).

===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]===
Скарати, -ра́ю, -єш, гл. Покарать, наказать. Скарай, мене, міцний Боже, коли тя забуду. Чуб. V. 57. Чия кривда, нехай того Бог скарає. Ном. № 2293. Ой мати моя старая, нащо ти мене скарала? Мет. 263.
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
СКАРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., чим і без додатка.
1. Покарати за що-небудь. Щоб скарати вчителя за його зневажливість і непошану до свого начальства, то не давати йому більше дров (Гр., І, 1963, 324); [Голос покликача судового:] Зволив.. цезар-імператор, щоб Кнея Люція скарать вигнанням (Л. Укр., II, 1951, 543); Ціла буча знялася, Паськи сили не пожаліють, здоров’я не пошкодують, щоб скарати злочин (Горд., Заробітчани, 1949, 13); // перен. Змусити когось тяжко страждати, мучитися. [М а р т і а н:] Прошу тебе, заклич яких сусідок,— не можна ж так її лишити з трупом. [Констанцій:] Невже твоя небога вмерла?! [Мартіан:] Так.. [Альбіна (після моменту стишення знов вибухнула плачем):] Ой, доненько! а за що ж ти мене скарала так? (Л. Укр., III, 1952, 322); Якщо доля скарає мене І тернисту простелить путь, Моє серце й на мить не здригне, Хоч камінням мене хай заб’ють (Нагн., Вибр., 1957, 305).
2. Піддати страті; стратити. І скарали [слуги юнака]: покотилась Голова його відтята (Сам., І, 1958, 194); [Всі:] О смерть Василькові! Прохаємо Скарати вмент його отут, при нас, Скарати вмент на пострах ворогам! (Крот., Вибр., 1959, 585).
Скара́ти на смерть (на го́рло, на го́лову, сме́ртю), заст. — стратити. — Того шляхтича негайно знищити, скарати на горло…— прорік воєвода (Ле, Наливайко, 1957, 39); — Цієї ночі я наказав скарати на голову віроломних боляр [бояр]… (Скл., Святослав, 1959, 602); [Xуса:] А знаєш ти, що я тобі закон? Що я тебе скарати смертю можу за непокірність? (Л. Укр., III, 1952, 157).

==Іноземні словники==
===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]===

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: карати.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: карати1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: карати2.jpg|x140px]]
|}

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2021 року]]

==Див. також==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2021 року]]

Південник

2021-11-05T15:40:46Z

I.savielieva:

'''Півде́нник, ка, '''''м. ''Меридіанъ. ''Такий круг зватиметься меридияном або південником і поділятиме для вас землю теж на дві половини: східню і західню. ''Дещо (4-те вид. 1882), 23.
[[Категорія:Пі]]
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Коментарі читачів до статті]===
'''ПІВДЕ́ННИК''', ім., ''ч.'' — Той, що походить із півдня. У сучасній українській мові «південником» називають щось чи когось, хто походить із півдня. ''Ліворуч південник дме і божеволить нас, сей буревій, що заголя кістки, звільняючи від плоті (Йоргос Сеферис, Вибране, 2013); Лиш правду, спрагнені думки, шукайте, прибувши в книгозбірище приватне — південника, вже старичка (Василь Барка, Свідок для сонця шестикрилих, Кн. 3, 1981); Південникам було легше. Вони мали септонів, які вміли пояснити людям божу волю, допомагали відрізнити добре від поганого. Але Старки вклонялися старим богам без імен; якщо серце-дерева і чули людей, то ніколи їм не відповідали (Джорж Мартін, Гра престолів, пер. Бродового)''.
===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html Словник української мови за редакцією Б. Д. Грінченка]===
'''ПІВДЕ́ННИК''', ка, ''м.'' Меридіанъ. ''Такий круг зватиметься меридияном або південником і поділятиме для вас землю теж на дві половини: східню і західню.''
==Іноземні словники==
===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]===
'''ПІВДЕ́ННИК''', а, ''ч., геогр.'' Меридіан.
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Південник1.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Південник2.jpg|x140px]]

|}

==Медіа==
{{#ev:youtube| NYpSaA-Msl4}}
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Фаховий коледж «Універсум»]]
[[Категорія:Слова 2021 року]]

Риштування

2021-11-05T15:26:31Z

I.savielieva:

'''Риштува́ння, -ня, '''''с. ''1) Лѣса. ''Почали риштування робить, щоб то до наймита добраться. ''Ном. № 3603. 2) Постройка лѣсовъ.
[[Категорія:Ри]]
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
РИШТО́ВАННЯ, РИШТУВА́ННЯ, я, сер.
1. буд. Тимчасове дерев'яне або трубчасте обладнання, що встановлюється біля стін споруди під час її відбудови, ремонту, реставрації і т. ін. Люди приставляли до стін риштовання (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 36); Високий, ніби багатоповерховий будинок у риштованнях, стояв корпус майбутнього лінкора (Вадим Собко, Шлях.., 1948, 95); Дерев'яне риштовання, яке щільно обліплювало стіни, здавалось кліткою, одягненою на будинок (Олесь Донченко, VI, 1957, 311); Він бував у Панорамі ще тоді, як її відбудовували, і потім, коли вже натягували полотна і ціла бригада художників малювала, повзаючи на стальних риштуваннях під високим склепінням (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 286); Цілий день вона носила цеглу і так налазилася по риштуваннях, що не могла триматися на ногах і спотикалася, як п'яна (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 73); * Образно. Роман [О. Копиленка] «Народжується місто».. — правдива книга про сміливих, самовідданих людей, які на риштованнях першої п'ятирічки показували зразки трудового героїзму (Історія української літератури, II, 1956, 136).
2. Тимчасовий дощаний настил на підвищенні; поміст. На майдані перед замком вкопували риштовання задля огневих штук (Олекса Стороженко, I, 1957, 370).
3. Тимчасове пристосування для підтримування чого-небудь у певному положенні. — Як же там на війні? — Погано, Тимку... Людей убивають... А мене ось... — і Федот показав очима на біле риштування, на якому лежала загіпсована рука (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 348).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 547.

===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]===
Риштування, -ня, с. 1) Лѣса. Почали риштування робить, щоб то до наймита добраться. Ном. № 3603. 2) Постройка лѣсовъ.
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
РИШТУВА́ННЯ див. ришто́вання.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 547.
Риштування, ня, с.
1) Лѣса. Почали риштування робить, щоб то до наймита добраться. Ном. № 3603.
2) Постройка лѣсовъ.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 18.

==Іноземні словники==
===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]===
риштовання
риштува́ння, -я, с.
1) буд.Тимчасове дерев'яне або трубчасте обладнання, що встановлюється біля стін споруди під час її відбудови, ремонту, реставрації і т. ін.
2) Тимчасовий дощаний настил на підвищенні; поміст.
3) Тимчасове пристосування для підтримування чого-небудь у певному положенні.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Риштування1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Риштування2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Риштування3.jpg|x140px]]
|}

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2021 року]]

Риштування

2021-11-05T15:22:50Z

I.savielieva:

'''Риштува́ння, -ня, '''''с. ''1) Лѣса. ''Почали риштування робить, щоб то до наймита добраться. ''Ном. № 3603. 2) Постройка лѣсовъ.
[[К==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
РИШТО́ВАННЯ, РИШТУВА́ННЯ, я, сер.
1. буд. Тимчасове дерев'яне або трубчасте обладнання, що встановлюється біля стін споруди під час її відбудови, ремонту, реставрації і т. ін. Люди приставляли до стін риштовання (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 36); Високий, ніби багатоповерховий будинок у риштованнях, стояв корпус майбутнього лінкора (Вадим Собко, Шлях.., 1948, 95); Дерев'яне риштовання, яке щільно обліплювало стіни, здавалось кліткою, одягненою на будинок (Олесь Донченко, VI, 1957, 311); Він бував у Панорамі ще тоді, як її відбудовували, і потім, коли вже натягували полотна і ціла бригада художників малювала, повзаючи на стальних риштуваннях під високим склепінням (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 286); Цілий день вона носила цеглу і так налазилася по риштуваннях, що не могла триматися на ногах і спотикалася, як п'яна (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 73); * Образно. Роман [О. Копиленка] «Народжується місто».. — правдива книга про сміливих, самовідданих людей, які на риштованнях першої п'ятирічки показували зразки трудового героїзму (Історія української літератури, II, 1956, 136).
2. Тимчасовий дощаний настил на підвищенні; поміст. На майдані перед замком вкопували риштовання задля огневих штук (Олекса Стороженко, I, 1957, 370).
3. Тимчасове пристосування для підтримування чого-небудь у певному положенні. — Як же там на війні? — Погано, Тимку... Людей убивають... А мене ось... — і Федот показав очима на біле риштування, на якому лежала загіпсована рука (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 348).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 547.

===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]===
Риштування, -ня, с. 1) Лѣса. Почали риштування робить, щоб то до наймита добраться. Ном. № 3603. 2) Постройка лѣсовъ.
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
РИШТУВА́ННЯ див. ришто́вання.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 547.
Риштування, ня, с.
1) Лѣса. Почали риштування робить, щоб то до наймита добраться. Ном. № 3603.
2) Постройка лѣсовъ.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 18.

==Іноземні словники==
===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]===
риштовання
риштува́ння, -я, с.
1) буд.Тимчасове дерев'яне або трубчасте обладнання, що встановлюється біля стін споруди під час її відбудови, ремонту, реставрації і т. ін.
2) Тимчасовий дощаний настил на підвищенні; поміст.
3) Тимчасове пристосування для підтримування чого-небудь у певному положенні.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Риштування1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Риштування2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Риштування3.jpg|x140px]]
|}

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2021 року]]

Риштування

2021-11-05T15:19:02Z

I.savielieva:

Шельмувати

2021-11-04T21:22:21Z

I.savielieva:

'''Шельмува́ти, -му́ю, -єш, '''''гл. ''1) Клеймить, обрѣзывая уши. 2) Бранить, клеймить, шельмовать.
[[Категорія:Ше]]

==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
ШЕЛЬМУВА́ТИ, ую, уєш, недок., перех.

'''1.''' іст. Здійснювати шельмування.

'''2.''' Виражати осуд; паплюжити. ''Випущене повідомлення від коменданта міста Коновальця шельмувало арсенальців, обзиваючи їх «зрадниками неньки України»'' (Яків Качура, II, 1958, 256);
// ''Таврувати кого-небудь ганьбою, звинувачуючи у нечесному поводженні. — Перед тим, як шельмувати когось, треба глибше вивчити людину, знати, чим вона живе'' (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959, 125).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Шельмувати.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Шельмувати2.jpeg|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube| B20M8RLe1Tk}}

==Див. також==
===Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка===
====[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%93%D1%83%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8 Гулити]====
====[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A8%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BC%D0%B0 Шельма]====

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2021 року]]

Цей

2021-11-04T21:21:55Z

I.savielieva:

'''Цей, ця, цяя, це, цеє, '''''мѣст. ''= '''Сей, -ся, се. '''''Ось на ж тобі, друже, цей дукачик. ''Шевч. 177. ''А ця учаділа. ''Шевч. 318. ''Серце моє, зоре моя, де це ти зоріла? ''Шевч. 143. ''Та це ж я, каже, скликаю громаду. ''Рудч. Ск. І. 3. ''Перемішай цеє і закопай серед пасіки. ''Чуб. І. 75. ''Не казала мені мати цеї води брати. ''Чуб. V. 996. '''Це та те'''. То да се. ''Закиль це та те, то й «святий Боже» заспівають. ''Ном. № 10961. '''Це б то '''= '''Се б то. '''Ком. II. 79.
[[Категорія:Це]]
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
'''ЦЕЙ''', ця, це, займ. вказ,

'''1.''' Указує на особу, предмет, що перебуває поблизу кого-, чого-небудь, найближчий у просторі порівняно з іншим, більш віддаленим; протилежне той.

''— До кого належить цей виноградник? — гукає на свого цигана Тихович'' (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 210); ''Навпроти муру, по цей бік вулиці, засіли в руїнах цегляних будинків стрілецькі підрозділи батальйону'' (Олесь Гончар, III, 1959, 238); ''Як колись, в цей провулок, садами, я повз верби пройшов, через гать...'' (Володимир Сосюра, I, 1957, 243);
 
// у знач. ім. цей, цього, чол.; ця, цієї, жін.; це, цього, сер.; мн. ці, цих. Уживається замість предмета, особи і т. ін., які були названі в попередньому викладі або про які вже йшлося раніше. ''— Хто Варениченко? — пита москаль, увійшовши з Сидором у хату. — Та ось цей! — указує москалиха на Чіпку'' (Панас Мирний, I, 1949, 331); ''— Чи знаєш ти, приміром, — продовжував Хома, — як ми в Трансільванії скелі штурмували? Думаєш — дерлися хто як попало? Помиляєшся, брате... Для цього в нас є така штука — альпійський канат...'' (Олесь Гончар, III, 1959, 221);
 
// Указує на певний період, який має місце тепер або мав у минулому чи буде мати в майбутньому часі. ''І дякуєм щиро, І щиро бажаєм В веселий цей день, Щоб вітер не зносив, Пісок не заносив Народних пісень'' (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 181); ''Один по одному піднімалися мінометники на висоту за командиром роти. Сорочки на їхніх спинах за ці дні побіліли: на них, пропотілих наскрізь, виступила й позасихала сіль'' (Олесь Гончар, III, 1959, 60);
 
// у знач. ім. це, цього, сер. Уживається замість назви такого періоду. ''— А хто він такий? — Зараз знову вчителем.. А до цього, — ким тільки не доводилось йому працювати!'' (Андрій Головко, II, 1957, 442); ''Невідомо, як уже там переклав Ференц, тільки після цього мешканці бункера одразу підбадьорились'' (Олесь Гончар, III, 1959, 244).

'''2.''' Указує на якийсь предмет, особу і т. ін., що їх виділяють з-поміж інших.

''Хто ж цей сивий Попрощався з світом? Семен Палій, запорожець, Лихом недобитий'' (Тарас Шевченко, II, 1953, 36); ''Впізнав хто, коли погляне в цій тьмі, де наші, де чужі...'' (Володимир Сосюра, I, 1957, 306); ''— Вогонь на мене!.. — кричав Орлюк, відчуваючи вже, як двигтить земля під вагою ворожих танків. Цього разу Орлюка почули'' (Олександр Довженко, I, 1958, 286);
 
// у знач. ім. цей, цього, чол.; ця, цієї, жін.; це, цього, сер.; мн. ці, цих. Уживається замість предмета, особи і т. ін., що їх виділяють з-поміж інших. ''Пишно розсівшись у класі, о. Василь порядкував: — Цього можна прийняти — мати його богомільна жінка'' (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 322);
 
// у сполуч. із сл. час, момент, мить і т. ін. Указує на одночасність якоїсь дії з іншими діями, про які йде мова. ''Тадей Станіславович, одягнувшись, відчиняє широку кватирку, напомацки шукає сірники, щоб засвітити свічі, але в цей час біля веранди притишено обізвались голоси і кроки'' (Михайло Стельмах, I, 1962, 9); ''Гранати летіли одна за одною. Знявся страшенний лемент, німці вбігали на вогневу. В цей момент усі почули, як вигукнув Брянський: — За Батьківщину! Вперед!'' (Олесь Гончар, III, 1959, 118);
 
// Уживається для вказівки на той або інший предмет, особу в ряду подібних, коли їх перелічують або зіставляють. ''Матері кожної дитини жаль: бо которого пальця не вріж, то все болить. Цього пальця уріж — болить, ..і цього уріж — всі однако болять; так і в матері дітки — нарівні жалко'' (Номис, 1864, № 9216); ''Що не кажи, а ці святки, цей свят-вечір, .. ці колядки й щедрівки мають для мене значення'' (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 128); ''Яка ж гірка, о господи, ця чаша, Ця старосвітчина [старосвітщина], цей дикий смак, Ці мрійники без крил, якими так Поезія прославилася наша!'' (Микола Зеров, Вибр., 1966, 85).

'''3.''' також із сл. самий, сама, саме. Указує на предмет, особу, дію і т. ін., згадані в попередньому висловлюванні.

''Годинник в столовій пробив другу. Голосно, різко. Ці два дзвінки впали мені на голову, як грім із неба'' (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 416); ''На лови він їздив удень і вночі, риба йому йшла до рук, як приворожена. Так він проживав — цей сліпий дід'' (Юрій Яновський, II, 1958, 49); ''Мов книга ти, моє кохання, але на книзі цій печать. Я до останнього зітхання її не зможу прочитать'' (Володимир Сосюра, II, 1958, 135); ''— А ти що, найстарший тутечки? — скрипить чийсь голос, і в цьому скрипі чується погано прихована злоба'' (Михайло Стельмах, II, 1962, 17); ''Вона з особливою силою відчула, що ніколи ніяким ворогам не скорити її могутню Батьківщину, її волелюбний народ. І, може, саме ця натхненна віра у свій народ сповнила тоді Шуру певністю у неминучості і її особистого щастя'' (Олесь Гончар, III, 1959, 181);
// у знач. ім. цей, цього, чол.; ця, цієї, жін.; це, цього, сер.; мн. ці, цих. Уживається для вказівки на раніше названу особу; відповідає за значенням особовому займеннику 3-ї особи. ''За кілька метрів він впізнав В акуленка, бо навіть у темряві заблищала його лобата лиса голова без пілотки. Цей був убитий наповал'' (Олесь Гончар, III, 1959, 51); ''Прийшов із далеких хуторів парубок, по імені Устим; цей не розпитував Оксена, хто він та звідки, а цюкнув по голові шворіньком'' (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 22);
// Уживається як зв'язка в складеному присудку. ''Філоксера — це така рослинна воша, як от буває на кукурудзі, огірках, кропиві (Михайло Коцюбинський, I, 1956, 202); Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова'' (Панас Мирний, V, 1955, 314).

'''4.''' у знач. ім. це, цього, сер. Указує на дії, явища, обставини, події і т. ін., про які говориться в попередньому чи наступному контексті.

— ''Так отакий мій батько був, мамо? .. Чому ж ви мені давно цього не казали?'' (Панас Мирний, I, 1949, 160); ''— Ось не дуже давно чула я, — знов забалакала та ж бабуся, — як чоловік дітей поморозив. Так прямо аж не віриться, щоб цього людина дійти могла'' (Гнат Хоткевич, I, 1966, 71); ''— Ще й сердиться за порятунок, — здивувався Мірошниченко.. — От і рятуй тебе, Якове, після цього'' (Михайло Стельмах, II, 1962, 12); ''Він любив поспати і при найменшій нагоді не відмовляв собі в цьому'' (Олесь Гончар, III, 1959, 75);
// невідм., сер. Уживається в функції неузгодженого підмета. ''Катерина подивилась, Та й зголосила: — Це не брат мій, це мій милий'' (Тарас Шевченко, II, 1953, 130);
// У сполуч. зі словом все вказує на перелічення, виконуючи функцію узагальнюючого слова. ''Краса природи, принадність жінки, чари музики і слова — все це котилось, як хвилі в далекому морі, чужі й невидимі'' (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 208); ''Через стіл навпроти Галаганихи сиділа дуже схожа на неї, але старіша, зовсім сива, рідна сестра її. Поряд з Людмилою — гарненька брюнетка. Все це Діденко охопив очима іще з порога'' (Андрій Головко, II, 1957, 484).

'''5.''' Уживається для підкреслення емоційного ставлення до осіб, предметів, явищ, дій і т. ін.

''Я там писав, що незабаром вирвуся із цієї каторги і приїду до тебе в гості, але ще й досі нема нічого офіціального'' (Тарас Шевченко, VI, 1957, 139); ''Така то задума спиня мою руку, Що людськую бачу кругом себе муку, Недолю та сльози — і думка зрина: Нащо тут здалася ця праця дрібна?..'' (Леся Українка, I, 1951, 11); ''Остап почав турбуватися: де ділася Соломія.. Адже вона знає, що йому трудно поворухнутися, що він не годен сам видобутися з цих нетрів'' (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 365); ''— Сюди, в ці Альпи, можна лише наступати, — каже він. — Відступати звідси неможливо. Це було б цілковитою загибеллю для всіх нас. Але тому, що ми відступати не думаємо, — хрипко сміється він, — то й рвемося все далі в ці кам'яні катакомби'' (Олесь Гончар, III, 1959, 83).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Цей.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Цей2.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Цей3.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube| zGbK0ivELCA}}
==Див. також==
====[https://uk.wiktionary.org/wiki/%D1%86%D0%B5%D0%B9 Цей — Матеріал з Вікісловника]====

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2021 року]]

Тамування

2021-11-04T21:21:26Z

I.savielieva:

'''Тамува́ння, -ня, '''''с. ''Остановка, задержаніе, препятствіе теченію.
[[Категорія:Та]]

==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
'''ТАМУВА́ННЯ''', я, сер.

Дія за значенням [http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A2%D0%B0%D0%BC%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8 тамувати]. ''Сцена мужнього тамування сліз — сліз від болю, образи й неспроможності допомогти — завжди потрясала своєю художньою правдою'' (Збірник про Кропивницького, 1955, 273).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Тамування1.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Тамування2.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube| S54_Ce3B1PE}}

==Див. також==
===Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка===
====[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A2%D0%B0%D0%BC%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8 Тамувати]====

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2021 року]]

Совітатися

2021-11-04T21:21:05Z

I.savielieva:

'''Совіта́тися, -та́юся, -єшся, '''''гл. ''Совѣтываться. ''Став з жінкою своєю совітатися. ''ХС. IV. 16.
[[Категорія:Со]]

==Сучасні словники==
===[https://1676.slovaronline.com/ Словник чужослів Павла Штепи]===

'''СОВІТА́ТИ,''' а́ю, а́єш, недок., діал.

1. Радитися.

''– Я до тебе, Любочко, не любить прийшов; Я до тебе, Любочко, совітать прийшов'' (П. Чубинський).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Совітати.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Совітати2.png|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube| 6pV2q8devPQ}}

==Див. також==
===Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка===
====[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F Радитися]====

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2021 року]]

Хи!

2021-11-04T21:20:08Z

I.savielieva:

'''Хи! '''''меж. ''1) Фу! ''Хи ти скаженої собаки люде, неначе я один в світі тіки і є. ''Драг. 127. 2) Дѣтск. Обожжешься. О. 1862. IX. 119.
[[Категорія:Хи]]

==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua/s/khy-khy Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
1) Звуконаслідування, що означає звук від сміху. ''— Хи-хи-хи! — зареготавсь о. Хведор (Нечуй-Левицький, I, 1956, 119)'';
2) розм. Уживається як присудок за знач. хихикати, хіхікати. ''— Тут дихати не можна, а ви хи-хи, ха-ха! (Олександр Довженко, I, 1958, 478)''

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Хи_1.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Хи_2.png|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube| thmvH8Dhpsg}}

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2021 року]]

Соляр

2021-11-04T21:19:42Z

I.savielieva:

==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua/s/soljar Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
'''СОЛЯР 1''', а, чол., заст.

1) Солевар;

2) Той, хто торгує сіллю. ''Купили [церкву] дрогобицькі солярі десь над Дніпром за сіль і на своїх возах привезли до Дрогобича (Іван Франко, XVI, 1955, 299)'';

'''СОЛЯР 2''', у, чол., розм.

3) Те саме, що Солярове масло. ''Грузовики не гарчать, труячи повітря ядучим димом від соляру (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 277); Мазут, гас, бензин, соляр, природний чи штучний газ, торф і вугілля — ось види палива, на яких вона [газова турбіна] може працювати (Наука і життя, 10, 1961, 15)''.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Соляр2.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Соляр.png|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube| hboVqSd_QtU}}

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2021 року]]

Хитатися

2021-11-04T21:19:13Z

I.savielieva:

'''Хитатися, -таюся, -єшся, '''''гл. ''Шататься, касаться, колебаться. ''Тільки одним одно хиталось зелене дерево в степу. ''Шевч. 437. ''Синє море хитається, білий заєць купається. ''Лубен. у.
[[Категорія:Хи]]

==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
'''ХИТАТИСЯ''', аюся, аєшся, недок.

1. Рухатися, коливатись з боку на бік, вперед і назад або згори вниз; колихатися, гойдатися. Т''ілько одним-одно хиталось Зелене дерево в степу (Тарас Шевченко, II, 1963, 87)''.

2. чим. Здійснювати коливальні рухи чим-небудь; коливатися. ''Заплющивши очі, він [кларнетист] хитавсь взад і вперед своїм важким, ситим тулубом (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 231)''; ''Говорили інші ранені. Сестра біла тихо, немов із журою, хиталась постаттю в автомобілі (Андрій Головко, II, 1957, 167)''.

3. Не мати стійкості, стояти не міцно, ненадійно. ''Насупроти столу, між череватою пічкою й другою стіною, притулився піл з чотирьох тоненьких драничок, таких хистких, що вони хиталися та вгиналися (Панас Мирний, IV, 1955, 287)''; ''Вона чіпляється вільною рукою за п'єдестал Палладіона, статуя хитається і враз із п'єдесталом падає додолу (Леся Українка, II, 1951, 324)''.

4. Тремтіти, здригатися від сильних поштовхів, струсів тощо. ''Вікна тихо, але ненастанно дзвеніли, столи і бюрка хиталися, а знадвору доходили лише короткі, сухі стуки: цяп! цяп! цяп! (Іван Франко, VI, 1951, 334)''.

5. перен. Виявляти нерішучість у виборі чого-небудь; вагатися. ''І без жалю, без сліз, не хитаючись, Вона кинулась в темні вали... Хто збагне, як жилось їй тиняючись, Як їй муки життя допекли? (Павло Грабовський, I, 1959, 471)''.

5. Звучати нерівномірно (про голос, звук); тремтіти. ''Звуки пливуть і хитаються (Юрій Яновський, II, 1958, 20)''; ''Розказала [Магда] живо, що могла розказати. Дійшла до удару по Вєжбовій, голос у неї хитнувся й обірвався в грудях (Степан Тудор, Народження, 1941, 60)''.
===[http://sum.in.ua Онлайн-бібліотека словників української мови "Горох" ]===
'''ХИТА́ТИСЯ'''

1. Рухатися, погойдуючись з боку на бік, вперед і назад або згори вниз; колихатися, гойдатися, хилитатися. ''Кладка хитнулась, Ганна втонула; як потопала, тричі зринала, – Ганна моя панна, ягода червона. (О. Воропай)''.

2. тільки недок. Пас. до хита́ти. ''Он серед пісочку зелене жабуриння чорніє; он відзначається круча; легенькою хвилею хитається порожня черепашка. (Панас Мирний)''

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Хитатися.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Хитатися2.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Хитатися3.png|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube| UJeS25Ei4I4}}

==Див. також==
===Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка===
====[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A5%D0%B8%D1%82%D0%B0%D1%82%D0%B8 Хитати]====

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2021 року]]

Хендогий

2021-11-04T21:18:32Z

I.savielieva:

'''Хендогий, -а, -е. '''Чистый, опрятный. ''Хоч будеш убогий, абись був хендогий. ''Ном. № 11253.
[[Категорія:Хе]]

==Сучасні словники==
===[https://academic.ru/ Великий тлумачний словник сучасної української мови (2005)]===
'''ХЕНДОГИЙ''', -а, -е, заст.

1. Чистий, охайний.

==Іноземні словники==
===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Старабеларускі лексікон: Падручны перакладны слоўнік]===
'''ХЕНДОГИЙ, ХАНДОКГИЙ'''

1. Ахайны, чысты.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Хендогий1.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Хендогий2.png|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube| s9YLqgaduSA}}
{{#ev:youtube| D1mWmpQTchA}}

==Див. також==
===Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка===
====[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%9E%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B8%D0%B9 Охайний]====

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2021 року]]

Шельма

2021-11-04T21:18:04Z

I.savielieva:

'''Шельма, -ми, '''''об. ''1) Бранное: шельма. К. ЧР. 396. Шевч. 136. ''Стоїть шельма розлучниця, з милим обнялася. ''Чуб. V. 185. 2) = '''Кадина. '''(Стрижевск.).
[[Категорія:Ше]]
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
'''ШЕ́ЛЬМА''', и, чол. і жін., розм.

1. Хитра й спритна в своїх учинках людина. ''Запорожець зареготав. — Ще й питає! А яка б же шельма, опріч Кирила Тура, пробралась до тебе через три сторожі?'' (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 188); ''Поглядав дід Пилип, любувався шельмою-їздовим, усміхався'' (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 153); ''— Ці шельми Антоній Грекович та Йосип Рутський точать зуби на всі київські церкви'' (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 302).

2. Уживається як лайливе слово. ''«Га, — крикнув [пан], — шельмо, так ти робиш!» На мене шнуром замахнувсь'' (Іван Франко, XIII, 1954, 109); ''— Як тебе звать? Йваном! Брешеш. А я знаю, що ти Кручок. Мене не обдуриш, я тебе бачу у шельма!'' (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 200).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Шельма.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Шельма2.png|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube| x7pc1yzi_kw}}

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2021 року]]

Циконіти

2021-11-04T21:17:25Z

I.savielieva:

'''Циконіти, -ню, -ниш, '''''гл. ''Дрожать отъ холода. Желех.
[[Категорія:Ци]]
==Сучасні словники==
===[https://slovnyk.me/ Онлайн-портал словників та енциклопедій "Slovnyk.me": Словник української мови у 20 томах]===
'''ЦИКОНІ́ТИ''', ію, ієш, недок., діал. Тремтіти від холоду.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Циконіти.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Циконіти2.png|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube| vXz1RsJdSkU}}

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2021 року]]

Коверза

2021-11-02T22:12:54Z

I.savielieva:

'''Коверза, -зи, '''''ж. ''1) Раздумье, размышленіе. ''Об миленькій своїй дитині водив по мізку коверзу. ''Котл. Ен. III. 68 и Слов. 2) Чепуха. ''Лемішка хотів і собі закидати по московській... але замолов таку коверзу, що тільки сам махнув рукою. ''Левиц. І. 332.
[[Категорія:Ко]]
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
1. перев. мн. Думки, міркування з приводу чого-небудь. Стрункий, біло-рожевий юнак, якому й за вухом не свербіло від болісних роздумів батька, тим часом стояв з гребінцем у руці перед трюмо (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 11); Він, викинувши з голови всі ті роздуми, які мучили його, швидко закрокував до своєї хати (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 254); Ту сердечну, повну роздуму й глибокого людського почуття пісню слухали з однаковою увагою і росіяни,.. і білоруси (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 153).
2. Те саме, що роздумування 1. Я роздумам вечірнім оддаюсь, — Перед Мічуріним, перед Бербанком 3 глибокою пошаною клонюсь (Максим Рильський, II, 1960, 70); А тут, на березі Гудзона, Нема для роздуму хвилин (Любомир Дмитерко, Осінь.., 1959, 5); Не мала [Ганна] стільки часу для роздуміву як зараз (Олесь Гончар, II, 1959, 261); Сергій любить самотність, а такі люди, очевидно, схильні до роздумів, вони все аналізують (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959, 88); Головну силу Успенського Франко бачив у його глибоких роздумах над долею свого народу (Радянське літературознавство, 3, 1957, 45).
♦ Без роздумів — не думаючи, не вагаючись. Вірив [Шаптала]: такий, як Федір Дмитрович, не стане марнувати його сил десь на другорядній дільниці. Тому й згодився без роздумів (Павло Загребельний, Спека, 1961, 53); Занурюватися (зануритися) в роздуми див. занурюватися.
3. Стан заглиблення у власні думки. Іноді він надовго поринав у такий глибокий роздум, що його будили, як сонного (Олександр Довженко, I, 1958, 430); Вранці після мовчання і довгих роздумів батько похмуро став на поріг (Михайло Стельмах, I, 1962, 600); Після якоїсь хвилини роздуму раптом уся шеренга хитнулась і... твердо зробила три кроки вперед (Олесь Гончар, II, 1959, 346).
В роздумі (роздумах) — в задумливому стані; задумливо. Ганна хвилину постояла в роздумі (Олесь Гончар, II, 1959, 256); В роздумі зупинився [Терентій] на подвір'ї (Михайло Стельмах, I, 1962, 498).
4. Твір або частина твору, в якій автор висловлює свої думки, переживання, почуття. Ця [народна] тема постійно відчутна в його [О. Гончара] письменницьких роздумах, в найбільш об'ємних його образах — від Хоми Хаєцького до Данька Яреська (Про багатство літератури, 1959, 232); Серед творів останнього періоду війни справляють велике враження кілька роздумів, у яких Рильський проявив кращі риси свого ліричного таланту (Степан Крижанівський, М. Рильський, 1960, 96).

===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]===
Коверза, -зи, ж. 1) Раздумье, размышленіе. Об миленькій своїй дитині водив по мізку коверзу. Котл. Ен. III. 68 и Слов. 2) Чепуха. Лемішка хотів і собі закидати по московській... але замолов таку коверзу, що тільки сам махнув рукою. Левиц. І. 332.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: коверза.jpg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: коверза1.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: коверза2.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube| y5N3FHKHnt8}}

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2021 року]]

Коверза

2021-11-02T22:12:26Z

I.savielieva:

'''Коверза, -зи, '''''ж. ''1) Раздумье, размышленіе. ''Об миленькій своїй дитині водив по мізку коверзу. ''Котл. Ен. III. 68 и Слов. 2) Чепуха. ''Лемішка хотів і собі закидати по московській... але замолов таку коверзу, що тільки сам махнув рукою. ''Левиц. І. 332.
[[Категорія:Ко]]
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
1. перев. мн. Думки, міркування з приводу чого-небудь. Стрункий, біло-рожевий юнак, якому й за вухом не свербіло від болісних роздумів батька, тим часом стояв з гребінцем у руці перед трюмо (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 11); Він, викинувши з голови всі ті роздуми, які мучили його, швидко закрокував до своєї хати (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 254); Ту сердечну, повну роздуму й глибокого людського почуття пісню слухали з однаковою увагою і росіяни,.. і білоруси (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 153).
2. Те саме, що роздумування 1. Я роздумам вечірнім оддаюсь, — Перед Мічуріним, перед Бербанком 3 глибокою пошаною клонюсь (Максим Рильський, II, 1960, 70); А тут, на березі Гудзона, Нема для роздуму хвилин (Любомир Дмитерко, Осінь.., 1959, 5); Не мала [Ганна] стільки часу для роздуміву як зараз (Олесь Гончар, II, 1959, 261); Сергій любить самотність, а такі люди, очевидно, схильні до роздумів, вони все аналізують (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959, 88); Головну силу Успенського Франко бачив у його глибоких роздумах над долею свого народу (Радянське літературознавство, 3, 1957, 45).
♦ Без роздумів — не думаючи, не вагаючись. Вірив [Шаптала]: такий, як Федір Дмитрович, не стане марнувати його сил десь на другорядній дільниці. Тому й згодився без роздумів (Павло Загребельний, Спека, 1961, 53); Занурюватися (зануритися) в роздуми див. занурюватися.
3. Стан заглиблення у власні думки. Іноді він надовго поринав у такий глибокий роздум, що його будили, як сонного (Олександр Довженко, I, 1958, 430); Вранці після мовчання і довгих роздумів батько похмуро став на поріг (Михайло Стельмах, I, 1962, 600); Після якоїсь хвилини роздуму раптом уся шеренга хитнулась і... твердо зробила три кроки вперед (Олесь Гончар, II, 1959, 346).
В роздумі (роздумах) — в задумливому стані; задумливо. Ганна хвилину постояла в роздумі (Олесь Гончар, II, 1959, 256); В роздумі зупинився [Терентій] на подвір'ї (Михайло Стельмах, I, 1962, 498).
4. Твір або частина твору, в якій автор висловлює свої думки, переживання, почуття. Ця [народна] тема постійно відчутна в його [О. Гончара] письменницьких роздумах, в найбільш об'ємних його образах — від Хоми Хаєцького до Данька Яреська (Про багатство літератури, 1959, 232); Серед творів останнього періоду війни справляють велике враження кілька роздумів, у яких Рильський проявив кращі риси свого ліричного таланту (Степан Крижанівський, М. Рильський, 1960, 96).

===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]===
Коверза, -зи, ж. 1) Раздумье, размышленіе. Об миленькій своїй дитині водив по мізку коверзу. Котл. Ен. III. 68 и Слов. 2) Чепуха. Лемішка хотів і собі закидати по московській... але замолов таку коверзу, що тільки сам махнув рукою. Левиц. І. 332.
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===

==Іноземні словники==
===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]===

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: коверза.jpg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: коверза1.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: коверза2.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube| y5N3FHKHnt8}}

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2021 року]]

Файл:Коверза.jpg

2021-11-02T22:11:39Z

I.savielieva:

Файл:Коверза1.png

2021-11-02T22:11:29Z

I.savielieva:

Файл:Коверза2.jpg

2021-11-02T22:11:20Z

I.savielieva:

Драгно

2021-11-02T22:10:14Z

I.savielieva:

'''Драгно, -на, '''''с. ''Грязь, болото. ''В сіни разураз вода з стелі натікає, то там вже таке драгно. ''Черк. у.
[[Категорія:Др]]
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
1. Болотисте місце; трясовина, болото (в 1 знач.). Прийшов приказ з волості рівняти шляхи, лагодить мости та насипать на багнах греблі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 367); Сотні гинули від настирливого переслідування козаків або тонули в багні і в річці (Іван Ле, Україна, 1940, 291); Стежка вивела на багна, вкриті іржею (Петро Панч, III, 1956, 72);
// Велика калюжа, грязьке місце. По дворах стояли багна й зеленасті калюжі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 308).
2. тільки одн. Розріджена внаслідок дощів, розтавання снігу та ін. земля на шляхах, стежках і т. д.; болото (в 2 знач.). Де не взялась Свиня і стала чухать об драбину Багном обляпаную спину (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 216); В масному багні загрузали підводи до осей (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 325); Черевик полетів.. просто в груди, заплескав багном бороду, новий мундир, обличчя (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 95).
♦ Затоптати (втоптати) в багно — принизити, заплямувати. Воно [минуле] зібгало Ярину Валах на роздоріжжі, затоптало в багно, але вона вже підвелася (Василь Кучер, Золоті руки, 1948, 3).
3. перен. Про погане оточення, середовище лихих або відсталих людей, що має несприятливий вплив на кого-небудь. Щось починало їй [Левантині] казати, що даремна її надія, що не має вона такої сили, щоб вирвати Романа з того багна [злодійського], в якому він опинився (Борис Грінченко, II, 1963, 285); — З цим коханням.. неминучі перспективи потрапити тобі в гниле багно, яке так легко використовують наші класові вороги... (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 43).
4. (Ledum palustre). Болотяна чагарникова рослина з дурманячим запахом; використовується в народній медицині. Багно дуже популярна народна лікарська рослина, на яку є попит навіть у тих місцевостях, де вона звичайно не росте (Лікарські рослини.., 1958, 220).

===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]===
Драгно́, -на́, с. Грязь, болото. В сіни раз-у-раз вода з стелі натікає, то там вже таке драгно. Черк. у.
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
Ріки й озе-ра каламутив [Святослав], Непролазні болота й багнюки гатив (Мирний, V, 1955, 268); Незабаром розтане сніг, вкриються багнюками дороги, не один тиждень чекай, поки просохне (Шиян, Баланда, 1957, 49); Ми теж чепуримо себе, зчищаємо з ніг багнюку (Гончар, Маша.., 1959, 31).
==Іноземні словники==
===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]===
драгно
-а́, с., діал.
Багно, болото.
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: драгно.jpg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: драгно1.jpg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: драгно2.jpg |x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube| 02UnuyLKNo4}}

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2021 року]]

Файл:Драгно.jpg

2021-11-02T22:09:41Z

I.savielieva:

Файл:Драгно1.jpg

2021-11-02T22:09:31Z

I.savielieva:

Файл:Драгно2.jpg

2021-11-02T22:09:19Z

I.savielieva:

Нося

2021-11-02T22:07:56Z

I.savielieva:

'''Нося, -сі, '''''м. ''дѣтск. Носъ.
[[Категорія:Но]]
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
НІС, носа, чол.
1. Орган нюху у вигляді виступу над ротом з дихальними шляхами на обличчі людини, морді тварини. Здоровий сам [Лев], кудлата грива, На пиці широченний ніс (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 132); Пил набився їй у ніс, у вуха і навіть у рот (Нечуй-Левицький, II, 1956, 317); — Сьогодні буде шторм, — каже рибалка. Його просолений ніс втягує в себе повітря (Юрій Яновський, II, 1958, 50).
Бити в ніс див. бити; Залоскотало в носі див. залоскотати; Здиблений ніс див. здиблений.
♦ Вернути ніс (носа) див. вернути 1; Висіти на носі див. висіти; Витикати (виткнути, вистромити і т. ін.) носа — виходити, виглядати звідки-небудь. Ніколи вже було нікому і носа на вулицю виткнути (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 228); Серед панства переляк поволі проходить. Дехто насмілюється виткнути носа за двері і сповіщає, що «розбійників» уже нема (Федір Бурлака, О. Вересай, 1959, 158); Відвертати носа (ніс) див. відвертати; Вішати носа див. вішати; Водити за ніс див. водити; Встромляти (встромити) носа [не в своє діло] див. встромляти; Втиснути носа див. втискати 1; Говорити (шептати і т. ін.) в ніс — говорити з носовим відтінком, гугняво. Якщо папа гетьмана долав з остуди нежить і Однокрил ставав на час гугнявим, починали балакати в ніс і полизачі (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 97); Далі [свого] носа не бачити див. далі; Держати (тримати) ніс (носа) за вітром (по вітру) — змінювати свої погляди, переконання, пристосовуючись до обставин. І критик, що держить по вітру свій ніс, .. Схопився і першим до сцени побіг, Щоб інший, бува, обігнати не зміг! (Степан Олійник, Вибр., 1959, 179); Дерти (драти, задирати, задерти, задрати) носа (ніс) див. дерти, задирати 1; Дивитися не далі власного носа див. далі; Діставати (дістати) носа — залишатися переможеним, обдуреним, ні з чим. Ішли [арештанти] жалуватися.., не раз навіть виходила їх правда, а ключник діставав «носа» (Іван Франко, IV, 1950, 485); Дулю тобі (йому, вам, їм і т. ін.) під (в) ніс див. дуля; Закопилювати (закопилити) носа — пишатися, зазнаватися. Він угору, на начальство дивиться. А сюди й не гляне. Закопилить носа — отам для нього все... (Семен Журахович, Опов., 1956, 26); Заорати носом див. заорати; Запороти носом див. запороти; Зариватися (заритися) носом [у землю] див. зариватися; Зарити носом [у (об) землю] — впасти на землю, підлогу обличчям донизу. Давно не чули в Ковалівці пострілу, з тих пір як останній німець зарив носом коло греблі (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 68); Зарубати [собі] на носі див. зарубувати; Знати [тільки] з носа та в рот див. знати; З носа — з кожної людини; З-під (з-перед) [самого] носа — дуже близько від кого-, чого-небудь. З-під самого носа фашистів забрав [дід Максим] зброю — переніс у інше місце (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 10); Докори сумління, видно, не особливо гризли його за те, що з-під носа випустив живим того нужденного, більше схожого на чабана, вояку (Олесь Гончар, III, 1959, 59); Клювати носом див. клювати; Комар носа не підточить див. комар; Копилити носа — виражати незадоволення, відмовлятися від чого-небудь. Зустрів [земляк] та й каже: — Сусіди з Вижинівки страйк зчинили, збирай хлопців та й ставай до роботи, щоб знали, як проти мого пуза носа копилити... (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 36); Крутити (закрутити) носом — виражати незадоволення чим-небудь. Фідлер, наляканий, певно, моєю одмовою писати цей одділ [відділ] газети, прийняв статтю, хоч дуже крутив носом (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 171); — Бач, як закрутив носом! Видно, не дуже до смаку прийшлась йому мужицька арихметика! — казали, сміючись, люди (Степан Васильченко, I, 1959, 70); Лишати (лишити) з носом — обдурювати кого-небудь. Інколи дядя Живак брав її в розвідку, удаючи себе за сліпого, а Зою — за поводиря. Лишав «з носом» найд-карателів (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 204); Лишатися (лишитися) з носом — зазнавати невдачі. Він ждав, що Муха легко спурхне з стільця і закрутиться, заб'ється з ним.. [у танці]. А Володя лишиться з носом (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 85); Муха сіла на носі див. муха; На носі — скоро, незабаром. — Даю вам відпустку на тиждень. Тим більше, що іспити у вас на носі (Натан Рибак, Час, 1960, 170); Не бачити далі власного носа див. далі; Не з нашим носом — немає можливості, відповідних засобів. — Учителя, — сказав батько, — з тебе не вийде. Це не з нашим носом (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 52); Не показувати (не показати, не потикати, не поткнути) носа — не появлятися де-небудь. — Не розумію я тебе, що ти за людина. Рая за тобою сохне, а ти й носа не показуєш (Панас Кочура, Родина.., 1962, 71); Не твого носа діло — не треба втручатися в справу, яка тебе не стосується. [Семен:] Ти даремно ображаєш Оксану. [Андрій:] Не твого носа це діло (Захар Мороз, П'єси, 1959, 38); Ніс під себе — засоромитися, злякатися, сторопіти. Наче й чоловік щирий, а як прийдеться до діла, то й ніс під себе (Словник Грінченка); Ніс на квінту повісити див. квінта; Ніс у ніс — дуже близько один до одного; упритул. Ще раз по вулиці пройшла Вона в задумі і зненацька Зіткнулась майже ніс у ніс Із хлопцем (Максим Рильський, II, 1956, 244); Носом рибу вудити див. вудити1; Опускати (опустити, хнюпити, похнюпити, вішати, повісити і т. ін.) ніс (носа) — журитися, засмучуватися, впадати в розпач; Під носом (ніс): а) (перев. з дієсл. на означ. мовлення) тихо, про себе, нерозбірливо. Крутив [Петро] головою на всі боки та й щось мимрив під носом (Лесь Мартович, Тв., 1954, 250); Трохим сидів на ліжку .. й щось собі мимрив під ніс (Петро Панч, В дорозі, 1959, 193); б) (з дієсл. тикати, класти і т. ін.) дуже близько. На мене налітає якесь опудало і, топчучи ноги, починав тикати мені під самий ніс обтріпану книгу (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 194); Під (перед) [самим (самісіньким)] носом — поруч, близько від кого-небудь. [Кіндрат Антонович:] Ми, як ті сліпі оводи, живемо навпомацки.. і того недобачаєм, що під самим носом коїться (Марко Кропивницький, II, 1958, 250); Зазирнути йому не вдавалося, бо кожного разу двері закривалися перед самісіньким його носом (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 59); Показувати (показати) носа — дражнити кого-небудь, прикладаючи до свого носа руку з розчепіреними пальцями. Геннадій знову кинув зверхній погляд на свого суперника. Той підпирав.. плечима стовбур розлогого дуба. Непомітно для Люби Геннадій показав йому «носа» (Павло Автомонов, Щастя.., 1959, 24); Совати (сунути, тикати, ткнути, пхати і т. ін.) [свого] носа куди — втручатися в що-небудь. — Що це Олеся починає вже совати свого носа ніби туди, куди б і не слід?.. (Збірник про Кропивницького, 1955, 252); — На педагогіці, як святий на самогоні, розуміється, а теж свого носа суне (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 62); Тикати (ткнути) носом — звертати чию-небудь увагу на щось. — Оце, як бачиш, Грицю. Не робота, а шарпанина нервів. Кожного носом ткни. Сам на своєму горбі всю газету тягну (Андрій Головко, II, 1957, 552); Тютя з полив'яним носом, лайл. — хто-небудь нетямущий. [Ілько:] А чого ти не хочеш Марисі сказати, що ми любимось? Може б, вона тоді сама... [Уляна:] Що — сама?.. Тютя ти з полив'яним носом!.. Вона ж дума, що ти її по волі береш (Борис Грінченко, II, 1963, 519); Ударити в ніс — сильно подіяти на слизову оболонку носа. Від першого дотику вдарила в ніс порохнява, матрац був потертий, дірявий (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 175); У ніс заколоти див. заколоти; Утерти носа кому: а) показати свою перевагу над кимось, перевершити в чому-небудь когось. — От носа вам усім і втер цей новачок, дивіться, та як утер! — сміявсь Кульбак (Петро Дорошко, Три богатирі, 1959, 24); б) довести кому-небудь, що він помиляється в своїх діях, вчинках. Вчителеві.. утерли носа: коли ти, мовляв, пан, то й вичитуй по-панському (Степан Васильченко, I, 1959, 191); [Хоч] кров з носа див. кров; Чути носом — інтуїтивно відчувати. Зануда чув носом добрий могорич та смачну вечерю (Нечуй-Левицький, III, 1956, 351); — А я з такими панькатися не збираюся. Контру носом чую і спуску не даю... (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 84); [Що аж] у носі закрутило (закрутить) див. закрутити 2.
2. Дзьоб птаха. В тиші нічній виразно чутно, як крякають жаби в долині у ставку, як клекотить довгим носом чорногуз на сусідній стрісі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 246); Він побачив гурт диких качок, що плавали поміж очеретом і шульпотіли плескатими носами (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 320).
3. Передня частина човна, судна, літака і т. ін. Човен плив рівно і скоро, ніс його так і розрізував воду (Панас Мирний, V, 1955, 349); На носі й на кормі судна мерехтіли крізь морок вогники сигнальних ліхтарів (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 599); Він [катер] летів у бухті, наче вітер, майже не торкаючись носом високої хвилі (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 5).
4. Передня частина взуття. Як шалений вибіг [Антін] на сходи — термосив клямкою, дзвонив і гатив носом черевика в двері (Ірина Вільде, Наші батьки.., 1946, 29).

===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]===
Нося, -сі, м. дѣтск. Носъ.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: нося.jpg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: нося1.jpg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: нося2.jpg |x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube| F70OCkHm8_I }}

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2021 року]]

{{subst:Шаблон:Словник Грінченка і
сучасність|підрозділ=Інститут філології}}

Нося

2021-11-02T22:03:55Z

I.savielieva:

'''Нося, -сі, '''''м. ''дѣтск. Носъ.
[[Категорія:Но]]
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
НІС, носа, чол.
1. Орган нюху у вигляді виступу над ротом з дихальними шляхами на обличчі людини, морді тварини. Здоровий сам [Лев], кудлата грива, На пиці широченний ніс (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 132); Пил набився їй у ніс, у вуха і навіть у рот (Нечуй-Левицький, II, 1956, 317); — Сьогодні буде шторм, — каже рибалка. Його просолений ніс втягує в себе повітря (Юрій Яновський, II, 1958, 50).
Бити в ніс див. бити; Залоскотало в носі див. залоскотати; Здиблений ніс див. здиблений.
♦ Вернути ніс (носа) див. вернути 1; Висіти на носі див. висіти; Витикати (виткнути, вистромити і т. ін.) носа — виходити, виглядати звідки-небудь. Ніколи вже було нікому і носа на вулицю виткнути (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 228); Серед панства переляк поволі проходить. Дехто насмілюється виткнути носа за двері і сповіщає, що «розбійників» уже нема (Федір Бурлака, О. Вересай, 1959, 158); Відвертати носа (ніс) див. відвертати; Вішати носа див. вішати; Водити за ніс див. водити; Встромляти (встромити) носа [не в своє діло] див. встромляти; Втиснути носа див. втискати 1; Говорити (шептати і т. ін.) в ніс — говорити з носовим відтінком, гугняво. Якщо папа гетьмана долав з остуди нежить і Однокрил ставав на час гугнявим, починали балакати в ніс і полизачі (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 97); Далі [свого] носа не бачити див. далі; Держати (тримати) ніс (носа) за вітром (по вітру) — змінювати свої погляди, переконання, пристосовуючись до обставин. І критик, що держить по вітру свій ніс, .. Схопився і першим до сцени побіг, Щоб інший, бува, обігнати не зміг! (Степан Олійник, Вибр., 1959, 179); Дерти (драти, задирати, задерти, задрати) носа (ніс) див. дерти, задирати 1; Дивитися не далі власного носа див. далі; Діставати (дістати) носа — залишатися переможеним, обдуреним, ні з чим. Ішли [арештанти] жалуватися.., не раз навіть виходила їх правда, а ключник діставав «носа» (Іван Франко, IV, 1950, 485); Дулю тобі (йому, вам, їм і т. ін.) під (в) ніс див. дуля; Закопилювати (закопилити) носа — пишатися, зазнаватися. Він угору, на начальство дивиться. А сюди й не гляне. Закопилить носа — отам для нього все... (Семен Журахович, Опов., 1956, 26); Заорати носом див. заорати; Запороти носом див. запороти; Зариватися (заритися) носом [у землю] див. зариватися; Зарити носом [у (об) землю] — впасти на землю, підлогу обличчям донизу. Давно не чули в Ковалівці пострілу, з тих пір як останній німець зарив носом коло греблі (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 68); Зарубати [собі] на носі див. зарубувати; Знати [тільки] з носа та в рот див. знати; З носа — з кожної людини; З-під (з-перед) [самого] носа — дуже близько від кого-, чого-небудь. З-під самого носа фашистів забрав [дід Максим] зброю — переніс у інше місце (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 10); Докори сумління, видно, не особливо гризли його за те, що з-під носа випустив живим того нужденного, більше схожого на чабана, вояку (Олесь Гончар, III, 1959, 59); Клювати носом див. клювати; Комар носа не підточить див. комар; Копилити носа — виражати незадоволення, відмовлятися від чого-небудь. Зустрів [земляк] та й каже: — Сусіди з Вижинівки страйк зчинили, збирай хлопців та й ставай до роботи, щоб знали, як проти мого пуза носа копилити... (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 36); Крутити (закрутити) носом — виражати незадоволення чим-небудь. Фідлер, наляканий, певно, моєю одмовою писати цей одділ [відділ] газети, прийняв статтю, хоч дуже крутив носом (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 171); — Бач, як закрутив носом! Видно, не дуже до смаку прийшлась йому мужицька арихметика! — казали, сміючись, люди (Степан Васильченко, I, 1959, 70); Лишати (лишити) з носом — обдурювати кого-небудь. Інколи дядя Живак брав її в розвідку, удаючи себе за сліпого, а Зою — за поводиря. Лишав «з носом» найд-карателів (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 204); Лишатися (лишитися) з носом — зазнавати невдачі. Він ждав, що Муха легко спурхне з стільця і закрутиться, заб'ється з ним.. [у танці]. А Володя лишиться з носом (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 85); Муха сіла на носі див. муха; На носі — скоро, незабаром. — Даю вам відпустку на тиждень. Тим більше, що іспити у вас на носі (Натан Рибак, Час, 1960, 170); Не бачити далі власного носа див. далі; Не з нашим носом — немає можливості, відповідних засобів. — Учителя, — сказав батько, — з тебе не вийде. Це не з нашим носом (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 52); Не показувати (не показати, не потикати, не поткнути) носа — не появлятися де-небудь. — Не розумію я тебе, що ти за людина. Рая за тобою сохне, а ти й носа не показуєш (Панас Кочура, Родина.., 1962, 71); Не твого носа діло — не треба втручатися в справу, яка тебе не стосується. [Семен:] Ти даремно ображаєш Оксану. [Андрій:] Не твого носа це діло (Захар Мороз, П'єси, 1959, 38); Ніс під себе — засоромитися, злякатися, сторопіти. Наче й чоловік щирий, а як прийдеться до діла, то й ніс під себе (Словник Грінченка); Ніс на квінту повісити див. квінта; Ніс у ніс — дуже близько один до одного; упритул. Ще раз по вулиці пройшла Вона в задумі і зненацька Зіткнулась майже ніс у ніс Із хлопцем (Максим Рильський, II, 1956, 244); Носом рибу вудити див. вудити1; Опускати (опустити, хнюпити, похнюпити, вішати, повісити і т. ін.) ніс (носа) — журитися, засмучуватися, впадати в розпач; Під носом (ніс): а) (перев. з дієсл. на означ. мовлення) тихо, про себе, нерозбірливо. Крутив [Петро] головою на всі боки та й щось мимрив під носом (Лесь Мартович, Тв., 1954, 250); Трохим сидів на ліжку .. й щось собі мимрив під ніс (Петро Панч, В дорозі, 1959, 193); б) (з дієсл. тикати, класти і т. ін.) дуже близько. На мене налітає якесь опудало і, топчучи ноги, починав тикати мені під самий ніс обтріпану книгу (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 194); Під (перед) [самим (самісіньким)] носом — поруч, близько від кого-небудь. [Кіндрат Антонович:] Ми, як ті сліпі оводи, живемо навпомацки.. і того недобачаєм, що під самим носом коїться (Марко Кропивницький, II, 1958, 250); Зазирнути йому не вдавалося, бо кожного разу двері закривалися перед самісіньким його носом (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 59); Показувати (показати) носа — дражнити кого-небудь, прикладаючи до свого носа руку з розчепіреними пальцями. Геннадій знову кинув зверхній погляд на свого суперника. Той підпирав.. плечима стовбур розлогого дуба. Непомітно для Люби Геннадій показав йому «носа» (Павло Автомонов, Щастя.., 1959, 24); Совати (сунути, тикати, ткнути, пхати і т. ін.) [свого] носа куди — втручатися в що-небудь. — Що це Олеся починає вже совати свого носа ніби туди, куди б і не слід?.. (Збірник про Кропивницького, 1955, 252); — На педагогіці, як святий на самогоні, розуміється, а теж свого носа суне (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 62); Тикати (ткнути) носом — звертати чию-небудь увагу на щось. — Оце, як бачиш, Грицю. Не робота, а шарпанина нервів. Кожного носом ткни. Сам на своєму горбі всю газету тягну (Андрій Головко, II, 1957, 552); Тютя з полив'яним носом, лайл. — хто-небудь нетямущий. [Ілько:] А чого ти не хочеш Марисі сказати, що ми любимось? Може б, вона тоді сама... [Уляна:] Що — сама?.. Тютя ти з полив'яним носом!.. Вона ж дума, що ти її по волі береш (Борис Грінченко, II, 1963, 519); Ударити в ніс — сильно подіяти на слизову оболонку носа. Від першого дотику вдарила в ніс порохнява, матрац був потертий, дірявий (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 175); У ніс заколоти див. заколоти; Утерти носа кому: а) показати свою перевагу над кимось, перевершити в чому-небудь когось. — От носа вам усім і втер цей новачок, дивіться, та як утер! — сміявсь Кульбак (Петро Дорошко, Три богатирі, 1959, 24); б) довести кому-небудь, що він помиляється в своїх діях, вчинках. Вчителеві.. утерли носа: коли ти, мовляв, пан, то й вичитуй по-панському (Степан Васильченко, I, 1959, 191); [Хоч] кров з носа див. кров; Чути носом — інтуїтивно відчувати. Зануда чув носом добрий могорич та смачну вечерю (Нечуй-Левицький, III, 1956, 351); — А я з такими панькатися не збираюся. Контру носом чую і спуску не даю... (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 84); [Що аж] у носі закрутило (закрутить) див. закрутити 2.
2. Дзьоб птаха. В тиші нічній виразно чутно, як крякають жаби в долині у ставку, як клекотить довгим носом чорногуз на сусідній стрісі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 246); Він побачив гурт диких качок, що плавали поміж очеретом і шульпотіли плескатими носами (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 320).
3. Передня частина човна, судна, літака і т. ін. Човен плив рівно і скоро, ніс його так і розрізував воду (Панас Мирний, V, 1955, 349); На носі й на кормі судна мерехтіли крізь морок вогники сигнальних ліхтарів (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 599); Він [катер] летів у бухті, наче вітер, майже не торкаючись носом високої хвилі (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 5).
4. Передня частина взуття. Як шалений вибіг [Антін] на сходи — термосив клямкою, дзвонив і гатив носом черевика в двері (Ірина Вільде, Наші батьки.., 1946, 29).

===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]===
Нося, -сі, м. дѣтск. Носъ.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: нося.jpg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: нося1.jpg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: нося2.jpg |x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube| QY1rnIbW2Lk }}

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2021 року]]

{{subst:Шаблон:Словник Грінченка і
сучасність|підрозділ=Інститут філології}}

Файл:Нося.jpg

2021-11-02T22:03:11Z

I.savielieva:

Файл:Нося1.jpg

2021-11-02T22:03:01Z

I.savielieva:

Файл:Нося2.jpg

2021-11-02T22:02:52Z

I.savielieva:

Цмокнутися

2021-11-02T21:57:45Z

I.savielieva:

'''Цмо́кнутися, -нуся, -нешся, '''''гл. ''Одн. в. отъ '''цмо́катися'''. ''Цмокнись з жінкою моєю, вона твоя буде. ''Г.-Арт. (О. 1861. ІІІ. 107).
[[Категорія:Цм]]
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
ЦМО́КНУТИСЯ, нуся, нешся, док., розм. Однокр. до цмокатися. — А я, як дурний, бігаю по усіх усюдах та морю мою донечку голодом. — І, підійшовши, він смачно цмокнувся з Христею (Панас Мирний, III, 1954, 286).

===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
ЦМО́КНУТИСЯ, нуся, нешся, док., розм. Однокр. до цмо́катися. — А я, як дурний, бігаю по усіх усюдах та морю мою донечку голодом.— І, підійшовши, він смачно цмокнувся з Христею (Мирний, III, 1954, 286).
==Іноземні словники==
===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]===
цмокнутися
-нуся, -нешся, док., розм.
Однокр. до цмокатися.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Цмокнутися.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Цмокнутися1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Цмокнутися2.jpg|x140px]]
|}
==Медіа==
{{#ev:youtube| Esg-zJ29ReU }}

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2021 року]]

Цмокнутися

2021-11-02T21:57:09Z

I.savielieva:

'''Цмо́кнутися, -нуся, -нешся, '''''гл. ''Одн. в. отъ '''цмо́катися'''. ''Цмокнись з жінкою моєю, вона твоя буде. ''Г.-Арт. (О. 1861. ІІІ. 107).
[[Категорія:Цм]]
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
ЦМО́КНУТИСЯ, нуся, нешся, док., розм. Однокр. до цмокатися. — А я, як дурний, бігаю по усіх усюдах та морю мою донечку голодом. — І, підійшовши, він смачно цмокнувся з Христею (Панас Мирний, III, 1954, 286).

===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
ЦМО́КНУТИСЯ, нуся, нешся, док., розм. Однокр. до цмо́катися. — А я, як дурний, бігаю по усіх усюдах та морю мою донечку голодом.— І, підійшовши, він смачно цмокнувся з Христею (Мирний, III, 1954, 286).
==Іноземні словники==
===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]===
цмокнутися
-нуся, -нешся, док., розм.
Однокр. до цмокатися.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Цмокнутися.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Цмокнутися1.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Цмокнутися2.png|x140px]]
|}
==Медіа==
{{#ev:youtube| Esg-zJ29ReU }}

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2021 року]]

Файл:Цмокнутися.jpg

2021-11-02T21:53:16Z

I.savielieva:

Файл:Цмокнутися1.jpg

2021-11-02T21:53:07Z

I.savielieva:

Файл:Цмокнутися2.jpg

2021-11-02T21:52:58Z

I.savielieva:

Урубати

2021-11-02T21:51:39Z

I.savielieva:

'''Урубати, -баю, -єш, '''''гл. ''1) Нарубить небольшое количество. ''Сиди ж ти, дочко, а я піду, дровець урубаю. ''Рудч. Ск. II. 66. 2) Ранить рубя. 3) Имѣть достач очную силу, остроту для того, чтобы быть въ состояніи рубить — говорится какъ о человѣкѣ, такъ и объ инструментѣ. ''Та він сього не вруба, нема в його сили. Аби якою сокирою дуба не врубаєш. Ні стругом не встругати, ні сокирою не врубати. ''Грин. І. 237.
[[Категорія:Ур]]
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
УРУБАТИ 1 (ВРУБАТИ), аю, аєш, док., перех.
1. Рубаючи, заготовити яку-небудь кількість чогось (перев. дров). [Юлія:] Та треба дров урубати. Хотіла розпалювати, та не найшла ані полінця дрібного (Іван Франко, IX, 1952, 154); Дем'ян і Костянтин.. вийшли того ранку до лісу врубати дров (Павло Загребельний, Диво, 1968, 254).
2. Рубаючи, відокремити частину від цілого. * Образно. [Палажка:] Не раю я тобі, парубче, встрявати до неї.. [Хвенька:] Хвоста, кажу, врубають! (Панас Мирний, V, 1955, 214).
3. Розсікти що-небудь чимось гострим. [Дівчина:] Ганно Семенівно, там батько прийшли... На порозі сидять... Сокирою ногу врубали, дак приказували, щоб дали тієї плівки, що у вас є, що одразу кров припиняє (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 463).
4. Мати здатність або можливість розсікти когось, щось. Навряд чи й сокира врубає той лід (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 98); — А сам він.. такий, що його, мати божа! — ні куля не бере, ні шабля не еру ба, мов залізо або тую крицю (Данило Мордовець, I, 1958, 98); Михайлик шаблею врубати його вже не міг, але ще діставав гостряком до правої п'яти (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 234).

===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]===
Урубати, -баю, -єш, гл. 1) Нарубить небольшое количество. Сиди ж ти, дочко, а я піду, дровець урубаю. Рудч. Ск. II. 66. 2) Ранить рубя. 3) Имѣть достач очную силу, остроту для того, чтобы быть въ состояніи рубить — говорится какъ о человѣкѣ, такъ и объ инструментѣ. Та він сього не вруба, — нема в його сили. Аби якою сокирою дуба не врубаєш. Ні стругом не встругати, ні сокирою не врубати. Грин. І. 237.

==Іноземні словники==
===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]===
урубати
урубати
I (вруба́ти), -а́ю, -а́єш, док., перех.
1) Рубаючи, заготовити яку-небудь кількість чогось (перев. дров).
2) Рубаючи, відокремити частину від цілого.
3) Розсікти що-небудь чимось гострим.
4) Мати здатність або можливість розсікти когось, щось.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Урубати.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Урубати1.jpg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Урубати2.jpg |x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube| hV8xPLmZaSc }}

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2021 року]]