Київський столичний університет імені Бориса Грінченка - Внесок користувача [uk]

Лице

2021-11-20T19:15:30Z

I.savelieva:

'''Лице́, -ця́, '''''с. ''1) Лицо. ''Гарна, хоч з лиця води напитись. ''Ном. № 8450. До лиця. Къ лицу. Ном. № 11169. '''З лиця́ спасти, упасти, на лиці упасти, — змарніти'''. Похудѣть въ лицѣ. ''Розважали матусеньку, таки з лиця спала. ''Мет. 22. ''Невістка скаржиться. а на лиці не змарніла. ''Ном. № 9899. '''В лиці мінитися'''. То краснѣть, то блѣднѣть (о лицѣ). ''В лиці міниться, здрігається, труситься. ''МВ. II. 51. 2) Только во мн. '''Лиця, лиці'''. Щеки. ''Як була я молодиця, цілували мене в лиця. ''Нп. ''Як сміється було, то на лицях аж ямочки стають. ''Св. Л. 103. ''Одним відром зачерпнула, а за другим утонула, нехай щуки їдять руки, а плотиці лілі лиці. ''АД. І. 313. 3) Лицевая сторона. ''Грошам лиця нема. ''Ном. № 11113. ''Хоч на лице, хоч на виворот, то все однаково. ''Кобел. у. '''Одним лицем вода'''. Сплошь вода. Мнж. 169 4) Деревянная матрица узора для набойки холста. Вас. 192. 5) Улика. ''Так що, як він і бив його, але в його нема ніякого лиця, знаків нема. ''Брацл. у. Ум. '''Личко, личенько. '''''Бо не довго, чорнобриві, карі оченята, біле личко червоніє, недовго, дівчата. ''Шевч. 12. ''Як усаду вишня ягідками рясна, молоденька дівчинонька на личеньку красна. ''Чуб. V. 9. ''Най погляну на ті личка, що палахкотять, на ті очі, очі чорні, що вогнем горять. ''Рудан. І. 19. ''У ваших чоботях шкура на личко поставлена. ''Лебед. у. Въ Галиціи съ измѣн. удареніемъ: '''Личко '''— верхняя сторона нагольнаго тулупа. Гол. Од. 18.

[[Категорія:Ли]]
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
ЛИЦЕ́, я; мн. лиця, лиць; с.
1. Те саме, що обличчя 1. Перемінилась і Параска: лице її подовшало, хоч краска ще грала на йому (Панас Мирний, IV, 1955, 114); Жита буйні, хвилясті... Ось із них визирнуло рожеве лице й сині очі (Андрій Головко, I, 1957, 66); * Образно. Сонце нахилило своє золото-червоне повне лице на самі вершини гір (Іван Франко, V, 1951, 27);
// Обличчя як ознака зовнішнього вигляду людини. З воріт виходять люди... о, скільки, скільки тут знайомих милих лиць!.. (Володимир Сосюра, II, 1947, 7).
♦ Бити в лице — бути дуже помітним, впадати в око. Невірності у визначенні [імперіалізму] Каутського б'ють в лице (Ленін, 22, 1950, 248); В лице — прямо, відверто (висловитися, сказати що-небудь). — Зрадник! Хай йому скажуть се у лице! Тоді побачать... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 216); Отто Гутбродт в першу мить хотів кинути Таубенфельдові в лице якесь їдке слово (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 126); В лиці кого, заст. — те саме, що В особі кого (див. особа). Бог в лиці Надежди.. помагає мені одружиться з вашою дочкою (Тарас Шевченко, VI, 1957, 215); В лицях — зображуючи дійові особи. — Іч, куди забрався, гемонський хлопець! — строїть міни Данько, продовжуючи розмову в лицях (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 189); В трьох лицях — в трьох особах. [Неофіт-раб:] А що я в вас найшов? Слова облудні і марну мрію про небесне царство та про царя єдиного в трьох лицях (Леся Українка, II, 1951, 236); З лиця; На лице, рідко — рисами обличчя. [Текля:] Що в неї хорошого? Ні з лиця, ні з росту. Та їй до мене, як курці до пави (Марко Кропивницький, I, 1958, 399); На лице я здаюсь далеко здоровшою, енергія, як часом, то нормальна (Леся Українка, V, 1956, 356); З лиця хоч воду пий (води напийся) — надзвичайно вродливий. Дівчата — хоч з лиця воду пий! Дозвольте попишатися, єй-єй, такі красуні, що хоч кого зачарують (Олександр Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 40); — А що то за молодиця, дядьку! Хороша, хоч води з лиця напийся (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 12); Змітати (змести, стирати, стерти) з лиця землі — нищити. — Вони б мали й один одного в ложці води втопити, з лиця землі змести!.. (Панас Мирний, I, 1949, 274); Рештки цього села зітре з лиця землі бульдозер для того, щоб дно нового [Каховського] моря було чисте (Олександр Довженко, III, 1960, 256); Знати в лице див. знати; З яким лицем з'являтися (їхати, іти) — про почуття сорому після якого-небудь учинку. [Жірондист:] З яким лицем я буду завтра їхать на гільйотину? Сором всій Жіронді за мене буде! (Леся Українка, II, 1951, 176); Лице (лицем) в лице — у безпосередній близькості або віч-на-віч. Перший день російської революції з разючою силою поставив лицем в лице стару і нову Росію.. (Ленін, 8, 1949, 89); Я.. йду просто на нього [сонце], лице в лице (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 229); Лице горить (пашить) — про рум'янець на обличчі. У Галі лице горіло — очі грали, сіяли (Панас Мирний, IV, 1955, 121); Під лозунгом партії — «лицем до виробництва» — була перебудована вся робота партійних, комсомольських і профспілкових організацій [Донбасу] (Український історичний журнал, 4, 1960, 21); Лицем до чого — звернувши всю увагу, зосередивши всі сили на чому-небудь; Лицем у кого — схожий з ким-небудь рисами обличчя. Микола був русявим, симпатичним хлопцем. Лицем в матір, статурою в батька і діда — міцний, дужий (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 134); Лиця немає (не знати) на кому — у кого-небудь бліде, спотворене сильними переживаннями обличчя. Уляна стояла по один бік хати, ..лиця на ній не знати! (Панас Мирний, I, 1949, 202); На скуйовдженому завгоспові лиця не було: — Біжіть до медпункту! Там... (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 197); Мінитися (перемінитися, змінитися і т. ін.) в (на) лиці — про зміни в обличчі внаслідок сильних переживань. [Любка:] Він її очима пече, а вона аж міниться в лиці (Марко Кропивницький, II, 1958, 8); Шестірний перемінився в лиці — поблід, задрижав (Панас Мирний, I, 1954, 334); Наум бачить, що Маруся зовсім змінилась на лиці: стала собі рум'яненька, як зоренька перед сход [схід] сонця (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 86); Не вдарити лицем у грязь (болото) — показати себе з кращої сторони, не осоромитись. Їм хотілося поговорити раніше з своїм активом, підготувати його, щоб не вдарити лицем у грязь перед чекістами (Іван Микитенко, II, 1957, 393); [Тиберій:] Давайте ж не вдарим лицем в болото і заспіваємо яку-небудь кантату (Марко Кропивницький, V, 1959, 246); [Не] до лиця що: а) [не] гармонує з зовнішністю; [не] личить. Вона хотіла приміряти, що їй буде краще до лиця, чи який очіпок, чи кораблик? (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 238); [Оксана:] Як тобі гарно в цьому мундирі! [Артем:] Ну? [Оксана:] Дуже до лиця (Олександр Корнійчук, II, 1955, 146); б) [не] відповідає характеру певної особи, становищу і т. ін.; [не] годиться. — Не вдавайте з себе поета! Се вам дуже не до лиця (Іван Франко, II, 1950, 335); Та нам не до лиця забобони! (Юрій Яновський, II, 1958, 127); Перед лицем кого, чого: а) перед ким-, чим-небудь. — Перед лицем закону.. Союзу Радянських Соціалістичних Республік ми, Іван Демидович Орлюк і Уляна Василівна Рясна, виявляємо свою волю на спільне життя... (Олександр Довженко, I, 1958, 334); б) у безпосередній близькості з чим-небудь. Величезну міць носить у собі людина. Ця сила не помічається в будній день, бо прокидається вона лише перед лицем смертельної небезпеки (Олесь Гончар, III, 1959, 151); Боротьба і суперництво капіталістичних держав не виключають і певної єдності між ними перед лицем наростаючих сил соціалізму і робітничого руху (Програма КПРС, 1961, 31); Під лице — до пари. [Степан:] Що не говори, а Роман Хведосці під лице! (Марко Кропивницький, II, 1958, 67); Повертати (повернути, обертати, обернути) лицем до кого — чого — розташовувати військові частини фронтом у певному напрямі. Щоб ліквідувати прорив, Врангель змушений був обернути лицем до півострова дві дивізії з-під Перекопу (Олесь Гончар, II, 1959, 419); Спасти (змінитися) з лиця (на лиці) — змарніти. Василь ні живий, ні мертвий. Не їсть, не п'є... аж почорнів, з лиця спав (Панас Мирний, IV, 1955, 168); Він змінивсь із лиця (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 281).

2. перен. Сукупність ознак, що характеризують що-небудь. Могутня гребля Дніпрогесу символізує лице нашої Радянської України (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 97); Широке застосування електролізу і електротермії змінить лице металургії (Наука і життя, 1, 1962, 12).

3. Верхня, зовнішня сторона предмета; протилежне спід. — Чи це воно на лице, чи, мабуть, навиворіт? — питала Онися, придивляючись до матерії (Нечуй-Левицький, III, 1956, 170); Низь — техніка вишивання, при якій візерунок прокладається чорною або червоною ниткою зі споду, а потім вишивка виконується рештою кольорів — з лиця (Народна творчість та етнографія, 4, 1958, 66).
♦ Показати товар лицем — показати що-небудь з найкращого, вигідного боку. Нікого не цікавить, що було у вас на душі або дома, коли ви робили фільм.. Ви мусите показати товар лицем (Олександр Довженко, III, 1960, 295).

4. тільки мн. Щоки. Я чую, що мої лиця присохли до вилиць, очі сухі і не змигнуть, наче хто вставив їх у рогову оправу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 418); Вигляд у неї був розгублений, немічний, лиця раптом покрилися наче вапном і губи посиніли (Григорій Епік, Тв., 1958, 167).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 499.

===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]===
Лице́, -ця́, с. 1) Лицо. Гарна, хоч з лиця води напитись. Ном. № 8450. До лиця. Къ лицу. Ном. № 11169. з лиця́ спасти, упасти, на лиці упасти, — змарніти. Похудѣть въ лицѣ. Розважали матусеньку, таки з лиця спала. Мет. 22. Невістка скаржиться. а на лиці не змарніла. Ном. № 9899. в лиці мінитися. То краснѣть, то блѣднѣть (о лицѣ). В лиці міниться, здрігається, труситься. МВ. ІІ. 51.

2) Только во мн. лиця, лиці. Щеки. Як була я молодиця, — цілували мене в лиця. Н. п. Як сміється було, то на лицях аж ямочки стають. Св. Л. 103. Одним відром зачерпнула, а за другим утонула, нехай щуки їдять руки, а плотиці — лілі лиці. АД. І. 313.

3) Лицевая сторона. Грошам лиця нема. Ном. № 11113. Хоч на лице, хоч на виворот, то все однаково. Кобел. у. одним лицем вода. Сплошь вода. Мнж. 169

4) Деревянная матрица узора для набойки холста. Вас. 192.

5) Улика. Так що, як він і бив його, але в його нема ніякого лиця, знаків нема. Брацл. у. Ум. личко, личенько. Бо не довго, чорнобриві, карі оченята, біле личко червоніє, недовго, дівчата. Шевч. 12. Як усаду вишня ягідками рясна, — молоденька дівчинонька на личеньку красна. Чуб. V. 9. Най погляну на ті личка, що палахкотять, на ті очі, очі чорні, що вогнем горять. Рудан. І. 19. У ваших чоботях шкура на личко поставлена. Лебед. у. Въ Галиціи съ измѣн. удареніемъ: личко — верхняя сторона нагольнаго тулупа. Гол. Од. 18.
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
ЛИ́ЦЕ, я́; мн. ли́ця, лиць; с.
1. Те саме, що обличчя 1. Перемінилась і Параска: лице її подовшало, хоч краска ще грала на йому (Мирний, IV, 1955, 114); Жита буйні, хвилясті… Ось із них визирнуло рожеве лице й сині очі (Головко, І, 1957, 66); * Образно. Сонце нахилило своє золото-червоне повне лице на самі вершини гір (Фр., V, 1951, 27); // Обличчя як ознака зовнішнього вигляду людини. З воріт виходять люди… о, скільки, скільки тут знайомих милих лиць!.. (Сос., II, 1947, 7).
◊ Би́ти в лице́ — бути дуже помітним, впадати в око. Невірності у визначенні [імперіалізму] Каутського б’ють в лице (Ленін, 22, 1950, 248); В лице́ — прямо, відверто (висловитися, сказати що-небудь). — Зрадник! Хай йому скажуть се у лице! Тоді побачать… (Коцюб., II, 1955, 216); Отто Гутбродт в першу мить хотів кинути Таубенфельдові в лице якесь їдке слово (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 126); В лиці́ кого, заст. — те саме, що В осо́бі кого (див. осо́ба). Бог в лиці Надежди.. помагає мені одружиться з вашою дочкою (Шевч., VI, 1957, 215); В ли́цях — зображуючи дійові особи. — Іч, куди забрався, гемонський хлопець! — строїть міни Данько, продовжуючи розмову в лицях (Гончар, Таврія, 1952, 189); В трьох ли́цях — в трьох особах. [Неофіт-раб:] А що я в вас найшов? Слова облудні і марну мрію про небесне царство та про царя єдиного в трьох лицях (Л. Укр., II, 1951, 236); З лиця́; На лице́, рідко — рисами обличчя. [Текля:] Що в неї хорошого? Ні з лиця, ні з росту. Та їй до мене, як курці до пави (Кроп., І, 1958, 399); На лице я здаюсь далеко здоровшою, енергія, як часом, то нормальна (Л. Укр., V, 1956, 356); З лиця́ хоч во́ду пий (води́ напи́йся) — надзвичайно вродливий. Дівчата — хоч з лиця воду пий! Дозвольте попишатися, єй-єй, такі красуні, що хоч кого зачарують (Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 40); — А що то за молодиця, дядьку! Хороша, хоч води з лиця напийся (Барв., Опов.., 1902, 12); Зміта́ти (змести́, стира́ти, сте́рти) з лиця́ землі́ — нищити. — Вони б мали й один одного в ложці води втопити, з лиця землі змести!.. (Мирний, І, 1949, 274); Рештки цього села зітре з лиця землі бульдозер для того, щоб дно нового [Каховського] моря було чисте (Довж., ІІІ, 1960, 256); Зна́ти в лице́ див. зна́ти; З яки́м лице́м з’явля́тися (ї́хати, іти́) — про почуття сорому після якого-небудь учинку. [Жірондист:] З яким лицем я буду завтра їхать на гільйотину? Сором всій Жіронді за мене буде! (Л. Укр., II, 1951, 176); Ли́це (лице́м) в лице́ — у безпосередній близькості або віч-на-віч. Перший день російської революції з разючою силою поставив лицем в лице стару і нову Росію.. (Ленін, 8, 1949, 89); Я.. йду просто на нього [сонце], лице в лице (Коцюб., II, 1955, 229); Лице́ гори́ть (паши́ть) — про рум’янець на обличчі. У Галі лице горіло — очі грали, сіяли (Мирний, IV, 1955, 121); Під лозунгом партії — "лицем до виробництва" — була перебудована вся робота партійних, комсомольських і профспілкових організацій [Донбасу] (Укр. іст. ж., 4, 1960, 21); Лице́м до чого — звернувши всю увагу, зосередивши всі сили на чому-небудь; Лице́м у кого — схожий з ким-небудь рисами обличчя. Микола був русявим, симпатичним хлопцем. Лицем в матір, статурою в батька і діда — міцний, дужий (Коз., Гарячі руки, 1960, 134); Лиця́ нема́є (не зна́ти) на кому — у кого-небудь бліде, спотворене сильними переживаннями обличчя. Уляна стояла по один бік хати, ..лиця на ній не знати! (Мирний, І, 1949, 202); На скуйовдженому завгоспові лиця не було: — Біжіть до медпункту! Там… (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 197); Міни́тися (переміни́тися, зміни́тися і т. ін.) в (на) лиці́ — про зміни в обличчі внаслідок сильних переживань. [Любка:] Він її очима пече, а вона аж міниться в лиці (Кроп., II, 1958, 8); Шестірний перемінився в лиці — поблід, задрижав (Мирний, І, 1954, 334); Наум бачить, що Маруся зовсім змінилась на лиці: стала собі рум’яненька, як зоренька перед сход [схід] сонця (Кв.-Осн., II, 1956, 86); Не вда́рити лице́м у грязь (боло́то) — показати себе з кращої сторони, не осоромитись. Їм хотілося поговорити раніше з своїм активом, підготувати його, щоб не вдарити лицем у грязь перед чекістами (Мик., II, 1957, 393); [Тиберій:] Давайте ж не вдарим лицем в болото і заспіваємо яку-небдь кантату (Кроп., V, 1959, 246); [Не] до лиця́ що: а) [не] гармонує з зовнішністю; [не] личить. Вона хотіла приміряти, що їй буде краще до лиця, чи який очіпок, чи кораблик? (Кв.-Осн., II, 1956, 238); [Оксана:] Як тобі гарно в цьому мундирі! [Артем:] Ну? [Оксана:] Дуже до лиця (Корн., II, 1955, 146); б) [не] відповідає характеру певної особи, становищу і т. ін.; [не] годиться. — Не вдавайте з себе поета! Се вам дуже не до лиця (Фр., II, 1950, 335); Та нам не до лиця забобони! (Ю. Янов., II, 1958, 127); Пе́ред лице́м кого, чого: а) перед ким-, чим-небудь. — Перед лицем закону.. Союзу Радянських Соціалістичних Республік ми, Іван Демидович Орлюк і Уляна Василівна Рясна, виявляємо свою волю на спільне життя… (Довж., І, 1958, 334); б) у безпосередній близькості з чим-небудь. Величезну міць носить у собі людина. Ця сила не помічається в будній день, бо прокидається вона лише перед лицем смертельної небезпеки (Гончар, III, 1959, 151); Боротьба і суперництво капіталістичних держав не виключають і певної єдності між ними перед лицем наростаючих сил соціалізму і робітничого руху (Програма КПРС, 1961, 31); Під лице́ — до пари. [Степан:] Що не говори, а Роман Хведосці під лице! (Кроп., II, 1958, 67); Поверта́ти (поверну́ти, оберта́ти, оберну́ти) лице́м до кого — чого — розташовувати військові частини фронтом у певному напрямі. Щоб ліквідувати прорив, Врангель змушений був обернути лицем до півострова дві дивізії з-під Перекопу (Гончар, II, 1959, 419); Спа́сти (зміни́тися) з лиця́ (на лиці́) — змарніти. Василь ні живий, ні мертвий. Не їсть, не п’є… аж почорнів, з лиця спав (Мирний, IV, 1955, 168); Він змінивсь із лиця (Барв., Опов.., 1902, 281).

2. перен. Сукупність ознак, що характеризують що-небудь. Могутня гребля Дніпрогесу символізує лице нашої Радянської України (Цюпа, Україна.., 1960, 97); Широке застосування електролізу і електротермії змінить лице металургії (Наука.., І, 1962, 12).

3. Верхня, зовнішня сторона предмета; протилежне спід. — Чи це воно на лице, чи, мабуть, навиворіт? — питала Онися, придивляючись до матерії (Н.-Лев., III, 1956, 170); Низь — техніка вишивання, при якій візерунок прокладається чорною або червоною ниткою зі споду, а потім вишивка виконується рештою кольорів — з лиця (Нар. тв. та етн., 4, 1958, 66).
◊ Показа́ти това́р лице́м — показати що-небудь з найкращого, вигідного боку. Нікого не цікавить, що було у вас на душі або дома, коли ви робили фільм.. Ви мусите показати товар лицем (Довж., III, 1960, 295).

4. тільки мн. Щоки. Я чую, що мої лиця присохли до вилиць, очі сухі і не змигнуть, наче хто вставив їх у рогову оправу (Коцюб., І, 1955, 418); Вигляд у неї був розгублений, немічний, лиця раптом покрилися наче вапном і губи посиніли (Епік, Тв., 1958, 167).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 499.

Лице́, ця́, с.
1) Лицо. Гарна, хоч з лиця води напитись. Ном. № 8450. До лиця. Къ лицу. Ном. № 11169. З лиця́ спасти, упасти, на лиці упасти, — змарніти. Похудѣть въ лицѣ. Розважали матусеньку, таки з лиця спала. Мет. 22. Невістка скаржиться. а на лиці не змарніла. Ном. № 9899. В лиці мінитися. То краснѣть, то блѣднѣть (о лицѣ). В лиці міниться, здрігається, труситься. МВ. ІІ. 51.

2) Только во мн. Лиця, лиці. Щеки. Як була я молодиця, — цілували мене в лиця. Н. п. Як сміється було, то на лицях аж ямочки стають. Св. Л. 103. Одним відром зачерпнула, а за другим утонула, нехай щуки їдять руки, а плотиці — лілі лиці. АД. І. 313.

3) Лицевая сторона. Грошам лиця нема. Ном. № 11113. Хоч на лице, хоч на виворот, то все однаково. Кобел. у. Одним лицем вода. Сплошь вода. Мнж.

4) Деревянная матрица узора для набойки холста. Вас. 192. 5) Улика. Так що, як він і бив його, але в його нема ніякого лиця, знаків нема. Брацл. у. Ум. Личко, личенько. Бо не довго, чорнобриві, карі оченята, біле личко червоніє, недовго, дівчата. Шевч. 12. Як усаду вишня ягідками рясна, — молоденька дівчинонька на личеньку красна. Чуб. V. 9. Най погляну на ті личка, що палахкотять, на ті очі, очі чорні, що вогнем горять. Рудан. І. 19. У ваших чоботях шкура на личко поставлена. Лебед. у. Въ Галиціи съ измѣн. удареніемъ: личко — верхняя сторона нагольнаго тулупа. Гол. Од. 18.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 365.

==Іноземні словники==
===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]===
лице
-я́; мн. ли́ця, лиць; с.
1) Те саме, що обличчя 1). || Обличчя як ознака зовнішнього вигляду людини.
••
В лице́ — прямо, відверто (висловитися, сказати що-небудь).
Лице́м до чого — звернувши всю увагу, зосередивши всі сили на чому-небудь.
[Не] до лиця́ що — а) [не] гармонує з зовнішністю; [не] личить; б) [не] відповідає характерові певної особи, становищу і т. ін.; [не] годиться.
Пе́ред лице́м кого, чого — а) перед ким-, чим-небудь; б) у безпосередній близькості з чим-небудь.

2) перен. Сукупність ознак, що характеризують що-небудь.

3) Верхня, зовнішня частина предмета; прот. спід.

4) тільки мн. Щоки.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: лице1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: лице2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: лице3.jpg|x140px]]
|}

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2021 року]]

Минати

2021-11-20T19:14:51Z

I.savelieva:

'''Мина́ти, -на́ю, -єш, '''сов. в. '''мину́ти, -ну́, -не́ш, '''''гл. ''1) Проходить, пройти, миновать. ''Що буває, те й минає. ''Ном. ''Минають дні, минають ночі, минає літо; шелестить пожовкле листя. ''Шевч. 224. ''Як усе світове минає! І кохання, і радощі, і горе як усе минає! ''МВ. II. 151. ''Не зазнаю я роскоші, вже й літа минають. ''Мет. 106. ''Минули ті роки, що роспірали боки. ''Посл. 2) Проходить, пройти мимо. ''Хто йде, то минає, бо роду немає. ''Мет. 244. ''Минули вже село, знову поле. '''''Не минай корчма '''(употребляется какъ существительное). Пьяница. Ном. № 11694. 3) Пропускать, пропустить. ''Сього не читай минай. Богородицю так було поспіль прокажу, не мину й слова. ''Г. Барв. 356. ''Де був багатий жид і того не минали. ''Лукаш. 56. ''Бодай мого сина на первій потребі первая куля не минула. ''Лукаш. 39. 4) Обносить (чаркой). ''Як горілку п’ють, то мене минають, а як ся б’ють, то від мене починають. ''Ном. № 2093. 5) Избѣгать, избѣжать. ''Що Бог навіне, того ніхто не мине. ''Ном. № 55.
[[Категорія:Ми]]
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
МИНАТИ, аю, аєш, недок., МИНУТИ, ну, неш, док.
1. перех. і без додатка. Пересуваючись вперед, залишати кого-, що-небудь позаду, в стороні; поминати, проминати. За тиждень прийшла в Київ. Красний, боже, який!.. А людей, людей! без ліку, та все чужі — минають і не глянуть на тебе (Марко Вовчок, I, 1955, 14); Михайлик тим часом поштиво вклонявся до всіх, хто минав його (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 25); Минув [Федір] сільські поля, поминув ще два села і з горба побачив місто (Василь Стефаник, I, 1949, 126); Коні з копита так і пішли в галоп, що баба й дороги не встигає примічати. Минули вони річку, ліс і прямо летять на болото (Михайло Стельмах, II, 1962, 305);
// тільки 3 ос. перех. Проходити, протікати недалеко від чого-небудь (про шлях, річку і т. ін.). Там Рось минає чималий скелистий острів Замок і знов зливається з своєю Самовілкою (Нечуй-Левицький, II, 1956, 199); Минувши ярок, шлях повертав геть круто поза садком (Панас Мирний, IV, 1955, 224);
// тільки недок., 3 ос., без додатка. Проноситися у полі зору того, хто їде, біжить або йде мимо, і залишатися позаду. Тихович біжить наперед. Сплетені вусиками лози запинають йому дорогу, скроплюють росою.. Кущ минає за кущем, рядок біжить за рядком... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 207); М'який вагон. Поля широкі пливуть, кружляють за вікном. Блакитні гони і могили. Минають села, наче сни (Володимир Сосюра, II, 1958, 439).

2. перех. Їхати, іти, не зупиняючись, не звертаючи уваги; обминати (див. обминати 1 1). Хто йде, їде — не минає [кобзаря]: Хто бублик, хто гроші (Тарас Шевченко, I, 1963, 39); Там берег, мати і жона... Забудь про них, матросе! Пускай співучий лот до дна, Минай мілини й коси (Максим Рильський, I, 1960, 298); В батьковій кузні така вже встанова: хто прийде — сиди, говори, дійде до почастунку — й його не минуть (Іван Франко, IV, 1950, 190); З грядки через подвір'я до нього дрібно поспішає старенька згорблена словачка. — Просим вас, не миніть моєї господи, завітайте хоч на єдину хвильку!.. (Олесь Гончар, III, 1959, 318);
// перен., перев. із запереч. част. не. Обминати своєю увагою, не згадувати в розмові. Веселий та штукар, він зачіпав дівчат, жартував з молодицями, з чоловіками, нікого не минав, з усіх сміявся (Нечуй-Левицький, III, 1956, 318); — Оттак було сказала [Химка] раз і на пана Пістряка, — що то! і старшини не минула! — що буцімто він у чоловіка бджоли підрізав (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 176);
// перен. Залишати поза увагою; пропускати. Подивіться лишень добре, Прочитайте знову Тую славу. Та читайте Од слова до слова, Не минайте ані титли, Ні же тії коми (Тарас Шевченко, I, 1963, 333); Описуючи, скажімо, хліборобські знаряддя, ніяк не можна етнографові минути питання сільського господарства, агротехніки (Максим Рильський, III, 1956, 162);
// перен. Уникати чого-небудь (часто тяжкого, неприємного). Одної смерті не минеш, а двох не буде (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 149); Підлетів Гуска до товстопузого [пана] і простромив його списом. Та не минув лиха і Гуска. Підлетіли до нього четверо ляхів і підняли його на списи (Олександр Довженко, I, 1958, 261);
// тільки 3 ос. Не зачіпати, обходити кого-небудь (про тяжкі випробування, переживання). — Спи, Христе, хай тебе минає те лихо, що мене строщило!.. (Панас Мирний, III, 1954, 171); Хату Харитона Шакули, що стоїть он-он межи тополями на краю села, також не минуло те горе, що, здається, нікого не минав (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 437); — Біда, діду! — стогоном виривається з глибини душі чоловіка. — Таки не минула нас лиха година (Михайло Стельмах, I, 1962, 241).
Минаючи що — не пройшовши стадії чого. Ленінська теорія переходу до соціалізму, минаючи капіталізм, належить до числа найвидатніших досягнень марксистської думки (Літературна Україна, 23.IV 1963, 1); Не минути кому чого — не уникнути комусь чого-небудь (переважно небажаного). Коли б був Максим на той час не постерігся, не змандрував кудись з Пісок, щось на тиждень чи й більше, то, мабуть би, не минути йому й тюрми (Панас Мирний, II, 1954, 114); [Солдати:] — Ех, чому бути, того не минути! Я піду з вами, товариші! Надокучило мені бути холопом! — І я, Альфреде, з тобою! (Яків Мамонтов, Тв., 1962, 95); Не минати (не минути) нагоди — не пропускати можливості (вчинити що-небудь). Мар'яна, що ніколи не минала нагоди покепкувати з Сергія, говорить: «Тепер він тільки почне свою освіту» (Леонід Смілянський, Сад, 1952, 70).

3. тільки 3 ос., неперех., без додатка і кому. Проходити, завершуватися (про час, життя, його періоди, якісь події тощо). Що буває, те й минає (Номис, 1864, № 13727); Од зоряниці до зоряниці, від ночі до ночі усе дожидали [Кармелеві рідні]. І минали їм такечки години, дні, тижні й місяці (Марко Вовчок, I, 1955, 365); Не минає дня, щоб за столом не сиділо душ три або чотири чужих (Панас Мирний, II, 1954, 99); Ідуть хорлянські ревкомівці в перших рядах, здебільшого все колишні вантажники, все ті, з ким минала його молодість на фальцфейнівських портових естакадах (Олесь Гончар, II, 1959, 44); І літо минуло, і осінь приспіла, І листям пожовклим всі стежки покрила (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 240); Минули жнива, і Василина впросила матір, щоб вона одвела її на службу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 47); Три роки минуло відтоді, як вона вперше зустрілася з Марком Загірним (Олесь Гончар, IV, 1960, 37); Відчувалося, що життя йде у нас з Дмитром за прислів'ям: біда біду перебуде, одна мине — друга буде... (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 58);
// безос. Отакий-то мій Ярема, Сирота багатий, Таким і я колись-то був. Минуло, дівчата... (Тарас Шевченко, I, 1963, 81); Понад місяць минуло, перше ніж позбувся він своїх ран (Олександр Довженко, I, 1958, 322);
// Зникати, слабшати (про почуття, настрій і т. ін.). Апатія трохи минає, а напади біснуватості теж зникають (Леся Українка, V, 1956, 342); Пливуть ночей тумани, минають роки, дні, та не мина, кохана, любов моя в мені! (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 160); Галин переляк минув, та серденько билося (Марко Вовчок, I, 1955, 316); Мине напруга екзаменів, і нарешті, настане випускний вечір (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 135);
// перен. Проходити безслідно, без наслідків (переважно поганих); безкарно. Не минула слава тая, Не марне пішла. Удовиця у м'ясниці Сина привела (Тарас Шевченко, II, 1963, 207); Не мине лихо, видко, й за панську землю (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 96);
// безос. Спочатку йому минало, а далі почали й сваритись (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 109).
Не минати (не минути) марно (безслідно, даром і т. ін.) — залишати глибокий слід, мати важливі наслідки. Сон, що сниться у неділю рано, Зроду-звіку не минав здарма (Леся Українка, I, 1951, 101); .. самий похід проти Версальського миру, похід проти всіх капіталістів і поміщиків усіх країн і проти задушування ними інших, — не минув марно (Ленін, 31, 1951, 288); Не минути добром — мати погані наслідки. [Руфін:] Не в пору був сей гість... мені здається, що не мине добром гостина тая... (Леся Українка, II, 1951, 415).

4. тільки недок., неперех. Наближатися до кінця, закінчуватися (про відрізок часу). Минає зима. Ясне сонечко любо світить та гріє (Панас Мирний, II, 1954, 258); Десять літ уже минало, Відколи спокійно, мирно Князь сидів на своїм троні (Іван Франко, XIII, 1954, 14); Минала ніч, вікно уже синіло (Володимир Сосюра, II, 1958, 145); Пора було повертатись до Чернігова, відпустка незабаром минала (Леонід Смілянський, Сад, 1952, 154);
// безос. Минало з полудня, а в селі тихо, нема нічого (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 95).

5. неперех., кому. Сповнюватися (про досягнення кимось певного віку). Уже шістнадцятий годок минає Олесі, вже й свати почали в хату навертатись (Марко Вовчок, I, 1955, 21); Мені минав сімнадцятий (Ірина Вільде, Пов. і опов., 1949, 11); Мій син ще зовсім хлопець: тільки що минув вісімнадцятий рік (Нечуй-Левицький, II, 1956, 23);
// безос. Мені тринадцятий минало. Я пас ягнята за селом (Тарас Шевченко, II, 1963, 38); Ось уже мені й за сорок минуло, а все служу, на людей роблю... (Панас Мирний, I, 1954, 95).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 709.

===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]===
Мина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. мину́ти, -ну́, -не́ш, гл.

1) Проходить, пройти, миновать. Що буває, те й минає. Ном. Минають дні, минають ночі, минає літо; шелестить пожовкле листя. Шевч. 224. Як усе світове минає! І кохання, і радощі, і горе — як усе минає! МВ. ІІ. 151. Не зазнаю я роскоші, — вже й літа минають. Мет. 106. Минули ті роки, що роспірали боки. Посл.

2) Проходить, пройти мимо. Хто йде, то минає, бо роду немає. Мет. 244. Минули вже село, — знову поле. не минай корчма (употребляется какъ существительное). Пьяница. Ном. № 11694.

3) Пропускать, пропустить. Сього не читай — минай. Богородицю так було поспіль прокажу, не мину й слова. Г. Барв. 356. Де був багатий жид і того не минали. Лукаш. 56. Бодай мого сина на первій потребі первая куля не минула. Лукаш. 39.

4) Обносить (чаркой). Як горілку п'ють, то мене минають, а як ся б'ють, то від мене починають. Ном. № 2093.

5) Избѣгать, избѣжать. Що Бог навіне, того ніхто не мине. Ном. № 55.

===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
МИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., МИНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.
1. перех. і без додатка. Пересуваючись вперед, залишати кого-, що-небудь позаду, в стороні; поминати, проминати. За тиждень прийшла в Київ. Красний, боже, який!.. А людей, людей! без ліку, та все чужі — минають і не глянуть на тебе (Вовчок, І, 1955, 14); Михайлик тим часом поштиво вклонявся до всіх, хто минав його (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 25); Минув [Федір] сільські поля, поминув ще два села і з горба побачив місто (Стеф., І, 1949, 126); Коні з копита так і пішли в галоп, що баба й дороги не встигає примічати. Минули вони річку, ліс і прямо летять на болото (Стельмах, II, 1962, 305); // тільки 3 ос., перех. Проходити, протікати недалеко від чого-небудь (про шлях, річку і т. ін.). Там Рось минає чималий скелистий острів Замок і знов зливається з своєю Самовілкою (Н.-Лев., II, 1956, 199); Минувши ярок, шлях повертав геть круто поза садком (Мирний, IV, 1955, 224); // тільки недок., 3 ос., без додатка. Проноситися у полі зору того, хто їде, біжить або йде мимо, і залишатися позаду. Тихович біжить наперед. Сплетені вусиками лози запинають йому дорогу, скроплюють росою.. Кущ минає за кущем, рядок біжить за рядком… (Коцюб., І, 1955, 207); М’який вагон. Поля широкі пливуть, кружляють за вікном. Блакитні гони і могили. Минають села, наче сни (Сос., II, 1958, 439).

2. перех. Їхати, іти, не зупиняючись, не звертаючи уваги; обминати (див. обмина́ти11). Хто йде, їде — — не минає [кобзаря]: Хто бублик, хто гроші (Шевч., І, 1963, 39); Там берег, мати і жона… Забудь про них, матросе! Пускай співучий лот до дна, Минай мілини й коси (Рильський, І, 1960, 298); В батьковій кузні така вже встанова: хто прийде — сиди, говори, дійде до почастунку — й його не минуть (Фр., IV, 1950, 190); З грядки черев подвір’я до нього дрібно поспішає старенька згорблена словачка. — Просим вас, не миніть моєї господи, завітайте хоч на єдину хвильку!.. (Гончар, III, 1959, 318); // перен., перев. із запереч. част.не. Обминати своєю увагою, не згадувати в розмові. Веселий та штукар, він зачіпав дівчат, жартував з молодицями, з чоловіками, нікого не минав, з усіх сміявся (Н.-Лев., III, 1956, 318); — Оттак було сказала [Химка] раз і на пана Пістряка, — що то! і старшини не минула! — що буцімто він у чоловіка бджоли підрізав (Кв.-Осн., II, 1956, 176); // перен. Залишати поза увагою; пропускати. Подивіться лишень добре, Прочитайте знову Тую славу. Та читайте Од слова до слова, Не минайте ані титли, Ніже тії коми (Шевч., І, 1963, 333); Описуючи, скажімо, хліборобські знаряддя, ніяк не можна етнографові минути питання сільського господарства, агротехніки (Рильський, III, 1956, 162); // перен. Уникати чого-небудь (часто тяжкого, неприємного). Одної смерті не минеш, а двох не буде (Укр.. присл.., 1955, 149); Підлетів Гуска до товстопузого [пана] і простромив його списом. Та не минув лиха і Гуска. Підлетіли до нього четверо ляхів і підняли його на списи (Довж., І, 1958, 261); // тільки 3 ос. Не зачіпати, обходити кого-небудь (про тяжкі випробування, переживання). — Спи, Христе, хай тебе минає те лихо, що мене строщило!.. (Мирний, III, 1954, 171); Хату Харитона Шакули, що стоїть он-он межи тополями на краю села, також не минуло те горе, що, здається, нікого не минає (Коцюб., І, 1955, 437); — Біда, діду! — стогоном виривається з глибини душі чоловіка. — Таки не минула нас лиха година (Стельмах, І, 1962, 241).
Мина́ючи що — не пройшовши стадії чого. Ленінська теорія переходу до соціалізму, минаючи капіталізм, належить до числа найвидатніших досягнень марксистської думки (Літ. Укр., 23. IV 1963, 1); Не мину́ти кому чого — не уникнути комусь чого-небудь (переважно небажаного). Коли б був Максим на той час не постерігся, не змандрував кудись з Пісок, щось на тиждень чи й більше, то, мабуть би, не минути йому й тюрми (Мирний, II, 1954, 114); [Солдати:] — Ех, чому бути, того не минути! Я піду з вами, товариші! Надокучило мені бути холопом! — І я, Альфреде, з тобою! (Мам., Тв., 1962, 95); Не мина́ти (не мину́ти) наго́ди — не пропускати можливості (вчинити що-небудь). Мар’яна, що ніколи не минала нагоди покепкувати з Сергія, говорить: "Тепер він тільки почне свою освіту" (Сміл., Сад, 1952, 70).

3. тільки 3 ос., неперех., без додатка і кому. Проходити, завершуватися (про час, життя, його періоди, якісь події тощо). Що буває, те й минає (Номис, 1864, № 13727); Од зоряниці до зоряниці, від ночі до ночі усе дожидали [Кармелеві рідні]. І минали їм такечки години, дні, тижні й місяці (Вовчок, І, 1955, 365); Не минає дня, щоб за столом не сиділо душ три або чотири чужих (Мирний, II, 1954, 99); Ідуть хорлянські ревкомівці в перших рядах, здебільшого все колишні вантажники, все ті, з ким минала його молодість на фальц-фейнівських портових естакадах (Гончар, II, 1959, 44); І літо минуло, і осінь приспіла, І листям пожовклим всі стежки покрила (Гл., Вибр., 1951, 240); Минули жнива, і Василина впросила матір, щоб вона одвела її на службу (Н.-Лев., II, 1956, 47); Три роки минуло відтоді, як вона вперше зустрілася з Марком Загірним (Гончар, IV, 1960, 37); Відчувалося, що життя йде у нас з Дмитром за прислів’ям: біда біду перебуде, одна мине — друга буде… (Коз., Гарячі руки, 1960, 58); // безос. Отакий-то мій Ярема, Сирота багатий, Таким і я колись-то був. Минуло, дівчата… (Шевч., І, 1963, 81); Понад місяць минуло, перше ніж позбувся він своїх ран (Довж., І, 1958, 322); // Зникати, слабшати (про почуття, настрій і т. ін.). Апатія трохи минає, а напади біснуватості теж зникають (Л. Укр., V, 1956, 342); Пливуть ночей тумани, минають роки, дні, та не мина, кохана, любов моя в мені! (Сос., Солов. далі, 1957, 160); Галин переляк минув, та серденько билося (Вовчок, І, 1955, 316); Мине напруга екзаменів, і нарешті, настане випускний вечір (Гончар, Тронка, 1963, 135); // перен. Проходити безслідно, без наслідків (переважно поганих); безкарно. Не минула слава тая, Не марне пішла. Удовиця у м’ясниці Сина привела (Шевч., II, 1963, 207); Не мине лихо, видко, й за панську землю (Коцюб., II, 1955, 96); // безос. Спочатку йому минало, а далі почали й сваритись (Свидн., Люборацькі, 1955, 109).
Не мина́ти (не мину́ти) ма́рно (безслі́дно, да́ром і т. ін.) — залишати глибокий слід, мати важливі наслідки. Сон, що сниться у неділю рано, Зроду-звіку не минав здарма (Л. Укр., І, 1951, 101); .. самий похід проти Версальського миру, похід проти всіх капіталістів і поміщиків усіх країн і проти задушування ними інших, — не минув марно (Ленін, 31, 1951, 288); Не мину́ти добро́м — мати погані наслідки. [Руфін:] Не в пору був сей гість… мені здається, що не мине добром гостина тая… (Л. Укр., II, 1951, 415).

4. тільки недок., неперех. Наближатися до кінця, закінчуватися (про відрізок часу). Минає зима. Ясне сонечко любо світить та гріє (Мирний, II, 1954, 258); Десять літ уже минало, Відколи спокійно, мирно Князь сидів на своїм троні (Фр., XIII, 1954, 14); Минала ніч, вікно уже синіло (Сос., II, 1958, 145); Пора було повертатись до Чернігова, відпустка незабаром минала (Сміл., Сад, 1952, 154); // безос. Минало з полудня, а в селі тихо, нема нічого (Коцюб., II, 1955, 95).

5. неперех., кому. Сповнюватися (про досягнення кимось певного віку). Уже шістнадцятий годок минає Олесі, вже й свати почали в хату навертатись (Вовчок, І, 1955, 21); Мені минав сімнадцятий (Вільде, Пов. і опов., 1949, 11); Мій син ще зовсім хлопець: тільки що минув вісімнадцятий рік (Н.-Лев., II, 1956, 23); // бевос. Мені тринадцятий минало. Я пас ягнята за селом (Шевч., II, 1963, 38); Ось уже мені й за сорок минуло, а все служу, на людей роблю… (Мирний, І, 1954, 95).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 709.
Мина́ти, на́ю, єш, сов. в. мину́ти, ну́, не́ш, гл.

1) Проходить, пройти, миновать. Що буває, те й минає. Ном. Минають дні, минають ночі, минає літо; шелестить пожовкле листя. Шевч. 224. Як усе світове минає! І кохання, і радощі, і горе — як усе минає! МВ. ІІ. 151. Не зазнаю я роскоші, — вже й літа минають. Мет. 106. Минули ті роки, що роспірали боки. Посл.

2) Проходить, пройти мимо. Хто йде, то минає, бо роду немає. Мет. 244. Минули вже село, — знову поле. Не минай корчма (употребляется какъ существительное). Пьяница. Ном. № 11694.

3) Пропускать, пропустить. Сього не читай — минай. Богородицю так було поспіль прокажу, не мину й слова. Г. Барв. 356. Де був багатий жид і того не минали. Лукаш. 56. Бодай мого сина на первій потребі первая куля не минула. Лукаш. 39.

4) Обносить (чаркой). Як горілку п’ють, то мене минають, а як ся б’ють, то від мене починають. Ном. № 2093.

5) Избѣгать, избѣжать. Що Бог навіне, того ніхто не мине. Ном. № 55.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 425.

==Іноземні словники==
===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]===
минати
-а́ю, -а́єш, недок., мину́ти, -ну́, -не́ш, док.

1) перех. і без додатка. Пересуваючись вперед, залишати кого-, що-небудь позаду, осторонь; поминати, проминати. || тільки 3 ос., перех. Пролягати, протікати недалеко від чого-небудь (про шлях, річку і т. ін.). || тільки недок., 3 ос., без додатка. Проноситись у полі зору того, хто їде, біжить або йде мимо, і залишатися позаду.

2) перех. Їхати, іти, не зупиняючись, не звертаючи уваги; обминати (див. обминати I 1)). || перен., перев. із запереч. част. не. Обминати своєю увагою, не згадувати в розмові. || перен. Залишати поза увагою; пропускати. || перен. Уникати чого-небудь (часто тяжкого, неприємного). || тільки 3 ос. Не зачіпати, обходити кого-небудь (про тяжкі випробування, переживання). Не минати нагоди.

3) тільки 3 ос., неперех., без додатка і кому. Проходити, завершуватися (про час, життя, його періоди, якісь події тощо). || безос. || Зникати, слабшати (про почуття, настрій і т. ін.). || перен. Проходити безслідно, без наслідків (перев. поганих); безкарно. || безос. Не минати марно.

4) тільки недок., неперех. Наближатися до кінця, закінчуватися (про відтинок часу). || безос.

5) неперех., кому. Сповнюватися (про досягнення кимось певного віку). || безос.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: минати1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: минати2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: минати3.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube| 57jC5impnug}}

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2021 року]]

Шерегувати

2021-11-20T19:14:09Z

I.savelieva:

'''Шерегувати, -гую, -єш, '''''гл. ''Строить въ ряды. ''Військо збірає.... все шерегує. ''АД. І. 15.
[[Категорія:Ше]]
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
ШЕРЕГУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і неперех., заст. Вишиковувати, ставлячи рядами (військо). [Ігнат:] Братці! Що вам за радість вибирати старого діда? ..Не шерегувати йому козацького війська, не рихтувати йому на супостатіві (Микола Костомаров, I, 1967, 161).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 442.

===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]===
Шерегувати, -гую, -єш, гл. Строить въ ряды. Військо збірає.... все шерегує. АД. І. 15.
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
ШЕРЕГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. і неперех., заст. Вишиковувати, ставлячи рядами (військо). [Ігнат:] Братці! Що вам за радість вибирати старого діда? ..Не шерегувати йому козацького війська, не рихтувати йому на супостатів! (Кост., І, 1967, 161).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 442.

==Іноземні словники==
===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]===
шерегувати
-у́ю, -у́єш, недок., перех. і неперех., заст.
Вишиковувати, ставлячи рядами (військо).

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: шерегувати1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: шерегувати2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: шерегувати3.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube|7R3YSCjiOqQ}}
{{#ev:youtube|gm-UWpSC91A}}

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2021 року]]

Диба

2021-11-20T19:13:26Z

I.savelieva:

'''Диба, '''''нар. ''Дыбомъ. ''Як скочить Лев аж диба стала грива. ''Гліб. 21.

1. Середньовічне знаряддя катувань. — На палю! — князь зикнув та шаблею брязь! — До палі ще пекло і диба! (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 213); З диби Покуту зняли [шляхтичі] ледь живого (Петро Панч, III, 1956, 426).

2. перев. мн. Колода, яку накладали на ноги або руки арештанта. Ой на руки кайдани, А на ноги диби, — Хотять ляшки сіромаху До світа згубити (Українські народні думи.., 1955, 69); [Чопорій:] Бери його, веди, мосьпаненьку, і забий в диби, щоб не втік! (Марко Кропивницький, V, 1959, 139).
[[Категорія:Ди]]
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
ДИБА 1, и, жін., іст.
1. Середньовічне знаряддя катувань. — На палю! — князь зикнув та шаблею брязь! — До палі ще пекло і диба! (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 213); З диби Покуту зняли [шляхтичі] ледь живого (Петро Панч, III, 1956, 426).
2. перев. мн. Колода, яку накладали на ноги або руки арештанта. Ой на руки кайдани, А на ноги диби, — Хотять ляшки сіромаху До світа згубити (Українські народні думи.., 1955, 69); [Чопорій:] Бери його, веди, мосьпаненьку, і забий в диби, щоб не втік! (Марко Кропивницький, V, 1959, 139).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 269.
ДИБА 2 див. диби.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 269.
ДИБА 3, присл. Те саме, що дибом.
♦ Диба ставати (стати) — те саме, що Ди́бом ставати (стати) (див. ди́бом). Як скочить Лев — аж диба стала грива... На Вовка бідного насів (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 57).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 269.

===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]===
Ди́ба нар. Дыбомъ. Як скочить Лев — аж диба стала грива. Гліб. 21.
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
ДИ́БА1, и, ж., іст.
1. Середньовічне знаряддя катувань. — На палю! — князь зикнув та шаблею брязь! — До палі ще пекло і диба! (Стар., Поет. тв., 1958, 213); 3 диби Покуту зняли [шляхтичі] ледь живого (Панч, III, 1956, 426).
2. перев. мн. Колода, яку накладали на ноги або руки арештанта. Ой на руки кайдани, А на ноги диби, — Хотять ляшки сіромаху До світа згубити (Укр.. думи.., 1955, 69); [Чопорій:] Бери його, веди, мосьпа-неньку, і забий в диби, щоб не втік! (Кроп., V, 1959, 139).
ДИ́БА2 див. ди́би.
ДИ́БА3, присл. Те саме, що ди́бом.
◊ Ди́ба става́ти (ста́ти) — те саме, що Ди́бом става́ти (ста́ти) (див. ди́бом). Як скочить Лев — аж диба стала грива… На Вовка бідного насів (Гл., Вибр., 1957, 57).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 269.

==Іноземні словники==
===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]===
диба
I -и, ж., іст.
1) Середньовічне знаряддя катувань.
2) перев. мн. Колода, яку накладали на ноги або руки арештанта.
II див. диби.
III присл.
Те саме, що дибом.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: диба1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: диба2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: диба3.jpg|x140px]]
|}

==Цікаві факти==
===[https://uk.wikipedia.org/wiki/Диба Матеріал з Вікіпедії]===
Ди́ба — знаряддя катувань у середньовіччі.

Історія.
Перша згадка слова «диба» у давньоруських джерелах належить до початку XIII ст., але воно вживалося тоді в сенсі «колодка». З XVII ст. у російських джерелах так називається вже знаряддя тортур[1].

Конструкція.
Існувало два різновиди цього пристрою — вертикальний і горизонтальний.

Вертикальна диба.
При вертикальній компоновці жертву підвішували під стелею, вивернувши суглоби і прив'язували до ніг різноманітні гирі.

Горизонтальна диба.
У горизонтальній дибі жертву фіксували горизонтально (чи під нахилом) й розтягували спеціальним механізмом поки у неї не рвались м'язи та сполучні тканини. така диба мала різноманітні «колючі» елементи на самій площині диби. У Польщі такий вид диби відомий як «Мадеєве ложе» (пол. Madejowe łoże) — на честь легендарного розбійника Мадея.
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2021 року]]

Тіснуватий

2021-11-20T19:12:04Z

I.savelieva:

'''Тіснуватий, -а, -е. '''Тѣсноватый. Шейк.
[[Категорія:Ті]]
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
ТІСНУВА́ТИЙ, а, е. Трохи, дещо тісний (у 1, 2 знач.). — Чи не думаєте до кухні, — вона в вас тіснувата, — прибудувати прикухенок? (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 378); Лице схудло, а в чорних очах залягла печаль, хоч мати й сміялась заклопотано, стягуючи з сина тіснуватий кожушок (Петро Колесник, Терен.., 1959, 20); Морщачись, Погиба скидав з правої ноги тіснуватий чобіт (Михайло Стельмах, II, 1962, 63).
===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]===
Тіснуватий, -а, -е. Тѣсноватый. Шейк.
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
ТІСНУВА́ТИЙ, а, е. Трохи, дещо тісний (у 1, 2 знач.). — Чи не думаєте до кухні, — вона в вас тіснувата, — прибудувати прикухенок? (Барв., Опов.., 1902, 378); Лице схудло, а в чорних очах залягла печаль, хоч мати й сміялась заклопотано, стягуючи з сина тіснуватий кожушок (Кол., Терен.., 1959, 20); Морщачись, Погиба скидав з правої ноги тіснуватий чобіт (Стельмах, II, 1962, 63).
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Тіснуватий.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Тіснуватий1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Тіснуватий2.png|x140px]]
|}
==Медіа==
{{#ev:youtube|h58k8f9acZM }}

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2021 року]]

Тягота

2021-11-20T19:09:37Z

I.savelieva:

'''Тягота, -ти, '''''ж. ''1) Тягость, тяжесть. ''У тяготі воли йдуть. ''Черк. у. ''Треба взяти чоботи, в них тягота невелика. ''Каменец. у. 2) Печаль, скорбь. ''Свому серцю, моїй душі тяготи не чини. ''Гол. 3) Беременность. ''Зайшла крульова у тіготу. ''Гн. I. 140.
[[Категорія:Тя]]
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
ТЯГОТА́, и, жін.
1. Трудність, важкість. — Не схотіла, кажуть, нашої ділити тяготи! (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 121); Вона.. з видимою тяготою несе труди своєї професії (Гнат Хоткевич, II, 1966, 413);
// перев. у мн. Труднощі, важкі обов'язки. На похідні нестатки й тяготи ви [пани] всі нездатні (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 213); У Програмі КПРС поставлено завдання.. зняти з неї [жінки] тяготи домашнього господарства (Радянська Україна, 8.III 1963, 1);
// Стан душевного невдоволення, відчуття тягаря на душі, серці. Від юних днів, від пестощів і раю Нам тягота лишається сама (Микола Зеров, Вибр., 1966, 390).
2. діал. Вага. Треба взяти чоботи, в них тягота невелика (Словник Грінченка); З тяжким серцем, згорблений і похилений, ніби під якоюсь великою тяготою, вийшов ключник із казні (Іван Франко, III, 1950, 279).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 338.

===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]===
Тягота, -ти, ж. 1) Тягость, тяжесть. У тяготі воли йдуть. Черк. у. Треба взяти чоботи, в них тягота невелика. Камен. у. 2) Печаль, скорбь. Свому серцю, моїй душі тяготи не чини. Гол. 3) Беременность. Зайшла крульова у тіготу. Гн. I. 140.

===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
ТЯГОТА́, и́, ж.
1. Трудність, важкість. — Не схотіла, кажуть, нашої ділити тяготи! (Барв., Опов.., 1902, 121); Вона.. з видимою тяготою несе труди своєї професії (Хотк., II, 1966, 413); // перев. у мн. Труднощі, важкі обов’язки. На похідні нестатки й тяготи ви [пани] всі нездатні (Тулуб, Людолови, II, 1957, 213); У Програмі КПРС поставлено завдання.. зняти з неї [жінки] тяготи домашнього господарства (Рад. Укр., 8.III 1963, 1); // Стан душевного невдоволення, відчуття тягаря на душі, серці. Від юних днів, від пестощів і раю Нам тягота лишається сама (Зеров, Вибр., 1966, 390).
2. діал. Вага. Треба взяти чоботи, в них тягота невелика (Сл. Гр.); З тяжким серцем, згорблений і похилений, ніби під якоюсь великою тяготою, вийшов ключник із казні (Фр., II, 1950, 279).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 338.

==Іноземні словники==
===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]===
ТЯГОТА́, тяготы, преим. мн. тяготы, тягот, жен. То же, что тягость в 1 знач. «Непосильная тягота легла ей на молоденькие плечи.» А.Тургенев. «…Капитализм порождает все новые экономические кризисы, убийственную безработицу в городах, беспросветные голодовки в деревнях, увеличение тягот национального и колониального рабства для многих сотен миллионов людей…» Молотов.
Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935-1940.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: тягота1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: тягота2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: тягота3.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube|dLXGYGbOp4s}}
{{#ev:youtube|X8SUzLX37Fo}}

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2021 року]]