Файл:109549541.jpg

2017-11-12T20:57:01Z

Avsilivonchyk.fzfvs17:

Файл:Images.jpg

2017-11-12T20:54:26Z

Avsilivonchyk.fzfvs17: Avsilivonchyk.fzfvs17 завантажив нову версію «Файл:Images.jpg»

Файл:76328014.jpg

2017-11-12T20:53:00Z

Avsilivonchyk.fzfvs17:

2017-11-12T20:03:29Z

Avsilivonchyk.fzfvs17:

Дерев’яний

2017-11-12T20:00:43Z

Avsilivonchyk.fzfvs17:

'''Дерев’яний, -а, -е. '''1) Деревянный. К. ЧР. 81. ''Дерев’яна стіна. ''Ком. II. 52. 2) Безчувственный. ''Ой п’яна я, дерев’яна я. ''Чуб. V. 1135.
==Сучасний академічний словник==

1. Прикм. до дерево 2. То був попросту невеличкий водопровід, зложений із грубих дерев'яних брусів (Іван Франко, I, 1955, 367); Зовнішній вигляд гуцульського житла є характерним прикладом дерев'яної архітектури, бо вся хата споруджена з дерева в різному його оформленні (Дерев'яне зодчество України, 1949, 14);
// Зробл. з дерева. На миснику полив'яні миски, дерев'яні ложки (Нечуй-Левицький, II, 1956, 413); Під стінкою стояло дерев'яне ліжко (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 35); * У порівняннях. Спідні щелепи тряслися в нього, тверді і нерухомі, як дерев'яні (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 104);
// Виконаний по дереву. Як цяцька, красувався на цегляному підмурку будинок з гапком, оторочений навкруг дерев'яною різьбою (Михайло Стельмах, На.. землі, 1949, 64).

2. перен. Позбавлений ознак життя; нерухомий, неживий. Він уявляв собі, що станеться з ним, коли він буде мертвий.. Кров у жилах густа і холодна, як драглі, члени витягнені, дерев'яні і не згинаються. Як з пап'є-маше (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 409); Тільки випещене лице начальника було, як і завжди, сухе, дерев'яне, а в'їдливі очі неспокійно бігали (Степан Васильченко, I, 1959, 203);
// Позбавлений емоцій; невиразний. Голос у нього гучний, але якийсь дерев'яний. Так ніби людині зовсім байдуже, про що говорити, аби говорити (Василь Козаченко, Сальвія, 1956, 140); Намагаючись приховати своє хвилювання, він спробував було посміхнутися і сам же відчув, що посмішка вийшла дерев'яна, жалюгідна (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 103).

==Ілюстраціїї==
[[Файл:Depositphotos 72828185-stock-photo-wooden-timber-at-a-sawmill.jpg|550 × 367px|міні]]

[[Категорія:Де]]

Файл:Depositphotos 72828185-stock-photo-wooden-timber-at-a-sawmill.jpg

2017-11-12T19:53:35Z

Avsilivonchyk.fzfvs17:

Дерев’яний

2017-11-12T19:42:58Z

Avsilivonchyk.fzfvs17:

Христини

2017-11-12T19:30:00Z

Avsilivonchyk.fzfvs17:

'''Христи́ни, -тин и пр. '''= '''Хрестини и пр. '''
==Словник української мови==
Хрести́ни — народний обряд, пов'язаний з християнським хрещенням.
В Україні обряд хрещення розпадається на дві частини: частина, пов'язана безпосередньо з Хрещенням — її в Галичині і на Правобережжі називали просто Хрестом, і учта після охрещення, на вшанування породіллі та охрещеної дитини.
==Хрещення==

Після того, як баба сходить до священика «за молитвою» чоловік, я то й баба-повитуха іде запрошувати в КУМИ. Коли куми приходять, приносять із собою хліб, а кума — крижмо. Тоді простилали кожух і клали на нього дитину. Подекуди клали на кожух ще й батьківські штани (якщо то був хлопець), або материну сорочку (якщо була дівчина). Тоді КУМИ й баба, без батька та гостей тричі підносили кожух із дитиною вгору, примовляючи: «На многі літа, на многі літа, на миті літа!» (МУЕ, НТШ. VIII, 191) Потім баба брала дитину й передавала її кумі. Кума обгортала в чисту батькову чи материну сорочку, а баба всовувала непомітно в сорочки цілушку, відрізану від кумового хліба. Другу цілушку хліба брала кума собі за пазуху, а кум отримував від баби вузлик із печиною та вугіллям. На Київщині баба, даючи той вузлик стиха примовляла: «Вугілля та печина лихим очам, сокира в спину, хто буде завидувати нашу дитину» (там же ст. 192). Як тільки кум виходив за ворота, мусив вузлик кинути собі за плечі чи назад через голову: «Щоб не наврочило нішо дитині бо воно вперше ще йде на очі людські». На Уманщині кум кидав той вузлик за плечі десь на першому перехресті (К. Ст. 1898. V. 165). На Волині та на Поділлі клали ще й на порозі хати сокиру й кілька вугликів, і куми, виходячи з хати з дитиною, мусили обов'язково наступити ногами на сокиру та на вугілля: це все служило, як охорона від нечистої сили та зурочення.
До церкви дитину несла кума. Кум купував у церкві хрестика для дитини. Священик у церкві перше простригав на голові в дитини хреста, потім давав її в руки кумові, мирував дитину, а потім зливав їй на голову воду. В православних же дитину й цілком занурювали в хрестильницю. Перше і в католиків дитину занурювали в воді, і цей звичай був у повній силі ще в XIII ст., як свідчить Фома Аквінський, що визнавав занурювання більш згідним із правдивим переданням, ніж поливання. І тому навіть ще в XV ст. зустрічаємо в іконах католицьких мистців обряд занурювання, а не поливання. З хрестом в'язалися в народі численні вірування та забобони. Насамперед уважали, щоб куми трималися пристойно й побожно (зрештою, цього вимагала й Церква), бо — «який кум, така й дитина» (МУЕ НТШ. VIII. 50). Поведінка кумів може відбитися на будучому житті хрещеника. Навіть і до священика наші люди мали такі самі застереження, як то видно з відомої приповідки: «Дурний тебе піп хрестив», тому й у тебе розуму небагато.
Звертали увагу і на те, як поводилася дитина під час хрещення: Якщо дитина вмочиться, то вважали, що й все її життя буде «запаскуджене». (К. Ст. 1893. кн. 42. ст. 78). На Поділлі навпаки вважали, що життя такої дитини буде щасливе (там саме). Якщо дитина коцюрбилася, коли її поливали водою то думали, що це віщує її скору смерть (Чуб. І. 9). На Гуцульщині ворожили дитині довгий чи короткий вік залежно від того, чи легко, чи важко гаситься при хрещенні свічка (там саме). Пчихання дитини під час Хресту віщувало їй довге життя. Плач віщував здоров'я. Натомість за недобрий знак приймали, коли дитина без плачу кривилася (там саме). 3 Хрестом в'яжеться й надання імені.
Охрещену дитину несли додому якнайшвидше і звичайно тією самою дорогою, що й до церкви. Приходячи до хати, якщо попередні діти в родині вмирали, новоохрешену дитину подавали через вікно. На Бойківщині сам господар мав прийняти її через вікно від баби і покласти її на помело, яким замітають у печі, біля порога. Тоді баба входила, брала дитину й передавала її поліжниці. (ЗНТШ. т. 114 І. 131) Куми тим часом поздоровляли з сином чи дочкою, називаючи дитину іменем, яке було дитині надано, і проголошували давню формулу: «Хай вам Бог зростить І від вас брали народжене, а вам приносимо охрещене». (Перв. Громад. 1926, І, 79).
Одночасно вживали нових методів проти зурочення. У гуцулів кума рубала волосок дитини срібним грошем, примовляючи: «Аби було таке щасливе, як щасливе срібло!» (МУЕ НТШ. VIII. 53. Шухевич «Гуцульщнна» ст. 5). На Придніпрянщині принесену дитину клали знову на кожух, а також обносили навкруги стола — «щоб приготувати їй рай» (МУЕ НТШ. VIII, 53). Також обв'язували «полоскунами», щоб, вирісши, дитина була плідна (Чуб. IV. 6).

==Додаткові дані==
http://about-ukraine.com/hristini/

==Ілюстраціїї==
[[Файл:1352555150-0162326-www.nevsepic.com .ua 0.jpg|обрамити|центр]]

[[Файл:152253.jpg|обрамити|центр]]

==Медіа==
https://www.youtube.com/watch?v=lOcXIxBJGWs

==Джерела==
1.https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B8

2.http://about-ukraine.com/hristini/

3.https://www.google.com.ua/search?q=%D1%85%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B8+%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B8&rlz=1C1GGRV_enUA754UA754&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ved=0ahUKEwjNubGA4LnXAhWDCJoKHaClBsgQ_AUICygC&biw=1517&bih=707

[[Категорія:Факультет здоров'я,фізичного виховання і спорту]]

[[Категорія:Хр]]

Христини

2017-11-12T19:18:25Z

Avsilivonchyk.fzfvs17: /* Джерела */

'''Христи́ни, -тин и пр. '''= '''Хрестини и пр. '''
==Словник української мови==
Хрести́ни — народний обряд, пов'язаний з християнським хрещенням.
В Україні обряд хрещення розпадається на дві частини: частина, пов'язана безпосередньо з Хрещенням — її в Галичині і на Правобережжі називали просто Хрестом, і учта після охрещення, на вшанування породіллі та охрещеної дитини.
==Хрещення==

Після того, як баба сходить до священика «за молитвою» чоловік, я то й баба-повитуха іде запрошувати в КУМИ. Коли куми приходять, приносять із собою хліб, а кума — крижмо. Тоді простилали кожух і клали на нього дитину. Подекуди клали на кожух ще й батьківські штани (якщо то був хлопець), або материну сорочку (якщо була дівчина). Тоді КУМИ й баба, без батька та гостей тричі підносили кожух із дитиною вгору, примовляючи: «На многі літа, на многі літа, на миті літа!» (МУЕ, НТШ. VIII, 191) Потім баба брала дитину й передавала її кумі. Кума обгортала в чисту батькову чи материну сорочку, а баба всовувала непомітно в сорочки цілушку, відрізану від кумового хліба. Другу цілушку хліба брала кума собі за пазуху, а кум отримував від баби вузлик із печиною та вугіллям. На Київщині баба, даючи той вузлик стиха примовляла: «Вугілля та печина лихим очам, сокира в спину, хто буде завидувати нашу дитину» (там же ст. 192). Як тільки кум виходив за ворота, мусив вузлик кинути собі за плечі чи назад через голову: «Щоб не наврочило нішо дитині бо воно вперше ще йде на очі людські». На Уманщині кум кидав той вузлик за плечі десь на першому перехресті (К. Ст. 1898. V. 165). На Волині та на Поділлі клали ще й на порозі хати сокиру й кілька вугликів, і куми, виходячи з хати з дитиною, мусили обов'язково наступити ногами на сокиру та на вугілля: це все служило, як охорона від нечистої сили та зурочення.
До церкви дитину несла кума. Кум купував у церкві хрестика для дитини. Священик у церкві перше простригав на голові в дитини хреста, потім давав її в руки кумові, мирував дитину, а потім зливав їй на голову воду. В православних же дитину й цілком занурювали в хрестильницю. Перше і в католиків дитину занурювали в воді, і цей звичай був у повній силі ще в XIII ст., як свідчить Фома Аквінський, що визнавав занурювання більш згідним із правдивим переданням, ніж поливання. І тому навіть ще в XV ст. зустрічаємо в іконах католицьких мистців обряд занурювання, а не поливання. З хрестом в'язалися в народі численні вірування та забобони. Насамперед уважали, щоб куми трималися пристойно й побожно (зрештою, цього вимагала й Церква), бо — «який кум, така й дитина» (МУЕ НТШ. VIII. 50). Поведінка кумів може відбитися на будучому житті хрещеника. Навіть і до священика наші люди мали такі самі застереження, як то видно з відомої приповідки: «Дурний тебе піп хрестив», тому й у тебе розуму небагато.
Звертали увагу і на те, як поводилася дитина під час хрещення: Якщо дитина вмочиться, то вважали, що й все її життя буде «запаскуджене». (К. Ст. 1893. кн. 42. ст. 78). На Поділлі навпаки вважали, що життя такої дитини буде щасливе (там саме). Якщо дитина коцюрбилася, коли її поливали водою то думали, що це віщує її скору смерть (Чуб. І. 9). На Гуцульщині ворожили дитині довгий чи короткий вік залежно від того, чи легко, чи важко гаситься при хрещенні свічка (там саме). Пчихання дитини під час Хресту віщувало їй довге життя. Плач віщував здоров'я. Натомість за недобрий знак приймали, коли дитина без плачу кривилася (там саме). 3 Хрестом в'яжеться й надання імені.
Охрещену дитину несли додому якнайшвидше і звичайно тією самою дорогою, що й до церкви. Приходячи до хати, якщо попередні діти в родині вмирали, новоохрешену дитину подавали через вікно. На Бойківщині сам господар мав прийняти її через вікно від баби і покласти її на помело, яким замітають у печі, біля порога. Тоді баба входила, брала дитину й передавала її поліжниці. (ЗНТШ. т. 114 І. 131) Куми тим часом поздоровляли з сином чи дочкою, називаючи дитину іменем, яке було дитині надано, і проголошували давню формулу: «Хай вам Бог зростить І від вас брали народжене, а вам приносимо охрещене». (Перв. Громад. 1926, І, 79).
Одночасно вживали нових методів проти зурочення. У гуцулів кума рубала волосок дитини срібним грошем, примовляючи: «Аби було таке щасливе, як щасливе срібло!» (МУЕ НТШ. VIII. 53. Шухевич «Гуцульщнна» ст. 5). На Придніпрянщині принесену дитину клали знову на кожух, а також обносили навкруги стола — «щоб приготувати їй рай» (МУЕ НТШ. VIII, 53). Також обв'язували «полоскунами», щоб, вирісши, дитина була плідна (Чуб. IV. 6).

==Додаткові дані==
http://about-ukraine.com/hristini/

==Ілюстраціїї==
[[Файл:1352555150-0162326-www.nevsepic.com .ua 0.jpg|обрамити|центр]]

[[Файл:152253.jpg|обрамити|центр]]

==Джерела==
1.https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B8

2.http://about-ukraine.com/hristini/

3.https://www.google.com.ua/search?q=%D1%85%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B8+%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B8&rlz=1C1GGRV_enUA754UA754&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ved=0ahUKEwjNubGA4LnXAhWDCJoKHaClBsgQ_AUICygC&biw=1517&bih=707

[[Категорія:Факультет здоров'я,фізичного виховання і спорту]]

[[Категорія:Хр]]

Христини

2017-11-12T19:17:57Z

Avsilivonchyk.fzfvs17: /* Ілюстраціїї */

'''Христи́ни, -тин и пр. '''= '''Хрестини и пр. '''
==Словник української мови==
Хрести́ни — народний обряд, пов'язаний з християнським хрещенням.
В Україні обряд хрещення розпадається на дві частини: частина, пов'язана безпосередньо з Хрещенням — її в Галичині і на Правобережжі називали просто Хрестом, і учта після охрещення, на вшанування породіллі та охрещеної дитини.
==Хрещення==

Після того, як баба сходить до священика «за молитвою» чоловік, я то й баба-повитуха іде запрошувати в КУМИ. Коли куми приходять, приносять із собою хліб, а кума — крижмо. Тоді простилали кожух і клали на нього дитину. Подекуди клали на кожух ще й батьківські штани (якщо то був хлопець), або материну сорочку (якщо була дівчина). Тоді КУМИ й баба, без батька та гостей тричі підносили кожух із дитиною вгору, примовляючи: «На многі літа, на многі літа, на миті літа!» (МУЕ, НТШ. VIII, 191) Потім баба брала дитину й передавала її кумі. Кума обгортала в чисту батькову чи материну сорочку, а баба всовувала непомітно в сорочки цілушку, відрізану від кумового хліба. Другу цілушку хліба брала кума собі за пазуху, а кум отримував від баби вузлик із печиною та вугіллям. На Київщині баба, даючи той вузлик стиха примовляла: «Вугілля та печина лихим очам, сокира в спину, хто буде завидувати нашу дитину» (там же ст. 192). Як тільки кум виходив за ворота, мусив вузлик кинути собі за плечі чи назад через голову: «Щоб не наврочило нішо дитині бо воно вперше ще йде на очі людські». На Уманщині кум кидав той вузлик за плечі десь на першому перехресті (К. Ст. 1898. V. 165). На Волині та на Поділлі клали ще й на порозі хати сокиру й кілька вугликів, і куми, виходячи з хати з дитиною, мусили обов'язково наступити ногами на сокиру та на вугілля: це все служило, як охорона від нечистої сили та зурочення.
До церкви дитину несла кума. Кум купував у церкві хрестика для дитини. Священик у церкві перше простригав на голові в дитини хреста, потім давав її в руки кумові, мирував дитину, а потім зливав їй на голову воду. В православних же дитину й цілком занурювали в хрестильницю. Перше і в католиків дитину занурювали в воді, і цей звичай був у повній силі ще в XIII ст., як свідчить Фома Аквінський, що визнавав занурювання більш згідним із правдивим переданням, ніж поливання. І тому навіть ще в XV ст. зустрічаємо в іконах католицьких мистців обряд занурювання, а не поливання. З хрестом в'язалися в народі численні вірування та забобони. Насамперед уважали, щоб куми трималися пристойно й побожно (зрештою, цього вимагала й Церква), бо — «який кум, така й дитина» (МУЕ НТШ. VIII. 50). Поведінка кумів може відбитися на будучому житті хрещеника. Навіть і до священика наші люди мали такі самі застереження, як то видно з відомої приповідки: «Дурний тебе піп хрестив», тому й у тебе розуму небагато.
Звертали увагу і на те, як поводилася дитина під час хрещення: Якщо дитина вмочиться, то вважали, що й все її життя буде «запаскуджене». (К. Ст. 1893. кн. 42. ст. 78). На Поділлі навпаки вважали, що життя такої дитини буде щасливе (там саме). Якщо дитина коцюрбилася, коли її поливали водою то думали, що це віщує її скору смерть (Чуб. І. 9). На Гуцульщині ворожили дитині довгий чи короткий вік залежно від того, чи легко, чи важко гаситься при хрещенні свічка (там саме). Пчихання дитини під час Хресту віщувало їй довге життя. Плач віщував здоров'я. Натомість за недобрий знак приймали, коли дитина без плачу кривилася (там саме). 3 Хрестом в'яжеться й надання імені.
Охрещену дитину несли додому якнайшвидше і звичайно тією самою дорогою, що й до церкви. Приходячи до хати, якщо попередні діти в родині вмирали, новоохрешену дитину подавали через вікно. На Бойківщині сам господар мав прийняти її через вікно від баби і покласти її на помело, яким замітають у печі, біля порога. Тоді баба входила, брала дитину й передавала її поліжниці. (ЗНТШ. т. 114 І. 131) Куми тим часом поздоровляли з сином чи дочкою, називаючи дитину іменем, яке було дитині надано, і проголошували давню формулу: «Хай вам Бог зростить І від вас брали народжене, а вам приносимо охрещене». (Перв. Громад. 1926, І, 79).
Одночасно вживали нових методів проти зурочення. У гуцулів кума рубала волосок дитини срібним грошем, примовляючи: «Аби було таке щасливе, як щасливе срібло!» (МУЕ НТШ. VIII. 53. Шухевич «Гуцульщнна» ст. 5). На Придніпрянщині принесену дитину клали знову на кожух, а також обносили навкруги стола — «щоб приготувати їй рай» (МУЕ НТШ. VIII, 53). Також обв'язували «полоскунами», щоб, вирісши, дитина була плідна (Чуб. IV. 6).

==Додаткові дані==
http://about-ukraine.com/hristini/

==Ілюстраціїї==
[[Файл:1352555150-0162326-www.nevsepic.com .ua 0.jpg|обрамити|центр]]

[[Файл:152253.jpg|обрамити|центр]]

==Джерела==
1.https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B8
2.http://about-ukraine.com/hristini/
3.https://www.google.com.ua/search?q=%D1%85%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B8+%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B8&rlz=1C1GGRV_enUA754UA754&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ved=0ahUKEwjNubGA4LnXAhWDCJoKHaClBsgQ_AUICygC&biw=1517&bih=707

[[Категорія:Факультет здоров'я,фізичного виховання і спорту]]

[[Категорія:Хр]]

Христини

2017-11-12T19:15:32Z

Avsilivonchyk.fzfvs17:

'''Христи́ни, -тин и пр. '''= '''Хрестини и пр. '''
==Словник української мови==
Хрести́ни — народний обряд, пов'язаний з християнським хрещенням.
В Україні обряд хрещення розпадається на дві частини: частина, пов'язана безпосередньо з Хрещенням — її в Галичині і на Правобережжі називали просто Хрестом, і учта після охрещення, на вшанування породіллі та охрещеної дитини.
==Хрещення==

Після того, як баба сходить до священика «за молитвою» чоловік, я то й баба-повитуха іде запрошувати в КУМИ. Коли куми приходять, приносять із собою хліб, а кума — крижмо. Тоді простилали кожух і клали на нього дитину. Подекуди клали на кожух ще й батьківські штани (якщо то був хлопець), або материну сорочку (якщо була дівчина). Тоді КУМИ й баба, без батька та гостей тричі підносили кожух із дитиною вгору, примовляючи: «На многі літа, на многі літа, на миті літа!» (МУЕ, НТШ. VIII, 191) Потім баба брала дитину й передавала її кумі. Кума обгортала в чисту батькову чи материну сорочку, а баба всовувала непомітно в сорочки цілушку, відрізану від кумового хліба. Другу цілушку хліба брала кума собі за пазуху, а кум отримував від баби вузлик із печиною та вугіллям. На Київщині баба, даючи той вузлик стиха примовляла: «Вугілля та печина лихим очам, сокира в спину, хто буде завидувати нашу дитину» (там же ст. 192). Як тільки кум виходив за ворота, мусив вузлик кинути собі за плечі чи назад через голову: «Щоб не наврочило нішо дитині бо воно вперше ще йде на очі людські». На Уманщині кум кидав той вузлик за плечі десь на першому перехресті (К. Ст. 1898. V. 165). На Волині та на Поділлі клали ще й на порозі хати сокиру й кілька вугликів, і куми, виходячи з хати з дитиною, мусили обов'язково наступити ногами на сокиру та на вугілля: це все служило, як охорона від нечистої сили та зурочення.
До церкви дитину несла кума. Кум купував у церкві хрестика для дитини. Священик у церкві перше простригав на голові в дитини хреста, потім давав її в руки кумові, мирував дитину, а потім зливав їй на голову воду. В православних же дитину й цілком занурювали в хрестильницю. Перше і в католиків дитину занурювали в воді, і цей звичай був у повній силі ще в XIII ст., як свідчить Фома Аквінський, що визнавав занурювання більш згідним із правдивим переданням, ніж поливання. І тому навіть ще в XV ст. зустрічаємо в іконах католицьких мистців обряд занурювання, а не поливання. З хрестом в'язалися в народі численні вірування та забобони. Насамперед уважали, щоб куми трималися пристойно й побожно (зрештою, цього вимагала й Церква), бо — «який кум, така й дитина» (МУЕ НТШ. VIII. 50). Поведінка кумів може відбитися на будучому житті хрещеника. Навіть і до священика наші люди мали такі самі застереження, як то видно з відомої приповідки: «Дурний тебе піп хрестив», тому й у тебе розуму небагато.
Звертали увагу і на те, як поводилася дитина під час хрещення: Якщо дитина вмочиться, то вважали, що й все її життя буде «запаскуджене». (К. Ст. 1893. кн. 42. ст. 78). На Поділлі навпаки вважали, що життя такої дитини буде щасливе (там саме). Якщо дитина коцюрбилася, коли її поливали водою то думали, що це віщує її скору смерть (Чуб. І. 9). На Гуцульщині ворожили дитині довгий чи короткий вік залежно від того, чи легко, чи важко гаситься при хрещенні свічка (там саме). Пчихання дитини під час Хресту віщувало їй довге життя. Плач віщував здоров'я. Натомість за недобрий знак приймали, коли дитина без плачу кривилася (там саме). 3 Хрестом в'яжеться й надання імені.
Охрещену дитину несли додому якнайшвидше і звичайно тією самою дорогою, що й до церкви. Приходячи до хати, якщо попередні діти в родині вмирали, новоохрешену дитину подавали через вікно. На Бойківщині сам господар мав прийняти її через вікно від баби і покласти її на помело, яким замітають у печі, біля порога. Тоді баба входила, брала дитину й передавала її поліжниці. (ЗНТШ. т. 114 І. 131) Куми тим часом поздоровляли з сином чи дочкою, називаючи дитину іменем, яке було дитині надано, і проголошували давню формулу: «Хай вам Бог зростить І від вас брали народжене, а вам приносимо охрещене». (Перв. Громад. 1926, І, 79).
Одночасно вживали нових методів проти зурочення. У гуцулів кума рубала волосок дитини срібним грошем, примовляючи: «Аби було таке щасливе, як щасливе срібло!» (МУЕ НТШ. VIII. 53. Шухевич «Гуцульщнна» ст. 5). На Придніпрянщині принесену дитину клали знову на кожух, а також обносили навкруги стола — «щоб приготувати їй рай» (МУЕ НТШ. VIII, 53). Також обв'язували «полоскунами», щоб, вирісши, дитина була плідна (Чуб. IV. 6).

==Додаткові дані==
http://about-ukraine.com/hristini/

==Ілюстраціїї==
[[Файл:152253.jpg|обрамити|центр]]
[[Файл:1352555150-0162326-www.nevsepic.com .ua 0.jpg|обрамити|центр]]
[[H8.jpeg|обрамити|центр]]

==Джерела==
1.https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B8
2.http://about-ukraine.com/hristini/
3.https://www.google.com.ua/search?q=%D1%85%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B8+%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B8&rlz=1C1GGRV_enUA754UA754&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ved=0ahUKEwjNubGA4LnXAhWDCJoKHaClBsgQ_AUICygC&biw=1517&bih=707

[[Категорія:Факультет здоров'я,фізичного виховання і спорту]]

[[Категорія:Хр]]

Файл:H8.jpeg

2017-11-12T19:10:45Z

Avsilivonchyk.fzfvs17:

Файл:1352555150-0162326-www.nevsepic.com .ua 0.jpg

2017-11-12T19:09:40Z

Avsilivonchyk.fzfvs17:

2017-11-12T18:27:06Z

Avsilivonchyk.fzfvs17:

Файл:Fire-salamander-54534 640.jpg

2017-11-12T18:26:05Z

Avsilivonchyk.fzfvs17:

Підібгати

2017-11-12T18:25:20Z

Avsilivonchyk.fzfvs17: /* Ілюстрації */

'''Підібга́ти, -га́ю, -єш, '''''гл. ''Поджать. ''Летів крячок на той бочок, ніжки, підобгавши. ''Мет. 58.
==Сучасний академічний словник.==
Підгорнути, підібрати під себе або притиснути до себе (ноги, хвіст і т. ін.). Лев пішов, похнюпившись та підібгавши хвіст, немовби хто вилляв на нього бочку зимної-презимної води (Іван Франко, IV, 1950, 53);
Вона ось, тут, лежить на мулькому ліжкові, скорчившись, підібгавши ноги мало не до підборіддя (Олександр Копиленко, Земля.., 1957, 94); Ходила [Левантина] так довго, аж поки втомилася, і сіла на ослінчику під чиїмись ворітьми, підобгавши під себе задубілі з холоду ноги (Борис Грінченко, II, 1963, 274);
Міцно стулити, стиснути (губи). І вен Монтегю насупив брови й підібгав губи. Шкіра на його щелепах напнулася, як на барабані (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 180); Мартоха.. тихим кроком подалась до дверей, спустивши очі і якось особливо підобгавши губи (Леся Українка, III, 1952, 673);
Загорнути край, частину чого-небудь. Старий підібгав краєчок сірої шорсткої ковдри, що була поверх жовтого простирала, і підсів до хлопця (Ярослав Гримайло, Кавалер.., 1955, 169); Йому довелося, підібгавши поли пальто, підтюпцем бігти услід за Уляною (Ігор Муратов, Жила.. вдова, 1960, 181); Ватя помаленьку увійшла в човен, і, підобгавши трохи сукню, показала ніжки в малесеньких черевичках (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 120).

Підібгати хвоста: а) втратити пиху, самовпевненість; знітитися. Достатньо було того гостро-болючого докору — «ніяк з вас отой сопух загряничний [закордонний] до решти не вийде!..» Проць присів, підібгавши хвальковитого хвоста, замовк і заспокоївся (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 104); б) зніяковівши, втратити запал. [Горлов (до Огнева):] Повтори. Нехай член Військової Ради почує. (Пауза). Чого хвоста підібгав? (Олександр Корнійчук, II, 1955, 67).

==Ілюстрації==
[[Файл:10c762710b97b67cd5485f1791be8e60.jpg|обрамити|ліворуч]]

==Джерела==
1.http://sum.in.ua/s/pidibghaty

2.https://www.google.com.ua/search?rlz=1C1GGRV_enUA754UA754&biw=1517&bih=707&tbm=isch&sa=1&ei=aJAIWoj0EqrSjwSW_7P4CA&q=%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%B8%D1%81%D0%BD%D1%83%D1%82%D0%B8+%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%B8+%D0%B4%D0%BE+%D1%81%D0%B5%D0%B1%D0%B5&oq=%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%B8%D1%81%D0%BD%D1%83%D1%82%D0%B8+%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%B8+%D0%B4%D0%BE+%D1%81%D0%B5%D0%B1%D0%B5&gs_l=psy-ab.3...5332.13695.0.13953.23.23.0.0.0.0.336.3214.2-11j2.13.0....0...1.1.64.psy-ab..10.5.1195...0j0i67k1j0i30k1j0i5i30k1j0i24k1j0i13k1j0i10i24k1.0.AAb-1zDBh7s#imgrc=nJYixQXt0DhqhM:

3.https://www.google.com.ua/search?rlz=1C1GGRV_enUA754UA754&biw=1517&bih=707&tbm=isch&sa=1&ei=d5AIWtCsMaaXjwSX_JGQCw&q=%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%B8%D1%81%D0%BD%D1%83%D1%82%D0%B8+%D1%85%D0%B2%D1%96%D1%81%D1%82&oq=%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%B8%D1%81%D0%BD%D1%83%D1%82%D0%B8+%D1%85%D0%B2%D1%96%D1%81%D1%82&gs_l=psy-ab.3...64377.70605.0.71060.19.15.1.0.0.0.249.1802.2j0j8.10.0....0...1.1.64.psy-ab..8.1.225...0i24k1.0.eKkP3jlogv8#imgrc=Av0VwK5oAxO7RM:

[[Категорія:Факультет здоров'я, фізичного виховання та спорту|Пі]]