Київський столичний університет імені Бориса Грінченка - Внесок користувача [uk]

Зазуля

2018-10-09T19:16:20Z

Avpryputa.fzfvs18:

'''Зазуля, -лі, '''''ж. ''= '''Зозуля. '''Гал. Употребляется также какъ названіе коровы. Kolb. І. 65. — '''жидівська'''. Пт. удодъ. Вх. Пч. II. 15. Ум. '''Зазуленька, зазулька. '''
[[Категорія:За]]

==Сучасні словники==
Зозу́ля звича́йна (Cuculus canorus) — птах родини Зозулевих. В Україні гніздовий (гніздовий паразитизм), перелітний птах.

==Опис==
Зозуля має довге тіло — 40 см, крила — 22 см, закруглений хвіст (на кшталт сходинок) розміром 18 см. Хвіст майже дорівнює довжині гострого довгого крила і це ніби збільшує загальний розмір птаха. Вага зозулі — до 100 г (трохи більша за шпака).

Забарвлення переважно сіре. Особливістю зозулі є наявність статевого диморфізму. Самці мають спину та хвіст темно-сірі, горло, зоб, груди світло-сірі, інший бік пір'я білий з темною поперечною смугою, дзьоб чорнуватий, ноги короткі. Самки буроваті зверху, вохристий наліт на волі, спина іржаво-руда з широкими чорними і вузькими білими поперечними смугами. Через смугасте забарвлення зозулю часто приймають за яструба-гороб'ятника. Молоді птахи сіруваті зверху, руді з темною смугою по всьому тулубу.

==Розповсюдження==
Зозуля звичайна мешкає у Європі, північно-західній, тропічній та Південній Африці, Азії, окрім Аравійського півострова та півострова Індостан, півдня Індокитаю. В Україні — майже по всій території.

==Місця існування, поширення==
Зозуля живе у лісах, степах, лісостепах, у горах до 3000 м над рівнем моря. Птах перелітний. Зимує у Південній Африці, південному Китаї, островах Зондського архіпелагу.

==Особливості поведінки та розмноження==
Місце зимування залишає рано, проте до місць гніздувань пересувається поступово й не досить швидко, зазвичай у другій половині квітня. Спочатку прилітає самець. Він 2—3 дні облаштовується, вивчає територію, після чого починає кликати самку криками «ку-ку». Самка у відповідь видає звуки «клі-клі».

Зозулі звичайні своїх гнізд не будують і яєць не насиджують, виявляючи гніздовий паразитизм.

Живе в найрізноманітніших деревних насадженнях, а на півдні України — в очеретяних плавнях. Найчастіше її можна зустріти там, де гніздиться багато співочих пташок. Відомо близько 150 різних видів птахів, яким зозуля підкладає свої яйця. Це насамперед очеретянка, вільшанка, плиска, кропив'янка та інші дрібні співочі пташки. Зозулине яйце має вагу близько 3 г, тоді як у птахів її розмірів вага яйця становить 15 г. І не тільки за розміром і формою, а й за кольором воно схоже на яйце тієї пташки, в гніздо якої зозуля підкладає своє яйце.

Те, що зозуля надто схожа на яструба-гороб'ятника, дуже стає їй у пригоді. Шугаючим польотом над землею, вона лякає маленьких пташок, які злітають з своїх гнізд, відкриваючи їхнє розташування. Тим часом зозуля зазирає в кожен кущ, спускається на землю, відшукує гнізда потрібних їй пташок, щоб підкласти туди своє яйце. Інколи зозуля непомітно сидить десь на дереві, спостерігає, де пташки будують гнізда, щоб потім при відсутності господарів доповнити їхню кладку своїм яйцем. Поблизу сидить і самець, опустивши вниз крила і трохи піднявши вгору довгий, злегка розчепірений хвіст. Він нахиляється, хитає головою і, роздуваючи горло, не розкриваючи рота, співає свою шлюбну пісню: «ку-ку», «ку-ку». Крик самки при зустрічі з самцем подібний до «клі-клі-клі-клі», рідше вона приглушено регоче — «тюку-тюку-тюку-тюку-тюку». Період розмноження зозулі звичайної досить довгий, відбувається переважно з квітня по травень, але інколи аж по серпень. Яйця зозуля підкладає до птахів родини горобиних.

Зародок в яйці зозулі розвивається швидше, тому й зозуленя вилуплюється на 1—3 дні раніше. Пташеня зозулі вилуплюється на 12 день і важить 3 гр. І ось, ще зовсім маленьке, сліпе зозуленя, якнайзручніше влаштувавшись і підкоряючись інстинкту (у пташеняти на спині є спеціальні рецептори), викидає з гнізда інших пташенят або ж яєчка, якщо пташенята ще не вилупились. Тому названі батьки вигодовують його одного. Та з усім виводком вони і не впоралися б, адже зозуленя дуже ненажерливе. На четвертий день після вилуплення його вага збільшується у 5 разів. Через 20 днів, ще не вміючи літати, зозуленя виходить з гнізда, але ще місяць птахи піклуються про нього, знаходять і годують, хоч іноді доводиться сідати на спину пташеняті, щоб дотягтися до його дзьоба.

Насправді ж зозуля підкладає яйця в чужі гнізда зовсім не через легковажність. Це пристосування пов'язане з особливостями її життя. Вона не може сама насиджувати пташенят, бо несе яйця не відразу, як інші птахи, а з інтервалом у 1—3 дні. У період відкладання яєць вона встигає відкласти 20 і навіть до 26 яєць. Оскільки розвиток зародка закінчується через 11—12 днів, неможливо було б і насиджувати кожне яйце і годувати пташеня окремо. Вільна від клопоту в будуванні гнізда й насиджуванні яєчок, зозуля летить туди, де є багато шкідників лісу.

Зозуля перестає кувати, коли нікуди вже підкладати яйця, бо і відповідні птахи перестають їх відкладати. У вирій на зиму зозулі починають відлітати ще влітку поодинці, а далі вже летять невеликими зграйками. Спочатку відлітають старі птахи, а потім молоді.

==Живлення==
Живляться зозулі звичайні на гілках дерев, перш за все гусінню, жуками, мухами, інколи ягодами. За годину зозуля може з'їсти більше 100 гусениць. Спостерігались випадки, коли при великому скупченні волохатої гусені окремі зозулі з'їдали їх за хвилину по 10 штук. Зозуля — єдиний птах, що знищує так багато волохатої гусені (шовкопряда соснового та інших), яка є надзвичайно небезпечним шкідником лісу. Отруйні волоски гусені шовкопрядів не завдають їй ніякої шкоди. Споживаючи таку гусінь, зозуля не змогла б вигодувати нею своїх пташенят, бо для них ті волоски є дуже небезпечними. Шлунок її періодично очищається від колючих волосків гусені виверженням їх разом з кутикулою. Крім того, зозуля знищує багато личинок пильщиків, хрущів, кобилок та інших комах, теж дуже шкідливих. Тому зозуля є надзвичайно корисним птахом.[1]

==Зозуля як символ==
Про вдачу зозулі, особливості життя і поведінки складено багато легенд, казок, байок, загадок. Зозуля — один з українських народних символів. Згадана в ряді художніх творів, народних казках та бувальщинах. Часто пов'язаний із жінкою, яка втратила чоловіка.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:зоз1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:зоз2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:зоз3.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube|lCi1uJ7bBSQ}}

==Джерела та література==
«Пернаті друзі», Гальченко П. Ф.— Київ, видавництво «Урожай», 1978; ст. 97—99

Зозуля звичайна (Cuculus canorus)
BirdLife International (2004). Cuculus canorus. 2006. IUCN Red List of Threatened Species. IUCN 2006. www.iucnredlist.org. Retrieved on 11 May 2006. Database entry includes justification for why this species is of least concern
«Пернаті друзі», Гальченко П. Ф.— Київ, видавництво «Урожай», 1978; ст. 97—99

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]]
[[Категорія:Слова 2018 року]]

Файл:Зоз1.jpg

2018-10-09T19:15:46Z

Avpryputa.fzfvs18:

Файл:Зоз2.jpg

2018-10-09T19:15:31Z

Avpryputa.fzfvs18:

Файл:Зоз3.jpg

2018-10-09T19:15:18Z

Avpryputa.fzfvs18:

Волот

2018-10-09T19:00:05Z

Avpryputa.fzfvs18:

'''Волот, -та, '''''м. ''Колосъ, метелка проса или овса. ''Як миша їсть волот, так буде хліб дорог. ''Ном. № 313. Ум. '''(Золотон. '''
[[Категорія:Во]]

==Сучасні словники==

Пшениця (Triticum L.) — рід однорічних трав'янистих рослин родини злакових; найважливіша харчова культур

==Морфологічні особливості==
За морфологічними особливостями види пшениці об'єднують у дві групи: пшениці справжні, або голозерні і полб'яні, або плівчасті. Плівчасті, на відміну від голозерних, утворюють ламкий колос, який у достиглому стані при легкому надавлюванні ламається на окремі колоски з зерном разом із члениками стрижня. При обмолочуванні голозерних пшениць у бункер комбайна надходить зерно без лусок.

До голозерних пшениць належать: м'яка, тверда, тургідум, карликова, круглозерна, польська, карталінська, а до плівчастих — спельта, однозернянка, двозернянка, Маха, Тимофєєва та інші дикі види.

Серед усіх видів найбільше поширення і значення мають м'яка та тверда пшениці. Їхні посіви перевищують 98 % загальної площі пшениці. При цьому на частку м'якої в Україні припадає 90 % площі.

М'яка пшениця (T. aestivum L.) — однорічна озима або яра трав'яниста рослина з мичкуватою кореневою системою, яка проникає до ґрунту на глибину 1—1,5 м і більше.

Стебло — прямостійна соломина, заввишки у низькорослих (карликових і напівкарликових) сортів — 60—90 см, середньорослих — 100—110, високорослих — 110—125 см; складається з 4—7 міжвузлів.

Пшениця відзначається підвищеною кущистістю, утворюючи в середньому 3—5 стебел від одного кореню, у тому числі продуктивних — 2-3.

Листки у м'якої озимої пшениці майже голі, ярої — опушені, завдовжки 15—25 см і більше, завширшки 1—2 см.

Пшениця тверда

Пшениця м'яка
Колос різної довжини: короткий — до 8 см, середній — 8—10, довгий — понад 10 см; за формою — циліндричний (призматичний) з однаковою шириною уздовж колоса; веретеноподібний, який звужується до верхівки й у меншій мірі до основи, та булавоподібний (скверхедний), який до верхівки потовщується. У колосі утворюється 15—25 колосків — здебільшого 5-квіткових, з яких звичайно розвиваються й утворюють зерно 2—3 нижні квітки.додаткові та бічні кореневі види

Якщо у пшениці м'якої у перерахунку на 10 см стрижня розміщується менш як 16 колосків, колос вважається нещільним; 17—22 — середньощільним, 23—28 — щільним, понад 28 — дуже щільним; у твердої пшениці нещільний колос має до 24 колосків на 10 см стрижня; середньощільний — 25—29, щільний — понад 29 колосків.

Врожай пшениці у світі у відсотках для кожної окремо взятої країни у 2005 році як порівняти з лідером Китаєм (100 % = 97 446 250 тонн).
Щільність колоса визначають також за кількістю колосків у перерахунку на 1 см стрижня. Встановлюють її шляхом ділення суми всіх колосків, за винятком верхівкового, на довжину стрижня.

Можна встановити щільність колоса за середньою довжиною членика, для чого довжину стрижня ділять на кількість члеників. Якщо довжина членика понад 6 мм, колос вважають дуже нещільним, 5—6 мм — нещільним, 3,8—5 — середньощільним, 3—3,8 мм — щільним та менш як 1,6 мм — дуже щільним.

Кількість зерен у колосі часто перевищує 30—35 шт., а середня маса зерна у ньому становить 1—1,5 г (іноді до 2,5—4 г); маса 1000 зерен — 25—55 г, частіше — близько 40 г.

Зерно за формою овальне, яйцеподібне, бочкоподібне, завдовжки 4—11 мм.

М'яка пшениця — самозапильна рослина, але у жарку погоду може запилюватися перехресне.

Тверда пшениця (T. durum Best.) представлена у культурі в основному ярими сортами і зовсім мало — озимими. Як порівняти з м'якою вона високоросліша, утворює стебла з восковим нальотом, які у верхній частині (ближче до основи колоса) виповнені серцевиною. Листки голі, також покриті восковим нальотом.

Колос щільний, з середнім індексом щільності 25—30 і більше. Остюки грубі, значно переважають довжину колоса, яка коливається від 3,5 до 17 см. Колоскові луски жорсткі, зерно при достиганні міцно утримується квітковими і колосковими лусками й не обсипається. Зерно видовжене — до 12 мм, у поперечному перерізі — округло-кутасте.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:волот1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:волот2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:волот3.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube|fksYOyEtYCc}}

==Джерела та література==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]]
[[Категорія:Слова 2018 року]]

Файл:Волот1.jpg

2018-10-09T18:59:38Z

Avpryputa.fzfvs18:

Файл:Волот2.jpg

2018-10-09T18:59:22Z

Avpryputa.fzfvs18:

Файл:Волот3.jpg

2018-10-09T18:59:08Z

Avpryputa.fzfvs18:

Банда

2018-10-09T18:52:42Z

Avpryputa.fzfvs18:

'''Банда, -ди,''' ''ж.'' 1) Гурьба, ватага, группа. Драг. 271. ''Пішли цілою бандою.'' Шейк. 2) Капелла. ''Цісарь... сказав їм зробити великий баль, банда їм грала.'' Гн. І. 161.

[[Категорія:Ба]]
==Сучасні словники==

Організо́вана злочи́нність — це групова діяльність п'яти або більше осіб, яка характеризується ієрархічними зв'язками або особистими відносинами, які дають змогу їх ватажкам витягати прибуток або контролювати території і ринки, внутрішні та зовнішні, за допомогою насильства, залякування або корупції як для продовження злочинної діяльності, так і для проникнення у легальну економіку.[1]

Організована злочинність як суспільне явище, а також її визначння як терміну виникло приблизно в 1920-х роках

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:банда1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:банда2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:банда3.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube|g5dH_KbMzjw}}

==Див. також==

==Джерела та література==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]]
[[Категорія:Слова 2018 року]]

Файл:Банда1.jpg

2018-10-09T18:52:28Z

Avpryputa.fzfvs18:

Файл:Банда2.jpg

2018-10-09T18:52:19Z

Avpryputa.fzfvs18:

Файл:Банда3.jpg

2018-10-09T18:52:00Z

Avpryputa.fzfvs18:

Косяк

2018-10-09T18:46:35Z

Avpryputa.fzfvs18: /* Ілюстрації */

'''Косяк, -ка, '''''м. ''1) Острый уголъ, клинъ. 2) Бревно, которое укрѣпляется между двумя столбами (или діагонально одно, или два такимъ образомъ, что вмѣстѣ со столбами составляютъ букву М) и служитъ для укрѣпленія послѣднихъ. Кіев. и Подольск. г. 3) Кусокъ сѣти; изъ шести косяків сшивается бредень. Браун. 39. 4) Канатъ для якоря на днѣпровской лодкѣ. Мнж. 179. 5) Небольшой табунъ лошадей. ''Було в його трохи коров і волів та по полю пасся косяк чималенький. ''Сніп. 156.
[[Категорія:Ко]]
==Сучасні словники==

==Інші значення==
Косяк — скупчення риб у період нересту[1].
Косяк — розмовна назва одвірка чи бічної лутки вікна[1].
Косяк — розмовна назва зграї[1].

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:косяк1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:косяк2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:косяк.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube|VR0EhMU2sTA}}

==Джерела та література==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]]
[[Категорія:Слова 2018 року]]

Файл:Косяк.jpg

2018-10-09T18:46:30Z

Avpryputa.fzfvs18: Avpryputa.fzfvs18 завантажив нову версію «Файл:Косяк.jpg»

Файл:Косяк.jpg

2018-10-09T18:46:04Z

Avpryputa.fzfvs18:

Файл:Косяк1.jpg

2018-10-09T18:45:51Z

Avpryputa.fzfvs18:

Файл:Косяк2.jpg

2018-10-09T18:45:41Z

Avpryputa.fzfvs18:

Косяк

2018-10-09T18:44:17Z

Avpryputa.fzfvs18:

'''Косяк, -ка, '''''м. ''1) Острый уголъ, клинъ. 2) Бревно, которое укрѣпляется между двумя столбами (или діагонально одно, или два такимъ образомъ, что вмѣстѣ со столбами составляютъ букву М) и служитъ для укрѣпленія послѣднихъ. Кіев. и Подольск. г. 3) Кусокъ сѣти; изъ шести косяків сшивается бредень. Браун. 39. 4) Канатъ для якоря на днѣпровской лодкѣ. Мнж. 179. 5) Небольшой табунъ лошадей. ''Було в його трохи коров і волів та по полю пасся косяк чималенький. ''Сніп. 156.
[[Категорія:Ко]]
==Сучасні словники==

==Інші значення==
Косяк — скупчення риб у період нересту[1].
Косяк — розмовна назва одвірка чи бічної лутки вікна[1].
Косяк — розмовна назва зграї[1].

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:кос1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:кос2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:кос3.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube|VR0EhMU2sTA}}

==Джерела та література==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]]
[[Категорія:Слова 2018 року]]

Файл:Кос1.jpeg

2018-10-09T18:43:53Z

Avpryputa.fzfvs18:

Файл:Кос2.jpeg

2018-10-09T18:43:32Z

Avpryputa.fzfvs18:

Файл:Кос3.jpeg

2018-10-09T18:43:18Z

Avpryputa.fzfvs18:

Корба

2018-10-09T18:38:31Z

Avpryputa.fzfvs18: /* Ілюстрації */

'''Ко́рба, -би, '''''ж. ''Ручка, рукоятка (къ пороту, къ колесу въ машинѣ, къ круглому смычку '''ліри'''). Шух. І. 103. ''Корбу крутить, ліра грає. ''Ном. № 12484.
[[Категорія:Ко]]
==Сучасні словники==
і́в'я, рукоять, рукоятка, держак, ручка — частина якогось виробу, що служить для його утримання руками (руків'я лопати), або перенесення за допомогою рук (руків'я валізи).

==Термін==
Згідно зі Словарем Грінченка, словом «руків'я» називалася «рукоятка — наприклад, у хреста, хоругви»[1]. Щодо руків'я взагалі, ручки наведено слово «держак», а також «держално», «держало»[2][3].

==Види==
Залежно від типу інструмента, знаряддя, руків'я може мати спеціальні назви:

Батожи́льно, батожи́сько, пу́жално, діал. пужа́к — руків'я батога, пуги
Гра́блище, гра́блисько, заст. граби́льно — руків'я граблів[4][5]
Дре́вко, держак — палиця, до якої кріпиться прапор
Дужка — руків'я відра, кошика
Ефес — руків'я холодної зброї з довгим клинком
Заступень, заступи́лно — держак заступа[6][7]
Кісся́ — руків'я коси[8]
Колодка — руків'я ножа
Коцюби́лно[9](коцюби́льно)[10] або кочержи́лно[11] (кочержи́льно)[12] — держак коцюби (кочерги)
Лопати́лно — держак лопати[13]
Милі́н, млін, погонач, жорнівка — руків'я ручних жорен[14]
Мітли́ще — держак мітли[15]
Ратище — держак списа, іншої держакової зброї
Рогачи́лно — руків'я рогача
Сапи́льно — держак сапи
Сокирище, топорище, топорисько — руків'я сокири[16][17][18]
Ціпи́лно, заст. ціпильно, ціпильна, ціпило — руків'я ціпа
Чаплиї́льно — руків'я чаплії[19]
Чепіга — кожне з двох руків'їв плуга[20]
Руків'я вил, мотичок, ключок не мають спеціальних назв, їх називають просто держаками. Замість «лопатилно» щодо руків'я лопати зараз теж вживається слово «держак».

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:рук1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:рук2.jpg|x140px]]

|}

==Медіа==
{{#ev:youtube|K-YbE3ol7UI}}

==Джерела та література==

Руків'я // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
Держално // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
Держало // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]]
[[Категорія:Слова 2018 року]]

Корба

2018-10-09T18:38:14Z

Avpryputa.fzfvs18: /* Ілюстрації */

'''Ко́рба, -би, '''''ж. ''Ручка, рукоятка (къ пороту, къ колесу въ машинѣ, къ круглому смычку '''ліри'''). Шух. І. 103. ''Корбу крутить, ліра грає. ''Ном. № 12484.
[[Категорія:Ко]]
==Сучасні словники==
і́в'я, рукоять, рукоятка, держак, ручка — частина якогось виробу, що служить для його утримання руками (руків'я лопати), або перенесення за допомогою рук (руків'я валізи).

==Термін==
Згідно зі Словарем Грінченка, словом «руків'я» називалася «рукоятка — наприклад, у хреста, хоругви»[1]. Щодо руків'я взагалі, ручки наведено слово «держак», а також «держално», «держало»[2][3].

==Види==
Залежно від типу інструмента, знаряддя, руків'я може мати спеціальні назви:

Батожи́льно, батожи́сько, пу́жално, діал. пужа́к — руків'я батога, пуги
Гра́блище, гра́блисько, заст. граби́льно — руків'я граблів[4][5]
Дре́вко, держак — палиця, до якої кріпиться прапор
Дужка — руків'я відра, кошика
Ефес — руків'я холодної зброї з довгим клинком
Заступень, заступи́лно — держак заступа[6][7]
Кісся́ — руків'я коси[8]
Колодка — руків'я ножа
Коцюби́лно[9](коцюби́льно)[10] або кочержи́лно[11] (кочержи́льно)[12] — держак коцюби (кочерги)
Лопати́лно — держак лопати[13]
Милі́н, млін, погонач, жорнівка — руків'я ручних жорен[14]
Мітли́ще — держак мітли[15]
Ратище — держак списа, іншої держакової зброї
Рогачи́лно — руків'я рогача
Сапи́льно — держак сапи
Сокирище, топорище, топорисько — руків'я сокири[16][17][18]
Ціпи́лно, заст. ціпильно, ціпильна, ціпило — руків'я ціпа
Чаплиї́льно — руків'я чаплії[19]
Чепіга — кожне з двох руків'їв плуга[20]
Руків'я вил, мотичок, ключок не мають спеціальних назв, їх називають просто держаками. Замість «лопатилно» щодо руків'я лопати зараз теж вживається слово «держак».

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:рук1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:рук2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:рук3.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:рук.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube|K-YbE3ol7UI}}

==Джерела та література==

Руків'я // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
Держално // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
Держало // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]]
[[Категорія:Слова 2018 року]]

Корба

2018-10-09T18:37:51Z

Avpryputa.fzfvs18:

'''Ко́рба, -би, '''''ж. ''Ручка, рукоятка (къ пороту, къ колесу въ машинѣ, къ круглому смычку '''ліри'''). Шух. І. 103. ''Корбу крутить, ліра грає. ''Ном. № 12484.
[[Категорія:Ко]]
==Сучасні словники==
і́в'я, рукоять, рукоятка, держак, ручка — частина якогось виробу, що служить для його утримання руками (руків'я лопати), або перенесення за допомогою рук (руків'я валізи).

==Термін==
Згідно зі Словарем Грінченка, словом «руків'я» називалася «рукоятка — наприклад, у хреста, хоругви»[1]. Щодо руків'я взагалі, ручки наведено слово «держак», а також «держално», «держало»[2][3].

==Види==
Залежно від типу інструмента, знаряддя, руків'я може мати спеціальні назви:

Батожи́льно, батожи́сько, пу́жално, діал. пужа́к — руків'я батога, пуги
Гра́блище, гра́блисько, заст. граби́льно — руків'я граблів[4][5]
Дре́вко, держак — палиця, до якої кріпиться прапор
Дужка — руків'я відра, кошика
Ефес — руків'я холодної зброї з довгим клинком
Заступень, заступи́лно — держак заступа[6][7]
Кісся́ — руків'я коси[8]
Колодка — руків'я ножа
Коцюби́лно[9](коцюби́льно)[10] або кочержи́лно[11] (кочержи́льно)[12] — держак коцюби (кочерги)
Лопати́лно — держак лопати[13]
Милі́н, млін, погонач, жорнівка — руків'я ручних жорен[14]
Мітли́ще — держак мітли[15]
Ратище — держак списа, іншої держакової зброї
Рогачи́лно — руків'я рогача
Сапи́льно — держак сапи
Сокирище, топорище, топорисько — руків'я сокири[16][17][18]
Ціпи́лно, заст. ціпильно, ціпильна, ціпило — руків'я ціпа
Чаплиї́льно — руків'я чаплії[19]
Чепіга — кожне з двох руків'їв плуга[20]
Руків'я вил, мотичок, ключок не мають спеціальних назв, їх називають просто держаками. Замість «лопатилно» щодо руків'я лопати зараз теж вживається слово «держак».

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:рук1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:рук2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:рук.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:рук3.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube|K-YbE3ol7UI}}

==Джерела та література==

Руків'я // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
Держално // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
Держало // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]]
[[Категорія:Слова 2018 року]]

Файл:Рук.jpeg

2018-10-09T18:37:27Z

Avpryputa.fzfvs18:

Файл:Рук1.jpg

2018-10-09T18:37:18Z

Avpryputa.fzfvs18:

Файл:Рук2.jpg

2018-10-09T18:37:03Z

Avpryputa.fzfvs18:

Файл:Рук3.jpeg

2018-10-09T18:36:52Z

Avpryputa.fzfvs18:

Копер

2018-10-09T18:32:10Z

Avpryputa.fzfvs18:

'''Копер, -пра, '''''м. ''= '''Кріп. '''Вх. Лем. 426.
[[Категорія:Ко]]
==Сучасні словники==
Кріп, також горо́дній чи паху́чий кріп (лат. Anethum graveolens L.) — однорічна трав'яниста рослина родини окружкових.

Синоніми латиною : Anethum graveolens L., Anethum graveolens, Anethum sowa Roxburgh, Ferula marathrophylla W. G. Walpers, Peucedanum anethum Baillon, Peucedanum graveolens L., Peucedanum sowa (Roxburgh) Kurz.
Кріп є поширеною городньою культурою, яка широко використовується як їстівна рослина для виготовлення приправ, соління огірків, помідорів та іншої городини.

У дикому стані росте в Південно-західній та Центральній Азії.
==Етимологія==
Українське кріп (розм. укрі́п, окрі́п[1][2], давньорус. кропъ), очевидно, походить від прасл. *koprъ (пор. укр. і рос. копер, пол. kорr); метатеза пояснюється впливом слова «кропити» — стебла рослини використовувались для кропил[3]. Праслов'янська форма в первісному значенні тлумачиться як «духмяна рослина» і порівнюється з лит. kvẽpia («добре пахне», «благоухає»), kvė̃pė, kvė̃pti, kvepė́ti, kvãpas («дух», «дихання», «запах»), а також з *kopъtь («кіпоть»)[4].

==Опис рослини==
Виростає у висоту до 40—60 см, має тонкі майже голі та добре розгалужені стебла, рідкі, тонкі та мякі листки 10-20 см в довжину. Відростки листя мають в ширину 1-2 мм, листки ниткоподібні шириною менше 1 мм. Квіти мають забарвлення від білого до жовтого, зібрані в невеликі зонтики (парасольки) діаметром 2-9 см. Цвіте рослина в червні-липні, плоди достигають у кінці серпня.

Насіння 4—5 мм в довжину та 1 мм в товщину, злегка викривлені, з поздовжніми боріздками. Плоди мають приємний специфічний запах, пряний смак.

==Хімічний склад==
Рослина містить тіамін, рибофлавін, нікотинову кислоту, біфлавоноїди, аскорбінову кислоту, кверцетин, фолієву кислоту, солі заліза, калію, кальцію, фосфору, летку олію, каротин, флавоноїди, ізорамнестин, камферол[5].

==Застосування==
Кріп з давніх часів використовується людьми в їжу. Перші згадування про кріп зустрічаються в працях стародавніх греків і римлян. Батьківщиною кропу є Азія.

Запах кропу в Стародавній Греції «змагався» з ароматом троянд[6]. Гілки кропу з перисто-розсіченими листями вплітали у вінки[6].

У кулінарії використовують зелень та насіння як ароматичну приправу, додаючи до страв з м'яса, риби, овочів, салатів та маринадів, а в цвітучому стані при солінні і маринуванні овочів.

Зелень кропу містить багато вітамінів (до 132 мг/% аскорбінової кислоти і до 7 мт/% каротину[7]) та мікроелементів, які благотворно впливають на стан всіх органів і систем організму. Змолоте насіння кропу додають у чай, що робить його ароматним.

У дієтичному харчуванні зелень кропу застосовується при ожирінні, захворюваннях печінки та жовчного міхура, дискинезії жовчних шляхів, гастритах, метеоризмі.

Кріп дуже багатий мінеральними солями, кальцієм, залізом і фосфором, містить провітамін А, вітаміни D, E, До, B1, B2, B6, B12, H, велику кількість вітаміну С, а також інші активні сполуки, флавоноїди, ефірні олії, тому він незамінний в безсольових дієтах. Його благотворний вплив на травлення був відомий на Близькому Сході ще в біблійські часи. Рекомендується як ліки проти колік, здуття, проблем з травленням (включаючи важке нетравлення шлунку). Кріп стимулює роботу печінки і нирок, зменшує завзятий кашель. Його рекомендують використовувати для боротьби з безсонням, для усунення неприємного запаху з рота і як засіб, що підсилює утворення молока у жінок, що годують грудьми.

Протягом сторіч наші предки використовували кріп для засолювання капусти, огірків, перцю, грибів, помідорів. Кріп надавав аромат засоленим продуктам, ще й охороняючи їх від плісняви та псування.

Ефірна олія з кропу широко застосовується як ароматичний засіб у харчовій і лікеро-горілчаній промисловості.

На зелень кріп збирають, коли він досягне висоти 10-12 см, а для технічних цілей після цвітіння, висмикуючи з корінням[7].

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:кріп.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:кріп1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:кріп2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:кріп3.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube|tUPDtLDyHNs}}

==Джерела та література==

Укріп // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
Окріп // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
М. Р. Фасмер. Копер // Этимологический словарь русского языка. — М. : Прогресс, 1964—1973.
Товстуха Є. С. Фітотерапія. — К.: Здоров'я, 1990.-304 с., іл., 6,55 арк. іл. Тир. 75 000 прим. ISBN 5-311-00418-5
(рос.) Верзилин Николай Михайлович По следам Робинзона. Сады и парки мира. — Л.: Детская литература., 1964. — 576с.
Советы по ведению приусадебного хозяйства / Ф. Я. Попович, Б. К. Гапоненко, Н. М. Коваль и др.; Под ред. Ф. Я. Поповича. — Киев: Урожай, 1985.— с.664, ил.

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]]
[[Категорія:Слова 2018 року]]

Файл:Кріп.jpg

2018-10-09T18:31:26Z

Avpryputa.fzfvs18: Avpryputa.fzfvs18 завантажив нову версію «Файл:Кріп.jpg»

Файл:Кріп1.jpg

2018-10-09T18:31:13Z

Avpryputa.fzfvs18:

Файл:Кріп2.jpg

2018-10-09T18:31:00Z

Avpryputa.fzfvs18:

Файл:Кріп3.jpg

2018-10-09T18:30:49Z

Avpryputa.fzfvs18:

Верч

2018-10-09T18:25:17Z

Avpryputa.fzfvs18: /* Ілюстрації */

'''Верч, -ча, '''''м. ''1) Свертокъ, пучекъ. 2) Небольшая булочка съ шишкой посрединѣ. Ее даютъ старости на свадьбѣ, чтобы впустили въ дворъ. Ум. '''Верчик, верчичок. '''Що ''за той верчичок шпалер? ''Харьк. у.
[[Категорія:Ве]]
==Сучасні словники==

Верч — весільний хліб, різновид колача[1]. Готували на Поліссі. Слугував для обміну між весільними родинами: наречений привозив для тещі, а наречена — для свекрухи. Був він овальної форми та прикрасами оздоблювався рідко.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"

|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:верч2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:верч1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:верч3.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube|B_jfTortVjs}}

==Джерела та література==
Українська минувшина. Ілюстрований етнографічний довідник/ Гол. ред. A. Пономарьов (1994) С.103

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]]
[[Категорія:Слова 2018 року]]

Верч

2018-10-09T18:24:58Z

Avpryputa.fzfvs18:

'''Верч, -ча, '''''м. ''1) Свертокъ, пучекъ. 2) Небольшая булочка съ шишкой посрединѣ. Ее даютъ старости на свадьбѣ, чтобы впустили въ дворъ. Ум. '''Верчик, верчичок. '''Що ''за той верчичок шпалер? ''Харьк. у.
[[Категорія:Ве]]
==Сучасні словники==

Верч — весільний хліб, різновид колача[1]. Готували на Поліссі. Слугував для обміну між весільними родинами: наречений привозив для тещі, а наречена — для свекрухи. Був він овальної форми та прикрасами оздоблювався рідко.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:верч.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:верч2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:верч1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:верч3.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube|B_jfTortVjs}}

==Джерела та література==
Українська минувшина. Ілюстрований етнографічний довідник/ Гол. ред. A. Пономарьов (1994) С.103

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]]
[[Категорія:Слова 2018 року]]

Файл:Верч.jpeg

2018-10-09T18:23:42Z

Avpryputa.fzfvs18:

Файл:Верч1.jpg

2018-10-09T18:23:31Z

Avpryputa.fzfvs18:

Файл:Верч2.jpg

2018-10-09T18:23:17Z

Avpryputa.fzfvs18:

Файл:Верч3.jpg

2018-10-09T18:22:54Z

Avpryputa.fzfvs18:

Нетля

2018-10-09T18:18:07Z

Avpryputa.fzfvs18: /* Ілюстрації */

'''Нетля, -лі, '''''ж. ''1) Насѣк. Lithocolletis fritellella. Вх. Пч. І. 6. 2) Ночная бабочка (каждая изъ меньшихъ). Вх. Пч. І. 6.
[[Категорія:Не]]

==Сучасні словники==
?Лускокрилі
Час існування: Рання юра — наш час
200 млн років тому — дотепер
Імаго мінливця великого Apatura iris(Червона книга України)
Імаго мінливця великого Apatura iris
(Червона книга України)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Підцарство: Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Підклас: Крилаті комахи (Pterygota)
Інфраклас: Новокрилі (Neoptera)
Надряд: Голометабола (Holometabola)
Ряд: Лускокрилі (Lepidoptera)
Linnaeus, 1758
Підряди
Первинні зубаті молі (Zeugloptera)
Безхоботкові метелики (Aglossata)
Гетеробатмії (Heterobathmiina)
Хоботкові метелики (Glossata)
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Lepidoptera
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Lepidoptera
EOL logo.svg EOL: 747
ITIS logo.svg ITIS: 117232
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 7088
Fossilworks: 71428
Запит «Метелик» перенаправляє сюди; див. також інші значення.
Лускокри́лі, або метелики, молі (Lepidóptera) — ряд комах з повним метаморфозом. Виник, вірогідно, у середині мезозою, достовірні викопні рештки ряду відомі з юрського періоду. Найбільш характерна особливість представників ряду — це наявність густого покриву хітинових лусочок (сплощених волосків) на крилах (при цьому лусочки розташовані як на жилках, так і на криловій пластинці між ними). Для більшості видів має спеціалізований сисний ротовий апарат з хоботком, утвореним подовженими лопатями нижньої щелепи.

Розвиток з повним перетворенням: є стадії яйця, личинки (званої гусеницею), лялечки та імаго. Личинка червоподібна, характеризується недорозвиненими черевними ногами, потужно склеротізованними покривами голови, гризучим ротовим апаратом і парними залозами, виділення з яких, при контакті з повітрям, утворюють шовкову нитку.

Надзвичайна різноманітність форм метеликів є їх вражаючою особливістю. Лускокрилі — один із рядів комах, найчисленніших за кількістю видів. Представники ряду поширені на всіх континентах, за винятком Антарктиди.

Наука, що вивчає метеликів, називається лепідоптерологія.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:лск.jpg|x140px]]

|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:лск2.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube|Yf3EIGu2Ot0}}

==Див. також==

==Джерела та література==

Орлов Ю. А. (ред.) — Основы палеонтологии (в 15 томах) том 9. Членистоногие — трахейные и хелицеровые
Б. Б. Родендорф, А. П. Расницын. Историческое развитие класса насекомых. — М. : Наука, 1980. — С. 181—184.

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]]
[[Категорія:Слова 2018 року]]

Нетля

2018-10-09T18:15:36Z

Avpryputa.fzfvs18:

'''Нетля, -лі, '''''ж. ''1) Насѣк. Lithocolletis fritellella. Вх. Пч. І. 6. 2) Ночная бабочка (каждая изъ меньшихъ). Вх. Пч. І. 6.
[[Категорія:Не]]

==Сучасні словники==
?Лускокрилі
Час існування: Рання юра — наш час
200 млн років тому — дотепер
Імаго мінливця великого Apatura iris(Червона книга України)
Імаго мінливця великого Apatura iris
(Червона книга України)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Підцарство: Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Підклас: Крилаті комахи (Pterygota)
Інфраклас: Новокрилі (Neoptera)
Надряд: Голометабола (Holometabola)
Ряд: Лускокрилі (Lepidoptera)
Linnaeus, 1758
Підряди
Первинні зубаті молі (Zeugloptera)
Безхоботкові метелики (Aglossata)
Гетеробатмії (Heterobathmiina)
Хоботкові метелики (Glossata)
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Lepidoptera
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Lepidoptera
EOL logo.svg EOL: 747
ITIS logo.svg ITIS: 117232
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 7088
Fossilworks: 71428
Запит «Метелик» перенаправляє сюди; див. також інші значення.
Лускокри́лі, або метелики, молі (Lepidóptera) — ряд комах з повним метаморфозом. Виник, вірогідно, у середині мезозою, достовірні викопні рештки ряду відомі з юрського періоду. Найбільш характерна особливість представників ряду — це наявність густого покриву хітинових лусочок (сплощених волосків) на крилах (при цьому лусочки розташовані як на жилках, так і на криловій пластинці між ними). Для більшості видів має спеціалізований сисний ротовий апарат з хоботком, утвореним подовженими лопатями нижньої щелепи.

Розвиток з повним перетворенням: є стадії яйця, личинки (званої гусеницею), лялечки та імаго. Личинка червоподібна, характеризується недорозвиненими черевними ногами, потужно склеротізованними покривами голови, гризучим ротовим апаратом і парними залозами, виділення з яких, при контакті з повітрям, утворюють шовкову нитку.

Надзвичайна різноманітність форм метеликів є їх вражаючою особливістю. Лускокрилі — один із рядів комах, найчисленніших за кількістю видів. Представники ряду поширені на всіх континентах, за винятком Антарктиди.

Наука, що вивчає метеликів, називається лепідоптерологія.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:лск.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:слк1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:лск2.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube|Yf3EIGu2Ot0}}

==Див. також==

==Джерела та література==

Орлов Ю. А. (ред.) — Основы палеонтологии (в 15 томах) том 9. Членистоногие — трахейные и хелицеровые
Б. Б. Родендорф, А. П. Расницын. Историческое развитие класса насекомых. — М. : Наука, 1980. — С. 181—184.

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]]
[[Категорія:Слова 2018 року]]

Файл:Лск.jpg

2018-10-09T18:14:48Z

Avpryputa.fzfvs18:

Файл:Слк1.png

2018-10-09T18:14:39Z

Avpryputa.fzfvs18:

Файл:Лск2.jpg

2018-10-09T18:14:29Z

Avpryputa.fzfvs18:

Файл:Полк2.jpeg

2018-10-09T18:06:23Z

Avpryputa.fzfvs18: Avpryputa.fzfvs18 завантажив нову версію «Файл:Полк2.jpeg»

Повк

2018-10-09T18:05:17Z

Avpryputa.fzfvs18:

'''Повк, -ку, '''''м. ''Полкъ. ''Приїхали три козаки з повку, розв’язали Марусі головку. ''Мет. 105. Ум. '''Повчок. '''''Отак Вовчок жене ляхів повчок. ''Ном. № 673.
[[Категорія:По]]
==Сучасні словники==

Полк — назва військової частини.
==Інші значення==
Полк — назва військового підрозділу у Київській Русі та Галицько-Волинській державі у другій половині IX ст. — середині XIV ст. Термін «полк» використовувався для позначення різних понять. Найчастіше вживався для окреслення слова «військо». Під полком розуміли також «народне ополчення» (на відміну від княжої дружини), окремий військовий відділ, а також військовий похід чи бій. На чолі з полковником, призначеним гетьманом і полковою старшиною, полк налічував від 11 до 22 сотень козаків.

Стандартне позначення полку в НАТО
"Полк"-виводять від німецького volk-народ,тобто народне(селянське)ополчення.Але в історії стародавньої Руси, ополчення ставили "передовим полком", а так звані основні полки,лівої і правої руки, були дружинниками,тому швидше слово "полк" походить від слова "половина",що первинно означало дріблення на частини основної маси війська.

Полки одержували свої назви від імені князів або назв земель. Інколи полк поділявся на менші підрозділи -заступи. Кожний полк мав свій стяг — прапор. З XIV ст. термін полк вживається лише для позначення окремих військових загонів. Після переходу більшої частини українських земель до складу Великого князівства Литовського, полки формувалися за територіальним принципом з місцевого українського населення. Використовувалися для боротьби з набігами татар, а також для ведення воєнних дій проти Польщі, Московської держави, Тевтонського ордену. У другій половині 16 ст., після утворення українського реєстрового козацького війська, полк став його основною структурною одиницею. Кількість козацьких полків не була стабільною і залежала від чисельного складу і реєстру. У 1601 їх було чотири, в 1620-30-х рр. найчастіше — шість (Білоцерківський, Канівський, Корсунський, Переяславський, Черкаський, Чигиринський, короткий час існували також Миргородський та Лубенський полк). Назва полк походила від міст чи містечок, де містилася його полкова старшина. Наприкінці 16-на поч. 17 ст. у полку нараховувалося близько 500 козаків, згодом ця кількість змінювалася, у 1620-30-х рр. вона становила близько 1000 чол

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:полк1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:полк.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:полк2.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube|ykBoRem4Ia0}}

==Див. також==

==Джерела та література==

Гломозда К. Ю. Полк // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 342. — ISBN 978-966-00-1142-7.
Иерархия воинских формирований

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]]
[[Категорія:Слова 2018 року]]

Файл:Полк.jpg

2018-10-09T18:03:34Z

Avpryputa.fzfvs18:

Файл:Полк1.jpg

2018-10-09T18:03:20Z

Avpryputa.fzfvs18:

Файл:Полк2.jpeg

2018-10-09T18:02:24Z

Avpryputa.fzfvs18:

Навка

2018-10-09T17:55:27Z

Avpryputa.fzfvs18: /* Ілюстрації */

'''Навка, -ки, '''''ж. ''= '''Мавка. '''Желех.
[[Категорія:На]]
==Сучасні словники==
Ма́вка, також на́вка, ня́вка — казкова лісова істота в образі гарної оголеної дівчини з довгим розпущеним волоссям; лісова німфа. Згідно з народними повір'ями, на мавок перетворюються душі утоплениць[1] та дівчинок, померлих без хрещення. На це вказує й етимологія слова «навка»: від праслов. *navь («мрець»); з того ж кореня походять українські слова нав і нава («домовина», «труна»), а також навк («мрець»). Варіанти «мавка» і «нявка» виникли пізніше внаслідок зближення з мавкати («нявкати»)[2][3]. «Нава», одне з ключових понять слов'янського неоязичництва (рідновір'я), має таке ж походження[джерело?].

==Міфологія==
Мавки в давньоукраїнській міфології — це душі померлих дітей. Вони живуть у лісах та в полях.
Саме слово "мавка" (або "навка"), ймовірно, утворилося від загальнослов'янського "нав" - "смерть", "мертве тіло". Деякі дослідники припускають, що це слово походить від праіндоєвропейського кореня nau - "труп".

Згідно з віруваннями українців, мавками ставали маленькі діти, які померли нехрещеними або яких убили їхні матері. Також мавками ставали ті діти, які померли на Русальному тижні (так ще називають тиждень після Трійці, коли по землі, як вважалося в давнину, ходять русалки). Люди вірили, що після смерті ці діти потрапляли до русалок.
Тож які були мавки на вигляд? Це були або діти, або гарні молоденькі дівчата з довгим уквітчаним волоссям, у тонких білих сорочках.
Мавки-дівчатка мали довге світле волосся. А мавки-хлопчики — коротке, руде й курчаве. Їх можна було зустріти в лісі, на перехрестях доріг, у полях.
Мавки-дівчата — істоти з милим, круглим обличчям, гарні, високі на зріст. Проте як дівчата вони виглядали лише спереду, а на спині не мали шкіри, тож ззаду в них було видно нутрощі. Вони не відкидали тіні. А коли бігали по траві, вона не хиталася під їхніми ногами.
Крім лісів, мавки також оселялися у печерах. Навесні, щойно починав танути сніг, вони саджали поблизу тих гірських печер квіти, а коли все зеленіло й розцвітало, гойдалися на гілках, викачувалися в житах, рвали квіти, плели вінки й танцювали. На місцях їхніх танків трава росла краще. Мавки могли жити і у водоймах — річках і озерах. Часто зближувалися з русалками. В деяких регіонах України вважалося навіть, що мавка є різновидом русалки (її називали "русалка лісова"). Взагалі, за рядом ознак мавки схожі на русалок.
uamodna.com/articles/pro-mavku-promovka/.
Традиційно вважають, що мавки живуть у лісах. У Галичині місцем поселення мавок вважають Карпати. Вони часто постають у вигляді молодих красивих дівчат, що танцями і співом заманюють хлопців у ліс. В гуцулів мавки мають миловидне кругле лице, довгі коси, завжди затикані квітами. Одяг тонкий та прозорий, спереду мають вигляд дівчат, а насправді немає в них ні тіла, ані душі. Через те немає в них і тіні, а коли бігають по траві, то вона під їхніми ногами не хитається. Залишають сліди босих дитячих ніг, люблять ігри, танці, особливо «на молодику». Місця, де вони справляють забави, — витоптані галявини серед лісу («ігровища»).

Нерідко мавки допомагають людям, доглядають худобу на полонині, охороняють її від дикого звіра тощо. В загальній характеристиці цих істот гуцульської міфології, трактуванні їх взаємин з людьми переважають позитивні риси. На основі матеріалу давнішого походження простежується певна відмінність уявлень про мавок («нявок») і «лісних» («лісовок»). Перші представлені в особливо опоетизованому світлі. Це стрункі, круглолиці, веселої і лагідної вдачі лісові красуні з довгими кучерями. І. Вагилевич порівнював їх з українськими русалками і татрянськими «дивожонами», відзначаючи при цьому, що, на відміну від них, гуцульські мавки не є небезпечними для людей, а, навпаки, служать їм, доглядають і охороняють стадо, садять дерева, засівають різноманітні рослини в горах. Очевидно, що мавки вважалися добрими, і на основі вірувань у цих лісових богинь в давнину склався їх окремий культ, залишки якого дійшли до нового часу в формі відзначення на Гуцульщині спеціального свята «нявок» — «розигри» (6 липня). Але в деяких регіонах є і інша думка стосовно мавок. Там вони є в якійсь мірі навіть підступними істотами. Людей, особливо молодих хлопців, чоловіків, приваблюють до себе співом, покликами, прибраним виглядом коханих. Таких, що пішли за ними, можуть завести у безвість або висушити любощами.

==В художній літературі==

Забраженя Мавки і Лукаша на реверсі срібної ювілейної монети НБУ За твором Лесі Українки «Лісова пісня»
Мавка — головний персонаж драматичної поеми Лесі Українки в «Лісова пісня».

У казці Олега Романчука «Гуцульська легенда» мавка Любава.

Іван у горах чує голос Марічки, прямує за ним і зустрічає кохану у вигляді нявки. «Тіні забутих предків» Михайло Коцюбинський.

Мавки з зеленими косами гойдаються на березових гілках (Іван Франко, IV, 1950, 473)

[Мавка:] Я — Мавка лісова.. [Лукаш:] А, от ти хто! Я від старих людей про мавок чув не раз (Леся Українка, III, 1952, 198)

На деревах мавки в русальну ніч позбиралися та й спробували були зачепити Михайлика, але хлопець того й не відчув, бо ж над закоханими навіть нечиста сила не владна (Олександр Ільченко, Козацьк. роду.., 1958, 334)

Та пісня шелестіла травкою,
Торкнулась хвильки озерця,
І тихо промайнувши мавкою,
У наші увійшла серця (Олекса Ющенко, Люди.., 1959, 55)

Ти снилась, марилась і мрілась, Як мавка в синьому диму (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 163)

Мавки зустрічаються в романі Марини та Сергія Дяченків «Відьмин вік»

==У сучасній культурі==
У сьогоденній культурі поновлюється інтерес до давньої української міфології. У 2013 році в Києві з'явився гурт Mavka, який виконує пісні власною "мавчиною" мовою[4], а також створює композиції на слова Лесі Українки.
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:мавка3.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:мавка1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:мавка.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube|1q-bg_vrQEY}}

==Див. також==

==Джерела та література==

Войтович Валерій Миколайович Міфи та легенди давньої України. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан. 2005. — 392 с.
Гуцули — Світоглядні уявлення та вірування
Словник символів, Потапенко О. І., Дмитренко М. К., Потапенко Г. І. та ін., 1997рик

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]]
[[Категорія:Слова 2018 року]]