Київський столичний університет імені Бориса Грінченка - Внесок користувача [uk]

Карбованець

2014-01-19T22:09:29Z

Asth:

'''Карбованець, -нця, '''''м. ''Рубль — первоначально серебряный, затѣмъ всякій. ''Далебі дав би карбованця, як би не пропив учора. ''Шевч. Ум. '''Карбованчик. '''''Ми щоразу де карбованчика заробимо або позичимо, то й обішлемо. ''Г. Барв. 499. ''Пехай протрусить батькови карбованчики. ''Кв. II. 139.
[[Категорія:Ка]]

==Сучасні словники==

[https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%86%D1%8C&stable=1 '''Карбованець''']

'''Карбо́ванець''' — грошова одиниця України до 1996 року, також українська назва радянського рубля. Назва «карбованець» за одними припущеннями виникла в Україні від стародавнього, примітивного засобу висікати (карбувати) розрахунки на лозині, за іншими — від насічки (карбування) на гурті металевого карбованця.

== Українська народна республіка ==

'''17.03.1917 р.-29.04.1918 р.''' 

У березні 1917 р. у Києві з декількох політичних партій була сформована Центральна Рада, яка 20 листопада 1917 року проголосила утворення УНР.
Вже 19 грудня цього ж року був прийнятий тимчасовий Закон про випуск державних кредитних білетів УНР, згідно з яким «кредитні білети випускаються у карбованцях, причому один карбованець містить 17,424 частки чистого золота і поділяється на 2 гривні або 200 шагів».
5 січня 1918 року з'явилась перша українська купюра у 100 карбованців. Цікаво, що тризуб, зображений на купюрі, був оголошений Державним гербом УНР лише через 54 дні після її появи — 1 березня 1918 року. На всіх купюрах, що були випущені, стояла одна серія «АД» і один номер «185». Ця обставина, а також використання для друку звичайного, без водяних знаків, паперу, пояснює появу в обігу великої кількості фальшивих грошей.
24 вересня 1918 року новим українським урядом гетьмана Скоропадського описана купюра була вилучена з обігу. За однією з версій це пояснюється появою сатиричних імітацій, образливих для гетьмана.
30 березня 1918 року Центральна Рада оголосила про випуск знаків державної скарбниці номіналом у 5, 10, 25, 50 карбованців зі строком дії до 1 березня 1924 року. 6 квітня населення Києва вперше побачило 25 карбованців, дещо пізніше з'явилась купюра у 50 карбованців, а 5 та 10 карбованців не було випущено.
Спочатку купюри виходили без позначення серії та номера. На пізніших випусках, у залежності від місця виготовлення, вказувалася серія «АК» (Київ), або «АО» (Одеса).
Після зайняття Одеси частинами денікінської армії весною 1919 року одеська друкарня продовжувала випуск купюр у 50 карбованців. Обурений уряд України оголосив надруковані денікінцями гроші (серія «АО», номера «210» і вище) фальшивими.
Слід згадати ще одну обставину випуску 50 карбованців. В 1920 році радянським урядом України було виготовлено декілька десятків мільйонів купюр для тимчасового використання Галревкомом (Західна Україна). Цей випуск серії «200 АО» мав номери від «236» до «250».
Наступна емісія Центральної Ради, яку було випущено 18 квітня 1918 року, містила в собі номінали у 10, 20, 30, 40 і 50 шагів. При цьому Центральна Рада вжила старовинну назву дрібних монет, відому ще в XVI столітті. Друкували «шаги» в Києві аркушами по 100 штук з перфорацією, щоб полегшити відривання окремих купюр.
В обігу шаги знаходилися до березня 1919 року, коли були скасовані радянською владою. Відомо багато фальшивих купюр цієї вартості.

== Грошові знаки уряду Української держави ==

'''29.04.1918 р.-14.11.1918 р.''' 

З'їздом вільних землеробів 29 квітня 1918 року за активною участю австро-німецьких окупантів царський генерал П. П. Скоропадський був обраний гетьманом України. Було проголошено про повалення уряду Центральної Ради і утворення Української Держави.
При П.Скоропадському і були введені в обіг паперові гривні, які були замовлені ще Центральною Радою у Німеччині.
5 серпня 1918 року першими в обігу з'явилися 3,6-процентні облігації внутрішньої позики під назвою «Білет державної скарбниці». Облігації друкувалися з 8 купонами — по 4 з кожного боку. Спочатку вони повинні були відігравати роль облігації внутрішньої позики. Однак нестача купюр в обігу призвела до того, що й облігації, й окремі купони на початку 1919 року (за уряду Директорії) стали використовуватися як гроші.
17 жовтня 1918 року уряд гетьмана одержав з Німеччини ще одну виконану за актом Центральної Ради емісію кредитних білетів вартістю в 2, 10, 100 і 500 гривень. Дещо пізніше надійшли номінали 1000 та 2000 гривень, замовлені вже урядом гетьмана у зв'язку з посиленням в Україні інфляції. На них стоїть назва емітента «Українська Держава» — так за гетьмана звалася Україна.
Гривні були випущені в обіг 17 жовтня 1918 року, за 59 днів до падіння гетьмана.

== Українська Директорія ==

'''14.11.1918 р. — червень 1920 р.''' 

Розвал монархічних урядувань у Німеччині та Австро-Угорщині в листопаді 1918 року привів до краху й окупаційний режим (уряд Скоропадського) в Україні. В ніч на 14 листопада 1918 року в Білій Церкві була утворена Українська Директорія в складі В. К. Вінниченка, С. В. Петлюри та інших, яка через місяць увійшла в Київ. Уряд Директорії 16 січня 1919 року оголосив війну Радянській Росії, що вимагало випуску в обіг великих сум грошей.
В Києві Директорія використовувала запаси купюр, які були випущені урядами Центральної Ради та гетьмана.
Військова кампанія Директорії виявилася невдалою, і наступ радянських військ примусив Директорію 5 лютого 1919 року залишити Київ і на деякий час розташуватися у Вінниці. Там Директорія використовувала 3,6-процентні облігації внутрішньої позики (описані раніше) як платіжний документ. Під тиском радянських військ Директорія відходить ще далі у Тернопіль, а потім
у Станіслав (Івано-Франківськ).
Саме тут, наприкінці лютого—початку березня 1919 року, була надрукована одна з найневдаліших банкнот України — 5 гривень. Скомпільовані з різних елементів раніше випущених українських банкнот, вони були нашвидкоруч видруковані на сірому папері. Мабуть саме поспіхом пояснюється поява купюр з друкарською помилкою у слові «гривень», декотрі з яких попали в обіг.
Останнє місце перебування Директорії — Кам'янець-Подільск, де вона протрималася ще майже рік і випустила ще декілька грошових знаків.
Першими у серпні 1919 року вийшли банкноти у 100, 250 і 1000 карбованців, для котрих були використовані кліше, які були зроблені ще за вказівкою уряду гетьмана.
Одним з найкращих грошових знаків, що були випущені в Україні, є купюра у 1000 карбованців. Друкувався знак у Києві, в обіг був випущений 13 листопада 1918 року. Продовжував друкувати його уряд Директорії в жовтні 1919 року в Кам'янець-Подільску та в 1920 році — у Варшаві. Останній випуск — невідомий.
Дещо пізніше в обіг були випущені банкноти менших номіналів — 10 карбованців (серпень 1919 року) та 25 карбованців (жовтень 1919 року). Матриця 10 карбованців була виготовлена ще за уряду гетьмана тому на лицевому боці стоять дві великі літери «УД» (Українська Держава).
Остання емісія Директорії готувалася в Австрії. Мали бути випущеними купюри в 50 та 1000 гривен. Однак вони так і залишилися невипущеними (відомі лише кілька пробних примірників) тому, що 20 листопада 1920 року указом голови Директорії С. Петлюри уряд Директорії був розпущений і необхідність у власній валюті відпала.

== Грошові знаки Української РСР 1919–1920 років ==

На початку 1919 року в Харкові було сформовано Український Радянський уряд, який виступив на боці Радянської Росії у війні проти Директорії. За вказівкою В. І. Леніна Росія фінансувала Український Радянський уряд. І все ж період небувалої інфляції, викликаної громадянською війною та іноземною інтервенцією, обумовили нестачу грошей, особливо дрібних купюр.
Нарком фінансів УРСР з відома і згоди уряду РРФСР вирішив використати знак Директорії у 10 карбованців. Кліше цього знака і частина заготовлених до випуску купюр, але без серії та номерів, були захоплені Червоною Армією 5 лютого 1919 року під час окупації Києва після того, як його залишили українські війська. Радянський знак відрізнявся від знака Директорії папером, фарбою, водяними знаками та місцем розміщення серії та номера.
Був підготовлений до випуску ще один грошовий знак номіналом у 50 карбованців з радянською символікою. Однак після того, як 1 червня 1919 року Радянська Україна поєдналася з радянським урядом Росії, Литви, Білорусії та Латвії в єдиний революційний фронт боротьби, була узаконена єдина грошова одиниця — рубль РРФСР. Необхідність у випуску власних грошей відпала і купюра у 50 карбованців відома лише по окремих пробних примірниках.

== СРСР ==

«Більшовицькі тисячки» запроваджені Раднаркомом на землях Радянської України, мали мізерний курс (1 золотий карбованець = 5457000000 радянських карбованців). Це становище спричинилося до проведення у 1922-1924 роках грошової реформи, наслідком якої стало введення в обіг радянського червінця (1,6767 г золота). 1924 року було встановлено курс нового радянського карбованця, який дорівнював 1/10 червінця. Ця подія стала моментом остаточного утвердження радянської валюти.
Офіційно українською мовою слід було перекладати «рубль» як «карбованець»; назва «карбованець» була вказана на радянських банкнотах, поряд з назвами на титульних мовах усіх 15 республік Союзу. Відповідно скорочення «крб» зустрічалося в магазинах УРСР.

== Райхскомісаріат Україна ==

Грошові знаки друкувалися Центральним Емісійним Банком України у Рівному починаючи з березня 1942 року, номіналами від 1 до 500 крб. Окупаційні гроші — карбованці Райхскомісаріату Україна були в обігу лише на окупованій Рейхом території України паралельно з рейхс- та окупаційними марками. На території генерал-губернаторства (Польща) та Рейху не признавалися.
В кінці 1944 року територія обігу грошових знаків була повністю зайнята радянськими військами і банкноти припинили свій обіг.

== Купони 1992–1996 ==

Після того, як Радянський Союз розвалився, а Україна проголосила свою незалежність, з 10 січня 1992 було введено в обіг купоно-карбованці. На виконання постанови Президії Верховної Ради України «Про введення в обіг на території республіки купонів багаторазового використання» від 9 вересня 1991 року Національний Банк України ввів в обіг купони багаторазового використання з 10 січня 1992 року. З введенням купонів у готівковому обігу в Україні одночасно опинились дві валюти — радянські рублі та українські купонокарбованці. Для розрахунків за продовольчі та промислові товари приймались винятково купонокарбованці; для розрахунків за послуги, та інших видів платежів приймались як рублі так і купонокарбованці за курсом 1 до 1-го. У перші місяці після введення, враховуючи ширшу вживаність купонокарбованців, вони цінились трохи більше за радянські рублі. Поступово, у квітні 1992 року, весь готівковий обіг заповнився купонокарбованцями. У листопаді 1992 року рублі були замінені на карбованці і у безготівковому обігу.
Хоча купони багаторазового використання планувалось ввести для використання лише на 4—6 місяців, вони проіснували до 1996 року, взявши на себе весь інфляційний удар.
У зв'язку з інфляцією Постановами Кабінету Міністрів України та Національного банку України періодично здійснювалось заокруглення роздрібних цін і тарифів на товари, роботи і послуги, а також встановлювалося заокруглене ведення усіх розрахунків вартісних показників (нарахування податків, інших обов'язкових платежів, заробітної плати, пенсій, допомог тощо) у первинних облікових документах, та проводилось відповідне вилучення з обігу купонів:
* з 1 січня 1994 року — ціни і розрахунки округлюються до сум, кратних 10 крб.
* з 1 червня 1994 — ціни і розрахунки округлюються до сум, кратних 50 крб.
* з 1 вересня 1994 року — ціни і розрахунки округлюються до сум, кратних 100 крб.
* з 1 жовтня 1994 року — купони номіналом 1, 3, 5, 10, 25 і 50 крб. є неплатіжними.
* з 1 лютого 1995 року — ціни і розрахунки округлюються до сум, кратних 500 крб.
* з 15 березня 1995 року — купони номіналом 100 і 200 крб. є неплатіжними.
* з 1 липня 1995 року — ціни і розрахунки округлюються до сум, кратних 1000 крб.
* з 1 вересня 1995 року — купони номіналом 500 крб. є неплатіжними.
З 2 вересня 1996 року по 16 вересня 1996 року на території України функціонували у готівковому обігу гривня, а також український карбованець. Починаючи з 24 годин 16 вересня 1996 року, функціонування українського карбованця в готівковому обігу було припинено. З цього моменту єдиним законним засобом платежу на території України є гривня.

=== Відрізні купони 1990–1991 років ===

Окремо слід згадати відрізні купони, напротивагу «купонам багаторазового використання». Вони випускалися протягом ХІ.1990 — ХІІ.1991 років і виконували роль карток на предмети першої необхідності. Номінали листів купонів були 20, 40, 50, 75, 100, 150 і 200 рублів, різні кольори паперу (залежно від номіналу), однобічні, з водяними знаками і без, без печатки організації-працедавця чи поштового відділення села вони були недійсні, з січня по вересень 1991 на купонах друкувався шифр області, наприклад: ЧРК, КДА, ХАР та ін.

==Ілюстрації==

{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Карбованець_1.JPG|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Карбованець_2.JPG|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Карбованець_3.JPG|x140px]]
|}
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Карбованець_4.JPG|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Карбованець_5.JPG|x140px]]
|}

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ=Університетський коледж}}}]]

Файл:Карбованець 5.JPG

2014-01-19T22:08:52Z

Asth:

Файл:Карбованець 4.JPG

2014-01-19T22:08:25Z

Asth:

Карбованець

2014-01-19T22:08:02Z

Asth:

'''Карбованець, -нця, '''''м. ''Рубль — первоначально серебряный, затѣмъ всякій. ''Далебі дав би карбованця, як би не пропив учора. ''Шевч. Ум. '''Карбованчик. '''''Ми щоразу де карбованчика заробимо або позичимо, то й обішлемо. ''Г. Барв. 499. ''Пехай протрусить батькови карбованчики. ''Кв. II. 139.
[[Категорія:Ка]]

==Сучасні словники==

[https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%86%D1%8C&stable=1 '''Карбованець''']

'''Карбо́ванець''' — грошова одиниця України до 1996 року, також українська назва радянського рубля. Назва «карбованець» за одними припущеннями виникла в Україні від стародавнього, примітивного засобу висікати (карбувати) розрахунки на лозині, за іншими — від насічки (карбування) на гурті металевого карбованця.

== Українська народна республіка ==

'''17.03.1917 р.-29.04.1918 р.''' 

У березні 1917 р. у Києві з декількох політичних партій була сформована Центральна Рада, яка 20 листопада 1917 року проголосила утворення УНР.
Вже 19 грудня цього ж року був прийнятий тимчасовий Закон про випуск державних кредитних білетів УНР, згідно з яким «кредитні білети випускаються у карбованцях, причому один карбованець містить 17,424 частки чистого золота і поділяється на 2 гривні або 200 шагів».
5 січня 1918 року з'явилась перша українська купюра у 100 карбованців. Цікаво, що тризуб, зображений на купюрі, був оголошений Державним гербом УНР лише через 54 дні після її появи — 1 березня 1918 року. На всіх купюрах, що були випущені, стояла одна серія «АД» і один номер «185». Ця обставина, а також використання для друку звичайного, без водяних знаків, паперу, пояснює появу в обігу великої кількості фальшивих грошей.
24 вересня 1918 року новим українським урядом гетьмана Скоропадського описана купюра була вилучена з обігу. За однією з версій це пояснюється появою сатиричних імітацій, образливих для гетьмана.
30 березня 1918 року Центральна Рада оголосила про випуск знаків державної скарбниці номіналом у 5, 10, 25, 50 карбованців зі строком дії до 1 березня 1924 року. 6 квітня населення Києва вперше побачило 25 карбованців, дещо пізніше з'явилась купюра у 50 карбованців, а 5 та 10 карбованців не було випущено.
Спочатку купюри виходили без позначення серії та номера. На пізніших випусках, у залежності від місця виготовлення, вказувалася серія «АК» (Київ), або «АО» (Одеса).
Після зайняття Одеси частинами денікінської армії весною 1919 року одеська друкарня продовжувала випуск купюр у 50 карбованців. Обурений уряд України оголосив надруковані денікінцями гроші (серія «АО», номера «210» і вище) фальшивими.
Слід згадати ще одну обставину випуску 50 карбованців. В 1920 році радянським урядом України було виготовлено декілька десятків мільйонів купюр для тимчасового використання Галревкомом (Західна Україна). Цей випуск серії «200 АО» мав номери від «236» до «250».
Наступна емісія Центральної Ради, яку було випущено 18 квітня 1918 року, містила в собі номінали у 10, 20, 30, 40 і 50 шагів. При цьому Центральна Рада вжила старовинну назву дрібних монет, відому ще в XVI столітті. Друкували «шаги» в Києві аркушами по 100 штук з перфорацією, щоб полегшити відривання окремих купюр.
В обігу шаги знаходилися до березня 1919 року, коли були скасовані радянською владою. Відомо багато фальшивих купюр цієї вартості.

== Грошові знаки уряду Української держави ==

'''29.04.1918 р.-14.11.1918 р.''' 

З'їздом вільних землеробів 29 квітня 1918 року за активною участю австро-німецьких окупантів царський генерал П. П. Скоропадський був обраний гетьманом України. Було проголошено про повалення уряду Центральної Ради і утворення Української Держави.
При П.Скоропадському і були введені в обіг паперові гривні, які були замовлені ще Центральною Радою у Німеччині.
5 серпня 1918 року першими в обігу з'явилися 3,6-процентні облігації внутрішньої позики під назвою «Білет державної скарбниці». Облігації друкувалися з 8 купонами — по 4 з кожного боку. Спочатку вони повинні були відігравати роль облігації внутрішньої позики. Однак нестача купюр в обігу призвела до того, що й облігації, й окремі купони на початку 1919 року (за уряду Директорії) стали використовуватися як гроші.
17 жовтня 1918 року уряд гетьмана одержав з Німеччини ще одну виконану за актом Центральної Ради емісію кредитних білетів вартістю в 2, 10, 100 і 500 гривень. Дещо пізніше надійшли номінали 1000 та 2000 гривень, замовлені вже урядом гетьмана у зв'язку з посиленням в Україні інфляції. На них стоїть назва емітента «Українська Держава» — так за гетьмана звалася Україна.
Гривні були випущені в обіг 17 жовтня 1918 року, за 59 днів до падіння гетьмана.

== Українська Директорія ==

'''14.11.1918 р. — червень 1920 р.''' 

Розвал монархічних урядувань у Німеччині та Австро-Угорщині в листопаді 1918 року привів до краху й окупаційний режим (уряд Скоропадського) в Україні. В ніч на 14 листопада 1918 року в Білій Церкві була утворена Українська Директорія в складі В. К. Вінниченка, С. В. Петлюри та інших, яка через місяць увійшла в Київ. Уряд Директорії 16 січня 1919 року оголосив війну Радянській Росії, що вимагало випуску в обіг великих сум грошей.
В Києві Директорія використовувала запаси купюр, які були випущені урядами Центральної Ради та гетьмана.
Військова кампанія Директорії виявилася невдалою, і наступ радянських військ примусив Директорію 5 лютого 1919 року залишити Київ і на деякий час розташуватися у Вінниці. Там Директорія використовувала 3,6-процентні облігації внутрішньої позики (описані раніше) як платіжний документ. Під тиском радянських військ Директорія відходить ще далі у Тернопіль, а потім
у Станіслав (Івано-Франківськ).
Саме тут, наприкінці лютого—початку березня 1919 року, була надрукована одна з найневдаліших банкнот України — 5 гривень. Скомпільовані з різних елементів раніше випущених українських банкнот, вони були нашвидкоруч видруковані на сірому папері. Мабуть саме поспіхом пояснюється поява купюр з друкарською помилкою у слові «гривень», декотрі з яких попали в обіг.
Останнє місце перебування Директорії — Кам'янець-Подільск, де вона протрималася ще майже рік і випустила ще декілька грошових знаків.
Першими у серпні 1919 року вийшли банкноти у 100, 250 і 1000 карбованців, для котрих були використовані кліше, які були зроблені ще за вказівкою уряду гетьмана.
Одним з найкращих грошових знаків, що були випущені в Україні, є купюра у 1000 карбованців. Друкувався знак у Києві, в обіг був випущений 13 листопада 1918 року. Продовжував друкувати його уряд Директорії в жовтні 1919 року в Кам'янець-Подільску та в 1920 році — у Варшаві. Останній випуск — невідомий.
Дещо пізніше в обіг були випущені банкноти менших номіналів — 10 карбованців (серпень 1919 року) та 25 карбованців (жовтень 1919 року). Матриця 10 карбованців була виготовлена ще за уряду гетьмана тому на лицевому боці стоять дві великі літери «УД» (Українська Держава).
Остання емісія Директорії готувалася в Австрії. Мали бути випущеними купюри в 50 та 1000 гривен. Однак вони так і залишилися невипущеними (відомі лише кілька пробних примірників) тому, що 20 листопада 1920 року указом голови Директорії С. Петлюри уряд Директорії був розпущений і необхідність у власній валюті відпала.

== Грошові знаки Української РСР 1919–1920 років ==

На початку 1919 року в Харкові було сформовано Український Радянський уряд, який виступив на боці Радянської Росії у війні проти Директорії. За вказівкою В. І. Леніна Росія фінансувала Український Радянський уряд. І все ж період небувалої інфляції, викликаної громадянською війною та іноземною інтервенцією, обумовили нестачу грошей, особливо дрібних купюр.
Нарком фінансів УРСР з відома і згоди уряду РРФСР вирішив використати знак Директорії у 10 карбованців. Кліше цього знака і частина заготовлених до випуску купюр, але без серії та номерів, були захоплені Червоною Армією 5 лютого 1919 року під час окупації Києва після того, як його залишили українські війська. Радянський знак відрізнявся від знака Директорії папером, фарбою, водяними знаками та місцем розміщення серії та номера.
Був підготовлений до випуску ще один грошовий знак номіналом у 50 карбованців з радянською символікою. Однак після того, як 1 червня 1919 року Радянська Україна поєдналася з радянським урядом Росії, Литви, Білорусії та Латвії в єдиний революційний фронт боротьби, була узаконена єдина грошова одиниця — рубль РРФСР. Необхідність у випуску власних грошей відпала і купюра у 50 карбованців відома лише по окремих пробних примірниках.

== СРСР ==

«Більшовицькі тисячки» запроваджені Раднаркомом на землях Радянської України, мали мізерний курс (1 золотий карбованець = 5457000000 радянських карбованців). Це становище спричинилося до проведення у 1922-1924 роках грошової реформи, наслідком якої стало введення в обіг радянського червінця (1,6767 г золота). 1924 року було встановлено курс нового радянського карбованця, який дорівнював 1/10 червінця. Ця подія стала моментом остаточного утвердження радянської валюти.
Офіційно українською мовою слід було перекладати «рубль» як «карбованець»; назва «карбованець» була вказана на радянських банкнотах, поряд з назвами на титульних мовах усіх 15 республік Союзу. Відповідно скорочення «крб» зустрічалося в магазинах УРСР.

== Райхскомісаріат Україна ==

Грошові знаки друкувалися Центральним Емісійним Банком України у Рівному починаючи з березня 1942 року, номіналами від 1 до 500 крб. Окупаційні гроші — карбованці Райхскомісаріату Україна були в обігу лише на окупованій Рейхом території України паралельно з рейхс- та окупаційними марками. На території генерал-губернаторства (Польща) та Рейху не признавалися.
В кінці 1944 року територія обігу грошових знаків була повністю зайнята радянськими військами і банкноти припинили свій обіг.

== Купони 1992–1996 ==

Після того, як Радянський Союз розвалився, а Україна проголосила свою незалежність, з 10 січня 1992 було введено в обіг купоно-карбованці. На виконання постанови Президії Верховної Ради України «Про введення в обіг на території республіки купонів багаторазового використання» від 9 вересня 1991 року Національний Банк України ввів в обіг купони багаторазового використання з 10 січня 1992 року. З введенням купонів у готівковому обігу в Україні одночасно опинились дві валюти — радянські рублі та українські купонокарбованці. Для розрахунків за продовольчі та промислові товари приймались винятково купонокарбованці; для розрахунків за послуги, та інших видів платежів приймались як рублі так і купонокарбованці за курсом 1 до 1-го. У перші місяці після введення, враховуючи ширшу вживаність купонокарбованців, вони цінились трохи більше за радянські рублі. Поступово, у квітні 1992 року, весь готівковий обіг заповнився купонокарбованцями. У листопаді 1992 року рублі були замінені на карбованці і у безготівковому обігу.
Хоча купони багаторазового використання планувалось ввести для використання лише на 4—6 місяців, вони проіснували до 1996 року, взявши на себе весь інфляційний удар.
У зв'язку з інфляцією Постановами Кабінету Міністрів України та Національного банку України періодично здійснювалось заокруглення роздрібних цін і тарифів на товари, роботи і послуги, а також встановлювалося заокруглене ведення усіх розрахунків вартісних показників (нарахування податків, інших обов'язкових платежів, заробітної плати, пенсій, допомог тощо) у первинних облікових документах, та проводилось відповідне вилучення з обігу купонів:
* з 1 січня 1994 року — ціни і розрахунки округлюються до сум, кратних 10 крб.
* з 1 червня 1994 — ціни і розрахунки округлюються до сум, кратних 50 крб.
* з 1 вересня 1994 року — ціни і розрахунки округлюються до сум, кратних 100 крб.
* з 1 жовтня 1994 року — купони номіналом 1, 3, 5, 10, 25 і 50 крб. є неплатіжними.
* з 1 лютого 1995 року — ціни і розрахунки округлюються до сум, кратних 500 крб.
* з 15 березня 1995 року — купони номіналом 100 і 200 крб. є неплатіжними.
* з 1 липня 1995 року — ціни і розрахунки округлюються до сум, кратних 1000 крб.
* з 1 вересня 1995 року — купони номіналом 500 крб. є неплатіжними.
З 2 вересня 1996 року по 16 вересня 1996 року на території України функціонували у готівковому обігу гривня, а також український карбованець. Починаючи з 24 годин 16 вересня 1996 року, функціонування українського карбованця в готівковому обігу було припинено. З цього моменту єдиним законним засобом платежу на території України є гривня.

=== Відрізні купони 1990–1991 років ===

Окремо слід згадати відрізні купони, напротивагу «купонам багаторазового використання». Вони випускалися протягом ХІ.1990 — ХІІ.1991 років і виконували роль карток на предмети першої необхідності. Номінали листів купонів були 20, 40, 50, 75, 100, 150 і 200 рублів, різні кольори паперу (залежно від номіналу), однобічні, з водяними знаками і без, без печатки організації-працедавця чи поштового відділення села вони були недійсні, з січня по вересень 1991 на купонах друкувався шифр області, наприклад: ЧРК, КДА, ХАР та ін.

==Ілюстрації==

{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Карбованець_1.JPG|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Карбованець_2.JPG|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Карбованець_3.JPG|x140px]]
|}
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Карбованець_4.JPG|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Карбованець_5.JPG|x140px]]
|}

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ=Університетський коледж}}}]]

Файл:Карбованець 3.JPG

2014-01-19T22:07:25Z

Asth:

Файл:Карбованець 2.JPG

2014-01-19T22:06:47Z

Asth:

Файл:Карбованець 1.JPG

2014-01-19T22:05:42Z

Asth:

Карбованець

2014-01-19T22:05:15Z

Asth:

'''Карбованець, -нця, '''''м. ''Рубль — первоначально серебряный, затѣмъ всякій. ''Далебі дав би карбованця, як би не пропив учора. ''Шевч. Ум. '''Карбованчик. '''''Ми щоразу де карбованчика заробимо або позичимо, то й обішлемо. ''Г. Барв. 499. ''Пехай протрусить батькови карбованчики. ''Кв. II. 139.
[[Категорія:Ка]]

==Сучасні словники==

[https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%86%D1%8C&stable=1 '''Карбованець''']

'''Карбо́ванець''' — грошова одиниця України до 1996 року, також українська назва радянського рубля. Назва «карбованець» за одними припущеннями виникла в Україні від стародавнього, примітивного засобу висікати (карбувати) розрахунки на лозині, за іншими — від насічки (карбування) на гурті металевого карбованця.

== Українська народна республіка ==

'''17.03.1917 р.-29.04.1918 р.''' 

У березні 1917 р. у Києві з декількох політичних партій була сформована Центральна Рада, яка 20 листопада 1917 року проголосила утворення УНР.
Вже 19 грудня цього ж року був прийнятий тимчасовий Закон про випуск державних кредитних білетів УНР, згідно з яким «кредитні білети випускаються у карбованцях, причому один карбованець містить 17,424 частки чистого золота і поділяється на 2 гривні або 200 шагів».
5 січня 1918 року з'явилась перша українська купюра у 100 карбованців. Цікаво, що тризуб, зображений на купюрі, був оголошений Державним гербом УНР лише через 54 дні після її появи — 1 березня 1918 року. На всіх купюрах, що були випущені, стояла одна серія «АД» і один номер «185». Ця обставина, а також використання для друку звичайного, без водяних знаків, паперу, пояснює появу в обігу великої кількості фальшивих грошей.
24 вересня 1918 року новим українським урядом гетьмана Скоропадського описана купюра була вилучена з обігу. За однією з версій це пояснюється появою сатиричних імітацій, образливих для гетьмана.
30 березня 1918 року Центральна Рада оголосила про випуск знаків державної скарбниці номіналом у 5, 10, 25, 50 карбованців зі строком дії до 1 березня 1924 року. 6 квітня населення Києва вперше побачило 25 карбованців, дещо пізніше з'явилась купюра у 50 карбованців, а 5 та 10 карбованців не було випущено.
Спочатку купюри виходили без позначення серії та номера. На пізніших випусках, у залежності від місця виготовлення, вказувалася серія «АК» (Київ), або «АО» (Одеса).
Після зайняття Одеси частинами денікінської армії весною 1919 року одеська друкарня продовжувала випуск купюр у 50 карбованців. Обурений уряд України оголосив надруковані денікінцями гроші (серія «АО», номера «210» і вище) фальшивими.
Слід згадати ще одну обставину випуску 50 карбованців. В 1920 році радянським урядом України було виготовлено декілька десятків мільйонів купюр для тимчасового використання Галревкомом (Західна Україна). Цей випуск серії «200 АО» мав номери від «236» до «250».
Наступна емісія Центральної Ради, яку було випущено 18 квітня 1918 року, містила в собі номінали у 10, 20, 30, 40 і 50 шагів. При цьому Центральна Рада вжила старовинну назву дрібних монет, відому ще в XVI столітті. Друкували «шаги» в Києві аркушами по 100 штук з перфорацією, щоб полегшити відривання окремих купюр.
В обігу шаги знаходилися до березня 1919 року, коли були скасовані радянською владою. Відомо багато фальшивих купюр цієї вартості.

== Грошові знаки уряду Української держави ==

'''29.04.1918 р.-14.11.1918 р.''' 

З'їздом вільних землеробів 29 квітня 1918 року за активною участю австро-німецьких окупантів царський генерал П. П. Скоропадський був обраний гетьманом України. Було проголошено про повалення уряду Центральної Ради і утворення Української Держави.
При П.Скоропадському і були введені в обіг паперові гривні, які були замовлені ще Центральною Радою у Німеччині.
5 серпня 1918 року першими в обігу з'явилися 3,6-процентні облігації внутрішньої позики під назвою «Білет державної скарбниці». Облігації друкувалися з 8 купонами — по 4 з кожного боку. Спочатку вони повинні були відігравати роль облігації внутрішньої позики. Однак нестача купюр в обігу призвела до того, що й облігації, й окремі купони на початку 1919 року (за уряду Директорії) стали використовуватися як гроші.
17 жовтня 1918 року уряд гетьмана одержав з Німеччини ще одну виконану за актом Центральної Ради емісію кредитних білетів вартістю в 2, 10, 100 і 500 гривень. Дещо пізніше надійшли номінали 1000 та 2000 гривень, замовлені вже урядом гетьмана у зв'язку з посиленням в Україні інфляції. На них стоїть назва емітента «Українська Держава» — так за гетьмана звалася Україна.
Гривні були випущені в обіг 17 жовтня 1918 року, за 59 днів до падіння гетьмана.

== Українська Директорія ==

'''14.11.1918 р. — червень 1920 р.''' 

Розвал монархічних урядувань у Німеччині та Австро-Угорщині в листопаді 1918 року привів до краху й окупаційний режим (уряд Скоропадського) в Україні. В ніч на 14 листопада 1918 року в Білій Церкві була утворена Українська Директорія в складі В. К. Вінниченка, С. В. Петлюри та інших, яка через місяць увійшла в Київ. Уряд Директорії 16 січня 1919 року оголосив війну Радянській Росії, що вимагало випуску в обіг великих сум грошей.
В Києві Директорія використовувала запаси купюр, які були випущені урядами Центральної Ради та гетьмана.
Військова кампанія Директорії виявилася невдалою, і наступ радянських військ примусив Директорію 5 лютого 1919 року залишити Київ і на деякий час розташуватися у Вінниці. Там Директорія використовувала 3,6-процентні облігації внутрішньої позики (описані раніше) як платіжний документ. Під тиском радянських військ Директорія відходить ще далі у Тернопіль, а потім
у Станіслав (Івано-Франківськ).
Саме тут, наприкінці лютого—початку березня 1919 року, була надрукована одна з найневдаліших банкнот України — 5 гривень. Скомпільовані з різних елементів раніше випущених українських банкнот, вони були нашвидкоруч видруковані на сірому папері. Мабуть саме поспіхом пояснюється поява купюр з друкарською помилкою у слові «гривень», декотрі з яких попали в обіг.
Останнє місце перебування Директорії — Кам'янець-Подільск, де вона протрималася ще майже рік і випустила ще декілька грошових знаків.
Першими у серпні 1919 року вийшли банкноти у 100, 250 і 1000 карбованців, для котрих були використовані кліше, які були зроблені ще за вказівкою уряду гетьмана.
Одним з найкращих грошових знаків, що були випущені в Україні, є купюра у 1000 карбованців. Друкувався знак у Києві, в обіг був випущений 13 листопада 1918 року. Продовжував друкувати його уряд Директорії в жовтні 1919 року в Кам'янець-Подільску та в 1920 році — у Варшаві. Останній випуск — невідомий.
Дещо пізніше в обіг були випущені банкноти менших номіналів — 10 карбованців (серпень 1919 року) та 25 карбованців (жовтень 1919 року). Матриця 10 карбованців була виготовлена ще за уряду гетьмана тому на лицевому боці стоять дві великі літери «УД» (Українська Держава).
Остання емісія Директорії готувалася в Австрії. Мали бути випущеними купюри в 50 та 1000 гривен. Однак вони так і залишилися невипущеними (відомі лише кілька пробних примірників) тому, що 20 листопада 1920 року указом голови Директорії С. Петлюри уряд Директорії був розпущений і необхідність у власній валюті відпала.

== Грошові знаки Української РСР 1919–1920 років ==

На початку 1919 року в Харкові було сформовано Український Радянський уряд, який виступив на боці Радянської Росії у війні проти Директорії. За вказівкою В. І. Леніна Росія фінансувала Український Радянський уряд. І все ж період небувалої інфляції, викликаної громадянською війною та іноземною інтервенцією, обумовили нестачу грошей, особливо дрібних купюр.
Нарком фінансів УРСР з відома і згоди уряду РРФСР вирішив використати знак Директорії у 10 карбованців. Кліше цього знака і частина заготовлених до випуску купюр, але без серії та номерів, були захоплені Червоною Армією 5 лютого 1919 року під час окупації Києва після того, як його залишили українські війська. Радянський знак відрізнявся від знака Директорії папером, фарбою, водяними знаками та місцем розміщення серії та номера.
Був підготовлений до випуску ще один грошовий знак номіналом у 50 карбованців з радянською символікою. Однак після того, як 1 червня 1919 року Радянська Україна поєдналася з радянським урядом Росії, Литви, Білорусії та Латвії в єдиний революційний фронт боротьби, була узаконена єдина грошова одиниця — рубль РРФСР. Необхідність у випуску власних грошей відпала і купюра у 50 карбованців відома лише по окремих пробних примірниках.

== СРСР ==

«Більшовицькі тисячки» запроваджені Раднаркомом на землях Радянської України, мали мізерний курс (1 золотий карбованець = 5457000000 радянських карбованців). Це становище спричинилося до проведення у 1922-1924 роках грошової реформи, наслідком якої стало введення в обіг радянського червінця (1,6767 г золота). 1924 року було встановлено курс нового радянського карбованця, який дорівнював 1/10 червінця. Ця подія стала моментом остаточного утвердження радянської валюти.
Офіційно українською мовою слід було перекладати «рубль» як «карбованець»; назва «карбованець» була вказана на радянських банкнотах, поряд з назвами на титульних мовах усіх 15 республік Союзу. Відповідно скорочення «крб» зустрічалося в магазинах УРСР.

== Райхскомісаріат Україна ==

Грошові знаки друкувалися Центральним Емісійним Банком України у Рівному починаючи з березня 1942 року, номіналами від 1 до 500 крб. Окупаційні гроші — карбованці Райхскомісаріату Україна були в обігу лише на окупованій Рейхом території України паралельно з рейхс- та окупаційними марками. На території генерал-губернаторства (Польща) та Рейху не признавалися.
В кінці 1944 року територія обігу грошових знаків була повністю зайнята радянськими військами і банкноти припинили свій обіг.

== Купони 1992–1996 ==

Після того, як Радянський Союз розвалився, а Україна проголосила свою незалежність, з 10 січня 1992 було введено в обіг купоно-карбованці. На виконання постанови Президії Верховної Ради України «Про введення в обіг на території республіки купонів багаторазового використання» від 9 вересня 1991 року Національний Банк України ввів в обіг купони багаторазового використання з 10 січня 1992 року. З введенням купонів у готівковому обігу в Україні одночасно опинились дві валюти — радянські рублі та українські купонокарбованці. Для розрахунків за продовольчі та промислові товари приймались винятково купонокарбованці; для розрахунків за послуги, та інших видів платежів приймались як рублі так і купонокарбованці за курсом 1 до 1-го. У перші місяці після введення, враховуючи ширшу вживаність купонокарбованців, вони цінились трохи більше за радянські рублі. Поступово, у квітні 1992 року, весь готівковий обіг заповнився купонокарбованцями. У листопаді 1992 року рублі були замінені на карбованці і у безготівковому обігу.
Хоча купони багаторазового використання планувалось ввести для використання лише на 4—6 місяців, вони проіснували до 1996 року, взявши на себе весь інфляційний удар.
У зв'язку з інфляцією Постановами Кабінету Міністрів України та Національного банку України періодично здійснювалось заокруглення роздрібних цін і тарифів на товари, роботи і послуги, а також встановлювалося заокруглене ведення усіх розрахунків вартісних показників (нарахування податків, інших обов'язкових платежів, заробітної плати, пенсій, допомог тощо) у первинних облікових документах, та проводилось відповідне вилучення з обігу купонів:
* з 1 січня 1994 року — ціни і розрахунки округлюються до сум, кратних 10 крб.
* з 1 червня 1994 — ціни і розрахунки округлюються до сум, кратних 50 крб.
* з 1 вересня 1994 року — ціни і розрахунки округлюються до сум, кратних 100 крб.
* з 1 жовтня 1994 року — купони номіналом 1, 3, 5, 10, 25 і 50 крб. є неплатіжними.
* з 1 лютого 1995 року — ціни і розрахунки округлюються до сум, кратних 500 крб.
* з 15 березня 1995 року — купони номіналом 100 і 200 крб. є неплатіжними.
* з 1 липня 1995 року — ціни і розрахунки округлюються до сум, кратних 1000 крб.
* з 1 вересня 1995 року — купони номіналом 500 крб. є неплатіжними.
З 2 вересня 1996 року по 16 вересня 1996 року на території України функціонували у готівковому обігу гривня, а також український карбованець. Починаючи з 24 годин 16 вересня 1996 року, функціонування українського карбованця в готівковому обігу було припинено. З цього моменту єдиним законним засобом платежу на території України є гривня.

=== Відрізні купони 1990–1991 років ===

Окремо слід згадати відрізні купони, напротивагу «купонам багаторазового використання». Вони випускалися протягом ХІ.1990 — ХІІ.1991 років і виконували роль карток на предмети першої необхідності. Номінали листів купонів були 20, 40, 50, 75, 100, 150 і 200 рублів, різні кольори паперу (залежно від номіналу), однобічні, з водяними знаками і без, без печатки організації-працедавця чи поштового відділення села вони були недійсні, з січня по вересень 1991 на купонах друкувався шифр області, наприклад: ЧРК, КДА, ХАР та ін.

==Ілюстрації==

{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Карбованець_1.JPG|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Карбованець_2.JPG|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Карбованець_3.JPG|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Карбованець_4.JPG|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Карбованець_5.JPG|x140px]]
|}

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ=Університетський коледж}}}]]

Файл:Карбованець 5.jpeg

2014-01-19T21:55:20Z

Asth:

Файл:Карбованець 4.jpg

2014-01-19T21:54:02Z

Asth:

Файл:Карбованець 3.jpeg

2014-01-19T21:53:44Z

Asth:

Файл:Карбованець 2.jpg

2014-01-19T21:53:28Z

Asth:

Файл:Карбованець 1.jpg

2014-01-19T21:51:55Z

Asth:

Карбованець

2014-01-19T21:24:03Z

Asth:

Файл:Капкан 5.JPG

2014-01-19T20:29:37Z

Asth:

Файл:Капкан 4.JPG

2014-01-19T20:29:17Z

Asth:

Файл:Капкан 3.JPG

2014-01-19T20:28:54Z

Asth:

Файл:Капкан 2.JPG

2014-01-19T20:28:34Z

Asth:

Файл:Капкан 1.JPG

2014-01-19T20:28:12Z

Asth:

Капкан

2014-01-19T20:27:52Z

Asth:

'''Капкан, -ну, '''''м. ''Канканъ. ''Капкан її ''(лисицю) ''за хвіст. ''Мнж. 2) Ум. '''Капкане́ць. '''Желех.
[[Категорія:Ка]]

==Сучасні словники==

[https://uk.wikipedia.org/wiki/Пастка '''Капкан-пастка''']

'''Пастка''' — спеціальне знаряддя для лову звірів, є одним з найдавніших спеціальних технічних знарядь людини для лову тварин на здобич або з метою знищення.
Найвідомішими у побуті є пастки для мишей (мишоловки), тарганів і мух (мухоловки). Також широко використовуються кротоловки для вилову кротів і сліпаків.
Відомими мисливськими знаряддями і пастками є сітки, лучки, сільця, капкани, самостріли. Одними з найвідоміших і найдавніших мисливських пасток є «вовчі ями» — штучні або природні заглиблення, замасковані природними матеріалами (наприклад, гілками, травою, листям), які влаштовувалися давніми мисливцями на стежках звіра або біля принад для звірів.
Зоологи для обліку та дослідження дрібних тварин та їх чисельності використовують пастки-живоловки, в тому чисилі у вигляді модифікованих вовчих ям, такі як:
* ловча канавка — переважно для наземних хребетних: дрібних ссавців, змій, жаб,
* пастка Барбера — переважно для наземних комах і багатоніжок,
* пастка Геро та інші.
Існує також поняття антропогенних пасток, яке поширюється на всі штучно створені ситуації, які можуть вести до загибелі тварин.

==Ілюстрації==

{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Капкан_1.JPG|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Капкан_2.JPG|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Капкан_3.JPG|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Капкан_4.JPG|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Капкан_5.JPG|x140px]]
|}

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ=Університетський коледж}}}]]

Файл:Капкан 5.jpg

2014-01-19T20:25:48Z

Asth:

Файл:Капкан 4.jpeg

2014-01-19T20:25:33Z

Asth:

Файл:Капкан 3.jpeg

2014-01-19T20:25:17Z

Asth:

Файл:Капкан 2.jpeg

2014-01-19T20:25:01Z

Asth:

Файл:Капкан 1.jpg

2014-01-19T20:24:43Z

Asth:

Капкан

2014-01-19T20:20:27Z

Asth:

Кайдани

2014-01-19T20:11:34Z

Asth:

'''Кайдани́, -нів, '''''м. мн. ''Кандалы, оковы, цѣпи, колодки. ''Возьміть Палія Семена та забийте в кайдани. ''О. 1862. VIII. 26. ''Часто бо заковувано його в кайдани. ''Св. Мр. ''Ой дала ж, дала славним запорожцям та цариця заплати: ой понабивали на ноги кайдани, дали в руки лопати. ''Новц. ''Угору руки підіймали, кайданами забряжчали. ''АД. І. 88. Ум. '''Кайданики, кайданочки. '''''Кайданики на ноженьки, а скрипонька у рученьки. ''Андр. ''Ой будемо зімувати в Станіславі на риночку, в кайданочках, в залізочку. ''Лукаш.
[[Категорія:Ка]]

==Сучасні словники==

[http://ru.wikipedia.org/wiki/Кандалы '''Кайдани''']

"'Кайдани"' - залізні кільця, скріплені ланцюгами, що надягають на руки і на ноги укладених для обмеження рухів, а також і в якості покарання. Можуть застосовуватися при перевезенні злочинця в непризначеному для цієї мети транспорті.
Запозичення з арабської двоїстого числа kajdani через українське і білоруське кайдани або польське kajdany (звучить однаково)(Етимологічний словник російської мови Макса Фасмера і Тлумачний словник Ушакова) В Росії іменувалися «заліза».

== В масовій культурі ==

У прислів'ях та приказках:

* Відвага мед п'є і кайдани тре (або рве, прислів'я, приписувана Ванька Каїнові).
* Ходить і правда в кайданах.
* Кайдани на ногах, а думка в голові.
* Думу в кайдани не заб'єш.
* Бог дав вільний світ,- а чорт кайдани скував.

==Ілюстрації==

{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Кайдани_1.JPG|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Кайдани_2.JPG|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Кайдани_3.JPG|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Кайдани_4.JPG|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Кайдани_5.JPG|x140px]]
|}

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ=Університетський коледж}}}]]

Казарма

2014-01-19T20:10:56Z

Asth:

'''Казарма, -ми, '''''ж. ''Казарма. ''Із казарми нечистої чистою, святою пташечкою вилетіла. ''Шевч. 619.
[[Категорія:Ка]]

==Сучасні словники==

[https://uk.wikipedia.org/wiki/Казарма '''Казарма''']

'''Каза́рма''' — споруда призначена для тривалого розміщення особового складу військового формування.

== Етимологія ==
Походження слова '''''казарма''''' можливо пов'язане з арабським словом ''аль-Казр'', що у свою чергу було утворене з латинського lang-la(укріплений військовий табір).

== Історія ==

Казарми вже були відомі в Римській імперії. Тоді в казармах знаходилося все, що солдатам потрібно було для повсякденного життя. У казармах були пекарі, чоботарі і інші ремісники. Під кінець 17 століття з виникненням «постійних військ» розвинулося будівництво казарм. До цього солдати були розміщені в звичайних житлових будинках.
У XVIII столітті в Пруссії в казармах жили сім'ї військових.
Казарми XIX століття у Німеччині служили виключно для для розквартирування солдатів. Будувалися будівлі різних розмірів, для розміщення рот або батальйонів. Часто для кожної роти був призначений окремий поверх, при цьому біля сходів знаходилися кімнати унтер-офіцерів для кращого контролю над рядовими.
Казармені містечка сьогодні, як правило, огороджені високими стінами з колючим дротом і охороняються озброєними підрозділами.

==Ілюстрації==

{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Казарма_1.JPG|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Казарма_2.JPG|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Казарма_3.JPG|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Казарма_4.JPG|x140px]]
|}

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ=Університетський коледж}}}]]

Вівсина

2014-01-19T20:10:12Z

Asth:

'''Вівсина, -ни, '''''ж. ''Зерно овса (одно).
[[Категорія:Ві]]

==Сучасні словники==

'''Овес''' (''Avena'') — рід з 27 видів трав родина Тонконогові (Poaceae).

== Ботанічна характеристика ==

Рід вівса — Avena L. — об'єднує диплоїдні (2n-14), тетраплоїдні (2n-28) та гексаплоїдні форми (2n-42), однорічні й багаторічні рослини.
До однорічних видів вівса, яких нараховують 14, належать три культурні види: посівний — A. Sativa L. (2n-42), візантійський, або середземноморський, — A. byzantina C. Koch (2n-42) та піщаний — A. strigosa Schreb. (2n-14), а також поширені у нашій країні як засмічувачі дикорослі бур'янисто-польові види, зокрема вівсюг звичайний — A. fatua L. (2n-42) та вівсюг південний — A. ludoviciana Dur. (2n-42).
Дикі форми вівса, на відміну від культурних, мають біля основи всіх зерен (А. fatua) або тільки нижнього зерна (A. ludoviciana) так звану підківку з опушеними краями, утворену потовщенням нижньої частини квіткової луски. При наявності підківок зернівки вівсюгів легко відокремлюються від колосків і при достиганні інтенсивно обсипаються поодинці (у звичайного вівсюга) або по дві-три зернини разом (у вівсюга південного).
У культурних видів підківки немає і основа зернівки має вигляд рівної або злегка скошеної площинки. При достиганні культурний овес стійкіший проти обсипання.
З культурних видів вівса в Україні поширений лише овес посівний. Візантійський овес має деяке поширення у Середній Азії. Піщаний овес відоміший в Україні як засмічувач посівного вівса; виробничого значення не має і трапляється рідко.

== Історичні відомості ==

Вирощування вівса як зернової культури почалося близько 2500 років до нашої ери. Точне місце окультурювання невідоме, але в основному археологи вважають, що це сталося у східній Європі. За часів бронзового віку, коли коні вперше почали використовуватись як тяглова сила, овес почав широко культивуватись в північній та східній Європі, але в той же час його посіви були практично відсутні в регіоні Середземномор'я. Як раніше, так і тепер близько 95 % вівсу вирощується для годівлі тварин або як технічна культура, і лише 5 % для людського споживання.
Зерно вівса має занадто мало клейковини, тому для виготовлення хліба воно ніколи не використовувалось.

== Види ==

Види рослин, які культивуються:

* Avena sativa – Овес посівний. Зернова культура, що має глобальне значення і вид як правило, називають "Овес"
* Avena abyssinica – Ефіопський овес, напів-бур'ян, наполовину культурний, обмежується високогір'ями Ефіопії.
* Avena byzantina - в незначних кількостях вирощується на Близькому і Середньому Сході.
* Avena nuda – зернова культура, грає ту ж роль в Європі як це робить А.abyssinica в Ефіопії.
* Avena strigosa – ін. назва «чорний овес», вирощують на фураж в деяких районах Західної Європи і Бразилії.

== Овес посівний ==

У виробництві поширений ярий і озимий овес. В Україні вирощують сорти ярого вівса.

Коренева система - мичкувата, проникає у ґрунт на трохи меншу глибину (до 1-1,5м), ніж у інших зернових хлібів, але має велику кількість кореневих волосків та високу засвоювальну здатність.
Стебло — порожниста соломина, заввишки 80-140 см, завтовшки 4-4,5 мм, поділена на 4-7 міжвузлів. Стеблові вузли голі або опушені, на нижніх помітне антоціанове забарвлення.
Листок - ланцетно-загострені, зелені або сизі, часто з війчастими краями, без вушок, але з добре розвиненим язичком (у деяких форм вівса він відсутній), нерідко покриті восковим нальотом.
Суцвіття — різного типу волоть: стиснута або одногрива (гілки притиснуті до осі й спрямовані в один бік), напівстиснута (гілки відходять угору під кутом до осі 30-40°), розлога (гілки спрямовані угору під кутом 60-70°), горизонтальна (гілки відходять під прямим кутом) та поникла (гілки звисають униз).
Гілки розміщуються на осі півкільцями. На кінцях гілок першого і наступних порядків утворюється по одному дво-, триквітковому або багатоквітковому (у голозерного вівса) колоску.
Колоскові луски бувають довгі (до 30 мм завдовжки), короткі (близько 20 мм), широкі (6-7 мм), вузькі (менше 5 мм); тонкі, перетинчасті, з поздовжнім жилкуванням.
Квіткові луски у плівчастих форм вівса шкірясті, щільно охоплюють зернівку, але не зростаються з нею; за забарвленням — білі, жовті, сірі, коричневі; у голозерних — тонкі, перетинчасті (подібні до колоскових), жовтуваті, між якими вільно лежить зернівка.
Зовнішні квіткові луски покриті опушенням або голі, на верхівці закінчуються двома зубцями.
В остистих форм вівса на спинці зовнішньої квіткової луски утворюється остюк.
Плід — плівчаста або гола зернівка.
Маса 1000 зерен у посівного вівса становить 20-40 г, середня — 30-35 г; плівчастість — 22-34 %.
Зернівки у голозерного вівса та звільнені від квіткових лусок — у плівчастого мають веретеноподібну форму, жовтувате забарвлення, покриті волосками, які до верхівки зерна густішають і утворюють чубок.
Різновидності посівного вівса визначають за такими морфологічними ознаками: формою волоті (розлога чи одногрива), забарвленням зерна (біле, червоне, сіре або чорне), остистістю волоті (остиста або безоста), плівчастістю зерна (плівчасте, голе).

==Ілюстрації==

{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Вівсина_1.JPG|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Вівсина_2.JPG|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Вівсина_3.JPG|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Вівсина_4.JPG|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Вівсина_5.JPG|x140px]]
|}

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ=Університетський коледж}}}]]

Капелька

2014-01-19T20:09:29Z

Asth:

'''Капелька, -ки, '''''ж. ''1) Уменьш. отъ '''капля'''. ''Ні кришечки, ні капельки. ''Ном. ''Бігла через гребельку, та вхватила водички капельку, тілько й пила. ''Рудч. Ск. ''Капельку там було сиру. ''2) ''мн. '''''капельки'''. Въ раскрашиваньѣ глиняной посуды: рисунокъ, состоящій изъ точекъ, расположенныхъ группами по нѣсколько вмѣстѣ. Вас. 184.
[[Категорія:Ка]]

==Сучасні словники==

[https://uk.wikipedia.org/wiki/Крапля '''Крапля''']

'''Крапля''' або '''краплина''' — невеликий об'єм рідини, обмежений повністю або майже повністю вільною поверхнею. Краплі утворюються при витіканні з малого отвору, конденсації пари, розпилювання рідини тощо.
Форма краплі залежить від багатьох факторів: поверхневої енергії, сили тяжіння, швидкості падіння, як наприклад, у випадку дощових крапель, змочуваності поверхні, на якій крапля лежить, або з якої звисає. В невагомості вільна крапля має сферичну форму, оскільки при такій формі площа її поверхні мінімальна при заданому об'ємі.

== Інше ==

У переносному значенні слова ''крапля, краплина, крапелька'' означають невелику кількість речовини.

==Ілюстрації==

{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Капля_1.JPG|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Капля_2.JPG|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Капля_3.JPG|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Капля_4.JPG|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Капля_5.JPG|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Капля_6.JPG|x140px]]
|}

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ=Університетський коледж}}}]]

Файл:Капля 6.JPG

2014-01-19T20:08:12Z

Asth:

Файл:Капля 5.JPG

2014-01-19T20:07:45Z

Asth:

Файл:Капля 4.JPG

2014-01-19T20:07:17Z

Asth:

Файл:Капля 3.JPG

2014-01-19T20:06:52Z

Asth:

Файл:Капля 2.JPG

2014-01-19T20:06:14Z

Asth:

Файл:Капля 1.JPG

2014-01-19T20:05:54Z

Asth:

Капелька

2014-01-19T20:05:37Z

Asth:

Файл:Капля 6.jpeg

2014-01-19T20:03:10Z

Asth:

Файл:Капля 5.jpeg

2014-01-19T20:02:49Z

Asth:

Файл:Капля 4.jpeg

2014-01-19T20:02:32Z

Asth:

Файл:Капля 3.jpeg

2014-01-19T20:02:15Z

Asth:

Файл:Капля 2.jpeg

2014-01-19T20:01:45Z

Asth:

Файл:Капля 1.jpeg

2014-01-19T20:01:28Z

Asth:

Капелька

2014-01-19T20:01:09Z

Asth:

Казарма

2014-01-19T19:55:04Z

Asth:

'''Казарма, -ми, '''''ж. ''Казарма. ''Із казарми нечистої чистою, святою пташечкою вилетіла. ''Шевч. 619.
[[Категорія:Ка]]

==Сучасні словники==

[https://uk.wikipedia.org/wiki/Казарма '''Казарма''']

'''Каза́рма''' — споруда призначена для тривалого розміщення особового складу військового формування.

== Етимологія ==
Походження слова '''''казарма''''' можливо пов'язане з арабським словом ''аль-Казр'', що у свою чергу було утворене з латинського lang-la(укріплений військовий табір).

== Історія ==

Казарми вже були відомі в Римській імперії. Тоді в казармах знаходилося все, що солдатам потрібно було для повсякденного життя. У казармах були пекарі, чоботарі і інші ремісники. Під кінець 17 століття з виникненням «постійних військ» розвинулося будівництво казарм. До цього солдати були розміщені в звичайних житлових будинках.
У XVIII столітті в Пруссії в казармах жили сім'ї військових.
Казарми XIX століття у Німеччині служили виключно для для розквартирування солдатів. Будувалися будівлі різних розмірів, для розміщення рот або батальйонів. Часто для кожної роти був призначений окремий поверх, при цьому біля сходів знаходилися кімнати унтер-офіцерів для кращого контролю над рядовими.
Казармені містечка сьогодні, як правило, огороджені високими стінами з колючим дротом і охороняються озброєними підрозділами.

==Ілюстрації==

{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Казарма_1.JPG|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Казарма_2.JPG|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Казарма_3.JPG|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Казарма_4.JPG|x140px]]

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ=Університетський коледж}}}]]

Кайдани

2014-01-19T19:54:26Z

Asth:

'''Кайдани́, -нів, '''''м. мн. ''Кандалы, оковы, цѣпи, колодки. ''Возьміть Палія Семена та забийте в кайдани. ''О. 1862. VIII. 26. ''Часто бо заковувано його в кайдани. ''Св. Мр. ''Ой дала ж, дала славним запорожцям та цариця заплати: ой понабивали на ноги кайдани, дали в руки лопати. ''Новц. ''Угору руки підіймали, кайданами забряжчали. ''АД. І. 88. Ум. '''Кайданики, кайданочки. '''''Кайданики на ноженьки, а скрипонька у рученьки. ''Андр. ''Ой будемо зімувати в Станіславі на риночку, в кайданочках, в залізочку. ''Лукаш.
[[Категорія:Ка]]

==Сучасні словники==

[http://ru.wikipedia.org/wiki/Кандалы '''Кайдани''']

"'Кайдани"' - залізні кільця, скріплені ланцюгами, що надягають на руки і на ноги укладених для обмеження рухів, а також і в якості покарання. Можуть застосовуватися при перевезенні злочинця в непризначеному для цієї мети транспорті.
Запозичення з арабської двоїстого числа kajdani через українське і білоруське кайдани або польське kajdany (звучить однаково)(Етимологічний словник російської мови Макса Фасмера і Тлумачний словник Ушакова) В Росії іменувалися «заліза».

== В масовій культурі ==

У прислів'ях та приказках:

* Відвага мед п'є і кайдани тре (або рве, прислів'я, приписувана Ванька Каїнові).
* Ходить і правда в кайданах.
* Кайдани на ногах, а думка в голові.
* Думу в кайдани не заб'єш.
* Бог дав вільний світ,- а чорт кайдани скував.

==Ілюстрації==

{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Кайдани_1.JPG|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Кайдани_2.JPG|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Кайдани_3.JPG|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Кайдани_4.JPG|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Кайдани_5.JPG|x140px]]

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ=Університетський коледж}}}]]

Вівсина

2014-01-19T19:53:29Z

Asth:

'''Вівсина, -ни, '''''ж. ''Зерно овса (одно).
[[Категорія:Ві]]

==Сучасні словники==

'''Овес''' (''Avena'') — рід з 27 видів трав родина Тонконогові (Poaceae).

== Ботанічна характеристика ==

Рід вівса — Avena L. — об'єднує диплоїдні (2n-14), тетраплоїдні (2n-28) та гексаплоїдні форми (2n-42), однорічні й багаторічні рослини.
До однорічних видів вівса, яких нараховують 14, належать три культурні види: посівний — A. Sativa L. (2n-42), візантійський, або середземноморський, — A. byzantina C. Koch (2n-42) та піщаний — A. strigosa Schreb. (2n-14), а також поширені у нашій країні як засмічувачі дикорослі бур'янисто-польові види, зокрема вівсюг звичайний — A. fatua L. (2n-42) та вівсюг південний — A. ludoviciana Dur. (2n-42).
Дикі форми вівса, на відміну від культурних, мають біля основи всіх зерен (А. fatua) або тільки нижнього зерна (A. ludoviciana) так звану підківку з опушеними краями, утворену потовщенням нижньої частини квіткової луски. При наявності підківок зернівки вівсюгів легко відокремлюються від колосків і при достиганні інтенсивно обсипаються поодинці (у звичайного вівсюга) або по дві-три зернини разом (у вівсюга південного).
У культурних видів підківки немає і основа зернівки має вигляд рівної або злегка скошеної площинки. При достиганні культурний овес стійкіший проти обсипання.
З культурних видів вівса в Україні поширений лише овес посівний. Візантійський овес має деяке поширення у Середній Азії. Піщаний овес відоміший в Україні як засмічувач посівного вівса; виробничого значення не має і трапляється рідко.

== Історичні відомості ==

Вирощування вівса як зернової культури почалося близько 2500 років до нашої ери. Точне місце окультурювання невідоме, але в основному археологи вважають, що це сталося у східній Європі. За часів бронзового віку, коли коні вперше почали використовуватись як тяглова сила, овес почав широко культивуватись в північній та східній Європі, але в той же час його посіви були практично відсутні в регіоні Середземномор'я. Як раніше, так і тепер близько 95 % вівсу вирощується для годівлі тварин або як технічна культура, і лише 5 % для людського споживання.
Зерно вівса має занадто мало клейковини, тому для виготовлення хліба воно ніколи не використовувалось.

== Види ==

Види рослин, які культивуються:

* Avena sativa – Овес посівний. Зернова культура, що має глобальне значення і вид як правило, називають "Овес"
* Avena abyssinica – Ефіопський овес, напів-бур'ян, наполовину культурний, обмежується високогір'ями Ефіопії.
* Avena byzantina - в незначних кількостях вирощується на Близькому і Середньому Сході.
* Avena nuda – зернова культура, грає ту ж роль в Європі як це робить А.abyssinica в Ефіопії.
* Avena strigosa – ін. назва «чорний овес», вирощують на фураж в деяких районах Західної Європи і Бразилії.

== Овес посівний ==

У виробництві поширений ярий і озимий овес. В Україні вирощують сорти ярого вівса.

Коренева система - мичкувата, проникає у ґрунт на трохи меншу глибину (до 1-1,5м), ніж у інших зернових хлібів, але має велику кількість кореневих волосків та високу засвоювальну здатність.
Стебло — порожниста соломина, заввишки 80-140 см, завтовшки 4-4,5 мм, поділена на 4-7 міжвузлів. Стеблові вузли голі або опушені, на нижніх помітне антоціанове забарвлення.
Листок - ланцетно-загострені, зелені або сизі, часто з війчастими краями, без вушок, але з добре розвиненим язичком (у деяких форм вівса він відсутній), нерідко покриті восковим нальотом.
Суцвіття — різного типу волоть: стиснута або одногрива (гілки притиснуті до осі й спрямовані в один бік), напівстиснута (гілки відходять угору під кутом до осі 30-40°), розлога (гілки спрямовані угору під кутом 60-70°), горизонтальна (гілки відходять під прямим кутом) та поникла (гілки звисають униз).
Гілки розміщуються на осі півкільцями. На кінцях гілок першого і наступних порядків утворюється по одному дво-, триквітковому або багатоквітковому (у голозерного вівса) колоску.
Колоскові луски бувають довгі (до 30 мм завдовжки), короткі (близько 20 мм), широкі (6-7 мм), вузькі (менше 5 мм); тонкі, перетинчасті, з поздовжнім жилкуванням.
Квіткові луски у плівчастих форм вівса шкірясті, щільно охоплюють зернівку, але не зростаються з нею; за забарвленням — білі, жовті, сірі, коричневі; у голозерних — тонкі, перетинчасті (подібні до колоскових), жовтуваті, між якими вільно лежить зернівка.
Зовнішні квіткові луски покриті опушенням або голі, на верхівці закінчуються двома зубцями.
В остистих форм вівса на спинці зовнішньої квіткової луски утворюється остюк.
Плід — плівчаста або гола зернівка.
Маса 1000 зерен у посівного вівса становить 20-40 г, середня — 30-35 г; плівчастість — 22-34 %.
Зернівки у голозерного вівса та звільнені від квіткових лусок — у плівчастого мають веретеноподібну форму, жовтувате забарвлення, покриті волосками, які до верхівки зерна густішають і утворюють чубок.
Різновидності посівного вівса визначають за такими морфологічними ознаками: формою волоті (розлога чи одногрива), забарвленням зерна (біле, червоне, сіре або чорне), остистістю волоті (остиста або безоста), плівчастістю зерна (плівчасте, голе).

==Ілюстрації==

{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Вівсина_1.JPG|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Вівсина_2.JPG|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Вівсина_3.JPG|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Вівсина_4.JPG|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Вівсина_5.JPG|x140px]]

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ=Університетський коледж}}}]]

Файл:Кайдани 5.JPG

2014-01-19T19:47:27Z

Asth:

Файл:Кайдани 4.JPG

2014-01-19T19:47:06Z

Asth:

Файл:Кайдани 3.JPG

2014-01-19T19:46:45Z

Asth: