Київський столичний університет імені Бориса Грінченка - Внесок користувача [uk]

Ґедкати

2013-11-22T14:48:32Z

Ann: /* Ілюстрації */

'''Ґедкати, -каю, -єш, '''''гл. '''''= Лоскотати 1. '''Вх. Лем. 407.

==Сучасні словники==

'''ЛОСКОТАТИ''', очу, очеш, недок.

1. перех. і неперех. М'якими дотиками до шкіри викликати легке нервове збудження, звичайно супроводжуване сміхом. Повалила [Настя] Соню на гичку й почала лоскотати (Степан Васильченко, II, 1959, 197); Якщо лоскотати долоню дитини, то вже в перші місяці життя вона відповідає тим, що затискує її (Шкільна гігієна, 1954, 60); У страшенній тривозі почав Тоньо трясти братом, .. пробував лоскотати попід пахи (Іван Франко, III, 1950, 13); Петруня гребе веслами. Наталя йому заважає — очеретовою квіткою лоскоче по його обличчю (Степан Васильченко, III, 1960, 347); Я нахилився до неї. Її волосся лоскотало мені вухо (Юрій Яновський, II, 1958, 43);

// Такими дотиками протягом тривалого часу викликати нервову реакцію (про дії русалок). І незчулась, як зуспіли Дніпрові дівчата — Та до неї, ухопили, Та й ну з нею гратись, Радісінькі, що піймали, Грались, лоскотали, Поки в вершу не запхали... (Тарас Шевченко, I, 1963, 359);

// що, в чому. Викликати легке подразнення у носі, горлі тощо. Чудові пахощі лоскотали в носі, в горлі, по язиці (Нечуй-Левицький, I, 1956, 119); Дух свіжої линини лоскотав ніздрі, спирав віддих (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 22);

// безос. Било в ніс солоною рибою, лоскотало горло пахощами яблук (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 164).
♦ Аж у ноги лоскоче — дуже хочеться чого-небудь. — Так якось кортить побачити людей у щастю.. Ну, кортить, аж у ноги лоскоче (Петро Козланюк, Мандрівники, 1946, 63).

2. перех., перен. Приємно збуджувати, тішити. Ті привітні дівочі голоси лоскотали їй серце, пестили душу (Панас Мирний, IV, 1955, 119); Каргат знав слабість свого учителя до перебільшень, та пророкування приємно лоскотали його самолюбство (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 285). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 549.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:3px #ccc solid; border-bottom:3px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:л1.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:л2.jpg|x200px]]

[[Категорія: Борис Грінченко «Словарь української мови»]]
[[Категорія:Ґе]]

Ґедкати

2013-11-22T14:47:56Z

Ann: /* Ілюстрації */

'''Ґедкати, -каю, -єш, '''''гл. '''''= Лоскотати 1. '''Вх. Лем. 407.

==Сучасні словники==

'''ЛОСКОТАТИ''', очу, очеш, недок.

1. перех. і неперех. М'якими дотиками до шкіри викликати легке нервове збудження, звичайно супроводжуване сміхом. Повалила [Настя] Соню на гичку й почала лоскотати (Степан Васильченко, II, 1959, 197); Якщо лоскотати долоню дитини, то вже в перші місяці життя вона відповідає тим, що затискує її (Шкільна гігієна, 1954, 60); У страшенній тривозі почав Тоньо трясти братом, .. пробував лоскотати попід пахи (Іван Франко, III, 1950, 13); Петруня гребе веслами. Наталя йому заважає — очеретовою квіткою лоскоче по його обличчю (Степан Васильченко, III, 1960, 347); Я нахилився до неї. Її волосся лоскотало мені вухо (Юрій Яновський, II, 1958, 43);

// Такими дотиками протягом тривалого часу викликати нервову реакцію (про дії русалок). І незчулась, як зуспіли Дніпрові дівчата — Та до неї, ухопили, Та й ну з нею гратись, Радісінькі, що піймали, Грались, лоскотали, Поки в вершу не запхали... (Тарас Шевченко, I, 1963, 359);

// що, в чому. Викликати легке подразнення у носі, горлі тощо. Чудові пахощі лоскотали в носі, в горлі, по язиці (Нечуй-Левицький, I, 1956, 119); Дух свіжої линини лоскотав ніздрі, спирав віддих (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 22);

// безос. Било в ніс солоною рибою, лоскотало горло пахощами яблук (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 164).
♦ Аж у ноги лоскоче — дуже хочеться чого-небудь. — Так якось кортить побачити людей у щастю.. Ну, кортить, аж у ноги лоскоче (Петро Козланюк, Мандрівники, 1946, 63).

2. перех., перен. Приємно збуджувати, тішити. Ті привітні дівочі голоси лоскотали їй серце, пестили душу (Панас Мирний, IV, 1955, 119); Каргат знав слабість свого учителя до перебільшень, та пророкування приємно лоскотали його самолюбство (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 285). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 549.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:3px #ccc solid; border-bottom:3px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:л.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:л2.jpg|x200px]]

[[Категорія: Борис Грінченко «Словарь української мови»]]
[[Категорія:Ґе]]

Файл:Л2.jpg

2013-11-22T14:47:24Z

Ann:

Файл:Л1.jpg

2013-11-22T14:45:14Z

Ann:

Ґедкати

2013-11-22T14:42:41Z

Ann:

'''Ґедкати, -каю, -єш, '''''гл. '''''= Лоскотати 1. '''Вх. Лем. 407.

==Сучасні словники==

'''ЛОСКОТАТИ''', очу, очеш, недок.

1. перех. і неперех. М'якими дотиками до шкіри викликати легке нервове збудження, звичайно супроводжуване сміхом. Повалила [Настя] Соню на гичку й почала лоскотати (Степан Васильченко, II, 1959, 197); Якщо лоскотати долоню дитини, то вже в перші місяці життя вона відповідає тим, що затискує її (Шкільна гігієна, 1954, 60); У страшенній тривозі почав Тоньо трясти братом, .. пробував лоскотати попід пахи (Іван Франко, III, 1950, 13); Петруня гребе веслами. Наталя йому заважає — очеретовою квіткою лоскоче по його обличчю (Степан Васильченко, III, 1960, 347); Я нахилився до неї. Її волосся лоскотало мені вухо (Юрій Яновський, II, 1958, 43);

// Такими дотиками протягом тривалого часу викликати нервову реакцію (про дії русалок). І незчулась, як зуспіли Дніпрові дівчата — Та до неї, ухопили, Та й ну з нею гратись, Радісінькі, що піймали, Грались, лоскотали, Поки в вершу не запхали... (Тарас Шевченко, I, 1963, 359);

// що, в чому. Викликати легке подразнення у носі, горлі тощо. Чудові пахощі лоскотали в носі, в горлі, по язиці (Нечуй-Левицький, I, 1956, 119); Дух свіжої линини лоскотав ніздрі, спирав віддих (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 22);

// безос. Било в ніс солоною рибою, лоскотало горло пахощами яблук (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 164).
♦ Аж у ноги лоскоче — дуже хочеться чого-небудь. — Так якось кортить побачити людей у щастю.. Ну, кортить, аж у ноги лоскоче (Петро Козланюк, Мандрівники, 1946, 63).

2. перех., перен. Приємно збуджувати, тішити. Ті привітні дівочі голоси лоскотали їй серце, пестили душу (Панас Мирний, IV, 1955, 119); Каргат знав слабість свого учителя до перебільшень, та пророкування приємно лоскотали його самолюбство (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 285). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 549.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:3px #ccc solid; border-bottom:3px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:2784pos.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Габзувати.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Паплюжити.jpg|x200px]]

[[Категорія: Борис Грінченко «Словарь української мови»]]
[[Категорія:Ґе]]

Ґедзик

2013-11-22T14:37:47Z

Ann: /* Ілюстрації */

'''Ґедзик, -ка, '''''м. ''Ум. отъ '''ґедз. '''

==Сучасні словники==

'''ґедзик''' іменник чоловічого роду, істота

'''з ґедзиком'''', ірон. Примхливий, вередливий; неврівноважений. — То от я вам і скажу: що й ви, добродію… Теє-то, як його.. З ґедзиком!.. (Панас Мирний).

'''кидати / кинути ґедзя (ґедза)'''.

1. кому і без додатка. Говорити кому-небудь щось обурливе, неприємне. — Розбери нас: хто з нас правий, хто винуватий? Хто кого займав? Хто кому перший ґедза кинув? (Панас Мирний). вки́нути ґе́дзика. Лушня виправляється, й тут же, між тихим словом, дивись, і вкине якого ґедзика (Панас Мирний).

2. на кого. Грайливо дивитися на кого-небудь. — У вас, справді, пальчики — чудо! .. Пані кинула на нього ґедзя і ще утішніше усміхнулася (Панас Мирний).

'''пускати / пустити бісики (ґе́дзики) (очима (оком)) кому, на кого'''. Кокетувати, загравати з ким-небудь. А то сама (Тонька) присіла на колесі біля нього, бісики очима пускала (О. Гончар); Як стрінеться де-небудь з Мариною, то знай пуска їй бісики очима (Панас Мирний); Сиджу я під образами.. очима на Тетяну спідлоба ґедзики пускаю. А вона червоніє і не знає, чи сміятися, чи ніяковіти (М. Стельмах); // Привертаючи до себе увагу, поглядати на когось. Не виглядають у .. вікна вигодовані обличчя горничних, не пускають ґедзиків прохожим очима (Панас Мирний). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 45.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:3px #ccc solid; border-bottom:3px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Ккк2.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:к1.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:к2.jpg|x200px]]

[[Категорія: Борис Грінченко «Словарь української мови»]]
[[Категорія:Ґе]]

Ґедзик

2013-11-22T14:37:31Z

Ann: /* Ілюстрації */

'''Ґедзик, -ка, '''''м. ''Ум. отъ '''ґедз. '''

==Сучасні словники==

'''ґедзик''' іменник чоловічого роду, істота

'''з ґедзиком'''', ірон. Примхливий, вередливий; неврівноважений. — То от я вам і скажу: що й ви, добродію… Теє-то, як його.. З ґедзиком!.. (Панас Мирний).

'''кидати / кинути ґедзя (ґедза)'''.

1. кому і без додатка. Говорити кому-небудь щось обурливе, неприємне. — Розбери нас: хто з нас правий, хто винуватий? Хто кого займав? Хто кому перший ґедза кинув? (Панас Мирний). вки́нути ґе́дзика. Лушня виправляється, й тут же, між тихим словом, дивись, і вкине якого ґедзика (Панас Мирний).

2. на кого. Грайливо дивитися на кого-небудь. — У вас, справді, пальчики — чудо! .. Пані кинула на нього ґедзя і ще утішніше усміхнулася (Панас Мирний).

'''пускати / пустити бісики (ґе́дзики) (очима (оком)) кому, на кого'''. Кокетувати, загравати з ким-небудь. А то сама (Тонька) присіла на колесі біля нього, бісики очима пускала (О. Гончар); Як стрінеться де-небудь з Мариною, то знай пуска їй бісики очима (Панас Мирний); Сиджу я під образами.. очима на Тетяну спідлоба ґедзики пускаю. А вона червоніє і не знає, чи сміятися, чи ніяковіти (М. Стельмах); // Привертаючи до себе увагу, поглядати на когось. Не виглядають у .. вікна вигодовані обличчя горничних, не пускають ґедзиків прохожим очима (Панас Мирний). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 45.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:3px #ccc solid; border-bottom:3px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Ккк2.jpeg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:к1.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:к2.jpg|x200px]]

[[Категорія: Борис Грінченко «Словарь української мови»]]
[[Категорія:Ґе]]

Файл:Ккк2.jpg

2013-11-22T14:37:04Z

Ann:

Ґедзик

2013-11-22T14:30:39Z

Ann: /* Ілюстрації */

'''Ґедзик, -ка, '''''м. ''Ум. отъ '''ґедз. '''

==Сучасні словники==

'''ґедзик''' іменник чоловічого роду, істота

'''з ґедзиком'''', ірон. Примхливий, вередливий; неврівноважений. — То от я вам і скажу: що й ви, добродію… Теє-то, як його.. З ґедзиком!.. (Панас Мирний).

'''кидати / кинути ґедзя (ґедза)'''.

1. кому і без додатка. Говорити кому-небудь щось обурливе, неприємне. — Розбери нас: хто з нас правий, хто винуватий? Хто кого займав? Хто кому перший ґедза кинув? (Панас Мирний). вки́нути ґе́дзика. Лушня виправляється, й тут же, між тихим словом, дивись, і вкине якого ґедзика (Панас Мирний).

2. на кого. Грайливо дивитися на кого-небудь. — У вас, справді, пальчики — чудо! .. Пані кинула на нього ґедзя і ще утішніше усміхнулася (Панас Мирний).

'''пускати / пустити бісики (ґе́дзики) (очима (оком)) кому, на кого'''. Кокетувати, загравати з ким-небудь. А то сама (Тонька) присіла на колесі біля нього, бісики очима пускала (О. Гончар); Як стрінеться де-небудь з Мариною, то знай пуска їй бісики очима (Панас Мирний); Сиджу я під образами.. очима на Тетяну спідлоба ґедзики пускаю. А вона червоніє і не знає, чи сміятися, чи ніяковіти (М. Стельмах); // Привертаючи до себе увагу, поглядати на когось. Не виглядають у .. вікна вигодовані обличчя горничних, не пускають ґедзиків прохожим очима (Панас Мирний). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 45.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:3px #ccc solid; border-bottom:3px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Кк.jpeg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:к1.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:к2.jpg|x200px]]

[[Категорія: Борис Грінченко «Словарь української мови»]]
[[Категорія:Ґе]]

Ґедзик

2013-11-22T14:29:32Z

Ann: /* Ілюстрації */

'''Ґедзик, -ка, '''''м. ''Ум. отъ '''ґедз. '''

==Сучасні словники==

'''ґедзик''' іменник чоловічого роду, істота

'''з ґедзиком'''', ірон. Примхливий, вередливий; неврівноважений. — То от я вам і скажу: що й ви, добродію… Теє-то, як його.. З ґедзиком!.. (Панас Мирний).

'''кидати / кинути ґедзя (ґедза)'''.

1. кому і без додатка. Говорити кому-небудь щось обурливе, неприємне. — Розбери нас: хто з нас правий, хто винуватий? Хто кого займав? Хто кому перший ґедза кинув? (Панас Мирний). вки́нути ґе́дзика. Лушня виправляється, й тут же, між тихим словом, дивись, і вкине якого ґедзика (Панас Мирний).

2. на кого. Грайливо дивитися на кого-небудь. — У вас, справді, пальчики — чудо! .. Пані кинула на нього ґедзя і ще утішніше усміхнулася (Панас Мирний).

'''пускати / пустити бісики (ґе́дзики) (очима (оком)) кому, на кого'''. Кокетувати, загравати з ким-небудь. А то сама (Тонька) присіла на колесі біля нього, бісики очима пускала (О. Гончар); Як стрінеться де-небудь з Мариною, то знай пуска їй бісики очима (Панас Мирний); Сиджу я під образами.. очима на Тетяну спідлоба ґедзики пускаю. А вона червоніє і не знає, чи сміятися, чи ніяковіти (М. Стельмах); // Привертаючи до себе увагу, поглядати на когось. Не виглядають у .. вікна вигодовані обличчя горничних, не пускають ґедзиків прохожим очима (Панас Мирний). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 45.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:3px #ccc solid; border-bottom:3px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:К к.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:к1.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:к2.jpg|x200px]]

[[Категорія: Борис Грінченко «Словарь української мови»]]
[[Категорія:Ґе]]

Ґедзик

2013-11-22T14:28:52Z

Ann: /* Ілюстрації */

'''Ґедзик, -ка, '''''м. ''Ум. отъ '''ґедз. '''

==Сучасні словники==

'''ґедзик''' іменник чоловічого роду, істота

'''з ґедзиком'''', ірон. Примхливий, вередливий; неврівноважений. — То от я вам і скажу: що й ви, добродію… Теє-то, як його.. З ґедзиком!.. (Панас Мирний).

'''кидати / кинути ґедзя (ґедза)'''.

1. кому і без додатка. Говорити кому-небудь щось обурливе, неприємне. — Розбери нас: хто з нас правий, хто винуватий? Хто кого займав? Хто кому перший ґедза кинув? (Панас Мирний). вки́нути ґе́дзика. Лушня виправляється, й тут же, між тихим словом, дивись, і вкине якого ґедзика (Панас Мирний).

2. на кого. Грайливо дивитися на кого-небудь. — У вас, справді, пальчики — чудо! .. Пані кинула на нього ґедзя і ще утішніше усміхнулася (Панас Мирний).

'''пускати / пустити бісики (ґе́дзики) (очима (оком)) кому, на кого'''. Кокетувати, загравати з ким-небудь. А то сама (Тонька) присіла на колесі біля нього, бісики очима пускала (О. Гончар); Як стрінеться де-небудь з Мариною, то знай пуска їй бісики очима (Панас Мирний); Сиджу я під образами.. очима на Тетяну спідлоба ґедзики пускаю. А вона червоніє і не знає, чи сміятися, чи ніяковіти (М. Стельмах); // Привертаючи до себе увагу, поглядати на когось. Не виглядають у .. вікна вигодовані обличчя горничних, не пускають ґедзиків прохожим очима (Панас Мирний). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 45.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:3px #ccc solid; border-bottom:3px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Кк.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:к1.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:к2.jpg|x200px]]

[[Категорія: Борис Грінченко «Словарь української мови»]]
[[Категорія:Ґе]]

Файл:К2.jpg

2013-11-22T14:28:08Z

Ann:

Файл:К1.jpg

2013-11-22T14:27:46Z

Ann:

Файл:Кк.jpeg

2013-11-22T14:27:28Z

Ann:

Ґедзик

2013-11-22T14:18:08Z

Ann: /* Сучасні словники */

'''Ґедзик, -ка, '''''м. ''Ум. отъ '''ґедз. '''

==Сучасні словники==

'''ґедзик''' іменник чоловічого роду, істота

'''з ґедзиком'''', ірон. Примхливий, вередливий; неврівноважений. — То от я вам і скажу: що й ви, добродію… Теє-то, як його.. З ґедзиком!.. (Панас Мирний).

'''кидати / кинути ґедзя (ґедза)'''.

1. кому і без додатка. Говорити кому-небудь щось обурливе, неприємне. — Розбери нас: хто з нас правий, хто винуватий? Хто кого займав? Хто кому перший ґедза кинув? (Панас Мирний). вки́нути ґе́дзика. Лушня виправляється, й тут же, між тихим словом, дивись, і вкине якого ґедзика (Панас Мирний).

2. на кого. Грайливо дивитися на кого-небудь. — У вас, справді, пальчики — чудо! .. Пані кинула на нього ґедзя і ще утішніше усміхнулася (Панас Мирний).

'''пускати / пустити бісики (ґе́дзики) (очима (оком)) кому, на кого'''. Кокетувати, загравати з ким-небудь. А то сама (Тонька) присіла на колесі біля нього, бісики очима пускала (О. Гончар); Як стрінеться де-небудь з Мариною, то знай пуска їй бісики очима (Панас Мирний); Сиджу я під образами.. очима на Тетяну спідлоба ґедзики пускаю. А вона червоніє і не знає, чи сміятися, чи ніяковіти (М. Стельмах); // Привертаючи до себе увагу, поглядати на когось. Не виглядають у .. вікна вигодовані обличчя горничних, не пускають ґедзиків прохожим очима (Панас Мирний). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 45.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:3px #ccc solid; border-bottom:3px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:2784pos.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Габзувати.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Паплюжити.jpg|x200px]]

[[Категорія: Борис Грінченко «Словарь української мови»]]
[[Категорія:Ґе]]

Ґедзик

2013-11-22T14:16:30Z

Ann:

'''Ґедзик, -ка, '''''м. ''Ум. отъ '''ґедз. '''

==Сучасні словники==

'''ґедзик''' іменник чоловічого роду, істота

'''з ґедзиком'''', ірон. Примхливий, вередливий; неврівноважений. — То от я вам і скажу: що й ви, добродію… Теє-то, як його.. З ґедзиком!.. (Панас Мирний).

'''кидати / кинути ґедзя (ґедза)'''.

1. кому і без додатка. Говорити кому-небудь щось обурливе, неприємне. — Розбери нас: хто з нас правий, хто винуватий? Хто кого займав? Хто кому перший ґедза кинув? (Панас Мирний). вки́нути ґе́дзика. Лушня виправляється, й тут же, між тихим словом, дивись, і вкине якого ґедзика (Панас Мирний).

2. на кого. Грайливо дивитися на кого-небудь. — У вас, справді, пальчики — чудо! .. Пані кинула на нього ґедзя і ще утішніше усміхнулася (Панас Мирний).

'''пускати / пустити бісики (ґе́дзики) (очима (оком)) кому, на кого'''. Кокетувати, загравати з ким-небудь. А то сама (Тонька) присіла на колесі біля нього, бісики очима пускала (О. Гончар); Як стрінеться де-небудь з Мариною, то знай пуска їй бісики очима (Панас Мирний); Сиджу я під образами.. очима на Тетяну спідлоба ґедзики пускаю. А вона червоніє і не знає, чи сміятися, чи ніяковіти (М. Стельмах); // Привертаючи до себе увагу, поглядати на когось. Не виглядають у .. вікна вигодовані обличчя горничних, не пускають ґедзиків прохожим очима (Панас Мирний).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:3px #ccc solid; border-bottom:3px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:2784pos.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Габзувати.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Паплюжити.jpg|x200px]]

[[Категорія: Борис Грінченко «Словарь української мови»]]
[[Категорія:Ґе]]

Ґедзень

'''Ґедзел, -зла и ґедзель, -зля, '''''м. '''''= Ґедз. '''Рудан. І. 160. Ном. № 3389.

==Сучасні словники==

'''ҐЕДЗЬ''', я, '''ҐЕДЗ''', а, чол. Велика муха, що живиться кров'ю тварин і соком рослин. Задерихвіст почав і справді ґедзкатись: пішов такого тропака, наче й справді його ґедзі кусали і в спину, і в п'яти, і в підошви (Нечуй-Левицький, II, 1956, 232); Скотину нападе ґедзь, корови біжать у жито одганяти злу муху (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 134); Батько підвівся і кінцем батога роздавив на шкірі Шалапута ґедзя (Олесь Донченко, VI, 1957, 256); * У порівняннях. Кілька млинків, крутячись на вітрі, весело деренчали, гули, лопотіли й дзижчали, як ґедзі (Олесь Донченко, IV, 1957, 71); — Лізеш з уловом, як ґедзь до коняки, — роздратовано відмахнувся Причепа (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 142).

'''Ґедзь''' (ґедз) напав (укусив і т. ін.) на кого, кого — про людину, яка нервує, у якої поганий настрій. От ґедзь напав Петра: не спить, не їсть .. І, знай, черка писульки до Миколи (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 138); Інколи ж його просто ґедз нападав — і тоді він ставав нестерпучим (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 330); Дарину вкусив ґедзь. З нею сталася істерика (Юрій Яновський, II, 1958, 267); Ґедзя (ґедза) кинути, рідко — те саме, що Ґедзика кинути (див. ґедзик). — Розбери нас: хто з нас правий, хто винуватий? Хто кого займав? Хто кому перший ґедза кинув? (Панас Мирний, III, 1954, 229). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 46.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:3px #ccc solid; border-bottom:3px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:г.gif|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:г1.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:г2.jpg|x200px]]

[[Категорія: Борис Грінченко «Словарь української мови»]]
[[Категорія:Ґе]]

Ґедзел

2013-11-22T13:45:52Z

Ann: /* Ілюстрації */

'''Ґедзел, -зла и ґедзель, -зля, '''''м. '''''= Ґедз. '''Рудан. І. 160. Ном. № 3389.

==Сучасні словники==

'''ҐЕДЗЬ''', я, '''ҐЕДЗ''', а, чол. Велика муха, що живиться кров'ю тварин і соком рослин. Задерихвіст почав і справді ґедзкатись: пішов такого тропака, наче й справді його ґедзі кусали і в спину, і в п'яти, і в підошви (Нечуй-Левицький, II, 1956, 232); Скотину нападе ґедзь, корови біжать у жито одганяти злу муху (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 134); Батько підвівся і кінцем батога роздавив на шкірі Шалапута ґедзя (Олесь Донченко, VI, 1957, 256); * У порівняннях. Кілька млинків, крутячись на вітрі, весело деренчали, гули, лопотіли й дзижчали, як ґедзі (Олесь Донченко, IV, 1957, 71); — Лізеш з уловом, як ґедзь до коняки, — роздратовано відмахнувся Причепа (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 142).

'''Ґедзь''' (ґедз) напав (укусив і т. ін.) на кого, кого — про людину, яка нервує, у якої поганий настрій. От ґедзь напав Петра: не спить, не їсть .. І, знай, черка писульки до Миколи (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 138); Інколи ж його просто ґедз нападав — і тоді він ставав нестерпучим (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 330); Дарину вкусив ґедзь. З нею сталася істерика (Юрій Яновський, II, 1958, 267); Ґедзя (ґедза) кинути, рідко — те саме, що Ґедзика кинути (див. ґедзик). — Розбери нас: хто з нас правий, хто винуватий? Хто кого займав? Хто кому перший ґедза кинув? (Панас Мирний, III, 1954, 229). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 46.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:3px #ccc solid; border-bottom:3px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:г.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:г1.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:г2.jpg|x200px]]

[[Категорія: Борис Грінченко «Словарь української мови»]]
[[Категорія:Ґе]]

Файл:Г2.jpg

2013-11-22T13:45:10Z

Ann:

Файл:Г1.jpg

2013-11-22T13:44:09Z

Ann:

Файл:Г.gif

2013-11-22T13:43:47Z

Ann:

Ґедзел

2013-11-22T13:41:22Z

Ann:

'''Ґедзел, -зла и ґедзель, -зля, '''''м. '''''= Ґедз. '''Рудан. І. 160. Ном. № 3389.

==Сучасні словники==

'''ҐЕДЗЬ''', я, '''ҐЕДЗ''', а, чол. Велика муха, що живиться кров'ю тварин і соком рослин. Задерихвіст почав і справді ґедзкатись: пішов такого тропака, наче й справді його ґедзі кусали і в спину, і в п'яти, і в підошви (Нечуй-Левицький, II, 1956, 232); Скотину нападе ґедзь, корови біжать у жито одганяти злу муху (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 134); Батько підвівся і кінцем батога роздавив на шкірі Шалапута ґедзя (Олесь Донченко, VI, 1957, 256); * У порівняннях. Кілька млинків, крутячись на вітрі, весело деренчали, гули, лопотіли й дзижчали, як ґедзі (Олесь Донченко, IV, 1957, 71); — Лізеш з уловом, як ґедзь до коняки, — роздратовано відмахнувся Причепа (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 142).

'''Ґедзь''' (ґедз) напав (укусив і т. ін.) на кого, кого — про людину, яка нервує, у якої поганий настрій. От ґедзь напав Петра: не спить, не їсть .. І, знай, черка писульки до Миколи (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 138); Інколи ж його просто ґедз нападав — і тоді він ставав нестерпучим (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 330); Дарину вкусив ґедзь. З нею сталася істерика (Юрій Яновський, II, 1958, 267); Ґедзя (ґедза) кинути, рідко — те саме, що Ґедзика кинути (див. ґедзик). — Розбери нас: хто з нас правий, хто винуватий? Хто кого займав? Хто кому перший ґедза кинув? (Панас Мирний, III, 1954, 229). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 46.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:3px #ccc solid; border-bottom:3px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:2784pos.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Габзувати.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Паплюжити.jpg|x200px]]

[[Категорія: Борис Грінченко «Словарь української мови»]]
[[Категорія:Ґе]]

Ґевґати

2013-11-22T13:36:53Z

Ann: /* Ілюстрації */

'''Ґевґати, -ґаю, -єш, '''''гл. '''''= Ґеґати. '''Вх. Лем. 407.

==Сучасні словники==

'''ҐЕҐАТИ''', ає, недок. Те саме, що ґеґекати. Передом іде гусак і ґеґає в одно, точнісінько мов у барабан б'є (Іван Франко, IV, 1950, 89). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 45.

'''ҐЕҐЕКАТИ''', ає, недок. Видавати звуки, властиві гусям. Гуси ґеґекають, качки кахкають (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 172); Тільки що Тихович наважився увійти в двір, як йому запинила дорогу гусяча череда, що саме висипала, ґеґекаючи, з брами на вулицю (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 224). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 45.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:3px #ccc solid; border-bottom:3px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:гус.jpeg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:гус2.jpeg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:гус3.jpeg|x200px]]

[[Категорія: Борис Грінченко «Словарь української мови»]]
[[Категорія:Ґе]]

Файл:Гус3.jpeg

2013-11-22T13:36:11Z

Ann:

Файл:Гус2.jpeg

2013-11-22T13:35:58Z

Ann:

Файл:Гус.jpeg

2013-11-22T13:35:46Z

Ann:

Ґевґати

2013-11-22T13:32:26Z

Ann:

'''Ґевґати, -ґаю, -єш, '''''гл. '''''= Ґеґати. '''Вх. Лем. 407.

==Сучасні словники==

'''ҐЕҐАТИ''', ає, недок. Те саме, що ґеґекати. Передом іде гусак і ґеґає в одно, точнісінько мов у барабан б'є (Іван Франко, IV, 1950, 89). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 45.

'''ҐЕҐЕКАТИ''', ає, недок. Видавати звуки, властиві гусям. Гуси ґеґекають, качки кахкають (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 172); Тільки що Тихович наважився увійти в двір, як йому запинила дорогу гусяча череда, що саме висипала, ґеґекаючи, з брами на вулицю (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 224). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 45.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:3px #ccc solid; border-bottom:3px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:2784pos.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Габзувати.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Паплюжити.jpg|x200px]]

[[Категорія: Борис Грінченко «Словарь української мови»]]
[[Категорія:Ґе]]

Ґвир

2013-11-22T13:28:04Z

Ann:

'''Ґвир, -ру, '''''м. '''''= Ґвер. '''Гн. II. 50.

==Сучасні словники==

Латинська транскрипцiя: [gver]

В мого няня.. ночували жовніри... та чистили свої гвери (Іван Чендей, Вітер.., 1958, 244). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 44.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:3px #ccc solid; border-bottom:3px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:рушниця1.jpeg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:руш2.jpeg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:руш3.jpeg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:руш4.jpeg|x200px]]

[[Категорія: Борис Грінченко «Словарь української мови»]]
[[Категорія:Ґв]]

Ґвалтівне

2013-11-22T13:25:44Z

Ann: /* Ілюстрації */

'''Ґвалтівне, ґвалтовне, ґвалтовно, '''''нар. ''1) Шумно, крикливо. ''Чорти об радились і ґвалтовно гомоніли. ''Стор. МПр. 43. 2) Насильственно. Мет. 373. ''ґвалтовне одібрать. ''Морд. Пл. 64.

==Сучасні словники==

ҐВАЛТОВНО, ҐВАЛТОВНЕ, присл., розм., рідко.

1. З спльним криком, галасом. Чорти об чімсь радились і ґвалтовно гомоніли, часто згадуючи ляхів і козаків (Олекса Стороженко, I, 1957, 355).

2. Застосовуючи силу; насильно. — То повинен ти, — кажуть, — Семене, тому голому козакові спосіб дать, щоб він у того проклятущого оконома [економа] свою сорочку й штани ґвалтовне одібрав (Данило Мордовець, I, 1958, 137).

3. Дуже швидко, негайно. — Мушу поспішати, і то ґвалтовно (Петро Панч, III, 1956, 97). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 43.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:3px #ccc solid; border-bottom:3px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:нас.jpeg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:нас1.jpeg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:нас2.jpeg|x200px]]

[[Категорія: Борис Грінченко «Словарь української мови»]]
[[Категорія:Ґв]]

Ґвалтівне

2013-11-22T13:25:20Z

Ann: /* Ілюстрації */

'''Ґвалтівне, ґвалтовне, ґвалтовно, '''''нар. ''1) Шумно, крикливо. ''Чорти об радились і ґвалтовно гомоніли. ''Стор. МПр. 43. 2) Насильственно. Мет. 373. ''ґвалтовне одібрать. ''Морд. Пл. 64.

==Сучасні словники==

ҐВАЛТОВНО, ҐВАЛТОВНЕ, присл., розм., рідко.

1. З спльним криком, галасом. Чорти об чімсь радились і ґвалтовно гомоніли, часто згадуючи ляхів і козаків (Олекса Стороженко, I, 1957, 355).

2. Застосовуючи силу; насильно. — То повинен ти, — кажуть, — Семене, тому голому козакові спосіб дать, щоб він у того проклятущого оконома [економа] свою сорочку й штани ґвалтовне одібрав (Данило Мордовець, I, 1958, 137).

3. Дуже швидко, негайно. — Мушу поспішати, і то ґвалтовно (Петро Панч, III, 1956, 97). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 43.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:3px #ccc solid; border-bottom:3px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:нас.jpeg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:нас1.jpeg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:нас2.jpeeg|x200px]]

[[Категорія: Борис Грінченко «Словарь української мови»]]
[[Категорія:Ґв]]

Файл:Нас2.jpeg

2013-11-22T13:24:30Z

Ann:

Файл:Нас1.jpeg

2013-11-22T13:24:16Z

Ann:

Файл:Нас.jpeg

2013-11-22T13:24:02Z

Ann:

Ґвалтівне

2013-11-22T13:16:46Z

Ann:

'''Ґвалтівне, ґвалтовне, ґвалтовно, '''''нар. ''1) Шумно, крикливо. ''Чорти об радились і ґвалтовно гомоніли. ''Стор. МПр. 43. 2) Насильственно. Мет. 373. ''ґвалтовне одібрать. ''Морд. Пл. 64.

==Сучасні словники==

ҐВАЛТОВНО, ҐВАЛТОВНЕ, присл., розм., рідко.

1. З спльним криком, галасом. Чорти об чімсь радились і ґвалтовно гомоніли, часто згадуючи ляхів і козаків (Олекса Стороженко, I, 1957, 355).

2. Застосовуючи силу; насильно. — То повинен ти, — кажуть, — Семене, тому голому козакові спосіб дать, щоб він у того проклятущого оконома [економа] свою сорочку й штани ґвалтовне одібрав (Данило Мордовець, I, 1958, 137).

3. Дуже швидко, негайно. — Мушу поспішати, і то ґвалтовно (Петро Панч, III, 1956, 97). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 43.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:3px #ccc solid; border-bottom:3px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:2784pos.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Габзувати.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Паплюжити.jpg|x200px]]

[[Категорія: Борис Грінченко «Словарь української мови»]]
[[Категорія:Ґв]]

Ґвалтівний

2013-11-22T13:12:06Z

Ann: /* Ілюстрації */

'''Ґвалтівний, ґвалтовний, -а, -е. '''1) Шумный, крикливый. 2) Насильственный. ''Тиї каверзники змовлялись у очевидьки на ґвалтовний учинок. ''К. ЧР. 96.

==Сучасні словники==

'''Ґвалтівний, ґвалтовний'''-

1) Який сповіщає про небезпеку, кличе на допомогу.

2) Швидкий, навальний, несподіваний. (Тлумачний словник української мови)

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:3px #ccc solid; border-bottom:3px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:гв.jpeg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:кр.jpeg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:кр1.jpeg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:кр2.jpeg|x200px]]

[[Категорія: Борис Грінченко «Словарь української мови»]]
[[Категорія:Ґв]]

Файл:Кр2.jpeg

2013-11-22T13:10:07Z

Ann: