Київський столичний університет імені Бориса Грінченка - Внесок користувача [uk]

Дворянство

2013-12-05T13:57:39Z

A.Eminova:

==«Словарь української мови»==

'''Дворянство''',суспільна верства, що сформувалася в Європі у пізньому середньовіччі (XIII-XV ст.), у становому суспільстві юридично, політично і економічно привілейована група; у Польщі, Вел. князівстві Литовському, а також на укр. і білоруських землях, що входили до їх складу, називалося шляхтою; наприкінці XVIII ст. укр. шляхта і козацька старшина влилися до рос. д.; в Зх. Європі політичне панування д. ліквідоване буржуазними революціями XVII-XIХ ст., в Росії - лютневою революцією 1917.

==Сучасні словники==

<b>Дворянство</b>, Панівний привілейований стан феодального (пізніше — і капіталістичного) суспільства, що складався з номіщиків і чиновників і мав основним джерелом доходу земельну власність. — Своя ж старшина, що потіму дворянство перелізла, і прибрала їх [землі] до своїх рук!.. (Панас Мирний, IV, 1955, 365);
// розм. Звання дворянина. Очевидно, і спадкове дворянство, і багатство мають [для Лісовського] далеко меншу вагу, аніж убогий мужицький побут і пісні (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 46);
// Збірн. до дворянин. Він [цар] дворянство награждає, Народ обижає (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 285); І дворянства страшну силу У мундирах розплодила [ворона], Як тих вошей розвела (Тарас Шевченко, I, 1951, 301).

<h3><center>Це цікаво знати!</center></h3>
<hr>

дворя́нство– іменник середнього роду

Відмінок
називний дворя́нство
родовий дворя́нства
давальний дворя́нству
знахідний дворя́нство
орудний дворя́нством
місцевий дворя́нстві
кличний дворя́нство

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Dvoranstvo1.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Dvoranstvo2.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Dvoranstvo3.jpg|x200px]]
|}

<div align="right"></div>

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]

[[Категорія:Дв]]

Делікатність

2013-12-05T13:57:07Z

A.Eminova:

==«Словарь української мови»==

'''Делікатність, -ности, '''''ж. ''Нѣжность.Якась дурна делікатність причепиться часом і не можеш одмовитися зробити те, що не по душі (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 152); — Я оцінив його делікатність. Що не говори, людина тактовна, вміє сказати слово, доторкуються до живої рани обережно (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 118); Його вид і очі стали ніби делікатніші й ідеальніші, надавали йому делікатності й граціозності (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 120); В делікатності руки, в шанобливому уклоні йому позаздрив би не один закоханий мужчина (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 74); Делікатність справи вимагала посередництва (Яків Качура, II, 1958, 450).

==Сучасні словники==

<b>Делікатність</b> слово, яке останнім часом все частіше можна почути з телеекрану. Але воно означає не тільки м’які та ніжні речі з тонких тканин! Делікатність — термін психологічний, що зачіпає різні верстви взаємин між людьми зміщені в певному порядку ''(Словник мовознавчих термінів).''

<h3><center>Це цікаво знати!</center></h3>
<hr>

Якщо ви вмієте спілкуватися з людьми так, щоб уникнути всіх гострих кутів і неприємних моментів, і навіть вирішуючи важливі і болючі питання, робите це тактовно і безболісно — можете себе привітати, ви — делікатна людина. Але що ж означає бути делікатним? Невже тільки вміти не питати у подруги прямо, чому вона так розповніла або не цікавитися у літнього дідуся, чому він не бачить далі власного носа? Звичайно, немає. Якщо ви розумієте, що не можна говорити з людьми про якісь речі, оскільки це може їх образити або навіть образити, це зовсім не означає, що ви вже делікатні. Так, делікатність у спілкуванні передбачає розуміння гострих тем, але це далеко не все.

Бути делікатним — значить вміти приймати єдино вірне рішення в розмові. Не просто не зачіпати хворих тем, а вміти говорити про них так, щоб співрозмовнику було комфортно і легко. Насправді делікатність — це сукупність такту, інтуїції і ретельно продуманої мови. Почуття такту є у багатьох людей, але далеко не кожен здатний використовувати його в бесіді максимально грамотно. Адже делікатність — це не просто ввічливість і м’якість, це мистецтво ведення бесіди про складні речі з максимально приємним враженням. Якщо про людину кажуть, що він повів себе дуже делікатно, значить він непоганий психолог.

Делікатними можуть бути не тільки люди, сьогодні цей термін перейшов з розряду психології в інші сфери життя людини. Ви, напевно, чули про делікатні тканинах, про делікатному впливі того чи іншого препарату на організм людини і навіть про делікатні хворобах. У всіх значеннях, слово не втрачає свого первинного сенсу, лише злегка підлаштовуючись під ситуацію. Делікатна проблема — те, про що не слід говорити при сторонніх, оскільки це може бути не дуже приємно для кого-небудь із співрозмовників. А делікатні тканини — без сумніву найтонші, м’які та ніжні тканини, які коли-небудь існували в історії.

Незважаючи на свою універсальність, значення цього слова досить однозначно. Адже ми завжди використовуємо його тільки щоб дати характеристику чогось позитивного, негрубі і м’якому. Вчитися делікатності може бути не дуже просто, але коштує це робити хоча б заради того, щоб вміти спілкуватися зі своїми співрозмовниками без образ і зайвих переживань. Повірте, іноді навіть цього буває цілком достатньо, щоб раз і назавжди налагодити прекрасні відносини.

<h3><div align="center">Рекомендовані джерела</div></h3><hr>
# Дорошенко Т.С. Великий комплексний словник української мови. – Х.: Торсінг Плюс, 2009. – 768 с.# Загоруйко О.Я. Великий універсальний словник української мови. – Х.: Торсінг плюс, 2009. – 768 с.# Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Навч.посібн. – 2-ге, вид. виправл. і доп./ С.В.Шевчук, Т.М.Лобода. – К.: Арій, 2008. – 5-7 с.
# Загоруйко О.Я. Великий універсальний словник української мови. – Х.: Торсінг плюс, 2009. – 768 с.
# Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Навч.посібн. – 2-ге, вид. виправл. і доп./ С.В.Шевчук, Т.М.Лобода. – К.: Арій, 2008. – 5-7 с.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Delikatnist1.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Delikatnist2.jpg|x200px]]
|}

<div align="right"></div>

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]

[[Категорія:Де]]

Делікатність

2013-12-05T13:51:57Z

A.Eminova:

Файл:Delikatnist2.jpg

2013-12-05T13:51:12Z

A.Eminova:

Файл:Delikatnist1.jpg

2013-12-05T13:50:59Z

A.Eminova:

Делікатність

2013-12-05T13:50:20Z

A.Eminova:

==«Словарь української мови»==

'''Делікатність, -ности, '''''ж. ''Нѣжность.Якась дурна делікатність причепиться часом і не можеш одмовитися зробити те, що не по душі (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 152); — Я оцінив його делікатність. Що не говори, людина тактовна, вміє сказати слово, доторкуються до живої рани обережно (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 118); Його вид і очі стали ніби делікатніші й ідеальніші, надавали йому делікатності й граціозності (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 120); В делікатності руки, в шанобливому уклоні йому позаздрив би не один закоханий мужчина (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 74); Делікатність справи вимагала посередництва (Яків Качура, II, 1958, 450).

==Сучасні словники==

<b>Делікатність</b> слово, яке останнім часом все частіше можна почути з телеекрану. Але воно означає не тільки м’які та ніжні речі з тонких тканин! Делікатність — термін психологічний, що зачіпає різні верстви взаємин між людьми зміщені в певному порядку ''(Словник мовознавчих термінів).''

<h3><center>Це цікаво знати!</center></h3>
<hr>

Якщо ви вмієте спілкуватися з людьми так, щоб уникнути всіх гострих кутів і неприємних моментів, і навіть вирішуючи важливі і болючі питання, робите це тактовно і безболісно — можете себе привітати, ви — делікатна людина. Але що ж означає бути делікатним? Невже тільки вміти не питати у подруги прямо, чому вона так розповніла або не цікавитися у літнього дідуся, чому він не бачить далі власного носа? Звичайно, немає. Якщо ви розумієте, що не можна говорити з людьми про якісь речі, оскільки це може їх образити або навіть образити, це зовсім не означає, що ви вже делікатні. Так, делікатність у спілкуванні передбачає розуміння гострих тем, але це далеко не все.

Бути делікатним — значить вміти приймати єдино вірне рішення в розмові. Не просто не зачіпати хворих тем, а вміти говорити про них так, щоб співрозмовнику було комфортно і легко. Насправді делікатність — це сукупність такту, інтуїції і ретельно продуманої мови. Почуття такту є у багатьох людей, але далеко не кожен здатний використовувати його в бесіді максимально грамотно. Адже делікатність — це не просто ввічливість і м’якість, це мистецтво ведення бесіди про складні речі з максимально приємним враженням. Якщо про людину кажуть, що він повів себе дуже делікатно, значить він непоганий психолог.

Делікатними можуть бути не тільки люди, сьогодні цей термін перейшов з розряду психології в інші сфери життя людини. Ви, напевно, чули про делікатні тканинах, про делікатному впливі того чи іншого препарату на організм людини і навіть про делікатні хворобах. У всіх значеннях, слово не втрачає свого первинного сенсу, лише злегка підлаштовуючись під ситуацію. Делікатна проблема — те, про що не слід говорити при сторонніх, оскільки це може бути не дуже приємно для кого-небудь із співрозмовників. А делікатні тканини — без сумніву найтонші, м’які та ніжні тканини, які коли-небудь існували в історії.

Незважаючи на свою універсальність, значення цього слова досить однозначно. Адже ми завжди використовуємо його тільки щоб дати характеристику чогось позитивного, негрубі і м’якому. Вчитися делікатності може бути не дуже просто, але коштує це робити хоча б заради того, щоб вміти спілкуватися зі своїми співрозмовниками без образ і зайвих переживань. Повірте, іноді навіть цього буває цілком достатньо, щоб раз і назавжди налагодити прекрасні відносини.

<h3><div align="center">Рекомендовані джерела</div></h3><hr>
# Дорошенко Т.С. Великий комплексний словник української мови. – Х.: Торсінг Плюс, 2009. – 768 с.# Загоруйко О.Я. Великий універсальний словник української мови. – Х.: Торсінг плюс, 2009. – 768 с.# Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Навч.посібн. – 2-ге, вид. виправл. і доп./ С.В.Шевчук, Т.М.Лобода. – К.: Арій, 2008. – 5-7 с.
# Загоруйко О.Я. Великий універсальний словник української мови. – Х.: Торсінг плюс, 2009. – 768 с.
# Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Навч.посібн. – 2-ге, вид. виправл. і доп./ С.В.Шевчук, Т.М.Лобода. – К.: Арій, 2008. – 5-7 с.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Azbuka.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:2261637.jpg|x200px]]
|}

<div align="right"></div>

[[Категорія:Де]]

Дворянство

2013-12-05T13:29:56Z

A.Eminova:

Файл:Dvoranstvo3.jpg

2013-12-05T13:28:47Z

A.Eminova:

Файл:Dvoranstvo2.jpg

2013-12-05T13:28:36Z

A.Eminova:

Файл:Dvoranstvo1.jpg

2013-12-05T13:28:23Z

A.Eminova:

Дворянство

2013-12-05T13:27:45Z

A.Eminova:

==«Словарь української мови»==

'''Дворянство''',суспільна верства, що сформувалася в Європі у пізньому середньовіччі (XIII-XV ст.), у становому суспільстві юридично, політично і економічно привілейована група; у Польщі, Вел. князівстві Литовському, а також на укр. і білоруських землях, що входили до їх складу, називалося шляхтою; наприкінці XVIII ст. укр. шляхта і козацька старшина влилися до рос. д.; в Зх. Європі політичне панування д. ліквідоване буржуазними революціями XVII-XIХ ст., в Росії - лютневою революцією 1917.

==Сучасні словники==

<b>Дворянство</b>, Панівний привілейований стан феодального (пізніше — і капіталістичного) суспільства, що складався з номіщиків і чиновників і мав основним джерелом доходу земельну власність. — Своя ж старшина, що потіму дворянство перелізла, і прибрала їх [землі] до своїх рук!.. (Панас Мирний, IV, 1955, 365);
// розм. Звання дворянина. Очевидно, і спадкове дворянство, і багатство мають [для Лісовського] далеко меншу вагу, аніж убогий мужицький побут і пісні (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 46);
// Збірн. до дворянин. Він [цар] дворянство награждає, Народ обижає (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 285); І дворянства страшну силу У мундирах розплодила [ворона], Як тих вошей розвела (Тарас Шевченко, I, 1951, 301).

<h3><center>Це цікаво знати!</center></h3>
<hr>

дворя́нство– іменник середнього роду

Відмінок
називний дворя́нство
родовий дворя́нства
давальний дворя́нству
знахідний дворя́нство
орудний дворя́нством
місцевий дворя́нстві
кличний дворя́нство

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Azbuka.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:2261637.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ar abetka.jpg|x200px]]
|}

<div align="right"></div>

[[Категорія:Дв]]

Джерело

2013-12-01T18:29:58Z

A.Eminova:

==«Словарь української мови»==

'''Дже́ре́ло́, -ла, ''', с. 1) Источникъ, родникъ. ключъ. У сей день роздзявились усі джерела в безодні і повідчинялись небесні хлябі. Св. П. І. кн. М. VII. 11. 2) Кипящая ключемъ вода, кипень. У горщику вгору джерело вискакує, як наче вода у криниці. Волч. у. 3) Жерло. Джерело гармати. 4)Кратеръ вулкана. Ум. Джере́льце.
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 1, ст. 375.

==Сучасні словники==

Джерело́ (рос. источник; англ. spring; нім. Quelle f) — природний вихід на земну поверхню підземних вод. Джерела утворюються на дніярів, балок, на схилах горбів, крутих берегів річок.
Розрізняють джерела постійні, сезонні, тимчасові, прісні, мінералізовані, солоні, гарячі і холодні. Часто джерело — центр, з якого рідинавитікає по радіусах безперервно й однаково у всіх напрямах.

Джерело, -а, с.1. Потік води, що утворюється внаслідок виходу підземних вод на поверхню землі. Бити джерелом – активно, бурхливо виявлятися. 2. чого, перен. Те, що дає початок чому-небудь, звідки постає, черпається щось; основа чого-небудь; вихідне начало. // Про того або те, від кого або звідки довідуються про що-небудь.
Джерело інвазії – заражена людина чи тварина, в організмі яких розмножуються збудники інвазії. Джерело інфекції – заражена людина або тварина, організм яких є природним середовищем існування і накопичення патогенних мікроорганізмів. Джерело іонізаційного випромінювання – фізичний об’єкт, крім ядерних установок, що містить радіоактивну речовину. Джерело надзвичайної ситуації – небезпечне природне явище або подія техногенного походження, внаслідок яких виникла чи може виникнути надзвичайна ситуація. Джерело радіаційної небезпеки – технологічний об’єкт у складі промислового підприємства, що використовує в процесі нормального функціонування радіоактивні речовини. Промислове джерело забруднення – джерело забруднення, спричинене впливом виробничих процесів або взаємозв’язаних з ними допоміжних процесів. 3. спец. Писемна пам’ятка, документ, на основі якого будується наукове дослідження.
Великий тл. Словник
ДЖЕРЕЛО, а, сер.
1. Потік води, що утворюється внаслідок виходу підземних вод на поверхню землі. В місцях, де долини рік або балок прорізають водовмісні верстви, підземні води виходять на поверхню і утворюють джерела або природні криниці (Курс загальної геології, 1947, 126); З-під коріння липи било джерело погожої води (Іван Франко, VI, 1951, 33); * Образно. Біля джерел молочних рік, що починаються на сотнях і тисячах молочно-товарних ферм наших колгоспів та радгоспів, стоїть багато людей (Радянська Україна, 29.XI 1960, 1); * У порівняннях. Забурчало по селу, мов у джерелі: «Як то можна!., щоб вільна козачка за кріпака оддавалась!» (Марко Вовчок, I, 1955, 22).
2. Бити джерелом — активно, бурхливо виявлятися. Народна ініціатива, що джерелом б'є у наших колгоспників, подолає всі труднощі (Василь Кучер, Засвіт. вогні, 1947, 29).
2. чого, перен. Те, що дає початок чому-небудь, звідки постає, черпається щось; основа чого-небудь; вихідне начало, Єдине, — але зате і непереможне, — джерело сили робітничого руху, це — свідомість робітників і широта їх боротьби (Ленін, 20, 1950, 333); Соціалізм назавжди покінчив з пануванням приватної власності ; на засоби виробництва, цим джерелом розколу суспільства на ворогуючі класи (Програма КПРС, 1961, 12);
// Про того або те, від кого або звідки довідуються про що-небудь. Про сю річ [справи видавництва] .. я хотіла б знати дещо докладніше з місцевих джерел (Леся Українка, V, 1956, 98); Поява чужої людини була не тільки приємною зустріччю: це було єдине джерело новин (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 16).
3. спец. Писемна пам'ятка, документ, на основі якого будується наукове дослідження. Давні джерела завжди змішували кіммерійців з скіфами (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 114).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 262.
Джерело́
Іменник середнього роду, відмінювання 1d.

Значення
потік води, що утворюється внаслідок виходу підземних вод на поверхню землі
те, що дає початок чому-небудь, звідки постає, черпається щось; основа чого-небудь; вихідне начало
спец. писемна пам'ятка, документ, на основі якого будується наукове дослідження
зменш.-пестливі форми:
іменники: джерельце, джерелянка
прикметники: джерельний, джерельський

<h3><center>Це цікаво знати!</center></h3>
<hr>

Підземні води — це води верхньої частини земної кори (до глибини 12—16 км).
Вони знаходяться в порах і порожнинах гірських порід у рідкому, твердому або пароподібному стані. Утворюються головним чином від просочування в глибину атмосферних опадів під час дощів або танення снігу і льоду. Частина підземних вод виникає в результаті конденсації водяної пари, яка потрапляє в земну кору з атмосфери або виділяється з магми. На рівнинах, складених осадовими гірськими породами, звичайно чергуються шари різної водопроникності. Одні з них легко пропускають воду (піски, гравій, галечники) і називаються водопроникними, інші затримують воду (глини, кристалічні сланці) і називаються водонепроникними. На водонепроникних породах вола затримується, заповнює проміжки між частинками водопроникної породи й утворює водоносний горизонт. Таких горизонтів на одній і тій самій місцевості може бути кілька, інколи 10—15.
За умовами залягання підземні води поділяються на верховоди і, ґрунтові та між пластові, або артезіанські. Верховодні — це підземні води, які залягають на незначній глибині і поширюються недалеко. їхня потужність здебільшого становить 0,4— 1,0 м, іноді досягає 2—5 м. Вони поширені в районах з багаторічною мерзлотою, також утворюються на територіях міст і промислових площах, річкових терасах тощо.
Ґрунтові — це води першого від поверхні землі водоносного горизонту, які залягають на водонепроникному шарі. Це безнапірні води: після розкопування грунту їхній рівень встановлюється на тій же глибині, на якій вони були виявлені. Легкодоступні і широко використовуються криниці в сільській місцевості, але через неглибоке залягання легко забруднюються.
Міжпластові води — підземні води, що залягають у водоносних горизонтах між водонепроникними шарами порід у межах великих геологічних структур (синкліналей, моно-кліналей). Такі структури, що утримують один або кілька водоносних горизонтів на великих площах, називаються артезіанськими басейнами (від назви франц. провінції Artcsium, де в XII ст. вперше в Європі була споруджена криниця, з якої брали напірну воду). Напірні води піднімаються вище рівня залягання, а при сильному напорі виливаються на поверхню або навіть фонтанують.
Підземні води поділяють на прісні (до 1 г/л, або 1 %с), солонуваті (1—10 %с), солоні (10— 35, або 10—50 ‰) і розсоли (понад 35—50 %6). За температурою поділяють на переохолоджені (нижче 0 °С), холодні (від Одо 20 °С) і термальні (вище 20 °С).
Підземна водна — це корисна копалина, особливо цінна тим, що має властивість відновлюватися в природних умовах і в процесі експлуатації. Кількість підземних вод оцінюється їхніми запасами — кількістю води, яка може бути одержана з водоносного горизонту, джерела за добу. Залежно від якості є вода питна і технічна.
Джерело (ключ) — природний вихід підземних водна поверхню суші або під водою, на дні рік, озер, морів. Джерело з'являється там, де
водоносний горизонт пересікається земною поверхнею (у зниженнях рельєфу, на схилах ярів, балок тощо).
Гейзер (ісландське geysir, від geysa — хлинути) — джерело, яке періодично викидає фонтани гарячої води і пари. Гейзерськ их джерел багато в Ісландії, на Камчатці, в Новій Зеландії, США.
Використання підземних вод і джерел
Підземні води — це частина водних ресурсів Землі; загальні запаси підземних вод суші становлять понад 600 млн.км3. На них припадає 4 % від загального обсягу гідросфери планети. Прогнозні ресурси підземних вод в Україні, придатних для побутового і господарського використання, становлять 21 км3/рік. Вони мають велике значення в природі та господарській діяльності людини. Це найважливіше джерело живлення рік та озер; забезпечують рослини вологою і розчиненими в ній речовинами. Широко використовуються людиною для господарсько-побутових, промислових і сільськогосподарських цілей. Із термальних вод одержують багато різних хімічних речовин (йод, глауберову сіль, борну кислоту, різні метали). Теплову енергію підземних вод використовують для обігрівання будинків, теплиць, одержання енергії; підземні води застосовують для лікування цілого ряду захворювань людини.

<h3><div align="center">Рекомендовані джерела</div></h3><hr>

1.Вікісловник uk.wiktionary.org Прямий доступ до українського Вікісловника
2.Грінченко Б. Д. Словарь української мови, т. 1-4. Київ, 1907-09 (багато перевидань). Онлайн-версія
3.Дорошенко Т.С. Великий комплексний словник української мови. – Х.: Торсінг Плюс, 2009. – 768 с.# Загоруйко О.Я. Великий універсальний словник української мови. – Х.: Торсінг плюс, 2009. – 768 с.# Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Навч.посібн. – 2-ге, вид. виправл. і доп./ С.В.Шевчук, Т.М.Лобода. – К.: Арій, 2008. – 5-7 с.
4.Загоруйко О.Я. Великий універсальний словник української мови. – Х.: Торсінг плюс, 2009. – 768 с.
5.Короткий тлумачний словник української мови. Близько 6750 слів / за ред. Д. Г. Гринчишина. — 2-е вид., доп. і перероб. — Київ: Рад. Школа, 1988.
6.Новий тлумачний словник української мови. 42000 слів: У 4-х томах / Уклад. В. Яременко, О. Сліпушко. — Київ: вид. Аконіт, 1998.
7.Великий тлумачний словник сучасної української мови / Автор, керівник проекту і гол. редактор В. Т. Бусел. — Київ, Ірпінь: ВТФ Перун. 2001, 2005. На сайті lingvo.ua, інший сайт.
8.Великий тлумачний словник української мови / Упоряд. Т. В. Ковальова. — Харків: Фоліо, 2005. — 767 с. — (Бібліотека державної мови). — ISBN 966-03-2698-Х с.
9.Великий тлумачний словник. Сучасна українська мова від А до Я / Упоряд. Загнітко А. П. — Донецьк: Вид. «Бао», 2008. — 704 с. — ISBN 978-966-481-019-4.
10.Словник української мови. У 20-ти т. / Український мовно-інформаційний фонд НАН України; за ред. В. М. Русанівського. — Київ: Наукова думка, 2010. — Т.1. А — Б. — 911 с.
11.Словник української мови: В 11 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — Київ: Наукова думка, 1970—1980. Онлайн-версія
12.Універсальний словник-енциклопедія (УСЕ) на сайті Словопедія
13.Всесвітній словник української мови на сайті worldwidedictionary.org

<h3><div align="center">Інтернет джерела</div></h3><hr>
http://vsevam.com/tag/%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BB%D0%BE-%D0%B6%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%8F/

http://vk.com/club4945532

http://www.youtube.com/watch?v=D7PaqISxs7o

http://www.youtube.com/watch?v=XuVfVX46sBo

http://video.bigmir.net/tags/68686/176140/%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%88%D0%B0%D1%84%D1%82%D0%BD%D1%8B%D0%B9+%D0%B4%D0%B8%D0%B7%D0%B0%D0%B9%D0%BD-%D0%94%D0%B6%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BB%D0%BE+%D0%BD%D0%B0%D1%82%D1%85%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F/

http://busk.io.ua/vc4bbaec8a25ae1a96ace0e2bcd9da4c5

http://my.mail.ru/video/mail/hollod/251/#video=/mail/hollod/251/383

http://pochaev.pp.ua/video/video-qistochnik-svyatoj-annyq.html

http://www.dailymotion.com/video/xgplr0_%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9-%D1%81%D0%B5%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%8B%D0%B9-%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%BA_shortfilms

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Dzherelo1.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Dzherelo2.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Dzherelo3.jpg|x200px]]
|}

<div align="right"></div>

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]
[[Категорія:Дж]]

Джерело

2013-12-01T18:28:43Z

A.Eminova:

Джерело

2013-12-01T18:27:55Z

A.Eminova:

==«Словарь української мови»==

'''Дже́ре́ло́, -ла, ''', с. 1) Источникъ, родникъ. ключъ. У сей день роздзявились усі джерела в безодні і повідчинялись небесні хлябі. Св. П. І. кн. М. VII. 11. 2) Кипящая ключемъ вода, кипень. У горщику вгору джерело вискакує, як наче вода у криниці. Волч. у. 3) Жерло. Джерело гармати. 4)Кратеръ вулкана. Ум. Джере́льце.
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 1, ст. 375.

==Сучасні словники==

Джерело́ (рос. источник; англ. spring; нім. Quelle f) — природний вихід на земну поверхню підземних вод. Джерела утворюються на дніярів, балок, на схилах горбів, крутих берегів річок.
Розрізняють джерела постійні, сезонні, тимчасові, прісні, мінералізовані, солоні, гарячі і холодні. Часто джерело — центр, з якого рідинавитікає по радіусах безперервно й однаково у всіх напрямах.

Джерело, -а, с.1. Потік води, що утворюється внаслідок виходу підземних вод на поверхню землі. Бити джерелом – активно, бурхливо виявлятися. 2. чого, перен. Те, що дає початок чому-небудь, звідки постає, черпається щось; основа чого-небудь; вихідне начало. // Про того або те, від кого або звідки довідуються про що-небудь.
Джерело інвазії – заражена людина чи тварина, в організмі яких розмножуються збудники інвазії. Джерело інфекції – заражена людина або тварина, організм яких є природним середовищем існування і накопичення патогенних мікроорганізмів. Джерело іонізаційного випромінювання – фізичний об’єкт, крім ядерних установок, що містить радіоактивну речовину. Джерело надзвичайної ситуації – небезпечне природне явище або подія техногенного походження, внаслідок яких виникла чи може виникнути надзвичайна ситуація. Джерело радіаційної небезпеки – технологічний об’єкт у складі промислового підприємства, що використовує в процесі нормального функціонування радіоактивні речовини. Промислове джерело забруднення – джерело забруднення, спричинене впливом виробничих процесів або взаємозв’язаних з ними допоміжних процесів. 3. спец. Писемна пам’ятка, документ, на основі якого будується наукове дослідження.
Великий тл. Словник
ДЖЕРЕЛО, а, сер.
1. Потік води, що утворюється внаслідок виходу підземних вод на поверхню землі. В місцях, де долини рік або балок прорізають водовмісні верстви, підземні води виходять на поверхню і утворюють джерела або природні криниці (Курс загальної геології, 1947, 126); З-під коріння липи било джерело погожої води (Іван Франко, VI, 1951, 33); * Образно. Біля джерел молочних рік, що починаються на сотнях і тисячах молочно-товарних ферм наших колгоспів та радгоспів, стоїть багато людей (Радянська Україна, 29.XI 1960, 1); * У порівняннях. Забурчало по селу, мов у джерелі: «Як то можна!., щоб вільна козачка за кріпака оддавалась!» (Марко Вовчок, I, 1955, 22).
2. Бити джерелом — активно, бурхливо виявлятися. Народна ініціатива, що джерелом б'є у наших колгоспників, подолає всі труднощі (Василь Кучер, Засвіт. вогні, 1947, 29).
2. чого, перен. Те, що дає початок чому-небудь, звідки постає, черпається щось; основа чого-небудь; вихідне начало, Єдине, — але зате і непереможне, — джерело сили робітничого руху, це — свідомість робітників і широта їх боротьби (Ленін, 20, 1950, 333); Соціалізм назавжди покінчив з пануванням приватної власності ; на засоби виробництва, цим джерелом розколу суспільства на ворогуючі класи (Програма КПРС, 1961, 12);
// Про того або те, від кого або звідки довідуються про що-небудь. Про сю річ [справи видавництва] .. я хотіла б знати дещо докладніше з місцевих джерел (Леся Українка, V, 1956, 98); Поява чужої людини була не тільки приємною зустріччю: це було єдине джерело новин (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 16).
3. спец. Писемна пам'ятка, документ, на основі якого будується наукове дослідження. Давні джерела завжди змішували кіммерійців з скіфами (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 114).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 262.
Джерело́
Іменник середнього роду, відмінювання 1d.

Значення
потік води, що утворюється внаслідок виходу підземних вод на поверхню землі
те, що дає початок чому-небудь, звідки постає, черпається щось; основа чого-небудь; вихідне начало
спец. писемна пам'ятка, документ, на основі якого будується наукове дослідження
зменш.-пестливі форми:
іменники: джерельце, джерелянка
прикметники: джерельний, джерельський

<h3><center>Це цікаво знати!</center></h3>
<hr>

Підземні води — це води верхньої частини земної кори (до глибини 12—16 км).
Вони знаходяться в порах і порожнинах гірських порід у рідкому, твердому або пароподібному стані. Утворюються головним чином від просочування в глибину атмосферних опадів під час дощів або танення снігу і льоду. Частина підземних вод виникає в результаті конденсації водяної пари, яка потрапляє в земну кору з атмосфери або виділяється з магми. На рівнинах, складених осадовими гірськими породами, звичайно чергуються шари різної водопроникності. Одні з них легко пропускають воду (піски, гравій, галечники) і називаються водопроникними, інші затримують воду (глини, кристалічні сланці) і називаються водонепроникними. На водонепроникних породах вола затримується, заповнює проміжки між частинками водопроникної породи й утворює водоносний горизонт. Таких горизонтів на одній і тій самій місцевості може бути кілька, інколи 10—15.
За умовами залягання підземні води поділяються на верховоди і, ґрунтові та між пластові, або артезіанські. Верховодні — це підземні води, які залягають на незначній глибині і поширюються недалеко. їхня потужність здебільшого становить 0,4— 1,0 м, іноді досягає 2—5 м. Вони поширені в районах з багаторічною мерзлотою, також утворюються на територіях міст і промислових площах, річкових терасах тощо.
Ґрунтові — це води першого від поверхні землі водоносного горизонту, які залягають на водонепроникному шарі. Це безнапірні води: після розкопування грунту їхній рівень встановлюється на тій же глибині, на якій вони були виявлені. Легкодоступні і широко використовуються криниці в сільській місцевості, але через неглибоке залягання легко забруднюються.
Міжпластові води — підземні води, що залягають у водоносних горизонтах між водонепроникними шарами порід у межах великих геологічних структур (синкліналей, моно-кліналей). Такі структури, що утримують один або кілька водоносних горизонтів на великих площах, називаються артезіанськими басейнами (від назви франц. провінції Artcsium, де в XII ст. вперше в Європі була споруджена криниця, з якої брали напірну воду). Напірні води піднімаються вище рівня залягання, а при сильному напорі виливаються на поверхню або навіть фонтанують.
Підземні води поділяють на прісні (до 1 г/л, або 1 %с), солонуваті (1—10 %с), солоні (10— 35, або 10—50 ‰) і розсоли (понад 35—50 %6). За температурою поділяють на переохолоджені (нижче 0 °С), холодні (від Одо 20 °С) і термальні (вище 20 °С).
Підземна водна — це корисна копалина, особливо цінна тим, що має властивість відновлюватися в природних умовах і в процесі експлуатації. Кількість підземних вод оцінюється їхніми запасами — кількістю води, яка може бути одержана з водоносного горизонту, джерела за добу. Залежно від якості є вода питна і технічна.
Джерело (ключ) — природний вихід підземних водна поверхню суші або під водою, на дні рік, озер, морів. Джерело з'являється там, де
водоносний горизонт пересікається земною поверхнею (у зниженнях рельєфу, на схилах ярів, балок тощо).
Гейзер (ісландське geysir, від geysa — хлинути) — джерело, яке періодично викидає фонтани гарячої води і пари. Гейзерськ их джерел багато в Ісландії, на Камчатці, в Новій Зеландії, США.
Використання підземних вод і джерел
Підземні води — це частина водних ресурсів Землі; загальні запаси підземних вод суші становлять понад 600 млн.км3. На них припадає 4 % від загального обсягу гідросфери планети. Прогнозні ресурси підземних вод в Україні, придатних для побутового і господарського використання, становлять 21 км3/рік. Вони мають велике значення в природі та господарській діяльності людини. Це найважливіше джерело живлення рік та озер; забезпечують рослини вологою і розчиненими в ній речовинами. Широко використовуються людиною для господарсько-побутових, промислових і сільськогосподарських цілей. Із термальних вод одержують багато різних хімічних речовин (йод, глауберову сіль, борну кислоту, різні метали). Теплову енергію підземних вод використовують для обігрівання будинків, теплиць, одержання енергії; підземні води застосовують для лікування цілого ряду захворювань людини.

<h3><div align="center">Рекомендовані джерела</div></h3><hr>

1.Вікісловник uk.wiktionary.org Прямий доступ до українського Вікісловника
2.Грінченко Б. Д. Словарь української мови, т. 1-4. Київ, 1907-09 (багато перевидань). Онлайн-версія
3.Дорошенко Т.С. Великий комплексний словник української мови. – Х.: Торсінг Плюс, 2009. – 768 с.# Загоруйко О.Я. Великий універсальний словник української мови. – Х.: Торсінг плюс, 2009. – 768 с.# Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Навч.посібн. – 2-ге, вид. виправл. і доп./ С.В.Шевчук, Т.М.Лобода. – К.: Арій, 2008. – 5-7 с.
4.Загоруйко О.Я. Великий універсальний словник української мови. – Х.: Торсінг плюс, 2009. – 768 с.
5.Короткий тлумачний словник української мови. Близько 6750 слів / за ред. Д. Г. Гринчишина. — 2-е вид., доп. і перероб. — Київ: Рад. Школа, 1988.
6.Новий тлумачний словник української мови. 42000 слів: У 4-х томах / Уклад. В. Яременко, О. Сліпушко. — Київ: вид. Аконіт, 1998.
7.Великий тлумачний словник сучасної української мови / Автор, керівник проекту і гол. редактор В. Т. Бусел. — Київ, Ірпінь: ВТФ Перун. 2001, 2005. На сайті lingvo.ua, інший сайт.
8.Великий тлумачний словник української мови / Упоряд. Т. В. Ковальова. — Харків: Фоліо, 2005. — 767 с. — (Бібліотека державної мови). — ISBN 966-03-2698-Х с.
9.Великий тлумачний словник. Сучасна українська мова від А до Я / Упоряд. Загнітко А. П. — Донецьк: Вид. «Бао», 2008. — 704 с. — ISBN 978-966-481-019-4.
10.Словник української мови. У 20-ти т. / Український мовно-інформаційний фонд НАН України; за ред. В. М. Русанівського. — Київ: Наукова думка, 2010. — Т.1. А — Б. — 911 с.
11.Словник української мови: В 11 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — Київ: Наукова думка, 1970—1980. Онлайн-версія
12.Універсальний словник-енциклопедія (УСЕ) на сайті Словопедія
13.Всесвітній словник української мови на сайті worldwidedictionary.org

<h3><div align="center">Інтернет джерела</div></h3><hr>
http://vsevam.com/tag/%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BB%D0%BE-%D0%B6%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%8F/

http://vk.com/club4945532

http://www.youtube.com/watch?v=D7PaqISxs7o

http://www.youtube.com/watch?v=XuVfVX46sBo

http://video.bigmir.net/tags/68686/176140/%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%88%D0%B0%D1%84%D1%82%D0%BD%D1%8B%D0%B9+%D0%B4%D0%B8%D0%B7%D0%B0%D0%B9%D0%BD-%D0%94%D0%B6%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BB%D0%BE+%D0%BD%D0%B0%D1%82%D1%85%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F/

http://busk.io.ua/vc4bbaec8a25ae1a96ace0e2bcd9da4c5

http://my.mail.ru/video/mail/hollod/251/#video=/mail/hollod/251/383

http://pochaev.pp.ua/video/video-qistochnik-svyatoj-annyq.html

http://www.dailymotion.com/video/xgplr0_%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9-%D1%81%D0%B5%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%8B%D0%B9-%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%BA_shortfilms

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Dzherelo1.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Dzherelo2.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Dzherelo3.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Dzherelo4.jpg|x200px]]
|}

<div align="right"></div>

[[Категорія:Дж]]

Файл:Dzherelo4.JPG

2013-12-01T18:26:21Z

A.Eminova:

Файл:Dzherelo3.jpg

2013-12-01T18:25:52Z

A.Eminova:

Файл:Dzherelo2.jpg

2013-12-01T18:25:17Z

A.Eminova:

Файл:Dzherelo1.jpg

2013-12-01T18:25:05Z

A.Eminova:

Джерело

2013-12-01T18:24:37Z

A.Eminova:

==«Словарь української мови»==

'''Дже́ре́ло́, -ла, ''', с. 1) Источникъ, родникъ. ключъ. У сей день роздзявились усі джерела в безодні і повідчинялись небесні хлябі. Св. П. І. кн. М. VII. 11. 2) Кипящая ключемъ вода, кипень. У горщику вгору джерело вискакує, як наче вода у криниці. Волч. у. 3) Жерло. Джерело гармати. 4)Кратеръ вулкана. Ум. Джере́льце.
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 1, ст. 375.

==Сучасні словники==

Джерело́ (рос. источник; англ. spring; нім. Quelle f) — природний вихід на земну поверхню підземних вод. Джерела утворюються на дніярів, балок, на схилах горбів, крутих берегів річок.
Розрізняють джерела постійні, сезонні, тимчасові, прісні, мінералізовані, солоні, гарячі і холодні. Часто джерело — центр, з якого рідинавитікає по радіусах безперервно й однаково у всіх напрямах.

Джерело, -а, с.1. Потік води, що утворюється внаслідок виходу підземних вод на поверхню землі. Бити джерелом – активно, бурхливо виявлятися. 2. чого, перен. Те, що дає початок чому-небудь, звідки постає, черпається щось; основа чого-небудь; вихідне начало. // Про того або те, від кого або звідки довідуються про що-небудь.
Джерело інвазії – заражена людина чи тварина, в організмі яких розмножуються збудники інвазії. Джерело інфекції – заражена людина або тварина, організм яких є природним середовищем існування і накопичення патогенних мікроорганізмів. Джерело іонізаційного випромінювання – фізичний об’єкт, крім ядерних установок, що містить радіоактивну речовину. Джерело надзвичайної ситуації – небезпечне природне явище або подія техногенного походження, внаслідок яких виникла чи може виникнути надзвичайна ситуація. Джерело радіаційної небезпеки – технологічний об’єкт у складі промислового підприємства, що використовує в процесі нормального функціонування радіоактивні речовини. Промислове джерело забруднення – джерело забруднення, спричинене впливом виробничих процесів або взаємозв’язаних з ними допоміжних процесів. 3. спец. Писемна пам’ятка, документ, на основі якого будується наукове дослідження.
Великий тл. Словник
ДЖЕРЕЛО, а, сер.
1. Потік води, що утворюється внаслідок виходу підземних вод на поверхню землі. В місцях, де долини рік або балок прорізають водовмісні верстви, підземні води виходять на поверхню і утворюють джерела або природні криниці (Курс загальної геології, 1947, 126); З-під коріння липи било джерело погожої води (Іван Франко, VI, 1951, 33); * Образно. Біля джерел молочних рік, що починаються на сотнях і тисячах молочно-товарних ферм наших колгоспів та радгоспів, стоїть багато людей (Радянська Україна, 29.XI 1960, 1); * У порівняннях. Забурчало по селу, мов у джерелі: «Як то можна!., щоб вільна козачка за кріпака оддавалась!» (Марко Вовчок, I, 1955, 22).
2. Бити джерелом — активно, бурхливо виявлятися. Народна ініціатива, що джерелом б'є у наших колгоспників, подолає всі труднощі (Василь Кучер, Засвіт. вогні, 1947, 29).
2. чого, перен. Те, що дає початок чому-небудь, звідки постає, черпається щось; основа чого-небудь; вихідне начало, Єдине, — але зате і непереможне, — джерело сили робітничого руху, це — свідомість робітників і широта їх боротьби (Ленін, 20, 1950, 333); Соціалізм назавжди покінчив з пануванням приватної власності ; на засоби виробництва, цим джерелом розколу суспільства на ворогуючі класи (Програма КПРС, 1961, 12);
// Про того або те, від кого або звідки довідуються про що-небудь. Про сю річ [справи видавництва] .. я хотіла б знати дещо докладніше з місцевих джерел (Леся Українка, V, 1956, 98); Поява чужої людини була не тільки приємною зустріччю: це було єдине джерело новин (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 16).
3. спец. Писемна пам'ятка, документ, на основі якого будується наукове дослідження. Давні джерела завжди змішували кіммерійців з скіфами (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 114).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 262.
Джерело́
Іменник середнього роду, відмінювання 1d.

Значення
потік води, що утворюється внаслідок виходу підземних вод на поверхню землі
те, що дає початок чому-небудь, звідки постає, черпається щось; основа чого-небудь; вихідне начало
спец. писемна пам'ятка, документ, на основі якого будується наукове дослідження
зменш.-пестливі форми:
іменники: джерельце, джерелянка
прикметники: джерельний, джерельський

<h3><center>Це цікаво знати!</center></h3>
<hr>

Підземні води — це води верхньої частини земної кори (до глибини 12—16 км).
Вони знаходяться в порах і порожнинах гірських порід у рідкому, твердому або пароподібному стані. Утворюються головним чином від просочування в глибину атмосферних опадів під час дощів або танення снігу і льоду. Частина підземних вод виникає в результаті конденсації водяної пари, яка потрапляє в земну кору з атмосфери або виділяється з магми. На рівнинах, складених осадовими гірськими породами, звичайно чергуються шари різної водопроникності. Одні з них легко пропускають воду (піски, гравій, галечники) і називаються водопроникними, інші затримують воду (глини, кристалічні сланці) і називаються водонепроникними. На водонепроникних породах вола затримується, заповнює проміжки між частинками водопроникної породи й утворює водоносний горизонт. Таких горизонтів на одній і тій самій місцевості може бути кілька, інколи 10—15.
За умовами залягання підземні води поділяються на верховоди і, ґрунтові та між пластові, або артезіанські. Верховодні — це підземні води, які залягають на незначній глибині і поширюються недалеко. їхня потужність здебільшого становить 0,4— 1,0 м, іноді досягає 2—5 м. Вони поширені в районах з багаторічною мерзлотою, також утворюються на територіях міст і промислових площах, річкових терасах тощо.
Ґрунтові — це води першого від поверхні землі водоносного горизонту, які залягають на водонепроникному шарі. Це безнапірні води: після розкопування грунту їхній рівень встановлюється на тій же глибині, на якій вони були виявлені. Легкодоступні і широко використовуються криниці в сільській місцевості, але через неглибоке залягання легко забруднюються.
Міжпластові води — підземні води, що залягають у водоносних горизонтах між водонепроникними шарами порід у межах великих геологічних структур (синкліналей, моно-кліналей). Такі структури, що утримують один або кілька водоносних горизонтів на великих площах, називаються артезіанськими басейнами (від назви франц. провінції Artcsium, де в XII ст. вперше в Європі була споруджена криниця, з якої брали напірну воду). Напірні води піднімаються вище рівня залягання, а при сильному напорі виливаються на поверхню або навіть фонтанують.
Підземні води поділяють на прісні (до 1 г/л, або 1 %с), солонуваті (1—10 %с), солоні (10— 35, або 10—50 ‰) і розсоли (понад 35—50 %6). За температурою поділяють на переохолоджені (нижче 0 °С), холодні (від Одо 20 °С) і термальні (вище 20 °С).
Підземна водна — це корисна копалина, особливо цінна тим, що має властивість відновлюватися в природних умовах і в процесі експлуатації. Кількість підземних вод оцінюється їхніми запасами — кількістю води, яка може бути одержана з водоносного горизонту, джерела за добу. Залежно від якості є вода питна і технічна.
Джерело (ключ) — природний вихід підземних водна поверхню суші або під водою, на дні рік, озер, морів. Джерело з'являється там, де
водоносний горизонт пересікається земною поверхнею (у зниженнях рельєфу, на схилах ярів, балок тощо).
Гейзер (ісландське geysir, від geysa — хлинути) — джерело, яке періодично викидає фонтани гарячої води і пари. Гейзерськ их джерел багато в Ісландії, на Камчатці, в Новій Зеландії, США.
Використання підземних вод і джерел
Підземні води — це частина водних ресурсів Землі; загальні запаси підземних вод суші становлять понад 600 млн.км3. На них припадає 4 % від загального обсягу гідросфери планети. Прогнозні ресурси підземних вод в Україні, придатних для побутового і господарського використання, становлять 21 км3/рік. Вони мають велике значення в природі та господарській діяльності людини. Це найважливіше джерело живлення рік та озер; забезпечують рослини вологою і розчиненими в ній речовинами. Широко використовуються людиною для господарсько-побутових, промислових і сільськогосподарських цілей. Із термальних вод одержують багато різних хімічних речовин (йод, глауберову сіль, борну кислоту, різні метали). Теплову енергію підземних вод використовують для обігрівання будинків, теплиць, одержання енергії; підземні води застосовують для лікування цілого ряду захворювань людини.

<h3><div align="center">Рекомендовані джерела</div></h3><hr>

1.Вікісловник uk.wiktionary.org Прямий доступ до українського Вікісловника
2.Грінченко Б. Д. Словарь української мови, т. 1-4. Київ, 1907-09 (багато перевидань). Онлайн-версія
3.Дорошенко Т.С. Великий комплексний словник української мови. – Х.: Торсінг Плюс, 2009. – 768 с.# Загоруйко О.Я. Великий універсальний словник української мови. – Х.: Торсінг плюс, 2009. – 768 с.# Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Навч.посібн. – 2-ге, вид. виправл. і доп./ С.В.Шевчук, Т.М.Лобода. – К.: Арій, 2008. – 5-7 с.
4.Загоруйко О.Я. Великий універсальний словник української мови. – Х.: Торсінг плюс, 2009. – 768 с.
5.Короткий тлумачний словник української мови. Близько 6750 слів / за ред. Д. Г. Гринчишина. — 2-е вид., доп. і перероб. — Київ: Рад. Школа, 1988.
6.Новий тлумачний словник української мови. 42000 слів: У 4-х томах / Уклад. В. Яременко, О. Сліпушко. — Київ: вид. Аконіт, 1998.
7.Великий тлумачний словник сучасної української мови / Автор, керівник проекту і гол. редактор В. Т. Бусел. — Київ, Ірпінь: ВТФ Перун. 2001, 2005. На сайті lingvo.ua, інший сайт.
8.Великий тлумачний словник української мови / Упоряд. Т. В. Ковальова. — Харків: Фоліо, 2005. — 767 с. — (Бібліотека державної мови). — ISBN 966-03-2698-Х с.
9.Великий тлумачний словник. Сучасна українська мова від А до Я / Упоряд. Загнітко А. П. — Донецьк: Вид. «Бао», 2008. — 704 с. — ISBN 978-966-481-019-4.
10.Словник української мови. У 20-ти т. / Український мовно-інформаційний фонд НАН України; за ред. В. М. Русанівського. — Київ: Наукова думка, 2010. — Т.1. А — Б. — 911 с.
11.Словник української мови: В 11 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — Київ: Наукова думка, 1970—1980. Онлайн-версія
12.Універсальний словник-енциклопедія (УСЕ) на сайті Словопедія
13.Всесвітній словник української мови на сайті worldwidedictionary.org

<h3><div align="center">Інтернет джерела</div></h3><hr>
http://vsevam.com/tag/%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BB%D0%BE-%D0%B6%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%8F/

http://vk.com/club4945532

http://www.youtube.com/watch?v=D7PaqISxs7o

http://www.youtube.com/watch?v=XuVfVX46sBo

http://video.bigmir.net/tags/68686/176140/%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%88%D0%B0%D1%84%D1%82%D0%BD%D1%8B%D0%B9+%D0%B4%D0%B8%D0%B7%D0%B0%D0%B9%D0%BD-%D0%94%D0%B6%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BB%D0%BE+%D0%BD%D0%B0%D1%82%D1%85%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F/

http://busk.io.ua/vc4bbaec8a25ae1a96ace0e2bcd9da4c5

http://my.mail.ru/video/mail/hollod/251/#video=/mail/hollod/251/383

http://pochaev.pp.ua/video/video-qistochnik-svyatoj-annyq.html

http://www.dailymotion.com/video/xgplr0_%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9-%D1%81%D0%B5%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%8B%D0%B9-%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%BA_shortfilms

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Azbuka.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:2261637.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ar abetka.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:2870.jpg|x200px]]
|}

<div align="right"></div>

[[Категорія:Дж]]

Дійниця

2013-12-01T08:16:00Z

A.Eminova:

==«Словарь української мови»==

'''Дійниця, -ці, '''''ж. ''Подойникъ. Грин. І. 146. ''Щоб дійниця не текла, а хазяйка весела була; щоб хазяйка не засипала, до корови рано вставала; щоб корова стояла та багато молока давала. (Замочування дійниці в Петрівку, в 1й понеділок). ''Ном. № 254. Ум. '''Дійничка. '''Ном. № 334.

==Сучасні словники==

-Дійниця (зменшене — дійничка) — спеціальний посуд, у який доять молоко; здавна виготовляли з де¬рев’яних клепок; її було прийнято замочувати в перший понеділок Петрівки з примовляннями: «Щоб дійниця не текла, а хазяйка весела була; щоб хазяйка не засипала, до корови рано вставала; щоб корова стояла та молока багато давала»; це вилилося в обрядодію замочування дійниці; дійниця була також атрибутом відьми, що видоювала чужі корови; освячення дійниці відганяло й нечисту силу. (Словник-довідник)
-Дійниця - ж. Спеціальний посуд, що в нього доять молоко (Великий тлумачний словник).
-Дійниця, і, жін. Спеціальний посуд, у який доять молоко. Візьме Олександра дійницю, піде вдосвіта доїти корову (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 64); Одарка накрила фартушком повну дійницю молока і пішла до хати (Сергій Воскрекасенко, Весна.., 1939, 28). (Словник української мови)

<h3><center>Це цікаво знати!</center></h3>
<hr>

«Дійниця» – це невелике дерев’яне відро з двома невисокими вушками і протягнутою в них дужкою. Цей посуд був призначений лише для доїння молока. Дерев’яні дійниці використовувались колись на Волині, Поділлі, Придніпров’ї. Їх виготовляли майстри – «бондарі».
У Карпатах були поширені «скіпці» – дерев’яна циліндрична посудина з вухом (ручкою для пальців) і ріжком для зливання молока.
У наш час дійниці виготовляють із нержавіючої сталі або використовують емальовані відра.

<h3><div align="center">Рекомендовані джерела</div></h3><hr>
1.Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод., допов. та СD) / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2007. – 1736 с. : іл. – С. 304
2.Короткий тлумачний словник української мови. Близько 6750 слів / за ред. Д. Г. Гринчишина. — 2-е вид., доп. і перероб. — Київ: Рад. Школа, 1988.
3.Новий тлумачний словник української мови. 42000 слів: У 4-х томах / Уклад. В. Яременко, О. Сліпушко. — Київ: вид. Аконіт, 1998.
4.Словник української мови онлайн: Режим доступу:
http://www.ukrlit.org/slovnyk/%D0%B4%D1%96%D0%B4%D1%83%D1%85
5.Словник української мови: в 11 томах – Том 2, 1971. – С. 301.
6.Україна в словах: Мовокраїнознав. слов.-довід.: Навч. посіб. для учнів загальноосвіт. шкіл, ліцеїв, гімназій, студентів, усіх, хто вивчає укр. мову / Упоряд. і кер. авт. кол. Н.Данилюк. – К.: ВЦ «Просвіта», 2004. – 704с.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Diynuca1.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Diynuca2.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Diynuca3.jpg|x200px]]
|}

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]
[[Категорія:Ді]]

Файл:Diynuca3.jpg

2013-12-01T08:15:20Z

A.Eminova:

Файл:Diynuca2.jpg

2013-12-01T08:15:04Z

A.Eminova:

Файл:Diynuca1.jpg

2013-12-01T08:14:44Z

A.Eminova:

Дійниця

2013-12-01T08:12:41Z

A.Eminova:

==«Словарь української мови»==

'''Дійниця, -ці, '''''ж. ''Подойникъ. Грин. І. 146. ''Щоб дійниця не текла, а хазяйка весела була; щоб хазяйка не засипала, до корови рано вставала; щоб корова стояла та багато молока давала. (Замочування дійниці в Петрівку, в 1й понеділок). ''Ном. № 254. Ум. '''Дійничка. '''Ном. № 334.

==Сучасні словники==

-Дійниця (зменшене — дійничка) — спеціальний посуд, у який доять молоко; здавна виготовляли з де¬рев’яних клепок; її було прийнято замочувати в перший понеділок Петрівки з примовляннями: «Щоб дійниця не текла, а хазяйка весела була; щоб хазяйка не засипала, до корови рано вставала; щоб корова стояла та молока багато давала»; це вилилося в обрядодію замочування дійниці; дійниця була також атрибутом відьми, що видоювала чужі корови; освячення дійниці відганяло й нечисту силу. (Словник-довідник)
-Дійниця - ж. Спеціальний посуд, що в нього доять молоко (Великий тлумачний словник).
-Дійниця, і, жін. Спеціальний посуд, у який доять молоко. Візьме Олександра дійницю, піде вдосвіта доїти корову (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 64); Одарка накрила фартушком повну дійницю молока і пішла до хати (Сергій Воскрекасенко, Весна.., 1939, 28). (Словник української мови)

<h3><center>Це цікаво знати!</center></h3>
<hr>

«Дійниця» – це невелике дерев’яне відро з двома невисокими вушками і протягнутою в них дужкою. Цей посуд був призначений лише для доїння молока. Дерев’яні дійниці використовувались колись на Волині, Поділлі, Придніпров’ї. Їх виготовляли майстри – «бондарі».
У Карпатах були поширені «скіпці» – дерев’яна циліндрична посудина з вухом (ручкою для пальців) і ріжком для зливання молока.
У наш час дійниці виготовляють із нержавіючої сталі або використовують емальовані відра.

<h3><div align="center">Рекомендовані джерела</div></h3><hr>
1.Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод., допов. та СD) / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2007. – 1736 с. : іл. – С. 304
2.Короткий тлумачний словник української мови. Близько 6750 слів / за ред. Д. Г. Гринчишина. — 2-е вид., доп. і перероб. — Київ: Рад. Школа, 1988.
3.Новий тлумачний словник української мови. 42000 слів: У 4-х томах / Уклад. В. Яременко, О. Сліпушко. — Київ: вид. Аконіт, 1998.
4.Словник української мови онлайн: Режим доступу:
http://www.ukrlit.org/slovnyk/%D0%B4%D1%96%D0%B4%D1%83%D1%85
5.Словник української мови: в 11 томах – Том 2, 1971. – С. 301.
6.Україна в словах: Мовокраїнознав. слов.-довід.: Навч. посіб. для учнів загальноосвіт. шкіл, ліцеїв, гімназій, студентів, усіх, хто вивчає укр. мову / Упоряд. і кер. авт. кол. Н.Данилюк. – К.: ВЦ «Просвіта», 2004. – 704с.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Azbuka.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:2261637.jpg|x200px]]
|}

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]
[[Категорія:Ді]]

Діжка

2013-12-01T07:38:51Z

A.Eminova:

==«Словарь української мови»==

'''Діжка, -ки''', ж.
Ум. отъ діжа. 2) Кадка. Який батько, такий син викрав з діжки сир. Ном. № 7137. Ум. Діжечка. К. ЧР. 273, Вас. 145. См. Діж, діжун.
Діж, -жа, м. Кадка, имѣющая нечетное число клепокъ. (Кадка съ четнымъ числомъ ихъ называется діжою). Славяносерб. у. Купуючи діжку лічуть тростки, кажучи на першу: «діж», на другу: «діжа», на третю знову: «діж» і так усі переберуть. Як на останню прийдеться сказати: «діжа», то купують, бо хліб добрий буде, а як «діж», то не купують. Славяносерб. у.
Діжун, -на, м. = Діж. КС. 1884. IV. 698.
Діжечка, -ки, ж. Ум. отъ діжка.

==Сучасні словники==

-Діжка – велика дерев’яна циліндрична посудина з плоским дном (Мовокраїнознавчий словник-довідник)
-Діжка - кадочка, (Український тлумачний словник)
-Діжка - ж. - 1. Велика дерев'яна або металева циліндрична посудина з плоским дном. 2. рідко. Те саме, що діжа 1.
-Діжа – Низька широка дерев'яна діжка, в якій готують тісто на хліб (Великий тлумачний словник української мови)
-Діжка 1. Велика дерев'яна або металева циліндрична посудина з плоским дном. Треба було.. нашаткувать другу діжку капусти (Нечуй-Левицький, II, 1956, 182); Ганна Петрівна присунула до дверей у чулан діжку з водою (Остап Вишня, Весна.., 1949, 15); * У порівняннях. Верби старі, давні, товсті, як діжки (Нечуй-Левицький, II, 1956, 159).
2. рідко. Те саме, що діжа 1. — Цс. — писнула слабо Сусанна, ..і всім м'яким тілом, як тістом, що вилізло з діжки, навалилася на подушку (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 369). (Словник української мови)
- Діжка – діжа:
1)низька широ¬ка дерев’яна або глиняна посуди¬на, в якій готують тісто на хліб, а також учинене в ній тісто; нале¬жить до одного з найстаровинніших виробів народних промис¬лів — бондарства або гончарства; як і хліб та піч, була священною, її шанували, дбайливо доглядали, правили (шкребли освяченим но¬жем на Великдень і вимивали теплою водою); нову або правлену ді¬жу наливали біля криниці холод¬ною водою і давали напитися з неї корові (це мало принести прибу¬ток і хлібний достаток); відігравала велику роль у весільному обряді, бо в ній замішували святий коро¬вай: «А піч наша на сохах, А діжу носять на руках, Пече наша, пече, Печи нам коровай легше»; у на¬родних загадках діжа символізує сонце: «За лісом-пролісом червона діжа сходить»; у сполученні пікна діжа — діжа, призначена для випі¬кання хліба. Як діжа не міситься, то сім’я біситься (приказка); Хоч і діжу з тістом оддай, то ще буде клясти, що важко нести (М. Номис); Питай, чи діжу замісить (А. Метлинський); А мій милий діжку місить, а він мене і тим ті-шить (Б. Грінченко);
2)тільки діжка (зменшене — діжечка) — ве¬лика дерев’яна або металева циліндрична (або звужена догори) по¬судина з пласким дном; викорис-товується у різних господарських цілях; ознака огрядності, непово¬роткості. Який батько, такий син — викрав з діжки сир (М. Номис); Треба було... нашаткувать діжку капусти (І. Нечуй-Левицький);
3)тільки діжа — кругла ямка в зем¬лі, яку вкривають серед інших менших при дитячій грі в місяць (Словник довідник)

<h3><center>Це цікаво знати!</center></h3>
<hr>
Діжки використовуються в господарстві дуже широко. У них тримають квашену капусту, огірки, помідори, яблука, кавуни, воду.
Діжки, як і бочки, виготовляють бондарі з окремих, припасованих одна до одної дощок, стягнутих металевими обручами. На відміну від бочки, ця посудина не має опуклих боків. Вона циліндрична або звужена доверху, часто з кришкою.
Нині діжки почали робити з металу, пластмаси.
У деяких місцевостях «діжкою» називають діжу, яка призначена для тіста.
Прислів’я: Дірявої діжки не наллєш.

<h3><div align="center">Рекомендовані джерела</div></h3><hr>
1.Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод., допов. та СD) / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2007. – 1736 с. : іл. – С. 301
2.Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 189. – Режим доступу: http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%B4%D1%96%D0%B6%D0%B0/
3.Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008. – Режим доступу: http://ukrainian_pronouncing.academic.ru/1772/%D0%B4%D1%96%D0%B6%D0%BA%D0%B0
4.Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 301. – Режим доступу:http://sum.in.ua/s/dizhka
5.Україна в словах: Мовокраїнознав. слов.-довід.: Навч. посіб. для учнів загальноосвіт. шкіл, ліцеїв, гімназій, студентів, усіх, хто вивчає укр. мову / Упоряд. і кер. авт. кол. Н.Данилюк. – К.: ВЦ «Просвіта», 2004. – 704с.
6.http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D1%96%D0%B6%D0%BA%D0%B0?veaction=edit

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Dizka1.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Dizka2.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Dizka3.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Dizka4.jpg|x200px]]
|}

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]
[[Категорія:Ді]]

Файл:Dizka4.jpg

2013-12-01T07:37:34Z

A.Eminova:

Файл:Dizka3.png

2013-12-01T07:37:15Z

A.Eminova:

Файл:Dizka2.jpg

2013-12-01T07:36:57Z

A.Eminova:

Файл:Dizka1.jpg

2013-12-01T07:36:42Z

A.Eminova:

Діжка

2013-12-01T07:36:15Z

A.Eminova:

==«Словарь української мови»==

'''Діжка, -ки''', ж.
Ум. отъ діжа. 2) Кадка. Який батько, такий син викрав з діжки сир. Ном. № 7137. Ум. Діжечка. К. ЧР. 273, Вас. 145. См. Діж, діжун.
Діж, -жа, м. Кадка, имѣющая нечетное число клепокъ. (Кадка съ четнымъ числомъ ихъ называется діжою). Славяносерб. у. Купуючи діжку лічуть тростки, кажучи на першу: «діж», на другу: «діжа», на третю знову: «діж» і так усі переберуть. Як на останню прийдеться сказати: «діжа», то купують, бо хліб добрий буде, а як «діж», то не купують. Славяносерб. у.
Діжун, -на, м. = Діж. КС. 1884. IV. 698.
Діжечка, -ки, ж. Ум. отъ діжка.

==Сучасні словники==

-Діжка – велика дерев’яна циліндрична посудина з плоским дном (Мовокраїнознавчий словник-довідник)
-Діжка - кадочка, (Український тлумачний словник)
-Діжка - ж. - 1. Велика дерев'яна або металева циліндрична посудина з плоским дном. 2. рідко. Те саме, що діжа 1.
-Діжа – Низька широка дерев'яна діжка, в якій готують тісто на хліб (Великий тлумачний словник української мови)
-Діжка 1. Велика дерев'яна або металева циліндрична посудина з плоским дном. Треба було.. нашаткувать другу діжку капусти (Нечуй-Левицький, II, 1956, 182); Ганна Петрівна присунула до дверей у чулан діжку з водою (Остап Вишня, Весна.., 1949, 15); * У порівняннях. Верби старі, давні, товсті, як діжки (Нечуй-Левицький, II, 1956, 159).
2. рідко. Те саме, що діжа 1. — Цс. — писнула слабо Сусанна, ..і всім м'яким тілом, як тістом, що вилізло з діжки, навалилася на подушку (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 369). (Словник української мови)
- Діжка – діжа:
1)низька широ¬ка дерев’яна або глиняна посуди¬на, в якій готують тісто на хліб, а також учинене в ній тісто; нале¬жить до одного з найстаровинніших виробів народних промис¬лів — бондарства або гончарства; як і хліб та піч, була священною, її шанували, дбайливо доглядали, правили (шкребли освяченим но¬жем на Великдень і вимивали теплою водою); нову або правлену ді¬жу наливали біля криниці холод¬ною водою і давали напитися з неї корові (це мало принести прибу¬ток і хлібний достаток); відігравала велику роль у весільному обряді, бо в ній замішували святий коро¬вай: «А піч наша на сохах, А діжу носять на руках, Пече наша, пече, Печи нам коровай легше»; у на¬родних загадках діжа символізує сонце: «За лісом-пролісом червона діжа сходить»; у сполученні пікна діжа — діжа, призначена для випі¬кання хліба. Як діжа не міситься, то сім’я біситься (приказка); Хоч і діжу з тістом оддай, то ще буде клясти, що важко нести (М. Номис); Питай, чи діжу замісить (А. Метлинський); А мій милий діжку місить, а він мене і тим ті-шить (Б. Грінченко);
2)тільки діжка (зменшене — діжечка) — ве¬лика дерев’яна або металева циліндрична (або звужена догори) по¬судина з пласким дном; викорис-товується у різних господарських цілях; ознака огрядності, непово¬роткості. Який батько, такий син — викрав з діжки сир (М. Номис); Треба було... нашаткувать діжку капусти (І. Нечуй-Левицький);
3)тільки діжа — кругла ямка в зем¬лі, яку вкривають серед інших менших при дитячій грі в місяць (Словник довідник)

<h3><center>Це цікаво знати!</center></h3>
<hr>
Діжки використовуються в господарстві дуже широко. У них тримають квашену капусту, огірки, помідори, яблука, кавуни, воду.
Діжки, як і бочки, виготовляють бондарі з окремих, припасованих одна до одної дощок, стягнутих металевими обручами. На відміну від бочки, ця посудина не має опуклих боків. Вона циліндрична або звужена доверху, часто з кришкою.
Нині діжки почали робити з металу, пластмаси.
У деяких місцевостях «діжкою» називають діжу, яка призначена для тіста.
Прислів’я: Дірявої діжки не наллєш.

<h3><div align="center">Рекомендовані джерела</div></h3><hr>
1.Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод., допов. та СD) / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2007. – 1736 с. : іл. – С. 301
2.Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 189. – Режим доступу: http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%B4%D1%96%D0%B6%D0%B0/
3.Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008. – Режим доступу: http://ukrainian_pronouncing.academic.ru/1772/%D0%B4%D1%96%D0%B6%D0%BA%D0%B0
4.Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 301. – Режим доступу:http://sum.in.ua/s/dizhka
5.Україна в словах: Мовокраїнознав. слов.-довід.: Навч. посіб. для учнів загальноосвіт. шкіл, ліцеїв, гімназій, студентів, усіх, хто вивчає укр. мову / Упоряд. і кер. авт. кол. Н.Данилюк. – К.: ВЦ «Просвіта», 2004. – 704с.
6.http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D1%96%D0%B6%D0%BA%D0%B0?veaction=edit

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Azbuka.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:2261637.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ar abetka.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:2870.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:2911091.jpg|x200px]]
|}

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]
[[Категорія:Ді]]

Діамант

2013-11-29T15:14:59Z

A.Eminova:

==«Словарь української мови»==
'''Діамант, -ту, '''''м. ''Алмазъ. Ум. '''Діамантик. '''

==Сучасні словники==
'''''ДІАМÁНТ''''', а, ч. 1. Дорогоцінний камінь – алмаз, штучно огранений і відшліфований; брильянт. Деякі дами були в діамантах, декольтовані, мов на бал (Л. Укр.); Пишна вечірня зірка засяла на голові в Зірниці між пахучими рожами її вінка, мов блискучий діамант (Н.-Лев.). 2. Вид дрібного друкарського шрифту.
(Тлумачний словник української мови: В 4 т. Т1 / Уклад. В.Яременко, О.Сліпушко. – К.: АКОНІТ, 2001. – С. 763).

'''''ДІАМÁНТ''''' – коштовний камінь, брильянт. – Принеси мені найкращі убори, знайди найдорожчі діаманти. Хочу вбратись, як королева (І. Нечуй-Левицький); Мама продасть брильянти і золото і те все розділить меж нами (М. Кропивницький).
(Словник синонімів української мови: В 2 т. / А.А. Бурячок, Г.М. Гнатюк, С.І. Головащук та інші. – К.: Наук.думка, 2001. – Т. 1. – С. 418).
<h3><div align="center">Рекомендовані джерела</div></h3><hr>
# Словник синонімів української мови: В 2 т. / А.А. Бурячок, Г.М. Гнатюк, С.І. Головащук та інші. – К.: Наук.думка, 2001. – Т. 1. – С. 418
# Тлумачний словник української мови: В 4 т. Т1 / Уклад. В.Яременко, О.Сліпушко. – К.: АКОНІТ, 2001. – С. 763.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Diamant1.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Diamant2.jpg|x200px]]

<div align="right"></div>

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]
[[Категорія:Ді]]

Файл:Diamant2.jpg

2013-11-29T15:14:07Z

A.Eminova:

Файл:Diamant1.jpg

2013-11-29T15:13:49Z

A.Eminova: A.Eminova завантажив нову версію «Файл:Diamant1.jpg»

Дятел

2013-11-29T15:12:00Z

A.Eminova:

==«Словарь української мови»==

'''Дя́тел, -тла,''' м. Дятелъ. Чорт би дятла знав, як би не його ніс. Чуб. 1. 250.

==Сучасні словники==

ДЯ́ТЕЛ – лісовий птах з довгим, міцним дзьобом.
(Ч.в. Р.в. – дятла. Кл. в. – дятле, Н.в. мн. – дятли; зм. – пест. – дятлик)
[Україна в словах: Мовокраєзнавчий слов.-довід.: Навч. посіб. для учнів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій, студентів, усіх, хто вивчає укр. мову / Упоряд. : «Просвіта», 2004. – 704 с. - С. 625]

<b><i>Фонетичний запис</i></b>: <nowiki>[</nowiki>[д'й'`ат'ил]

<b><i>Морфологічний запис:</i></b> дя́-тел, іменник чоловічого роду, істота.

<b><i>Словотворення:</i></b> дятел→дятлові

<b><i>Синоніми:</i></b> клювак, (діал.) клюй-дерево (діал.), довбач (діал.), довбало (діал.)

<b><i>Російською мовою:</i></b> дятел.

<b><i>Етимологія слова:</i></b> «Дятел» (лат. Picariae) – спільна назва кількох родів птахів родини дятлових. Лісовий птах з довгим, міцним дзьобом.

Україна в словах: Мовокраєзнавчий слов.-довід.: Навч. посіб. для учнів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій, студентів, усіх, хто вивчає укр. мову / Упоряд. : «Просвіта», 2204. – 704 с. - С. 626

<h3><center>Це цікаво знати!</center></h3>
<hr>

Дятел на старій груші
У червонястій шапочці
З маленькою паличкою стукає та й стукає.
(Микола Воробйов)
В Україні поширені такі представники: дятел чорний, дятел строкатий, дятел зелений і дятел трипалий. Для всіх дятлів характерний міцний долотоподібний дзьоб, яким вони добувають з – під кори дерев комах та їх личинок, а також довгий (до 17 сантиметрів) язик. Гніздяться дятли в дуплах, які самі видовбують.
Наші предки вважали, що дятел, подібно до деяких інших птахів (зозулі, ворони, сича, сови) – це провісник якоїсь зміни. Коли дятел довбає ріг хати, то віщував лихо.
У народі є легенда про те, що дятел – перетворена людина. Бог зробив із неї птаха, щоб навчити інших пернатих будувати гнізда й лікувати дерева. Відомо, що кожного року дятел будує собі нове гніздо, а старе залишає іншим пташкам.
Кажуть, що дятел вміє знаходити чарівне зілля – «розрив - траву». Хто нею заволодіє, зможе відімкнути будь-які двері.
Дятлів треба оберігати, тому що вони – «санітари лісу», які поїдають шкідників.
Народна прикмета: Дятел вистукує на всю округу – невдовзі піде дощ.
Загадки:
В’ється молоток, поправляє нам садок.

Вірно людям я служу,
Їм дерева стережу,
Дзьоб міцний і гострий маю,
Шкідників ним здобуваю.
[Україна в словах: Мовокраєзнавчий слов.-довід.: Навч. посіб. для учнів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій, студентів, усіх, хто вивчає укр. мову / Упоряд. : «Просвіта», 2204. – 704 с. - С. 626]

<h3><div align="center">'''Особливості слововживання'''</div></h3>

Дятел - іменник.
Означення: працьовитий, рябий, червоноголовий, чорний та ін..

<h3><div align="center">Рекомендовані джерела</div></h3><hr>
1. Вікісловник uk.wiktionary.org Прямий доступ до українського Вікісловника
2. Грінченко Б. Д. Словарь української мови, т. 1-4. Київ, 1907-09 (багато перевидань). Онлайн-версія
3. Дорошенко Т.С. Великий комплексний словник української мови. – Х.: Торсінг Плюс, 2009. – 768 с.# Загоруйко О.Я. Великий універсальний словник української мови. – Х.: Торсінг плюс, 2009. – 768 с.# Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Навч.посібн. – 2-ге, вид. виправл. і доп./ С.В.Шевчук, Т.М.Лобода. – К.: Арій, 2008. – 5-7 с.
4. Загоруйко О.Я. Великий універсальний словник української мови. – Х.: Торсінг плюс, 2009. – 768 с.
5. Короткий тлумачний словник української мови. Близько 6750 слів / за ред. Д. Г. Гринчишина. — 2-е вид., доп. і перероб. — Київ: Рад. Школа, 1988.
6. І. Р. Вихованець. Морфологія // Українська мова: Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія, 2000.
7. Новий тлумачний словник української мови. 42000 слів: У 4-х томах / Уклад. В. Яременко, О. Сліпушко. — Київ: вид. Аконіт, 1998.
8. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Автор, керівник проекту і гол. редактор В. Т. Бусел. — Київ, Ірпінь: ВТФ Перун. 2001, 2005. На сайті lingvo.ua, інший сайт.
9. Великий тлумачний словник української мови / Упоряд. Т. В. Ковальова. — Харків: Фоліо, 2005. — 767 с. — (Бібліотека державної мови). — ISBN 966-03-2698-Х с.
10. Великий тлумачний словник. Сучасна українська мова від А до Я / Упоряд. Загнітко А. П. — Донецьк: Вид. «Бао», 2008. — 704 с. — ISBN 978-966-481-019-4.
11. Словник української мови. У 20-ти т. / Український мовно-інформаційний фонд НАН України; за ред. В. М. Русанівського. — Київ: Наукова думка, 2010. — Т.1. А — Б. — 911 с.
12. Словник української мови: В 11 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — Київ: Наукова думка, 1970—1980. Онлайн-версія
13. Україна в словах: Мовокраєзнавчий слов.-довід.: Навч. посіб. для учнів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій, студентів, усіх, хто вивчає укр. мову / Упоряд. : «Просвіта», 2004. – 704 с. - С. 625 – 626.
14. Універсальний словник-енциклопедія (УСЕ) на сайті Словопедія
15. Всесвітній словник української мови на сайті worldwidedictionary.org

==Інтернет-джерела==

5.Вікісловник uk.wiktionary.org Прямий доступ до українського Вікісловника
6.Всесвітній словник української мови на сайті worldwidedictionary.org
7.Універсальний словник-енциклопедія (УСЕ) на сайті Словопедія

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:dyatel1.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:dyatel2.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:dyatel3.jpg|x200px]]

|}

<div align="right"></div>

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]
[[Категорія:Дя]]

Дьоготь

2013-11-29T15:10:28Z

A.Eminova:

'''Дьоготь, -гтю, '''''м. ''= '''Діготь. '''''Тхне смолою та дьогтем. ''Левиц.
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]
[[Категорія:Дь]]

== Словник української мови ==
ДЬОГОТЬ, гтю, чол. Темна густа в'язка смолиста з неприємним запахом рідина, що утворюється при сухій перегонці дерева, торфу, бурого та кам'яного вугілля. Посадили [Марину] на набиту сміттям підрешітку, почали стригти довгу косу, мазати голову дьогтем, натикати пір'ям (Панас Мирний, IV, 1955, 235); З пнів та коріння.. гнав [Шембек] дьоготь, випалював поташ і скипидар (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 179); * У порівняннях. Засіли [Плачинда з Давидом] по самий драбиняк у чорному, як дьоготь, болоті (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 105).

«Словник української мови» [http://sum.in.ua/p/2/451/2];

== Словотворення ==
Дьо́готь– іменник чоловічого роду.

[http://Worldwidedictionary [ http://uk.worldwidedictionary.org /дьоготь<nowiki>]</nowiki>];

== Російською мовою ==
Дёготь - cуществительное, неодушевлённое, мужской род, 2-е склонение (тип склонения 2*a по классификации А. Зализняка).
Корень: -дегот-.
URL: http://ru.wiktionary.org/wik/дёготь

== Це цікаво знати! ==
Вчені-археологи ще за часів СРСР при розкопках давніх поселень трипільської культури на території сучасної Кіровоградщини знайшли докази того, що тодішні люди розтирали жолуді дуба на борошно. За версією радянських вчених, з нього випікали хліб.] Хоча відомо, що з борошна жолудів дуба можна виготовляти також напій, який називають «кавою з жолудів».
== Рекомендовані джерела ==
== Див. також ==
== Ілюстрації ==
[[Файл:Дьоготь.jpg||безрамки]] [[Файл:дьоготь_2.jpg||безрамки]]

Дуб

2013-11-29T15:09:37Z

A.Eminova:

'''Дуб, -ба, '''''м. ''1) Раст. дубъ, Quercus robur. ''Як ми з тобою спознавалися, сухі дуби розвивалися. ''Мет. 69. ''Ой ти, дубе кучерявий, голля твоє рясне. ''Мет. 107. 2) Большая лодка, выдолбленная изъ дерева. Вас. 150. Описаніе ея: Мнж. 179. ''Чоловік десять їх плило по Дніпру та й пристали дубом коло Черкас. ''ЗОЮР. 260. ''Я раз стояла на тім камені і брала воду, а гетьман їхав дубом. ''Левиц. Пов. 268. ''Ой пустились наші запорожці через море дубами. ''КС. 1883. І. 43 3) Дубильное вещество, жидкость изъ тертой дубовой или вербовой коры, употребляемая для чинки кожи. Вас. 158. См. '''Дубило. '''''Я шевчика не люблю, за шевчика не піду: шевчик шкури чиняє, а він дубом воняє. ''Чуб. V. 1087. 4) Названіе одного изъ играющихъ въ игрѣ стовп. Ив. 48. 5) '''Зелений дуб'''. Родъ дѣтской игры. Ив. 68. 6''') Високий дуб'''. Родъ игры въ мячъ. Ив. 28. 7) '''Горю-дуб'''. Игра въ горѣлки. ''Гуляти в горюдуба. ''8) '''Дуба дати'''. Умереть. '''Дав йому дуба'''. Убилъ его. 9) '''Дуба ставати'''. а) Становиться на дыбы. ''Кінь дуба стає. ''Каменец. у. б) — '''стати'''. Остолбенѣть. См. '''Дубала, дубора. '''10) '''По сей дуб миля'''. Дальше ни шагу, конецъ дѣлу. Ум. '''Дубок, дубочок, дубонько, дубчик, дубчичок. '''''Аби дубки, а берізки будуть (аби парубки, а дівчата будуть). ''Ном. № 8868. ''Ой у лісі на дубочку зозуля кувала. ''Гол. ''Сидить голуб на дубочку, голубка на вишні. ''Мет. 62. ''Я присалив кониченька до дубонька зеленого. ''Чуб. V. 947''. Ой не видко його дому, тілько видко дубчик. ''Мет. ''7. І спинається він та на дубчичок і зриває з дубка м’ягке листячко. ''Сніп. 102. Ув. '''Дубище. '''Чуб. V. 1169.
==Сучасні словники==
'''Дуб''' — велике дерево, до 40 метрів заввишки, з товстим стовбуром і звивистими кремезними гілками, які утворюють широкий намет листя — справляє дійсно враження потужності і сили. Це довговічна рослина: іноді '''дуб''' живе до двох тисяч років, а столітні дуби зустрічаються дуже часто.1)
У Греції, Іспанії відомі '''дуби''' з солодкими жолудями.1)
'''Дуби''' бувають літні, зимові та вічнозелені 1) (див.:Вічнозелений '''дуб'''). У літнього рано розпускаються червонувате листя і восени опадають. У зимового '''дуба''' листя з довгими черешками з'являється пізно, але восени не опадає, а засохле тримається на гілках всю зиму. У '''дуба''', що росте у Франції, Іспанії, Італії і на Кавказі, зелене листя не сохне і не опадає. Це корковий '''дуб'''.
Деревина дуба особливо міцна. '''Дубові''' колоди, потрапивши у воду, не гниють, а стають чорними і ще міцнішими (морений '''дуб'''). Морений '''дуб''' особливо цінується в столярних роботах.
'''Дубильні''' речовини, що просочують деревину, запобігають гниттю, тому з дуба роблять бочки і паркет.

'''Плід дуба''' (жолуді)

Листки і суцвіття дуба червоного (Quercus coccinea)

Quercus gambelii

'''Листки дуба''' кам'яного
'''Дуб''' починає цвісти на відкритих місцях у двадцять років, а в лісі — в п'ятдесятилітньому віці 1). Разом з листям з'являються повислі сережки з тичинками, по чотири в кожній квітці. На довгих же стеблинках виростають маточкові квітки по дві-три разом. З цих квіток після запилення утворюються жолуді. Кожен жолудь сидить в кругленькій чашечці — плюсці.

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"|
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[R:\DOb-1-13-4.0d\ІІ підгрупа\Чередниченко Марія\Виконані]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:64.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:63.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:62.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:61.jpg|x140px]]
|}

==Див. також==
[[Категорія:Ду]]
[http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Quercus_humilis&action=edit&redlink=1 Дуб пухнатий]

[http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Quercus_ilex&action=edit&redlink=1 Каи'яний дуб з двома підвидами]

[http://uk.wikipedia.org/wiki/Quercus_lobata Лопатевий дуб]

[http://uk.wikipedia.org/wiki/Quercus_rubra Дуб червоний]

Дратувати

2013-11-29T15:08:33Z

A.Eminova:

'''Дратува́ти, -ту́ю, -єш, '''''гл. ''Раздражать, дразнить. К. ЦН. 179. ''Буде з вас, що шляхту дурно дратували і з лукавим Острянином в степи повтікали. ''К. Досв. 203. ''Кожен лист, що читав він, дратував його. ''Стор. М. Пр. 88.

==Сучасні словники==

Дратувати, ую, уєш, недок., кого. Збуджувати, сердити,злити, навмисне виводити з рівноваги

(Короткий тлумачний словник української мови / за ред. Д.Г. Гринчишина. Київ, Видавничий центр «Просвіта», 2004)

Дратувати, злити, роздратовувати, роздражнювати, сердити, виводити з терпіння (рівноваги), нервувати, г. денервувати; (навмисне) дражнити, дробити, грати на нерви, псувати кров, с. допікати; (чуття) збуджувати, посилювати загострювати.

(Караванський Святослав. Практичний словник синонімів української мови. Київ. «Українська книга», 2004.)

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:dratuvatu1.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:dratuvatu2.jpg|x200px]]

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]
[[Категорія:Др]]

Драма

2013-11-29T15:08:02Z

A.Eminova:

==«Словарь української мови»==

Драма, -ми, ж. Драма. «Колії. Українська драма». Хата, 113.
Див. також: Драматичний

==Сучасні словники==

Драма – літературний твір (п’єса).

Драма – життєва ситуація (конфлікт, трагедія, переживання, тяжке горе).

Драма – будівля – Драматичний театр.

Драма (від гр. drama – дія) – один із трьох родів літератури. В основі драми, як на це вказує походження слова, є дія, а також розмови дійових осіб – діалоги, монологи й репліки.
Драма, маючи самостійне літературне значення, переважно ставиться на сцені, здійснюється грою акторів з використанням декорацій, у супроводі музики, звукових і світлових ефектів тощо.

Драма для читання (від. нім. Lesedrama) – такий драматизований твір, пишучи який автор і розраховував на те, що він буде тільки читатися, а не виставлятися на сцені. Це звільняло автора від дотримання вимог сценічності (обсяг, кількість дійових осіб і сценічних епізодів тощо).

Драма – жанр літературних творів, писаних у діалогічній формі і призначених для сценічного виконання (на відміну від епосу, лірики); літературний твір такого жанру з серйозним, але не героїчним змістом (на відміну від комедії, трагедії).

Драма – подія, пов’язана з нещастям, стражданням в особистому або суспільному житті, важке душевне переживання.

<b><i>Етимологія слова:</i></b>
Зародки драми мали місце у фольклорі та обрядових дійствах, що супроводжувалися словесними зіткненнями (діалогами), співом, пантомімою, танцем. Поступово драма сформувалася в окремий рід літератури, зокрема в Стародавній Греції в V ст. до н.е. (творчість Есхіла, Софокла, Евріпіда і Арістофана). Теоретичне узагальнення здобутків давньогрецької драми зробив Арістотель у своїй праці «Поетика».
На Україні драма теж спершу формувалася в народній творчості та етнографії (танки, весільні обряди).

<h3><center>Це цікаво знати!</center></h3>
<hr>

На Україні етапними в розвитку драми стали «Наталка Полтавка» І. Котляревського, п’єси про Шельменка Г. Квітки-Основ’яненка, «Назар Стодоля» Т.Шевченка, багато п’єс І.Карпенка-Карого, М. Старицького і М. кропивницького, «Украдене щастя» І. Франка, «Лісова пісня» і «Камінний господар» Лесі Українки.

<h3><div align="center">Рекомендовані джерела</div></h3><hr>
Драматичні твори Лесі Українки: «Блакитна троянда» (1896 р.), «Прощання» (1896 р.), «Іфігенія в Тавріді»(1898 р.), «Одержима» (1901 р.), «У полоні»(1903 р.), «На руїнах» (1904 р.), «Осіння казка» (1905 р.), «Три хвилини» (1905 р.), «В катакомбах» (1905 р.), «В дому роботи, в країні неволі» (1906 р.), «Кассандра» (1903 – 1907 рр.), «Айша та Мохаммед» (1907 р.), «У пущі» (1897 – 1909 рр.), «На полі крові» (1909 р.), «Йоганна, жінка Хусова» (1909 р.), «Руфін і Прісцілла» (1906 – 1910 рр.), «Бояриня» (1910 р.), «Лісова пісня» (1911 р.), «Адвокат Мартіан» (1911 р.), «Камінний господар» (1912 р.), «Орфеєве чудо» (1913 р.), «Оргія» (1913 р.)

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"

|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Nizhny_Novgorod_Drama_Theatre_2.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:drama1.jpg|x200px]]
|}

<div align="right"></div>

==Див. також==

Драматичний - словник Бориса Грінченка

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]
[[Категорія:Др]]

Доба

2013-11-29T15:06:49Z

A.Eminova:

==«Словарь української мови»==

'''Доба''',-и, ж пора (дня, года и т.п.); время; (24 часа) сутки; (период в жизни человечества, государства, народа и т.п.) эпоха; время

==Сучасні словники==

ДОБА, и, жін.
1. Проміжок часу, протягом якого Земля робить один оберт навколо своєї осі; день і ніч. — Доба в космосі — поняття відносне, тому що за три земних доби я [космонавт] там прожив 64 космічних доби. Адже за півтори години відбувається зміна дня і ночі (Радянська Україна, 6.IX 1962, 3);
// Одиниця виміру часу, яка дорівнює 24 годинам; тривалість дня і ночі. Мушу працювати годин по 10—12 на добу, а це шкодить (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 280); Цілу добу, двадцять чотири години, вона [перша рота] нестиме караульну службу (Іван Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 43).
2. розм. Те саме, що пора. В таку добу під горою, Біля того гаю, Щось чорніє над водою, Щось біле блукав (Тарас Шевченко, I, 1951, 3); Під таку добу погожу Подавать би творчі звіти (Максим Рильський, II, 1960, 24);
// чого. Період, пов'язаний з якою-небудь подією, явищем. Промигнула В душі його щаслива та й болюща Доба любовних зітхань, сліз, надій І розчаровань (Іван Франко, XIII, 1954, 201).
3. Тривалий проміжок часу, який виділяють за яким-небудь характерним явищем, подією; епоха. Вчорашні раби — сьогодні герої доби (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 336); О, жовтнева ніч сувора! Осяваючи Неву, Віщим пострілом «Аврора» Почала добу нову (Микола Упеник, Про Донбас, 1950, 12); Широченні плани доби реформації диктувалися потребами внутрішнього стану країни (Іван Ле, Наливайко, 1957, 26).
(Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — С. 316).
ДОБА
1. Проміжок часу, протягом якого Земля робить один оберт навколо своєї осі; день і ніч. Шість діб не викликали на допит Калинку (А. Дімаров).
2. розм. Пора. В таку добу під горою, Біля того гаю, Що чорніє над водою, Щось біле блукає (Т.Шевченко); Хто їде під вітер нічною добою? (П.Куліш); Знову літньою добою, Ніби для розваги, Ми гуляємо з тобою В переваги-ваги (М.Вороний); Довго, до пізньої доби сиділи вони удвох і балакали (Г.Хоткевич).
3. Тривалий проміжок часу, що його вирізняють за якимсь характерним явищем, подією; епоха. Перші знахідки бритви в Європі.. стосуються до раннього періоду бронзової доби (О.Воропай); Не в кам’яній, не в дерев’яній ері – Зустрілися ми в атомній добі (М.Вінграновський).

(Словопедія. Універсальний словник-енциклопедія.
<a href="http://slovopedia.org.ua/32/53396/30665.html">ДОБА</a>)
ДОБА

дух ча́су (епо́хи, доби́). Погляди, потреби, смаки суспільства певного періоду. Ви боїтесь, що я не піду разом з духом часу, а зостануся позаду, — не думаю я сього (Леся Українка).

золота́ доба́. Найплодотворніший період, який сприяє успішному розвиткові чого-небудь або благотворно впливає на когось. Тими годинами він міг найкраще зосереджуватись, його думки були й плодющі. То була золота доба (В. Підмогильний).
(Словопедія. Фразеологічний словник української мови.
<a href="http://slovopedia.org.ua/49/53396/357263.html">ДОБА</a>)
ДОБА
день і ніч, 24 години; (нічна) пора, час; (нова) П. період, епоха, ера.
(Словопедія. Словник синонімів.
<a href="http://slovopedia.org.ua/41/53396/264056.html">ДОБА</a>)
Доба́, -би́, ж. 1) Сутки. Угор. Дві добі лежав я в ліжку. Як я умру, до візьмеш мене на три доби до церкви, і дяк нехай три ночі читає надо мною псалтиру. Чуб. І. 201. 2) Пора, время. Нічної доби з неволі утікали. Дума. Ув обідню добу там і опинивсь. Стор. В таку добу під горою щось біле блукає. Шевч. 26. 3) Возрастъ. Два молодці так вашої доби. Зміев. у. Cм. Діб.
(Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 395).
<a href="http://hrinchenko.com//slovar/znachenie-slova/12558-doba.html" title="ДОБА. Словник української мови Б.Грінченка.">ДОБА. Словник української мови Б.Грінченка.</a>

Доба́ – іменник жіночого роду

<h3><center>Це цікаво знати!</center></h3><hr>

Цивілізація - третій ступінь у розвитку людської культури, якому передують два інші - доба дикунства й доба варварства у деяких ідеалістичних теоріях
Козаччина - доба в історії України (друга половина 15-18 ст.), коли козаки вели визвольну боротьбу проти шляхетської Польщі й турецько-татарських поневолювачів.

<h3><div align="center">Рекомендовані джерела</div></h3><hr>
Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа та його доба / О. Оглоблин.- Вид. друге, доповнене. - Нью-Йорк - Київ – Львів - Париж - Торонто, 2001.

Козлова В.А. Валеологічна організація режиму дня студента / В.А. Козлова - Редакційна колегія, 2010 - sspu.edu.ua С.173-181.

Коцан І. Я. Біоритмологія : навч.-метод. посіб. / І. Я. Коцан, О. А. Журавльов ; Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки. - Луцьк : РВВ "Вежа" ВДУ ім. Лесі Українки, 2006. - С. 126-128.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Doba3.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Doba4.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Doba5.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Doba6.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Doba2.jpg|x200px]]

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]
[[Категорія:До]]

Дзеркало

2013-11-29T15:05:42Z

A.Eminova:

'''Дзеркало, -ла, '''''с. ''Зеркало. Кв. Ном. № 5227. Ум. '''Дзеркальце. '''Ком. ІІ. 41. МВ. I. 25.

Див. також :

'''[[Люстерко]]'''

'''[[Мебель]]'''

'''[[Свічадо]]'''

==Сучасні словники==

'''Дзеркало'''

1. Відшліфована поверхня, що відображає предмети, які перед нею знаходяться, а також спеціально виготовлений предмет із такою поверхнею. //Назва медичних інструментів, що являють собою прямі або вигнуті пластини з відполірованими поверхнями або скляні дзеркала у відповідній справі.//''чого, перен.'' Спокійна, блискуча поверхня води.

2.''чого,перен.'' Про те, що є відображенням яких -небудь явищ, процесів і т.ін.

3.''спец. '' Поверхня чого-небудь

''Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад. і голов. ред.В.Т.Бусел. - К; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2005. - 1728 с. - С.292.''

4.(Предмет, що відображає все, що є перед ним) свічадо, ''діал.'' люстро.
''Палюга Л.М. Словник синонімів української мови. - К.: Довіра, 2001. - 477с. - С.72 (Словники України)''
5.дзеркало (зменшене — дзеркаль¬це) = люстро (зменшені — люстерко, люстеречко) — відшліфована поверхня, що відображає предме¬ти, які перед нею знаходяться, а також спеціально виготовлений предмет з такою поверхнею; з цим предметом пов’язані народні при¬кмети, — «дзеркало треба завішу¬вати на ніч, а то побачиш у ньому померлого чи диявола»; зберігся звичай його також завішувати, ко¬ли в домі покійник; заборонялося дивитися в дзеркало вагітній жін¬ці; не можна було показувати в дзеркалі новонародженого до 6 мі¬сяців, щоб душу його не забрав двійник; так само це стосувалося й смертельно хворих; остерігалися розбитого дзеркала, що нібито ві¬щувало нещастя; здавна відома ворожба з дзеркалом, зокрема дівчат під Новий рік; гадали, що в дзер¬калі можна було побачити судже¬ного, який буде сватати; символі¬зує правду, чистоту (фізичну і мо¬ральну), честь. Софія стояла перед великим дзеркалом і кінчала причі¬сування (Леся Українка); Морським милом умивалася, в ясне люстро виглядалася (П. Чубинський).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 180-181

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:3em; vertical-align:top; border-top:3px #ccc solid; border-bottom:3px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:30%; padding-top:1em;"|[[Файл:Дитина-і-дзеркало.jpg|безрамки|]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"|[[Файл:Mirror1.jpg|безрамки|]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"|[[Файл:Дитина_і_дзеркало_2.jpg|безрамки|]]
|}

==Це цікаво знати!==

'''З галузі фантастики'''
''Незвичне дзеркало''
Кожна річ, зроблена людськими руками, в тій чи інші мірі вбирає в себе енергетику її творця. Так сталось і з цим дзеркалом, по боках якого зображено двох золотих янголів.У вересні 1943 року в окупованому німцями Парижі трапилась подія про яку ще довго говоритимуть люди. Маркіз де Форнаролі робив вечірку, на якій були присутні німецькі офіцери. Його дружина сказала, що їй потрібно напудритись і вона піднялась до жіночої кімнати, що знаходилась на другому поверсі.
Назад вона не поверталась, тому стурбований маркіз піднявся і постукав у двері. Відповіді не було. Виламавши двері, він застав пусту кімнату. На столику перед великим старовинним дзеркалом, лежали жіночі предмети, на підлозі валялась жіноча туфелька.Невдовзі прибули слідчі гестапо. Допитані служниці клялись і божились, що маркіза піднялась до себе в кімнату, і звідти не виходила. Знаючи методи, якими користувалось гестапо, сумнівів у їх свідченнях не виникає. Тоді гестапо детально обшукало жіночу кімнату маркізи.Виявились деталі на які відразу не звернули увагу. На столі валялась пудра і губна помада, на підлозі лежало намисто, що належало маркізі. Стілець перед дзеркалом був перевернутий, ніби щось налякало жінку. На столі знайшли сліди кігтів. На цьому розслідування зупинилось, і де Форнаролі вже втратив всіляку надію побачити дружину, коли перед ворітьми зупинилось автівка з свастикою. З неї вийшли офіцери СС та один чоловік, який був незнайомий маркізу. Чоловік з вигляду мало нагадував військового, але як пізніше стало відомо, він мав високий чин гауптштурмфюрера, і належав до маловідомого ордена "Чорного Каменя", що займався різними містичними подіями, що трапились на окупованих німцями територіях.- Ви з приводу моєї дружини,-з надією запитав маркіз. Гауптштурмфюрер, якого звали Франц Шубах похмуро кивнув: -Так, але боюсь вам не сподобається, те що ви почуєте від нас. Що ви знаєте про дзеркало,, що висить у кімнаті вашої дружини? - Нічого,-відповів спантеличений маркіз де Форнаролі, який не чекав такого повороту подій. -Дозвольте тоді вам розповісти, що трапилось з вашою дружиною, але,-застеріг Шубах, -не зайвим буде вам нагадати, що гестапо не любить розповсюдженню її таємниць. Так ось, дзеркало, що висить у кімнаті вашої дружини зроблено паризьким майстром Луї Арпо у 1743 році. Цей тип дивом викрутився від тюрми, і цим він має завдячувати лише тим дзеркалам, що він робить на замовлення мадам Попандур. Його підозрювали у заняттях магією, чорних месах та тому подібних речах.Дзеркало зажило поганої слави 1769 року, коли по дорозі з карети пропав його власник і кучер. В кареті знайшли лише дзеркало, тому все списали на розбійників. За зображених двох золотих янголів, воно отримало назву "золоті янголи". Ми не можемо встановити точну цифру зниклих людей, але достеменно відомо про 25 людей, що зникли безвісти, знаходячись перед цим дзеркалом. Ось така історія, а зараз дозвольте відкланятись. І до речі, не забудьте про те, що все про що ми вам розповіли, є таємницею. До побачення. Офіцери покинули кімнату разом із солдатами, які винесли дзеркало. Цю історію перед смертю розповів своїй сестрі маркіз. Саме вона опублікує пізніше книгу під назвою "таємниця вілли де Форнаролі", яка стане бестселером у Франції. Дзеркало знайдуть, але згодом його вкрадуть із паризького складу речових доказів кримінальної поліції.Інколи в езотеричних виданнях згадують про дзеркало, яке звинувачують у черговому вбивстві. І наскільки це відповідає дійсності, ми можемо лише здогадуватись
http://riddle.org.ua/rizne/26-nezvychne-dzerkalo.html

'''Підбірка творів, назва яких містить слово «Дзеркало» ''':
1. Гордер Ю. У дзеркалі, у загадці / Юстейн Гордер: [пер. з норвезької Наталя Іваничук]. - В-во: Літопис, ISBN: 9789667007836, 2009 // http://knugoman.org.ua/books/u-dzerkal-u-zagadts
2. Карелін С. Дзеркало для вбивці / Сергій Карелін // Javabooker and Wapos
3. Кэрролл Л. Алиса в Зазеркалье / Льюис Кэрролл [пер. Демурова Нина]/ – Изд: Росмен-Пресс. ISBN 978-5-353-04505-2; 2010 г. // http://lib.rus.ec/b/386196/read
4. Кралюк П. ДІОПТРА, або Дзеркало, в якому бачимо не лише себе, а й інших, подорожуючи в часі та просторі / Петро Кралюк. Діоптра або Дзеркало, в якому бачимо не лише себе, а й інших, подорожуючи в часі та просторі // Київська Русь. - 2007. - №6. - С.25-167.
5. Кралюк П. Діоптра, або Дзеркало, в якому бачимо не лише себе, а й інших, подорожуючи в часі та просторі: історико-інтелектуальний детектив. - Луцьк: Твердиня, 2007. - 116 с.
http://tverdyna.ucoz.ua/load/kraljuk_petro_dioptra_abo_dzerkalo_v_jakomu_bachimo_ne_lishe_sebe_a_j_inshikh_podorozhujuchi_v_chasi_ta_prostori/1-1-0-8
6. Кристи А. И в трещинах зеркальный круг (аудиокнига) http://bookvar.org.ua/audiobook/26040-agata-kristi-i-v-treshhinax-zerkalnyj-krug-audiokniga.html
7. Зеленецький Ю. Дзеркало Шекспіра // http://ua-referat.com/Дзеркало_Шекспіра
8. Незвичне дзеркало // http://riddle.org.ua/rizne/26-nezvychne-dzerkalo.html

'''Онлайн-ігри''':

1.Дзеркало на стіні – онлайн-гра
// http://www.yayoye.com.ua/dzerkalo-na-stini-online-gra/45125/

2.Дзеркала й промінь– онлайн-гра // http://itsmygame.com.ua/999969485/zerkala-i-luch_online-game.html

'''Загадки про дзеркало''':
1.Що дістане зубами потилицю? (Дзеркало) http://www.planeta.co.ua/ua/puzzle.php?page=2

2.Хто завжди правду каже? Який є, таким покаже, І без слів про все рас скаже. На нього дивишся, а себе бачиш(Дзеркало). http://dnz242.klasna.com/uploads/editor/66/25515/sitepage_58/files/sto_zagadok_ukrainskoyu_movoyu_14.doc
3.Сонечко-околечко, посередині живиця, хто не одгадає, не буде жениться (Колесо і дзеркало).http://pulib.if.ua/part/11776
4. Дивлюсь — такий, як і я, там хлопчик: брови, очі, ніс і вуха.
Ну, то хто з вас відгадає, що воно за штука? (Дзеркало)
http://zagadki.at.ua/publ/zagadki_pro_ljudinu/materialne_zhittja_ljudini/zagadki_dlja_ditej_pro_predmeti_pobutu_odjag_jizhu/12-1-0-27
5. Хто завжди правду каже? (Дзеркало) http://hochyvseznat.at.ua/publ/zagadki/na_ukrainskom_jazyke/30_zagadok_ukrajinskoju_movoju/33-1-0-1001

6. Хто бачить свої власні очі? (Той, хто дивиться в дзеркало) http://icesun.com.ua/node/460

7. Є у мене дивне скельце, що з усіх кривляється: як до нього усміхнешся, воно теж всміхається. (Дзеркало) http://traditions.org.ua/usna-narodna-tvorchist/zagadky/1461-zagadky-pro-predmety-pobutu

<h3><div align="center">Рекомендовані джерела</div></h3><hr>

==Див. також==

''http://www.minibanda.ru/u/812/note/rebenok-i-zerkalo''
''http://angel-27.ucoz.ru/publ/zerkalo_dlja_detej_chto_ehto/1-1-0-115''
''http://uk.wikipedia.org/wiki/Сферичне_дзеркало''

==Інтернет ресурси==
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]

[[Категорія:Дз]]
1. http://sum.in.ua/s/dzerkalo

2. http://sum.in.ua/s/dzerkalo
3. люстро, люстерко, з. свічадо, верцадло, д. прозирало, тех. рефлектор; (на весь зріст) трюмо; (вод.) плесо, поверхня; площина; (явища) відбиток
http://hohlopedia.org.ua/slovnyk_synonimiv_karavanskogo/page/dzerkalo.7971
4.1. Оточене профільованою рамою поле плафона на стелі. 2. Горизонтальна частина дзеркального склепіння. 3. Обрамована профільованою тягою велика ділянка стіни. 4. Поле дверної фільонки. 5. Сама велика ділянка на чільному боці печі, каміну. 6. Поверхня значного за розмірами водоймища. Крім того, має місце: ~ сцени — площина порталу грального майданчика для акторів. // Архітектура і монументальне мистецтво – спеціалізований словник
http://tlumach.com.ua/ukrajinsko_rosiyskyy_slovnyk/page/dzerkalo.9066

Дзвінок

2013-11-29T15:04:34Z

A.Eminova:

'''Дзвінок, -нка, '''''м. ''1) Колокольчикъ, звонокъ. Греб. 361. ''Сама як схопить дзвінок по всіх покоях дзіньдзінь. ''МВ. І. 14. 2) ''мн. '''''Дзвонки'''. Раст. Convolvulus sepium. ЗЮЗО. I. 119. 3) Названіе рослаго красиваго веселаго вола. КС. 1898. VII. 46. 4) = '''Дзвенкач. '''Вх. Пч. II. 10. Ум. '''Дзвіночок. '''
[[Категорія:Дз]]

==Сучасні словники==
'''Дзвінок (значення)'''

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

'''Різне'''

Дзвінок — дзвіночок на дверях (застаріле)

Дзвінок — електричний пристрій для подачі звукових сигналів

Дзвінок — звуковий сигнал, який видається дзвіночком, дзвінком, або іншим технічним пристроєм

Дзвінок — звуковий сигнал, який видається телефоном при виклику

Дзвінок — телефонну розмову з ким-небудь

Дзвінок (в ориґіналі — «Дзвôнокъ») — український ілюстрований двотижневик для дітей і молоді, що видавався у Львові у 1890—1914 роках.

'''Література'''

Дзвінок / Ringu — роман Кодзі Судзукі, випущений в 1991 році

Дзвінок-2. Спіраль / Ringu-2. Rasen — роман Кодзі Судзукі, випущений в 1995 році

Дзвінок-3. Петля / Ringu-3. Rupu — роман Кодзі Судзукі, випущений в 1998 році

Дзвінок-0. Народження / Ringu-0. — Роман Кодзі Судзукі, випущений в 1999 році

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:060609-4.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1243775889_bells.gif|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1275156882_vypusk2010-1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Zakarpattya20090701094556.jpg|x140px]]
|}

==Див. також==
https://www.google.com.ua/search?q=%D0%B4%D0%B7%D0%B2%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%BA&tbm=isch&tbo=u&source=univ&sa=X&ei=33F2UtuvN8TA7AaLmoCIBw&ved=0CC0QsAQ&biw=1339&bih=624 картинки

http://sum.in.ua/s/dzvinok академічний тлумачний словник

http://www.rozum.org.ua/index.php?a=term&d=21&t=76721 орфографічний словник

http://lang.slovopedia.org.ua/14/53396/208394.html "Словопедія"

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]
[[Категорія:Дз]]

Джміль

2013-11-29T15:03:02Z

A.Eminova:

'''Джміль, -меля, '''''м. ''Насѣк. Шмель. Bombus apis terrestris. '''Джмелів слухати'''. Лежать отъ удара кулакомъ и пр. ''Дав йому лупня добре довго буде джмелів слухати. ''Ном. № 3986. См. '''Чміль. '''

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках
ДЖМІЛЬ, джмеля, чол. Корисна як запильник комаха роду бджолиних з товстим мохнатим тільцем. Найуспішніше конюшину запилюють джмелі і медоносні бджоли, які підвищують урожай конюшини в 2—3 рази (Бджільництво, 1956, 34); Мохнатий джміль із будяків червоних Спивав мед .У порівняннях. А паничів.. Аж роєм коло нашої панночки звиваються, — так, як ті джмелі гудуть
♦ Джмелів слухати, зневажл, — бути в стані запаморочення. Дав йому.. добре — довго буде джмелів слухати Під джмелем — напідпитку. Боцман Верба, почуваючи себе під добрим джмелем, усе підливав капітанові Вульфу

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Dzmil1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Dzmil2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Dzmil3.jpg|x140px]]

|}

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]
[[Категорія:Дж]]

Файл:Dzmil3.jpg

2013-11-29T15:01:12Z

A.Eminova:

Файл:Dzmil2.jpg

2013-11-29T15:00:58Z

A.Eminova:

Файл:Dzmil1.jpg

2013-11-29T15:00:46Z

A.Eminova:

Джміль

2013-11-29T15:00:34Z

A.Eminova:

'''Джміль, -меля, '''''м. ''Насѣк. Шмель. Bombus apis terrestris. '''Джмелів слухати'''. Лежать отъ удара кулакомъ и пр. ''Дав йому лупня добре довго буде джмелів слухати. ''Ном. № 3986. См. '''Чміль. '''

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках
ДЖМІЛЬ, джмеля, чол. Корисна як запильник комаха роду бджолиних з товстим мохнатим тільцем. Найуспішніше конюшину запилюють джмелі і медоносні бджоли, які підвищують урожай конюшини в 2—3 рази (Бджільництво, 1956, 34); Мохнатий джміль із будяків червоних Спивав мед .У порівняннях. А паничів.. Аж роєм коло нашої панночки звиваються, — так, як ті джмелі гудуть
♦ Джмелів слухати, зневажл, — бути в стані запаморочення. Дав йому.. добре — довго буде джмелів слухати Під джмелем — напідпитку. Боцман Верба, почуваючи себе під добрим джмелем, усе підливав капітанові Вульфу

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:.png|x140px]]

|}

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]
[[Категорія:Дж]]

День

2013-11-29T14:56:14Z

A.Eminova:

'''День, -дня, '''''м. ''1) День. ''Бодай ти не знав, що сьогодня за день. ''Ном. ''Ввесь день весело прогуляли і п’яні спати полягали. ''Котл. Ен. І. 20. ''Дасть Бог день, дасть і пожиток. ''Ном. № 79. '''Велик-день'''. Свѣтлое Воскресенье. '''День від дня, день крізь день, день при дневі (дні)'''. Изо дня въ день. Мнж. 178. ''День від дня робили на пана. ''Каменец. у. ''Сидить даремне день при дневі. ''Ном. № 10885. ''День при дні сварки. ''НВолын. у. ''День при дні, день при дні робимо. ''МВ. І. 98. '''Сими днями, тими днями'''. Въ эти дни, въ тѣ дни. ''Сталося тими днями. ''Св. М. І. 9. '''День-година, із день-години'''. Съ нѣкотораго времени? ''Як із день години спинилися великі войни на Україні. ''Мет. 385. '''День за день, день поза день'''. День за днемъ. ''День по за день, та й провелося аж до осени. ''Каменец. у. '''День у день, по всяк день'''. Ежедневно. '''До дня'''. До разсвѣта, предъ разсвѣтомъ. ''До дня приходив до мене, щоб їхати. ''Каменец. у. '''На день добрий, на добридень давати. '''Желать добраго дня. ''На добридень, серденько. ''Мет. ''Боже помагай і день вам добрий. ''МВ. І. 111. '''Одного дня. '''Разъ; въ одинъ изъ дней. ''Одного теплого дня в неділю Санько та Яків сиділи собі на призьбі. ''Ком. II. 44. '''По всяк день. '''Постоянно, всегда. ''Свекрушини й плахти, і очіпки, і намиста одвічають по всяк день! ''Кв. '''Що-дня. '''Каждый день, ежедневно. ''Буде ж твоя, молода дівчино, щодня спина бита. ''Чуб. ІІІ. 111. '''Через цілісінький день. '''Впродолженіе цѣлаго дня. ''Окроме сухого хліба через цілісінький день нічого не побачить. ''Кв. II. 324. '''День-денички'''. Каждый день, рѣшительно каждый день. ''Я сама деньденички як голубка гуду. ''Г. Барв. 276. '''Що в Бога день'''. Ежедневно. ''Що в Бога день усе голову їсть. ''Ном. стр. 55.

2) Сутки. ''Три дні заходу, а день празнику. ''Ном. № 191. ''Блудили хлоп’ята, блудили, сім день да по запічку, а чотирі да по припічку. ''Чуб. ІІІ. 163.

3) Дни, время жизни. ''Мої дні ісписуйте, мої страсті дочитуйте. ''Чуб.

4) Мѣра поверхности, содержитъ около 1600 кв. саж., подраздѣляется на '''упруги '''(см.). Мир. ХРВ. 77. О. 1862. IX. 5. ѴІІІ. 1. ''Вона хоча й сирота, а грунтівка і хата своя, і поля день п’ять. ''Осн. 1862. VIII. 7. Ум. '''Деньок. '''''Еней наш плив хоч дуже прудко, та. вже ж він плавав не деньок. ''Котл. Ен. ''Ой прибав, Боже, ночі на мої карі очі. Упороть, Боже, денька, щоб очі одпочили. ''Лавр. 26. '''На деньки. '''Поденно. Шух. І. 173.

==Сучасні словники==

'''''День'''''— проміжок часу доби від сходу до заходу сонця.
Тривалість дня залежить від географічної широти пункту спостереження і часу року, зміна тривалості дня протягом року є наслідком нахилу площини екватора Землі до площини екліптики, який становить приблизно 23°26′: при річному русі Землі навколо Сонця видиме положення Сонця переходить з південної півкулі небесної сфери в північне і, відповідно, змінюється полуденна висота Сонця над горизонтом.
У північній півкулі найкоротшим днем є день зимового сонцестояння, найдовшим — день літнього сонцестояння, при весняних і осінніх рівноденнях тривалості дня і ночі рівні.
У межах полярних кіл тривалість дня у літній період перевищує добу, це явище отримало назву полярного дня. Тривалість полярного дня максимальна на полюсах Землі і становить більше шести місяців (на Північному полюсі — приблизно з 18 березня по 26 вересня)

<b><i>Словотворення:</i></b> день→днями

<b><i>Синоніми:</i></b> доба, дата, життя, день-у-день, день-при-дні, щоденно, щодня, день-денно; безперервно.

<b><i>Російською мовою:</i></b> [[день]]

<b><i>Етимологія слова:</i></b> Власне українська назва дня, утворена від праслав . форми * dьnь , від якої в числі іншого сталися : ін-рос . , ст. -слов. дьнь (основа на приголосний , рід . од. дьне , рід . мн. ч. дьн' ; др.-греч. ἡμέρα ) , рос. , укр . день , белор . дзень , болг. денят , сербохорв . дан ( рід. п. дні ) , словенська . dan ( рід. п. dnê ) , чешск . den ( рід. п. dne ) , польськ. dzień , ст.- калюж . dźeń , н.- калюж . źeń . З праіндоевр . * dhegh - , порівн. : ін - інд. dinam порівн. р . «День » , лат. nundinae ж. мн. « Базарний день , що влаштовується кожні дев'ять днів» , літ. diena , латвійська . diena «день » , ін -пруської . deinan вин. , Готського . sinteins « щоденний » , ирл . denus « spatium temporis - проміжок часу », далі лат. Dies.

День - частина доби від сходу до заходу сонця, від ранку до вечора.

День - час, який дорівнює 24 годинам; доба.

День - календарна дата, встановлена для чого-небудь; календарна дата, присвячена якій-небудь події; свято.

День - дня, р. мн. днів і після числівників також день: п’ять днів (день). – За кілька день мені треба бути вже в Корсуні (О.Соколовський). У назвах свят пишеться з великої літери: День знань. (Універсальний словник-енциклопедія)

День — (род. дня) день день від дня, день крізь день разг.; день у день — изо дня в день бути на останніх днях — разг. быть на сносях другого дня — на следующий [другой] день Миколин день — рел. день Николая одного дня — (когда) однажды, разг. в один прекрасный день цими днями — на (этих) днях цілісінький день — разг. день-деньской. (Українсько-російський словник)

<h3><center>Це цікаво знати!</center></h3>
<hr>

В ужитку добу люди часто називають днем.

Тривалість дня залежить від пори року.

День починається вранці, а закінчується ввечері.

День у середньому довший за ніч. Це пояснюється по-перше, явищем рефракції, а по-друге тим, що моментами сходу та заходу вважаються поява з-за горизонту і зникнення за ним краю Сонця, а не його центру.

Частина доби від сходу до заходу сонця, від ранку до вечора. День промчався над землею, — хороший, ясний, літній день пробіг, як тінь, над нею (Панас Мирний, I, 1954, 330); Люблю блискучий день, коли земля цвіте, Пташиний хор співає І славить у піснях тих сонце золоте (Максим Рильський, I, 1960, 95); * У порівняннях. Була веселенька, як день у маї місяці (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 314); // Про денне світло. День погас, І все почило (Тарас Шевченко, II, 1953, 242); [Любов:] Я стояла, аж поки став біліти день (Леся Українка, II, 1951, 49).

[Білий] день надворі; Надворі вже день — зовсім видно, розвиднилось. Коли підведеться вона, аж надворі вже день (Нечуй-Левицький, II, 1956, 245); Добрий день!; День добрий! — вітання при зустрічі, у листуванні. — Добрий день, Когуте, ти співуча птице! А Когутик каже: «Добрий день, Лисице!» (Іван Франко, XIII, 1954, 259); Я підпускаю її до своїх дверей і лиш, тоді голосно кажу: — День добрий, панні Анелі! (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 252); За дня — удень. Осінній вітер шумів і свистів по вузьких вуличках Борислава і розмішував мокру глину, свіжо за дня видобуту з ям (Іван Франко, I, 1955, 76); — Ще за дня ми з братом.. розбили макітру з тістом (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 18); Світловий день — час від сходу до заходу сонця. За світловий день кожен з них [комбайнерів] викопує буряки з 5—6 гектарів (Радянська Україна, 29.IX 1960, 2); Серед [білого] дня — удень. Сльози дівочі І серед дня лихо роблять. А що ж серед ночі? (Тарас Шевченко, I, 1951, 162); Ми [в'язні] — четверо — почали готувати цей зухвалий напад на тюремне начальство серед білого дня, на очах цілої камери (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 263); Ясно як [божий] день — зовсім ясно, очевидно. — Що вдарити треба неодмінно першими — це Боженкові.. було ясно як день, бо ж атакуючий завжди має перевагу (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 341).

Аби день до вечора — абияк, без інтересу. Сестра ж Євгенія.. сяк-так працює телятницею, аби день до вечора (Радянська Україна, 22.IX 1962 , 2); День і ніч; Днями й ночами — протягом усієї доби, вдень і вночі; безперервно. Ноток тут дуже славний, він шумить у мене під вікном день і ніч, наче велика ріка (Леся Українка, V, 1956, 147); Міркувала щось баба. Днями й ночами, потай, сама (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 273).

Час, який дорівнює 24 годинам; доба. Дні минають, Минають місяці, — село Навік замовкло, оніміло І кропивою поросло (Тарас Шевченко, II, 1953, 151); Утворення виборчих дільниць провадиться не пізніше як за 45 днів до виборів (Положення про вибори до ВР УРСР, 1946, 6).
Робочий день — певна кількість часу в межах доби, встановлена для роботи на підприємстві, в установі і т. ін. В нашій країні буде найкоротший в світі робочий день і найкоротший тиждень (Комуніст України, 1, 1951, 3).

Вчорашній день — минуле. В цеху є люди, які вважають сьогоднішню перемогу вчорашнім днем (Павло Автомонов, В. Кошик, 1954, 12); День-два; День-другий — кілька днів. Переїздом спинюсь на день-два у Львові (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 315); Лікар звелів перележати в ліжку який день-другий (Панас Мирний, V, 1955, 404); День за днем — один день за одним, тривалий час. День за днем тяг злиденне життя, проїдаючи останнє своє добро (Панас Мирний, II, 1954, 261); Минав день за днем гарячкової ожиданки (Іван Франко, V, 1951, 342); День по дню — з кожним днем. Та вже й тепер вона [Україна], як всі добре знаємо, міняється помітно — і то, сказати б, не тільки місяць по місяцю, а й день по дню (Павло Тичина, II, 1957, 490); День у день; День при дні — щоденно, безперервно. Цілий тиждень, день у день, ніч у ніч, не переставала мати плакати (Панас Мирний, III, 1954, 68); Сидимо було день при дні у дівочій та робимо (Марко Вовчок, I, 1955, 102); Завтрашній день див. завтрашній; З дня на день: а) з одного дня на інший. Коген, здається, роздобув уже гроші, хоч відтягає з дня на день з своїм приїздом (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 194); б) в один із найближчих днів, у найближчий час. З дня на день ждали в село землемірів (Андрій Головко, II, 1957, 183); На днях; [Цими] днями — у найближчий з майбутніх або з недавно минулих днів; незабаром або нещодавно. На днях думаю запрягтися у переписну (Панас Мирний, V, 1955, 358); «Вісник» дістав цими днями, дуже Вам дякую (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 278); Ліспромгосп контору у Вижниці зорганізував, план одержав на вивіз лісу, днями й платформи під нього подавати почнуть (Ігор Муратов, Бук. повість, 1959, 136); Чорний день див. чорний.

Календарна дата, встановлена для чого-небудь. До лікарні не впустили. День відвідування — завтра (Євген Кравченко, Сердечна розмова, 1957, 25); / Календарна дата, присвячена якій-небудь події; свято. Мир! З якою радістю повторювали це священне слово люди в перший День перемоги (Наука і життя, 5, 1960, 6); День народження Платона Кречета. Урочисто прибраний стіл чекає на гостей (Олександр Корнійчук, I, 1955, 85); Міжнародний жіночий день 8 березня жінки — наукові працівники академії відзначили новими дослідженнями (Наука і життя, 3, 1960, 2).

День відкритих дверей — дата, встановлена для вільного доступу в учбовий заклад, на виробництво і т. ін., перев. для бажаючих поступити вчитись, на роботу.

<br>
<div align="right">(А.П.Коваль)</div>

<h3><div align="center">'''Особливості слововживання'''</div></h3>

дня, р. мн. днів і після числівників також день: п’ять днів (день). – За кілька день мені треба бути вже в Корсуні (О.Соколовський). У назвах свят пишеться з великої літери: День знань.
Дéнь день (дня); днина; ~ в ~ у призначений день; ~ день за днем, день по дню; ~ з кожним днем; ~ день у день, день від дня; день крізь день, день при дні; ~ щодня, кожного дня, щодень, щоднини; ~ назавтра, другого (наступного) дня, на другий день; днями, на днях, за кілька день; порядок денний; ~ робочий день

<h3><div align="center">Рекомендовані джерела</div></h3><hr>
1. Вікісловник uk.wiktionary.org Прямий доступ до українського Вікісловника

2. Грінченко Б. Д. Словарь української мови, т. 1-4. Київ, 1907-09 (багато перевидань). Онлайн-версія

3. Дорошенко Т.С. Великий комплексний словник української мови. – Х.: Торсінг Плюс, 2009. – 768 с.# Загоруйко О.Я. Великий універсальний словник української мови. – Х.: Торсінг плюс, 2009. – 768 с.# Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Навч.посібн. – 2-ге, вид. виправл. і доп./ С.В.Шевчук, Т.М.Лобода. – К.: Арій, 2008. – 5-7 с.

4. Загоруйко О.Я. Великий універсальний словник української мови. – Х.: Торсінг плюс, 2009. – 768 с.

5. Короткий тлумачний словник української мови. Близько 6750 слів / за ред. Д. Г. Гринчишина. — 2-е вид., доп. і перероб. — Київ: Рад. Школа, 1988.

6. Новий тлумачний словник української мови. 42000 слів: У 4-х томах / Уклад. В. Яременко, О. Сліпушко. — Київ: вид. Аконіт, 1998.

7. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Автор, керівник проекту і гол. редактор В. Т. Бусел. — Київ, Ірпінь: ВТФ Перун. 2001, 2005. На сайті lingvo.ua, інший сайт.

8. Великий тлумачний словник української мови / Упоряд. Т. В. Ковальова. — Харків: Фоліо, 2005. — 767 с. — (Бібліотека державної мови). — ISBN 966-03-2698-Х с.

9. Великий тлумачний словник. Сучасна українська мова від А до Я / Упоряд. Загнітко А. П. — Донецьк: Вид. «Бао», 2008. — 704 с. — ISBN 978-966-481-019-4.

10. Словник української мови. У 20-ти т. / Український мовно-інформаційний фонд НАН України; за ред. В. М. Русанівського. — Київ: Наукова думка, 2010. — Т.1. А — Б. — 911 с.

11. Словник української мови: В 11 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — Київ: Наукова думка, 1970—1980. Онлайн-версія

12. Універсальний словник-енциклопедія (УСЕ) на сайті Словопедія

13. Всесвітній словник української мови на сайті worldwidedictionary.org

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Den1.gif|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:den2.jpg|x200px]]

<div align="right"></div>

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]
[[Категорія:Де]]

Делікатність

2013-11-29T14:55:01Z

A.Eminova:

'''Делікатність, -ности, '''''ж. ''Нѣжность.

[[Категорія:Де]]

Двійка

2013-11-29T14:49:13Z

A.Eminova:

==«Словарь української мови»==

'''Двійка, -ки, '''''ж. ''Двойка въ картахъ.

==Сучасні словники==
Двійка, -и, ж.
====Тлумачення:====
1) Назва цифри і числа 2. || розм. Назва різних предметів, нумерованих цифрою 2 (трамвай, автобус і т. ін.). || розм. Кількість із двох одиниць.
2) Оцінка успішності в навчанні, бал 2, що у п'ятибальній системі означає "незадовільно".
3) Гральна карта з двома знаками.
4) Спортивний човен із двома веслярами.
5) Про веслярів, що складають екіпаж такого човна.
6) мисл. Здвоєний слід зайця, який повернувся попереднім своїм слідом.
7) мисл. Дріб N2.

====Синонімія:====
ДВІ́ЙКА (незадовільна оцінка успішності в навчанні), ДВА, НЕЗАДОВІ́ЛЬНО невідм., ПОГА́НО невідм., ПА́РА розм. (перев. ушкільному жаргоні). На останньому контрольному диктанті він зробив аж одинадцять помилок і йому поставилидвійку (О. Іваненко); Через годину вона викликала його і, намагаючись надати своєму голосу лагідності, сказала: - Япоставила вам "погано" (Григорій Тютюнник); - Тебе сьогодні питали? - З географії п'ять.. А козерогові пару вліпили (М.Коцюбинський).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Dviuka1.jpg.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:dviuka2.jpg.jpg|x200px]]

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]
[[Категорія:Дв]]

Дар

2013-11-29T14:48:03Z

A.Eminova:

'''Дар, -ру, '''''м. ''1) Даръ, даяніе. ''Ні дар, ні купля. ''Ном. № 7619. ''Що ж нам за дар везуть? Срібло та золото. ''Чуб. ІІІ. 39. ''Виймив дари та й роздав. ''Федьк. Пов. ''Ви знаєте добрі дари давати дітям вашим. ''Єв. Лук. XI. 13. '''Божий дар'''. Св. Причастіе. ''До Божого дару з чортовими ногами. ''Ном. № 136. 2) Дарованіе, таланта, даръ. ''Незвичайний дар розмови і оповідання. ''Левиц. Пов. 146. ''Квітка.... дав добру ознаку свого великого дару. ''К. Г. Кв. 18. Ум. '''Даронько. '''Мл. л. сб. 218.
Академічний тлумачний словник
ДАР, у, чол., уроч.

1.Те, що підноситься, жертвується; подарунок. Дар — не купля: не гудять, а хвалять (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 282); Коркішка держить на тарілці дари й зараз дарує Панасові хустку й кинджал (Нечуй-Левицький, II, 1956, 424); * Образно. Земля — найбагатший дар природи. Земля — це хліб і достаток (Степан Чорнобривець, Визвол. земля, 1950, 37); * У порівняннях. Марійка взяла бамбук обома руками, як урочисто піднесений дар (Олесь Гончар, Земля.., 1947, 82).
Приносити (принести) в дар — дарувати. І потім в дар тобі приносять 3 пожару вкрадений покров!!.. (Тарас Шевченко, I, 1951, 328); Нехай той день оживить в пам'яті людській Ваші [І. О. Білоусова] заслуги як поета, що ніжно і любовно приніс в дар братньому народові велике слово українського генія — Т. Шевченка (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 395).

2.Здібності, хист до чого-небудь; обдаровання, талант. Обдарований незвичайними здібностями, величезною пам'яттю, бистрим і ясним розумом, він із тими вродженими дарами лучив велику пильність і працьовитість (Іван Франко, III, 1950, 29); Три дари відпущено було Шевченкові щедрою природою: дар співця, дар художника, дар письменника (поета й прозаїка) (Максим Рильський, III, 1955, 244); Анатолій відзначив, що вона володіє даром вільно підтримувати будь-яку розмову (Олекса Гуреїв, Життя.., 1954, 298).
Дар мови (слова): а) здатність говорити взагалі. Найбільш вражінь [вражень] дістали ноги, і коли б вони мали дар слова, оповіли б багато. А то мовчать і болять (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 147); Йому скривило щелепу, пом'яло всього, а найгірше — він втратив дар мови (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 196); б) висока культура мови, здатність красномовно говорити; красномовство. Виходить сухо, педантично, книжно... Здається, я на сей раз втеряла [втратила] всякий дар слова (Леся Українка, V, 1956, 345).

3. перев. мн., церк. Хліб і вино, над якими відправляється церковне богослужіння. — Бачу, од нашої хати старий піп з дарами іде (Марко Вовчок, VI, 1956, 225); Християнин проходить до диякона і віддає йому святі дари і кошик з хлібом (Леся Українка, II, 1951, 482).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Tumblr_m815dh4nQP1qz4d4bo1_500.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Index.jpeg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:6147894 b4b886ce.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Images.jpeg|x140px]]
|}

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]
[[Категорія:Да]]