Київський столичний університет імені Бориса Грінченка - Внесок користувача [uk]

Лев

2013-11-03T21:21:07Z

Чорновіл Вікторія: /* Ілюстрації */

'''Лев, -ва, '''''м. ''1) Левъ. ''Дома лев, а на війні тхір. ''Ном. № 4352. 2) Монета: а) 10 коп. Подол. и Бессар. г. б) австрійскій гульденъ. Федьк. І. 4. Гол. IV. 532. Ум. '''Левин. '''''Песика б’ють, а левик боїться. ''Ном. № 3902.
[[Категорія:Ле]]

==Сучасні словники==
'''Лев (Panthera leo)''' — вид класу ссавців, ряду хижих, родини котячих.

'''Зовнішній вигляд'''

Леви — єдині кішки, у яких так разюче самці відрізняються від самок. Дорослі леви-самці відрізняються великою гривою і виглядають набагато більшими за левиць. Лев вважається за дорослого в 5 років і до цього моменту набирає свій оптимальний «бойовий» розмір. Самці важать 150–225 кг, в окремих випадках — до 240 кг при довжині тіла без хвоста 1,7-2,5 м, хвіст — 90-110 см, висота в загривку 90-125 см. Маса самок становить 100–150 кг, в окремих випадках до 160 кг. Найважчий лев був убитий в 1936 році в Трансваалі, він важив 313 кг (книга рекордів Гіннеса). Зазвичай звірі в неволі більші. У 1970 році в Лондонському зоопарку було зареєстровано рекордна вага лева 375 кг. Лев відрізняється від свого найближчого родича тигра, дещо іншими пропорціями тіла. Так, тигр трішки довший, а лев вищий в плечах і має трохи більш витягнутий череп, але в основному ці дві великі кішки мають приблизно однакові розміри, а також однакову силу. Наприклад, сила укусу тигра і лева може досягати 450 кг, а сила удару лапою досягає 180 кг, швидкість удару лапою досягає 6 м/с. Спосіб життя левів не типовий для великих кішок. Леви живуть великими сімейними групами — прайдами. Полюють і дивляться за дитинчатами, в основному самки, самці ж охороняють територію. Бої за самок часто закінчуються смертю самця-захисника або претендента. Деякі прайди спеціалізуються на одному з видів здобичі (є леви, які полюють на слонів). Дорослий самець здатний з'їсти більше 30 кг м'яса за раз. Ситий лев може проспати майже 20 годин. При нагоді, вбиває представників інших котячих і гієн.

'''Поведінка'''

Леви мешкають в степах і саванах і полюють на тварин середнього і великого розміру, насамперед, на копитних. Здобувати великих тварин (буйволів і жирафів) їм допомагає колективний спосіб життя. Леви розходяться і займають певні позиції. Є леви-загоничі, вони підкрадаються до жертви на невелику відстань, після чого здійснюють кидок, направляючи вибрану тварину на групу, що очікує в засідці. Самець допомагає завалити велику здобич, якщо потрібна груба сила і вага.

У сутінках тактика полювання міняється, леви один за одним безшумно йдуть в темряву і оточують стадо. Якщо самці допомагають їм, декілька грізних гуркотів реву поженуть переляканих тварин туди, де їх чекають леви. Таким чином вони живляться.

Коли зебр і гну багато, леви харчуються майже виключно ними. Лев зазвичай їсть раз на два-три дні, але здатний обходитися без їжі декілька тижнів. Серйозною небезпекою, голод стає після того, як стада починають сезонну міграцію по рівнинах. Так, левиця з безпорадними новонародженими левенятами іноді залишається одна, коли йдуть стада, а за ними і її прайд.

Леви поїдають здобич в суворо встановленому порядку: спочатку розпорюється черевна порожнина і з'їдаються серце, печінка і нирки, а потім м'ясо разом з шкурою. Домінуючий самець їсть першим, навіть якщо ніякої участі в полюванні не приймав. Якщо дичини в цей час року багато і він не надто голодний, то інші члени прайда теж можуть бути допущені до бенкету. Інакше вони вимушені чекати, поки він не насититься, і лише тоді уривають свою частку. Левенята їдять останніми, якщо для них ще щось залишається, і нерідко домінуючий самець стежить, щоб вони отримали хоч які-небудь залишки.

В період спаровування відношення між партнерами дуже ніжні. Домінуючий лев злучається з самкою, у якої наступила тічка, кожні двадцять-тридцять хвилин — і так годинами.

Леви звикли до періодів надлишку і позбавлень, тому коли є їжа, вони наїдаються до відвала. Але лев що наївся, стає сонним і лягає спати, а у залишків туші збираються шакали, грифи і гієни. Леви сплять в маленьких острівцях тіні або траві, нагрітої сонцем савани, по 20 годин на добу.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:9100645.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:28566946.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:36151041fa_86408.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Прианеранпвраим.jpeg|x140px]]
|}

==Див. також==
[http://uk.wikipedia.org/wiki/Лев додаткова інформація на вікіпедії]

[https://www.google.com.ua/search?biw=1336&bih=624&tbm=isch&oq=%D0%BB%D0%B5%D0%B2+&gs_l=img.3..0l10.3896.3896.0.5361.1.1.0.0.0.0.181.181.0j1.1.0....0...1c.1.30.img..0.1.181.ZDekl48zves&q=%D0%BB%D0%B5%D0%B2 картинки]

[http://sum.in.ua/s/lev академічний словник]

Файл:Прианеранпвраим.jpeg

2013-11-03T21:20:59Z

Чорновіл Вікторія:

Файл:36151041fa 86408.jpg

2013-11-03T21:18:45Z

Чорновіл Вікторія:

Файл:28566946.jpg

2013-11-03T21:16:53Z

Чорновіл Вікторія:

Файл:9100645.jpg

2013-11-03T21:15:57Z

Чорновіл Вікторія:

Лев

2013-11-03T21:13:27Z

Чорновіл Вікторія: /* Див. також */

'''Лев, -ва, '''''м. ''1) Левъ. ''Дома лев, а на війні тхір. ''Ном. № 4352. 2) Монета: а) 10 коп. Подол. и Бессар. г. б) австрійскій гульденъ. Федьк. І. 4. Гол. IV. 532. Ум. '''Левин. '''''Песика б’ють, а левик боїться. ''Ном. № 3902.
[[Категорія:Ле]]

==Сучасні словники==
'''Лев (Panthera leo)''' — вид класу ссавців, ряду хижих, родини котячих.

'''Зовнішній вигляд'''

Леви — єдині кішки, у яких так разюче самці відрізняються від самок. Дорослі леви-самці відрізняються великою гривою і виглядають набагато більшими за левиць. Лев вважається за дорослого в 5 років і до цього моменту набирає свій оптимальний «бойовий» розмір. Самці важать 150–225 кг, в окремих випадках — до 240 кг при довжині тіла без хвоста 1,7-2,5 м, хвіст — 90-110 см, висота в загривку 90-125 см. Маса самок становить 100–150 кг, в окремих випадках до 160 кг. Найважчий лев був убитий в 1936 році в Трансваалі, він важив 313 кг (книга рекордів Гіннеса). Зазвичай звірі в неволі більші. У 1970 році в Лондонському зоопарку було зареєстровано рекордна вага лева 375 кг. Лев відрізняється від свого найближчого родича тигра, дещо іншими пропорціями тіла. Так, тигр трішки довший, а лев вищий в плечах і має трохи більш витягнутий череп, але в основному ці дві великі кішки мають приблизно однакові розміри, а також однакову силу. Наприклад, сила укусу тигра і лева може досягати 450 кг, а сила удару лапою досягає 180 кг, швидкість удару лапою досягає 6 м/с. Спосіб життя левів не типовий для великих кішок. Леви живуть великими сімейними групами — прайдами. Полюють і дивляться за дитинчатами, в основному самки, самці ж охороняють територію. Бої за самок часто закінчуються смертю самця-захисника або претендента. Деякі прайди спеціалізуються на одному з видів здобичі (є леви, які полюють на слонів). Дорослий самець здатний з'їсти більше 30 кг м'яса за раз. Ситий лев може проспати майже 20 годин. При нагоді, вбиває представників інших котячих і гієн.

'''Поведінка'''

Леви мешкають в степах і саванах і полюють на тварин середнього і великого розміру, насамперед, на копитних. Здобувати великих тварин (буйволів і жирафів) їм допомагає колективний спосіб життя. Леви розходяться і займають певні позиції. Є леви-загоничі, вони підкрадаються до жертви на невелику відстань, після чого здійснюють кидок, направляючи вибрану тварину на групу, що очікує в засідці. Самець допомагає завалити велику здобич, якщо потрібна груба сила і вага.

У сутінках тактика полювання міняється, леви один за одним безшумно йдуть в темряву і оточують стадо. Якщо самці допомагають їм, декілька грізних гуркотів реву поженуть переляканих тварин туди, де їх чекають леви. Таким чином вони живляться.

Коли зебр і гну багато, леви харчуються майже виключно ними. Лев зазвичай їсть раз на два-три дні, але здатний обходитися без їжі декілька тижнів. Серйозною небезпекою, голод стає після того, як стада починають сезонну міграцію по рівнинах. Так, левиця з безпорадними новонародженими левенятами іноді залишається одна, коли йдуть стада, а за ними і її прайд.

Леви поїдають здобич в суворо встановленому порядку: спочатку розпорюється черевна порожнина і з'їдаються серце, печінка і нирки, а потім м'ясо разом з шкурою. Домінуючий самець їсть першим, навіть якщо ніякої участі в полюванні не приймав. Якщо дичини в цей час року багато і він не надто голодний, то інші члени прайда теж можуть бути допущені до бенкету. Інакше вони вимушені чекати, поки він не насититься, і лише тоді уривають свою частку. Левенята їдять останніми, якщо для них ще щось залишається, і нерідко домінуючий самець стежить, щоб вони отримали хоч які-небудь залишки.

В період спаровування відношення між партнерами дуже ніжні. Домінуючий лев злучається з самкою, у якої наступила тічка, кожні двадцять-тридцять хвилин — і так годинами.

Леви звикли до періодів надлишку і позбавлень, тому коли є їжа, вони наїдаються до відвала. Але лев що наївся, стає сонним і лягає спати, а у залишків туші збираються шакали, грифи і гієни. Леви сплять в маленьких острівцях тіні або траві, нагрітої сонцем савани, по 20 годин на добу.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}
==Див. також==
[http://uk.wikipedia.org/wiki/Лев додаткова інформація на вікіпедії]

[https://www.google.com.ua/search?biw=1336&bih=624&tbm=isch&oq=%D0%BB%D0%B5%D0%B2+&gs_l=img.3..0l10.3896.3896.0.5361.1.1.0.0.0.0.181.181.0j1.1.0....0...1c.1.30.img..0.1.181.ZDekl48zves&q=%D0%BB%D0%B5%D0%B2 картинки]

[http://sum.in.ua/s/lev академічний словник]

Лев

2013-11-03T21:09:40Z

Чорновіл Вікторія: /* Сучасні словники */

'''Лев, -ва, '''''м. ''1) Левъ. ''Дома лев, а на війні тхір. ''Ном. № 4352. 2) Монета: а) 10 коп. Подол. и Бессар. г. б) австрійскій гульденъ. Федьк. І. 4. Гол. IV. 532. Ум. '''Левин. '''''Песика б’ють, а левик боїться. ''Ном. № 3902.
[[Категорія:Ле]]

==Сучасні словники==
'''Лев (Panthera leo)''' — вид класу ссавців, ряду хижих, родини котячих.

'''Зовнішній вигляд'''

Леви — єдині кішки, у яких так разюче самці відрізняються від самок. Дорослі леви-самці відрізняються великою гривою і виглядають набагато більшими за левиць. Лев вважається за дорослого в 5 років і до цього моменту набирає свій оптимальний «бойовий» розмір. Самці важать 150–225 кг, в окремих випадках — до 240 кг при довжині тіла без хвоста 1,7-2,5 м, хвіст — 90-110 см, висота в загривку 90-125 см. Маса самок становить 100–150 кг, в окремих випадках до 160 кг. Найважчий лев був убитий в 1936 році в Трансваалі, він важив 313 кг (книга рекордів Гіннеса). Зазвичай звірі в неволі більші. У 1970 році в Лондонському зоопарку було зареєстровано рекордна вага лева 375 кг. Лев відрізняється від свого найближчого родича тигра, дещо іншими пропорціями тіла. Так, тигр трішки довший, а лев вищий в плечах і має трохи більш витягнутий череп, але в основному ці дві великі кішки мають приблизно однакові розміри, а також однакову силу. Наприклад, сила укусу тигра і лева може досягати 450 кг, а сила удару лапою досягає 180 кг, швидкість удару лапою досягає 6 м/с. Спосіб життя левів не типовий для великих кішок. Леви живуть великими сімейними групами — прайдами. Полюють і дивляться за дитинчатами, в основному самки, самці ж охороняють територію. Бої за самок часто закінчуються смертю самця-захисника або претендента. Деякі прайди спеціалізуються на одному з видів здобичі (є леви, які полюють на слонів). Дорослий самець здатний з'їсти більше 30 кг м'яса за раз. Ситий лев може проспати майже 20 годин. При нагоді, вбиває представників інших котячих і гієн.

'''Поведінка'''

Леви мешкають в степах і саванах і полюють на тварин середнього і великого розміру, насамперед, на копитних. Здобувати великих тварин (буйволів і жирафів) їм допомагає колективний спосіб життя. Леви розходяться і займають певні позиції. Є леви-загоничі, вони підкрадаються до жертви на невелику відстань, після чого здійснюють кидок, направляючи вибрану тварину на групу, що очікує в засідці. Самець допомагає завалити велику здобич, якщо потрібна груба сила і вага.

У сутінках тактика полювання міняється, леви один за одним безшумно йдуть в темряву і оточують стадо. Якщо самці допомагають їм, декілька грізних гуркотів реву поженуть переляканих тварин туди, де їх чекають леви. Таким чином вони живляться.

Коли зебр і гну багато, леви харчуються майже виключно ними. Лев зазвичай їсть раз на два-три дні, але здатний обходитися без їжі декілька тижнів. Серйозною небезпекою, голод стає після того, як стада починають сезонну міграцію по рівнинах. Так, левиця з безпорадними новонародженими левенятами іноді залишається одна, коли йдуть стада, а за ними і її прайд.

Леви поїдають здобич в суворо встановленому порядку: спочатку розпорюється черевна порожнина і з'їдаються серце, печінка і нирки, а потім м'ясо разом з шкурою. Домінуючий самець їсть першим, навіть якщо ніякої участі в полюванні не приймав. Якщо дичини в цей час року багато і він не надто голодний, то інші члени прайда теж можуть бути допущені до бенкету. Інакше вони вимушені чекати, поки він не насититься, і лише тоді уривають свою частку. Левенята їдять останніми, якщо для них ще щось залишається, і нерідко домінуючий самець стежить, щоб вони отримали хоч які-небудь залишки.

В період спаровування відношення між партнерами дуже ніжні. Домінуючий лев злучається з самкою, у якої наступила тічка, кожні двадцять-тридцять хвилин — і так годинами.

Леви звикли до періодів надлишку і позбавлень, тому коли є їжа, вони наїдаються до відвала. Але лев що наївся, стає сонним і лягає спати, а у залишків туші збираються шакали, грифи і гієни. Леви сплять в маленьких острівцях тіні або траві, нагрітої сонцем савани, по 20 годин на добу.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}
==Див. також==
Додаткові відомості

Лев

2013-11-03T21:07:38Z

Чорновіл Вікторія:

Вівсянка

2013-11-03T21:06:08Z

Чорновіл Вікторія: /* Ілюстрації */

'''Вівсянка, -ки, '''1) '''= Вівсяниця. '''Желех. 2) Овсяная мука.
[[Категорія:Ві]]

==Сучасні словники==
'''Вівсянка''' (Emberiza) — рід птахів ряду горобцеподібних. Довжиною 12,5-18 см. Існує близько 40 видів в Євразії й Африці, багато з них живляться комахами. Мають яскраве забарвлення. У фауні України нараховується 13 видів.

'''Види'''

Вівсянка звичайна (Emberiza citrinella)

Вівсянка білоголова (Emberiza leucocephala)

Вівсянка городня (Emberiza cirlus)

Emberiza koslowi

Вівсянка гірська (Emberiza cia)

Emberiza godlewskii

Emberiza cioides

Emberiza jankowskii

Вівсянка скельна (Emberiza buchanani)

Emberiza cineracea

Вівсянка садова (Emberiza hortulana)

Emberiza stewarti

Вівсянка сивоголова (Emberiza caesia)

Emberiza sahari

Emberiza striolata

Emberiza impetuani

Emberiza tahapisi

Emberiza socotrana

Emberiza capensis

Emberiza yessoensis

Emberiza tristrami

Emberiza fucata

Вівсянка-крихітка (Emberiza pusilla)

Вівсянка жовтоброва (Emberiza chrysophrys)

Вівсянка-ремез (Emberiza rustica)

Emberiza elegans

Вівсянка лучна (Emberiza aureola)

Emberiza flaviventris

Emberiza poliopleura

Emberiza affinis

Emberiza cabanisi

Emberiza rutila

Вівсянка чорноголова (Emberiza melanocephala)

Emberiza bruniceps

Emberiza sulphurata

Emberiza spodocephala

Emberiza variabilis

Emberiza pallasi

Вівсянка очеретяна (Emberiza schoeniclus)

Emberiza alcoveri (вимерла у доісторичний час)

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:20110329104635.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Polza-ovsyanoy-kashi.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:RTEmagicC_1022-1.jpg.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ustrici-i-vivsyanka-zbilshuye-seksualne-bazhannya2.jpg|x140px]]
|}

==Див. також==
[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/6518-vivsjanka.html Словник Грінченка]

[http://sum.in.ua/s/vivsjanka Академічний тлумачний словник]

[https://www.google.com.ua/search?q=%D0%B2%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8F%D0%BD%D0%BA%D0%B0&tbm=isch&tbo=u&source=univ&sa=X&ei=orh2UoXrIcmC4gTR84DgAQ&ved=0CCoQsAQ&biw=1339&bih=624 картинки]

Файл:Ustrici-i-vivsyanka-zbilshuye-seksualne-bazhannya2.jpg

2013-11-03T21:06:00Z

Чорновіл Вікторія:

Вівсянка

2013-11-03T21:05:37Z

Чорновіл Вікторія: /* Ілюстрації */

'''Вівсянка, -ки, '''1) '''= Вівсяниця. '''Желех. 2) Овсяная мука.
[[Категорія:Ві]]

==Сучасні словники==
'''Вівсянка''' (Emberiza) — рід птахів ряду горобцеподібних. Довжиною 12,5-18 см. Існує близько 40 видів в Євразії й Африці, багато з них живляться комахами. Мають яскраве забарвлення. У фауні України нараховується 13 видів.

'''Види'''

Вівсянка звичайна (Emberiza citrinella)

Вівсянка білоголова (Emberiza leucocephala)

Вівсянка городня (Emberiza cirlus)

Emberiza koslowi

Вівсянка гірська (Emberiza cia)

Emberiza godlewskii

Emberiza cioides

Emberiza jankowskii

Вівсянка скельна (Emberiza buchanani)

Emberiza cineracea

Вівсянка садова (Emberiza hortulana)

Emberiza stewarti

Вівсянка сивоголова (Emberiza caesia)

Emberiza sahari

Emberiza striolata

Emberiza impetuani

Emberiza tahapisi

Emberiza socotrana

Emberiza capensis

Emberiza yessoensis

Emberiza tristrami

Emberiza fucata

Вівсянка-крихітка (Emberiza pusilla)

Вівсянка жовтоброва (Emberiza chrysophrys)

Вівсянка-ремез (Emberiza rustica)

Emberiza elegans

Вівсянка лучна (Emberiza aureola)

Emberiza flaviventris

Emberiza poliopleura

Emberiza affinis

Emberiza cabanisi

Emberiza rutila

Вівсянка чорноголова (Emberiza melanocephala)

Emberiza bruniceps

Emberiza sulphurata

Emberiza spodocephala

Emberiza variabilis

Emberiza pallasi

Вівсянка очеретяна (Emberiza schoeniclus)

Emberiza alcoveri (вимерла у доісторичний час)

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:20110329104635.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Polza-ovsyanoy-kashi.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:RTEmagicC_1022-1.jpg.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:|x140px]]
|}

==Див. також==
[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/6518-vivsjanka.html Словник Грінченка]

[http://sum.in.ua/s/vivsjanka Академічний тлумачний словник]

[https://www.google.com.ua/search?q=%D0%B2%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8F%D0%BD%D0%BA%D0%B0&tbm=isch&tbo=u&source=univ&sa=X&ei=orh2UoXrIcmC4gTR84DgAQ&ved=0CCoQsAQ&biw=1339&bih=624 картинки]

Файл:RTEmagicC 1022-1.jpg.jpg

2013-11-03T21:02:05Z

Чорновіл Вікторія:

Файл:Polza-ovsyanoy-kashi.jpg

2013-11-03T21:01:27Z

Чорновіл Вікторія:

Файл:20110329104635.jpg

2013-11-03T21:00:58Z

Чорновіл Вікторія:

Вівсянка

2013-11-03T21:00:16Z

Чорновіл Вікторія: /* Сучасні словники */

'''Вівсянка, -ки, '''1) '''= Вівсяниця. '''Желех. 2) Овсяная мука.
[[Категорія:Ві]]

==Сучасні словники==
'''Вівсянка''' (Emberiza) — рід птахів ряду горобцеподібних. Довжиною 12,5-18 см. Існує близько 40 видів в Євразії й Африці, багато з них живляться комахами. Мають яскраве забарвлення. У фауні України нараховується 13 видів.

'''Види'''

Вівсянка звичайна (Emberiza citrinella)

Вівсянка білоголова (Emberiza leucocephala)

Вівсянка городня (Emberiza cirlus)

Emberiza koslowi

Вівсянка гірська (Emberiza cia)

Emberiza godlewskii

Emberiza cioides

Emberiza jankowskii

Вівсянка скельна (Emberiza buchanani)

Emberiza cineracea

Вівсянка садова (Emberiza hortulana)

Emberiza stewarti

Вівсянка сивоголова (Emberiza caesia)

Emberiza sahari

Emberiza striolata

Emberiza impetuani

Emberiza tahapisi

Emberiza socotrana

Emberiza capensis

Emberiza yessoensis

Emberiza tristrami

Emberiza fucata

Вівсянка-крихітка (Emberiza pusilla)

Вівсянка жовтоброва (Emberiza chrysophrys)

Вівсянка-ремез (Emberiza rustica)

Emberiza elegans

Вівсянка лучна (Emberiza aureola)

Emberiza flaviventris

Emberiza poliopleura

Emberiza affinis

Emberiza cabanisi

Emberiza rutila

Вівсянка чорноголова (Emberiza melanocephala)

Emberiza bruniceps

Emberiza sulphurata

Emberiza spodocephala

Emberiza variabilis

Emberiza pallasi

Вівсянка очеретяна (Emberiza schoeniclus)

Emberiza alcoveri (вимерла у доісторичний час)

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}
==Див. також==
[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/6518-vivsjanka.html Словник Грінченка]

[http://sum.in.ua/s/vivsjanka Академічний тлумачний словник]

[https://www.google.com.ua/search?q=%D0%B2%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8F%D0%BD%D0%BA%D0%B0&tbm=isch&tbo=u&source=univ&sa=X&ei=orh2UoXrIcmC4gTR84DgAQ&ved=0CCoQsAQ&biw=1339&bih=624 картинки]

Вівсянка

2013-11-03T20:58:21Z

Чорновіл Вікторія: /* Див. також */

'''Вівсянка, -ки, '''1) '''= Вівсяниця. '''Желех. 2) Овсяная мука.
[[Категорія:Ві]]

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}
==Див. також==
[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/6518-vivsjanka.html Словник Грінченка]

[http://sum.in.ua/s/vivsjanka Академічний тлумачний словник]

[https://www.google.com.ua/search?q=%D0%B2%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8F%D0%BD%D0%BA%D0%B0&tbm=isch&tbo=u&source=univ&sa=X&ei=orh2UoXrIcmC4gTR84DgAQ&ved=0CCoQsAQ&biw=1339&bih=624 картинки]

Вівсянка

2013-11-03T20:53:46Z

Чорновіл Вікторія:

Півень

2013-11-03T20:18:38Z

Чорновіл Вікторія: /* Ілюстрації */

'''Пі́вень, -вня, '''''м. ''1) Пѣтухъ. ''Усі кури на сідалі, півень на порозі. ''Мет. 16. Въ селѣ время ночью, опредѣляется по пѣнію пѣтуховъ: '''перші півні '''приблизительно въ десять часовъ вечера, '''другі '''— въ двѣнадцать, '''треті '''— въ два часа ночи. '''О півнях'''. На разсвѣтѣ. 2) — '''ди́кий '''= '''Тетерюк. '''Вх. Пч. II. 15. 3) — '''морський'''. Сказочное животное въ морѣ съ рыбьей чешуей. Драг. 6. Ум. '''Півник, півничок.'''
[[Категорія:Пі]]

==Сучасні словники==
'''Пі́вень''' — самець курки, зовні від неї зазвичай відрізняється великим гребенем і сережками, а також пишним і часто різнокольоровим хвостовим оперенням.

'''Півень в культурі'''
Півень — символ забіякуватості та крові. У деяких народів досі існують півнячі бої.
У східнослов'янській та християнській міфології одна з найважливіших функцій півня як провісника — часова. Його спів визначає межі нічного часу доби, коли діють темні бісівські сили. Своїм співом опівночі півень розганяє нечисть до наступної ночі. Спів третіх півнів — знак рівної відстані від півночі до вранішньої зорі — свідчить про закінчення дії нечистих сил.
Слов'яни при будівництві будинку приносили в жертву чорного півня.
У китайській традиції півень із золотим пір'ям, що співає тричі на день (на сході сонця, опівдні і на заході), має епітет «небесний» і є носієм чоловічого начала, знаком чоловічої сили «Ян».
В Англії до кінця XVIII століття практикувалася кривава забава, яка називалася «кидання в півня» (англ. cock throwing). Вона полягала в тому, що публіка кидала палиці в посадженого в горщик півня до тих пір, поки птиця не померала. Зазвичай це дійство відбувалося в Жирний вівторок (час карнавалу). В деяких випадках птицю прив'язували до колоди. Або тим, хто кидає в неї палиці, зав'язували очі. У Суссексі півня прив'язували до кілочка льоскою завдовжки в п'ять-шість футів, щоб він не міг клюнути тих, хто над ним знущається.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:312322_2.jpeg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:3118481_fb99ae90.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Cock-picture-color.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Иперен.jpeg|x140px]]
|}

==Див. також==
[http://sum.in.ua/s/pivenj академічний словник]

[http://slovopedia.org.ua/49/53407/359801.html "словопедія"]

[https://www.google.com.ua/search?q=%D0%BF%D1%96%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D1%8C&tbm=isch&tbo=u&source=univ&sa=X&ei=ya12Uv7rHfHT7AaDnoGYBw&ved=0CC0QsAQ&biw=1339&bih=624 картинки]

Файл:Иперен.jpeg

2013-11-03T20:18:31Z

Чорновіл Вікторія:

Файл:Cock-picture-color.png

2013-11-03T20:17:47Z

Чорновіл Вікторія:

Файл:3118481 fb99ae90.jpg

2013-11-03T20:17:24Z

Чорновіл Вікторія:

Файл:312322 2.jpeg

2013-11-03T20:16:55Z

Чорновіл Вікторія: Чорновіл Вікторія завантажив нову версію «Файл:312322 2.jpeg»

Файл:312322 2.jpeg

2013-11-03T20:14:19Z

Чорновіл Вікторія:

Півень

2013-11-03T20:13:24Z

Чорновіл Вікторія: /* Сучасні словники */

'''Пі́вень, -вня, '''''м. ''1) Пѣтухъ. ''Усі кури на сідалі, півень на порозі. ''Мет. 16. Въ селѣ время ночью, опредѣляется по пѣнію пѣтуховъ: '''перші півні '''приблизительно въ десять часовъ вечера, '''другі '''— въ двѣнадцать, '''треті '''— въ два часа ночи. '''О півнях'''. На разсвѣтѣ. 2) — '''ди́кий '''= '''Тетерюк. '''Вх. Пч. II. 15. 3) — '''морський'''. Сказочное животное въ морѣ съ рыбьей чешуей. Драг. 6. Ум. '''Півник, півничок.'''
[[Категорія:Пі]]

==Сучасні словники==
'''Пі́вень''' — самець курки, зовні від неї зазвичай відрізняється великим гребенем і сережками, а також пишним і часто різнокольоровим хвостовим оперенням.

'''Півень в культурі'''
Півень — символ забіякуватості та крові. У деяких народів досі існують півнячі бої.
У східнослов'янській та християнській міфології одна з найважливіших функцій півня як провісника — часова. Його спів визначає межі нічного часу доби, коли діють темні бісівські сили. Своїм співом опівночі півень розганяє нечисть до наступної ночі. Спів третіх півнів — знак рівної відстані від півночі до вранішньої зорі — свідчить про закінчення дії нечистих сил.
Слов'яни при будівництві будинку приносили в жертву чорного півня.
У китайській традиції півень із золотим пір'ям, що співає тричі на день (на сході сонця, опівдні і на заході), має епітет «небесний» і є носієм чоловічого начала, знаком чоловічої сили «Ян».
В Англії до кінця XVIII століття практикувалася кривава забава, яка називалася «кидання в півня» (англ. cock throwing). Вона полягала в тому, що публіка кидала палиці в посадженого в горщик півня до тих пір, поки птиця не померала. Зазвичай це дійство відбувалося в Жирний вівторок (час карнавалу). В деяких випадках птицю прив'язували до колоди. Або тим, хто кидає в неї палиці, зав'язували очі. У Суссексі півня прив'язували до кілочка льоскою завдовжки в п'ять-шість футів, щоб він не міг клюнути тих, хто над ним знущається.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}
==Див. також==
[http://sum.in.ua/s/pivenj академічний словник]

[http://slovopedia.org.ua/49/53407/359801.html "словопедія"]

[https://www.google.com.ua/search?q=%D0%BF%D1%96%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D1%8C&tbm=isch&tbo=u&source=univ&sa=X&ei=ya12Uv7rHfHT7AaDnoGYBw&ved=0CC0QsAQ&biw=1339&bih=624 картинки]

Півень

2013-11-03T20:11:44Z

Чорновіл Вікторія: /* Див. також */

Півень

2013-11-03T20:08:54Z

Чорновіл Вікторія:

Скло

2013-11-03T20:05:48Z

Чорновіл Вікторія: /* Ілюстрації */

'''Скло, -ла, '''''с. ''Стекло.
[[Категорія:Ск]]

==Сучасні словники==
'''Скло'''
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Скляна пляшка

Вироби зі скла

Скло (неорганічне скло) — тверда аморфна речовина, прозора, в тій чи іншій частині оптичного діапазону (в залежності від складу), отримана під час застигання розплаву, що має склотвірні компоненти[1].

Склотвірний компонент — речовина (оксид, сульфід, селенід, телурид чи фторид елементу), яка в процесі застигання розплавленої маси утворює скло[1].

Під склом розуміють сплави різних силікатів з надлишком діоксиду силіцію. Розплавлене скло не відразу твердне при охолодженні, а поступово збільшує свою в'язкість, аж поки не перетвориться в однорідну тверду речовину. Скло при твердінні не кристалізується, тому воно не має різко вираженої точки плавлення. На відміну від кристалічних матеріалів скло, при нагріванні у відповідному температурному інтервалі розм'якшується поступово, переходячи з твердого крихкого стану у тягучий високов'язкий і далі — у текучий.

'''Походження та застосування'''

У природі скло зустрічається у складі вулканічних порід, які швидко охололи з рідкої магми при взаємодії з холодним повітрям чи водою. Іноді скло зустрічається у складі метеоритів, розплавлених при проходженні атмосфери.

Коли встановили ідентичність будови, складу і властивостей звичайного силікатного скла низці мінералів, останні стали кваліфікуватись як різновиди його природні аналоги, отримуючи назви відповідно до умов формування: вулканічне скло (пемза, обсидіани, пехштейн та ін.), скло метеоритного походження — тектит (молдавіти, лівіти та ін.).

Скло, що використовується у промислових масштабах — матеріал штучного походження, якому властиві такі основні характеристики, як прозорість, твердість, хімічна стійкість, термостійкість. Крім того, скло має властивості, які обумовлюються його прозорістю, електричними та термомеханічними параметрами. Завдяки цьому скло широко використовують майже у всіх галузях техніки, медицині, у наукових дослідженнях та у побуті.

'''Історична довідка'''

За загально складеною історичною думкою технології виготовлення скла вперше почали використовувати близько 2500-3000 р.р. до н.е. у Межиріччі та Єгипті, оскільки глазуровані склом фаянсові прикраси, вік яких нараховує п'ять тисяч років, знаходили саме там. Археологія Межиріччя, особливо періоду Стародавніх Шумеру та Аккаду, схиляє дослідників до того, що менш старовинним зразком виробництва скла слід вважати пам'ятку, знайдену в Межиріччі в районі Ашнунаку — циліндричну печатку з прозорого скла, що датується періодом династій Аккадської держави, тобто вік її — близько чотирьох з половиною тисяч років. Намистина зеленуватого кольору діаметром близько 9 мм, що зберігається у Єгипетському музеї у Берліні, вважається одним з найдавніших зразків скла. Знайдена вона була єгиптологом Фліндерсом Пітрі біля Фів, за деякими допущеннями їй п'ять з половиною тисяч років. Вчений Н. Качалов стверджує, що на території Старовавілонського царства археологи постійно знаходять посудинки для пахощів місцевого походження, виконані у тій же техніці, що і єгипетські. Учений стверджує — є всі підстави вважати, «що в Єгипті й у країнах Передньої Азії джерела склоробства... відділяються від наших днів проміжком приблизно у шість тисяч років»[4].

Близько 1500 років до н.е. у Єгипті почали виготовляти перші предмети домашнього вжитку. Це в основному були чаші, кухонне начиння та пляшки. Центрами виробництва скляних виробів були столиці Єгипту, спочатку Фіви, а потім Александрія. З Єгипту склоробство проникло на територію сучасної Італії (I ст. до н.е.). Рим у I ст. н.е. стає значним центром виробництва скла. Тут засновано декілька скляних майстерень і залучено значну кількість єгипетських склоробів. Масштаби виробництва були настільки великі, що римських склоробів у 220 р. було обкладено податком, а їхні майстерні зведені на одну з головних вулиць Риму. З Риму склоробство поширюється в римські провінції (Британія, Галлія та ін), а також у III-IV ст. на північне узбережжя Чорного моря і у Київську Русь[5].

Першим великим технологічним проривом у скляному виробництві можна вважати технологію видування скла, яка виникла у 100 році на території сучасних Палестини та Сирії. Ця технологія полягала у захопленні розплавленого скла на кінці трубки, у яку людина повинна була дути для надання форми скляному виробу. Основне призначення цих виробів стосувалось домашнього побутового використання (пляшки, вази).

Наступним за значенням після Риму центром скляного виробництва у IX ст. стає Венеція, найсильніша морська держава Середземного моря. Падіння Східної Римської імперії (1204 р.) і переселення константинопольських склоробів до Венеції дало сильний поштовх виробництву венеціанського скла починаючи з XI століття і аж до XVI-XVII ст. Завдяки надзвичайній якості своєї продукції Венеція стає на той час європейською столицею з виготовлення художнього скла. Саме виробництво з 1291 р. було зосереджене на острові Мурано для зменшення ризику ворожого нападу та захисту виробничих секретів. Вже тоді скловари Венеції використовували склобій.

До XIV століття виробництво скла з'явилось у Нормандії та Лотарингії. У цей час в Нормандії виникла технологія виготовлення плаского скла для вікон. Вона полягала у видуванні скляної кулі, яку за допомогою надрізу розгортали у диск. Наступне досягнення у розвитку технологій скла у Франції зроблено Кольбертом. Саме він заснував у 1665 році «Королівську мануфактуру скла». Перший завод було відкрито у містечку Сен-Гобен у департаменті Ена, що на півночі Франції.

У XVIII ст. виробництво скла поступово перейшло від індивідуального до промислового масштабу. Уже тоді окремі фабрики виробляли понад мільйон пляшок на рік. У числі найважливіших винаходів того часу слід назвати регенеративну скловарну піч Сіменса (1870). На відміну від горшкових печей ванні печі здатні переробляти великі кількості скломаси. Це створило передумови механізації виробництва скла

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Armored.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Yun_3046.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Sklo.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Yun_3048.jpg|x140px]]
|}

==Див. також==
[https://www.google.com.ua/search?q=%D1%81%D0%BA%D0%BB%D0%BE&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ei=k6p2UtybEaq47Ab14YCYCQ&ved=0CAcQ_AUoAQ&biw=1339&bih=624 картинки]

[http://sum.in.ua/s/sklo академічний словник]

[http://www.rozum.org.ua/index.php?a=term&d=21&t=321929 орфографічний словник]

Файл:Yun 3048.jpg

2013-11-03T20:05:41Z

Чорновіл Вікторія:

Файл:Sklo.jpg

2013-11-03T20:05:16Z

Чорновіл Вікторія:

Файл:Yun 3046.jpg

2013-11-03T20:04:20Z

Чорновіл Вікторія:

Файл:Armored.jpg

2013-11-03T20:03:25Z

Чорновіл Вікторія:

Скло

2013-11-03T20:02:28Z

Чорновіл Вікторія: /* Див. також */

'''Скло, -ла, '''''с. ''Стекло.
[[Категорія:Ск]]

==Сучасні словники==
'''Скло'''
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Скляна пляшка

Вироби зі скла

Скло (неорганічне скло) — тверда аморфна речовина, прозора, в тій чи іншій частині оптичного діапазону (в залежності від складу), отримана під час застигання розплаву, що має склотвірні компоненти[1].

Склотвірний компонент — речовина (оксид, сульфід, селенід, телурид чи фторид елементу), яка в процесі застигання розплавленої маси утворює скло[1].

Під склом розуміють сплави різних силікатів з надлишком діоксиду силіцію. Розплавлене скло не відразу твердне при охолодженні, а поступово збільшує свою в'язкість, аж поки не перетвориться в однорідну тверду речовину. Скло при твердінні не кристалізується, тому воно не має різко вираженої точки плавлення. На відміну від кристалічних матеріалів скло, при нагріванні у відповідному температурному інтервалі розм'якшується поступово, переходячи з твердого крихкого стану у тягучий високов'язкий і далі — у текучий.

'''Походження та застосування'''

У природі скло зустрічається у складі вулканічних порід, які швидко охололи з рідкої магми при взаємодії з холодним повітрям чи водою. Іноді скло зустрічається у складі метеоритів, розплавлених при проходженні атмосфери.

Коли встановили ідентичність будови, складу і властивостей звичайного силікатного скла низці мінералів, останні стали кваліфікуватись як різновиди його природні аналоги, отримуючи назви відповідно до умов формування: вулканічне скло (пемза, обсидіани, пехштейн та ін.), скло метеоритного походження — тектит (молдавіти, лівіти та ін.).

Скло, що використовується у промислових масштабах — матеріал штучного походження, якому властиві такі основні характеристики, як прозорість, твердість, хімічна стійкість, термостійкість. Крім того, скло має властивості, які обумовлюються його прозорістю, електричними та термомеханічними параметрами. Завдяки цьому скло широко використовують майже у всіх галузях техніки, медицині, у наукових дослідженнях та у побуті.

'''Історична довідка'''

За загально складеною історичною думкою технології виготовлення скла вперше почали використовувати близько 2500-3000 р.р. до н.е. у Межиріччі та Єгипті, оскільки глазуровані склом фаянсові прикраси, вік яких нараховує п'ять тисяч років, знаходили саме там. Археологія Межиріччя, особливо періоду Стародавніх Шумеру та Аккаду, схиляє дослідників до того, що менш старовинним зразком виробництва скла слід вважати пам'ятку, знайдену в Межиріччі в районі Ашнунаку — циліндричну печатку з прозорого скла, що датується періодом династій Аккадської держави, тобто вік її — близько чотирьох з половиною тисяч років. Намистина зеленуватого кольору діаметром близько 9 мм, що зберігається у Єгипетському музеї у Берліні, вважається одним з найдавніших зразків скла. Знайдена вона була єгиптологом Фліндерсом Пітрі біля Фів, за деякими допущеннями їй п'ять з половиною тисяч років. Вчений Н. Качалов стверджує, що на території Старовавілонського царства археологи постійно знаходять посудинки для пахощів місцевого походження, виконані у тій же техніці, що і єгипетські. Учений стверджує — є всі підстави вважати, «що в Єгипті й у країнах Передньої Азії джерела склоробства... відділяються від наших днів проміжком приблизно у шість тисяч років»[4].

Близько 1500 років до н.е. у Єгипті почали виготовляти перші предмети домашнього вжитку. Це в основному були чаші, кухонне начиння та пляшки. Центрами виробництва скляних виробів були столиці Єгипту, спочатку Фіви, а потім Александрія. З Єгипту склоробство проникло на територію сучасної Італії (I ст. до н.е.). Рим у I ст. н.е. стає значним центром виробництва скла. Тут засновано декілька скляних майстерень і залучено значну кількість єгипетських склоробів. Масштаби виробництва були настільки великі, що римських склоробів у 220 р. було обкладено податком, а їхні майстерні зведені на одну з головних вулиць Риму. З Риму склоробство поширюється в римські провінції (Британія, Галлія та ін), а також у III-IV ст. на північне узбережжя Чорного моря і у Київську Русь[5].

Першим великим технологічним проривом у скляному виробництві можна вважати технологію видування скла, яка виникла у 100 році на території сучасних Палестини та Сирії. Ця технологія полягала у захопленні розплавленого скла на кінці трубки, у яку людина повинна була дути для надання форми скляному виробу. Основне призначення цих виробів стосувалось домашнього побутового використання (пляшки, вази).

Наступним за значенням після Риму центром скляного виробництва у IX ст. стає Венеція, найсильніша морська держава Середземного моря. Падіння Східної Римської імперії (1204 р.) і переселення константинопольських склоробів до Венеції дало сильний поштовх виробництву венеціанського скла починаючи з XI століття і аж до XVI-XVII ст. Завдяки надзвичайній якості своєї продукції Венеція стає на той час європейською столицею з виготовлення художнього скла. Саме виробництво з 1291 р. було зосереджене на острові Мурано для зменшення ризику ворожого нападу та захисту виробничих секретів. Вже тоді скловари Венеції використовували склобій.

До XIV століття виробництво скла з'явилось у Нормандії та Лотарингії. У цей час в Нормандії виникла технологія виготовлення плаского скла для вікон. Вона полягала у видуванні скляної кулі, яку за допомогою надрізу розгортали у диск. Наступне досягнення у розвитку технологій скла у Франції зроблено Кольбертом. Саме він заснував у 1665 році «Королівську мануфактуру скла». Перший завод було відкрито у містечку Сен-Гобен у департаменті Ена, що на півночі Франції.

У XVIII ст. виробництво скла поступово перейшло від індивідуального до промислового масштабу. Уже тоді окремі фабрики виробляли понад мільйон пляшок на рік. У числі найважливіших винаходів того часу слід назвати регенеративну скловарну піч Сіменса (1870). На відміну від горшкових печей ванні печі здатні переробляти великі кількості скломаси. Це створило передумови механізації виробництва скла

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}
==Див. також==
[https://www.google.com.ua/search?q=%D1%81%D0%BA%D0%BB%D0%BE&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ei=k6p2UtybEaq47Ab14YCYCQ&ved=0CAcQ_AUoAQ&biw=1339&bih=624 картинки]

[http://sum.in.ua/s/sklo академічний словник]

[http://www.rozum.org.ua/index.php?a=term&d=21&t=321929 орфографічний словник]

Скло

2013-11-03T19:59:10Z

Чорновіл Вікторія: /* Сучасні словники */

'''Скло, -ла, '''''с. ''Стекло.
[[Категорія:Ск]]

==Сучасні словники==
'''Скло'''
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Скляна пляшка

Вироби зі скла

Скло (неорганічне скло) — тверда аморфна речовина, прозора, в тій чи іншій частині оптичного діапазону (в залежності від складу), отримана під час застигання розплаву, що має склотвірні компоненти[1].

Склотвірний компонент — речовина (оксид, сульфід, селенід, телурид чи фторид елементу), яка в процесі застигання розплавленої маси утворює скло[1].

Під склом розуміють сплави різних силікатів з надлишком діоксиду силіцію. Розплавлене скло не відразу твердне при охолодженні, а поступово збільшує свою в'язкість, аж поки не перетвориться в однорідну тверду речовину. Скло при твердінні не кристалізується, тому воно не має різко вираженої точки плавлення. На відміну від кристалічних матеріалів скло, при нагріванні у відповідному температурному інтервалі розм'якшується поступово, переходячи з твердого крихкого стану у тягучий високов'язкий і далі — у текучий.

'''Походження та застосування'''

У природі скло зустрічається у складі вулканічних порід, які швидко охололи з рідкої магми при взаємодії з холодним повітрям чи водою. Іноді скло зустрічається у складі метеоритів, розплавлених при проходженні атмосфери.

Коли встановили ідентичність будови, складу і властивостей звичайного силікатного скла низці мінералів, останні стали кваліфікуватись як різновиди його природні аналоги, отримуючи назви відповідно до умов формування: вулканічне скло (пемза, обсидіани, пехштейн та ін.), скло метеоритного походження — тектит (молдавіти, лівіти та ін.).

Скло, що використовується у промислових масштабах — матеріал штучного походження, якому властиві такі основні характеристики, як прозорість, твердість, хімічна стійкість, термостійкість. Крім того, скло має властивості, які обумовлюються його прозорістю, електричними та термомеханічними параметрами. Завдяки цьому скло широко використовують майже у всіх галузях техніки, медицині, у наукових дослідженнях та у побуті.

'''Історична довідка'''

За загально складеною історичною думкою технології виготовлення скла вперше почали використовувати близько 2500-3000 р.р. до н.е. у Межиріччі та Єгипті, оскільки глазуровані склом фаянсові прикраси, вік яких нараховує п'ять тисяч років, знаходили саме там. Археологія Межиріччя, особливо періоду Стародавніх Шумеру та Аккаду, схиляє дослідників до того, що менш старовинним зразком виробництва скла слід вважати пам'ятку, знайдену в Межиріччі в районі Ашнунаку — циліндричну печатку з прозорого скла, що датується періодом династій Аккадської держави, тобто вік її — близько чотирьох з половиною тисяч років. Намистина зеленуватого кольору діаметром близько 9 мм, що зберігається у Єгипетському музеї у Берліні, вважається одним з найдавніших зразків скла. Знайдена вона була єгиптологом Фліндерсом Пітрі біля Фів, за деякими допущеннями їй п'ять з половиною тисяч років. Вчений Н. Качалов стверджує, що на території Старовавілонського царства археологи постійно знаходять посудинки для пахощів місцевого походження, виконані у тій же техніці, що і єгипетські. Учений стверджує — є всі підстави вважати, «що в Єгипті й у країнах Передньої Азії джерела склоробства... відділяються від наших днів проміжком приблизно у шість тисяч років»[4].

Близько 1500 років до н.е. у Єгипті почали виготовляти перші предмети домашнього вжитку. Це в основному були чаші, кухонне начиння та пляшки. Центрами виробництва скляних виробів були столиці Єгипту, спочатку Фіви, а потім Александрія. З Єгипту склоробство проникло на територію сучасної Італії (I ст. до н.е.). Рим у I ст. н.е. стає значним центром виробництва скла. Тут засновано декілька скляних майстерень і залучено значну кількість єгипетських склоробів. Масштаби виробництва були настільки великі, що римських склоробів у 220 р. було обкладено податком, а їхні майстерні зведені на одну з головних вулиць Риму. З Риму склоробство поширюється в римські провінції (Британія, Галлія та ін), а також у III-IV ст. на північне узбережжя Чорного моря і у Київську Русь[5].

Першим великим технологічним проривом у скляному виробництві можна вважати технологію видування скла, яка виникла у 100 році на території сучасних Палестини та Сирії. Ця технологія полягала у захопленні розплавленого скла на кінці трубки, у яку людина повинна була дути для надання форми скляному виробу. Основне призначення цих виробів стосувалось домашнього побутового використання (пляшки, вази).

Наступним за значенням після Риму центром скляного виробництва у IX ст. стає Венеція, найсильніша морська держава Середземного моря. Падіння Східної Римської імперії (1204 р.) і переселення константинопольських склоробів до Венеції дало сильний поштовх виробництву венеціанського скла починаючи з XI століття і аж до XVI-XVII ст. Завдяки надзвичайній якості своєї продукції Венеція стає на той час європейською столицею з виготовлення художнього скла. Саме виробництво з 1291 р. було зосереджене на острові Мурано для зменшення ризику ворожого нападу та захисту виробничих секретів. Вже тоді скловари Венеції використовували склобій.

До XIV століття виробництво скла з'явилось у Нормандії та Лотарингії. У цей час в Нормандії виникла технологія виготовлення плаского скла для вікон. Вона полягала у видуванні скляної кулі, яку за допомогою надрізу розгортали у диск. Наступне досягнення у розвитку технологій скла у Франції зроблено Кольбертом. Саме він заснував у 1665 році «Королівську мануфактуру скла». Перший завод було відкрито у містечку Сен-Гобен у департаменті Ена, що на півночі Франції.

У XVIII ст. виробництво скла поступово перейшло від індивідуального до промислового масштабу. Уже тоді окремі фабрики виробляли понад мільйон пляшок на рік. У числі найважливіших винаходів того часу слід назвати регенеративну скловарну піч Сіменса (1870). На відміну від горшкових печей ванні печі здатні переробляти великі кількості скломаси. Це створило передумови механізації виробництва скла

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}
==Див. також==
Додаткові відомості

Скло

2013-11-03T19:56:33Z

Чорновіл Вікторія:

'''Скло, -ла, '''''с. ''Стекло.
[[Категорія:Ск]]

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}
==Див. також==
Додаткові відомості

Кліщ

2013-11-03T19:43:19Z

Чорновіл Вікторія: /* Ілюстрації */

'''Кліщ, -ща́, '''''м. ''Насѣк. Клещь. ''Кліщі з дуба поспадали, головоньку покусали. ''Нп. '''Кліщ вівчий'''. Овечій клещъ. Melophagus ovinus. Вх. Лем. 425.
[[Категорія:Кл]]

==Сучасні словники==
Кліщі — дрібні членистоногі тварини, підклас класу Павукоподібні (Arachnida).

'''Класифікація'''

'''У складі підкласу розрізняють кілька надряів і рядів:'''

надряд Acariformes — Акариформні кліщі

ряд Prostigmata

надряд Parasitiformes — Паразитоформні кліщі

ряд Ixodida (Ixodiformes)

ряд Holothyrida Thon, 1909

ряд Mesostigmata G. Canestrini, 1891

надряд Opilioacariformes

надряд Trombidiformes (до 70(!) родин)

'''Морфологічне та екологічне різноманіття'''

Звичайні розміри кліщів — 0,5—1 мм. Через малі розміри більшість видів кліщів (а їх нараховується сотні тисяч видів) невідомі пересічній людині. Недобру репутацію мають кровососи — іксодові кліщі, розмір яких до 5 мм, а дорослі самиці, харчуючись на теплокровних тваринах, можуть розростатися до 2 см.

Рідко зустрічаються в наш час дрібні (до 0,5 мм) кліщі, що паразитують під шкірою тварин та людини — коростяний свербун.

Чисельні види кліщів живуть в ґрунті та прілому листі та відіграють важливу роль у вторинній переробці органічної рослинної речовини. Багато видів проживають на рослинності, в траві, на деревах. Ці кліщі створюють особливі угрупування. Частина видів рослиноїдна, харчується соком рослин, інші види хижі, їх жертви — рослиноїдні кліщі та інші дрібні тварини.

'''Біологічні особливості'''

На відміну від деяких інших членистоногих, кліщі мають тіло з однієї частини, не поділене на видимі частки. Голова, тулуб та черевце можна тільки умовно виділити, здогадуючись про їх межі за характерними поперечними рядами щетинок, щитами, що додатково армують поверхню тіла, розташованими на спині, недалеко від передньої частини тіла, очами тощо.

Так само, як найближчі родичі павуки, деякі кліщі виділяють павутину та можуть формувати захисні пологи над колонією, використовують слину як отруту для полювання та для зовнішнього переварювання їжі.

Для циклу розвитку кліщів характерна невелика кількість стадій, від одної до іншої кліщ переходить линяючи та покидаючи свою зовнішню хітинову оболонку. Здебільшого кліщі відкладають яйця, з них вилуплюються личинка, яка, підростаючи, проходить одну, дві або три стадії німфи, після чого линяє у дорослого кліща — самицю чи самця.

Наука, що вивчає кліщів, називається акарологія.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Klew3.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Klew9.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Klіsch.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Pl_30.07.09_klesch.jpg|x140px]]
|}

==Див. також==
[https://www.google.com.ua/search?q=%D0%BA%D0%BB%D1%96%D1%89&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ei=WqV2UrK0Geew7AaoiYFo&ved=0CAcQ_AUoAQ&biw=1339&bih=624 картинки]

[http://sum.in.ua/s/klishhi академічний словник]

[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/23178-klishh.html словник Грінченка]

Файл:Pl 30.07.09 klesch.jpg

2013-11-03T19:43:08Z

Чорновіл Вікторія:

Файл:Klіsch.jpg

2013-11-03T19:42:41Z

Чорновіл Вікторія:

Файл:Klew9.jpg

2013-11-03T19:41:48Z

Чорновіл Вікторія:

Файл:Klew3.jpg

2013-11-03T19:41:23Z

Чорновіл Вікторія:

Кліщ

2013-11-03T19:39:54Z

Чорновіл Вікторія: /* Сучасні словники */

'''Кліщ, -ща́, '''''м. ''Насѣк. Клещь. ''Кліщі з дуба поспадали, головоньку покусали. ''Нп. '''Кліщ вівчий'''. Овечій клещъ. Melophagus ovinus. Вх. Лем. 425.
[[Категорія:Кл]]

==Сучасні словники==
Кліщі — дрібні членистоногі тварини, підклас класу Павукоподібні (Arachnida).

'''Класифікація'''

'''У складі підкласу розрізняють кілька надряів і рядів:'''

надряд Acariformes — Акариформні кліщі

ряд Prostigmata

надряд Parasitiformes — Паразитоформні кліщі

ряд Ixodida (Ixodiformes)

ряд Holothyrida Thon, 1909

ряд Mesostigmata G. Canestrini, 1891

надряд Opilioacariformes

надряд Trombidiformes (до 70(!) родин)

'''Морфологічне та екологічне різноманіття'''

Звичайні розміри кліщів — 0,5—1 мм. Через малі розміри більшість видів кліщів (а їх нараховується сотні тисяч видів) невідомі пересічній людині. Недобру репутацію мають кровососи — іксодові кліщі, розмір яких до 5 мм, а дорослі самиці, харчуючись на теплокровних тваринах, можуть розростатися до 2 см.

Рідко зустрічаються в наш час дрібні (до 0,5 мм) кліщі, що паразитують під шкірою тварин та людини — коростяний свербун.

Чисельні види кліщів живуть в ґрунті та прілому листі та відіграють важливу роль у вторинній переробці органічної рослинної речовини. Багато видів проживають на рослинності, в траві, на деревах. Ці кліщі створюють особливі угрупування. Частина видів рослиноїдна, харчується соком рослин, інші види хижі, їх жертви — рослиноїдні кліщі та інші дрібні тварини.

'''Біологічні особливості'''

На відміну від деяких інших членистоногих, кліщі мають тіло з однієї частини, не поділене на видимі частки. Голова, тулуб та черевце можна тільки умовно виділити, здогадуючись про їх межі за характерними поперечними рядами щетинок, щитами, що додатково армують поверхню тіла, розташованими на спині, недалеко від передньої частини тіла, очами тощо.

Так само, як найближчі родичі павуки, деякі кліщі виділяють павутину та можуть формувати захисні пологи над колонією, використовують слину як отруту для полювання та для зовнішнього переварювання їжі.

Для циклу розвитку кліщів характерна невелика кількість стадій, від одної до іншої кліщ переходить линяючи та покидаючи свою зовнішню хітинову оболонку. Здебільшого кліщі відкладають яйця, з них вилуплюються личинка, яка, підростаючи, проходить одну, дві або три стадії німфи, після чого линяє у дорослого кліща — самицю чи самця.

Наука, що вивчає кліщів, називається акарологія.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}
==Див. також==
[https://www.google.com.ua/search?q=%D0%BA%D0%BB%D1%96%D1%89&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ei=WqV2UrK0Geew7AaoiYFo&ved=0CAcQ_AUoAQ&biw=1339&bih=624 картинки]

[http://sum.in.ua/s/klishhi академічний словник]

[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/23178-klishh.html словник Грінченка]

Кліщ

2013-11-03T19:38:59Z

Чорновіл Вікторія: /* Сучасні словники */

Кліщ

2013-11-03T19:37:56Z

Чорновіл Вікторія: /* Див. також */

'''Кліщ, -ща́, '''''м. ''Насѣк. Клещь. ''Кліщі з дуба поспадали, головоньку покусали. ''Нп. '''Кліщ вівчий'''. Овечій клещъ. Melophagus ovinus. Вх. Лем. 425.
[[Категорія:Кл]]

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}
==Див. також==
[https://www.google.com.ua/search?q=%D0%BA%D0%BB%D1%96%D1%89&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ei=WqV2UrK0Geew7AaoiYFo&ved=0CAcQ_AUoAQ&biw=1339&bih=624 картинки]

[http://sum.in.ua/s/klishhi академічний словник]

[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/23178-klishh.html словник Грінченка]

Кліщ

2013-11-03T19:34:16Z

Чорновіл Вікторія:

'''Кліщ, -ща́, '''''м. ''Насѣк. Клещь. ''Кліщі з дуба поспадали, головоньку покусали. ''Нп. '''Кліщ вівчий'''. Овечій клещъ. Melophagus ovinus. Вх. Лем. 425.
[[Категорія:Кл]]

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}
==Див. також==
Додаткові відомості

Огірок

2013-11-03T19:33:34Z

Чорновіл Вікторія: /* Ілюстрації */

'''Огіро́к, -рка, '''''м. ''1) Огурецъ, cucumis salibus. 2) Родъ игры, въ которой дѣвушки берутся за руки, составляютъ цѣпь, вьющуюся на подобіе стеблей огурцовъ, и поютъ пѣсни. Чуб. III. 79. 3) ''мн. ''Родъ писанки. КС. 1891. VI. 376. 4) ''м''н. Родъ вышивки. Чуб. VII. 427. Ум. '''Огіро́чок. '''Ув. '''Огірчи́ще. '''
[[Категорія:Ог]]

==Сучасні словники==
'''Огірок звичайний'''— вид одомашнених овочів з родини гарбузових. Огірок є об'єктом тепличного сільського господарства.

Огірок з'явився в культурі більше 6 тис. років тому. Батьківщина цього виду — тропічні і субтропічні райони Індії і Китаю, де він досі росте в природних умовах. Згадані в Біблії як овоч Єгипту (Числа 11:5).

Відомо, що у 200 році до н. е. огірки були завезені з Персії до Китаю.

Плоди диких огірків дрібні і неїстівні через вміст гірких речовин — кукурбітацинів.

'''''Деякі факти'''''

Огірок — індійська ліана

Огірки відомі як овочева рослина біля шести тисяч років.

Батьківщина огірка — північно-західна Індія.

Плід огірка, як і гарбуза, — гарбузина. В Індії дикі огірки ростуть у лісі, обвиваючи дерева, як ліани. Огірками обплетені паркани в селах. При густій посадці батогакультурних огірків піднімаються нагору, чіпляючись за підставлені для них підпірки.

Огірок, зображений на фресках Давнього Єгипту та у грецьких храмах, дозволяє судити про досить поважний його вік.

У Китаї і Японії землевласники знімають урожай цих овочів три рази на рік. Вони спочатку вирощують огірки в ящиках на дахах, а потім висаджують на добре вдобрену землю городу й підв'язують до колів. Зі шпалер звисають величезні плоди огірків довжиною 1,5 м. Цей сорт китайських огірків культивують тепер у Європі в теплицях.

Віддавна огірки є улюбленою овочевою рослиною на Русі. У розповсюдженому в XVIII столітті посібнику із землеробства читаємо: «Понеже в Росії… огірки краще інших європейських місць ростуть, то тут про їх багато й описувати не потрібне».

Петро I видав указ про створення спеціального господарства з вирощування огірків. Було це в XVII столітті, але на столах простих людей огірок уже не був екзотичним продуктом. Мандрівники із Західної Європи відзначали, що огірки на Русі розводяться в неймовірній кількості й не могли зрозуміти, чому це вони ростуть у нас краще, ніж у Європі.

Цікавий той факт, що всіма улюблені солоні огірочки підвищують чоловічу потенцію. В огірках міститься велика кількість натрію, без якого життя на землі практично неможливе. Крім того, у них є хлор, який має відбілювальну дію, відбілює весь травний тракт. Клітковина, що міститься в солоних огірках, сприяє загоєнню мікротравм, поліпшує циркуляцію судин.

Доведено, що регулярне вживання в їжу цього чудо-продукту швидко відновлює сили після різних стресів.

Ось, що писали про огірки у «Лєчебнику» триста років тому:

«Вода, у якій огірки варені, якщо її прийняти, спрагу гасить, а якщо до того додаєш мазь, складену із соку свороборинного цвіту (шипшини або троянди) із цукром за всіма правилами, тоді цей засіб прохід рухає (підсилює роботу кишечника)».

Огіркові рекорди занесені навіть у книгу Гіннеса. Так найдовший огірок — 1,83 м вирощений в Угорщині й відноситься до китайського різновиду огірків. У приміщенні вдалося виростити огірок вагою більше 6 кг, а на повітрі ненабагато менше — 3,7 кг.

У часи, коли огірки були великою рідкістю, турецький султан Магомет ІІ, жорстокий і жадібний, одного разу наказав розрізати животи своїм семи підлеглим, щоб довідатися, хто з них з'їв один із присланих йому в подарунок огірків.

Плоди огірка мають досить коштовні смакові, дієтичні й лікувальні якості.

Що незвичайно, він єдиний з овочів, плоди якого ми їмо в зеленому виді, недозрілому.

Огірок найдієтичніший з усіх дієтичних продуктів. Він на 95-98% складається з води, отже, містить мінімум калорій. Але і відсотки, що залишилися, недаремні — огірок є джерелом цінних лужних солей, які здатні уповільнювати процеси старіння і утворення каменів в нирках і печінці. За це огірок називають санітаром організму.

Огірки, всупереч поширеній думці, збуджують апетит і збільшують кислотність шлункового соку — тому ними не можна захоплюватися людям, які страждають гастритом з підвищеною кислотністю, а також виразковою хворобою. У огірках містяться корисні і легкозасвоювані сполуки йоду: учені вважають, що регулярне вживання огірків в їжу покращує роботу щитовидної залози, серця і судин. Огірки містять багато клітковини — тому відмінно покращують перистальтику кишківника, а також очищають від зайвого холестерину стінки судин. Огірок містить цукор, білок, вітаміни В1 і В2, вітамін С, каротин, хлорофіл, фолієву кислоту, калій, фосфор, залізо, натрій, магній, хлор, марганець, цинк, мідь, хром і навіть срібло. Завдяки великому вмісту калію огірки відмінно «ганяють» зайву рідину, знімають набряки, знижують артеріальний тиск, мають легкий послаблюючий ефект. Сік огірка попереджає перехід вуглеводів в жири і зупиняє відкладення солей. Завдяки низькій калорійності, огірок — ідеальний продукт для тих, хто бажає позбавитися від зайвої ваги.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:113.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:9428_ogir.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:47198.jpeg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Cucumbers.jpg|x140px]]
|}

==Див. також==
[http://uk.wikipedia.org/wiki/Огірок_звичайний вікіпедія]

[http://sum.in.ua/s/oghirok академічний словник]

[https://www.google.com.ua/search?q=%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%80%D0%BE%D0%BA&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ei=vKN2Uu6KFoXe7Ab1mIDwCQ&ved=0CAcQ_AUoAQ&biw=1339&bih=624 картинки]

Файл:Cucumbers.jpg

2013-11-03T19:33:27Z

Чорновіл Вікторія:

Файл:47198.jpeg

2013-11-03T19:33:03Z

Чорновіл Вікторія:

Файл:9428 ogir.jpg

2013-11-03T19:32:17Z

Чорновіл Вікторія:

Файл:113.jpg

2013-11-03T19:31:58Z

Чорновіл Вікторія:

Огірок

2013-11-03T19:30:54Z

Чорновіл Вікторія: /* Сучасні словники */

'''Огіро́к, -рка, '''''м. ''1) Огурецъ, cucumis salibus. 2) Родъ игры, въ которой дѣвушки берутся за руки, составляютъ цѣпь, вьющуюся на подобіе стеблей огурцовъ, и поютъ пѣсни. Чуб. III. 79. 3) ''мн. ''Родъ писанки. КС. 1891. VI. 376. 4) ''м''н. Родъ вышивки. Чуб. VII. 427. Ум. '''Огіро́чок. '''Ув. '''Огірчи́ще. '''
[[Категорія:Ог]]

==Сучасні словники==
'''Огірок звичайний'''— вид одомашнених овочів з родини гарбузових. Огірок є об'єктом тепличного сільського господарства.

Огірок з'явився в культурі більше 6 тис. років тому. Батьківщина цього виду — тропічні і субтропічні райони Індії і Китаю, де він досі росте в природних умовах. Згадані в Біблії як овоч Єгипту (Числа 11:5).

Відомо, що у 200 році до н. е. огірки були завезені з Персії до Китаю.

Плоди диких огірків дрібні і неїстівні через вміст гірких речовин — кукурбітацинів.

'''''Деякі факти'''''

Огірок — індійська ліана

Огірки відомі як овочева рослина біля шести тисяч років.

Батьківщина огірка — північно-західна Індія.

Плід огірка, як і гарбуза, — гарбузина. В Індії дикі огірки ростуть у лісі, обвиваючи дерева, як ліани. Огірками обплетені паркани в селах. При густій посадці батогакультурних огірків піднімаються нагору, чіпляючись за підставлені для них підпірки.

Огірок, зображений на фресках Давнього Єгипту та у грецьких храмах, дозволяє судити про досить поважний його вік.

У Китаї і Японії землевласники знімають урожай цих овочів три рази на рік. Вони спочатку вирощують огірки в ящиках на дахах, а потім висаджують на добре вдобрену землю городу й підв'язують до колів. Зі шпалер звисають величезні плоди огірків довжиною 1,5 м. Цей сорт китайських огірків культивують тепер у Європі в теплицях.

Віддавна огірки є улюбленою овочевою рослиною на Русі. У розповсюдженому в XVIII столітті посібнику із землеробства читаємо: «Понеже в Росії… огірки краще інших європейських місць ростуть, то тут про їх багато й описувати не потрібне».

Петро I видав указ про створення спеціального господарства з вирощування огірків. Було це в XVII столітті, але на столах простих людей огірок уже не був екзотичним продуктом. Мандрівники із Західної Європи відзначали, що огірки на Русі розводяться в неймовірній кількості й не могли зрозуміти, чому це вони ростуть у нас краще, ніж у Європі.

Цікавий той факт, що всіма улюблені солоні огірочки підвищують чоловічу потенцію. В огірках міститься велика кількість натрію, без якого життя на землі практично неможливе. Крім того, у них є хлор, який має відбілювальну дію, відбілює весь травний тракт. Клітковина, що міститься в солоних огірках, сприяє загоєнню мікротравм, поліпшує циркуляцію судин.

Доведено, що регулярне вживання в їжу цього чудо-продукту швидко відновлює сили після різних стресів.

Ось, що писали про огірки у «Лєчебнику» триста років тому:

«Вода, у якій огірки варені, якщо її прийняти, спрагу гасить, а якщо до того додаєш мазь, складену із соку свороборинного цвіту (шипшини або троянди) із цукром за всіма правилами, тоді цей засіб прохід рухає (підсилює роботу кишечника)».

Огіркові рекорди занесені навіть у книгу Гіннеса. Так найдовший огірок — 1,83 м вирощений в Угорщині й відноситься до китайського різновиду огірків. У приміщенні вдалося виростити огірок вагою більше 6 кг, а на повітрі ненабагато менше — 3,7 кг.

У часи, коли огірки були великою рідкістю, турецький султан Магомет ІІ, жорстокий і жадібний, одного разу наказав розрізати животи своїм семи підлеглим, щоб довідатися, хто з них з'їв один із присланих йому в подарунок огірків.

Плоди огірка мають досить коштовні смакові, дієтичні й лікувальні якості.

Що незвичайно, він єдиний з овочів, плоди якого ми їмо в зеленому виді, недозрілому.

Огірок найдієтичніший з усіх дієтичних продуктів. Він на 95-98% складається з води, отже, містить мінімум калорій. Але і відсотки, що залишилися, недаремні — огірок є джерелом цінних лужних солей, які здатні уповільнювати процеси старіння і утворення каменів в нирках і печінці. За це огірок називають санітаром організму.

Огірки, всупереч поширеній думці, збуджують апетит і збільшують кислотність шлункового соку — тому ними не можна захоплюватися людям, які страждають гастритом з підвищеною кислотністю, а також виразковою хворобою. У огірках містяться корисні і легкозасвоювані сполуки йоду: учені вважають, що регулярне вживання огірків в їжу покращує роботу щитовидної залози, серця і судин. Огірки містять багато клітковини — тому відмінно покращують перистальтику кишківника, а також очищають від зайвого холестерину стінки судин. Огірок містить цукор, білок, вітаміни В1 і В2, вітамін С, каротин, хлорофіл, фолієву кислоту, калій, фосфор, залізо, натрій, магній, хлор, марганець, цинк, мідь, хром і навіть срібло. Завдяки великому вмісту калію огірки відмінно «ганяють» зайву рідину, знімають набряки, знижують артеріальний тиск, мають легкий послаблюючий ефект. Сік огірка попереджає перехід вуглеводів в жири і зупиняє відкладення солей. Завдяки низькій калорійності, огірок — ідеальний продукт для тих, хто бажає позбавитися від зайвої ваги.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}
==Див. також==
[http://uk.wikipedia.org/wiki/Огірок_звичайний вікіпедія]

[http://sum.in.ua/s/oghirok академічний словник]

[https://www.google.com.ua/search?q=%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%80%D0%BE%D0%BA&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ei=vKN2Uu6KFoXe7Ab1mIDwCQ&ved=0CAcQ_AUoAQ&biw=1339&bih=624 картинки]

Огірок

2013-11-03T19:28:47Z

Чорновіл Вікторія: /* Див. також */