Київський столичний університет імені Бориса Грінченка - Внесок користувача [uk]

Файл:Копійка 1.jpg

2014-05-04T20:04:35Z

Фенюк:

Кільце

2014-01-20T22:50:48Z

Фенюк:

'''Кільце, -ця, '''''с. ''1) Кругъ, кружекъ. ''Ой у місці в крайній хаті кільцем танець ходить. ''Гатц. 296. 2) Кольцо вообще, за исключеніемъ носимаго на пальцѣ. ''Ведмідь здоровий, та кільце в носі. ''Ном. № 4228. ''Хто старцям милостину подавав, то все перед ним і лежить: чи шматок хліба, чи кільце ковбаски. ''ЗОЮР. І. 306. 3) Звено. ''Біда за біду чепляється, як у ланцюзі кільце за кільце. ''Ном. № 2164.
==Сучасні словники==
[http://uk.wikipedia.org/wiki/Кільце_(алгебра)'''Кільце''']
* Кільце́ — в абстрактній алгебрі це алгебраїчна структура, в якій визначені операції додавання та множення з властивостями подібними до додавання і множення цілих чисел. Вивченням властивостей кілець присв'ячена теорія кілець.
Означення та нотація
Кільце — це множина з двома бінарними операціями, що звичайно позначаються "" та "" і називаються додаванням та множенням, яка задовільняє наступній системі аксіом:
є комутативною групою. Її називають адитивною групою кільця і нейтральний елемент в ній позначають як 0 (нуль);
(дистрибутивність додавання щодо множення);
(асоціативність множення);
в існує нейтральний елемент 1 (одиниця), що задовільняє:
Деякі автори не вимагають наявності одиниці, і натомість називають кільця з одиницею унітарними кільцями або кільцями з одиницею.
Розглядаються також кільця, у яких не задовільняється асоціативність множення, наприклад, кільця (або алгебри) Лі. У такому разі, кільця, в яких множення асоціативне, називають асоціативними кільцями.
Надалі в цій статті вважатимемо, що наявність мультиплікативної одиниці та асоціативність множення входять до означення кільця.
Кільця, що задовольняють на вимогу комутативності множення називають комутативними кільцями. Не всі кільця є комутативними, наприклад, кільце матриць чи кватерніонів.
Символ зазвичай не пишуть, використовуючи стандартні правила порядку операцій, тому, наприклад, є скороченим записом .
Якщо для двох елементів кільця та виконується рівність то кажуть, що є оберненим елементом до відносно множення. В цьому випадку елемент однозначно визначається елементом і позначається (звичайно, маємо також, що ).
Якщо в кільці немає дільників нуля, відмінних від самого нуля, тобто якщо з витікає, що або , або , то кажуть про кільце без дільників нуля. Якщо до того ж кільце є комутативним, то його називають цілісним.

Приклади
Цілі числа із звичайними додаванням і множенням утворюють комутативне кільце.
Якщо — будь-яке натуральне число, то множина залишків утворює комутативне кільце з елементів. Якщо — просте число, то є полем.
Раціональні, дійсні та комплексні числа є полями, тобто комутативними кільцями, у яких кожний ненульовий елемент має обернений.
Поліноми однієї змінної із цілими коефіцієнтами утворюють комутативне кільце, що позначається Додавання та множення поліномів — почленні, тобто так само, комутативне кільце утворюють поліноми однієї змінної із раціональними, дійсними, або комплексними коефіцієнтами.
Для будь-якого натурального , множина всіх матриць із цілими елементами утворює кільце, що позначається Це кільце — некомутативне, якщо
Кватерніони — це ще одне некомутативне кільце. На відміну від матриць, будь-який ненульовий кватерніон має обернений.
Групова алгебра довільної групи — це надзвичайно важливе кільце, за допомогою якого вдається звести чимало питань стосовно груп та, напередусім, їх зображень, до відповідних питань про кільця. Кільце — комутативне тоді і тільки тоді, коли — комутативна група.

Властивості кілець
якщо кільце містить більше одного елемента, то якщо і обидва мають обернені елементи. Отже множина всіх оборотних елементів кільця є замкненою відносно множення, і тому утворює групу, що позначається .
Наприклад, — циклічна група порядка

Ідеали
Непорожня підмножина I кільця R називається правим ідеалом, якщо:
з витікає ;
з витікає для будь-якого . Інакше кажучи, ідеал містить усі праві кратні .
Ліві ідеали визначаються схожим чином, з заміною правих кратних на ліві кратні .
Нарешті, двосторонній ідеал — це така підмножина, що вона одночасно є лівим та правим ідеалом.
Для комутативних кілець усі три поняття збігаються, тож говорять просто про ідеал.
Приклади ідеалів в комутативних кільцях:
Нульовий ідеал, що містить лише нуль;
Одиничний ідеал, що містить усі елементи кільця;
Ідеал , породжений елементом , що складається з усіх його кратних елементів , де .
Цей ідеал є найменшим серед ідеалів, які містять елемент . Його можна також визначити як перетин усіх ідеалів, що містять елемент
Наприклад, ідеал у кільці цілих чисел складається з усіх парних чисел.
Схожим чином можна побудувати ідеал , породжений кількома елементами , як сукупність сум вигляду , де , або як перетин усіх ідеалів кільця R, які містять елементи . У цьому випадку кажуть, що елементи складають базис цього ідеалу.
Головний ідеал — це ідеал, породжений одним елементом. Нульовий та одиничний ідеали є завжди головними, бо вони породжуються нульовим та одиничним елементами кільця, відповідно.
Поняття ідеалу узагальнює множину кратних деякого числа у кільці цілих чисел. Перетин двох ідеалів відповідає найменшому спільному кратному двох чисел, сума ідеалів (множина всіляких сум їхніх елементів) - найбільшому спільному дільникові.

Евклідові кільця та кільця головних ідеалів
Докладніше: Евклідове кільце
Евклідове кільце — це цілісне кільце, в якому для кожного елемента визначено число з такими властивостями:
Для будь-яких елементів кільця , справедливо .
Якщо елемент , то будь-який елемент можна представити у вигляді
,
де або , або .
Другий пункт у визначенні евклідового кільця узагальнює ділення з остачею в кільцях цілих чисел та многочленів. Для цілих чисел (абсолютна величина), для многочленів (степінь многочлена). Кільця названі на честь Евкліда, який запропонував алгоритм знаходження найбільшого спільного дільника двох цілих чисел, відомий як алгоритм Евкліда. Цей алгоритм з незначними змінами можна застосувати до будь-яких евклідових кілець, що дозволяє довести наступну теорему.
Теорема. В евклідовому кільці кожен ідеал є головним.
Цілісне кільце, в якому кожен ідеал є головним, називаеться кільцем головних ідеалів. Таким чином, кожне евклідове кільце є кільцем головних ідеалів.

Конструювання нових кілець з даних
Якщо підмножина S кільця (R,+,*) разом з операціями + і *, обмеженими S, сама є кільцем, і нейтральний елемент 1 R міститься в S, тоді S називають підкільцем кільця (R,+,*).
Центром кільця R називають множину елементів R, що комутують з кожним елементом з R; таким чином, c знаходиться в центрі кільця, якщо cr=rc для кожного r ∈ R. Центр є підкільцем кільця R. Кажемо, що підкільце S кільця R є центральним, якщо воно є підкільцем центра кільця R.
Прямою сумою двох кілець R і S називаємо Декартів добуток R×S разом з операціями
(r1, s1) + (r2, s2) = (r1+r2, s1+s2) та
(r1, s1) * (r2, s2) = (r1*r2, s1*s2).
Якщо дано кільце R та ідеал I кільця R, кільце відношень (або фактор-кільце) R/I є множиною суміжних класів I разом з операціями
(a+I) + (b+I) = (a+b) + I та
(a+I) * (b+I) = (a*b) + I.
Оскільки будь-яке кільце є одночасно лівим та правим модулем над собою, можна сконструювати тензорний добуток R над кільцем S з іншим кільцем T і отримати інше кільце, якщо S є центральним підкільцем R та T.
До будь-якого кільця R, можна приєднати змінну x і отримати - кільце многочленів над R. Послідовно приєднуючі знінні, можна отримати - кільце многочленів від змінних над кільцем R.
* Бетонні кільця, труби залізобетонні та труби азбестоцементні відносяться до групи залізобетонних конструкцій. У сучасному будівництві при здійсненні різних будівельних процесів широко використовуються різні ЗБВ, зокрема бетонні кільця, труби залізобетонні та труби азбестоцементні.
Володіючи високими експлуатаційними параметрами бетонні кільця, труби залізобетонні та труби азбестоцементні застосовуються при: благоустрій доріг і територій, прокладання інженерних комунікацій, будівництві будівель і споруд.
Бетонні кільця, труби залізобетонні та труби азбестоцементні мають ряд переваг, які вигідно виділяють їх серед інших будівельних матеріалів. Бетонні кільця, труби залізобетонні та труби азбестоцементні не піддаються корозії, не гниють, стійкі до атмосферних умов завдяки своїй низькій теплопровідності. Бетонні кільця, труби залізобетонні та труби азбестоцементні є високоміцними матеріалами, досить практичними і вигідними в застосуванні. Бетонні кільця, труби залізобетонні та труби азбестоцементні мають високий експлуатаційний термін.
Крім усього іншого, будучи ЗБВ, бетонні кільця, труби залізобетонні та труби азбестоцементні відносно недорогі будівельні матеріали.
* Кільця Урану — система планетних кілець, що оточують Уран. Серед інших систем кілець вона займає проміжне положення за складністю будови між розвиненішою системою кілець Сатурна й простими системами кілець Юпітера та Нептуна.

Перші кільця Урана було відкрито 10 березня 1977 року Джеймсом Елліотом, Едвардом Данхемом і Дугласом Минка. За 200 років до цього Вільям Гершель повідомляв про спостереження кілець у Урана, проте сучасні астрономи сумніваються у можливості такого відкриття, тому що кільця дуже слабкі й темні і не могли бути виявлені за допомогою астрономічного обладнання того часу[1]. Ще два кільця було виявлено «Вояджером-2» 1986 року, ще два зовнішніх кільця було виявлено телескопом «Хаббл» у 2003-2005 роках.
Станом на 2008 рік відомо 13 окремих кілець. У порядку збільшення відстані від планети вони розташовані так: 1986U2R / ζ, 6, 5, 4, α, β, η, γ, δ, λ, ε, ν і μ. Мінімальний радіус має кільце 1986U2R / ζ (38 000 км), максимальний - кільце μ (приблизно 98 000 км). Між основними кільцями можуть бути слабкі пилові кільцеві скупчення й незамкнені дуги. Кільця надзвичайно темні, альбедо Бонда для їх часток не перевищує 2%. Ймовірно, вони складаються з водяного льоду з включеннями органіки.
Більшість кілець Урана непрозорі, їх ширина не більше декількох кілометрів. У цілому, кільцева система містить не багато пилу, вона складається в основному з великих об'єктів діаметром від 20 сантиметрів до 20 метрів. Однак деякі кільця оптично тонкі: широке тьмяне 1986U2R / ζ, μ та ν складаються з дрібних частинок пилу, тоді як вузьке тьмяне λ містить великі тіла. Відносно невелика кількість пилу в кільцевій системі пояснюється аеродинамічним опором протяжної екзосфери - корони Урана.
Вважається, що кільця Урана відносно молоді, їхній вік не перевищує 600 мільйонів років. Кільцева система Урана, ймовірно, походить від зіткнень супутників, які раніше оберталися навколо планети. У результаті зіткнень супутники, ймовірно, поступово розбивалися на дрібніші частинки, які тепер існують як кільця в чітко визначених зонах максимальної гравітаційної стабільності.
Досі не зрозумілий механізм, що утримує вузькі кільця в їх межах. Спочатку вважалося, що в кожного вузького кільця є пара «супутників-пастухів», які й підтримують його форму, але 1986 року Вояджер—2 знайшов тільки одну пару таких супутників (Корделію й Офелію) навколо найяскравішого кільця ε.

[http://uk.wikipedia.org/wiki/Кільце_(алгебра)'''Кільце''']
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Кільце 1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Кільце 2.jpg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Кільце 3.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Кільце 4.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Кільце 5.jpg|x140px]]
|}
==Див. також==
[http://www.promobud.ua/ua/koltsa-truby_zhelezobetonnye.htm]
[http://uk.wikipedia.org/wiki/Кільця_Урана]

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ=Університетський коледж}}}]]
[[Категорія:Кі]]

Файл:Кільце 4.jpg

2014-01-20T22:28:21Z

Фенюк:

Файл:Кільце 3.jpg

2014-01-20T22:27:59Z

Фенюк:

Файл:Кільце 2.jpg

2014-01-20T22:27:33Z

Фенюк:

Файл:Кільце 1.jpg

2014-01-20T22:27:15Z

Фенюк:

Кіготь

2014-01-20T21:20:16Z

Фенюк:

'''Кіготь, гтя, '''''м. ''Коготь. ''Здається й мала пташка, та кігті гострі. ''Посл.
==Сучасні словники==
[http://sum.in.ua/s/kighotj'''Кіготь''']
* Кіготь — рогове утворення на кінцях кінцівок у наземних хребетних тварин, зокрема ссавціів, птахів і деяких плазунів. Основні функції — сприяння пересуванню, захист і напад.
Кігті представляють собою рогові чохли, надіті на крайні фаланги пальців. Складаються з твердной кігтевої пластинки (верхня частина) і м'якої підошовної пластинки. Нерівномірне стирання пластин сприводить до заточування кігтів.
Видозміненими кігтями є копито і ніготь.
* КІГОТЬ, гтя, чол.
1. Гостре загнуте рогове утворення на кінцях пальців багатьох птахів і тварин; пазур. Мохната лапа [ведмедиці], насторожена острими кігтями, грозила її груді (Іван Франко, VI, 1951, 19); Ось, підгорнувши білі крила, Одна [чайка] торкнулась до води, Знялась од хвиль, летить сюди, — У кігтях рибка б'ється біла (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 238);
// перев. мн., розм., зневажл. Про довгі нігті людини. Так би, здається, схопилася, ускочила де їх та й учепилася кігтями в його [панича] баньки!.. (Панас Мирний, III, 1954, 228).
♦ Бути в кігтях кого; Потрапити в кігті до кого, зневажл. — бути в цілковитій залежності від когось, потрапити під чиюсь владу; Обламати (відрубати) кігті, зневажл. — не дати можливості здійснити злий намір. — Під Москвою Гітлеру одрубали кігті і в наступ перейшли (Василь Кучер, Голод, 1961, 124); Показувати (показати) [свої] кігті див. показувати; Тримати (держати) в кігтях кого, зневажл. — тримати когось у цілковитій залежності, мати над кимось владу.
2. тільки мн., спец. Залізний серпоподібний пристрій, що прикріплюється до взуття для вилізання на стовп або дерево; кішка (у 3 знач.). При навішуванні важких проводів користуються драбиною або кігтями, за допомогою яких вилізають на опору й піднімають провід (Сільські лінії електропередачі, 1956, 117); Залізні кігті, прив'язані до чобіт, мов дебелі серпи, міцно вгрузли в соснову деревину (Василь Кучер, Зол. руки, 1948, 39).
* Котячий кіготь

- ця рослина світового класу, здатна здобувати і лікувати глибинні патології, прискорюючи процес одужання в поєднанні з супутніми видами терапії.
ОСНОВНІ Показання до застосування:
• різні види вірусної інфекції (комплексне лікування вірусних гепатитів, хламідіозу, герпетичної інфекції, ВІЛ-інфекції);
• гострі та хронічні запальні процеси різних локалізацій;
• різноманітні техногенні, побутові та лікарські інтоксикації, отруєння, при променевої та хіміотерапії;
• імунодефіцитні стани різного генезу;
• бронхіальна астма, різного роду алергії і иммунопатии;
• комплексне лікування злоякісних новоутворень, доброякісних пухлин (фіброаденома, міома, аденома передміхурової залози, кісти в різних органах, лейкози, злоякісні пухлини);
• дисліпідемії, атеросклероз, гіпертонічна хвороба, порушення толерантності до глюкози, цукровий діабет;
• запальні та запально-дегенеративні хвороби суглобів і м'яких тканин (ревматизм, ревматоїдний артрит, бурсит, синовіїт, міозит та ін);
• захворювання шлунково-кишкового тракту (виразкова хвороба шлунка та ДПК, дизентерія, ентероколіти, синдром подразненого кишечника, неспецифічний виразковий коліт, гепатити, цирози печінки, холецистити), кандидоз, дисбактеріоз кишечника, паразитози;
• передменструальний синдром, порушення менструального циклу, патологічний клімакс;
• запальні захворювання урогенітального тракту у чоловіків і жінок;
• екзема, нейродерміт, дерматит, псоріаз та інші захворювали шкіри;
• порушення венозного кровообігу, варикозна хвороба, геморой;
• може застосовуватися також при гострому та хронічному психоемоційному стресі, астено-депресивних станах, синдромі хронічної втоми;
• добре зарекомендував себе при проведенні "очисних" програм і в програмах корекції ваги;
• може застосовуватися місцево як протизапальний, антисептичний, кровоспинний засіб при опіках, ранових, виразкових, гнійних процесах, епідермофітії, кон'юнктивіті і т.д.
[http://sum.in.ua/s/kighotj'''Кіготь''']
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Кіготь 1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Кіготь 2.jpg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Кіготь 3.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Кіготь 4.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Кіготь 5.jpg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Кіготь 6.jpg|x140px]]
|}
==Медіа==
{{ http://yandex.ua/video/search?text=%D0%BA%D1%96%D0%B3%D0%BE%D1%82%D1%8C%20%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B5%D0%BE&where=all&filmId=Osc_27Cv0Cw}}

==Див. також==
[http://uk.wikipedia.org/wiki/Кіготь]
[http://artlife.rv.ua/?area=articles/item/292&lng=uk]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ=Університетський коледж}}}]]
[[Категорія:Кі]]

Файл:Кіготь 6.jpg

2014-01-20T21:11:25Z

Фенюк:

Файл:Кіготь 5.jpg

2014-01-20T21:11:08Z

Фенюк:

Файл:Кіготь 4.jpg

2014-01-20T21:10:37Z

Фенюк:

Файл:Кіготь 3.jpg

2014-01-20T21:10:14Z

Фенюк:

Файл:Кіготь 2.jpg

2014-01-20T21:09:34Z

Фенюк:

Файл:Кіготь 1.jpg

2014-01-20T21:08:46Z

Фенюк:

Володіння

2014-01-20T20:47:39Z

Фенюк:

'''Володіння, -ня, '''''с. ''Владѣніе.
==Сучасні словники==
[http://ua.textreferat.com/referat-5908-2.html'''Володіння''']
* Володіння (посідання)
Ведучи мову про володіння як правову категорію необхідно розрізняти "право володіння" як елемент права власності та як вид права на чужі речі (відповідно до концепції ЦК) і "володіння" або ж ближче до традицій української правничої термінології -"посідання" як особливе (окреме) речове право.
Володіння (посідання) як самостійне речове право являє собою фактичне володіння речами, поєднане з наміром володіти ними для себе.
Таким чином, володіння (посідання) містить два елементи: об'єктивний (фактичне володіння майном) і суб'єктивний (намір володіти ним для себе).
При цьому фактичне володіння речами має бути стабільним (тобто існувати протягом досить тривалого часу) і безперервним. Слід зазначити, що це поняття тлумачиться вельми широко. Зокрема у цивілістиці з часів римського права традиційно вважається, що фактичне володіння речами має місце не тільки тоді, коли річ безпосередньо знаходиться у володільця, а й у будь-якому випадку, коли володілець не втрачає контролю над об'єктом володіння.
Намір володіти річчю для себе виражає посесійну волю особи (її волю як посесора, володільця).
Водночас невірним видається ототожнення ставлення посесійного і власницького1. Посесійне ставлення (ставлення особи як володільця до речі) характеризується, як вже зазначалося, наміром володіти річчю для себе, а не наміром вважати її своєю власністю. У другому випадку особа вважає себе не просто володільцем, а власником речі. У сукупності із законним володінням річчю намір (воля) вважати себе власником речі має давати в результаті не володіння (посідання), а право власності.
Крім того, оцінюється (або має оцінюватися) ставлення особи не до будь-якого, а лише до законного володіння речами.
Для того, щоб визначити значення цього факту, звернімося до характеристики видів володіння. Насамперед необхідно мати на увазі поділ володіння на законне — те, яке має правову підставу (титул) і незаконне — яке не має під собою достатньої (правової) основи.
У свою чергу, незаконне володіння поділяється на добросовісне і недобросовісне. Добросовісний незаконний володілець не знає і не повинен знати про незаконність володіння річчю. Недобросовісний незаконний володілець знає або повинен знати про те, що володіє річчю незаконно.
Власне кажучи, лише законне і незаконне добросовісне володіння підпадають під поняття "володіння" ("посідання") як інститут речового права.
Незаконне недобросовісне володіння річчю є не правовим Інститутом, а лише фіксацією факту порушення права власності (спроби привласнення чужого майна).
У своїх основних характеристиках володіння (посідання) нагадує право власності: суб'єктами володіння можуть бути ті ж особи, які можуть бути власниками; його об'єктом є майно, що може стати об'єктом права власності.
Водночас ці дві категорії не можна плутати. Право власності є видом прав на речі, виражає стан присвоєння майна. Володіння (посідання) — відображає фактичний стан речей, а не право на речі
Підкреслюючи ці відмінності, римські юристи напрацювали короткі, але точні формули для характеристики вказаних понять: право власності -- "я маю право на річ", володіння -- "я маю річ".
Відповідно відрізняються також їх зміст і підстави виникнення. Змістом права власності є правомочності володіння, користування, розпорядження майном. Зміст володіння (посідання) полягає у можливості володіння, користування і розпорядження річчю. При цьому всі зазначені можливості тлумачаться як фактичні стани і не оцінюються як суб'єктивні права.
Володіння (посідання) може виникнути:
1) внаслідок заволодіння майном (первинне встановлення володіння, встановлення володіння уперше);
2) внаслідок передачі володіння майном від однієї особи до іншої (похідне володіння).
Припиняється володіння (посідання) внаслідок втрати одного з елементів — об'єктивного (втрата фактичного володіння майном) або суб'єктивного (відмова від володіння, тобто припинення наміру володіти майном для себе).
Захист законного володіння здійснюється таким же чином, за допомогою тих же позовів, що і право власності.
Захист незаконного добросовісного володіння здійснюється проти третіх осіб таким же чином, як захист права власності, а проти власника -- можливістю протиставлення позову заперечення про добросовісність і відплатність набуття володіння.
Спеціальні можливості захисту законного володіння існують проти недобросовісного незаконного володільця. Вони встановлені ст.400 ЦК, яка передбачає, що недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно не тільки власнику, а й будь-якій особі, яка має на нього інше право відповідно до договору чи закону або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем зазначеного обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.
Отже, кожна особа, яка не є власником майна, але була його законним або незаконним, але добросовісним володільцем, може захистити своє право володіння шляхом витребування майна від незаконного недобросовісного володільця. Право на витребування майна зберігається протягом строку позовної давності, якщо раніше не припинилась правова підстава (титул) для подання таких вимог.
У радянському цивільному законодавстві володіння регламентувалося лише у загальному вигляді і головним чином стосовно захисту права власності (ст.145 ЦК 1963 р., ст.ст.48-50 Закону "Про власність").
На інших засадах передбачалося врегулювати ці відносини У проекті ЦК від 26 серпня 1996 р., де володінню було присвячено спеціальну главу ЗО (ст.ст.396-406).
* Право володіння чужим майном
Врешті-решт у ЦК 2003 р. було закріплене тлумачення володіння як права володіння чужим майном, тобто як виду прав на чужі речі Цьому інституту присвячена гл.31, яка має назву "Право володіння чужим майном".
Як випливає з положень ЦК, під правом володіння чужим майном мається на увазі лише те володіння, яке виникає на підставі договору з його власником або особою, якій майно було передано власником, а також з інших підстав, встановлених законом (ст.398). Іншими словами, це таке володіння, яке має під собою правову підставу (титул). Тому воно нерідко іменується також титульним володінням.
Водночас у ч.3 ст.397 ЦК згадується фактичне володіння майном і зазначається, що воно вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду. Отже, постає питання про співвідношення цих понять.
Фактичне володіння охоплює і ті ситуації, коли існує підстава встановлення володіння, і ті, коли відсутня будь-яка підстава для встановлення володіння або володілець не може довести наявність такої підстави. Отже, фактичне володіння може бути і законним, і незаконним. Встановлена ст.397 ЦК презумпція правомірності фактичного володіння є не більше ніж припущенням, яке досить легко може бути спростоване доведенням факту відсутності законної підстави його набуття володільцем (тримачем).
ЦК розрізняє поняття "право володіння" як вид прав на чужі речі і "фактичне володіння" як поняття, що позначає стан знаходження речі у певної особи, яка її тримає. Наприклад, законному володінню присвячені норми ч.2 ст.397 і ст.398 ЦК; фактичному — ч. І, З ст.397, ст.400 ЦК та інші.
Звідси випливає, що поняття "право володіння" має стосуватися лише випадків законного володіння чужим майном, тобто такого, що має достатню правову підставу.
Суб'єктом права володіння чужим майном є особа, яка фактично тримає його у себе. Це може бути як фізична, так і юридична особа. При цьому право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам. Вказане не означає виникнення відносин спільної власності, а свідчить лише про те, що надання одній особі права володіння на певне майно не позбавляє власника або уповноважену ним особу права надати таку можливість й іншій особі.
* Об'єктом права володіння може бути будь-яка річ, стосовно якої можливе встановлення права власності.
Зміст права володіння охоплює право на власну поведінку володільця щодо певного майна (здійснення права володіння), право шмагати від інших осіб не перешкоджати такій поведінці, право вернутися за захистом до суду або інших державних органів.
У свою чергу зміст права на здійснення права володіння охоплює:
1) право мати майно у фактичному володінні;
2) право користування майном;
В обмежене право розпорядження майном; Фактичний володілець за певних умов може мати право:
а) залишити собі доходи, отримані від майна, що належить іншій особі (ч. І ст.390 ЦК);
б) на відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна (ч.3 ст.390 ЦК);
в) залишити собі здійснені ним поліпшення майна (ч.4 ст.390 ЦК) Підставами виникнення права володіння є:
1) договори з власником або іншою особою, якій майно передано власником. Сторонами такого договору є володілець і власник або особа, якій власник передав майно разом з повноваженнями на передання права володіння ним іншій особі;
2) односторонні правочини (наприклад, заповіт, яким спадкодавець передає спадкоємцям своє право володіння);
3) юридичні вчинки. Наприклад, суб'єкт, якому передали на зберігання знайдену річ, на законних підставах володіє нею протягом часу, поки триває пошук власника речі (ст.337 ЦК);
4) правові акти суб'єктів публічного права;
5) рішення суду.
Можливе також виникнення права володіння з інших підстав, встановлених законом.
Право володіння припиняється у разі:
1) відмови володільця від володіння майном;
2) витребування майна від володільця власником майна або іншою особою;
3) знищення майна;
4) вилучення речі з цивільного обігу;
5) поєднання в одній особі володільця і власника речі. Право володіння у цьому разі припиняється, оскільки право володіння майном є однією з правомочностей власника.
[http://ua.textreferat.com/referat-5908-2.html'''Володіння''']
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Володіння 1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Володіння 2.jpg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Володіння 3.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Володіння 4.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Володіння 5.jpg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Володіння 6.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Володіння 7.jpg|x140px]]
|}
==Див. також==
[http://www.marazm.org.ua/document/termin/index.php?file=%C2%EE%EB%EE%E4%B3%ED%ED%FF.txt]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ=Університетський коледж}}}]]

[[Категорія:Во]]

Володіння

2014-01-20T20:46:22Z

Фенюк:

==Сучасні словники==
[http://ua.textreferat.com/referat-5908-2.html'''Володіння''']
* Володіння (посідання)
Ведучи мову про володіння як правову категорію необхідно розрізняти "право володіння" як елемент права власності та як вид права на чужі речі (відповідно до концепції ЦК) і "володіння" або ж ближче до традицій української правничої термінології -"посідання" як особливе (окреме) речове право.
Володіння (посідання) як самостійне речове право являє собою фактичне володіння речами, поєднане з наміром володіти ними для себе.
Таким чином, володіння (посідання) містить два елементи: об'єктивний (фактичне володіння майном) і суб'єктивний (намір володіти ним для себе).
При цьому фактичне володіння речами має бути стабільним (тобто існувати протягом досить тривалого часу) і безперервним. Слід зазначити, що це поняття тлумачиться вельми широко. Зокрема у цивілістиці з часів римського права традиційно вважається, що фактичне володіння речами має місце не тільки тоді, коли річ безпосередньо знаходиться у володільця, а й у будь-якому випадку, коли володілець не втрачає контролю над об'єктом володіння.
Намір володіти річчю для себе виражає посесійну волю особи (її волю як посесора, володільця).
Водночас невірним видається ототожнення ставлення посесійного і власницького1. Посесійне ставлення (ставлення особи як володільця до речі) характеризується, як вже зазначалося, наміром володіти річчю для себе, а не наміром вважати її своєю власністю. У другому випадку особа вважає себе не просто володільцем, а власником речі. У сукупності із законним володінням річчю намір (воля) вважати себе власником речі має давати в результаті не володіння (посідання), а право власності.
Крім того, оцінюється (або має оцінюватися) ставлення особи не до будь-якого, а лише до законного володіння речами.
Для того, щоб визначити значення цього факту, звернімося до характеристики видів володіння. Насамперед необхідно мати на увазі поділ володіння на законне — те, яке має правову підставу (титул) і незаконне — яке не має під собою достатньої (правової) основи.
У свою чергу, незаконне володіння поділяється на добросовісне і недобросовісне. Добросовісний незаконний володілець не знає і не повинен знати про незаконність володіння річчю. Недобросовісний незаконний володілець знає або повинен знати про те, що володіє річчю незаконно.
Власне кажучи, лише законне і незаконне добросовісне володіння підпадають під поняття "володіння" ("посідання") як інститут речового права.
Незаконне недобросовісне володіння річчю є не правовим Інститутом, а лише фіксацією факту порушення права власності (спроби привласнення чужого майна).
У своїх основних характеристиках володіння (посідання) нагадує право власності: суб'єктами володіння можуть бути ті ж особи, які можуть бути власниками; його об'єктом є майно, що може стати об'єктом права власності.
Водночас ці дві категорії не можна плутати. Право власності є видом прав на речі, виражає стан присвоєння майна. Володіння (посідання) — відображає фактичний стан речей, а не право на речі
Підкреслюючи ці відмінності, римські юристи напрацювали короткі, але точні формули для характеристики вказаних понять: право власності -- "я маю право на річ", володіння -- "я маю річ".
Відповідно відрізняються також їх зміст і підстави виникнення. Змістом права власності є правомочності володіння, користування, розпорядження майном. Зміст володіння (посідання) полягає у можливості володіння, користування і розпорядження річчю. При цьому всі зазначені можливості тлумачаться як фактичні стани і не оцінюються як суб'єктивні права.
Володіння (посідання) може виникнути:
1) внаслідок заволодіння майном (первинне встановлення володіння, встановлення володіння уперше);
2) внаслідок передачі володіння майном від однієї особи до іншої (похідне володіння).
Припиняється володіння (посідання) внаслідок втрати одного з елементів — об'єктивного (втрата фактичного володіння майном) або суб'єктивного (відмова від володіння, тобто припинення наміру володіти майном для себе).
Захист законного володіння здійснюється таким же чином, за допомогою тих же позовів, що і право власності.
Захист незаконного добросовісного володіння здійснюється проти третіх осіб таким же чином, як захист права власності, а проти власника -- можливістю протиставлення позову заперечення про добросовісність і відплатність набуття володіння.
Спеціальні можливості захисту законного володіння існують проти недобросовісного незаконного володільця. Вони встановлені ст.400 ЦК, яка передбачає, що недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно не тільки власнику, а й будь-якій особі, яка має на нього інше право відповідно до договору чи закону або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем зазначеного обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.
Отже, кожна особа, яка не є власником майна, але була його законним або незаконним, але добросовісним володільцем, може захистити своє право володіння шляхом витребування майна від незаконного недобросовісного володільця. Право на витребування майна зберігається протягом строку позовної давності, якщо раніше не припинилась правова підстава (титул) для подання таких вимог.
У радянському цивільному законодавстві володіння регламентувалося лише у загальному вигляді і головним чином стосовно захисту права власності (ст.145 ЦК 1963 р., ст.ст.48-50 Закону "Про власність").
На інших засадах передбачалося врегулювати ці відносини У проекті ЦК від 26 серпня 1996 р., де володінню було присвячено спеціальну главу ЗО (ст.ст.396-406).
* Право володіння чужим майном
Врешті-решт у ЦК 2003 р. було закріплене тлумачення володіння як права володіння чужим майном, тобто як виду прав на чужі речі Цьому інституту присвячена гл.31, яка має назву "Право володіння чужим майном".
Як випливає з положень ЦК, під правом володіння чужим майном мається на увазі лише те володіння, яке виникає на підставі договору з його власником або особою, якій майно було передано власником, а також з інших підстав, встановлених законом (ст.398). Іншими словами, це таке володіння, яке має під собою правову підставу (титул). Тому воно нерідко іменується також титульним володінням.
Водночас у ч.3 ст.397 ЦК згадується фактичне володіння майном і зазначається, що воно вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду. Отже, постає питання про співвідношення цих понять.
Фактичне володіння охоплює і ті ситуації, коли існує підстава встановлення володіння, і ті, коли відсутня будь-яка підстава для встановлення володіння або володілець не може довести наявність такої підстави. Отже, фактичне володіння може бути і законним, і незаконним. Встановлена ст.397 ЦК презумпція правомірності фактичного володіння є не більше ніж припущенням, яке досить легко може бути спростоване доведенням факту відсутності законної підстави його набуття володільцем (тримачем).
ЦК розрізняє поняття "право володіння" як вид прав на чужі речі і "фактичне володіння" як поняття, що позначає стан знаходження речі у певної особи, яка її тримає. Наприклад, законному володінню присвячені норми ч.2 ст.397 і ст.398 ЦК; фактичному — ч. І, З ст.397, ст.400 ЦК та інші.
Звідси випливає, що поняття "право володіння" має стосуватися лише випадків законного володіння чужим майном, тобто такого, що має достатню правову підставу.
Суб'єктом права володіння чужим майном є особа, яка фактично тримає його у себе. Це може бути як фізична, так і юридична особа. При цьому право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам. Вказане не означає виникнення відносин спільної власності, а свідчить лише про те, що надання одній особі права володіння на певне майно не позбавляє власника або уповноважену ним особу права надати таку можливість й іншій особі.
* Об'єктом права володіння може бути будь-яка річ, стосовно якої можливе встановлення права власності.
Зміст права володіння охоплює право на власну поведінку володільця щодо певного майна (здійснення права володіння), право шмагати від інших осіб не перешкоджати такій поведінці, право вернутися за захистом до суду або інших державних органів.
У свою чергу зміст права на здійснення права володіння охоплює:
1) право мати майно у фактичному володінні;
2) право користування майном;
В обмежене право розпорядження майном; Фактичний володілець за певних умов може мати право:
а) залишити собі доходи, отримані від майна, що належить іншій особі (ч. І ст.390 ЦК);
б) на відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна (ч.3 ст.390 ЦК);
в) залишити собі здійснені ним поліпшення майна (ч.4 ст.390 ЦК) Підставами виникнення права володіння є:
1) договори з власником або іншою особою, якій майно передано власником. Сторонами такого договору є володілець і власник або особа, якій власник передав майно разом з повноваженнями на передання права володіння ним іншій особі;
2) односторонні правочини (наприклад, заповіт, яким спадкодавець передає спадкоємцям своє право володіння);
3) юридичні вчинки. Наприклад, суб'єкт, якому передали на зберігання знайдену річ, на законних підставах володіє нею протягом часу, поки триває пошук власника речі (ст.337 ЦК);
4) правові акти суб'єктів публічного права;
5) рішення суду.
Можливе також виникнення права володіння з інших підстав, встановлених законом.
Право володіння припиняється у разі:
1) відмови володільця від володіння майном;
2) витребування майна від володільця власником майна або іншою особою;
3) знищення майна;
4) вилучення речі з цивільного обігу;
5) поєднання в одній особі володільця і власника речі. Право володіння у цьому разі припиняється, оскільки право володіння майном є однією з правомочностей власника.
[http://ua.textreferat.com/referat-5908-2.html'''Володіння''']
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Володіння 1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Володіння 2.jpg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Володіння 3.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Володіння 4.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Володіння 5.jpg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Володіння 6.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Володіння 7.jpg|x140px]]
|}
==Див. також==
[http://www.marazm.org.ua/document/termin/index.php?file=%C2%EE%EB%EE%E4%B3%ED%ED%FF.txt]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ=Університетський коледж}}}]]

'''Володіння, -ня, '''''с. ''Владѣніе.
[[Категорія:Во]]

Файл:Володіння 7.jpg

2014-01-20T20:39:40Z

Фенюк:

Файл:Володіння 6.jpg

2014-01-20T20:39:16Z

Фенюк:

Файл:Володіння 5.jpg

2014-01-20T20:38:59Z

Фенюк:

Файл:Володіння 4.jpg

2014-01-20T20:38:21Z

Фенюк:

Файл:Володіння 3.jpg

2014-01-20T20:37:22Z

Фенюк:

Файл:Володіння 2.jpg

2014-01-20T20:37:06Z

Фенюк:

Файл:Володіння 1.jpg

2014-01-20T20:36:49Z

Фенюк:

Водопій

2014-01-19T21:52:35Z

Фенюк:

'''Водопій, -пою, '''''м. ''Водопой. ''Бере Ох того коня за поводи, веде до водопою до річки. ''Рудч. Ск. ІІ. 112.

==Сучасні словники==
[http://dic.academic.ru/dic.nsf/brokgauz_efron/23123/Водопой'''Водопій''']
* 1. Місце на річці, озері і т. ін., де напувають худобу або куди приходять ішти дикі тварини. — Товар, паночку, погнав напувати. Та онде й він, — указала Оришка в вікно, уздрівши Кирила, що гнав теляток та овечат від водопою (Панас Мирний, III, 1954, 310); Тимко взяв у руки батіг і.. погнав волів до водопою (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 13); Для копитних звірів влаштовують штучні водопої (Наука і життя, 8, 1959, 34).
2. Пиття води тваринами. І такою сонливістю повіває від тих погорблених хаток, мов у жаркий день від череди на стійлі після водопою (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 369); До ріки з пасовища лісного спускався Олень той, спраглий на сонці, жадобу втомить водопоєм (Гомер, Одіссея, перекл. Бориса Тена, 1963, 177).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 721.
* Вода, необходимая для поения животных, проводится к конюшням, скотным дворам и овчарням из рек, речек, прудов и колодцев при помощи труб и желобов, или доставляется туда подвозкой, или же скот пригоняется к воде на В. В первых двух случаях вода поступает сперва в большие кадки или чаны, откуда по мере надобности накачивается насосом или прямо выпускается открытием крана в долбленые длинные корыта (колоды) или дощатые желоба, называемые водопойками, в последнем же случае скот входит для водопоя в воду, что в холодную погоду может быть причиной простуды. Вода всякого водопоя должна быть свежею, прохладною (10°-12° Р.), прозрачною и чистою, без вкуса и запаха, и содержать в небольшом количестве некоторые минеральные вещества, напр., поваренную соль и углекислую известь (не более 20-30%). Хотя скот охотнее пьет мягкую воду, но от продолжительного ее употребления появляется у него ломкость костей; излишняя же жесткость воды, к которой, впрочем, скот легко привыкает, вызывает каменную болезнь мочевого пузыря. Общее содержание твердых составных частей, или сухих остатков, не должно превышать в воде 500 миллигр. на литр, в том числе органических веществ не свыше 50 миллиграммов. Азотной кислоты допускается до 5 миллигр., хлора до 20-30 миллигр. и серной кислоты до 100 миллигр. на литр воды. Впрочем, по некоторым признакам возможно судить довольно верно о непригодности воды для употребления скотом; так, желтоватая окраска показывает присутствие в ней закиси железа, желто-бурая — перегнойных веществ, зеленый цвет — водорослей. В общем текучая речная вода предпочитается колодезной, а эта прудовой; вода, загрязненная мочищами льна и пеньки, совершенно непригодна для В., так же как и вода, испорченная фабричными и заводскими стоками. Снеговая вода считается вредною для животных, но у нас употребляется местами (напр., в Воронежской губ.) для поения овец в виде снега.
Очистка воды для поения животных в конюшнях, на скотных дворах и овчарнях производится обыкновенными способами (см. Бода для питья), для устранения же вредного влияния низкой температуры воды оставляют воду некоторое время в кадках или корытах на солнце, чтобы она согрелась, или мешают, подсыпав несколько муки, отрубей и т. п., или же прямо подливают в нее горячую воду. Хранение воды в помещениях животных не может быть рекомендовано, так как вода скоро насыщается продуктами горения и разложения. Нужно не допускать скот пить прямо из проруби, а следует поставить там широкие и длинные корыта — водопойные колоды. Советуют также не давать животному сразу выпивать большое количество холодной воды, что особенно вредно для рабочих лошадей. С этою целью после того, как животное сделает несколько глотков, прерывают поение, отгоняя его от воды; бросают также в корыто с водою клочок сена или крупно нарезанной соломы, чем затрудняются большие глотки и вода, как говорится, цедится ими сквозь зубы.
Что касается количества воды, необходимого для В., то оно зависит от числа скота и ежедневного потребления воды каждым животным; одно животное требует в 4-6 раз больше воды, чем другое, по-видимому, во всем с ним сходное. Однако в среднем можно принять, что при сухом корме лошадь выпивает в сутки от 11/3 до 2 ведер воды, крупный рогатый скот от 2 до 31/2 вед. и овца — 0,1-0,2 ведра [Известны опыты оставления овцы на сухом корме совершенно без пойла в течение месяца без видимого вреда для здоровья. В некоторых овчарнях южных губерний овцы поятся периодически один-два раза в неделю и даже в месяц.], при зеленом же корме на 25-30% меньше.
С.
* Водопой, находящийся в чужих владениях, может служить предметом сервитутного права, права участия в выгодах чужого имущества; тогда в состав его входит и право прогона скота. Русское законодательство о В., как и вообще о сервитутах, крайне недостаточно и неудовлетворительно. В силу 451 ст. т. X ч. 1 береговой собственник, который вследствие изменения течения реки или речки, служившей раньше границей его владения, сделался владельцем обоих ее берегов, обязан предоставить право В. всем тем владельцам, которые раньше им пользовались. При устройстве быта крестьян, вышедших из крепостной зависимости, в местные положения внесены были узаконения о предоставлении им В. Цель законодателя далеко не везде была достигнута, и в настоящее время В. составляют в крестьянском хозяйстве такую же больную сторону, как и пастбища (см. Выгон).
А. Я.
[http://dic.academic.ru/dic.nsf/brokgauz_efron/23123/'''Водопій'''
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Водопій 1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Водопій 2.jpg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Водопій 3.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Водопій 4.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Водопій 5.jpg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Водопій 6.jpg|x140px]]
|}
==Медіа==
{{#ev:youtube|55ugdEe-yfI}} Водопій
==Див. також==
Водопі́й — село в Україні, Валківському районі Харківської області. Населення становить 305 осіб. Орган місцевого самоврядування — Гонтово-Ярська сільська рада.
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D1%96%D0%B9]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ=Університетський коледж}}}]]
[[Категорія:Во]]

Файл:Водопій 6.jpg

2014-01-19T21:27:51Z

Фенюк:

Файл:Водопій 5.jpg

2014-01-19T21:18:42Z

Фенюк:

Файл:Водопій 4.jpg

2014-01-19T20:59:58Z

Фенюк:

Файл:Водопій 3.jpg

2014-01-19T20:58:53Z

Фенюк:

Файл:Водопій 2.jpg

2014-01-19T20:58:17Z

Фенюк:

Файл:Водопій 1.jpg

2014-01-19T20:55:43Z

Фенюк: Фенюк завантажив нову версію «Файл:Водопій 1.jpg»

Файл:Водопій 1.jpg

2014-01-19T13:43:15Z

Фенюк:

Воєвода

2014-01-18T23:58:31Z

Фенюк:

==Сучасні словники==
[http://uk.wikipedia.org/wiki/Воєвода'''Воєвода''']
* Воєво́да («той, хто веде воїв») — воєначальник, тобто голова військового загону, очільник воєводства — військового округу, міста на Русі з Х ст.; часто згадується у літописах. До XV ст. так називали командира княжої дружини, або керівника народного ополчення.
В давній Польщі та Великому князівстві Литовському, з 1569 р. - у Речі Посполитій — Уряд державної адміністрації. За часів перших польських правителів з династії П'ястів - найвищий державний урядник — управитель двору, заступник правителя в командуванні військом і судочинстві. У XIII ст. почав перетворюватися на найвищого урядника землі або князівства. Воєвода призначався королем, а від 1775 р. — Постійною радою.
* Після анексії у 1340-х роках Короною Руського королівства на його теренах були утворені воєводства Руське, Подільське, Белзьке. У 1470 р. Київ став центром воєводства Великого князівства Литовського. Після 1566 було створено воєводства Волинське, Брацлавське, Чернігівське, Підляське.
Середина XIV ст. воєводи учасники до Королівської ради, з 1493 р. у Речі Посполитій уряд воєводи забезпечував місце у Сенаті (сенатор). Компетенція воєводи різнилась по землях Корони, причому з роками функції воєвод зменшувались, зокрема військова функція зводилась до доведення посполитого рушення шляхти до місця її зібрання. З адміністративних функцій залишились головування на сеймиках, нагляд за містами, встановлення цін на товари, контроль за мірами ваги, розміру, об'єму.
* До управлінських перетворень проведених Петром I на Лівобережній Україні існував поділ на воєводства. На руських землях (зокрема землях сучасної України), які входили до складу Речі Посполитої воєводства існували до кінця XVIII ст. Тому воєвода, як правитель воєводства поєднував адміністративну і військову функції.
Воєначальники у середньовічних Чехії, Боснії, Болгарії, Угорщині, Хорватії, Сербії, Молдавії, Валахії і Трансільванії мали цей титул.
В Болгарії під час оттоманського панування командири повстанців також називалися воєводами (болг. войвода).
У Польщі в 1921—1939, 1944—1950 pp. і з 1975 р. керівник державної адміністрації у воєводстві.
[http://uk.wikipedia.org/wiki/Воєвода'''Воєвода'''
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Воєвода 1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Воєвода 2.jpg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Воєвода 3.jpg|x140px]]
|}

==Див. також==
http://uk.wikipedia.org/wiki/Малий_словник_історії_України
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ=Університетський коледж}}}]]
[[Категорія:Во]]

'''Воєвода, -ди, '''''м. ''Воевода. ''Да оддав мене мій батенько да за воєводу, у чужую сторононьку, далеко од роду. ''Нп.
[[Категорія:Во]]

Файл:Воєвода 3.jpg

2014-01-18T23:56:15Z

Фенюк:

Файл:Воєвода 2.jpg

2014-01-18T23:55:45Z

Фенюк:

Файл:Воєвода 1.jpg

2014-01-18T23:55:18Z

Фенюк:

Вівтарик

2014-01-16T22:44:43Z

Фенюк: /* Ілюстрації */

==Сучасні словники==
[http://uk.wikipedia.org/wiki/Вівтар'''Вівтарик''']
* Вівта́р, Олта́р (лат. alta ara, altare; старословянське алътарь, олътаръ[1] — високий жертовник) — місце для жертвопринесення або жертовне вогнище (у греків bomos). Спочатку в. споруджували з землі або дерну, пізніше, коли стали будувати храми — з каменю або металів. В., як правило, стояли на східному боці святині перед зображенням божества. У Римі їх зводили не лише богам, а й героям, пізніше також імператорам. Вівтарі в греків та римлян були не тільки в святинях, їх споруджували на площах, вулицях, полях, у священних гаях, біля священних річок. Іноді вівтарі просто неба досягали значних розмірів (приміром, Пергамський вівтар Зевса).
* Православ'я
У Православ'я вівтар — це головна частина храму. У середині вівтаря знаходяться престол, освячений архієреєм для здійснення на ньому літургії, жертовник — стіл, на якому відбувається проскомидія — готується жертва євхаристії: хліб і вино, розташовується біля північної стіни у вівтарі ліворуч від горнего місця — простір за престолом, єпископська або священницька кафедра. У вівтарі зазвичай перебуває ризниця (зазвичай праворуч від горнего місця), де зберігаються убрання і священні посудини. За древньою традицією, у вівтарі дозволяється бути присутнім тільки чоловікам і жінкам-черницям.
* Письменник Сергій Плачинда пише, що: «Християнська церква запозичила в язичників алатирі-вівтарі, що стали святим місцем у храмі».

[http://uk.wikipedia.org/wiki/Вівтар'''Вівтарик'''
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Вівтарик 1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Вівтарик 2.jpg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Вівтарик 3.jpg|x140px]]
|}

==Див. також==
http://uk.wikipedia.org/wiki/Менса_(будівництво)
http://uk.wikipedia.org/wiki/Ківорій
http://uk.wikipedia.org/wiki/Буддійський_вівтар
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ=Університетський коледж}}}]]
[[Категорія:Ві]]

'''Вівтарик, -ка, '''''м. ''Ум. отъ '''вівтарь. '''
[[Категорія:Ві]]

Вівтарик

2014-01-16T22:41:16Z

Фенюк:

==Сучасні словники==
[http://uk.wikipedia.org/wiki/Вівтар'''Вівтарик''']
* Вівта́р, Олта́р (лат. alta ara, altare; старословянське алътарь, олътаръ[1] — високий жертовник) — місце для жертвопринесення або жертовне вогнище (у греків bomos). Спочатку в. споруджували з землі або дерну, пізніше, коли стали будувати храми — з каменю або металів. В., як правило, стояли на східному боці святині перед зображенням божества. У Римі їх зводили не лише богам, а й героям, пізніше також імператорам. Вівтарі в греків та римлян були не тільки в святинях, їх споруджували на площах, вулицях, полях, у священних гаях, біля священних річок. Іноді вівтарі просто неба досягали значних розмірів (приміром, Пергамський вівтар Зевса).
* Православ'я
У Православ'я вівтар — це головна частина храму. У середині вівтаря знаходяться престол, освячений архієреєм для здійснення на ньому літургії, жертовник — стіл, на якому відбувається проскомидія — готується жертва євхаристії: хліб і вино, розташовується біля північної стіни у вівтарі ліворуч від горнего місця — простір за престолом, єпископська або священницька кафедра. У вівтарі зазвичай перебуває ризниця (зазвичай праворуч від горнего місця), де зберігаються убрання і священні посудини. За древньою традицією, у вівтарі дозволяється бути присутнім тільки чоловікам і жінкам-черницям.
* Письменник Сергій Плачинда пише, що: «Християнська церква запозичила в язичників алатирі-вівтарі, що стали святим місцем у храмі».

[http://uk.wikipedia.org/wiki/Вівтар'''Вівтарик'''
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Вівтарик 1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Вівтарик 2. jpg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Вівтарик 3.jpg|x140px]]
|}

==Див. також==
http://uk.wikipedia.org/wiki/Менса_(будівництво)
http://uk.wikipedia.org/wiki/Ківорій
http://uk.wikipedia.org/wiki/Буддійський_вівтар
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ=Університетський коледж}}}]]
[[Категорія:Ві]]

'''Вівтарик, -ка, '''''м. ''Ум. отъ '''вівтарь. '''
[[Категорія:Ві]]

Файл:Вівтарик 3.jpg

2014-01-16T22:39:48Z

Фенюк:

Файл:Вівтарик 2.jpg

2014-01-16T22:39:28Z

Фенюк:

Файл:Вівтарик 1.jpg

2014-01-16T22:39:07Z

Фенюк:

Файл:Вівсяниця 2.jpg

2014-01-16T20:56:47Z

Фенюк:

Вівсяниця

2014-01-16T20:54:34Z

Фенюк:

==Сучасні словники==
[http://buklib.net/books/30508/'''Вівсяниця''']
* Вівсяниця (костриця) лучна (Festuca pratensis Huds.) — цінна кормова культура лісостепових, поліських та західних районів України. Трава й сіно її добре поїдаються тваринами. В СНД трапляються близько 20 її видів. Найбільше господарське значення мають 3 види: лучна, тростинна й червона. В культурі використовують передусім вівсяницю лучну.
* Вівсяниця лучна — багаторічна нещільнокущова верхова злакова трава із стеблом рід 120 см заввишки. Від інших злакових відрізняється вузькими, блискучими, знизу світло-зеленими листками. Кущ має багато сильно облистнених вегетативних пагонів. Коренева система добре розвинена і проникає в ґрунт на глибину 160 — 180 см. Але основна маса коріння (більше 90 %) розміщена в шарі ґрунту 40 см.
* Суцвіття — розлога волоть (при достиганні стиснута). Насіння світло-зелене, швидко обсипається при достиганні.
* Найпридатніші для вівсяниці помірно вологі родючі суглинкові ґрунти. Вона добре росте також у заплавах річок, на осушених торф'яниках, витримує тривале затоплення (до 30 днів), холодостійка. Фаза кущення настає через 30 днів після появи сходів. У рік посіву генеративні стебла не утворюються, повного розвитку рослина набуває на другий—третій рік життя. Швидко відростає після спасування. За сприятливих умов вегетації може рости на одному місці 7 — 8 років, а при внесенні добрив — до 15 років. Вихід сіна 50 — 60 ц/га. На Сарненській науково-дослідній станції (Рівненська область) вихід сіна вівсяниці лучної з двох укосів становив 100 ц/га. За даними Золотоніської сортодільниці (Черкаська область), врожайність зеленої маси вівсяниці була 193 — 261 ц/га, сіна 78 — 96, насіння 3-5 ц/га.

[http://buklib.net/books/30508/'''Вівсяниця''' Вівсяниця (костриця) лучна (Festuca pratensis Huds.) — цінна кормова культура лісостепових, поліських та західних районів України. Трава й сіно її добре поїдаються тваринами. В СНД трапляються близько 20 її видів. Найбільше господарське значення мають 3 види: лучна, тростинна й червона. В культурі використовують передусім вівсяницю лучну.
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Вівсяниця 1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Вівсяниця 2.jpg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Вівсяниця 3.jpg|x140px]]
|}

==Див. також==
http://ru.wikipedia.org/wiki/%CE%E2%F1%FF%ED%E8%F6%E0
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ=Університетський коледж}}}]]
[[Категорія:Ві]]

'''Вівсяниця, -ці, '''''ж. ''Овсяная солома. Сим. 153.
[[Категорія:Ві]]

Вівсяниця

2014-01-16T20:53:55Z

Фенюк:

==Сучасні словники==
[http://buklib.net/books/30508/'''Вівсяниця''']
* Вівсяниця (костриця) лучна (Festuca pratensis Huds.) — цінна кормова культура лісостепових, поліських та західних районів України. Трава й сіно її добре поїдаються тваринами. В СНД трапляються близько 20 її видів. Найбільше господарське значення мають 3 види: лучна, тростинна й червона. В культурі використовують передусім вівсяницю лучну.
* Вівсяниця лучна — багаторічна нещільнокущова верхова злакова трава із стеблом рід 120 см заввишки. Від інших злакових відрізняється вузькими, блискучими, знизу світло-зеленими листками. Кущ має багато сильно облистнених вегетативних пагонів. Коренева система добре розвинена і проникає в ґрунт на глибину 160 — 180 см. Але основна маса коріння (більше 90 %) розміщена в шарі ґрунту 40 см.
* Суцвіття — розлога волоть (при достиганні стиснута). Насіння світло-зелене, швидко обсипається при достиганні.
* Найпридатніші для вівсяниці помірно вологі родючі суглинкові ґрунти. Вона добре росте також у заплавах річок, на осушених торф'яниках, витримує тривале затоплення (до 30 днів), холодостійка. Фаза кущення настає через 30 днів після появи сходів. У рік посіву генеративні стебла не утворюються, повного розвитку рослина набуває на другий—третій рік життя. Швидко відростає після спасування. За сприятливих умов вегетації може рости на одному місці 7 — 8 років, а при внесенні добрив — до 15 років. Вихід сіна 50 — 60 ц/га. На Сарненській науково-дослідній станції (Рівненська область) вихід сіна вівсяниці лучної з двох укосів становив 100 ц/га. За даними Золотоніської сортодільниці (Черкаська область), врожайність зеленої маси вівсяниці була 193 — 261 ц/га, сіна 78 — 96, насіння 3-5 ц/га.

[http://buklib.net/books/30508/'''Вівсяниця''' Вівсяниця (костриця) лучна (Festuca pratensis Huds.) — цінна кормова культура лісостепових, поліських та західних районів України. Трава й сіно її добре поїдаються тваринами. В СНД трапляються близько 20 її видів. Найбільше господарське значення мають 3 види: лучна, тростинна й червона. В культурі використовують передусім вівсяницю лучну.
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Вівсяниця 1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Вівсяниця 2. jpg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Вівсяниця 3.jpg|x140px]]
|}

==Див. також==
http://ru.wikipedia.org/wiki/%CE%E2%F1%FF%ED%E8%F6%E0
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ=Університетський коледж}}}]]
[[Категорія:Ві]]

'''Вівсяниця, -ці, '''''ж. ''Овсяная солома. Сим. 153.
[[Категорія:Ві]]

Файл:Вівсяниця 3.jpg

2014-01-16T20:52:48Z

Фенюк:

Файл:Вівсяниця2.jpeg

2014-01-16T20:52:06Z

Фенюк:

Вівсяниця

2014-01-16T01:30:47Z

Фенюк:

==Сучасні словники==
[http://buklib.net/books/30508/'''Вівсяниця''']
* Вівсяниця (костриця) лучна (Festuca pratensis Huds.) — цінна кормова культура лісостепових, поліських та західних районів України. Трава й сіно її добре поїдаються тваринами. В СНД трапляються близько 20 її видів. Найбільше господарське значення мають 3 види: лучна, тростинна й червона. В культурі використовують передусім вівсяницю лучну.
* Вівсяниця лучна — багаторічна нещільнокущова верхова злакова трава із стеблом рід 120 см заввишки. Від інших злакових відрізняється вузькими, блискучими, знизу світло-зеленими листками. Кущ має багато сильно облистнених вегетативних пагонів. Коренева система добре розвинена і проникає в ґрунт на глибину 160 — 180 см. Але основна маса коріння (більше 90 %) розміщена в шарі ґрунту 40 см.
* Суцвіття — розлога волоть (при достиганні стиснута). Насіння світло-зелене, швидко обсипається при достиганні.
* Найпридатніші для вівсяниці помірно вологі родючі суглинкові ґрунти. Вона добре росте також у заплавах річок, на осушених торф'яниках, витримує тривале затоплення (до 30 днів), холодостійка. Фаза кущення настає через 30 днів після появи сходів. У рік посіву генеративні стебла не утворюються, повного розвитку рослина набуває на другий—третій рік життя. Швидко відростає після спасування. За сприятливих умов вегетації може рости на одному місці 7 — 8 років, а при внесенні добрив — до 15 років. Вихід сіна 50 — 60 ц/га. На Сарненській науково-дослідній станції (Рівненська область) вихід сіна вівсяниці лучної з двох укосів становив 100 ц/га. За даними Золотоніської сортодільниці (Черкаська область), врожайність зеленої маси вівсяниці була 193 — 261 ц/га, сіна 78 — 96, насіння 3-5 ц/га.

[http://buklib.net/books/30508/'''Вівсяниця''' Вівсяниця (костриця) лучна (Festuca pratensis Huds.) — цінна кормова культура лісостепових, поліських та західних районів України. Трава й сіно її добре поїдаються тваринами. В СНД трапляються близько 20 її видів. Найбільше господарське значення мають 3 види: лучна, тростинна й червона. В культурі використовують передусім вівсяницю лучну.
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: http://images.yandex.ua/yandsearch?source=wiz&fp=0&text=%D0%B2%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8F&noreask=1&pos=4&lr=143&rpt=simage&uinfo=ww-1230-wh-677-fw-1005-fh-471-pd-1&img_url=http%3A%2F%2Fgreensad.com.ua%2Fpublished%2Fpublicdata%2FGREENSAD12%2Fattachments%2FSC%2Fproducts_pictures%2Fovsyanica_koroleva_dekorativnogo_sada_foto_enl.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: http://images.yandex.ua/yandsearch?source=wiz&fp=1&uinfo=ww-1230-wh-677-fw-1005-fh-471-pd-1&tld=ua&p=1&text=%D0%B2%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8F&noreask=1&pos=31&rpt=simage&lr=143&img_url=http%3A%2F%2Fimg-fotki.yandex.ru%2Fget%2F6200%2F11481806.3%2F0_7012f_15afae0e_XL |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: http://images.yandex.ua/yandsearch?source=wiz&fp=2&uinfo=ww-1230-wh-677-fw-1005-fh-471-pd-1&tld=ua&p=2&text=%D0%B2%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8F&noreask=1&pos=88&rpt=simage&lr=143&img_url=http%3A%2F%2Fmiragro.com%2Fsites%2Fdefault%2Ffiles%2Fimige%2Frastenievodstvo%2Fovsanniza%2Fovsyanica_krasnaya_foto.jpg|x140px]]
|}

==Див. також==
http://ru.wikipedia.org/wiki/%CE%E2%F1%FF%ED%E8%F6%E0
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ=Університетський коледж}}}]]

'''Вівсяниця, -ці, '''''ж. ''Овсяная солома. Сим. 153.
[[Категорія:Ві]]

Файл:Вівсяниця 1.jpg

2014-01-16T01:26:40Z

Фенюк: Фенюк завантажив нову версію «Файл:Вівсяниця 1.jpg»

Файл:Вівсяниця 1.jpg

2014-01-16T01:15:51Z

Фенюк: