Київський столичний університет імені Бориса Грінченка - Внесок користувача [uk]

Час

2013-11-28T14:13:52Z

Татьяна:

'''Час, -су, '''''м. ''1) Время, пора. Чуб. І. 4. ''З того часу ставок чистий заріс осокою. ''Шевч. ''В часі погоди бійся великої води. ''Ном. ''Час приходить умірати, нікому поради дати. ''Нп. ''Часгодина упливає, страшний суд ся приближав. ''Чуб. І. 220. ''Нема в його часу ані година. ''МВ. (О. 1862. III. 45). '''Вічні часи'''. Вѣчныя времена. ''Дали їм Тамань на вічні часи. ''О. 1861. XI. 32. '''Час на час'''. Ежечасно. ''Бережи своєї душі час на час, бо несподівана смерть за плечима ходе. ''Харьк. г. '''Без часу'''. Безвременно, раньше времени. ''Ой я хора, хора, умру вам без часу. ''Гол. IV. 483. '''В час'''. Вовремя. ''Чи в час, чи ні, діло розпочато. ''Полт. '''На час'''. На время. ''Пусти мене, отамане, хоть на час додому. ''Нп. '''З часом'''. Черезъ нѣкоторое время. ''З часом у покійниці і того не стало. ''Сим. 235. '''Не за великий час'''. Въ теченіе непродолжительнаго времени. ''Не за великий час усе прогайнували. ''Полт. '''Одного́ часу'''. Однажды. '''По часі'''. Спустя нѣсколько времени. ''Я вас по часі покличу. ''НВолын. у. ''По часі зроблю, а тепер нема коли. ''НВолын. у. '''Про час'''. На время, покамѣстъ. ''Най буде про час і така, навпослі я зроблю гарну. ''Каменец. у. '''Тим часом'''. Тѣмъ временемъ, между тѣмъ. ''Два годи любились вони дуже, тим часом найшовся другий парубок, Іван, і відбив. ''Рудч. Ск. '''У вічний час'''. На вѣчныя времена. ''Віри християнської на поталу в вічний час не подайте. ''АД. II. 14. '''Яко́го часу'''? Въ какое время? '''Дай, Боже, час добрий'''! Счастливой дороги! Ном. № 11368. 2) Въ значен. нарѣчія: пора. ''Давно б час! ''Котл. НП. 350. ''Час їхати. ''МВ. (О. 1862. III. 52). ''Ойгоді ж мені за кінними братами уганяти, час мені козацьким ногам пільгу дати. ''Дума. Ум. '''Часо́к, часо́чок. '''Чуб. V. 52. ''Приходь лиш, брате, на ''часок! ''Гліб. ''А жить так, Господи, хотілось! Хотілось любити хоть годочок, хоть часочок на світ подивитись! ''Шевч. 327.

==Сучасні словники==
Час — одне з основних понять фізики і філософії, одна з координат простору-часу, вздовж якої протягнуті світові лінії фізичних (матеріальних) тіл.
Як фізична величина час здебільшого позначається літерою t, проміжок часу — літерою τ. Одиницею вимірювання часу в системі СІ є секунда, перелік інших одиниць приведений нижче.
Як філософська категорія час, вочевидь, є невід'ємним атрибутом світу, він почався із народженням світу й зникне, коли світ добіжить кінця.
У кількісному (метрологічному) сенсі поняття час має три аспекти:
координати події на тимчасовій осі. На практиці це поточний час: календарний, обумовлений правилами календаря, і часом доби, обумовлений якою-небудь системою числення (шкалою) часу (приклади: місцевий час, всесвітній координований час);
відносний час, часовий інтервал між двома подіями;
суб'єктивний параметр при порівнянні декількох різночастотних процесів.
==Історія==
Історично основною одиницею для вимірювання коротких інтервалів часу була доба (часто кажуть «день»), рівні періоду обертання Землі навколо своєї осі. У результаті ділення доби на менші інтервали виникли години, хвилини і секунди.
Походження поділу, ймовірно, пов'язано з дванадцятковою системою числення, якої дотримувалися древні. Добу ділили на два рівних послідовних інтервали (умовно «день» і «ніч»). Кожен з них ділили на 12:00. Подальший розподіл години сходить до шестидесятеричной системі числення. Щогодини ділили на 60 хвилин. Кожну хвилину — на 60 секунд.
Для вимірювання триваліших інтервалів часу використовуються одиниці виміру «рік», «місяць» і «тиждень», що складаються з цілого числа діб. Рік приблизно дорівнює періоду обертання Землі навколо Сонця (приблизно 365 діб), місяць — періоду повної зміни фаз Місяця (так званому синодическому місяцю, рівному 29,53 доби). Тиждень, що складається з 7 днів, не має прямої астрономічної основи (хоча вона спочатку була прив'язана до округленої до цілого числа днів тривалості однієї з чотирьох фаз Місяця), однак широко використовується як одиниця часу.
Десяткову систему вимірювання часу активно використовували тільки в стародавньому Китаї. День у стародавніх китайців складався зі ста частин під назвою «ке», а місяць — з 10 днів, званих «сюнь». У Європі десяткова система вимірювання часу з'явилась під час французької революції — під впливом «метричної гарячки»; декретом Конвенту від 5 жовтня 1793 року була зроблена спроба перевести вже все людство на десяткове час. Доба від півночі до півночі ділилися на 10 десяткових годин, година на 100 десяткових хвилин, а хвилина на 100 десяткових секунд (таким чином, опівночі припадала на 0:00:00, полудень — на 5:00:00 тощо)
Але наа відміну від республіканського календаря, ця система вимірювання часу не отримала достатнього поширення і була офіційно скасована в 1795 року.
На початку XXI століття Swatch через проблему наявності часових поясів, які заважають людям спілкуватися через Інтернет вирішили ввести свою систему виміру часу. Години та хвилини в інтернет-часу замінюють «біти» (не плутайте з bit — тут слово «beat», або «удар»). Кожен біт дорівнює одній хвилині і 26,4 секунди, а день містить у собі тисячу таких одиниць. За точку відліку взяли меридіан, що проходить через місто Біль (Швейцарія), у якому знаходиться штаб-квартира Swatch.
==ЧАС – Академічний тлумачний словник української мови==
Тлумачення, значення слова «час»:

ЧАС, у, чол.

1. філос. Одна з основних об'єктивних форм існування матерії, яка виявляється в тривалості буття. Однією з основних рис спеціальної теорії відносності є те, що вона розглядає простір і час у тісному, нерозривному зв'язку (Комуніст України, 3, 1962, 62); Тільки дивне хвилювання на якусь мить пойняло нащадків і відчуття врочистої таємниці буття — немовби всі вони раптом торкнулися безмежності часу і його гармонійних законів (Олександр Довженко, I, 1958, 67).

2. Тривалість існування явищ і предметів, яка вимірюється століттями, роками, місяцями, годинами, хвилинами і т. ін. — Мамо! Що це ви вчинили? — сказала Настя. — А що ж я зробила? Підождемо з півроку, та й годі. Як не одкинеться Денис за цей час, то він буде твій (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 364);
// мист. Один з трьох чітко визначених канонів єдності у творчому методі класицизму. «Адвокат Мартіан» [драма Лесі Українки] міг би служити зразком послідовного дотримання суворих класичних канонів єдності дії, місця і часу (Вітчизна, 2, 1961, 152);
// спорт. Тривалість пробігу, пропливу і т. ін. на певну дистанцію (в змаганнях або на тренуванні);
// Послідовна зміна годин, днів, місяців, років і т. ін. Час не спиняється. Чимало літ минуло, Ївга хоч і привикла трохи, та вже не та стала, що перше була! (Марко Вовчок, I, 1955, 96); І так минав час. Осінь танула, як воскова свічка (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 248); Час ішов. Пріська жила собі на другому краї села і не відала, що Грицько заміряв, що пригадував (Панас Мирний, III, 1954, 59); [Бочкарьова:] Працюєш до пізнього вечора, на все реагуєш, і час летить.., (Олександр Корнійчук, I, 1955, 109);
// Міра тривалості всього того, що відбувається, здійснюється;
// Прийнятий країнами світу відрахунок тривалості за часовими поясами. Диктори в шинелях повідомляли, що 29 грудня, об 11 годині за московським часом, в розташування противника прибудуть з радянського боку парламентери вручити оточеним ультиматум (Олесь Гончар, III, 1959, 236). Засікати (засікти) час див. засікати; 3 бігом часу див. біг 1; 3 плином часу — те саме, що 3 бігом часу (див. біг 1); З часом — у майбутньому; колись. З часом, на очах Франка, відбувається важкий соціальний процес. Процес росту капіталізму (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 37); Вона [дружина] фельдшерує в радгоспі, а з часом буде в сім'ї ще й своя лікарка: оця сама Ліна. Вирішено в медінститут документи здавати (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 165); Час від (од) часу; Від (од) часу до часу: а) через певні інтервали, проміжки (у 2 знач.); іноді. — Лікаря ми будемо присилати час від часу (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 444); Мати вже не тужила, сиділа під комином, упавши головою на руки, і тільки час од часу зводила голову й дивилась тупо перед собою великими од жаху та болю очима (Андрій Головко, II, 1957, 168); У вікно моє вривались від часу до часу дивні гуки, такі виразні серед глибокої ночі (Леся Українка, III, 1952, 576); Од часу до часу вона кликала Остапа. Одповіді не було (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 362); б) дедалі більше. — Микиточку, душко Уласовичу! час від часу дужче тебе люблю! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 203); Час не жде див. ждати; Час не стоїть — те саме, що Час не жде (див. ждати).
▲ Декретний час див. декретний; Зоряний час, астр. — тривалість, яка визначається періодом обертання Землі навколо своєї осі відносно зірок; Місцевий час див. місцевий; Необхідний робочий час, ек. — частина робочого дня, протягом якої здійснюється відтворення вартості робочої сили, тобто необхідних засобів існування робітника; Середній сонячний час, астр. — тривалість, яка вимірюється за уявною точкою, що рівномірно рухається по небесному екватору, здійснюючи повний оберт навколо небозводу за період, який дорівнює тривалості нерівномірного руху Сонця по екліптиці.

3. Проміжок, відрізок у послідовній зміні годин, днів, років і т. ін., протягом яких що-небудь здійснилося, здійснюється чи здійснюватиметься. Він лежав тихо кілька часу, а тоді знов ухопився за груди, — Води!.. (Борис Грінченко, II, 1963, 490); В час обіду не раз ми поверталися до розмови про Синявіна (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 44); Час артилерійської підготовки кінчився, і пекельний гуркіт поволі стихав, влягався, як влягається море, розбурхане штормом (Олесь Гончар, III, 1959, 44);
// Певна пора дня, року і т. ін. Над горами сонечко сходить з-за гаю, Отари женуть... Тихий ранішній час (Леся Українка, IV, 1954, 111); Люблю я ті часи, як сонце вже встає І промінь свій прозорий На села, на поля так вільно, ніжно ллє (Максим Рильський, I, 1960, 95).
♦ Весь (ввесь, увесь) час — невпинно, постійно, безперервно. Він помагав мені розкласти речі в призначеній для мене кімнаті, робив це з великим запалом, розчервонівся і ввесь час не вгавав (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 246); Весь час робили на деревах зарубки.. і вирізьблювали Л... Як ряд вічних маяків, залишалась ця літера за бійцями в тінявих нетрях похмурих чужих лісів. Перша літера невмирущого імені вождя (Олесь Гончар, III, 1959; 99). Вигравати (виграти) час див. вигравати; В останній час — в момент, який безпосередньо передує тому, що має статися. Вмолив він бога тим благанням, В Самсона знову уступила В останній час перед сконанням Незмірная, нелюдська сила (Леся Українка, I, 1951, 339); Деякий (якийсь, який) час — невеликий, чітко не окреслений проміжок тривалості чогось; недовго. Деякий час Сахно розглядала запорошені шкіряні шоферові плечі (Юрій Смолич, I, 1958, 45); — Пересидьте якийсь час та й знов вертайтесь на роботу, як минеться оце лихо (Нечуй-Левицький, II, 1956, 233); Їли якийсь час усі мовчки, не знаходили, про що балакати (Андрій Головко, II, 1957, 137); На який час я зовсім покинув писати (Леся Українка, III, 1952, 690); До цього часу — до цих пір. Історія всіх суспільств, що існували до цього часу, була історією боротьби класів (Маніфест комуністичної партії, 1963, 30); — А де ж ти, волоцюго, волочився до цього часу? — крикнула Кайдашиха з хати (Нечуй-Левицький, II, 1956, 269); До часу — до певної пори, моменту; тимчасово, поки що. До часу мужиків ледачий пан мордує (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 45); [Неофіт-раб:] Може ж, і по смерті у тім небеснім вашім царстві божім довіку буде так, як тут до часу (Леся Українка, II, 1951, 236); Дух часу — погляди, потреби, смаки і т. ін. суспільства певної епохи. Ви боїтесь, що я не піду разом з духом часу, а зостануся позаду, — не думаю я сього (Леся Українка, V, 1956, 92); За браком (через брак) часу — через нестачу, відсутність потрібного проміжку (у 2 знач.). Досі не писала.. через брак часу (Леся Українка, V, 1956, 175); З (від, од) того [ж] часу див. той; 3 того часу, як, спол. — уживається в складнопідрядному реченні, вказуючи на початок дії в головному реченні або на весь проміжок тривалості, протягом якого ця дія відбувається. З того часу, як він перебрався до Зарванець, на село, почав потроху читати (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 467); Чого-чого не перевернулось, не перейшло з того часу, як ще у селі балакали вони по душі, повіряли одна одній свої таємні думки-надії? (Панас Мирний, III, 1954, 175); Міняти час так на так див. міняти; На довгий час — на тривалий період; надовго. Часом вони [жандарми] дуже дошкуляють мені, прив'язуючи мене на довгий час до певного місця (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 281); Найближчим часом — у недалекому майбутньому; якнайшвидше. Щедрий на обіцянки, Мажара мав необережність публічно пообіцяти найближчим часом відкрити в радгоспі перукарню, і Мамайчук, впіймавши його на слові, заявив, що не голитиметься доти, доки перукарня не буде-таки відкрита (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 116); На короткий час — ненадовго, тимчасово. Привели Андрія до обозу, що на короткий час спинився у сусідньому селі (Дмитро Бедзик, Студ. Води, 1959, 21); Настав (настане, прийшов, прийде) час чий: а) настала (настане) пора умирати кому-небудь. [Прісцілла:] Ні, тату, настав уже й мій час. Я здавна вже мов гість на сьому світі. Душа моя вгорі... (Леся Українка, II, 1951, 458); б) настала (настане) пора чиємусь успіхові. — Павле, — сказав старий кінь, — настав і твій час. Посягни у моє ліве вухо: там для тебе срібний одяг є (Три золоті слова, 1968, 108); — Нічого, прийде і мій час. Ще моя зоря із неба не зірвалася (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 421); Під скрутний час див. скрутний; Під час: а) в ту пору. коли щось триває, відбувається. О-о-ой і шумить же, мабуть, цей ліс під час бурі! (Гнат Хоткевич, II, 1966, 106); [Надія:] А може б, ви, товаришу директор, хоч під час обіду не порпалися у тих нещасних папірцях? (Захар Мороз, П'єси, 1959, 247); б) те саме, що іноді. Чого там розходився? Та я ж під час На місяць раз І без того голився! (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 159); Господиня.. добре обходилася з нею і хоч під час і лаяла її, а понаравила [сподобала] її усією душею (Панас Мирний, I, 1954, 67); По [якомусь] часі — трохи згодом. По часі, зобачивши, що Павло «смирний», дали йому волю ходити, куди схоче, по селі (Марко Вовчок, I, 1955, 178); Смертний час; Час смерті — смерть, кончина. — Смертний час свій я на полі битви стріну (Натан Рибак, Переясл. Рада, 1953, 167); — Усе — омана, І ви, й цей сад, і я сама. Всіх нас, як смерті час настане, покриє саваном зима (Володимир Сосюра, II, 1958, 156); Тим часом див. той; Тягти час див. тягти: Ударив (ударить) час див. ударяти; У свій час; Свого часу: а) колись у минулому, у певний період чийогось минулого життя. Рідко можна тепер бачити балетні вистави, а ті, що бувають, такі жахливі, без смаку й організації, без живої думки. Те, що ми в свій час починали, бачите, пішло без сліду (Юрій Яновський, II, 1958, 20); Поміж підводами ходив той артилерійський технік, який свого часу підвозив Ясногорську (Олесь Гончар, III, 1959, 222); б) коли необхідно буде в майбутньому; своєчасно. Чистий дохід з видання визначаємо на премії за видатніші твори красного українського письменства по конкурсу, який буде в свій час об'явлено (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 239); У (в) той час як (коли), спол. — уживається у складнопідрядному реченні, вказуючи на одночасність, паралельність дій головного й підрядного речень. В той час як вербівські бурлаки розмовляли з робітниками, надійшов сам посесор (Нечуй-Левицький, II, 1956, 207); Свідомість його двоїться, і в той час коли він бачить наслідки поєдинку свого — він знає, що це фанта зія, дурниці, що він нізащо — от нізащо! — не підставить чола під люфу пістолета (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 409); У (на, під) той [самий, саме, же] час див. той; Час прощання див. прощання.

4. Історичний період у розвитку природи і людства; визначена епоха або окремий етап у житті певного народу, держави, суспільства. Предмети, зображені на кам'яних бабах, відносяться до часу пізньої бронзи, що свідчить про їх передскіфське походження (Наука і життя, 6, 1963, 54); Суворий Дант, вигнанець флорентійський, Встає із темряви часів середньовічних (Леся Українка, I, 1951, 174); Воронцов пригадав бачену десь картину з часів громадянської війни: білі привели комсомольців на розстріл (Олесь Гончар, III, 1959, 100).
♦ В давні (в старі) часи; За давніх (за старих) часів — у давнину; колись. Для неї стало ясним, що.. її зараз поведуть топити або спалять на вогнищі, як відьму в давні часи (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 281); Перед нами за поясом сопок океан, позаду дванадцять тисяч кілометрів Старого Світу. Навколо дрімуча тайга. Це найвіддаленіші нетрі у несхожі ні на що в світі, звірині заповідники , ті місця у куди, як говорили в старі часи, і ворон кісток не заносить (Олександр Довженко, I, 1958, 106); Як часто ставили «Наталку» або «Москаля» за давніх часів, тобто в 20—30-х роках XIX віку — не знаю (Панас Мирний, V, 1955, 408); В наші (в теперішні) часи — у сучасний період; нині, тепер. [Орест (до Люби):] Любо, для вас я хтів би вірити, що в наші часи можлива така любов, як у Данте до Беатріче (Леся Українка, II, 1951, 25); [Прісцілла:] В теперішні часи служити трудно (Леся Українка, II, 1951, 358); В оний час див. оний; Глухий час див. глухий; До недавнього часу див. недавній; 3 найдавніших часів — з давніх пір, віддавна. З найдавніших часів ясенівські люди найбільше підтримували опришківство, та й тепер все село було симпатично настроєне до чорних хлопців (Гнат Хоткевич, II, 1966, 181); З часів кого, чого — від якогось етапу в розвиткові суспільства, держави, з пори відомих народних рухів, воєнних походів тощо. Круг воза йшли робітники, ..хто з бляшанкою, а хто з блискучою довгою машинкою — «інжектором», котру можна було б сміливо вважати за меч з часів крижацьких походів (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 225); Поки буде надія на переселення на нову землю і дурні золоті грамоти, які з часів реформи і донині баламутять село, доти наш дядько буде не обробляти, а копирсати, мучити ґрунт (Михайло Стельмах, I, 1962, 13); — А ми здавна альпіністи, товаришу Хаєцький, — сказав Воронцов, крокуючи поруч з бійцем. — Ми альпіністи ще з часів Суворова (Олесь Гончар, III, 1959, 103); Знамення часу див. знамення; На вічні часи — на невизначений який-небудь термін, строк; назавжди. Дали їм Тамань на вічні часи (Словник Грінченка); Утворення єдиного всеросійського ринку В. І. Ленін відносив приблизно до середини XVII століття, В другій половині цього століття в систему всеросійського ринку увійшла і Україна, возз'єднавшись на вічні часи з Росією (Комуніст України, 12, 1966, 47); Недавній час див. недавній; Недалекий час див. недалекий; Смутні часи, іст, — події в історії Росії, пов'язані з польською і шведською інтервенцією початку XVII ст. та з селянською війною під проводом І. Болотникова.

5. Сприятливий, потрібний момент. Вони бояться, що ти [Т. Г. Шевченко] ще не згинув, Що в тій могилі не поліг, не стлів, Що в слушний час повернеш, в Україну Ще раз і збудиш громом своїх слів (Іван Франко, XIII, 1954, 161);
// у знач. присудк. сл. Пора що-небудь робити, здійснювати. Запевнившись, що в хаті нема більше нічого «небезпечного», він скупчив усю силу волі, щоб дати обличчю свому спокійний вираз. І саме був час. У хату вступив гість... військовий лікар, знайомий Макара Івановича (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 166); Ой, час їхать, Марусенько, Тобі до господи!.. (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 161); — Я — чоловік старий: уже віджив своє. Час у яму (Лесь Мартович, Тв.. 1954, 84); — Діти, сідайте! Час у дорогу! — крізь плач гукнула невістка (Михайло Стельмах, І, 1962, 6).
♦ В інший час див. інший; В час — коли треба; вчасно. Чи в час, чи ні, — діло розпочато (Словник Грінченка); Дуже Вам дякую за прислане: прийшло саме в час (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 289); До пори, до часу див. пора; Іншим часом — згодом, колись, пізніше. Любий Михайлику!.. була я там [в Січі] не довго, бо прийшла пізненько, але все бачила і чула січовиків чимало, докладно описувати не буду, а то дуже довго вийде, нехай іншим часом напишу (Леся Українка, V, 1956, 40); [Галя:] Проказуй [пісню] далі. Слухайте, дівчата. [Маруся:] Хай іншим часом. Далі не зложила... (Володимир Самійленко, II, 1958, 8); На все свій час; Всьому свій час — все існує в межах якоїсь пори, все буде в певну пору. Всьому свій час і черга, Грицьку, буде! Ми під богом, як бач, всі ходим, грішні люди: До часу глек, — мовляв один розумний лях, — До часу, голубе, нам глечик носить воду; І на його пошле зла доля ту невзгоду [нещастя], Що глек побачимо в череп'яних шматках! (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 45); На часі: а) саме в пору, у необхідний момент; вчасно. Я відчував, що позбавляюсь сил. Вага одежі й Жабі тягли мене наспід, під лід. І допомога Михайлова якраз була на часі (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 183); — Не знаю, що й сказати... — мовила Тетяна, поглядаючи на матір. — Трохи ніби твоє освідчення несподіване... і не на часі (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 226); б) на черзі дня. — Колгоспи на часі, щасливе життя зазирає до нас у шибки, стукотить майбутнє в двері... (Юрій Яновський, I, 1954, 119); Уже давно на часі синтетичне дослідження про Григорія Тютюнника — письменника пластичного, сильного письма, творця глибоких національно виразних характерів (Радянське літературознавство, 1, 1969, 34); Не час — ще не слід чогось робити. Не час було Мирославі братися до лука, — звір був надто близько (Іван Франко, VI, 1951, 18); Не час іще дзвеніти скрипкою, Як сурем грім не втих (Максим Рильський, II, 1960, 13); Переломний час див. переломний; Приспів час див. проспівати 1; Час пробив (проб'є) див. пробивати.

6. Проміжок у послідовній зміні годин, днів, не зайнятий основною роботою, справами, вивільнений для відпочинку, дозвілля тощо. Пиши про все. Як ви проводите час, чи купаєтесь, гуляєте, чи ходила Оксанка до лікаря? (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 327); Він [Дмитрій] почав підробляти, брався за виконання різних проектів в позаслужбовий час (Іван Сенченко, Опов., 1959, 100); Час зараз вільний, а солдати й не думають кудись виходити (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 25).
♦ Бавити час див. бавити; Де (куди) дівати (діти) час див. дівати; І вгору глянути немає часу див. глянути; Мати час див. мати 2.

7. лінгв. Граматична категорія, що виражає відношення дії чи стану до моменту мовлення. Граматична категорія часу виражає часову співвідносність подій, які відбуваються в об'єктивній дійсності або мисляться такими, що відбуваються чи могли б відбутися (Сучасна українська літературна мова, I, 1969, 361).
▲ Давноминулий час див. давноминулий; Майбутній час див. майбутній; Минулий час див. минулий; Передминулий час див. передминулий; Підрядне речення часу — речення, яке вказує на час дії або стану, про які повідомляється в головному реченні; Теперішній час див. теперішній.

==Відлік часу==
Як у класичній, так і у релятивістській фізиці для відліку часу використовується часова координата простору-часу, причому (традиційно) прийнято використовувати знак «+» до майбутнього, а знак «-» до минулого. Проте сенс часової координати в класичному і релятивістскому випадках різний.
Виміряти проміжок часу можливо лише порівнявши його з тривалістю іншої події, яка вважається регулярною. Так, можливо сказати, що місяць січень триває 31 день. У цьому випадку період часу між початком і кінцем місяця порівнюється з регулярною подією — сходом Сонця.
Прилади, призначені для вимірювання коротких проміжків часу, називаються годинниками і хронометрами. Уже в давнину були відомі сонячні годинники. Проте потреби дедалі точнішого визначення проміжків часу потребувало розробки нових приладів, в основі яких лежали б коротші процеси з коротшими періодами. В епоху наукової революції таким базовим процесом для вимірювання часу стали коливання маятника. Коливання маятника і інші типи механічних коливань лежать в основі більшості механічних годинників. Електронні годинники теж використовують коливальні процеси, але вони мають немеханічну природу.
Одиниця часу, секунда визначається Міжнародним бюро мір і ваг на основі цезієвого стандарту

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Images_564.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Tag-heuer-leather-calibre-17-series.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:2855.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:17701-u-boat-chasy-vikipediya.jpg|x140px]]
|}
==Див. також==
Додаткові відомості: [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B0%D1%81_%D0%B6%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%8F Час життя]

[[Категорія:Ча]]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]]
[[Категорія:Інститут мистецтв]]

Часник

2013-11-28T14:12:03Z

Татьяна:

'''Часник, -ку, '''''м. ''1) Чеснокъ, Allium sativum L. Чуб. І. 110. ЗЮЗО. І. 111. ''Не їла душа часнику, то не буде й смердіти. ''Ном. 2) — '''гадячий'''. Раст. Sedum acre. Шух. І. 22. Ум. '''Часничо́к. '''
==Сучасні словники==
Часник (лат. Allium sativum) — дворічна рослина родини цибулевих (Alliaceae). Дико росте в Європі й Азії; культивується повсюдно. Продуктивною частиною часника є цибулина. Часник містить вуглеводи, білкові речовини, клітковину, товщ, золу, вітамін С. Використовується в кулінарії, у м'ясопереробній промисловості, консервному виробництві, а також як лікарська рослина.
Листя плоске, цибулина складна, складається з 2-50 зубків, кожен з яких покритий жорсткою шкірястою лускою. У дикому вигляді зустрічається майже повсюдно. Стародавня культурна рослина. Культурні форми розділяють на стрілуючий і звичайний (нестрілуючий). Розрізняють яровий і озимий часник.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:84.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:83.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:82.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:81.jpg|x140px]]
|}

==Див. також==
[[Категорія:Ча]]
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%B8%D0%BD Каротин]

[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%BD%D0%B8 Сапоніни]

[http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%90%D0%BB%D0%BB%D1%96%D1%86%D0%B8%D0%BD&action=edit&redlink=1 Створення Алліцин]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]]
[[Категорія:Інститут мистецтв]]

Літера

2013-11-28T13:35:15Z

Татьяна:

==Словник Грінченка==
'''Літера, -ри, '''''ж''Буква. Левиц. І. 243.
==Сучасні словники==
Тлумачення:: 
<ol>
<li>Письмовий знак, що позначає звук або сполучення звуків мови .
<li>друк.Металевий брусочок із випуклим зображенням цього знака, що вживається для друкарського зображення цього знака, що вживається для друкарського набору.
<li> (чого?) перен. Суто формальне значення чого-небудь (Великий комплексний словник української мови)
<li>Графічний знак для передачі на письмі звука (точніше, фонеми) і його різновидів. Інша назва - буква. 
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D0%BB%D0%B0_%D1%84%D1%96%D0%BB%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B0_%D0%B5%D0%BD%D1%86%D0%B8%D0%BA%D0%BB%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D0%B4%D1%96%D1%8 Мала філологічна енциклопедія]

<li>писемний або друкований графічний знак у складі алфавіту для позначення на письмі звуків, їхніх варіантів та деяких словосполучень. [http://www.share.net.ua/forum/index.php?showtopic=2705 Українська мова. Енциклопедія]
 
Він од Зінька вже навчився всіх літер, умів з них і слова читати (Борис Грінченко, II, 1963, 407);
</li></ol>
Літера, -ри, ор. -рою, ж. [від. лат. littera - буква алфавіту, лист]. 
Фонетичний запис: л'ітеира 
Морфологічний запис: літер-а 
Словотворення: 
<ul>
<li>літерний, -на, -не /суфіксальний/;
<li>літератор, -ра, ор. -ром /суфіксальний/;
<li>література, -ри /суфіксальний/-літературний, -на, -не /суфіксальний/
<li>літературно-художній, -ня, -нє /основоскладання/
</li></ul> 
Етимологія слова: 
<ul>
<li>рос. литера, білор. літара, польськ., чеськ., словац. litera, сербохорв. литера 
<li>Слово запозичене з латинської мови, можливо, через польську; лат. littera "буква алфавіту, лист", імовірно, пов'язане з lino "брудню, мажу, фарбую". Існує думка про грецьке походження слова, оскільки латинський алфавіт був запозичений у греків через посередництво етрусків. З часу проникнення слова до складу української лексики його лексичне значення не змінилося. Нагонила смуток вивіска, на якій кривими літерами написано: "Чайна. Заходите, гаспада, чай гарячий здесь всегда" (І.Пільгук "Дуби шумлять").
</ul> 
Синонім: [http://wiki.kmpu.edu.ua/%D0%91%D1%83%D0%BA%D0%B2%D0%B0 буква]
 
==Це цікаво знати!==
Сучасний український алфавіт складається з 33 літер. Вони є друковані і писані. Залежно від величини й малюнка бувають великі й малі літери. Велика літери мають графічні накреслення значно більшого розміру, виступають над рядком, малі не виступають над рядком. Кожна літера алфавіту має свою назву. 
Називати літери повними іменами, щоб їх легко було запам'ятати, почали ще фінікійці. Так, у них перша літера [http://wiki.kmpu.edu.ua/%D0%90%D0%B1%D0%B5%D1%82%D0%BA%D0%B0 абетки] була схожа на обриси голови бика, тому вони її називали алеф - "бик". Друга літера була схожа на обриси будиночка, вони називали її бет - "дім". Коли греки переймали у фінікійців абетку, то взяли у них назви цих двох перших літер, хоч і не знали значення запозичуваних ними слів. Їх дещо змінили, пристосувавши до своєї вимови: з алеф зробили альфа, а з бет - бета. Тепер зрозуміло, звідки взялася застаріла українська назва абетки альфабет. 
Залишилося з’ясувати, звідки взялися два дуже близьких за звучанням, та все ж не однакових, слова: альфабет і алфавіт. Виявляється, що звук, позначуваний літерою бета, у греків вимовляється неоднаково, і слово алфавіт відтворює саме пізньогрецьку вимову.
 
==Наша мова солов'їна==
Ти, дитино, покликана захищати своїми долоньками крихітну свічечку букви "ї", а також, витягнувшись на пальчиках, оберігати місячний серпик букви "є". Бо кажуть дитино, що мова наша - солов'їна. Правильно кажуть. <div align="right">(І.Малкович)</div>
 
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:123.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Litera.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ввв.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ггггггг.jpg|x140px]]
|} 
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Еее.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Жжж.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:О.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:У.jpg|x140px]]
|}
==Див.також (інтернет-посилання)==
*[http://uktdic.appspot.com/?q=%D0%9B%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0 Літера]- Тлумачний словник української мови
*[http://sum.in.ua/s/litera Літера] - Академічний тлумачний словник української мови (1970 - 1980рр.)
*[http://www.youtube.com/watch?v=wpNq54RsElQ Літера "А"] - YouTube
*[http://www.youtube.com/watch?v=jZUFS1vTDBc&feature=relmfu Літера "Б" та "В"] - TouTube

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]]
[[Категорія:Інститут мистецтв]]

Лісовик

2013-11-28T13:28:10Z

Татьяна:

'''Лісовик, -ка, '''''м. ''1) Житель лѣсовъ. НВолын. у. ''Може він поїхав до казаківлісовиків. ''Левиц. І. 198. 2) Лѣсникъ, лѣсной сторожъ. ''Скіпається до лісовика: нащо ти мою корову заняв? вона не була в шкоді. ''Новомоск. у. 3) Лѣшій. Чуб. І. 191.
[[Категорія:Лі]]

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник української мови
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЛІСОВИК, а, чол.

1. розм. Той, хто живе в лісі або займається лісовим промислом, полюванням. Григорій Григорович А ндрусяк — спадкоємний лісовик.. З дитинства чув шум смерекових борів.., знав у горах назву кожної травиці, кожного дерева, чагарника (Літературна Україна, 31.VII 1962, 2); Він, Аркадій Валеріанович, мусить з своїх лісових хуторів зігнати селян, ..і лісовики, і селяни, що приїздять до них, підточують його багатство лісокрадством (Михайло Стельмах, I, 1962, 289);
// Партизан, що діє в лісах. Колись, при денікінцях, і влітку, і восени в оцім лісі по ярах вони жили лісовиками. Увесь ліс шумів од них — партизанів (Андрій Головко, II, 1957, 19); Третій рік з сідла не сходить, до безсоння звик. І страшний для окупантів грізний лісовик (Микола Шеремет, Дорога.., 1957, 78);
// Той, хто працює в галузі лісівництва. Держава оснастила лісовиків найновішою технікою (Радянська Україна, 15.V 1963, 2); Щоб вітер не вигриз зубами молоді насадження, лісовики виставили біля них захисні щити, сплетені з лози та очерету (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 309).

2. Міфологічна істота, яка, за уявленням багатьох народів, жила в лісі. Очі [молодого хлопця] світились таким тихим, таким мрійним світом, неначе вони ще й теперечки бачили лісовиків з зеленими бородами (Нечуй-Левицький, I, 1956, 587); Слов'яни вірили, що в кожному лісі був свій лісовик, від якого залежала удача на полюванні (Історія СРСР, I, 1956, 35).
Словник мови Стуса
ЛІСОВИК
-а, ч. Міфологічна істота, яка, за уявленням багатьох народів, живе в лісі.
Ступай-но в дивен день, як дивен див кошлатий,
блукай межи дерев, де погорою рев.
Так серцю хороше, що гріх не напитати
дороги потерчат, лісовиків і мев. (П-1:127).
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Лісовик — міфологічний образ, який, згідно з легендами, втілювався в подобу дуже старого кошлатого діда. «Лісовик — малий, бородатий дідок, меткий рухами, поважний обличчям. У брунатному вбранні барви кори, у волохатій шапці з куниці» /Леся Українка, «Лісова пісня»/. Його характерною особливістю була відсутність тіні. Лісовик є символом небезпеки, яка підстерігає людину в лісі. Образ лісовика перегукується з іншими міфологічними образами: мавок, чугайстра, хухи і навіть блуду. Лісовик збиває людей з дороги, усіляко шкодить їм. В українській етнографії побутує погляд на лісовика як на «пастуха від звіра», тобто істоту, що охороняла дрібних звірів від хижаків, мисливців. Лісовики створювали в лісах сім'ї і жили як звичайні люди.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Index.jpeg|x140px]]

|}

==Медіа==

==Див. також==

==Джерела та література==
Словник символів, Потапенко О.І., Дмитренко М. К., Потапенко Г.І. та ін., 1997.

==Зовнішні посилання==
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]]
[[Категорія:Інститут мистецтв]]

Ліс

2013-11-28T13:25:05Z

Татьяна:

'''Ліс, -су, '''''м. ''Лѣсъ. ''Кривого дерева в лісі найбільше. ''Ном. № 2454. ''В ліс дров не возять. ''Ном. № 1456. Ум. '''Лісок, лісонько, лісочок. '''''За темними лісоньками плаче дівка слізоньками. ''Чуб. V. 187. ''Прилетіла зозуленька з темного лісочку, сіла, пала, закувала в зеленім садочку. ''Чуб. III. 164. Ув. '''Ліси́ще. '''''Ви, лісилісища, ви, бориборища. ''Чуб. І. 135.
[[Категорія:Лі]]

==Сучасні словники==

Ліс — це сукупність землі, рослинності, в якій домінують дерева та чагарники, тварин, мікроорганізмів та інших природних компонентів, що в своєму розвитку біологічно взаємопов'язані, впливають один на одного і на навколишнє середовище.
Вивченням законів життя та розвитку лісу, його відновлення, вирощування та формування систем рубок, підвищення комплексної продуктивності лісових насаджень, займається лісівництво як наука.
Ліс — територія з високою щільністю дерев. Рослинні угруповання, що формуються на таких територіях, є характерними для великих площ суходолу в різних районах Земної кулі. Їхніми найважливішими функціями в біосфері є зв'язування вуглекислого газу, утворення біотопів, придатних для життя багатьох видів тварин, рослин та грибів, регулювання гідрологічного режиму, розвиток та підтримка ґрунтів.
Ліси відрізняються від лісистих місцевостей за ознакою змикання покриву: в лісі гілки та листя крон окремих дерев перекривається, хоча, при цьому, і можуть існувати ділянки відкритої місцевості — галявини. Лісиста ж місцевість характеризується практично повсюдною наявністю відкритого ґрунту, з деревами, віддаленими одне від одного на відстань більшу, ніж радіуси їхніх крон.
Ліси можна знайти в будь-якому регіоні, де природні умови придатні для сталого росту дерев, вище від рівня моря (а подекуди і нижче), до лінії альпійських лук, за винятком місцевостей, де природна частота вогнепалів надто велика, або середовище зазнає пресу з боку природних або антропогенних факторів (виїдання дикими або свійськими тваринами лісового підросту, вирубка людиною).

==Ілюстрації==

{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:ліс1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:ліс2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:ліс3.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:ліс4.jpg|x140px]]
|}

==Див. також==
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%96%D1%81 Вікіпедія - Ліс]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]]
[[Категорія:Інститут мистецтв]]

Лілія

2013-11-28T13:20:40Z

Татьяна:

'''Лілія, -лії, '''''ж. ''= '''Лилея. '''
[[Категорія:Лі]]
==Сучасні словники==
'''Лі́лія''' (Lilium, українська народна назва ліле́я) — рід багаторічних цибулинних рослин родини лілійних.

'''Опис'''

Лілії — багаторічні цибулинні трави.

Цибулина склад листя.

Лілія лісова або саранка

Стебло є безпосереднім продовженням цибулини, вкрите листям — з листками, які локалізується в нижній частині.

Листки — лінійні, лінійно-ланцетовидні, овальні, чергові або розміщені кільцями.

Квітки двостатеві, складаються з 6 пелюсток, зібраних у китиці, іноді одиночних.

Плід — довгаста коробочка.

'''Види'''

Налічується понад 100 видів лілій, розповсюджених переважно в Північній півкулі у Євразії — здебільшого в лісах, подеколи горах, рідше в долинах; окремі ендемічні види зустрічаютья в горах Індії та на Філіппінах.

В Україні у дикорослому стані лише один вид — лілія лісова або саранка (Lilium martagon), росте у листяних і мішаних лісах.
У культурі

Про цю вишукану і горду квітку складено безліч легенд і міфів. Образ лілії, цінується за витончену красу, широко використовувався в декоративному мистецтві давнини, а також в середньовічній містичній літературі і мистецтві. У Древній Греції біла лілія вважалася квіткою богині Гери, що виникли з крапель її молока. Римляни шанували білу лілію як квітка Юнони і символ надії.

В християнській релігії лілія біла символізує чистоту і цнотливість, тому рослина традиційно зустрічається на мальованих зображеннях поруч з Богородицею і другими непорочними святими. Гілку лілій, починаючи з 3 доби Відродження, - безперечний елемент у сцені Благовіщення. Білу лілію бачимо на полотнах Да Вінчі, Боттічеллі, Росетті, Караваджо, Лоті та інших великих художників. Саме християнство сприяло поширенню цього виду в країнах Європи, оскільки наявність такої лілії було обов'язковим для середньовічних монастирських садів. Через Великобританію і Нідерланди лілія білосніжна потрапила в країни Америки.

Як відомо, українські живописці добре орієнтувалися в європейських та східних напрямках сакрального і світського мистецтва, деякі з художників навчалися в Італії чи Німеччині. Саме звідти прийшла традиція зображати білу лілію поруч з Богоматір'ю. Проте, мабуть, сама рослина на очі живописців не траплялося, тому на іконах малювали що завгодно, тільки не лілію. Найчастіше це була звичайна гілка з біленькими квіточками.

Лілія здавна відома людині. Так, середземноморський вид лілії білої вирощується як декоративна, лікарська та ефірно-олійна рослина з часів Стародавнього Єгипту й Ассирії, тобто більше 3 тисяч років. З цією ж метою її культивували в Стародавній Греції, Візантії та Римі.

Білу лілію іноді називають лілією лікарською через наявність у пелюстках ефірних олій, які використовуються в гомеопатії, а в обмеженій кількості - в парфумерії. Крім того, цибулини містять слизові речовини, вітаміни і цукор, мають сечогінну, пом'якшувальну і знеболювальну дію.

З XV століття інші європейські види лілії та їх садові форми поступово заповнюють сади і квітники. У першу чергу це досить невибаглива лілія помаранчева і схожа на неї лілія цибулиноносна, а також досить стійка лілія лісова. Зображення цих квіток зустрічається на картинах художників того часу, але значно рідше лілії білої.

У країнах Східної Азії місцеві види лілії високо цінували і культивували з XIII століття або навіть раніше. У цих краях досі використовуються як овочеві та лікарські рослини лілії ланцетолиста, або тигрова, золотиста, Генрі, Брауна, а в якості декоративних-лілії японська, прекрасна, довжин-ноцветковая і червонувата. Сибіряки збирали цибулини місцевих видів з харчовою і лікарською метою.

Лілії Китаю, Японії й азійської частини Росії почали з'являтися в європейських садах, в першу чергу Англії і Бельгії, в кінці XVIII століття. Протягом ста років сюди завезли до 30 видів. Багато з них (лілія Генрі, тигрова, прекрасна, золотиста, карликова, Уіллмотт) вирощуються й досі або використовуються у гібридизації для отримання кращих сортів.

Після відкриття Америки європейці познайомилися з цікавими і небаченими раніше ліліями. Ці незвичайні види (лілія леопардова, канадська, прекрасна) потрапляли в сади на своїй батьківщині й вивозилися в Європу, насамперед у Англію, Францію, Німеччину. Деякі з них збереглися дотепер в садовій культурі в незміненому вигляді.

З жалем доводиться констатувати, що привезені лілії, особливо екзотичні та декоративні, виявилися досить примхливими і заражалися вірусами. Тому в 80-ті роки XIX століття інтерес до них помітно вщух. Відкриття та масове поширення в Європі та Америці початку XX століття зовсім нових китайських видів з великими білими квітками - лілії королівської і Сарженти, що вирізнялися стійкістю, відродили інтерес до лілій і дали новий поштовх селекції.

Тривалий час у квітникарстві панували лілія довгоквіткова і тайваньська з білими квітками, а також різноманітніші за забарвленням форми лілій прекрасної і золотистої. З початком активної роботи з гібридизації в першій половині XX століття лілії поступово витісняються сортами, що виникли на їх основі.

Квітникарі-любителі і професіонали, які займаються ліліями, у багатьох країнах об'єднуються в спеціалізовані суспільства для обміну інформацією і посадковим матеріалом, а також для реєстрації та складання списків культивованих лілій. Зараз у світі зареєстровано 49 товариств любителів лілій в 13 країнах. Найвідомішим вважається Підкомітет з лілій при Королівському садівничому товаристві (Lily Committee of the Royal Horticultural Society) у Великобританії, який видає найповніший список зареєстрованих сортів. У СРСР Всесоюзна організація любителів лілій (ВОЛЛ) виникла в 1989 році.

У багатьох країнах світу лілія була і залишається незмінним атрибутом садівничої культури і широко використовується в озелененні. Видові лілії рекомендуються для так званих «диких садочків», які імітують куточки дикої природи.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Длорпавы.jpeg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Лбтпа.jpeg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Отрипв.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ьртип.jpg|x140px]]
|}

==Див. також==
https://www.google.com.ua/search?q=%D0%9B%D1%96%D0%BB%D1%96%D1%8F&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ei=g9B0Uoi7H4Tx4QSdh4GQDA&ved=0CAcQ_AUoAQ&biw=1339&bih=624 картинки

http://lang.slovopedia.org.ua/11/53403/144618.html "Словопедія" словник іншомовних слів

http://sum.in.ua/s/lilija академічний словник
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]]
[[Категорія:Інститут мистецтв]]

http://www.rozum.org.ua/index.php?a=term&d=21&t=152556 словник орфографічних слів

Ліжко

2013-11-28T13:18:01Z

Татьяна:

==«Словарь української мови»==
'''Ліжко, -ка, '''''с. ''Кровать. ''По своєму ліжку простягай ніжку. ''Ном. № 9883. ''Гість лави не засидить, ліжка не залежить. ''Ном. № 11939. ''Не на ліжко, в домовину сиротою ляжу. ''Шевч. 27. Ум. '''Ліженько, ліжечко. '''''Пішов до ліженька, постілька біленька, а на тій постільці дитинка маленька. ''Чуб. V. 687.
[[Категорія:Лі]]
==Сучасні словники==

Лі́жко, -жка, м. (на) -жку, р. мн. -жок.

Тлумачення:

'''''Лі́жко – '''''1)призн. для лежання мебля у вигляді рами на ніжках з двома спинками, на яку кладуть матрац і постіль.'' Господиня постелила Чернишеві на ліжку, а Козакову на долівці ''(Олесь Гончар, III, 1959, 16); 2)місце для спання; постіль.'' Я розстелю золоті шати, й на ліжку з трав і конвалій так солодко відпочивати вам буде'' (Володимир Сосюра, II, 1958, 394).

 Орфографічний словник української мови :лі́жко - іменник середнього роду.

 Словник синонімів :постіль, постеля, (морське) койка, ур. ложе, одр, р. одрина; (спільне, в тюрмі) нари, (в хаті) піл; д. ліжниця.

 Українсько-російський словник : кровать; постель; койка (в больнице, казарме и т.п.).

 Фразеологічний словник української мови : встава́ти (підво́дитися) / вста́ти (підвести́ся) з лі́жка. Починати одужувати після тяжкої хвороби. '' На восьмий тиждень я устав з ліжка. Тоді вже почав жваво у силу вбиратись ''(Марко Вовчок); прикува́ти / прико́вувати до лі́жка кого. Позбавити когось можливості рухатися, ходити (перев. про хворобу).'' Ще в дитинстві Леся Українка тяжко захворіла на туберкульоз, який прикував її на довгі місяці до ліжка'' (З журналу);

 Словар українського сленгу : Ліжко 1)''(-а) с.; шк.; жарт.'' Погана оцінка. Гра англ. слів bad - поганий і bed - ліжко.

<h3><center>Це цікаво знати!</center></h3>
<hr>
Із самого початку появи людини в цьому світі, її цікавило питання: ''де спати й на чому?'' Відповіді на нього були різноманітними, іноді безглуздими й смішними в нашому сьогоднішнім розумінні. Такий предмет меблів як ліжко , з'явився тільки в 15 столітті, а до цього йому передували різні оригінальні конструкції, за допомогою яких люди намагалися поспати. 
Наприклад, у древньому Єгипті, ліжка фараона й знаті ніколи не були горизонтальними. Узголів'я завжди був вище, тому сон проходив під певним кутом. М'яких подушок під голову, теж не існувало, відпочинок голові забезпечували дерев'яні підставки, які фіксували шию. Саме так і спали єгипетські фараони: напівлежачи, у блиску золота, срібла й слонової кістки, з яких виготовлялося ліжко . Але, простолюдини Єгипту могли спати в нормальному, у нашому розумінні, положенні. Їхнім ложем були прості матраци, набиті сіном або сухими листами. Спали на них, прямо на підлозі або на спеціальному піднесенні, зробленому з дощок або каменів. 
 Ліжка древнього Рима, звичайно, були бронзовими, з багатою обробкою. Спати на таких, мали право тільки патриції. Крім того, такі ліжка служили ще місцем відпочинку й бесід, на них же й виносили небіжчика з будинку. 
Древній Китай, довгий час, набагато випереджав Європу в плані відкриттів і корисних винаходів. Ліжка знатних китайців були зручні й мали спеціальну систему обігріву, не говорячи вже про центральне опалення всього будинку. 
А в північній Європі особисте ліжко , довгий час, була предметом розкоші. Часто, навіть ті громадяни, які могли дозволити собі мати слуг, спали разом з ними на одній ложі. Самі ліжка були дуже високими, піднімалися на них за допомогою стільця, або були й сходи. І так було аж до 19 століття. 
Оригінальні меблі були в середньовічній Німеччині. Заможні бюргери лягали спати в ліжка-шафи. Їхньою відмінною рисою були дверцята, які закривав тий хто спить. Очевидно, щоб людина не почувала себе небіжчиком, у дверцятах було невелике віконечко. Вважалося, що таке ліжко охороняє не тільки від нечистої сили, але й від мишей і бліх. 
В 19 столітті ліжка придбали звичайну для нас форму. Особи королівської крові спали на ліжках неймовірної ширини – це вважалося відмітним знаком їхньої величі й влади. Наприклад, у бельгійського принца Пилипа і його дружини було ліжко шириною в 3, 81 м і довжиною – 5, 79 м.

==Ілюстрації==

{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"|[[Зображення:21636 original.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"|[[Зображення:De6c1d80c52c.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"|[[Зображення:Dickens-bed.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"|[[Зображення:C4ad0-68083-5.jpg|x200px]]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]]
[[Категорія:Інститут мистецтв]]

Заєць

2013-11-28T12:51:22Z

Татьяна:

'''Заєць зайця, '''''м. ''1) Заяцъ. ''Бігає, як солоний заєць. ''Ном. № 6677. ''Боїться, щоб йому заєць дороги не перебіг. ''Ном. № 303. 2) Названіе вола съ прямыми толстыми и приподнятыми вверхъ рогами. К. С 1898. VII. 44. 8) Дѣтскія игры: а) охотники охотятся за зайцемъ. Ив. 60. б) то-же, что и '''сіра кішка'''. Ив. 47. Ум. '''Зайчик, зайчичок, заїнько. '''''Зайчичокстрибайчичок обгризує молоді пагонці на вишнях. ''О. 1861. V. 74.
[[Категорія:За]]

==Сучасні словники==
'''За́єць''' (Lepus) — рід ссавців родини зайцевих (або зайців, Leporidae). Рід містить близько 30 видів осіб, поширених у всьому світі, окрім Австралії. Відрізняються довгими вухами, коротким піднятим хвостом, недорозвиненими ключицями, довгими задніми ногами, завдяки чому рухаються стрибками. Зайці дуже швидко бігають: заєць-русак може досягати швидкості 70 км/год.

Зайці живуть поодинці або парами. На відміну від кроликів, зайці не риють нір, а споруджують гнізда в невеликих ямках. Зайченята народжуються розвиненими, з хутром і розплющеними очима, і мати залишається з ними всього 5-6 днів, а потім лише іноді відвідує їх, через що багато зайченят гине від ворогів. Зір зайців слабкий, нюх добрий, слух чудовий; беззахисність стосовно численних ворогів (людина, хижі ссавці і птахи) робить їх украй боязливими; проте, переконавшись у своїй безпеці, зайці стають іноді украй зухвалими.

Навесні самці запекло змагаються за самок: встають на задні лапи і б'ють один одного передніми. При цьому вони сміливішають, і тоді їх часто можна побачити.

'''Зайці в Україні'''

На території України поширені два види:
Заєць сірий, або заєць європейський, або русак (Lepus europaeus) — відносно звичайний,
Заєць білий, або заєць-білик, або біляк (Lepus timidus) - рідкісний в межах України.

Обидва ці види є традиційними об'єктами полювання і у більшості регіонів - головними з них. У зв'язку з малою чисельністю в Україні зайця білого цей вид внесено до Червоної книги України, проте в зимовий час, коли проводяться полювання, ці два види слабко розрізняються у польових умовах.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:18645-oboi-zayats.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Lepus_timidus_hunting_ukraine.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ninishni_zayci_duzhe_zminili_svoyi_povadki_1294150417.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ерабфж.jpg|x140px]]
|}

==Див. також==

https://www.google.com.ua/search?q=%D0%B7%D0%B0%D1%94%D1%86%D1%8C&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ei=Ed10UuvhC4ft4gSroYGABA&ved=0CAcQ_AUoAQ&biw=1339&bih=624 картинки

http://sum.in.ua/s/zajecj академічний тлумчний словник

http://slovopedia.org.ua/49/53399/357571.html орфографічний словник "Словопедія"

http://www.englishukrainiandictionary.com/uk/словник-українська-англійська/заєць переклад слова з української на англійську
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]]
[[Категорія:Інститут мистецтв]]

Леопард

2013-11-28T12:48:23Z

Татьяна:

'''Леопард, або «тигрова кішка» (лат. Leopardus) — рід хижих ссавців з родини котових (Felidae). Леопарди відносяться до підродини Котові (малі кішки) (Felinae).

Наукова назва роду — Leopardus — жодним чином не пов'язана з пантерами (рід Panthera), яких традиційно називають «леопардами» (зокрема, пантеру плямисту, або пардуса, Panthera pardus). Назва «леопард» з'явилася для позначення «котів», що проміжні за ознаками забарвлення між однотонними левами і плямистими пардусами: Leopardus = Leo+pardus = leo — лат. «лев», pardus — «пардус» (пантера плямиста, Panthera pardus). В різних країнах рід має назву «тигрова кішка» чи «леопардова кішка».

==Цікаві факти==
Леопарди - це одна з найпоширеніших різновидів великих кішок і вже тому вони повинні вміти пристосовуватися до корму й місця проживання.

Гарне, гнучке, як пружина, тіло, леопарда покриває плямисте блискуче і м'яке хутро. По всьому тілу, починаючи від хвоста й до кінчиків лап, розкидані чорні плями. Вони можуть бути одиничні або зібрані по кілька штук. Африканські леопарди мають дрібні плями, азіати – трохи крупніше.

Що цікаво, кожний представник має свій, характерний тільки для нього малюнок цяток, завдяки чому можна легко відрізнити особину від особини.Усім відома чорна пантера також є леопардом і навіть має плями, щоправда, вони не настільки помітні. Чорна пантера значно агресивніше й в основному зустрічається в Південно-Східних широтах Азії.

Леопардів традиційно вважають самими потайливими із представників великих кішок, їх дуже складно вистежити. Багато в чому, завдяки такому чудовому маскуванню, як плямиста шкіра.

Вона допомагає повністю злитися з навколишнім, розчинитися серед буйства фарб природи. Для леопардів це можливість залишатися непомітними для ворогів під час відпочинку й на полюванні, ведучи спостереження за газелями, страусами, шакалами.

У лісах Азії й Африки леопарди легко залишаються непомітними як на землі, так і на деревах, де вони шукають корм. Там вони зливаються із сонячними променями, які проникають через гілки й листя.
Колір шкіри тварини, як і людини залежить від органічної речовини, яка називається меланін. Чим більше меланіна, відповідно пігментація більше, а значить і колір темніше.

Чорні пантери мають надмірну пігментацію меланіном, що називається меланізм. При яскравому світлі із близької відстані легко проглядаються плями, аналогічні леопардам. Дане забарвлення робить їх непомітними вночі, під час пильнування й полювання.
Звідси можна судити, що наявність усіляких плям, смужечок певного кольору у звірів – це не звичайна випадковість, а життєво важливе пристосування.

І від того, які обставини й навколишній світ перебуває навколо звіра, таке забарвлення він буде мати.
Не даремно у військових справах застосовується «камуфляж», це той же варіант пристосування, запозичений у представників дикої природи.

==Ілюстрації==

{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
[[Зображення:Леопард3.jpg|x140px]]
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
[[Зображення:Defauьорвоlt.jpeg|x140px]]
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
[[Зображення:247728-Sepik.jpg|x140px]]
|}

==Класифікації==
У багатьох класифікаціях «тигрові кішки» розбиті на три роди: Leopardus, Oncifelis і Oreailurus. Проте вже впродовж декількох років стало відомо, що все ці три роди складають монофілетичну групу, що називається іноді за своїм найвідомішим представником «групою оцелота». Новітні систематики, наприклад систематика Уїлсона і Рідера (2005), об'єднує всі три роди в загальний рід Леопард (Leopardus).

==Видовий склад==
До роду леопардів, або «тигрових кішок», відносять такі 9 видів:
Леопард андський (Leopardus jacobitus)
Леопард Жоффруа (Leopardus geoffroyi)
Леопард кодкод (Leopardus guigna)
Леопард марги (Leopardus wiedii)
Леопард онцилла (Leopardus tigrinus)
Леопард оцелот (Leopardus pardalis)
Леопард колоколо (Leopardus colocolo)
Леопард пампаський (Leopardus pajeros)
Леопард пантанальський (Leopardus braccatus)

Шерсть леопардів, як правило, сірого або жовтувато-бурого кольору, усіяна чорними плямами. Всі представники цього роду мешкають в Новому Світі (Америці).

==Медіа==
http://www.youtube.com/watch?v=bbQb4okEpjI

==Джерела та література==
Вікіпедія
==Зовнішні посилання==
http://uk.wikipedia.org/wiki/Леопард_(рід)

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/інститут мистецтв]]

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]]
[[Категорія:Інститут мистецтв]]

Читач

2013-11-28T12:47:30Z

Татьяна:

1.Той, хто читає, хто зайнятий читанням яких-небудь творів, до кого звернені твори писемності.Той, хто постійно читає твори якого-небудь автора,видання і т. ін.

2.Відвідувач громадської бібліотеки, читальні.

[[Файл:Yuni-chitachi1.jpg|міні|праворуч]]

==Загальні відомості==
На початку XXI століття вже прописною істиною стало твердження, що будь-який автор будь-якого письмового тексту повинен володіти особливою майстерністю чи навіть мистецтвом живого комунікування з майбутньою аудиторією реципієнтів. Відсутність такого наміру моделювати та відчувати потенційні реакції майбутньої читацької аудиторії вказує на неповноцінну реалізованість усіх функцій письмового тексту, що призводить до очевидного комунікативного розриву. Саме так було впродовж всього XIX ст., коли розмежування між представниками художньої творчості та рештою читацького загалу досягло апогею. Багато авторів цієї епохи не могли погодитися з категорією пересічного читача, тому вони творили або для езотеричного кола приятелів, або для вузького кола реципієнтів, що представляли, на їхню думку,вишукані смаки нового покоління читацької публіки.
Упродовж усього XX століття філософи, культурологи та літературознавці намагалися теоретично осмислити категорію читача чи у
світлі рецептивної естетики, чи теорії інтерпретації, чи теорії читацького
відгуку. Так чи інакше, всі концепції читача в теоретичних пошуках XX століття зводилися до тези: кожний письмовий текст містить у собі образ свого читача, а отже, можна говорити про те, що читач є однією з дійових осіб будь-якого твору.

==Приклади із літератури==

Навіщо Ви, добродію, серед тонкого та правдивого нарису краси світової або горя чи радощів людських додаєте ще й від себе своїх думок, немов хочете сказати читачеві: «ти отак оте розумій, а не інше»? (Панас Мирний, V, 1955, 383);

Народжувалися на папері рядки, яким судилося тільки через кільканадцять років дійти до читача (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 126);

Івана Франка і Лесю Українку в багатотомних виданнях дістали читачі російською мовою тільки оце тепер (Максим Рильський, III, 1956, 109);

Попробую перемогти себе і цими днями сяду за роботу, але чи добре це вийде для моїх читачів, не знаю (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 342);
Читач Української Радянської Енциклопедії знайде в ній правдиву і об'єктивну, ясну і точну довідку про кожну країну і кожну подію (Комуніст України, 3, 1966, 47);
Мою появу на фабриці мало хто помітив. Хіба що щирі читачі директорських наказів прочитали другого дня, що «такого-то зараховується на посаду художнього редактора фабрики» (Юрій Яновський, II, 1958, 18).

[[Файл:Читач.jpeg|міні|центр]]

==Джерела==

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 338.

==Посилання==

http://sum.in.ua/s/chytach

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]]
[[Категорія:Інститут мистецтв]]

Лакей

2013-11-28T12:46:23Z

Татьяна:

'''Лаке́й, -ке́я, '''(араб. لقى - зустрічати, що зустрічає, воротар або фр. ''laquais'' - солдат, ліврейний лакей, слуга, прислуга) - слуга в панському будинку, трактирі, готелі або в іншому публічному закладі. Старший лакей, керуючий всій прислугою в будинку, також відомий як «дворецький», тобто «керуючий двору», «мажордом» (англ. - ''the Butler'').''"Як його пан не вчив, а доброго лакея з Тараса не виходило"''(Степан Васильченко, III, 1960, 278); ''"Лакеєві з нічного ресторана П'яненький пан гірчицею обличчя змазав"''(Василь Еллан, I, 1958, 245).
== Переносне значення ==

Зневажальне слово вираз. Людина, яка підлабузнюється, вислужується перед ким-небудь; підлабузник. ''" Якби селянське повстання не було подією загальнонаціонального політичного значення, есерівські лакеї з передпарламенту не кричали б про необхідність передати землю селянам "'' (Ленін, 26, 1951, 166); ''" Містер Уоллстріт Упевнений, мабуть, Що, як рабом не буде бритт, — Лакеєм може буть "'' (Микола Бажан, Роки, 1957, 182).

== Синоніми ==
* гайдук

* казачок

* камер-лакей

* лизоблюд,лонлакей

* мантульник

* низкопоклонник

* офіціант

* побегушка,подхалим,прислуга, прислужник, приспешник, прихвостень

* сервилист,слуга,служитель

* услужник

* холоп,холуй

* челядин

== Фільми ==
''" Блаженні лагідні "'', 1988 - Про багатодітних сім'ях села Волое Калузької області.

== Книги ==
''" Акомпаніаторка "'' Ніна Берберова

''" Срібний вік російського гумору. випуск 2 "

''" Село Степанчиково і його мешканці. Аудіоспектакль "'' Федір Достоєвський
== Джерела ==

http://ru.wikipedia.org/wiki/%CB%E0%EA%E5%E9

http://dic.academic.ru/dic.nsf/enc2p/261254

http://sum.in.ua/s/Lakej

== Ілюстрації ==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:002.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Lakey250.jpg|x140px]]

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]]
[[Категорія:Інститут мистецтв]]

Хорунжий

2013-11-28T12:45:16Z

Татьяна:

== Сучасні словники ==
'''Хорунжий, -жого, '''''м. ''1) Хорунжій, знаменосецъ.
[[Категорія:Інститут мистецтв]]

== Значення ==
Хору́нжий (від хоругва — стяг, прапор) — особа, що зберігала й носила прапор війська запорізького який називався хоругвою.
== Історія походження слова ==
Хорунжий - завідував прапором сотні, на якому зображувалася емблема сотні, в основному християнська. Це могли бути хрест, ангел, ангел-охоронець, архангел Михайло, сонце (Ісус Христос), діва Марія, а також військові атрибути. З 1700-х років прапори стають двосторонніми - на кожній стороні різне зображення. Також на ньому позначалися полк і назва сотні.

У середньовічній Польщі і Литовської державі лицар, який носив хоругву своєї землі, сюзерена. У битвах хоругва відігравала значну роль і хорунжих обирали з сильних і мужніх воїнів, здатних захищати і утримувати хоругву до своєї смерті. Згодом хорунжий був вищим земським урядовцем у повіті (Хорунжий повіту), підпорядковувався каштелянові і відповідав за прибуття під його командування шляхти до посполитого рушення. Згідно з сеймовою конституцією 1611 року в Польщі хорунжий був третім по старшинству земським урядовцем після підкоморія і старости гродового, на Литві п'ятий після тіуна, маршалка земського, підкоморія і старости гродового.

У військових реєстрах чин хорунжого вперше появився 1589 року. Його отримував товариш, який носив хоругву. З початку XVIII ст. у європейських арміях хорунжий став найнижчим офіцерським званням.

У придворних урядах хорунжий великий коронний і хорунжий великий литовський були старшими урядовцями серед тих, що представляли величність і гідність монарха і йшли з правої сторони за королем. Хорунжий коронний з XIV ст. носив велику хоругву королівства при королі під час важливих церемоній: коронації, похоронах, складенні васальних присяг. Хорунжий литовський з 1499 виконував аналогічну функцію при великому князі литовському. З часом два уряди стати титулярними.

За цим зразком створено в 17 ст. ранг Хорунжого в козацькому війську й державній адміністрації. При кожному полку і сотні були полкові й сотенні хорунжі, а при Генеральній Старшині — генеральний хорунжий.

В українських збройних силах та формаціях початку 20 ст. хорунжий — старшинський чин, що відповідає підпоручникові.

У війську Московського царства, де не було хоругв європейського типу, хорунжі появились лише 1631 р. у найманому в Європі війську - "полках іноземного строю". Офіційно було введено 1722 Петром І.
== Ілюстрації ==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"|
[[Файл:180px-Great Chorąży of the Polish Crown.jpg|міні]]

|style="width:20%; padding-top:1em;"|
[[Файл:Хорун.png|міні|]]
|
|}
== Довідкові відомості: ==
"''Лучче живий хорунжий, ніж мертвий сотник. ''", "''Убив хорунжого і корогов його приніс до гетьмана. ''"
== Джерела та література ==

Книга “Військо Богдана Хмельницького”
Рік: 2010Автор: Липа К. А., Руденко О. В.Жанр: воєнна історія

== Зовнішні посилання ==
# http://geraldika.com.ua/vijsko-bogdana-xmelnickogo.html
# http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D0%BE%D1%80%D1%83%D0%BD%D0%B6%D0%B8%D0%B9
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]]
[[Категорія:Інститут мистецтв]]

Ліпарь

2013-11-28T12:42:26Z

Татьяна:

'''Ліпар(і), '''''м.

[[Категорія:Лі]]
Ліпарі (італ. Lipari) — муніципалітет в Італії, у регіоні Сицилія, провінція Мессіна.

Ліпарі розташоване на відстані[1] близько 440 км на південний схід від Рима, 145 км на схід від Палермо, 65 км на північний захід від Мессіни.
Panorama di Lipari.jpg

Населення — 11 386 осіб (2010)[2]. Щорічний фестиваль відбувається 24 серпня. Покровитель — San Bartolomeo.
Ліпарі — найбільший острів вулканічного архіпелагу Ліпарськие острова в Тірренськом море. Він розташований в 44 км. на північ від Сіцілії. На острові постійно проживає близько 11 тисяч чоловік, а в розпал туристичного сезону його населення збільшується до 20 тисяч чоловік. Не дивлячись на те, що Ліпарі — вулканічний острів, останнє виверження тут сталося більше 230 тисяч років назад. Столицею острова є місто Ліпарі, розташоване на східному побережжі. Окрім неї є чотири великі села — Пьянаконте, Кватропані, Аквакальда і Каннето. Попасти на Ліпарі можна за допомогою порома, який ходить з Неаполя через сіцілійське місто Мілаццо. У античні часи Ліпарі поряд з Сардінією був одним з небагатьох центрів торгівлі обсидіаном в Середземномор'ї — ця тверда вулканічна порода високо цінувалася за свою міцність і ріжучі властивості. Ймовірно, перші люди з'явилися на острові близько семи тисяч років назад — по місцевій легенді, назва Ліпарі відбувається від імені відважної воїна, що привів сюди людей з Кампанії. Грецькі колоністи з'явилися на острові в 580-м-коді року до н.е. - вони влаштувалися на території сучасного поселення Кастелло. Пізніше, в роки Пунічних воєн, Ліпарі став військово-морською базою карфагенян, а в 252-251-м-коді року до н.е. острів був завойований римлянами. У 3-м-коді столітті Ліпарі отримав статус єпархії — в головному кафедральному соборі острова з 6-го по 9-ій століття зберігалися мощі святого Варфоломея. А коли Сіцілію в 9-м-коді столітті захопили араби, мощі перевезли у Беневенто. Впродовж подальших століть влада на острові переходила з рук в руки — тут правили норманни, Гогенштауфени, династії Анжуйськая і Арагонськая. У 16-м-коді столітті на Ліпарі була побудована фортеця, що збереглася до наших днів. Вже в минулому столітті, в 1930-40-х роках, острів використовувався як місце заслання політичних увязнених, серед яких були Еміліо Луссу, Курцио Малапарте, Карло Росселлі, Джузеппе Гетті і Едда Муссоліні. Сьогодні головною пам'яткою Ліпарі є региональный археологический музей, в котором собраны древнейшие артефакты со времен античности, следы вулканической деятельности и палеонтологические коллекции со всего западного Средиземноморья.
...

Зміст

==Демографія==

Населення за роками:

Станом на 31 грудня 2010 року в Ліпарі офіційно проживало 788 іноземців з 49 країн, серед них 352 громадяни Євросоюзу та 50 громадян України[3].
Сусідні муніципалітети

Лені
Мальфа
Санта-Марина-Саліна

Галерея зображень
Див. також

Список муніципалітетів провінції Мессіна

==Ілюстрації==

{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:800px-Panorama di Lipari.jpg|x140px]]

|}
==Медіа==
http://www.youtube.com/watch?v=QhX5WvGNu7I
==Див. також==
http://uk.hotels.com/de712892-am65536/accessible-path-of-travel-hotels-lipari-italy/

==Джерела та література==
Словопедія

==Зовнішні посилання==
http://slovopedia.org.ua/49/53403/358590.html

http://sum.in.ua/s/loskotaty
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]]
[[Категорія:Інститут мистецтв]]

Черкеска

2013-11-28T12:36:54Z

Татьяна:

'''Черкеска, -ки, '''''ж. ''1) Черкешенка. ''Стерігсь, щоб любощів йому черкеска з ними не сунула. ''Мкр. Г. 19 2) Родъ одежды верхней: черкеска. ''З вильотами черкеска. ''Стор. II. 164. 
==Етимологія==
Черкеска ( абх. акәимжәи ; азерб . Çuxa ; арм. Չուխա ; вантаж . ჩოხა ; лезг . Чох'а ; інгуш . Чокхі ; кабард. - черк . Цею ; карач. - балк. Чепкен ; осет . Цух'х'а ( діг. цох'а ) ; чеч . чокхіб [ 1 ]) - російська назва верхнього чоловічого одягу - каптана , яка була поширена в побуті у багатьох народів Кавказу. Черкеску носили абазини , абхази , адиги ( черкеси ) , азербайджанці , вірмени , балкарці , грузини , інгуші , кабардинці , карачаївці , осетини , чеченці , народи Дагестану , терські і кубанські козаки. В даний час практично вийшла з ужитку як повсякденний одяг , але зберегла свій статус як парадна , святкова або народна . 

==Покрий черкески==

Черкеска являє собою орний однобортний каптан без ворота . Виготовляється з сукна недемаскірующіх темних кольорів: чорного , бурого або сірого. Зазвичай трохи нижче колін ( зігрівати коліна вершника ), довжина може варіювати. Кроїться в талію , зі зборами і складками , підперізується вузьким ременем , пряжка ременя служила кресалом для висікання вогню. Оскільки воїном був кожен , це був одяг для бою , не повинна була утрудняти рухів , тому рукава були широкі і короткі , і тільки людям похилого віку рукава робили довгими - зігріваючими кисті рук. Відмінною особливістю і добре пізнаваним елементом є газирями (від араб. Hāzr "готовий" ) , перехоплені тасьмою спеціальні кишеньки для пеналів , частіше - кістяних . У пеналі була мірка пороху і загорнута в ганчірку куля , відлита для конкретного рушниці. Ці пенальчики дозволяли зарядити кремінну або гнотову рушницю на всьому скаку. У крайніх пенальчике , розташованих майже пахвами , зберігали сухі тріски на підпал . Після появи рушниць , запалюють заряд пороху капсулем , там зберігали капсулі . На свята одягали черкеску довшу і тонку 
==Історія==

Черкеска має адизьке (абхазьке) походження. Вона була поширеним видом одягу у адигів-абхазької осередку суспільства, від яких була запозичена іншими народами, що населяли Кавказ 
==Історичні факти==

Останній глава Білого руху барон Врангель з вересня 1918 носив прізвисько чорний барон за свою традиційну повсякденну форму одягу - чорну черкеску з газирями. Під час Громадянської війни він вважав за краще черкеску іншої військової форми одягу. 
==Зображення черкески==
http://wiki.kubg.edu.ua/images/2/29/%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B5%D1%81%D0%BA%D0%B0.jpeg
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B5%D1%81%D0%BA%D0%B0.jpeg|x140px]]

==Медіа==
http://www.youtube.com/watch?v=Fghjp1COr0M
==Зовнішні посилання==
http://ru.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B5%D1%81%D0%BA%D0%B0&stable=0&redirect=no

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]]
[[Категорія:Чв]]

Хорунжий

2013-11-28T12:31:13Z

Татьяна:

Чванство

2013-11-28T12:29:17Z

Татьяна:

'''Чванство, -ва, '''''с. ''Чванство. ''разг. пихата гордість, зазнайство; хизування, пиха '' Вони мені аж обридли своїм чванством. ''Левиц. Пов. 129.

==Етимологія==
Походить від дод. чванливий, з невстановленої форми, що дала початок
укр. чванний «гордовитий», чванітіся, Чвань ж. «Гордість, гордовитість». За однією з гіпотез, від * čьvati «розбухати, надуватися», родств. др.-греч. κυέω «вагітніти», ін-інд. svayati «збільшуватися, посилюватися». Фасмер припускає походження від звуконаслідування, що передає балаканину, ср чешск. čvaňhat,-SЕ, čvanět «шльопати», Первонач., можл., «базікати». Використано дані словника М. Фасмера

==Кадри з фільмів, що характеризують чванство==

{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:detail_1367427692.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Faina_ranevskaya2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:BinaryImage.axd.jpeg|x140px]]
|}

== Медіа ==

http://www.youtube.com/watch?v=rgVH5Flk2ZA

==Джерела та література==

"http://figak.com/?q=%D1%87%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE"
"http://notan.h1.ru/ruslat/23_litera.html"

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]]
[[Категорія:Інститут мистецтв]]

Мурашковина

2013-11-28T12:27:50Z

Татьяна:

'''Мурашко́вина, -ни, '''''ж. ''Муравейникъ. Мурашник. Шух. І. 88. 
'''Мурашник''' (мурашине гніздо) - назва гнізда мурашок, яке як правило, помітно своєї надземною частиною, що представляє собою купу з шматочків листя, хвої, гілочок і землі (є надземною частиною мурашиного гнізда, яке складається зі складної системи ходів і мініатюрних споруд).
Розмір мурашника у різних видів може бути від жолудя (Leptothorax, Temnothorax) до двометрових куполів лісових мурах роду Formica. Мурашники бувають земляні, деревні (у пнях і стовбурах, Camponotus), з рослинних залишків (хвоїнки, гілочки), з живих листя ( наприклад у мурашок - ткачів роду Oecophylla ). У великих мурашниках рудих лісових мурах і американських мурах- листорезов роду Atta можуть жити до п'яти мільйонів комах. Термін існування мурашника може бути від декількох років до століть. Підземна частина споруди з ходами і камерами йде в землю на глибину до двох метрів. Мурашники дуже тендітні.

==Словники==
Різні автори вкладають різний зміст у поняття мурашник. У старій російській та популярній літературі мурашник іноді розглядають у вузькому сенсі, розуміючи під ним надземну помітну частину гнізда (Ожегов, 1949: « Надземна частина житла мурах у вигляді купи з хвої, листя, грудочок землі»). В іншій літературі мурашник це частіше синонім всього мурашиного гнізда, включаючи підземну та інші частини («Великий тлумачний словник російської мови», 1998: «Житло деяких видів мурах у вигляді конусоподібної купи із землі, хвої тощо; гніздо мурах в грунті, деревині і тощо»). Тієї ж широкої точки зору дотримуються в спеціалізованій мірмекологіческой науковій літературі, де в поняття мурашника включають не тільки все гніздо (або декілька гнізд у полікаліческіх видів, чиї сім'ї живуть в декількох мурашниках, з'єднаних дорогами), але іноді і всіх його мешканців (Захаров , 1978 , 1991).

==Ілюстрації==
http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:0_6a530_364c8569_L.jpeg
http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Muraveynik.jpg

{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:0_6a530 364c8569_L.jpeg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Muraveynik.jpg|x140px]]
|}
==Медіа==
http://www.youtube.com/watch?v=WxVyx774pzI

==Джерела та література==
Словник Ожегова, «Великий тлумачний словник російської мови».

==Зовнішні посилання==
http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%83%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B5%D0%B9%D0%BD%D0%B8%D0%BA

http://molbuk.ua/2006/07/29/murashniki-zustrchajutsja-visotoju-do.html

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]]

[[Категорія:Інститут мистецтв]

Мурашковина

2013-11-28T12:25:53Z

Татьяна:

М’яко

2013-11-28T12:23:39Z

Татьяна:

'''М’яко и мня́ко, '''''нар. ''Мягко. Ум. '''М’якенько, мняке́нько, м’яке́сенько и мняке́сенько. '''

М'ЯКО, присл.

1. Викликаючи відчуття податливості, гнучкості при дотику. Теплі і ніжні, вони [мохи] ховали у собі позолочену сонцем воду літніх дощів, м'яко вгинались і обіймали ногу, як пухова подушка (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 308); Під ногами м'яко вгиналась земля, набрякла від розталого снігу, і інколи тихо шаруділи кущі сухої трави... (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 107);
// Не твердо на дотик. — І м'яко спать мені, і ласо можна їсти (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 116); — Густо збиті хвилею, вони [водорості] непорушно киснуть у воді, і по них так м'яко ступати (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 224);
// у знач. присудк. сл. Я подумав і ліг просто, — і правда, усюди сіно і усюди м'яко (Марко Вовчок, VI, 1956, 239);
// Ніжно, легко доторкаючись. Підійшовши, Юра поклав м'яко руку Василькові на плече (Агата Турчинська, Зорі.., 1950, 170); Шовкун обережно, м'яко перев'язував [Сіверцеву рану] (Олесь Гончар, III, 1959, 265).
♦ М'яко стелити — дуже багато обіцяти комусь або хвалити когось із корисливою метою. Не миль очей йому [директорові МТС] і м'яко не стели: Доб'ється правди він (Максим Рильський, Мости, 1948, 100); Особисті плани Нерчина його не цікавили. Головне, щоб Нерчин робив те, що потрібно Куцевичу, і тому він з самого початку стелив м'яко (Натан Рибак, Час, 1960, 318).

2. перен. Спричиняючи приємні відчуття (для ока, слуху тощо); не різко. Голос його звучав особливо м'яко і був такий чарівний, що нас, слухачів, ніби проймав електричний струм (Народна творчість та етнографія, 4, 1961, 107); Хміль м'яко вдарив їм у голову, і вони знов заспівали (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 48);
// Тихо, приглушено, ледве чутно. Здалеку м'яко котився грім (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 340); Тупотіли ще деякий час глухо й м'яко великі гумові чоботи (Юрій Смолич, I, 1958, 95);
// Повільно, плавно, не стукнувшись. Часом легенько-м'яко лягало [бабине літо] Ярині на очі (Леся Українка, III, 1952, 738); Літак м'яко сів на зелене поле аеродрому і, похитуючись, під'їздив до ангара (Вадим Собко, Зор. крила, 1950, 20).

3. Поступово переходячи з однієї якості, ознаки тощо в іншу. Зелене світло од лампи м'яко зливалось з рожевим, що стікало з-під образа (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 370); За вікнами палати м'яко лягав присмерк (Олесь Донченко, V, 1957, 535).
4. перен. Виражаючи ласку, ніжність, сердечність; ласкаво, ніжно, сердечно. Погляд її чорних матових очей м'яко поринав у Іванове серце... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 312); За Ясногорську Шовкун піклувався з таким же самозабуттям, як колись за її Юрася.. «Молодий наш цвіт, — м'яко говорив він товаришам, — як же його не берегти» (Олесь Гончар, III, 1959, 216).
5. Несуворо, поблажливо. — Як тобі не сором чужі гроші красти? Хіба ж ти їх заробив? — тихо й м'яко казав Жук (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 446);
// У негострій, нерізкій формі. — Пробачте, товаришу Ігнатьєв, час у мене трохи обмежений, — м'яко перебив співбесідника Зуб (Вадим Собко, Справа.., 1959, 101).
М'яко кажучи — уживається в значенні вставного слова при бажанні не говорити різких слів, не висловлювати оцінок, думок.
М'ЯКО... Перша частина складних слів, що відповідає слову м'який у 1 знач., напр.: м'якововний, м'якозернистий, м'яконабивний, м'якорунний і т. ін.; у 5 знач., напр.: м'якохарактерний і т. ін.; у 6 знач., напр.: м'якодухий, м'якосердечний і т. ін.
==Ілюстрації==

{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Feather.JPG|x140px]]
|}
==Медіа==
https://www.youtube.com/watch?v=grvPgiUxzow
==Див. також==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[ВЕБ сторінка:http://ru.wiktionary.org/wiki/%D0%BC%D1%8F%D0%B3%D0%BA%D0%B8%D0%B9]]
|}

==Джерела та література==
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 837.
http://www.rozum.org.ua/

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]]

[[Категорія:Інститут мистецтв]]

Лакей

2013-11-28T12:19:48Z

Татьяна:

Лискотати

2013-11-28T12:18:48Z

Татьяна:

'''Лискота́ти и пр. '''= '''Лоскотати и пр. '''
М'якими дотиками до шкіри викликати легке нервове збудження, звичайно супроводжуване сміхом. Такими дотиками протягом тривалого часу викликати нервову реакцію. Приклад: Повалила Настя Соню на гичку й почала лоскотати.

==Фразеологізми==
Фразеологізми, слово лоскотати можна сприйняти в різних формах.Наприклад:
'''аж у но́ги лоско́че''', перев. зі сл. хо́четься, корти́ть і т. ін. Уживається для підсилення зазначених слів; дуже, надзвичайно. — Знаєш, так якось кортить побачити людей у щастю (у щасті), що й сказати не вмію. Слово честі, не вмію. Ну, кортить, аж у ноги лоскоче (П. Козланюк).

'''лоскота́ти не́рви''' (рідше ду́шу, се́рце і т. ін.) кому, чим. Впливати, діяти на кого-небудь; бентежити, хвилювати і т. ін. когось. Мода — це умовна, дуже умовна красивість — чи потворність, яка лоскоче нерви тим, кому такого лоскоту хочеться (М. Рильський); Хрести на кладовищі видовжувалися аж до пасмурних хмар на обрії і лоскотали душу страшком (В. Дрозд); Ті привітні дівочі голоси лоскотали їй серце (Панас Мирний). полоскота́ти не́рви (якийсь час). Є ще такі книжки, є. Полоскоче письменник читачеві нерви, а в кінці твору — всі одужують, одружуються, вселяються в нові квартири (Ю. Мушкетик).

'''лоскота́ти о́чі''' чиї, кому, які. Привертати до себе увагу; дивувати або дратувати своїм виглядом. Страшне й прокляте (Чіпчине дворище), стало воно тепер навдивовижу всім людям, лоскотало їх заздрі очі (Панас Мирний).
'''
лоскота́ти п’я́ти''' кому, чим. Задобрювати, улещувати когось. Він звик, щоб.. п’яти йому лоскотали віршиками, щоб бавили йому ніжний зір тихими линялими фарбочками? (В. Винниченко).

==Ілюстрації==

{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Homyak+58847323969.jpg|x140px]]
|}

==Зовнішні посилання==
http://slovopedia.org.ua/49/53403/358590.html

http://sum.in.ua/s/loskotaty

==Медіа==
http://www.youtube.com/watch?v=o48gsCrUb4Y
==Див. також==

==Джерела та література==
Словопедія
==Зовнішні посилання==
http://slovopedia.org.ua/49/53403/358590.html

http://sum.in.ua/s/loskotaty

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]]
[[Категорія:Інститут мистецтв]]

Чхун

2013-11-28T12:16:29Z

Татьяна:

=='''Чхун ==, -на, '''''м. '' Той ,хто часто чхає. Людина ,яка має проблеми з слизовою оболонкою носа. Використовується в розмовному жанрі та фолькльрному. Наприклад : чол., розм. Той, хто часто чхає. Хтось чхне перед сном, а вже вранці все місто знає. Та ще з такими знає подробицями, що сам чхун дивується (Петро Колесник, Терен.., 1959, 126).

==Ілюстрації==
1357400574_chihat-polezno.jpg

{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Чхун.jpeg|x140px]]

==Медіа==
http://www.youtube.com/watch?v=EsT9Y7Fmbuc

==Зовнішні посилання==
http://sum.in.ua/s/chkhun
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]]

Млинище

2013-11-28T12:14:47Z

Татьяна:

=='''Мли́нище, -ща,==
'''''с. ''Мѣсто, бывшее подъ мельницею. Ця форма згрубілості використовується для вираження в розмовному жанрі чи фолькльорному для перебільшення зображення того чи іншгого предмету , в нашому випадку це млин. Млинище - збільшене до млин.
Млин - це Споруда, що розмелює зерно на борошно за допомогою вітряної, водяної, парової та ін. енергії. Порожній млин і без вітру меле (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 187); Водяні млини, попритулювавшись до високого каміння, поховавшись під зеленими вербами, крутять день і ніч чорними колесами (Нечуй-Левицький, I, 1956, 51); За городами, мабуть, біля мосту, важко чмихав паровий млин (Андрій Головко, II, 1957, 18); * У порівняннях. [Вітровий:] У нього язик, як млин, нікому слова не дасть сказати... (Олександр Корнійчук, II, 1955, 214).
==Сучасні словники==
Млин,млинище
==Ілюстрації==
http://wiki.kubg.edu.ua/Файл:Huge.jpeg

{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:2185543_73ee9818.jpg|x140px]]

==Медіа==
http://www.youtube.com/watch?v=oNKHn2_d3HY

==Зовнішні посилання==
http://sum.in.ua/s/mlynyshhe
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]]

Читач

2013-11-28T12:08:24Z

Татьяна:

Любезний

2013-11-28T12:03:33Z

Татьяна:

1.''Люб'язність '' - приємний: приносить задоволення , що радує . Привабливий , що подобається . Викликає симпатію.
ЛЮБЛЯЧИЙ, а, е. Який любить кого-небудь.Сповнений любові до кого-небудь.Любе́зний, -а, -е. "не відмовте в люб'язності" - ввічливе прохання
Ввічливість , чемність, люб'язність господарів,комплімент наговорити люб'язностей,послуга.

[[Файл:Любезність.jpg|200px|праворуч]]

Люб'язність - властивість люб'язного людини. Фраза , що містить щось приємне для того , кому сказана ; комплімент.

Люб'язність - це чемність слів і ввічливість звернення .

Люб'язність - це щирий , ненав'язливий інтерес до оточуючих.

Люб'язність - це неодмінна властивість шляхетної людини , тонкість його душі , що виявляється в словах і манерах .

Люб'язність - це вміння і готовність говорити людям компліменти.

Люб'язність - це оптимістичний погляд на людей і світ плюс хороше виховання.

==Переваги любезності==

*Люб'язність дає свободу - від словесного хамства і душевної ницості .
*Люб'язність дає радість - від життя і спілкування.
*Люб'язність дає можливості - бути прийнятим і зрозумілим навколишніми людьми.
*Люб'язність дає спокій - духу, розуму і думок.
*Люб'язність дає перевагу - у спілкуванні ; люб'язному людині простіше зав'язати і підтримувати дружні стосунки.

==Побутові ситуації==

Людина , що подає руку жінці , котра виходить з автобуса , і пропускає вперед жінку , що входить у двері будинку - проявляє люб'язність .

Гостинність . Гостинна господиня , з посмішкою зустрічає гостей і прагне із зручністю їх розмістити - проявляє люб'язність .

Спілкування в професійному колективі . Допомога новачкам з боку більш досвідчених колег може розглядатися , як прояв люб'язності .

Професійна діяльність . Є цілий ряд професій , в яких обов'язково має бути присутня і виявлятися люб'язність - це стюардеса , продавець і секретар .
[[Файл:Любезний.jpg|200px|міні|праворуч]]

==Як розвинути в собі люб'язність?==

Етикет . Знайомство з правилами етикету вчать людини люб'язності .

Освіта . Люб'язність - властивість людини з багатим внутрішнім світом ; освіту є основа душевного багатства ; в процесі отримання та освоєння знань людина розвиває в собі , в тому числі, і люб'язність .

Спілкування . Людина ,що намагається з будь-яким співрозмовником триматися гідно , ввічливо і доброзичливо - виховує в собі люб'язність .

Уміння з цікавістю слухати інших . У цьому секрет люб'язності і Вашої чарівності.

==Крилаті вислови про люб'язність==

Відповіді придане , не так на знатність , не так на красу свою слід покладатися дружині , а на те, чим по- справжньому можна прив'язати до себе чоловіка: на люб'язність , гречність і поступливість .
- Платон -

Люб'язність не вимагає взаємності.
- Китайське прислів'я -

Будьте люб'язні з людьми під час вашого сходження - вам доведеться зустрітися з ними , коли ви будете спускатися.
- Марк Твен -

==Що почитати ?==

Джером К. Джером / Троє в одному човні , не рахуючи собаки. Троє на чотирьох колесах. розповіді

Розповідь Джерома К.Джерома «Чого варто надати люб'язність » - глибоке і іронічне осмислення чесноти люб'язності . У книгу увійшли повісті «Троє в одному човні , не рахуючи собаки » , «Троє на чотирьох колесах » та вибрані оповідання англійського письменника .

А. Дорохов / Будьте люб'язні та інші оповідання
Розповіді , які допоможуть дитині вирости люб'язним і ввічливим . Кожна розповідь присвячений одній життєвій ситуації.

==Приклади із літератури==

"Любезный. Кв. II. 232. ''Промов мені слово, о любезний сину. Чуб. III. 16.
Мати.. добра, незвичайно любляча, здатна на самопожертву, особливо для мене, якого дуже любить (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 286);
Бігли до нього батько-мати, дід, баба, сестри.. Вони схилилися до нього всі, добрі, люблячі (Олександр Довженко, I, 1958, 287);
В його словах відчувалася поблажливість люблячого чоловіка до слабостей і примх своєї жінки (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 108);
Поглянула вона на знівеченого її словами Чіпку, ..й жаль пройняв любляче дівоче серце (Панас Мирний, I, 1949, 344);
Душа її, любляча й неспокійна, тягнулася до нього, Прохора (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 75);
Кожного ранку він зустрічатиме від печі Оксанині очі. Люблячі очі, що зблякнуть й охолонуть з роками (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 128).

==Ілюстрації==

{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Любезність.jpg|x200px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Любезний.jpg|x140px]]

|}

==Джерела та література==

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 564.
Тлумачний словник російської мови Ушакова

==Зовнішні посилання==
http://www.xapaktep.net/virtues/meliorating/civility/desc.php

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]]
[[Категорія:Інститут мистецтв]]

Мигдаль

2013-11-28T11:19:12Z

Татьяна:

'''Мигдаль'''-(Prunus dulcis) — кущ або невелике дерево роду слив (Prunus), часто класифікується до підроду мигдаль (Amygdalus). Також термін «мигдаль» часто посилається на їстивні плоди-сім'янки цих рослин, заради яких вони культивуються.

=='''Розташування.'''==
Мигдаль росте на кам'янистих і щебністих схилах на висоті від 800 до 1600 м над рівнем моря
Дуже світлолюбний, дуже посухостійкий завдяки добре розвиненою кореневій системі і економною транспірації.

'''Пори року в яких цвіте мигдаль'''
Цвіте у березні-квітні, місцями навіть в лютому, плоди дозрівають в червні-липні.Починає плодоносити з 4-5 років, плодоношення триває 30-50 років, живе до 130 років.

Чагарник (рідше невелике дерево) 4-6 м заввишки, дуже гіллястий. Пагони двох типів: подовжені вегетативні і укорочені генеративні.

Листя ланцетні.

Квітки поодинокі, до 2,5 см в діаметрі, з білими або світло-рожевими пелюстками, численними тичинками і одним товкачем, складаються з бокальчатой сростнолістную чашечки і рожевого або червоного віночка.

'''Плід''' - суха бархатисто-опушена овальна однокостянка, сухий околоплодник при дозріванні легко відділяється від кісточки. Кісточки ("горіхи") такої ж форми, як і самі плоди, покриті дрібними ямками, іноді з борозенками, 2,5-3,5 см завдовжки, масою 1-5 р.

Мигдаль
'''Харчова цінність на 100 г продукту'''
Енергетична цінність 576 ккал 2408 кДж
Вода 4,70 г
Білки 21,22 г
Жири 49,42 г
- Насичені 3,731 г
- Мононасичених 30,889 г
- Поліненасичені 12,07 г
Вуглеводи 21,67 г
- крохмаль 0,74 г
- дисахариди 3,89 г
- баластні речовини 12,2 г

==Значення і застосування==

Цінний ранньовесняний медонос, дає нектар і багато пилку.

Використовується як посухостійка підщепи для персиків і абрикосів.

Мигдаль можна висаджувати як декоративне почвозащитное рослина.

Ядра гіркого мигдалю неїстівні, з них отримують жирне масло. Масло, очищене від амігдаліна, використовують для варіння кращих сортів мила. Макуха отруйний, в минулому з нього готували лікувальну горькоміндальную воду, призначену як заспокійливий, тонізуючий і знеболююче кошти. З нього відганяють ефірну олію для аромату парфумерних виробів.
ілюстрації
http://uk.wikipedia.org/wiki/Мигдаль
Джерела та література-
http://znaimo.com.ua/Мигдаль#link2
http://uk.wikipedia.org/wiki/Мигдаль

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках
http://enc-dic.com/enc_big/Mindal-37185.html

==Ілюстрації==

{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Мигдаль.jpg|x140px]]

|}
==Медіа==
http://www.youtube.com/watch?v=rFI52_MgA9s

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==
http://slovopedia.org.ua/49/53403/358590.html

http://sum.in.ua/s/loskotaty

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]]

Зозуля

2013-11-28T11:16:17Z

Татьяна:

==Цікаві факти==
Опис

Зозуля має довге тіло — 40 см, крила — 22 см, закруглений хвіст (на кшталт сходинок) розміром 18 см. Хвіст майже дорівнює довжині гострого довгого крила і це ніби збільшує загальний розмір птаха. Вага зозулі — до 100 г (трохи більша за шпака).

Забарвлення переважно сіре. Особливістю зозулі є наявність статевого диморфізму. Самці мають спину та хвіст темно-сірі, горло, зоб, груди світло-сірі, інший бік пір'я білий з темною поперечною смугою, дзьоб чорнуватий, ноги короткі. Самки буроваті зверху, вохристий наліт на волі, спина іржаво-руда з широкими чорними і вузькими білими поперечними смугами. Через смугасте забарвлення зозулю часто приймають за яструба-гороб'ятника. Молоді птахи сіруваті зверху, руді з темною смугою по всьому тулубу.
Розповсюдження

Зозуля звичайна мешкає у Європі, північно-західній, тропічній та Південній Африці, Азії, окрім Аравійського півострова та півострова Індостан, півдня Індокитаю. В Україні — майже по всій території.

Місця існування, поширення

Зозуля живе у лісах, степах, лісостепах, у горах до 3000 м над рівнем моря. Птах перелітний. Зимує у Південній Африці, південному Китаї, островах Зондського архіпелагу.
Особливості поведінки та розмноження

Місце зимування залишає рано, проте до місць гніздувань пересувається поступово й не досить швидко, зазвичай у другій половині квітня. Спочатку прилітає самець. Він 2—3 дні облаштовується, вивчає територію, після чого починає кликати самку криками «ку-ку». Самка у відповідь видає звуки «клі-клі».

Зозулі звичайні своїх гнізд не будують і яєць не насиджують, виявляючи гніздовий паразитизм.

Живе в найрізноманітніших деревних насадженнях, а на півдні України — в очеретяних плавнях. Найчастіше її можна зустріти там, де гніздиться багато співочих пташок. Відомо близько 150 різних видів птахів, яким зозуля підкладає свої яйця. Це насамперед очеретянка, вільшанка, плиска, кропив'янка та інші дрібні співочі пташки. Зозулине яйце має вагу близько 3 г, тоді як у птахів її розмірів вага яйця становить 15 г. І не тільки за розміром і формою, а й за кольором воно схоже на яйце тієї пташки, в гніздо якої зозуля підкладає своє яйце.

Те, що зозуля надто схожа на яструба-гороб'ятника, дуже стає їй у пригоді. Шугаючим польотом над землею, вона лякає маленьких пташок, які злітають з своїх гнізд, відкриваючи їхнє розташування. Тим часом зозуля зазирає в кожен кущ, спускається на землю, відшукує гнізда потрібних їй пташок, щоб підкласти туди своє яйце. Інколи зозуля непомітно сидить десь на дереві, спостерігає, де пташки будують гнізда, щоб потім при відсутності господарів доповнити їхню кладку своїм яйцем. Поблизу сидить і самець, опустивши вниз крила і трохи піднявши вгору довгий, злегка розчепірений хвіст. Він нахиляється, хитає головою і, роздуваючи горло, не розкриваючи рота, співає свою шлюбну пісню: «ку-ку», «ку-ку». Крик самки при зустрічі з самцем подібний до «клі-клі-клі-клі», рідше вона приглушено регоче — «тюку-тюку-тюку-тюку-тюку». Період розмноження зозулі звичайної досить довгий, відбувається переважно з квітня по травень, але інколи аж по серпень. Яйця зозуля підкладає до птахів родини горобиних.

Зародок в яйці зозулі розвивається швидше, тому й зозуленя вилуплюється на 1—3 дні раніше. Пташеня зозулі вилуплюється на 12 день і важить 3 гр. І ось, ще зовсім маленьке, сліпе зозуленя, якнайзручніше влаштувавшись і підкоряючись інстинкту (у пташеняти на спині є спеціальні рецептори), викидає з гнізда інших пташенят або ж яєчка, якщо пташенята ще не вилупились. Тому названі батьки вигодовують його одного. Та з усім виводком вони і не впоралися б, адже зозуленя дуже ненажерливе. На четвертий день після вилуплення його вага збільшується у 5 разів. Через 20 днів, ще не вміючи літати, зозуленя виходить з гнізда, але ще місяць птахи піклуються про нього, знаходять і годують, хоч іноді доводиться сідати на спину пташеняті, щоб дотягтися до його дзьоба.

Насправді ж зозуля підкладає яйця в чужі гнізда зовсім не через легковажність. Це пристосування пов'язане з особливостями її життя. Вона не може сама насиджувати пташенят, бо несе яйця не відразу, як інші птахи, а з інтервалом у 1—3 дні. У період відкладання яєць вона встигає відкласти 20 і навіть до 26 яєць. Оскільки розвиток зародка закінчується через 11—12 днів, неможливо було б і насиджувати кожне яйце і годувати пташеня окремо. Вільна від клопоту в будуванні гнізда й насиджуванні яєчок, зозуля летить туди, де є багато шкідників лісу.

Зозуля перестає кувати, коли нікуди вже підкладати яйця, бо і відповідні птахи перестають їх відкладати. У вирій на зиму зозулі починають відлітати ще влітку поодинці, а далі вже летять невеликими зграйками. Спочатку відлітають старі птахи, а потім молоді.

==Ілюстрації==

{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Synvel cikave m 222.jpeg|x140px]]

|}

==Медіа==
http://www.youtube.com/watch?v=SSR7zTGUNys
==Див. також==

==Джерела та література==
Вікіпедія
==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]]
[[Категорія:Інститут мистецтв]]

Уж

2013-11-28T10:25:57Z

Татьяна:

'''Уж, ужа, '''''м. ''1) = '''Вуж 1. '''''Приткнув, як ужа вилами. ''Ном. № 6787. 2) = '''Гуж. '''Ном. № 12000 (одм.). 3) Орнамента на писанкахъ — съ извивающейся по яйцу линіей. КС. 1891. VI. 379. Ум. '''Ужик. '''Чуб. І. 312.
[[Категорія:Уж]]

Уж (Natrix) — рід неотруйних змій родини вужевих (Colubridae). Має 4 види.

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
- Зауропсиди (Sauropsida)
Ряд: Лускаті (Squamata)
Інфраряд: Змії (Serpentes)
Родина: Вужеві (Colubridae)
Рід: Вуж (Natrix)

Опис:Загальна довжина досягає 80-174 см. Голова велика, сплощена, вкрита великими симетричними щитками. Очі великі, з круглою зіницею. Тулуб циліндричний. Шийне перехоплення добре виражене, голова помітно відмежована від тулуба. Луска кілевата, утворює 19 рядків. Вентральних щитків налічується 153-193, підхвостових - 50-86 пар. Анальний щиток розділений. Верхньощелепні кістки мають 20-25 зубів, збільшуються в розмірі по напрямку у глиб рота. Нижньощелепні зуби рівної довжини. Хвіст довгий.
Забарвлення дуже різноманітне — від чорного до оливково-сірого й червонувато-коричневого кольору. Черево світле у великих плямах, або чорне.

Полюбляє місцевості з водоймами, береги лісових озер, гірських струмків, степових річок. Зустрічаються у горах на висоті до 2000 м над рівнем моря. Харчуються амфібіями та рибою.

Це яйцекладні змії.

Мешкають у північно-східній Африці, Європі та Азії на південь до Перської затоки, Афганістані, західному Пакистані й північно-західній Індії, на схід до західного Китаю і північної Монголії.

Джерела та Література
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%83%D0%B6

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках
УЖ, а, чол., діал. Вуж. Хлоп'я в садку собі гуляло Та й забажало На іграшки ужа піймать (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 22); Приткнув, як ужа вилами (Номис, 1864, № 6787); * У порівняннях. В неї було лице біле, неначе обмазане крейдою; чорні товсті брови чорніли, як ужі (Нечуй-Левицький, III, 1956, 389).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 399.

==Ілюстрації==

{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:12345.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Зззз.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Кккккк.jpg|x140px]]
|}
==Медіа==
http://www.youtube.com/watch?v=kmvblq9_Q5A

http://www.youtube.com/watch?v=ydvA-YuL-5U

==Див. також==

==Джерела та література==
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%83%D0%B6

==Зовнішні посилання==
http://slovopedia.org.ua/49/53403/358590.html

http://sum.in.ua/s/loskotaty

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]]

Чайка

2013-11-28T10:16:31Z

Татьяна:

'''Чайка, -ки, '''''ж. ''1) Птица: пигалица, чибисъ, Vanellus cristatus. Большая Энциклопедія, XV. 153. ''Вибірається, як чайка за море. ''Ном. № 10964. ''Ой біда, біда чайці небозі, що вивела діток при битій дорозі. ''Рудч. Чп. 88. 2) Родъ запорожской лодки. ''Тільки три чайки, слава Богу, отамана курінного, сироти Степана молодого сине море не втопило. ''Шевч. 255. Ум. '''Чаєчка. '''Чуб. V. 763. ''Замигтіло щось оддалік, ніби чорна чаєчка. ''МВ. І. 141.
текст
==Сучасні словники==
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Тлумачення слова у сучасних словниках
Чайка — безпалубний плоскодонний човен запорізьких козаків XVI—XVII ст.
==Ілюстрації==

{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Море.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Chaika.jpg|x140px]]
|}
==Медіа==
http://www.youtube.com/watch?v=34bEPB_fbVk

==Див. також==
Чайка - безпалубний плоскодонний човен запорізьких козаків XVI -XVII ст. у вигляді величезної видовбаної колоди , на бортах обшитої дошками.
Довжина близько 18 м , ширина 3,6 м і висота бортів 1,6 м.
Зовні бортів для збільшення остійності і плавучості кріпився очеретяний пояс ( фашини ) діаметром близько 60 см.
Такий " Рятувальний круг" часто допомагав козакам ховатися від ворожих судів - у разі небезпеки Чайка загонялась у плавні і утапливаю , при цьому, завдяки фашин човен отримувала нейтральну плавучість , тобто трималася на плаву в затопленому стані.
Судно мало поперечні перебирання і лави , щоглу з вітрилом , 10-15 пар весел , носове і кормове кермо , вміщав до 70 чоловік.
Озброєння 4-6 фальконетів ( гармати калібром 30 мм).
На борту був достатній для тривалих морських походів запас зброї і провіанту.
Разом з « чайками » козаки використовували і інші човни , як річкові так і морські і з іншими назвами: дуби (їх робили з дуба) і байдаки .
Походження назви Існують декілька версій походження назви « чайка» : Назва походить від птиці чайки і підкреслює легкість , швидкохідність і маневреність човна. « Чайка » походить від татарського « Каїка » « чаік » , тобто « кругла човен ». Назва пішла від староруської назви дрібного судна « шайка » , яке широко застосовувалося ушкуйнікамі ( через розбійницькі повадок ушкуйніков назву корабля перенесли і на його команду) .
Тактика морської війни козаків на чайках
У 1634 домініканський абат Еміллі Дасколі з Кафи в « Описі Чорного моря і Татарії » , описував застосування чайок так : .. і по теперішній час до 30 , 40 і 50 -ти човнів спускаються щорічно в морі і в битвах заподіюють настільки жорстокий шкоди , що береги Чорного моря стали зовсім нежилі, за винятком деяких місць , захищених фортецями.
На море жоден корабель , як би він не був великий і добре озброєний, не знаходиться в безпеці , якщо , до нещастя , зустрінеться з « чайками », особливо в тиху погоду.Казакі так відважні, що не тільки при рівних силах , але й двадцятьма « чайками » не бояться тридцяти галер падишаха , як це видно щороку на деле.Чайкі в походах і битвах Чайки широко використовувалися запорізькими козаками для швидкого нападу на ворогів і настільки ж швидкого відступу . Відомі випадки тривалих походів аж до берегів Босфора.В 1515 на 32 чайках запорізькі козаки зробили набіг на Очаків.
У 1556 році на чайках козаки захопили передмістя Очакова.1559 - знаменитий Кримський похід.
Флотилія з 150-200 чайок і дубів спустилася від Хортиці по Дніпру , захопила два турецьких кораблі і висадила війська на західне узбережжя Криму неподалік від Перекопу . Після кількох успішних сутичок із загонами Девлета I Гірея запорожці взяли Кафу , головний невільничий ринок , звільнили всіх полонених співвітчизників і успішно повернулися на Хортіцу.В 1576 і 1590 роках здійснені успішні набіги на Синоп і Трапезунд.В 1606 козаки напали на Варну.1608 - напад на Перекоп.1609 - напад на гирлі Дуная.1614 - запорізькі козаки захопили турецькі міста Синоп і Трапезунд1615 - спалили гавань Архіоку (Стамбул) 1615 - спільний похід запорізьких і донських козаків на Азов.1616 - похід на Сіноп.1616 - під проводом гетьмана Петра Сагайдачного захопили Кафу.1633 - напади на Азов , Ізмаїл , Кілію.1637 - похід на Азов.В 1651 900 козаків на 12 чайках захопили 3 турецьких корабля , розгромили м. Кам'яний Базар , взяли в полон 600 турків. На зворотному шляху , занесені бурею до черкаських берегів , вони продали багато пленних.В 1652 1000 козаків напали на Стамбул , спустошили навколишні населені пункти і захопили в полон 150 чоловік. На зворотному шляху їх наздогнали 10 султанських бойових суден , однак козаки зуміли знищити більшу частину турків і розігнати їх кораблі. Даний факт говорив про велику майстерність ведення морського боя.Сохранівшіеся екземпляри В 1998 поблизу острова Хортиця ( м. Запоріжжя) на дні Дніпра , біля скелі Наумової , була виявлена затонула чайка . Роком опісля, в 1999 -му судно було підняте на поверхню. За оцінками вчених вік знахідки складає близько 300 років. Знайдена човен мала довжину 17,5 м і могла вмістити до 50 осіб. Ширина човна - 3,6 м , висота кормової частини - 2,7 м , а висота борту в середній частині не перевищувала 1,7 м. На відміну від більшості козацьких човнів XV -XVII століть , знайдена човен було побудовано за передовою на той час технології - на кільової основе.Основой човна служив стовбур величезного столітнього дуба , якому надавали необхідну форму , вибираючи серцевину. Товщина залишилася деревини , яка служила основою , була в межах 12 - 15 см. Це робилося для того , щоб зручно можна було тягнути човен через пороги , так як до Чорного моря на річці Дніпро місцями було мілководді.

==Джерела та література==
Вікіпедія

==Зовнішні посилання==
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B0%D0%B9%D0%BA%D0%B0_%28%D1%87%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%BD%29
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]]

[[Категорія:Інститут мистецтв]]

Леопард

2013-11-28T10:06:45Z

Татьяна:

Магнат

2013-11-28T08:57:34Z

Татьяна:

'''Магна́т''' (від пізнього латинського слова magnas — велика людина, безпосередньо від лат. magnus — великий) — вельможа, можновладець, князь або інша людина високого соціального стану, високого шляхетського походження чи дуже багата(великий землевласник, представник родової й багатої знаті).
==Цікаві факти==
У середньовіччі термін часто використовується, щоб відрізняти вищих територіальних землевласників і воєначальників як наприклад графи, герцоги, князі і територіальні принци від титулу барона.

У середньовічній шляхетській республіці Речі Посполитій магнатами називалися духовні і світські сенатори або державні радники (радні пани) і знатне шляхетство.

В Угорщині так звали представників знатних дворянських родів, князів, графів і баронів, які, згідно з Конституцією, мали спадкове право на участь в представництві і збиралися в особливій палаті (стіл магнатів, високий стіл — угор. felső ház).

Ротшильди - сама процвітаюча, могутня і багата династія, яка майже протягом століття служила німецьким князям. Детальне вивчення діяльності придворних факторів дало можливість автору залучити для порівняння та інших придворних фінансистів, щоб переконливіше показати Ротшильдів в їх повному значенні. Деякі поняття представлені більш правильно, багато подій та особи описані з нових позицій.

'''Магнати''' (лат. Magno-Наті) - назва в Угорщині представників найзнатніших дворянських родів, князів, графів і баронів, які, згідно з конституцією, мають спадкове право на участь у представництві і збираються в особливій палаті (стіл магнатів, високий стіл - filsi ХАЗ) . СР Угорщина (див.). У Польщі М. називалися духовні та світські сенатори або державні радники (радні пани) і знатних дворянство.

==Ілюстрації==

{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Konstanty Iwanowicz Ostrogski.PNG|x140px]]
[[Зображення:320px-Stefan_Czarniecki2.jpg|x140px]]

|}

==Медіа==
http://www.youtube.com/watch?v=6JZ6WOzTn7s
http://www.youtube.com/watch?v=5tb_Z9fKmzM
==Див. також==
Шляхта

==Джерела та література==
Вікіпедія
Викисловарь
==Зовнішні посилання==
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D0%B3%D0%BD%D0%B0%D1%82
http://ru.wiktionary.org/wiki/%D0%BC%D0%B0%D0%B3%D0%BD%D0%B0%D1%82
http://www.e-reading.biz/book.php?book=65866

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]]
[[Категорія:Інститут мистецтв

Золото

2013-11-28T08:34:45Z

Татьяна:

'''Зо́лото''' - хімічний елемент з атомним номером 79, проста речовина якого — жовтий інертний пластичний метал золото. У старослов'янській і староукраїнській мовах метал мав назву злото, що на сьогодні застаріла і трапляється переважно у фольклорі або зі стилістичною метою використовується в поезії. Назва ж хімічного елемента Аурум походить від латинського слова aurum, що в перекладі буквально означає золото.

==Фізичні властивості==
Густина золота (при 20 °C) 19320 кг/м³; tпл = 1046,5 °C; теплопровідність (при 0 °C) 311,48 Вт/(м·К), питома теплоємність (при 0 °C і тиску 1 атм) 132,3 Дж/(кг·К); питомий опір (при 0 °C) 2,065·10−8 Ом·см, електропровідність по відношенню до міді (при 0 °C) 75,0 %; коефіцієнт лінійного розширення (0-100 °C) 14,6·10−6 К−1; для випаленого золота межа міцності при розтягненні 100–140 МПа; твердість за Брінеллем 18,9·10 МПа. 3олото має найвищі в порівнянні з усіма іншими металами пластичність і ковкість. Воно легко розплющується на найтонші листочки — сусальне золото. Так, 1 г золота можна розплющити в лист площею 1 м². Золото легко полірується.

==Хімічні властивості==
3олото має виняткову хімічну інертність, це метал, на який не діють розбавлені і концентровані кислоти. За нормальних умов золото не взаємодіє ні з киснем, ні з сіркою. 3олото стійке до дії атмосферної корозії і різних типів природних вод. Воно звичайно розчиняється у водних розчинах, що містять ліганд (що створює із золотом комплекси) і окиснювач, але кожний з цих реагентів, взятий нарізно, не здатний розчинити золото. Так, наприклад, золото не розчиняється в соляній або азотній кислоті, але легко розчиняється в так званій «царській горілці» (суміші 3:1 HCl+HNO3), у хромовій кислоті за наявності хлоридів і бромідів лужних металів, в ціанідних розчинах за наявності повітря або пероксиду водню з утворенням ціаноаурутіону. Золото розчиняється також в розчинах тіосульфату, тіосечовини.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Gold.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Gold nugget.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Hands_gold.jpg|x140px]]
|}
==Медіа==
http://www.youtube.com/watch?v=O80-bHOmaN4
http://www.youtube.com/watch?v=RjiIzLzz9_k

==Цікаві факти==
1. Золото настільки рідко зустрічається, що у всьому світі за 1:00 відливають більше сталі, ніж було відлито золота за всю історію людства. У 2011 році у світі добули 2,8 тис. т. золота, при цьому лідерами видобутку стали КНР, Австралія і США.

2. За всю історію нашої планети, за різними підрахунками, було видобуто від 150 до 200 тис. тонн золота при цьому за цей час людство втратило лише 10 - 15%. Крім цього, як мінімум 15% від щорічного споживання золота проходить вторинну переробку. Це говорить про те, що Ваші шанси носити каблучку або іншу прикрасу з доісторичними частинками золота вельми високі.

3. Геологи стверджують, що розвідані вже всі золотоносні куточки планети, і оцінюють масу дорогоцінного металу в 120-150 тисяч тонн.

4. Найбільші запаси золота на землі знаходяться в її ядрі. Вони в 5 разів перевищують всі відомі і доступні для розробки запаси у всіх інших породах. Якби золотом з ядра покрити поверхню Землі, то товщина шару склала б півметра.

5. Золото - дуже пластичний метал і, в той же час, дуже важкий. Воно настільки пластичне, що зі шматка вагою в 1 гр. можна викувати дріт довжиною в 3 км. Або ж розкотити такий шматок у фольгу, яка буде в 500 разів тонший людської волосини. Одночасно золото настільки важке, що куб дорогоцінного металу зі стороною всього лише 37 см буде важити цілу тонну.

6. Найбільший самородок в світі був знайдений в Австралії в 1872 році і він отримав назву "Довгоочікуваний мандрівник" (Welcome Stranger).

7. Якщо золоту каблучку носити від повноліття до самої смерті, то воно стане в два рази тонше. Цікаво, що найдрібніші частинки золота є на всіх людях, які працюють із золотом або просто його зберігають. Ці частинки постійно відділяються від золота і осідають на людській шкірі, чіпляються за одяг або осідають на предметах в кімнаті, де зберігають золото. Якщо спалити тканину, яка використовується в таких місцях для оббивки меблів, а, потім, розібрати золу, можна буде знайти невеликий шматочок.

8. Золото практично не піддається хімічному впливу. Розчинити його можна тільки в "царській горілці" - це спеціальна суміш концентрованих кислот, соляної та азотної. Крім цього, золото розчиняється в лужних розчинах з ціаністого калію або натрію.

9. Чисте золото (999 проби) занадто м'яке для того, щоб вироби з нього зберігали форму. Ювелірні прикраси роблять із спеціальних сплавів золота з іншими металами. Кількість чистого золота в сплаві визначає проба. Наприклад, в сплаві 585 проби на 1 грам доводиться 0,585 мг. золота.

10. В даний час світові банківські резерви золота оцінюються в 32 тис. тонн. Якщо сплавити все це золото воєдино, то вийде куб зі стороною всього лише 12 м. Найбільшими золотодержателямі є США (8,1 тис. т.), Німеччина (3,4 тис. т.) і Міжнародний валютний фонд (2,8 тис. т.)

==Джерела та література==
http://uk.wikipedia.org
http://pozashkillya.ostriv.in.ua

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]]