https://wiki.kubg.edu.ua/api.php?action=feedcontributions&feedformat=atom&user=%D0%A2%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%BE+%D0%90%D0%BD%D0%BD%D0%B0 2026-04-04T06:47:57Z Внесок користувача MediaWiki 1.23.15 https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%86%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%8F 2013-12-02T11:25:11Z

<p>Тарко Анна: </p> <hr /> <div>'''Італія, -лії, '''''ж. ''Италія. Федьк. І. 55. <br /> <br /> ==Символи держави==<br /> ===Прапор Італії===<br /> [[Зображення:Italia_italia.png|x140px]]<br /> '''Прапор Італії''' - один з державних символів Італійської Республіки, являє собою прямокутне полотнище, яке складається з трьох вертикальних рівновеликих смуг: зеленої у древкового краю, білої - в середині, і червоної - у вільного краю полотнища. Відношення ширини прапора до його довжини - 2:3.<br /> ====Історія====<br /> Італійський прапор, розроблений при Наполеона, наближений до дизайну революційного прапора Франції. За основу взяті геральдичні кольори Мілана (хрест Амвросія Медіоланського), білий і червоний, а також зелений - колір форми місцевої поліції. Затверджено як прапор Ціспаданской республіки 9 грудня 1797. Згодом ці ж кольору використовувалися у прапорі наполеонівського королівства Італія. Після падіння Наполеона використання триколора було припинено до епохи Рісорджіменто. Саме під цим прапором з подачі Гарібальді відбулося об'єднання Італії. В об'єднаному Італійському королівстві на триколор був накладений традиційний герб правлячої Савойської династії.<br /> 6 липня 2005 парламент Італії прийняв закон, відповідно до якого в Італії за наругу над національним прапором братимуть штраф від 1000 до 1500 євро.<br /> <br /> ===Національний гімн===<br /> Італійський гімн, відомий також як &quot; Брати Італії &quot;і&quot; Пісня італійців &quot;- неофіційно був гімном Італійської Республіки з 12 жовтня 1946. 17 листопада 2005 Сенат у першому читанні прийняв закон про офіційне гімні, проте далі закон не пройшов і гімн так і залишився на неофіційному рівні. Текст гімну був написаний восени 1847 Гоффредо Мамелі, а музика, трохи пізніше, композитором Мікелем Новара.<br /> У 80-і роки XX століття також широко був поширений уривок з опери Джузеппе Верді &quot;Набукко&quot;, який виконувався в якості гімну.<br /> <br /> ===Герб===<br /> Офіційна емблема Італійської Республіки була оприлюднена Президентом Італії Енріко де Никола 5 травня 1948. Ескіз емблеми був зроблений художником Паоло Паскетто, який виграв це право у конкурсах 1946 і 1947 років серед 500 інших кандидатів і майже 800 ескізів.<br /> Емблема містить білу п'ятикутну зірку з червоними краями, накладену на зубчате колесо з п'ятьма спицями, що стоїть між оливковою гілкою зліва і дубовою справа. Зелені гілки зв'язані разом червоною стрічкою з написом &quot;Італійська Республіка&quot; (італ. REPUBBLICA ITALIANA) заголовними білими буквами<br /> [[Зображення:Герб-Италиииииииииии.gif.jpg|x140px]]<br /> <br /> <br /> <br /> ==Адміністративний поділ==<br /> Столиця держави - Рим. Країна поділена на 20 областей - Валле-д'Аоста, Ломбардія, Трентіно-Альто Адідже, Фріулі-Венеція Джулія, П'ємонт, Лігурія, Венето, Тоскана, Умбрія, Емілія-Романья, Марке, Абруццо, Лаціо, Молізе, Базіліката, Кампанія, Калабрія, Апулья, Сардинія і Сицилія, (з яких 5 - Сицилія, Сардинія, Трентіно-Альто-Адідже, Валле-д'Аоста і Фріулі-Венеція Джулія - мають особливий статус), що включають як адміністративно-територіальної одиниці 110 провінцій. Провінції у свою чергу діляться на комуни, в загальній складності комун 8101. В автономних областях є свої парламенти - обласні ради та уряду - джунти, які мають повноваження в питаннях місцевого самоврядування.<br /> '''Додаток: таблиця у зовнішніх посиланнях:<br /> {| class=&quot;wikitable sortable&quot; style=&quot;text-align:right&quot;<br /> ! style=&quot;width:100px&quot; |<br /> ! style=&quot;width:80px&quot; | <br /> ! style=&quot;width:80px&quot; | <br /> ! style=&quot;width:80px&quot; | <br /> |-<br /> ! Область<br /> | Абруццо<br /> | Апулія<br /> | Базіліката<br /> |Валле-д'Аоста<br /> | Венето<br /> |Калабрія<br /> | Кампанія<br /> |Лаціо<br /> | Лігурія<br /> |Ломбардія<br /> | Марке<br /> |Молізе<br /> |П'ємонт<br /> |Сардинія<br /> |Сицилія<br /> |Тоскана<br /> |Трентіно - Альто-Адідже<br /> |Умбрія<br /> |Фріулі-Венеція-Джулія<br /> |Емілія-Романья<br /> |-<br /> ! Столиця<br /> | Л'Акуїла <br /> |Барі <br /> |Потенца <br /> |Аоста <br /> |Венеція<br /> |Катандзаро <br /> |Неаполь <br /> |Рим <br /> |Генуя <br /> |Мілан <br /> |Анкона <br /> |Кампобассо <br /> |Турин <br /> |Кальярі <br /> |Палермо <br /> |Флоренція <br /> |Тренто <br /> |Перуджа <br /> |Трієст <br /> |Болонья <br /> |-<br /> ! Площа (км)<br /> |10794 <br /> |19362 <br /> |9992 <br /> |3263 <br /> |18391 <br /> |15080 <br /> |13595 <br /> |17207 <br /> |5421 <br /> |23861 <br /> |9694 <br /> |4438 <br /> |25399 <br /> |24090 <br /> |25708 <br /> |22997 <br /> |13607 <br /> |8456 <br /> |7855 <br /> |22124 <br /> |-<br /> ! Населення<br /> |1324000<br /> |4076000<br /> |591000<br /> |126000<br /> |4832000<br /> |2007000<br /> |5811000<br /> |5561000<br /> |1610000<br /> |9642000<br /> |1553000<br /> |320000<br /> |4401000<br /> |1666000<br /> |5030000<br /> |3677000<br /> |1007000<br /> |884000<br /> |1222000<br /> |4276000<br /> |-<br /> <br /> <br /> <br /> ==Політична структура==<br /> Глава держави - Президент Італії.<br /> <br /> Виконавчу владу і Уряд очолює Голова Ради міністрів Італії.<br /> <br /> Міністерства Італії:<br /> <br /> Міністерство закордонних справ<br /> Міністерство внутрішніх справ<br /> Міністерство юстиції<br /> Міністерство оборони<br /> Міністерство економіки та фінансів<br /> Міністерство економічного розвитку<br /> Міністерство міжнародної торгівлі<br /> Міністерство зв'язку<br /> Міністерство транспорту<br /> Міністерство соціального забезпечення<br /> Міністерство образотворчих мистецтв<br /> Законодавча влада - Двопалатний парламент Італії, який обирається на 5 років.<br /> <br /> Палата депутатів Італії - 630 членів.<br /> Сенат Італії - 315 членів.<br /> Провідні політичні партії - Ліві демократи, Демократичний союз, Італійська народна партія, Об'єднані християнські демократи, &quot; Народ свободи &quot;, Ліга Півночі. Партії об'єднані в коаліції - права ( Народ свободи, ХДП, Ліга Півночі), і ліву (ДПЛС, СП, Народна партія, екологісти).<br /> Міжнародне членство:<br /> <br /> ООН ( 1955)<br /> НАТО ( 1949)<br /> РЄ ( 1949)<br /> ЄС ( 1957)<br /> Група десяти ( 1964)<br /> Профспілки та інші громадські організації:<br /> <br /> Загальна італійська конфедерація праці (ВІКТ) утворилася в 1906. Чисельністю 3,5 млн членів. Входить до Європейської конфедерації профспілок (ЄКП). У 1948 створена Італійська конфедерація профспілок трудящих (ІКПТ). Італійський союз праці був утворений в 1950 р.<br /> <br /> В 1972 Загальна італійська конфедерація праці, Італійська конфедерація профспілок трудящих та Італійський союз праці об'єдналися у федерацію.<br /> <br /> Національна ліга кооперативів заснована в 1886. Об'єднує 7920 кооперативів. Входить до Міжнародний кооперативний альянс.<br /> <br /> Християнська асоціація італійських трудящих - католицька організація полупрофсоюзного типу, створена Ватиканом в 1945. Чисельність 500 тис. членів.<br /> <br /> ==Зовнішня політика Італії==<br /> Аж до 1861 року Італія була роздроблена, тому численні італійські держави вели власну зовнішню політику, орієнтуючись на сусідні потужні держави.<br /> <br /> З 1861 року політика об'єднаної Італії була спрямована на приєднання областей з проживаючими там італійцями, а саме - Папську область, Трентіно, Істрію, Далмацію. Також Італія прагнула створити власну колоніальну імперію. Під час франко-прусської війни 1870 року Італія приєднала Папську область. Далі орієнтувалася у зовнішній політиці на Німеччину, так як бажала зміцнитися в Тунісі, на який також претендувала Франція. Однак через бажання приєднати Істрію і Трентіно, Італія вступає в протистояння з Австро-Угорщиною в кінці XIX - початку XX ст.<br /> <br /> З 1914 року Італія веде переговори з Антантою, перебуваючи в союзі з Німеччиною, торгуючись з ними. У підсумку в 1915 році країни Антанти обіцяють Італії бажані території, якщо вона погодиться виступити на боці Антанти. І в 1915 році Італія нападає на Австро-Угорщину. За результатами Паризької мирної конференції 1918 Італія отримала Істрію, Трентіно і ряд островів в Адріатичному морі. Після Першої світової війни у Італії з'явився новий суперник - Королівство Сербів, Хорватів і Словенців, в 1929 стали Югославією.<br /> <br /> Після приходу фашистів до влади зовнішня політика Італії стає вкрай радикальною. Конфлікти з Югославією стають актуальними аж до закінчення Другої світової війни, за результатами якої Італія повернула Далмацію, Істрію Югославії, надала незалежність Албанії.<br /> <br /> Одним з найважливіших зовнішньополітичних подій стало підписання у лютому 1947 року в Парижі мирного договору союзників з Італією. Згідно з угодою в Італії розпускалися фашистські організації, виводилися окупаційні війська, визначалися кордони, заборонялося розміщення військових баз на італійській території. Після Другої світової війни політика Італії була пасивною, країна йшла в руслі НАТО і США зокрема. У країні домінувало уявлення про роль Італії як про роль &quot;середньої держави&quot;. 4 квітня 1949 у Вашингтоні відбулося офіційне підписання Північноатлантичного договору. Разом з представниками США, Франції, Великобританії, Бельгії, Канади, Голландії, Люксембурга, Норвегії, Данії, Португалії та Ісландії Північноатлантичний пакт підписав і представник італійського уряду - міністр закордонних справ К. Сфорца. Міністр закордонних справ Сфорца активно сприяв також вступу Італії до Європейського рада (1949), і в Європейське об'єднання вугілля і сталі (1951)<br /> <br /> Італія в кінці 1955 року стала членом ООН.<br /> <br /> У квітні 1966 року відбувся перший офіційний візит до Італійської Республіки міністра закордонних справ СРСР А. А. Громико. Візит не тільки дав конкретні результати у сфері двосторонніх відносин, але й привів до певного зближення позицій СРСР та Італії з різних питань.<br /> <br /> У 1972 р. уряд Італії уклало угоду з США про надання американським атомним підводним човнам бази на о-ві Маддалена майже одночасно з підписанням протоколу про політичні консультації з Радянським Союзом. Радянсько-німецькі відносини 70-х років розвиваються в цілому по висхідній лінії, відрізняються великою насиченістю та результативністю. Подальше зміцнення відносин було зроблено в 1975 році підписанням радянсько-італійській декларації, в якій було підкреслено прагнення до розвитку дружніх відносин між Італією і СРСР.<br /> <br /> До кінця 70-х років пасивність італійської сторони в Західній Європі компенсувалася тільки банальними риторичними зізнаннями у вірності європеїзм. На рубежі 80-х років маятник італійської зовнішньої політики, що коливається між Західною Європою і США, застиг в американській фазі.<br /> <br /> Наприкінці 80-х ця ідеологія почала змінюватися у зв'язку з подіями в сусідній Югославії. Італія почала приділяти більше уваги процесам на пост'югославском просторі і в цілому в Середземномор'ї. На початку 80-х років середземноморської політики Італії був наданий новий стимул. Країна змогла придбати значну самостійність від своїх партнерів по блоку НАТО і почати проводити свій курс в даному регіоні. Серед конкретних проявів італійської політики в цей час можна назвати укладення договорів про військове та економічне співробітництво з Мальтою в 1980 р., участь італійців у міжнародних силах в Лівані в 1982-84 рр.., Операції з очищення від мін Суецького каналу в 1984 році.<br /> <br /> Починаючи з другої половини 90-х років, на перше місце в зовнішньополітичному курсі Італії вийшла проблема, пов'язана з визначенням країни в Європейському Союзі. Насамперед, зверталася увага на питання про введення єдиної європейської валюти ЄВРО.<br /> <br /> Італія брала участь у Балканської операції НАТО, в Косовській операції, а також відправила своїх солдат в Ірак і Афганістан.<br /> <br /> На початку XXI століття країна разом з Грецією, Словенією, Хорватією, Боснією і Герцеговиною, Албанією взяла участь у висуванні нового субрегіонального проекту - Адріатичної і Іонічне ініціативи (АИИ). Конференція на рівні міністрів закордонних справ була проведена 20 травня 2000 року в італійському місті Анкона і відкрила Італії нові канали впливу на Балкани. Також після створення АИИ Італія практично стала однією з головних західноєвропейських країн, здатних регулювати післякризовий розвиток на Балканах, яке давало Італії можливість утвердитися в ролі одного з центрів тяжіння для країн Південно-Східної Європи.<br /> <br /> Саме після кризи в Косово відбулася трансформація ідеї &quot;середньої держави&quot; в ідею &quot;світу протагоністів&quot; [5], тобто світу, в якому Італії відведено важливе місце. Пізніше Італія оголосила Балкани зоною своєї &quot;відповідальності&quot; в рамках НАТО.<br /> <br /> Після подій 11 вересня 2001 р. Італія направила свої зусилля на відновлення контактів між західним та ісламським світом.<br /> <br /> У 2001-2006 роках прем'єр-міністр і міністри закордонних справ Італії здійснили ряд візитів з метою налагодження діалогу палестинської та ізраїльської адміністрації за посередництвом Риму в дозволі регіонального кризи. Вперше державний візит президента Італії до Туреччини відбувся 22 листопада 2005 року. К. Чапмен висловив підтримку в прагненні Туреччини стати членом Євросоюзу, а також акцентував увагу на тому, що країна і її керівництво повинні докласти зусиль для досягнення стандартів, прийнятих в ЄС.<br /> <br /> Сучасний етап італійської зовнішньої політики можна охарактеризувати досить теплими відносинами з Росією. Починаючи з 2000 р., після першого офіційного візиту до Італії президента Росії В. В. Путіна, зароджується взаємна симпатія між двома країнами, згодом активно розвиває двостороннє співробітництво. Напередодні саміту Росія-ЄС 04.11.2003 відбувся державний візит Президента Росії до Італії. За неповний рік, це була вже шоста зустріч, що не може не доводити активну співпрацю і тісні ділові відносини між двома країнами. Знаковою подією в двосторонньому взаємодії стало підписання в червні 2004 р. міжурядової Угоди про спрощення видачі віз громадянам РФ та Італійської Республіки, яке полегшило взаємні контакти для молоді, діячів науки, культури, підприємців, держслужбовців двох країн.<br /> <br /> До зовнішньополітичних пріоритетів Італії відносяться: Середземномор'ї, Балканський регіон, США, Європейський союз, країни Центральної і Східної Європи, Росія.<br /> <br /> ==Історія==<br /> <br /> ===Етимологія===<br /> Походження слова Italia точно не відомо. Згідно з найбільш поширеною точкою зору термін прийшов з Греції і означає &quot;країна телят&quot; [6] [7] [8]. Бик був символом народів, що населяли південь Італії, і часто зображувався буцаються римську Вовчицю. Спочатку назва Italia застосовувалося тільки до тієї частини території, яку тепер займає Південна Італія (сучасна провінція Калабрія).<br /> <br /> ===Стародівній Рим===<br /> У V-III століттях до н. е.. територія Італії була основною частиною Римської держави<br /> <br /> ===Середні століття===<br /> Характерною формою італійського середньовічного держави були міста-держави з республіканським ладом. У містах Північної і Середньої Італії в XIV - XVI століттях склалися ранньокапіталістичні відносини. Так, Венецією управляли дожі, а в Генуї, Флоренції, Лукка і інших містах склався спадковий аристократичний лад ( Медічі у Флоренції і т. п.) До кінця Середньовіччя Італія та Німеччина - єдині з країн Західної Європи, залишалися роздробленими.<br /> <br /> ===Епоха відродження===<br /> У XVI столітті на значній частині Італії закріпилося панування Іспанії, після війни за Іспанський спадок 1701 - 1714 - панування австрійських Габсбургів. З кінця XVIII століття в Італії розгорнувся рух за національне визволення та ліквідацію територіальної роздробленості ( Рісорджіменто). З кінця XVIII століття по 1814 Італія - під французькою окупацією, на її території були створені залежні від наполеонівської Франції держави, якими управляли родичі або ставленики Наполеона. Віденський конгрес 1814 - 1815 реставрував в Італії феодально-абсолютистські монархії.<br /> <br /> ===Новий час===<br /> Боротьбою за єдину Італію керували карбонарії, &quot;Молода Італія&quot; та інші організації, ключовими фігурами в яких були Джузеппе Гарібальді і Джузеппе Мадзіні. До кінця 1860 територія Італії була в основному об'єднана навколо Сардинського королівства (з 1861 Італійське королівство), в 1870 до Італійського королівства було приєднано Рим.<br /> <br /> ===XX століття===<br /> У 1914 році підписано Декларацію Італії про нейтралітет у початку світової війни. У квітні 1915 року Італія підписує угоду з країнами Антанти про участь у війні на їхньому боці. У травні того ж року відбувається оголошення Італією війни Австро-Угорщини, а потім Німеччини. Серпень 1917 в Італії відбувається антивоєнний повстання робітників у Турині. У січні 1919 року відбувається утворення католицької Народної партії (впоследнствіі - Християнсько-Демократична партія) У березні 1919 року виникає фашистський рух (освіта першого &quot;бойового союзу&quot;) У серпні 1919 року в країні проводиться виборча реформа (введення голосування за партійними списками і пропорційна система представництва в палаті депутатів) січня 1921 ознаменований освітою Комуністичної партії Італії (КПІ, з 1944 - ІКП). У листопаді того ж року відбувається перетворення фашистських &quot;бойових спілок&quot; в партію.<br /> В 1922, після походу чорносорочечників на Рим та вручення королю своїх вимог, до влади прийшли фашисти, які встановили диктатуру на чолі з Беніто Муссоліні ( 1922 - 1943). 7 лютого 1924 відбувається встановлення дипломатичних відносин між Італією і СРСР В 1929, згідно Латеранського договору, Італією гарантований суверенітет Ватикану. Італія захопила Ефіопію ( 1935 - 1936), Албанію ( 1939). Уклавши військовий союз з нацистською Німеччиною і Японією, Італія в 1940 вступила до Другу світову війну. У 1940 військові дії Італії на Балканах (проти Греції та Югославії). У 1941 році відбулося співучасть Італії в гітлерівській агресії проти СРСР; воєнної поразки Італії у Східній Африці. 1941 ознаменований оголошенням Італією і Німеччиною війни США. У 1943 році відбулася капітуляція Італії перед Об'єднаними Націями і створення в Римі Комітету національного визволення з участю 6 антифашистських партій. У вересні 1943 року нацистська окупація Північної і Центральної Італії (&quot;республіка Сало&quot;) У червні 1944 звільнення Риму; створення єдиної партизанської партії. У цьому ж році відбувається відновлення повних дипломатичних відносин з Радянським Союзом. У грудні 1944 підписані Римські протоколи (угода між англо-американським командуванням і силами Опору про взаємодію на заключному етапі війни і подальшої долі партизанських формувань).<br /> <br /> В 1945 діями руху Опору (вища точка - Квітневе повстання 1945) і англо-американських військ в Італії був повалений фашистський режим.<br /> <br /> В 1946 Італія стала парламентською республікою.<br /> <br /> У листопаді 1947 прийнята Конституція Італійської Республіки, вона офіційно вступила в силу 1 січня 1948. Після Другої світової війни на політичній арені утвердилася Християнсько-демократична партія Італії (ХДП), яка формувала уряду в 1945 - 1981 і в 1987 - 1992. У 1948 році проходять парламентські вибори, закріпили встановлення політичного панування ХДП. Березень 1949 - приєднання Італії до НАТО. У 1960 відбувається активізація неофашизму і підйом масового антифашистського руху. 1969-&quot;Спекотна осінь&quot; (боротьба за нові умови колективних трудових угод і розширення прав робітників організацій) 1976-1979 політика &quot;національної солідарності&quot;. 1978 відбувається викрадення і вбивство терористами з &quot;Червоних бригад&quot; голови ХДП А. Моро У 1980 році відбувся прихід до влади пятіпартійной коаліції.<br /> <br /> Січень 1991 XX з'їзд ІКП і припинення її існування (освіта Демократичної партії лівих сил і партії Комуністичного відтворення) 1991-1993 перехід від пропорційної виборчої системи до мажоритарної; операція &quot;Чисті руки&quot; і криза традиційних урядових партій.<br /> <br /> У 1993 році відбулося приєднання Італії до Маастрихтського договору.<br /> <br /> Різке посилення корупції в усіх ланках влади призвело до зміни виборчої системи. 4 серпня 1993 був схвалений новий закон про парламентські вибори.<br /> <br /> 1994 рік і перемога на парламентських виборах блоку правих партій (&quot;Вперед Італія&quot;, Ліга Півночі і Національний Альянс) 1996 рік і перемога на виборах лівоцентристської коаліції &quot;Олива&quot;.<br /> <br /> 1996-2001 рік лівоцентристи у влади (уряду Р. Проді, М. Д'алеми, Дж. Амато).<br /> <br /> ===XXI століття===<br /> Повоєнна історія Італії характеризується частою зміною урядів. Уряд Сильвіо Берлусконі, сформований в квітні 2005, стало вже п'ятдесят дев'ятим за рахунком.<br /> <br /> 9-10 квітня 2006 відбулися вибори в палату депутатів Італії. Перемогла лівоцентристська опозиція на чолі з Романо Проді (блок &quot;Уніон&quot;).<br /> <br /> Романо Проді отримав перемогу з мінімальною перевагою - трохи більше 25 тис. голосів (49,81%). Коаліція &quot;Дім свобод&quot; Сільвіо Берлусконі отримала 49,74%. Згідно з італійським законодавством, коаліція, що завоювала відносну більшість на виборах в палату депутатів, автоматично отримує в ній 54% місць. На виборах в сенат опозиція також перемогла з мінімальною перевагою в одне сенатське крісло.<br /> <br /> Берлусконі, який прийшов до влади після відставки Джуліано Амато і перемоги на парламентських виборах партії &quot; Вперед, Італія &quot;(Forza, Italia) 10 червня 2001, поставив рекорд тривалості перебування на посаді голови Ради міністрів.<br /> <br /> Після оприлюднення результатів виборів Сильвіо Берлусконі заявив, що не має наміру визнавати поразку, і вимагав перерахунку голосів. 20 квітня вищий суд Італії визнав остаточну перемогу Романо Проді.<br /> <br /> 14 квітня 2008 в Італії пройшли дострокові парламентські вибори, і правоцентристська коаліція Сильвіо Берлусконі &quot;Народ свободи&quot; здобула перемогу в обох палатах парламенту приблизно з десятивідсотковим відривом від суперників. 8 травня найбагатша людина Італії 71-річний Сільвіо Берлусконі втретє очолив італійський уряд.<br /> <br /> Має дипломатичні відносини з Російською Федерацією (встановлені з СРСР 7 лютого 1924 року, перервані Італією 22 червня 1941 року, відновлені 25 жовтня 1944 року).<br /> <br /> ==Географія==<br /> Італія - ​​переважно гірська країна.<br /> <br /> На півночі - південні схили Альп з вищою точкою Західної Європи горою Монблан (4808 м), південніше - Паданськая рівнина; на півострові - гори Апенніни (вища точка - гора Корно-Гранде, 2914 м). Також Апенніни діляться на: Лігурійське, Тоскано-Еміліанскіе, умбра-Маркскіе, Абруццкіе, Кампанська, Луканскіе, Калабрійській Апенніни і гори Сабіна. Ще в східній частині півострова знаходиться півострів Гаргано, на південному сході і південному заході півострова Салентина і Калабрія, відповідно. Діючі вулкани - ( Везувій, Етна); часті землетруси.<br /> <br /> Омивають моря - зі сходу Апеннінський півострів омивається Адріатичним морем з Венеціанською затокою у його північній частині. Протока Отранто між Апулей і Албанією з'єднує Адріатичне море з Іонічним. Між Апулії і Калабрією глибоко впроваджується в сушу затока Таранто. Дуже вузький Мессинську протоку відокремлює Калабрію від Сицилії, а Сицилійський (або Туніський) протока шириною 135 км - Сицилію від Північної Африки. Тірренське море являє собою басейн трикутної форми, обрамлений Сардинією, Корсикою, Тосканського архіпелагу, Апеннінським півостровом і Сицилією. На північ від Корсики знаходиться Лігурійське море з Генуезьким затокою.<br /> <br /> У північно-східній частині острова Сицилія розташовані гори Неброді, а в південно-західній частині острова Сардинія рівнина Кампідано.<br /> <br /> Велика частина маленьких островів розділена на архіпелаги, наприклад Тосканський архіпелаг, який включає острів Ельба, на який був засланий Наполеон Бонапарт.<br /> <br /> Найдовша річка Італії За, її довжина - 682 км. Найбільше озеро - Гарда.<br /> <br /> ===Землетруси===<br /> Італія перебуває в області розломів гірських порід, тому землетрусу є частим явищем. Найбільші землетруси, зареєстровані в XX і в XXI столітті.<br /> <br /> 1908 : землетрус у Реджіо та місті Мессіна<br /> 1915 : землетрус у Марсика<br /> 1929 : землетрус у Болоньї<br /> 1932 : землетрус у Абруццо<br /> 1972 : землетрус у Анконі<br /> 1976 : землетрус у Фріулі<br /> 1990 : землетрус у Санта Лючія<br /> 1997 : землетрус у Умбрії і Марке<br /> 2002 : землетрус у Молізе<br /> 2009 : землетрус в Аквілі<br /> <br /> ===Вулкани===<br /> В Італії є як діючі, так і згаслі вулкани. Серед них виділяють чотири найбільших:<br /> <br /> 1. Етна - найвищий діючий вулкан Європи - 3340 м. Він знаходиться на північному сході острова Сицилія, представляючи разом з іншими кратерами краєвид неймовірної краси, який відкривається з узбережжя регіону Калабрія. Вулкан є чинним.<br /> 2. Везувій - (1277 м) височить над Неаполем і затокою - цей пейзаж всесвітньо відомий. Найвідоміше виверження Везувію сталося в 79 р. н. е.., коли майже повністю під лавою і попелом виявилися Помпеї, Стабія, Геркуланум. Останній раз Везувій прокинувся в 1944 році, але фахівці заявляють, що надалі вулкан буде постійно активний і дуже небезпечний. На думку вчених, виверження, подібні тому, яке відбулося в 79 р. н. е.., відбуваються приблизно раз в 2 тис. років [джерело не вказано 574 дні].<br /> 3. Стромболі - діючий вулкан, утворює частина Ліпарськіх островів в Тірренське море.<br /> 4. Вулькано - ще один вулкан Ліпарськіх островів, знаходиться на острові з такою ж назвою.<br /> <br /> ===Корисні копалини===<br /> В Італії велика різноманітність корисних копалин. Але родовища багатьох з них невеликі за запасами, розпорошені по території країни, нерідко залягають незручно для розробки. Так, в 1982 р. в країні була повністю припинено видобуток залізної руди, у тому числі і на острові Ельба (у ряді місць, але особливо в районі Каррари). За запасами інших видів сировини територія Італії бідна. У невеликій кількості зустрічається антрацит в області Валле-д'Аоста, колоїдні лігніти в Тоскані, торф і торфообразние лігніти. У Центральній Італії і Лігурії є невеликі родовища марганцю. Боксити, довгий час видобувається з карстових западин Апулії, зараз майже вичерпані. На острові Сицилія є запаси калійної і кам'яної солі, асфальту, бітуму.<br /> <br /> Енергетичні ресурси Італії задовольняють потреби країни в енергії лише на 15%. У Сардинії, Тоскані, Умбрії, Калабрії є родовища бурого і низькоякісного кам'яного вугілля. Обмежені нафтові запаси на острові Сицилія, Паданской рівнині і на східному узбережжі Центральної Італії забезпечують менше 2% потреби Італії в нафті. Дуже важливі для економіки країни родовища природного газу Паданской рівнини і її підводного продовження - материкового шельфу Адріатичного моря. Природний газ виявлений в Північних, Центральних і Південних Апеннінах і на Сицилії.<br /> <br /> У післявоєнні роки виявлені досить значні (для Італії) ресурси нафти - в Паданской низовини, в смузі альпійських передгір'їв, а також на острові Сицилія. Доповненням до них є бітумні сланці, на острові Сицилія в районі Рагуса, у Сан-Валентино в області Абруццо-е-Молізе, а також в районі Фрозіноне ( Лаціо).<br /> <br /> ==Економіка==<br /> Переваги: ​​величезний державний бюджет (960 млрд дол за станом на 2009 рік, 5-е місце в світі), що перевершує, серед інших, бюджети Китаю і Великобританії. Конкурентоспроможний і досить креативний середній клас. Задає моду в усьому світі в області дизайну, виробництва і продукції одягу та побутової техніки. До провідним фірмам відносяться Fiat (автопром), Montedison (виробництво пластмас), Olivetti (комунікації), Benetton (одяг). Високопродуктивне сільське господарство та виробництво продукції для туристів, відомі будинки мод. Величезна культурна спадщина робить Італію однією з найбільш привабливих для туристів країн Європи і світу, з можливістю нескінченного розвитку туристичної галузі господарства.<br /> <br /> Слабкі сторони: державний дефіцит і зростання боргу все ще великі. Малий приріст економіки, неефективна сфера послуг, яка інтенсивно приватизується. Нерівний розподіл добробуту між багатою Північчю і бідним Півднем, де безробіття в 3 рази вище. Недостатня податкова дисципліна, поліпшується в останній час. Відносно малі, орієнтовані на міжнародну конкуренцію підприємства. Сильна залежність від імпорту енергоресурсів.<br /> <br /> Італія - ​​високорозвинена індустріально-аграрна країна. Переважно індустріальний і високорозвинений північ і бідний, аграрний південь. Валовий національний продукт на душу населення 30000 доларів на рік. Провідні галузі промисловості: машинобудування, металургія, хімічна та нафтохімічна, легка і харчова. Італія входить до числа найбільших виробників і постачальників на світовий ринок автомобілів, велосипедів і мопедів, тракторів, пральних машин і холодильників, які пишуть і рахункових машин, радіоелектронної продукції, промислового устаткування, сталевих труб, пластмас і хімічних волокон, автомобільних шин, а також готового одягу та шкіряного взуття, макаронів, сиру, оливкового масла, вина, фруктових і томатних консервів. Велике виробництво цементу, натуральних есенцій і ефірних масел з квітів і фруктів, художніх виробів зі скла і фаянсу, ювелірних виробів. Видобуток піритів, руд ртуті, природного газу, калійної солі, доломіту, азбесту.<br /> <br /> У сільському господарстві переважає рослинництво. Основні культури - пшениця, кукурудза, рис (1-е місце по збору в Європі; понад 1 млн т. на рік), цукровий буряк. Італія - ​​один з найбільших в світі і веде в Європі виробник цитрусових (понад 3,3 млн т. на рік), томатів (понад 5,5 млн т.), винограду (близько 10 млн т. на рік, понад 90% переробляється в вино), оливок. Розвинені квітникарство і птахівництво.<br /> <br /> Італія - найбільший район міжнародного туризму (понад 50 млн осіб на рік). Туризм в Італії є одним з провідних секторів економіки і складає 12% від ВВП. На частку Італії доводиться 5,6% від світового туристичного ринку. За цим показником країна займає 3-е місце в ЄС після Франції та Іспанії.<br /> <br /> Грошова одиниця - євро.<br /> <br /> ==Структура зайнятості населення==<br /> Загальна чисельність економічно активного населення: 24.86 мільйона (на 2007 р.)<br /> <br /> Сільське господарство - 4%, промисловість - 31%, третинний сектор - 65%.<br /> <br /> В даний час регіональні диспропорції Італії в структурі зайнятості населення полягають у наступному:<br /> <br /> 1. Відмінності між Північно-Західним і Північно-Східним регіонами зберігаються незначні. Відсоток зайнятих у промисловому секторі в цих регіонах абсолютно однаковий. Відмінності спостерігаються лише за кількістю зайнятих у третинному секторі та сільському господарстві. Північно-Західний регіон традиційно є більш розвиненим регіоном, в якому, раніше сформувалася потужна промисловість (тут знаходиться головний промисловий трикутник Італії Мілан - Турин - Генуя). Північно-Східний ж регіон придбав свою промислову структуру після 1970-х років, коли в ньому були побудовані потужні підприємства алюмінієвої промисловості, енергетики, нафтопереробки і нафтохімії.<br /> <br /> 2. Центру традиційно були притаманні середні показники по країні, і цей регіон вважався перехідним між індустріальним північчю і аграрним півднем. В даний час Центр також зберіг ці серединні позиції, але раніше розрив між Північними районами та Центром був більш значний, ніж в даний час. Можна сказати, що зараз розподіл зайнятих за секторами економіки в Північному і Центральному регіоні майже однакове. Тільки лише за показником зайнятих у третинному секторі Центральний район значно випереджає своїх північних сусідів (на 8-11%). Це збільшення числа зайнятих в третинному секторі відбувається за рахунок району Лаціо, який є столичним і в якому, природно, спостерігається найвища по країні частка зайнятих у сфері послуг. У двох районах Центрального регіону ( Тоскана і Умбрія), показники, як і раніше залишаються приблизно такими ж, як і в середньому по країні, але це не згладжує занадто високого показника в третинному секторі району Лаціо.<br /> <br /> 3. Південну частину Італії, яка, може бути розділена за фізико-географічним принципом на два регіони (острівної і півострівної) пропонується розділити трохи інакше. Проводячи аналіз зайнятості в секторах економіки півдня Італії, можна зробити висновок, що тут, за аналогією з північною частиною, також можуть бути виділені південно-західний і південно-східний регіони. Між західним і східним регіонами півдня (на відміну від північних) не спостерігається такого однаковості у розподілі числа зайнятих по секторах економіки. Так, Південно-Західний регіон відрізняється від Південно-Східного більш вираженим переважанням у структурі зайнятості третинного сектору економіки, а в Південно-Східному районі розвинений більше індустріальний сектор. І об'єднуючим Південно-Західний і Південно-Східний регіони є дуже високий показник зайнятих в аграрному секторі, 7% і 9% відповідно, що приблизно в 2 рази вище, ніж в середньому по країні. Треба відзначити, що показник зайнятості в аграрному секторі ще в 1995 становив у Південно-Західному регіоні 11%, а в Південно-Східному - 12%.<br /> <br /> Таким чином, Центр з показниками зайнятості в секторах економіки &quot;підтягнувся&quot; до північних регіонах, а південь поліпшив свою структуру зайнятості за рахунок нарощування кількості зайнятих в третинному та індустріальному секторах і відповідного скорочення зайнятих в аграрному секторі. Це дає підстави виділяти в сучасній Італії &quot;двоїсту&quot; структуру зайнятості населення. До першої частини цієї структури можна віднести регіони Північно-Заходу, Північного Сходу та Центру, а до другої Півдня.<br /> <br /> Через невеликий території та високою щільністю населення, в сучасній Італії гостро стоїть питання переробки відходів (Див. Сміттєва криза в Італії).<br /> <br /> Італія за своїм економічним рівнем займає проміжне положення між найбільш економічно розвиненими країнами і країнами із середнім рівнем розвитку продуктивних сил. Так само як і в інших високорозвинених країнах, в Італії промисловість є провідною сферою економіки, хоча в ній зайнята менша частина економічно активного населення, ніж у інтенсивно і непропорційно зростаючої сфері послуг. Вартість промислової продукції перевищує вартість продукції сільського господарства, в яке щороку вкладають менше капіталу, ніж у промисловість. Промислові вироби різко переважають і в італійському експорті. Значна частина національних багатств Італії перебуває в руках монополій, більшість з яких входять до числа найбільших концернів капіталістичного світу. Вони панують в хімічній та електротехнічної промисловості (&quot;Монтедісон&quot;), в автомобільній (ФІАТ), а також у гумотехнічної (&quot;Піреллі&quot;). У той же час в країні існує безліч середніх, дрібних і найдрібніших фірм, переважно в легкій і харчовій промисловості, а також у виробництві побутової електротехніки, обладнання для переробки синтетичних матеріалів, у деяких підгалузях верстатобудування. Починаючи з 70-х років помітна тенденція до скорочення великих і підвищення ролі дрібних і середніх фірм і підприємств. Італійське держава активно і в різних формах втручається в економіку країни: його спеціалізовані органи беруть участь в акціонерних товариствах як власників контрольного пакета акцій, створюються промислові підприємства у відповідності з різними державними програмами. Держава стала найбільшим у країні підприємцем. Особливо сильні його позиції в енергетиці, металургії, суднобудуванні. Йому належать також багато підприємств легкої промисловості. Націоналізовані і найбільші банки. За темпами розвитку державний сектор перевершує розвиток італійської економіки в цілому. У сучасних умовах втручання держави в економіку не зводиться до того, щоб допомагати окремим монополістичним об'єднанням розвивати найменш прибуткові або вимагають особливо великих капіталовкладень галузі. Основна мета державного втручання - забезпечити безперервність процесу відтворення. Нової важливою особливістю розвитку державно-монополістичного капіталізму в Італії стало загальнонаціональне довгострокове програмування господарства, що відображає зрослу ступінь концентрації і централізації виробництва і капіталу, посилення монополізації і одержавлення економіки.<br /> <br /> Світова криза загострила багато економічні проблеми в Італії. За розмірами дефіциту бюджету та державного боргу Італія входить в п'ятірку &quot;лідерів&quot; зони євро. Так, співвідношення державного боргу до ВВП Італії там більше 100%. Сильвіо Берлусконі і його міністр фінансів Джуліо Тремонті представили план з порятунку економіки. Головне завдання цього плану, за словами політиків - не допустити в Італії повторення &quot;грецького сценарію&quot; і врятувати євро.<br /> <br /> Дана програма порятунку італійської економіки передбачає заморожування зарплат і відстрочку виходу на пенсію держслужбовців, скорочення фінансування регіональних адміністрацій, а також посилення контролю за ухиленням від сплати податків. Італійська опозиція вважає, що, як і в інших країнах, які схвалили подібні заходи, винуватці нинішньої кризи залишаться безкарними. <br /> <br /> ==Відео==<br /> {{#ev:youtube|OeCzAXF6mGE}}<br /> {{#ev:youtube|xWynNxpxsYQ}}<br /> <br /> ==Зовнішні посилання==<br /> <br /> [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]<br /> [[Категорія:Іт,Їт]]</div>

Тарко Анна https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%86%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%8F 2013-12-02T11:24:35Z

<p>Тарко Анна: </p> <hr /> <div>'''Італія, -лії, '''''ж. ''Италія. Федьк. І. 55. <br /> <br /> ==Символи держави==<br /> ===Прапор Італії===<br /> [[Зображення:Italia_italia.png|x140px]]<br /> '''Прапор Італії''' - один з державних символів Італійської Республіки, являє собою прямокутне полотнище, яке складається з трьох вертикальних рівновеликих смуг: зеленої у древкового краю, білої - в середині, і червоної - у вільного краю полотнища. Відношення ширини прапора до його довжини - 2:3.<br /> ===='''Історія'''====<br /> Італійський прапор, розроблений при Наполеона, наближений до дизайну революційного прапора Франції. За основу взяті геральдичні кольори Мілана (хрест Амвросія Медіоланського), білий і червоний, а також зелений - колір форми місцевої поліції. Затверджено як прапор Ціспаданской республіки 9 грудня 1797. Згодом ці ж кольору використовувалися у прапорі наполеонівського королівства Італія. Після падіння Наполеона використання триколора було припинено до епохи Рісорджіменто. Саме під цим прапором з подачі Гарібальді відбулося об'єднання Італії. В об'єднаному Італійському королівстві на триколор був накладений традиційний герб правлячої Савойської династії.<br /> 6 липня 2005 парламент Італії прийняв закон, відповідно до якого в Італії за наругу над національним прапором братимуть штраф від 1000 до 1500 євро.<br /> <br /> ===Національний гімн===<br /> Італійський гімн, відомий також як &quot; Брати Італії &quot;і&quot; Пісня італійців &quot;- неофіційно був гімном Італійської Республіки з 12 жовтня 1946. 17 листопада 2005 Сенат у першому читанні прийняв закон про офіційне гімні, проте далі закон не пройшов і гімн так і залишився на неофіційному рівні. Текст гімну був написаний восени 1847 Гоффредо Мамелі, а музика, трохи пізніше, композитором Мікелем Новара.<br /> У 80-і роки XX століття також широко був поширений уривок з опери Джузеппе Верді &quot;Набукко&quot;, який виконувався в якості гімну.<br /> <br /> ===Герб===<br /> Офіційна емблема Італійської Республіки була оприлюднена Президентом Італії Енріко де Никола 5 травня 1948. Ескіз емблеми був зроблений художником Паоло Паскетто, який виграв це право у конкурсах 1946 і 1947 років серед 500 інших кандидатів і майже 800 ескізів.<br /> Емблема містить білу п'ятикутну зірку з червоними краями, накладену на зубчате колесо з п'ятьма спицями, що стоїть між оливковою гілкою зліва і дубовою справа. Зелені гілки зв'язані разом червоною стрічкою з написом &quot;Італійська Республіка&quot; (італ. REPUBBLICA ITALIANA) заголовними білими буквами<br /> [[Зображення:Герб-Италиииииииииии.gif.jpg|x140px]]<br /> <br /> <br /> <br /> ==Адміністративний поділ==<br /> Столиця держави - Рим. Країна поділена на 20 областей - Валле-д'Аоста, Ломбардія, Трентіно-Альто Адідже, Фріулі-Венеція Джулія, П'ємонт, Лігурія, Венето, Тоскана, Умбрія, Емілія-Романья, Марке, Абруццо, Лаціо, Молізе, Базіліката, Кампанія, Калабрія, Апулья, Сардинія і Сицилія, (з яких 5 - Сицилія, Сардинія, Трентіно-Альто-Адідже, Валле-д'Аоста і Фріулі-Венеція Джулія - мають особливий статус), що включають як адміністративно-територіальної одиниці 110 провінцій. Провінції у свою чергу діляться на комуни, в загальній складності комун 8101. В автономних областях є свої парламенти - обласні ради та уряду - джунти, які мають повноваження в питаннях місцевого самоврядування.<br /> '''Додаток: таблиця у зовнішніх посиланнях:<br /> {| class=&quot;wikitable sortable&quot; style=&quot;text-align:right&quot;<br /> ! style=&quot;width:100px&quot; |<br /> ! style=&quot;width:80px&quot; | <br /> ! style=&quot;width:80px&quot; | <br /> ! style=&quot;width:80px&quot; | <br /> |-<br /> ! Область<br /> | Абруццо<br /> | Апулія<br /> | Базіліката<br /> |Валле-д'Аоста<br /> | Венето<br /> |Калабрія<br /> | Кампанія<br /> |Лаціо<br /> | Лігурія<br /> |Ломбардія<br /> | Марке<br /> |Молізе<br /> |П'ємонт<br /> |Сардинія<br /> |Сицилія<br /> |Тоскана<br /> |Трентіно - Альто-Адідже<br /> |Умбрія<br /> |Фріулі-Венеція-Джулія<br /> |Емілія-Романья<br /> |-<br /> ! Столиця<br /> | Л'Акуїла <br /> |Барі <br /> |Потенца <br /> |Аоста <br /> |Венеція<br /> |Катандзаро <br /> |Неаполь <br /> |Рим <br /> |Генуя <br /> |Мілан <br /> |Анкона <br /> |Кампобассо <br /> |Турин <br /> |Кальярі <br /> |Палермо <br /> |Флоренція <br /> |Тренто <br /> |Перуджа <br /> |Трієст <br /> |Болонья <br /> |-<br /> ! Площа (км)<br /> |10794 <br /> |19362 <br /> |9992 <br /> |3263 <br /> |18391 <br /> |15080 <br /> |13595 <br /> |17207 <br /> |5421 <br /> |23861 <br /> |9694 <br /> |4438 <br /> |25399 <br /> |24090 <br /> |25708 <br /> |22997 <br /> |13607 <br /> |8456 <br /> |7855 <br /> |22124 <br /> |-<br /> ! Населення<br /> |1324000<br /> |4076000<br /> |591000<br /> |126000<br /> |4832000<br /> |2007000<br /> |5811000<br /> |5561000<br /> |1610000<br /> |9642000<br /> |1553000<br /> |320000<br /> |4401000<br /> |1666000<br /> |5030000<br /> |3677000<br /> |1007000<br /> |884000<br /> |1222000<br /> |4276000<br /> |-<br /> <br /> <br /> <br /> ==Політична структура==<br /> Глава держави - Президент Італії.<br /> <br /> Виконавчу владу і Уряд очолює Голова Ради міністрів Італії.<br /> <br /> Міністерства Італії:<br /> <br /> Міністерство закордонних справ<br /> Міністерство внутрішніх справ<br /> Міністерство юстиції<br /> Міністерство оборони<br /> Міністерство економіки та фінансів<br /> Міністерство економічного розвитку<br /> Міністерство міжнародної торгівлі<br /> Міністерство зв'язку<br /> Міністерство транспорту<br /> Міністерство соціального забезпечення<br /> Міністерство образотворчих мистецтв<br /> Законодавча влада - Двопалатний парламент Італії, який обирається на 5 років.<br /> <br /> Палата депутатів Італії - 630 членів.<br /> Сенат Італії - 315 членів.<br /> Провідні політичні партії - Ліві демократи, Демократичний союз, Італійська народна партія, Об'єднані християнські демократи, &quot; Народ свободи &quot;, Ліга Півночі. Партії об'єднані в коаліції - права ( Народ свободи, ХДП, Ліга Півночі), і ліву (ДПЛС, СП, Народна партія, екологісти).<br /> Міжнародне членство:<br /> <br /> ООН ( 1955)<br /> НАТО ( 1949)<br /> РЄ ( 1949)<br /> ЄС ( 1957)<br /> Група десяти ( 1964)<br /> Профспілки та інші громадські організації:<br /> <br /> Загальна італійська конфедерація праці (ВІКТ) утворилася в 1906. Чисельністю 3,5 млн членів. Входить до Європейської конфедерації профспілок (ЄКП). У 1948 створена Італійська конфедерація профспілок трудящих (ІКПТ). Італійський союз праці був утворений в 1950 р.<br /> <br /> В 1972 Загальна італійська конфедерація праці, Італійська конфедерація профспілок трудящих та Італійський союз праці об'єдналися у федерацію.<br /> <br /> Національна ліга кооперативів заснована в 1886. Об'єднує 7920 кооперативів. Входить до Міжнародний кооперативний альянс.<br /> <br /> Християнська асоціація італійських трудящих - католицька організація полупрофсоюзного типу, створена Ватиканом в 1945. Чисельність 500 тис. членів.<br /> <br /> ==Зовнішня політика Італії==<br /> Аж до 1861 року Італія була роздроблена, тому численні італійські держави вели власну зовнішню політику, орієнтуючись на сусідні потужні держави.<br /> <br /> З 1861 року політика об'єднаної Італії була спрямована на приєднання областей з проживаючими там італійцями, а саме - Папську область, Трентіно, Істрію, Далмацію. Також Італія прагнула створити власну колоніальну імперію. Під час франко-прусської війни 1870 року Італія приєднала Папську область. Далі орієнтувалася у зовнішній політиці на Німеччину, так як бажала зміцнитися в Тунісі, на який також претендувала Франція. Однак через бажання приєднати Істрію і Трентіно, Італія вступає в протистояння з Австро-Угорщиною в кінці XIX - початку XX ст.<br /> <br /> З 1914 року Італія веде переговори з Антантою, перебуваючи в союзі з Німеччиною, торгуючись з ними. У підсумку в 1915 році країни Антанти обіцяють Італії бажані території, якщо вона погодиться виступити на боці Антанти. І в 1915 році Італія нападає на Австро-Угорщину. За результатами Паризької мирної конференції 1918 Італія отримала Істрію, Трентіно і ряд островів в Адріатичному морі. Після Першої світової війни у Італії з'явився новий суперник - Королівство Сербів, Хорватів і Словенців, в 1929 стали Югославією.<br /> <br /> Після приходу фашистів до влади зовнішня політика Італії стає вкрай радикальною. Конфлікти з Югославією стають актуальними аж до закінчення Другої світової війни, за результатами якої Італія повернула Далмацію, Істрію Югославії, надала незалежність Албанії.<br /> <br /> Одним з найважливіших зовнішньополітичних подій стало підписання у лютому 1947 року в Парижі мирного договору союзників з Італією. Згідно з угодою в Італії розпускалися фашистські організації, виводилися окупаційні війська, визначалися кордони, заборонялося розміщення військових баз на італійській території. Після Другої світової війни політика Італії була пасивною, країна йшла в руслі НАТО і США зокрема. У країні домінувало уявлення про роль Італії як про роль &quot;середньої держави&quot;. 4 квітня 1949 у Вашингтоні відбулося офіційне підписання Північноатлантичного договору. Разом з представниками США, Франції, Великобританії, Бельгії, Канади, Голландії, Люксембурга, Норвегії, Данії, Португалії та Ісландії Північноатлантичний пакт підписав і представник італійського уряду - міністр закордонних справ К. Сфорца. Міністр закордонних справ Сфорца активно сприяв також вступу Італії до Європейського рада (1949), і в Європейське об'єднання вугілля і сталі (1951)<br /> <br /> Італія в кінці 1955 року стала членом ООН.<br /> <br /> У квітні 1966 року відбувся перший офіційний візит до Італійської Республіки міністра закордонних справ СРСР А. А. Громико. Візит не тільки дав конкретні результати у сфері двосторонніх відносин, але й привів до певного зближення позицій СРСР та Італії з різних питань.<br /> <br /> У 1972 р. уряд Італії уклало угоду з США про надання американським атомним підводним човнам бази на о-ві Маддалена майже одночасно з підписанням протоколу про політичні консультації з Радянським Союзом. Радянсько-німецькі відносини 70-х років розвиваються в цілому по висхідній лінії, відрізняються великою насиченістю та результативністю. Подальше зміцнення відносин було зроблено в 1975 році підписанням радянсько-італійській декларації, в якій було підкреслено прагнення до розвитку дружніх відносин між Італією і СРСР.<br /> <br /> До кінця 70-х років пасивність італійської сторони в Західній Європі компенсувалася тільки банальними риторичними зізнаннями у вірності європеїзм. На рубежі 80-х років маятник італійської зовнішньої політики, що коливається між Західною Європою і США, застиг в американській фазі.<br /> <br /> Наприкінці 80-х ця ідеологія почала змінюватися у зв'язку з подіями в сусідній Югославії. Італія почала приділяти більше уваги процесам на пост'югославском просторі і в цілому в Середземномор'ї. На початку 80-х років середземноморської політики Італії був наданий новий стимул. Країна змогла придбати значну самостійність від своїх партнерів по блоку НАТО і почати проводити свій курс в даному регіоні. Серед конкретних проявів італійської політики в цей час можна назвати укладення договорів про військове та економічне співробітництво з Мальтою в 1980 р., участь італійців у міжнародних силах в Лівані в 1982-84 рр.., Операції з очищення від мін Суецького каналу в 1984 році.<br /> <br /> Починаючи з другої половини 90-х років, на перше місце в зовнішньополітичному курсі Італії вийшла проблема, пов'язана з визначенням країни в Європейському Союзі. Насамперед, зверталася увага на питання про введення єдиної європейської валюти ЄВРО.<br /> <br /> Італія брала участь у Балканської операції НАТО, в Косовській операції, а також відправила своїх солдат в Ірак і Афганістан.<br /> <br /> На початку XXI століття країна разом з Грецією, Словенією, Хорватією, Боснією і Герцеговиною, Албанією взяла участь у висуванні нового субрегіонального проекту - Адріатичної і Іонічне ініціативи (АИИ). Конференція на рівні міністрів закордонних справ була проведена 20 травня 2000 року в італійському місті Анкона і відкрила Італії нові канали впливу на Балкани. Також після створення АИИ Італія практично стала однією з головних західноєвропейських країн, здатних регулювати післякризовий розвиток на Балканах, яке давало Італії можливість утвердитися в ролі одного з центрів тяжіння для країн Південно-Східної Європи.<br /> <br /> Саме після кризи в Косово відбулася трансформація ідеї &quot;середньої держави&quot; в ідею &quot;світу протагоністів&quot; [5], тобто світу, в якому Італії відведено важливе місце. Пізніше Італія оголосила Балкани зоною своєї &quot;відповідальності&quot; в рамках НАТО.<br /> <br /> Після подій 11 вересня 2001 р. Італія направила свої зусилля на відновлення контактів між західним та ісламським світом.<br /> <br /> У 2001-2006 роках прем'єр-міністр і міністри закордонних справ Італії здійснили ряд візитів з метою налагодження діалогу палестинської та ізраїльської адміністрації за посередництвом Риму в дозволі регіонального кризи. Вперше державний візит президента Італії до Туреччини відбувся 22 листопада 2005 року. К. Чапмен висловив підтримку в прагненні Туреччини стати членом Євросоюзу, а також акцентував увагу на тому, що країна і її керівництво повинні докласти зусиль для досягнення стандартів, прийнятих в ЄС.<br /> <br /> Сучасний етап італійської зовнішньої політики можна охарактеризувати досить теплими відносинами з Росією. Починаючи з 2000 р., після першого офіційного візиту до Італії президента Росії В. В. Путіна, зароджується взаємна симпатія між двома країнами, згодом активно розвиває двостороннє співробітництво. Напередодні саміту Росія-ЄС 04.11.2003 відбувся державний візит Президента Росії до Італії. За неповний рік, це була вже шоста зустріч, що не може не доводити активну співпрацю і тісні ділові відносини між двома країнами. Знаковою подією в двосторонньому взаємодії стало підписання в червні 2004 р. міжурядової Угоди про спрощення видачі віз громадянам РФ та Італійської Республіки, яке полегшило взаємні контакти для молоді, діячів науки, культури, підприємців, держслужбовців двох країн.<br /> <br /> До зовнішньополітичних пріоритетів Італії відносяться: Середземномор'ї, Балканський регіон, США, Європейський союз, країни Центральної і Східної Європи, Росія.<br /> <br /> ==Історія==<br /> <br /> ===Етимологія===<br /> Походження слова Italia точно не відомо. Згідно з найбільш поширеною точкою зору термін прийшов з Греції і означає &quot;країна телят&quot; [6] [7] [8]. Бик був символом народів, що населяли південь Італії, і часто зображувався буцаються римську Вовчицю. Спочатку назва Italia застосовувалося тільки до тієї частини території, яку тепер займає Південна Італія (сучасна провінція Калабрія).<br /> <br /> ===Стародівній Рим===<br /> У V-III століттях до н. е.. територія Італії була основною частиною Римської держави<br /> <br /> ===Середні століття===<br /> Характерною формою італійського середньовічного держави були міста-держави з республіканським ладом. У містах Північної і Середньої Італії в XIV - XVI століттях склалися ранньокапіталістичні відносини. Так, Венецією управляли дожі, а в Генуї, Флоренції, Лукка і інших містах склався спадковий аристократичний лад ( Медічі у Флоренції і т. п.) До кінця Середньовіччя Італія та Німеччина - єдині з країн Західної Європи, залишалися роздробленими.<br /> <br /> ===Епоха відродження===<br /> У XVI столітті на значній частині Італії закріпилося панування Іспанії, після війни за Іспанський спадок 1701 - 1714 - панування австрійських Габсбургів. З кінця XVIII століття в Італії розгорнувся рух за національне визволення та ліквідацію територіальної роздробленості ( Рісорджіменто). З кінця XVIII століття по 1814 Італія - під французькою окупацією, на її території були створені залежні від наполеонівської Франції держави, якими управляли родичі або ставленики Наполеона. Віденський конгрес 1814 - 1815 реставрував в Італії феодально-абсолютистські монархії.<br /> <br /> ===Новий час===<br /> Боротьбою за єдину Італію керували карбонарії, &quot;Молода Італія&quot; та інші організації, ключовими фігурами в яких були Джузеппе Гарібальді і Джузеппе Мадзіні. До кінця 1860 територія Італії була в основному об'єднана навколо Сардинського королівства (з 1861 Італійське королівство), в 1870 до Італійського королівства було приєднано Рим.<br /> <br /> ===XX століття===<br /> У 1914 році підписано Декларацію Італії про нейтралітет у початку світової війни. У квітні 1915 року Італія підписує угоду з країнами Антанти про участь у війні на їхньому боці. У травні того ж року відбувається оголошення Італією війни Австро-Угорщини, а потім Німеччини. Серпень 1917 в Італії відбувається антивоєнний повстання робітників у Турині. У січні 1919 року відбувається утворення католицької Народної партії (впоследнствіі - Християнсько-Демократична партія) У березні 1919 року виникає фашистський рух (освіта першого &quot;бойового союзу&quot;) У серпні 1919 року в країні проводиться виборча реформа (введення голосування за партійними списками і пропорційна система представництва в палаті депутатів) січня 1921 ознаменований освітою Комуністичної партії Італії (КПІ, з 1944 - ІКП). У листопаді того ж року відбувається перетворення фашистських &quot;бойових спілок&quot; в партію.<br /> В 1922, після походу чорносорочечників на Рим та вручення королю своїх вимог, до влади прийшли фашисти, які встановили диктатуру на чолі з Беніто Муссоліні ( 1922 - 1943). 7 лютого 1924 відбувається встановлення дипломатичних відносин між Італією і СРСР В 1929, згідно Латеранського договору, Італією гарантований суверенітет Ватикану. Італія захопила Ефіопію ( 1935 - 1936), Албанію ( 1939). Уклавши військовий союз з нацистською Німеччиною і Японією, Італія в 1940 вступила до Другу світову війну. У 1940 військові дії Італії на Балканах (проти Греції та Югославії). У 1941 році відбулося співучасть Італії в гітлерівській агресії проти СРСР; воєнної поразки Італії у Східній Африці. 1941 ознаменований оголошенням Італією і Німеччиною війни США. У 1943 році відбулася капітуляція Італії перед Об'єднаними Націями і створення в Римі Комітету національного визволення з участю 6 антифашистських партій. У вересні 1943 року нацистська окупація Північної і Центральної Італії (&quot;республіка Сало&quot;) У червні 1944 звільнення Риму; створення єдиної партизанської партії. У цьому ж році відбувається відновлення повних дипломатичних відносин з Радянським Союзом. У грудні 1944 підписані Римські протоколи (угода між англо-американським командуванням і силами Опору про взаємодію на заключному етапі війни і подальшої долі партизанських формувань).<br /> <br /> В 1945 діями руху Опору (вища точка - Квітневе повстання 1945) і англо-американських військ в Італії був повалений фашистський режим.<br /> <br /> В 1946 Італія стала парламентською республікою.<br /> <br /> У листопаді 1947 прийнята Конституція Італійської Республіки, вона офіційно вступила в силу 1 січня 1948. Після Другої світової війни на політичній арені утвердилася Християнсько-демократична партія Італії (ХДП), яка формувала уряду в 1945 - 1981 і в 1987 - 1992. У 1948 році проходять парламентські вибори, закріпили встановлення політичного панування ХДП. Березень 1949 - приєднання Італії до НАТО. У 1960 відбувається активізація неофашизму і підйом масового антифашистського руху. 1969-&quot;Спекотна осінь&quot; (боротьба за нові умови колективних трудових угод і розширення прав робітників організацій) 1976-1979 політика &quot;національної солідарності&quot;. 1978 відбувається викрадення і вбивство терористами з &quot;Червоних бригад&quot; голови ХДП А. Моро У 1980 році відбувся прихід до влади пятіпартійной коаліції.<br /> <br /> Січень 1991 XX з'їзд ІКП і припинення її існування (освіта Демократичної партії лівих сил і партії Комуністичного відтворення) 1991-1993 перехід від пропорційної виборчої системи до мажоритарної; операція &quot;Чисті руки&quot; і криза традиційних урядових партій.<br /> <br /> У 1993 році відбулося приєднання Італії до Маастрихтського договору.<br /> <br /> Різке посилення корупції в усіх ланках влади призвело до зміни виборчої системи. 4 серпня 1993 був схвалений новий закон про парламентські вибори.<br /> <br /> 1994 рік і перемога на парламентських виборах блоку правих партій (&quot;Вперед Італія&quot;, Ліга Півночі і Національний Альянс) 1996 рік і перемога на виборах лівоцентристської коаліції &quot;Олива&quot;.<br /> <br /> 1996-2001 рік лівоцентристи у влади (уряду Р. Проді, М. Д'алеми, Дж. Амато).<br /> <br /> ===XXI століття===<br /> Повоєнна історія Італії характеризується частою зміною урядів. Уряд Сильвіо Берлусконі, сформований в квітні 2005, стало вже п'ятдесят дев'ятим за рахунком.<br /> <br /> 9-10 квітня 2006 відбулися вибори в палату депутатів Італії. Перемогла лівоцентристська опозиція на чолі з Романо Проді (блок &quot;Уніон&quot;).<br /> <br /> Романо Проді отримав перемогу з мінімальною перевагою - трохи більше 25 тис. голосів (49,81%). Коаліція &quot;Дім свобод&quot; Сільвіо Берлусконі отримала 49,74%. Згідно з італійським законодавством, коаліція, що завоювала відносну більшість на виборах в палату депутатів, автоматично отримує в ній 54% місць. На виборах в сенат опозиція також перемогла з мінімальною перевагою в одне сенатське крісло.<br /> <br /> Берлусконі, який прийшов до влади після відставки Джуліано Амато і перемоги на парламентських виборах партії &quot; Вперед, Італія &quot;(Forza, Italia) 10 червня 2001, поставив рекорд тривалості перебування на посаді голови Ради міністрів.<br /> <br /> Після оприлюднення результатів виборів Сильвіо Берлусконі заявив, що не має наміру визнавати поразку, і вимагав перерахунку голосів. 20 квітня вищий суд Італії визнав остаточну перемогу Романо Проді.<br /> <br /> 14 квітня 2008 в Італії пройшли дострокові парламентські вибори, і правоцентристська коаліція Сильвіо Берлусконі &quot;Народ свободи&quot; здобула перемогу в обох палатах парламенту приблизно з десятивідсотковим відривом від суперників. 8 травня найбагатша людина Італії 71-річний Сільвіо Берлусконі втретє очолив італійський уряд.<br /> <br /> Має дипломатичні відносини з Російською Федерацією (встановлені з СРСР 7 лютого 1924 року, перервані Італією 22 червня 1941 року, відновлені 25 жовтня 1944 року).<br /> <br /> ==Географія==<br /> Італія - ​​переважно гірська країна.<br /> <br /> На півночі - південні схили Альп з вищою точкою Західної Європи горою Монблан (4808 м), південніше - Паданськая рівнина; на півострові - гори Апенніни (вища точка - гора Корно-Гранде, 2914 м). Також Апенніни діляться на: Лігурійське, Тоскано-Еміліанскіе, умбра-Маркскіе, Абруццкіе, Кампанська, Луканскіе, Калабрійській Апенніни і гори Сабіна. Ще в східній частині півострова знаходиться півострів Гаргано, на південному сході і південному заході півострова Салентина і Калабрія, відповідно. Діючі вулкани - ( Везувій, Етна); часті землетруси.<br /> <br /> Омивають моря - зі сходу Апеннінський півострів омивається Адріатичним морем з Венеціанською затокою у його північній частині. Протока Отранто між Апулей і Албанією з'єднує Адріатичне море з Іонічним. Між Апулії і Калабрією глибоко впроваджується в сушу затока Таранто. Дуже вузький Мессинську протоку відокремлює Калабрію від Сицилії, а Сицилійський (або Туніський) протока шириною 135 км - Сицилію від Північної Африки. Тірренське море являє собою басейн трикутної форми, обрамлений Сардинією, Корсикою, Тосканського архіпелагу, Апеннінським півостровом і Сицилією. На північ від Корсики знаходиться Лігурійське море з Генуезьким затокою.<br /> <br /> У північно-східній частині острова Сицилія розташовані гори Неброді, а в південно-західній частині острова Сардинія рівнина Кампідано.<br /> <br /> Велика частина маленьких островів розділена на архіпелаги, наприклад Тосканський архіпелаг, який включає острів Ельба, на який був засланий Наполеон Бонапарт.<br /> <br /> Найдовша річка Італії За, її довжина - 682 км. Найбільше озеро - Гарда.<br /> <br /> ===Землетруси===<br /> Італія перебуває в області розломів гірських порід, тому землетрусу є частим явищем. Найбільші землетруси, зареєстровані в XX і в XXI столітті.<br /> <br /> 1908 : землетрус у Реджіо та місті Мессіна<br /> 1915 : землетрус у Марсика<br /> 1929 : землетрус у Болоньї<br /> 1932 : землетрус у Абруццо<br /> 1972 : землетрус у Анконі<br /> 1976 : землетрус у Фріулі<br /> 1990 : землетрус у Санта Лючія<br /> 1997 : землетрус у Умбрії і Марке<br /> 2002 : землетрус у Молізе<br /> 2009 : землетрус в Аквілі<br /> <br /> ===Вулкани===<br /> В Італії є як діючі, так і згаслі вулкани. Серед них виділяють чотири найбільших:<br /> <br /> 1. Етна - найвищий діючий вулкан Європи - 3340 м. Він знаходиться на північному сході острова Сицилія, представляючи разом з іншими кратерами краєвид неймовірної краси, який відкривається з узбережжя регіону Калабрія. Вулкан є чинним.<br /> 2. Везувій - (1277 м) височить над Неаполем і затокою - цей пейзаж всесвітньо відомий. Найвідоміше виверження Везувію сталося в 79 р. н. е.., коли майже повністю під лавою і попелом виявилися Помпеї, Стабія, Геркуланум. Останній раз Везувій прокинувся в 1944 році, але фахівці заявляють, що надалі вулкан буде постійно активний і дуже небезпечний. На думку вчених, виверження, подібні тому, яке відбулося в 79 р. н. е.., відбуваються приблизно раз в 2 тис. років [джерело не вказано 574 дні].<br /> 3. Стромболі - діючий вулкан, утворює частина Ліпарськіх островів в Тірренське море.<br /> 4. Вулькано - ще один вулкан Ліпарськіх островів, знаходиться на острові з такою ж назвою.<br /> <br /> ===Корисні копалини===<br /> В Італії велика різноманітність корисних копалин. Але родовища багатьох з них невеликі за запасами, розпорошені по території країни, нерідко залягають незручно для розробки. Так, в 1982 р. в країні була повністю припинено видобуток залізної руди, у тому числі і на острові Ельба (у ряді місць, але особливо в районі Каррари). За запасами інших видів сировини територія Італії бідна. У невеликій кількості зустрічається антрацит в області Валле-д'Аоста, колоїдні лігніти в Тоскані, торф і торфообразние лігніти. У Центральній Італії і Лігурії є невеликі родовища марганцю. Боксити, довгий час видобувається з карстових западин Апулії, зараз майже вичерпані. На острові Сицилія є запаси калійної і кам'яної солі, асфальту, бітуму.<br /> <br /> Енергетичні ресурси Італії задовольняють потреби країни в енергії лише на 15%. У Сардинії, Тоскані, Умбрії, Калабрії є родовища бурого і низькоякісного кам'яного вугілля. Обмежені нафтові запаси на острові Сицилія, Паданской рівнині і на східному узбережжі Центральної Італії забезпечують менше 2% потреби Італії в нафті. Дуже важливі для економіки країни родовища природного газу Паданской рівнини і її підводного продовження - материкового шельфу Адріатичного моря. Природний газ виявлений в Північних, Центральних і Південних Апеннінах і на Сицилії.<br /> <br /> У післявоєнні роки виявлені досить значні (для Італії) ресурси нафти - в Паданской низовини, в смузі альпійських передгір'їв, а також на острові Сицилія. Доповненням до них є бітумні сланці, на острові Сицилія в районі Рагуса, у Сан-Валентино в області Абруццо-е-Молізе, а також в районі Фрозіноне ( Лаціо).<br /> <br /> ==Економіка==<br /> Переваги: ​​величезний державний бюджет (960 млрд дол за станом на 2009 рік, 5-е місце в світі), що перевершує, серед інших, бюджети Китаю і Великобританії. Конкурентоспроможний і досить креативний середній клас. Задає моду в усьому світі в області дизайну, виробництва і продукції одягу та побутової техніки. До провідним фірмам відносяться Fiat (автопром), Montedison (виробництво пластмас), Olivetti (комунікації), Benetton (одяг). Високопродуктивне сільське господарство та виробництво продукції для туристів, відомі будинки мод. Величезна культурна спадщина робить Італію однією з найбільш привабливих для туристів країн Європи і світу, з можливістю нескінченного розвитку туристичної галузі господарства.<br /> <br /> Слабкі сторони: державний дефіцит і зростання боргу все ще великі. Малий приріст економіки, неефективна сфера послуг, яка інтенсивно приватизується. Нерівний розподіл добробуту між багатою Північчю і бідним Півднем, де безробіття в 3 рази вище. Недостатня податкова дисципліна, поліпшується в останній час. Відносно малі, орієнтовані на міжнародну конкуренцію підприємства. Сильна залежність від імпорту енергоресурсів.<br /> <br /> Італія - ​​високорозвинена індустріально-аграрна країна. Переважно індустріальний і високорозвинений північ і бідний, аграрний південь. Валовий національний продукт на душу населення 30000 доларів на рік. Провідні галузі промисловості: машинобудування, металургія, хімічна та нафтохімічна, легка і харчова. Італія входить до числа найбільших виробників і постачальників на світовий ринок автомобілів, велосипедів і мопедів, тракторів, пральних машин і холодильників, які пишуть і рахункових машин, радіоелектронної продукції, промислового устаткування, сталевих труб, пластмас і хімічних волокон, автомобільних шин, а також готового одягу та шкіряного взуття, макаронів, сиру, оливкового масла, вина, фруктових і томатних консервів. Велике виробництво цементу, натуральних есенцій і ефірних масел з квітів і фруктів, художніх виробів зі скла і фаянсу, ювелірних виробів. Видобуток піритів, руд ртуті, природного газу, калійної солі, доломіту, азбесту.<br /> <br /> У сільському господарстві переважає рослинництво. Основні культури - пшениця, кукурудза, рис (1-е місце по збору в Європі; понад 1 млн т. на рік), цукровий буряк. Італія - ​​один з найбільших в світі і веде в Європі виробник цитрусових (понад 3,3 млн т. на рік), томатів (понад 5,5 млн т.), винограду (близько 10 млн т. на рік, понад 90% переробляється в вино), оливок. Розвинені квітникарство і птахівництво.<br /> <br /> Італія - найбільший район міжнародного туризму (понад 50 млн осіб на рік). Туризм в Італії є одним з провідних секторів економіки і складає 12% від ВВП. На частку Італії доводиться 5,6% від світового туристичного ринку. За цим показником країна займає 3-е місце в ЄС після Франції та Іспанії.<br /> <br /> Грошова одиниця - євро.<br /> <br /> ==Структура зайнятості населення==<br /> Загальна чисельність економічно активного населення: 24.86 мільйона (на 2007 р.)<br /> <br /> Сільське господарство - 4%, промисловість - 31%, третинний сектор - 65%.<br /> <br /> В даний час регіональні диспропорції Італії в структурі зайнятості населення полягають у наступному:<br /> <br /> 1. Відмінності між Північно-Західним і Північно-Східним регіонами зберігаються незначні. Відсоток зайнятих у промисловому секторі в цих регіонах абсолютно однаковий. Відмінності спостерігаються лише за кількістю зайнятих у третинному секторі та сільському господарстві. Північно-Західний регіон традиційно є більш розвиненим регіоном, в якому, раніше сформувалася потужна промисловість (тут знаходиться головний промисловий трикутник Італії Мілан - Турин - Генуя). Північно-Східний ж регіон придбав свою промислову структуру після 1970-х років, коли в ньому були побудовані потужні підприємства алюмінієвої промисловості, енергетики, нафтопереробки і нафтохімії.<br /> <br /> 2. Центру традиційно були притаманні середні показники по країні, і цей регіон вважався перехідним між індустріальним північчю і аграрним півднем. В даний час Центр також зберіг ці серединні позиції, але раніше розрив між Північними районами та Центром був більш значний, ніж в даний час. Можна сказати, що зараз розподіл зайнятих за секторами економіки в Північному і Центральному регіоні майже однакове. Тільки лише за показником зайнятих у третинному секторі Центральний район значно випереджає своїх північних сусідів (на 8-11%). Це збільшення числа зайнятих в третинному секторі відбувається за рахунок району Лаціо, який є столичним і в якому, природно, спостерігається найвища по країні частка зайнятих у сфері послуг. У двох районах Центрального регіону ( Тоскана і Умбрія), показники, як і раніше залишаються приблизно такими ж, як і в середньому по країні, але це не згладжує занадто високого показника в третинному секторі району Лаціо.<br /> <br /> 3. Південну частину Італії, яка, може бути розділена за фізико-географічним принципом на два регіони (острівної і півострівної) пропонується розділити трохи інакше. Проводячи аналіз зайнятості в секторах економіки півдня Італії, можна зробити висновок, що тут, за аналогією з північною частиною, також можуть бути виділені південно-західний і південно-східний регіони. Між західним і східним регіонами півдня (на відміну від північних) не спостерігається такого однаковості у розподілі числа зайнятих по секторах економіки. Так, Південно-Західний регіон відрізняється від Південно-Східного більш вираженим переважанням у структурі зайнятості третинного сектору економіки, а в Південно-Східному районі розвинений більше індустріальний сектор. І об'єднуючим Південно-Західний і Південно-Східний регіони є дуже високий показник зайнятих в аграрному секторі, 7% і 9% відповідно, що приблизно в 2 рази вище, ніж в середньому по країні. Треба відзначити, що показник зайнятості в аграрному секторі ще в 1995 становив у Південно-Західному регіоні 11%, а в Південно-Східному - 12%.<br /> <br /> Таким чином, Центр з показниками зайнятості в секторах економіки &quot;підтягнувся&quot; до північних регіонах, а південь поліпшив свою структуру зайнятості за рахунок нарощування кількості зайнятих в третинному та індустріальному секторах і відповідного скорочення зайнятих в аграрному секторі. Це дає підстави виділяти в сучасній Італії &quot;двоїсту&quot; структуру зайнятості населення. До першої частини цієї структури можна віднести регіони Північно-Заходу, Північного Сходу та Центру, а до другої Півдня.<br /> <br /> Через невеликий території та високою щільністю населення, в сучасній Італії гостро стоїть питання переробки відходів (Див. Сміттєва криза в Італії).<br /> <br /> Італія за своїм економічним рівнем займає проміжне положення між найбільш економічно розвиненими країнами і країнами із середнім рівнем розвитку продуктивних сил. Так само як і в інших високорозвинених країнах, в Італії промисловість є провідною сферою економіки, хоча в ній зайнята менша частина економічно активного населення, ніж у інтенсивно і непропорційно зростаючої сфері послуг. Вартість промислової продукції перевищує вартість продукції сільського господарства, в яке щороку вкладають менше капіталу, ніж у промисловість. Промислові вироби різко переважають і в італійському експорті. Значна частина національних багатств Італії перебуває в руках монополій, більшість з яких входять до числа найбільших концернів капіталістичного світу. Вони панують в хімічній та електротехнічної промисловості (&quot;Монтедісон&quot;), в автомобільній (ФІАТ), а також у гумотехнічної (&quot;Піреллі&quot;). У той же час в країні існує безліч середніх, дрібних і найдрібніших фірм, переважно в легкій і харчовій промисловості, а також у виробництві побутової електротехніки, обладнання для переробки синтетичних матеріалів, у деяких підгалузях верстатобудування. Починаючи з 70-х років помітна тенденція до скорочення великих і підвищення ролі дрібних і середніх фірм і підприємств. Італійське держава активно і в різних формах втручається в економіку країни: його спеціалізовані органи беруть участь в акціонерних товариствах як власників контрольного пакета акцій, створюються промислові підприємства у відповідності з різними державними програмами. Держава стала найбільшим у країні підприємцем. Особливо сильні його позиції в енергетиці, металургії, суднобудуванні. Йому належать також багато підприємств легкої промисловості. Націоналізовані і найбільші банки. За темпами розвитку державний сектор перевершує розвиток італійської економіки в цілому. У сучасних умовах втручання держави в економіку не зводиться до того, щоб допомагати окремим монополістичним об'єднанням розвивати найменш прибуткові або вимагають особливо великих капіталовкладень галузі. Основна мета державного втручання - забезпечити безперервність процесу відтворення. Нової важливою особливістю розвитку державно-монополістичного капіталізму в Італії стало загальнонаціональне довгострокове програмування господарства, що відображає зрослу ступінь концентрації і централізації виробництва і капіталу, посилення монополізації і одержавлення економіки.<br /> <br /> Світова криза загострила багато економічні проблеми в Італії. За розмірами дефіциту бюджету та державного боргу Італія входить в п'ятірку &quot;лідерів&quot; зони євро. Так, співвідношення державного боргу до ВВП Італії там більше 100%. Сильвіо Берлусконі і його міністр фінансів Джуліо Тремонті представили план з порятунку економіки. Головне завдання цього плану, за словами політиків - не допустити в Італії повторення &quot;грецького сценарію&quot; і врятувати євро.<br /> <br /> Дана програма порятунку італійської економіки передбачає заморожування зарплат і відстрочку виходу на пенсію держслужбовців, скорочення фінансування регіональних адміністрацій, а також посилення контролю за ухиленням від сплати податків. Італійська опозиція вважає, що, як і в інших країнах, які схвалили подібні заходи, винуватці нинішньої кризи залишаться безкарними. <br /> <br /> ==Відео==<br /> {{#ev:youtube|OeCzAXF6mGE}}<br /> {{#ev:youtube|xWynNxpxsYQ}}<br /> <br /> ==Зовнішні посилання==<br /> <br /> [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]<br /> [[Категорія:Іт,Їт]]</div>

Тарко Анна https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%86%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%8F 2013-12-02T11:24:03Z

<p>Тарко Анна: </p> <hr /> <div>'''Італія, -лії, '''''ж. ''Италія. Федьк. І. 55. <br /> <br /> ==Символи держави==<br /> ===Прапор Італії===<br /> [[Зображення:Italia_italia.png|x140px]]<br /> '''Прапор Італії''' - один з державних символів Італійської Республіки, являє собою прямокутне полотнище, яке складається з трьох вертикальних рівновеликих смуг: зеленої у древкового краю, білої - в середині, і червоної - у вільного краю полотнища. Відношення ширини прапора до його довжини - 2:3.<br /> ===='''Історія'''===<br /> Італійський прапор, розроблений при Наполеона, наближений до дизайну революційного прапора Франції. За основу взяті геральдичні кольори Мілана (хрест Амвросія Медіоланського), білий і червоний, а також зелений - колір форми місцевої поліції. Затверджено як прапор Ціспаданской республіки 9 грудня 1797. Згодом ці ж кольору використовувалися у прапорі наполеонівського королівства Італія. Після падіння Наполеона використання триколора було припинено до епохи Рісорджіменто. Саме під цим прапором з подачі Гарібальді відбулося об'єднання Італії. В об'єднаному Італійському королівстві на триколор був накладений традиційний герб правлячої Савойської династії.<br /> 6 липня 2005 парламент Італії прийняв закон, відповідно до якого в Італії за наругу над національним прапором братимуть штраф від 1000 до 1500 євро.<br /> <br /> ===Національний гімн===<br /> Італійський гімн, відомий також як &quot; Брати Італії &quot;і&quot; Пісня італійців &quot;- неофіційно був гімном Італійської Республіки з 12 жовтня 1946. 17 листопада 2005 Сенат у першому читанні прийняв закон про офіційне гімні, проте далі закон не пройшов і гімн так і залишився на неофіційному рівні. Текст гімну був написаний восени 1847 Гоффредо Мамелі, а музика, трохи пізніше, композитором Мікелем Новара.<br /> У 80-і роки XX століття також широко був поширений уривок з опери Джузеппе Верді &quot;Набукко&quot;, який виконувався в якості гімну.<br /> <br /> ===Герб===<br /> Офіційна емблема Італійської Республіки була оприлюднена Президентом Італії Енріко де Никола 5 травня 1948. Ескіз емблеми був зроблений художником Паоло Паскетто, який виграв це право у конкурсах 1946 і 1947 років серед 500 інших кандидатів і майже 800 ескізів.<br /> Емблема містить білу п'ятикутну зірку з червоними краями, накладену на зубчате колесо з п'ятьма спицями, що стоїть між оливковою гілкою зліва і дубовою справа. Зелені гілки зв'язані разом червоною стрічкою з написом &quot;Італійська Республіка&quot; (італ. REPUBBLICA ITALIANA) заголовними білими буквами<br /> [[Зображення:Герб-Италиииииииииии.gif.jpg|x140px]]<br /> <br /> <br /> <br /> ==Адміністративний поділ==<br /> Столиця держави - Рим. Країна поділена на 20 областей - Валле-д'Аоста, Ломбардія, Трентіно-Альто Адідже, Фріулі-Венеція Джулія, П'ємонт, Лігурія, Венето, Тоскана, Умбрія, Емілія-Романья, Марке, Абруццо, Лаціо, Молізе, Базіліката, Кампанія, Калабрія, Апулья, Сардинія і Сицилія, (з яких 5 - Сицилія, Сардинія, Трентіно-Альто-Адідже, Валле-д'Аоста і Фріулі-Венеція Джулія - мають особливий статус), що включають як адміністративно-територіальної одиниці 110 провінцій. Провінції у свою чергу діляться на комуни, в загальній складності комун 8101. В автономних областях є свої парламенти - обласні ради та уряду - джунти, які мають повноваження в питаннях місцевого самоврядування.<br /> '''Додаток: таблиця у зовнішніх посиланнях:<br /> {| class=&quot;wikitable sortable&quot; style=&quot;text-align:right&quot;<br /> ! style=&quot;width:100px&quot; |<br /> ! style=&quot;width:80px&quot; | <br /> ! style=&quot;width:80px&quot; | <br /> ! style=&quot;width:80px&quot; | <br /> |-<br /> ! Область<br /> | Абруццо<br /> | Апулія<br /> | Базіліката<br /> |Валле-д'Аоста<br /> | Венето<br /> |Калабрія<br /> | Кампанія<br /> |Лаціо<br /> | Лігурія<br /> |Ломбардія<br /> | Марке<br /> |Молізе<br /> |П'ємонт<br /> |Сардинія<br /> |Сицилія<br /> |Тоскана<br /> |Трентіно - Альто-Адідже<br /> |Умбрія<br /> |Фріулі-Венеція-Джулія<br /> |Емілія-Романья<br /> |-<br /> ! Столиця<br /> | Л'Акуїла <br /> |Барі <br /> |Потенца <br /> |Аоста <br /> |Венеція<br /> |Катандзаро <br /> |Неаполь <br /> |Рим <br /> |Генуя <br /> |Мілан <br /> |Анкона <br /> |Кампобассо <br /> |Турин <br /> |Кальярі <br /> |Палермо <br /> |Флоренція <br /> |Тренто <br /> |Перуджа <br /> |Трієст <br /> |Болонья <br /> |-<br /> ! Площа (км)<br /> |10794 <br /> |19362 <br /> |9992 <br /> |3263 <br /> |18391 <br /> |15080 <br /> |13595 <br /> |17207 <br /> |5421 <br /> |23861 <br /> |9694 <br /> |4438 <br /> |25399 <br /> |24090 <br /> |25708 <br /> |22997 <br /> |13607 <br /> |8456 <br /> |7855 <br /> |22124 <br /> |-<br /> ! Населення<br /> |1324000<br /> |4076000<br /> |591000<br /> |126000<br /> |4832000<br /> |2007000<br /> |5811000<br /> |5561000<br /> |1610000<br /> |9642000<br /> |1553000<br /> |320000<br /> |4401000<br /> |1666000<br /> |5030000<br /> |3677000<br /> |1007000<br /> |884000<br /> |1222000<br /> |4276000<br /> |-<br /> <br /> <br /> <br /> ==Політична структура==<br /> Глава держави - Президент Італії.<br /> <br /> Виконавчу владу і Уряд очолює Голова Ради міністрів Італії.<br /> <br /> Міністерства Італії:<br /> <br /> Міністерство закордонних справ<br /> Міністерство внутрішніх справ<br /> Міністерство юстиції<br /> Міністерство оборони<br /> Міністерство економіки та фінансів<br /> Міністерство економічного розвитку<br /> Міністерство міжнародної торгівлі<br /> Міністерство зв'язку<br /> Міністерство транспорту<br /> Міністерство соціального забезпечення<br /> Міністерство образотворчих мистецтв<br /> Законодавча влада - Двопалатний парламент Італії, який обирається на 5 років.<br /> <br /> Палата депутатів Італії - 630 членів.<br /> Сенат Італії - 315 членів.<br /> Провідні політичні партії - Ліві демократи, Демократичний союз, Італійська народна партія, Об'єднані християнські демократи, &quot; Народ свободи &quot;, Ліга Півночі. Партії об'єднані в коаліції - права ( Народ свободи, ХДП, Ліга Півночі), і ліву (ДПЛС, СП, Народна партія, екологісти).<br /> Міжнародне членство:<br /> <br /> ООН ( 1955)<br /> НАТО ( 1949)<br /> РЄ ( 1949)<br /> ЄС ( 1957)<br /> Група десяти ( 1964)<br /> Профспілки та інші громадські організації:<br /> <br /> Загальна італійська конфедерація праці (ВІКТ) утворилася в 1906. Чисельністю 3,5 млн членів. Входить до Європейської конфедерації профспілок (ЄКП). У 1948 створена Італійська конфедерація профспілок трудящих (ІКПТ). Італійський союз праці був утворений в 1950 р.<br /> <br /> В 1972 Загальна італійська конфедерація праці, Італійська конфедерація профспілок трудящих та Італійський союз праці об'єдналися у федерацію.<br /> <br /> Національна ліга кооперативів заснована в 1886. Об'єднує 7920 кооперативів. Входить до Міжнародний кооперативний альянс.<br /> <br /> Християнська асоціація італійських трудящих - католицька організація полупрофсоюзного типу, створена Ватиканом в 1945. Чисельність 500 тис. членів.<br /> <br /> ==Зовнішня політика Італії==<br /> Аж до 1861 року Італія була роздроблена, тому численні італійські держави вели власну зовнішню політику, орієнтуючись на сусідні потужні держави.<br /> <br /> З 1861 року політика об'єднаної Італії була спрямована на приєднання областей з проживаючими там італійцями, а саме - Папську область, Трентіно, Істрію, Далмацію. Також Італія прагнула створити власну колоніальну імперію. Під час франко-прусської війни 1870 року Італія приєднала Папську область. Далі орієнтувалася у зовнішній політиці на Німеччину, так як бажала зміцнитися в Тунісі, на який також претендувала Франція. Однак через бажання приєднати Істрію і Трентіно, Італія вступає в протистояння з Австро-Угорщиною в кінці XIX - початку XX ст.<br /> <br /> З 1914 року Італія веде переговори з Антантою, перебуваючи в союзі з Німеччиною, торгуючись з ними. У підсумку в 1915 році країни Антанти обіцяють Італії бажані території, якщо вона погодиться виступити на боці Антанти. І в 1915 році Італія нападає на Австро-Угорщину. За результатами Паризької мирної конференції 1918 Італія отримала Істрію, Трентіно і ряд островів в Адріатичному морі. Після Першої світової війни у Італії з'явився новий суперник - Королівство Сербів, Хорватів і Словенців, в 1929 стали Югославією.<br /> <br /> Після приходу фашистів до влади зовнішня політика Італії стає вкрай радикальною. Конфлікти з Югославією стають актуальними аж до закінчення Другої світової війни, за результатами якої Італія повернула Далмацію, Істрію Югославії, надала незалежність Албанії.<br /> <br /> Одним з найважливіших зовнішньополітичних подій стало підписання у лютому 1947 року в Парижі мирного договору союзників з Італією. Згідно з угодою в Італії розпускалися фашистські організації, виводилися окупаційні війська, визначалися кордони, заборонялося розміщення військових баз на італійській території. Після Другої світової війни політика Італії була пасивною, країна йшла в руслі НАТО і США зокрема. У країні домінувало уявлення про роль Італії як про роль &quot;середньої держави&quot;. 4 квітня 1949 у Вашингтоні відбулося офіційне підписання Північноатлантичного договору. Разом з представниками США, Франції, Великобританії, Бельгії, Канади, Голландії, Люксембурга, Норвегії, Данії, Португалії та Ісландії Північноатлантичний пакт підписав і представник італійського уряду - міністр закордонних справ К. Сфорца. Міністр закордонних справ Сфорца активно сприяв також вступу Італії до Європейського рада (1949), і в Європейське об'єднання вугілля і сталі (1951)<br /> <br /> Італія в кінці 1955 року стала членом ООН.<br /> <br /> У квітні 1966 року відбувся перший офіційний візит до Італійської Республіки міністра закордонних справ СРСР А. А. Громико. Візит не тільки дав конкретні результати у сфері двосторонніх відносин, але й привів до певного зближення позицій СРСР та Італії з різних питань.<br /> <br /> У 1972 р. уряд Італії уклало угоду з США про надання американським атомним підводним човнам бази на о-ві Маддалена майже одночасно з підписанням протоколу про політичні консультації з Радянським Союзом. Радянсько-німецькі відносини 70-х років розвиваються в цілому по висхідній лінії, відрізняються великою насиченістю та результативністю. Подальше зміцнення відносин було зроблено в 1975 році підписанням радянсько-італійській декларації, в якій було підкреслено прагнення до розвитку дружніх відносин між Італією і СРСР.<br /> <br /> До кінця 70-х років пасивність італійської сторони в Західній Європі компенсувалася тільки банальними риторичними зізнаннями у вірності європеїзм. На рубежі 80-х років маятник італійської зовнішньої політики, що коливається між Західною Європою і США, застиг в американській фазі.<br /> <br /> Наприкінці 80-х ця ідеологія почала змінюватися у зв'язку з подіями в сусідній Югославії. Італія почала приділяти більше уваги процесам на пост'югославском просторі і в цілому в Середземномор'ї. На початку 80-х років середземноморської політики Італії був наданий новий стимул. Країна змогла придбати значну самостійність від своїх партнерів по блоку НАТО і почати проводити свій курс в даному регіоні. Серед конкретних проявів італійської політики в цей час можна назвати укладення договорів про військове та економічне співробітництво з Мальтою в 1980 р., участь італійців у міжнародних силах в Лівані в 1982-84 рр.., Операції з очищення від мін Суецького каналу в 1984 році.<br /> <br /> Починаючи з другої половини 90-х років, на перше місце в зовнішньополітичному курсі Італії вийшла проблема, пов'язана з визначенням країни в Європейському Союзі. Насамперед, зверталася увага на питання про введення єдиної європейської валюти ЄВРО.<br /> <br /> Італія брала участь у Балканської операції НАТО, в Косовській операції, а також відправила своїх солдат в Ірак і Афганістан.<br /> <br /> На початку XXI століття країна разом з Грецією, Словенією, Хорватією, Боснією і Герцеговиною, Албанією взяла участь у висуванні нового субрегіонального проекту - Адріатичної і Іонічне ініціативи (АИИ). Конференція на рівні міністрів закордонних справ була проведена 20 травня 2000 року в італійському місті Анкона і відкрила Італії нові канали впливу на Балкани. Також після створення АИИ Італія практично стала однією з головних західноєвропейських країн, здатних регулювати післякризовий розвиток на Балканах, яке давало Італії можливість утвердитися в ролі одного з центрів тяжіння для країн Південно-Східної Європи.<br /> <br /> Саме після кризи в Косово відбулася трансформація ідеї &quot;середньої держави&quot; в ідею &quot;світу протагоністів&quot; [5], тобто світу, в якому Італії відведено важливе місце. Пізніше Італія оголосила Балкани зоною своєї &quot;відповідальності&quot; в рамках НАТО.<br /> <br /> Після подій 11 вересня 2001 р. Італія направила свої зусилля на відновлення контактів між західним та ісламським світом.<br /> <br /> У 2001-2006 роках прем'єр-міністр і міністри закордонних справ Італії здійснили ряд візитів з метою налагодження діалогу палестинської та ізраїльської адміністрації за посередництвом Риму в дозволі регіонального кризи. Вперше державний візит президента Італії до Туреччини відбувся 22 листопада 2005 року. К. Чапмен висловив підтримку в прагненні Туреччини стати членом Євросоюзу, а також акцентував увагу на тому, що країна і її керівництво повинні докласти зусиль для досягнення стандартів, прийнятих в ЄС.<br /> <br /> Сучасний етап італійської зовнішньої політики можна охарактеризувати досить теплими відносинами з Росією. Починаючи з 2000 р., після першого офіційного візиту до Італії президента Росії В. В. Путіна, зароджується взаємна симпатія між двома країнами, згодом активно розвиває двостороннє співробітництво. Напередодні саміту Росія-ЄС 04.11.2003 відбувся державний візит Президента Росії до Італії. За неповний рік, це була вже шоста зустріч, що не може не доводити активну співпрацю і тісні ділові відносини між двома країнами. Знаковою подією в двосторонньому взаємодії стало підписання в червні 2004 р. міжурядової Угоди про спрощення видачі віз громадянам РФ та Італійської Республіки, яке полегшило взаємні контакти для молоді, діячів науки, культури, підприємців, держслужбовців двох країн.<br /> <br /> До зовнішньополітичних пріоритетів Італії відносяться: Середземномор'ї, Балканський регіон, США, Європейський союз, країни Центральної і Східної Європи, Росія.<br /> <br /> ==Історія==<br /> <br /> ===Етимологія===<br /> Походження слова Italia точно не відомо. Згідно з найбільш поширеною точкою зору термін прийшов з Греції і означає &quot;країна телят&quot; [6] [7] [8]. Бик був символом народів, що населяли південь Італії, і часто зображувався буцаються римську Вовчицю. Спочатку назва Italia застосовувалося тільки до тієї частини території, яку тепер займає Південна Італія (сучасна провінція Калабрія).<br /> <br /> ===Стародівній Рим===<br /> У V-III століттях до н. е.. територія Італії була основною частиною Римської держави<br /> <br /> ===Середні століття===<br /> Характерною формою італійського середньовічного держави були міста-держави з республіканським ладом. У містах Північної і Середньої Італії в XIV - XVI століттях склалися ранньокапіталістичні відносини. Так, Венецією управляли дожі, а в Генуї, Флоренції, Лукка і інших містах склався спадковий аристократичний лад ( Медічі у Флоренції і т. п.) До кінця Середньовіччя Італія та Німеччина - єдині з країн Західної Європи, залишалися роздробленими.<br /> <br /> ===Епоха відродження===<br /> У XVI столітті на значній частині Італії закріпилося панування Іспанії, після війни за Іспанський спадок 1701 - 1714 - панування австрійських Габсбургів. З кінця XVIII століття в Італії розгорнувся рух за національне визволення та ліквідацію територіальної роздробленості ( Рісорджіменто). З кінця XVIII століття по 1814 Італія - під французькою окупацією, на її території були створені залежні від наполеонівської Франції держави, якими управляли родичі або ставленики Наполеона. Віденський конгрес 1814 - 1815 реставрував в Італії феодально-абсолютистські монархії.<br /> <br /> ===Новий час===<br /> Боротьбою за єдину Італію керували карбонарії, &quot;Молода Італія&quot; та інші організації, ключовими фігурами в яких були Джузеппе Гарібальді і Джузеппе Мадзіні. До кінця 1860 територія Італії була в основному об'єднана навколо Сардинського королівства (з 1861 Італійське королівство), в 1870 до Італійського королівства було приєднано Рим.<br /> <br /> ===XX століття===<br /> У 1914 році підписано Декларацію Італії про нейтралітет у початку світової війни. У квітні 1915 року Італія підписує угоду з країнами Антанти про участь у війні на їхньому боці. У травні того ж року відбувається оголошення Італією війни Австро-Угорщини, а потім Німеччини. Серпень 1917 в Італії відбувається антивоєнний повстання робітників у Турині. У січні 1919 року відбувається утворення католицької Народної партії (впоследнствіі - Християнсько-Демократична партія) У березні 1919 року виникає фашистський рух (освіта першого &quot;бойового союзу&quot;) У серпні 1919 року в країні проводиться виборча реформа (введення голосування за партійними списками і пропорційна система представництва в палаті депутатів) січня 1921 ознаменований освітою Комуністичної партії Італії (КПІ, з 1944 - ІКП). У листопаді того ж року відбувається перетворення фашистських &quot;бойових спілок&quot; в партію.<br /> В 1922, після походу чорносорочечників на Рим та вручення королю своїх вимог, до влади прийшли фашисти, які встановили диктатуру на чолі з Беніто Муссоліні ( 1922 - 1943). 7 лютого 1924 відбувається встановлення дипломатичних відносин між Італією і СРСР В 1929, згідно Латеранського договору, Італією гарантований суверенітет Ватикану. Італія захопила Ефіопію ( 1935 - 1936), Албанію ( 1939). Уклавши військовий союз з нацистською Німеччиною і Японією, Італія в 1940 вступила до Другу світову війну. У 1940 військові дії Італії на Балканах (проти Греції та Югославії). У 1941 році відбулося співучасть Італії в гітлерівській агресії проти СРСР; воєнної поразки Італії у Східній Африці. 1941 ознаменований оголошенням Італією і Німеччиною війни США. У 1943 році відбулася капітуляція Італії перед Об'єднаними Націями і створення в Римі Комітету національного визволення з участю 6 антифашистських партій. У вересні 1943 року нацистська окупація Північної і Центральної Італії (&quot;республіка Сало&quot;) У червні 1944 звільнення Риму; створення єдиної партизанської партії. У цьому ж році відбувається відновлення повних дипломатичних відносин з Радянським Союзом. У грудні 1944 підписані Римські протоколи (угода між англо-американським командуванням і силами Опору про взаємодію на заключному етапі війни і подальшої долі партизанських формувань).<br /> <br /> В 1945 діями руху Опору (вища точка - Квітневе повстання 1945) і англо-американських військ в Італії був повалений фашистський режим.<br /> <br /> В 1946 Італія стала парламентською республікою.<br /> <br /> У листопаді 1947 прийнята Конституція Італійської Республіки, вона офіційно вступила в силу 1 січня 1948. Після Другої світової війни на політичній арені утвердилася Християнсько-демократична партія Італії (ХДП), яка формувала уряду в 1945 - 1981 і в 1987 - 1992. У 1948 році проходять парламентські вибори, закріпили встановлення політичного панування ХДП. Березень 1949 - приєднання Італії до НАТО. У 1960 відбувається активізація неофашизму і підйом масового антифашистського руху. 1969-&quot;Спекотна осінь&quot; (боротьба за нові умови колективних трудових угод і розширення прав робітників організацій) 1976-1979 політика &quot;національної солідарності&quot;. 1978 відбувається викрадення і вбивство терористами з &quot;Червоних бригад&quot; голови ХДП А. Моро У 1980 році відбувся прихід до влади пятіпартійной коаліції.<br /> <br /> Січень 1991 XX з'їзд ІКП і припинення її існування (освіта Демократичної партії лівих сил і партії Комуністичного відтворення) 1991-1993 перехід від пропорційної виборчої системи до мажоритарної; операція &quot;Чисті руки&quot; і криза традиційних урядових партій.<br /> <br /> У 1993 році відбулося приєднання Італії до Маастрихтського договору.<br /> <br /> Різке посилення корупції в усіх ланках влади призвело до зміни виборчої системи. 4 серпня 1993 був схвалений новий закон про парламентські вибори.<br /> <br /> 1994 рік і перемога на парламентських виборах блоку правих партій (&quot;Вперед Італія&quot;, Ліга Півночі і Національний Альянс) 1996 рік і перемога на виборах лівоцентристської коаліції &quot;Олива&quot;.<br /> <br /> 1996-2001 рік лівоцентристи у влади (уряду Р. Проді, М. Д'алеми, Дж. Амато).<br /> <br /> ===XXI століття===<br /> Повоєнна історія Італії характеризується частою зміною урядів. Уряд Сильвіо Берлусконі, сформований в квітні 2005, стало вже п'ятдесят дев'ятим за рахунком.<br /> <br /> 9-10 квітня 2006 відбулися вибори в палату депутатів Італії. Перемогла лівоцентристська опозиція на чолі з Романо Проді (блок &quot;Уніон&quot;).<br /> <br /> Романо Проді отримав перемогу з мінімальною перевагою - трохи більше 25 тис. голосів (49,81%). Коаліція &quot;Дім свобод&quot; Сільвіо Берлусконі отримала 49,74%. Згідно з італійським законодавством, коаліція, що завоювала відносну більшість на виборах в палату депутатів, автоматично отримує в ній 54% місць. На виборах в сенат опозиція також перемогла з мінімальною перевагою в одне сенатське крісло.<br /> <br /> Берлусконі, який прийшов до влади після відставки Джуліано Амато і перемоги на парламентських виборах партії &quot; Вперед, Італія &quot;(Forza, Italia) 10 червня 2001, поставив рекорд тривалості перебування на посаді голови Ради міністрів.<br /> <br /> Після оприлюднення результатів виборів Сильвіо Берлусконі заявив, що не має наміру визнавати поразку, і вимагав перерахунку голосів. 20 квітня вищий суд Італії визнав остаточну перемогу Романо Проді.<br /> <br /> 14 квітня 2008 в Італії пройшли дострокові парламентські вибори, і правоцентристська коаліція Сильвіо Берлусконі &quot;Народ свободи&quot; здобула перемогу в обох палатах парламенту приблизно з десятивідсотковим відривом від суперників. 8 травня найбагатша людина Італії 71-річний Сільвіо Берлусконі втретє очолив італійський уряд.<br /> <br /> Має дипломатичні відносини з Російською Федерацією (встановлені з СРСР 7 лютого 1924 року, перервані Італією 22 червня 1941 року, відновлені 25 жовтня 1944 року).<br /> <br /> ==Географія==<br /> Італія - ​​переважно гірська країна.<br /> <br /> На півночі - південні схили Альп з вищою точкою Західної Європи горою Монблан (4808 м), південніше - Паданськая рівнина; на півострові - гори Апенніни (вища точка - гора Корно-Гранде, 2914 м). Також Апенніни діляться на: Лігурійське, Тоскано-Еміліанскіе, умбра-Маркскіе, Абруццкіе, Кампанська, Луканскіе, Калабрійській Апенніни і гори Сабіна. Ще в східній частині півострова знаходиться півострів Гаргано, на південному сході і південному заході півострова Салентина і Калабрія, відповідно. Діючі вулкани - ( Везувій, Етна); часті землетруси.<br /> <br /> Омивають моря - зі сходу Апеннінський півострів омивається Адріатичним морем з Венеціанською затокою у його північній частині. Протока Отранто між Апулей і Албанією з'єднує Адріатичне море з Іонічним. Між Апулії і Калабрією глибоко впроваджується в сушу затока Таранто. Дуже вузький Мессинську протоку відокремлює Калабрію від Сицилії, а Сицилійський (або Туніський) протока шириною 135 км - Сицилію від Північної Африки. Тірренське море являє собою басейн трикутної форми, обрамлений Сардинією, Корсикою, Тосканського архіпелагу, Апеннінським півостровом і Сицилією. На північ від Корсики знаходиться Лігурійське море з Генуезьким затокою.<br /> <br /> У північно-східній частині острова Сицилія розташовані гори Неброді, а в південно-західній частині острова Сардинія рівнина Кампідано.<br /> <br /> Велика частина маленьких островів розділена на архіпелаги, наприклад Тосканський архіпелаг, який включає острів Ельба, на який був засланий Наполеон Бонапарт.<br /> <br /> Найдовша річка Італії За, її довжина - 682 км. Найбільше озеро - Гарда.<br /> <br /> ===Землетруси===<br /> Італія перебуває в області розломів гірських порід, тому землетрусу є частим явищем. Найбільші землетруси, зареєстровані в XX і в XXI столітті.<br /> <br /> 1908 : землетрус у Реджіо та місті Мессіна<br /> 1915 : землетрус у Марсика<br /> 1929 : землетрус у Болоньї<br /> 1932 : землетрус у Абруццо<br /> 1972 : землетрус у Анконі<br /> 1976 : землетрус у Фріулі<br /> 1990 : землетрус у Санта Лючія<br /> 1997 : землетрус у Умбрії і Марке<br /> 2002 : землетрус у Молізе<br /> 2009 : землетрус в Аквілі<br /> <br /> ===Вулкани===<br /> В Італії є як діючі, так і згаслі вулкани. Серед них виділяють чотири найбільших:<br /> <br /> 1. Етна - найвищий діючий вулкан Європи - 3340 м. Він знаходиться на північному сході острова Сицилія, представляючи разом з іншими кратерами краєвид неймовірної краси, який відкривається з узбережжя регіону Калабрія. Вулкан є чинним.<br /> 2. Везувій - (1277 м) височить над Неаполем і затокою - цей пейзаж всесвітньо відомий. Найвідоміше виверження Везувію сталося в 79 р. н. е.., коли майже повністю під лавою і попелом виявилися Помпеї, Стабія, Геркуланум. Останній раз Везувій прокинувся в 1944 році, але фахівці заявляють, що надалі вулкан буде постійно активний і дуже небезпечний. На думку вчених, виверження, подібні тому, яке відбулося в 79 р. н. е.., відбуваються приблизно раз в 2 тис. років [джерело не вказано 574 дні].<br /> 3. Стромболі - діючий вулкан, утворює частина Ліпарськіх островів в Тірренське море.<br /> 4. Вулькано - ще один вулкан Ліпарськіх островів, знаходиться на острові з такою ж назвою.<br /> <br /> ===Корисні копалини===<br /> В Італії велика різноманітність корисних копалин. Але родовища багатьох з них невеликі за запасами, розпорошені по території країни, нерідко залягають незручно для розробки. Так, в 1982 р. в країні була повністю припинено видобуток залізної руди, у тому числі і на острові Ельба (у ряді місць, але особливо в районі Каррари). За запасами інших видів сировини територія Італії бідна. У невеликій кількості зустрічається антрацит в області Валле-д'Аоста, колоїдні лігніти в Тоскані, торф і торфообразние лігніти. У Центральній Італії і Лігурії є невеликі родовища марганцю. Боксити, довгий час видобувається з карстових западин Апулії, зараз майже вичерпані. На острові Сицилія є запаси калійної і кам'яної солі, асфальту, бітуму.<br /> <br /> Енергетичні ресурси Італії задовольняють потреби країни в енергії лише на 15%. У Сардинії, Тоскані, Умбрії, Калабрії є родовища бурого і низькоякісного кам'яного вугілля. Обмежені нафтові запаси на острові Сицилія, Паданской рівнині і на східному узбережжі Центральної Італії забезпечують менше 2% потреби Італії в нафті. Дуже важливі для економіки країни родовища природного газу Паданской рівнини і її підводного продовження - материкового шельфу Адріатичного моря. Природний газ виявлений в Північних, Центральних і Південних Апеннінах і на Сицилії.<br /> <br /> У післявоєнні роки виявлені досить значні (для Італії) ресурси нафти - в Паданской низовини, в смузі альпійських передгір'їв, а також на острові Сицилія. Доповненням до них є бітумні сланці, на острові Сицилія в районі Рагуса, у Сан-Валентино в області Абруццо-е-Молізе, а також в районі Фрозіноне ( Лаціо).<br /> <br /> ==Економіка==<br /> Переваги: ​​величезний державний бюджет (960 млрд дол за станом на 2009 рік, 5-е місце в світі), що перевершує, серед інших, бюджети Китаю і Великобританії. Конкурентоспроможний і досить креативний середній клас. Задає моду в усьому світі в області дизайну, виробництва і продукції одягу та побутової техніки. До провідним фірмам відносяться Fiat (автопром), Montedison (виробництво пластмас), Olivetti (комунікації), Benetton (одяг). Високопродуктивне сільське господарство та виробництво продукції для туристів, відомі будинки мод. Величезна культурна спадщина робить Італію однією з найбільш привабливих для туристів країн Європи і світу, з можливістю нескінченного розвитку туристичної галузі господарства.<br /> <br /> Слабкі сторони: державний дефіцит і зростання боргу все ще великі. Малий приріст економіки, неефективна сфера послуг, яка інтенсивно приватизується. Нерівний розподіл добробуту між багатою Північчю і бідним Півднем, де безробіття в 3 рази вище. Недостатня податкова дисципліна, поліпшується в останній час. Відносно малі, орієнтовані на міжнародну конкуренцію підприємства. Сильна залежність від імпорту енергоресурсів.<br /> <br /> Італія - ​​високорозвинена індустріально-аграрна країна. Переважно індустріальний і високорозвинений північ і бідний, аграрний південь. Валовий національний продукт на душу населення 30000 доларів на рік. Провідні галузі промисловості: машинобудування, металургія, хімічна та нафтохімічна, легка і харчова. Італія входить до числа найбільших виробників і постачальників на світовий ринок автомобілів, велосипедів і мопедів, тракторів, пральних машин і холодильників, які пишуть і рахункових машин, радіоелектронної продукції, промислового устаткування, сталевих труб, пластмас і хімічних волокон, автомобільних шин, а також готового одягу та шкіряного взуття, макаронів, сиру, оливкового масла, вина, фруктових і томатних консервів. Велике виробництво цементу, натуральних есенцій і ефірних масел з квітів і фруктів, художніх виробів зі скла і фаянсу, ювелірних виробів. Видобуток піритів, руд ртуті, природного газу, калійної солі, доломіту, азбесту.<br /> <br /> У сільському господарстві переважає рослинництво. Основні культури - пшениця, кукурудза, рис (1-е місце по збору в Європі; понад 1 млн т. на рік), цукровий буряк. Італія - ​​один з найбільших в світі і веде в Європі виробник цитрусових (понад 3,3 млн т. на рік), томатів (понад 5,5 млн т.), винограду (близько 10 млн т. на рік, понад 90% переробляється в вино), оливок. Розвинені квітникарство і птахівництво.<br /> <br /> Італія - найбільший район міжнародного туризму (понад 50 млн осіб на рік). Туризм в Італії є одним з провідних секторів економіки і складає 12% від ВВП. На частку Італії доводиться 5,6% від світового туристичного ринку. За цим показником країна займає 3-е місце в ЄС після Франції та Іспанії.<br /> <br /> Грошова одиниця - євро.<br /> <br /> ==Структура зайнятості населення==<br /> Загальна чисельність економічно активного населення: 24.86 мільйона (на 2007 р.)<br /> <br /> Сільське господарство - 4%, промисловість - 31%, третинний сектор - 65%.<br /> <br /> В даний час регіональні диспропорції Італії в структурі зайнятості населення полягають у наступному:<br /> <br /> 1. Відмінності між Північно-Західним і Північно-Східним регіонами зберігаються незначні. Відсоток зайнятих у промисловому секторі в цих регіонах абсолютно однаковий. Відмінності спостерігаються лише за кількістю зайнятих у третинному секторі та сільському господарстві. Північно-Західний регіон традиційно є більш розвиненим регіоном, в якому, раніше сформувалася потужна промисловість (тут знаходиться головний промисловий трикутник Італії Мілан - Турин - Генуя). Північно-Східний ж регіон придбав свою промислову структуру після 1970-х років, коли в ньому були побудовані потужні підприємства алюмінієвої промисловості, енергетики, нафтопереробки і нафтохімії.<br /> <br /> 2. Центру традиційно були притаманні середні показники по країні, і цей регіон вважався перехідним між індустріальним північчю і аграрним півднем. В даний час Центр також зберіг ці серединні позиції, але раніше розрив між Північними районами та Центром був більш значний, ніж в даний час. Можна сказати, що зараз розподіл зайнятих за секторами економіки в Північному і Центральному регіоні майже однакове. Тільки лише за показником зайнятих у третинному секторі Центральний район значно випереджає своїх північних сусідів (на 8-11%). Це збільшення числа зайнятих в третинному секторі відбувається за рахунок району Лаціо, який є столичним і в якому, природно, спостерігається найвища по країні частка зайнятих у сфері послуг. У двох районах Центрального регіону ( Тоскана і Умбрія), показники, як і раніше залишаються приблизно такими ж, як і в середньому по країні, але це не згладжує занадто високого показника в третинному секторі району Лаціо.<br /> <br /> 3. Південну частину Італії, яка, може бути розділена за фізико-географічним принципом на два регіони (острівної і півострівної) пропонується розділити трохи інакше. Проводячи аналіз зайнятості в секторах економіки півдня Італії, можна зробити висновок, що тут, за аналогією з північною частиною, також можуть бути виділені південно-західний і південно-східний регіони. Між західним і східним регіонами півдня (на відміну від північних) не спостерігається такого однаковості у розподілі числа зайнятих по секторах економіки. Так, Південно-Західний регіон відрізняється від Південно-Східного більш вираженим переважанням у структурі зайнятості третинного сектору економіки, а в Південно-Східному районі розвинений більше індустріальний сектор. І об'єднуючим Південно-Західний і Південно-Східний регіони є дуже високий показник зайнятих в аграрному секторі, 7% і 9% відповідно, що приблизно в 2 рази вище, ніж в середньому по країні. Треба відзначити, що показник зайнятості в аграрному секторі ще в 1995 становив у Південно-Західному регіоні 11%, а в Південно-Східному - 12%.<br /> <br /> Таким чином, Центр з показниками зайнятості в секторах економіки &quot;підтягнувся&quot; до північних регіонах, а південь поліпшив свою структуру зайнятості за рахунок нарощування кількості зайнятих в третинному та індустріальному секторах і відповідного скорочення зайнятих в аграрному секторі. Це дає підстави виділяти в сучасній Італії &quot;двоїсту&quot; структуру зайнятості населення. До першої частини цієї структури можна віднести регіони Північно-Заходу, Північного Сходу та Центру, а до другої Півдня.<br /> <br /> Через невеликий території та високою щільністю населення, в сучасній Італії гостро стоїть питання переробки відходів (Див. Сміттєва криза в Італії).<br /> <br /> Італія за своїм економічним рівнем займає проміжне положення між найбільш економічно розвиненими країнами і країнами із середнім рівнем розвитку продуктивних сил. Так само як і в інших високорозвинених країнах, в Італії промисловість є провідною сферою економіки, хоча в ній зайнята менша частина економічно активного населення, ніж у інтенсивно і непропорційно зростаючої сфері послуг. Вартість промислової продукції перевищує вартість продукції сільського господарства, в яке щороку вкладають менше капіталу, ніж у промисловість. Промислові вироби різко переважають і в італійському експорті. Значна частина національних багатств Італії перебуває в руках монополій, більшість з яких входять до числа найбільших концернів капіталістичного світу. Вони панують в хімічній та електротехнічної промисловості (&quot;Монтедісон&quot;), в автомобільній (ФІАТ), а також у гумотехнічної (&quot;Піреллі&quot;). У той же час в країні існує безліч середніх, дрібних і найдрібніших фірм, переважно в легкій і харчовій промисловості, а також у виробництві побутової електротехніки, обладнання для переробки синтетичних матеріалів, у деяких підгалузях верстатобудування. Починаючи з 70-х років помітна тенденція до скорочення великих і підвищення ролі дрібних і середніх фірм і підприємств. Італійське держава активно і в різних формах втручається в економіку країни: його спеціалізовані органи беруть участь в акціонерних товариствах як власників контрольного пакета акцій, створюються промислові підприємства у відповідності з різними державними програмами. Держава стала найбільшим у країні підприємцем. Особливо сильні його позиції в енергетиці, металургії, суднобудуванні. Йому належать також багато підприємств легкої промисловості. Націоналізовані і найбільші банки. За темпами розвитку державний сектор перевершує розвиток італійської економіки в цілому. У сучасних умовах втручання держави в економіку не зводиться до того, щоб допомагати окремим монополістичним об'єднанням розвивати найменш прибуткові або вимагають особливо великих капіталовкладень галузі. Основна мета державного втручання - забезпечити безперервність процесу відтворення. Нової важливою особливістю розвитку державно-монополістичного капіталізму в Італії стало загальнонаціональне довгострокове програмування господарства, що відображає зрослу ступінь концентрації і централізації виробництва і капіталу, посилення монополізації і одержавлення економіки.<br /> <br /> Світова криза загострила багато економічні проблеми в Італії. За розмірами дефіциту бюджету та державного боргу Італія входить в п'ятірку &quot;лідерів&quot; зони євро. Так, співвідношення державного боргу до ВВП Італії там більше 100%. Сильвіо Берлусконі і його міністр фінансів Джуліо Тремонті представили план з порятунку економіки. Головне завдання цього плану, за словами політиків - не допустити в Італії повторення &quot;грецького сценарію&quot; і врятувати євро.<br /> <br /> Дана програма порятунку італійської економіки передбачає заморожування зарплат і відстрочку виходу на пенсію держслужбовців, скорочення фінансування регіональних адміністрацій, а також посилення контролю за ухиленням від сплати податків. Італійська опозиція вважає, що, як і в інших країнах, які схвалили подібні заходи, винуватці нинішньої кризи залишаться безкарними. <br /> <br /> ==Відео==<br /> {{#ev:youtube|OeCzAXF6mGE}}<br /> {{#ev:youtube|xWynNxpxsYQ}}<br /> <br /> ==Зовнішні посилання==<br /> <br /> [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]<br /> [[Категорія:Іт,Їт]]</div>

Тарко Анна https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87:%D0%A2%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%BE_%D0%90%D0%BD%D0%BD%D0%B0 2013-12-02T11:19:20Z

<p>Тарко Анна: </p> <hr /> <div> <br /> [[Файл:Iz1o0xHuR8M.jpg|thumb|фото]]<br /> <br /> ==Загальні відомості==<br /> <br /> ===ПІБ===<br /> Тарко Анна Сергіївна<br /> ===Спеціальність===<br /> Правознавство<br /> ===Група===<br /> Прб-1-13-4.0д<br /> ==Контакти==<br /> <br /> ===Електронна пошта===<br /> *[mailto:anja.tark@rambler.ru Моя пошта]<br /> <br /> ===Web сторінка===<br /> [[http://vk.com/annatarko?z=photo54829561_305503259%2Falbum54829561_0%2Frev Посилання на мою сторінку в соціальній мережі]]<br /> <br /> ==Участь==<br /> ===Олімпіади===<br /> Отримала 2 місце у Всеукраїнській олімпіаді по біології у 2011 році.<br /> <br /> ===Соціальні проекти===<br /> З Києвом - для Києва.<br /> <br /> ===Благодійні акції===<br /> Щорічно відвідую дитячі будинки з подарунками.<br /> Творимо добро.<br /> <br /> ===Університетські заходи===<br /> Приймаю активну участь у житті університету.<br /> <br /> =Словник Грінченка і сучасність=<br /> ==Слова, що додала==<br /> [[Будинок]]<br /> [[Град]]<br /> [[Гірчишник]]<br /> [[Глина]]<br /> [[Італія]]<br /> [[Гвоздички]]<br /> [[Герб]]<br /> [[Глечик]]<br /> [[Голод]]<br /> [[Гранит]]<br /> [[Градусник]]<br /> <br /> [[Категорія: Словник Грінченка і сучасність/Учасники]]</div>

Тарко Анна https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87:%D0%A2%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%BE_%D0%90%D0%BD%D0%BD%D0%B0 2013-12-02T11:15:40Z

<p>Тарко Анна: </p> <hr /> <div> <br /> [[Файл:Iz1o0xHuR8M.jpg|thumb|фото]]<br /> <br /> ==Загальні відомості==<br /> <br /> ===ПІБ===<br /> Тарко Анна Сергіївна<br /> ===Спеціальність===<br /> Правознавство<br /> ===Група===<br /> Прб-1-13-4.0д<br /> ==Контакти==<br /> <br /> ===Електронна пошта===<br /> *[mailto:anja.tark@rambler.ru Моя пошта]<br /> <br /> ===Web сторінка===<br /> [[http://vk.com/annatarko?z=photo54829561_305503259%2Falbum54829561_0%2Frev Посилання на мою сторінку в соціальній мережі]]<br /> <br /> ==Участь==<br /> ===Конференції===<br /> <br /> ===Олімпіади===<br /> Отримала 2 місце у Всеукраїнській олімпіаді по біології у 2011 році.<br /> <br /> ===Соціальні проекти===<br /> З Києвом - для Києва.<br /> <br /> ===Благодійні акції===<br /> Щорічно відвідую дитячі будинки з подарунками.<br /> Творимо добро.<br /> <br /> ===Університетські заходи===<br /> Приймаю активну участь у житті університету.<br /> <br /> =Словник Грінченка і сучасність=<br /> ==Слова, що додала==<br /> [[Будинок]]<br /> [[Град]]<br /> [[Гірчишник]]<br /> [[Глина]]<br /> [[Італія]]<br /> [[Гвоздички]]<br /> [[Герб]]<br /> [[Глечик]]<br /> [[Голод]]<br /> [[Гранит]]<br /> [[Градусник]]<br /> <br /> [[Категорія: Словник Грінченка і сучасність/Учасники]]</div>

Тарко Анна https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%93%D1%80%D0%B0%D0%B4 2013-12-02T11:01:25Z

<p>Тарко Анна: </p> <hr /> <div>'''І. Град, -ду, '''''м. '''''= Гряд. '''''Градутучі увійшов, а злих рук не увійшов. ''Ном. № 2098. <br /> <br /> '''ІІ. Град, -ду, '''''м. ''1) '''= Город. '''(Заимствовано изъ церк.-слав.). Чуб. І. 160. 2) Огорожа. ''Ой у саду, в садувинограду, там стоїть коник коло граду. ''Чуб. V. 781. <br /> <br /> <br /> ==Сучасні словники==<br /> ===Малий академічний словник===<br /> 1) Атмосферні опади, що випадають у вигляді округлих крижинок (завбільшки з горошину і більше), що представляють собою дощові краплі, замерзлі в повітрі.<br /> 2) ГРАД - (гін), позасистемна метрич. одиниця плоского кута, що дорівнює 1/100 прямого кута; позначається g; 1 <br /> 3) ГРАД -а, ч., уроч. Город, місто. <br /> ==Ілюстрації==<br /> {| style=&quot;width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center&quot; <br /> |- valign=&quot;top&quot;<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:0y6AaxVgnvE.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:141аеееккек5.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:4713aab381912.jpg|x140px]] <br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Imageаааааааааааааs.jpg|x140px]]<br /> |}<br /> ==Утворення граду==<br /> <br /> А який механізм утворення граду ? Гіпотези з цього приводу ще в першій половині XVII століття будував Декарт. Однак наукову теорію градових процесів і методів впливу на них створили фізики спільно з метеорологами лише в середині минулого століття.<br /> <br /> Схема освіти градових хмар Піднімається від земної поверхні в спекотний літній день тепле повітря охолоджується з висотою , а міститься в ньому волога конденсується , утворюється хмара . Минаючи на деякій висоті нульову ізотерми , дрібні краплі води стають переохолодженими . Переохолоджені краплі в хмарах зустрічаються навіть при температурі мінус 40 °.<br /> <br /> Град утворюється в потужному купчасті хмари при сильних висхідних потоках повітря . Швидкість їх зазвичай перевищує 15 м / сек ( середня швидкість пасажирського поїзда). На цих потоках підтримуються великі переохолоджені (до -10 ... -20 ° С) краплі води. Чим вище , тим менше швидкість повітряних потоків , тим важче їм утримувати краплі. Але ці краплі дуже нестабільні. Підняті з земної поверхні дрібні частки піску , солі , продукти згорання і навіть бактерії при зіткненні з переохолодженими краплями порушують хиткий баланс . Переохолоджені краплі , які вступили в контакт з твердими ядрами конденсації , перетворюються в крижаній зародок градини .<br /> <br /> Дрібні градини існують у верхній половині майже кожного купчасто- дощової хмари , але найчастіше такі градини при падінні до земної поверхні тануть. Так , якщо швидкість висхідних потоків у купчасто -дощові хмари досягає 40 км / год , то вони не в силах утримати зародилися градини , тому, проходячи крізь теплий шар повітря між нульовою ізотермою ( в середньому висота від 2,4 до 3,6 км) і земною поверхнею , вони випадають з хмари у вигляді Град розміром з куряче яйце дрібного &quot;м'якого&quot; граду , або і зовсім у вигляді дощу. В іншому випадку висхідні потоки повітря піднімають дрібні градини до шарів повітря з температурою від -10 до -40 градусів (висота між 3 і 9 км) , діаметр градин починає рости , досягаючи часом діаметра декількох сантиметрів.<br /> <br /> На висоті 8-10 км , де температура досягає -35 ... -40 ° С , краплі замерзають , утворюються крижані частинки - зародки градин . Ударяючись один про одного, стикаючись з ще не встигли замерзнути переохолодженими краплями , вони приморожують їх до себе , товстіють , тяжчають і опускаються в більш низькі хмари , де переохолоджених крапель ще більше. Щоб &quot; набрати &quot; в діаметрі 1 см , кожна Градина повинна випробувати приблизно 100 мільйонів зіткнень з хмарними крапельками .<br /> <br /> Варто відзначити , що у виняткових випадках швидкість висхідних і низхідних потоків в хмарі може досягати 300 км / год ! А чим вище швидкість висхідних потоків у купчасто -дощові хмари , тим крупніше град. Для утворення градини розміром з кулю для гольфу будуть потрібні більш 10 мільярдів переохолоджених крапель води , а сама Градина повинна залишатися в хмарі як мінімум 5 - 10 хвилин , щоб досягти настільки великого розміру. Варто зауважити , що на формування однієї краплі дощу необхідний приблизно мільйон таких дрібних переохолоджених крапель. Градини діаметром більше 5 см зустрічаються в супер- чарункових купчасто- дощових хмарах , в яких спостерігаються дуже потужні висхідні повітряні потоки . Саме супер- чарункові грози породжують смерчі ( торнадо ) , сильні зливи та інтенсивні шквали .<br /> <br /> Коли Градина досягає такої маси , що висхідний потік не в силах її утримати , вона спрямовується до поверхні землі , і ми спостерігаємо випадання великого граду. При спостереженні граду , акуратно розрізавши градини , ви помітите , що матові шари льоду будуть чергуватися у вигляді кілець з шарами прозорого льоду. Таким чином , за кількістю таких кілець можна визначити скільки разів Градина була піднята висхідними потоками повітря в хмарі.<br /> <br /> Швидкість падіння градини діаметрів 4 см може досягати 100 , а більші градини спрямовуються до землі зі швидкістю 160 км / год. Неважко здогадатися , які руйнування можуть заподіювати градобою . Але й не кожна велика Градина досягне землі: падаючи в хмарі , градини стикаються один з одним , при цьому руйнуючись і перетворюючись на більш дрібні градини , що тануть в теплому повітрі. У середньому 40 - 70 % утворилися градин так і не досягають поверхні землі , тая в теплому повітрі. Град випадає зазвичай при сильних грозах в теплу пору року , коли температура у поверхні землі не нижче 20 ° С.<br /> <br /> Випадання граду відбувається лавиноподібно . Іноді , за лічені хвилини град покриває землю крижаними кульками шаром 5-7 см. У районі Кисловодська в 1965 році випав град , що покрив землю шаром в 75 см! Найчастіше випадання граду проходить вузькою ( не більше ніж 10 кілометрів) , але довгою ( іноді на стогни кілометрів) смугою. Площа зони градобитий може змінюватися від одного гектара до кількох десятків кілометрів. В останньому випадку зони градобитий відповідають лінії шквалу .<br /> <br /> Град - лихо менш страшне , ніж ураган або землетрус , але і він , як у старі часи , так і зараз , нерідко завдає величезних збитків. Град ламає виноградні лози і гілки фруктових дерев , збиває з них плоди , знищує посіви зернових , ламає стебла соняшнику і кукурудзи , вибиває тютюнові та баштанні плантації. Нерідко від ударів градин гине домашня птиця , невеликий , а іноді і велику рогату худобу.<br /> <br /> У 1593 році &quot; ... в неділю одинадцятого дня червня місяця , в день Святої Трійці , до семи годин вечора трапилася така сильна гроза з громом , блискавкою , дощем і градом , про яку доти люди не чули. Деякі градини ... важили від 18 до 20 фунтів кожна. В результаті цього було завдано великої шкоди посівам і зруйновано багато церков , замків , будинків та інших споруд. Виноградники не плодоносять після цього 5-6 років ; ліс був викорчував і повалений на землю. Такий жах охопив народ , що не було людини , як би смів він не був, який не готувався б до смерті. багато було вбито і поранено , інші втратили розум . Загинуло багато худоби , як домашнього , так і дикого &quot; ​​. Це витяг з хронологічних записів , які велися в одному їх південних департаментів Франції . Може бути , тут є деяке перебільшення , відомо , що &quot; у страху очі великі&quot;. Сумнівний настільки велику вагу градин , але треба врахувати , що в ті часи фунт як одиниця ваги мав кілька значень. Однак ясно , що це було жахливе стихійне лихо , одне з найбільш катастрофічних градобитий , що обрушилися на Францію.<br /> <br /> У східній частині штату Колорадо ( США ) щорічно відбувається близько шести градобитий , кожне з них приносить величезні збитки. У нашій країні градобою найчастіше трапляються на Північному Кавказі , в Грузії , Вірменії , в гірських районах Середньої Азії. Ось одне з лаконічних повідомлень метеостанції Нальчика : &quot;З 9 на 10 червня 1939 ... випав град завбільшки з куряче яйце , що супроводжується сильною зливою . В результаті загинуло понад 60 тисяч га пшениці і близько 4 тисяч га інших культур; було вбито близько 2 тисяч овець &quot; .<br /> <br /> Давно помічено, що є райони , які з року в рік потерпають від граду. Деякі хлібороби навіть переконані , що на окремих полях градом неодмінно виб'є посіви , в той час як сусідню ділянку не постраждає. Для жителів Англії - град велика рідкість , а французькі виноградарі , що живуть по інший бік Ла- Маншу , проклинають його кілька разів на рік. У тропіках град майже ніколи не випадає , хоча грози там палахкотять часто. Так , в Браззавілі за рік буває до 60 гроз, проте за всю історію міста град там жодного разу не зареєстрований.<br /> <br /> Коли розповідають про випав граді , насамперед відзначають розміри градин . Вони зазвичай всі різні за величиною . Звертають на себе увагу найбільші. І ось ми дізнаємося про абсолютно фантастичних градин . В Індії та Китаї відомі випадки падіння з небес крижаних брил вагою 2-3 кілограми . Розповідають навіть про таке сумну подію : в 1961 році в Північній Індії важка Градина вбила слона. У наших помірних широтах спостерігалися градини вагою близько кілограма. Відомий випадок , коли у Воронежі град розламав черепицю на даху будинку , пробив металевий дах автобуса. Це непрямі ознаки , за якими теж судять про величину градин . Іноді вдається зробити фотознімки з масштабом - поруч з градин поміщають предмет добре відомих розмірів ( монету , годинник , сірникову коробку , а ще краще - лінійку. )<br /> <br /> Одна з градин , сфотографована в США , мала діаметр 12 см , 40 см по колу , а важила 700 р. У Франції зареєстровані подовжені градини величиною приблизно з долоню ( 15 Х 9 см). Вага окремих градин досягав 1200 г! І таких градин на один квадратний метр випало штук 5-8 . Так що стародавні літописці , можливо, не дуже перебільшували побачене.<br /> <br /> Але це все випадки виняткові . Зазвичай навіть градини діаметром від 25 мм зустрічаються рідко. Не всякий старожил може згадати град розміром з куряче яйце ...<br /> <br /> ==Боротьба з радом==<br /> <br /> У всі часи найбільший збиток град наносив сільському господарству. Тому з дуже давніх часів люди почали шукати засоби боротьби з цим стихійним лихом. Геродот розповідає про те , як фракійці пускали стріли в градові хмари . Звичайно , це був жест відчаю. І в пізніші століття по хмарах стріляли з рушниць , з гармат. Але що стріляють не уявляли, що , власне , має зробити снаряд з хмарою . І навіть вже в нашому столітті спроби використовувати для боротьби з Градовим хмарою найсучаснішу техніку - авіацію і ракети - закінчувалися безрезультатно. Відомо , що в Італії в сезон 1955 було випущено по хмарах , несучим град , близько ста тисяч ракет.<br /> <br /> Підраховано , що на створення річного купчасті хмари природа &quot; витрачає &quot; мільйони кіловат. Мимоволі задумаєшся : чи є сила, здатна його зруйнувати ? На щастя , як з'ясували метеорологи , руйнувати хмари і не потрібно. Атмосферні процеси іноді знаходяться в настільки нестійкому стані , що при порівняно невеликому втручанні можна підштовхнути їх хід у бажаному напрямку.<br /> <br /> Саме цього і домагаються метеорологи , штурмують хмари . Розміри градових хмар величезні, іноді кілька тисяч квадратних кілометрів , потрапити снарядом і в таку мету неважко , але і результат від цього нікчемний - не більше ніж слону дробина . Потрібно було знайти вразливе місце - &quot; ахіллесову п'яту &quot; гігантської хмари . Розрахунки й експерименти метеорологів і фізиків показали , що град зароджується в порівняно невеликий ( 20-30 кубічних кілометрів) , так званої крупнокрапельне зоні хмари , і саме на неї треба надати &quot; натиск &quot; . Але як це зробити?<br /> <br /> Найефективніший спосіб - штучно створити велику кількість зародків граду. Кожен &quot; новонароджений &quot; буде перехоплювати крапельки переохолодженій води , а запаси її в хмарі обмежені. Кожен із зародків перешкоджає росту іншого, тому градини виходять невеликі . Такий град , випадаючи на землю , не принесе серйозної шкоди , а дуже можливо , що замість граду пройде злива. Це вже перемога!<br /> <br /> Штучні зародки граду створюються , коли в переохолоджену частина хмари вносять суху вуглекислоту або йодисте срібло , свинець. Один грам створює 1012 ( трильйон ) крижаних кристалів.<br /> <br /> Труднощі в тому , щоб визначити градову зону в хмарі і вчасно розпорошити там реагенти. В цілому вся боротьба з градом нагадує протиповітряну оборону.<br /> <br /> Радіолокатори виявляють Градова хмара майже за 40 км до захищаються територій. Градові хмари розвиваються дуже швидко. Весь процес утворення граду займає 30-40 хвилин, тому впливати на хмару треба не пізніше ніж через 15-20 хвилин після початку його бурхливого розвитку . Уточнюють координати крупнокрапельне зони і пускають в хід зенітні знаряддя , забезпечені спеціальними снарядами , або ракетами.<br /> <br /> Велика Протиградова ракета &quot;Хмара &quot; несе приблизно 3 кг спеціального реагенту . У голові і хвості ракети дистанційні механізми , які на необхідній висоті і на певній ділянці траєкторії польоту ракети воспламеняют піросостав і викидають парашут. Ракета спускається на парашуті , виділяючи дим, що містить найдрібніші частинки йодистого свинцю. Політ ракети проходить через переохолоджені частини хмари , де на частинках аерозолю утворюються міріади крижаних кристалів. Вони-то і стають штучними зародками градин .<br /> <br /> Зробивши свою справу , ракета повільно опускається на землю і стає зазвичай видобутком дітлахів. Вона абсолютно безпечна , що дозволяє вести роботи в густонаселеній місцевості. Дальність дії &quot; Хмари &quot; - 10 км .<br /> <br /> ==Як себе поводити під час крупного граду==<br /> <br /> - Якщо ви знаходитесь в автомобілі , то тримайтеся далі від стекол , бажано розвернутися до них спиною ( обличчям до центру салону) і прикрити очі руками або одягом. Якщо з вами опинилися маленькі діти , то їх необхідно закрити своїм тілом і також прикрити очі або одягом , або рукою. Найкраще лягти на підлогу (якщо дозволяють габарити салону) .<br /> - Якщо ви переміщується на автомобілі , то припиніть рух . Однак попередньо озирніться ( якщо дозволяє видимість ) , чи немає поблизу укриття (мости , естакади , гаражі , криті стоянки) . Якщо поблизу немає відповідного укриття , то переконаєтеся , що ви не перебуваєте посеред проїжджої частини, і , по можливості , притисніться ближче до її краю . Проте слід враховувати , що з'їзд на узбіччя (особливо в низину ) небезпечний , тому що її може розмити при інтенсивних опадах і можливе підтоплення . Також не в'їжджайте в місця скупчення градин , т.к. ваш автомобіль може також втратити керованість. Ні в якому разі не покидайте під час граду автомобіль! Пам'ятайте , що середня тривалість граду складає приблизно 6 хвилин , і дуже рідко він триває довше 15 хвилин.<br /> - Якщо град застав вас у приміщенні , то тримайтеся якомога далі від вікон і не виходьте з дому. Не користуйтесь електроприладами , т.к. град зазвичай супроводжується грозовий діяльністю.<br /> - Якщо град застав вас на вулиці , то постарайтеся вибрати укриття . В іншому випадку захистіть голову від ударів градин . Не заходьте у низини , які в лічені хвилини можуть наповнитися водою і перетворитися на стрімкий потік , або в місця з найбільшим скупченням градин , де їх шар явно товще, ніж навколо .<br /> - Не намагайтеся знайти укриття під деревами , тому що великий ризик не тільки попадання в них блискавок , але і те , що великі градини можуть ламати гілки дерев , що може завдати вам додаткові пошкодження .<br /> Якщо ви або хтось поруч постраждав від дії великих градин . Обов'язково зв'яжіться зі службою порятунку , при цьому вкажіть приблизний розмір градин .<br /> ==Цікаві факти==<br /> - Щорічно в результаті градобитий страждає до 1 % рослинності всієї земної кулі , а збиток, що наноситься градом економіці різних країн , в сумі становить близько 1 млрд. доларів ;<br /> - Градини можуть приймати різні форми: кулясті , конусоподібні , у вигляді яблука , еліпса і т.д.;<br /> - Молочно -білі градини можуть містити в собі різного роду «сюрпризи » у вигляді пилку рослин , бактерій , комах і навіть жаб і невеликих рибок. Мікроскопічні об'єкти потрапляють в породившее град хмара в результаті висхідних потоків повітря ( в градових купчасто- дощових хмарах вони можуть бути дуже сильними ) в тій місцевості , над якою хмара розвивалося . Більш важкі об'єкти потрапляють в Градова хмара завдяки потужним мезомасштабної вихрам - торнадо , смерчів . Висхідні та низхідні потоки в таких найпотужніших купчасто- дощових (як правило , супер- чарункових ) хмарах настільки сильні , що об'єкт , який можна порівняти за масою з жабою або рибкою не випадає із хмари назад на землю , а , підкоряючись потокам повітря , переміщується в хмарі вгору - вниз ; входить в контакт з переохолодженими краплями і стає ядром конденсації , перетворюючись на повноцінну градин ...<br /> - Більше за інших від великого граду страждають райони Північної Індії , де одна з чотирьох градин , що досягають землі , за своїми розмірами перевершує 2,5 см. З наближенням літніх мусонів небезпека великого граду в цій країні різко збільшується. Але, мабуть , найбільш руйнівний град спостерігався в Індії в 1888 році, коли великими градинами були вбиті 250 чоловік.<br /> - У США найбільший град був зареєстровано 3 вересня 1970 року в містечку Coffeyville (штат Канзас ) . Розмір окремих градин тоді становив більше 14 см , при цьому їх вага сягала майже кілограма. Але це далеко не світовий рекорд!<br /> - Кілограмовий градинами були ті , що випали в 14 квітня 1986 року в Бангладеш , але самі важкі крижані брили випали під час граду в Худерабаде ( Індія ) в 1939 році. Тоді їх вага сягала 3,4 кг. Але самий великий град , судячи з руйнувань , випав у 1902 році в Китаї.<br /> - Як відомо , Градина в розрізі нагадує цибулину , тобто складається з кілець. Для того щоб дізнатися , скільки разів Градина промандрували вгору / вниз всередині купчасто- дощової хмари , необхідно просто підрахувати кількість таких кілець.<br /> - Град рідко випадає більше 15 хвилин. Середня тривалість граду близько 6 хвилин.<br /> - Швидкість падіння великих градин може досягати 160 км / год.<br /> <br /> ==Відео==<br /> {{#ev:youtube|gZdCrhi7eLc}}<br /> <br /> ==Зовнішні посилання==<br /> <br /> [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]<br /> [[Категорія:Гр]]</div>

Тарко Анна https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%91%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BA 2013-12-02T10:58:34Z

<p>Тарко Анна: </p> <hr /> <div>'''Будинок, -нку, '''''м. ''Зданіе, строеніе, домъ. Мет. 527. Котл. Ен. І. 30. ''В городі вистроєний великий будинок. ''Котл. НП. 395. ''А в його будинок був самий чисто скляний, увесь із кришталю. ''ЗОЮР. II. 33. Ум. '''Будиночок. '''<br /> <br /> ==Сучасні словники==<br /> *Орфографічний словник<br /> '''буди́нок'''<br /> іменник чоловічого роду<br /> *Словник синонімів<br /> '''Синоніми до слова будинок:'''<br /> Будівля, палац, хата, хата, хатина, землянка, халупа, мазанка, палата, хороми, терем, чертог, садиба, дача, вілла, заміський будинок.<br /> Барак, балаган, альтанка, будка, караулку, кибитка, куща, намет, намет, сторожка, курінь, чум, шатро, юрта. Будинки, вдома, у себе, в чотирьох стінах (засісти). ..<br /> '''Приклади вживанння слова будинок:'''<br /> божий дім, голова дому, заміський будинок, не всі вдома, переступити поріг будинку, питний будинок ...<br /> *Академічний тлумачний словник<br /> '''БУДИНОК, нку, чол.'''<br /> ''' 1.''' Будівля, споруда, призначена для житла. Латин од поєдинків Сховавсь під спід своїх будинків І ждав, що буде за кінець (Іван Котляревський, I, 1952, 191); Зійшло сонце; Україна — Де палала, тліла,<br /> А де шляхта, запершися, У будинках мліла (Тарас Шевченко, I, 1951, 119); Оці будинки, покої, по яких перше блукала одна несита і загребуща людина — тепер підуть під школи (Михайло Коцюбинський, II, 1955,83); Вони підійшли до будинку, де жив Каргат, спинились коло входу (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 306).<br /> <br /> ''' 2.''' Науковий, культурно-освітній, побутовий та ін. державний заклад, установа, а також будівля, де він (вона) міститься. З будинків найбільше подобались мені університет і академія <br /> (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 351). <br /> <br /> '''Будинок відпочинку''' — заклад для відпочинку трудящих. В місті й на околицях розташовано шістдесят три прекрасні санаторії і шістнадцять будинків відпочинку (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 97);<br /> '''Будинок культури''' — заклад для задоволення культурних потреб трудящих;<br /> '''Будинок Радянської Армії''' — заклад для задоволення культурних потреб військовослужбовців;<br /> '''Дитячий будинок''' — закритий навчально-виховний заклад для дітей. Обіч за огорожею — будинок дитячий у попівському дворищі (Андрій Головко, I, 1957, 209);<br /> '''Родильний (пологовий) будинок''' — медичний заклад, призначений для подавання медичної допомоги підчас пологів.<br /> *Будівельний словник<br /> [БУДИНОК ЖИТЛОВИЙ] - традиційна назва будівлі, призначеної для житла<br /> *Словник середньовічної культури<br /> '''будинок'''<br /> житлову будову, населене сімейною групою і ототожнюється з нею, а також більш широкий комплекс речей і понять, що характеризує власне життя сімейної групи, «основоположна соціальна структура всіх <br /> селянських і селянсько-аристократичних культур» (О.Бруннер), універсальна матриця уявлень і життєвих практик людей. У облаштуванні житла і розумінні Д.А маються часом чималі регіональні та етно-культурні <br /> відмінності. При цьому хатина бідняка і палац вельможі втілюють в принципі єдину ідею Д.а. Навряд чи Д. слід віднести до числа найбільш оригінальних і динамічних феноменів середньовіччя, проте пов'язані з ним соціальні та культурні механізми і стереотипи бувають небайдужі динамізму середньовічних товариств.<br /> Будинок - житло<br /> <br /> ==Ілюстрації==<br /> {| style=&quot;width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center&quot; <br /> |- valign=&quot;top&quot;<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:78a3b470f47e.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:242004035_fb6b9fa591_o.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:D76_cottede.jpg|x140px]] <br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Visotka_na_kotelnicheskoy.jpg|x140px]]<br /> |}<br /> ==Медіа==<br /> {{#ev:youtube|tpfCjI42lxc}}<br /> <br /> ==Дивись також==<br /> [[http://unnatural.ru/samye-neobychnye-doma-na-planete Найнезвичайніші будинки світу]]<br /> ==Джерела та література==<br /> <br /> ==Зовнішні посилання==<br /> <br /> [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]<br /> [[Категорія:Бу]]</div>

Тарко Анна https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%91%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BA 2013-12-02T10:56:15Z

<p>Тарко Анна: </p> <hr /> <div>'''Будинок, -нку, '''''м. ''Зданіе, строеніе, домъ. Мет. 527. Котл. Ен. І. 30. ''В городі вистроєний великий будинок. ''Котл. НП. 395. ''А в його будинок був самий чисто скляний, увесь із кришталю. ''ЗОЮР. II. 33. Ум. '''Будиночок. '''<br /> <br /> ==Сучасні словники==<br /> *Орфографічний словник<br /> '''буди́нок'''<br /> іменник чоловічого роду<br /> *Словник синонімів<br /> '''Синоніми до слова будинок:'''<br /> Будівля, палац, хата, хата, хатина, землянка, халупа, мазанка, палата, хороми, терем, чертог, садиба, дача, вілла, заміський будинок.<br /> Барак, балаган, альтанка, будка, караулку, кибитка, куща, намет, намет, сторожка, курінь, чум, шатро, юрта. Будинки, вдома, у себе, в чотирьох стінах (засісти). ..<br /> '''Приклади вживанння слова будинок:'''<br /> божий дім, голова дому, заміський будинок, не всі вдома, переступити поріг будинку, питний будинок ...<br /> *Академічний тлумачний словник<br /> '''БУДИНОК, нку, чол.'''<br /> ''' 1.''' Будівля, споруда, призначена для житла. Латин од поєдинків Сховавсь під спід своїх будинків І ждав, що буде за кінець (Іван Котляревський, I, 1952, 191); Зійшло сонце; Україна — Де палала, тліла,<br /> А де шляхта, запершися, У будинках мліла (Тарас Шевченко, I, 1951, 119); Оці будинки, покої, по яких перше блукала одна несита і загребуща людина — тепер підуть під школи (Михайло Коцюбинський, II, 1955,83); Вони підійшли до будинку, де жив Каргат, спинились коло входу (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 306).<br /> <br /> ''' 2.''' Науковий, культурно-освітній, побутовий та ін. державний заклад, установа, а також будівля, де він (вона) міститься. З будинків найбільше подобались мені університет і академія <br /> (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 351). <br /> <br /> '''Будинок відпочинку''' — заклад для відпочинку трудящих. В місті й на околицях розташовано шістдесят три прекрасні санаторії і шістнадцять будинків відпочинку (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 97);<br /> '''Будинок культури''' — заклад для задоволення культурних потреб трудящих;<br /> '''Будинок Радянської Армії''' — заклад для задоволення культурних потреб військовослужбовців;<br /> '''Дитячий будинок''' — закритий навчально-виховний заклад для дітей. Обіч за огорожею — будинок дитячий у попівському дворищі (Андрій Головко, I, 1957, 209);<br /> '''Родильний (пологовий) будинок''' — медичний заклад, призначений для подавання медичної допомоги підчас пологів.<br /> *Будівельний словник<br /> [БУДИНОК ЖИТЛОВИЙ] - традиційна назва будівлі, призначеної для житла<br /> *Словник середньовічної культури<br /> <br /> '''будинок'''<br /> житлову будову, населене сімейною групою і ототожнюється з нею, а також більш широкий комплекс речей і понять, що характеризує власне життя сімейної групи, «основоположна соціальна структура всіх <br /> селянських і селянсько-аристократичних культур» (О.Бруннер), універсальна матриця уявлень і життєвих практик людей. У облаштуванні житла і розумінні Д.А маються часом чималі регіональні та етно-культурні <br /> відмінності. При цьому хатина бідняка і палац вельможі втілюють в принципі єдину ідею Д.а. Навряд чи Д. слід віднести до числа найбільш оригінальних і динамічних феноменів середньовіччя, проте пов'язані з ним соціальні та культурні механізми і стереотипи бувають небайдужі динамізму середньовічних товариств.<br /> Будинок - житло<br /> <br /> ==Ілюстрації==<br /> {| style=&quot;width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center&quot; <br /> |- valign=&quot;top&quot;<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:78a3b470f47e.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:242004035_fb6b9fa591_o.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:D76_cottede.jpg|x140px]] <br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Visotka_na_kotelnicheskoy.jpg|x140px]]<br /> |}<br /> ==Медіа==<br /> {{#ev:youtube|tpfCjI42lxc}}<br /> <br /> ==Дивись також==<br /> [[http://unnatural.ru/samye-neobychnye-doma-na-planete Найнезвичайніші будинки світу]]<br /> ==Джерела та література==<br /> <br /> ==Зовнішні посилання==<br /> <br /> [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]<br /> [[Категорія:Бу]]</div>

Тарко Анна https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%91%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BA 2013-12-02T10:53:10Z

<p>Тарко Анна: </p> <hr /> <div>'''Будинок, -нку, '''''м. ''Зданіе, строеніе, домъ. Мет. 527. Котл. Ен. І. 30. ''В городі вистроєний великий будинок. ''Котл. НП. 395. ''А в його будинок був самий чисто скляний, увесь із кришталю. ''ЗОЮР. II. 33. Ум. '''Будиночок. '''<br /> <br /> ==Сучасні словники==<br /> *Орфографічний словник<br /> '''буди́нок'''<br /> іменник чоловічого роду<br /> *Словник синонімів<br /> '''Синоніми до слова будинок:'''<br /> Будівля, палац, хата, хата, хатина, землянка, халупа, мазанка, палата, хороми, терем, чертог, садиба, дача, вілла, заміський будинок.<br /> Барак, балаган, альтанка, будка, караулку, кибитка, куща, намет, намет, сторожка, курінь, чум, шатро, юрта. Будинки, вдома, у себе, в чотирьох стінах (засісти). ..<br /> '''Приклади вживанння слова будинок:'''<br /> божий дім, голова дому, заміський будинок, не всі вдома, переступити поріг будинку, питний будинок ...<br /> *Академічний тлумачний словник<br /> '''БУДИНОК, нку, чол.'''<br /> ''' 1.''' Будівля, споруда, призначена для житла. Латин од поєдинків Сховавсь під спід своїх будинків І ждав, що буде за кінець (Іван Котляревський, I, 1952, 191); Зійшло сонце; Україна — Де палала, тліла,<br /> А де шляхта, запершися, У будинках мліла (Тарас Шевченко, I, 1951, 119); Оці будинки, покої, по яких перше блукала одна несита і загребуща людина — тепер підуть під школи (Михайло Коцюбинський, II, 1955, <br /> 83); Вони підійшли до будинку, де жив Каргат, спинились коло входу (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 306).<br /> <br /> ''' 2.''' Науковий, культурно-освітній, побутовий та ін. державний заклад, установа, а також будівля, де він (вона) міститься. З будинків найбільше подобались мені університет і академія <br /> (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 351). <br /> <br /> '''Будинок відпочинку''' — заклад для відпочинку трудящих. В місті й на околицях розташовано шістдесят три прекрасні санаторії і шістнадцять будинків відпочинку (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 97);<br /> '''Будинок культури''' — заклад для задоволення культурних потреб трудящих;<br /> '''Будинок Радянської Армії''' — заклад для задоволення культурних потреб військовослужбовців;<br /> '''Дитячий будинок''' — закритий навчально-виховний заклад для дітей. Обіч за огорожею — будинок дитячий у попівському дворищі (Андрій Головко, I, 1957, 209);<br /> '''Родильний (пологовий) будинок''' — медичний заклад, призначений для подавання медичної допомоги підчас пологів.<br /> *Будівельний словник<br /> [БУДИНОК ЖИТЛОВИЙ] - традиційна назва будівлі, призначеної для житла<br /> *Словник середньовічної культури<br /> <br /> '''будинок'''<br /> житлову будову, населене сімейною групою і ототожнюється з нею, а також більш широкий комплекс речей і понять, що характеризує власне життя сімейної групи, «основоположна соціальна структура всіх <br /> селянських і селянсько-аристократичних культур» (О.Бруннер), універсальна матриця уявлень і життєвих практик людей. У облаштуванні житла і розумінні Д.А маються часом чималі регіональні та етно-культурні <br /> відмінності. При цьому хатина бідняка і палац вельможі втілюють в принципі єдину ідею Д.а. Навряд чи Д. слід віднести до числа найбільш оригінальних і динамічних феноменів середньовіччя, проте пов'язані з <br /> ним соціальні та культурні механізми і стереотипи бувають небайдужі динамізму середньовічних товариств.<br /> Будинок - житло<br /> <br /> ==Ілюстрації==<br /> {| style=&quot;width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center&quot; <br /> |- valign=&quot;top&quot;<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:78a3b470f47e.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:242004035_fb6b9fa591_o.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:D76_cottede.jpg|x140px]] <br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Visotka_na_kotelnicheskoy.jpg|x140px]]<br /> |}<br /> ==Медіа==<br /> {{#ev:youtube|tpfCjI42lxc}}<br /> <br /> ==Дивись також==<br /> [[http://unnatural.ru/samye-neobychnye-doma-na-planete Найнезвичайніші будинки світу]]<br /> ==Джерела та література==<br /> <br /> ==Зовнішні посилання==<br /> <br /> [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]<br /> [[Категорія:Бу]]</div>

Тарко Анна https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87:%D0%A2%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%BE_%D0%90%D0%BD%D0%BD%D0%B0 2013-12-01T14:11:31Z

<p>Тарко Анна: </p> <hr /> <div> <br /> [[Файл:Iz1o0xHuR8M.jpg|thumb|фото]]<br /> <br /> ==Загальні відомості==<br /> <br /> ===ПІБ===<br /> Тарко Анна Сергіївна<br /> ===Спеціальність===<br /> Правознавство<br /> ===Група===<br /> Прб-1-13-4.0д<br /> ==Контакти==<br /> <br /> ===Електронна пошта===<br /> *[mailto:anja.tark@rambler.ru Моя пошта]<br /> <br /> ===Web сторінка===<br /> [[http://vk.com/annatarko?z=photo54829561_305503259%2Falbum54829561_0%2Frev Посилання на мою сторінку в соціальній мережі]]<br /> <br /> ==Участь==<br /> ===Конференції===<br /> <br /> ===Олімпіади===<br /> <br /> ===Соціальні проекти===<br /> <br /> ===Благодійні акції===<br /> <br /> ===Університетські заходи===<br /> <br /> ==Громадська діяльність==<br /> <br /> =Словник Грінченка і сучасність=<br /> ==Слова, що додала==<br /> [[Будинок]]<br /> [[Град]]<br /> [[Гірчишник]]<br /> [[Глина]]<br /> [[Італія]]<br /> [[Гвоздички]]<br /> [[Герб]]<br /> [[Глечик]]<br /> [[Голод]]<br /> [[Гранит]]<br /> [[Градусник]]<br /> <br /> [[Категорія: Словник Грінченка і сучасність/Учасники]]</div>

Тарко Анна https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87:%D0%A2%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%BE_%D0%90%D0%BD%D0%BD%D0%B0 2013-12-01T14:09:09Z

<p>Тарко Анна: </p> <hr /> <div> <br /> [[Файл:Iz1o0xHuR8M.jpg|thumb|фото]]<br /> <br /> ==Загальні відомості==<br /> <br /> ===ПІБ===<br /> Тарко Анна Сергіївна<br /> ===Спеціальність===<br /> Правознавство<br /> ===Група===<br /> Прб-1-13-4.0д<br /> ==Контакти==<br /> <br /> ===Електронна пошта===<br /> *[mailto:anja.tark@rambler.ru Моя пошта]<br /> <br /> ===Web сторінка===<br /> Посилання на сторінку (власний сайт, соц. мережа, тощо)<br /> <br /> ==Участь==<br /> ===Конференції===<br /> <br /> ===Олімпіади===<br /> <br /> ===Соціальні проекти===<br /> <br /> ===Благодійні акції===<br /> <br /> ===Університетські заходи===<br /> <br /> ==Громадська діяльність==<br /> <br /> =Словник Грінченка і сучасність=<br /> ==Слова, що додала==<br /> [[Будинок]]<br /> [[Град]]<br /> [[Гірчишник]]<br /> [[Глина]]<br /> [[Італія]]<br /> [[Гвоздички]]<br /> [[Герб]]<br /> [[Глечик]]<br /> [[Голод]]<br /> [[Гранит]]<br /> [[Градусник]]<br /> <br /> [[Категорія: Словник Грінченка і сучасність/Учасники]]</div>

Тарко Анна https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Iz1o0xHuR8M.jpg 2013-12-01T14:08:10Z

<p>Тарко Анна: </p> <hr /> <div></div>

Тарко Анна https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%93%D1%80%D0%B0%D0%B4%D1%83%D1%81%D0%BD%D0%B8%D0%BA 2013-12-01T13:50:59Z

<p>Тарко Анна: </p> <hr /> <div>'''Градусник, -ка, '''''м. '''''= Тепломір. '''''Тепломір деякі називають просто градусником. ''Ком. Р. II. 79. <br /> <br /> ==Сучасні словники==<br /> ===Академічний тлумачний словник===<br /> ГРАДУСНИК, а, чол., розм. Те саме, що термометр. Узяв І Петро] у дівчини градусник, заклав собі під пахву (Андрій Головко, I, 1957, 466); На піску градусник показував шістдесят-сімдесят вище нуля (Семен Журахович, Вечір.., 1958. 40)<br /> <br /> ===Тлумачний словник===<br /> ТЕРМОМЕТР, а, чол. Прилад для вимірювання температури в певних одиницях (градусах); градусник. Скрізь зелено, свіжо, цвітуть квітки.., за сей місяць, що я тут пробуваю, термометр ніколи не показував нижче +10° (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 414); Ви не маєте поняття, яка тут страшенна спекота: в понеділок було 43°, я сама на термометрі бачила (Леся Українка, V, 1956, 14); Лікарка мовчки вийняла з-під пахви хворої термометр, мружачись проти світла, довго приглядалась до блискучої шкали (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 165). <br /> ▲ Максимальний термометр — прилад, що показує за певний проміжок часу найвищу температуру; Мінімальний термометр — прилад, що показує за певний проміжок часу найнижчу температуру.<br /> <br /> == Історична довідка ==<br /> Ще Філон Візантійський та Герон Александрійський знали про явище, що деякі речовини, зокрема повітря, здатні розширюватися і стискуватися та описували дослід, у якому спостерігали переміщення границі поділу між повітрям і водою у закритій трубці, опущеній відкритим кінцем у ємність з водою (1988) <br /> <br /> Винахідником термометра часто називають Галілео Галілей|Галілео Галілея, хоча у його власних творах немає опису цього приладу, але його учні, Неллі і Вівіані, засвідчили, що вже в 1597&amp;nbsp;р. він створив щось на зразок термобароскопа (термоскопа)<br /> <br /> Термоскоп являв собою невелику порожнисту скляну кульку з припаяною до неї скляною прозорою трубкою. Кульку нагрівали, а кінець трубки опускали у посудину з водою. Коли кулька охолоджувалася, тиск повітря у ній зменшувався, і вода в трубці під дією атмосферного тиску піднімалася на певну висоту вгору. При зростанні температури і, відповідно, тиску повітря в кульці, рівень води в трубці опускався вниз. Недоліком приладу було те, що за ним можна було судити тільки про відносний ступінь нагрівання чи охолодження тіла, так як шкали у нього ще не було. Крім того, рівень води в трубці залежав не тільки від температури, але і від атмосферного тиску, що вносило похибку.<br /> <br /> Галілей також виявив закономірність, що об'єкти (скляні кульки заповнені водно-спиртовими розчинами) з різною густиною можуть спливати і опускатись на дно у воді при зміні ступеня нагрівання, яка покладена в основу принципу роботи Термометр Галілея|термометра Галілея.<br /> <br /> Перша схема термоскопа була опублікована в 1617 році Джузеппе Б'янчані (Giuseppe Biancani). Перше зображення шкали, що фактично перетворювала термоскоп у термометр належить Роберту Фладду (Robert Fludd) у (1638). Це була вертикальна трубка, з колбою на верхньому кінці і зануреним у воду другим кінцем. Рівень води в трубі залежить від розширення і стиснення повітря. Це конструкція, яку зараз можна назвати повітряним термометром&lt;ref&gt;T. D. McGee (1988) ''Principles and Methods of Temperature Measurement'', .<br /> <br /> Першими, хто запропонував встановити шкалу на термоскоп за різними версіями називають Джованні Франческо Сагредо (Giovanni Francesco Sagredo)<br /> <br /> Термін «термометр» (французькою) першим застосував 1624 у праці ''«La Récréation Mathématique»'' Jean Leurechon, котрий описав прилад із шкалою, що мала 8 поділок.<br /> <br /> Описані вище інструменти мали один суттєвий недолік: вони були одночасно і[барометрами і на покази їх окрім температури суттєвий вплив робив атмосферний тиск. Для вирішення цієї проблеми флорентійськими дослідниками термоскоп було перевернуто кулькою вниз, а в трубку наливалася вода (посудина з водою у цьому випадку вже була непотрібна). Дія цього приладу ґрунтувалася на тепловому розширенні, за точки відліку брали температури найжаркішого літнього і найхолоднішого зимового днів. Це був один з перших рідинних термометрів, покази якого не залежали від атмосферного тиску. Приблизно у 1654 році Фердинандо ІІ Медічі водяний термоскоп був перетворив у спиртовий.<br /> <br /> Термометри з рідиною описані вперше у 1667&amp;nbsp;р. у «Saggi di naturale esperienze fatte nell'Accademia del Cimento» («Нариси про природничо-науковому діяльності Академії дослідів»), де про них говориться як про предмети, які називають «Confia», давно виготовлені майстерними ремісниками, з розігрітого скла. Флорентійські термометри не тільки зображені в «Нарисах…», але збереглися у декількох примірниках до нашого часу в Галілеївському музеї, у Флоренція|Флоренції.<br /> <br /> Багато інших вчених того часу експериментували з різними рідинами та конструкціями термометра. Однак, кожен винахідник і його термометр був унікальним, оскільки не було стандартної шкали вимірювання температур. У 1665 році Хрістіан Гюйгенс запропонував використовувати плавлення льоду і кипіння води як точки відліку ступеня нагріву, а в 1694 році Карло Ренальдіні (Carlo Renaldini) запропонував використовувати ці точки в якості опорних точок універсальної температурної шкали. У 1701 році Ньютон пропонує шкалу на 12 поділок між температурою плавлення льоду і температура тіла людини. У 1703&amp;nbsp;р. Гільом Амонтон|Амонтоном у Парижі зробив спробу удосконалити повітряний термометр, вимірюючи не розширення, а збільшення пружності повітря, приведеного до одного й того ж об'єму при різних температурах підливанням ртуті у відкрите коліно; барометричний тиск та його зміни при цьому враховувалися. Нулем такої шкали повинна була служити температура, при якій повітря втрачає всю свою пружність (тобто сучасний абсолютний нуль), а другою постійною точкою&amp;nbsp;— температура кипіння води. Вплив атмосферного тиску на температуру кипіння ще не був відомий Амонтону, а повітря у його термометрі не було звільненим від водяної пари; тому за його даними абсолютний нуль знаходився при −239,5° за шкалою Цельсія.<br /> <br /> Нарешті в 1724 році Даніель Габріель Фаренгейт запроваджує температурну шкалу яка у подальшому, дещо у скоригованому вигляді, отримала Шкала Фаренгейта|його ім'я. Він міг цього досягти, використовуючи при виготовленні термометрів ртуть (яка має високий Коефіцієнт теплового розширення|коефіцієнт теплового розширення), що забезпечило відповідну точність та відтворюваність вимірювання температури і привело у кінцевому рахунку до загального визнання. У 1742 році шведський фізик Андерс Цельсій запропонував шкалу з нулем в точці кипіння води і 100 градусів у точці плавлення льоду. P. Benedict (1984) Fundamentals of Temperature, Pressure, and Flow Measurements,, і ця шкала, хоча в оберненому вигляді тепер носить. Зручнішою виявилася «перевернута» шкала, на якій температура танення льоду позначили 0°С, а температуру кипіння 100°С. Таким термометром вперше користувалися шведські вчені: ботанік Карл Лінней|К. Лінней і астроном М. Штремер. Цей термометр набув найбільшого поширення.<br /> <br /> Роботи Реомюр Рене Антуан|Реомюра в 1736&amp;nbsp;р. хоча і повели до встановлення 80° Шкала Реомюра|шкали, але були скоріше кроком назад проти того, що зробив уже Фаренгейт: термометр Реомюра був громіздкий, незручний у користуванні, а спосіб поділу на градуси був неточним і незручним.<br /> <br /> Після Фаренгейта, Цельсія і Реомюра справу виготовлення термометрів потрапило до рук ремісників, так як термометри стали предметом торгівлі.<br /> У 1848&amp;nbsp;р. англійський фізик Вільям Томсон (лорд Кельвін) довів можливість створення абсолютної шкали температур, нуль якої не залежить від властивостей води або речовини, що заповнює термометр. Точкою відліку за Шкала Кельвіна|шкалою Кельвіна послужило значення абсолютного нуля:&amp;nbsp;— 273, 15 °С. При цій температурі припиняється тепловий рух молекул. Отже, стає неможливе подальше охолодження тіл.<br /> <br /> == Види термометрів ==<br /> Жоден термометр не вимірює власне температуру, а лише зміну фізичних характеристик матеріалів, пов'язану з підвищенням або пониженням температури. Усі відомі прилади для вимірювання температури можна розділити на групи: ''контактні'', ''безконтактні'', ''електроконтактні''.<br /> <br /> == Контактні термометри ==<br /> <br /> <br /> Прикладами змін фізичних характеристик матеріалів, що використовуються у контактних термометрах можуть служити:<br /> * теплове розширення|термічне розширення і пов'язана з ним зміна об'єму або густина|густини рідини, газу або твердого тіла;<br /> * деформація біметалева пластинка|біметалевої пластинки;<br /> * зміна тиск у рідини або газу;<br /> * зміна електричний опір|електричного опору;<br /> * термоелектричні явища.<br /> За цим ж ознаками і класифікуються термометри контактного типу.<br /> <br /> === Рідинні термометри ===<br /> <br /> ==== Принцип роботи і класифікація ====<br /> Робота рідинних термометрів базується на використанні теплове розширення|теплового розширення рідини (зазвичай це етанол|етиловий спирт, толуол, гас, пентани або ртуть), що залита у скляну трубку, при зміні температури середовища оточення, з яким термометр перебуває у безпосередньому контакті. Основними елементами конструкції термометра є резервуар, заповнений рідиною і з припаяним до нього Капіляр (фізика)|капіляром і шкала. Конструктивно вони поділяються на паличні або з вкладеною шкалою, за формою&amp;nbsp;— прямі або кутові. У паличних термометрів шкала розміщується безпосередньо на поверхні товстостінного капіляра. У термометрів із вкладеною шкалою капіляр і шкальна пластина укладені в захисну оболонку, припаяну до резервуара.<br /> <br /> Залежно від призначення діляться на ''зразкові, Термометри лабораторні|лабораторні, Термометри технічні рідинні|технічні, побутові, метеорологічні, медичні, для Термометри сільськогосподарські|сільського господарства''.<br /> Для задач регулювання і сигналізації розроблені Термометри ртутні електроконтактні|електроконтактні термометри.<br /> <br /> ==== Похибки рідинних термометрів ====<br /> Допустимі похибки вимірювання технічних термометрів не повинні перевищувати однієї поділки шкали. Так, при ціні поділки 1&amp;nbsp;°C, Δ=±1&amp;nbsp;°C.<br /> <br /> Для інших термометрів похибка може перевищувати ціну поділки. Так, наприклад, лабораторні термометри з ціною поділки 0,01&amp;nbsp;°C мають допустиму похибку вимірювання Δ=±0,03&amp;nbsp;°C .<br /> <br /> Скляні термометри є одними з найточніших засобів вимірювання температури.<br /> <br /> ==== Рідинні термометри у сучасності ====<br /> У зв'язку із забороною застосування ртуті в багатьох областях діяльності ведеться пошук альтернативних наповнень для побутових термометрів. Наприклад, такою заміною може стати сплав галінстан.<br /> <br /> ''Переваги'' рідинних термометрів: мають високу точність, низьку вартість і прості в експлуатації.<br /> <br /> ''Недоліками'' таких термометрів є: погана видимість шкали, неможливість автоматичного запису, передачі показань на відстань та неможливість ремонту.<br /> <br /> Діапазон вимірювання від складає від −40&amp;nbsp;°C до +40&amp;nbsp;°C , а ціна поділки від 0,01&amp;nbsp;°C до 1&amp;nbsp;°C (для ртутних медичних термометрів ціна поділки становить 0,1&amp;nbsp;°C).<br /> <br /> === Термометри на основі біметалевої пластинки ===<br /> Термометри біметалеві|Термометри біметалічного типу діють за тим же принципом, що і рідинні, але в якості давач а (чутливого елемента) зазвичай використовується спіраль або стрічка з біметау — біметалева пластина. У якості матеріалів пластин використовуються сплави, що мають суттєвою різницю у Коефіцієнт теплового розширення|коефіцієнті теплового розширення між собою Один кінець стрічки, як правило, нерухомо закріплений у корпусі пристрою, а інший&amp;nbsp;— переміщається в залежності від температури пластини.<br /> <br /> <br /> <br /> === Манометричні термометри ===<br /> Манометричні термометри;— прилади для вимірювання температури, що включають в себе чутливий елемент (термобалон) і показуючий пристрій, які з'єднані капілярною трубкою і заповнені робочою речовиною. Принцип дії базується на зміні тиску робочої речовини в замкненій системі термометра в залежності від температури.<br /> <br /> Манометричні термометри залежно від виду робочої речовини, заповнюючої термосистему, поділяються на ''газові, рідинні'' і ''конденсаційні''.<br /> <br /> Газові манометричні термометри використовуються для вимірювання температур від −200&amp;nbsp;°C до 600&amp;nbsp;°C. Як робоче тіло застосовується азот.<br /> <br /> Рідинні манометричні термометри призначені для вимірювання температур від −150&amp;nbsp;°C до 300&amp;nbsp;°C. Як робоче тіло, що заповнює термосистему, застосовують ртуть, пропіловий спирт, метаксилол. Рідинні манометричні термометри так само як і газові мають лінійну шкалу.<br /> <br /> Конденсаційні манометричні термометри призначені для вимірювання температур від −50&amp;nbsp;°C до 300&amp;nbsp;°C. Термобалон термометра приблизно на ¾ заповнений низькокиплячою рідиною (наприклад, фреон, пропілен, ацетон), а решта частини заповнена насиченою парою цієї рідини. Кількість рідини в термобалоні повинна бути такою, щоб при максимальній температурі не вся рідина переходила в пару. Тиск у термосистемі конденсаційного термометра буде дорівнювати Тиск насиченої пари|тиску насиченої пари робочої рідини, який залежить від температури, при якій знаходиться робоча рідина, тобто температури вимірюваного середовища. Ця залежність тиску насиченої пари від температури має нелінійний характер.<br /> <br /> Газові і рідинні манометричні термометри мають клас точності 1; 1,5 і 2,5, а конденсаційні&amp;nbsp;— 1,5; 2,5 і 4.<br /> <br /> <br /> <br /> === Термометри опору ===<br /> Двопровідникова схема підключення чутливого елемента термометра опору (термопара|термопари)<br /> Конструкція термометра опору ґрунтується на давачі, електричний опір чутливого елемента (сенсора) якого залежить від температури. Може виконуватись з металевого чи напівпровідникового матеріалу. В останньому випадку його називають ом.<br /> <br /> Матеріали, що використовуються для виготовлення чутливих елементів (первинних перетворювачів) технічних термометрів опору, повинні відповідати вимогам стабільності та лінійності градуювальної характеристики, відтворності, хімічної стійкості, жароміцності та ін. Для виготовлення чутливих елементів термометрів опору застосовуються мідь, платина і нікель. Окрім металів застосовують також напівпровідники: германій, оксиди міді, марганцю, кобальту, титану та їх суміші. Вони мають великі від'ємні температурний коефіцієнт електричного опору|температурні коефіцієнти опору, тому з них можна виготовляти малогабаритні чутливі елементи термоперетворювачів опору.<br /> <br /> Термоперетворювачі опору випускаються для вимірювання температур у діапазоні від −260&amp;nbsp;°C до 1100&amp;nbsp;°C. У таких виконаннях: занурювані і поверхневі, стаціонарні і переносні, негерметичні і герметичні; звичайні, пилозахищені, водозахищені, вібростійкі, вибухобезпечні, захищені від агресивних середовищ та інших зовнішніх впливів, середньої і великої інерційності.<br /> <br /> Існує 3 схеми включення давача в вимірювальний ланцюг: 2-, 3- і 4-провідникова.<br /> <br /> До ''переваг'' термометрів опору необхідно віднести високу точність і стабільність характеристики перетворення, можливість вимірювати кріогенні температури.<br /> <br /> До ''недоліків'' необхідно віднести великі розміри чутливого елемента, що не дозволяють вимірювати температуру в точці об'єкта чи вимірюваного середовища (діаметр оболонки чутливого елемента 6…20&amp;nbsp;мм, довжина 50…180 мм) та необхідність додаткового джерела живлення.<br /> <br /> <br /> <br /> === Термоелектричні термометри ===<br /> Робота термометрія|термоелектричних термометрів базується на використанні у якості чутливого елементу термопара|термопар (контакт між металами з різною електронегативністю створює контактну різницю потенціалів, яка залежить від температури).<br /> <br /> Термоелектричні перетворювачі мають дуже широкий діапазон вимірювання&amp;nbsp;— від −200&amp;nbsp;°C до 2200&amp;nbsp;°C (короткочасно до 2500&amp;nbsp;°C), можуть вимірювати температуру у точці об'єкта або вимірюваного середовища, мають малі габаритні розміри&amp;nbsp;— від 0,5 мм (великі діаметри захисних оболонок визначаються вимогами механічної і термічної міцності). Термоелектричні перетворювачі відрізняються достатньо високою точністю і стабільністю характеристик перетворення, хоча вони і поступаються трохи за цими показниками термоперетворювачам опору.<br /> <br /> До числа недоліків необхідно віднести необхідність використання спеціальних термоелектродних провідників для підключення перетворювачів до вимірювального приладу і необхідність стабілізації або автоматичного введення поправки на температуру вільних кінців.<br /> <br /> До матеріалів, які використовуються для виготовлення чутливих елементів термоелектричних термометрів, ставляться такі ж вимоги, як і для термометрів опору. У наш час коли застосовуються стандартні термоелектричні термометри: мідь-копель|копелеві, мідь-міднокопелеві, залізо-міднонікелеві, хромель-копелеві, хромель-алюмель|алюмелеві та інші.<br /> <br /> Для вимірювання термо- е.р.с. термоелектричних термометрів найбільшого поширення набули магнітоелектричні мілівольтметри і потенціометри&amp;nbsp;— автоматичні і з ручним керуванням. Мілівольтметри для вимірювання е.р.с. можуть бути показуючими, самопишучими і регулюючими з класами точності 0,2; 0,5; 1,0 і 1,5. Потенціометри істотно підвищують точність вимірювання термо- е.р.с. Автоматичні потенціометри для вимірювання термо-ЕРС випускаються показуючими і самопишучими, одно- і багатоточковими. Запис показів здійснюється на стрічковому або дисковому діаграмному папері, або на жорсткий диск ЕОМ.<br /> <br /> == Безконтактні термометри ==<br /> <br /> Оптичні термометри дозволяють реєструвати температуру завдяки зміні рівня світності, спектру та інших параметрів при зміні температури. Наприклад, інфрачервоні вимірювачі температури тіла.<br /> <br /> Безконтактні засоби вимірювання температури поділяються на: ''пірометри'', ''тепловізори'' і ''радіометри''.<br /> <br /> === Пірометри ===<br /> ''Пірометр''&amp;nbsp;— прилад для безконтактного вимірювання температури непрозорих тіл за їх випроміненням в оптичному діапазоні спектра. Принцип дії полягає на вимірюванні потужності теплового випромінення об'єкта вимірювання.<br /> <br /> <br /> === Тепловізори ===<br /> ''Тепловізор''&amp;nbsp;— оптико-електронний прилад для візуалізації температурних полів та вимірювання температури. Переважно працює в інфрачервоній частині електромагнітного спектру&amp;nbsp;— теплові зображення утворюється завдяки зміщенню максимумів спектрів власного випромінювання тіл під час їх нагрівання у короткохвильову область.<br /> <br /> <br /> === Радіометр теплового випромінювання ===<br /> ''Радіометром'' (пірометр повного випромінювання) вимірюють радіаційну температуру тіла. Принцип роботи таких термометрів базується на використанні Закон Стефана-Больцмана|закону Стефана-Больцмана. Радіометр оснащений оптичною системою, яка збирає промені від нагрітого тіла на теплоприймачеві. Теплоприймачем зазвичай є термоелектрична батарея або терморезистор, а вимірювальним приладом служать мілівольтметри, автоматичні потенціометри чи збалансовані мости.<br /> <br /> В наш час термометри є поширеними по всьому світі і мають дуже точні шкали.<br /> ==Ілюстрації==<br /> {| style=&quot;width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center&quot; <br /> |- valign=&quot;top&quot;<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:123005.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Full-termometr-dlya-vody-termometry-795.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Images_(ccc2).jpg|x140px]] <br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Tb-1b.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Termometr-dlya-dukhovki-tfa-70kh75-mm!Large.jpg|x140px]] <br /> |}<br /> ==Медіа==<br /> {{#ev:youtube|kiqepDHK80w}}<br /> {{#ev:youtube|46Q6Ke-KI3Q}}<br /> <br /> <br /> ==Зовнішні посилання==<br /> <br /> [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]<br /> [[Категорія:Гр]]</div>

Тарко Анна https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%93%D1%80%D0%B0%D0%B4%D1%83%D1%81%D0%BD%D0%B8%D0%BA 2013-12-01T13:50:32Z

<p>Тарко Анна: </p> <hr /> <div>'''Градусник, -ка, '''''м. '''''= Тепломір. '''''Тепломір деякі називають просто градусником. ''Ком. Р. II. 79. <br /> <br /> ==Сучасні словники==<br /> ===Академічний тлумачний словник===<br /> ГРАДУСНИК, а, чол., розм. Те саме, що термометр. Узяв І Петро] у дівчини градусник, заклав собі під пахву (Андрій Головко, I, 1957, 466); На піску градусник показував шістдесят-сімдесят вище нуля (Семен Журахович, Вечір.., 1958. 40)<br /> <br /> ===Тлумачний словник===<br /> ТЕРМОМЕТР, а, чол. Прилад для вимірювання температури в певних одиницях (градусах); градусник. Скрізь зелено, свіжо, цвітуть квітки.., за сей місяць, що я тут пробуваю, термометр ніколи не показував нижче +10° (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 414); Ви не маєте поняття, яка тут страшенна спекота: в понеділок було 43°, я сама на термометрі бачила (Леся Українка, V, 1956, 14); Лікарка мовчки вийняла з-під пахви хворої термометр, мружачись проти світла, довго приглядалась до блискучої шкали (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 165). <br /> ▲ Максимальний термометр — прилад, що показує за певний проміжок часу найвищу температуру; Мінімальний термометр — прилад, що показує за певний проміжок часу найнижчу температуру.<br /> <br /> == Історична довідка ==<br /> Ще Філон Візантійський та Герон Александрійський знали про явище, що деякі речовини, зокрема повітря, здатні розширюватися і стискуватися та описували дослід, у якому спостерігали переміщення границі поділу між повітрям і водою у закритій трубці, опущеній відкритим кінцем у ємність з водою (1988) <br /> <br /> Винахідником термометра часто називають Галілео Галілей|Галілео Галілея, хоча у його власних творах немає опису цього приладу, але його учні, Неллі і Вівіані, засвідчили, що вже в 1597&amp;nbsp;р. він створив щось на зразок термобароскопа (термоскопа)<br /> <br /> Термоскоп являв собою невелику порожнисту скляну кульку з припаяною до неї скляною прозорою трубкою. Кульку нагрівали, а кінець трубки опускали у посудину з водою. Коли кулька охолоджувалася, тиск повітря у ній зменшувався, і вода в трубці під дією атмосферного тиску піднімалася на певну висоту вгору. При зростанні температури і, відповідно, тиску повітря в кульці, рівень води в трубці опускався вниз. Недоліком приладу було те, що за ним можна було судити тільки про відносний ступінь нагрівання чи охолодження тіла, так як шкали у нього ще не було. Крім того, рівень води в трубці залежав не тільки від температури, але і від атмосферного тиску, що вносило похибку.<br /> <br /> Галілей також виявив закономірність, що об'єкти (скляні кульки заповнені водно-спиртовими розчинами) з різною густиною можуть спливати і опускатись на дно у воді при зміні ступеня нагрівання, яка покладена в основу принципу роботи Термометр Галілея|термометра Галілея.<br /> <br /> Перша схема термоскопа була опублікована в 1617 році Джузеппе Б'янчані (Giuseppe Biancani). Перше зображення шкали, що фактично перетворювала термоскоп у термометр належить Роберту Фладду (Robert Fludd) у (1638). Це була вертикальна трубка, з колбою на верхньому кінці і зануреним у воду другим кінцем. Рівень води в трубі залежить від розширення і стиснення повітря. Це конструкція, яку зараз можна назвати повітряним термометром&lt;ref&gt;T. D. McGee (1988) ''Principles and Methods of Temperature Measurement'', .<br /> <br /> Першими, хто запропонував встановити шкалу на термоскоп за різними версіями називають Джованні Франческо Сагредо (Giovanni Francesco Sagredo)<br /> <br /> Термін «термометр» (французькою) першим застосував 1624 у праці ''«La Récréation Mathématique»'' Jean Leurechon, котрий описав прилад із шкалою, що мала 8 поділок.<br /> <br /> Описані вище інструменти мали один суттєвий недолік: вони були одночасно і[барометрами і на покази їх окрім температури суттєвий вплив робив атмосферний тиск. Для вирішення цієї проблеми флорентійськими дослідниками термоскоп було перевернуто кулькою вниз, а в трубку наливалася вода (посудина з водою у цьому випадку вже була непотрібна). Дія цього приладу ґрунтувалася на тепловому розширенні, за точки відліку брали температури найжаркішого літнього і найхолоднішого зимового днів. Це був один з перших рідинних термометрів, покази якого не залежали від атмосферного тиску. Приблизно у 1654 році Фердинандо ІІ Медічі водяний термоскоп був перетворив у спиртовий.<br /> <br /> Термометри з рідиною описані вперше у 1667&amp;nbsp;р. у «Saggi di naturale esperienze fatte nell'Accademia del Cimento» («Нариси про природничо-науковому діяльності Академії дослідів»), де про них говориться як про предмети, які називають «Confia», давно виготовлені майстерними ремісниками, з розігрітого скла. Флорентійські термометри не тільки зображені в «Нарисах…», але збереглися у декількох примірниках до нашого часу в Галілеївському музеї, у Флоренція|Флоренції.<br /> <br /> Багато інших вчених того часу експериментували з різними рідинами та конструкціями термометра. Однак, кожен винахідник і його термометр був унікальним, оскільки не було стандартної шкали вимірювання температур. У 1665 році Хрістіан Гюйгенс запропонував використовувати плавлення льоду і кипіння води як точки відліку ступеня нагріву, а в 1694 році Карло Ренальдіні (Carlo Renaldini) запропонував використовувати ці точки в якості опорних точок універсальної температурної шкали. У 1701 році Ньютон пропонує шкалу на 12 поділок між температурою плавлення льоду і температура тіла людини. У 1703&amp;nbsp;р. Гільом Амонтон|Амонтоном у Парижі зробив спробу удосконалити повітряний термометр, вимірюючи не розширення, а збільшення пружності повітря, приведеного до одного й того ж об'єму при різних температурах підливанням ртуті у відкрите коліно; барометричний тиск та його зміни при цьому враховувалися. Нулем такої шкали повинна була служити температура, при якій повітря втрачає всю свою пружність (тобто сучасний абсолютний нуль), а другою постійною точкою&amp;nbsp;— температура кипіння води. Вплив атмосферного тиску на температуру кипіння ще не був відомий Амонтону, а повітря у його термометрі не було звільненим від водяної пари; тому за його даними абсолютний нуль знаходився при −239,5° за шкалою Цельсія.<br /> <br /> Нарешті в 1724 році Даніель Габріель Фаренгейт запроваджує температурну шкалу яка у подальшому, дещо у скоригованому вигляді, отримала Шкала Фаренгейта|його ім'я. Він міг цього досягти, використовуючи при виготовленні термометрів ртуть (яка має високий Коефіцієнт теплового розширення|коефіцієнт теплового розширення), що забезпечило відповідну точність та відтворюваність вимірювання температури і привело у кінцевому рахунку до загального визнання. У 1742 році шведський фізик Андерс Цельсій запропонував шкалу з нулем в точці кипіння води і 100 градусів у точці плавлення льоду. P. Benedict (1984) Fundamentals of Temperature, Pressure, and Flow Measurements,, і ця шкала, хоча в оберненому вигляді тепер носить. Зручнішою виявилася «перевернута» шкала, на якій температура танення льоду позначили 0°С, а температуру кипіння 100°С. Таким термометром вперше користувалися шведські вчені: ботанік Карл Лінней|К. Лінней і астроном М. Штремер. Цей термометр набув найбільшого поширення.<br /> <br /> Роботи Реомюр Рене Антуан|Реомюра в 1736&amp;nbsp;р. хоча і повели до встановлення 80° Шкала Реомюра|шкали, але були скоріше кроком назад проти того, що зробив уже Фаренгейт: термометр Реомюра був громіздкий, незручний у користуванні, а спосіб поділу на градуси був неточним і незручним.<br /> <br /> Після Фаренгейта, Цельсія і Реомюра справу виготовлення термометрів потрапило до рук ремісників, так як термометри стали предметом торгівлі.<br /> У 1848&amp;nbsp;р. англійський фізик Вільям Томсон (лорд Кельвін) довів можливість створення абсолютної шкали температур, нуль якої не залежить від властивостей води або речовини, що заповнює термометр. Точкою відліку за Шкала Кельвіна|шкалою Кельвіна послужило значення абсолютного нуля:&amp;nbsp;— 273, 15 °С. При цій температурі припиняється тепловий рух молекул. Отже, стає неможливе подальше охолодження тіл.<br /> <br /> == Види термометрів ==<br /> Жоден термометр не вимірює власне температуру, а лише зміну фізичних характеристик матеріалів, пов'язану з підвищенням або пониженням температури. Усі відомі прилади для вимірювання температури можна розділити на групи: ''контактні'', ''безконтактні'', ''електроконтактні''.<br /> <br /> == Контактні термометри ==<br /> <br /> <br /> Прикладами змін фізичних характеристик матеріалів, що використовуються у контактних термометрах можуть служити:<br /> * теплове розширення|термічне розширення і пов'язана з ним зміна об'єму або густина|густини рідини, газу або твердого тіла;<br /> * деформація біметалева пластинка|біметалевої пластинки;<br /> * зміна тиск у рідини або газу;<br /> * зміна електричний опір|електричного опору;<br /> * термоелектричні явища.<br /> За цим ж ознаками і класифікуються термометри контактного типу.<br /> <br /> === Рідинні термометри ===<br /> <br /> ==== Принцип роботи і класифікація ====<br /> Робота рідинних термометрів базується на використанні теплове розширення|теплового розширення рідини (зазвичай це етанол|етиловий спирт, толуол, гас, пентани або ртуть), що залита у скляну трубку, при зміні температури середовища оточення, з яким термометр перебуває у безпосередньому контакті. Основними елементами конструкції термометра є резервуар, заповнений рідиною і з припаяним до нього Капіляр (фізика)|капіляром і шкала. Конструктивно вони поділяються на паличні або з вкладеною шкалою, за формою&amp;nbsp;— прямі або кутові. У паличних термометрів шкала розміщується безпосередньо на поверхні товстостінного капіляра. У термометрів із вкладеною шкалою капіляр і шкальна пластина укладені в захисну оболонку, припаяну до резервуара.<br /> <br /> Залежно від призначення діляться на ''зразкові, Термометри лабораторні|лабораторні, Термометри технічні рідинні|технічні, побутові, метеорологічні, медичні, для Термометри сільськогосподарські|сільського господарства''.<br /> Для задач регулювання і сигналізації розроблені Термометри ртутні електроконтактні|електроконтактні термометри.<br /> <br /> ==== Похибки рідинних термометрів ====<br /> Допустимі похибки вимірювання технічних термометрів не повинні перевищувати однієї поділки шкали. Так, при ціні поділки 1&amp;nbsp;°C, Δ=±1&amp;nbsp;°C.<br /> <br /> Для інших термометрів похибка може перевищувати ціну поділки. Так, наприклад, лабораторні термометри з ціною поділки 0,01&amp;nbsp;°C мають допустиму похибку вимірювання Δ=±0,03&amp;nbsp;°C .<br /> <br /> Скляні термометри є одними з найточніших засобів вимірювання температури.<br /> <br /> ==== Рідинні термометри у сучасності ====<br /> У зв'язку із забороною застосування ртуті в багатьох областях діяльності ведеться пошук альтернативних наповнень для побутових термометрів. Наприклад, такою заміною може стати сплав галінстан.<br /> <br /> ''Переваги'' рідинних термометрів: мають високу точність, низьку вартість і прості в експлуатації.<br /> <br /> ''Недоліками'' таких термометрів є: погана видимість шкали, неможливість автоматичного запису, передачі показань на відстань та неможливість ремонту.<br /> <br /> Діапазон вимірювання від складає від −40&amp;nbsp;°C до +40&amp;nbsp;°C , а ціна поділки від 0,01&amp;nbsp;°C до 1&amp;nbsp;°C (для ртутних медичних термометрів ціна поділки становить 0,1&amp;nbsp;°C).<br /> <br /> === Термометри на основі біметалевої пластинки ===<br /> Термометри біметалеві|Термометри біметалічного типу діють за тим же принципом, що і рідинні, але в якості давач а (чутливого елемента) зазвичай використовується спіраль або стрічка з біметау — біметалева пластина. У якості матеріалів пластин використовуються сплави, що мають суттєвою різницю у Коефіцієнт теплового розширення|коефіцієнті теплового розширення між собою Один кінець стрічки, як правило, нерухомо закріплений у корпусі пристрою, а інший&amp;nbsp;— переміщається в залежності від температури пластини.<br /> <br /> <br /> <br /> === Манометричні термометри ===<br /> Манометричні термометри;— прилади для вимірювання температури, що включають в себе чутливий елемент (термобалон) і показуючий пристрій, які з'єднані капілярною трубкою і заповнені робочою речовиною. Принцип дії базується на зміні тиску робочої речовини в замкненій системі термометра в залежності від температури.<br /> <br /> Манометричні термометри залежно від виду робочої речовини, заповнюючої термосистему, поділяються на ''газові, рідинні'' і ''конденсаційні''.<br /> <br /> Газові манометричні термометри використовуються для вимірювання температур від −200&amp;nbsp;°C до 600&amp;nbsp;°C. Як робоче тіло застосовується азот.<br /> <br /> Рідинні манометричні термометри призначені для вимірювання температур від −150&amp;nbsp;°C до 300&amp;nbsp;°C. Як робоче тіло, що заповнює термосистему, застосовують ртуть, пропіловий спирт, метаксилол. Рідинні манометричні термометри так само як і газові мають лінійну шкалу.<br /> <br /> Конденсаційні манометричні термометри призначені для вимірювання температур від −50&amp;nbsp;°C до 300&amp;nbsp;°C. Термобалон термометра приблизно на ¾ заповнений низькокиплячою рідиною (наприклад, фреон, пропілен, ацетон), а решта частини заповнена насиченою парою цієї рідини. Кількість рідини в термобалоні повинна бути такою, щоб при максимальній температурі не вся рідина переходила в пару. Тиск у термосистемі конденсаційного термометра буде дорівнювати Тиск насиченої пари|тиску насиченої пари робочої рідини, який залежить від температури, при якій знаходиться робоча рідина, тобто температури вимірюваного середовища. Ця залежність тиску насиченої пари від температури має нелінійний характер.<br /> <br /> Газові і рідинні манометричні термометри мають клас точності 1; 1,5 і 2,5, а конденсаційні&amp;nbsp;— 1,5; 2,5 і 4.<br /> <br /> <br /> <br /> === Термометри опору ===<br /> Двопровідникова схема підключення чутливого елемента термометра опору (термопара|термопари)<br /> Конструкція термометра опору ґрунтується на давачі, електричний опір чутливого елемента (сенсора) якого залежить від температури. Може виконуватись з металевого чи напівпровідникового матеріалу. В останньому випадку його називають ом.<br /> <br /> Матеріали, що використовуються для виготовлення чутливих елементів (первинних перетворювачів) технічних термометрів опору, повинні відповідати вимогам стабільності та лінійності градуювальної характеристики, відтворності, хімічної стійкості, жароміцності та ін. Для виготовлення чутливих елементів термометрів опору застосовуються мідь, платина і нікель. Окрім металів застосовують також напівпровідники: германій, оксиди міді, марганцю, кобальту, титану та їх суміші. Вони мають великі від'ємні температурний коефіцієнт електричного опору|температурні коефіцієнти опору, тому з них можна виготовляти малогабаритні чутливі елементи термоперетворювачів опору.<br /> <br /> Термоперетворювачі опору випускаються для вимірювання температур у діапазоні від −260&amp;nbsp;°C до 1100&amp;nbsp;°C. У таких виконаннях: занурювані і поверхневі, стаціонарні і переносні, негерметичні і герметичні; звичайні, пилозахищені, водозахищені, вібростійкі, вибухобезпечні, захищені від агресивних середовищ та інших зовнішніх впливів, середньої і великої інерційності.<br /> <br /> Існує 3 схеми включення давача в вимірювальний ланцюг: 2-, 3- і 4-провідникова.<br /> <br /> До ''переваг'' термометрів опору необхідно віднести високу точність і стабільність характеристики перетворення, можливість вимірювати кріогенні температури.<br /> <br /> До ''недоліків'' необхідно віднести великі розміри чутливого елемента, що не дозволяють вимірювати температуру в точці об'єкта чи вимірюваного середовища (діаметр оболонки чутливого елемента 6…20&amp;nbsp;мм, довжина 50…180 мм) та необхідність додаткового джерела живлення.<br /> <br /> <br /> <br /> === Термоелектричні термометри ===<br /> Робота термометрія|термоелектричних термометрів базується на використанні у якості чутливого елементу термопара|термопар (контакт між металами з різною електронегативністю створює контактну різницю потенціалів, яка залежить від температури).<br /> <br /> Термоелектричні перетворювачі мають дуже широкий діапазон вимірювання&amp;nbsp;— від −200&amp;nbsp;°C до 2200&amp;nbsp;°C (короткочасно до 2500&amp;nbsp;°C), можуть вимірювати температуру у точці об'єкта або вимірюваного середовища, мають малі габаритні розміри&amp;nbsp;— від 0,5 мм (великі діаметри захисних оболонок визначаються вимогами механічної і термічної міцності). Термоелектричні перетворювачі відрізняються достатньо високою точністю і стабільністю характеристик перетворення, хоча вони і поступаються трохи за цими показниками термоперетворювачам опору.<br /> <br /> До числа недоліків необхідно віднести необхідність використання спеціальних термоелектродних провідників для підключення перетворювачів до вимірювального приладу і необхідність стабілізації або автоматичного введення поправки на температуру вільних кінців.<br /> <br /> До матеріалів, які використовуються для виготовлення чутливих елементів термоелектричних термометрів, ставляться такі ж вимоги, як і для термометрів опору. У наш час коли застосовуються стандартні термоелектричні термометри: мідь-копель|копелеві, мідь-міднокопелеві, залізо-міднонікелеві, хромель-копелеві, хромель-алюмель|алюмелеві та інші.<br /> <br /> Для вимірювання термо- е.р.с. термоелектричних термометрів найбільшого поширення набули магнітоелектричні мілівольтметри і потенціометри&amp;nbsp;— автоматичні і з ручним керуванням. Мілівольтметри для вимірювання е.р.с. можуть бути показуючими, самопишучими і регулюючими з класами точності 0,2; 0,5; 1,0 і 1,5. Потенціометри істотно підвищують точність вимірювання термо- е.р.с. Автоматичні потенціометри для вимірювання термо-ЕРС випускаються показуючими і самопишучими, одно- і багатоточковими. Запис показів здійснюється на стрічковому або дисковому діаграмному папері, або на жорсткий диск ЕОМ.<br /> <br /> == Безконтактні термометри ==<br /> <br /> Оптичні термометри дозволяють реєструвати температуру завдяки зміні рівня світності, спектру та інших параметрів при зміні температури. Наприклад, інфрачервоні вимірювачі температури тіла.<br /> <br /> Безконтактні засоби вимірювання температури поділяються на: ''пірометри'', ''тепловізори'' і ''радіометри''.<br /> <br /> === Пірометри ===<br /> ''Пірометр''&amp;nbsp;— прилад для безконтактного вимірювання температури непрозорих тіл за їх випроміненням в оптичному діапазоні спектра. Принцип дії полягає на вимірюванні потужності теплового випромінення об'єкта вимірювання.<br /> <br /> <br /> === Тепловізори ===<br /> ''Тепловізор''&amp;nbsp;— оптико-електронний прилад для візуалізації температурних полів та вимірювання температури. Переважно працює в інфрачервоній частині електромагнітного спектру&amp;nbsp;— теплові зображення утворюється завдяки зміщенню максимумів спектрів власного випромінювання тіл під час їх нагрівання у короткохвильову область.<br /> <br /> <br /> === Радіометр теплового випромінювання ===<br /> ''Радіометром'' (пірометр повного випромінювання) вимірюють радіаційну температуру тіла. Принцип роботи таких термометрів базується на використанні Закон Стефана-Больцмана|закону Стефана-Больцмана. Радіометр оснащений оптичною системою, яка збирає промені від нагрітого тіла на теплоприймачеві. Теплоприймачем зазвичай є термоелектрична батарея або терморезистор, а вимірювальним приладом служать мілівольтметри, автоматичні потенціометри чи збалансовані мости.<br /> <br /> В наш час термометри є поширеними по всьому світі і мають дуже точні шкали.<br /> ==Ілюстрації==<br /> {| style=&quot;width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center&quot; <br /> |- valign=&quot;top&quot;<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:123005.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Full-termometr-dlya-vody-termometry-795.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Images_(ccc2).jpg|x140px]] <br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Tb-1b.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Termometr-dlya-dukhovki-tfa-70kh75-mm!Large.jpg|x140px]] <br /> |}<br /> ==Медіа==<br /> {{#ev:youtube|kiqepDHK80w}}<br /> {{#ev:youtube|46Q6Ke-KI3Q}}<br /> ==Див. також==<br /> <br /> ==Джерела та література==<br /> <br /> ==Зовнішні посилання==<br /> <br /> [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]<br /> [[Категорія:Гр]]</div>

Тарко Анна https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Termometr-dlya-dukhovki-tfa-70kh75-mm!Large.jpg 2013-12-01T13:48:03Z

<p>Тарко Анна: </p> <hr /> <div></div>

Тарко Анна https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Tb-1b.jpg 2013-12-01T13:47:36Z

<p>Тарко Анна: </p> <hr /> <div></div>

Тарко Анна https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Images_(ccc2).jpg 2013-12-01T13:47:17Z

<p>Тарко Анна: </p> <hr /> <div></div>

Тарко Анна https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Full-termometr-dlya-vody-termometry-795.jpg 2013-12-01T13:46:50Z

<p>Тарко Анна: </p> <hr /> <div></div>

Тарко Анна https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:123005.jpg 2013-12-01T13:46:32Z

<p>Тарко Анна: </p> <hr /> <div></div>

Тарко Анна https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%93%D1%80%D0%B0%D0%B4%D1%83%D1%81%D0%BD%D0%B8%D0%BA 2013-12-01T13:44:30Z

<p>Тарко Анна: </p> <hr /> <div>'''Градусник, -ка, '''''м. '''''= Тепломір. '''''Тепломір деякі називають просто градусником. ''Ком. Р. II. 79. <br /> <br /> ==Сучасні словники==<br /> ===Академічний тлумачний словник===<br /> ГРАДУСНИК, а, чол., розм. Те саме, що термометр. Узяв І Петро] у дівчини градусник, заклав собі під пахву (Андрій Головко, I, 1957, 466); На піску градусник показував шістдесят-сімдесят вище нуля (Семен Журахович, Вечір.., 1958. 40)<br /> <br /> ===Тлумачний словник===<br /> ТЕРМОМЕТР, а, чол. Прилад для вимірювання температури в певних одиницях (градусах); градусник. Скрізь зелено, свіжо, цвітуть квітки.., за сей місяць, що я тут пробуваю, термометр ніколи не показував нижче +10° (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 414); Ви не маєте поняття, яка тут страшенна спекота: в понеділок було 43°, я сама на термометрі бачила (Леся Українка, V, 1956, 14); Лікарка мовчки вийняла з-під пахви хворої термометр, мружачись проти світла, довго приглядалась до блискучої шкали (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 165). <br /> ▲ Максимальний термометр — прилад, що показує за певний проміжок часу найвищу температуру; Мінімальний термометр — прилад, що показує за певний проміжок часу найнижчу температуру.<br /> <br /> == Історична довідка ==<br /> Ще Філон Візантійський та Герон Александрійський знали про явище, що деякі речовини, зокрема повітря, здатні розширюватися і стискуватися та описували дослід, у якому спостерігали переміщення границі поділу між повітрям і водою у закритій трубці, опущеній відкритим кінцем у ємність з водою (1988) <br /> <br /> Винахідником термометра часто називають Галілео Галілей|Галілео Галілея, хоча у його власних творах немає опису цього приладу, але його учні, Неллі і Вівіані, засвідчили, що вже в 1597&amp;nbsp;р. він створив щось на зразок термобароскопа (термоскопа)<br /> <br /> Термоскоп являв собою невелику порожнисту скляну кульку з припаяною до неї скляною прозорою трубкою. Кульку нагрівали, а кінець трубки опускали у посудину з водою. Коли кулька охолоджувалася, тиск повітря у ній зменшувався, і вода в трубці під дією атмосферного тиску піднімалася на певну висоту вгору. При зростанні температури і, відповідно, тиску повітря в кульці, рівень води в трубці опускався вниз. Недоліком приладу було те, що за ним можна було судити тільки про відносний ступінь нагрівання чи охолодження тіла, так як шкали у нього ще не було. Крім того, рівень води в трубці залежав не тільки від температури, але і від атмосферного тиску, що вносило похибку.<br /> <br /> Галілей також виявив закономірність, що об'єкти (скляні кульки заповнені водно-спиртовими розчинами) з різною густиною можуть спливати і опускатись на дно у воді при зміні ступеня нагрівання, яка покладена в основу принципу роботи Термометр Галілея|термометра Галілея.<br /> <br /> Перша схема термоскопа була опублікована в 1617 році Джузеппе Б'янчані (Giuseppe Biancani). Перше зображення шкали, що фактично перетворювала термоскоп у термометр належить Роберту Фладду (Robert Fludd) у (1638). Це була вертикальна трубка, з колбою на верхньому кінці і зануреним у воду другим кінцем. Рівень води в трубі залежить від розширення і стиснення повітря. Це конструкція, яку зараз можна назвати повітряним термометром&lt;ref&gt;T. D. McGee (1988) ''Principles and Methods of Temperature Measurement'', .<br /> <br /> Першими, хто запропонував встановити шкалу на термоскоп за різними версіями називають Джованні Франческо Сагредо (Giovanni Francesco Sagredo)<br /> <br /> Термін «термометр» (французькою) першим застосував 1624 у праці ''«La Récréation Mathématique»'' Jean Leurechon, котрий описав прилад із шкалою, що мала 8 поділок.<br /> <br /> Описані вище інструменти мали один суттєвий недолік: вони були одночасно і[барометрами і на покази їх окрім температури суттєвий вплив робив атмосферний тиск. Для вирішення цієї проблеми флорентійськими дослідниками термоскоп було перевернуто кулькою вниз, а в трубку наливалася вода (посудина з водою у цьому випадку вже була непотрібна). Дія цього приладу ґрунтувалася на тепловому розширенні, за точки відліку брали температури найжаркішого літнього і найхолоднішого зимового днів. Це був один з перших рідинних термометрів, покази якого не залежали від атмосферного тиску. Приблизно у 1654 році Фердинандо ІІ Медічі водяний термоскоп був перетворив у спиртовий.<br /> <br /> Термометри з рідиною описані вперше у 1667&amp;nbsp;р. у «Saggi di naturale esperienze fatte nell'Accademia del Cimento» («Нариси про природничо-науковому діяльності Академії дослідів»), де про них говориться як про предмети, які називають «Confia», давно виготовлені майстерними ремісниками, з розігрітого скла. Флорентійські термометри не тільки зображені в «Нарисах…», але збереглися у декількох примірниках до нашого часу в Галілеївському музеї, у Флоренція|Флоренції.<br /> <br /> Багато інших вчених того часу експериментували з різними рідинами та конструкціями термометра. Однак, кожен винахідник і його термометр був унікальним, оскільки не було стандартної шкали вимірювання температур. У 1665 році Хрістіан Гюйгенс запропонував використовувати плавлення льоду і кипіння води як точки відліку ступеня нагріву, а в 1694 році Карло Ренальдіні (Carlo Renaldini) запропонував використовувати ці точки в якості опорних точок універсальної температурної шкали. У 1701 році Ньютон пропонує шкалу на 12 поділок між температурою плавлення льоду і температура тіла людини. У 1703&amp;nbsp;р. Гільом Амонтон|Амонтоном у Парижі зробив спробу удосконалити повітряний термометр, вимірюючи не розширення, а збільшення пружності повітря, приведеного до одного й того ж об'єму при різних температурах підливанням ртуті у відкрите коліно; барометричний тиск та його зміни при цьому враховувалися. Нулем такої шкали повинна була служити температура, при якій повітря втрачає всю свою пружність (тобто сучасний абсолютний нуль), а другою постійною точкою&amp;nbsp;— температура кипіння води. Вплив атмосферного тиску на температуру кипіння ще не був відомий Амонтону, а повітря у його термометрі не було звільненим від водяної пари; тому за його даними абсолютний нуль знаходився при −239,5° за шкалою Цельсія.<br /> <br /> Нарешті в 1724 році Даніель Габріель Фаренгейт запроваджує температурну шкалу яка у подальшому, дещо у скоригованому вигляді, отримала Шкала Фаренгейта|його ім'я. Він міг цього досягти, використовуючи при виготовленні термометрів ртуть (яка має високий Коефіцієнт теплового розширення|коефіцієнт теплового розширення), що забезпечило відповідну точність та відтворюваність вимірювання температури і привело у кінцевому рахунку до загального визнання. У 1742 році шведський фізик Андерс Цельсій запропонував шкалу з нулем в точці кипіння води і 100 градусів у точці плавлення льоду. P. Benedict (1984) Fundamentals of Temperature, Pressure, and Flow Measurements,, і ця шкала, хоча в оберненому вигляді тепер носить. Зручнішою виявилася «перевернута» шкала, на якій температура танення льоду позначили 0°С, а температуру кипіння 100°С. Таким термометром вперше користувалися шведські вчені: ботанік Карл Лінней|К. Лінней і астроном М. Штремер. Цей термометр набув найбільшого поширення.<br /> <br /> Роботи Реомюр Рене Антуан|Реомюра в 1736&amp;nbsp;р. хоча і повели до встановлення 80° Шкала Реомюра|шкали, але були скоріше кроком назад проти того, що зробив уже Фаренгейт: термометр Реомюра був громіздкий, незручний у користуванні, а спосіб поділу на градуси був неточним і незручним.<br /> <br /> Після Фаренгейта, Цельсія і Реомюра справу виготовлення термометрів потрапило до рук ремісників, так як термометри стали предметом торгівлі.<br /> У 1848&amp;nbsp;р. англійський фізик Вільям Томсон (лорд Кельвін) довів можливість створення абсолютної шкали температур, нуль якої не залежить від властивостей води або речовини, що заповнює термометр. Точкою відліку за Шкала Кельвіна|шкалою Кельвіна послужило значення абсолютного нуля:&amp;nbsp;— 273, 15 °С. При цій температурі припиняється тепловий рух молекул. Отже, стає неможливе подальше охолодження тіл.<br /> <br /> == Види термометрів ==<br /> Жоден термометр не вимірює власне температуру, а лише зміну фізичних характеристик матеріалів, пов'язану з підвищенням або пониженням температури. Усі відомі прилади для вимірювання температури можна розділити на групи: ''контактні'', ''безконтактні'', ''електроконтактні''.<br /> <br /> == Контактні термометри ==<br /> <br /> <br /> Прикладами змін фізичних характеристик матеріалів, що використовуються у контактних термометрах можуть служити:<br /> * теплове розширення|термічне розширення і пов'язана з ним зміна об'єму або густина|густини рідини, газу або твердого тіла;<br /> * деформація біметалева пластинка|біметалевої пластинки;<br /> * зміна тиск у рідини або газу;<br /> * зміна електричний опір|електричного опору;<br /> * термоелектричні явища.<br /> За цим ж ознаками і класифікуються термометри контактного типу.<br /> <br /> === Рідинні термометри ===<br /> <br /> ==== Принцип роботи і класифікація ====<br /> Робота рідинних термометрів базується на використанні теплове розширення|теплового розширення рідини (зазвичай це етанол|етиловий спирт, толуол, гас, пентани або ртуть), що залита у скляну трубку, при зміні температури середовища оточення, з яким термометр перебуває у безпосередньому контакті. Основними елементами конструкції термометра є резервуар, заповнений рідиною і з припаяним до нього Капіляр (фізика)|капіляром і шкала. Конструктивно вони поділяються на паличні або з вкладеною шкалою, за формою&amp;nbsp;— прямі або кутові. У паличних термометрів шкала розміщується безпосередньо на поверхні товстостінного капіляра. У термометрів із вкладеною шкалою капіляр і шкальна пластина укладені в захисну оболонку, припаяну до резервуара.<br /> <br /> Залежно від призначення діляться на ''зразкові, Термометри лабораторні|лабораторні, Термометри технічні рідинні|технічні, побутові, метеорологічні, медичні, для Термометри сільськогосподарські|сільського господарства''.<br /> Для задач регулювання і сигналізації розроблені Термометри ртутні електроконтактні|електроконтактні термометри.<br /> <br /> ==== Похибки рідинних термометрів ====<br /> Допустимі похибки вимірювання технічних термометрів не повинні перевищувати однієї поділки шкали. Так, при ціні поділки 1&amp;nbsp;°C, Δ=±1&amp;nbsp;°C.<br /> <br /> Для інших термометрів похибка може перевищувати ціну поділки. Так, наприклад, лабораторні термометри з ціною поділки 0,01&amp;nbsp;°C мають допустиму похибку вимірювання Δ=±0,03&amp;nbsp;°C .<br /> <br /> Скляні термометри є одними з найточніших засобів вимірювання температури.<br /> <br /> ==== Рідинні термометри у сучасності ====<br /> У зв'язку із забороною застосування ртуті в багатьох областях діяльності ведеться пошук альтернативних наповнень для побутових термометрів. Наприклад, такою заміною може стати сплав галінстан.<br /> <br /> ''Переваги'' рідинних термометрів: мають високу точність, низьку вартість і прості в експлуатації.<br /> <br /> ''Недоліками'' таких термометрів є: погана видимість шкали, неможливість автоматичного запису, передачі показань на відстань та неможливість ремонту.<br /> <br /> Діапазон вимірювання від складає від −40&amp;nbsp;°C до +40&amp;nbsp;°C , а ціна поділки від 0,01&amp;nbsp;°C до 1&amp;nbsp;°C (для ртутних медичних термометрів ціна поділки становить 0,1&amp;nbsp;°C).<br /> <br /> === Термометри на основі біметалевої пластинки ===<br /> Термометри біметалеві|Термометри біметалічного типу діють за тим же принципом, що і рідинні, але в якості давач а (чутливого елемента) зазвичай використовується спіраль або стрічка з біметау — біметалева пластина. У якості матеріалів пластин використовуються сплави, що мають суттєвою різницю у Коефіцієнт теплового розширення|коефіцієнті теплового розширення між собою Один кінець стрічки, як правило, нерухомо закріплений у корпусі пристрою, а інший&amp;nbsp;— переміщається в залежності від температури пластини.<br /> <br /> <br /> <br /> === Манометричні термометри ===<br /> Манометричні термометри;— прилади для вимірювання температури, що включають в себе чутливий елемент (термобалон) і показуючий пристрій, які з'єднані капілярною трубкою і заповнені робочою речовиною. Принцип дії базується на зміні тиску робочої речовини в замкненій системі термометра в залежності від температури.<br /> <br /> Манометричні термометри залежно від виду робочої речовини, заповнюючої термосистему, поділяються на ''газові, рідинні'' і ''конденсаційні''.<br /> <br /> Газові манометричні термометри використовуються для вимірювання температур від −200&amp;nbsp;°C до 600&amp;nbsp;°C. Як робоче тіло застосовується азот.<br /> <br /> Рідинні манометричні термометри призначені для вимірювання температур від −150&amp;nbsp;°C до 300&amp;nbsp;°C. Як робоче тіло, що заповнює термосистему, застосовують ртуть, пропіловий спирт, метаксилол. Рідинні манометричні термометри так само як і газові мають лінійну шкалу.<br /> <br /> Конденсаційні манометричні термометри призначені для вимірювання температур від −50&amp;nbsp;°C до 300&amp;nbsp;°C. Термобалон термометра приблизно на ¾ заповнений низькокиплячою рідиною (наприклад, фреон, пропілен, ацетон), а решта частини заповнена насиченою парою цієї рідини. Кількість рідини в термобалоні повинна бути такою, щоб при максимальній температурі не вся рідина переходила в пару. Тиск у термосистемі конденсаційного термометра буде дорівнювати Тиск насиченої пари|тиску насиченої пари робочої рідини, який залежить від температури, при якій знаходиться робоча рідина, тобто температури вимірюваного середовища. Ця залежність тиску насиченої пари від температури має нелінійний характер.<br /> <br /> Газові і рідинні манометричні термометри мають клас точності 1; 1,5 і 2,5, а конденсаційні&amp;nbsp;— 1,5; 2,5 і 4.<br /> <br /> <br /> <br /> === Термометри опору ===<br /> Двопровідникова схема підключення чутливого елемента термометра опору (термопара|термопари)<br /> Конструкція термометра опору ґрунтується на давачі, електричний опір чутливого елемента (сенсора) якого залежить від температури. Може виконуватись з металевого чи напівпровідникового матеріалу. В останньому випадку його називають ом.<br /> <br /> Матеріали, що використовуються для виготовлення чутливих елементів (первинних перетворювачів) технічних термометрів опору, повинні відповідати вимогам стабільності та лінійності градуювальної характеристики, відтворності, хімічної стійкості, жароміцності та ін. Для виготовлення чутливих елементів термометрів опору застосовуються мідь, платина і нікель. Окрім металів застосовують також напівпровідники: германій, оксиди міді, марганцю, кобальту, титану та їх суміші. Вони мають великі від'ємні температурний коефіцієнт електричного опору|температурні коефіцієнти опору, тому з них можна виготовляти малогабаритні чутливі елементи термоперетворювачів опору.<br /> <br /> Термоперетворювачі опору випускаються для вимірювання температур у діапазоні від −260&amp;nbsp;°C до 1100&amp;nbsp;°C. У таких виконаннях: занурювані і поверхневі, стаціонарні і переносні, негерметичні і герметичні; звичайні, пилозахищені, водозахищені, вібростійкі, вибухобезпечні, захищені від агресивних середовищ та інших зовнішніх впливів, середньої і великої інерційності.<br /> <br /> Існує 3 схеми включення давача в вимірювальний ланцюг: 2-, 3- і 4-провідникова.<br /> <br /> До ''переваг'' термометрів опору необхідно віднести високу точність і стабільність характеристики перетворення, можливість вимірювати кріогенні температури.<br /> <br /> До ''недоліків'' необхідно віднести великі розміри чутливого елемента, що не дозволяють вимірювати температуру в точці об'єкта чи вимірюваного середовища (діаметр оболонки чутливого елемента 6…20&amp;nbsp;мм, довжина 50…180 мм) та необхідність додаткового джерела живлення.<br /> <br /> <br /> <br /> === Термоелектричні термометри ===<br /> Робота термометрія|термоелектричних термометрів базується на використанні у якості чутливого елементу термопара|термопар (контакт між металами з різною електронегативністю створює контактну різницю потенціалів, яка залежить від температури).<br /> <br /> Термоелектричні перетворювачі мають дуже широкий діапазон вимірювання&amp;nbsp;— від −200&amp;nbsp;°C до 2200&amp;nbsp;°C (короткочасно до 2500&amp;nbsp;°C), можуть вимірювати температуру у точці об'єкта або вимірюваного середовища, мають малі габаритні розміри&amp;nbsp;— від 0,5 мм (великі діаметри захисних оболонок визначаються вимогами механічної і термічної міцності). Термоелектричні перетворювачі відрізняються достатньо високою точністю і стабільністю характеристик перетворення, хоча вони і поступаються трохи за цими показниками термоперетворювачам опору.<br /> <br /> До числа недоліків необхідно віднести необхідність використання спеціальних термоелектродних провідників для підключення перетворювачів до вимірювального приладу і необхідність стабілізації або автоматичного введення поправки на температуру вільних кінців.<br /> <br /> До матеріалів, які використовуються для виготовлення чутливих елементів термоелектричних термометрів, ставляться такі ж вимоги, як і для термометрів опору. У наш час коли застосовуються стандартні термоелектричні термометри: мідь-копель|копелеві, мідь-міднокопелеві, залізо-міднонікелеві, хромель-копелеві, хромель-алюмель|алюмелеві та інші.<br /> <br /> Для вимірювання термо- е.р.с. термоелектричних термометрів найбільшого поширення набули магнітоелектричні мілівольтметри і потенціометри&amp;nbsp;— автоматичні і з ручним керуванням. Мілівольтметри для вимірювання е.р.с. можуть бути показуючими, самопишучими і регулюючими з класами точності 0,2; 0,5; 1,0 і 1,5. Потенціометри істотно підвищують точність вимірювання термо- е.р.с. Автоматичні потенціометри для вимірювання термо-ЕРС випускаються показуючими і самопишучими, одно- і багатоточковими. Запис показів здійснюється на стрічковому або дисковому діаграмному папері, або на жорсткий диск ЕОМ.<br /> <br /> == Безконтактні термометри ==<br /> <br /> Оптичні термометри дозволяють реєструвати температуру завдяки зміні рівня світності, спектру та інших параметрів при зміні температури. Наприклад, інфрачервоні вимірювачі температури тіла.<br /> <br /> Безконтактні засоби вимірювання температури поділяються на: ''пірометри'', ''тепловізори'' і ''радіометри''.<br /> <br /> === Пірометри ===<br /> ''Пірометр''&amp;nbsp;— прилад для безконтактного вимірювання температури непрозорих тіл за їх випроміненням в оптичному діапазоні спектра. Принцип дії полягає на вимірюванні потужності теплового випромінення об'єкта вимірювання.<br /> <br /> <br /> === Тепловізори ===<br /> ''Тепловізор''&amp;nbsp;— оптико-електронний прилад для візуалізації температурних полів та вимірювання температури. Переважно працює в інфрачервоній частині електромагнітного спектру&amp;nbsp;— теплові зображення утворюється завдяки зміщенню максимумів спектрів власного випромінювання тіл під час їх нагрівання у короткохвильову область.<br /> <br /> <br /> === Радіометр теплового випромінювання ===<br /> ''Радіометром'' (пірометр повного випромінювання) вимірюють радіаційну температуру тіла. Принцип роботи таких термометрів базується на використанні Закон Стефана-Больцмана|закону Стефана-Больцмана. Радіометр оснащений оптичною системою, яка збирає промені від нагрітого тіла на теплоприймачеві. Теплоприймачем зазвичай є термоелектрична батарея або терморезистор, а вимірювальним приладом служать мілівольтметри, автоматичні потенціометри чи збалансовані мости.<br /> <br /> В наш час термометри є поширеними по всьому світі і мають дуже точні шкали.<br /> ==Ілюстрації==<br /> {| style=&quot;width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center&quot; <br /> |- valign=&quot;top&quot;<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] <br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]<br /> |}<br /> ==Медіа==<br /> <br /> ==Див. також==<br /> <br /> ==Джерела та література==<br /> <br /> ==Зовнішні посилання==<br /> <br /> [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]<br /> [[Категорія:Гр]]</div>

Тарко Анна https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%93%D1%80%D0%B0%D0%B4%D1%83%D1%81%D0%BD%D0%B8%D0%BA 2013-12-01T13:41:35Z

<p>Тарко Анна: </p> <hr /> <div>'''Градусник, -ка, '''''м. '''''= Тепломір. '''''Тепломір деякі називають просто градусником. ''Ком. Р. II. 79. <br /> <br /> ==Сучасні словники==<br /> ===Академічний тлумачний словник===<br /> ГРАДУСНИК, а, чол., розм. Те саме, що термометр. Узяв І Петро] у дівчини градусник, заклав собі під пахву (Андрій Головко, I, 1957, 466); На піску градусник показував шістдесят-сімдесят вище нуля (Семен Журахович, Вечір.., 1958. 40)<br /> <br /> ===Тлумачний словник===<br /> ТЕРМОМЕТР, а, чол. Прилад для вимірювання температури в певних одиницях (градусах); градусник. Скрізь зелено, свіжо, цвітуть квітки.., за сей місяць, що я тут пробуваю, термометр ніколи не показував нижче +10° (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 414); Ви не маєте поняття, яка тут страшенна спекота: в понеділок було 43°, я сама на термометрі бачила (Леся Українка, V, 1956, 14); Лікарка мовчки вийняла з-під пахви хворої термометр, мружачись проти світла, довго приглядалась до блискучої шкали (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 165). <br /> ▲ Максимальний термометр — прилад, що показує за певний проміжок часу найвищу температуру; Мінімальний термометр — прилад, що показує за певний проміжок часу найнижчу температуру.<br /> <br /> == Історична довідка ==<br /> Ще Філон Візантійський та Герон Александрійський знали про явище, що деякі речовини, зокрема повітря, здатні розширюватися і стискуватися та описували дослід, у якому спостерігали переміщення границі поділу між повітрям і водою у закритій трубці, опущеній відкритим кінцем у ємність з водою (1988) <br /> <br /> Винахідником термометра часто називають Галілео Галілей|Галілео Галілея, хоча у його власних творах немає опису цього приладу, але його учні, Неллі і Вівіані, засвідчили, що вже в 1597&amp;nbsp;р. він створив щось на зразок термобароскопа (термоскопа)<br /> <br /> Термоскоп являв собою невелику порожнисту скляну кульку з припаяною до неї скляною прозорою трубкою. Кульку нагрівали, а кінець трубки опускали у посудину з водою. Коли кулька охолоджувалася, тиск повітря у ній зменшувався, і вода в трубці під дією атмосферного тиску піднімалася на певну висоту вгору. При зростанні температури і, відповідно, тиску повітря в кульці, рівень води в трубці опускався вниз. Недоліком приладу було те, що за ним можна було судити тільки про відносний ступінь нагрівання чи охолодження тіла, так як шкали у нього ще не було. Крім того, рівень води в трубці залежав не тільки від температури, але і від атмосферного тиску, що вносило похибку.<br /> <br /> Галілей також виявив закономірність, що об'єкти (скляні кульки заповнені водно-спиртовими розчинами) з різною густиною можуть спливати і опускатись на дно у воді при зміні ступеня нагрівання, яка покладена в основу принципу роботи [[Термометр Галілея|термометра Галілея]].<br /> <br /> Перша схема термоскопа була опублікована в 1617 році Джузеппе Б'янчані (Giuseppe Biancani). Перше зображення шкали, що фактично перетворювала термоскоп у термометр належить Роберту Фладду (Robert Fludd) у (1638). Це була вертикальна трубка, з колбою на верхньому кінці і зануреним у воду другим кінцем. Рівень води в трубі залежить від розширення і стиснення повітря. Це конструкція, яку зараз можна назвати повітряним термометром&lt;ref&gt;T. D. McGee (1988) ''Principles and Methods of Temperature Measurement'', .<br /> <br /> Першими, хто запропонував встановити шкалу на термоскоп за різними версіями називають Джованні Франческо Сагредо (Giovanni Francesco Sagredo)<br /> <br /> Термін «термометр» (французькою) першим застосував 1624 у праці ''«La Récréation Mathématique»'' Jean Leurechon, котрий описав прилад із шкалою, що мала 8 поділок.<br /> <br /> Описані вище інструменти мали один суттєвий недолік: вони були одночасно і[барометрами і на покази їх окрім температури суттєвий вплив робив атмосферний тиск. Для вирішення цієї проблеми флорентійськими дослідниками термоскоп було перевернуто кулькою вниз, а в трубку наливалася вода (посудина з водою у цьому випадку вже була непотрібна). Дія цього приладу ґрунтувалася на тепловому розширенні, за точки відліку брали температури найжаркішого літнього і найхолоднішого зимового днів. Це був один з перших рідинних термометрів, покази якого не залежали від атмосферного тиску. Приблизно у 1654 році Фердинандо ІІ Медічі водяний термоскоп був перетворив у спиртовий.<br /> <br /> Термометри з рідиною описані вперше у 1667&amp;nbsp;р. у «Saggi di naturale esperienze fatte nell'Accademia del Cimento» («Нариси про природничо-науковому діяльності Академії дослідів»), де про них говориться як про предмети, які називають «Confia», давно виготовлені майстерними ремісниками, з розігрітого скла. Флорентійські термометри не тільки зображені в «Нарисах…», але збереглися у декількох примірниках до нашого часу в Галілеївському музеї, у Флоренція|Флоренції.<br /> <br /> Багато інших вчених того часу експериментували з різними рідинами та конструкціями термометра. Однак, кожен винахідник і його термометр був унікальним, оскільки не було стандартної шкали вимірювання температур. У 1665 році Хрістіан Гюйгенс запропонував використовувати плавлення льоду і кипіння води як точки відліку ступеня нагріву, а в 1694 році Карло Ренальдіні (Carlo Renaldini) запропонував використовувати ці точки в якості опорних точок універсальної температурної шкали. У 1701 році Ньютон пропонує шкалу на 12 поділок між температурою плавлення льоду і температура тіла людини. У 1703&amp;nbsp;р. Гільом Амонтон|Амонтоном у Парижі зробив спробу удосконалити повітряний термометр, вимірюючи не розширення, а збільшення пружності повітря, приведеного до одного й того ж об'єму при різних температурах підливанням ртуті у відкрите коліно; барометричний тиск та його зміни при цьому враховувалися. Нулем такої шкали повинна була служити температура, при якій повітря втрачає всю свою пружність (тобто сучасний абсолютний нуль), а другою постійною точкою&amp;nbsp;— температура кипіння води. Вплив атмосферного тиску на температуру кипіння ще не був відомий Амонтону, а повітря у його термометрі не було звільненим від водяної пари; тому за його даними абсолютний нуль знаходився при −239,5° за шкалою Цельсія.<br /> <br /> Нарешті в 1724 році Даніель Габріель Фаренгейт запроваджує температурну шкалу яка у подальшому, дещо у скоригованому вигляді, отримала Шкала Фаренгейта|його ім'я. Він міг цього досягти, використовуючи при виготовленні термометрів ртуть (яка має високий Коефіцієнт теплового розширення|коефіцієнт теплового розширення), що забезпечило відповідну точність та відтворюваність вимірювання температури і привело у кінцевому рахунку до загального визнання. У 1742 році шведський фізик [[Андерс Цельсій]] запропонував шкалу з нулем в точці кипіння води і 100 градусів у точці плавлення льоду. P. Benedict (1984) Fundamentals of Temperature, Pressure, and Flow Measurements,, і ця шкала, хоча в оберненому вигляді тепер носить. Зручнішою виявилася «перевернута» шкала, на якій температура танення льоду позначили 0°С, а температуру кипіння 100°С. Таким термометром вперше користувалися шведські вчені: ботанік Карл Лінней|К. Лінней і астроном М. Штремер. Цей термометр набув найбільшого поширення.<br /> <br /> Роботи Реомюр Рене Антуан|Реомюра в 1736&amp;nbsp;р. хоча і повели до встановлення 80° [[Шкала Реомюра|шкали]], але були скоріше кроком назад проти того, що зробив уже Фаренгейт: термометр Реомюра був громіздкий, незручний у користуванні, а спосіб поділу на градуси був неточним і незручним.<br /> <br /> Після Фаренгейта, Цельсія і Реомюра справу виготовлення термометрів потрапило до рук ремісників, так як термометри стали предметом торгівлі.<br /> У 1848&amp;nbsp;р. англійський фізик Вільям Томсон (лорд Кельвін) довів можливість створення абсолютної шкали температур, нуль якої не залежить від властивостей води або речовини, що заповнює термометр. Точкою відліку за Шкала Кельвіна|шкалою Кельвіна послужило значення абсолютного нуля:&amp;nbsp;— 273, 15 °С. При цій температурі припиняється тепловий рух молекул. Отже, стає неможливе подальше охолодження тіл.<br /> <br /> == Види термометрів ==<br /> Жоден термометр не вимірює власне температуру, а лише зміну фізичних характеристик матеріалів, пов'язану з підвищенням або пониженням температури. Усі відомі прилади для вимірювання температури можна розділити на групи: ''контактні'', ''безконтактні'', ''електроконтактні''.<br /> <br /> == Контактні термометри ==<br /> [[Файл:Clinical_thermometer_38.7.JPG|thumb|Ртутний медичний термометр]]<br /> [[Файл:20050501_1315_2558-Bimetall-Zeigerthermometer.jpg|thumb|Термометр на основі біметалевого елементу.]]<br /> <br /> Прикладами змін фізичних характеристик матеріалів, що використовуються у контактних термометрах можуть служити:<br /> * [[теплове розширення|термічне розширення]] і пов'язана з ним зміна об'єму або [[густина|густини]] рідини, газу або твердого тіла;<br /> * деформація [[біметалева пластинка|біметалевої пластинки]];<br /> * зміна [[тиск]]у рідини або газу;<br /> * зміна [[електричний опір|електричного опору]];<br /> * [[термоелектричні явища]].<br /> За цим ж ознаками і класифікуються термометри контактного типу.<br /> <br /> === Рідинні термометри ===<br /> <br /> ==== Принцип роботи і класифікація ====<br /> Робота рідинних термометрів базується на використанні теплове розширення|теплового розширення рідини (зазвичай це етанол|етиловий спирт, толуол, гас, пентани або ртуть), що залита у скляну трубку, при зміні температури середовища оточення, з яким термометр перебуває у безпосередньому контакті. Основними елементами конструкції термометра є резервуар, заповнений рідиною і з припаяним до нього Капіляр (фізика)|капіляром і шкала. Конструктивно вони поділяються на паличні або з вкладеною шкалою, за формою&amp;nbsp;— прямі або кутові. У паличних термометрів шкала розміщується безпосередньо на поверхні товстостінного капіляра. У термометрів із вкладеною шкалою капіляр і шкальна пластина укладені в захисну оболонку, припаяну до резервуара.<br /> <br /> Залежно від призначення діляться на ''зразкові, Термометри лабораторні|лабораторні, Термометри технічні рідинні|технічні, побутові, метеорологічні, медичні, для Термометри сільськогосподарські|сільського господарства''.<br /> Для задач регулювання і сигналізації розроблені Термометри ртутні електроконтактні|електроконтактні термометри.<br /> <br /> ==== Похибки рідинних термометрів ====<br /> Допустимі похибки вимірювання технічних термометрів не повинні перевищувати однієї поділки шкали. Так, при ціні поділки 1&amp;nbsp;°C, Δ=±1&amp;nbsp;°C.<br /> <br /> Для інших термометрів похибка може перевищувати ціну поділки. Так, наприклад, лабораторні термометри з ціною поділки 0,01&amp;nbsp;°C мають допустиму похибку вимірювання Δ=±0,03&amp;nbsp;°C .<br /> <br /> Скляні термометри є одними з найточніших засобів вимірювання температури.<br /> <br /> ==== Рідинні термометри у сучасності ====<br /> У зв'язку із забороною застосування ртуті в багатьох областях діяльності ведеться пошук альтернативних наповнень для побутових термометрів. Наприклад, такою заміною може стати сплав галінстан.<br /> <br /> ''Переваги'' рідинних термометрів: мають високу точність, низьку вартість і прості в експлуатації.<br /> <br /> ''Недоліками'' таких термометрів є: погана видимість шкали, неможливість автоматичного запису, передачі показань на відстань та неможливість ремонту.<br /> <br /> Діапазон вимірювання від складає від −40&amp;nbsp;°C до +40&amp;nbsp;°C , а ціна поділки від 0,01&amp;nbsp;°C до 1&amp;nbsp;°C (для ртутних медичних термометрів ціна поділки становить 0,1&amp;nbsp;°C).<br /> <br /> === Термометри на основі біметалевої пластинки ===<br /> Термометри біметалеві|Термометри біметалічного типу діють за тим же принципом, що і рідинні, але в якості давач а (чутливого елемента) зазвичай використовується спіраль або стрічка з біметау — біметалева пластина. У якості матеріалів пластин використовуються сплави, що мають суттєвою різницю у [[Коефіцієнт теплового розширення|коефіцієнті теплового розширення]] між собою Один кінець стрічки, як правило, нерухомо закріплений у корпусі пристрою, а інший&amp;nbsp;— переміщається в залежності від температури пластини.<br /> <br /> {{Main|Біметалева пластина}}<br /> <br /> === Манометричні термометри ===<br /> Манометричні термометри;— прилади для вимірювання температури, що включають в себе чутливий елемент (термобалон) і показуючий пристрій, які з'єднані капілярною трубкою і заповнені робочою речовиною. Принцип дії базується на зміні тиску робочої речовини в замкненій системі термометра в залежності від температури.<br /> <br /> Манометричні термометри залежно від виду робочої речовини, заповнюючої термосистему, поділяються на ''газові, рідинні'' і ''конденсаційні''.<br /> <br /> Газові манометричні термометри використовуються для вимірювання температур від −200&amp;nbsp;°C до 600&amp;nbsp;°C. Як робоче тіло застосовується [[азот]].<br /> <br /> Рідинні манометричні термометри призначені для вимірювання температур від −150&amp;nbsp;°C до 300&amp;nbsp;°C. Як робоче тіло, що заповнює термосистему, застосовують ртуть, [[пропіловий спирт]], метаксилол. Рідинні манометричні термометри так само як і газові мають лінійну шкалу.<br /> <br /> Конденсаційні манометричні термометри призначені для вимірювання температур від −50&amp;nbsp;°C до 300&amp;nbsp;°C. Термобалон термометра приблизно на ¾ заповнений низькокиплячою рідиною (наприклад, фреон, пропілен, ацетон), а решта частини заповнена насиченою парою цієї рідини. Кількість рідини в термобалоні повинна бути такою, щоб при максимальній температурі не вся рідина переходила в пару. Тиск у термосистемі конденсаційного термометра буде дорівнювати Тиск насиченої пари|тиску насиченої пари робочої рідини, який залежить від температури, при якій знаходиться робоча рідина, тобто температури вимірюваного середовища. Ця залежність тиску насиченої пари від температури має нелінійний характер.<br /> <br /> Газові і рідинні манометричні термометри мають клас точності 1; 1,5 і 2,5, а конденсаційні&amp;nbsp;— 1,5; 2,5 і 4.<br /> <br /> <br /> <br /> === Термометри опору ===<br /> [[Файл:Twowire.gif|thumb|Двопровідникова схема підключення чутливого елемента термометра опору ([[термопара|термопари]])]]<br /> Конструкція термометра опору ґрунтується на давачі, електричний опір чутливого елемента (сенсора) якого залежить від температури. Може виконуватись з металевого чи напівпровідникового матеріалу. В останньому випадку його називають [[термістор]]ом.<br /> <br /> Матеріали, що використовуються для виготовлення чутливих елементів (первинних перетворювачів) технічних термометрів опору, повинні відповідати вимогам стабільності та лінійності градуювальної характеристики, відтворності, хімічної стійкості, жароміцності та ін. Для виготовлення чутливих елементів термометрів опору застосовуються мідь, платина і нікель. Окрім металів застосовують також напівпровідники: германій, оксиди міді, марганцю, кобальту, титану та їх суміші. Вони мають великі від'ємні температурний коефіцієнт електричного опору|температурні коефіцієнти опору, тому з них можна виготовляти малогабаритні чутливі елементи термоперетворювачів опору.<br /> <br /> Термоперетворювачі опору випускаються для вимірювання температур у діапазоні від −260&amp;nbsp;°C до 1100&amp;nbsp;°C. У таких виконаннях: занурювані і поверхневі, стаціонарні і переносні, негерметичні і герметичні; звичайні, пилозахищені, водозахищені, вібростійкі, вибухобезпечні, захищені від агресивних середовищ та інших зовнішніх впливів, середньої і великої інерційності.<br /> <br /> Існує 3 схеми включення давача в вимірювальний ланцюг: 2-, 3- і 4-провідникова.<br /> <br /> До ''переваг'' термометрів опору необхідно віднести високу точність і стабільність характеристики перетворення, можливість вимірювати кріогенні температури.<br /> <br /> До ''недоліків'' необхідно віднести великі розміри чутливого елемента, що не дозволяють вимірювати температуру в точці об'єкта чи вимірюваного середовища (діаметр оболонки чутливого елемента 6…20&amp;nbsp;мм, довжина 50…180 мм) та необхідність додаткового джерела живлення.<br /> <br /> {{Main|Термометри опору}}<br /> <br /> === Термоелектричні термометри ===<br /> Робота термометрія|термоелектричних термометрів базується на використанні у якості чутливого елементу термопара|термопар (контакт між металами з різною електронегативністю створює контактну різницю потенціалів, яка залежить від температури).<br /> <br /> Термоелектричні перетворювачі мають дуже широкий діапазон вимірювання&amp;nbsp;— від −200&amp;nbsp;°C до 2200&amp;nbsp;°C (короткочасно до 2500&amp;nbsp;°C), можуть вимірювати температуру у точці об'єкта або вимірюваного середовища, мають малі габаритні розміри&amp;nbsp;— від 0,5 мм (великі діаметри захисних оболонок визначаються вимогами механічної і термічної міцності). Термоелектричні перетворювачі відрізняються достатньо високою точністю і стабільністю характеристик перетворення, хоча вони і поступаються трохи за цими показниками термоперетворювачам опору.<br /> <br /> До числа недоліків необхідно віднести необхідність використання спеціальних термоелектродних провідників для підключення перетворювачів до вимірювального приладу і необхідність стабілізації або автоматичного введення поправки на температуру вільних кінців.<br /> <br /> До матеріалів, які використовуються для виготовлення чутливих елементів термоелектричних термометрів, ставляться такі ж вимоги, як і для термометрів опору. У наш час коли застосовуються стандартні термоелектричні термометри: мідь-копель|копелеві, мідь-міднокопелеві, залізо-міднонікелеві, хромель-копелеві, хромель-алюмель|алюмелеві та інші.<br /> <br /> Для вимірювання термо- е.р.с. термоелектричних термометрів найбільшого поширення набули магнітоелектричні мілівольтметри і потенціометри&amp;nbsp;— автоматичні і з ручним керуванням. Мілівольтметри для вимірювання е.р.с. можуть бути показуючими, самопишучими і регулюючими з класами точності 0,2; 0,5; 1,0 і 1,5. Потенціометри істотно підвищують точність вимірювання термо- е.р.с. Автоматичні потенціометри для вимірювання термо-ЕРС випускаються показуючими і самопишучими, одно- і багатоточковими. Запис показів здійснюється на стрічковому або дисковому діаграмному папері, або на жорсткий диск ЕОМ.<br /> <br /> == Безконтактні термометри ==<br /> [[Файл:Infrared thermometer.JPG|thumb|200px|Пірометр, що працює в діапазоні інфрачервоного випромінювання]]<br /> [[Файл:Passivhaus thermogram gedaemmt ungedaemmt.png|thumb|Зображення житлового будинку у тепловізорі]]<br /> Оптичні термометри дозволяють реєструвати температуру завдяки зміні рівня світності, спектру та інших параметрів при зміні температури. Наприклад, інфрачервоні вимірювачі температури тіла.<br /> <br /> Безконтактні засоби вимірювання температури поділяються на: ''пірометри'', ''тепловізори'' і ''радіометри''.<br /> <br /> === Пірометри ===<br /> ''Пірометр''&amp;nbsp;— прилад для безконтактного вимірювання температури непрозорих тіл за їх випроміненням в оптичному діапазоні спектра. Принцип дії полягає на вимірюванні потужності теплового випромінення об'єкта вимірювання.<br /> {{Main|Пірометр}}<br /> <br /> === Тепловізори ===<br /> ''Тепловізор''&amp;nbsp;— оптико-електронний прилад для візуалізації температурних полів та вимірювання температури. Переважно працює в інфрачервоній частині електромагнітного спектру&amp;nbsp;— теплові зображення утворюється завдяки зміщенню максимумів спектрів власного випромінювання тіл під час їх нагрівання у короткохвильову область.<br /> {{Main|Тепловізор}}<br /> <br /> === Радіометр теплового випромінювання ===<br /> ''Радіометром'' (пірометр повного випромінювання) вимірюють радіаційну температуру тіла. Принцип роботи таких термометрів базується на використанні [[Закон Стефана-Больцмана|закону Стефана-Больцмана]]. Радіометр оснащений оптичною системою, яка збирає промені від нагрітого тіла на теплоприймачеві. Теплоприймачем зазвичай є термоелектрична батарея або терморезистор, а вимірювальним приладом служать мілівольтметри, автоматичні потенціометри чи збалансовані мости.<br /> <br /> В наш час термометри є поширеними по всьому світі і мають дуже точні шкали.<br /> ==Ілюстрації==<br /> {| style=&quot;width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center&quot; <br /> |- valign=&quot;top&quot;<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] <br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]<br /> |}<br /> ==Медіа==<br /> <br /> ==Див. також==<br /> <br /> ==Джерела та література==<br /> <br /> ==Зовнішні посилання==<br /> <br /> [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]<br /> [[Категорія:Гр]]</div>

Тарко Анна https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%93%D1%80%D0%B0%D0%B4%D1%83%D1%81%D0%BD%D0%B8%D0%BA 2013-12-01T13:40:30Z

<p>Тарко Анна: </p> <hr /> <div>'''Градусник, -ка, '''''м. '''''= Тепломір. '''''Тепломір деякі називають просто градусником. ''Ком. Р. II. 79. <br /> <br /> ==Сучасні словники==<br /> ===Академічний тлумачний словник===<br /> ГРАДУСНИК, а, чол., розм. Те саме, що термометр. Узяв І Петро] у дівчини градусник, заклав собі під пахву (Андрій Головко, I, 1957, 466); На піску градусник показував шістдесят-сімдесят вище нуля (Семен Журахович, Вечір.., 1958. 40)<br /> <br /> ===Тлумачний словник===<br /> ТЕРМОМЕТР, а, чол. Прилад для вимірювання температури в певних одиницях (градусах); градусник. Скрізь зелено, свіжо, цвітуть квітки.., за сей місяць, що я тут пробуваю, термометр ніколи не показував нижче +10° (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 414); Ви не маєте поняття, яка тут страшенна спекота: в понеділок було 43°, я сама на термометрі бачила (Леся Українка, V, 1956, 14); Лікарка мовчки вийняла з-під пахви хворої термометр, мружачись проти світла, довго приглядалась до блискучої шкали (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 165). <br /> ▲ Максимальний термометр — прилад, що показує за певний проміжок часу найвищу температуру; Мінімальний термометр — прилад, що показує за певний проміжок часу найнижчу температуру.<br /> <br /> == Історична довідка ==<br /> Ще Філон Візантійський та Герон Александрійський знали про явище, що деякі речовини, зокрема повітря, здатні розширюватися і стискуватися та описували дослід, у якому спостерігали переміщення границі поділу між повітрям і водою у закритій трубці, опущеній відкритим кінцем у ємність з водою (1988) <br /> <br /> Винахідником термометра часто називають Галілео Галілей|Галілео Галілея, хоча у його власних творах немає опису цього приладу, але його учні, Неллі і Вівіані, засвідчили, що вже в 1597&amp;nbsp;р. він створив щось на зразок термобароскопа (термоскопа)<br /> <br /> Термоскоп являв собою невелику порожнисту скляну кульку з припаяною до неї скляною прозорою трубкою. Кульку нагрівали, а кінець трубки опускали у посудину з водою. Коли кулька охолоджувалася, тиск повітря у ній зменшувався, і вода в трубці під дією атмосферного тиску піднімалася на певну висоту вгору. При зростанні температури і, відповідно, тиску повітря в кульці, рівень води в трубці опускався вниз. Недоліком приладу було те, що за ним можна було судити тільки про відносний ступінь нагрівання чи охолодження тіла, так як шкали у нього ще не було. Крім того, рівень води в трубці залежав не тільки від температури, але і від атмосферного тиску, що вносило похибку.<br /> <br /> Галілей також виявив закономірність, що об'єкти (скляні кульки заповнені водно-спиртовими розчинами) з різною густиною можуть спливати і опускатись на дно у воді при зміні ступеня нагрівання, яка покладена в основу принципу роботи [[Термометр Галілея|термометра Галілея]].<br /> <br /> Перша схема термоскопа була опублікована в 1617 році Джузеппе Б'янчані (Giuseppe Biancani). Перше зображення шкали, що фактично перетворювала термоскоп у термометр належить Роберту Фладду (Robert Fludd) у (1638). Це була вертикальна трубка, з колбою на верхньому кінці і зануреним у воду другим кінцем. Рівень води в трубі залежить від розширення і стиснення повітря. Це конструкція, яку зараз можна назвати повітряним термометром&lt;ref&gt;T. D. McGee (1988) ''Principles and Methods of Temperature Measurement'', pages 2-4 ISBN 0-471-62767-4&lt;/ref&gt;.<br /> <br /> Першими, хто запропонував встановити шкалу на термоскоп за різними версіями називають Джованні Франческо Сагредо (Giovanni Francesco Sagredo)<br /> <br /> Термін «термометр» (французькою) першим застосував 1624 у праці ''«La Récréation Mathématique»'' Jean Leurechon, котрий описав прилад із шкалою, що мала 8 поділок.<br /> <br /> Описані вище інструменти мали один суттєвий недолік: вони були одночасно і[барометрами і на покази їх окрім температури суттєвий вплив робив атмосферний тиск. Для вирішення цієї проблеми флорентійськими дослідниками термоскоп було перевернуто кулькою вниз, а в трубку наливалася вода (посудина з водою у цьому випадку вже була непотрібна). Дія цього приладу ґрунтувалася на тепловому розширенні, за точки відліку брали температури найжаркішого літнього і найхолоднішого зимового днів. Це був один з перших рідинних термометрів, покази якого не залежали від атмосферного тиску. Приблизно у 1654 році Фердинандо ІІ Медічі водяний термоскоп був перетворив у спиртовий.<br /> <br /> Термометри з рідиною описані вперше у 1667&amp;nbsp;р. у «Saggi di naturale esperienze fatte nell'Accademia del Cimento» («Нариси про природничо-науковому діяльності Академії дослідів»), де про них говориться як про предмети, які називають «Confia», давно виготовлені майстерними ремісниками, з розігрітого скла. Флорентійські термометри не тільки зображені в «Нарисах…», але збереглися у декількох примірниках до нашого часу в Галілеївському музеї, у Флоренція|Флоренції.<br /> <br /> Багато інших вчених того часу експериментували з різними рідинами та конструкціями термометра. Однак, кожен винахідник і його термометр був унікальним, оскільки не було стандартної шкали вимірювання температур. У 1665 році Хрістіан Гюйгенс запропонував використовувати плавлення льоду і кипіння води як точки відліку ступеня нагріву, а в 1694 році Карло Ренальдіні (Carlo Renaldini) запропонував використовувати ці точки в якості опорних точок універсальної температурної шкали. У 1701 році Ньютон пропонує шкалу на 12 поділок між температурою плавлення льоду і температура тіла людини. У 1703&amp;nbsp;р. Гільом Амонтон|Амонтоном у Парижі зробив спробу удосконалити повітряний термометр, вимірюючи не розширення, а збільшення пружності повітря, приведеного до одного й того ж об'єму при різних температурах підливанням ртуті у відкрите коліно; барометричний тиск та його зміни при цьому враховувалися. Нулем такої шкали повинна була служити температура, при якій повітря втрачає всю свою пружність (тобто сучасний абсолютний нуль), а другою постійною точкою&amp;nbsp;— температура кипіння води. Вплив атмосферного тиску на температуру кипіння ще не був відомий Амонтону, а повітря у його термометрі не було звільненим від водяної пари; тому за його даними абсолютний нуль знаходився при −239,5° за шкалою Цельсія.<br /> <br /> Нарешті в 1724 році Даніель Габріель Фаренгейт запроваджує температурну шкалу яка у подальшому, дещо у скоригованому вигляді, отримала Шкала Фаренгейта|його ім'я. Він міг цього досягти, використовуючи при виготовленні термометрів ртуть (яка має високий [[Коефіцієнт теплового розширення|коефіцієнт теплового розширення]]), що забезпечило відповідну точність та відтворюваність вимірювання температури і привело у кінцевому рахунку до загального визнання. У 1742 році шведський фізик [[Андерс Цельсій]] запропонував шкалу з нулем в точці кипіння води і 100 градусів у точці плавлення льоду&lt;ref&gt;R. P. Benedict (1984) Fundamentals of Temperature, Pressure, and Flow Measurements,, і ця шкала, хоча в оберненому вигляді тепер носить [[Шкала Цельсія|його ім'я]]&lt;ref&gt;[http://www.linnaeus.uu.se/online/life/6_32.html#bild2 Linnaeus' thermometer]&lt;/ref&gt;. Зручнішою виявилася «перевернута» шкала, на якій температура танення льоду позначили 0°С, а температуру кипіння 100°С. Таким термометром вперше користувалися шведські вчені: ботанік Карл Лінней|К. Лінней і астроном М. Штремер. Цей термометр набув найбільшого поширення.<br /> <br /> Роботи Реомюр Рене Антуан|Реомюра в 1736&amp;nbsp;р. хоча і повели до встановлення 80° [[Шкала Реомюра|шкали]], але були скоріше кроком назад проти того, що зробив уже Фаренгейт: термометр Реомюра був громіздкий, незручний у користуванні, а спосіб поділу на градуси був неточним і незручним.<br /> <br /> Після Фаренгейта, Цельсія і Реомюра справу виготовлення термометрів потрапило до рук ремісників, так як термометри стали предметом торгівлі.<br /> У 1848&amp;nbsp;р. англійський фізик Вільям Томсон (лорд Кельвін) довів можливість створення абсолютної шкали температур, нуль якої не залежить від властивостей води або речовини, що заповнює термометр. Точкою відліку за Шкала Кельвіна|шкалою Кельвіна послужило значення абсолютного нуля:&amp;nbsp;— 273, 15 °С. При цій температурі припиняється тепловий рух молекул. Отже, стає неможливе подальше охолодження тіл.<br /> <br /> == Види термометрів ==<br /> Жоден термометр не вимірює власне температуру, а лише зміну фізичних характеристик матеріалів, пов'язану з підвищенням або пониженням температури. Усі відомі прилади для вимірювання температури можна розділити на групи: ''контактні'', ''безконтактні'', ''електроконтактні''.<br /> <br /> == Контактні термометри ==<br /> [[Файл:Clinical_thermometer_38.7.JPG|thumb|Ртутний медичний термометр]]<br /> [[Файл:20050501_1315_2558-Bimetall-Zeigerthermometer.jpg|thumb|Термометр на основі біметалевого елементу.]]<br /> <br /> Прикладами змін фізичних характеристик матеріалів, що використовуються у контактних термометрах можуть служити:<br /> * [[теплове розширення|термічне розширення]] і пов'язана з ним зміна об'єму або [[густина|густини]] рідини, газу або твердого тіла;<br /> * деформація [[біметалева пластинка|біметалевої пластинки]];<br /> * зміна [[тиск]]у рідини або газу;<br /> * зміна [[електричний опір|електричного опору]];<br /> * [[термоелектричні явища]].<br /> За цим ж ознаками і класифікуються термометри контактного типу.<br /> <br /> === Рідинні термометри ===<br /> <br /> ==== Принцип роботи і класифікація ====<br /> Робота рідинних термометрів базується на використанні теплове розширення|теплового розширення рідини (зазвичай це етанол|етиловий спирт, толуол, гас, пентани або ртуть), що залита у скляну трубку, при зміні температури середовища оточення, з яким термометр перебуває у безпосередньому контакті. Основними елементами конструкції термометра є резервуар, заповнений рідиною і з припаяним до нього Капіляр (фізика)|капіляром і шкала. Конструктивно вони поділяються на паличні або з вкладеною шкалою, за формою&amp;nbsp;— прямі або кутові. У паличних термометрів шкала розміщується безпосередньо на поверхні товстостінного капіляра. У термометрів із вкладеною шкалою капіляр і шкальна пластина укладені в захисну оболонку, припаяну до резервуара.<br /> <br /> Залежно від призначення діляться на ''зразкові, Термометри лабораторні|лабораторні, Термометри технічні рідинні|технічні, побутові, метеорологічні, медичні, для Термометри сільськогосподарські|сільського господарства''.<br /> Для задач регулювання і сигналізації розроблені Термометри ртутні електроконтактні|електроконтактні термометри.<br /> <br /> ==== Похибки рідинних термометрів ====<br /> Допустимі похибки вимірювання технічних термометрів не повинні перевищувати однієї поділки шкали. Так, при ціні поділки 1&amp;nbsp;°C, Δ=±1&amp;nbsp;°C.<br /> <br /> Для інших термометрів похибка може перевищувати ціну поділки. Так, наприклад, лабораторні термометри з ціною поділки 0,01&amp;nbsp;°C мають допустиму похибку вимірювання Δ=±0,03&amp;nbsp;°C .<br /> <br /> Скляні термометри є одними з найточніших засобів вимірювання температури.<br /> <br /> ==== Рідинні термометри у сучасності ====<br /> У зв'язку із забороною застосування ртуті в багатьох областях діяльності ведеться пошук альтернативних наповнень для побутових термометрів. Наприклад, такою заміною може стати сплав галінстан.<br /> <br /> ''Переваги'' рідинних термометрів: мають високу точність, низьку вартість і прості в експлуатації.<br /> <br /> ''Недоліками'' таких термометрів є: погана видимість шкали, неможливість автоматичного запису, передачі показань на відстань та неможливість ремонту.<br /> <br /> Діапазон вимірювання від складає від −40&amp;nbsp;°C до +40&amp;nbsp;°C , а ціна поділки від 0,01&amp;nbsp;°C до 1&amp;nbsp;°C (для ртутних медичних термометрів ціна поділки становить 0,1&amp;nbsp;°C).<br /> <br /> === Термометри на основі біметалевої пластинки ===<br /> Термометри біметалеві|Термометри біметалічного типу діють за тим же принципом, що і рідинні, але в якості давач а (чутливого елемента) зазвичай використовується спіраль або стрічка з біметау — біметалева пластина. У якості матеріалів пластин використовуються сплави, що мають суттєвою різницю у [[Коефіцієнт теплового розширення|коефіцієнті теплового розширення]] між собою Один кінець стрічки, як правило, нерухомо закріплений у корпусі пристрою, а інший&amp;nbsp;— переміщається в залежності від температури пластини.<br /> <br /> {{Main|Біметалева пластина}}<br /> <br /> === Манометричні термометри ===<br /> Манометричні термометри;— прилади для вимірювання температури, що включають в себе чутливий елемент (термобалон) і показуючий пристрій, які з'єднані капілярною трубкою і заповнені робочою речовиною. Принцип дії базується на зміні тиску робочої речовини в замкненій системі термометра в залежності від температури.<br /> <br /> Манометричні термометри залежно від виду робочої речовини, заповнюючої термосистему, поділяються на ''газові, рідинні'' і ''конденсаційні''.<br /> <br /> Газові манометричні термометри використовуються для вимірювання температур від −200&amp;nbsp;°C до 600&amp;nbsp;°C. Як робоче тіло застосовується [[азот]].<br /> <br /> Рідинні манометричні термометри призначені для вимірювання температур від −150&amp;nbsp;°C до 300&amp;nbsp;°C. Як робоче тіло, що заповнює термосистему, застосовують ртуть, [[пропіловий спирт]], метаксилол. Рідинні манометричні термометри так само як і газові мають лінійну шкалу.<br /> <br /> Конденсаційні манометричні термометри призначені для вимірювання температур від −50&amp;nbsp;°C до 300&amp;nbsp;°C. Термобалон термометра приблизно на ¾ заповнений низькокиплячою рідиною (наприклад, фреон, пропілен, ацетон), а решта частини заповнена насиченою парою цієї рідини. Кількість рідини в термобалоні повинна бути такою, щоб при максимальній температурі не вся рідина переходила в пару. Тиск у термосистемі конденсаційного термометра буде дорівнювати Тиск насиченої пари|тиску насиченої пари робочої рідини, який залежить від температури, при якій знаходиться робоча рідина, тобто температури вимірюваного середовища. Ця залежність тиску насиченої пари від температури має нелінійний характер.<br /> <br /> Газові і рідинні манометричні термометри мають клас точності 1; 1,5 і 2,5, а конденсаційні&amp;nbsp;— 1,5; 2,5 і 4.<br /> <br /> <br /> <br /> === Термометри опору ===<br /> [[Файл:Twowire.gif|thumb|Двопровідникова схема підключення чутливого елемента термометра опору ([[термопара|термопари]])]]<br /> Конструкція термометра опору ґрунтується на давачі, електричний опір чутливого елемента (сенсора) якого залежить від температури. Може виконуватись з металевого чи напівпровідникового матеріалу. В останньому випадку його називають [[термістор]]ом.<br /> <br /> Матеріали, що використовуються для виготовлення чутливих елементів (первинних перетворювачів) технічних термометрів опору, повинні відповідати вимогам стабільності та лінійності градуювальної характеристики, відтворності, хімічної стійкості, жароміцності та ін. Для виготовлення чутливих елементів термометрів опору застосовуються мідь, платина і нікель. Окрім металів застосовують також напівпровідники: германій, оксиди міді, марганцю, кобальту, титану та їх суміші. Вони мають великі від'ємні температурний коефіцієнт електричного опору|температурні коефіцієнти опору, тому з них можна виготовляти малогабаритні чутливі елементи термоперетворювачів опору.<br /> <br /> Термоперетворювачі опору випускаються для вимірювання температур у діапазоні від −260&amp;nbsp;°C до 1100&amp;nbsp;°C. У таких виконаннях: занурювані і поверхневі, стаціонарні і переносні, негерметичні і герметичні; звичайні, пилозахищені, водозахищені, вібростійкі, вибухобезпечні, захищені від агресивних середовищ та інших зовнішніх впливів, середньої і великої інерційності.<br /> <br /> Існує 3 схеми включення давача в вимірювальний ланцюг: 2-, 3- і 4-провідникова.<br /> <br /> До ''переваг'' термометрів опору необхідно віднести високу точність і стабільність характеристики перетворення, можливість вимірювати кріогенні температури.<br /> <br /> До ''недоліків'' необхідно віднести великі розміри чутливого елемента, що не дозволяють вимірювати температуру в точці об'єкта чи вимірюваного середовища (діаметр оболонки чутливого елемента 6…20&amp;nbsp;мм, довжина 50…180 мм) та необхідність додаткового джерела живлення.<br /> <br /> {{Main|Термометри опору}}<br /> <br /> === Термоелектричні термометри ===<br /> Робота термометрія|термоелектричних термометрів базується на використанні у якості чутливого елементу термопара|термопар (контакт між металами з різною електронегативністю створює контактну різницю потенціалів, яка залежить від температури).<br /> <br /> Термоелектричні перетворювачі мають дуже широкий діапазон вимірювання&amp;nbsp;— від −200&amp;nbsp;°C до 2200&amp;nbsp;°C (короткочасно до 2500&amp;nbsp;°C), можуть вимірювати температуру у точці об'єкта або вимірюваного середовища, мають малі габаритні розміри&amp;nbsp;— від 0,5 мм (великі діаметри захисних оболонок визначаються вимогами механічної і термічної міцності). Термоелектричні перетворювачі відрізняються достатньо високою точністю і стабільністю характеристик перетворення, хоча вони і поступаються трохи за цими показниками термоперетворювачам опору.<br /> <br /> До числа недоліків необхідно віднести необхідність використання спеціальних термоелектродних провідників для підключення перетворювачів до вимірювального приладу і необхідність стабілізації або автоматичного введення поправки на температуру вільних кінців.<br /> <br /> До матеріалів, які використовуються для виготовлення чутливих елементів термоелектричних термометрів, ставляться такі ж вимоги, як і для термометрів опору. У наш час коли застосовуються стандартні термоелектричні термометри: мідь-копель|копелеві, мідь-міднокопелеві, залізо-міднонікелеві, хромель-копелеві, хромель-алюмель|алюмелеві та інші.<br /> <br /> Для вимірювання термо- е.р.с. термоелектричних термометрів найбільшого поширення набули магнітоелектричні мілівольтметри і потенціометри&amp;nbsp;— автоматичні і з ручним керуванням. Мілівольтметри для вимірювання е.р.с. можуть бути показуючими, самопишучими і регулюючими з класами точності 0,2; 0,5; 1,0 і 1,5. Потенціометри істотно підвищують точність вимірювання термо- е.р.с. Автоматичні потенціометри для вимірювання термо-ЕРС випускаються показуючими і самопишучими, одно- і багатоточковими. Запис показів здійснюється на стрічковому або дисковому діаграмному папері, або на жорсткий диск ЕОМ.<br /> <br /> == Безконтактні термометри ==<br /> [[Файл:Infrared thermometer.JPG|thumb|200px|Пірометр, що працює в діапазоні інфрачервоного випромінювання]]<br /> [[Файл:Passivhaus thermogram gedaemmt ungedaemmt.png|thumb|Зображення житлового будинку у тепловізорі]]<br /> Оптичні термометри дозволяють реєструвати температуру завдяки зміні рівня світності, спектру та інших параметрів при зміні температури. Наприклад, інфрачервоні вимірювачі температури тіла.<br /> <br /> Безконтактні засоби вимірювання температури поділяються на: ''пірометри'', ''тепловізори'' і ''радіометри''.<br /> <br /> === Пірометри ===<br /> ''Пірометр''&amp;nbsp;— прилад для безконтактного вимірювання температури непрозорих тіл за їх випроміненням в оптичному діапазоні спектра. Принцип дії полягає на вимірюванні потужності теплового випромінення об'єкта вимірювання.<br /> {{Main|Пірометр}}<br /> <br /> === Тепловізори ===<br /> ''Тепловізор''&amp;nbsp;— оптико-електронний прилад для візуалізації температурних полів та вимірювання температури. Переважно працює в інфрачервоній частині електромагнітного спектру&amp;nbsp;— теплові зображення утворюється завдяки зміщенню максимумів спектрів власного випромінювання тіл під час їх нагрівання у короткохвильову область.<br /> {{Main|Тепловізор}}<br /> <br /> === Радіометр теплового випромінювання ===<br /> ''Радіометром'' (пірометр повного випромінювання) вимірюють радіаційну температуру тіла. Принцип роботи таких термометрів базується на використанні [[Закон Стефана-Больцмана|закону Стефана-Больцмана]]. Радіометр оснащений оптичною системою, яка збирає промені від нагрітого тіла на теплоприймачеві. Теплоприймачем зазвичай є термоелектрична батарея або терморезистор, а вимірювальним приладом служать мілівольтметри, автоматичні потенціометри чи збалансовані мости.<br /> <br /> В наш час термометри є поширеними по всьому світі і мають дуже точні шкали.<br /> ==Ілюстрації==<br /> {| style=&quot;width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center&quot; <br /> |- valign=&quot;top&quot;<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] <br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]<br /> |}<br /> ==Медіа==<br /> <br /> ==Див. також==<br /> <br /> ==Джерела та література==<br /> <br /> ==Зовнішні посилання==<br /> <br /> [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]<br /> [[Категорія:Гр]]</div>

Тарко Анна https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%93%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%82 2013-12-01T13:22:11Z

<p>Тарко Анна: </p> <hr /> <div>'''Гранит, -ту, '''''м. ''Гранитъ. ''Коріннями вчепилось у каміння і глибоко вросло аж до граниту. ''К. Іов. 18. <br /> <br /> ==Граніт==<br /> Граніт - найпоширеніша в континентальній земній корі гірська порода, що утворилася в результаті повільного охолодження і затвердіння на великій глибині магматичного розплаву. Граніт може сформуватися також при метаморфізмі - під впливом високих температур і тиску , а також різних рідких і газоподібних речовин ( флюїдів ) , що піднімаються з глибини. Окремим гранітним масивам найчастіше приписується то магматичне , то метаморфічне , а то й змішане походження .<br /> <br /> За своїм складом граніти відносяться до полімінеральних породам , утвореним декількома мінералами. Головні породообразующие мінерали граніту - польовий шпат (35-40 %) і кварц ( 25-35 %). Саме шпат визначає колір граніту. Найбільш часто зустрічається світло- сіре забарвлення , але нерідкі також рожеві , червоні , жовті і навіть зелені граніти . Кварц присутній у вигляді склоподібних тріщинуватих зерен; зазвичай він безбарвний , у рідких випадках має блакитний відтінок , який може набувати вся порода. Різні види гранітів характеризуються різними типами кристалічної структури . Серед них зустрічаються грубозернисті , з діаметром зерен більше 5 мм , середньозернисті із зернами від 5 до 2 мм в поперечнику , дрібнозернисті з діаметром зерен менше 2 мм. Останні є найбільш довговічними - термін життя виробів з дрібнозернистого граніту може обчислюватися багатьма століттями. Родовища граніту мають дуже широке поширення і займають істотне місце в геологічній будові Уралу , Сибіру , Кавказу , України , Карелії , Кольського півострова. Гранітні родовища є в Середній Азії , Фінляндії , Індії , Китаї , Бразилії та багатьох інших країнах.<br /> <br /> ==Ілюстрації==<br /> {| style=&quot;width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center&quot; <br /> |- valign=&quot;top&quot;<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:5-mramor-granit-oniks-na-sklade-v-kieve.JPG|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:203takeitforgranite.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:102036887_2_644x461_prodaetsya-oblitsovochnyy-kamen-granit-fotografii_rev001.jpg|x140px]] <br /> <br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:1298466903_170176216_1----.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Granit.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Granвввввit3.jpg|x140px]]<br /> |}<br /> <br /> ==властивості граніту==<br /> <br /> Граніт дуже широко застосовується в будівельних і облицювальних роботах завдяки своїм властивостям .<br /> <br /> 1. Довговічність. Кращі сорти дрібнозернистого граніту починають виявляти перші ознаки руйнування більш ніж через 500 років експлуатації , тому його нерідко називають « вічним» каменем.<br /> 2.Міцність . Граніт відрізняється високою стійкістю до тертя, стиснення і стирання. Це дуже щільний ( 2,6-2,7 т / м ³) та міцний природний камінь ( його міцність удвічі більше , ніж у мармуру). Своєю твердістю граніт зобов'язаний змістом кварцу , яке може перевищувати 70 %. За сучасних умов обробки граніт ріжуть і шліфують за допомогою алмазу . Крім того , можна досягти дзеркальної поліровки поверхні плити граніту. Необхідно відзначити , що в граніті внаслідок крихкості порівняно легко можуть з'явитися тонкі ( волосяні ) місцеві тріщинки від вибухів при видобутку , від ударів , різких коливань температури і т. п.<br /> 3. Стійкість до впливу атмосферних явищ і кислот. Граніт не змінює своїх властивостей протягом 300 циклів замерзання і відтавання , тому є ідеальним натуральним каменем для зовнішньої обробки будівель. Прикладом тому можуть служити сотні будівель , облицьованих гранітом в Петербурзі. Граніт , на відміну від мармуру , не вимагає додаткового захисту від механічних пошкоджень і дії кислотовмісних рідин. Варто відзначити , що як граніт , так і мармур підходять для зовнішнього облицювання каміна. Вогнестійкість граніту недостатня, так як він розтріскується при температурах вище 600 ° С внаслідок поліморфних перетворень кварцу.<br /> 4. Водонепроникність. Граніт практично не вбирає вологу ( коефіцієнт водопоглинання - 0,05-0,17 %. ) Тому морозостійкість їх висока . З цієї ж причини граніт чудово підходить для облицювання набережних. Згадаймо пишність набережних , виконаних з граніту в Петербурзі , велика частина цих гранітних плит була закладена ще за часів Петра I. В інтер'єрі граніт застосовується також для оздоблення стін (у тому числі і у вологих приміщеннях) , сходів і підвіконь , створення стільниць та барних стійок , колон і фонтанів.<br /> 5. Екологічність . Всупереч існуючим забобонам , природний радіаційний рівень більшості гранітів відповідає 1 - му класу будівельних матеріалів - тобто вони радіаційно безпечні і придатні для всіх видів будівництва без обмежень. Ходить безліч чуток щодо радіоактивного фону у граніту . Дійсно, всі граніти « фонять » через вміст у них мінералів з ​​домішками церію , лантану та ін Однак , за твердженнями фахівців , каменів , у яких радіоактивний фон перевищує норму - не більше 2-3% від всієї маси видобутих гранітів. Та й ті нерідко можуть використовуватися для зовнішнього облицювання будівель.<br /> 6. Багатство фактур. Неполірований , шорсткий натуральний камінь , поглинаючий світло ; відполірований до дзеркального блиску , являющий світу неповторну світлову гру слюдяних вкраплень - декоративні можливості граніту здатні задовольнити навіть найскладнішим дизайнерським задумам. Широкі фактурні можливості роблять граніт одним з основних матеріалів монументальної скульптури. Граніт використовують також для виготовлення обелісків , колон і як облицювання різних споруд . При виготовленні елементів ексклюзивних інтер'єрів граніт в Санкт -Петербурзі використовується дуже часто.<br /> 7. Сумісність з іншими матеріалами та іншими видами натурального каменю. Граніт відмінно поєднується з деревом , металом , керамікою та іншими матеріалами , використовуваними в сучасному будівництві. Граніт «впишеться» в будь-який інтер'єр - від класичного до ультрасучасного .<br /> 8. Багата колірна палітра. Найбільш поширеним є сірий граніт , проте зустрічається і червоний , рожевий , помаранчевий , блакитно-сірий , блакитно -зелений та інші. Колір каменю безпосередньо залежить від його родовища. Наприклад , в Росії видобувають переважно білі , сірі , червоно -коричневі граніти , а в Іспанії - світло-зелені , чорні , рожеві . Якщо мармуру властиві , як правило , теплі тони , то граніту - холодні . За кольором на граніт схожі і його магматичні «родичі ». Габро - темно -коричневий , чорний , сірий , лабрадорит - чорний з синіми проблисками .<br /> 9. Ергономічність . Ще з первісних часів людина звикла довіряти каменю. Цей натуральний , живий , « відчуває » матеріал зніме психологічну напругу , принесе у ваш будинок затишок , спокій і комфорт.<br /> <br /> <br /> ==Види обробки граніту==<br /> Вибір порід каменю для облицювально - декоративних робіт , його фактура і розміри визначаються архітектурними завданнями. Колір і текстура різних порід каменю впливають на сприйняття архітектурної споруди . Використання природного забарвлення каменя дає можливість створення монохромних і поліхромних архітектурних композицій. Поліхромні композиції з каменю в даний час зазвичай включають не більше двох- трьох кольорів .<br /> <br /> У сучасній архітектурі частіше застосовуються монохромні композиції , де великі нерозчленованих площині облицьовують однаковим за кольором каменем. Це вимагає строго підходу до підбору облицювальних плит по однорідності кольору і тону. Велику роль у композиції грає фактурна обробка каменю.<br /> Відповідно до ГОСТ 9480-89 облицювання поділяються за фактурою лицьової поверхні каменю:<br /> <br /> полірована - з дзеркальним блиском , чітким відображенням предметів , без слідів обробки попередньої операції ;<br /> <br /> гладка матова ( лощена) - без слідів обробки попередньої операції і з повним виявленням малюнка каменю;<br /> <br /> шліфована - рівномірно - шорстка зі слідами обробки , одержуваними тільки при шліфуванні , з нерівностями рельєфу заввишки до 0,5 мм;<br /> <br /> пиляна - нерівномірно - шорстка - з нерівностями рельєфу заввишки до 2 мм; оброблена ультразвуком - з виявленим кольором і малюнком каменя ;<br /> <br /> термооброблена - шорстка поверхня із слідами лущення ;<br /> <br /> точкова ( бучардованная ) - рівномірно - шорстка з нерівностями рельєфу заввишки до 5 мм.<br /> <br /> колота ( скеля) - імітує природний розкол породи з хаотичними западинами і бурами без слідів інструменту , з висотою рельєфу 50-200 мм.<br /> <br /> Вибір фактури поверхні визначається тим , як трактується облицьовують елемент - монолітним або розчленованим . Фактури з гладким рельєфом дозволяють створити монолітну нерасчлененную площину.<br /> <br /> Груборельефние фактури завжди виявляють додавання стіни з окремих блоків .<br /> <br /> Полірована фактура природних камнейс точки зору естетики доцільна для невеликих за площею елементів облицювання : наличники , портали , тяги , цоколі .<br /> <br /> Лощена і шліфована фактура застосовується для зовнішніх поверхонь великої площі. Як правило , це фактура пористих вапняків , черепашнику , рідше - білого мармуру. Лощена шліфована фактура граніту іноді використовується при влаштуванні цоколів парапетів на рівні людського зросту.<br /> <br /> &quot; Скала&quot; застосовується , як правило , в стилобатах великих і монументальних будівель. &quot; Скала&quot; підкреслює масивність , міцність основної споруди , його зв'язок з навколишнім ландшафтом. Фактура &quot; скелі &quot; утворюється на відносно масивних елементах товщиною не менше 100-150 мм.<br /> <br /> Для монолітних з архітектурної трактуванні стін застосовується , як правило , єдина обробка всій площині . Тектоніка стіни з горизонтальними членениями площині зумовлює застосування в нижніх частинах більше грубої фактури для виявлення навантаження. Може також застосовуватися тонка фактура , якщо цоколь трактується як моноліт , т.к. дана фактура дозволяє більшою мірою виявити декоративні властивості каменю - його колір і текстуру , найбільш доступні глядачеві в нижніх частинах будинку .<br /> <br /> ==Область застосування натурального каменю в гранітних виробах==<br /> <br /> У будівництві граніт використовується настільки широко , що його , без перебільшення , можна назвати універсальним матеріалом. Досвідчений дизайнер з допомогою граніту зможе повністю перетворити ваш будинок , надавши йому додаткову елегантність і респектабельність , або просто « відтінити » ті або інші особливості вашого інтер'єру , внести в нього якусь « родзинку».<br /> <br /> ===Як же може бути використаний граніт при будівництві?===<br /> <br /> Підлоги , сходи . Граніт - матеріал з дуже низьким рівнем стирання. Навіть якщо по сходах у ваших особистих апартаментах за рік пройде 1 мільйон осіб , вони зможуть стерти її щаблі не більше ніж на 0,12 мм.<br /> Різні деталі інтер'єру з граніту. Підвіконня , карнизи , плінтуси , перила , кухонні стільниці і стільниці для ванних кімнат , журнальні столики , барні стійки , балясини , колони - висока міцність граніту дозволить цим предметам довгі роки зберігатися цілими і неушкодженими , уникнути механічних пошкоджень впливу температури і вологості.<br /> Фасадна та інтер'єрна обробка. Граніт - дуже ергономічний матеріал, здатний забезпечити вам комфортне перебування в будівлі.<br /> Елементи ландшафтного дизайну. Альпійська гірка , рокарій , японські сади , декоративні водойми - зроблені з граніту , ці модні композиції додадуть вашому саду природність і неповторність.<br /> Гранітні бордюри, сходи , бруківка для мостових . Граніт з успіхом застосовується в місцях , де необхідна велика « витривалість ». Він стійкий до механічного впливу , хімічних забруднень і перепадів температури - не змінює своїх властивостей протягом сотень циклів замерзання і відтавання. Використання гранітної бруківки обчислюється тисячоліттями. За знаменитим давньоримським мощених дорогах можна прогулятися і сьогодні. Успіх мостових з бруківки пояснюється просто . Бруківка екологічна, на відміну від асфальтових покриттів , вона не відноситься до групи канцерогенних матеріалів , сприяючих розвитку ракових захворювань. Бруківка довговічна. Вона здатна протистояти механічним навантаженням , вібрації , руйнівної дії атмосферних явищ і температурних циклів . Бруківка економічна і практично не вимагає ремонту. Зміст бруківці з граніту обходиться в 6-8 разів дешевше , ніж традиційного покриття з асфальту і бетону. Бруківка з граніту аристократична. Брущаті мостові , тротуари і площі незмінно надають місту унікальний і неповторний Зовнішність Європейського Міста . Сьогодні багато площі і вулиці , назви яких музикою звучать для туристів усього світу , виконані з поєднання брущатого каменю з Накривочний кам'яними плитами : граніт Невського проспекту в Санкт -Петербурзі , гранітна бруківка московського Арбата і київському Хрещатику , Єлисейські поля в Парижі , Золота вулиця в Празі , площа Святого Петра в Римі ...<br /> Облицювання гранітом набережних. Граніт практично не вбирає вологу - відповідно, при зниженні температури в порах каменю не утворюється додаткове внутрішнє тиск від замерзлої води , здатне привести до утворення тріщин і руйнування породи.<br /> ==Плюси і мінуси граніту==<br /> На якість граніту сильно впливає спосіб, яким він видобувається. Існує три основних способи добувати камінь. Самий кустарний з них і , на жаль , найбільш поширений в Росії - видобуток за допомогою вибуху . У гірській породі методом буріння проробляється глибоке отвір , куди закладають заряд і підривають . Серед відкололися шматків породи відбираються найбільші брили , які потім розпилюються на плити. Плюси такого способу видобутку каменю полягають в тому , що він украй дешевий. Але мінуси переважують цей плюс. По-перше , страждає якість видобутої породи : під час вибуху в структурі каменю виникають мікротріщини , які впливають на міцність матеріалу. По-друге , такий спосіб розробки родовища вкрай нераціональний, оскільки при вибуху порода кришиться : великі брили , придатні для розпилювання , складають не більше 70 % , а інші 30% йдуть у відходи.<br /> <br /> Другий спосіб видобутку граніту - це метод відколювання за допомогою повітряної подушки. Він схожий на перший метод тим , що в породі також проробляють отвір , в нього закладається резервуар , який накачується повітрям під високим тиском. Цей спосіб дозволяє уникнути появи мікротріщин в структурі каменю і є більш економічним в плані витрачання родовища , а також дозволяє більш точно прогнозувати місця розлому породи , ніж при практично неконтрольованому вибуху .<br /> <br /> Третій , найдорожчий , спосіб добування граніту - метод каменеріза - сьогодні найбільш популярний. Видобуток каменю таким методом дозволяє повністю уникнути мікротріщин і дає можливість найбільш раціонально розробляти родовище.<br /> <br /> ===плюси граніту===<br /> Один з головних плюсів граніту , застосовуваного для облицювання фасадів , - довговічність покриття . Краще підтвердження цьому - сотні і тисячі будівель у всьому світі , облицьованих граніту і не змінили свого зовнішнього вигляду протягом століть.<br /> <br /> Інше, не менш важлива якість граніту - його краса. Важко назвати інший оздоблювальний матеріал, де б настільки гармонійно поєднувалися строгість і ефектність , монументальність і витонченість. Місто , будівлі в якому облицьовані граніту , знаходить своє неповторне &quot;обличчя&quot;. Наприклад , ті , хто бачив ранковий Єреван , назавжди запам'ятають рожеве світло , який буквально випромінюють стіни , облицьовані мармуром і туфом . А хіба можна забути гранітний наряд Петербурга або Берліна , що надає цим містам воістину царський велич !<br /> <br /> Втім , граніт використовується не тільки в обробці міських будівель , набережних і мостів. Не менш важливою сферою його застосування є приватне будівництво . У даному випадку натуральний каменьвиступает не просто в ролі обробного матеріалу , а як символ благополуччя , достатку , грунтовності , надійності. Приватних будинків , у внутрішній і зовнішній обробці яких використаний натуральний камінь , з кожним роком стає все більше. І це не дивно . Адже при дотриманні технології укладання кам'яне облицювання буде служити практично вічно.<br /> <br /> ===мінуси граніту===<br /> Більшість недоліків граніту швидше надумані , ніж реальні. Але навіть навколо очевидних фактів деколи утворюється стільки домислів , що неупереджено розібратися в тому , які ж недоліки природного камняі наскільки вони істотні , досить складно.<br /> <br /> Головним об'єктивним недоліком граніту вважається його вагу. Дійсно , камінь і справді є одним з найважчих оздоблювальних матеріалів , і цей фактор обов'язково повинен враховуватися. Але це аж ніяк не означає , що від каменя потрібно відмовитися тільки на тій підставі , що він занадто багато важить . Просто в кожному конкретному випадку необхідно проводити індивідуальні розрахунки , виходячи з висоти будівлі , породи каменю , товщини облицювальних плит , загальної ваги облицювання , враховувати спосіб кріплення , товщину і матеріал стін і безліч інших факторів. Такі розрахунки дуже складні , але необхідні для створення не тільки красивого , але перш за все безпечного і довговічного будівлі.<br /> <br /> ==Рекомендації з укладання натурального каменю==<br /> <br /> ===Технологія укладання натурального каменю===<br /> <br /> Укладання кам'яних плит не представляє ніякої труднощі , за умови , що Ви будете застосовувати відповідні технічні продукти , а також будете дотримуватися будівельні норми і рекомендації з підготовки підстави і роботі з матеріалами.<br /> <br /> Ми хочемо показати Вам по черзі всі етапи техніки роботи з укладання мармуру та граніту і дати кілька практичних порад , які дозволять Вам заощадити багато часу і грошей , а заодно позбавлять Вас від непотрібних турбот .<br /> <br /> ===Підготовка основ під укладання каменю без механічного кріплення===<br /> <br /> Отже , основа, на яку будуть укладатися плити , має бути рівним , міцним , без тріщин і забруднень , вільним від речовин, що знижують його адгезивность .<br /> <br /> Шар штукатурки або шпаклівки не повинен відшаровуватися , основа не повинна кришитися і обсипатися , а на його поверхні не допускаються нальоти .<br /> <br /> Необхідно також перевірити , з яких матеріалів зроблені підготовлені раніше шари основи . Безшовні цементні основи повинні дозрівати мінімум 28 діб. Рекомендується , щоб залишкова вологість таких підстав не перевищувала 2 % , а вологість безшовних ангідритових підстав - не перевищувала 0.5%. При безшовних ангідритових підставах слід також перевірити їх міцність і якість.<br /> <br /> 1 . Потираючи підставу долонею можна перевірити , не обсипається чи з його поверхні пісок.<br /> <br /> 2 . За допомогою твердого , гострого предмета можна перевірити міцність основи , нарізаючи на його поверхні лінії. Особливо уважно слід дивитися на точки перетину ліній - не помічається чи в цих місцях розшарування підстави.<br /> <br /> 3 . Можливі нерівності поверхні просто виявити за допомогою рейки .<br /> <br /> 4 . Старі шпалери , шари фарби та інші декоративні та облицювальні матеріали , які вже відшаровуються , необхідно повністю видалити.<br /> <br /> Ще перед укладанням каменю або вирівнюванням підстави спеціальною шпаклівкою необхідно застосувати відповідну для даного типу основи грунтовку або препарати , що підвищують його адгезивні властивості .<br /> <br /> Для вирівнювання поверхні стін і заповнення великих тріщин використовуються шпаклівки на цементній основі.<br /> <br /> ===Планування розташування облицювальних плит===<br /> <br /> 1 . Для отримання гармонійного остаточного ефекту , облицювання слід ділити симетрично. Щоб на краях облицьованої поверхні отримати цілі або обрізані плитки однакової ширини , необхідно спочатку точно на середині стіни провести лінію.<br /> <br /> 2 . На зовнішніх кутах і виступах стін укладку треба починати з цілих плит , обрізані плит кріпляться у внутрішніх кутах .<br /> <br /> 3 . У проходах між приміщеннями , в яких є двері , фуги проводяться по одній лінії ( з одного приміщення в інше) .<br /> <br /> 4 . Якщо існує можливість вільного визначення висоти облицювання , укладання слід починати від цілої плитки внизу і закінчити цілої плиткою у верхньому поясі. При певній , заданій висоті облицювання , укладання слід почати цілими плитками зверху вниз , а обрізані плитки кріпити в нижньому поясі.<br /> <br /> 5 . При укладанні облицювання на підлозі слід спочатку позначити шнуром пряму лінію на середині підлоги , паралельно до більш довгим стін. З цього місця слід почати укладання плит таким чином , щоб по лінії шнура проходила фуга або середина цілої плити. Обрізані плити на краях укладається поверхні повинні бути ширше , ніж половина цілої плити.<br /> <br /> 6 . У нішах для опалювальних батарей поверхню укладання ділитися таким чином , щоб обрізання плити однакової ширини виявилися або в середині поверхні , або симетрично по її краях .<br /> <br /> Тільки у виняткових випадках вдається облицювати всю поверхню цілими плитами. Найчастіше на краях , в кутах , в місцях стикування необхідно обрізати плити до відповідних розмірів. Також майже завжди виникає необхідність вирізання в плитках кривих ліній або отворів .<br /> <br /> Навіть маючи тільки невеликий досвід , користуючись спеціальним камеобрабативающім інструментом , можна це зробити без проблем.<br /> <br /> 1 . Для обрізки плит уздовж по прямих лініях краще всього використовувати спеціальний верстат для різання кам'яних плит. За допомогою цього пристрою можна обрізати плитки з великою точністю до потрібного розміру.<br /> <br /> 2 . Для здійснення криволінійних різів необхідно ісползовать ручний інструмент ( болгарку ) . Щоб отримати якісний криволінійний рез необхідно мати певну підготовку .<br /> <br /> 3 . Укладання каменю . Пристрій підлог з натурального каменю можливо двома способами.<br /> <br /> ===Перший спосіб укладання каменю===<br /> <br /> Він припускає укладання відполірованих заводських способом плит на розчин.<br /> <br /> Залежно від матеріалу основи і товщини плитки в даний час застосовують кілька способів укладання . Розглянемо деякі з них.<br /> <br /> Укладання 20 мм гранітних кам'яних плит на бетонну основу на клейову суміш<br /> <br /> Приготований розчин наносять на підставу гребінчастим шпателем , завдяки чому досягається рівномірний розподіл клейового складу по площині. При цьому необхідно стежити за тим , щоб на поверхні розчину не утворилася плівка , яка зменшує міцність зчеплення з плиткою.<br /> <br /> Тому клейовий склад слід наносити на невеликі ділянки основи у міру потреби. Освіта під плиткою порожнеч неприпустимо. Температура навколишнього повітря не повинна бути нижче +5 ° C і вище 38 ° C.<br /> <br /> Укладання гранітних і мармурових кам'яних плит товщиною 20-50 мм на цементно -піщаний розчин на бетонну основу<br /> <br /> До укладання плит необхідно приступати відразу після нанесення розчину, що клеїть на основу підлоги . Це важливо , так як укладання повинна бути закінчена до початку схоплювання розчину. Описувана технологія припускає укладання плит з вдавленням в шар зчеплення. Вдавлювання здійснюється із застосуванням вібрації або вручну у важкодоступних місцях. Після укладання плит проводиться поливання швів цементно -піщаним молоком (що складається на 70 % з цементу і на 30 % з дрібнозернистого піску). Температура повітря під час укладання не повинна бути нижче +5 ° C і не перевищувати +34 ° C.<br /> <br /> ===Другий спосіб укладання каменю===<br /> <br /> На розчин (спеціальний , який не містить піску , а в ряді випадків навіть вологи) укладаються плити шліфованої фактури , які потім поліруються ' за місцем ' за допомогою спеціальних шліфувально- полірувальних машин. У результаті такої обробки підлогу набуває вигляду монолітного дзеркала, і подальший догляд за ним стає можливим за допомогою засобів спеціальної хімії та натирача ( докладніше див нижче , в розділі догляд за каменем) .<br /> <br /> Слід відзначити також , що закордонні технології припускають застосування більш тонких , ніж це прийнято в Росії , кам'яних плит в облицюванні . Найбільш уживаної товщиною гранітних плит для внутрішньої обробки вважається 15 мм , а мармурових - 10 мм. При укладанні на безводні спеціальні склеювальні склади в інтер'єрі така товщина цілком достатня. При цьому значно спрощується процес монтажу і полегшується сама будівельна конструкція , не кажучи вже про економію матеріалу.<br /> <br /> ===Другий спосіб укладання каменю===<br /> <br /> Кріплення тонких плит товщиною менше 10 мм здійснюється без застосування металевих закреп<br /> <br /> Кріплення тонких плит вертикальних і горизонтальних облицювань поверхонь здійснюється із застосуванням клеїв і мастик по заздалегідь підготовленій стяжці (підлоги ) або штукатурці ( стіни). При такому способі кріплення вдається уникнути впливу усадки шару цементно -піщаного розчину , а за рахунок клею або мастики надати еластичність з'єднанню.<br /> <br /> Світовий промисловістю створено величезну кількість різних клеять складів , вузькоспеціалізованих на певні вид робіт, умови їх проведення та інші фактори , що впливають на довговічність облицювань . Необхідно відзначити , що мастики , пропоновані для установки тонких керамічних плит , в принципі придатні і застосовуються для установки тонких і не дуже великих плит з природного каменю. За призначенням клейові суміші умовно можна розділити на:<br /> <br /> суміші більшої сили , застосовувані для спеціальних систем;<br /> універсальні суміші , придатні для наклеювання як облицювальних плит з природного каменю , так і керамічних плиток ;<br /> суперпластіфіцірованние суміші для затирання швів , що володіють великою еластичністю для компенсації теплових розширень і забезпечують захист від проникнення води.<br /> Методи укладання кам'яних плит товщиною більше 10 мм - вертикальних і похилих облицювань зовнішніх і внутрішніх поверхонь - можна класифікувати таким чином:<br /> <br /> Установка облицювальних плит на заздалегідь підготовлену стіну одночасно з закріпленням за допомогою металевих закреп в поєднанні із заповненням пазухи цементно -піщаним розчином або антивандальним засипанням .<br /> Поштучна установка облицювальних плит одночасно з закріпленням за допомогою нержавіючої дроту або спеціальних механічних закреп <br /> <br /> ==Медіа==<br /> {{#ev:youtube|BXFnZO6wfYs}}<br /> {{#ev:youtube|h36vyIk88Ew}}<br /> <br /> ==Див. також==<br /> [[http://www.molomo.ru/myth/granite.html Цікаві факти]]<br /> ==Джерела та література==<br /> <br /> ==Зовнішні посилання==<br /> <br /> [[Категорія:Словник Грінченк і сучасність/Інститут суспільства]]<br /> [[Категорія:Гр]]</div>

Тарко Анна https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87:%D0%A2%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%BE_%D0%90%D0%BD%D0%BD%D0%B0 2013-12-01T13:17:34Z

<p>Тарко Анна: </p> <hr /> <div> <br /> [[Файл:Закат.jpg|thumb|Фото]]<br /> <br /> ==Загальні відомості==<br /> <br /> ===ПІБ===<br /> Тарко Анна Сергіївна<br /> ===Спеціальність===<br /> Правознавство<br /> ===Група===<br /> Прб-1-13-4.0д<br /> ==Контакти==<br /> <br /> ===Електронна пошта===<br /> *[mailto:anja.tark@rambler.ru Моя пошта]<br /> <br /> ===Web сторінка===<br /> Посилання на сторінку (власний сайт, соц. мережа, тощо)<br /> <br /> ==Участь==<br /> ===Конференції===<br /> <br /> ===Олімпіади===<br /> <br /> ===Соціальні проекти===<br /> <br /> ===Благодійні акції===<br /> <br /> ===Університетські заходи===<br /> <br /> ==Громадська діяльність==<br /> <br /> =Словник Грінченка і сучасність=<br /> ==Слова, що додала==<br /> [[Будинок]]<br /> [[Град]]<br /> [[Гірчишник]]<br /> [[Глина]]<br /> [[Італія]]<br /> [[Гвоздички]]<br /> [[Герб]]<br /> [[Глечик]]<br /> [[Голод]]<br /> [[Гранит]]<br /> [[Градусник]]<br /> <br /> [[Категорія: Словник Грінченка і сучасність/Учасники]]</div>

Тарко Анна https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%93%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%82 2013-12-01T13:16:51Z

<p>Тарко Анна: </p> <hr /> <div>'''Гранит, -ту, '''''м. ''Гранитъ. ''Коріннями вчепилось у каміння і глибоко вросло аж до граниту. ''К. Іов. 18. <br /> <br /> ==Граніт==<br /> Граніт - найпоширеніша в континентальній земній корі гірська порода, що утворилася в результаті повільного охолодження і затвердіння на великій глибині магматичного розплаву. Граніт може сформуватися також при метаморфізмі - під впливом високих температур і тиску , а також різних рідких і газоподібних речовин ( флюїдів ) , що піднімаються з глибини. Окремим гранітним масивам найчастіше приписується то магматичне , то метаморфічне , а то й змішане походження .<br /> <br /> За своїм складом граніти відносяться до полімінеральних породам , утвореним декількома мінералами. Головні породообразующие мінерали граніту - польовий шпат (35-40 %) і кварц ( 25-35 %). Саме шпат визначає колір граніту. Найбільш часто зустрічається світло- сіре забарвлення , але нерідкі також рожеві , червоні , жовті і навіть зелені граніти . Кварц присутній у вигляді склоподібних тріщинуватих зерен; зазвичай він безбарвний , у рідких випадках має блакитний відтінок , який може набувати вся порода. Різні види гранітів характеризуються різними типами кристалічної структури . Серед них зустрічаються грубозернисті , з діаметром зерен більше 5 мм , середньозернисті із зернами від 5 до 2 мм в поперечнику , дрібнозернисті з діаметром зерен менше 2 мм. Останні є найбільш довговічними - термін життя виробів з дрібнозернистого граніту може обчислюватися багатьма століттями. Родовища граніту мають дуже широке поширення і займають істотне місце в геологічній будові Уралу , Сибіру , Кавказу , України , Карелії , Кольського півострова. Гранітні родовища є в Середній Азії , Фінляндії , Індії , Китаї , Бразилії та багатьох інших країнах.<br /> <br /> ==Ілюстрації==<br /> {| style=&quot;width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center&quot; <br /> |- valign=&quot;top&quot;<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:5-mramor-granit-oniks-na-sklade-v-kieve.JPG|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:203takeitforgranite.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:102036887_2_644x461_prodaetsya-oblitsovochnyy-kamen-granit-fotografii_rev001.jpg|x140px]] <br /> <br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:1298466903_170176216_1----.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Granit.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Granвввввit3.jpg|x140px]]<br /> |}<br /> <br /> ==властивості граніту==<br /> <br /> Граніт дуже широко застосовується в будівельних і облицювальних роботах завдяки своїм властивостям .<br /> <br /> 1. Довговічність. Кращі сорти дрібнозернистого граніту починають виявляти перші ознаки руйнування більш ніж через 500 років експлуатації , тому його нерідко називають « вічним» каменем.<br /> 2.Міцність . Граніт відрізняється високою стійкістю до тертя, стиснення і стирання. Це дуже щільний ( 2,6-2,7 т / м ³) та міцний природний камінь ( його міцність удвічі більше , ніж у мармуру). Своєю твердістю граніт зобов'язаний змістом кварцу , яке може перевищувати 70 %. За сучасних умов обробки граніт ріжуть і шліфують за допомогою алмазу . Крім того , можна досягти дзеркальної поліровки поверхні плити граніту. Необхідно відзначити , що в граніті внаслідок крихкості порівняно легко можуть з'явитися тонкі ( волосяні ) місцеві тріщинки від вибухів при видобутку , від ударів , різких коливань температури і т. п.<br /> 3. Стійкість до впливу атмосферних явищ і кислот. Граніт не змінює своїх властивостей протягом 300 циклів замерзання і відтавання , тому є ідеальним натуральним каменем для зовнішньої обробки будівель. Прикладом тому можуть служити сотні будівель , облицьованих гранітом в Петербурзі. Граніт , на відміну від мармуру , не вимагає додаткового захисту від механічних пошкоджень і дії кислотовмісних рідин. Варто відзначити , що як граніт , так і мармур підходять для зовнішнього облицювання каміна. Вогнестійкість граніту недостатня, так як він розтріскується при температурах вище 600 ° С внаслідок поліморфних перетворень кварцу.<br /> 4. Водонепроникність. Граніт практично не вбирає вологу ( коефіцієнт водопоглинання - 0,05-0,17 %. ) Тому морозостійкість їх висока . З цієї ж причини граніт чудово підходить для облицювання набережних. Згадаймо пишність набережних , виконаних з граніту в Петербурзі , велика частина цих гранітних плит була закладена ще за часів Петра I. В інтер'єрі граніт застосовується також для оздоблення стін (у тому числі і у вологих приміщеннях) , сходів і підвіконь , створення стільниць та барних стійок , колон і фонтанів.<br /> 5. Екологічність . Всупереч існуючим забобонам , природний радіаційний рівень більшості гранітів відповідає 1 - му класу будівельних матеріалів - тобто вони радіаційно безпечні і придатні для всіх видів будівництва без обмежень. Ходить безліч чуток щодо радіоактивного фону у граніту . Дійсно, всі граніти « фонять » через вміст у них мінералів з ​​домішками церію , лантану та ін Однак , за твердженнями фахівців , каменів , у яких радіоактивний фон перевищує норму - не більше 2-3% від всієї маси видобутих гранітів. Та й ті нерідко можуть використовуватися для зовнішнього облицювання будівель.<br /> 6. Багатство фактур. Неполірований , шорсткий натуральний камінь , поглинаючий світло ; відполірований до дзеркального блиску , являющий світу неповторну світлову гру слюдяних вкраплень - декоративні можливості граніту здатні задовольнити навіть найскладнішим дизайнерським задумам. Широкі фактурні можливості роблять граніт одним з основних матеріалів монументальної скульптури. Граніт використовують також для виготовлення обелісків , колон і як облицювання різних споруд . При виготовленні елементів ексклюзивних інтер'єрів граніт в Санкт -Петербурзі використовується дуже часто.<br /> 7. Сумісність з іншими матеріалами та іншими видами натурального каменю. Граніт відмінно поєднується з деревом , металом , керамікою та іншими матеріалами , використовуваними в сучасному будівництві. Граніт «впишеться» в будь-який інтер'єр - від класичного до ультрасучасного .<br /> 8. Багата колірна палітра. Найбільш поширеним є сірий граніт , проте зустрічається і червоний , рожевий , помаранчевий , блакитно-сірий , блакитно -зелений та інші. Колір каменю безпосередньо залежить від його родовища. Наприклад , в Росії видобувають переважно білі , сірі , червоно -коричневі граніти , а в Іспанії - світло-зелені , чорні , рожеві . Якщо мармуру властиві , як правило , теплі тони , то граніту - холодні . За кольором на граніт схожі і його магматичні «родичі ». Габро - темно -коричневий , чорний , сірий , лабрадорит - чорний з синіми проблисками .<br /> 9. Ергономічність . Ще з первісних часів людина звикла довіряти каменю. Цей натуральний , живий , « відчуває » матеріал зніме психологічну напругу , принесе у ваш будинок затишок , спокій і комфорт.<br /> <br /> <br /> ==Види обробки граніту==<br /> Вибір порід каменю для облицювально - декоративних робіт , його фактура і розміри визначаються архітектурними завданнями. Колір і текстура різних порід каменю впливають на сприйняття архітектурної споруди . Використання природного забарвлення каменя дає можливість створення монохромних і поліхромних архітектурних композицій. Поліхромні композиції з каменю в даний час зазвичай включають не більше двох- трьох кольорів .<br /> <br /> У сучасній архітектурі частіше застосовуються монохромні композиції , де великі нерозчленованих площині облицьовують однаковим за кольором каменем. Це вимагає строго підходу до підбору облицювальних плит по однорідності кольору і тону. Велику роль у композиції грає фактурна обробка каменю.<br /> Відповідно до ГОСТ 9480-89 облицювання поділяються за фактурою лицьової поверхні каменю:<br /> <br /> полірована - з дзеркальним блиском , чітким відображенням предметів , без слідів обробки попередньої операції ;<br /> <br /> гладка матова ( лощена) - без слідів обробки попередньої операції і з повним виявленням малюнка каменю;<br /> <br /> шліфована - рівномірно - шорстка зі слідами обробки , одержуваними тільки при шліфуванні , з нерівностями рельєфу заввишки до 0,5 мм;<br /> <br /> пиляна - нерівномірно - шорстка - з нерівностями рельєфу заввишки до 2 мм; оброблена ультразвуком - з виявленим кольором і малюнком каменя ;<br /> <br /> термооброблена - шорстка поверхня із слідами лущення ;<br /> <br /> точкова ( бучардованная ) - рівномірно - шорстка з нерівностями рельєфу заввишки до 5 мм.<br /> <br /> колота ( скеля) - імітує природний розкол породи з хаотичними западинами і бурами без слідів інструменту , з висотою рельєфу 50-200 мм.<br /> <br /> Вибір фактури поверхні визначається тим , як трактується облицьовують елемент - монолітним або розчленованим . Фактури з гладким рельєфом дозволяють створити монолітну нерасчлененную площину.<br /> <br /> Груборельефние фактури завжди виявляють додавання стіни з окремих блоків .<br /> <br /> Полірована фактура природних камнейс точки зору естетики доцільна для невеликих за площею елементів облицювання : наличники , портали , тяги , цоколі .<br /> <br /> Лощена і шліфована фактура застосовується для зовнішніх поверхонь великої площі. Як правило , це фактура пористих вапняків , черепашнику , рідше - білого мармуру. Лощена шліфована фактура граніту іноді використовується при влаштуванні цоколів парапетів на рівні людського зросту.<br /> <br /> &quot; Скала&quot; застосовується , як правило , в стилобатах великих і монументальних будівель. &quot; Скала&quot; підкреслює масивність , міцність основної споруди , його зв'язок з навколишнім ландшафтом. Фактура &quot; скелі &quot; утворюється на відносно масивних елементах товщиною не менше 100-150 мм.<br /> <br /> Для монолітних з архітектурної трактуванні стін застосовується , як правило , єдина обробка всій площині . Тектоніка стіни з горизонтальними членениями площині зумовлює застосування в нижніх частинах більше грубої фактури для виявлення навантаження. Може також застосовуватися тонка фактура , якщо цоколь трактується як моноліт , т.к. дана фактура дозволяє більшою мірою виявити декоративні властивості каменю - його колір і текстуру , найбільш доступні глядачеві в нижніх частинах будинку .<br /> <br /> ==Область застосування натурального каменю в гранітних виробах==<br /> <br /> У будівництві граніт використовується настільки широко , що його , без перебільшення , можна назвати універсальним матеріалом. Досвідчений дизайнер з допомогою граніту зможе повністю перетворити ваш будинок , надавши йому додаткову елегантність і респектабельність , або просто « відтінити » ті або інші особливості вашого інтер'єру , внести в нього якусь « родзинку».<br /> <br /> ===Як же може бути використаний граніт при будівництві?===<br /> <br /> Підлоги , сходи . Граніт - матеріал з дуже низьким рівнем стирання. Навіть якщо по сходах у ваших особистих апартаментах за рік пройде 1 мільйон осіб , вони зможуть стерти її щаблі не більше ніж на 0,12 мм.<br /> Різні деталі інтер'єру з граніту. Підвіконня , карнизи , плінтуси , перила , кухонні стільниці і стільниці для ванних кімнат , журнальні столики , барні стійки , балясини , колони - висока міцність граніту дозволить цим предметам довгі роки зберігатися цілими і неушкодженими , уникнути механічних пошкоджень впливу температури і вологості.<br /> Фасадна та інтер'єрна обробка. Граніт - дуже ергономічний матеріал, здатний забезпечити вам комфортне перебування в будівлі.<br /> Елементи ландшафтного дизайну. Альпійська гірка , рокарій , японські сади , декоративні водойми - зроблені з граніту , ці модні композиції додадуть вашому саду природність і неповторність.<br /> Гранітні бордюри, сходи , бруківка для мостових . Граніт з успіхом застосовується в місцях , де необхідна велика « витривалість ». Він стійкий до механічного впливу , хімічних забруднень і перепадів температури - не змінює своїх властивостей протягом сотень циклів замерзання і відтавання. Використання гранітної бруківки обчислюється тисячоліттями. За знаменитим давньоримським мощених дорогах можна прогулятися і сьогодні. Успіх мостових з бруківки пояснюється просто . Бруківка екологічна, на відміну від асфальтових покриттів , вона не відноситься до групи канцерогенних матеріалів , сприяючих розвитку ракових захворювань. Бруківка довговічна. Вона здатна протистояти механічним навантаженням , вібрації , руйнівної дії атмосферних явищ і температурних циклів . Бруківка економічна і практично не вимагає ремонту. Зміст бруківці з граніту обходиться в 6-8 разів дешевше , ніж традиційного покриття з асфальту і бетону. Бруківка з граніту аристократична. Брущаті мостові , тротуари і площі незмінно надають місту унікальний і неповторний Зовнішність Європейського Міста . Сьогодні багато площі і вулиці , назви яких музикою звучать для туристів усього світу , виконані з поєднання брущатого каменю з Накривочний кам'яними плитами : граніт Невського проспекту в Санкт -Петербурзі , гранітна бруківка московського Арбата і київському Хрещатику , Єлисейські поля в Парижі , Золота вулиця в Празі , площа Святого Петра в Римі ...<br /> Облицювання гранітом набережних. Граніт практично не вбирає вологу - відповідно, при зниженні температури в порах каменю не утворюється додаткове внутрішнє тиск від замерзлої води , здатне привести до утворення тріщин і руйнування породи.<br /> ==Плюси і мінуси граніту==<br /> На якість граніту сильно впливає спосіб, яким він видобувається. Існує три основних способи добувати камінь. Самий кустарний з них і , на жаль , найбільш поширений в Росії - видобуток за допомогою вибуху . У гірській породі методом буріння проробляється глибоке отвір , куди закладають заряд і підривають . Серед відкололися шматків породи відбираються найбільші брили , які потім розпилюються на плити. Плюси такого способу видобутку каменю полягають в тому , що він украй дешевий. Але мінуси переважують цей плюс. По-перше , страждає якість видобутої породи : під час вибуху в структурі каменю виникають мікротріщини , які впливають на міцність матеріалу. По-друге , такий спосіб розробки родовища вкрай нераціональний, оскільки при вибуху порода кришиться : великі брили , придатні для розпилювання , складають не більше 70 % , а інші 30% йдуть у відходи.<br /> <br /> Другий спосіб видобутку граніту - це метод відколювання за допомогою повітряної подушки. Він схожий на перший метод тим , що в породі також проробляють отвір , в нього закладається резервуар , який накачується повітрям під високим тиском. Цей спосіб дозволяє уникнути появи мікротріщин в структурі каменю і є більш економічним в плані витрачання родовища , а також дозволяє більш точно прогнозувати місця розлому породи , ніж при практично неконтрольованому вибуху .<br /> <br /> Третій , найдорожчий , спосіб добування граніту - метод каменеріза - сьогодні найбільш популярний. Видобуток каменю таким методом дозволяє повністю уникнути мікротріщин і дає можливість найбільш раціонально розробляти родовище.<br /> <br /> ===плюси граніту===<br /> Один з головних плюсів граніту , застосовуваного для облицювання фасадів , - довговічність покриття . Краще підтвердження цьому - сотні і тисячі будівель у всьому світі , облицьованих граніту і не змінили свого зовнішнього вигляду протягом століть.<br /> <br /> Інше, не менш важлива якість граніту - його краса. Важко назвати інший оздоблювальний матеріал, де б настільки гармонійно поєднувалися строгість і ефектність , монументальність і витонченість. Місто , будівлі в якому облицьовані граніту , знаходить своє неповторне &quot;обличчя&quot;. Наприклад , ті , хто бачив ранковий Єреван , назавжди запам'ятають рожеве світло , який буквально випромінюють стіни , облицьовані мармуром і туфом . А хіба можна забути гранітний наряд Петербурга або Берліна , що надає цим містам воістину царський велич !<br /> <br /> Втім , граніт використовується не тільки в обробці міських будівель , набережних і мостів. Не менш важливою сферою його застосування є приватне будівництво . У даному випадку натуральний каменьвиступает не просто в ролі обробного матеріалу , а як символ благополуччя , достатку , грунтовності , надійності. Приватних будинків , у внутрішній і зовнішній обробці яких використаний натуральний камінь , з кожним роком стає все більше. І це не дивно . Адже при дотриманні технології укладання кам'яне облицювання буде служити практично вічно.<br /> <br /> ===мінуси граніту===<br /> Більшість недоліків граніту швидше надумані , ніж реальні. Але навіть навколо очевидних фактів деколи утворюється стільки домислів , що неупереджено розібратися в тому , які ж недоліки природного камняі наскільки вони істотні , досить складно.<br /> <br /> Головним об'єктивним недоліком граніту вважається його вагу. Дійсно , камінь і справді є одним з найважчих оздоблювальних матеріалів , і цей фактор обов'язково повинен враховуватися. Але це аж ніяк не означає , що від каменя потрібно відмовитися тільки на тій підставі , що він занадто багато важить . Просто в кожному конкретному випадку необхідно проводити індивідуальні розрахунки , виходячи з висоти будівлі , породи каменю , товщини облицювальних плит , загальної ваги облицювання , враховувати спосіб кріплення , товщину і матеріал стін і безліч інших факторів. Такі розрахунки дуже складні , але необхідні для створення не тільки красивого , але перш за все безпечного і довговічного будівлі.<br /> <br /> ==Рекомендації з укладання натурального каменю==<br /> <br /> ===Технологія укладання натурального каменю===<br /> <br /> Укладання кам'яних плит не представляє ніякої труднощі , за умови , що Ви будете застосовувати відповідні технічні продукти , а також будете дотримуватися будівельні норми і рекомендації з підготовки підстави і роботі з матеріалами.<br /> <br /> Ми хочемо показати Вам по черзі всі етапи техніки роботи з укладання мармуру та граніту і дати кілька практичних порад , які дозволять Вам заощадити багато часу і грошей , а заодно позбавлять Вас від непотрібних турбот .<br /> <br /> ===Підготовка основ під укладання каменю без механічного кріплення===<br /> <br /> Отже , основа, на яку будуть укладатися плити , має бути рівним , міцним , без тріщин і забруднень , вільним від речовин, що знижують його адгезивность .<br /> <br /> Шар штукатурки або шпаклівки не повинен відшаровуватися , основа не повинна кришитися і обсипатися , а на його поверхні не допускаються нальоти .<br /> <br /> Необхідно також перевірити , з яких матеріалів зроблені підготовлені раніше шари основи . Безшовні цементні основи повинні дозрівати мінімум 28 діб. Рекомендується , щоб залишкова вологість таких підстав не перевищувала 2 % , а вологість безшовних ангідритових підстав - не перевищувала 0.5%. При безшовних ангідритових підставах слід також перевірити їх міцність і якість.<br /> <br /> 1 . Потираючи підставу долонею можна перевірити , не обсипається чи з його поверхні пісок.<br /> <br /> 2 . За допомогою твердого , гострого предмета можна перевірити міцність основи , нарізаючи на його поверхні лінії. Особливо уважно слід дивитися на точки перетину ліній - не помічається чи в цих місцях розшарування підстави.<br /> <br /> 3 . Можливі нерівності поверхні просто виявити за допомогою рейки .<br /> <br /> 4 . Старі шпалери , шари фарби та інші декоративні та облицювальні матеріали , які вже відшаровуються , необхідно повністю видалити.<br /> <br /> Ще перед укладанням каменю або вирівнюванням підстави спеціальною шпаклівкою необхідно застосувати відповідну для даного типу основи грунтовку або препарати , що підвищують його адгезивні властивості .<br /> <br /> Для вирівнювання поверхні стін і заповнення великих тріщин використовуються шпаклівки на цементній основі.<br /> <br /> ===Планування розташування облицювальних плит===<br /> <br /> 1 . Для отримання гармонійного остаточного ефекту , облицювання слід ділити симетрично. Щоб на краях облицьованої поверхні отримати цілі або обрізані плитки однакової ширини , необхідно спочатку точно на середині стіни провести лінію.<br /> <br /> 2 . На зовнішніх кутах і виступах стін укладку треба починати з цілих плит , обрізані плит кріпляться у внутрішніх кутах .<br /> <br /> 3 . У проходах між приміщеннями , в яких є двері , фуги проводяться по одній лінії ( з одного приміщення в інше) .<br /> <br /> 4 . Якщо існує можливість вільного визначення висоти облицювання , укладання слід починати від цілої плитки внизу і закінчити цілої плиткою у верхньому поясі. При певній , заданій висоті облицювання , укладання слід почати цілими плитками зверху вниз , а обрізані плитки кріпити в нижньому поясі.<br /> <br /> 5 . При укладанні облицювання на підлозі слід спочатку позначити шнуром пряму лінію на середині підлоги , паралельно до більш довгим стін. З цього місця слід почати укладання плит таким чином , щоб по лінії шнура проходила фуга або середина цілої плити. Обрізані плити на краях укладається поверхні повинні бути ширше , ніж половина цілої плити.<br /> <br /> 6 . У нішах для опалювальних батарей поверхню укладання ділитися таким чином , щоб обрізання плити однакової ширини виявилися або в середині поверхні , або симетрично по її краях .<br /> <br /> Тільки у виняткових випадках вдається облицювати всю поверхню цілими плитами. Найчастіше на краях , в кутах , в місцях стикування необхідно обрізати плити до відповідних розмірів. Також майже завжди виникає необхідність вирізання в плитках кривих ліній або отворів .<br /> <br /> Навіть маючи тільки невеликий досвід , користуючись спеціальним камеобрабативающім інструментом , можна це зробити без проблем.<br /> <br /> 1 . Для обрізки плит уздовж по прямих лініях краще всього використовувати спеціальний верстат для різання кам'яних плит. За допомогою цього пристрою можна обрізати плитки з великою точністю до потрібного розміру.<br /> <br /> 2 . Для здійснення криволінійних різів необхідно ісползовать ручний інструмент ( болгарку ) . Щоб отримати якісний криволінійний рез необхідно мати певну підготовку .<br /> <br /> 3 . Укладання каменю . Пристрій підлог з натурального каменю можливо двома способами.<br /> <br /> ===Перший спосіб укладання каменю===<br /> <br /> Він припускає укладання відполірованих заводських способом плит на розчин.<br /> <br /> Залежно від матеріалу основи і товщини плитки в даний час застосовують кілька способів укладання . Розглянемо деякі з них.<br /> <br /> Укладання 20 мм гранітних кам'яних плит на бетонну основу на клейову суміш<br /> <br /> Приготований розчин наносять на підставу гребінчастим шпателем , завдяки чому досягається рівномірний розподіл клейового складу по площині. При цьому необхідно стежити за тим , щоб на поверхні розчину не утворилася плівка , яка зменшує міцність зчеплення з плиткою.<br /> <br /> Тому клейовий склад слід наносити на невеликі ділянки основи у міру потреби. Освіта під плиткою порожнеч неприпустимо. Температура навколишнього повітря не повинна бути нижче +5 ° C і вище 38 ° C.<br /> <br /> Укладання гранітних і мармурових кам'яних плит товщиною 20-50 мм на цементно -піщаний розчин на бетонну основу<br /> <br /> До укладання плит необхідно приступати відразу після нанесення розчину, що клеїть на основу підлоги . Це важливо , так як укладання повинна бути закінчена до початку схоплювання розчину. Описувана технологія припускає укладання плит з вдавленням в шар зчеплення. Вдавлювання здійснюється із застосуванням вібрації або вручну у важкодоступних місцях. Після укладання плит проводиться поливання швів цементно -піщаним молоком (що складається на 70 % з цементу і на 30 % з дрібнозернистого піску). Температура повітря під час укладання не повинна бути нижче +5 ° C і не перевищувати +34 ° C.<br /> <br /> ===Другий спосіб укладання каменю===<br /> <br /> На розчин (спеціальний , який не містить піску , а в ряді випадків навіть вологи) укладаються плити шліфованої фактури , які потім поліруються ' за місцем ' за допомогою спеціальних шліфувально- полірувальних машин. У результаті такої обробки підлогу набуває вигляду монолітного дзеркала, і подальший догляд за ним стає можливим за допомогою засобів спеціальної хімії та натирача ( докладніше див нижче , в розділі догляд за каменем) .<br /> <br /> Слід відзначити також , що закордонні технології припускають застосування більш тонких , ніж це прийнято в Росії , кам'яних плит в облицюванні . Найбільш уживаної товщиною гранітних плит для внутрішньої обробки вважається 15 мм , а мармурових - 10 мм. При укладанні на безводні спеціальні склеювальні склади в інтер'єрі така товщина цілком достатня. При цьому значно спрощується процес монтажу і полегшується сама будівельна конструкція , не кажучи вже про економію матеріалу.<br /> <br /> ===Другий спосіб укладання каменю===<br /> <br /> Кріплення тонких плит товщиною менше 10 мм здійснюється без застосування металевих закреп<br /> <br /> Кріплення тонких плит вертикальних і горизонтальних облицювань поверхонь здійснюється із застосуванням клеїв і мастик по заздалегідь підготовленій стяжці (підлоги ) або штукатурці ( стіни). При такому способі кріплення вдається уникнути впливу усадки шару цементно -піщаного розчину , а за рахунок клею або мастики надати еластичність з'єднанню.<br /> <br /> Світовий промисловістю створено величезну кількість різних клеять складів , вузькоспеціалізованих на певні вид робіт, умови їх проведення та інші фактори , що впливають на довговічність облицювань . Необхідно відзначити , що мастики , пропоновані для установки тонких керамічних плит , в принципі придатні і застосовуються для установки тонких і не дуже великих плит з природного каменю. За призначенням клейові суміші умовно можна розділити на:<br /> <br /> суміші більшої сили , застосовувані для спеціальних систем;<br /> універсальні суміші , придатні для наклеювання як облицювальних плит з природного каменю , так і керамічних плиток ;<br /> суперпластіфіцірованние суміші для затирання швів , що володіють великою еластичністю для компенсації теплових розширень і забезпечують захист від проникнення води.<br /> Методи укладання кам'яних плит товщиною більше 10 мм - вертикальних і похилих облицювань зовнішніх і внутрішніх поверхонь - можна класифікувати таким чином:<br /> <br /> Установка облицювальних плит на заздалегідь підготовлену стіну одночасно з закріпленням за допомогою металевих закреп в поєднанні із заповненням пазухи цементно -піщаним розчином або антивандальним засипанням .<br /> Поштучна установка облицювальних плит одночасно з закріпленням за допомогою нержавіючої дроту або спеціальних механічних закреп <br /> <br /> ==Медіа==<br /> <br /> ==Див. також==<br /> [[http://www.molomo.ru/myth/granite.html Цікаві факти]]<br /> ==Джерела та література==<br /> <br /> ==Зовнішні посилання==<br /> <br /> [[Категорія:Словник Грінченк і сучасність/Інститут суспільства]]<br /> [[Категорія:Гр]]</div>

Тарко Анна https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%93%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%82 2013-12-01T13:16:21Z

<p>Тарко Анна: </p> <hr /> <div>'''Гранит, -ту, '''''м. ''Гранитъ. ''Коріннями вчепилось у каміння і глибоко вросло аж до граниту. ''К. Іов. 18. <br /> <br /> ==Граніт==<br /> Граніт - найпоширеніша в континентальній земній корі гірська порода, що утворилася в результаті повільного охолодження і затвердіння на великій глибині магматичного розплаву. Граніт може сформуватися також при метаморфізмі - під впливом високих температур і тиску , а також різних рідких і газоподібних речовин ( флюїдів ) , що піднімаються з глибини. Окремим гранітним масивам найчастіше приписується то магматичне , то метаморфічне , а то й змішане походження .<br /> <br /> За своїм складом граніти відносяться до полімінеральних породам , утвореним декількома мінералами. Головні породообразующие мінерали граніту - польовий шпат (35-40 %) і кварц ( 25-35 %). Саме шпат визначає колір граніту. Найбільш часто зустрічається світло- сіре забарвлення , але нерідкі також рожеві , червоні , жовті і навіть зелені граніти . Кварц присутній у вигляді склоподібних тріщинуватих зерен; зазвичай він безбарвний , у рідких випадках має блакитний відтінок , який може набувати вся порода. Різні види гранітів характеризуються різними типами кристалічної структури . Серед них зустрічаються грубозернисті , з діаметром зерен більше 5 мм , середньозернисті із зернами від 5 до 2 мм в поперечнику , дрібнозернисті з діаметром зерен менше 2 мм. Останні є найбільш довговічними - термін життя виробів з дрібнозернистого граніту може обчислюватися багатьма століттями. Родовища граніту мають дуже широке поширення і займають істотне місце в геологічній будові Уралу , Сибіру , Кавказу , України , Карелії , Кольського півострова. Гранітні родовища є в Середній Азії , Фінляндії , Індії , Китаї , Бразилії та багатьох інших країнах.<br /> <br /> ==Ілюстрації==<br /> {| style=&quot;width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center&quot; <br /> |- valign=&quot;top&quot;<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:5-mramor-granit-oniks-na-sklade-v-kieve.JPG|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:203takeitforgranite.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:102036887_2_644x461_prodaetsya-oblitsovochnyy-kamen-granit-fotografii_rev001.jpg|x140px]] <br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:1298466903_170176216_1----.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Granit.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Granвввввit3.jpg|x140px]]<br /> |}<br /> <br /> ==властивості граніту==<br /> <br /> Граніт дуже широко застосовується в будівельних і облицювальних роботах завдяки своїм властивостям .<br /> <br /> 1. Довговічність. Кращі сорти дрібнозернистого граніту починають виявляти перші ознаки руйнування більш ніж через 500 років експлуатації , тому його нерідко називають « вічним» каменем.<br /> 2.Міцність . Граніт відрізняється високою стійкістю до тертя, стиснення і стирання. Це дуже щільний ( 2,6-2,7 т / м ³) та міцний природний камінь ( його міцність удвічі більше , ніж у мармуру). Своєю твердістю граніт зобов'язаний змістом кварцу , яке може перевищувати 70 %. За сучасних умов обробки граніт ріжуть і шліфують за допомогою алмазу . Крім того , можна досягти дзеркальної поліровки поверхні плити граніту. Необхідно відзначити , що в граніті внаслідок крихкості порівняно легко можуть з'явитися тонкі ( волосяні ) місцеві тріщинки від вибухів при видобутку , від ударів , різких коливань температури і т. п.<br /> 3. Стійкість до впливу атмосферних явищ і кислот. Граніт не змінює своїх властивостей протягом 300 циклів замерзання і відтавання , тому є ідеальним натуральним каменем для зовнішньої обробки будівель. Прикладом тому можуть служити сотні будівель , облицьованих гранітом в Петербурзі. Граніт , на відміну від мармуру , не вимагає додаткового захисту від механічних пошкоджень і дії кислотовмісних рідин. Варто відзначити , що як граніт , так і мармур підходять для зовнішнього облицювання каміна. Вогнестійкість граніту недостатня, так як він розтріскується при температурах вище 600 ° С внаслідок поліморфних перетворень кварцу.<br /> 4. Водонепроникність. Граніт практично не вбирає вологу ( коефіцієнт водопоглинання - 0,05-0,17 %. ) Тому морозостійкість їх висока . З цієї ж причини граніт чудово підходить для облицювання набережних. Згадаймо пишність набережних , виконаних з граніту в Петербурзі , велика частина цих гранітних плит була закладена ще за часів Петра I. В інтер'єрі граніт застосовується також для оздоблення стін (у тому числі і у вологих приміщеннях) , сходів і підвіконь , створення стільниць та барних стійок , колон і фонтанів.<br /> 5. Екологічність . Всупереч існуючим забобонам , природний радіаційний рівень більшості гранітів відповідає 1 - му класу будівельних матеріалів - тобто вони радіаційно безпечні і придатні для всіх видів будівництва без обмежень. Ходить безліч чуток щодо радіоактивного фону у граніту . Дійсно, всі граніти « фонять » через вміст у них мінералів з ​​домішками церію , лантану та ін Однак , за твердженнями фахівців , каменів , у яких радіоактивний фон перевищує норму - не більше 2-3% від всієї маси видобутих гранітів. Та й ті нерідко можуть використовуватися для зовнішнього облицювання будівель.<br /> 6. Багатство фактур. Неполірований , шорсткий натуральний камінь , поглинаючий світло ; відполірований до дзеркального блиску , являющий світу неповторну світлову гру слюдяних вкраплень - декоративні можливості граніту здатні задовольнити навіть найскладнішим дизайнерським задумам. Широкі фактурні можливості роблять граніт одним з основних матеріалів монументальної скульптури. Граніт використовують також для виготовлення обелісків , колон і як облицювання різних споруд . При виготовленні елементів ексклюзивних інтер'єрів граніт в Санкт -Петербурзі використовується дуже часто.<br /> 7. Сумісність з іншими матеріалами та іншими видами натурального каменю. Граніт відмінно поєднується з деревом , металом , керамікою та іншими матеріалами , використовуваними в сучасному будівництві. Граніт «впишеться» в будь-який інтер'єр - від класичного до ультрасучасного .<br /> 8. Багата колірна палітра. Найбільш поширеним є сірий граніт , проте зустрічається і червоний , рожевий , помаранчевий , блакитно-сірий , блакитно -зелений та інші. Колір каменю безпосередньо залежить від його родовища. Наприклад , в Росії видобувають переважно білі , сірі , червоно -коричневі граніти , а в Іспанії - світло-зелені , чорні , рожеві . Якщо мармуру властиві , як правило , теплі тони , то граніту - холодні . За кольором на граніт схожі і його магматичні «родичі ». Габро - темно -коричневий , чорний , сірий , лабрадорит - чорний з синіми проблисками .<br /> 9. Ергономічність . Ще з первісних часів людина звикла довіряти каменю. Цей натуральний , живий , « відчуває » матеріал зніме психологічну напругу , принесе у ваш будинок затишок , спокій і комфорт.<br /> <br /> <br /> ==Види обробки граніту==<br /> Вибір порід каменю для облицювально - декоративних робіт , його фактура і розміри визначаються архітектурними завданнями. Колір і текстура різних порід каменю впливають на сприйняття архітектурної споруди . Використання природного забарвлення каменя дає можливість створення монохромних і поліхромних архітектурних композицій. Поліхромні композиції з каменю в даний час зазвичай включають не більше двох- трьох кольорів .<br /> <br /> У сучасній архітектурі частіше застосовуються монохромні композиції , де великі нерозчленованих площині облицьовують однаковим за кольором каменем. Це вимагає строго підходу до підбору облицювальних плит по однорідності кольору і тону. Велику роль у композиції грає фактурна обробка каменю.<br /> Відповідно до ГОСТ 9480-89 облицювання поділяються за фактурою лицьової поверхні каменю:<br /> <br /> полірована - з дзеркальним блиском , чітким відображенням предметів , без слідів обробки попередньої операції ;<br /> <br /> гладка матова ( лощена) - без слідів обробки попередньої операції і з повним виявленням малюнка каменю;<br /> <br /> шліфована - рівномірно - шорстка зі слідами обробки , одержуваними тільки при шліфуванні , з нерівностями рельєфу заввишки до 0,5 мм;<br /> <br /> пиляна - нерівномірно - шорстка - з нерівностями рельєфу заввишки до 2 мм; оброблена ультразвуком - з виявленим кольором і малюнком каменя ;<br /> <br /> термооброблена - шорстка поверхня із слідами лущення ;<br /> <br /> точкова ( бучардованная ) - рівномірно - шорстка з нерівностями рельєфу заввишки до 5 мм.<br /> <br /> колота ( скеля) - імітує природний розкол породи з хаотичними западинами і бурами без слідів інструменту , з висотою рельєфу 50-200 мм.<br /> <br /> Вибір фактури поверхні визначається тим , як трактується облицьовують елемент - монолітним або розчленованим . Фактури з гладким рельєфом дозволяють створити монолітну нерасчлененную площину.<br /> <br /> Груборельефние фактури завжди виявляють додавання стіни з окремих блоків .<br /> <br /> Полірована фактура природних камнейс точки зору естетики доцільна для невеликих за площею елементів облицювання : наличники , портали , тяги , цоколі .<br /> <br /> Лощена і шліфована фактура застосовується для зовнішніх поверхонь великої площі. Як правило , це фактура пористих вапняків , черепашнику , рідше - білого мармуру. Лощена шліфована фактура граніту іноді використовується при влаштуванні цоколів парапетів на рівні людського зросту.<br /> <br /> &quot; Скала&quot; застосовується , як правило , в стилобатах великих і монументальних будівель. &quot; Скала&quot; підкреслює масивність , міцність основної споруди , його зв'язок з навколишнім ландшафтом. Фактура &quot; скелі &quot; утворюється на відносно масивних елементах товщиною не менше 100-150 мм.<br /> <br /> Для монолітних з архітектурної трактуванні стін застосовується , як правило , єдина обробка всій площині . Тектоніка стіни з горизонтальними членениями площині зумовлює застосування в нижніх частинах більше грубої фактури для виявлення навантаження. Може також застосовуватися тонка фактура , якщо цоколь трактується як моноліт , т.к. дана фактура дозволяє більшою мірою виявити декоративні властивості каменю - його колір і текстуру , найбільш доступні глядачеві в нижніх частинах будинку .<br /> <br /> ==Область застосування натурального каменю в гранітних виробах==<br /> <br /> У будівництві граніт використовується настільки широко , що його , без перебільшення , можна назвати універсальним матеріалом. Досвідчений дизайнер з допомогою граніту зможе повністю перетворити ваш будинок , надавши йому додаткову елегантність і респектабельність , або просто « відтінити » ті або інші особливості вашого інтер'єру , внести в нього якусь « родзинку».<br /> <br /> ===Як же може бути використаний граніт при будівництві?===<br /> <br /> Підлоги , сходи . Граніт - матеріал з дуже низьким рівнем стирання. Навіть якщо по сходах у ваших особистих апартаментах за рік пройде 1 мільйон осіб , вони зможуть стерти її щаблі не більше ніж на 0,12 мм.<br /> Різні деталі інтер'єру з граніту. Підвіконня , карнизи , плінтуси , перила , кухонні стільниці і стільниці для ванних кімнат , журнальні столики , барні стійки , балясини , колони - висока міцність граніту дозволить цим предметам довгі роки зберігатися цілими і неушкодженими , уникнути механічних пошкоджень впливу температури і вологості.<br /> Фасадна та інтер'єрна обробка. Граніт - дуже ергономічний матеріал, здатний забезпечити вам комфортне перебування в будівлі.<br /> Елементи ландшафтного дизайну. Альпійська гірка , рокарій , японські сади , декоративні водойми - зроблені з граніту , ці модні композиції додадуть вашому саду природність і неповторність.<br /> Гранітні бордюри, сходи , бруківка для мостових . Граніт з успіхом застосовується в місцях , де необхідна велика « витривалість ». Він стійкий до механічного впливу , хімічних забруднень і перепадів температури - не змінює своїх властивостей протягом сотень циклів замерзання і відтавання. Використання гранітної бруківки обчислюється тисячоліттями. За знаменитим давньоримським мощених дорогах можна прогулятися і сьогодні. Успіх мостових з бруківки пояснюється просто . Бруківка екологічна, на відміну від асфальтових покриттів , вона не відноситься до групи канцерогенних матеріалів , сприяючих розвитку ракових захворювань. Бруківка довговічна. Вона здатна протистояти механічним навантаженням , вібрації , руйнівної дії атмосферних явищ і температурних циклів . Бруківка економічна і практично не вимагає ремонту. Зміст бруківці з граніту обходиться в 6-8 разів дешевше , ніж традиційного покриття з асфальту і бетону. Бруківка з граніту аристократична. Брущаті мостові , тротуари і площі незмінно надають місту унікальний і неповторний Зовнішність Європейського Міста . Сьогодні багато площі і вулиці , назви яких музикою звучать для туристів усього світу , виконані з поєднання брущатого каменю з Накривочний кам'яними плитами : граніт Невського проспекту в Санкт -Петербурзі , гранітна бруківка московського Арбата і київському Хрещатику , Єлисейські поля в Парижі , Золота вулиця в Празі , площа Святого Петра в Римі ...<br /> Облицювання гранітом набережних. Граніт практично не вбирає вологу - відповідно, при зниженні температури в порах каменю не утворюється додаткове внутрішнє тиск від замерзлої води , здатне привести до утворення тріщин і руйнування породи.<br /> ==Плюси і мінуси граніту==<br /> На якість граніту сильно впливає спосіб, яким він видобувається. Існує три основних способи добувати камінь. Самий кустарний з них і , на жаль , найбільш поширений в Росії - видобуток за допомогою вибуху . У гірській породі методом буріння проробляється глибоке отвір , куди закладають заряд і підривають . Серед відкололися шматків породи відбираються найбільші брили , які потім розпилюються на плити. Плюси такого способу видобутку каменю полягають в тому , що він украй дешевий. Але мінуси переважують цей плюс. По-перше , страждає якість видобутої породи : під час вибуху в структурі каменю виникають мікротріщини , які впливають на міцність матеріалу. По-друге , такий спосіб розробки родовища вкрай нераціональний, оскільки при вибуху порода кришиться : великі брили , придатні для розпилювання , складають не більше 70 % , а інші 30% йдуть у відходи.<br /> <br /> Другий спосіб видобутку граніту - це метод відколювання за допомогою повітряної подушки. Він схожий на перший метод тим , що в породі також проробляють отвір , в нього закладається резервуар , який накачується повітрям під високим тиском. Цей спосіб дозволяє уникнути появи мікротріщин в структурі каменю і є більш економічним в плані витрачання родовища , а також дозволяє більш точно прогнозувати місця розлому породи , ніж при практично неконтрольованому вибуху .<br /> <br /> Третій , найдорожчий , спосіб добування граніту - метод каменеріза - сьогодні найбільш популярний. Видобуток каменю таким методом дозволяє повністю уникнути мікротріщин і дає можливість найбільш раціонально розробляти родовище.<br /> <br /> ===плюси граніту===<br /> Один з головних плюсів граніту , застосовуваного для облицювання фасадів , - довговічність покриття . Краще підтвердження цьому - сотні і тисячі будівель у всьому світі , облицьованих граніту і не змінили свого зовнішнього вигляду протягом століть.<br /> <br /> Інше, не менш важлива якість граніту - його краса. Важко назвати інший оздоблювальний матеріал, де б настільки гармонійно поєднувалися строгість і ефектність , монументальність і витонченість. Місто , будівлі в якому облицьовані граніту , знаходить своє неповторне &quot;обличчя&quot;. Наприклад , ті , хто бачив ранковий Єреван , назавжди запам'ятають рожеве світло , який буквально випромінюють стіни , облицьовані мармуром і туфом . А хіба можна забути гранітний наряд Петербурга або Берліна , що надає цим містам воістину царський велич !<br /> <br /> Втім , граніт використовується не тільки в обробці міських будівель , набережних і мостів. Не менш важливою сферою його застосування є приватне будівництво . У даному випадку натуральний каменьвиступает не просто в ролі обробного матеріалу , а як символ благополуччя , достатку , грунтовності , надійності. Приватних будинків , у внутрішній і зовнішній обробці яких використаний натуральний камінь , з кожним роком стає все більше. І це не дивно . Адже при дотриманні технології укладання кам'яне облицювання буде служити практично вічно.<br /> <br /> ===мінуси граніту===<br /> Більшість недоліків граніту швидше надумані , ніж реальні. Але навіть навколо очевидних фактів деколи утворюється стільки домислів , що неупереджено розібратися в тому , які ж недоліки природного камняі наскільки вони істотні , досить складно.<br /> <br /> Головним об'єктивним недоліком граніту вважається його вагу. Дійсно , камінь і справді є одним з найважчих оздоблювальних матеріалів , і цей фактор обов'язково повинен враховуватися. Але це аж ніяк не означає , що від каменя потрібно відмовитися тільки на тій підставі , що він занадто багато важить . Просто в кожному конкретному випадку необхідно проводити індивідуальні розрахунки , виходячи з висоти будівлі , породи каменю , товщини облицювальних плит , загальної ваги облицювання , враховувати спосіб кріплення , товщину і матеріал стін і безліч інших факторів. Такі розрахунки дуже складні , але необхідні для створення не тільки красивого , але перш за все безпечного і довговічного будівлі.<br /> <br /> ==Рекомендації з укладання натурального каменю==<br /> <br /> ===Технологія укладання натурального каменю===<br /> <br /> Укладання кам'яних плит не представляє ніякої труднощі , за умови , що Ви будете застосовувати відповідні технічні продукти , а також будете дотримуватися будівельні норми і рекомендації з підготовки підстави і роботі з матеріалами.<br /> <br /> Ми хочемо показати Вам по черзі всі етапи техніки роботи з укладання мармуру та граніту і дати кілька практичних порад , які дозволять Вам заощадити багато часу і грошей , а заодно позбавлять Вас від непотрібних турбот .<br /> <br /> ===Підготовка основ під укладання каменю без механічного кріплення===<br /> <br /> Отже , основа, на яку будуть укладатися плити , має бути рівним , міцним , без тріщин і забруднень , вільним від речовин, що знижують його адгезивность .<br /> <br /> Шар штукатурки або шпаклівки не повинен відшаровуватися , основа не повинна кришитися і обсипатися , а на його поверхні не допускаються нальоти .<br /> <br /> Необхідно також перевірити , з яких матеріалів зроблені підготовлені раніше шари основи . Безшовні цементні основи повинні дозрівати мінімум 28 діб. Рекомендується , щоб залишкова вологість таких підстав не перевищувала 2 % , а вологість безшовних ангідритових підстав - не перевищувала 0.5%. При безшовних ангідритових підставах слід також перевірити їх міцність і якість.<br /> <br /> 1 . Потираючи підставу долонею можна перевірити , не обсипається чи з його поверхні пісок.<br /> <br /> 2 . За допомогою твердого , гострого предмета можна перевірити міцність основи , нарізаючи на його поверхні лінії. Особливо уважно слід дивитися на точки перетину ліній - не помічається чи в цих місцях розшарування підстави.<br /> <br /> 3 . Можливі нерівності поверхні просто виявити за допомогою рейки .<br /> <br /> 4 . Старі шпалери , шари фарби та інші декоративні та облицювальні матеріали , які вже відшаровуються , необхідно повністю видалити.<br /> <br /> Ще перед укладанням каменю або вирівнюванням підстави спеціальною шпаклівкою необхідно застосувати відповідну для даного типу основи грунтовку або препарати , що підвищують його адгезивні властивості .<br /> <br /> Для вирівнювання поверхні стін і заповнення великих тріщин використовуються шпаклівки на цементній основі.<br /> <br /> ===Планування розташування облицювальних плит===<br /> <br /> 1 . Для отримання гармонійного остаточного ефекту , облицювання слід ділити симетрично. Щоб на краях облицьованої поверхні отримати цілі або обрізані плитки однакової ширини , необхідно спочатку точно на середині стіни провести лінію.<br /> <br /> 2 . На зовнішніх кутах і виступах стін укладку треба починати з цілих плит , обрізані плит кріпляться у внутрішніх кутах .<br /> <br /> 3 . У проходах між приміщеннями , в яких є двері , фуги проводяться по одній лінії ( з одного приміщення в інше) .<br /> <br /> 4 . Якщо існує можливість вільного визначення висоти облицювання , укладання слід починати від цілої плитки внизу і закінчити цілої плиткою у верхньому поясі. При певній , заданій висоті облицювання , укладання слід почати цілими плитками зверху вниз , а обрізані плитки кріпити в нижньому поясі.<br /> <br /> 5 . При укладанні облицювання на підлозі слід спочатку позначити шнуром пряму лінію на середині підлоги , паралельно до більш довгим стін. З цього місця слід почати укладання плит таким чином , щоб по лінії шнура проходила фуга або середина цілої плити. Обрізані плити на краях укладається поверхні повинні бути ширше , ніж половина цілої плити.<br /> <br /> 6 . У нішах для опалювальних батарей поверхню укладання ділитися таким чином , щоб обрізання плити однакової ширини виявилися або в середині поверхні , або симетрично по її краях .<br /> <br /> Тільки у виняткових випадках вдається облицювати всю поверхню цілими плитами. Найчастіше на краях , в кутах , в місцях стикування необхідно обрізати плити до відповідних розмірів. Також майже завжди виникає необхідність вирізання в плитках кривих ліній або отворів .<br /> <br /> Навіть маючи тільки невеликий досвід , користуючись спеціальним камеобрабативающім інструментом , можна це зробити без проблем.<br /> <br /> 1 . Для обрізки плит уздовж по прямих лініях краще всього використовувати спеціальний верстат для різання кам'яних плит. За допомогою цього пристрою можна обрізати плитки з великою точністю до потрібного розміру.<br /> <br /> 2 . Для здійснення криволінійних різів необхідно ісползовать ручний інструмент ( болгарку ) . Щоб отримати якісний криволінійний рез необхідно мати певну підготовку .<br /> <br /> 3 . Укладання каменю . Пристрій підлог з натурального каменю можливо двома способами.<br /> <br /> ===Перший спосіб укладання каменю===<br /> <br /> Він припускає укладання відполірованих заводських способом плит на розчин.<br /> <br /> Залежно від матеріалу основи і товщини плитки в даний час застосовують кілька способів укладання . Розглянемо деякі з них.<br /> <br /> Укладання 20 мм гранітних кам'яних плит на бетонну основу на клейову суміш<br /> <br /> Приготований розчин наносять на підставу гребінчастим шпателем , завдяки чому досягається рівномірний розподіл клейового складу по площині. При цьому необхідно стежити за тим , щоб на поверхні розчину не утворилася плівка , яка зменшує міцність зчеплення з плиткою.<br /> <br /> Тому клейовий склад слід наносити на невеликі ділянки основи у міру потреби. Освіта під плиткою порожнеч неприпустимо. Температура навколишнього повітря не повинна бути нижче +5 ° C і вище 38 ° C.<br /> <br /> Укладання гранітних і мармурових кам'яних плит товщиною 20-50 мм на цементно -піщаний розчин на бетонну основу<br /> <br /> До укладання плит необхідно приступати відразу після нанесення розчину, що клеїть на основу підлоги . Це важливо , так як укладання повинна бути закінчена до початку схоплювання розчину. Описувана технологія припускає укладання плит з вдавленням в шар зчеплення. Вдавлювання здійснюється із застосуванням вібрації або вручну у важкодоступних місцях. Після укладання плит проводиться поливання швів цементно -піщаним молоком (що складається на 70 % з цементу і на 30 % з дрібнозернистого піску). Температура повітря під час укладання не повинна бути нижче +5 ° C і не перевищувати +34 ° C.<br /> <br /> ===Другий спосіб укладання каменю===<br /> <br /> На розчин (спеціальний , який не містить піску , а в ряді випадків навіть вологи) укладаються плити шліфованої фактури , які потім поліруються ' за місцем ' за допомогою спеціальних шліфувально- полірувальних машин. У результаті такої обробки підлогу набуває вигляду монолітного дзеркала, і подальший догляд за ним стає можливим за допомогою засобів спеціальної хімії та натирача ( докладніше див нижче , в розділі догляд за каменем) .<br /> <br /> Слід відзначити також , що закордонні технології припускають застосування більш тонких , ніж це прийнято в Росії , кам'яних плит в облицюванні . Найбільш уживаної товщиною гранітних плит для внутрішньої обробки вважається 15 мм , а мармурових - 10 мм. При укладанні на безводні спеціальні склеювальні склади в інтер'єрі така товщина цілком достатня. При цьому значно спрощується процес монтажу і полегшується сама будівельна конструкція , не кажучи вже про економію матеріалу.<br /> <br /> ===Другий спосіб укладання каменю===<br /> <br /> Кріплення тонких плит товщиною менше 10 мм здійснюється без застосування металевих закреп<br /> <br /> Кріплення тонких плит вертикальних і горизонтальних облицювань поверхонь здійснюється із застосуванням клеїв і мастик по заздалегідь підготовленій стяжці (підлоги ) або штукатурці ( стіни). При такому способі кріплення вдається уникнути впливу усадки шару цементно -піщаного розчину , а за рахунок клею або мастики надати еластичність з'єднанню.<br /> <br /> Світовий промисловістю створено величезну кількість різних клеять складів , вузькоспеціалізованих на певні вид робіт, умови їх проведення та інші фактори , що впливають на довговічність облицювань . Необхідно відзначити , що мастики , пропоновані для установки тонких керамічних плит , в принципі придатні і застосовуються для установки тонких і не дуже великих плит з природного каменю. За призначенням клейові суміші умовно можна розділити на:<br /> <br /> суміші більшої сили , застосовувані для спеціальних систем;<br /> універсальні суміші , придатні для наклеювання як облицювальних плит з природного каменю , так і керамічних плиток ;<br /> суперпластіфіцірованние суміші для затирання швів , що володіють великою еластичністю для компенсації теплових розширень і забезпечують захист від проникнення води.<br /> Методи укладання кам'яних плит товщиною більше 10 мм - вертикальних і похилих облицювань зовнішніх і внутрішніх поверхонь - можна класифікувати таким чином:<br /> <br /> Установка облицювальних плит на заздалегідь підготовлену стіну одночасно з закріпленням за допомогою металевих закреп в поєднанні із заповненням пазухи цементно -піщаним розчином або антивандальним засипанням .<br /> Поштучна установка облицювальних плит одночасно з закріпленням за допомогою нержавіючої дроту або спеціальних механічних закреп <br /> <br /> ==Медіа==<br /> <br /> ==Див. також==<br /> [[http://www.molomo.ru/myth/granite.html Цікаві факти]]<br /> ==Джерела та література==<br /> <br /> ==Зовнішні посилання==<br /> <br /> [[Категорія:Словник Грінченк і сучасність/Інститут суспільства]]<br /> [[Категорія:Гр]]</div>

Тарко Анна https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Gran%D0%B2%D0%B2%D0%B2%D0%B2%D0%B2it3.jpg 2013-12-01T13:14:03Z

<p>Тарко Анна: </p> <hr /> <div></div>

Тарко Анна https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Granit.jpg 2013-12-01T13:13:40Z

<p>Тарко Анна: </p> <hr /> <div></div>

Тарко Анна https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:1298466903_170176216_1----.jpg 2013-12-01T13:13:27Z

<p>Тарко Анна: </p> <hr /> <div></div>

Тарко Анна https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:102036887_2_644x461_prodaetsya-oblitsovochnyy-kamen-granit-fotografii_rev001.jpg 2013-12-01T13:12:44Z

<p>Тарко Анна: </p> <hr /> <div></div>

Тарко Анна https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:203takeitforgranite.jpg 2013-12-01T13:12:28Z

<p>Тарко Анна: </p> <hr /> <div></div>

Тарко Анна https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:5-mramor-granit-oniks-na-sklade-v-kieve.JPG 2013-12-01T13:12:03Z

<p>Тарко Анна: </p> <hr /> <div></div>

Тарко Анна https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%93%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%82 2013-12-01T13:09:14Z

<p>Тарко Анна: </p> <hr /> <div>'''Гранит, -ту, '''''м. ''Гранитъ. ''Коріннями вчепилось у каміння і глибоко вросло аж до граниту. ''К. Іов. 18. <br /> <br /> ==Граніт==<br /> Граніт - найпоширеніша в континентальній земній корі гірська порода, що утворилася в результаті повільного охолодження і затвердіння на великій глибині магматичного розплаву. Граніт може сформуватися також при метаморфізмі - під впливом високих температур і тиску , а також різних рідких і газоподібних речовин ( флюїдів ) , що піднімаються з глибини. Окремим гранітним масивам найчастіше приписується то магматичне , то метаморфічне , а то й змішане походження .<br /> <br /> За своїм складом граніти відносяться до полімінеральних породам , утвореним декількома мінералами. Головні породообразующие мінерали граніту - польовий шпат (35-40 %) і кварц ( 25-35 %). Саме шпат визначає колір граніту. Найбільш часто зустрічається світло- сіре забарвлення , але нерідкі також рожеві , червоні , жовті і навіть зелені граніти . Кварц присутній у вигляді склоподібних тріщинуватих зерен; зазвичай він безбарвний , у рідких випадках має блакитний відтінок , який може набувати вся порода. Різні види гранітів характеризуються різними типами кристалічної структури . Серед них зустрічаються грубозернисті , з діаметром зерен більше 5 мм , середньозернисті із зернами від 5 до 2 мм в поперечнику , дрібнозернисті з діаметром зерен менше 2 мм. Останні є найбільш довговічними - термін життя виробів з дрібнозернистого граніту може обчислюватися багатьма століттями. Родовища граніту мають дуже широке поширення і займають істотне місце в геологічній будові Уралу , Сибіру , Кавказу , України , Карелії , Кольського півострова. Гранітні родовища є в Середній Азії , Фінляндії , Індії , Китаї , Бразилії та багатьох інших країнах.<br /> <br /> ==Ілюстрації==<br /> {| style=&quot;width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center&quot; <br /> |- valign=&quot;top&quot;<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] <br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]<br /> |}<br /> <br /> ==властивості граніту==<br /> <br /> Граніт дуже широко застосовується в будівельних і облицювальних роботах завдяки своїм властивостям .<br /> <br /> 1. Довговічність. Кращі сорти дрібнозернистого граніту починають виявляти перші ознаки руйнування більш ніж через 500 років експлуатації , тому його нерідко називають « вічним» каменем.<br /> 2.Міцність . Граніт відрізняється високою стійкістю до тертя, стиснення і стирання. Це дуже щільний ( 2,6-2,7 т / м ³) та міцний природний камінь ( його міцність удвічі більше , ніж у мармуру). Своєю твердістю граніт зобов'язаний змістом кварцу , яке може перевищувати 70 %. За сучасних умов обробки граніт ріжуть і шліфують за допомогою алмазу . Крім того , можна досягти дзеркальної поліровки поверхні плити граніту. Необхідно відзначити , що в граніті внаслідок крихкості порівняно легко можуть з'явитися тонкі ( волосяні ) місцеві тріщинки від вибухів при видобутку , від ударів , різких коливань температури і т. п.<br /> 3. Стійкість до впливу атмосферних явищ і кислот. Граніт не змінює своїх властивостей протягом 300 циклів замерзання і відтавання , тому є ідеальним натуральним каменем для зовнішньої обробки будівель. Прикладом тому можуть служити сотні будівель , облицьованих гранітом в Петербурзі. Граніт , на відміну від мармуру , не вимагає додаткового захисту від механічних пошкоджень і дії кислотовмісних рідин. Варто відзначити , що як граніт , так і мармур підходять для зовнішнього облицювання каміна. Вогнестійкість граніту недостатня, так як він розтріскується при температурах вище 600 ° С внаслідок поліморфних перетворень кварцу.<br /> 4. Водонепроникність. Граніт практично не вбирає вологу ( коефіцієнт водопоглинання - 0,05-0,17 %. ) Тому морозостійкість їх висока . З цієї ж причини граніт чудово підходить для облицювання набережних. Згадаймо пишність набережних , виконаних з граніту в Петербурзі , велика частина цих гранітних плит була закладена ще за часів Петра I. В інтер'єрі граніт застосовується також для оздоблення стін (у тому числі і у вологих приміщеннях) , сходів і підвіконь , створення стільниць та барних стійок , колон і фонтанів.<br /> 5. Екологічність . Всупереч існуючим забобонам , природний радіаційний рівень більшості гранітів відповідає 1 - му класу будівельних матеріалів - тобто вони радіаційно безпечні і придатні для всіх видів будівництва без обмежень. Ходить безліч чуток щодо радіоактивного фону у граніту . Дійсно, всі граніти « фонять » через вміст у них мінералів з ​​домішками церію , лантану та ін Однак , за твердженнями фахівців , каменів , у яких радіоактивний фон перевищує норму - не більше 2-3% від всієї маси видобутих гранітів. Та й ті нерідко можуть використовуватися для зовнішнього облицювання будівель.<br /> 6. Багатство фактур. Неполірований , шорсткий натуральний камінь , поглинаючий світло ; відполірований до дзеркального блиску , являющий світу неповторну світлову гру слюдяних вкраплень - декоративні можливості граніту здатні задовольнити навіть найскладнішим дизайнерським задумам. Широкі фактурні можливості роблять граніт одним з основних матеріалів монументальної скульптури. Граніт використовують також для виготовлення обелісків , колон і як облицювання різних споруд . При виготовленні елементів ексклюзивних інтер'єрів граніт в Санкт -Петербурзі використовується дуже часто.<br /> 7. Сумісність з іншими матеріалами та іншими видами натурального каменю. Граніт відмінно поєднується з деревом , металом , керамікою та іншими матеріалами , використовуваними в сучасному будівництві. Граніт «впишеться» в будь-який інтер'єр - від класичного до ультрасучасного .<br /> 8. Багата колірна палітра. Найбільш поширеним є сірий граніт , проте зустрічається і червоний , рожевий , помаранчевий , блакитно-сірий , блакитно -зелений та інші. Колір каменю безпосередньо залежить від його родовища. Наприклад , в Росії видобувають переважно білі , сірі , червоно -коричневі граніти , а в Іспанії - світло-зелені , чорні , рожеві . Якщо мармуру властиві , як правило , теплі тони , то граніту - холодні . За кольором на граніт схожі і його магматичні «родичі ». Габро - темно -коричневий , чорний , сірий , лабрадорит - чорний з синіми проблисками .<br /> 9. Ергономічність . Ще з первісних часів людина звикла довіряти каменю. Цей натуральний , живий , « відчуває » матеріал зніме психологічну напругу , принесе у ваш будинок затишок , спокій і комфорт.<br /> <br /> <br /> ==Види обробки граніту==<br /> Вибір порід каменю для облицювально - декоративних робіт , його фактура і розміри визначаються архітектурними завданнями. Колір і текстура різних порід каменю впливають на сприйняття архітектурної споруди . Використання природного забарвлення каменя дає можливість створення монохромних і поліхромних архітектурних композицій. Поліхромні композиції з каменю в даний час зазвичай включають не більше двох- трьох кольорів .<br /> <br /> У сучасній архітектурі частіше застосовуються монохромні композиції , де великі нерозчленованих площині облицьовують однаковим за кольором каменем. Це вимагає строго підходу до підбору облицювальних плит по однорідності кольору і тону. Велику роль у композиції грає фактурна обробка каменю.<br /> Відповідно до ГОСТ 9480-89 облицювання поділяються за фактурою лицьової поверхні каменю:<br /> <br /> полірована - з дзеркальним блиском , чітким відображенням предметів , без слідів обробки попередньої операції ;<br /> <br /> гладка матова ( лощена) - без слідів обробки попередньої операції і з повним виявленням малюнка каменю;<br /> <br /> шліфована - рівномірно - шорстка зі слідами обробки , одержуваними тільки при шліфуванні , з нерівностями рельєфу заввишки до 0,5 мм;<br /> <br /> пиляна - нерівномірно - шорстка - з нерівностями рельєфу заввишки до 2 мм; оброблена ультразвуком - з виявленим кольором і малюнком каменя ;<br /> <br /> термооброблена - шорстка поверхня із слідами лущення ;<br /> <br /> точкова ( бучардованная ) - рівномірно - шорстка з нерівностями рельєфу заввишки до 5 мм.<br /> <br /> колота ( скеля) - імітує природний розкол породи з хаотичними западинами і бурами без слідів інструменту , з висотою рельєфу 50-200 мм.<br /> <br /> Вибір фактури поверхні визначається тим , як трактується облицьовують елемент - монолітним або розчленованим . Фактури з гладким рельєфом дозволяють створити монолітну нерасчлененную площину.<br /> <br /> Груборельефние фактури завжди виявляють додавання стіни з окремих блоків .<br /> <br /> Полірована фактура природних камнейс точки зору естетики доцільна для невеликих за площею елементів облицювання : наличники , портали , тяги , цоколі .<br /> <br /> Лощена і шліфована фактура застосовується для зовнішніх поверхонь великої площі. Як правило , це фактура пористих вапняків , черепашнику , рідше - білого мармуру. Лощена шліфована фактура граніту іноді використовується при влаштуванні цоколів парапетів на рівні людського зросту.<br /> <br /> &quot; Скала&quot; застосовується , як правило , в стилобатах великих і монументальних будівель. &quot; Скала&quot; підкреслює масивність , міцність основної споруди , його зв'язок з навколишнім ландшафтом. Фактура &quot; скелі &quot; утворюється на відносно масивних елементах товщиною не менше 100-150 мм.<br /> <br /> Для монолітних з архітектурної трактуванні стін застосовується , як правило , єдина обробка всій площині . Тектоніка стіни з горизонтальними членениями площині зумовлює застосування в нижніх частинах більше грубої фактури для виявлення навантаження. Може також застосовуватися тонка фактура , якщо цоколь трактується як моноліт , т.к. дана фактура дозволяє більшою мірою виявити декоративні властивості каменю - його колір і текстуру , найбільш доступні глядачеві в нижніх частинах будинку .<br /> <br /> ==Область застосування натурального каменю в гранітних виробах==<br /> <br /> У будівництві граніт використовується настільки широко , що його , без перебільшення , можна назвати універсальним матеріалом. Досвідчений дизайнер з допомогою граніту зможе повністю перетворити ваш будинок , надавши йому додаткову елегантність і респектабельність , або просто « відтінити » ті або інші особливості вашого інтер'єру , внести в нього якусь « родзинку».<br /> <br /> ===Як же може бути використаний граніт при будівництві?===<br /> <br /> Підлоги , сходи . Граніт - матеріал з дуже низьким рівнем стирання. Навіть якщо по сходах у ваших особистих апартаментах за рік пройде 1 мільйон осіб , вони зможуть стерти її щаблі не більше ніж на 0,12 мм.<br /> Різні деталі інтер'єру з граніту. Підвіконня , карнизи , плінтуси , перила , кухонні стільниці і стільниці для ванних кімнат , журнальні столики , барні стійки , балясини , колони - висока міцність граніту дозволить цим предметам довгі роки зберігатися цілими і неушкодженими , уникнути механічних пошкоджень впливу температури і вологості.<br /> Фасадна та інтер'єрна обробка. Граніт - дуже ергономічний матеріал, здатний забезпечити вам комфортне перебування в будівлі.<br /> Елементи ландшафтного дизайну. Альпійська гірка , рокарій , японські сади , декоративні водойми - зроблені з граніту , ці модні композиції додадуть вашому саду природність і неповторність.<br /> Гранітні бордюри, сходи , бруківка для мостових . Граніт з успіхом застосовується в місцях , де необхідна велика « витривалість ». Він стійкий до механічного впливу , хімічних забруднень і перепадів температури - не змінює своїх властивостей протягом сотень циклів замерзання і відтавання. Використання гранітної бруківки обчислюється тисячоліттями. За знаменитим давньоримським мощених дорогах можна прогулятися і сьогодні. Успіх мостових з бруківки пояснюється просто . Бруківка екологічна, на відміну від асфальтових покриттів , вона не відноситься до групи канцерогенних матеріалів , сприяючих розвитку ракових захворювань. Бруківка довговічна. Вона здатна протистояти механічним навантаженням , вібрації , руйнівної дії атмосферних явищ і температурних циклів . Бруківка економічна і практично не вимагає ремонту. Зміст бруківці з граніту обходиться в 6-8 разів дешевше , ніж традиційного покриття з асфальту і бетону. Бруківка з граніту аристократична. Брущаті мостові , тротуари і площі незмінно надають місту унікальний і неповторний Зовнішність Європейського Міста . Сьогодні багато площі і вулиці , назви яких музикою звучать для туристів усього світу , виконані з поєднання брущатого каменю з Накривочний кам'яними плитами : граніт Невського проспекту в Санкт -Петербурзі , гранітна бруківка московського Арбата і київському Хрещатику , Єлисейські поля в Парижі , Золота вулиця в Празі , площа Святого Петра в Римі ...<br /> Облицювання гранітом набережних. Граніт практично не вбирає вологу - відповідно, при зниженні температури в порах каменю не утворюється додаткове внутрішнє тиск від замерзлої води , здатне привести до утворення тріщин і руйнування породи.<br /> ==Плюси і мінуси граніту==<br /> На якість граніту сильно впливає спосіб, яким він видобувається. Існує три основних способи добувати камінь. Самий кустарний з них і , на жаль , найбільш поширений в Росії - видобуток за допомогою вибуху . У гірській породі методом буріння проробляється глибоке отвір , куди закладають заряд і підривають . Серед відкололися шматків породи відбираються найбільші брили , які потім розпилюються на плити. Плюси такого способу видобутку каменю полягають в тому , що він украй дешевий. Але мінуси переважують цей плюс. По-перше , страждає якість видобутої породи : під час вибуху в структурі каменю виникають мікротріщини , які впливають на міцність матеріалу. По-друге , такий спосіб розробки родовища вкрай нераціональний, оскільки при вибуху порода кришиться : великі брили , придатні для розпилювання , складають не більше 70 % , а інші 30% йдуть у відходи.<br /> <br /> Другий спосіб видобутку граніту - це метод відколювання за допомогою повітряної подушки. Він схожий на перший метод тим , що в породі також проробляють отвір , в нього закладається резервуар , який накачується повітрям під високим тиском. Цей спосіб дозволяє уникнути появи мікротріщин в структурі каменю і є більш економічним в плані витрачання родовища , а також дозволяє більш точно прогнозувати місця розлому породи , ніж при практично неконтрольованому вибуху .<br /> <br /> Третій , найдорожчий , спосіб добування граніту - метод каменеріза - сьогодні найбільш популярний. Видобуток каменю таким методом дозволяє повністю уникнути мікротріщин і дає можливість найбільш раціонально розробляти родовище.<br /> <br /> ===плюси граніту===<br /> Один з головних плюсів граніту , застосовуваного для облицювання фасадів , - довговічність покриття . Краще підтвердження цьому - сотні і тисячі будівель у всьому світі , облицьованих граніту і не змінили свого зовнішнього вигляду протягом століть.<br /> <br /> Інше, не менш важлива якість граніту - його краса. Важко назвати інший оздоблювальний матеріал, де б настільки гармонійно поєднувалися строгість і ефектність , монументальність і витонченість. Місто , будівлі в якому облицьовані граніту , знаходить своє неповторне &quot;обличчя&quot;. Наприклад , ті , хто бачив ранковий Єреван , назавжди запам'ятають рожеве світло , який буквально випромінюють стіни , облицьовані мармуром і туфом . А хіба можна забути гранітний наряд Петербурга або Берліна , що надає цим містам воістину царський велич !<br /> <br /> Втім , граніт використовується не тільки в обробці міських будівель , набережних і мостів. Не менш важливою сферою його застосування є приватне будівництво . У даному випадку натуральний каменьвиступает не просто в ролі обробного матеріалу , а як символ благополуччя , достатку , грунтовності , надійності. Приватних будинків , у внутрішній і зовнішній обробці яких використаний натуральний камінь , з кожним роком стає все більше. І це не дивно . Адже при дотриманні технології укладання кам'яне облицювання буде служити практично вічно.<br /> <br /> ===мінуси граніту===<br /> Більшість недоліків граніту швидше надумані , ніж реальні. Але навіть навколо очевидних фактів деколи утворюється стільки домислів , що неупереджено розібратися в тому , які ж недоліки природного камняі наскільки вони істотні , досить складно.<br /> <br /> Головним об'єктивним недоліком граніту вважається його вагу. Дійсно , камінь і справді є одним з найважчих оздоблювальних матеріалів , і цей фактор обов'язково повинен враховуватися. Але це аж ніяк не означає , що від каменя потрібно відмовитися тільки на тій підставі , що він занадто багато важить . Просто в кожному конкретному випадку необхідно проводити індивідуальні розрахунки , виходячи з висоти будівлі , породи каменю , товщини облицювальних плит , загальної ваги облицювання , враховувати спосіб кріплення , товщину і матеріал стін і безліч інших факторів. Такі розрахунки дуже складні , але необхідні для створення не тільки красивого , але перш за все безпечного і довговічного будівлі.<br /> <br /> ==Рекомендації з укладання натурального каменю==<br /> <br /> ===Технологія укладання натурального каменю===<br /> <br /> Укладання кам'яних плит не представляє ніякої труднощі , за умови , що Ви будете застосовувати відповідні технічні продукти , а також будете дотримуватися будівельні норми і рекомендації з підготовки підстави і роботі з матеріалами.<br /> <br /> Ми хочемо показати Вам по черзі всі етапи техніки роботи з укладання мармуру та граніту і дати кілька практичних порад , які дозволять Вам заощадити багато часу і грошей , а заодно позбавлять Вас від непотрібних турбот .<br /> <br /> ===Підготовка основ під укладання каменю без механічного кріплення===<br /> <br /> Отже , основа, на яку будуть укладатися плити , має бути рівним , міцним , без тріщин і забруднень , вільним від речовин, що знижують його адгезивность .<br /> <br /> Шар штукатурки або шпаклівки не повинен відшаровуватися , основа не повинна кришитися і обсипатися , а на його поверхні не допускаються нальоти .<br /> <br /> Необхідно також перевірити , з яких матеріалів зроблені підготовлені раніше шари основи . Безшовні цементні основи повинні дозрівати мінімум 28 діб. Рекомендується , щоб залишкова вологість таких підстав не перевищувала 2 % , а вологість безшовних ангідритових підстав - не перевищувала 0.5%. При безшовних ангідритових підставах слід також перевірити їх міцність і якість.<br /> <br /> 1 . Потираючи підставу долонею можна перевірити , не обсипається чи з його поверхні пісок.<br /> <br /> 2 . За допомогою твердого , гострого предмета можна перевірити міцність основи , нарізаючи на його поверхні лінії. Особливо уважно слід дивитися на точки перетину ліній - не помічається чи в цих місцях розшарування підстави.<br /> <br /> 3 . Можливі нерівності поверхні просто виявити за допомогою рейки .<br /> <br /> 4 . Старі шпалери , шари фарби та інші декоративні та облицювальні матеріали , які вже відшаровуються , необхідно повністю видалити.<br /> <br /> Ще перед укладанням каменю або вирівнюванням підстави спеціальною шпаклівкою необхідно застосувати відповідну для даного типу основи грунтовку або препарати , що підвищують його адгезивні властивості .<br /> <br /> Для вирівнювання поверхні стін і заповнення великих тріщин використовуються шпаклівки на цементній основі.<br /> <br /> ===Планування розташування облицювальних плит===<br /> <br /> 1 . Для отримання гармонійного остаточного ефекту , облицювання слід ділити симетрично. Щоб на краях облицьованої поверхні отримати цілі або обрізані плитки однакової ширини , необхідно спочатку точно на середині стіни провести лінію.<br /> <br /> 2 . На зовнішніх кутах і виступах стін укладку треба починати з цілих плит , обрізані плит кріпляться у внутрішніх кутах .<br /> <br /> 3 . У проходах між приміщеннями , в яких є двері , фуги проводяться по одній лінії ( з одного приміщення в інше) .<br /> <br /> 4 . Якщо існує можливість вільного визначення висоти облицювання , укладання слід починати від цілої плитки внизу і закінчити цілої плиткою у верхньому поясі. При певній , заданій висоті облицювання , укладання слід почати цілими плитками зверху вниз , а обрізані плитки кріпити в нижньому поясі.<br /> <br /> 5 . При укладанні облицювання на підлозі слід спочатку позначити шнуром пряму лінію на середині підлоги , паралельно до більш довгим стін. З цього місця слід почати укладання плит таким чином , щоб по лінії шнура проходила фуга або середина цілої плити. Обрізані плити на краях укладається поверхні повинні бути ширше , ніж половина цілої плити.<br /> <br /> 6 . У нішах для опалювальних батарей поверхню укладання ділитися таким чином , щоб обрізання плити однакової ширини виявилися або в середині поверхні , або симетрично по її краях .<br /> <br /> Тільки у виняткових випадках вдається облицювати всю поверхню цілими плитами. Найчастіше на краях , в кутах , в місцях стикування необхідно обрізати плити до відповідних розмірів. Також майже завжди виникає необхідність вирізання в плитках кривих ліній або отворів .<br /> <br /> Навіть маючи тільки невеликий досвід , користуючись спеціальним камеобрабативающім інструментом , можна це зробити без проблем.<br /> <br /> 1 . Для обрізки плит уздовж по прямих лініях краще всього використовувати спеціальний верстат для різання кам'яних плит. За допомогою цього пристрою можна обрізати плитки з великою точністю до потрібного розміру.<br /> <br /> 2 . Для здійснення криволінійних різів необхідно ісползовать ручний інструмент ( болгарку ) . Щоб отримати якісний криволінійний рез необхідно мати певну підготовку .<br /> <br /> 3 . Укладання каменю . Пристрій підлог з натурального каменю можливо двома способами.<br /> <br /> ===Перший спосіб укладання каменю===<br /> <br /> Він припускає укладання відполірованих заводських способом плит на розчин.<br /> <br /> Залежно від матеріалу основи і товщини плитки в даний час застосовують кілька способів укладання . Розглянемо деякі з них.<br /> <br /> Укладання 20 мм гранітних кам'яних плит на бетонну основу на клейову суміш<br /> <br /> Приготований розчин наносять на підставу гребінчастим шпателем , завдяки чому досягається рівномірний розподіл клейового складу по площині. При цьому необхідно стежити за тим , щоб на поверхні розчину не утворилася плівка , яка зменшує міцність зчеплення з плиткою.<br /> <br /> Тому клейовий склад слід наносити на невеликі ділянки основи у міру потреби. Освіта під плиткою порожнеч неприпустимо. Температура навколишнього повітря не повинна бути нижче +5 ° C і вище 38 ° C.<br /> <br /> Укладання гранітних і мармурових кам'яних плит товщиною 20-50 мм на цементно -піщаний розчин на бетонну основу<br /> <br /> До укладання плит необхідно приступати відразу після нанесення розчину, що клеїть на основу підлоги . Це важливо , так як укладання повинна бути закінчена до початку схоплювання розчину. Описувана технологія припускає укладання плит з вдавленням в шар зчеплення. Вдавлювання здійснюється із застосуванням вібрації або вручну у важкодоступних місцях. Після укладання плит проводиться поливання швів цементно -піщаним молоком (що складається на 70 % з цементу і на 30 % з дрібнозернистого піску). Температура повітря під час укладання не повинна бути нижче +5 ° C і не перевищувати +34 ° C.<br /> <br /> ===Другий спосіб укладання каменю===<br /> <br /> На розчин (спеціальний , який не містить піску , а в ряді випадків навіть вологи) укладаються плити шліфованої фактури , які потім поліруються ' за місцем ' за допомогою спеціальних шліфувально- полірувальних машин. У результаті такої обробки підлогу набуває вигляду монолітного дзеркала, і подальший догляд за ним стає можливим за допомогою засобів спеціальної хімії та натирача ( докладніше див нижче , в розділі догляд за каменем) .<br /> <br /> Слід відзначити також , що закордонні технології припускають застосування більш тонких , ніж це прийнято в Росії , кам'яних плит в облицюванні . Найбільш уживаної товщиною гранітних плит для внутрішньої обробки вважається 15 мм , а мармурових - 10 мм. При укладанні на безводні спеціальні склеювальні склади в інтер'єрі така товщина цілком достатня. При цьому значно спрощується процес монтажу і полегшується сама будівельна конструкція , не кажучи вже про економію матеріалу.<br /> <br /> ===Другий спосіб укладання каменю===<br /> <br /> Кріплення тонких плит товщиною менше 10 мм здійснюється без застосування металевих закреп<br /> <br /> Кріплення тонких плит вертикальних і горизонтальних облицювань поверхонь здійснюється із застосуванням клеїв і мастик по заздалегідь підготовленій стяжці (підлоги ) або штукатурці ( стіни). При такому способі кріплення вдається уникнути впливу усадки шару цементно -піщаного розчину , а за рахунок клею або мастики надати еластичність з'єднанню.<br /> <br /> Світовий промисловістю створено величезну кількість різних клеять складів , вузькоспеціалізованих на певні вид робіт, умови їх проведення та інші фактори , що впливають на довговічність облицювань . Необхідно відзначити , що мастики , пропоновані для установки тонких керамічних плит , в принципі придатні і застосовуються для установки тонких і не дуже великих плит з природного каменю. За призначенням клейові суміші умовно можна розділити на:<br /> <br /> суміші більшої сили , застосовувані для спеціальних систем;<br /> універсальні суміші , придатні для наклеювання як облицювальних плит з природного каменю , так і керамічних плиток ;<br /> суперпластіфіцірованние суміші для затирання швів , що володіють великою еластичністю для компенсації теплових розширень і забезпечують захист від проникнення води.<br /> Методи укладання кам'яних плит товщиною більше 10 мм - вертикальних і похилих облицювань зовнішніх і внутрішніх поверхонь - можна класифікувати таким чином:<br /> <br /> Установка облицювальних плит на заздалегідь підготовлену стіну одночасно з закріпленням за допомогою металевих закреп в поєднанні із заповненням пазухи цементно -піщаним розчином або антивандальним засипанням .<br /> Поштучна установка облицювальних плит одночасно з закріпленням за допомогою нержавіючої дроту або спеціальних механічних закреп <br /> <br /> ==Медіа==<br /> <br /> ==Див. також==<br /> [[http://www.molomo.ru/myth/granite.html Цікаві факти]]<br /> ==Джерела та література==<br /> <br /> ==Зовнішні посилання==<br /> <br /> [[Категорія:Словник Грінченк і сучасність/Інститут суспільства]]<br /> [[Категорія:Гр]]</div>

Тарко Анна https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%93%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%82 2013-12-01T13:07:57Z

<p>Тарко Анна: </p> <hr /> <div>'''Гранит, -ту, '''''м. ''Гранитъ. ''Коріннями вчепилось у каміння і глибоко вросло аж до граниту. ''К. Іов. 18. <br /> <br /> ==Сучасні словники==<br /> Тлумачення слова у сучасних словниках<br /> ==Ілюстрації==<br /> {| style=&quot;width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center&quot; <br /> |- valign=&quot;top&quot;<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] <br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]<br /> |}<br /> <br /> ==властивості граніту==<br /> <br /> Граніт дуже широко застосовується в будівельних і облицювальних роботах завдяки своїм властивостям .<br /> <br /> 1. Довговічність. Кращі сорти дрібнозернистого граніту починають виявляти перші ознаки руйнування більш ніж через 500 років експлуатації , тому його нерідко називають « вічним» каменем.<br /> 2.Міцність . Граніт відрізняється високою стійкістю до тертя, стиснення і стирання. Це дуже щільний ( 2,6-2,7 т / м ³) та міцний природний камінь ( його міцність удвічі більше , ніж у мармуру). Своєю твердістю граніт зобов'язаний змістом кварцу , яке може перевищувати 70 %. За сучасних умов обробки граніт ріжуть і шліфують за допомогою алмазу . Крім того , можна досягти дзеркальної поліровки поверхні плити граніту. Необхідно відзначити , що в граніті внаслідок крихкості порівняно легко можуть з'явитися тонкі ( волосяні ) місцеві тріщинки від вибухів при видобутку , від ударів , різких коливань температури і т. п.<br /> 3. Стійкість до впливу атмосферних явищ і кислот. Граніт не змінює своїх властивостей протягом 300 циклів замерзання і відтавання , тому є ідеальним натуральним каменем для зовнішньої обробки будівель. Прикладом тому можуть служити сотні будівель , облицьованих гранітом в Петербурзі. Граніт , на відміну від мармуру , не вимагає додаткового захисту від механічних пошкоджень і дії кислотовмісних рідин. Варто відзначити , що як граніт , так і мармур підходять для зовнішнього облицювання каміна. Вогнестійкість граніту недостатня, так як він розтріскується при температурах вище 600 ° С внаслідок поліморфних перетворень кварцу.<br /> 4. Водонепроникність. Граніт практично не вбирає вологу ( коефіцієнт водопоглинання - 0,05-0,17 %. ) Тому морозостійкість їх висока . З цієї ж причини граніт чудово підходить для облицювання набережних. Згадаймо пишність набережних , виконаних з граніту в Петербурзі , велика частина цих гранітних плит була закладена ще за часів Петра I. В інтер'єрі граніт застосовується також для оздоблення стін (у тому числі і у вологих приміщеннях) , сходів і підвіконь , створення стільниць та барних стійок , колон і фонтанів.<br /> 5. Екологічність . Всупереч існуючим забобонам , природний радіаційний рівень більшості гранітів відповідає 1 - му класу будівельних матеріалів - тобто вони радіаційно безпечні і придатні для всіх видів будівництва без обмежень. Ходить безліч чуток щодо радіоактивного фону у граніту . Дійсно, всі граніти « фонять » через вміст у них мінералів з ​​домішками церію , лантану та ін Однак , за твердженнями фахівців , каменів , у яких радіоактивний фон перевищує норму - не більше 2-3% від всієї маси видобутих гранітів. Та й ті нерідко можуть використовуватися для зовнішнього облицювання будівель.<br /> 6. Багатство фактур. Неполірований , шорсткий натуральний камінь , поглинаючий світло ; відполірований до дзеркального блиску , являющий світу неповторну світлову гру слюдяних вкраплень - декоративні можливості граніту здатні задовольнити навіть найскладнішим дизайнерським задумам. Широкі фактурні можливості роблять граніт одним з основних матеріалів монументальної скульптури. Граніт використовують також для виготовлення обелісків , колон і як облицювання різних споруд . При виготовленні елементів ексклюзивних інтер'єрів граніт в Санкт -Петербурзі використовується дуже часто.<br /> 7. Сумісність з іншими матеріалами та іншими видами натурального каменю. Граніт відмінно поєднується з деревом , металом , керамікою та іншими матеріалами , використовуваними в сучасному будівництві. Граніт «впишеться» в будь-який інтер'єр - від класичного до ультрасучасного .<br /> 8. Багата колірна палітра. Найбільш поширеним є сірий граніт , проте зустрічається і червоний , рожевий , помаранчевий , блакитно-сірий , блакитно -зелений та інші. Колір каменю безпосередньо залежить від його родовища. Наприклад , в Росії видобувають переважно білі , сірі , червоно -коричневі граніти , а в Іспанії - світло-зелені , чорні , рожеві . Якщо мармуру властиві , як правило , теплі тони , то граніту - холодні . За кольором на граніт схожі і його магматичні «родичі ». Габро - темно -коричневий , чорний , сірий , лабрадорит - чорний з синіми проблисками .<br /> 9. Ергономічність . Ще з первісних часів людина звикла довіряти каменю. Цей натуральний , живий , « відчуває » матеріал зніме психологічну напругу , принесе у ваш будинок затишок , спокій і комфорт.<br /> <br /> <br /> ==Види обробки граніту==<br /> Вибір порід каменю для облицювально - декоративних робіт , його фактура і розміри визначаються архітектурними завданнями. Колір і текстура різних порід каменю впливають на сприйняття архітектурної споруди . Використання природного забарвлення каменя дає можливість створення монохромних і поліхромних архітектурних композицій. Поліхромні композиції з каменю в даний час зазвичай включають не більше двох- трьох кольорів .<br /> <br /> У сучасній архітектурі частіше застосовуються монохромні композиції , де великі нерозчленованих площині облицьовують однаковим за кольором каменем. Це вимагає строго підходу до підбору облицювальних плит по однорідності кольору і тону. Велику роль у композиції грає фактурна обробка каменю.<br /> Відповідно до ГОСТ 9480-89 облицювання поділяються за фактурою лицьової поверхні каменю:<br /> <br /> полірована - з дзеркальним блиском , чітким відображенням предметів , без слідів обробки попередньої операції ;<br /> <br /> гладка матова ( лощена) - без слідів обробки попередньої операції і з повним виявленням малюнка каменю;<br /> <br /> шліфована - рівномірно - шорстка зі слідами обробки , одержуваними тільки при шліфуванні , з нерівностями рельєфу заввишки до 0,5 мм;<br /> <br /> пиляна - нерівномірно - шорстка - з нерівностями рельєфу заввишки до 2 мм; оброблена ультразвуком - з виявленим кольором і малюнком каменя ;<br /> <br /> термооброблена - шорстка поверхня із слідами лущення ;<br /> <br /> точкова ( бучардованная ) - рівномірно - шорстка з нерівностями рельєфу заввишки до 5 мм.<br /> <br /> колота ( скеля) - імітує природний розкол породи з хаотичними западинами і бурами без слідів інструменту , з висотою рельєфу 50-200 мм.<br /> <br /> Вибір фактури поверхні визначається тим , як трактується облицьовують елемент - монолітним або розчленованим . Фактури з гладким рельєфом дозволяють створити монолітну нерасчлененную площину.<br /> <br /> Груборельефние фактури завжди виявляють додавання стіни з окремих блоків .<br /> <br /> Полірована фактура природних камнейс точки зору естетики доцільна для невеликих за площею елементів облицювання : наличники , портали , тяги , цоколі .<br /> <br /> Лощена і шліфована фактура застосовується для зовнішніх поверхонь великої площі. Як правило , це фактура пористих вапняків , черепашнику , рідше - білого мармуру. Лощена шліфована фактура граніту іноді використовується при влаштуванні цоколів парапетів на рівні людського зросту.<br /> <br /> &quot; Скала&quot; застосовується , як правило , в стилобатах великих і монументальних будівель. &quot; Скала&quot; підкреслює масивність , міцність основної споруди , його зв'язок з навколишнім ландшафтом. Фактура &quot; скелі &quot; утворюється на відносно масивних елементах товщиною не менше 100-150 мм.<br /> <br /> Для монолітних з архітектурної трактуванні стін застосовується , як правило , єдина обробка всій площині . Тектоніка стіни з горизонтальними членениями площині зумовлює застосування в нижніх частинах більше грубої фактури для виявлення навантаження. Може також застосовуватися тонка фактура , якщо цоколь трактується як моноліт , т.к. дана фактура дозволяє більшою мірою виявити декоративні властивості каменю - його колір і текстуру , найбільш доступні глядачеві в нижніх частинах будинку .<br /> <br /> ==Область застосування натурального каменю в гранітних виробах==<br /> <br /> У будівництві граніт використовується настільки широко , що його , без перебільшення , можна назвати універсальним матеріалом. Досвідчений дизайнер з допомогою граніту зможе повністю перетворити ваш будинок , надавши йому додаткову елегантність і респектабельність , або просто « відтінити » ті або інші особливості вашого інтер'єру , внести в нього якусь « родзинку».<br /> <br /> ===Як же може бути використаний граніт при будівництві?===<br /> <br /> Підлоги , сходи . Граніт - матеріал з дуже низьким рівнем стирання. Навіть якщо по сходах у ваших особистих апартаментах за рік пройде 1 мільйон осіб , вони зможуть стерти її щаблі не більше ніж на 0,12 мм.<br /> Різні деталі інтер'єру з граніту. Підвіконня , карнизи , плінтуси , перила , кухонні стільниці і стільниці для ванних кімнат , журнальні столики , барні стійки , балясини , колони - висока міцність граніту дозволить цим предметам довгі роки зберігатися цілими і неушкодженими , уникнути механічних пошкоджень впливу температури і вологості.<br /> Фасадна та інтер'єрна обробка. Граніт - дуже ергономічний матеріал, здатний забезпечити вам комфортне перебування в будівлі.<br /> Елементи ландшафтного дизайну. Альпійська гірка , рокарій , японські сади , декоративні водойми - зроблені з граніту , ці модні композиції додадуть вашому саду природність і неповторність.<br /> Гранітні бордюри, сходи , бруківка для мостових . Граніт з успіхом застосовується в місцях , де необхідна велика « витривалість ». Він стійкий до механічного впливу , хімічних забруднень і перепадів температури - не змінює своїх властивостей протягом сотень циклів замерзання і відтавання. Використання гранітної бруківки обчислюється тисячоліттями. За знаменитим давньоримським мощених дорогах можна прогулятися і сьогодні. Успіх мостових з бруківки пояснюється просто . Бруківка екологічна, на відміну від асфальтових покриттів , вона не відноситься до групи канцерогенних матеріалів , сприяючих розвитку ракових захворювань. Бруківка довговічна. Вона здатна протистояти механічним навантаженням , вібрації , руйнівної дії атмосферних явищ і температурних циклів . Бруківка економічна і практично не вимагає ремонту. Зміст бруківці з граніту обходиться в 6-8 разів дешевше , ніж традиційного покриття з асфальту і бетону. Бруківка з граніту аристократична. Брущаті мостові , тротуари і площі незмінно надають місту унікальний і неповторний Зовнішність Європейського Міста . Сьогодні багато площі і вулиці , назви яких музикою звучать для туристів усього світу , виконані з поєднання брущатого каменю з Накривочний кам'яними плитами : граніт Невського проспекту в Санкт -Петербурзі , гранітна бруківка московського Арбата і київському Хрещатику , Єлисейські поля в Парижі , Золота вулиця в Празі , площа Святого Петра в Римі ...<br /> Облицювання гранітом набережних. Граніт практично не вбирає вологу - відповідно, при зниженні температури в порах каменю не утворюється додаткове внутрішнє тиск від замерзлої води , здатне привести до утворення тріщин і руйнування породи.<br /> ==Плюси і мінуси граніту==<br /> На якість граніту сильно впливає спосіб, яким він видобувається. Існує три основних способи добувати камінь. Самий кустарний з них і , на жаль , найбільш поширений в Росії - видобуток за допомогою вибуху . У гірській породі методом буріння проробляється глибоке отвір , куди закладають заряд і підривають . Серед відкололися шматків породи відбираються найбільші брили , які потім розпилюються на плити. Плюси такого способу видобутку каменю полягають в тому , що він украй дешевий. Але мінуси переважують цей плюс. По-перше , страждає якість видобутої породи : під час вибуху в структурі каменю виникають мікротріщини , які впливають на міцність матеріалу. По-друге , такий спосіб розробки родовища вкрай нераціональний, оскільки при вибуху порода кришиться : великі брили , придатні для розпилювання , складають не більше 70 % , а інші 30% йдуть у відходи.<br /> <br /> Другий спосіб видобутку граніту - це метод відколювання за допомогою повітряної подушки. Він схожий на перший метод тим , що в породі також проробляють отвір , в нього закладається резервуар , який накачується повітрям під високим тиском. Цей спосіб дозволяє уникнути появи мікротріщин в структурі каменю і є більш економічним в плані витрачання родовища , а також дозволяє більш точно прогнозувати місця розлому породи , ніж при практично неконтрольованому вибуху .<br /> <br /> Третій , найдорожчий , спосіб добування граніту - метод каменеріза - сьогодні найбільш популярний. Видобуток каменю таким методом дозволяє повністю уникнути мікротріщин і дає можливість найбільш раціонально розробляти родовище.<br /> <br /> ===плюси граніту===<br /> Один з головних плюсів граніту , застосовуваного для облицювання фасадів , - довговічність покриття . Краще підтвердження цьому - сотні і тисячі будівель у всьому світі , облицьованих граніту і не змінили свого зовнішнього вигляду протягом століть.<br /> <br /> Інше, не менш важлива якість граніту - його краса. Важко назвати інший оздоблювальний матеріал, де б настільки гармонійно поєднувалися строгість і ефектність , монументальність і витонченість. Місто , будівлі в якому облицьовані граніту , знаходить своє неповторне &quot;обличчя&quot;. Наприклад , ті , хто бачив ранковий Єреван , назавжди запам'ятають рожеве світло , який буквально випромінюють стіни , облицьовані мармуром і туфом . А хіба можна забути гранітний наряд Петербурга або Берліна , що надає цим містам воістину царський велич !<br /> <br /> Втім , граніт використовується не тільки в обробці міських будівель , набережних і мостів. Не менш важливою сферою його застосування є приватне будівництво . У даному випадку натуральний каменьвиступает не просто в ролі обробного матеріалу , а як символ благополуччя , достатку , грунтовності , надійності. Приватних будинків , у внутрішній і зовнішній обробці яких використаний натуральний камінь , з кожним роком стає все більше. І це не дивно . Адже при дотриманні технології укладання кам'яне облицювання буде служити практично вічно.<br /> <br /> ===мінуси граніту===<br /> Більшість недоліків граніту швидше надумані , ніж реальні. Але навіть навколо очевидних фактів деколи утворюється стільки домислів , що неупереджено розібратися в тому , які ж недоліки природного камняі наскільки вони істотні , досить складно.<br /> <br /> Головним об'єктивним недоліком граніту вважається його вагу. Дійсно , камінь і справді є одним з найважчих оздоблювальних матеріалів , і цей фактор обов'язково повинен враховуватися. Але це аж ніяк не означає , що від каменя потрібно відмовитися тільки на тій підставі , що він занадто багато важить . Просто в кожному конкретному випадку необхідно проводити індивідуальні розрахунки , виходячи з висоти будівлі , породи каменю , товщини облицювальних плит , загальної ваги облицювання , враховувати спосіб кріплення , товщину і матеріал стін і безліч інших факторів. Такі розрахунки дуже складні , але необхідні для створення не тільки красивого , але перш за все безпечного і довговічного будівлі.<br /> <br /> ==Рекомендації з укладання натурального каменю==<br /> <br /> ===Технологія укладання натурального каменю===<br /> <br /> Укладання кам'яних плит не представляє ніякої труднощі , за умови , що Ви будете застосовувати відповідні технічні продукти , а також будете дотримуватися будівельні норми і рекомендації з підготовки підстави і роботі з матеріалами.<br /> <br /> Ми хочемо показати Вам по черзі всі етапи техніки роботи з укладання мармуру та граніту і дати кілька практичних порад , які дозволять Вам заощадити багато часу і грошей , а заодно позбавлять Вас від непотрібних турбот .<br /> <br /> ===Підготовка основ під укладання каменю без механічного кріплення===<br /> <br /> Отже , основа, на яку будуть укладатися плити , має бути рівним , міцним , без тріщин і забруднень , вільним від речовин, що знижують його адгезивность .<br /> <br /> Шар штукатурки або шпаклівки не повинен відшаровуватися , основа не повинна кришитися і обсипатися , а на його поверхні не допускаються нальоти .<br /> <br /> Необхідно також перевірити , з яких матеріалів зроблені підготовлені раніше шари основи . Безшовні цементні основи повинні дозрівати мінімум 28 діб. Рекомендується , щоб залишкова вологість таких підстав не перевищувала 2 % , а вологість безшовних ангідритових підстав - не перевищувала 0.5%. При безшовних ангідритових підставах слід також перевірити їх міцність і якість.<br /> <br /> 1 . Потираючи підставу долонею можна перевірити , не обсипається чи з його поверхні пісок.<br /> <br /> 2 . За допомогою твердого , гострого предмета можна перевірити міцність основи , нарізаючи на його поверхні лінії. Особливо уважно слід дивитися на точки перетину ліній - не помічається чи в цих місцях розшарування підстави.<br /> <br /> 3 . Можливі нерівності поверхні просто виявити за допомогою рейки .<br /> <br /> 4 . Старі шпалери , шари фарби та інші декоративні та облицювальні матеріали , які вже відшаровуються , необхідно повністю видалити.<br /> <br /> Ще перед укладанням каменю або вирівнюванням підстави спеціальною шпаклівкою необхідно застосувати відповідну для даного типу основи грунтовку або препарати , що підвищують його адгезивні властивості .<br /> <br /> Для вирівнювання поверхні стін і заповнення великих тріщин використовуються шпаклівки на цементній основі.<br /> <br /> ===Планування розташування облицювальних плит===<br /> <br /> 1 . Для отримання гармонійного остаточного ефекту , облицювання слід ділити симетрично. Щоб на краях облицьованої поверхні отримати цілі або обрізані плитки однакової ширини , необхідно спочатку точно на середині стіни провести лінію.<br /> <br /> 2 . На зовнішніх кутах і виступах стін укладку треба починати з цілих плит , обрізані плит кріпляться у внутрішніх кутах .<br /> <br /> 3 . У проходах між приміщеннями , в яких є двері , фуги проводяться по одній лінії ( з одного приміщення в інше) .<br /> <br /> 4 . Якщо існує можливість вільного визначення висоти облицювання , укладання слід починати від цілої плитки внизу і закінчити цілої плиткою у верхньому поясі. При певній , заданій висоті облицювання , укладання слід почати цілими плитками зверху вниз , а обрізані плитки кріпити в нижньому поясі.<br /> <br /> 5 . При укладанні облицювання на підлозі слід спочатку позначити шнуром пряму лінію на середині підлоги , паралельно до більш довгим стін. З цього місця слід почати укладання плит таким чином , щоб по лінії шнура проходила фуга або середина цілої плити. Обрізані плити на краях укладається поверхні повинні бути ширше , ніж половина цілої плити.<br /> <br /> 6 . У нішах для опалювальних батарей поверхню укладання ділитися таким чином , щоб обрізання плити однакової ширини виявилися або в середині поверхні , або симетрично по її краях .<br /> <br /> Тільки у виняткових випадках вдається облицювати всю поверхню цілими плитами. Найчастіше на краях , в кутах , в місцях стикування необхідно обрізати плити до відповідних розмірів. Також майже завжди виникає необхідність вирізання в плитках кривих ліній або отворів .<br /> <br /> Навіть маючи тільки невеликий досвід , користуючись спеціальним камеобрабативающім інструментом , можна це зробити без проблем.<br /> <br /> 1 . Для обрізки плит уздовж по прямих лініях краще всього використовувати спеціальний верстат для різання кам'яних плит. За допомогою цього пристрою можна обрізати плитки з великою точністю до потрібного розміру.<br /> <br /> 2 . Для здійснення криволінійних різів необхідно ісползовать ручний інструмент ( болгарку ) . Щоб отримати якісний криволінійний рез необхідно мати певну підготовку .<br /> <br /> 3 . Укладання каменю . Пристрій підлог з натурального каменю можливо двома способами.<br /> <br /> ===Перший спосіб укладання каменю===<br /> <br /> Він припускає укладання відполірованих заводських способом плит на розчин.<br /> <br /> Залежно від матеріалу основи і товщини плитки в даний час застосовують кілька способів укладання . Розглянемо деякі з них.<br /> <br /> Укладання 20 мм гранітних кам'яних плит на бетонну основу на клейову суміш<br /> <br /> Приготований розчин наносять на підставу гребінчастим шпателем , завдяки чому досягається рівномірний розподіл клейового складу по площині. При цьому необхідно стежити за тим , щоб на поверхні розчину не утворилася плівка , яка зменшує міцність зчеплення з плиткою.<br /> <br /> Тому клейовий склад слід наносити на невеликі ділянки основи у міру потреби. Освіта під плиткою порожнеч неприпустимо. Температура навколишнього повітря не повинна бути нижче +5 ° C і вище 38 ° C.<br /> <br /> Укладання гранітних і мармурових кам'яних плит товщиною 20-50 мм на цементно -піщаний розчин на бетонну основу<br /> <br /> До укладання плит необхідно приступати відразу після нанесення розчину, що клеїть на основу підлоги . Це важливо , так як укладання повинна бути закінчена до початку схоплювання розчину. Описувана технологія припускає укладання плит з вдавленням в шар зчеплення. Вдавлювання здійснюється із застосуванням вібрації або вручну у важкодоступних місцях. Після укладання плит проводиться поливання швів цементно -піщаним молоком (що складається на 70 % з цементу і на 30 % з дрібнозернистого піску). Температура повітря під час укладання не повинна бути нижче +5 ° C і не перевищувати +34 ° C.<br /> <br /> ===Другий спосіб укладання каменю===<br /> <br /> На розчин (спеціальний , який не містить піску , а в ряді випадків навіть вологи) укладаються плити шліфованої фактури , які потім поліруються ' за місцем ' за допомогою спеціальних шліфувально- полірувальних машин. У результаті такої обробки підлогу набуває вигляду монолітного дзеркала, і подальший догляд за ним стає можливим за допомогою засобів спеціальної хімії та натирача ( докладніше див нижче , в розділі догляд за каменем) .<br /> <br /> Слід відзначити також , що закордонні технології припускають застосування більш тонких , ніж це прийнято в Росії , кам'яних плит в облицюванні . Найбільш уживаної товщиною гранітних плит для внутрішньої обробки вважається 15 мм , а мармурових - 10 мм. При укладанні на безводні спеціальні склеювальні склади в інтер'єрі така товщина цілком достатня. При цьому значно спрощується процес монтажу і полегшується сама будівельна конструкція , не кажучи вже про економію матеріалу.<br /> <br /> ===Другий спосіб укладання каменю===<br /> <br /> Кріплення тонких плит товщиною менше 10 мм здійснюється без застосування металевих закреп<br /> <br /> Кріплення тонких плит вертикальних і горизонтальних облицювань поверхонь здійснюється із застосуванням клеїв і мастик по заздалегідь підготовленій стяжці (підлоги ) або штукатурці ( стіни). При такому способі кріплення вдається уникнути впливу усадки шару цементно -піщаного розчину , а за рахунок клею або мастики надати еластичність з'єднанню.<br /> <br /> Світовий промисловістю створено величезну кількість різних клеять складів , вузькоспеціалізованих на певні вид робіт, умови їх проведення та інші фактори , що впливають на довговічність облицювань . Необхідно відзначити , що мастики , пропоновані для установки тонких керамічних плит , в принципі придатні і застосовуються для установки тонких і не дуже великих плит з природного каменю. За призначенням клейові суміші умовно можна розділити на:<br /> <br /> суміші більшої сили , застосовувані для спеціальних систем;<br /> універсальні суміші , придатні для наклеювання як облицювальних плит з природного каменю , так і керамічних плиток ;<br /> суперпластіфіцірованние суміші для затирання швів , що володіють великою еластичністю для компенсації теплових розширень і забезпечують захист від проникнення води.<br /> Методи укладання кам'яних плит товщиною більше 10 мм - вертикальних і похилих облицювань зовнішніх і внутрішніх поверхонь - можна класифікувати таким чином:<br /> <br /> Установка облицювальних плит на заздалегідь підготовлену стіну одночасно з закріпленням за допомогою металевих закреп в поєднанні із заповненням пазухи цементно -піщаним розчином або антивандальним засипанням .<br /> Поштучна установка облицювальних плит одночасно з закріпленням за допомогою нержавіючої дроту або спеціальних механічних закреп <br /> <br /> ==Медіа==<br /> <br /> ==Див. також==<br /> [[http://www.molomo.ru/myth/granite.html Цікаві факти]]<br /> ==Джерела та література==<br /> <br /> ==Зовнішні посилання==<br /> <br /> [[Категорія:Словник Грінченк і сучасність/Інститут суспільства]]<br /> [[Категорія:Гр]]</div>

Тарко Анна https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%93%D1%80%D1%96%D0%B1 2013-12-01T11:02:26Z

<p>Тарко Анна: </p> <hr /> <div>'''Граматика, -ки, '''''ж, ''1) Грамматика. Ном. № 10439. 2) Третій изъ семи классовъ духовныхъ училищъ и семинарій. Сим. 175. <br /> <br /> ==Сучасні словники==<br /> Тлумачення слова у сучасних словниках<br /> ==Ілюстрації==<br /> {| style=&quot;width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center&quot; <br /> |- valign=&quot;top&quot;<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] <br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]<br /> |}<br /> ==Медіа==<br /> <br /> ==Див. також==<br /> <br /> ==Джерела та література==<br /> <br /> ==Зовнішні посилання==<br /> <br /> [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]<br /> [[Категорія:Гр]]</div>

Тарко Анна https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87:%D0%A2%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%BE_%D0%90%D0%BD%D0%BD%D0%B0 2013-11-30T19:45:08Z

<p>Тарко Анна: </p> <hr /> <div> <br /> [[Файл:Закат.jpg|thumb|Фото]]<br /> <br /> ==Загальні відомості==<br /> <br /> ===ПІБ===<br /> Тарко Анна Сергіївна<br /> ===Спеціальність===<br /> Правознавство<br /> ===Група===<br /> Прб-1-13-4.0д<br /> ==Контакти==<br /> <br /> ===Електронна пошта===<br /> *[mailto:anja.tark@rambler.ru Моя пошта]<br /> <br /> ===Web сторінка===<br /> Посилання на сторінку (власний сайт, соц. мережа, тощо)<br /> <br /> ==Участь==<br /> ===Конференції===<br /> <br /> ===Олімпіади===<br /> <br /> ===Соціальні проекти===<br /> <br /> ===Благодійні акції===<br /> <br /> ===Університетські заходи===<br /> <br /> ==Громадська діяльність==<br /> <br /> =Словник Грінченка і сучасність=<br /> ==Слова, що додала==<br /> [[Будинок]]<br /> [[Град]]<br /> [[Гірчишник]]<br /> [[Глина]]<br /> [[Італія]]<br /> [[Гвоздички]]<br /> [[Герб]]<br /> [[Глечик]]<br /> [[Голод]]<br /> [[Граматика]]<br /> [[Градусник]]<br /> <br /> [[Категорія: Словник Грінченка і сучасність/Учасники]]</div>

Тарко Анна https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4 2013-11-30T19:43:59Z

<p>Тарко Анна: </p> <hr /> <div>'''Голод, -ду, '''''м. ''1) Голодъ. ''Вчи лінивого не молотом, а голодом. ''Ном. № 11921. ''Був собі такий бідний вовк, що трохи не здох з голоду. ''Рудч. Ск. І. 1. ''Опухну з голоду. ''Рудч. Ск. I. 2. ''Нічого нам їсти голодом сидіти. ''Чуб. V. 886. ''Ми мусіли бідувати голодом терпіти. ''Гол. II. 465. 2) Раст. Rumex Acetosa L. Вх. Уг. 233. <br /> [[Категорія:Го]]<br /> <br /> <br /> ==Сучасні словники==<br /> <br /> ===Академічний тлумачний словник===<br /> ГОЛОД, у, чол.<br /> <br /> 1. Гостре відчуття потреби в їжі, сильне бажання їсти. Соломії докучав голод. Уже другу добу вона нічого не їла, під серцем її млоїло, в животі корчило (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 363); Коли ми виспались після чатування, я відчув нестерпний голод (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 26); <br /> // Тривале недоїдання через відсутність їжі. — А мене хто чим годував, як я з голоду пухла?.. — одказала, повертаючись, Марина (Панас Мирний, IV, 1955, 258).<br /> <br /> 2. Відсутність або гостра нестача хліба та інших продуктів харчування з певних причин у населеному пункті, районі, країні тощо. Я думав про тьму, що в тих селах царить [панує], Про бідність, про голод, про муку (Іван Франко, XIII, 1954, 174); Шевченко на кожному кроці бачив голод, злидні і жахливе пригноблення селян поміщиками (Олександр Корнійчук, Разом із життям, 1950, 10).<br /> <br /> 3. на що, перен. Гостра нестача чого-небудь вкрай необхідного. Буквально голод зараз у нас на книжку для дітей цікаву, свіжу, захоплюючу, здатну привабити дитину і цікавим змістом і яскравою художньою <br /> формою<br /> <br /> ===Тлумачний словник Даля===<br /> - м . Пожадання , позив на їжу , неситість , потреба їжі , насичення; природне почуття спонукання до їди;<br /> <br /> - Нестача в їжі , нужда , недорід , убогість в хлібі. У них був тоді голод , тяжке , голодний час . Терпимо голод і холод. Голод позначиться . Голод кращий кухар переказні. немецк . Їж з голоду , а люби змолоду. Голод не тітка, душа (совість ) НЕ сусід. Голод не тітка, черево НЕ козуб . Голод не тітка (Не теща , чи не кума ) , пиріжка НЕ підсуне . Пройме голод , з'явиться голос. Голод сварлива кума : гризе , поколь НЕ доймет . Голод не сусід : від нього не втечеш. Голод в світ жене . Голод і вовка з лісу ( на село) жене . Жене голод і вовка з кілочка. Ічется з голоду , тремтіння з холоду. Холоднеча да нужа , немає їх гірше ; холод да голод , не легше того . Холод не терпить голод. Сім років маку НЕ родило , а голоду не було. З голоду малашки і алашкі на честь . З голоду черево не лопне , тільки скривиться . З голову не мруть , тільки пухнуть , а з обжерливості лопаються. На Русі ніхто з голоду не помирав (Не уміривал ) . Володіє містом , а помирає голодом. Казна з голоду не заморити , да а досхочу не нагодує . При ситості пам'ятай голод , при багатстві убозтво . Голод пройме , станеш є, що Бог дає. Чи не голод на корову , коли під ногами солома . Голод живота не здуває. Голодуша , голодуха , голендуха ж. голодьба , голдоба , голодень , голод , більше в значенні убозтва в їжі . З голодьби і собака з двору втече. Ізнімет черево голодуша , прийде і біль і ворогуша .<br /> <br /> - Убогість , злидні , нужа , голод і голота ; але остання правильніше голидьба .<br /> <br /> - Голод , голодьба сиб . ожеледиця.<br /> <br /> - Голендухой народ кличе день 5 лютого Агафії голендухі , тому що про цю пору вже виходять запаси минулого року. Голодний , шматує , бажаючий їжі , відчуває спонукання до їжі . У голодної куми ( по новг . Кумі ) хліб на умі. Сладка бесіда , та голодна. Ні ситий , ні голодний : ні тепел , на холодний. Хоч і холодно, та неголодних . Холодний, голодний, цареві не слуга , солдатські . Сам п'яний, а діти голодні. Проймає і похмільну , і голодне . Де холодно , тут і голодно . Голодному завжди полудні . За голодного Бог заплатить. Голодний відкусив б і від каменю. Голодний француз і вороні радий . Голодний , і владика (і патріарх ) хліба вкраде . На голодного коня трави в полі багато . На робочого справу знайдеться , на голодного кус знайдеться . Дали голодної Маланов оладки , а вона каже: спечені негаразд. Гаряче їдять піддячі , голодні їдять холодне. Голодному Федоту і щі в охоту . Голодний вовк сильніше ситого собаки. Чи не давай голодному хліба різати , обділить . У голодної пташки і зоб на стороні ( на боці) . З голодної ( кримінальної) палата не перетягаешься . У голодного вовка із зубів кістки не вирвеш . Голодний вовк , да зубами клац . Голодному зітхають , а ситому відригується . Ситий голодного не розуміє . Ситий по голодному не плаче . Люд голодний , а кус повадно . Голодному шматок за цілий ломоток . По хлібу ходити, та голодному бути (або : так хліба не є) !<br /> <br /> - Мізерний , недостатній для насичення. Голодний рік. Голодний край . Голодний стіл. Простягнув , що голодне літо .<br /> <br /> - Худий , натщесерце , до їжі. Помажеш лишай голодної слиною.<br /> <br /> - Отощающими , взагалі погано годований , худий , худий , кволий . Птах худа , знати , вона голодна у вас .<br /> <br /> - Жодний , ненаситний . Черево сито , да очі голодні. Голодновато , голодненькій , голодненек ; кілька голодний . Голоднехонек , голоднешенек , вельми голодний. Голоднік м. стар . бунтівник бездомний , пустопорожнє шатун , бурлака Голодовка ж. голодне або убоге час . Спасівка ласовка , а петровка голодовка . У голодушкі грати , голодувати . Голод кого , морити голодом , позбавляти їжі , продовольства , харчування; більш употреб . з прийменниками ви , о. Голодувати , алкать , відчувати голод , хотіти їсти : страждати від нестачі в їжі , терпіти голод. Краще будь голодним , а добрим насінням будеш сіяти . Хоч голодувати , а добрим насінням засівати . Де біда ні голодувала , а до нас на гулянку . Виголодалі , проголодували , переголодалі добу. Доголодалі до зірки. Ось ми і заголодают , зголоднілі зовсім , наголодувався вдосталь . Отголодалі , хліб достигає . Поголодувати досить . Голодувати , голодувати тривало, терпіти голод , нужду. І холодовал , і голодував , і нужду знав . Голодували арх. голодялжнічать пск . терпіти нужду , недолік в чому-небудь. Голодуемся порохом , взяти ніде : скудаемся , потребуємо. Голодеть , скудеть , меншало , беднеть , убожіти поволі . Голодування , голодованье , голоденье СР сост. по знач. відповідних дієслів . Голодень , Голодар , будь голодним , голодяга , голодний , зголоднілий , прожора .<br /> <br /> - Голодень і голодяга ж. голод , голодна пора. Голодущій людина півд. завжди голодний , ненаситний , ненажера , ненасить .<br /> <br /> <br /> <br /> ==Ілюстрації==<br /> {| style=&quot;width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center&quot; <br /> |- valign=&quot;top&quot;<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:263c9c3c7cd4ffcf959cadc154e99587.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:82311734_large_ngn.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Starving-Child.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Resize.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:62024588_115306.jpg|x140px]] <br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:116217.jpg|x140px]]<br /> |}<br /> <br /> ==Скільки людина може прожити без їжі==<br /> Безумовно , людський організм за тисячі років виявився непогано пристосований виносити відчуття голоду тривалий час , і практично повністю обходитися без їжі багато днів . Така стійкість на практиці виявляється значно більше очікуваної . Так , 2-4 тижні з мінімальним прохарчуванням (всього 2000 кДж при добової потреби в 12 000 - 15 000 кДж) людина здатна зберігати досить високу розумову і фізичну активність , бути в ясній свідомості , реагувати на загрози і не припиняти спроб врятуватися.<br /> <br /> Навіть в умовах повної відсутності їжі , смерть може наступити тільки через 30-40 днів , при цьому навіть голодування строком в 20-30 днів може пройти для людини без серйозних подальших ускладнень. Адже в екстремальній ситуації в першу чергу « спалюються » жири , потім - м'язи , і лише в останню чергу страждають тканини внутрішніх органів , мозок і серце.<br /> <br /> В окремих випадках , як свідчать приклади з історії , без їжі людина могла прожити і 70-80 днів . Документально підтверджені і факти , коли голод тривав і 200 днів. І деякі люди після цього поверталися до нормального життя. Особливо відзначилися в цій групі рекордів тибетські ченці , духовно просвітлені особистості , відлюдники , які фантастичним чином обходилися без їжі місяцями. Однак такі випадки - це скоріше виключення , ніж правила . І небезпека голоду не можна недооцінювати.<br /> <br /> ==Яка небезпека голоду ? стадії голодування==<br /> Перше , що відчуває людина в умовах нестачі їжі - це гостре відчуття голоду. Трапляється , навіть просто пропущений обід викликає такі страждання , що здається немислимим протягнути без харчування навіть кілька днів. У цей період будь-яка жертва голоду не може ні на чому зосередиться , і думає тільки про прожиток .<br /> <br /> Проте з часом гостре відчуття голоду притупляється , перестає турбувати так сильно. Але на цьому етапі починають проявлятися інші неприємні і небезпечні наслідки недоїдання :<br /> <br /> Фізична слабкість ;<br /> Прискорений пульс ;<br /> запаморочення ;<br /> У деякий випадках - напади задухи ;<br /> Нав'язливі стан , хворобливі ідеї ;<br /> Плутаних свідомості;<br /> Слабке відчуття часу ;<br /> Апатія і байдужість ;<br /> В особливо запущених і критичних випадках - марення , непритомність , провали в пам'яті , галюцинації.<br /> У разі , коли брак поживних речовин триває досить довго , гостре відчуття голоду в якийсь момент повертається знову. Але цього разу воно вже носить маніакальний , несвідомий характер. Багато читали або чули про випадки канібалізму , зафіксованих в голод 1932 1933 років, голод 1921 року. Відомі ситуації , коли матері їли своїх дітей , перебуваючи в абсолютно неосудному стані. Очевидно , що в такій ситуації в групі людей нівелюються закони моралі , моральності , соціальні та родинні зв'язки , і вчинками можуть керувати тваринні інстинкти виживання.<br /> <br /> Кілька змінюється у людей , які пережили голод , і сприйняття дійсності. Багато написано в роботах психологів про гостру радості від їжі , яку відчувають жертви недоїдання в минулому. Подібним чином описували свої відчуття колишні в'язні концтаборів , тюрем. Деякі з них навіть через багато років , в сите і благополучне час , не можуть позбутися незвичайних особливостей поведінки . Ще одне несвідоме нав'язливе стан, який часто переслідує таких людей , - це смутна несвідома тривога при вигляді вживається іншими їжі. Також пережили голод до кінця життя прагнуть постійно запасати продовольство про запас , навіть якщо в цьому немає ніякої об'єктивної необхідності.<br /> <br /> ==Як зменшити наслідки голоду?==<br /> Відповідаючи на запитання «Як зменшити наслідки голоду ? » , Його можна розділити умовно на дві складових: як побороти в собі почуття голоду ? і як зменшити небезпеку голоду для організму ?<br /> <br /> Локалізувати і зменшити відчуття голоду можна кількома способами. Найпростіше, звичайно , - це відволіктися , сконцентруватися на подоланні причин труднощів. Сфокусувати розсіяна увага в таких випадках буває непросто , але саме це може врятувати життя. Втім , іноді почуття голоду може бути гострим або навіть нестерпним , і тоді просто неможливо думати ні про що , крім їжі . Тут може допомогти вода. Половина літра води , випита в один прийом , на деякий час пом'якшує страждання , і дає можливість відволіктися. Але дуже важливо , щоб ця вода була максимально чистою. Ослаблений організм може легко потрапити під удар хвороботворних бактерій , і втратити останні сили .<br /> <br /> Існують і нетрадиційні методи , якими знімають почуття голоду деякі народи , які історично часто стикаються з цією проблемою. Деяким південноамериканським племенам було властивість щільно пережимати живіт ременями для зниження чутливості. В інших соціумах використовували натуральні чи штучні препарати , які на рівні нервової системи знижували чутливість до недоїдання .<br /> <br /> Але якщо почуття голоду саме по собі не небезпечно , то правила поведінки в екстремальній ситуації можуть визначити шанси людини на виживання. Нижче ми наведемо кілька базових правил , які допоможуть максимально довго зберігати активність в період серйозного недоїдання , і мінімізувати його шкоду для організму:<br /> <br /> Життєво важливо після тривалого голодування не вживати великі обсяги їжі. Багато хто знає про випадки , коли голод 1932 1933 років або будь-які інші складні історичні періоди дефіциту продуктів харчування , трагічно закінчувалися для їх жертв немає від занепаду сил , а від внутрішніх пошкоджень , пов'язаних з переїданням. Звичайно, багато людей в такій ситуації практично не контролюють себе , але борг оточуючих - утримати їх від смертельно небезпечних дій . Реабілітація людей , які пережили голод , - питання не менш важливий , ніж їх порятунок . У перші дні людині краще харчуватися невеликими кількостями супу , легких страв , і поступово збільшувати обсяг порцій.<br /> Рекомендується уникати нерегулярної випадкової їжі в мізерній кількості . Кілька ягід , корінець , пташине яйце - це те , що тільки посилить страждання , які приносить голод. Набагато краще підтримувати хоча б ілюзію режиму харчування , і споживати їжу рівними порціями.<br /> Як уже згадувалося , 2000 кДж на день - мінімально необхідний обсяг енергії , який дозволить триматися на плаву тижнями , якщо не місяцями . Звичайно , в реальних умовах , коли лютує голод , ніхто не буде рахувати калорії . Але приблизно орієнтуватися все ж варто. Це дозволить орієнтуватися не тільки на свої відчуття , які можуть бути оманливі , а й реально оцінювати обстановку. 2000 кДж , для порівняння, - це стандартна плитка шоколаду або 2 батончика з горіхами звичайного розміру , 6-7 яблук , 4 банана , 15 великих сухарів , 100-150 г м'яса або риби.<br /> <br /> ==Чим можна харчуватися під час голоду?==<br /> Страшні реалії , такі , як голод 1932 1933 років, голод 1921 року, післявоєнний голод , показали , що критичної ситуації людина може вживати в їжу здавалося б неможливе . Поїдалися практично будь-які тварини і рептилії , адже м'ясо завжди залишається м'ясом - цінним білковим продуктом , - навіть , якщо воно огидно на смак. У хід йшла кора дерев , дикі злаки , ягоди , коріння , насіння .<br /> <br /> Якщо лютує голод , життя можуть врятувати рослини , які звично вважаються бур'янами. Дуже високою вітамінною і поживною цінністю володіє , наприклад , щавель. Корисний і приємний на смак колір акації та липи. Будь-які насіння диких трав - унікальне джерело критично важливих елементів. Вживати їх у натуральному вигляді неприємно і важко для ослабленого шлунку . Але якщо перетирати їх в борошно і пекти коржики , то навіть невелика їх кількість можуть врятувати в голод.<br /> <br /> Володіючи простими навичками і знаннями можна також збирати яйця будь-яких птахів ( повноцінний джерело білків) , ловити рибу , шукати і знаходити дикі ягоди і гриби. Проте слід бути обережним , і не братися за це , не розбираючись в питанні. Не секрет , що багато ягоди і гриби отруйні і , як наслідок , смертельно небезпечні.<br /> <br /> У статті «Економічна криза : правила виживання » ми вже писали про важливість натурального господарства в екстремальних умовах виживання . Очевидно , що проблема голоду піднімає важливість землеробства в рази. Можливо , про це варто задуматися заздалегідь навіть у найбільш благополучних умовах.<br /> <br /> ==Що викликає у нас відчуття голоду==<br /> Коли ми потребуємо їжі, наш організм починає вимагати її. Але як ми дізнаємося, що відчуваємо голод? Як наш мозок отримує це повідомлення і примушує нас відчути себе голодними? Голод не має нічого спільного з порожнім шлунком, як думає багато хто. Адже новонароджений декілька днів не відчуває голоду. Хворі часто, не дивлячись на відсутність їжі в шлунках, не хочуть їсти.<br /> <br /> Голод починається при браку в крові певних живильних речовин. Коли кровоносні судини потребують їх, в ту частину мозку, яка називається «Центром голоду», поступає повідомлення. Цей центр голоду є як би регулятором роботи шлунку і кишечника. Якщо в крові достатньо їжі, центр голоду уповільнює роботу шлунку і кишечника. Коли їжі в крові не вистачає, центр голоду активізує їх роботу. От чому голодна людина часто чує «бурчання» свого шлунку.<br /> <br /> Як довго ми можемо обійтися без їжі? Це залежить від індивідуума.<br /> <br /> На світовий рекорд тривалості голодування претендувала якась жінка в Південній Африці, яка, за її власним твердженням, прожила на одній воді цілих 102 дні!<br /> <br /> ==Медіа==<br /> {{#ev:youtube|Ub80TthjBoo}}<br /> {{#ev:youtube|XYcw_-80bas}}<br /> <br /> ==Див. також==<br /> [[http://facte.ru/15-faktov-o-golode-v-ssha.html 15 фактів про голод в США]]<br /> [[http://www.bibliotekar.ru/golodomor/4.htm Причини голоду в Україні]]<br /> <br /> ==Джерела та література==<br /> <br /> ==Зовнішні посилання==<br /> <br /> [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/підрозділ]]</div>

Тарко Анна https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4 2013-11-30T19:37:19Z

<p>Тарко Анна: </p> <hr /> <div>'''Голод, -ду, '''''м. ''1) Голодъ. ''Вчи лінивого не молотом, а голодом. ''Ном. № 11921. ''Був собі такий бідний вовк, що трохи не здох з голоду. ''Рудч. Ск. І. 1. ''Опухну з голоду. ''Рудч. Ск. I. 2. ''Нічого нам їсти голодом сидіти. ''Чуб. V. 886. ''Ми мусіли бідувати голодом терпіти. ''Гол. II. 465. 2) Раст. Rumex Acetosa L. Вх. Уг. 233. <br /> [[Категорія:Го]]<br /> <br /> <br /> ==Сучасні словники==<br /> <br /> ===Академічний тлумачний словник===<br /> ГОЛОД, у, чол.<br /> <br /> 1. Гостре відчуття потреби в їжі, сильне бажання їсти. Соломії докучав голод. Уже другу добу вона нічого не їла, під серцем її млоїло, в животі корчило (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 363); Коли ми виспались після чатування, я відчув нестерпний голод (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 26); <br /> // Тривале недоїдання через відсутність їжі. — А мене хто чим годував, як я з голоду пухла?.. — одказала, повертаючись, Марина (Панас Мирний, IV, 1955, 258).<br /> <br /> 2. Відсутність або гостра нестача хліба та інших продуктів харчування з певних причин у населеному пункті, районі, країні тощо. Я думав про тьму, що в тих селах царить [панує], Про бідність, про голод, про муку (Іван Франко, XIII, 1954, 174); Шевченко на кожному кроці бачив голод, злидні і жахливе пригноблення селян поміщиками (Олександр Корнійчук, Разом із життям, 1950, 10).<br /> <br /> 3. на що, перен. Гостра нестача чого-небудь вкрай необхідного. Буквально голод зараз у нас на книжку для дітей цікаву, свіжу, захоплюючу, здатну привабити дитину і цікавим змістом і яскравою художньою <br /> формою<br /> <br /> ===Тлумачний словник Даля===<br /> - м . Пожадання , позив на їжу , неситість , потреба їжі , насичення; природне почуття спонукання до їди;<br /> <br /> - Нестача в їжі , нужда , недорід , убогість в хлібі. У них був тоді голод , тяжке , голодний час . Терпимо голод і холод. Голод позначиться . Голод кращий кухар переказні. немецк . Їж з голоду , а люби змолоду. Голод не тітка, душа (совість ) НЕ сусід. Голод не тітка, черево НЕ козуб . Голод не тітка (Не теща , чи не кума ) , пиріжка НЕ підсуне . Пройме голод , з'явиться голос. Голод сварлива кума : гризе , поколь НЕ доймет . Голод не сусід : від нього не втечеш. Голод в світ жене . Голод і вовка з лісу ( на село) жене . Жене голод і вовка з кілочка. Ічется з голоду , тремтіння з холоду. Холоднеча да нужа , немає їх гірше ; холод да голод , не легше того . Холод не терпить голод. Сім років маку НЕ родило , а голоду не було. З голоду малашки і алашкі на честь . З голоду черево не лопне , тільки скривиться . З голову не мруть , тільки пухнуть , а з обжерливості лопаються. На Русі ніхто з голоду не помирав (Не уміривал ) . Володіє містом , а помирає голодом. Казна з голоду не заморити , да а досхочу не нагодує . При ситості пам'ятай голод , при багатстві убозтво . Голод пройме , станеш є, що Бог дає. Чи не голод на корову , коли під ногами солома . Голод живота не здуває. Голодуша , голодуха , голендуха ж. голодьба , голдоба , голодень , голод , більше в значенні убозтва в їжі . З голодьби і собака з двору втече. Ізнімет черево голодуша , прийде і біль і ворогуша .<br /> <br /> - Убогість , злидні , нужа , голод і голота ; але остання правильніше голидьба .<br /> <br /> - Голод , голодьба сиб . ожеледиця.<br /> <br /> - Голендухой народ кличе день 5 лютого Агафії голендухі , тому що про цю пору вже виходять запаси минулого року. Голодний , шматує , бажаючий їжі , відчуває спонукання до їжі . У голодної куми ( по новг . Кумі ) хліб на умі. Сладка бесіда , та голодна. Ні ситий , ні голодний : ні тепел , на холодний. Хоч і холодно, та неголодних . Холодний, голодний, цареві не слуга , солдатські . Сам п'яний, а діти голодні. Проймає і похмільну , і голодне . Де холодно , тут і голодно . Голодному завжди полудні . За голодного Бог заплатить. Голодний відкусив б і від каменю. Голодний француз і вороні радий . Голодний , і владика (і патріарх ) хліба вкраде . На голодного коня трави в полі багато . На робочого справу знайдеться , на голодного кус знайдеться . Дали голодної Маланов оладки , а вона каже: спечені негаразд. Гаряче їдять піддячі , голодні їдять холодне. Голодному Федоту і щі в охоту . Голодний вовк сильніше ситого собаки. Чи не давай голодному хліба різати , обділить . У голодної пташки і зоб на стороні ( на боці) . З голодної ( кримінальної) палата не перетягаешься . У голодного вовка із зубів кістки не вирвеш . Голодний вовк , да зубами клац . Голодному зітхають , а ситому відригується . Ситий голодного не розуміє . Ситий по голодному не плаче . Люд голодний , а кус повадно . Голодному шматок за цілий ломоток . По хлібу ходити, та голодному бути (або : так хліба не є) !<br /> <br /> - Мізерний , недостатній для насичення. Голодний рік. Голодний край . Голодний стіл. Простягнув , що голодне літо .<br /> <br /> - Худий , натщесерце , до їжі. Помажеш лишай голодної слиною.<br /> <br /> - Отощающими , взагалі погано годований , худий , худий , кволий . Птах худа , знати , вона голодна у вас .<br /> <br /> - Жодний , ненаситний . Черево сито , да очі голодні. Голодновато , голодненькій , голодненек ; кілька голодний . Голоднехонек , голоднешенек , вельми голодний. Голоднік м. стар . бунтівник бездомний , пустопорожнє шатун , бурлака Голодовка ж. голодне або убоге час . Спасівка ласовка , а петровка голодовка . У голодушкі грати , голодувати . Голод кого , морити голодом , позбавляти їжі , продовольства , харчування; більш употреб . з прийменниками ви , о. Голодувати , алкать , відчувати голод , хотіти їсти : страждати від нестачі в їжі , терпіти голод. Краще будь голодним , а добрим насінням будеш сіяти . Хоч голодувати , а добрим насінням засівати . Де біда ні голодувала , а до нас на гулянку . Виголодалі , проголодували , переголодалі добу. Доголодалі до зірки. Ось ми і заголодают , зголоднілі зовсім , наголодувався вдосталь . Отголодалі , хліб достигає . Поголодувати досить . Голодувати , голодувати тривало, терпіти голод , нужду. І холодовал , і голодував , і нужду знав . Голодували арх. голодялжнічать пск . терпіти нужду , недолік в чому-небудь. Голодуемся порохом , взяти ніде : скудаемся , потребуємо. Голодеть , скудеть , меншало , беднеть , убожіти поволі . Голодування , голодованье , голоденье СР сост. по знач. відповідних дієслів . Голодень , Голодар , будь голодним , голодяга , голодний , зголоднілий , прожора .<br /> <br /> - Голодень і голодяга ж. голод , голодна пора. Голодущій людина півд. завжди голодний , ненаситний , ненажера , ненасить .<br /> <br /> <br /> <br /> ==Ілюстрації==<br /> {| style=&quot;width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center&quot; <br /> |- valign=&quot;top&quot;<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:263c9c3c7cd4ffcf959cadc154e99587.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:82311734_large_ngn.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Starving-Child.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Resize.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:62024588_115306.jpg|x140px]] <br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:116217.jpg|x140px]]<br /> |}<br /> <br /> ==Скільки людина може прожити без їжі==<br /> Безумовно , людський організм за тисячі років виявився непогано пристосований виносити відчуття голоду тривалий час , і практично повністю обходитися без їжі багато днів . Така стійкість на практиці виявляється значно більше очікуваної . Так , 2-4 тижні з мінімальним прохарчуванням (всього 2000 кДж при добової потреби в 12 000 - 15 000 кДж) людина здатна зберігати досить високу розумову і фізичну активність , бути в ясній свідомості , реагувати на загрози і не припиняти спроб врятуватися.<br /> <br /> Навіть в умовах повної відсутності їжі , смерть може наступити тільки через 30-40 днів , при цьому навіть голодування строком в 20-30 днів може пройти для людини без серйозних подальших ускладнень. Адже в екстремальній ситуації в першу чергу « спалюються » жири , потім - м'язи , і лише в останню чергу страждають тканини внутрішніх органів , мозок і серце.<br /> <br /> В окремих випадках , як свідчать приклади з історії , без їжі людина могла прожити і 70-80 днів . Документально підтверджені і факти , коли голод тривав і 200 днів. І деякі люди після цього поверталися до нормального життя. Особливо відзначилися в цій групі рекордів тибетські ченці , духовно просвітлені особистості , відлюдники , які фантастичним чином обходилися без їжі місяцями. Однак такі випадки - це скоріше виключення , ніж правила . І небезпека голоду не можна недооцінювати.<br /> <br /> ==Яка небезпека голоду ? стадії голодування==<br /> Перше , що відчуває людина в умовах нестачі їжі - це гостре відчуття голоду. Трапляється , навіть просто пропущений обід викликає такі страждання , що здається немислимим протягнути без харчування навіть кілька днів. У цей період будь-яка жертва голоду не може ні на чому зосередиться , і думає тільки про прожиток .<br /> <br /> Проте з часом гостре відчуття голоду притупляється , перестає турбувати так сильно. Але на цьому етапі починають проявлятися інші неприємні і небезпечні наслідки недоїдання :<br /> <br /> Фізична слабкість ;<br /> Прискорений пульс ;<br /> запаморочення ;<br /> У деякий випадках - напади задухи ;<br /> Нав'язливі стан , хворобливі ідеї ;<br /> Плутаних свідомості;<br /> Слабке відчуття часу ;<br /> Апатія і байдужість ;<br /> В особливо запущених і критичних випадках - марення , непритомність , провали в пам'яті , галюцинації.<br /> У разі , коли брак поживних речовин триває досить довго , гостре відчуття голоду в якийсь момент повертається знову. Але цього разу воно вже носить маніакальний , несвідомий характер. Багато читали або чули про випадки канібалізму , зафіксованих в голод 1932 1933 років, голод 1921 року. Відомі ситуації , коли матері їли своїх дітей , перебуваючи в абсолютно неосудному стані. Очевидно , що в такій ситуації в групі людей нівелюються закони моралі , моральності , соціальні та родинні зв'язки , і вчинками можуть керувати тваринні інстинкти виживання.<br /> <br /> Кілька змінюється у людей , які пережили голод , і сприйняття дійсності. Багато написано в роботах психологів про гостру радості від їжі , яку відчувають жертви недоїдання в минулому. Подібним чином описували свої відчуття колишні в'язні концтаборів , тюрем. Деякі з них навіть через багато років , в сите і благополучне час , не можуть позбутися незвичайних особливостей поведінки . Ще одне несвідоме нав'язливе стан, який часто переслідує таких людей , - це смутна несвідома тривога при вигляді вживається іншими їжі. Також пережили голод до кінця життя прагнуть постійно запасати продовольство про запас , навіть якщо в цьому немає ніякої об'єктивної необхідності.<br /> <br /> ==Як зменшити наслідки голоду?==<br /> Відповідаючи на запитання «Як зменшити наслідки голоду ? » , Його можна розділити умовно на дві складових: як побороти в собі почуття голоду ? і як зменшити небезпеку голоду для організму ?<br /> <br /> Локалізувати і зменшити відчуття голоду можна кількома способами. Найпростіше, звичайно , - це відволіктися , сконцентруватися на подоланні причин труднощів. Сфокусувати розсіяна увага в таких випадках буває непросто , але саме це може врятувати життя. Втім , іноді почуття голоду може бути гострим або навіть нестерпним , і тоді просто неможливо думати ні про що , крім їжі . Тут може допомогти вода. Половина літра води , випита в один прийом , на деякий час пом'якшує страждання , і дає можливість відволіктися. Але дуже важливо , щоб ця вода була максимально чистою. Ослаблений організм може легко потрапити під удар хвороботворних бактерій , і втратити останні сили .<br /> <br /> Існують і нетрадиційні методи , якими знімають почуття голоду деякі народи , які історично часто стикаються з цією проблемою. Деяким південноамериканським племенам було властивість щільно пережимати живіт ременями для зниження чутливості. В інших соціумах використовували натуральні чи штучні препарати , які на рівні нервової системи знижували чутливість до недоїдання .<br /> <br /> Але якщо почуття голоду саме по собі не небезпечно , то правила поведінки в екстремальній ситуації можуть визначити шанси людини на виживання. Нижче ми наведемо кілька базових правил , які допоможуть максимально довго зберігати активність в період серйозного недоїдання , і мінімізувати його шкоду для організму:<br /> <br /> Життєво важливо після тривалого голодування не вживати великі обсяги їжі. Багато хто знає про випадки , коли голод 1932 1933 років або будь-які інші складні історичні періоди дефіциту продуктів харчування , трагічно закінчувалися для їх жертв немає від занепаду сил , а від внутрішніх пошкоджень , пов'язаних з переїданням. Звичайно, багато людей в такій ситуації практично не контролюють себе , але борг оточуючих - утримати їх від смертельно небезпечних дій . Реабілітація людей , які пережили голод , - питання не менш важливий , ніж їх порятунок . У перші дні людині краще харчуватися невеликими кількостями супу , легких страв , і поступово збільшувати обсяг порцій.<br /> Рекомендується уникати нерегулярної випадкової їжі в мізерній кількості . Кілька ягід , корінець , пташине яйце - це те , що тільки посилить страждання , які приносить голод. Набагато краще підтримувати хоча б ілюзію режиму харчування , і споживати їжу рівними порціями.<br /> Як уже згадувалося , 2000 кДж на день - мінімально необхідний обсяг енергії , який дозволить триматися на плаву тижнями , якщо не місяцями . Звичайно , в реальних умовах , коли лютує голод , ніхто не буде рахувати калорії . Але приблизно орієнтуватися все ж варто. Це дозволить орієнтуватися не тільки на свої відчуття , які можуть бути оманливі , а й реально оцінювати обстановку. 2000 кДж , для порівняння, - це стандартна плитка шоколаду або 2 батончика з горіхами звичайного розміру , 6-7 яблук , 4 банана , 15 великих сухарів , 100-150 г м'яса або риби.<br /> <br /> ==Чим можна харчуватися під час голоду?==<br /> Страшні реалії , такі , як голод 1932 1933 років, голод 1921 року, післявоєнний голод , показали , що критичної ситуації людина може вживати в їжу здавалося б неможливе . Поїдалися практично будь-які тварини і рептилії , адже м'ясо завжди залишається м'ясом - цінним білковим продуктом , - навіть , якщо воно огидно на смак. У хід йшла кора дерев , дикі злаки , ягоди , коріння , насіння .<br /> <br /> Якщо лютує голод , життя можуть врятувати рослини , які звично вважаються бур'янами. Дуже високою вітамінною і поживною цінністю володіє , наприклад , щавель. Корисний і приємний на смак колір акації та липи. Будь-які насіння диких трав - унікальне джерело критично важливих елементів. Вживати їх у натуральному вигляді неприємно і важко для ослабленого шлунку . Але якщо перетирати їх в борошно і пекти коржики , то навіть невелика їх кількість можуть врятувати в голод.<br /> <br /> Володіючи простими навичками і знаннями можна також збирати яйця будь-яких птахів ( повноцінний джерело білків) , ловити рибу , шукати і знаходити дикі ягоди і гриби. Проте слід бути обережним , і не братися за це , не розбираючись в питанні. Не секрет , що багато ягоди і гриби отруйні і , як наслідок , смертельно небезпечні.<br /> <br /> У статті «Економічна криза : правила виживання » ми вже писали про важливість натурального господарства в екстремальних умовах виживання . Очевидно , що проблема голоду піднімає важливість землеробства в рази. Можливо , про це варто задуматися заздалегідь навіть у найбільш благополучних умовах.<br /> <br /> ==Що викликає у нас відчуття голоду==<br /> Коли ми потребуємо їжі, наш організм починає вимагати її. Але як ми дізнаємося, що відчуваємо голод? Як наш мозок отримує це повідомлення і примушує нас відчути себе голодними? Голод не має нічого спільного з порожнім шлунком, як думає багато хто. Адже новонароджений декілька днів не відчуває голоду. Хворі часто, не дивлячись на відсутність їжі в шлунках, не хочуть їсти.<br /> <br /> Голод починається при браку в крові певних живильних речовин. Коли кровоносні судини потребують їх, в ту частину мозку, яка називається «Центром голоду», поступає повідомлення. Цей центр голоду є як би регулятором роботи шлунку і кишечника. Якщо в крові достатньо їжі, центр голоду уповільнює роботу шлунку і кишечника. Коли їжі в крові не вистачає, центр голоду активізує їх роботу. От чому голодна людина часто чує «бурчання» свого шлунку.<br /> <br /> Як довго ми можемо обійтися без їжі? Це залежить від індивідуума.<br /> <br /> На світовий рекорд тривалості голодування претендувала якась жінка в Південній Африці, яка, за її власним твердженням, прожила на одній воді цілих 102 дні!<br /> <br /> ==Медіа==<br /> <br /> ==Див. також==<br /> [[http://facte.ru/15-faktov-o-golode-v-ssha.html 15 фактів про голод в США]]<br /> [[http://www.bibliotekar.ru/golodomor/4.htm Причини голоду в Україні]]<br /> <br /> ==Джерела та література==<br /> <br /> ==Зовнішні посилання==<br /> <br /> [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/підрозділ]]</div>

Тарко Анна https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Starving-Child.jpg 2013-11-30T19:35:57Z

<p>Тарко Анна: </p> <hr /> <div></div>

Тарко Анна https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Resize.jpg 2013-11-30T19:35:30Z

<p>Тарко Анна: </p> <hr /> <div></div>

Тарко Анна https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:62024588_115306.jpg 2013-11-30T19:34:55Z

<p>Тарко Анна: </p> <hr /> <div></div>

Тарко Анна https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:116217.jpg 2013-11-30T19:34:30Z

<p>Тарко Анна: </p> <hr /> <div></div>

Тарко Анна https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:82311734_large_ngn.jpg 2013-11-30T19:33:48Z

<p>Тарко Анна: </p> <hr /> <div></div>

Тарко Анна https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:263c9c3c7cd4ffcf959cadc154e99587.jpg 2013-11-30T19:33:11Z

<p>Тарко Анна: </p> <hr /> <div></div>

Тарко Анна https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4 2013-11-30T19:26:50Z

<p>Тарко Анна: </p> <hr /> <div>'''Голод, -ду, '''''м. ''1) Голодъ. ''Вчи лінивого не молотом, а голодом. ''Ном. № 11921. ''Був собі такий бідний вовк, що трохи не здох з голоду. ''Рудч. Ск. І. 1. ''Опухну з голоду. ''Рудч. Ск. I. 2. ''Нічого нам їсти голодом сидіти. ''Чуб. V. 886. ''Ми мусіли бідувати голодом терпіти. ''Гол. II. 465. 2) Раст. Rumex Acetosa L. Вх. Уг. 233. <br /> [[Категорія:Го]]<br /> <br /> <br /> ==Сучасні словники==<br /> <br /> ===Академічний тлумачний словник===<br /> ГОЛОД, у, чол.<br /> <br /> 1. Гостре відчуття потреби в їжі, сильне бажання їсти. Соломії докучав голод. Уже другу добу вона нічого не їла, під серцем її млоїло, в животі корчило (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 363); Коли ми виспались після чатування, я відчув нестерпний голод (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 26); <br /> // Тривале недоїдання через відсутність їжі. — А мене хто чим годував, як я з голоду пухла?.. — одказала, повертаючись, Марина (Панас Мирний, IV, 1955, 258).<br /> <br /> 2. Відсутність або гостра нестача хліба та інших продуктів харчування з певних причин у населеному пункті, районі, країні тощо. Я думав про тьму, що в тих селах царить [панує], Про бідність, про голод, про муку (Іван Франко, XIII, 1954, 174); Шевченко на кожному кроці бачив голод, злидні і жахливе пригноблення селян поміщиками (Олександр Корнійчук, Разом із життям, 1950, 10).<br /> <br /> 3. на що, перен. Гостра нестача чого-небудь вкрай необхідного. Буквально голод зараз у нас на книжку для дітей цікаву, свіжу, захоплюючу, здатну привабити дитину і цікавим змістом і яскравою художньою <br /> формою<br /> <br /> ===Тлумачний словник Даля===<br /> - м . Пожадання , позив на їжу , неситість , потреба їжі , насичення; природне почуття спонукання до їди;<br /> <br /> - Нестача в їжі , нужда , недорід , убогість в хлібі. У них був тоді голод , тяжке , голодний час . Терпимо голод і холод. Голод позначиться . Голод кращий кухар переказні. немецк . Їж з голоду , а люби змолоду. Голод не тітка, душа (совість ) НЕ сусід. Голод не тітка, черево НЕ козуб . Голод не тітка (Не теща , чи не кума ) , пиріжка НЕ підсуне . Пройме голод , з'явиться голос. Голод сварлива кума : гризе , поколь НЕ доймет . Голод не сусід : від нього не втечеш. Голод в світ жене . Голод і вовка з лісу ( на село) жене . Жене голод і вовка з кілочка. Ічется з голоду , тремтіння з холоду. Холоднеча да нужа , немає їх гірше ; холод да голод , не легше того . Холод не терпить голод. Сім років маку НЕ родило , а голоду не було. З голоду малашки і алашкі на честь . З голоду черево не лопне , тільки скривиться . З голову не мруть , тільки пухнуть , а з обжерливості лопаються. На Русі ніхто з голоду не помирав (Не уміривал ) . Володіє містом , а помирає голодом. Казна з голоду не заморити , да а досхочу не нагодує . При ситості пам'ятай голод , при багатстві убозтво . Голод пройме , станеш є, що Бог дає. Чи не голод на корову , коли під ногами солома . Голод живота не здуває. Голодуша , голодуха , голендуха ж. голодьба , голдоба , голодень , голод , більше в значенні убозтва в їжі . З голодьби і собака з двору втече. Ізнімет черево голодуша , прийде і біль і ворогуша .<br /> <br /> - Убогість , злидні , нужа , голод і голота ; але остання правильніше голидьба .<br /> <br /> - Голод , голодьба сиб . ожеледиця.<br /> <br /> - Голендухой народ кличе день 5 лютого Агафії голендухі , тому що про цю пору вже виходять запаси минулого року. Голодний , шматує , бажаючий їжі , відчуває спонукання до їжі . У голодної куми ( по новг . Кумі ) хліб на умі. Сладка бесіда , та голодна. Ні ситий , ні голодний : ні тепел , на холодний. Хоч і холодно, та неголодних . Холодний, голодний, цареві не слуга , солдатські . Сам п'яний, а діти голодні. Проймає і похмільну , і голодне . Де холодно , тут і голодно . Голодному завжди полудні . За голодного Бог заплатить. Голодний відкусив б і від каменю. Голодний француз і вороні радий . Голодний , і владика (і патріарх ) хліба вкраде . На голодного коня трави в полі багато . На робочого справу знайдеться , на голодного кус знайдеться . Дали голодної Маланов оладки , а вона каже: спечені негаразд. Гаряче їдять піддячі , голодні їдять холодне. Голодному Федоту і щі в охоту . Голодний вовк сильніше ситого собаки. Чи не давай голодному хліба різати , обділить . У голодної пташки і зоб на стороні ( на боці) . З голодної ( кримінальної) палата не перетягаешься . У голодного вовка із зубів кістки не вирвеш . Голодний вовк , да зубами клац . Голодному зітхають , а ситому відригується . Ситий голодного не розуміє . Ситий по голодному не плаче . Люд голодний , а кус повадно . Голодному шматок за цілий ломоток . По хлібу ходити, та голодному бути (або : так хліба не є) !<br /> <br /> - Мізерний , недостатній для насичення. Голодний рік. Голодний край . Голодний стіл. Простягнув , що голодне літо .<br /> <br /> - Худий , натщесерце , до їжі. Помажеш лишай голодної слиною.<br /> <br /> - Отощающими , взагалі погано годований , худий , худий , кволий . Птах худа , знати , вона голодна у вас .<br /> <br /> - Жодний , ненаситний . Черево сито , да очі голодні. Голодновато , голодненькій , голодненек ; кілька голодний . Голоднехонек , голоднешенек , вельми голодний. Голоднік м. стар . бунтівник бездомний , пустопорожнє шатун , бурлака Голодовка ж. голодне або убоге час . Спасівка ласовка , а петровка голодовка . У голодушкі грати , голодувати . Голод кого , морити голодом , позбавляти їжі , продовольства , харчування; більш употреб . з прийменниками ви , о. Голодувати , алкать , відчувати голод , хотіти їсти : страждати від нестачі в їжі , терпіти голод. Краще будь голодним , а добрим насінням будеш сіяти . Хоч голодувати , а добрим насінням засівати . Де біда ні голодувала , а до нас на гулянку . Виголодалі , проголодували , переголодалі добу. Доголодалі до зірки. Ось ми і заголодают , зголоднілі зовсім , наголодувався вдосталь . Отголодалі , хліб достигає . Поголодувати досить . Голодувати , голодувати тривало, терпіти голод , нужду. І холодовал , і голодував , і нужду знав . Голодували арх. голодялжнічать пск . терпіти нужду , недолік в чому-небудь. Голодуемся порохом , взяти ніде : скудаемся , потребуємо. Голодеть , скудеть , меншало , беднеть , убожіти поволі . Голодування , голодованье , голоденье СР сост. по знач. відповідних дієслів . Голодень , Голодар , будь голодним , голодяга , голодний , зголоднілий , прожора .<br /> <br /> - Голодень і голодяга ж. голод , голодна пора. Голодущій людина півд. завжди голодний , ненаситний , ненажера , ненасить .<br /> <br /> <br /> <br /> ==Ілюстрації==<br /> {| style=&quot;width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center&quot; <br /> |- valign=&quot;top&quot;<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] <br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]<br /> |}<br /> <br /> ==Скільки людина може прожити без їжі==<br /> Безумовно , людський організм за тисячі років виявився непогано пристосований виносити відчуття голоду тривалий час , і практично повністю обходитися без їжі багато днів . Така стійкість на практиці виявляється значно більше очікуваної . Так , 2-4 тижні з мінімальним прохарчуванням (всього 2000 кДж при добової потреби в 12 000 - 15 000 кДж) людина здатна зберігати досить високу розумову і фізичну активність , бути в ясній свідомості , реагувати на загрози і не припиняти спроб врятуватися.<br /> <br /> Навіть в умовах повної відсутності їжі , смерть може наступити тільки через 30-40 днів , при цьому навіть голодування строком в 20-30 днів може пройти для людини без серйозних подальших ускладнень. Адже в екстремальній ситуації в першу чергу « спалюються » жири , потім - м'язи , і лише в останню чергу страждають тканини внутрішніх органів , мозок і серце.<br /> <br /> В окремих випадках , як свідчать приклади з історії , без їжі людина могла прожити і 70-80 днів . Документально підтверджені і факти , коли голод тривав і 200 днів. І деякі люди після цього поверталися до нормального життя. Особливо відзначилися в цій групі рекордів тибетські ченці , духовно просвітлені особистості , відлюдники , які фантастичним чином обходилися без їжі місяцями. Однак такі випадки - це скоріше виключення , ніж правила . І небезпека голоду не можна недооцінювати.<br /> <br /> ==Яка небезпека голоду ? стадії голодування==<br /> Перше , що відчуває людина в умовах нестачі їжі - це гостре відчуття голоду. Трапляється , навіть просто пропущений обід викликає такі страждання , що здається немислимим протягнути без харчування навіть кілька днів. У цей період будь-яка жертва голоду не може ні на чому зосередиться , і думає тільки про прожиток .<br /> <br /> Проте з часом гостре відчуття голоду притупляється , перестає турбувати так сильно. Але на цьому етапі починають проявлятися інші неприємні і небезпечні наслідки недоїдання :<br /> <br /> Фізична слабкість ;<br /> Прискорений пульс ;<br /> запаморочення ;<br /> У деякий випадках - напади задухи ;<br /> Нав'язливі стан , хворобливі ідеї ;<br /> Плутаних свідомості;<br /> Слабке відчуття часу ;<br /> Апатія і байдужість ;<br /> В особливо запущених і критичних випадках - марення , непритомність , провали в пам'яті , галюцинації.<br /> У разі , коли брак поживних речовин триває досить довго , гостре відчуття голоду в якийсь момент повертається знову. Але цього разу воно вже носить маніакальний , несвідомий характер. Багато читали або чули про випадки канібалізму , зафіксованих в голод 1932 1933 років, голод 1921 року. Відомі ситуації , коли матері їли своїх дітей , перебуваючи в абсолютно неосудному стані. Очевидно , що в такій ситуації в групі людей нівелюються закони моралі , моральності , соціальні та родинні зв'язки , і вчинками можуть керувати тваринні інстинкти виживання.<br /> <br /> Кілька змінюється у людей , які пережили голод , і сприйняття дійсності. Багато написано в роботах психологів про гостру радості від їжі , яку відчувають жертви недоїдання в минулому. Подібним чином описували свої відчуття колишні в'язні концтаборів , тюрем. Деякі з них навіть через багато років , в сите і благополучне час , не можуть позбутися незвичайних особливостей поведінки . Ще одне несвідоме нав'язливе стан, який часто переслідує таких людей , - це смутна несвідома тривога при вигляді вживається іншими їжі. Також пережили голод до кінця життя прагнуть постійно запасати продовольство про запас , навіть якщо в цьому немає ніякої об'єктивної необхідності.<br /> <br /> ==Як зменшити наслідки голоду?==<br /> Відповідаючи на запитання «Як зменшити наслідки голоду ? » , Його можна розділити умовно на дві складових: як побороти в собі почуття голоду ? і як зменшити небезпеку голоду для організму ?<br /> <br /> Локалізувати і зменшити відчуття голоду можна кількома способами. Найпростіше, звичайно , - це відволіктися , сконцентруватися на подоланні причин труднощів. Сфокусувати розсіяна увага в таких випадках буває непросто , але саме це може врятувати життя. Втім , іноді почуття голоду може бути гострим або навіть нестерпним , і тоді просто неможливо думати ні про що , крім їжі . Тут може допомогти вода. Половина літра води , випита в один прийом , на деякий час пом'якшує страждання , і дає можливість відволіктися. Але дуже важливо , щоб ця вода була максимально чистою. Ослаблений організм може легко потрапити під удар хвороботворних бактерій , і втратити останні сили .<br /> <br /> Існують і нетрадиційні методи , якими знімають почуття голоду деякі народи , які історично часто стикаються з цією проблемою. Деяким південноамериканським племенам було властивість щільно пережимати живіт ременями для зниження чутливості. В інших соціумах використовували натуральні чи штучні препарати , які на рівні нервової системи знижували чутливість до недоїдання .<br /> <br /> Але якщо почуття голоду саме по собі не небезпечно , то правила поведінки в екстремальній ситуації можуть визначити шанси людини на виживання. Нижче ми наведемо кілька базових правил , які допоможуть максимально довго зберігати активність в період серйозного недоїдання , і мінімізувати його шкоду для організму:<br /> <br /> Життєво важливо після тривалого голодування не вживати великі обсяги їжі. Багато хто знає про випадки , коли голод 1932 1933 років або будь-які інші складні історичні періоди дефіциту продуктів харчування , трагічно закінчувалися для їх жертв немає від занепаду сил , а від внутрішніх пошкоджень , пов'язаних з переїданням. Звичайно, багато людей в такій ситуації практично не контролюють себе , але борг оточуючих - утримати їх від смертельно небезпечних дій . Реабілітація людей , які пережили голод , - питання не менш важливий , ніж їх порятунок . У перші дні людині краще харчуватися невеликими кількостями супу , легких страв , і поступово збільшувати обсяг порцій.<br /> Рекомендується уникати нерегулярної випадкової їжі в мізерній кількості . Кілька ягід , корінець , пташине яйце - це те , що тільки посилить страждання , які приносить голод. Набагато краще підтримувати хоча б ілюзію режиму харчування , і споживати їжу рівними порціями.<br /> Як уже згадувалося , 2000 кДж на день - мінімально необхідний обсяг енергії , який дозволить триматися на плаву тижнями , якщо не місяцями . Звичайно , в реальних умовах , коли лютує голод , ніхто не буде рахувати калорії . Але приблизно орієнтуватися все ж варто. Це дозволить орієнтуватися не тільки на свої відчуття , які можуть бути оманливі , а й реально оцінювати обстановку. 2000 кДж , для порівняння, - це стандартна плитка шоколаду або 2 батончика з горіхами звичайного розміру , 6-7 яблук , 4 банана , 15 великих сухарів , 100-150 г м'яса або риби.<br /> <br /> ==Чим можна харчуватися під час голоду?==<br /> Страшні реалії , такі , як голод 1932 1933 років, голод 1921 року, післявоєнний голод , показали , що критичної ситуації людина може вживати в їжу здавалося б неможливе . Поїдалися практично будь-які тварини і рептилії , адже м'ясо завжди залишається м'ясом - цінним білковим продуктом , - навіть , якщо воно огидно на смак. У хід йшла кора дерев , дикі злаки , ягоди , коріння , насіння .<br /> <br /> Якщо лютує голод , життя можуть врятувати рослини , які звично вважаються бур'янами. Дуже високою вітамінною і поживною цінністю володіє , наприклад , щавель. Корисний і приємний на смак колір акації та липи. Будь-які насіння диких трав - унікальне джерело критично важливих елементів. Вживати їх у натуральному вигляді неприємно і важко для ослабленого шлунку . Але якщо перетирати їх в борошно і пекти коржики , то навіть невелика їх кількість можуть врятувати в голод.<br /> <br /> Володіючи простими навичками і знаннями можна також збирати яйця будь-яких птахів ( повноцінний джерело білків) , ловити рибу , шукати і знаходити дикі ягоди і гриби. Проте слід бути обережним , і не братися за це , не розбираючись в питанні. Не секрет , що багато ягоди і гриби отруйні і , як наслідок , смертельно небезпечні.<br /> <br /> У статті «Економічна криза : правила виживання » ми вже писали про важливість натурального господарства в екстремальних умовах виживання . Очевидно , що проблема голоду піднімає важливість землеробства в рази. Можливо , про це варто задуматися заздалегідь навіть у найбільш благополучних умовах.<br /> <br /> ==Що викликає у нас відчуття голоду==<br /> Коли ми потребуємо їжі, наш організм починає вимагати її. Але як ми дізнаємося, що відчуваємо голод? Як наш мозок отримує це повідомлення і примушує нас відчути себе голодними? Голод не має нічого спільного з порожнім шлунком, як думає багато хто. Адже новонароджений декілька днів не відчуває голоду. Хворі часто, не дивлячись на відсутність їжі в шлунках, не хочуть їсти.<br /> <br /> Голод починається при браку в крові певних живильних речовин. Коли кровоносні судини потребують їх, в ту частину мозку, яка називається «Центром голоду», поступає повідомлення. Цей центр голоду є як би регулятором роботи шлунку і кишечника. Якщо в крові достатньо їжі, центр голоду уповільнює роботу шлунку і кишечника. Коли їжі в крові не вистачає, центр голоду активізує їх роботу. От чому голодна людина часто чує «бурчання» свого шлунку.<br /> <br /> Як довго ми можемо обійтися без їжі? Це залежить від індивідуума.<br /> <br /> На світовий рекорд тривалості голодування претендувала якась жінка в Південній Африці, яка, за її власним твердженням, прожила на одній воді цілих 102 дні!<br /> <br /> ==Медіа==<br /> <br /> ==Див. також==<br /> [[http://facte.ru/15-faktov-o-golode-v-ssha.html 15 фактів про голод в США]]<br /> <br /> ==Джерела та література==<br /> <br /> ==Зовнішні посилання==<br /> <br /> [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/підрозділ]]</div>

Тарко Анна https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4 2013-11-30T19:12:42Z

<p>Тарко Анна: </p> <hr /> <div>'''Голод, -ду, '''''м. ''1) Голодъ. ''Вчи лінивого не молотом, а голодом. ''Ном. № 11921. ''Був собі такий бідний вовк, що трохи не здох з голоду. ''Рудч. Ск. І. 1. ''Опухну з голоду. ''Рудч. Ск. I. 2. ''Нічого нам їсти голодом сидіти. ''Чуб. V. 886. ''Ми мусіли бідувати голодом терпіти. ''Гол. II. 465. 2) Раст. Rumex Acetosa L. Вх. Уг. 233. <br /> [[Категорія:Го]]<br /> <br /> <br /> ==Сучасні словники==<br /> Тлумачення слова у сучасних словниках<br /> ==Ілюстрації==<br /> {| style=&quot;width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center&quot; <br /> |- valign=&quot;top&quot;<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] <br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]<br /> |}<br /> ==Медіа==<br /> <br /> ==Див. також==<br /> <br /> ==Джерела та література==<br /> <br /> ==Зовнішні посилання==<br /> <br /> [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/підрозділ]]</div>

Тарко Анна https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87:%D0%A2%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%BE_%D0%90%D0%BD%D0%BD%D0%B0 2013-11-30T19:02:47Z

<p>Тарко Анна: </p> <hr /> <div> <br /> [[Файл:Закат.jpg|thumb|Фото]]<br /> <br /> ==Загальні відомості==<br /> <br /> ===ПІБ===<br /> Тарко Анна Сергіївна<br /> ===Спеціальність===<br /> Правознавство<br /> ===Група===<br /> Прб-1-13-4.0д<br /> ==Контакти==<br /> <br /> ===Електронна пошта===<br /> *[mailto:anja.tark@rambler.ru Моя пошта]<br /> <br /> ===Web сторінка===<br /> Посилання на сторінку (власний сайт, соц. мережа, тощо)<br /> <br /> ==Участь==<br /> ===Конференції===<br /> <br /> ===Олімпіади===<br /> <br /> ===Соціальні проекти===<br /> <br /> ===Благодійні акції===<br /> <br /> ===Університетські заходи===<br /> <br /> ==Громадська діяльність==<br /> <br /> =Словник Грінченка і сучасність=<br /> ==Слова, що додала==<br /> [[Будинок]]<br /> [[Град]]<br /> [[Гірчишник]]<br /> [[Глина]]<br /> [[Італія]]<br /> [[Гвоздички]]<br /> [[Герб]]<br /> [[Глечик]]<br /> [[Граматика]]<br /> [[Гумор]]<br /> [[Градусник]]<br /> <br /> [[Категорія: Словник Грінченка і сучасність/Учасники]]</div>

Тарко Анна https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%93%D0%BB%D0%B5%D1%87%D0%B8%D0%BA 2013-11-30T19:01:50Z

<p>Тарко Анна: </p> <hr /> <div>'''Глечик, -ка, '''''м. ''Ум. отъ '''глек. '''1) Кувшинъ. Ном. № 12451. 2) Часть самовара: внутренняя труба, въ которою кладутся угли. Зміев. у. 3) Родъ игры. Ив. 60. 4) '''Глечики жовті'''. Раст. Nuphar luteum Smith. ЗЮЗО. І. 129. 5) '''Глечики полоскати'''. О женщинахъ: угощаться въ складчину въ понедѣльникъ послѣ заговѣнія на Петровъ постъ. ХС. I. 76. Ум. '''Глечичок. '''ЗОЮР. II. 11. <br /> [[Категорія:Гл]]<br /> <br /> <br /> ==Сучасні словники==<br /> ===Словник-довідник===<br /> глечик = глек —<br /> <br /> 1) (зменшено-пестливе — глечичок)— висока, кругла, перев. глиняна посудина, злегка розширена в нижній части­ні; у народі вважають, що глечики (як і взагалі глиняний, фарфоро­вий, скляний та інший ламкий по­суд) б’ються на щастя, на удачу (про це, наприклад, пише Б. Харчук у своїй «Волині»), хоч фраза розбити глек переосмислилася і на прямо протилежне значення — «посваритися» (звідси вислів «гле­чик пополам — ні тобі, ні нам»); у народі символізував стрункість, зокрема на Київщині для новонароджених дівчат гріли воду у висо­ких глечиках, щоб стан тоненький був; у деяких місцевостях глечик називають гладущиком; посудина призначена зазвичай для молоч­них продуктів, води, квасу тощо, тому дисонансом звучить народна сентенція: «На віку доводиться ва­рити і в глеку», тобто всього на ві­ку може трапитися. Є в глеку моло­ко, та голова не влазить (приказ­ка); Бодай і вмирати, а в свій глек зазирати (приказка); Жартуй, гладущик, поки ухо урветься (припо­відка); Пішов глечик по воду та й голову там положив (М. Номис); Він до Гайденка вже щось не став їздити, — мабуть, глека розбили (Б. Грінченко);<br /> <br /> 2) старовинна на­родна гра;<br /> <br /> 3) глечики полоскати (жіноча обрядодія) — угощатися в складчину в понеділок після заговіння на Петрів піст.<br /> <br /> ===Академічний тлумачний словник===<br /> ГЛЕЧИК, а, чол.<br /> <br /> 1. Те саме, що глек 1. Мати загадала їй зібрати з глечика сметану та накришити сала (Нечуй-Левицький, II, 1956, 279); Метушливо кинулася [Груня] до печі, вийняла пахучий глечик пареного молока, що аж присмажилося (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 285); На тину красувалися горщик і два глечики (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 404); * У порівняннях. У других ніздрі, як наперсток, а в нього, мов навмисне, як глечики (Олесь Донченко, VI, 1957, 64).<br /> <br /> 2. перев. мн. Рід рослий родини лататтєвих; купавка.<br /> <br /> ==Ілюстрації==<br /> {| style=&quot;width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center&quot; <br /> |- valign=&quot;top&quot;<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:35_25e1131v.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:194_.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:302_.jpg|x140px]] <br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:371_.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:3969_.JPG|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:4022_.png|x140px]] <br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:54817986.jpg|x140px]]<br /> |}<br /> ==МЕДИТАЦІЯ МАХАШАНТІ ( Розбитого глечика )==<br /> ===ІСТОРІЯ===<br /> <br /> Колись жив практикуючий по імені Фудзі. Він довгий час служив своєму Гуру і практикував різні види медитації , але через 12 років у нього так нічого й не вийшло. Цей учень , був дуже прив'язаний до сутра і любив їх читати. Він їх вивчав дуже багато і був найрозумнішим з усіх учнів . Гуру постійно сварив його і знущався над ним , оскільки всі молодші учні вже досягли різних ступенів Просвітлення . Навіть ті , які були більш дурними , досягли Просвітлення , завдяки ретельності в медитації та практиці усвідомлення. Він же через прихильності до писань , намагаючись на все отримати ментальні відповіді , намагаючись все обгрунтувати логічно , нічого не міг досягти. Він прийшов у відчай , думаючи так: « Роки проходять , а я все залишаюся на рівні розуму і не можу піти далі сутр , продовжуючи числитися в розряді початківців учнів» .<br /> <br /> Одного разу , набираючи воду в глечик , він був сильно сконцентрований і не міг ні про що інше думати. Коли він набрав воду , він побачив своє відображення , що виникло в глечику з водою , і подумав: «Цей світ ілюзорний , так само як і це відображення в глечику ». Захопивши думками , він упустив глечик на камінь. Вся вода з глечика розтеклася в струмку. Він на деякий час перестав розуміти , що відбувається , поки , слідом за цим , його НЕ осяяло . Він побачив , що вода , яка була в глечику - це його свідомість , а глечик - це його уявлення про себе , ідеї , концепції , якими він був захоплений . Коли глечик розбився , то вода витекла в усі сторони , оскільки струмок дуже швидко тек. У цю мить у нього в свідомості відбувся переворот. Він схопився , почав скакати і танцювати. Ніхто не міг зрозуміти , що він бурмоче , але він всім говорив : « Глечик розбитий і вся вода безповоротно витекла , її неможливо ніде знайти». Потім він написав таку Гатху :<br /> <br /> Розбитий глечик і витекла вода ,<br /> <br /> Ні глечика і немає розуму .<br /> <br /> У всіх десяти сторонах світла<br /> <br /> Абсолютно сяє Природа Будди.<br /> <br /> Кожен є Татхагата<br /> <br /> Своїм учням він давав виконувати тільки цю медитацію. Це медитація Махашанті ( Розбитого глечика ) . Завдяки цій медитації він навів до досягнення Просвітлення багатьох учнів .<br /> <br /> ===Докладні настанови ПО ВИКОНАННЮ МЕДИТАЦІЇ МАХАШАНТІ===<br /> <br /> 1 . Зупиніть думки і , зберігаючи статус усвідомленості , добийтеся чіткого порожнього ментального екрану, тобто в межах екрану своєї свідомості потрібно домогтися певної інтенсивності , як у звичайній медитації завершення . Ви як би відвойовувати у думок невелику ділянку внутрішнього простору. Він у вас залишається - це тверде , як стіна , свідомість . Думок немає , але усвідомленість не падає , статус свідомості залишається таким же , як в бодрственном стані.<br /> <br /> 2 . Змішування . М'яко розчинити межі екрану і розширити свідомість до нескінченності. Уявити , як стінки екрану починають розмиватися. Концентруючись на тому , що свідомість всередині , яке ви утримуєте цим екраном , і нескінченне свідомість зовні - одне і те ж , відчути, як ваша свідомість всередині починає розчинятися і змішуватися з свідомістю зовні.<br /> <br /> При правильному виконанні тіло відчує як би поштовх - ви немов підлітаєте трохи і відчуваєте як кордони тіла починають розмиватися.<br /> <br /> 3 . Перебування в природному стані. Коли виконано змішування , необхідно тонко підтримувати усвідомлення .<br /> <br /> Переживанням цієї медитації має бути відчуття величезного нескінченного простору і втрати почуття «я» , відчуття розчинення і змішування , коли немає ні суб'єкта , ні об'єкта , а існує тільки усвідомленням. Потрібно утримувати усвідомленість і продовжувати розчинятися до тих пір, поки ви не втратите відчуття фізичного тіла. У цій медитації не постачається жодних зусиль - ви просто розслабляєтеся .<br /> <br /> ====Перший ступінь====<br /> <br /> Ви зупиняєте мислення і намагаєтеся домогтися чіткого екрану без думок. Це усвідомлення на рівні очей , яке виникає перед нами. Іншими словами , зупинивши мислення , потрібно зберегти статус усвідомленості , такий же, як коли ви спите і перебуваєте в поверхневому свідомості . Ви повинні домогтися в межах екрану дуже чіткого свідомості. Воно повинно бути ясним і твердим. Поки ви цього не досягнете , далі йти немає сенсу. Це таке стійке і тверде свідомість , як стіна , в межах вузького екрана - трохи ширше , ніж відстань між очей.<br /> <br /> Це медитація Завершення високого рівня. Фактично всі медитації Завершення - це перебування в природному стані порожнечі. Це одне і те ж. Але з досвіду практикуючих є певні способи , щоб посилити це . У цьому вся сіль. Просто перебувати в прострації - це не медитація Завершення .<br /> <br /> Існує багато тонких нюансів , що не описуються ніде і даються тільки з особистого досвіду самадхи .<br /> <br /> Отже, перше - це зупинити думки і , зберігаючи статус усвідомленості , перебувати в межах цього екрану . Домогтися того , щоб свідомість стало начебто твердим. Ви чітко можете утримувати його , довгий час не відволікаючись ні на що. Домогтися безмовності і дуже чіткого ментального екрана.<br /> <br /> ====Другий ступінь====<br /> <br /> Змішування . Тут ви повинні відчути , що , то свідомість , яке ви усвідомили в межах цього вузького екрана , таке ж , як і зовні. Іншими словами , утримуючи це непорушне свідомість , ви повинні як би в глибині усвідомити , що те , що ви утримуєте тут , у вузьких межах - воно поза вікном до нескінченності. Воно точно таке ж. Це змішування .<br /> <br /> І ви повинні обережно , не докладаючи ніяких зусиль , дуже тонко як би почати розчиняти цей екран . І коли ви розчиняєте цей екран , потрібно не упустити статус усвідомлення. Якщо ви , розчиняючи , упустіть статус усвідомлення , то від медитації не буде ніякої користі.<br /> <br /> Іншими словами , якщо ви домоглися в межах екрану перший дхіяни , то при змішуванні ви можете її загубити і зіскочити на рівень підступаючої концентрації. Тоді все доведеться починати спочатку. Це найтонший момент . Т. е. при змішуванні статус усвідомлення повинен залишитися. У цьому суть цієї медитації . Тому не потрібно докладати зусиль. Якщо ви будете докладати зусилля , ви втратите свій статус усвідомлення , тому що скотитеся на рівень поверхневого свідомості. Тому ви повинні розчинити екран легко , як би само собою. Природно , це має відбутися тільки на тонкому рівні . Потрібно усвідомити , що свідомість зовні і то свідомість , яке я утримую зараз - одне і те ж. Ось так легко ви повинні виконати змішування .<br /> <br /> Якщо ви дійсно відчуєте це , за якусь частку секунди , ваша свідомість може спалахнути і розширитися на величезну відстань . Ви відчуєте як би поштовх, і у вас піде відчуття тіла. Це може відбутися миттєво.<br /> <br /> Потрібно усвідомити : зараз я утримую невеликий екран , але насправді навколо мене на мільярди бесконечностей - одне й те ж свідомість . Потрібно просто змішатися з цим усвідомленням . Це друга ступінь - змішування .<br /> <br /> ====третій ступінь====<br /> <br /> Це перебування в природному стані.<br /> <br /> Коли ви відчуєте , що змішування відбулося, ви перестаєте концентруватися і що-небудь робити . Ви просто сидите , не рухаючись, і перебуваєте в цьому стані. Воно саме почне поглиблюватися.<br /> <br /> Якщо змішування не відбулося , то скільки не перебувай в такому стані , нічого не буде. Тому після змішування потрібно просто перебувати в природному стані.<br /> <br /> Якщо ви глибоко поринете в медитацію , то зможете утримувати в межах екрану дуже інтенсивне свідомість . Воно буде подібно палаючого смолоскипу , який дуже інтенсивно висвітлює темряву. У районі голови ви будете почувати немов світіння , що висвітлює темряву навколо .<br /> <br /> Медитація Махашанті ще називається медитацією Розбитого глечика тому , що потрібно свідомість глечика , тобто нашого тіла і розуму , змішати з свідомістю зовні. Якщо глечик наповнений водою і стоїть на дні океану , то вода починає змішуватися . Коли вода змішається , ви досягнете Просвітлення .<br /> <br /> Коли ви досягнете світиться свідомості в межах екрану , значить , ви підійшли до шийки , а з горлечка вода вже починає змішуватися . Тоді ви відчуєте , що перед вами стіна з темряви , а якщо заслуг багато - з сріблясто- білого світла . Ви просто стоїте перед нею , але ще не з'єдналися. Це означає , що ви підійшли до шийки . Потім ви починаєте змішувати свій світиться екран , усвідомлюючи , що свідомість зовні таке ж. Під час змішування , найголовніше - намацати те ж свідомість , яке ви утримували в межах екрану , тобто не повинно бути зниження дхіяни , перепаду . Ви повинні змішатися з тим же рівнем , який ви досягли в межах екрану . Якщо відбудеться зниження , ви відразу це відчуєте. Наприклад , якщо ви на рівні екрану досягли 3-й дхіяни , але змішування виконуєте недбало , то ви скотитеся на рівень 1 -й дхіяни . Тоді ваша ясність піде , і залишиться тільки радість. Ви відчуєте, що розширення відбулося , але воно нижче за якістю. Рівень усвідомленості впав. Свідомість було тонким , а потім , через недбале змішування , відразу огрубіло . Тому змішування потрібно робити як би не роблячи , абсолютно спонтанно. Воно повинно само статися. Ви йому просто допомагаєте .<br /> <br /> Після цього ви перебуваєте в природному стані і підтримуєте тільки ясність і усвідомленість , але не докладаєте жодних зусиль над контролем думок. Якщо ви просто підтримуєте усвідомленість , то решта відбудеться само по собі. Якщо усвідомленість втрачається , потрібно просто без зусиль знову до неї повернутися. На найтонших шарах свідомості зусилля не заважають. Тому той , хто правильно виконує медитацію , обов'язково випробує підйом енергії , втрату почуття тіла , світло і увійде в глибоку дхьяну .<br /> <br /> Це одна з медитацій Джняна -Йоги високого рівня для досягнення 2 -го стану Верхнього Каузальні Світу - стану Безконечного Простору.<br /> <br /> ===ПОЯСНЕННЯ МЕДИТАЦІЇ МАХАШАНТІ ДЛЯ рітріти ПЕРШОЇ СТУПЕНИ===<br /> <br /> 1 . Ви сідаєте в правильну позу і закривши очі концентруєтеся на внутрішньому просторі осознавания . Потім ви жорстко блокуєте всі думки. Блокувавши всі думки, ви зберігаєте статус усвідомленості . Щоб блокувати всі думки, ви повинні дати собі команду або висловити санкальпу . Санкальпа - це щось на зразок , вираження рішучості : «Зупинка думок» .<br /> <br /> Але зупинити думки мало , потрібно ще зберегти статус ясного осознавания . Тоді ви даєте собі другу команду: «Збереження статусу осознавания ». У цьому стані ви не займаєтеся нічим , крім жорсткого блокування всіх думок. Скільки б думок ні з'являлося , ви їх всі блокуєте і не звертаєте уваги на те , що вам важко сидіти , тому що важко сидіти всім.<br /> <br /> Але це всього лише перші 12 років , а потім у вас з'являються приголомшливі досліди , і ви відчуваєте невагомість тіла. Важко вам сидіти через те , що існують забиті Наді в ногах - це інформація в каналах - негативна карма , яка накопичена в тілі. Якщо ви їй не піддаєтеся , то ви її долаєте . Практикою медитації , у вас є шанс , розрахуватися з усіма своїми гріхами , якщо не слідувати за ними і наполегливо займатися концентрацією .<br /> <br /> Отже , в межах цього ментального екрану , ви блокуєте всі думки, не допускаючи їх появи. Думки існують у двох аспектах. Перше - коли просто вони захоплюють вашу свідомість у вигляді слів . Друге - у вигляді образів. І вдивляючись в цей внутрішній ментальний екран , ви всі думки мають блокувати . Для цього існують два способи :<br /> <br /> 1 ) Ви як би трохи напружуєте свою свідомість , звертаючи його на думку , і жорстко її пригнічуєте . Коли з'являється друга думка , ви знову її жорстко пригнічуєте .<br /> <br /> 2 ) Ви спостерігаєте думки, не слідуючи за ними. Тонке спостерігає свідомість сама розчиняє ці думки .<br /> <br /> Але вам тут потрібно використовувати перший спосіб . Існує третій рівень думок - біджи . Біджи - це думки в зародку. Це тонкі думки , які ще не розгорнулися , але які знаходяться в стадії розгортання . Це дуже тонкі руху свідомості , і їх ви теж повинні помічати і пригнічувати .<br /> <br /> Коли ви пригнічуєте і блокуєте всі думки, у вас з'явиться щось на зразок порожнього простору у свідомості . Це не повинно бути , таке неясне , темний простір . Це простір повинен бути повністю ясним . У вас повинна зберігатися усвідомленість . Можливо , на цьому рівні у вас буде губитися усвідомленість . Ви будете засипати або у вас будуть з'являтися сторонні думки , які ви не в змозі блокувати . Тоді вам потрібно використовувати спеціальний метод, що дозволяє отримувати енергію з каналів.<br /> <br /> Всередині нашого тонкого тіла існує енергія , але зараз ви не маєте до неї доступу , тому що ця енергія може виявлятися тільки при контактах із зовнішніми об'єктами . Але ви можете викликати цю енергію за рахунок спогади старих вражень. Це один з езотеричних методів для продовження медитації. Якщо , перебуваючи в такому порожньому стані безмислія , ви відчуваєте неясність свідомості , і вам ніяк не вдається її розсіяти , ви повинні згадати ситуації , в яких ваша усвідомленість була дуже сильною. Це можуть бути якісь стресові ситуації або дуже яскраві враження , наприклад , коли ви йдете вночі по лісі або входите в темний під'їзд - коли ваше усвідомленням підвищувався . Згадавши ці ситуації , ви можете викликати всередині своєї свідомості якийсь сплеск осознавания . Але ви не повинні нічого особливо візуалізувати . Всі образи тут не важливі , а важливий тільки сплеск цього осознавания . Якщо ви зможете це виконати , ви зможете брати енергію з каналів , через Бхаве . Бхава - це певне почуття , стан . Викликаючи ці стани , ви підвищите свою усвідомленість .<br /> <br /> Нарешті , коли ви блокували всі думки, і ваш ментальний екран чистий , у вас виникне якийсь стан прозорості і порожнечі , і ви можете бачити перед собою щось на зразок сіро -білого або сріблясто -сірого екрана. Але якщо у вас слабка ясність осознавания , у вас може бути темний екран. Найголовніше - ви тут повинні досягти двох станів:<br /> <br /> 1 ) Стан пустотности , порожнього розуму , коли думки вас не захоплюють .<br /> <br /> 2 ) Стан ясності , коли у вас є ясна свідомість , і воно не тьмяніє . І це ясна свідомість ви підтримуєте практикою згадування минулих вражень , витягуючи з них енергію. Але ви не повинні згадувати погані речі . Осознавание може посилюватися , коли з вами відбувається також щось погане , але ви не повинні це згадувати. Згадуйте нейтральні речі. Коли ви досягнете стійкого стану бездумності і ось такого стану ментального екрану , ви приступаєте до наступної практиці .<br /> <br /> 2 . Наступне , що необхідно зробити - це розширити межі екрану і змішати ваше осознавание з величезним простором, який утворюється в результаті розширення. Коли ви перебуваєте в стані без думок , у вас виникне таке відчуття , немов ваша свідомість - це палаючий факел , а ви наближаєтеся до величезної стіни. І ця стіна - це ваше глибинне усвідомленням без думок. Ви повинні змішати своє ясне усвідомленням з цим величезним простором поза думок. Це виконується трьома способами:<br /> <br /> 1 ) Метальна рух .<br /> <br /> Ви як би повинні метати пучки своєї свідомості в межах цього екрану : вгору , вниз , вправо , вліво , роблячи такі розгойдують руху своєю свідомістю , намагаючись злити себе з екраном осознавания і розширити його . Без думок. У вас виникає вібрація на рівні тонкого тіла , і ви намагаєтеся вийти за межі ментального екрана.<br /> <br /> 2 ) Інтеграція через яку-небудь енергію.<br /> <br /> Якщо ви перебуваєте в стані безмислія і спостерігаєте цей ментальний екран , через деякий час у вас виникатимуть різні стани . Це енергії , що входитимуть до ваша підсвідомість . Ви повинні вибирати з них найтоншу та інтегруватися з нею. Це найбільш легкий спосіб .<br /> <br /> Коли у вашому полі зору без думок виникне якась енергія , ви повинні , сконцентрувавшись на ній , резонувати з нею і дозволити своїй свідомості як би поплисти на ній . Але це має бути енергія більш тонка , ніж ваша свідомість . Ця енергія уособлює вашу заслугу на рівні Миру Без Форм . Ви повинні дозволити своїй свідомості полинути на цій енергії . Такий другий спосіб змішування через інтеграцію.<br /> <br /> 3 ) Вичікування .<br /> <br /> Ви розчиняєте стінки цього екрану , нічого не роблячи , а просто залишаючись без думок , в стані спостереження . Коли ви перебуваєте в ясному усвідомленні без думок , через деякий час стінки екрану самі розмиваються.<br /> <br /> Якщо ви блокували думки і увійшли в першу дхьяну , коли у вас була радість чи ясність , то при змішуванні у вас може знизитися стан дхіяни . Ваша ясність може затуманити . Тоді ви знову повинні повернутися до початку цієї медитації.<br /> <br /> 3 . Потім , коли ви змішуєте свою свідомість з екраном , у вас настає третя фаза цієї медитації . Ви намагаєтеся усвідомити , що ваша свідомість всередині , свідомість в екрані , яке ви усвідомили завдяки контролю думок і нескінченне свідомість зовні - це одне і те ж , і намагаєтеся м'яко об'єднати всі ці види свідомості , щоб зануритися в природний стан розуму .<br /> <br /> Коли виконується змішування , потрібно тонко підтримувати це усвідомленням . Переживанням цієї медитації має бути відчуття величезного нескінченного простору і втрата відчуття «я» ; почуття розчинення і змішування , коли немає суб'єкта та об'єкта , коли подвійність подолана . І існує тільки усвідомленням.<br /> <br /> Намагайтеся утримувати цю усвідомленість і залишатися в цьому стані до тих пір , поки не відбудеться втрата відчуття фізичного тіла. І в цій медитації наприкінці ви не докладаєте жодних зусиль. Остання фаза - змішування - відбувається легко.<br /> <br /> <br /> ==Казки про глечик==<br /> ===глиняний глечик===<br /> <br /> Було це чи не було , але люди розповідають .<br /> У одного дехканина народився син зростанням з невеликий стручок перцю. Як народився , так відразу став говорити і бігати. Мати подивилася на нього і назвала хлопчика Яртигулок , а це означає по- туркменськи - половина верблюжого вуха. Ось який він був маленький! Одного разу у матері Ярти тріснула миска - каса , в якій квасили верблюже молоко. Вона почала замазувати тріщину глиною і заголосила :<br /> <br /> - Всім хороший у мене синок - і гарний і стрункий , та зростанням малий . Ремесла не знає , навіть миску склеїти не може!<br /> <br /> Ярти почув слова матері - досада його взяла. Підіткнув за пояс поли халата і побіг до будинку старого гончаря на самий край аулу .<br /> <br /> - Дядя гончар , візьми мене в учні! - Закричав він , видершись на огорожу.<br /> <br /> Гончар озирнувся , але нікого не побачив. Він сказав :<br /> <br /> - Це москіт пищить або людина кричить ?<br /> <br /> - Це я ! - Ще голосніше крикнув Ярти , і гончар побачив хлопчика. Він розсміявся до сліз.<br /> <br /> - Гей , синку , як же я можу взяти такого малюка в помічники ? Грудку глини з верстата впаде - прішібет тебе до смерті .<br /> <br /> - Випробуй на ділі , - попросив Ярти і залишився в учнях у старого майстра.<br /> <br /> Вони зажили дружно : разом трудилися , разом пісні співали. Старик робив великі глечики - танури , а з-під рук Ярти - гулок виходили такі крихітні горщики , дзвінкі як срібло , що милуватися ними збігалися хлопці з усього аулу .<br /> <br /> У базарний день , в п'ятницю , старий уклав на гарбу глечики , зроблені за тиждень, і сказав хлопчикові :<br /> <br /> - Сьогодні я продам ці глечики і віддам жадібному купцеві Курбан- баю двадцять п'ять теньга боргу. Тоді тяжкість звалиться з моїх плечей , і ми заживемо спокійно.<br /> <br /> Ярти залишився один. Він заходився підмітати глиняну долівку майстерні , але не встиг закінчити своєї роботи , як у хвіртку постукали.<br /> <br /> - Хто там? - Запитав малюк.<br /> <br /> - Відкривай скоріше! Це я - сам Курбан- ага! - Відповів грубий голос.<br /> <br /> Ярти злякався. Він не відкрив купцеві і зі страху сховався в великий глек , що лежав на сонці для просушування. Тоді купець ударом ноги вибив хвіртку і увірвався у двір , а за ним увійшли його слуги.<br /> <br /> - Забирайте все і вантажте на віслюка ! - Заревів купець : - Ця людина мені винен гроші !<br /> <br /> Слуги перерили весь будинок , але старий майстер був такий бідний , що вони не знайшли нічого , крім двох старих килимів - паласів да гончарного круга. Тоді вони взяли горщики та глечики , що лежали на осонні , і відвезли їх , а разом з глечиками відвезли і Ярти - гулок .<br /> <br /> Вони привезли посуд у крамницю купця і розставили уздовж стіни. Ярти хотів вистрибнути з глечика , але не міг :<br /> <br /> стінки танура були такі гладкі , що хлопчикові не було за що вчепитися . Тоді він став слухати , що відбувається в крамниці , і почув голоси слуг і дзвін грошей .<br /> <br /> - Я стягнув з хазяйської виручки шість теньга , - сказав один слуга. - Я куплю собі нові туфлі.<br /> <br /> - А я приховав тільки три , - відповів другий , зітхнувши. - На такі гроші не купиш і тюбетейки .<br /> <br /> Але в цей час пролунав голос купця , який , обійшовши всіх своїх боржників , повертався в лавку. Слуги перелякалися і не знали , куди сховати вкрадене.<br /> <br /> - Висип гроші в глечик ! - Здогадався один з них. - Якщо господар знайде їх у глечику , він подумає , що це гроші гончара , і ми вийдемо з води, не замочивши п'яти!<br /> <br /> І Ярти почув , як на дно стояв поруч глечика<br /> <br /> посипалися дзвінкі монети.<br /> <br /> Увійшовши в крамницю , купець всівся на барвистому килимі , присунув до себе високі , на різьблених ніжках , рахунки і став підраховувати , хто і скільки йому повинен :<br /> <br /> - Шкіряник Дурди - сто теньга , зброяр Берди -п'ятдесят , гончар Ата - тридцять ...<br /> <br /> Почувши таку брехню , Ярти не витримав і дзвінко<br /> <br /> крикнув:<br /> <br /> - Неправда ! Не тридцять , а двадцять п'ять ! .. Здивований купець прислухався , але в крамниці все було тихо , і він знову заклацав кісточками :<br /> <br /> - Гончар Ата - тридцять ...<br /> <br /> - Двадцять п'ять ! - Ще голосніше закричав хлопчик.<br /> <br /> Купець схопився. Він зрозумів , що голос доноситься з глечика , а він добре знав , що в глечиках нерідко ховаються духи- джини . Він закричав:<br /> <br /> - Гей , слуги ! Киньте в річку цей глечик , - в нього забрався чарівник - джин !<br /> <br /> - Стривай , купець ! - Запищав з глечика Ярти так голосно , як тільки міг. - Я не злий джин , я - добрий . Якщо хочеш , я зроблю тебе найбагатшим з людей !<br /> <br /> Це сподобалося купцеві .<br /> <br /> - А як ти це зробиш? - Запитав він.<br /> <br /> - Я володію чудовою силою перетворювати дзвінкі черепки в дзвінкі монети. Якщо не віриш , - спробуй :<br /> <br /> візьми стоїть поруч глечик і розбий його . Варто мені тільки сказати заклинання , і черепки перетворяться в гроші. Але пам'ятай , більше двох разів повторювати заклинання я не можу !<br /> <br /> Купець вже не слухав його . Він схопив палицю і , розмахнувшись , з усієї сили вдарив по глека . Черепки полетіли в сторони , а Ярти водночас закричав на все горло :<br /> <br /> Вурр -ха -ха , черепки ,<br /> <br /> Перетворюйте в мідяки ! '<br /> <br /> Купець нагнувся і побачив серед глиняних черепків цілу жменю мідних грошей .<br /> <br /> - Гей , - сплеснув руками купець , - справа йде на лад! Стривай , про чарівник - джин , не будеш другим , останнього заклинання : я наготую побільше черепків !<br /> <br /> Він знову схопив палицю і заходився поспіль бити всю стояла в крамниці посуд. Він бив страви та глечики , великі танури і маленькі піали , горщики і чаші , підноси і величезні чани . Він бив і кричав:<br /> <br /> - Почекай , джин ! Ще не все! Я хочу мати багато грошей!<br /> <br /> Він розмахував палицею до тих пір, поки в крамниці не залишилося жодної цілої чашки. Купець знесилів . У знемозі він впав на килим і прохрипів:<br /> <br /> - Ну , джин , тепер пора!<br /> <br /> Але ніхто не відгукнувся.<br /> <br /> - Джинн , де ж ти? - Заревів купець , як поранений буйвол .<br /> <br /> Але й на цей раз ніхто йому не відповів , тому що купець перебив весь посуд ; він розбив і той глечик , в якому сидів перевірений Ярти . Хлопчисько негайно ж вискочив і прожогом пустився додому. Він був дуже задоволений , що так спритно відплатив купцеві за його ненаситну жадібність. А купець досі сидить на своїх черепках і чекає , поки джин перетворить їх на дзвінке золото.<br /> <br /> Хто слухав казку , нехай посміється над жадібним.<br /> <br /> ===Лисичка і глечик===<br /> Одного разу пішли чоловік з жінкою у поле жати. Взяли з собою глечик молока та ще дещо попоїсти. Прийшли вони на поле, що було коло лісу, та й почали жати. А вузлик з їжею та глечик молока лишили в кущах.<br /> З лісу вибігла лисичка, заглянула — смачненьке, та й до їжі. Поїла, що було, а потім всунула голову у глечик з молоком, випила його, а назад витягти ніяк не може. Лисичка і так і сяк головою крутить, а глечик її не відпускає. Почала лисичка просити глечика:<br /> — Відпусти мене, голубчику.<br /> А глечик ніяк не відпускає. Лисичка розсердилась на глечика та й ну кричати:<br /> — Ану відпусти, противний, а то втоплю тебе.<br /> А глечик і далі не відпускає. Тоді лисичка вже зовсім розізлилась, та й побігла до ставка глечика топити. Топить та кричить:<br /> — Негіднику ти, паскуднику....<br /> Тим часом вода наповнила глечик, та й потягнув він лисичку за собою на дно.<br /> <br /> ===Глечик із тріщиною===<br /> Колись жив один чоловік, що заробляв собі на хліб тим, що приносив воду з річки до будинку свого роботодавця. <br /> <br /> Малюнок: Ліза Вороніна<br /> Малюнок: Ліза Вороніна<br /> У хазяїна будинку було велике господарство, і йому було потрібно багато води для поливання садів навколо його будинку, готування їжі й купання. <br /> <br /> І той чоловік приносив воду на коромислі, з обох кінців якого висіли глиняні глечики. Уранці він виходив із порожніми глечиками й повертався з наповненими, і так повторювалося по кілька разів на день. <br /> <br /> В одному із глечиків була тріщина. Коли чоловік долав свій шлях, вода капала із глечика, і після довгої дороги в глечику залишалася лише половина води. <br /> <br /> Так тривало день за днем. Глечик же, що залишався повним, дуже пишався тим, що він ідеально виконував своє доручення. І він нашіптував із докором іншому глечикові: «Ти повинен соромитися самого себе; рівно половина води втрачається, коли ти носиш її з ріки». <br /> <br /> Другий глечик почав почувати себе приниженим і соромитися того, що не виконує свою роботу як належить. Особливо після того, як чоловік у черговий раз підійшов до річки, і глечик у ній побачив своє відображення із тріщиною. <br /> <br /> - Я прошу пробачення, - сказав він чоловікові, - я соромлюся самого себе. <br /> <br /> - Чому? - запитав його чоловік. - Чого ти соромишся? <br /> <br /> - Я не виконую свого призначення. Половина води витікає із тріщини в мені, і тобі доводиться працювати удвічі більше, щоб відновити розлиту воду. <br /> <br /> Чоловік пожалів його й сказав: <br /> <br /> - Коли ми будемо проходити дорогою, скажи мені, що ти думаєш про квіти, які супроводжують нас усюди. <br /> <br /> - Квіти дуже гарні, - сказав глечик, - але тобі не вдасться відволікти мене від того, що я погано виконую свою роботу. <br /> <br /> - Друже мій, - відповів чоловік, - ти не зовсім мене зрозумів, невже ти не помітив, що квіти розцвітають тільки, з одного боку дороги. Я знав, що просочується вода, і міг замінити тебе на інший глечик, але замість цього я посіяв насіння з одного боку дороги, і ти поливав його щодня, поки не з'явилися квіти. Щодня, коли я долаю свій шлях від річки до будинку, ці квіти радують моє серце й надихають мене продовжувати роботу, саме такий глечик мені потрібний, за що я тобі й вдячний. <br /> <br /> Чоловік не хотів позбавляти життя предмет, яким є глечик із тріщиною, тому що він знав секрет мудрості про те, що всі предмети на світі - живі. <br /> <br /> ===Глечик і лисичка===<br /> Жили собі дід та баба. Пішли вони у поле жито жати. На полудень взяли собі глечик молока. Прийшли вони на поле. Баба і каже дідові:<br /> — Де б оце глечик з молоком поставити?<br /> — Постав, стара, молоко в кущик.<br /> Баба послухала діда і поставила молоко в кущик. От пішли вони жати. Жнуть та й жнуть. А лисичка прибігла та й випила молоко, але голови із глечика назад не вийме. Ходить лисичка, головою крутить та й каже:<br /> — Ну, глечичок, пожартував та й буде уже, випусти мою головоньку. Буде ж тобі, голубчику, буде!<br /> Не одстає глечик, хоч ти що хоч роби.<br /> — Підожди ж, проклятий глечик! Не одстанеш, так я тебе утоплю!<br /> Прибігла лисичка до річки глечика топить. Вбігла вона в річку, сунула голову в воду і набрався повний глечик води. Так глечик за собою в воду і лисицю потягнув.<br /> <br /> Медіа:<br /> {{#ev:youtube|C1UT-qcHys4}}<br /> ==Див. також==<br /> http://cikavo.com/article/12826.html==Зовнішні посилання==<br /> <br /> [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/підрозділ]]</div>

Тарко Анна https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:54817986.jpg 2013-11-30T18:58:27Z

<p>Тарко Анна: </p> <hr /> <div></div>

Тарко Анна https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:4022_.png 2013-11-30T18:58:03Z

<p>Тарко Анна: </p> <hr /> <div></div>

Тарко Анна