Київський столичний університет імені Бориса Грінченка - Внесок користувача [uk]

Різьбярство

2013-11-29T22:49:52Z

Сізонеко Катерина: /* Сучасні словники */

'''Різьбярство, -ва, '''''с. Искусство рѣзчика. Шух. І. 292.
[[Категорія:Рі]]

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

<big>РІЗЬБО</big> – перша частина складних слів, що відповідав слову різьба у 3 знач., напр.: різьбонакатувальник, різьбонарізування, різьбошліфування і т. ін.

<big>РІЗЬБОВИЙ</big>, а, є. 1. Який має різьбу (у 3 знач.). Зусилля затиску виробів у пристроях, що створюється за допомогою різьбових, ексцентрикових та інших затискачів прикладенням фізичної сили робітника, нестале (Технол. різального інстр., 1959, 18); Контролер ВТК перевіряє різь в отворі, вкручуючи в кожну детальку різьбову пробку (Роб. газ., 5.III 1966, 2); // Здійснюваний за допомогою різьби. Різьбове з'єднання.

2. Признач, для нарізування різьби (у 3 знач.). Досить часто на токарних верстатах доводиться нарізати різьбу. Такі операції виконують за допомогою різьбового інструмента (Різальні інстр.., 1959, 63); На.. додатковому супорті можна поставити прохідний, підрізний, відрізувальний, різьбовий або центрувальний різець чи свердло (Веч. Київ, З.Х 1968, 4); // Який ви-користовується для вимірювання або перевірки різьби. Найпростішим інструментом, призначеним для контролю шагу різьби, в різьбовий шаблон (Допуски.., 1958, 362); Різьбові мікрометри із змінними вставками застосовують при перевірці середнього діаметра різьби у мітчиків (Технол. різального інстр., 1959, 201).

<big>РІЗЬБЯРСТВО, РІЗЬБАРСТВО</big>, а, с. 1. Мистецтво створення малюнка, візерунка, зображення на твердому матеріалі. Гуцульське мистецтво, його орнамент використовувалися [прихильниками «чистого мистецтва»] поверхово: точно копіювався рисунок вишивки, різьбярства., і переносився на глину без розуміння того, що кожний матеріал по-іншому сприймав той же елемент орнаменту (Гуцульська кераміка, 1956, 15); До старовинних видів українського народного мистецтва належить різьбярство, яке широко застосовувалось в ар-хітектурі і в побуті. Про це свідчать монументальні різьблені сволоки Чернігівщини, помережані виразним геометричним орнаментом деталі архітектурних споруд Київщини (Нар. тв. та етн.,4, 1966, 35).

2. Мистецтво створення скульптурного зображення з каменю, дерева, кості і т. ін. різанням, вирізуванням. Невелике дерев'яне погруддя Шевченка... Нехитре, напрочуд просте й скромне, виконане в безпосередній творчій манері народного різьбярства (Мист., 2, 1961, 5); Саме сюди, у Чорнянку, і запросив на різдвяні канікули Д. Д. Вурлюк молодого Маяковського, з яким познайомився у вересні 1911 р. в Москві, в Училищі живопису, різьбярства й зодчества (Рад. літ-во, 4, 1963, 29).

<big>РІЗЬБЯРСЬКИЙ, РІЗЬБАРСЬКИЙ</big>, а, є. Прикм. до різьбяр, різьбар. Ряд художньо-промислових артілей – килимарських, різьбярських та художньої вишивки – продовжують і розвивають благородні традиції гуцульського мистецтва (Гуцульська кераміка, 1956, 28); //Стос, до різьбярства, різьбарства. Гната Крик ливця.. я поважав і любив не так за його різьбярську майстерність, як за те, що душевний він був до трудящих людей (Мур., Бук. повість, 1959, 104); // Признач, для різьблення (у 1 знач.). Біля ескіза лежала невеличка колода з грушини й багато різьбярських доліт. Було видно, що скульптор займається і різьбленням (Томч., Готель.., 1960, 141); Гетьман сидів біля важкого стола, недоробленою люлькою в задумі стукав об нього. Поряд лежало теслярське й різьбярське начиння (Ле, Наливайко, 1957, 400); //Зробл., вигот. різьбленням. Клієнти, що з'їжджаються до санаторію з цілої Польщі.., залишатимуть сотні, сотні злотих у місцевого населення за ягоди, гриби, молочні продукти, різьбарські та керамічні вироби, килими та вишивки (Біль-де, Сестри.., 1958, 41).

<big>РІЗЬОВИЙ</big>, а, є. Те саме, що різьбовий. Різьові калібри треба показати учням в натурі і ознайомити з їх маркіровкою (Метод, викл. фрез, спр., 1958, 97); Розбирання і складання різьових з'єднань. Основними інструментами, якими користуються при розбиранні і складанні цих з'єднань, є ключі і викрутки (Автомоб., 1957, 333). (Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1]С. 573)

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Різбярство1.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Різбярство2.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Різбярство3.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Різьбярство4.png|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube|3nXoIwbeUls}}

==Синонімічний ряд==
<big>РІЗЬБЛЕННЯ</big> – різак, різець, різальний, різати, різьбити

<big>РІЗЬБИТИ</big> (наносити на щось малюнок, візерунок різцем; створювати різцем скульптурне зображення), вирізьблювати, вирізьбити, вирізати, вирі-зувати; карбувати, викарбовувати, викарбувати (на поверхні твердого матеріалу; мережа[и]ти, вимережува[и]ти, змережувати, змережа[и]ти (перев. на дерев’яних предметах) (Зубков М. Практичний словник синонімів української мови / М. Зубков. – Харків: Весна, 2008. – С. 561)

==Особливості слововживання==
Різьблення. ня, р. мн. Лень

Різьблений, на, не

==Це цікаво знати!==
<big>РІЗЬБЛЕННЯ</big> – одна із найдавніших технік художнього декорування дерев'яних виробів. На Прикарпатті та Буковині техніку плоскої різьби дуже часто поєднують з інкрустацією – орнаментальним оздобленням шматочками дерева, металу, слонової кістки, перламутру, бісеру тощо. Одним із видів інкрустації є інкрустація кольоровими породами дерева, який використовується для виготовлення настінних декоративних плакеток, портретів і пейзажів. Для художнього декорування дерева здавна використовувалися розписи різною фарбою (темпера, гуаш, олійні чи анілінові), які потім покривають лаком. Нині побутує ще один спосіб декорування виробів із дерева – випалювання електрописаком чи спеціальними штампами (Лозко Г.С. Українське народознавство. / Галина Сергіївна Лозко – 3-е вид., Х. Видавництво «Див», 2005. – С. 330).
Фахівців із художньої обробки дерева готують технікуми
її училища Косова. Львова. Вижниці, Ужгорода та Яворова. Майже в
кожній області України існують підприємства, які випускають декоративні вироби з дерева, загалом їх близько ста п'ятдесяти (Лозко Г.С. Українське народознавство. – 2-ге вид., доповнене та перероблене / Г.С. Лозко. – К.: Видавництво "АртЕк", 2004. – С.300)
Серед народних промислів чільне місце займає різьбярство. Різьба по дереву, різьбярство розповсюджені переважно на Гуцульщині.
У гірських районах Карпат, багатих на ліси з різними породами дерев, різьба по дереву та художнє випалювання успішно застосовувались для оздоблення будинків, предметів побутового та мисливського призначення, знарядь праці та предметів господарського інвентаря. Різьбили на всіх породах дерев, але основним матеріалом, який використовували для створення різьблених предметів, було дерево явора.
Його основні властивості відповідали вимогам різьбярів. Також використовували такі породи дерев, як клен, слива, горіх, груша, вільха, тис, кедр. Вони мають гарний природний колір і легко піддаються обробці.
Столи, ліжка, мисники, посуд прикрашали візерунками. Вирізали їх спеціальними різцями, тому і називали таку прикрасу різьбою. Відібране для роботи дерево розрізали на куски, а потім кілька років сушили. Виготовлення речі починалося з попередньої обробки сухої деревини. Уже готову виточену посудину починали різьбити.

<big>Види різьби</big>
* суха, або струнка
* інкрустована.
При сухій різьбі орнамент створюється ритмічним чергуванням заглибин і неторканих ділянок полірованої поверхні дерева. Малюнок нагадує гру світлотіней. Тіні – це різноманітні за формою заглибини, а світло – неторкана поверхня. Оскільки найдавніший спосіб прикрашання дерев'яних виробів був нескладний – контурне різьблення, тобто суха різьба, то й набір різьбярських інструментів був невеликий, складався передусім з долот. Вони відрізнялися формою і шириною вістря і па основі цього мали відповідні назви: «рівпяк», «скосак», «фасулька», «фоджак», «городничок».
З кінця XIX ст. з появою інкрустації як виду декорування виробів, тобто викладання кусочками різноколірного дерева, перламутру, а також металом та бісером.
РІЗЬБЛЕННЯ ХУДОЖНЄ – вид декоративно-ужиткового мистецтва; оздоблення виробів із дерева, кості, каменю, пластмаси різьбленими орнаментами або сюжетними зображеннями. Різблення художнє відоме з часів палеоліту. Серед українських різьбярів – І. Балагурак, В. Кваша, Я. Усік, Я. Халабудний, родини Карпашоків, Одрехівських, Шкрібляків (Український Радянський Енциклопедичний Словник : в 3-х т. / [редкол.: А.В. Кудрицький (відп. ред.) та ін.]. – 2-е вид. – К. : голов. ред. УРЕ. – 1987. – С. 103).

<big>Знаряддя різьбярства</big>
* «писарик»;
* «очкарик»;
* «гребінчик»;
* «втискач»;
* «ямничок».
Орнаменти, якими прикрашали вироби, складалися з геометричних фігур: круга, ромба, трикутника, які між собою розміщувались симетрично.
Спадковість і водночас розквіт художніх індивідуальностей спостерігається у славній династії Шкрібляків. Їхні дерев'яні вироби оздоблені віртуозною в'яззю орнаменту, котрий виявляє й підкреслює природну красу дерева, пластику самої форми (Богуш А.М. Українське народознавство в дошкільному закладі : Навч. посіб. – 2-ге вид., переробл. і допов / А.М. Богуш, Н.В. Лисенко. – К.: Вища. шк., 2002. – С. 296-299)

==Джерела та література==
# Богуш А.М. Українське народознавство в дошкільному закладі : Навч. посіб. – 2-ге вид., переробл. і допов / А.М. Богуш, Н.В.
# Лисенко. – К.: Вища. шк., 2002. – 407 с.
# Зубков М. Практичний словник синонімів української мови / М. Зубков. – Харків: Весна, 2008. – 720 с.
# Лозко Г.С. Українське народознавство. – 2-ге вид., доповнене та перероблене / Г.С. Лозко. – К.: Видавництво "АртЕк", 2004. – 472 с.
# Лозко Г.С. Українське народознавство. / Галина Сергіївна Лозко – 3-е вид., Х. Видавництво «Див», 2005. – 472 с.
# Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1]
# Українська культура другої половини ХІХ ст. [Том 4, кн.: 2 ] / Історія української культури у п’яти томах. – К.: Наукова думка, 2005. – 1923 с. [1].
# Український Радянський Енциклопедичний Словник : в 3-х т. / [редкол.: А.В. Кудрицький (відп. ред.) та ін.]. – 2-е вид. – К. : голов. ред. УРЕ. – 1987. – С. 103).

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]
Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й.Кобринського - [http://hutsul.museum/collection/3/].

Різьблення по дереву- [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%96%D0%B7%D1%8C%D0%B1%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D0%BE_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2%D1%83].

Яворівська різьба - [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AF%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%80%D1%96%D0%B7%D1%8C%D0%B1%D0%B0].

Різьбярство

2013-11-29T22:49:09Z

Сізонеко Катерина: /* Сучасні словники */

'''Різьбярство, -ва, '''''с. Искусство рѣзчика. Шух. І. 292.
[[Категорія:Рі]]

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

<big>РІЗЬБО</big> – перша частина складних слів, що відповідав слову різьба у 3 знач., напр.: різьбонакатувальник, різьбонарізування, різьбошліфування і т. ін.

<big>РІЗЬБОВИЙ</big>, а, є. 1. Який має різьбу (у 3 знач.). Зусилля затиску виробів у пристроях, що створюється за допомогою різьбових, ексцентрикових та інших затискачів прикладенням фізичної сили робітника, нестале (Технол. різального інстр., 1959, 18); Контролер ВТК перевіряє різь в отворі, вкручуючи в кожну детальку різьбову пробку (Роб. газ., 5.III 1966, 2); // Здійснюваний за допомогою різьби. Різьбове з'єднання.

2. Признач, для нарізування різьби (у 3 знач.). Досить часто на токарних верстатах доводиться нарізати різьбу. Такі операції виконують за допомогою різьбового інструмента (Різальні інстр.., 1959, 63); На.. додатковому супорті можна поставити прохідний, підрізний, відрізувальний, різьбовий або центрувальний різець чи свердло (Веч. Київ, З.Х 1968, 4); // Який ви-користовується для вимірювання або перевірки різьби. Найпростішим інструментом, призначеним для контролю шагу різьби, в різьбовий шаблон (Допуски.., 1958, 362); Різьбові мікрометри із змінними вставками застосовують при перевірці середнього діаметра різьби у мітчиків (Технол. різального інстр., 1959, 201).

<big>РІЗЬБЯРСТВО, РІЗЬБАРСТВО</big>, а, с. 1. Мистецтво створення малюнка, візерунка, зображення на твердому матеріалі. Гуцульське мистецтво, його орнамент використовувалися [прихильниками «чистого мистецтва»] поверхово: точно копіювався рисунок вишивки, різьбярства., і переносився на глину без розуміння того, що кожний матеріал по-іншому сприймав той же елемент орнаменту (Гуцульська кераміка, 1956, 15); До старовинних видів українського народного мистецтва належить різьбярство, яке широко застосовувалось в ар-хітектурі і в побуті. Про це свідчать монументальні різьблені сволоки Чернігівщини, помережані виразним геометричним орнаментом деталі архітектурних споруд Київщини (Нар. тв. та етн.,4, 1966, 35).
2. Мистецтво створення скульптурного зображення з каменю, дерева, кості і т. ін. різанням, вирізуванням. Невелике дерев'яне погруддя Шевченка... Нехитре, напрочуд просте й скромне, виконане в безпосередній творчій манері народного різьбярства (Мист., 2, 1961, 5); Саме сюди, у Чорнянку, і запросив на різдвяні канікули Д. Д. Вурлюк молодого Маяковського, з яким познайомився у вересні 1911 р. в Москві, в Училищі живопису, різьбярства й зодчества (Рад. літ-во, 4, 1963, 29).

<big>РІЗЬБЯРСЬКИЙ, РІЗЬБАРСЬКИЙ</big>, а, є. Прикм. до різьбяр, різьбар. Ряд художньо-промислових артілей – килимарських, різьбярських та художньої вишивки – продовжують і розвивають благородні традиції гуцульського мистецтва (Гуцульська кераміка, 1956, 28); //Стос, до різьбярства, різьбарства. Гната Крик ливця.. я поважав і любив не так за його різьбярську майстерність, як за те, що душевний він був до трудящих людей (Мур., Бук. повість, 1959, 104); // Признач, для різьблення (у 1 знач.). Біля ескіза лежала невеличка колода з грушини й багато різьбярських доліт. Було видно, що скульптор займається і різьбленням (Томч., Готель.., 1960, 141); Гетьман сидів біля важкого стола, недоробленою люлькою в задумі стукав об нього. Поряд лежало теслярське й різьбярське начиння (Ле, Наливайко, 1957, 400); //Зробл., вигот. різьбленням. Клієнти, що з'їжджаються до санаторію з цілої Польщі.., залишатимуть сотні, сотні злотих у місцевого населення за ягоди, гриби, молочні продукти, різьбарські та керамічні вироби, килими та вишивки (Біль-де, Сестри.., 1958, 41).

<big>РІЗЬОВИЙ</big>, а, є. Те саме, що різьбовий. Різьові калібри треба показати учням в натурі і ознайомити з їх маркіровкою (Метод, викл. фрез, спр., 1958, 97); Розбирання і складання різьових з'єднань. Основними інструментами, якими користуються при розбиранні і складанні цих з'єднань, є ключі і викрутки (Автомоб., 1957, 333). (Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1]С. 573)

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Різбярство1.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Різбярство2.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Різбярство3.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Різьбярство4.png|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube|3nXoIwbeUls}}

==Синонімічний ряд==
<big>РІЗЬБЛЕННЯ</big> – різак, різець, різальний, різати, різьбити

<big>РІЗЬБИТИ</big> (наносити на щось малюнок, візерунок різцем; створювати різцем скульптурне зображення), вирізьблювати, вирізьбити, вирізати, вирі-зувати; карбувати, викарбовувати, викарбувати (на поверхні твердого матеріалу; мережа[и]ти, вимережува[и]ти, змережувати, змережа[и]ти (перев. на дерев’яних предметах) (Зубков М. Практичний словник синонімів української мови / М. Зубков. – Харків: Весна, 2008. – С. 561)

==Особливості слововживання==
Різьблення. ня, р. мн. Лень

Різьблений, на, не

==Це цікаво знати!==
<big>РІЗЬБЛЕННЯ</big> – одна із найдавніших технік художнього декорування дерев'яних виробів. На Прикарпатті та Буковині техніку плоскої різьби дуже часто поєднують з інкрустацією – орнаментальним оздобленням шматочками дерева, металу, слонової кістки, перламутру, бісеру тощо. Одним із видів інкрустації є інкрустація кольоровими породами дерева, який використовується для виготовлення настінних декоративних плакеток, портретів і пейзажів. Для художнього декорування дерева здавна використовувалися розписи різною фарбою (темпера, гуаш, олійні чи анілінові), які потім покривають лаком. Нині побутує ще один спосіб декорування виробів із дерева – випалювання електрописаком чи спеціальними штампами (Лозко Г.С. Українське народознавство. / Галина Сергіївна Лозко – 3-е вид., Х. Видавництво «Див», 2005. – С. 330).
Фахівців із художньої обробки дерева готують технікуми
її училища Косова. Львова. Вижниці, Ужгорода та Яворова. Майже в
кожній області України існують підприємства, які випускають декоративні вироби з дерева, загалом їх близько ста п'ятдесяти (Лозко Г.С. Українське народознавство. – 2-ге вид., доповнене та перероблене / Г.С. Лозко. – К.: Видавництво "АртЕк", 2004. – С.300)
Серед народних промислів чільне місце займає різьбярство. Різьба по дереву, різьбярство розповсюджені переважно на Гуцульщині.
У гірських районах Карпат, багатих на ліси з різними породами дерев, різьба по дереву та художнє випалювання успішно застосовувались для оздоблення будинків, предметів побутового та мисливського призначення, знарядь праці та предметів господарського інвентаря. Різьбили на всіх породах дерев, але основним матеріалом, який використовували для створення різьблених предметів, було дерево явора.
Його основні властивості відповідали вимогам різьбярів. Також використовували такі породи дерев, як клен, слива, горіх, груша, вільха, тис, кедр. Вони мають гарний природний колір і легко піддаються обробці.
Столи, ліжка, мисники, посуд прикрашали візерунками. Вирізали їх спеціальними різцями, тому і називали таку прикрасу різьбою. Відібране для роботи дерево розрізали на куски, а потім кілька років сушили. Виготовлення речі починалося з попередньої обробки сухої деревини. Уже готову виточену посудину починали різьбити.

<big>Види різьби</big>
* суха, або струнка
* інкрустована.
При сухій різьбі орнамент створюється ритмічним чергуванням заглибин і неторканих ділянок полірованої поверхні дерева. Малюнок нагадує гру світлотіней. Тіні – це різноманітні за формою заглибини, а світло – неторкана поверхня. Оскільки найдавніший спосіб прикрашання дерев'яних виробів був нескладний – контурне різьблення, тобто суха різьба, то й набір різьбярських інструментів був невеликий, складався передусім з долот. Вони відрізнялися формою і шириною вістря і па основі цього мали відповідні назви: «рівпяк», «скосак», «фасулька», «фоджак», «городничок».
З кінця XIX ст. з появою інкрустації як виду декорування виробів, тобто викладання кусочками різноколірного дерева, перламутру, а також металом та бісером.
РІЗЬБЛЕННЯ ХУДОЖНЄ – вид декоративно-ужиткового мистецтва; оздоблення виробів із дерева, кості, каменю, пластмаси різьбленими орнаментами або сюжетними зображеннями. Різблення художнє відоме з часів палеоліту. Серед українських різьбярів – І. Балагурак, В. Кваша, Я. Усік, Я. Халабудний, родини Карпашоків, Одрехівських, Шкрібляків (Український Радянський Енциклопедичний Словник : в 3-х т. / [редкол.: А.В. Кудрицький (відп. ред.) та ін.]. – 2-е вид. – К. : голов. ред. УРЕ. – 1987. – С. 103).

<big>Знаряддя різьбярства</big>
* «писарик»;
* «очкарик»;
* «гребінчик»;
* «втискач»;
* «ямничок».
Орнаменти, якими прикрашали вироби, складалися з геометричних фігур: круга, ромба, трикутника, які між собою розміщувались симетрично.
Спадковість і водночас розквіт художніх індивідуальностей спостерігається у славній династії Шкрібляків. Їхні дерев'яні вироби оздоблені віртуозною в'яззю орнаменту, котрий виявляє й підкреслює природну красу дерева, пластику самої форми (Богуш А.М. Українське народознавство в дошкільному закладі : Навч. посіб. – 2-ге вид., переробл. і допов / А.М. Богуш, Н.В. Лисенко. – К.: Вища. шк., 2002. – С. 296-299)

==Джерела та література==
# Богуш А.М. Українське народознавство в дошкільному закладі : Навч. посіб. – 2-ге вид., переробл. і допов / А.М. Богуш, Н.В.
# Лисенко. – К.: Вища. шк., 2002. – 407 с.
# Зубков М. Практичний словник синонімів української мови / М. Зубков. – Харків: Весна, 2008. – 720 с.
# Лозко Г.С. Українське народознавство. – 2-ге вид., доповнене та перероблене / Г.С. Лозко. – К.: Видавництво "АртЕк", 2004. – 472 с.
# Лозко Г.С. Українське народознавство. / Галина Сергіївна Лозко – 3-е вид., Х. Видавництво «Див», 2005. – 472 с.
# Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1]
# Українська культура другої половини ХІХ ст. [Том 4, кн.: 2 ] / Історія української культури у п’яти томах. – К.: Наукова думка, 2005. – 1923 с. [1].
# Український Радянський Енциклопедичний Словник : в 3-х т. / [редкол.: А.В. Кудрицький (відп. ред.) та ін.]. – 2-е вид. – К. : голов. ред. УРЕ. – 1987. – С. 103).

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]
Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й.Кобринського - [http://hutsul.museum/collection/3/].

Різьблення по дереву- [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%96%D0%B7%D1%8C%D0%B1%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D0%BE_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2%D1%83].

Яворівська різьба - [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AF%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%80%D1%96%D0%B7%D1%8C%D0%B1%D0%B0].

Різьбярство

2013-11-29T22:48:29Z

Сізонеко Катерина: /* Сучасні словники */

'''Різьбярство, -ва, '''''с. Искусство рѣзчика. Шух. І. 292.
[[Категорія:Рі]]

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

<big>РІЗЬБО</big> – перша частина складних слів, що відповідав слову різьба у 3 знач., напр.: різьбонакатувальник, різьбонарізування, різьбошліфування і т. ін.

<big>РІЗЬБОВИЙ</big>, а, є. 1. Який має різьбу (у 3 знач.). Зусилля затиску виробів у пристроях, що створюється за допомогою різьбових, ексцентрикових та інших затискачів прикладенням фізичної сили робітника, нестале (Технол. різального інстр., 1959, 18); Контролер ВТК перевіряє різь в отворі, вкручуючи в кожну детальку різьбову пробку (Роб. газ., 5.III 1966, 2); // Здійснюваний за допомогою різьби. Різьбове з'єднання.
2. Признач, для нарізування різьби (у 3 знач.). Досить часто на токарних верстатах доводиться нарізати різьбу. Такі операції виконують за допомогою різьбового інструмента (Різальні інстр.., 1959, 63); На.. додатковому супорті можна поставити прохідний, підрізний, відрізувальний, різьбовий або центрувальний різець чи свердло (Веч. Київ, З.Х 1968, 4); // Який ви-користовується для вимірювання або перевірки різьби. Найпростішим інструментом, призначеним для контролю шагу різьби, в різьбовий шаблон (Допуски.., 1958, 362); Різьбові мікрометри із змінними вставками застосовують при перевірці середнього діаметра різьби у мітчиків (Технол. різального інстр., 1959, 201).

<big>РІЗЬБЯРСТВО, РІЗЬБАРСТВО</big>, а, с. 1. Мистецтво створення малюнка, візерунка, зображення на твердому матеріалі. Гуцульське мистецтво, його орнамент використовувалися [прихильниками «чистого мистецтва»] поверхово: точно копіювався рисунок вишивки, різьбярства., і переносився на глину без розуміння того, що кожний матеріал по-іншому сприймав той же елемент орнаменту (Гуцульська кераміка, 1956, 15); До старовинних видів українського народного мистецтва належить різьбярство, яке широко застосовувалось в ар-хітектурі і в побуті. Про це свідчать монументальні різьблені сволоки Чернігівщини, помережані виразним геометричним орнаментом деталі архітектурних споруд Київщини (Нар. тв. та етн.,4, 1966, 35).
2. Мистецтво створення скульптурного зображення з каменю, дерева, кості і т. ін. різанням, вирізуванням. Невелике дерев'яне погруддя Шевченка... Нехитре, напрочуд просте й скромне, виконане в безпосередній творчій манері народного різьбярства (Мист., 2, 1961, 5); Саме сюди, у Чорнянку, і запросив на різдвяні канікули Д. Д. Вурлюк молодого Маяковського, з яким познайомився у вересні 1911 р. в Москві, в Училищі живопису, різьбярства й зодчества (Рад. літ-во, 4, 1963, 29).

<big>РІЗЬБЯРСЬКИЙ, РІЗЬБАРСЬКИЙ</big>, а, є. Прикм. до різьбяр, різьбар. Ряд художньо-промислових артілей – килимарських, різьбярських та художньої вишивки – продовжують і розвивають благородні традиції гуцульського мистецтва (Гуцульська кераміка, 1956, 28); //Стос, до різьбярства, різьбарства. Гната Крик ливця.. я поважав і любив не так за його різьбярську майстерність, як за те, що душевний він був до трудящих людей (Мур., Бук. повість, 1959, 104); // Признач, для різьблення (у 1 знач.). Біля ескіза лежала невеличка колода з грушини й багато різьбярських доліт. Було видно, що скульптор займається і різьбленням (Томч., Готель.., 1960, 141); Гетьман сидів біля важкого стола, недоробленою люлькою в задумі стукав об нього. Поряд лежало теслярське й різьбярське начиння (Ле, Наливайко, 1957, 400); //Зробл., вигот. різьбленням. Клієнти, що з'їжджаються до санаторію з цілої Польщі.., залишатимуть сотні, сотні злотих у місцевого населення за ягоди, гриби, молочні продукти, різьбарські та керамічні вироби, килими та вишивки (Біль-де, Сестри.., 1958, 41).

<big>РІЗЬОВИЙ</big>, а, є. Те саме, що різьбовий. Різьові калібри треба показати учням в натурі і ознайомити з їх маркіровкою (Метод, викл. фрез, спр., 1958, 97); Розбирання і складання різьових з'єднань. Основними інструментами, якими користуються при розбиранні і складанні цих з'єднань, є ключі і викрутки (Автомоб., 1957, 333). (Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1]С. 573)

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Різбярство1.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Різбярство2.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Різбярство3.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Різьбярство4.png|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube|3nXoIwbeUls}}

==Синонімічний ряд==
<big>РІЗЬБЛЕННЯ</big> – різак, різець, різальний, різати, різьбити

<big>РІЗЬБИТИ</big> (наносити на щось малюнок, візерунок різцем; створювати різцем скульптурне зображення), вирізьблювати, вирізьбити, вирізати, вирі-зувати; карбувати, викарбовувати, викарбувати (на поверхні твердого матеріалу; мережа[и]ти, вимережува[и]ти, змережувати, змережа[и]ти (перев. на дерев’яних предметах) (Зубков М. Практичний словник синонімів української мови / М. Зубков. – Харків: Весна, 2008. – С. 561)

==Особливості слововживання==
Різьблення. ня, р. мн. Лень

Різьблений, на, не

==Це цікаво знати!==
<big>РІЗЬБЛЕННЯ</big> – одна із найдавніших технік художнього декорування дерев'яних виробів. На Прикарпатті та Буковині техніку плоскої різьби дуже часто поєднують з інкрустацією – орнаментальним оздобленням шматочками дерева, металу, слонової кістки, перламутру, бісеру тощо. Одним із видів інкрустації є інкрустація кольоровими породами дерева, який використовується для виготовлення настінних декоративних плакеток, портретів і пейзажів. Для художнього декорування дерева здавна використовувалися розписи різною фарбою (темпера, гуаш, олійні чи анілінові), які потім покривають лаком. Нині побутує ще один спосіб декорування виробів із дерева – випалювання електрописаком чи спеціальними штампами (Лозко Г.С. Українське народознавство. / Галина Сергіївна Лозко – 3-е вид., Х. Видавництво «Див», 2005. – С. 330).
Фахівців із художньої обробки дерева готують технікуми
її училища Косова. Львова. Вижниці, Ужгорода та Яворова. Майже в
кожній області України існують підприємства, які випускають декоративні вироби з дерева, загалом їх близько ста п'ятдесяти (Лозко Г.С. Українське народознавство. – 2-ге вид., доповнене та перероблене / Г.С. Лозко. – К.: Видавництво "АртЕк", 2004. – С.300)
Серед народних промислів чільне місце займає різьбярство. Різьба по дереву, різьбярство розповсюджені переважно на Гуцульщині.
У гірських районах Карпат, багатих на ліси з різними породами дерев, різьба по дереву та художнє випалювання успішно застосовувались для оздоблення будинків, предметів побутового та мисливського призначення, знарядь праці та предметів господарського інвентаря. Різьбили на всіх породах дерев, але основним матеріалом, який використовували для створення різьблених предметів, було дерево явора.
Його основні властивості відповідали вимогам різьбярів. Також використовували такі породи дерев, як клен, слива, горіх, груша, вільха, тис, кедр. Вони мають гарний природний колір і легко піддаються обробці.
Столи, ліжка, мисники, посуд прикрашали візерунками. Вирізали їх спеціальними різцями, тому і називали таку прикрасу різьбою. Відібране для роботи дерево розрізали на куски, а потім кілька років сушили. Виготовлення речі починалося з попередньої обробки сухої деревини. Уже готову виточену посудину починали різьбити.

<big>Види різьби</big>
* суха, або струнка
* інкрустована.
При сухій різьбі орнамент створюється ритмічним чергуванням заглибин і неторканих ділянок полірованої поверхні дерева. Малюнок нагадує гру світлотіней. Тіні – це різноманітні за формою заглибини, а світло – неторкана поверхня. Оскільки найдавніший спосіб прикрашання дерев'яних виробів був нескладний – контурне різьблення, тобто суха різьба, то й набір різьбярських інструментів був невеликий, складався передусім з долот. Вони відрізнялися формою і шириною вістря і па основі цього мали відповідні назви: «рівпяк», «скосак», «фасулька», «фоджак», «городничок».
З кінця XIX ст. з появою інкрустації як виду декорування виробів, тобто викладання кусочками різноколірного дерева, перламутру, а також металом та бісером.
РІЗЬБЛЕННЯ ХУДОЖНЄ – вид декоративно-ужиткового мистецтва; оздоблення виробів із дерева, кості, каменю, пластмаси різьбленими орнаментами або сюжетними зображеннями. Різблення художнє відоме з часів палеоліту. Серед українських різьбярів – І. Балагурак, В. Кваша, Я. Усік, Я. Халабудний, родини Карпашоків, Одрехівських, Шкрібляків (Український Радянський Енциклопедичний Словник : в 3-х т. / [редкол.: А.В. Кудрицький (відп. ред.) та ін.]. – 2-е вид. – К. : голов. ред. УРЕ. – 1987. – С. 103).

<big>Знаряддя різьбярства</big>
* «писарик»;
* «очкарик»;
* «гребінчик»;
* «втискач»;
* «ямничок».
Орнаменти, якими прикрашали вироби, складалися з геометричних фігур: круга, ромба, трикутника, які між собою розміщувались симетрично.
Спадковість і водночас розквіт художніх індивідуальностей спостерігається у славній династії Шкрібляків. Їхні дерев'яні вироби оздоблені віртуозною в'яззю орнаменту, котрий виявляє й підкреслює природну красу дерева, пластику самої форми (Богуш А.М. Українське народознавство в дошкільному закладі : Навч. посіб. – 2-ге вид., переробл. і допов / А.М. Богуш, Н.В. Лисенко. – К.: Вища. шк., 2002. – С. 296-299)

==Джерела та література==
# Богуш А.М. Українське народознавство в дошкільному закладі : Навч. посіб. – 2-ге вид., переробл. і допов / А.М. Богуш, Н.В.
# Лисенко. – К.: Вища. шк., 2002. – 407 с.
# Зубков М. Практичний словник синонімів української мови / М. Зубков. – Харків: Весна, 2008. – 720 с.
# Лозко Г.С. Українське народознавство. – 2-ге вид., доповнене та перероблене / Г.С. Лозко. – К.: Видавництво "АртЕк", 2004. – 472 с.
# Лозко Г.С. Українське народознавство. / Галина Сергіївна Лозко – 3-е вид., Х. Видавництво «Див», 2005. – 472 с.
# Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1]
# Українська культура другої половини ХІХ ст. [Том 4, кн.: 2 ] / Історія української культури у п’яти томах. – К.: Наукова думка, 2005. – 1923 с. [1].
# Український Радянський Енциклопедичний Словник : в 3-х т. / [редкол.: А.В. Кудрицький (відп. ред.) та ін.]. – 2-е вид. – К. : голов. ред. УРЕ. – 1987. – С. 103).

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]
Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й.Кобринського - [http://hutsul.museum/collection/3/].

Різьблення по дереву- [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%96%D0%B7%D1%8C%D0%B1%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D0%BE_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2%D1%83].

Яворівська різьба - [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AF%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%80%D1%96%D0%B7%D1%8C%D0%B1%D0%B0].

Різьбярство

2013-11-29T22:46:01Z

Сізонеко Катерина: /* Сучасні словники */

'''Різьбярство, -ва, '''''с. Искусство рѣзчика. Шух. І. 292.
[[Категорія:Рі]]

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

<big>РІЗЬБО</big> – перша частина складних слів, що відповідав слову різьба у 3 знач., напр.: різьбонакатувальник, різьбонарізування, різьбошліфування і т. ін.

<big>РІЗЬБОВИЙ</big>, а, є. 1. Який має різьбу (у 3 знач.). Зусилля затиску виробів у пристроях, що створюється за допомогою різьбових, ексцентрикових та інших затискачів прикладенням фізичної сили робітника, нестале (Технол. різального інстр., 1959, 18); Контролер ВТК перевіряє різь в отворі, вкручуючи в кожну детальку різьбову пробку (Роб. газ., 5.III 1966, 2); // Здійснюваний за допомогою різьби. Різьбове з'єднання.
2. Признач, для нарізування різьби (у 3 знач.). Досить часто на токарних верстатах доводиться нарізати різьбу. Такі операції виконують за допомогою різьбового інструмента (Різальні інстр.., 1959, 63); На.. додатковому супорті можна поставити прохідний, підрізний, відрізувальний, різьбовий або центрувальний різець чи свердло (Веч. Київ, З.Х 1968, 4); // Який ви-користовується для вимірювання або перевірки різьби. Найпростішим інструментом, призначеним для контролю шагу різьби, в різьбовий шаблон (Допуски.., 1958, 362); Різьбові мікрометри із змінними вставками застосовують при перевірці середнього діаметра різьби у мітчиків (Технол. різального інстр., 1959, 201).

<big>РІЗЬБЯРСТВО, РІЗЬБАРСТВО</big>, а, с. 1. Мистецтво створення малюнка, візерунка, зображення на твердому матеріалі. Гуцульське мистецтво, його орнамент використовувалися [прихильниками «чистого мистецтва»] поверхово: точно копіювався рисунок вишивки, різьбярства., і переносився на глину без розуміння того, що кожний матеріал по-іншому сприймав той же елемент орнаменту (Гуцульська кераміка, 1956, 15); До старовинних видів українського народного мистецтва належить різьбярство, яке широко застосовувалось в ар-хітектурі і в побуті. Про це свідчать монументальні різьблені сволоки Чернігівщини, помережані виразним геометричним орнаментом деталі архітектурних споруд Київщини (Нар. тв. та етн.,4, 1966, 35)..
2. Мистецтво створення скульптурного зображення з каменю, дерева, кості і т. ін. різанням, вирізуванням. Невелике дерев'яне погруддя Шевченка... Нехитре, напрочуд просте й скромне, виконане в безпосередній творчій манері народного різьбярства (Мист., 2, 1961, 5); Саме сюди, у Чорнянку, і запросив на різдвяні канікули Д. Д. Вурлюк молодого Маяковського, з яким познайомився у вересні 1911 р. в Москві, в Училищі живопису, різьбярства й зодчества (Рад. літ-во, 4, 1963, 29).

<big>РІЗЬБЯРСЬКИЙ, РІЗЬБАРСЬКИЙ</big>, а, є. Прикм. до різьбяр, різьбар. Ряд художньо-промислових артілей – килимарських, різьбярських та художньої вишивки – продовжують і розвивають благородні традиції гуцульського мистецтва (Гуцульська кераміка, 1956, 28); //Стос, до різьбярства, різьбарства. Гната Крик ливця.. я поважав і любив не так за його різьбярську майстерність, як за те, що душевний він був до трудящих людей (Мур., Бук. повість, 1959, 104); // Признач, для різьблення (у 1 знач.). Біля ескіза лежала невеличка колода з грушини й багато різьбярських доліт. Було видно, що скульптор займається і різьбленням (Томч., Готель.., 1960, 141); Гетьман сидів біля важкого стола, недоробленою люлькою в задумі стукав об нього. Поряд лежало теслярське й різьбярське начиння (Ле, Наливайко, 1957, 400); //Зробл., вигот. різьбленням. Клієнти, що з'їжджаються до санаторію з цілої Польщі.., залишатимуть сотні, сотні злотих у місцевого населення за ягоди, гриби, молочні продукти, різьбарські та керамічні вироби, килими та вишивки (Біль-де, Сестри.., 1958, 41).

<big>РІЗЬОВИЙ</big>, а, є. Те саме, що різьбовий. Різьові калібри треба показати учням в натурі і ознайомити з їх маркіровкою (Метод, викл. фрез, спр., 1958, 97); Розбирання і складання різьових з'єднань. Основними інструментами, якими користуються при розбиранні і складанні цих з'єднань, є ключі і викрутки (Автомоб., 1957, 333). (Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1]С. 573)

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Різбярство1.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Різбярство2.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Різбярство3.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Різьбярство4.png|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube|3nXoIwbeUls}}

==Синонімічний ряд==
<big>РІЗЬБЛЕННЯ</big> – різак, різець, різальний, різати, різьбити

<big>РІЗЬБИТИ</big> (наносити на щось малюнок, візерунок різцем; створювати різцем скульптурне зображення), вирізьблювати, вирізьбити, вирізати, вирі-зувати; карбувати, викарбовувати, викарбувати (на поверхні твердого матеріалу; мережа[и]ти, вимережува[и]ти, змережувати, змережа[и]ти (перев. на дерев’яних предметах) (Зубков М. Практичний словник синонімів української мови / М. Зубков. – Харків: Весна, 2008. – С. 561)

==Особливості слововживання==
Різьблення. ня, р. мн. Лень

Різьблений, на, не

==Це цікаво знати!==
<big>РІЗЬБЛЕННЯ</big> – одна із найдавніших технік художнього декорування дерев'яних виробів. На Прикарпатті та Буковині техніку плоскої різьби дуже часто поєднують з інкрустацією – орнаментальним оздобленням шматочками дерева, металу, слонової кістки, перламутру, бісеру тощо. Одним із видів інкрустації є інкрустація кольоровими породами дерева, який використовується для виготовлення настінних декоративних плакеток, портретів і пейзажів. Для художнього декорування дерева здавна використовувалися розписи різною фарбою (темпера, гуаш, олійні чи анілінові), які потім покривають лаком. Нині побутує ще один спосіб декорування виробів із дерева – випалювання електрописаком чи спеціальними штампами (Лозко Г.С. Українське народознавство. / Галина Сергіївна Лозко – 3-е вид., Х. Видавництво «Див», 2005. – С. 330).
Фахівців із художньої обробки дерева готують технікуми
її училища Косова. Львова. Вижниці, Ужгорода та Яворова. Майже в
кожній області України існують підприємства, які випускають декоративні вироби з дерева, загалом їх близько ста п'ятдесяти (Лозко Г.С. Українське народознавство. – 2-ге вид., доповнене та перероблене / Г.С. Лозко. – К.: Видавництво "АртЕк", 2004. – С.300)
Серед народних промислів чільне місце займає різьбярство. Різьба по дереву, різьбярство розповсюджені переважно на Гуцульщині.
У гірських районах Карпат, багатих на ліси з різними породами дерев, різьба по дереву та художнє випалювання успішно застосовувались для оздоблення будинків, предметів побутового та мисливського призначення, знарядь праці та предметів господарського інвентаря. Різьбили на всіх породах дерев, але основним матеріалом, який використовували для створення різьблених предметів, було дерево явора.
Його основні властивості відповідали вимогам різьбярів. Також використовували такі породи дерев, як клен, слива, горіх, груша, вільха, тис, кедр. Вони мають гарний природний колір і легко піддаються обробці.
Столи, ліжка, мисники, посуд прикрашали візерунками. Вирізали їх спеціальними різцями, тому і називали таку прикрасу різьбою. Відібране для роботи дерево розрізали на куски, а потім кілька років сушили. Виготовлення речі починалося з попередньої обробки сухої деревини. Уже готову виточену посудину починали різьбити.

<big>Види різьби</big>
* суха, або струнка
* інкрустована.
При сухій різьбі орнамент створюється ритмічним чергуванням заглибин і неторканих ділянок полірованої поверхні дерева. Малюнок нагадує гру світлотіней. Тіні – це різноманітні за формою заглибини, а світло – неторкана поверхня. Оскільки найдавніший спосіб прикрашання дерев'яних виробів був нескладний – контурне різьблення, тобто суха різьба, то й набір різьбярських інструментів був невеликий, складався передусім з долот. Вони відрізнялися формою і шириною вістря і па основі цього мали відповідні назви: «рівпяк», «скосак», «фасулька», «фоджак», «городничок».
З кінця XIX ст. з появою інкрустації як виду декорування виробів, тобто викладання кусочками різноколірного дерева, перламутру, а також металом та бісером.
РІЗЬБЛЕННЯ ХУДОЖНЄ – вид декоративно-ужиткового мистецтва; оздоблення виробів із дерева, кості, каменю, пластмаси різьбленими орнаментами або сюжетними зображеннями. Різблення художнє відоме з часів палеоліту. Серед українських різьбярів – І. Балагурак, В. Кваша, Я. Усік, Я. Халабудний, родини Карпашоків, Одрехівських, Шкрібляків (Український Радянський Енциклопедичний Словник : в 3-х т. / [редкол.: А.В. Кудрицький (відп. ред.) та ін.]. – 2-е вид. – К. : голов. ред. УРЕ. – 1987. – С. 103).

<big>Знаряддя різьбярства</big>
* «писарик»;
* «очкарик»;
* «гребінчик»;
* «втискач»;
* «ямничок».
Орнаменти, якими прикрашали вироби, складалися з геометричних фігур: круга, ромба, трикутника, які між собою розміщувались симетрично.
Спадковість і водночас розквіт художніх індивідуальностей спостерігається у славній династії Шкрібляків. Їхні дерев'яні вироби оздоблені віртуозною в'яззю орнаменту, котрий виявляє й підкреслює природну красу дерева, пластику самої форми (Богуш А.М. Українське народознавство в дошкільному закладі : Навч. посіб. – 2-ге вид., переробл. і допов / А.М. Богуш, Н.В. Лисенко. – К.: Вища. шк., 2002. – С. 296-299)

==Джерела та література==
# Богуш А.М. Українське народознавство в дошкільному закладі : Навч. посіб. – 2-ге вид., переробл. і допов / А.М. Богуш, Н.В.
# Лисенко. – К.: Вища. шк., 2002. – 407 с.
# Зубков М. Практичний словник синонімів української мови / М. Зубков. – Харків: Весна, 2008. – 720 с.
# Лозко Г.С. Українське народознавство. – 2-ге вид., доповнене та перероблене / Г.С. Лозко. – К.: Видавництво "АртЕк", 2004. – 472 с.
# Лозко Г.С. Українське народознавство. / Галина Сергіївна Лозко – 3-е вид., Х. Видавництво «Див», 2005. – 472 с.
# Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1]
# Українська культура другої половини ХІХ ст. [Том 4, кн.: 2 ] / Історія української культури у п’яти томах. – К.: Наукова думка, 2005. – 1923 с. [1].
# Український Радянський Енциклопедичний Словник : в 3-х т. / [редкол.: А.В. Кудрицький (відп. ред.) та ін.]. – 2-е вид. – К. : голов. ред. УРЕ. – 1987. – С. 103).

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]
Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й.Кобринського - [http://hutsul.museum/collection/3/].

Різьблення по дереву- [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%96%D0%B7%D1%8C%D0%B1%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D0%BE_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2%D1%83].

Яворівська різьба - [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AF%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%80%D1%96%D0%B7%D1%8C%D0%B1%D0%B0].

Різьбярство

2013-11-29T22:45:32Z

Сізонеко Катерина: /* Сучасні словники */

'''Різьбярство, -ва, '''''с. Искусство рѣзчика. Шух. І. 292.
[[Категорія:Рі]]

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

<big>РІЗЬБО</big> – перша частина складних слів, що відповідав слову різьба у 3 знач., напр.: різьбонакатувальник, різьбонарізування, різьбошліфування і т. ін..

<big>РІЗЬБОВИЙ</big>, а, є. 1. Який має різьбу (у 3 знач.). Зусилля затиску виробів у пристроях, що створюється за допомогою різьбових, ексцентрикових та інших затискачів прикладенням фізичної сили робітника, нестале (Технол. різального інстр., 1959, 18); Контролер ВТК перевіряє різь в отворі, вкручуючи в кожну детальку різьбову пробку (Роб. газ., 5.III 1966, 2); // Здійснюваний за допомогою різьби. Різьбове з'єднання..
2. Признач, для нарізування різьби (у 3 знач.). Досить часто на токарних верстатах доводиться нарізати різьбу. Такі операції виконують за допомогою різьбового інструмента (Різальні інстр.., 1959, 63); На.. додатковому супорті можна поставити прохідний, підрізний, відрізувальний, різьбовий або центрувальний різець чи свердло (Веч. Київ, З.Х 1968, 4); // Який ви-користовується для вимірювання або перевірки різьби. Найпростішим інструментом, призначеним для контролю шагу різьби, в різьбовий шаблон (Допуски.., 1958, 362); Різьбові мікрометри із змінними вставками застосовують при перевірці середнього діаметра різьби у мітчиків (Технол. різального інстр., 1959, 201).

<big>РІЗЬБЯРСТВО, РІЗЬБАРСТВО</big>, а, с. 1. Мистецтво створення малюнка, візерунка, зображення на твердому матеріалі. Гуцульське мистецтво, його орнамент використовувалися [прихильниками «чистого мистецтва»] поверхово: точно копіювався рисунок вишивки, різьбярства., і переносився на глину без розуміння того, що кожний матеріал по-іншому сприймав той же елемент орнаменту (Гуцульська кераміка, 1956, 15); До старовинних видів українського народного мистецтва належить різьбярство, яке широко застосовувалось в ар-хітектурі і в побуті. Про це свідчать монументальні різьблені сволоки Чернігівщини, помережані виразним геометричним орнаментом деталі архітектурних споруд Київщини (Нар. тв. та етн.,4, 1966, 35)..
2. Мистецтво створення скульптурного зображення з каменю, дерева, кості і т. ін. різанням, вирізуванням. Невелике дерев'яне погруддя Шевченка... Нехитре, напрочуд просте й скромне, виконане в безпосередній творчій манері народного різьбярства (Мист., 2, 1961, 5); Саме сюди, у Чорнянку, і запросив на різдвяні канікули Д. Д. Вурлюк молодого Маяковського, з яким познайомився у вересні 1911 р. в Москві, в Училищі живопису, різьбярства й зодчества (Рад. літ-во, 4, 1963, 29).

<big>РІЗЬБЯРСЬКИЙ, РІЗЬБАРСЬКИЙ</big>, а, є. Прикм. до різьбяр, різьбар. Ряд художньо-промислових артілей – килимарських, різьбярських та художньої вишивки – продовжують і розвивають благородні традиції гуцульського мистецтва (Гуцульська кераміка, 1956, 28); //Стос, до різьбярства, різьбарства. Гната Крик ливця.. я поважав і любив не так за його різьбярську майстерність, як за те, що душевний він був до трудящих людей (Мур., Бук. повість, 1959, 104); // Признач, для різьблення (у 1 знач.). Біля ескіза лежала невеличка колода з грушини й багато різьбярських доліт. Було видно, що скульптор займається і різьбленням (Томч., Готель.., 1960, 141); Гетьман сидів біля важкого стола, недоробленою люлькою в задумі стукав об нього. Поряд лежало теслярське й різьбярське начиння (Ле, Наливайко, 1957, 400); //Зробл., вигот. різьбленням. Клієнти, що з'їжджаються до санаторію з цілої Польщі.., залишатимуть сотні, сотні злотих у місцевого населення за ягоди, гриби, молочні продукти, різьбарські та керамічні вироби, килими та вишивки (Біль-де, Сестри.., 1958, 41)..

<big>РІЗЬОВИЙ</big>, а, є. Те саме, що різьбовий. Різьові калібри треба показати учням в натурі і ознайомити з їх маркіровкою (Метод, викл. фрез, спр., 1958, 97); Розбирання і складання різьових з'єднань. Основними інструментами, якими користуються при розбиранні і складанні цих з'єднань, є ключі і викрутки (Автомоб., 1957, 333). (Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1]С. 573).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Різбярство1.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Різбярство2.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Різбярство3.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Різьбярство4.png|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube|3nXoIwbeUls}}

==Синонімічний ряд==
<big>РІЗЬБЛЕННЯ</big> – різак, різець, різальний, різати, різьбити

<big>РІЗЬБИТИ</big> (наносити на щось малюнок, візерунок різцем; створювати різцем скульптурне зображення), вирізьблювати, вирізьбити, вирізати, вирі-зувати; карбувати, викарбовувати, викарбувати (на поверхні твердого матеріалу; мережа[и]ти, вимережува[и]ти, змережувати, змережа[и]ти (перев. на дерев’яних предметах) (Зубков М. Практичний словник синонімів української мови / М. Зубков. – Харків: Весна, 2008. – С. 561)

==Особливості слововживання==
Різьблення. ня, р. мн. Лень

Різьблений, на, не

==Це цікаво знати!==
<big>РІЗЬБЛЕННЯ</big> – одна із найдавніших технік художнього декорування дерев'яних виробів. На Прикарпатті та Буковині техніку плоскої різьби дуже часто поєднують з інкрустацією – орнаментальним оздобленням шматочками дерева, металу, слонової кістки, перламутру, бісеру тощо. Одним із видів інкрустації є інкрустація кольоровими породами дерева, який використовується для виготовлення настінних декоративних плакеток, портретів і пейзажів. Для художнього декорування дерева здавна використовувалися розписи різною фарбою (темпера, гуаш, олійні чи анілінові), які потім покривають лаком. Нині побутує ще один спосіб декорування виробів із дерева – випалювання електрописаком чи спеціальними штампами (Лозко Г.С. Українське народознавство. / Галина Сергіївна Лозко – 3-е вид., Х. Видавництво «Див», 2005. – С. 330).
Фахівців із художньої обробки дерева готують технікуми
її училища Косова. Львова. Вижниці, Ужгорода та Яворова. Майже в
кожній області України існують підприємства, які випускають декоративні вироби з дерева, загалом їх близько ста п'ятдесяти (Лозко Г.С. Українське народознавство. – 2-ге вид., доповнене та перероблене / Г.С. Лозко. – К.: Видавництво "АртЕк", 2004. – С.300)
Серед народних промислів чільне місце займає різьбярство. Різьба по дереву, різьбярство розповсюджені переважно на Гуцульщині.
У гірських районах Карпат, багатих на ліси з різними породами дерев, різьба по дереву та художнє випалювання успішно застосовувались для оздоблення будинків, предметів побутового та мисливського призначення, знарядь праці та предметів господарського інвентаря. Різьбили на всіх породах дерев, але основним матеріалом, який використовували для створення різьблених предметів, було дерево явора.
Його основні властивості відповідали вимогам різьбярів. Також використовували такі породи дерев, як клен, слива, горіх, груша, вільха, тис, кедр. Вони мають гарний природний колір і легко піддаються обробці.
Столи, ліжка, мисники, посуд прикрашали візерунками. Вирізали їх спеціальними різцями, тому і називали таку прикрасу різьбою. Відібране для роботи дерево розрізали на куски, а потім кілька років сушили. Виготовлення речі починалося з попередньої обробки сухої деревини. Уже готову виточену посудину починали різьбити.

<big>Види різьби</big>
* суха, або струнка
* інкрустована.
При сухій різьбі орнамент створюється ритмічним чергуванням заглибин і неторканих ділянок полірованої поверхні дерева. Малюнок нагадує гру світлотіней. Тіні – це різноманітні за формою заглибини, а світло – неторкана поверхня. Оскільки найдавніший спосіб прикрашання дерев'яних виробів був нескладний – контурне різьблення, тобто суха різьба, то й набір різьбярських інструментів був невеликий, складався передусім з долот. Вони відрізнялися формою і шириною вістря і па основі цього мали відповідні назви: «рівпяк», «скосак», «фасулька», «фоджак», «городничок».
З кінця XIX ст. з появою інкрустації як виду декорування виробів, тобто викладання кусочками різноколірного дерева, перламутру, а також металом та бісером.
РІЗЬБЛЕННЯ ХУДОЖНЄ – вид декоративно-ужиткового мистецтва; оздоблення виробів із дерева, кості, каменю, пластмаси різьбленими орнаментами або сюжетними зображеннями. Різблення художнє відоме з часів палеоліту. Серед українських різьбярів – І. Балагурак, В. Кваша, Я. Усік, Я. Халабудний, родини Карпашоків, Одрехівських, Шкрібляків (Український Радянський Енциклопедичний Словник : в 3-х т. / [редкол.: А.В. Кудрицький (відп. ред.) та ін.]. – 2-е вид. – К. : голов. ред. УРЕ. – 1987. – С. 103).

<big>Знаряддя різьбярства</big>
* «писарик»;
* «очкарик»;
* «гребінчик»;
* «втискач»;
* «ямничок».
Орнаменти, якими прикрашали вироби, складалися з геометричних фігур: круга, ромба, трикутника, які між собою розміщувались симетрично.
Спадковість і водночас розквіт художніх індивідуальностей спостерігається у славній династії Шкрібляків. Їхні дерев'яні вироби оздоблені віртуозною в'яззю орнаменту, котрий виявляє й підкреслює природну красу дерева, пластику самої форми (Богуш А.М. Українське народознавство в дошкільному закладі : Навч. посіб. – 2-ге вид., переробл. і допов / А.М. Богуш, Н.В. Лисенко. – К.: Вища. шк., 2002. – С. 296-299)

==Джерела та література==
# Богуш А.М. Українське народознавство в дошкільному закладі : Навч. посіб. – 2-ге вид., переробл. і допов / А.М. Богуш, Н.В.
# Лисенко. – К.: Вища. шк., 2002. – 407 с.
# Зубков М. Практичний словник синонімів української мови / М. Зубков. – Харків: Весна, 2008. – 720 с.
# Лозко Г.С. Українське народознавство. – 2-ге вид., доповнене та перероблене / Г.С. Лозко. – К.: Видавництво "АртЕк", 2004. – 472 с.
# Лозко Г.С. Українське народознавство. / Галина Сергіївна Лозко – 3-е вид., Х. Видавництво «Див», 2005. – 472 с.
# Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1]
# Українська культура другої половини ХІХ ст. [Том 4, кн.: 2 ] / Історія української культури у п’яти томах. – К.: Наукова думка, 2005. – 1923 с. [1].
# Український Радянський Енциклопедичний Словник : в 3-х т. / [редкол.: А.В. Кудрицький (відп. ред.) та ін.]. – 2-е вид. – К. : голов. ред. УРЕ. – 1987. – С. 103).

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]
Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й.Кобринського - [http://hutsul.museum/collection/3/].

Різьблення по дереву- [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%96%D0%B7%D1%8C%D0%B1%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D0%BE_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2%D1%83].

Яворівська різьба - [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AF%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%80%D1%96%D0%B7%D1%8C%D0%B1%D0%B0].

Різбарь

2013-11-29T22:38:45Z

Сізонеко Катерина: /* Сучасні словники */

'''Різбарь, -ря, '''''м. ''Рѣзчикъ, ваятель, скульпторъ. Угор.
[[Категорія:Рі]]

==Сучасні словники==

Тлумачення слова у сучасних словниках 
РІЗЬБЯР, а, РІЗЬБАР, я, ч. Майстер різьблення(у 1 знач.). В костьолі Марії різьблений вівтар, Його змайстрував геніальний різьбар (Дмит., Добрі сусіди, 1951, 32);
А коли вже й покрівлю вершити зачали, прийшов до мене наш різьбяр, Гнат Крикливець,.. порізьбив мені і слупи, і сволок до одежі (Мур., Бук. повість, 1959, 38);
Образно. Непогано було б мати в нашій літературі більше таких різьбярів, як Марко Вовчок або Коцюбинський (Письмен, зблизька, 1958, 24) (Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1]С. 573).

==Особливості слововживання==

Різьбар, ря, рем, мн. рі, рів, д. рям (= різьбяр)

Різьбяр, ря, рем, мн. рі, рів, д. рам (= різьбар)

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Різбарь1.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Різбарь 2.png|x140px]]
|}

==Цікаво знати! ==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
<big>'''Майстри-різьбярі:'''</big>
| style="width:30%; margin-top:2em | [[Зображення:Різбарь 3.jpg|x140px]]
Шкрібляк Юрій Іванович (15.04.1822 - 22.04.1884 (за старим стилем), с.Яворів, Косівського р-ну, Ів.-Франківської обл.). Класик гуцульської різьби ХІХ ст. Зачинатель великої родини чудових майстрів, що працювали і продовжують працювати у різних видах народного мистецтва.
Батьківські традиції продовжили та розвинули три сини – Василь, Микола, Федір та донька Катерина. На сьогодні понад 100 майстрів – це вихідці з родини Шкрібляків, котрі продовжують творчу спадщину свого попередника..
|style="width:30%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Різбяр 4.jpg|x140px]]
Гуз Володимир Васильович (2.04.1904 – 9.07.1991, м. Косів, Ів.-Франківської обл.). Видатний майстер у техніці «сухої» плоскої різьби, випалювання, рельєфної різьби, інкрустації, гравірування по металу.
|style="width:30%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Різбяр 5.jpg|x140px]]
Ліскевич Євген Романович (3.06.1961, м.Коломия, Ів.-Франківської обл.).
Відомий художник, майстер різьблення на дереві та художньої обробки металу.
Сьогодні приватно виготовляє меблі на замовлення.
Працює у техніці «сухої» плоскої різьби, інкрустації, інтарсії, випалювання, лиття, гравірування, карбування, плетіння..
|}

==Джерела та література==
#Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1]
#Українська культура другої половини ХІХ ст. [Том 4, кн.: 2 ] / Історія української культури у п’яти томах. – К.: Наукова думка, 2005. – 1923 с. [1].

==Зовнішні посилання==

"Різьбяр" - [http://ru.wiktionary.org/wiki/%D1%80%D1%96%D0%B7%D1%8C%D0%B1%D1%8F%D1%80 вікісловник].

Юрій Шкрібляк — [http://gk.if.ua/2012/05/05/5612/ основоположник гуцульської різьби на дереві].

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]

Різбарь

2013-11-29T22:35:10Z

Сізонеко Катерина: /* Цікаво знати! */

'''Різбарь, -ря, '''''м. ''Рѣзчикъ, ваятель, скульпторъ. Угор.
[[Категорія:Рі]]

==Сучасні словники==

Тлумачення слова у сучасних словниках 
РІЗЬБЯР, а, РІЗЬБАР, я, ч. Майстер різьблення(у 1 знач.). В костьолі Марії різьблений вівтар, Його змайстрував геніальний різьбар (Дмит., Добрі сусіди, 1951, 32); А коли вже й покрівлю вершити зачали, прийшов до мене наш різьбяр, Гнат Крикливець,.. порізьбив мені і слупи, і сволок до одежі (Мур., Бук. повість, 1959, 38); * Образно. Непогано було б мати в нашій літературі більше таких різьбярів, як Марко Вовчок або Коцюбинський (Письмен, зблизька, 1958, 24) (Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1]С. 573).

==Особливості слововживання==

Різьбар, ря, рем, мн. рі, рів, д. рям (= різьбяр)

Різьбяр, ря, рем, мн. рі, рів, д. рам (= різьбар)

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Різбарь1.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Різбарь 2.png|x140px]]
|}

==Цікаво знати! ==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
<big>'''Майстри-різьбярі:'''</big>
| style="width:30%; margin-top:2em | [[Зображення:Різбарь 3.jpg|x140px]]
Шкрібляк Юрій Іванович (15.04.1822 - 22.04.1884 (за старим стилем), с.Яворів, Косівського р-ну, Ів.-Франківської обл.). Класик гуцульської різьби ХІХ ст. Зачинатель великої родини чудових майстрів, що працювали і продовжують працювати у різних видах народного мистецтва.
Батьківські традиції продовжили та розвинули три сини – Василь, Микола, Федір та донька Катерина. На сьогодні понад 100 майстрів – це вихідці з родини Шкрібляків, котрі продовжують творчу спадщину свого попередника..
|style="width:30%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Різбяр 4.jpg|x140px]]
Гуз Володимир Васильович (2.04.1904 – 9.07.1991, м. Косів, Ів.-Франківської обл.). Видатний майстер у техніці «сухої» плоскої різьби, випалювання, рельєфної різьби, інкрустації, гравірування по металу.
|style="width:30%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Різбяр 5.jpg|x140px]]
Ліскевич Євген Романович (3.06.1961, м.Коломия, Ів.-Франківської обл.).
Відомий художник, майстер різьблення на дереві та художньої обробки металу.
Сьогодні приватно виготовляє меблі на замовлення.
Працює у техніці «сухої» плоскої різьби, інкрустації, інтарсії, випалювання, лиття, гравірування, карбування, плетіння..
|}

==Джерела та література==
#Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1]
#Українська культура другої половини ХІХ ст. [Том 4, кн.: 2 ] / Історія української культури у п’яти томах. – К.: Наукова думка, 2005. – 1923 с. [1].

==Зовнішні посилання==

"Різьбяр" - [http://ru.wiktionary.org/wiki/%D1%80%D1%96%D0%B7%D1%8C%D0%B1%D1%8F%D1%80 вікісловник].

Юрій Шкрібляк — [http://gk.if.ua/2012/05/05/5612/ основоположник гуцульської різьби на дереві].

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]

Різбарь

2013-11-29T22:31:15Z

Сізонеко Катерина: /* Сучасні словники */

'''Різбарь, -ря, '''''м. ''Рѣзчикъ, ваятель, скульпторъ. Угор.
[[Категорія:Рі]]

==Сучасні словники==

Тлумачення слова у сучасних словниках 
РІЗЬБЯР, а, РІЗЬБАР, я, ч. Майстер різьблення(у 1 знач.). В костьолі Марії різьблений вівтар, Його змайстрував геніальний різьбар (Дмит., Добрі сусіди, 1951, 32); А коли вже й покрівлю вершити зачали, прийшов до мене наш різьбяр, Гнат Крикливець,.. порізьбив мені і слупи, і сволок до одежі (Мур., Бук. повість, 1959, 38); * Образно. Непогано було б мати в нашій літературі більше таких різьбярів, як Марко Вовчок або Коцюбинський (Письмен, зблизька, 1958, 24) (Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1]С. 573).

==Особливості слововживання==

Різьбар, ря, рем, мн. рі, рів, д. рям (= різьбяр)

Різьбяр, ря, рем, мн. рі, рів, д. рам (= різьбар)

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Різбарь1.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Різбарь 2.png|x140px]]
|}

==Цікаво знати! ==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
<big>'''Майстри-різьбярі:'''</big>
| style="width:30%; margin-top:2em | [[Зображення:Різбарь 3.jpg|x140px]]
Шкрібляк Юрій Іванович (15.04.1822 - 22.04.1884 (за старим стилем), с.Яворів, Косівського р-ну, Ів.-Франківської обл.). Класик гуцульської різьби ХІХ ст. Зачинатель великої родини чудових майстрів, що працювали і продовжують працювати у різних видах народного мистецтва.
Батьківські традиції продовжили та розвинули три сини – Василь, Микола, Федір та донька Катерина. На сьогодні понад 100 майстрів – це вихідці з родини Шкрібляків, котрі продовжують творчу спадщину свого попередника.
|style="width:30%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Різбяр 4.jpg|x140px]]
Гуз Володимир Васильович (2.04.1904 – 9.07.1991, м. Косів, Ів.-Франківської обл.). Видатний майстер у техніці «сухої» плоскої різьби, випалювання, рельєфної різьби, інкрустації, гравірування по металу.
|style="width:30%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Різбяр 5.jpg|x140px]]
Ліскевич Євген Романович (3.06.1961, м. Коломия, Ів.-Франківської обл.).
Відомий художник, майстер різьблення на дереві та художньої обробки металу.
Сьогодні приватно виготовляє меблі на замовлення.
Працює у техніці «сухої» плоскої різьби, інкрустації, інтарсії, випалювання, лиття, гравірування, карбування, плетіння.
|}

==Джерела та література==
#Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1]
#Українська культура другої половини ХІХ ст. [Том 4, кн.: 2 ] / Історія української культури у п’яти томах. – К.: Наукова думка, 2005. – 1923 с. [1].

==Зовнішні посилання==

"Різьбяр" - [http://ru.wiktionary.org/wiki/%D1%80%D1%96%D0%B7%D1%8C%D0%B1%D1%8F%D1%80 вікісловник].

Юрій Шкрібляк — [http://gk.if.ua/2012/05/05/5612/ основоположник гуцульської різьби на дереві].

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]

Різбарь

2013-11-29T22:26:50Z

Сізонеко Катерина: /* Сучасні словники */

'''Різбарь, -ря, '''''м. ''Рѣзчикъ, ваятель, скульпторъ. Угор.
[[Категорія:Рі]]

==Сучасні словники==

Тлумачення слова у сучасних словниках
РІЗЬБЯР, а, РІЗЬБАР, я, ч. Майстер різьбленнятекст абзаца. (у 1 знач.). В костьолі Марії різьблений вівтар, Його змайстрував геніальний різьбар (Дмит., Добрі сусіди, 1951, 32); А коли вже й покрівлю вершити зачали, прийшов до мене наш різьбяр, Гнат Крикливець,.. порізьбив мені і слупи, і сволок до одежі (Мур., Бук. повість, 1959, 38); * Образно. Непогано було б мати в нашій літературі більше таких різьбярів, як Марко Вовчок або Коцюбинський (Письмен, зблизька, 1958, 24) (Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1]С. 573)

==Особливості слововживання==

Різьбар, ря, рем, мн. рі, рів, д. рям (= різьбяр)

Різьбяр, ря, рем, мн. рі, рів, д. рам (= різьбар)

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Різбарь1.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Різбарь 2.png|x140px]]
|}

==Цікаво знати! ==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
<big>'''Майстри-різьбярі:'''</big>
| style="width:30%; margin-top:2em | [[Зображення:Різбарь 3.jpg|x140px]]
Шкрібляк Юрій Іванович (15.04.1822 - 22.04.1884 (за старим стилем), с.Яворів, Косівського р-ну, Ів.-Франківської обл.). Класик гуцульської різьби ХІХ ст. Зачинатель великої родини чудових майстрів, що працювали і продовжують працювати у різних видах народного мистецтва.
Батьківські традиції продовжили та розвинули три сини – Василь, Микола, Федір та донька Катерина. На сьогодні понад 100 майстрів – це вихідці з родини Шкрібляків, котрі продовжують творчу спадщину свого попередника.
|style="width:30%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Різбяр 4.jpg|x140px]]
Гуз Володимир Васильович (2.04.1904 – 9.07.1991, м. Косів, Ів.-Франківської обл.). Видатний майстер у техніці «сухої» плоскої різьби, випалювання, рельєфної різьби, інкрустації, гравірування по металу.
|style="width:30%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Різбяр 5.jpg|x140px]]
Ліскевич Євген Романович (3.06.1961, м. Коломия, Ів.-Франківської обл.).
Відомий художник, майстер різьблення на дереві та художньої обробки металу.
Сьогодні приватно виготовляє меблі на замовлення.
Працює у техніці «сухої» плоскої різьби, інкрустації, інтарсії, випалювання, лиття, гравірування, карбування, плетіння.
|}

==Джерела та література==
#Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1]
#Українська культура другої половини ХІХ ст. [Том 4, кн.: 2 ] / Історія української культури у п’яти томах. – К.: Наукова думка, 2005. – 1923 с. [1].

==Зовнішні посилання==

"Різьбяр" - [http://ru.wiktionary.org/wiki/%D1%80%D1%96%D0%B7%D1%8C%D0%B1%D1%8F%D1%80 вікісловник].

Юрій Шкрібляк — [http://gk.if.ua/2012/05/05/5612/ основоположник гуцульської різьби на дереві].

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]

Різбарь

2013-11-29T22:26:15Z

Сізонеко Катерина: /* Сучасні словники */

'''Різбарь, -ря, '''''м. ''Рѣзчикъ, ваятель, скульпторъ. Угор.
[[Категорія:Рі]]

==Сучасні словники==
текст абзаца.
Тлумачення слова у сучасних словниках
РІЗЬБЯР, а, РІЗЬБАР, я, ч. Майстер різьблення (у 1 знач.). В костьолі Марії різьблений вівтар, Його змайстрував геніальний різьбар (Дмит., Добрі сусіди, 1951, 32); А коли вже й покрівлю вершити зачали, прийшов до мене наш різьбяр, Гнат Крикливець,.. порізьбив мені і слупи, і сволок до одежі (Мур., Бук. повість, 1959, 38); * Образно. Непогано було б мати в нашій літературі більше таких різьбярів, як Марко Вовчок або Коцюбинський (Письмен, зблизька, 1958, 24) (Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1]С. 573)

==Особливості слововживання==

Різьбар, ря, рем, мн. рі, рів, д. рям (= різьбяр)

Різьбяр, ря, рем, мн. рі, рів, д. рам (= різьбар)

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Різбарь1.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Різбарь 2.png|x140px]]
|}

==Цікаво знати! ==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
<big>'''Майстри-різьбярі:'''</big>
| style="width:30%; margin-top:2em | [[Зображення:Різбарь 3.jpg|x140px]]
Шкрібляк Юрій Іванович (15.04.1822 - 22.04.1884 (за старим стилем), с.Яворів, Косівського р-ну, Ів.-Франківської обл.). Класик гуцульської різьби ХІХ ст. Зачинатель великої родини чудових майстрів, що працювали і продовжують працювати у різних видах народного мистецтва.
Батьківські традиції продовжили та розвинули три сини – Василь, Микола, Федір та донька Катерина. На сьогодні понад 100 майстрів – це вихідці з родини Шкрібляків, котрі продовжують творчу спадщину свого попередника.
|style="width:30%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Різбяр 4.jpg|x140px]]
Гуз Володимир Васильович (2.04.1904 – 9.07.1991, м. Косів, Ів.-Франківської обл.). Видатний майстер у техніці «сухої» плоскої різьби, випалювання, рельєфної різьби, інкрустації, гравірування по металу.
|style="width:30%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Різбяр 5.jpg|x140px]]
Ліскевич Євген Романович (3.06.1961, м. Коломия, Ів.-Франківської обл.).
Відомий художник, майстер різьблення на дереві та художньої обробки металу.
Сьогодні приватно виготовляє меблі на замовлення.
Працює у техніці «сухої» плоскої різьби, інкрустації, інтарсії, випалювання, лиття, гравірування, карбування, плетіння.
|}

==Джерела та література==
#Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1]
#Українська культура другої половини ХІХ ст. [Том 4, кн.: 2 ] / Історія української культури у п’яти томах. – К.: Наукова думка, 2005. – 1923 с. [1].

==Зовнішні посилання==

"Різьбяр" - [http://ru.wiktionary.org/wiki/%D1%80%D1%96%D0%B7%D1%8C%D0%B1%D1%8F%D1%80 вікісловник].

Юрій Шкрібляк — [http://gk.if.ua/2012/05/05/5612/ основоположник гуцульської різьби на дереві].

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]

Ратуша

2013-11-29T15:36:40Z

Сізонеко Катерина: /* Ілюстрації створені руками студентів */

'''Ратуша, -ші, '''''ж. ''1) Городская дума, магистратъ, ратуша. Кв. І. 256. 2) Сельское правленіе. Грин. І. 32.
[[Категорія:Ра]]

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

<big>РАТУША</big>, -і, ж. [польс. ratusz < нім. Rathaus - рада + будинок]. Орган міського самоврядування в європейських країнах, а також будинок, де він розміщений.(Сучасний тлумачний словник української мови: 60000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2009. – С. 612)

<big>РАТУША</big> (польск. Ratusz, від нім. Rathaus) – 1) Орган місцевого самоврядування. У містах Західної України ратуша вперше з’явилася у 14 ст. (зокрема у Львові – 1356). У 15 ст. у зв’язку з наданням містам магдебурзького права замість ратуші було утворено магістрати. Поряд із магістратами у невеликих містах і містечках України (Гадяч, Лубни, Ніжин, Охтирка) зберігалися ратуші як органи місцевого самоврядування. З 1727 до компетенції ратуші належали переважно судові та фінансові справи. 1785 року у Російській імперії, зокрема й в Україні, магістрати були замінені міськими думами. У невеликих містечках, де не було міських дум, залишились ратуші. Остаточно як судові органи ратуші скасовано судовою реформою 1864 р., як органи місцевого самоврядування – міською реформою 1870 р. 2) Будинок, де містяться органи міського самоврядування (Кульчицький В. Ратуша / В. Кульчицький // Довідник з історії України (А – Я) : посіб. для серед. загальноосв. навч. закл. / За заг. ред. І. Підкови, Р. Шуста. – 2-е вид., доопр. і доповн. – К. : Генеза, 2001. – С. 640).

<big>РАТУША</big> - 1. Ор¬ган самоврядування в містах Феодальної Західної Європи. 2. У Росії та Україні у ХІІІ-ХІХ ст. – один з органів міського самоврядування. 3 . Будинок в якому містилося або міститься міське самоврядування (Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1016.)

<big>РАТУША</big> – (польс. ratusz, з нім. Rathaus, від Rat – рада і Нaus – будинок) - орган міського самоуправління в ряді європейських країн, а також будинок, де він розміщений (Словник іншомовних слів / за ред. член-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука / К.; 1977. – С. 569)

<big>РАТУША</big> – 1. У ХІV ст. орган міського самоврядування в Європі, у т.ч. в Західній Україні. Після наданням в ХV ст. містам Магдебурзького права перетворені на магістрати. Як органи місцевого са¬моврядування збереглися в українських містах до 1785, коли були замінені міськими думами.
2. Згідно з "Регламентом і Уставом главного магістрата" (1721) – приміщення, в якому перебував міський магістрат.
3. Становий суд у Російській імперії в 1775-1864 (Д. Яневський). (Малий словник історії України / В. Смолій, С. Кульчицький, О. Майборода та ін. – К.: Либідь, 1997. – С. 334).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ратуша1.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ратуша2.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ратуша3.png|x140px]]
|}

==Ілюстрації створені руками студентів==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"|[[Зображення:Ратуша4.jpg|x140px]]
Чередніченко О.
|style="width:20%; padding-top:1em;"|[[Зображення:Ратуша5.jpg|x140px]]
Кравчук А.
|}

==Це цікаво знати!==
У Львові видається газета Львівської міської ради "Ратуша".

Перша Київська ратуша була збудована на початку XVI століття на Подолі, поблизу Братського монастиря. Її збудували з дерева, вона неодноразово горіла і відбудовувалася.

==Джерела та література==
#Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1016
#Малий словник історії України / В. Смолій, С. Кульчицький, О. Майборода та ін. – К.: Либідь, 1997. – С. 334
#Словник іншомовних слів / за ред. член-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука / К.; 1977. – С. 569
# Сучасний тлумачний словник української мови: 60000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2009. – С. 612
#Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 9. — К.: Головна редакція УРЕ, 1983. — С. 288

==Зовнішні посилання==
Ратуша – [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%88%D0%B0].
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]

Ратуша

2013-11-29T15:36:17Z

Сізонеко Катерина:

'''Ратуша, -ші, '''''ж. ''1) Городская дума, магистратъ, ратуша. Кв. І. 256. 2) Сельское правленіе. Грин. І. 32.
[[Категорія:Ра]]

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

<big>РАТУША</big>, -і, ж. [польс. ratusz < нім. Rathaus - рада + будинок]. Орган міського самоврядування в європейських країнах, а також будинок, де він розміщений.(Сучасний тлумачний словник української мови: 60000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2009. – С. 612)

<big>РАТУША</big> (польск. Ratusz, від нім. Rathaus) – 1) Орган місцевого самоврядування. У містах Західної України ратуша вперше з’явилася у 14 ст. (зокрема у Львові – 1356). У 15 ст. у зв’язку з наданням містам магдебурзького права замість ратуші було утворено магістрати. Поряд із магістратами у невеликих містах і містечках України (Гадяч, Лубни, Ніжин, Охтирка) зберігалися ратуші як органи місцевого самоврядування. З 1727 до компетенції ратуші належали переважно судові та фінансові справи. 1785 року у Російській імперії, зокрема й в Україні, магістрати були замінені міськими думами. У невеликих містечках, де не було міських дум, залишились ратуші. Остаточно як судові органи ратуші скасовано судовою реформою 1864 р., як органи місцевого самоврядування – міською реформою 1870 р. 2) Будинок, де містяться органи міського самоврядування (Кульчицький В. Ратуша / В. Кульчицький // Довідник з історії України (А – Я) : посіб. для серед. загальноосв. навч. закл. / За заг. ред. І. Підкови, Р. Шуста. – 2-е вид., доопр. і доповн. – К. : Генеза, 2001. – С. 640).

<big>РАТУША</big> - 1. Ор¬ган самоврядування в містах Феодальної Західної Європи. 2. У Росії та Україні у ХІІІ-ХІХ ст. – один з органів міського самоврядування. 3 . Будинок в якому містилося або міститься міське самоврядування (Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1016.)

<big>РАТУША</big> – (польс. ratusz, з нім. Rathaus, від Rat – рада і Нaus – будинок) - орган міського самоуправління в ряді європейських країн, а також будинок, де він розміщений (Словник іншомовних слів / за ред. член-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука / К.; 1977. – С. 569)

<big>РАТУША</big> – 1. У ХІV ст. орган міського самоврядування в Європі, у т.ч. в Західній Україні. Після наданням в ХV ст. містам Магдебурзького права перетворені на магістрати. Як органи місцевого са¬моврядування збереглися в українських містах до 1785, коли були замінені міськими думами.
2. Згідно з "Регламентом і Уставом главного магістрата" (1721) – приміщення, в якому перебував міський магістрат.
3. Становий суд у Російській імперії в 1775-1864 (Д. Яневський). (Малий словник історії України / В. Смолій, С. Кульчицький, О. Майборода та ін. – К.: Либідь, 1997. – С. 334).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ратуша1.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ратуша2.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ратуша3.png|x140px]]
|}

==Ілюстрації створені руками студентів==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"|[[Зображення:Ратуша4.jpg|x140px]]
Чередніченко О.С.
|style="width:20%; padding-top:1em;"|[[Зображення:Ратуша5.jpg|x140px]]
Кравчук А.
|}

==Це цікаво знати!==
У Львові видається газета Львівської міської ради "Ратуша".

Перша Київська ратуша була збудована на початку XVI століття на Подолі, поблизу Братського монастиря. Її збудували з дерева, вона неодноразово горіла і відбудовувалася.

==Джерела та література==
#Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1016
#Малий словник історії України / В. Смолій, С. Кульчицький, О. Майборода та ін. – К.: Либідь, 1997. – С. 334
#Словник іншомовних слів / за ред. член-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука / К.; 1977. – С. 569
# Сучасний тлумачний словник української мови: 60000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2009. – С. 612
#Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 9. — К.: Головна редакція УРЕ, 1983. — С. 288

==Зовнішні посилання==
Ратуша – [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%88%D0%B0].
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]

Ратуша

2013-11-29T15:35:43Z

Сізонеко Катерина: /* Ілюстрації створені руками студентів */

'''Ратуша, -ші, '''''ж. ''1) Городская дума, магистратъ, ратуша. Кв. І. 256. 2) Сельское правленіе. Грин. І. 32.
[[Категорія:Ра]]

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

<big>РАТУША</big>, -і, ж. [польс. ratusz < нім. Rathaus - рада + будинок]. Орган міського самоврядування в європейських країнах, а також будинок, де він розміщений.(Сучасний тлумачний словник української мови: 60000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2009. – С. 612)

<big>РАТУША</big> (польск. Ratusz, від нім. Rathaus) – 1) Орган місцевого самоврядування. У містах Західної України ратуша вперше з’явилася у 14 ст. (зокрема у Львові – 1356). У 15 ст. у зв’язку з наданням містам магдебурзького права замість ратуші було утворено магістрати. Поряд із магістратами у невеликих містах і містечках України (Гадяч, Лубни, Ніжин, Охтирка) зберігалися ратуші як органи місцевого самоврядування. З 1727 до компетенції ратуші належали переважно судові та фінансові справи. 1785 року у Російській імперії, зокрема й в Україні, магістрати були замінені міськими думами. У невеликих містечках, де не було міських дум, залишились ратуші. Остаточно як судові органи ратуші скасовано судовою реформою 1864 р., як органи місцевого самоврядування – міською реформою 1870 р. 2) Будинок, де містяться органи міського самоврядування (Кульчицький В. Ратуша / В. Кульчицький // Довідник з історії України (А – Я) : посіб. для серед. загальноосв. навч. закл. / За заг. ред. І. Підкови, Р. Шуста. – 2-е вид., доопр. і доповн. – К. : Генеза, 2001. – С. 640).

<big>РАТУША</big> - 1. Ор¬ган самоврядування в містах Феодальної Західної Європи. 2. У Росії та Україні у ХІІІ-ХІХ ст. – один з органів міського самоврядування. 3 . Будинок в якому містилося або міститься міське самоврядування (Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1016.)

<big>РАТУША</big> – (польс. ratusz, з нім. Rathaus, від Rat – рада і Нaus – будинок) - орган міського самоуправління в ряді європейських країн, а також будинок, де він розміщений (Словник іншомовних слів / за ред. член-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука / К.; 1977. – С. 569)

<big>РАТУША</big> – 1. У ХІV ст. орган міського самоврядування в Європі, у т.ч. в Західній Україні. Після наданням в ХV ст. містам Магдебурзького права перетворені на магістрати. Як органи місцевого са¬моврядування збереглися в українських містах до 1785, коли були замінені міськими думами.
2. Згідно з "Регламентом і Уставом главного магістрата" (1721) – приміщення, в якому перебував міський магістрат.
3. Становий суд у Російській імперії в 1775-1864 (Д. Яневський). (Малий словник історії України / В. Смолій, С. Кульчицький, О. Майборода та ін. – К.: Либідь, 1997. – С. 334).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ратуша1.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ратуша2.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ратуша3.png|x140px]]
|}

==Ілюстрації створені руками студентів==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"|[[Зображення:Ратуша4.jpg|x140px]]
Чередніченко О.С.
|style="width:20%; padding-top:1em;"|[[Зображення:Ратуша5.jpg|x140px]]
Кравчук А.
|}

==Це цікаво знати!==
У Львові видається газета Львівської міської ради "Ратуша".

Перша Київська ратуша була збудована на початку XVI століття на Подолі, поблизу Братського монастиря. Її збудували з дерева, вона неодноразово горіла і відбудовувалася.

==Джерела та література==
#Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1016
#Малий словник історії України / В. Смолій, С. Кульчицький, О. Майборода та ін. – К.: Либідь, 1997. – С. 334
#Словник іншомовних слів / за ред. член-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука / К.; 1977. – С. 569
# Сучасний тлумачний словник української мови: 60000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2009. – С. 612
#Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 9. — К.: Головна редакція УРЕ, 1983. — С. 288

==Зовнішні посилання==
Ратуша – [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%88%D0%B0].
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]

Ратуша

2013-11-29T15:34:19Z

Сізонеко Катерина: /* Ілюстрації створені руками студентів */

'''Ратуша, -ші, '''''ж. ''1) Городская дума, магистратъ, ратуша. Кв. І. 256. 2) Сельское правленіе. Грин. І. 32.
[[Категорія:Ра]]

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

<big>РАТУША</big>, -і, ж. [польс. ratusz < нім. Rathaus - рада + будинок]. Орган міського самоврядування в європейських країнах, а також будинок, де він розміщений.(Сучасний тлумачний словник української мови: 60000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2009. – С. 612)

<big>РАТУША</big> (польск. Ratusz, від нім. Rathaus) – 1) Орган місцевого самоврядування. У містах Західної України ратуша вперше з’явилася у 14 ст. (зокрема у Львові – 1356). У 15 ст. у зв’язку з наданням містам магдебурзького права замість ратуші було утворено магістрати. Поряд із магістратами у невеликих містах і містечках України (Гадяч, Лубни, Ніжин, Охтирка) зберігалися ратуші як органи місцевого самоврядування. З 1727 до компетенції ратуші належали переважно судові та фінансові справи. 1785 року у Російській імперії, зокрема й в Україні, магістрати були замінені міськими думами. У невеликих містечках, де не було міських дум, залишились ратуші. Остаточно як судові органи ратуші скасовано судовою реформою 1864 р., як органи місцевого самоврядування – міською реформою 1870 р. 2) Будинок, де містяться органи міського самоврядування (Кульчицький В. Ратуша / В. Кульчицький // Довідник з історії України (А – Я) : посіб. для серед. загальноосв. навч. закл. / За заг. ред. І. Підкови, Р. Шуста. – 2-е вид., доопр. і доповн. – К. : Генеза, 2001. – С. 640).

<big>РАТУША</big> - 1. Ор¬ган самоврядування в містах Феодальної Західної Європи. 2. У Росії та Україні у ХІІІ-ХІХ ст. – один з органів міського самоврядування. 3 . Будинок в якому містилося або міститься міське самоврядування (Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1016.)

<big>РАТУША</big> – (польс. ratusz, з нім. Rathaus, від Rat – рада і Нaus – будинок) - орган міського самоуправління в ряді європейських країн, а також будинок, де він розміщений (Словник іншомовних слів / за ред. член-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука / К.; 1977. – С. 569)

<big>РАТУША</big> – 1. У ХІV ст. орган міського самоврядування в Європі, у т.ч. в Західній Україні. Після наданням в ХV ст. містам Магдебурзького права перетворені на магістрати. Як органи місцевого са¬моврядування збереглися в українських містах до 1785, коли були замінені міськими думами.
2. Згідно з "Регламентом і Уставом главного магістрата" (1721) – приміщення, в якому перебував міський магістрат.
3. Становий суд у Російській імперії в 1775-1864 (Д. Яневський). (Малий словник історії України / В. Смолій, С. Кульчицький, О. Майборода та ін. – К.: Либідь, 1997. – С. 334).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ратуша1.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ратуша2.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ратуша3.png|x140px]]
|}

==Ілюстрації створені руками студентів==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"|[[Зображення:Ратуша4.jpg|x140px]]
Чередніченко О.С.
|style="width:20%; padding-top:1em;"|[[Зображення:Ратуша5.jpg|x140px]]
Кравчук А.
|}

==Це цікаво знати!==
У Львові видається газета Львівської міської ради "Ратуша".

Перша Київська ратуша була збудована на початку XVI століття на Подолі, поблизу Братського монастиря. Її збудували з дерева, вона неодноразово горіла і відбудовувалася.

==Джерела та література==
#Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1016
#Малий словник історії України / В. Смолій, С. Кульчицький, О. Майборода та ін. – К.: Либідь, 1997. – С. 334
#Словник іншомовних слів / за ред. член-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука / К.; 1977. – С. 569
# Сучасний тлумачний словник української мови: 60000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2009. – С. 612
#Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 9. — К.: Головна редакція УРЕ, 1983. — С. 288

==Зовнішні посилання==
Ратуша – [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%88%D0%B0].
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]

Ратуша

2013-11-29T15:31:25Z

Сізонеко Катерина: /* Ілюстрації створені руками студентів */

'''Ратуша, -ші, '''''ж. ''1) Городская дума, магистратъ, ратуша. Кв. І. 256. 2) Сельское правленіе. Грин. І. 32.
[[Категорія:Ра]]

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

<big>РАТУША</big>, -і, ж. [польс. ratusz < нім. Rathaus - рада + будинок]. Орган міського самоврядування в європейських країнах, а також будинок, де він розміщений.(Сучасний тлумачний словник української мови: 60000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2009. – С. 612)

<big>РАТУША</big> (польск. Ratusz, від нім. Rathaus) – 1) Орган місцевого самоврядування. У містах Західної України ратуша вперше з’явилася у 14 ст. (зокрема у Львові – 1356). У 15 ст. у зв’язку з наданням містам магдебурзького права замість ратуші було утворено магістрати. Поряд із магістратами у невеликих містах і містечках України (Гадяч, Лубни, Ніжин, Охтирка) зберігалися ратуші як органи місцевого самоврядування. З 1727 до компетенції ратуші належали переважно судові та фінансові справи. 1785 року у Російській імперії, зокрема й в Україні, магістрати були замінені міськими думами. У невеликих містечках, де не було міських дум, залишились ратуші. Остаточно як судові органи ратуші скасовано судовою реформою 1864 р., як органи місцевого самоврядування – міською реформою 1870 р. 2) Будинок, де містяться органи міського самоврядування (Кульчицький В. Ратуша / В. Кульчицький // Довідник з історії України (А – Я) : посіб. для серед. загальноосв. навч. закл. / За заг. ред. І. Підкови, Р. Шуста. – 2-е вид., доопр. і доповн. – К. : Генеза, 2001. – С. 640).

<big>РАТУША</big> - 1. Ор¬ган самоврядування в містах Феодальної Західної Європи. 2. У Росії та Україні у ХІІІ-ХІХ ст. – один з органів міського самоврядування. 3 . Будинок в якому містилося або міститься міське самоврядування (Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1016.)

<big>РАТУША</big> – (польс. ratusz, з нім. Rathaus, від Rat – рада і Нaus – будинок) - орган міського самоуправління в ряді європейських країн, а також будинок, де він розміщений (Словник іншомовних слів / за ред. член-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука / К.; 1977. – С. 569)

<big>РАТУША</big> – 1. У ХІV ст. орган міського самоврядування в Європі, у т.ч. в Західній Україні. Після наданням в ХV ст. містам Магдебурзького права перетворені на магістрати. Як органи місцевого са¬моврядування збереглися в українських містах до 1785, коли були замінені міськими думами.
2. Згідно з "Регламентом і Уставом главного магістрата" (1721) – приміщення, в якому перебував міський магістрат.
3. Становий суд у Російській імперії в 1775-1864 (Д. Яневський). (Малий словник історії України / В. Смолій, С. Кульчицький, О. Майборода та ін. – К.: Либідь, 1997. – С. 334).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ратуша1.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ратуша2.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ратуша3.png|x140px]]
|}

==Ілюстрації створені руками студентів==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"|[[Зображення:Ратуша4.jpg|x140px]]
Чередніченко О.С
|style="width:20%; padding-top:1em;"|[[Зображення:Ратуша5.jpg|x140px]]
Кравчук А.
|}

==Це цікаво знати!==
У Львові видається газета Львівської міської ради "Ратуша".

Перша Київська ратуша була збудована на початку XVI століття на Подолі, поблизу Братського монастиря. Її збудували з дерева, вона неодноразово горіла і відбудовувалася.

==Джерела та література==
#Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1016
#Малий словник історії України / В. Смолій, С. Кульчицький, О. Майборода та ін. – К.: Либідь, 1997. – С. 334
#Словник іншомовних слів / за ред. член-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука / К.; 1977. – С. 569
# Сучасний тлумачний словник української мови: 60000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2009. – С. 612
#Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 9. — К.: Головна редакція УРЕ, 1983. — С. 288

==Зовнішні посилання==
Ратуша – [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%88%D0%B0].
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]

Реп’ях

2013-11-29T15:30:41Z

Сізонеко Катерина: /* Ілюстрації створені руками студентів */

'''Реп’ях, -ха, '''''м. ''1) Раст. Aretium lappa, репейникъ. ''Причепився, як репях. ''Ном. № 2744. 2) — '''польовий'''. Раст. Carduus nutans. ЗЮЗО. І. 174. Ум. '''Реп’яшок. '''
[[Категорія:Ре]]

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

<big>РЕП'ЯХ</big>, -а, ч. 1. Бур'ян родини Складноцвіті з чіпким суцвіттям. 2. Колюча чіпка головка суцвіття цієї рослини. 3. кл. -ше, перен., розм. Причіплива людина; -хівка, -и, ж., дав., м. -ці, етн. Різновид плахти; -ховий, -а, -є. Прикм. до реп'ях. Р. олія - настояне на коріннях реп'яха вазелінове масло, що використовується як косметичний засіб для волосся; - шковий, -а, -є. Прикм. до реп'яшок: -шок, -шка, ч. 1. Зменш, до реп'ях. 2. бот. Рід трав'янистих рослин родини Жовтецеві. (Сучасний тлумачний словник української мови: 60000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2009. – С.622 )

<big>РЕП'ЯХ</big>, -а, ч. 1. Бур'ян родини складноцвітних із чіпким суцвіттям і з колючками. 2. Колюча чіпка головка, суцвіття цієї рослини. *У порівн. з перен. розм. Про причіпливу людину (Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1027).

<big>РЕП’ЯХ</big> – бур’ян родини складноцвітих із чіпким суцвіттям і з колючками, а також чіпка головка, суцвіття цієї рослини; виступає об’єктом традиційного порівняння, символізуючи причепливу, настирливу людину, звідки «приставати реп’яхом, мов реп’ях, як реп’ях», «причіплюватися, як реп’ях», «учепився, як реп’ях, та й держиться»; рослина уживається в народній медицині (Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 497)

<big>РЕП'ЯХ</big>, а, ч. 1. Бур'ян родини складноцвітих з чіпким суцвіттям і з колючками. Під полом лежали усякі трави і коріння: .. дурман, усякі реп'яхи, куряча сліпота та й багато дечого (Кв.-Осн., II, 1956, 189); Не годилося б, на мій погляд, в'язати оцей застарілий реп'ях в один букет з пахучими польовими квіточками (Мирний, V, 1955, 391); Стала б їсти [пташка], так глибокий Сніг сугорбками замів Й очерету ствіл високий І бадилля реп'яхів (Щог., Поезії, 1958, 384).
2.Колюча чіпка головка, суцвіття цієї рослини. Хлопці з веселим гуком розбіглись на дві ватаги. Пани зразу почали вмощувати собі з бур'яну великі животи, ліпили на лоб і на груди замість кокардів і гудзиків реп'яхи (Вас., І, 1959, 213); Брів [Давид] бур'яном у двір, де будівлі цегляні. Чіплялись реп'яхи до шинелі (Головко, II, 1957, 17); *У порівн. Пріська так реп'яхом за нього [Нечипора] і держиться (Кв.-Осн., II, 1956, 104).
3.перен., розм. Про причіпливу людину. Аж ось наздоганяє його Петро Шраменко. — Чого ще оцей бабський реп'ях од мене хоче? — каже, зупинившись, Кирило Тур (П. Куліш, Вибр., 1969, 192) (Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1]С. 512)

<big>РЕП'ЯХОВИЙ</big>, а, є. Прикм. до реп'ях. Люблять щиглики реп'яхове насіння (Коп., Як вони.., 1948, 92). Реп'яхова олія — настояне на коріннях реп'яха вазелінове масло, що використовується як косметичний засіб для волосся. Під час розчісування сухого волосся гребінець корисно змочувати касторовою або реп'яховою олією (Як запоб. заразн. хвор.., 1957, 22). (Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1]С. 512)

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Реп`ях1.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Реп`ях2.png|x140px]]
|}
==Ілюстрації створені руками студентів==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Реп`я3.jpg|x140px]]
Рижова Т.
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Реп`ях4.jpg|x140px]]
Лембет Т.
|}

==Це цікаво знати!==
<big>РЕП'ЯХ</big> – це збірна назва рослин, що мають чіпкі плоди або супліддя. Частіше за Р. називають лопух, репешок і чортополох. Свою назву Р. отримали від своєрідного способу поширення плодів, що причіплюються до шерсті тварин і одягу людини.
Лопух великий, або реп'ях (Arctium Lappa L) може досягати 180-200см. У лопуха м'ясистий товстий, веретеноподібний малогіллястий корінь до 50-150 см довжиною.
Цвіте лопух в липні - серпні. Коріння лопуха містять: вітамін С, каротин, велика кількість полісахариду інуліну, протеїн, ефірне і жирне масло, білкові і дубильні речовини, гіркоти, пальмітинову і стеаринову кислоти, алкалоїд протипухлинної дії, слизу, смоли. У насінні - жирна олія, пектини, сапоніни, кумарини, яблучну і лимонну кислоти, глікозид.
У багатьох країнах, наприклад, в Японії лопух вирощується, як городня рослина.
Молоді корені їстівні в сирому, вареному, печеному вигляді їх кладуть у суп замість картоплі.
Молоде листя і черешки відварюють і додають у салати, супи, бульйони.
Коріння прожарюють на сковорідці і використовують, як сурогат кави.
А з коренів лопуха навіть варять смачне повидло з додаванням щавлю та лимонної кислоти.

==Лікувальні властивості і застосування==
У медичних цілях лопух використовували з античних часів. Про нього згадує у своїх працях Діоскорид. Відомо, що препарати з лопуха готував лікар Олександра Невського.
У коренях лопуха міститься велика кількість полісахариду інуліну, ефірних олій, дубильних речовин і гіркоти. Ці активні елементи володіють цілющими властивостями. Лікувальні препарати на основі лопуха рекомендують застосовувати при різних захворюваннях. Для лікування багатьох хвороб використовують відвар з коріння будяків як сечогінний і потогінний засіб. Настій на основі коренів лопуха з мигдальною або оливковою олією ще називають «реп'яховим маслом» і приймають як засіб для зміцнення волосся.
Свіже подрібнене листя прикладають до ран, порізів, гнійника, виразок.
У косметиці використовують настій з коренів і реп'яхову олію.

==Тлумачення снів (якщо приснився реп'ях)==
Приснився реп'яхи — це означає, що якась людина веде себе по відношенню до вас вкрай нав'язливо. Також сон пророкує сварку, розлучення. Потрапити в зарості цієї рослини - такий сон попереджає, що у вашому житті буде відразу кілька таких настирливих людей. Прилип до вас - значить, ви приручили, «приліпите» якоїсь людини до себе. Віддирати від себе, свого одягу реп'яхи - такий сон свідчить про те, що ви нав'язливо намагаєтеся когось зробити своїм приятелем, однодумцем, любовним партнером, хоча ця людина відкрито противиться вашим спробам.

==Фразеологізм ==
Приставати (пристати) реп'яхом; Приставати (пристати) мов (як, наче і т. ін.) реп'ях див. приставати; Причіплюватися (причіплятися, причепитися) як (мов, немов і т. ін.) реп'ях див. причіплюватися.

==Синонімічний ряд ==
Реп'ях, реп'яховий, реп'яхуватий, реп’яшок.

==Особливості слововживання==
Приставати (пристати) реп'яхом; Приставати (пристати) мов (як, наче і т. ін.) реп'ях див. приставати; Причіплюватися (причіплятися, причепитися) як (мов, немов і т. ін.) реп'ях див. причіплюватися.
Перен., розм. Про причіпливу людину. Аж ось наздоганяє його Петро Шраменко. — Чого ще оцей бабський реп'ях од мене хоче? — каже, зупинившись, Кирило Тур (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 192). (Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 512).

==Джерела та література==
# Сучасний тлумачний словник української мови: 60000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2009. – С.622
# Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1027

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]

Рукодільниця

2013-11-29T15:29:53Z

Сізонеко Катерина: /* Ілюстрації створені руками студентів */

'''Рукодільниця, -ці, '''''ж. ''= '''Рукодійниця. '''Котл. НП. 349.
[[Категорія:Ру]]

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

<big>РУКОДІЛЬНИЦЯ</big>, і, ж. Жінка, яка займається рукоділлям (у 2 знач.). [1-а дівчина:] А як чудово у вас сорочка вишивана! Купована? [Тетяна:] Ні, своєї роботи. [1- а дівчина:] Виходить, ви і рукодільниця? (Крон., III, 1959, 233); // заст., нар.-поет. Примірна, старанна робітниця, трудівниця. [Виборний:] Яке у неї добре серце.., яка трудяща, яка рукодільниця СКотл., II, 1953, 10).(Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1] С. 906)
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Рукодільниця1.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Рукодія5.jpg|x140px]]
|}
==Ілюстрації створені руками студентів==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Рукодільниця3.jpg|x140px]]
Скрипець Г.
|}

==Джерела та література==
# Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1]

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]

Розмарин

2013-11-29T15:29:24Z

Сізонеко Катерина: /* Ілюстрації створені руками студентів */

'''Розмарин, -ну, '''''м. ''= '''Розмайрин. '''Чуб. V. 195.
[[Категорія:Ро]]

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

<big>РОЗМАРИН</big>, -у, ч. [лат. ros marinus - морська роса]. 1. бот. Рід вічнозелених кущових рослин родини Губоцвіті, що поширений у Середземномор'ї, із листя та гілок якого добувають ефірну олію. 2. Зимовий сорт яблуні, що росте перев. у південних районах України. 3. Плід цього дерева – яблуко довгастої форми, кисло-солодке на смак. (Сучасний тлумачний словник української мови: 60000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2009. – С.630 )

<big>РОЗМАРИН</big> (Rosmarinus) — рід вічнозелених кущових рослин родини губоцвітих. Вис. 60–120 см. Листки лінійні, цілокраї, зверху темно-зелені, зісподу білуваті від густого опушення. Квітки синьо-фіолетові, іноді білі, зібрані по 5–10 в китицевидні суцвіття на вкорочених гілочках. Відомо 4–5 близьких видів, поширених у Середземномор'ї. Деякі види розмарину в СРСР (в Криму і на Кавказі) вирощують як декоративні та ефіроолійні рослини. Розмарин справжній (R. officinalis) використовується в парфумерній промисловості та медицині. (Українська Радянська Енциклопедія. – 2-е видання. – Т. 9. – К.: Головна редакція УРЕ, 1983. – С. 433).

<big>РОЗМАРИН</big>, - у, ч. 1. бот. (Rosmarinus L.). Вічнозелена запашна кущова рослина родини губоцвітих, із листя та гілок якої добувають ефірну олію. 2. Зимовий сорт яблуні, поширений у південних районах України. 3. Плід цього дерева – невелике довгасте яблуко, соковите, кисло-солодке на смак (Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1061).

<big>РОЗМАРИН</big> (від лат. ros marinus – морська роса) — рід вічнозелених кущових рослин родини губоцвітих. Поширений у Середземномор'ї. В СРСР ви-рощують в Криму і на Кавказі. Декоративна та ефіроолійна рослина. Використовують в парфюмерній промисловості (Словник іншомовних слів / за ред. член-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука / К.; 1977. – С. 592)

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Розмарин1.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Розмарин2.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Розмарин3.png|x140px]]
|}
==Ілюстрації створені руками студентів==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Розмарин4.jpg|x140px]]
Рижова Т.
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Розмарин5.jpg|x140px]]
Бабіч О.
|}

==Це цікаво знати!==
Древні римляни, які приписували рослині чарівну силу, вважали, що такий привабливий синій колір розмарин зберігає завдяки тому що росте уздовж берега моря й морська піна обмиває його (звідси й інша назва чагарнику—«морська роса»). В Еллада розмарин присвячували богині любові Афродіті, а в Середні століття гілочки рослини дарували нареченому й нареченій під час одруження та прикрашали ними житло у свята. (Повний атлас лікарських рослин / укладач І.С. Алексєєв. – Донецьк: ТОВ "Глорія Трейд", 2013 . – 400 с. С. 274).
==Лікувальні властивості і застосування==
З лікувальною метою використовують листя розмарину лікарського. Листя розмарину збирають у період повного цвітіння та у період опадання плодів, коли в них накопичується максимальна кількість ефірної олії, і швидко, але обережно сушать при температурі не вище 35 °С, щоб зберегти ефірну олію.
Препарати розмарину рекомендують при слабкій пам'яті, поганій концентрації уваги й перевтомі. Водний настій листя розмарину вживають при зниженому тиску; нервових розладах і неврозах; клімактеричних неврозах; як засіб, що стимулює менструацію, а також для поліпшення кровообігу й травлення. Настій застосовують проти метеоризму, при епілепсії; для посилення виділення шлункового соку; він позитивно діє на загальну діяльність шлунка й кишечника. Зовнішньо використовують у вигляді примочок при ранах, що важко загоюються, а також як утирання при випаданні волосся (Повний атлас лікарських рослин / укладач І.С. Алексєєв. – Донецьк: ТОВ "Глорія Трейд", 2013 . – 400 с. С. 274).

==Джерела та література==
# Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1061
# Повний атлас лікарських рослин / укладач І.С. Алексєєв. – Донецьк: ТОВ "Глорія Трейд", 2013 . – 400 с.
# Словник іншомовних слів / за ред. член-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука / К.; 1977. – С. 592
# Сучасний тлумачний словник української мови: 60000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2009. – С.630
# Українська Радянська Енциклопедія. – 2-е видання. – Т. 9. – К.: Головна редакція УРЕ, 1983. – С. 433

==Зовнішні посилання==
Розмарин - [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%BE%D0%B7%D0%BC%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%BD].

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]

Ряска

2013-11-29T15:28:40Z

Сізонеко Катерина: /* Ілюстрації створені руками студентів */

'''Ряска, -ки, '''''ж. ''1) Водяное растеніе: Lemna minor L. L. triculea L. ЗЮЗО. I. 126. ''Ой одбиває од берега щукариба ряску. ''Мет. 8. 2) Сережка на деревѣ, напр. на орѣшникѣ. Угор. 3) = '''Ряса 2. '''МУЕ. ІІІ. 48.
[[Категорія:Ря]]

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

<big>РЯСКА</big>, -и, ж., дав., м. -ці. Багаторічна трав'яниста дрібна плавуча круглолиста рослина, що покриває стоячі води і править за їжу для водоплавних птахів. (Сучасний тлумачний словник української мови: 60000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2009. – С.637 )

<big>РЯСКА</big> — 1) Lemna — рід дрібних багаторічних трав'янистих рослин родини ряскових. Стебла мають вигляд круглястих або довгастих пластинок; занурені у воду або плавають на її поверхні. Листки не розвинені. Корінці нитковидні. Суцвіття з двох тичинкових і однієї маточкової редукованих квіток. Відомо 7 видів, поширених по всій земній кулі, крім Антарктиди. В СРСР, в т. ч. й УРСР, 3 види (в стоячих водах) — Р. горбата (L. gibba), P. мала (L. minor),P. триборозенчаста (L. trisulca). P. містить значну кількість протеїну. Є поживою для водоплавних птахів. 2) Народна назва рослин з родів спіродела (Spirodela) і вольфія (Wolfia). (Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 9. — К.: Головна редакція УРЕ, 1983. — С. 535).

<big>РЯСКА1</big>, - и, ж., розм. Те саме, що ряса. Ряса, - и, ж. Верхній довгій одяг у талію з широкими рукавами у православного духовенства.
<big>РЯСКА</big>2, - и, ж. (Lemna L.). Багаторічна трав'яниста дрібна плавуча кругло листа рослина, що покриває води (звичайно стоячі) та є їжею для водоплавних птахів (Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1092).

<big>РЯСКА</big>1, и, ж., розм. Те саме, що ряса. В нерозкішній рясці вийшла матушка ігуменя, погомоніла з жінками, звеліла відкрити залізну браму, й селяни почали заповнювати величезне подвір'я (Стельмах, І, 1962, '637)._
<big>РЯСКА</big>2, и, ж. (Lemna L.). Багаторічна трав'яниста дрібна плаваюча круглолиста рослина, що покриває води (звичайно стоячі) і є їжею для водоплавних птахів. Для періоду заповнення водоймища і для першого року його існування характерний буйний розвиток рослин, що вільно плавають на воді — ряски,., куширу (Укр. бот. ж., XVII, 1, 1960, 7).
РЯСКОВИЙ, а, є. 1. Прикм. до ряска2. Рясковий килим.
2.у знач. їм. ряскові, вих, мн. Родина однодольних дрібних рослин, що живуть у прісній воді.
<big>РЯСОЧКА</big>, и, ж. Зменш, до ряска 2. [Д р у ж к и:] Вутка йде, еутенят веде: І на рясочку і на попасочку [попас] (Кроп., II, 1958, 109). (Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1]С. 925)

<big>РЯСКА</big> (Lemna L.), рід дрібних багаторічних плаваючих або занурених у воду рослин з родини ряскуватих. В Україні налічується три види. Найпоширенішими є: ряска мала і ряска борозенчаста, які ростуть переважно у стоячих водах. Ряска має значну кількість протеїну і є їжею для водо плаваючих птахів, а також (змішана з висівками і борошном) – для свиней, гусей і курей. (Енциклопедія українознавства: словникова частина / гол. ред. проф. д-р Володимир Кубійович ; [редкол. : проф. д-р Всеволод Голубничий, д-р Аркадій Жуковський, Іван Кошелівець (літ. редактор) та ін.]. – Видавництво «Молоде життя», 1973. – Т.7. – С. 2678 (Наукове товариство ім. Шевченка).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ряска1.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ряска2.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ряска3.png|x140px]]
|}

==Ілюстрації створені руками студентів==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ряска4.jpg|x140px]]
Петрикович К.
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ряска5.jpg|x140px]]
Рижова Т.
|}

==Це цікаво знати!==
ЩО ТАКЕ РЯСКА? Цю дрібну водяну рослину можна зустріти всюди. Вона плаває у калюжах, мілководних ставках і канавах, в усіх водоймах з теплою стоячою водою. Це просто плаваючий листок. Один час навіть вважали, що ряска - це водорость.
Ряска мала - це трав'яниста багаторічна рослинка. Вона являє собою листочок, пласку або опуклу зісподу пластинку. З боків вона розщеплена двома кишеньками: тут закладаються бруньки, що дають початок іншій рослині. Іноді в одній з кишень розвивається суцвіття. В ньому дві чоловічі квітки та одна жіноча, як у ряски трійчастої. Спочатку суцвіття оповите покривалом. На маточці жіночої квітки з'являється велика крапля. Якщо на неї потрапляє пилок, він швидко втягується всередину приймочки. Пилок розноситься вітром та дрібними комахами - попелицями, водяними кліщиками. Після запліднення приймочка в'яне, і в кишеньці стає помітним плодик — крихітне червонясте здуття. Дозрівши, воно стає ледь більшим за макове зернятко. Плодик плаває у воді трохи більше доби, потім проростає, якщо вода не холодна. У вересні ряска вже занурюється на дно і випускає свої корінці лише навесні. У ряски один або кілька слабо розвинених корінців. До дна вони не дістають, а служать рослині якорем, опорою, щоб її не перевертало вітром. Переплітаючись, корені збільшують стійкість всієї колонії. Цвіте ряска рідко, настільки рідко, що її цвітіння спеціально реєструється. Можливо, квітки ряски просто не завжди помічають, такі вони дрібні. Кожен листок ряски за все своє життя цвіте лише один раз. В основному ряска розмножується за допомогою бруньок, які розвиваються в кишеньках з боків листка. З часом утворюються довгі ланцюжки ряски. Родичка ряски — вольфія – найменша у світі, до 1 мм завдовжки та завширшки, квітуча рослина. Вольфії плавають у воді, де їх колонії схожі на плями кави завдяки коричневому пігментові. В суцвітті у вольфії жіноча та чоловіча квітки. Запилення відбувається так само, як і у ряски. Плід, дозріваючи, залишається на листку і на ньому ж проростає. А материнська рослина після цього гине.
Ряска - чудовий корм для домашніх качок та гусей, а також для диких птахів і риб. Він містить багато вуглеводнів. Ряска очищує водойми, запасаючи для себе азот, фосфор, калій та вуглекислий газ (Я пізнаю світ: Рослини: Дит.енцикл. / Авт. – упоряд. Л.О. Багрова; Худож.: А.В. Кардашук, О.М. Войтенко. – К.: Школа, 2003. – 479 с. (зі С. 145-147).

З лікувальною метою ряску заготовлюють улітку: виловлюють із води сачком. Потім підсушують, розстеливши її тонким шаром, і розтирають. Збирають ряску винятково в екологічно чистих місцях, уникаючи забруднених стічними або отруєними водами водойм. Зберігають у скляній ємності.
Ряска мала володіє протиалергійними, протимікробними, протиглисними, протизапальними, жарознижуючими, спазмолітичними, сечогінними, в'яжучими, кровоспинними й загально зміцнювальними властивостями. Застосовується в народній медицині при простудних, алергійних захворюваннях, кропивниці, різних пухлинах і набряках, укусах змій і комах, бешихових запаленнях, фарингітах та бронхітах, при ревматизмі й подагрі. Зовнішньо настій ряски ви-користовують у вигляді обливань і змочування ран, фурункулів, виразкових та інших уражень шкіри (вітиліго, псоріаз, облисіння) (Повний атлас лікарських рослин / укладач І.С. Алексєєв. – Донецьк: ТОВ "Глорія Трейд", 2013 . – 400 с. С. 284).

==Синонімічний ряд==
Ряска, рясочка, рясковий

==Джерела та література==
# Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1092
# Енциклопедія українознавства: словникова частина / гол. ред. проф. д-р Володимир Кубійович; [редкол. : проф. д-р Всеволод Голубничий, д-р Аркадій Жуковський, Іван Кошелівець (літ. редактор) та ін.]. – Видавництво «Молоде життя», 1973. – Т.7. – С. 2678 (Наукове товариство ім. Шевченка)
# Повний атлас лікарських рослин / укладач І.С. Алексєєв. – Донецьк: ТОВ "Глорія Трейд", 2013 . – 400 с.
# Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1]
# Сучасний тлумачний словник української мови: 60000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2009. – С.637
# Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 9. — К.: Головна редакція УРЕ, 1983. — С. 535
# Я пізнаю світ: Рослини: Дит.енцикл. / Авт. – упоряд. Л.О. Багрова; Худож.: А.В. Кардашук, О.М. Войтенко. – К.: Школа, 2003. – 479 с.

==Зовнішні посилання==
Ряска - [http://ru.wiktionary.org/wiki/%D1%80%D0%B0%D0%BA%D0%B8%D1%82%D0%B0].
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]

Рукопис

2013-11-29T15:27:52Z

Сізонеко Катерина: /* Ілюстрації руками студенів */

'''Рукопис, -су, '''''м. ''Рукопись. Ном. Од видавця. ІІІ.
[[Категорія:Ру]]

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

<big>РУКОПИС</big> - у первісному значенні — текст твору, написаний письменником, літературознавцем (чи переписувачем) від руки. Цим терміном називають також оригінал твору, запропонований чи підписаний до друку. (Літературознавчий словник-довідник / Р.Т. Гром’як, Ю.І. Ковалів та ін./ 2-ге видання. – К.: ВЦ «Академія», 2007. – С. 606)

<big>РУКОПИС</big>, у, ч., розм., рідко РУКОПИСЬ, і, ж. 1. Текст будь-якого твору, написаний автором від руки або надрукований на машинці. Прислати рукописи не можу, бо дещо не викінчено (Коцюб., III, 1956, 203);
У радянський час К. Е. Ціолковський опублікував понад 100 своїх праць і залишив 450 рукописів (Веч. Київ, 20. II 1970, 4); Засилаю Вам разом з оцим листком Вашу рукопись (Мирний, V, 1955, 428).
2. Пам'ятка стародавньої писемності. Годинами переглядав [М. Костомаров] у темних кімнатах архівів старовинні пожовклі рукописи (їв., Тарас, шляхи, 1954, 373); На весь світ відомий Матанадаран — сховище древніх вірменських рукописів, де зібрано понад 10 тисяч унікальних манускриптів (Ком. Укр., З, 1967, 26).
РУКОПИСАННЯ, я, с, заст. Рукопис; // Писання від руки. (Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1]С. 906)

<big>РУКОПИСНИЙ</big>, а, є. 1. Написаний від руки. Книги з папірусу, пергаменту були рукописними (Наука.., 12, 1962, 33); Рукописний журнал.
2. Стос, до рукопису. Рукописна традиція; II Признач, для зберігання рукописів. Рукописний відділ. (Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1]С. 906)

РУКОПИСЬ див. рукопис. (Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1]] С. 906)

<big>РУКОПИС</big> – 1) В широкому значенні слова – будь-який текст, написаний від руки або надрукований на машинці. 2) Літературний або науковий твір написаний від руки. 3) У видавничій справі рукописом вважається текст твору, надісланий до видавництва для опублікування. (Український Радянський Енциклопедичний Словник : в 3-х т. / [редкол.: А.В. Кудрицький (відп. ред.) та ін.]. – 2-е вид. – К. : голов. ред. УРЕ. – 1987. – С. 139).

<big>РУКОПИС</big>, - у, ч. 1. Текст будь-якого твору, написаний автором від руки або надрукований на машинці. 2. Пам'ятка стародавньої писемності (Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1089).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Рукопис1.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Рукопис2.png|x140px]]
|}
==Ілюстрації руками студенів==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Рукопис3.jpg|x140px]]
Алєксандрова А
|}

==Це цікаво знати!==
Рукописи, що розповідали про лицарів і витончене кохання між лордами і леді, були дуже популярні в Англії. (Велика ілюстрована енциклопедія історії / пер. З англ.. – К.: Махаон-Україна, 2001 . – С. 133).
В європейських монастирях ченці проводили більшу частину часу за переписуванням од руки книг. Вони прикрашали загалові літери текстів і краї сторінок вишуканими візерунками. Мусульмани досягли досконалості в каліграфії та написанні текстів гарним почерком. Буддисти ілюстрували історію життя Будди. У Китаї у періоди Тан і Сун художники створювали досконалі пейзажі. У Мексиці поширювалися манускрипти. За законами ісламу художникам заборонялося зображувати людей і тварин, оскільки це вважалося ідолопоклонством. Оздоблюючи текст, вони використовували рослинні орнаменти (Велика ілюстрована енциклопедія історії / пер. з англ. – К.: Махаон-Україна, 2001. – С. 138-139).

==Синонімічний ряд ==
Рукописний (написання від руки), писаний, писемний, недрукований (Зубков М. Практичний словник синонімів української мови / М. Зубков. – Харків: Весна, 2008. – 720 с. зі С. 578).
Рукописання, рукопис, рукопис (Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1] С. 906)

==Джерела та література==
# Велика ілюстрована енциклопедія історії / пер. з англ. – К.: Махаон-Україна, 2001. – С. 138-139
# Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1089
# Зубков М. Практичний словник синонімів української мови / М. Зубков. – Харків: Весна, 2008. – 720 с
# Літературознавчий словник-довідник / Р.Т. Гром’як, Ю.І. Ковалів та ін./ 2-ге видання. – К.: ВЦ «Академія», 2007. – С. 606
# Словник української мови: Том 8. (природа-ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1]
# Український Радянський Енциклопедичний Словник : в 3-х т. / [редкол.: А.В. Кудрицький (відп. ред.) та ін.]. – 2-е вид. – К. : голов. ред. УРЕ. – 1987. – С. 139

==Зовнішні посилання==
Рукопис - [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%83%D0%BA%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%81].
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]

Ревень

2013-11-29T15:27:20Z

Сізонеко Катерина: /* Ілюстрації створені руками студентів */

'''Ревень, -ню, '''''м. ''Раст. Rheum.
[[Категорія:Ре]]

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

<big>РЕВІНЬ</big>, -веню, ч. Багаторічна трав'яниста рослина з великим листям і товстим коренем, що використовується в кулінарії та медицині. (Сучасний тлумачний словник української мови: 60000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2009. – С. 614)

<big>РЕВІНЬ</big> (Rheum) — рід багаторічних трав'янистих рослин родини гречкових. Прикореневі листки великі з довгими м'ясистими черешками. Квітки дрібні, двостатеві, зібрані у волотеві, іноді колосовидні суцвіття. Плід — горішок. Походить з Сибіру, Алтаю, Пн. Монголії, Маньчжурії. Бл. 30 видів, в СРСР — 23, в т.ч. на Україні — 3 види в культурі. В СРСР як овочеві рослини вирощують ревінь хвилястий (R. undulatum) і ревінь чорноморський (R. rhaflpnticum). В їжу використовують молоді соковиті черешки листків. У них міститься цукор (понад 2%), вітаміни С та сполуки калію, кальцію, магнію, заліза, фосфору. (Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 9. — К.: Головна редакція УРЕ, 1983. — С. 304).

<big>РЕВІНЬ</big> (Rheum) – рід рослин родини гречкових. Походження – Сибір, Алтай, Пн. Монголія. В Україні росте три види ревеню. Як овочеві культури вирощують ревінь хвилястий, ревінь чорноморський. Використовують в народній медицині. Корінці ревеню йдуть на виготовлення варення, компотів тощо.
(Український Радянський Енциклопедичний Словник : в 3-х т. / [редкол.: А.В. Кудрицький (відп. ред.) та ін.]. – 2-е вид. – К. : голов. ред. УРЕ. – 1987. – С. 78).

<big>РЕВІНЬ</big>, - веню, ч.( Rheum L.) трав'яниста багаторічна рослина з великим листям і товстим корінням; використовується в кулінарії та народній медицині (Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1019).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ревінь1.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ревінь2.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ревінь3.png|x140px]]
|}

==Ілюстрації створені руками студентів==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ревінь4.jpg|x140px]]
Бабіч О.
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ревень4.jpg|x140px]]
Рижова Т.
|}

==Це цікаво знати!==
<big>РЕВІНЬ</big> з родини гречкових. Його вирощують задля м'ясистих черешків листя. Вони мають приємний кислуватий смак, бо містять яблучну і лимонну кислоти. Різні види ревеню з давніх-давен застосовують у медицині як проносний засіб, а ревінь хвилястий - проти цинги, тому що він містить вітаміни С, Е, В2 і каротин (Я пізнаю світ: Рослини: Дит.енцикл. / Авт. – упоряд. Л.О. Багрова; Худож.: А.В. Кардашук, О.М. Войтенко. – К.: Школа, 2003. – С. 186).
==Про користь ревіню==
<big>У ревені містяться</big>:
* рутин;
* цукор (до 2%);
* пектинові речовини;
* яблучна, щавлева та ін. органічні кислоти (2,3%);
* вітаміни С, А, В (за своєю вітамінною насиченістю ревінь цілком змагається з яблуками, а за деякими параметрами навіть перевершує їх);
* мінеральні солі кальцію (наявний у ньому у великій кількості кальцій, на жаль, не може бути повною мірою засвоєний організмом, тому що пов'язаний щавлевою кислотою), фосфору, магнію.

==Ревінь в кулінарії==
Завдяки незначній цукристості і високому вмісту кислот (в основному яблучної) черешки ревеню мають різко виражений кислий смак з характерним присмаком і ароматом, що нагадує яблука. Їсти ревінь можна, не піддаючи його тепловій обробці, прямо з грядки.
Солодкі страви з цієї рослини популярні в національній кухні Німеччини, Данії, Швеції, Естонії і Латвії. У Британії в страви з ревеню традиційно додають імбир і гвоздику, а в США - корицю.

==Особливості слововживання==
Ревінь, веню, ор. венем

==Джерела та література==
# Сучасний тлумачний словник української мови: 60000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2009. – С. 614
# Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 9. — К.: Головна редакція УРЕ, 1983. — С. 304
# Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1019
# Я пізнаю світ: Рослини: Дит.енцикл. / Авт. – упоряд. Л.О. Багрова; Худож.: А.В. Кардашук, О.М. Войтенко. – К.: Школа, 2003. – 479 с.

==Зовнішні посилання==
Ревінь-[http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D1%8C].
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/підрозділ]]

Ревень

2013-11-29T15:26:56Z

Сізонеко Катерина: /* Ілюстрації створені руками студентів */

'''Ревень, -ню, '''''м. ''Раст. Rheum.
[[Категорія:Ре]]

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

<big>РЕВІНЬ</big>, -веню, ч. Багаторічна трав'яниста рослина з великим листям і товстим коренем, що використовується в кулінарії та медицині. (Сучасний тлумачний словник української мови: 60000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2009. – С. 614)

<big>РЕВІНЬ</big> (Rheum) — рід багаторічних трав'янистих рослин родини гречкових. Прикореневі листки великі з довгими м'ясистими черешками. Квітки дрібні, двостатеві, зібрані у волотеві, іноді колосовидні суцвіття. Плід — горішок. Походить з Сибіру, Алтаю, Пн. Монголії, Маньчжурії. Бл. 30 видів, в СРСР — 23, в т.ч. на Україні — 3 види в культурі. В СРСР як овочеві рослини вирощують ревінь хвилястий (R. undulatum) і ревінь чорноморський (R. rhaflpnticum). В їжу використовують молоді соковиті черешки листків. У них міститься цукор (понад 2%), вітаміни С та сполуки калію, кальцію, магнію, заліза, фосфору. (Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 9. — К.: Головна редакція УРЕ, 1983. — С. 304).

<big>РЕВІНЬ</big> (Rheum) – рід рослин родини гречкових. Походження – Сибір, Алтай, Пн. Монголія. В Україні росте три види ревеню. Як овочеві культури вирощують ревінь хвилястий, ревінь чорноморський. Використовують в народній медицині. Корінці ревеню йдуть на виготовлення варення, компотів тощо.
(Український Радянський Енциклопедичний Словник : в 3-х т. / [редкол.: А.В. Кудрицький (відп. ред.) та ін.]. – 2-е вид. – К. : голов. ред. УРЕ. – 1987. – С. 78).

<big>РЕВІНЬ</big>, - веню, ч.( Rheum L.) трав'яниста багаторічна рослина з великим листям і товстим корінням; використовується в кулінарії та народній медицині (Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1019).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ревінь1.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ревінь2.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ревінь3.png|x140px]]
|}

==Ілюстрації створені руками студентів==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ревінь4.jpg|x140px]]
Бабіч О.
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ревень4.jpg|x140px]]
|}

==Це цікаво знати!==
<big>РЕВІНЬ</big> з родини гречкових. Його вирощують задля м'ясистих черешків листя. Вони мають приємний кислуватий смак, бо містять яблучну і лимонну кислоти. Різні види ревеню з давніх-давен застосовують у медицині як проносний засіб, а ревінь хвилястий - проти цинги, тому що він містить вітаміни С, Е, В2 і каротин (Я пізнаю світ: Рослини: Дит.енцикл. / Авт. – упоряд. Л.О. Багрова; Худож.: А.В. Кардашук, О.М. Войтенко. – К.: Школа, 2003. – С. 186).
==Про користь ревіню==
<big>У ревені містяться</big>:
* рутин;
* цукор (до 2%);
* пектинові речовини;
* яблучна, щавлева та ін. органічні кислоти (2,3%);
* вітаміни С, А, В (за своєю вітамінною насиченістю ревінь цілком змагається з яблуками, а за деякими параметрами навіть перевершує їх);
* мінеральні солі кальцію (наявний у ньому у великій кількості кальцій, на жаль, не може бути повною мірою засвоєний організмом, тому що пов'язаний щавлевою кислотою), фосфору, магнію.

==Ревінь в кулінарії==
Завдяки незначній цукристості і високому вмісту кислот (в основному яблучної) черешки ревеню мають різко виражений кислий смак з характерним присмаком і ароматом, що нагадує яблука. Їсти ревінь можна, не піддаючи його тепловій обробці, прямо з грядки.
Солодкі страви з цієї рослини популярні в національній кухні Німеччини, Данії, Швеції, Естонії і Латвії. У Британії в страви з ревеню традиційно додають імбир і гвоздику, а в США - корицю.

==Особливості слововживання==
Ревінь, веню, ор. венем

==Джерела та література==
# Сучасний тлумачний словник української мови: 60000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2009. – С. 614
# Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 9. — К.: Головна редакція УРЕ, 1983. — С. 304
# Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1019
# Я пізнаю світ: Рослини: Дит.енцикл. / Авт. – упоряд. Л.О. Багрова; Худож.: А.В. Кардашук, О.М. Войтенко. – К.: Школа, 2003. – 479 с.

==Зовнішні посилання==
Ревінь-[http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D1%8C].
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/підрозділ]]

Ревень

2013-11-29T15:25:32Z

Сізонеко Катерина: /* Ілюстрації створені руками студентів */

'''Ревень, -ню, '''''м. ''Раст. Rheum.
[[Категорія:Ре]]

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

<big>РЕВІНЬ</big>, -веню, ч. Багаторічна трав'яниста рослина з великим листям і товстим коренем, що використовується в кулінарії та медицині. (Сучасний тлумачний словник української мови: 60000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2009. – С. 614)

<big>РЕВІНЬ</big> (Rheum) — рід багаторічних трав'янистих рослин родини гречкових. Прикореневі листки великі з довгими м'ясистими черешками. Квітки дрібні, двостатеві, зібрані у волотеві, іноді колосовидні суцвіття. Плід — горішок. Походить з Сибіру, Алтаю, Пн. Монголії, Маньчжурії. Бл. 30 видів, в СРСР — 23, в т.ч. на Україні — 3 види в культурі. В СРСР як овочеві рослини вирощують ревінь хвилястий (R. undulatum) і ревінь чорноморський (R. rhaflpnticum). В їжу використовують молоді соковиті черешки листків. У них міститься цукор (понад 2%), вітаміни С та сполуки калію, кальцію, магнію, заліза, фосфору. (Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 9. — К.: Головна редакція УРЕ, 1983. — С. 304).

<big>РЕВІНЬ</big> (Rheum) – рід рослин родини гречкових. Походження – Сибір, Алтай, Пн. Монголія. В Україні росте три види ревеню. Як овочеві культури вирощують ревінь хвилястий, ревінь чорноморський. Використовують в народній медицині. Корінці ревеню йдуть на виготовлення варення, компотів тощо.
(Український Радянський Енциклопедичний Словник : в 3-х т. / [редкол.: А.В. Кудрицький (відп. ред.) та ін.]. – 2-е вид. – К. : голов. ред. УРЕ. – 1987. – С. 78).

<big>РЕВІНЬ</big>, - веню, ч.( Rheum L.) трав'яниста багаторічна рослина з великим листям і товстим корінням; використовується в кулінарії та народній медицині (Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1019).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ревінь1.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ревінь2.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ревінь3.png|x140px]]
|}

==Ілюстрації створені руками студентів==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ревінь4.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ревень4.jpg|x140px]]
|}

==Це цікаво знати!==
<big>РЕВІНЬ</big> з родини гречкових. Його вирощують задля м'ясистих черешків листя. Вони мають приємний кислуватий смак, бо містять яблучну і лимонну кислоти. Різні види ревеню з давніх-давен застосовують у медицині як проносний засіб, а ревінь хвилястий - проти цинги, тому що він містить вітаміни С, Е, В2 і каротин (Я пізнаю світ: Рослини: Дит.енцикл. / Авт. – упоряд. Л.О. Багрова; Худож.: А.В. Кардашук, О.М. Войтенко. – К.: Школа, 2003. – С. 186).
==Про користь ревіню==
<big>У ревені містяться</big>:
* рутин;
* цукор (до 2%);
* пектинові речовини;
* яблучна, щавлева та ін. органічні кислоти (2,3%);
* вітаміни С, А, В (за своєю вітамінною насиченістю ревінь цілком змагається з яблуками, а за деякими параметрами навіть перевершує їх);
* мінеральні солі кальцію (наявний у ньому у великій кількості кальцій, на жаль, не може бути повною мірою засвоєний організмом, тому що пов'язаний щавлевою кислотою), фосфору, магнію.

==Ревінь в кулінарії==
Завдяки незначній цукристості і високому вмісту кислот (в основному яблучної) черешки ревеню мають різко виражений кислий смак з характерним присмаком і ароматом, що нагадує яблука. Їсти ревінь можна, не піддаючи його тепловій обробці, прямо з грядки.
Солодкі страви з цієї рослини популярні в національній кухні Німеччини, Данії, Швеції, Естонії і Латвії. У Британії в страви з ревеню традиційно додають імбир і гвоздику, а в США - корицю.

==Особливості слововживання==
Ревінь, веню, ор. венем

==Джерела та література==
# Сучасний тлумачний словник української мови: 60000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2009. – С. 614
# Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 9. — К.: Головна редакція УРЕ, 1983. — С. 304
# Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1019
# Я пізнаю світ: Рослини: Дит.енцикл. / Авт. – упоряд. Л.О. Багрова; Худож.: А.В. Кардашук, О.М. Войтенко. – К.: Школа, 2003. – 479 с.

==Зовнішні посилання==
Ревінь-[http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D1%8C].
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/підрозділ]]

Ревень

2013-11-29T15:24:00Z

Сізонеко Катерина: /* Ілюстрації створені руками студентів */

'''Ревень, -ню, '''''м. ''Раст. Rheum.
[[Категорія:Ре]]

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

<big>РЕВІНЬ</big>, -веню, ч. Багаторічна трав'яниста рослина з великим листям і товстим коренем, що використовується в кулінарії та медицині. (Сучасний тлумачний словник української мови: 60000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2009. – С. 614)

<big>РЕВІНЬ</big> (Rheum) — рід багаторічних трав'янистих рослин родини гречкових. Прикореневі листки великі з довгими м'ясистими черешками. Квітки дрібні, двостатеві, зібрані у волотеві, іноді колосовидні суцвіття. Плід — горішок. Походить з Сибіру, Алтаю, Пн. Монголії, Маньчжурії. Бл. 30 видів, в СРСР — 23, в т.ч. на Україні — 3 види в культурі. В СРСР як овочеві рослини вирощують ревінь хвилястий (R. undulatum) і ревінь чорноморський (R. rhaflpnticum). В їжу використовують молоді соковиті черешки листків. У них міститься цукор (понад 2%), вітаміни С та сполуки калію, кальцію, магнію, заліза, фосфору. (Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 9. — К.: Головна редакція УРЕ, 1983. — С. 304).

<big>РЕВІНЬ</big> (Rheum) – рід рослин родини гречкових. Походження – Сибір, Алтай, Пн. Монголія. В Україні росте три види ревеню. Як овочеві культури вирощують ревінь хвилястий, ревінь чорноморський. Використовують в народній медицині. Корінці ревеню йдуть на виготовлення варення, компотів тощо.
(Український Радянський Енциклопедичний Словник : в 3-х т. / [редкол.: А.В. Кудрицький (відп. ред.) та ін.]. – 2-е вид. – К. : голов. ред. УРЕ. – 1987. – С. 78).

<big>РЕВІНЬ</big>, - веню, ч.( Rheum L.) трав'яниста багаторічна рослина з великим листям і товстим корінням; використовується в кулінарії та народній медицині (Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1019).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ревінь1.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ревінь2.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ревінь3.png|x140px]]
|}

==Ілюстрації створені руками студентів==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ревінь4.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ревінь5.jpg|x140px]]
|}

==Це цікаво знати!==
<big>РЕВІНЬ</big> з родини гречкових. Його вирощують задля м'ясистих черешків листя. Вони мають приємний кислуватий смак, бо містять яблучну і лимонну кислоти. Різні види ревеню з давніх-давен застосовують у медицині як проносний засіб, а ревінь хвилястий - проти цинги, тому що він містить вітаміни С, Е, В2 і каротин (Я пізнаю світ: Рослини: Дит.енцикл. / Авт. – упоряд. Л.О. Багрова; Худож.: А.В. Кардашук, О.М. Войтенко. – К.: Школа, 2003. – С. 186).
==Про користь ревіню==
<big>У ревені містяться</big>:
* рутин;
* цукор (до 2%);
* пектинові речовини;
* яблучна, щавлева та ін. органічні кислоти (2,3%);
* вітаміни С, А, В (за своєю вітамінною насиченістю ревінь цілком змагається з яблуками, а за деякими параметрами навіть перевершує їх);
* мінеральні солі кальцію (наявний у ньому у великій кількості кальцій, на жаль, не може бути повною мірою засвоєний організмом, тому що пов'язаний щавлевою кислотою), фосфору, магнію.

==Ревінь в кулінарії==
Завдяки незначній цукристості і високому вмісту кислот (в основному яблучної) черешки ревеню мають різко виражений кислий смак з характерним присмаком і ароматом, що нагадує яблука. Їсти ревінь можна, не піддаючи його тепловій обробці, прямо з грядки.
Солодкі страви з цієї рослини популярні в національній кухні Німеччини, Данії, Швеції, Естонії і Латвії. У Британії в страви з ревеню традиційно додають імбир і гвоздику, а в США - корицю.

==Особливості слововживання==
Ревінь, веню, ор. венем

==Джерела та література==
# Сучасний тлумачний словник української мови: 60000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2009. – С. 614
# Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 9. — К.: Головна редакція УРЕ, 1983. — С. 304
# Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1019
# Я пізнаю світ: Рослини: Дит.енцикл. / Авт. – упоряд. Л.О. Багрова; Худож.: А.В. Кардашук, О.М. Войтенко. – К.: Школа, 2003. – 479 с.

==Зовнішні посилання==
Ревінь-[http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D1%8C].
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/підрозділ]]

Рукодільниця

2013-11-29T15:13:48Z

Сізонеко Катерина:

'''Рукодільниця, -ці, '''''ж. ''= '''Рукодійниця. '''Котл. НП. 349.
[[Категорія:Ру]]

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

<big>РУКОДІЛЬНИЦЯ</big>, і, ж. Жінка, яка займається рукоділлям (у 2 знач.). [1-а дівчина:] А як чудово у вас сорочка вишивана! Купована? [Тетяна:] Ні, своєї роботи. [1- а дівчина:] Виходить, ви і рукодільниця? (Крон., III, 1959, 233); // заст., нар.-поет. Примірна, старанна робітниця, трудівниця. [Виборний:] Яке у неї добре серце.., яка трудяща, яка рукодільниця СКотл., II, 1953, 10).(Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1] С. 906)
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Рукодільниця1.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Рукодія5.jpg|x140px]]
|}
==Ілюстрації створені руками студентів==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Рукодільниця3.jpg|x140px]]
|}

==Джерела та література==
# Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1]

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]

Розмарин

2013-11-29T15:12:41Z

Сізонеко Катерина:

'''Розмарин, -ну, '''''м. ''= '''Розмайрин. '''Чуб. V. 195.
[[Категорія:Ро]]

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

<big>РОЗМАРИН</big>, -у, ч. [лат. ros marinus - морська роса]. 1. бот. Рід вічнозелених кущових рослин родини Губоцвіті, що поширений у Середземномор'ї, із листя та гілок якого добувають ефірну олію. 2. Зимовий сорт яблуні, що росте перев. у південних районах України. 3. Плід цього дерева – яблуко довгастої форми, кисло-солодке на смак. (Сучасний тлумачний словник української мови: 60000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2009. – С.630 )

<big>РОЗМАРИН</big> (Rosmarinus) — рід вічнозелених кущових рослин родини губоцвітих. Вис. 60–120 см. Листки лінійні, цілокраї, зверху темно-зелені, зісподу білуваті від густого опушення. Квітки синьо-фіолетові, іноді білі, зібрані по 5–10 в китицевидні суцвіття на вкорочених гілочках. Відомо 4–5 близьких видів, поширених у Середземномор'ї. Деякі види розмарину в СРСР (в Криму і на Кавказі) вирощують як декоративні та ефіроолійні рослини. Розмарин справжній (R. officinalis) використовується в парфумерній промисловості та медицині. (Українська Радянська Енциклопедія. – 2-е видання. – Т. 9. – К.: Головна редакція УРЕ, 1983. – С. 433).

<big>РОЗМАРИН</big>, - у, ч. 1. бот. (Rosmarinus L.). Вічнозелена запашна кущова рослина родини губоцвітих, із листя та гілок якої добувають ефірну олію. 2. Зимовий сорт яблуні, поширений у південних районах України. 3. Плід цього дерева – невелике довгасте яблуко, соковите, кисло-солодке на смак (Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1061).

<big>РОЗМАРИН</big> (від лат. ros marinus – морська роса) — рід вічнозелених кущових рослин родини губоцвітих. Поширений у Середземномор'ї. В СРСР ви-рощують в Криму і на Кавказі. Декоративна та ефіроолійна рослина. Використовують в парфюмерній промисловості (Словник іншомовних слів / за ред. член-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука / К.; 1977. – С. 592)

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Розмарин1.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Розмарин2.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Розмарин3.png|x140px]]
|}
==Ілюстрації створені руками студентів==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Розмарин4.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Розмарин5.jpg|x140px]]
|}
==Це цікаво знати!==
Древні римляни, які приписували рослині чарівну силу, вважали, що такий привабливий синій колір розмарин зберігає завдяки тому що росте уздовж берега моря й морська піна обмиває його (звідси й інша назва чагарнику—«морська роса»). В Еллада розмарин присвячували богині любові Афродіті, а в Середні століття гілочки рослини дарували нареченому й нареченій під час одруження та прикрашали ними житло у свята. (Повний атлас лікарських рослин / укладач І.С. Алексєєв. – Донецьк: ТОВ "Глорія Трейд", 2013 . – 400 с. С. 274).
==Лікувальні властивості і застосування==
З лікувальною метою використовують листя розмарину лікарського. Листя розмарину збирають у період повного цвітіння та у період опадання плодів, коли в них накопичується максимальна кількість ефірної олії, і швидко, але обережно сушать при температурі не вище 35 °С, щоб зберегти ефірну олію.
Препарати розмарину рекомендують при слабкій пам'яті, поганій концентрації уваги й перевтомі. Водний настій листя розмарину вживають при зниженому тиску; нервових розладах і неврозах; клімактеричних неврозах; як засіб, що стимулює менструацію, а також для поліпшення кровообігу й травлення. Настій застосовують проти метеоризму, при епілепсії; для посилення виділення шлункового соку; він позитивно діє на загальну діяльність шлунка й кишечника. Зовнішньо використовують у вигляді примочок при ранах, що важко загоюються, а також як утирання при випаданні волосся (Повний атлас лікарських рослин / укладач І.С. Алексєєв. – Донецьк: ТОВ "Глорія Трейд", 2013 . – 400 с. С. 274).

==Джерела та література==
# Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1061
# Повний атлас лікарських рослин / укладач І.С. Алексєєв. – Донецьк: ТОВ "Глорія Трейд", 2013 . – 400 с.
# Словник іншомовних слів / за ред. член-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука / К.; 1977. – С. 592
# Сучасний тлумачний словник української мови: 60000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2009. – С.630
# Українська Радянська Енциклопедія. – 2-е видання. – Т. 9. – К.: Головна редакція УРЕ, 1983. – С. 433

==Зовнішні посилання==
Розмарин - [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%BE%D0%B7%D0%BC%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%BD].

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]

Ряска

2013-11-29T15:11:21Z

Сізонеко Катерина:

'''Ряска, -ки, '''''ж. ''1) Водяное растеніе: Lemna minor L. L. triculea L. ЗЮЗО. I. 126. ''Ой одбиває од берега щукариба ряску. ''Мет. 8. 2) Сережка на деревѣ, напр. на орѣшникѣ. Угор. 3) = '''Ряса 2. '''МУЕ. ІІІ. 48.
[[Категорія:Ря]]

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

<big>РЯСКА</big>, -и, ж., дав., м. -ці. Багаторічна трав'яниста дрібна плавуча круглолиста рослина, що покриває стоячі води і править за їжу для водоплавних птахів. (Сучасний тлумачний словник української мови: 60000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2009. – С.637 )

<big>РЯСКА</big> — 1) Lemna — рід дрібних багаторічних трав'янистих рослин родини ряскових. Стебла мають вигляд круглястих або довгастих пластинок; занурені у воду або плавають на її поверхні. Листки не розвинені. Корінці нитковидні. Суцвіття з двох тичинкових і однієї маточкової редукованих квіток. Відомо 7 видів, поширених по всій земній кулі, крім Антарктиди. В СРСР, в т. ч. й УРСР, 3 види (в стоячих водах) — Р. горбата (L. gibba), P. мала (L. minor),P. триборозенчаста (L. trisulca). P. містить значну кількість протеїну. Є поживою для водоплавних птахів. 2) Народна назва рослин з родів спіродела (Spirodela) і вольфія (Wolfia). (Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 9. — К.: Головна редакція УРЕ, 1983. — С. 535).

<big>РЯСКА1</big>, - и, ж., розм. Те саме, що ряса. Ряса, - и, ж. Верхній довгій одяг у талію з широкими рукавами у православного духовенства.
<big>РЯСКА</big>2, - и, ж. (Lemna L.). Багаторічна трав'яниста дрібна плавуча кругло листа рослина, що покриває води (звичайно стоячі) та є їжею для водоплавних птахів (Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1092).

<big>РЯСКА</big>1, и, ж., розм. Те саме, що ряса. В нерозкішній рясці вийшла матушка ігуменя, погомоніла з жінками, звеліла відкрити залізну браму, й селяни почали заповнювати величезне подвір'я (Стельмах, І, 1962, '637)._
<big>РЯСКА</big>2, и, ж. (Lemna L.). Багаторічна трав'яниста дрібна плаваюча круглолиста рослина, що покриває води (звичайно стоячі) і є їжею для водоплавних птахів. Для періоду заповнення водоймища і для першого року його існування характерний буйний розвиток рослин, що вільно плавають на воді — ряски,., куширу (Укр. бот. ж., XVII, 1, 1960, 7).
РЯСКОВИЙ, а, є. 1. Прикм. до ряска2. Рясковий килим.
2.у знач. їм. ряскові, вих, мн. Родина однодольних дрібних рослин, що живуть у прісній воді.
<big>РЯСОЧКА</big>, и, ж. Зменш, до ряска 2. [Д р у ж к и:] Вутка йде, еутенят веде: І на рясочку і на попасочку [попас] (Кроп., II, 1958, 109). (Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1]С. 925)

<big>РЯСКА</big> (Lemna L.), рід дрібних багаторічних плаваючих або занурених у воду рослин з родини ряскуватих. В Україні налічується три види. Найпоширенішими є: ряска мала і ряска борозенчаста, які ростуть переважно у стоячих водах. Ряска має значну кількість протеїну і є їжею для водо плаваючих птахів, а також (змішана з висівками і борошном) – для свиней, гусей і курей. (Енциклопедія українознавства: словникова частина / гол. ред. проф. д-р Володимир Кубійович ; [редкол. : проф. д-р Всеволод Голубничий, д-р Аркадій Жуковський, Іван Кошелівець (літ. редактор) та ін.]. – Видавництво «Молоде життя», 1973. – Т.7. – С. 2678 (Наукове товариство ім. Шевченка).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ряска1.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ряска2.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ряска3.png|x140px]]
|}

==Ілюстрації створені руками студентів==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ряска4.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ряска5.jpg|x140px]]
|}

==Це цікаво знати!==
ЩО ТАКЕ РЯСКА? Цю дрібну водяну рослину можна зустріти всюди. Вона плаває у калюжах, мілководних ставках і канавах, в усіх водоймах з теплою стоячою водою. Це просто плаваючий листок. Один час навіть вважали, що ряска - це водорость.
Ряска мала - це трав'яниста багаторічна рослинка. Вона являє собою листочок, пласку або опуклу зісподу пластинку. З боків вона розщеплена двома кишеньками: тут закладаються бруньки, що дають початок іншій рослині. Іноді в одній з кишень розвивається суцвіття. В ньому дві чоловічі квітки та одна жіноча, як у ряски трійчастої. Спочатку суцвіття оповите покривалом. На маточці жіночої квітки з'являється велика крапля. Якщо на неї потрапляє пилок, він швидко втягується всередину приймочки. Пилок розноситься вітром та дрібними комахами - попелицями, водяними кліщиками. Після запліднення приймочка в'яне, і в кишеньці стає помітним плодик — крихітне червонясте здуття. Дозрівши, воно стає ледь більшим за макове зернятко. Плодик плаває у воді трохи більше доби, потім проростає, якщо вода не холодна. У вересні ряска вже занурюється на дно і випускає свої корінці лише навесні. У ряски один або кілька слабо розвинених корінців. До дна вони не дістають, а служать рослині якорем, опорою, щоб її не перевертало вітром. Переплітаючись, корені збільшують стійкість всієї колонії. Цвіте ряска рідко, настільки рідко, що її цвітіння спеціально реєструється. Можливо, квітки ряски просто не завжди помічають, такі вони дрібні. Кожен листок ряски за все своє життя цвіте лише один раз. В основному ряска розмножується за допомогою бруньок, які розвиваються в кишеньках з боків листка. З часом утворюються довгі ланцюжки ряски. Родичка ряски — вольфія – найменша у світі, до 1 мм завдовжки та завширшки, квітуча рослина. Вольфії плавають у воді, де їх колонії схожі на плями кави завдяки коричневому пігментові. В суцвітті у вольфії жіноча та чоловіча квітки. Запилення відбувається так само, як і у ряски. Плід, дозріваючи, залишається на листку і на ньому ж проростає. А материнська рослина після цього гине.
Ряска - чудовий корм для домашніх качок та гусей, а також для диких птахів і риб. Він містить багато вуглеводнів. Ряска очищує водойми, запасаючи для себе азот, фосфор, калій та вуглекислий газ (Я пізнаю світ: Рослини: Дит.енцикл. / Авт. – упоряд. Л.О. Багрова; Худож.: А.В. Кардашук, О.М. Войтенко. – К.: Школа, 2003. – 479 с. (зі С. 145-147).

З лікувальною метою ряску заготовлюють улітку: виловлюють із води сачком. Потім підсушують, розстеливши її тонким шаром, і розтирають. Збирають ряску винятково в екологічно чистих місцях, уникаючи забруднених стічними або отруєними водами водойм. Зберігають у скляній ємності.
Ряска мала володіє протиалергійними, протимікробними, протиглисними, протизапальними, жарознижуючими, спазмолітичними, сечогінними, в'яжучими, кровоспинними й загально зміцнювальними властивостями. Застосовується в народній медицині при простудних, алергійних захворюваннях, кропивниці, різних пухлинах і набряках, укусах змій і комах, бешихових запаленнях, фарингітах та бронхітах, при ревматизмі й подагрі. Зовнішньо настій ряски ви-користовують у вигляді обливань і змочування ран, фурункулів, виразкових та інших уражень шкіри (вітиліго, псоріаз, облисіння) (Повний атлас лікарських рослин / укладач І.С. Алексєєв. – Донецьк: ТОВ "Глорія Трейд", 2013 . – 400 с. С. 284).

==Синонімічний ряд==
Ряска, рясочка, рясковий

==Джерела та література==
# Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1092
# Енциклопедія українознавства: словникова частина / гол. ред. проф. д-р Володимир Кубійович; [редкол. : проф. д-р Всеволод Голубничий, д-р Аркадій Жуковський, Іван Кошелівець (літ. редактор) та ін.]. – Видавництво «Молоде життя», 1973. – Т.7. – С. 2678 (Наукове товариство ім. Шевченка)
# Повний атлас лікарських рослин / укладач І.С. Алексєєв. – Донецьк: ТОВ "Глорія Трейд", 2013 . – 400 с.
# Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1]
# Сучасний тлумачний словник української мови: 60000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2009. – С.637
# Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 9. — К.: Головна редакція УРЕ, 1983. — С. 535
# Я пізнаю світ: Рослини: Дит.енцикл. / Авт. – упоряд. Л.О. Багрова; Худож.: А.В. Кардашук, О.М. Войтенко. – К.: Школа, 2003. – 479 с.

==Зовнішні посилання==
Ряска - [http://ru.wiktionary.org/wiki/%D1%80%D0%B0%D0%BA%D0%B8%D1%82%D0%B0].
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]

Рукопис

2013-11-29T15:09:25Z

Сізонеко Катерина:

'''Рукопис, -су, '''''м. ''Рукопись. Ном. Од видавця. ІІІ.
[[Категорія:Ру]]

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

<big>РУКОПИС</big> - у первісному значенні — текст твору, написаний письменником, літературознавцем (чи переписувачем) від руки. Цим терміном називають також оригінал твору, запропонований чи підписаний до друку. (Літературознавчий словник-довідник / Р.Т. Гром’як, Ю.І. Ковалів та ін./ 2-ге видання. – К.: ВЦ «Академія», 2007. – С. 606)

<big>РУКОПИС</big>, у, ч., розм., рідко РУКОПИСЬ, і, ж. 1. Текст будь-якого твору, написаний автором від руки або надрукований на машинці. Прислати рукописи не можу, бо дещо не викінчено (Коцюб., III, 1956, 203);
У радянський час К. Е. Ціолковський опублікував понад 100 своїх праць і залишив 450 рукописів (Веч. Київ, 20. II 1970, 4); Засилаю Вам разом з оцим листком Вашу рукопись (Мирний, V, 1955, 428).
2. Пам'ятка стародавньої писемності. Годинами переглядав [М. Костомаров] у темних кімнатах архівів старовинні пожовклі рукописи (їв., Тарас, шляхи, 1954, 373); На весь світ відомий Матанадаран — сховище древніх вірменських рукописів, де зібрано понад 10 тисяч унікальних манускриптів (Ком. Укр., З, 1967, 26).
РУКОПИСАННЯ, я, с, заст. Рукопис; // Писання від руки. (Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1]С. 906)

<big>РУКОПИСНИЙ</big>, а, є. 1. Написаний від руки. Книги з папірусу, пергаменту були рукописними (Наука.., 12, 1962, 33); Рукописний журнал.
2. Стос, до рукопису. Рукописна традиція; II Признач, для зберігання рукописів. Рукописний відділ. (Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1]С. 906)

РУКОПИСЬ див. рукопис. (Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1]] С. 906)

<big>РУКОПИС</big> – 1) В широкому значенні слова – будь-який текст, написаний від руки або надрукований на машинці. 2) Літературний або науковий твір написаний від руки. 3) У видавничій справі рукописом вважається текст твору, надісланий до видавництва для опублікування. (Український Радянський Енциклопедичний Словник : в 3-х т. / [редкол.: А.В. Кудрицький (відп. ред.) та ін.]. – 2-е вид. – К. : голов. ред. УРЕ. – 1987. – С. 139).

<big>РУКОПИС</big>, - у, ч. 1. Текст будь-якого твору, написаний автором від руки або надрукований на машинці. 2. Пам'ятка стародавньої писемності (Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1089).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Рукопис1.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Рукопис2.png|x140px]]
|}
==Ілюстрації руками студенів==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Рукопис3.jpg|x140px]]
|}
==Це цікаво знати!==
Рукописи, що розповідали про лицарів і витончене кохання між лордами і леді, були дуже популярні в Англії. (Велика ілюстрована енциклопедія історії / пер. З англ.. – К.: Махаон-Україна, 2001 . – С. 133).
В європейських монастирях ченці проводили більшу частину часу за переписуванням од руки книг. Вони прикрашали загалові літери текстів і краї сторінок вишуканими візерунками. Мусульмани досягли досконалості в каліграфії та написанні текстів гарним почерком. Буддисти ілюстрували історію життя Будди. У Китаї у періоди Тан і Сун художники створювали досконалі пейзажі. У Мексиці поширювалися манускрипти. За законами ісламу художникам заборонялося зображувати людей і тварин, оскільки це вважалося ідолопоклонством. Оздоблюючи текст, вони використовували рослинні орнаменти (Велика ілюстрована енциклопедія історії / пер. з англ. – К.: Махаон-Україна, 2001. – С. 138-139).

==Синонімічний ряд ==
Рукописний (написання від руки), писаний, писемний, недрукований (Зубков М. Практичний словник синонімів української мови / М. Зубков. – Харків: Весна, 2008. – 720 с. зі С. 578).
Рукописання, рукопис, рукопис (Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1] С. 906)

==Джерела та література==
# Велика ілюстрована енциклопедія історії / пер. з англ. – К.: Махаон-Україна, 2001. – С. 138-139
# Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1089
# Зубков М. Практичний словник синонімів української мови / М. Зубков. – Харків: Весна, 2008. – 720 с
# Літературознавчий словник-довідник / Р.Т. Гром’як, Ю.І. Ковалів та ін./ 2-ге видання. – К.: ВЦ «Академія», 2007. – С. 606
# Словник української мови: Том 8. (природа-ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1]
# Український Радянський Енциклопедичний Словник : в 3-х т. / [редкол.: А.В. Кудрицький (відп. ред.) та ін.]. – 2-е вид. – К. : голов. ред. УРЕ. – 1987. – С. 139

==Зовнішні посилання==
Рукопис - [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%83%D0%BA%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%81].
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]

Реп’ях

2013-11-29T15:07:21Z

Сізонеко Катерина:

'''Реп’ях, -ха, '''''м. ''1) Раст. Aretium lappa, репейникъ. ''Причепився, як репях. ''Ном. № 2744. 2) — '''польовий'''. Раст. Carduus nutans. ЗЮЗО. І. 174. Ум. '''Реп’яшок. '''
[[Категорія:Ре]]

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

<big>РЕП'ЯХ</big>, -а, ч. 1. Бур'ян родини Складноцвіті з чіпким суцвіттям. 2. Колюча чіпка головка суцвіття цієї рослини. 3. кл. -ше, перен., розм. Причіплива людина; -хівка, -и, ж., дав., м. -ці, етн. Різновид плахти; -ховий, -а, -є. Прикм. до реп'ях. Р. олія - настояне на коріннях реп'яха вазелінове масло, що використовується як косметичний засіб для волосся; - шковий, -а, -є. Прикм. до реп'яшок: -шок, -шка, ч. 1. Зменш, до реп'ях. 2. бот. Рід трав'янистих рослин родини Жовтецеві. (Сучасний тлумачний словник української мови: 60000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2009. – С.622 )

<big>РЕП'ЯХ</big>, -а, ч. 1. Бур'ян родини складноцвітних із чіпким суцвіттям і з колючками. 2. Колюча чіпка головка, суцвіття цієї рослини. *У порівн. з перен. розм. Про причіпливу людину (Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1027).

<big>РЕП’ЯХ</big> – бур’ян родини складноцвітих із чіпким суцвіттям і з колючками, а також чіпка головка, суцвіття цієї рослини; виступає об’єктом традиційного порівняння, символізуючи причепливу, настирливу людину, звідки «приставати реп’яхом, мов реп’ях, як реп’ях», «причіплюватися, як реп’ях», «учепився, як реп’ях, та й держиться»; рослина уживається в народній медицині (Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 497)

<big>РЕП'ЯХ</big>, а, ч. 1. Бур'ян родини складноцвітих з чіпким суцвіттям і з колючками. Під полом лежали усякі трави і коріння: .. дурман, усякі реп'яхи, куряча сліпота та й багато дечого (Кв.-Осн., II, 1956, 189); Не годилося б, на мій погляд, в'язати оцей застарілий реп'ях в один букет з пахучими польовими квіточками (Мирний, V, 1955, 391); Стала б їсти [пташка], так глибокий Сніг сугорбками замів Й очерету ствіл високий І бадилля реп'яхів (Щог., Поезії, 1958, 384).
2.Колюча чіпка головка, суцвіття цієї рослини. Хлопці з веселим гуком розбіглись на дві ватаги. Пани зразу почали вмощувати собі з бур'яну великі животи, ліпили на лоб і на груди замість кокардів і гудзиків реп'яхи (Вас., І, 1959, 213); Брів [Давид] бур'яном у двір, де будівлі цегляні. Чіплялись реп'яхи до шинелі (Головко, II, 1957, 17); *У порівн. Пріська так реп'яхом за нього [Нечипора] і держиться (Кв.-Осн., II, 1956, 104).
3.перен., розм. Про причіпливу людину. Аж ось наздоганяє його Петро Шраменко. — Чого ще оцей бабський реп'ях од мене хоче? — каже, зупинившись, Кирило Тур (П. Куліш, Вибр., 1969, 192) (Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1]С. 512)

<big>РЕП'ЯХОВИЙ</big>, а, є. Прикм. до реп'ях. Люблять щиглики реп'яхове насіння (Коп., Як вони.., 1948, 92). Реп'яхова олія — настояне на коріннях реп'яха вазелінове масло, що використовується як косметичний засіб для волосся. Під час розчісування сухого волосся гребінець корисно змочувати касторовою або реп'яховою олією (Як запоб. заразн. хвор.., 1957, 22). (Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1]С. 512)

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Реп`ях1.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Реп`ях2.png|x140px]]
|}
==Ілюстрації створені руками студентів==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Реп`я3.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Реп`ях4.jpg|x140px]]
|}

==Це цікаво знати!==
<big>РЕП'ЯХ</big> – це збірна назва рослин, що мають чіпкі плоди або супліддя. Частіше за Р. називають лопух, репешок і чортополох. Свою назву Р. отримали від своєрідного способу поширення плодів, що причіплюються до шерсті тварин і одягу людини.
Лопух великий, або реп'ях (Arctium Lappa L) може досягати 180-200см. У лопуха м'ясистий товстий, веретеноподібний малогіллястий корінь до 50-150 см довжиною.
Цвіте лопух в липні - серпні. Коріння лопуха містять: вітамін С, каротин, велика кількість полісахариду інуліну, протеїн, ефірне і жирне масло, білкові і дубильні речовини, гіркоти, пальмітинову і стеаринову кислоти, алкалоїд протипухлинної дії, слизу, смоли. У насінні - жирна олія, пектини, сапоніни, кумарини, яблучну і лимонну кислоти, глікозид.
У багатьох країнах, наприклад, в Японії лопух вирощується, як городня рослина.
Молоді корені їстівні в сирому, вареному, печеному вигляді їх кладуть у суп замість картоплі.
Молоде листя і черешки відварюють і додають у салати, супи, бульйони.
Коріння прожарюють на сковорідці і використовують, як сурогат кави.
А з коренів лопуха навіть варять смачне повидло з додаванням щавлю та лимонної кислоти.

==Лікувальні властивості і застосування==
У медичних цілях лопух використовували з античних часів. Про нього згадує у своїх працях Діоскорид. Відомо, що препарати з лопуха готував лікар Олександра Невського.
У коренях лопуха міститься велика кількість полісахариду інуліну, ефірних олій, дубильних речовин і гіркоти. Ці активні елементи володіють цілющими властивостями. Лікувальні препарати на основі лопуха рекомендують застосовувати при різних захворюваннях. Для лікування багатьох хвороб використовують відвар з коріння будяків як сечогінний і потогінний засіб. Настій на основі коренів лопуха з мигдальною або оливковою олією ще називають «реп'яховим маслом» і приймають як засіб для зміцнення волосся.
Свіже подрібнене листя прикладають до ран, порізів, гнійника, виразок.
У косметиці використовують настій з коренів і реп'яхову олію.

==Тлумачення снів (якщо приснився реп'ях)==
Приснився реп'яхи — це означає, що якась людина веде себе по відношенню до вас вкрай нав'язливо. Також сон пророкує сварку, розлучення. Потрапити в зарості цієї рослини - такий сон попереджає, що у вашому житті буде відразу кілька таких настирливих людей. Прилип до вас - значить, ви приручили, «приліпите» якоїсь людини до себе. Віддирати від себе, свого одягу реп'яхи - такий сон свідчить про те, що ви нав'язливо намагаєтеся когось зробити своїм приятелем, однодумцем, любовним партнером, хоча ця людина відкрито противиться вашим спробам.

==Фразеологізм ==
Приставати (пристати) реп'яхом; Приставати (пристати) мов (як, наче і т. ін.) реп'ях див. приставати; Причіплюватися (причіплятися, причепитися) як (мов, немов і т. ін.) реп'ях див. причіплюватися.

==Синонімічний ряд ==
Реп'ях, реп'яховий, реп'яхуватий, реп’яшок.

==Особливості слововживання==
Приставати (пристати) реп'яхом; Приставати (пристати) мов (як, наче і т. ін.) реп'ях див. приставати; Причіплюватися (причіплятися, причепитися) як (мов, немов і т. ін.) реп'ях див. причіплюватися.
Перен., розм. Про причіпливу людину. Аж ось наздоганяє його Петро Шраменко. — Чого ще оцей бабський реп'ях од мене хоче? — каже, зупинившись, Кирило Тур (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 192). (Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 512).

==Джерела та література==
# Сучасний тлумачний словник української мови: 60000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2009. – С.622
# Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1027

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]

Ревень

2013-11-29T15:05:45Z

Сізонеко Катерина:

'''Ревень, -ню, '''''м. ''Раст. Rheum.
[[Категорія:Ре]]

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

<big>РЕВІНЬ</big>, -веню, ч. Багаторічна трав'яниста рослина з великим листям і товстим коренем, що використовується в кулінарії та медицині. (Сучасний тлумачний словник української мови: 60000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2009. – С. 614)

<big>РЕВІНЬ</big> (Rheum) — рід багаторічних трав'янистих рослин родини гречкових. Прикореневі листки великі з довгими м'ясистими черешками. Квітки дрібні, двостатеві, зібрані у волотеві, іноді колосовидні суцвіття. Плід — горішок. Походить з Сибіру, Алтаю, Пн. Монголії, Маньчжурії. Бл. 30 видів, в СРСР — 23, в т.ч. на Україні — 3 види в культурі. В СРСР як овочеві рослини вирощують ревінь хвилястий (R. undulatum) і ревінь чорноморський (R. rhaflpnticum). В їжу використовують молоді соковиті черешки листків. У них міститься цукор (понад 2%), вітаміни С та сполуки калію, кальцію, магнію, заліза, фосфору. (Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 9. — К.: Головна редакція УРЕ, 1983. — С. 304).

<big>РЕВІНЬ</big> (Rheum) – рід рослин родини гречкових. Походження – Сибір, Алтай, Пн. Монголія. В Україні росте три види ревеню. Як овочеві культури вирощують ревінь хвилястий, ревінь чорноморський. Використовують в народній медицині. Корінці ревеню йдуть на виготовлення варення, компотів тощо.
(Український Радянський Енциклопедичний Словник : в 3-х т. / [редкол.: А.В. Кудрицький (відп. ред.) та ін.]. – 2-е вид. – К. : голов. ред. УРЕ. – 1987. – С. 78).

<big>РЕВІНЬ</big>, - веню, ч.( Rheum L.) трав'яниста багаторічна рослина з великим листям і товстим корінням; використовується в кулінарії та народній медицині (Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1019).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ревінь1.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ревінь2.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ревінь3.png|x140px]]
|}

==Ілюстрації створені руками студентів==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ревінь4.jpg|x140px]]
|}

==Це цікаво знати!==
<big>РЕВІНЬ</big> з родини гречкових. Його вирощують задля м'ясистих черешків листя. Вони мають приємний кислуватий смак, бо містять яблучну і лимонну кислоти. Різні види ревеню з давніх-давен застосовують у медицині як проносний засіб, а ревінь хвилястий - проти цинги, тому що він містить вітаміни С, Е, В2 і каротин (Я пізнаю світ: Рослини: Дит.енцикл. / Авт. – упоряд. Л.О. Багрова; Худож.: А.В. Кардашук, О.М. Войтенко. – К.: Школа, 2003. – С. 186).
==Про користь ревіню==
<big>У ревені містяться</big>:
* рутин;
* цукор (до 2%);
* пектинові речовини;
* яблучна, щавлева та ін. органічні кислоти (2,3%);
* вітаміни С, А, В (за своєю вітамінною насиченістю ревінь цілком змагається з яблуками, а за деякими параметрами навіть перевершує їх);
* мінеральні солі кальцію (наявний у ньому у великій кількості кальцій, на жаль, не може бути повною мірою засвоєний організмом, тому що пов'язаний щавлевою кислотою), фосфору, магнію.

==Ревінь в кулінарії==
Завдяки незначній цукристості і високому вмісту кислот (в основному яблучної) черешки ревеню мають різко виражений кислий смак з характерним присмаком і ароматом, що нагадує яблука. Їсти ревінь можна, не піддаючи його тепловій обробці, прямо з грядки.
Солодкі страви з цієї рослини популярні в національній кухні Німеччини, Данії, Швеції, Естонії і Латвії. У Британії в страви з ревеню традиційно додають імбир і гвоздику, а в США - корицю.

==Особливості слововживання==
Ревінь, веню, ор. венем

==Джерела та література==
# Сучасний тлумачний словник української мови: 60000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2009. – С. 614
# Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 9. — К.: Головна редакція УРЕ, 1983. — С. 304
# Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1019
# Я пізнаю світ: Рослини: Дит.енцикл. / Авт. – упоряд. Л.О. Багрова; Худож.: А.В. Кардашук, О.М. Войтенко. – К.: Школа, 2003. – 479 с.

==Зовнішні посилання==
Ревінь-[http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D1%8C].
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/підрозділ]]

Ратуша

2013-11-29T15:00:29Z

Сізонеко Катерина: /* Ілюстрації створені руками студентів */

'''Ратуша, -ші, '''''ж. ''1) Городская дума, магистратъ, ратуша. Кв. І. 256. 2) Сельское правленіе. Грин. І. 32.
[[Категорія:Ра]]

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

<big>РАТУША</big>, -і, ж. [польс. ratusz < нім. Rathaus - рада + будинок]. Орган міського самоврядування в європейських країнах, а також будинок, де він розміщений.(Сучасний тлумачний словник української мови: 60000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2009. – С. 612)

<big>РАТУША</big> (польск. Ratusz, від нім. Rathaus) – 1) Орган місцевого самоврядування. У містах Західної України ратуша вперше з’явилася у 14 ст. (зокрема у Львові – 1356). У 15 ст. у зв’язку з наданням містам магдебурзького права замість ратуші було утворено магістрати. Поряд із магістратами у невеликих містах і містечках України (Гадяч, Лубни, Ніжин, Охтирка) зберігалися ратуші як органи місцевого самоврядування. З 1727 до компетенції ратуші належали переважно судові та фінансові справи. 1785 року у Російській імперії, зокрема й в Україні, магістрати були замінені міськими думами. У невеликих містечках, де не було міських дум, залишились ратуші. Остаточно як судові органи ратуші скасовано судовою реформою 1864 р., як органи місцевого самоврядування – міською реформою 1870 р. 2) Будинок, де містяться органи міського самоврядування (Кульчицький В. Ратуша / В. Кульчицький // Довідник з історії України (А – Я) : посіб. для серед. загальноосв. навч. закл. / За заг. ред. І. Підкови, Р. Шуста. – 2-е вид., доопр. і доповн. – К. : Генеза, 2001. – С. 640).

<big>РАТУША</big> - 1. Ор¬ган самоврядування в містах Феодальної Західної Європи. 2. У Росії та Україні у ХІІІ-ХІХ ст. – один з органів міського самоврядування. 3 . Будинок в якому містилося або міститься міське самоврядування (Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1016.)

<big>РАТУША</big> – (польс. ratusz, з нім. Rathaus, від Rat – рада і Нaus – будинок) - орган міського самоуправління в ряді європейських країн, а також будинок, де він розміщений (Словник іншомовних слів / за ред. член-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука / К.; 1977. – С. 569)

<big>РАТУША</big> – 1. У ХІV ст. орган міського самоврядування в Європі, у т.ч. в Західній Україні. Після наданням в ХV ст. містам Магдебурзького права перетворені на магістрати. Як органи місцевого са¬моврядування збереглися в українських містах до 1785, коли були замінені міськими думами.
2. Згідно з "Регламентом і Уставом главного магістрата" (1721) – приміщення, в якому перебував міський магістрат.
3. Становий суд у Російській імперії в 1775-1864 (Д. Яневський). (Малий словник історії України / В. Смолій, С. Кульчицький, О. Майборода та ін. – К.: Либідь, 1997. – С. 334).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ратуша1.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ратуша2.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ратуша3.png|x140px]]
|}

==Ілюстрації створені руками студентів==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"|[[Зображення:Ратуша4.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"|[[Зображення:Ратуша5.jpg|x140px]]
|}

==Це цікаво знати!==
У Львові видається газета Львівської міської ради "Ратуша".

Перша Київська ратуша була збудована на початку XVI століття на Подолі, поблизу Братського монастиря. Її збудували з дерева, вона неодноразово горіла і відбудовувалася.

==Джерела та література==
#Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1016
#Малий словник історії України / В. Смолій, С. Кульчицький, О. Майборода та ін. – К.: Либідь, 1997. – С. 334
#Словник іншомовних слів / за ред. член-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука / К.; 1977. – С. 569
# Сучасний тлумачний словник української мови: 60000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2009. – С. 612
#Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 9. — К.: Головна редакція УРЕ, 1983. — С. 288

==Зовнішні посилання==
Ратуша – [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%88%D0%B0].
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]

Ратуша

2013-11-29T15:00:15Z

Сізонеко Катерина: /* Ілюстрації створені руками студентів */

'''Ратуша, -ші, '''''ж. ''1) Городская дума, магистратъ, ратуша. Кв. І. 256. 2) Сельское правленіе. Грин. І. 32.
[[Категорія:Ра]]

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

<big>РАТУША</big>, -і, ж. [польс. ratusz < нім. Rathaus - рада + будинок]. Орган міського самоврядування в європейських країнах, а також будинок, де він розміщений.(Сучасний тлумачний словник української мови: 60000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2009. – С. 612)

<big>РАТУША</big> (польск. Ratusz, від нім. Rathaus) – 1) Орган місцевого самоврядування. У містах Західної України ратуша вперше з’явилася у 14 ст. (зокрема у Львові – 1356). У 15 ст. у зв’язку з наданням містам магдебурзького права замість ратуші було утворено магістрати. Поряд із магістратами у невеликих містах і містечках України (Гадяч, Лубни, Ніжин, Охтирка) зберігалися ратуші як органи місцевого самоврядування. З 1727 до компетенції ратуші належали переважно судові та фінансові справи. 1785 року у Російській імперії, зокрема й в Україні, магістрати були замінені міськими думами. У невеликих містечках, де не було міських дум, залишились ратуші. Остаточно як судові органи ратуші скасовано судовою реформою 1864 р., як органи місцевого самоврядування – міською реформою 1870 р. 2) Будинок, де містяться органи міського самоврядування (Кульчицький В. Ратуша / В. Кульчицький // Довідник з історії України (А – Я) : посіб. для серед. загальноосв. навч. закл. / За заг. ред. І. Підкови, Р. Шуста. – 2-е вид., доопр. і доповн. – К. : Генеза, 2001. – С. 640).

<big>РАТУША</big> - 1. Ор¬ган самоврядування в містах Феодальної Західної Європи. 2. У Росії та Україні у ХІІІ-ХІХ ст. – один з органів міського самоврядування. 3 . Будинок в якому містилося або міститься міське самоврядування (Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1016.)

<big>РАТУША</big> – (польс. ratusz, з нім. Rathaus, від Rat – рада і Нaus – будинок) - орган міського самоуправління в ряді європейських країн, а також будинок, де він розміщений (Словник іншомовних слів / за ред. член-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука / К.; 1977. – С. 569)

<big>РАТУША</big> – 1. У ХІV ст. орган міського самоврядування в Європі, у т.ч. в Західній Україні. Після наданням в ХV ст. містам Магдебурзького права перетворені на магістрати. Як органи місцевого са¬моврядування збереглися в українських містах до 1785, коли були замінені міськими думами.
2. Згідно з "Регламентом і Уставом главного магістрата" (1721) – приміщення, в якому перебував міський магістрат.
3. Становий суд у Російській імперії в 1775-1864 (Д. Яневський). (Малий словник історії України / В. Смолій, С. Кульчицький, О. Майборода та ін. – К.: Либідь, 1997. – С. 334).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ратуша1.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ратуша2.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ратуша3.png|x140px]]
|}

==Ілюстрації створені руками студентів==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ратуша4.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"|[[Зображення:Ратуша5.jpg|x140px]]
|}

==Це цікаво знати!==
У Львові видається газета Львівської міської ради "Ратуша".

Перша Київська ратуша була збудована на початку XVI століття на Подолі, поблизу Братського монастиря. Її збудували з дерева, вона неодноразово горіла і відбудовувалася.

==Джерела та література==
#Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1016
#Малий словник історії України / В. Смолій, С. Кульчицький, О. Майборода та ін. – К.: Либідь, 1997. – С. 334
#Словник іншомовних слів / за ред. член-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука / К.; 1977. – С. 569
# Сучасний тлумачний словник української мови: 60000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2009. – С. 612
#Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 9. — К.: Головна редакція УРЕ, 1983. — С. 288

==Зовнішні посилання==
Ратуша – [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%88%D0%B0].
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]

Ратуша

2013-11-29T15:00:03Z

Сізонеко Катерина: /* Ілюстрації створені руками студентів */

'''Ратуша, -ші, '''''ж. ''1) Городская дума, магистратъ, ратуша. Кв. І. 256. 2) Сельское правленіе. Грин. І. 32.
[[Категорія:Ра]]

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

<big>РАТУША</big>, -і, ж. [польс. ratusz < нім. Rathaus - рада + будинок]. Орган міського самоврядування в європейських країнах, а також будинок, де він розміщений.(Сучасний тлумачний словник української мови: 60000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2009. – С. 612)

<big>РАТУША</big> (польск. Ratusz, від нім. Rathaus) – 1) Орган місцевого самоврядування. У містах Західної України ратуша вперше з’явилася у 14 ст. (зокрема у Львові – 1356). У 15 ст. у зв’язку з наданням містам магдебурзького права замість ратуші було утворено магістрати. Поряд із магістратами у невеликих містах і містечках України (Гадяч, Лубни, Ніжин, Охтирка) зберігалися ратуші як органи місцевого самоврядування. З 1727 до компетенції ратуші належали переважно судові та фінансові справи. 1785 року у Російській імперії, зокрема й в Україні, магістрати були замінені міськими думами. У невеликих містечках, де не було міських дум, залишились ратуші. Остаточно як судові органи ратуші скасовано судовою реформою 1864 р., як органи місцевого самоврядування – міською реформою 1870 р. 2) Будинок, де містяться органи міського самоврядування (Кульчицький В. Ратуша / В. Кульчицький // Довідник з історії України (А – Я) : посіб. для серед. загальноосв. навч. закл. / За заг. ред. І. Підкови, Р. Шуста. – 2-е вид., доопр. і доповн. – К. : Генеза, 2001. – С. 640).

<big>РАТУША</big> - 1. Ор¬ган самоврядування в містах Феодальної Західної Європи. 2. У Росії та Україні у ХІІІ-ХІХ ст. – один з органів міського самоврядування. 3 . Будинок в якому містилося або міститься міське самоврядування (Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1016.)

<big>РАТУША</big> – (польс. ratusz, з нім. Rathaus, від Rat – рада і Нaus – будинок) - орган міського самоуправління в ряді європейських країн, а також будинок, де він розміщений (Словник іншомовних слів / за ред. член-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука / К.; 1977. – С. 569)

<big>РАТУША</big> – 1. У ХІV ст. орган міського самоврядування в Європі, у т.ч. в Західній Україні. Після наданням в ХV ст. містам Магдебурзького права перетворені на магістрати. Як органи місцевого са¬моврядування збереглися в українських містах до 1785, коли були замінені міськими думами.
2. Згідно з "Регламентом і Уставом главного магістрата" (1721) – приміщення, в якому перебував міський магістрат.
3. Становий суд у Російській імперії в 1775-1864 (Д. Яневський). (Малий словник історії України / В. Смолій, С. Кульчицький, О. Майборода та ін. – К.: Либідь, 1997. – С. 334).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ратуша1.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ратуша2.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ратуша3.png|x140px]]
|}

==Ілюстрації створені руками студентів==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ратуша4.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"|[[Зображення:Ратуша5.jpg|x140px]]
|}

==Це цікаво знати!==
У Львові видається газета Львівської міської ради "Ратуша".

Перша Київська ратуша була збудована на початку XVI століття на Подолі, поблизу Братського монастиря. Її збудували з дерева, вона неодноразово горіла і відбудовувалася.

==Джерела та література==
#Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1016
#Малий словник історії України / В. Смолій, С. Кульчицький, О. Майборода та ін. – К.: Либідь, 1997. – С. 334
#Словник іншомовних слів / за ред. член-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука / К.; 1977. – С. 569
# Сучасний тлумачний словник української мови: 60000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2009. – С. 612
#Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 9. — К.: Головна редакція УРЕ, 1983. — С. 288

==Зовнішні посилання==
Ратуша – [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%88%D0%B0].
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]

Ратуша

2013-11-29T14:59:18Z

Сізонеко Катерина:

'''Ратуша, -ші, '''''ж. ''1) Городская дума, магистратъ, ратуша. Кв. І. 256. 2) Сельское правленіе. Грин. І. 32.
[[Категорія:Ра]]

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

<big>РАТУША</big>, -і, ж. [польс. ratusz < нім. Rathaus - рада + будинок]. Орган міського самоврядування в європейських країнах, а також будинок, де він розміщений.(Сучасний тлумачний словник української мови: 60000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2009. – С. 612)

<big>РАТУША</big> (польск. Ratusz, від нім. Rathaus) – 1) Орган місцевого самоврядування. У містах Західної України ратуша вперше з’явилася у 14 ст. (зокрема у Львові – 1356). У 15 ст. у зв’язку з наданням містам магдебурзького права замість ратуші було утворено магістрати. Поряд із магістратами у невеликих містах і містечках України (Гадяч, Лубни, Ніжин, Охтирка) зберігалися ратуші як органи місцевого самоврядування. З 1727 до компетенції ратуші належали переважно судові та фінансові справи. 1785 року у Російській імперії, зокрема й в Україні, магістрати були замінені міськими думами. У невеликих містечках, де не було міських дум, залишились ратуші. Остаточно як судові органи ратуші скасовано судовою реформою 1864 р., як органи місцевого самоврядування – міською реформою 1870 р. 2) Будинок, де містяться органи міського самоврядування (Кульчицький В. Ратуша / В. Кульчицький // Довідник з історії України (А – Я) : посіб. для серед. загальноосв. навч. закл. / За заг. ред. І. Підкови, Р. Шуста. – 2-е вид., доопр. і доповн. – К. : Генеза, 2001. – С. 640).

<big>РАТУША</big> - 1. Ор¬ган самоврядування в містах Феодальної Західної Європи. 2. У Росії та Україні у ХІІІ-ХІХ ст. – один з органів міського самоврядування. 3 . Будинок в якому містилося або міститься міське самоврядування (Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1016.)

<big>РАТУША</big> – (польс. ratusz, з нім. Rathaus, від Rat – рада і Нaus – будинок) - орган міського самоуправління в ряді європейських країн, а також будинок, де він розміщений (Словник іншомовних слів / за ред. член-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука / К.; 1977. – С. 569)

<big>РАТУША</big> – 1. У ХІV ст. орган міського самоврядування в Європі, у т.ч. в Західній Україні. Після наданням в ХV ст. містам Магдебурзького права перетворені на магістрати. Як органи місцевого са¬моврядування збереглися в українських містах до 1785, коли були замінені міськими думами.
2. Згідно з "Регламентом і Уставом главного магістрата" (1721) – приміщення, в якому перебував міський магістрат.
3. Становий суд у Російській імперії в 1775-1864 (Д. Яневський). (Малий словник історії України / В. Смолій, С. Кульчицький, О. Майборода та ін. – К.: Либідь, 1997. – С. 334).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ратуша1.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ратуша2.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ратуша3.png|x140px]]
|}

==Ілюстрації створені руками студентів==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"|[[Зображення:Ратуша4.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"|[[Зображення:Ратуша5.jpg|x140px]]
|}

==Це цікаво знати!==
У Львові видається газета Львівської міської ради "Ратуша".

Перша Київська ратуша була збудована на початку XVI століття на Подолі, поблизу Братського монастиря. Її збудували з дерева, вона неодноразово горіла і відбудовувалася.

==Джерела та література==
#Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1016
#Малий словник історії України / В. Смолій, С. Кульчицький, О. Майборода та ін. – К.: Либідь, 1997. – С. 334
#Словник іншомовних слів / за ред. член-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука / К.; 1977. – С. 569
# Сучасний тлумачний словник української мови: 60000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2009. – С. 612
#Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 9. — К.: Головна редакція УРЕ, 1983. — С. 288

==Зовнішні посилання==
Ратуша – [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%88%D0%B0].
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]

Ратуша

2013-11-29T14:58:38Z

Сізонеко Катерина:

'''Ратуша, -ші, '''''ж. ''1) Городская дума, магистратъ, ратуша. Кв. І. 256. 2) Сельское правленіе. Грин. І. 32.
[[Категорія:Ра]]

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

<big>РАТУША</big>, -і, ж. [польс. ratusz < нім. Rathaus - рада + будинок]. Орган міського самоврядування в європейських країнах, а також будинок, де він розміщений.(Сучасний тлумачний словник української мови: 60000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2009. – С. 612)

<big>РАТУША</big> (польск. Ratusz, від нім. Rathaus) – 1) Орган місцевого самоврядування. У містах Західної України ратуша вперше з’явилася у 14 ст. (зокрема у Львові – 1356). У 15 ст. у зв’язку з наданням містам магдебурзького права замість ратуші було утворено магістрати. Поряд із магістратами у невеликих містах і містечках України (Гадяч, Лубни, Ніжин, Охтирка) зберігалися ратуші як органи місцевого самоврядування. З 1727 до компетенції ратуші належали переважно судові та фінансові справи. 1785 року у Російській імперії, зокрема й в Україні, магістрати були замінені міськими думами. У невеликих містечках, де не було міських дум, залишились ратуші. Остаточно як судові органи ратуші скасовано судовою реформою 1864 р., як органи місцевого самоврядування – міською реформою 1870 р. 2) Будинок, де містяться органи міського самоврядування (Кульчицький В. Ратуша / В. Кульчицький // Довідник з історії України (А – Я) : посіб. для серед. загальноосв. навч. закл. / За заг. ред. І. Підкови, Р. Шуста. – 2-е вид., доопр. і доповн. – К. : Генеза, 2001. – С. 640).

<big>РАТУША</big> - 1. Ор¬ган самоврядування в містах Феодальної Західної Європи. 2. У Росії та Україні у ХІІІ-ХІХ ст. – один з органів міського самоврядування. 3 . Будинок в якому містилося або міститься міське самоврядування (Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1016.)

<big>РАТУША</big> – (польс. ratusz, з нім. Rathaus, від Rat – рада і Нaus – будинок) - орган міського самоуправління в ряді європейських країн, а також будинок, де він розміщений (Словник іншомовних слів / за ред. член-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука / К.; 1977. – С. 569)

<big>РАТУША</big> – 1. У ХІV ст. орган міського самоврядування в Європі, у т.ч. в Західній Україні. Після наданням в ХV ст. містам Магдебурзького права перетворені на магістрати. Як органи місцевого са¬моврядування збереглися в українських містах до 1785, коли були замінені міськими думами.
2. Згідно з "Регламентом і Уставом главного магістрата" (1721) – приміщення, в якому перебував міський магістрат.
3. Становий суд у Російській імперії в 1775-1864 (Д. Яневський). (Малий словник історії України / В. Смолій, С. Кульчицький, О. Майборода та ін. – К.: Либідь, 1997. – С. 334).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ратуша1.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ратуша2.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ратуша3.png|x140px]]
|}

==Ілюстрації створені руками студентів==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ратуша4.jpg|x140px]] [[Зображення:Ратуша5.jpg|x140px]]

==Це цікаво знати!==
У Львові видається газета Львівської міської ради "Ратуша".

Перша Київська ратуша була збудована на початку XVI століття на Подолі, поблизу Братського монастиря. Її збудували з дерева, вона неодноразово горіла і відбудовувалася.

==Джерела та література==
#Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1016
#Малий словник історії України / В. Смолій, С. Кульчицький, О. Майборода та ін. – К.: Либідь, 1997. – С. 334
#Словник іншомовних слів / за ред. член-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука / К.; 1977. – С. 569
# Сучасний тлумачний словник української мови: 60000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2009. – С. 612
#Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 9. — К.: Головна редакція УРЕ, 1983. — С. 288

==Зовнішні посилання==
Ратуша – [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%88%D0%B0].
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]

Ратуша

2013-11-29T14:57:32Z

Сізонеко Катерина: /* Ілюстрації створені руками студентів */

'''Ратуша, -ші, '''''ж. ''1) Городская дума, магистратъ, ратуша. Кв. І. 256. 2) Сельское правленіе. Грин. І. 32.
[[Категорія:Ра]]

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

<big>РАТУША</big>, -і, ж. [польс. ratusz < нім. Rathaus - рада + будинок]. Орган міського самоврядування в європейських країнах, а також будинок, де він розміщений.(Сучасний тлумачний словник української мови: 60000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2009. – С. 612)

<big>РАТУША</big> (польск. Ratusz, від нім. Rathaus) – 1) Орган місцевого самоврядування. У містах Західної України ратуша вперше з’явилася у 14 ст. (зокрема у Львові – 1356). У 15 ст. у зв’язку з наданням містам магдебурзького права замість ратуші було утворено магістрати. Поряд із магістратами у невеликих містах і містечках України (Гадяч, Лубни, Ніжин, Охтирка) зберігалися ратуші як органи місцевого самоврядування. З 1727 до компетенції ратуші належали переважно судові та фінансові справи. 1785 року у Російській імперії, зокрема й в Україні, магістрати були замінені міськими думами. У невеликих містечках, де не було міських дум, залишились ратуші. Остаточно як судові органи ратуші скасовано судовою реформою 1864 р., як органи місцевого самоврядування – міською реформою 1870 р. 2) Будинок, де містяться органи міського самоврядування (Кульчицький В. Ратуша / В. Кульчицький // Довідник з історії України (А – Я) : посіб. для серед. загальноосв. навч. закл. / За заг. ред. І. Підкови, Р. Шуста. – 2-е вид., доопр. і доповн. – К. : Генеза, 2001. – С. 640).

<big>РАТУША</big> - 1. Ор¬ган самоврядування в містах Феодальної Західної Європи. 2. У Росії та Україні у ХІІІ-ХІХ ст. – один з органів міського самоврядування. 3 . Будинок в якому містилося або міститься міське самоврядування (Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1016.)

<big>РАТУША</big> – (польс. ratusz, з нім. Rathaus, від Rat – рада і Нaus – будинок) - орган міського самоуправління в ряді європейських країн, а також будинок, де він розміщений (Словник іншомовних слів / за ред. член-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука / К.; 1977. – С. 569)

<big>РАТУША</big> – 1. У ХІV ст. орган міського самоврядування в Європі, у т.ч. в Західній Україні. Після наданням в ХV ст. містам Магдебурзького права перетворені на магістрати. Як органи місцевого са¬моврядування збереглися в українських містах до 1785, коли були замінені міськими думами.
2. Згідно з "Регламентом і Уставом главного магістрата" (1721) – приміщення, в якому перебував міський магістрат.
3. Становий суд у Російській імперії в 1775-1864 (Д. Яневський). (Малий словник історії України / В. Смолій, С. Кульчицький, О. Майборода та ін. – К.: Либідь, 1997. – С. 334).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ратуша1.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ратуша2.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ратуша3.png|x140px]]
|}

==Ілюстрації створені руками студентів==
[[Зображення:Ратуша4.jpg|x140px]] [[Зображення:Ратуша5.jpg|x140px]]

==Це цікаво знати!==
У Львові видається газета Львівської міської ради "Ратуша".

Перша Київська ратуша була збудована на початку XVI століття на Подолі, поблизу Братського монастиря. Її збудували з дерева, вона неодноразово горіла і відбудовувалася.

==Джерела та література==
#Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1016
#Малий словник історії України / В. Смолій, С. Кульчицький, О. Майборода та ін. – К.: Либідь, 1997. – С. 334
#Словник іншомовних слів / за ред. член-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука / К.; 1977. – С. 569
# Сучасний тлумачний словник української мови: 60000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2009. – С. 612
#Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 9. — К.: Головна редакція УРЕ, 1983. — С. 288

==Зовнішні посилання==
Ратуша – [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%88%D0%B0].
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]

Ратуша

2013-11-29T14:56:56Z

Сізонеко Катерина: /* Ілюстрації створені руками студентів */

'''Ратуша, -ші, '''''ж. ''1) Городская дума, магистратъ, ратуша. Кв. І. 256. 2) Сельское правленіе. Грин. І. 32.
[[Категорія:Ра]]

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

<big>РАТУША</big>, -і, ж. [польс. ratusz < нім. Rathaus - рада + будинок]. Орган міського самоврядування в європейських країнах, а також будинок, де він розміщений.(Сучасний тлумачний словник української мови: 60000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2009. – С. 612)

<big>РАТУША</big> (польск. Ratusz, від нім. Rathaus) – 1) Орган місцевого самоврядування. У містах Західної України ратуша вперше з’явилася у 14 ст. (зокрема у Львові – 1356). У 15 ст. у зв’язку з наданням містам магдебурзького права замість ратуші було утворено магістрати. Поряд із магістратами у невеликих містах і містечках України (Гадяч, Лубни, Ніжин, Охтирка) зберігалися ратуші як органи місцевого самоврядування. З 1727 до компетенції ратуші належали переважно судові та фінансові справи. 1785 року у Російській імперії, зокрема й в Україні, магістрати були замінені міськими думами. У невеликих містечках, де не було міських дум, залишились ратуші. Остаточно як судові органи ратуші скасовано судовою реформою 1864 р., як органи місцевого самоврядування – міською реформою 1870 р. 2) Будинок, де містяться органи міського самоврядування (Кульчицький В. Ратуша / В. Кульчицький // Довідник з історії України (А – Я) : посіб. для серед. загальноосв. навч. закл. / За заг. ред. І. Підкови, Р. Шуста. – 2-е вид., доопр. і доповн. – К. : Генеза, 2001. – С. 640).

<big>РАТУША</big> - 1. Ор¬ган самоврядування в містах Феодальної Західної Європи. 2. У Росії та Україні у ХІІІ-ХІХ ст. – один з органів міського самоврядування. 3 . Будинок в якому містилося або міститься міське самоврядування (Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1016.)

<big>РАТУША</big> – (польс. ratusz, з нім. Rathaus, від Rat – рада і Нaus – будинок) - орган міського самоуправління в ряді європейських країн, а також будинок, де він розміщений (Словник іншомовних слів / за ред. член-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука / К.; 1977. – С. 569)

<big>РАТУША</big> – 1. У ХІV ст. орган міського самоврядування в Європі, у т.ч. в Західній Україні. Після наданням в ХV ст. містам Магдебурзького права перетворені на магістрати. Як органи місцевого са¬моврядування збереглися в українських містах до 1785, коли були замінені міськими думами.
2. Згідно з "Регламентом і Уставом главного магістрата" (1721) – приміщення, в якому перебував міський магістрат.
3. Становий суд у Російській імперії в 1775-1864 (Д. Яневський). (Малий словник історії України / В. Смолій, С. Кульчицький, О. Майборода та ін. – К.: Либідь, 1997. – С. 334).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ратуша1.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ратуша2.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ратуша3.png|x140px]]
|}

==Ілюстрації створені руками студентів==
[[Зображення:Ратуша4.jpg|x140px]]
[[Зображення:Ратуша5.jpg|x140px]]

==Це цікаво знати!==
У Львові видається газета Львівської міської ради "Ратуша".

Перша Київська ратуша була збудована на початку XVI століття на Подолі, поблизу Братського монастиря. Її збудували з дерева, вона неодноразово горіла і відбудовувалася.

==Джерела та література==
#Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1016
#Малий словник історії України / В. Смолій, С. Кульчицький, О. Майборода та ін. – К.: Либідь, 1997. – С. 334
#Словник іншомовних слів / за ред. член-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука / К.; 1977. – С. 569
# Сучасний тлумачний словник української мови: 60000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2009. – С. 612
#Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 9. — К.: Головна редакція УРЕ, 1983. — С. 288

==Зовнішні посилання==
Ратуша – [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%88%D0%B0].
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]

Ратуша

2013-11-29T14:56:41Z

Сізонеко Катерина: /* Ілюстрації створені руками студентів */

'''Ратуша, -ші, '''''ж. ''1) Городская дума, магистратъ, ратуша. Кв. І. 256. 2) Сельское правленіе. Грин. І. 32.
[[Категорія:Ра]]

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

<big>РАТУША</big>, -і, ж. [польс. ratusz < нім. Rathaus - рада + будинок]. Орган міського самоврядування в європейських країнах, а також будинок, де він розміщений.(Сучасний тлумачний словник української мови: 60000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2009. – С. 612)

<big>РАТУША</big> (польск. Ratusz, від нім. Rathaus) – 1) Орган місцевого самоврядування. У містах Західної України ратуша вперше з’явилася у 14 ст. (зокрема у Львові – 1356). У 15 ст. у зв’язку з наданням містам магдебурзького права замість ратуші було утворено магістрати. Поряд із магістратами у невеликих містах і містечках України (Гадяч, Лубни, Ніжин, Охтирка) зберігалися ратуші як органи місцевого самоврядування. З 1727 до компетенції ратуші належали переважно судові та фінансові справи. 1785 року у Російській імперії, зокрема й в Україні, магістрати були замінені міськими думами. У невеликих містечках, де не було міських дум, залишились ратуші. Остаточно як судові органи ратуші скасовано судовою реформою 1864 р., як органи місцевого самоврядування – міською реформою 1870 р. 2) Будинок, де містяться органи міського самоврядування (Кульчицький В. Ратуша / В. Кульчицький // Довідник з історії України (А – Я) : посіб. для серед. загальноосв. навч. закл. / За заг. ред. І. Підкови, Р. Шуста. – 2-е вид., доопр. і доповн. – К. : Генеза, 2001. – С. 640).

<big>РАТУША</big> - 1. Ор¬ган самоврядування в містах Феодальної Західної Європи. 2. У Росії та Україні у ХІІІ-ХІХ ст. – один з органів міського самоврядування. 3 . Будинок в якому містилося або міститься міське самоврядування (Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1016.)

<big>РАТУША</big> – (польс. ratusz, з нім. Rathaus, від Rat – рада і Нaus – будинок) - орган міського самоуправління в ряді європейських країн, а також будинок, де він розміщений (Словник іншомовних слів / за ред. член-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука / К.; 1977. – С. 569)

<big>РАТУША</big> – 1. У ХІV ст. орган міського самоврядування в Європі, у т.ч. в Західній Україні. Після наданням в ХV ст. містам Магдебурзького права перетворені на магістрати. Як органи місцевого са¬моврядування збереглися в українських містах до 1785, коли були замінені міськими думами.
2. Згідно з "Регламентом і Уставом главного магістрата" (1721) – приміщення, в якому перебував міський магістрат.
3. Становий суд у Російській імперії в 1775-1864 (Д. Яневський). (Малий словник історії України / В. Смолій, С. Кульчицький, О. Майборода та ін. – К.: Либідь, 1997. – С. 334).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ратуша1.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ратуша2.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ратуша3.png|x140px]]
|}

==Ілюстрації створені руками студентів==
[[Зображення:Ратуша4.jpg|x140px]]
[[Зображення:Ратуша5.jpg|x140px]]

==Це цікаво знати!==
У Львові видається газета Львівської міської ради "Ратуша".

Перша Київська ратуша була збудована на початку XVI століття на Подолі, поблизу Братського монастиря. Її збудували з дерева, вона неодноразово горіла і відбудовувалася.

==Джерела та література==
#Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1016
#Малий словник історії України / В. Смолій, С. Кульчицький, О. Майборода та ін. – К.: Либідь, 1997. – С. 334
#Словник іншомовних слів / за ред. член-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука / К.; 1977. – С. 569
# Сучасний тлумачний словник української мови: 60000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2009. – С. 612
#Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 9. — К.: Головна редакція УРЕ, 1983. — С. 288

==Зовнішні посилання==
Ратуша – [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%88%D0%B0].
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]

Ратуша

2013-11-29T14:56:22Z

Сізонеко Катерина:

'''Ратуша, -ші, '''''ж. ''1) Городская дума, магистратъ, ратуша. Кв. І. 256. 2) Сельское правленіе. Грин. І. 32.
[[Категорія:Ра]]

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

<big>РАТУША</big>, -і, ж. [польс. ratusz < нім. Rathaus - рада + будинок]. Орган міського самоврядування в європейських країнах, а також будинок, де він розміщений.(Сучасний тлумачний словник української мови: 60000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2009. – С. 612)

<big>РАТУША</big> (польск. Ratusz, від нім. Rathaus) – 1) Орган місцевого самоврядування. У містах Західної України ратуша вперше з’явилася у 14 ст. (зокрема у Львові – 1356). У 15 ст. у зв’язку з наданням містам магдебурзького права замість ратуші було утворено магістрати. Поряд із магістратами у невеликих містах і містечках України (Гадяч, Лубни, Ніжин, Охтирка) зберігалися ратуші як органи місцевого самоврядування. З 1727 до компетенції ратуші належали переважно судові та фінансові справи. 1785 року у Російській імперії, зокрема й в Україні, магістрати були замінені міськими думами. У невеликих містечках, де не було міських дум, залишились ратуші. Остаточно як судові органи ратуші скасовано судовою реформою 1864 р., як органи місцевого самоврядування – міською реформою 1870 р. 2) Будинок, де містяться органи міського самоврядування (Кульчицький В. Ратуша / В. Кульчицький // Довідник з історії України (А – Я) : посіб. для серед. загальноосв. навч. закл. / За заг. ред. І. Підкови, Р. Шуста. – 2-е вид., доопр. і доповн. – К. : Генеза, 2001. – С. 640).

<big>РАТУША</big> - 1. Ор¬ган самоврядування в містах Феодальної Західної Європи. 2. У Росії та Україні у ХІІІ-ХІХ ст. – один з органів міського самоврядування. 3 . Будинок в якому містилося або міститься міське самоврядування (Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1016.)

<big>РАТУША</big> – (польс. ratusz, з нім. Rathaus, від Rat – рада і Нaus – будинок) - орган міського самоуправління в ряді європейських країн, а також будинок, де він розміщений (Словник іншомовних слів / за ред. член-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука / К.; 1977. – С. 569)

<big>РАТУША</big> – 1. У ХІV ст. орган міського самоврядування в Європі, у т.ч. в Західній Україні. Після наданням в ХV ст. містам Магдебурзького права перетворені на магістрати. Як органи місцевого са¬моврядування збереглися в українських містах до 1785, коли були замінені міськими думами.
2. Згідно з "Регламентом і Уставом главного магістрата" (1721) – приміщення, в якому перебував міський магістрат.
3. Становий суд у Російській імперії в 1775-1864 (Д. Яневський). (Малий словник історії України / В. Смолій, С. Кульчицький, О. Майборода та ін. – К.: Либідь, 1997. – С. 334).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ратуша1.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ратуша2.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ратуша3.png|x140px]]
|}

==Ілюстрації створені руками студентів==
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ратуша4.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ратуша5.jpg|x140px]]

==Це цікаво знати!==
У Львові видається газета Львівської міської ради "Ратуша".

Перша Київська ратуша була збудована на початку XVI століття на Подолі, поблизу Братського монастиря. Її збудували з дерева, вона неодноразово горіла і відбудовувалася.

==Джерела та література==
#Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1016
#Малий словник історії України / В. Смолій, С. Кульчицький, О. Майборода та ін. – К.: Либідь, 1997. – С. 334
#Словник іншомовних слів / за ред. член-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука / К.; 1977. – С. 569
# Сучасний тлумачний словник української мови: 60000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2009. – С. 612
#Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 9. — К.: Головна редакція УРЕ, 1983. — С. 288

==Зовнішні посилання==
Ратуша – [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%88%D0%B0].
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]

Ратуша

2013-11-29T14:54:03Z

Сізонеко Катерина: /* Джерела та література */

'''Ратуша, -ші, '''''ж. ''1) Городская дума, магистратъ, ратуша. Кв. І. 256. 2) Сельское правленіе. Грин. І. 32.
[[Категорія:Ра]]

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

<big>РАТУША</big>, -і, ж. [польс. ratusz < нім. Rathaus - рада + будинок]. Орган міського самоврядування в європейських країнах, а також будинок, де він розміщений.(Сучасний тлумачний словник української мови: 60000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2009. – С. 612)

<big>РАТУША</big> (польск. Ratusz, від нім. Rathaus) – 1) Орган місцевого самоврядування. У містах Західної України ратуша вперше з’явилася у 14 ст. (зокрема у Львові – 1356). У 15 ст. у зв’язку з наданням містам магдебурзького права замість ратуші було утворено магістрати. Поряд із магістратами у невеликих містах і містечках України (Гадяч, Лубни, Ніжин, Охтирка) зберігалися ратуші як органи місцевого самоврядування. З 1727 до компетенції ратуші належали переважно судові та фінансові справи. 1785 року у Російській імперії, зокрема й в Україні, магістрати були замінені міськими думами. У невеликих містечках, де не було міських дум, залишились ратуші. Остаточно як судові органи ратуші скасовано судовою реформою 1864 р., як органи місцевого самоврядування – міською реформою 1870 р. 2) Будинок, де містяться органи міського самоврядування (Кульчицький В. Ратуша / В. Кульчицький // Довідник з історії України (А – Я) : посіб. для серед. загальноосв. навч. закл. / За заг. ред. І. Підкови, Р. Шуста. – 2-е вид., доопр. і доповн. – К. : Генеза, 2001. – С. 640).

<big>РАТУША</big> - 1. Ор¬ган самоврядування в містах Феодальної Західної Європи. 2. У Росії та Україні у ХІІІ-ХІХ ст. – один з органів міського самоврядування. 3 . Будинок в якому містилося або міститься міське самоврядування (Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1016.)

<big>РАТУША</big> – (польс. ratusz, з нім. Rathaus, від Rat – рада і Нaus – будинок) - орган міського самоуправління в ряді європейських країн, а також будинок, де він розміщений (Словник іншомовних слів / за ред. член-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука / К.; 1977. – С. 569)

<big>РАТУША</big> – 1. У ХІV ст. орган міського самоврядування в Європі, у т.ч. в Західній Україні. Після наданням в ХV ст. містам Магдебурзького права перетворені на магістрати. Як органи місцевого са¬моврядування збереглися в українських містах до 1785, коли були замінені міськими думами.
2. Згідно з "Регламентом і Уставом главного магістрата" (1721) – приміщення, в якому перебував міський магістрат.
3. Становий суд у Російській імперії в 1775-1864 (Д. Яневський). (Малий словник історії України / В. Смолій, С. Кульчицький, О. Майборода та ін. – К.: Либідь, 1997. – С. 334).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ратуша1.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ратуша2.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ратуша3.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ратуша4.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ратуша5.jpg|x140px]]
|}

==Це цікаво знати!==
У Львові видається газета Львівської міської ради "Ратуша".

Перша Київська ратуша була збудована на початку XVI століття на Подолі, поблизу Братського монастиря. Її збудували з дерева, вона неодноразово горіла і відбудовувалася.

==Джерела та література==
#Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1016
#Малий словник історії України / В. Смолій, С. Кульчицький, О. Майборода та ін. – К.: Либідь, 1997. – С. 334
#Словник іншомовних слів / за ред. член-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука / К.; 1977. – С. 569
# Сучасний тлумачний словник української мови: 60000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2009. – С. 612
#Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 9. — К.: Головна редакція УРЕ, 1983. — С. 288

==Зовнішні посилання==
Ратуша – [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%88%D0%B0].
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]

Рижій

2013-11-29T14:53:17Z

Сізонеко Катерина: /* Сучасні словники */

'''Рижій, -жію, '''''м. ''Раст. Camelina sativa. ЗЮЗО. І. 115.
[[Категорія:Ри]]

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

<big>РИЖІЙ</big> (Camelina Crantz), рід однорічних рослин з жовтими пелюстками з родини Хрестоцвітих, стебло 30-100 см. заввишки. В Україні росте 6 видів, з них у культурі найпоширеніший рижій посівний ярий, рідше рижій озимий. Насіння рижію містить 25-46 % олії, яку використовують головним чином у техніці (для змащування різних частин), у виробництві оліфи, лаку, для миловаріння, рідше – харчування. (Енциклопедія українознавства: словникова частина / гол. ред. проф. д-р Володимир Кубійович ; [редкол. : проф. д-р Всеволод Голубничий, д-р Аркадій Жуковський, Іван Кошелівець (літ. редактор) та ін.]. – Видавництво «Молоде життя», 1973. – Т.7. – С. 2506 (Наукове товариство ім. Шевченка).

<big>РИЖІЙ</big>, ю, ч. Однорічна трав'яниста рослина родини хрестоцвітих з жовтими квіточками, з насіння якої виготовляють олію перев. для технічних потреб. Дощик, лий, дощик, лий І на кользу, й на рижій (Стельмах, Колосок.., 1959, 17); Злісними бур'янами в посівах льону є., рижій льоновий і пажитниця льонова (Техн. культ., 1956, 63)
РИЖІЄВИЙ, а, є. Вигот. з рижію. Череп'яний каганчик, що вилупила його Катря з розбитого кашника, з каплею рижієвої олії на дні, ледве блимав у темному кутку (Мирний, IV, 1955, 286); Рижієву макуху використовують як концентрований корм для худоби, але в невеликій кількості (Ол. та ефір, культ., 1956, 175).

<big>РИЖІЙНИЙ</big>, а, є. Те саме, що рижієвий. — Тільки заверну за ріг коло церкви,— думаю собі,— потягне рижійною олією — олійниця там стоїть... (Вас, І, 1959, 378). (Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1] С. 532)

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Рижій1.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Рижій2.png|x140px]]
|}

==Джерела та література==
# Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1]
# Енциклопедія українознавства: словникова частина / гол. ред. проф. д-р Володимир Кубійович ; [редкол. : проф. д-р Всеволод Голубничий, д-р Аркадій Жуковський, Іван Кошелівець (літ. редактор) та ін.]. – Видавництво «Молоде життя», 1973. – Т.7. – С. 2506 (Наукове товариство ім. Шевченка).

==Зовнішні посилання==
Рижій- [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B8%D0%B6%D1%96%D0%B9].
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]

Рижій

2013-11-29T14:53:01Z

Сізонеко Катерина: /* Сучасні словники */

'''Рижій, -жію, '''''м. ''Раст. Camelina sativa. ЗЮЗО. І. 115.
[[Категорія:Ри]]

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

<big>РИЖІЙ</big> (Camelina Crantz), рід однорічних рослин з жовтими пелюстками з родини Хрестоцвітих, стебло 30-100 см. заввишки. В Україні росте 6 видів, з них у культурі найпоширеніший рижій посівний ярий, рідше рижій озимий. Насіння рижію містить 25-46 % олії, яку використовують головним чином у техніці (для змащування різних частин), у виробництві оліфи, лаку, для миловаріння, рідше – харчування. (Енциклопедія українознавства: словникова частина / гол. ред. проф. д-р Володимир Кубійович ; [редкол. : проф. д-р Всеволод Голубничий, д-р Аркадій Жуковський, Іван Кошелівець (літ. редактор) та ін.]. – Видавництво «Молоде життя», 1973. – Т.7. – С. 2506 (Наукове товариство ім. Шевченка).

<big>РИЖІЙ</big>, ю, ч. Однорічна трав'яниста рослина родини хрестоцвітих з жовтими квіточками, з насіння якої виготовляють олію перев. для технічних потреб. Дощик, лий, дощик, лий І на кользу, й на рижій (Стельмах, Колосок.., 1959, 17); Злісними бур'янами в посівах льону є., рижій льоновий і пажитниця льонова (Техн. культ., 1956, 63)
РИЖІЄВИЙ, а, є. Вигот. з рижію. Череп'яний каганчик, що вилупила його Катря з розбитого кашника, з каплею рижієвої олії на дні, ледве блимав у темному кутку (Мирний, IV, 1955, 286); Рижієву макуху використовують як концентрований корм для худоби, але в невеликій кількості (Ол. та ефір, культ., 1956, 175).
<big>РИЖІЙНИЙ</big>, а, є. Те саме, що рижієвий. — Тільки заверну за ріг коло церкви,— думаю собі,— потягне рижійною олією — олійниця там стоїть... (Вас, І, 1959, 378). (Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1] С. 532)

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Рижій1.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Рижій2.png|x140px]]
|}

==Джерела та література==
# Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1]
# Енциклопедія українознавства: словникова частина / гол. ред. проф. д-р Володимир Кубійович ; [редкол. : проф. д-р Всеволод Голубничий, д-р Аркадій Жуковський, Іван Кошелівець (літ. редактор) та ін.]. – Видавництво «Молоде життя», 1973. – Т.7. – С. 2506 (Наукове товариство ім. Шевченка).

==Зовнішні посилання==
Рижій- [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B8%D0%B6%D1%96%D0%B9].
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]

Рукодільство

2013-11-29T14:52:25Z

Сізонеко Катерина: /* Сучасні словники */

'''Рукодільство, -ва, '''''с. ''Ремесло, кустарный промыселъ. ''Він живе хліборобством тілько, ніякого рукодільства не знає. ''Новомоск. у.
[[Категорія:Ру]]

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

<big>РУКОДІЛЛЯ</big> – я, с. 1. Виготовлення яких-небудь виробів, речей ручним способом; ручна (перев.. жіноча) робота взагалі. // Виріб, виконаний таким способом. 2. Шиття, в’язання, вишивання і т. ін. як вид ручної праці
(Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1089).

<big>РУКОДІЛЛЯ</big>, я, с. 1. Виготовлення яких-небудь ви¬робів, речей ручним способом; ручна (перев. жіноча) робота взагалї. – Я.. займався рукоділлям: плів кошики (Фр., IV, 1950, 159); // Виріб, виконаний таким способом. – Сміливо переступила я поріг маленької.., заповне¬ної різноманітним жіночим рукоділлям кімнатки (Вільде, На порозі, 1955, 145).</nowiki>
2. Шиття, в'язання, вишивання і т. ін. як вид ручної праці. Рукоділля взагалі позитивно позначається на стані нервової системи, особливо в'р.зання (Рад. Укр., 5.II 1972, 4); Вона веде уроки малювання, рукоділля і бібліотечні години (їв., Таємниця, 1959, 26).
РУКОДІЛЬНИЙ, а, є. Прикм. до рукоділля. Рукодільна робота; Рукодільна творчість.
РУКОДІЛЬНИЧАТИ, аго, аєш, недок. Займатися ру¬коділлям (Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1] С. 906)

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Рукодільство1.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Рукодільство2.png|x140px]]
|}
==Синонімічний ряд ==
Рукодільний, рукодільничати

==Джерела та література==
# Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1]
# Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1089

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]

Рукодільство

2013-11-29T14:51:55Z

Сізонеко Катерина: /* Сучасні словники */

'''Рукодільство, -ва, '''''с. ''Ремесло, кустарный промыселъ. ''Він живе хліборобством тілько, ніякого рукодільства не знає. ''Новомоск. у.
[[Категорія:Ру]]

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

<big>РУКОДІЛЛЯ</big> – я, с. 1. Виготовлення яких-небудь виробів, речей ручним способом; ручна (перев.. жіноча) робота взагалі. // Виріб, виконаний таким способом. 2. Шиття, в’язання, вишивання і т. ін. як вид ручної праці
(Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1089).

<big>РУКОДІЛЛЯ</big>, я, с. 1. Виготовлення яких-небудь ви¬робів, речей ручним способом; ручна (перев. жіноча) робота взагалї. – Я.. займався рукоділлям: плів кошики (Фр., IV, 1950, 159); // Виріб, виконаний таким спосо¬бом. – Сміливо переступила я поріг маленької.., заповне¬ної різноманітним жіночим рукоділлям кімнатки (Вільде, На порозі, 1955, 145).</nowiki>
2. Шиття, в'язання, вишивання і т. ін. як вид руч¬ної праці. Рукоділля взагалі позитивно позначається на стані нервової системи, особливо в'р.зання (Рад. Укр., 5.II 1972, 4); Вона веде уроки малювання, рукоділля і бібліотечні години (їв., Таємниця, 1959, 26).
РУКОДІЛЬНИЙ, а, є. Прикм. до рукоділля. Руко¬дільна робота; Рукодільна творчість.
РУКОДІЛЬНИЧАТИ, аго, аєш, недок. Займатися ру¬коділлям (Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1] С. 906)

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Рукодільство1.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Рукодільство2.png|x140px]]
|}
==Синонімічний ряд ==
Рукодільний, рукодільничати

==Джерела та література==
# Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1]
# Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1089

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]

Рукодільство

2013-11-29T14:51:40Z

Сізонеко Катерина: /* Сучасні словники */

'''Рукодільство, -ва, '''''с. ''Ремесло, кустарный промыселъ. ''Він живе хліборобством тілько, ніякого рукодільства не знає. ''Новомоск. у.
[[Категорія:Ру]]

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

<big>РУКОДІЛЛЯ</big> – я, с. 1. Виготовлення яких-небудь виробів, речей ручним способом; ручна (перев.. жіноча) робота взагалі. // Виріб, виконаний таким способом. 2. Шиття, в’язання, вишивання і т. ін. як вид ручної праці
(Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1089).

<big>РУКОДІЛЛЯ</big>, я, с. 1. Виготовлення яких-небудь ви¬робів, речей ручним способом; ручна (перев. жіноча) робота взагалї. – Я.. займався рукоділлям: плів кошики (Фр., IV, 1950, 159); // Виріб, виконаний таким спосо¬бом. – Сміливо переступила я поріг маленької.., заповне¬ної різноманітним жіночим рукоділлям кімнатки (Вільде, На порозі, 1955, 145).</nowiki>
2. Шиття, в'язання, вишивання і т. ін. як вид руч¬ної праці. Рукоділля взагалі позитивно позначається на стані нервової системи, особливо в'р.зання (Рад. Укр., 5.II 1972, 4); Вона веде уроки малювання, рукоділля і бібліотечні години (їв., Таємниця, 1959, 26).
РУКОДІЛЬНИЙ, а, є. Прикм. до рукоділля. Руко¬дільна робота; Рукодільна творчість.
РУКОДІЛЬНИЧАТИ, аго, аєш, недок. Займатися ру¬коділлям (Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1] С. 906)

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Рукодільство1.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Рукодільство2.png|x140px]]
|}
==Синонімічний ряд ==
Рукодільний, рукодільничати

==Джерела та література==
# Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1]
# Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1089

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]

Рукодільство

2013-11-29T14:51:12Z

Сізонеко Катерина: /* Сучасні словники */

'''Рукодільство, -ва, '''''с. ''Ремесло, кустарный промыселъ. ''Він живе хліборобством тілько, ніякого рукодільства не знає. ''Новомоск. у.
[[Категорія:Ру]]

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

<big>РУКОДІЛЛЯ</big> – я, с. 1. Виготовлення яких-небудь виробів, речей ручним способом; ручна (перев.. жіноча) робота взагалі. // Виріб, виконаний таким способом. 2. Шиття, в’язання, вишивання і т. ін. як вид ручної праці
(Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1089).
</nowiki>
<big>РУКОДІЛЛЯ</big>, я, с. 1. Виготовлення яких-небудь ви¬робів, речей ручним способом; ручна (перев. жіноча) робота взагалї. – Я.. займався рукоділлям: плів кошики (Фр., IV, 1950, 159); // Виріб, виконаний таким спосо¬бом. – Сміливо переступила я поріг маленької.., заповне¬ної різноманітним жіночим рукоділлям кімнатки (Вільде, На порозі, 1955, 145).</nowiki>
2. Шиття, в'язання, вишивання і т. ін. як вид руч¬ної праці. Рукоділля взагалі позитивно позначається на стані нервової системи, особливо в'р.зання (Рад. Укр., 5.II 1972, 4); Вона веде уроки малювання, рукоділля і бібліотечні години (їв., Таємниця, 1959, 26).
РУКОДІЛЬНИЙ, а, є. Прикм. до рукоділля. Руко¬дільна робота; Рукодільна творчість.
РУКОДІЛЬНИЧАТИ, аго, аєш, недок. Займатися ру¬коділлям (Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1] С. 906)

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Рукодільство1.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Рукодільство2.png|x140px]]
|}
==Синонімічний ряд ==
Рукодільний, рукодільничати

==Джерела та література==
# Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1]
# Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1089

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]

Рукодільство

2013-11-29T14:50:49Z

Сізонеко Катерина: /* Сучасні словники */

'''Рукодільство, -ва, '''''с. ''Ремесло, кустарный промыселъ. ''Він живе хліборобством тілько, ніякого рукодільства не знає. ''Новомоск. у.
[[Категорія:Ру]]

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

<big>РУКОДІЛЛЯ</big> – я, с. 1. Виготовлення яких-небудь виробів, речей ручним способом; ручна (перев.. жіноча) робота взагалі. // Виріб, виконаний таким способом. 2. Шиття, в’язання, вишивання і т. ін. як вид ручної праці
(Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1089).</nowiki>

<big>РУКОДІЛЛЯ</big>, я, с. 1. Виготовлення яких-небудь ви¬робів, речей ручним способом; ручна (перев. жіноча) робота взагалї. – Я.. займався рукоділлям: плів кошики (Фр., IV, 1950, 159); // Виріб, виконаний таким спосо¬бом. – Сміливо переступила я поріг маленької.., заповне¬ної різноманітним жіночим рукоділлям кімнатки (Вільде, На порозі, 1955, 145).</nowiki>
2. Шиття, в'язання, вишивання і т. ін. як вид руч¬ної праці. Рукоділля взагалі позитивно позначається на стані нервової системи, особливо в'р.зання (Рад. Укр., 5.II 1972, 4); Вона веде уроки малювання, рукоділля і бібліотечні години (їв., Таємниця, 1959, 26).
РУКОДІЛЬНИЙ, а, є. Прикм. до рукоділля. Руко¬дільна робота; Рукодільна творчість.
РУКОДІЛЬНИЧАТИ, аго, аєш, недок. Займатися ру¬коділлям (Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1] С. 906)

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Рукодільство1.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Рукодільство2.png|x140px]]
|}
==Синонімічний ряд ==
Рукодільний, рукодільничати

==Джерела та література==
# Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1]
# Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1089

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]

Рукодільство

2013-11-29T14:50:28Z

Сізонеко Катерина: /* Сучасні словники */

'''Рукодільство, -ва, '''''с. ''Ремесло, кустарный промыселъ. ''Він живе хліборобством тілько, ніякого рукодільства не знає. ''Новомоск. у.
[[Категорія:Ру]]

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

<nowiki><big>РУКОДІЛЛЯ</big> – я, с. 1. Виготовлення яких-небудь виробів, речей ручним способом; ручна (перев.. жіноча) робота взагалі. // Виріб, виконаний таким способом. 2. Шиття, в’язання, вишивання і т. ін. як вид ручної праці
(Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1089).</nowiki>

<big>РУКОДІЛЛЯ</big>, я, с. 1. Виготовлення яких-небудь ви¬робів, речей ручним способом; ручна (перев. жіноча) робота взагалї. – Я.. займався рукоділлям: плів кошики (Фр., IV, 1950, 159); // Виріб, виконаний таким спосо¬бом. – Сміливо переступила я поріг маленької.., заповне¬ної різноманітним жіночим рукоділлям кімнатки (Вільде, На порозі, 1955, 145).</nowiki>
2. Шиття, в'язання, вишивання і т. ін. як вид руч¬ної праці. Рукоділля взагалі позитивно позначається на стані нервової системи, особливо в'р.зання (Рад. Укр., 5.II 1972, 4); Вона веде уроки малювання, рукоділля і бібліотечні години (їв., Таємниця, 1959, 26).
РУКОДІЛЬНИЙ, а, є. Прикм. до рукоділля. Руко¬дільна робота; Рукодільна творчість.
РУКОДІЛЬНИЧАТИ, аго, аєш, недок. Займатися ру¬коділлям (Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1] С. 906)

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Рукодільство1.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Рукодільство2.png|x140px]]
|}
==Синонімічний ряд ==
Рукодільний, рукодільничати

==Джерела та література==
# Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1]
# Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1089

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]

Рукодільство

2013-11-29T14:50:10Z

Сізонеко Катерина: /* Сучасні словники */

'''Рукодільство, -ва, '''''с. ''Ремесло, кустарный промыселъ. ''Він живе хліборобством тілько, ніякого рукодільства не знає. ''Новомоск. у.
[[Категорія:Ру]]

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

<big>РУКОДІЛЛЯ</big> – я, с. 1. Виготовлення яких-небудь виробів, речей ручним способом; ручна (перев.. жіноча) робота взагалі. // Виріб, виконаний таким способом. 2. Шиття, в’язання, вишивання і т. ін. як вид ручної праці
(Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1089).

<nowiki><big>РУКОДІЛЛЯ</big>, я, с. 1. Виготовлення яких-небудь ви¬робів, речей ручним способом; ручна (перев. жіноча) робота взагалї. – Я.. займався рукоділлям: плів кошики (Фр., IV, 1950, 159); // Виріб, виконаний таким спосо¬бом. – Сміливо переступила я поріг маленької.., заповне¬ної різноманітним жіночим рукоділлям кімнатки (Вільде, На порозі, 1955, 145).</nowiki>
2. Шиття, в'язання, вишивання і т. ін. як вид руч¬ної праці. Рукоділля взагалі позитивно позначається на стані нервової системи, особливо в'р.зання (Рад. Укр., 5.II 1972, 4); Вона веде уроки малювання, рукоділля і бібліотечні години (їв., Таємниця, 1959, 26).
РУКОДІЛЬНИЙ, а, є. Прикм. до рукоділля. Руко¬дільна робота; Рукодільна творчість.
РУКОДІЛЬНИЧАТИ, аго, аєш, недок. Займатися ру¬коділлям (Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1] С. 906)

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Рукодільство1.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Рукодільство2.png|x140px]]
|}
==Синонімічний ряд ==
Рукодільний, рукодільничати

==Джерела та література==
# Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1]
# Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1089

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]

Рукодільство

2013-11-29T14:49:54Z

Сізонеко Катерина:

'''Рукодільство, -ва, '''''с. ''Ремесло, кустарный промыселъ. ''Він живе хліборобством тілько, ніякого рукодільства не знає. ''Новомоск. у.
[[Категорія:Ру]]

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

<big>РУКОДІЛЛЯ</big> – я, с. 1. Виготовлення яких-небудь виробів, речей ручним способом; ручна (перев.. жіноча) робота взагалі. // Виріб, виконаний таким способом. 2. Шиття, в’язання, вишивання і т. ін. як вид ручної праці
(Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1089).

<big>РУКОДІЛЛЯ</big>, я, с. 1. Виготовлення яких-небудь ви¬робів, речей ручним способом; ручна (перев. жіноча) робота взагалї. – Я.. займався рукоділлям: плів кошики (Фр., IV, 1950, 159); // Виріб, виконаний таким спосо¬бом. – Сміливо переступила я поріг маленької.., заповне¬ної різноманітним жіночим рукоділлям кімнатки (Вільде, На порозі, 1955, 145).
2. Шиття, в'язання, вишивання і т. ін. як вид руч¬ної праці. Рукоділля взагалі позитивно позначається на стані нервової системи, особливо в'р.зання (Рад. Укр., 5.II 1972, 4); Вона веде уроки малювання, рукоділля і бібліотечні години (їв., Таємниця, 1959, 26).
РУКОДІЛЬНИЙ, а, є. Прикм. до рукоділля. Руко¬дільна робота; Рукодільна творчість.
РУКОДІЛЬНИЧАТИ, аго, аєш, недок. Займатися ру¬коділлям (Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1] С. 906)

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Рукодільство1.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Рукодільство2.png|x140px]]
|}
==Синонімічний ряд ==
Рукодільний, рукодільничати

==Джерела та література==
# Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1]
# Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1089

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]