Київський столичний університет імені Бориса Грінченка - Внесок користувача [uk]

Користувач:Сильна Вікторія

2013-11-28T17:57:07Z

Сильна Вікторія: /* Електронна пошта */

[[Файл:Photoicon.png|thumb|Фото]]

==Загальні відомості==

===ПІБ===
Сильна Вікторія Василівна

===Спеціальність===
Філологія(англійська)

===Група===
ФАБ-2-13-4.0Д

==Контакти==

===Електронна пошта===
*[mailto:suzzi-angel@ukr.net]

===Skype===
<skype style="chat" action="chat">ЛОГІН</skype>
===Web сторінка===
Посилання на сторінку (власний сайт, соц. мережа, тощо)

==Участь==
===Конференції===

===Олімпіади===

===Соціальні проекти===

===Благодійні акції===

===Університетські заходи===

==Громадська діяльність==

Користувач:Сильна Вікторія

2013-11-28T17:55:45Z

Сильна Вікторія: /* Група */

[[Файл:Photoicon.png|thumb|Фото]]

==Загальні відомості==

===ПІБ===
Сильна Вікторія Василівна

===Спеціальність===
Філологія(англійська)

===Група===
ФАБ-2-13-4.0Д

==Контакти==

===Електронна пошта===
*[mailto:mail@domain.net назва посилання]
===Skype===
<skype style="chat" action="chat">ЛОГІН</skype>
===Web сторінка===
Посилання на сторінку (власний сайт, соц. мережа, тощо)

==Участь==
===Конференції===

===Олімпіади===

===Соціальні проекти===

===Благодійні акції===

===Університетські заходи===

==Громадська діяльність==

Користувач:Сильна Вікторія

2013-11-28T17:55:15Z

Сильна Вікторія: /* Спеціальність */

[[Файл:Photoicon.png|thumb|Фото]]

==Загальні відомості==

===ПІБ===
Сильна Вікторія Василівна

===Спеціальність===
Філологія(англійська)

===Група===

==Контакти==

===Електронна пошта===
*[mailto:mail@domain.net назва посилання]
===Skype===
<skype style="chat" action="chat">ЛОГІН</skype>
===Web сторінка===
Посилання на сторінку (власний сайт, соц. мережа, тощо)

==Участь==
===Конференції===

===Олімпіади===

===Соціальні проекти===

===Благодійні акції===

===Університетські заходи===

==Громадська діяльність==

Користувач:Сильна Вікторія

2013-11-28T17:54:45Z

2013-11-28T17:48:12Z

Сильна Вікторія: /* Ілюстрації */

'''Мете́лик, -ка, '''''м. ''Мотылекъ, бабочка. '''Ловить білі метелики'''. Забавляется какъ дитя. Ном. № 6260. 2) Родъ ажурнаго узора '''мере́жки'''. КС. 1893. V. 181. Чуб. VII. 427. 3) Гарусное украшеніе въ видѣ кисточки на женскомъ полушубкѣ. Вас. 155. 4) Небольшая брошюрка. 5) ''мн. '''''Метелики'''. Раст. Spergula arvensis L. ЗЮЗО. І. 171. Ум. '''Мете́личок. '''

==Сучасні словники==
====Тлумачення слова у сучасних словниках====

Лускокри́лі, або метелики, молі (Lepidóptera Linnaeus, 1758 від дав.-гр. λεπίς, λεπίδος — луска та πτερόν — крило) — ряд комах з повним метаморфозом. Виник, вірогідно, в середині мезозою, достовірні викопні рештки ряду відомі з юрського періоду. Найбільш характерна особливість представників ряду — це наявність густого покриву хітинових лусочок (сплощених волосків) на крилах (при цьому лусочки розташовані як на жилках, так і на крилової пластинці між ними). Для більшості видів має спеціалізований сисний ротовий апарат з хоботком, утвореним подовженими лопатями нижньої щелепи.
Розвиток з повним перетворенням: є стадії яйця, личинки (званої гусеницею), лялечки та імаго. Личинка червоподібна, характеризується недорозвиненими черевними ногами, потужно склеротізованнимі покривами голови, гризучим ротовим апаратом і парними залозами, виділення з яких, при контакті з повітрям, утворюють шовкову нитку.
Надзвичайна різноманітність форм метеликів є їх вражаючою особливістю. В даний час вони є одним з найбільш багатих видами рядів комах: налічується більш ніж 158 тисяч видів. Представники ряду поширені на всіх континентах, за винятком Антарктиди.
Наука, що вивчає метеликів, називається лепідоптерологія.

====Академічний тлумачний словник (1970—1980)====

МЕТЕЛИК, а, чол.

1. (Lepidoptera). Комаха ряду метеликів (див. метелики). Мигтять білі метелики понад молоденькою травичкою (Марко Вовчок, I, 1955, 183); Великі нічні метелики влітали у відчинені вікна й кружляли з лопотінням навколо лампи (Олесь Донченко, II, 1956, 62); Коли танцювала [Стаха], очам було любо глянути на неї. Не совалась по підлозі, а пурхала над нею з легкістю метелика (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 378); * У порівняннях. Мов різнобарвні метелики, пурхають дівчата по зеленому му ріжку (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 288); Метеликами розлітаються білі листки (Василь Еллан, II, 1958, 18).
♦ Ловити метелики див. ловити.

2. перен., розм. Терміново випущений листок з коротким повідомленням про що-небудь, із закликом; листівка (у 2 знач.), прокламація. По селах з'явилися білі метелики, підписані комуністичною підпільною організацією молоді. Листівки закликали батьків не давати своїх дітей на поталу німцям (Дмитро Бедзик, Плем'я.., 1958, 79); Замість виголошувати промову він зачитав відозву Київського комітету більшовиків, щойно видруковану метеликом (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 57);
// Книжечка, брошурка. Троє нас: я, Петрусь і Павленко, задумали видати свої вірші утрьох, так як видавати кожному нарізно по маленькому метелику здалось не вартим (Володимир Самійленко, II, 1958, 420); Заслуженою увагою.. користуються «метелики» — мініатюрні книжечки, видані Львівським державним університетом імені І. Франка (Літературна Україна, 15.VI 1962, 4).

3. перен., розм. Краватка у вигляді банта. З'явився учитель співів. У чорному вечірньому костюмі, в білій сорочці, при.. метелику (Юрій Збанацький, Курил. о-ви, 1963, 190).

4. тільки мн. метелики, ів, бот., діал. Шпергель.

==Етимологія назви==

Латинська назва ряду «Lepidoptera» походить від дав.-гр. λεπίς, рід. п. λεπίδος — луска і πτερόν — крило.
Свою назву «лускокрилі» представники ряду отримали у зв'язку з тим, що їх крила вкриті лусочками, що представляють собою видозмінені щетинки
Загальновживана українська назва представників даного ряду — «метелики» сходить до прасл. * motyl'ь (пор. чеськ. motýl, пол. motyl «метелик»), яке є похідним від * mesti, * motati sę «кружляти, рухатися ривками» через особливості польоту цих комах[1][2].
Назва «міль» походить від прасл. * molь, яке, за однією версією, є похідним від * melti «молоти» (тоді етимологічне значення слова — «дробляща (шкідлива) комаха»), за іншою, пов'язано з дав.-гр. μῆλον «дрібну худобу», ірл. míl «тварина» (з етимологічним значенням «дрібна тварина»)[3].
Загальновживане російська назва — «бабочка» сходить до прасл. * bab'ka (< * baba) «стара, бабка» і уявлення про цих комах, як про души померлих[4]. І донині в багатьох селах і деревнях Росії їх називають «бабуля», «бабуся», «бабучка», «Бабурка», «баба»[5].
Англійська назва «butterfly»- дослівно «масляна муха» виникла з середньовічного повір'я, що в образі метеликів ховаються ельфи які прилітають красти молоко та вершкове масло (англ. butter). Існує також версія, що таку назву вони отримали через свої екскременти, схожі за кольором на вершкове масло.

==Систематика та класифікація==

Систематика лускокрилих, представлена в різних роботах, відображає різні погляди їх авторів і є дискусійною. Не вщухають суперечки, що стосують систематичного положення або необхідності збереження статусу цілого ряду таксонів. Наприклад, одні дослідники вважають Morpho didius та Morpho godarti самостійними видами, а інші відносять їх до подвидів Morpho menelaus[12][13]. Дослідження ДНК свідчать, що деякі з відомих у даний час видів повинні бути розділені. Добре відомим прикладом є випадок, коли на перший погляд ідентичні Colias alfacariensis і Colias hyale, раніше вважалися одним видом, були розділені на два, після того як були виявлені істотні відмінності в будові їх гусениць і лялечок[14].
Сучасна класифікація лускокрилих виділяє чотири підряди:
первинні зубаті молі (Zeugloptera) — в даний час представлений однією надродиною Micropterigoidea;
безхоботкові (Aglossata) — представлений однією надродиною Agathiphagoidea з єдиною родиною Agathiphagidae;
гетеробатмії (Heterobathmiina) — представлений однією надродиною Heterobathmioidea, яка включає єдину родину Heterobathmiidae;
хоботкові (Glossata) — найчисленніший підряд, до якого входить більш ніж 150 тисяч видів.
Можна зустріти й інші (які не зовсім відповідають сучасній науковій класифікації) варіанти поділу лускокрилих на групи. Зокрема, також часом виділяють чотири великі групи[15]:
нижчі різновусі метелики ,
трав'яницеподібні метелики,
денні, або булавовусі метелики,
вищі різновусі метелики.
Останню групу часто називають нічними метеликами, що не зовсім коректно, оскільки багато з них ведуть денний спосіб життя. Булавовусі метелики відрізняються від різновусих рядом характерних ознак: формою вусиків, механізмом кріплення крил до грудей, забарвленням, формою тіла і часом найбільшої активності. Для денних характерні булавоподібні вусики. Вищі різновусі метелики, більшість з яких активні в темний час доби, мають ниткоподібні або перисті вусики. Механізм кріплення передніх і задніх крил до грудей різний — булавоусі метелики здатні складати крила "за спиною", в той час як різновусі метелики залишають крила розкритими або складають їх "хаткою". Однак існують і винятки. Відомі булавовусі метелики, що в спокої сидять з розпростертими крилами, та мають товсте черевце, найбільш активні у темний час доби. Також, навпаки, є різновусі метелики з яскравим забарвленням, тонкими булавовидними вусиками, струнким черевцем, активні у світлий час доби.

====Чисельність видів====

Лускокрилі належать до одного з найчисленніших за кількістю видів ряду комах. Станом на серпень 2013 року відомо 158 570 видів, включаючи 147 вимерлих видів[16]. Припускають, що до 100 000 видів залишаються все ще не відомими науці. Таким чином, загальна кількість існуючих на планеті видів лускокрилих може бути оцінена приблизно в 200 000[15][17] — 225 000 видів[18].
Лускокрилі є дуже різноманітними, а більшість їх видів погано вивченими. Деякі з описаних видів відомі за знахідками з однієї єдиної місцевості або навіть за єдиною особиною.

==Ілюстрації==
[[Зображення:images.jpg]]
[[Зображення:images (1).jpg]]

==Медіа==

{{#ev:youtube|Bamz0Kf9aNM}}

==Див. також==

====Біологічна роль та значення в народному господарстві====

Більшість видів лускокрилих на стадії імаго живиться нектаром квітів, і тому є важливими запильниками багатьох видів рослин. Гусениці живляться переважно листям рослин, і, розвиваючись у великій кількості, можуть нерідко викликати загибель рослин (навіть дерев), або призводять до того, що рослина не здатна утворити насіння. Це часто завдає великих збитків сільському та лісовому господарству. Дане явище характерне тільки для деяких видів метеликів, наприклад біланів, совок.На стадії гусениці, переважна більшість видів лускокрилих живляться рослинами, що не мають сільськогосподарського значення. Деякі з цих метеликів живляться дуже обмеженою кількістю видів рослин олігофагія. Наприклад, поліксена (метелик) (Zerynthia polyxena) живиться лише 4 видами рослин роду Aristolochia (хвильовик). Через зменшення біорізноманіття навколишнього середовища та руйнування природних біотопів, багато видів метеликів в Україні знаходяться під загрозою зникнення. Тому у екології вважається, що наявність багатьох видів лускокрилих в певній місцевості свідчить про її «екологічне здоров'я» (так звана біоіндикація).
Лускокрилі посідають важливе місце в кругообігу речовин у природі, оскільки вони живляться рослинною їжею, а самі є кормовою базою для багатьох видів хижаків, особливо птахів, та паразитів.
Декілька видів шовкопрядів вирощуються в штучних умовах заради отримання шовку.
Багато видів метеликів, особливо тропічних, є об'єктами колекціонування, а часто і дизайну.

==Джерела та література==

Этимологический словарь славянских языков. — Наука, 1993. — Т. 18.

Этимологический словарь славянских языков. — М.: Наука, 1994. — Т. 20.

Этимологический словарь славянских языков. — М.: Наука, 1992. — Т. 19.

==Зовнішні посилання==

[http://sum.in.ua/s/metelyk Академічний тлумачний словник (1970—1980)]

[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%83%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%96 Вікіпедія вільна енциклопедія]

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/гуманітарний інститут]]
[[Категорія:Ме]]

Метелик

2013-11-28T17:47:35Z

Сильна Вікторія: /* Ілюстрації */

'''Мете́лик, -ка, '''''м. ''Мотылекъ, бабочка. '''Ловить білі метелики'''. Забавляется какъ дитя. Ном. № 6260. 2) Родъ ажурнаго узора '''мере́жки'''. КС. 1893. V. 181. Чуб. VII. 427. 3) Гарусное украшеніе въ видѣ кисточки на женскомъ полушубкѣ. Вас. 155. 4) Небольшая брошюрка. 5) ''мн. '''''Метелики'''. Раст. Spergula arvensis L. ЗЮЗО. І. 171. Ум. '''Мете́личок. '''

==Сучасні словники==
====Тлумачення слова у сучасних словниках====

Лускокри́лі, або метелики, молі (Lepidóptera Linnaeus, 1758 від дав.-гр. λεπίς, λεπίδος — луска та πτερόν — крило) — ряд комах з повним метаморфозом. Виник, вірогідно, в середині мезозою, достовірні викопні рештки ряду відомі з юрського періоду. Найбільш характерна особливість представників ряду — це наявність густого покриву хітинових лусочок (сплощених волосків) на крилах (при цьому лусочки розташовані як на жилках, так і на крилової пластинці між ними). Для більшості видів має спеціалізований сисний ротовий апарат з хоботком, утвореним подовженими лопатями нижньої щелепи.
Розвиток з повним перетворенням: є стадії яйця, личинки (званої гусеницею), лялечки та імаго. Личинка червоподібна, характеризується недорозвиненими черевними ногами, потужно склеротізованнимі покривами голови, гризучим ротовим апаратом і парними залозами, виділення з яких, при контакті з повітрям, утворюють шовкову нитку.
Надзвичайна різноманітність форм метеликів є їх вражаючою особливістю. В даний час вони є одним з найбільш багатих видами рядів комах: налічується більш ніж 158 тисяч видів. Представники ряду поширені на всіх континентах, за винятком Антарктиди.
Наука, що вивчає метеликів, називається лепідоптерологія.

====Академічний тлумачний словник (1970—1980)====

МЕТЕЛИК, а, чол.

1. (Lepidoptera). Комаха ряду метеликів (див. метелики). Мигтять білі метелики понад молоденькою травичкою (Марко Вовчок, I, 1955, 183); Великі нічні метелики влітали у відчинені вікна й кружляли з лопотінням навколо лампи (Олесь Донченко, II, 1956, 62); Коли танцювала [Стаха], очам було любо глянути на неї. Не совалась по підлозі, а пурхала над нею з легкістю метелика (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 378); * У порівняннях. Мов різнобарвні метелики, пурхають дівчата по зеленому му ріжку (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 288); Метеликами розлітаються білі листки (Василь Еллан, II, 1958, 18).
♦ Ловити метелики див. ловити.

2. перен., розм. Терміново випущений листок з коротким повідомленням про що-небудь, із закликом; листівка (у 2 знач.), прокламація. По селах з'явилися білі метелики, підписані комуністичною підпільною організацією молоді. Листівки закликали батьків не давати своїх дітей на поталу німцям (Дмитро Бедзик, Плем'я.., 1958, 79); Замість виголошувати промову він зачитав відозву Київського комітету більшовиків, щойно видруковану метеликом (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 57);
// Книжечка, брошурка. Троє нас: я, Петрусь і Павленко, задумали видати свої вірші утрьох, так як видавати кожному нарізно по маленькому метелику здалось не вартим (Володимир Самійленко, II, 1958, 420); Заслуженою увагою.. користуються «метелики» — мініатюрні книжечки, видані Львівським державним університетом імені І. Франка (Літературна Україна, 15.VI 1962, 4).

3. перен., розм. Краватка у вигляді банта. З'явився учитель співів. У чорному вечірньому костюмі, в білій сорочці, при.. метелику (Юрій Збанацький, Курил. о-ви, 1963, 190).

4. тільки мн. метелики, ів, бот., діал. Шпергель.

==Етимологія назви==

Латинська назва ряду «Lepidoptera» походить від дав.-гр. λεπίς, рід. п. λεπίδος — луска і πτερόν — крило.
Свою назву «лускокрилі» представники ряду отримали у зв'язку з тим, що їх крила вкриті лусочками, що представляють собою видозмінені щетинки
Загальновживана українська назва представників даного ряду — «метелики» сходить до прасл. * motyl'ь (пор. чеськ. motýl, пол. motyl «метелик»), яке є похідним від * mesti, * motati sę «кружляти, рухатися ривками» через особливості польоту цих комах[1][2].
Назва «міль» походить від прасл. * molь, яке, за однією версією, є похідним від * melti «молоти» (тоді етимологічне значення слова — «дробляща (шкідлива) комаха»), за іншою, пов'язано з дав.-гр. μῆλον «дрібну худобу», ірл. míl «тварина» (з етимологічним значенням «дрібна тварина»)[3].
Загальновживане російська назва — «бабочка» сходить до прасл. * bab'ka (< * baba) «стара, бабка» і уявлення про цих комах, як про души померлих[4]. І донині в багатьох селах і деревнях Росії їх називають «бабуля», «бабуся», «бабучка», «Бабурка», «баба»[5].
Англійська назва «butterfly»- дослівно «масляна муха» виникла з середньовічного повір'я, що в образі метеликів ховаються ельфи які прилітають красти молоко та вершкове масло (англ. butter). Існує також версія, що таку назву вони отримали через свої екскременти, схожі за кольором на вершкове масло.

==Систематика та класифікація==

Систематика лускокрилих, представлена в різних роботах, відображає різні погляди їх авторів і є дискусійною. Не вщухають суперечки, що стосують систематичного положення або необхідності збереження статусу цілого ряду таксонів. Наприклад, одні дослідники вважають Morpho didius та Morpho godarti самостійними видами, а інші відносять їх до подвидів Morpho menelaus[12][13]. Дослідження ДНК свідчать, що деякі з відомих у даний час видів повинні бути розділені. Добре відомим прикладом є випадок, коли на перший погляд ідентичні Colias alfacariensis і Colias hyale, раніше вважалися одним видом, були розділені на два, після того як були виявлені істотні відмінності в будові їх гусениць і лялечок[14].
Сучасна класифікація лускокрилих виділяє чотири підряди:
первинні зубаті молі (Zeugloptera) — в даний час представлений однією надродиною Micropterigoidea;
безхоботкові (Aglossata) — представлений однією надродиною Agathiphagoidea з єдиною родиною Agathiphagidae;
гетеробатмії (Heterobathmiina) — представлений однією надродиною Heterobathmioidea, яка включає єдину родину Heterobathmiidae;
хоботкові (Glossata) — найчисленніший підряд, до якого входить більш ніж 150 тисяч видів.
Можна зустріти й інші (які не зовсім відповідають сучасній науковій класифікації) варіанти поділу лускокрилих на групи. Зокрема, також часом виділяють чотири великі групи[15]:
нижчі різновусі метелики ,
трав'яницеподібні метелики,
денні, або булавовусі метелики,
вищі різновусі метелики.
Останню групу часто називають нічними метеликами, що не зовсім коректно, оскільки багато з них ведуть денний спосіб життя. Булавовусі метелики відрізняються від різновусих рядом характерних ознак: формою вусиків, механізмом кріплення крил до грудей, забарвленням, формою тіла і часом найбільшої активності. Для денних характерні булавоподібні вусики. Вищі різновусі метелики, більшість з яких активні в темний час доби, мають ниткоподібні або перисті вусики. Механізм кріплення передніх і задніх крил до грудей різний — булавоусі метелики здатні складати крила "за спиною", в той час як різновусі метелики залишають крила розкритими або складають їх "хаткою". Однак існують і винятки. Відомі булавовусі метелики, що в спокої сидять з розпростертими крилами, та мають товсте черевце, найбільш активні у темний час доби. Також, навпаки, є різновусі метелики з яскравим забарвленням, тонкими булавовидними вусиками, струнким черевцем, активні у світлий час доби.

====Чисельність видів====

Лускокрилі належать до одного з найчисленніших за кількістю видів ряду комах. Станом на серпень 2013 року відомо 158 570 видів, включаючи 147 вимерлих видів[16]. Припускають, що до 100 000 видів залишаються все ще не відомими науці. Таким чином, загальна кількість існуючих на планеті видів лускокрилих може бути оцінена приблизно в 200 000[15][17] — 225 000 видів[18].
Лускокрилі є дуже різноманітними, а більшість їх видів погано вивченими. Деякі з описаних видів відомі за знахідками з однієї єдиної місцевості або навіть за єдиною особиною.

==Ілюстрації==
[[Зображення:images.jpg]]
[[Зображення:

==Медіа==

{{#ev:youtube|Bamz0Kf9aNM}}

==Див. також==

====Біологічна роль та значення в народному господарстві====

Більшість видів лускокрилих на стадії імаго живиться нектаром квітів, і тому є важливими запильниками багатьох видів рослин. Гусениці живляться переважно листям рослин, і, розвиваючись у великій кількості, можуть нерідко викликати загибель рослин (навіть дерев), або призводять до того, що рослина не здатна утворити насіння. Це часто завдає великих збитків сільському та лісовому господарству. Дане явище характерне тільки для деяких видів метеликів, наприклад біланів, совок.На стадії гусениці, переважна більшість видів лускокрилих живляться рослинами, що не мають сільськогосподарського значення. Деякі з цих метеликів живляться дуже обмеженою кількістю видів рослин олігофагія. Наприклад, поліксена (метелик) (Zerynthia polyxena) живиться лише 4 видами рослин роду Aristolochia (хвильовик). Через зменшення біорізноманіття навколишнього середовища та руйнування природних біотопів, багато видів метеликів в Україні знаходяться під загрозою зникнення. Тому у екології вважається, що наявність багатьох видів лускокрилих в певній місцевості свідчить про її «екологічне здоров'я» (так звана біоіндикація).
Лускокрилі посідають важливе місце в кругообігу речовин у природі, оскільки вони живляться рослинною їжею, а самі є кормовою базою для багатьох видів хижаків, особливо птахів, та паразитів.
Декілька видів шовкопрядів вирощуються в штучних умовах заради отримання шовку.
Багато видів метеликів, особливо тропічних, є об'єктами колекціонування, а часто і дизайну.

==Джерела та література==

Этимологический словарь славянских языков. — Наука, 1993. — Т. 18.

Этимологический словарь славянских языков. — М.: Наука, 1994. — Т. 20.

Этимологический словарь славянских языков. — М.: Наука, 1992. — Т. 19.

==Зовнішні посилання==

[http://sum.in.ua/s/metelyk Академічний тлумачний словник (1970—1980)]

[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%83%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%96 Вікіпедія вільна енциклопедія]

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/гуманітарний інститут]]
[[Категорія:Ме]]

Метелик

2013-11-28T17:47:12Z

Сильна Вікторія: /* Ілюстрації */

'''Мете́лик, -ка, '''''м. ''Мотылекъ, бабочка. '''Ловить білі метелики'''. Забавляется какъ дитя. Ном. № 6260. 2) Родъ ажурнаго узора '''мере́жки'''. КС. 1893. V. 181. Чуб. VII. 427. 3) Гарусное украшеніе въ видѣ кисточки на женскомъ полушубкѣ. Вас. 155. 4) Небольшая брошюрка. 5) ''мн. '''''Метелики'''. Раст. Spergula arvensis L. ЗЮЗО. І. 171. Ум. '''Мете́личок. '''

==Сучасні словники==
====Тлумачення слова у сучасних словниках====

Лускокри́лі, або метелики, молі (Lepidóptera Linnaeus, 1758 від дав.-гр. λεπίς, λεπίδος — луска та πτερόν — крило) — ряд комах з повним метаморфозом. Виник, вірогідно, в середині мезозою, достовірні викопні рештки ряду відомі з юрського періоду. Найбільш характерна особливість представників ряду — це наявність густого покриву хітинових лусочок (сплощених волосків) на крилах (при цьому лусочки розташовані як на жилках, так і на крилової пластинці між ними). Для більшості видів має спеціалізований сисний ротовий апарат з хоботком, утвореним подовженими лопатями нижньої щелепи.
Розвиток з повним перетворенням: є стадії яйця, личинки (званої гусеницею), лялечки та імаго. Личинка червоподібна, характеризується недорозвиненими черевними ногами, потужно склеротізованнимі покривами голови, гризучим ротовим апаратом і парними залозами, виділення з яких, при контакті з повітрям, утворюють шовкову нитку.
Надзвичайна різноманітність форм метеликів є їх вражаючою особливістю. В даний час вони є одним з найбільш багатих видами рядів комах: налічується більш ніж 158 тисяч видів. Представники ряду поширені на всіх континентах, за винятком Антарктиди.
Наука, що вивчає метеликів, називається лепідоптерологія.

====Академічний тлумачний словник (1970—1980)====

МЕТЕЛИК, а, чол.

1. (Lepidoptera). Комаха ряду метеликів (див. метелики). Мигтять білі метелики понад молоденькою травичкою (Марко Вовчок, I, 1955, 183); Великі нічні метелики влітали у відчинені вікна й кружляли з лопотінням навколо лампи (Олесь Донченко, II, 1956, 62); Коли танцювала [Стаха], очам було любо глянути на неї. Не совалась по підлозі, а пурхала над нею з легкістю метелика (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 378); * У порівняннях. Мов різнобарвні метелики, пурхають дівчата по зеленому му ріжку (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 288); Метеликами розлітаються білі листки (Василь Еллан, II, 1958, 18).
♦ Ловити метелики див. ловити.

2. перен., розм. Терміново випущений листок з коротким повідомленням про що-небудь, із закликом; листівка (у 2 знач.), прокламація. По селах з'явилися білі метелики, підписані комуністичною підпільною організацією молоді. Листівки закликали батьків не давати своїх дітей на поталу німцям (Дмитро Бедзик, Плем'я.., 1958, 79); Замість виголошувати промову він зачитав відозву Київського комітету більшовиків, щойно видруковану метеликом (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 57);
// Книжечка, брошурка. Троє нас: я, Петрусь і Павленко, задумали видати свої вірші утрьох, так як видавати кожному нарізно по маленькому метелику здалось не вартим (Володимир Самійленко, II, 1958, 420); Заслуженою увагою.. користуються «метелики» — мініатюрні книжечки, видані Львівським державним університетом імені І. Франка (Літературна Україна, 15.VI 1962, 4).

3. перен., розм. Краватка у вигляді банта. З'явився учитель співів. У чорному вечірньому костюмі, в білій сорочці, при.. метелику (Юрій Збанацький, Курил. о-ви, 1963, 190).

4. тільки мн. метелики, ів, бот., діал. Шпергель.

==Етимологія назви==

Латинська назва ряду «Lepidoptera» походить від дав.-гр. λεπίς, рід. п. λεπίδος — луска і πτερόν — крило.
Свою назву «лускокрилі» представники ряду отримали у зв'язку з тим, що їх крила вкриті лусочками, що представляють собою видозмінені щетинки
Загальновживана українська назва представників даного ряду — «метелики» сходить до прасл. * motyl'ь (пор. чеськ. motýl, пол. motyl «метелик»), яке є похідним від * mesti, * motati sę «кружляти, рухатися ривками» через особливості польоту цих комах[1][2].
Назва «міль» походить від прасл. * molь, яке, за однією версією, є похідним від * melti «молоти» (тоді етимологічне значення слова — «дробляща (шкідлива) комаха»), за іншою, пов'язано з дав.-гр. μῆλον «дрібну худобу», ірл. míl «тварина» (з етимологічним значенням «дрібна тварина»)[3].
Загальновживане російська назва — «бабочка» сходить до прасл. * bab'ka (< * baba) «стара, бабка» і уявлення про цих комах, як про души померлих[4]. І донині в багатьох селах і деревнях Росії їх називають «бабуля», «бабуся», «бабучка», «Бабурка», «баба»[5].
Англійська назва «butterfly»- дослівно «масляна муха» виникла з середньовічного повір'я, що в образі метеликів ховаються ельфи які прилітають красти молоко та вершкове масло (англ. butter). Існує також версія, що таку назву вони отримали через свої екскременти, схожі за кольором на вершкове масло.

==Систематика та класифікація==

Систематика лускокрилих, представлена в різних роботах, відображає різні погляди їх авторів і є дискусійною. Не вщухають суперечки, що стосують систематичного положення або необхідності збереження статусу цілого ряду таксонів. Наприклад, одні дослідники вважають Morpho didius та Morpho godarti самостійними видами, а інші відносять їх до подвидів Morpho menelaus[12][13]. Дослідження ДНК свідчать, що деякі з відомих у даний час видів повинні бути розділені. Добре відомим прикладом є випадок, коли на перший погляд ідентичні Colias alfacariensis і Colias hyale, раніше вважалися одним видом, були розділені на два, після того як були виявлені істотні відмінності в будові їх гусениць і лялечок[14].
Сучасна класифікація лускокрилих виділяє чотири підряди:
первинні зубаті молі (Zeugloptera) — в даний час представлений однією надродиною Micropterigoidea;
безхоботкові (Aglossata) — представлений однією надродиною Agathiphagoidea з єдиною родиною Agathiphagidae;
гетеробатмії (Heterobathmiina) — представлений однією надродиною Heterobathmioidea, яка включає єдину родину Heterobathmiidae;
хоботкові (Glossata) — найчисленніший підряд, до якого входить більш ніж 150 тисяч видів.
Можна зустріти й інші (які не зовсім відповідають сучасній науковій класифікації) варіанти поділу лускокрилих на групи. Зокрема, також часом виділяють чотири великі групи[15]:
нижчі різновусі метелики ,
трав'яницеподібні метелики,
денні, або булавовусі метелики,
вищі різновусі метелики.
Останню групу часто називають нічними метеликами, що не зовсім коректно, оскільки багато з них ведуть денний спосіб життя. Булавовусі метелики відрізняються від різновусих рядом характерних ознак: формою вусиків, механізмом кріплення крил до грудей, забарвленням, формою тіла і часом найбільшої активності. Для денних характерні булавоподібні вусики. Вищі різновусі метелики, більшість з яких активні в темний час доби, мають ниткоподібні або перисті вусики. Механізм кріплення передніх і задніх крил до грудей різний — булавоусі метелики здатні складати крила "за спиною", в той час як різновусі метелики залишають крила розкритими або складають їх "хаткою". Однак існують і винятки. Відомі булавовусі метелики, що в спокої сидять з розпростертими крилами, та мають товсте черевце, найбільш активні у темний час доби. Також, навпаки, є різновусі метелики з яскравим забарвленням, тонкими булавовидними вусиками, струнким черевцем, активні у світлий час доби.

====Чисельність видів====

Лускокрилі належать до одного з найчисленніших за кількістю видів ряду комах. Станом на серпень 2013 року відомо 158 570 видів, включаючи 147 вимерлих видів[16]. Припускають, що до 100 000 видів залишаються все ще не відомими науці. Таким чином, загальна кількість існуючих на планеті видів лускокрилих може бути оцінена приблизно в 200 000[15][17] — 225 000 видів[18].
Лускокрилі є дуже різноманітними, а більшість їх видів погано вивченими. Деякі з описаних видів відомі за знахідками з однієї єдиної місцевості або навіть за єдиною особиною.

==Ілюстрації==
[[Зображення:images.jpg]]
[[Зображення:images (1).jpg]]

==Медіа==

{{#ev:youtube|Bamz0Kf9aNM}}

==Див. також==

====Біологічна роль та значення в народному господарстві====

Більшість видів лускокрилих на стадії імаго живиться нектаром квітів, і тому є важливими запильниками багатьох видів рослин. Гусениці живляться переважно листям рослин, і, розвиваючись у великій кількості, можуть нерідко викликати загибель рослин (навіть дерев), або призводять до того, що рослина не здатна утворити насіння. Це часто завдає великих збитків сільському та лісовому господарству. Дане явище характерне тільки для деяких видів метеликів, наприклад біланів, совок.На стадії гусениці, переважна більшість видів лускокрилих живляться рослинами, що не мають сільськогосподарського значення. Деякі з цих метеликів живляться дуже обмеженою кількістю видів рослин олігофагія. Наприклад, поліксена (метелик) (Zerynthia polyxena) живиться лише 4 видами рослин роду Aristolochia (хвильовик). Через зменшення біорізноманіття навколишнього середовища та руйнування природних біотопів, багато видів метеликів в Україні знаходяться під загрозою зникнення. Тому у екології вважається, що наявність багатьох видів лускокрилих в певній місцевості свідчить про її «екологічне здоров'я» (так звана біоіндикація).
Лускокрилі посідають важливе місце в кругообігу речовин у природі, оскільки вони живляться рослинною їжею, а самі є кормовою базою для багатьох видів хижаків, особливо птахів, та паразитів.
Декілька видів шовкопрядів вирощуються в штучних умовах заради отримання шовку.
Багато видів метеликів, особливо тропічних, є об'єктами колекціонування, а часто і дизайну.

==Джерела та література==

Этимологический словарь славянских языков. — Наука, 1993. — Т. 18.

Этимологический словарь славянских языков. — М.: Наука, 1994. — Т. 20.

Этимологический словарь славянских языков. — М.: Наука, 1992. — Т. 19.

==Зовнішні посилання==

[http://sum.in.ua/s/metelyk Академічний тлумачний словник (1970—1980)]

[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%83%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%96 Вікіпедія вільна енциклопедія]

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/гуманітарний інститут]]
[[Категорія:Ме]]

Метелик

2013-11-28T17:45:13Z

Сильна Вікторія: /* Ілюстрації */

'''Мете́лик, -ка, '''''м. ''Мотылекъ, бабочка. '''Ловить білі метелики'''. Забавляется какъ дитя. Ном. № 6260. 2) Родъ ажурнаго узора '''мере́жки'''. КС. 1893. V. 181. Чуб. VII. 427. 3) Гарусное украшеніе въ видѣ кисточки на женскомъ полушубкѣ. Вас. 155. 4) Небольшая брошюрка. 5) ''мн. '''''Метелики'''. Раст. Spergula arvensis L. ЗЮЗО. І. 171. Ум. '''Мете́личок. '''

==Сучасні словники==
====Тлумачення слова у сучасних словниках====

Лускокри́лі, або метелики, молі (Lepidóptera Linnaeus, 1758 від дав.-гр. λεπίς, λεπίδος — луска та πτερόν — крило) — ряд комах з повним метаморфозом. Виник, вірогідно, в середині мезозою, достовірні викопні рештки ряду відомі з юрського періоду. Найбільш характерна особливість представників ряду — це наявність густого покриву хітинових лусочок (сплощених волосків) на крилах (при цьому лусочки розташовані як на жилках, так і на крилової пластинці між ними). Для більшості видів має спеціалізований сисний ротовий апарат з хоботком, утвореним подовженими лопатями нижньої щелепи.
Розвиток з повним перетворенням: є стадії яйця, личинки (званої гусеницею), лялечки та імаго. Личинка червоподібна, характеризується недорозвиненими черевними ногами, потужно склеротізованнимі покривами голови, гризучим ротовим апаратом і парними залозами, виділення з яких, при контакті з повітрям, утворюють шовкову нитку.
Надзвичайна різноманітність форм метеликів є їх вражаючою особливістю. В даний час вони є одним з найбільш багатих видами рядів комах: налічується більш ніж 158 тисяч видів. Представники ряду поширені на всіх континентах, за винятком Антарктиди.
Наука, що вивчає метеликів, називається лепідоптерологія.

====Академічний тлумачний словник (1970—1980)====

МЕТЕЛИК, а, чол.

1. (Lepidoptera). Комаха ряду метеликів (див. метелики). Мигтять білі метелики понад молоденькою травичкою (Марко Вовчок, I, 1955, 183); Великі нічні метелики влітали у відчинені вікна й кружляли з лопотінням навколо лампи (Олесь Донченко, II, 1956, 62); Коли танцювала [Стаха], очам було любо глянути на неї. Не совалась по підлозі, а пурхала над нею з легкістю метелика (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 378); * У порівняннях. Мов різнобарвні метелики, пурхають дівчата по зеленому му ріжку (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 288); Метеликами розлітаються білі листки (Василь Еллан, II, 1958, 18).
♦ Ловити метелики див. ловити.

2. перен., розм. Терміново випущений листок з коротким повідомленням про що-небудь, із закликом; листівка (у 2 знач.), прокламація. По селах з'явилися білі метелики, підписані комуністичною підпільною організацією молоді. Листівки закликали батьків не давати своїх дітей на поталу німцям (Дмитро Бедзик, Плем'я.., 1958, 79); Замість виголошувати промову він зачитав відозву Київського комітету більшовиків, щойно видруковану метеликом (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 57);
// Книжечка, брошурка. Троє нас: я, Петрусь і Павленко, задумали видати свої вірші утрьох, так як видавати кожному нарізно по маленькому метелику здалось не вартим (Володимир Самійленко, II, 1958, 420); Заслуженою увагою.. користуються «метелики» — мініатюрні книжечки, видані Львівським державним університетом імені І. Франка (Літературна Україна, 15.VI 1962, 4).

3. перен., розм. Краватка у вигляді банта. З'явився учитель співів. У чорному вечірньому костюмі, в білій сорочці, при.. метелику (Юрій Збанацький, Курил. о-ви, 1963, 190).

4. тільки мн. метелики, ів, бот., діал. Шпергель.

==Етимологія назви==

Латинська назва ряду «Lepidoptera» походить від дав.-гр. λεπίς, рід. п. λεπίδος — луска і πτερόν — крило.
Свою назву «лускокрилі» представники ряду отримали у зв'язку з тим, що їх крила вкриті лусочками, що представляють собою видозмінені щетинки
Загальновживана українська назва представників даного ряду — «метелики» сходить до прасл. * motyl'ь (пор. чеськ. motýl, пол. motyl «метелик»), яке є похідним від * mesti, * motati sę «кружляти, рухатися ривками» через особливості польоту цих комах[1][2].
Назва «міль» походить від прасл. * molь, яке, за однією версією, є похідним від * melti «молоти» (тоді етимологічне значення слова — «дробляща (шкідлива) комаха»), за іншою, пов'язано з дав.-гр. μῆλον «дрібну худобу», ірл. míl «тварина» (з етимологічним значенням «дрібна тварина»)[3].
Загальновживане російська назва — «бабочка» сходить до прасл. * bab'ka (< * baba) «стара, бабка» і уявлення про цих комах, як про души померлих[4]. І донині в багатьох селах і деревнях Росії їх називають «бабуля», «бабуся», «бабучка», «Бабурка», «баба»[5].
Англійська назва «butterfly»- дослівно «масляна муха» виникла з середньовічного повір'я, що в образі метеликів ховаються ельфи які прилітають красти молоко та вершкове масло (англ. butter). Існує також версія, що таку назву вони отримали через свої екскременти, схожі за кольором на вершкове масло.

==Систематика та класифікація==

Систематика лускокрилих, представлена в різних роботах, відображає різні погляди їх авторів і є дискусійною. Не вщухають суперечки, що стосують систематичного положення або необхідності збереження статусу цілого ряду таксонів. Наприклад, одні дослідники вважають Morpho didius та Morpho godarti самостійними видами, а інші відносять їх до подвидів Morpho menelaus[12][13]. Дослідження ДНК свідчать, що деякі з відомих у даний час видів повинні бути розділені. Добре відомим прикладом є випадок, коли на перший погляд ідентичні Colias alfacariensis і Colias hyale, раніше вважалися одним видом, були розділені на два, після того як були виявлені істотні відмінності в будові їх гусениць і лялечок[14].
Сучасна класифікація лускокрилих виділяє чотири підряди:
первинні зубаті молі (Zeugloptera) — в даний час представлений однією надродиною Micropterigoidea;
безхоботкові (Aglossata) — представлений однією надродиною Agathiphagoidea з єдиною родиною Agathiphagidae;
гетеробатмії (Heterobathmiina) — представлений однією надродиною Heterobathmioidea, яка включає єдину родину Heterobathmiidae;
хоботкові (Glossata) — найчисленніший підряд, до якого входить більш ніж 150 тисяч видів.
Можна зустріти й інші (які не зовсім відповідають сучасній науковій класифікації) варіанти поділу лускокрилих на групи. Зокрема, також часом виділяють чотири великі групи[15]:
нижчі різновусі метелики ,
трав'яницеподібні метелики,
денні, або булавовусі метелики,
вищі різновусі метелики.
Останню групу часто називають нічними метеликами, що не зовсім коректно, оскільки багато з них ведуть денний спосіб життя. Булавовусі метелики відрізняються від різновусих рядом характерних ознак: формою вусиків, механізмом кріплення крил до грудей, забарвленням, формою тіла і часом найбільшої активності. Для денних характерні булавоподібні вусики. Вищі різновусі метелики, більшість з яких активні в темний час доби, мають ниткоподібні або перисті вусики. Механізм кріплення передніх і задніх крил до грудей різний — булавоусі метелики здатні складати крила "за спиною", в той час як різновусі метелики залишають крила розкритими або складають їх "хаткою". Однак існують і винятки. Відомі булавовусі метелики, що в спокої сидять з розпростертими крилами, та мають товсте черевце, найбільш активні у темний час доби. Також, навпаки, є різновусі метелики з яскравим забарвленням, тонкими булавовидними вусиками, струнким черевцем, активні у світлий час доби.

====Чисельність видів====

Лускокрилі належать до одного з найчисленніших за кількістю видів ряду комах. Станом на серпень 2013 року відомо 158 570 видів, включаючи 147 вимерлих видів[16]. Припускають, що до 100 000 видів залишаються все ще не відомими науці. Таким чином, загальна кількість існуючих на планеті видів лускокрилих може бути оцінена приблизно в 200 000[15][17] — 225 000 видів[18].
Лускокрилі є дуже різноманітними, а більшість їх видів погано вивченими. Деякі з описаних видів відомі за знахідками з однієї єдиної місцевості або навіть за єдиною особиною.

==Ілюстрації==
[[Зображення:images.jpg]]

==Медіа==

{{#ev:youtube|Bamz0Kf9aNM}}

==Див. також==

====Біологічна роль та значення в народному господарстві====

Більшість видів лускокрилих на стадії імаго живиться нектаром квітів, і тому є важливими запильниками багатьох видів рослин. Гусениці живляться переважно листям рослин, і, розвиваючись у великій кількості, можуть нерідко викликати загибель рослин (навіть дерев), або призводять до того, що рослина не здатна утворити насіння. Це часто завдає великих збитків сільському та лісовому господарству. Дане явище характерне тільки для деяких видів метеликів, наприклад біланів, совок.На стадії гусениці, переважна більшість видів лускокрилих живляться рослинами, що не мають сільськогосподарського значення. Деякі з цих метеликів живляться дуже обмеженою кількістю видів рослин олігофагія. Наприклад, поліксена (метелик) (Zerynthia polyxena) живиться лише 4 видами рослин роду Aristolochia (хвильовик). Через зменшення біорізноманіття навколишнього середовища та руйнування природних біотопів, багато видів метеликів в Україні знаходяться під загрозою зникнення. Тому у екології вважається, що наявність багатьох видів лускокрилих в певній місцевості свідчить про її «екологічне здоров'я» (так звана біоіндикація).
Лускокрилі посідають важливе місце в кругообігу речовин у природі, оскільки вони живляться рослинною їжею, а самі є кормовою базою для багатьох видів хижаків, особливо птахів, та паразитів.
Декілька видів шовкопрядів вирощуються в штучних умовах заради отримання шовку.
Багато видів метеликів, особливо тропічних, є об'єктами колекціонування, а часто і дизайну.

==Джерела та література==

Этимологический словарь славянских языков. — Наука, 1993. — Т. 18.

Этимологический словарь славянских языков. — М.: Наука, 1994. — Т. 20.

Этимологический словарь славянских языков. — М.: Наука, 1992. — Т. 19.

==Зовнішні посилання==

[http://sum.in.ua/s/metelyk Академічний тлумачний словник (1970—1980)]

[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%83%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%96 Вікіпедія вільна енциклопедія]

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/гуманітарний інститут]]
[[Категорія:Ме]]

2013-11-28T17:12:47Z

2013-11-28T16:51:28Z

Сильна Вікторія: Замінено вміст на «'''Борсук, -ка''', ''м.'' Барсукъ. [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/гуманітарний і...»

'''Борсук, -ка''', ''м.'' Барсукъ.

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/гуманітарний інститут]]
[[Категорія:Бо]]

Борсук

2013-11-28T16:49:36Z

Сильна Вікторія: /* Ілюстрації */

'''Борсук, -ка''', ''м.'' Барсукъ.
Борсу́к європе́йський, або лісовий[1] (Meles meles) — вид класу Ссавці (Mammalia) ряду Хижі (Carnivora) родини Куницеві (Mustelidae). Тварини цього виду ведуть наземний спосіб життя, риють підземні сховища — нори — складної будови. Активні переважно в темний час доби. Мають широкий спектр живлення. У північній частині ареалу взимку впадають у зимову сплячку.
Родинні стосунки
Систематика борсуків постійно переглядається. Наразі фахівці схильні поділяти «великий» колишній вид «борсук звичайний» на три види: борсук європейський, Meles meles (Linnaeus, 1758), борсук азійський Meles leucurus (Hodgson, 1847) та борсук японський Meles anakuma (Temminik, 1844). Вони добре розрізняються за морфологічними та краніологічними ознаками, особливостями забарвлення. Їхні ареали не перекриваються.
Підвиди[ред. • ред. код]
Вид борсук європейський (M. meles) поділяють на три підвиди[2]:
європейський борсук M. m. meles (L., 1758), до якого належать усі популяції Європи та європейської частини Росії (на схід до Волги);
азійський підвид M. m. canescens (Blanford, 1875), до якого належать популяції Кавказу, Малої Азії, Копетдага, Паміро-Алаю та західного Тянь-Шаню;
норвезький борсук M. m. milleri (Baryshnikov, Puzachenko et Abramov, 2003), що населяє південно-західну частину Норвегії.

Поширення

Загальний опис ареалу
Ареал борсука європейського та його просторові взаємини з борсуком азійським: ці види є вікарними.
Борсук європейський поширений в усій Європі, на схід до р. Волга, в Малій та Передній Азії, на Кавказі, півночі Ірану та Афганістану, півдні Середньої Азії.
Ареал борсука європейського на сході (орієнтовно по Уралу) межує з ареалом борсука азійського (Meles leucurus). Подібні пари вікарних видів, тобто видів, які заміщують один одного у просторі, серед ссавців відомі також для сарни європейської порівняно із сарною азійською, куниці лісової порівняно з соболем тощо.

Поширення в Україні
Сучасне поширення борсука європейського (Meles meles) на сході України (за: Загороднюк, Корбченко, 2006, з уточн.). Сірим кольором показано південну межу ареалу в регіоні на середину ХХ ст. (за: Мигулін, 1938; Панченко, 1973; білі значки), лінією — на початок 80-х років ХХ ст. (за: Рева та ін., 1989)[7]
В Україні борсук населяє всі природні зони, проте його поселення розподілені нерівномірно. Вважається рідкісним у рівнинних степах південних областей[4]. На 1951–1961 роки щільність популяції борсука становила 1,8 особин на 1000 га у лісостепових районах, 1,2 особини на 1000 га у Степу та 0,5 особин на 1000 га на Поліссі.[4]
Станом на 1995–2000 роки для території Західної України відомо, що найбільша щільність популяції борсука виявлена в районах Розточчя та Вороняк (Львівська область) і в Тисьменицькому р-ні Івано-Франківської області (заказник «Козакова долина») — у межах 7-8 особин на 1000 гектарів придатних для виду угідь. Оптимальна щільність зберігається також у букових пралісах Угольського та Широколужанського лісових масивів Карпатського БЗ (Закарпатська область), де обліковано від 2 до 4 особин, і на території Путильського ДЛГ та Вижницького НПП (Чернівецька область) — 2-3 особини на 1000 га. Така ж щільність населення виду спостерігається на Поділлі (Тернопільська та Хмельницька область).
Дещо нижчі її величини відмічені в межах Верхнього Дністра. В районі Верхньодністровських Бескидів, Стільського горбогір'я та Ходорівського Опілля вона становить від 1 до 2 особин на 1000 га. Найменша щільність популяції спостерігається у високогірних районах Українських Карпат і в межах Малого й Волинського Полісся. Зокрема, на Івано-Франківщині в районі Центральних Ґорґан трапляється 1,9 особини і в НПП «Синевир» (Закарпатська область) — 1,7 особини на 1000 га.
Достатньо низькі показники щільності виявлені в лісових масивах ДМГ «Сколе» — 0,8 особини, Свалявського ДЛГ — 0,4 особини, Шацького НПП — 0,3, Карпатського НПП — 0,2 особини на 1000 га.[8]
По інших областях України докладних даних не має, але у східному регіоні спостерігається стала тенденція до збільшення чисельності та заселення степових ділянок.

Особливості біології
Спосіб життя
Борсук веде осілий спосіб життя. Оселяється в лісах усіх типів, у відкритих біотопах, там де є добрі захисні умови у вигляді чагарників. Для побудови поселень частіше обирає місця з ґрунтом, зручним для риття, та природними нерівностями рельєфу: яри, балки, круті береги водойм. Може жити поряд із людиною й навіть у містах[14].
Борсук європейський активний переважно в темний час доби. На полювання виходить у сутінках. Пересуваючись сімейною ділянкою у пошуках поживи, борсук відвідує другорядні сховища. Самці можуть залишатися у простих норах для денного сну. Самиці консервативні, вони більше часу проводять у головних «містечках», там народжують дитинчат.
Сімейною територією борсуки пересуваються стежками, які поєднують між собою підземні сховища, кормові ділянки, місця водопою.
Живлення
Загалом борсук споживає різноманітні кормові об'єкти, як тваринного, так і рослинного походження: комах та інших безхребетних, амфібій, дрібних ссавців, фрукти, кореневища тощо. Відомо, що в Англії основу живлення борсука європейського складають дощові черви. Для інших популяцій дослідники відмічають сезонні зміни основних видів кормів[9][10][18].
Зокрема, дослідження спектру живлення борсука в Україні за сезонами і регіонами на території Західної України показало, що кормовий раціон борсука включає 52 види тварин і 47 видів рослин. З'ясовано також, що завдяки еврифагії цей вид легко переходить на живлення тими об'єктами, які домінують у відповідний сезон та у відповідній місцевості, і тому трофічний фактор суттєво не впливає на стан і динаміку популяції[18].
Кількість тих чи інших кормів залежить не тільки від сезонну, але й від кліматичних особливостей року. Температура та кількість опадів особливо впливають на стан популяцій безхребетних (основних кормових об'єктів у багатьох частинах ареалу), отже й на популяції борсуків. Вища смертність серед тварин, як молодих, так і дорослих, спостерігається у сухі роки з високою середньою температурою
Розмноження та розвиток
Спарювання у борсука європейського може відбуватися з лютого по вересень. Після запліднення у розвитку ембріона спостерігається довга стадія спокою — ембріональна діапауза. Вагітність може становити від 270 днів (спарювання влітку) до 376 днів (спарювання наприкінці зими). Борсучиха народжує дитинчат у головній норі в лютому-березні. Всього борсучат може бути 1—6, зазвичай 2—3. Наприкінці третього тижня життя у малюків відриваються слухові проходи, на 35—42 день — очі. Молочні зуби з'являються через місяць після народження, у 2,5 місяця починають змінюватись на постійні.
До самостійного живлення молоді борсуки переходять, починаючи з віку 3—3,5 місяців. Статевої зрілості досягають на другий рік життя. Тривалість життя борсука може становити 15 років, але в середньому — 5—6 років
Борсук та людина
Борсук європейський може переносити небезпечні для людини та свійських тварин хвороби (сказ, туберкульоз великої рогатої худоби тощо)[23]. З метою контролю цих захворювань найчастіше чисельність тварин зменшують шляхом прямого знищення або знищення їхніх сховищ. Наразі в Європі в боротьбі зі сказом застосовують вакцинацію тварин у природних середовищах.
У деяких частинах ареалу борсук може створювати сховища в полях, приватних садках, під будівлями. Це може викликати конфлікт між людьми й тваринами[24].
В Україні ще й досі одним з популярних методів лікування туберкульозу є борсучий жир. Тому часто борсуків відловлюють пастками та петлями саме з метою отримання жиру. Проте, слід зазначити, що ефективним методом лікування цієї хвороби є антибіотики та вчасне звернення до лікаря.
Значну частку живлення борсука становлять безхребетні, серед яких — значна кількість шкідників лісового та сільського господарства
Джерела
Абелєнцев В. І. Куницеві. — Київ: Наукова думка, 1968. — 280 с. — (Фауна України. Т. 1: Ссавці, вип. 3).
Аристов А. А., Барышников Г. Ф. Млекопитающие фауны России и сопредельных территорий. Хищные и ластоногие. — СПб., 2001. — 560 с. (рос.)
Дикий І. В. Аналітичний огляд наукових праць з проблем біології борсука (Meles meles L.) // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. Серія «Біологічні науки». — 2002. — № 1 (45). — С. 154-170.
Дикий І. Особливості поселень борсука (Meles meles L.) на території заходу України // Вісник Львівського університету, серія біологічна. — 2005. — В. 40. — С. 101–110.
Посилання
Д.Аттенборо «Таємне життя борсуків»
Badger Trust
Staffordshire Badger Conservation Group
Badger-video

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}
https://www.google.com.ua/search?q=%D0%B1%D0%BE%D1%80%D1%81%D1%83%D0%BA+%D0%B2%D1%96%D0%BA%D1%96%D0%BF%D0%B5%D0%B4%D1%96%D1%8F&rlz=1C1AVSA_enUA559UA559&espv=210&es_sm=93&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ei=RnGXUp6xAqmv4QTL8ICQAw&ved=0CAkQ_AUoAQ&biw=1152&bih=735#facrc=_&imgdii=_&imgrc=kBcAuOlaLrZWQM%3A%3BUuP58mN2pRZscM%3Bhttp%253A%252F%252Fwww.zoolog.com.ua%252Fssavci%252Fbo.gif%3Bhttp%253A%252F%252Fwww.zoolog.com.ua%252Fssavci27.html%3B218%3B271

==Медіа==

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/гуманітарний інститут]]
[[Категорія:Бо]]

Борсук

2013-11-28T16:47:27Z

Сильна Вікторія:

'''Борсук, -ка''', ''м.'' Барсукъ.
Борсу́к європе́йський, або лісовий[1] (Meles meles) — вид класу Ссавці (Mammalia) ряду Хижі (Carnivora) родини Куницеві (Mustelidae). Тварини цього виду ведуть наземний спосіб життя, риють підземні сховища — нори — складної будови. Активні переважно в темний час доби. Мають широкий спектр живлення. У північній частині ареалу взимку впадають у зимову сплячку.
Родинні стосунки
Систематика борсуків постійно переглядається. Наразі фахівці схильні поділяти «великий» колишній вид «борсук звичайний» на три види: борсук європейський, Meles meles (Linnaeus, 1758), борсук азійський Meles leucurus (Hodgson, 1847) та борсук японський Meles anakuma (Temminik, 1844). Вони добре розрізняються за морфологічними та краніологічними ознаками, особливостями забарвлення. Їхні ареали не перекриваються.
Підвиди[ред. • ред. код]
Вид борсук європейський (M. meles) поділяють на три підвиди[2]:
європейський борсук M. m. meles (L., 1758), до якого належать усі популяції Європи та європейської частини Росії (на схід до Волги);
азійський підвид M. m. canescens (Blanford, 1875), до якого належать популяції Кавказу, Малої Азії, Копетдага, Паміро-Алаю та західного Тянь-Шаню;
норвезький борсук M. m. milleri (Baryshnikov, Puzachenko et Abramov, 2003), що населяє південно-західну частину Норвегії.

Поширення

Загальний опис ареалу
Ареал борсука європейського та його просторові взаємини з борсуком азійським: ці види є вікарними.
Борсук європейський поширений в усій Європі, на схід до р. Волга, в Малій та Передній Азії, на Кавказі, півночі Ірану та Афганістану, півдні Середньої Азії.
Ареал борсука європейського на сході (орієнтовно по Уралу) межує з ареалом борсука азійського (Meles leucurus). Подібні пари вікарних видів, тобто видів, які заміщують один одного у просторі, серед ссавців відомі також для сарни європейської порівняно із сарною азійською, куниці лісової порівняно з соболем тощо.

Поширення в Україні
Сучасне поширення борсука європейського (Meles meles) на сході України (за: Загороднюк, Корбченко, 2006, з уточн.). Сірим кольором показано південну межу ареалу в регіоні на середину ХХ ст. (за: Мигулін, 1938; Панченко, 1973; білі значки), лінією — на початок 80-х років ХХ ст. (за: Рева та ін., 1989)[7]
В Україні борсук населяє всі природні зони, проте його поселення розподілені нерівномірно. Вважається рідкісним у рівнинних степах південних областей[4]. На 1951–1961 роки щільність популяції борсука становила 1,8 особин на 1000 га у лісостепових районах, 1,2 особини на 1000 га у Степу та 0,5 особин на 1000 га на Поліссі.[4]
Станом на 1995–2000 роки для території Західної України відомо, що найбільша щільність популяції борсука виявлена в районах Розточчя та Вороняк (Львівська область) і в Тисьменицькому р-ні Івано-Франківської області (заказник «Козакова долина») — у межах 7-8 особин на 1000 гектарів придатних для виду угідь. Оптимальна щільність зберігається також у букових пралісах Угольського та Широколужанського лісових масивів Карпатського БЗ (Закарпатська область), де обліковано від 2 до 4 особин, і на території Путильського ДЛГ та Вижницького НПП (Чернівецька область) — 2-3 особини на 1000 га. Така ж щільність населення виду спостерігається на Поділлі (Тернопільська та Хмельницька область).
Дещо нижчі її величини відмічені в межах Верхнього Дністра. В районі Верхньодністровських Бескидів, Стільського горбогір'я та Ходорівського Опілля вона становить від 1 до 2 особин на 1000 га. Найменша щільність популяції спостерігається у високогірних районах Українських Карпат і в межах Малого й Волинського Полісся. Зокрема, на Івано-Франківщині в районі Центральних Ґорґан трапляється 1,9 особини і в НПП «Синевир» (Закарпатська область) — 1,7 особини на 1000 га.
Достатньо низькі показники щільності виявлені в лісових масивах ДМГ «Сколе» — 0,8 особини, Свалявського ДЛГ — 0,4 особини, Шацького НПП — 0,3, Карпатського НПП — 0,2 особини на 1000 га.[8]
По інших областях України докладних даних не має, але у східному регіоні спостерігається стала тенденція до збільшення чисельності та заселення степових ділянок.

Особливості біології
Спосіб життя
Борсук веде осілий спосіб життя. Оселяється в лісах усіх типів, у відкритих біотопах, там де є добрі захисні умови у вигляді чагарників. Для побудови поселень частіше обирає місця з ґрунтом, зручним для риття, та природними нерівностями рельєфу: яри, балки, круті береги водойм. Може жити поряд із людиною й навіть у містах[14].
Борсук європейський активний переважно в темний час доби. На полювання виходить у сутінках. Пересуваючись сімейною ділянкою у пошуках поживи, борсук відвідує другорядні сховища. Самці можуть залишатися у простих норах для денного сну. Самиці консервативні, вони більше часу проводять у головних «містечках», там народжують дитинчат.
Сімейною територією борсуки пересуваються стежками, які поєднують між собою підземні сховища, кормові ділянки, місця водопою.
Живлення
Загалом борсук споживає різноманітні кормові об'єкти, як тваринного, так і рослинного походження: комах та інших безхребетних, амфібій, дрібних ссавців, фрукти, кореневища тощо. Відомо, що в Англії основу живлення борсука європейського складають дощові черви. Для інших популяцій дослідники відмічають сезонні зміни основних видів кормів[9][10][18].
Зокрема, дослідження спектру живлення борсука в Україні за сезонами і регіонами на території Західної України показало, що кормовий раціон борсука включає 52 види тварин і 47 видів рослин. З'ясовано також, що завдяки еврифагії цей вид легко переходить на живлення тими об'єктами, які домінують у відповідний сезон та у відповідній місцевості, і тому трофічний фактор суттєво не впливає на стан і динаміку популяції[18].
Кількість тих чи інших кормів залежить не тільки від сезонну, але й від кліматичних особливостей року. Температура та кількість опадів особливо впливають на стан популяцій безхребетних (основних кормових об'єктів у багатьох частинах ареалу), отже й на популяції борсуків. Вища смертність серед тварин, як молодих, так і дорослих, спостерігається у сухі роки з високою середньою температурою
Розмноження та розвиток
Спарювання у борсука європейського може відбуватися з лютого по вересень. Після запліднення у розвитку ембріона спостерігається довга стадія спокою — ембріональна діапауза. Вагітність може становити від 270 днів (спарювання влітку) до 376 днів (спарювання наприкінці зими). Борсучиха народжує дитинчат у головній норі в лютому-березні. Всього борсучат може бути 1—6, зазвичай 2—3. Наприкінці третього тижня життя у малюків відриваються слухові проходи, на 35—42 день — очі. Молочні зуби з'являються через місяць після народження, у 2,5 місяця починають змінюватись на постійні.
До самостійного живлення молоді борсуки переходять, починаючи з віку 3—3,5 місяців. Статевої зрілості досягають на другий рік життя. Тривалість життя борсука може становити 15 років, але в середньому — 5—6 років
Борсук та людина
Борсук європейський може переносити небезпечні для людини та свійських тварин хвороби (сказ, туберкульоз великої рогатої худоби тощо)[23]. З метою контролю цих захворювань найчастіше чисельність тварин зменшують шляхом прямого знищення або знищення їхніх сховищ. Наразі в Європі в боротьбі зі сказом застосовують вакцинацію тварин у природних середовищах.
У деяких частинах ареалу борсук може створювати сховища в полях, приватних садках, під будівлями. Це може викликати конфлікт між людьми й тваринами[24].
В Україні ще й досі одним з популярних методів лікування туберкульозу є борсучий жир. Тому часто борсуків відловлюють пастками та петлями саме з метою отримання жиру. Проте, слід зазначити, що ефективним методом лікування цієї хвороби є антибіотики та вчасне звернення до лікаря.
Значну частку живлення борсука становлять безхребетні, серед яких — значна кількість шкідників лісового та сільського господарства
Джерела
Абелєнцев В. І. Куницеві. — Київ: Наукова думка, 1968. — 280 с. — (Фауна України. Т. 1: Ссавці, вип. 3).
Аристов А. А., Барышников Г. Ф. Млекопитающие фауны России и сопредельных территорий. Хищные и ластоногие. — СПб., 2001. — 560 с. (рос.)
Дикий І. В. Аналітичний огляд наукових праць з проблем біології борсука (Meles meles L.) // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. Серія «Біологічні науки». — 2002. — № 1 (45). — С. 154-170.
Дикий І. Особливості поселень борсука (Meles meles L.) на території заходу України // Вісник Львівського університету, серія біологічна. — 2005. — В. 40. — С. 101–110.
Посилання
Д.Аттенборо «Таємне життя борсуків»
Badger Trust
Staffordshire Badger Conservation Group
Badger-video

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}
==Медіа==

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/гуманітарний інститут]]
[[Категорія:Бо]]

2013-11-27T12:42:37Z

Сильна Вікторія: Створена сторінка: {{subst:Шаблон:Сторінка студента}}

[[Файл:Photoicon.png|thumb|Фото]]

==Загальні відомості==

===ПІБ===

===Спеціальність===

===Група===

==Контакти==

===Електронна пошта===
*[mailto:mail@domain.net назва посилання]
===Skype===
<skype style="chat" action="chat">ЛОГІН</skype>
===Web сторінка===
Посилання на сторінку (власний сайт, соц. мережа, тощо)

==Участь==
===Конференції===

===Олімпіади===

===Соціальні проекти===

===Благодійні акції===

===Університетські заходи===

==Громадська діяльність==