https://wiki.kubg.edu.ua/api.php?action=feedcontributions&feedformat=atom&user=%D0%A1%D0%B0%D0%B1%D1%96%D0%BD%D0%B0+%D0%91%D0%B0%D0%B9%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%BB%D0%B8Київський столичний університет імені Бориса Грінченка - Внесок користувача [uk]2026-05-09T10:25:51ZВнесок користувачаMediaWiki 1.23.15https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%92%D0%B5%D1%80%D0%B1%D0%B0Верба2013-04-24T11:22:10Z<p>Сабіна Байрамли: </p>
<hr />
<div>==«Словарь української мови»==<br />
<br />
'''Верба, -би, '''''ж. ''Верба, ветла, Salix. ''Шумлять верби в кінці греблі, що я насадила. ''Мет. 113. ''Не стояла б до півночі з милим під вербою. ''Шевч. 12. ''Будь високий як верба, а багатий як земля. ''Посл. '''У його на вербі груші ростуть'''. Онъ вретъ, онъ говоритъ небылицы. '''Куди не підеш, то золоті верби ростуть'''. Вездѣ испортишь дѣло. Рудч. Ск. II. 61. '''Вербу носити почав'''. Запилъ. Грин. І. 233. 2) — '''дика = Дереза. '''Вх. Пч. І. 11. Ум. '''Вербка, вербиця, вербичка, вербиченька, вербочка. '''<br />
[[Категорія:Ве]]<br />
<br />
==Сучасні словники==<br />
<br />
<b>Верба</b>, и, жін.<br />
<br />
Тлумачення: <br />
'''Верба''' — дерево або кущ з гнучким гіллям, цілісними листками і зібраними в сережки одностатевими квітками. ''А над самою водою '''Верба''' похилилась ''(Тарас Шевченко, II, 1953, 8);'' Хутірець обріс '''вербами''' та осокорами'' (Іван Микитенко, II, 1957, 18).<br />
*[http://sum.in.ua/s/verba Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 325.] <br />
'''Верба''' — дерево або кущ пн. півкулі; відзначається швидким ростом; в Україні бл. 30 видів; найпоширеніші: в. біла, в. ламка, в. гостролиста (шелюга), в. 3-тичинкова (білолоз), в. 5-тичинкова (верболіз); квітка в. медонос; з кори одержують дубильні речовини й барвники, саліцин; в. використовують як рослину-піонер для залісення пустищ, укріплення берегів водойм та річок; плакучі та пірамідальні різновиди вирощують як декоративні.<br />
*[http://slovopedia.org.ua/29/53394/7595.html Універсальний словник-енциклопедія] <br />
<br />
<b><i> Орфографічний словник української мови:</i></b> верба-іменник жіночого роду. '''Але''': дві, три, чотири верби.<br />
<br />
<b><i>Фонетичний запис:</i></b >[wерба́ ]<br />
<br />
<b><i>Морфологічний запис:</i></b> верб-а<br />
<br />
<b><i>Словотворення:</i></b> верба→вербниця<br />
<br />
<b><i>Українсько-російський словник:</i></b> верби́чка(единичное дерево),верби́на; ветла́, мн.вё́тлы ;ива<br />
<br />
<b><i> Фразеологічний словник української мови:</i></b> золоті '''верби''' ростуть - виходить що-небудь пусте, недоладне;як ви́росте гарбу́з на''' вербі́''' - уживається як категоричне заперечення змісту зазначеного слова; ніколи не буде; на '''вербі́''' гру́ші - нісенітниці, дурниці;пови́снути на '''вербі́ ''' - заподіяти собі смерть; повіситися;як чорт до сухо́ї '''верби́''' - дуже сильно;<br />
<br />
<h3><center>Це цікаво знати!</center></h3><br />
<hr><br />
<br />
Рід <b><i>верб</i></b> численний. Ще Пліній Старший дві тисячі років тому описав вісім різних <b><i>верб</i></b>. А нині їх, стверджують вчені, понад 500! Тільки в Україні можна знайти 30 видів <b><i>верб</i></b> і понад 200 гібридів та різновидів.<br><br />
Ще в сиву давнину люди шанували <b><i>вербу</i></b>. Її оспівували в піснях і легендах, її образ — один з найулюбленіших у народі. Слов'яни вважали <b><i>вербу</i></b> символом родинного вогнища. Молодих обов'язково водили навколо куща лози. З <b><i>вербою</i></b> лягали і в домовину. Археологів, яким першим пощастило побачити гробницю Тутанхамона, вразило те, що поряд з маслиновими гілками, пелюстками лотоса й волошками на покривалі юного фараона лежали й гірлянди з <b><i>вербових</i></b> листків! Ця давня любов до <b><i>верби</i></b> народилася, безумовно, від того, що дуже вона гарна, дуже корисна для людини. Християнська церква ввела поважання <b><i>верби</i></b> до своїх обрядів. У нас є навіть свято — <b><i>Вербна неділя</i></b>. Було заведено в цей день квітки-сережки варити з кашею і їсти, а молоді гілочки — святити.<br><br />
Народна медицина також використовує <b><i>вербу</i></b>. Настойкою з подрібненої кори лікують застуду та лихоманку, збивають жар. Відваром і порошком з кори очищають та вигоюють рани, нариви, опіки. З <b><i>вербової</i></b> кори в першій половині 20 століття було добуто саліцилову кислоту. Назва її походить від латинського слова «салікс», яке в перекладі й означає <b><i>верба</i></b>.<br> <br />
Люблять <b><i>вербу</i></b> в народі за красу, за притаєну зажуру та гордий сум. Шанують і оспівують її в піснях та у віршах. Коли Тарас Шевченка відправили з Орської фортеці на заслання, по дорозі в місті Гур'єві знайшов він гілочку <b><i>верби</i></b>. І, мабуть, так зажурило серце за рідною Україною, так нагадала вона йому далеку милу батьківщину, що не зміг покинути її, узяв з собою. Прибувши на місце заслання, посадив він ту маленьку лозину на непишному солдатському городі. Прийнялась гілочка, переборола місцеву спеку, пішла вгору і стала могутнім деревом. Уже друге сторіччя стоїть <b><i>«шевченківська верба»</i></b> у Форті Шєвченка. А коли відзначалася 110-та річниця з дня смерті Кобзаря, звідси, з півострова Мангишлак, привезли в Україну маленьку гілочку <b><i>«поетової вербиченьки»</i></b>. Її урочисто висадили в місті Львові, у Стрийському парку. Тепер це вже доросле дерево. І росте близька родичка <b><i>верби</i></b>, якою милувався Тарас Григорович, як живий пам'ятник безсмертний українському поетові.<br />
<br />
==Ілюстрації==<br />
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" <br />
|- valign="top"<br />
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:6951.jpg|x200px]]<br />
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:836216.jpg|x200px]]<br />
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:343.png|x200px]]<br />
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:97047 original.jpg|x200px]]<br />
|}<br />
<br />
==Див. також==<br />
*[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D1%80%D0%B1%D0%B0_(%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D1%96%D1%84%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F) Верба(українська міфологія)]<br />
*[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D1%80%D0%B1%D0%BD%D0%B0_%D0%BD%D0%B5%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%8F Вербна неділя]<br />
<br />
<br />
'''Автори статті:''' Байрамли С.,Мельник І.</div>Сабіна Байрамлиhttps://wiki.kubg.edu.ua/%D0%9A%D0%BE%D0%B7%D0%B0%D0%BAКозак2013-04-24T11:21:23Z<p>Сабіна Байрамли: </p>
<hr />
<div>==«Словарь української мови»==<br />
<br />
'''Козак, -ка, '''''м. ''1) Казакъ, воинъ, рыцарь. ''Висипали козаченьки з високої гори: попереду козак Хмельницький на воронім коні. ''АД. II. 107. ''То велю я вам междо собою козака на гетьманство обірати, буде междо вами гетьманувати, вам козацькі порядки давати. ''АД. II. 120. ''О милий Боже України, не дай пропасти на чужині в неволі вольним козакам!'' Шевч. 58. 2) Какъ идеалъ рыцаря, прекраснаго въ нравственномъ и физическомъ смыслѣ, слово козак прилагается въ народной поэзіи ко всякому молодому человѣку. ''Ой ти, козаче, ти хрещатий барвінку! ''Мет. 87. ''Під тією калиною стоїть козак з дівчиною. ''Мет. 79. 3) — '''чорноморський'''. Казакъ Кубанскаго казачьяго войска 4) Членъ вольнаго сословія казаковъ въ Черниговск. и Полтавск. губ. МВ. 5) Танецъ. ''Парубки... розганяли дівчат як полохливих лебедів і починали козака. ''Левиц. І. 15. 6) Названіе красиваго, но хитраго вола. КС. 1898. VII. 46. Ум. '''Козаченько, козачок, козуря. '''''Зібрав Тарас козаченьків поради, прохати. ''Шевч. ''Буде тобі, моя доню, лихая година, що ти того козаченька щиро полюбила. ''Мет. 72. ''''''Козаченькубарвіночку! ''Мет. 8. Ув. '''Козарлюга, козачище. '''''Васюринський козарлюга все п’є та гуляє. ''ЗОЮР. І. 322. ''Козарлюга дуже ручий, жвавий. ''Мкр. Н. 30. ''Славного війська козачище. ''Нп. ''Первий запорожець був здоровенний козарлюга. ''К. ЧР.<br />
[[Категорія:Ко]]<br />
<br />
==Сучасні словники==<br />
<br />
'''Коза́к''', -ка, м.(на) -ку, р.мн. -ів.<br />
<br />
'''Тлумачення:'''<br />
<br />
'''Коза́к''' - 1. На Україні в XV—XVIII ст. — вільна людина з кріпосних селян або міської бідноти, що втекла на південні землі України й брала участь у визвольній боротьбі проти татаро-турецьких і польських загарбників; нащадок такої людини. У мою хатину Прийшли [сотники, отамани й гетьмани], сіли коло мене І про Україну Розмовляють, розказують, Як Січ будовали [будували], Як козаки на байдаках Пороги минали (Тарас Шевченко, I, 1963, 74); 2. У дореволюційній Росії з XVIII ст. — представник військового стану, уродженець військових областей (Кубанської, Оренбурзької, війська Донського та ін.), який був зобов'язаний служити в армії за пільгове користування землею. У Харкові.. написав [Я. Г. Кухаренко] драму «Чорноморський побить, в котрій зобразив життя та звичаї кубанських козаків межи 1794-1796 роками (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 49); 3. Уродженець колишніх військових областей. Комбат Петров, донський козак і весельчак, і його комісар.. загинули в самій гущавині бою (Олександр Довженко, I, 1958, 208).4. Парубок, юнак взагалі. — В тебе, козаче, такі дивні карі очі, яких я ще зроду не бачила (Нечуй-Левицький, III, 1956, 291); 5. розм. Відважний, завзятий, хоробрий чоловік; молодець. Еней був парубок моторний І хлопець хоть куди козак, Удавсь на всеє зле проворний, Завзятійший од всіх бурлак (Іван Котляревський, I, 1952, 65); 6. Те саме, що козачок 3. Я під тренькіт домашньої музики витанцьовувала козака, метелиці... (Гнат Хоткевич, I, 1966, 64);<br />
<br />
*[http://sum.in.ua/s/kozak Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 209.]<br />
<br />
'''Орфографічний словник української мови:''' козак - іменник чоловічого роду.<br />
<br />
'''Фонетичний запис:''' [Коза́к].<br />
<br />
'''Морфологічний запис:''' козак-□.<br />
<br />
'''Словотворення:''' козак - козаченько.<br />
<br />
'''Українсько-російський словник:''' Каза́к.<br />
<br />
'''Фразеологічний словник української мови:''' 1. вискочити (висунутися) як козак з маку - недоречно; 2.ві́льний коза́к - парубок, неодружений чоловік. Григорій майже з презирством дивиться на кожну дівчину. Він уважає себе вільним козаком (М. Стельмах). <br />
<br />
'''Етимологічний словник:''' слово козак уперше зафіксовано в Кодекс Куманікус (лат. Codex Cumanicus, латинсько-половецько-перський словник) у 1303 р. На половецькій мові означало "сторожа", "караул".<br />
<br />
'''Словник синонімів:''' запорожець, січовик, низовик, компанієць, юнак, парубок, юнак, легінь, орел, зух.<br />
<br />
<br />
<h3><center>Це цікаво знати!</center></h3><br />
<hr><br />
<br />
Незвичайним і різнорідним був козацький побут. Існують різні оповідання, перекази, анекдоти про запорізьку старовину. "Обичаї запорозькі чудні, поступки хитрі і більшою мірою на насмішку похожі",– оповідав колись столітній запорожець Микола Корж. Запорожці брили голову, залишаючи чуприну над лобом, – оселедець. Коли ця чуприна виростала довгою, то козак закладав її за вухо. Вусів не підстригали, а намазували чим-небудь і закручували вгору. Це ставили козаки собі за особливу козацьку славу і честь.<br><br />
Віталися козаки також на свій спосіб. Коли вибиралися в гості до чийогось куреня, то, ще сидячи на конях, гукали "Пугу! пугу! пугу!" Господар вигляне у віконце і відповість: "Пугу! пугу!" Тоді гість відзивається; "Козак з лугу!", а господар: "Повішайте там, де й наші коні", – тобто прив’яжіть коней до ясел і просимо до хати.<br><br />
Запорожці славилися веселістю й охотою до жартів. Особливо любили вони вигадувати прізвища товаришам. Того, що спалив з необережності курінь, звали Палієм; того, що розкладав вогонь над водою, називали Паливодою; такому, що варив кашу, давали ім’я Кашки або Кашовара. Так само пішли прізвища Горбач, Малюта, Черепаха, Гнида, Качало, Корж...<br><br />
Козацькі славнозвісні чайки не боялися ні бурі, ні оснащених важкими гарматами турецьких галер, до яких вони сміливо підходили впритул і брали на абордаж. Слово "чайка" походить від тюркського "чаік-чаік", що значить човен, дубок. Вони були, як правило, понад 12 м завдовжки й 3-5 м завширшки. На кожному сідало кілька десятків веслярів, і, розсікаючи воду, чайка летіла, мов на крилах. У чайці вміщалося до 60 осіб з усім військовим спорядженням, до якого входило навіть кілька легких гармат, що називалися фальконетами. При попутному вітрі на чайці напиналося вітрило. Бували випадки, що козаки перевертали чайки догори дном і в такий спосіб наближалися до ворога. Потім серед турків ходили легенди про шайтанів у шароварах, які з’являлися з самісінького дна моря.<br><br />
<br />
==Ілюстрації==<br />
<br />
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" <br />
|- valign="top"<br />
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:козак.jpg|x200px]]<br />
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:козаки.jpg|x200px]]<br />
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:ко.jpg|x200px]]<br />
|}<br />
<br />
'''Автори статті: Мельник І., Байрамли С.'''</div>Сабіна Байрамлиhttps://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A1%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8FСпідниця2013-04-24T11:19:04Z<p>Сабіна Байрамли: </p>
<hr />
<div>==«Словарь української мови»==<br />
'''Спідниця, -ці, '''''ж. ''1) Юбка. Чуб. VII. 428, 429. Гол. Од. 49. КС. 1893. V. 284. 2) Часть полушубка отъ таліи внизъ. Вас. 155. Ум. '''Спідничка, спідни́ченька. '''<br />
[[Категорія:Сп]]<br />
<br />
==Сучасні словники==<br />
<br />
'''Спідни́ця''', -ці; д. і м. – ці; р.мн. – ць; ор. –цею, жін.рід.<br />
<br />
'''Тлумачення:'''<br />
<br />
'''Спідни́ця''' - 1. Жіночий одяг, що покриває фігуру від талії донизу. — Покличу до себе своїх подруг, покажу їм, яке в мене добро буде: які юпки, шовкові спідниці (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 436); у порівняннях. Його довга синя сукмана, руда на фалдах, вкривала ноги аж до землі, — наче спідниця (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 377); спідниці, ниць, мн. Кілька таких одежин, які надягали під убрання для надання пишності. — Що це воно за пані! Прийшла простоволоса, неначе дівка. Чи надула спідниці, чи намостила обручів під сукню, що така товста (Нечуй-Левицький, III, 1956, 63); у деяких народів — чоловіче вбрання, що нагадує такий одяг; частина жіночої сукні від талії донизу. 2. перен., розм. Жінка як представник своєї статі. [Степан:] Ти подумай, почали приходити додому люди, що, як і я, побували.. навіть у самому Берліні, у всіх столицях закордонних, були під командою знаменитих генералів, а вдома що, хто начальство? Хто командує? Спідниця (Олександр Корнійчук, II, 1955, 90); <br />
<br />
'''Орфографічний словник української мови:''' спідни́ця - іменник жіночого роду.<br />
<br />
'''Фонетичний запис:''' [сп’ідни́ц´а].<br />
<br />
'''Словотворення:''' спідниця→спідничка.<br />
<br />
'''Українсько-російський словник:''' юбка; разг. исподница (нижняя).<br />
<br />
'''Фразеологічний словник української мови:''' 1.Держатися (триматися) за спідницю, ірон. — не проявляти самостійності, підкорятися волі якої-небудь жінки. — Він з її волі ніяк не вийде: мов тая дитина, за спідницю держиться, зовсім свого глузду рішився! (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 78); 2. У (в) спідниці, ірон. — у жіночій подобі. В Христининій кімнаті неначе жив якийсь нетяга-бурлака в спідниці. Усе було розкидане, усе лежало не на своєму місці (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 22); Тетяна прожогом, з рухами москаля в спідниці, кинулась одчиняти школу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 310).<br />
<br />
'''Етимологічний словник:''' назва пов’язана з псл. *spodъ ‘спід, низ’.<br />
<br />
'''Словник синонімів:''' (з двох половин) запаска, (вовняна) плахта; П. жінка; спідничина. <br />
<br />
<h3><center>Це цікаво знати!</center></h3><br />
<hr><br />
<br />
Насправді те, що ми називаємо спідницею, є національним чоловічим одягом горців і називається кілт. Кілт складається зі шматка тканини, яка не зшита у формі спідниці, а просто обертається навколо пояса й кріпиться ременем. Раніше кожний шотландський рід мав свої традиційні кольори, які спліталися у візерунок на кілті.<br><br />
По кольору спідниці можна було визначити приналежність людини до якого-небудь клану. У цей час ця традиція практично втрачена, зате сам кілт як і раніше популярний. Єдино припустимим візерунком кілта є клітка.<br><br />
Свій вибір на користь кілта шотландські чоловіки зробили не через любов до жіночого туалету, а через особливості клімату їх країни і її рельєфу. Пересічена місцевість, гори, часті дощі й вогкість – у цій ситуації намоклі, прилиплі до ніг штани могли б заважати пересуванню.<br />
Кілт же давав повну волю при русі, дозволяючи забиратися на самі непрохідні гористі ділянки. При намоканні цей вид одягу висихав набагато швидше, ніж штани, а вночі спритні шотландці використовували його як ковдру.<br><br />
Поступово переваги кілта оцінили не тільки жителі гірських районів Шотландії, але й решта населення країни. А в середині XIX століття кілт знайшов несподівану популярність серед шотландської знаті – інтелігенції й дворянства, а вже після цього кілт прийняли всі шотландці, навіть ті, хто проживав за кордоном.<br><br />
Кілт може бути «великим» і «малим». Малий кілт – це, власне кажучи, те, що ми називаємо чоловічою спідницею, тканина, обгорнена навколо стегон. А великий кілт - це трохи більше полотно, у яке можна закутатися від шиї й до п'ят.<br />
<br />
==Ілюстрації==<br />
<br />
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" <br />
|- valign="top"<br />
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:спідн.jpg|x200px]]<br />
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:спідниц.jpg|x200px]]<br />
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:ю.jpg|x200px]]<br />
|}<br />
<br />
<br />
'''Автори статті: Мельник І., Байрамли С.'''</div>Сабіна Байрамлиhttps://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A1%D1%96%D0%BB%D1%8CСіль2013-04-24T11:16:11Z<p>Сабіна Байрамли: </p>
<hr />
<div>==«Словарь української мови»==<br />
<br />
'''Сіль, со́ли, '''''ж. ''1) Соль. ''Оце чвертку соли купив. ''ЗОЮР. І. 9. ''Хлібасоли вживати. ''2) Не до соли. а) Не до того. ''Тепер мені не до соли, коли грають на басолі. ''Ном. в) Названіе пѣсни. ''Еней, матню в кулак прибравши, і «не до соли» примовлявши, садив крутенько гайдука. ''Котл. Ен. І. 20. <br />
[[Категорія:Сі]]<br />
<br />
==Сучасні словники==<br />
<br />
<b>Сіль</b>, солі, жін.<br />
<br />
Тлумачення:<br />
'''Сіль''' — біла речовина з гострим характерним смаком, що являє собою кристали хлористого натрію і вживається як приправа до страв, для консервування і т. ін. ''Сім год у Крим по сіль ходив [чумак], А сім год до Дону; Ані долі, ані щастя Ні в людях, ні домаі ''(Яків Щоголів, Поезії, 1958, 66); ''— Може, тобі ще й солі треба до страви? — промовила Соломія і поставила перед Денисом солянку. — Посоли, то буде смачніше'' (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 341); ''Дід виймав шматок хліба та дрібок солі, починає й собі снідати... ''(Панас Мирний, I, 1949, 151); ''Вмочає [Вустимко] картоплину в сіль і запихає її в рот'' (Іван Багмут, Опов., 1959, 11); ''Квітує степ на Перекопі. Іскриться сіль на Сиваші (''Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 9); <br />
*[http://sum.in.ua/s/silj Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 219.]<br />
<br />
<b><i> Орфографічний словник української мови:</i></b> ''' сіль''' -іменник жіночого роду.<br />
<br />
<b><i>Фонетичний запис:</i></b > [с′іл′]<br />
<br />
<b><i>Словник синонімів:</i></b> (кухонна) кн. натрій-хлорид,(кримська)кримка,(кам'яна)ледянка,(жарту) П. квінтесенція, головна суть <сенс>,(землі) ІД. еліта,(нетовчена) ІД. візницькі жарти,(англійська) ІД. проносне.<br />
<br />
<b><i>Українсько-російський словник:</i></b> соль <br />
<br />
<b><i> Фразеологічний словник української мови:</i></b>''' cіль''' тобі́ в о́ці (в о́чі)- уживається як усталена форма застереження від зурочення;'''атті́чна сіль''' - витончений дотеп;відва́жити '''со́лі''' (до́бре)- відповісти грубо, образливо, уїдливо;води́ти '''хліб-сіль''' (хліб і сіль) з ким і без додатка - бути з ким-небудь у дружніх стосунках;діли́ти '''хліб-сіль''' (хліб і сіль) з ким і без додатка - жити спільними інтересами, турботами;додава́ти / дода́ти '''со́лі''' (пе́рцю) - робити дотепнішим, гострішим, дошкульнішим, уїдливішим;наси́пати '''со́лі''' на хвіст - надто досадити комусь, завдати неприємностей;пуд '''со́лі''' з’ї́сти з ким - довго жити з ким-небудь, зазнати чималих випробувань у спільних діях, пізнати, вивчити когось і т. ін; одва́жити '''со́лі''' кому - поставити когось у незручне становище, відповісти комусь уїдливо, грубо, зробити неприємність тощо.<br />
*[http://slovopedia.org.ua/49/53409/361265.html Фразеологічний словник української мови] <br />
<br />
<h3><center>Це цікаво знати!</center></h3><br />
<hr><br />
<br />
1. Звичайна харчова <b><i>сіль</i></b> у великих кількостях є отрутою – летальна доза в 100 разів перевищує добову норму споживання і складає 3 грами на 1 кілограм маси тіла, тобто для людини вагою 80 кг смертельною дозою є чверть кілограмової пачки.<br><br />
<br />
2. У середні століття ціна <b><i>солі</i></b> була настільки висока, що вона грала роль грошей, як і інші цінні предмети.<br><br />
<br />
3. Якщо з живої жаби випустити всю кров, вона «помре», – перестане рухатися, припиниться дихання і зупиниться серце. Але якщо її кровоносні судини наповнити фізіологічним розчином, що складається головним чином з розчину кухонної <b><i>солі</i></b> у воді, «мрець» оживе. М’язи будуть реагувати на подразнення, серце почне битися, відновиться дихання.<br><br />
<br />
4. Якщо до льоду додати одну двадцяту <b><i>солі</i></b>, то вона розчинить лід і утвориться розчин, що замерзне при більш низькій температурі, ніж вода.<br><br />
<br />
5. Кухонна <b><i>сіль</i></b> – це єдина мінеральна речовина, яку людина вживає в чистому вигляді.<br><br />
<br />
6. Систематичний прийом надлишкової у порівнянні з фізіологічною нормою кількості <b><i>солі</i></b> призводить до збільшення кров’яного тиску. Надмірне споживання <b><i>солі</i></b> викликає хвороби серця і нирок.<br><br />
<br />
==Ілюстрації==<br />
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" <br />
|- valign="top"<br />
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:111.jpg|x200px]]<br />
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:222.jpg|x200px]]<br />
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:444.jpg|x200px]]<br />
|}<br />
<br />
==Див. також==<br />
<br />
*[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D1%96%D0%BB%D1%8C Кухонна сіль]<br />
*[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C Соляна промисловість]<br />
<br />
'''Автори статті:''' Байрамли С.,Мельник І.</div>Сабіна Байрамлиhttps://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:444.jpgФайл:444.jpg2013-04-24T11:11:51Z<p>Сабіна Байрамли: </p>
<hr />
<div></div>Сабіна Байрамлиhttps://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:333.jpgФайл:333.jpg2013-04-24T11:11:15Z<p>Сабіна Байрамли: </p>
<hr />
<div></div>Сабіна Байрамлиhttps://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:222.jpgФайл:222.jpg2013-04-24T11:10:41Z<p>Сабіна Байрамли: </p>
<hr />
<div></div>Сабіна Байрамлиhttps://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:111.jpgФайл:111.jpg2013-04-24T11:09:29Z<p>Сабіна Байрамли: Сабіна Байрамли завантажив нову версію «Файл:111.jpg»</p>
<hr />
<div>Лещенко Анастасія</div>Сабіна Байрамлиhttps://wiki.kubg.edu.ua/%D0%92%D0%B5%D1%80%D0%B1%D0%B0Верба2013-04-23T17:07:48Z<p>Сабіна Байрамли: </p>
<hr />
<div>==«Словарь української мови»==<br />
'''Верба, -би, '''''ж. ''Верба, ветла, Salix. ''Шумлять верби в кінці греблі, що я насадила. ''Мет. 113. ''Не стояла б до півночі з милим під вербою. ''Шевч. 12. ''Будь високий як верба, а багатий як земля. ''Посл. '''У його на вербі груші ростуть'''. Онъ вретъ, онъ говоритъ небылицы. '''Куди не підеш, то золоті верби ростуть'''. Вездѣ испортишь дѣло. Рудч. Ск. II. 61. '''Вербу носити почав'''. Запилъ. Грин. І. 233. 2) — '''дика = Дереза. '''Вх. Пч. І. 11. Ум. '''Вербка, вербиця, вербичка, вербиченька, вербочка. '''<br />
[[Категорія:Ве]]<br />
==Сучасні словники==<br />
<b>Верба</b>, и, жін.<br />
<br />
Тлумачення: <br />
'''Верба''' — дерево або кущ з гнучким гіллям, цілісними листками і зібраними в сережки одностатевими квітками. ''А над самою водою '''Верба''' похилилась ''(Тарас Шевченко, II, 1953, 8);'' Хутірець обріс '''вербами''' та осокорами'' (Іван Микитенко, II, 1957, 18).<br />
*[http://sum.in.ua/s/verba Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 325.] <br />
'''Верба''' — дерево або кущ пн. півкулі; відзначається швидким ростом; в Україні бл. 30 видів; найпоширеніші: в. біла, в. ламка, в. гостролиста (шелюга), в. 3-тичинкова (білолоз), в. 5-тичинкова (верболіз); квітка в. медонос; з кори одержують дубильні речовини й барвники, саліцин; в. використовують як рослину-піонер для залісення пустищ, укріплення берегів водойм та річок; плакучі та пірамідальні різновиди вирощують як декоративні.<br />
*[http://slovopedia.org.ua/29/53394/7595.html Універсальний словник-енциклопедія] <br />
<br />
<b><i> Орфографічний словник української мови:</i></b> верба-іменник жіночого роду. '''Але''': дві, три, чотири верби.<br />
<br />
<b><i>Фонетичний запис:</i></b >[wерба́ ]<br />
<br />
<b><i>Морфологічний запис:</i></b> верб-а<br />
<br />
<b><i>Словотворення:</i></b> верба→вербниця<br />
<br />
<b><i>Українсько-російський словник:</i></b> верби́чка(единичное дерево),верби́на; ветла́, мн.вё́тлы ;ива<br />
<br />
<b><i> Фразеологічний словник української мови:</i></b> золоті '''верби''' ростуть - виходить що-небудь пусте, недоладне;як ви́росте гарбу́з на''' вербі́''' - уживається як категоричне заперечення змісту зазначеного слова; ніколи не буде; на '''вербі́''' гру́ші - нісенітниці, дурниці;пови́снути на '''вербі́ ''' - заподіяти собі смерть; повіситися;як чорт до сухо́ї '''верби́''' - дуже сильно;<br />
<br />
<h3><center>Це цікаво знати!</center></h3><br />
<hr><br />
<br />
Рід <b><i>верб</i></b> численний. Ще Пліній Старший дві тисячі років тому описав вісім різних <b><i>верб</i></b>. А нині їх, стверджують вчені, понад 500! Тільки в Україні можна знайти 30 видів <b><i>верб</i></b> і понад 200 гібридів та різновидів.<br><br />
Ще в сиву давнину люди шанували <b><i>вербу</i></b>. Її оспівували в піснях і легендах, її образ — один з найулюбленіших у народі. Слов'яни вважали <b><i>вербу</i></b> символом родинного вогнища. Молодих обов'язково водили навколо куща лози. З <b><i>вербою</i></b> лягали і в домовину. Археологів, яким першим пощастило побачити гробницю Тутанхамона, вразило те, що поряд з маслиновими гілками, пелюстками лотоса й волошками на покривалі юного фараона лежали й гірлянди з <b><i>вербових</i></b> листків! Ця давня любов до <b><i>верби</i></b> народилася, безумовно, від того, що дуже вона гарна, дуже корисна для людини. Християнська церква ввела поважання <b><i>верби</i></b> до своїх обрядів. У нас є навіть свято — <b><i>Вербна неділя</i></b>. Було заведено в цей день квітки-сережки варити з кашею і їсти, а молоді гілочки — святити.<br><br />
Народна медицина також використовує <b><i>вербу</i></b>. Настойкою з подрібненої кори лікують застуду та лихоманку, збивають жар. Відваром і порошком з кори очищають та вигоюють рани, нариви, опіки. З <b><i>вербової</i></b> кори в першій половині 20 століття було добуто саліцилову кислоту. Назва її походить від латинського слова «салікс», яке в перекладі й означає <b><i>верба</i></b>.<br> <br />
Люблять <b><i>вербу</i></b> в народі за красу, за притаєну зажуру та гордий сум. Шанують і оспівують її в піснях та у віршах. Коли Тарас Шевченка відправили з Орської фортеці на заслання, по дорозі в місті Гур'єві знайшов він гілочку <b><i>верби</i></b>. І, мабуть, так зажурило серце за рідною Україною, так нагадала вона йому далеку милу батьківщину, що не зміг покинути її, узяв з собою. Прибувши на місце заслання, посадив він ту маленьку лозину на непишному солдатському городі. Прийнялась гілочка, переборола місцеву спеку, пішла вгору і стала могутнім деревом. Уже друге сторіччя стоїть <b><i>«шевченківська верба»</i></b> у Форті Шєвченка. А коли відзначалася 110-та річниця з дня смерті Кобзаря, звідси, з півострова Мангишлак, привезли в Україну маленьку гілочку <b><i>«поетової вербиченьки»</i></b>. Її урочисто висадили в місті Львові, у Стрийському парку. Тепер це вже доросле дерево. І росте близька родичка <b><i>верби</i></b>, якою милувався Тарас Григорович, як живий пам'ятник безсмертний українському поетові.<br />
<br />
==Ілюстрації==<br />
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" <br />
|- valign="top"<br />
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:6951.jpg|x200px]]<br />
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:836216.jpg|x200px]]<br />
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:343.png|x200px]]<br />
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:97047 original.jpg|x200px]]<br />
|}<br />
<br />
==Див. також==<br />
*[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D1%80%D0%B1%D0%B0_(%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D1%96%D1%84%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F) Верба(українська міфологія)]<br />
*[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D1%80%D0%B1%D0%BD%D0%B0_%D0%BD%D0%B5%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%8F Вербна неділя]<br />
<br />
<br />
'''Автори статті:''' Байрамли С.,Мельник І.</div>Сабіна Байрамлиhttps://wiki.kubg.edu.ua/%D0%92%D0%B5%D1%80%D0%B1%D0%B0Верба2013-04-23T17:03:18Z<p>Сабіна Байрамли: </p>
<hr />
<div>==«Словарь української мови»==<br />
'''Верба, -би, '''''ж. ''Верба, ветла, Salix. ''Шумлять верби в кінці греблі, що я насадила. ''Мет. 113. ''Не стояла б до півночі з милим під вербою. ''Шевч. 12. ''Будь високий як верба, а багатий як земля. ''Посл. '''У його на вербі груші ростуть'''. Онъ вретъ, онъ говоритъ небылицы. '''Куди не підеш, то золоті верби ростуть'''. Вездѣ испортишь дѣло. Рудч. Ск. II. 61. '''Вербу носити почав'''. Запилъ. Грин. І. 233. 2) — '''дика = Дереза. '''Вх. Пч. І. 11. Ум. '''Вербка, вербиця, вербичка, вербиченька, вербочка. '''<br />
[[Категорія:Ве]]<br />
==Сучасні словники==<br />
<b>Верба</b>, и, жін.<br />
<br />
Тлумачення: <br />
'''Верба''' — дерево або кущ з гнучким гіллям, цілісними листками і зібраними в сережки одностатевими квітками. ''А над самою водою '''Верба''' похилилась ''(Тарас Шевченко, II, 1953, 8);'' Хутірець обріс '''вербами''' та осокорами'' (Іван Микитенко, II, 1957, 18).<br />
*[http://sum.in.ua/s/verba Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 325.] <br />
'''Верба''' — дерево або кущ пн. півкулі; відзначається швидким ростом; в Україні бл. 30 видів; найпоширеніші: в. біла, в. ламка, в. гостролиста (шелюга), в. 3-тичинкова (білолоз), в. 5-тичинкова (верболіз); квітка в. медонос; з кори одержують дубильні речовини й барвники, саліцин; в. використовують як рослину-піонер для залісення пустищ, укріплення берегів водойм та річок; плакучі та пірамідальні різновиди вирощують як декоративні.<br />
*[http://slovopedia.org.ua/29/53394/7595.html Універсальний словник-енциклопедія] <br />
<br />
<b><i> Орфографічний словник української мови:</i></b> верба-іменник жіночого роду. '''Але''': дві, три, чотири верби.<br />
<br />
<b><i>Фонетичний запис:</i></b >[wерба́ ]<br />
<br />
<b><i>Морфологічний запис:</i></b> верб-а<br />
<br />
<b><i>Словотворення:</i></b> верба→вербниця<br />
<br />
<b><i>Українсько-російський словник:</i></b> верби́чка(единичное дерево),верби́на; ветла́, мн.вё́тлы ;ива<br />
<br />
<b><i> Фразеологічний словник української мови:</i></b> золоті '''верби''' ростуть - виходить що-небудь пусте, недоладне;як ви́росте гарбу́з на''' вербі́''' - уживається як категоричне заперечення змісту зазначеного слова; ніколи не буде; на '''вербі́''' гру́ші - нісенітниці, дурниці;пови́снути на '''вербі́ ''' - заподіяти собі смерть; повіситися;як чорт до сухо́ї '''верби́''' - дуже сильно;<br />
<br />
<h3><center>Це цікаво знати!</center></h3><br />
<hr><br />
<br />
Рід <b><i>верб</i></b> численний. Ще Пліній Старший дві тисячі років тому описав вісім різних <b><i>верб</i></b>. А нині їх, стверджують вчені, понад 500! Тільки в Україні можна знайти 30 видів <b><i>верб</i></b> і понад 200 гібридів та різновидів.<br><br />
Ще в сиву давнину люди шанували <b><i>вербу</i></b>. Її оспівували в піснях і легендах, її образ — один з найулюбленіших у народі. Слов'яни вважали <b><i>вербу</i></b> символом родинного вогнища. Молодих обов'язково водили навколо куща лози. З <b><i>вербою</i></b> лягали і в домовину. Археологів, яким першим пощастило побачити гробницю Тутанхамона, вразило те, що поряд з маслиновими гілками, пелюстками лотоса й волошками на покривалі юного фараона лежали й гірлянди з <b><i>вербових</i></b> листків! Ця давня любов до <b><i>верби</i></b> народилася, безумовно, від того, що дуже вона гарна, дуже корисна для людини. Християнська церква ввела поважання <b><i>верби</i></b> до своїх обрядів. У нас є навіть свято — <b><i>Вербна неділя</i></b>. Було заведено в цей день квітки-сережки варити з кашею і їсти, а молоді гілочки — святити.<br><br />
Народна медицина також використовує <b><i>вербу</i></b>. Настойкою з подрібненої кори лікують застуду та лихоманку, збивають жар. Відваром і порошком з кори очищають та вигоюють рани, нариви, опіки. З <b><i>вербової</i></b> кори в першій половині 20 століття було добуто саліцилову кислоту. Назва її походить від латинського слова «салікс», яке в перекладі й означає <b><i>верба</i></b>.<br> <br />
Люблять <b><i>вербу</i></b> в народі за красу, за притаєну зажуру та гордий сум. Шанують і оспівують її в піснях та у віршах. Коли Тарас Шевченка відправили з Орської фортеці на заслання, по дорозі в місті Гур'єві знайшов він гілочку <b><i>верби</i></b>. І, мабуть, так зажурило серце за рідною Україною, так нагадала вона йому далеку милу батьківщину, що не зміг покинути її, узяв з собою. Прибувши на місце заслання, посадив він ту маленьку лозину на непишному солдатському городі. Прийнялась гілочка, переборола місцеву спеку, пішла вгору і стала могутнім деревом. Уже друге сторіччя стоїть <b><i>«шевченківська верба»</i></b> у Форті Шєвченка. А коли відзначалася 110-та річниця з дня смерті Кобзаря, звідси, з півострова Мангишлак, привезли в Україну маленьку гілочку <b><i>«поетової вербиченьки»</i></b>. Її урочисто висадили в місті Львові, у Стрийському парку. Тепер це вже доросле дерево. І росте близька родичка <b><i>верби</i></b>, якою милувався Тарас Григорович, як живий пам'ятник безсмертний українському поетові.<br />
<br />
==Ілюстрації==<br />
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" <br />
|- valign="top"<br />
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:6951.jpg|x200px]]<br />
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:836216.jpg|x200px]]<br />
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:343.png|x200px]]<br />
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:97047 original.jpg|x200px]]<br />
|}<br />
<br />
==Див. також==<br />
*[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D1%80%D0%B1%D0%B0_(%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D1%96%D1%84%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F) Верба(українська міфологія)]<br />
*[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D1%80%D0%B1%D0%BD%D0%B0_%D0%BD%D0%B5%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%8F Вербна неділя]<br />
*[https://docs.google.com/viewera=v&q=cache:x5Nhk92te10J:www.nbuv.gov.ua/Portal/natural/vdpu/Ist_nauk/2008_15/08gvgbau.pdf+%D0%B1%D0%B8%D1%82%D0%B8+%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B1%D0%BE%D1%8E&hl=ru&gl=ua&pid=bl&srcid=ADGEESgKNr2WNFerYh7KjyOVoCe8RIQ3vshR4skEjzc9VwjpX6OaCbNtxEAAnwamLuvDoLWVicoWO8fMJ3yit_P05eAwFJz9K34JNR57Dv9qwCRGFY4bruAdCDLsc3-sBClXcpZP5BJK&sig=AHIEtbTe4icZKoUgIOuxOBbB_4QlN3gD2g В. Г. Гармасар САКРАЛЬНЕ ЗНАЧЕННЯ РОСЛИН У ВІРУВАННЯХ ПРАДАВНІХ УКРАЇНЦІВ]<br />
<br />
'''Автори статті:''' Байрамли С.,Мельник І.</div>Сабіна Байрамлиhttps://wiki.kubg.edu.ua/%D0%92%D0%B5%D1%80%D0%B1%D0%B0Верба2013-04-23T17:01:26Z<p>Сабіна Байрамли: </p>
<hr />
<div>==«Словарь української мови»==<br />
'''Верба, -би, '''''ж. ''Верба, ветла, Salix. ''Шумлять верби в кінці греблі, що я насадила. ''Мет. 113. ''Не стояла б до півночі з милим під вербою. ''Шевч. 12. ''Будь високий як верба, а багатий як земля. ''Посл. '''У його на вербі груші ростуть'''. Онъ вретъ, онъ говоритъ небылицы. '''Куди не підеш, то золоті верби ростуть'''. Вездѣ испортишь дѣло. Рудч. Ск. II. 61. '''Вербу носити почав'''. Запилъ. Грин. І. 233. 2) — '''дика = Дереза. '''Вх. Пч. І. 11. Ум. '''Вербка, вербиця, вербичка, вербиченька, вербочка. '''<br />
[[Категорія:Ве]]<br />
==Сучасні словники==<br />
<b>Верба</b>, и, жін.<br />
<br />
Тлумачення: <br />
'''Верба''' — дерево або кущ з гнучким гіллям, цілісними листками і зібраними в сережки одностатевими квітками. ''А над самою водою '''Верба''' похилилась ''(Тарас Шевченко, II, 1953, 8);'' Хутірець обріс '''вербами''' та осокорами'' (Іван Микитенко, II, 1957, 18).<br />
*[http://sum.in.ua/s/verba Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 325.] <br />
'''Верба''' — дерево або кущ пн. півкулі; відзначається швидким ростом; в Україні бл. 30 видів; найпоширеніші: в. біла, в. ламка, в. гостролиста (шелюга), в. 3-тичинкова (білолоз), в. 5-тичинкова (верболіз); квітка в. медонос; з кори одержують дубильні речовини й барвники, саліцин; в. використовують як рослину-піонер для залісення пустищ, укріплення берегів водойм та річок; плакучі та пірамідальні різновиди вирощують як декоративні.<br />
*[http://slovopedia.org.ua/29/53394/7595.html Універсальний словник-енциклопедія] <br />
<br />
<b><i> Орфографічний словник української мови:</i></b> верба-іменник жіночого роду. '''Але''': дві, три, чотири верби.<br />
<br />
<b><i>Фонетичний запис:</i></b >[wерба́ ]<br />
<br />
<b><i>Морфологічний запис:</i></b> верб-а<br />
<br />
<b><i>Словотворення:</i></b> верба→вербниця<br />
<br />
<b><i>Українсько-російський словник:</i></b> верби́чка(единичное дерево),верби́на; ветла́, мн.вё́тлы ;ива<br />
<br />
<b><i> Фразеологічний словник української мови:</i></b> золоті '''верби''' ростуть - виходить що-небудь пусте, недоладне;як ви́росте гарбу́з на''' вербі́''' - уживається як категоричне заперечення змісту зазначеного слова; ніколи не буде; на '''вербі́''' гру́ші - нісенітниці, дурниці;пови́снути на '''вербі́ ''' - заподіяти собі смерть; повіситися;як чорт до сухо́ї '''верби́''' - дуже сильно;<br />
<br />
<h3><center>Це цікаво знати!</center></h3><br />
<hr><br />
<br />
Рід <b><i>верб</i></b> численний. Ще Пліній Старший дві тисячі років тому описав вісім різних <b><i>верб</i></b>. А нині їх, стверджують вчені, понад 500! Тільки в Україні можна знайти 30 видів <b><i>верб</i></b> і понад 200 гібридів та різновидів.<br><br />
Ще в сиву давнину люди шанували <b><i>вербу</i></b>. Її оспівували в піснях і легендах, її образ — один з найулюбленіших у народі. Слов'яни вважали <b><i>вербу</i></b> символом родинного вогнища. Молодих обов'язково водили навколо куща лози. З <b><i>вербою</i></b> лягали і в домовину. Археологів, яким першим пощастило побачити гробницю Тутанхамона, вразило те, що поряд з маслиновими гілками, пелюстками лотоса й волошками на покривалі юного фараона лежали й гірлянди з <b><i>вербових</i></b> листків! Ця давня любов до <b><i>верби</i></b> народилася, безумовно, від того, що дуже вона гарна, дуже корисна для людини. Християнська церква ввела поважання <b><i>верби</i></b> до своїх обрядів. У нас є навіть свято — <b><i>Вербна неділя</i></b>. Було заведено в цей день квітки-сережки варити з кашею і їсти, а молоді гілочки — святити.<br><br />
Народна медицина також використовує <b><i>вербу</i></b>. Настойкою з подрібненої кори лікують застуду та лихоманку, збивають жар. Відваром і порошком з кори очищають та вигоюють рани, нариви, опіки. З <b><i>вербової</i></b> кори в першій половині 20 століття було добуто саліцилову кислоту. Назва її походить від латинського слова «салікс», яке в перекладі й означає <b><i>верба</i></b>.<br> <br />
Люблять <b><i>вербу</i></b> в народі за красу, за притаєну зажуру та гордий сум. Шанують і оспівують її в піснях та у віршах. Коли Тарас Шевченка відправили з Орської фортеці на заслання, по дорозі в місті Гур'єві знайшов він гілочку <b><i>верби</i></b>. І, мабуть, так зажурило серце за рідною Україною, так нагадала вона йому далеку милу батьківщину, що не зміг покинути її, узяв з собою. Прибувши на місце заслання, посадив він ту маленьку лозину на непишному солдатському городі. Прийнялась гілочка, переборола місцеву спеку, пішла вгору і стала могутнім деревом. Уже друге сторіччя стоїть <b><i>«шевченківська верба»</i></b> у Форті Шєвченка. А коли відзначалася 110-та річниця з дня смерті Кобзаря, звідси, з півострова Мангишлак, привезли в Україну маленьку гілочку <b><i>«поетової вербиченьки»</i></b>. Її урочисто висадили в місті Львові, у Стрийському парку. Тепер це вже доросле дерево. І росте близька родичка <b><i>верби</i></b>, якою милувався Тарас Григорович, як живий пам'ятник безсмертний українському поетові.<br />
<br />
==Ілюстрації==<br />
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" <br />
|- valign="top"<br />
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:6951.jpg|x200px]]<br />
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:836216.jpg|x200px]]<br />
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:343.png|x200px]]<br />
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:97047 original.jpg|x200px]]<br />
|}<br />
<br />
==Див. також==<br />
*[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D1%80%D0%B1%D0%B0_(%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D1%96%D1%84%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F)Верба (українська міфологія)]<br />
*[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D1%80%D0%B1%D0%BD%D0%B0_%D0%BD%D0%B5%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%8F Вербна неділя]<br />
*[https://docs.google.com/viewera=v&q=cache:x5Nhk92te10J:www.nbuv.gov.ua/Portal/natural/vdpu/Ist_nauk/2008_15/08gvgbau.pdf+%D0%B1%D0%B8%D1%82%D0%B8+%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B1%D0%BE%D1%8E&hl=ru&gl=ua&pid=bl&srcid=ADGEESgKNr2WNFerYh7KjyOVoCe8RIQ3vshR4skEjzc9VwjpX6OaCbNtxEAAnwamLuvDoLWVicoWO8fMJ3yit_P05eAwFJz9K34JNR57Dv9qwCRGFY4bruAdCDLsc3-sBClXcpZP5BJK&sig=AHIEtbTe4icZKoUgIOuxOBbB_4QlN3gD2g В. Г. Гармасар САКРАЛЬНЕ ЗНАЧЕННЯ РОСЛИН У ВІРУВАННЯХ ПРАДАВНІХ УКРАЇНЦІВ]</div>Сабіна Байрамлиhttps://wiki.kubg.edu.ua/%D0%92%D0%B5%D1%80%D0%B1%D0%B0Верба2013-04-23T16:52:47Z<p>Сабіна Байрамли: </p>
<hr />
<div>==«Словарь української мови»==<br />
'''Верба, -би, '''''ж. ''Верба, ветла, Salix. ''Шумлять верби в кінці греблі, що я насадила. ''Мет. 113. ''Не стояла б до півночі з милим під вербою. ''Шевч. 12. ''Будь високий як верба, а багатий як земля. ''Посл. '''У його на вербі груші ростуть'''. Онъ вретъ, онъ говоритъ небылицы. '''Куди не підеш, то золоті верби ростуть'''. Вездѣ испортишь дѣло. Рудч. Ск. II. 61. '''Вербу носити почав'''. Запилъ. Грин. І. 233. 2) — '''дика = Дереза. '''Вх. Пч. І. 11. Ум. '''Вербка, вербиця, вербичка, вербиченька, вербочка. '''<br />
[[Категорія:Ве]]<br />
==Сучасні словники==<br />
<b>Верба</b>, и, жін.<br />
<br />
Тлумачення: <br />
'''Верба''' — дерево або кущ з гнучким гіллям, цілісними листками і зібраними в сережки одностатевими квітками. ''А над самою водою '''Верба''' похилилась ''(Тарас Шевченко, II, 1953, 8);'' Хутірець обріс '''вербами''' та осокорами'' (Іван Микитенко, II, 1957, 18).<br />
*[http://sum.in.ua/s/verba] - Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 325. <br />
<br />
'''Верба''' — дерево або кущ пн. півкулі; відзначається швидким ростом; в Україні бл. 30 видів; найпоширеніші: в. біла, в. ламка, в. гостролиста (шелюга), в. 3-тичинкова (білолоз), в. 5-тичинкова (верболіз); квітка в. медонос; з кори одержують дубильні речовини й барвники, саліцин; в. використовують як рослину-піонер для залісення пустищ, укріплення берегів водойм та річок; плакучі та пірамідальні різновиди вирощують як декоративні.<br />
*[http://slovopedia.org.ua/29/53394/7595.html] - Універсальний словник-енциклопедія <br />
<br />
<b><i> Орфографічний словник української мови:</i></b> верба-іменник жіночого роду. '''Але''': дві, три, чотири верби.<br />
<br />
<b><i>Фонетичний запис:</i></b >[wерба́ ]<br />
<br />
<b><i>Морфологічний запис:</i></b> верб-а<br />
<br />
<b><i>Словотворення:</i></b> верба→вербниця<br />
<br />
<b><i>Українсько-російський словник:</i></b> верби́чка(единичное дерево),верби́на; ветла́, мн.вё́тлы ;ива<br />
<br />
<b><i> Фразеологічний словник української мови:</i></b> золоті '''верби''' ростуть - виходить що-небудь пусте, недоладне;як ви́росте гарбу́з на''' вербі́''' - уживається як категоричне заперечення змісту зазначеного слова; ніколи не буде; на '''вербі́''' гру́ші - нісенітниці, дурниці;пови́снути на '''вербі́ ''' - заподіяти собі смерть; повіситися;як чорт до сухо́ї '''верби́''' - дуже сильно;<br />
<br />
<h3><center>Це цікаво знати!</center></h3><br />
<hr><br />
<br />
Рід <b><i>верб</i></b> численний. Ще Пліній Старший дві тисячі років тому описав вісім різних <b><i>верб</i></b>. А нині їх, стверджують вчені, понад 500! Тільки в Україні можна знайти 30 видів <b><i>верб</i></b> і понад 200 гібридів та різновидів.<br><br />
Ще в сиву давнину люди шанували <b><i>вербу</i></b>. Її оспівували в піснях і легендах, її образ — один з найулюбленіших у народі. Слов'яни вважали <b><i>вербу</i></b> символом родинного вогнища. Молодих обов'язково водили навколо куща лози. З <b><i>вербою</i></b> лягали і в домовину. Археологів, яким першим пощастило побачити гробницю Тутанхамона, вразило те, що поряд з маслиновими гілками, пелюстками лотоса й волошками на покривалі юного фараона лежали й гірлянди з <b><i>вербових</i></b> листків! Ця давня любов до <b><i>верби</i></b> народилася, безумовно, від того, що дуже вона гарна, дуже корисна для людини. Християнська церква ввела поважання <b><i>верби</i></b> до своїх обрядів. У нас є навіть свято — <b><i>Вербна неділя</i></b>. Було заведено в цей день квітки-сережки варити з кашею і їсти, а молоді гілочки — святити.<br><br />
Народна медицина також використовує <b><i>вербу</i></b>. Настойкою з подрібненої кори лікують застуду та лихоманку, збивають жар. Відваром і порошком з кори очищають та вигоюють рани, нариви, опіки. З <b><i>вербової</i></b> кори в першій половині 20 століття було добуто саліцилову кислоту. Назва її походить від латинського слова «салікс», яке в перекладі й означає <b><i>верба</i></b>.<br> <br />
Люблять <b><i>вербу</i></b> в народі за красу, за притаєну зажуру та гордий сум. Шанують і оспівують її в піснях та у віршах. Коли Тарас Шевченка відправили з Орської фортеці на заслання, по дорозі в місті Гур'єві знайшов він гілочку <b><i>верби</i></b>. І, мабуть, так зажурило серце за рідною Україною, так нагадала вона йому далеку милу батьківщину, що не зміг покинути її, узяв з собою. Прибувши на місце заслання, посадив він ту маленьку лозину на непишному солдатському городі. Прийнялась гілочка, переборола місцеву спеку, пішла вгору і стала могутнім деревом. Уже друге сторіччя стоїть <b><i>«шевченківська верба»</i></b> у Форті Шєвченка. А коли відзначалася 110-та річниця з дня смерті Кобзаря, звідси, з півострова Мангишлак, привезли в Україну маленьку гілочку <b><i>«поетової вербиченьки»</i></b>. Її урочисто висадили в місті Львові, у Стрийському парку. Тепер це вже доросле дерево. І росте близька родичка <b><i>верби</i></b>, якою милувався Тарас Григорович, як живий пам'ятник безсмертний українському поетові.<br />
<br />
==Ілюстрації==<br />
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" <br />
|- valign="top"<br />
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:6951.jpg|x200px]]<br />
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:836216.jpg|x200px]]<br />
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:343.png|x200px]]<br />
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:97047 original.jpg|x200px]]</div>Сабіна Байрамлиhttps://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:97047_original.jpgФайл:97047 original.jpg2013-04-23T16:52:10Z<p>Сабіна Байрамли: Вербна Неділя</p>
<hr />
<div>Вербна Неділя</div>Сабіна Байрамлиhttps://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:343.pngФайл:343.png2013-04-23T16:50:53Z<p>Сабіна Байрамли: Вербові котики</p>
<hr />
<div>Вербові котики</div>Сабіна Байрамлиhttps://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:836216.jpgФайл:836216.jpg2013-04-23T16:49:15Z<p>Сабіна Байрамли: Вербові котики</p>
<hr />
<div>Вербові котики</div>Сабіна Байрамлиhttps://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:6951.jpgФайл:6951.jpg2013-04-23T16:46:24Z<p>Сабіна Байрамли: Верба</p>
<hr />
<div>Верба</div>Сабіна Байрамлиhttps://wiki.kubg.edu.ua/%D0%92%D0%B5%D1%80%D0%B1%D0%B0Верба2013-04-23T16:38:35Z<p>Сабіна Байрамли: </p>
<hr />
<div>==«Словарь української мови»==<br />
'''Верба, -би, '''''ж. ''Верба, ветла, Salix. ''Шумлять верби в кінці греблі, що я насадила. ''Мет. 113. ''Не стояла б до півночі з милим під вербою. ''Шевч. 12. ''Будь високий як верба, а багатий як земля. ''Посл. '''У його на вербі груші ростуть'''. Онъ вретъ, онъ говоритъ небылицы. '''Куди не підеш, то золоті верби ростуть'''. Вездѣ испортишь дѣло. Рудч. Ск. II. 61. '''Вербу носити почав'''. Запилъ. Грин. І. 233. 2) — '''дика = Дереза. '''Вх. Пч. І. 11. Ум. '''Вербка, вербиця, вербичка, вербиченька, вербочка. '''<br />
[[Категорія:Ве]]<br />
==Сучасні словники==<br />
<b>Верба</b>, и, жін.<br />
<br />
Тлумачення: <br />
'''Верба''' — дерево або кущ з гнучким гіллям, цілісними листками і зібраними в сережки одностатевими квітками. ''А над самою водою '''Верба''' похилилась ''(Тарас Шевченко, II, 1953, 8);'' Хутірець обріс '''вербами''' та осокорами'' (Іван Микитенко, II, 1957, 18).<br />
*[http://sum.in.ua/s/verba] - Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 325. <br />
<br />
'''Верба''' — дерево або кущ пн. півкулі; відзначається швидким ростом; в Україні бл. 30 видів; найпоширеніші: в. біла, в. ламка, в. гостролиста (шелюга), в. 3-тичинкова (білолоз), в. 5-тичинкова (верболіз); квітка в. медонос; з кори одержують дубильні речовини й барвники, саліцин; в. використовують як рослину-піонер для залісення пустищ, укріплення берегів водойм та річок; плакучі та пірамідальні різновиди вирощують як декоративні.<br />
*[http://slovopedia.org.ua/29/53394/7595.html] - Універсальний словник-енциклопедія <br />
<br />
<b><i> Орфографічний словник української мови:</i></b> верба-іменник жіночого роду. '''Але''': дві, три, чотири верби.<br />
<br />
<b><i>Фонетичний запис:</i></b >[wерба́ ]<br />
<br />
<b><i>Морфологічний запис:</i></b> верб-а<br />
<br />
<b><i>Словотворення:</i></b> верба→вербниця<br />
<br />
<b><i>Українсько-російський словник:</i></b> верби́чка(единичное дерево),верби́на; ветла́, мн.вё́тлы ;ива<br />
<br />
<b><i> Фразеологічний словник української мови:</i></b> золоті '''верби''' ростуть - виходить що-небудь пусте, недоладне;як ви́росте гарбу́з на''' вербі́''' - уживається як категоричне заперечення змісту зазначеного слова; ніколи не буде; на '''вербі́''' гру́ші - нісенітниці, дурниці;пови́снути на '''вербі́ ''' - заподіяти собі смерть; повіситися;як чорт до сухо́ї '''верби́''' - дуже сильно;<br />
<br />
<h3><center>Це цікаво знати!</center></h3><br />
<hr><br />
<br />
Рід <b><i>верб</i></b> численний. Ще Пліній Старший дві тисячі років тому описав вісім різних <b><i>верб</i></b>. А нині їх, стверджують вчені, понад 500! Тільки в Україні можна знайти 30 видів <b><i>верб</i></b> і понад 200 гібридів та різновидів.<br><br />
Ще в сиву давнину люди шанували <b><i>вербу</i></b>. Її оспівували в піснях і легендах, її образ — один з найулюбленіших у народі. Слов'яни вважали <b><i>вербу</i></b> символом родинного вогнища. Молодих обов'язково водили навколо куща лози. З <b><i>вербою</i></b> лягали і в домовину. Археологів, яким першим пощастило побачити гробницю Тутанхамона, вразило те, що поряд з маслиновими гілками, пелюстками лотоса й волошками на покривалі юного фараона лежали й гірлянди з <b><i>вербових</i></b> листків! Ця давня любов до <b><i>верби</i></b> народилася, безумовно, від того, що дуже вона гарна, дуже корисна для людини. Християнська церква ввела поважання <b><i>верби</i></b> до своїх обрядів. У нас є навіть свято — <b><i>Вербна неділя</i></b>. Було заведено в цей день квітки-сережки варити з кашею і їсти, а молоді гілочки — святити.<br><br />
Народна медицина також використовує <b><i>вербу</i></b>. Настойкою з подрібненої кори лікують застуду та лихоманку, збивають жар. Відваром і порошком з кори очищають та вигоюють рани, нариви, опіки. З <b><i>вербової</i></b> кори в першій половині 20 століття було добуто саліцилову кислоту. Назва її походить від латинського слова «салікс», яке в перекладі й означає <b><i>верба</i></b>.<br> <br />
Люблять <b><i>вербу</i></b> в народі за красу, за притаєну зажуру та гордий сум. Шанують і оспівують її в піснях та у віршах. Коли Тарас Шевченка відправили з Орської фортеці на заслання, по дорозі в місті Гур'єві знайшов він гілочку <b><i>верби</i></b>. І, мабуть, так зажурило серце за рідною Україною, так нагадала вона йому далеку милу батьківщину, що не зміг покинути її, узяв з собою. Прибувши на місце заслання, посадив він ту маленьку лозину на непишному солдатському городі. Прийнялась гілочка, переборола місцеву спеку, пішла вгору і стала могутнім деревом. Уже друге сторіччя стоїть <b><i>«шевченківська верба»</i></b> у Форті Шєвченка. А коли відзначалася 110-та річниця з дня смерті Кобзаря, звідси, з півострова Мангишлак, привезли в Україну маленьку гілочку <b><i>«поетової вербиченьки»</i></b>. Її урочисто висадили в місті Львові, у Стрийському парку. Тепер це вже доросле дерево. І росте близька родичка <b><i>верби</i></b>, якою милувався Тарас Григорович, як живий пам'ятник безсмертний українському поетові.</div>Сабіна Байрамлиhttps://wiki.kubg.edu.ua/%D0%92%D0%B5%D1%80%D0%B1%D0%B0Верба2013-04-23T16:37:21Z<p>Сабіна Байрамли: </p>
<hr />
<div>==«Словарь української мови»==<br />
'''Верба, -би, '''''ж. ''Верба, ветла, Salix. ''Шумлять верби в кінці греблі, що я насадила. ''Мет. 113. ''Не стояла б до півночі з милим під вербою. ''Шевч. 12. ''Будь високий як верба, а багатий як земля. ''Посл. '''У його на вербі груші ростуть'''. Онъ вретъ, онъ говоритъ небылицы. '''Куди не підеш, то золоті верби ростуть'''. Вездѣ испортишь дѣло. Рудч. Ск. II. 61. '''Вербу носити почав'''. Запилъ. Грин. І. 233. 2) — '''дика = Дереза. '''Вх. Пч. І. 11. Ум. '''Вербка, вербиця, вербичка, вербиченька, вербочка. '''<br />
[[Категорія:Ве]]<br />
==Сучасні словники==<br />
<b>Верба</b>, и, жін.<br />
<br />
Тлумачення: <br />
'''Верба''' — дерево або кущ з гнучким гіллям, цілісними листками і зібраними в сережки одностатевими квітками. ''А над самою водою '''Верба''' похилилась ''(Тарас Шевченко, II, 1953, 8);'' Хутірець обріс '''вербами''' та осокорами'' (Іван Микитенко, II, 1957, 18).<br />
*[http://sum.in.ua/s/verba] - Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 325. <br />
<br />
'''Верба''' — дерево або кущ пн. півкулі; відзначається швидким ростом; в Україні бл. 30 видів; найпоширеніші: в. біла, в. ламка, в. гостролиста (шелюга), в. 3-тичинкова (білолоз), в. 5-тичинкова (верболіз); квітка в. медонос; з кори одержують дубильні речовини й барвники, саліцин; в. використовують як рослину-піонер для залісення пустищ, укріплення берегів водойм та річок; плакучі та пірамідальні різновиди вирощують як декоративні.<br />
*[http://slovopedia.org.ua/29/53394/7595.html] - Універсальний словник-енциклопедія <br />
<br />
<b><i> Орфографічний словник української мови </i></b>:верба-іменник жіночого роду. '''Але''': дві, три, чотири верби.<br />
<br />
<b><i>Фонетичний запис:</i></b >[wерба́ ]<br />
<br />
<b><i>Морфологічний запис:</i></b> верб-а<br />
<br />
<b><i>Словотворення:</i></b> верба→вербниця<br />
<br />
<b><i>Українсько-російський словник:</i></b> верби́чка(единичное дерево),верби́на; ветла́, мн.вё́тлы ;ива<br />
<br />
<b><i> Фразеологічний словник української мови </i></b>: золоті '''верби''' ростуть - виходить що-небудь пусте, недоладне;як ви́росте гарбу́з на''' вербі́''' - уживається як категоричне заперечення змісту зазначеного слова; ніколи не буде; на '''вербі́''' гру́ші - нісенітниці, дурниці;пови́снути на '''вербі́ ''' - заподіяти собі смерть; повіситися;як чорт до сухо́ї '''верби́''' - дуже сильно;<br />
<br />
<h3><center>Це цікаво знати!</center></h3><br />
<hr><br />
<br />
Рід <b><i>верб</i></b> численний. Ще Пліній Старший дві тисячі років тому описав вісім різних <b><i>верб</i></b>. А нині їх, стверджують вчені, понад 500! Тільки в Україні можна знайти 30 видів <b><i>верб</i></b> і понад 200 гібридів та різновидів.<br><br />
Ще в сиву давнину люди шанували <b><i>вербу</i></b>. Її оспівували в піснях і легендах, її образ — один з найулюбленіших у народі. Слов'яни вважали <b><i>вербу</i></b> символом родинного вогнища. Молодих обов'язково водили навколо куща лози. З <b><i>вербою</i></b> лягали і в домовину. Археологів, яким першим пощастило побачити гробницю Тутанхамона, вразило те, що поряд з маслиновими гілками, пелюстками лотоса й волошками на покривалі юного фараона лежали й гірлянди з <b><i>вербових</i></b> листків! Ця давня любов до <b><i>верби</i></b> народилася, безумовно, від того, що дуже вона гарна, дуже корисна для людини. Християнська церква ввела поважання <b><i>верби</i></b> до своїх обрядів. У нас є навіть свято — <b><i>Вербна неділя</i></b>. Було заведено в цей день квітки-сережки варити з кашею і їсти, а молоді гілочки — святити.<br><br />
Народна медицина також використовує <b><i>вербу</i></b>. Настойкою з подрібненої кори лікують застуду та лихоманку, збивають жар. Відваром і порошком з кори очищають та вигоюють рани, нариви, опіки. З <b><i>вербової</i></b> кори в першій половині 20 століття було добуто саліцилову кислоту. Назва її походить від латинського слова «салікс», яке в перекладі й означає <b><i>верба</i></b>.<br> <br />
Люблять <b><i>вербу</i></b> в народі за красу, за притаєну зажуру та гордий сум. Шанують і оспівують її в піснях та у віршах. Коли Тарас Шевченка відправили з Орської фортеці на заслання, по дорозі в місті Гур'єві знайшов він гілочку <b><i>верби</i></b>. І, мабуть, так зажурило серце за рідною Україною, так нагадала вона йому далеку милу батьківщину, що не зміг покинути її, узяв з собою. Прибувши на місце заслання, посадив він ту маленьку лозину на непишному солдатському городі. Прийнялась гілочка, переборола місцеву спеку, пішла вгору і стала могутнім деревом. Уже друге сторіччя стоїть <b><i>«шевченківська верба»</i></b> у Форті Шєвченка. А коли відзначалася 110-та річниця з дня смерті Кобзаря, звідси, з півострова Мангишлак, привезли в Україну маленьку гілочку <b><i>«поетової вербиченьки»</i></b>. Її урочисто висадили в місті Львові, у Стрийському парку. Тепер це вже доросле дерево. І росте близька родичка <b><i>верби</i></b>, якою милувався Тарас Григорович, як живий пам'ятник безсмертний українському поетові.</div>Сабіна Байрамлиhttps://wiki.kubg.edu.ua/%D0%92%D0%B5%D1%80%D0%B1%D0%B0Верба2013-04-23T16:24:02Z<p>Сабіна Байрамли: </p>
<hr />
<div>==«Словарь української мови»==<br />
'''Верба, -би, '''''ж. ''Верба, ветла, Salix. ''Шумлять верби в кінці греблі, що я насадила. ''Мет. 113. ''Не стояла б до півночі з милим під вербою. ''Шевч. 12. ''Будь високий як верба, а багатий як земля. ''Посл. '''У його на вербі груші ростуть'''. Онъ вретъ, онъ говоритъ небылицы. '''Куди не підеш, то золоті верби ростуть'''. Вездѣ испортишь дѣло. Рудч. Ск. II. 61. '''Вербу носити почав'''. Запилъ. Грин. І. 233. 2) — '''дика = Дереза. '''Вх. Пч. І. 11. Ум. '''Вербка, вербиця, вербичка, вербиченька, вербочка. '''<br />
[[Категорія:Ве]]<br />
==Сучасні словники==<br />
<b>Верба</b>, и, жін.<br />
<br />
Тлумачення: <br />
'''Верба''' — дерево або кущ з гнучким гіллям, цілісними листками і зібраними в сережки одностатевими квітками. ''А над самою водою '''Верба''' похилилась ''(Тарас Шевченко, II, 1953, 8);'' Хутірець обріс '''вербами''' та осокорами'' (Іван Микитенко, II, 1957, 18).<br />
*[http://sum.in.ua/s/verba] - Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 325. <br />
<br />
'''Верба''' — дерево або кущ пн. півкулі; відзначається швидким ростом; в Україні бл. 30 видів; найпоширеніші: в. біла, в. ламка, в. гостролиста (шелюга), в. 3-тичинкова (білолоз), в. 5-тичинкова (верболіз); квітка в. медонос; з кори одержують дубильні речовини й барвники, саліцин; в. використовують як рослину-піонер для залісення пустищ, укріплення берегів водойм та річок; плакучі та пірамідальні різновиди вирощують як декоративні.<br />
*[http://slovopedia.org.ua/29/53394/7595.html] - Універсальний словник-енциклопедія <br />
<br />
<b><i> Орфографічний словник української мови </i></b>:верба-іменник жіночого роду. '''Але''': дві, три, чотири верби.<br />
<br />
<b><i>Фонетичний запис:</i></b >[wерба́ ]<br />
<br />
<b><i>Морфологічний запис:</i></b> верб-а<br />
<br />
<b><i>Словотворення:</i></b> верба→вербниця<br />
<br />
<b><i>Українсько-російський словник:</i></b> верби́чка(единичное дерево),верби́на; ветла́, мн.вё́тлы ;ива<br />
<br />
<b><i> Фразеологічний словник української мови </i></b>: золоті '''верби''' ростуть - виходить що-небудь пусте, недоладне;як ви́росте гарбу́з на''' вербі́''' - уживається як категоричне заперечення змісту зазначеного слова; ніколи не буде; на '''вербі́''' гру́ші - нісенітниці, дурниці;пови́снути на '''вербі́ ''' - заподіяти собі смерть; повіситися;як чорт до сухо́ї '''верби́''' - дуже сильно;</div>Сабіна Байрамлиhttps://wiki.kubg.edu.ua/%D0%92%D0%B5%D1%80%D0%B1%D0%B0Верба2013-04-23T16:18:25Z<p>Сабіна Байрамли: </p>
<hr />
<div>==«Словарь української мови»==<br />
'''Верба, -би, '''''ж. ''Верба, ветла, Salix. ''Шумлять верби в кінці греблі, що я насадила. ''Мет. 113. ''Не стояла б до півночі з милим під вербою. ''Шевч. 12. ''Будь високий як верба, а багатий як земля. ''Посл. '''У його на вербі груші ростуть'''. Онъ вретъ, онъ говоритъ небылицы. '''Куди не підеш, то золоті верби ростуть'''. Вездѣ испортишь дѣло. Рудч. Ск. II. 61. '''Вербу носити почав'''. Запилъ. Грин. І. 233. 2) — '''дика = Дереза. '''Вх. Пч. І. 11. Ум. '''Вербка, вербиця, вербичка, вербиченька, вербочка. '''<br />
[[Категорія:Ве]]<br />
==Сучасні словники==<br />
<b>Верба</b>, и, жін.<br />
<br />
Тлумачення: <br />
'''''Верба''' — 1)дерево або кущ з гнучким гіллям, цілісними листками і зібраними в сережки одностатевими квітками. ''А над самою водою '''Верба''' похилилась ''(Тарас Шевченко, II, 1953, 8);'' Хутірець обріс '''вербами''' та осокорами'' (Іван Микитенко, II, 1957, 18).<br />
*[http://http://sum.in.ua/s/verba] - Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 325.<br />
<br />
<b><i> Орфографічний словник української мови </i></b>:верба-іменник жіночого роду. '''Але''': дві, три, чотири верби.<br />
<br />
<b><i>Фонетичний запис:</i></b >[wерба́ ]<br />
<br />
<b><i>Морфологічний запис:</i></b> верб-а<br />
<br />
<b><i>Словотворення:</i></b> верба→вербниця<br />
<br />
<b><i>Українсько-російський словник:</i></b> верби́чка(единичное дерево),верби́на; ветла́, мн.вё́тлы ;ива<br />
<br />
<b><i> Фразеологічний словник української мови </i></b>: золоті '''верби''' ростуть - виходить що-небудь пусте, недоладне;як ви́росте гарбу́з на''' вербі́''' - уживається як категоричне заперечення змісту зазначеного слова; ніколи не буде; на '''вербі́''' гру́ші - нісенітниці, дурниці;пови́снути на '''вербі́ ''' - заподіяти собі смерть; повіситися;як чорт до сухо́ї '''верби́''' - дуже сильно</div>Сабіна Байрамлиhttps://wiki.kubg.edu.ua/%D0%92%D0%B5%D1%80%D0%B1%D0%B0Верба2013-04-23T15:32:30Z<p>Сабіна Байрамли: </p>
<hr />
<div>==«Словарь української мови»==<br />
'''Верба, -би, '''''ж. ''Верба, ветла, Salix. ''Шумлять верби в кінці греблі, що я насадила. ''Мет. 113. ''Не стояла б до півночі з милим під вербою. ''Шевч. 12. ''Будь високий як верба, а багатий як земля. ''Посл. '''У його на вербі груші ростуть'''. Онъ вретъ, онъ говоритъ небылицы. '''Куди не підеш, то золоті верби ростуть'''. Вездѣ испортишь дѣло. Рудч. Ск. II. 61. '''Вербу носити почав'''. Запилъ. Грин. І. 233. 2) — '''дика = Дереза. '''Вх. Пч. І. 11. Ум. '''Вербка, вербиця, вербичка, вербиченька, вербочка. '''<br />
[[Категорія:Ве]]<br />
==Сучасні словники==<br />
<b>Верба</b>, и, жін.<br />
<br />
Тлумачення: <br />
'''''Верба''' — 1)дерево або кущ з гнучким гіллям, цілісними листками і зібраними в сережки одностатевими квітками. ''А над самою водою '''Верба''' похилилась ''(Тарас Шевченко, II, 1953, 8);'' Хутірець обріс '''вербами''' та осокорами'' (Іван Микитенко, II, 1957, 18).<br />
*[http://http://sum.in.ua/s/verba] - Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 325.</div>Сабіна Байрамлиhttps://wiki.kubg.edu.ua/%D0%92%D0%B5%D1%80%D0%B1%D0%B0Верба2013-04-23T15:22:31Z<p>Сабіна Байрамли: </p>
<hr />
<div>==«Словарь української мови»==<br />
'''Верба, -би, '''''ж. ''Верба, ветла, Salix. ''Шумлять верби в кінці греблі, що я насадила. ''Мет. 113. ''Не стояла б до півночі з милим під вербою. ''Шевч. 12. ''Будь високий як верба, а багатий як земля. ''Посл. '''У його на вербі груші ростуть'''. Онъ вретъ, онъ говоритъ небылицы. '''Куди не підеш, то золоті верби ростуть'''. Вездѣ испортишь дѣло. Рудч. Ск. II. 61. '''Вербу носити почав'''. Запилъ. Грин. І. 233. 2) — '''дика = Дереза. '''Вх. Пч. І. 11. Ум. '''Вербка, вербиця, вербичка, вербиченька, вербочка. '''<br />
[[Категорія:Ве]]<br />
==Сучасні словники==<br />
<b>Верба</b>, и, жін.</div>Сабіна Байрамлиhttps://wiki.kubg.edu.ua/%D0%9B%D1%96%D0%B6%D0%BA%D0%BEЛіжко2013-01-05T12:44:37Z<p>Сабіна Байрамли: </p>
<hr />
<div>==«Словарь української мови»==<br />
'''Ліжко, -ка, '''''с. ''Кровать. ''По своєму ліжку простягай ніжку. ''Ном. № 9883. ''Гість лави не засидить, ліжка не залежить. ''Ном. № 11939. ''Не на ліжко, в домовину сиротою ляжу. ''Шевч. 27. Ум. '''Ліженько, ліжечко. '''''Пішов до ліженька, постілька біленька, а на тій постільці дитинка маленька. ''Чуб. V. 687. <br />
[[Категорія:Лі]]<br />
==Сучасні словники==<br />
<br />
<b>Лі́жко</b>, -жка, м. (на) -жку, р. мн. -жок.<br />
<br />
Тлумачення: <br />
<br />
'''''Лі́жко – '''''1)призн. для лежання мебля у вигляді рами на ніжках з двома спинками, на яку кладуть матрац і постіль.'' Господиня постелила Чернишеві на ліжку, а Козакову на долівці ''(Олесь Гончар, III, 1959, 16); 2)місце для спання; постіль.'' Я розстелю золоті шати, й на ліжку з трав і конвалій так солодко відпочивати вам буде'' (Володимир Сосюра, II, 1958, 394).<br />
<br />
<b><i> Орфографічний словник української мови </i></b>:лі́жко - іменник середнього роду.<br />
<br />
<b><i> Словник синонімів </i></b>:постіль, постеля, (морське) койка, ур. ложе, одр, р. одрина; (спільне, в тюрмі) нари, (в хаті) піл; д. ліжниця.<br />
<br />
<b><i> Українсько-російський словник </i></b>: кровать; постель; койка (в больнице, казарме и т.п.).<br />
<br />
<b><i> Фразеологічний словник української мови </i></b>: <b>встава́ти (підво́дитися) / вста́ти (підвести́ся) з лі́жка.</b> Починати одужувати після тяжкої хвороби. '' На восьмий тиждень я устав з ліжка. Тоді вже почав жваво у силу вбиратись ''(Марко Вовчок);<b> прикува́ти / прико́вувати до лі́жка кого.</b> Позбавити когось можливості рухатися, ходити (перев. про хворобу).'' Ще в дитинстві Леся Українка тяжко захворіла на туберкульоз, який прикував її на довгі місяці до ліжка'' (З журналу);<br />
<br />
<b><i> Словар українського сленгу </i></b>: Ліжко 1)''(-а) с.; шк.; жарт.'' Погана оцінка. Гра англ. слів bad - поганий і bed - ліжко.<br />
<br />
<h3><center>Це цікаво знати!</center></h3><br />
<hr><br />
Із самого початку появи людини в цьому світі, її цікавило питання: ''де спати й на чому?'' Відповіді на нього були різноманітними, іноді безглуздими й смішними в нашому сьогоднішнім розумінні. Такий предмет меблів як <b><i> ліжко</i></b> , з'явився тільки в 15 столітті, а до цього йому передували різні оригінальні конструкції, за допомогою яких люди намагалися поспати.<br><br />
Наприклад, у древньому Єгипті,<b><i> ліжка </i></b> фараона й знаті ніколи не були горизонтальними. Узголів'я завжди був вище, тому сон проходив під певним кутом. М'яких подушок під голову, теж не існувало, відпочинок голові забезпечували дерев'яні підставки, які фіксували шию. Саме так і спали єгипетські фараони: напівлежачи, у блиску золота, срібла й слонової кістки, з яких виготовлялося <b><i> ліжко</i></b> . Але, простолюдини Єгипту могли спати в нормальному, у нашому розумінні, положенні. Їхнім ложем були прості матраци, набиті сіном або сухими листами. Спали на них, прямо на підлозі або на спеціальному піднесенні, зробленому з дощок або каменів.<br><br />
<b><i> Ліжка </i></b> древнього Рима, звичайно, були бронзовими, з багатою обробкою. Спати на таких, мали право тільки патриції. Крім того, такі ліжка служили ще місцем відпочинку й бесід, на них же й виносили небіжчика з будинку.<br><br />
Древній Китай, довгий час, набагато випереджав Європу в плані відкриттів і корисних винаходів.<b><i> Ліжка </i></b> знатних китайців були зручні й мали спеціальну систему обігріву, не говорячи вже про центральне опалення всього будинку.<br><br />
А в північній Європі особисте <b><i> ліжко</i></b> , довгий час, була предметом розкоші. Часто, навіть ті громадяни, які могли дозволити собі мати слуг, спали разом з ними на одній ложі. Самі <b><i> ліжка</i></b> були дуже високими, піднімалися на них за допомогою стільця, або були й сходи. І так було аж до 19 століття.<br><br />
Оригінальні меблі були в середньовічній Німеччині. Заможні бюргери лягали спати в <b><i> ліжка-шафи.</i></b> Їхньою відмінною рисою були дверцята, які закривав тий хто спить. Очевидно, щоб людина не почувала себе небіжчиком, у дверцятах було невелике віконечко. Вважалося, що таке <b><i>ліжко</i></b> охороняє не тільки від нечистої сили, але й від мишей і бліх.<br><br />
В 19 столітті <b><i> ліжка</i></b> придбали звичайну для нас форму. Особи королівської крові спали на <b><i> ліжках</i></b> неймовірної ширини – це вважалося відмітним знаком їхньої величі й влади. Наприклад, у бельгійського принца Пилипа і його дружини було <b><i> ліжко</i></b> шириною в 3, 81 м і довжиною – 5, 79 м.<br />
<br />
==Ілюстрації==<br />
<br />
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" <br />
|- valign="top"<br />
|style="width:20%; padding-top:1em;"|[[Зображення:21636 original.jpg|x200px]]<br />
|style="width:20%; padding-top:1em;"|[[Зображення:De6c1d80c52c.jpg|x200px]]<br />
|style="width:20%; padding-top:1em;"|[[Зображення:Dickens-bed.jpg|x200px]]<br />
|style="width:20%; padding-top:1em;"|[[Зображення:C4ad0-68083-5.jpg|x200px]]</div>Сабіна Байрамлиhttps://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:C4ad0-68083-5.jpgФайл:C4ad0-68083-5.jpg2013-01-05T12:43:36Z<p>Сабіна Байрамли: </p>
<hr />
<div></div>Сабіна Байрамлиhttps://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Dickens-bed.jpgФайл:Dickens-bed.jpg2013-01-05T12:42:35Z<p>Сабіна Байрамли: </p>
<hr />
<div></div>Сабіна Байрамлиhttps://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:De6c1d80c52c.jpgФайл:De6c1d80c52c.jpg2013-01-05T12:41:28Z<p>Сабіна Байрамли: </p>
<hr />
<div></div>Сабіна Байрамлиhttps://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:21636_original.jpgФайл:21636 original.jpg2013-01-05T12:38:47Z<p>Сабіна Байрамли: </p>
<hr />
<div></div>Сабіна Байрамлиhttps://wiki.kubg.edu.ua/%D0%9B%D1%96%D0%B6%D0%BA%D0%BEЛіжко2013-01-05T12:37:03Z<p>Сабіна Байрамли: </p>
<hr />
<div>==«Словарь української мови»==<br />
'''Ліжко, -ка, '''''с. ''Кровать. ''По своєму ліжку простягай ніжку. ''Ном. № 9883. ''Гість лави не засидить, ліжка не залежить. ''Ном. № 11939. ''Не на ліжко, в домовину сиротою ляжу. ''Шевч. 27. Ум. '''Ліженько, ліжечко. '''''Пішов до ліженька, постілька біленька, а на тій постільці дитинка маленька. ''Чуб. V. 687. <br />
[[Категорія:Лі]]<br />
==Сучасні словники==<br />
<br />
<b>Лі́жко</b>, -жка, м. (на) -жку, р. мн. -жок.<br />
<br />
Тлумачення: <br />
<br />
'''''Лі́жко – '''''1)призн. для лежання мебля у вигляді рами на ніжках з двома спинками, на яку кладуть матрац і постіль.'' Господиня постелила Чернишеві на ліжку, а Козакову на долівці ''(Олесь Гончар, III, 1959, 16); 2)місце для спання; постіль.'' Я розстелю золоті шати, й на ліжку з трав і конвалій так солодко відпочивати вам буде'' (Володимир Сосюра, II, 1958, 394).<br />
<br />
<b><i> Орфографічний словник української мови </i></b>:лі́жко - іменник середнього роду.<br />
<br />
<b><i> Словник синонімів </i></b>:постіль, постеля, (морське) койка, ур. ложе, одр, р. одрина; (спільне, в тюрмі) нари, (в хаті) піл; д. ліжниця.<br />
<br />
<b><i> Українсько-російський словник </i></b>: кровать; постель; койка (в больнице, казарме и т.п.).<br />
<br />
<b><i> Фразеологічний словник української мови </i></b>: <b>встава́ти (підво́дитися) / вста́ти (підвести́ся) з лі́жка.</b> Починати одужувати після тяжкої хвороби. '' На восьмий тиждень я устав з ліжка. Тоді вже почав жваво у силу вбиратись ''(Марко Вовчок);<b> прикува́ти / прико́вувати до лі́жка кого.</b> Позбавити когось можливості рухатися, ходити (перев. про хворобу).'' Ще в дитинстві Леся Українка тяжко захворіла на туберкульоз, який прикував її на довгі місяці до ліжка'' (З журналу);<br />
<br />
<b><i> Словар українського сленгу </i></b>: Ліжко 1)''(-а) с.; шк.; жарт.'' Погана оцінка. Гра англ. слів bad - поганий і bed - ліжко.<br />
<br />
<h3><center>Це цікаво знати!</center></h3><br />
<hr><br />
Із самого початку появи людини в цьому світі, її цікавило питання: ''де спати й на чому?'' Відповіді на нього були різноманітними, іноді безглуздими й смішними в нашому сьогоднішнім розумінні. Такий предмет меблів як <b><i> ліжко</i></b> , з'явився тільки в 15 столітті, а до цього йому передували різні оригінальні конструкції, за допомогою яких люди намагалися поспати.<br><br />
Наприклад, у древньому Єгипті,<b><i> ліжка </i></b> фараона й знаті ніколи не були горизонтальними. Узголів'я завжди був вище, тому сон проходив під певним кутом. М'яких подушок під голову, теж не існувало, відпочинок голові забезпечували дерев'яні підставки, які фіксували шию. Саме так і спали єгипетські фараони: напівлежачи, у блиску золота, срібла й слонової кістки, з яких виготовлялося <b><i> ліжко</i></b> . Але, простолюдини Єгипту могли спати в нормальному, у нашому розумінні, положенні. Їхнім ложем були прості матраци, набиті сіном або сухими листами. Спали на них, прямо на підлозі або на спеціальному піднесенні, зробленому з дощок або каменів.<br><br />
<b><i> Ліжка </i></b> древнього Рима, звичайно, були бронзовими, з багатою обробкою. Спати на таких, мали право тільки патриції. Крім того, такі ліжка служили ще місцем відпочинку й бесід, на них же й виносили небіжчика з будинку.<br><br />
Древній Китай, довгий час, набагато випереджав Європу в плані відкриттів і корисних винаходів.<b><i> Ліжка </i></b> знатних китайців були зручні й мали спеціальну систему обігріву, не говорячи вже про центральне опалення всього будинку.<br><br />
А в північній Європі особисте <b><i> ліжко</i></b> , довгий час, була предметом розкоші. Часто, навіть ті громадяни, які могли дозволити собі мати слуг, спали разом з ними на одній ложі. Самі <b><i> ліжка</i></b> були дуже високими, піднімалися на них за допомогою стільця, або були й сходи. І так було аж до 19 століття.<br><br />
Оригінальні меблі були в середньовічній Німеччині. Заможні бюргери лягали спати в <b><i> ліжка-шафи.</i></b> Їхньою відмінною рисою були дверцята, які закривав тий хто спить. Очевидно, щоб людина не почувала себе небіжчиком, у дверцятах було невелике віконечко. Вважалося, що таке <b><i>ліжко</i></b> охороняє не тільки від нечистої сили, але й від мишей і бліх.<br><br />
В 19 столітті <b><i> ліжка</i></b> придбали звичайну для нас форму. Особи королівської крові спали на <b><i> ліжках</i></b> неймовірної ширини – це вважалося відмітним знаком їхньої величі й влади. Наприклад, у бельгійського принца Пилипа і його дружини було <b><i> ліжко</i></b> шириною в 3, 81 м і довжиною – 5, 79 м.<br />
<br />
==Ілюстрації==</div>Сабіна Байрамлиhttps://wiki.kubg.edu.ua/%D0%9B%D1%96%D0%B6%D0%BA%D0%BEЛіжко2013-01-05T12:31:10Z<p>Сабіна Байрамли: </p>
<hr />
<div>==«Словарь української мови»==<br />
'''Ліжко, -ка, '''''с. ''Кровать. ''По своєму ліжку простягай ніжку. ''Ном. № 9883. ''Гість лави не засидить, ліжка не залежить. ''Ном. № 11939. ''Не на ліжко, в домовину сиротою ляжу. ''Шевч. 27. Ум. '''Ліженько, ліжечко. '''''Пішов до ліженька, постілька біленька, а на тій постільці дитинка маленька. ''Чуб. V. 687. <br />
[[Категорія:Лі]]<br />
==Сучасні словники==<br />
<br />
<b>Лі́жко</b>, -жка, м. (на) -жку, р. мн. -жок.<br />
<br />
Тлумачення: <br />
<br />
'''''Лі́жко – '''''1)призн. для лежання мебля у вигляді рами на ніжках з двома спинками, на яку кладуть матрац і постіль.'' Господиня постелила Чернишеві на ліжку, а Козакову на долівці ''(Олесь Гончар, III, 1959, 16); 2)місце для спання; постіль.'' Я розстелю золоті шати, й на ліжку з трав і конвалій так солодко відпочивати вам буде'' (Володимир Сосюра, II, 1958, 394).<br />
<br />
<b><i> Орфографічний словник української мови </i></b>:лі́жко - іменник середнього роду.<br />
<br />
<b><i> Словник синонімів </i></b>:постіль, постеля, (морське) койка, ур. ложе, одр, р. одрина; (спільне, в тюрмі) нари, (в хаті) піл; д. ліжниця.<br />
<br />
<b><i> Українсько-російський словник </i></b>: кровать; постель; койка (в больнице, казарме и т.п.).<br />
<br />
<b><i> Фразеологічний словник української мови </i></b>: <b>встава́ти (підво́дитися) / вста́ти (підвести́ся) з лі́жка.</b> Починати одужувати після тяжкої хвороби. '' На восьмий тиждень я устав з ліжка. Тоді вже почав жваво у силу вбиратись ''(Марко Вовчок);<b> прикува́ти / прико́вувати до лі́жка кого.</b> Позбавити когось можливості рухатися, ходити (перев. про хворобу).'' Ще в дитинстві Леся Українка тяжко захворіла на туберкульоз, який прикував її на довгі місяці до ліжка'' (З журналу);<br />
<br />
<b><i> Словар українського сленгу </i></b>: Ліжко 1)''(-а) с.; шк.; жарт.'' Погана оцінка. Гра англ. слів bad - поганий і bed - ліжко.<br />
<br />
<h3><center>Це цікаво знати!</center></h3><br />
<hr><br />
Із самого початку появи людини в цьому світі, її цікавило питання: ''де спати й на чому?'' Відповіді на нього були різноманітними, іноді безглуздими й смішними в нашому сьогоднішнім розумінні. Такий предмет меблів як <b><i> ліжко</i></b> , з'явився тільки в 15 столітті, а до цього йому передували різні оригінальні конструкції, за допомогою яких люди намагалися поспати.<br><br />
Наприклад, у древньому Єгипті,<b><i> ліжка </i></b> фараона й знаті ніколи не були горизонтальними. Узголів'я завжди був вище, тому сон проходив під певним кутом. М'яких подушок під голову, теж не існувало, відпочинок голові забезпечували дерев'яні підставки, які фіксували шию. Саме так і спали єгипетські фараони: напівлежачи, у блиску золота, срібла й слонової кістки, з яких виготовлялося <b><i> ліжко</i></b> . Але, простолюдини Єгипту могли спати в нормальному, у нашому розумінні, положенні. Їхнім ложем були прості матраци, набиті сіном або сухими листами. Спали на них, прямо на підлозі або на спеціальному піднесенні, зробленому з дощок або каменів.<br><br />
<b><i> Ліжка </i></b> древнього Рима, звичайно, були бронзовими, з багатою обробкою. Спати на таких, мали право тільки патриції. Крім того, такі ліжка служили ще місцем відпочинку й бесід, на них же й виносили небіжчика з будинку.<br><br />
Древній Китай, довгий час, набагато випереджав Європу в плані відкриттів і корисних винаходів.<b><i> Ліжка </i></b> знатних китайців були зручні й мали спеціальну систему обігріву, не говорячи вже про центральне опалення всього будинку.<br><br />
А в північній Європі особисте <b><i> ліжко</i></b> , довгий час, була предметом розкоші. Часто, навіть ті громадяни, які могли дозволити собі мати слуг, спали разом з ними на одній ложі. Самі <b><i> ліжка</i></b> були дуже високими, піднімалися на них за допомогою стільця, або були й сходи. І так було аж до 19 століття.<br><br />
Оригінальні меблі були в середньовічній Німеччині. Заможні бюргери лягали спати в <b><i> ліжка-шафи.</i></b> Їхньою відмінною рисою були дверцята, які закривав тий хто спить. Очевидно, щоб людина не почувала себе небіжчиком, у дверцятах було невелике віконечко. Вважалося, що таке <b><i>ліжко</i></b> охороняє не тільки від нечистої сили, але й від мишей і бліх.<br><br />
В 19 столітті <b><i> ліжка</i></b> придбали звичайну для нас форму. Особи королівської крові спали на <b><i> ліжках</i></b> неймовірної ширини – це вважалося відмітним знаком їхньої величі й влади. Наприклад, у бельгійського принца Пилипа і його дружини було <b><i> ліжко</i></b> шириною в 3, 81 м і довжиною – 5, 79 м.</div>Сабіна Байрамлиhttps://wiki.kubg.edu.ua/%D0%9B%D1%96%D0%B6%D0%BA%D0%BEЛіжко2013-01-05T12:24:23Z<p>Сабіна Байрамли: </p>
<hr />
<div>==«Словарь української мови»==<br />
'''Ліжко, -ка, '''''с. ''Кровать. ''По своєму ліжку простягай ніжку. ''Ном. № 9883. ''Гість лави не засидить, ліжка не залежить. ''Ном. № 11939. ''Не на ліжко, в домовину сиротою ляжу. ''Шевч. 27. Ум. '''Ліженько, ліжечко. '''''Пішов до ліженька, постілька біленька, а на тій постільці дитинка маленька. ''Чуб. V. 687. <br />
[[Категорія:Лі]]<br />
==Сучасні словники==<br />
<br />
<b>Лі́жко</b>, -жка, м. (на) -жку, р. мн. -жок.<br />
<br />
Тлумачення: <br />
<br />
'''''Лі́жко – '''''1)призн. для лежання мебля у вигляді рами на ніжках з двома спинками, на яку кладуть матрац і постіль.'' Господиня постелила Чернишеві на ліжку, а Козакову на долівці ''(Олесь Гончар, III, 1959, 16); 2)місце для спання; постіль.'' Я розстелю золоті шати, й на ліжку з трав і конвалій так солодко відпочивати вам буде'' (Володимир Сосюра, II, 1958, 394).<br />
<br />
<b><i> Орфографічний словник української мови </i></b>:лі́жко - іменник середнього роду.<br />
<br />
<b><i> Словник синонімів </i></b>:постіль, постеля, (морське) койка, ур. ложе, одр, р. одрина; (спільне, в тюрмі) нари, (в хаті) піл; д. ліжниця.<br />
<br />
<b><i> Українсько-російський словник </i></b>: кровать; постель; койка (в больнице, казарме и т.п.).<br />
<br />
<b><i> Фразеологічний словник української мови </i></b>: <b>встава́ти (підво́дитися) / вста́ти (підвести́ся) з лі́жка.</b> Починати одужувати після тяжкої хвороби. '' На восьмий тиждень я устав з ліжка. Тоді вже почав жваво у силу вбиратись ''(Марко Вовчок);<b> прикува́ти / прико́вувати до лі́жка кого.</b> Позбавити когось можливості рухатися, ходити (перев. про хворобу).'' Ще в дитинстві Леся Українка тяжко захворіла на туберкульоз, який прикував її на довгі місяці до ліжка'' (З журналу);<br />
<br />
<b><i> Словар українського сленгу </i></b>: Ліжко 1)''(-а) с.; шк.; жарт.'' Погана оцінка. Гра англ. слів bad - поганий і bed - ліжко.<br />
<br />
<h3><center>Це цікаво знати!</center></h3><br />
<hr><br />
Із самого початку появи людини в цьому світі, його цікавив питання: ''де спати й на чому?'' Відповіді на нього були самими різними, іноді безглуздими й смішними в нашому сьогоднішнім розумінні. Такий предмет меблів як <b><i> ліжко</i></b> , з'явився тільки в 15 столітті, а до цього їй передували різні оригінальні конструкції, за допомогою яких люди намагалися поспати.<br><br />
Наприклад, у древньому Єгипті,<b><i> ліжку </i></b> фараона й знаті ніколи не були горизонтальними. Узголів'я завжди був вище, тому сон проходив під певним кутом. М'яких подушок під голову, теж не існувало, відпочинок голові забезпечували дерев'яні підставки, які фіксували шию. Саме так і спали єгипетські фараони: напівлежачи, у блиску золота, срібла й слоновой кістки, з яких виготовлялося <b><i> ліжко</i></b> . Але, простолюдини Єгипту могли спати в нормальному, у нашому розумінні, положенні. Їхнім ложем були прості матраци, набиті сіном або сухими листами. Спали на них, прямо на підлозі або на спеціальному піднесенні, зробленому з дощок або каменів.<br><br />
<b><i> Ліжка </i></b> древнього Рима, звичайно, були бронзовими, з багатою обробкою. Спати на таких, мали право тільки патриції. Крім того, такі ліжка служили ще місцем відпочинку й бесід, на них же й виносили небіжчика з будинку.<br><br />
Древній Китай, довгий час, був высокоцивилизованной країною, що набагато випереджала Європу в плані відкриттів і корисних винаходів.<b><i> Ліжка </i></b> знатних китайців були зручні й мали спеціальну систему обігріву, не говорячи вже про центральне опалення всього будинку<br />
А в північній Європі особисте <b><i> ліжко</i></b> , довгий час, була предметом розкоші. Часто, навіть ті громадяни, які могли дозволити собі мати слуг, спали разом з ними на одній ложі. Самі <b><i> ліжка</i></b> були дуже високими, піднімалися на них за допомогою стільця, а те й сходи. І так було аж до 19 століття.<br><br />
Оригінальні меблі були в середньовічній Німеччині. Заможні бюргери лягали спати в <b><i> ліжка-шафи.</i></b> Їхньою відмінною рисою були дверцята, який закривався сплячий. Видимо, щоб людина не почувала себе небіжчиком, у дверцятах було невелике віконечко для особи. Уважалося, що таке <b><i>ліжко</i></b> охороняє не тільки від нечистої сили, але й від мишей і бліх.<br><br />
В 19 столітті <b><i> ліжка</i></b> придбали звичайну для нас форму. Зніжена знать улаштовувала змагання: чиє <b><i> ліжко </i></b>буде богаче прикрашена й дорожче. Особи королівських кровей спали на <b><i> ліжках</i></b> неймовірної ширини – це вважалося відмітним знаком їхньої величі й влади. Наприклад, у бельгійського принца Пилипа і його дружини було <b><i> ліжко</i></b> шириною в 3, 81 м і довжиною – 5, 79 м.</div>Сабіна Байрамлиhttps://wiki.kubg.edu.ua/%D0%9B%D1%96%D0%B6%D0%BA%D0%BEЛіжко2013-01-05T12:07:06Z<p>Сабіна Байрамли: </p>
<hr />
<div>==«Словарь української мови»==<br />
'''Ліжко, -ка, '''''с. ''Кровать. ''По своєму ліжку простягай ніжку. ''Ном. № 9883. ''Гість лави не засидить, ліжка не залежить. ''Ном. № 11939. ''Не на ліжко, в домовину сиротою ляжу. ''Шевч. 27. Ум. '''Ліженько, ліжечко. '''''Пішов до ліженька, постілька біленька, а на тій постільці дитинка маленька. ''Чуб. V. 687. <br />
[[Категорія:Лі]]<br />
==Сучасні словники==<br />
<br />
<b>Лі́жко</b>, -жка, м. (на) -жку, р. мн. -жок.<br />
<br />
Тлумачення: <br />
<br />
'''''Лі́жко – '''''1)призн. для лежання мебля у вигляді рами на ніжках з двома спинками, на яку кладуть матрац і постіль.'' Господиня постелила Чернишеві на ліжку, а Козакову на долівці ''(Олесь Гончар, III, 1959, 16); 2)місце для спання; постіль.'' Я розстелю золоті шати, й на ліжку з трав і конвалій так солодко відпочивати вам буде'' (Володимир Сосюра, II, 1958, 394).<br />
<br />
<b><i> Орфографічний словник української мови </i></b>:лі́жко - іменник середнього роду.<br />
<br />
<b><i> Словник синонімів </i></b>:постіль, постеля, (морське) койка, ур. ложе, одр, р. одрина; (спільне, в тюрмі) нари, (в хаті) піл; д. ліжниця.<br />
<br />
<b><i> Українсько-російський словник </i></b>: кровать; постель; койка (в больнице, казарме и т.п.).<br />
<br />
<b><i> Фразеологічний словник української мови </i></b>: <b>встава́ти (підво́дитися) / вста́ти (підвести́ся) з лі́жка.</b> Починати одужувати після тяжкої хвороби. '' На восьмий тиждень я устав з ліжка. Тоді вже почав жваво у силу вбиратись ''(Марко Вовчок);<b> прикува́ти / прико́вувати до лі́жка кого.</b> Позбавити когось можливості рухатися, ходити (перев. про хворобу).'' Ще в дитинстві Леся Українка тяжко захворіла на туберкульоз, який прикував її на довгі місяці до ліжка'' (З журналу);</div>Сабіна Байрамлиhttps://wiki.kubg.edu.ua/%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87:%D0%A1%D0%B0%D0%B1%D1%96%D0%BD%D0%B0_%D0%91%D0%B0%D0%B9%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%BB%D0%B8Користувач:Сабіна Байрамли2012-09-26T13:12:46Z<p>Сабіна Байрамли: </p>
<hr />
<div> <br />
[[Файл:Photoicon.png|thumb|Фото]]<br />
<br />
==Загальні відомості==<br />
<br />
===ПІБ===<br />
<br />
===Спеціальність===<br />
<br />
===Група===<br />
<br />
==Про себе==<br />
<br />
==Зв'язок==<br />
<br />
==Skype==<br />
<br />
==Web сторінка==<br />
Посилання на сторінку (власний сайт, соц. мережа, тощо)<br />
<br />
==Участь в конференціях==<br />
<br />
==Участь в олімпіадах==<br />
<br />
==Участь в соціальних проектах==<br />
<br />
==Участь в благодійних акціях==<br />
<br />
==Участь в університетських заходах==<br />
<br />
==Громадська діяльність==</div>Сабіна Байрамли