Київський столичний університет імені Бориса Грінченка - Внесок користувача [uk]

Арабець

2013-12-11T18:33:23Z

Рибальченко Оксана:

==Словник Грінченка==
'''Ара́бець, -бця,''' ''м.'' = '''[[Араб]].''' Встрѣчено только у Щоголева въ приложеніи къ коню: ''Кінь арабець, кінь огняний.'' Щог. Сл. 141.

==Тлумачення слова у сучасних словниках==

АРАБИ, ів, мн. (одн. араб, а, чол.; арабка, и, жін.). Група народів, що становить основне населення Передньої Азії і Північної Африки. Прислужниці арабки, туркені.. розносять кофе, фрукти й шербети (Нечуй-Левицький, II, 1956, 446); Котиться з Африки хвиля.. І може, та хвиля, що мила ноги араба, набігає тепер на мої ноги, як символ єднання... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 291); Основну масу населення Південно-Західної Азії становлять араби (Економічна географія зарубіжних країн, 1956, 237).

Араби — група семітських народів, основне населення Марокко (7,5 млн), Алжиру (8,5 млн), Тунісу (3,5 млн), Лівії (1,1 млн), Єгипту (82 млн), Сирії(11,1 млн), Судану (6 млн), Саудівської Аравії (6,8 млн), Лівану (1,3 млн), Йорданії (1,4 млн), Іраку (4 млн), Адену (0,7 млн), Оману (480 тис.), Кувейту (200 тис.) та інших країн Північної і Північно-західної. Африки та Передньої Азії.
Всіх арабів за різними оцінками від 350 до 422 мільйонів.
Термін «араб» був уперше зафіксований у 853 до н. е., але не використовувався широко до кінця 6 століття.
У 7 столітті почався бурхливий розвиток ісламу, і до 8 століття неарабське населення Близького Сходу та Північної Африки було асимільоване та ісламізоване арабами. Арабська мова семітської мовної підгрупи стала основною мовою Арабського халіфату.
Араби належать до європеоїдної раси.
Первісна батьківщина арабів — Центральна і Південна Аравія. Внаслідок арабських завоювань 7—8 століть і розширення торговельних відносин араби розселились іншими країнами.

==Мапа розселення арабів у країнах==
Основне заняття більшості арабів — землеробство. Частина арабів — бедуїни Лівії, Йорданії, Саудівської Аравії, Оману, Катару — займаються тваринництвом (верблюдоводством, вівчарством). Розвинуте виробництво вовняної пряжі, шкіряних і дерев'яних побутових речей. Частина арабів Єгипту, Сирії, Алжиру, Іраку працюють у промисловості. Кочові араби живуть у чотирикутних наметах.
Араби — мусульмани-суніти; у Ірані та Південному і Східному Іраку — шиїти, Саудівській Аравії — ваххабіти. У Лівані більшість арабів — християни; у кочовиків ще сильний культ предків.
Араби — активні учасники національно-визвольного руху народів Азії і Африки, спрямованого проти імперіалістичного і колоніального гніту.
==Арабська мова==
Ара́бська мо́ва (اللغة العربية‎‎; al-luġa 'l-ʿarabiyya) — найпоширеніша семітська мова семіто-хамітської родини мов, якою розмовляють у західній Азії і північній Африці близько 240 мільйонів[1] (як рідною) та ще 50 мільйонів (як другою) осіб. Класичну арабську — мову Корану — обмежено використовують з релігійною метою мусульмани всього світу (загальна кількість 1,570 млрд осіб).[2]
Писемність на основі арабського письма (напрямок якого справа наліво). Арабська є офіційною та робочою мовою Генеральної асамблеї та деяких інших органів Організації Об'єднаних Націй (ООН); а також офіційною мовою всіх арабських держав (в Іраку — разом із курдською). Крім того є однією з офіційних мов Ізраїлю, Чаду, Еритреї, Джибуті, Сомалі, Коморських островів та невизнаного Сомаліленду.

Сьогодні розрізняють три основні види арабської мови:
Класична (або середньовічна, якою написано Коран).
Літературна (яку використовують мас-медії та політики арабських країн).
Розмовна (або побутова, яка поділяється на багато різновидів та діалектів, поширених у різних регіонах арабського світу).
Арабська мова та іслам

Арабська тісно пов'язана з ісламом, оскільки нею (в класичному варіанті) написано Коран. Водночас арабською розмовляють араби-християни, араби-юдеї та іракські мандеї. Більшість мусульман у світі не розмовляють арабською як рідною мовою, проте багато з них можуть читати та цитувати оригінальний текст Корану. Серед неарабських мусульман переклади Корану зазвичай супроводжують оригінальним арабським текстом.
Деякі мусульмани вважають арабську мову посланою Богом на благо людства — первинною мовою, прототипом системи комунікації, з якої пішли інші мови. Розповіді про те, що арабська була мовою раю, дослідники хадису не визнають автентичними й широко їх критикують.
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Арабка.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ар.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ара.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Арабець.jpg|x140px]]
|}

==Дивні звичаї==

В ісламі система свят і обрядів є досить складною. Вона пов'язана з дотриманням п'яти основних принципів ісламу. До них належать: сповідування віри, що проявляється у повторенні формули: «Немає Бога, крім Аллаха, і Мухаммед — посланець Його»; виконання намазу (п'ятикратної щоденної молитви); дотримання урази (посту у місяці рамазан); виконання закяту (обов'язкової милостині); здійснення хаджжу (паломництва до Мекки, що супроводжується різними обрядами).
Мусульмани дотримуються урази впродовж рамазану — дев'ятого місяця мусульманського місячного календаря. Він становить один з п'яти канонічних обов'язків мусульман. Іслам забороняє мусульманам протягом усього рамазану в денний час, від ранкової зорі до заходу сонця, їсти, пити, курити тощо.
Тридцятиденний піст місяця рамазан сягає обрядових установлень, які виконувались у стародавній Аравії. Цілком імовірно, що цей піст виконувався колись найспекотнішого літнього місяця. Звідси, мабуть, і назва місяця рамазан (рамадан), яка походить від арабських слів «рамад харр», що означають сильну спеку, спекотний час.
Літо в Аравії, особливо наприкінці його, було найважчою в господарському відношенні порою року, коли запаси продуктів вичерпувались, а нещадне сонце випалювало поля. Ця пора змушувала арабів до поміркованості в харчуванні та до виконання більшої частки господарських справ у прохолодніші вечори й ночі. Водночас давні араби, які вірили в добрих і злих духів, богів, влаштовували благальні моління. Не скріплюючи очей у першу половину ночі, вони молились богам і духам про дарування дощу; в очікуванні його забороняли собі споживати їжу і пити впродовж дня.
Отже, вимоги мусульманського посту місяця рамазану — нічого не їсти й не пити з раннього ранку до настання темряви, не вдихати ніяких пахощів, не купатися тощо — переважно повторюють доісламські звичаї, які визначались передусім особливостями господарського життя давніх арабів, низьким рівнем продуктивних сил, безсиллям у боротьбі з природою.
В ісламі свята і обряди набули нового соціального змісту. Так, під час посту в місяць рамазан віруючим навіювалась думка про їхню повну залежність від Бога та від «його тіні на землі», як урочисто називали халіфа та інших самодержців. Необхідність дотримання посту в місяці рамазані ісламські богослови пояснювали тим, що нібито протягом цього місяця Аллах при посередництві ангела Джебраїла (в ісламі ангел, подібний архангелові Гавриїлу в християнській міфології) вперше передав пророкові Мухаммеду у вигляді «одкровення» Коран. Поширюючи цю легенду, духовенство виховує у віруючих повну покору. Міф про «дарування» Корану в місяць рамазан спростовує справжні витоки посту (урази), які беруть початок у багатобожних культах стародавньої Аравії.
Як засіб ідеологічного впливу на основну частину населення, піст місяця рамазану завжди підтримувався пануючими верствами. Не випадково у Казахстані ще хан Букіївської (Внутрішньої) орди Джангер заганяв своїх підлеглих у мечеть нагаями, а царський уряд видавав накази, якими примушував мусульман під загрозою тілесних покарань виконувати всі вимоги своєї релігії. Траплялось, що порушників обрядів посту замикали в підвалах мечетей, піддавали тортурам.
Ураза-байрам, або ід аль-фітр, — свято завершення посту, свято розговіння, яке справляється в перший день наступного за рамазаном місяця — шавваля. Під час цього триденного свята віруючий має прозвітуватися за минулий піст, почати відбувати покарання за його порушення і сплатити так зване очищення свята перерви, фітр-садака (закат — аль-фітр). На доказ необхідності цього податку, який іде немовби на благодійницькі потреби, теологи розробили відповідні обгрунтування. До пророка Мухаммеда віднесли характерний вислів (хадас): «Піст рамазану висить між небом і землею, доки раб Божий не подасть належної з нього милостині». Для бідняків ця «милостиня» у вигляді нових податків завжди була тягарем. Ураза-байрам — свято, під час якого віруючим навіюється думка про те, нібито дотримання обрядів урази робить їх щасливими.
Курбан-байрам — свято жертвоприношення, справляється через 70 днів після завершення урази. Провідним ритуальним дійством курбан-байраму є принесення кривавої жертви (переважно барана чи верблюда). У цей самий час здійснюється паломництво (хаджж) до Мекки (Аравія).
Курбан-байрам пов'язаний з релігіями стародавньої Аравії. Ще задовго до виникнення ісламу це свято та приурочене до нього паломництво до Мекки були у звичаї арабських племен. У календарі давніх арабів це свято припадало, певне, на осінь. У торговельному центрі міста Мекки, найбільшому у Західній Аравії, знаходилося святилище Кааба, культ якого помітно посилився у зв'язку з об'єднувальними процесами арабських племен. До Ка-аби постійним ставало паломництво арабів різних племен і родів, які політично й економічно залежали від пануючої тоді в Мецці родової та племінної курейшитської знаті. Прибуваючи до Мекки й здійснюючи в- її околицях, а також біля Кааби криваві жертвопринесення та інші обряди, віруючі благали богів, щоб ті подбали про добрий приплід отарам, багатий урожай злаків і фініків тощо.
Ці звичаї збереглися в ісламі, хоча їм було дане нове тлумачення. Для цього мусульманське духовенство використало біблійний міф про спробу принесення праотцем Авраамом (Ібрагімом) у жертву Богові свого сина Ісаака (в ісламі — Ісмаїла). В мусульманському переказі, подібно до біблійного, символізується перехід від людських жертвопринесень до принесення в жертву богам тварин.
Пізніше Мекка та її храм Кааба стали релігійним центром не лише мекканців-курейшитів, а й новонавернених мусульман, які мешкали в різних областях Аравії й далеко за її межами. Внаслідок цього курбан-байрам, який спершу був місцевим релігійним святом, отримав значення загального свята мусульман, більшість з яких не є арабами. Пов'язане зі святом жертвопринесення паломництво втратило первісний характер. Уже Коран говорить про необов'язковість здійснення паломництва до Мекки всіма мусульманами (Коран, 3 : 91). Натомість в ісламі були встановлені жертвопринесення не лише у Мецці, а й у інших місцях, де мешкають мусульмани.
У дні курбан-байраму для жертвопринесень добирали найкращу худобу. В це свято, за шаріатом, вівця і коза можуть бути забиті за «гріхи» однієї людини, корова та бик — за сім чоловік, а верблюд — за десятьох. Жертвопринесення необхідне, за ісламом, для того, щоб потрапити до раю. За мусульманським ученням, потрапити туди можна лише проминувши Сират-міст, перекинутий над пеклом; він тонший за жіночу волосину, гостре лезо меча та гаряче полум'я. Біля входу на Сират пастимуться верблюди, корови, барани, забиті віруючими на курбан-байрам. На них віруючі і перейдуть через Сират. Хто ж не приносив жертв, не зможе втриматися на мосту і впаде у пекло.
Це сказання запозичене з давньої релігії зороастризму. І_Це за правління іранської династії Сасанідів (III—VII ст.), до виникнення ісламу, легенда про міст Сират, який називався тоді «Чинват», була викладена в зороастрійській священній книзі й використовувалася жерцями.
Мирадж, або раджаб-байрам, — свято вшестя або подорожі пророка на небо — відзначається за місячним календарем у місяць раджаб. Мирадж був встановлений у ранньому середньовіччі, коли в ісламі, після утвердження влади халіфів, був перейнятий культ Єрусалима (аль-Кудс). Стала в пригоді легенда, за якою, в 27-му ніч раджаба пророк Мухаммед, піднятий з ліжка ангелом Джебраїлом, здійснив на фантастичній крилатій тварині Бураці (від араб, блискучий, блискавка) подорож до Єрусалима і звідти — на сім небес, до престолу Аллаха. Тут він нібито мав бесіду з Аллахом, вимовивши при цьому 99 тисяч слів. Але все це відбувалося настільки швидко, що, повернувшись, Мухаммед застав свою постіль ще теплою, а з перекинутої при відправленні в подорож посудини не встигла витекти вода. Питання про характер «вознесіння» Мухаммеда (тілесний чи духовний) є предметом давніх суперечок між богословами. В останні роки мирадж нерідко тлумачать як вказівку на можливість освоєння людиною космосу.
У легендах про мирадж чимало спільного з міфами інших релігій про незвичайні подорожування або вшестя їхніх богів і святих, а також про чудесну «нараду» Бога зі своїми пророками. Неважко простежити аналогії з іудейськими міфами про нараду Бога з Мойсеєм на горі Синай, бесідами з Богом Іллі-пророка, християнськими сказаннями про вшестя Ісуса Христа тощо.
Маулід ан-набі (аль-маулід) — свято «народження пророка» Мухаммеда, відзначається мусульманами за місячним календарем у місяць раби аль-авваль. Так само, як і мирадж, маулід встановлений довільно, значно пізніше події, покладеної в його основу. Відомо, що мусульманські сказання про Мухаммеда повторюють багато фрагментів релігійних переказів інших релігій про їх пророків і посланників. Слід зауважити, що мусульманські богослови, досить вичерпно говорячи про понеділок, коли народився Мухаммед, і про ті чудеса, які у зв'язку з цим відбувалися, замовчували або суперечили один одному в питанні про те, коли конкретно був цей понеділок. Згодом він був віднесений до 12 числа місяця раби аль-авваль.
Крім молитов і роздачі милостині, свято вимагає читання вголос віршів, що прославляють Мухаммеда, урочистих процесій із запаленими ліхтарями та із зображеннями матері Мухаммеда — Аміни.
Маулід ан-набі пов'язане передусім з суфійськими братствами, широко відзначається в Єгипті, Північній Африці, Сирії, однак не всіма мусульманами. Це свято є нововведенням, яке заперечують численні прихильники суворого, традиційного ісламу. Маулід ан-набі виникло під впливом християнського свята Різдва.
Ритуальне обрізання (сунет) в ісламі стосується установлень, запозичених з культів стародавньої Аравії. Виник цей обряд у первісному суспільстві як один з присвятних обрядів, що ним знаменувався перехід юнака в старшу вікову групу роду. Подібні болісні обряди (не лише обрізання, а й вибивання зубів та інші тілесні ушкодження), пов'язані з випробуванням мужності юнаків, існували у давніх арабів, африканців, австралійців та інших народів в епоху їх первісного розвитку.
В ісламі, так само як і в іудаїзмі, обряд обрізання отримав нове тлумачення. Він є зовнішньою ознакою релігійної належності і служить цілям відокремлення мусульман від людей інших вір, прищеплює віруючим ідею мусульманської винятковості. Проте обряд обрізання нерідко здійснюється в антисанітарних умовах, викликає зараження, хворобливо позначається на психіці дитини. Ашура («хайсей-вахсей») — жалобні релігійні церемонії у мусульман-шиїтів, які здійснюються на десятий день місяця му-хараму. За мусульманськими переказами, свято встановлене в пам'ять про мученицьку кончину внука пророка Мухаммеда, шиїтського імама Хусейна.
Історичні джерела свідчать, що смерть Хусейна не була мученицькою і «не спокутувала людську свободу і право», як вчать мусульманські проповідники. Хусейн загинув у запеклій боротьбі за владу. Свобода та право від цього не перемогли. Навпаки, за загибеллю Хусейна люди, спровоковані на повстання його прихильниками, були піддані жорстоким переслідуванням. Однак халіфові Ієзиду не вдалося винищити всіх прихильників Хусейна, шиїтів. Діючи приховано, вони не залишали своїх домагань політичної влади. Натомість шиїти активно поширювали розповіді про святість Хусейна, а в річницю вбивства влаштували траурні церемонії. Було висунуте гасло: «Помста за Хусейна!» Вигук, що супроводжував розповіді про загибель Хусейна: «Шах Хусейн, вах, Хусейн, ах, Хусейн!», зрештою ввійшов до траурної церемонії і згодом у європейців став синонімом назви ашури, свята шах-сей-вахсей. У VIII ст. численні прихильники Хусейна переселилися до'Ірану і почали поширювати своє віровчення. До XVI ст., коли шиїзм в Ірані став державною релігією, виробився складний культ Хусейна. День його смерті був проголошений траурним, його проведення супроводжувалося релігійними обрядами.
Багато з цих обрядів, у тому числі криваве самокатування, були запозичені шиїтським напрямом ісламу з давніх культів вмираючих і воскресаючих богів рослинності (Тамуза, Адоніса тощо). Давні люди вірили, що за допомогою магії вони можуть впливати на явища природи. В дні релігійних свят вони проливали власну кров, оскопляли себе, сподіваючись викликати цим пробудження природи, настання весни тощо. У релігійних міфах цих народів осінь зображували як смерть богів, а весну — як їхнє воскресіння.
Центром щорічних жалобних урочистостей ашури є місто Кер-бела, де, за переказами, поховане тіло Хусейна. На час ашури туди з'їжджаються паломники — шиїти з усіх кінців мусульманського світу. Офіційні урочистості в пам'ять про події ашури вперше були організовані в Іраку в 963 р.
На перші десять днів мухараму припадає й святкування початку мусульманського (місячного) Нового року.

==Джерела та література==
http://readbookz.com/book/164/4816.html

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D1%80%D0%B0%D0%B1%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0
==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Ар]]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]

Арабець

2013-12-11T18:31:19Z

Рибальченко Оксана:

==Словник Грінченка==
'''Ара́бець, -бця,''' ''м.'' = '''[[Араб]].''' Встрѣчено только у Щоголева въ приложеніи къ коню: ''Кінь арабець, кінь огняний.'' Щог. Сл. 141.

==Тлумачення слова у сучасних словниках==

АРАБИ, ів, мн. (одн. араб, а, чол.; арабка, и, жін.). Група народів, що становить основне населення Передньої Азії і Північної Африки. Прислужниці арабки, туркені.. розносять кофе, фрукти й шербети (Нечуй-Левицький, II, 1956, 446); Котиться з Африки хвиля.. І може, та хвиля, що мила ноги араба, набігає тепер на мої ноги, як символ єднання... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 291); Основну масу населення Південно-Західної Азії становлять араби (Економічна географія зарубіжних країн, 1956, 237).

Араби — група семітських народів, основне населення Марокко (7,5 млн), Алжиру (8,5 млн), Тунісу (3,5 млн), Лівії (1,1 млн), Єгипту (82 млн), Сирії(11,1 млн), Судану (6 млн), Саудівської Аравії (6,8 млн), Лівану (1,3 млн), Йорданії (1,4 млн), Іраку (4 млн), Адену (0,7 млн), Оману (480 тис.), Кувейту (200 тис.) та інших країн Північної і Північно-західної. Африки та Передньої Азії.
Всіх арабів за різними оцінками від 350 до 422 мільйонів.
Термін «араб» був уперше зафіксований у 853 до н. е., але не використовувався широко до кінця 6 століття.
У 7 столітті почався бурхливий розвиток ісламу, і до 8 століття неарабське населення Близького Сходу та Північної Африки було асимільоване та ісламізоване арабами. Арабська мова семітської мовної підгрупи стала основною мовою Арабського халіфату.
Араби належать до європеоїдної раси.
Первісна батьківщина арабів — Центральна і Південна Аравія. Внаслідок арабських завоювань 7—8 століть і розширення торговельних відносин араби розселились іншими країнами.

==Мапа розселення арабів у країнах==
Основне заняття більшості арабів — землеробство. Частина арабів — бедуїни Лівії, Йорданії, Саудівської Аравії, Оману, Катару — займаються тваринництвом (верблюдоводством, вівчарством). Розвинуте виробництво вовняної пряжі, шкіряних і дерев'яних побутових речей. Частина арабів Єгипту, Сирії, Алжиру, Іраку працюють у промисловості. Кочові араби живуть у чотирикутних наметах.
Араби — мусульмани-суніти; у Ірані та Південному і Східному Іраку — шиїти, Саудівській Аравії — ваххабіти. У Лівані більшість арабів — християни; у кочовиків ще сильний культ предків.
Араби — активні учасники національно-визвольного руху народів Азії і Африки, спрямованого проти імперіалістичного і колоніального гніту.
==Арабська мова==
Ара́бська мо́ва (اللغة العربية‎‎; al-luġa 'l-ʿarabiyya) — найпоширеніша семітська мова семіто-хамітської родини мов, якою розмовляють у західній Азії і північній Африці близько 240 мільйонів[1] (як рідною) та ще 50 мільйонів (як другою) осіб. Класичну арабську — мову Корану — обмежено використовують з релігійною метою мусульмани всього світу (загальна кількість 1,570 млрд осіб).[2]
Писемність на основі арабського письма (напрямок якого справа наліво). Арабська є офіційною та робочою мовою Генеральної асамблеї та деяких інших органів Організації Об'єднаних Націй (ООН); а також офіційною мовою всіх арабських держав (в Іраку — разом із курдською). Крім того є однією з офіційних мов Ізраїлю, Чаду, Еритреї, Джибуті, Сомалі, Коморських островів та невизнаного Сомаліленду.

Сьогодні розрізняють три основні види арабської мови:
Класична (або середньовічна, якою написано Коран).
Літературна (яку використовують мас-медії та політики арабських країн).
Розмовна (або побутова, яка поділяється на багато різновидів та діалектів, поширених у різних регіонах арабського світу).
Арабська мова та іслам

Арабська тісно пов'язана з ісламом, оскільки нею (в класичному варіанті) написано Коран. Водночас арабською розмовляють араби-християни, араби-юдеї та іракські мандеї. Більшість мусульман у світі не розмовляють арабською як рідною мовою, проте багато з них можуть читати та цитувати оригінальний текст Корану. Серед неарабських мусульман переклади Корану зазвичай супроводжують оригінальним арабським текстом.
Деякі мусульмани вважають арабську мову посланою Богом на благо людства — первинною мовою, прототипом системи комунікації, з якої пішли інші мови. Розповіді про те, що арабська була мовою раю, дослідники хадису не визнають автентичними й широко їх критикують.
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Арабка.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ар.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ара.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Арабець.jpg|x140px]]

==Дивні звичаї==

В ісламі система свят і обрядів є досить складною. Вона пов'язана з дотриманням п'яти основних принципів ісламу. До них належать: сповідування віри, що проявляється у повторенні формули: «Немає Бога, крім Аллаха, і Мухаммед — посланець Його»; виконання намазу (п'ятикратної щоденної молитви); дотримання урази (посту у місяці рамазан); виконання закяту (обов'язкової милостині); здійснення хаджжу (паломництва до Мекки, що супроводжується різними обрядами).
Мусульмани дотримуються урази впродовж рамазану — дев'ятого місяця мусульманського місячного календаря. Він становить один з п'яти канонічних обов'язків мусульман. Іслам забороняє мусульманам протягом усього рамазану в денний час, від ранкової зорі до заходу сонця, їсти, пити, курити тощо.
Тридцятиденний піст місяця рамазан сягає обрядових установлень, які виконувались у стародавній Аравії. Цілком імовірно, що цей піст виконувався колись найспекотнішого літнього місяця. Звідси, мабуть, і назва місяця рамазан (рамадан), яка походить від арабських слів «рамад харр», що означають сильну спеку, спекотний час.
Літо в Аравії, особливо наприкінці його, було найважчою в господарському відношенні порою року, коли запаси продуктів вичерпувались, а нещадне сонце випалювало поля. Ця пора змушувала арабів до поміркованості в харчуванні та до виконання більшої частки господарських справ у прохолодніші вечори й ночі. Водночас давні араби, які вірили в добрих і злих духів, богів, влаштовували благальні моління. Не скріплюючи очей у першу половину ночі, вони молились богам і духам про дарування дощу; в очікуванні його забороняли собі споживати їжу і пити впродовж дня.
Отже, вимоги мусульманського посту місяця рамазану — нічого не їсти й не пити з раннього ранку до настання темряви, не вдихати ніяких пахощів, не купатися тощо — переважно повторюють доісламські звичаї, які визначались передусім особливостями господарського життя давніх арабів, низьким рівнем продуктивних сил, безсиллям у боротьбі з природою.
В ісламі свята і обряди набули нового соціального змісту. Так, під час посту в місяць рамазан віруючим навіювалась думка про їхню повну залежність від Бога та від «його тіні на землі», як урочисто називали халіфа та інших самодержців. Необхідність дотримання посту в місяці рамазані ісламські богослови пояснювали тим, що нібито протягом цього місяця Аллах при посередництві ангела Джебраїла (в ісламі ангел, подібний архангелові Гавриїлу в християнській міфології) вперше передав пророкові Мухаммеду у вигляді «одкровення» Коран. Поширюючи цю легенду, духовенство виховує у віруючих повну покору. Міф про «дарування» Корану в місяць рамазан спростовує справжні витоки посту (урази), які беруть початок у багатобожних культах стародавньої Аравії.
Як засіб ідеологічного впливу на основну частину населення, піст місяця рамазану завжди підтримувався пануючими верствами. Не випадково у Казахстані ще хан Букіївської (Внутрішньої) орди Джангер заганяв своїх підлеглих у мечеть нагаями, а царський уряд видавав накази, якими примушував мусульман під загрозою тілесних покарань виконувати всі вимоги своєї релігії. Траплялось, що порушників обрядів посту замикали в підвалах мечетей, піддавали тортурам.
Ураза-байрам, або ід аль-фітр, — свято завершення посту, свято розговіння, яке справляється в перший день наступного за рамазаном місяця — шавваля. Під час цього триденного свята віруючий має прозвітуватися за минулий піст, почати відбувати покарання за його порушення і сплатити так зване очищення свята перерви, фітр-садака (закат — аль-фітр). На доказ необхідності цього податку, який іде немовби на благодійницькі потреби, теологи розробили відповідні обгрунтування. До пророка Мухаммеда віднесли характерний вислів (хадас): «Піст рамазану висить між небом і землею, доки раб Божий не подасть належної з нього милостині». Для бідняків ця «милостиня» у вигляді нових податків завжди була тягарем. Ураза-байрам — свято, під час якого віруючим навіюється думка про те, нібито дотримання обрядів урази робить їх щасливими.
Курбан-байрам — свято жертвоприношення, справляється через 70 днів після завершення урази. Провідним ритуальним дійством курбан-байраму є принесення кривавої жертви (переважно барана чи верблюда). У цей самий час здійснюється паломництво (хаджж) до Мекки (Аравія).
Курбан-байрам пов'язаний з релігіями стародавньої Аравії. Ще задовго до виникнення ісламу це свято та приурочене до нього паломництво до Мекки були у звичаї арабських племен. У календарі давніх арабів це свято припадало, певне, на осінь. У торговельному центрі міста Мекки, найбільшому у Західній Аравії, знаходилося святилище Кааба, культ якого помітно посилився у зв'язку з об'єднувальними процесами арабських племен. До Ка-аби постійним ставало паломництво арабів різних племен і родів, які політично й економічно залежали від пануючої тоді в Мецці родової та племінної курейшитської знаті. Прибуваючи до Мекки й здійснюючи в- її околицях, а також біля Кааби криваві жертвопринесення та інші обряди, віруючі благали богів, щоб ті подбали про добрий приплід отарам, багатий урожай злаків і фініків тощо.
Ці звичаї збереглися в ісламі, хоча їм було дане нове тлумачення. Для цього мусульманське духовенство використало біблійний міф про спробу принесення праотцем Авраамом (Ібрагімом) у жертву Богові свого сина Ісаака (в ісламі — Ісмаїла). В мусульманському переказі, подібно до біблійного, символізується перехід від людських жертвопринесень до принесення в жертву богам тварин.
Пізніше Мекка та її храм Кааба стали релігійним центром не лише мекканців-курейшитів, а й новонавернених мусульман, які мешкали в різних областях Аравії й далеко за її межами. Внаслідок цього курбан-байрам, який спершу був місцевим релігійним святом, отримав значення загального свята мусульман, більшість з яких не є арабами. Пов'язане зі святом жертвопринесення паломництво втратило первісний характер. Уже Коран говорить про необов'язковість здійснення паломництва до Мекки всіма мусульманами (Коран, 3 : 91). Натомість в ісламі були встановлені жертвопринесення не лише у Мецці, а й у інших місцях, де мешкають мусульмани.
У дні курбан-байраму для жертвопринесень добирали найкращу худобу. В це свято, за шаріатом, вівця і коза можуть бути забиті за «гріхи» однієї людини, корова та бик — за сім чоловік, а верблюд — за десятьох. Жертвопринесення необхідне, за ісламом, для того, щоб потрапити до раю. За мусульманським ученням, потрапити туди можна лише проминувши Сират-міст, перекинутий над пеклом; він тонший за жіночу волосину, гостре лезо меча та гаряче полум'я. Біля входу на Сират пастимуться верблюди, корови, барани, забиті віруючими на курбан-байрам. На них віруючі і перейдуть через Сират. Хто ж не приносив жертв, не зможе втриматися на мосту і впаде у пекло.
Це сказання запозичене з давньої релігії зороастризму. І_Це за правління іранської династії Сасанідів (III—VII ст.), до виникнення ісламу, легенда про міст Сират, який називався тоді «Чинват», була викладена в зороастрійській священній книзі й використовувалася жерцями.
Мирадж, або раджаб-байрам, — свято вшестя або подорожі пророка на небо — відзначається за місячним календарем у місяць раджаб. Мирадж був встановлений у ранньому середньовіччі, коли в ісламі, після утвердження влади халіфів, був перейнятий культ Єрусалима (аль-Кудс). Стала в пригоді легенда, за якою, в 27-му ніч раджаба пророк Мухаммед, піднятий з ліжка ангелом Джебраїлом, здійснив на фантастичній крилатій тварині Бураці (від араб, блискучий, блискавка) подорож до Єрусалима і звідти — на сім небес, до престолу Аллаха. Тут він нібито мав бесіду з Аллахом, вимовивши при цьому 99 тисяч слів. Але все це відбувалося настільки швидко, що, повернувшись, Мухаммед застав свою постіль ще теплою, а з перекинутої при відправленні в подорож посудини не встигла витекти вода. Питання про характер «вознесіння» Мухаммеда (тілесний чи духовний) є предметом давніх суперечок між богословами. В останні роки мирадж нерідко тлумачать як вказівку на можливість освоєння людиною космосу.
У легендах про мирадж чимало спільного з міфами інших релігій про незвичайні подорожування або вшестя їхніх богів і святих, а також про чудесну «нараду» Бога зі своїми пророками. Неважко простежити аналогії з іудейськими міфами про нараду Бога з Мойсеєм на горі Синай, бесідами з Богом Іллі-пророка, християнськими сказаннями про вшестя Ісуса Христа тощо.
Маулід ан-набі (аль-маулід) — свято «народження пророка» Мухаммеда, відзначається мусульманами за місячним календарем у місяць раби аль-авваль. Так само, як і мирадж, маулід встановлений довільно, значно пізніше події, покладеної в його основу. Відомо, що мусульманські сказання про Мухаммеда повторюють багато фрагментів релігійних переказів інших релігій про їх пророків і посланників. Слід зауважити, що мусульманські богослови, досить вичерпно говорячи про понеділок, коли народився Мухаммед, і про ті чудеса, які у зв'язку з цим відбувалися, замовчували або суперечили один одному в питанні про те, коли конкретно був цей понеділок. Згодом він був віднесений до 12 числа місяця раби аль-авваль.
Крім молитов і роздачі милостині, свято вимагає читання вголос віршів, що прославляють Мухаммеда, урочистих процесій із запаленими ліхтарями та із зображеннями матері Мухаммеда — Аміни.
Маулід ан-набі пов'язане передусім з суфійськими братствами, широко відзначається в Єгипті, Північній Африці, Сирії, однак не всіма мусульманами. Це свято є нововведенням, яке заперечують численні прихильники суворого, традиційного ісламу. Маулід ан-набі виникло під впливом християнського свята Різдва.
Ритуальне обрізання (сунет) в ісламі стосується установлень, запозичених з культів стародавньої Аравії. Виник цей обряд у первісному суспільстві як один з присвятних обрядів, що ним знаменувався перехід юнака в старшу вікову групу роду. Подібні болісні обряди (не лише обрізання, а й вибивання зубів та інші тілесні ушкодження), пов'язані з випробуванням мужності юнаків, існували у давніх арабів, африканців, австралійців та інших народів в епоху їх первісного розвитку.
В ісламі, так само як і в іудаїзмі, обряд обрізання отримав нове тлумачення. Він є зовнішньою ознакою релігійної належності і служить цілям відокремлення мусульман від людей інших вір, прищеплює віруючим ідею мусульманської винятковості. Проте обряд обрізання нерідко здійснюється в антисанітарних умовах, викликає зараження, хворобливо позначається на психіці дитини. Ашура («хайсей-вахсей») — жалобні релігійні церемонії у мусульман-шиїтів, які здійснюються на десятий день місяця му-хараму. За мусульманськими переказами, свято встановлене в пам'ять про мученицьку кончину внука пророка Мухаммеда, шиїтського імама Хусейна.
Історичні джерела свідчать, що смерть Хусейна не була мученицькою і «не спокутувала людську свободу і право», як вчать мусульманські проповідники. Хусейн загинув у запеклій боротьбі за владу. Свобода та право від цього не перемогли. Навпаки, за загибеллю Хусейна люди, спровоковані на повстання його прихильниками, були піддані жорстоким переслідуванням. Однак халіфові Ієзиду не вдалося винищити всіх прихильників Хусейна, шиїтів. Діючи приховано, вони не залишали своїх домагань політичної влади. Натомість шиїти активно поширювали розповіді про святість Хусейна, а в річницю вбивства влаштували траурні церемонії. Було висунуте гасло: «Помста за Хусейна!» Вигук, що супроводжував розповіді про загибель Хусейна: «Шах Хусейн, вах, Хусейн, ах, Хусейн!», зрештою ввійшов до траурної церемонії і згодом у європейців став синонімом назви ашури, свята шах-сей-вахсей. У VIII ст. численні прихильники Хусейна переселилися до'Ірану і почали поширювати своє віровчення. До XVI ст., коли шиїзм в Ірані став державною релігією, виробився складний культ Хусейна. День його смерті був проголошений траурним, його проведення супроводжувалося релігійними обрядами.
Багато з цих обрядів, у тому числі криваве самокатування, були запозичені шиїтським напрямом ісламу з давніх культів вмираючих і воскресаючих богів рослинності (Тамуза, Адоніса тощо). Давні люди вірили, що за допомогою магії вони можуть впливати на явища природи. В дні релігійних свят вони проливали власну кров, оскопляли себе, сподіваючись викликати цим пробудження природи, настання весни тощо. У релігійних міфах цих народів осінь зображували як смерть богів, а весну — як їхнє воскресіння.
Центром щорічних жалобних урочистостей ашури є місто Кер-бела, де, за переказами, поховане тіло Хусейна. На час ашури туди з'їжджаються паломники — шиїти з усіх кінців мусульманського світу. Офіційні урочистості в пам'ять про події ашури вперше були організовані в Іраку в 963 р.
На перші десять днів мухараму припадає й святкування початку мусульманського (місячного) Нового року.

==Джерела та література==
http://readbookz.com/book/164/4816.html

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D1%80%D0%B0%D0%B1%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0
==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Ар]]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]

Арабець

2013-12-11T18:30:22Z

Рибальченко Оксана:

==Словник Грінченка==
'''Ара́бець, -бця,''' ''м.'' = '''[[Араб]].''' Встрѣчено только у Щоголева въ приложеніи къ коню: ''Кінь арабець, кінь огняний.'' Щог. Сл. 141.

==Тлумачення слова у сучасних словниках==

АРАБИ, ів, мн. (одн. араб, а, чол.; арабка, и, жін.). Група народів, що становить основне населення Передньої Азії і Північної Африки. Прислужниці арабки, туркені.. розносять кофе, фрукти й шербети (Нечуй-Левицький, II, 1956, 446); Котиться з Африки хвиля.. І може, та хвиля, що мила ноги араба, набігає тепер на мої ноги, як символ єднання... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 291); Основну масу населення Південно-Західної Азії становлять араби (Економічна географія зарубіжних країн, 1956, 237).

Араби — група семітських народів, основне населення Марокко (7,5 млн), Алжиру (8,5 млн), Тунісу (3,5 млн), Лівії (1,1 млн), Єгипту (82 млн), Сирії(11,1 млн), Судану (6 млн), Саудівської Аравії (6,8 млн), Лівану (1,3 млн), Йорданії (1,4 млн), Іраку (4 млн), Адену (0,7 млн), Оману (480 тис.), Кувейту (200 тис.) та інших країн Північної і Північно-західної. Африки та Передньої Азії.
Всіх арабів за різними оцінками від 350 до 422 мільйонів.
Термін «араб» був уперше зафіксований у 853 до н. е., але не використовувався широко до кінця 6 століття.
У 7 столітті почався бурхливий розвиток ісламу, і до 8 століття неарабське населення Близького Сходу та Північної Африки було асимільоване та ісламізоване арабами. Арабська мова семітської мовної підгрупи стала основною мовою Арабського халіфату.
Араби належать до європеоїдної раси.
Первісна батьківщина арабів — Центральна і Південна Аравія. Внаслідок арабських завоювань 7—8 століть і розширення торговельних відносин араби розселились іншими країнами.

==Мапа розселення арабів у країнах==
Основне заняття більшості арабів — землеробство. Частина арабів — бедуїни Лівії, Йорданії, Саудівської Аравії, Оману, Катару — займаються тваринництвом (верблюдоводством, вівчарством). Розвинуте виробництво вовняної пряжі, шкіряних і дерев'яних побутових речей. Частина арабів Єгипту, Сирії, Алжиру, Іраку працюють у промисловості. Кочові араби живуть у чотирикутних наметах.
Араби — мусульмани-суніти; у Ірані та Південному і Східному Іраку — шиїти, Саудівській Аравії — ваххабіти. У Лівані більшість арабів — християни; у кочовиків ще сильний культ предків.
Араби — активні учасники національно-визвольного руху народів Азії і Африки, спрямованого проти імперіалістичного і колоніального гніту.
==Арабська мова==
Ара́бська мо́ва (اللغة العربية‎‎; al-luġa 'l-ʿarabiyya) — найпоширеніша семітська мова семіто-хамітської родини мов, якою розмовляють у західній Азії і північній Африці близько 240 мільйонів[1] (як рідною) та ще 50 мільйонів (як другою) осіб. Класичну арабську — мову Корану — обмежено використовують з релігійною метою мусульмани всього світу (загальна кількість 1,570 млрд осіб).[2]
Писемність на основі арабського письма (напрямок якого справа наліво). Арабська є офіційною та робочою мовою Генеральної асамблеї та деяких інших органів Організації Об'єднаних Націй (ООН); а також офіційною мовою всіх арабських держав (в Іраку — разом із курдською). Крім того є однією з офіційних мов Ізраїлю, Чаду, Еритреї, Джибуті, Сомалі, Коморських островів та невизнаного Сомаліленду.

Сьогодні розрізняють три основні види арабської мови:
Класична (або середньовічна, якою написано Коран).
Літературна (яку використовують мас-медії та політики арабських країн).
Розмовна (або побутова, яка поділяється на багато різновидів та діалектів, поширених у різних регіонах арабського світу).
Арабська мова та іслам

Арабська тісно пов'язана з ісламом, оскільки нею (в класичному варіанті) написано Коран. Водночас арабською розмовляють араби-християни, араби-юдеї та іракські мандеї. Більшість мусульман у світі не розмовляють арабською як рідною мовою, проте багато з них можуть читати та цитувати оригінальний текст Корану. Серед неарабських мусульман переклади Корану зазвичай супроводжують оригінальним арабським текстом.
Деякі мусульмани вважають арабську мову посланою Богом на благо людства — первинною мовою, прототипом системи комунікації, з якої пішли інші мови. Розповіді про те, що арабська була мовою раю, дослідники хадису не визнають автентичними й широко їх критикують.
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Арабка.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ар.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ара.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Арабець.jpg|x140px]]

==Дивні звичаї==

В ісламі система свят і обрядів є досить складною. Вона пов'язана з дотриманням п'яти основних принципів ісламу. До них належать: сповідування віри, що проявляється у повторенні формули: «Немає Бога, крім Аллаха, і Мухаммед — посланець Його»; виконання намазу (п'ятикратної щоденної молитви); дотримання урази (посту у місяці рамазан); виконання закяту (обов'язкової милостині); здійснення хаджжу (паломництва до Мекки, що супроводжується різними обрядами).
Мусульмани дотримуються урази впродовж рамазану — дев'ятого місяця мусульманського місячного календаря. Він становить один з п'яти канонічних обов'язків мусульман. Іслам забороняє мусульманам протягом усього рамазану в денний час, від ранкової зорі до заходу сонця, їсти, пити, курити тощо.
Тридцятиденний піст місяця рамазан сягає обрядових установлень, які виконувались у стародавній Аравії. Цілком імовірно, що цей піст виконувався колись найспекотнішого літнього місяця. Звідси, мабуть, і назва місяця рамазан (рамадан), яка походить від арабських слів «рамад харр», що означають сильну спеку, спекотний час.
Літо в Аравії, особливо наприкінці його, було найважчою в господарському відношенні порою року, коли запаси продуктів вичерпувались, а нещадне сонце випалювало поля. Ця пора змушувала арабів до поміркованості в харчуванні та до виконання більшої частки господарських справ у прохолодніші вечори й ночі. Водночас давні араби, які вірили в добрих і злих духів, богів, влаштовували благальні моління. Не скріплюючи очей у першу половину ночі, вони молились богам і духам про дарування дощу; в очікуванні його забороняли собі споживати їжу і пити впродовж дня.
Отже, вимоги мусульманського посту місяця рамазану — нічого не їсти й не пити з раннього ранку до настання темряви, не вдихати ніяких пахощів, не купатися тощо — переважно повторюють доісламські звичаї, які визначались передусім особливостями господарського життя давніх арабів, низьким рівнем продуктивних сил, безсиллям у боротьбі з природою.
В ісламі свята і обряди набули нового соціального змісту. Так, під час посту в місяць рамазан віруючим навіювалась думка про їхню повну залежність від Бога та від «його тіні на землі», як урочисто називали халіфа та інших самодержців. Необхідність дотримання посту в місяці рамазані ісламські богослови пояснювали тим, що нібито протягом цього місяця Аллах при посередництві ангела Джебраїла (в ісламі ангел, подібний архангелові Гавриїлу в християнській міфології) вперше передав пророкові Мухаммеду у вигляді «одкровення» Коран. Поширюючи цю легенду, духовенство виховує у віруючих повну покору. Міф про «дарування» Корану в місяць рамазан спростовує справжні витоки посту (урази), які беруть початок у багатобожних культах стародавньої Аравії.
Як засіб ідеологічного впливу на основну частину населення, піст місяця рамазану завжди підтримувався пануючими верствами. Не випадково у Казахстані ще хан Букіївської (Внутрішньої) орди Джангер заганяв своїх підлеглих у мечеть нагаями, а царський уряд видавав накази, якими примушував мусульман під загрозою тілесних покарань виконувати всі вимоги своєї релігії. Траплялось, що порушників обрядів посту замикали в підвалах мечетей, піддавали тортурам.
Ураза-байрам, або ід аль-фітр, — свято завершення посту, свято розговіння, яке справляється в перший день наступного за рамазаном місяця — шавваля. Під час цього триденного свята віруючий має прозвітуватися за минулий піст, почати відбувати покарання за його порушення і сплатити так зване очищення свята перерви, фітр-садака (закат — аль-фітр). На доказ необхідності цього податку, який іде немовби на благодійницькі потреби, теологи розробили відповідні обгрунтування. До пророка Мухаммеда віднесли характерний вислів (хадас): «Піст рамазану висить між небом і землею, доки раб Божий не подасть належної з нього милостині». Для бідняків ця «милостиня» у вигляді нових податків завжди була тягарем. Ураза-байрам — свято, під час якого віруючим навіюється думка про те, нібито дотримання обрядів урази робить їх щасливими.
Курбан-байрам — свято жертвоприношення, справляється через 70 днів після завершення урази. Провідним ритуальним дійством курбан-байраму є принесення кривавої жертви (переважно барана чи верблюда). У цей самий час здійснюється паломництво (хаджж) до Мекки (Аравія).
Курбан-байрам пов'язаний з релігіями стародавньої Аравії. Ще задовго до виникнення ісламу це свято та приурочене до нього паломництво до Мекки були у звичаї арабських племен. У календарі давніх арабів це свято припадало, певне, на осінь. У торговельному центрі міста Мекки, найбільшому у Західній Аравії, знаходилося святилище Кааба, культ якого помітно посилився у зв'язку з об'єднувальними процесами арабських племен. До Ка-аби постійним ставало паломництво арабів різних племен і родів, які політично й економічно залежали від пануючої тоді в Мецці родової та племінної курейшитської знаті. Прибуваючи до Мекки й здійснюючи в- її околицях, а також біля Кааби криваві жертвопринесення та інші обряди, віруючі благали богів, щоб ті подбали про добрий приплід отарам, багатий урожай злаків і фініків тощо.
Ці звичаї збереглися в ісламі, хоча їм було дане нове тлумачення. Для цього мусульманське духовенство використало біблійний міф про спробу принесення праотцем Авраамом (Ібрагімом) у жертву Богові свого сина Ісаака (в ісламі — Ісмаїла). В мусульманському переказі, подібно до біблійного, символізується перехід від людських жертвопринесень до принесення в жертву богам тварин.
Пізніше Мекка та її храм Кааба стали релігійним центром не лише мекканців-курейшитів, а й новонавернених мусульман, які мешкали в різних областях Аравії й далеко за її межами. Внаслідок цього курбан-байрам, який спершу був місцевим релігійним святом, отримав значення загального свята мусульман, більшість з яких не є арабами. Пов'язане зі святом жертвопринесення паломництво втратило первісний характер. Уже Коран говорить про необов'язковість здійснення паломництва до Мекки всіма мусульманами (Коран, 3 : 91). Натомість в ісламі були встановлені жертвопринесення не лише у Мецці, а й у інших місцях, де мешкають мусульмани.
У дні курбан-байраму для жертвопринесень добирали найкращу худобу. В це свято, за шаріатом, вівця і коза можуть бути забиті за «гріхи» однієї людини, корова та бик — за сім чоловік, а верблюд — за десятьох. Жертвопринесення необхідне, за ісламом, для того, щоб потрапити до раю. За мусульманським ученням, потрапити туди можна лише проминувши Сират-міст, перекинутий над пеклом; він тонший за жіночу волосину, гостре лезо меча та гаряче полум'я. Біля входу на Сират пастимуться верблюди, корови, барани, забиті віруючими на курбан-байрам. На них віруючі і перейдуть через Сират. Хто ж не приносив жертв, не зможе втриматися на мосту і впаде у пекло.
Це сказання запозичене з давньої релігії зороастризму. І_Це за правління іранської династії Сасанідів (III—VII ст.), до виникнення ісламу, легенда про міст Сират, який називався тоді «Чинват», була викладена в зороастрійській священній книзі й використовувалася жерцями.
Мирадж, або раджаб-байрам, — свято вшестя або подорожі пророка на небо — відзначається за місячним календарем у місяць раджаб. Мирадж був встановлений у ранньому середньовіччі, коли в ісламі, після утвердження влади халіфів, був перейнятий культ Єрусалима (аль-Кудс). Стала в пригоді легенда, за якою, в 27-му ніч раджаба пророк Мухаммед, піднятий з ліжка ангелом Джебраїлом, здійснив на фантастичній крилатій тварині Бураці (від араб, блискучий, блискавка) подорож до Єрусалима і звідти — на сім небес, до престолу Аллаха. Тут він нібито мав бесіду з Аллахом, вимовивши при цьому 99 тисяч слів. Але все це відбувалося настільки швидко, що, повернувшись, Мухаммед застав свою постіль ще теплою, а з перекинутої при відправленні в подорож посудини не встигла витекти вода. Питання про характер «вознесіння» Мухаммеда (тілесний чи духовний) є предметом давніх суперечок між богословами. В останні роки мирадж нерідко тлумачать як вказівку на можливість освоєння людиною космосу.
У легендах про мирадж чимало спільного з міфами інших релігій про незвичайні подорожування або вшестя їхніх богів і святих, а також про чудесну «нараду» Бога зі своїми пророками. Неважко простежити аналогії з іудейськими міфами про нараду Бога з Мойсеєм на горі Синай, бесідами з Богом Іллі-пророка, християнськими сказаннями про вшестя Ісуса Христа тощо.
Маулід ан-набі (аль-маулід) — свято «народження пророка» Мухаммеда, відзначається мусульманами за місячним календарем у місяць раби аль-авваль. Так само, як і мирадж, маулід встановлений довільно, значно пізніше події, покладеної в його основу. Відомо, що мусульманські сказання про Мухаммеда повторюють багато фрагментів релігійних переказів інших релігій про їх пророків і посланників. Слід зауважити, що мусульманські богослови, досить вичерпно говорячи про понеділок, коли народився Мухаммед, і про ті чудеса, які у зв'язку з цим відбувалися, замовчували або суперечили один одному в питанні про те, коли конкретно був цей понеділок. Згодом він був віднесений до 12 числа місяця раби аль-авваль.
Крім молитов і роздачі милостині, свято вимагає читання вголос віршів, що прославляють Мухаммеда, урочистих процесій із запаленими ліхтарями та із зображеннями матері Мухаммеда — Аміни.
Маулід ан-набі пов'язане передусім з суфійськими братствами, широко відзначається в Єгипті, Північній Африці, Сирії, однак не всіма мусульманами. Це свято є нововведенням, яке заперечують численні прихильники суворого, традиційного ісламу. Маулід ан-набі виникло під впливом християнського свята Різдва.
Ритуальне обрізання (сунет) в ісламі стосується установлень, запозичених з культів стародавньої Аравії. Виник цей обряд у первісному суспільстві як один з присвятних обрядів, що ним знаменувався перехід юнака в старшу вікову групу роду. Подібні болісні обряди (не лише обрізання, а й вибивання зубів та інші тілесні ушкодження), пов'язані з випробуванням мужності юнаків, існували у давніх арабів, африканців, австралійців та інших народів в епоху їх первісного розвитку.
В ісламі, так само як і в іудаїзмі, обряд обрізання отримав нове тлумачення. Він є зовнішньою ознакою релігійної належності і служить цілям відокремлення мусульман від людей інших вір, прищеплює віруючим ідею мусульманської винятковості. Проте обряд обрізання нерідко здійснюється в антисанітарних умовах, викликає зараження, хворобливо позначається на психіці дитини. Ашура («хайсей-вахсей») — жалобні релігійні церемонії у мусульман-шиїтів, які здійснюються на десятий день місяця му-хараму. За мусульманськими переказами, свято встановлене в пам'ять про мученицьку кончину внука пророка Мухаммеда, шиїтського імама Хусейна.
Історичні джерела свідчать, що смерть Хусейна не була мученицькою і «не спокутувала людську свободу і право», як вчать мусульманські проповідники. Хусейн загинув у запеклій боротьбі за владу. Свобода та право від цього не перемогли. Навпаки, за загибеллю Хусейна люди, спровоковані на повстання його прихильниками, були піддані жорстоким переслідуванням. Однак халіфові Ієзиду не вдалося винищити всіх прихильників Хусейна, шиїтів. Діючи приховано, вони не залишали своїх домагань політичної влади. Натомість шиїти активно поширювали розповіді про святість Хусейна, а в річницю вбивства влаштували траурні церемонії. Було висунуте гасло: «Помста за Хусейна!» Вигук, що супроводжував розповіді про загибель Хусейна: «Шах Хусейн, вах, Хусейн, ах, Хусейн!», зрештою ввійшов до траурної церемонії і згодом у європейців став синонімом назви ашури, свята шах-сей-вахсей. У VIII ст. численні прихильники Хусейна переселилися до'Ірану і почали поширювати своє віровчення. До XVI ст., коли шиїзм в Ірані став державною релігією, виробився складний культ Хусейна. День його смерті був проголошений траурним, його проведення супроводжувалося релігійними обрядами.
Багато з цих обрядів, у тому числі криваве самокатування, були запозичені шиїтським напрямом ісламу з давніх культів вмираючих і воскресаючих богів рослинності (Тамуза, Адоніса тощо). Давні люди вірили, що за допомогою магії вони можуть впливати на явища природи. В дні релігійних свят вони проливали власну кров, оскопляли себе, сподіваючись викликати цим пробудження природи, настання весни тощо. У релігійних міфах цих народів осінь зображували як смерть богів, а весну — як їхнє воскресіння.
Центром щорічних жалобних урочистостей ашури є місто Кер-бела, де, за переказами, поховане тіло Хусейна. На час ашури туди з'їжджаються паломники — шиїти з усіх кінців мусульманського світу. Офіційні урочистості в пам'ять про події ашури вперше були організовані в Іраку в 963 р.
На перші десять днів мухараму припадає й святкування початку мусульманського (місячного) Нового року.

==Джерела та література==
http://readbookz.com/book/164/4816.html

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D1%80%D0%B0%D0%B1%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0
==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Ар]]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]

Арабець

2013-12-11T18:29:20Z

Рибальченко Оксана:

==Словник Грінченка==
'''Ара́бець, -бця,''' ''м.'' = '''[[Араб]].''' Встрѣчено только у Щоголева въ приложеніи къ коню: ''Кінь арабець, кінь огняний.'' Щог. Сл. 141.

==Тлумачення слова у сучасних словниках==

АРАБИ, ів, мн. (одн. араб, а, чол.; арабка, и, жін.). Група народів, що становить основне населення Передньої Азії і Північної Африки. Прислужниці арабки, туркені.. розносять кофе, фрукти й шербети (Нечуй-Левицький, II, 1956, 446); Котиться з Африки хвиля.. І може, та хвиля, що мила ноги араба, набігає тепер на мої ноги, як символ єднання... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 291); Основну масу населення Південно-Західної Азії становлять араби (Економічна географія зарубіжних країн, 1956, 237).

Араби — група семітських народів, основне населення Марокко (7,5 млн), Алжиру (8,5 млн), Тунісу (3,5 млн), Лівії (1,1 млн), Єгипту (82 млн), Сирії(11,1 млн), Судану (6 млн), Саудівської Аравії (6,8 млн), Лівану (1,3 млн), Йорданії (1,4 млн), Іраку (4 млн), Адену (0,7 млн), Оману (480 тис.), Кувейту (200 тис.) та інших країн Північної і Північно-західної. Африки та Передньої Азії.
Всіх арабів за різними оцінками від 350 до 422 мільйонів.
Термін «араб» був уперше зафіксований у 853 до н. е., але не використовувався широко до кінця 6 століття.
У 7 столітті почався бурхливий розвиток ісламу, і до 8 століття неарабське населення Близького Сходу та Північної Африки було асимільоване та ісламізоване арабами. Арабська мова семітської мовної підгрупи стала основною мовою Арабського халіфату.
Араби належать до європеоїдної раси.
Первісна батьківщина арабів — Центральна і Південна Аравія. Внаслідок арабських завоювань 7—8 століть і розширення торговельних відносин араби розселились іншими країнами.

==Мапа розселення арабів у країнах==
Основне заняття більшості арабів — землеробство. Частина арабів — бедуїни Лівії, Йорданії, Саудівської Аравії, Оману, Катару — займаються тваринництвом (верблюдоводством, вівчарством). Розвинуте виробництво вовняної пряжі, шкіряних і дерев'яних побутових речей. Частина арабів Єгипту, Сирії, Алжиру, Іраку працюють у промисловості. Кочові араби живуть у чотирикутних наметах.
Араби — мусульмани-суніти; у Ірані та Південному і Східному Іраку — шиїти, Саудівській Аравії — ваххабіти. У Лівані більшість арабів — християни; у кочовиків ще сильний культ предків.
Араби — активні учасники національно-визвольного руху народів Азії і Африки, спрямованого проти імперіалістичного і колоніального гніту.
==Арабська мова==
Ара́бська мо́ва (اللغة العربية‎‎; al-luġa 'l-ʿarabiyya) — найпоширеніша семітська мова семіто-хамітської родини мов, якою розмовляють у західній Азії і північній Африці близько 240 мільйонів[1] (як рідною) та ще 50 мільйонів (як другою) осіб. Класичну арабську — мову Корану — обмежено використовують з релігійною метою мусульмани всього світу (загальна кількість 1,570 млрд осіб).[2]
Писемність на основі арабського письма (напрямок якого справа наліво). Арабська є офіційною та робочою мовою Генеральної асамблеї та деяких інших органів Організації Об'єднаних Націй (ООН); а також офіційною мовою всіх арабських держав (в Іраку — разом із курдською). Крім того є однією з офіційних мов Ізраїлю, Чаду, Еритреї, Джибуті, Сомалі, Коморських островів та невизнаного Сомаліленду.

Сьогодні розрізняють три основні види арабської мови:
Класична (або середньовічна, якою написано Коран).
Літературна (яку використовують мас-медії та політики арабських країн).
Розмовна (або побутова, яка поділяється на багато різновидів та діалектів, поширених у різних регіонах арабського світу).
Арабська мова та іслам

Арабська тісно пов'язана з ісламом, оскільки нею (в класичному варіанті) написано Коран. Водночас арабською розмовляють араби-християни, араби-юдеї та іракські мандеї. Більшість мусульман у світі не розмовляють арабською як рідною мовою, проте багато з них можуть читати та цитувати оригінальний текст Корану. Серед неарабських мусульман переклади Корану зазвичай супроводжують оригінальним арабським текстом.
Деякі мусульмани вважають арабську мову посланою Богом на благо людства — первинною мовою, прототипом системи комунікації, з якої пішли інші мови. Розповіді про те, що арабська була мовою раю, дослідники хадису не визнають автентичними й широко їх критикують.
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Арабка.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ар.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ара.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Арабець.jpg|x140px]]
|

==Дивні звичаї==

В ісламі система свят і обрядів є досить складною. Вона пов'язана з дотриманням п'яти основних принципів ісламу. До них належать: сповідування віри, що проявляється у повторенні формули: «Немає Бога, крім Аллаха, і Мухаммед — посланець Його»; виконання намазу (п'ятикратної щоденної молитви); дотримання урази (посту у місяці рамазан); виконання закяту (обов'язкової милостині); здійснення хаджжу (паломництва до Мекки, що супроводжується різними обрядами).
Мусульмани дотримуються урази впродовж рамазану — дев'ятого місяця мусульманського місячного календаря. Він становить один з п'яти канонічних обов'язків мусульман. Іслам забороняє мусульманам протягом усього рамазану в денний час, від ранкової зорі до заходу сонця, їсти, пити, курити тощо.
Тридцятиденний піст місяця рамазан сягає обрядових установлень, які виконувались у стародавній Аравії. Цілком імовірно, що цей піст виконувався колись найспекотнішого літнього місяця. Звідси, мабуть, і назва місяця рамазан (рамадан), яка походить від арабських слів «рамад харр», що означають сильну спеку, спекотний час.
Літо в Аравії, особливо наприкінці його, було найважчою в господарському відношенні порою року, коли запаси продуктів вичерпувались, а нещадне сонце випалювало поля. Ця пора змушувала арабів до поміркованості в харчуванні та до виконання більшої частки господарських справ у прохолодніші вечори й ночі. Водночас давні араби, які вірили в добрих і злих духів, богів, влаштовували благальні моління. Не скріплюючи очей у першу половину ночі, вони молились богам і духам про дарування дощу; в очікуванні його забороняли собі споживати їжу і пити впродовж дня.
Отже, вимоги мусульманського посту місяця рамазану — нічого не їсти й не пити з раннього ранку до настання темряви, не вдихати ніяких пахощів, не купатися тощо — переважно повторюють доісламські звичаї, які визначались передусім особливостями господарського життя давніх арабів, низьким рівнем продуктивних сил, безсиллям у боротьбі з природою.
В ісламі свята і обряди набули нового соціального змісту. Так, під час посту в місяць рамазан віруючим навіювалась думка про їхню повну залежність від Бога та від «його тіні на землі», як урочисто називали халіфа та інших самодержців. Необхідність дотримання посту в місяці рамазані ісламські богослови пояснювали тим, що нібито протягом цього місяця Аллах при посередництві ангела Джебраїла (в ісламі ангел, подібний архангелові Гавриїлу в християнській міфології) вперше передав пророкові Мухаммеду у вигляді «одкровення» Коран. Поширюючи цю легенду, духовенство виховує у віруючих повну покору. Міф про «дарування» Корану в місяць рамазан спростовує справжні витоки посту (урази), які беруть початок у багатобожних культах стародавньої Аравії.
Як засіб ідеологічного впливу на основну частину населення, піст місяця рамазану завжди підтримувався пануючими верствами. Не випадково у Казахстані ще хан Букіївської (Внутрішньої) орди Джангер заганяв своїх підлеглих у мечеть нагаями, а царський уряд видавав накази, якими примушував мусульман під загрозою тілесних покарань виконувати всі вимоги своєї релігії. Траплялось, що порушників обрядів посту замикали в підвалах мечетей, піддавали тортурам.
Ураза-байрам, або ід аль-фітр, — свято завершення посту, свято розговіння, яке справляється в перший день наступного за рамазаном місяця — шавваля. Під час цього триденного свята віруючий має прозвітуватися за минулий піст, почати відбувати покарання за його порушення і сплатити так зване очищення свята перерви, фітр-садака (закат — аль-фітр). На доказ необхідності цього податку, який іде немовби на благодійницькі потреби, теологи розробили відповідні обгрунтування. До пророка Мухаммеда віднесли характерний вислів (хадас): «Піст рамазану висить між небом і землею, доки раб Божий не подасть належної з нього милостині». Для бідняків ця «милостиня» у вигляді нових податків завжди була тягарем. Ураза-байрам — свято, під час якого віруючим навіюється думка про те, нібито дотримання обрядів урази робить їх щасливими.
Курбан-байрам — свято жертвоприношення, справляється через 70 днів після завершення урази. Провідним ритуальним дійством курбан-байраму є принесення кривавої жертви (переважно барана чи верблюда). У цей самий час здійснюється паломництво (хаджж) до Мекки (Аравія).
Курбан-байрам пов'язаний з релігіями стародавньої Аравії. Ще задовго до виникнення ісламу це свято та приурочене до нього паломництво до Мекки були у звичаї арабських племен. У календарі давніх арабів це свято припадало, певне, на осінь. У торговельному центрі міста Мекки, найбільшому у Західній Аравії, знаходилося святилище Кааба, культ якого помітно посилився у зв'язку з об'єднувальними процесами арабських племен. До Ка-аби постійним ставало паломництво арабів різних племен і родів, які політично й економічно залежали від пануючої тоді в Мецці родової та племінної курейшитської знаті. Прибуваючи до Мекки й здійснюючи в- її околицях, а також біля Кааби криваві жертвопринесення та інші обряди, віруючі благали богів, щоб ті подбали про добрий приплід отарам, багатий урожай злаків і фініків тощо.
Ці звичаї збереглися в ісламі, хоча їм було дане нове тлумачення. Для цього мусульманське духовенство використало біблійний міф про спробу принесення праотцем Авраамом (Ібрагімом) у жертву Богові свого сина Ісаака (в ісламі — Ісмаїла). В мусульманському переказі, подібно до біблійного, символізується перехід від людських жертвопринесень до принесення в жертву богам тварин.
Пізніше Мекка та її храм Кааба стали релігійним центром не лише мекканців-курейшитів, а й новонавернених мусульман, які мешкали в різних областях Аравії й далеко за її межами. Внаслідок цього курбан-байрам, який спершу був місцевим релігійним святом, отримав значення загального свята мусульман, більшість з яких не є арабами. Пов'язане зі святом жертвопринесення паломництво втратило первісний характер. Уже Коран говорить про необов'язковість здійснення паломництва до Мекки всіма мусульманами (Коран, 3 : 91). Натомість в ісламі були встановлені жертвопринесення не лише у Мецці, а й у інших місцях, де мешкають мусульмани.
У дні курбан-байраму для жертвопринесень добирали найкращу худобу. В це свято, за шаріатом, вівця і коза можуть бути забиті за «гріхи» однієї людини, корова та бик — за сім чоловік, а верблюд — за десятьох. Жертвопринесення необхідне, за ісламом, для того, щоб потрапити до раю. За мусульманським ученням, потрапити туди можна лише проминувши Сират-міст, перекинутий над пеклом; він тонший за жіночу волосину, гостре лезо меча та гаряче полум'я. Біля входу на Сират пастимуться верблюди, корови, барани, забиті віруючими на курбан-байрам. На них віруючі і перейдуть через Сират. Хто ж не приносив жертв, не зможе втриматися на мосту і впаде у пекло.
Це сказання запозичене з давньої релігії зороастризму. І_Це за правління іранської династії Сасанідів (III—VII ст.), до виникнення ісламу, легенда про міст Сират, який називався тоді «Чинват», була викладена в зороастрійській священній книзі й використовувалася жерцями.
Мирадж, або раджаб-байрам, — свято вшестя або подорожі пророка на небо — відзначається за місячним календарем у місяць раджаб. Мирадж був встановлений у ранньому середньовіччі, коли в ісламі, після утвердження влади халіфів, був перейнятий культ Єрусалима (аль-Кудс). Стала в пригоді легенда, за якою, в 27-му ніч раджаба пророк Мухаммед, піднятий з ліжка ангелом Джебраїлом, здійснив на фантастичній крилатій тварині Бураці (від араб, блискучий, блискавка) подорож до Єрусалима і звідти — на сім небес, до престолу Аллаха. Тут він нібито мав бесіду з Аллахом, вимовивши при цьому 99 тисяч слів. Але все це відбувалося настільки швидко, що, повернувшись, Мухаммед застав свою постіль ще теплою, а з перекинутої при відправленні в подорож посудини не встигла витекти вода. Питання про характер «вознесіння» Мухаммеда (тілесний чи духовний) є предметом давніх суперечок між богословами. В останні роки мирадж нерідко тлумачать як вказівку на можливість освоєння людиною космосу.
У легендах про мирадж чимало спільного з міфами інших релігій про незвичайні подорожування або вшестя їхніх богів і святих, а також про чудесну «нараду» Бога зі своїми пророками. Неважко простежити аналогії з іудейськими міфами про нараду Бога з Мойсеєм на горі Синай, бесідами з Богом Іллі-пророка, християнськими сказаннями про вшестя Ісуса Христа тощо.
Маулід ан-набі (аль-маулід) — свято «народження пророка» Мухаммеда, відзначається мусульманами за місячним календарем у місяць раби аль-авваль. Так само, як і мирадж, маулід встановлений довільно, значно пізніше події, покладеної в його основу. Відомо, що мусульманські сказання про Мухаммеда повторюють багато фрагментів релігійних переказів інших релігій про їх пророків і посланників. Слід зауважити, що мусульманські богослови, досить вичерпно говорячи про понеділок, коли народився Мухаммед, і про ті чудеса, які у зв'язку з цим відбувалися, замовчували або суперечили один одному в питанні про те, коли конкретно був цей понеділок. Згодом він був віднесений до 12 числа місяця раби аль-авваль.
Крім молитов і роздачі милостині, свято вимагає читання вголос віршів, що прославляють Мухаммеда, урочистих процесій із запаленими ліхтарями та із зображеннями матері Мухаммеда — Аміни.
Маулід ан-набі пов'язане передусім з суфійськими братствами, широко відзначається в Єгипті, Північній Африці, Сирії, однак не всіма мусульманами. Це свято є нововведенням, яке заперечують численні прихильники суворого, традиційного ісламу. Маулід ан-набі виникло під впливом християнського свята Різдва.
Ритуальне обрізання (сунет) в ісламі стосується установлень, запозичених з культів стародавньої Аравії. Виник цей обряд у первісному суспільстві як один з присвятних обрядів, що ним знаменувався перехід юнака в старшу вікову групу роду. Подібні болісні обряди (не лише обрізання, а й вибивання зубів та інші тілесні ушкодження), пов'язані з випробуванням мужності юнаків, існували у давніх арабів, африканців, австралійців та інших народів в епоху їх первісного розвитку.
В ісламі, так само як і в іудаїзмі, обряд обрізання отримав нове тлумачення. Він є зовнішньою ознакою релігійної належності і служить цілям відокремлення мусульман від людей інших вір, прищеплює віруючим ідею мусульманської винятковості. Проте обряд обрізання нерідко здійснюється в антисанітарних умовах, викликає зараження, хворобливо позначається на психіці дитини. Ашура («хайсей-вахсей») — жалобні релігійні церемонії у мусульман-шиїтів, які здійснюються на десятий день місяця му-хараму. За мусульманськими переказами, свято встановлене в пам'ять про мученицьку кончину внука пророка Мухаммеда, шиїтського імама Хусейна.
Історичні джерела свідчать, що смерть Хусейна не була мученицькою і «не спокутувала людську свободу і право», як вчать мусульманські проповідники. Хусейн загинув у запеклій боротьбі за владу. Свобода та право від цього не перемогли. Навпаки, за загибеллю Хусейна люди, спровоковані на повстання його прихильниками, були піддані жорстоким переслідуванням. Однак халіфові Ієзиду не вдалося винищити всіх прихильників Хусейна, шиїтів. Діючи приховано, вони не залишали своїх домагань політичної влади. Натомість шиїти активно поширювали розповіді про святість Хусейна, а в річницю вбивства влаштували траурні церемонії. Було висунуте гасло: «Помста за Хусейна!» Вигук, що супроводжував розповіді про загибель Хусейна: «Шах Хусейн, вах, Хусейн, ах, Хусейн!», зрештою ввійшов до траурної церемонії і згодом у європейців став синонімом назви ашури, свята шах-сей-вахсей. У VIII ст. численні прихильники Хусейна переселилися до'Ірану і почали поширювати своє віровчення. До XVI ст., коли шиїзм в Ірані став державною релігією, виробився складний культ Хусейна. День його смерті був проголошений траурним, його проведення супроводжувалося релігійними обрядами.
Багато з цих обрядів, у тому числі криваве самокатування, були запозичені шиїтським напрямом ісламу з давніх культів вмираючих і воскресаючих богів рослинності (Тамуза, Адоніса тощо). Давні люди вірили, що за допомогою магії вони можуть впливати на явища природи. В дні релігійних свят вони проливали власну кров, оскопляли себе, сподіваючись викликати цим пробудження природи, настання весни тощо. У релігійних міфах цих народів осінь зображували як смерть богів, а весну — як їхнє воскресіння.
Центром щорічних жалобних урочистостей ашури є місто Кер-бела, де, за переказами, поховане тіло Хусейна. На час ашури туди з'їжджаються паломники — шиїти з усіх кінців мусульманського світу. Офіційні урочистості в пам'ять про події ашури вперше були організовані в Іраку в 963 р.
На перші десять днів мухараму припадає й святкування початку мусульманського (місячного) Нового року.

==Джерела та література==
http://readbookz.com/book/164/4816.html

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D1%80%D0%B0%D0%B1%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0
==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Ар]]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]

Арабець

2013-12-11T18:28:11Z

Рибальченко Оксана:

==Словник Грінченка==
'''Ара́бець, -бця,''' ''м.'' = '''[[Араб]].''' Встрѣчено только у Щоголева въ приложеніи къ коню: ''Кінь арабець, кінь огняний.'' Щог. Сл. 141.

==Тлумачення слова у сучасних словниках==

АРАБИ, ів, мн. (одн. араб, а, чол.; арабка, и, жін.). Група народів, що становить основне населення Передньої Азії і Північної Африки. Прислужниці арабки, туркені.. розносять кофе, фрукти й шербети (Нечуй-Левицький, II, 1956, 446); Котиться з Африки хвиля.. І може, та хвиля, що мила ноги араба, набігає тепер на мої ноги, як символ єднання... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 291); Основну масу населення Південно-Західної Азії становлять араби (Економічна географія зарубіжних країн, 1956, 237).

Араби — група семітських народів, основне населення Марокко (7,5 млн), Алжиру (8,5 млн), Тунісу (3,5 млн), Лівії (1,1 млн), Єгипту (82 млн), Сирії(11,1 млн), Судану (6 млн), Саудівської Аравії (6,8 млн), Лівану (1,3 млн), Йорданії (1,4 млн), Іраку (4 млн), Адену (0,7 млн), Оману (480 тис.), Кувейту (200 тис.) та інших країн Північної і Північно-західної. Африки та Передньої Азії.
Всіх арабів за різними оцінками від 350 до 422 мільйонів.
Термін «араб» був уперше зафіксований у 853 до н. е., але не використовувався широко до кінця 6 століття.
У 7 столітті почався бурхливий розвиток ісламу, і до 8 століття неарабське населення Близького Сходу та Північної Африки було асимільоване та ісламізоване арабами. Арабська мова семітської мовної підгрупи стала основною мовою Арабського халіфату.
Араби належать до європеоїдної раси.
Первісна батьківщина арабів — Центральна і Південна Аравія. Внаслідок арабських завоювань 7—8 століть і розширення торговельних відносин араби розселились іншими країнами.

==Мапа розселення арабів у країнах==
Основне заняття більшості арабів — землеробство. Частина арабів — бедуїни Лівії, Йорданії, Саудівської Аравії, Оману, Катару — займаються тваринництвом (верблюдоводством, вівчарством). Розвинуте виробництво вовняної пряжі, шкіряних і дерев'яних побутових речей. Частина арабів Єгипту, Сирії, Алжиру, Іраку працюють у промисловості. Кочові араби живуть у чотирикутних наметах.
Араби — мусульмани-суніти; у Ірані та Південному і Східному Іраку — шиїти, Саудівській Аравії — ваххабіти. У Лівані більшість арабів — християни; у кочовиків ще сильний культ предків.
Араби — активні учасники національно-визвольного руху народів Азії і Африки, спрямованого проти імперіалістичного і колоніального гніту.
==Арабська мова==
Ара́бська мо́ва (اللغة العربية‎‎; al-luġa 'l-ʿarabiyya) — найпоширеніша семітська мова семіто-хамітської родини мов, якою розмовляють у західній Азії і північній Африці близько 240 мільйонів[1] (як рідною) та ще 50 мільйонів (як другою) осіб. Класичну арабську — мову Корану — обмежено використовують з релігійною метою мусульмани всього світу (загальна кількість 1,570 млрд осіб).[2]
Писемність на основі арабського письма (напрямок якого справа наліво). Арабська є офіційною та робочою мовою Генеральної асамблеї та деяких інших органів Організації Об'єднаних Націй (ООН); а також офіційною мовою всіх арабських держав (в Іраку — разом із курдською). Крім того є однією з офіційних мов Ізраїлю, Чаду, Еритреї, Джибуті, Сомалі, Коморських островів та невизнаного Сомаліленду.

Сьогодні розрізняють три основні види арабської мови:
Класична (або середньовічна, якою написано Коран).
Літературна (яку використовують мас-медії та політики арабських країн).
Розмовна (або побутова, яка поділяється на багато різновидів та діалектів, поширених у різних регіонах арабського світу).
Арабська мова та іслам

Арабська тісно пов'язана з ісламом, оскільки нею (в класичному варіанті) написано Коран. Водночас арабською розмовляють араби-християни, араби-юдеї та іракські мандеї. Більшість мусульман у світі не розмовляють арабською як рідною мовою, проте багато з них можуть читати та цитувати оригінальний текст Корану. Серед неарабських мусульман переклади Корану зазвичай супроводжують оригінальним арабським текстом.
Деякі мусульмани вважають арабську мову посланою Богом на благо людства — первинною мовою, прототипом системи комунікації, з якої пішли інші мови. Розповіді про те, що арабська була мовою раю, дослідники хадису не визнають автентичними й широко їх критикують.
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Арабка.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ар.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ара.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Арабець.jpg|x140px]]
|

==Дивні звичаї==

В ісламі система свят і обрядів є досить складною. Вона пов'язана з дотриманням п'яти основних принципів ісламу. До них належать: сповідування віри, що проявляється у повторенні формули: «Немає Бога, крім Аллаха, і Мухаммед — посланець Його»; виконання намазу (п'ятикратної щоденної молитви); дотримання урази (посту у місяці рамазан); виконання закяту (обов'язкової милостині); здійснення хаджжу (паломництва до Мекки, що супроводжується різними обрядами).
Мусульмани дотримуються урази впродовж рамазану — дев'ятого місяця мусульманського місячного календаря. Він становить один з п'яти канонічних обов'язків мусульман. Іслам забороняє мусульманам протягом усього рамазану в денний час, від ранкової зорі до заходу сонця, їсти, пити, курити тощо.
Тридцятиденний піст місяця рамазан сягає обрядових установлень, які виконувались у стародавній Аравії. Цілком імовірно, що цей піст виконувався колись найспекотнішого літнього місяця. Звідси, мабуть, і назва місяця рамазан (рамадан), яка походить від арабських слів «рамад харр», що означають сильну спеку, спекотний час.
Літо в Аравії, особливо наприкінці його, було найважчою в господарському відношенні порою року, коли запаси продуктів вичерпувались, а нещадне сонце випалювало поля. Ця пора змушувала арабів до поміркованості в харчуванні та до виконання більшої частки господарських справ у прохолодніші вечори й ночі. Водночас давні араби, які вірили в добрих і злих духів, богів, влаштовували благальні моління. Не скріплюючи очей у першу половину ночі, вони молились богам і духам про дарування дощу; в очікуванні його забороняли собі споживати їжу і пити впродовж дня.
Отже, вимоги мусульманського посту місяця рамазану — нічого не їсти й не пити з раннього ранку до настання темряви, не вдихати ніяких пахощів, не купатися тощо — переважно повторюють доісламські звичаї, які визначались передусім особливостями господарського життя давніх арабів, низьким рівнем продуктивних сил, безсиллям у боротьбі з природою.
В ісламі свята і обряди набули нового соціального змісту. Так, під час посту в місяць рамазан віруючим навіювалась думка про їхню повну залежність від Бога та від «його тіні на землі», як урочисто називали халіфа та інших самодержців. Необхідність дотримання посту в місяці рамазані ісламські богослови пояснювали тим, що нібито протягом цього місяця Аллах при посередництві ангела Джебраїла (в ісламі ангел, подібний архангелові Гавриїлу в християнській міфології) вперше передав пророкові Мухаммеду у вигляді «одкровення» Коран. Поширюючи цю легенду, духовенство виховує у віруючих повну покору. Міф про «дарування» Корану в місяць рамазан спростовує справжні витоки посту (урази), які беруть початок у багатобожних культах стародавньої Аравії.
Як засіб ідеологічного впливу на основну частину населення, піст місяця рамазану завжди підтримувався пануючими верствами. Не випадково у Казахстані ще хан Букіївської (Внутрішньої) орди Джангер заганяв своїх підлеглих у мечеть нагаями, а царський уряд видавав накази, якими примушував мусульман під загрозою тілесних покарань виконувати всі вимоги своєї релігії. Траплялось, що порушників обрядів посту замикали в підвалах мечетей, піддавали тортурам.
Ураза-байрам, або ід аль-фітр, — свято завершення посту, свято розговіння, яке справляється в перший день наступного за рамазаном місяця — шавваля. Під час цього триденного свята віруючий має прозвітуватися за минулий піст, почати відбувати покарання за його порушення і сплатити так зване очищення свята перерви, фітр-садака (закат — аль-фітр). На доказ необхідності цього податку, який іде немовби на благодійницькі потреби, теологи розробили відповідні обгрунтування. До пророка Мухаммеда віднесли характерний вислів (хадас): «Піст рамазану висить між небом і землею, доки раб Божий не подасть належної з нього милостині». Для бідняків ця «милостиня» у вигляді нових податків завжди була тягарем. Ураза-байрам — свято, під час якого віруючим навіюється думка про те, нібито дотримання обрядів урази робить їх щасливими.
Курбан-байрам — свято жертвоприношення, справляється через 70 днів після завершення урази. Провідним ритуальним дійством курбан-байраму є принесення кривавої жертви (переважно барана чи верблюда). У цей самий час здійснюється паломництво (хаджж) до Мекки (Аравія).
Курбан-байрам пов'язаний з релігіями стародавньої Аравії. Ще задовго до виникнення ісламу це свято та приурочене до нього паломництво до Мекки були у звичаї арабських племен. У календарі давніх арабів це свято припадало, певне, на осінь. У торговельному центрі міста Мекки, найбільшому у Західній Аравії, знаходилося святилище Кааба, культ якого помітно посилився у зв'язку з об'єднувальними процесами арабських племен. До Ка-аби постійним ставало паломництво арабів різних племен і родів, які політично й економічно залежали від пануючої тоді в Мецці родової та племінної курейшитської знаті. Прибуваючи до Мекки й здійснюючи в- її околицях, а також біля Кааби криваві жертвопринесення та інші обряди, віруючі благали богів, щоб ті подбали про добрий приплід отарам, багатий урожай злаків і фініків тощо.
Ці звичаї збереглися в ісламі, хоча їм було дане нове тлумачення. Для цього мусульманське духовенство використало біблійний міф про спробу принесення праотцем Авраамом (Ібрагімом) у жертву Богові свого сина Ісаака (в ісламі — Ісмаїла). В мусульманському переказі, подібно до біблійного, символізується перехід від людських жертвопринесень до принесення в жертву богам тварин.
Пізніше Мекка та її храм Кааба стали релігійним центром не лише мекканців-курейшитів, а й новонавернених мусульман, які мешкали в різних областях Аравії й далеко за її межами. Внаслідок цього курбан-байрам, який спершу був місцевим релігійним святом, отримав значення загального свята мусульман, більшість з яких не є арабами. Пов'язане зі святом жертвопринесення паломництво втратило первісний характер. Уже Коран говорить про необов'язковість здійснення паломництва до Мекки всіма мусульманами (Коран, 3 : 91). Натомість в ісламі були встановлені жертвопринесення не лише у Мецці, а й у інших місцях, де мешкають мусульмани.
У дні курбан-байраму для жертвопринесень добирали найкращу худобу. В це свято, за шаріатом, вівця і коза можуть бути забиті за «гріхи» однієї людини, корова та бик — за сім чоловік, а верблюд — за десятьох. Жертвопринесення необхідне, за ісламом, для того, щоб потрапити до раю. За мусульманським ученням, потрапити туди можна лише проминувши Сират-міст, перекинутий над пеклом; він тонший за жіночу волосину, гостре лезо меча та гаряче полум'я. Біля входу на Сират пастимуться верблюди, корови, барани, забиті віруючими на курбан-байрам. На них віруючі і перейдуть через Сират. Хто ж не приносив жертв, не зможе втриматися на мосту і впаде у пекло.
Це сказання запозичене з давньої релігії зороастризму. І_Це за правління іранської династії Сасанідів (III—VII ст.), до виникнення ісламу, легенда про міст Сират, який називався тоді «Чинват», була викладена в зороастрійській священній книзі й використовувалася жерцями.
Мирадж, або раджаб-байрам, — свято вшестя або подорожі пророка на небо — відзначається за місячним календарем у місяць раджаб. Мирадж був встановлений у ранньому середньовіччі, коли в ісламі, після утвердження влади халіфів, був перейнятий культ Єрусалима (аль-Кудс). Стала в пригоді легенда, за якою, в 27-му ніч раджаба пророк Мухаммед, піднятий з ліжка ангелом Джебраїлом, здійснив на фантастичній крилатій тварині Бураці (від араб, блискучий, блискавка) подорож до Єрусалима і звідти — на сім небес, до престолу Аллаха. Тут він нібито мав бесіду з Аллахом, вимовивши при цьому 99 тисяч слів. Але все це відбувалося настільки швидко, що, повернувшись, Мухаммед застав свою постіль ще теплою, а з перекинутої при відправленні в подорож посудини не встигла витекти вода. Питання про характер «вознесіння» Мухаммеда (тілесний чи духовний) є предметом давніх суперечок між богословами. В останні роки мирадж нерідко тлумачать як вказівку на можливість освоєння людиною космосу.
У легендах про мирадж чимало спільного з міфами інших релігій про незвичайні подорожування або вшестя їхніх богів і святих, а також про чудесну «нараду» Бога зі своїми пророками. Неважко простежити аналогії з іудейськими міфами про нараду Бога з Мойсеєм на горі Синай, бесідами з Богом Іллі-пророка, християнськими сказаннями про вшестя Ісуса Христа тощо.
Маулід ан-набі (аль-маулід) — свято «народження пророка» Мухаммеда, відзначається мусульманами за місячним календарем у місяць раби аль-авваль. Так само, як і мирадж, маулід встановлений довільно, значно пізніше події, покладеної в його основу. Відомо, що мусульманські сказання про Мухаммеда повторюють багато фрагментів релігійних переказів інших релігій про їх пророків і посланників. Слід зауважити, що мусульманські богослови, досить вичерпно говорячи про понеділок, коли народився Мухаммед, і про ті чудеса, які у зв'язку з цим відбувалися, замовчували або суперечили один одному в питанні про те, коли конкретно був цей понеділок. Згодом він був віднесений до 12 числа місяця раби аль-авваль.
Крім молитов і роздачі милостині, свято вимагає читання вголос віршів, що прославляють Мухаммеда, урочистих процесій із запаленими ліхтарями та із зображеннями матері Мухаммеда — Аміни.
Маулід ан-набі пов'язане передусім з суфійськими братствами, широко відзначається в Єгипті, Північній Африці, Сирії, однак не всіма мусульманами. Це свято є нововведенням, яке заперечують численні прихильники суворого, традиційного ісламу. Маулід ан-набі виникло під впливом християнського свята Різдва.
Ритуальне обрізання (сунет) в ісламі стосується установлень, запозичених з культів стародавньої Аравії. Виник цей обряд у первісному суспільстві як один з присвятних обрядів, що ним знаменувався перехід юнака в старшу вікову групу роду. Подібні болісні обряди (не лише обрізання, а й вибивання зубів та інші тілесні ушкодження), пов'язані з випробуванням мужності юнаків, існували у давніх арабів, африканців, австралійців та інших народів в епоху їх первісного розвитку.
В ісламі, так само як і в іудаїзмі, обряд обрізання отримав нове тлумачення. Він є зовнішньою ознакою релігійної належності і служить цілям відокремлення мусульман від людей інших вір, прищеплює віруючим ідею мусульманської винятковості. Проте обряд обрізання нерідко здійснюється в антисанітарних умовах, викликає зараження, хворобливо позначається на психіці дитини. Ашура («хайсей-вахсей») — жалобні релігійні церемонії у мусульман-шиїтів, які здійснюються на десятий день місяця му-хараму. За мусульманськими переказами, свято встановлене в пам'ять про мученицьку кончину внука пророка Мухаммеда, шиїтського імама Хусейна.
Історичні джерела свідчать, що смерть Хусейна не була мученицькою і «не спокутувала людську свободу і право», як вчать мусульманські проповідники. Хусейн загинув у запеклій боротьбі за владу. Свобода та право від цього не перемогли. Навпаки, за загибеллю Хусейна люди, спровоковані на повстання його прихильниками, були піддані жорстоким переслідуванням. Однак халіфові Ієзиду не вдалося винищити всіх прихильників Хусейна, шиїтів. Діючи приховано, вони не залишали своїх домагань політичної влади. Натомість шиїти активно поширювали розповіді про святість Хусейна, а в річницю вбивства влаштували траурні церемонії. Було висунуте гасло: «Помста за Хусейна!» Вигук, що супроводжував розповіді про загибель Хусейна: «Шах Хусейн, вах, Хусейн, ах, Хусейн!», зрештою ввійшов до траурної церемонії і згодом у європейців став синонімом назви ашури, свята шах-сей-вахсей. У VIII ст. численні прихильники Хусейна переселилися до'Ірану і почали поширювати своє віровчення. До XVI ст., коли шиїзм в Ірані став державною релігією, виробився складний культ Хусейна. День його смерті був проголошений траурним, його проведення супроводжувалося релігійними обрядами.
Багато з цих обрядів, у тому числі криваве самокатування, були запозичені шиїтським напрямом ісламу з давніх культів вмираючих і воскресаючих богів рослинності (Тамуза, Адоніса тощо). Давні люди вірили, що за допомогою магії вони можуть впливати на явища природи. В дні релігійних свят вони проливали власну кров, оскопляли себе, сподіваючись викликати цим пробудження природи, настання весни тощо. У релігійних міфах цих народів осінь зображували як смерть богів, а весну — як їхнє воскресіння.
Центром щорічних жалобних урочистостей ашури є місто Кер-бела, де, за переказами, поховане тіло Хусейна. На час ашури туди з'їжджаються паломники — шиїти з усіх кінців мусульманського світу. Офіційні урочистості в пам'ять про події ашури вперше були організовані в Іраку в 963 р.
На перші десять днів мухараму припадає й святкування початку мусульманського (місячного) Нового року.

==Джерела та література==
http://readbookz.com/book/164/4816.html

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D1%80%D0%B0%D0%B1%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0
==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Ар]]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]

Акуратно

2013-12-11T18:27:17Z

Рибальченко Оксана:

==Словник Грінченка==
'''Акура́тно,''' ''нар.'' Аккуратно.

АКУРАТНО АККУРАТНО. 1. Нареч. к аккуратный. Аккуратно сделать что-н. А переписать. Аккуратно вычистить. || Осторожно (разг.). Несите аккуратно, чтобы не разбить. 2. Постоянно, не пропуская (разг.) Он аккуратно заходит к Нам по выходным дням. Нам газету доставляют аккуратно.

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

АКУРА́ТНО, АККУРАТНО.
1. нареч. к акуратный. Аккуратно сделать что-нибудь. А переписать. Аккуратно вычистить.
|| Осторожно (разг.). Несите аккуратно, чтобы не разбить.
2. Постоянно, не пропуская (разг.) Он аккуратно заходит к нам по выходным дням. Нам газету доставляют аккуратно.

Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935-1940.
АККУМУЛЯТОРНЫЙ
АКУРАТНОСТЬ
См. также в других словарях:
АКУРАТНО — АКУРАТНО, АККУРАТНО. 1. нареч. к акуратный. Аккуратно сделать что нибудь. А переписать. Аккуратно вычистить. || Осторожно (разг.). Несите аккуратно, чтобы не разбить. 2. Постоянно, не пропуская (разг.) Он аккуратно заходит к нам по выходным дням … Толковый словарь Ушакова
акуратно — 1) (точно) punctually; accurately, exactly 2) (охайно) tidily, neatly … Українсько-англійський словник
акуратно — Присл. до акуратний … Український тлумачний словник
акуратно — нар. аккура/тно; тща/тельно; поря/дливо; дото/шно … Українсько-російський словник
акуратно — akuratno присл. dokładnie, porządnie … Українсько-польський словник
акуратно — ფრთხილად, აკურატულად … Українсько-грузинський словник
аккуратно — акуратно, охайно, чепурно; дбало, ретельно, справно. * * * нар. акура/тно; оха/йно, че/пурно … Русско-украинский словарь
чистий — а, е. 1) Не забруднений, не замазаний, без бруду, пилу і плям. || Випраний, свіжий, ще не ношений. || у знач. ім. чи/сте, того, с. Випраний, свіжий, ще не ношений одяг. || Якого тримають у чистоті; прибраний. не засмічений, охайний. || Одягнений… … Український тлумачний словник
thoroughly — { θʌrəli}n1. напълно, съвсем, докрайn2. основно, коренно, радикално, издъноn3. грижливо, старателно, акуратноn4. задълбочено, подробно * * * { d^rъli} adv 1. напълно, съвсем, докрай; 2. основно, коре * * * усърдно; щателно; съвсем; основно;… … English-Bulgarian dictionary
nattily — adv розм. 1) акуратно, охайно; елегантно 2) спритно, метко; майстерно * * * [ nʒtili] adv 1) акуратно, охайно 2) спритно, моторно, майстерно … English-Ukrainian dictiona
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"

|}

==Див. також==
http://uk.wiktionary.org/wiki/%D0%B0%D0%BA%D1%83%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%BD%D0%BE
==Джерела та література==
http://slovoborg.su/definition/%D0%92+%D0%B0%D0%BA%D0%BA%D1%83%D1%80%D0%B0%D1%82
==Зовнішні посилання==
http://dic.academic.ru/dic.nsf/ushakov/738046
[[Категорія:Ак]]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]

Акварельний

2013-12-11T18:25:33Z

Рибальченко Оксана:

==Словник Грінченка==
'''Акваре́льний, -а, -е.''' Акварельный. ''Мені тепер дуже і дуже треба одну акварельну краску, називається вона сепія.'' Шевч. О. 1862. ІІІ. 4.

Акваре́ль (фр. aquarelle — водяниста; італ. acquarello) — техніка живопису, що використовує спеціальні акварельні фарби, які при розчиненні у воді утворюють прозору суспензію тонкого пігменту, що дозволяє створювати ефект легкості і тонких колірних переходів. Акварель поєднує особливості живопису (багатство тону, побудова форми і простору кольором) і графіки (активна роль паперу в побудові зображення, відсутність специфічної рельєфності мазка, характерної для живописної поверхні)
==Дещо цікаве==

Техніка акварельного живопису вимагає великої майстерності, оскільки прозорість фарб не дозволяє переписування зображення. Аквареллю малюють на зернистому, акварельному папері використовуючи паперову палітру, пензлі з хутра вивірки, поні. Акварельна техніка — практично єдина, що не використовує білил. Роль білої фарби виконує сам папір. Це не виключає використання акварелі в складних, змішаних техніках, коли акварель використовують разом з художнім вугіллям, малюнком графітовими олівцями тощо.
Техніка використання акварельних фарб достатньо проста — потребує чистої води, щільного паперу, а фарби швидко сохнуть. Здається на цьому усі легкі моменти закінчуються і починаються усі складні. Малювання акварельними фарбами потребує навичок, старанності, уміння добре використовувати переваги акварельної техніки. Навіть у фахових майстрів порушення техніки і старанності в використанні акварелі призводить до неохайного, неприємного вигляду кінцевого результату.
Основою для акварелі є, як правило, папір, який часто попередньо змочують водою для досягнення особливої розмитої форми мазка. Для цього є особливі рамки (стіратор), на які натягується лист. Таким чином, під час рисування папір можна змочувати знизу, або папір кладуть на мокру фланель. Можливий і простіший спосіб: попередньо зволожений лист акварельного паперу, який досить добре вбирає вологу, кладуть на скло, при цьому, залежно від того, як довго відпрацьовується конкретна ділянка малюнка, вибирають кут нахилу скла, але частіше за все скло лежить горизонтально. Згідно з власними манірними можливостями, можна допускати, щоб вода на аркуші паперу виступала у вигляді калюжі або глибоко вбиралася і створювала лише окрему вологу ділянку. Фарба в таких випадках грає по-різному, чим створює бажаний ефект. Власне кажучи, саме в цьому полягає сучасне розуміння акварельного техніки.
На думку фахівців XIX століття, «для акварельного живопису вживається або брістольський картон, ватман, або торшон, пензлі вивіркові, куницеві, борсукові або тхореві. Однотонні малюнки роблять або за способом Губерта, вживаючи сепію, або нейтральтінтом. Для кольорових акварелей найуживаніші фарби такі: гумігут, індійська жовта, жовта охра, тер де Сієна натуральна, така ж палена, кіновар, кармін гаранс, лак-гаранс, кармін палений, охра червона, венеціанська червона, індійська червона, кобальт, ультрамарин, берлінська лазур, індиго, нейтральтінт і сепія»[1]
Робота акварельними фарбами на природі, з натури, вимагає швидкості та відпрацьованої техніки. Разом з тим, під рукою повинна бути посудина з чистою водою і губка, яка, як правило, бере участь у процесі нарівні з китицями. Якість акварельного паперу є дуже важливим для роботи, але найдорожчий і найкращий папір не завжди доступний початківцям художникам, і тому цілком можна пристосуватися до вже наявного.
У сучасній техніці досить успішно використовуються акварельні олівці, воскові крейди, гелеві чорнила.
==Склад акварельний фарб та спосіб їх використання==
Акварельні фарби відносяться до групи клейових фарб. Назва «акварель» походить від латинського слова «аква» — вода, так як вода є розчинником для цього виду фарб.
Сполучною акварельних фарб є рослинні прозорі клеї — гуміарабік і декстрин, легко розчинні водою. Акварельні фарби містять також пластифікатор у вигляді гліцерину та інвертованого цукру, що робить їх пластичними. Гліцерин утримує вологу, не дає фарбам пересихати і ставати крихкими. У акварельні фарби вводиться і поверхнево-активна речовина — бичача жовч, що дозволяє легко розносити фарбу по папері, так як жовч перешкоджає скачуванню фарб у краплі. Для запобігання руйнуванню фарб цвіллю в них вводиться антисептик — фенол.
Акварель — єдиний вид фарб, що відрізняється особливою прозорістю, чистотою і яскравістю кольору. Це досягається не тільки чистотою застосовуваних матеріалів, але і високою дисперсністю пігментів, одержуваної спеціальним перетирання порошків.
У тих випадках, коли необхідна непрозорість, матовість фарб, користуються сумішшю акварельних фарб з відповідними гуашевими або фарби розводять на мильному розчині.

==Що означає в акварельному живописі прийом «писати по мокрому»==
Живопис аквареллю на сирому папері називають «англійською аквареллю». Цей прийом дає акварелі глибину і створює відчуття сонячного світла та повітряної перспективи. Метод роботи на вологому аркуші паперу французькі аквареліст називають: «travailler dans l`eau»(працювати у воді). Для збереження стабільної вологості листа, щоб мати триваліший за часом можливість працювати зі складною мальовничою формою, легко сплавляючи і змішуючи фарби на мокрому аркуші, художники вдавалися до численних хитрощів. При роботі аквареллю по-сирому під вологий аркуш паперу підкладали змочені у воді сукно або фланель, які тривалий час живили папір вологою в міру її підсихання із зовнішнього боку.

==Які бувають види акварельних фарб==
Існує три види акварельних фарб: тверда акварель в плитках, напівтверда акварель в кюветах і тубах, рідка акварель.
За старих часів виготовлялися тільки тверді плиткові фарби. В даний час їх використовують для виконання креслярських робіт, плакатів, проектів. Хоча вищі сорти цих фарб придатні і для живопису. Дешевші призначені для дітей і шкіл. Сполучною в таких твердих акварельних фарбах є дешевий клей: тваринний клей, картопляна патока, використовують також і гуміарабік, мед, трагантом.

==Що означав прийом «a la prima» в акварельному живописі==
Метод а-ля прима — живопис по сирому, написана в один сеанс.
Ця техніка означає писати відразу, без подальших капітальних змін. За цим методом кожна деталь починається і закінчується в один прийом, потім художник, маючи на увазі загальне, переходить до наступної деталі і так далі. Всі кольори беруться відразу в одну силу. Такий метод особливо доречний при виконанні пейзажних етюдів, коли мінливі стани погоди зобов’язують до швидкої техніці виконання. Метод а-ля прима, по скільки він не припускає багатократних пропісок, дозволяє зберегти, за наявності досвіду, максимальну свіжість і соковитість барвистих звучань, велику безпосередність і гостроту виразу. У швидкому по виконанню начерку з натури, в ескізах це метод незамінний.

==На якому матеріалі традиційно виконується акварельний живопис==
Кращою для акварелі вважається щільний папір із зернистою поверхнею. Деяка зернистість поверхні паперу вельми сприятлива для акварельного живопису: вона сприяє глибині звучання на ній кольору. Аквареллю зазвичай пишуть на білому папері, який виконує роль білил, коли виникає необхідність у деяких місцях зберегти білизну паперу, наприклад для передачі світлових плям і відблисків.

==Чого слід уникати в акварельному живопису при використанні прийому «лессірування»==
Лесировка — класичний прийом живописної техніки, на якому побудовано колористичне багатство багатьох шедеврів живопису. Багатошарове нанесення прозорих фарб пом’якшує різкі контури. Тому допущена зайва різкість опрацювання деталей в тіні не повинна бентежити. Подальша лесировкою завжди пом’якшить обрис деталей і поглибить загальну тінь.
При прийомі ліссерування слід уникати великої густоти красок, якими робляться ліссеровки. Наносити ліссеровки в хаотичному зіставленні, тобто треба наносити від теплих – інтенсивних кольорів, до холодних – мало інтенсивних. З цього слідує, що при нанесенні різних кольорів на одне й те ж місце, прводить до бруду, а це не є доцільним в живописі.

==Чого не слід допускати в акварельному живописі==
В акварельному живописі не слід допускати появи бруду, це може бути спричинене великою кількістю накладання лісеровок різного відтінку кольору на одне й те місце на бумазі. Тоді живопис виглядає не прозоро, та не яскраво, втрачає свій привабливий вигляд.

==Що означає прийом в живописі «писати сухим пензлем»==
Мальовничий прийом посухому часто застосовується на пленері, коли немає можливості довго утримувати вологу на аркуші. Ймовірно, так під спекотним сонцем Італії сформувалася живописна манера, звана тепер «італійською аквареллю». У класичному розумінні, робота в цій манері ведеться аквареллю по сухому паперу: пензлем наноситься контурний малюнок і потім ним ж розробляються тіні. З такого способу роботи сформувалися мозаїчна манера письма, переважно корпусними, тобто непрозорими, покривістими акварельними фарбами, і манера письма прозорими лесировочними фарбами, яку прийнято називати технікою багатошарового живопису. Італійська манера письма стала основною традицією в акварельного техніці для російської академічної школи XIX-XX століть.

==У суміші з якими фарбами можна використовувати акварель==
Акварель можна використовувати зі всіма фарбами які мають подібний склад.

==Які пензлі використовують в акварельному живописі==
Пензлі різних розмірів і форм, переважно з білячого волосся. Гідність пензлей в їх м’якості, пластичності, хорошій формі набору, завдяки якому пензель здатний нести багато води і який робить пензель, навіть великого розміру, придатним для роботи з тонкими елементами зображення. Бажано мати одн плоский, тонкий, малого розміру щетиний пензель з жорстким, але стертим волоссям, він стане в нагоді для роботи з контурами і деталями. Також можуть бути і синтетичні пензлі, які вбирають мало води.

==Що втрачає акварельний живопис при змішуванні акварельних фарб з іншими матеріалами, які розводяться водою==
Живопис втрачає прозорість. Втрачає вид класичного живопису акварельними фарбами.

==Як використовують фарби в прийомі «a la prima» для досягнення повної відповідності з поставленим колористичним завданням та натурою==
Всі кольори беруться відразу в одну силу. Такий метод особливо доречний при виконанні пейзажних етюдів, коли мінливі стани погоди зобов’язують до швидкої техніці виконання. Метод а-ля прима, по скільки він не припускає багатократних пропісок, дозволяє зберегти, за наявності досвіду, максимальну свіжість і соковитість барвистих звучань, велику безпосередність і гостроту виразу.

==Коли виникли і як використовувались акварельні фарби==
Акварель — тип фарб, розчинних у воді, а також техніка живопису такими фарбами.
Спосіб малювання акварельними фарбами виник у Китаї близько 3 століття. У Англії спосіб став використовуватися з 18 століття Полем Сендбі, розвивався у в роботах Томаса Гіртіна і Дж. Тернера. Аквареллю писали Рауль Дафі, Поль Сезан, Джон Марен. Техніка акварельного живопису вимагає великої майстерності, оскільки прозорість фарб не дозволяє переписування зображення.

==Що означає прийом «лессірування» в акварельному живописі==
Прийом лессіровок заснований на використанні прозорості фарби, її властивості змінювати колір при нанесенні одного прозорого шару фарби на інший прозорий шар. Щоб нижній шар не розмивався, перед наступним перекриттям йому дають добре просохнути. На відміну від механічного змішування зміна кольору шляхом накладення одного прозорого шару на інший засноване на законі оптичного складання кольорів. Барвистий шар при всій його багатошаровості повинен залишатися достатньо тонким і прозорим, щоб пропускати через себе відображене світло.
 
==Коли акварельний живопис став самостійним видом мистецтва==
Живопис аквареллю в сучасному її уявленні виникла порівняно недавно: в кінці XVIII — початку XIX століття. До цього часу були вироблені певні методи і технічні прийоми, що забезпечили її розквіт і широке визнання.

==Як відтворити об’єм об’єкту в акварельному живописі==
При прийомі писання аквареллю ліссіровками, об’єм набірається поступово, прокладанням напівпрозорих мазків від інтенсивних до мало інтенсивних кольрів.
При прийомі а-ля пріма об’єм набираеться за один прийом, тому тут дуже важливо точно співпасти в колір і в тон малюнка. Необхідна велика майстерність майстра правильно накласти фарбу в правильному місці.

==Які прийоми використовуються в техніці акварельного живопису==
В техніці акварельного живопису використовуються такі прийоми:
1) по сухому, 2) по мокрому, 3) прийом лессірування, 4) прийом а-ля пріма.

==Як підготувати акварельне зображення для виконання роботи в технці монотипії==
Монотипія (від моно і грец. Τυπος — відбиток) — вид друкованої графіки. Це унікальна нетіражная техніка, що поєднує в собі якості естампу і живопису. Слід зазначити, що вся робота проводиться на дошці (метал або пластик), після друку ніяких доробок і домальовувань не робиться. Техніка монотипії полягає в нанесенні фарб від руки на ідеально гладку поверхню друкарської форми з наступним друкуванням на верстаті; отриманий на папері відбиток завжди буває єдиним та унікальним. Можна отримати кілька відбитків. Один буде позитивний, а інший — як негатив.
Найпростіший спосіб монотипії, коли використовують будь-яку поверхню, не вбираючу фарбу, це може бути пластик, скло, метал. Заздалегідь готують ескіз у натуральну величину, причому зображення повинно бути дзеркальним.

==Що означає термін «гризайль» в акварельному живописі==
Грізайль (фр. Grisaille від gris — сірий) — вид однотонного (монохромного) живопису, що виконується в різних відтінках одного кольору, найчастіше сепії.
Техніка Грізайль широко використовувалася у станковому живопису в середні століття. Прикладом може служити Вівтар Геллера, створений Маттіасом Грюневальд і Альбрехтом Дюрером на замовлення богатого купця франкфуртського Якоба Геллера. Пензлі Грюневальда належать зовнішні стулки, на яких зображення святих імітують скульптуру.
Іншим відомим зразком грізайль є картина Рембрандта «Проповідь Іоанна Хреститель» (1634-1635) з колекції Державних музеїв Берліна. Для такого роду рельєфної техніки живопису часто використовувалася грізайль.
Техніка грізайль використана Пабло Пікассо в картині «Герніка».

==З якою метою використовується прийом «лессірування»==
Техніка лессіровок більш підходяща в тривалих по виконанню роботах: з нерухомої натури, наприклад в натюрморті, а також в роботі за уявою, при створенні закінчених композицій, книжкових ілюстрацій, доречна в прикладній графіці при вирішенні орнаментальних задач.

==Який прийом слід використати для збільшення насиченості кольору в роботі, виконаній в техніці акварелі==
Для збільшення насиченості кольру треба використовувати прийом лісирування, накладанням одного й того ж кольору, але в різних пропорціях по насиченості фарби, на задану вже основу того самого кольру.

==Що слід зробити для зменшення насиченості будь-якого кольору, використовуючи в акварельному живописі прийом "лессірування"==
В прийомі лессірування, для зменшення насиченості кольору, слід невеликою кількістю води на пензлі, або зовсім малою концентрацією фарби пройтись лессіровочно по тому місці, де треба зробити менш насичені кольори.

==Суміш якої кількості фарб рекомендується використовувати в акварельному живописі==
Суміш двух- трьох фарб допустимо змішувати в акварельному живописі. Більше — вже зьявляється бруд.

==Що означає термін «живопис»==
Живопис — вид образотворчого мистецтва, пов’язаний з передачею зорових образів нанесенням фарб на тверді, гнучкі або тканеві поверхні, а також твори мистецтва, створені таким способом.

==Що означає слово «акварель»==
Акварель — (французьке aquarelle, від латинського aqua — вода), фарби (зазвичай на рослинному клеї), розчинних у воді, а також живопис цими фарбами. Відрізняється свіжістю та прозорістю фарб, крізь які просвічують тон і фактура основи.

==Що означає термін «адаптація ока» (людини)==
Адаптація ока — пристосування ока до мінливих умов освітлення. Найбільш повно вивчено зміни чутливості ока людини при переході від яскравого світла в повну темряву. Якщо очі, що знаходилися раніше на яскравому світлі, помістити в темряву, то їх чутливість зростає спочатку швидко, а потім більш повільно.

==Врубель і акварел==

Особливу сторінку займають акварелі Михайла Олександровича Врубеля (1856-1910). Після закінчення Петербурзького університету, він почав займатися у професора П. П. Чистякова вечорами, а у 1880 р. сам став студентом Академії мистецтв. Врубель наполегливо вивчав техніку акварелі і робив з її використанням ескізи, біблійні сцени, натюрморти, портрети. Казав, що акварель як техніку і в самій академії розуміють лише три майстри.

М. Врубель, Квіти в синій вазі, 1886 рік.
Врубель використовував різні прийоми: то наносив фарби з чіткими межами, залишаючи білі смуги незаписаного паперу, то малював по вологому тлі, додавав до акварелі охру, срібний і бронзовий порошки. Частку зображень міг вкрити пульверизатором, особливо в зображеннях морської тематики.
Робив спроби змішування в різних техніках (малюнок плюс акварель, «портрет Олександри Станкевич», 1906). Серед його акварелей є справжні витвори мистецтва («Автопортрет», 1882, «Гамлет і Офелія», 1883, «Квіти в синій вазі», 1887). Більш того, Врубель зробив ескіз театральної завіси «Ніч у Італії» саме в техніці акварелі (1891р.) та замальовку «Венеція, місток Зітхань», що біля Палацу дожів.
Він довго не полишав акварелі і в роки праці в Києві. В техніці акварелі виконані його ескізи до стінописів у Володимирському соборі — «Янгол зі свічкою», два варіанти «Воскресіння Господнього», чотири варіанти «Надгробного плачу». Тільки слабкий зв'язок з тодішніми канонічними схемами і інтриги Прахова завадили перевести ескізи у фрески.
Натюрморти Врубеля київського періоду з зображенням квітів взагалі стали шедеврами майстра і прикладами віртуозного використання акварелей, це: «Квіт шипшини», «Біла азалія», «Квіти в синій вазі».
Коли дві молоді пані в Києві запросили його давати їм уроки малюнку, він і сам знову почав багато малювати з натури. Аби ускладнити собі завдання, він і використовував акварель, намагаючись максимально виявити її колористичні властивості. Віртуозу Врубелю це якраз і вдалося. Одним з останніх прикладів використання акварелі Врубелем є замальовка «Одна троянда в стакані», датована 1904 роком. Художнику до сліпоти і смерті залишилось 5 років.
Твори виконані аквареллю[ред. • ред. код]

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Врубель_Янгол.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Врубуль_квіти.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Акварель_фарби.JPG|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Літо.jpg|x140px]]
|}
==Медіа==

==Див. також==
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BA%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B5%D0%BB%D1%8C
==Джерела та література==
http://vk.com/event58230431
==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Ак]]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]

Акварельний

2013-12-11T18:24:30Z

Рибальченко Оксана:

==Словник Грінченка==
'''Акваре́льний, -а, -е.''' Акварельный. ''Мені тепер дуже і дуже треба одну акварельну краску, називається вона сепія.'' Шевч. О. 1862. ІІІ. 4.

Акваре́ль (фр. aquarelle — водяниста; італ. acquarello) — техніка живопису, що використовує спеціальні акварельні фарби, які при розчиненні у воді утворюють прозору суспензію тонкого пігменту, що дозволяє створювати ефект легкості і тонких колірних переходів. Акварель поєднує особливості живопису (багатство тону, побудова форми і простору кольором) і графіки (активна роль паперу в побудові зображення, відсутність специфічної рельєфності мазка, характерної для живописної поверхні)
==Дещо цікаве==

Техніка акварельного живопису вимагає великої майстерності, оскільки прозорість фарб не дозволяє переписування зображення. Аквареллю малюють на зернистому, акварельному папері використовуючи паперову палітру, пензлі з хутра вивірки, поні. Акварельна техніка — практично єдина, що не використовує білил. Роль білої фарби виконує сам папір. Це не виключає використання акварелі в складних, змішаних техніках, коли акварель використовують разом з художнім вугіллям, малюнком графітовими олівцями тощо.
Техніка використання акварельних фарб достатньо проста — потребує чистої води, щільного паперу, а фарби швидко сохнуть. Здається на цьому усі легкі моменти закінчуються і починаються усі складні. Малювання акварельними фарбами потребує навичок, старанності, уміння добре використовувати переваги акварельної техніки. Навіть у фахових майстрів порушення техніки і старанності в використанні акварелі призводить до неохайного, неприємного вигляду кінцевого результату.
Основою для акварелі є, як правило, папір, який часто попередньо змочують водою для досягнення особливої розмитої форми мазка. Для цього є особливі рамки (стіратор), на які натягується лист. Таким чином, під час рисування папір можна змочувати знизу, або папір кладуть на мокру фланель. Можливий і простіший спосіб: попередньо зволожений лист акварельного паперу, який досить добре вбирає вологу, кладуть на скло, при цьому, залежно від того, як довго відпрацьовується конкретна ділянка малюнка, вибирають кут нахилу скла, але частіше за все скло лежить горизонтально. Згідно з власними манірними можливостями, можна допускати, щоб вода на аркуші паперу виступала у вигляді калюжі або глибоко вбиралася і створювала лише окрему вологу ділянку. Фарба в таких випадках грає по-різному, чим створює бажаний ефект. Власне кажучи, саме в цьому полягає сучасне розуміння акварельного техніки.
На думку фахівців XIX століття, «для акварельного живопису вживається або брістольський картон, ватман, або торшон, пензлі вивіркові, куницеві, борсукові або тхореві. Однотонні малюнки роблять або за способом Губерта, вживаючи сепію, або нейтральтінтом. Для кольорових акварелей найуживаніші фарби такі: гумігут, індійська жовта, жовта охра, тер де Сієна натуральна, така ж палена, кіновар, кармін гаранс, лак-гаранс, кармін палений, охра червона, венеціанська червона, індійська червона, кобальт, ультрамарин, берлінська лазур, індиго, нейтральтінт і сепія»[1]
Робота акварельними фарбами на природі, з натури, вимагає швидкості та відпрацьованої техніки. Разом з тим, під рукою повинна бути посудина з чистою водою і губка, яка, як правило, бере участь у процесі нарівні з китицями. Якість акварельного паперу є дуже важливим для роботи, але найдорожчий і найкращий папір не завжди доступний початківцям художникам, і тому цілком можна пристосуватися до вже наявного.
У сучасній техніці досить успішно використовуються акварельні олівці, воскові крейди, гелеві чорнила.
==Склад акварельний фарб та спосіб їх використання==
Акварельні фарби відносяться до групи клейових фарб. Назва «акварель» походить від латинського слова «аква» — вода, так як вода є розчинником для цього виду фарб.
Сполучною акварельних фарб є рослинні прозорі клеї — гуміарабік і декстрин, легко розчинні водою. Акварельні фарби містять також пластифікатор у вигляді гліцерину та інвертованого цукру, що робить їх пластичними. Гліцерин утримує вологу, не дає фарбам пересихати і ставати крихкими. У акварельні фарби вводиться і поверхнево-активна речовина — бичача жовч, що дозволяє легко розносити фарбу по папері, так як жовч перешкоджає скачуванню фарб у краплі. Для запобігання руйнуванню фарб цвіллю в них вводиться антисептик — фенол.
Акварель — єдиний вид фарб, що відрізняється особливою прозорістю, чистотою і яскравістю кольору. Це досягається не тільки чистотою застосовуваних матеріалів, але і високою дисперсністю пігментів, одержуваної спеціальним перетирання порошків.
У тих випадках, коли необхідна непрозорість, матовість фарб, користуються сумішшю акварельних фарб з відповідними гуашевими або фарби розводять на мильному розчині.

==Що означає в акварельному живописі прийом «писати по мокрому»==
Живопис аквареллю на сирому папері називають «англійською аквареллю». Цей прийом дає акварелі глибину і створює відчуття сонячного світла та повітряної перспективи. Метод роботи на вологому аркуші паперу французькі аквареліст називають: «travailler dans l`eau»(працювати у воді). Для збереження стабільної вологості листа, щоб мати триваліший за часом можливість працювати зі складною мальовничою формою, легко сплавляючи і змішуючи фарби на мокрому аркуші, художники вдавалися до численних хитрощів. При роботі аквареллю по-сирому під вологий аркуш паперу підкладали змочені у воді сукно або фланель, які тривалий час живили папір вологою в міру її підсихання із зовнішнього боку.

==Які бувають види акварельних фарб==
Існує три види акварельних фарб: тверда акварель в плитках, напівтверда акварель в кюветах і тубах, рідка акварель.
За старих часів виготовлялися тільки тверді плиткові фарби. В даний час їх використовують для виконання креслярських робіт, плакатів, проектів. Хоча вищі сорти цих фарб придатні і для живопису. Дешевші призначені для дітей і шкіл. Сполучною в таких твердих акварельних фарбах є дешевий клей: тваринний клей, картопляна патока, використовують також і гуміарабік, мед, трагантом.

==Що означав прийом «a la prima» в акварельному живописі==
Метод а-ля прима — живопис по сирому, написана в один сеанс.
Ця техніка означає писати відразу, без подальших капітальних змін. За цим методом кожна деталь починається і закінчується в один прийом, потім художник, маючи на увазі загальне, переходить до наступної деталі і так далі. Всі кольори беруться відразу в одну силу. Такий метод особливо доречний при виконанні пейзажних етюдів, коли мінливі стани погоди зобов’язують до швидкої техніці виконання. Метод а-ля прима, по скільки він не припускає багатократних пропісок, дозволяє зберегти, за наявності досвіду, максимальну свіжість і соковитість барвистих звучань, велику безпосередність і гостроту виразу. У швидкому по виконанню начерку з натури, в ескізах це метод незамінний.

==На якому матеріалі традиційно виконується акварельний живопис==
Кращою для акварелі вважається щільний папір із зернистою поверхнею. Деяка зернистість поверхні паперу вельми сприятлива для акварельного живопису: вона сприяє глибині звучання на ній кольору. Аквареллю зазвичай пишуть на білому папері, який виконує роль білил, коли виникає необхідність у деяких місцях зберегти білизну паперу, наприклад для передачі світлових плям і відблисків.

==Чого слід уникати в акварельному живопису при використанні прийому «лессірування»==
Лесировка — класичний прийом живописної техніки, на якому побудовано колористичне багатство багатьох шедеврів живопису. Багатошарове нанесення прозорих фарб пом’якшує різкі контури. Тому допущена зайва різкість опрацювання деталей в тіні не повинна бентежити. Подальша лесировкою завжди пом’якшить обрис деталей і поглибить загальну тінь.
При прийомі ліссерування слід уникати великої густоти красок, якими робляться ліссеровки. Наносити ліссеровки в хаотичному зіставленні, тобто треба наносити від теплих – інтенсивних кольорів, до холодних – мало інтенсивних. З цього слідує, що при нанесенні різних кольорів на одне й те ж місце, прводить до бруду, а це не є доцільним в живописі.

==Чого не слід допускати в акварельному живописі==
В акварельному живописі не слід допускати появи бруду, це може бути спричинене великою кількістю накладання лісеровок різного відтінку кольору на одне й те місце на бумазі. Тоді живопис виглядає не прозоро, та не яскраво, втрачає свій привабливий вигляд.

==Що означає прийом в живописі «писати сухим пензлем»==
Мальовничий прийом посухому часто застосовується на пленері, коли немає можливості довго утримувати вологу на аркуші. Ймовірно, так під спекотним сонцем Італії сформувалася живописна манера, звана тепер «італійською аквареллю». У класичному розумінні, робота в цій манері ведеться аквареллю по сухому паперу: пензлем наноситься контурний малюнок і потім ним ж розробляються тіні. З такого способу роботи сформувалися мозаїчна манера письма, переважно корпусними, тобто непрозорими, покривістими акварельними фарбами, і манера письма прозорими лесировочними фарбами, яку прийнято називати технікою багатошарового живопису. Італійська манера письма стала основною традицією в акварельного техніці для російської академічної школи XIX-XX століть.

==У суміші з якими фарбами можна використовувати акварель==
Акварель можна використовувати зі всіма фарбами які мають подібний склад.

==Які пензлі використовують в акварельному живописі==
Пензлі різних розмірів і форм, переважно з білячого волосся. Гідність пензлей в їх м’якості, пластичності, хорошій формі набору, завдяки якому пензель здатний нести багато води і який робить пензель, навіть великого розміру, придатним для роботи з тонкими елементами зображення. Бажано мати одн плоский, тонкий, малого розміру щетиний пензель з жорстким, але стертим волоссям, він стане в нагоді для роботи з контурами і деталями. Також можуть бути і синтетичні пензлі, які вбирають мало води.

==Що втрачає акварельний живопис при змішуванні акварельних фарб з іншими матеріалами, які розводяться водою==
Живопис втрачає прозорість. Втрачає вид класичного живопису акварельними фарбами.

==Як використовують фарби в прийомі «a la prima» для досягнення повної відповідності з поставленим колористичним завданням та натурою==
Всі кольори беруться відразу в одну силу. Такий метод особливо доречний при виконанні пейзажних етюдів, коли мінливі стани погоди зобов’язують до швидкої техніці виконання. Метод а-ля прима, по скільки він не припускає багатократних пропісок, дозволяє зберегти, за наявності досвіду, максимальну свіжість і соковитість барвистих звучань, велику безпосередність і гостроту виразу.

==Коли виникли і як використовувались акварельні фарби==
Акварель — тип фарб, розчинних у воді, а також техніка живопису такими фарбами.
Спосіб малювання акварельними фарбами виник у Китаї близько 3 століття. У Англії спосіб став використовуватися з 18 століття Полем Сендбі, розвивався у в роботах Томаса Гіртіна і Дж. Тернера. Аквареллю писали Рауль Дафі, Поль Сезан, Джон Марен. Техніка акварельного живопису вимагає великої майстерності, оскільки прозорість фарб не дозволяє переписування зображення.

==Що означає прийом «лессірування» в акварельному живописі==
Прийом лессіровок заснований на використанні прозорості фарби, її властивості змінювати колір при нанесенні одного прозорого шару фарби на інший прозорий шар. Щоб нижній шар не розмивався, перед наступним перекриттям йому дають добре просохнути. На відміну від механічного змішування зміна кольору шляхом накладення одного прозорого шару на інший засноване на законі оптичного складання кольорів. Барвистий шар при всій його багатошаровості повинен залишатися достатньо тонким і прозорим, щоб пропускати через себе відображене світло.
 
==Коли акварельний живопис став самостійним видом мистецтва==
Живопис аквареллю в сучасному її уявленні виникла порівняно недавно: в кінці XVIII — початку XIX століття. До цього часу були вироблені певні методи і технічні прийоми, що забезпечили її розквіт і широке визнання.

==Як відтворити об’єм об’єкту в акварельному живописі==
При прийомі писання аквареллю ліссіровками, об’єм набірається поступово, прокладанням напівпрозорих мазків від інтенсивних до мало інтенсивних кольрів.
При прийомі а-ля пріма об’єм набираеться за один прийом, тому тут дуже важливо точно співпасти в колір і в тон малюнка. Необхідна велика майстерність майстра правильно накласти фарбу в правильному місці.

==Які прийоми використовуються в техніці акварельного живопису==
В техніці акварельного живопису використовуються такі прийоми:
1) по сухому, 2) по мокрому, 3) прийом лессірування, 4) прийом а-ля пріма.

==Як підготувати акварельне зображення для виконання роботи в технці монотипії==
Монотипія (від моно і грец. Τυπος — відбиток) — вид друкованої графіки. Це унікальна нетіражная техніка, що поєднує в собі якості естампу і живопису. Слід зазначити, що вся робота проводиться на дошці (метал або пластик), після друку ніяких доробок і домальовувань не робиться. Техніка монотипії полягає в нанесенні фарб від руки на ідеально гладку поверхню друкарської форми з наступним друкуванням на верстаті; отриманий на папері відбиток завжди буває єдиним та унікальним. Можна отримати кілька відбитків. Один буде позитивний, а інший — як негатив.
Найпростіший спосіб монотипії, коли використовують будь-яку поверхню, не вбираючу фарбу, це може бути пластик, скло, метал. Заздалегідь готують ескіз у натуральну величину, причому зображення повинно бути дзеркальним.

==Що означає термін «гризайль» в акварельному живописі==
Грізайль (фр. Grisaille від gris — сірий) — вид однотонного (монохромного) живопису, що виконується в різних відтінках одного кольору, найчастіше сепії.
Техніка Грізайль широко використовувалася у станковому живопису в середні століття. Прикладом може служити Вівтар Геллера, створений Маттіасом Грюневальд і Альбрехтом Дюрером на замовлення богатого купця франкфуртського Якоба Геллера. Пензлі Грюневальда належать зовнішні стулки, на яких зображення святих імітують скульптуру.
Іншим відомим зразком грізайль є картина Рембрандта «Проповідь Іоанна Хреститель» (1634-1635) з колекції Державних музеїв Берліна. Для такого роду рельєфної техніки живопису часто використовувалася грізайль.
Техніка грізайль використана Пабло Пікассо в картині «Герніка».

==З якою метою використовується прийом «лессірування==
Техніка лессіровок більш підходяща в тривалих по виконанню роботах: з нерухомої натури, наприклад в натюрморті, а також в роботі за уявою, при створенні закінчених композицій, книжкових ілюстрацій, доречна в прикладній графіці при вирішенні орнаментальних задач.

==Який прийом слід використати для збільшення насиченості кольору в роботі, виконаній в техніці акварелі==
Для збільшення насиченості кольру треба використовувати прийом лісирування, накладанням одного й того ж кольору, але в різних пропорціях по насиченості фарби, на задану вже основу того самого кольру.

==Що слід зробити для зменшення насиченості будь-якого кольору, використовуючи в акварельному живописі прийом "лессірування"==
В прийомі лессірування, для зменшення насиченості кольору, слід невеликою кількістю води на пензлі, або зовсім малою концентрацією фарби пройтись лессіровочно по тому місці, де треба зробити менш насичені кольори.

==Суміш якої кількості фарб рекомендується використовувати в акварельному живописі==
Суміш двух- трьох фарб допустимо змішувати в акварельному живописі. Більше — вже зьявляється бруд.

==Що означає термін «живопис»==
Живопис — вид образотворчого мистецтва, пов’язаний з передачею зорових образів нанесенням фарб на тверді, гнучкі або тканеві поверхні, а також твори мистецтва, створені таким способом.

==Що означає слово «акварель»==
Акварель — (французьке aquarelle, від латинського aqua — вода), фарби (зазвичай на рослинному клеї), розчинних у воді, а також живопис цими фарбами. Відрізняється свіжістю та прозорістю фарб, крізь які просвічують тон і фактура основи.

==Що означає термін «адаптація ока» (людини)==
Адаптація ока — пристосування ока до мінливих умов освітлення. Найбільш повно вивчено зміни чутливості ока людини при переході від яскравого світла в повну темряву. Якщо очі, що знаходилися раніше на яскравому світлі, помістити в темряву, то їх чутливість зростає спочатку швидко, а потім більш повільно.

==Врубель і акварел==

Особливу сторінку займають акварелі Михайла Олександровича Врубеля (1856-1910). Після закінчення Петербурзького університету, він почав займатися у професора П. П. Чистякова вечорами, а у 1880 р. сам став студентом Академії мистецтв. Врубель наполегливо вивчав техніку акварелі і робив з її використанням ескізи, біблійні сцени, натюрморти, портрети. Казав, що акварель як техніку і в самій академії розуміють лише три майстри.

М. Врубель, Квіти в синій вазі, 1886 рік.
Врубель використовував різні прийоми: то наносив фарби з чіткими межами, залишаючи білі смуги незаписаного паперу, то малював по вологому тлі, додавав до акварелі охру, срібний і бронзовий порошки. Частку зображень міг вкрити пульверизатором, особливо в зображеннях морської тематики.
Робив спроби змішування в різних техніках (малюнок плюс акварель, «портрет Олександри Станкевич», 1906). Серед його акварелей є справжні витвори мистецтва («Автопортрет», 1882, «Гамлет і Офелія», 1883, «Квіти в синій вазі», 1887). Більш того, Врубель зробив ескіз театральної завіси «Ніч у Італії» саме в техніці акварелі (1891р.) та замальовку «Венеція, місток Зітхань», що біля Палацу дожів.
Він довго не полишав акварелі і в роки праці в Києві. В техніці акварелі виконані його ескізи до стінописів у Володимирському соборі — «Янгол зі свічкою», два варіанти «Воскресіння Господнього», чотири варіанти «Надгробного плачу». Тільки слабкий зв'язок з тодішніми канонічними схемами і інтриги Прахова завадили перевести ескізи у фрески.
Натюрморти Врубеля київського періоду з зображенням квітів взагалі стали шедеврами майстра і прикладами віртуозного використання акварелей, це: «Квіт шипшини», «Біла азалія», «Квіти в синій вазі».
Коли дві молоді пані в Києві запросили його давати їм уроки малюнку, він і сам знову почав багато малювати з натури. Аби ускладнити собі завдання, він і використовував акварель, намагаючись максимально виявити її колористичні властивості. Віртуозу Врубелю це якраз і вдалося. Одним з останніх прикладів використання акварелі Врубелем є замальовка «Одна троянда в стакані», датована 1904 роком. Художнику до сліпоти і смерті залишилось 5 років.
Твори виконані аквареллю[ред. • ред. код]

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Врубель_Янгол.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Врубуль_квіти.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Акварель_фарби.JPG|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Літо.jpg|x140px]]
|}
==Медіа==

==Див. також==
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BA%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B5%D0%BB%D1%8C
==Джерела та література==
http://vk.com/event58230431
==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Ак]]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]

Акварельний

2013-12-11T18:21:57Z

Рибальченко Оксана:

==Словник Грінченка==
'''Акваре́льний, -а, -е.''' Акварельный. ''Мені тепер дуже і дуже треба одну акварельну краску, називається вона сепія.'' Шевч. О. 1862. ІІІ. 4.

Акваре́ль (фр. aquarelle — водяниста; італ. acquarello) — техніка живопису, що використовує спеціальні акварельні фарби, які при розчиненні у воді утворюють прозору суспензію тонкого пігменту, що дозволяє створювати ефект легкості і тонких колірних переходів. Акварель поєднує особливості живопису (багатство тону, побудова форми і простору кольором) і графіки (активна роль паперу в побудові зображення, відсутність специфічної рельєфності мазка, характерної для живописної поверхні)
==Дещо цікаве==

Техніка акварельного живопису вимагає великої майстерності, оскільки прозорість фарб не дозволяє переписування зображення. Аквареллю малюють на зернистому, акварельному папері використовуючи паперову палітру, пензлі з хутра вивірки, поні. Акварельна техніка — практично єдина, що не використовує білил. Роль білої фарби виконує сам папір. Це не виключає використання акварелі в складних, змішаних техніках, коли акварель використовують разом з художнім вугіллям, малюнком графітовими олівцями тощо.
Техніка використання акварельних фарб достатньо проста — потребує чистої води, щільного паперу, а фарби швидко сохнуть. Здається на цьому усі легкі моменти закінчуються і починаються усі складні. Малювання акварельними фарбами потребує навичок, старанності, уміння добре використовувати переваги акварельної техніки. Навіть у фахових майстрів порушення техніки і старанності в використанні акварелі призводить до неохайного, неприємного вигляду кінцевого результату.
Основою для акварелі є, як правило, папір, який часто попередньо змочують водою для досягнення особливої розмитої форми мазка. Для цього є особливі рамки (стіратор), на які натягується лист. Таким чином, під час рисування папір можна змочувати знизу, або папір кладуть на мокру фланель. Можливий і простіший спосіб: попередньо зволожений лист акварельного паперу, який досить добре вбирає вологу, кладуть на скло, при цьому, залежно від того, як довго відпрацьовується конкретна ділянка малюнка, вибирають кут нахилу скла, але частіше за все скло лежить горизонтально. Згідно з власними манірними можливостями, можна допускати, щоб вода на аркуші паперу виступала у вигляді калюжі або глибоко вбиралася і створювала лише окрему вологу ділянку. Фарба в таких випадках грає по-різному, чим створює бажаний ефект. Власне кажучи, саме в цьому полягає сучасне розуміння акварельного техніки.
На думку фахівців XIX століття, «для акварельного живопису вживається або брістольський картон, ватман, або торшон, пензлі вивіркові, куницеві, борсукові або тхореві. Однотонні малюнки роблять або за способом Губерта, вживаючи сепію, або нейтральтінтом. Для кольорових акварелей найуживаніші фарби такі: гумігут, індійська жовта, жовта охра, тер де Сієна натуральна, така ж палена, кіновар, кармін гаранс, лак-гаранс, кармін палений, охра червона, венеціанська червона, індійська червона, кобальт, ультрамарин, берлінська лазур, індиго, нейтральтінт і сепія»[1]
Робота акварельними фарбами на природі, з натури, вимагає швидкості та відпрацьованої техніки. Разом з тим, під рукою повинна бути посудина з чистою водою і губка, яка, як правило, бере участь у процесі нарівні з китицями. Якість акварельного паперу є дуже важливим для роботи, але найдорожчий і найкращий папір не завжди доступний початківцям художникам, і тому цілком можна пристосуватися до вже наявного.
У сучасній техніці досить успішно використовуються акварельні олівці, воскові крейди, гелеві чорнила.
==Склад акварельний фарб та спосіб їх використання==
Акварельні фарби відносяться до групи клейових фарб. Назва «акварель» походить від латинського слова «аква» — вода, так як вода є розчинником для цього виду фарб.
Сполучною акварельних фарб є рослинні прозорі клеї — гуміарабік і декстрин, легко розчинні водою. Акварельні фарби містять також пластифікатор у вигляді гліцерину та інвертованого цукру, що робить їх пластичними. Гліцерин утримує вологу, не дає фарбам пересихати і ставати крихкими. У акварельні фарби вводиться і поверхнево-активна речовина — бичача жовч, що дозволяє легко розносити фарбу по папері, так як жовч перешкоджає скачуванню фарб у краплі. Для запобігання руйнуванню фарб цвіллю в них вводиться антисептик — фенол.
Акварель — єдиний вид фарб, що відрізняється особливою прозорістю, чистотою і яскравістю кольору. Це досягається не тільки чистотою застосовуваних матеріалів, але і високою дисперсністю пігментів, одержуваної спеціальним перетирання порошків.
У тих випадках, коли необхідна непрозорість, матовість фарб, користуються сумішшю акварельних фарб з відповідними гуашевими або фарби розводять на мильному розчині.

==Що означає в акварельному живописі прийом «писати по мокрому==
Живопис аквареллю на сирому папері називають «англійською аквареллю». Цей прийом дає акварелі глибину і створює відчуття сонячного світла та повітряної перспективи. Метод роботи на вологому аркуші паперу французькі аквареліст називають: «travailler dans l`eau»(працювати у воді). Для збереження стабільної вологості листа, щоб мати триваліший за часом можливість працювати зі складною мальовничою формою, легко сплавляючи і змішуючи фарби на мокрому аркуші, художники вдавалися до численних хитрощів. При роботі аквареллю по-сирому під вологий аркуш паперу підкладали змочені у воді сукно або фланель, які тривалий час живили папір вологою в міру її підсихання із зовнішнього боку.

==Які бувають види акварельних фарб==
Існує три види акварельних фарб: тверда акварель в плитках, напівтверда акварель в кюветах і тубах, рідка акварель.
За старих часів виготовлялися тільки тверді плиткові фарби. В даний час їх використовують для виконання креслярських робіт, плакатів, проектів. Хоча вищі сорти цих фарб придатні і для живопису. Дешевші призначені для дітей і шкіл. Сполучною в таких твердих акварельних фарбах є дешевий клей: тваринний клей, картопляна патока, використовують також і гуміарабік, мед, трагантом.

==Що означав прийом «a la prima» в акварельному живописі==
Метод а-ля прима — живопис по сирому, написана в один сеанс.
Ця техніка означає писати відразу, без подальших капітальних змін. За цим методом кожна деталь починається і закінчується в один прийом, потім художник, маючи на увазі загальне, переходить до наступної деталі і так далі. Всі кольори беруться відразу в одну силу. Такий метод особливо доречний при виконанні пейзажних етюдів, коли мінливі стани погоди зобов’язують до швидкої техніці виконання. Метод а-ля прима, по скільки він не припускає багатократних пропісок, дозволяє зберегти, за наявності досвіду, максимальну свіжість і соковитість барвистих звучань, велику безпосередність і гостроту виразу. У швидкому по виконанню начерку з натури, в ескізах це метод незамінний.

==На якому матеріалі традиційно виконується акварельний живопис==
Кращою для акварелі вважається щільний папір із зернистою поверхнею. Деяка зернистість поверхні паперу вельми сприятлива для акварельного живопису: вона сприяє глибині звучання на ній кольору. Аквареллю зазвичай пишуть на білому папері, який виконує роль білил, коли виникає необхідність у деяких місцях зберегти білизну паперу, наприклад для передачі світлових плям і відблисків.

==Чого слід уникати в акварельному живопису при використанні прийому "лессірування"==
Лесировка — класичний прийом живописної техніки, на якому побудовано колористичне багатство багатьох шедеврів живопису. Багатошарове нанесення прозорих фарб пом’якшує різкі контури. Тому допущена зайва різкість опрацювання деталей в тіні не повинна бентежити. Подальша лесировкою завжди пом’якшить обрис деталей і поглибить загальну тінь.
При прийомі ліссерування слід уникати великої густоти красок, якими робляться ліссеровки. Наносити ліссеровки в хаотичному зіставленні, тобто треба наносити від теплих – інтенсивних кольорів, до холодних – мало інтенсивних. З цього слідує, що при нанесенні різних кольорів на одне й те ж місце, прводить до бруду, а це не є доцільним в живописі.

==Чого не слід допускати в акварельному живописі==
В акварельному живописі не слід допускати появи бруду, це може бути спричинене великою кількістю накладання лісеровок різного відтінку кольору на одне й те місце на бумазі. Тоді живопис виглядає не прозоро, та не яскраво, втрачає свій привабливий вигляд.

==Що означає прийом в живописі «писати сухим пензлем==
Мальовничий прийом посухому часто застосовується на пленері, коли немає можливості довго утримувати вологу на аркуші. Ймовірно, так під спекотним сонцем Італії сформувалася живописна манера, звана тепер «італійською аквареллю». У класичному розумінні, робота в цій манері ведеться аквареллю по сухому паперу: пензлем наноситься контурний малюнок і потім ним ж розробляються тіні. З такого способу роботи сформувалися мозаїчна манера письма, переважно корпусними, тобто непрозорими, покривістими акварельними фарбами, і манера письма прозорими лесировочними фарбами, яку прийнято називати технікою багатошарового живопису. Італійська манера письма стала основною традицією в акварельного техніці для російської академічної школи XIX-XX століть.

==У суміші з якими фарбами можна використовувати акварель==
Акварель можна використовувати зі всіма фарбами які мають подібний склад.

==Які пензлі використовують в акварельному живописі==
Пензлі різних розмірів і форм, переважно з білячого волосся. Гідність пензлей в їх м’якості, пластичності, хорошій формі набору, завдяки якому пензель здатний нести багато води і який робить пензель, навіть великого розміру, придатним для роботи з тонкими елементами зображення. Бажано мати одн плоский, тонкий, малого розміру щетиний пензель з жорстким, але стертим волоссям, він стане в нагоді для роботи з контурами і деталями. Також можуть бути і синтетичні пензлі, які вбирають мало води.

==Що втрачає акварельний живопис при змішуванні акварельних фарб з іншими матеріалами, які розводяться водою==
Живопис втрачає прозорість. Втрачає вид класичного живопису акварельними фарбами.

==Як використовують фарби в прийомі «a la prima» для досягнення повної відповідності з поставленим колористичним завданням та натурою==
Всі кольори беруться відразу в одну силу. Такий метод особливо доречний при виконанні пейзажних етюдів, коли мінливі стани погоди зобов’язують до швидкої техніці виконання. Метод а-ля прима, по скільки він не припускає багатократних пропісок, дозволяє зберегти, за наявності досвіду, максимальну свіжість і соковитість барвистих звучань, велику безпосередність і гостроту виразу.

==Коли виникли і як використовувались акварельні фарби==
Акварель — тип фарб, розчинних у воді, а також техніка живопису такими фарбами.
Спосіб малювання акварельними фарбами виник у Китаї близько 3 століття. У Англії спосіб став використовуватися з 18 століття Полем Сендбі, розвивався у в роботах Томаса Гіртіна і Дж. Тернера. Аквареллю писали Рауль Дафі, Поль Сезан, Джон Марен. Техніка акварельного живопису вимагає великої майстерності, оскільки прозорість фарб не дозволяє переписування зображення.

==Що означає прийом «лессірування» в акварельному живописі==
Прийом лессіровок заснований на використанні прозорості фарби, її властивості змінювати колір при нанесенні одного прозорого шару фарби на інший прозорий шар. Щоб нижній шар не розмивався, перед наступним перекриттям йому дають добре просохнути. На відміну від механічного змішування зміна кольору шляхом накладення одного прозорого шару на інший засноване на законі оптичного складання кольорів. Барвистий шар при всій його багатошаровості повинен залишатися достатньо тонким і прозорим, щоб пропускати через себе відображене світло.
 
==Коли акварельний живопис став самостійним видом мистецтва==
Живопис аквареллю в сучасному її уявленні виникла порівняно недавно: в кінці XVIII — початку XIX століття. До цього часу були вироблені певні методи і технічні прийоми, що забезпечили її розквіт і широке визнання.

==Як відтворити об’єм об’єкту в акварельному живописі==
При прийомі писання аквареллю ліссіровками, об’єм набірається поступово, прокладанням напівпрозорих мазків від інтенсивних до мало інтенсивних кольрів.
При прийомі а-ля пріма об’єм набираеться за один прийом, тому тут дуже важливо точно співпасти в колір і в тон малюнка. Необхідна велика майстерність майстра правильно накласти фарбу в правильному місці.

==Які прийоми використовуються в техніці акварельного живопису==
В техніці акварельного живопису використовуються такі прийоми:
1) по сухому, 2) по мокрому, 3) прийом лессірування, 4) прийом а-ля пріма.

==Як підготувати акварельне зображення для виконання роботи в технці монотипії==
Монотипія (від моно і грец. Τυπος — відбиток) — вид друкованої графіки. Це унікальна нетіражная техніка, що поєднує в собі якості естампу і живопису. Слід зазначити, що вся робота проводиться на дошці (метал або пластик), після друку ніяких доробок і домальовувань не робиться. Техніка монотипії полягає в нанесенні фарб від руки на ідеально гладку поверхню друкарської форми з наступним друкуванням на верстаті; отриманий на папері відбиток завжди буває єдиним та унікальним. Можна отримати кілька відбитків. Один буде позитивний, а інший — як негатив.
Найпростіший спосіб монотипії, коли використовують будь-яку поверхню, не вбираючу фарбу, це може бути пластик, скло, метал. Заздалегідь готують ескіз у натуральну величину, причому зображення повинно бути дзеркальним.

==Що означає термін «гризайль» в акварельному живописі==
Грізайль (фр. Grisaille від gris — сірий) — вид однотонного (монохромного) живопису, що виконується в різних відтінках одного кольору, найчастіше сепії.
Техніка Грізайль широко використовувалася у станковому живопису в середні століття. Прикладом може служити Вівтар Геллера, створений Маттіасом Грюневальд і Альбрехтом Дюрером на замовлення богатого купця франкфуртського Якоба Геллера. Пензлі Грюневальда належать зовнішні стулки, на яких зображення святих імітують скульптуру.
Іншим відомим зразком грізайль є картина Рембрандта «Проповідь Іоанна Хреститель» (1634-1635) з колекції Державних музеїв Берліна. Для такого роду рельєфної техніки живопису часто використовувалася грізайль.
Техніка грізайль використана Пабло Пікассо в картині «Герніка».

==З якою метою використовується прийом «лессірування==
Техніка лессіровок більш підходяща в тривалих по виконанню роботах: з нерухомої натури, наприклад в натюрморті, а також в роботі за уявою, при створенні закінчених композицій, книжкових ілюстрацій, доречна в прикладній графіці при вирішенні орнаментальних задач.

==Який прийом слід використати для збільшення насиченості кольору в роботі, виконаній в техніці акварелі==
Для збільшення насиченості кольру треба використовувати прийом лісирування, накладанням одного й того ж кольору, але в різних пропорціях по насиченості фарби, на задану вже основу того самого кольру.

==Що слід зробити для зменшення насиченості будь-якого кольору, використовуючи в акварельному живописі прийом "лессірування"==
В прийомі лессірування, для зменшення насиченості кольору, слід невеликою кількістю води на пензлі, або зовсім малою концентрацією фарби пройтись лессіровочно по тому місці, де треба зробити менш насичені кольори.

==Суміш якої кількості фарб рекомендується використовувати в акварельному живописі==
Суміш двух- трьох фарб допустимо змішувати в акварельному живописі. Більше — вже зьявляється бруд.

==Що означає термін «живопис»==
Живопис — вид образотворчого мистецтва, пов’язаний з передачею зорових образів нанесенням фарб на тверді, гнучкі або тканеві поверхні, а також твори мистецтва, створені таким способом.

==Що означає слово «акварель»==
Акварель — (французьке aquarelle, від латинського aqua — вода), фарби (зазвичай на рослинному клеї), розчинних у воді, а також живопис цими фарбами. Відрізняється свіжістю та прозорістю фарб, крізь які просвічують тон і фактура основи.

==Що означає термін «адаптація ока» (людини)==
Адаптація ока — пристосування ока до мінливих умов освітлення. Найбільш повно вивчено зміни чутливості ока людини при переході від яскравого світла в повну темряву. Якщо очі, що знаходилися раніше на яскравому світлі, помістити в темряву, то їх чутливість зростає спочатку швидко, а потім більш повільно.

==Врубель і акварел==

Особливу сторінку займають акварелі Михайла Олександровича Врубеля (1856-1910). Після закінчення Петербурзького університету, він почав займатися у професора П. П. Чистякова вечорами, а у 1880 р. сам став студентом Академії мистецтв. Врубель наполегливо вивчав техніку акварелі і робив з її використанням ескізи, біблійні сцени, натюрморти, портрети. Казав, що акварель як техніку і в самій академії розуміють лише три майстри.

М. Врубель, Квіти в синій вазі, 1886 рік.
Врубель використовував різні прийоми: то наносив фарби з чіткими межами, залишаючи білі смуги незаписаного паперу, то малював по вологому тлі, додавав до акварелі охру, срібний і бронзовий порошки. Частку зображень міг вкрити пульверизатором, особливо в зображеннях морської тематики.
Робив спроби змішування в різних техніках (малюнок плюс акварель, «портрет Олександри Станкевич», 1906). Серед його акварелей є справжні витвори мистецтва («Автопортрет», 1882, «Гамлет і Офелія», 1883, «Квіти в синій вазі», 1887). Більш того, Врубель зробив ескіз театральної завіси «Ніч у Італії» саме в техніці акварелі (1891р.) та замальовку «Венеція, місток Зітхань», що біля Палацу дожів.
Він довго не полишав акварелі і в роки праці в Києві. В техніці акварелі виконані його ескізи до стінописів у Володимирському соборі — «Янгол зі свічкою», два варіанти «Воскресіння Господнього», чотири варіанти «Надгробного плачу». Тільки слабкий зв'язок з тодішніми канонічними схемами і інтриги Прахова завадили перевести ескізи у фрески.
Натюрморти Врубеля київського періоду з зображенням квітів взагалі стали шедеврами майстра і прикладами віртуозного використання акварелей, це: «Квіт шипшини», «Біла азалія», «Квіти в синій вазі».
Коли дві молоді пані в Києві запросили його давати їм уроки малюнку, він і сам знову почав багато малювати з натури. Аби ускладнити собі завдання, він і використовував акварель, намагаючись максимально виявити її колористичні властивості. Віртуозу Врубелю це якраз і вдалося. Одним з останніх прикладів використання акварелі Врубелем є замальовка «Одна троянда в стакані», датована 1904 роком. Художнику до сліпоти і смерті залишилось 5 років.
Твори виконані аквареллю[ред. • ред. код]

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Врубель_Янгол.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Врубуль_квіти.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Акварель_фарби.JPG|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Літо.jpg|x140px]]
|}
==Медіа==

==Див. також==
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BA%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B5%D0%BB%D1%8C
==Джерела та література==
http://vk.com/event58230431
==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Ак]]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]

Базарь

2013-12-02T20:23:22Z

Рибальченко Оксана:

'''Базарь, -рю, и базар, -ру,''' ''м.'' 1) Базаръ, рынокъ. ''Утоптала стежечку через яр, через гору, серденько, на базар: продавала бублики козакам.'' Шевч. 2) Базарный день. ''У базар то й чоловіка попадеш, бо в базар людей найбільше.'' МВ. І. 115.

==Сучасні словники==

БАЗАР – РИНОК – ЯРМАРОК Базар, -у. 1. Місце роздрібного продажу продуктів харчування та інших товарів. 2. Організована торгівля спеціальними товарами в певні сезони або періоди найбільшого попиту на них: книжковий базар, шкільний базар, новорічний базар, Ринок, -нку. 1. Те саме, що базар 1. 2. Сфера товарного обміну; пропозиція і платоспроможний попит на товари світового господарства, ринок збуту, світовий ринок, товарний ринок. Пох. ринковий. Ярмарок, -рку. Торг, який влаштовується регулярно в певну пору року і в певному місці.
Латинська транскрипцiя: [bazar rynok yarmarok]
→ БАЗУВАТИСЯ -ується 1. (на чому). Мати щось за основу, ґрунтуватися на чому-небудь. Рослинний орнамент у своїй основі глибоко реалістичний, базується на …
← БАДИЛЛЯ , ОГУДИНА , ОГУДИННЯ БАДИЛЛЯ – ОГУДИНА, ОГУДИННЯ тощо. Бадилля, збірн. (у мн. не вживається). Стебла й листя трав’янистих, витких і коренеплідних рослин …

Базар (перс.),

1) торгівля харчовими продуктами і товарами широкого вжитку, що привозяться в місто або інший населений пункт переважно в певні дні, переважно самими виробниками; ринок.

2) Сезонна або передсвяткова торгівля (наприклад, новорічний Би., книжний Би.).

3) У переносному розумінні — безладна розмова, крик, шум.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Сороч_ярмароооо.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Сороч.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Сорочинс_ярмарок.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ярмарок.jpg|x140px]]
|}

==Див. також==

Пташині базари , пташині гори, масові колоніальні гніздів'я морських птиць —чистіков, чайок, трубконосих, бакланів, олуш, інколи пінгвінів, — зазвичай розташовані на скелях, що круто обриваються до моря. Поширені на побережжі Європи, Азії, Північної і Південної Америки, Південної Африки, Нової Зеландії і на океанічних островах Південної півкулі. Деякі П. би. тягнуться на десятки км. і налічують сотні тисяч птиць. У СРСР найбільші П. би. знаходяться на островах Баренцева морить (Нова Земля, Земля Франца-Іосифа), характерні мешканці — толстоклювиє кайри, чистіки, дурники, люріки, чайки-моєвки і бургомістри; північній частині Тихого океану (Командорські і Курильські острови, острів Тюленячий і ін.), характерні мешканці — толстоклювиє і тонкоклювиє кайри, топірці, іпатки, великі конюги, белобрюшки, дурники, берінгови баклани, чайки-моєвки. П. би. приурочені до районів морить з високою біологічною продуктивністю, посиленою вертикальною циркуляцією вод, рясним розвитком планктону і риби, а також — до берегів, що мають місця, придатні для гніздування птиць. На П. би. зазвичай співіснують птиці, що розрізняються у виборі гніздових ділянок, наборі кормів і способах їх добування. Гніздування на П. би. щільними колоніями дає птицям ряд переваг: меншу загибель яєць і пташенят від хижаків, велику синхронність в термінах розмноження. Мешканці П. би. грають істотну роль в біологічному балансі морить. На С. відвіку існував промисел яєць (головним чином кайр) і самих птиць на П. б.; в Перу і Чилі розробляються поклади гуано . В СРСР П. би. охороняються.

==Ярмарки в Україні та Росії==

Ярмарок. Перша половина XIX століття. В.Штернберг
Починаючи з 16 ст. з названих великих ярмарків купці привозили товари в Україну, а на них продавалися з України шкіри, роги, кість, вовна, зерно, сало, мед. Переважно торгівлю на Ярмарках в Середній Европі вели єврейські купці; у їх руках були також фінансові операції, пов'язані з торгівлею. На українських землях відбувалися вже з 16 ст. малі ярмарки, головним чином в містах з Маґдебурзьким правом, де так само розвивалося ремесло; німецькі і польські поселенці, вірмени, а головним чином євреї поряд із українськими міщанами були активними в ярмарковій діяльності.
Великого значення з 17 ст. набули ярмарки у Львові, т. зв. контрактові, згодом у Дубні, з 1797 в Києві, а в 19 ст. харківські ярмарки. Їх розвиткові сприяла розбудова шляхів і засобів транспорту, особливо залізниць. Тоді збільшилося число ярмарків, і кожне місто та містечко забезпечувало вигідні умови (податкові пільги, безпека, забудування) для всіх ярмарок. Більшість ярмарок у Росії в 19 ст. тривали лиш 1 день, близько третина — від 2 до 7 днів, і лише 3% тривали довше (деякі цілий місяць).
З 18 ст. ярмарки в Україні мали загально-імперське значення. Деякі з них творили т. зв. ярмаркове коло: 10 гуртових ярмарків відбувалися по черзі один за одним у 7 містах (Воздвиженський ярмарок: Кролевець, Курськ, Полтава, Єлисаветград, Харків, Суми, Ромен); у них брали участь одні і ті ж купці. Деякі з них спеціалізувалися на певних товарах (хміль: Житомир, Дубне, Рівне; вовна: Каховка, Бахмут, Павлоград; рогата худоба й коні: Кривий Ріг), та на більшості ярмарків торгували різним товаром.
У східно-українських губерніях (Харківська, Полтавська, Чернігівська) з усіх 2 600 ярмарків в кінці 19 ст. найбільші були в Харкові: Хрещенський, Троїцький, Успенський і Покровський (торгівля вовною й мануфактурою); у Полтаві: Іллінський (сільсько-господарські товари) і 4 в Ромнах. В південих губерніях (Катеринославська, Таврійська, Херсонська і Бесарабська) було яких 700 ярмарків; найбільш відомий у Кривому Розі (Троїцький), у Катеринославі (Петропавлівський), у Каховці (Микільський і Покровський). У західних губерніях з 1000 ярмарків найважливішими були: Київ, контрактовий (Стрітенський), на якому торгували гуртом різними товарами, а в основному сільсько-господарськими продуктами (цукор, збіжжя, олія); на Поділлі в Ярмолинцях (Петропавлівський) і в Балті (Троїцький). На початок 20 ст. в українських губерніях щорічно відбувалося близько 4300 (на всіх 18,5 тис. у Росії) ярмарків, що мали біля 250 млн карбованців річного обороту (у Росії 1,1 мільярда). З 24 великих ярмарків у Росії в 1910 р. — 14, що кожен мав понад 1 млн обороту, 4 були в Україні; загальний річний оборот російських ярмарків — 370 млн, з яких на Україну припадало 44 млн. В Україні переважали малі та середні ярмарки.
За першої світової війни, а особливо за революції ярмарки підупали. Їх відновлено в УССР і СССР з початку 20-их років, зокрема дрібні, бо вони заступали недостатню мережу та організацію офіційної торгівлі. 1927 в РРФСР було 7,5 тис. ярмарків, а в Україні аж 15 тис. в 1500 місцях. Тоді ярмарки поділялися на всесоюзні, республіканські, обласні і місцевого значення. Характер всесоюзних мали Бакинський і Нижньо-новгородський ярмарки, відомі ще з дореволюційних часів, а київський і харківський ярмарки були республіканськими. У процесі централізації торгівлі і планування народного господарства значення ярмарків упало, а в 30-их роках радянська влада влада їх цілком скасувала, за винятком середньо-азійських республік. По другій світовій війні ярмарки в СССР почасти відновлено. З 1960 впроваджено оптово-промислові ярмарки, на яких радянські торгівельні організації закуповують в радянських підприємств товари за зразками, про що укладаються відповідні контракти (угоди). В СССР відбуваються тепер обласні, міжобласні, республіканські і міжреспубліканські оптово-промислові ярмарки. До найважливіших належали київські ярмарки, які щорічно спеціалізувалися на різних товарах (одяг, хутра, дитячі товари тощо).
Втратили характер попередніх ярмарків напівлеґальні базари з різним, головне вживаним і нелеґально імпортованим товаром уроздріб (т. зв. «товчки» і чорний ринок), та колгоспні ринки сільсько-господарських продуктів, вироблених переважно на підсобних ділянках. Радянські підприємства, а в більшості державні установи й міністерства беруть участь у міжнародних ярмарках та виставках.
На західно-українських землях під Австро-Угорщиною і між війнами під Польщею, Румунією й Чехо-Словаччиною існували ярмарки по містах і містечках. Крім львівського (спочатку контрактового), важливими були ярмарки в Тернополі, Станиславові, Коломиї, Самборі, Ярославі, Садаґурі біля Чернівців і Мукачеві.
Давні ярмарки відбувалися звичайно під храмові свята або святочні сезони; звідси й назва багатьох з них. Вони були одночасно й суспільно-культурними подіями, сприяли спілкуванню людей з далеких околиць та родинно-товариським зв'язкам. Ярмарки мали свій фольклор; на них відбувалися ярмаркові вистави, зокрема лялькові, музикальні виступи та різні атракціони, переважно на імпровізованих естрадах, у т. зв. балаганах. Типово український ярмарок представив М. Гоголь в оповіданні «Сорочинський ярмарок».
==Джерела та література==

https://www.google.com.ua/search?newwindow=1&espv=210&es_sm=122&q=%D0%91%D0%B0%D0%B7%D0%B0%D1%80%D1%8C+%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F&oq=%D0%91%D0%B0%D0%B7%D0%B0%D1%80%D1%8C+%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F&gs_l=serp.3..0i22i30.7800.12948.0.13369.9.9.0.0.0.0.359.1716.2j2j3j2.9.0....0...1c.1.32.serp..2.7.1498.OcEVO0LTCn8
==Зовнішні посилання==
https://www.google.com.ua/search?q=%D0%AF%D0%A0%D0%9C%D0%90%D0%A0%D0%9E%D0%9A&oq=%D0%AF%D0%A0%D0%9C%D0%90%D0%A0%D0%9E%D0%9A&aqs=chrome..69i57j69i61j0l4.3662j0j4&sourceid=chrome&espv=210&es_sm=122&ie=UTF-8
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/підрозділ]]
[[Категорія:Ба]]

Базарь

2013-12-02T20:19:59Z

Рибальченко Оксана:

'''Базарь, -рю, и базар, -ру,''' ''м.'' 1) Базаръ, рынокъ. ''Утоптала стежечку через яр, через гору, серденько, на базар: продавала бублики козакам.'' Шевч. 2) Базарный день. ''У базар то й чоловіка попадеш, бо в базар людей найбільше.'' МВ. І. 115.

==Сучасні словники==

БАЗАР – РИНОК – ЯРМАРОК Базар, -у. 1. Місце роздрібного продажу продуктів харчування та інших товарів. 2. Організована торгівля спеціальними товарами в певні сезони або періоди найбільшого попиту на них: книжковий базар, шкільний базар, новорічний базар. Ринок, -нку. 1. Те саме, що базар 1. 2. Сфера товарного обміну; пропозиція і платоспроможний попит на товари світового господарства, кр{{#ev:youtube|код_відео}}аїни тощо: ринок збуту, світовий ринок, товарний ринок. Пох. ринковий. Ярмарок, -рку. Торг, який влаштовується регулярно в певну пору року і в певному місці.
Латинська транскрипцiя: [bazar rynok yarmarok]
→ БАЗУВАТИСЯ -ується 1. (на чому). Мати щось за основу, ґрунтуватися на чому-небудь. Рослинний орнамент у своїй основі глибоко реалістичний, базується на …
← БАДИЛЛЯ , ОГУДИНА , ОГУДИННЯ БАДИЛЛЯ – ОГУДИНА, ОГУДИННЯ тощо. Бадилля, збірн. (у мн. не вживається). Стебла й листя трав’янистих, витких і коренеплідних рослин …

Базар (перс.),

1) торгівля харчовими продуктами і товарами широкого вжитку, що привозяться в місто або інший населений пункт переважно в певні дні, переважно самими виробниками; ринок.

2) Сезонна або передсвяткова торгівля (наприклад, новорічний Би., книжний Би.).

3) У переносному розумінні — безладна розмова, крик, шум.

Тлумачення слова у сучасних словниках
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Сороч_ярмароооо.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Сороч.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Сорочинс_ярмарок.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ярмарок.jpg|x140px]]
|}

==Див. також==

Пташині базари , пташині гори, масові колоніальні гніздів'я морських птиць —чистіков, чайок, трубконосих, бакланів, олуш, інколи пінгвінів, — зазвичай розташовані на скелях, що круто обриваються до моря. Поширені на побережжі Європи, Азії, Північної і Південної Америки, Південної Африки, Нової Зеландії і на океанічних островах Південної півкулі. Деякі П. би. тягнуться на десятки км. і налічують сотні тисяч птиць. У СРСР найбільші П. би. знаходяться на островах Баренцева морить (Нова Земля, Земля Франца-Іосифа), характерні мешканці — толстоклювиє кайри, чистіки, дурники, люріки, чайки-моєвки і бургомістри; північній частині Тихого океану (Командорські і Курильські острови, острів Тюленячий і ін.), характерні мешканці — толстоклювиє і тонкоклювиє кайри, топірці, іпатки, великі конюги, белобрюшки, дурники, берінгови баклани, чайки-моєвки. П. би. приурочені до районів морить з високою біологічною продуктивністю, посиленою вертикальною циркуляцією вод, рясним розвитком планктону і риби, а також — до берегів, що мають місця, придатні для гніздування птиць. На П. би. зазвичай співіснують птиці, що розрізняються у виборі гніздових ділянок, наборі кормів і способах їх добування. Гніздування на П. би. щільними колоніями дає птицям ряд переваг: меншу загибель яєць і пташенят від хижаків, велику синхронність в термінах розмноження. Мешканці П. би. грають істотну роль в біологічному балансі морить. На С. відвіку існував промисел яєць (головним чином кайр) і самих птиць на П. б.; в Перу і Чилі розробляються поклади гуано . В СРСР П. би. охороняються.

==Ярмарки в Україні та Росії==

Ярмарок. Перша половина XIX століття. В.Штернберг
Починаючи з 16 ст. з названих великих ярмарків купці привозили товари в Україну, а на них продавалися з України шкіри, роги, кість, вовна, зерно, сало, мед. Переважно торгівлю на Ярмарках в Середній Европі вели єврейські купці; у їх руках були також фінансові операції, пов'язані з торгівлею. На українських землях відбувалися вже з 16 ст. малі ярмарки, головним чином в містах з Маґдебурзьким правом, де так само розвивалося ремесло; німецькі і польські поселенці, вірмени, а головним чином євреї поряд із українськими міщанами були активними в ярмарковій діяльності.
Великого значення з 17 ст. набули ярмарки у Львові, т. зв. контрактові, згодом у Дубні, з 1797 в Києві, а в 19 ст. харківські ярмарки. Їх розвиткові сприяла розбудова шляхів і засобів транспорту, особливо залізниць. Тоді збільшилося число ярмарків, і кожне місто та містечко забезпечувало вигідні умови (податкові пільги, безпека, забудування) для всіх ярмарок. Більшість ярмарок у Росії в 19 ст. тривали лиш 1 день, близько третина — від 2 до 7 днів, і лише 3% тривали довше (деякі цілий місяць).
З 18 ст. ярмарки в Україні мали загально-імперське значення. Деякі з них творили т. зв. ярмаркове коло: 10 гуртових ярмарків відбувалися по черзі один за одним у 7 містах (Воздвиженський ярмарок: Кролевець, Курськ, Полтава, Єлисаветград, Харків, Суми, Ромен); у них брали участь одні і ті ж купці. Деякі з них спеціалізувалися на певних товарах (хміль: Житомир, Дубне, Рівне; вовна: Каховка, Бахмут, Павлоград; рогата худоба й коні: Кривий Ріг), та на більшості ярмарків торгували різним товаром.
У східно-українських губерніях (Харківська, Полтавська, Чернігівська) з усіх 2 600 ярмарків в кінці 19 ст. найбільші були в Харкові: Хрещенський, Троїцький, Успенський і Покровський (торгівля вовною й мануфактурою); у Полтаві: Іллінський (сільсько-господарські товари) і 4 в Ромнах. В південих губерніях (Катеринославська, Таврійська, Херсонська і Бесарабська) було яких 700 ярмарків; найбільш відомий у Кривому Розі (Троїцький), у Катеринославі (Петропавлівський), у Каховці (Микільський і Покровський). У західних губерніях з 1000 ярмарків найважливішими були: Київ, контрактовий (Стрітенський), на якому торгували гуртом різними товарами, а в основному сільсько-господарськими продуктами (цукор, збіжжя, олія); на Поділлі в Ярмолинцях (Петропавлівський) і в Балті (Троїцький). На початок 20 ст. в українських губерніях щорічно відбувалося близько 4300 (на всіх 18,5 тис. у Росії) ярмарків, що мали біля 250 млн карбованців річного обороту (у Росії 1,1 мільярда). З 24 великих ярмарків у Росії в 1910 р. — 14, що кожен мав понад 1 млн обороту, 4 були в Україні; загальний річний оборот російських ярмарків — 370 млн, з яких на Україну припадало 44 млн. В Україні переважали малі та середні ярмарки.
За першої світової війни, а особливо за революції ярмарки підупали. Їх відновлено в УССР і СССР з початку 20-их років, зокрема дрібні, бо вони заступали недостатню мережу та організацію офіційної торгівлі. 1927 в РРФСР було 7,5 тис. ярмарків, а в Україні аж 15 тис. в 1500 місцях. Тоді ярмарки поділялися на всесоюзні, республіканські, обласні і місцевого значення. Характер всесоюзних мали Бакинський і Нижньо-новгородський ярмарки, відомі ще з дореволюційних часів, а київський і харківський ярмарки були республіканськими. У процесі централізації торгівлі і планування народного господарства значення ярмарків упало, а в 30-их роках радянська влада влада їх цілком скасувала, за винятком середньо-азійських республік. По другій світовій війні ярмарки в СССР почасти відновлено. З 1960 впроваджено оптово-промислові ярмарки, на яких радянські торгівельні організації закуповують в радянських підприємств товари за зразками, про що укладаються відповідні контракти (угоди). В СССР відбуваються тепер обласні, міжобласні, республіканські і міжреспубліканські оптово-промислові ярмарки. До найважливіших належали київські ярмарки, які щорічно спеціалізувалися на різних товарах (одяг, хутра, дитячі товари тощо).
Втратили характер попередніх ярмарків напівлеґальні базари з різним, головне вживаним і нелеґально імпортованим товаром уроздріб (т. зв. «товчки» і чорний ринок), та колгоспні ринки сільсько-господарських продуктів, вироблених переважно на підсобних ділянках. Радянські підприємства, а в більшості державні установи й міністерства беруть участь у міжнародних ярмарках та виставках.
На західно-українських землях під Австро-Угорщиною і між війнами під Польщею, Румунією й Чехо-Словаччиною існували ярмарки по містах і містечках. Крім львівського (спочатку контрактового), важливими були ярмарки в Тернополі, Станиславові, Коломиї, Самборі, Ярославі, Садаґурі біля Чернівців і Мукачеві.
Давні ярмарки відбувалися звичайно під храмові свята або святочні сезони; звідси й назва багатьох з них. Вони були одночасно й суспільно-культурними подіями, сприяли спілкуванню людей з далеких околиць та родинно-товариським зв'язкам. Ярмарки мали свій фольклор; на них відбувалися ярмаркові вистави, зокрема лялькові, музикальні виступи та різні атракціони, переважно на імпровізованих естрадах, у т. зв. балаганах. Типово український ярмарок представив М. Гоголь в оповіданні «Сорочинський ярмарок».
==Джерела та література==

https://www.google.com.ua/search?newwindow=1&espv=210&es_sm=122&q=%D0%91%D0%B0%D0%B7%D0%B0%D1%80%D1%8C+%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F&oq=%D0%91%D0%B0%D0%B7%D0%B0%D1%80%D1%8C+%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F&gs_l=serp.3..0i22i30.7800.12948.0.13369.9.9.0.0.0.0.359.1716.2j2j3j2.9.0....0...1c.1.32.serp..2.7.1498.OcEVO0LTCn8
==Зовнішні посилання==
https://www.google.com.ua/search?q=%D0%AF%D0%A0%D0%9C%D0%90%D0%A0%D0%9E%D0%9A&oq=%D0%AF%D0%A0%D0%9C%D0%90%D0%A0%D0%9E%D0%9A&aqs=chrome..69i57j69i61j0l4.3662j0j4&sourceid=chrome&espv=210&es_sm=122&ie=UTF-8
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/підрозділ]]
[[Категорія:Ба]]

Базарь

2013-12-02T20:18:29Z

Рибальченко Оксана:

'''Базарь, -рю, и базар, -ру,''' ''м.'' 1) Базаръ, рынокъ. ''Утоптала стежечку через яр, через гору, серденько, на базар: продавала бублики козакам.'' Шевч. 2) Базарный день. ''У базар то й чоловіка попадеш, бо в базар людей найбільше.'' МВ. І. 115.

==Сучасні словники==

БАЗАР – РИНОК – ЯРМАРОК Базар, -у. 1. Місце роздрібного продажу продуктів харчування та інших товарів. 2. Організована торгівля спеціальними товарами в певні сезони або періоди найбільшого попиту на них: книжковий базар, шкільний базар, новорічний базар. Ринок, -нку. 1. Те саме, що базар 1. 2. Сфера товарного обміну; пропозиція і платоспроможний попит на товари світового господарства, кр{{#ev:youtube|код_відео}}аїни тощо: ринок збуту, світовий ринок, товарний ринок. Пох. ринковий. Ярмарок, -рку. Торг, який влаштовується регулярно в певну пору року і в певному місці.
Латинська транскрипцiя: [bazar rynok yarmarok]
→ БАЗУВАТИСЯ -ується 1. (на чому). Мати щось за основу, ґрунтуватися на чому-небудь. Рослинний орнамент у своїй основі глибоко реалістичний, базується на …
← БАДИЛЛЯ , ОГУДИНА , ОГУДИННЯ БАДИЛЛЯ – ОГУДИНА, ОГУДИННЯ тощо. Бадилля, збірн. (у мн. не вживається). Стебла й листя трав’янистих, витких і коренеплідних рослин …

Базар (перс.),

1) торгівля харчовими продуктами і товарами широкого вжитку, що привозяться в місто або інший населений пункт переважно в певні дні, переважно самими виробниками; ринок.

2) Сезонна або передсвяткова торгівля (наприклад, новорічний Би., книжний Би.).

3) У переносному розумінні — безладна розмова, крик, шум.

Тлумачення слова у сучасних словниках
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Сороч_ярмароооо.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Сороч.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Сорочинс_ярмарок.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ярмарок.jpg|x140px]]
|}
==Медіа==
{{#ev:youtube|http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=wjRMUYQYm58}}
==Див. також==

Пташині базари , пташині гори, масові колоніальні гніздів'я морських птиць —чистіков, чайок, трубконосих, бакланів, олуш, інколи пінгвінів, — зазвичай розташовані на скелях, що круто обриваються до моря. Поширені на побережжі Європи, Азії, Північної і Південної Америки, Південної Африки, Нової Зеландії і на океанічних островах Південної півкулі. Деякі П. би. тягнуться на десятки км. і налічують сотні тисяч птиць. У СРСР найбільші П. би. знаходяться на островах Баренцева морить (Нова Земля, Земля Франца-Іосифа), характерні мешканці — толстоклювиє кайри, чистіки, дурники, люріки, чайки-моєвки і бургомістри; північній частині Тихого океану (Командорські і Курильські острови, острів Тюленячий і ін.), характерні мешканці — толстоклювиє і тонкоклювиє кайри, топірці, іпатки, великі конюги, белобрюшки, дурники, берінгови баклани, чайки-моєвки. П. би. приурочені до районів морить з високою біологічною продуктивністю, посиленою вертикальною циркуляцією вод, рясним розвитком планктону і риби, а також — до берегів, що мають місця, придатні для гніздування птиць. На П. би. зазвичай співіснують птиці, що розрізняються у виборі гніздових ділянок, наборі кормів і способах їх добування. Гніздування на П. би. щільними колоніями дає птицям ряд переваг: меншу загибель яєць і пташенят від хижаків, велику синхронність в термінах розмноження. Мешканці П. би. грають істотну роль в біологічному балансі морить. На С. відвіку існував промисел яєць (головним чином кайр) і самих птиць на П. б.; в Перу і Чилі розробляються поклади гуано . В СРСР П. би. охороняються.

==Ярмарки в Україні та Росії==

Ярмарок. Перша половина XIX століття. В.Штернберг
Починаючи з 16 ст. з названих великих ярмарків купці привозили товари в Україну, а на них продавалися з України шкіри, роги, кість, вовна, зерно, сало, мед. Переважно торгівлю на Ярмарках в Середній Европі вели єврейські купці; у їх руках були також фінансові операції, пов'язані з торгівлею. На українських землях відбувалися вже з 16 ст. малі ярмарки, головним чином в містах з Маґдебурзьким правом, де так само розвивалося ремесло; німецькі і польські поселенці, вірмени, а головним чином євреї поряд із українськими міщанами були активними в ярмарковій діяльності.
Великого значення з 17 ст. набули ярмарки у Львові, т. зв. контрактові, згодом у Дубні, з 1797 в Києві, а в 19 ст. харківські ярмарки. Їх розвиткові сприяла розбудова шляхів і засобів транспорту, особливо залізниць. Тоді збільшилося число ярмарків, і кожне місто та містечко забезпечувало вигідні умови (податкові пільги, безпека, забудування) для всіх ярмарок. Більшість ярмарок у Росії в 19 ст. тривали лиш 1 день, близько третина — від 2 до 7 днів, і лише 3% тривали довше (деякі цілий місяць).
З 18 ст. ярмарки в Україні мали загально-імперське значення. Деякі з них творили т. зв. ярмаркове коло: 10 гуртових ярмарків відбувалися по черзі один за одним у 7 містах (Воздвиженський ярмарок: Кролевець, Курськ, Полтава, Єлисаветград, Харків, Суми, Ромен); у них брали участь одні і ті ж купці. Деякі з них спеціалізувалися на певних товарах (хміль: Житомир, Дубне, Рівне; вовна: Каховка, Бахмут, Павлоград; рогата худоба й коні: Кривий Ріг), та на більшості ярмарків торгували різним товаром.
У східно-українських губерніях (Харківська, Полтавська, Чернігівська) з усіх 2 600 ярмарків в кінці 19 ст. найбільші були в Харкові: Хрещенський, Троїцький, Успенський і Покровський (торгівля вовною й мануфактурою); у Полтаві: Іллінський (сільсько-господарські товари) і 4 в Ромнах. В південих губерніях (Катеринославська, Таврійська, Херсонська і Бесарабська) було яких 700 ярмарків; найбільш відомий у Кривому Розі (Троїцький), у Катеринославі (Петропавлівський), у Каховці (Микільський і Покровський). У західних губерніях з 1000 ярмарків найважливішими були: Київ, контрактовий (Стрітенський), на якому торгували гуртом різними товарами, а в основному сільсько-господарськими продуктами (цукор, збіжжя, олія); на Поділлі в Ярмолинцях (Петропавлівський) і в Балті (Троїцький). На початок 20 ст. в українських губерніях щорічно відбувалося близько 4300 (на всіх 18,5 тис. у Росії) ярмарків, що мали біля 250 млн карбованців річного обороту (у Росії 1,1 мільярда). З 24 великих ярмарків у Росії в 1910 р. — 14, що кожен мав понад 1 млн обороту, 4 були в Україні; загальний річний оборот російських ярмарків — 370 млн, з яких на Україну припадало 44 млн. В Україні переважали малі та середні ярмарки.
За першої світової війни, а особливо за революції ярмарки підупали. Їх відновлено в УССР і СССР з початку 20-их років, зокрема дрібні, бо вони заступали недостатню мережу та організацію офіційної торгівлі. 1927 в РРФСР було 7,5 тис. ярмарків, а в Україні аж 15 тис. в 1500 місцях. Тоді ярмарки поділялися на всесоюзні, республіканські, обласні і місцевого значення. Характер всесоюзних мали Бакинський і Нижньо-новгородський ярмарки, відомі ще з дореволюційних часів, а київський і харківський ярмарки були республіканськими. У процесі централізації торгівлі і планування народного господарства значення ярмарків упало, а в 30-их роках радянська влада влада їх цілком скасувала, за винятком середньо-азійських республік. По другій світовій війні ярмарки в СССР почасти відновлено. З 1960 впроваджено оптово-промислові ярмарки, на яких радянські торгівельні організації закуповують в радянських підприємств товари за зразками, про що укладаються відповідні контракти (угоди). В СССР відбуваються тепер обласні, міжобласні, республіканські і міжреспубліканські оптово-промислові ярмарки. До найважливіших належали київські ярмарки, які щорічно спеціалізувалися на різних товарах (одяг, хутра, дитячі товари тощо).
Втратили характер попередніх ярмарків напівлеґальні базари з різним, головне вживаним і нелеґально імпортованим товаром уроздріб (т. зв. «товчки» і чорний ринок), та колгоспні ринки сільсько-господарських продуктів, вироблених переважно на підсобних ділянках. Радянські підприємства, а в більшості державні установи й міністерства беруть участь у міжнародних ярмарках та виставках.
На західно-українських землях під Австро-Угорщиною і між війнами під Польщею, Румунією й Чехо-Словаччиною існували ярмарки по містах і містечках. Крім львівського (спочатку контрактового), важливими були ярмарки в Тернополі, Станиславові, Коломиї, Самборі, Ярославі, Садаґурі біля Чернівців і Мукачеві.
Давні ярмарки відбувалися звичайно під храмові свята або святочні сезони; звідси й назва багатьох з них. Вони були одночасно й суспільно-культурними подіями, сприяли спілкуванню людей з далеких околиць та родинно-товариським зв'язкам. Ярмарки мали свій фольклор; на них відбувалися ярмаркові вистави, зокрема лялькові, музикальні виступи та різні атракціони, переважно на імпровізованих естрадах, у т. зв. балаганах. Типово український ярмарок представив М. Гоголь в оповіданні «Сорочинський ярмарок».
==Джерела та література==

https://www.google.com.ua/search?newwindow=1&espv=210&es_sm=122&q=%D0%91%D0%B0%D0%B7%D0%B0%D1%80%D1%8C+%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F&oq=%D0%91%D0%B0%D0%B7%D0%B0%D1%80%D1%8C+%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F&gs_l=serp.3..0i22i30.7800.12948.0.13369.9.9.0.0.0.0.359.1716.2j2j3j2.9.0....0...1c.1.32.serp..2.7.1498.OcEVO0LTCn8
==Зовнішні посилання==
https://www.google.com.ua/search?q=%D0%AF%D0%A0%D0%9C%D0%90%D0%A0%D0%9E%D0%9A&oq=%D0%AF%D0%A0%D0%9C%D0%90%D0%A0%D0%9E%D0%9A&aqs=chrome..69i57j69i61j0l4.3662j0j4&sourceid=chrome&espv=210&es_sm=122&ie=UTF-8
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/підрозділ]]
[[Категорія:Ба]]

Базарь

2013-12-02T20:13:01Z

Рибальченко Оксана:

'''Базарь, -рю, и базар, -ру,''' ''м.'' 1) Базаръ, рынокъ. ''Утоптала стежечку через яр, через гору, серденько, на базар: продавала бублики козакам.'' Шевч. 2) Базарный день. ''У базар то й чоловіка попадеш, бо в базар людей найбільше.'' МВ. І. 115.

==Сучасні словники==

БАЗАР – РИНОК – ЯРМАРОК Базар, -у. 1. Місце роздрібного продажу продуктів харчування та інших товарів. 2. Організована торгівля спеціальними товарами в певні сезони або періоди найбільшого попиту на них: книжковий базар, шкільний базар, новорічний базар. Ринок, -нку. 1. Те саме, що базар 1. 2. Сфера товарного обміну; пропозиція і платоспроможний попит на товари світового господарства, країни тощо: ринок збуту, світовий ринок, товарний ринок. Пох. ринковий. Ярмарок, -рку. Торг, який влаштовується регулярно в певну пору року і в певному місці.
Латинська транскрипцiя: [bazar rynok yarmarok]
→ БАЗУВАТИСЯ -ується 1. (на чому). Мати щось за основу, ґрунтуватися на чому-небудь. Рослинний орнамент у своїй основі глибоко реалістичний, базується на …
← БАДИЛЛЯ , ОГУДИНА , ОГУДИННЯ БАДИЛЛЯ – ОГУДИНА, ОГУДИННЯ тощо. Бадилля, збірн. (у мн. не вживається). Стебла й листя трав’янистих, витких і коренеплідних рослин …

Базар (перс.),

1) торгівля харчовими продуктами і товарами широкого вжитку, що привозяться в місто або інший населений пункт переважно в певні дні, переважно самими виробниками; ринок.

2) Сезонна або передсвяткова торгівля (наприклад, новорічний Би., книжний Би.).

3) У переносному розумінні — безладна розмова, крик, шум.

Тлумачення слова у сучасних словниках
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Сороч_ярмароооо.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Сороч.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Сорочинс_ярмарок.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ярмарок.jpg|x140px]]
|}
==Медіа==

==Див. також==

Пташині базари , пташині гори, масові колоніальні гніздів'я морських птиць —чистіков, чайок, трубконосих, бакланів, олуш, інколи пінгвінів, — зазвичай розташовані на скелях, що круто обриваються до моря. Поширені на побережжі Європи, Азії, Північної і Південної Америки, Південної Африки, Нової Зеландії і на океанічних островах Південної півкулі. Деякі П. би. тягнуться на десятки км. і налічують сотні тисяч птиць. У СРСР найбільші П. би. знаходяться на островах Баренцева морить (Нова Земля, Земля Франца-Іосифа), характерні мешканці — толстоклювиє кайри, чистіки, дурники, люріки, чайки-моєвки і бургомістри; північній частині Тихого океану (Командорські і Курильські острови, острів Тюленячий і ін.), характерні мешканці — толстоклювиє і тонкоклювиє кайри, топірці, іпатки, великі конюги, белобрюшки, дурники, берінгови баклани, чайки-моєвки. П. би. приурочені до районів морить з високою біологічною продуктивністю, посиленою вертикальною циркуляцією вод, рясним розвитком планктону і риби, а також — до берегів, що мають місця, придатні для гніздування птиць. На П. би. зазвичай співіснують птиці, що розрізняються у виборі гніздових ділянок, наборі кормів і способах їх добування. Гніздування на П. би. щільними колоніями дає птицям ряд переваг: меншу загибель яєць і пташенят від хижаків, велику синхронність в термінах розмноження. Мешканці П. би. грають істотну роль в біологічному балансі морить. На С. відвіку існував промисел яєць (головним чином кайр) і самих птиць на П. б.; в Перу і Чилі розробляються поклади гуано . В СРСР П. би. охороняються.

==Ярмарки в Україні та Росії==

Ярмарок. Перша половина XIX століття. В.Штернберг
Починаючи з 16 ст. з названих великих ярмарків купці привозили товари в Україну, а на них продавалися з України шкіри, роги, кість, вовна, зерно, сало, мед. Переважно торгівлю на Ярмарках в Середній Европі вели єврейські купці; у їх руках були також фінансові операції, пов'язані з торгівлею. На українських землях відбувалися вже з 16 ст. малі ярмарки, головним чином в містах з Маґдебурзьким правом, де так само розвивалося ремесло; німецькі і польські поселенці, вірмени, а головним чином євреї поряд із українськими міщанами були активними в ярмарковій діяльності.
Великого значення з 17 ст. набули ярмарки у Львові, т. зв. контрактові, згодом у Дубні, з 1797 в Києві, а в 19 ст. харківські ярмарки. Їх розвиткові сприяла розбудова шляхів і засобів транспорту, особливо залізниць. Тоді збільшилося число ярмарків, і кожне місто та містечко забезпечувало вигідні умови (податкові пільги, безпека, забудування) для всіх ярмарок. Більшість ярмарок у Росії в 19 ст. тривали лиш 1 день, близько третина — від 2 до 7 днів, і лише 3% тривали довше (деякі цілий місяць).
З 18 ст. ярмарки в Україні мали загально-імперське значення. Деякі з них творили т. зв. ярмаркове коло: 10 гуртових ярмарків відбувалися по черзі один за одним у 7 містах (Воздвиженський ярмарок: Кролевець, Курськ, Полтава, Єлисаветград, Харків, Суми, Ромен); у них брали участь одні і ті ж купці. Деякі з них спеціалізувалися на певних товарах (хміль: Житомир, Дубне, Рівне; вовна: Каховка, Бахмут, Павлоград; рогата худоба й коні: Кривий Ріг), та на більшості ярмарків торгували різним товаром.
У східно-українських губерніях (Харківська, Полтавська, Чернігівська) з усіх 2 600 ярмарків в кінці 19 ст. найбільші були в Харкові: Хрещенський, Троїцький, Успенський і Покровський (торгівля вовною й мануфактурою); у Полтаві: Іллінський (сільсько-господарські товари) і 4 в Ромнах. В південих губерніях (Катеринославська, Таврійська, Херсонська і Бесарабська) було яких 700 ярмарків; найбільш відомий у Кривому Розі (Троїцький), у Катеринославі (Петропавлівський), у Каховці (Микільський і Покровський). У західних губерніях з 1000 ярмарків найважливішими були: Київ, контрактовий (Стрітенський), на якому торгували гуртом різними товарами, а в основному сільсько-господарськими продуктами (цукор, збіжжя, олія); на Поділлі в Ярмолинцях (Петропавлівський) і в Балті (Троїцький). На початок 20 ст. в українських губерніях щорічно відбувалося близько 4300 (на всіх 18,5 тис. у Росії) ярмарків, що мали біля 250 млн карбованців річного обороту (у Росії 1,1 мільярда). З 24 великих ярмарків у Росії в 1910 р. — 14, що кожен мав понад 1 млн обороту, 4 були в Україні; загальний річний оборот російських ярмарків — 370 млн, з яких на Україну припадало 44 млн. В Україні переважали малі та середні ярмарки.
За першої світової війни, а особливо за революції ярмарки підупали. Їх відновлено в УССР і СССР з початку 20-их років, зокрема дрібні, бо вони заступали недостатню мережу та організацію офіційної торгівлі. 1927 в РРФСР було 7,5 тис. ярмарків, а в Україні аж 15 тис. в 1500 місцях. Тоді ярмарки поділялися на всесоюзні, республіканські, обласні і місцевого значення. Характер всесоюзних мали Бакинський і Нижньо-новгородський ярмарки, відомі ще з дореволюційних часів, а київський і харківський ярмарки були республіканськими. У процесі централізації торгівлі і планування народного господарства значення ярмарків упало, а в 30-их роках радянська влада влада їх цілком скасувала, за винятком середньо-азійських республік. По другій світовій війні ярмарки в СССР почасти відновлено. З 1960 впроваджено оптово-промислові ярмарки, на яких радянські торгівельні організації закуповують в радянських підприємств товари за зразками, про що укладаються відповідні контракти (угоди). В СССР відбуваються тепер обласні, міжобласні, республіканські і міжреспубліканські оптово-промислові ярмарки. До найважливіших належали київські ярмарки, які щорічно спеціалізувалися на різних товарах (одяг, хутра, дитячі товари тощо).
Втратили характер попередніх ярмарків напівлеґальні базари з різним, головне вживаним і нелеґально імпортованим товаром уроздріб (т. зв. «товчки» і чорний ринок), та колгоспні ринки сільсько-господарських продуктів, вироблених переважно на підсобних ділянках. Радянські підприємства, а в більшості державні установи й міністерства беруть участь у міжнародних ярмарках та виставках.
На західно-українських землях під Австро-Угорщиною і між війнами під Польщею, Румунією й Чехо-Словаччиною існували ярмарки по містах і містечках. Крім львівського (спочатку контрактового), важливими були ярмарки в Тернополі, Станиславові, Коломиї, Самборі, Ярославі, Садаґурі біля Чернівців і Мукачеві.
Давні ярмарки відбувалися звичайно під храмові свята або святочні сезони; звідси й назва багатьох з них. Вони були одночасно й суспільно-культурними подіями, сприяли спілкуванню людей з далеких околиць та родинно-товариським зв'язкам. Ярмарки мали свій фольклор; на них відбувалися ярмаркові вистави, зокрема лялькові, музикальні виступи та різні атракціони, переважно на імпровізованих естрадах, у т. зв. балаганах. Типово український ярмарок представив М. Гоголь в оповіданні «Сорочинський ярмарок».
==Джерела та література==

https://www.google.com.ua/search?newwindow=1&espv=210&es_sm=122&q=%D0%91%D0%B0%D0%B7%D0%B0%D1%80%D1%8C+%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F&oq=%D0%91%D0%B0%D0%B7%D0%B0%D1%80%D1%8C+%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F&gs_l=serp.3..0i22i30.7800.12948.0.13369.9.9.0.0.0.0.359.1716.2j2j3j2.9.0....0...1c.1.32.serp..2.7.1498.OcEVO0LTCn8
==Зовнішні посилання==
https://www.google.com.ua/search?q=%D0%AF%D0%A0%D0%9C%D0%90%D0%A0%D0%9E%D0%9A&oq=%D0%AF%D0%A0%D0%9C%D0%90%D0%A0%D0%9E%D0%9A&aqs=chrome..69i57j69i61j0l4.3662j0j4&sourceid=chrome&espv=210&es_sm=122&ie=UTF-8
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/підрозділ]]
[[Категорія:Ба]]

Файл:Ярмарок.jpg

2013-12-02T20:12:42Z

Рибальченко Оксана:

Базарь

2013-12-02T20:12:11Z

Рибальченко Оксана:

'''Базарь, -рю, и базар, -ру,''' ''м.'' 1) Базаръ, рынокъ. ''Утоптала стежечку через яр, через гору, серденько, на базар: продавала бублики козакам.'' Шевч. 2) Базарный день. ''У базар то й чоловіка попадеш, бо в базар людей найбільше.'' МВ. І. 115.

==Сучасні словники==

БАЗАР – РИНОК – ЯРМАРОК Базар, -у. 1. Місце роздрібного продажу продуктів харчування та інших товарів. 2. Організована торгівля спеціальними товарами в певні сезони або періоди найбільшого попиту на них: книжковий базар, шкільний базар, новорічний базар. Ринок, -нку. 1. Те саме, що базар 1. 2. Сфера товарного обміну; пропозиція і платоспроможний попит на товари світового господарства, країни тощо: ринок збуту, світовий ринок, товарний ринок. Пох. ринковий. Ярмарок, -рку. Торг, який влаштовується регулярно в певну пору року і в певному місці.
Латинська транскрипцiя: [bazar rynok yarmarok]
→ БАЗУВАТИСЯ -ується 1. (на чому). Мати щось за основу, ґрунтуватися на чому-небудь. Рослинний орнамент у своїй основі глибоко реалістичний, базується на …
← БАДИЛЛЯ , ОГУДИНА , ОГУДИННЯ БАДИЛЛЯ – ОГУДИНА, ОГУДИННЯ тощо. Бадилля, збірн. (у мн. не вживається). Стебла й листя трав’янистих, витких і коренеплідних рослин …

Базар (перс.),

1) торгівля харчовими продуктами і товарами широкого вжитку, що привозяться в місто або інший населений пункт переважно в певні дні, переважно самими виробниками; ринок.

2) Сезонна або передсвяткова торгівля (наприклад, новорічний Би., книжний Би.).

3) У переносному розумінні — безладна розмова, крик, шум.

Тлумачення слова у сучасних словниках
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Сороч_ярмароооо.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Сороч.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Сорочинс_ярмарок.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}
==Медіа==

==Див. також==

Пташині базари , пташині гори, масові колоніальні гніздів'я морських птиць —чистіков, чайок, трубконосих, бакланів, олуш, інколи пінгвінів, — зазвичай розташовані на скелях, що круто обриваються до моря. Поширені на побережжі Європи, Азії, Північної і Південної Америки, Південної Африки, Нової Зеландії і на океанічних островах Південної півкулі. Деякі П. би. тягнуться на десятки км. і налічують сотні тисяч птиць. У СРСР найбільші П. би. знаходяться на островах Баренцева морить (Нова Земля, Земля Франца-Іосифа), характерні мешканці — толстоклювиє кайри, чистіки, дурники, люріки, чайки-моєвки і бургомістри; північній частині Тихого океану (Командорські і Курильські острови, острів Тюленячий і ін.), характерні мешканці — толстоклювиє і тонкоклювиє кайри, топірці, іпатки, великі конюги, белобрюшки, дурники, берінгови баклани, чайки-моєвки. П. би. приурочені до районів морить з високою біологічною продуктивністю, посиленою вертикальною циркуляцією вод, рясним розвитком планктону і риби, а також — до берегів, що мають місця, придатні для гніздування птиць. На П. би. зазвичай співіснують птиці, що розрізняються у виборі гніздових ділянок, наборі кормів і способах їх добування. Гніздування на П. би. щільними колоніями дає птицям ряд переваг: меншу загибель яєць і пташенят від хижаків, велику синхронність в термінах розмноження. Мешканці П. би. грають істотну роль в біологічному балансі морить. На С. відвіку існував промисел яєць (головним чином кайр) і самих птиць на П. б.; в Перу і Чилі розробляються поклади гуано . В СРСР П. би. охороняються.

==Ярмарки в Україні та Росії==

Ярмарок. Перша половина XIX століття. В.Штернберг
Починаючи з 16 ст. з названих великих ярмарків купці привозили товари в Україну, а на них продавалися з України шкіри, роги, кість, вовна, зерно, сало, мед. Переважно торгівлю на Ярмарках в Середній Европі вели єврейські купці; у їх руках були також фінансові операції, пов'язані з торгівлею. На українських землях відбувалися вже з 16 ст. малі ярмарки, головним чином в містах з Маґдебурзьким правом, де так само розвивалося ремесло; німецькі і польські поселенці, вірмени, а головним чином євреї поряд із українськими міщанами були активними в ярмарковій діяльності.
Великого значення з 17 ст. набули ярмарки у Львові, т. зв. контрактові, згодом у Дубні, з 1797 в Києві, а в 19 ст. харківські ярмарки. Їх розвиткові сприяла розбудова шляхів і засобів транспорту, особливо залізниць. Тоді збільшилося число ярмарків, і кожне місто та містечко забезпечувало вигідні умови (податкові пільги, безпека, забудування) для всіх ярмарок. Більшість ярмарок у Росії в 19 ст. тривали лиш 1 день, близько третина — від 2 до 7 днів, і лише 3% тривали довше (деякі цілий місяць).
З 18 ст. ярмарки в Україні мали загально-імперське значення. Деякі з них творили т. зв. ярмаркове коло: 10 гуртових ярмарків відбувалися по черзі один за одним у 7 містах (Воздвиженський ярмарок: Кролевець, Курськ, Полтава, Єлисаветград, Харків, Суми, Ромен); у них брали участь одні і ті ж купці. Деякі з них спеціалізувалися на певних товарах (хміль: Житомир, Дубне, Рівне; вовна: Каховка, Бахмут, Павлоград; рогата худоба й коні: Кривий Ріг), та на більшості ярмарків торгували різним товаром.
У східно-українських губерніях (Харківська, Полтавська, Чернігівська) з усіх 2 600 ярмарків в кінці 19 ст. найбільші були в Харкові: Хрещенський, Троїцький, Успенський і Покровський (торгівля вовною й мануфактурою); у Полтаві: Іллінський (сільсько-господарські товари) і 4 в Ромнах. В південих губерніях (Катеринославська, Таврійська, Херсонська і Бесарабська) було яких 700 ярмарків; найбільш відомий у Кривому Розі (Троїцький), у Катеринославі (Петропавлівський), у Каховці (Микільський і Покровський). У західних губерніях з 1000 ярмарків найважливішими були: Київ, контрактовий (Стрітенський), на якому торгували гуртом різними товарами, а в основному сільсько-господарськими продуктами (цукор, збіжжя, олія); на Поділлі в Ярмолинцях (Петропавлівський) і в Балті (Троїцький). На початок 20 ст. в українських губерніях щорічно відбувалося близько 4300 (на всіх 18,5 тис. у Росії) ярмарків, що мали біля 250 млн карбованців річного обороту (у Росії 1,1 мільярда). З 24 великих ярмарків у Росії в 1910 р. — 14, що кожен мав понад 1 млн обороту, 4 були в Україні; загальний річний оборот російських ярмарків — 370 млн, з яких на Україну припадало 44 млн. В Україні переважали малі та середні ярмарки.
За першої світової війни, а особливо за революції ярмарки підупали. Їх відновлено в УССР і СССР з початку 20-их років, зокрема дрібні, бо вони заступали недостатню мережу та організацію офіційної торгівлі. 1927 в РРФСР було 7,5 тис. ярмарків, а в Україні аж 15 тис. в 1500 місцях. Тоді ярмарки поділялися на всесоюзні, республіканські, обласні і місцевого значення. Характер всесоюзних мали Бакинський і Нижньо-новгородський ярмарки, відомі ще з дореволюційних часів, а київський і харківський ярмарки були республіканськими. У процесі централізації торгівлі і планування народного господарства значення ярмарків упало, а в 30-их роках радянська влада влада їх цілком скасувала, за винятком середньо-азійських республік. По другій світовій війні ярмарки в СССР почасти відновлено. З 1960 впроваджено оптово-промислові ярмарки, на яких радянські торгівельні організації закуповують в радянських підприємств товари за зразками, про що укладаються відповідні контракти (угоди). В СССР відбуваються тепер обласні, міжобласні, республіканські і міжреспубліканські оптово-промислові ярмарки. До найважливіших належали київські ярмарки, які щорічно спеціалізувалися на різних товарах (одяг, хутра, дитячі товари тощо).
Втратили характер попередніх ярмарків напівлеґальні базари з різним, головне вживаним і нелеґально імпортованим товаром уроздріб (т. зв. «товчки» і чорний ринок), та колгоспні ринки сільсько-господарських продуктів, вироблених переважно на підсобних ділянках. Радянські підприємства, а в більшості державні установи й міністерства беруть участь у міжнародних ярмарках та виставках.
На західно-українських землях під Австро-Угорщиною і між війнами під Польщею, Румунією й Чехо-Словаччиною існували ярмарки по містах і містечках. Крім львівського (спочатку контрактового), важливими були ярмарки в Тернополі, Станиславові, Коломиї, Самборі, Ярославі, Садаґурі біля Чернівців і Мукачеві.
Давні ярмарки відбувалися звичайно під храмові свята або святочні сезони; звідси й назва багатьох з них. Вони були одночасно й суспільно-культурними подіями, сприяли спілкуванню людей з далеких околиць та родинно-товариським зв'язкам. Ярмарки мали свій фольклор; на них відбувалися ярмаркові вистави, зокрема лялькові, музикальні виступи та різні атракціони, переважно на імпровізованих естрадах, у т. зв. балаганах. Типово український ярмарок представив М. Гоголь в оповіданні «Сорочинський ярмарок».
==Джерела та література==

https://www.google.com.ua/search?newwindow=1&espv=210&es_sm=122&q=%D0%91%D0%B0%D0%B7%D0%B0%D1%80%D1%8C+%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F&oq=%D0%91%D0%B0%D0%B7%D0%B0%D1%80%D1%8C+%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F&gs_l=serp.3..0i22i30.7800.12948.0.13369.9.9.0.0.0.0.359.1716.2j2j3j2.9.0....0...1c.1.32.serp..2.7.1498.OcEVO0LTCn8
==Зовнішні посилання==
https://www.google.com.ua/search?q=%D0%AF%D0%A0%D0%9C%D0%90%D0%A0%D0%9E%D0%9A&oq=%D0%AF%D0%A0%D0%9C%D0%90%D0%A0%D0%9E%D0%9A&aqs=chrome..69i57j69i61j0l4.3662j0j4&sourceid=chrome&espv=210&es_sm=122&ie=UTF-8
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/підрозділ]]
[[Категорія:Ба]]

Файл:Сорочинс ярмарок.jpg

2013-12-02T20:11:57Z

Рибальченко Оксана: Рибальченко Оксана завантажив нову версію «Файл:Сорочинс ярмарок.jpg»

Базарь

2013-12-02T20:11:29Z

Рибальченко Оксана:

'''Базарь, -рю, и базар, -ру,''' ''м.'' 1) Базаръ, рынокъ. ''Утоптала стежечку через яр, через гору, серденько, на базар: продавала бублики козакам.'' Шевч. 2) Базарный день. ''У базар то й чоловіка попадеш, бо в базар людей найбільше.'' МВ. І. 115.

==Сучасні словники==

БАЗАР – РИНОК – ЯРМАРОК Базар, -у. 1. Місце роздрібного продажу продуктів харчування та інших товарів. 2. Організована торгівля спеціальними товарами в певні сезони або періоди найбільшого попиту на них: книжковий базар, шкільний базар, новорічний базар. Ринок, -нку. 1. Те саме, що базар 1. 2. Сфера товарного обміну; пропозиція і платоспроможний попит на товари світового господарства, країни тощо: ринок збуту, світовий ринок, товарний ринок. Пох. ринковий. Ярмарок, -рку. Торг, який влаштовується регулярно в певну пору року і в певному місці.
Латинська транскрипцiя: [bazar rynok yarmarok]
→ БАЗУВАТИСЯ -ується 1. (на чому). Мати щось за основу, ґрунтуватися на чому-небудь. Рослинний орнамент у своїй основі глибоко реалістичний, базується на …
← БАДИЛЛЯ , ОГУДИНА , ОГУДИННЯ БАДИЛЛЯ – ОГУДИНА, ОГУДИННЯ тощо. Бадилля, збірн. (у мн. не вживається). Стебла й листя трав’янистих, витких і коренеплідних рослин …

Базар (перс.),

1) торгівля харчовими продуктами і товарами широкого вжитку, що привозяться в місто або інший населений пункт переважно в певні дні, переважно самими виробниками; ринок.

2) Сезонна або передсвяткова торгівля (наприклад, новорічний Би., книжний Би.).

3) У переносному розумінні — безладна розмова, крик, шум.

Тлумачення слова у сучасних словниках
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Сороч_ярмароооо.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Сороч.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}
==Медіа==

==Див. також==

Пташині базари , пташині гори, масові колоніальні гніздів'я морських птиць —чистіков, чайок, трубконосих, бакланів, олуш, інколи пінгвінів, — зазвичай розташовані на скелях, що круто обриваються до моря. Поширені на побережжі Європи, Азії, Північної і Південної Америки, Південної Африки, Нової Зеландії і на океанічних островах Південної півкулі. Деякі П. би. тягнуться на десятки км. і налічують сотні тисяч птиць. У СРСР найбільші П. би. знаходяться на островах Баренцева морить (Нова Земля, Земля Франца-Іосифа), характерні мешканці — толстоклювиє кайри, чистіки, дурники, люріки, чайки-моєвки і бургомістри; північній частині Тихого океану (Командорські і Курильські острови, острів Тюленячий і ін.), характерні мешканці — толстоклювиє і тонкоклювиє кайри, топірці, іпатки, великі конюги, белобрюшки, дурники, берінгови баклани, чайки-моєвки. П. би. приурочені до районів морить з високою біологічною продуктивністю, посиленою вертикальною циркуляцією вод, рясним розвитком планктону і риби, а також — до берегів, що мають місця, придатні для гніздування птиць. На П. би. зазвичай співіснують птиці, що розрізняються у виборі гніздових ділянок, наборі кормів і способах їх добування. Гніздування на П. би. щільними колоніями дає птицям ряд переваг: меншу загибель яєць і пташенят від хижаків, велику синхронність в термінах розмноження. Мешканці П. би. грають істотну роль в біологічному балансі морить. На С. відвіку існував промисел яєць (головним чином кайр) і самих птиць на П. б.; в Перу і Чилі розробляються поклади гуано . В СРСР П. би. охороняються.

==Ярмарки в Україні та Росії==

Ярмарок. Перша половина XIX століття. В.Штернберг
Починаючи з 16 ст. з названих великих ярмарків купці привозили товари в Україну, а на них продавалися з України шкіри, роги, кість, вовна, зерно, сало, мед. Переважно торгівлю на Ярмарках в Середній Европі вели єврейські купці; у їх руках були також фінансові операції, пов'язані з торгівлею. На українських землях відбувалися вже з 16 ст. малі ярмарки, головним чином в містах з Маґдебурзьким правом, де так само розвивалося ремесло; німецькі і польські поселенці, вірмени, а головним чином євреї поряд із українськими міщанами були активними в ярмарковій діяльності.
Великого значення з 17 ст. набули ярмарки у Львові, т. зв. контрактові, згодом у Дубні, з 1797 в Києві, а в 19 ст. харківські ярмарки. Їх розвиткові сприяла розбудова шляхів і засобів транспорту, особливо залізниць. Тоді збільшилося число ярмарків, і кожне місто та містечко забезпечувало вигідні умови (податкові пільги, безпека, забудування) для всіх ярмарок. Більшість ярмарок у Росії в 19 ст. тривали лиш 1 день, близько третина — від 2 до 7 днів, і лише 3% тривали довше (деякі цілий місяць).
З 18 ст. ярмарки в Україні мали загально-імперське значення. Деякі з них творили т. зв. ярмаркове коло: 10 гуртових ярмарків відбувалися по черзі один за одним у 7 містах (Воздвиженський ярмарок: Кролевець, Курськ, Полтава, Єлисаветград, Харків, Суми, Ромен); у них брали участь одні і ті ж купці. Деякі з них спеціалізувалися на певних товарах (хміль: Житомир, Дубне, Рівне; вовна: Каховка, Бахмут, Павлоград; рогата худоба й коні: Кривий Ріг), та на більшості ярмарків торгували різним товаром.
У східно-українських губерніях (Харківська, Полтавська, Чернігівська) з усіх 2 600 ярмарків в кінці 19 ст. найбільші були в Харкові: Хрещенський, Троїцький, Успенський і Покровський (торгівля вовною й мануфактурою); у Полтаві: Іллінський (сільсько-господарські товари) і 4 в Ромнах. В південих губерніях (Катеринославська, Таврійська, Херсонська і Бесарабська) було яких 700 ярмарків; найбільш відомий у Кривому Розі (Троїцький), у Катеринославі (Петропавлівський), у Каховці (Микільський і Покровський). У західних губерніях з 1000 ярмарків найважливішими були: Київ, контрактовий (Стрітенський), на якому торгували гуртом різними товарами, а в основному сільсько-господарськими продуктами (цукор, збіжжя, олія); на Поділлі в Ярмолинцях (Петропавлівський) і в Балті (Троїцький). На початок 20 ст. в українських губерніях щорічно відбувалося близько 4300 (на всіх 18,5 тис. у Росії) ярмарків, що мали біля 250 млн карбованців річного обороту (у Росії 1,1 мільярда). З 24 великих ярмарків у Росії в 1910 р. — 14, що кожен мав понад 1 млн обороту, 4 були в Україні; загальний річний оборот російських ярмарків — 370 млн, з яких на Україну припадало 44 млн. В Україні переважали малі та середні ярмарки.
За першої світової війни, а особливо за революції ярмарки підупали. Їх відновлено в УССР і СССР з початку 20-их років, зокрема дрібні, бо вони заступали недостатню мережу та організацію офіційної торгівлі. 1927 в РРФСР було 7,5 тис. ярмарків, а в Україні аж 15 тис. в 1500 місцях. Тоді ярмарки поділялися на всесоюзні, республіканські, обласні і місцевого значення. Характер всесоюзних мали Бакинський і Нижньо-новгородський ярмарки, відомі ще з дореволюційних часів, а київський і харківський ярмарки були республіканськими. У процесі централізації торгівлі і планування народного господарства значення ярмарків упало, а в 30-их роках радянська влада влада їх цілком скасувала, за винятком середньо-азійських республік. По другій світовій війні ярмарки в СССР почасти відновлено. З 1960 впроваджено оптово-промислові ярмарки, на яких радянські торгівельні організації закуповують в радянських підприємств товари за зразками, про що укладаються відповідні контракти (угоди). В СССР відбуваються тепер обласні, міжобласні, республіканські і міжреспубліканські оптово-промислові ярмарки. До найважливіших належали київські ярмарки, які щорічно спеціалізувалися на різних товарах (одяг, хутра, дитячі товари тощо).
Втратили характер попередніх ярмарків напівлеґальні базари з різним, головне вживаним і нелеґально імпортованим товаром уроздріб (т. зв. «товчки» і чорний ринок), та колгоспні ринки сільсько-господарських продуктів, вироблених переважно на підсобних ділянках. Радянські підприємства, а в більшості державні установи й міністерства беруть участь у міжнародних ярмарках та виставках.
На західно-українських землях під Австро-Угорщиною і між війнами під Польщею, Румунією й Чехо-Словаччиною існували ярмарки по містах і містечках. Крім львівського (спочатку контрактового), важливими були ярмарки в Тернополі, Станиславові, Коломиї, Самборі, Ярославі, Садаґурі біля Чернівців і Мукачеві.
Давні ярмарки відбувалися звичайно під храмові свята або святочні сезони; звідси й назва багатьох з них. Вони були одночасно й суспільно-культурними подіями, сприяли спілкуванню людей з далеких околиць та родинно-товариським зв'язкам. Ярмарки мали свій фольклор; на них відбувалися ярмаркові вистави, зокрема лялькові, музикальні виступи та різні атракціони, переважно на імпровізованих естрадах, у т. зв. балаганах. Типово український ярмарок представив М. Гоголь в оповіданні «Сорочинський ярмарок».
==Джерела та література==

https://www.google.com.ua/search?newwindow=1&espv=210&es_sm=122&q=%D0%91%D0%B0%D0%B7%D0%B0%D1%80%D1%8C+%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F&oq=%D0%91%D0%B0%D0%B7%D0%B0%D1%80%D1%8C+%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F&gs_l=serp.3..0i22i30.7800.12948.0.13369.9.9.0.0.0.0.359.1716.2j2j3j2.9.0....0...1c.1.32.serp..2.7.1498.OcEVO0LTCn8
==Зовнішні посилання==
https://www.google.com.ua/search?q=%D0%AF%D0%A0%D0%9C%D0%90%D0%A0%D0%9E%D0%9A&oq=%D0%AF%D0%A0%D0%9C%D0%90%D0%A0%D0%9E%D0%9A&aqs=chrome..69i57j69i61j0l4.3662j0j4&sourceid=chrome&espv=210&es_sm=122&ie=UTF-8
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/підрозділ]]
[[Категорія:Ба]]

Файл:Сороч.jpg

2013-12-02T20:11:07Z

Рибальченко Оксана:

Базарь

2013-12-02T20:10:39Z

Рибальченко Оксана:

'''Базарь, -рю, и базар, -ру,''' ''м.'' 1) Базаръ, рынокъ. ''Утоптала стежечку через яр, через гору, серденько, на базар: продавала бублики козакам.'' Шевч. 2) Базарный день. ''У базар то й чоловіка попадеш, бо в базар людей найбільше.'' МВ. І. 115.

==Сучасні словники==

БАЗАР – РИНОК – ЯРМАРОК Базар, -у. 1. Місце роздрібного продажу продуктів харчування та інших товарів. 2. Організована торгівля спеціальними товарами в певні сезони або періоди найбільшого попиту на них: книжковий базар, шкільний базар, новорічний базар. Ринок, -нку. 1. Те саме, що базар 1. 2. Сфера товарного обміну; пропозиція і платоспроможний попит на товари світового господарства, країни тощо: ринок збуту, світовий ринок, товарний ринок. Пох. ринковий. Ярмарок, -рку. Торг, який влаштовується регулярно в певну пору року і в певному місці.
Латинська транскрипцiя: [bazar rynok yarmarok]
→ БАЗУВАТИСЯ -ується 1. (на чому). Мати щось за основу, ґрунтуватися на чому-небудь. Рослинний орнамент у своїй основі глибоко реалістичний, базується на …
← БАДИЛЛЯ , ОГУДИНА , ОГУДИННЯ БАДИЛЛЯ – ОГУДИНА, ОГУДИННЯ тощо. Бадилля, збірн. (у мн. не вживається). Стебла й листя трав’янистих, витких і коренеплідних рослин …

Базар (перс.),

1) торгівля харчовими продуктами і товарами широкого вжитку, що привозяться в місто або інший населений пункт переважно в певні дні, переважно самими виробниками; ринок.

2) Сезонна або передсвяткова торгівля (наприклад, новорічний Би., книжний Би.).

3) У переносному розумінні — безладна розмова, крик, шум.

Тлумачення слова у сучасних словниках
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Сороч_ярмароооо.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}
==Медіа==

==Див. також==

Пташині базари , пташині гори, масові колоніальні гніздів'я морських птиць —чистіков, чайок, трубконосих, бакланів, олуш, інколи пінгвінів, — зазвичай розташовані на скелях, що круто обриваються до моря. Поширені на побережжі Європи, Азії, Північної і Південної Америки, Південної Африки, Нової Зеландії і на океанічних островах Південної півкулі. Деякі П. би. тягнуться на десятки км. і налічують сотні тисяч птиць. У СРСР найбільші П. би. знаходяться на островах Баренцева морить (Нова Земля, Земля Франца-Іосифа), характерні мешканці — толстоклювиє кайри, чистіки, дурники, люріки, чайки-моєвки і бургомістри; північній частині Тихого океану (Командорські і Курильські острови, острів Тюленячий і ін.), характерні мешканці — толстоклювиє і тонкоклювиє кайри, топірці, іпатки, великі конюги, белобрюшки, дурники, берінгови баклани, чайки-моєвки. П. би. приурочені до районів морить з високою біологічною продуктивністю, посиленою вертикальною циркуляцією вод, рясним розвитком планктону і риби, а також — до берегів, що мають місця, придатні для гніздування птиць. На П. би. зазвичай співіснують птиці, що розрізняються у виборі гніздових ділянок, наборі кормів і способах їх добування. Гніздування на П. би. щільними колоніями дає птицям ряд переваг: меншу загибель яєць і пташенят від хижаків, велику синхронність в термінах розмноження. Мешканці П. би. грають істотну роль в біологічному балансі морить. На С. відвіку існував промисел яєць (головним чином кайр) і самих птиць на П. б.; в Перу і Чилі розробляються поклади гуано . В СРСР П. би. охороняються.

==Ярмарки в Україні та Росії==

Ярмарок. Перша половина XIX століття. В.Штернберг
Починаючи з 16 ст. з названих великих ярмарків купці привозили товари в Україну, а на них продавалися з України шкіри, роги, кість, вовна, зерно, сало, мед. Переважно торгівлю на Ярмарках в Середній Европі вели єврейські купці; у їх руках були також фінансові операції, пов'язані з торгівлею. На українських землях відбувалися вже з 16 ст. малі ярмарки, головним чином в містах з Маґдебурзьким правом, де так само розвивалося ремесло; німецькі і польські поселенці, вірмени, а головним чином євреї поряд із українськими міщанами були активними в ярмарковій діяльності.
Великого значення з 17 ст. набули ярмарки у Львові, т. зв. контрактові, згодом у Дубні, з 1797 в Києві, а в 19 ст. харківські ярмарки. Їх розвиткові сприяла розбудова шляхів і засобів транспорту, особливо залізниць. Тоді збільшилося число ярмарків, і кожне місто та містечко забезпечувало вигідні умови (податкові пільги, безпека, забудування) для всіх ярмарок. Більшість ярмарок у Росії в 19 ст. тривали лиш 1 день, близько третина — від 2 до 7 днів, і лише 3% тривали довше (деякі цілий місяць).
З 18 ст. ярмарки в Україні мали загально-імперське значення. Деякі з них творили т. зв. ярмаркове коло: 10 гуртових ярмарків відбувалися по черзі один за одним у 7 містах (Воздвиженський ярмарок: Кролевець, Курськ, Полтава, Єлисаветград, Харків, Суми, Ромен); у них брали участь одні і ті ж купці. Деякі з них спеціалізувалися на певних товарах (хміль: Житомир, Дубне, Рівне; вовна: Каховка, Бахмут, Павлоград; рогата худоба й коні: Кривий Ріг), та на більшості ярмарків торгували різним товаром.
У східно-українських губерніях (Харківська, Полтавська, Чернігівська) з усіх 2 600 ярмарків в кінці 19 ст. найбільші були в Харкові: Хрещенський, Троїцький, Успенський і Покровський (торгівля вовною й мануфактурою); у Полтаві: Іллінський (сільсько-господарські товари) і 4 в Ромнах. В південих губерніях (Катеринославська, Таврійська, Херсонська і Бесарабська) було яких 700 ярмарків; найбільш відомий у Кривому Розі (Троїцький), у Катеринославі (Петропавлівський), у Каховці (Микільський і Покровський). У західних губерніях з 1000 ярмарків найважливішими були: Київ, контрактовий (Стрітенський), на якому торгували гуртом різними товарами, а в основному сільсько-господарськими продуктами (цукор, збіжжя, олія); на Поділлі в Ярмолинцях (Петропавлівський) і в Балті (Троїцький). На початок 20 ст. в українських губерніях щорічно відбувалося близько 4300 (на всіх 18,5 тис. у Росії) ярмарків, що мали біля 250 млн карбованців річного обороту (у Росії 1,1 мільярда). З 24 великих ярмарків у Росії в 1910 р. — 14, що кожен мав понад 1 млн обороту, 4 були в Україні; загальний річний оборот російських ярмарків — 370 млн, з яких на Україну припадало 44 млн. В Україні переважали малі та середні ярмарки.
За першої світової війни, а особливо за революції ярмарки підупали. Їх відновлено в УССР і СССР з початку 20-их років, зокрема дрібні, бо вони заступали недостатню мережу та організацію офіційної торгівлі. 1927 в РРФСР було 7,5 тис. ярмарків, а в Україні аж 15 тис. в 1500 місцях. Тоді ярмарки поділялися на всесоюзні, республіканські, обласні і місцевого значення. Характер всесоюзних мали Бакинський і Нижньо-новгородський ярмарки, відомі ще з дореволюційних часів, а київський і харківський ярмарки були республіканськими. У процесі централізації торгівлі і планування народного господарства значення ярмарків упало, а в 30-их роках радянська влада влада їх цілком скасувала, за винятком середньо-азійських республік. По другій світовій війні ярмарки в СССР почасти відновлено. З 1960 впроваджено оптово-промислові ярмарки, на яких радянські торгівельні організації закуповують в радянських підприємств товари за зразками, про що укладаються відповідні контракти (угоди). В СССР відбуваються тепер обласні, міжобласні, республіканські і міжреспубліканські оптово-промислові ярмарки. До найважливіших належали київські ярмарки, які щорічно спеціалізувалися на різних товарах (одяг, хутра, дитячі товари тощо).
Втратили характер попередніх ярмарків напівлеґальні базари з різним, головне вживаним і нелеґально імпортованим товаром уроздріб (т. зв. «товчки» і чорний ринок), та колгоспні ринки сільсько-господарських продуктів, вироблених переважно на підсобних ділянках. Радянські підприємства, а в більшості державні установи й міністерства беруть участь у міжнародних ярмарках та виставках.
На західно-українських землях під Австро-Угорщиною і між війнами під Польщею, Румунією й Чехо-Словаччиною існували ярмарки по містах і містечках. Крім львівського (спочатку контрактового), важливими були ярмарки в Тернополі, Станиславові, Коломиї, Самборі, Ярославі, Садаґурі біля Чернівців і Мукачеві.
Давні ярмарки відбувалися звичайно під храмові свята або святочні сезони; звідси й назва багатьох з них. Вони були одночасно й суспільно-культурними подіями, сприяли спілкуванню людей з далеких околиць та родинно-товариським зв'язкам. Ярмарки мали свій фольклор; на них відбувалися ярмаркові вистави, зокрема лялькові, музикальні виступи та різні атракціони, переважно на імпровізованих естрадах, у т. зв. балаганах. Типово український ярмарок представив М. Гоголь в оповіданні «Сорочинський ярмарок».
==Джерела та література==

https://www.google.com.ua/search?newwindow=1&espv=210&es_sm=122&q=%D0%91%D0%B0%D0%B7%D0%B0%D1%80%D1%8C+%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F&oq=%D0%91%D0%B0%D0%B7%D0%B0%D1%80%D1%8C+%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F&gs_l=serp.3..0i22i30.7800.12948.0.13369.9.9.0.0.0.0.359.1716.2j2j3j2.9.0....0...1c.1.32.serp..2.7.1498.OcEVO0LTCn8
==Зовнішні посилання==
https://www.google.com.ua/search?q=%D0%AF%D0%A0%D0%9C%D0%90%D0%A0%D0%9E%D0%9A&oq=%D0%AF%D0%A0%D0%9C%D0%90%D0%A0%D0%9E%D0%9A&aqs=chrome..69i57j69i61j0l4.3662j0j4&sourceid=chrome&espv=210&es_sm=122&ie=UTF-8
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/підрозділ]]
[[Категорія:Ба]]

Файл:Сороч ярмароооо.jpg

2013-12-02T20:10:23Z

Рибальченко Оксана:

Файл:Сорочинс ярмарок.jpg

2013-12-02T20:05:41Z

Рибальченко Оксана:

Базарь

2013-12-02T20:01:09Z

Рибальченко Оксана:

'''Базарь, -рю, и базар, -ру,''' ''м.'' 1) Базаръ, рынокъ. ''Утоптала стежечку через яр, через гору, серденько, на базар: продавала бублики козакам.'' Шевч. 2) Базарный день. ''У базар то й чоловіка попадеш, бо в базар людей найбільше.'' МВ. І. 115.

==Сучасні словники==

БАЗАР – РИНОК – ЯРМАРОК Базар, -у. 1. Місце роздрібного продажу продуктів харчування та інших товарів. 2. Організована торгівля спеціальними товарами в певні сезони або періоди найбільшого попиту на них: книжковий базар, шкільний базар, новорічний базар. Ринок, -нку. 1. Те саме, що базар 1. 2. Сфера товарного обміну; пропозиція і платоспроможний попит на товари світового господарства, країни тощо: ринок збуту, світовий ринок, товарний ринок. Пох. ринковий. Ярмарок, -рку. Торг, який влаштовується регулярно в певну пору року і в певному місці.
Латинська транскрипцiя: [bazar rynok yarmarok]
→ БАЗУВАТИСЯ -ується 1. (на чому). Мати щось за основу, ґрунтуватися на чому-небудь. Рослинний орнамент у своїй основі глибоко реалістичний, базується на …
← БАДИЛЛЯ , ОГУДИНА , ОГУДИННЯ БАДИЛЛЯ – ОГУДИНА, ОГУДИННЯ тощо. Бадилля, збірн. (у мн. не вживається). Стебла й листя трав’янистих, витких і коренеплідних рослин …

Базар (перс.),

1) торгівля харчовими продуктами і товарами широкого вжитку, що привозяться в місто або інший населений пункт переважно в певні дні, переважно самими виробниками; ринок.

2) Сезонна або передсвяткова торгівля (наприклад, новорічний Би., книжний Би.).

3) У переносному розумінні — безладна розмова, крик, шум.

Тлумачення слова у сучасних словниках
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}
==Медіа==

==Див. також==

Пташині базари , пташині гори, масові колоніальні гніздів'я морських птиць —чистіков, чайок, трубконосих, бакланів, олуш, інколи пінгвінів, — зазвичай розташовані на скелях, що круто обриваються до моря. Поширені на побережжі Європи, Азії, Північної і Південної Америки, Південної Африки, Нової Зеландії і на океанічних островах Південної півкулі. Деякі П. би. тягнуться на десятки км. і налічують сотні тисяч птиць. У СРСР найбільші П. би. знаходяться на островах Баренцева морить (Нова Земля, Земля Франца-Іосифа), характерні мешканці — толстоклювиє кайри, чистіки, дурники, люріки, чайки-моєвки і бургомістри; північній частині Тихого океану (Командорські і Курильські острови, острів Тюленячий і ін.), характерні мешканці — толстоклювиє і тонкоклювиє кайри, топірці, іпатки, великі конюги, белобрюшки, дурники, берінгови баклани, чайки-моєвки. П. би. приурочені до районів морить з високою біологічною продуктивністю, посиленою вертикальною циркуляцією вод, рясним розвитком планктону і риби, а також — до берегів, що мають місця, придатні для гніздування птиць. На П. би. зазвичай співіснують птиці, що розрізняються у виборі гніздових ділянок, наборі кормів і способах їх добування. Гніздування на П. би. щільними колоніями дає птицям ряд переваг: меншу загибель яєць і пташенят від хижаків, велику синхронність в термінах розмноження. Мешканці П. би. грають істотну роль в біологічному балансі морить. На С. відвіку існував промисел яєць (головним чином кайр) і самих птиць на П. б.; в Перу і Чилі розробляються поклади гуано . В СРСР П. би. охороняються.

==Ярмарки в Україні та Росії==

Ярмарок. Перша половина XIX століття. В.Штернберг
Починаючи з 16 ст. з названих великих ярмарків купці привозили товари в Україну, а на них продавалися з України шкіри, роги, кість, вовна, зерно, сало, мед. Переважно торгівлю на Ярмарках в Середній Европі вели єврейські купці; у їх руках були також фінансові операції, пов'язані з торгівлею. На українських землях відбувалися вже з 16 ст. малі ярмарки, головним чином в містах з Маґдебурзьким правом, де так само розвивалося ремесло; німецькі і польські поселенці, вірмени, а головним чином євреї поряд із українськими міщанами були активними в ярмарковій діяльності.
Великого значення з 17 ст. набули ярмарки у Львові, т. зв. контрактові, згодом у Дубні, з 1797 в Києві, а в 19 ст. харківські ярмарки. Їх розвиткові сприяла розбудова шляхів і засобів транспорту, особливо залізниць. Тоді збільшилося число ярмарків, і кожне місто та містечко забезпечувало вигідні умови (податкові пільги, безпека, забудування) для всіх ярмарок. Більшість ярмарок у Росії в 19 ст. тривали лиш 1 день, близько третина — від 2 до 7 днів, і лише 3% тривали довше (деякі цілий місяць).
З 18 ст. ярмарки в Україні мали загально-імперське значення. Деякі з них творили т. зв. ярмаркове коло: 10 гуртових ярмарків відбувалися по черзі один за одним у 7 містах (Воздвиженський ярмарок: Кролевець, Курськ, Полтава, Єлисаветград, Харків, Суми, Ромен); у них брали участь одні і ті ж купці. Деякі з них спеціалізувалися на певних товарах (хміль: Житомир, Дубне, Рівне; вовна: Каховка, Бахмут, Павлоград; рогата худоба й коні: Кривий Ріг), та на більшості ярмарків торгували різним товаром.
У східно-українських губерніях (Харківська, Полтавська, Чернігівська) з усіх 2 600 ярмарків в кінці 19 ст. найбільші були в Харкові: Хрещенський, Троїцький, Успенський і Покровський (торгівля вовною й мануфактурою); у Полтаві: Іллінський (сільсько-господарські товари) і 4 в Ромнах. В південих губерніях (Катеринославська, Таврійська, Херсонська і Бесарабська) було яких 700 ярмарків; найбільш відомий у Кривому Розі (Троїцький), у Катеринославі (Петропавлівський), у Каховці (Микільський і Покровський). У західних губерніях з 1000 ярмарків найважливішими були: Київ, контрактовий (Стрітенський), на якому торгували гуртом різними товарами, а в основному сільсько-господарськими продуктами (цукор, збіжжя, олія); на Поділлі в Ярмолинцях (Петропавлівський) і в Балті (Троїцький). На початок 20 ст. в українських губерніях щорічно відбувалося близько 4300 (на всіх 18,5 тис. у Росії) ярмарків, що мали біля 250 млн карбованців річного обороту (у Росії 1,1 мільярда). З 24 великих ярмарків у Росії в 1910 р. — 14, що кожен мав понад 1 млн обороту, 4 були в Україні; загальний річний оборот російських ярмарків — 370 млн, з яких на Україну припадало 44 млн. В Україні переважали малі та середні ярмарки.
За першої світової війни, а особливо за революції ярмарки підупали. Їх відновлено в УССР і СССР з початку 20-их років, зокрема дрібні, бо вони заступали недостатню мережу та організацію офіційної торгівлі. 1927 в РРФСР було 7,5 тис. ярмарків, а в Україні аж 15 тис. в 1500 місцях. Тоді ярмарки поділялися на всесоюзні, республіканські, обласні і місцевого значення. Характер всесоюзних мали Бакинський і Нижньо-новгородський ярмарки, відомі ще з дореволюційних часів, а київський і харківський ярмарки були республіканськими. У процесі централізації торгівлі і планування народного господарства значення ярмарків упало, а в 30-их роках радянська влада влада їх цілком скасувала, за винятком середньо-азійських республік. По другій світовій війні ярмарки в СССР почасти відновлено. З 1960 впроваджено оптово-промислові ярмарки, на яких радянські торгівельні організації закуповують в радянських підприємств товари за зразками, про що укладаються відповідні контракти (угоди). В СССР відбуваються тепер обласні, міжобласні, республіканські і міжреспубліканські оптово-промислові ярмарки. До найважливіших належали київські ярмарки, які щорічно спеціалізувалися на різних товарах (одяг, хутра, дитячі товари тощо).
Втратили характер попередніх ярмарків напівлеґальні базари з різним, головне вживаним і нелеґально імпортованим товаром уроздріб (т. зв. «товчки» і чорний ринок), та колгоспні ринки сільсько-господарських продуктів, вироблених переважно на підсобних ділянках. Радянські підприємства, а в більшості державні установи й міністерства беруть участь у міжнародних ярмарках та виставках.
На західно-українських землях під Австро-Угорщиною і між війнами під Польщею, Румунією й Чехо-Словаччиною існували ярмарки по містах і містечках. Крім львівського (спочатку контрактового), важливими були ярмарки в Тернополі, Станиславові, Коломиї, Самборі, Ярославі, Садаґурі біля Чернівців і Мукачеві.
Давні ярмарки відбувалися звичайно під храмові свята або святочні сезони; звідси й назва багатьох з них. Вони були одночасно й суспільно-культурними подіями, сприяли спілкуванню людей з далеких околиць та родинно-товариським зв'язкам. Ярмарки мали свій фольклор; на них відбувалися ярмаркові вистави, зокрема лялькові, музикальні виступи та різні атракціони, переважно на імпровізованих естрадах, у т. зв. балаганах. Типово український ярмарок представив М. Гоголь в оповіданні «Сорочинський ярмарок».
==Джерела та література==

https://www.google.com.ua/search?newwindow=1&espv=210&es_sm=122&q=%D0%91%D0%B0%D0%B7%D0%B0%D1%80%D1%8C+%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F&oq=%D0%91%D0%B0%D0%B7%D0%B0%D1%80%D1%8C+%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F&gs_l=serp.3..0i22i30.7800.12948.0.13369.9.9.0.0.0.0.359.1716.2j2j3j2.9.0....0...1c.1.32.serp..2.7.1498.OcEVO0LTCn8
==Зовнішні посилання==
https://www.google.com.ua/search?q=%D0%AF%D0%A0%D0%9C%D0%90%D0%A0%D0%9E%D0%9A&oq=%D0%AF%D0%A0%D0%9C%D0%90%D0%A0%D0%9E%D0%9A&aqs=chrome..69i57j69i61j0l4.3662j0j4&sourceid=chrome&espv=210&es_sm=122&ie=UTF-8
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/підрозділ]]
[[Категорія:Ба]]

Базарь

2013-12-02T19:57:40Z

Рибальченко Оксана:

Базарь

2013-12-02T19:49:13Z

Рибальченко Оксана:

Базарь

2013-12-02T19:46:22Z

Рибальченко Оксана:

Базарь

2013-12-02T19:44:03Z

Рибальченко Оксана:

Акуратно

2013-12-02T19:26:30Z

Рибальченко Оксана: /* Ілюстрації */

==Словник Грінченка==
'''Акура́тно,''' ''нар.'' Аккуратно.

АКУРАТНО АККУРАТНО. 1. Нареч. к аккуратный. Аккуратно сделать что-н. А переписать. Аккуратно вычистить. || Осторожно (разг.). Несите аккуратно, чтобы не разбить. 2. Постоянно, не пропуская (разг.) Он аккуратно заходит к Нам по выходным дням. Нам газету доставляют аккуратно.

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

АКУРА́ТНО, АККУРАТНО.
1. нареч. к акуратный. Аккуратно сделать что-нибудь. А переписать. Аккуратно вычистить.
|| Осторожно (разг.). Несите аккуратно, чтобы не разбить.
2. Постоянно, не пропуская (разг.) Он аккуратно заходит к нам по выходным дням. Нам газету доставляют аккуратно.

Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935-1940.
АККУМУЛЯТОРНЫЙ
АКУРАТНОСТЬ
См. также в других словарях:
АКУРАТНО — АКУРАТНО, АККУРАТНО. 1. нареч. к акуратный. Аккуратно сделать что нибудь. А переписать. Аккуратно вычистить. || Осторожно (разг.). Несите аккуратно, чтобы не разбить. 2. Постоянно, не пропуская (разг.) Он аккуратно заходит к нам по выходным дням … Толковый словарь Ушакова
акуратно — 1) (точно) punctually; accurately, exactly 2) (охайно) tidily, neatly … Українсько-англійський словник
акуратно — Присл. до акуратний … Український тлумачний словник
акуратно — нар. аккура/тно; тща/тельно; поря/дливо; дото/шно … Українсько-російський словник
акуратно — akuratno присл. dokładnie, porządnie … Українсько-польський словник
акуратно — ფრთხილად, აკურატულად … Українсько-грузинський словник
аккуратно — акуратно, охайно, чепурно; дбало, ретельно, справно. * * * нар. акура/тно; оха/йно, че/пурно … Русско-украинский словарь
чистий — а, е. 1) Не забруднений, не замазаний, без бруду, пилу і плям. || Випраний, свіжий, ще не ношений. || у знач. ім. чи/сте, того, с. Випраний, свіжий, ще не ношений одяг. || Якого тримають у чистоті; прибраний. не засмічений, охайний. || Одягнений… … Український тлумачний словник
thoroughly — { θʌrəli}n1. напълно, съвсем, докрайn2. основно, коренно, радикално, издъноn3. грижливо, старателно, акуратноn4. задълбочено, подробно * * * { d^rъli} adv 1. напълно, съвсем, докрай; 2. основно, коре * * * усърдно; щателно; съвсем; основно;… … English-Bulgarian dictionary
nattily — adv розм. 1) акуратно, охайно; елегантно 2) спритно, метко; майстерно * * * [ nʒtili] adv 1) акуратно, охайно 2) спритно, моторно, майстерно … English-Ukrainian dictionary
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"

|}

==Див. також==
http://uk.wiktionary.org/wiki/%D0%B0%D0%BA%D1%83%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%BD%D0%BE
==Джерела та література==
http://slovoborg.su/definition/%D0%92+%D0%B0%D0%BA%D0%BA%D1%83%D1%80%D0%B0%D1%82
==Зовнішні посилання==
http://dic.academic.ru/dic.nsf/ushakov/738046
[[Категорія:Ак]]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]

Акуратно

2013-12-02T19:26:10Z

Рибальченко Оксана: /* Ілюстрації */

==Словник Грінченка==
'''Акура́тно,''' ''нар.'' Аккуратно.

АКУРАТНО АККУРАТНО. 1. Нареч. к аккуратный. Аккуратно сделать что-н. А переписать. Аккуратно вычистить. || Осторожно (разг.). Несите аккуратно, чтобы не разбить. 2. Постоянно, не пропуская (разг.) Он аккуратно заходит к Нам по выходным дням. Нам газету доставляют аккуратно.

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

АКУРА́ТНО, АККУРАТНО.
1. нареч. к акуратный. Аккуратно сделать что-нибудь. А переписать. Аккуратно вычистить.
|| Осторожно (разг.). Несите аккуратно, чтобы не разбить.
2. Постоянно, не пропуская (разг.) Он аккуратно заходит к нам по выходным дням. Нам газету доставляют аккуратно.

Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935-1940.
АККУМУЛЯТОРНЫЙ
АКУРАТНОСТЬ
См. также в других словарях:
АКУРАТНО — АКУРАТНО, АККУРАТНО. 1. нареч. к акуратный. Аккуратно сделать что нибудь. А переписать. Аккуратно вычистить. || Осторожно (разг.). Несите аккуратно, чтобы не разбить. 2. Постоянно, не пропуская (разг.) Он аккуратно заходит к нам по выходным дням … Толковый словарь Ушакова
акуратно — 1) (точно) punctually; accurately, exactly 2) (охайно) tidily, neatly … Українсько-англійський словник
акуратно — Присл. до акуратний … Український тлумачний словник
акуратно — нар. аккура/тно; тща/тельно; поря/дливо; дото/шно … Українсько-російський словник
акуратно — akuratno присл. dokładnie, porządnie … Українсько-польський словник
акуратно — ფრთხილად, აკურატულად … Українсько-грузинський словник
аккуратно — акуратно, охайно, чепурно; дбало, ретельно, справно. * * * нар. акура/тно; оха/йно, че/пурно … Русско-украинский словарь
чистий — а, е. 1) Не забруднений, не замазаний, без бруду, пилу і плям. || Випраний, свіжий, ще не ношений. || у знач. ім. чи/сте, того, с. Випраний, свіжий, ще не ношений одяг. || Якого тримають у чистоті; прибраний. не засмічений, охайний. || Одягнений… … Український тлумачний словник
thoroughly — { θʌrəli}n1. напълно, съвсем, докрайn2. основно, коренно, радикално, издъноn3. грижливо, старателно, акуратноn4. задълбочено, подробно * * * { d^rъli} adv 1. напълно, съвсем, докрай; 2. основно, коре * * * усърдно; щателно; съвсем; основно;… … English-Bulgarian dictionary
nattily — adv розм. 1) акуратно, охайно; елегантно 2) спритно, метко; майстерно * * * [ nʒtili] adv 1) акуратно, охайно 2) спритно, моторно, майстерно … English-Ukrainian dictionary
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"

|}
Акуратно.jpg

==Див. також==
http://uk.wiktionary.org/wiki/%D0%B0%D0%BA%D1%83%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%BD%D0%BE
==Джерела та література==
http://slovoborg.su/definition/%D0%92+%D0%B0%D0%BA%D0%BA%D1%83%D1%80%D0%B0%D1%82
==Зовнішні посилання==
http://dic.academic.ru/dic.nsf/ushakov/738046
[[Категорія:Ак]]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]

Акуратно

2013-12-02T19:25:47Z

Рибальченко Оксана: /* Ілюстрації */

==Словник Грінченка==
'''Акура́тно,''' ''нар.'' Аккуратно.

АКУРАТНО АККУРАТНО. 1. Нареч. к аккуратный. Аккуратно сделать что-н. А переписать. Аккуратно вычистить. || Осторожно (разг.). Несите аккуратно, чтобы не разбить. 2. Постоянно, не пропуская (разг.) Он аккуратно заходит к Нам по выходным дням. Нам газету доставляют аккуратно.

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

АКУРА́ТНО, АККУРАТНО.
1. нареч. к акуратный. Аккуратно сделать что-нибудь. А переписать. Аккуратно вычистить.
|| Осторожно (разг.). Несите аккуратно, чтобы не разбить.
2. Постоянно, не пропуская (разг.) Он аккуратно заходит к нам по выходным дням. Нам газету доставляют аккуратно.

Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935-1940.
АККУМУЛЯТОРНЫЙ
АКУРАТНОСТЬ
См. также в других словарях:
АКУРАТНО — АКУРАТНО, АККУРАТНО. 1. нареч. к акуратный. Аккуратно сделать что нибудь. А переписать. Аккуратно вычистить. || Осторожно (разг.). Несите аккуратно, чтобы не разбить. 2. Постоянно, не пропуская (разг.) Он аккуратно заходит к нам по выходным дням … Толковый словарь Ушакова
акуратно — 1) (точно) punctually; accurately, exactly 2) (охайно) tidily, neatly … Українсько-англійський словник
акуратно — Присл. до акуратний … Український тлумачний словник
акуратно — нар. аккура/тно; тща/тельно; поря/дливо; дото/шно … Українсько-російський словник
акуратно — akuratno присл. dokładnie, porządnie … Українсько-польський словник
акуратно — ფრთხილად, აკურატულად … Українсько-грузинський словник
аккуратно — акуратно, охайно, чепурно; дбало, ретельно, справно. * * * нар. акура/тно; оха/йно, че/пурно … Русско-украинский словарь
чистий — а, е. 1) Не забруднений, не замазаний, без бруду, пилу і плям. || Випраний, свіжий, ще не ношений. || у знач. ім. чи/сте, того, с. Випраний, свіжий, ще не ношений одяг. || Якого тримають у чистоті; прибраний. не засмічений, охайний. || Одягнений… … Український тлумачний словник
thoroughly — { θʌrəli}n1. напълно, съвсем, докрайn2. основно, коренно, радикално, издъноn3. грижливо, старателно, акуратноn4. задълбочено, подробно * * * { d^rъli} adv 1. напълно, съвсем, докрай; 2. основно, коре * * * усърдно; щателно; съвсем; основно;… … English-Bulgarian dictionary
nattily — adv розм. 1) акуратно, охайно; елегантно 2) спритно, метко; майстерно * * * [ nʒtili] adv 1) акуратно, охайно 2) спритно, моторно, майстерно … English-Ukrainian dictionary
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"

|}
Акуратно.jpg

==Див. також==
http://uk.wiktionary.org/wiki/%D0%B0%D0%BA%D1%83%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%BD%D0%BE
==Джерела та література==
http://slovoborg.su/definition/%D0%92+%D0%B0%D0%BA%D0%BA%D1%83%D1%80%D0%B0%D1%82
==Зовнішні посилання==
http://dic.academic.ru/dic.nsf/ushakov/738046
[[Категорія:Ак]]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]

Файл:Акуратно.jpg

2013-12-02T19:24:13Z

Рибальченко Оксана:

Акуратно

2013-12-02T19:18:14Z

Рибальченко Оксана:

==Словник Грінченка==
'''Акура́тно,''' ''нар.'' Аккуратно.

АКУРАТНО АККУРАТНО. 1. Нареч. к аккуратный. Аккуратно сделать что-н. А переписать. Аккуратно вычистить. || Осторожно (разг.). Несите аккуратно, чтобы не разбить. 2. Постоянно, не пропуская (разг.) Он аккуратно заходит к Нам по выходным дням. Нам газету доставляют аккуратно.

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

АКУРА́ТНО, АККУРАТНО.
1. нареч. к акуратный. Аккуратно сделать что-нибудь. А переписать. Аккуратно вычистить.
|| Осторожно (разг.). Несите аккуратно, чтобы не разбить.
2. Постоянно, не пропуская (разг.) Он аккуратно заходит к нам по выходным дням. Нам газету доставляют аккуратно.

Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935-1940.
АККУМУЛЯТОРНЫЙ
АКУРАТНОСТЬ
См. также в других словарях:
АКУРАТНО — АКУРАТНО, АККУРАТНО. 1. нареч. к акуратный. Аккуратно сделать что нибудь. А переписать. Аккуратно вычистить. || Осторожно (разг.). Несите аккуратно, чтобы не разбить. 2. Постоянно, не пропуская (разг.) Он аккуратно заходит к нам по выходным дням … Толковый словарь Ушакова
акуратно — 1) (точно) punctually; accurately, exactly 2) (охайно) tidily, neatly … Українсько-англійський словник
акуратно — Присл. до акуратний … Український тлумачний словник
акуратно — нар. аккура/тно; тща/тельно; поря/дливо; дото/шно … Українсько-російський словник
акуратно — akuratno присл. dokładnie, porządnie … Українсько-польський словник
акуратно — ფრთხილად, აკურატულად … Українсько-грузинський словник
аккуратно — акуратно, охайно, чепурно; дбало, ретельно, справно. * * * нар. акура/тно; оха/йно, че/пурно … Русско-украинский словарь
чистий — а, е. 1) Не забруднений, не замазаний, без бруду, пилу і плям. || Випраний, свіжий, ще не ношений. || у знач. ім. чи/сте, того, с. Випраний, свіжий, ще не ношений одяг. || Якого тримають у чистоті; прибраний. не засмічений, охайний. || Одягнений… … Український тлумачний словник
thoroughly — { θʌrəli}n1. напълно, съвсем, докрайn2. основно, коренно, радикално, издъноn3. грижливо, старателно, акуратноn4. задълбочено, подробно * * * { d^rъli} adv 1. напълно, съвсем, докрай; 2. основно, коре * * * усърдно; щателно; съвсем; основно;… … English-Bulgarian dictionary
nattily — adv розм. 1) акуратно, охайно; елегантно 2) спритно, метко; майстерно * * * [ nʒtili] adv 1) акуратно, охайно 2) спритно, моторно, майстерно … English-Ukrainian dictionary
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"

|}

==Див. також==
http://uk.wiktionary.org/wiki/%D0%B0%D0%BA%D1%83%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%BD%D0%BE
==Джерела та література==
http://slovoborg.su/definition/%D0%92+%D0%B0%D0%BA%D0%BA%D1%83%D1%80%D0%B0%D1%82
==Зовнішні посилання==
http://dic.academic.ru/dic.nsf/ushakov/738046
[[Категорія:Ак]]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]

Акуратнісько

2013-12-02T19:17:23Z

Рибальченко Оксана:

==Словник Грінченка==
'''Акура́тнісько,''' ''нар.'' Точнехонько. Желех.

ТОЧНЁХОНЬКО, нареч. (прост.).
1. увелич. к точно в 1 знач., очень точно. Высчитай точнехонько, во что обойдется поездка.
2. увелич. к точно в 4 знач. «Ух! я точнехонько избавилась от петли!» Грибоедов.

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках
точнехонько — нареч, кол во синонимов: 4 • вчиль (3) • точнешенько (3) • точно (180) • точнёхонько … Словарь синонимов
ТОЧНЁХОНЬКО — ТОЧНЁХОНЬКО, нареч. (прост.). 1. увелич. к точно в 1 знач., очень точно. Высчитай точнехонько, во что обойдется поездка. 2. увелич. к точно в 4 знач. «Ух! я точнехонько избавилась от петли!» Грибоедов. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935… … Толковый словарь Ушакова
точно — См. будто, действительно, как, точный так точно... Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений. под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари, 1999. точно пунктуально, аккуратно; правильно, верно, в точности, безошибочно; по правилам,… … Словарь синонимов
ДОМ ГРИБОЕДОВА — В романе «Мастер и Маргарита» здание, где помещается возглавляемый Михаилом Александровичем Берлиозом МАССОЛИТ крупнейшая литературная организация. В Д. Г. Булгаков запечатлел так называемый Дом Герцена (Тверской бульвар, 25), где в 20 е… … Энциклопедия Булгакова
УХ — УХ, межд. Выражает различные сильные чувства. «Ух, я точнехонько избавилась от петли.» Грибоедов. « Ух, жарко!… До полдня грибы собирали.» Некрасов. «Ух, я не выношу клевет.» Лермонтов. «Ух! что это у вас за отвратительные понятия!» А.Островский … Толковый словарь Ушакова
-охонько и -ехонько — суффикс 1. Формообразовательная единица, образующая наречия, которые имеют усилительно ласкательное значение (белехонько, близехонько, легохонько, ранехонько, скорехонько, точнехонько и т.п.) Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Точно_КаРТА2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Точоо.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Точна_карта.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Точнісенько.jpg|x140px]]
|}
==Медіа==

==Джерела та література==
http://dic.academic.ru/dic.nsf/efremova/254945/%D0%A2%D0%BE%D1%87%D0%BD%D0%B5%D1%85%D0%BE%D0%BD%D1%8C%D0%BA%D0%BE

http://www.efremova.info/word/tochnexonko.html#.UpvWIcRdVjk
==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Ак]]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]

Акец!

2013-12-02T19:16:27Z

Рибальченко Оксана:

==Словник Грінченка==
'''Аке́ц!''' ''меж.'' Крикъ на телятъ. Шейк.

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

Шейк (від англ.(англійський) shake — трястися), сучасний бальний танець англійського походження; імпровізований, з характерним рухом плечей і корпусу. Музичний розмір 4 / 4 . Темп від помірного до помірно швидкого.

==Орфографічний словник української мови==
ШЕЙК іменник чоловічого роду
ШЕЙКЕР ше ШЕЙКУВАТИ,шейкува

==Словник англіцизмів==
ШЕЙК «англійський парний танець» - shake < англ. shake «трястись, хитатися».
ШЕЙКЕР л.н.а. «прилад для змішування коктейлів» - shaker < англ. shake «трясти, струшувати». «Господар ресторану відкрив блискучу …

==Музичні терміни==
ШЕЙК (від англ. shake - труситись) - популярний в першій половинні 1960-х років танець. Музичний розмір 4/4.
Латинська транскрипцiя: [sheyk]
→ ШЕЙХ шейх; ч. (араб., букв. - старий) 1. В арабських країнах - глава роду, а також сільський старшина. 2. Представник вищого мусульманського …
← ШЕЗЛОНГ шезлонг; ч. (фр., букв. - довгий стілець) легке розсувне крісло, на якому можна напівлежачи відпочивати.
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Танець_бальний.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Танець_бальний_2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Танець.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Бал._тан..jpg|x140px]]
|}

[[Файл:Шейк.jpg|міні]]
==Див. також==

Буквальний переклад цього слова означає … “Тряска”. А в обіг увійшло як позначення англійського бального танцю. Власне, назва було отримано через специфіку танцю: імпровізовані, швидкі рухи супроводжувалися вираженими різкими рухами плечей (їх тряскою).

Танець був досить популярний у другій половині 60-х рр. (20-е століття, звичайно) в Європі і США. У СРСР цей танець увійшов у моду в початку 70-их.

Шейк: сучасне звучання

Сьогодні слово шейк відомо більшості клубних любителів як деякий змішаний (з декількох інгредієнтів) напій або коктейль. Готується він у приладі з подібною назвою – шейкер. Пристрій, як правило, складається з декількох частин, в якому готують різного роду коктейлі – шийки, шляхом струшування інгредієнтів в перебігу декількох секунд.

==Джерела та література==
https://www.google.com.ua/search?newwindow=1&espv=210&es_sm=122&q=%D0%A8%D0%B5%D0%B9%D0%BA+%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F+%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B0&oq=%D0%A8%D0%B5%D0%B9%D0%BA+%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F+%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B0&gs_l=serp.3...37124.54487.0.54908.21.20.1.0.0.0.281.343.1j0j1.2.0....0...1c.1.32.serp..18.3.359.byojQWmBfdI
==Зовнішні посилання==
https://www.google.com.ua/search?q=%D0%B1%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96+%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%86%D1%96%D0%B7%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%B0%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F&oq=%D0%B1%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96+%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%86%D1%96%D0%B7%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%B0%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F&aqs=chrome..69i57.2452j0j9&sourceid=chrome&espv=210&es_sm=122&ie=UTF-8
[[Категорія:Ак]]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]

Акец!

2013-12-02T19:04:02Z

Рибальченко Оксана:

==Словник Грінченка==
'''Аке́ц!''' ''меж.'' Крикъ на телятъ. Шейк.

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

Шейк (від англ.(англійський) shake — трястися), сучасний бальний танець англійського походження; імпровізований, з характерним рухом плечей і корпусу. Музичний розмір 4 / 4 . Темп від помірного до помірно швидкого.

==Орфографічний словник української мови==
ШЕЙК іменник чоловічого роду
ШЕЙКЕР ше ШЕЙКУВАТИ,шейкува

==Словник англіцизмів==
ШЕЙК «англійський парний танець» - shake < англ. shake «трястись, хитатися».
ШЕЙКЕР л.н.а. «прилад для змішування коктейлів» - shaker < англ. shake «трясти, струшувати». «Господар ресторану відкрив блискучу …

==Музичні терміни==
ШЕЙК (від англ. shake - труситись) - популярний в першій половинні 1960-х років танець. Музичний розмір 4/4.
Латинська транскрипцiя: [sheyk]
→ ШЕЙХ шейх; ч. (араб., букв. - старий) 1. В арабських країнах - глава роду, а також сільський старшина. 2. Представник вищого мусульманського …
← ШЕЗЛОНГ шезлонг; ч. (фр., букв. - довгий стілець) легке розсувне крісло, на якому можна напівлежачи відпочивати.
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Танець_бальний.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Танець_бальний_2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Танець.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Бал._тан..jpg|x140px]]
|}

[[Файл:Шейк.jpg|міні]]
==Див. також==

Буквальний переклад цього слова означає … “Тряска”. А в обіг увійшло як позначення англійського бального танцю. Власне, назва було отримано через специфіку танцю: імпровізовані, швидкі рухи супроводжувалися вираженими різкими рухами плечей (їх тряскою).

Танець був досить популярний у другій половині 60-х рр. (20-е століття, звичайно) в Європі і США. У СРСР цей танець увійшов у моду в початку 70-их.

Шейк: сучасне звучання

Сьогодні слово шейк відомо більшості клубних любителів як деякий змішаний (з декількох інгредієнтів) напій або коктейль. Готується він у приладі з подібною назвою – шейкер. Пристрій, як правило, складається з декількох частин, в якому готують різного роду коктейлі – шийки, шляхом струшування інгредієнтів в перебігу декількох секунд.

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Ак]]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]

Акец!

2013-12-02T19:03:25Z

Рибальченко Оксана:

==Словник Грінченка==
'''Аке́ц!''' ''меж.'' Крикъ на телятъ. Шейк.

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

Шейк (від англ.(англійський) shake — трястися), сучасний бальний танець англійського походження; імпровізований, з характерним рухом плечей і корпусу. Музичний розмір 4 / 4 . Темп від помірного до помірно швидкого.

==Орфографічний словник української мови==
ШЕЙК іменник чоловічого роду
ШЕЙКЕР ше ШЕЙКУВАТИ,шейкува

==Словник англіцизмів==
ШЕЙК «англійський парний танець» - shake < англ. shake «трястись, хитатися».
ШЕЙКЕР л.н.а. «прилад для змішування коктейлів» - shaker < англ. shake «трясти, струшувати». «Господар ресторану відкрив блискучу …

==Музичні терміни==
ШЕЙК (від англ. shake - труситись) - популярний в першій половинні 1960-х років танець. Музичний розмір 4/4.
Латинська транскрипцiя: [sheyk]
→ ШЕЙХ шейх; ч. (араб., букв. - старий) 1. В арабських країнах - глава роду, а також сільський старшина. 2. Представник вищого мусульманського …
← ШЕЗЛОНГ шезлонг; ч. (фр., букв. - довгий стілець) легке розсувне крісло, на якому можна напівлежачи відпочивати.
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Танець_бальний.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Танець_бальний_2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Танець.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Бал._тан..jpg|x140px]]
|}
==Медіа==
{{#ev:youtube|http://www.youtube.com/watch?feature=player_detailpage&v=l06spAoJjQQ}}

[[Файл:Шейк.jpg|міні]]
==Див. також==

Буквальний переклад цього слова означає … “Тряска”. А в обіг увійшло як позначення англійського бального танцю. Власне, назва було отримано через специфіку танцю: імпровізовані, швидкі рухи супроводжувалися вираженими різкими рухами плечей (їх тряскою).

Танець був досить популярний у другій половині 60-х рр. (20-е століття, звичайно) в Європі і США. У СРСР цей танець увійшов у моду в початку 70-их.

Шейк: сучасне звучання

Сьогодні слово шейк відомо більшості клубних любителів як деякий змішаний (з декількох інгредієнтів) напій або коктейль. Готується він у приладі з подібною назвою – шейкер. Пристрій, як правило, складається з декількох частин, в якому готують різного роду коктейлі – шийки, шляхом струшування інгредієнтів в перебігу декількох секунд.

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Ак]]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]

Файл:Бал. тан..jpg

2013-12-02T19:02:23Z

Рибальченко Оксана:

Акец!

2013-12-02T18:58:45Z

Рибальченко Оксана:

==Словник Грінченка==
'''Аке́ц!''' ''меж.'' Крикъ на телятъ. Шейк.

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

Шейк (від англ.(англійський) shake — трястися), сучасний бальний танець англійського походження; імпровізований, з характерним рухом плечей і корпусу. Музичний розмір 4 / 4 . Темп від помірного до помірно швидкого.

==Орфографічний словник української мови==
ШЕЙК іменник чоловічого роду
ШЕЙКЕР ше ШЕЙКУВАТИ,шейкува

==Словник англіцизмів==
ШЕЙК «англійський парний танець» - shake < англ. shake «трястись, хитатися».
ШЕЙКЕР л.н.а. «прилад для змішування коктейлів» - shaker < англ. shake «трясти, струшувати». «Господар ресторану відкрив блискучу …

==Музичні терміни==
ШЕЙК (від англ. shake - труситись) - популярний в першій половинні 1960-х років танець. Музичний розмір 4/4.
Латинська транскрипцiя: [sheyk]
→ ШЕЙХ шейх; ч. (араб., букв. - старий) 1. В арабських країнах - глава роду, а також сільський старшина. 2. Представник вищого мусульманського …
← ШЕЗЛОНГ шезлонг; ч. (фр., букв. - довгий стілець) легке розсувне крісло, на якому можна напівлежачи відпочивати.
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Танець_бальний.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Танець_бальний_2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Танець.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}
==Медіа==
{{#ev:youtube|http://www.youtube.com/watch?feature=player_detailpage&v=l06spAoJjQQ}}

[[Файл:Шейк.jpg|міні]]
==Див. також==

Буквальний переклад цього слова означає … “Тряска”. А в обіг увійшло як позначення англійського бального танцю. Власне, назва було отримано через специфіку танцю: імпровізовані, швидкі рухи супроводжувалися вираженими різкими рухами плечей (їх тряскою).

Танець був досить популярний у другій половині 60-х рр. (20-е століття, звичайно) в Європі і США. У СРСР цей танець увійшов у моду в початку 70-их.

Шейк: сучасне звучання

Сьогодні слово шейк відомо більшості клубних любителів як деякий змішаний (з декількох інгредієнтів) напій або коктейль. Готується він у приладі з подібною назвою – шейкер. Пристрій, як правило, складається з декількох частин, в якому готують різного роду коктейлі – шийки, шляхом струшування інгредієнтів в перебігу декількох секунд.

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Ак]]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]

Акец!

2013-12-02T18:56:50Z

Рибальченко Оксана:

==Словник Грінченка==
'''Аке́ц!''' ''меж.'' Крикъ на телятъ. Шейк.

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

Шейк (від англ.(англійський) shake — трястися), сучасний бальний танець англійського походження; імпровізований, з характерним рухом плечей і корпусу. Музичний розмір 4 / 4 . Темп від помірного до помірно швидкого.

==Орфографічний словник української мови==
ШЕЙК іменник чоловічого роду
ШЕЙКЕР ше ШЕЙКУВАТИ,шейкува

==Словник англіцизмів==
ШЕЙК «англійський парний танець» - shake < англ. shake «трястись, хитатися».
ШЕЙКЕР л.н.а. «прилад для змішування коктейлів» - shaker < англ. shake «трясти, струшувати». «Господар ресторану відкрив блискучу …

==Музичні терміни==
ШЕЙК (від англ. shake - труситись) - популярний в першій половинні 1960-х років танець. Музичний розмір 4/4.
Латинська транскрипцiя: [sheyk]
→ ШЕЙХ шейх; ч. (араб., букв. - старий) 1. В арабських країнах - глава роду, а також сільський старшина. 2. Представник вищого мусульманського …
← ШЕЗЛОНГ шезлонг; ч. (фр., букв. - довгий стілець) легке розсувне крісло, на якому можна напівлежачи відпочивати.
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Танець_бальний.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Танець_бальний_2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Танець.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}
==Медіа==
{{#ev:youtube|{{#ev:youtube|код_відео}}}}

[[Файл:Шейк.jpg|міні]]
==Див. також==

Буквальний переклад цього слова означає … “Тряска”. А в обіг увійшло як позначення англійського бального танцю. Власне, назва було отримано через специфіку танцю: імпровізовані, швидкі рухи супроводжувалися вираженими різкими рухами плечей (їх тряскою).

Танець був досить популярний у другій половині 60-х рр. (20-е століття, звичайно) в Європі і США. У СРСР цей танець увійшов у моду в початку 70-их.

Шейк: сучасне звучання

Сьогодні слово шейк відомо більшості клубних любителів як деякий змішаний (з декількох інгредієнтів) напій або коктейль. Готується він у приладі з подібною назвою – шейкер. Пристрій, як правило, складається з декількох частин, в якому готують різного роду коктейлі – шийки, шляхом струшування інгредієнтів в перебігу декількох секунд.

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Ак]]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]

Акец!

2013-12-02T18:38:05Z

Рибальченко Оксана: /* Див. також */

==Словник Грінченка==
'''Аке́ц!''' ''меж.'' Крикъ на телятъ. Шейк.

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

Шейк (від англ.(англійський) shake — трястися), сучасний бальний танець англійського походження; імпровізований, з характерним рухом плечей і корпусу. Музичний розмір 4 / 4 . Темп від помірного до помірно швидкого.

==Орфографічний словник української мови==
ШЕЙК іменник чоловічого роду
ШЕЙКЕР ше ШЕЙКУВАТИ,шейкува

==Словник англіцизмів==
ШЕЙК «англійський парний танець» - shake < англ. shake «трястись, хитатися».
ШЕЙКЕР л.н.а. «прилад для змішування коктейлів» - shaker < англ. shake «трясти, струшувати». «Господар ресторану відкрив блискучу …

==Музичні терміни==
ШЕЙК (від англ. shake - труситись) - популярний в першій половинні 1960-х років танець. Музичний розмір 4/4.
Латинська транскрипцiя: [sheyk]
→ ШЕЙХ шейх; ч. (араб., букв. - старий) 1. В арабських країнах - глава роду, а також сільський старшина. 2. Представник вищого мусульманського …
← ШЕЗЛОНГ шезлонг; ч. (фр., букв. - довгий стілець) легке розсувне крісло, на якому можна напівлежачи відпочивати.
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Танець_бальний.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Танець_бальний_2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Танець.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}
==Медіа==

[[Файл:Шейк.jpg|міні]]
==Див. також==

Буквальний переклад цього слова означає … “Тряска”. А в обіг увійшло як позначення англійського бального танцю. Власне, назва було отримано через специфіку танцю: імпровізовані, швидкі рухи супроводжувалися вираженими різкими рухами плечей (їх тряскою).

Танець був досить популярний у другій половині 60-х рр. (20-е століття, звичайно) в Європі і США. У СРСР цей танець увійшов у моду в початку 70-их.

Шейк: сучасне звучання

Сьогодні слово шейк відомо більшості клубних любителів як деякий змішаний (з декількох інгредієнтів) напій або коктейль. Готується він у приладі з подібною назвою – шейкер. Пристрій, як правило, складається з декількох частин, в якому готують різного роду коктейлі – шийки, шляхом струшування інгредієнтів в перебігу декількох секунд.

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Ак]]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]

Файл:Шейк.jpg

2013-12-02T18:36:58Z

Рибальченко Оксана:

Акец!

2013-12-02T18:33:49Z

Рибальченко Оксана:

==Словник Грінченка==
'''Аке́ц!''' ''меж.'' Крикъ на телятъ. Шейк.

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

Шейк (від англ.(англійський) shake — трястися), сучасний бальний танець англійського походження; імпровізований, з характерним рухом плечей і корпусу. Музичний розмір 4 / 4 . Темп від помірного до помірно швидкого.

==Орфографічний словник української мови==
ШЕЙК іменник чоловічого роду
ШЕЙКЕР ше ШЕЙКУВАТИ,шейкува

==Словник англіцизмів==
ШЕЙК «англійський парний танець» - shake < англ. shake «трястись, хитатися».
ШЕЙКЕР л.н.а. «прилад для змішування коктейлів» - shaker < англ. shake «трясти, струшувати». «Господар ресторану відкрив блискучу …

==Музичні терміни==
ШЕЙК (від англ. shake - труситись) - популярний в першій половинні 1960-х років танець. Музичний розмір 4/4.
Латинська транскрипцiя: [sheyk]
→ ШЕЙХ шейх; ч. (араб., букв. - старий) 1. В арабських країнах - глава роду, а також сільський старшина. 2. Представник вищого мусульманського …
← ШЕЗЛОНГ шезлонг; ч. (фр., букв. - довгий стілець) легке розсувне крісло, на якому можна напівлежачи відпочивати.
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Танець_бальний.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Танець_бальний_2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Танець.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}
==Медіа==

==Див. також==

Буквальний переклад цього слова означає … “Тряска”. А в обіг увійшло як позначення англійського бального танцю. Власне, назва було отримано через специфіку танцю: імпровізовані, швидкі рухи супроводжувалися вираженими різкими рухами плечей (їх тряскою).

Танець був досить популярний у другій половині 60-х рр. (20-е століття, звичайно) в Європі і США. У СРСР цей танець увійшов у моду в початку 70-их.

Шейк: сучасне звучання

Сьогодні слово шейк відомо більшості клубних любителів як деякий змішаний (з декількох інгредієнтів) напій або коктейль. Готується він у приладі з подібною назвою – шейкер. Пристрій, як правило, складається з декількох частин, в якому готують різного роду коктейлі – шийки, шляхом струшування інгредієнтів в перебігу декількох секунд.

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Ак]]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]

Акец!

2013-12-02T18:31:13Z

Рибальченко Оксана:

Файл:Танець.jpg

2013-12-02T18:30:34Z

Рибальченко Оксана:

Акец!

2013-12-02T18:29:53Z

Рибальченко Оксана:

Файл:Танець бальний 2.jpg

2013-12-02T18:28:45Z

Рибальченко Оксана:

Акец!

2013-12-02T18:28:23Z

Рибальченко Оксана:

Файл:Танець бальний.jpg

2013-12-02T18:27:34Z

Рибальченко Оксана:

Акец!

2013-12-02T18:26:32Z

Рибальченко Оксана:

Акец!

2013-12-02T18:25:42Z

Рибальченко Оксана:

Акец!

2013-12-02T18:24:53Z

Рибальченко Оксана: