Київський столичний університет імені Бориса Грінченка - Внесок користувача [uk]

Звичай

2014-12-02T07:52:43Z

Подземельна Віолетта: /* Ілюстрації */

'''Звичай, -ча́ю, '''''м. ''1) Обычай; обыкновеніе. ''А я такий звичай маю, що по повній випиваю. ''Чуб. V. 1096. '''Своїм звичаєм'''. По обыкновенію, по своему обыкновенію. ''Сходились люде і своїм звичаєм навчав їх. ''Єв. Мр. X. 1. 2) Приличіе. ''І дітки звичай знають. ''Ном. № 2850. ''Слово неправдиве звичаю не знає. ''Лавр. 123. 3) Нравъ. Ум. '''Звичаєк, звичаєчок. '''''Поміж людьми помоталася, звичаєчків та набралася. ''МУЕ. III. 160.
[[Категорія:Зв]]

==Сучасні словники==
[http://slovopedia.org.ua/29/53399/11543.html Словопедія]
ЗВИЧАЙ
форма поведінки, прийнята певною суспільною групою, яку ця група традиційно підтримує; з. регулює широку сферу суспільних справ, важливих для даної групи, що існують поза сферою дії писаних законів, моралі, релігії; порушення з. приводить до негативної реакції з боку групи.

http://sum.in.ua/s/zvychaj[http://sum.in.ua/s/zvychaj Словник української мови]
ЗВИ́ЧАЙ, аю, рідко ЗВИЧА́Й, а́ю, чол.
1. Загальноприйнятий порядок, правила, які здавна існують у громадському житті й побуті якого-небудь народу, суспільної групи, колективу і т. ін. Він був менший сину батька, і все батьківське добро, по українському звичаю, припадало меншому синові (Нечуй-Левицький, II, 1956, 345); [Роман:] Тепер вже так повелося, що: що вулиця, то й звичай; що хата, то й закон (Марко Кропивницький, II, 1958, 23); Піднялася вся нація, бо урвався терпець народу, піднялася відплатити за зневагу прав своїх, за поругу звичаїв, за безчинства чужоземних панів, за пригноблення (Олександр Довженко, 1,1958, 272); У суворих селянських звичаях дівоча вірність стояла врівень з вояцькою честю (Михайло Стельмах, I, 1962, 260);
// Уклад суспільного життя нації, народу; культура, побут. З цією землею [Болгарією] і її людьми у Русі була довіку дружба й мир. І мови, і звичаї в них були майже однакові (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 131);
// Традиційний порядок відзначення яких-небудь подій, свят і т. ін., пов'язаний з виконанням певних дій і використанням відповідних атрибутів, предметів і т. ін. 1 Травня колгоспники [Полтавщини] всім селом виїжджають у найближчий ліс «варити кашу». Звичай цей є відгомоном ще дореволюційних традицій робітничого класу, коли пролетаріат змушений був відзначати День 1 Травня нелегально (Народна творчість та етнографія, 3, 1957, 108); Куліш завжди мріяв, що весілля у нього відбудеться за старим українським звичаєм, що й дівич-вечір буде, і коровай (Оксана Іваненко, Тарас. шляхи, 1954, 421).
2. тільки одн. Усталений, звичний спосіб, манера дії, поведінки кого-небудь; звичка. — В батьків та матерів в звичай чванитись своїми дочками та синами (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 338); — Так і ви до нас на з'їзд? Радісно, радісно своїх бачити! — заторохтів Проценко по-своєму, одкидаючи геть свою пиху і свій звичай згорда держатися... (Панас Мирний, III, 1954, 266). В звичаї у кого — хто-небудь має звичку щось робити. У них в гімназії — і хлопці часто плачуть, се у них в звичаї (Леся Українка, V, 1956, 403); Мати за звичай — мати звичку. Мали [бійці] за звичай голити один одному голови в усяких гумовах. влітку і взимку (Олесь Гончар, III, 1959, 264); Своїм звичаєм — як звичайно, як завжди. Коли настає вечір і стемнілося добре, вони [сови] вилетіли своїм звичаєм на польовання [полювання] (Іван Франко, IV, 1950, 108).
3. тільки одн. Ввічливість, пристойність у поведінці, манерах, дії. Потішаються [Захарій і Васька] діточками своїми, а найбільш їх послухнянством, звичаєм і що до усього доброго ретиві (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 365); Родом був він із самої низоти [низів], та звичаєм своїм і душею високою всіх в очах князівни переважував, і загорілася вона до нього скритою жагою (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 251).
Для звичаю — заради ввічливості, пристойності. Може, хто й впізнав Івана, Та боявся свого пана, А Іван царя впізнав, Для звичаю лиш питав (Леонід Первомайський, Казка.., 1958, 25); Звичаю навчати (вчити) — виховувати ввічливим, пристойним. Молилася [Україна], турбувалась, День і ніч не спала, Малих діток доглядала, Звичаю навчала (Тарас Шевченко, I, 1963, 221).
4. перев. мн. Правила достойної поведінки, прийняті в певному середовищі. [Панса:] Ти взяв її від мене в звичаях добрих виховану, чесну, римлянку справедливу — чим же стала вона в твоєму дому [домі]? (Леся Українка, II, 1951, 456); — Як він намагався вивчити всі тонкощі ґречності, всі звичаї, опанувати латинь й закони шляхетської честі! (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 40).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Звичай1.jpg]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Звичай 2.jpg]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Звичай3.jpg]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Звичай4.jpg]]
|}

==Медіа==

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут людини]]
[[Категорія:Слова 2014 року]]
[[Категорія:Слова 2014 року]]

Звичай

2014-12-02T07:52:28Z

Подземельна Віолетта: /* Ілюстрації */

'''Звичай, -ча́ю, '''''м. ''1) Обычай; обыкновеніе. ''А я такий звичай маю, що по повній випиваю. ''Чуб. V. 1096. '''Своїм звичаєм'''. По обыкновенію, по своему обыкновенію. ''Сходились люде і своїм звичаєм навчав їх. ''Єв. Мр. X. 1. 2) Приличіе. ''І дітки звичай знають. ''Ном. № 2850. ''Слово неправдиве звичаю не знає. ''Лавр. 123. 3) Нравъ. Ум. '''Звичаєк, звичаєчок. '''''Поміж людьми помоталася, звичаєчків та набралася. ''МУЕ. III. 160.
[[Категорія:Зв]]

==Сучасні словники==
[http://slovopedia.org.ua/29/53399/11543.html Словопедія]
ЗВИЧАЙ
форма поведінки, прийнята певною суспільною групою, яку ця група традиційно підтримує; з. регулює широку сферу суспільних справ, важливих для даної групи, що існують поза сферою дії писаних законів, моралі, релігії; порушення з. приводить до негативної реакції з боку групи.

http://sum.in.ua/s/zvychaj[http://sum.in.ua/s/zvychaj Словник української мови]
ЗВИ́ЧАЙ, аю, рідко ЗВИЧА́Й, а́ю, чол.
1. Загальноприйнятий порядок, правила, які здавна існують у громадському житті й побуті якого-небудь народу, суспільної групи, колективу і т. ін. Він був менший сину батька, і все батьківське добро, по українському звичаю, припадало меншому синові (Нечуй-Левицький, II, 1956, 345); [Роман:] Тепер вже так повелося, що: що вулиця, то й звичай; що хата, то й закон (Марко Кропивницький, II, 1958, 23); Піднялася вся нація, бо урвався терпець народу, піднялася відплатити за зневагу прав своїх, за поругу звичаїв, за безчинства чужоземних панів, за пригноблення (Олександр Довженко, 1,1958, 272); У суворих селянських звичаях дівоча вірність стояла врівень з вояцькою честю (Михайло Стельмах, I, 1962, 260);
// Уклад суспільного життя нації, народу; культура, побут. З цією землею [Болгарією] і її людьми у Русі була довіку дружба й мир. І мови, і звичаї в них були майже однакові (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 131);
// Традиційний порядок відзначення яких-небудь подій, свят і т. ін., пов'язаний з виконанням певних дій і використанням відповідних атрибутів, предметів і т. ін. 1 Травня колгоспники [Полтавщини] всім селом виїжджають у найближчий ліс «варити кашу». Звичай цей є відгомоном ще дореволюційних традицій робітничого класу, коли пролетаріат змушений був відзначати День 1 Травня нелегально (Народна творчість та етнографія, 3, 1957, 108); Куліш завжди мріяв, що весілля у нього відбудеться за старим українським звичаєм, що й дівич-вечір буде, і коровай (Оксана Іваненко, Тарас. шляхи, 1954, 421).
2. тільки одн. Усталений, звичний спосіб, манера дії, поведінки кого-небудь; звичка. — В батьків та матерів в звичай чванитись своїми дочками та синами (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 338); — Так і ви до нас на з'їзд? Радісно, радісно своїх бачити! — заторохтів Проценко по-своєму, одкидаючи геть свою пиху і свій звичай згорда держатися... (Панас Мирний, III, 1954, 266). В звичаї у кого — хто-небудь має звичку щось робити. У них в гімназії — і хлопці часто плачуть, се у них в звичаї (Леся Українка, V, 1956, 403); Мати за звичай — мати звичку. Мали [бійці] за звичай голити один одному голови в усяких гумовах. влітку і взимку (Олесь Гончар, III, 1959, 264); Своїм звичаєм — як звичайно, як завжди. Коли настає вечір і стемнілося добре, вони [сови] вилетіли своїм звичаєм на польовання [полювання] (Іван Франко, IV, 1950, 108).
3. тільки одн. Ввічливість, пристойність у поведінці, манерах, дії. Потішаються [Захарій і Васька] діточками своїми, а найбільш їх послухнянством, звичаєм і що до усього доброго ретиві (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 365); Родом був він із самої низоти [низів], та звичаєм своїм і душею високою всіх в очах князівни переважував, і загорілася вона до нього скритою жагою (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 251).
Для звичаю — заради ввічливості, пристойності. Може, хто й впізнав Івана, Та боявся свого пана, А Іван царя впізнав, Для звичаю лиш питав (Леонід Первомайський, Казка.., 1958, 25); Звичаю навчати (вчити) — виховувати ввічливим, пристойним. Молилася [Україна], турбувалась, День і ніч не спала, Малих діток доглядала, Звичаю навчала (Тарас Шевченко, I, 1963, 221).
4. перев. мн. Правила достойної поведінки, прийняті в певному середовищі. [Панса:] Ти взяв її від мене в звичаях добрих виховану, чесну, римлянку справедливу — чим же стала вона в твоєму дому [домі]? (Леся Українка, II, 1951, 456); — Як він намагався вивчити всі тонкощі ґречності, всі звичаї, опанувати латинь й закони шляхетської честі! (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 40).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Звичай1.jpg]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Звичай2.jpg]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Звичай3.jpg]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Звичай4.jpg]]
|}

==Медіа==

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут людини]]
[[Категорія:Слова 2014 року]]
[[Категорія:Слова 2014 року]]

Звичай

2014-12-02T07:51:51Z

Подземельна Віолетта: /* Ілюстрації */

'''Звичай, -ча́ю, '''''м. ''1) Обычай; обыкновеніе. ''А я такий звичай маю, що по повній випиваю. ''Чуб. V. 1096. '''Своїм звичаєм'''. По обыкновенію, по своему обыкновенію. ''Сходились люде і своїм звичаєм навчав їх. ''Єв. Мр. X. 1. 2) Приличіе. ''І дітки звичай знають. ''Ном. № 2850. ''Слово неправдиве звичаю не знає. ''Лавр. 123. 3) Нравъ. Ум. '''Звичаєк, звичаєчок. '''''Поміж людьми помоталася, звичаєчків та набралася. ''МУЕ. III. 160.
[[Категорія:Зв]]

==Сучасні словники==
[http://slovopedia.org.ua/29/53399/11543.html Словопедія]
ЗВИЧАЙ
форма поведінки, прийнята певною суспільною групою, яку ця група традиційно підтримує; з. регулює широку сферу суспільних справ, важливих для даної групи, що існують поза сферою дії писаних законів, моралі, релігії; порушення з. приводить до негативної реакції з боку групи.

http://sum.in.ua/s/zvychaj[http://sum.in.ua/s/zvychaj Словник української мови]
ЗВИ́ЧАЙ, аю, рідко ЗВИЧА́Й, а́ю, чол.
1. Загальноприйнятий порядок, правила, які здавна існують у громадському житті й побуті якого-небудь народу, суспільної групи, колективу і т. ін. Він був менший сину батька, і все батьківське добро, по українському звичаю, припадало меншому синові (Нечуй-Левицький, II, 1956, 345); [Роман:] Тепер вже так повелося, що: що вулиця, то й звичай; що хата, то й закон (Марко Кропивницький, II, 1958, 23); Піднялася вся нація, бо урвався терпець народу, піднялася відплатити за зневагу прав своїх, за поругу звичаїв, за безчинства чужоземних панів, за пригноблення (Олександр Довженко, 1,1958, 272); У суворих селянських звичаях дівоча вірність стояла врівень з вояцькою честю (Михайло Стельмах, I, 1962, 260);
// Уклад суспільного життя нації, народу; культура, побут. З цією землею [Болгарією] і її людьми у Русі була довіку дружба й мир. І мови, і звичаї в них були майже однакові (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 131);
// Традиційний порядок відзначення яких-небудь подій, свят і т. ін., пов'язаний з виконанням певних дій і використанням відповідних атрибутів, предметів і т. ін. 1 Травня колгоспники [Полтавщини] всім селом виїжджають у найближчий ліс «варити кашу». Звичай цей є відгомоном ще дореволюційних традицій робітничого класу, коли пролетаріат змушений був відзначати День 1 Травня нелегально (Народна творчість та етнографія, 3, 1957, 108); Куліш завжди мріяв, що весілля у нього відбудеться за старим українським звичаєм, що й дівич-вечір буде, і коровай (Оксана Іваненко, Тарас. шляхи, 1954, 421).
2. тільки одн. Усталений, звичний спосіб, манера дії, поведінки кого-небудь; звичка. — В батьків та матерів в звичай чванитись своїми дочками та синами (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 338); — Так і ви до нас на з'їзд? Радісно, радісно своїх бачити! — заторохтів Проценко по-своєму, одкидаючи геть свою пиху і свій звичай згорда держатися... (Панас Мирний, III, 1954, 266). В звичаї у кого — хто-небудь має звичку щось робити. У них в гімназії — і хлопці часто плачуть, се у них в звичаї (Леся Українка, V, 1956, 403); Мати за звичай — мати звичку. Мали [бійці] за звичай голити один одному голови в усяких гумовах. влітку і взимку (Олесь Гончар, III, 1959, 264); Своїм звичаєм — як звичайно, як завжди. Коли настає вечір і стемнілося добре, вони [сови] вилетіли своїм звичаєм на польовання [полювання] (Іван Франко, IV, 1950, 108).
3. тільки одн. Ввічливість, пристойність у поведінці, манерах, дії. Потішаються [Захарій і Васька] діточками своїми, а найбільш їх послухнянством, звичаєм і що до усього доброго ретиві (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 365); Родом був він із самої низоти [низів], та звичаєм своїм і душею високою всіх в очах князівни переважував, і загорілася вона до нього скритою жагою (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 251).
Для звичаю — заради ввічливості, пристойності. Може, хто й впізнав Івана, Та боявся свого пана, А Іван царя впізнав, Для звичаю лиш питав (Леонід Первомайський, Казка.., 1958, 25); Звичаю навчати (вчити) — виховувати ввічливим, пристойним. Молилася [Україна], турбувалась, День і ніч не спала, Малих діток доглядала, Звичаю навчала (Тарас Шевченко, I, 1963, 221).
4. перев. мн. Правила достойної поведінки, прийняті в певному середовищі. [Панса:] Ти взяв її від мене в звичаях добрих виховану, чесну, римлянку справедливу — чим же стала вона в твоєму дому [домі]? (Леся Українка, II, 1951, 456); — Як він намагався вивчити всі тонкощі ґречності, всі звичаї, опанувати латинь й закони шляхетської честі! (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 40).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Звичай1.jpg]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}

==Медіа==

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут людини]]
[[Категорія:Слова 2014 року]]
[[Категорія:Слова 2014 року]]

Звичай

2014-12-02T07:49:43Z

Подземельна Віолетта: /* Ілюстрації */

'''Звичай, -ча́ю, '''''м. ''1) Обычай; обыкновеніе. ''А я такий звичай маю, що по повній випиваю. ''Чуб. V. 1096. '''Своїм звичаєм'''. По обыкновенію, по своему обыкновенію. ''Сходились люде і своїм звичаєм навчав їх. ''Єв. Мр. X. 1. 2) Приличіе. ''І дітки звичай знають. ''Ном. № 2850. ''Слово неправдиве звичаю не знає. ''Лавр. 123. 3) Нравъ. Ум. '''Звичаєк, звичаєчок. '''''Поміж людьми помоталася, звичаєчків та набралася. ''МУЕ. III. 160.
[[Категорія:Зв]]

==Сучасні словники==
[http://slovopedia.org.ua/29/53399/11543.html Словопедія]
ЗВИЧАЙ
форма поведінки, прийнята певною суспільною групою, яку ця група традиційно підтримує; з. регулює широку сферу суспільних справ, важливих для даної групи, що існують поза сферою дії писаних законів, моралі, релігії; порушення з. приводить до негативної реакції з боку групи.

http://sum.in.ua/s/zvychaj[http://sum.in.ua/s/zvychaj Словник української мови]
ЗВИ́ЧАЙ, аю, рідко ЗВИЧА́Й, а́ю, чол.
1. Загальноприйнятий порядок, правила, які здавна існують у громадському житті й побуті якого-небудь народу, суспільної групи, колективу і т. ін. Він був менший сину батька, і все батьківське добро, по українському звичаю, припадало меншому синові (Нечуй-Левицький, II, 1956, 345); [Роман:] Тепер вже так повелося, що: що вулиця, то й звичай; що хата, то й закон (Марко Кропивницький, II, 1958, 23); Піднялася вся нація, бо урвався терпець народу, піднялася відплатити за зневагу прав своїх, за поругу звичаїв, за безчинства чужоземних панів, за пригноблення (Олександр Довженко, 1,1958, 272); У суворих селянських звичаях дівоча вірність стояла врівень з вояцькою честю (Михайло Стельмах, I, 1962, 260);
// Уклад суспільного життя нації, народу; культура, побут. З цією землею [Болгарією] і її людьми у Русі була довіку дружба й мир. І мови, і звичаї в них були майже однакові (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 131);
// Традиційний порядок відзначення яких-небудь подій, свят і т. ін., пов'язаний з виконанням певних дій і використанням відповідних атрибутів, предметів і т. ін. 1 Травня колгоспники [Полтавщини] всім селом виїжджають у найближчий ліс «варити кашу». Звичай цей є відгомоном ще дореволюційних традицій робітничого класу, коли пролетаріат змушений був відзначати День 1 Травня нелегально (Народна творчість та етнографія, 3, 1957, 108); Куліш завжди мріяв, що весілля у нього відбудеться за старим українським звичаєм, що й дівич-вечір буде, і коровай (Оксана Іваненко, Тарас. шляхи, 1954, 421).
2. тільки одн. Усталений, звичний спосіб, манера дії, поведінки кого-небудь; звичка. — В батьків та матерів в звичай чванитись своїми дочками та синами (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 338); — Так і ви до нас на з'їзд? Радісно, радісно своїх бачити! — заторохтів Проценко по-своєму, одкидаючи геть свою пиху і свій звичай згорда держатися... (Панас Мирний, III, 1954, 266). В звичаї у кого — хто-небудь має звичку щось робити. У них в гімназії — і хлопці часто плачуть, се у них в звичаї (Леся Українка, V, 1956, 403); Мати за звичай — мати звичку. Мали [бійці] за звичай голити один одному голови в усяких гумовах. влітку і взимку (Олесь Гончар, III, 1959, 264); Своїм звичаєм — як звичайно, як завжди. Коли настає вечір і стемнілося добре, вони [сови] вилетіли своїм звичаєм на польовання [полювання] (Іван Франко, IV, 1950, 108).
3. тільки одн. Ввічливість, пристойність у поведінці, манерах, дії. Потішаються [Захарій і Васька] діточками своїми, а найбільш їх послухнянством, звичаєм і що до усього доброго ретиві (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 365); Родом був він із самої низоти [низів], та звичаєм своїм і душею високою всіх в очах князівни переважував, і загорілася вона до нього скритою жагою (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 251).
Для звичаю — заради ввічливості, пристойності. Може, хто й впізнав Івана, Та боявся свого пана, А Іван царя впізнав, Для звичаю лиш питав (Леонід Первомайський, Казка.., 1958, 25); Звичаю навчати (вчити) — виховувати ввічливим, пристойним. Молилася [Україна], турбувалась, День і ніч не спала, Малих діток доглядала, Звичаю навчала (Тарас Шевченко, I, 1963, 221).
4. перев. мн. Правила достойної поведінки, прийняті в певному середовищі. [Панса:] Ти взяв її від мене в звичаях добрих виховану, чесну, римлянку справедливу — чим же стала вона в твоєму дому [домі]? (Леся Українка, II, 1951, 456); — Як він намагався вивчити всі тонкощі ґречності, всі звичаї, опанувати латинь й закони шляхетської честі! (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 40).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Звичай 1.jpg]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}

==Медіа==

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут людини]]
[[Категорія:Слова 2014 року]]
[[Категорія:Слова 2014 року]]

Файл:Звичай1.jpg

2014-12-02T07:46:48Z

Подземельна Віолетта:

Звичай

2014-12-02T07:36:09Z

Подземельна Віолетта: /* Сучасні словники */

'''Звичай, -ча́ю, '''''м. ''1) Обычай; обыкновеніе. ''А я такий звичай маю, що по повній випиваю. ''Чуб. V. 1096. '''Своїм звичаєм'''. По обыкновенію, по своему обыкновенію. ''Сходились люде і своїм звичаєм навчав їх. ''Єв. Мр. X. 1. 2) Приличіе. ''І дітки звичай знають. ''Ном. № 2850. ''Слово неправдиве звичаю не знає. ''Лавр. 123. 3) Нравъ. Ум. '''Звичаєк, звичаєчок. '''''Поміж людьми помоталася, звичаєчків та набралася. ''МУЕ. III. 160.
[[Категорія:Зв]]

==Сучасні словники==
[http://slovopedia.org.ua/29/53399/11543.html Словопедія]
ЗВИЧАЙ
форма поведінки, прийнята певною суспільною групою, яку ця група традиційно підтримує; з. регулює широку сферу суспільних справ, важливих для даної групи, що існують поза сферою дії писаних законів, моралі, релігії; порушення з. приводить до негативної реакції з боку групи.

http://sum.in.ua/s/zvychaj[http://sum.in.ua/s/zvychaj Словник української мови]
ЗВИ́ЧАЙ, аю, рідко ЗВИЧА́Й, а́ю, чол.
1. Загальноприйнятий порядок, правила, які здавна існують у громадському житті й побуті якого-небудь народу, суспільної групи, колективу і т. ін. Він був менший сину батька, і все батьківське добро, по українському звичаю, припадало меншому синові (Нечуй-Левицький, II, 1956, 345); [Роман:] Тепер вже так повелося, що: що вулиця, то й звичай; що хата, то й закон (Марко Кропивницький, II, 1958, 23); Піднялася вся нація, бо урвався терпець народу, піднялася відплатити за зневагу прав своїх, за поругу звичаїв, за безчинства чужоземних панів, за пригноблення (Олександр Довженко, 1,1958, 272); У суворих селянських звичаях дівоча вірність стояла врівень з вояцькою честю (Михайло Стельмах, I, 1962, 260);
// Уклад суспільного життя нації, народу; культура, побут. З цією землею [Болгарією] і її людьми у Русі була довіку дружба й мир. І мови, і звичаї в них були майже однакові (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 131);
// Традиційний порядок відзначення яких-небудь подій, свят і т. ін., пов'язаний з виконанням певних дій і використанням відповідних атрибутів, предметів і т. ін. 1 Травня колгоспники [Полтавщини] всім селом виїжджають у найближчий ліс «варити кашу». Звичай цей є відгомоном ще дореволюційних традицій робітничого класу, коли пролетаріат змушений був відзначати День 1 Травня нелегально (Народна творчість та етнографія, 3, 1957, 108); Куліш завжди мріяв, що весілля у нього відбудеться за старим українським звичаєм, що й дівич-вечір буде, і коровай (Оксана Іваненко, Тарас. шляхи, 1954, 421).
2. тільки одн. Усталений, звичний спосіб, манера дії, поведінки кого-небудь; звичка. — В батьків та матерів в звичай чванитись своїми дочками та синами (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 338); — Так і ви до нас на з'їзд? Радісно, радісно своїх бачити! — заторохтів Проценко по-своєму, одкидаючи геть свою пиху і свій звичай згорда держатися... (Панас Мирний, III, 1954, 266). В звичаї у кого — хто-небудь має звичку щось робити. У них в гімназії — і хлопці часто плачуть, се у них в звичаї (Леся Українка, V, 1956, 403); Мати за звичай — мати звичку. Мали [бійці] за звичай голити один одному голови в усяких гумовах. влітку і взимку (Олесь Гончар, III, 1959, 264); Своїм звичаєм — як звичайно, як завжди. Коли настає вечір і стемнілося добре, вони [сови] вилетіли своїм звичаєм на польовання [полювання] (Іван Франко, IV, 1950, 108).
3. тільки одн. Ввічливість, пристойність у поведінці, манерах, дії. Потішаються [Захарій і Васька] діточками своїми, а найбільш їх послухнянством, звичаєм і що до усього доброго ретиві (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 365); Родом був він із самої низоти [низів], та звичаєм своїм і душею високою всіх в очах князівни переважував, і загорілася вона до нього скритою жагою (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 251).
Для звичаю — заради ввічливості, пристойності. Може, хто й впізнав Івана, Та боявся свого пана, А Іван царя впізнав, Для звичаю лиш питав (Леонід Первомайський, Казка.., 1958, 25); Звичаю навчати (вчити) — виховувати ввічливим, пристойним. Молилася [Україна], турбувалась, День і ніч не спала, Малих діток доглядала, Звичаю навчала (Тарас Шевченко, I, 1963, 221).
4. перев. мн. Правила достойної поведінки, прийняті в певному середовищі. [Панса:] Ти взяв її від мене в звичаях добрих виховану, чесну, римлянку справедливу — чим же стала вона в твоєму дому [домі]? (Леся Українка, II, 1951, 456); — Як він намагався вивчити всі тонкощі ґречності, всі звичаї, опанувати латинь й закони шляхетської честі! (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 40).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}
==Медіа==

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут людини]]
[[Категорія:Слова 2014 року]]
[[Категорія:Слова 2014 року]]

Звичай

2014-12-02T07:32:07Z

Подземельна Віолетта: /* Сучасні словники */

Звичай

2014-12-02T07:26:37Z

Подземельна Віолетта:

Користувач:Подземельна Віолетта

2014-12-02T07:20:28Z

Подземельна Віолетта: /* Група */

[[Файл:Photoicon.png|thumb|Фото]]

==Загальні відомості==

===ПІБ===
Подземельна Віолетта

===Спеціальність===
Соціальна педагогіка

===Група===
СПб-1-13-4.0д

==Контакти==

===Електронна пошта===
*[mailto:mail@domain.net назва посилання]
===Skype===
<skype style="chat" action="chat">ЛОГІН</skype>
===Web сторінка===
Посилання на сторінку (власний сайт, соц. мережа, тощо)

==Участь==
===Конференції===

===Олімпіади===

===Соціальні проекти===

===Благодійні акції===

===Університетські заходи===

==Громадська діяльність==

==Мої захоплення==

=Словник Грінченка і сучасність=
==Слова, що додав(ла)==
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{Педагогічний інститут}}}]]
[[Категорія: Словник Грінченка і сучасність/Учасники]]

Користувач:Подземельна Віолетта

2014-12-02T07:20:08Z

Подземельна Віолетта: /* Спеціальність */

[[Файл:Photoicon.png|thumb|Фото]]

==Загальні відомості==

===ПІБ===
Подземельна Віолетта

===Спеціальність===
Соціальна педагогіка

===Група===

==Контакти==

===Електронна пошта===
*[mailto:mail@domain.net назва посилання]
===Skype===
<skype style="chat" action="chat">ЛОГІН</skype>
===Web сторінка===
Посилання на сторінку (власний сайт, соц. мережа, тощо)

==Участь==
===Конференції===

===Олімпіади===

===Соціальні проекти===

===Благодійні акції===

===Університетські заходи===

==Громадська діяльність==

==Мої захоплення==

=Словник Грінченка і сучасність=
==Слова, що додав(ла)==
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{Педагогічний інститут}}}]]
[[Категорія: Словник Грінченка і сучасність/Учасники]]

Користувач:Подземельна Віолетта

2014-12-02T07:19:37Z

Подземельна Віолетта: /* ПІБ */

[[Файл:Photoicon.png|thumb|Фото]]

==Загальні відомості==

===ПІБ===
Подземельна Віолетта

===Спеціальність===

===Група===

==Контакти==

===Електронна пошта===
*[mailto:mail@domain.net назва посилання]
===Skype===
<skype style="chat" action="chat">ЛОГІН</skype>
===Web сторінка===
Посилання на сторінку (власний сайт, соц. мережа, тощо)

==Участь==
===Конференції===

===Олімпіади===

===Соціальні проекти===

===Благодійні акції===

===Університетські заходи===

==Громадська діяльність==

==Мої захоплення==

=Словник Грінченка і сучасність=
==Слова, що додав(ла)==
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{Педагогічний інститут}}}]]
[[Категорія: Словник Грінченка і сучасність/Учасники]]

Користувач:Подземельна Віолетта

2014-12-02T07:18:29Z

Подземельна Віолетта: Створена сторінка: {{subst:Шаблон:Сторінка студента}} {{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність/Учасник}}

[[Файл:Photoicon.png|thumb|Фото]]

==Загальні відомості==

===ПІБ===

===Спеціальність===

===Група===

==Контакти==

===Електронна пошта===
*[mailto:mail@domain.net назва посилання]
===Skype===
<skype style="chat" action="chat">ЛОГІН</skype>
===Web сторінка===
Посилання на сторінку (власний сайт, соц. мережа, тощо)

==Участь==
===Конференції===

===Олімпіади===

===Соціальні проекти===

===Благодійні акції===

===Університетські заходи===

==Громадська діяльність==

==Мої захоплення==

=Словник Грінченка і сучасність=
==Слова, що додав(ла)==
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{Педагогічний інститут}}}]]
[[Категорія: Словник Грінченка і сучасність/Учасники]]