https://wiki.kubg.edu.ua/api.php?action=feedcontributions&feedformat=atom&user=%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80+%D0%A1%D1%82%D0%B5%D0%BF%D0%B0%D0%BD%D1%8E%D0%BA 2026-05-05T09:26:03Z Внесок користувача MediaWiki 1.23.15 https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%93%D0%B0%D0%B7 2013-11-29T22:00:22Z

<p>Олександр Степанюк: </p> <hr /> <div><br /> Газ (нід. gas, від грец. chaos — хаос) — один із агрегатних станів речовини, для якого характерні великі відстані між частинками (молекулами, атомами, іонами) порівняно з твердим чи рідинним станами, слабка міжмолекулярна взаємодія, невпорядкованість структури, а середня кінетична енергія хаотичного руху частинок набагато більша за енергію взаємодії між ними. Характеристичною властивістю газу є те, що він здатний вільно поширюватися в усьому доступному для нього просторі, рівномірно заповнюючи його. На відміну від рідини та твердого тіла газ не утворює поверхні. Характерним прикладом газу є повітря.<br /> Газами називають також хімічні речовини, які перебувають в газоподібному стані за нормальних умов. В цьому сенсі повітря складається з кількох газів — азоту, кисню, діоксиду вуглецю, аргону та інших.<br /> == Хімічний склад ==<br /> Термін «газ» (нід. gas) є неологізмом і вперше використаний на початку 17-го століття фламандським хіміком Ян Баптист ван Гельмонтом. Він застосував це слово, мабуть, як спрощену фонетичну транскрипцію грецького слова «Хаос» (грец. chaos)— «g» в голландській вимові звучить як українська літера «х» і в цьому випадку Ван Гельмонт просто застосував установлений у використанні серед алхіміків термін, що вперше з'явився в працях Парацельса. Відповідно до термінології Парацельса «хаос» означало щось на кшталт «дуже розріджена вода».<br /> <br /> == Фізичні властивості та характеристики ==<br /> <br /> ==Макроскопічні характеристики ==<br /> <br /> Оскільки більшість газів складно або неможливо спостерігати безпосередньо нашими органами чуттів, вони описуються за допомогою чотирьох фізичних властивостей або макроскопічних характеристик: тиск, об'єм, кількість часток (хіміки, згрупували їх у моль (одиниця)) і температура. Ці чотири характеристики здавна неодноразово досліджувались вченими, такими як Роберт Бойль, Жак Шарль, Джон Дальтон, Джозеф Гей-Люссак та Амедео Авогадро для різних газів в різних умовах. Їхнє детальне вивчення в підсумку, призвело до встановлення математичного зв'язку між цими властивостями, вираженого у рівнянні стану ідеального газу (див. нижче розділ «Спрощені моделі газу»).<br /> Основною особливістю газу є те, що він заповнює весь доступний простір, не утворюючи поверхні. Гази завжди змішуються. Газ — ізотропна речовина, тобто його властивості не залежать від напрямку. За відсутності сил тяжіння тиск у всіх точках газу однаковий.<br /> У полі сил тяжіння густина й тиск не однакові в кожній точці, зменшуючись із висотою за барометричною формулою. Відповідно, в полі сил тяжіння неоднорідною стає суміш газів. Важчі гази мають тенденцію осідати нижче, а легші — підніматися вгору. В полі тяжіння на будь-яке тіло в газі діє Архімедова сила, яку використовують повітряні кулі, заповнені легкими газами або гарячим повітрям.<br /> Газ має високу стисливість — при збільшенні тиску зростає його густина. При зростанні температури розширюється. При стискуванні газ може перейти в рідину, але конденсація відбувається не за будь-якої температури, а за температури, нижчої за критичну. Критична температура є характеристикою конкретного газу й залежить від сил взаємодії між його молекулами. Так, наприклад, газ гелій можна зрідити тільки за температури, нижчої від 4,2 К.<br /> Існують гази, які при охолодженні переходять у тверде тіло, оминаючи рідку фазу. Перетворення рідини в газ називається випаровуванням, а безпосереднє перетворення твердого тіла в газ — сублімацією.<br /> <br /> <br /> == Співіснування з рідиною ==<br /> В певному діапазоні температури й тиску газова та рідка фаза однієї й тієї ж речовини можуть співіснувати. Частина молекул газу переходить в рідину, яка має більшу густину, отже густина газу над поверхнею рідини може залишатися нижчою. Газ над поверхнею рідини називають парою.<br /> <br /> == Мікроскопічні характеристики ==<br /> <br /> Якщо спостерігати газ під потужним мікроскопом, можна побачити набір часток (молекул, атомів, іонів, електронів і т. д.) без певної форми та об'єму, які знаходяться у хаотичному русі. Ці нейтральні частки газу змінюють напрямок тільки тоді, коли вони стикаються з іншими частками або стінками ємкості. Якщо припустити, що ці взаємодії (удари) абсолютно пружні, ця речовина перетворюється з реального в ідеальний газ. Частка з мікроскопічної точки зору газу описується молекулярно-кінетичною теорією. Всі передумови, що лежать у цій теорії можна знайти в розділі «Основні постулати» кінетичної теорії.<br /> <br /> == Вільний газ ==<br /> <br /> Вільний газ (рос.газ свободный; англ. free gas; нім. freies Gas n) — газові компоненти, в яких частки газу (молекули, атоми) рухаються вільно, рівномірно заповнюючи за відсутності зовнішніх сил увесь наданий їм об'єм у пористих та тріщинуватих гірських породах, у повітряній атмосфері Землі.<br /> Вільний газ може знаходитися над нафтою в нафтовому пласті або в будь-якому резервуарі над рідиною (водою, нафтою тощо) в рівновазі з тим же газом у розчиненому стані. Вільний газ може виділятися із вугільних пластів у шахтах і створювати небезпеку в разі недотримання правил техніки безпеки. Вільний газ може переходити у зв'язаний (сорбований) стан і навпаки, він може виділятися у вигляді струменів із природних виходів на поверхню Землі, викидатись під великим тиском із жерла вулкана під час виверження тощо.<br /> За умовами знаходження в природі розрізняють вільний газ атмосфери та вільний газ літосфери; за формами прояву — газогенний, газоакумулятивний (газове скупчення), циркуляційний (повітряний), змішаний; за хімічним складом: вуглеводневий, вуглекислотний, азотний, сірководневий, гелієвий тощо.<br /> Кожний з цих типів зустрічається в природі як у чистому вигляді, так і в різних сумішах. Великі скупчення вільного газу, що мають промислову цінність, утворюються в літосфері.<br /> За хімічним складом вільні гази літосфери - це:<br /> суміш вуглеводнів від СН4 до С5Н12,<br /> азоту (N2),<br /> вуглекислого газу (СО2),<br /> сірководню (Н2S),<br /> водню (Н2),<br /> гелію (Не),<br /> оксид вуглецю (СО),<br /> аргону (Ar),<br /> пари ртуті (Hg) тощо.<br /> Вільні гази вуглеводневого типу, в якому переважає метан при порівняно невисокому вмісті (0,1%) важких вуглеводнів, відносяться до сухих, пісних газів. При вмісті гомологів метану від 1 до 5% вільний газ називається напівсухим.<br /> Вільний газ, що характеризується підвищеним вмістом гомологів метану (25% та більше), відносять до жирних газів. Чим вищі тиск і температура, тим більша кількість вуглеводнів міститься у вільному газ. Під час розробки покладів вільний газ можливе виділення (випадання) рідких вуглеводнів (конденсату) в пласті.<br /> <br /> == Насичений і ненасичений газ==<br /> Насичений газ (рос.газ насыщенный; англ. saturated gas; нім. gesättigtes Gas n) — вологий газ, в якого парціальний тиск пари дорівнює тиску насичення при заданій температурі. Протилежне — ненасичений газ.<br /> Ненасичений газ (рос.газ ненасыщенный; англ. unsaturated gas; нім. ungesättigtes Gas) — вологий газ, в якого парціальний тиск пари є меншим тиску насичення при заданій температурі. Протилежне — насичений газ.<br /> <br /> ==Ілюстрації==<br /> &lt;gallery&gt;<br /> Файл:gas2.jpg|<br /> Файл:692967_3.jpg|<br /> Файл:Inostrannyi_eqspert_Uqraina_mozhet_utroit_dobychu_gaza.jpg|<br /> Файл:image014.jpg|<br /> Файл:A26-19_1.jpg|<br /> Файл:577098_3.jpg|<br /> Файл:Lngtanker.jpg|<br /> Файл:20040630_drillrig.jpg|<br /> Файл:Kartinka_gaza.jpg|<br /> Файл:22_Glavniii_sait_2840_gas_big.jpg|<br /> &lt;/gallery&gt;<br /> <br /> ==Медіа==<br /> {{#ev:youtube|gcxMCQ9-w54#t=42}}<br /> {{#ev:youtube|RUYxUmeeSkc}}<br /> {{#ev:youtube|1Osjm_ifI_4}}<br /> <br /> ==Див. також==<br /> [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BD%D0%B0%D1%84%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9_%D0%B3%D0%B0%D0%B7 Зріджений нафтовий газ]<br /> [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%BE%D0%BA_%D0%A1%D0%9F%D0%93_%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B2 Список СПГ терміналів]<br /> <br /> ==Джерела та література==<br /> Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.<br /> В. І. Саранчук, М. О. Ільяшов, В. В. Ошовський, В. С. Білецький. Хімія і фізика горючих копалин. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2008. — с. 600. ISBN 978-966-317-024-4<br /> <br /> ==Зовнішні посилання==<br /> <br /> [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]] <br /> <br /> <br /> [[Категорія:Га]]</div>

Олександр Степанюк https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%93%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B4%D1%96%D1%8F 2013-11-29T21:45:41Z

<p>Олександр Степанюк: </p> <hr /> <div>'''Гва́рдія''' (від італ. guardia) — добірна привілейована частина військ. З'явилася в рабовласницьку епоху у вигляді загонів охоронців монархів і полководців. У Стародавній Греції добірні війська називалися священною дружиною. Стародавня Македонія утримувала особливі добірні піші загони й кінну дружину гетерів («царських улюбленців»), які становили останній резерв царя. У Древньому Римі було 9 добірних когорт по 500 чол. (преторіанці). Найчисленніші добірні війська мала Древня Персія — 10 тисячний корпус «безсмертних».<br /> Крім охорони монархів і полководців на відбірні війська покладалося також виконання найскладніших завдань у ході ведення воєнних дій. Добірні загони македонської армії й кінна дружина гетерів брали активну участь у всіх боях у війнах Олександра Македонського.<br /> <br /> == Історія виникнення ==<br /> Термін «гвардія» з'явився в Італії в 12 столітті й позначав добірний загін для охорони державного прапора. В 15-му столітті гвардія було створена у Франції, в 17-му — в Англії, Швеції, Росії, Пруссії, в 19-му — у Туреччині, Японії й інших країнах.<br /> Найчисленніша гвардія була у Франції, Росії й Німеччині. Французька королівська гвардія в 17 столітті складалася з 2 корпусів і включала легку кавалерію, гвардійських жандармів і мушкетерів. Під час Великої французької революції королівська гвардія була ліквідована. Замість неї була створена національна гвардія, замінена при Директорії консульською гвардією. Остання в 1805 році була перетворена в імператорську гвардію Наполеона I. До її складу входили усі роди військ: піхота, кавалерія, артилерія, флот, жандармерія. В 1809 році гвардія нараховувала 10 тис. чоловік і поділялася на Стару й знов створену (Молоду). В 1812 році французька гвардія складалася з 22 піхотних і 7 кавалерійських полків, 13 артилерійських рот, інженерних та інших підрозділів (до 60 тис.чол.). Призначення у гвардію вважалося великою честю. Кандидати у гвардію повинні були прослужити в строю 5 років, брати участь не менш ніж у 2 кампаніях, мати воєнне дарування й бездоганну поведінку. В 1814 році чисельність гвардії була доведена до 100 тис. чоловік. Після повалення Наполеона I гвардія була скорочена до кількох полків піхоти й кавалерії й невеликої кількості окремих рот (для охорони палаців).<br /> В 1830 році гвардія була розпущена; знову відновлена при Наполеонові III і існувала до 1870 року.<br /> У Пруссії гвардія була створена в кінці 17-го століття при бранденбурзькому курфюрсті Фрідріху III (пізніше прусський король Фрідріх I). На початку 20 століття німецька гвардія складалася з піхоти (11 полків), кавалерії (9 полків) і польової артилерії (2 артилерійські бригади). У німецькій гвардії були також саперний і обозний батальйони. В 1918 році німецька гвардія була ліквідована.<br /> Англійська гвардія до початку 20-го століття складалася з піхоти (3 полки) і кавалерії (3 полки).<br /> Японська гвардія включала піхоту (4 полки), кавалерію (1 полк), артилерію (1 полк), саперний і обозний батальйони й жандармський загін.<br /> Шведська гвардія мала піхоту (2 полки) і кавалерію (1 полк).<br /> Іспанська й австрійська гвардія мали по 2 роти піхоти й 1 ескадрону кавалерії.<br /> У Російській імперії гвардія (лейб-гвардія) була створена Петром I в 1687 році з війська у складі Преображенського й Семеновського полків, що офіційно отримали звання гвардійських в 1700 році. По Табелі про ранги (1722) офіцери гвардії, що комплектувалися, як правило, з дворян, отримували старшинство в 2 чина перед армійськими офіцерами.<br /> В 1813 році в Росії крім Старої гвардії засновується Молода гвардія. Ця назва була спочатку присвоєна 2 гренадерським і 1 кірасирському полкам за досягнення у Франко-російській війні 1812 року.<br /> На початку 20-го століття гвардія Російської імперії складалася з 12 піхотних, 4 стрілецьких і 13 кавалерійських полків, 3 артилерійських бригад, 1 саперного батальйону, флотського екіпажу й декількох гвардійських кораблів. Гвардійці брали участь майже у всіх війнах, які велися Росією в 18-20 століттях.<br /> В 1918 році імператорська гвардія була розпущена, а в Українській Державі гетьмана Скоропадського була створена Гвардійська Сердюцька дивізія чисельністю в 5000 багнетів.<br /> <br /> == Гвардійські війська СРСР ==<br /> <br /> У Радянському Союзі гвардія була відроджена 18 вересня 1941 року, коли відповідно до рішення Ставки Верховного Головнокомандування за масовий героїзм, мужність особового складу, високу воєнну майстерність наказом наркома оборони СРСР № 308 були перейменовані: 100-а стрілецька дивізія (командир генерал-майор Русіянов І. Н.) — в 1-у гвардійську стрілецьку дивізію; 127-а стрілецька дивізія — в 2-у гвардійську стрілецьку дивізію; 153-я стрілецька дивізія — в 3-ю гвардійську стрілецьку дивізію; 161-а стрілецька дивізія — в 4-у гвардійську стрілецьку дивізію. У танкових військах гвардійською стала 4-а танкова бригада полковника Катукова М. Е., перетворена на 1-у гвардійську танкову бригаду 11 листопада 1941 року. Першим гвардійським авіаційним полком 6 грудня 1941 року став 29-й Червонопрапорний винищувальний авіаційний полк, льотчики якого за 2,5 місяці війни збили 47 літаків противника. У квітні 1942 року гвардійськими стали крейсер «Червоний Кавказ», ескадрений міноносець «Стійкий», а в червні - крейсер «Червоний Крим».<br /> Частинам і з'єднанням, відзначеним гвардійським званням, відповідно до постанови Президії Верховної Ради СРСР вручалися гвардійські прапори.<br /> 21 травня 1942 року Указом Президії Верховної Ради СРСР для військовослужбовців гвардійських частин і з'єднань Радянської армії був заснований нагрудний знак «Гвардія», а для гвардійців ВМФ — прямокутна пластинка з муаровою стрічкою помаранчевих кольорів із чорними поздовжніми смугами. Одночасно були введені гвардійські військові звання.<br /> У Сталінградській битві воювали 1-а, 2-а, 3-я гвардійські армії, а після розгрому німецьких загарбників під Сталінградом у гвардійські перетворені 24, 66, 21, 64, 62, 30 і 16-а загальновійськові армії, які стали відповідно йменуватися 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 і 11-ю гвардійськими арміями.<br /> В 1943 році з'являються перші гвардійські танкові армії: 22 лютого — 4-а (1-го формування) і 5-а танкові. В 1944 у гвардійські перетворені 1-а, 2-а й 6-а, а в 1945 - 4-а (2-го формування) танкові армії.<br /> Станом на 9 травня 1945 року у Радянських збройних силах гвардійського звання були визнані гідними: 11 загальновійськових і 6 танкових армій; 1 кінно-механізована група; 40 стрілецьких, 7 кавалерійських, 12 танкових, 9 механізованих і 14 авіаційних корпусів; 117 стрілецьких, 9 повітрянодесантних, 17 кавалерійських, 6 артилерійських, 53 авіаційних і 6 зенітно-артилерійських дивізій, 7 дивізій реактивної артилерії; 13 мотострілецьких, 3 повітрянодесантних, 66 танкових, 28 механізованих, 3 самохідно-артилерійських, 64 артилерійських полків; 1 мінометна, 11 винищувально-протитанкових, 40 реактивної артилерії, 6 інженерних і 1 залізнична бригади; 1 укріплений район; 18 бойових кораблів і велика кількість частин різних родів військ.<br /> Сьогодні гвардія існує в деяких країнах як особиста охорона монарха або президента.<br /> <br /> <br /> ==Сучасні словники==<br /> <br /> 1. У деяких країнах особиста охорона глави держави. <br /> 2. Добірна привілейована частина військ. <br /> 3. В Україні - почесне звання, яке присвоєно військовим частинам і з'єднанням Збройних Сил, що особливо відзначилися в боях Другої світової 1941-45 рр. <br /> 4. Особливі формування для військових чи поліцейських цілей (г. республіканська, цивільна тощо). <br /> 5. Передова частина якогось класу, соціальної групи <br /> (напр., стара гвардія).<br /> <br /> ==Ілюстрації==<br /> {| style=&quot;width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center&quot; <br /> |- valign=&quot;top&quot;<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:NGU_command.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Ukrainian_guards.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:194px-Russian_106th_Airborne_Division_patch.svg.png|x140px]] <br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:478px-Soviet_Guards_Order.png|x140px]]<br /> |}<br /> <br /> ==Медіа==<br /> {{#ev:youtube|V5YwrRXezOQ}}<br /> {{#ev:youtube|F6dYCchR8Vg}}<br /> {{#ev:youtube|HcC1AEDkf8I}}<br /> <br /> ==Див. також==<br /> <br /> [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0_%D0%B3%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B4%D1%96%D1%8F_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8 Національна гвардія України]<br /> <br /> ==Джерела та література==<br /> [http://www.historichka.ru/cgi-bin/yabb2/YaBB.pl?num=1180176732 История гвардии Римской(затем Византийской)Империи]]<br /> <br /> ==Зовнішні посилання==<br /> <br /> [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]<br /> [[Категорія:Гв]]</div>

Олександр Степанюк https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%93%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B4%D1%96%D1%8F 2013-11-29T21:15:56Z

<p>Олександр Степанюк: /* Історія виникнення */</p> <hr /> <div>'''Гва́рдія''' (від італ. guardia) — добірна привілейована частина військ. З'явилася в рабовласницьку епоху у вигляді загонів охоронців монархів і полководців. У Стародавньої Греції добірні війська називалися священною дружиною. Стародавня Македонія утримувала особливі добірні піші загони й кінну дружину гетерів («царських улюбленців»), які становили звичайно останній резерв царя. У Древньому Римі було 9 добірних когорт по 500 чол. (преторіанці). Найчисленніші добірні війська мала Древня Персія — 10 тисячний корпус «безсмертних».<br /> Крім охорони монархів і полководців на відбірні війська покладалося також виконання найскладніших завдань у ході ведення воєнних дій. Добірні загони македонської армії й кінна дружина гетерів брали активну участь у всіх боях у війнах Олександра Македонського.<br /> <br /> == Історія виникнення ==<br /> * Термін «гвардія» з'явився в Італії в 12 столітті й позначав добірний загін для охорони державного прапора. В 15 столітті гвардія було створена у Франції, в 17 столітті — в Англії, Швеції, Росії, Пруссії, в 19 столітті — у Туреччині, Японії й інших країнах.<br /> * Найчисленніша гвардія була у Франції, Росії й Німеччині. Французька королівська гвардія в 17 столітті складалася з 2 корпусів і включала легку кавалерію, гвардійських жандармів і мушкетерів. Під час Великої французької революції королівська гвардія була ліквідована. Замість неї була створена національна гвардія, замінена при Директорії консульською гвардією. Остання в 1805 була перетворена в імператорську гвардію Наполеона I. До її складу входили усі роди військ: піхота, кавалерія, артилерія, флот, жандармерія. В 1809 гвардія нараховувала 10 тис. чоловік і поділялася на Стару й знов створену (Молоду). В 1812 французька гвардія складалася з 22 піхотних і 7 кавалерійських полків, 13 артилерійських рот, інженерних і інших підрозділів (до 60 тис.чол.). Призначення у гвардію вважалося великою честю. Кандидати у гвардію повинні були прослужити в строю 5 років, брати участь не менш ніж у 2 кампаніях, мати воєнне дарування й бездоганну поведінку. В 1814 чисельність гвардії була доведена до 100 тис. чоловік. Після повалення Наполеона I гвардія була скорочена до кількох полків піхоти й кавалерії й невеликої кількості окремих рот (для охорони палаців).<br /> * В 1830 гвардія була розпущена; знову відновлена при Наполеонові III і існувала до 1870.<br /> * У Пруссії гвардія була створена в кінці 17 століття при бранденбурзькому курфюрсті Фрідріху III (пізніше прусський король Фрідріх I). На початку 20 століття німецька гвардія складалася з піхоти (11 полків), кавалерії (9 полків) і польової артилерії (2 артилерійські бригади). У німецькій гвардії були також саперний і обозний батальйони. В 1918 німецька гвардія була ліквідована.<br /> * Англійська гвардія до початку 20 століття складалася з піхоти (3 полки) і кавалерії (3 полки).<br /> * Японська гвардія включала піхоту (4 полки), кавалерію (1 полк), артилерію (1 полк), саперний і обозний батальйони й жандармський загін.<br /> * Шведська гвардія мала піхоту (2 полки) і кавалерію (1 полк).<br /> * Іспанська й австрійська гвардія мали по 2 роти піхоти й 1 ескадрону кавалерії.<br /> * У Російській імперії гвардія (лейб-гвардія) була створена Петром I в 1687 з потішного війська у складі Преображенського й Семеновського полків, що офіційно отримали звання гвардійських в 1700. По Табелі про ранги (1722) офіцери гвардії, що комплектувалися, як правило, із дворян, отримували старшинство в 2 чина перед армійськими офіцерами.<br /> * В 1813 у Росії крім Старої гвардії засновується Молода гвардія. Ця назва була спочатку присвоєна 2 гренадерським і 1 кірасирському полкам за відмінності у Франко-російській війні 1812.<br /> * На початку 20 століття гвардія Російської імперії складалася з 12 піхотних, 4 стрілецьких і 13 кавалерійських полків, 3 артилерійських бригад, 1 саперного батальйону, флотського екіпажу й декількох гвардійських кораблів. Брали участь майже у всіх війнах, які велися Росією в 18-20 століттях.<br /> * В 1918 імператорська гвардія була розпущена.<br /> * В 1918 році в Українській Державі гетьмана Скоропадського була створена Гвардійська Сердюцька дивізія чисельністю в 5000 багнетів.<br /> *<br /> <br /> == Гвардійські війська СРСР ==<br /> <br /> У Радянському Союзі гвардія була відроджена 18 вересня 1941, коли відповідно до рішення Ставки Верховного Головнокомандування за масовий героїзм, мужність особового складу, високу воєнну майстерність наказом наркома оборони СРСР № 308 були перейменовані: 100-а стрілецька дивізія (командир генерал-майор Русіянов І. Н.) — в 1-у гвардійську стрілецьку дивізію; 127-а стрілецька дивізія — в 2-у гвардійську стрілецьку дивізію; 153-я стрілецька дивізія — в 3-ю гвардійську стрілецьку дивізію; 161-а стрілецька дивізія — в 4-у гвардійську стрілецьку дивізію. У танкових військах гвардійської стала 4-а танкова бригада полковника Катукова М. Е., перетворена на 1-у гвардійську танкову бригаду 11 листопада 1941. Першим гвардійським авіаційним полком 6 грудня 1941 став 29-й Червонопрапорний винищувальний авіаційний полк, льотчики якого за 2,5 місяці війни збили 47 літаків противника. У квітні 1942 гвардійськими стали крейсер «Червоний Кавказ», ескадрений міноносець «Стійкий», а в червні й крейсер «Червоний Крим».<br /> Частинам і з'єднанням, відзначеним гвардійського звання, відповідно до постанови Президії Верховної Ради СРСР вручалися гвардійські прапори.<br /> 21 травня 1942 Указом Президії Верховної Ради СРСР для військовослужбовців гвардійських частин і з'єднань Радянської армії був заснований нагрудний знак «Гвардія», а для гвардійців ВМФ — прямокутна пластинка з муаровою стрічкою помаранчевих кольорів із чорними поздовжніми смугами. Одночасно були введені гвардійські військові звання.<br /> У Сталінградській битві воювали 1-а, 2-а, 3-я гвардійські армії, а після розгрому німецьких загарбників під Сталінградом у гвардійські перетворені 24, 66, 21, 64, 62, 30 і 16-а загальновійськові армії, які стали відповідно йменуватися 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 і 11-й гвардійськими арміями.<br /> В 1943 з'являються перші гвардійські танкові армії: 22 лютого — 4-а (1-го формування) і 5-а танкові. В 1944 у гвардійські перетворені 1-а, 2-а й 6-а, а в 1945 і 4-а (2-го формування) танкові армії.<br /> Нарукавний шеврон 106-й гвардійської повітряно-десантної дивізії. Росія<br /> На 9 травня 1945 у Радянських збройних силах гвардійського звання були визнані гідними: 11 загальновійськових і 6 танкових армій; 1 кінно-механізована група; 40 стрілецьких, 7 кавалерійських, 12 танкових, 9 механізованих і 14 авіаційних корпусів; 117 стрілецьких, 9 повітряно-десантних, 17 кавалерійських, 6 артилерійських, 53 авіаційних і 6 зенітно-артилерійських дивізій, 7 дивізій реактивної артилерії; 13 мотострілецьких, 3 повітряно-десантних, 66 танкових, 28 механізованих, 3 самохідно-артилерійських, 64 артилерійських полків; 1 мінометна, 11 винищувально-протитанкових, 40 реактивної артилерії, 6 інженерних і 1 залізнична бригади; 1 укріплений район; 18 бойових кораблів і велика кількість частин різних родів військ.<br /> На 2008 гвардія існує в деяких країнах як особиста охорона монарха або президента.<br /> <br /> <br /> ==Сучасні словники==<br /> <br /> 1. У деяких країнах особиста схорона глави держави. <br /> 2. Добірна привілейована частина військ. <br /> 3. В Україні Ґ. - почесне звання, яке присвоєно військовим частинам і з'єднанням Збройних Сил, що особливо відзначилися в боях Другої світової 1941-45 рр. <br /> 4. Особливі формування для військових чи поліцейських цілей (Ґ. республіканська, цивільна тощо). <br /> 5. перен. передова частина якогось класу, соціальної групи <br /> (напр., стара ґвардія).<br /> <br /> ==Ілюстрації==<br /> {| style=&quot;width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center&quot; <br /> |- valign=&quot;top&quot;<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:NGU_command.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Ukrainian_guards.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:194px-Russian_106th_Airborne_Division_patch.svg.png|x140px]] <br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:478px-Soviet_Guards_Order.png|x140px]]<br /> |}<br /> <br /> ==Медіа==<br /> {{#ev:youtube|V5YwrRXezOQ}}<br /> {{#ev:youtube|F6dYCchR8Vg}}<br /> {{#ev:youtube|HcC1AEDkf8I}}<br /> <br /> ==Див. також==<br /> <br /> [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0_%D0%B3%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B4%D1%96%D1%8F_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8 Національна гвардія України]<br /> <br /> ==Джерела та література==<br /> [http://www.historichka.ru/cgi-bin/yabb2/YaBB.pl?num=1180176732 История гвардии Римской(затем Византийской)Империи]]<br /> <br /> ==Зовнішні посилання==<br /> <br /> [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]<br /> [[Категорія:Гв]]</div>

Олександр Степанюк https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%93%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B4%D1%96%D1%8F 2013-11-29T21:10:08Z

<p>Олександр Степанюк: /* Медіа */</p> <hr /> <div>'''Гва́рдія''' (від італ. guardia) — добірна привілейована частина військ. З'явилася в рабовласницьку епоху у вигляді загонів охоронців монархів і полководців. У Стародавньої Греції добірні війська називалися священною дружиною. Стародавня Македонія утримувала особливі добірні піші загони й кінну дружину гетерів («царських улюбленців»), які становили звичайно останній резерв царя. У Древньому Римі було 9 добірних когорт по 500 чол. (преторіанці). Найчисленніші добірні війська мала Древня Персія — 10 тисячний корпус «безсмертних».<br /> Крім охорони монархів і полководців на відбірні війська покладалося також виконання найскладніших завдань у ході ведення воєнних дій. Добірні загони македонської армії й кінна дружина гетерів брали активну участь у всіх боях у війнах Олександра Македонського.<br /> <br /> == Історія виникнення ==<br /> Термін «гвардія» з'явився в Італії в 12 столітті й позначав добірний загін для охорони державного прапора. В 15 столітті гвардія було створена у Франції, в 17 столітті — в Англії, Швеції, Росії, Пруссії, в 19 столітті — у Туреччині, Японії й інших країнах.<br /> Найчисленніша гвардія була у Франції, Росії й Німеччині. Французька королівська гвардія в 17 столітті складалася з 2 корпусів і включала легку кавалерію, гвардійських жандармів і мушкетерів. Під час Великої французької революції королівська гвардія була ліквідована. Замість неї була створена національна гвардія, замінена при Директорії консульською гвардією. Остання в 1805 була перетворена в імператорську гвардію Наполеона I. До її складу входили усі роди військ: піхота, кавалерія, артилерія, флот, жандармерія. В 1809 гвардія нараховувала 10 тис. чоловік і поділялася на Стару й знов створену (Молоду). В 1812 французька гвардія складалася з 22 піхотних і 7 кавалерійських полків, 13 артилерійських рот, інженерних і інших підрозділів (до 60 тис.чол.). Призначення у гвардію вважалося великою честю. Кандидати у гвардію повинні були прослужити в строю 5 років, брати участь не менш ніж у 2 кампаніях, мати воєнне дарування й бездоганну поведінку. В 1814 чисельність гвардії була доведена до 100 тис. чоловік. Після повалення Наполеона I гвардія була скорочена до кількох полків піхоти й кавалерії й невеликої кількості окремих рот (для охорони палаців).<br /> В 1830 гвардія була розпущена; знову відновлена при Наполеонові III і існувала до 1870.<br /> У Пруссії гвардія була створена в кінці 17 століття при бранденбурзькому курфюрсті Фрідріху III (пізніше прусський король Фрідріх I). На початку 20 століття німецька гвардія складалася з піхоти (11 полків), кавалерії (9 полків) і польової артилерії (2 артилерійські бригади). У німецькій гвардії були також саперний і обозний батальйони. В 1918 німецька гвардія була ліквідована.<br /> Англійська гвардія до початку 20 століття складалася з піхоти (3 полки) і кавалерії (3 полки).<br /> Японська гвардія включала піхоту (4 полки), кавалерію (1 полк), артилерію (1 полк), саперний і обозний батальйони й жандармський загін.<br /> Шведська гвардія мала піхоту (2 полки) і кавалерію (1 полк).<br /> Іспанська й австрійська гвардія мали по 2 роти піхоти й 1 ескадрону кавалерії.<br /> У Російській імперії гвардія (лейб-гвардія) була створена Петром I в 1687 з потішного війська у складі Преображенського й Семеновського полків, що офіційно отримали звання гвардійських в 1700. По Табелі про ранги (1722) офіцери гвардії, що комплектувалися, як правило, із дворян, отримували старшинство в 2 чина перед армійськими офіцерами.<br /> В 1813 у Росії крім Старої гвардії засновується Молода гвардія. Ця назва була спочатку присвоєна 2 гренадерським і 1 кірасирському полкам за відмінності у Франко-російській війні 1812.<br /> На початку 20 століття гвардія Російської імперії складалася з 12 піхотних, 4 стрілецьких і 13 кавалерійських полків, 3 артилерійських бригад, 1 саперного батальйону, флотського екіпажу й декількох гвардійських кораблів. Брали участь майже у всіх війнах, які велися Росією в 18-20 століттях.<br /> В 1918 імператорська гвардія була розпущена.<br /> В 1918 році в Українській Державі гетьмана Скоропадського була створена Гвардійська Сердюцька дивізія чисельністю в 5000 багнетів.<br /> <br /> == Гвардійські війська СРСР ==<br /> <br /> У Радянському Союзі гвардія була відроджена 18 вересня 1941, коли відповідно до рішення Ставки Верховного Головнокомандування за масовий героїзм, мужність особового складу, високу воєнну майстерність наказом наркома оборони СРСР № 308 були перейменовані: 100-а стрілецька дивізія (командир генерал-майор Русіянов І. Н.) — в 1-у гвардійську стрілецьку дивізію; 127-а стрілецька дивізія — в 2-у гвардійську стрілецьку дивізію; 153-я стрілецька дивізія — в 3-ю гвардійську стрілецьку дивізію; 161-а стрілецька дивізія — в 4-у гвардійську стрілецьку дивізію. У танкових військах гвардійської стала 4-а танкова бригада полковника Катукова М. Е., перетворена на 1-у гвардійську танкову бригаду 11 листопада 1941. Першим гвардійським авіаційним полком 6 грудня 1941 став 29-й Червонопрапорний винищувальний авіаційний полк, льотчики якого за 2,5 місяці війни збили 47 літаків противника. У квітні 1942 гвардійськими стали крейсер «Червоний Кавказ», ескадрений міноносець «Стійкий», а в червні й крейсер «Червоний Крим».<br /> Частинам і з'єднанням, відзначеним гвардійського звання, відповідно до постанови Президії Верховної Ради СРСР вручалися гвардійські прапори.<br /> 21 травня 1942 Указом Президії Верховної Ради СРСР для військовослужбовців гвардійських частин і з'єднань Радянської армії був заснований нагрудний знак «Гвардія», а для гвардійців ВМФ — прямокутна пластинка з муаровою стрічкою помаранчевих кольорів із чорними поздовжніми смугами. Одночасно були введені гвардійські військові звання.<br /> У Сталінградській битві воювали 1-а, 2-а, 3-я гвардійські армії, а після розгрому німецьких загарбників під Сталінградом у гвардійські перетворені 24, 66, 21, 64, 62, 30 і 16-а загальновійськові армії, які стали відповідно йменуватися 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 і 11-й гвардійськими арміями.<br /> В 1943 з'являються перші гвардійські танкові армії: 22 лютого — 4-а (1-го формування) і 5-а танкові. В 1944 у гвардійські перетворені 1-а, 2-а й 6-а, а в 1945 і 4-а (2-го формування) танкові армії.<br /> Нарукавний шеврон 106-й гвардійської повітряно-десантної дивізії. Росія<br /> На 9 травня 1945 у Радянських збройних силах гвардійського звання були визнані гідними: 11 загальновійськових і 6 танкових армій; 1 кінно-механізована група; 40 стрілецьких, 7 кавалерійських, 12 танкових, 9 механізованих і 14 авіаційних корпусів; 117 стрілецьких, 9 повітряно-десантних, 17 кавалерійських, 6 артилерійських, 53 авіаційних і 6 зенітно-артилерійських дивізій, 7 дивізій реактивної артилерії; 13 мотострілецьких, 3 повітряно-десантних, 66 танкових, 28 механізованих, 3 самохідно-артилерійських, 64 артилерійських полків; 1 мінометна, 11 винищувально-протитанкових, 40 реактивної артилерії, 6 інженерних і 1 залізнична бригади; 1 укріплений район; 18 бойових кораблів і велика кількість частин різних родів військ.<br /> На 2008 гвардія існує в деяких країнах як особиста охорона монарха або президента.<br /> <br /> <br /> ==Сучасні словники==<br /> <br /> 1. У деяких країнах особиста схорона глави держави. <br /> 2. Добірна привілейована частина військ. <br /> 3. В Україні Ґ. - почесне звання, яке присвоєно військовим частинам і з'єднанням Збройних Сил, що особливо відзначилися в боях Другої світової 1941-45 рр. <br /> 4. Особливі формування для військових чи поліцейських цілей (Ґ. республіканська, цивільна тощо). <br /> 5. перен. передова частина якогось класу, соціальної групи <br /> (напр., стара ґвардія).<br /> <br /> ==Ілюстрації==<br /> {| style=&quot;width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center&quot; <br /> |- valign=&quot;top&quot;<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:NGU_command.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Ukrainian_guards.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:194px-Russian_106th_Airborne_Division_patch.svg.png|x140px]] <br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:478px-Soviet_Guards_Order.png|x140px]]<br /> |}<br /> <br /> ==Медіа==<br /> {{#ev:youtube|V5YwrRXezOQ}}<br /> {{#ev:youtube|F6dYCchR8Vg}}<br /> {{#ev:youtube|HcC1AEDkf8I}}<br /> <br /> ==Див. також==<br /> <br /> [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0_%D0%B3%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B4%D1%96%D1%8F_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8 Національна гвардія України]<br /> <br /> ==Джерела та література==<br /> [http://www.historichka.ru/cgi-bin/yabb2/YaBB.pl?num=1180176732 История гвардии Римской(затем Византийской)Империи]]<br /> <br /> ==Зовнішні посилання==<br /> <br /> [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]<br /> [[Категорія:Гв]]</div>

Олександр Степанюк https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%93%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B4%D1%96%D1%8F 2013-11-29T21:04:25Z

<p>Олександр Степанюк: /* Сучасні словники */</p> <hr /> <div>'''Гва́рдія''' (від італ. guardia) — добірна привілейована частина військ. З'явилася в рабовласницьку епоху у вигляді загонів охоронців монархів і полководців. У Стародавньої Греції добірні війська називалися священною дружиною. Стародавня Македонія утримувала особливі добірні піші загони й кінну дружину гетерів («царських улюбленців»), які становили звичайно останній резерв царя. У Древньому Римі було 9 добірних когорт по 500 чол. (преторіанці). Найчисленніші добірні війська мала Древня Персія — 10 тисячний корпус «безсмертних».<br /> Крім охорони монархів і полководців на відбірні війська покладалося також виконання найскладніших завдань у ході ведення воєнних дій. Добірні загони македонської армії й кінна дружина гетерів брали активну участь у всіх боях у війнах Олександра Македонського.<br /> <br /> == Історія виникнення ==<br /> Термін «гвардія» з'явився в Італії в 12 столітті й позначав добірний загін для охорони державного прапора. В 15 столітті гвардія було створена у Франції, в 17 столітті — в Англії, Швеції, Росії, Пруссії, в 19 столітті — у Туреччині, Японії й інших країнах.<br /> Найчисленніша гвардія була у Франції, Росії й Німеччині. Французька королівська гвардія в 17 столітті складалася з 2 корпусів і включала легку кавалерію, гвардійських жандармів і мушкетерів. Під час Великої французької революції королівська гвардія була ліквідована. Замість неї була створена національна гвардія, замінена при Директорії консульською гвардією. Остання в 1805 була перетворена в імператорську гвардію Наполеона I. До її складу входили усі роди військ: піхота, кавалерія, артилерія, флот, жандармерія. В 1809 гвардія нараховувала 10 тис. чоловік і поділялася на Стару й знов створену (Молоду). В 1812 французька гвардія складалася з 22 піхотних і 7 кавалерійських полків, 13 артилерійських рот, інженерних і інших підрозділів (до 60 тис.чол.). Призначення у гвардію вважалося великою честю. Кандидати у гвардію повинні були прослужити в строю 5 років, брати участь не менш ніж у 2 кампаніях, мати воєнне дарування й бездоганну поведінку. В 1814 чисельність гвардії була доведена до 100 тис. чоловік. Після повалення Наполеона I гвардія була скорочена до кількох полків піхоти й кавалерії й невеликої кількості окремих рот (для охорони палаців).<br /> В 1830 гвардія була розпущена; знову відновлена при Наполеонові III і існувала до 1870.<br /> У Пруссії гвардія була створена в кінці 17 століття при бранденбурзькому курфюрсті Фрідріху III (пізніше прусський король Фрідріх I). На початку 20 століття німецька гвардія складалася з піхоти (11 полків), кавалерії (9 полків) і польової артилерії (2 артилерійські бригади). У німецькій гвардії були також саперний і обозний батальйони. В 1918 німецька гвардія була ліквідована.<br /> Англійська гвардія до початку 20 століття складалася з піхоти (3 полки) і кавалерії (3 полки).<br /> Японська гвардія включала піхоту (4 полки), кавалерію (1 полк), артилерію (1 полк), саперний і обозний батальйони й жандармський загін.<br /> Шведська гвардія мала піхоту (2 полки) і кавалерію (1 полк).<br /> Іспанська й австрійська гвардія мали по 2 роти піхоти й 1 ескадрону кавалерії.<br /> У Російській імперії гвардія (лейб-гвардія) була створена Петром I в 1687 з потішного війська у складі Преображенського й Семеновського полків, що офіційно отримали звання гвардійських в 1700. По Табелі про ранги (1722) офіцери гвардії, що комплектувалися, як правило, із дворян, отримували старшинство в 2 чина перед армійськими офіцерами.<br /> В 1813 у Росії крім Старої гвардії засновується Молода гвардія. Ця назва була спочатку присвоєна 2 гренадерським і 1 кірасирському полкам за відмінності у Франко-російській війні 1812.<br /> На початку 20 століття гвардія Російської імперії складалася з 12 піхотних, 4 стрілецьких і 13 кавалерійських полків, 3 артилерійських бригад, 1 саперного батальйону, флотського екіпажу й декількох гвардійських кораблів. Брали участь майже у всіх війнах, які велися Росією в 18-20 століттях.<br /> В 1918 імператорська гвардія була розпущена.<br /> В 1918 році в Українській Державі гетьмана Скоропадського була створена Гвардійська Сердюцька дивізія чисельністю в 5000 багнетів.<br /> <br /> == Гвардійські війська СРСР ==<br /> <br /> У Радянському Союзі гвардія була відроджена 18 вересня 1941, коли відповідно до рішення Ставки Верховного Головнокомандування за масовий героїзм, мужність особового складу, високу воєнну майстерність наказом наркома оборони СРСР № 308 були перейменовані: 100-а стрілецька дивізія (командир генерал-майор Русіянов І. Н.) — в 1-у гвардійську стрілецьку дивізію; 127-а стрілецька дивізія — в 2-у гвардійську стрілецьку дивізію; 153-я стрілецька дивізія — в 3-ю гвардійську стрілецьку дивізію; 161-а стрілецька дивізія — в 4-у гвардійську стрілецьку дивізію. У танкових військах гвардійської стала 4-а танкова бригада полковника Катукова М. Е., перетворена на 1-у гвардійську танкову бригаду 11 листопада 1941. Першим гвардійським авіаційним полком 6 грудня 1941 став 29-й Червонопрапорний винищувальний авіаційний полк, льотчики якого за 2,5 місяці війни збили 47 літаків противника. У квітні 1942 гвардійськими стали крейсер «Червоний Кавказ», ескадрений міноносець «Стійкий», а в червні й крейсер «Червоний Крим».<br /> Частинам і з'єднанням, відзначеним гвардійського звання, відповідно до постанови Президії Верховної Ради СРСР вручалися гвардійські прапори.<br /> 21 травня 1942 Указом Президії Верховної Ради СРСР для військовослужбовців гвардійських частин і з'єднань Радянської армії був заснований нагрудний знак «Гвардія», а для гвардійців ВМФ — прямокутна пластинка з муаровою стрічкою помаранчевих кольорів із чорними поздовжніми смугами. Одночасно були введені гвардійські військові звання.<br /> У Сталінградській битві воювали 1-а, 2-а, 3-я гвардійські армії, а після розгрому німецьких загарбників під Сталінградом у гвардійські перетворені 24, 66, 21, 64, 62, 30 і 16-а загальновійськові армії, які стали відповідно йменуватися 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 і 11-й гвардійськими арміями.<br /> В 1943 з'являються перші гвардійські танкові армії: 22 лютого — 4-а (1-го формування) і 5-а танкові. В 1944 у гвардійські перетворені 1-а, 2-а й 6-а, а в 1945 і 4-а (2-го формування) танкові армії.<br /> Нарукавний шеврон 106-й гвардійської повітряно-десантної дивізії. Росія<br /> На 9 травня 1945 у Радянських збройних силах гвардійського звання були визнані гідними: 11 загальновійськових і 6 танкових армій; 1 кінно-механізована група; 40 стрілецьких, 7 кавалерійських, 12 танкових, 9 механізованих і 14 авіаційних корпусів; 117 стрілецьких, 9 повітряно-десантних, 17 кавалерійських, 6 артилерійських, 53 авіаційних і 6 зенітно-артилерійських дивізій, 7 дивізій реактивної артилерії; 13 мотострілецьких, 3 повітряно-десантних, 66 танкових, 28 механізованих, 3 самохідно-артилерійських, 64 артилерійських полків; 1 мінометна, 11 винищувально-протитанкових, 40 реактивної артилерії, 6 інженерних і 1 залізнична бригади; 1 укріплений район; 18 бойових кораблів і велика кількість частин різних родів військ.<br /> На 2008 гвардія існує в деяких країнах як особиста охорона монарха або президента.<br /> <br /> <br /> ==Сучасні словники==<br /> <br /> 1. У деяких країнах особиста схорона глави держави. <br /> 2. Добірна привілейована частина військ. <br /> 3. В Україні Ґ. - почесне звання, яке присвоєно військовим частинам і з'єднанням Збройних Сил, що особливо відзначилися в боях Другої світової 1941-45 рр. <br /> 4. Особливі формування для військових чи поліцейських цілей (Ґ. республіканська, цивільна тощо). <br /> 5. перен. передова частина якогось класу, соціальної групи <br /> (напр., стара ґвардія).<br /> <br /> ==Ілюстрації==<br /> {| style=&quot;width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center&quot; <br /> |- valign=&quot;top&quot;<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:NGU_command.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Ukrainian_guards.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:194px-Russian_106th_Airborne_Division_patch.svg.png|x140px]] <br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:478px-Soviet_Guards_Order.png|x140px]]<br /> |}<br /> <br /> ==Медіа==<br /> <br /> ==Див. також==<br /> <br /> [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0_%D0%B3%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B4%D1%96%D1%8F_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8 Національна гвардія України]<br /> <br /> ==Джерела та література==<br /> [http://www.historichka.ru/cgi-bin/yabb2/YaBB.pl?num=1180176732 История гвардии Римской(затем Византийской)Империи]]<br /> <br /> ==Зовнішні посилання==<br /> <br /> [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]<br /> [[Категорія:Гв]]</div>

Олександр Степанюк https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%93%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B4%D1%96%D1%8F 2013-11-29T21:02:58Z

<p>Олександр Степанюк: /* Сучасні словники */</p> <hr /> <div>'''Гва́рдія''' (від італ. guardia) — добірна привілейована частина військ. З'явилася в рабовласницьку епоху у вигляді загонів охоронців монархів і полководців. У Стародавньої Греції добірні війська називалися священною дружиною. Стародавня Македонія утримувала особливі добірні піші загони й кінну дружину гетерів («царських улюбленців»), які становили звичайно останній резерв царя. У Древньому Римі було 9 добірних когорт по 500 чол. (преторіанці). Найчисленніші добірні війська мала Древня Персія — 10 тисячний корпус «безсмертних».<br /> Крім охорони монархів і полководців на відбірні війська покладалося також виконання найскладніших завдань у ході ведення воєнних дій. Добірні загони македонської армії й кінна дружина гетерів брали активну участь у всіх боях у війнах Олександра Македонського.<br /> <br /> == Історія виникнення ==<br /> Термін «гвардія» з'явився в Італії в 12 столітті й позначав добірний загін для охорони державного прапора. В 15 столітті гвардія було створена у Франції, в 17 столітті — в Англії, Швеції, Росії, Пруссії, в 19 столітті — у Туреччині, Японії й інших країнах.<br /> Найчисленніша гвардія була у Франції, Росії й Німеччині. Французька королівська гвардія в 17 столітті складалася з 2 корпусів і включала легку кавалерію, гвардійських жандармів і мушкетерів. Під час Великої французької революції королівська гвардія була ліквідована. Замість неї була створена національна гвардія, замінена при Директорії консульською гвардією. Остання в 1805 була перетворена в імператорську гвардію Наполеона I. До її складу входили усі роди військ: піхота, кавалерія, артилерія, флот, жандармерія. В 1809 гвардія нараховувала 10 тис. чоловік і поділялася на Стару й знов створену (Молоду). В 1812 французька гвардія складалася з 22 піхотних і 7 кавалерійських полків, 13 артилерійських рот, інженерних і інших підрозділів (до 60 тис.чол.). Призначення у гвардію вважалося великою честю. Кандидати у гвардію повинні були прослужити в строю 5 років, брати участь не менш ніж у 2 кампаніях, мати воєнне дарування й бездоганну поведінку. В 1814 чисельність гвардії була доведена до 100 тис. чоловік. Після повалення Наполеона I гвардія була скорочена до кількох полків піхоти й кавалерії й невеликої кількості окремих рот (для охорони палаців).<br /> В 1830 гвардія була розпущена; знову відновлена при Наполеонові III і існувала до 1870.<br /> У Пруссії гвардія була створена в кінці 17 століття при бранденбурзькому курфюрсті Фрідріху III (пізніше прусський король Фрідріх I). На початку 20 століття німецька гвардія складалася з піхоти (11 полків), кавалерії (9 полків) і польової артилерії (2 артилерійські бригади). У німецькій гвардії були також саперний і обозний батальйони. В 1918 німецька гвардія була ліквідована.<br /> Англійська гвардія до початку 20 століття складалася з піхоти (3 полки) і кавалерії (3 полки).<br /> Японська гвардія включала піхоту (4 полки), кавалерію (1 полк), артилерію (1 полк), саперний і обозний батальйони й жандармський загін.<br /> Шведська гвардія мала піхоту (2 полки) і кавалерію (1 полк).<br /> Іспанська й австрійська гвардія мали по 2 роти піхоти й 1 ескадрону кавалерії.<br /> У Російській імперії гвардія (лейб-гвардія) була створена Петром I в 1687 з потішного війська у складі Преображенського й Семеновського полків, що офіційно отримали звання гвардійських в 1700. По Табелі про ранги (1722) офіцери гвардії, що комплектувалися, як правило, із дворян, отримували старшинство в 2 чина перед армійськими офіцерами.<br /> В 1813 у Росії крім Старої гвардії засновується Молода гвардія. Ця назва була спочатку присвоєна 2 гренадерським і 1 кірасирському полкам за відмінності у Франко-російській війні 1812.<br /> На початку 20 століття гвардія Російської імперії складалася з 12 піхотних, 4 стрілецьких і 13 кавалерійських полків, 3 артилерійських бригад, 1 саперного батальйону, флотського екіпажу й декількох гвардійських кораблів. Брали участь майже у всіх війнах, які велися Росією в 18-20 століттях.<br /> В 1918 імператорська гвардія була розпущена.<br /> В 1918 році в Українській Державі гетьмана Скоропадського була створена Гвардійська Сердюцька дивізія чисельністю в 5000 багнетів.<br /> <br /> == Гвардійські війська СРСР ==<br /> <br /> У Радянському Союзі гвардія була відроджена 18 вересня 1941, коли відповідно до рішення Ставки Верховного Головнокомандування за масовий героїзм, мужність особового складу, високу воєнну майстерність наказом наркома оборони СРСР № 308 були перейменовані: 100-а стрілецька дивізія (командир генерал-майор Русіянов І. Н.) — в 1-у гвардійську стрілецьку дивізію; 127-а стрілецька дивізія — в 2-у гвардійську стрілецьку дивізію; 153-я стрілецька дивізія — в 3-ю гвардійську стрілецьку дивізію; 161-а стрілецька дивізія — в 4-у гвардійську стрілецьку дивізію. У танкових військах гвардійської стала 4-а танкова бригада полковника Катукова М. Е., перетворена на 1-у гвардійську танкову бригаду 11 листопада 1941. Першим гвардійським авіаційним полком 6 грудня 1941 став 29-й Червонопрапорний винищувальний авіаційний полк, льотчики якого за 2,5 місяці війни збили 47 літаків противника. У квітні 1942 гвардійськими стали крейсер «Червоний Кавказ», ескадрений міноносець «Стійкий», а в червні й крейсер «Червоний Крим».<br /> Частинам і з'єднанням, відзначеним гвардійського звання, відповідно до постанови Президії Верховної Ради СРСР вручалися гвардійські прапори.<br /> 21 травня 1942 Указом Президії Верховної Ради СРСР для військовослужбовців гвардійських частин і з'єднань Радянської армії був заснований нагрудний знак «Гвардія», а для гвардійців ВМФ — прямокутна пластинка з муаровою стрічкою помаранчевих кольорів із чорними поздовжніми смугами. Одночасно були введені гвардійські військові звання.<br /> У Сталінградській битві воювали 1-а, 2-а, 3-я гвардійські армії, а після розгрому німецьких загарбників під Сталінградом у гвардійські перетворені 24, 66, 21, 64, 62, 30 і 16-а загальновійськові армії, які стали відповідно йменуватися 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 і 11-й гвардійськими арміями.<br /> В 1943 з'являються перші гвардійські танкові армії: 22 лютого — 4-а (1-го формування) і 5-а танкові. В 1944 у гвардійські перетворені 1-а, 2-а й 6-а, а в 1945 і 4-а (2-го формування) танкові армії.<br /> Нарукавний шеврон 106-й гвардійської повітряно-десантної дивізії. Росія<br /> На 9 травня 1945 у Радянських збройних силах гвардійського звання були визнані гідними: 11 загальновійськових і 6 танкових армій; 1 кінно-механізована група; 40 стрілецьких, 7 кавалерійських, 12 танкових, 9 механізованих і 14 авіаційних корпусів; 117 стрілецьких, 9 повітряно-десантних, 17 кавалерійських, 6 артилерійських, 53 авіаційних і 6 зенітно-артилерійських дивізій, 7 дивізій реактивної артилерії; 13 мотострілецьких, 3 повітряно-десантних, 66 танкових, 28 механізованих, 3 самохідно-артилерійських, 64 артилерійських полків; 1 мінометна, 11 винищувально-протитанкових, 40 реактивної артилерії, 6 інженерних і 1 залізнична бригади; 1 укріплений район; 18 бойових кораблів і велика кількість частин різних родів військ.<br /> На 2008 гвардія існує в деяких країнах як особиста охорона монарха або президента.<br /> <br /> <br /> ==Сучасні словники==<br /> 1. дорев. Добірні військові частини. А паничів у гвардію Поопреділяла (Тарас Шевченко, II, 1953, 63); Тоді саме царська гвардія з масонами забунтувала (Панас Мирний, II, 1954, 115). <br /> Біла гвардія — загальна назва контрреволюційних військ у період громадянської війни 1918—1920 рр. Біла гвардія востаннє Прорвати хоче мур стальний (Володимир Сосюра, II, 1958, 415); Червона гвардія — озброєні революційні робітничі загони, дружини, організовані у 1917—1918 рр. для боротьби з контрреволюцією і білогвардійщиною, що стали пізніше основою для створення Червоної Армії. Червона Гвардія складалася з окремих робітничих загонів (Петро Панч, II, 1956, 263).<br /> <br /> 2. Почесне звання, яке присвоювалося в період Великої Вітчизняної війни частинам Радянської Армії, що особливо відзначилися в боях. Особливо його радували зустрічі з Героєм Радянського Союзу гвардії майором Воронцовим (Олесь Гончар, III, 1959, 203).<br /> <br /> 3. перен. Віддані своїй справі борці, випробувані в якій-небудь галузі. [Макар:] Мої старі приятелі .. теж вирішили вийти з понеділка на шахту. Побачиш мою гвардію. Велика сила на «Зорю» іде (Олександр Корнійчук, II, 1955, 146); І ростуть нові герої — Наша гвардія труда! (Григорій Бойко, Ростіть.., 1959, 55). <br /> Молода гвардія — передова молодь: комсомол. Спів молодої гвардії Над краєм вироста (Терень Масенко, Поезії, 1950, 171); Стара гвардія — те саме, що гвардія 3. Слабість партійних організацій на Україні [в 1917—1920 рр.], невпинне зменшення кадрів старої партійної гвардії викликають настійну потребу безперервного припливу до партії свіжих сил з робітничої і селянської молоді (КПУ в резолюціях і рішеннях.., 1958, 95).<br /> <br /> ==Ілюстрації==<br /> {| style=&quot;width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center&quot; <br /> |- valign=&quot;top&quot;<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:NGU_command.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Ukrainian_guards.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:194px-Russian_106th_Airborne_Division_patch.svg.png|x140px]] <br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:478px-Soviet_Guards_Order.png|x140px]]<br /> |}<br /> <br /> ==Медіа==<br /> <br /> ==Див. також==<br /> <br /> [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0_%D0%B3%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B4%D1%96%D1%8F_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8 Національна гвардія України]<br /> <br /> ==Джерела та література==<br /> [http://www.historichka.ru/cgi-bin/yabb2/YaBB.pl?num=1180176732 История гвардии Римской(затем Византийской)Империи]]<br /> <br /> ==Зовнішні посилання==<br /> <br /> [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]<br /> [[Категорія:Гв]]</div>

Олександр Степанюк https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%93%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B4%D1%96%D1%8F 2013-11-29T21:00:51Z

<p>Олександр Степанюк: /* Джерела та література */</p> <hr /> <div>'''Гва́рдія''' (від італ. guardia) — добірна привілейована частина військ. З'явилася в рабовласницьку епоху у вигляді загонів охоронців монархів і полководців. У Стародавньої Греції добірні війська називалися священною дружиною. Стародавня Македонія утримувала особливі добірні піші загони й кінну дружину гетерів («царських улюбленців»), які становили звичайно останній резерв царя. У Древньому Римі було 9 добірних когорт по 500 чол. (преторіанці). Найчисленніші добірні війська мала Древня Персія — 10 тисячний корпус «безсмертних».<br /> Крім охорони монархів і полководців на відбірні війська покладалося також виконання найскладніших завдань у ході ведення воєнних дій. Добірні загони македонської армії й кінна дружина гетерів брали активну участь у всіх боях у війнах Олександра Македонського.<br /> <br /> == Історія виникнення ==<br /> Термін «гвардія» з'явився в Італії в 12 столітті й позначав добірний загін для охорони державного прапора. В 15 столітті гвардія було створена у Франції, в 17 столітті — в Англії, Швеції, Росії, Пруссії, в 19 столітті — у Туреччині, Японії й інших країнах.<br /> Найчисленніша гвардія була у Франції, Росії й Німеччині. Французька королівська гвардія в 17 столітті складалася з 2 корпусів і включала легку кавалерію, гвардійських жандармів і мушкетерів. Під час Великої французької революції королівська гвардія була ліквідована. Замість неї була створена національна гвардія, замінена при Директорії консульською гвардією. Остання в 1805 була перетворена в імператорську гвардію Наполеона I. До її складу входили усі роди військ: піхота, кавалерія, артилерія, флот, жандармерія. В 1809 гвардія нараховувала 10 тис. чоловік і поділялася на Стару й знов створену (Молоду). В 1812 французька гвардія складалася з 22 піхотних і 7 кавалерійських полків, 13 артилерійських рот, інженерних і інших підрозділів (до 60 тис.чол.). Призначення у гвардію вважалося великою честю. Кандидати у гвардію повинні були прослужити в строю 5 років, брати участь не менш ніж у 2 кампаніях, мати воєнне дарування й бездоганну поведінку. В 1814 чисельність гвардії була доведена до 100 тис. чоловік. Після повалення Наполеона I гвардія була скорочена до кількох полків піхоти й кавалерії й невеликої кількості окремих рот (для охорони палаців).<br /> В 1830 гвардія була розпущена; знову відновлена при Наполеонові III і існувала до 1870.<br /> У Пруссії гвардія була створена в кінці 17 століття при бранденбурзькому курфюрсті Фрідріху III (пізніше прусський король Фрідріх I). На початку 20 століття німецька гвардія складалася з піхоти (11 полків), кавалерії (9 полків) і польової артилерії (2 артилерійські бригади). У німецькій гвардії були також саперний і обозний батальйони. В 1918 німецька гвардія була ліквідована.<br /> Англійська гвардія до початку 20 століття складалася з піхоти (3 полки) і кавалерії (3 полки).<br /> Японська гвардія включала піхоту (4 полки), кавалерію (1 полк), артилерію (1 полк), саперний і обозний батальйони й жандармський загін.<br /> Шведська гвардія мала піхоту (2 полки) і кавалерію (1 полк).<br /> Іспанська й австрійська гвардія мали по 2 роти піхоти й 1 ескадрону кавалерії.<br /> У Російській імперії гвардія (лейб-гвардія) була створена Петром I в 1687 з потішного війська у складі Преображенського й Семеновського полків, що офіційно отримали звання гвардійських в 1700. По Табелі про ранги (1722) офіцери гвардії, що комплектувалися, як правило, із дворян, отримували старшинство в 2 чина перед армійськими офіцерами.<br /> В 1813 у Росії крім Старої гвардії засновується Молода гвардія. Ця назва була спочатку присвоєна 2 гренадерським і 1 кірасирському полкам за відмінності у Франко-російській війні 1812.<br /> На початку 20 століття гвардія Російської імперії складалася з 12 піхотних, 4 стрілецьких і 13 кавалерійських полків, 3 артилерійських бригад, 1 саперного батальйону, флотського екіпажу й декількох гвардійських кораблів. Брали участь майже у всіх війнах, які велися Росією в 18-20 століттях.<br /> В 1918 імператорська гвардія була розпущена.<br /> В 1918 році в Українській Державі гетьмана Скоропадського була створена Гвардійська Сердюцька дивізія чисельністю в 5000 багнетів.<br /> <br /> == Гвардійські війська СРСР ==<br /> <br /> У Радянському Союзі гвардія була відроджена 18 вересня 1941, коли відповідно до рішення Ставки Верховного Головнокомандування за масовий героїзм, мужність особового складу, високу воєнну майстерність наказом наркома оборони СРСР № 308 були перейменовані: 100-а стрілецька дивізія (командир генерал-майор Русіянов І. Н.) — в 1-у гвардійську стрілецьку дивізію; 127-а стрілецька дивізія — в 2-у гвардійську стрілецьку дивізію; 153-я стрілецька дивізія — в 3-ю гвардійську стрілецьку дивізію; 161-а стрілецька дивізія — в 4-у гвардійську стрілецьку дивізію. У танкових військах гвардійської стала 4-а танкова бригада полковника Катукова М. Е., перетворена на 1-у гвардійську танкову бригаду 11 листопада 1941. Першим гвардійським авіаційним полком 6 грудня 1941 став 29-й Червонопрапорний винищувальний авіаційний полк, льотчики якого за 2,5 місяці війни збили 47 літаків противника. У квітні 1942 гвардійськими стали крейсер «Червоний Кавказ», ескадрений міноносець «Стійкий», а в червні й крейсер «Червоний Крим».<br /> Частинам і з'єднанням, відзначеним гвардійського звання, відповідно до постанови Президії Верховної Ради СРСР вручалися гвардійські прапори.<br /> 21 травня 1942 Указом Президії Верховної Ради СРСР для військовослужбовців гвардійських частин і з'єднань Радянської армії був заснований нагрудний знак «Гвардія», а для гвардійців ВМФ — прямокутна пластинка з муаровою стрічкою помаранчевих кольорів із чорними поздовжніми смугами. Одночасно були введені гвардійські військові звання.<br /> У Сталінградській битві воювали 1-а, 2-а, 3-я гвардійські армії, а після розгрому німецьких загарбників під Сталінградом у гвардійські перетворені 24, 66, 21, 64, 62, 30 і 16-а загальновійськові армії, які стали відповідно йменуватися 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 і 11-й гвардійськими арміями.<br /> В 1943 з'являються перші гвардійські танкові армії: 22 лютого — 4-а (1-го формування) і 5-а танкові. В 1944 у гвардійські перетворені 1-а, 2-а й 6-а, а в 1945 і 4-а (2-го формування) танкові армії.<br /> Нарукавний шеврон 106-й гвардійської повітряно-десантної дивізії. Росія<br /> На 9 травня 1945 у Радянських збройних силах гвардійського звання були визнані гідними: 11 загальновійськових і 6 танкових армій; 1 кінно-механізована група; 40 стрілецьких, 7 кавалерійських, 12 танкових, 9 механізованих і 14 авіаційних корпусів; 117 стрілецьких, 9 повітряно-десантних, 17 кавалерійських, 6 артилерійських, 53 авіаційних і 6 зенітно-артилерійських дивізій, 7 дивізій реактивної артилерії; 13 мотострілецьких, 3 повітряно-десантних, 66 танкових, 28 механізованих, 3 самохідно-артилерійських, 64 артилерійських полків; 1 мінометна, 11 винищувально-протитанкових, 40 реактивної артилерії, 6 інженерних і 1 залізнична бригади; 1 укріплений район; 18 бойових кораблів і велика кількість частин різних родів військ.<br /> На 2008 гвардія існує в деяких країнах як особиста охорона монарха або президента.<br /> <br /> <br /> ==Сучасні словники==<br /> Тлумачення слова у сучасних словниках<br /> ==Ілюстрації==<br /> {| style=&quot;width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center&quot; <br /> |- valign=&quot;top&quot;<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:NGU_command.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Ukrainian_guards.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:194px-Russian_106th_Airborne_Division_patch.svg.png|x140px]] <br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:478px-Soviet_Guards_Order.png|x140px]]<br /> |}<br /> <br /> ==Медіа==<br /> <br /> ==Див. також==<br /> <br /> [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0_%D0%B3%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B4%D1%96%D1%8F_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8 Національна гвардія України]<br /> <br /> ==Джерела та література==<br /> [http://www.historichka.ru/cgi-bin/yabb2/YaBB.pl?num=1180176732 История гвардии Римской(затем Византийской)Империи]]<br /> <br /> ==Зовнішні посилання==<br /> <br /> [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]<br /> [[Категорія:Гв]]</div>

Олександр Степанюк https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%93%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B4%D1%96%D1%8F 2013-11-29T21:00:21Z

<p>Олександр Степанюк: /* Джерела та література */</p> <hr /> <div>'''Гва́рдія''' (від італ. guardia) — добірна привілейована частина військ. З'явилася в рабовласницьку епоху у вигляді загонів охоронців монархів і полководців. У Стародавньої Греції добірні війська називалися священною дружиною. Стародавня Македонія утримувала особливі добірні піші загони й кінну дружину гетерів («царських улюбленців»), які становили звичайно останній резерв царя. У Древньому Римі було 9 добірних когорт по 500 чол. (преторіанці). Найчисленніші добірні війська мала Древня Персія — 10 тисячний корпус «безсмертних».<br /> Крім охорони монархів і полководців на відбірні війська покладалося також виконання найскладніших завдань у ході ведення воєнних дій. Добірні загони македонської армії й кінна дружина гетерів брали активну участь у всіх боях у війнах Олександра Македонського.<br /> <br /> == Історія виникнення ==<br /> Термін «гвардія» з'явився в Італії в 12 столітті й позначав добірний загін для охорони державного прапора. В 15 столітті гвардія було створена у Франції, в 17 столітті — в Англії, Швеції, Росії, Пруссії, в 19 столітті — у Туреччині, Японії й інших країнах.<br /> Найчисленніша гвардія була у Франції, Росії й Німеччині. Французька королівська гвардія в 17 столітті складалася з 2 корпусів і включала легку кавалерію, гвардійських жандармів і мушкетерів. Під час Великої французької революції королівська гвардія була ліквідована. Замість неї була створена національна гвардія, замінена при Директорії консульською гвардією. Остання в 1805 була перетворена в імператорську гвардію Наполеона I. До її складу входили усі роди військ: піхота, кавалерія, артилерія, флот, жандармерія. В 1809 гвардія нараховувала 10 тис. чоловік і поділялася на Стару й знов створену (Молоду). В 1812 французька гвардія складалася з 22 піхотних і 7 кавалерійських полків, 13 артилерійських рот, інженерних і інших підрозділів (до 60 тис.чол.). Призначення у гвардію вважалося великою честю. Кандидати у гвардію повинні були прослужити в строю 5 років, брати участь не менш ніж у 2 кампаніях, мати воєнне дарування й бездоганну поведінку. В 1814 чисельність гвардії була доведена до 100 тис. чоловік. Після повалення Наполеона I гвардія була скорочена до кількох полків піхоти й кавалерії й невеликої кількості окремих рот (для охорони палаців).<br /> В 1830 гвардія була розпущена; знову відновлена при Наполеонові III і існувала до 1870.<br /> У Пруссії гвардія була створена в кінці 17 століття при бранденбурзькому курфюрсті Фрідріху III (пізніше прусський король Фрідріх I). На початку 20 століття німецька гвардія складалася з піхоти (11 полків), кавалерії (9 полків) і польової артилерії (2 артилерійські бригади). У німецькій гвардії були також саперний і обозний батальйони. В 1918 німецька гвардія була ліквідована.<br /> Англійська гвардія до початку 20 століття складалася з піхоти (3 полки) і кавалерії (3 полки).<br /> Японська гвардія включала піхоту (4 полки), кавалерію (1 полк), артилерію (1 полк), саперний і обозний батальйони й жандармський загін.<br /> Шведська гвардія мала піхоту (2 полки) і кавалерію (1 полк).<br /> Іспанська й австрійська гвардія мали по 2 роти піхоти й 1 ескадрону кавалерії.<br /> У Російській імперії гвардія (лейб-гвардія) була створена Петром I в 1687 з потішного війська у складі Преображенського й Семеновського полків, що офіційно отримали звання гвардійських в 1700. По Табелі про ранги (1722) офіцери гвардії, що комплектувалися, як правило, із дворян, отримували старшинство в 2 чина перед армійськими офіцерами.<br /> В 1813 у Росії крім Старої гвардії засновується Молода гвардія. Ця назва була спочатку присвоєна 2 гренадерським і 1 кірасирському полкам за відмінності у Франко-російській війні 1812.<br /> На початку 20 століття гвардія Російської імперії складалася з 12 піхотних, 4 стрілецьких і 13 кавалерійських полків, 3 артилерійських бригад, 1 саперного батальйону, флотського екіпажу й декількох гвардійських кораблів. Брали участь майже у всіх війнах, які велися Росією в 18-20 століттях.<br /> В 1918 імператорська гвардія була розпущена.<br /> В 1918 році в Українській Державі гетьмана Скоропадського була створена Гвардійська Сердюцька дивізія чисельністю в 5000 багнетів.<br /> <br /> == Гвардійські війська СРСР ==<br /> <br /> У Радянському Союзі гвардія була відроджена 18 вересня 1941, коли відповідно до рішення Ставки Верховного Головнокомандування за масовий героїзм, мужність особового складу, високу воєнну майстерність наказом наркома оборони СРСР № 308 були перейменовані: 100-а стрілецька дивізія (командир генерал-майор Русіянов І. Н.) — в 1-у гвардійську стрілецьку дивізію; 127-а стрілецька дивізія — в 2-у гвардійську стрілецьку дивізію; 153-я стрілецька дивізія — в 3-ю гвардійську стрілецьку дивізію; 161-а стрілецька дивізія — в 4-у гвардійську стрілецьку дивізію. У танкових військах гвардійської стала 4-а танкова бригада полковника Катукова М. Е., перетворена на 1-у гвардійську танкову бригаду 11 листопада 1941. Першим гвардійським авіаційним полком 6 грудня 1941 став 29-й Червонопрапорний винищувальний авіаційний полк, льотчики якого за 2,5 місяці війни збили 47 літаків противника. У квітні 1942 гвардійськими стали крейсер «Червоний Кавказ», ескадрений міноносець «Стійкий», а в червні й крейсер «Червоний Крим».<br /> Частинам і з'єднанням, відзначеним гвардійського звання, відповідно до постанови Президії Верховної Ради СРСР вручалися гвардійські прапори.<br /> 21 травня 1942 Указом Президії Верховної Ради СРСР для військовослужбовців гвардійських частин і з'єднань Радянської армії був заснований нагрудний знак «Гвардія», а для гвардійців ВМФ — прямокутна пластинка з муаровою стрічкою помаранчевих кольорів із чорними поздовжніми смугами. Одночасно були введені гвардійські військові звання.<br /> У Сталінградській битві воювали 1-а, 2-а, 3-я гвардійські армії, а після розгрому німецьких загарбників під Сталінградом у гвардійські перетворені 24, 66, 21, 64, 62, 30 і 16-а загальновійськові армії, які стали відповідно йменуватися 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 і 11-й гвардійськими арміями.<br /> В 1943 з'являються перші гвардійські танкові армії: 22 лютого — 4-а (1-го формування) і 5-а танкові. В 1944 у гвардійські перетворені 1-а, 2-а й 6-а, а в 1945 і 4-а (2-го формування) танкові армії.<br /> Нарукавний шеврон 106-й гвардійської повітряно-десантної дивізії. Росія<br /> На 9 травня 1945 у Радянських збройних силах гвардійського звання були визнані гідними: 11 загальновійськових і 6 танкових армій; 1 кінно-механізована група; 40 стрілецьких, 7 кавалерійських, 12 танкових, 9 механізованих і 14 авіаційних корпусів; 117 стрілецьких, 9 повітряно-десантних, 17 кавалерійських, 6 артилерійських, 53 авіаційних і 6 зенітно-артилерійських дивізій, 7 дивізій реактивної артилерії; 13 мотострілецьких, 3 повітряно-десантних, 66 танкових, 28 механізованих, 3 самохідно-артилерійських, 64 артилерійських полків; 1 мінометна, 11 винищувально-протитанкових, 40 реактивної артилерії, 6 інженерних і 1 залізнична бригади; 1 укріплений район; 18 бойових кораблів і велика кількість частин різних родів військ.<br /> На 2008 гвардія існує в деяких країнах як особиста охорона монарха або президента.<br /> <br /> <br /> ==Сучасні словники==<br /> Тлумачення слова у сучасних словниках<br /> ==Ілюстрації==<br /> {| style=&quot;width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center&quot; <br /> |- valign=&quot;top&quot;<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:NGU_command.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Ukrainian_guards.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:194px-Russian_106th_Airborne_Division_patch.svg.png|x140px]] <br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:478px-Soviet_Guards_Order.png|x140px]]<br /> |}<br /> <br /> ==Медіа==<br /> <br /> ==Див. також==<br /> <br /> [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0_%D0%B3%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B4%D1%96%D1%8F_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8 Національна гвардія України]<br /> <br /> ==Джерела та література==<br /> [http://www.historichka.ru/cgi-bin/yabb2/YaBB.pl?num=1180176732 Империи История гвардии Римской(затем Византийской)Империи]]<br /> <br /> ==Зовнішні посилання==<br /> <br /> [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]<br /> [[Категорія:Гв]]</div>

Олександр Степанюк https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%93%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B4%D1%96%D1%8F 2013-11-29T20:58:08Z

<p>Олександр Степанюк: /* Джерела та література */</p> <hr /> <div>'''Гва́рдія''' (від італ. guardia) — добірна привілейована частина військ. З'явилася в рабовласницьку епоху у вигляді загонів охоронців монархів і полководців. У Стародавньої Греції добірні війська називалися священною дружиною. Стародавня Македонія утримувала особливі добірні піші загони й кінну дружину гетерів («царських улюбленців»), які становили звичайно останній резерв царя. У Древньому Римі було 9 добірних когорт по 500 чол. (преторіанці). Найчисленніші добірні війська мала Древня Персія — 10 тисячний корпус «безсмертних».<br /> Крім охорони монархів і полководців на відбірні війська покладалося також виконання найскладніших завдань у ході ведення воєнних дій. Добірні загони македонської армії й кінна дружина гетерів брали активну участь у всіх боях у війнах Олександра Македонського.<br /> <br /> == Історія виникнення ==<br /> Термін «гвардія» з'явився в Італії в 12 столітті й позначав добірний загін для охорони державного прапора. В 15 столітті гвардія було створена у Франції, в 17 столітті — в Англії, Швеції, Росії, Пруссії, в 19 столітті — у Туреччині, Японії й інших країнах.<br /> Найчисленніша гвардія була у Франції, Росії й Німеччині. Французька королівська гвардія в 17 столітті складалася з 2 корпусів і включала легку кавалерію, гвардійських жандармів і мушкетерів. Під час Великої французької революції королівська гвардія була ліквідована. Замість неї була створена національна гвардія, замінена при Директорії консульською гвардією. Остання в 1805 була перетворена в імператорську гвардію Наполеона I. До її складу входили усі роди військ: піхота, кавалерія, артилерія, флот, жандармерія. В 1809 гвардія нараховувала 10 тис. чоловік і поділялася на Стару й знов створену (Молоду). В 1812 французька гвардія складалася з 22 піхотних і 7 кавалерійських полків, 13 артилерійських рот, інженерних і інших підрозділів (до 60 тис.чол.). Призначення у гвардію вважалося великою честю. Кандидати у гвардію повинні були прослужити в строю 5 років, брати участь не менш ніж у 2 кампаніях, мати воєнне дарування й бездоганну поведінку. В 1814 чисельність гвардії була доведена до 100 тис. чоловік. Після повалення Наполеона I гвардія була скорочена до кількох полків піхоти й кавалерії й невеликої кількості окремих рот (для охорони палаців).<br /> В 1830 гвардія була розпущена; знову відновлена при Наполеонові III і існувала до 1870.<br /> У Пруссії гвардія була створена в кінці 17 століття при бранденбурзькому курфюрсті Фрідріху III (пізніше прусський король Фрідріх I). На початку 20 століття німецька гвардія складалася з піхоти (11 полків), кавалерії (9 полків) і польової артилерії (2 артилерійські бригади). У німецькій гвардії були також саперний і обозний батальйони. В 1918 німецька гвардія була ліквідована.<br /> Англійська гвардія до початку 20 століття складалася з піхоти (3 полки) і кавалерії (3 полки).<br /> Японська гвардія включала піхоту (4 полки), кавалерію (1 полк), артилерію (1 полк), саперний і обозний батальйони й жандармський загін.<br /> Шведська гвардія мала піхоту (2 полки) і кавалерію (1 полк).<br /> Іспанська й австрійська гвардія мали по 2 роти піхоти й 1 ескадрону кавалерії.<br /> У Російській імперії гвардія (лейб-гвардія) була створена Петром I в 1687 з потішного війська у складі Преображенського й Семеновського полків, що офіційно отримали звання гвардійських в 1700. По Табелі про ранги (1722) офіцери гвардії, що комплектувалися, як правило, із дворян, отримували старшинство в 2 чина перед армійськими офіцерами.<br /> В 1813 у Росії крім Старої гвардії засновується Молода гвардія. Ця назва була спочатку присвоєна 2 гренадерським і 1 кірасирському полкам за відмінності у Франко-російській війні 1812.<br /> На початку 20 століття гвардія Російської імперії складалася з 12 піхотних, 4 стрілецьких і 13 кавалерійських полків, 3 артилерійських бригад, 1 саперного батальйону, флотського екіпажу й декількох гвардійських кораблів. Брали участь майже у всіх війнах, які велися Росією в 18-20 століттях.<br /> В 1918 імператорська гвардія була розпущена.<br /> В 1918 році в Українській Державі гетьмана Скоропадського була створена Гвардійська Сердюцька дивізія чисельністю в 5000 багнетів.<br /> <br /> == Гвардійські війська СРСР ==<br /> <br /> У Радянському Союзі гвардія була відроджена 18 вересня 1941, коли відповідно до рішення Ставки Верховного Головнокомандування за масовий героїзм, мужність особового складу, високу воєнну майстерність наказом наркома оборони СРСР № 308 були перейменовані: 100-а стрілецька дивізія (командир генерал-майор Русіянов І. Н.) — в 1-у гвардійську стрілецьку дивізію; 127-а стрілецька дивізія — в 2-у гвардійську стрілецьку дивізію; 153-я стрілецька дивізія — в 3-ю гвардійську стрілецьку дивізію; 161-а стрілецька дивізія — в 4-у гвардійську стрілецьку дивізію. У танкових військах гвардійської стала 4-а танкова бригада полковника Катукова М. Е., перетворена на 1-у гвардійську танкову бригаду 11 листопада 1941. Першим гвардійським авіаційним полком 6 грудня 1941 став 29-й Червонопрапорний винищувальний авіаційний полк, льотчики якого за 2,5 місяці війни збили 47 літаків противника. У квітні 1942 гвардійськими стали крейсер «Червоний Кавказ», ескадрений міноносець «Стійкий», а в червні й крейсер «Червоний Крим».<br /> Частинам і з'єднанням, відзначеним гвардійського звання, відповідно до постанови Президії Верховної Ради СРСР вручалися гвардійські прапори.<br /> 21 травня 1942 Указом Президії Верховної Ради СРСР для військовослужбовців гвардійських частин і з'єднань Радянської армії був заснований нагрудний знак «Гвардія», а для гвардійців ВМФ — прямокутна пластинка з муаровою стрічкою помаранчевих кольорів із чорними поздовжніми смугами. Одночасно були введені гвардійські військові звання.<br /> У Сталінградській битві воювали 1-а, 2-а, 3-я гвардійські армії, а після розгрому німецьких загарбників під Сталінградом у гвардійські перетворені 24, 66, 21, 64, 62, 30 і 16-а загальновійськові армії, які стали відповідно йменуватися 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 і 11-й гвардійськими арміями.<br /> В 1943 з'являються перші гвардійські танкові армії: 22 лютого — 4-а (1-го формування) і 5-а танкові. В 1944 у гвардійські перетворені 1-а, 2-а й 6-а, а в 1945 і 4-а (2-го формування) танкові армії.<br /> Нарукавний шеврон 106-й гвардійської повітряно-десантної дивізії. Росія<br /> На 9 травня 1945 у Радянських збройних силах гвардійського звання були визнані гідними: 11 загальновійськових і 6 танкових армій; 1 кінно-механізована група; 40 стрілецьких, 7 кавалерійських, 12 танкових, 9 механізованих і 14 авіаційних корпусів; 117 стрілецьких, 9 повітряно-десантних, 17 кавалерійських, 6 артилерійських, 53 авіаційних і 6 зенітно-артилерійських дивізій, 7 дивізій реактивної артилерії; 13 мотострілецьких, 3 повітряно-десантних, 66 танкових, 28 механізованих, 3 самохідно-артилерійських, 64 артилерійських полків; 1 мінометна, 11 винищувально-протитанкових, 40 реактивної артилерії, 6 інженерних і 1 залізнична бригади; 1 укріплений район; 18 бойових кораблів і велика кількість частин різних родів військ.<br /> На 2008 гвардія існує в деяких країнах як особиста охорона монарха або президента.<br /> <br /> <br /> ==Сучасні словники==<br /> Тлумачення слова у сучасних словниках<br /> ==Ілюстрації==<br /> {| style=&quot;width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center&quot; <br /> |- valign=&quot;top&quot;<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:NGU_command.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Ukrainian_guards.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:194px-Russian_106th_Airborne_Division_patch.svg.png|x140px]] <br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:478px-Soviet_Guards_Order.png|x140px]]<br /> |}<br /> <br /> ==Медіа==<br /> <br /> ==Див. також==<br /> <br /> [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0_%D0%B3%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B4%D1%96%D1%8F_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8 Національна гвардія України]<br /> <br /> ==Джерела та література==<br /> [ http://www.historichka.ru/cgi-bin/yabb2/YaBB.pl?num=1180176732 История гвардии Римской(затем Византийской)Империи]<br /> <br /> ==Зовнішні посилання==<br /> <br /> [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]<br /> [[Категорія:Гв]]</div>

Олександр Степанюк https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%93%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B4%D1%96%D1%8F 2013-11-29T20:55:40Z

<p>Олександр Степанюк: /* Ілюстрації */</p> <hr /> <div>'''Гва́рдія''' (від італ. guardia) — добірна привілейована частина військ. З'явилася в рабовласницьку епоху у вигляді загонів охоронців монархів і полководців. У Стародавньої Греції добірні війська називалися священною дружиною. Стародавня Македонія утримувала особливі добірні піші загони й кінну дружину гетерів («царських улюбленців»), які становили звичайно останній резерв царя. У Древньому Римі було 9 добірних когорт по 500 чол. (преторіанці). Найчисленніші добірні війська мала Древня Персія — 10 тисячний корпус «безсмертних».<br /> Крім охорони монархів і полководців на відбірні війська покладалося також виконання найскладніших завдань у ході ведення воєнних дій. Добірні загони македонської армії й кінна дружина гетерів брали активну участь у всіх боях у війнах Олександра Македонського.<br /> <br /> == Історія виникнення ==<br /> Термін «гвардія» з'явився в Італії в 12 столітті й позначав добірний загін для охорони державного прапора. В 15 столітті гвардія було створена у Франції, в 17 столітті — в Англії, Швеції, Росії, Пруссії, в 19 столітті — у Туреччині, Японії й інших країнах.<br /> Найчисленніша гвардія була у Франції, Росії й Німеччині. Французька королівська гвардія в 17 столітті складалася з 2 корпусів і включала легку кавалерію, гвардійських жандармів і мушкетерів. Під час Великої французької революції королівська гвардія була ліквідована. Замість неї була створена національна гвардія, замінена при Директорії консульською гвардією. Остання в 1805 була перетворена в імператорську гвардію Наполеона I. До її складу входили усі роди військ: піхота, кавалерія, артилерія, флот, жандармерія. В 1809 гвардія нараховувала 10 тис. чоловік і поділялася на Стару й знов створену (Молоду). В 1812 французька гвардія складалася з 22 піхотних і 7 кавалерійських полків, 13 артилерійських рот, інженерних і інших підрозділів (до 60 тис.чол.). Призначення у гвардію вважалося великою честю. Кандидати у гвардію повинні були прослужити в строю 5 років, брати участь не менш ніж у 2 кампаніях, мати воєнне дарування й бездоганну поведінку. В 1814 чисельність гвардії була доведена до 100 тис. чоловік. Після повалення Наполеона I гвардія була скорочена до кількох полків піхоти й кавалерії й невеликої кількості окремих рот (для охорони палаців).<br /> В 1830 гвардія була розпущена; знову відновлена при Наполеонові III і існувала до 1870.<br /> У Пруссії гвардія була створена в кінці 17 століття при бранденбурзькому курфюрсті Фрідріху III (пізніше прусський король Фрідріх I). На початку 20 століття німецька гвардія складалася з піхоти (11 полків), кавалерії (9 полків) і польової артилерії (2 артилерійські бригади). У німецькій гвардії були також саперний і обозний батальйони. В 1918 німецька гвардія була ліквідована.<br /> Англійська гвардія до початку 20 століття складалася з піхоти (3 полки) і кавалерії (3 полки).<br /> Японська гвардія включала піхоту (4 полки), кавалерію (1 полк), артилерію (1 полк), саперний і обозний батальйони й жандармський загін.<br /> Шведська гвардія мала піхоту (2 полки) і кавалерію (1 полк).<br /> Іспанська й австрійська гвардія мали по 2 роти піхоти й 1 ескадрону кавалерії.<br /> У Російській імперії гвардія (лейб-гвардія) була створена Петром I в 1687 з потішного війська у складі Преображенського й Семеновського полків, що офіційно отримали звання гвардійських в 1700. По Табелі про ранги (1722) офіцери гвардії, що комплектувалися, як правило, із дворян, отримували старшинство в 2 чина перед армійськими офіцерами.<br /> В 1813 у Росії крім Старої гвардії засновується Молода гвардія. Ця назва була спочатку присвоєна 2 гренадерським і 1 кірасирському полкам за відмінності у Франко-російській війні 1812.<br /> На початку 20 століття гвардія Російської імперії складалася з 12 піхотних, 4 стрілецьких і 13 кавалерійських полків, 3 артилерійських бригад, 1 саперного батальйону, флотського екіпажу й декількох гвардійських кораблів. Брали участь майже у всіх війнах, які велися Росією в 18-20 століттях.<br /> В 1918 імператорська гвардія була розпущена.<br /> В 1918 році в Українській Державі гетьмана Скоропадського була створена Гвардійська Сердюцька дивізія чисельністю в 5000 багнетів.<br /> <br /> == Гвардійські війська СРСР ==<br /> <br /> У Радянському Союзі гвардія була відроджена 18 вересня 1941, коли відповідно до рішення Ставки Верховного Головнокомандування за масовий героїзм, мужність особового складу, високу воєнну майстерність наказом наркома оборони СРСР № 308 були перейменовані: 100-а стрілецька дивізія (командир генерал-майор Русіянов І. Н.) — в 1-у гвардійську стрілецьку дивізію; 127-а стрілецька дивізія — в 2-у гвардійську стрілецьку дивізію; 153-я стрілецька дивізія — в 3-ю гвардійську стрілецьку дивізію; 161-а стрілецька дивізія — в 4-у гвардійську стрілецьку дивізію. У танкових військах гвардійської стала 4-а танкова бригада полковника Катукова М. Е., перетворена на 1-у гвардійську танкову бригаду 11 листопада 1941. Першим гвардійським авіаційним полком 6 грудня 1941 став 29-й Червонопрапорний винищувальний авіаційний полк, льотчики якого за 2,5 місяці війни збили 47 літаків противника. У квітні 1942 гвардійськими стали крейсер «Червоний Кавказ», ескадрений міноносець «Стійкий», а в червні й крейсер «Червоний Крим».<br /> Частинам і з'єднанням, відзначеним гвардійського звання, відповідно до постанови Президії Верховної Ради СРСР вручалися гвардійські прапори.<br /> 21 травня 1942 Указом Президії Верховної Ради СРСР для військовослужбовців гвардійських частин і з'єднань Радянської армії був заснований нагрудний знак «Гвардія», а для гвардійців ВМФ — прямокутна пластинка з муаровою стрічкою помаранчевих кольорів із чорними поздовжніми смугами. Одночасно були введені гвардійські військові звання.<br /> У Сталінградській битві воювали 1-а, 2-а, 3-я гвардійські армії, а після розгрому німецьких загарбників під Сталінградом у гвардійські перетворені 24, 66, 21, 64, 62, 30 і 16-а загальновійськові армії, які стали відповідно йменуватися 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 і 11-й гвардійськими арміями.<br /> В 1943 з'являються перші гвардійські танкові армії: 22 лютого — 4-а (1-го формування) і 5-а танкові. В 1944 у гвардійські перетворені 1-а, 2-а й 6-а, а в 1945 і 4-а (2-го формування) танкові армії.<br /> Нарукавний шеврон 106-й гвардійської повітряно-десантної дивізії. Росія<br /> На 9 травня 1945 у Радянських збройних силах гвардійського звання були визнані гідними: 11 загальновійськових і 6 танкових армій; 1 кінно-механізована група; 40 стрілецьких, 7 кавалерійських, 12 танкових, 9 механізованих і 14 авіаційних корпусів; 117 стрілецьких, 9 повітряно-десантних, 17 кавалерійських, 6 артилерійських, 53 авіаційних і 6 зенітно-артилерійських дивізій, 7 дивізій реактивної артилерії; 13 мотострілецьких, 3 повітряно-десантних, 66 танкових, 28 механізованих, 3 самохідно-артилерійських, 64 артилерійських полків; 1 мінометна, 11 винищувально-протитанкових, 40 реактивної артилерії, 6 інженерних і 1 залізнична бригади; 1 укріплений район; 18 бойових кораблів і велика кількість частин різних родів військ.<br /> На 2008 гвардія існує в деяких країнах як особиста охорона монарха або президента.<br /> <br /> <br /> ==Сучасні словники==<br /> Тлумачення слова у сучасних словниках<br /> ==Ілюстрації==<br /> {| style=&quot;width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center&quot; <br /> |- valign=&quot;top&quot;<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:NGU_command.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Ukrainian_guards.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:194px-Russian_106th_Airborne_Division_patch.svg.png|x140px]] <br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:478px-Soviet_Guards_Order.png|x140px]]<br /> |}<br /> <br /> ==Медіа==<br /> <br /> ==Див. також==<br /> <br /> [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0_%D0%B3%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B4%D1%96%D1%8F_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8 Національна гвардія України]<br /> <br /> ==Джерела та література==<br /> <br /> ==Зовнішні посилання==<br /> <br /> [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]<br /> [[Категорія:Гв]]</div>

Олександр Степанюк https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:478px-Soviet_Guards_Order.png 2013-11-29T20:55:18Z

<p>Олександр Степанюк: </p> <hr /> <div></div>

Олександр Степанюк https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%93%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B4%D1%96%D1%8F 2013-11-29T20:54:47Z

<p>Олександр Степанюк: /* Ілюстрації */</p> <hr /> <div>'''Гва́рдія''' (від італ. guardia) — добірна привілейована частина військ. З'явилася в рабовласницьку епоху у вигляді загонів охоронців монархів і полководців. У Стародавньої Греції добірні війська називалися священною дружиною. Стародавня Македонія утримувала особливі добірні піші загони й кінну дружину гетерів («царських улюбленців»), які становили звичайно останній резерв царя. У Древньому Римі було 9 добірних когорт по 500 чол. (преторіанці). Найчисленніші добірні війська мала Древня Персія — 10 тисячний корпус «безсмертних».<br /> Крім охорони монархів і полководців на відбірні війська покладалося також виконання найскладніших завдань у ході ведення воєнних дій. Добірні загони македонської армії й кінна дружина гетерів брали активну участь у всіх боях у війнах Олександра Македонського.<br /> <br /> == Історія виникнення ==<br /> Термін «гвардія» з'явився в Італії в 12 столітті й позначав добірний загін для охорони державного прапора. В 15 столітті гвардія було створена у Франції, в 17 столітті — в Англії, Швеції, Росії, Пруссії, в 19 столітті — у Туреччині, Японії й інших країнах.<br /> Найчисленніша гвардія була у Франції, Росії й Німеччині. Французька королівська гвардія в 17 столітті складалася з 2 корпусів і включала легку кавалерію, гвардійських жандармів і мушкетерів. Під час Великої французької революції королівська гвардія була ліквідована. Замість неї була створена національна гвардія, замінена при Директорії консульською гвардією. Остання в 1805 була перетворена в імператорську гвардію Наполеона I. До її складу входили усі роди військ: піхота, кавалерія, артилерія, флот, жандармерія. В 1809 гвардія нараховувала 10 тис. чоловік і поділялася на Стару й знов створену (Молоду). В 1812 французька гвардія складалася з 22 піхотних і 7 кавалерійських полків, 13 артилерійських рот, інженерних і інших підрозділів (до 60 тис.чол.). Призначення у гвардію вважалося великою честю. Кандидати у гвардію повинні були прослужити в строю 5 років, брати участь не менш ніж у 2 кампаніях, мати воєнне дарування й бездоганну поведінку. В 1814 чисельність гвардії була доведена до 100 тис. чоловік. Після повалення Наполеона I гвардія була скорочена до кількох полків піхоти й кавалерії й невеликої кількості окремих рот (для охорони палаців).<br /> В 1830 гвардія була розпущена; знову відновлена при Наполеонові III і існувала до 1870.<br /> У Пруссії гвардія була створена в кінці 17 століття при бранденбурзькому курфюрсті Фрідріху III (пізніше прусський король Фрідріх I). На початку 20 століття німецька гвардія складалася з піхоти (11 полків), кавалерії (9 полків) і польової артилерії (2 артилерійські бригади). У німецькій гвардії були також саперний і обозний батальйони. В 1918 німецька гвардія була ліквідована.<br /> Англійська гвардія до початку 20 століття складалася з піхоти (3 полки) і кавалерії (3 полки).<br /> Японська гвардія включала піхоту (4 полки), кавалерію (1 полк), артилерію (1 полк), саперний і обозний батальйони й жандармський загін.<br /> Шведська гвардія мала піхоту (2 полки) і кавалерію (1 полк).<br /> Іспанська й австрійська гвардія мали по 2 роти піхоти й 1 ескадрону кавалерії.<br /> У Російській імперії гвардія (лейб-гвардія) була створена Петром I в 1687 з потішного війська у складі Преображенського й Семеновського полків, що офіційно отримали звання гвардійських в 1700. По Табелі про ранги (1722) офіцери гвардії, що комплектувалися, як правило, із дворян, отримували старшинство в 2 чина перед армійськими офіцерами.<br /> В 1813 у Росії крім Старої гвардії засновується Молода гвардія. Ця назва була спочатку присвоєна 2 гренадерським і 1 кірасирському полкам за відмінності у Франко-російській війні 1812.<br /> На початку 20 століття гвардія Російської імперії складалася з 12 піхотних, 4 стрілецьких і 13 кавалерійських полків, 3 артилерійських бригад, 1 саперного батальйону, флотського екіпажу й декількох гвардійських кораблів. Брали участь майже у всіх війнах, які велися Росією в 18-20 століттях.<br /> В 1918 імператорська гвардія була розпущена.<br /> В 1918 році в Українській Державі гетьмана Скоропадського була створена Гвардійська Сердюцька дивізія чисельністю в 5000 багнетів.<br /> <br /> == Гвардійські війська СРСР ==<br /> <br /> У Радянському Союзі гвардія була відроджена 18 вересня 1941, коли відповідно до рішення Ставки Верховного Головнокомандування за масовий героїзм, мужність особового складу, високу воєнну майстерність наказом наркома оборони СРСР № 308 були перейменовані: 100-а стрілецька дивізія (командир генерал-майор Русіянов І. Н.) — в 1-у гвардійську стрілецьку дивізію; 127-а стрілецька дивізія — в 2-у гвардійську стрілецьку дивізію; 153-я стрілецька дивізія — в 3-ю гвардійську стрілецьку дивізію; 161-а стрілецька дивізія — в 4-у гвардійську стрілецьку дивізію. У танкових військах гвардійської стала 4-а танкова бригада полковника Катукова М. Е., перетворена на 1-у гвардійську танкову бригаду 11 листопада 1941. Першим гвардійським авіаційним полком 6 грудня 1941 став 29-й Червонопрапорний винищувальний авіаційний полк, льотчики якого за 2,5 місяці війни збили 47 літаків противника. У квітні 1942 гвардійськими стали крейсер «Червоний Кавказ», ескадрений міноносець «Стійкий», а в червні й крейсер «Червоний Крим».<br /> Частинам і з'єднанням, відзначеним гвардійського звання, відповідно до постанови Президії Верховної Ради СРСР вручалися гвардійські прапори.<br /> 21 травня 1942 Указом Президії Верховної Ради СРСР для військовослужбовців гвардійських частин і з'єднань Радянської армії був заснований нагрудний знак «Гвардія», а для гвардійців ВМФ — прямокутна пластинка з муаровою стрічкою помаранчевих кольорів із чорними поздовжніми смугами. Одночасно були введені гвардійські військові звання.<br /> У Сталінградській битві воювали 1-а, 2-а, 3-я гвардійські армії, а після розгрому німецьких загарбників під Сталінградом у гвардійські перетворені 24, 66, 21, 64, 62, 30 і 16-а загальновійськові армії, які стали відповідно йменуватися 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 і 11-й гвардійськими арміями.<br /> В 1943 з'являються перші гвардійські танкові армії: 22 лютого — 4-а (1-го формування) і 5-а танкові. В 1944 у гвардійські перетворені 1-а, 2-а й 6-а, а в 1945 і 4-а (2-го формування) танкові армії.<br /> Нарукавний шеврон 106-й гвардійської повітряно-десантної дивізії. Росія<br /> На 9 травня 1945 у Радянських збройних силах гвардійського звання були визнані гідними: 11 загальновійськових і 6 танкових армій; 1 кінно-механізована група; 40 стрілецьких, 7 кавалерійських, 12 танкових, 9 механізованих і 14 авіаційних корпусів; 117 стрілецьких, 9 повітряно-десантних, 17 кавалерійських, 6 артилерійських, 53 авіаційних і 6 зенітно-артилерійських дивізій, 7 дивізій реактивної артилерії; 13 мотострілецьких, 3 повітряно-десантних, 66 танкових, 28 механізованих, 3 самохідно-артилерійських, 64 артилерійських полків; 1 мінометна, 11 винищувально-протитанкових, 40 реактивної артилерії, 6 інженерних і 1 залізнична бригади; 1 укріплений район; 18 бойових кораблів і велика кількість частин різних родів військ.<br /> На 2008 гвардія існує в деяких країнах як особиста охорона монарха або президента.<br /> <br /> <br /> ==Сучасні словники==<br /> Тлумачення слова у сучасних словниках<br /> ==Ілюстрації==<br /> {| style=&quot;width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center&quot; <br /> |- valign=&quot;top&quot;<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:NGU_command.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Ukrainian_guards.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:194px-Russian_106th_Airborne_Division_patch.svg.png|x140px]] <br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]<br /> |}<br /> <br /> ==Медіа==<br /> <br /> ==Див. також==<br /> <br /> [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0_%D0%B3%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B4%D1%96%D1%8F_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8 Національна гвардія України]<br /> <br /> ==Джерела та література==<br /> <br /> ==Зовнішні посилання==<br /> <br /> [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]<br /> [[Категорія:Гв]]</div>

Олександр Степанюк https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:194px-Russian_106th_Airborne_Division_patch.svg.png 2013-11-29T20:54:28Z

<p>Олександр Степанюк: </p> <hr /> <div></div>

Олександр Степанюк https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%93%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B4%D1%96%D1%8F 2013-11-29T20:53:33Z

<p>Олександр Степанюк: /* Ілюстрації */</p> <hr /> <div>'''Гва́рдія''' (від італ. guardia) — добірна привілейована частина військ. З'явилася в рабовласницьку епоху у вигляді загонів охоронців монархів і полководців. У Стародавньої Греції добірні війська називалися священною дружиною. Стародавня Македонія утримувала особливі добірні піші загони й кінну дружину гетерів («царських улюбленців»), які становили звичайно останній резерв царя. У Древньому Римі було 9 добірних когорт по 500 чол. (преторіанці). Найчисленніші добірні війська мала Древня Персія — 10 тисячний корпус «безсмертних».<br /> Крім охорони монархів і полководців на відбірні війська покладалося також виконання найскладніших завдань у ході ведення воєнних дій. Добірні загони македонської армії й кінна дружина гетерів брали активну участь у всіх боях у війнах Олександра Македонського.<br /> <br /> == Історія виникнення ==<br /> Термін «гвардія» з'явився в Італії в 12 столітті й позначав добірний загін для охорони державного прапора. В 15 столітті гвардія було створена у Франції, в 17 столітті — в Англії, Швеції, Росії, Пруссії, в 19 столітті — у Туреччині, Японії й інших країнах.<br /> Найчисленніша гвардія була у Франції, Росії й Німеччині. Французька королівська гвардія в 17 столітті складалася з 2 корпусів і включала легку кавалерію, гвардійських жандармів і мушкетерів. Під час Великої французької революції королівська гвардія була ліквідована. Замість неї була створена національна гвардія, замінена при Директорії консульською гвардією. Остання в 1805 була перетворена в імператорську гвардію Наполеона I. До її складу входили усі роди військ: піхота, кавалерія, артилерія, флот, жандармерія. В 1809 гвардія нараховувала 10 тис. чоловік і поділялася на Стару й знов створену (Молоду). В 1812 французька гвардія складалася з 22 піхотних і 7 кавалерійських полків, 13 артилерійських рот, інженерних і інших підрозділів (до 60 тис.чол.). Призначення у гвардію вважалося великою честю. Кандидати у гвардію повинні були прослужити в строю 5 років, брати участь не менш ніж у 2 кампаніях, мати воєнне дарування й бездоганну поведінку. В 1814 чисельність гвардії була доведена до 100 тис. чоловік. Після повалення Наполеона I гвардія була скорочена до кількох полків піхоти й кавалерії й невеликої кількості окремих рот (для охорони палаців).<br /> В 1830 гвардія була розпущена; знову відновлена при Наполеонові III і існувала до 1870.<br /> У Пруссії гвардія була створена в кінці 17 століття при бранденбурзькому курфюрсті Фрідріху III (пізніше прусський король Фрідріх I). На початку 20 століття німецька гвардія складалася з піхоти (11 полків), кавалерії (9 полків) і польової артилерії (2 артилерійські бригади). У німецькій гвардії були також саперний і обозний батальйони. В 1918 німецька гвардія була ліквідована.<br /> Англійська гвардія до початку 20 століття складалася з піхоти (3 полки) і кавалерії (3 полки).<br /> Японська гвардія включала піхоту (4 полки), кавалерію (1 полк), артилерію (1 полк), саперний і обозний батальйони й жандармський загін.<br /> Шведська гвардія мала піхоту (2 полки) і кавалерію (1 полк).<br /> Іспанська й австрійська гвардія мали по 2 роти піхоти й 1 ескадрону кавалерії.<br /> У Російській імперії гвардія (лейб-гвардія) була створена Петром I в 1687 з потішного війська у складі Преображенського й Семеновського полків, що офіційно отримали звання гвардійських в 1700. По Табелі про ранги (1722) офіцери гвардії, що комплектувалися, як правило, із дворян, отримували старшинство в 2 чина перед армійськими офіцерами.<br /> В 1813 у Росії крім Старої гвардії засновується Молода гвардія. Ця назва була спочатку присвоєна 2 гренадерським і 1 кірасирському полкам за відмінності у Франко-російській війні 1812.<br /> На початку 20 століття гвардія Російської імперії складалася з 12 піхотних, 4 стрілецьких і 13 кавалерійських полків, 3 артилерійських бригад, 1 саперного батальйону, флотського екіпажу й декількох гвардійських кораблів. Брали участь майже у всіх війнах, які велися Росією в 18-20 століттях.<br /> В 1918 імператорська гвардія була розпущена.<br /> В 1918 році в Українській Державі гетьмана Скоропадського була створена Гвардійська Сердюцька дивізія чисельністю в 5000 багнетів.<br /> <br /> == Гвардійські війська СРСР ==<br /> <br /> У Радянському Союзі гвардія була відроджена 18 вересня 1941, коли відповідно до рішення Ставки Верховного Головнокомандування за масовий героїзм, мужність особового складу, високу воєнну майстерність наказом наркома оборони СРСР № 308 були перейменовані: 100-а стрілецька дивізія (командир генерал-майор Русіянов І. Н.) — в 1-у гвардійську стрілецьку дивізію; 127-а стрілецька дивізія — в 2-у гвардійську стрілецьку дивізію; 153-я стрілецька дивізія — в 3-ю гвардійську стрілецьку дивізію; 161-а стрілецька дивізія — в 4-у гвардійську стрілецьку дивізію. У танкових військах гвардійської стала 4-а танкова бригада полковника Катукова М. Е., перетворена на 1-у гвардійську танкову бригаду 11 листопада 1941. Першим гвардійським авіаційним полком 6 грудня 1941 став 29-й Червонопрапорний винищувальний авіаційний полк, льотчики якого за 2,5 місяці війни збили 47 літаків противника. У квітні 1942 гвардійськими стали крейсер «Червоний Кавказ», ескадрений міноносець «Стійкий», а в червні й крейсер «Червоний Крим».<br /> Частинам і з'єднанням, відзначеним гвардійського звання, відповідно до постанови Президії Верховної Ради СРСР вручалися гвардійські прапори.<br /> 21 травня 1942 Указом Президії Верховної Ради СРСР для військовослужбовців гвардійських частин і з'єднань Радянської армії був заснований нагрудний знак «Гвардія», а для гвардійців ВМФ — прямокутна пластинка з муаровою стрічкою помаранчевих кольорів із чорними поздовжніми смугами. Одночасно були введені гвардійські військові звання.<br /> У Сталінградській битві воювали 1-а, 2-а, 3-я гвардійські армії, а після розгрому німецьких загарбників під Сталінградом у гвардійські перетворені 24, 66, 21, 64, 62, 30 і 16-а загальновійськові армії, які стали відповідно йменуватися 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 і 11-й гвардійськими арміями.<br /> В 1943 з'являються перші гвардійські танкові армії: 22 лютого — 4-а (1-го формування) і 5-а танкові. В 1944 у гвардійські перетворені 1-а, 2-а й 6-а, а в 1945 і 4-а (2-го формування) танкові армії.<br /> Нарукавний шеврон 106-й гвардійської повітряно-десантної дивізії. Росія<br /> На 9 травня 1945 у Радянських збройних силах гвардійського звання були визнані гідними: 11 загальновійськових і 6 танкових армій; 1 кінно-механізована група; 40 стрілецьких, 7 кавалерійських, 12 танкових, 9 механізованих і 14 авіаційних корпусів; 117 стрілецьких, 9 повітряно-десантних, 17 кавалерійських, 6 артилерійських, 53 авіаційних і 6 зенітно-артилерійських дивізій, 7 дивізій реактивної артилерії; 13 мотострілецьких, 3 повітряно-десантних, 66 танкових, 28 механізованих, 3 самохідно-артилерійських, 64 артилерійських полків; 1 мінометна, 11 винищувально-протитанкових, 40 реактивної артилерії, 6 інженерних і 1 залізнична бригади; 1 укріплений район; 18 бойових кораблів і велика кількість частин різних родів військ.<br /> На 2008 гвардія існує в деяких країнах як особиста охорона монарха або президента.<br /> <br /> <br /> ==Сучасні словники==<br /> Тлумачення слова у сучасних словниках<br /> ==Ілюстрації==<br /> {| style=&quot;width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center&quot; <br /> |- valign=&quot;top&quot;<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:NGU_command.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Ukrainian_guards.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] <br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]<br /> |}<br /> <br /> ==Медіа==<br /> <br /> ==Див. також==<br /> <br /> [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0_%D0%B3%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B4%D1%96%D1%8F_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8 Національна гвардія України]<br /> <br /> ==Джерела та література==<br /> <br /> ==Зовнішні посилання==<br /> <br /> [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]<br /> [[Категорія:Гв]]</div>

Олександр Степанюк https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Ukrainian_guards.jpg 2013-11-29T20:53:08Z

<p>Олександр Степанюк: </p> <hr /> <div></div>

Олександр Степанюк https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%93%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B4%D1%96%D1%8F 2013-11-29T20:52:11Z

<p>Олександр Степанюк: /* Ілюстрації */</p> <hr /> <div>'''Гва́рдія''' (від італ. guardia) — добірна привілейована частина військ. З'явилася в рабовласницьку епоху у вигляді загонів охоронців монархів і полководців. У Стародавньої Греції добірні війська називалися священною дружиною. Стародавня Македонія утримувала особливі добірні піші загони й кінну дружину гетерів («царських улюбленців»), які становили звичайно останній резерв царя. У Древньому Римі було 9 добірних когорт по 500 чол. (преторіанці). Найчисленніші добірні війська мала Древня Персія — 10 тисячний корпус «безсмертних».<br /> Крім охорони монархів і полководців на відбірні війська покладалося також виконання найскладніших завдань у ході ведення воєнних дій. Добірні загони македонської армії й кінна дружина гетерів брали активну участь у всіх боях у війнах Олександра Македонського.<br /> <br /> == Історія виникнення ==<br /> Термін «гвардія» з'явився в Італії в 12 столітті й позначав добірний загін для охорони державного прапора. В 15 столітті гвардія було створена у Франції, в 17 столітті — в Англії, Швеції, Росії, Пруссії, в 19 столітті — у Туреччині, Японії й інших країнах.<br /> Найчисленніша гвардія була у Франції, Росії й Німеччині. Французька королівська гвардія в 17 столітті складалася з 2 корпусів і включала легку кавалерію, гвардійських жандармів і мушкетерів. Під час Великої французької революції королівська гвардія була ліквідована. Замість неї була створена національна гвардія, замінена при Директорії консульською гвардією. Остання в 1805 була перетворена в імператорську гвардію Наполеона I. До її складу входили усі роди військ: піхота, кавалерія, артилерія, флот, жандармерія. В 1809 гвардія нараховувала 10 тис. чоловік і поділялася на Стару й знов створену (Молоду). В 1812 французька гвардія складалася з 22 піхотних і 7 кавалерійських полків, 13 артилерійських рот, інженерних і інших підрозділів (до 60 тис.чол.). Призначення у гвардію вважалося великою честю. Кандидати у гвардію повинні були прослужити в строю 5 років, брати участь не менш ніж у 2 кампаніях, мати воєнне дарування й бездоганну поведінку. В 1814 чисельність гвардії була доведена до 100 тис. чоловік. Після повалення Наполеона I гвардія була скорочена до кількох полків піхоти й кавалерії й невеликої кількості окремих рот (для охорони палаців).<br /> В 1830 гвардія була розпущена; знову відновлена при Наполеонові III і існувала до 1870.<br /> У Пруссії гвардія була створена в кінці 17 століття при бранденбурзькому курфюрсті Фрідріху III (пізніше прусський король Фрідріх I). На початку 20 століття німецька гвардія складалася з піхоти (11 полків), кавалерії (9 полків) і польової артилерії (2 артилерійські бригади). У німецькій гвардії були також саперний і обозний батальйони. В 1918 німецька гвардія була ліквідована.<br /> Англійська гвардія до початку 20 століття складалася з піхоти (3 полки) і кавалерії (3 полки).<br /> Японська гвардія включала піхоту (4 полки), кавалерію (1 полк), артилерію (1 полк), саперний і обозний батальйони й жандармський загін.<br /> Шведська гвардія мала піхоту (2 полки) і кавалерію (1 полк).<br /> Іспанська й австрійська гвардія мали по 2 роти піхоти й 1 ескадрону кавалерії.<br /> У Російській імперії гвардія (лейб-гвардія) була створена Петром I в 1687 з потішного війська у складі Преображенського й Семеновського полків, що офіційно отримали звання гвардійських в 1700. По Табелі про ранги (1722) офіцери гвардії, що комплектувалися, як правило, із дворян, отримували старшинство в 2 чина перед армійськими офіцерами.<br /> В 1813 у Росії крім Старої гвардії засновується Молода гвардія. Ця назва була спочатку присвоєна 2 гренадерським і 1 кірасирському полкам за відмінності у Франко-російській війні 1812.<br /> На початку 20 століття гвардія Російської імперії складалася з 12 піхотних, 4 стрілецьких і 13 кавалерійських полків, 3 артилерійських бригад, 1 саперного батальйону, флотського екіпажу й декількох гвардійських кораблів. Брали участь майже у всіх війнах, які велися Росією в 18-20 століттях.<br /> В 1918 імператорська гвардія була розпущена.<br /> В 1918 році в Українській Державі гетьмана Скоропадського була створена Гвардійська Сердюцька дивізія чисельністю в 5000 багнетів.<br /> <br /> == Гвардійські війська СРСР ==<br /> <br /> У Радянському Союзі гвардія була відроджена 18 вересня 1941, коли відповідно до рішення Ставки Верховного Головнокомандування за масовий героїзм, мужність особового складу, високу воєнну майстерність наказом наркома оборони СРСР № 308 були перейменовані: 100-а стрілецька дивізія (командир генерал-майор Русіянов І. Н.) — в 1-у гвардійську стрілецьку дивізію; 127-а стрілецька дивізія — в 2-у гвардійську стрілецьку дивізію; 153-я стрілецька дивізія — в 3-ю гвардійську стрілецьку дивізію; 161-а стрілецька дивізія — в 4-у гвардійську стрілецьку дивізію. У танкових військах гвардійської стала 4-а танкова бригада полковника Катукова М. Е., перетворена на 1-у гвардійську танкову бригаду 11 листопада 1941. Першим гвардійським авіаційним полком 6 грудня 1941 став 29-й Червонопрапорний винищувальний авіаційний полк, льотчики якого за 2,5 місяці війни збили 47 літаків противника. У квітні 1942 гвардійськими стали крейсер «Червоний Кавказ», ескадрений міноносець «Стійкий», а в червні й крейсер «Червоний Крим».<br /> Частинам і з'єднанням, відзначеним гвардійського звання, відповідно до постанови Президії Верховної Ради СРСР вручалися гвардійські прапори.<br /> 21 травня 1942 Указом Президії Верховної Ради СРСР для військовослужбовців гвардійських частин і з'єднань Радянської армії був заснований нагрудний знак «Гвардія», а для гвардійців ВМФ — прямокутна пластинка з муаровою стрічкою помаранчевих кольорів із чорними поздовжніми смугами. Одночасно були введені гвардійські військові звання.<br /> У Сталінградській битві воювали 1-а, 2-а, 3-я гвардійські армії, а після розгрому німецьких загарбників під Сталінградом у гвардійські перетворені 24, 66, 21, 64, 62, 30 і 16-а загальновійськові армії, які стали відповідно йменуватися 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 і 11-й гвардійськими арміями.<br /> В 1943 з'являються перші гвардійські танкові армії: 22 лютого — 4-а (1-го формування) і 5-а танкові. В 1944 у гвардійські перетворені 1-а, 2-а й 6-а, а в 1945 і 4-а (2-го формування) танкові армії.<br /> Нарукавний шеврон 106-й гвардійської повітряно-десантної дивізії. Росія<br /> На 9 травня 1945 у Радянських збройних силах гвардійського звання були визнані гідними: 11 загальновійськових і 6 танкових армій; 1 кінно-механізована група; 40 стрілецьких, 7 кавалерійських, 12 танкових, 9 механізованих і 14 авіаційних корпусів; 117 стрілецьких, 9 повітряно-десантних, 17 кавалерійських, 6 артилерійських, 53 авіаційних і 6 зенітно-артилерійських дивізій, 7 дивізій реактивної артилерії; 13 мотострілецьких, 3 повітряно-десантних, 66 танкових, 28 механізованих, 3 самохідно-артилерійських, 64 артилерійських полків; 1 мінометна, 11 винищувально-протитанкових, 40 реактивної артилерії, 6 інженерних і 1 залізнична бригади; 1 укріплений район; 18 бойових кораблів і велика кількість частин різних родів військ.<br /> На 2008 гвардія існує в деяких країнах як особиста охорона монарха або президента.<br /> <br /> <br /> ==Сучасні словники==<br /> Тлумачення слова у сучасних словниках<br /> ==Ілюстрації==<br /> {| style=&quot;width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center&quot; <br /> |- valign=&quot;top&quot;<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:NGU_command.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] <br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]<br /> |}<br /> <br /> ==Медіа==<br /> <br /> ==Див. також==<br /> <br /> [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0_%D0%B3%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B4%D1%96%D1%8F_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8 Національна гвардія України]<br /> <br /> ==Джерела та література==<br /> <br /> ==Зовнішні посилання==<br /> <br /> [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]<br /> [[Категорія:Гв]]</div>

Олександр Степанюк https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:NGU_command.jpg 2013-11-29T20:51:39Z

<p>Олександр Степанюк: </p> <hr /> <div></div>

Олександр Степанюк https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%93%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B4%D1%96%D1%8F 2013-11-29T20:47:58Z

<p>Олександр Степанюк: /* Див. також */</p> <hr /> <div>'''Гва́рдія''' (від італ. guardia) — добірна привілейована частина військ. З'явилася в рабовласницьку епоху у вигляді загонів охоронців монархів і полководців. У Стародавньої Греції добірні війська називалися священною дружиною. Стародавня Македонія утримувала особливі добірні піші загони й кінну дружину гетерів («царських улюбленців»), які становили звичайно останній резерв царя. У Древньому Римі було 9 добірних когорт по 500 чол. (преторіанці). Найчисленніші добірні війська мала Древня Персія — 10 тисячний корпус «безсмертних».<br /> Крім охорони монархів і полководців на відбірні війська покладалося також виконання найскладніших завдань у ході ведення воєнних дій. Добірні загони македонської армії й кінна дружина гетерів брали активну участь у всіх боях у війнах Олександра Македонського.<br /> <br /> == Історія виникнення ==<br /> Термін «гвардія» з'явився в Італії в 12 столітті й позначав добірний загін для охорони державного прапора. В 15 столітті гвардія було створена у Франції, в 17 столітті — в Англії, Швеції, Росії, Пруссії, в 19 столітті — у Туреччині, Японії й інших країнах.<br /> Найчисленніша гвардія була у Франції, Росії й Німеччині. Французька королівська гвардія в 17 столітті складалася з 2 корпусів і включала легку кавалерію, гвардійських жандармів і мушкетерів. Під час Великої французької революції королівська гвардія була ліквідована. Замість неї була створена національна гвардія, замінена при Директорії консульською гвардією. Остання в 1805 була перетворена в імператорську гвардію Наполеона I. До її складу входили усі роди військ: піхота, кавалерія, артилерія, флот, жандармерія. В 1809 гвардія нараховувала 10 тис. чоловік і поділялася на Стару й знов створену (Молоду). В 1812 французька гвардія складалася з 22 піхотних і 7 кавалерійських полків, 13 артилерійських рот, інженерних і інших підрозділів (до 60 тис.чол.). Призначення у гвардію вважалося великою честю. Кандидати у гвардію повинні були прослужити в строю 5 років, брати участь не менш ніж у 2 кампаніях, мати воєнне дарування й бездоганну поведінку. В 1814 чисельність гвардії була доведена до 100 тис. чоловік. Після повалення Наполеона I гвардія була скорочена до кількох полків піхоти й кавалерії й невеликої кількості окремих рот (для охорони палаців).<br /> В 1830 гвардія була розпущена; знову відновлена при Наполеонові III і існувала до 1870.<br /> У Пруссії гвардія була створена в кінці 17 століття при бранденбурзькому курфюрсті Фрідріху III (пізніше прусський король Фрідріх I). На початку 20 століття німецька гвардія складалася з піхоти (11 полків), кавалерії (9 полків) і польової артилерії (2 артилерійські бригади). У німецькій гвардії були також саперний і обозний батальйони. В 1918 німецька гвардія була ліквідована.<br /> Англійська гвардія до початку 20 століття складалася з піхоти (3 полки) і кавалерії (3 полки).<br /> Японська гвардія включала піхоту (4 полки), кавалерію (1 полк), артилерію (1 полк), саперний і обозний батальйони й жандармський загін.<br /> Шведська гвардія мала піхоту (2 полки) і кавалерію (1 полк).<br /> Іспанська й австрійська гвардія мали по 2 роти піхоти й 1 ескадрону кавалерії.<br /> У Російській імперії гвардія (лейб-гвардія) була створена Петром I в 1687 з потішного війська у складі Преображенського й Семеновського полків, що офіційно отримали звання гвардійських в 1700. По Табелі про ранги (1722) офіцери гвардії, що комплектувалися, як правило, із дворян, отримували старшинство в 2 чина перед армійськими офіцерами.<br /> В 1813 у Росії крім Старої гвардії засновується Молода гвардія. Ця назва була спочатку присвоєна 2 гренадерським і 1 кірасирському полкам за відмінності у Франко-російській війні 1812.<br /> На початку 20 століття гвардія Російської імперії складалася з 12 піхотних, 4 стрілецьких і 13 кавалерійських полків, 3 артилерійських бригад, 1 саперного батальйону, флотського екіпажу й декількох гвардійських кораблів. Брали участь майже у всіх війнах, які велися Росією в 18-20 століттях.<br /> В 1918 імператорська гвардія була розпущена.<br /> В 1918 році в Українській Державі гетьмана Скоропадського була створена Гвардійська Сердюцька дивізія чисельністю в 5000 багнетів.<br /> <br /> == Гвардійські війська СРСР ==<br /> <br /> У Радянському Союзі гвардія була відроджена 18 вересня 1941, коли відповідно до рішення Ставки Верховного Головнокомандування за масовий героїзм, мужність особового складу, високу воєнну майстерність наказом наркома оборони СРСР № 308 були перейменовані: 100-а стрілецька дивізія (командир генерал-майор Русіянов І. Н.) — в 1-у гвардійську стрілецьку дивізію; 127-а стрілецька дивізія — в 2-у гвардійську стрілецьку дивізію; 153-я стрілецька дивізія — в 3-ю гвардійську стрілецьку дивізію; 161-а стрілецька дивізія — в 4-у гвардійську стрілецьку дивізію. У танкових військах гвардійської стала 4-а танкова бригада полковника Катукова М. Е., перетворена на 1-у гвардійську танкову бригаду 11 листопада 1941. Першим гвардійським авіаційним полком 6 грудня 1941 став 29-й Червонопрапорний винищувальний авіаційний полк, льотчики якого за 2,5 місяці війни збили 47 літаків противника. У квітні 1942 гвардійськими стали крейсер «Червоний Кавказ», ескадрений міноносець «Стійкий», а в червні й крейсер «Червоний Крим».<br /> Частинам і з'єднанням, відзначеним гвардійського звання, відповідно до постанови Президії Верховної Ради СРСР вручалися гвардійські прапори.<br /> 21 травня 1942 Указом Президії Верховної Ради СРСР для військовослужбовців гвардійських частин і з'єднань Радянської армії був заснований нагрудний знак «Гвардія», а для гвардійців ВМФ — прямокутна пластинка з муаровою стрічкою помаранчевих кольорів із чорними поздовжніми смугами. Одночасно були введені гвардійські військові звання.<br /> У Сталінградській битві воювали 1-а, 2-а, 3-я гвардійські армії, а після розгрому німецьких загарбників під Сталінградом у гвардійські перетворені 24, 66, 21, 64, 62, 30 і 16-а загальновійськові армії, які стали відповідно йменуватися 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 і 11-й гвардійськими арміями.<br /> В 1943 з'являються перші гвардійські танкові армії: 22 лютого — 4-а (1-го формування) і 5-а танкові. В 1944 у гвардійські перетворені 1-а, 2-а й 6-а, а в 1945 і 4-а (2-го формування) танкові армії.<br /> Нарукавний шеврон 106-й гвардійської повітряно-десантної дивізії. Росія<br /> На 9 травня 1945 у Радянських збройних силах гвардійського звання були визнані гідними: 11 загальновійськових і 6 танкових армій; 1 кінно-механізована група; 40 стрілецьких, 7 кавалерійських, 12 танкових, 9 механізованих і 14 авіаційних корпусів; 117 стрілецьких, 9 повітряно-десантних, 17 кавалерійських, 6 артилерійських, 53 авіаційних і 6 зенітно-артилерійських дивізій, 7 дивізій реактивної артилерії; 13 мотострілецьких, 3 повітряно-десантних, 66 танкових, 28 механізованих, 3 самохідно-артилерійських, 64 артилерійських полків; 1 мінометна, 11 винищувально-протитанкових, 40 реактивної артилерії, 6 інженерних і 1 залізнична бригади; 1 укріплений район; 18 бойових кораблів і велика кількість частин різних родів військ.<br /> На 2008 гвардія існує в деяких країнах як особиста охорона монарха або президента.<br /> <br /> <br /> ==Сучасні словники==<br /> Тлумачення слова у сучасних словниках<br /> ==Ілюстрації==<br /> {| style=&quot;width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center&quot; <br /> |- valign=&quot;top&quot;<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] <br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]<br /> |}<br /> ==Медіа==<br /> <br /> ==Див. також==<br /> <br /> [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0_%D0%B3%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B4%D1%96%D1%8F_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8 Національна гвардія України]<br /> <br /> ==Джерела та література==<br /> <br /> ==Зовнішні посилання==<br /> <br /> [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]<br /> [[Категорія:Гв]]</div>

Олександр Степанюк https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%93%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B4%D1%96%D1%8F 2013-11-29T20:47:17Z

<p>Олександр Степанюк: /* Див. також */</p> <hr /> <div>'''Гва́рдія''' (від італ. guardia) — добірна привілейована частина військ. З'явилася в рабовласницьку епоху у вигляді загонів охоронців монархів і полководців. У Стародавньої Греції добірні війська називалися священною дружиною. Стародавня Македонія утримувала особливі добірні піші загони й кінну дружину гетерів («царських улюбленців»), які становили звичайно останній резерв царя. У Древньому Римі було 9 добірних когорт по 500 чол. (преторіанці). Найчисленніші добірні війська мала Древня Персія — 10 тисячний корпус «безсмертних».<br /> Крім охорони монархів і полководців на відбірні війська покладалося також виконання найскладніших завдань у ході ведення воєнних дій. Добірні загони македонської армії й кінна дружина гетерів брали активну участь у всіх боях у війнах Олександра Македонського.<br /> <br /> == Історія виникнення ==<br /> Термін «гвардія» з'явився в Італії в 12 столітті й позначав добірний загін для охорони державного прапора. В 15 столітті гвардія було створена у Франції, в 17 столітті — в Англії, Швеції, Росії, Пруссії, в 19 столітті — у Туреччині, Японії й інших країнах.<br /> Найчисленніша гвардія була у Франції, Росії й Німеччині. Французька королівська гвардія в 17 столітті складалася з 2 корпусів і включала легку кавалерію, гвардійських жандармів і мушкетерів. Під час Великої французької революції королівська гвардія була ліквідована. Замість неї була створена національна гвардія, замінена при Директорії консульською гвардією. Остання в 1805 була перетворена в імператорську гвардію Наполеона I. До її складу входили усі роди військ: піхота, кавалерія, артилерія, флот, жандармерія. В 1809 гвардія нараховувала 10 тис. чоловік і поділялася на Стару й знов створену (Молоду). В 1812 французька гвардія складалася з 22 піхотних і 7 кавалерійських полків, 13 артилерійських рот, інженерних і інших підрозділів (до 60 тис.чол.). Призначення у гвардію вважалося великою честю. Кандидати у гвардію повинні були прослужити в строю 5 років, брати участь не менш ніж у 2 кампаніях, мати воєнне дарування й бездоганну поведінку. В 1814 чисельність гвардії була доведена до 100 тис. чоловік. Після повалення Наполеона I гвардія була скорочена до кількох полків піхоти й кавалерії й невеликої кількості окремих рот (для охорони палаців).<br /> В 1830 гвардія була розпущена; знову відновлена при Наполеонові III і існувала до 1870.<br /> У Пруссії гвардія була створена в кінці 17 століття при бранденбурзькому курфюрсті Фрідріху III (пізніше прусський король Фрідріх I). На початку 20 століття німецька гвардія складалася з піхоти (11 полків), кавалерії (9 полків) і польової артилерії (2 артилерійські бригади). У німецькій гвардії були також саперний і обозний батальйони. В 1918 німецька гвардія була ліквідована.<br /> Англійська гвардія до початку 20 століття складалася з піхоти (3 полки) і кавалерії (3 полки).<br /> Японська гвардія включала піхоту (4 полки), кавалерію (1 полк), артилерію (1 полк), саперний і обозний батальйони й жандармський загін.<br /> Шведська гвардія мала піхоту (2 полки) і кавалерію (1 полк).<br /> Іспанська й австрійська гвардія мали по 2 роти піхоти й 1 ескадрону кавалерії.<br /> У Російській імперії гвардія (лейб-гвардія) була створена Петром I в 1687 з потішного війська у складі Преображенського й Семеновського полків, що офіційно отримали звання гвардійських в 1700. По Табелі про ранги (1722) офіцери гвардії, що комплектувалися, як правило, із дворян, отримували старшинство в 2 чина перед армійськими офіцерами.<br /> В 1813 у Росії крім Старої гвардії засновується Молода гвардія. Ця назва була спочатку присвоєна 2 гренадерським і 1 кірасирському полкам за відмінності у Франко-російській війні 1812.<br /> На початку 20 століття гвардія Російської імперії складалася з 12 піхотних, 4 стрілецьких і 13 кавалерійських полків, 3 артилерійських бригад, 1 саперного батальйону, флотського екіпажу й декількох гвардійських кораблів. Брали участь майже у всіх війнах, які велися Росією в 18-20 століттях.<br /> В 1918 імператорська гвардія була розпущена.<br /> В 1918 році в Українській Державі гетьмана Скоропадського була створена Гвардійська Сердюцька дивізія чисельністю в 5000 багнетів.<br /> <br /> == Гвардійські війська СРСР ==<br /> <br /> У Радянському Союзі гвардія була відроджена 18 вересня 1941, коли відповідно до рішення Ставки Верховного Головнокомандування за масовий героїзм, мужність особового складу, високу воєнну майстерність наказом наркома оборони СРСР № 308 були перейменовані: 100-а стрілецька дивізія (командир генерал-майор Русіянов І. Н.) — в 1-у гвардійську стрілецьку дивізію; 127-а стрілецька дивізія — в 2-у гвардійську стрілецьку дивізію; 153-я стрілецька дивізія — в 3-ю гвардійську стрілецьку дивізію; 161-а стрілецька дивізія — в 4-у гвардійську стрілецьку дивізію. У танкових військах гвардійської стала 4-а танкова бригада полковника Катукова М. Е., перетворена на 1-у гвардійську танкову бригаду 11 листопада 1941. Першим гвардійським авіаційним полком 6 грудня 1941 став 29-й Червонопрапорний винищувальний авіаційний полк, льотчики якого за 2,5 місяці війни збили 47 літаків противника. У квітні 1942 гвардійськими стали крейсер «Червоний Кавказ», ескадрений міноносець «Стійкий», а в червні й крейсер «Червоний Крим».<br /> Частинам і з'єднанням, відзначеним гвардійського звання, відповідно до постанови Президії Верховної Ради СРСР вручалися гвардійські прапори.<br /> 21 травня 1942 Указом Президії Верховної Ради СРСР для військовослужбовців гвардійських частин і з'єднань Радянської армії був заснований нагрудний знак «Гвардія», а для гвардійців ВМФ — прямокутна пластинка з муаровою стрічкою помаранчевих кольорів із чорними поздовжніми смугами. Одночасно були введені гвардійські військові звання.<br /> У Сталінградській битві воювали 1-а, 2-а, 3-я гвардійські армії, а після розгрому німецьких загарбників під Сталінградом у гвардійські перетворені 24, 66, 21, 64, 62, 30 і 16-а загальновійськові армії, які стали відповідно йменуватися 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 і 11-й гвардійськими арміями.<br /> В 1943 з'являються перші гвардійські танкові армії: 22 лютого — 4-а (1-го формування) і 5-а танкові. В 1944 у гвардійські перетворені 1-а, 2-а й 6-а, а в 1945 і 4-а (2-го формування) танкові армії.<br /> Нарукавний шеврон 106-й гвардійської повітряно-десантної дивізії. Росія<br /> На 9 травня 1945 у Радянських збройних силах гвардійського звання були визнані гідними: 11 загальновійськових і 6 танкових армій; 1 кінно-механізована група; 40 стрілецьких, 7 кавалерійських, 12 танкових, 9 механізованих і 14 авіаційних корпусів; 117 стрілецьких, 9 повітряно-десантних, 17 кавалерійських, 6 артилерійських, 53 авіаційних і 6 зенітно-артилерійських дивізій, 7 дивізій реактивної артилерії; 13 мотострілецьких, 3 повітряно-десантних, 66 танкових, 28 механізованих, 3 самохідно-артилерійських, 64 артилерійських полків; 1 мінометна, 11 винищувально-протитанкових, 40 реактивної артилерії, 6 інженерних і 1 залізнична бригади; 1 укріплений район; 18 бойових кораблів і велика кількість частин різних родів військ.<br /> На 2008 гвардія існує в деяких країнах як особиста охорона монарха або президента.<br /> <br /> <br /> ==Сучасні словники==<br /> Тлумачення слова у сучасних словниках<br /> ==Ілюстрації==<br /> {| style=&quot;width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center&quot; <br /> |- valign=&quot;top&quot;<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] <br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]<br /> |}<br /> ==Медіа==<br /> <br /> ==Див. також==<br /> <br /> [http://http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0_%D0%B3%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B4%D1%96%D1%8F_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8 Національна гвардія України]<br /> <br /> ==Джерела та література==<br /> <br /> ==Зовнішні посилання==<br /> <br /> [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]<br /> [[Категорія:Гв]]</div>

Олександр Степанюк https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%93%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B4%D1%96%D1%8F 2013-11-29T20:44:47Z

<p>Олександр Степанюк: </p> <hr /> <div>'''Гва́рдія''' (від італ. guardia) — добірна привілейована частина військ. З'явилася в рабовласницьку епоху у вигляді загонів охоронців монархів і полководців. У Стародавньої Греції добірні війська називалися священною дружиною. Стародавня Македонія утримувала особливі добірні піші загони й кінну дружину гетерів («царських улюбленців»), які становили звичайно останній резерв царя. У Древньому Римі було 9 добірних когорт по 500 чол. (преторіанці). Найчисленніші добірні війська мала Древня Персія — 10 тисячний корпус «безсмертних».<br /> Крім охорони монархів і полководців на відбірні війська покладалося також виконання найскладніших завдань у ході ведення воєнних дій. Добірні загони македонської армії й кінна дружина гетерів брали активну участь у всіх боях у війнах Олександра Македонського.<br /> <br /> == Історія виникнення ==<br /> Термін «гвардія» з'явився в Італії в 12 столітті й позначав добірний загін для охорони державного прапора. В 15 столітті гвардія було створена у Франції, в 17 столітті — в Англії, Швеції, Росії, Пруссії, в 19 столітті — у Туреччині, Японії й інших країнах.<br /> Найчисленніша гвардія була у Франції, Росії й Німеччині. Французька королівська гвардія в 17 столітті складалася з 2 корпусів і включала легку кавалерію, гвардійських жандармів і мушкетерів. Під час Великої французької революції королівська гвардія була ліквідована. Замість неї була створена національна гвардія, замінена при Директорії консульською гвардією. Остання в 1805 була перетворена в імператорську гвардію Наполеона I. До її складу входили усі роди військ: піхота, кавалерія, артилерія, флот, жандармерія. В 1809 гвардія нараховувала 10 тис. чоловік і поділялася на Стару й знов створену (Молоду). В 1812 французька гвардія складалася з 22 піхотних і 7 кавалерійських полків, 13 артилерійських рот, інженерних і інших підрозділів (до 60 тис.чол.). Призначення у гвардію вважалося великою честю. Кандидати у гвардію повинні були прослужити в строю 5 років, брати участь не менш ніж у 2 кампаніях, мати воєнне дарування й бездоганну поведінку. В 1814 чисельність гвардії була доведена до 100 тис. чоловік. Після повалення Наполеона I гвардія була скорочена до кількох полків піхоти й кавалерії й невеликої кількості окремих рот (для охорони палаців).<br /> В 1830 гвардія була розпущена; знову відновлена при Наполеонові III і існувала до 1870.<br /> У Пруссії гвардія була створена в кінці 17 століття при бранденбурзькому курфюрсті Фрідріху III (пізніше прусський король Фрідріх I). На початку 20 століття німецька гвардія складалася з піхоти (11 полків), кавалерії (9 полків) і польової артилерії (2 артилерійські бригади). У німецькій гвардії були також саперний і обозний батальйони. В 1918 німецька гвардія була ліквідована.<br /> Англійська гвардія до початку 20 століття складалася з піхоти (3 полки) і кавалерії (3 полки).<br /> Японська гвардія включала піхоту (4 полки), кавалерію (1 полк), артилерію (1 полк), саперний і обозний батальйони й жандармський загін.<br /> Шведська гвардія мала піхоту (2 полки) і кавалерію (1 полк).<br /> Іспанська й австрійська гвардія мали по 2 роти піхоти й 1 ескадрону кавалерії.<br /> У Російській імперії гвардія (лейб-гвардія) була створена Петром I в 1687 з потішного війська у складі Преображенського й Семеновського полків, що офіційно отримали звання гвардійських в 1700. По Табелі про ранги (1722) офіцери гвардії, що комплектувалися, як правило, із дворян, отримували старшинство в 2 чина перед армійськими офіцерами.<br /> В 1813 у Росії крім Старої гвардії засновується Молода гвардія. Ця назва була спочатку присвоєна 2 гренадерським і 1 кірасирському полкам за відмінності у Франко-російській війні 1812.<br /> На початку 20 століття гвардія Російської імперії складалася з 12 піхотних, 4 стрілецьких і 13 кавалерійських полків, 3 артилерійських бригад, 1 саперного батальйону, флотського екіпажу й декількох гвардійських кораблів. Брали участь майже у всіх війнах, які велися Росією в 18-20 століттях.<br /> В 1918 імператорська гвардія була розпущена.<br /> В 1918 році в Українській Державі гетьмана Скоропадського була створена Гвардійська Сердюцька дивізія чисельністю в 5000 багнетів.<br /> <br /> == Гвардійські війська СРСР ==<br /> <br /> У Радянському Союзі гвардія була відроджена 18 вересня 1941, коли відповідно до рішення Ставки Верховного Головнокомандування за масовий героїзм, мужність особового складу, високу воєнну майстерність наказом наркома оборони СРСР № 308 були перейменовані: 100-а стрілецька дивізія (командир генерал-майор Русіянов І. Н.) — в 1-у гвардійську стрілецьку дивізію; 127-а стрілецька дивізія — в 2-у гвардійську стрілецьку дивізію; 153-я стрілецька дивізія — в 3-ю гвардійську стрілецьку дивізію; 161-а стрілецька дивізія — в 4-у гвардійську стрілецьку дивізію. У танкових військах гвардійської стала 4-а танкова бригада полковника Катукова М. Е., перетворена на 1-у гвардійську танкову бригаду 11 листопада 1941. Першим гвардійським авіаційним полком 6 грудня 1941 став 29-й Червонопрапорний винищувальний авіаційний полк, льотчики якого за 2,5 місяці війни збили 47 літаків противника. У квітні 1942 гвардійськими стали крейсер «Червоний Кавказ», ескадрений міноносець «Стійкий», а в червні й крейсер «Червоний Крим».<br /> Частинам і з'єднанням, відзначеним гвардійського звання, відповідно до постанови Президії Верховної Ради СРСР вручалися гвардійські прапори.<br /> 21 травня 1942 Указом Президії Верховної Ради СРСР для військовослужбовців гвардійських частин і з'єднань Радянської армії був заснований нагрудний знак «Гвардія», а для гвардійців ВМФ — прямокутна пластинка з муаровою стрічкою помаранчевих кольорів із чорними поздовжніми смугами. Одночасно були введені гвардійські військові звання.<br /> У Сталінградській битві воювали 1-а, 2-а, 3-я гвардійські армії, а після розгрому німецьких загарбників під Сталінградом у гвардійські перетворені 24, 66, 21, 64, 62, 30 і 16-а загальновійськові армії, які стали відповідно йменуватися 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 і 11-й гвардійськими арміями.<br /> В 1943 з'являються перші гвардійські танкові армії: 22 лютого — 4-а (1-го формування) і 5-а танкові. В 1944 у гвардійські перетворені 1-а, 2-а й 6-а, а в 1945 і 4-а (2-го формування) танкові армії.<br /> Нарукавний шеврон 106-й гвардійської повітряно-десантної дивізії. Росія<br /> На 9 травня 1945 у Радянських збройних силах гвардійського звання були визнані гідними: 11 загальновійськових і 6 танкових армій; 1 кінно-механізована група; 40 стрілецьких, 7 кавалерійських, 12 танкових, 9 механізованих і 14 авіаційних корпусів; 117 стрілецьких, 9 повітряно-десантних, 17 кавалерійських, 6 артилерійських, 53 авіаційних і 6 зенітно-артилерійських дивізій, 7 дивізій реактивної артилерії; 13 мотострілецьких, 3 повітряно-десантних, 66 танкових, 28 механізованих, 3 самохідно-артилерійських, 64 артилерійських полків; 1 мінометна, 11 винищувально-протитанкових, 40 реактивної артилерії, 6 інженерних і 1 залізнична бригади; 1 укріплений район; 18 бойових кораблів і велика кількість частин різних родів військ.<br /> На 2008 гвардія існує в деяких країнах як особиста охорона монарха або президента.<br /> <br /> <br /> ==Сучасні словники==<br /> Тлумачення слова у сучасних словниках<br /> ==Ілюстрації==<br /> {| style=&quot;width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center&quot; <br /> |- valign=&quot;top&quot;<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] <br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]<br /> |}<br /> ==Медіа==<br /> <br /> ==Див. також==<br /> <br /> ==Джерела та література==<br /> <br /> ==Зовнішні посилання==<br /> <br /> [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]<br /> [[Категорія:Гв]]</div>

Олександр Степанюк https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B0 2013-11-29T20:32:45Z

<p>Олександр Степанюк: /* Див. також */</p> <hr /> <div>'''Гетьма́нщина''' або Ві́йсько Запоро́зьке — українська козацька держава на території Наддніпрянщини, Сіверщини та Східного Поділля. Утворилася внаслідок найбільшого козацького повстання в Речі Посполитій — Хмельниччини. Головою держави виступав виборний гетьман. 1654 року перебувала під протекторатом московського царя, з 1658 року — польського короля. Протягом другої половини 17 — початку 18 століття, в ході громадянської війни, позмінно визнавала верховенство Московського царства, Речі Посполитої та Османської імперії. 1667 року розділена по Дніпру на Правобережну і Лівобережну Україну згідно з Андрусівським миром між Річчю Посполитою та Московським царством. Після остаточного скасування в Речі Посполитій козацького устрою на Правобережжі 1699 року, продовжила існування на теренах Лівобережжя. Виконувала роль заслону для Російської імперії від Речі Посполитої, Османської імперії та Кримського ханства. 1709 року, під час Великої північної війни, невдало намагалася перейти під протекторат Швеції. Протягом 18 століття поступово втратила політичну і економічну автономію. 1764 року наказом імператриці Катерини ІІ була позбавлена інституту гетьмана, а 1786 року — козацького полкового устрою. 1765 року перетворена на Малоросійську губернію Російської імперії.<br /> <br /> ==Географія ==<br /> <br /> Гетьманщина за правління Богдана Хмельницького охоплювала землі площею понад 200 тисяч км²[3]. Західний кордон відповідав західній межі Брацлавського воєводства Речі Посполитої, північний і східний кордони — рубежам Київського і Чернігівського воєводств. Південні землі обмежувалися кордонами володінь козаків-січовиків. У 1650-х роках козацька держава деякий час контролювала частину Південної Білорусі. Судову владу представляв Генеральний суд на чолі з 9. Генеральним суддею. Він тлумачив звичаї і закони, вершив суд над державними злочинцями, розглядало апеляції і прохання про помилування, контролював роботу місцевих судів. На засідання Генерального суду скликали підконтрольних генеральному судді суддів з міст і селищ. Всі судді були виборними.<br /> Регіони:<br /> Наддніпрянщина<br /> Лівобережна Україна<br /> Правобережна Україна<br /> Сіверщина<br /> Запорожжя<br /> Рельєф:<br /> Придніпровська височина, Придніпровська низовина<br /> Річки:<br /> Дніпро, Десна, Горинь, Прип'ять, Ворскла<br /> Клімат:<br /> Помірно-континентальний клімат<br /> <br /> == Заснування==<br /> Гетьманщина виникла в результаті великого козацького повстання в Речі Посполитій, що спалахнуло 1648 року в українських землях під проводом Богдана Хмельницького. Причинами повстання були корупція королівських урядів, соціальне безправ'я усіх станів за винятком шляхти, економічні і національні утиски українців, активізація української православної церкви і зростання чисельності козацтва попри репресії уряду. Перші перемоги козаків над королівськими військами під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями сприяли розширенню соціальної бази повстання за рахунок українських селян, міщан і духовенства. Бунти охопили усю Наддніпрянщину, Сіверщину, Поділля, Волинь, Галичину. На початку 1649 року Київ зустрічав гетьмана Хмельницького як «Мойсея, спасителя, освободителя й визволителя народу з лядської неволі». Початково повстанці прагнули встановлення козацької автономії в Наддніпрянщині, проте на переговорах з королівськими емісарами під Замостям 1649 року вже мали намір «вибити з лядської неволі…народ увесь руський», «всю Русь по Львів, Холм і Галич». Реалізації планів завадила зрада козацького союзника, татарського хана, під час битв під Збаражем і Зборовом. Хмельницький був змушений укласти з польським королем Яном ІІ Казимиром Зборівський договір. За цим договором Військо Запорозьке отримувало автономію, очолювану гетьманом, у складі трьох воєводств — Київського, Чернігівського і Брацлавського, а також східних районів Волині та Поділля.<br /> Зборівська угода не влаштовувала ні козаків, ні шляхетську Річ Посполиту. 1650 року обидві сторони стали готуватися до нової війни. Вирішальна битва відбулася 1651 року під Берестечком, де козаки зазнали нищівної поразки через відступ татарських союзників з поля бою. Ця поразка перетворила повстання з громадянської козацько-шляхетської війни на війну українсько-польську. Під Білою Церквою Хмельницький був змушений підписати нову мирну угоду. За Білоцерківським договором 1651 року козацька автономія обмежувалася лише Київським воєводством. Оскільки ратифікація договору була зірвана в польському Сеймі, козацька сторона розпочала нові воєнні дії. 1652 року вояки Хмельницького помстилися противнику під Батогом, але 1653 року знову були зраджені татарами під Жванцем.<br /> В результаті перманентних воєн з Річчю Посполитою козацька Гетьманщина фактично опинилася незалежною, але не мала міжнародного юридичного визнання. Ненадійність союзу із Кримським ханством змушувала Хмельницького шукати поміч в боротьбі проти Варшави закордоном. Серед кандидатів, які могли прийняти козаків під протекторат, гетьман розглядав Османського султана Мехмеда та Московського царя Олексія. В результаті тривалих перегорів козацька сторона обрала останнього. 1654 року на Переяславській раді Хмельницький зі старшиною присягнули на вірність цареві в обмін на визнання самоврядування Гетьманщини та оголошення війни Речі Посполитій. Додаткові умови московсько-козацького союзу визначалися Березневими статтями, що були підписані гетьманом того ж року.<br /> Навесні 1654 року козацько-московське військо вдерлося на територію Литви. Козаки самостійно захопили південну Білорусь, і спільно із московитами здобули столицю Вільню. У відповідь, польська армія, разом із кримськими татарами, розпочала похід на українську Брацлавщину. Хмельницький спинив противника 1655 року в битві під Охматовим. Воєнним послабленням Речі Посполитої скористалася Швеція. 1655 року шведський король Карл X розпочав війну проти поляків у Прибалтиці. Наступного року, боячись посилення шведів в регіоні, Московія оголосила їм війну і уклала з Річчю Посполитою сепаратний Віленський мир. Московити не допустили козаків до переговорів з поляками й противилися приєднанню Південної Білорусі до Гетьманщини. Через порушення Переяславських домовленостей Хмельницький уклав угоду зі Швецією і Трансільванією, ворогами Москви, й продовжив боротьбу проти Речі Посполитої. Він також відновив дипломатичні контакти з Кримом, вбачаючи небезпеку козацькому суверенітету з північного сходу.<br /> <br /> == Занепад ==<br /> 1715 — ліквідація виборності посад.<br /> 1722 — Малоросійська колегія (перша)<br /> 1723 — Арешт Полуботка<br /> 1728 — Рішительні пункти (Апостол)<br /> 1734 — Правління гетьманського уряду (Шаховський)<br /> 1750 — відновлення гетьманства (Розумовський)<br /> 1754 — ліквідація українсько-російського митного кордону<br /> 1764 — ліквідація гетьманства, Малоросійська колегія (друга)<br /> 1781 — ліквідація полково-сотенного устрою, утворення намісництв<br /> 1783 — закріпачення селян<br /> 1791 — місія Капніста до Прусії з метою відновлення незалежності<br /> <br /> <br /> ==Сучасні словники==<br /> '''Гетьманщина''' — політично-державний устрій в Україні в період з 1648-го по 1764 рік. У 1663 p. Гетьманщина була поділена на Правобережну і Лівобережну. Починаючи з 1700 р., після скасування Польщею козацтва на Правобережжі, Г. існувала лише на лівому березі Дніпра. Столиці Г. — Чигирин, Батурин, Глухів. Усі форми центральних та місцевих органів адміністрації та суду Г. підпорядковувалися виборному принципу. Управляв Г. гетьман, який формально обирався на загальній козацькій Раді, а згодом призначався або затверджувався царським урядом. У 1722-му і 1734–1750 рр. тимчасово, а 1764 p. остаточно скасовано царизмом посаду гетьмана, а 1781 р. Г. ліквідовано і замінено на загальнодержавний устрій Російської імперії. З 29 квітня 1918 p. до листопада цього ж року в Україні діяв гетьманський уряд на чолі з П. Скоропадським. <br /> Гетьманщина - політико-державний устрій в Україні у період з 1648 по 1764 рік. Гетьманщиною також називалася частина території України, що перебувала під владою гетьмана.Гетьманщиною також називають період існування Української Держави (29 квітня - 14 грудня 1918 р.), що являла собою вид конституційної монархії на чолі з гетьманом (П. Скоропадським) як носієм монархічної влади.<br /> <br /> ==Ілюстрації==<br /> {| style=&quot;width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center&quot; <br /> |- valign=&quot;top&quot;<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Pic_I_V_Ivasiuk_Mykola_Bohdan_Khmelnytskys_Entry_to_Kyiv.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:800px-0Hmelko_Naveki.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Gtm3dpl.jpg|x140px]] <br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:22._Kozak_z_golovoju_tatarina.jpg|x140px]]<br /> |}<br /> <br /> ==Медіа==<br /> <br /> {{#ev:youtube|Jk7jTBoeRfw}}<br /> {{#ev:youtube|A-xuq7VD6uQ}}<br /> {{#ev:youtube|SStP9iLPvFo}}<br /> <br /> ==Див. також==<br /> [[Гетьман]]<br /> <br /> ==Джерела та література==<br /> [http://exlibris.org.ua/wijsko/index.html Крип'якевич І. Історія українського війська. Частина ІІ: Запорозьке Військо. — Львів: Видання Івана Тиктора, 1936.&lt;nowiki&gt; &lt;/nowiki&gt;]<br /> [http://historians.in.ua/docs/monografiyi/37-Serdiuk-Igor-Polkovykh-gorodiv-obyvateli.pdf Ігор Сердюк. Полкових городов обивателі: історико-демографічна характеристика міського населення Гетьманщини другої половини XVIII ст. — Полтава: ТОВ «АСМІ», 2011.]<br /> <br /> ==Зовнішні посилання==<br /> <br /> [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]<br /> [[Категорія:Ге]]</div>

Олександр Степанюк https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B0 2013-11-29T20:29:36Z

<p>Олександр Степанюк: /* Джерела та література */</p> <hr /> <div>'''Гетьма́нщина''' або Ві́йсько Запоро́зьке — українська козацька держава на території Наддніпрянщини, Сіверщини та Східного Поділля. Утворилася внаслідок найбільшого козацького повстання в Речі Посполитій — Хмельниччини. Головою держави виступав виборний гетьман. 1654 року перебувала під протекторатом московського царя, з 1658 року — польського короля. Протягом другої половини 17 — початку 18 століття, в ході громадянської війни, позмінно визнавала верховенство Московського царства, Речі Посполитої та Османської імперії. 1667 року розділена по Дніпру на Правобережну і Лівобережну Україну згідно з Андрусівським миром між Річчю Посполитою та Московським царством. Після остаточного скасування в Речі Посполитій козацького устрою на Правобережжі 1699 року, продовжила існування на теренах Лівобережжя. Виконувала роль заслону для Російської імперії від Речі Посполитої, Османської імперії та Кримського ханства. 1709 року, під час Великої північної війни, невдало намагалася перейти під протекторат Швеції. Протягом 18 століття поступово втратила політичну і економічну автономію. 1764 року наказом імператриці Катерини ІІ була позбавлена інституту гетьмана, а 1786 року — козацького полкового устрою. 1765 року перетворена на Малоросійську губернію Російської імперії.<br /> <br /> ==Географія ==<br /> <br /> Гетьманщина за правління Богдана Хмельницького охоплювала землі площею понад 200 тисяч км²[3]. Західний кордон відповідав західній межі Брацлавського воєводства Речі Посполитої, північний і східний кордони — рубежам Київського і Чернігівського воєводств. Південні землі обмежувалися кордонами володінь козаків-січовиків. У 1650-х роках козацька держава деякий час контролювала частину Південної Білорусі. Судову владу представляв Генеральний суд на чолі з 9. Генеральним суддею. Він тлумачив звичаї і закони, вершив суд над державними злочинцями, розглядало апеляції і прохання про помилування, контролював роботу місцевих судів. На засідання Генерального суду скликали підконтрольних генеральному судді суддів з міст і селищ. Всі судді були виборними.<br /> Регіони:<br /> Наддніпрянщина<br /> Лівобережна Україна<br /> Правобережна Україна<br /> Сіверщина<br /> Запорожжя<br /> Рельєф:<br /> Придніпровська височина, Придніпровська низовина<br /> Річки:<br /> Дніпро, Десна, Горинь, Прип'ять, Ворскла<br /> Клімат:<br /> Помірно-континентальний клімат<br /> <br /> == Заснування==<br /> Гетьманщина виникла в результаті великого козацького повстання в Речі Посполитій, що спалахнуло 1648 року в українських землях під проводом Богдана Хмельницького. Причинами повстання були корупція королівських урядів, соціальне безправ'я усіх станів за винятком шляхти, економічні і національні утиски українців, активізація української православної церкви і зростання чисельності козацтва попри репресії уряду. Перші перемоги козаків над королівськими військами під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями сприяли розширенню соціальної бази повстання за рахунок українських селян, міщан і духовенства. Бунти охопили усю Наддніпрянщину, Сіверщину, Поділля, Волинь, Галичину. На початку 1649 року Київ зустрічав гетьмана Хмельницького як «Мойсея, спасителя, освободителя й визволителя народу з лядської неволі». Початково повстанці прагнули встановлення козацької автономії в Наддніпрянщині, проте на переговорах з королівськими емісарами під Замостям 1649 року вже мали намір «вибити з лядської неволі…народ увесь руський», «всю Русь по Львів, Холм і Галич». Реалізації планів завадила зрада козацького союзника, татарського хана, під час битв під Збаражем і Зборовом. Хмельницький був змушений укласти з польським королем Яном ІІ Казимиром Зборівський договір. За цим договором Військо Запорозьке отримувало автономію, очолювану гетьманом, у складі трьох воєводств — Київського, Чернігівського і Брацлавського, а також східних районів Волині та Поділля.<br /> Зборівська угода не влаштовувала ні козаків, ні шляхетську Річ Посполиту. 1650 року обидві сторони стали готуватися до нової війни. Вирішальна битва відбулася 1651 року під Берестечком, де козаки зазнали нищівної поразки через відступ татарських союзників з поля бою. Ця поразка перетворила повстання з громадянської козацько-шляхетської війни на війну українсько-польську. Під Білою Церквою Хмельницький був змушений підписати нову мирну угоду. За Білоцерківським договором 1651 року козацька автономія обмежувалася лише Київським воєводством. Оскільки ратифікація договору була зірвана в польському Сеймі, козацька сторона розпочала нові воєнні дії. 1652 року вояки Хмельницького помстилися противнику під Батогом, але 1653 року знову були зраджені татарами під Жванцем.<br /> В результаті перманентних воєн з Річчю Посполитою козацька Гетьманщина фактично опинилася незалежною, але не мала міжнародного юридичного визнання. Ненадійність союзу із Кримським ханством змушувала Хмельницького шукати поміч в боротьбі проти Варшави закордоном. Серед кандидатів, які могли прийняти козаків під протекторат, гетьман розглядав Османського султана Мехмеда та Московського царя Олексія. В результаті тривалих перегорів козацька сторона обрала останнього. 1654 року на Переяславській раді Хмельницький зі старшиною присягнули на вірність цареві в обмін на визнання самоврядування Гетьманщини та оголошення війни Речі Посполитій. Додаткові умови московсько-козацького союзу визначалися Березневими статтями, що були підписані гетьманом того ж року.<br /> Навесні 1654 року козацько-московське військо вдерлося на територію Литви. Козаки самостійно захопили південну Білорусь, і спільно із московитами здобули столицю Вільню. У відповідь, польська армія, разом із кримськими татарами, розпочала похід на українську Брацлавщину. Хмельницький спинив противника 1655 року в битві під Охматовим. Воєнним послабленням Речі Посполитої скористалася Швеція. 1655 року шведський король Карл X розпочав війну проти поляків у Прибалтиці. Наступного року, боячись посилення шведів в регіоні, Московія оголосила їм війну і уклала з Річчю Посполитою сепаратний Віленський мир. Московити не допустили козаків до переговорів з поляками й противилися приєднанню Південної Білорусі до Гетьманщини. Через порушення Переяславських домовленостей Хмельницький уклав угоду зі Швецією і Трансільванією, ворогами Москви, й продовжив боротьбу проти Речі Посполитої. Він також відновив дипломатичні контакти з Кримом, вбачаючи небезпеку козацькому суверенітету з північного сходу.<br /> <br /> == Занепад ==<br /> 1715 — ліквідація виборності посад.<br /> 1722 — Малоросійська колегія (перша)<br /> 1723 — Арешт Полуботка<br /> 1728 — Рішительні пункти (Апостол)<br /> 1734 — Правління гетьманського уряду (Шаховський)<br /> 1750 — відновлення гетьманства (Розумовський)<br /> 1754 — ліквідація українсько-російського митного кордону<br /> 1764 — ліквідація гетьманства, Малоросійська колегія (друга)<br /> 1781 — ліквідація полково-сотенного устрою, утворення намісництв<br /> 1783 — закріпачення селян<br /> 1791 — місія Капніста до Прусії з метою відновлення незалежності<br /> <br /> <br /> ==Сучасні словники==<br /> '''Гетьманщина''' — політично-державний устрій в Україні в період з 1648-го по 1764 рік. У 1663 p. Гетьманщина була поділена на Правобережну і Лівобережну. Починаючи з 1700 р., після скасування Польщею козацтва на Правобережжі, Г. існувала лише на лівому березі Дніпра. Столиці Г. — Чигирин, Батурин, Глухів. Усі форми центральних та місцевих органів адміністрації та суду Г. підпорядковувалися виборному принципу. Управляв Г. гетьман, який формально обирався на загальній козацькій Раді, а згодом призначався або затверджувався царським урядом. У 1722-му і 1734–1750 рр. тимчасово, а 1764 p. остаточно скасовано царизмом посаду гетьмана, а 1781 р. Г. ліквідовано і замінено на загальнодержавний устрій Російської імперії. З 29 квітня 1918 p. до листопада цього ж року в Україні діяв гетьманський уряд на чолі з П. Скоропадським. <br /> Гетьманщина - політико-державний устрій в Україні у період з 1648 по 1764 рік. Гетьманщиною також називалася частина території України, що перебувала під владою гетьмана.Гетьманщиною також називають період існування Української Держави (29 квітня - 14 грудня 1918 р.), що являла собою вид конституційної монархії на чолі з гетьманом (П. Скоропадським) як носієм монархічної влади.<br /> <br /> ==Ілюстрації==<br /> {| style=&quot;width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center&quot; <br /> |- valign=&quot;top&quot;<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Pic_I_V_Ivasiuk_Mykola_Bohdan_Khmelnytskys_Entry_to_Kyiv.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:800px-0Hmelko_Naveki.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Gtm3dpl.jpg|x140px]] <br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:22._Kozak_z_golovoju_tatarina.jpg|x140px]]<br /> |}<br /> <br /> ==Медіа==<br /> <br /> {{#ev:youtube|Jk7jTBoeRfw}}<br /> {{#ev:youtube|A-xuq7VD6uQ}}<br /> {{#ev:youtube|SStP9iLPvFo}}<br /> <br /> ==Див. також==<br /> <br /> ==Джерела та література==<br /> [http://exlibris.org.ua/wijsko/index.html Крип'якевич І. Історія українського війська. Частина ІІ: Запорозьке Військо. — Львів: Видання Івана Тиктора, 1936.&lt;nowiki&gt; &lt;/nowiki&gt;]<br /> [http://historians.in.ua/docs/monografiyi/37-Serdiuk-Igor-Polkovykh-gorodiv-obyvateli.pdf Ігор Сердюк. Полкових городов обивателі: історико-демографічна характеристика міського населення Гетьманщини другої половини XVIII ст. — Полтава: ТОВ «АСМІ», 2011.]<br /> <br /> ==Зовнішні посилання==<br /> <br /> [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]<br /> [[Категорія:Ге]]</div>

Олександр Степанюк https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B0 2013-11-29T20:26:23Z

<p>Олександр Степанюк: /* Джерела та література */</p> <hr /> <div>'''Гетьма́нщина''' або Ві́йсько Запоро́зьке — українська козацька держава на території Наддніпрянщини, Сіверщини та Східного Поділля. Утворилася внаслідок найбільшого козацького повстання в Речі Посполитій — Хмельниччини. Головою держави виступав виборний гетьман. 1654 року перебувала під протекторатом московського царя, з 1658 року — польського короля. Протягом другої половини 17 — початку 18 століття, в ході громадянської війни, позмінно визнавала верховенство Московського царства, Речі Посполитої та Османської імперії. 1667 року розділена по Дніпру на Правобережну і Лівобережну Україну згідно з Андрусівським миром між Річчю Посполитою та Московським царством. Після остаточного скасування в Речі Посполитій козацького устрою на Правобережжі 1699 року, продовжила існування на теренах Лівобережжя. Виконувала роль заслону для Російської імперії від Речі Посполитої, Османської імперії та Кримського ханства. 1709 року, під час Великої північної війни, невдало намагалася перейти під протекторат Швеції. Протягом 18 століття поступово втратила політичну і економічну автономію. 1764 року наказом імператриці Катерини ІІ була позбавлена інституту гетьмана, а 1786 року — козацького полкового устрою. 1765 року перетворена на Малоросійську губернію Російської імперії.<br /> <br /> ==Географія ==<br /> <br /> Гетьманщина за правління Богдана Хмельницького охоплювала землі площею понад 200 тисяч км²[3]. Західний кордон відповідав західній межі Брацлавського воєводства Речі Посполитої, північний і східний кордони — рубежам Київського і Чернігівського воєводств. Південні землі обмежувалися кордонами володінь козаків-січовиків. У 1650-х роках козацька держава деякий час контролювала частину Південної Білорусі. Судову владу представляв Генеральний суд на чолі з 9. Генеральним суддею. Він тлумачив звичаї і закони, вершив суд над державними злочинцями, розглядало апеляції і прохання про помилування, контролював роботу місцевих судів. На засідання Генерального суду скликали підконтрольних генеральному судді суддів з міст і селищ. Всі судді були виборними.<br /> Регіони:<br /> Наддніпрянщина<br /> Лівобережна Україна<br /> Правобережна Україна<br /> Сіверщина<br /> Запорожжя<br /> Рельєф:<br /> Придніпровська височина, Придніпровська низовина<br /> Річки:<br /> Дніпро, Десна, Горинь, Прип'ять, Ворскла<br /> Клімат:<br /> Помірно-континентальний клімат<br /> <br /> == Заснування==<br /> Гетьманщина виникла в результаті великого козацького повстання в Речі Посполитій, що спалахнуло 1648 року в українських землях під проводом Богдана Хмельницького. Причинами повстання були корупція королівських урядів, соціальне безправ'я усіх станів за винятком шляхти, економічні і національні утиски українців, активізація української православної церкви і зростання чисельності козацтва попри репресії уряду. Перші перемоги козаків над королівськими військами під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями сприяли розширенню соціальної бази повстання за рахунок українських селян, міщан і духовенства. Бунти охопили усю Наддніпрянщину, Сіверщину, Поділля, Волинь, Галичину. На початку 1649 року Київ зустрічав гетьмана Хмельницького як «Мойсея, спасителя, освободителя й визволителя народу з лядської неволі». Початково повстанці прагнули встановлення козацької автономії в Наддніпрянщині, проте на переговорах з королівськими емісарами під Замостям 1649 року вже мали намір «вибити з лядської неволі…народ увесь руський», «всю Русь по Львів, Холм і Галич». Реалізації планів завадила зрада козацького союзника, татарського хана, під час битв під Збаражем і Зборовом. Хмельницький був змушений укласти з польським королем Яном ІІ Казимиром Зборівський договір. За цим договором Військо Запорозьке отримувало автономію, очолювану гетьманом, у складі трьох воєводств — Київського, Чернігівського і Брацлавського, а також східних районів Волині та Поділля.<br /> Зборівська угода не влаштовувала ні козаків, ні шляхетську Річ Посполиту. 1650 року обидві сторони стали готуватися до нової війни. Вирішальна битва відбулася 1651 року під Берестечком, де козаки зазнали нищівної поразки через відступ татарських союзників з поля бою. Ця поразка перетворила повстання з громадянської козацько-шляхетської війни на війну українсько-польську. Під Білою Церквою Хмельницький був змушений підписати нову мирну угоду. За Білоцерківським договором 1651 року козацька автономія обмежувалася лише Київським воєводством. Оскільки ратифікація договору була зірвана в польському Сеймі, козацька сторона розпочала нові воєнні дії. 1652 року вояки Хмельницького помстилися противнику під Батогом, але 1653 року знову були зраджені татарами під Жванцем.<br /> В результаті перманентних воєн з Річчю Посполитою козацька Гетьманщина фактично опинилася незалежною, але не мала міжнародного юридичного визнання. Ненадійність союзу із Кримським ханством змушувала Хмельницького шукати поміч в боротьбі проти Варшави закордоном. Серед кандидатів, які могли прийняти козаків під протекторат, гетьман розглядав Османського султана Мехмеда та Московського царя Олексія. В результаті тривалих перегорів козацька сторона обрала останнього. 1654 року на Переяславській раді Хмельницький зі старшиною присягнули на вірність цареві в обмін на визнання самоврядування Гетьманщини та оголошення війни Речі Посполитій. Додаткові умови московсько-козацького союзу визначалися Березневими статтями, що були підписані гетьманом того ж року.<br /> Навесні 1654 року козацько-московське військо вдерлося на територію Литви. Козаки самостійно захопили південну Білорусь, і спільно із московитами здобули столицю Вільню. У відповідь, польська армія, разом із кримськими татарами, розпочала похід на українську Брацлавщину. Хмельницький спинив противника 1655 року в битві під Охматовим. Воєнним послабленням Речі Посполитої скористалася Швеція. 1655 року шведський король Карл X розпочав війну проти поляків у Прибалтиці. Наступного року, боячись посилення шведів в регіоні, Московія оголосила їм війну і уклала з Річчю Посполитою сепаратний Віленський мир. Московити не допустили козаків до переговорів з поляками й противилися приєднанню Південної Білорусі до Гетьманщини. Через порушення Переяславських домовленостей Хмельницький уклав угоду зі Швецією і Трансільванією, ворогами Москви, й продовжив боротьбу проти Речі Посполитої. Він також відновив дипломатичні контакти з Кримом, вбачаючи небезпеку козацькому суверенітету з північного сходу.<br /> <br /> == Занепад ==<br /> 1715 — ліквідація виборності посад.<br /> 1722 — Малоросійська колегія (перша)<br /> 1723 — Арешт Полуботка<br /> 1728 — Рішительні пункти (Апостол)<br /> 1734 — Правління гетьманського уряду (Шаховський)<br /> 1750 — відновлення гетьманства (Розумовський)<br /> 1754 — ліквідація українсько-російського митного кордону<br /> 1764 — ліквідація гетьманства, Малоросійська колегія (друга)<br /> 1781 — ліквідація полково-сотенного устрою, утворення намісництв<br /> 1783 — закріпачення селян<br /> 1791 — місія Капніста до Прусії з метою відновлення незалежності<br /> <br /> <br /> ==Сучасні словники==<br /> '''Гетьманщина''' — політично-державний устрій в Україні в період з 1648-го по 1764 рік. У 1663 p. Гетьманщина була поділена на Правобережну і Лівобережну. Починаючи з 1700 р., після скасування Польщею козацтва на Правобережжі, Г. існувала лише на лівому березі Дніпра. Столиці Г. — Чигирин, Батурин, Глухів. Усі форми центральних та місцевих органів адміністрації та суду Г. підпорядковувалися виборному принципу. Управляв Г. гетьман, який формально обирався на загальній козацькій Раді, а згодом призначався або затверджувався царським урядом. У 1722-му і 1734–1750 рр. тимчасово, а 1764 p. остаточно скасовано царизмом посаду гетьмана, а 1781 р. Г. ліквідовано і замінено на загальнодержавний устрій Російської імперії. З 29 квітня 1918 p. до листопада цього ж року в Україні діяв гетьманський уряд на чолі з П. Скоропадським. <br /> Гетьманщина - політико-державний устрій в Україні у період з 1648 по 1764 рік. Гетьманщиною також називалася частина території України, що перебувала під владою гетьмана.Гетьманщиною також називають період існування Української Держави (29 квітня - 14 грудня 1918 р.), що являла собою вид конституційної монархії на чолі з гетьманом (П. Скоропадським) як носієм монархічної влади.<br /> <br /> ==Ілюстрації==<br /> {| style=&quot;width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center&quot; <br /> |- valign=&quot;top&quot;<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Pic_I_V_Ivasiuk_Mykola_Bohdan_Khmelnytskys_Entry_to_Kyiv.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:800px-0Hmelko_Naveki.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Gtm3dpl.jpg|x140px]] <br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:22._Kozak_z_golovoju_tatarina.jpg|x140px]]<br /> |}<br /> <br /> ==Медіа==<br /> <br /> {{#ev:youtube|Jk7jTBoeRfw}}<br /> {{#ev:youtube|A-xuq7VD6uQ}}<br /> {{#ev:youtube|SStP9iLPvFo}}<br /> <br /> ==Див. також==<br /> <br /> ==Джерела та література==<br /> [http://exlibris.org.ua/wijsko/index.html Крип'якевич І. Історія українського війська. Частина ІІ: Запорозьке Військо. — Львів: Видання Івана Тиктора, 1936.&lt;nowiki&gt; &lt;/nowiki&gt;]<br /> <br /> ==Зовнішні посилання==<br /> <br /> [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]<br /> [[Категорія:Ге]]</div>

Олександр Степанюк https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B0 2013-11-29T20:25:46Z

<p>Олександр Степанюк: /* Джерела та література */</p> <hr /> <div>'''Гетьма́нщина''' або Ві́йсько Запоро́зьке — українська козацька держава на території Наддніпрянщини, Сіверщини та Східного Поділля. Утворилася внаслідок найбільшого козацького повстання в Речі Посполитій — Хмельниччини. Головою держави виступав виборний гетьман. 1654 року перебувала під протекторатом московського царя, з 1658 року — польського короля. Протягом другої половини 17 — початку 18 століття, в ході громадянської війни, позмінно визнавала верховенство Московського царства, Речі Посполитої та Османської імперії. 1667 року розділена по Дніпру на Правобережну і Лівобережну Україну згідно з Андрусівським миром між Річчю Посполитою та Московським царством. Після остаточного скасування в Речі Посполитій козацького устрою на Правобережжі 1699 року, продовжила існування на теренах Лівобережжя. Виконувала роль заслону для Російської імперії від Речі Посполитої, Османської імперії та Кримського ханства. 1709 року, під час Великої північної війни, невдало намагалася перейти під протекторат Швеції. Протягом 18 століття поступово втратила політичну і економічну автономію. 1764 року наказом імператриці Катерини ІІ була позбавлена інституту гетьмана, а 1786 року — козацького полкового устрою. 1765 року перетворена на Малоросійську губернію Російської імперії.<br /> <br /> ==Географія ==<br /> <br /> Гетьманщина за правління Богдана Хмельницького охоплювала землі площею понад 200 тисяч км²[3]. Західний кордон відповідав західній межі Брацлавського воєводства Речі Посполитої, північний і східний кордони — рубежам Київського і Чернігівського воєводств. Південні землі обмежувалися кордонами володінь козаків-січовиків. У 1650-х роках козацька держава деякий час контролювала частину Південної Білорусі. Судову владу представляв Генеральний суд на чолі з 9. Генеральним суддею. Він тлумачив звичаї і закони, вершив суд над державними злочинцями, розглядало апеляції і прохання про помилування, контролював роботу місцевих судів. На засідання Генерального суду скликали підконтрольних генеральному судді суддів з міст і селищ. Всі судді були виборними.<br /> Регіони:<br /> Наддніпрянщина<br /> Лівобережна Україна<br /> Правобережна Україна<br /> Сіверщина<br /> Запорожжя<br /> Рельєф:<br /> Придніпровська височина, Придніпровська низовина<br /> Річки:<br /> Дніпро, Десна, Горинь, Прип'ять, Ворскла<br /> Клімат:<br /> Помірно-континентальний клімат<br /> <br /> == Заснування==<br /> Гетьманщина виникла в результаті великого козацького повстання в Речі Посполитій, що спалахнуло 1648 року в українських землях під проводом Богдана Хмельницького. Причинами повстання були корупція королівських урядів, соціальне безправ'я усіх станів за винятком шляхти, економічні і національні утиски українців, активізація української православної церкви і зростання чисельності козацтва попри репресії уряду. Перші перемоги козаків над королівськими військами під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями сприяли розширенню соціальної бази повстання за рахунок українських селян, міщан і духовенства. Бунти охопили усю Наддніпрянщину, Сіверщину, Поділля, Волинь, Галичину. На початку 1649 року Київ зустрічав гетьмана Хмельницького як «Мойсея, спасителя, освободителя й визволителя народу з лядської неволі». Початково повстанці прагнули встановлення козацької автономії в Наддніпрянщині, проте на переговорах з королівськими емісарами під Замостям 1649 року вже мали намір «вибити з лядської неволі…народ увесь руський», «всю Русь по Львів, Холм і Галич». Реалізації планів завадила зрада козацького союзника, татарського хана, під час битв під Збаражем і Зборовом. Хмельницький був змушений укласти з польським королем Яном ІІ Казимиром Зборівський договір. За цим договором Військо Запорозьке отримувало автономію, очолювану гетьманом, у складі трьох воєводств — Київського, Чернігівського і Брацлавського, а також східних районів Волині та Поділля.<br /> Зборівська угода не влаштовувала ні козаків, ні шляхетську Річ Посполиту. 1650 року обидві сторони стали готуватися до нової війни. Вирішальна битва відбулася 1651 року під Берестечком, де козаки зазнали нищівної поразки через відступ татарських союзників з поля бою. Ця поразка перетворила повстання з громадянської козацько-шляхетської війни на війну українсько-польську. Під Білою Церквою Хмельницький був змушений підписати нову мирну угоду. За Білоцерківським договором 1651 року козацька автономія обмежувалася лише Київським воєводством. Оскільки ратифікація договору була зірвана в польському Сеймі, козацька сторона розпочала нові воєнні дії. 1652 року вояки Хмельницького помстилися противнику під Батогом, але 1653 року знову були зраджені татарами під Жванцем.<br /> В результаті перманентних воєн з Річчю Посполитою козацька Гетьманщина фактично опинилася незалежною, але не мала міжнародного юридичного визнання. Ненадійність союзу із Кримським ханством змушувала Хмельницького шукати поміч в боротьбі проти Варшави закордоном. Серед кандидатів, які могли прийняти козаків під протекторат, гетьман розглядав Османського султана Мехмеда та Московського царя Олексія. В результаті тривалих перегорів козацька сторона обрала останнього. 1654 року на Переяславській раді Хмельницький зі старшиною присягнули на вірність цареві в обмін на визнання самоврядування Гетьманщини та оголошення війни Речі Посполитій. Додаткові умови московсько-козацького союзу визначалися Березневими статтями, що були підписані гетьманом того ж року.<br /> Навесні 1654 року козацько-московське військо вдерлося на територію Литви. Козаки самостійно захопили південну Білорусь, і спільно із московитами здобули столицю Вільню. У відповідь, польська армія, разом із кримськими татарами, розпочала похід на українську Брацлавщину. Хмельницький спинив противника 1655 року в битві під Охматовим. Воєнним послабленням Речі Посполитої скористалася Швеція. 1655 року шведський король Карл X розпочав війну проти поляків у Прибалтиці. Наступного року, боячись посилення шведів в регіоні, Московія оголосила їм війну і уклала з Річчю Посполитою сепаратний Віленський мир. Московити не допустили козаків до переговорів з поляками й противилися приєднанню Південної Білорусі до Гетьманщини. Через порушення Переяславських домовленостей Хмельницький уклав угоду зі Швецією і Трансільванією, ворогами Москви, й продовжив боротьбу проти Речі Посполитої. Він також відновив дипломатичні контакти з Кримом, вбачаючи небезпеку козацькому суверенітету з північного сходу.<br /> <br /> == Занепад ==<br /> 1715 — ліквідація виборності посад.<br /> 1722 — Малоросійська колегія (перша)<br /> 1723 — Арешт Полуботка<br /> 1728 — Рішительні пункти (Апостол)<br /> 1734 — Правління гетьманського уряду (Шаховський)<br /> 1750 — відновлення гетьманства (Розумовський)<br /> 1754 — ліквідація українсько-російського митного кордону<br /> 1764 — ліквідація гетьманства, Малоросійська колегія (друга)<br /> 1781 — ліквідація полково-сотенного устрою, утворення намісництв<br /> 1783 — закріпачення селян<br /> 1791 — місія Капніста до Прусії з метою відновлення незалежності<br /> <br /> <br /> ==Сучасні словники==<br /> '''Гетьманщина''' — політично-державний устрій в Україні в період з 1648-го по 1764 рік. У 1663 p. Гетьманщина була поділена на Правобережну і Лівобережну. Починаючи з 1700 р., після скасування Польщею козацтва на Правобережжі, Г. існувала лише на лівому березі Дніпра. Столиці Г. — Чигирин, Батурин, Глухів. Усі форми центральних та місцевих органів адміністрації та суду Г. підпорядковувалися виборному принципу. Управляв Г. гетьман, який формально обирався на загальній козацькій Раді, а згодом призначався або затверджувався царським урядом. У 1722-му і 1734–1750 рр. тимчасово, а 1764 p. остаточно скасовано царизмом посаду гетьмана, а 1781 р. Г. ліквідовано і замінено на загальнодержавний устрій Російської імперії. З 29 квітня 1918 p. до листопада цього ж року в Україні діяв гетьманський уряд на чолі з П. Скоропадським. <br /> Гетьманщина - політико-державний устрій в Україні у період з 1648 по 1764 рік. Гетьманщиною також називалася частина території України, що перебувала під владою гетьмана.Гетьманщиною також називають період існування Української Держави (29 квітня - 14 грудня 1918 р.), що являла собою вид конституційної монархії на чолі з гетьманом (П. Скоропадським) як носієм монархічної влади.<br /> <br /> ==Ілюстрації==<br /> {| style=&quot;width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center&quot; <br /> |- valign=&quot;top&quot;<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Pic_I_V_Ivasiuk_Mykola_Bohdan_Khmelnytskys_Entry_to_Kyiv.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:800px-0Hmelko_Naveki.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Gtm3dpl.jpg|x140px]] <br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:22._Kozak_z_golovoju_tatarina.jpg|x140px]]<br /> |}<br /> <br /> ==Медіа==<br /> <br /> {{#ev:youtube|Jk7jTBoeRfw}}<br /> {{#ev:youtube|A-xuq7VD6uQ}}<br /> {{#ev:youtube|SStP9iLPvFo}}<br /> <br /> ==Див. також==<br /> <br /> ==Джерела та література==<br /> [http://exlibris.org.ua/wijsko/index.html Крип'якевич І. Історія українського війська. Частина ІІ: Запорозьке Військо. — Львів: Видання Івана Тиктора, 1936.&lt;nowiki&gt; &lt;/nowiki&gt;<br /> <br /> ==Зовнішні посилання==<br /> <br /> [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]<br /> [[Категорія:Ге]]</div>

Олександр Степанюк https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B0 2013-11-29T20:24:56Z

<p>Олександр Степанюк: /* Джерела та література */</p> <hr /> <div>'''Гетьма́нщина''' або Ві́йсько Запоро́зьке — українська козацька держава на території Наддніпрянщини, Сіверщини та Східного Поділля. Утворилася внаслідок найбільшого козацького повстання в Речі Посполитій — Хмельниччини. Головою держави виступав виборний гетьман. 1654 року перебувала під протекторатом московського царя, з 1658 року — польського короля. Протягом другої половини 17 — початку 18 століття, в ході громадянської війни, позмінно визнавала верховенство Московського царства, Речі Посполитої та Османської імперії. 1667 року розділена по Дніпру на Правобережну і Лівобережну Україну згідно з Андрусівським миром між Річчю Посполитою та Московським царством. Після остаточного скасування в Речі Посполитій козацького устрою на Правобережжі 1699 року, продовжила існування на теренах Лівобережжя. Виконувала роль заслону для Російської імперії від Речі Посполитої, Османської імперії та Кримського ханства. 1709 року, під час Великої північної війни, невдало намагалася перейти під протекторат Швеції. Протягом 18 століття поступово втратила політичну і економічну автономію. 1764 року наказом імператриці Катерини ІІ була позбавлена інституту гетьмана, а 1786 року — козацького полкового устрою. 1765 року перетворена на Малоросійську губернію Російської імперії.<br /> <br /> ==Географія ==<br /> <br /> Гетьманщина за правління Богдана Хмельницького охоплювала землі площею понад 200 тисяч км²[3]. Західний кордон відповідав західній межі Брацлавського воєводства Речі Посполитої, північний і східний кордони — рубежам Київського і Чернігівського воєводств. Південні землі обмежувалися кордонами володінь козаків-січовиків. У 1650-х роках козацька держава деякий час контролювала частину Південної Білорусі. Судову владу представляв Генеральний суд на чолі з 9. Генеральним суддею. Він тлумачив звичаї і закони, вершив суд над державними злочинцями, розглядало апеляції і прохання про помилування, контролював роботу місцевих судів. На засідання Генерального суду скликали підконтрольних генеральному судді суддів з міст і селищ. Всі судді були виборними.<br /> Регіони:<br /> Наддніпрянщина<br /> Лівобережна Україна<br /> Правобережна Україна<br /> Сіверщина<br /> Запорожжя<br /> Рельєф:<br /> Придніпровська височина, Придніпровська низовина<br /> Річки:<br /> Дніпро, Десна, Горинь, Прип'ять, Ворскла<br /> Клімат:<br /> Помірно-континентальний клімат<br /> <br /> == Заснування==<br /> Гетьманщина виникла в результаті великого козацького повстання в Речі Посполитій, що спалахнуло 1648 року в українських землях під проводом Богдана Хмельницького. Причинами повстання були корупція королівських урядів, соціальне безправ'я усіх станів за винятком шляхти, економічні і національні утиски українців, активізація української православної церкви і зростання чисельності козацтва попри репресії уряду. Перші перемоги козаків над королівськими військами під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями сприяли розширенню соціальної бази повстання за рахунок українських селян, міщан і духовенства. Бунти охопили усю Наддніпрянщину, Сіверщину, Поділля, Волинь, Галичину. На початку 1649 року Київ зустрічав гетьмана Хмельницького як «Мойсея, спасителя, освободителя й визволителя народу з лядської неволі». Початково повстанці прагнули встановлення козацької автономії в Наддніпрянщині, проте на переговорах з королівськими емісарами під Замостям 1649 року вже мали намір «вибити з лядської неволі…народ увесь руський», «всю Русь по Львів, Холм і Галич». Реалізації планів завадила зрада козацького союзника, татарського хана, під час битв під Збаражем і Зборовом. Хмельницький був змушений укласти з польським королем Яном ІІ Казимиром Зборівський договір. За цим договором Військо Запорозьке отримувало автономію, очолювану гетьманом, у складі трьох воєводств — Київського, Чернігівського і Брацлавського, а також східних районів Волині та Поділля.<br /> Зборівська угода не влаштовувала ні козаків, ні шляхетську Річ Посполиту. 1650 року обидві сторони стали готуватися до нової війни. Вирішальна битва відбулася 1651 року під Берестечком, де козаки зазнали нищівної поразки через відступ татарських союзників з поля бою. Ця поразка перетворила повстання з громадянської козацько-шляхетської війни на війну українсько-польську. Під Білою Церквою Хмельницький був змушений підписати нову мирну угоду. За Білоцерківським договором 1651 року козацька автономія обмежувалася лише Київським воєводством. Оскільки ратифікація договору була зірвана в польському Сеймі, козацька сторона розпочала нові воєнні дії. 1652 року вояки Хмельницького помстилися противнику під Батогом, але 1653 року знову були зраджені татарами під Жванцем.<br /> В результаті перманентних воєн з Річчю Посполитою козацька Гетьманщина фактично опинилася незалежною, але не мала міжнародного юридичного визнання. Ненадійність союзу із Кримським ханством змушувала Хмельницького шукати поміч в боротьбі проти Варшави закордоном. Серед кандидатів, які могли прийняти козаків під протекторат, гетьман розглядав Османського султана Мехмеда та Московського царя Олексія. В результаті тривалих перегорів козацька сторона обрала останнього. 1654 року на Переяславській раді Хмельницький зі старшиною присягнули на вірність цареві в обмін на визнання самоврядування Гетьманщини та оголошення війни Речі Посполитій. Додаткові умови московсько-козацького союзу визначалися Березневими статтями, що були підписані гетьманом того ж року.<br /> Навесні 1654 року козацько-московське військо вдерлося на територію Литви. Козаки самостійно захопили південну Білорусь, і спільно із московитами здобули столицю Вільню. У відповідь, польська армія, разом із кримськими татарами, розпочала похід на українську Брацлавщину. Хмельницький спинив противника 1655 року в битві під Охматовим. Воєнним послабленням Речі Посполитої скористалася Швеція. 1655 року шведський король Карл X розпочав війну проти поляків у Прибалтиці. Наступного року, боячись посилення шведів в регіоні, Московія оголосила їм війну і уклала з Річчю Посполитою сепаратний Віленський мир. Московити не допустили козаків до переговорів з поляками й противилися приєднанню Південної Білорусі до Гетьманщини. Через порушення Переяславських домовленостей Хмельницький уклав угоду зі Швецією і Трансільванією, ворогами Москви, й продовжив боротьбу проти Речі Посполитої. Він також відновив дипломатичні контакти з Кримом, вбачаючи небезпеку козацькому суверенітету з північного сходу.<br /> <br /> == Занепад ==<br /> 1715 — ліквідація виборності посад.<br /> 1722 — Малоросійська колегія (перша)<br /> 1723 — Арешт Полуботка<br /> 1728 — Рішительні пункти (Апостол)<br /> 1734 — Правління гетьманського уряду (Шаховський)<br /> 1750 — відновлення гетьманства (Розумовський)<br /> 1754 — ліквідація українсько-російського митного кордону<br /> 1764 — ліквідація гетьманства, Малоросійська колегія (друга)<br /> 1781 — ліквідація полково-сотенного устрою, утворення намісництв<br /> 1783 — закріпачення селян<br /> 1791 — місія Капніста до Прусії з метою відновлення незалежності<br /> <br /> <br /> ==Сучасні словники==<br /> '''Гетьманщина''' — політично-державний устрій в Україні в період з 1648-го по 1764 рік. У 1663 p. Гетьманщина була поділена на Правобережну і Лівобережну. Починаючи з 1700 р., після скасування Польщею козацтва на Правобережжі, Г. існувала лише на лівому березі Дніпра. Столиці Г. — Чигирин, Батурин, Глухів. Усі форми центральних та місцевих органів адміністрації та суду Г. підпорядковувалися виборному принципу. Управляв Г. гетьман, який формально обирався на загальній козацькій Раді, а згодом призначався або затверджувався царським урядом. У 1722-му і 1734–1750 рр. тимчасово, а 1764 p. остаточно скасовано царизмом посаду гетьмана, а 1781 р. Г. ліквідовано і замінено на загальнодержавний устрій Російської імперії. З 29 квітня 1918 p. до листопада цього ж року в Україні діяв гетьманський уряд на чолі з П. Скоропадським. <br /> Гетьманщина - політико-державний устрій в Україні у період з 1648 по 1764 рік. Гетьманщиною також називалася частина території України, що перебувала під владою гетьмана.Гетьманщиною також називають період існування Української Держави (29 квітня - 14 грудня 1918 р.), що являла собою вид конституційної монархії на чолі з гетьманом (П. Скоропадським) як носієм монархічної влади.<br /> <br /> ==Ілюстрації==<br /> {| style=&quot;width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center&quot; <br /> |- valign=&quot;top&quot;<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Pic_I_V_Ivasiuk_Mykola_Bohdan_Khmelnytskys_Entry_to_Kyiv.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:800px-0Hmelko_Naveki.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Gtm3dpl.jpg|x140px]] <br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:22._Kozak_z_golovoju_tatarina.jpg|x140px]]<br /> |}<br /> <br /> ==Медіа==<br /> <br /> {{#ev:youtube|Jk7jTBoeRfw}}<br /> {{#ev:youtube|A-xuq7VD6uQ}}<br /> {{#ev:youtube|SStP9iLPvFo}}<br /> <br /> ==Див. також==<br /> <br /> ==Джерела та література==<br /> [http://exlibris.org.ua/wijsko/index.html Крип'якевич І. Історія українського війська. Частина ІІ: Запорозьке Військо. — Львів: Видання Івана Тиктора, 1936.&lt;nowiki&gt;]]&lt;/nowiki&gt;]<br /> <br /> ==Зовнішні посилання==<br /> <br /> [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]<br /> [[Категорія:Ге]]</div>

Олександр Степанюк https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B0 2013-11-29T20:24:25Z

<p>Олександр Степанюк: /* Джерела та література */</p> <hr /> <div>'''Гетьма́нщина''' або Ві́йсько Запоро́зьке — українська козацька держава на території Наддніпрянщини, Сіверщини та Східного Поділля. Утворилася внаслідок найбільшого козацького повстання в Речі Посполитій — Хмельниччини. Головою держави виступав виборний гетьман. 1654 року перебувала під протекторатом московського царя, з 1658 року — польського короля. Протягом другої половини 17 — початку 18 століття, в ході громадянської війни, позмінно визнавала верховенство Московського царства, Речі Посполитої та Османської імперії. 1667 року розділена по Дніпру на Правобережну і Лівобережну Україну згідно з Андрусівським миром між Річчю Посполитою та Московським царством. Після остаточного скасування в Речі Посполитій козацького устрою на Правобережжі 1699 року, продовжила існування на теренах Лівобережжя. Виконувала роль заслону для Російської імперії від Речі Посполитої, Османської імперії та Кримського ханства. 1709 року, під час Великої північної війни, невдало намагалася перейти під протекторат Швеції. Протягом 18 століття поступово втратила політичну і економічну автономію. 1764 року наказом імператриці Катерини ІІ була позбавлена інституту гетьмана, а 1786 року — козацького полкового устрою. 1765 року перетворена на Малоросійську губернію Російської імперії.<br /> <br /> ==Географія ==<br /> <br /> Гетьманщина за правління Богдана Хмельницького охоплювала землі площею понад 200 тисяч км²[3]. Західний кордон відповідав західній межі Брацлавського воєводства Речі Посполитої, північний і східний кордони — рубежам Київського і Чернігівського воєводств. Південні землі обмежувалися кордонами володінь козаків-січовиків. У 1650-х роках козацька держава деякий час контролювала частину Південної Білорусі. Судову владу представляв Генеральний суд на чолі з 9. Генеральним суддею. Він тлумачив звичаї і закони, вершив суд над державними злочинцями, розглядало апеляції і прохання про помилування, контролював роботу місцевих судів. На засідання Генерального суду скликали підконтрольних генеральному судді суддів з міст і селищ. Всі судді були виборними.<br /> Регіони:<br /> Наддніпрянщина<br /> Лівобережна Україна<br /> Правобережна Україна<br /> Сіверщина<br /> Запорожжя<br /> Рельєф:<br /> Придніпровська височина, Придніпровська низовина<br /> Річки:<br /> Дніпро, Десна, Горинь, Прип'ять, Ворскла<br /> Клімат:<br /> Помірно-континентальний клімат<br /> <br /> == Заснування==<br /> Гетьманщина виникла в результаті великого козацького повстання в Речі Посполитій, що спалахнуло 1648 року в українських землях під проводом Богдана Хмельницького. Причинами повстання були корупція королівських урядів, соціальне безправ'я усіх станів за винятком шляхти, економічні і національні утиски українців, активізація української православної церкви і зростання чисельності козацтва попри репресії уряду. Перші перемоги козаків над королівськими військами під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями сприяли розширенню соціальної бази повстання за рахунок українських селян, міщан і духовенства. Бунти охопили усю Наддніпрянщину, Сіверщину, Поділля, Волинь, Галичину. На початку 1649 року Київ зустрічав гетьмана Хмельницького як «Мойсея, спасителя, освободителя й визволителя народу з лядської неволі». Початково повстанці прагнули встановлення козацької автономії в Наддніпрянщині, проте на переговорах з королівськими емісарами під Замостям 1649 року вже мали намір «вибити з лядської неволі…народ увесь руський», «всю Русь по Львів, Холм і Галич». Реалізації планів завадила зрада козацького союзника, татарського хана, під час битв під Збаражем і Зборовом. Хмельницький був змушений укласти з польським королем Яном ІІ Казимиром Зборівський договір. За цим договором Військо Запорозьке отримувало автономію, очолювану гетьманом, у складі трьох воєводств — Київського, Чернігівського і Брацлавського, а також східних районів Волині та Поділля.<br /> Зборівська угода не влаштовувала ні козаків, ні шляхетську Річ Посполиту. 1650 року обидві сторони стали готуватися до нової війни. Вирішальна битва відбулася 1651 року під Берестечком, де козаки зазнали нищівної поразки через відступ татарських союзників з поля бою. Ця поразка перетворила повстання з громадянської козацько-шляхетської війни на війну українсько-польську. Під Білою Церквою Хмельницький був змушений підписати нову мирну угоду. За Білоцерківським договором 1651 року козацька автономія обмежувалася лише Київським воєводством. Оскільки ратифікація договору була зірвана в польському Сеймі, козацька сторона розпочала нові воєнні дії. 1652 року вояки Хмельницького помстилися противнику під Батогом, але 1653 року знову були зраджені татарами під Жванцем.<br /> В результаті перманентних воєн з Річчю Посполитою козацька Гетьманщина фактично опинилася незалежною, але не мала міжнародного юридичного визнання. Ненадійність союзу із Кримським ханством змушувала Хмельницького шукати поміч в боротьбі проти Варшави закордоном. Серед кандидатів, які могли прийняти козаків під протекторат, гетьман розглядав Османського султана Мехмеда та Московського царя Олексія. В результаті тривалих перегорів козацька сторона обрала останнього. 1654 року на Переяславській раді Хмельницький зі старшиною присягнули на вірність цареві в обмін на визнання самоврядування Гетьманщини та оголошення війни Речі Посполитій. Додаткові умови московсько-козацького союзу визначалися Березневими статтями, що були підписані гетьманом того ж року.<br /> Навесні 1654 року козацько-московське військо вдерлося на територію Литви. Козаки самостійно захопили південну Білорусь, і спільно із московитами здобули столицю Вільню. У відповідь, польська армія, разом із кримськими татарами, розпочала похід на українську Брацлавщину. Хмельницький спинив противника 1655 року в битві під Охматовим. Воєнним послабленням Речі Посполитої скористалася Швеція. 1655 року шведський король Карл X розпочав війну проти поляків у Прибалтиці. Наступного року, боячись посилення шведів в регіоні, Московія оголосила їм війну і уклала з Річчю Посполитою сепаратний Віленський мир. Московити не допустили козаків до переговорів з поляками й противилися приєднанню Південної Білорусі до Гетьманщини. Через порушення Переяславських домовленостей Хмельницький уклав угоду зі Швецією і Трансільванією, ворогами Москви, й продовжив боротьбу проти Речі Посполитої. Він також відновив дипломатичні контакти з Кримом, вбачаючи небезпеку козацькому суверенітету з північного сходу.<br /> <br /> == Занепад ==<br /> 1715 — ліквідація виборності посад.<br /> 1722 — Малоросійська колегія (перша)<br /> 1723 — Арешт Полуботка<br /> 1728 — Рішительні пункти (Апостол)<br /> 1734 — Правління гетьманського уряду (Шаховський)<br /> 1750 — відновлення гетьманства (Розумовський)<br /> 1754 — ліквідація українсько-російського митного кордону<br /> 1764 — ліквідація гетьманства, Малоросійська колегія (друга)<br /> 1781 — ліквідація полково-сотенного устрою, утворення намісництв<br /> 1783 — закріпачення селян<br /> 1791 — місія Капніста до Прусії з метою відновлення незалежності<br /> <br /> <br /> ==Сучасні словники==<br /> '''Гетьманщина''' — політично-державний устрій в Україні в період з 1648-го по 1764 рік. У 1663 p. Гетьманщина була поділена на Правобережну і Лівобережну. Починаючи з 1700 р., після скасування Польщею козацтва на Правобережжі, Г. існувала лише на лівому березі Дніпра. Столиці Г. — Чигирин, Батурин, Глухів. Усі форми центральних та місцевих органів адміністрації та суду Г. підпорядковувалися виборному принципу. Управляв Г. гетьман, який формально обирався на загальній козацькій Раді, а згодом призначався або затверджувався царським урядом. У 1722-му і 1734–1750 рр. тимчасово, а 1764 p. остаточно скасовано царизмом посаду гетьмана, а 1781 р. Г. ліквідовано і замінено на загальнодержавний устрій Російської імперії. З 29 квітня 1918 p. до листопада цього ж року в Україні діяв гетьманський уряд на чолі з П. Скоропадським. <br /> Гетьманщина - політико-державний устрій в Україні у період з 1648 по 1764 рік. Гетьманщиною також називалася частина території України, що перебувала під владою гетьмана.Гетьманщиною також називають період існування Української Держави (29 квітня - 14 грудня 1918 р.), що являла собою вид конституційної монархії на чолі з гетьманом (П. Скоропадським) як носієм монархічної влади.<br /> <br /> ==Ілюстрації==<br /> {| style=&quot;width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center&quot; <br /> |- valign=&quot;top&quot;<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Pic_I_V_Ivasiuk_Mykola_Bohdan_Khmelnytskys_Entry_to_Kyiv.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:800px-0Hmelko_Naveki.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Gtm3dpl.jpg|x140px]] <br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:22._Kozak_z_golovoju_tatarina.jpg|x140px]]<br /> |}<br /> <br /> ==Медіа==<br /> <br /> {{#ev:youtube|Jk7jTBoeRfw}}<br /> {{#ev:youtube|A-xuq7VD6uQ}}<br /> {{#ev:youtube|SStP9iLPvFo}}<br /> <br /> ==Див. також==<br /> <br /> ==Джерела та література==<br /> [http://exlibris.org.ua/wijsko/index.html Крип'якевич І. Історія українського війська. Частина ІІ: Запорозьке Військо. — Львів: Видання Івана Тиктора, 1936.[[Крип'якевич І. Історія українського війська. Частина ІІ: Запорозьке Військо. — Львів: Видання Івана Тиктора, 1936.&lt;nowiki&gt;]]&lt;/nowiki&gt;]<br /> <br /> ==Зовнішні посилання==<br /> <br /> [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]<br /> [[Категорія:Ге]]</div>

Олександр Степанюк https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B0 2013-11-29T20:22:16Z

<p>Олександр Степанюк: /* Джерела та література */</p> <hr /> <div>'''Гетьма́нщина''' або Ві́йсько Запоро́зьке — українська козацька держава на території Наддніпрянщини, Сіверщини та Східного Поділля. Утворилася внаслідок найбільшого козацького повстання в Речі Посполитій — Хмельниччини. Головою держави виступав виборний гетьман. 1654 року перебувала під протекторатом московського царя, з 1658 року — польського короля. Протягом другої половини 17 — початку 18 століття, в ході громадянської війни, позмінно визнавала верховенство Московського царства, Речі Посполитої та Османської імперії. 1667 року розділена по Дніпру на Правобережну і Лівобережну Україну згідно з Андрусівським миром між Річчю Посполитою та Московським царством. Після остаточного скасування в Речі Посполитій козацького устрою на Правобережжі 1699 року, продовжила існування на теренах Лівобережжя. Виконувала роль заслону для Російської імперії від Речі Посполитої, Османської імперії та Кримського ханства. 1709 року, під час Великої північної війни, невдало намагалася перейти під протекторат Швеції. Протягом 18 століття поступово втратила політичну і економічну автономію. 1764 року наказом імператриці Катерини ІІ була позбавлена інституту гетьмана, а 1786 року — козацького полкового устрою. 1765 року перетворена на Малоросійську губернію Російської імперії.<br /> <br /> ==Географія ==<br /> <br /> Гетьманщина за правління Богдана Хмельницького охоплювала землі площею понад 200 тисяч км²[3]. Західний кордон відповідав західній межі Брацлавського воєводства Речі Посполитої, північний і східний кордони — рубежам Київського і Чернігівського воєводств. Південні землі обмежувалися кордонами володінь козаків-січовиків. У 1650-х роках козацька держава деякий час контролювала частину Південної Білорусі. Судову владу представляв Генеральний суд на чолі з 9. Генеральним суддею. Він тлумачив звичаї і закони, вершив суд над державними злочинцями, розглядало апеляції і прохання про помилування, контролював роботу місцевих судів. На засідання Генерального суду скликали підконтрольних генеральному судді суддів з міст і селищ. Всі судді були виборними.<br /> Регіони:<br /> Наддніпрянщина<br /> Лівобережна Україна<br /> Правобережна Україна<br /> Сіверщина<br /> Запорожжя<br /> Рельєф:<br /> Придніпровська височина, Придніпровська низовина<br /> Річки:<br /> Дніпро, Десна, Горинь, Прип'ять, Ворскла<br /> Клімат:<br /> Помірно-континентальний клімат<br /> <br /> == Заснування==<br /> Гетьманщина виникла в результаті великого козацького повстання в Речі Посполитій, що спалахнуло 1648 року в українських землях під проводом Богдана Хмельницького. Причинами повстання були корупція королівських урядів, соціальне безправ'я усіх станів за винятком шляхти, економічні і національні утиски українців, активізація української православної церкви і зростання чисельності козацтва попри репресії уряду. Перші перемоги козаків над королівськими військами під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями сприяли розширенню соціальної бази повстання за рахунок українських селян, міщан і духовенства. Бунти охопили усю Наддніпрянщину, Сіверщину, Поділля, Волинь, Галичину. На початку 1649 року Київ зустрічав гетьмана Хмельницького як «Мойсея, спасителя, освободителя й визволителя народу з лядської неволі». Початково повстанці прагнули встановлення козацької автономії в Наддніпрянщині, проте на переговорах з королівськими емісарами під Замостям 1649 року вже мали намір «вибити з лядської неволі…народ увесь руський», «всю Русь по Львів, Холм і Галич». Реалізації планів завадила зрада козацького союзника, татарського хана, під час битв під Збаражем і Зборовом. Хмельницький був змушений укласти з польським королем Яном ІІ Казимиром Зборівський договір. За цим договором Військо Запорозьке отримувало автономію, очолювану гетьманом, у складі трьох воєводств — Київського, Чернігівського і Брацлавського, а також східних районів Волині та Поділля.<br /> Зборівська угода не влаштовувала ні козаків, ні шляхетську Річ Посполиту. 1650 року обидві сторони стали готуватися до нової війни. Вирішальна битва відбулася 1651 року під Берестечком, де козаки зазнали нищівної поразки через відступ татарських союзників з поля бою. Ця поразка перетворила повстання з громадянської козацько-шляхетської війни на війну українсько-польську. Під Білою Церквою Хмельницький був змушений підписати нову мирну угоду. За Білоцерківським договором 1651 року козацька автономія обмежувалася лише Київським воєводством. Оскільки ратифікація договору була зірвана в польському Сеймі, козацька сторона розпочала нові воєнні дії. 1652 року вояки Хмельницького помстилися противнику під Батогом, але 1653 року знову були зраджені татарами під Жванцем.<br /> В результаті перманентних воєн з Річчю Посполитою козацька Гетьманщина фактично опинилася незалежною, але не мала міжнародного юридичного визнання. Ненадійність союзу із Кримським ханством змушувала Хмельницького шукати поміч в боротьбі проти Варшави закордоном. Серед кандидатів, які могли прийняти козаків під протекторат, гетьман розглядав Османського султана Мехмеда та Московського царя Олексія. В результаті тривалих перегорів козацька сторона обрала останнього. 1654 року на Переяславській раді Хмельницький зі старшиною присягнули на вірність цареві в обмін на визнання самоврядування Гетьманщини та оголошення війни Речі Посполитій. Додаткові умови московсько-козацького союзу визначалися Березневими статтями, що були підписані гетьманом того ж року.<br /> Навесні 1654 року козацько-московське військо вдерлося на територію Литви. Козаки самостійно захопили південну Білорусь, і спільно із московитами здобули столицю Вільню. У відповідь, польська армія, разом із кримськими татарами, розпочала похід на українську Брацлавщину. Хмельницький спинив противника 1655 року в битві під Охматовим. Воєнним послабленням Речі Посполитої скористалася Швеція. 1655 року шведський король Карл X розпочав війну проти поляків у Прибалтиці. Наступного року, боячись посилення шведів в регіоні, Московія оголосила їм війну і уклала з Річчю Посполитою сепаратний Віленський мир. Московити не допустили козаків до переговорів з поляками й противилися приєднанню Південної Білорусі до Гетьманщини. Через порушення Переяславських домовленостей Хмельницький уклав угоду зі Швецією і Трансільванією, ворогами Москви, й продовжив боротьбу проти Речі Посполитої. Він також відновив дипломатичні контакти з Кримом, вбачаючи небезпеку козацькому суверенітету з північного сходу.<br /> <br /> == Занепад ==<br /> 1715 — ліквідація виборності посад.<br /> 1722 — Малоросійська колегія (перша)<br /> 1723 — Арешт Полуботка<br /> 1728 — Рішительні пункти (Апостол)<br /> 1734 — Правління гетьманського уряду (Шаховський)<br /> 1750 — відновлення гетьманства (Розумовський)<br /> 1754 — ліквідація українсько-російського митного кордону<br /> 1764 — ліквідація гетьманства, Малоросійська колегія (друга)<br /> 1781 — ліквідація полково-сотенного устрою, утворення намісництв<br /> 1783 — закріпачення селян<br /> 1791 — місія Капніста до Прусії з метою відновлення незалежності<br /> <br /> <br /> ==Сучасні словники==<br /> '''Гетьманщина''' — політично-державний устрій в Україні в період з 1648-го по 1764 рік. У 1663 p. Гетьманщина була поділена на Правобережну і Лівобережну. Починаючи з 1700 р., після скасування Польщею козацтва на Правобережжі, Г. існувала лише на лівому березі Дніпра. Столиці Г. — Чигирин, Батурин, Глухів. Усі форми центральних та місцевих органів адміністрації та суду Г. підпорядковувалися виборному принципу. Управляв Г. гетьман, який формально обирався на загальній козацькій Раді, а згодом призначався або затверджувався царським урядом. У 1722-му і 1734–1750 рр. тимчасово, а 1764 p. остаточно скасовано царизмом посаду гетьмана, а 1781 р. Г. ліквідовано і замінено на загальнодержавний устрій Російської імперії. З 29 квітня 1918 p. до листопада цього ж року в Україні діяв гетьманський уряд на чолі з П. Скоропадським. <br /> Гетьманщина - політико-державний устрій в Україні у період з 1648 по 1764 рік. Гетьманщиною також називалася частина території України, що перебувала під владою гетьмана.Гетьманщиною також називають період існування Української Держави (29 квітня - 14 грудня 1918 р.), що являла собою вид конституційної монархії на чолі з гетьманом (П. Скоропадським) як носієм монархічної влади.<br /> <br /> ==Ілюстрації==<br /> {| style=&quot;width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center&quot; <br /> |- valign=&quot;top&quot;<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Pic_I_V_Ivasiuk_Mykola_Bohdan_Khmelnytskys_Entry_to_Kyiv.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:800px-0Hmelko_Naveki.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Gtm3dpl.jpg|x140px]] <br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:22._Kozak_z_golovoju_tatarina.jpg|x140px]]<br /> |}<br /> <br /> ==Медіа==<br /> <br /> {{#ev:youtube|Jk7jTBoeRfw}}<br /> {{#ev:youtube|A-xuq7VD6uQ}}<br /> {{#ev:youtube|SStP9iLPvFo}}<br /> <br /> ==Див. також==<br /> <br /> ==Джерела та література==<br /> К[http://рип'якевич%20І.%20Історія%20українського%20війська.%20Частина%20ІІ:%20Запорозьке%20Військо.%20—%20Львів:%20Видання%20Івана%20Тиктора,%201936.Субтельний%20О.%20Україна:%20Історія%20—%20Київ:%20Либідь,%201993.Яковенко%20Н.%20Нарис%20історії%20України%20з%20найдавніших%20часів%20до%20кінця%20XVIII%20ст.%20—%20Київ:%20Ґенеза,%201997.Ігор%20Сердюк.%20Полкових%20городов%20обивателі:%20історико-демографічна%20характеристика%20міського%20населення%20Гетьманщини%20другої%20половини%20XVIII%20ст.%20—%20Полтава:%20ТОВ%20«АСМІ»,%202011. рип'якевич І. Історія українського війська. Частина ІІ: Запорозьке Військо. — Львів: Видання Івана Тиктора, 1936.Субтельний О. Україна: Історія — Київ: Либідь, 1993.Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII ст. — Київ: Ґенеза, 1997.Ігор Сердюк. Полкових городов обивателі: історико-демографічна характеристика міського населення Гетьманщини другої половини XVIII ст. — Полтава: ТОВ «АСМІ», 2011.]<br /> <br /> ==Зовнішні посилання==<br /> <br /> [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]<br /> [[Категорія:Ге]]</div>

Олександр Степанюк https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B0 2013-11-29T20:21:09Z

<p>Олександр Степанюк: /* Джерела та література */</p> <hr /> <div>'''Гетьма́нщина''' або Ві́йсько Запоро́зьке — українська козацька держава на території Наддніпрянщини, Сіверщини та Східного Поділля. Утворилася внаслідок найбільшого козацького повстання в Речі Посполитій — Хмельниччини. Головою держави виступав виборний гетьман. 1654 року перебувала під протекторатом московського царя, з 1658 року — польського короля. Протягом другої половини 17 — початку 18 століття, в ході громадянської війни, позмінно визнавала верховенство Московського царства, Речі Посполитої та Османської імперії. 1667 року розділена по Дніпру на Правобережну і Лівобережну Україну згідно з Андрусівським миром між Річчю Посполитою та Московським царством. Після остаточного скасування в Речі Посполитій козацького устрою на Правобережжі 1699 року, продовжила існування на теренах Лівобережжя. Виконувала роль заслону для Російської імперії від Речі Посполитої, Османської імперії та Кримського ханства. 1709 року, під час Великої північної війни, невдало намагалася перейти під протекторат Швеції. Протягом 18 століття поступово втратила політичну і економічну автономію. 1764 року наказом імператриці Катерини ІІ була позбавлена інституту гетьмана, а 1786 року — козацького полкового устрою. 1765 року перетворена на Малоросійську губернію Російської імперії.<br /> <br /> ==Географія ==<br /> <br /> Гетьманщина за правління Богдана Хмельницького охоплювала землі площею понад 200 тисяч км²[3]. Західний кордон відповідав західній межі Брацлавського воєводства Речі Посполитої, північний і східний кордони — рубежам Київського і Чернігівського воєводств. Південні землі обмежувалися кордонами володінь козаків-січовиків. У 1650-х роках козацька держава деякий час контролювала частину Південної Білорусі. Судову владу представляв Генеральний суд на чолі з 9. Генеральним суддею. Він тлумачив звичаї і закони, вершив суд над державними злочинцями, розглядало апеляції і прохання про помилування, контролював роботу місцевих судів. На засідання Генерального суду скликали підконтрольних генеральному судді суддів з міст і селищ. Всі судді були виборними.<br /> Регіони:<br /> Наддніпрянщина<br /> Лівобережна Україна<br /> Правобережна Україна<br /> Сіверщина<br /> Запорожжя<br /> Рельєф:<br /> Придніпровська височина, Придніпровська низовина<br /> Річки:<br /> Дніпро, Десна, Горинь, Прип'ять, Ворскла<br /> Клімат:<br /> Помірно-континентальний клімат<br /> <br /> == Заснування==<br /> Гетьманщина виникла в результаті великого козацького повстання в Речі Посполитій, що спалахнуло 1648 року в українських землях під проводом Богдана Хмельницького. Причинами повстання були корупція королівських урядів, соціальне безправ'я усіх станів за винятком шляхти, економічні і національні утиски українців, активізація української православної церкви і зростання чисельності козацтва попри репресії уряду. Перші перемоги козаків над королівськими військами під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями сприяли розширенню соціальної бази повстання за рахунок українських селян, міщан і духовенства. Бунти охопили усю Наддніпрянщину, Сіверщину, Поділля, Волинь, Галичину. На початку 1649 року Київ зустрічав гетьмана Хмельницького як «Мойсея, спасителя, освободителя й визволителя народу з лядської неволі». Початково повстанці прагнули встановлення козацької автономії в Наддніпрянщині, проте на переговорах з королівськими емісарами під Замостям 1649 року вже мали намір «вибити з лядської неволі…народ увесь руський», «всю Русь по Львів, Холм і Галич». Реалізації планів завадила зрада козацького союзника, татарського хана, під час битв під Збаражем і Зборовом. Хмельницький був змушений укласти з польським королем Яном ІІ Казимиром Зборівський договір. За цим договором Військо Запорозьке отримувало автономію, очолювану гетьманом, у складі трьох воєводств — Київського, Чернігівського і Брацлавського, а також східних районів Волині та Поділля.<br /> Зборівська угода не влаштовувала ні козаків, ні шляхетську Річ Посполиту. 1650 року обидві сторони стали готуватися до нової війни. Вирішальна битва відбулася 1651 року під Берестечком, де козаки зазнали нищівної поразки через відступ татарських союзників з поля бою. Ця поразка перетворила повстання з громадянської козацько-шляхетської війни на війну українсько-польську. Під Білою Церквою Хмельницький був змушений підписати нову мирну угоду. За Білоцерківським договором 1651 року козацька автономія обмежувалася лише Київським воєводством. Оскільки ратифікація договору була зірвана в польському Сеймі, козацька сторона розпочала нові воєнні дії. 1652 року вояки Хмельницького помстилися противнику під Батогом, але 1653 року знову були зраджені татарами під Жванцем.<br /> В результаті перманентних воєн з Річчю Посполитою козацька Гетьманщина фактично опинилася незалежною, але не мала міжнародного юридичного визнання. Ненадійність союзу із Кримським ханством змушувала Хмельницького шукати поміч в боротьбі проти Варшави закордоном. Серед кандидатів, які могли прийняти козаків під протекторат, гетьман розглядав Османського султана Мехмеда та Московського царя Олексія. В результаті тривалих перегорів козацька сторона обрала останнього. 1654 року на Переяславській раді Хмельницький зі старшиною присягнули на вірність цареві в обмін на визнання самоврядування Гетьманщини та оголошення війни Речі Посполитій. Додаткові умови московсько-козацького союзу визначалися Березневими статтями, що були підписані гетьманом того ж року.<br /> Навесні 1654 року козацько-московське військо вдерлося на територію Литви. Козаки самостійно захопили південну Білорусь, і спільно із московитами здобули столицю Вільню. У відповідь, польська армія, разом із кримськими татарами, розпочала похід на українську Брацлавщину. Хмельницький спинив противника 1655 року в битві під Охматовим. Воєнним послабленням Речі Посполитої скористалася Швеція. 1655 року шведський король Карл X розпочав війну проти поляків у Прибалтиці. Наступного року, боячись посилення шведів в регіоні, Московія оголосила їм війну і уклала з Річчю Посполитою сепаратний Віленський мир. Московити не допустили козаків до переговорів з поляками й противилися приєднанню Південної Білорусі до Гетьманщини. Через порушення Переяславських домовленостей Хмельницький уклав угоду зі Швецією і Трансільванією, ворогами Москви, й продовжив боротьбу проти Речі Посполитої. Він також відновив дипломатичні контакти з Кримом, вбачаючи небезпеку козацькому суверенітету з північного сходу.<br /> <br /> == Занепад ==<br /> 1715 — ліквідація виборності посад.<br /> 1722 — Малоросійська колегія (перша)<br /> 1723 — Арешт Полуботка<br /> 1728 — Рішительні пункти (Апостол)<br /> 1734 — Правління гетьманського уряду (Шаховський)<br /> 1750 — відновлення гетьманства (Розумовський)<br /> 1754 — ліквідація українсько-російського митного кордону<br /> 1764 — ліквідація гетьманства, Малоросійська колегія (друга)<br /> 1781 — ліквідація полково-сотенного устрою, утворення намісництв<br /> 1783 — закріпачення селян<br /> 1791 — місія Капніста до Прусії з метою відновлення незалежності<br /> <br /> <br /> ==Сучасні словники==<br /> '''Гетьманщина''' — політично-державний устрій в Україні в період з 1648-го по 1764 рік. У 1663 p. Гетьманщина була поділена на Правобережну і Лівобережну. Починаючи з 1700 р., після скасування Польщею козацтва на Правобережжі, Г. існувала лише на лівому березі Дніпра. Столиці Г. — Чигирин, Батурин, Глухів. Усі форми центральних та місцевих органів адміністрації та суду Г. підпорядковувалися виборному принципу. Управляв Г. гетьман, який формально обирався на загальній козацькій Раді, а згодом призначався або затверджувався царським урядом. У 1722-му і 1734–1750 рр. тимчасово, а 1764 p. остаточно скасовано царизмом посаду гетьмана, а 1781 р. Г. ліквідовано і замінено на загальнодержавний устрій Російської імперії. З 29 квітня 1918 p. до листопада цього ж року в Україні діяв гетьманський уряд на чолі з П. Скоропадським. <br /> Гетьманщина - політико-державний устрій в Україні у період з 1648 по 1764 рік. Гетьманщиною також називалася частина території України, що перебувала під владою гетьмана.Гетьманщиною також називають період існування Української Держави (29 квітня - 14 грудня 1918 р.), що являла собою вид конституційної монархії на чолі з гетьманом (П. Скоропадським) як носієм монархічної влади.<br /> <br /> ==Ілюстрації==<br /> {| style=&quot;width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center&quot; <br /> |- valign=&quot;top&quot;<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Pic_I_V_Ivasiuk_Mykola_Bohdan_Khmelnytskys_Entry_to_Kyiv.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:800px-0Hmelko_Naveki.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Gtm3dpl.jpg|x140px]] <br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:22._Kozak_z_golovoju_tatarina.jpg|x140px]]<br /> |}<br /> <br /> ==Медіа==<br /> <br /> {{#ev:youtube|Jk7jTBoeRfw}}<br /> {{#ev:youtube|A-xuq7VD6uQ}}<br /> {{#ev:youtube|SStP9iLPvFo}}<br /> <br /> ==Див. також==<br /> <br /> ==Джерела та література==<br /> Крип'якевич І. Історія українського війська. Частина ІІ: Запорозьке Військо. — Львів: Видання Івана Тиктора, 1936.<br /> Субтельний О. Україна: Історія — Київ: Либідь, 1993.<br /> Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII ст. — Київ: Ґенеза, 1997.<br /> Ігор Сердюк. Полкових городов обивателі: історико-демографічна характеристика міського населення Гетьманщини другої половини XVIII ст. — Полтава: ТОВ «АСМІ», 2011.<br /> <br /> ==Зовнішні посилання==<br /> <br /> [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]<br /> [[Категорія:Ге]]</div>

Олександр Степанюк https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B0 2013-11-29T20:19:54Z

<p>Олександр Степанюк: /* Сучасні словники */</p> <hr /> <div>'''Гетьма́нщина''' або Ві́йсько Запоро́зьке — українська козацька держава на території Наддніпрянщини, Сіверщини та Східного Поділля. Утворилася внаслідок найбільшого козацького повстання в Речі Посполитій — Хмельниччини. Головою держави виступав виборний гетьман. 1654 року перебувала під протекторатом московського царя, з 1658 року — польського короля. Протягом другої половини 17 — початку 18 століття, в ході громадянської війни, позмінно визнавала верховенство Московського царства, Речі Посполитої та Османської імперії. 1667 року розділена по Дніпру на Правобережну і Лівобережну Україну згідно з Андрусівським миром між Річчю Посполитою та Московським царством. Після остаточного скасування в Речі Посполитій козацького устрою на Правобережжі 1699 року, продовжила існування на теренах Лівобережжя. Виконувала роль заслону для Російської імперії від Речі Посполитої, Османської імперії та Кримського ханства. 1709 року, під час Великої північної війни, невдало намагалася перейти під протекторат Швеції. Протягом 18 століття поступово втратила політичну і економічну автономію. 1764 року наказом імператриці Катерини ІІ була позбавлена інституту гетьмана, а 1786 року — козацького полкового устрою. 1765 року перетворена на Малоросійську губернію Російської імперії.<br /> <br /> ==Географія ==<br /> <br /> Гетьманщина за правління Богдана Хмельницького охоплювала землі площею понад 200 тисяч км²[3]. Західний кордон відповідав західній межі Брацлавського воєводства Речі Посполитої, північний і східний кордони — рубежам Київського і Чернігівського воєводств. Південні землі обмежувалися кордонами володінь козаків-січовиків. У 1650-х роках козацька держава деякий час контролювала частину Південної Білорусі. Судову владу представляв Генеральний суд на чолі з 9. Генеральним суддею. Він тлумачив звичаї і закони, вершив суд над державними злочинцями, розглядало апеляції і прохання про помилування, контролював роботу місцевих судів. На засідання Генерального суду скликали підконтрольних генеральному судді суддів з міст і селищ. Всі судді були виборними.<br /> Регіони:<br /> Наддніпрянщина<br /> Лівобережна Україна<br /> Правобережна Україна<br /> Сіверщина<br /> Запорожжя<br /> Рельєф:<br /> Придніпровська височина, Придніпровська низовина<br /> Річки:<br /> Дніпро, Десна, Горинь, Прип'ять, Ворскла<br /> Клімат:<br /> Помірно-континентальний клімат<br /> <br /> == Заснування==<br /> Гетьманщина виникла в результаті великого козацького повстання в Речі Посполитій, що спалахнуло 1648 року в українських землях під проводом Богдана Хмельницького. Причинами повстання були корупція королівських урядів, соціальне безправ'я усіх станів за винятком шляхти, економічні і національні утиски українців, активізація української православної церкви і зростання чисельності козацтва попри репресії уряду. Перші перемоги козаків над королівськими військами під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями сприяли розширенню соціальної бази повстання за рахунок українських селян, міщан і духовенства. Бунти охопили усю Наддніпрянщину, Сіверщину, Поділля, Волинь, Галичину. На початку 1649 року Київ зустрічав гетьмана Хмельницького як «Мойсея, спасителя, освободителя й визволителя народу з лядської неволі». Початково повстанці прагнули встановлення козацької автономії в Наддніпрянщині, проте на переговорах з королівськими емісарами під Замостям 1649 року вже мали намір «вибити з лядської неволі…народ увесь руський», «всю Русь по Львів, Холм і Галич». Реалізації планів завадила зрада козацького союзника, татарського хана, під час битв під Збаражем і Зборовом. Хмельницький був змушений укласти з польським королем Яном ІІ Казимиром Зборівський договір. За цим договором Військо Запорозьке отримувало автономію, очолювану гетьманом, у складі трьох воєводств — Київського, Чернігівського і Брацлавського, а також східних районів Волині та Поділля.<br /> Зборівська угода не влаштовувала ні козаків, ні шляхетську Річ Посполиту. 1650 року обидві сторони стали готуватися до нової війни. Вирішальна битва відбулася 1651 року під Берестечком, де козаки зазнали нищівної поразки через відступ татарських союзників з поля бою. Ця поразка перетворила повстання з громадянської козацько-шляхетської війни на війну українсько-польську. Під Білою Церквою Хмельницький був змушений підписати нову мирну угоду. За Білоцерківським договором 1651 року козацька автономія обмежувалася лише Київським воєводством. Оскільки ратифікація договору була зірвана в польському Сеймі, козацька сторона розпочала нові воєнні дії. 1652 року вояки Хмельницького помстилися противнику під Батогом, але 1653 року знову були зраджені татарами під Жванцем.<br /> В результаті перманентних воєн з Річчю Посполитою козацька Гетьманщина фактично опинилася незалежною, але не мала міжнародного юридичного визнання. Ненадійність союзу із Кримським ханством змушувала Хмельницького шукати поміч в боротьбі проти Варшави закордоном. Серед кандидатів, які могли прийняти козаків під протекторат, гетьман розглядав Османського султана Мехмеда та Московського царя Олексія. В результаті тривалих перегорів козацька сторона обрала останнього. 1654 року на Переяславській раді Хмельницький зі старшиною присягнули на вірність цареві в обмін на визнання самоврядування Гетьманщини та оголошення війни Речі Посполитій. Додаткові умови московсько-козацького союзу визначалися Березневими статтями, що були підписані гетьманом того ж року.<br /> Навесні 1654 року козацько-московське військо вдерлося на територію Литви. Козаки самостійно захопили південну Білорусь, і спільно із московитами здобули столицю Вільню. У відповідь, польська армія, разом із кримськими татарами, розпочала похід на українську Брацлавщину. Хмельницький спинив противника 1655 року в битві під Охматовим. Воєнним послабленням Речі Посполитої скористалася Швеція. 1655 року шведський король Карл X розпочав війну проти поляків у Прибалтиці. Наступного року, боячись посилення шведів в регіоні, Московія оголосила їм війну і уклала з Річчю Посполитою сепаратний Віленський мир. Московити не допустили козаків до переговорів з поляками й противилися приєднанню Південної Білорусі до Гетьманщини. Через порушення Переяславських домовленостей Хмельницький уклав угоду зі Швецією і Трансільванією, ворогами Москви, й продовжив боротьбу проти Речі Посполитої. Він також відновив дипломатичні контакти з Кримом, вбачаючи небезпеку козацькому суверенітету з північного сходу.<br /> <br /> == Занепад ==<br /> 1715 — ліквідація виборності посад.<br /> 1722 — Малоросійська колегія (перша)<br /> 1723 — Арешт Полуботка<br /> 1728 — Рішительні пункти (Апостол)<br /> 1734 — Правління гетьманського уряду (Шаховський)<br /> 1750 — відновлення гетьманства (Розумовський)<br /> 1754 — ліквідація українсько-російського митного кордону<br /> 1764 — ліквідація гетьманства, Малоросійська колегія (друга)<br /> 1781 — ліквідація полково-сотенного устрою, утворення намісництв<br /> 1783 — закріпачення селян<br /> 1791 — місія Капніста до Прусії з метою відновлення незалежності<br /> <br /> <br /> ==Сучасні словники==<br /> '''Гетьманщина''' — політично-державний устрій в Україні в період з 1648-го по 1764 рік. У 1663 p. Гетьманщина була поділена на Правобережну і Лівобережну. Починаючи з 1700 р., після скасування Польщею козацтва на Правобережжі, Г. існувала лише на лівому березі Дніпра. Столиці Г. — Чигирин, Батурин, Глухів. Усі форми центральних та місцевих органів адміністрації та суду Г. підпорядковувалися виборному принципу. Управляв Г. гетьман, який формально обирався на загальній козацькій Раді, а згодом призначався або затверджувався царським урядом. У 1722-му і 1734–1750 рр. тимчасово, а 1764 p. остаточно скасовано царизмом посаду гетьмана, а 1781 р. Г. ліквідовано і замінено на загальнодержавний устрій Російської імперії. З 29 квітня 1918 p. до листопада цього ж року в Україні діяв гетьманський уряд на чолі з П. Скоропадським. <br /> Гетьманщина - політико-державний устрій в Україні у період з 1648 по 1764 рік. Гетьманщиною також називалася частина території України, що перебувала під владою гетьмана.Гетьманщиною також називають період існування Української Держави (29 квітня - 14 грудня 1918 р.), що являла собою вид конституційної монархії на чолі з гетьманом (П. Скоропадським) як носієм монархічної влади.<br /> <br /> ==Ілюстрації==<br /> {| style=&quot;width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center&quot; <br /> |- valign=&quot;top&quot;<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Pic_I_V_Ivasiuk_Mykola_Bohdan_Khmelnytskys_Entry_to_Kyiv.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:800px-0Hmelko_Naveki.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Gtm3dpl.jpg|x140px]] <br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:22._Kozak_z_golovoju_tatarina.jpg|x140px]]<br /> |}<br /> <br /> ==Медіа==<br /> <br /> {{#ev:youtube|Jk7jTBoeRfw}}<br /> {{#ev:youtube|A-xuq7VD6uQ}}<br /> {{#ev:youtube|SStP9iLPvFo}}<br /> <br /> ==Див. також==<br /> <br /> ==Джерела та література==<br /> <br /> ==Зовнішні посилання==<br /> <br /> [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]<br /> [[Категорія:Ге]]</div>

Олександр Степанюк https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B0 2013-11-29T20:19:31Z

<p>Олександр Степанюк: /* Сучасні словники */</p> <hr /> <div>'''Гетьма́нщина''' або Ві́йсько Запоро́зьке — українська козацька держава на території Наддніпрянщини, Сіверщини та Східного Поділля. Утворилася внаслідок найбільшого козацького повстання в Речі Посполитій — Хмельниччини. Головою держави виступав виборний гетьман. 1654 року перебувала під протекторатом московського царя, з 1658 року — польського короля. Протягом другої половини 17 — початку 18 століття, в ході громадянської війни, позмінно визнавала верховенство Московського царства, Речі Посполитої та Османської імперії. 1667 року розділена по Дніпру на Правобережну і Лівобережну Україну згідно з Андрусівським миром між Річчю Посполитою та Московським царством. Після остаточного скасування в Речі Посполитій козацького устрою на Правобережжі 1699 року, продовжила існування на теренах Лівобережжя. Виконувала роль заслону для Російської імперії від Речі Посполитої, Османської імперії та Кримського ханства. 1709 року, під час Великої північної війни, невдало намагалася перейти під протекторат Швеції. Протягом 18 століття поступово втратила політичну і економічну автономію. 1764 року наказом імператриці Катерини ІІ була позбавлена інституту гетьмана, а 1786 року — козацького полкового устрою. 1765 року перетворена на Малоросійську губернію Російської імперії.<br /> <br /> ==Географія ==<br /> <br /> Гетьманщина за правління Богдана Хмельницького охоплювала землі площею понад 200 тисяч км²[3]. Західний кордон відповідав західній межі Брацлавського воєводства Речі Посполитої, північний і східний кордони — рубежам Київського і Чернігівського воєводств. Південні землі обмежувалися кордонами володінь козаків-січовиків. У 1650-х роках козацька держава деякий час контролювала частину Південної Білорусі. Судову владу представляв Генеральний суд на чолі з 9. Генеральним суддею. Він тлумачив звичаї і закони, вершив суд над державними злочинцями, розглядало апеляції і прохання про помилування, контролював роботу місцевих судів. На засідання Генерального суду скликали підконтрольних генеральному судді суддів з міст і селищ. Всі судді були виборними.<br /> Регіони:<br /> Наддніпрянщина<br /> Лівобережна Україна<br /> Правобережна Україна<br /> Сіверщина<br /> Запорожжя<br /> Рельєф:<br /> Придніпровська височина, Придніпровська низовина<br /> Річки:<br /> Дніпро, Десна, Горинь, Прип'ять, Ворскла<br /> Клімат:<br /> Помірно-континентальний клімат<br /> <br /> == Заснування==<br /> Гетьманщина виникла в результаті великого козацького повстання в Речі Посполитій, що спалахнуло 1648 року в українських землях під проводом Богдана Хмельницького. Причинами повстання були корупція королівських урядів, соціальне безправ'я усіх станів за винятком шляхти, економічні і національні утиски українців, активізація української православної церкви і зростання чисельності козацтва попри репресії уряду. Перші перемоги козаків над королівськими військами під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями сприяли розширенню соціальної бази повстання за рахунок українських селян, міщан і духовенства. Бунти охопили усю Наддніпрянщину, Сіверщину, Поділля, Волинь, Галичину. На початку 1649 року Київ зустрічав гетьмана Хмельницького як «Мойсея, спасителя, освободителя й визволителя народу з лядської неволі». Початково повстанці прагнули встановлення козацької автономії в Наддніпрянщині, проте на переговорах з королівськими емісарами під Замостям 1649 року вже мали намір «вибити з лядської неволі…народ увесь руський», «всю Русь по Львів, Холм і Галич». Реалізації планів завадила зрада козацького союзника, татарського хана, під час битв під Збаражем і Зборовом. Хмельницький був змушений укласти з польським королем Яном ІІ Казимиром Зборівський договір. За цим договором Військо Запорозьке отримувало автономію, очолювану гетьманом, у складі трьох воєводств — Київського, Чернігівського і Брацлавського, а також східних районів Волині та Поділля.<br /> Зборівська угода не влаштовувала ні козаків, ні шляхетську Річ Посполиту. 1650 року обидві сторони стали готуватися до нової війни. Вирішальна битва відбулася 1651 року під Берестечком, де козаки зазнали нищівної поразки через відступ татарських союзників з поля бою. Ця поразка перетворила повстання з громадянської козацько-шляхетської війни на війну українсько-польську. Під Білою Церквою Хмельницький був змушений підписати нову мирну угоду. За Білоцерківським договором 1651 року козацька автономія обмежувалася лише Київським воєводством. Оскільки ратифікація договору була зірвана в польському Сеймі, козацька сторона розпочала нові воєнні дії. 1652 року вояки Хмельницького помстилися противнику під Батогом, але 1653 року знову були зраджені татарами під Жванцем.<br /> В результаті перманентних воєн з Річчю Посполитою козацька Гетьманщина фактично опинилася незалежною, але не мала міжнародного юридичного визнання. Ненадійність союзу із Кримським ханством змушувала Хмельницького шукати поміч в боротьбі проти Варшави закордоном. Серед кандидатів, які могли прийняти козаків під протекторат, гетьман розглядав Османського султана Мехмеда та Московського царя Олексія. В результаті тривалих перегорів козацька сторона обрала останнього. 1654 року на Переяславській раді Хмельницький зі старшиною присягнули на вірність цареві в обмін на визнання самоврядування Гетьманщини та оголошення війни Речі Посполитій. Додаткові умови московсько-козацького союзу визначалися Березневими статтями, що були підписані гетьманом того ж року.<br /> Навесні 1654 року козацько-московське військо вдерлося на територію Литви. Козаки самостійно захопили південну Білорусь, і спільно із московитами здобули столицю Вільню. У відповідь, польська армія, разом із кримськими татарами, розпочала похід на українську Брацлавщину. Хмельницький спинив противника 1655 року в битві під Охматовим. Воєнним послабленням Речі Посполитої скористалася Швеція. 1655 року шведський король Карл X розпочав війну проти поляків у Прибалтиці. Наступного року, боячись посилення шведів в регіоні, Московія оголосила їм війну і уклала з Річчю Посполитою сепаратний Віленський мир. Московити не допустили козаків до переговорів з поляками й противилися приєднанню Південної Білорусі до Гетьманщини. Через порушення Переяславських домовленостей Хмельницький уклав угоду зі Швецією і Трансільванією, ворогами Москви, й продовжив боротьбу проти Речі Посполитої. Він також відновив дипломатичні контакти з Кримом, вбачаючи небезпеку козацькому суверенітету з північного сходу.<br /> <br /> == Занепад ==<br /> 1715 — ліквідація виборності посад.<br /> 1722 — Малоросійська колегія (перша)<br /> 1723 — Арешт Полуботка<br /> 1728 — Рішительні пункти (Апостол)<br /> 1734 — Правління гетьманського уряду (Шаховський)<br /> 1750 — відновлення гетьманства (Розумовський)<br /> 1754 — ліквідація українсько-російського митного кордону<br /> 1764 — ліквідація гетьманства, Малоросійська колегія (друга)<br /> 1781 — ліквідація полково-сотенного устрою, утворення намісництв<br /> 1783 — закріпачення селян<br /> 1791 — місія Капніста до Прусії з метою відновлення незалежності<br /> <br /> <br /> ==Сучасні словники==<br /> Гетьманщина — політично-державний устрій в Україні в період з 1648-го по 1764 рік. У 1663 p. Гетьманщина була поділена на Правобережну і Лівобережну. Починаючи з 1700 р., після скасування Польщею козацтва на Правобережжі, Г. існувала лише на лівому березі Дніпра. Столиці Г. — Чигирин, Батурин, Глухів. Усі форми центральних та місцевих органів адміністрації та суду Г. підпорядковувалися виборному принципу. Управляв Г. гетьман, який формально обирався на загальній козацькій Раді, а згодом призначався або затверджувався царським урядом. У 1722-му і 1734–1750 рр. тимчасово, а 1764 p. остаточно скасовано царизмом посаду гетьмана, а 1781 р. Г. ліквідовано і замінено на загальнодержавний устрій Російської імперії. З 29 квітня 1918 p. до листопада цього ж року в Україні діяв гетьманський уряд на чолі з П. Скоропадським. <br /> Гетьманщина - політико-державний устрій в Україні у період з 1648 по 1764 рік. Гетьманщиною також називалася частина території України, що перебувала під владою гетьмана.Гетьманщиною також називають період існування Української Держави (29 квітня - 14 грудня 1918 р.), що являла собою вид конституційної монархії на чолі з гетьманом (П. Скоропадським) як носієм монархічної влади.<br /> <br /> ==Ілюстрації==<br /> {| style=&quot;width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center&quot; <br /> |- valign=&quot;top&quot;<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Pic_I_V_Ivasiuk_Mykola_Bohdan_Khmelnytskys_Entry_to_Kyiv.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:800px-0Hmelko_Naveki.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Gtm3dpl.jpg|x140px]] <br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:22._Kozak_z_golovoju_tatarina.jpg|x140px]]<br /> |}<br /> <br /> ==Медіа==<br /> <br /> {{#ev:youtube|Jk7jTBoeRfw}}<br /> {{#ev:youtube|A-xuq7VD6uQ}}<br /> {{#ev:youtube|SStP9iLPvFo}}<br /> <br /> ==Див. також==<br /> <br /> ==Джерела та література==<br /> <br /> ==Зовнішні посилання==<br /> <br /> [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]<br /> [[Категорія:Ге]]</div>

Олександр Степанюк https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B0 2013-11-29T20:17:39Z

<p>Олександр Степанюк: /* Медіа */</p> <hr /> <div>'''Гетьма́нщина''' або Ві́йсько Запоро́зьке — українська козацька держава на території Наддніпрянщини, Сіверщини та Східного Поділля. Утворилася внаслідок найбільшого козацького повстання в Речі Посполитій — Хмельниччини. Головою держави виступав виборний гетьман. 1654 року перебувала під протекторатом московського царя, з 1658 року — польського короля. Протягом другої половини 17 — початку 18 століття, в ході громадянської війни, позмінно визнавала верховенство Московського царства, Речі Посполитої та Османської імперії. 1667 року розділена по Дніпру на Правобережну і Лівобережну Україну згідно з Андрусівським миром між Річчю Посполитою та Московським царством. Після остаточного скасування в Речі Посполитій козацького устрою на Правобережжі 1699 року, продовжила існування на теренах Лівобережжя. Виконувала роль заслону для Російської імперії від Речі Посполитої, Османської імперії та Кримського ханства. 1709 року, під час Великої північної війни, невдало намагалася перейти під протекторат Швеції. Протягом 18 століття поступово втратила політичну і економічну автономію. 1764 року наказом імператриці Катерини ІІ була позбавлена інституту гетьмана, а 1786 року — козацького полкового устрою. 1765 року перетворена на Малоросійську губернію Російської імперії.<br /> <br /> ==Географія ==<br /> <br /> Гетьманщина за правління Богдана Хмельницького охоплювала землі площею понад 200 тисяч км²[3]. Західний кордон відповідав західній межі Брацлавського воєводства Речі Посполитої, північний і східний кордони — рубежам Київського і Чернігівського воєводств. Південні землі обмежувалися кордонами володінь козаків-січовиків. У 1650-х роках козацька держава деякий час контролювала частину Південної Білорусі. Судову владу представляв Генеральний суд на чолі з 9. Генеральним суддею. Він тлумачив звичаї і закони, вершив суд над державними злочинцями, розглядало апеляції і прохання про помилування, контролював роботу місцевих судів. На засідання Генерального суду скликали підконтрольних генеральному судді суддів з міст і селищ. Всі судді були виборними.<br /> Регіони:<br /> Наддніпрянщина<br /> Лівобережна Україна<br /> Правобережна Україна<br /> Сіверщина<br /> Запорожжя<br /> Рельєф:<br /> Придніпровська височина, Придніпровська низовина<br /> Річки:<br /> Дніпро, Десна, Горинь, Прип'ять, Ворскла<br /> Клімат:<br /> Помірно-континентальний клімат<br /> <br /> == Заснування==<br /> Гетьманщина виникла в результаті великого козацького повстання в Речі Посполитій, що спалахнуло 1648 року в українських землях під проводом Богдана Хмельницького. Причинами повстання були корупція королівських урядів, соціальне безправ'я усіх станів за винятком шляхти, економічні і національні утиски українців, активізація української православної церкви і зростання чисельності козацтва попри репресії уряду. Перші перемоги козаків над королівськими військами під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями сприяли розширенню соціальної бази повстання за рахунок українських селян, міщан і духовенства. Бунти охопили усю Наддніпрянщину, Сіверщину, Поділля, Волинь, Галичину. На початку 1649 року Київ зустрічав гетьмана Хмельницького як «Мойсея, спасителя, освободителя й визволителя народу з лядської неволі». Початково повстанці прагнули встановлення козацької автономії в Наддніпрянщині, проте на переговорах з королівськими емісарами під Замостям 1649 року вже мали намір «вибити з лядської неволі…народ увесь руський», «всю Русь по Львів, Холм і Галич». Реалізації планів завадила зрада козацького союзника, татарського хана, під час битв під Збаражем і Зборовом. Хмельницький був змушений укласти з польським королем Яном ІІ Казимиром Зборівський договір. За цим договором Військо Запорозьке отримувало автономію, очолювану гетьманом, у складі трьох воєводств — Київського, Чернігівського і Брацлавського, а також східних районів Волині та Поділля.<br /> Зборівська угода не влаштовувала ні козаків, ні шляхетську Річ Посполиту. 1650 року обидві сторони стали готуватися до нової війни. Вирішальна битва відбулася 1651 року під Берестечком, де козаки зазнали нищівної поразки через відступ татарських союзників з поля бою. Ця поразка перетворила повстання з громадянської козацько-шляхетської війни на війну українсько-польську. Під Білою Церквою Хмельницький був змушений підписати нову мирну угоду. За Білоцерківським договором 1651 року козацька автономія обмежувалася лише Київським воєводством. Оскільки ратифікація договору була зірвана в польському Сеймі, козацька сторона розпочала нові воєнні дії. 1652 року вояки Хмельницького помстилися противнику під Батогом, але 1653 року знову були зраджені татарами під Жванцем.<br /> В результаті перманентних воєн з Річчю Посполитою козацька Гетьманщина фактично опинилася незалежною, але не мала міжнародного юридичного визнання. Ненадійність союзу із Кримським ханством змушувала Хмельницького шукати поміч в боротьбі проти Варшави закордоном. Серед кандидатів, які могли прийняти козаків під протекторат, гетьман розглядав Османського султана Мехмеда та Московського царя Олексія. В результаті тривалих перегорів козацька сторона обрала останнього. 1654 року на Переяславській раді Хмельницький зі старшиною присягнули на вірність цареві в обмін на визнання самоврядування Гетьманщини та оголошення війни Речі Посполитій. Додаткові умови московсько-козацького союзу визначалися Березневими статтями, що були підписані гетьманом того ж року.<br /> Навесні 1654 року козацько-московське військо вдерлося на територію Литви. Козаки самостійно захопили південну Білорусь, і спільно із московитами здобули столицю Вільню. У відповідь, польська армія, разом із кримськими татарами, розпочала похід на українську Брацлавщину. Хмельницький спинив противника 1655 року в битві під Охматовим. Воєнним послабленням Речі Посполитої скористалася Швеція. 1655 року шведський король Карл X розпочав війну проти поляків у Прибалтиці. Наступного року, боячись посилення шведів в регіоні, Московія оголосила їм війну і уклала з Річчю Посполитою сепаратний Віленський мир. Московити не допустили козаків до переговорів з поляками й противилися приєднанню Південної Білорусі до Гетьманщини. Через порушення Переяславських домовленостей Хмельницький уклав угоду зі Швецією і Трансільванією, ворогами Москви, й продовжив боротьбу проти Речі Посполитої. Він також відновив дипломатичні контакти з Кримом, вбачаючи небезпеку козацькому суверенітету з північного сходу.<br /> <br /> == Занепад ==<br /> 1715 — ліквідація виборності посад.<br /> 1722 — Малоросійська колегія (перша)<br /> 1723 — Арешт Полуботка<br /> 1728 — Рішительні пункти (Апостол)<br /> 1734 — Правління гетьманського уряду (Шаховський)<br /> 1750 — відновлення гетьманства (Розумовський)<br /> 1754 — ліквідація українсько-російського митного кордону<br /> 1764 — ліквідація гетьманства, Малоросійська колегія (друга)<br /> 1781 — ліквідація полково-сотенного устрою, утворення намісництв<br /> 1783 — закріпачення селян<br /> 1791 — місія Капніста до Прусії з метою відновлення незалежності<br /> <br /> <br /> ==Сучасні словники==<br /> Тлумачення слова у сучасних словниках<br /> ==Ілюстрації==<br /> {| style=&quot;width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center&quot; <br /> |- valign=&quot;top&quot;<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Pic_I_V_Ivasiuk_Mykola_Bohdan_Khmelnytskys_Entry_to_Kyiv.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:800px-0Hmelko_Naveki.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Gtm3dpl.jpg|x140px]] <br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:22._Kozak_z_golovoju_tatarina.jpg|x140px]]<br /> |}<br /> <br /> ==Медіа==<br /> <br /> {{#ev:youtube|Jk7jTBoeRfw}}<br /> {{#ev:youtube|A-xuq7VD6uQ}}<br /> {{#ev:youtube|SStP9iLPvFo}}<br /> <br /> ==Див. також==<br /> <br /> ==Джерела та література==<br /> <br /> ==Зовнішні посилання==<br /> <br /> [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]<br /> [[Категорія:Ге]]</div>

Олександр Степанюк https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B0 2013-11-29T20:15:53Z

<p>Олександр Степанюк: /* Медіа */</p> <hr /> <div>'''Гетьма́нщина''' або Ві́йсько Запоро́зьке — українська козацька держава на території Наддніпрянщини, Сіверщини та Східного Поділля. Утворилася внаслідок найбільшого козацького повстання в Речі Посполитій — Хмельниччини. Головою держави виступав виборний гетьман. 1654 року перебувала під протекторатом московського царя, з 1658 року — польського короля. Протягом другої половини 17 — початку 18 століття, в ході громадянської війни, позмінно визнавала верховенство Московського царства, Речі Посполитої та Османської імперії. 1667 року розділена по Дніпру на Правобережну і Лівобережну Україну згідно з Андрусівським миром між Річчю Посполитою та Московським царством. Після остаточного скасування в Речі Посполитій козацького устрою на Правобережжі 1699 року, продовжила існування на теренах Лівобережжя. Виконувала роль заслону для Російської імперії від Речі Посполитої, Османської імперії та Кримського ханства. 1709 року, під час Великої північної війни, невдало намагалася перейти під протекторат Швеції. Протягом 18 століття поступово втратила політичну і економічну автономію. 1764 року наказом імператриці Катерини ІІ була позбавлена інституту гетьмана, а 1786 року — козацького полкового устрою. 1765 року перетворена на Малоросійську губернію Російської імперії.<br /> <br /> ==Географія ==<br /> <br /> Гетьманщина за правління Богдана Хмельницького охоплювала землі площею понад 200 тисяч км²[3]. Західний кордон відповідав західній межі Брацлавського воєводства Речі Посполитої, північний і східний кордони — рубежам Київського і Чернігівського воєводств. Південні землі обмежувалися кордонами володінь козаків-січовиків. У 1650-х роках козацька держава деякий час контролювала частину Південної Білорусі. Судову владу представляв Генеральний суд на чолі з 9. Генеральним суддею. Він тлумачив звичаї і закони, вершив суд над державними злочинцями, розглядало апеляції і прохання про помилування, контролював роботу місцевих судів. На засідання Генерального суду скликали підконтрольних генеральному судді суддів з міст і селищ. Всі судді були виборними.<br /> Регіони:<br /> Наддніпрянщина<br /> Лівобережна Україна<br /> Правобережна Україна<br /> Сіверщина<br /> Запорожжя<br /> Рельєф:<br /> Придніпровська височина, Придніпровська низовина<br /> Річки:<br /> Дніпро, Десна, Горинь, Прип'ять, Ворскла<br /> Клімат:<br /> Помірно-континентальний клімат<br /> <br /> == Заснування==<br /> Гетьманщина виникла в результаті великого козацького повстання в Речі Посполитій, що спалахнуло 1648 року в українських землях під проводом Богдана Хмельницького. Причинами повстання були корупція королівських урядів, соціальне безправ'я усіх станів за винятком шляхти, економічні і національні утиски українців, активізація української православної церкви і зростання чисельності козацтва попри репресії уряду. Перші перемоги козаків над королівськими військами під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями сприяли розширенню соціальної бази повстання за рахунок українських селян, міщан і духовенства. Бунти охопили усю Наддніпрянщину, Сіверщину, Поділля, Волинь, Галичину. На початку 1649 року Київ зустрічав гетьмана Хмельницького як «Мойсея, спасителя, освободителя й визволителя народу з лядської неволі». Початково повстанці прагнули встановлення козацької автономії в Наддніпрянщині, проте на переговорах з королівськими емісарами під Замостям 1649 року вже мали намір «вибити з лядської неволі…народ увесь руський», «всю Русь по Львів, Холм і Галич». Реалізації планів завадила зрада козацького союзника, татарського хана, під час битв під Збаражем і Зборовом. Хмельницький був змушений укласти з польським королем Яном ІІ Казимиром Зборівський договір. За цим договором Військо Запорозьке отримувало автономію, очолювану гетьманом, у складі трьох воєводств — Київського, Чернігівського і Брацлавського, а також східних районів Волині та Поділля.<br /> Зборівська угода не влаштовувала ні козаків, ні шляхетську Річ Посполиту. 1650 року обидві сторони стали готуватися до нової війни. Вирішальна битва відбулася 1651 року під Берестечком, де козаки зазнали нищівної поразки через відступ татарських союзників з поля бою. Ця поразка перетворила повстання з громадянської козацько-шляхетської війни на війну українсько-польську. Під Білою Церквою Хмельницький був змушений підписати нову мирну угоду. За Білоцерківським договором 1651 року козацька автономія обмежувалася лише Київським воєводством. Оскільки ратифікація договору була зірвана в польському Сеймі, козацька сторона розпочала нові воєнні дії. 1652 року вояки Хмельницького помстилися противнику під Батогом, але 1653 року знову були зраджені татарами під Жванцем.<br /> В результаті перманентних воєн з Річчю Посполитою козацька Гетьманщина фактично опинилася незалежною, але не мала міжнародного юридичного визнання. Ненадійність союзу із Кримським ханством змушувала Хмельницького шукати поміч в боротьбі проти Варшави закордоном. Серед кандидатів, які могли прийняти козаків під протекторат, гетьман розглядав Османського султана Мехмеда та Московського царя Олексія. В результаті тривалих перегорів козацька сторона обрала останнього. 1654 року на Переяславській раді Хмельницький зі старшиною присягнули на вірність цареві в обмін на визнання самоврядування Гетьманщини та оголошення війни Речі Посполитій. Додаткові умови московсько-козацького союзу визначалися Березневими статтями, що були підписані гетьманом того ж року.<br /> Навесні 1654 року козацько-московське військо вдерлося на територію Литви. Козаки самостійно захопили південну Білорусь, і спільно із московитами здобули столицю Вільню. У відповідь, польська армія, разом із кримськими татарами, розпочала похід на українську Брацлавщину. Хмельницький спинив противника 1655 року в битві під Охматовим. Воєнним послабленням Речі Посполитої скористалася Швеція. 1655 року шведський король Карл X розпочав війну проти поляків у Прибалтиці. Наступного року, боячись посилення шведів в регіоні, Московія оголосила їм війну і уклала з Річчю Посполитою сепаратний Віленський мир. Московити не допустили козаків до переговорів з поляками й противилися приєднанню Південної Білорусі до Гетьманщини. Через порушення Переяславських домовленостей Хмельницький уклав угоду зі Швецією і Трансільванією, ворогами Москви, й продовжив боротьбу проти Речі Посполитої. Він також відновив дипломатичні контакти з Кримом, вбачаючи небезпеку козацькому суверенітету з північного сходу.<br /> <br /> == Занепад ==<br /> 1715 — ліквідація виборності посад.<br /> 1722 — Малоросійська колегія (перша)<br /> 1723 — Арешт Полуботка<br /> 1728 — Рішительні пункти (Апостол)<br /> 1734 — Правління гетьманського уряду (Шаховський)<br /> 1750 — відновлення гетьманства (Розумовський)<br /> 1754 — ліквідація українсько-російського митного кордону<br /> 1764 — ліквідація гетьманства, Малоросійська колегія (друга)<br /> 1781 — ліквідація полково-сотенного устрою, утворення намісництв<br /> 1783 — закріпачення селян<br /> 1791 — місія Капніста до Прусії з метою відновлення незалежності<br /> <br /> <br /> ==Сучасні словники==<br /> Тлумачення слова у сучасних словниках<br /> ==Ілюстрації==<br /> {| style=&quot;width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center&quot; <br /> |- valign=&quot;top&quot;<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Pic_I_V_Ivasiuk_Mykola_Bohdan_Khmelnytskys_Entry_to_Kyiv.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:800px-0Hmelko_Naveki.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Gtm3dpl.jpg|x140px]] <br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:22._Kozak_z_golovoju_tatarina.jpg|x140px]]<br /> |}<br /> <br /> ==Медіа==<br /> <br /> {{#ev:youtube|Jk7jTBoeRfw}}<br /> <br /> ==Див. також==<br /> <br /> ==Джерела та література==<br /> <br /> ==Зовнішні посилання==<br /> <br /> [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]<br /> [[Категорія:Ге]]</div>

Олександр Степанюк https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B0 2013-11-29T20:14:26Z

<p>Олександр Степанюк: /* Медіа */</p> <hr /> <div>'''Гетьма́нщина''' або Ві́йсько Запоро́зьке — українська козацька держава на території Наддніпрянщини, Сіверщини та Східного Поділля. Утворилася внаслідок найбільшого козацького повстання в Речі Посполитій — Хмельниччини. Головою держави виступав виборний гетьман. 1654 року перебувала під протекторатом московського царя, з 1658 року — польського короля. Протягом другої половини 17 — початку 18 століття, в ході громадянської війни, позмінно визнавала верховенство Московського царства, Речі Посполитої та Османської імперії. 1667 року розділена по Дніпру на Правобережну і Лівобережну Україну згідно з Андрусівським миром між Річчю Посполитою та Московським царством. Після остаточного скасування в Речі Посполитій козацького устрою на Правобережжі 1699 року, продовжила існування на теренах Лівобережжя. Виконувала роль заслону для Російської імперії від Речі Посполитої, Османської імперії та Кримського ханства. 1709 року, під час Великої північної війни, невдало намагалася перейти під протекторат Швеції. Протягом 18 століття поступово втратила політичну і економічну автономію. 1764 року наказом імператриці Катерини ІІ була позбавлена інституту гетьмана, а 1786 року — козацького полкового устрою. 1765 року перетворена на Малоросійську губернію Російської імперії.<br /> <br /> ==Географія ==<br /> <br /> Гетьманщина за правління Богдана Хмельницького охоплювала землі площею понад 200 тисяч км²[3]. Західний кордон відповідав західній межі Брацлавського воєводства Речі Посполитої, північний і східний кордони — рубежам Київського і Чернігівського воєводств. Південні землі обмежувалися кордонами володінь козаків-січовиків. У 1650-х роках козацька держава деякий час контролювала частину Південної Білорусі. Судову владу представляв Генеральний суд на чолі з 9. Генеральним суддею. Він тлумачив звичаї і закони, вершив суд над державними злочинцями, розглядало апеляції і прохання про помилування, контролював роботу місцевих судів. На засідання Генерального суду скликали підконтрольних генеральному судді суддів з міст і селищ. Всі судді були виборними.<br /> Регіони:<br /> Наддніпрянщина<br /> Лівобережна Україна<br /> Правобережна Україна<br /> Сіверщина<br /> Запорожжя<br /> Рельєф:<br /> Придніпровська височина, Придніпровська низовина<br /> Річки:<br /> Дніпро, Десна, Горинь, Прип'ять, Ворскла<br /> Клімат:<br /> Помірно-континентальний клімат<br /> <br /> == Заснування==<br /> Гетьманщина виникла в результаті великого козацького повстання в Речі Посполитій, що спалахнуло 1648 року в українських землях під проводом Богдана Хмельницького. Причинами повстання були корупція королівських урядів, соціальне безправ'я усіх станів за винятком шляхти, економічні і національні утиски українців, активізація української православної церкви і зростання чисельності козацтва попри репресії уряду. Перші перемоги козаків над королівськими військами під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями сприяли розширенню соціальної бази повстання за рахунок українських селян, міщан і духовенства. Бунти охопили усю Наддніпрянщину, Сіверщину, Поділля, Волинь, Галичину. На початку 1649 року Київ зустрічав гетьмана Хмельницького як «Мойсея, спасителя, освободителя й визволителя народу з лядської неволі». Початково повстанці прагнули встановлення козацької автономії в Наддніпрянщині, проте на переговорах з королівськими емісарами під Замостям 1649 року вже мали намір «вибити з лядської неволі…народ увесь руський», «всю Русь по Львів, Холм і Галич». Реалізації планів завадила зрада козацького союзника, татарського хана, під час битв під Збаражем і Зборовом. Хмельницький був змушений укласти з польським королем Яном ІІ Казимиром Зборівський договір. За цим договором Військо Запорозьке отримувало автономію, очолювану гетьманом, у складі трьох воєводств — Київського, Чернігівського і Брацлавського, а також східних районів Волині та Поділля.<br /> Зборівська угода не влаштовувала ні козаків, ні шляхетську Річ Посполиту. 1650 року обидві сторони стали готуватися до нової війни. Вирішальна битва відбулася 1651 року під Берестечком, де козаки зазнали нищівної поразки через відступ татарських союзників з поля бою. Ця поразка перетворила повстання з громадянської козацько-шляхетської війни на війну українсько-польську. Під Білою Церквою Хмельницький був змушений підписати нову мирну угоду. За Білоцерківським договором 1651 року козацька автономія обмежувалася лише Київським воєводством. Оскільки ратифікація договору була зірвана в польському Сеймі, козацька сторона розпочала нові воєнні дії. 1652 року вояки Хмельницького помстилися противнику під Батогом, але 1653 року знову були зраджені татарами під Жванцем.<br /> В результаті перманентних воєн з Річчю Посполитою козацька Гетьманщина фактично опинилася незалежною, але не мала міжнародного юридичного визнання. Ненадійність союзу із Кримським ханством змушувала Хмельницького шукати поміч в боротьбі проти Варшави закордоном. Серед кандидатів, які могли прийняти козаків під протекторат, гетьман розглядав Османського султана Мехмеда та Московського царя Олексія. В результаті тривалих перегорів козацька сторона обрала останнього. 1654 року на Переяславській раді Хмельницький зі старшиною присягнули на вірність цареві в обмін на визнання самоврядування Гетьманщини та оголошення війни Речі Посполитій. Додаткові умови московсько-козацького союзу визначалися Березневими статтями, що були підписані гетьманом того ж року.<br /> Навесні 1654 року козацько-московське військо вдерлося на територію Литви. Козаки самостійно захопили південну Білорусь, і спільно із московитами здобули столицю Вільню. У відповідь, польська армія, разом із кримськими татарами, розпочала похід на українську Брацлавщину. Хмельницький спинив противника 1655 року в битві під Охматовим. Воєнним послабленням Речі Посполитої скористалася Швеція. 1655 року шведський король Карл X розпочав війну проти поляків у Прибалтиці. Наступного року, боячись посилення шведів в регіоні, Московія оголосила їм війну і уклала з Річчю Посполитою сепаратний Віленський мир. Московити не допустили козаків до переговорів з поляками й противилися приєднанню Південної Білорусі до Гетьманщини. Через порушення Переяславських домовленостей Хмельницький уклав угоду зі Швецією і Трансільванією, ворогами Москви, й продовжив боротьбу проти Речі Посполитої. Він також відновив дипломатичні контакти з Кримом, вбачаючи небезпеку козацькому суверенітету з північного сходу.<br /> <br /> == Занепад ==<br /> 1715 — ліквідація виборності посад.<br /> 1722 — Малоросійська колегія (перша)<br /> 1723 — Арешт Полуботка<br /> 1728 — Рішительні пункти (Апостол)<br /> 1734 — Правління гетьманського уряду (Шаховський)<br /> 1750 — відновлення гетьманства (Розумовський)<br /> 1754 — ліквідація українсько-російського митного кордону<br /> 1764 — ліквідація гетьманства, Малоросійська колегія (друга)<br /> 1781 — ліквідація полково-сотенного устрою, утворення намісництв<br /> 1783 — закріпачення селян<br /> 1791 — місія Капніста до Прусії з метою відновлення незалежності<br /> <br /> <br /> ==Сучасні словники==<br /> Тлумачення слова у сучасних словниках<br /> ==Ілюстрації==<br /> {| style=&quot;width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center&quot; <br /> |- valign=&quot;top&quot;<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Pic_I_V_Ivasiuk_Mykola_Bohdan_Khmelnytskys_Entry_to_Kyiv.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:800px-0Hmelko_Naveki.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Gtm3dpl.jpg|x140px]] <br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:22._Kozak_z_golovoju_tatarina.jpg|x140px]]<br /> |}<br /> <br /> ==Медіа==<br /> <br /> {{#ev:youtube|код_відеоJk7jTBoeRfw}}<br /> <br /> ==Див. також==<br /> <br /> ==Джерела та література==<br /> <br /> ==Зовнішні посилання==<br /> <br /> [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]<br /> [[Категорія:Ге]]</div>

Олександр Степанюк https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B0 2013-11-29T20:13:23Z

<p>Олександр Степанюк: /* Медіа */</p> <hr /> <div>'''Гетьма́нщина''' або Ві́йсько Запоро́зьке — українська козацька держава на території Наддніпрянщини, Сіверщини та Східного Поділля. Утворилася внаслідок найбільшого козацького повстання в Речі Посполитій — Хмельниччини. Головою держави виступав виборний гетьман. 1654 року перебувала під протекторатом московського царя, з 1658 року — польського короля. Протягом другої половини 17 — початку 18 століття, в ході громадянської війни, позмінно визнавала верховенство Московського царства, Речі Посполитої та Османської імперії. 1667 року розділена по Дніпру на Правобережну і Лівобережну Україну згідно з Андрусівським миром між Річчю Посполитою та Московським царством. Після остаточного скасування в Речі Посполитій козацького устрою на Правобережжі 1699 року, продовжила існування на теренах Лівобережжя. Виконувала роль заслону для Російської імперії від Речі Посполитої, Османської імперії та Кримського ханства. 1709 року, під час Великої північної війни, невдало намагалася перейти під протекторат Швеції. Протягом 18 століття поступово втратила політичну і економічну автономію. 1764 року наказом імператриці Катерини ІІ була позбавлена інституту гетьмана, а 1786 року — козацького полкового устрою. 1765 року перетворена на Малоросійську губернію Російської імперії.<br /> <br /> ==Географія ==<br /> <br /> Гетьманщина за правління Богдана Хмельницького охоплювала землі площею понад 200 тисяч км²[3]. Західний кордон відповідав західній межі Брацлавського воєводства Речі Посполитої, північний і східний кордони — рубежам Київського і Чернігівського воєводств. Південні землі обмежувалися кордонами володінь козаків-січовиків. У 1650-х роках козацька держава деякий час контролювала частину Південної Білорусі. Судову владу представляв Генеральний суд на чолі з 9. Генеральним суддею. Він тлумачив звичаї і закони, вершив суд над державними злочинцями, розглядало апеляції і прохання про помилування, контролював роботу місцевих судів. На засідання Генерального суду скликали підконтрольних генеральному судді суддів з міст і селищ. Всі судді були виборними.<br /> Регіони:<br /> Наддніпрянщина<br /> Лівобережна Україна<br /> Правобережна Україна<br /> Сіверщина<br /> Запорожжя<br /> Рельєф:<br /> Придніпровська височина, Придніпровська низовина<br /> Річки:<br /> Дніпро, Десна, Горинь, Прип'ять, Ворскла<br /> Клімат:<br /> Помірно-континентальний клімат<br /> <br /> == Заснування==<br /> Гетьманщина виникла в результаті великого козацького повстання в Речі Посполитій, що спалахнуло 1648 року в українських землях під проводом Богдана Хмельницького. Причинами повстання були корупція королівських урядів, соціальне безправ'я усіх станів за винятком шляхти, економічні і національні утиски українців, активізація української православної церкви і зростання чисельності козацтва попри репресії уряду. Перші перемоги козаків над королівськими військами під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями сприяли розширенню соціальної бази повстання за рахунок українських селян, міщан і духовенства. Бунти охопили усю Наддніпрянщину, Сіверщину, Поділля, Волинь, Галичину. На початку 1649 року Київ зустрічав гетьмана Хмельницького як «Мойсея, спасителя, освободителя й визволителя народу з лядської неволі». Початково повстанці прагнули встановлення козацької автономії в Наддніпрянщині, проте на переговорах з королівськими емісарами під Замостям 1649 року вже мали намір «вибити з лядської неволі…народ увесь руський», «всю Русь по Львів, Холм і Галич». Реалізації планів завадила зрада козацького союзника, татарського хана, під час битв під Збаражем і Зборовом. Хмельницький був змушений укласти з польським королем Яном ІІ Казимиром Зборівський договір. За цим договором Військо Запорозьке отримувало автономію, очолювану гетьманом, у складі трьох воєводств — Київського, Чернігівського і Брацлавського, а також східних районів Волині та Поділля.<br /> Зборівська угода не влаштовувала ні козаків, ні шляхетську Річ Посполиту. 1650 року обидві сторони стали готуватися до нової війни. Вирішальна битва відбулася 1651 року під Берестечком, де козаки зазнали нищівної поразки через відступ татарських союзників з поля бою. Ця поразка перетворила повстання з громадянської козацько-шляхетської війни на війну українсько-польську. Під Білою Церквою Хмельницький був змушений підписати нову мирну угоду. За Білоцерківським договором 1651 року козацька автономія обмежувалася лише Київським воєводством. Оскільки ратифікація договору була зірвана в польському Сеймі, козацька сторона розпочала нові воєнні дії. 1652 року вояки Хмельницького помстилися противнику під Батогом, але 1653 року знову були зраджені татарами під Жванцем.<br /> В результаті перманентних воєн з Річчю Посполитою козацька Гетьманщина фактично опинилася незалежною, але не мала міжнародного юридичного визнання. Ненадійність союзу із Кримським ханством змушувала Хмельницького шукати поміч в боротьбі проти Варшави закордоном. Серед кандидатів, які могли прийняти козаків під протекторат, гетьман розглядав Османського султана Мехмеда та Московського царя Олексія. В результаті тривалих перегорів козацька сторона обрала останнього. 1654 року на Переяславській раді Хмельницький зі старшиною присягнули на вірність цареві в обмін на визнання самоврядування Гетьманщини та оголошення війни Речі Посполитій. Додаткові умови московсько-козацького союзу визначалися Березневими статтями, що були підписані гетьманом того ж року.<br /> Навесні 1654 року козацько-московське військо вдерлося на територію Литви. Козаки самостійно захопили південну Білорусь, і спільно із московитами здобули столицю Вільню. У відповідь, польська армія, разом із кримськими татарами, розпочала похід на українську Брацлавщину. Хмельницький спинив противника 1655 року в битві під Охматовим. Воєнним послабленням Речі Посполитої скористалася Швеція. 1655 року шведський король Карл X розпочав війну проти поляків у Прибалтиці. Наступного року, боячись посилення шведів в регіоні, Московія оголосила їм війну і уклала з Річчю Посполитою сепаратний Віленський мир. Московити не допустили козаків до переговорів з поляками й противилися приєднанню Південної Білорусі до Гетьманщини. Через порушення Переяславських домовленостей Хмельницький уклав угоду зі Швецією і Трансільванією, ворогами Москви, й продовжив боротьбу проти Речі Посполитої. Він також відновив дипломатичні контакти з Кримом, вбачаючи небезпеку козацькому суверенітету з північного сходу.<br /> <br /> == Занепад ==<br /> 1715 — ліквідація виборності посад.<br /> 1722 — Малоросійська колегія (перша)<br /> 1723 — Арешт Полуботка<br /> 1728 — Рішительні пункти (Апостол)<br /> 1734 — Правління гетьманського уряду (Шаховський)<br /> 1750 — відновлення гетьманства (Розумовський)<br /> 1754 — ліквідація українсько-російського митного кордону<br /> 1764 — ліквідація гетьманства, Малоросійська колегія (друга)<br /> 1781 — ліквідація полково-сотенного устрою, утворення намісництв<br /> 1783 — закріпачення селян<br /> 1791 — місія Капніста до Прусії з метою відновлення незалежності<br /> <br /> <br /> ==Сучасні словники==<br /> Тлумачення слова у сучасних словниках<br /> ==Ілюстрації==<br /> {| style=&quot;width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center&quot; <br /> |- valign=&quot;top&quot;<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Pic_I_V_Ivasiuk_Mykola_Bohdan_Khmelnytskys_Entry_to_Kyiv.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:800px-0Hmelko_Naveki.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Gtm3dpl.jpg|x140px]] <br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:22._Kozak_z_golovoju_tatarina.jpg|x140px]]<br /> |}<br /> <br /> ==Медіа==<br /> {{#ev:youtube|код_ Jk7jTBoeRfw}}<br /> <br /> ==Див. також==<br /> <br /> ==Джерела та література==<br /> <br /> ==Зовнішні посилання==<br /> <br /> [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]<br /> [[Категорія:Ге]]</div>

Олександр Степанюк https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B0 2013-11-29T20:12:28Z

<p>Олександр Степанюк: /* Медіа */</p> <hr /> <div>'''Гетьма́нщина''' або Ві́йсько Запоро́зьке — українська козацька держава на території Наддніпрянщини, Сіверщини та Східного Поділля. Утворилася внаслідок найбільшого козацького повстання в Речі Посполитій — Хмельниччини. Головою держави виступав виборний гетьман. 1654 року перебувала під протекторатом московського царя, з 1658 року — польського короля. Протягом другої половини 17 — початку 18 століття, в ході громадянської війни, позмінно визнавала верховенство Московського царства, Речі Посполитої та Османської імперії. 1667 року розділена по Дніпру на Правобережну і Лівобережну Україну згідно з Андрусівським миром між Річчю Посполитою та Московським царством. Після остаточного скасування в Речі Посполитій козацького устрою на Правобережжі 1699 року, продовжила існування на теренах Лівобережжя. Виконувала роль заслону для Російської імперії від Речі Посполитої, Османської імперії та Кримського ханства. 1709 року, під час Великої північної війни, невдало намагалася перейти під протекторат Швеції. Протягом 18 століття поступово втратила політичну і економічну автономію. 1764 року наказом імператриці Катерини ІІ була позбавлена інституту гетьмана, а 1786 року — козацького полкового устрою. 1765 року перетворена на Малоросійську губернію Російської імперії.<br /> <br /> ==Географія ==<br /> <br /> Гетьманщина за правління Богдана Хмельницького охоплювала землі площею понад 200 тисяч км²[3]. Західний кордон відповідав західній межі Брацлавського воєводства Речі Посполитої, північний і східний кордони — рубежам Київського і Чернігівського воєводств. Південні землі обмежувалися кордонами володінь козаків-січовиків. У 1650-х роках козацька держава деякий час контролювала частину Південної Білорусі. Судову владу представляв Генеральний суд на чолі з 9. Генеральним суддею. Він тлумачив звичаї і закони, вершив суд над державними злочинцями, розглядало апеляції і прохання про помилування, контролював роботу місцевих судів. На засідання Генерального суду скликали підконтрольних генеральному судді суддів з міст і селищ. Всі судді були виборними.<br /> Регіони:<br /> Наддніпрянщина<br /> Лівобережна Україна<br /> Правобережна Україна<br /> Сіверщина<br /> Запорожжя<br /> Рельєф:<br /> Придніпровська височина, Придніпровська низовина<br /> Річки:<br /> Дніпро, Десна, Горинь, Прип'ять, Ворскла<br /> Клімат:<br /> Помірно-континентальний клімат<br /> <br /> == Заснування==<br /> Гетьманщина виникла в результаті великого козацького повстання в Речі Посполитій, що спалахнуло 1648 року в українських землях під проводом Богдана Хмельницького. Причинами повстання були корупція королівських урядів, соціальне безправ'я усіх станів за винятком шляхти, економічні і національні утиски українців, активізація української православної церкви і зростання чисельності козацтва попри репресії уряду. Перші перемоги козаків над королівськими військами під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями сприяли розширенню соціальної бази повстання за рахунок українських селян, міщан і духовенства. Бунти охопили усю Наддніпрянщину, Сіверщину, Поділля, Волинь, Галичину. На початку 1649 року Київ зустрічав гетьмана Хмельницького як «Мойсея, спасителя, освободителя й визволителя народу з лядської неволі». Початково повстанці прагнули встановлення козацької автономії в Наддніпрянщині, проте на переговорах з королівськими емісарами під Замостям 1649 року вже мали намір «вибити з лядської неволі…народ увесь руський», «всю Русь по Львів, Холм і Галич». Реалізації планів завадила зрада козацького союзника, татарського хана, під час битв під Збаражем і Зборовом. Хмельницький був змушений укласти з польським королем Яном ІІ Казимиром Зборівський договір. За цим договором Військо Запорозьке отримувало автономію, очолювану гетьманом, у складі трьох воєводств — Київського, Чернігівського і Брацлавського, а також східних районів Волині та Поділля.<br /> Зборівська угода не влаштовувала ні козаків, ні шляхетську Річ Посполиту. 1650 року обидві сторони стали готуватися до нової війни. Вирішальна битва відбулася 1651 року під Берестечком, де козаки зазнали нищівної поразки через відступ татарських союзників з поля бою. Ця поразка перетворила повстання з громадянської козацько-шляхетської війни на війну українсько-польську. Під Білою Церквою Хмельницький був змушений підписати нову мирну угоду. За Білоцерківським договором 1651 року козацька автономія обмежувалася лише Київським воєводством. Оскільки ратифікація договору була зірвана в польському Сеймі, козацька сторона розпочала нові воєнні дії. 1652 року вояки Хмельницького помстилися противнику під Батогом, але 1653 року знову були зраджені татарами під Жванцем.<br /> В результаті перманентних воєн з Річчю Посполитою козацька Гетьманщина фактично опинилася незалежною, але не мала міжнародного юридичного визнання. Ненадійність союзу із Кримським ханством змушувала Хмельницького шукати поміч в боротьбі проти Варшави закордоном. Серед кандидатів, які могли прийняти козаків під протекторат, гетьман розглядав Османського султана Мехмеда та Московського царя Олексія. В результаті тривалих перегорів козацька сторона обрала останнього. 1654 року на Переяславській раді Хмельницький зі старшиною присягнули на вірність цареві в обмін на визнання самоврядування Гетьманщини та оголошення війни Речі Посполитій. Додаткові умови московсько-козацького союзу визначалися Березневими статтями, що були підписані гетьманом того ж року.<br /> Навесні 1654 року козацько-московське військо вдерлося на територію Литви. Козаки самостійно захопили південну Білорусь, і спільно із московитами здобули столицю Вільню. У відповідь, польська армія, разом із кримськими татарами, розпочала похід на українську Брацлавщину. Хмельницький спинив противника 1655 року в битві під Охматовим. Воєнним послабленням Речі Посполитої скористалася Швеція. 1655 року шведський король Карл X розпочав війну проти поляків у Прибалтиці. Наступного року, боячись посилення шведів в регіоні, Московія оголосила їм війну і уклала з Річчю Посполитою сепаратний Віленський мир. Московити не допустили козаків до переговорів з поляками й противилися приєднанню Південної Білорусі до Гетьманщини. Через порушення Переяславських домовленостей Хмельницький уклав угоду зі Швецією і Трансільванією, ворогами Москви, й продовжив боротьбу проти Речі Посполитої. Він також відновив дипломатичні контакти з Кримом, вбачаючи небезпеку козацькому суверенітету з північного сходу.<br /> <br /> == Занепад ==<br /> 1715 — ліквідація виборності посад.<br /> 1722 — Малоросійська колегія (перша)<br /> 1723 — Арешт Полуботка<br /> 1728 — Рішительні пункти (Апостол)<br /> 1734 — Правління гетьманського уряду (Шаховський)<br /> 1750 — відновлення гетьманства (Розумовський)<br /> 1754 — ліквідація українсько-російського митного кордону<br /> 1764 — ліквідація гетьманства, Малоросійська колегія (друга)<br /> 1781 — ліквідація полково-сотенного устрою, утворення намісництв<br /> 1783 — закріпачення селян<br /> 1791 — місія Капніста до Прусії з метою відновлення незалежності<br /> <br /> <br /> ==Сучасні словники==<br /> Тлумачення слова у сучасних словниках<br /> ==Ілюстрації==<br /> {| style=&quot;width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center&quot; <br /> |- valign=&quot;top&quot;<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Pic_I_V_Ivasiuk_Mykola_Bohdan_Khmelnytskys_Entry_to_Kyiv.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:800px-0Hmelko_Naveki.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Gtm3dpl.jpg|x140px]] <br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:22._Kozak_z_golovoju_tatarina.jpg|x140px]]<br /> |}<br /> <br /> ==Медіа==<br /> {{#ev:youtube|код_ SStP9iLPvFo}}<br /> {{#ev:youtube|код_ A-xuq7VD6uQ}}<br /> {{#ev:youtube|код_ Jk7jTBoeRfw}}<br /> <br /> ==Див. також==<br /> <br /> ==Джерела та література==<br /> <br /> ==Зовнішні посилання==<br /> <br /> [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]<br /> [[Категорія:Ге]]</div>

Олександр Степанюк https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B0 2013-11-29T20:11:23Z

<p>Олександр Степанюк: /* Медіа */</p> <hr /> <div>'''Гетьма́нщина''' або Ві́йсько Запоро́зьке — українська козацька держава на території Наддніпрянщини, Сіверщини та Східного Поділля. Утворилася внаслідок найбільшого козацького повстання в Речі Посполитій — Хмельниччини. Головою держави виступав виборний гетьман. 1654 року перебувала під протекторатом московського царя, з 1658 року — польського короля. Протягом другої половини 17 — початку 18 століття, в ході громадянської війни, позмінно визнавала верховенство Московського царства, Речі Посполитої та Османської імперії. 1667 року розділена по Дніпру на Правобережну і Лівобережну Україну згідно з Андрусівським миром між Річчю Посполитою та Московським царством. Після остаточного скасування в Речі Посполитій козацького устрою на Правобережжі 1699 року, продовжила існування на теренах Лівобережжя. Виконувала роль заслону для Російської імперії від Речі Посполитої, Османської імперії та Кримського ханства. 1709 року, під час Великої північної війни, невдало намагалася перейти під протекторат Швеції. Протягом 18 століття поступово втратила політичну і економічну автономію. 1764 року наказом імператриці Катерини ІІ була позбавлена інституту гетьмана, а 1786 року — козацького полкового устрою. 1765 року перетворена на Малоросійську губернію Російської імперії.<br /> <br /> ==Географія ==<br /> <br /> Гетьманщина за правління Богдана Хмельницького охоплювала землі площею понад 200 тисяч км²[3]. Західний кордон відповідав західній межі Брацлавського воєводства Речі Посполитої, північний і східний кордони — рубежам Київського і Чернігівського воєводств. Південні землі обмежувалися кордонами володінь козаків-січовиків. У 1650-х роках козацька держава деякий час контролювала частину Південної Білорусі. Судову владу представляв Генеральний суд на чолі з 9. Генеральним суддею. Він тлумачив звичаї і закони, вершив суд над державними злочинцями, розглядало апеляції і прохання про помилування, контролював роботу місцевих судів. На засідання Генерального суду скликали підконтрольних генеральному судді суддів з міст і селищ. Всі судді були виборними.<br /> Регіони:<br /> Наддніпрянщина<br /> Лівобережна Україна<br /> Правобережна Україна<br /> Сіверщина<br /> Запорожжя<br /> Рельєф:<br /> Придніпровська височина, Придніпровська низовина<br /> Річки:<br /> Дніпро, Десна, Горинь, Прип'ять, Ворскла<br /> Клімат:<br /> Помірно-континентальний клімат<br /> <br /> == Заснування==<br /> Гетьманщина виникла в результаті великого козацького повстання в Речі Посполитій, що спалахнуло 1648 року в українських землях під проводом Богдана Хмельницького. Причинами повстання були корупція королівських урядів, соціальне безправ'я усіх станів за винятком шляхти, економічні і національні утиски українців, активізація української православної церкви і зростання чисельності козацтва попри репресії уряду. Перші перемоги козаків над королівськими військами під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями сприяли розширенню соціальної бази повстання за рахунок українських селян, міщан і духовенства. Бунти охопили усю Наддніпрянщину, Сіверщину, Поділля, Волинь, Галичину. На початку 1649 року Київ зустрічав гетьмана Хмельницького як «Мойсея, спасителя, освободителя й визволителя народу з лядської неволі». Початково повстанці прагнули встановлення козацької автономії в Наддніпрянщині, проте на переговорах з королівськими емісарами під Замостям 1649 року вже мали намір «вибити з лядської неволі…народ увесь руський», «всю Русь по Львів, Холм і Галич». Реалізації планів завадила зрада козацького союзника, татарського хана, під час битв під Збаражем і Зборовом. Хмельницький був змушений укласти з польським королем Яном ІІ Казимиром Зборівський договір. За цим договором Військо Запорозьке отримувало автономію, очолювану гетьманом, у складі трьох воєводств — Київського, Чернігівського і Брацлавського, а також східних районів Волині та Поділля.<br /> Зборівська угода не влаштовувала ні козаків, ні шляхетську Річ Посполиту. 1650 року обидві сторони стали готуватися до нової війни. Вирішальна битва відбулася 1651 року під Берестечком, де козаки зазнали нищівної поразки через відступ татарських союзників з поля бою. Ця поразка перетворила повстання з громадянської козацько-шляхетської війни на війну українсько-польську. Під Білою Церквою Хмельницький був змушений підписати нову мирну угоду. За Білоцерківським договором 1651 року козацька автономія обмежувалася лише Київським воєводством. Оскільки ратифікація договору була зірвана в польському Сеймі, козацька сторона розпочала нові воєнні дії. 1652 року вояки Хмельницького помстилися противнику під Батогом, але 1653 року знову були зраджені татарами під Жванцем.<br /> В результаті перманентних воєн з Річчю Посполитою козацька Гетьманщина фактично опинилася незалежною, але не мала міжнародного юридичного визнання. Ненадійність союзу із Кримським ханством змушувала Хмельницького шукати поміч в боротьбі проти Варшави закордоном. Серед кандидатів, які могли прийняти козаків під протекторат, гетьман розглядав Османського султана Мехмеда та Московського царя Олексія. В результаті тривалих перегорів козацька сторона обрала останнього. 1654 року на Переяславській раді Хмельницький зі старшиною присягнули на вірність цареві в обмін на визнання самоврядування Гетьманщини та оголошення війни Речі Посполитій. Додаткові умови московсько-козацького союзу визначалися Березневими статтями, що були підписані гетьманом того ж року.<br /> Навесні 1654 року козацько-московське військо вдерлося на територію Литви. Козаки самостійно захопили південну Білорусь, і спільно із московитами здобули столицю Вільню. У відповідь, польська армія, разом із кримськими татарами, розпочала похід на українську Брацлавщину. Хмельницький спинив противника 1655 року в битві під Охматовим. Воєнним послабленням Речі Посполитої скористалася Швеція. 1655 року шведський король Карл X розпочав війну проти поляків у Прибалтиці. Наступного року, боячись посилення шведів в регіоні, Московія оголосила їм війну і уклала з Річчю Посполитою сепаратний Віленський мир. Московити не допустили козаків до переговорів з поляками й противилися приєднанню Південної Білорусі до Гетьманщини. Через порушення Переяславських домовленостей Хмельницький уклав угоду зі Швецією і Трансільванією, ворогами Москви, й продовжив боротьбу проти Речі Посполитої. Він також відновив дипломатичні контакти з Кримом, вбачаючи небезпеку козацькому суверенітету з північного сходу.<br /> <br /> == Занепад ==<br /> 1715 — ліквідація виборності посад.<br /> 1722 — Малоросійська колегія (перша)<br /> 1723 — Арешт Полуботка<br /> 1728 — Рішительні пункти (Апостол)<br /> 1734 — Правління гетьманського уряду (Шаховський)<br /> 1750 — відновлення гетьманства (Розумовський)<br /> 1754 — ліквідація українсько-російського митного кордону<br /> 1764 — ліквідація гетьманства, Малоросійська колегія (друга)<br /> 1781 — ліквідація полково-сотенного устрою, утворення намісництв<br /> 1783 — закріпачення селян<br /> 1791 — місія Капніста до Прусії з метою відновлення незалежності<br /> <br /> <br /> ==Сучасні словники==<br /> Тлумачення слова у сучасних словниках<br /> ==Ілюстрації==<br /> {| style=&quot;width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center&quot; <br /> |- valign=&quot;top&quot;<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Pic_I_V_Ivasiuk_Mykola_Bohdan_Khmelnytskys_Entry_to_Kyiv.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:800px-0Hmelko_Naveki.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Gtm3dpl.jpg|x140px]] <br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:22._Kozak_z_golovoju_tatarina.jpg|x140px]]<br /> |}<br /> <br /> ==Медіа==<br /> {{#ev:youtube|код_SStP9iLPvFo}}<br /> {{#ev:youtube|код_A-xuq7VD6uQ}}<br /> {{#ev:youtube|код_Jk7jTBoeRfw}}<br /> <br /> ==Див. також==<br /> <br /> ==Джерела та література==<br /> <br /> ==Зовнішні посилання==<br /> <br /> [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]<br /> [[Категорія:Ге]]</div>

Олександр Степанюк https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B0 2013-11-29T20:06:12Z

<p>Олександр Степанюк: /* Ілюстрації */</p> <hr /> <div>'''Гетьма́нщина''' або Ві́йсько Запоро́зьке — українська козацька держава на території Наддніпрянщини, Сіверщини та Східного Поділля. Утворилася внаслідок найбільшого козацького повстання в Речі Посполитій — Хмельниччини. Головою держави виступав виборний гетьман. 1654 року перебувала під протекторатом московського царя, з 1658 року — польського короля. Протягом другої половини 17 — початку 18 століття, в ході громадянської війни, позмінно визнавала верховенство Московського царства, Речі Посполитої та Османської імперії. 1667 року розділена по Дніпру на Правобережну і Лівобережну Україну згідно з Андрусівським миром між Річчю Посполитою та Московським царством. Після остаточного скасування в Речі Посполитій козацького устрою на Правобережжі 1699 року, продовжила існування на теренах Лівобережжя. Виконувала роль заслону для Російської імперії від Речі Посполитої, Османської імперії та Кримського ханства. 1709 року, під час Великої північної війни, невдало намагалася перейти під протекторат Швеції. Протягом 18 століття поступово втратила політичну і економічну автономію. 1764 року наказом імператриці Катерини ІІ була позбавлена інституту гетьмана, а 1786 року — козацького полкового устрою. 1765 року перетворена на Малоросійську губернію Російської імперії.<br /> <br /> ==Географія ==<br /> <br /> Гетьманщина за правління Богдана Хмельницького охоплювала землі площею понад 200 тисяч км²[3]. Західний кордон відповідав західній межі Брацлавського воєводства Речі Посполитої, північний і східний кордони — рубежам Київського і Чернігівського воєводств. Південні землі обмежувалися кордонами володінь козаків-січовиків. У 1650-х роках козацька держава деякий час контролювала частину Південної Білорусі. Судову владу представляв Генеральний суд на чолі з 9. Генеральним суддею. Він тлумачив звичаї і закони, вершив суд над державними злочинцями, розглядало апеляції і прохання про помилування, контролював роботу місцевих судів. На засідання Генерального суду скликали підконтрольних генеральному судді суддів з міст і селищ. Всі судді були виборними.<br /> Регіони:<br /> Наддніпрянщина<br /> Лівобережна Україна<br /> Правобережна Україна<br /> Сіверщина<br /> Запорожжя<br /> Рельєф:<br /> Придніпровська височина, Придніпровська низовина<br /> Річки:<br /> Дніпро, Десна, Горинь, Прип'ять, Ворскла<br /> Клімат:<br /> Помірно-континентальний клімат<br /> <br /> == Заснування==<br /> Гетьманщина виникла в результаті великого козацького повстання в Речі Посполитій, що спалахнуло 1648 року в українських землях під проводом Богдана Хмельницького. Причинами повстання були корупція королівських урядів, соціальне безправ'я усіх станів за винятком шляхти, економічні і національні утиски українців, активізація української православної церкви і зростання чисельності козацтва попри репресії уряду. Перші перемоги козаків над королівськими військами під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями сприяли розширенню соціальної бази повстання за рахунок українських селян, міщан і духовенства. Бунти охопили усю Наддніпрянщину, Сіверщину, Поділля, Волинь, Галичину. На початку 1649 року Київ зустрічав гетьмана Хмельницького як «Мойсея, спасителя, освободителя й визволителя народу з лядської неволі». Початково повстанці прагнули встановлення козацької автономії в Наддніпрянщині, проте на переговорах з королівськими емісарами під Замостям 1649 року вже мали намір «вибити з лядської неволі…народ увесь руський», «всю Русь по Львів, Холм і Галич». Реалізації планів завадила зрада козацького союзника, татарського хана, під час битв під Збаражем і Зборовом. Хмельницький був змушений укласти з польським королем Яном ІІ Казимиром Зборівський договір. За цим договором Військо Запорозьке отримувало автономію, очолювану гетьманом, у складі трьох воєводств — Київського, Чернігівського і Брацлавського, а також східних районів Волині та Поділля.<br /> Зборівська угода не влаштовувала ні козаків, ні шляхетську Річ Посполиту. 1650 року обидві сторони стали готуватися до нової війни. Вирішальна битва відбулася 1651 року під Берестечком, де козаки зазнали нищівної поразки через відступ татарських союзників з поля бою. Ця поразка перетворила повстання з громадянської козацько-шляхетської війни на війну українсько-польську. Під Білою Церквою Хмельницький був змушений підписати нову мирну угоду. За Білоцерківським договором 1651 року козацька автономія обмежувалася лише Київським воєводством. Оскільки ратифікація договору була зірвана в польському Сеймі, козацька сторона розпочала нові воєнні дії. 1652 року вояки Хмельницького помстилися противнику під Батогом, але 1653 року знову були зраджені татарами під Жванцем.<br /> В результаті перманентних воєн з Річчю Посполитою козацька Гетьманщина фактично опинилася незалежною, але не мала міжнародного юридичного визнання. Ненадійність союзу із Кримським ханством змушувала Хмельницького шукати поміч в боротьбі проти Варшави закордоном. Серед кандидатів, які могли прийняти козаків під протекторат, гетьман розглядав Османського султана Мехмеда та Московського царя Олексія. В результаті тривалих перегорів козацька сторона обрала останнього. 1654 року на Переяславській раді Хмельницький зі старшиною присягнули на вірність цареві в обмін на визнання самоврядування Гетьманщини та оголошення війни Речі Посполитій. Додаткові умови московсько-козацького союзу визначалися Березневими статтями, що були підписані гетьманом того ж року.<br /> Навесні 1654 року козацько-московське військо вдерлося на територію Литви. Козаки самостійно захопили південну Білорусь, і спільно із московитами здобули столицю Вільню. У відповідь, польська армія, разом із кримськими татарами, розпочала похід на українську Брацлавщину. Хмельницький спинив противника 1655 року в битві під Охматовим. Воєнним послабленням Речі Посполитої скористалася Швеція. 1655 року шведський король Карл X розпочав війну проти поляків у Прибалтиці. Наступного року, боячись посилення шведів в регіоні, Московія оголосила їм війну і уклала з Річчю Посполитою сепаратний Віленський мир. Московити не допустили козаків до переговорів з поляками й противилися приєднанню Південної Білорусі до Гетьманщини. Через порушення Переяславських домовленостей Хмельницький уклав угоду зі Швецією і Трансільванією, ворогами Москви, й продовжив боротьбу проти Речі Посполитої. Він також відновив дипломатичні контакти з Кримом, вбачаючи небезпеку козацькому суверенітету з північного сходу.<br /> <br /> == Занепад ==<br /> 1715 — ліквідація виборності посад.<br /> 1722 — Малоросійська колегія (перша)<br /> 1723 — Арешт Полуботка<br /> 1728 — Рішительні пункти (Апостол)<br /> 1734 — Правління гетьманського уряду (Шаховський)<br /> 1750 — відновлення гетьманства (Розумовський)<br /> 1754 — ліквідація українсько-російського митного кордону<br /> 1764 — ліквідація гетьманства, Малоросійська колегія (друга)<br /> 1781 — ліквідація полково-сотенного устрою, утворення намісництв<br /> 1783 — закріпачення селян<br /> 1791 — місія Капніста до Прусії з метою відновлення незалежності<br /> <br /> <br /> ==Сучасні словники==<br /> Тлумачення слова у сучасних словниках<br /> ==Ілюстрації==<br /> {| style=&quot;width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center&quot; <br /> |- valign=&quot;top&quot;<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Pic_I_V_Ivasiuk_Mykola_Bohdan_Khmelnytskys_Entry_to_Kyiv.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:800px-0Hmelko_Naveki.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Gtm3dpl.jpg|x140px]] <br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:22._Kozak_z_golovoju_tatarina.jpg|x140px]]<br /> |}<br /> <br /> ==Медіа==<br /> <br /> ==Див. також==<br /> <br /> ==Джерела та література==<br /> <br /> ==Зовнішні посилання==<br /> <br /> [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]<br /> [[Категорія:Ге]]</div>

Олександр Степанюк https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:22._Kozak_z_golovoju_tatarina.jpg 2013-11-29T20:05:25Z

<p>Олександр Степанюк: Олександр Степанюк завантажив нову версію «Файл:22. Kozak z golovoju tatarina.jpg»</p> <hr /> <div></div>

Олександр Степанюк https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B0 2013-11-29T20:02:11Z

<p>Олександр Степанюк: /* Ілюстрації */</p> <hr /> <div>'''Гетьма́нщина''' або Ві́йсько Запоро́зьке — українська козацька держава на території Наддніпрянщини, Сіверщини та Східного Поділля. Утворилася внаслідок найбільшого козацького повстання в Речі Посполитій — Хмельниччини. Головою держави виступав виборний гетьман. 1654 року перебувала під протекторатом московського царя, з 1658 року — польського короля. Протягом другої половини 17 — початку 18 століття, в ході громадянської війни, позмінно визнавала верховенство Московського царства, Речі Посполитої та Османської імперії. 1667 року розділена по Дніпру на Правобережну і Лівобережну Україну згідно з Андрусівським миром між Річчю Посполитою та Московським царством. Після остаточного скасування в Речі Посполитій козацького устрою на Правобережжі 1699 року, продовжила існування на теренах Лівобережжя. Виконувала роль заслону для Російської імперії від Речі Посполитої, Османської імперії та Кримського ханства. 1709 року, під час Великої північної війни, невдало намагалася перейти під протекторат Швеції. Протягом 18 століття поступово втратила політичну і економічну автономію. 1764 року наказом імператриці Катерини ІІ була позбавлена інституту гетьмана, а 1786 року — козацького полкового устрою. 1765 року перетворена на Малоросійську губернію Російської імперії.<br /> <br /> ==Географія ==<br /> <br /> Гетьманщина за правління Богдана Хмельницького охоплювала землі площею понад 200 тисяч км²[3]. Західний кордон відповідав західній межі Брацлавського воєводства Речі Посполитої, північний і східний кордони — рубежам Київського і Чернігівського воєводств. Південні землі обмежувалися кордонами володінь козаків-січовиків. У 1650-х роках козацька держава деякий час контролювала частину Південної Білорусі. Судову владу представляв Генеральний суд на чолі з 9. Генеральним суддею. Він тлумачив звичаї і закони, вершив суд над державними злочинцями, розглядало апеляції і прохання про помилування, контролював роботу місцевих судів. На засідання Генерального суду скликали підконтрольних генеральному судді суддів з міст і селищ. Всі судді були виборними.<br /> Регіони:<br /> Наддніпрянщина<br /> Лівобережна Україна<br /> Правобережна Україна<br /> Сіверщина<br /> Запорожжя<br /> Рельєф:<br /> Придніпровська височина, Придніпровська низовина<br /> Річки:<br /> Дніпро, Десна, Горинь, Прип'ять, Ворскла<br /> Клімат:<br /> Помірно-континентальний клімат<br /> <br /> == Заснування==<br /> Гетьманщина виникла в результаті великого козацького повстання в Речі Посполитій, що спалахнуло 1648 року в українських землях під проводом Богдана Хмельницького. Причинами повстання були корупція королівських урядів, соціальне безправ'я усіх станів за винятком шляхти, економічні і національні утиски українців, активізація української православної церкви і зростання чисельності козацтва попри репресії уряду. Перші перемоги козаків над королівськими військами під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями сприяли розширенню соціальної бази повстання за рахунок українських селян, міщан і духовенства. Бунти охопили усю Наддніпрянщину, Сіверщину, Поділля, Волинь, Галичину. На початку 1649 року Київ зустрічав гетьмана Хмельницького як «Мойсея, спасителя, освободителя й визволителя народу з лядської неволі». Початково повстанці прагнули встановлення козацької автономії в Наддніпрянщині, проте на переговорах з королівськими емісарами під Замостям 1649 року вже мали намір «вибити з лядської неволі…народ увесь руський», «всю Русь по Львів, Холм і Галич». Реалізації планів завадила зрада козацького союзника, татарського хана, під час битв під Збаражем і Зборовом. Хмельницький був змушений укласти з польським королем Яном ІІ Казимиром Зборівський договір. За цим договором Військо Запорозьке отримувало автономію, очолювану гетьманом, у складі трьох воєводств — Київського, Чернігівського і Брацлавського, а також східних районів Волині та Поділля.<br /> Зборівська угода не влаштовувала ні козаків, ні шляхетську Річ Посполиту. 1650 року обидві сторони стали готуватися до нової війни. Вирішальна битва відбулася 1651 року під Берестечком, де козаки зазнали нищівної поразки через відступ татарських союзників з поля бою. Ця поразка перетворила повстання з громадянської козацько-шляхетської війни на війну українсько-польську. Під Білою Церквою Хмельницький був змушений підписати нову мирну угоду. За Білоцерківським договором 1651 року козацька автономія обмежувалася лише Київським воєводством. Оскільки ратифікація договору була зірвана в польському Сеймі, козацька сторона розпочала нові воєнні дії. 1652 року вояки Хмельницького помстилися противнику під Батогом, але 1653 року знову були зраджені татарами під Жванцем.<br /> В результаті перманентних воєн з Річчю Посполитою козацька Гетьманщина фактично опинилася незалежною, але не мала міжнародного юридичного визнання. Ненадійність союзу із Кримським ханством змушувала Хмельницького шукати поміч в боротьбі проти Варшави закордоном. Серед кандидатів, які могли прийняти козаків під протекторат, гетьман розглядав Османського султана Мехмеда та Московського царя Олексія. В результаті тривалих перегорів козацька сторона обрала останнього. 1654 року на Переяславській раді Хмельницький зі старшиною присягнули на вірність цареві в обмін на визнання самоврядування Гетьманщини та оголошення війни Речі Посполитій. Додаткові умови московсько-козацького союзу визначалися Березневими статтями, що були підписані гетьманом того ж року.<br /> Навесні 1654 року козацько-московське військо вдерлося на територію Литви. Козаки самостійно захопили південну Білорусь, і спільно із московитами здобули столицю Вільню. У відповідь, польська армія, разом із кримськими татарами, розпочала похід на українську Брацлавщину. Хмельницький спинив противника 1655 року в битві під Охматовим. Воєнним послабленням Речі Посполитої скористалася Швеція. 1655 року шведський король Карл X розпочав війну проти поляків у Прибалтиці. Наступного року, боячись посилення шведів в регіоні, Московія оголосила їм війну і уклала з Річчю Посполитою сепаратний Віленський мир. Московити не допустили козаків до переговорів з поляками й противилися приєднанню Південної Білорусі до Гетьманщини. Через порушення Переяславських домовленостей Хмельницький уклав угоду зі Швецією і Трансільванією, ворогами Москви, й продовжив боротьбу проти Речі Посполитої. Він також відновив дипломатичні контакти з Кримом, вбачаючи небезпеку козацькому суверенітету з північного сходу.<br /> <br /> == Занепад ==<br /> 1715 — ліквідація виборності посад.<br /> 1722 — Малоросійська колегія (перша)<br /> 1723 — Арешт Полуботка<br /> 1728 — Рішительні пункти (Апостол)<br /> 1734 — Правління гетьманського уряду (Шаховський)<br /> 1750 — відновлення гетьманства (Розумовський)<br /> 1754 — ліквідація українсько-російського митного кордону<br /> 1764 — ліквідація гетьманства, Малоросійська колегія (друга)<br /> 1781 — ліквідація полково-сотенного устрою, утворення намісництв<br /> 1783 — закріпачення селян<br /> 1791 — місія Капніста до Прусії з метою відновлення незалежності<br /> <br /> <br /> ==Сучасні словники==<br /> Тлумачення слова у сучасних словниках<br /> ==Ілюстрації==<br /> {| style=&quot;width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center&quot; <br /> |- valign=&quot;top&quot;<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Pic_I_V_Ivasiuk_Mykola_Bohdan_Khmelnytskys_Entry_to_Kyiv.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:800px-0Hmelko_Naveki.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Gtm3dpl.jpg|x140px]] <br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Kozak z golovoju tatarina.jpg|x140px]]<br /> |}<br /> <br /> ==Медіа==<br /> <br /> ==Див. також==<br /> <br /> ==Джерела та література==<br /> <br /> ==Зовнішні посилання==<br /> <br /> [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]<br /> [[Категорія:Ге]]</div>

Олександр Степанюк https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:22._Kozak_z_golovoju_tatarina.jpg 2013-11-29T20:01:37Z

<p>Олександр Степанюк: </p> <hr /> <div></div>

Олександр Степанюк https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B0 2013-11-29T20:00:24Z

<p>Олександр Степанюк: /* Ілюстрації */</p> <hr /> <div>'''Гетьма́нщина''' або Ві́йсько Запоро́зьке — українська козацька держава на території Наддніпрянщини, Сіверщини та Східного Поділля. Утворилася внаслідок найбільшого козацького повстання в Речі Посполитій — Хмельниччини. Головою держави виступав виборний гетьман. 1654 року перебувала під протекторатом московського царя, з 1658 року — польського короля. Протягом другої половини 17 — початку 18 століття, в ході громадянської війни, позмінно визнавала верховенство Московського царства, Речі Посполитої та Османської імперії. 1667 року розділена по Дніпру на Правобережну і Лівобережну Україну згідно з Андрусівським миром між Річчю Посполитою та Московським царством. Після остаточного скасування в Речі Посполитій козацького устрою на Правобережжі 1699 року, продовжила існування на теренах Лівобережжя. Виконувала роль заслону для Російської імперії від Речі Посполитої, Османської імперії та Кримського ханства. 1709 року, під час Великої північної війни, невдало намагалася перейти під протекторат Швеції. Протягом 18 століття поступово втратила політичну і економічну автономію. 1764 року наказом імператриці Катерини ІІ була позбавлена інституту гетьмана, а 1786 року — козацького полкового устрою. 1765 року перетворена на Малоросійську губернію Російської імперії.<br /> <br /> ==Географія ==<br /> <br /> Гетьманщина за правління Богдана Хмельницького охоплювала землі площею понад 200 тисяч км²[3]. Західний кордон відповідав західній межі Брацлавського воєводства Речі Посполитої, північний і східний кордони — рубежам Київського і Чернігівського воєводств. Південні землі обмежувалися кордонами володінь козаків-січовиків. У 1650-х роках козацька держава деякий час контролювала частину Південної Білорусі. Судову владу представляв Генеральний суд на чолі з 9. Генеральним суддею. Він тлумачив звичаї і закони, вершив суд над державними злочинцями, розглядало апеляції і прохання про помилування, контролював роботу місцевих судів. На засідання Генерального суду скликали підконтрольних генеральному судді суддів з міст і селищ. Всі судді були виборними.<br /> Регіони:<br /> Наддніпрянщина<br /> Лівобережна Україна<br /> Правобережна Україна<br /> Сіверщина<br /> Запорожжя<br /> Рельєф:<br /> Придніпровська височина, Придніпровська низовина<br /> Річки:<br /> Дніпро, Десна, Горинь, Прип'ять, Ворскла<br /> Клімат:<br /> Помірно-континентальний клімат<br /> <br /> == Заснування==<br /> Гетьманщина виникла в результаті великого козацького повстання в Речі Посполитій, що спалахнуло 1648 року в українських землях під проводом Богдана Хмельницького. Причинами повстання були корупція королівських урядів, соціальне безправ'я усіх станів за винятком шляхти, економічні і національні утиски українців, активізація української православної церкви і зростання чисельності козацтва попри репресії уряду. Перші перемоги козаків над королівськими військами під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями сприяли розширенню соціальної бази повстання за рахунок українських селян, міщан і духовенства. Бунти охопили усю Наддніпрянщину, Сіверщину, Поділля, Волинь, Галичину. На початку 1649 року Київ зустрічав гетьмана Хмельницького як «Мойсея, спасителя, освободителя й визволителя народу з лядської неволі». Початково повстанці прагнули встановлення козацької автономії в Наддніпрянщині, проте на переговорах з королівськими емісарами під Замостям 1649 року вже мали намір «вибити з лядської неволі…народ увесь руський», «всю Русь по Львів, Холм і Галич». Реалізації планів завадила зрада козацького союзника, татарського хана, під час битв під Збаражем і Зборовом. Хмельницький був змушений укласти з польським королем Яном ІІ Казимиром Зборівський договір. За цим договором Військо Запорозьке отримувало автономію, очолювану гетьманом, у складі трьох воєводств — Київського, Чернігівського і Брацлавського, а також східних районів Волині та Поділля.<br /> Зборівська угода не влаштовувала ні козаків, ні шляхетську Річ Посполиту. 1650 року обидві сторони стали готуватися до нової війни. Вирішальна битва відбулася 1651 року під Берестечком, де козаки зазнали нищівної поразки через відступ татарських союзників з поля бою. Ця поразка перетворила повстання з громадянської козацько-шляхетської війни на війну українсько-польську. Під Білою Церквою Хмельницький був змушений підписати нову мирну угоду. За Білоцерківським договором 1651 року козацька автономія обмежувалася лише Київським воєводством. Оскільки ратифікація договору була зірвана в польському Сеймі, козацька сторона розпочала нові воєнні дії. 1652 року вояки Хмельницького помстилися противнику під Батогом, але 1653 року знову були зраджені татарами під Жванцем.<br /> В результаті перманентних воєн з Річчю Посполитою козацька Гетьманщина фактично опинилася незалежною, але не мала міжнародного юридичного визнання. Ненадійність союзу із Кримським ханством змушувала Хмельницького шукати поміч в боротьбі проти Варшави закордоном. Серед кандидатів, які могли прийняти козаків під протекторат, гетьман розглядав Османського султана Мехмеда та Московського царя Олексія. В результаті тривалих перегорів козацька сторона обрала останнього. 1654 року на Переяславській раді Хмельницький зі старшиною присягнули на вірність цареві в обмін на визнання самоврядування Гетьманщини та оголошення війни Речі Посполитій. Додаткові умови московсько-козацького союзу визначалися Березневими статтями, що були підписані гетьманом того ж року.<br /> Навесні 1654 року козацько-московське військо вдерлося на територію Литви. Козаки самостійно захопили південну Білорусь, і спільно із московитами здобули столицю Вільню. У відповідь, польська армія, разом із кримськими татарами, розпочала похід на українську Брацлавщину. Хмельницький спинив противника 1655 року в битві під Охматовим. Воєнним послабленням Речі Посполитої скористалася Швеція. 1655 року шведський король Карл X розпочав війну проти поляків у Прибалтиці. Наступного року, боячись посилення шведів в регіоні, Московія оголосила їм війну і уклала з Річчю Посполитою сепаратний Віленський мир. Московити не допустили козаків до переговорів з поляками й противилися приєднанню Південної Білорусі до Гетьманщини. Через порушення Переяславських домовленостей Хмельницький уклав угоду зі Швецією і Трансільванією, ворогами Москви, й продовжив боротьбу проти Речі Посполитої. Він також відновив дипломатичні контакти з Кримом, вбачаючи небезпеку козацькому суверенітету з північного сходу.<br /> <br /> == Занепад ==<br /> 1715 — ліквідація виборності посад.<br /> 1722 — Малоросійська колегія (перша)<br /> 1723 — Арешт Полуботка<br /> 1728 — Рішительні пункти (Апостол)<br /> 1734 — Правління гетьманського уряду (Шаховський)<br /> 1750 — відновлення гетьманства (Розумовський)<br /> 1754 — ліквідація українсько-російського митного кордону<br /> 1764 — ліквідація гетьманства, Малоросійська колегія (друга)<br /> 1781 — ліквідація полково-сотенного устрою, утворення намісництв<br /> 1783 — закріпачення селян<br /> 1791 — місія Капніста до Прусії з метою відновлення незалежності<br /> <br /> <br /> ==Сучасні словники==<br /> Тлумачення слова у сучасних словниках<br /> ==Ілюстрації==<br /> {| style=&quot;width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center&quot; <br /> |- valign=&quot;top&quot;<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Pic_I_V_Ivasiuk_Mykola_Bohdan_Khmelnytskys_Entry_to_Kyiv.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:800px-0Hmelko_Naveki.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Gtm3dpl.jpg|x140px]] <br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]<br /> |}<br /> <br /> ==Медіа==<br /> <br /> ==Див. також==<br /> <br /> ==Джерела та література==<br /> <br /> ==Зовнішні посилання==<br /> <br /> [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]<br /> [[Категорія:Ге]]</div>

Олександр Степанюк https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Gtm3dpl.jpg 2013-11-29T19:59:30Z

<p>Олександр Степанюк: </p> <hr /> <div></div>

Олександр Степанюк https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B0 2013-11-29T19:39:40Z

<p>Олександр Степанюк: /* Ілюстрації */</p> <hr /> <div>'''Гетьма́нщина''' або Ві́йсько Запоро́зьке — українська козацька держава на території Наддніпрянщини, Сіверщини та Східного Поділля. Утворилася внаслідок найбільшого козацького повстання в Речі Посполитій — Хмельниччини. Головою держави виступав виборний гетьман. 1654 року перебувала під протекторатом московського царя, з 1658 року — польського короля. Протягом другої половини 17 — початку 18 століття, в ході громадянської війни, позмінно визнавала верховенство Московського царства, Речі Посполитої та Османської імперії. 1667 року розділена по Дніпру на Правобережну і Лівобережну Україну згідно з Андрусівським миром між Річчю Посполитою та Московським царством. Після остаточного скасування в Речі Посполитій козацького устрою на Правобережжі 1699 року, продовжила існування на теренах Лівобережжя. Виконувала роль заслону для Російської імперії від Речі Посполитої, Османської імперії та Кримського ханства. 1709 року, під час Великої північної війни, невдало намагалася перейти під протекторат Швеції. Протягом 18 століття поступово втратила політичну і економічну автономію. 1764 року наказом імператриці Катерини ІІ була позбавлена інституту гетьмана, а 1786 року — козацького полкового устрою. 1765 року перетворена на Малоросійську губернію Російської імперії.<br /> <br /> ==Географія ==<br /> <br /> Гетьманщина за правління Богдана Хмельницького охоплювала землі площею понад 200 тисяч км²[3]. Західний кордон відповідав західній межі Брацлавського воєводства Речі Посполитої, північний і східний кордони — рубежам Київського і Чернігівського воєводств. Південні землі обмежувалися кордонами володінь козаків-січовиків. У 1650-х роках козацька держава деякий час контролювала частину Південної Білорусі. Судову владу представляв Генеральний суд на чолі з 9. Генеральним суддею. Він тлумачив звичаї і закони, вершив суд над державними злочинцями, розглядало апеляції і прохання про помилування, контролював роботу місцевих судів. На засідання Генерального суду скликали підконтрольних генеральному судді суддів з міст і селищ. Всі судді були виборними.<br /> Регіони:<br /> Наддніпрянщина<br /> Лівобережна Україна<br /> Правобережна Україна<br /> Сіверщина<br /> Запорожжя<br /> Рельєф:<br /> Придніпровська височина, Придніпровська низовина<br /> Річки:<br /> Дніпро, Десна, Горинь, Прип'ять, Ворскла<br /> Клімат:<br /> Помірно-континентальний клімат<br /> <br /> == Заснування==<br /> Гетьманщина виникла в результаті великого козацького повстання в Речі Посполитій, що спалахнуло 1648 року в українських землях під проводом Богдана Хмельницького. Причинами повстання були корупція королівських урядів, соціальне безправ'я усіх станів за винятком шляхти, економічні і національні утиски українців, активізація української православної церкви і зростання чисельності козацтва попри репресії уряду. Перші перемоги козаків над королівськими військами під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями сприяли розширенню соціальної бази повстання за рахунок українських селян, міщан і духовенства. Бунти охопили усю Наддніпрянщину, Сіверщину, Поділля, Волинь, Галичину. На початку 1649 року Київ зустрічав гетьмана Хмельницького як «Мойсея, спасителя, освободителя й визволителя народу з лядської неволі». Початково повстанці прагнули встановлення козацької автономії в Наддніпрянщині, проте на переговорах з королівськими емісарами під Замостям 1649 року вже мали намір «вибити з лядської неволі…народ увесь руський», «всю Русь по Львів, Холм і Галич». Реалізації планів завадила зрада козацького союзника, татарського хана, під час битв під Збаражем і Зборовом. Хмельницький був змушений укласти з польським королем Яном ІІ Казимиром Зборівський договір. За цим договором Військо Запорозьке отримувало автономію, очолювану гетьманом, у складі трьох воєводств — Київського, Чернігівського і Брацлавського, а також східних районів Волині та Поділля.<br /> Зборівська угода не влаштовувала ні козаків, ні шляхетську Річ Посполиту. 1650 року обидві сторони стали готуватися до нової війни. Вирішальна битва відбулася 1651 року під Берестечком, де козаки зазнали нищівної поразки через відступ татарських союзників з поля бою. Ця поразка перетворила повстання з громадянської козацько-шляхетської війни на війну українсько-польську. Під Білою Церквою Хмельницький був змушений підписати нову мирну угоду. За Білоцерківським договором 1651 року козацька автономія обмежувалася лише Київським воєводством. Оскільки ратифікація договору була зірвана в польському Сеймі, козацька сторона розпочала нові воєнні дії. 1652 року вояки Хмельницького помстилися противнику під Батогом, але 1653 року знову були зраджені татарами під Жванцем.<br /> В результаті перманентних воєн з Річчю Посполитою козацька Гетьманщина фактично опинилася незалежною, але не мала міжнародного юридичного визнання. Ненадійність союзу із Кримським ханством змушувала Хмельницького шукати поміч в боротьбі проти Варшави закордоном. Серед кандидатів, які могли прийняти козаків під протекторат, гетьман розглядав Османського султана Мехмеда та Московського царя Олексія. В результаті тривалих перегорів козацька сторона обрала останнього. 1654 року на Переяславській раді Хмельницький зі старшиною присягнули на вірність цареві в обмін на визнання самоврядування Гетьманщини та оголошення війни Речі Посполитій. Додаткові умови московсько-козацького союзу визначалися Березневими статтями, що були підписані гетьманом того ж року.<br /> Навесні 1654 року козацько-московське військо вдерлося на територію Литви. Козаки самостійно захопили південну Білорусь, і спільно із московитами здобули столицю Вільню. У відповідь, польська армія, разом із кримськими татарами, розпочала похід на українську Брацлавщину. Хмельницький спинив противника 1655 року в битві під Охматовим. Воєнним послабленням Речі Посполитої скористалася Швеція. 1655 року шведський король Карл X розпочав війну проти поляків у Прибалтиці. Наступного року, боячись посилення шведів в регіоні, Московія оголосила їм війну і уклала з Річчю Посполитою сепаратний Віленський мир. Московити не допустили козаків до переговорів з поляками й противилися приєднанню Південної Білорусі до Гетьманщини. Через порушення Переяславських домовленостей Хмельницький уклав угоду зі Швецією і Трансільванією, ворогами Москви, й продовжив боротьбу проти Речі Посполитої. Він також відновив дипломатичні контакти з Кримом, вбачаючи небезпеку козацькому суверенітету з північного сходу.<br /> <br /> == Занепад ==<br /> 1715 — ліквідація виборності посад.<br /> 1722 — Малоросійська колегія (перша)<br /> 1723 — Арешт Полуботка<br /> 1728 — Рішительні пункти (Апостол)<br /> 1734 — Правління гетьманського уряду (Шаховський)<br /> 1750 — відновлення гетьманства (Розумовський)<br /> 1754 — ліквідація українсько-російського митного кордону<br /> 1764 — ліквідація гетьманства, Малоросійська колегія (друга)<br /> 1781 — ліквідація полково-сотенного устрою, утворення намісництв<br /> 1783 — закріпачення селян<br /> 1791 — місія Капніста до Прусії з метою відновлення незалежності<br /> <br /> <br /> ==Сучасні словники==<br /> Тлумачення слова у сучасних словниках<br /> ==Ілюстрації==<br /> {| style=&quot;width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center&quot; <br /> |- valign=&quot;top&quot;<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Pic_I_V_Ivasiuk_Mykola_Bohdan_Khmelnytskys_Entry_to_Kyiv.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:800px-0Hmelko_Naveki.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] <br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]<br /> |}<br /> <br /> ==Медіа==<br /> <br /> ==Див. також==<br /> <br /> ==Джерела та література==<br /> <br /> ==Зовнішні посилання==<br /> <br /> [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]<br /> [[Категорія:Ге]]</div>

Олександр Степанюк https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:800px-0Hmelko_Naveki.jpg 2013-11-29T19:38:11Z

<p>Олександр Степанюк: </p> <hr /> <div></div>

Олександр Степанюк https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B0 2013-11-29T19:36:49Z

<p>Олександр Степанюк: /* Ілюстрації */</p> <hr /> <div>'''Гетьма́нщина''' або Ві́йсько Запоро́зьке — українська козацька держава на території Наддніпрянщини, Сіверщини та Східного Поділля. Утворилася внаслідок найбільшого козацького повстання в Речі Посполитій — Хмельниччини. Головою держави виступав виборний гетьман. 1654 року перебувала під протекторатом московського царя, з 1658 року — польського короля. Протягом другої половини 17 — початку 18 століття, в ході громадянської війни, позмінно визнавала верховенство Московського царства, Речі Посполитої та Османської імперії. 1667 року розділена по Дніпру на Правобережну і Лівобережну Україну згідно з Андрусівським миром між Річчю Посполитою та Московським царством. Після остаточного скасування в Речі Посполитій козацького устрою на Правобережжі 1699 року, продовжила існування на теренах Лівобережжя. Виконувала роль заслону для Російської імперії від Речі Посполитої, Османської імперії та Кримського ханства. 1709 року, під час Великої північної війни, невдало намагалася перейти під протекторат Швеції. Протягом 18 століття поступово втратила політичну і економічну автономію. 1764 року наказом імператриці Катерини ІІ була позбавлена інституту гетьмана, а 1786 року — козацького полкового устрою. 1765 року перетворена на Малоросійську губернію Російської імперії.<br /> <br /> ==Географія ==<br /> <br /> Гетьманщина за правління Богдана Хмельницького охоплювала землі площею понад 200 тисяч км²[3]. Західний кордон відповідав західній межі Брацлавського воєводства Речі Посполитої, північний і східний кордони — рубежам Київського і Чернігівського воєводств. Південні землі обмежувалися кордонами володінь козаків-січовиків. У 1650-х роках козацька держава деякий час контролювала частину Південної Білорусі. Судову владу представляв Генеральний суд на чолі з 9. Генеральним суддею. Він тлумачив звичаї і закони, вершив суд над державними злочинцями, розглядало апеляції і прохання про помилування, контролював роботу місцевих судів. На засідання Генерального суду скликали підконтрольних генеральному судді суддів з міст і селищ. Всі судді були виборними.<br /> Регіони:<br /> Наддніпрянщина<br /> Лівобережна Україна<br /> Правобережна Україна<br /> Сіверщина<br /> Запорожжя<br /> Рельєф:<br /> Придніпровська височина, Придніпровська низовина<br /> Річки:<br /> Дніпро, Десна, Горинь, Прип'ять, Ворскла<br /> Клімат:<br /> Помірно-континентальний клімат<br /> <br /> == Заснування==<br /> Гетьманщина виникла в результаті великого козацького повстання в Речі Посполитій, що спалахнуло 1648 року в українських землях під проводом Богдана Хмельницького. Причинами повстання були корупція королівських урядів, соціальне безправ'я усіх станів за винятком шляхти, економічні і національні утиски українців, активізація української православної церкви і зростання чисельності козацтва попри репресії уряду. Перші перемоги козаків над королівськими військами під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями сприяли розширенню соціальної бази повстання за рахунок українських селян, міщан і духовенства. Бунти охопили усю Наддніпрянщину, Сіверщину, Поділля, Волинь, Галичину. На початку 1649 року Київ зустрічав гетьмана Хмельницького як «Мойсея, спасителя, освободителя й визволителя народу з лядської неволі». Початково повстанці прагнули встановлення козацької автономії в Наддніпрянщині, проте на переговорах з королівськими емісарами під Замостям 1649 року вже мали намір «вибити з лядської неволі…народ увесь руський», «всю Русь по Львів, Холм і Галич». Реалізації планів завадила зрада козацького союзника, татарського хана, під час битв під Збаражем і Зборовом. Хмельницький був змушений укласти з польським королем Яном ІІ Казимиром Зборівський договір. За цим договором Військо Запорозьке отримувало автономію, очолювану гетьманом, у складі трьох воєводств — Київського, Чернігівського і Брацлавського, а також східних районів Волині та Поділля.<br /> Зборівська угода не влаштовувала ні козаків, ні шляхетську Річ Посполиту. 1650 року обидві сторони стали готуватися до нової війни. Вирішальна битва відбулася 1651 року під Берестечком, де козаки зазнали нищівної поразки через відступ татарських союзників з поля бою. Ця поразка перетворила повстання з громадянської козацько-шляхетської війни на війну українсько-польську. Під Білою Церквою Хмельницький був змушений підписати нову мирну угоду. За Білоцерківським договором 1651 року козацька автономія обмежувалася лише Київським воєводством. Оскільки ратифікація договору була зірвана в польському Сеймі, козацька сторона розпочала нові воєнні дії. 1652 року вояки Хмельницького помстилися противнику під Батогом, але 1653 року знову були зраджені татарами під Жванцем.<br /> В результаті перманентних воєн з Річчю Посполитою козацька Гетьманщина фактично опинилася незалежною, але не мала міжнародного юридичного визнання. Ненадійність союзу із Кримським ханством змушувала Хмельницького шукати поміч в боротьбі проти Варшави закордоном. Серед кандидатів, які могли прийняти козаків під протекторат, гетьман розглядав Османського султана Мехмеда та Московського царя Олексія. В результаті тривалих перегорів козацька сторона обрала останнього. 1654 року на Переяславській раді Хмельницький зі старшиною присягнули на вірність цареві в обмін на визнання самоврядування Гетьманщини та оголошення війни Речі Посполитій. Додаткові умови московсько-козацького союзу визначалися Березневими статтями, що були підписані гетьманом того ж року.<br /> Навесні 1654 року козацько-московське військо вдерлося на територію Литви. Козаки самостійно захопили південну Білорусь, і спільно із московитами здобули столицю Вільню. У відповідь, польська армія, разом із кримськими татарами, розпочала похід на українську Брацлавщину. Хмельницький спинив противника 1655 року в битві під Охматовим. Воєнним послабленням Речі Посполитої скористалася Швеція. 1655 року шведський король Карл X розпочав війну проти поляків у Прибалтиці. Наступного року, боячись посилення шведів в регіоні, Московія оголосила їм війну і уклала з Річчю Посполитою сепаратний Віленський мир. Московити не допустили козаків до переговорів з поляками й противилися приєднанню Південної Білорусі до Гетьманщини. Через порушення Переяславських домовленостей Хмельницький уклав угоду зі Швецією і Трансільванією, ворогами Москви, й продовжив боротьбу проти Речі Посполитої. Він також відновив дипломатичні контакти з Кримом, вбачаючи небезпеку козацькому суверенітету з північного сходу.<br /> <br /> == Занепад ==<br /> 1715 — ліквідація виборності посад.<br /> 1722 — Малоросійська колегія (перша)<br /> 1723 — Арешт Полуботка<br /> 1728 — Рішительні пункти (Апостол)<br /> 1734 — Правління гетьманського уряду (Шаховський)<br /> 1750 — відновлення гетьманства (Розумовський)<br /> 1754 — ліквідація українсько-російського митного кордону<br /> 1764 — ліквідація гетьманства, Малоросійська колегія (друга)<br /> 1781 — ліквідація полково-сотенного устрою, утворення намісництв<br /> 1783 — закріпачення селян<br /> 1791 — місія Капніста до Прусії з метою відновлення незалежності<br /> <br /> <br /> ==Сучасні словники==<br /> Тлумачення слова у сучасних словниках<br /> ==Ілюстрації==<br /> {| style=&quot;width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center&quot; <br /> |- valign=&quot;top&quot;<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Pic_I_V_Ivasiuk_Mykola_Bohdan_Khmelnytskys_Entry_to_Kyiv.jpg|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] <br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]<br /> |}<br /> <br /> ==Медіа==<br /> <br /> ==Див. також==<br /> <br /> ==Джерела та література==<br /> <br /> ==Зовнішні посилання==<br /> <br /> [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]<br /> [[Категорія:Ге]]</div>

Олександр Степанюк https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Pic_I_V_Ivasiuk_Mykola_Bohdan_Khmelnytskys_Entry_to_Kyiv.jpg 2013-11-29T19:34:37Z

<p>Олександр Степанюк: </p> <hr /> <div></div>

Олександр Степанюк https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B0 2013-11-29T19:31:01Z

<p>Олександр Степанюк: </p> <hr /> <div>'''Гетьма́нщина''' або Ві́йсько Запоро́зьке — українська козацька держава на території Наддніпрянщини, Сіверщини та Східного Поділля. Утворилася внаслідок найбільшого козацького повстання в Речі Посполитій — Хмельниччини. Головою держави виступав виборний гетьман. 1654 року перебувала під протекторатом московського царя, з 1658 року — польського короля. Протягом другої половини 17 — початку 18 століття, в ході громадянської війни, позмінно визнавала верховенство Московського царства, Речі Посполитої та Османської імперії. 1667 року розділена по Дніпру на Правобережну і Лівобережну Україну згідно з Андрусівським миром між Річчю Посполитою та Московським царством. Після остаточного скасування в Речі Посполитій козацького устрою на Правобережжі 1699 року, продовжила існування на теренах Лівобережжя. Виконувала роль заслону для Російської імперії від Речі Посполитої, Османської імперії та Кримського ханства. 1709 року, під час Великої північної війни, невдало намагалася перейти під протекторат Швеції. Протягом 18 століття поступово втратила політичну і економічну автономію. 1764 року наказом імператриці Катерини ІІ була позбавлена інституту гетьмана, а 1786 року — козацького полкового устрою. 1765 року перетворена на Малоросійську губернію Російської імперії.<br /> <br /> ==Географія ==<br /> <br /> Гетьманщина за правління Богдана Хмельницького охоплювала землі площею понад 200 тисяч км²[3]. Західний кордон відповідав західній межі Брацлавського воєводства Речі Посполитої, північний і східний кордони — рубежам Київського і Чернігівського воєводств. Південні землі обмежувалися кордонами володінь козаків-січовиків. У 1650-х роках козацька держава деякий час контролювала частину Південної Білорусі. Судову владу представляв Генеральний суд на чолі з 9. Генеральним суддею. Він тлумачив звичаї і закони, вершив суд над державними злочинцями, розглядало апеляції і прохання про помилування, контролював роботу місцевих судів. На засідання Генерального суду скликали підконтрольних генеральному судді суддів з міст і селищ. Всі судді були виборними.<br /> Регіони:<br /> Наддніпрянщина<br /> Лівобережна Україна<br /> Правобережна Україна<br /> Сіверщина<br /> Запорожжя<br /> Рельєф:<br /> Придніпровська височина, Придніпровська низовина<br /> Річки:<br /> Дніпро, Десна, Горинь, Прип'ять, Ворскла<br /> Клімат:<br /> Помірно-континентальний клімат<br /> <br /> == Заснування==<br /> Гетьманщина виникла в результаті великого козацького повстання в Речі Посполитій, що спалахнуло 1648 року в українських землях під проводом Богдана Хмельницького. Причинами повстання були корупція королівських урядів, соціальне безправ'я усіх станів за винятком шляхти, економічні і національні утиски українців, активізація української православної церкви і зростання чисельності козацтва попри репресії уряду. Перші перемоги козаків над королівськими військами під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями сприяли розширенню соціальної бази повстання за рахунок українських селян, міщан і духовенства. Бунти охопили усю Наддніпрянщину, Сіверщину, Поділля, Волинь, Галичину. На початку 1649 року Київ зустрічав гетьмана Хмельницького як «Мойсея, спасителя, освободителя й визволителя народу з лядської неволі». Початково повстанці прагнули встановлення козацької автономії в Наддніпрянщині, проте на переговорах з королівськими емісарами під Замостям 1649 року вже мали намір «вибити з лядської неволі…народ увесь руський», «всю Русь по Львів, Холм і Галич». Реалізації планів завадила зрада козацького союзника, татарського хана, під час битв під Збаражем і Зборовом. Хмельницький був змушений укласти з польським королем Яном ІІ Казимиром Зборівський договір. За цим договором Військо Запорозьке отримувало автономію, очолювану гетьманом, у складі трьох воєводств — Київського, Чернігівського і Брацлавського, а також східних районів Волині та Поділля.<br /> Зборівська угода не влаштовувала ні козаків, ні шляхетську Річ Посполиту. 1650 року обидві сторони стали готуватися до нової війни. Вирішальна битва відбулася 1651 року під Берестечком, де козаки зазнали нищівної поразки через відступ татарських союзників з поля бою. Ця поразка перетворила повстання з громадянської козацько-шляхетської війни на війну українсько-польську. Під Білою Церквою Хмельницький був змушений підписати нову мирну угоду. За Білоцерківським договором 1651 року козацька автономія обмежувалася лише Київським воєводством. Оскільки ратифікація договору була зірвана в польському Сеймі, козацька сторона розпочала нові воєнні дії. 1652 року вояки Хмельницького помстилися противнику під Батогом, але 1653 року знову були зраджені татарами під Жванцем.<br /> В результаті перманентних воєн з Річчю Посполитою козацька Гетьманщина фактично опинилася незалежною, але не мала міжнародного юридичного визнання. Ненадійність союзу із Кримським ханством змушувала Хмельницького шукати поміч в боротьбі проти Варшави закордоном. Серед кандидатів, які могли прийняти козаків під протекторат, гетьман розглядав Османського султана Мехмеда та Московського царя Олексія. В результаті тривалих перегорів козацька сторона обрала останнього. 1654 року на Переяславській раді Хмельницький зі старшиною присягнули на вірність цареві в обмін на визнання самоврядування Гетьманщини та оголошення війни Речі Посполитій. Додаткові умови московсько-козацького союзу визначалися Березневими статтями, що були підписані гетьманом того ж року.<br /> Навесні 1654 року козацько-московське військо вдерлося на територію Литви. Козаки самостійно захопили південну Білорусь, і спільно із московитами здобули столицю Вільню. У відповідь, польська армія, разом із кримськими татарами, розпочала похід на українську Брацлавщину. Хмельницький спинив противника 1655 року в битві під Охматовим. Воєнним послабленням Речі Посполитої скористалася Швеція. 1655 року шведський король Карл X розпочав війну проти поляків у Прибалтиці. Наступного року, боячись посилення шведів в регіоні, Московія оголосила їм війну і уклала з Річчю Посполитою сепаратний Віленський мир. Московити не допустили козаків до переговорів з поляками й противилися приєднанню Південної Білорусі до Гетьманщини. Через порушення Переяславських домовленостей Хмельницький уклав угоду зі Швецією і Трансільванією, ворогами Москви, й продовжив боротьбу проти Речі Посполитої. Він також відновив дипломатичні контакти з Кримом, вбачаючи небезпеку козацькому суверенітету з північного сходу.<br /> <br /> == Занепад ==<br /> 1715 — ліквідація виборності посад.<br /> 1722 — Малоросійська колегія (перша)<br /> 1723 — Арешт Полуботка<br /> 1728 — Рішительні пункти (Апостол)<br /> 1734 — Правління гетьманського уряду (Шаховський)<br /> 1750 — відновлення гетьманства (Розумовський)<br /> 1754 — ліквідація українсько-російського митного кордону<br /> 1764 — ліквідація гетьманства, Малоросійська колегія (друга)<br /> 1781 — ліквідація полково-сотенного устрою, утворення намісництв<br /> 1783 — закріпачення селян<br /> 1791 — місія Капніста до Прусії з метою відновлення незалежності<br /> <br /> <br /> ==Сучасні словники==<br /> Тлумачення слова у сучасних словниках<br /> ==Ілюстрації==<br /> {| style=&quot;width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center&quot; <br /> |- valign=&quot;top&quot;<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]<br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] <br /> |style=&quot;width:20%; padding-top:1em;&quot;| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]<br /> |}<br /> ==Медіа==<br /> <br /> ==Див. також==<br /> <br /> ==Джерела та література==<br /> <br /> ==Зовнішні посилання==<br /> <br /> [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]<br /> [[Категорія:Ге]]</div>

Олександр Степанюк https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B0 2013-11-29T19:29:43Z

<p>Олександр Степанюк: /* Руїна */</p> <hr /> <div>'''Гетьма́нщина''' або Ві́йсько Запоро́зьке — українська козацька держава на території Наддніпрянщини, Сіверщини та Східного Поділля. Утворилася внаслідок найбільшого козацького повстання в Речі Посполитій — Хмельниччини. Головою держави виступав виборний гетьман. 1654 року перебувала під протекторатом московського царя, з 1658 року — польського короля. Протягом другої половини 17 — початку 18 століття, в ході громадянської війни, позмінно визнавала верховенство Московського царства, Речі Посполитої та Османської імперії. 1667 року розділена по Дніпру на Правобережну і Лівобережну Україну згідно з Андрусівським миром між Річчю Посполитою та Московським царством. Після остаточного скасування в Речі Посполитій козацького устрою на Правобережжі 1699 року, продовжила існування на теренах Лівобережжя. Виконувала роль заслону для Російської імперії від Речі Посполитої, Османської імперії та Кримського ханства. 1709 року, під час Великої північної війни, невдало намагалася перейти під протекторат Швеції. Протягом 18 століття поступово втратила політичну і економічну автономію. 1764 року наказом імператриці Катерини ІІ була позбавлена інституту гетьмана, а 1786 року — козацького полкового устрою. 1765 року перетворена на Малоросійську губернію Російської імперії.<br /> <br /> ==Географія ==<br /> <br /> Гетьманщина за правління Богдана Хмельницького охоплювала землі площею понад 200 тисяч км²[3]. Західний кордон відповідав західній межі Брацлавського воєводства Речі Посполитої, північний і східний кордони — рубежам Київського і Чернігівського воєводств. Південні землі обмежувалися кордонами володінь козаків-січовиків. У 1650-х роках козацька держава деякий час контролювала частину Південної Білорусі. Судову владу представляв Генеральний суд на чолі з 9. Генеральним суддею. Він тлумачив звичаї і закони, вершив суд над державними злочинцями, розглядало апеляції і прохання про помилування, контролював роботу місцевих судів. На засідання Генерального суду скликали підконтрольних генеральному судді суддів з міст і селищ. Всі судді були виборними.<br /> Регіони:<br /> Наддніпрянщина<br /> Лівобережна Україна<br /> Правобережна Україна<br /> Сіверщина<br /> Запорожжя<br /> Рельєф:<br /> Придніпровська височина, Придніпровська низовина<br /> Річки:<br /> Дніпро, Десна, Горинь, Прип'ять, Ворскла<br /> Клімат:<br /> Помірно-континентальний клімат<br /> <br /> == Заснування==<br /> Гетьманщина виникла в результаті великого козацького повстання в Речі Посполитій, що спалахнуло 1648 року в українських землях під проводом Богдана Хмельницького. Причинами повстання були корупція королівських урядів, соціальне безправ'я усіх станів за винятком шляхти, економічні і національні утиски українців, активізація української православної церкви і зростання чисельності козацтва попри репресії уряду. Перші перемоги козаків над королівськими військами під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями сприяли розширенню соціальної бази повстання за рахунок українських селян, міщан і духовенства. Бунти охопили усю Наддніпрянщину, Сіверщину, Поділля, Волинь, Галичину. На початку 1649 року Київ зустрічав гетьмана Хмельницького як «Мойсея, спасителя, освободителя й визволителя народу з лядської неволі». Початково повстанці прагнули встановлення козацької автономії в Наддніпрянщині, проте на переговорах з королівськими емісарами під Замостям 1649 року вже мали намір «вибити з лядської неволі…народ увесь руський», «всю Русь по Львів, Холм і Галич». Реалізації планів завадила зрада козацького союзника, татарського хана, під час битв під Збаражем і Зборовом. Хмельницький був змушений укласти з польським королем Яном ІІ Казимиром Зборівський договір. За цим договором Військо Запорозьке отримувало автономію, очолювану гетьманом, у складі трьох воєводств — Київського, Чернігівського і Брацлавського, а також східних районів Волині та Поділля.<br /> Зборівська угода не влаштовувала ні козаків, ні шляхетську Річ Посполиту. 1650 року обидві сторони стали готуватися до нової війни. Вирішальна битва відбулася 1651 року під Берестечком, де козаки зазнали нищівної поразки через відступ татарських союзників з поля бою. Ця поразка перетворила повстання з громадянської козацько-шляхетської війни на війну українсько-польську. Під Білою Церквою Хмельницький був змушений підписати нову мирну угоду. За Білоцерківським договором 1651 року козацька автономія обмежувалася лише Київським воєводством. Оскільки ратифікація договору була зірвана в польському Сеймі, козацька сторона розпочала нові воєнні дії. 1652 року вояки Хмельницького помстилися противнику під Батогом, але 1653 року знову були зраджені татарами під Жванцем.<br /> В результаті перманентних воєн з Річчю Посполитою козацька Гетьманщина фактично опинилася незалежною, але не мала міжнародного юридичного визнання. Ненадійність союзу із Кримським ханством змушувала Хмельницького шукати поміч в боротьбі проти Варшави закордоном. Серед кандидатів, які могли прийняти козаків під протекторат, гетьман розглядав Османського султана Мехмеда та Московського царя Олексія. В результаті тривалих перегорів козацька сторона обрала останнього. 1654 року на Переяславській раді Хмельницький зі старшиною присягнули на вірність цареві в обмін на визнання самоврядування Гетьманщини та оголошення війни Речі Посполитій. Додаткові умови московсько-козацького союзу визначалися Березневими статтями, що були підписані гетьманом того ж року.<br /> Навесні 1654 року козацько-московське військо вдерлося на територію Литви. Козаки самостійно захопили південну Білорусь, і спільно із московитами здобули столицю Вільню. У відповідь, польська армія, разом із кримськими татарами, розпочала похід на українську Брацлавщину. Хмельницький спинив противника 1655 року в битві під Охматовим. Воєнним послабленням Речі Посполитої скористалася Швеція. 1655 року шведський король Карл X розпочав війну проти поляків у Прибалтиці. Наступного року, боячись посилення шведів в регіоні, Московія оголосила їм війну і уклала з Річчю Посполитою сепаратний Віленський мир. Московити не допустили козаків до переговорів з поляками й противилися приєднанню Південної Білорусі до Гетьманщини. Через порушення Переяславських домовленостей Хмельницький уклав угоду зі Швецією і Трансільванією, ворогами Москви, й продовжив боротьбу проти Речі Посполитої. Він також відновив дипломатичні контакти з Кримом, вбачаючи небезпеку козацькому суверенітету з північного сходу.<br /> <br /> == Занепад ==<br /> 1715 — ліквідація виборності посад.<br /> 1722 — Малоросійська колегія (перша)<br /> 1723 — Арешт Полуботка<br /> 1728 — Рішительні пункти (Апостол)<br /> 1734 — Правління гетьманського уряду (Шаховський)<br /> 1750 — відновлення гетьманства (Розумовський)<br /> 1754 — ліквідація українсько-російського митного кордону<br /> 1764 — ліквідація гетьманства, Малоросійська колегія (друга)<br /> 1781 — ліквідація полково-сотенного устрою, утворення намісництв<br /> 1783 — закріпачення селян<br /> 1791 — місія Капніста до Прусії з метою відновлення незалежності<br /> <br /> <br /> [[Категорія:Ге]]</div>

Олександр Степанюк https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B0 2013-11-29T19:29:20Z

<p>Олександр Степанюк: </p> <hr /> <div>'''Гетьма́нщина''' або Ві́йсько Запоро́зьке — українська козацька держава на території Наддніпрянщини, Сіверщини та Східного Поділля. Утворилася внаслідок найбільшого козацького повстання в Речі Посполитій — Хмельниччини. Головою держави виступав виборний гетьман. 1654 року перебувала під протекторатом московського царя, з 1658 року — польського короля. Протягом другої половини 17 — початку 18 століття, в ході громадянської війни, позмінно визнавала верховенство Московського царства, Речі Посполитої та Османської імперії. 1667 року розділена по Дніпру на Правобережну і Лівобережну Україну згідно з Андрусівським миром між Річчю Посполитою та Московським царством. Після остаточного скасування в Речі Посполитій козацького устрою на Правобережжі 1699 року, продовжила існування на теренах Лівобережжя. Виконувала роль заслону для Російської імперії від Речі Посполитої, Османської імперії та Кримського ханства. 1709 року, під час Великої північної війни, невдало намагалася перейти під протекторат Швеції. Протягом 18 століття поступово втратила політичну і економічну автономію. 1764 року наказом імператриці Катерини ІІ була позбавлена інституту гетьмана, а 1786 року — козацького полкового устрою. 1765 року перетворена на Малоросійську губернію Російської імперії.<br /> <br /> ==Географія ==<br /> <br /> Гетьманщина за правління Богдана Хмельницького охоплювала землі площею понад 200 тисяч км²[3]. Західний кордон відповідав західній межі Брацлавського воєводства Речі Посполитої, північний і східний кордони — рубежам Київського і Чернігівського воєводств. Південні землі обмежувалися кордонами володінь козаків-січовиків. У 1650-х роках козацька держава деякий час контролювала частину Південної Білорусі. Судову владу представляв Генеральний суд на чолі з 9. Генеральним суддею. Він тлумачив звичаї і закони, вершив суд над державними злочинцями, розглядало апеляції і прохання про помилування, контролював роботу місцевих судів. На засідання Генерального суду скликали підконтрольних генеральному судді суддів з міст і селищ. Всі судді були виборними.<br /> Регіони:<br /> Наддніпрянщина<br /> Лівобережна Україна<br /> Правобережна Україна<br /> Сіверщина<br /> Запорожжя<br /> Рельєф:<br /> Придніпровська височина, Придніпровська низовина<br /> Річки:<br /> Дніпро, Десна, Горинь, Прип'ять, Ворскла<br /> Клімат:<br /> Помірно-континентальний клімат<br /> <br /> == Заснування==<br /> Гетьманщина виникла в результаті великого козацького повстання в Речі Посполитій, що спалахнуло 1648 року в українських землях під проводом Богдана Хмельницького. Причинами повстання були корупція королівських урядів, соціальне безправ'я усіх станів за винятком шляхти, економічні і національні утиски українців, активізація української православної церкви і зростання чисельності козацтва попри репресії уряду. Перші перемоги козаків над королівськими військами під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями сприяли розширенню соціальної бази повстання за рахунок українських селян, міщан і духовенства. Бунти охопили усю Наддніпрянщину, Сіверщину, Поділля, Волинь, Галичину. На початку 1649 року Київ зустрічав гетьмана Хмельницького як «Мойсея, спасителя, освободителя й визволителя народу з лядської неволі». Початково повстанці прагнули встановлення козацької автономії в Наддніпрянщині, проте на переговорах з королівськими емісарами під Замостям 1649 року вже мали намір «вибити з лядської неволі…народ увесь руський», «всю Русь по Львів, Холм і Галич». Реалізації планів завадила зрада козацького союзника, татарського хана, під час битв під Збаражем і Зборовом. Хмельницький був змушений укласти з польським королем Яном ІІ Казимиром Зборівський договір. За цим договором Військо Запорозьке отримувало автономію, очолювану гетьманом, у складі трьох воєводств — Київського, Чернігівського і Брацлавського, а також східних районів Волині та Поділля.<br /> Зборівська угода не влаштовувала ні козаків, ні шляхетську Річ Посполиту. 1650 року обидві сторони стали готуватися до нової війни. Вирішальна битва відбулася 1651 року під Берестечком, де козаки зазнали нищівної поразки через відступ татарських союзників з поля бою. Ця поразка перетворила повстання з громадянської козацько-шляхетської війни на війну українсько-польську. Під Білою Церквою Хмельницький був змушений підписати нову мирну угоду. За Білоцерківським договором 1651 року козацька автономія обмежувалася лише Київським воєводством. Оскільки ратифікація договору була зірвана в польському Сеймі, козацька сторона розпочала нові воєнні дії. 1652 року вояки Хмельницького помстилися противнику під Батогом, але 1653 року знову були зраджені татарами під Жванцем.<br /> В результаті перманентних воєн з Річчю Посполитою козацька Гетьманщина фактично опинилася незалежною, але не мала міжнародного юридичного визнання. Ненадійність союзу із Кримським ханством змушувала Хмельницького шукати поміч в боротьбі проти Варшави закордоном. Серед кандидатів, які могли прийняти козаків під протекторат, гетьман розглядав Османського султана Мехмеда та Московського царя Олексія. В результаті тривалих перегорів козацька сторона обрала останнього. 1654 року на Переяславській раді Хмельницький зі старшиною присягнули на вірність цареві в обмін на визнання самоврядування Гетьманщини та оголошення війни Речі Посполитій. Додаткові умови московсько-козацького союзу визначалися Березневими статтями, що були підписані гетьманом того ж року.<br /> Навесні 1654 року козацько-московське військо вдерлося на територію Литви. Козаки самостійно захопили південну Білорусь, і спільно із московитами здобули столицю Вільню. У відповідь, польська армія, разом із кримськими татарами, розпочала похід на українську Брацлавщину. Хмельницький спинив противника 1655 року в битві під Охматовим. Воєнним послабленням Речі Посполитої скористалася Швеція. 1655 року шведський король Карл X розпочав війну проти поляків у Прибалтиці. Наступного року, боячись посилення шведів в регіоні, Московія оголосила їм війну і уклала з Річчю Посполитою сепаратний Віленський мир. Московити не допустили козаків до переговорів з поляками й противилися приєднанню Південної Білорусі до Гетьманщини. Через порушення Переяславських домовленостей Хмельницький уклав угоду зі Швецією і Трансільванією, ворогами Москви, й продовжив боротьбу проти Речі Посполитої. Він також відновив дипломатичні контакти з Кримом, вбачаючи небезпеку козацькому суверенітету з північного сходу.<br /> <br /> == Руїна ==<br /> <br /> == Занепад ==<br /> 1715 — ліквідація виборності посад.<br /> 1722 — Малоросійська колегія (перша)<br /> 1723 — Арешт Полуботка<br /> 1728 — Рішительні пункти (Апостол)<br /> 1734 — Правління гетьманського уряду (Шаховський)<br /> 1750 — відновлення гетьманства (Розумовський)<br /> 1754 — ліквідація українсько-російського митного кордону<br /> 1764 — ліквідація гетьманства, Малоросійська колегія (друга)<br /> 1781 — ліквідація полково-сотенного устрою, утворення намісництв<br /> 1783 — закріпачення селян<br /> 1791 — місія Капніста до Прусії з метою відновлення незалежності<br /> <br /> <br /> [[Категорія:Ге]]</div>

Олександр Степанюк https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%93%D0%B0%D0%B7 2013-11-29T17:56:31Z

<p>Олександр Степанюк: </p> <hr /> <div><br /> Газ (нід. gas, від грец. chaos — хаос) — один із агрегатних станів речовини, для якого характерні великі відстані між частинками (молекулами, атомами, іонами) порівняно з твердим чи рідинним станами, слабка міжмолекулярна взаємодія, невпорядкованість структури, а середня кінетична енергія хаотичного руху частинок набагато більша за енергію взаємодії між ними. Характеристичною властивістю газу є те, що він здатний вільно поширюватися в усьому доступному для нього просторі[1], рівномірно заповнюючи його. На відміну від рідини та твердого тіла газ не утворює поверхні. Характерним прикладом газу є повітря.<br /> Газами називають також хімічні речовини, які перебувають в газоподібному стані за нормальних умов. В цьому сенсі повітря складається з кількох газів — азоту, кисню, діоксиду вуглецю, аргону та інших.<br /> == Хімічний склад ==<br /> Термін «газ» (нід. gas) є неологізмом і вперше використаний на початку 17-го столітті фламандським хіміком Ян Баптист ван Гельмонтом. Він застосував це слово, мабуть, як спрощену фонетичну транскрипцію грецького слова «Хаос» (грец. chaos) — «g» в голландській вимові звучить як українська літера «х» і в цьому випадку Ван Гельмонт просто застосував установлений у використанні серед алхіміків термін, що вперше з'явився в працях Парацельса. Відповідно до термінології Парацельса «хаос» означало щось на кшталт «дуже розріджена вода»[2].<br /> <br /> == Фізичні властивості та характеристики ==<br /> <br /> ==Макроскопічні характеристики ==<br /> <br /> Оскільки більшість газів складно або неможливо спостерігати безпосередньо нашими органами чуттів, вони описуються за допомогою чотирьох фізичних властивостей або макроскопічних характеристик: тиском, об'ємом, кількістю часток (хіміки, згрупували їх у моль (одиниця)) і температури. Ці чотири характеристики здавна неодноразово досліджувались вченими, такими як Роберт Бойль, Жак Шарль, Джон Дальтон, Джозеф Гей-Люссак та Амедео Авогадро для різних газів в різних умовах. Їхнє детальне вивчення в підсумку, призвело до встановлення математичного зв'язку між цими властивостями, вираженого у рівнянні стану ідеального газу (див. нижче розділ «Спрощені моделі газу»).<br /> Основною особливістю газу є те, що він заповнює весь доступний простір, не утворюючи поверхні. Гази завжди змішуються. Газ — ізотропна речовина, тобто його властивості не залежать від напрямку. За відсутності сил тяжіння тиск у всіх точках газу однаковий (див. Закон Паскаля).<br /> У полі сил тяжіння густина й тиск не однакові в кожній точці, зменшуючись із висотою за барометричною формулою. Відповідно, в полі сил тяжіння неоднорідною стає суміш газів. Важчі гази мають тенденцію осідати нижче, а легші — підніматися вгору. В полі тяжіння на будь-яке тіло в газі діє Архімедова сила, яку використовують повітряні кулі, заповнені легкими газами або гарячим повітрям.<br /> Газ має високу стисливість — при збільшенні тиску зростає його густина. При зростанні температури розширюються. При стискуванні газ може перейти в рідину, але конденсація відбувається не за будь-якої температури, а за температури, нижчій за критичну температуру. Критична температура є характеристикою конкретного газу й залежить від сил взаємодії між його молекулами. Так, наприклад, газ гелій можна зрідити тільки за температури, нижчій від 4,2 К.<br /> Існують гази, які при охолодженні переходять у тверде тіло, оминаючи рідку фазу. Перетворення рідини в газ називається випаровуванням, а безпосереднє перетворення твердого тіла в газ — сублімацією.<br /> <br /> <br /> == Співіснування з рідиною ==<br /> В певному діапазоні температури й тиску газова та рідка фаза однієї й тої ж речовини можуть співіснувати. Частина молекул газу переходить в рідину, яка має більшу густину, отже густина газу над поверхнею рідини може залишатися нижчою. Газ над поверхнею рідини називають парою.<br /> <br /> == Мікроскопічні характеристики ==<br /> <br /> Якби можна було спостерігати газ під потужним мікроскопом, можна побачити набір частинок (молекул, атомів, іонів, електронів і т. д.) без певної форми та об'єму, які знаходяться у хаотичному русі. Ці нейтральні частинки газу змінюють напрямок тільки тоді, коли вони стикаються з іншими частками або стінками ємкості. Якщо припустити, що ці взаємодії (удари) абсолютно пружні, ця речовина перетворюється з реального до ідеального газу. Ця частка з мікроскопічної точки зору газу описується молекулярно-кінетичною теорією. Всі передумови, що лежать у цій теорії можна знайти в розділі «Основні постулати» кінетичної теорії.<br /> <br /> == Вільний газ ==<br /> <br /> Вільний газ (рос.газ свободный; англ. free gas; нім. freies Gas n) — газові компоненти, в яких частинки газу (молекули, атоми) рухаються вільно, рівномірно заповнюючи за відсутності зовнішніх сил увесь наданий їм об'єм у пористих та тріщинуватих гірських породах, у повітряній атмосфері Землі.<br /> Вільний газ може знаходитися над нафтою в нафтовому пласті або в будь-якому резервуарі над рідиною (водою, нафтою тощо) в рівновазі з тим же газом у розчиненому стані. Вільний газ може виділятися із вугільних пластів у шахтах і створювати небезпеку в разі недотримання правил техніки безпеки. Вільний газ може переходити у зв'язаний (сорбований) стан і навпаки, він може виділятися у вигляді струменів із природних виходів на поверхню Землі, викидатись під великим тиском із жерла вулкана під час виверження тощо.<br /> За умовами знаходження в природі розрізняють вільний газ атмосфери та вільний газ літосфери; за формами прояву — газогенний, газоакумулятивний (газове скупчення), циркуляційний (повітряний), змішаний; за хімічним складом: вуглеводневий, вуглекислотний, азотний, сірководневий, гелієвий тощо.<br /> Кожний з цих типів зустрічається в природі як у чистому вигляді, так і в різних сумішах. Великі скупчення вільного газу, що мають промислову цінність, утворюються в літосфері.<br /> За хімічним складом вільні гази літосфери:<br /> суміш вуглеводнів від СН4 до С5Н12,<br /> азоту (N2),<br /> вуглекислого газу (СО2),<br /> сірководню (Н2S),<br /> водню (Н2),<br /> гелію (Не),<br /> оксид вуглецю (СО),<br /> аргону (Ar),<br /> пари ртуті (Hg) тощо.<br /> Вільні гази вуглеводневого типу, в якому переважає метан при порівняно невисокому вмісті (0,1%) важких вуглеводнів, відносяться до сухих, пісних газів. При вмісті гомологів метану від 1 до 5% вільний газ називається напівсухим.<br /> Вільний газ, що характеризується підвищеним вмістом гомологів метану (25% та більше), відносять до жирних газів. Чим вищі тиск і температура, тим більша кількість вуглеводнів міститься у вільному газ. Під час розробки покладів вільний газ можливе виділення (випадання) рідких вуглеводнів (конденсату) в пласті.<br /> <br /> == Насичений і ненасичений газ==<br /> Насичений газ (рос.газ насыщенный; англ. saturated gas; нім. gesättigtes Gas n) — вологий газ, в якого парціальний тиск пари дорівнює тиску насичення при заданій температурі. Протилежне — ненасичений газ.<br /> Ненасичений газ (рос.газ ненасыщенный; англ. unsaturated gas; нім. ungesättigtes Gas) — вологий газ, в якого парціальний тиск пари є меншим тиску насичення при заданій температурі. Протилежне — насичений газ.<br /> <br /> ==Ілюстрації==<br /> &lt;gallery&gt;<br /> Файл:gas2.jpg|<br /> Файл:692967_3.jpg|<br /> Файл:Inostrannyi_eqspert_Uqraina_mozhet_utroit_dobychu_gaza.jpg|<br /> Файл:image014.jpg|<br /> Файл:A26-19_1.jpg|<br /> Файл:577098_3.jpg|<br /> Файл:Lngtanker.jpg|<br /> Файл:20040630_drillrig.jpg|<br /> Файл:Kartinka_gaza.jpg|<br /> Файл:22_Glavniii_sait_2840_gas_big.jpg|<br /> &lt;/gallery&gt;<br /> <br /> ==Медіа==<br /> {{#ev:youtube|gcxMCQ9-w54#t=42}}<br /> {{#ev:youtube|RUYxUmeeSkc}}<br /> {{#ev:youtube|1Osjm_ifI_4}}<br /> <br /> ==Див. також==<br /> [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BD%D0%B0%D1%84%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9_%D0%B3%D0%B0%D0%B7 Зріджений нафтовий газ]<br /> [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%BE%D0%BA_%D0%A1%D0%9F%D0%93_%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B2 Список СПГ терміналів]<br /> <br /> ==Джерела та література==<br /> Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.<br /> В. І. Саранчук, М. О. Ільяшов, В. В. Ошовський, В. С. Білецький. Хімія і фізика горючих копалин. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2008. — с. 600. ISBN 978-966-317-024-4<br /> <br /> ==Зовнішні посилання==<br /> <br /> [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]] <br /> <br /> <br /> [[Категорія:Га]]</div>

Олександр Степанюк