Київський столичний університет імені Бориса Грінченка - Внесок користувача [uk]

Єнерал

2014-12-02T16:21:12Z

Олександра1998:

'''Єнерал, -ла, '''''м. ''Генералъ. ''Там сидять поло неї паниєнерали. ''Чуб. V. 778.

== Сучасні славники ==

'''[http://sum.in.ua/s/gheneral Академічний тлумачний словник (1970—1980)]'''

ГЕНЕРА́Л, а, чол. Військове звання або чин вищого командного складу армії, а також особа з цим званням. У колясі генерал, з золотими китицями на плечах, на грудях золота звізда, а на шиї усе хрести (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 141); Всі боролись за Отчизну милу, Як за життя, — солдат і генерал (Максим Рильський, I, 1956, 283); * У порівняннях. При медалях, в мундирі Самсон, посивілий в підземнім бою, йде, немов генерал, і з-під крон оглядає сторонку свою (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 25);
// Звання керівних осіб деяких цивільних відомств.

▲ Генерал-майор — перше за ступенем генеральське звання, а також особа з цим званням. [Хацько:] Я чув, що генерал-майор колись Сам в розвідку ходив (Любомир Дмитерко, Драм. тв., 1958, 12); Генерал-лейтенант — друге за ступенем генеральське звання, а також особа з цим званням. В навстіж відчинених дверях молодих зустрів генерал-лейтенант Григорій Григорович (Олександр Довженко, I, 1958, 332); Генерал-полковник — третє за ступенем генеральське звання, а також особа з цим званням; Генерал армії — найвище генеральське звання, а також особа з цим званням.

'''[http://slovopedia.org.ua/35/53395/63777.html Орфографічний словник української мови]'''

Єнера́л
іменник чоловічого роду, істота

'''[http://slovopedia.org.ua/36/53395/236905.html Словник іншомовник слів]'''

Єнерал; ч.
(лат., загальний, спільний)
військове звання або чин вищого командною складу збройних сил, а також керівних осіб деяких цивільних відомств.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Генерал.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Генерал_2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Генерал_3.jpg|x140px]]

|}

[[Категорія:Єн]]

Файл:Генерал 3.jpg

2014-12-02T16:19:23Z

Олександра1998:

Файл:Генерал 2.jpg

2014-12-02T16:18:54Z

Олександра1998:

Файл:Генерал.jpg

2014-12-02T16:18:18Z

Олександра1998:

Живіт

2014-12-02T16:08:11Z

Олександра1998:

'''Живіт, -вота, '''''м. ''1) Животъ. ''Живіт товстий, а лоб пустий. ''Ном. № 6358. '''Бере, хапає за живіт'''. Говорится о боли въ животѣ, а также и для обозначенія зависти, скупости, горя объ утратѣ и пр. Ном. № 8159. ''Бере як багатого за живіт. ''Ном. № 13886. '''Будь здорова з животом'''! Привѣтствіе отца дочери, когда онъ придетъ къ ней на родины. Мил. 21. '''Бабини животи'''. Трясина, болото. Ном. № 13430. 2) Жизнь. ''Даруй мене животом. ''Черк. у. За живота. При жизни. ''Даю ще за живота свого на діти дещо з худоби своєї. Те станеться за нашого ще живота. ''К. XII. 14. '''Мати бога в животі'''. Имѣть совѣсть. ''На таку людину хто ж таки стане ремствувать, коли вона має Бога в животі. ''Хата, 184. ''Чи в тебе Бога в животі нема, що.... ти все по тих шинках тягаєшся? ''Рудч. Ск. II. 22. '''К животу зболити'''. Пощадить, не убить. ''Дам я тобі.... старшого сина на послугу, він тобі колись пригодиться за те, що ти мене ''(вовчицю) ''к животу зволив. ''Рудч. Ск. І. 134. Ум. '''Животик, животок, животочок. '''Ув. '''Животище. '''

== Сучасні словники ==

'''[http://sum.in.ua/s/zhyvit Академічний тлумачний словник (1970—1980)]'''

ЖИВІ́Т, вота, чол.

1. Частина тіла людини і тварини, в якій містяться шлунок, кишечник, печінка і т. ін. Гафійка чухала їм [свиням] животи, такі рожеві, повні (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 51); Колись гарний, з палкими очима молодий хлопець дивився тепер хитро, ходив з закругленим животом і усміхався (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 40);
// Про шлунок, кишечник. Заболіла головонька, Заболів живіт, Упав чумак коло воза (Тарас Шевченко, II, 1953, 127); У животі в матушки Раїси приємно бурчало від ситої м'ясної вечері (Олесь Донченко, III, 1956, 23);
// Протилежна від спини частина людського тіла. Не влежить [відьма] довго, бо тільки і можна животом, лежати (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 188); Він повз на животі, стогнучи й ойкаючи (Олесь Донченко, III, 1956, 142).

♦ Брати (взяти) за живіт, безос.: а) боліти в животі від голоду. Вже йому дуже брало за живіт і печінки під серце підступали, бо не обідав [сотник] І досі (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 185); б) кого-небудь щось сильно хвилює, глибоко вражає. Слізьми троянці облилися, Енея за живіт бере (Іван Котляревський, I, 1952, 68); Від реготу (сміху) братися (взятися) за живіт; [Реготати (сміятися)] — аж за живіт (животи) братися (взятися) — дуже сміятися. Так он біда: куди він не поткнеться — Усяк від реготу береться за живіт (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 62); Іноді було насмішить [дід] бесіду, аж за животи беруться (Панас Мирний, II, 1954, 115); Живіт присох до спини (до хребта) — хто-небудь дуже голодний або дуже худий. — Чого ти чванишся? Старці, злидні, животи з голоду присохли до спини, а воно приндиться... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 17); — А чи не розжився б я у вас на шматочок хліба? Вже живіт до хребта присох... (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 55); Живіт як бубон — твердий живіт від переповнення шлунка. А вишень, а груш солодких було як наїсися — цілий день живіт як бубон (Олександр Довженко, II, 1959, 10); Кричати (репетувати) [як] на живіт — сильно кричати, репетувати. Осатаніла вража баба І крикнула як на живіт (Іван Котляревський, I, 1952, 182); Житці виходили подивитися, хто там так на живіт репетує (Панас Мирний, IV, 1955, 82); Мати бога в животі, ірон. — мати, совість, робити по совісті. — Бога в животі не мають [пани], серця не мають! Дитина недужа, вмирає, а ти, мати, на роботу іди?! (Панас Мирний, I, 1954, 302); Тягти за живіт, безос. — дуже хотіти їсти. Він не їв цілий день. Його тягло за живіт (Нечуй-Левицький, II, 1956, 300); Тьохнуло (похолонуло) в животі, безос. — кого-небудь раптово охопило почуття страху. Як уздрів його Трохим, так і руки, і ноги опустилися, і у животі похолонуло (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 408).

2. заст. Життя. Його сивуха запалила І живота укоротила, 1 він, як муха в зиму, зслиз (Іван Котляревський, I, 1952, 90); Боярин Семен Олуєвич підніс руку з мечем, і галас ущух. — Клянуся живіт свій покласти за князя Данила (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 26). За живота, заст. — за життя. — О! почекайте лиш, не буде в вас охоти За живота чортам служить! — Цар грізно загукав (Євген Гребінка, I, 1957, 64).

'''[http://slovopedia.org.ua/35/53398/79855.html Орфографічний словник української мови]'''

Живі́т
іменник чоловічого роду

'''[http://slovopedia.org.ua/41/53398/264676.html Словник синонімів]'''

ЖИВІТ
черево, пузо, брюхо, зн. утроба; ЖМ. шлунок, кишки; З. життя; зн. животина.

== Ілюстрації ==

{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Живіт_2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Живіт.jpg|x140px]]

|}

== Медіа ==

{{#ev:youtube| DfLs0eXqfvk}}

[[Категорія:Жи]]

Файл:Живіт.jpg

2014-12-02T16:06:03Z

Олександра1998:

Файл:Живіт 2.jpg

2014-12-02T16:05:32Z

Олександра1998: Олександра1998 завантажив нову версію «Файл:Живіт 2.jpg»

Линь

2014-12-02T15:56:57Z

Олександра1998:

'''Линь, (ня? '''''м''.). Раст. Artemisia campestris. Лв. 97.

== Сучасні словники ==

'''[http://sum.in.ua/s/lynj Академічний тлумачний словник (1970—1980)]'''

ЛИНЬ, і, жін., поет. Дія за значенням линути. Хлоп'ячий гамір, вітру тепла линь, Багряний цвіт вечірньої зірниці.. Це все влилося казкою у спокій (Андрій Малишко, Книга.., 1954, 79); І дайте плавність, дайте зграйність І ніжну линь його пісень Моїм пісням (Микола Шеремет, Дорога.., 1957, 5).

'''[http://slovopedia.org.ua/35/53403/109172.html Орфографічний словник української мови]'''

линь
іменник жіночого роду
від: ли́нути
поет.

[[Категорія:Ли]]

Архимандрит

2014-12-02T15:50:35Z

Олександра1998:

'''Архимандри́т, -та''' и '''архимандри́та, -ти,''' ''м.'' Архимандритъ. ''З манастира святого у золоті, аж сяє, сам архимандрит вихожає.'' Шевч. 233. ''Ось ходімо лиш до архімандрити, до нашого порадника.'' К. ЧР. 131.

== Сучасні словники ==

'''[http://sum.in.ua/s/arkhimandryt Академічний тлумачний словник (1970—1980)]'''

АРХІМАНДРИ́Т, а, чол. Найвище духовне звання в монахів; титул ігумена монастиря;

// Особа, що має цей титул. З монастиря.. У золоті, аж сяє, Сам архімандрит вихожає, Акафіст читає (Тарас Шевченко, II, 1953, 137); Пиячив наш отець архімандрит з панотцями, роздаровував селян і монастирське майно родичам (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 77).

'''[http://sum.in.ua/s/arkhimandryt Орфографічний словник української мови]'''

Архімандри́т
іменник чоловічого роду, істота

'''[http://slovopedia.org.ua/29/53392/5570.html УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія)]'''

АРХІМАНДРИТ
(грец. старший над вівчарнею, тобто монастирем, де живуть Христові вівці)
вище духовне звання ченців великих православних чоловічих монастирів, ректорів духовних семінарій, провідників духовних місій; у грец. церкві вживалося з V ст.; в Україні вперше зустрічається під 1174 щодо ігумена Києво-Печерського монастиря Полікарпа.

== Ілюстрації ==

{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Архімандрит.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Архімандрит_2.jpg|x140px]]

|}

== Медіа ==
{{#ev:youtube| 3X0ulQ3pUh0}}

[[Категорія:Ар]]

Архимандрит

2014-12-02T15:49:28Z

Олександра1998:

Файл:Архімандрит 2.jpg

2014-12-02T15:48:46Z

Олександра1998:

Файл:Архімандрит.jpg

2014-12-02T15:48:01Z

Олександра1998:

Фіцька

2014-12-02T15:36:54Z

Олександра1998:

'''Фіцька, -ки, '''''ж. ''Легкомысленная молодая женщина или дѣвушка. ''Крутитсє тота фіцька. ''Вх. Зн. 75.

== Сучасні словники ==

'''[http://ukrainian_explanatory.academic.ru/188843/%D1%84%D1%96%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0 Український тлумачний словник]'''

фіцька
-и, ж., зах.
Фіфа.

'''[http://sum.in.ua/s/fifa Академічний тлумачний словник (1970—1980)]'''

ФІ́ФА, и, жін., зневажл. Пуста, легковажна дівчина або молода жінка крикливо одягнена. Не зміряти сили, відваги, Що в цьому змаганні кипить. Ви чуєте, фіфи й стиляги, Як треба по-справжньому жить! (Степан Олійник, Вибр., 1959, 223).

'''[http://slovopedia.org.ua/35/53412/217835.html Орфографічний словник української мови]'''

ФІФА́
абревіатура
Міжнародна федерація футболу
незмінювана словникова одиниця

[[Категорія:Фі]]

Рапак

2014-12-02T15:24:00Z

Олександра1998:

'''Рапак, -ка, '''''м. ''Птица дергачъ. Вх. Лем. 459.

== Сучасні словники ==

'''[http://sum.in.ua/s/derkach Академічний тлумачний словник (1970—1980)]'''

ДЕРКАЧ 1, а, чол. Невеликий перелітний птах з жовтувато-бурим оперенням, який відзначається характерним скрипучим криком. Не співає соловейко, Лиш деркач дере, Вмерла вже весна кохана, Жаль мене бере (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 347); Висока трава чіплялася за ноги, скрипів деркач, кумкали жаби, але Сава Петрович нічого цього не помічав (Олесь Донченко, VI, 1957, 175); * У порівняннях. Брехач — як деркач: усе дерчить (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 189).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 252.)

ДЕРКАЧ 2, а, чол.

1. Стертий віник. Весела загадка сміється, Що із брехні спекла калач, — Як свіжий — віником він зветься, А як пристаріє — деркач (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 317); Він.. пильно обтрусив старим деркачем великі й довгі, аж за коліно, чоботи й пішов до хати (Григорій Епік, Тв., 1958, 395); * У порівняннях. Посіклася пишна грива, Мов деркач зробився хвіст (Сергій Воскрекасенко, З перцем!, 1957, 62).

2. перен. Про щось обсмикане, обірване. — Треба вже, — заговорив панотець, — набрати для неї додільне платтячко, де ж їй ходити таким деркачем! (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 73); З мерзлої землі вставали деркачі брудного, дорідного, торішнього бур'яну (Іван Ле, Мої листи, 1945, 183).

'''[http://slovopedia.org.ua/35/53408/178515.html Орфографічний словник української мови]'''

Рапа́к
іменник чоловічого роду, істота
деркач - птах
діал.

== Ілюстрації ==

{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Рапак.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Рапак2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Derkach_velikiy.jpg|x140px]]

|}

== Медіа ==

{{#ev:youtube| DCzO4F9YOnk}}

[[Категорія:Ра]]

Файл:Derkach velikiy.jpg

2014-12-02T15:20:58Z

Олександра1998:

Файл:Рапак2.jpg

2014-12-02T15:20:27Z

Олександра1998:

Файл:Рапак.jpg

2014-12-02T15:20:02Z

Олександра1998:

Грати

2014-12-02T15:10:11Z

Олександра1998:

'''Грати, граю, -єш, '''''гл. ''1) Играть на инструментѣ. ''Бас гуде, скрипка грає. ''Ном. № 5736. ''Не в тую дудку грають. ''Ном. № 5092. 2) Играть въ какую либо игру. ''Ой та сіли вечеряти, по вечері в карти грати. ''Гол. І. 45. ''Собі очиці зав’язала і у панаса грати стала. ''Котл. Ен. І. 23. 3) '''Грати весілля'''. Играть свадьбу. ''Дай, Боже, знати з ким буду весілля грати. ''Ном. № 262. 4) Дѣлать быстрыя, рѣзвыя движенія напр. летая. ''У лузі маківка весною зацвіла.... Бабок, метеликів над нею грає сила. ''Греб. 370. ''Як назліталось до неї тих відьом сила! Давай його шукать; грали, грали по хаті, ніяк не найдуть. ''Грин. І. 286. О лошади: гарцовать. ''Грайте, коні, під нами! ''Мил. 159. ''Грай, кониченьку, під молоденьким Богданком. ''Чуб. ІІІ. 281. '''Грати конем'''. Гарцовать, скакать на лошади. ''А попереду N коником грає, коником грає, мечем махає. ''АД. І. 6. '''Риба грає'''. Рыба выбрасывается на поверхность воды. 5) '''Язиком грати'''. Льстить, пресмыкаться. 6) '''Море грає'''. Море бушуетъ. ''У неділю вранцірано сине море грало. ''Шевч. ''Як ось і море стало грати, великі хвилі піднялись, і вітри зачали бурхати, аж човни на морі тряслись. ''Котл. Ен. II. 6. 7) '''Сонце, зірниця, місяць грає'''. Влестить, играетъ. ХС. І. 75. ''По той бік Росі грала зірниця. ''Левиц. ''Сонце грає, вилискується в дощових краплях. ''Ком. Р. І. 21. ''Красно грає весняне сонце на чистому небі. ''Мир. Пов. II. 41. 8) '''Грати в дзвони'''. Звонить. ''Весь день во всі дзвони грали. ''Гол. І. 64. 9) О медѣ, пивѣ: бродить, играть. ''Мед вже почав у бочці грати. Чи не той то хміль.... що у пиві грає. ''АД. II. 77.

== Сучасні словники ==

'''[http://sum.in.ua/s/ghraty Академічний тлумачний словник (1970—1980)]'''

ГРА́ТИ 2, граю, граєш, недок.

1. перех. і без додатка, неперех., на чому — що. Виконувати що-небудь на музичному інструменті (про людину). У неділю на селі, У оранді на столі Сиділи лірники та грали По шелягу за танець (Тарас Шевченко, II, 1953, 77); Вона почала грати Бетговена «Місячну сонату» (Ольга Кобилянська, III, 1956, 227); Удень він спав, вночі йшов до Жигайлової пивниці грати на гітарі (Анатолій Шиян. Баланда, 1957, 85); * Образно. Вітер на сопілку грає (Володимир Сосюра, I, 1957, 60);
// Виконувати який-небудь музичний твір (про оркестр, радіолу і т. ін.). В залі ще грав оркестр, лунали пісні (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 24); У Вольдемаровій кімнаті то тихо, то голосно грає радіола (Захар Мороз, П'єси, 1959, 311); * У порівняннях. Говорить [Вівдя] тонісінько, мов сопілка грає (Нечуй-Левицький, II, 1956, 264);
// перен., на чому. Впливаючи на чиї-небудь почуття, інстинкти і т. ін., домагатися свого. Буржуазія завжди користувалася зброєю націоналізму проти робітничого руху і не пропускала жодної нагоди, щоб грати на національних почуттях мас (Шамота, Талант і народ, 1958, 74).

♦ В одну дудку грати див. дудка; Грати на нервах — дратувати, нервувати кого-небудь — Васька! Досить мені на нервах грати, а то я викину цю неможливу дудку (Антоненко-Давидович, За ширмою, 1963, 34); Грати першу (головну) скрипку — бути найголовнішим, найвпливовішим у якій-небудь справі. І в нинішньому році механізатори, як то кажуть, гратимуть першу скрипку у вирощуванні качанистої (Радянська Україна. 22.III 1961, 2).

2. неперех., з ким — чим, розм. Те саме, що гратися 1. З подругами ніколи не грала [Маруся] і.. до них і не виходила (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 65); А вона, моя голубка, Нічого не знав. Мов кошеня на припічку З старим котом грає... (Тарас Шевченко, II, 1953, 165).

♦ Грати з вогнем див. вогонь.

3. неперех., у що — чого і без додатка. Брати участь у якій-небудь грі. Я бачила, як він годинами стояв оддалік і дивився смутним і добрим поглядом на дітей, що грали в крокет (Леся Українка, III, 1952, 578); Малий зріст був найуразливішим місцем у Ігоря насамперед тому, що через це його неохоче приймали грати в футбол (Іван Багмут, Щасл. день.., 1951, 5); Взяла [царська дочка] карти й почала грати (Андрій Калин, Закарп. казки, 1955, 158).

♦ Грати в мовчанку — мовчати, ухилятися від розмов. [Ярина:] Я собі здумала: як ото наші хлопці грають в мовчанку (Леся Українка, III. 1952, 717); Грати весілля див. весілля.

4. неперех., перен. Перебувати весь час у русі (про комах, птахів, риб) В останньому промінні сонця грала дрібненька мушва і, мов сітка, мигтіла перед очима (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 27), Раптом плеснуло щось серед нічної тиші, певно, безсонна щука грає у воді, відчуваючи недалекий світанок (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 42);

// Швидко рухатися в різних напрямках, бурхати (про сили природи). Грає хвиля по Дунаю В берегах ши роких (Павло Грабовський, II, 1959, 174); В темний вечір сиджу я в хатині, Буря грає на Чорному морі... (Леся Українка, I, 1951, 67); Грає море, Грає синє море (Андрій Малишко, Серце.., 1959. 116);
// Діяти енергійно, посилено. «Катюші» безперервно грали ліворуч і праворуч, десятки батарей били одночасно (Олесь Гончар, I, 1954, 379).

♦ Вітер у голові [грає] див. вітер; Грати конем (кіньми, на коні, на конях) — гарцювати на коні. За річкою, за Дунаєм Козаченько конем грає (Українські народні ліричні пісні. 1958, 360); Найстарший та й розбійничок На воронім коні грає (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 184); Хоч конем грай — про наявність великої площі, великого простору Дивитись зовні — хата незатишна, зате всередині велика, хоч конем грай (Степан Чорнобривець.. Потік.., 1956, 55).

5. неперех.. чим. Поводитися з яким-небудь предметом як з іграшкою; забавлятися. На палицю він уже не спирався, а грав нею, як оголеною шаблею (Петро Панч, В дорозі, 1959, 113);

// у що, перен. Займатися чимось несерйозно; прикидатися зайнятим чим-небудь.

6. неперех., перен. Іскритися, пінитися, шумувати (про вино, шипучі напої і т. ін.). Нехай буде наверху піна, але під нею мусить в келиху грати чисте вино (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 304).

♦ Кров грає див. кров.

7. неперех., на чому, у чому, чим і без додатка, перен. Блищати, відбиваючись у чому-небудь, від чогось (про промені сонця, світла і т. ін.). Промінь місячний гра на видочку... (Леся Українка, I, 1951, 341); Сонце грало на квадратиках перламутру (Натан Рибак, Опов., 1949, 32); Сонце грає у хвилях, прокладає золоту доріжку (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 59);

// Мерехтіти, миготіти (про світло, яке то посилюється, то послаблюється). По другий бік Росі грала зірка рожевим промінням (Нечуй-Левицький, І, 1956, 66);
// Яскраво блищати, виражаючи радість, захоплення і т. ін. (про очі). Очі у Параски, як зорі, грали, лице пашіло радістю (Панас Мирний, IV, 1955, 58); Очі Насті збуджено блищать, грають Савці назустріч (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 28);
// Яскраво виділятися, вирізнятися на чому-небудь. У неї завжди грав рум'янець на милому, чистому обличчі (Василь Минко, Моя Мипківка, 1962, 91);
// Переливатися різними кольорами. Невеличкі сережки грали дорогими камінцями (Панас Мирний, III, 1957і, 192); Горить і грає на жупані коштовна зброя козака... (Володимир Сосюра, I, 1957, 355);
// Перебувати в русі, з'являтися й зникати. Вона граціозно схиляв своє кругленьке, свіже личко, .. усміх грає на рожевих вустах (Леся Українка, III, 1952, 499); Коні напинають блискучі шиї, м'язи так і грають на їх грудях (Іван Цюпа, На крилах.., 1961, 21).

♦ Бісики в очах грають див. бісик; Грати очима — багатозначно поглядати: кокетувати. — Хай дивиться — не поживиться! — каже Марина, граючи веселими очима (Панас Мирний, IV, 1955, 231); Віталикові, здасться, не до сміху, бо Тоня все ще літає у вальсі.., грає очима до партнера, пусках бісики (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 159).

8. неперех. Виступати на сцені з спектаклями. Учора трупа Саксаганського покінчила грати у нас і поїхала в Харків (Панас Мирний, V, 1955, 419);
// перех. Виконувати яку-небудь роль. Галя, що мала грати куму, вийшла на авансцену (Степан Васильченко, I, 1959, 119); Сам Марко Лукич (Кропи вницький І грав роль Івана Карася невимушено, ніби жартуючи (Минуле українського театру, 1953, 54).

♦ Грати дурня (дурника) — видавати себе за дурня, прикидатися дурним. Варава скривився, ..ще не знаючи, що йому робити з отцем Миколавм. чи грати перед ним дурника, чи наодинці так пригрозити (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 345); Грати комедію — удавати з себе кого-небудь, прикидатися, обманювати. Нема чого самому перед собою грати комедію (Леся Українка, III, 1952, 680); — Досить нам грати комедію, перейдемо до діла (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 88); Грати на руку — допомагати кому-небудь, сприяти чому-небудь; Грати роль: а) мати певне значення. Писанка грала колись свою роль і при сватанні (Народна творчість та етнографія, 2, 1967, 56); В тих диспутах Олесь за дорученням окружкому грав неабияку роль (Олесь Донченко, VI, 1957, 610); б) видавати себе за кого-небудь. — Того вечора я грала зовсім іншу роль (Леся Українка, III, 1952, 707).

'''[http://slovopedia.org.ua/35/53395/67667.html Орфографічний словник української мови]'''

Гра́ти
дієслово недоконаного виду

'''[http://slovopedia.org.ua/41/53395/263701.html Словник синонімів]'''

ГРАТИ
(музику) музичити, (гопака) сил. різати, нарізувати; (на скрипку) зн. пиляти, цигикати, терликати, (на трубу) трубити, (на бандуру) вдаряти по струнах; (на нерви) псувати що; (з вогнем) гратися; (у карти) дутися, різатися; (дурня) ВДАВАТИ, прикидатися ким; (на сцені) виступати, (ролю) виконувати, (п'єсу) виставляти; (- вино) іскритися, пінити|ся|, шумувати; (- очі) блищати, світитися; (- зорі) мерехтіти, мигтіти; (весілля) справляти; (барвами) мінитися, переливати|ся|; (очима) підпускати бісиків; (конем) гарц

== Ілюстрації ==

{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Грати.jpeg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Грати2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Грати3.jpg|x140px]]

|}

[[Категорія:Гр]]

Файл:Грати3.jpg

2014-12-02T15:08:48Z

Олександра1998:

Файл:Грати2.jpg

2014-12-02T15:08:17Z

Олександра1998:

Файл:Грати.jpeg

2014-12-02T15:07:33Z

Олександра1998:

Серп

2014-12-02T14:52:16Z

Олександра1998:

'''Серп, -па, '''''м. ''Серпъ. ''Багатого і серп голить, а убогого і бритва не хоче. ''Ном. № 1600. Ум. '''Серпик, серпок. '''

== Сучасні словники ==

'''[http://sum.in.ua/s/serp Академічний тлумачний словник (1970—1980)]'''

СЕРП, а, чол. Сільськогосподарське знаряддя для зрізання злаків, трави і т. ін. при корені, що має вигляд вигнутого дутою, дрібно зазубленого ножа з короткою ручкою. Людський хліб стояв незжатий, гнувся додолу й висипавсь, а люди на панщині хапали серпами панський хліб (Нечуй-Левицький, II, 1956, 261); — Я своє жито серпом жатиму (Остап Вишня, II, 1956, 43);

// чого, перен. Те, що формою нагадує таке знаряддя. Був [Кошарний] завжди вичищений і напрасований, а під нігтями чорніли серпи бруду (Павло Загребельний, День.., 1964, 56); Полк, прогримівши крізь вируючий тисячоголосий гомін центральних майданів, сяйнувши серпами підків.., знову вгонився в асфальтовану заміську дорогу (Олесь Гончар, III, 1959, 426);

// у знач. присл. серпом. Утворюючи дугу. А під ними [горами], в оксамиті Лісу темного, серпом Ліг Донець (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 202); Село Веселе розкинулося в долині широким серпом (Платон Воронько, Партиз. генерал.., 1946, 17); * У порівняннях. Парасчине щебетання гострим серпом драло його по горлі (Панас Мирний, IV, 1955, 50);

// Місяць у початковій або кінцевій фазі, коли із Землі видно лише частину його освітленого Сонцем диска. В густій блакиті мліють вишняки, Сріблястий серп спустивсь На обрис хати (Михайло Стельмах, Жито.., 1954, 69); Блиснув на небі серп (Платон Воронько, Мирний неспокій, 1960, 70); В центрі глибокого темно-синього неба плив тонкий сріблястий серп місяця (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 325).

'''[http://slovopedia.org.ua/29/53409/20444.html УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія)]'''

СЕРП
давнє ручне сільськогосподарське знаряддя для збирання зернових; гостре напівкругле або еліптичне лезо на короткому держаку.

'''[http://slovopedia.org.ua/35/53409/191894.html Орфографічний словник української мови]'''

Серп
іменник чоловічого роду

'''[http://slovopedia.org.ua/49/53409/361228.html Фразеологічний словник української мови]'''

Як (мов, на́че і т. ін.) хто (ноже́м (серпо́м)) різну́в (різону́в) (по се́рцю) кого. Кому-небудь стало боляче, дуже прикро. — Не жилець він..— мов хто серпом різнув по серцю Уляну, так тії Грицькові слова (Панас Мирний); Софію наче хто різонув по серцю. Нещасна дитина, як їй хочеться, мабуть, мати годинника (А. Дімаров). на́че вда́рив хто го́стрим ноже́м. Юлдаш раптом відчув, що ці слова шпигнули його в самісіньке серце, наче вдарив хто гострим ножем (О. Донченко).

== Ілюстрації ==

{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Серп.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Серп2.gif|x140px]]

[[Категорія:Се]]

Файл:Серп2.gif

2014-12-02T14:49:55Z

Олександра1998:

Файл:Серп.jpg

2014-12-02T14:49:10Z

Олександра1998:

Серп

2014-12-02T14:46:07Z

Олександра1998:

Нянько

2014-12-02T14:36:28Z

Олександра1998:

'''Ня́нько, -ка, '''''м. ''= '''Няньо. '''''Поколь била’м в свого нянька, коровачки’м пасла. ''Гол. II. 444.

== Сучасні словники ==

'''[http://sum.in.ua/s/Njanjko Академічний тлумачний словник (1970—1980)]'''

НЯ́НЬКО, а, чол., діал. Тато. Почав Іванко казати своєму нянькові: — Я, няньку, йду світа пізнати (Андрій Калин, Закарп. казки, 1955, 12); Багач мав два сини. Старший поводив себе добре і слухав нянька. За те отець його оженив добре (Казки Верховини, 1968, 73).

'''[http://slovopedia.org.ua/35/53405/131237.html Орфографічний словник української мови]
'''

Ня́нько
іменник чоловічого роду, істота
діал.

[[Категорія:Ня]]

Клешня

2014-12-02T14:29:15Z

Олександра1998:

'''Клешня, -ні, '''''ж. ''= '''Клішня. '''

== Сучасні словники ==

'''[http://sum.in.ua/s/klishnja Академічний тлумачний словник (1970—1980)]'''

КЛІШНЯ́, рідше КЛЕШНЯ, і, жін. Кінцева частина ніжки рака та інших ракоподібних, що має вигляд кліщів (у 1 знач.). То чудо, кум, а не раки: одного рака повна торба і клішня висить (Номис, 1864, № 6898); Помалу рухаючи великими і сильними передніми клешнями, краб дивився просто йому в очі (Вадим Собко, Скеля.., 1961, 119).

'''[http://slovopedia.org.ua/35/53402/100808.html Орфографічний словник української мови]'''

Кле́шня́
іменник жіночого роду

== Ілюстрації ==

{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Клешня.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Клешня2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Клешня3.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Kleshnya_1-900.jpg|x140px]]

|}

== Медіа ==

{{#ev:youtube| bcPQ-C0bVtk}}

[[Категорія:Кл]]

Клешня

2014-12-02T14:25:25Z

Олександра1998:

'''Клешня, -ні, '''''ж. ''= '''Клішня. '''

== Сучасні словники ==

'''[http://sum.in.ua/s/klishnja Академічний тлумачний словник (1970—1980)]'''

КЛІШНЯ́, рідше КЛЕШНЯ, і, жін. Кінцева частина ніжки рака та інших ракоподібних, що має вигляд кліщів (у 1 знач.). То чудо, кум, а не раки: одного рака повна торба і клішня висить (Номис, 1864, № 6898); Помалу рухаючи великими і сильними передніми клешнями, краб дивився просто йому в очі (Вадим Собко, Скеля.., 1961, 119).

'''[http://slovopedia.org.ua/35/53402/100808.html Орфографічний словник української мови]'''

Кле́шня́
іменник жіночого роду

==Ілюстрації==

{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Клешня.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Клешня2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Клешня3.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Kleshnya_1-900.jpg|x140px]]

|}

[[Категорія:Кл]]

Файл:Kleshnya 1-900.jpg

2014-12-02T14:25:16Z

Олександра1998:

Файл:Клешня3.jpg

2014-12-02T14:24:33Z

Олександра1998:

Файл:Клешня2.jpg

2014-12-02T14:23:53Z

Олександра1998:

Файл:Клешня.jpg

2014-12-02T14:23:17Z

Олександра1998:

Клешня

2014-12-02T14:18:07Z

Олександра1998:

Чмихати

2014-12-02T13:55:06Z

Олександра1998:

'''Чмихати, -хаю, -єш (и чми́шу, -шеш), '''''гл. ''Фыркать, пыхтѣть, дуть. ''Слухаю, коли корови чмишуть. ''О. 1861. V. 68. ''Чмихає, як овечка. ''Ном. № 13943. ''Нічого мені не каже, тільки чмише. ''Г. Барв. 288. ''Вже холодом чмише. ''Конотоп. у.

== Сучасні словники ==

'''[http://sum.in.ua/s/chmykhaty Академічний тлумачний словник (1970—1980)]'''

1. Переривчасто, глухо випускати повітря, пару, відпрацьований газ і т. ін. Перед вокзалом, посеред порожніх, вкритих інеєм колій, біло-бузковими клубками пари чмихав, готовий от-от зрушити з місця, паровоз (Василь Козаченко, Блискавка, 1962, 177); Мряка. У березі важко чмихав паровий млин (Андрій Головко, II, 1957, 78); Авто у сусіда було благеньке, старомодне, більше чмихало, аніж їхало — тільки надвечір повернувся я до нашої хати (Ігор Муратов, Бук. повість, 1959, 59);
// З шумом випускати повітря з ніздрів. Хома Лихо чмихав червоним носом (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 229); Змовкло в хаті, ніби хтось придушив усе. Тільки чмише щось на печі, кавкає, мов глитає камінці (Степан Васильченко, II, 1959, 214); Скот тяжко диха, чмиха — проти вітру пасе череду пастух (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 147); Коцюба незадоволено чмихав носом (Вадим Собко, Шлях.., 1948, 140).

2. розм. Сміятися, усміхатися, видаючи глухі звуки носом, губами. Тут Пищимуха на всю хату зареготався. Узяли і мене смішки. Дивлюся, — жандарі собі очима грають, а пан становий, здержуючись від реготу, тільки чмиха (Панас Мирний, IV, 1955, 379); — Щось ти мудруєш хлопче, по очах бачу... А ті он твої напарники теж підсміюються, — показав дід на Толиних друзів, що боялись наблизитись і чмихали в кулак (Олександр Копиленко, Сон. ранок. 1951. 111).

'''[http://slovopedia.org.ua/35/53415/225134.html Орфографічний словник української мови]'''

Чми́хати
дієслово недоконаного виду
розм.

'''[http://slovopedia.org.ua/41/53415/275810.html Словник синонімів]'''

ЧМИХАТИ
(носом) сопти, пирхати; (- паровик) пихкати; З. дмухати, дути.

'''[http://slovopedia.org.ua/47/53415/353605.html Українсько-російський словник]'''

ЧМИХАТИ
несов. - чмихати, сов. - чмихнути
1) пыхтеть несов.; разг. пыхать, пыхнуть; фыркать, фыркнуть (о машине); (носом) шмыгать, шмыгнуть
2) (смеяться) разг. фыркать, фыркнуть

[[Категорія:Чм]]

Слід

2014-12-01T13:32:00Z

Олександра1998:

'''І. Слід, -ду, '''''м. ''1) Слѣдъ. ''В чоботях ходить, а босиї сліди робить. ''Ном. № 1182. '''У сліди кому уступати'''. Ходить по слѣдамъ кого, поступать по чьему примѣру, подражать. 2) Знакъ, признакъ. ''І сліду не осталось. ''Шевч. Ум. '''Слідо́к, слідо́чок, слі́донько. '''

'''ІІ. Слід, '''''нар. ''Должно, слѣдуетъ. ''Не слід тобі лаятись. Ото воно так жило, як слід. ''Рудч.

== Сучасні словники ==

'''[http://sum.in.ua/s/slid Академічний тлумачний словник (1970—1980)]'''

1. Відбиток ноги чи лапи на якій-небудь поверхні. На чистім снігу свіжий слід малої ноги (Панас Мирний, IV, -1955, 305); Вершники спочатку проскакали вздовж берега Орі, де сніг був густо списаний вовчими та лисячими слідами (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 208); Тут, на масному чорноземі, зарясніли сліди копит (Михайло Стельмах, II, 1962, 215); Ступав [гість] важко, але енергійно. На старанно вимитій і натертій до блиску підлозі залишалися сліди його вогких підошов (Василь Козаченко, Листи.., 1967, 35);
// Заглибини, смуги і т. ін., що залишаються на якійсь поверхні чи в просторі від переміщення чогось. Скільки разів бачив пан сліди од воза коло цегельні (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 258); Вони виходили в поле. По збляклих тужавих луках перед ними вже пролягли свіжі сліди наших танків і самоходок (Олесь Гончар, III, 1959, 165); По річці — свіжий санний слід (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 519); Проносяться по морю наші торпедні катери, залишаючи за собою довгі піняві сліди (Олександр Довженко, I, 1958, 100); На сході прокотилася зірка, залишивши за собою світлий слід (Віталій Петльований, Хотинці, 1949, 174); * Образно. Одного разу я озирнувся, бо чув на плечах слід чужих очей, слизький, холодний (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 188). В один слід (у два сліди, в кілька слідів і т. ін.) боронувати (дискувати, продискувати і т. Ін.) — боронувати ріллю, проходячи бороною один, два рази або кілька разів. Після збирання врожаю зеленої маси.. поле зорали болотним плугом і продискували в один слід (Хлібороб України, 11, 1966, 5); Окультивований пар * чотири сліди, розпушений боронами, чистий.. ґрунт не дає випаровуватися волозі, не тріскається (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 259); Слідом за оранкою ріллю дискували в кілька слідів (Соціалістичне тваринництво, 2, 1956, 24).

♦ Бодай слід запав див. западати; Гарячий слід див. гарячий; Замітати (замести) сліди див. замітати; Заплутувати (заплутати) слід (сліди) див. заплутувати; Затирати (затерти) слід (сліди) див. затирати; І слід загув див. загудіти; І слід захолонув (захолов) див. захолонути; І слід пропадає (пропав) див. пропадати; І слід простиг (прохолонув, прохолов, прочах і т. ін.) за ким—чим, чий — не стало видно кого-, чого-небудь; кудись зник хтось, зникло щось. Коли він.. вибіг насеред двору — панича уже і слід простиг (Панас Мирний, IV, 1955, 60); — Насте!.. Насте!,. — озирнувся він, шукаючи очима дівчину. Але Насті і слід простиг (Валентин Речмедін, Весн. грози, 1961, 107); Отямився [Пляц] тоді, як щось сіпнуло за полу: мацнув рукою за кишеню, а за торбинкою з тютюном вже й слід простиг (Володимир Бабляк, Вишн. сад, 1960, 45); Принесли сніданок, а хворої вже й слід прохолов (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 71); Гетьман звелів.. витягати сховані човни. А тих човнів давно й слід прохолов (Юрій Яновський, II, 1954, 123); Іти (йти) по гарячих слідах — робити щось, не гаючи часу, відразу після того, що відбулося, сталося і т. ін. Революційна епоха вимагала від сатириків, крім всього іншого, ще й надзвичайної оперативності, швидкої реакції. Щоб не відстати від вимог часу, письменники повинні були йти по гаряг чих слідах подій (Радянське літературознавство, 4,1963, 123); Іти (піти) слідом (по слідах) див. іти, піти; Іти (піти, ступати, ступити і т. ін.) у (в) слід кого, чий, заст. — продовжувати діяльність, спосіб життя тощо кого-небудь із попередників, дотримуючись його ідей, поглядів і т. ін. [Джонатан:] Кому потрібна та краса? [Річард:] Мені і тим, що в слід мій підуть (Леся Українка, III, 1952, 50); Мокрого сліду не залишиться (не зостанеться) — те саме, що Мокрого місця не залишиться (не зостанеться) (див. мокрий). — Ех, якби туди [в Абіссінію] наші льотчики полетіли: Молоков, Водоп'янов, Леваневський! Та від тих фашистів і мокрого сліду не залишилось би! — гаряче вигукнув Віктор (Павло Автомонов, Коли розлуч. двоє, 1959, 59); Не годен у слід ступити; І в слід не вступить хто, що кому, чому, чий — хтось нічого не вартий, щось нічого не варте у порівнянні з ким-, чим-небудь. Він і в слід його не вступить (Номис, 1864, № 105); Що там за сильний ярмарок стає у тому Довгопіллі! Куди нашомуі І в слід не вступить (Нечуй-Левицький, I, 1956, 57); Не залишилося (не залишиться) і (й) сліду кого, чого — те саме, що Не зосталося (не зостанеться) й сліду (див. зоставатися); Не знать і сліду див. знати; Не зосталося (не зостанеться) й сліду див. зоставатися; Плутати [свої] сліди див. плутати; По гарячих слідах див. гарячий; По живих слідах див. живий; Позамітати сліди див. позамітати; По свіжих слідах; Свіжими слідами — те саме, що По гарячих слідах (див. гарячий). Ось, брате, справжній тобі випадок по свіжих слідах. Спробуй, зроби з нього яку-небудь драматургічну сценку на злобу дня (Юрій Яновський, I, 1954, 60); Прийти в порожній слід див. порожній; Слід запав див. западати; Слід запався чий — те саме, що Слід запав (див. западати). [Золотницький:] Він туди [на Січ] втік та й слід його запався (Борис Грінченко, II, 1963, 539); Слід у слід — вслід за ким-, чим-небудь, не відстаючи від когось, чогось. Яр збігав круто вниз. Іти доводилося слід у слід — один за одним (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 105); Два автоматники слід у слід ступали за полковником (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 473); Оволодіння літературною майстерністю завжди йде слід у слід і нерозривно з опануванням живим матеріалом (Юрій Смолич, VI, 1959, 220); Топтати слід (сліди) до кого, куди — часто бувати в кого-небудь, десь. — Хай вони [панянки] собі пишаються та морочать, кого знають, а самі будемо слід топтати на кутки. Дівчата там як перемиті (Степан Васильченко, Опов., 1947, 33); Не тобі сліди топтати — Іншого чекаю я до хати. Він от-от повернеться додому З-під завій, переборовши втому (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 32); Тримати слід див. тримати.

2. Подряпина, рубець, пляма і т. ін., залишені чим-небудь; знак від чогось. Тяжко вдарив [Роланд] Тим своїм мечем Дюрандо В скелю, що сліди зостались І по сей день на камінні (Леся Українка, IV, 1954, 140); На щоках виступили червоні сліди пальців (Нечуй-Левицький, II, 1956, 119); На смаглявому обличчі білів кілька ямок — сліди вітряної віспи (Михайло Стельмах, II, 1962, 105); Тимко відвів руку Елдара, і вона шкрябнула ножем по грубці, прописала слід (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 365);
// Те, що залишилося після кого-, чого-небудь, є ознакою чогось, свідчить про щось. Він поглядає на столик, на розгорнуту книжку, на сліди недавнього материного пробування в гостинній [вітальні] (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 19);
// Характерний відбиток, який з'явився внаслідок чогось. Ярина сидить бліда, непорушна, з слідами переляку та боротьби на обличчі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 161); Розкохана [Ганна], аж ніби припухла з лиця,.. з тінями під очима, з слідами п'яних безсонних ночей (Олесь Гончар, II, 1959, 254);
// Наслідок чиєїсь діяльності, якої-небудь події і т. ін. Умерти й сліду не покинуть На обікраденій землі... (Тарас Шевченко, II, 1963, 348); В думці лишився і досі від неї [книжки] слід невидимий (Леся Українка, III, 1952, 742); Перший обов'язок людини: залишати після себе на землі хороший слід — як не дерево, то будинок, як не квіти, то пісню (Валентин Речмедін, Твій побратим, 1962, 13); І знов пішли ліси й лани Чернігівської сторони, Сліди пожарів, битий шлях, Козацькі шати по лісах (Микола Бажан, Роки, 1957, 235); Київська Академія залишила глибокий слід не лише в історії українського народу. В її стінах навчалися представники всіх слов'янських народів, особливо білорусів та росіян (Літературна Україна, 7.V 1971, 3).

♦ Без сліду зникнути (щезнути і т. ін.) — десь подітися, нічого не залишивши після себе. В голові у Соломії розвиднілось. Жах її щез без сліду (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 357); Бульбашки, спливаючи.., танули без сліду (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 254); І (й) сліду не було чого — не існувало ще чого-небудь. Літ за півтори сотні не тільки цього палацу, а й самих Пісок і сліду не було (Панас Мирний, I, 1949, 178); І (й) сліду нема (немає, нестало) кого, чого — зовсім зник хтось, зникло щось. — Та кого ти, чоловіче, питаєш? — Окуня Карпа. — Е-е-е... його вже давно й сліду нема... (Панас Мирний, I, 1949, 131); На другий день рано діти кинулись до пиріжків,.. — пиріжків і сліду немає... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 442); Оглянувся — Галайди немає.. «Де Галайда?» — Максим кличе. І сліду не стало... (Тарас Шевченко, I, 1963, 125); Наводити (навести) на слід див. наводити; Нападати (напасти, натрапляти, натрапити, попадати, попасти і т. ін.) на слід чий — знаходити, виявляти ознаки перебування кого-, чого-небудь. Ой то не сороки скрекотали: То Гза та Кончак на слід Ігорів напали (Панас Мирний, V, 1955, 277); Ні слова не сказав [Терентій] про свою здогадку, бо ще, може, люди нападуть на слід палія (Михайло Стельмах, I, 1962, 462); На третій день повернулися [міліціонери] в район і доповіли начальству, що цигани нагло загубилися серед лісостепу і що на їхні сліди натрапити не вдалося (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 72); Як заходила небезпека, що поліція попадала на слід злодіїв, то вони передавали йому речі на сховок (Лесь Мартович, Тв., 1954, 318); Ні сліду (слідів) — ніякого натяку на присутність, перебування, наявність і т. ін. кого-, чого-небудь. Життя тут [на вершині] ні сліду, Лиш вітер свище (Іван Франко, X, 1954, 380); Ні слідів, ні кінців; хоч де хазяйство не їздить, де не розпитує — нема та й нема, як у воду кане (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 396); Ні сліду думки. І ні словечка... ні півсловечка... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 255); Од садів — ні сліду, і од хат, де квітли ми й росли... (Володимир Сосюра, II, 1958, 482); Носити (нести) на собі сліди чого — мати, зберігати ознаки чого-небудь. Хто б що не робив і як його не робив на користь народові — все то буде носити на собі сліди всесвітнього поступу та розвою (Панас Мирний, V, 1955, 358); Українська поезія середини XIX ст. несла на собі сліди могутнього впливу Тараса Григоровича Шевченка (Вітчизна, 3, 1963, 151); Сліду не лишається (не лишиться) див. лишатися.

3. Те, що уціліло, збереглося від руйнування, нищення, загибелі і т. ін. Збудований колись на кордонах Римської імперії Троянів вал, що сліди його ще й досі тягнуться по степах Придністров'я, навряд чи міг навіть в часи розбудови рівнятися могутністю з цим валом — насипом свіжо вивергнутого з траси каналу ґрунту (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 190); Ліворуч від катрага темніє клуня, а над нею самотніє лісова груша — єдиний слід того, що й у цьому кутку колись шумів ліс (Михайло Стельмах, II, 1962, 33);
// Рештки чого-небудь на чомусь. В кутку чорна дошка з слідами крейди, в кінці хати стіл (Леся Українка, III, 1952, 572); Павлик прийшов сюди просто з свого сарайчика,.. і на пальцях у нього були сліди фарби (Олесь Донченко, VI, 1957, 49); Вигляд у нього не дуже привабливий; вогонь, вода, сажа, піт — усе лишило сліди на худому обличчі і потріпаному одязі (Юрій Яновський, V, 1959, 169);
// перев. мн. Залишки того, що минуло, зникло. Стала добре спати і в грудях ніде не болить, значить, останні сліди бронхіту зникли (Леся Українка, V, 1956, 409); Смугляве, з орлиним носом обличчя іноземця ще зберігало сліди колишньої вроди (Олесь Гончар, III, 1959, 226); * У порівняннях. На рідких голих місцях вже блищали іскорки солі, наче слід останнього приморозку (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 114).

4. заст. Земля, пісок і т. ін. з того місця, де ступала чиясь нога. Почепила [Явдоха] їй на шию капшучок, а в тім капшучці жаб'яча задня права лапка, та з неї ж пересушене серце.. та Микитиного сліду трохи (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 205).
♦ Проклинати слід кого, чий — проклинати кого-небудь. Щовечора Василина проклинала слід Ястшембського й щовечора виходила вона на греблю виглядати його (Нечуй-Левицький, II, 1956, 80).

СЛІД 2, присудк. сл., також з інфін. Треба, необхідно, потрібно, варто. [Любов:] Читала все, що під руку попадало..! [Орест:] Так і слід. Літературу, як і життя, треба знати з усіх боків (Леся Українка, II, 1951, 22); Іти їм слід було швидше, щоб до того, як завидніє, прибитися до рибальських лісів (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 433); Народну творчість, як і всю культуру взагалі, слід розглядати в зв'язку з історією суспільства (Максим Рильський, III, 1956, 142);

// Личить, годиться. — І воно так слід добрим людям робити? — призро кинула вона цим питанням у вічі товариству (Панас Мирний, I, 1949, 408); Йому не слід було дивитись, як обряджатимуть матір, і він вийшов надвір (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 277).

== Ілюстрації ==

{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Слід.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Слід_2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Слід_3.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Слыд.jpg|x140px]]

|}

== Медіа ==

{{#ev:youtube|V3hexQjjNz8}}

== Зовнішні посилання ==

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%B8

[[Категорія:Сл]]

Слід

2014-12-01T13:31:27Z

Олександра1998:

'''І. Слід, -ду, '''''м. ''1) Слѣдъ. ''В чоботях ходить, а босиї сліди робить. ''Ном. № 1182. '''У сліди кому уступати'''. Ходить по слѣдамъ кого, поступать по чьему примѣру, подражать. 2) Знакъ, признакъ. ''І сліду не осталось. ''Шевч. Ум. '''Слідо́к, слідо́чок, слі́донько. '''

'''ІІ. Слід, '''''нар. ''Должно, слѣдуетъ. ''Не слід тобі лаятись. Ото воно так жило, як слід. ''Рудч.

== Сучасні словники ==

'''[http://sum.in.ua/s/slid Академічний тлумачний словник (1970—1980)]'''

1. Відбиток ноги чи лапи на якій-небудь поверхні. На чистім снігу свіжий слід малої ноги (Панас Мирний, IV, -1955, 305); Вершники спочатку проскакали вздовж берега Орі, де сніг був густо списаний вовчими та лисячими слідами (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 208); Тут, на масному чорноземі, зарясніли сліди копит (Михайло Стельмах, II, 1962, 215); Ступав [гість] важко, але енергійно. На старанно вимитій і натертій до блиску підлозі залишалися сліди його вогких підошов (Василь Козаченко, Листи.., 1967, 35);
// Заглибини, смуги і т. ін., що залишаються на якійсь поверхні чи в просторі від переміщення чогось. Скільки разів бачив пан сліди од воза коло цегельні (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 258); Вони виходили в поле. По збляклих тужавих луках перед ними вже пролягли свіжі сліди наших танків і самоходок (Олесь Гончар, III, 1959, 165); По річці — свіжий санний слід (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 519); Проносяться по морю наші торпедні катери, залишаючи за собою довгі піняві сліди (Олександр Довженко, I, 1958, 100); На сході прокотилася зірка, залишивши за собою світлий слід (Віталій Петльований, Хотинці, 1949, 174); * Образно. Одного разу я озирнувся, бо чув на плечах слід чужих очей, слизький, холодний (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 188). В один слід (у два сліди, в кілька слідів і т. ін.) боронувати (дискувати, продискувати і т. Ін.) — боронувати ріллю, проходячи бороною один, два рази або кілька разів. Після збирання врожаю зеленої маси.. поле зорали болотним плугом і продискували в один слід (Хлібороб України, 11, 1966, 5); Окультивований пар * чотири сліди, розпушений боронами, чистий.. ґрунт не дає випаровуватися волозі, не тріскається (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 259); Слідом за оранкою ріллю дискували в кілька слідів (Соціалістичне тваринництво, 2, 1956, 24).

♦ Бодай слід запав див. западати; Гарячий слід див. гарячий; Замітати (замести) сліди див. замітати; Заплутувати (заплутати) слід (сліди) див. заплутувати; Затирати (затерти) слід (сліди) див. затирати; І слід загув див. загудіти; І слід захолонув (захолов) див. захолонути; І слід пропадає (пропав) див. пропадати; І слід простиг (прохолонув, прохолов, прочах і т. ін.) за ким—чим, чий — не стало видно кого-, чого-небудь; кудись зник хтось, зникло щось. Коли він.. вибіг насеред двору — панича уже і слід простиг (Панас Мирний, IV, 1955, 60); — Насте!.. Насте!,. — озирнувся він, шукаючи очима дівчину. Але Насті і слід простиг (Валентин Речмедін, Весн. грози, 1961, 107); Отямився [Пляц] тоді, як щось сіпнуло за полу: мацнув рукою за кишеню, а за торбинкою з тютюном вже й слід простиг (Володимир Бабляк, Вишн. сад, 1960, 45); Принесли сніданок, а хворої вже й слід прохолов (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 71); Гетьман звелів.. витягати сховані човни. А тих човнів давно й слід прохолов (Юрій Яновський, II, 1954, 123); Іти (йти) по гарячих слідах — робити щось, не гаючи часу, відразу після того, що відбулося, сталося і т. ін. Революційна епоха вимагала від сатириків, крім всього іншого, ще й надзвичайної оперативності, швидкої реакції. Щоб не відстати від вимог часу, письменники повинні були йти по гаряг чих слідах подій (Радянське літературознавство, 4,1963, 123); Іти (піти) слідом (по слідах) див. іти, піти; Іти (піти, ступати, ступити і т. ін.) у (в) слід кого, чий, заст. — продовжувати діяльність, спосіб життя тощо кого-небудь із попередників, дотримуючись його ідей, поглядів і т. ін. [Джонатан:] Кому потрібна та краса? [Річард:] Мені і тим, що в слід мій підуть (Леся Українка, III, 1952, 50); Мокрого сліду не залишиться (не зостанеться) — те саме, що Мокрого місця не залишиться (не зостанеться) (див. мокрий). — Ех, якби туди [в Абіссінію] наші льотчики полетіли: Молоков, Водоп'янов, Леваневський! Та від тих фашистів і мокрого сліду не залишилось би! — гаряче вигукнув Віктор (Павло Автомонов, Коли розлуч. двоє, 1959, 59); Не годен у слід ступити; І в слід не вступить хто, що кому, чому, чий — хтось нічого не вартий, щось нічого не варте у порівнянні з ким-, чим-небудь. Він і в слід його не вступить (Номис, 1864, № 105); Що там за сильний ярмарок стає у тому Довгопіллі! Куди нашомуі І в слід не вступить (Нечуй-Левицький, I, 1956, 57); Не залишилося (не залишиться) і (й) сліду кого, чого — те саме, що Не зосталося (не зостанеться) й сліду (див. зоставатися); Не знать і сліду див. знати; Не зосталося (не зостанеться) й сліду див. зоставатися; Плутати [свої] сліди див. плутати; По гарячих слідах див. гарячий; По живих слідах див. живий; Позамітати сліди див. позамітати; По свіжих слідах; Свіжими слідами — те саме, що По гарячих слідах (див. гарячий). Ось, брате, справжній тобі випадок по свіжих слідах. Спробуй, зроби з нього яку-небудь драматургічну сценку на злобу дня (Юрій Яновський, I, 1954, 60); Прийти в порожній слід див. порожній; Слід запав див. западати; Слід запався чий — те саме, що Слід запав (див. западати). [Золотницький:] Він туди [на Січ] втік та й слід його запався (Борис Грінченко, II, 1963, 539); Слід у слід — вслід за ким-, чим-небудь, не відстаючи від когось, чогось. Яр збігав круто вниз. Іти доводилося слід у слід — один за одним (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 105); Два автоматники слід у слід ступали за полковником (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 473); Оволодіння літературною майстерністю завжди йде слід у слід і нерозривно з опануванням живим матеріалом (Юрій Смолич, VI, 1959, 220); Топтати слід (сліди) до кого, куди — часто бувати в кого-небудь, десь. — Хай вони [панянки] собі пишаються та морочать, кого знають, а самі будемо слід топтати на кутки. Дівчата там як перемиті (Степан Васильченко, Опов., 1947, 33); Не тобі сліди топтати — Іншого чекаю я до хати. Він от-от повернеться додому З-під завій, переборовши втому (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 32); Тримати слід див. тримати.

2. Подряпина, рубець, пляма і т. ін., залишені чим-небудь; знак від чогось. Тяжко вдарив [Роланд] Тим своїм мечем Дюрандо В скелю, що сліди зостались І по сей день на камінні (Леся Українка, IV, 1954, 140); На щоках виступили червоні сліди пальців (Нечуй-Левицький, II, 1956, 119); На смаглявому обличчі білів кілька ямок — сліди вітряної віспи (Михайло Стельмах, II, 1962, 105); Тимко відвів руку Елдара, і вона шкрябнула ножем по грубці, прописала слід (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 365);
// Те, що залишилося після кого-, чого-небудь, є ознакою чогось, свідчить про щось. Він поглядає на столик, на розгорнуту книжку, на сліди недавнього материного пробування в гостинній [вітальні] (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 19);
// Характерний відбиток, який з'явився внаслідок чогось. Ярина сидить бліда, непорушна, з слідами переляку та боротьби на обличчі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 161); Розкохана [Ганна], аж ніби припухла з лиця,.. з тінями під очима, з слідами п'яних безсонних ночей (Олесь Гончар, II, 1959, 254);
// Наслідок чиєїсь діяльності, якої-небудь події і т. ін. Умерти й сліду не покинуть На обікраденій землі... (Тарас Шевченко, II, 1963, 348); В думці лишився і досі від неї [книжки] слід невидимий (Леся Українка, III, 1952, 742); Перший обов'язок людини: залишати після себе на землі хороший слід — як не дерево, то будинок, як не квіти, то пісню (Валентин Речмедін, Твій побратим, 1962, 13); І знов пішли ліси й лани Чернігівської сторони, Сліди пожарів, битий шлях, Козацькі шати по лісах (Микола Бажан, Роки, 1957, 235); Київська Академія залишила глибокий слід не лише в історії українського народу. В її стінах навчалися представники всіх слов'янських народів, особливо білорусів та росіян (Літературна Україна, 7.V 1971, 3).

♦ Без сліду зникнути (щезнути і т. ін.) — десь подітися, нічого не залишивши після себе. В голові у Соломії розвиднілось. Жах її щез без сліду (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 357); Бульбашки, спливаючи.., танули без сліду (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 254); І (й) сліду не було чого — не існувало ще чого-небудь. Літ за півтори сотні не тільки цього палацу, а й самих Пісок і сліду не було (Панас Мирний, I, 1949, 178); І (й) сліду нема (немає, нестало) кого, чого — зовсім зник хтось, зникло щось. — Та кого ти, чоловіче, питаєш? — Окуня Карпа. — Е-е-е... його вже давно й сліду нема... (Панас Мирний, I, 1949, 131); На другий день рано діти кинулись до пиріжків,.. — пиріжків і сліду немає... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 442); Оглянувся — Галайди немає.. «Де Галайда?» — Максим кличе. І сліду не стало... (Тарас Шевченко, I, 1963, 125); Наводити (навести) на слід див. наводити; Нападати (напасти, натрапляти, натрапити, попадати, попасти і т. ін.) на слід чий — знаходити, виявляти ознаки перебування кого-, чого-небудь. Ой то не сороки скрекотали: То Гза та Кончак на слід Ігорів напали (Панас Мирний, V, 1955, 277); Ні слова не сказав [Терентій] про свою здогадку, бо ще, може, люди нападуть на слід палія (Михайло Стельмах, I, 1962, 462); На третій день повернулися [міліціонери] в район і доповіли начальству, що цигани нагло загубилися серед лісостепу і що на їхні сліди натрапити не вдалося (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 72); Як заходила небезпека, що поліція попадала на слід злодіїв, то вони передавали йому речі на сховок (Лесь Мартович, Тв., 1954, 318); Ні сліду (слідів) — ніякого натяку на присутність, перебування, наявність і т. ін. кого-, чого-небудь. Життя тут [на вершині] ні сліду, Лиш вітер свище (Іван Франко, X, 1954, 380); Ні слідів, ні кінців; хоч де хазяйство не їздить, де не розпитує — нема та й нема, як у воду кане (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 396); Ні сліду думки. І ні словечка... ні півсловечка... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 255); Од садів — ні сліду, і од хат, де квітли ми й росли... (Володимир Сосюра, II, 1958, 482); Носити (нести) на собі сліди чого — мати, зберігати ознаки чого-небудь. Хто б що не робив і як його не робив на користь народові — все то буде носити на собі сліди всесвітнього поступу та розвою (Панас Мирний, V, 1955, 358); Українська поезія середини XIX ст. несла на собі сліди могутнього впливу Тараса Григоровича Шевченка (Вітчизна, 3, 1963, 151); Сліду не лишається (не лишиться) див. лишатися.

3. Те, що уціліло, збереглося від руйнування, нищення, загибелі і т. ін. Збудований колись на кордонах Римської імперії Троянів вал, що сліди його ще й досі тягнуться по степах Придністров'я, навряд чи міг навіть в часи розбудови рівнятися могутністю з цим валом — насипом свіжо вивергнутого з траси каналу ґрунту (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 190); Ліворуч від катрага темніє клуня, а над нею самотніє лісова груша — єдиний слід того, що й у цьому кутку колись шумів ліс (Михайло Стельмах, II, 1962, 33);
// Рештки чого-небудь на чомусь. В кутку чорна дошка з слідами крейди, в кінці хати стіл (Леся Українка, III, 1952, 572); Павлик прийшов сюди просто з свого сарайчика,.. і на пальцях у нього були сліди фарби (Олесь Донченко, VI, 1957, 49); Вигляд у нього не дуже привабливий; вогонь, вода, сажа, піт — усе лишило сліди на худому обличчі і потріпаному одязі (Юрій Яновський, V, 1959, 169);
// перев. мн. Залишки того, що минуло, зникло. Стала добре спати і в грудях ніде не болить, значить, останні сліди бронхіту зникли (Леся Українка, V, 1956, 409); Смугляве, з орлиним носом обличчя іноземця ще зберігало сліди колишньої вроди (Олесь Гончар, III, 1959, 226); * У порівняннях. На рідких голих місцях вже блищали іскорки солі, наче слід останнього приморозку (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 114).

4. заст. Земля, пісок і т. ін. з того місця, де ступала чиясь нога. Почепила [Явдоха] їй на шию капшучок, а в тім капшучці жаб'яча задня права лапка, та з неї ж пересушене серце.. та Микитиного сліду трохи (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 205).
♦ Проклинати слід кого, чий — проклинати кого-небудь. Щовечора Василина проклинала слід Ястшембського й щовечора виходила вона на греблю виглядати його (Нечуй-Левицький, II, 1956, 80).

СЛІД 2, присудк. сл., також з інфін. Треба, необхідно, потрібно, варто. [Любов:] Читала все, що під руку попадало..! [Орест:] Так і слід. Літературу, як і життя, треба знати з усіх боків (Леся Українка, II, 1951, 22); Іти їм слід було швидше, щоб до того, як завидніє, прибитися до рибальських лісів (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 433); Народну творчість, як і всю культуру взагалі, слід розглядати в зв'язку з історією суспільства (Максим Рильський, III, 1956, 142);

// Личить, годиться. — І воно так слід добрим людям робити? — призро кинула вона цим питанням у вічі товариству (Панас Мирний, I, 1949, 408); Йому не слід було дивитись, як обряджатимуть матір, і він вийшов надвір (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 277).

Куди [не] слід — туди, куди [не] можна, [не] дозволено і т. ін. — От і пропав чоловік! — каже Пацюк. — Хай не лізе, куди не слід! — одказав Матня (Панас Мирний, I, 1949, 293); Гримав [дід] на нього, наказував сидіти біля верстата і робити діло, а не тикати свого носа куди не слід (Леонід Первомайський, Невигадане життя, 1958, 26); Як слід: а) добре. Пан давно хвалився Остапові, що він його нагородить як слід за вірну службу (Панас Мирний, IV, 1955, 29); Христя сказала: — Та ховайте [гроші] як слід. Бо тепер на ярмарки такі митці з міста наїздять, що незчуєтесь, як і витягнуть (Андрій Головко, II, 1957, 120); Шість місяців від нього не було чути й слова, потім написав, що влаштувався як слід (Іван Сенченко, Опов., 1959, 39); б) як годиться, як належить, як заведено. Задзвонили дзвони. Поховали громадою [козака та дівчину] Як слід, по закону (Тарас Шевченко, I, 1963, 8); [Хуса (до Управителя):] Слухай, Сабо, сьогодні в мене будуть гості з Риму, високі родом гості! То пильнуй, щоб тут усе було як слід (Леся Українка, III, 1952, 146).

== Ілюстрації ==

{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Слід.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Слід_2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Слід_3.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Слыд.jpg|x140px]]

|}

== Медіа ==

{{#ev:youtube|V3hexQjjNz8}}

== Зовнішні посилання ==

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%B8

[[Категорія:Сл]]

Слід

2014-12-01T13:30:33Z

Олександра1998:

'''І. Слід, -ду, '''''м. ''1) Слѣдъ. ''В чоботях ходить, а босиї сліди робить. ''Ном. № 1182. '''У сліди кому уступати'''. Ходить по слѣдамъ кого, поступать по чьему примѣру, подражать. 2) Знакъ, признакъ. ''І сліду не осталось. ''Шевч. Ум. '''Слідо́к, слідо́чок, слі́донько. '''

'''ІІ. Слід, '''''нар. ''Должно, слѣдуетъ. ''Не слід тобі лаятись. Ото воно так жило, як слід. ''Рудч.

== Сучасні словники ==

'''[http://sum.in.ua/s/slid Академічний тлумачний словник (1970—1980)]'''

1. Відбиток ноги чи лапи на якій-небудь поверхні. На чистім снігу свіжий слід малої ноги (Панас Мирний, IV, -1955, 305); Вершники спочатку проскакали вздовж берега Орі, де сніг був густо списаний вовчими та лисячими слідами (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 208); Тут, на масному чорноземі, зарясніли сліди копит (Михайло Стельмах, II, 1962, 215); Ступав [гість] важко, але енергійно. На старанно вимитій і натертій до блиску підлозі залишалися сліди його вогких підошов (Василь Козаченко, Листи.., 1967, 35);
// Заглибини, смуги і т. ін., що залишаються на якійсь поверхні чи в просторі від переміщення чогось. Скільки разів бачив пан сліди од воза коло цегельні (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 258); Вони виходили в поле. По збляклих тужавих луках перед ними вже пролягли свіжі сліди наших танків і самоходок (Олесь Гончар, III, 1959, 165); По річці — свіжий санний слід (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 519); Проносяться по морю наші торпедні катери, залишаючи за собою довгі піняві сліди (Олександр Довженко, I, 1958, 100); На сході прокотилася зірка, залишивши за собою світлий слід (Віталій Петльований, Хотинці, 1949, 174); * Образно. Одного разу я озирнувся, бо чув на плечах слід чужих очей, слизький, холодний (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 188). В один слід (у два сліди, в кілька слідів і т. ін.) боронувати (дискувати, продискувати і т. Ін.) — боронувати ріллю, проходячи бороною один, два рази або кілька разів. Після збирання врожаю зеленої маси.. поле зорали болотним плугом і продискували в один слід (Хлібороб України, 11, 1966, 5); Окультивований пар * чотири сліди, розпушений боронами, чистий.. ґрунт не дає випаровуватися волозі, не тріскається (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 259); Слідом за оранкою ріллю дискували в кілька слідів (Соціалістичне тваринництво, 2, 1956, 24).

♦ Бодай слід запав див. западати; Гарячий слід див. гарячий; Замітати (замести) сліди див. замітати; Заплутувати (заплутати) слід (сліди) див. заплутувати; Затирати (затерти) слід (сліди) див. затирати; І слід загув див. загудіти; І слід захолонув (захолов) див. захолонути; І слід пропадає (пропав) див. пропадати; І слід простиг (прохолонув, прохолов, прочах і т. ін.) за ким—чим, чий — не стало видно кого-, чого-небудь; кудись зник хтось, зникло щось. Коли він.. вибіг насеред двору — панича уже і слід простиг (Панас Мирний, IV, 1955, 60); — Насте!.. Насте!,. — озирнувся він, шукаючи очима дівчину. Але Насті і слід простиг (Валентин Речмедін, Весн. грози, 1961, 107); Отямився [Пляц] тоді, як щось сіпнуло за полу: мацнув рукою за кишеню, а за торбинкою з тютюном вже й слід простиг (Володимир Бабляк, Вишн. сад, 1960, 45); Принесли сніданок, а хворої вже й слід прохолов (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 71); Гетьман звелів.. витягати сховані човни. А тих човнів давно й слід прохолов (Юрій Яновський, II, 1954, 123); Іти (йти) по гарячих слідах — робити щось, не гаючи часу, відразу після того, що відбулося, сталося і т. ін. Революційна епоха вимагала від сатириків, крім всього іншого, ще й надзвичайної оперативності, швидкої реакції. Щоб не відстати від вимог часу, письменники повинні були йти по гаряг чих слідах подій (Радянське літературознавство, 4,1963, 123); Іти (піти) слідом (по слідах) див. іти, піти; Іти (піти, ступати, ступити і т. ін.) у (в) слід кого, чий, заст. — продовжувати діяльність, спосіб життя тощо кого-небудь із попередників, дотримуючись його ідей, поглядів і т. ін. [Джонатан:] Кому потрібна та краса? [Річард:] Мені і тим, що в слід мій підуть (Леся Українка, III, 1952, 50); Мокрого сліду не залишиться (не зостанеться) — те саме, що Мокрого місця не залишиться (не зостанеться) (див. мокрий). — Ех, якби туди [в Абіссінію] наші льотчики полетіли: Молоков, Водоп'янов, Леваневський! Та від тих фашистів і мокрого сліду не залишилось би! — гаряче вигукнув Віктор (Павло Автомонов, Коли розлуч. двоє, 1959, 59); Не годен у слід ступити; І в слід не вступить хто, що кому, чому, чий — хтось нічого не вартий, щось нічого не варте у порівнянні з ким-, чим-небудь. Він і в слід його не вступить (Номис, 1864, № 105); Що там за сильний ярмарок стає у тому Довгопіллі! Куди нашомуі І в слід не вступить (Нечуй-Левицький, I, 1956, 57); Не залишилося (не залишиться) і (й) сліду кого, чого — те саме, що Не зосталося (не зостанеться) й сліду (див. зоставатися); Не знать і сліду див. знати; Не зосталося (не зостанеться) й сліду див. зоставатися; Плутати [свої] сліди див. плутати; По гарячих слідах див. гарячий; По живих слідах див. живий; Позамітати сліди див. позамітати; По свіжих слідах; Свіжими слідами — те саме, що По гарячих слідах (див. гарячий). Ось, брате, справжній тобі випадок по свіжих слідах. Спробуй, зроби з нього яку-небудь драматургічну сценку на злобу дня (Юрій Яновський, I, 1954, 60); Прийти в порожній слід див. порожній; Слід запав див. западати; Слід запався чий — те саме, що Слід запав (див. западати). [Золотницький:] Він туди [на Січ] втік та й слід його запався (Борис Грінченко, II, 1963, 539); Слід у слід — вслід за ким-, чим-небудь, не відстаючи від когось, чогось. Яр збігав круто вниз. Іти доводилося слід у слід — один за одним (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 105); Два автоматники слід у слід ступали за полковником (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 473); Оволодіння літературною майстерністю завжди йде слід у слід і нерозривно з опануванням живим матеріалом (Юрій Смолич, VI, 1959, 220); Топтати слід (сліди) до кого, куди — часто бувати в кого-небудь, десь. — Хай вони [панянки] собі пишаються та морочать, кого знають, а самі будемо слід топтати на кутки. Дівчата там як перемиті (Степан Васильченко, Опов., 1947, 33); Не тобі сліди топтати — Іншого чекаю я до хати. Він от-от повернеться додому З-під завій, переборовши втому (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 32); Тримати слід див. тримати.

2. Подряпина, рубець, пляма і т. ін., залишені чим-небудь; знак від чогось. Тяжко вдарив [Роланд] Тим своїм мечем Дюрандо В скелю, що сліди зостались І по сей день на камінні (Леся Українка, IV, 1954, 140); На щоках виступили червоні сліди пальців (Нечуй-Левицький, II, 1956, 119); На смаглявому обличчі білів кілька ямок — сліди вітряної віспи (Михайло Стельмах, II, 1962, 105); Тимко відвів руку Елдара, і вона шкрябнула ножем по грубці, прописала слід (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 365);
// Те, що залишилося після кого-, чого-небудь, є ознакою чогось, свідчить про щось. Він поглядає на столик, на розгорнуту книжку, на сліди недавнього материного пробування в гостинній [вітальні] (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 19);
// Характерний відбиток, який з'явився внаслідок чогось. Ярина сидить бліда, непорушна, з слідами переляку та боротьби на обличчі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 161); Розкохана [Ганна], аж ніби припухла з лиця,.. з тінями під очима, з слідами п'яних безсонних ночей (Олесь Гончар, II, 1959, 254);
// Наслідок чиєїсь діяльності, якої-небудь події і т. ін. Умерти й сліду не покинуть На обікраденій землі... (Тарас Шевченко, II, 1963, 348); В думці лишився і досі від неї [книжки] слід невидимий (Леся Українка, III, 1952, 742); Перший обов'язок людини: залишати після себе на землі хороший слід — як не дерево, то будинок, як не квіти, то пісню (Валентин Речмедін, Твій побратим, 1962, 13); І знов пішли ліси й лани Чернігівської сторони, Сліди пожарів, битий шлях, Козацькі шати по лісах (Микола Бажан, Роки, 1957, 235); Київська Академія залишила глибокий слід не лише в історії українського народу. В її стінах навчалися представники всіх слов'янських народів, особливо білорусів та росіян (Літературна Україна, 7.V 1971, 3).

♦ Без сліду зникнути (щезнути і т. ін.) — десь подітися, нічого не залишивши після себе. В голові у Соломії розвиднілось. Жах її щез без сліду (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 357); Бульбашки, спливаючи.., танули без сліду (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 254); І (й) сліду не було чого — не існувало ще чого-небудь. Літ за півтори сотні не тільки цього палацу, а й самих Пісок і сліду не було (Панас Мирний, I, 1949, 178); І (й) сліду нема (немає, нестало) кого, чого — зовсім зник хтось, зникло щось. — Та кого ти, чоловіче, питаєш? — Окуня Карпа. — Е-е-е... його вже давно й сліду нема... (Панас Мирний, I, 1949, 131); На другий день рано діти кинулись до пиріжків,.. — пиріжків і сліду немає... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 442); Оглянувся — Галайди немає.. «Де Галайда?» — Максим кличе. І сліду не стало... (Тарас Шевченко, I, 1963, 125); Наводити (навести) на слід див. наводити; Нападати (напасти, натрапляти, натрапити, попадати, попасти і т. ін.) на слід чий — знаходити, виявляти ознаки перебування кого-, чого-небудь. Ой то не сороки скрекотали: То Гза та Кончак на слід Ігорів напали (Панас Мирний, V, 1955, 277); Ні слова не сказав [Терентій] про свою здогадку, бо ще, може, люди нападуть на слід палія (Михайло Стельмах, I, 1962, 462); На третій день повернулися [міліціонери] в район і доповіли начальству, що цигани нагло загубилися серед лісостепу і що на їхні сліди натрапити не вдалося (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 72); Як заходила небезпека, що поліція попадала на слід злодіїв, то вони передавали йому речі на сховок (Лесь Мартович, Тв., 1954, 318); Ні сліду (слідів) — ніякого натяку на присутність, перебування, наявність і т. ін. кого-, чого-небудь. Життя тут [на вершині] ні сліду, Лиш вітер свище (Іван Франко, X, 1954, 380); Ні слідів, ні кінців; хоч де хазяйство не їздить, де не розпитує — нема та й нема, як у воду кане (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 396); Ні сліду думки. І ні словечка... ні півсловечка... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 255); Од садів — ні сліду, і од хат, де квітли ми й росли... (Володимир Сосюра, II, 1958, 482); Носити (нести) на собі сліди чого — мати, зберігати ознаки чого-небудь. Хто б що не робив і як його не робив на користь народові — все то буде носити на собі сліди всесвітнього поступу та розвою (Панас Мирний, V, 1955, 358); Українська поезія середини XIX ст. несла на собі сліди могутнього впливу Тараса Григоровича Шевченка (Вітчизна, 3, 1963, 151); Сліду не лишається (не лишиться) див. лишатися.

3. Те, що уціліло, збереглося від руйнування, нищення, загибелі і т. ін. Збудований колись на кордонах Римської імперії Троянів вал, що сліди його ще й досі тягнуться по степах Придністров'я, навряд чи міг навіть в часи розбудови рівнятися могутністю з цим валом — насипом свіжо вивергнутого з траси каналу ґрунту (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 190); Ліворуч від катрага темніє клуня, а над нею самотніє лісова груша — єдиний слід того, що й у цьому кутку колись шумів ліс (Михайло Стельмах, II, 1962, 33);
// Рештки чого-небудь на чомусь. В кутку чорна дошка з слідами крейди, в кінці хати стіл (Леся Українка, III, 1952, 572); Павлик прийшов сюди просто з свого сарайчика,.. і на пальцях у нього були сліди фарби (Олесь Донченко, VI, 1957, 49); Вигляд у нього не дуже привабливий; вогонь, вода, сажа, піт — усе лишило сліди на худому обличчі і потріпаному одязі (Юрій Яновський, V, 1959, 169);
// перев. мн. Залишки того, що минуло, зникло. Стала добре спати і в грудях ніде не болить, значить, останні сліди бронхіту зникли (Леся Українка, V, 1956, 409); Смугляве, з орлиним носом обличчя іноземця ще зберігало сліди колишньої вроди (Олесь Гончар, III, 1959, 226); * У порівняннях. На рідких голих місцях вже блищали іскорки солі, наче слід останнього приморозку (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 114).

4. заст. Земля, пісок і т. ін. з того місця, де ступала чиясь нога. Почепила [Явдоха] їй на шию капшучок, а в тім капшучці жаб'яча задня права лапка, та з неї ж пересушене серце.. та Микитиного сліду трохи (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 205).
♦ Проклинати слід кого, чий — проклинати кого-небудь. Щовечора Василина проклинала слід Ястшембського й щовечора виходила вона на греблю виглядати його (Нечуй-Левицький, II, 1956, 80).

СЛІД 2, присудк. сл., також з інфін. Треба, необхідно, потрібно, варто. [Любов:] Читала все, що під руку попадало..! [Орест:] Так і слід. Літературу, як і життя, треба знати з усіх боків (Леся Українка, II, 1951, 22); Іти їм слід було швидше, щоб до того, як завидніє, прибитися до рибальських лісів (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 433); Народну творчість, як і всю культуру взагалі, слід розглядати в зв'язку з історією суспільства (Максим Рильський, III, 1956, 142);

// Личить, годиться. — І воно так слід добрим людям робити? — призро кинула вона цим питанням у вічі товариству (Панас Мирний, I, 1949, 408); Йому не слід було дивитись, як обряджатимуть матір, і він вийшов надвір (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 277).
Куди [не] слід — туди, куди [не] можна, [не] дозволено і т. ін. — От і пропав чоловік! — каже Пацюк. — Хай не лізе, куди не слід! — одказав Матня (Панас Мирний, I, 1949, 293); Гримав [дід] на нього, наказував сидіти біля верстата і робити діло, а не тикати свого носа куди не слід (Леонід Первомайський, Невигадане життя, 1958, 26); Як слід: а) добре. Пан давно хвалився Остапові, що він його нагородить як слід за вірну службу (Панас Мирний, IV, 1955, 29); Христя сказала: — Та ховайте [гроші] як слід. Бо тепер на ярмарки такі митці з міста наїздять, що незчуєтесь, як і витягнуть (Андрій Головко, II, 1957, 120); Шість місяців від нього не було чути й слова, потім написав, що влаштувався як слід (Іван Сенченко, Опов., 1959, 39); б) як годиться, як належить, як заведено. Задзвонили дзвони. Поховали громадою [козака та дівчину] Як слід, по закону (Тарас Шевченко, I, 1963, 8); [Хуса (до Управителя):] Слухай, Сабо, сьогодні в мене будуть гості з Риму, високі родом гості! То пильнуй, щоб тут усе було як слід (Леся Українка, III, 1952, 146).

== Ілюстрації ==

{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Слід.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Слід_2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Слід_3.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Слыд.jpg|x140px]]

|}

== Медіа ==

{{#ev:youtube|V3hexQjjNz8}}

== Зовнішні посилання ==

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%B8

[[Категорія:Сл]]

Файл:Слыд.jpg

2014-12-01T13:24:42Z

Олександра1998:

Файл:Слід 3.jpg

2014-12-01T13:24:29Z

Олександра1998:

Файл:Слід 2.jpg

2014-12-01T13:24:15Z

Олександра1998:

Файл:Слід.jpg

2014-12-01T13:23:57Z

Олександра1998:

Образа

2014-12-01T13:03:09Z

Олександра1998:

'''Образа, -зи, '''''ж''Оскорбленіе. ''Даруйте образи, які котрий має. ''Гол. III. 509.

== Сучасні словники ==

'''[http://sum.in.ua/s/obraza Академічний тлумачний словник (1970—1980)]'''

1. Зневажливе висловлювання, негарний вчинок і т. ін., що спрямовані проти кого-небудь і викликають у нього почуття гіркоти, душевного болю. Довбуш пригадав, скільки перетерпів він образ і насмішок через свою негарну вроду (Степан Васильченко, II, 1959, 399); — Я завжди ставився до тебе так, що запропонувати тобі адюльтер замість подружнього життя вважав за найтяжчу образу (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 305).

♦ Не давати (не дати) в образу кого — заступатися за кого-небудь; не допускати кривди над ким-небудь. Та, правда, таки й Чіпка забивав усіх, не давав Грицька в образу (Панас Мирний, I, 1949, 402); Не даватись (не датись) в образу кому — не дозволяти ображати себе, не допускати кривди над собою.

2. Почуття гіркоти, досади, викликане в кого-небудь чиїмсь зневажливим словом, негарним вчинком і т. ін. В риданні тому вибухнула вся образа, весь жаль, що гнітив цілий день душу Софії (Леся Українка, III, 1952, 542); Тоді Левко, аж колотячись од кривди і образи, підійшов до дівчини (Михайло Стельмах, I, 1962, 551).

'''[http://slovopedia.org.ua/35/53406/133488.html Орфографічний словник української мови]'''

Іменник жіночого роду

'''[http://slovopedia.org.ua/41/53406/269401.html Словник синонімів]'''

Ураза, кривда, ід. плювок у душу; (ставленням) зневага; (в серці) досада; (повторювана) глузи, кпини.

'''[http://slovopedia.org.ua/47/53406/328614.html Українсько-російський словник]'''

Оскорбление; унижение; обида
Тяжка образа — тяжёлое оскорбление; кровная обида

== Ілюстрації ==

{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Образа.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Образа_1.jpeg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Образа_2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Образа_4.jpg|x140px]]

|}

== Медіа ==

{{#ev:youtube|SUnK6bixRQI}}

== Зовнішні посилання ==

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%B1%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%B0

[[Категорія:Об]]

Файл:Образа 4.jpg

2014-12-01T13:00:57Z

Олександра1998:

Файл:Образа 2.jpg

2014-12-01T13:00:41Z

Олександра1998:

Образа

2014-12-01T12:59:45Z

Олександра1998:

Файл:Образа 1.jpeg

2014-12-01T12:56:47Z

Олександра1998:

Файл:Образа.jpg

2014-12-01T12:56:28Z

Олександра1998: