Київський столичний університет імені Бориса Грінченка - Внесок користувача [uk]

Дар

2013-12-18T18:50:21Z

ОЛЕНА:

'''Дар, -ру, '''''м. ''1) Даръ, даяніе. ''Ні дар, ні купля. ''Ном. № 7619. ''Що ж нам за дар везуть? Срібло та золото. ''Чуб. ІІІ. 39. ''Виймив дари та й роздав. ''Федьк. Пов. ''Ви знаєте добрі дари давати дітям вашим. ''Єв. Лук. XI. 13. '''Божий дар'''. Св. Причастіе. ''До Божого дару з чортовими ногами. ''Ном. № 136. 2) Дарованіе, таланта, даръ. ''Незвичайний дар розмови і оповідання. ''Левиц. Пов. 146. ''Квітка.... дав добру ознаку свого великого дару. ''К. Г. Кв. 18. Ум. '''Даронько. '''Мл. л. сб. 218.
Академічний тлумачний словник
ДАР, у, чол., уроч.

1.Те, що підноситься, жертвується; подарунок. Дар — не купля: не гудять, а хвалять (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 282); Коркішка держить на тарілці дари й зараз дарує Панасові хустку й кинджал (Нечуй-Левицький, II, 1956, 424); * Образно. Земля — найбагатший дар природи. Земля — це хліб і достаток (Степан Чорнобривець, Визвол. земля, 1950, 37); * У порівняннях. Марійка взяла бамбук обома руками, як урочисто піднесений дар (Олесь Гончар, Земля.., 1947, 82).
Приносити (принести) в дар — дарувати. І потім в дар тобі приносять 3 пожару вкрадений покров!!.. (Тарас Шевченко, I, 1951, 328); Нехай той день оживить в пам'яті людській Ваші [І. О. Білоусова] заслуги як поета, що ніжно і любовно приніс в дар братньому народові велике слово українського генія — Т. Шевченка (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 395).

2.Здібності, хист до чого-небудь; обдаровання, талант. Обдарований незвичайними здібностями, величезною пам'яттю, бистрим і ясним розумом, він із тими вродженими дарами лучив велику пильність і працьовитість (Іван Франко, III, 1950, 29); Три дари відпущено було Шевченкові щедрою природою: дар співця, дар художника, дар письменника (поета й прозаїка) (Максим Рильський, III, 1955, 244); Анатолій відзначив, що вона володіє даром вільно підтримувати будь-яку розмову (Олекса Гуреїв, Життя.., 1954, 298).
Дар мови (слова): а) здатність говорити взагалі. Найбільш вражінь [вражень] дістали ноги, і коли б вони мали дар слова, оповіли б багато. А то мовчать і болять (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 147); Йому скривило щелепу, пом'яло всього, а найгірше — він втратив дар мови (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 196); б) висока культура мови, здатність красномовно говорити; красномовство. Виходить сухо, педантично, книжно... Здається, я на сей раз втеряла [втратила] всякий дар слова (Леся Українка, V, 1956, 345).

3. перев. мн., церк. Хліб і вино, над якими відправляється церковне богослужіння. — Бачу, од нашої хати старий піп з дарами іде (Марко Вовчок, VI, 1956, 225); Християнин проходить до диякона і віддає йому святі дари і кошик з хлібом (Леся Українка, II, 1951, 482).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Tumblr_m815dh4nQP1qz4d4bo1_500.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Index.jpeg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:6147894 b4b886ce.jpg|x140px]]

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]
[[Категорія:Да]]

Дар

2013-12-18T18:49:04Z

ОЛЕНА: /* Ілюстрації */

'''Дар, -ру, '''''м. ''1) Даръ, даяніе. ''Ні дар, ні купля. ''Ном. № 7619. ''Що ж нам за дар везуть? Срібло та золото. ''Чуб. ІІІ. 39. ''Виймив дари та й роздав. ''Федьк. Пов. ''Ви знаєте добрі дари давати дітям вашим. ''Єв. Лук. XI. 13. '''Божий дар'''. Св. Причастіе. ''До Божого дару з чортовими ногами. ''Ном. № 136. 2) Дарованіе, таланта, даръ. ''Незвичайний дар розмови і оповідання. ''Левиц. Пов. 146. ''Квітка.... дав добру ознаку свого великого дару. ''К. Г. Кв. 18. Ум. '''Даронько. '''Мл. л. сб. 218.
Академічний тлумачний словник
ДАР, у, чол., уроч.

1.Те, що підноситься, жертвується; подарунок. Дар — не купля: не гудять, а хвалять (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 282); Коркішка держить на тарілці дари й зараз дарує Панасові хустку й кинджал (Нечуй-Левицький, II, 1956, 424); * Образно. Земля — найбагатший дар природи. Земля — це хліб і достаток (Степан Чорнобривець, Визвол. земля, 1950, 37); * У порівняннях. Марійка взяла бамбук обома руками, як урочисто піднесений дар (Олесь Гончар, Земля.., 1947, 82).
Приносити (принести) в дар — дарувати. І потім в дар тобі приносять 3 пожару вкрадений покров!!.. (Тарас Шевченко, I, 1951, 328); Нехай той день оживить в пам'яті людській Ваші [І. О. Білоусова] заслуги як поета, що ніжно і любовно приніс в дар братньому народові велике слово українського генія — Т. Шевченка (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 395).

2.Здібності, хист до чого-небудь; обдаровання, талант. Обдарований незвичайними здібностями, величезною пам'яттю, бистрим і ясним розумом, він із тими вродженими дарами лучив велику пильність і працьовитість (Іван Франко, III, 1950, 29); Три дари відпущено було Шевченкові щедрою природою: дар співця, дар художника, дар письменника (поета й прозаїка) (Максим Рильський, III, 1955, 244); Анатолій відзначив, що вона володіє даром вільно підтримувати будь-яку розмову (Олекса Гуреїв, Життя.., 1954, 298).
Дар мови (слова): а) здатність говорити взагалі. Найбільш вражінь [вражень] дістали ноги, і коли б вони мали дар слова, оповіли б багато. А то мовчать і болять (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 147); Йому скривило щелепу, пом'яло всього, а найгірше — він втратив дар мови (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 196); б) висока культура мови, здатність красномовно говорити; красномовство. Виходить сухо, педантично, книжно... Здається, я на сей раз втеряла [втратила] всякий дар слова (Леся Українка, V, 1956, 345).

3. перев. мн., церк. Хліб і вино, над якими відправляється церковне богослужіння. — Бачу, од нашої хати старий піп з дарами іде (Марко Вовчок, VI, 1956, 225); Християнин проходить до диякона і віддає йому святі дари і кошик з хлібом (Леся Українка, II, 1951, 482).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Tumblr_m815dh4nQP1qz4d4bo1_500.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Index.jpeg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:6147894 b4b886ce.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:|x140px]]
|}

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]
[[Категорія:Да]]

Журба

2013-12-11T19:38:35Z

ОЛЕНА: /* Сучасні словники */

'''Журба, -би, '''''ж. ''1) Печаль, кручина, горесть, грусть, тоска: забота. ''Журба не матінка. ''Ном. № 2259. ''Журба сорочки не дасть. ''Ном. № 2260. ''Уже лужечки, бережечки вода поняла, молодую Марусю журба обняла. ''Мет. 135. ''От журба йому твій кінь ''Н.-Волын. у. ''Ой є в мене, мати, ищи журби у хаті: перва журба дитина малая, друга журба свекруха лихая, третя журба милий покидає. ''Нп. ''Козак журби не має. ''Ном. № 717. ''Журба сього світу і инші жадоби входять і глушять слово. ''Єв. Мр. IV. 19. 2) Траурный платокъ (черный съ бѣлымъ). Борз. у. Ум. '''Журбонька, журбочка. '''''З старим життя сухота моя, з малим життя журбонька моя. ''Чуб. V. 700.
==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:,l;vmgfy-p.jpeg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ппгн.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Жжж.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Imgpreview_(1).jpg|x140px]]
|}

журба (пестливі — журбонька, журбочка) —

1) = журбота = жура = туга — невеселий настрій, важкі почуття, печаль, смуток і відповідний душевний стан, навіяний ними; спрадавна вважалася персоніфікованою лихою силою, що втручалася в життя людини, пекла її, сушила, могла й на смерть засушити, тому кажуть: «Журба їсть людину, як ржа залізо», «Журба сушить, журба в’ялить, журба із ніг валить»; у «Слові о полку Ігоревім»: «Туга ізійшла на Руській Землі»; туга — це жаль за втраченим, наприклад за молодістю (пop. у Л. Глібова: «А молодість не вернеться, не вернеться вона»), за рідним краєм і водночас жагуче бажання чогось кращого, передусім у житті духовному, пop. у Ю. Клена: «Вдивляйся в синю смугу лісівнад обрієм — щось кличе тебе туди: то — туга. Вдивляйся в блискучу далечінь морську, білими вітрилами метеликовану — щось кличе тебе туди: то — туга. Вдивляйся в безмежний простір степів, де сонце закочується у травах високих — щось кличе тебе туди: то — туга»; звичайно тужать за тим, чого немає, але воно здається особливо гарним, чарівним, привабливим — звідси туга за милим: «Чом туга на душу впала? Чом так серце б’єшсь? Ой, скажи, скажи, коханий, Чом ми розійшлись?»; звідси туга за рідною стороною: козаки в турецькій неволі співали: «Ой, повій, повій, ти, вітре, Від Дніпра, від Запоріжжя, Та розвій наш жаль і тугу По степу на бездоріжжя»; пop. тугу Т. Шевченка за нашим великим минулим, яку він висловлює у багатьох своїх творах. Журба — несонце, а сушить добре (приказка); Журба не матінка (М. Номис); Журба сорочки не дасть (М. Номис); Молодую Марусю журба обняла (А. Метлинський); Ой є в мене, мати, три журби у хаті: перва журба — дитиня малая, друга журба — свекруха лихая, третя журба — милий покидає (пісня); Козак журби не має (М. Номис); З старим життя — сухота моя, з милим життя — журбонька моя (П. Чубинський); Нехай спить, нехай лежить, та нехай не встане, нехай твоя бідна головонька од журби одстане (П. Чубинський); Мислять люди, що я не журюся, а я таку журу маю — лиш не подаюся (Я. Головацький); Згине туга — буде друга (приказка); Як прийде туга, пізнаєш друга (приказка);

2) жалобна хустка (чорна).

==Медіа==
http://video.tochka.net/ua/tags/4269/

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут‎]]
[[Категорія:Жу]]

Журба

2013-12-11T19:32:55Z

ОЛЕНА: /* Медіа */

'''Журба, -би, '''''ж. ''1) Печаль, кручина, горесть, грусть, тоска: забота. ''Журба не матінка. ''Ном. № 2259. ''Журба сорочки не дасть. ''Ном. № 2260. ''Уже лужечки, бережечки вода поняла, молодую Марусю журба обняла. ''Мет. 135. ''От журба йому твій кінь ''Н.-Волын. у. ''Ой є в мене, мати, ищи журби у хаті: перва журба дитина малая, друга журба свекруха лихая, третя журба милий покидає. ''Нп. ''Козак журби не має. ''Ном. № 717. ''Журба сього світу і инші жадоби входять і глушять слово. ''Єв. Мр. IV. 19. 2) Траурный платокъ (черный съ бѣлымъ). Борз. у. Ум. '''Журбонька, журбочка. '''''З старим життя сухота моя, з малим життя журбонька моя. ''Чуб. V. 700.
==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:,l;vmgfy-p.jpeg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ппгн.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Жжж.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Imgpreview_(1).jpg|x140px]]
|}

журба (пестливі — журбонька, журбочка) —

1) = журбота = жура = туга — невеселий настрій, важкі почуття, печаль, смуток і відповідний душевний стан, навіяний ними; спрадавна вважалася персоніфікованою лихою силою, що втручалася в життя людини, пекла її, сушила, могла й на смерть засушити, тому кажуть: «Журба їсть людину, як ржа залізо», «Журба сушить, журба в’ялить, журба із ніг валить»; у «Слові о полку Ігоревім»: «Туга ізійшла на Руській Землі»; туга — це жаль за втраченим, наприклад за молодістю (пop. у Л. Глібова: «А молодість не вернеться, не вернеться вона»), за рідним краєм і водночас жагуче бажання чогось кращого, передусім у житті духовному, пop. у Ю. Клена: «Вдивляйся в синю смугу лісівнад обрієм — щось кличе тебе туди: то — туга. Вдивляйся в блискучу далечінь морську, білими вітрилами метеликовану — щось кличе тебе туди: то — туга. Вдивляйся в безмежний простір степів, де сонце закочується у травах високих — щось кличе тебе туди: то — туга»; звичайно тужать за тим, чого немає, але воно здається особливо гарним, чарівним, привабливим — звідси туга за милим: «Чом туга на душу впала? Чом так серце б’єшсь? Ой, скажи, скажи, коханий, Чом ми розійшлись?»; звідси туга за рідною стороною: козаки в турецькій неволі співали: «Ой, повій, повій, ти, вітре, Від Дніпра, від Запоріжжя, Та розвій наш жаль і тугу По степу на бездоріжжя»; пop. тугу Т. Шевченка за нашим великим минулим, яку він висловлює у багатьох своїх творах. Журба — несонце, а сушить добре (приказка); Журба не матінка (М. Номис); Журба сорочки не дасть (М. Номис); Молодую Марусю журба обняла (А. Метлинський); Ой є в мене, мати, три журби у хаті: перва журба — дитиня малая, друга журба — свекруха лихая, третя журба — милий покидає (пісня); Козак журби не має (М. Номис); З старим життя — сухота моя, з милим життя — журбонька моя (П. Чубинський); Нехай спить, нехай лежить, та нехай не встане, нехай твоя бідна головонька од журби одстане (П. Чубинський); Мислять люди, що я не журюся, а я таку журу маю — лиш не подаюся (Я. Головацький); Згине туга — буде друга (приказка); Як прийде туга, пізнаєш друга (приказка);

2) жалобна хустка (чорна).

==Медіа==
http://video.tochka.net/ua/tags/4269/

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут‎]]
[[Категорія:Жу]]

Журба

2013-12-11T19:29:01Z

ОЛЕНА: /* Ілюстрації */

'''Журба, -би, '''''ж. ''1) Печаль, кручина, горесть, грусть, тоска: забота. ''Журба не матінка. ''Ном. № 2259. ''Журба сорочки не дасть. ''Ном. № 2260. ''Уже лужечки, бережечки вода поняла, молодую Марусю журба обняла. ''Мет. 135. ''От журба йому твій кінь ''Н.-Волын. у. ''Ой є в мене, мати, ищи журби у хаті: перва журба дитина малая, друга журба свекруха лихая, третя журба милий покидає. ''Нп. ''Козак журби не має. ''Ном. № 717. ''Журба сього світу і инші жадоби входять і глушять слово. ''Єв. Мр. IV. 19. 2) Траурный платокъ (черный съ бѣлымъ). Борз. у. Ум. '''Журбонька, журбочка. '''''З старим життя сухота моя, з малим життя журбонька моя. ''Чуб. V. 700.
==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:,l;vmgfy-p.jpeg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ппгн.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Жжж.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Imgpreview_(1).jpg|x140px]]
|}

журба (пестливі — журбонька, журбочка) —

1) = журбота = жура = туга — невеселий настрій, важкі почуття, печаль, смуток і відповідний душевний стан, навіяний ними; спрадавна вважалася персоніфікованою лихою силою, що втручалася в життя людини, пекла її, сушила, могла й на смерть засушити, тому кажуть: «Журба їсть людину, як ржа залізо», «Журба сушить, журба в’ялить, журба із ніг валить»; у «Слові о полку Ігоревім»: «Туга ізійшла на Руській Землі»; туга — це жаль за втраченим, наприклад за молодістю (пop. у Л. Глібова: «А молодість не вернеться, не вернеться вона»), за рідним краєм і водночас жагуче бажання чогось кращого, передусім у житті духовному, пop. у Ю. Клена: «Вдивляйся в синю смугу лісівнад обрієм — щось кличе тебе туди: то — туга. Вдивляйся в блискучу далечінь морську, білими вітрилами метеликовану — щось кличе тебе туди: то — туга. Вдивляйся в безмежний простір степів, де сонце закочується у травах високих — щось кличе тебе туди: то — туга»; звичайно тужать за тим, чого немає, але воно здається особливо гарним, чарівним, привабливим — звідси туга за милим: «Чом туга на душу впала? Чом так серце б’єшсь? Ой, скажи, скажи, коханий, Чом ми розійшлись?»; звідси туга за рідною стороною: козаки в турецькій неволі співали: «Ой, повій, повій, ти, вітре, Від Дніпра, від Запоріжжя, Та розвій наш жаль і тугу По степу на бездоріжжя»; пop. тугу Т. Шевченка за нашим великим минулим, яку він висловлює у багатьох своїх творах. Журба — несонце, а сушить добре (приказка); Журба не матінка (М. Номис); Журба сорочки не дасть (М. Номис); Молодую Марусю журба обняла (А. Метлинський); Ой є в мене, мати, три журби у хаті: перва журба — дитиня малая, друга журба — свекруха лихая, третя журба — милий покидає (пісня); Козак журби не має (М. Номис); З старим життя — сухота моя, з милим життя — журбонька моя (П. Чубинський); Нехай спить, нехай лежить, та нехай не встане, нехай твоя бідна головонька од журби одстане (П. Чубинський); Мислять люди, що я не журюся, а я таку журу маю — лиш не подаюся (Я. Головацький); Згине туга — буде друга (приказка); Як прийде туга, пізнаєш друга (приказка);

2) жалобна хустка (чорна).

==Медіа==

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут‎]]
[[Категорія:Жу]]

Файл:Imgpreview (1).jpg

2013-12-11T19:27:35Z

ОЛЕНА:

Файл:Жжж.jpg

2013-12-11T19:24:53Z

ОЛЕНА: ОЛЕНА завантажив нову версію «Файл:Жжж.jpg»

Файл:Ппгн.jpg

2013-12-11T19:22:52Z

ОЛЕНА:

Журба

2013-12-09T07:49:39Z

ОЛЕНА:

'''Журба, -би, '''''ж. ''1) Печаль, кручина, горесть, грусть, тоска: забота. ''Журба не матінка. ''Ном. № 2259. ''Журба сорочки не дасть. ''Ном. № 2260. ''Уже лужечки, бережечки вода поняла, молодую Марусю журба обняла. ''Мет. 135. ''От журба йому твій кінь ''Н.-Волын. у. ''Ой є в мене, мати, ищи журби у хаті: перва журба дитина малая, друга журба свекруха лихая, третя журба милий покидає. ''Нп. ''Козак журби не має. ''Ном. № 717. ''Журба сього світу і инші жадоби входять і глушять слово. ''Єв. Мр. IV. 19. 2) Траурный платокъ (черный съ бѣлымъ). Борз. у. Ум. '''Журбонька, журбочка. '''''З старим життя сухота моя, з малим життя журбонька моя. ''Чуб. V. 700.
==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:,l;vmgfy-p.jpeg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1. 230px-Дитина,_що_плаче.|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}

журба (пестливі — журбонька, журбочка) —

1) = журбота = жура = туга — невеселий настрій, важкі почуття, печаль, смуток і відповідний душевний стан, навіяний ними; спрадавна вважалася персоніфікованою лихою силою, що втручалася в життя людини, пекла її, сушила, могла й на смерть засушити, тому кажуть: «Журба їсть людину, як ржа залізо», «Журба сушить, журба в’ялить, журба із ніг валить»; у «Слові о полку Ігоревім»: «Туга ізійшла на Руській Землі»; туга — це жаль за втраченим, наприклад за молодістю (пop. у Л. Глібова: «А молодість не вернеться, не вернеться вона»), за рідним краєм і водночас жагуче бажання чогось кращого, передусім у житті духовному, пop. у Ю. Клена: «Вдивляйся в синю смугу лісівнад обрієм — щось кличе тебе туди: то — туга. Вдивляйся в блискучу далечінь морську, білими вітрилами метеликовану — щось кличе тебе туди: то — туга. Вдивляйся в безмежний простір степів, де сонце закочується у травах високих — щось кличе тебе туди: то — туга»; звичайно тужать за тим, чого немає, але воно здається особливо гарним, чарівним, привабливим — звідси туга за милим: «Чом туга на душу впала? Чом так серце б’єшсь? Ой, скажи, скажи, коханий, Чом ми розійшлись?»; звідси туга за рідною стороною: козаки в турецькій неволі співали: «Ой, повій, повій, ти, вітре, Від Дніпра, від Запоріжжя, Та розвій наш жаль і тугу По степу на бездоріжжя»; пop. тугу Т. Шевченка за нашим великим минулим, яку він висловлює у багатьох своїх творах. Журба — несонце, а сушить добре (приказка); Журба не матінка (М. Номис); Журба сорочки не дасть (М. Номис); Молодую Марусю журба обняла (А. Метлинський); Ой є в мене, мати, три журби у хаті: перва журба — дитиня малая, друга журба — свекруха лихая, третя журба — милий покидає (пісня); Козак журби не має (М. Номис); З старим життя — сухота моя, з милим життя — журбонька моя (П. Чубинський); Нехай спить, нехай лежить, та нехай не встане, нехай твоя бідна головонька од журби одстане (П. Чубинський); Мислять люди, що я не журюся, а я таку журу маю — лиш не подаюся (Я. Головацький); Згине туга — буде друга (приказка); Як прийде туга, пізнаєш друга (приказка);

2) жалобна хустка (чорна).

==Медіа==

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут‎]]
[[Категорія:Жу]]

Файл:230px-Дитина, що плаче.jpg

2013-12-09T07:44:23Z

ОЛЕНА:

Користувач:ОЛЕНА

2013-11-28T08:31:30Z

ОЛЕНА:

[[Файл:XiGhcjvg7aA.jpg|thumb|Фото]]

==Загальні відомості==

===ПІБ===
Мачула Олена Вікторівна

===Спеціальність===
Дошкільна освіта

===Група===
DOB-3-13-4.0d

==Контакти==

===Електронна пошта===
*[mailto:mail@domain.net назва посилання]
===Skype===
<skype style="chat" action="chat">ЛОГІН</skype>
===Web сторінка===
Посилання на сторінку (власний сайт, соц. мережа, тощо)

==Участь==
===Конференції===

===Олімпіади===

===Соціальні проекти===

===Благодійні акції===

===Університетські заходи===

==Громадська діяльність==

Журба

2013-11-28T08:17:59Z

ОЛЕНА: /* Ілюстрації */

'''Журба, -би, '''''ж. ''1) Печаль, кручина, горесть, грусть, тоска: забота. ''Журба не матінка. ''Ном. № 2259. ''Журба сорочки не дасть. ''Ном. № 2260. ''Уже лужечки, бережечки вода поняла, молодую Марусю журба обняла. ''Мет. 135. ''От журба йому твій кінь ''Н.-Волын. у. ''Ой є в мене, мати, ищи журби у хаті: перва журба дитина малая, друга журба свекруха лихая, третя журба милий покидає. ''Нп. ''Козак журби не має. ''Ном. № 717. ''Журба сього світу і инші жадоби входять і глушять слово. ''Єв. Мр. IV. 19. 2) Траурный платокъ (черный съ бѣлымъ). Борз. у. Ум. '''Журбонька, журбочка. '''''З старим життя сухота моя, з малим життя журбонька моя. ''Чуб. V. 700.
==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:,l;vmgfy-p.jpeg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}

журба (пестливі — журбонька, журбочка) —

1) = журбота = жура = туга — невеселий настрій, важкі почуття, печаль, смуток і відповідний душевний стан, навіяний ними; спрадавна вважалася персоніфікованою лихою силою, що втручалася в життя людини, пекла її, сушила, могла й на смерть засушити, тому кажуть: «Журба їсть людину, як ржа залізо», «Журба сушить, журба в’ялить, журба із ніг валить»; у «Слові о полку Ігоревім»: «Туга ізійшла на Руській Землі»; туга — це жаль за втраченим, наприклад за молодістю (пop. у Л. Глібова: «А молодість не вернеться, не вернеться вона»), за рідним краєм і водночас жагуче бажання чогось кращого, передусім у житті духовному, пop. у Ю. Клена: «Вдивляйся в синю смугу лісівнад обрієм — щось кличе тебе туди: то — туга. Вдивляйся в блискучу далечінь морську, білими вітрилами метеликовану — щось кличе тебе туди: то — туга. Вдивляйся в безмежний простір степів, де сонце закочується у травах високих — щось кличе тебе туди: то — туга»; звичайно тужать за тим, чого немає, але воно здається особливо гарним, чарівним, привабливим — звідси туга за милим: «Чом туга на душу впала? Чом так серце б’єшсь? Ой, скажи, скажи, коханий, Чом ми розійшлись?»; звідси туга за рідною стороною: козаки в турецькій неволі співали: «Ой, повій, повій, ти, вітре, Від Дніпра, від Запоріжжя, Та розвій наш жаль і тугу По степу на бездоріжжя»; пop. тугу Т. Шевченка за нашим великим минулим, яку він висловлює у багатьох своїх творах. Журба — несонце, а сушить добре (приказка); Журба не матінка (М. Номис); Журба сорочки не дасть (М. Номис); Молодую Марусю журба обняла (А. Метлинський); Ой є в мене, мати, три журби у хаті: перва журба — дитиня малая, друга журба — свекруха лихая, третя журба — милий покидає (пісня); Козак журби не має (М. Номис); З старим життя — сухота моя, з милим життя — журбонька моя (П. Чубинський); Нехай спить, нехай лежить, та нехай не встане, нехай твоя бідна головонька од журби одстане (П. Чубинський); Мислять люди, що я не журюся, а я таку журу маю — лиш не подаюся (Я. Головацький); Згине туга — буде друга (приказка); Як прийде туга, пізнаєш друга (приказка);

2) жалобна хустка (чорна).

==Медіа==

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/підрозділ]]
[[Категорія:Жу]]
==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}
==Медіа==

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/підрозділ]]

Журба

2013-11-28T08:12:50Z

ОЛЕНА: /* Ілюстрації */

'''Журба, -би, '''''ж. ''1) Печаль, кручина, горесть, грусть, тоска: забота. ''Журба не матінка. ''Ном. № 2259. ''Журба сорочки не дасть. ''Ном. № 2260. ''Уже лужечки, бережечки вода поняла, молодую Марусю журба обняла. ''Мет. 135. ''От журба йому твій кінь ''Н.-Волын. у. ''Ой є в мене, мати, ищи журби у хаті: перва журба дитина малая, друга журба свекруха лихая, третя журба милий покидає. ''Нп. ''Козак журби не має. ''Ном. № 717. ''Журба сього світу і инші жадоби входять і глушять слово. ''Єв. Мр. IV. 19. 2) Траурный платокъ (черный съ бѣлымъ). Борз. у. Ум. '''Журбонька, журбочка. '''''З старим життя сухота моя, з малим життя журбонька моя. ''Чуб. V. 700.
==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}

журба (пестливі — журбонька, журбочка) —

1) = журбота = жура = туга — невеселий настрій, важкі почуття, печаль, смуток і відповідний душевний стан, навіяний ними; спрадавна вважалася персоніфікованою лихою силою, що втручалася в життя людини, пекла її, сушила, могла й на смерть засушити, тому кажуть: «Журба їсть людину, як ржа залізо», «Журба сушить, журба в’ялить, журба із ніг валить»; у «Слові о полку Ігоревім»: «Туга ізійшла на Руській Землі»; туга — це жаль за втраченим, наприклад за молодістю (пop. у Л. Глібова: «А молодість не вернеться, не вернеться вона»), за рідним краєм і водночас жагуче бажання чогось кращого, передусім у житті духовному, пop. у Ю. Клена: «Вдивляйся в синю смугу лісівнад обрієм — щось кличе тебе туди: то — туга. Вдивляйся в блискучу далечінь морську, білими вітрилами метеликовану — щось кличе тебе туди: то — туга. Вдивляйся в безмежний простір степів, де сонце закочується у травах високих — щось кличе тебе туди: то — туга»; звичайно тужать за тим, чого немає, але воно здається особливо гарним, чарівним, привабливим — звідси туга за милим: «Чом туга на душу впала? Чом так серце б’єшсь? Ой, скажи, скажи, коханий, Чом ми розійшлись?»; звідси туга за рідною стороною: козаки в турецькій неволі співали: «Ой, повій, повій, ти, вітре, Від Дніпра, від Запоріжжя, Та розвій наш жаль і тугу По степу на бездоріжжя»; пop. тугу Т. Шевченка за нашим великим минулим, яку він висловлює у багатьох своїх творах. Журба — несонце, а сушить добре (приказка); Журба не матінка (М. Номис); Журба сорочки не дасть (М. Номис); Молодую Марусю журба обняла (А. Метлинський); Ой є в мене, мати, три журби у хаті: перва журба — дитиня малая, друга журба — свекруха лихая, третя журба — милий покидає (пісня); Козак журби не має (М. Номис); З старим життя — сухота моя, з милим життя — журбонька моя (П. Чубинський); Нехай спить, нехай лежить, та нехай не встане, нехай твоя бідна головонька од журби одстане (П. Чубинський); Мислять люди, що я не журюся, а я таку журу маю — лиш не подаюся (Я. Головацький); Згине туга — буде друга (приказка); Як прийде туга, пізнаєш друга (приказка);

2) жалобна хустка (чорна).

==Медіа==

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/підрозділ]]
[[Категорія:Жу]]
==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}
==Медіа==

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/підрозділ]]

Журба

2013-11-28T08:11:08Z

ОЛЕНА:

Користувач:ОЛЕНА

2013-11-28T08:05:56Z

ОЛЕНА:

[[Файл:,l;vmgfy-p.jpeg|thumb|Фото]]

==Загальні відомості==

===ПІБ===
Мачула Олена Вікторівна

===Спеціальність===
Дошкільна освіта

===Група===
DOB-3-13-4.0d

==Контакти==

===Електронна пошта===
*[mailto:mail@domain.net назва посилання]
===Skype===
<skype style="chat" action="chat">ЛОГІН</skype>
===Web сторінка===
Посилання на сторінку (власний сайт, соц. мережа, тощо)

==Участь==
===Конференції===

===Олімпіади===

===Соціальні проекти===

===Благодійні акції===

===Університетські заходи===

==Громадська діяльність==

Файл:,l;vmgfy-p.jpeg

2013-11-28T08:02:03Z

ОЛЕНА:

Журба

2013-11-28T07:46:51Z

ОЛЕНА:

Користувач:ОЛЕНА

2013-11-28T07:36:14Z

ОЛЕНА:

Файл:XiGhcjvg7aA.jpg

2013-11-28T07:30:23Z

ОЛЕНА:

XiGhcjvg7aA.jpg

Файл:XiGhcjvg7aA.jpg

2013-11-28T07:21:26Z

ОЛЕНА:

Користувач:ОЛЕНА

2013-11-28T07:19:32Z

ОЛЕНА: /* Група */

[[Файл:Photoicon.png|thumb|Фото]]

==Загальні відомості==

===ПІБ===
Мачула Олена Вікторівна

===Спеціальність===
Дошкільна освіта

===Група===
DOB-3-13-4.0d

==Контакти==

===Електронна пошта===
*[mailto:mail@domain.net назва посилання]
===Skype===
<skype style="chat" action="chat">ЛОГІН</skype>
===Web сторінка===
Посилання на сторінку (власний сайт, соц. мережа, тощо)

==Участь==
===Конференції===

===Олімпіади===

===Соціальні проекти===

===Благодійні акції===

===Університетські заходи===

==Громадська діяльність==

Користувач:ОЛЕНА

2013-11-28T07:15:30Z

ОЛЕНА: /* Спеціальність */

[[Файл:Photoicon.png|thumb|Фото]]

==Загальні відомості==

===ПІБ===
Мачула Олена Вікторівна

===Спеціальність===
Дошкільна освіта

===Група===

==Контакти==

===Електронна пошта===
*[mailto:mail@domain.net назва посилання]
===Skype===
<skype style="chat" action="chat">ЛОГІН</skype>
===Web сторінка===
Посилання на сторінку (власний сайт, соц. мережа, тощо)

==Участь==
===Конференції===

===Олімпіади===

===Соціальні проекти===

===Благодійні акції===

===Університетські заходи===

==Громадська діяльність==

Користувач:ОЛЕНА

2013-11-28T07:14:49Z

ОЛЕНА: /* ПІБ */

[[Файл:Photoicon.png|thumb|Фото]]

==Загальні відомості==

===ПІБ===
Мачула Олена Вікторівна

===Спеціальність===

===Група===

==Контакти==

===Електронна пошта===
*[mailto:mail@domain.net назва посилання]
===Skype===
<skype style="chat" action="chat">ЛОГІН</skype>
===Web сторінка===
Посилання на сторінку (власний сайт, соц. мережа, тощо)

==Участь==
===Конференції===

===Олімпіади===

===Соціальні проекти===

===Благодійні акції===

===Університетські заходи===

==Громадська діяльність==

Користувач:ОЛЕНА

2013-11-28T07:11:45Z

ОЛЕНА: Створена сторінка: {{subst:Шаблон:Сторінка студента}}

[[Файл:Photoicon.png|thumb|Фото]]

==Загальні відомості==

===ПІБ===

===Спеціальність===

===Група===

==Контакти==

===Електронна пошта===
*[mailto:mail@domain.net назва посилання]
===Skype===
<skype style="chat" action="chat">ЛОГІН</skype>
===Web сторінка===
Посилання на сторінку (власний сайт, соц. мережа, тощо)

==Участь==
===Конференції===

===Олімпіади===

===Соціальні проекти===

===Благодійні акції===

===Університетські заходи===

==Громадська діяльність==