Київський столичний університет імені Бориса Грінченка - Внесок користувача [uk]

Хвала

2014-11-29T18:49:01Z

М. Мельниченко: /* Ілюстрації */

'''Хвала, -ли, '''''ж. ''Хвала, хваленіе, похвала. ''Ледачая хвала сама себе хвалить. ''Ном. № 2562. ''Честь Богу, хвала і вам на здоров’я. ''Ном. № 10008. '''Хвалу Бо́гові оддав'''. Восхвалилъ Бога. МВ. I. 16. '''Хвалу за хвіст тягти'''. Шутливо: быть звонаремъ. ''Ей, учись, синашу, бо як раз на дзвіниці хвалу за хвіст тягтимеш ''обычная нотація ученикамъ духовныхъ училищъ.

==Сучасні словники==
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===

ХВАЛА́, и́, ж.

1. Похвала, уславлення. А подивися та спитай! Що там твориться у тім раї! Звичайне, радость [радість] та хвала! Тобі єдиному святому За дивнії твої діла! Отим-бо й ба! Хвали нікому, А кров, та сльози, та хула, Хула всьому! (Шевч., II, 1963, 253); — Я не потребую, не хочу вашої хвали: її ні в кишеню не покладеш, ні душі нею не зогрієш (Стельмах, І, 1962, 523); Україна вставала з пожарів, жила, І солдату в дарунок лунала хвала (Нагн., Пісня.., 1949, 73); — Ви пробачте, що я так все просто… без дипломатії, розумієте, звик так говорити. Чому? Краще в очі найгіркішу правду, аніж у очі — хвалу, а за очі — хулу (Збан., Сеспель, 1961, 35).

&́9671; Віддава́ти (відда́ти) хвалу́ див. віддава́ти.

2. Урочисте звеличання, прославляння кого-, чого-небудь; гімн. Як вільне море в час прибою, Радянська гомонить сім’я — І стоголосою хвалою Квітчає Партії ім’я (Рильський, III, 1961, 97).

&́9671; Склада́ти (скла́сти) хвалу́ див. склада́ти; Співа́ти хвалу́ див. співа́ти.

3. у знач. присудк. сл. Вигук, що передає захоплення, величання, визнання кого-, чого-небудь. Радіймо всі — весна прийшла! Вітаймо сонце, що тепла Дає й для мушки і стебла,— Хвала йому, хвала!.. (Вороний, Вибр., 1959, 92); Хвала ж бійцям і теслям! Вічна слава Народові, трудівнику й герою, Що мостить міст в майбутнє золотий (Рильський, III, 1961, 10); Хвала труду незгасному, Хвала навіки миру!.. (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 3).

&́9671; Хвала́ бо́гові (бо́гу, бога́м) — те саме, що Хвали́ти бо́га (див. бог). — Хвала богові, я вільна тепер, а про гроші — мені байдуже. Живу собі, як пташка та, безжурно… (Мирний, III, 1954, 169); — Кличе [покійна Соломія].. А не приходить, ні… Та й хвала богу, бо засмутилась би небіжка, коли б прочитала моє життя, як воно списане на спині… (Коцюб., І, 1955, 388); [Андромаха:] Хвала богам! Пішли-таки лідійці! Пішли на бій (Л. Укр., II, 1951, 291); Честь і хвала́ кому, чому — уживається як заклик, що виражає захоплення, визнання заслуг, гідності кого-небудь, вдячності кому-небудь за щось. Честь і хвала невмирущому таланові і довічна йому слава! (Мирний, V, 1955, 422).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 32.

Хвала, ли, ж. Хвала, хваленіе, похвала. Ледачая хвала сама себе хвалить. Ном. № 2562. Честь Богу, хвала і вам на здоров’я. Ном. № 10008. Хвалу бо́гові оддав. Восхвалилъ Бога. МВ. І. 16. Хвалу за хвіст тягти. Шутливо: быть звонаремъ. Ей, учись, синашу, бо як раз на дзвіниці хвалу за хвіст тягтимеш — обычная нотація ученикамъ духовныхъ училищъ.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:хвала.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:хвала1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:хвала3.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:хвала4.jpg|x140px]]

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2014 року]]
[[Категорія:Хв]]

Файл:Хвала4.jpg

2014-11-29T18:43:29Z

М. Мельниченко:

Файл:Хвала3.jpg

2014-11-29T18:43:12Z

М. Мельниченко:

Файл:Хвала1.jpg

2014-11-29T18:42:33Z

М. Мельниченко:

Файл:Хвала.jpg

2014-11-29T18:41:47Z

М. Мельниченко:

Хвала

2014-11-29T18:40:45Z

М. Мельниченко:

'''Хвала, -ли, '''''ж. ''Хвала, хваленіе, похвала. ''Ледачая хвала сама себе хвалить. ''Ном. № 2562. ''Честь Богу, хвала і вам на здоров’я. ''Ном. № 10008. '''Хвалу Бо́гові оддав'''. Восхвалилъ Бога. МВ. I. 16. '''Хвалу за хвіст тягти'''. Шутливо: быть звонаремъ. ''Ей, учись, синашу, бо як раз на дзвіниці хвалу за хвіст тягтимеш ''обычная нотація ученикамъ духовныхъ училищъ.

==Сучасні словники==
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===

ХВАЛА́, и́, ж.

1. Похвала, уславлення. А подивися та спитай! Що там твориться у тім раї! Звичайне, радость [радість] та хвала! Тобі єдиному святому За дивнії твої діла! Отим-бо й ба! Хвали нікому, А кров, та сльози, та хула, Хула всьому! (Шевч., II, 1963, 253); — Я не потребую, не хочу вашої хвали: її ні в кишеню не покладеш, ні душі нею не зогрієш (Стельмах, І, 1962, 523); Україна вставала з пожарів, жила, І солдату в дарунок лунала хвала (Нагн., Пісня.., 1949, 73); — Ви пробачте, що я так все просто… без дипломатії, розумієте, звик так говорити. Чому? Краще в очі найгіркішу правду, аніж у очі — хвалу, а за очі — хулу (Збан., Сеспель, 1961, 35).

&́9671; Віддава́ти (відда́ти) хвалу́ див. віддава́ти.

2. Урочисте звеличання, прославляння кого-, чого-небудь; гімн. Як вільне море в час прибою, Радянська гомонить сім’я — І стоголосою хвалою Квітчає Партії ім’я (Рильський, III, 1961, 97).

&́9671; Склада́ти (скла́сти) хвалу́ див. склада́ти; Співа́ти хвалу́ див. співа́ти.

3. у знач. присудк. сл. Вигук, що передає захоплення, величання, визнання кого-, чого-небудь. Радіймо всі — весна прийшла! Вітаймо сонце, що тепла Дає й для мушки і стебла,— Хвала йому, хвала!.. (Вороний, Вибр., 1959, 92); Хвала ж бійцям і теслям! Вічна слава Народові, трудівнику й герою, Що мостить міст в майбутнє золотий (Рильський, III, 1961, 10); Хвала труду незгасному, Хвала навіки миру!.. (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 3).

&́9671; Хвала́ бо́гові (бо́гу, бога́м) — те саме, що Хвали́ти бо́га (див. бог). — Хвала богові, я вільна тепер, а про гроші — мені байдуже. Живу собі, як пташка та, безжурно… (Мирний, III, 1954, 169); — Кличе [покійна Соломія].. А не приходить, ні… Та й хвала богу, бо засмутилась би небіжка, коли б прочитала моє життя, як воно списане на спині… (Коцюб., І, 1955, 388); [Андромаха:] Хвала богам! Пішли-таки лідійці! Пішли на бій (Л. Укр., II, 1951, 291); Честь і хвала́ кому, чому — уживається як заклик, що виражає захоплення, визнання заслуг, гідності кого-небудь, вдячності кому-небудь за щось. Честь і хвала невмирущому таланові і довічна йому слава! (Мирний, V, 1955, 422).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 32.

Хвала, ли, ж. Хвала, хваленіе, похвала. Ледачая хвала сама себе хвалить. Ном. № 2562. Честь Богу, хвала і вам на здоров’я. Ном. № 10008. Хвалу бо́гові оддав. Восхвалилъ Бога. МВ. І. 16. Хвалу за хвіст тягти. Шутливо: быть звонаремъ. Ей, учись, синашу, бо як раз на дзвіниці хвалу за хвіст тягтимеш — обычная нотація ученикамъ духовныхъ училищъ.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:хвала.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:хвала1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:хвала2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:хвала3.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:хвала4.jpg|x140px]]

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2014 року]]
[[Категорія:Хв]]

Файл:Плахта4.jpg

2014-11-29T17:11:19Z

М. Мельниченко:

Файл:Плахта3.jpg

2014-11-29T17:10:33Z

М. Мельниченко:

Файл:Плахта2.jpg

2014-11-29T17:09:21Z

М. Мельниченко:

Файл:Плахта1.jpg

2014-11-29T17:09:05Z

М. Мельниченко:

Файл:Плахта.jpg

2014-11-29T17:08:45Z

М. Мельниченко:

Плахта

2014-11-29T17:07:39Z

М. Мельниченко:

'''Плахта, -ти, '''''ж. ''1) Женская одежда вмѣсто юбки: кусокъ толстой шерстяной ткани, спеціально для этого изготовляемый, въ видѣ длиннаго четвероугольника (ширина до 3/4 арш., длина до 2 1/2 арш.) сшивается до половины съ другимъ такимъ же кускомъ; на половинѣ '''плахта '''перегибается и оборачивается вокругъ таліи. Четвертая часть '''плахти '''(половина четвероугольника) наз. '''гривка''', сшитая половина наз. '''станок''', несшитыя '''гривки '''— '''крила'''. Вас. 169 — 170. Въ черниг. у. '''крила '''называются '''кри́си'''. Чуб. VII. 428. КС. 1893. V. 282. КС. 1889. V. Сумцовъ, № 21 — 22. 2) То-же, что и '''полотнянка''', но длинная и безъ таліи. Гол. Од. 44. 3) Родъ бѣлаго платка, по формѣ похожаго на широкое полотенце, — имъ покрываются '''лемчанки'''. Гол. Од. 76. 4) Простыня. Угор. Ум. '''Пля́хі(о)тка. '''Г. Барв. 227. ''Плахоткачервчаточка. ''Шевч. 375.

==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
ПЛА́ХТА, и, жін.
1. Жіночий одяг типу спідниці, зроблений із двох зшитих до половини полотнищ переважно вовняної картатої тканини. Продай, милий, дві телички, Та справ мені дві спіднички, Щоб я в плахті не ходила, Щоб я людей не смішила (Павло Чубинський, V, 1874, 1074); Жінка забажа льону, щоб сорочки прясти.. та дочкам плахіт або свит (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 9); За два роки Марина надбала повну скриню всякого добра: і платків, і рушників, і юпок, і плахот, ще й кожушанку добру (Панас Мирний, III, 1954, 68); Вдарив у гарячі ніздрі прілий запах.. кашемірових хусток і гарусових червоних плахт (Іван Цюпа, Три явори, 1958, 46).
2. Картата декоративна тканина. Сьогодні в торговельну сітку відправлено чергову партію продукції — 7 тисяч метрів плахти (Вечірній Київ, 22.XI 1958, 1).
3. Покривало або килим з такої тканини. Внизу під портретом на підвіконні, застеленому картатою плахтою, розкладено книжки (Андрій Головко, II, 1957, 450); Біля стіни стояло ліжко.., над ліжком на стіні барвиста плахта (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 285); * У порівняннях. Далі, все далі! он латані ниви, Наче плахти, — навкруги розляглись (Леся Українка, I, 1951, 14); Котились густі клуби пилу, осідаючи сірою плахтою по снігу (Іван Франко, III, 1950, 270).

===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===

пла́хта = плахти́на (зменшено-пестливі — плахі(о́)тка, пла́хточка) — старовинний розпашний жіночий одяг на зразок спідниці, зроблений із двох зшитих до половини полотнищ перев. міцної вовняної картатої тканини; був характерним святечним убранням сільських жінок, бо шився з домотканої тканини; плахта іноді додатково розшивалася шовком; поверх неї одягали ще попередницю (фартух), вигаптувану різнобарвними візерунками; була обов’язковим елементом посагу молодої; символ жіночої зверхності у родинному житті, наприклад, у виразі «Іван носить плахту, а Настя — булаву». Продай, милий, дві телички, Та справ мені дві спіднички, Щоб я в плахті не ходила, Щоб я людей не смішила (пісня).

==Цікаві факти==
===[http://uk.wikipedia.org/wiki Матеріал з Вікіпедії]===
Пла́хта — частина жіночого українського національного вбрання в східній, південній, Центральній Україні типу спідниці. Виготовлялася з полотнищ барвистої клітчатої вовняної тканини.

Плахта — це полотнище довжиною до 4 метрів, виткане з пофарбованої вовни, завжди в кратки, з більше чи менше вибагливим узором. А потім ще часто вишите руками, вовною чи очками в кожній кратці.

Полотнище розрізали на три рівні частини, а потім дві частини не зшивали, а пришивали виворітніми сторонами до третьої частини і зшивали таким чином, щоб середина нижньої частини була навпроти розрізу бічних частин. Пошиту у вигляді букви Т готову плахту перегинають так, щоб її нижня (лицева) частина опинилася знизу та обмотують її навколо стану, привязуючи зверху поясом або крайкою. При цьому нижня частина прикриває задню частину тіла, а дві вивернуті інші, боки, залишаючи таким чином тільки невеликий розріз спереду, який прикривали зверху попередницею.

Так само як і запаска, плахта є дуже старовиною одежею. Як запаска так і плахта були ймовірно єдиною одежею нижньої частини тіла за козацьких часів, коли одяг відзначався особливою пишністю. Плахти за козацьких часів виготовляли з шовку, вишиваючи поверху золотими та срібними нитками.

В кін. 19 на поч. 20 ст. плахти почали виходити з ужитку, були вони в той час ще в деяких місцевостях на Лівобережжі та на Київщині. Узори в той час стали простішими та невибагливими. Кожен з узорів мав свою назву: картата, синятка, рожева, рогатка, закладяна, трещата і т. і. Гуцули та частково бойки носили замість плахти запаски, часто невибагливо ткані з металевою та шовковою ниткою. Такі запаски були найчастіше жовто-гарячої барви, інколи синьої чи зрідка і ін. барв. Такі запаски були ткані в поперечні смуги, а не в кратки, як на великій Україні. В Буковині та Бессарабії запаски були чорної барви з більш-менш строкатим краєм унизу.

До плахти спереду, де був розріз, завжди носили попередницю. Плахти були вовняні, а заможніші носили напівшовкові плахти (шовк на сукні). До плахти носили з тонкої шерсті «попередницю» червоного кольору, яку пов'язували червоним або зеленим шерстяним поясом.

В західних областях України — верхній одяг з полотна. У поляків, лужичан, словаків — головна і наплічна накидка.

Народна приповідка: «Не треба запаски, коли й у плахті гарно».

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:плахта.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:плахта1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:плахта2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:плахта3.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:плахта4.jpg|x140px]]

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2014 року]]
[[Категорія:Пл]]

Плахта

2014-11-29T16:51:17Z

М. Мельниченко: