Київський столичний університет імені Бориса Грінченка - Внесок користувача [uk]

Корона

2014-11-30T19:30:29Z

Марія Бурак:

'''Корона, -ни, '''''ж. ''Корона. ''Являлась перед ним в золотій короні, як малюють святих на образах. ''Левиц. І. 271. Ум. '''Коронка, коро́нонька, короночка. '''''А за нею Мати Божа, зложила корононьку на її головоньку. ''Рк. Макс.
[[Категорія:Ко]]
==Корона-це...==
Коро́на (кору́на, від лат. corona — вінок, вінець) — головний убір, що є символом монархічної влади.
Слово корона означає «на волоси надіта» (ко-ру-на). Голова людини в короні знаходиться в замкнутому металевому кільці, котре захищає його мозок від впливу зовнішньої негативної енергії і магнітних бур. Гострі вертикальні виступи по всьому периметру корони грали роль антен, котрі зв'язували правителя з всесвітнім інформаційним полем, що допомагало йому приймати вірні, незалежні від оточуючих рішення і не страждати головними болями. Крім того, термін «корона» вживається в державному праві деяких монархічних держав для позначення влади (прерогативи) монарха, а також щодо осіб, що призначаються монархом і діють від його імені — в цивільній адміністрації, збройних силах і судах (коронний суд, міністри корони тощо).

Термін «корона» (англ. The Crown) широко застосовується в англійському праві.
===Сучасны словники===
[http://sum.in.ua/s/korona Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]

1. Металевий з коштовними прикрасами вінець, що його носять на голові монархи як символ влади. Там лежав князів скарб.., золоті корони, обсипані діамантами (Нечуй-Левицький, III, 1956, 302); Цар старий давно помер, Замість нього вже тепер Син його сидів на троні В царськім одязі й короні (Леонід Первомайський, Райдуга.., 1960, 108); * Образно. Так! пастух у полі — владар, Трон йому — гора крута, Сонечко над головою — То корона золота (Леся Українка, IV, 1954, 120);
// Зображення такого вінця на гербах, орденах і т. ін. Ні, настане час великий Небесної кари. Розпадуться три корони На гордій тіарі! (Тарас Шевченко, I, 1951, 265);
// чого, перен. Те, що своїм виглядом нагадує такий вінець. Раптом на тлі синього моря пропливає корона золотого волосся. Морські очі [жінки] встромилися в мене і біле обличчя привітно киває (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 292); Марійка.. трусонула короною каштанових кіс (Олесь Донченко, V, 1957, 278).
2. перен. Влада монарха. Шотландське лицарство усе перейшло Служити в англійському війську, Пішло боронити мечем і щитом Корону і владу англійську (Леся Українка, I, 1951, 354); В Петрограді скинули вседержавну корону (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 115);
// заст. Держава, уряд, влада (у 2 знач.). Старий Кодак був колись городом і належав до польської корони (Олекса Стороженко, I, 1957, 246); Європеєць — захисник колоній Все хитрує, крутить і вихля, Він британській молиться короні Й африканця жалить, мов змія (Любомир Дмитерко, Осінь.., 1959, 19).
3. астр. Світлий ореол навколо Сонця, який видно під час сонячного затемнення. Під час повного сонячного затемнення, коли Місяць закриває диск Сонця, яскраве світло не перешкоджає бачити слабке світло корони (Наука і життя, 2, 1957, 12).

[http://ukrlit.org/slovnyk/slovnyk_ukrainskoi_movy_v_11_tomakh/корона Публічний електронний словник української мови ]

КОРО́НА2, и, ж., рідко. Те саме, що кро́на2. Перемучився я так місяць і поїхав до Києва, до спеціаліста-професора. Що мені коштувало і нервів і грошей (40 корон кожні оглядини) (Коцюб., III, 1956, 439); Йому [панові Бадовському] залишилося тільки.. шляхетство, 12 корон пенсії і велике точило (Козл., Ю. Крук, 1957, 366).

==Історія==
Появу відносять до держав Стародавнього світу (Давній Єгипет, Стародавній Рим, Шумер) у вигляді діадеми.

Набули поширення в державах Європи після християнізації.

У християнській традиції європейської культури, прийнята церковна санкція на аутентифікацію монархічної влади, коли новий монарх бере участь в церемонії коронації, під час якої корона поміщається йому на голову представником релігії.

Спеціальні головні убори для позначення правителів беруть витоки з передісторії, і існували в багатьох окремих цивілізацій по всьому світу. Як правило, рідкісні і дорогоцінні матеріали використовувалися для виготовлення корон, але тільки з огляду на підвищення їхньої коштовності. Золото та дорогоцінні камені поширені в західних та східних коронах. У індіанських цивілізацій доколумбового Нового Світу використовують, наприклад, рідкісні пір'їни; так само в Полінезії (наприклад, Гаваї).

Коронація часто поєднується з іншими ритуалами, такими як інтронізація (трон такий же символ монархії, як корона) і помазання (знову ж релігійна санкція).

В окремих культурах корона не використовується для коронації, але голова все може бути інакше символічно прикрашена, наприклад, як королівська Тікка в індуїстській традиції Індії.

Зараз, як правило, монархи носять корони лише в особливо урочистих випадках.
==Корони у королівстві Русі==
В час боротьби за київський престол великий князь Ізяслав Ярославич (1024–1078) був прогнаний 1073 братами батька — князями чернігівським Святославом і переяславським Всеволодом. Князь Ізяслав безуспішно звертався за допомогою до племінника дружини Гертруди, польського князя Болеслава ІІ, потім німецького короля Генріха IV. Тим часом його син Ярополк Ізяславич одружився з Кунегундою, донькою маркграфа Східної марки Дедо ІІ фон Веттіна, який сприяв встановленню їхнього контакту з папою Григорієм VII. Весною 1075 князь Ярополк Ізяславич провів успішні перемовини у Римі, де вперше в історії давньоукраїнської держави коронувався разом з дружиною на короля (rex) та королеву (regina) королівства Русі, як було названо Київську Державу. Згодом у посланні від 17 квітня 1075 папа сповістив, що бере також Ізяслава Ярославича під свою опіку як короля королівства Русі (Demetrio regi Ruscorum). З наказу папи князь Болеслав ІІ допоміг захопити київський престол Ізяславу Ярославичу (1077), який загинув наступного року у битві з племінниками на Нежатиній Ниві під Черніговом. Король Ярополк Ізяславич змушений був задовільнитись князівським престолом на Волині. Він загинув 1086 в час походу до Галичини.

Відомі згадки пізніших часів про пропозицію папи Інокентія ІІІ коронувати галицько-волинського князя Романа Мстиславича (1204), від чого той начебто відмовився.

Папа Григорій IX у листі до незнаного князя, яким ймовірно був Данило Галицький, іменує його світлим королем Русі (лат. Illustri Regi Russiae), пропонуючи свою опіку. Данило Галицький у 1240-х роках декілька разів відмовлявся прийняти присланий папою вінець через небажання провокувати татар. Зрештою у грудні 1253 відбулась його коронація у Дорогочині. Не збереглось жодних згадок про вигляд вінців, якими коронувались ці князі. Також невідомий вигляд вінців, якими коронувались на королів Русі наприкінці ХІІ ст. та у ХІІІ ст. угорські королевичі з династії Арпадів.

На початку XIV ст. королівством Русі правив король Юрій І (Regis Rusie, Princeps Ladimerie), на печатці якого зберігся вигляд його корони. Першочерговою метою нападу Казимира ІІІ на королівство Русі весною 1340 було захоплення клейнодів королів, зокрема двох корон, які він вивіз до Кракова і подальша доля яких невідома.
==Види==
Залежно від титулу їхнього власника корони діляться на імператорські, королівські, княжі, герцогські, графські тощо.

Є також папська корона — тіара.
[[Файл:Корона.png|200px|thumb|left|Корона]]
[[Файл:Корона2.png|200px|thumb|left|Корона]]
[[Файл:Корона3.jpg|200px|thumb|left|Корона]]
==Медіа==
{{#ev:youtube| 9t35KMV5Y7g}}
https://www.youtube.com/watch?v=9t35KMV5Y7g
{{#ev:youtube| 2pkW9K5ivnU}}
https://www.youtube.com/watch?v=2pkW9K5ivnU
{{#ev:youtube|ZhPSG8Iuj8M}}
https://www.youtube.com/watch?v=ZhPSG8Iuj8M

Львів

2014-11-30T19:25:47Z

Марія Бурак:

'''Львів, -вова''''', м. ''Львовъ, Лембергъ (городъ въ Галиціи). ''Львів не всякому здорів. ''Ном. № 718.
[[Категорія:Ль]]

==Львів-це...==
Львів — місто обласного підпорядкування в Україні, адміністративний центр Львівської області, національно-культурний та освітньо-науковий осередок країни, великий промисловий центр і транспортний вузол, вважається столицею Галичини та Західної України. За чисельністю населення — сьоме місто країни (станом на 1 січня 2014 року у Львові проживали 729 038 осіб[1]). Центр Львівської агломерації з населенням майже 1,5 млн. осіб.
Львів заснований королем Данилом Романовичем в середині 13 століття. Близько 1272 року місто стало столицею Галицько-Волинського князівства. В добу Середньовіччя Львів був важливим торгівельним центром. За австрійського панування місто стає осередком українського та польського національно-визвольних рухів. Після розпаду Австро-Угорщини був столицею Західноукраїнської народної республіки. До Другої світової війни належав Польщі, за Пактом Молотова — Ріббентропа анексований Радянським Союзом.

Історичний центр Львова занесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. У місті знаходиться найбільша кількість пам'яток архітектури в Україні[2]. У 2009 році Львову надано звання Культурної столиці України. Місто періодично посідає чільні місця в рейтингах туристичної та інвестиційної привабливості.
===Сучвсний словник===
[http://sum.in.ua/f/ljviv Вільний тлумачний словник Новітній онлайновий словник української мови (2013) ]

Льві́в, -о́ва, чол.
Найбільше місто західної частини України. Розташоване неподалік польського кордону. Адміністративний центр Львівської області.
Він [князь Данило] укріпив багато існуючих міст, а також заснував нові, в тому числі в 1256 р. Львів, названий так на честь його сина Лева (Орест Субтельний, Україна: історія, 1992).

[http://ukrlit.org/slovnyk/львів Публічний електроний словник української мови ]

Льві́в, вова, м. Львовъ, Лембергъ (городъ въ Галиціи). Львів не всякому здорів. Ном. № 718.
==Назва==
Назва «Львів» дана місту на честь князя Лева Даниловича, сина засновника Львова Данила Галицького. Протягом своєї історії Львів жодного разу не змінював назви. Назва міста різними мовами звучить так: польською мовою — Lwów (Львув), англійською — Lviv (Львів), російською — Львов (Львов), німецькою — Lemberg (Лемберґ; зараз — також Lwiw), їдиш — לעמבערג, латинською — Leopolis (Леополіс), вірменською — Լվով (Лвов), кримсько-татарською — İlbav (Ільбав).

Щодо Львова традиційними є багато епітетів. Розповсюдженою є назва «Місто Лева». Час від часу вживаються такі порівняння, назви та словосполучення, як «місто левів», «місто сплячих левів», «Королівське місто», «Перлина корони Європи», «Місто-музей», «столиця Галичини», «маленький Париж», «маленький Відень», «український П'ємонт», «Бандерштадт», «культурна столиця України» та інші.
==Символіка==
Офіційно затвердженими символами Львова є герб, великий герб, хоругва Львівської міської ради та логотип. Статут Львова символами міста визначає також назви чи зображення архітектурних та історичних пам'яток.

В основу герба Львова покладена печатка галицько-волинських князів — кам'яні ворота з трьома баштами, крізь які крокує золотий лев. Великий герб Львова — це щит з гербом міста, увінчаний срібною міською короною з трьома вежками, який тримають лев і давньоруський воїн. Прапором Львова є синє квадратне полотнище з зображенням міського герба, обрамлене лиштвою, що складається із жовтих та синіх рівнобедрених трикутників по краях. Логотипом Львова є зображення п'яти різнобарвних веж (зліва — направо): дзвіниці Вірменського собору, вежі Корнякта, міської ратуші, вежі Латинської катедри, дзвіниці монастиря Бернардинів та слоган «Львів відкритий для світу» під ними.

Де-факто девізом Львова сьогодні є гасло «Львів відкритий для світу», адже воно зображене на логотипі міста. До 1939 року офіційним девізом був латинський вислів «Semper fidelis» (Завжди вірний), проте після Другої світової війни він не знайшов офіційного затвердження.

З 17 століття патроном Львова вважався святий Ян з Дуклі. Сьогодні покровителем міста є святий Юрій Змієборець. До дня його пам'яті, у першу неділю травня, відзначається День міста. Серед шанованих львів'янами міських свят також День прапора (3 квітня; на згадку про 3 квітня 1990 року, коли за 16 місяців до проголошення незалежності України на львівській ратуші було піднято синьо-жовтий прапор) та День Листопадового чину (1 листопада; в пам'ять про Листопадовий переворот, коли у ніч на 1 листопада 1918 року у Львові було встановлено Західноукраїнську народну республіку). 27 липня у Львові день жалоби за жертвами Скнилівської авіакатастрофи.

Львів є кавалером ордену «За військову доброчесність», найвищої військової нагороди Польщі, та Ордену Леніна, найвищої нагороди Радянського Союзу.
==Історія==
Археологічні розкопки свідчать, що територія сучасного міста була заселена ще у 5 столітті. Наприкінці 10 століття ці землі увійшли до складу Русі, зокрема удільних Галицького, а з 1199 року — Галицько-Волинського князівств.

В середині 13 століття король Данило Романович, поряд з іншими містами, заснував Львів як уділ для свого сина Лева. Перша письмова згадка про нього міститься у Галицько-Волинському літописі і датується 1256 роком, від якого і ведеться міське літочислення. Руський Львів складався з дитинця (Високого замку), королівської резиденції (Низького замку) та укріпленого подолу в районі сучасної площі Старий Ринок.

У 1272 році король Лев Данилович переніс столицю Галицько-Волинської держави з Холма до Львова. Тут також, ймовірно, знаходився фактичний осідок митрополитів Галицьких, предстоятелів окремої митрополії Константинопольського патріархату, що існувала, з перервами, від 1303 до 1401 року.

Після смерті галицько-волинського князя Юрія-Болеслава Тройденовича у 1340 році волинські бояри проголосили правителем Дмитра-Любарта Гедиміновича. Того ж року король Польщі Казимир III Великий напав на Львівську і Перемишльську землі; між ним і Любартом почалася «Війна за Галицько-Волинську спадщину». В цих умовах місцеві бояри під проводом Дмитра Дедька взяли владу в свої руки, спочатку визнаючи зверхність Королівства Польського, а з 1341 року — сюзеренітет Дмитра-Любарта Гедиміновича.

У 1349 році, після смерті Дмитра Дедька, Казимир вдруге захоплює Львів і приєднує Галичину до Польщі на автономних правах. Поруч з руським подолом запрошені королем будівничі за німецькими зразками звели нове готичне місто-фортецю, поділене на квартали з Ринком посередині. Більшість його населення становили німці; українці-русини жили передовсім в передмістях; існували самоврядні вірменська і єврейська громади. У 1356 році король Казимир Великий надав Львову «маґдебурзьке» право самоврядування.

У 1370 році, за договором між Казимиром і угорським королем Людовіком I Великим, Галичина перейшла під владу Королівства Угорського. 1387 року донька Людовіка польська королева Ядвіґа Анжуйська повернула ці землі до Польщі.

У 1379 році Львів, що лежав на важливому відтинку Великого шовкового шляху з Криму до Німеччини, отримав «право складу». Воно передбачало, що всі купці, які везли товари через місто, були зобов'язані протягом двох тижнів виставляти свій крам на продаж у Львові, а вже потім могли їхати далі. Місто стало важливим ремісничим і торгівельним центром.

У 1434 році автономія Галичини як Королівства Руського була скасована, а на більшості його земель утворено Руське воєводство з центром у Львові.
Через посилення експансії Османської імперії в Європу обсяги торгівлі через Львів значно зменшилися, що спричиняло біднішання міста. Падіння Константинополя сприяло появі в місті багатьох греків. Великим ударом стала пожежа 1527 року, найстрашніша в історії міста, коли готичний Львів вигорів дотла. Для відбудови були запрошені архітектори з Північної Італії, які використали ренесансний стиль. Торгівельні шляхи занепали, тому відновлення економіки міста було пов'язане з розвитком місцевого виробництва. Основними продуктами експорту стали риба, віск та пушина, зокрема, соболі.

У другій половині 16 століття у Львові починають діяти Успенське православне братство та школа при ньому, тут веде свою діяльність першодрукар Іван Федорович. Станом на 1630 рік у місті проживало 25—30 тисяч мешканців, що робило його найбільшим містом на території сучасної України. У 1661 році львівська Колегію єзуїтів отримала статус університету.

Проте, починаючи зі середини XVII століття місто переживає спустошливі війни. У 1648 — українське козацьке військо Богдана Хмельницького обложило Львів, козаки Максима Кривоноса штурмом взяли Високий Замок, вперше за всю його історію. У 1704 році шведські війська під керівництвом короля Карла XII під час Великої Північної війни здобули укріплений центр міста (також вперше в його історії) і пограбували його. Після цього Львів почав хилитися до занепаду.
У 1772 році, внаслідок Третього поділу Речі Посполитої, Львів відійшов до складу Габсбурзької монархії, ставши столицею коронної провінції — Королівства Галіції і Лодомерії. Австрійська влада впорядкувала міську господарку, у 1777–1820 роках було знесено міські мури, споруджувалися нові квартали у стилі класицизму. Під час австрійського панування у місті активно розвивалася наука і культура: було збудовано два великі театри, реорганізовано Університет і відкрито Політехніку, організовано видавничу справу, запроваджено вуличне освітлення, громадський транспорт, залізничне сполучення. У цей період у Львові було винайдено гас і гасову лампу, запущено першу в світі повітряну кулю на рідкому паливі, споруджено перший у Європі залізобетонний міст.

Під час революції «Весни народів» у Європі в 1848 році повстала польська патріотична верхівка. Руське населення також створило власні репрезентативні структури. Врешті Відень був змушений піти на поступки і надати автономію Королівству Галіції і Лодомерії. З цим починається новий розквіт міста. Львів став центром українського та польського національних визвольних рухів, адже закони в Австро-Угорщині були демократичнішими, ніж у Росії чи Пруссії, в складі яких перебували решта польських та українських земель.

Під час Першої світової війни у 1914–1915 роках Львів був окупований Російською імперією. Тут перебував адміністративний центр Галицько-Буковинського генерал-губернаторства.

10 лютого 1918 р. в місті пройшла велика українська маніфестація на площі Ринок на честь честь заключення Берестейського мирного договору з УНР; з балкону «Просвіти» учасників привітав Кость Левицький, лунало «Вже воскресла Україна…». 12 лютого 1918 р. в залі «Української бесіди» відбулось зібрання української громадськості, де обговорили ставлення українців Львова до миру з УНР, схвалили: заключення миру між УНР та сусідами; повернення Холмщини, Підляшшя до Української держави; текст телеграми УЦР, Українській Раді Народних Міністрів, Українській Мировій Делєгації. Радість українців Львова занепокоїла шовіністів-поляків (професорів, доцентів університету та інших), 14 лютого було підступно побито дружину четаря УСС Стефанію Новаковську.3 березня 1918 року в місті відбулось «свято державності і миру» (віче) на підтримку дій уряду УНР, на якому були присутні близько 60 000 осіб.

У ніч на 1 листопада 1918 року у місті відбулось взяття українцями влади — (Листопадовий чин), в результаті чого 13 листопада 1918 року була офіційно проголошена Західноукраїнська Народна Республіка зі столицею у Львові.

Переважання в місті польського населення та бажання поляків-шовіністів відновити кордони Речі Посполитої спричинило українсько-польську війну, яка завершилася окупацією Галичини і приєднанням до Польщі. Львів став адміністративним центром Львівського воєводства.

Львів у складі міжвоєнної Польщі був великим культурним та науковим центром. Місто поповнилося новими районами (Левандівка, Новий Львів, Персенківка, Нове Знесення та ін). У Львові витворилася автохтонна міська вулична культура (батяри, львівський шансон), з того часу з'явилася традиція називати Львів «маленьким Парижем». Більшість населення становили поляки (понад 50 %); частка євреїв становила близько 30 %, українців — близько 15 % населення міста. Проти українців, як і по всій Галичині, проводилася дискримінаційна політика пацифікації, що породила спротив населення. і виникнення українських радикальних партій, зокрема Організації українських націоналістів під проводом Степана Бандери. У цей період Львів стає центром українського визвольного руху і втримує цей статус до 1990-их років.
У 1939 році згідно з пактом Молотова-Ріббентропа Львів і Галичина були окуповані Радянським Союзом і увійшли до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки. Місто стало адміністративним центром Львівської області. У червні 1941 року Львів був окупований нацистською Німеччиною і став центром дистрикту Галичина в складі Генерал-губернаторства, що було організоване на території колишньої Польщі. Українські націоналісти проголосили 30 червня 1941 року на площі Ринок у Львові Акт відновлення Української держави, проте німецька адміністрація розпочала проти них терор. Німці винищували також польську (Вбивство польських професорів) інтелігенцію, а внаслідок Голокосту загинуло майже все єврейське населення Галичини. У 1942 українські націоналісти створили Українську Повстанську армію, яка почала військові дії проти німців. Від листопада 1943 року нею командував Роман Шухевич. Влітку 1944 року УПА та Армія Крайова намагалися взяти місто під свій контроль, однак, 27 липня 1944 року Львів зайняла Червона Армія.

Внаслідок війни Львів протягом 1946 року покинуло більшість поляків, що населяли місто. На їхнє місце прибули переселенці з Росії, російськомовні євреї і українці зі Сходу. Проти УПА велася нещадна війна, що супроводжувалася жорстокими репресіями проти місцевого українського населення. 5 березня 1950 року Роман Шухевич загинув на конспіративній квартирі на околиці Львова у Білогорщі.

Радянська влада індустріалізувала Львів, звівши ряд промислових гігантів у місті. Сюди в 1950-х і особливо у 1960-х роках масово переселяються українці з навколишніх сіл. Було збудовано великі спальні райони, такі як Сихів, Рясне, Збоїща, на вулицях Любінській, Науковій, ін. У Львові вкотре змінилося населення. Тепер він став найбільшим україномовним містом (близько 80 % мешканців) і центром національно-визвольного руху. закінчилася проголошенням незалежності України 24 серпня 1991 року. Тепер Львів залишається великим регіональним центром. Хоча місто поступово втрачає значення промислового центра, тут залишився великий освітній потенціал, розвивається сфера послуг, зокрема, туризм. У 2012 році Львів був одним із приймаючих міст Чемпіонату Європи з футболу, в майбутньому місто планує подавати свою кандидатуру на проведення Зимових Олімпійських ігор.

==Архітектура==
В архітектурі Львова, яка не сильно постраждала під час війн 20 століття, відображено багато європейських стилів та напрямків, які відповідають різним історичним епохам. Після пожеж 1527 і 1556 року практично не залишилося слідів готичного Львова, проте добре представлено такі епохи: ренесанс, бароко, класицизм. Характерним для Львова став стиль сецесії, трапляються споруди в стилях ар-деко і берлінський модерн.

У місті встановлено більше півсотні пам'ятників: військових обелісків та меморіалів, монументів національним героям і визначним подіям, видатним жителям міста та регіону.

У Львові знаходиться найбільше пам'яток архітектури серед всіх українських міст. Переважна їх більшість сконцентрована в історичному центрі, який занесено у список Світової спадщини ЮНЕСКО. Серед найвизначніших архітектурних пам'яток міста Ратуша, ансамбль площі Ринок, Чорна кам'яниця, Палац Корнякта, колишній домініканський костел, комплекс Успенської церкви, Королівський арсенал, Порохова вежа, Міський арсенал, монастир Бернардинів, Латинська катедра, Собор святого Юра, Костел святої Ельжбети, Залізничний вокзал, Університет Франка, Оперний театр, Театр Марії Заньковецької, Преображенська церква, Вірменська церква, Монастир святого Онуфрія, Церква Святої Параскеви П'ятниці та інші.

На південь та на схід від Старого міста йдуть елітні райони, забудовані, передовсім, наприкінці 19 — на початку 20 століття. Навколо них — радянська забудова: промислові зони та спальні райони. На долю типового масового жита припадає 40 % житлових площ міста. Ще близько 20 % житла — приватна малоповерхова забудова, переважно зосереджена на околицях, в районах, де раніше знаходилися приміські села. У Львові спостерігається найвища щільність міської забудови серед всіх обласних центрів і великих міст країни.

З 1990-х років значно знизилися темпи будівництва. Так, у 1990 році було здано 369 тисяч квадратних метрів житла, в 1995 році — 90 тисяч квадратних метрів, а в 2000-ому — 96 тисяч квадратних метрів житлової площі. Починаючи з 2003 року темпи будівництва поступово нарощуються. У 2005 році було здано 158,7 тисяч кв. метрів житлової площі, у 2009 році - 187,2 тисяч кв.метрів, а в 2012 році - 242,5 тисяч кв.метрів житла.
[[Файл:Львів4.jpg|200px|thumb|left|Львів]]
[[Файл:Львів.jpg|200px|thumb|left|Львів]]
[[Файл:Львів2.jpg|200px|thumb|left|Львів]]
[[Файл:Львів1.jpg|200px|thumb|left|Львів]]
[[Файл:Львів3.jpg|200px|thumb|left|Львів]]
==Медіа==
{{#ev:youtube|Wm0dxmqf02M}}
https://www.youtube.com/watch?v=Wm0dxmqf02M
{{#ev:youtube|tLeZK_cCUH0}}
https://www.youtube.com/watch?v=tLeZK_cCUH0
{{#ev:youtube|ghsIbd4bo4I}}
https://www.youtube.com/watch?v=ghsIbd4bo4I
{{#ev:youtube|qxRpc6Z0zcI}}
https://www.youtube.com/watch?v=qxRpc6Z0zcI

Файл:Львів4.jpg

2014-11-30T18:34:55Z

Марія Бурак:

Файл:Львів3.jpg

2014-11-30T18:34:44Z

Марія Бурак:

Файл:Львів2.jpg

2014-11-30T18:34:31Z

Марія Бурак:

Файл:Львів1.jpg

2014-11-30T18:34:18Z

Марія Бурак:

Файл:Львів.jpg

2014-11-30T18:34:09Z

Марія Бурак:

Лицарь

2014-11-30T18:04:01Z

Марія Бурак:

'''Лицарь, -ря, '''''м. ''Рыцарь. Котл. Ен. V. 52. ''А тут Михайлик лицарь був. ''ЗОЮР. І. 3. ''Громада вибрала гетьмана преславного Лободу Івана, лицаря старого. ''Шевч. 234.
[[Категорія:Ли]]
==Хто такий лицар?==
Лицар, рицар (пол. rycerz, від нім. Ritter, «вершник»; лат. miles, caballarius, фр. chevalier, англ. knight, італ. cavaliere) — середньовічний шляхетський титул в Європі.

Лицарство виникло у франків у зв'язку з переходом у VIII ст. від народного пішого війська до кінного війська васалів. Піддавшись впливу церкви та поезії, воно виробило моральний та естетичний ідеал воїна, а в епоху Хрестових походів, під впливом виниклих тоді духовно-лицарських орденів, замкнувся у спадкову аристократію, що усвідомлювало себе міжнародним військовим орденом. Посилення державної влади, перевага піхоти над кіннотою, винахід вогнепальної зброї та створення постійного війська до кінця Середньовіччя перетворили феодальне лицарство в політичний стан титулованої знаті.

===Сучасні словники===
[http://sum.in.ua/s/lycar Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]

ЛИ́ЦАР, я, чол.
1. іст. Західноєвропейський середньовічний феодал, який належав до військово-дворянського стану. Зібрав він лицарів своїх, Все горде-пишне панство, Щоб то шотландський вільний люд Забрати у підданство (Леся Українка, I, 1951, 351); Часто діти зображували героїв своїх улюблених книг — русалок, середньовічних лицарів (Микола Олійник, Леся, 1960, 43);
// Воїн з важким озброєнням і спорядженням. Колись був у Києві якийсь князь, лицар, і був коло Києва змій, і щороку посилали йому дань (Українські народні казки, легенди.., 1957, 123); На верблюдах сиділи лицарі, убрані в золоті шлики й панцирі (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 37); * У порівняннях. На зелених горах гордий Київ розцвів, ніби лицар у панцир закутий (Володимир Сосюра, II, 1947, 48).
2. іст. Вільний козак-запорожець, якому властиві козацька доблесть і воєнне мистецтво. Громада вибрала гетьмана — Преславного Лободу Івана, Лицаря старого (Тарас Шевченко, II, 1953, 138); — Являє [картина] сцену знамениту: Як у сімнадцятім сторіччі Вкраїнські лицарі на Січі Писали ноту (Володимир Іванович, Перебендя.., 1960, 83).

[http://sum.in.ua/s/lycar Академик ]

лицар
-я, ч.
1) іст. Західноєвропейський середньовічний феодал, який належав до військово-дворянського стану. || Воїн з важким озброєнням і спорядженням.
2) іст. Вільний козак-запорожець, якому властиві козацька доблесть і воєнне мистецтво.
3) перен. Самовідданий, благородний захисник кого-, чого-небудь. || чого, перен. Людина, яка самовіддано служить певній справі, віддається їй.
4) перен., розм. Вихована, підкреслено чемна людина. || Про того, до кого мають або хто має до кого-небудь сердечну прихильність. Лицар сумного образу.
5) Почесне звання, що надається англійською королевою її підданим за вчинки, досягнення державного значення із правом додавання до імені приставки сер. Сер Пол (Маккартні).

[http://ukrlit.org/slovnyk/лицар Публічний електронний словник української мови ]
3. перен. Самовідданий, благородний захисник кого-, чого-небудь. У тій прогулянці пань по околиці від мужчин, як лицар і оборонець слабшого полу, асистував Адам Б. (Кобр., Вибр., 1954, 144); Кажуть, знав Самуся дуже добре Сам славетний лицар Кармелюк (Криж., Калин. міст, 1940, 85); // чого, перен. Людина, яка самовіддано служить певній справі, віддається їй. Його [П. Панча] слід вважати старим, непохитним лицарем нашої літератури... (Вітч., 8, 1958, 100); Він [директор] просто не чує тебе, якщо тільки твої слова не про силос, не про вовну… Він сказати б, лицар силосу і жертва його (Гончар, Тронка, 1963, 84).

4. перен., розм. Вихована, підкреслено чемна людина. [Наташа:] І навіщо такі люди на світ родяться? Черстві, скупі, боягузи. [Ольга:] А ти хочеш, щоб усі лицарями були? (Зар., Антеї, 1962, 228); // Про того, до кого мають або хто має до кого-небудь сердечну прихильність. Цю особливу прихильність до Соломії помічав не тільки Остап, а всі, і лиш висміювали бідного коротконогого лицаря (Коцюб., І, 1955, 347).

◊ Ли́цар без стра́ху і дога́ни, книжн. — про людину великої сили і високих моральних якостей. [Милевський:] Заспокойтесь, ..я знаю, що ви лицар без страху і догани (Л. Укр., II, 1951, 30); Ли́цар се́рця чийого — чий-небудь коханий. [Семен:] І, може, Надійна знайшла вже лицаря свого серця? (Мороз, П’єси, 1959, 12).

==Виникнення==
Предтечею лицарів як стану якоюсь мірою є стан Еквітів (вершників) в Стародавньому Римі. Хоча коріння цього феномену, все ж, сягає германських етносів, що знищили Рим.

Принципова зміна способів ведення війни та організації суспільних відносин в Європі пов'язана з падінням Римської імперії під натиском кочівників зі сходу в ході Великого переселення народів у IV—VII століттях. Важке озброєння сарматської кінноти і довгий прямий меч зі зварної сталі гунського типу є очевидними прототипами озброєння середньовічних лицарів Європи. Оскільки саме кочівники (перш за все сармати і остготи) склали панівну верству суспільства після розпаду союзу під керівництвом гунів, першоджерелом відмінностей європейської лицарської культури Середньовіччя від культури античності логічно вбачати в кочовій культурі прибульців. Однак, зважаючи на їхню відносну нечисленність, знадобилися століття на поширення її впливу в ході синтезу з місцевою основою.

У франків, у збройних силах яких ще в VII столітті переважало піше військо, кінноту становили дружинники короля (антрустіони). Лицарство проявило себе у Франкській державі у першу чергу під час нападу арабів, які разом з християнськими комітатами Іберійського півострова (ті перейшли на бік арабів) проникли в Галлію. У Галлії вільним селянам було несила нести кінну службу у довгих походах, і Каролінгам для створення кінноти довелося спиратися на сеньйорат (на панів).

Потреба у вершниках при Карлі Мартелі і його синах спонукала королів роздати церковні землі на умовах прекарію. Карл Мартелл роздавав церковні землі своїм дружинникам і вимагав від них кінної служби. Потім на тих же умовах почали роздавати і королівські землі як бенефіції. Із [VIII століття|VIII ст.]] у стані дружинників з'являються васи, васали. Вільна, але (через брак власности) нездатна до несення кінної служби людина могла як васал отримати бенефіції — або як осіла (Hintersasse) — ділянку орної землі. Наділення орною землею мало господарські цілі, роздача бенефіцій — військові. У васальні відносини ставали почасти вільні люди, почасти невільні. Вільний ставав васалом шляхом комендації (manibus iunctis se tradit) і приносив своєму сеньйору присягу на вірність (per sacramentum fidelitas promittitur).

Наприкінці VIII ст. присяга на вірність вимагається й від невільних (servi), які отримували бенефіції чи посади (ministeria) або ставали васалами. Карл Великий ще застосовував у своїх війнах піхоту. Людовік I і Карл II збирали в похід лише кінноту.865 року від власника 12 гуфів землі вимагали мати кульчугу або панцир, тобто приналежності важкої кінноти; легка кіннота мала бути зі списом, щитом, мечем і луком. Нижче за панцирних лицарів вільного стану (milites) стояли легкоозброєні вершники, невільні за походженням (vavassores, caballarii). З оброчного населення можна було піднятися в міністеріали, отримавши посаду при дворі сеньйора, нести службу легкоозброєного вершника, а потім, заслуживши відповідний бенефіцій, перейти у важку кінноту і стати лицарем. Таким шляхом з середовища невільних виділився привілейований клас дворових слуг (vassi, servi ministeriales, pueri) при багатих феодалах. З розвитком ленної системи міністеріали отримували лен і залучалися до лицарської служби.
===У Німеччині===
У Німеччині міністеріали з XI століття становлять особливий стан динстманів (Dienstmannen), що стоять вище від городян і вільного сільського населення, але нижче від вільних лицарів. Ознакою їхнього невільного стану була неможливість кинути службу за бажанням. Переваги стану міністеріалів спонукали вільних, а з середини XII ст. навіть знать, добровільно підкорятися сеньйорам на правах міністеріалів. Це підвищувало положення класу в громадській думці. Перше місце серед міністеріалів належало динстманам короля і духовних князів (Reichsdienstmannen), далі йшли міністеріали світських князів. Прелати, не рівні князям, і вільні феодали-не князі тримали, якщо і не динстманів, то все-таки невільних лицарів, що стояли нижче міністеріалів. У південній та західній Німеччині такі milites (eigene Ritter) зустрічалися навіть на службі у тих же динстманів. В Австрії та Штирії герцогським динстманам вдалося в другій половині XIII ст. зрівнятися з місцевою знаттю (вони стали Dienstherren), їх місце, як динстмани, зайняли невільні лицарі (Eigenmannen). У північній Німеччині, де князі роздавали лени переважно динстманам, знать із середини XII ст. стала масами переходити в міністеріали. Право з'являтися в графському суді і бути шефеном з середини XIII ст. скрізь визнане за динстманами. У XIV столітті цілком забуте їх невільне походження, пам'ять про яке до XV ст. збереглася для eigene Ritter. У XII ст. вільні лицарі і лицарі-міністеріали розрізнялися як ordo equestris maior et minor. Перехід нових шарів невільних класів або вільного, але не військового населення в лицарство був затриманий у середині XII ст. Починаючи з Гогенштауфенів, німецьке лицарство замикається в спадковий стан. Постанова Фрідріха I від 1156 року (Constitutio de раси tenenda) забороняла селянам носити спис і меч, навіть купець не сміє оперізуватися мечем, а повинен прив'язувати його до сідла. Ця конституція вводить і поняття про лицарське походження (Ritterbürtigkeit), miles (вершник) має право на поєдинок, якщо може довести своє лицарське походження (quod antiquitus cum parentibus suis natione legitimus miles existat). Відповідно до «Саксонського Дзеркала», в істинного лицаря (von ridderes art) вже батько і дід повинні були бути лицарями. Інша конституція Фрідріха I (Constitutio contra incendiarios, 1187 — 88 років) забороняла синам священиків, дияконів і селян оперізуватися мечем за лицарським звичаєм.

===У Франції===
У Франції знатними людьми вважалися власники земель, тобто феодів (fief-terre), другою ознакою знатності стало допущення до посвячення в лицарі. Хоча прості люди і потрапляли іноді у лицарі — проте переважало правило, що в лицарі посвячували власника лену. Наділені ленами міністеріали, тобто люди невільних станів (sergent fieffé, serviens), прирівнювалися до вавасорів, тобто до нижчої знаті. Поки володіння феодом було головною ознакою знатності, городяни і навіть селяни могли набувати її простою купівлею ленів. У кінці XIII століття купівля феодів незнатними людьми була ускладнена важким податком (droit de franc-fief), але в цей час у знать можна було потрапляти і через «дарування» (lettre d'anoblissement) суверена, право «дарування» знатності стало привілеєм короля.
===В Англії===
В Англії право посвячувати в лицарі (knight) дуже рано стало прерогативою корони. Генріх III і Едуард I вимагали обов'язкового посвячення в лицарі від будь-якого ленника, що володів щорічним доходом із землі не нижче 20 фунтів. Факт володіння леном узяв верх над походженням особи.

Вплив церкви на військовий стан йшов спочатку через присягу на вірність, потім через присягу Земному або Божому світу, нарешті — через обряд освячення зброї перед врученням його воїнові при досягненні зрілості. «Вірність» включає в себе виконання християнського обов'язку служити Богові, дотримання сувереном миру по відношенню до церков, вдів, сиріт, обов'язок дотримуватися справедливості тощо. Земний і Божий світ (treugaіpax), скріплюють присягу, що встановлюється суверенами і соборами. Pax охороняє від насильств все невійськове населення — кліриків, жінок, купців, селян, а treuga обмежує чвари між самими лицарями.
==Ритуал посвячення в лицарі==
Вже за часів Тацита вручення зброї молодому германцеві в присутності народних зборів означало визнання його повнолітнім; зброю вручав хто-небудь з вождів племені, або батько, або родич юнака. Карл I Великий в 791 р. урочисто оперезав мечем свого 13-річного сина Людовика, a Людовик — свого 15-річного сина Карла. Цей німецький звичай ліг в основу середньовічного посвячення в лицарі, як в члени військового стану, але був прикритий римським терміном — зведення в лицарі в середньовічних латинських текстах позначалося словами «надіти військовий пояс» (лат. cingulum militare).

Лицарем довгий час міг стати кожний. Спочатку в лицарі приймали (за німецькою традицією) з 12-ти, 15-ти, 19-ти років; проте в XIII столітті помітно прагнення відсунути його до повноліття, тобто до 21-го року. Посвячення найчастіше відбувалося у свята Різдва, Великодня, Вознесіння, П'ятидесятниці. Звідси з'явився звичай «нічної варти» напередодні присвяти ( veillée des armes). Кожен лицар міг посвячувати в лицарі, але найчастіше це робили родичі присвячуваного, сеньйори, королі та імператори прагнули затвердити це право винятково за собою.

У XI — XII ст. до німецького звичаю вручення зброї додалися спочатку тільки обряд підв'язування золотих шпор, одягання кольчуги і шолома, ванна перед одяганням. Colée, тобто удар долонею по шиї, увійшов у вжиток пізніше. До кінця обряду лицар вскакував, не торкаючись стремена, на коня, скакав галопом і ударом списа вражав манекени (quintaine), закріплені на стовпах. Іноді самі лицарі зверталися за освяченням зброї до церкви; таким чином став проникати в обряд християнський мотив.
Під впливом церкви, німецький військовий обряд стає спочатку релігійним, коли церква тільки благословляла меч (bénir l'epée, в XII ст.), а потім і прямо літургійним, коли церква сама опоясує лицаря мечем (ceindre l'epée, в XIII ст.). У стародавніх єпископських обрядниках розрізняють Benedictio ensis et armorum (благословення зброї) від Benedictio novi militis (посвята лицаря). Найдавніші сліди посвячення лицаря церквою знайдені в римській рукописі початку XI ст., але потім до XIII ст. немає слідів Benedictio novi militis; можна думати, що цей обряд виник у Римі і поширився звідти.
Удар при посвяченні в лицарі вперше згадується на початку XIII століття а у Ламберта Арденсьского (Lambertus Ardensis), в історії графів де Ґінь і д'Ардре. Алапа проникла і в церковний обряд Benedictio novi militis. За єпископським обрядником Гільома Дюран, єпископ, після Служби Божої, приступає до благословення меча, який оголеним лежить на жертівнику, потім єпископ бере його і кладе в праву руку майбутньому лицареві; нарешті, вклавши меч у піхви, опоясує посвяченого, зі словами:«Accingere gladio tuo super femur etc.»(хай буде підперезано стегна твої мечем); по-братському цілує нового лицаря і даєalapa, у вигляді легкого дотику рукою; старі лицарі прив'язують новому шпори; все кінчається врученням прапора.

Лицарський удар поширювався у Франції з півночі. Сучасники бачили в ньому випробування смирення. Для невільних вершників прийняття в лицарі було рівносильне звільненню, а тому, ймовірно, саме при їх посвяченні і з'являється впершеcolée- удар, який треба в такому випадку зіставити з римською формою звільнення per vindictam, зберігався до VIII ст. (Формула відпущення раба на волю в церкві складена за формулою звільнення per vindictam; в англо-норманскому праві знаходимо звільнення на народних зборах графства шляхом вручення зброї).У Німеччині стародавнім обрядом при посвяченні в лицарі єлише оперізування мечем при досягненні повноліття (Schwertleite); існування «удару» (Ritterschlag) до XIV ст. не доведено. Графа Вільгельма Голландського не було ще посвячено у лицарі, коли 1247 року його обрали римським королем.

У Йоганна Бекі (близько 1350 р.) зберігся опис його посвячення в лицарі шляхом удару. Лицар мав бути «miles»: тобто magnanimus (великодушний), ingenuus (вільнонароджений), largifluus (щедрий), egregius (доблесний), strenuus (войовничий). Лицарська присяга (votum professionis), між іншим, складала:
*щодня слухати обідню,
*піддавати життя небезпеці за католицьку віру
*охороняти церкви і духовенство від грабіжників
*охороняти вдів і сиріт
*уникати несправедливою середовища і нечистого заробітку
*для порятунку безневинного йти на поєдинок
*відвідувати турніри тільки заради військових вправ
*шанобливо служити імператорові в мирських справах
*не відчужувати імперських ленів
*жити бездоганно перед Господом і людьми.
Поширення в Німеччині colée (удару) могло бути у зв'язку з французьким впливом при Карлі IV. Лицарський удар тепер отримував той, хто вже раніше володів зброєю, тоді як у старі часи вручення зброї при повнолітті і посвячення в лицарі завжди збігалися. Просте вручення зброї залишилося обов'язковим для кожного воїна; урочисте освячення меча, золотої шпори і «удар» стали ознакою прийняття воїна в лицарський орден. Молодий мужчина, що отримав зброю, стає зброєносцем (scutarius, Knappe, Knecht, armiger, écyyer). Однак, окільки лицарство в соціальному відношенні замкнулося у вищий шар військової знаті, то зі «зброєносців» стають лицарями лише сини лицарів (chevalier, Ritter, knight); невільні, підвищуючись і отримуючи важке лицарське озброєння — не називаються тепер лицарями, а потрапляютьдо колау знаті як нижчий її шар під тим же ім'ям «зброєносців», яке сини лицарів (Edelknecht, armiger nobilis) носять тимчасово, перед посвяченням у члени ордену. Лицарство стає не стільки установою, скільки — за прикладом Франції — ідеалом для всього військового стану середніх віків. Тому не в анналах, а в поезії найяскравіше закарбувалися образи лицарів.
==Позбавлення Лицарського звання==
Крім церемонії посвячення в лицарі, існувала також і процедура позбавлення лицарського звання, що звичайно (але не обов'язково) завершувалось передачею колишнього лицаря до рук ката. Церемонія відбувалася на ешафотi, на якому був повішаний зворотним боком щит лицаря (обов'язково із зображеним на ньому особистим гербом), і супроводжувалася співом заупокійних молитов хором з дюжини священиків.
У ході церемонії з лицаря у повному обладунку після кожного проспіваного псалма знімали будь-яку частину лицарських обладунків (знімали не тільки зброю, але й наприклад шпори, які були атрибутом лицарської гідності). Після повного викриття і ще одного заупокійного псалма розбивали на три частини особистий герб лицаря (разом зі щитом, на якому він зображений). Після чого співали 109-й псалом царя Давида, що складається з набору проклять, під останні слова якого геральд (а іноді особисто сам король) виливав на колишнього лицаря холодну воду, символізуючи очищення. Потім колишнього лицаря спускали з ешафота за допомогою шибениці, петля якої була пропущена під пахвами. Колишнього лицаря під улюлюкання натовпу вели до церкви, де по ньому проводили справжню заупокійну службу, після закінчення якої його передавали в руки ката, якщо йому не було присуджено за вироком інше покарання (усе могло обмежитися позбавленням лицарського гідності). Після виконання вироку (наприклад, страти), геральди на повний голос оголошували дітей (чи інших спадкоємців) «підлими (дослівно Віланами фр. vilain , позбавленими чинів, які не мають права носити зброю і з'являтися і брати участь в іграх і турнірах, дворі і на королівських зборах, під страхом бути роздягненими догола і висіченими різками, подібно віланам і народженим від неблагородного батька». Особливо страшним таке покарання було для німецьких міністреалісів, оскільки вони, навіть будучи лицарями (з приставкою фон), формально вважалися кріпаками, і позбавлення лицарського достоїнства перетворювало їхніх нащадків у справжніх кріпаків.
[[Файл:Лицарь4.jpg|200px|thumb|left|Лицарь]]
[[Файл:Лицарь.jpg|200px|thumb|left|Лицарь]]
[[Файл:Лицарь1.jpg|200px|thumb|left|Лицарь]]
[[Файл:Лицарь2.jpg|200px|thumb|left|Лицарь]]
[[Файл:Лицарь3.jpg|200px|thumb|left|Лицарь]]
==Медіа==
{{#ev:youtube| cGnOVql7Nko}}
https://www.youtube.com/watch?v=cGnOVql7Nko
{{#ev:youtube| a-epO_am764}}
https://www.youtube.com/watch?v=a-epO_am764
{{#ev:youtube| KFVoWqd3MXA}}
https://www.youtube.com/watch?v=KFVoWqd3MXA

Файл:Лицарь4.jpg

2014-11-30T17:55:59Z

Марія Бурак:

Файл:Лицарь3.jpg

2014-11-30T17:55:48Z

Марія Бурак:

Файл:Лицарь2.jpg

2014-11-30T17:55:37Z

Марія Бурак:

Файл:Лицарь1.jpg

2014-11-30T17:55:27Z

Марія Бурак:

Файл:Лицарь.jpg

2014-11-30T17:55:17Z

Марія Бурак:

Куртка

2014-11-30T17:09:48Z

Марія Бурак:

'''Ку́ртка, -ки, '''''ж. ''Короткое мужское одѣяніе: родъ кафтана или родъ казакина съ тальею и узкимъ стоячимъ воротникомъ; возлѣ Львова — полотняная одежда только до пояса. Гол. Од. 17, 54, 44.
[[Категорія:Ку]]
==Куртка -це...==
Куртка - коротке верхнє виріб (одяг), наглухо застібається. Іноді протиставляється пальто, як довгополій зимової та / або демісезонного верхнього одягу, а також чоловічому піджаку і жіночому жакету, як верхньому одязі в холодну погоду.
Сучасні куртки виготовляються з водовідштовхувальних тканин (шкіра, денім), а також хутра та штучного хутра. Часто куртки шиються з утепленій підкладкою. Іноді куртки забезпечуються блискавкою і капюшоном.

===Сучасні словники===
[http://sum.in.ua/s/kurtka Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]

КУ́РТКА, и, жін. Короткий верхній одяг, що наглухо застібається. На дівчині червоніла, аж горіла, як жар, суконна куртка (Нечуй-Левицький, III, 1956, 389); Я була в зеленій стрілецькій куртці (Іван Франко, IV, 1950, 351);

[http://ukrlit.org/slovnyk/slovnyk_ukrainskoi_movy_v_11_tomakh/куртка Публічний електроний словник української мови ]

Не переодягшись, у високих, за коліна, мисливських чоботях, у жовтій шкіряній куртці, граф з’явився несподівано в залі серед танцюючих гостей (Донч., III, 1956, 16).
==Історія==

Існує безліч версій походження курток, проте коротка верхня теплий одяг здавна відома у різних народів. У північних народів вона відома з епохи мезоліту (Оленеостровский могильник). Курткою-Аляскою називають традиційний одяг ескімосів, з чого роблять висновок, що саме вони винайшли куртки. Традиційна верхня коротка одяг японців (хаорі або дзюдогі), а також російських (сіряк) часто класифікується як куртка.

Здавна носили куртки і в Європі. В епоху Середньовіччя в шкіряні куртки одягалися англійські і французькі лучники (коле і Котарді). В епоху Відродження куртка стала складовою частиною іспанського костюма. У XVII столітті їх носили мушкетери, а в XVIII столітті - гусари (доломан і ментик) і драгуни. Моду на носіння курток в вищих станах ввів в 1860 році італійський революціонер Гарібальді, причому куртка Гарібальді нерідко іменувалася блузою або сорочкою і була зроблена з червоного кашеміру.

У XX столітті отримали популярність такі формені куртки як ватяна куртка, френч, бушлат і афганка.

==Етимологія==
У західноєвропейських мовах куртку називають жакетом. У російській і польській (пол. Kurtka) мовах слово куртка або латинського, або перського походження (пор. Курта, перс. کرتا) і відомо з XVII століття. За іншою версією слово «куртка» утворено від німецького слова «kurz» - «короткий».

==Опис==
Куртки - вид одягу, призначеного для захисту від вітру, холоду і дощу. Куртки мають спільні характеристики з куртками-парками, але відрізняються від них довжиною, яка може варіювати від рівня значно нижче талії до середини стегна, але не нижче.

Куртки мають такі особливості:
*капюшон (іноді прихований в комірі куртки);
*повний розріз спереду, із застібкою-блискавкою, на кнопках або із застібкою «велкро», часто прикритий захисним клапаном;
*підкладку (яка може бути стеганой або підбитим утеплювачем, наприклад, синтепоном або пухом); сучасні зимові куртки забезпечені клімат-контролем.
*довгі рукави.
Крім того, куртки зазвичай мають хоча б одну з перерахованих нижче особливостей:
*шнурок або інші засоби затягування на талії і / або внизу вироби;
*манжети, щільно охоплюють зап'ястя, з еластичними чи іншими стягивающими елементами;
*комір;
*в зимових куртках має хутряну обробку,
*кишені.
Існує термін «аналогічні вироби» по відношенню до курток, який поширюється на предмети одягу, подібні за особливостями з курткою, за винятком капюшона або підкладки. Він також застосовується до одягу, визначеної як куртка, але має тільки частковий розріз і застібку спереду. Термін не поширюється на вироби без капюшона та підкладки.
==Види курток==
*Вітрівка
*Джінсовая куртка
*Куртка З флісу
*Пуховік
*Куртка-Парку
*Слінгокуртка
*Даффлкот
*Сафарі
*Дубленка
*шкіряний куртка
*Штормовка
*спортивна Куртка на підкладці і без
*Спортивний пуховик
*Лижная куртка
*Косуха
*Бомбер
*Мілітарі
*Кейп
*Куртка-Качалка
*Болеро
*Кімоно
*Куртка З пелериною
==Застосування==
Куртки є елементом робочої і форменого одягу (наприклад, поліцейських) часто з символікою підприємства, а також часто їх носять як атрибут субкультури (бомбер для скінхедів та косуха для байкерів)

[[Файл:Куртка4.jpg|200px|thumb|left|Куртка]]
[[Файл:Куртка.jpg|200px|thumb|left|Куртка]]
[[Файл:Куртка1.jpg|200px|thumb|left|Куртка]]
[[Файл:Куртка2.jpg|200px|thumb|left|Куртка]]
[[Файл:Куртка3.jpg|200px|thumb|left|Куртка]]
==Медіа==
{{#ev:youtube| sRKeWapfdLo}}
https://www.youtube.com/watch?v=sRKeWapfdLo
{{#ev:youtube| 5IEJSBiQ6ZE}}
https://www.youtube.com/watch?v=5IEJSBiQ6ZE
{{#ev:youtube| w1bHdCNYky0}}
https://www.youtube.com/watch?v=w1bHdCNYky0
{{#ev:youtube| TixHj0WhOZI}}
https://www.youtube.com/watch?v=TixHj0WhOZI
{{#ev:youtube| IQSy5gjZv8Q}}
https://www.youtube.com/watch?v=IQSy5gjZv8Q

Файл:Куртка4.jpg

2014-11-30T17:04:14Z

Марія Бурак:

Файл:Куртка3.jpg

2014-11-30T17:04:01Z

Марія Бурак:

Файл:Куртка2.jpg

2014-11-30T17:03:50Z

Марія Бурак:

Файл:Куртка1.jpg

2014-11-30T17:03:39Z

Марія Бурак:

Файл:Куртка.jpg

2014-11-30T17:03:29Z

Марія Бурак:

Лекція

2014-11-30T16:48:34Z

Марія Бурак:

'''Ле́кція, -ції, '''''ж. ''Урокъ, лекція. ''Не вивчиш лекції, профессорі слова не скажуть. ''Левиц. І. 152.
[[Категорія:Ле]]
==Лекція -це...==
Ле́кція (лат. lectio - читання) — основна форма проведення навчальних занять, призначених для засвоєння теоретичного матеріалу.
Лекція є основною формою навчального процесу у вищій школі. '''Мета лекції''' – розкрити основні положення теми, досягнення науки , з’ясувати невирішені проблеми, узагальнити досвід роботи, дати рекомендації щодо використання основних висновків за темами на практичних заняттях.
===Сучасні словники==
[http://ukrainian_explanatory.academic.ru/77820/лекція Академик ]

1) Усний виклад навчального предмета викладачем у вищому або середньому спеціальному навчальному закладі. || Публічне читання на певну тему.
2) звичайно мн. Записи курсу з якого-небудь навчального предмета, публічних читань, складені лектором або слухачем.
3) заст. Заняття у початковій або середній школі, звичайно приватне. || Зміст шкільного завдання. || перен.

[http://sum.in.ua/s/lekcija Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]

2. звичайно мн. Записи курсу з якого-небудь навчального предмета, публічних читань, складені лектором або слухачем. Під вікном стояв чималий стіл, на ньому були розкидані книжки та розтріпані зшитки університетських лекцій Настиного брата (Леся Українка, III, 1952, 582).
3. заст. Заняття у початковій або середній школі, звичайно приватне. До 1892 року я, потай од жандармів, займався приватними лекціями (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 281);
// Зміст шкільного завдання. Він пригадував давні розмови та слова свого вчителя Хоцінського, як от школяр пригадує вивчену лекцію (Нечуй-Левицький, І, 1956, 166).

[http://ukrlit.org/slovnyk/slovnyk_ukrainskoi_movy_v_11_tomakh/лекція Публічний електронний словник української мови ]
◊ Слу́хати (вислу́хувати) ле́кції (ле́кцію) — слухати повчання; Чита́ти ле́кції (ле́кцію) кому — повчати кого-небудь. [Син:] Ви мені, батьку, лекцій не читайте (Довж., І, 1958, 346).

==Історія==
Лекція з'явилася у Стародавній Греції і набула розвитку в Стародавньому Римі і в середні віки. За соціально-економічних умов середньовіччя постала необхідність прилучення до освіти широких верств населення, а не лише представників знаті. Діалогічний вид навчання вже не задовольняв потреб. А джерел інформації (на той час вони обмежувалися, в основному, книгою) було обмаль. Тому педагог, який мав дещо ширший доступ до літератури, систематизував інформацію у вигляді писаних текстів і на заняттях зачитував цей матеріал студентам. Це був своєрідний спосіб колективного розповсюдження і засвоєння інформації. Студенти конспектували лекції і так опановували програмний матеріал. Лише пізніше, наприкінці XIX ст., поряд з лекціями почали застосовувати практичні, лабораторні заняття. Зрозуміло, що обмеження навчальної роботи лише лекціями збіднювало ефективність навчально-виховного процесу.

Наприкінці XIX - на початку XX ст. лекція як провідний метод навчання зайняла визначальне місце у системі навчально-виховної роботи у вищих освітніх закладах світу. Наприкінці XX і на початку XXI ст. дискутується питання щодо доцільності застосування лекції у ВНЗ. Думки і вчених, і практиків розходяться.

==Основні риси лекції==
'''Вузівська лекція має структуру набуття нових знань і містить такі елементи:'''
#вступ, де дається мотивація навчання, чітке формулювання теми лекції та постановка завдання;
#викладення в логічній послідовності окремих частин лекції;
#висновки , що дають можливість осмислити лекцію в цілому і виділити основну ідею;
#конкретне завдання на самостійну роботу;
#відповіді на запитання.
'''Основні вимоги до лекції:'''
*високий теоретичний рівень інформації, посилання на законодавчі та нормативні акти, на нові досягнення науки;
*розкриття наукових засад курсу;
*зв’язок теорії з практикою, зосередження уваги студентів на питаннях, які вирішуються у світлі сучасних вимог;
*рекомендації до поглибленого самостійного вивчення тем, необхідних для практичної роботи.
'''Види лекцій:'''

*вступна
*тематична
*оглядова
*інформаційна
*підсумкова (заключна)
*комплексна
==Переваги і слабкі сторони лекційної системи==
'''Суттєвими перевагами є такі:'''

*лекція дає можливість реалізувати одну зі стрижневих ідей гуманної педагогіки (творча співпраця педагога зі студентами, спільна емоційна взаємодія);
*лекція активізує мисленнєву діяльність студентів (звісно, якщо вона кваліфіковано прочитана, уважно вислухана і зрозуміла);
*у лекції акумульовано великий обсяг наукової інформації з урахуванням новітніх досягнень тієї чи тієї науки;
*у процесі читання лекції можна врахувати специфіку професійної підготовки студентів, їхні інтереси;
*вирізняється своєю економічністю. Студент має можливість за порівняно короткий час отримати значний обсяг наукової інформації, до того ж насиченої найновішим матеріалом;
*участь студентів у педагогічному дійстві, яке називається лекцією, є корисною школою для тих, хто у майбутньому буде займатися науково-педагогічною діяльністю;
*лекція слугує своєрідним дороговказом для студентів, компасом у неосяжному морі наукової інформації;
*лекція незамінна, коли має місце дефіцит літератури.
'''Варто назвати і певні типові недоліки лекції:'''

*інформація, яку подає викладач, спрямована, в основному, на слухову пам'ять студента. Цей вид пам'яті досить недосконалий. Сприйнята інформація утримується в короткотерміновій пам'яті невеликий проміжок часу. І коли немає *підкріплення, інформація "вивітрюється" ("В одно вухо влетіло, удруге вилетіло", - говорить народна мудрість). Дослідження показують, що під кінець лекції з усього обсягу поданої інформації студент може відтворити лише 10-15 %;
*великі потоки слухачів (понад 50) позбавляють викладача можливості ефективно управляти розумовою діяльністю студентів;
*студенти молодших курсів слабо володіють методикою і технікою сприймання змісту лекції та конспектування;
*лекція певною мірою привчає студента до пасивного привласнення чужих думок, не стимулює тягу до самостійного навчання, не забезпечує індивідуального, диференційованого підходу до навчання.
[[Файл:Лекція.jpg|200px|thumb|left|Лекція]]
[[Файл:Лекція1.jpg|200px|thumb|left|Лекція]]
[[Файл:Лекція2.jpg|200px|thumb|left|Лекція]]
[[Файл:Лекція3.jpg|200px|thumb|left|Лекція]]
[[Файл:Лекція4.jpg|200px|thumb|left|Лекція]]
==Медіа==
{{#ev:youtube| Nfhuuzvm1rU}}
https://www.youtube.com/watch?v=Nfhuuzvm1rU
{{#ev:youtube| CBoBWx02TZE}}
https://www.youtube.com/watch?v=CBoBWx02TZE
{{#ev:youtube| 5bdDk0vjCaI}}
https://www.youtube.com/watch?v=5bdDk0vjCaI

Файл:Лекція4.jpg

2014-11-30T16:40:25Z

Марія Бурак:

Файл:Лекція3.jpg

2014-11-30T16:40:15Z

Марія Бурак:

Файл:Лекція2.jpg

2014-11-30T16:40:04Z

Марія Бурак:

Файл:Лекція1.jpg

2014-11-30T16:39:54Z

Марія Бурак:

Файл:Лекція.jpg

2014-11-30T16:39:43Z

Марія Бурак:

Лікарь

2014-11-30T15:57:17Z

Марія Бурак:

'''Лікарь, -ря, '''''м. ''Лѣкарь, врачъ, докторъ. ''Добре в світі жити попові, лікарові та котові. ''Ном. № 8069. ''Не треба здоровим лікаря. ''Єв. Мр. II. 17. ''Лікарю, вилічи себе самого. ''Єв. Л. IV. 23.
[[Категорія:Лі]]
==Хто такий лікарь ?==
Лікарь (ст.-слав. Лікар) - особа, присвячує свої знання та вміння попередження та лікування захворювань, збереженню і зміцненню здоров'я людини, яка отримала в установленому порядку право на заняття лікарською діяльністю. Лікар - також особа, яка отримала вищу медичну освіту за відповідною спеціальністю.
===Сучасні словники===
[http://sum.in.ua/s/likar Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]

ЛІ́КАР, я, чол. Особа з вищою медичною освітою, яка лікує хворих. [Старий пан:] Мені лікар заборонив виходити з кімнати (Степан Васильченко, III, 1960, 215); Мабуть, не знайти на нашій Україні такого села, з якого б не вийшли десятки вчителів, лікарів, агрономів (Остап Вишня, II, 1956, 9);

[http://ukrlit.org/slovnyk/лікар Публічний електронний словник української мови]

ЛІ́КАР, я, ч. Особа з вищою медичною освітою, яка лікує хворих. [Старий пан:] Мені лікар заборонив виходити з кімнати (Вас., III, 1960, 215); Мабуть, не знайти на нашій Україні такого села, з якого б не вийшли десятки вчителів, лікарів, агрономів (Вишня, II, 1956, 9); * Образно. Сонце, спочинок, чисте повітря — ось мої лікарі й ліки (Коцюб., III, 1956, 361).

==Походження слова==
Етимологія слова «лікар» - споконвічно слов'янська і утворено за допомогою суфікса «чь» і слова «вьраті», що означає «говорити». Спочатку - «заговорювати, чарівник».
Слово «лікар» у болгарській мові означає знахар, чаклун; в сербохорватської - чарівник, чаклун, волхв, знахар, а «врачіті» - ворожити, гадати, пророкувати, лікувати (знахарством).
==Соціальна роль==
Лікар традиційно користується особливим статусом в будь-якому суспільстві, і до нього пред'являються високі етичні та правові вимоги.

Соціальний статус лікаря в Росії - суперечливий. Слід визнати невідповідність рівня кваліфікації та тягот праці величиною матеріальної винагороди. Так, лікарі часто працюють довго, перенормований, по негнучкість графіком, а заробляють менше, ніж інші фахівці, чия освіта є порівнянним за тривалістю і складності.

Прийнято вважати, що «справжній» лікар є еталоном для широкої громадськості в питаннях не лише охорони здоров'я (повинен, наприклад, не курити, не вживати алкогольні напої, вести активний спосіб життя, правильно харчуватися), але й моралі. Існує думка, що лікар повинен бути цілком відданий справі Медицини, милосердний, вимогливий до себе, скромний у побуті та потребах, тверезий в оцінках, проявляти силу духу і рішучість у складних життєвих ситуаціях.

Медицина, як галузь людської діяльності, займає особливе місце тому, що наука в ній поєднується з цінностями, підходом, що не мають нічого спільного з наукою. В основі лікарського підходу - співчуття - людський підхід, поза яким медицини зовсім не існує. Однак співчуття означає сентиментальність. Це творча чуйність на страждання пацієнта і його положення. Відгук достатньо творчий, щоб спонукати лікаря до дії, заснованому на повазі до конкретної людини і значущості
==«Міфи» про лікарів==
Рівень добробуту медичних працівників не впливає на їх професійну діяльність:
*Лікарі-терапевти стаціонарів не можуть підписатися на медичні журнали в 48,2- 31%, а «вузькі фахівці» до 63,3% випадків

На сучасному етапі у формуванні здоров'я населення медицина відіграє малу роль:
*Смертність населення працездатного віку, за винятком випадків, несумісних з життям, на 80% залежить від якості медичної допомоги
[[Файл:Лікарь.jpg|200px|thumb|left|Лікарь]]
[[Файл:Лікарь2.jpg|200px|thumb|left|Лікарь]]
[[Файл:Лікарь3.jpg|200px|thumb|left|Лікарь]]
==Медіа==
{{#ev:youtube| r2kLi75Pjwg}}
https://www.youtube.com/watch?v=r2kLi75Pjwg
{{#ev:youtube| ThN0B_ovPj4}}
https://www.youtube.com/watch?v=ThN0B_ovPj4
{{#ev:youtube| 21Px26yoCGQ}}
https://www.youtube.com/watch?v=ThN0B_ovPj4

Файл:Лікарь3.jpg

2014-11-30T15:51:09Z

Марія Бурак:

Файл:Лікарь2.jpg

2014-11-30T15:50:57Z

Марія Бурак:

Файл:Лікарь.jpg

2014-11-30T15:50:44Z

Марія Бурак:

Куріння

2014-11-30T15:26:41Z

Марія Бурак:

'''Курі́ння, -ня, '''''с. ''Куреніе (табаку). ''А аже мені це куріння ввірилося! Геть з хати, усю хату запоганив своїм тютюном! ''Полт. г.
[[Категорія:Ку]]
==Що таке куріння?==
Куріння (або просто паління) — набута шкідлива звичка вдихання диму тліючого висушеного листя тютюну. Найважливішим компонентом тютюнового диму є нікотин. Регулярне вживання нікотину викликає тютюнову залежність.Тривале і часте паління тютюну завдає значної шкоди здоров'ю курців, та оточуючих їх людей, що не палять i тварин.
===Сучасні словники===
[http://sum.in.ua/s/kurinnja Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]

1. Дія за значенням курити1 1. — Він мені, доню, віку вкоротив на тридцять літ отим курінням (Юрій Збанацький, Морська чайка, 1959, 27); — Ні, курити не можна. На верхній палубі є місце для куріння (Дмитро Ткач, Моряки, 1948, 117).

[http://ukrlit.org/slovnyk/slovnyk_ukrainskoi_movy_v_11_tomakh/куріння Публічний електронний словник української мови ]

2. Те саме, що ку́риво 2. Запашний та білий стовп куріння підіймався вище й вище (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 33); Опинившись у костьолі, він мимоволі замилувався.. з розкішних ікон, .. корогов, що танули в хмарах ароматичного куріння (Тулуб, Людолови, І, 1957, 149).

==Історія розвитку куріння==
Звичка куріння виникла ще з 2000 року до нової ери, коли американські індіанці вдихали дим, що виникав при розпалюванні листків рослини Nicotiana tabacum.

12 жовтня 1492 року іспанська флотилія, яку очолював Христофор Колумб, припливла до невідомого острова, який вони вважали східним берегом Індії. Коли члени екіпажу висадилися на сушу, їх зустріли місцеві жителі — аборигени, які випускали з рота дим, після того як втягували його з рулонів скрученого тютюнового листя. Ці рулони іспанці називали «сигаро». Куріння було невід'ємною частиною релігійних церемоній аборигенів. Вони вдихали дим і випускали його через ніздрі до тих пір, поки з ними не починав спілкуватися «Великий Дух».

Коли експедиція повернулась додому, то серед багатьох дивовижних подарунків, привезених з Нового Світу, було і листя тютюну. Родріго де Херес — Перший європейський курець, матрос з команди Джеймса Кука, був заарештований за підозрою в одержимості дияволом, оскільки співвітчизники вирішили, що дим, що валив з рота Родріго — явна ознака одержимості дияволом. Хереса посадили у в'язницю, де він пробув цілих сім років, поки його не випустили у зв'язку з тим, що куріння тютюну легалізували на всій території Іспанії.

Європа в різний час по-різному ставилася до тютюну і куріння. Спочатку цій рослині приписували дивовижні цілющі властивості. Наприклад, французький посол Жан Ніко (від його імені походить слово «нікотин») приписав нюхання тютюну французькій королеві, як засіб від головного болю. В Англії, під час епідемії чуми, тютюн змушували курити для профілактики.

У 1571 році іспанський лікар Ніколас Мондарес написав книгу про цілющі властивості тютюну, в якій описав 36 хвороб, від яких лікує тютюн. Через 17 років, житель Вірджинії Томас Харрієт почав пропагувати щоденне паління тютюну як шлях до загального оздоровлення організму. Проте він сам помер від раку.

Проте йшов час, і люди стали помічати негативну дію тютюну, особливо те, що він викликає залежність. У різних країнах почалися заборони на куріння.

У 1680 році король Франції Людовик XIV видав наказ, згідно з яким торгівля тютюном дозволялася виключно аптекарям. В цьому ж році в Туреччині вийшов закон султана Мурада IV про смертну кару за куріння. Там за цей злочин саджали на кілок.

В Англії в XVI столітті курцям відрубували голови і виставляли їх на площі з люльками в роті. У Персії — виривали ніздрі.

В Італії вживання тютюну вважалося диявольською звичкою і курців відлучали від Церкви. А одного разу був випадок, коли п'ятьох монахів, яких звинуватили у курінні, замурували живцем у стіну як урок для нащадків.

У царській Росії до тютюнопаління ставилися також негативно. Особливо після того як у 1634 році, внаслідок паління, згоріла дерев'яна Москва.

Цар Олексій Романов наказав катувати тих, у кого буде знайдений тютюн, бити батогом на «козі» до тих пір, поки не скажуть, де взяли бісівське зілля. В інший період історії курцям відрізали носи і відсилали на каторгу до Сибіру.

Амністію для тютюну ввів цар Петро I після поїздки до Голландії. Відтоді справа вирощування тютюну стала державною і оскарженню не підлягала.

Звичка куріння стала поширюватися Європейським та Азіатським континентами, періодично збільшуючись під час війн та стресових ситуацій.(слова з пісні: «А тютюн та люлька козаку в дорозі знадобиться».)

«Тютюн заважає розумовому розвитку та одурює народ» Оноре де Бальзак

Через 100 років після Бальзака в XX столітті Адольф Гітлер, пояснював своїм підлеглим принципи окупаційної діяльності на Сході: «Для них, для слов'ян, жодних щеплень, жодної гігієни. Лише горілка і тютюн»

==Шкідливість==
===Чому курці кашляють?===
Головною причиною виникнення і розвитку «тютюнового» кашлю стають краплі дьогтю, що осіли в легенях. Речовини, що містяться в тютюновому димі викликають запалення епітелію, що покривають дихальні шляхи, це призводить до підвищеного виділення секреції та слизу, що зв'язаний з виділенням мокроти при кашлі.
===Чи здорове серце в курця?===
Масове розповсюдження куріння є однією з головних причин широкого розповсюдження серцево-судинних захворювань. Доведено, що у курців на відміну від некурящих людей в 2-3 рази частіше розвивається інфаркт та передінфарктний стан, стенокардія та інші захворювання серця При цьому смертність, викликана цими захворюваннями, в курців набагато вища. Життя курців на 4,6-8,3 роки менше, ніж у некурящих, при чому скорочення протяжності життя залежить від того, в якому віці людина почала палити.

Доведено, що більше 50 % всіх захворювань, що являються причиною смерті курців, приходиться на долю серцево-судинних захворювань
===Обличчя курця===
Термін «обличчя курця» вперше з'являється в науковому журналі 1985 року. Справа в тому, що у 48 % курців і 8 % тих, хто палив в минулому шкіра має блідо-сірий колір та більш виражені зморшки, але таких змін не помічено у некурящих людей — у курців еластин (білок, що відповідає за еластичність та відновлення тканин) стає щільнішим та фрагментованим.
===Куріння, стать та покоління===
Хоча боротьба з курінням на державному рівні у багатьох країнах призвела до зменшення курців , але кількість курців серед молоді та серед жінок продовжує збільшуватись. Разом з цим підвищується ризик виникнення хвороби не тільки у самих курців, але й в майбутнього покоління. Куріння наносить велику шкоду всім, але особливо молодому поколінню, організм яких знаходиться в процесі статевого дозрівання, тому куріння може негативно вплинути на їх потомство. Куріння є не лише особистою проблемою кожної людини окремо, але й гострою соціальною проблемою, з якою пов'язане майбутнє всього людства.
==Методи споживання==
*Сигари
*Сигарети
*Біді
*Кальян
*Кретек
*Пасивне куріння
*Люлька
[[Файл:Куріння3.jpg|200px|thumb|left|Куріння]]
[[Файл:Куріння.jpg|200px|thumb|left|Куріння]]
[[Файл:Куріння2.jpg|200px|thumb|left|Куріння]]
[[Файл:Куріння1.jpg|200px|thumb|left|Куріння]]
==Медіа==
{{#ev:youtube| iEAXzpltr5I}}
https://www.youtube.com/watch?v=iEAXzpltr5I
{{#ev:youtube| JzpWbtMsfvE}}
https://www.youtube.com/watch?v=JzpWbtMsfvE
{{#ev:youtube| 8c_mPX0JmjI}}
https://www.youtube.com/watch?v=8c_mPX0JmjI
{{#ev:youtube| y0I4b3cD3Fs}}
https://www.youtube.com/watch?v=y0I4b3cD3Fs
{{#ev:youtube| TTw-p8oiNV4}}
https://www.youtube.com/watch?v=TTw-p8oiNV4
{{#ev:youtube| J6p3Cl89mwM}}
https://www.youtube.com/watch?v=J6p3Cl89mwM

Файл:Куріння3.jpg

2014-11-30T14:59:26Z

Марія Бурак:

Файл:Куріння2.jpg

2014-11-30T14:59:16Z

Марія Бурак:

Файл:Куріння1.jpg

2014-11-30T14:59:05Z

Марія Бурак:

Файл:Куріння.jpg

2014-11-30T14:57:55Z

Марія Бурак:

Кролик

2014-11-30T14:32:01Z

Марія Бурак:

'''Кро́лик, -ка, '''''м. ''1) = '''Кріль. '''''То це прийде кролик, улізе в мішок. ''Рудч. II. 12. 2) = '''Крілик. '''Вх. Лем. 428.
[[Категорія:Кр]]
==Кролик-це...==
Кролик - загальна назва кількох видів ссавців з сімейства Зайцевих (в тому числі і домашніх кроликів). Кролики відрізняються від зайців тим, що їх дитинчата звичайно народжуються сліпими і голими й вирощуються в норах. Живе кролик в середньому близько 10 років.
==Сучасні словники==
[http://sum.in.ua/s/krolyk Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]

КРО́ЛИК, а, чол. Те саме, що кріль. Лопатинський понавозив з Києва картин, на яких були намальовані панни з котиками, ..з кроликами і навіть.. з собачками (Нечуй-Левицький, III, 1956, 207); Дикі кролики — предки всіх порід свійських кроликів (Посібник з зоогеографії, 1956, 116); * У порівняннях. Мов кролик на удава, дивився сенатор на роз'ярілого свого вождя (Олесь Гончар, II, 1959, 210).

==Характерні риси==
Кролики володіють повними, овальними тілами. Їх великі вуха, які можуть становити в довжину більше 10 см, можливо, є адаптацією до виявлення хижаків. Розміри і вага кролика коливаються від 20 см в довжину і 0,4 кг ваги, до 50 см і ваги більше 2 кг. Хутро кроликів, як правило, довгий і м'який, з відтінками коричневого, сірого, і темно-жовтого кольорів. Короткий хвіст покритий великою кількістю коричневого хутра (білого на верхівці у разі американських кроликів).

Кролики володіють великими, потужними задніми лапами. На передніх лапах по 5 пальців, на задніх - по 4. Пальці закінчуються кігтями, Кролики - пальцеходящие тварини; переміщаючись, вони спираються на кінчики своїх пальців.

Оскільки у кроликів надгортанник розташований над м'яким небом (за винятком тих випадків коли вони ковтають), вони мають обов'язковим носовим диханням (англ). У кроликів є два комплекти різців, розташованих один за одним. За цією ознакою їх можна відрізнити від гризунів, з якими їх часто плутають. Карл Лінней спочатку об'єднував кроликів і гризунів в клас Гризуни. Пізніше вони були розділені, оскільки переважала думка про те, що багато схожості є результатом конвергентної еволюції. Проте недавні аналізи ДНК і виявлення загального предка підтвердили думку про те, що кролики та гризуни мають спільне походження, тому зараз їх часто об'єднують в загальний таксон Гризуни.

Кролики володіють кишковим травленням. Більша частина їх травного процесу відбувається в товстій і сліпій кишці. Сліпа кишка кроликів приблизно в 10 разів більше їх шлунка, і разом з товстою кишкою становить приблизно 40% їх шлунково-кишкового тракту. Унікальна мускулатура сліпої кишки дозволяє кишковому тракту кроликів відокремлювати волокнистий матеріал від більш легко-усвояемого речовини; волокнистий матеріал виходить як фекалії, в той час як більш поживні речовини упаковуються в слизову оболонку і виходять як цекотрофи. Цекотрофи містять велику кількість мінералів, вітамінів і протеїнів, які необхідні для здоров'я кроликів. Вони їдять цекотрофи, щоб задовольнити свої харчові потреби; слизова оболонка дозволяє поживним речовинам проходити через кислотне середовище шлунку для подальшого перетравлення в кишечнику. Даний процес допомагає кроликам витягувати з їжі необхідні їм поживні речовини.

Кролики - тварини-жертви, тому вони завжди насторожі щодо свого оточення. Зіткнувшись з потенційною загрозою, кролик може застигнути і приступити до огляду місцевості, а потім попередити своїх родичів, сильно б'ючи лапами по поверхні землі. У кроликів дуже широке поле зору, і значна його частина приділена огляду простору, що перебуває у них над головою.

Кролики рятуються від хижаків вириваючи нору, упригівая геть в зиґзаґоподібної манері; у разі якщо кролика схопили, він завдає схопив потужний стусан задніми лапами. Сильні, міцні зуби, що дозволяють кроликам ефективно кусатися, також допомагають їм вирватися.
==Місця проживання і поширеність==
Місця проживання кроликів включають в себе галявини, ліси, луки, пустелі і водно-болотні угіддя. Кролики живуть групами, і найвідоміша різновид, дикий кролик (він же європейський кролик), мешкає в підземних норах, нерідко об'єднаних у велику систему.

Більше половини всієї світової популяції кроликів живе в Північній Америці. Кролики також споконвічно притаманні для південно-західної Європи, південно-східної Азії, Суматри, деяких островів Японії; а також деяких частин Африки і Південної Америки. Кролики не водяться на більшій частині Євразії, де представлені різні породи зайців.

У Південній Америці кролики з'явилися в результаті великого Міжамериканського обміну. На більшій частині цього континенту представлена тільки одна різновид кроликів - Тапет (вони ж бразильські або лісові кролики). При цьому велика частина Південного конуса зовсім не містить кроликів.

Дикий кролик був впроваджений в багато місця земної кулі.
==Відміна від зайців==
Кролики чітко відрізняються від зайців в плані своєї альтріціальності - їх дитинчата народжуються сліпими і лисими. Дитинчата зайців ж, народжуються вже з шерстю і зі здатністю бачити. Всі кролики, за винятком американського кролика, живуть у підземних норах, часто глибоких і складних; в той час як зайці живуть в простих гніздах, які розташовані на землі (так само роблять і американські кролики). Зайці, до того ж, зазвичай не живуть групами. Зайці в цілому більше ніж кролики, їх вуха довші, і вони мають на своєму хутрі чорні позначки. Зайці досі не приручені - кролики ж часто виступають в якості домашніх вихованців.

==Домашні кролики==
Домашній кролик - це одомашнена різновид дикого (європейського) кролика. Людина використовує кроликів як в якості домашніх вихованців так і для отримання вигоди у вигляді м'яса, шкурок та вовни, а також в якості піддослідних тварин при проведенні лабораторних досліджень. Існує безліч порід кроликів. Галузь тваринництва, що займається розведенням домашніх кроликів називається кролівництво.
==Кролики-шкідники==
Нашестя європейських диких кроликів на Австралію почалося в 1856 році з підкорення південно-східній частині материка. Кроликів завезли з собою колоністи, і ті за 50 років заселили район Австралії, за площею перевищує половину Європи, причиною чому послужила кроляча плодючість (одна самка за рік народжує до 40 кроленят) і відсутність природних ворогів. Кролики з'їли рослинність, якою харчувалися місцеві види тварин, і виселили їх з нір, що призвело до зникнення багатьох представників місцевої фауни, а також лісів, оскільки кролики поїдали молоді пагони, не даючи деревам вирости. Уряд Австралії був змушений виділити значні кошти на будівництво спеціального дротяного загородження.
==Кролик в фольклоре и мифологии==
*В античній культурі кролик виступав у якості символу плодючості і життя, а також розпусти і був одним з атрибутів богині Венери (Афродіти).
*У китайській літературі кролик є супутником богині Чан-е на Місяці. Він зазвичай зображується толкущіхся в ступі еліксир безсмертя.
*Згідно японської міфології, кролики живуть на Місяці, де роблять моті - популярну закуску з рису.
*Кролики також є одним з 12 знаків Зодіаку Китаю в китайському календарі. Цікаво, що у в'єтнамському календарі кроликів замінили кішками, оскільки кролики не мешкають на території В'єтнаму.
*В африканському фольклорі кролик є позитивним героєм, що володіє розумом і спритністю.
*Кролик зображується у ніг Діви Марії, як символ перемоги цнотливості.
*Кроляча лапка є талісманом удачі.
==Кролики в літературі==
*Братик Кролик - персонаж «Казок дядечка Римуса» Джоеля Чандлера Гарріса.
*У американського письменника Джона Апдайка є цикл «Романов про Кролика» («Кролик, біжи», «Кролик повернувся» тощо)
*Кролик - один з героїв серії казок про Вінні-Пуха.
*Білий Кролик - персонаж казок Льюїса Керрола «Аліса в Країні Чудес».
*Широко відома повість Фазіля Іскандера «Кролики і удави».
*Всесвітньо популярна серія казок англійської письменниці та художниці Беатрікс Поттер під назвою «Кролик Пітер»
*Роман Річарда Адамса «Корабельний пагорб» (або «Мешканці пагорбів») цілком присвячений диким кроликам.
[[Файл:Кролик.jpg|200px|thumb|left|Кролик]]
[[Файл:Кролик1.jpg|200px|thumb|left|Кролик]]
[[Файл:Кролик2.jpg|200px|thumb|left|Кролик]]
[[Файл:Кролик3.jpg|200px|thumb|left|Кролик]]
[[Файл:Кролик4.jpg|200px|thumb|left|Кролик]]
==Медіа==
{{#ev:youtube| dF30i3uckNw}}
https://www.youtube.com/watch?v=dF30i3uckNw
{{#ev:youtube| D_3t9JgLEHw}}
https://www.youtube.com/watch?v=D_3t9JgLEHw
{{#ev:youtube| xGypr_saJpk}}
https://www.youtube.com/watch?v=xGypr_saJpk
{{#ev:youtube| 8i6FowjQrwk}}
https://www.youtube.com/watch?v=8i6FowjQrwk

Файл:Кролик4.jpg

2014-11-30T14:23:02Z

Марія Бурак:

Файл:Кролик3.jpg

2014-11-30T14:22:50Z

Марія Бурак:

Файл:Кролик2.jpg

2014-11-30T14:22:37Z

Марія Бурак:

Файл:Кролик1.jpg

2014-11-30T14:21:11Z

Марія Бурак:

Файл:Кролик.jpg

2014-11-30T14:21:02Z

Марія Бурак:

Компас

2014-11-30T14:18:04Z

Марія Бурак:

'''Компас, -су, '''''м. ''Компасъ. Ком. II. 90.
[[Категорія:Ко]]
==Компас-це...==
Компас (у професійній мові моряків: компас) - пристрій, що полегшує орієнтування на місцевості шляхом вказівки на сторони світу.
===Сучасні словники===
[http://sum.in.ua/s/kompas Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]

КО́МПАС, а, чол. Прилад для визначення сторін світу, у якому намагнічена стрілка завжди показує на північ. Магнітна стрілка є головною частиною компаса — приладу, що дає змогу визначити сторони світу (Фізика, II, 1957, 132); Офіцери на ходу будуть поглядати на компаси, що світитимуться в темряві на їхніх руках (Олесь Гончар, III, 1959, 297); * Образно. Велике вчення — марксизм-ленінізм — було, є і буде надійним компасом, несхибним дороговказом до людського щастя, до комунізму (Літературна газета, 4.VII 1961, 1).

==Магнітний компас==
===Історія створення===

Імовірно, компас був винайдений в Китаї при династії Сун і використовувався для вказівки напряму руху по пустелях (докладніше див. Чотири великих винаходи).

Морський компас вперше описує Кипчаки в 1282 році, а потім ал-Макрізі (пом. 1442).

У Європі винахід компаса відносять до XII-XIII ст., Проте пристрій його залишалося дуже простим - магнітна стрілка, укріплена на пробці і опущена в посудину з водою. У воді пробка зі стрілкою орієнтувалася потрібним чином. На початку XIV в. італієць Флавіо Джойя значно удосконалив компас. Магнітну стрілку він надів на вертикальну шпильку, а до стрілки прикріпив легкий коло - картушку, розбиту по колу на 16 румбів. У XVI в. ввели поділ картушки на 32 румба, і коробку зі стрілкою стали поміщати в кардановому підвісі, щоб усунути вплив хитавиці корабля на компас. У XVII ст. компас забезпечили пеленгатором - обертається діаметральної лінійкою з візирями на кінцях, укріпленої своїм центром на кришці коробки над стрілкою.

Слово «компас», мабуть, походить від старовинного англійського слова compass, що означало в XIII-XIV ст. «Коло».

===Принцип дії===
Принцип дії заснований на взаємодії поля постійних магнітів компаса з горизонтальної складової магнітного поля Землі. Вільно обертається магнітна стрілка повертається навколо осі, розташовуючись уздовж силових ліній магнітного поля. Таким чином, стрілка завжди паралельна напрямку лінії магнітного поля.
==Електромагнітний компас==
Електромагнітний компас є «розгорнутим» електрогенератором, в якому магнітне поле Землі відіграє роль статора, а одна або кілька рамок з обмотками - ротора. Співвідношення напруг, що наводяться в обмотках при русі в магнітному полі, показує курс, або одна обмотка встановлюється під заздалегідь заданим кутом до поздовжньої осі літака або корабля, і для підтримки курсу пілоту або рульовому слід кермом напряму утримувати стрілку на нулі.

Перевага електромагнітного компаса перед звичайним магнітним - у відсутності девіації від феромагнітних деталей транспортного засобу, так як вони нерухомі щодо обмоток і не наводять в них струмів.

Для роботи простого варіанту електромагнітного компаса з індикатором у вигляді гальванометра потрібне швидке рух, тому перше застосування електромагнітний компас знайшов в авіації. Був використаний Чарльзом Ліндбергом при перельоті через Атлантику в 1927 році
[[Файл:Компас3.jpg|200px|thumb|left|Компас]]
[[Файл:Компас.jpg|200px|thumb|left|Компас]]
[[Файл:Компас1.jpg|200px|thumb|left|Компас]]
[[Файл:Компас2.jpg|200px|thumb|left|Компас]]

==Медіа==
{{#ev:youtube| 1G-X-RmhhA4}}
https://www.youtube.com/watch?v=1G-X-RmhhA4
{{#ev:youtube| FtIBGFcjmpk}}
https://www.youtube.com/watch?v=FtIBGFcjmpk
{{#ev:youtube| YsMTQ1gfFsI}}
https://www.youtube.com/watch?v=YsMTQ1gfFsI
{{#ev:youtube| 1tCHlYrOjNI}}
https://www.youtube.com/watch?v=1tCHlYrOjNI

Кравець

2014-11-30T13:36:06Z

Марія Бурак: /* Кравець-мандрівний= */

'''Краве́ць, -вця́, '''''м. ''Портной. ''Кидають шевці, кравці і ковалі свою роботу. ''К. ЧР. 12. ''Вражі кравці не вгодили і каптана вкоротили. ''Мет. Ум. '''Кравчик. '''''Первий городок усе кравчики, другий городок усе ткачики, третій городок усе шевчики. ''Чуб. III. 387.
[[Категорія:Кр]]
==Кравець - це...==
Кравець це професія людини, яка робить, ремонт, або змінює та створює моделі одягу професійно, особливо костюми та чоловічий одяг.
===Сучасні словники===
[http://sum.in.ua/s/kravecj Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]

КРАВЕ́ЦЬ, вця, чол. Фахівець із пошиття одягу. До голови йшли.. ткачі з клубками в руках, кравці з ножицями, мірошники (Нечуй-Левицький, III, 1956, 24); Я не кравець, а скортіло мене пошити собі одежу (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 277); Шиє мені кравець добрі штани (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 328).

[http://ukrlit.org/slovnyk/кравець Публічний словник української мови ]

Кравець, вця́, м. Портной. Кидають шевці, кравці і ковалі свою роботу. К. ЧР. 12. Вражі кравці не вгодили і каптана вкоротили. Мет. Ум. Кравчик. Первий городок — усе кравчики, другий городок — усе ткачики, третій городок — усе шевчики. Чуб. III. 387.

==Термін==
Хоча термін виник в тринадцятому столітті, Кравець у сучасному розумінні почав використовуватися наприкінці вісімнадцятого століття, і в даний час відноситься до творців чоловіків і жінок, що роблять: костюми, пальто, брюки, та аналогічні предмети одягу, як правило, з вовни, білизни, або шовку.

Цей термін відноситься до набору і швейних машин і актуальних методів, які є унікальними для будівництва традиційних піджаків. Роздрібні замовлення костюів часто приймають свої послуги на міжнародному рівні, подорожуючи по різних містах, що дозволяє клієнту бути виміряним на місцевому рівні.

Традиційний пошив називається «пошив на замовлення» в Сполученому Королівстві (де вперше цей термін виник, і звісно в Україні), де серце торгівлі — у Лондоні це Savile Row tailoring, і «пошиття одягу на замовлення» в Сполучених Штатах і Гонконгу. Це на відміну від замовлення, яке використовує встановлені параметри. Замовлення одягу або костюму повністю оригінального і унікального для кожного клієнта.

Відомими кравцями є: The Tailor of Gloucester, The Emperor's New Clothes і The Valiant Little Tailor. Більш сучасним прикладом є Джон Ле Карре — The Tailor of Panama.

==Етимологія==
Кравець — зазвичай чоловіча професія, в усіх культурах та народах. Завжди шанувалася, і до сьогодні — найкращими кравцями — є чоловіки.
*На замовлення — це чоловічий костюм, що складається з (зазвичай) вовняної або твідової пальто і брюки; назва виникла під час Період короля Едуарда.
*Як прикметник, на замовлення (з другої половини ХХ століття, як правило, спрощено, щоб з урахуванням) відноситься до одягу, зробленого або в стилі одягу, зробленого Кравцем, характеризується простотою версії і оздоблення і тонкої (часто ручної) обробки; як жіночого одягу в стилі з урахуванням, на відміну від того, що робить кравець.
*Родео Кравець — це термін для творця яскравих костюмів, характерних для країн і західних музикантів, що характеризуються обширною вишивкою, великою кількістю прикрас, і ковбойськими аксесуарами, такими як перли лацканів і оздоблені кишені.
*В деяких документах, Кравець означає налаштувальник, і коштовний пошив регулюючи.

*'''Професійне шиття''' — це найбільш загальний термін для тих, хто заробляє на життя шиттям, викладанням, писанням про шиття, або роздрібними поставками швейних виробів. Вони можуть працювати у своєу будинку, студії, або роздрібному магазині, і можуть працювати неповний робочий день або повний робочий день. Вони можуть бути універсальними спеціалістами або загальними або такими, що мають власну вузьку спеціалізацію:
*'''Звичайний кравець''' — робить користувальницький одяг по одному шаблону, для замовника, щоб задовольнити потреби і переваги з індивідуальними запитами користувачів.
*'''Звичайна кравчиня''' — спеціалізується на жіночому користувальницькому одязі, в тому числі: денних сукнях, костюмах, вечірніх сукнях, весільному одязі, спортивному або білизні.
*'''Кравець''' — робить користувальницькі куртки і брюки чоловічого одягу в популярному стилі.
*'''Кравець-розкрийник''' — вирізає, по довжини полотна, шаблонам, які складають костюм. На замовлення пошиття, кравець-розкрийник може також вимірювати клієнта, консультувати їх з питань вибору стилю та інше, щоб зшити костюм.
*'''Змінний фахівець-кравець, або альтератіоніст''' — регулює посадку завершенного одягу, як правило, готовиого до зносу, або рестайлу. Зверніть увагу, що водночас всі кравці можуть робити зміни, але не всі альтератіоністи можуть зробити пошив.
*'''Дизайнери''' — роблять комбінаційні лінії, пропорції, колір і текстуру для призначених одягу. Вони можуть мати або не мати швейні або інші навички, і можуть робити тільки ескіз або вигадати одяг. Вони працюють з людьми, які знають, як насправді побудувати одягу.
*'''Модель'єри''' — роблять плоскі проекти форми і розміри численних шматочків одягу вручну, з використанням паперу та вимірювальних інструментів або за допомогою комп'ютера, використовуючи програмне забезпечення, засноване на AutoCAD, або драпіруванням. Отримані викрійки повинні включати в себе конструкцію, призначену одягу, і вони повинні відповідати, призначенню власника.
*'''Кравець-консультант, Модний радник, або Стиліст''' — рекомендує стилі і кольори, які схвалить клієнт.
*'''Швачка чи швець''' — це той(та), хто тільки зшиває або є оператором машини на фабриці, яка не можуть мати навички, щоб зробити одяг «з нуля» або, щоб пошити його на реальне тіло. Цей термін не є синонімом кравчині. Швачка також недобрий та архаїчний евфемізм для повії.

==Види пошиття==
Коли професія пошиву перетворилася, виникли нові методи пошиття. Є ряд відмінних бізнес-моделей, які сучасні кравці можуть практикувати. У той час як деякі з них можуть практикувати багато методів, є інші, які практикуватимуть тільки один або два.
===Часовий пошив===
Часовий покрій випливає з назви. Зазвичай, Кравець зустрічається локально і робить одяг місцевого виробництва. Цей метод дозволяє кравцю, отримати професійну виміру, оцінити поставу і фігуру, щоб зробити унікальні зміни в одязі для клієнта. Місцеві кравці, як правило, мають виставковий зал або «шоп-фронт», що дозволяє клієнтам обирати тканини зі зразків або легко повернути одяг, якщо він вимагає подальшої модифікації. Це найбільш традиційна форма пошиття. Гонконг і Лондон — найбільш славляться високою якістю пошиття, в середньому це займає від 2 до 3 фітингів і від 3 до 4 днів, щоб вручну пошити один костюм для замовника.
===Пошив на відстані===
Дистанційний пошив припускає замовлення одягу у тих, що знаходяться поза-містом, Кравецьку сприятливу дешевшу робочу силу, які будуть використовуватися. На практиці це тепер можна зробити в глобальному масштабі за допомогою сайтів електронної комерції. На відміну від місцевого пошиття, клієнти повинні прийняти свої власні виміри, вибір тканини повинен бути зроблений з фото і, якщо потрібна подальша зміна одягу — повинні бути відправлені незабаром. Сьогодні найбільш загальна платформа для дистанційного пошиття здійснюється через інтернет-кравців.

Зараз кравці іноді пропонують заплатити за необхідні зміни, звернувшись до місцевого Кравеця. Ще одна нова опція є концепція, де безкоштовний тест-костюм виконаний у передбачених вимірюваннях і відправлено замовнику в першу чергу. Тест-костюм може бути різнорозмірний, і носитися, щоб побачити, де потрібні будь-які коригування. Остаточний костюм потім з урахуванням нових специфікацій робиться, після надання рузультатів нсоіння тест-костюма.
===Кравець-мандрівний===
На відміну від кравців, які роблять пошив на відстані, кравці-мандрівники забезпечують більш індивідуальний підхід до своїх клієнтів і дають клієнтам можливість побачити зразки тканини і зустрітися з кравцем в обличчя. Подорожуючі кравці мандрують між містами і станціями в локальних розкішних готелях протягом короткого періоду часу, щоб зустрітися і надати ті ж послуги з пошиву, що вони надають в місцевому магазині. У готелі, клієнт зможе вибрати тканину із зразків і Кравець зробить вимірювання параметрів тіла клієнта. Виріб потім буде відправлена замовнику протягом 3-4 тижнів. На відміну від місцевого пошиття, якщо потрібні подальші зміни одягу, повинні бути відправлені зауваження заздалегіть. Сьогодні більшість мандруючих кравців з Гонконгу, подорожують по США, Англії, Вельсу, Шотландії, Франції, Австралії та Японії.

[[Файл:Кравець.jpg|200px|thumb|left|Кравець]]
[[Файл:Кравець1.jpg|200px|thumb|left|Кравець]]
[[Файл:Кравець2.jpg|200px|thumb|left|Кравець]]
[[Файл:Кравець3.jpg|200px|thumb|left|Кравець]]

==Медіа==
{{#ev:youtube| ragAbN95Yos}}
https://www.youtube.com/watch?v=ragAbN95Yos
{{#ev:youtube| GOXZQ35S7eQ}}
https://www.youtube.com/watch?v=GOXZQ35S7eQ
{{#ev:youtube| WAWUfl3YhxA}}
https://www.youtube.com/watch?v=WAWUfl3YhxA

Кравець

2014-11-30T13:35:52Z

Марія Бурак:

'''Краве́ць, -вця́, '''''м. ''Портной. ''Кидають шевці, кравці і ковалі свою роботу. ''К. ЧР. 12. ''Вражі кравці не вгодили і каптана вкоротили. ''Мет. Ум. '''Кравчик. '''''Первий городок усе кравчики, другий городок усе ткачики, третій городок усе шевчики. ''Чуб. III. 387.
[[Категорія:Кр]]
==Кравець - це...==
Кравець це професія людини, яка робить, ремонт, або змінює та створює моделі одягу професійно, особливо костюми та чоловічий одяг.
===Сучасні словники===
[http://sum.in.ua/s/kravecj Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]

КРАВЕ́ЦЬ, вця, чол. Фахівець із пошиття одягу. До голови йшли.. ткачі з клубками в руках, кравці з ножицями, мірошники (Нечуй-Левицький, III, 1956, 24); Я не кравець, а скортіло мене пошити собі одежу (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 277); Шиє мені кравець добрі штани (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 328).

[http://ukrlit.org/slovnyk/кравець Публічний словник української мови ]

Кравець, вця́, м. Портной. Кидають шевці, кравці і ковалі свою роботу. К. ЧР. 12. Вражі кравці не вгодили і каптана вкоротили. Мет. Ум. Кравчик. Первий городок — усе кравчики, другий городок — усе ткачики, третій городок — усе шевчики. Чуб. III. 387.

==Термін==
Хоча термін виник в тринадцятому столітті, Кравець у сучасному розумінні почав використовуватися наприкінці вісімнадцятого століття, і в даний час відноситься до творців чоловіків і жінок, що роблять: костюми, пальто, брюки, та аналогічні предмети одягу, як правило, з вовни, білизни, або шовку.

Цей термін відноситься до набору і швейних машин і актуальних методів, які є унікальними для будівництва традиційних піджаків. Роздрібні замовлення костюів часто приймають свої послуги на міжнародному рівні, подорожуючи по різних містах, що дозволяє клієнту бути виміряним на місцевому рівні.

Традиційний пошив називається «пошив на замовлення» в Сполученому Королівстві (де вперше цей термін виник, і звісно в Україні), де серце торгівлі — у Лондоні це Savile Row tailoring, і «пошиття одягу на замовлення» в Сполучених Штатах і Гонконгу. Це на відміну від замовлення, яке використовує встановлені параметри. Замовлення одягу або костюму повністю оригінального і унікального для кожного клієнта.

Відомими кравцями є: The Tailor of Gloucester, The Emperor's New Clothes і The Valiant Little Tailor. Більш сучасним прикладом є Джон Ле Карре — The Tailor of Panama.

==Етимологія==
Кравець — зазвичай чоловіча професія, в усіх культурах та народах. Завжди шанувалася, і до сьогодні — найкращими кравцями — є чоловіки.
*На замовлення — це чоловічий костюм, що складається з (зазвичай) вовняної або твідової пальто і брюки; назва виникла під час Період короля Едуарда.
*Як прикметник, на замовлення (з другої половини ХХ століття, як правило, спрощено, щоб з урахуванням) відноситься до одягу, зробленого або в стилі одягу, зробленого Кравцем, характеризується простотою версії і оздоблення і тонкої (часто ручної) обробки; як жіночого одягу в стилі з урахуванням, на відміну від того, що робить кравець.
*Родео Кравець — це термін для творця яскравих костюмів, характерних для країн і західних музикантів, що характеризуються обширною вишивкою, великою кількістю прикрас, і ковбойськими аксесуарами, такими як перли лацканів і оздоблені кишені.
*В деяких документах, Кравець означає налаштувальник, і коштовний пошив регулюючи.

*'''Професійне шиття''' — це найбільш загальний термін для тих, хто заробляє на життя шиттям, викладанням, писанням про шиття, або роздрібними поставками швейних виробів. Вони можуть працювати у своєу будинку, студії, або роздрібному магазині, і можуть працювати неповний робочий день або повний робочий день. Вони можуть бути універсальними спеціалістами або загальними або такими, що мають власну вузьку спеціалізацію:
*'''Звичайний кравець''' — робить користувальницький одяг по одному шаблону, для замовника, щоб задовольнити потреби і переваги з індивідуальними запитами користувачів.
*'''Звичайна кравчиня''' — спеціалізується на жіночому користувальницькому одязі, в тому числі: денних сукнях, костюмах, вечірніх сукнях, весільному одязі, спортивному або білизні.
*'''Кравець''' — робить користувальницькі куртки і брюки чоловічого одягу в популярному стилі.
*'''Кравець-розкрийник''' — вирізає, по довжини полотна, шаблонам, які складають костюм. На замовлення пошиття, кравець-розкрийник може також вимірювати клієнта, консультувати їх з питань вибору стилю та інше, щоб зшити костюм.
*'''Змінний фахівець-кравець, або альтератіоніст''' — регулює посадку завершенного одягу, як правило, готовиого до зносу, або рестайлу. Зверніть увагу, що водночас всі кравці можуть робити зміни, але не всі альтератіоністи можуть зробити пошив.
*'''Дизайнери''' — роблять комбінаційні лінії, пропорції, колір і текстуру для призначених одягу. Вони можуть мати або не мати швейні або інші навички, і можуть робити тільки ескіз або вигадати одяг. Вони працюють з людьми, які знають, як насправді побудувати одягу.
*'''Модель'єри''' — роблять плоскі проекти форми і розміри численних шматочків одягу вручну, з використанням паперу та вимірювальних інструментів або за допомогою комп'ютера, використовуючи програмне забезпечення, засноване на AutoCAD, або драпіруванням. Отримані викрійки повинні включати в себе конструкцію, призначену одягу, і вони повинні відповідати, призначенню власника.
*'''Кравець-консультант, Модний радник, або Стиліст''' — рекомендує стилі і кольори, які схвалить клієнт.
*'''Швачка чи швець''' — це той(та), хто тільки зшиває або є оператором машини на фабриці, яка не можуть мати навички, щоб зробити одяг «з нуля» або, щоб пошити його на реальне тіло. Цей термін не є синонімом кравчині. Швачка також недобрий та архаїчний евфемізм для повії.

==Види пошиття==
Коли професія пошиву перетворилася, виникли нові методи пошиття. Є ряд відмінних бізнес-моделей, які сучасні кравці можуть практикувати. У той час як деякі з них можуть практикувати багато методів, є інші, які практикуватимуть тільки один або два.
===Часовий пошив===
Часовий покрій випливає з назви. Зазвичай, Кравець зустрічається локально і робить одяг місцевого виробництва. Цей метод дозволяє кравцю, отримати професійну виміру, оцінити поставу і фігуру, щоб зробити унікальні зміни в одязі для клієнта. Місцеві кравці, як правило, мають виставковий зал або «шоп-фронт», що дозволяє клієнтам обирати тканини зі зразків або легко повернути одяг, якщо він вимагає подальшої модифікації. Це найбільш традиційна форма пошиття. Гонконг і Лондон — найбільш славляться високою якістю пошиття, в середньому це займає від 2 до 3 фітингів і від 3 до 4 днів, щоб вручну пошити один костюм для замовника.
===Пошив на відстані===
Дистанційний пошив припускає замовлення одягу у тих, що знаходяться поза-містом, Кравецьку сприятливу дешевшу робочу силу, які будуть використовуватися. На практиці це тепер можна зробити в глобальному масштабі за допомогою сайтів електронної комерції. На відміну від місцевого пошиття, клієнти повинні прийняти свої власні виміри, вибір тканини повинен бути зроблений з фото і, якщо потрібна подальша зміна одягу — повинні бути відправлені незабаром. Сьогодні найбільш загальна платформа для дистанційного пошиття здійснюється через інтернет-кравців.

Зараз кравці іноді пропонують заплатити за необхідні зміни, звернувшись до місцевого Кравеця. Ще одна нова опція є концепція, де безкоштовний тест-костюм виконаний у передбачених вимірюваннях і відправлено замовнику в першу чергу. Тест-костюм може бути різнорозмірний, і носитися, щоб побачити, де потрібні будь-які коригування. Остаточний костюм потім з урахуванням нових специфікацій робиться, після надання рузультатів нсоіння тест-костюма.
===Кравець-мандрівний====
На відміну від кравців, які роблять пошив на відстані, кравці-мандрівники забезпечують більш індивідуальний підхід до своїх клієнтів і дають клієнтам можливість побачити зразки тканини і зустрітися з кравцем в обличчя. Подорожуючі кравці мандрують між містами і станціями в локальних розкішних готелях протягом короткого періоду часу, щоб зустрітися і надати ті ж послуги з пошиву, що вони надають в місцевому магазині. У готелі, клієнт зможе вибрати тканину із зразків і Кравець зробить вимірювання параметрів тіла клієнта. Виріб потім буде відправлена замовнику протягом 3-4 тижнів. На відміну від місцевого пошиття, якщо потрібні подальші зміни одягу, повинні бути відправлені зауваження заздалегіть. Сьогодні більшість мандруючих кравців з Гонконгу, подорожують по США, Англії, Вельсу, Шотландії, Франції, Австралії та Японії.

[[Файл:Кравець.jpg|200px|thumb|left|Кравець]]
[[Файл:Кравець1.jpg|200px|thumb|left|Кравець]]
[[Файл:Кравець2.jpg|200px|thumb|left|Кравець]]
[[Файл:Кравець3.jpg|200px|thumb|left|Кравець]]
==Медіа==
{{#ev:youtube| ragAbN95Yos}}
https://www.youtube.com/watch?v=ragAbN95Yos
{{#ev:youtube| GOXZQ35S7eQ}}
https://www.youtube.com/watch?v=GOXZQ35S7eQ
{{#ev:youtube| WAWUfl3YhxA}}
https://www.youtube.com/watch?v=WAWUfl3YhxA

Файл:Кравець3.jpg

2014-11-30T13:30:20Z

Марія Бурак:

Файл:Кравець2.jpg

2014-11-30T13:30:10Z

Марія Бурак:

Файл:Кравець1.jpg

2014-11-30T13:29:58Z

Марія Бурак:

Файл:Кравець.jpg

2014-11-30T13:29:41Z

Марія Бурак:

Компас

2014-11-30T13:03:04Z

Марія Бурак:

'''Компас, -су, '''''м. ''Компасъ. Ком. II. 90.
[[Категорія:Ко]]
==Компас-це...==
Компас (у професійній мові моряків: компас) - пристрій, що полегшує орієнтування на місцевості шляхом вказівки на сторони світу.
===Сучасні словники===
[http://sum.in.ua/s/kompas Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]

КО́МПАС, а, чол. Прилад для визначення сторін світу, у якому намагнічена стрілка завжди показує на північ. Магнітна стрілка є головною частиною компаса — приладу, що дає змогу визначити сторони світу (Фізика, II, 1957, 132); Офіцери на ходу будуть поглядати на компаси, що світитимуться в темряві на їхніх руках (Олесь Гончар, III, 1959, 297); * Образно. Велике вчення — марксизм-ленінізм — було, є і буде надійним компасом, несхибним дороговказом до людського щастя, до комунізму (Літературна газета, 4.VII 1961, 1).

==Магнітний компас==
===Історія створення===

Імовірно, компас був винайдений в Китаї при династії Сун і використовувався для вказівки напряму руху по пустелях (докладніше див. Чотири великих винаходи).

Морський компас вперше описує Кипчаки в 1282 році, а потім ал-Макрізі (пом. 1442).

У Європі винахід компаса відносять до XII-XIII ст., Проте пристрій його залишалося дуже простим - магнітна стрілка, укріплена на пробці і опущена в посудину з водою. У воді пробка зі стрілкою орієнтувалася потрібним чином. На початку XIV в. італієць Флавіо Джойя значно удосконалив компас. Магнітну стрілку він надів на вертикальну шпильку, а до стрілки прикріпив легкий коло - картушку, розбиту по колу на 16 румбів. У XVI в. ввели поділ картушки на 32 румба, і коробку зі стрілкою стали поміщати в кардановому підвісі, щоб усунути вплив хитавиці корабля на компас. У XVII ст. компас забезпечили пеленгатором - обертається діаметральної лінійкою з візирями на кінцях, укріпленої своїм центром на кришці коробки над стрілкою.

Слово «компас», мабуть, походить від старовинного англійського слова compass, що означало в XIII-XIV ст. «Коло».

===Принцип дії===
Принцип дії заснований на взаємодії поля постійних магнітів компаса з горизонтальної складової магнітного поля Землі. Вільно обертається магнітна стрілка повертається навколо осі, розташовуючись уздовж силових ліній магнітного поля. Таким чином, стрілка завжди паралельна напрямку лінії магнітного поля.
==Електромагнітний компас===
Електромагнітний компас є «розгорнутим» електрогенератором, в якому магнітне поле Землі відіграє роль статора, а одна або кілька рамок з обмотками - ротора. Співвідношення напруг, що наводяться в обмотках при русі в магнітному полі, показує курс, або одна обмотка встановлюється під заздалегідь заданим кутом до поздовжньої осі літака або корабля, і для підтримки курсу пілоту або рульовому слід кермом напряму утримувати стрілку на нулі.

Перевага електромагнітного компаса перед звичайним магнітним - у відсутності девіації від феромагнітних деталей транспортного засобу, так як вони нерухомі щодо обмоток і не наводять в них струмів.

Для роботи простого варіанту електромагнітного компаса з індикатором у вигляді гальванометра потрібне швидке рух, тому перше застосування електромагнітний компас знайшов в авіації. Був використаний Чарльзом Ліндбергом при перельоті через Атлантику в 1927 році
[[Файл:Компас3.jpg|200px|thumb|left|Компас]]
[[Файл:Компас.jpg|200px|thumb|left|Компас]]
[[Файл:Компас1.jpg|200px|thumb|left|Компас]]
[[Файл:Компас2.jpg|200px|thumb|left|Компас]]
==Медіа==
{{#ev:youtube| 1G-X-RmhhA4}}
https://www.youtube.com/watch?v=1G-X-RmhhA4
{{#ev:youtube| FtIBGFcjmpk}}
https://www.youtube.com/watch?v=FtIBGFcjmpk
{{#ev:youtube| YsMTQ1gfFsI}}
https://www.youtube.com/watch?v=YsMTQ1gfFsI
{{#ev:youtube| 1tCHlYrOjNI}}
https://www.youtube.com/watch?v=1tCHlYrOjNI

Файл:Компас3.jpg

2014-11-30T12:56:55Z

Марія Бурак:

Файл:Компас2.jpg

2014-11-30T12:56:42Z

Марія Бурак: