Київський столичний університет імені Бориса Грінченка - Внесок користувача [uk]

Танцюра

2016-12-06T20:22:29Z

Марченко:

'''Танцю́ра, -ри, '''''об. ''Танцоръ, танцорка. ''Співак, танцюра на всі руки. ''Котл. Ен. IV. 11.
[[Категорія:Та]]

==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua/s/tancjura Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===

ТАНЦЮ́РА, и, чол. і жін., розм., заст. Танцюрист, танцюристка. З усміхом старий танцюра Згадує, як свій талан Уявляв він перед людом (Леся Українка, IV, 1954, 142); — Подивись, як дівчата танцюють. Ну що вже Кубраківна вдрала [відідрала], так там вже за всіх. Що за танцюра! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 32).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 36.

===[http://slovopedia.org.ua/35/53410/204916.html Орфографічний словник української мови]===

ТАНЦЮРА

танцю́ра
іменник чоловічого або жіночого роду, істота
танцюрист, танцюристка
розм., рідко

===[http://ukrlit.org/slovnyk/%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%86%D1%8E%D1%80%D0%B0 УКРЛІТ.ORG_Cловник]===

ТАНЦЮ́РА, и, ч. і ж., розм., заст. Танцюрист, танцюристка. З усміхом старий танцюра Згадує, як свій талан Уявляв він перед людом (Л. Укр., IV, 1954, 142); — Подивись, як дівчата танцюють. Ну що вже Кубраківна вдрала [відідрала], так там вже за всіх. Що за танцюра! (Кв.-Осн., II, 1956, 32).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 36.

Танцюра, ри, об. Танцоръ, танцорка. Співак, танцюра на всі руки. Котл. Ен. IV. 11.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 246.

==Іноземні словники==
===[ http://ukrainian_explanatory.academic.ru/176002 Словари и энциклопедии на Академике]===

Український тлумачний словник
танцюра это:
Толкование

танцюра
-и, ч. і ж., розм., заст.
Танцюрист, танцюристка.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:танцюра.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:танцюра1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:танцюра2.jpg|x140px]]
|}
==Медіа==
{{#ev:youtube| DmdWFG09pYY}}
[https://www.youtube.com/watch?v= DmdWFG09pYY ]

==Цікаві факти==
===Цікаві факти про танці===
Слово «танець» походить від німецького "Tanz", але так як запозичено воно було з польської мови, до нього приєднали характерний суфікс «ець». У російську і українську мови слово «танець» увійшло лише в XVII столітті. До тих пір вживалося спільнослов'янське слово «пляска».

Християнська релігія спочатку визнавала і допускала священні танці. Навіть в Старому Завіті говорилося: "Прославляйте Господа звуками труб, прославляйте його арфами і бубнами, прославляйте його в піснях, прославляйте його танцем!" Спочатку християни зображували містерії в храмах, танцювали на честь Бога, навіть танцювали на кладовищах, бажаючи вшанувати пам'ять померлих. Але поступово більшість релігійних танців зникає, хоча деякі з них зберігаються і досі.

Танці епохи Відродження часто виконувалися під час застіль і тісно перегукувалися з меню. Наприклад, танець, що розповідає про давньогрецького героя Язоне і Золоте руну, передував смаженій баранині.

Першу Академію танців в Європі відкрив в Парижі король Людовик XIV, колишній пристрасний танцюрист, в 1661 році. І саме в той час з'явилися перші професійні танцюристи. В цей же час отримав свій повноцінний розвиток і балет, незважаючи на те, що народження його сталося ще в XV столітті в Італії.

У XVI - XVII століттях загальновизнаним зразком салонного танцювального мистецтва був менует, основною рисою якого були церемоніальність, галантність і урочистість. Історики танцювального мистецтва вважають менует танцем королів і королем танців ». На рубежі XVIII століття в аристократичному суспільстві вважалося, що хто добре танцює менует, той все робить добре.

Полонез - урочистий танець-хід в помірному темпі, який має польське походження. Виконувався, зазвичай, на початку балів, підкреслюючи піднесений характер свята. У XVII столітті полонез став популярним у всій Європі і отримав свою нинішню назву. Саме полонез був першим європейським танцем, існуючим в боярській Русі. Він же став першим танцем, яким навчився Петро I в німецькій слободі.

Танець полька до Польщі ніякого відношення не має. Це чеський танець, а його назва походить від чеського слова «половина», так як розмір польки - 2/4.

В Італії танець тарантела вважався найкращим і навіть єдиним засобом лікування «тарантізма» - божевілля, що викликається укусом тарантула. У зв'язку з цим в XVI-XVII століттях по Італії навіть мандрували спеціальні оркестри, під гру яких танцювали хворі тарантізмом.

Танець ча-ча-ча називають «танцем кокеток», оскільки він характеризується, перш за все, виразними рухами стегон.

Майкл Джексон зробив танці важливим елементом сучасної поп-музики. Рухи Джексона вже стали стандартною лексикою в поп і хіп-хоп танці.

Хіп-хоп виник в Південному Бронксі, в Нью-Йорку в 1980-х роках. До музичного напрямку хіп-хопу відносяться реп, фанк і бітбокс, до образотворчого - графіті, а до танцювального - брейк данс, крамп, C-Walk і waving.

Перший Чемпіонат Світу з бальних танців, організований Камілем де Ріналь відбувся в 1909 році в Парижі.
Сучасні конкурсні бальні танці мають в своєму складі дві основні програми: європейську і латиноамериканську. Кожна з них містить по п'ять стандартних танців. У європейську програму (стандарт) входять п'ять класичних європейських танців: повільний вальс, танго, віденський вальс, повільний фокстрот і квікстеп .. В латиноамериканську програму входять самба, ча-ча-ча, румба, пасодобль і джайв.

Серед весільних традицій у багатьох країнах існує «танець грошей». У Греції, наприклад, під час «танцю грошей» гості, танцюючи і з нареченою і з женихом, прикріплюють гроші до їх одягу, в інших країнах є звичай танцювати з нареченою, попередньо поклавши в виставлену туфельку гроші.
В опереті «Весілля в Малинівці» один з героїв жартівливо спотворив назву танцю тустеп, назвавши його «В той степ». Звідси в народі поширився вислів «Не в той степ» в значенні «їхати не в тому напрямку» або «говорити невпопад».
Танець твіст з'явився в 1961 році. Чеббі Чекер показав по телебаченню новий танець, придуманий ним особисто. Для цього танцю не було потрібно партнера, танцювати можна було поодинці, а рухи скидалися простими і легкодоступними. Хіт Чеббі чекер «Let's Twist Again» затьмарив своєю появою всі інші ритми Америки, а через деякий час обрушився і на країни Європи.

У 2008 році перший в світі незвичайні танцпол відкрився в клубі Ватт в Роттердамі, Швеція. У плитку на підлозі були вбудовані пружини, підключені до генераторів. Чим сильніше люди танцювали, тим більше пружини стискалися, виробляючи енергію, яка надходила в світлодіодні ліхтарі в підлозі.

Згідно сонникам, бачити танцювальний зал або бути в ньому уві сні - до хороших новин або приємною зустрічі. Бачити уві сні навчальний зал або бути там на заняттях - до новин.

29 квітня відзначається Міжнародний день танцю. Свої свята є і у других танців - Міжнародний день танго, Свято танцю паневрітміі і ін.
Більше читайте тут: [http://spokke.net/275-tsikavi-fakti-pro-tantsi]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2016 року]]

Ладнати

2016-12-06T20:20:57Z

Марченко:

'''Ладна́ти, -на́ю, -єш, '''''гл. ''1) Ладить, жить въ мирѣ, въ согласіи. ''Він з братом ладнає. ''2) Договаривать. ''Пішов майстрів ладнати. ''3) Готовить, приготовлять, снаряжать. ''Ладнайте вози, пора їхати. ''4) Поправлять. ''Діти розмовляли спокійно проміж себе, часом ладнаючи Галі або одна одній квітки. ''Г. Барв. 127.5) Исправлять, починять. ''Ци мені тую полицю ладнати? ''Гол. III. 163. 6) Улаживать. ''Поки в Солодьках ладнали діло проти Тимохи, в Кам’янці друге склалось. ''Св. Л. 290. 7) Соглашать, примирять. ''Як його ладнати чорне з білим? ''8) Прилаживать, уставлять, ставить. ''Митро коні ладнав до ясел. ''Св. Л. 76.

'''Ладнати, -каю, -єш, '''''гл. ''Пѣть свадебныя пѣсни. Вх. Зн. 31. ''Не все то правда, що на весіллі ладкають. ''Ном. № 6823.
[[Категорія:Ла]]
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua/s/Ladnaty Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
ЛАДНАТИ, аю, аєш, недок.
1. з ким, неперех. Жити в мирі, злагоді. Він з братом ладнає (Словник Грінченка);
// Знаходити шляхи до злагоди, примирення; порозуміватися. [Мекдугел:] Негайно їдьте до Геррісона. Ви найшли того йолопа, ви й ладнайте з ним (Мирослав Ірчан, I, 1958, 250).

2. перех. Те саме, що лагодити 1. Десь поділись, Загубились Ґудзики на комірці. Став ладнати, Пришивати — Зшив [Неумійко] з сорочкою штанці (Григорій Бойко, Ростіть.., 1959, 103); Дівчата з високо підтиканими спідницями, з заступами в руках стоять у нафтовому рові. Вони ладнають рівчак (Олесь Донченко, II, 1956, 256);
// Приводити в лад, у порядок. Валка підходила до міста. Погоничі ладнали на віслючках вантаж (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 110); Молода, гарненька дівчина Жура чепуриться перед великим дзеркалом, ладнає зачіску (Іван Кочерга, II, 1956, 509).

3. перех. Те саме, що готувати 1; лагодити (у 3 знач.). Старий Кайдаш.. пішов до церкви, загадавши синам ладнати вози з рублями для возовиці (Нечуй-Левицький, II, 1956, 275); Хлопці чистять сідла — ладнають у бій (Кость Герасименко, Поезії, 1950, 113); У великій хаті, стомлена щоденною працею, Параска ладнала вечерю поважним гостям (Іван Ле, Ю. Кудря, 1956, 109).

4. перех., розм. Те саме, що робити 2; виготовляти. Ми мали Дніпро форсувати. Сапери ладнали плоти (Микола Нагнибіда, Пісня.., 1949, 119).

5. перех. Припасовувати, прикріплювати до чого-небудь; установлювати десь.Дітлахи ладнають сітку, щоб чорних крабів наловить (Наталя Забіла, Одна сім'я, 1950, 67); Мася мовчки їла, Митро коні ладнав до ясел (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 53); Ант.. одіклав набік комишину, до якої готувався ладнати залізце (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 9); Двоє фізкультурників вносять маленький столик і стілець і ладнають їх біля брами (Іван Кочерга, II, 1956, 73).

6. перех., розм. Те саме, що шикувати. Гурт бійців збільшувався, і старий робітник почав їх ладнати (Петро Панч, О. Пархом., 1939, 86).

7. перех. Те саме, що налагоджувати; настроювати (у 1 знач.). * Образно. Може, здалося — снилось мені, Що птахи в небі ладнають струни (Микола Гірник, Сонце.., 1958, 55); Бичуючи брехню, розпусту і пороки. Серця ладнаючи на новий стрій високий, Пощо, сатирику, ти з ліхтарем своїм Так прикрадаєшся під цей веселий дім? (Максим Рильський, I, 1956, 80).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 434.

===[http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%B8 УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
ЛАДНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.
1. з ким, неперех. Жити в мирі, злагоді. Він з братом ладнає (Сл. Гр.); // Знаходити шляхи до злагоди, примирення; порозуміватися. [Мекдугел:] Негайно їдьте до Геррісона. Ви найшли того йолопа, ви й ладнайте з ним (Ірчан, І, 1958, 250).

2. перех. Те саме, що ла́годити 1. Десь поділись, Загубились Гудзики на комірці. Став ладнати, Пришивати — Зшив [Неумійко] з сорочкою штанці (Бойко, Ростіть.., 1959, 103); Дівчата з високо підтиканими спідницями, з заступами в руках стоять у нафтовому рові. Вони ладнають рівчак (Донч., II, 1956, 256); // Приводити в лад, у порядок. Валка підходила до міста. Погоничі ладнали на віслючках вантаж (Досв., Гюлле, 1961, 110); Молода, гарненька дівчина Жура чепуриться перед великим дзеркалом, ладнає зачіску (Коч., II, 1956, 509).

3. перех. Те саме, що готува́ти 1; лагодити (у З знач.). Старий Кайдаш.. пішов до церкви, загадавши синам ладнати вози з рублями для возовиці (Н.-Лев., II, 1956, 275); Хлопці чистять сідла-ладнають у бій (Гер., Поезії, 1950, 113); У великій хаті, стомлена щоденною працею, Параска ладнала вечерю поважним гостям (Ле, Ю. Кудря, 1956, 109).

4. перех., розм. Те саме, що роби́ти 2; виготовляти. Ми мали Дніпро форсувати. Сапери ладнали плоти (Нагн., Пісня.., 1949, 119).

5. перех. Припасовувати, прикріплювати до чого-небудь; установлювати десь. Дітлахи ладнають сітку, щоб чорних крабів наловить (Забіла, Одна сім’я, 1950, 67); Мася мовчки їла. Митро коні ладнав до ясел (Свидн., Люборацькі, 1955, 53); Ант.. одіклав набік комишину, до якої готувався ладнати залізце (Скл., Святослав, 1959, 9); Двоє фізкультурників вносять маленький столик і стілець і ладнають їх біля брами (Коч., II, 1956, 73).

6. перех., розм. Те саме, що шикува́ти. Гурт бійців збільшувався, і старий робітник почав їх ладнати(Панч, О. Пархом., 1939, 86).

7. перех. Те саме, що налаго́джувати; настроювати (у 1 знач.). * Образно. Може, здалося — снилось мені, Що птахи в небі ладнають струни (Гірник, Сонце.., 1958, 55); Бичуючи брехню, розпусту і пороки. Серця ладнаючи на новий стрій високий, Пощо, сатирику, ти з ліхтарем своїм Так прикрадаєшся під цей веселий дім? (Рильський, І, 1956, 80).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 434.

Ладнати, каю, єш, гл. Пѣть свадебныя пѣсни. Вх. Зн. 31. Не все то правда, що на весіллі ладкають.Ном. № 6823.
Ладнати, на́ю, єш, гл.
1) Ладить, жить въ мирѣ, въ согласіи. Він з братом ладнає.
2) Договаривать. Пішов майстрів ладнати.
3) Готовить, приготовлять, снаряжать. Ладнайте вози, пора їхати.
4) Поправлять. Діти розмовляли спокійно проміж себе, часом ладнаючи Галі або одна одній квітки.Г. Барв. 127.
5) Исправлять, починять. Ци мені тую полицю ладнати? Гол. III. 163.
6) Улаживать. Поки в Солодьках ладнали діло проти Тимохи, в Кам’янці друге склалось. Св. Л. 290.
7) Соглашать, примирять. Як його ладнати чорне з білим?
8) Прилаживать, уставлять, ставить. Митро коні ладнав до ясел. Св. Л. 76.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 340.

===[http://slovopedia.org.ua/35/53403/107757.html Орфографічний словник української мови ]===

ЛАДНАТИ

ладна́ти
дієслово недоконаного виду

===[ http://ukrainian_explanatory.academic.ru/76676 Культурологічний словник]===

ладнатися это:
Толкование Перевод
ладнатися
-а́юся, -а́єшся, недок.
1) до чого, куди, з інфін. Те саме, що готуватися 1).
2) тільки 3 ос., розм. Те саме, що ладитися 1).
3) до кого, під що. Те саме, що підладжуватися 1).
4) розм. Те саме, що шикуватися.
5) Пас. до ладнати 2-7).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ладнати.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ладнати1.jpg|x140px]]
|}

==Див. також==
===[http://m.wol.jw.org/uk/wol/d/r15/lp-k/1102011126]===
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2016 року]]

Фаяти

2016-12-06T20:20:49Z

Марченко:

'''Фаяти, фаю, -єш, '''''гл. ''Колыхать, колебать, развѣвать. ''Стоїть верба над водою, нею вітер фає. ''ЕЗ. V. 227.
[[Категорія:Фа]]

==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua/s/fajaty Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===

ФАЯТИ, фаю, фаєш, недок., діал. Колихати, розвівати. Стоїть верба над водою, нею вітер фає (Словник Грінченка).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 572.

===[http://slovopedia.org.ua/35/53412/216681.html Орфографічний словник української мови ]===

фа́яти
дієслово недоконаного виду
колихати; розвівати
діал.

===[http://ukrlit.org/slovnyk/%D1%84%D0%B0%D1%8F%D1%82%D0%B8 УКРЛІТ.ORG_Cловник]===

ФА́ЯТИ, фа́ю, фа́єш, недок., діал. Колихати, розвівати. Стоїть верба над водою, нею вітер фає (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 572.
Фаяти, фаю, єш, гл. Колыхать, колебать, развѣвать. Стоїть верба над водою, нею вітер фає. ЕЗ. V. 227.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 376.

===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru/187805 Словари и энциклопедии на Академике]===
Український тлумачний словник
фаяти это:
Толкование
фаяти
фа́ю, фа́єш, недок., зах.
Колихати, розвівати.

==Іноземні словники==
===[https://uk.glosbe.com/uk/en/%D1%84%D0%B0%D1%8F%D1%82%D0%B8українська-англійська Словник]===

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:фаяти.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:фаяти2.jpg|x140px]]
|}
==Див. також==
===[ http://ant.in.ua/zakolisuvannya-ditini-komarovskij-pro-xitanni-ditej-yak-viduchiti-ditinu-vid-zakolisuvannya-pered-snom-na/]===

==Медіа==
{{#ev:youtube|KthOr8Vieu8}}
[https://www.youtube.com/watch?v=KthOr8Vieu8 ]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2016 року]]

Пакати

2016-12-06T20:20:43Z

Марченко:

'''Пакати, -каю, -єш, '''''гл. ''Курить. ''Пакає люльку. ''Вх. Зн. 46.
[[Категорія:Па]]

==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua/s/pakaty Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===

ПАКАТИ, аю, аєш, недок., перех. і неперех., діал. Палити люльку. Він дивився в один чорний сук на помості і поволі пакав люльку на короткім цибусі (Іван Франко, I, 1955, 156); Не промовляючи до нікого слова, пакав[Павло] із люльки (Ольга Кобилянська, III, 1956, 480).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 17.

===[http://slovopedia.org.ua/35/53407/141752.html Орфографічний словник української мови]===

ПАКАТИ

па́кати
дієслово недоконаного виду
діал.

===[http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%BF%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B8 УКРЛІТ.ORG_Cловник]===

ПА́КАТИ, аю, аєш, недок., перех. і неперех., діал. Палити люльку. Він дивився в один чорний сук на помості і поволі пакав люльку на короткім цибусі (Фр., І, 1955, 156); Не промовляючи до нікого слова, пакав [Павло] із люльки (Коб., ІІІ, 1956, 480).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 17.

Пакати, каю, єш, гл. Курить. Пакає люльку. Вх. Зн. 46.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 87.

==Іноземні словники==
===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru/112486 Словари и энциклопедии на Академике]===
Український тлумачний словник
пакати это:
ТолкованиеПеревод
пакати
-аю, -аєш, недок., перех. і неперех., діал.
Палити люльку.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:пакати.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:пакати1.jpg|x140px]]
|}
==Медіа==
{{#ev:youtube|PBR-Yev5vO8}}
[https://www.youtube.com/watch?v=PBR-Yev5vO8 ]

==Цікаві факти==
===Цікаві факти про сигарети ===
Сигарети – наймасовіший товар у світі. Щорічно їх реалізують на суму близько мільярда доларів. Виручка від продажу сигарет становить сумарно близько 400 мільярдів доларів, що робить цю індустрію однією з найдохідніших у світі. Енциклопедія Корисного пропонує до вашої уваги маловідомі, проте дуже цікаві факти про сигарети.
Американські тютюнові корпорації заробляють більше грошей, продаючи свою продукцію іншим країнам, аніж на внутрішньому ринку.
У сигаретах і продуктах їх горіння міститься миш’як, формальдегід, свинець, синильна кислота, оксид азоту, чадний газ, аміак і ще кілька десятків дуже шкідливих речовин.
Вчені підкинули ще цікаві факти про сигарети, підрахувавши, що курець в середньому живе на 14 років менше, аніж людина без цієї шкідливої звички.
Нікотин досягає головного мозку через 10 секунд після затяжки. Він присутній при цьому у всіх органах тіла, а також у грудному молоці.
За даними різних контролюючих служб, кожна четверта сигарета в світі провозиться контрабандою.
Цікаві факти про сигарети: більшість курців набувають цієї шкідливої звички ще в підлітковому віці, коли купувати самостійно сигарети ще не можна, але паління сприймається ними як ознака «дорослості» поряд з голінням, носінням холодної зброї, вживанням алкоголю, наркотиків і сексуальним досвідом.
Курець часто стверджує, що в процесі куріння він відчуває впевненість, розслабленість, уважність, концентрацію та інші відчуття. Фактично куріння викликає в людини саме ті ефекти, які вона хоче відчути. Сигарета – найпотужніше плацебо, що призводить до сильної і тривалої залежності.
Для поліпшення смаку і запаху сигарет виробники можуть додавати в них гвоздику, апельсинове масло, абрикосові кісточки, лимонне масло, лавандову олію, кріп, какао, екстракти моркви, мускату, сік буряка, дубовий лист, ром, ванілін і навіть оцет – навряд чи такі цікаві факти про сигарети були вам відомі.
А для тих, хто все ж надумав кинути курити, прочитавши цікаві факти про сигарети, рекомендуємо прочитати всесвітньо відому книжку Алена Кара «Легкий способ бросить курить».

Більше читайте тут: [http://korysne.co.ua/tsikavi-fakty-pro-syharety/]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2016 року]]

Зимарка

2016-12-06T20:17:42Z

Марченко: /* Нацмузей у Пирогові: спалять і продадуть?! */

'''Зимарка, -ки, '''''ж. ''Зимняя хата въ полонинах, безъ печи, — въ ней живутъ работники, убирающіе сѣно, а также кормящіе стоящій тамъ скотъ. Шух. І. 54, 189, 111.
[[Категорія:Зи]]
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
ЗИМА́РКА, и, жін., діал. Зимівля (у 2 знач.). Зимарка — в Гуцульщині хата в полонинах (Іван Франко, IV, 1950, 530); Він вибирався на ніч до зимарки (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 253).

===[http://slovopedia.org.ua "Словопедія" ]===
ЗИМАРКА

зима́рка
іменник жіночого роду
приміщення
діал.

===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
ЗИМА́РКА, и, ж., діал. Зимівля (у 2 знач.). Зимарка — в Гуцульщині хата в полонинах (Фр., IV, 1950, 530); Він вибирався на ніч до зимарки (Круш., Буденний хліб.., 1960, 253).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 566.

===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/66645-shhavydub.html СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO]===
Зима́рка, -ки, ж. Зимняя хата въ полонинах, безъ печи, — въ ней живутъ работники, убирающіе сѣно, а также кормящіе стоящій тамъ скотъ.Шух. І. 54, 189, 111.

===[http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/ «Словники України on-line»]===
зима́рка – іменник жіночого роду

(приміщення)

==Іноземні словники==

===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]=== зимарка
диал.
зимо́вка; диал. зимо́вник
Українсько-російський словник

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:будинок2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:будинок3.jpg|x140px]]
|}

==Цікаві факти==
====Нацмузей у Пирогові: спалять і продадуть?!====
Чергова ганьба в Національному музеї народної архітектури і побуту України. Згорів цінний експонат – споруда Пастирки (зимарки) з Рахова у відділі Карпати, сектор Гуцульщина.
Унікальна будівля ХІХ століття. Фактично, подібних не збереглося…
Поки не зрозуміло – то цілеспрямований підпал, чи випадкове багаття змерзлих бомжів – споруда стоїть практично без нагляду охорони, біля лісу, тож сумнівних та випадкових осіб там чимало.
У Міністерстві культури зазначають, що постраждала споруда «не занесена до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, є житлово-господарчою будівлею та складовою експозиції музею – «Карпати» в підзоні «Гуцульщина».
Чомусь дирекція не дбає про те, щоб забезпечити повноцінну охорону скансену – завжди чогось не вистачає. Не то грошей, не то розуму, не то чесності. Як кажуть, треба менше красти…- Віктор Тригуб.
Обурює, що за роки директорства попа-комерсанта Бойка, було жорстко розігнано власну пожежну охорону – зекономили… А подаровані спонсорами сучасні пожежні автомобілі розкомплектовано, розкрадено і виведено з ладу. Як символи безпорадності нинішньої управлінської команди найбільшого музею Європи.
У довідці журналу «Музеї України» додають: «Пастирка – типовий пам’ятник народного зодчества, характерний для високогірної зони Закарпаття. Споруда має ще одну регіональну назву – «зимарка», так як використовувалася і взимку. Щоб не возити сіно до садиби, багаті господарі будували зимарки. Влітку косили сіно і жили весь період в пастирці, а взимку виганяли сюди худобу і зимували з нею, аж поки не закінчиться сіно. Пастирки були різних типів, але обов’язково в плані мали хату та стайню».

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2016 року]]

Лук

2016-12-06T20:09:48Z

Марченко: /* Олімпійські ігри.Відео */

'''Лук, -ка, '''''м. ''1) Дуга. 2) Лукъ. ''Улучив, як стрілою з лука. ''Г. Барв. 107. ''Та вистрелив молодий козак із тугого лука. ''Нп. 3) Снарядъ шерстобита, которымъ онъ разбиваетъ шерсть. Части его: собственно '''лук '''(1) — деревянный брусокъ съ закругленными гранями, конецъ котораго, находящійся по правую сторону работающаго, нѣсколько тоньше; сквозь этотъ конецъ проходить клинышекъ съ выемкою, '''кобилка '''(2); къ лѣвому концу прикрѣплена четырехугольная дощечка — '''тарілка '''(3), имѣющая посрединѣ круглое отверстіе (4) и притянутая къ '''луку '''веревочкой, называемой '''натягач '''(4б); тетива этого лука называется '''струна '''(5): начинаясь у праваго конца, она проходитъ черезъ '''кобилку '''до '''тарілки '''и черезъ '''тарілку'''. Посрединѣ '''лука '''находится (6) крючекъ, за который '''лук '''прикрѣпленъ къ '''чаплії́ '''(7), состоящей изъ деревяннаго брусочка съ веревочками съ обоихъ концовъ: къ нижней веревочкѣ прикрѣпленъ '''лук''', а верхняя привязана къ гвоздю въ стѣнѣ. Особымъ снарядомъ '''шляхуном '''(см.) работникъ дергаетъ за '''струну''', лежащую во время работы на шерсти, которая отъ движенія струны и разбивается. М. Седневъ, Черниг. у. БГ.
[[Категорія:Лу]]

===[http://uk.wikipedia.org/wiki Матеріал з Вікіпедії]===

Лук — це один із найдавніших видів зброї метального типу, що відомий з доби мезоліту, призначений для стрільби стрілами. Стрільба відбувається за рахунок м'язової сили стрільця, яку лук накопичує як потенціальну енергію зігнутої дуги і потім, розпрямляючись, швидко перетворює в імпульс стріли.

==Техніка стрільби==

ехніка стрільби з лука полягає в:

Установці стріли на дугу й упорі на тятиву,
Натягуванні тятиви однієї рукою при утриманні дуги лука та підтримки стріли іншою рукою,
Прицілюванні і звільнення тятиви.
Дальність польоту стріли залежить від конструкції лука, сили натягу тятиви і погоди; в середньому становить до 250 метрів для небойових стріл.

{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Лук1.png|x140px]] Частини лука.
1-рукоятка. 2-плечі. 3-тятива
|}

==Призначення лука і його властивості==

За давнини лук правив знаряддям полювання і зброєю, у наш час лук є здебільшого спортивним знаряддям.

Як метальна зброя лук повинен мати певні властивості. Найважливішими серед них вважають такі: пружність, еластичність, довжину між кінцями луку в стані спокою, відстань натягу тятиви, відстань між тятивою і дугою та силу натягу тятиви.

Класично всі відстані та довжини в сучасних луках зазначаються в дюймах (англ. inch або скороч. in, приблизно 2,54 см). Силу натягу зазначають у лібрах (італ. libra або скороч. lb). Вагу вказують у грейнах (англ. grain або скороч. gr, приблизно 0,064798 грамів).

Всі ці значення можливо переглянути у відповідній документації до луку чи на самому луці. Згідно з вимогами FITA всі ці значення можна вказувати лише на нижній частині луку.

==Види лука==

Луки поділяються на прості і складні, але всі вони являють собою дугу з тятивою для метання стріл. Прості виготовляли з цільного шматка деревини (найчастіше використовують ясен або кизил) довжиною до 1,5 м максимальна відома довжина 2,2 м. Композитні (складові) луки були коротші і їх виготовляли з різних матеріалів: ріг (становив внутрішню частину), деревина (середню) і виварені сухожилля тварин (зовні). Завдяки цьому була необхідна пружність, еластичність і міць.

Тятиву виготовляли з жил вола чи дикого козла.

Окремі луки і більшість сагайдаків мали прикраси з різнокольорової шкіри та цінних металевих фігурок. Кавказькі колчани і налучі часто виготовляли з сап'яну і прикрашали цінних шиттям та металевим чорнінням і гравіюванням.

Також існує поділ луків на 'лонгбоу' і 'флетбоу':

Лонгбоу — круглі (у перетині), вузькі плечі.
Флетбоу — плоскі, широкі плечі.

==Види луків і стріл. Вибір лука. Стрільба з лука.==
{{#ev:youtube| zCqPNeKw3BA}}
[https://www.youtube.com/watch?v=zCqPNeKw3BA ]

==Історія==

Найдавніші наконечники стріл, зроблені з каменю, віком 64 тис. років, за повідомленням групи південноафриканських вчених у серпні 2010 року, були знайдені в Печері Сібуду. Їх аналіз, проведений командою дослідників з університету Йоганнесбурга, встановив наявність слідів клею на рослинній основі для закріплення наконечника на дерев'яному держаку.[1] Лук і стріли також відомі з Свідерської культури (10 тисяч років тому).

До XIX століття єдиними регіонами, де люди ще не були б обізнані з такою зброєю, залишилися Австралія і Океанія. У багатьох регіонах (наприклад, в Африці південніше Сахари, в Південно-Східній Азії, здебільшого Південної Америки тощо) лук був відомий аборигенам, але (в усякому разі, за відсутності отруєних стріл) майже не мав застосування навіть на полюванні через неможливість або невміння виготовляти конструкцію з хорошою забійною силою.

Неможливо стверджувати щось конкретне про походження лука. Ймовірно, його вживання для метання стріл передувало якесь господарське застосування зігнутої палиці. Відомі знахідки, що датуються приблизно 15 тисяч років, за формою подібні дерев'яним лукам, але за якістю дерева завідомо негідні для стрільби. Можливо, вони були частиною приладу для видобутку вогню. Коли люди ближче ознайомилися з властивостями дерева, вони змогли надати палиці необхідну пружність і об'єднали цей винахід з існуючими вже тоді легкими дротиками.

Останнє використання лука у великих битвах датована 1813 роком, коли на «Битві народів» під Лейпцигом до складу російської армії входили башкирські лучники, яких французи називали амурами.

'''Давні часи'''

Як і зараз, у найпримітивніших племен, найдавніші луки були невеликі (60-80 см), слабкі і застосовувалися для метання неоперених стріл, представляли собою порожнистий держак (тростинку) з гранчастим дерев'яним наконечником (природним шипом або обточеним шматком твердого дерева). Вага повністю дерев'яної стріли не перевищувала 10-15 г. (дерево — легкий матеріал, надто ж великий наконечник створював би великий лобовий опір, а баланс стріли вимагав, щоб древко було важче наконечника в 5-7 разів).

Небезпеку для людини настільки легка стріла являла тільки при стрільбі в упор або за рахунок отрути. Але, всупереч усталеній думці, що стріли дикунів неодмінно отруєні, не всі народи мали відповідними для цієї мети отрути. Знаменита отрута кураре (безпечна при носінні стріл, діє миттєво, при нагріванні розкладається) була відома тільки деяким племенам Південної Америки.

Крім жителів Амазонії, небезпечними отрутами могли іноді володіти жителі екваторіальних лісів Африки і Південно-Східної Азії. Найчастіше ж отруєна стріла дикуна означала просте інфікування рани, чого в тропіках уникнути важко.

Найбільш древні луки застосовувалися для полювання на птахів і дрібних тварин.

Пізніше, коли стріла отримала оперення і наконечник з кістки чи каменю, а сам лук подовжився до 120 см стріли з кам'яним листоподібним наконечником важили вже до 50 г, що позитивно позначилося на їхній вбивчій силі. Стріли з кістяним наконечником важили не більше 25 г, але сам наконечник був технологічніший при виготовленні і міг мати задирки. У такій комплектації лук став вже цілком серйозним (за мірками мезоліту) зброєю, що дозволило йому витіснити пращу і бумеранг усюди, де він отримав розвиток.

Головною перевагою лука, з точки зору мисливця, були його легкість (можна носити з собою багато стріл) і можливість скритного застосування. Постріл можна було зробити з місця, причому з різних положень. Простору було потрібно зовсім небагато. Стрільця міг видати тільки скрип тятиви. Пращею ж і бумерангом можна було розпорядитися лише на відкритому просторі і стоячи.

З винаходом стріл з кам'яним наконечником проявилася і ще одна перевага лука в порівнянні з дротиком. Пробивна сила стріли завжди була незадовільна і стрімко падала з відстанню. Але в упор — метрів на 10 — стріла завдавала більш глибоку рану, ніж легкий мисливський дротик кам'яної доби. Випустивши стрілу з декількох метрів в певну точку і під потрібним кутом, нею можна було вразити навіть таку велику тварина, як бізон. Лук став універсальною зброєю мисливця.

'''Античність та Середньовіччя'''

У період античності та Середньовіччя луки залишалися основним видом метальної зброї і зазнали цілий ряд істотних поліпшень. Зокрема, замість легких стріл з кам'яним і кістяним наконечником, стали застосовуватися важкі стріли з металевим наконечником, а конструкція самого лука ускладнилася, завдяки чому була досягнута велика потужність і живучість зброї.

У період Середньовіччя дерев'яні луки мали вже обмежене поширення, зберігаючись ще тільки в Європі та Північній Америці.

Наступним етапом у розвитку цього виду зброї був посилений або складний лук, відомий народностям у Сибіру, Східній Європі, Скандинавії і гунам.
Найкращу якість і найбільше поширення, однак, мали композитні луки, зроблені з сухожиль, дерева та рогу (іноді могли вживатися інші матеріали). Вони вперше з'явилися, мабуть, у Єгипті біля 2-го тисячоліття до н. е. Пізніше, в Османській імперії і Китаї конструкція лука була вдосконалена шляхом введення металевих обважнювачів дуг.

Композитний лук перекладав енергію натягу в кінетичну енергію стріли з найбільшою ефективністю, навіть без обважнювачів надаючи снаряду, при однаковому з дерев'яним луком натягу, на 30% більшу енергію. Маючи значно більшу міцність при однаковій довжині з тисовим, композитний лук, крім того, був дуже живучий. Термін його служби обчислювався десятиліттями, а перевозитися він міг у стані боєготовності, що уявлялося воїнам у вищій мірі цінною якістю. Хоча, звичайно, при тривалому зберіганні тятива знімалася.

В Індії та Персії вироблялися луки ще одного типу — металеві — цілком зроблені з дамаська або булату. Втім, швидше за все вони не вживалися як військова зброя, а призначалися для спортивної стрільби, бо вимагали від стрільця великої фізичної сили і коштували дорого, але не мали особливих переваг в порівнянні з композитними.

Саме композитними луками користувалися більшість народів Азії та Античної Європи (починаючи з критян). Але в Європі в період Середньовіччя такі луки збереглися тільки у візантійців, росіян та українців(слав'яно-русичів).

==Виготовлення==

Навіть простий дерев'яний лук, насправді, був аж ніяк не простою палицею. Вирізувався лук з деревини: тису, ясена або акації. Таким чином, що він все-таки складався з двох шарів (серцевини і деревини) з різними властивостями. Дерево готували до цієї долі буквально з народження, а вже після того, як воно було зрубано, заготовка для луку вилежувалася в особливих умовах кілька місяців. Служив тисовий лук недовго — в напруженому стані дерево швидко втрачало пружність і деформувалося, так що тятиву на дерев'яний лук натягали тільки перед боєм.

Складним називався лук, якщо склеювався з декількох порід дерева або якщо дерев'яна основа посилювалася роговими пластинами, або дерев'яним волокном, яке змащували риб'ячею смолою. Головною перевагою такого пристрою була складність виготовлення (термін виготовлення такого лука становив 18 місяців), вже не треба було шукати або вирощувати якесь особливе дерево (а культивацію тису під луки в Англії і Нормандії було поставлено в обов'язок селянам). Посилений лук витримував більший натяг, слугував довше, міг бути будь-якої довжини.

==Бойові властивості==

'''Прицільна точність стрільби'''

На змаганнях зі стрільби хороший стрілець із 90 м потрапляв у мішень, ростом з людину. Цей показник досягався, якщо мішень була нерухома, відстань була завжди одна і та ж, а стріли використовувалися спеціальні. Взагалі ж, прицільна стрільба англійськими лучниками (з дерев'яних луків) велася на 30 м, османськими і китайськими (з найкращих луків) — до 70 м, частіше ж за все — на 40-50 м.

Проблема була в тому, що лук мав кінцеву товщину, і стріла розташовувалася під кутом до площини, в якій рухалася тятива. Додатковий, збиваючий наведення, поштовх стріла отримувала, коли через рукометь лука проходило її оперення. Ці недоліки усунені в сучасних спортивних луках, але ще були навіть у найкращих конструкціях Середньовіччя. Іншими недоліками лука були крайня (за сучасними мірками) повільність снаряда, що дуже утруднювало стрільбу по рухомій цілі. Важка стріла англійського лучника (по суті маленький дротик) навіть дистанцію 30 м долала більше секунди.

Точність влучень з лука залежала насамперед від уміння стрільця. Але навіть найкращий стрілець ніколи не може контролювати всі фактори, що впливають на політ його снаряда.

Коментар: швидкість стріл і дальність прицільної стрільби в тексті вище занижені. Точність пострілу не залежить від ширини рукояті, а при правильному виборі стріл і технічному пострілі оперення не відхиляє стрілу від лінії наведення на ціль.

'''Далекобійність'''

Дальність стрільби з лука часто сильно перебільшується. Достовірний рекорд дальності польоту стріли із спортивного лука, підтверджений незацікавленими свідками, становив усього близько 450 м. Цей рекорд був встановлений секретарем османського посольства в Королівстві Великої Британії в середині XVIII століття. Національний рекорд англійців у той час був удвічі меншим.

Одним з офіційно задокументованих рекордів у дальності стрільби з лука, було відзначено в 3 ст. до н. е. на Іграх в Понтійському місті Херсонесі (Боспорське царство), територія сучасної України. Олімпійський лучник Анаксагор (з міста Ольвія), переміг по дальності стрільби з лука, випустивши стрілу більш ніж в 3 стадії (3 стадії = 534 метри).

Рекордний тюркський складний лук викидав стрілу на 250 власних довжин. Звичайний же композитний лук стріляв приблизно на 150 власних довжин. Дерев'яний — на 100, складовий — десь на 120. Сучасний рекорд дальності стрільби з лука становить близько 700 м, або понад 300 довжин лука.

'''Вбивча сила'''

Втім, дальність стрільби з лука все-таки була кращою, ніж у інших видів старовинної зброї, та й точність у той час нарікань не викликала, так як зазвичай стрільба велася по строю солдатів. Майже ніяких обладунків в реальній бойовій обстановці стріла не пробивала, принаймні в античний час. Однак повністю захистити тіло з усіх сторін обладунками достатньої міцності важко, тому масовий обстріл приводив до численних поранень і втрати боєздатності ворожих військ.

При штурмі міста Маллой Олександр Македонський отримав важке поранення стрілою в груди. Індійська стріла, випущена з великого, у ріст людини, індійського лука, пробила лляні обладунки великого полководця. Однак стрільба велася в упор. У середньовічних битвах в Англії XI століття королів вбивали стрілами або в око (як Гарольда II), або в горло (як Гаральда Суворого).

Тим не менш, слава про англійських лучників XIV століття, що розстрілюють французьких лицарів у Столітній війні, цілком заслужена і підтверджена середньовічними авторами. Королі могли дозволити кольчуги з хорошого заліза, обладунки для їх васалів були не такі міцні. Так Геральд Вельський (Giraldus Cambrensis), хронікер кінця XII століття, пише про валлійських лучників[2] :

„Валлійці стрілами пробили дубові ворота вежі, які були завтовшки в 4 пальці … Вільям де Браоз також свідчив, що один з його солдатів в бою з валлійцями був поранений стрілою, яка пройшла через стегно, прикрите обладунками з обох сторін, і сідло, смертельно поранивши коня. В іншого солдата, також добре захищеного обладунками, стріла пробила стегно до сідла, і він, розвернувши коня, отримав таку ж рану в інше стегно, яка прикріпила його до сідла з обох сторін … Луки цього народу зроблені не з рогів, слонових бивнів або тиса, але з дикорослого в'яза …, не розраховані для стрільби на довгу дистанцію, але щоб наносити глибокі рани в ближньому бою.“

Потужні луки були також у турків-сельджуків, з якими зіткнулися лицарі під час хрестових походів. Альберт Аахенський, автор початку XII століття, пише про загибель одного з лицарів у хрестовому поході в 1096 р. в бою з турками поблизу Нікеї[3] :Там Вальтер Пеннілес упав, пронизаний сімома стрілами, які проткнули його кольчугу».

На Далекому Сході кочові народи біля Китаю також виготовляли потужні луки. Фан Сюаньлін розповідає про такого собі Алі, підручного правителя хуннів Хелянь Бобо (початок V століття)

«Коли представляли йому готову зброю, кого-небудь з майстрів він завжди карав на смерть. Якщо при стрільбі в панцир стріла не пробивала його, він обезголовлював того, хто робив лук, а якщо стріла пробивала панцир, страчував того, хто робив панцир.»

Втім, значна кількість історичних свідчень говорить про те, що обладунки рятували від стріл, і лицарі в кольчузі отримували лише незначні рани, а лати зовсім не пробивалися стрілами. Були проведені випробування, сталеві пластини розстрілювалися з великих англійських луків з відстані 10 м[4]. Пластини завтовшки 1 мм пробивалися під прямими кутами, але 2 мм сталь пробити не вдалося.

Крім того, пробивна сила стріли залежала і від використовуваного наконечника. Так, для стрільби по кольчугах застосовували наконечники у вигляді довгих голок, а для пробиття суцільних обладунків (як лицарські кіраси) в XIV століття стали застосовувати короткий гранований ромбоподібний наконечник.

==Поширення лука в Україні==

Лук використовували як знаряддя для полювання, так і як зброю.

За козацької доби лук значною мірою поступився місцем ручній вогнепальній зброї, але у середовищі запорожців зберігався практично до кінця існування Січі (це підтверджують і тогочасні малюнки козака «Мамая»). Таку специфіку січовиків можемо пояснити тим, що вони переважно спіткалися у прикордонній боротьбі з ватагами кочової татарської людності, котра була слабко озброєною й активно використовувала луки. Поряд із цим у середовищі запорожців в умовах постійного збройного протистояння активно розвивались засоби розвідувально-диверсійної діяльності, які іноді потребували «тихої» метальної зброї. Щодо стрільби з луку, то вправний стрілець міг випустити за хвилину до 20 стріл на відстань до 300 кроків.

Серед провідників запорозьких козаків шанувальниками луку були Д. Байда-Вишневецький (зображений на портреті з луком і стрілою в правиці) та особливо П. Конашевич-Сагайдачний. Останній навіть мав козацьке прізвисько, що походило від татарської назви шкіри дикого козла, котрою обшивались спеціальні пристрої — «колчани» для збереження стріл (згодом «сагайдаками» називали самі ці пристрої). Для носіння лука використовували налуч, що повторювала форму половини лука. У сагайдаці зберігалось три десятки стріл.

{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Лук2.jpg|x140px]] Дмитро Байда-Вишневецький, зображений з луком та стрілою
|}

==Цікаві факти==

* Існує легенда про те, що амазонки відрізали або випалювали собі одну грудь, щоб вона не заважала стріляти з лука.
* Атаки лучників-вершників на конях і верблюдах зупинили просування Олександра Македонського в Середню Азію. «Вони кружляли навколо день і ніч, обсипаючи військо Олександра дощем стріл, але не вступаючи в бій.»
* Робін Гуд — герой середньовічних англійських народних балад кінця XII–XIII ст. Його лісова армія налічує кілька десятків вільних стрільців — відмінних лучників.
* Вільгельм Телль — легендарний народний герой Швейцарії кінця XIII — початку XIV ст.; Майстерний лучник.

==Теперішній час==

Сучасна стрільба з лука поділяється на декілька напрямів — спорт, мисливство та розважальна фізкультура, аналогічна фітнесу. Існує також рух рольовиків і реконструкторів, які використовують історичні та саморобні конструкції лука та аксесуарів для проведення рольових ігор та чемпіонатів.

==Спортивна стрільба з лука==
Спортивна стрільба з лука розрізняється по типу використання лука і виду змагань. У більшості змагань беруть участь стрільці з різних типів луків, а стрільці з одного типу лука — у різних видах змагань.

==Види спортивного лука==

*Традиційний лук («традиція») — це дерев'яний довгий лук, створений на базі англійського лука. У ньому заборонені композитні і пластикові матеріали, приціли, а також такі сучасні атрибути, як клікери і плунжери. Зазвичай використовуються дерев'яні стріли, хоча від цього правила часто відходять.

*Олімпійський лук («Олімпік») — це аналогічний класичному луку, тільки побудований з використанням сучасних матеріалів, як то дюралюміній для рукоятки, пластик для плечей, карбон або алюміній для стріл і тверда сталь для наконечників. Також всі олімпіки — це розбірні луки, на відміну від класики. До олімпіку додається приціл з однією точкою (друга точка прицілювання заборонена), клікер для визначення кінця тяги і плунжер для регулювання викиду стріли в горизонтальній площині перпендикулярно пострілу. Незважаючи на всі ці зміни, стрільба з класики і стрільба з олімпіка дуже подібні, хоча олімпік, звичайно, значно точніше. Також в олімпіку може бути стабілізатор для зменшення коливання лука під час пострілу.

Невелика поправка: Сталь наконечників на спортивних стрілах часто дуже м'яка, що не дивно, враховуючи що дані луки не призначені для ураження живих цілей, а виключно для стрільби по мішенях. Але для використання в комплексі з мисливським луком можна замінити наконечник на будь-який з численних різновидів.

*Блоковий лук («компаунд») — це сучасна конструкція лука, яка не має аналогів в історії. Він був вигаданий у США наприкінці 80-х років. Ключовою особливістю конструкції є два блочних механізми на кінцях плечей (моделі з одним блоком поширення не отримали), які перерозподіляють навантаження тяги таким чином, що до кінця вона дуже сильно слабшає. У результаті, хоча навантаження такого лука може доходити до величезних величин у 80 фунтів і більше, стрілець може спокійно стояти з натягнутим луком, відчуваючи не більше 5-7 фунтів. Також блоки здійснюють більш «правильний» розгін стріли, коли навантаження на неї зростає із зростанням швидкості, що сильно знижує стартову деформацію і підвищує ККД лука. Істотні відмінності на цьому не закінчуються. На блокові луки ставлять оптичні приціли з двома точками прицілювання — одна на рукоятці, інша на тятиві. Саму тятиву лучник в правій руці не тримає, тятива утримується релізом (або, як його ще називають, релайсінгом) — спеціальним механізмом, який аналогічний спускового механізму в арбалеті. Це дозволяє повністю прибрати негативний ефект скочування тятиви з долоні в класиці, і стріла летить дуже стійко.
Невелика поправка: Блоки не дозволяють збільшити натяг лука при додаванні тих же зусиль з боку стрільця, однак при використанні блочної системи істотно легше утримувати його в натягнутому стані, що дозволяє збільшити час прицілювання. На практиці це виглядає так: перший час лук натягується легко, потім блоки провертаються і на половині обороту виникає якийсь «бар'єр», для подолання якого потрібно прикласти значне зусилля, після чого натяжка знову йде легко.

Так само блочна система дозволяє зменшити довжину лука при збереженні попередньої довжини стріли і, відповідно, потужності. При рівній натяжці і довжині стріли потужність блочного і звичайного спортивного лука буде приблизно однакова.

Практично всі наявні в продажу моделі блокових луків мають регульовану силу натягнення від 45 до 60 фунтів, тобто до 27 кг. Майже завжди заявлена натяжка в 60 кг виявляється помилкою адміністрації інтернет-магазинів, які забули перевести фунти в кілограми. Характеристики їх різняться незначно, в основному відмінності стосуються зручності використання. Так більш ранні моделі мають велику довжину, більшу вагу, не мають кріплень під оптичні та коліматорні приціли. Це легко пояснити сферою їх застосування — розважальною стрільбою і полюванням на нехижих звірів великого і середнього розміру. Великі потужності тут безглузді, полювання з луком на великих хижаків (наприклад, на ведмедя) занадто ризикована, навіть якщо стріла здатна його вбити, а розважальну стрільбу лук з натяжкою 60 фунтів здатний перетворити на важку роботу під час відпочинку.

==Види змагань==

'''Олімпійські ігри'''

У Олімпійських іграх беруть участь стрільці тільки з олімпійського лука. Стрільців розрізняють за статтю, чоловіки і жінки стріляють окремо, хоча вправи однакові. Проводяться особисті і командні змагання. Спочатку проводиться відбірковий раунд, коли всі стрільці на межі 70 м, де кожен робить 2 серії по 36 пострілів у мішень діаметром 120 см. За результатами відбіркового раунду проводиться відбір учасників на фінальний раунд. У фінальному раунді особистому стрільців ділять на дуельні пари. Кожна дуельна пара робить по 12 пострілів, в наступне коло потрапляє той учасник, який набере більше очок. Результати попередніх стрільб при цьому не враховуються. Командні змагання проводяться аналогічно. У команді 3 стрільці, результати яких сумуються. На різних олімпіадах для збільшення видовищності та залучення телебачення правила незначно змінюються.

==Олімпійські ігри.Відео==
{{#ev:youtube| HLaL4iKujfU}}
[https://www.youtube.com/watch?v=HLaL4iKujfU ]

Змагання проводяться на відкритій галявині, засіяній травою, яка орієнтована таким чином, щоб сонце ніколи не світило в обличчя стрільцям-правшам. Лівші змушені вибирати час або вранці, або ввечері. Самі змагання йдуть протягом двох днів для чоловіків і двох днів у жінок, кожен день окремий раунд.

Величезним організаційно-художнім досягненням стрільби з лука на Олімпіаді, була участь лучника в запалюванні Олімпійського Вогню та запалювання вогню Літньої Універсіади-2005. У темряві лучник навісною траєкторією стріляв палаючою стрілою в чашу, де повинен був спалахнути вогонь. Це було не тільки дуже видовищно, але надзвичайно складно.

'''Чемпіонати зі спортивної стрільби на відкритому повітрі'''

На таких чемпіонатах беруть участь стрільці з олімпійського лука і компаунда. Стрільців розрізняють за статтю та типом зброї, всі стріляють окремо. Чоловіки і жінки стріляють одну і ту ж вправу, але на різних дистанціях. У відбірковому раунді проводиться вправу M-1, яка складається з послідовної стрільби на різних дистанціях. Чоловіки стріляють на дистанціях 90, 70, 50 і 30 метрів, жінки — 70, 60, 50 і 30 метрів. Стрільба на довгих дистанціях від 60 і вище відбувається в мішень діаметром 120 см, а на коротких дистанціях до 50 і менше — в мішень 80 см діаметром. На кожній дистанції робиться по 36 пострілів. Далі результати сумуються і розподіляється фінальний раунд, який проводиться аналогічно до олімпійського.

Змагання тривають 3 дні, в перший день довгі дистанції відбіркового раунду, в другій короткі, в третій — дуельний раунд. Командні змагання проводяться аналогічно.

'''Чемпіонати зі спортивної стрільби в приміщеннях'''

Формат і склад змагань в приміщень аналогічний змаганням на відкритому повітрі. Відрізняється дистанція стрільби 18 метрів і розмір мішені — 40 см в діаметрі для повного розміру. Якщо у змаганнях на відкритому повітрі кожен стрілець випускає всі стріли серії (3 постріли на короткій дистанції або 6 пострілів на довгій) в одну мішень, то тут для уникнення псування стріл, які можуть розбити один одного, кожна стріла серії випускається у власну мішень. А для можливості розміщення таких мішеней на щиті їх обрізають до шістки.

Відбіркове коло проводиться один день і складається з двох серій по 36 пострілів, разом 72 постріли. На наступний день проводиться дуельне коло.

'''Чемпіонати по польовій стрільбі'''

Чемпіонати по польовій стрільби кардинально відрізняються від вищеописаного. Правила їх ще не устоялися, а тому технічні подробиці детально не наводяться. У змагання беруть участь стрільці з усіх трьох типів луків — класики, Олімпіка і компаунда. Відмінностей за статтю зазвичай немає. У команді 3 людини, кожен зі своїм типом лука.

Змагання проводяться на природі, наприклад, у парку. Стрільці йдуть по дистанції і вражають мішені, які імітують різних тварин. Мішені можуть бути приховані невеликим кущем, стояти на різних відстанях і різній висоті. У результаті стрільцю доводиться вміти визначати дистанцію і висотне перевищення, далекоміри і кутоміри зазвичай заборонені. На кожну мішень дається кілька стріл. Іноді очком за мішень вважається за сума вибитих по ній очок, іноді вважається сам факт поразки мішені однією або декількома стрілами.

{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Лук5.jpg|x140px]] Стрільба з олімпійського лука
|}

Сумарний результат це сума всіх очок за мішені, по ньому і вибирається переможець. Час стрільби не враховується, але дається певний ліміт на проходження всієї дистанції.

'''Скіарк або лучний біатлон'''

Це зимовий лижний вид спорту, аналогічний біатлону, тільки не з гвинтівкою, а з луком. Для цього використовується олімпійський лук без стабілізатора, який стрілець переносить у мішку за спиною. Стріли зазвичай отримують на рубежі. Правила також як у звичайному біатлоні бувають різні, відрізняються дистанції гонок і поведінка по промаху повз мішені.

'''Вертикальна стрільба з лука'''

Стрільба проводиться не по горизонту, а вгору. Є високий стовп з колесом, на якому закріплені мішені у вигляді куль або діжок, звані папугами, а сам стовп — пальмою. Стрілець стоїть під пальмою і стріляє вертикально вгору, папуга вважається ураженим, якщо він збитий на землю. Переможцем вважається той, хто вибив більше папуг.

'''Традіційні чемпіонати'''

Бувають дуже різними. Проводяться в багатьох країнах світу, найпопулярніші це монгольський, бурятський, японський і корейський. Відрізняються за типом лука, складом учасників. Також в Монголії і Бурятії проводяться чемпіонати з кінної стрільби з лука.

'''Лучне полювання'''

Це вид полювання на великого нехижого звіра, зазвичай оленя, лося, барана або подібного. Для полювання використовується той тип лука, який звичніший стрільцю, але компаунд є найефективнішим, а тому поширеніший серед лучних мисливців.

На мисливських луках встановлюють укорочені моделі стабілізаторів, спеціальні мисливські приціли, які можна виставляти відразу на кілька дистанцій, а деякі моделі мають встановлені прямо на рукоятці сагайдаки, хоча останнє відноситься скоріше до категорії краси, тому що знижує ефективність і змінює баланс.

{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Лук3.jpg|x140px]] Польова стрільба з олімпійським луком

|}

'''Фізкультурно-розважальна стрільба з лука'''
У США, Японії та деяких країнах Європи стрільба з лука є також і розвагою, подібно до гольфу, і використовується для занять фізкультури для школярів. Для цього використовуються модифіковані моделі олімпійських луків, які максимально здешевлюють і спрощують конструкцію, щоб ними могли користуватися і діти, і малопідготовлені дорослі.

==Техніка стрільби==

Лук — один з небагатьох видів зброї, не вміючи користуватися яким, людина не здатна завдати шкоди супротивнику. Адже навіть не вміючи володіти ножем або пістолетом, ним можна вбити. Лук такої якості позбавлений.

Людина, що взяла лук вперше в житті, швидше за все не зможе його навіть натягнути, а про постріл навіть і говорити не доводиться. Це відбувається через те, що лук сам по собі не стріляє, стріляє система лук-лучник, причому людина у ній відіграє навіть більшу роль, ніж зброя. Ту саму якісь має хіба що ще праща.

Техніка стрільби сильно відрізняється при стрільбі з різних типів луків. Основні категорії — класичний лук, традиційний лук і сучасний компаунд. Класичний і традиційний досить близькі, тоді як блочний лук їм протилежний. Ця протилежність доходить до такого ступеня, що стрілець, тренований на одному типі лука, часто не може навіть натягнути лук іншого типу. Особливо ця різниця сильна при переході сучасних лучників з класики в компаунд (блоковий).

'''Техніка стрільби на класиці'''

Лук береться лівою рукою. Тятива захоплюється двома або трьома пальцями (вказівний, середній і, можливо, безіменний) закритою долонею (тобто долоня «дивиться» на стрільця). Захоплений, але не натягнутий, лук наводиться на ціль. Потім стрілець починає натягувати, паралельно з уточненням прицілювання. Тяга здійснюється рівномірно на всьому протязі, а ліва рука при цьому фіксується в суглобі до повної нерухомості. Тяга ведеться до підборіддя, носа або щоки. Важливо відзначити, що лікоть правої руки «дивиться» вгору, а не вниз, як це природно для людини.

Постріл проводиться як закінчення тяги. Завмирати з натягнутим луком не можна, відразу розвалюється прицілювання. Сам момент пострілу для класичного лука дуже важливий, оскільки його вкрай складно контролювати в силу великої швидкості і високої силового навантаження на піку тяги. Для того щоб тяга завжди була тільки на одній і тій же відстані, всі стріли повинні бути суворо однієї довжини. Випуск проводиться при торканні наконечником лівої руки або при клацанні клікера для сучасного лука. Сам по собі випуск складається в розслабленні пальців правої руки.

При цьому натягнення тятиви саме розкриває долоню і тятива скочується по пальцях. За рахунок цього скачування та неідеальності в техніці стрільби і будові людського тіла, яке не може витримувати в абсолютній нерухомості навантаження в десятки кілограм, виникає поперечне навантаження на стрілу, яка починає коливатися в повітрі. При відпуску тятиви права рука йде за голову.

'''Техніка стрільби на блочному луці'''

Техніка для правші: Лук береться лівою рукою. Тятива натягується за допомогою релізу: Т-подібного або кистьового. При використанні Т-подібного релізу долоня дивиться назовні, великий палець знаходиться знизу. Натискання на спуск здійснюється великим пальцем. При використанні кистьового — долоня в горизонтальному положенні, великий палець притиснутий до вилиці або заведений за шию. Спуск натискається вказівним або середнім пальцем. Ліва рука витягнута у бік мішені; права натягує тятиву, відносно різким рухом, щоб не дуже втомлювати лучника, так як до спрацьовування блоків лук є досить важким в натягу. Палець на спуск лягає відразу ж після натягу, щоб не пропустити момент остаточного прицілювання, тобто знаходження мушки в центрі мішені. Після прицілювання правою рукою робиться натискання на спуск.
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2016 року]]

Такса

2016-12-06T20:01:32Z

Марченко:

'''Такса, -си, '''''ж. ''Такса.
[[Категорія:Та]]

==Сучасні словники==
Такса - мисливська порода собак, що відрізняється короткими ногами.

Існує кілька різновидів такс, що відрізняються розмірами і вагою - стандартні, мініатюрні (в просторіччі карликові) і кролячі. Також такс поділяють по шёрстному покрову на короткошерстих, довгошерстих і жорсткошерстні.

Такси мають безліч забарвлень. Найбільш поширені чорно-підпалий, рудий, коричнево-підпалий, мармуровий (чорний і коричневий мармур). Зустрічаються такси тигрового і чорного з тигровими підпалинами забарвлень, останній на даний момент є не визнаним FCI забарвленням такс. У жорсткошерстні видів дуже поширений кабанячий окрас (в інших різновидах він не визнаний). Останнім часом в Росії і Україні став зустрічатися кремовий (палевий) забарвлення у довгошерстих різновидів, але він не визнаний FCI. Робота з цим забарвленням ведеться в рамках UCI.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:48032353.jpg.gif|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:448340346.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:18532730_17632261_taksa_1.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==
https://www.youtube.com/watch?v=cE6HLQbT7Xw

===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]===

'''Такса або Даксхунд''' (нім. Dachshund — «борсучий собака») — порода мисливських норних собак, вирізняється короткими лапами і довгим тулубом.

==Походження==

Такси походить від гончих, проте нині, в європейському стандарті породи FCI (Міжнародної кінологічної федерації) такс виділено в самостійну, окрему від гончих, IV групу. Втім, британці продовжують зараховувати такс до гончаків.

Коли саме виникла порода, невідомо. Можливо, ще в Давньому Єгипті існували собаки, подібні до такс, на що вказують зображення XXVIII-XXIII ст. до н. е. коротконогих мисливських псів. У давньогрецьких істориків, — зокрема, Ксенофонта та Аріана, — також фігурують описи коротконогих гончаків.

Цілеспрямованим розведенням такс, подібних до сучасних, почали займатися у Великій Британії та Німеччині з середини XIX століття. Зокрема, в Німеччині, піонером селекції такс став у 1860 р. Вільгельм фон Даакс. Перший стандарт породи було прийнято в Німеччині у 1879 році, а в 1888 засновано Німецький Текель-клуб (Teckel — народна назва такси в Німеччині).

==Опис породи==

Стандарти породи в усіх країнах приблизно однакові і мають незначні розрізнення стосовно забарвлення та вагових нормативів. В Європі прийнято стандарт FCI, Велика Британія та США мають свої нормативи.

Згідно зі стандартом породи, такса — приземкувата, розтягнута, але з компактним тулубом собака, з міцним кістяком та рельєфною, «сухою» мускулатурою.

Ноги короткі, причому передні зазвичай масивніші й більш розвинуті, ніж задні (особливо у псів), що пов'язано з призначенням такси для роботи в норі. Між пальцями є перетинки. Груди широкі, м'язисті. Лінія спини пряма, випуклий поперек, вигнутий дугою хребет або запала спина вважаються недоліками.

Морда видовжена, з сухою, тонкою носовою кісткою, з якомога менш вираженим стопом (перехід від лоба до спинки носа). Спинка носа має бути прямою, злегка вигнутою, горбинка вважається ознакою аристократизму, чистоти породи. Вуха великі, широкі, овальної форми, передній край вуха має бути прилеглим до вилиці; коли собака нашорошений, зовнішня площина вух має стояти перпендикулярно до морди. Зуби великі, зубна система дуже розвинута, з огляду на невеликий розмір собаки.

Рухи такси мають бути граційними та вправними, незважаючи на її приземкуватість, собака не має справляти враження вайлуватої тварини. У такс добре виражений статевий диморфізм (суки фізіологічно та психологічно відрізняються від псів — зазвичай менші, з тоншим кістяком тощо). Характер дружній, життєрадісний. Темперамент активний, але врівноважений; злість вважається пороком. Власники такс відзначають дві характерні риси цих собак: впертість у поєднанні з кмітливістю. Такси розуміють до 500 слів.

{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"

|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Такса2.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube| jFKTtBTJj9c}}
[https://www.youtube.com/watch?v=jFKTtBTJj9c] {{#ev:youtube| 4seP_ZuyU9I}}
[https://www.youtube.com/watch?v=4seP_ZuyU9I]

==Різновиди==

Європейські стандарти поділяють такс за розміром на

* стандартних (6,6-9 кг, об'єм грудної клітки — від 35 см)
* карликових (до 4 кг, грудна клітка не більше 35 см)
* кролячих (до 3,5 кг, грудна клітка — до 30 см).
* Класифікація, прийнята в США та Великій Британії, поділяє такс лише на два типи:

* стандартні (9-12 кг за британським стандартом, 7,2-14 кг за американським стандартом)
* мініатюрні (4-5 кг).
* Мініатюрних (карликових і кролячих) такс було виведено завдяки вливанню крові той пінчерів. Вважається, що з цим походженням пов'язано поширений у мініатюрних такс недолік — булькаті очі.

==Класифікація==

'''Стандартного разміру'''

* гладкошерстні
* довгошерстні
* жорсткошерстні

'''Карликові'''

* гладкошерстні
* довгошерстні
* жорсткошерстні

'''Кролячі'''

* гладкошерстні
* довгошерстні
* жорсткошерстні

'''Забарвлення'''

* однокольорові (рудий колір з варіаціями від світло-пісочного до темного дерева, а також муар),
* двокольорові (чорний з рудими або кремовими підпалами, колір кави з підпалами, блакитний, ізабелла, кабанячий — суміш волос різного кольору тощо)
* плямисті (мармурові). Чорний колір без підпалів вважається дискваліфікуючою ознакою.

==Класифікація==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Такса3.jpg|x140px]] Короткошерстна або гладкошерстна такса
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Такса4.jpg|x140px]] Довгошерстна такса
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Такса5.jpg|x140px]] Жорсткошерстна такса
|}

==Полювання==

Назва породи («борсучий собака») свідчить, що таксу було виведено в першу чергу для полювання на борсука і лисицю. Таксу запускають у нору, де переховується звір — завданням собаки є знайти звіра, загнати його в глухий кут і повідомити людину про його місцезнаходження. Для того, щоб її гавкіт було чути під землею, такса має гучний та низький голос. Коли мисливці за цим гавкотом визначали місцезнаходження звіра, то розкривали нору. Для того, щоб підготувати собаку для полювання, або просто для збереження його мисливських якостей для прийдешніх поколінь, пса водять на притравлювання у штучних норах.

==Собака-компаньйон==

Протягом десятиліть такси залишаються серед десяти найпопулярніших порід. Це зумовлено багатьма чинниками. Не останню роль відіграє невеликий розмір такси. Порівняно з іншими мисливськими собаками, у такс майже відсутній характерний собачий запах, що робить їх дуже зручними для утримання в кімнаті. Крім того, розмаїття забарвлень, розмірів та типів шерсті створює можливість додаткового вибору всередині породи.

Такса має міцне здоров'я, не схильна до алергій і хвороб шлунково-кишкового тракту, проте має слабке місце — видовжений хребет, потенційно вразливий до травм. Крім того, такси надзвичайно люблять поїсти і тому схильні до ожиріння.

Такса вважається однією з найрозумніших собак[Джерело?], але її інтелект специфічного ґатунку. Полюючи в норі, сам на сам із лисицею або борсуком, такса має бути незалежною від людини та бути спроможною самостійно приймати рішення. Часто тому такси часто дозволяють собі самоправство та неслухняність у побуті. Аби ефективно видресирувати собаку, потрібно зважати на те, що такса — не автомат з виконання команд, а автономний індивід зі своїм поглядом на те, що є доцільним.

Втім, через те, що такс зараз розводять здебільшого як декоративних собак, їхній характер протягом поколінь починає змінюватися в бік більшої залежності від господаря, поступливості, послаблення мисливського інстинкту.

==Джерела==

[http://www.fci.be/Nomenclature/Standards/148g04-en.pdf Офіційний стандарт породи]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2016 року]]

Такса

2016-12-06T20:00:42Z

Марченко: /* Опис породи */

'''Такса, -си, '''''ж. ''Такса.
[[Категорія:Та]]

==Сучасні словники==
Такса - мисливська порода собак, що відрізняється короткими ногами.

Існує кілька різновидів такс, що відрізняються розмірами і вагою - стандартні, мініатюрні (в просторіччі карликові) і кролячі. Також такс поділяють по шёрстному покрову на короткошерстих, довгошерстих і жорсткошерстні.

Такси мають безліч забарвлень. Найбільш поширені чорно-підпалий, рудий, коричнево-підпалий, мармуровий (чорний і коричневий мармур). Зустрічаються такси тигрового і чорного з тигровими підпалинами забарвлень, останній на даний момент є не визнаним FCI забарвленням такс. У жорсткошерстні видів дуже поширений кабанячий окрас (в інших різновидах він не визнаний). Останнім часом в Росії і Україні став зустрічатися кремовий (палевий) забарвлення у довгошерстих різновидів, але він не визнаний FCI. Робота з цим забарвленням ведеться в рамках UCI.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:48032353.jpg.gif|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:448340346.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:18532730_17632261_taksa_1.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==
https://www.youtube.com/watch?v=cE6HLQbT7Xw

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/підрозділ]]

===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]===

'''Такса або Даксхунд''' (нім. Dachshund — «борсучий собака») — порода мисливських норних собак, вирізняється короткими лапами і довгим тулубом.

==Походження==

Такси походить від гончих, проте нині, в європейському стандарті породи FCI (Міжнародної кінологічної федерації) такс виділено в самостійну, окрему від гончих, IV групу. Втім, британці продовжують зараховувати такс до гончаків.

Коли саме виникла порода, невідомо. Можливо, ще в Давньому Єгипті існували собаки, подібні до такс, на що вказують зображення XXVIII-XXIII ст. до н. е. коротконогих мисливських псів. У давньогрецьких істориків, — зокрема, Ксенофонта та Аріана, — також фігурують описи коротконогих гончаків.

Цілеспрямованим розведенням такс, подібних до сучасних, почали займатися у Великій Британії та Німеччині з середини XIX століття. Зокрема, в Німеччині, піонером селекції такс став у 1860 р. Вільгельм фон Даакс. Перший стандарт породи було прийнято в Німеччині у 1879 році, а в 1888 засновано Німецький Текель-клуб (Teckel — народна назва такси в Німеччині).

==Опис породи==

Стандарти породи в усіх країнах приблизно однакові і мають незначні розрізнення стосовно забарвлення та вагових нормативів. В Європі прийнято стандарт FCI, Велика Британія та США мають свої нормативи.

Згідно зі стандартом породи, такса — приземкувата, розтягнута, але з компактним тулубом собака, з міцним кістяком та рельєфною, «сухою» мускулатурою.

Ноги короткі, причому передні зазвичай масивніші й більш розвинуті, ніж задні (особливо у псів), що пов'язано з призначенням такси для роботи в норі. Між пальцями є перетинки. Груди широкі, м'язисті. Лінія спини пряма, випуклий поперек, вигнутий дугою хребет або запала спина вважаються недоліками.

Морда видовжена, з сухою, тонкою носовою кісткою, з якомога менш вираженим стопом (перехід від лоба до спинки носа). Спинка носа має бути прямою, злегка вигнутою, горбинка вважається ознакою аристократизму, чистоти породи. Вуха великі, широкі, овальної форми, передній край вуха має бути прилеглим до вилиці; коли собака нашорошений, зовнішня площина вух має стояти перпендикулярно до морди. Зуби великі, зубна система дуже розвинута, з огляду на невеликий розмір собаки.

Рухи такси мають бути граційними та вправними, незважаючи на її приземкуватість, собака не має справляти враження вайлуватої тварини. У такс добре виражений статевий диморфізм (суки фізіологічно та психологічно відрізняються від псів — зазвичай менші, з тоншим кістяком тощо). Характер дружній, життєрадісний. Темперамент активний, але врівноважений; злість вважається пороком. Власники такс відзначають дві характерні риси цих собак: впертість у поєднанні з кмітливістю. Такси розуміють до 500 слів.

{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"

|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Такса2.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube| jFKTtBTJj9c}}
[https://www.youtube.com/watch?v=jFKTtBTJj9c] {{#ev:youtube| 4seP_ZuyU9I}}
[https://www.youtube.com/watch?v=4seP_ZuyU9I]

==Різновиди==

Європейські стандарти поділяють такс за розміром на

* стандартних (6,6-9 кг, об'єм грудної клітки — від 35 см)
* карликових (до 4 кг, грудна клітка не більше 35 см)
* кролячих (до 3,5 кг, грудна клітка — до 30 см).
* Класифікація, прийнята в США та Великій Британії, поділяє такс лише на два типи:

* стандартні (9-12 кг за британським стандартом, 7,2-14 кг за американським стандартом)
* мініатюрні (4-5 кг).
* Мініатюрних (карликових і кролячих) такс було виведено завдяки вливанню крові той пінчерів. Вважається, що з цим походженням пов'язано поширений у мініатюрних такс недолік — булькаті очі.

==Класифікація==

'''Стандартного разміру'''

* гладкошерстні
* довгошерстні
* жорсткошерстні

'''Карликові'''

* гладкошерстні
* довгошерстні
* жорсткошерстні

'''Кролячі'''

* гладкошерстні
* довгошерстні
* жорсткошерстні

'''Забарвлення'''

* однокольорові (рудий колір з варіаціями від світло-пісочного до темного дерева, а також муар),
* двокольорові (чорний з рудими або кремовими підпалами, колір кави з підпалами, блакитний, ізабелла, кабанячий — суміш волос різного кольору тощо)
* плямисті (мармурові). Чорний колір без підпалів вважається дискваліфікуючою ознакою.

==Класифікація==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Такса3.jpg|x140px]] Короткошерстна або гладкошерстна такса
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Такса4.jpg|x140px]] Довгошерстна такса
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Такса5.jpg|x140px]] Жорсткошерстна такса
|}

==Полювання==

Назва породи («борсучий собака») свідчить, що таксу було виведено в першу чергу для полювання на борсука і лисицю. Таксу запускають у нору, де переховується звір — завданням собаки є знайти звіра, загнати його в глухий кут і повідомити людину про його місцезнаходження. Для того, щоб її гавкіт було чути під землею, такса має гучний та низький голос. Коли мисливці за цим гавкотом визначали місцезнаходження звіра, то розкривали нору. Для того, щоб підготувати собаку для полювання, або просто для збереження його мисливських якостей для прийдешніх поколінь, пса водять на притравлювання у штучних норах.

==Собака-компаньйон==

Протягом десятиліть такси залишаються серед десяти найпопулярніших порід. Це зумовлено багатьма чинниками. Не останню роль відіграє невеликий розмір такси. Порівняно з іншими мисливськими собаками, у такс майже відсутній характерний собачий запах, що робить їх дуже зручними для утримання в кімнаті. Крім того, розмаїття забарвлень, розмірів та типів шерсті створює можливість додаткового вибору всередині породи.

Такса має міцне здоров'я, не схильна до алергій і хвороб шлунково-кишкового тракту, проте має слабке місце — видовжений хребет, потенційно вразливий до травм. Крім того, такси надзвичайно люблять поїсти і тому схильні до ожиріння.

Такса вважається однією з найрозумніших собак[Джерело?], але її інтелект специфічного ґатунку. Полюючи в норі, сам на сам із лисицею або борсуком, такса має бути незалежною від людини та бути спроможною самостійно приймати рішення. Часто тому такси часто дозволяють собі самоправство та неслухняність у побуті. Аби ефективно видресирувати собаку, потрібно зважати на те, що такса — не автомат з виконання команд, а автономний індивід зі своїм поглядом на те, що є доцільним.

Втім, через те, що такс зараз розводять здебільшого як декоративних собак, їхній характер протягом поколінь починає змінюватися в бік більшої залежності від господаря, поступливості, послаблення мисливського інстинкту.

==Джерела==

[http://www.fci.be/Nomenclature/Standards/148g04-en.pdf Офіційний стандарт породи]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2016 року]]

Такса

2016-12-06T20:00:24Z

Марченко: /* Джерела */

'''Такса, -си, '''''ж. ''Такса.
[[Категорія:Та]]

==Сучасні словники==
Такса - мисливська порода собак, що відрізняється короткими ногами.

Існує кілька різновидів такс, що відрізняються розмірами і вагою - стандартні, мініатюрні (в просторіччі карликові) і кролячі. Також такс поділяють по шёрстному покрову на короткошерстих, довгошерстих і жорсткошерстні.

Такси мають безліч забарвлень. Найбільш поширені чорно-підпалий, рудий, коричнево-підпалий, мармуровий (чорний і коричневий мармур). Зустрічаються такси тигрового і чорного з тигровими підпалинами забарвлень, останній на даний момент є не визнаним FCI забарвленням такс. У жорсткошерстні видів дуже поширений кабанячий окрас (в інших різновидах він не визнаний). Останнім часом в Росії і Україні став зустрічатися кремовий (палевий) забарвлення у довгошерстих різновидів, але він не визнаний FCI. Робота з цим забарвленням ведеться в рамках UCI.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:48032353.jpg.gif|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:448340346.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:18532730_17632261_taksa_1.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==
https://www.youtube.com/watch?v=cE6HLQbT7Xw

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/підрозділ]]

===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]===

'''Такса або Даксхунд''' (нім. Dachshund — «борсучий собака») — порода мисливських норних собак, вирізняється короткими лапами і довгим тулубом.

==Походження==

Такси походить від гончих, проте нині, в європейському стандарті породи FCI (Міжнародної кінологічної федерації) такс виділено в самостійну, окрему від гончих, IV групу. Втім, британці продовжують зараховувати такс до гончаків.

Коли саме виникла порода, невідомо. Можливо, ще в Давньому Єгипті існували собаки, подібні до такс, на що вказують зображення XXVIII-XXIII ст. до н. е. коротконогих мисливських псів. У давньогрецьких істориків, — зокрема, Ксенофонта та Аріана, — також фігурують описи коротконогих гончаків.

Цілеспрямованим розведенням такс, подібних до сучасних, почали займатися у Великій Британії та Німеччині з середини XIX століття. Зокрема, в Німеччині, піонером селекції такс став у 1860 р. Вільгельм фон Даакс. Перший стандарт породи було прийнято в Німеччині у 1879 році, а в 1888 засновано Німецький Текель-клуб (Teckel — народна назва такси в Німеччині).

==Опис породи==

Стандарти породи в усіх країнах приблизно однакові і мають незначні розрізнення стосовно забарвлення та вагових нормативів. В Європі прийнято стандарт FCI, Велика Британія та США мають свої нормативи.

Згідно зі стандартом породи, такса — приземкувата, розтягнута, але з компактним тулубом собака, з міцним кістяком та рельєфною, «сухою» мускулатурою.

Ноги короткі, причому передні зазвичай масивніші й більш розвинуті, ніж задні (особливо у псів), що пов'язано з призначенням такси для роботи в норі. Між пальцями є перетинки. Груди широкі, м'язисті. Лінія спини пряма, випуклий поперек, вигнутий дугою хребет або запала спина вважаються недоліками.

Морда видовжена, з сухою, тонкою носовою кісткою, з якомога менш вираженим стопом (перехід від лоба до спинки носа). Спинка носа має бути прямою, злегка вигнутою, горбинка вважається ознакою аристократизму, чистоти породи. Вуха великі, широкі, овальної форми, передній край вуха має бути прилеглим до вилиці; коли собака нашорошений, зовнішня площина вух має стояти перпендикулярно до морди. Зуби великі, зубна система дуже розвинута, з огляду на невеликий розмір собаки.

Рухи такси мають бути граційними та вправними, незважаючи на її приземкуватість, собака не має справляти враження вайлуватої тварини. У такс добре виражений статевий диморфізм (суки фізіологічно та психологічно відрізняються від псів — зазвичай менші, з тоншим кістяком тощо). Характер дружній, життєрадісний. Темперамент активний, але врівноважений; злість вважається пороком. Власники такс відзначають дві характерні риси цих собак: впертість у поєднанні з кмітливістю. Такси розуміють до 500 слів.

{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Такса1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Такса2.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube| jFKTtBTJj9c}}
[https://www.youtube.com/watch?v=jFKTtBTJj9c] {{#ev:youtube| 4seP_ZuyU9I}}
[https://www.youtube.com/watch?v=4seP_ZuyU9I]

==Різновиди==

Європейські стандарти поділяють такс за розміром на

* стандартних (6,6-9 кг, об'єм грудної клітки — від 35 см)
* карликових (до 4 кг, грудна клітка не більше 35 см)
* кролячих (до 3,5 кг, грудна клітка — до 30 см).
* Класифікація, прийнята в США та Великій Британії, поділяє такс лише на два типи:

* стандартні (9-12 кг за британським стандартом, 7,2-14 кг за американським стандартом)
* мініатюрні (4-5 кг).
* Мініатюрних (карликових і кролячих) такс було виведено завдяки вливанню крові той пінчерів. Вважається, що з цим походженням пов'язано поширений у мініатюрних такс недолік — булькаті очі.

==Класифікація==

'''Стандартного разміру'''

* гладкошерстні
* довгошерстні
* жорсткошерстні

'''Карликові'''

* гладкошерстні
* довгошерстні
* жорсткошерстні

'''Кролячі'''

* гладкошерстні
* довгошерстні
* жорсткошерстні

'''Забарвлення'''

* однокольорові (рудий колір з варіаціями від світло-пісочного до темного дерева, а також муар),
* двокольорові (чорний з рудими або кремовими підпалами, колір кави з підпалами, блакитний, ізабелла, кабанячий — суміш волос різного кольору тощо)
* плямисті (мармурові). Чорний колір без підпалів вважається дискваліфікуючою ознакою.

==Класифікація==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Такса3.jpg|x140px]] Короткошерстна або гладкошерстна такса
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Такса4.jpg|x140px]] Довгошерстна такса
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Такса5.jpg|x140px]] Жорсткошерстна такса
|}

==Полювання==

Назва породи («борсучий собака») свідчить, що таксу було виведено в першу чергу для полювання на борсука і лисицю. Таксу запускають у нору, де переховується звір — завданням собаки є знайти звіра, загнати його в глухий кут і повідомити людину про його місцезнаходження. Для того, щоб її гавкіт було чути під землею, такса має гучний та низький голос. Коли мисливці за цим гавкотом визначали місцезнаходження звіра, то розкривали нору. Для того, щоб підготувати собаку для полювання, або просто для збереження його мисливських якостей для прийдешніх поколінь, пса водять на притравлювання у штучних норах.

==Собака-компаньйон==

Протягом десятиліть такси залишаються серед десяти найпопулярніших порід. Це зумовлено багатьма чинниками. Не останню роль відіграє невеликий розмір такси. Порівняно з іншими мисливськими собаками, у такс майже відсутній характерний собачий запах, що робить їх дуже зручними для утримання в кімнаті. Крім того, розмаїття забарвлень, розмірів та типів шерсті створює можливість додаткового вибору всередині породи.

Такса має міцне здоров'я, не схильна до алергій і хвороб шлунково-кишкового тракту, проте має слабке місце — видовжений хребет, потенційно вразливий до травм. Крім того, такси надзвичайно люблять поїсти і тому схильні до ожиріння.

Такса вважається однією з найрозумніших собак[Джерело?], але її інтелект специфічного ґатунку. Полюючи в норі, сам на сам із лисицею або борсуком, такса має бути незалежною від людини та бути спроможною самостійно приймати рішення. Часто тому такси часто дозволяють собі самоправство та неслухняність у побуті. Аби ефективно видресирувати собаку, потрібно зважати на те, що такса — не автомат з виконання команд, а автономний індивід зі своїм поглядом на те, що є доцільним.

Втім, через те, що такс зараз розводять здебільшого як декоративних собак, їхній характер протягом поколінь починає змінюватися в бік більшої залежності від господаря, поступливості, послаблення мисливського інстинкту.

==Джерела==

[http://www.fci.be/Nomenclature/Standards/148g04-en.pdf Офіційний стандарт породи]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2016 року]]

Лук

2016-12-06T19:59:12Z

Марченко:

'''Лук, -ка, '''''м. ''1) Дуга. 2) Лукъ. ''Улучив, як стрілою з лука. ''Г. Барв. 107. ''Та вистрелив молодий козак із тугого лука. ''Нп. 3) Снарядъ шерстобита, которымъ онъ разбиваетъ шерсть. Части его: собственно '''лук '''(1) — деревянный брусокъ съ закругленными гранями, конецъ котораго, находящійся по правую сторону работающаго, нѣсколько тоньше; сквозь этотъ конецъ проходить клинышекъ съ выемкою, '''кобилка '''(2); къ лѣвому концу прикрѣплена четырехугольная дощечка — '''тарілка '''(3), имѣющая посрединѣ круглое отверстіе (4) и притянутая къ '''луку '''веревочкой, называемой '''натягач '''(4б); тетива этого лука называется '''струна '''(5): начинаясь у праваго конца, она проходитъ черезъ '''кобилку '''до '''тарілки '''и черезъ '''тарілку'''. Посрединѣ '''лука '''находится (6) крючекъ, за который '''лук '''прикрѣпленъ къ '''чаплії́ '''(7), состоящей изъ деревяннаго брусочка съ веревочками съ обоихъ концовъ: къ нижней веревочкѣ прикрѣпленъ '''лук''', а верхняя привязана къ гвоздю въ стѣнѣ. Особымъ снарядомъ '''шляхуном '''(см.) работникъ дергаетъ за '''струну''', лежащую во время работы на шерсти, которая отъ движенія струны и разбивается. М. Седневъ, Черниг. у. БГ.
[[Категорія:Лу]]

===[http://uk.wikipedia.org/wiki Матеріал з Вікіпедії]===

Лук — це один із найдавніших видів зброї метального типу, що відомий з доби мезоліту, призначений для стрільби стрілами. Стрільба відбувається за рахунок м'язової сили стрільця, яку лук накопичує як потенціальну енергію зігнутої дуги і потім, розпрямляючись, швидко перетворює в імпульс стріли.

==Техніка стрільби==

ехніка стрільби з лука полягає в:

Установці стріли на дугу й упорі на тятиву,
Натягуванні тятиви однієї рукою при утриманні дуги лука та підтримки стріли іншою рукою,
Прицілюванні і звільнення тятиви.
Дальність польоту стріли залежить від конструкції лука, сили натягу тятиви і погоди; в середньому становить до 250 метрів для небойових стріл.

{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Лук1.png|x140px]] Частини лука.
1-рукоятка. 2-плечі. 3-тятива
|}

==Призначення лука і його властивості==

За давнини лук правив знаряддям полювання і зброєю, у наш час лук є здебільшого спортивним знаряддям.

Як метальна зброя лук повинен мати певні властивості. Найважливішими серед них вважають такі: пружність, еластичність, довжину між кінцями луку в стані спокою, відстань натягу тятиви, відстань між тятивою і дугою та силу натягу тятиви.

Класично всі відстані та довжини в сучасних луках зазначаються в дюймах (англ. inch або скороч. in, приблизно 2,54 см). Силу натягу зазначають у лібрах (італ. libra або скороч. lb). Вагу вказують у грейнах (англ. grain або скороч. gr, приблизно 0,064798 грамів).

Всі ці значення можливо переглянути у відповідній документації до луку чи на самому луці. Згідно з вимогами FITA всі ці значення можна вказувати лише на нижній частині луку.

==Види лука==

Луки поділяються на прості і складні, але всі вони являють собою дугу з тятивою для метання стріл. Прості виготовляли з цільного шматка деревини (найчастіше використовують ясен або кизил) довжиною до 1,5 м максимальна відома довжина 2,2 м. Композитні (складові) луки були коротші і їх виготовляли з різних матеріалів: ріг (становив внутрішню частину), деревина (середню) і виварені сухожилля тварин (зовні). Завдяки цьому була необхідна пружність, еластичність і міць.

Тятиву виготовляли з жил вола чи дикого козла.

Окремі луки і більшість сагайдаків мали прикраси з різнокольорової шкіри та цінних металевих фігурок. Кавказькі колчани і налучі часто виготовляли з сап'яну і прикрашали цінних шиттям та металевим чорнінням і гравіюванням.

Також існує поділ луків на 'лонгбоу' і 'флетбоу':

Лонгбоу — круглі (у перетині), вузькі плечі.
Флетбоу — плоскі, широкі плечі.

==Види луків і стріл. Вибір лука. Стрільба з лука.==
{{#ev:youtube| zCqPNeKw3BA}}
[https://www.youtube.com/watch?v=zCqPNeKw3BA ]

==Історія==

Найдавніші наконечники стріл, зроблені з каменю, віком 64 тис. років, за повідомленням групи південноафриканських вчених у серпні 2010 року, були знайдені в Печері Сібуду. Їх аналіз, проведений командою дослідників з університету Йоганнесбурга, встановив наявність слідів клею на рослинній основі для закріплення наконечника на дерев'яному держаку.[1] Лук і стріли також відомі з Свідерської культури (10 тисяч років тому).

До XIX століття єдиними регіонами, де люди ще не були б обізнані з такою зброєю, залишилися Австралія і Океанія. У багатьох регіонах (наприклад, в Африці південніше Сахари, в Південно-Східній Азії, здебільшого Південної Америки тощо) лук був відомий аборигенам, але (в усякому разі, за відсутності отруєних стріл) майже не мав застосування навіть на полюванні через неможливість або невміння виготовляти конструкцію з хорошою забійною силою.

Неможливо стверджувати щось конкретне про походження лука. Ймовірно, його вживання для метання стріл передувало якесь господарське застосування зігнутої палиці. Відомі знахідки, що датуються приблизно 15 тисяч років, за формою подібні дерев'яним лукам, але за якістю дерева завідомо негідні для стрільби. Можливо, вони були частиною приладу для видобутку вогню. Коли люди ближче ознайомилися з властивостями дерева, вони змогли надати палиці необхідну пружність і об'єднали цей винахід з існуючими вже тоді легкими дротиками.

Останнє використання лука у великих битвах датована 1813 роком, коли на «Битві народів» під Лейпцигом до складу російської армії входили башкирські лучники, яких французи називали амурами.

'''Давні часи'''

Як і зараз, у найпримітивніших племен, найдавніші луки були невеликі (60-80 см), слабкі і застосовувалися для метання неоперених стріл, представляли собою порожнистий держак (тростинку) з гранчастим дерев'яним наконечником (природним шипом або обточеним шматком твердого дерева). Вага повністю дерев'яної стріли не перевищувала 10-15 г. (дерево — легкий матеріал, надто ж великий наконечник створював би великий лобовий опір, а баланс стріли вимагав, щоб древко було важче наконечника в 5-7 разів).

Небезпеку для людини настільки легка стріла являла тільки при стрільбі в упор або за рахунок отрути. Але, всупереч усталеній думці, що стріли дикунів неодмінно отруєні, не всі народи мали відповідними для цієї мети отрути. Знаменита отрута кураре (безпечна при носінні стріл, діє миттєво, при нагріванні розкладається) була відома тільки деяким племенам Південної Америки.

Крім жителів Амазонії, небезпечними отрутами могли іноді володіти жителі екваторіальних лісів Африки і Південно-Східної Азії. Найчастіше ж отруєна стріла дикуна означала просте інфікування рани, чого в тропіках уникнути важко.

Найбільш древні луки застосовувалися для полювання на птахів і дрібних тварин.

Пізніше, коли стріла отримала оперення і наконечник з кістки чи каменю, а сам лук подовжився до 120 см стріли з кам'яним листоподібним наконечником важили вже до 50 г, що позитивно позначилося на їхній вбивчій силі. Стріли з кістяним наконечником важили не більше 25 г, але сам наконечник був технологічніший при виготовленні і міг мати задирки. У такій комплектації лук став вже цілком серйозним (за мірками мезоліту) зброєю, що дозволило йому витіснити пращу і бумеранг усюди, де він отримав розвиток.

Головною перевагою лука, з точки зору мисливця, були його легкість (можна носити з собою багато стріл) і можливість скритного застосування. Постріл можна було зробити з місця, причому з різних положень. Простору було потрібно зовсім небагато. Стрільця міг видати тільки скрип тятиви. Пращею ж і бумерангом можна було розпорядитися лише на відкритому просторі і стоячи.

З винаходом стріл з кам'яним наконечником проявилася і ще одна перевага лука в порівнянні з дротиком. Пробивна сила стріли завжди була незадовільна і стрімко падала з відстанню. Але в упор — метрів на 10 — стріла завдавала більш глибоку рану, ніж легкий мисливський дротик кам'яної доби. Випустивши стрілу з декількох метрів в певну точку і під потрібним кутом, нею можна було вразити навіть таку велику тварина, як бізон. Лук став універсальною зброєю мисливця.

'''Античність та Середньовіччя'''

У період античності та Середньовіччя луки залишалися основним видом метальної зброї і зазнали цілий ряд істотних поліпшень. Зокрема, замість легких стріл з кам'яним і кістяним наконечником, стали застосовуватися важкі стріли з металевим наконечником, а конструкція самого лука ускладнилася, завдяки чому була досягнута велика потужність і живучість зброї.

У період Середньовіччя дерев'яні луки мали вже обмежене поширення, зберігаючись ще тільки в Європі та Північній Америці.

Наступним етапом у розвитку цього виду зброї був посилений або складний лук, відомий народностям у Сибіру, Східній Європі, Скандинавії і гунам.
Найкращу якість і найбільше поширення, однак, мали композитні луки, зроблені з сухожиль, дерева та рогу (іноді могли вживатися інші матеріали). Вони вперше з'явилися, мабуть, у Єгипті біля 2-го тисячоліття до н. е. Пізніше, в Османській імперії і Китаї конструкція лука була вдосконалена шляхом введення металевих обважнювачів дуг.

Композитний лук перекладав енергію натягу в кінетичну енергію стріли з найбільшою ефективністю, навіть без обважнювачів надаючи снаряду, при однаковому з дерев'яним луком натягу, на 30% більшу енергію. Маючи значно більшу міцність при однаковій довжині з тисовим, композитний лук, крім того, був дуже живучий. Термін його служби обчислювався десятиліттями, а перевозитися він міг у стані боєготовності, що уявлялося воїнам у вищій мірі цінною якістю. Хоча, звичайно, при тривалому зберіганні тятива знімалася.

В Індії та Персії вироблялися луки ще одного типу — металеві — цілком зроблені з дамаська або булату. Втім, швидше за все вони не вживалися як військова зброя, а призначалися для спортивної стрільби, бо вимагали від стрільця великої фізичної сили і коштували дорого, але не мали особливих переваг в порівнянні з композитними.

Саме композитними луками користувалися більшість народів Азії та Античної Європи (починаючи з критян). Але в Європі в період Середньовіччя такі луки збереглися тільки у візантійців, росіян та українців(слав'яно-русичів).

==Виготовлення==

Навіть простий дерев'яний лук, насправді, був аж ніяк не простою палицею. Вирізувався лук з деревини: тису, ясена або акації. Таким чином, що він все-таки складався з двох шарів (серцевини і деревини) з різними властивостями. Дерево готували до цієї долі буквально з народження, а вже після того, як воно було зрубано, заготовка для луку вилежувалася в особливих умовах кілька місяців. Служив тисовий лук недовго — в напруженому стані дерево швидко втрачало пружність і деформувалося, так що тятиву на дерев'яний лук натягали тільки перед боєм.

Складним називався лук, якщо склеювався з декількох порід дерева або якщо дерев'яна основа посилювалася роговими пластинами, або дерев'яним волокном, яке змащували риб'ячею смолою. Головною перевагою такого пристрою була складність виготовлення (термін виготовлення такого лука становив 18 місяців), вже не треба було шукати або вирощувати якесь особливе дерево (а культивацію тису під луки в Англії і Нормандії було поставлено в обов'язок селянам). Посилений лук витримував більший натяг, слугував довше, міг бути будь-якої довжини.

==Бойові властивості==

'''Прицільна точність стрільби'''

На змаганнях зі стрільби хороший стрілець із 90 м потрапляв у мішень, ростом з людину. Цей показник досягався, якщо мішень була нерухома, відстань була завжди одна і та ж, а стріли використовувалися спеціальні. Взагалі ж, прицільна стрільба англійськими лучниками (з дерев'яних луків) велася на 30 м, османськими і китайськими (з найкращих луків) — до 70 м, частіше ж за все — на 40-50 м.

Проблема була в тому, що лук мав кінцеву товщину, і стріла розташовувалася під кутом до площини, в якій рухалася тятива. Додатковий, збиваючий наведення, поштовх стріла отримувала, коли через рукометь лука проходило її оперення. Ці недоліки усунені в сучасних спортивних луках, але ще були навіть у найкращих конструкціях Середньовіччя. Іншими недоліками лука були крайня (за сучасними мірками) повільність снаряда, що дуже утруднювало стрільбу по рухомій цілі. Важка стріла англійського лучника (по суті маленький дротик) навіть дистанцію 30 м долала більше секунди.

Точність влучень з лука залежала насамперед від уміння стрільця. Але навіть найкращий стрілець ніколи не може контролювати всі фактори, що впливають на політ його снаряда.

Коментар: швидкість стріл і дальність прицільної стрільби в тексті вище занижені. Точність пострілу не залежить від ширини рукояті, а при правильному виборі стріл і технічному пострілі оперення не відхиляє стрілу від лінії наведення на ціль.

'''Далекобійність'''

Дальність стрільби з лука часто сильно перебільшується. Достовірний рекорд дальності польоту стріли із спортивного лука, підтверджений незацікавленими свідками, становив усього близько 450 м. Цей рекорд був встановлений секретарем османського посольства в Королівстві Великої Британії в середині XVIII століття. Національний рекорд англійців у той час був удвічі меншим.

Одним з офіційно задокументованих рекордів у дальності стрільби з лука, було відзначено в 3 ст. до н. е. на Іграх в Понтійському місті Херсонесі (Боспорське царство), територія сучасної України. Олімпійський лучник Анаксагор (з міста Ольвія), переміг по дальності стрільби з лука, випустивши стрілу більш ніж в 3 стадії (3 стадії = 534 метри).

Рекордний тюркський складний лук викидав стрілу на 250 власних довжин. Звичайний же композитний лук стріляв приблизно на 150 власних довжин. Дерев'яний — на 100, складовий — десь на 120. Сучасний рекорд дальності стрільби з лука становить близько 700 м, або понад 300 довжин лука.

'''Вбивча сила'''

Втім, дальність стрільби з лука все-таки була кращою, ніж у інших видів старовинної зброї, та й точність у той час нарікань не викликала, так як зазвичай стрільба велася по строю солдатів. Майже ніяких обладунків в реальній бойовій обстановці стріла не пробивала, принаймні в античний час. Однак повністю захистити тіло з усіх сторін обладунками достатньої міцності важко, тому масовий обстріл приводив до численних поранень і втрати боєздатності ворожих військ.

При штурмі міста Маллой Олександр Македонський отримав важке поранення стрілою в груди. Індійська стріла, випущена з великого, у ріст людини, індійського лука, пробила лляні обладунки великого полководця. Однак стрільба велася в упор. У середньовічних битвах в Англії XI століття королів вбивали стрілами або в око (як Гарольда II), або в горло (як Гаральда Суворого).

Тим не менш, слава про англійських лучників XIV століття, що розстрілюють французьких лицарів у Столітній війні, цілком заслужена і підтверджена середньовічними авторами. Королі могли дозволити кольчуги з хорошого заліза, обладунки для їх васалів були не такі міцні. Так Геральд Вельський (Giraldus Cambrensis), хронікер кінця XII століття, пише про валлійських лучників[2] :

„Валлійці стрілами пробили дубові ворота вежі, які були завтовшки в 4 пальці … Вільям де Браоз також свідчив, що один з його солдатів в бою з валлійцями був поранений стрілою, яка пройшла через стегно, прикрите обладунками з обох сторін, і сідло, смертельно поранивши коня. В іншого солдата, також добре захищеного обладунками, стріла пробила стегно до сідла, і він, розвернувши коня, отримав таку ж рану в інше стегно, яка прикріпила його до сідла з обох сторін … Луки цього народу зроблені не з рогів, слонових бивнів або тиса, але з дикорослого в'яза …, не розраховані для стрільби на довгу дистанцію, але щоб наносити глибокі рани в ближньому бою.“

Потужні луки були також у турків-сельджуків, з якими зіткнулися лицарі під час хрестових походів. Альберт Аахенський, автор початку XII століття, пише про загибель одного з лицарів у хрестовому поході в 1096 р. в бою з турками поблизу Нікеї[3] :Там Вальтер Пеннілес упав, пронизаний сімома стрілами, які проткнули його кольчугу».

На Далекому Сході кочові народи біля Китаю також виготовляли потужні луки. Фан Сюаньлін розповідає про такого собі Алі, підручного правителя хуннів Хелянь Бобо (початок V століття)

«Коли представляли йому готову зброю, кого-небудь з майстрів він завжди карав на смерть. Якщо при стрільбі в панцир стріла не пробивала його, він обезголовлював того, хто робив лук, а якщо стріла пробивала панцир, страчував того, хто робив панцир.»

Втім, значна кількість історичних свідчень говорить про те, що обладунки рятували від стріл, і лицарі в кольчузі отримували лише незначні рани, а лати зовсім не пробивалися стрілами. Були проведені випробування, сталеві пластини розстрілювалися з великих англійських луків з відстані 10 м[4]. Пластини завтовшки 1 мм пробивалися під прямими кутами, але 2 мм сталь пробити не вдалося.

Крім того, пробивна сила стріли залежала і від використовуваного наконечника. Так, для стрільби по кольчугах застосовували наконечники у вигляді довгих голок, а для пробиття суцільних обладунків (як лицарські кіраси) в XIV століття стали застосовувати короткий гранований ромбоподібний наконечник.

==Поширення лука в Україні==

Лук використовували як знаряддя для полювання, так і як зброю.

За козацької доби лук значною мірою поступився місцем ручній вогнепальній зброї, але у середовищі запорожців зберігався практично до кінця існування Січі (це підтверджують і тогочасні малюнки козака «Мамая»). Таку специфіку січовиків можемо пояснити тим, що вони переважно спіткалися у прикордонній боротьбі з ватагами кочової татарської людності, котра була слабко озброєною й активно використовувала луки. Поряд із цим у середовищі запорожців в умовах постійного збройного протистояння активно розвивались засоби розвідувально-диверсійної діяльності, які іноді потребували «тихої» метальної зброї. Щодо стрільби з луку, то вправний стрілець міг випустити за хвилину до 20 стріл на відстань до 300 кроків.

Серед провідників запорозьких козаків шанувальниками луку були Д. Байда-Вишневецький (зображений на портреті з луком і стрілою в правиці) та особливо П. Конашевич-Сагайдачний. Останній навіть мав козацьке прізвисько, що походило від татарської назви шкіри дикого козла, котрою обшивались спеціальні пристрої — «колчани» для збереження стріл (згодом «сагайдаками» називали самі ці пристрої). Для носіння лука використовували налуч, що повторювала форму половини лука. У сагайдаці зберігалось три десятки стріл.

{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Лук2.jpg|x140px]] Дмитро Байда-Вишневецький, зображений з луком та стрілою
|}

==Цікаві факти==

* Існує легенда про те, що амазонки відрізали або випалювали собі одну грудь, щоб вона не заважала стріляти з лука.
* Атаки лучників-вершників на конях і верблюдах зупинили просування Олександра Македонського в Середню Азію. «Вони кружляли навколо день і ніч, обсипаючи військо Олександра дощем стріл, але не вступаючи в бій.»
* Робін Гуд — герой середньовічних англійських народних балад кінця XII–XIII ст. Його лісова армія налічує кілька десятків вільних стрільців — відмінних лучників.
* Вільгельм Телль — легендарний народний герой Швейцарії кінця XIII — початку XIV ст.; Майстерний лучник.

==Теперішній час==

Сучасна стрільба з лука поділяється на декілька напрямів — спорт, мисливство та розважальна фізкультура, аналогічна фітнесу. Існує також рух рольовиків і реконструкторів, які використовують історичні та саморобні конструкції лука та аксесуарів для проведення рольових ігор та чемпіонатів.

==Спортивна стрільба з лука==
Спортивна стрільба з лука розрізняється по типу використання лука і виду змагань. У більшості змагань беруть участь стрільці з різних типів луків, а стрільці з одного типу лука — у різних видах змагань.

==Види спортивного лука==

*Традиційний лук («традиція») — це дерев'яний довгий лук, створений на базі англійського лука. У ньому заборонені композитні і пластикові матеріали, приціли, а також такі сучасні атрибути, як клікери і плунжери. Зазвичай використовуються дерев'яні стріли, хоча від цього правила часто відходять.

*Олімпійський лук («Олімпік») — це аналогічний класичному луку, тільки побудований з використанням сучасних матеріалів, як то дюралюміній для рукоятки, пластик для плечей, карбон або алюміній для стріл і тверда сталь для наконечників. Також всі олімпіки — це розбірні луки, на відміну від класики. До олімпіку додається приціл з однією точкою (друга точка прицілювання заборонена), клікер для визначення кінця тяги і плунжер для регулювання викиду стріли в горизонтальній площині перпендикулярно пострілу. Незважаючи на всі ці зміни, стрільба з класики і стрільба з олімпіка дуже подібні, хоча олімпік, звичайно, значно точніше. Також в олімпіку може бути стабілізатор для зменшення коливання лука під час пострілу.

Невелика поправка: Сталь наконечників на спортивних стрілах часто дуже м'яка, що не дивно, враховуючи що дані луки не призначені для ураження живих цілей, а виключно для стрільби по мішенях. Але для використання в комплексі з мисливським луком можна замінити наконечник на будь-який з численних різновидів.

*Блоковий лук («компаунд») — це сучасна конструкція лука, яка не має аналогів в історії. Він був вигаданий у США наприкінці 80-х років. Ключовою особливістю конструкції є два блочних механізми на кінцях плечей (моделі з одним блоком поширення не отримали), які перерозподіляють навантаження тяги таким чином, що до кінця вона дуже сильно слабшає. У результаті, хоча навантаження такого лука може доходити до величезних величин у 80 фунтів і більше, стрілець може спокійно стояти з натягнутим луком, відчуваючи не більше 5-7 фунтів. Також блоки здійснюють більш «правильний» розгін стріли, коли навантаження на неї зростає із зростанням швидкості, що сильно знижує стартову деформацію і підвищує ККД лука. Істотні відмінності на цьому не закінчуються. На блокові луки ставлять оптичні приціли з двома точками прицілювання — одна на рукоятці, інша на тятиві. Саму тятиву лучник в правій руці не тримає, тятива утримується релізом (або, як його ще називають, релайсінгом) — спеціальним механізмом, який аналогічний спускового механізму в арбалеті. Це дозволяє повністю прибрати негативний ефект скочування тятиви з долоні в класиці, і стріла летить дуже стійко.
Невелика поправка: Блоки не дозволяють збільшити натяг лука при додаванні тих же зусиль з боку стрільця, однак при використанні блочної системи істотно легше утримувати його в натягнутому стані, що дозволяє збільшити час прицілювання. На практиці це виглядає так: перший час лук натягується легко, потім блоки провертаються і на половині обороту виникає якийсь «бар'єр», для подолання якого потрібно прикласти значне зусилля, після чого натяжка знову йде легко.

Так само блочна система дозволяє зменшити довжину лука при збереженні попередньої довжини стріли і, відповідно, потужності. При рівній натяжці і довжині стріли потужність блочного і звичайного спортивного лука буде приблизно однакова.

Практично всі наявні в продажу моделі блокових луків мають регульовану силу натягнення від 45 до 60 фунтів, тобто до 27 кг. Майже завжди заявлена натяжка в 60 кг виявляється помилкою адміністрації інтернет-магазинів, які забули перевести фунти в кілограми. Характеристики їх різняться незначно, в основному відмінності стосуються зручності використання. Так більш ранні моделі мають велику довжину, більшу вагу, не мають кріплень під оптичні та коліматорні приціли. Це легко пояснити сферою їх застосування — розважальною стрільбою і полюванням на нехижих звірів великого і середнього розміру. Великі потужності тут безглузді, полювання з луком на великих хижаків (наприклад, на ведмедя) занадто ризикована, навіть якщо стріла здатна його вбити, а розважальну стрільбу лук з натяжкою 60 фунтів здатний перетворити на важку роботу під час відпочинку.

==Види змагань==

'''Олімпійські ігри'''

У Олімпійських іграх беруть участь стрільці тільки з олімпійського лука. Стрільців розрізняють за статтю, чоловіки і жінки стріляють окремо, хоча вправи однакові. Проводяться особисті і командні змагання. Спочатку проводиться відбірковий раунд, коли всі стрільці на межі 70 м, де кожен робить 2 серії по 36 пострілів у мішень діаметром 120 см. За результатами відбіркового раунду проводиться відбір учасників на фінальний раунд. У фінальному раунді особистому стрільців ділять на дуельні пари. Кожна дуельна пара робить по 12 пострілів, в наступне коло потрапляє той учасник, який набере більше очок. Результати попередніх стрільб при цьому не враховуються. Командні змагання проводяться аналогічно. У команді 3 стрільці, результати яких сумуються. На різних олімпіадах для збільшення видовищності та залучення телебачення правила незначно змінюються.

==Олімпійські ігри.Відео==
{{#ev:youtube| HLaL4iKujfU}}
[https://www.youtube.com/watch?v=HLaL4iKujfU ]

Змагання проводяться на відкритій галявині, засіяній травою, яка орієнтована таким чином, щоб сонце ніколи не світило в обличчя стрільцям-правшам. Лівші змушені вибирати час або вранці, або ввечері. Самі змагання йдуть протягом двох днів для чоловіків і двох днів у жінок, кожен день окремий раунд.

Величезним організаційно-художнім досягненням стрільби з лука на Олімпіаді, була участь лучника в запалюванні Олімпійського Вогню та запалювання вогню Літньої Універсіади-2005. У темряві лучник навісною траєкторією стріляв палаючою стрілою в чашу, де повинен був спалахнути вогонь. Це було не тільки дуже видовищно, але надзвичайно складно.

'''Чемпіонати зі спортивної стрільби на відкритому повітрі'''

На таких чемпіонатах беруть участь стрільці з олімпійського лука і компаунда. Стрільців розрізняють за статтю та типом зброї, всі стріляють окремо. Чоловіки і жінки стріляють одну і ту ж вправу, але на різних дистанціях. У відбірковому раунді проводиться вправу M-1, яка складається з послідовної стрільби на різних дистанціях. Чоловіки стріляють на дистанціях 90, 70, 50 і 30 метрів, жінки — 70, 60, 50 і 30 метрів. Стрільба на довгих дистанціях від 60 і вище відбувається в мішень діаметром 120 см, а на коротких дистанціях до 50 і менше — в мішень 80 см діаметром. На кожній дистанції робиться по 36 пострілів. Далі результати сумуються і розподіляється фінальний раунд, який проводиться аналогічно до олімпійського.

Змагання тривають 3 дні, в перший день довгі дистанції відбіркового раунду, в другій короткі, в третій — дуельний раунд. Командні змагання проводяться аналогічно.

'''Чемпіонати зі спортивної стрільби в приміщеннях'''

Формат і склад змагань в приміщень аналогічний змаганням на відкритому повітрі. Відрізняється дистанція стрільби 18 метрів і розмір мішені — 40 см в діаметрі для повного розміру. Якщо у змаганнях на відкритому повітрі кожен стрілець випускає всі стріли серії (3 постріли на короткій дистанції або 6 пострілів на довгій) в одну мішень, то тут для уникнення псування стріл, які можуть розбити один одного, кожна стріла серії випускається у власну мішень. А для можливості розміщення таких мішеней на щиті їх обрізають до шістки.

Відбіркове коло проводиться один день і складається з двох серій по 36 пострілів, разом 72 постріли. На наступний день проводиться дуельне коло.

'''Чемпіонати по польовій стрільбі'''

Чемпіонати по польовій стрільби кардинально відрізняються від вищеописаного. Правила їх ще не устоялися, а тому технічні подробиці детально не наводяться. У змагання беруть участь стрільці з усіх трьох типів луків — класики, Олімпіка і компаунда. Відмінностей за статтю зазвичай немає. У команді 3 людини, кожен зі своїм типом лука.

Змагання проводяться на природі, наприклад, у парку. Стрільці йдуть по дистанції і вражають мішені, які імітують різних тварин. Мішені можуть бути приховані невеликим кущем, стояти на різних відстанях і різній висоті. У результаті стрільцю доводиться вміти визначати дистанцію і висотне перевищення, далекоміри і кутоміри зазвичай заборонені. На кожну мішень дається кілька стріл. Іноді очком за мішень вважається за сума вибитих по ній очок, іноді вважається сам факт поразки мішені однією або декількома стрілами.

{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Лук5.jpg|x140px]] Стрільба з олімпійського лука
|}

Сумарний результат це сума всіх очок за мішені, по ньому і вибирається переможець. Час стрільби не враховується, але дається певний ліміт на проходження всієї дистанції.

'''Скіарк або лучний біатлон'''

Це зимовий лижний вид спорту, аналогічний біатлону, тільки не з гвинтівкою, а з луком. Для цього використовується олімпійський лук без стабілізатора, який стрілець переносить у мішку за спиною. Стріли зазвичай отримують на рубежі. Правила також як у звичайному біатлоні бувають різні, відрізняються дистанції гонок і поведінка по промаху повз мішені.

'''Вертикальна стрільба з лука'''

Стрільба проводиться не по горизонту, а вгору. Є високий стовп з колесом, на якому закріплені мішені у вигляді куль або діжок, звані папугами, а сам стовп — пальмою. Стрілець стоїть під пальмою і стріляє вертикально вгору, папуга вважається ураженим, якщо він збитий на землю. Переможцем вважається той, хто вибив більше папуг.

'''Традіційні чемпіонати'''

Бувають дуже різними. Проводяться в багатьох країнах світу, найпопулярніші це монгольський, бурятський, японський і корейський. Відрізняються за типом лука, складом учасників. Також в Монголії і Бурятії проводяться чемпіонати з кінної стрільби з лука.

'''Лучне полювання'''

Це вид полювання на великого нехижого звіра, зазвичай оленя, лося, барана або подібного. Для полювання використовується той тип лука, який звичніший стрільцю, але компаунд є найефективнішим, а тому поширеніший серед лучних мисливців.

На мисливських луках встановлюють укорочені моделі стабілізаторів, спеціальні мисливські приціли, які можна виставляти відразу на кілька дистанцій, а деякі моделі мають встановлені прямо на рукоятці сагайдаки, хоча останнє відноситься скоріше до категорії краси, тому що знижує ефективність і змінює баланс.

{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Лук3.jpg|x140px]] Польова стрільба з олімпійським луком
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Лук4.jpg|x140px]] Мисливський блочний лук з наручним сагайдаком
|}

'''Фізкультурно-розважальна стрільба з лука'''
У США, Японії та деяких країнах Європи стрільба з лука є також і розвагою, подібно до гольфу, і використовується для занять фізкультури для школярів. Для цього використовуються модифіковані моделі олімпійських луків, які максимально здешевлюють і спрощують конструкцію, щоб ними могли користуватися і діти, і малопідготовлені дорослі.

==Техніка стрільби==

Лук — один з небагатьох видів зброї, не вміючи користуватися яким, людина не здатна завдати шкоди супротивнику. Адже навіть не вміючи володіти ножем або пістолетом, ним можна вбити. Лук такої якості позбавлений.

Людина, що взяла лук вперше в житті, швидше за все не зможе його навіть натягнути, а про постріл навіть і говорити не доводиться. Це відбувається через те, що лук сам по собі не стріляє, стріляє система лук-лучник, причому людина у ній відіграє навіть більшу роль, ніж зброя. Ту саму якісь має хіба що ще праща.

Техніка стрільби сильно відрізняється при стрільбі з різних типів луків. Основні категорії — класичний лук, традиційний лук і сучасний компаунд. Класичний і традиційний досить близькі, тоді як блочний лук їм протилежний. Ця протилежність доходить до такого ступеня, що стрілець, тренований на одному типі лука, часто не може навіть натягнути лук іншого типу. Особливо ця різниця сильна при переході сучасних лучників з класики в компаунд (блоковий).

'''Техніка стрільби на класиці'''

Лук береться лівою рукою. Тятива захоплюється двома або трьома пальцями (вказівний, середній і, можливо, безіменний) закритою долонею (тобто долоня «дивиться» на стрільця). Захоплений, але не натягнутий, лук наводиться на ціль. Потім стрілець починає натягувати, паралельно з уточненням прицілювання. Тяга здійснюється рівномірно на всьому протязі, а ліва рука при цьому фіксується в суглобі до повної нерухомості. Тяга ведеться до підборіддя, носа або щоки. Важливо відзначити, що лікоть правої руки «дивиться» вгору, а не вниз, як це природно для людини.

Постріл проводиться як закінчення тяги. Завмирати з натягнутим луком не можна, відразу розвалюється прицілювання. Сам момент пострілу для класичного лука дуже важливий, оскільки його вкрай складно контролювати в силу великої швидкості і високої силового навантаження на піку тяги. Для того щоб тяга завжди була тільки на одній і тій же відстані, всі стріли повинні бути суворо однієї довжини. Випуск проводиться при торканні наконечником лівої руки або при клацанні клікера для сучасного лука. Сам по собі випуск складається в розслабленні пальців правої руки.

При цьому натягнення тятиви саме розкриває долоню і тятива скочується по пальцях. За рахунок цього скачування та неідеальності в техніці стрільби і будові людського тіла, яке не може витримувати в абсолютній нерухомості навантаження в десятки кілограм, виникає поперечне навантаження на стрілу, яка починає коливатися в повітрі. При відпуску тятиви права рука йде за голову.

'''Техніка стрільби на блочному луці'''

Техніка для правші: Лук береться лівою рукою. Тятива натягується за допомогою релізу: Т-подібного або кистьового. При використанні Т-подібного релізу долоня дивиться назовні, великий палець знаходиться знизу. Натискання на спуск здійснюється великим пальцем. При використанні кистьового — долоня в горизонтальному положенні, великий палець притиснутий до вилиці або заведений за шию. Спуск натискається вказівним або середнім пальцем. Ліва рука витягнута у бік мішені; права натягує тятиву, відносно різким рухом, щоб не дуже втомлювати лучника, так як до спрацьовування блоків лук є досить важким в натягу. Палець на спуск лягає відразу ж після натягу, щоб не пропустити момент остаточного прицілювання, тобто знаходження мушки в центрі мішені. Після прицілювання правою рукою робиться натискання на спуск.
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2016 року]]

Гетьман

2016-12-06T19:57:51Z

Марченко: /* Ілюстрації */

'''Гетьман, -на, '''''м. ''Гетманъ. ''Без гетьмана військо гине. ''Ном. №751. ''Ей, чи гаразд, чи добре наш гетьман Хмельницький починив, що з ляхами із мостивими панами у Білій Церкві замирив. ''АД. II. 110. Ум. '''Гетьманонько. '''К. ПС. 21.

Гетьман (від нім. Hauptmann, польськ. Hetman — начальник) — назва вищих воєначальників у таких державних і військово-державних утвореннях, як Велике князівство Литовське, Королівство Польське, Річ Посполита Обох Народів та Військо Запорозьке Низове. В умовах сьогодення вживається метафорично у відношенні до сучасних можновладців.

==Цікаві факти==
Після Люблінської унії для управління регіонами новостворенної Речі Посполитої були засновані три рівнозначні посади гетьманів: коронного польського, литовського та руського (українського). Вони мали права королівських намісників та верховних воєначальників. На утримання українського коронного гетьмана йому виділялось місто Черкаси.
Після утворення 1572 р. українського реєстрового козацького війська (Війська Запорозького Низового) гетьманами стали називати його керівників. Уряд Польсько-Литовської держави всіляко уникав вживання даного титулу і підміняв його виразом «старший його Королівської Милості Війська Запорозького». Однак козацькі керівники продовжували вживання титулу гетьмана (К. Косинський, С. Наливайко, Т. Федорович). Повноваження гетьмана реєстрового козацтва були суттєво обмежені урядом Речі Посполитої, а часто ця посада взагалі скасовувалась. Так, придушення козацько-селянських повстань 1637–1638 рр. замість гетьмана було призначено урядового комісара.
Внаслідок відновлення після Національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького 1648–1657 рр. української держави гетьман став її главою. В його руках була зосереджена вся повнота виконавчої, законодавчої та судової влади, він здійснював зв'язки України з іноземними державами, мав значний вплив на церковні справи. Гетьманські укази — універсали, які були обов'язковими для всього населення. Ознаками влади гетьмана були бунчук та булава.
Після Переяславської ради 1654 р. і укладення Березневих статей 1654 р. з Московією розпочалося обмеження повноважень гетьмана. Його формально обирали на генеральній військовій раді на невизначений термін за погодженням із царським урядом.
У XVIII ст.. новообраний гетьман затверджувався в Москві чи Петербурзі й укладав з Росією спеціальний договір (статті).
Гетьман очолював уряд України — генеральну старшину, що разом з полковниками утворювала старшинську раду, яка мала значний вплив на державні справи. Посада гетьмана на Лівобережній Україні існувала до 1764 р. (з перервами у 1722–1727 та 1734–1750 рр.). Резиденція його послідовно знаходилась у мм. Чигирин, Гадяч, Батурин, Глухів. Частина гетьманів була обрана козацькою старшиною, а інші призначалися (польским королем, російським царем, деякі — іншими гетьманами як тимчасовий керівник певної території) — так звані наказні гетьмани.
З 1663 до 1681 р. посада гетьмана існувала також на Правобережній Україні (П. Тетеря, П. Дорошенко, Ю. Хмельницький, М. Ханенко), 1710–1742 рр. гетьманом України в еміграції був Пилип Орлик.
Упродовж квітня — грудня 1918 р. на чолі Української держави стояв Павло Скоропадський, який мав титул гетьмана.

==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===

ГЕ́ТЬМАН - 1. В XVI ст. — виборний ватажок козацького війська Запорізької Січі, з XVII ст. до 1764 р. — начальник козацького війська та верховний правитель України. Найвищою військово-адміністративною і судовою владою на Україні, яка замінила вигнану в ході війни [1648 р.] польську шляхетську владу, була влада гетьмана і генеральної старшини при ньому (Історія УРСР, I, 1953, 240); Не вернуться запорожці, Не встануть гетьмани, Не покриють Україну Червоні жупани (Тарас Шевченко, I, 1951, 58); * У порівняннях. Низько насува [Михайло] шапку чорну на чорні брови і походжає, сам оддалік, як гетьман поперед ворогом (Марко Вовчок, I, 1955, 338).
2. Головнокомандуючий збройними силами Польсько-Литовської держави в XVI — XVIII ст.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 58.

==Чехія==
Назва гетьман походить з Чехії, з часів повстань таборитів і гуситів (XV ст.), можливо від германського «гауптман» (ватажок) чи турського «отаман». Вперше гетьманом тут називають відомого воєначальника Івана (Яна) Жижку.

Після адміністративної реформи 2000 року, що поділила Чеську Республіку на краї, гетьманом стали називати главу краю (чеськ. Krajský hejtman).

==Польща. Литва==

Докладніше: [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD_%D0%B2%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D0%B9 Великий гетьман коронний], [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD_%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D0%B9 Гетьман польний коронний].

З 2-ї пол. XV століття — командувач збройних сил. Початково гетьман призначався королем лише на час воєнних дій, надалі — з 1503 р. посада гетьмана великого коронного (гетьмана великого королівського), згодом гетьмана великого литовського, стала постійною, а з 1581 р. — довічною. З 1527 р. гетьмани вважалися найвищими військовими керівниками. Їхніми помічниками були гетьмани (відповідно коронний та литовський) польні («польові» — як військова посада це приблизно відповідало посаді Field Marshal, фельдмаршал), що займалися, зокрема, організацією постачання війська, розвідкою, керували найманими військами тощо. Вперше ця посада з'явилася у Польщі у 1539 р., у Великому князівстві Литовському дещо пізніше. Слід зауважити, що посади гетьмана у Польському королівстві і Великому Князівстві Литовському зазвичай віддавалися представникам впливових князівських родин, у князівстві Литовському — часто нащадкам Рюриковичів і Гедиміновичів, Острозьким, Вишневецьким (з роду яких козацький воєначальник Дмитро Вишневецький), Кішкам (з роду яких козацький полководець Самійло Кішка), Ходкевичам та ін.

==В Україні==
Докладніше: [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D0%B3%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B8_%D1%96_%D0%BA%D0%BE%D1%88%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D0%BE%D1%82%D0%B0%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B8 Українські гетьмани і кошові отамани ], [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD_%D0%BD%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D0%BD%D0%B8%D0%B9 Гетьман наказний ]

Після Люблінської унії для управління регіонами новоствореної Речі Посполитої були засновані три рівнозначні посади гетьманів: коронного польського, литовського та руського (українського). Вони мали права королівських намісників та верховних воєначальників. На утримання українського коронного гетьмана йому виділялось місто Черкаси.

Після утворення 1572 р. українського реєстрового козацького війська (Війська Запорозького Низового) уряд Польсько-Литовської держави козацьким ватажкам надавав звання «старший його Королівської Милості Війська Запорозького». Першим очільником козацтва котрому офіційно було надано титул гетьмана став Богдан Хмельницький[1]. Однак козацькі керівники продовжували вживання титулу гетьмана (К. Косинський, С. Наливайко, Т. Федорович). Повноваження старшини реєстрового козацтва були суттєво обмежені урядом Речі Посполитої, а часто ця посада взагалі скасовувалась. Так, після придушення козацько-селянських повстань 1637–1638 рр. замість старшого було призначено урядового комісара.

Внаслідок відновлення після Національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького 1648–1657 рр. української держави гетьман став її главою. В його руках була зосереджена вся повнота виконавчої, законодавчої та судової влади, він здійснював зв'язки України з іноземними державами, мав значний вплив на церковні справи. Гетьманські укази — універсали, які були обов'язковими для всього населення. Ознаками влади гетьмана були бунчук та булава.

Після Переяславської ради 1654 р. і укладення Березневих статей 1654 р. з Московією розпочалося обмеження повноважень гетьмана. Його формально обирали на генеральній військовій раді на невизначений термін за погодженням із царським урядом.

У XVIII ст.. новообраний гетьман затверджувався в Москві чи Петербурзі й укладав з Росією спеціальний договір (статті).

Гетьман очолював уряд України — генеральну старшину, що разом з полковниками утворювала старшинську раду, яка мала значний вплив на державні справи. Посада гетьмана на Лівобережній Україні існувала до 1764 р. (з перервами у 1722–1727 та 1734–1750 рр.). Резиденція його послідовно знаходилась у мм. Чигирин, Гадяч, Батурин, Глухів. Частина гетьманів була обрана козацькою старшиною, а інші призначалися (польським королем, російським царем, деякі — іншими гетьманами як тимчасовий керівник певної території) — так звані наказні гетьмани.

З 1663 до 1681 р. посада гетьмана існувала також на Правобережній Україні (П. Тетеря, П. Дорошенко, Ю. Хмельницький, М. Ханенко), 1710–1742 рр. гетьманом України в еміграції був Пилип Орлик.

Упродовж квітня — грудня 1918 р. на чолі Української держави стояв Павло Скоропадський, який мав титул гетьмана.

==Вилучення зі вжитку==

Титул гетьмана поступово зникає зі вжитку у зв'язку з суспільними перетвореннями у зазначених вище країнах — Руїною (Потопом) у Речі Посполитій в кінці XVII ст., розпуском Війська Запорозького Низового Катериною II в кінці XVIII ст. тощо. У цих країнах, у зв'язку з зростанням ролі в їхніх військових організаціях людей західноєвропейського й німецького походження все частіше починають вживатись відповідні німецькі назви, зокрема замість титулу гетьман починають вживати титул маршал або фельдмаршал (польовий маршал).

==Ілюстрації==

{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Гетьман1.jpg|x140px]] Український гетьман Богдан Зиновій Хмельницький.
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube| HXOFA0k33vg}}
[https://www.youtube.com/watch?v=HXOFA0k33vg]
{{#ev:youtube| 87sXAzcTums}}
[https://www.youtube.com/watch?v=87sXAzcTums]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2016 року]]

Гетьман

2016-12-06T19:57:38Z

Марченко:

'''Гетьман, -на, '''''м. ''Гетманъ. ''Без гетьмана військо гине. ''Ном. №751. ''Ей, чи гаразд, чи добре наш гетьман Хмельницький починив, що з ляхами із мостивими панами у Білій Церкві замирив. ''АД. II. 110. Ум. '''Гетьманонько. '''К. ПС. 21.

Гетьман (від нім. Hauptmann, польськ. Hetman — начальник) — назва вищих воєначальників у таких державних і військово-державних утвореннях, як Велике князівство Литовське, Королівство Польське, Річ Посполита Обох Народів та Військо Запорозьке Низове. В умовах сьогодення вживається метафорично у відношенні до сучасних можновладців.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}

==Цікаві факти==
Після Люблінської унії для управління регіонами новостворенної Речі Посполитої були засновані три рівнозначні посади гетьманів: коронного польського, литовського та руського (українського). Вони мали права королівських намісників та верховних воєначальників. На утримання українського коронного гетьмана йому виділялось місто Черкаси.
Після утворення 1572 р. українського реєстрового козацького війська (Війська Запорозького Низового) гетьманами стали називати його керівників. Уряд Польсько-Литовської держави всіляко уникав вживання даного титулу і підміняв його виразом «старший його Королівської Милості Війська Запорозького». Однак козацькі керівники продовжували вживання титулу гетьмана (К. Косинський, С. Наливайко, Т. Федорович). Повноваження гетьмана реєстрового козацтва були суттєво обмежені урядом Речі Посполитої, а часто ця посада взагалі скасовувалась. Так, придушення козацько-селянських повстань 1637–1638 рр. замість гетьмана було призначено урядового комісара.
Внаслідок відновлення після Національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького 1648–1657 рр. української держави гетьман став її главою. В його руках була зосереджена вся повнота виконавчої, законодавчої та судової влади, він здійснював зв'язки України з іноземними державами, мав значний вплив на церковні справи. Гетьманські укази — універсали, які були обов'язковими для всього населення. Ознаками влади гетьмана були бунчук та булава.
Після Переяславської ради 1654 р. і укладення Березневих статей 1654 р. з Московією розпочалося обмеження повноважень гетьмана. Його формально обирали на генеральній військовій раді на невизначений термін за погодженням із царським урядом.
У XVIII ст.. новообраний гетьман затверджувався в Москві чи Петербурзі й укладав з Росією спеціальний договір (статті).
Гетьман очолював уряд України — генеральну старшину, що разом з полковниками утворювала старшинську раду, яка мала значний вплив на державні справи. Посада гетьмана на Лівобережній Україні існувала до 1764 р. (з перервами у 1722–1727 та 1734–1750 рр.). Резиденція його послідовно знаходилась у мм. Чигирин, Гадяч, Батурин, Глухів. Частина гетьманів була обрана козацькою старшиною, а інші призначалися (польским королем, російським царем, деякі — іншими гетьманами як тимчасовий керівник певної території) — так звані наказні гетьмани.
З 1663 до 1681 р. посада гетьмана існувала також на Правобережній Україні (П. Тетеря, П. Дорошенко, Ю. Хмельницький, М. Ханенко), 1710–1742 рр. гетьманом України в еміграції був Пилип Орлик.
Упродовж квітня — грудня 1918 р. на чолі Української держави стояв Павло Скоропадський, який мав титул гетьмана.

==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===

ГЕ́ТЬМАН - 1. В XVI ст. — виборний ватажок козацького війська Запорізької Січі, з XVII ст. до 1764 р. — начальник козацького війська та верховний правитель України. Найвищою військово-адміністративною і судовою владою на Україні, яка замінила вигнану в ході війни [1648 р.] польську шляхетську владу, була влада гетьмана і генеральної старшини при ньому (Історія УРСР, I, 1953, 240); Не вернуться запорожці, Не встануть гетьмани, Не покриють Україну Червоні жупани (Тарас Шевченко, I, 1951, 58); * У порівняннях. Низько насува [Михайло] шапку чорну на чорні брови і походжає, сам оддалік, як гетьман поперед ворогом (Марко Вовчок, I, 1955, 338).
2. Головнокомандуючий збройними силами Польсько-Литовської держави в XVI — XVIII ст.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 58.

==Чехія==
Назва гетьман походить з Чехії, з часів повстань таборитів і гуситів (XV ст.), можливо від германського «гауптман» (ватажок) чи турського «отаман». Вперше гетьманом тут називають відомого воєначальника Івана (Яна) Жижку.

Після адміністративної реформи 2000 року, що поділила Чеську Республіку на краї, гетьманом стали називати главу краю (чеськ. Krajský hejtman).

==Польща. Литва==

Докладніше: [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD_%D0%B2%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D0%B9 Великий гетьман коронний], [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD_%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D0%B9 Гетьман польний коронний].

З 2-ї пол. XV століття — командувач збройних сил. Початково гетьман призначався королем лише на час воєнних дій, надалі — з 1503 р. посада гетьмана великого коронного (гетьмана великого королівського), згодом гетьмана великого литовського, стала постійною, а з 1581 р. — довічною. З 1527 р. гетьмани вважалися найвищими військовими керівниками. Їхніми помічниками були гетьмани (відповідно коронний та литовський) польні («польові» — як військова посада це приблизно відповідало посаді Field Marshal, фельдмаршал), що займалися, зокрема, організацією постачання війська, розвідкою, керували найманими військами тощо. Вперше ця посада з'явилася у Польщі у 1539 р., у Великому князівстві Литовському дещо пізніше. Слід зауважити, що посади гетьмана у Польському королівстві і Великому Князівстві Литовському зазвичай віддавалися представникам впливових князівських родин, у князівстві Литовському — часто нащадкам Рюриковичів і Гедиміновичів, Острозьким, Вишневецьким (з роду яких козацький воєначальник Дмитро Вишневецький), Кішкам (з роду яких козацький полководець Самійло Кішка), Ходкевичам та ін.

==В Україні==
Докладніше: [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D0%B3%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B8_%D1%96_%D0%BA%D0%BE%D1%88%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D0%BE%D1%82%D0%B0%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B8 Українські гетьмани і кошові отамани ], [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD_%D0%BD%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D0%BD%D0%B8%D0%B9 Гетьман наказний ]

Після Люблінської унії для управління регіонами новоствореної Речі Посполитої були засновані три рівнозначні посади гетьманів: коронного польського, литовського та руського (українського). Вони мали права королівських намісників та верховних воєначальників. На утримання українського коронного гетьмана йому виділялось місто Черкаси.

Після утворення 1572 р. українського реєстрового козацького війська (Війська Запорозького Низового) уряд Польсько-Литовської держави козацьким ватажкам надавав звання «старший його Королівської Милості Війська Запорозького». Першим очільником козацтва котрому офіційно було надано титул гетьмана став Богдан Хмельницький[1]. Однак козацькі керівники продовжували вживання титулу гетьмана (К. Косинський, С. Наливайко, Т. Федорович). Повноваження старшини реєстрового козацтва були суттєво обмежені урядом Речі Посполитої, а часто ця посада взагалі скасовувалась. Так, після придушення козацько-селянських повстань 1637–1638 рр. замість старшого було призначено урядового комісара.

Внаслідок відновлення після Національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького 1648–1657 рр. української держави гетьман став її главою. В його руках була зосереджена вся повнота виконавчої, законодавчої та судової влади, він здійснював зв'язки України з іноземними державами, мав значний вплив на церковні справи. Гетьманські укази — універсали, які були обов'язковими для всього населення. Ознаками влади гетьмана були бунчук та булава.

Після Переяславської ради 1654 р. і укладення Березневих статей 1654 р. з Московією розпочалося обмеження повноважень гетьмана. Його формально обирали на генеральній військовій раді на невизначений термін за погодженням із царським урядом.

У XVIII ст.. новообраний гетьман затверджувався в Москві чи Петербурзі й укладав з Росією спеціальний договір (статті).

Гетьман очолював уряд України — генеральну старшину, що разом з полковниками утворювала старшинську раду, яка мала значний вплив на державні справи. Посада гетьмана на Лівобережній Україні існувала до 1764 р. (з перервами у 1722–1727 та 1734–1750 рр.). Резиденція його послідовно знаходилась у мм. Чигирин, Гадяч, Батурин, Глухів. Частина гетьманів була обрана козацькою старшиною, а інші призначалися (польським королем, російським царем, деякі — іншими гетьманами як тимчасовий керівник певної території) — так звані наказні гетьмани.

З 1663 до 1681 р. посада гетьмана існувала також на Правобережній Україні (П. Тетеря, П. Дорошенко, Ю. Хмельницький, М. Ханенко), 1710–1742 рр. гетьманом України в еміграції був Пилип Орлик.

Упродовж квітня — грудня 1918 р. на чолі Української держави стояв Павло Скоропадський, який мав титул гетьмана.

==Вилучення зі вжитку==

Титул гетьмана поступово зникає зі вжитку у зв'язку з суспільними перетвореннями у зазначених вище країнах — Руїною (Потопом) у Речі Посполитій в кінці XVII ст., розпуском Війська Запорозького Низового Катериною II в кінці XVIII ст. тощо. У цих країнах, у зв'язку з зростанням ролі в їхніх військових організаціях людей західноєвропейського й німецького походження все частіше починають вживатись відповідні німецькі назви, зокрема замість титулу гетьман починають вживати титул маршал або фельдмаршал (польовий маршал).

==Ілюстрації==

{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Гетьман1.jpg|x140px]] Український гетьман Богдан Зиновій Хмельницький.
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube| HXOFA0k33vg}}
[https://www.youtube.com/watch?v=HXOFA0k33vg]
{{#ev:youtube| 87sXAzcTums}}
[https://www.youtube.com/watch?v=87sXAzcTums]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2016 року]]

Гетьман

2016-12-06T19:56:09Z

Марченко: /* Медіа */

'''Гетьман, -на, '''''м. ''Гетманъ. ''Без гетьмана військо гине. ''Ном. №751. ''Ей, чи гаразд, чи добре наш гетьман Хмельницький починив, що з ляхами із мостивими панами у Білій Церкві замирив. ''АД. II. 110. Ум. '''Гетьманонько. '''К. ПС. 21.

Гетьман (від нім. Hauptmann, польськ. Hetman — начальник) — назва вищих воєначальників у таких державних і військово-державних утвореннях, як Велике князівство Литовське, Королівство Польське, Річ Посполита Обох Народів та Військо Запорозьке Низове. В умовах сьогодення вживається метафорично у відношенні до сучасних можновладців.

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}
==Медіа==

==Цікаві факти==
Після Люблінської унії для управління регіонами новостворенної Речі Посполитої були засновані три рівнозначні посади гетьманів: коронного польського, литовського та руського (українського). Вони мали права королівських намісників та верховних воєначальників. На утримання українського коронного гетьмана йому виділялось місто Черкаси.
Після утворення 1572 р. українського реєстрового козацького війська (Війська Запорозького Низового) гетьманами стали називати його керівників. Уряд Польсько-Литовської держави всіляко уникав вживання даного титулу і підміняв його виразом «старший його Королівської Милості Війська Запорозького». Однак козацькі керівники продовжували вживання титулу гетьмана (К. Косинський, С. Наливайко, Т. Федорович). Повноваження гетьмана реєстрового козацтва були суттєво обмежені урядом Речі Посполитої, а часто ця посада взагалі скасовувалась. Так, придушення козацько-селянських повстань 1637–1638 рр. замість гетьмана було призначено урядового комісара.
Внаслідок відновлення після Національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького 1648–1657 рр. української держави гетьман став її главою. В його руках була зосереджена вся повнота виконавчої, законодавчої та судової влади, він здійснював зв'язки України з іноземними державами, мав значний вплив на церковні справи. Гетьманські укази — універсали, які були обов'язковими для всього населення. Ознаками влади гетьмана були бунчук та булава.
Після Переяславської ради 1654 р. і укладення Березневих статей 1654 р. з Московією розпочалося обмеження повноважень гетьмана. Його формально обирали на генеральній військовій раді на невизначений термін за погодженням із царським урядом.
У XVIII ст.. новообраний гетьман затверджувався в Москві чи Петербурзі й укладав з Росією спеціальний договір (статті).
Гетьман очолював уряд України — генеральну старшину, що разом з полковниками утворювала старшинську раду, яка мала значний вплив на державні справи. Посада гетьмана на Лівобережній Україні існувала до 1764 р. (з перервами у 1722–1727 та 1734–1750 рр.). Резиденція його послідовно знаходилась у мм. Чигирин, Гадяч, Батурин, Глухів. Частина гетьманів була обрана козацькою старшиною, а інші призначалися (польским королем, російським царем, деякі — іншими гетьманами як тимчасовий керівник певної території) — так звані наказні гетьмани.
З 1663 до 1681 р. посада гетьмана існувала також на Правобережній Україні (П. Тетеря, П. Дорошенко, Ю. Хмельницький, М. Ханенко), 1710–1742 рр. гетьманом України в еміграції був Пилип Орлик.
Упродовж квітня — грудня 1918 р. на чолі Української держави стояв Павло Скоропадський, який мав титул гетьмана.

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

Тлумачення слова у сучасних словниках

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]
[[Категорія:Ге]]

==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===

ГЕ́ТЬМАН - 1. В XVI ст. — виборний ватажок козацького війська Запорізької Січі, з XVII ст. до 1764 р. — начальник козацького війська та верховний правитель України. Найвищою військово-адміністративною і судовою владою на Україні, яка замінила вигнану в ході війни [1648 р.] польську шляхетську владу, була влада гетьмана і генеральної старшини при ньому (Історія УРСР, I, 1953, 240); Не вернуться запорожці, Не встануть гетьмани, Не покриють Україну Червоні жупани (Тарас Шевченко, I, 1951, 58); * У порівняннях. Низько насува [Михайло] шапку чорну на чорні брови і походжає, сам оддалік, як гетьман поперед ворогом (Марко Вовчок, I, 1955, 338).
2. Головнокомандуючий збройними силами Польсько-Литовської держави в XVI — XVIII ст.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 58.

==Чехія==
Назва гетьман походить з Чехії, з часів повстань таборитів і гуситів (XV ст.), можливо від германського «гауптман» (ватажок) чи турського «отаман». Вперше гетьманом тут називають відомого воєначальника Івана (Яна) Жижку.

Після адміністративної реформи 2000 року, що поділила Чеську Республіку на краї, гетьманом стали називати главу краю (чеськ. Krajský hejtman).

==Польща. Литва==

Докладніше: [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD_%D0%B2%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D0%B9 Великий гетьман коронний], [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD_%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D0%B9 Гетьман польний коронний].

З 2-ї пол. XV століття — командувач збройних сил. Початково гетьман призначався королем лише на час воєнних дій, надалі — з 1503 р. посада гетьмана великого коронного (гетьмана великого королівського), згодом гетьмана великого литовського, стала постійною, а з 1581 р. — довічною. З 1527 р. гетьмани вважалися найвищими військовими керівниками. Їхніми помічниками були гетьмани (відповідно коронний та литовський) польні («польові» — як військова посада це приблизно відповідало посаді Field Marshal, фельдмаршал), що займалися, зокрема, організацією постачання війська, розвідкою, керували найманими військами тощо. Вперше ця посада з'явилася у Польщі у 1539 р., у Великому князівстві Литовському дещо пізніше. Слід зауважити, що посади гетьмана у Польському королівстві і Великому Князівстві Литовському зазвичай віддавалися представникам впливових князівських родин, у князівстві Литовському — часто нащадкам Рюриковичів і Гедиміновичів, Острозьким, Вишневецьким (з роду яких козацький воєначальник Дмитро Вишневецький), Кішкам (з роду яких козацький полководець Самійло Кішка), Ходкевичам та ін.

==В Україні==
Докладніше: [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D0%B3%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B8_%D1%96_%D0%BA%D0%BE%D1%88%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D0%BE%D1%82%D0%B0%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B8 Українські гетьмани і кошові отамани ], [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD_%D0%BD%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D0%BD%D0%B8%D0%B9 Гетьман наказний ]

Після Люблінської унії для управління регіонами новоствореної Речі Посполитої були засновані три рівнозначні посади гетьманів: коронного польського, литовського та руського (українського). Вони мали права королівських намісників та верховних воєначальників. На утримання українського коронного гетьмана йому виділялось місто Черкаси.

Після утворення 1572 р. українського реєстрового козацького війська (Війська Запорозького Низового) уряд Польсько-Литовської держави козацьким ватажкам надавав звання «старший його Королівської Милості Війська Запорозького». Першим очільником козацтва котрому офіційно було надано титул гетьмана став Богдан Хмельницький[1]. Однак козацькі керівники продовжували вживання титулу гетьмана (К. Косинський, С. Наливайко, Т. Федорович). Повноваження старшини реєстрового козацтва були суттєво обмежені урядом Речі Посполитої, а часто ця посада взагалі скасовувалась. Так, після придушення козацько-селянських повстань 1637–1638 рр. замість старшого було призначено урядового комісара.

Внаслідок відновлення після Національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького 1648–1657 рр. української держави гетьман став її главою. В його руках була зосереджена вся повнота виконавчої, законодавчої та судової влади, він здійснював зв'язки України з іноземними державами, мав значний вплив на церковні справи. Гетьманські укази — універсали, які були обов'язковими для всього населення. Ознаками влади гетьмана були бунчук та булава.

Після Переяславської ради 1654 р. і укладення Березневих статей 1654 р. з Московією розпочалося обмеження повноважень гетьмана. Його формально обирали на генеральній військовій раді на невизначений термін за погодженням із царським урядом.

У XVIII ст.. новообраний гетьман затверджувався в Москві чи Петербурзі й укладав з Росією спеціальний договір (статті).

Гетьман очолював уряд України — генеральну старшину, що разом з полковниками утворювала старшинську раду, яка мала значний вплив на державні справи. Посада гетьмана на Лівобережній Україні існувала до 1764 р. (з перервами у 1722–1727 та 1734–1750 рр.). Резиденція його послідовно знаходилась у мм. Чигирин, Гадяч, Батурин, Глухів. Частина гетьманів була обрана козацькою старшиною, а інші призначалися (польським королем, російським царем, деякі — іншими гетьманами як тимчасовий керівник певної території) — так звані наказні гетьмани.

З 1663 до 1681 р. посада гетьмана існувала також на Правобережній Україні (П. Тетеря, П. Дорошенко, Ю. Хмельницький, М. Ханенко), 1710–1742 рр. гетьманом України в еміграції був Пилип Орлик.

Упродовж квітня — грудня 1918 р. на чолі Української держави стояв Павло Скоропадський, який мав титул гетьмана.

==Вилучення зі вжитку==

Титул гетьмана поступово зникає зі вжитку у зв'язку з суспільними перетвореннями у зазначених вище країнах — Руїною (Потопом) у Речі Посполитій в кінці XVII ст., розпуском Війська Запорозького Низового Катериною II в кінці XVIII ст. тощо. У цих країнах, у зв'язку з зростанням ролі в їхніх військових організаціях людей західноєвропейського й німецького походження все частіше починають вживатись відповідні німецькі назви, зокрема замість титулу гетьман починають вживати титул маршал або фельдмаршал (польовий маршал).

==Ілюстрації==

{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Гетьман1.jpg|x140px]] Український гетьман Богдан Зиновій Хмельницький.
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube| HXOFA0k33vg}}
[https://www.youtube.com/watch?v=HXOFA0k33vg]
{{#ev:youtube| 87sXAzcTums}}
[https://www.youtube.com/watch?v=87sXAzcTums]

Їздець

2016-12-06T19:55:25Z

Марченко: /* Медіа */

'''Їзде́ць, -дця́, '''''м. ''Ѣздокъ. К. ЧР. 92. ''Вчора увечері приїхав їздець. ''МВ. І.
[[Категорія:Із,Їз]]

==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===

ЇЗДЕ́ЦЬ - той, хто їде верхи; верхівець, вершник (у 1 знач.). Їздець під'їхав.. і скочив в коня (Панас Мирний, I, 1954, 70); Другий їздець — то була молода, гарна дівчина (Іван Франко, VI, 1951, 58); Кінь зробив великий стрибок — наче хотів скинути їздця (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 577);
// Той, хто добре їздить верхи. Переможний їздець.. Десять вже взяв нагород і заквітчався вінком (Микола Зеров, Вибр., 1966, 335); В 17—18 років Амангельди був неперевершений в тургайському степу їздець і мисливець (Олекса Десняк, II, 1955, 493).

2. Фахівець, який тренує рисистих коней на іподромах, кінних заводах. Запрягають у робочу качалку троє: один тримає лоша, а двоє одягають збрую. Потім їздець бере віжки і йде ззаду (Конярство, 1957, 110)

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Їздець1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Їздець2.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube| QQuyYPJXOnM}}
[https://www.youtube.com/watch?v=QQuyYPJXOnM ]

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2016 року]]

Жартувати

2016-12-06T19:54:56Z

Марченко: /* Ілюстрації */

'''Жартува́ти, -ту́ю, -єш, '''''гл. ''1) Шутить. ''З Богом нічого жартувати. ''Ном. ''Москаль любить жартуючи, жартуючи кине. ''Шевч. 65. 2) Проявлять любовныя ласки. ''Жартувала дівчина до зорі, поки стало видно вже на дворі: «Іди, іди, козаченьку, додому, не хвалися, серденько, нікому. ''Нп. ''Коли любиш люби дуже, а не любиш не жартуй же! ''Мет. 69. ''Стала вона ночувать коло його, він давай з нею жартувать. ''Рудч. Ск. І. 211.
[[Категорія:Жа]]

===[https://uk.wiktionary.org/wiki Матеріал з Вікісловника]===

==Морфологічні та синтаксичні властивості==

Дієслово.

Корінь: --

==Вимова==

Шаблон:жартувати

==Семантичні властивості==

дієслово недоконаного виду, може вживатися як з додатком, так і без нього

==Значення==
говорити або робити що-небудь дотепно, веселитися, смішити когось; приваблювати когось, залицятися; бавитися, перев. з дітьми ◆ Тяжко з горем в серці Жартувати і сміятись. Іван Франко
говорити або робити щось несерйозно, необдумано, необережно ◆ На обличчі сержанта не можна було вгадати — жартує він, чи говорить серйозно. О. Гончар
вказувати на смішні риси кого-, чого-небудь, сміятися з когось, чогось, насміхатися, глузувати. ◆ В академії студенти через ці пружки жартували з Балабухи. І. Нечуй-Левицький

==Синоніми==
веселитися, бути несерйозним,
підсміюватися, піджартовувати; брати на сміх (глум)
кпити, ♦ дерти лаха (з кого)

==Споріднені слова==

іменники: жарт
прикметники: жартівливий
прислівники: жартівливо

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Жартувати1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Жартувати2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Жартувати3.jpg|x140px]]
|}
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2016 року]]

Живчик

2016-12-06T19:45:59Z

Марченко: /* Джерела та література */

'''Живчик, -ка, '''''м. ''1) Ум. отъ '''живець 2 — 5. '''2) Рѣзвый мальчикъ. ''Веселий (або стрибкий) як живчик. ''Ном. № 8470.
[[Категорія:Жи]]

==Сучасні словники==
ЖИ́ВЧИК, а, ч.

1. Жилочка на людському тілі, в якій відчувається пульсування крові. Спазма перещіпнула голос. Коло ока б’ють живчики. Я зараз заплачу (Коцюб., II, 1955, 260); Над водолазом схилився лікар і намацав на руці живчик (Трубл., II, 1955, 500); * Образно. Не знаю, хто з нас назвав ящірку душею каміння, живчиком, що вічно б’ється в важкій і нерухомій масі (Коцюб., II, 1955, 290); * У порівн. Марійка.. без усяких церемоній кинулась до Івана, жвава й рухлива, як живчик (Кол., Терен.., 1959, 65).
[[Файл:Живчики1.jpeg|міні]]
2. ірон. Про вертлявого, рухливого чоловіка легковажної вдачі. Не один живчик скручувався від поводу очей Мелашки! (Кв.-Осн., II, 1956, 310).

3. біол. Чоловіча статева клітина; сперматозоїд. При збільшенні в 150-300 разів у краплині нормального сім’я видно безліч рухливих сім’яних клітин — живчиків, або сперміїв (Наука.., 10, 1958, 39).
[[Файл:Open-uri20130601-13628-1dw69qq.jpeg|міні]]
==Інше значення==

Прізвище Живчик веде свій початок від аналогічного прізвиська. Прізвисько Живчик, за однією з версій, походить від прикметника «живий» - «рухливий, енергійний». Ймовірно, прізвисько відображало особливості характеру і поведінку засновника фаміліі.Согласно іншою гіпотезою, основою для прізвиська послужило українське «живучка» - «рід трав'янистих рослин родини губоцвітих». До введення на Русі християнства наречення дитини прізвиськом, що представляє собою назву тварини або рослини, було дуже поширеною традицією. Це відповідало поганським уявленням людини про світ. Давньоруський людина, яка жила за законами природи, сам уявляв себе частиною природи. Тому даючи дитині таке прізвисько, як Живчик, батьки хотіли, щоб природа сприймала дитину як свого, щоб до нього перейшли ті корисні якості, якими наділений обраний представник рослинного або тваринного світу.

«Живчик» - марка прохолодних, безалкогольних соковмісних напоїв, що належить українській компанії ЗАТ «Оболонь», що випускається з 1999 року [1].

Спочатку був безалкогольний сильногазований напій з яблучним смаком, створений на основі артезіанської води, концентрованого яблучного соку та настоянки ехінацеї пурпурової. Зараз асортиментна лінійка продуктів марки «Живчик» представлена наступними смаками: «Живчик з соком яблука», «Живчик з соком яблука негазований», «Живчик зі смаком вишні» (містить вишневий сік і екстракт шипшини), «Живчик зі смаком лимона», « Живчик зі смаком груші »(містить грушевий сік і екстракт шипшини) і« Живчик зі смаком вишні негазований »,« Живчик уник »(що містить фруктозу замість глюкози) і живчик з апельсиновим соком [2].

Випускається в ПЕТ пляшках об'ємом 0,5, 1, 2 і 2,5 літра, а також в алюмінієвих банках об'ємом 0,33 і 0,5 л [3]

==Ілюстрації==

[[Файл:Живчик хлопець.jpeg|міні]]

[[Файл:Запальний.jpg||центр]]

[[Файл:Живчик.jpeg|міні|центр]]

==Медіа==

{{#ev:youtube|c95Nkwx6gPc}}

{{#ev:youtube|rc6vOnRg7zc&t=38s}}
==Джерела та література==
[http://ukrlit.org/slovnyk/%D1%85%D0%B2%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%BB%D1%8F Словник Укр.літ Org]

[http://grinchenko.org.ua/index/word/khvasolja Словник Б.Д.Грінченка]

[http://slovopedia.org.ua/29/53402/12852.html Словопедія]

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2016 року]]

Пиворобниця

2016-12-06T19:45:03Z

Марченко: /* Джерела та література */

[[Категорія:Пи]]

== Пиворобниця ==

пиворобниця
-і, ж., заст.
Пивоварня, броварня.
== Сучасні словники ==

'''Пиворо́бниця, -ці, '''''ж. ''Пивоваренный заводъ. ''Ой загули да чмелі в горі, пивовари в пиворобниці. ''Рк. Макс.
== Етимологія ==
Походить від пиво + варити;

далі від праслав. * Pivo, від кіт. в числі іншого відбулися: ін-рос., церк.-слав. пиво (грец. πῶμα, πόσις), рос., укр. пиво, болг. пиво, сербохорв. пі̑во, словенська. рívо, чеськ., словацькою. рivо, польск., ст.-калюж., н.-калюж. рiwо. Від пити; пор. фрак. πῖνος, πῖνον ̇ ὁ κρίθινος οἴνος (Аристіт. у Афін.). Невиправдано порівняння з др.-інд. рīvаs пор. р. «Жир», Авести. рīvа-, грец. πῖαρ «жир», πίων, πίειρα, πῖον «жирний». Чи не доведено слав. походження Нов.-ст.-ньому. Вiеr «інво», Готського. * Bius, нібито з * рivо (рід. * Pivese). Використано дані словника М. Фасмера; см. Список літератури .;

далі від праслав. * Variti, далі до праіндоевр. * uerh
== Історія ==

Пивоваріння є одним з найдревніших виробництв. За клинописами вчені встановили, що в Стародавньому Вавилоні варили пиво за 7000 років до н.е. Там було відомо 16 сортів хмільного напою, а основною сировиною для пивоваріння були ячмінний солод і пшениця. Існували навіть спеціальні законоположення, що визначали вміст екстракту в пиві та ціну напою.

А в Єгипті знайдено пам’ятки, які вказують, що пиво там варили вже в 2800 році до н.е. Настінний живопис, який відноситься до 2600-2190 рр. до н.е., показує процес приготування пива. Древні єгиптяни знали немало сортів пива, починаючи від звичайного ячмінного, темного, світлого м’якої консистенції, світлого з якнайтоншим ароматом і звичайного пива з суміші різних видів солоду і закінчуючи пивом, для приготування якого використовувався пшеничний солод.

Популярний вислів «пиво – рідкий хліб» знали вже в Давньому Єгипті та Вавілоні. Випічка хліба та пивоваріння в Єгипті були тісно пов’язані, оскільки пиво варили тоді з солодового хліба, підсмаженого або підсушеного на сонці.

Єгиптяни вважали, що навики пивоваріння передав людям бог урожаю та підземного світу Осиріс. Пиво в Давньому Єгипті називалося пелузійським напоєм, на ім’я міста Пелузій у гирлі Нила, головного тодішнього центру пивоваріння, де варилося найкраще пиво.

Таким чином, пивоваріння, яке зародилося в Древньому Вавілоні, поширилося в Древньому Єгипті, Персії, Греції, Римі, Іспанії, Франції та інших країнах Європи, а також серед народів, які населяли Кавказ.

[[Файл:Пиво.jpeg|міні|центр]]
У Середньовічній Європі в містах стали з’являтися майстри-пивовари, які спеціалізуються на виготовленні пива різних сортів. У Германії особливу популярність здобули сорт пива під назвою «бік» (з Мюнхена) і «мумме» (з Брауншвейга). Знаменитий англійський «портер» з’явився в 1770 р.

Пивоваріння на Русі має давні традиції. Згадки про «перевар» — досить міцний напій, який готували наші предки з пива та меду, — зустрічаються вже в древніх літописах. За часів Івана III пиво разом з хлібним вином продавалося в царських шинках.
[[Файл:Пиворобня.jpeg|міні|праворуч]]
Проте, не дивлячись на те, що виробництво пива здійснювалося в досить великих масштабах, успіх його залежав від випадку або мистецтва майстра, який володів багатолітнім досвідом. Про роль мікроорганізмів у перетворенні органічних речовин стало відомо лише в XIX ст. Науковими дослідженнями було доведено, що збудниками бродіння пивного сусла є певні дріжджові гриби і що бродіння є біокаталітичним процесом, який протікає всередині дріжджових клітин. Питання бродіння були ґрунтовно досліджені, що незабаром дало свої плідні результати як в науці, так і в техніці. Вже в першій половині XIX століття в технології пивоваріння відбувається докорінна зміна: на пивоварних заводах починає впроваджуватися метод низового бродіння. З часом способи виробництва пива змінюються та вдосконалюються. Високий рівень сучасної технології досягнуто завдяки розвитку як технічної мікробіології і біохімії, так і енергетики.

==Цікаві факти==

* Слов’яни готували цей напій ще до формування Київської Русі. Але їх «фірмовий» рецепт полягав у використанні замість ячменю проса. Такому пиву вони дали ім’я «олуй» або «оловіна». І лише на початку 10-го століття ячмінний напій щільно увійшов в слов’янське життя, витеснув тим самим слабкоалкогольний просяний винахід і принісши з собою нову назву рідини «пиво» (від слова «пити»).
*
* Згадки про пиво зустрічаються і в месопотамських, і давньоєгипетських джерелах. Так, істориками був виявлений той факт, що в Єгипті під час будівництва пірамід робітникам видавали разом з їжею ще й пивні напої, іменовані «хек».
*
* А в музеї Філадельфії сьогодні можна побачити унікальну золоту соломинку, яку археологи знайшли на території колишньої Месопотамії. Вчені стверджують, що це ціна належала багатій жінці Пу Абі, яка використовувала соломинку, щоб пити пиво.
* * Якою має бути пивна піна? Якщо пиво дійсно якісне, пінна шапка повинна триматися не менше п'яти хвилин і бути не тонше чотирьох сантиметрів. У Чехії є навіть спеціальний "тест" для пивної шапки: вважається, що піна "правильного" пива повинна утримувати покладену на неї чеську монетку.
*
* * Копенгагенський університет провів дослідження щодо впливу музики на процес засвоєння пива. З'ясувалося, що міцні темні сорти слід пити під музику високої тональності, а легкі світлі - під мелодії на низьких тонах. Викладач музичної школи у Філадельфії П. Чейчер склав "Пивну симфонію". Музичні теми подано в цьому творі звуками ... пива, яке наливають у різну посуду: керамічну, скляну, залізну. Любителям пива така музика до душі. А ось музичні критики симфонію не схвалили. "Професор явно розуміється на пиві краще, ніж в музиці", - заявили вони. Існує й інша "пивна" симфонія. Її автор - професор консерваторії в Лос-Анджелесі П. Чихару.
* Гральні інструменти - пивні пляшки, кружки і саме пиво.
*
* * Починаючи з давніх шумерів, лікарі прописували полоскання рота і вживання всередину теплого пива для лікування зубного болю. У середні століття пиво вживали для вигнання каміння з нирок і для лікування виснаження як фізичного, так і духовного; розтирали стомлені ноги пивом після дальньої дороги. У XVI столітті знаменитий Парацельс лікував хвороби печінки папоротниковим пивом, а захворювання дихальних шляхів пивом з шавлії. Як маски і натирання пиво використовувалося в середньовічній косметології для омолодження шкіри.
== Ілюстрації[ред.] ==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"|
[[Файл:Пивоварня.jpg|міні|Пиворобниця]]

|}
[[Файл:Litovel-brewery-past.jpg|міні]]

==Медіа==

{{#ev:youtube|4-AWzlUQ_Wk}}
{{#ev:youtube|vKtHuF6HzTk}}

==Джерела та література==
[http://ukrlit.org/slovnyk/%D1%85%D0%B2%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%BB%D1%8F Словник Укр.літ Org]

[http://grinchenko.org.ua/index/word/khvasolja Словник Б.Д.Грінченка]

[http://slovopedia.org.ua/29/53402/12852.html Словопедія]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2016 року]]

Лизун

2016-12-06T19:44:07Z

Марченко: /* Цікаві факти */

'''Лизун, -на, '''''м. ''1) Лижущій. 2) Подлиза, льстецъ. ''Стали мужики лизуни добриться до панів. ''Волч. у. 3) Миѳическое существо, въ образѣ большого звѣря, живущее въ лѣсахъ и пожирающее людей. Чуб. І. 193.
[[Категорія:Ли]]

==Сучасні словники==
ЛИЗУ́Н, а́, ч., зневажл.

1. Той, хто любить лизатися (у 2 знач.).

2. перен. Те саме, що лизоблю́д. — Що ж то ти робиш? — Не бач? Не відчиняють гемонські панські лизуни. Не пускають по волі — увійдемо силою (Мирний, IV, 1955, 187); В повітрі заблищали шаблі і кулаки, почулася лайка..— Ах ти, панський лизуне! — Хлопська пико! (Тулуб, Людолови, II, 1957, 488).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 484.
==Інші значення==
'''-Засіб для чищення клавіатури'''
Останнім часом в інтернеті з’явився новий тренд – чистка електроніки за допомогою спеціальної слизу. Цей липкий інструмент рекламується як відмінний засіб для видалення пилу і бруду з клавіатур, модемів та ін Звичайно, відразу ж знайшлися умільці, готові поділитися власним рецептом виготовлення такого «лизуна». Тим не менш, не всі вони ефективні, а деякі навіть можуть заподіяти шкоду електроніці
Спосіб приготування чистячої слизу («лизуна»)

Інгредієнти:

1 ½ склянки теплої води;
¼ Склянки бури (тетраборату натрію, известент також як “borax”) для прання;
140 г клею ПВА;
Харчовий барвник (за бажанням).
Інструкція:

* В 1 склянку теплої води додайте буру і помішуйте до її повного розчинення;
* Окремо змішайте решту ½ склянки води, клей і кілька крапель харчового барвника;
* Додайте в отриману суміш воду з бурою і перемішувати до отримання однорідної маси;
* Розминайте масу протягом декількох хвилин, поки матеріал не стане нагадувати пластилін;
* Якщо маса липне до рук, або з неї неможливо сформувати кульку, додайте ще кілька столових ложок бури. Ні в якому разі не використовуйте очищувальну слиз, якщо її можна скачати в кульку
Лизун- мультиплікаційний персонаж, смішний привид. Герой мультсеріалу "Мисливці на привидів"
Про мультсеріалі: Мультфільм про те як команда експертів у складі чотирьох докторів і вчених організували в покинутій пожежної частини фірму по боротьба з привидами. Разом зі сміливою секретаркою Жанін і смішним привидом Лизун вони оберігають Нью-Йорк від нападів привидів, раз у раз виникають в різних куточках великого міста.

'''Лизун'''- желеподібна іграшка для дітей віком від 4 до 18 років. Виготовляється як у домашніх умовах так і у масовому виробництві.
Історія такої незвичайної іграшки, як лизун, почалася в США в 1976 році. З тих пір вона не втрачає популярності і відома у всьому світі. У нашій країні повальне захоплення Лизун почалося в середині 90-х років, що неабияк дратувало дорослих, адже від подібних ігор з желеподібний «вихованцем» на стінах нерідко залишалися складні плями
Така іграшка дуже швидко псується - на неї впливають перепади температури, сухість і вологість повітря, пил і сміття. Але якщо знати, як доглядати за Лизун, можна продовжити їхнє життя на дуже довгий час

'''Як робити?'''
На жаль, зараз не скрізь можна купити таку чудову іграшку. Але вихід є: дізнайтеся, як робити домашнього Лизуна. Найпростіший рецепт його виготовлення містить в складі клей ПВА, воду, барвник і розчин бури. Щоб зробити Лизуна, беремо ємність, в якій будемо змішувати інгредієнти. Для початку виливаємо в неї клей і додаємо барвник, розчинений у склянці води.Ретельно перемішуємо до отримання потрібного кольору. Потім вливаємо поступово кілька флаконів розчину бури, поки суміш не придбає необхідну щільність і еластичність. Тепер її можна перекласти в пакет і трохи пом'яти.Готову іграшку потрібно викласти на аркуш паперу і дати їй трохи полежати.

'''Як зробити Лизуна без ПВА?'''
Для цього можна, наприклад, використовувати желатин і пластилін. З желатину необхідно зробити желе за звичайною інструкції на пачці, а потім додати до нього розчинений у воді на повільному вогні пластилін. Суміш потрібно вимішати, а потім дати постояти. Такий лизун буде недовговічний, але зате зробити його дуже просто.
==Ілюстрації==
[[Файл:Лизун.jpeg|міні|Мультиплікаційний герой]]

==Медіа==
{{#ev:youtube|hjYlyTnRuek }}
{{#ev:youtube|F-90utQhWl8}}
==Джерела та література==
[http://ukrlit.org/slovnyk/%D1%85%D0%B2%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%BB%D1%8F Словник Укр.літ Org]

[http://grinchenko.org.ua/index/word/khvasolja Словник Б.Д.Грінченка]

[http://slovopedia.org.ua/29/53402/12852.html Словопедія]

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2016 року]]

Ханство

2016-12-06T19:40:56Z

Марченко: /* Ілюстрації */

[[Категорія:Ха]]

==Словник Грінченка==
'''Ханство, -ва, '''''с. ''Ханство. Шейк.
==Словник української мови==
ХА́НСТВО, а, сер.
1. Титул і права хана.
2. Країна, керована ханом. В шістнадцятому столітті татарські ханства втратили свою самостійність (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 23); Утворення під кінець XVIII ст. трьох середньоазіатських ханств — Бухари, Хіви й Коканду — було одним з важливих етапів на шляху до політичного об'єднання Середньої Азії, роздрібненої перед тим на безліч ворогуючих феодальних володінь (Історія СРСР, II, 1957, 163); * Образно. Колись тут жив куркуль Обруч. А зараз володарює Карпо. Нині це його ханство (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 383)

==ОРФОГРАФІЧНИЙ СЛОВНИК==
ханство - іменник, середній рід, неістота, II відміна
==Словник іншомовних слів==
ХАНСТВО ханство; с. 1. Володіння хана, країна, що нею управляє хан. 2. Влада хана.
==Вікіпедія==
Ханство або каганат - державне утворення або територія, керована ханом

==Цікаві факти==
Після смерті Чингісхана Монгольська імперія була поділена на чотири частини, по числу спадкоємців. До середини XIII століття Імперія складалася з чотирьох ханств: Золотої Орди; Держави Хулагуидов, керованого ільханов; Чагатайський улус в Центральній Азії і Великого ханства в Східній Азії. Все ханства спочатку перебували в підпорядкуванні правителя Великого ханства, однак після смерті Хубілая (одна тисяча двісті дев'яносто чотири) влада Великого хана (кагана) стала суто номінальною. До початку XVI століття всі чотири ханства вже перестали існувати, а на їх місці утворилося безліч дрібних ханств (Астраханське, Бухарское, Казанське, Кокандское, Кримське, Самаркандське, Ташкентський, Хівинське). Довгий час вони представляли загрозу оточуючим державам, але з часом увійшли до складу Російської держави. Останнім впала Кокандское ханство в 1876 рік
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #cccsolid; border-bottom:5px #cccsolid; text-align:center"
|- valign="top"

|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Why-did-the-kievan-state-decline.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Vid-na-kremlya-pri-ivane-groznom.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube| 6N8u-wm80HY&list=PLDOjq66WAuW0YVmkmt-yRJQgLQh7N7FfG}}
[https://www.youtube.com/watch?v=6N8u-wm80HY&list=PLDOjq66WAuW0YVmkmt-yRJQgLQh7N7FfG]
{{#ev:youtube| HKsT0a7k840}}
[https://www.youtube.com/watch?v=HKsT0a7k840]
==Джерела==
[http://sum.in.ua/s/khanstvo]
[http://www.slovnyk.ua/?swrd=%F5%E0%ED%F1%F2%E2%EE&x=0&y=0]
[http://hohlopedia.org.ua/slovnyk_inshomovnyk_sliv/search/?word=%F5%E0%ED%F1%F2%E2%EE&select=slovnyk_inshomovnyk_sliv]
[https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE]

Чар

2016-12-06T19:40:37Z

Марченко: /* Ілюстрації */

[[Категорія:Ча]]
==Грінченківський словник==
'''Чар, -ру, '''''м. ''Волшебное зелье. ''Як поїхав козаченько яром, перелита доріженька чаром. ''Грин. III. 276. Во мн. ч.: '''чари '''— также еще и чары, колдовство, волшебство. Чуб. І. 94. ''Ми його ''(капшучок) ''кочергою вигорнули із комори, думаючи, що то які чари. ''Рудч. Ск. II. 144. ''Дала вона якесь дання йому, якісь чари чарувала. ''МВ. ГІ. 142. ''А в мене чари, чари готові: білеє личенько і чорні брови. ''Мет. 6. Ум. '''Чароньки. '''''Мабуть я у тебе чароньків наївся. ''Рудч. Чп. 181. ''Що в мене чароньки чорнії брівоньки. ''Чуб. V. 221.

==Словник української мови==
ЧАР, у, чол.
1. заст. Чари (у 1 знач.). Як поїхав козаченько яром, — перелита доріженька чаром (Словник Грінченка); — Суміш вона, приготує і зілля підсипле в неї, Тільки тебе не здолає той чар, — того не допустить Зілля, що дам я тобі, чарівне (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 180); І заворушились по темних нетрях між берегами, між очеретами та болотами сиві, волохаті сни та обмари, захитали тінями й валом повалили на села всі дороги й шляхи переливати чаром (Степан Васильченко, I, 1959, 228); *У сюрівн. Немов якимось чаром повіяло на тварину од ясних очей [Штефапа] — вона полохливо закліпала безвійними очима (Степан Васильченко, II, 1959, 8).
2. перен. Те саме, що чари 3. Довкола пішоходів повно було того могучого чару літньої гірської природи, запаху, зелені, свіжості, тепла, кукання, шелесту (Іван Франко, III, 1950, 16); Всі вони [бійці] разом і кожний зокрема нагадували йому синів не зовнішніми своїми рисами, мабуть, а тим всезагальним чаром, що властивий рано змужнілій юності (Леонід Первомайський, Атака.., 1946, 105); Ти [пісне] словом ніжним колисковим Благословляла нас, дітей. Ми в тебе вчились чару мови Пізнать звучання золоте (Ростислав Братунь, Грудка.., 1962, 11); Пішов я до нього [М. В. Лисенка]: — Чолом, наш кобзарю! Спасибі тобі, український співаче, за славні пісні, що у них стілько чару, за серце твоє, молоде і гаряче! (Осип Маковей, Вибр., 1954, 380); Гучні оплески вкрили останні слова юного промовця. Аплодували всі, — такий великий чар був його незвичайної казки (Петро Колесник, Терен.., 1959, 170)

==ОРФОГРАФІЧНИЙ СЛОВНИК==
чар - іменник, чоловічий рід, неістота, II відміна
==Вікіпедія==
Також часто помилково приймають за рослину, Чара, насправді просунута водорості. Екологічні переваги включають в себе забезпечення продовольством для обох видів риб і водоплавних птахів. Він також допомагає стабілізувати донних відкладень. Хоча це може підвищити якість води, Чара може стати проблематичним через його характерною швидкого зростання. У таких випадках, це зменшує середовище проживання для риб і може здійснювати розважальні заходи. Чара має легко впізнаваний мускусний запах. Це сіро-зелений колір і не буде доступний широкому з'явилися. Він кільчасте, циліндричні гілки приблизно з 6 до 16 маленьких гілочок. Це піщана і хрустким на дотик.

==Цікаві факти==
Як відомо "Чар"- це зілля в популярній культурі
Згадується в літературі, насамперед жанру фентезі, наприклад в романі Дж. К. Роулінг Гаррі Поттер.
У музиці, наприклад пісні Бориса Гребенщикова «Що нам робити з п'яним матросом» з альбому «Лошадь белая» 2008 р
У фільмі: Астерікс і Обелікс
а також у багатьох комп'ютерних іграх.
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #cccsolid; border-bottom:5px #cccsolid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:CharaFragilis.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Helloween-40.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Hqdefault.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube| bUHBa7UdXDc}}
[https://www.youtube.com/watch?v=bUHBa7UdXDc]

==Джерела==
[http://sum.in.ua/s/char]
[http://www.slovnyk.ua/?swrd=%F7%E0%F0&x=0&y=0]
[http://appliedaquaticmgmt.com/species/chara-muckgrass/#.WERpchqLRdg]

Гребінка

2016-12-06T19:39:18Z

Марченко: /* Ілюстрації */

'''Гребінка, -ки, '''''ж. ''1) Гребенка для расчесыванія льна, конопли, шерсти. Вас. 200. Чуб. І. 114. Чуб. VII. 409. ''Виносить вона.... гребінку, що коноплі чешуть. ''Грин. II. 346. 2) У ткущихъ ковры: «небольшая зубчатая гребнеобразная деревянная колотушка, которою присаживаютъ нити утка ковра по мѣрѣ выполнены рисунка». Вас. 171. 3) '''= Решітка 5. '''Шух. І. 167. 4) Родъ орнамента въ писанкѣ. МУЕ. I. 190. Ум. '''Гребіночка. '''
[[Категорія:Гр]]
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
ГРЕБІ́НКА, и, жін.
1. Довгаста пластинка з зубцями для розчісування волосся, куделі і т. ін. Дістала [Маруся] з-за припічка гребінку й кусочок одбитого дзеркальця, .. стала розплітати свої грубі коси (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 32); Вона, подала широку надщерблену гребінку, якою мичуть у селах клоччя (Микола Олійник, Леся, 1960, 53); * Образно. Сонце вже сховалося за синюватою гребінкою пралісу (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 229); * У порівняннях. Лушпиння застрявало в бороді, яку він час од часу розчісував пальцями, мов гребінкою (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 135).
♦ Стригти (постригти) [всіх] під одну гребінку — зрівнювати всіх у якому-небудь відношенні, підводити під один рівень. Володимирові стало соромно за тих незграбних торговельників та постачальників, які за своїм бюрократичним правилом всіх людей готові постригти під одну гребінку (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 239).
2. Пристрій чи інструмент у вигляді довгастої пластинки з рядом зубців на один бік. Зрізування ґрунту.. провадять гребінкою [бульдозера] для того, щоб не допустити перевантаження трактора (Довідник сільського будівельника, 1956, 146).

===[http://slovopedia.org.ua "Словопедія" ]===
Тяжко підібрати. Говорити 1. (усно повідомляти що-небудь) вести мову (річ); (голосно висловлюватися, переходячи на крик) здіймати голос; (починати говорити) здіймати річ; заводити мову; (продовжувати говорити) вести далі; (говорити скупо, нехотя) ронити слово (слова); (промовляти швидко, часом недба...

===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]=== ГРЕБІ́НКА, и, ж.
1. Довгаста пластинка з зубцями для розчісування волосся, куделі і т. ін. Дістала [Маруся] з-за припічка гребінку й кусочок одбитого дзеркальця, .. стала розплітати свої грубі коси (Григ., Вибр., 1959, 32); Вона подала широку надщерблену гребінку, якою мичуть у селах клоччя (М. Ол., Леся, 1960, 53); * Образно. Сонце вже сховалося за синюватою гребінкою пралісу (Руд., Остання шабля, 1959, 229); * У порівн. Лушпиння застрявало в бороді, яку він час од часу розчісував пальцями, мов гребінкою (Шиян, Гроза.., 1956, 135).
◊ Стри́гти (постри́гти) [всіх] під одну́ гребі́нку — зрівнювати всіх у якому-небудь відношенні, підводити під один рівень. Володимирові стало соромно за тих незграбних торговельників та постачальників, які за своїм бюрократичним правилом всіх людей готові постригти під одну гребінку(Руд., Вітер.., 1958, 239).
2. Пристрій чи інструмент у вигляді довгастої пластинки з рядом зубців на один бік. Зрізування грунту.. провадять гребінкою [бульдозера] для того, щоб не допустити перевантаження трактора(Довідник сіль. будівельника, 1956, 146).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 162.
Гребі́нка, ки, ж.
1) Гребенка для расчесыванія льна, конопли, шерсти. Вас. 200. Чуб. І. 114. Чуб. VII. 409. Виносить вона…. гребінку, що коноплі чешуть. Грин. II. 346.
2) У ткущихъ ковры: «небольшая зубчатая гребнеобразная деревянная колотушка, которою присаживаютъ нити утка ковра по мѣрѣ выполнены рисунка». Вас. 171.
3) = Решітка 5. Шух. І. 167.
4) Родъ орнамента въ писанкѣ. МУЕ. I. 190. Ум. Гребі́ночка.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 323.
гребі́нка —
1) (зменшено-пест¬ливе — гребі́ночка) довгаста плас¬тинка з зубцями для розчісування льону, конопель, вовни, волосся. Виносить вона… гребінку, що коноп¬лі чешуть (Б. Грінченко); Діста¬ла[Маруся] з-за припічка гребінку й кусочок одбитого дзеркальця, … стала розплітати свої грубі коси(Грицько Григоренко);
2) при тканні килимів — невелика зуб¬часта гребенеподібна киянка, якою присаджують нитки човника ки¬лима в процесі виконання малюн¬ка;
3) різновид національного ор¬наменту на писанці.

===[http://www.subject.com.ua/culture/dict/201.html Культурологічний словник]===
Для розчісування волосся краще використовувати щітку з натуральною щетиною, при посиленому випаданні волосся - рідкий гребінь. Щітками з поліетилену та інших штучних матеріалів треба користуватися обережно, оскільки вони можуть викликати механічне пошкодження волосся і запалення шкіри.
Гребені повинні бути з абсолютно гладкими, не дуже густими та тупими зубцями, щоб вони не дряпали шкіру. Найкращими гребенями вважаються рогові та дерев’яні (мал. 246). Металеві гребінці часто пошкоджують шкіру та волосся, тому користуватися ними не рекомендується. Гребінці, зроблені зі штучних матеріалів, при використанні створюють значну електричну напругу.
І гребінець, і масажна щітка повинні бути суворо індивідуальними. У міру забруднення їх треба очищати гарячою водою з милом або 10 % розчином нашатирного спирту.
При правильному виборі звичайний гребінець може позбавити від багатьох проблем з волоссям. В арсеналі домашніх інструментів по догляду за волоссям повинно бути кілька щіток і гребінців різних форм і призначення.
Класична щітка. Рекомендується для ретельного розчісування волосся перед сном. Буває з натуральною, штучною та змішаною щетиною. Найдбайливіше про волосся буде піклуватися натуральна, оскільки вона складається з того самого матеріалу, що й волосся. Якщо ж волосся дуже густе, краще спробувати щітку зі змішаною щетиною різної довжини.
Дерев’яний гребінець. Підходить для щоденного розчісування: волосся не травмується і не електризується.

===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/66645-shhavydub.html СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO]===

===[http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/ «Словники України on-line»]===

===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]===
• 1гребёнка — гребёнка …
Словарь употребления буквы Ё
• 2Гребёнка — разновидность расчёски. Топонимы Гребёнка (Полтавская область) город районного значения в Полтавской области Украины Гребёнка (станция) грузопассажирская узловая станция Южной железной дороги Украины. Фамилия Гребёнка, Евгений… …
Википедия
• 3гребёнка — и; мн. род. нок, дат. нкам; ж. 1. Продолговатая (обычно изогнутая) пластинка с рядом зубьев с одной стороны для расчёсывания волос, скрепления женской прически. Расчесать волосы гребёнкой. Волосы сколоты круглой гребёнкой. Под гребёнку остричься… …
Энциклопедический словарь
• 4гребёнка — гребёнка, гребёнки, гребёнки, гребёнок, гребёнке, гребёнкам, гребёнку, гребёнки, гребёнкой, гребёнкою, гребёнками, гребёнке, гребёнках (Источник: «Полная акцентуированная парадигма по А. А. Зализняку») …
Формы слов
• 5ГРЕБЁНКА — ГРЕБЁНКА, и, жен. 1. Продолговатая пластинка с рядом зубцов для расчёсывания волос, для скрепления причёски. Роговая, пластмассовая г. Стричь волосы под гребёнку (совсем коротко). 2. Приспособление такой формы зубчатая рейка, употр. в разных… …
Толковый словарь Ожегова
• 6ГРЕБЁНКА — ГРЕБЁНКА, гребёнки, жен. 1. Продолговатая пластинка из рога, кости, целулоида (реже металлическая, деревянная), с частым рядом зубьев с одной стороны, служащая для расчесывания волос. Расчесать волосы гребенкой. || Такая же пластинка (обычно… …
Толковый словарь Ушакова
• 7Гребінка — 1 прізвище Гребінка 2 іменник жіночого роду місто в Україні …
Орфографічний словник української мови
• 8гребінка — іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири гребінки …
Орфографічний словник української мови
• 9гребёнка — гребёнка, и, род. п. мн. ч. нок …
Русский орфографический словарь
• 10гребёнка — ГРЕБЁНКА, и, мн род. нок, дат. нкам, ж Приспособление для расчесывания волос или скрепления женской прически, представляющее собой продолговатую (обычно изогнутую) пластинку с рядом зубьев с одной стороны. Захар, по обыкновению, взял гребенку,… …
Толковый словарь русских существительных
• 11гребёнка — — [А.С.Гольдберг. Англо русский энергетический словарь. 2006 г.] Тематики энергетика в целом EN comb …
Справочник технического переводчика
• 12гребёнка — и; мн. род. нок, дат. нкам; ж. см. тж. гребёночный 1) Продолговатая (обычно изогнутая) пластинка с рядом зубьев с одной стороны для расчёсывания волос, скрепления женской прически. Расчесать волосы гребёнкой. Волосы сколоты круглой гребёнкой. Под …
Словарь многих выражений
• 13гребёнка — гребён/к/а …
Морфемно-орфографический словарь
• 14ГРЕБЁНКА — Жечь гребёнку. Пск. Делать известной измену одного из влюблённых, сжигая гребёнку, бумагу в присутствии всех. ПОС 10, 218. Под гребёнку. 1. Прост. Очень коротко, низко и ровно (стричь, жать, косить). Ф 1, 127; СПП 2001, 32. 2. Пск. Вровень с… …
Большой словарь русских поговорок
• 15Гребёнка — м. То же, что Гребок. Рудную массу промывальщики сделанными и утвержденными на рукоятках деревянными гребёнками по пропорции насыпают, а потом оными же гребёнками по шламграбенам уравнивают и искусною сноровкою вверх против воды оные беспрестанно …
Словарь золотого промысла Российской Империи
• 16гребёнка — (1 ж); мн. гребёнки, Р. гребёнок …
Орфографический словарь русского языка
• 17Гребёнка — Евгений Павлович [21.1(2.2). 1812, с. Марьяновка, ныне Пирятинского района Полтавской обл., 3(15).12.1848, Петербург], украинский и русский писатель. Родился в дворянской семье. Окончил в 1831 Нежинскую гимназию высших наук. С 1834 жил в… …
Большая советская энциклопедия
• 18гребёнка — и, род. мн. нок, дат. нкам, ж. 1. Продолговатая пластинка с рядом зубьев с одной стороны для расчесывания волос или для скрепления и украшения женской прически. Взяв гребенку с подзеркальника, он садился в кресло, расчесывал волосы на голове,… …
Малый академический словарь
• 19ГРЕБЁНКА — в технике 1) Г. зуборезная инструмент в виде зубчатой рейки для нарезания зубчатых колёс по методу обкатки (огибания). 2) Г. резьбовая многониточный резьбовой резец для нарезания за один проход наружной и внутр. резьб. Материал реж. части… …
Большой энциклопедический политехнический словарь
• 20Гребёнка — 1. Инструмент парикмахера для расчесывания волос, продолговатая пластинка с рядом зубьев с одной стороны. 2. То же, что Гребень2. (Терминологический словарь одежды. Орленко Л.В., 1996) …

==Медіа==
https://youtu.be/09jhutrOvSU

==Аудіа==

==Цікаві факти==
=== Гребінка ===
====Місто в Полтавській області ====
Місто Гребінка знаходиться в Західній частині Полтавської області на лівому березі річки Гнила Оржиця, вище за течією на відстані 1,5 км розташоване село Лутайка, нижче за течією на відстані 0,5 км розташоване село Корніївка, на протилежному березі - села Слободо-Петрівка, Оржиця та Загребелля.
Початок існування Гребінки припадає на 1895 рік, коли розпочалось будівництво залізничної лінії Південно-Західної залізниці Харків-Київ. Тоді на місці Гребінки було село Тінь. Нова станція, яка виникла поблизу села Городище, була названа на честь відомого українського поета-байкаря Євгена Гребінки.
З 21 листопада 1959 року Гребінці надано статус міста районного підпорядкування. Нині Гребінка — значний залізничний вузол, на якому розташовані великі залізничні підприємства: локомотивне депо, вагонне депо, 11-та дистанція сигналізації та зв'язку, 18-та дистанція колії та інші.
У Гребінці в 1995 році споруджений спорткомплекс[2], на якому проводяться районні, обласні, а також всеукраїнські спортивні змагання. В 1998 році у Гребінці збудовано Церкву святого Георгія.

==Див. також==
===Посилання на споріднені слова зі словника Бориса Грінченка ===
===[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D0%B5%D0%B1%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0 Гребінка]===

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2016 року]]

Гребінка

2016-12-06T19:38:51Z

Марченко: /* "Словопедія" */

'''Гребінка, -ки, '''''ж. ''1) Гребенка для расчесыванія льна, конопли, шерсти. Вас. 200. Чуб. І. 114. Чуб. VII. 409. ''Виносить вона.... гребінку, що коноплі чешуть. ''Грин. II. 346. 2) У ткущихъ ковры: «небольшая зубчатая гребнеобразная деревянная колотушка, которою присаживаютъ нити утка ковра по мѣрѣ выполнены рисунка». Вас. 171. 3) '''= Решітка 5. '''Шух. І. 167. 4) Родъ орнамента въ писанкѣ. МУЕ. I. 190. Ум. '''Гребіночка. '''
[[Категорія:Гр]]
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
ГРЕБІ́НКА, и, жін.
1. Довгаста пластинка з зубцями для розчісування волосся, куделі і т. ін. Дістала [Маруся] з-за припічка гребінку й кусочок одбитого дзеркальця, .. стала розплітати свої грубі коси (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 32); Вона, подала широку надщерблену гребінку, якою мичуть у селах клоччя (Микола Олійник, Леся, 1960, 53); * Образно. Сонце вже сховалося за синюватою гребінкою пралісу (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 229); * У порівняннях. Лушпиння застрявало в бороді, яку він час од часу розчісував пальцями, мов гребінкою (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 135).
♦ Стригти (постригти) [всіх] під одну гребінку — зрівнювати всіх у якому-небудь відношенні, підводити під один рівень. Володимирові стало соромно за тих незграбних торговельників та постачальників, які за своїм бюрократичним правилом всіх людей готові постригти під одну гребінку (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 239).
2. Пристрій чи інструмент у вигляді довгастої пластинки з рядом зубців на один бік. Зрізування ґрунту.. провадять гребінкою [бульдозера] для того, щоб не допустити перевантаження трактора (Довідник сільського будівельника, 1956, 146).

===[http://slovopedia.org.ua "Словопедія" ]===
Тяжко підібрати. Говорити 1. (усно повідомляти що-небудь) вести мову (річ); (голосно висловлюватися, переходячи на крик) здіймати голос; (починати говорити) здіймати річ; заводити мову; (продовжувати говорити) вести далі; (говорити скупо, нехотя) ронити слово (слова); (промовляти швидко, часом недба...

===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]=== ГРЕБІ́НКА, и, ж.
1. Довгаста пластинка з зубцями для розчісування волосся, куделі і т. ін. Дістала [Маруся] з-за припічка гребінку й кусочок одбитого дзеркальця, .. стала розплітати свої грубі коси (Григ., Вибр., 1959, 32); Вона подала широку надщерблену гребінку, якою мичуть у селах клоччя (М. Ол., Леся, 1960, 53); * Образно. Сонце вже сховалося за синюватою гребінкою пралісу (Руд., Остання шабля, 1959, 229); * У порівн. Лушпиння застрявало в бороді, яку він час од часу розчісував пальцями, мов гребінкою (Шиян, Гроза.., 1956, 135).
◊ Стри́гти (постри́гти) [всіх] під одну́ гребі́нку — зрівнювати всіх у якому-небудь відношенні, підводити під один рівень. Володимирові стало соромно за тих незграбних торговельників та постачальників, які за своїм бюрократичним правилом всіх людей готові постригти під одну гребінку(Руд., Вітер.., 1958, 239).
2. Пристрій чи інструмент у вигляді довгастої пластинки з рядом зубців на один бік. Зрізування грунту.. провадять гребінкою [бульдозера] для того, щоб не допустити перевантаження трактора(Довідник сіль. будівельника, 1956, 146).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 162.
Гребі́нка, ки, ж.
1) Гребенка для расчесыванія льна, конопли, шерсти. Вас. 200. Чуб. І. 114. Чуб. VII. 409. Виносить вона…. гребінку, що коноплі чешуть. Грин. II. 346.
2) У ткущихъ ковры: «небольшая зубчатая гребнеобразная деревянная колотушка, которою присаживаютъ нити утка ковра по мѣрѣ выполнены рисунка». Вас. 171.
3) = Решітка 5. Шух. І. 167.
4) Родъ орнамента въ писанкѣ. МУЕ. I. 190. Ум. Гребі́ночка.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 323.
гребі́нка —
1) (зменшено-пест¬ливе — гребі́ночка) довгаста плас¬тинка з зубцями для розчісування льону, конопель, вовни, волосся. Виносить вона… гребінку, що коноп¬лі чешуть (Б. Грінченко); Діста¬ла[Маруся] з-за припічка гребінку й кусочок одбитого дзеркальця, … стала розплітати свої грубі коси(Грицько Григоренко);
2) при тканні килимів — невелика зуб¬часта гребенеподібна киянка, якою присаджують нитки човника ки¬лима в процесі виконання малюн¬ка;
3) різновид національного ор¬наменту на писанці.

===[http://www.subject.com.ua/culture/dict/201.html Культурологічний словник]===
Для розчісування волосся краще використовувати щітку з натуральною щетиною, при посиленому випаданні волосся - рідкий гребінь. Щітками з поліетилену та інших штучних матеріалів треба користуватися обережно, оскільки вони можуть викликати механічне пошкодження волосся і запалення шкіри.
Гребені повинні бути з абсолютно гладкими, не дуже густими та тупими зубцями, щоб вони не дряпали шкіру. Найкращими гребенями вважаються рогові та дерев’яні (мал. 246). Металеві гребінці часто пошкоджують шкіру та волосся, тому користуватися ними не рекомендується. Гребінці, зроблені зі штучних матеріалів, при використанні створюють значну електричну напругу.
І гребінець, і масажна щітка повинні бути суворо індивідуальними. У міру забруднення їх треба очищати гарячою водою з милом або 10 % розчином нашатирного спирту.
При правильному виборі звичайний гребінець може позбавити від багатьох проблем з волоссям. В арсеналі домашніх інструментів по догляду за волоссям повинно бути кілька щіток і гребінців різних форм і призначення.
Класична щітка. Рекомендується для ретельного розчісування волосся перед сном. Буває з натуральною, штучною та змішаною щетиною. Найдбайливіше про волосся буде піклуватися натуральна, оскільки вона складається з того самого матеріалу, що й волосся. Якщо ж волосся дуже густе, краще спробувати щітку зі змішаною щетиною різної довжини.
Дерев’яний гребінець. Підходить для щоденного розчісування: волосся не травмується і не електризується.

===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/66645-shhavydub.html СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO]===

===[http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/ «Словники України on-line»]===

===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]===
• 1гребёнка — гребёнка …
Словарь употребления буквы Ё
• 2Гребёнка — разновидность расчёски. Топонимы Гребёнка (Полтавская область) город районного значения в Полтавской области Украины Гребёнка (станция) грузопассажирская узловая станция Южной железной дороги Украины. Фамилия Гребёнка, Евгений… …
Википедия
• 3гребёнка — и; мн. род. нок, дат. нкам; ж. 1. Продолговатая (обычно изогнутая) пластинка с рядом зубьев с одной стороны для расчёсывания волос, скрепления женской прически. Расчесать волосы гребёнкой. Волосы сколоты круглой гребёнкой. Под гребёнку остричься… …
Энциклопедический словарь
• 4гребёнка — гребёнка, гребёнки, гребёнки, гребёнок, гребёнке, гребёнкам, гребёнку, гребёнки, гребёнкой, гребёнкою, гребёнками, гребёнке, гребёнках (Источник: «Полная акцентуированная парадигма по А. А. Зализняку») …
Формы слов
• 5ГРЕБЁНКА — ГРЕБЁНКА, и, жен. 1. Продолговатая пластинка с рядом зубцов для расчёсывания волос, для скрепления причёски. Роговая, пластмассовая г. Стричь волосы под гребёнку (совсем коротко). 2. Приспособление такой формы зубчатая рейка, употр. в разных… …
Толковый словарь Ожегова
• 6ГРЕБЁНКА — ГРЕБЁНКА, гребёнки, жен. 1. Продолговатая пластинка из рога, кости, целулоида (реже металлическая, деревянная), с частым рядом зубьев с одной стороны, служащая для расчесывания волос. Расчесать волосы гребенкой. || Такая же пластинка (обычно… …
Толковый словарь Ушакова
• 7Гребінка — 1 прізвище Гребінка 2 іменник жіночого роду місто в Україні …
Орфографічний словник української мови
• 8гребінка — іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири гребінки …
Орфографічний словник української мови
• 9гребёнка — гребёнка, и, род. п. мн. ч. нок …
Русский орфографический словарь
• 10гребёнка — ГРЕБЁНКА, и, мн род. нок, дат. нкам, ж Приспособление для расчесывания волос или скрепления женской прически, представляющее собой продолговатую (обычно изогнутую) пластинку с рядом зубьев с одной стороны. Захар, по обыкновению, взял гребенку,… …
Толковый словарь русских существительных
• 11гребёнка — — [А.С.Гольдберг. Англо русский энергетический словарь. 2006 г.] Тематики энергетика в целом EN comb …
Справочник технического переводчика
• 12гребёнка — и; мн. род. нок, дат. нкам; ж. см. тж. гребёночный 1) Продолговатая (обычно изогнутая) пластинка с рядом зубьев с одной стороны для расчёсывания волос, скрепления женской прически. Расчесать волосы гребёнкой. Волосы сколоты круглой гребёнкой. Под …
Словарь многих выражений
• 13гребёнка — гребён/к/а …
Морфемно-орфографический словарь
• 14ГРЕБЁНКА — Жечь гребёнку. Пск. Делать известной измену одного из влюблённых, сжигая гребёнку, бумагу в присутствии всех. ПОС 10, 218. Под гребёнку. 1. Прост. Очень коротко, низко и ровно (стричь, жать, косить). Ф 1, 127; СПП 2001, 32. 2. Пск. Вровень с… …
Большой словарь русских поговорок
• 15Гребёнка — м. То же, что Гребок. Рудную массу промывальщики сделанными и утвержденными на рукоятках деревянными гребёнками по пропорции насыпают, а потом оными же гребёнками по шламграбенам уравнивают и искусною сноровкою вверх против воды оные беспрестанно …
Словарь золотого промысла Российской Империи
• 16гребёнка — (1 ж); мн. гребёнки, Р. гребёнок …
Орфографический словарь русского языка
• 17Гребёнка — Евгений Павлович [21.1(2.2). 1812, с. Марьяновка, ныне Пирятинского района Полтавской обл., 3(15).12.1848, Петербург], украинский и русский писатель. Родился в дворянской семье. Окончил в 1831 Нежинскую гимназию высших наук. С 1834 жил в… …
Большая советская энциклопедия
• 18гребёнка — и, род. мн. нок, дат. нкам, ж. 1. Продолговатая пластинка с рядом зубьев с одной стороны для расчесывания волос или для скрепления и украшения женской прически. Взяв гребенку с подзеркальника, он садился в кресло, расчесывал волосы на голове,… …
Малый академический словарь
• 19ГРЕБЁНКА — в технике 1) Г. зуборезная инструмент в виде зубчатой рейки для нарезания зубчатых колёс по методу обкатки (огибания). 2) Г. резьбовая многониточный резьбовой резец для нарезания за один проход наружной и внутр. резьб. Материал реж. части… …
Большой энциклопедический политехнический словарь
• 20Гребёнка — 1. Инструмент парикмахера для расчесывания волос, продолговатая пластинка с рядом зубьев с одной стороны. 2. То же, что Гребень2. (Терминологический словарь одежды. Орленко Л.В., 1996) …

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: |http://e-ogo.com.ua/images/kak-vibrat-raschesku-sajt-sovetov_3.pngx140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: |https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/1/1b/%D0%93%D1%80%D0%B5%D0%B1%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0_%D0%84.jpg/250px-%D0%93%D1%80%D0%B5%D0%B1%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0_%D0%84.jpgx140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: http://www.grebenka.com/_si/1/93042776.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==
https://youtu.be/09jhutrOvSU

==Аудіа==

==Цікаві факти==
=== Гребінка ===
====Місто в Полтавській області ====
Місто Гребінка знаходиться в Західній частині Полтавської області на лівому березі річки Гнила Оржиця, вище за течією на відстані 1,5 км розташоване село Лутайка, нижче за течією на відстані 0,5 км розташоване село Корніївка, на протилежному березі - села Слободо-Петрівка, Оржиця та Загребелля.
Початок існування Гребінки припадає на 1895 рік, коли розпочалось будівництво залізничної лінії Південно-Західної залізниці Харків-Київ. Тоді на місці Гребінки було село Тінь. Нова станція, яка виникла поблизу села Городище, була названа на честь відомого українського поета-байкаря Євгена Гребінки.
З 21 листопада 1959 року Гребінці надано статус міста районного підпорядкування. Нині Гребінка — значний залізничний вузол, на якому розташовані великі залізничні підприємства: локомотивне депо, вагонне депо, 11-та дистанція сигналізації та зв'язку, 18-та дистанція колії та інші.
У Гребінці в 1995 році споруджений спорткомплекс[2], на якому проводяться районні, обласні, а також всеукраїнські спортивні змагання. В 1998 році у Гребінці збудовано Церкву святого Георгія.

==Див. також==
===Посилання на споріднені слова зі словника Бориса Грінченка ===
===[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D0%B5%D0%B1%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0 Гребінка]===

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2016 року]]

Гребінка

2016-12-06T19:38:24Z

Марченко: /* Сучасні словники */

'''Гребінка, -ки, '''''ж. ''1) Гребенка для расчесыванія льна, конопли, шерсти. Вас. 200. Чуб. І. 114. Чуб. VII. 409. ''Виносить вона.... гребінку, що коноплі чешуть. ''Грин. II. 346. 2) У ткущихъ ковры: «небольшая зубчатая гребнеобразная деревянная колотушка, которою присаживаютъ нити утка ковра по мѣрѣ выполнены рисунка». Вас. 171. 3) '''= Решітка 5. '''Шух. І. 167. 4) Родъ орнамента въ писанкѣ. МУЕ. I. 190. Ум. '''Гребіночка. '''
[[Категорія:Гр]]
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
ГРЕБІ́НКА, и, жін.
1. Довгаста пластинка з зубцями для розчісування волосся, куделі і т. ін. Дістала [Маруся] з-за припічка гребінку й кусочок одбитого дзеркальця, .. стала розплітати свої грубі коси (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 32); Вона, подала широку надщерблену гребінку, якою мичуть у селах клоччя (Микола Олійник, Леся, 1960, 53); * Образно. Сонце вже сховалося за синюватою гребінкою пралісу (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 229); * У порівняннях. Лушпиння застрявало в бороді, яку він час од часу розчісував пальцями, мов гребінкою (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 135).
♦ Стригти (постригти) [всіх] під одну гребінку — зрівнювати всіх у якому-небудь відношенні, підводити під один рівень. Володимирові стало соромно за тих незграбних торговельників та постачальників, які за своїм бюрократичним правилом всіх людей готові постригти під одну гребінку (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 239).
2. Пристрій чи інструмент у вигляді довгастої пластинки з рядом зубців на один бік. Зрізування ґрунту.. провадять гребінкою [бульдозера] для того, щоб не допустити перевантаження трактора (Довідник сільського будівельника, 1956, 146).

===[http://slovopedia.org.ua "Словопедія" ]===
Тяжко підібрати. Говорити 1. (усно повідомляти що-небудь) вести мову (річ); (голосно висловлюватися, переходячи на крик) здіймати голос; (починати говорити) здіймати річ; заводити мову; (продовжувати говорити) вести далі; (говорити скупо, нехотя) ронити слово (слова); (промовляти швидко, часом недба...

===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]=== ГРЕБІ́НКА, и, ж.
1. Довгаста пластинка з зубцями для розчісування волосся, куделі і т. ін. Дістала [Маруся] з-за припічка гребінку й кусочок одбитого дзеркальця, .. стала розплітати свої грубі коси (Григ., Вибр., 1959, 32); Вона подала широку надщерблену гребінку, якою мичуть у селах клоччя (М. Ол., Леся, 1960, 53); * Образно. Сонце вже сховалося за синюватою гребінкою пралісу (Руд., Остання шабля, 1959, 229); * У порівн. Лушпиння застрявало в бороді, яку він час од часу розчісував пальцями, мов гребінкою (Шиян, Гроза.., 1956, 135).
◊ Стри́гти (постри́гти) [всіх] під одну́ гребі́нку — зрівнювати всіх у якому-небудь відношенні, підводити під один рівень. Володимирові стало соромно за тих незграбних торговельників та постачальників, які за своїм бюрократичним правилом всіх людей готові постригти під одну гребінку(Руд., Вітер.., 1958, 239).
2. Пристрій чи інструмент у вигляді довгастої пластинки з рядом зубців на один бік. Зрізування грунту.. провадять гребінкою [бульдозера] для того, щоб не допустити перевантаження трактора(Довідник сіль. будівельника, 1956, 146).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 162.
Гребі́нка, ки, ж.
1) Гребенка для расчесыванія льна, конопли, шерсти. Вас. 200. Чуб. І. 114. Чуб. VII. 409. Виносить вона…. гребінку, що коноплі чешуть. Грин. II. 346.
2) У ткущихъ ковры: «небольшая зубчатая гребнеобразная деревянная колотушка, которою присаживаютъ нити утка ковра по мѣрѣ выполнены рисунка». Вас. 171.
3) = Решітка 5. Шух. І. 167.
4) Родъ орнамента въ писанкѣ. МУЕ. I. 190. Ум. Гребі́ночка.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 323.
гребі́нка —
1) (зменшено-пест¬ливе — гребі́ночка) довгаста плас¬тинка з зубцями для розчісування льону, конопель, вовни, волосся. Виносить вона… гребінку, що коноп¬лі чешуть (Б. Грінченко); Діста¬ла[Маруся] з-за припічка гребінку й кусочок одбитого дзеркальця, … стала розплітати свої грубі коси(Грицько Григоренко);
2) при тканні килимів — невелика зуб¬часта гребенеподібна киянка, якою присаджують нитки човника ки¬лима в процесі виконання малюн¬ка;
3) різновид національного ор¬наменту на писанці.

===[http://www.subject.com.ua/culture/dict/201.html Культурологічний словник]=== Для розчісування волосся краще використовувати щітку з натуральною щетиною, при посиленому випаданні волосся - рідкий гребінь. Щітками з поліетилену та інших штучних матеріалів треба користуватися обережно, оскільки вони можуть викликати механічне пошкодження волосся і запалення шкіри.
Гребені повинні бути з абсолютно гладкими, не дуже густими та тупими зубцями, щоб вони не дряпали шкіру. Найкращими гребенями вважаються рогові та дерев’яні (мал. 246). Металеві гребінці часто пошкоджують шкіру та волосся, тому користуватися ними не рекомендується. Гребінці, зроблені зі штучних матеріалів, при використанні створюють значну електричну напругу.
І гребінець, і масажна щітка повинні бути суворо індивідуальними. У міру забруднення їх треба очищати гарячою водою з милом або 10 % розчином нашатирного спирту.
При правильному виборі звичайний гребінець може позбавити від багатьох проблем з волоссям. В арсеналі домашніх інструментів по догляду за волоссям повинно бути кілька щіток і гребінців різних форм і призначення.
Класична щітка. Рекомендується для ретельного розчісування волосся перед сном. Буває з натуральною, штучною та змішаною щетиною. Найдбайливіше про волосся буде піклуватися натуральна, оскільки вона складається з того самого матеріалу, що й волосся. Якщо ж волосся дуже густе, краще спробувати щітку зі змішаною щетиною різної довжини.
Дерев’яний гребінець. Підходить для щоденного розчісування: волосся не травмується і не електризується.

===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/66645-shhavydub.html СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO]===

===[http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/ «Словники України on-line»]===

===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]===
• 1гребёнка — гребёнка …
Словарь употребления буквы Ё
• 2Гребёнка — разновидность расчёски. Топонимы Гребёнка (Полтавская область) город районного значения в Полтавской области Украины Гребёнка (станция) грузопассажирская узловая станция Южной железной дороги Украины. Фамилия Гребёнка, Евгений… …
Википедия
• 3гребёнка — и; мн. род. нок, дат. нкам; ж. 1. Продолговатая (обычно изогнутая) пластинка с рядом зубьев с одной стороны для расчёсывания волос, скрепления женской прически. Расчесать волосы гребёнкой. Волосы сколоты круглой гребёнкой. Под гребёнку остричься… …
Энциклопедический словарь
• 4гребёнка — гребёнка, гребёнки, гребёнки, гребёнок, гребёнке, гребёнкам, гребёнку, гребёнки, гребёнкой, гребёнкою, гребёнками, гребёнке, гребёнках (Источник: «Полная акцентуированная парадигма по А. А. Зализняку») …
Формы слов
• 5ГРЕБЁНКА — ГРЕБЁНКА, и, жен. 1. Продолговатая пластинка с рядом зубцов для расчёсывания волос, для скрепления причёски. Роговая, пластмассовая г. Стричь волосы под гребёнку (совсем коротко). 2. Приспособление такой формы зубчатая рейка, употр. в разных… …
Толковый словарь Ожегова
• 6ГРЕБЁНКА — ГРЕБЁНКА, гребёнки, жен. 1. Продолговатая пластинка из рога, кости, целулоида (реже металлическая, деревянная), с частым рядом зубьев с одной стороны, служащая для расчесывания волос. Расчесать волосы гребенкой. || Такая же пластинка (обычно… …
Толковый словарь Ушакова
• 7Гребінка — 1 прізвище Гребінка 2 іменник жіночого роду місто в Україні …
Орфографічний словник української мови
• 8гребінка — іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири гребінки …
Орфографічний словник української мови
• 9гребёнка — гребёнка, и, род. п. мн. ч. нок …
Русский орфографический словарь
• 10гребёнка — ГРЕБЁНКА, и, мн род. нок, дат. нкам, ж Приспособление для расчесывания волос или скрепления женской прически, представляющее собой продолговатую (обычно изогнутую) пластинку с рядом зубьев с одной стороны. Захар, по обыкновению, взял гребенку,… …
Толковый словарь русских существительных
• 11гребёнка — — [А.С.Гольдберг. Англо русский энергетический словарь. 2006 г.] Тематики энергетика в целом EN comb …
Справочник технического переводчика
• 12гребёнка — и; мн. род. нок, дат. нкам; ж. см. тж. гребёночный 1) Продолговатая (обычно изогнутая) пластинка с рядом зубьев с одной стороны для расчёсывания волос, скрепления женской прически. Расчесать волосы гребёнкой. Волосы сколоты круглой гребёнкой. Под …
Словарь многих выражений
• 13гребёнка — гребён/к/а …
Морфемно-орфографический словарь
• 14ГРЕБЁНКА — Жечь гребёнку. Пск. Делать известной измену одного из влюблённых, сжигая гребёнку, бумагу в присутствии всех. ПОС 10, 218. Под гребёнку. 1. Прост. Очень коротко, низко и ровно (стричь, жать, косить). Ф 1, 127; СПП 2001, 32. 2. Пск. Вровень с… …
Большой словарь русских поговорок
• 15Гребёнка — м. То же, что Гребок. Рудную массу промывальщики сделанными и утвержденными на рукоятках деревянными гребёнками по пропорции насыпают, а потом оными же гребёнками по шламграбенам уравнивают и искусною сноровкою вверх против воды оные беспрестанно …
Словарь золотого промысла Российской Империи
• 16гребёнка — (1 ж); мн. гребёнки, Р. гребёнок …
Орфографический словарь русского языка
• 17Гребёнка — Евгений Павлович [21.1(2.2). 1812, с. Марьяновка, ныне Пирятинского района Полтавской обл., 3(15).12.1848, Петербург], украинский и русский писатель. Родился в дворянской семье. Окончил в 1831 Нежинскую гимназию высших наук. С 1834 жил в… …
Большая советская энциклопедия
• 18гребёнка — и, род. мн. нок, дат. нкам, ж. 1. Продолговатая пластинка с рядом зубьев с одной стороны для расчесывания волос или для скрепления и украшения женской прически. Взяв гребенку с подзеркальника, он садился в кресло, расчесывал волосы на голове,… …
Малый академический словарь
• 19ГРЕБЁНКА — в технике 1) Г. зуборезная инструмент в виде зубчатой рейки для нарезания зубчатых колёс по методу обкатки (огибания). 2) Г. резьбовая многониточный резьбовой резец для нарезания за один проход наружной и внутр. резьб. Материал реж. части… …
Большой энциклопедический политехнический словарь
• 20Гребёнка — 1. Инструмент парикмахера для расчесывания волос, продолговатая пластинка с рядом зубьев с одной стороны. 2. То же, что Гребень2. (Терминологический словарь одежды. Орленко Л.В., 1996) …

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: |http://e-ogo.com.ua/images/kak-vibrat-raschesku-sajt-sovetov_3.pngx140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: |https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/1/1b/%D0%93%D1%80%D0%B5%D0%B1%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0_%D0%84.jpg/250px-%D0%93%D1%80%D0%B5%D0%B1%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0_%D0%84.jpgx140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: http://www.grebenka.com/_si/1/93042776.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==
https://youtu.be/09jhutrOvSU

==Аудіа==

==Цікаві факти==
=== Гребінка ===
====Місто в Полтавській області ====
Місто Гребінка знаходиться в Західній частині Полтавської області на лівому березі річки Гнила Оржиця, вище за течією на відстані 1,5 км розташоване село Лутайка, нижче за течією на відстані 0,5 км розташоване село Корніївка, на протилежному березі - села Слободо-Петрівка, Оржиця та Загребелля.
Початок існування Гребінки припадає на 1895 рік, коли розпочалось будівництво залізничної лінії Південно-Західної залізниці Харків-Київ. Тоді на місці Гребінки було село Тінь. Нова станція, яка виникла поблизу села Городище, була названа на честь відомого українського поета-байкаря Євгена Гребінки.
З 21 листопада 1959 року Гребінці надано статус міста районного підпорядкування. Нині Гребінка — значний залізничний вузол, на якому розташовані великі залізничні підприємства: локомотивне депо, вагонне депо, 11-та дистанція сигналізації та зв'язку, 18-та дистанція колії та інші.
У Гребінці в 1995 році споруджений спорткомплекс[2], на якому проводяться районні, обласні, а також всеукраїнські спортивні змагання. В 1998 році у Гребінці збудовано Церкву святого Георгія.

==Див. також==
===Посилання на споріднені слова зі словника Бориса Грінченка ===
===[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D0%B5%D0%B1%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0 Гребінка]===

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2016 року]]

Май

2016-12-06T19:37:49Z

Марченко: /* Ілюстрації */

'''І. Май, маю, '''''м. ''1) Зелень. ''Славне Підгір’є шо ся маєм крило, в шовкові трави спати ся клонило. ''Федьк. Поез. І. 17. 2) = '''Клечання. '''''Колись на сі, свята в жене було веселовесело та зеленозелено! І за образами май, і по гвіздочках май!. ''Св. Л. 271, 272. ''А тут где віз повен маю так на Поділлю звуть клечання. ''Св. Л. 272. 3) Раст. Leontodon taraxacum. Вх. Пч. І. 11. 4) Названіе пятаго мѣсяца, май. ''Як випадуть в маї три дощі добрих, то дадуть хліба на три годи. ''Ном. № 449.

'''ІІ. Май, '''''нар. ''1) Почти. ''Стали ми оба май у посліді. ''Федьк. 2) Больше. ''Вівця... остра... штрикає усюди, де найліпша паша, а від того дає май молока. ''Шух. І. 196. При сравнит. степ. прилагат. обозначаетъ усиленіе степени: гораздо. ''Май більший, май ліпший. ''Шух. І. 28. ''Голова май менша у пструга. ''Вх. Зн. 34. 3) '''Май-май'''. Частью — частью. ''Риба май велика, май мала. ''Вх. Зн. 34.

'''ІІІ. Май-май-май, '''''меж. ''О быстрыхъ движеніяхъ, когда машутъ или что-либо развѣвается. ''Крутиться, вертиться, тільки рукава маймаймай! ''МВ. (О. 1862. III. 35).

[[Категорія:Ма]]

==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
МАЙ 1, я, чол., розм., рідко. Те саме, що травень. Була веселенька [Галочка], як день у маї місяці (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 314); Недаром старі люди кажуть: теплий квітень, мокрий май — буде жито, як гай!(Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 155).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 597.
Коментарі (0)
МАЙ 2, маю, чол., діал. Клечання, зелень. А тут їде віз повен маю — так на Поділлю звуть клечання (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 185); І травень дощами проллється над краєм, Всю землю вкриваючи рястом і маєм (Леонід Первомайський, II, 1958, 135).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 597.
Коментарі (0)
МАЙ 3, присл., діал.
1. Мабуть. Говорив [Іван] тоді за призви, що його, май, в москалі візьмуть... (Леся Українка, III, 1952, 738).
2. Більше. Всі, що май боязливі, повтікали, ..лишилися три багачі та п'ять бідних (Василь Стефаник, I, 1949, 183).

===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
МАЙ1, я, ч., розм., рідко. Те саме, що тра́вень. Була веселенька [Галочка], як день у маї місяці (Кв.-Осн., II, 1956, 314); Недаром старі люди кажуть: теплий квітень, мокрий май — буде жито, як гай!(Дмит., Наречена, 1959, 155).
МАЙ2, ма́ю, ч., діал. Клечання, зелень. А тут їде віз повен маю — так на Поділлю звуть клечання(Свидн., Люборацькі, 1955, 185); І травень дощами проллється над краєм, Всю землю вкриваючи рястом і маєм (Перв., II, 1958, 135).
МАЙ3, присл., діал.
1. Мабуть. Говорив [Іван] тоді за призви, що його, май, в москалі візьмуть… (Л. Укр., III, 1952, 738).
2. Більше. Всі, що май боязливі, повтікали, ..лишилися три багачі та п’ять бідних (Стеф., І, 1949, 183).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 597.
I. Май, маю, м.
1) Зелень. Славне Підгір’є шо ся маєм крило, в шовкові трави спати ся клонило. Федьк. І. 17.
2) = Клечання. Колись на сі, свята в жене було весело-весело та зелено-зелено! І за образами май, і по гвіздочках май!. Св. Л. 271, 272. А тут где віз повен маю — так на Поділлю звуть клечання. Св. Л. 272.
3) Раст. Leontodon taraxacum. Вх. Пч. І. 11.
4) Названіе пятаго мѣсяца, май. Як випадуть в маї три дощі добрих, то дадуть хліба на три годи. Ном. № 449.
II. Май, нар.
1) Почти. Стали ми оба май у посліді. Федьк.
2) Больше. Вівця… остра… штрикає усюди, де найліпша паша, а від того дає май молока. Шух. І. 196. При сравнит. степ. прилагат. обозначаетъ усиленіе степени: гораздо. Май більший, май ліпший.Шух. І. 28. Голова май менша у пструга. Вх. Зн. 34.
3) Май-май. Частью — частью. Риба май велика, май мала. Вх. Зн. 34.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 397.
май —
1) = тра́вень (див.); з міся¬цем пов’язані обряди літнього ко¬ла старовинних свят, зокрема й так звані маївки, молодіжні гуляння в лісі або полі. Як випадуть в маї три дощі добрих, то дадуть хліба на три годи (М. Номис);
2) стара назва зе¬лені. Славне Підгір’є, що ся маєм крило, В шовкові трави спати ся клонило (Ю. Федькович);
3) = кле́чання (див.). А тут їде віз повен маю — так на Поділлю звуть кле¬чання (А. Свидницький).

===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/66645-shhavydub.html СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO]===
Май I, маю, м. 1) Зелень. Славне Підгір'є шо ся маєм крило, в шовкові трави спати ся клонило. Федьк. І. 17. 2) = клечання. Колись на сі, свята в жене було весело-весело та зелено-зелено! І за образами май, і по гвіздочках май!. Св. Л. 271, 272. А тут где віз повен маю — так на Поділлю звуть клечання. Св. Л. 272. 3) Раст. Leontodon taraxacum. Вх. Пч. І. 11. 4) Названіе пятаго мѣсяца, май. Як випадуть в маї три дощі добрих, то дадуть хліба на три годи. Ном. № 449.
Май II, нар. 1) Почти. Стали ми оба май у посліді. Федьк. 2) Больше.Вівця... остра... штрикає усюди, де найліпша паша, а від того дає май молока. Шух. І. 196. При сравнит. степ. прилагат. обозначаетъ усиленіе степени: гораздо. Май більший, май ліпший. Шух. І. 28. Голова май менша у пструга. Вх. Зн. 34. 3) май-май. Частью — частью. Риба май велика, май мала. Вх. Зн. 34.
===[http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/ «Словники України on-line»]===
май 2 – іменник чоловічого роду

===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]===
май
I ма́ю, ч., діал.
Клечання, зелень.

II присл., діал.
1) Мабуть.
2) Більше.
• май — май/ … Морфемно-орфографический словарь
• МАЙ — МАЙ, муж. названье весеннего, пятого в году месяца. Ай, ай, месяц май и тепел, да холоден! Май обманет. Тяжелый месяц: Май коню сена дай, да на печь полезай, и холодно, и корму нет. Апрель учись, учись да прей, май гуляй, июнь учись, учись да… … Толковый словарь Даля
• Май — я, муж. Нов.Отч.: Маевич, Маевна.Производные: Майка.Происхождение: (По названию месяца май.) Словарь личных имён. Май Старинное арабское имя. Женские мусульманские имена. Словарь значений … Словарь личных имен
• май — бүлкіл. Майда, жұмсақ бүлкіл. Батырлар тегіс аттарына қонып, Надырқұлды ортаға алып, м а й б ү л к і л м е н қаңырдаңды қуалай жүріп кетті (Қаз. әдеб., 15.11.1974, 4). Май жеді. техн. Майды көп пайдаланды (жұмсады). – Тракторым м а й ж е п жүр,… … Қазақ тілінің түсіндірме сөздігі
• МАЙ — (лат. majus, как полагают, по им. богини Майи). Пятый месяц в году. Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка. Чудинов А.Н., 1910. МАЙ лат. majus, по имени богини Май. Пятый месяц в году. Объяснение 25000 иностранных слов,… … Словарь иностранных слов русского языка
• май — мая; м. [лат. Majus] 1. Пятый месяц календарного года; последний месяц весны. Полевые работы в мае. Тёплый м. Девятого мая День победы. 2. Трад. поэт. О поре, времени молодости человека. М. жизни. Ему было двадцать лет его май. ◊ Первое мая;… … Энциклопедический словарь
• МАЙ — МАЙ, майя, муж. (лат. maius). Пятый месяц календарного года. Май последний весенний месяц. ❖ Первое мая (П прописное) (первый май неправ.) праздник международной солидарности пролетариата, установленный в 1889 г. конгрессом 2 го Интернационала.… … Толковый словарь Ушакова
• Май — Карл (Karl May, 1842 1912) немецкий писатель. Родился в семье саксонского ткача, по профессии народный учитель. Май типичный выразитель настроений и идеологии той части немецкого бюргерства, которая, находясь под сильным влиянием католической… … Литературная энциклопедия
• Май — (лат. mensis Majus, греч. pemptoVmhn, нем. и франц. Mai, англ.May, итал. Maggio, польск. и чешск. Maj; коренные славянские названия: вдревней Руси травный, у малороссов травень, у чехов кветен и трапен, ав старину изок и сибан, у сербов травен,… … Энциклопедия Брокгауза и Ефрона
• МАЙ — МАЙ, я, муж. 1. Пятый месяц календарного года. М. холодный год плодородный (посл.). 2. [М прописное]. То же, что Первомай (прост.). На М. вся семья собирается. • Первое мая день международной солидарности трудящихся. Девятое мая праздник Победы в … Толковый словарь Ожегова
• май — сущ., м., ??? Морфология: (нет) чего? мая, чему? маю, (вижу) что? май, чем? маем, о чём? о мае 1. Май пятый месяц календарного года, последний месяц весны. Конференция проходила в мае. | Был конец мая, стояла жара. 2. Первое мая или праздник…

==Медіа==

==Аудіа==

==Цікаві факти==
===Май ===
====Місяць ====
Май (лат. mensis Maius — «месяц богини Майи») — пятый месяц года в юлианском и григорианском календарях, третий месяцстароримского года, начинавшегося до реформы Цезаря с марта. Один из семи месяцев длиной в 31 день. В Северном полушарии Земли является третьим месяцем весны, в Южном — третьим месяцем осени.
В современную эпоху до 13 мая по григорианскому календарю солнце стоит в созвездии Овна, с 13 мая — в созвездии Тельца[1](по другим данным — 14 мая[2]).
Месяц май был назван в честь греческой богини Майи, которая отождествлялась с римской богиней плодородияBona Dea (Добрая Богиня)[источник не указан 1292 дня], чей праздник приходился на это время. Есть основания полагать что «благая богиня» это эпитет, а не имя собственное. Так же широко известно, что в Древнем Риме же богиня Майя была отождествлена с богиней земли Майестой, её праздники приходились на май (отсюда — название месяца)[6]. В древней Италии Майя-Майеста была богиней-покровительницей плодоносной земли.
Римский поэт Овидий утверждал, что месяц май получил имя в честь maiores или «старейшин»[источник не указан 1292 дня], и что следующий месяц (июнь) назван в честь iuniores, или «молодых людей» (Fasti VI.88).
Исторические европейские названия мая включают обозначение, используемое Карлом Великим — Wonnemond(от древнегерманского wunnimanot — «месяц пастбищ»). В древнерусском календаре месяц называлсятравный, в народных месяцесловах — травник, цветень. Название «май» (в церковных книгах — маий), как и названия прочих месяцев, было перенято от Византии предположительно вместе с юлианским календарём.
У крестьян было много работы, поэтому это время традиционно не считалось подходящим для свадеб и сватовства, что нашло отражение в русской поговорке: «рад бы жениться, да май не велит»[3], и в различных суевериях о неблагоприятных майских союзах. Сходные представления имелись и у древних римлян, так Овидием утверждается, что «в мае выходят замуж только зловредные и распутные». Плутарх также писал, что «римляне в мае не женятся, но ожидают июня». Древние франки в мае наказывали мужей, распустивших своих жён, давшим им чрезмерную свободу[7].
В древней Ирландии 1 мая проводился праздник Белтейн с ритуальным зажиганием костров, по традиции, с этого времени начиналось лето, а май считался первым летним месяцем[8].
В большинстве языков Европы название месяца май соответствует эллинско-греко-римской традиции, которую переняла впоследствии вся римская периферия.
В чешском языке май — květen, то есть «цветущий» («цветень»). На украинском языке и древнерусском языке —травень, «травяной». На хорватском май, svibanj, получил название от растения кизил (sviba, Cornus sanguinea), который покрывается в это время белыми цветами. В финском языке месяц называется toukokuu, предположительно от слов touko — «весенние полевые работы» и kuu — «месяц»[9]. На литовском языке месяц называется gegužė, от слова gegutė — «кукушка»[10].
В современных китайском и японском языках май обозначен как 五月 — «пятый лунный месяц»

==Див. також==
===Посилання на споріднені слова зі словника Бориса Грінченка ===
===[ Май // Энциклопедический словарь]===

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2016 року]]

Май

2016-12-06T19:37:27Z

Марченко: /* Сучасні словники */

'''І. Май, маю, '''''м. ''1) Зелень. ''Славне Підгір’є шо ся маєм крило, в шовкові трави спати ся клонило. ''Федьк. Поез. І. 17. 2) = '''Клечання. '''''Колись на сі, свята в жене було веселовесело та зеленозелено! І за образами май, і по гвіздочках май!. ''Св. Л. 271, 272. ''А тут где віз повен маю так на Поділлю звуть клечання. ''Св. Л. 272. 3) Раст. Leontodon taraxacum. Вх. Пч. І. 11. 4) Названіе пятаго мѣсяца, май. ''Як випадуть в маї три дощі добрих, то дадуть хліба на три годи. ''Ном. № 449.

'''ІІ. Май, '''''нар. ''1) Почти. ''Стали ми оба май у посліді. ''Федьк. 2) Больше. ''Вівця... остра... штрикає усюди, де найліпша паша, а від того дає май молока. ''Шух. І. 196. При сравнит. степ. прилагат. обозначаетъ усиленіе степени: гораздо. ''Май більший, май ліпший. ''Шух. І. 28. ''Голова май менша у пструга. ''Вх. Зн. 34. 3) '''Май-май'''. Частью — частью. ''Риба май велика, май мала. ''Вх. Зн. 34.

'''ІІІ. Май-май-май, '''''меж. ''О быстрыхъ движеніяхъ, когда машутъ или что-либо развѣвается. ''Крутиться, вертиться, тільки рукава маймаймай! ''МВ. (О. 1862. III. 35).

[[Категорія:Ма]]

==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
МАЙ 1, я, чол., розм., рідко. Те саме, що травень. Була веселенька [Галочка], як день у маї місяці (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 314); Недаром старі люди кажуть: теплий квітень, мокрий май — буде жито, як гай!(Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 155).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 597.
Коментарі (0)
МАЙ 2, маю, чол., діал. Клечання, зелень. А тут їде віз повен маю — так на Поділлю звуть клечання (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 185); І травень дощами проллється над краєм, Всю землю вкриваючи рястом і маєм (Леонід Первомайський, II, 1958, 135).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 597.
Коментарі (0)
МАЙ 3, присл., діал.
1. Мабуть. Говорив [Іван] тоді за призви, що його, май, в москалі візьмуть... (Леся Українка, III, 1952, 738).
2. Більше. Всі, що май боязливі, повтікали, ..лишилися три багачі та п'ять бідних (Василь Стефаник, I, 1949, 183).

===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
МАЙ1, я, ч., розм., рідко. Те саме, що тра́вень. Була веселенька [Галочка], як день у маї місяці (Кв.-Осн., II, 1956, 314); Недаром старі люди кажуть: теплий квітень, мокрий май — буде жито, як гай!(Дмит., Наречена, 1959, 155).
МАЙ2, ма́ю, ч., діал. Клечання, зелень. А тут їде віз повен маю — так на Поділлю звуть клечання(Свидн., Люборацькі, 1955, 185); І травень дощами проллється над краєм, Всю землю вкриваючи рястом і маєм (Перв., II, 1958, 135).
МАЙ3, присл., діал.
1. Мабуть. Говорив [Іван] тоді за призви, що його, май, в москалі візьмуть… (Л. Укр., III, 1952, 738).
2. Більше. Всі, що май боязливі, повтікали, ..лишилися три багачі та п’ять бідних (Стеф., І, 1949, 183).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 597.
I. Май, маю, м.
1) Зелень. Славне Підгір’є шо ся маєм крило, в шовкові трави спати ся клонило. Федьк. І. 17.
2) = Клечання. Колись на сі, свята в жене було весело-весело та зелено-зелено! І за образами май, і по гвіздочках май!. Св. Л. 271, 272. А тут где віз повен маю — так на Поділлю звуть клечання. Св. Л. 272.
3) Раст. Leontodon taraxacum. Вх. Пч. І. 11.
4) Названіе пятаго мѣсяца, май. Як випадуть в маї три дощі добрих, то дадуть хліба на три годи. Ном. № 449.
II. Май, нар.
1) Почти. Стали ми оба май у посліді. Федьк.
2) Больше. Вівця… остра… штрикає усюди, де найліпша паша, а від того дає май молока. Шух. І. 196. При сравнит. степ. прилагат. обозначаетъ усиленіе степени: гораздо. Май більший, май ліпший.Шух. І. 28. Голова май менша у пструга. Вх. Зн. 34.
3) Май-май. Частью — частью. Риба май велика, май мала. Вх. Зн. 34.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 397.
май —
1) = тра́вень (див.); з міся¬цем пов’язані обряди літнього ко¬ла старовинних свят, зокрема й так звані маївки, молодіжні гуляння в лісі або полі. Як випадуть в маї три дощі добрих, то дадуть хліба на три годи (М. Номис);
2) стара назва зе¬лені. Славне Підгір’є, що ся маєм крило, В шовкові трави спати ся клонило (Ю. Федькович);
3) = кле́чання (див.). А тут їде віз повен маю — так на Поділлю звуть кле¬чання (А. Свидницький).

===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/66645-shhavydub.html СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO]===
Май I, маю, м. 1) Зелень. Славне Підгір'є шо ся маєм крило, в шовкові трави спати ся клонило. Федьк. І. 17. 2) = клечання. Колись на сі, свята в жене було весело-весело та зелено-зелено! І за образами май, і по гвіздочках май!. Св. Л. 271, 272. А тут где віз повен маю — так на Поділлю звуть клечання. Св. Л. 272. 3) Раст. Leontodon taraxacum. Вх. Пч. І. 11. 4) Названіе пятаго мѣсяца, май. Як випадуть в маї три дощі добрих, то дадуть хліба на три годи. Ном. № 449.
Май II, нар. 1) Почти. Стали ми оба май у посліді. Федьк. 2) Больше.Вівця... остра... штрикає усюди, де найліпша паша, а від того дає май молока. Шух. І. 196. При сравнит. степ. прилагат. обозначаетъ усиленіе степени: гораздо. Май більший, май ліпший. Шух. І. 28. Голова май менша у пструга. Вх. Зн. 34. 3) май-май. Частью — частью. Риба май велика, май мала. Вх. Зн. 34.
===[http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/ «Словники України on-line»]===
май 2 – іменник чоловічого роду

===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]===
май
I ма́ю, ч., діал.
Клечання, зелень.

II присл., діал.
1) Мабуть.
2) Більше.
• май — май/ … Морфемно-орфографический словарь
• МАЙ — МАЙ, муж. названье весеннего, пятого в году месяца. Ай, ай, месяц май и тепел, да холоден! Май обманет. Тяжелый месяц: Май коню сена дай, да на печь полезай, и холодно, и корму нет. Апрель учись, учись да прей, май гуляй, июнь учись, учись да… … Толковый словарь Даля
• Май — я, муж. Нов.Отч.: Маевич, Маевна.Производные: Майка.Происхождение: (По названию месяца май.) Словарь личных имён. Май Старинное арабское имя. Женские мусульманские имена. Словарь значений … Словарь личных имен
• май — бүлкіл. Майда, жұмсақ бүлкіл. Батырлар тегіс аттарына қонып, Надырқұлды ортаға алып, м а й б ү л к і л м е н қаңырдаңды қуалай жүріп кетті (Қаз. әдеб., 15.11.1974, 4). Май жеді. техн. Майды көп пайдаланды (жұмсады). – Тракторым м а й ж е п жүр,… … Қазақ тілінің түсіндірме сөздігі
• МАЙ — (лат. majus, как полагают, по им. богини Майи). Пятый месяц в году. Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка. Чудинов А.Н., 1910. МАЙ лат. majus, по имени богини Май. Пятый месяц в году. Объяснение 25000 иностранных слов,… … Словарь иностранных слов русского языка
• май — мая; м. [лат. Majus] 1. Пятый месяц календарного года; последний месяц весны. Полевые работы в мае. Тёплый м. Девятого мая День победы. 2. Трад. поэт. О поре, времени молодости человека. М. жизни. Ему было двадцать лет его май. ◊ Первое мая;… … Энциклопедический словарь
• МАЙ — МАЙ, майя, муж. (лат. maius). Пятый месяц календарного года. Май последний весенний месяц. ❖ Первое мая (П прописное) (первый май неправ.) праздник международной солидарности пролетариата, установленный в 1889 г. конгрессом 2 го Интернационала.… … Толковый словарь Ушакова
• Май — Карл (Karl May, 1842 1912) немецкий писатель. Родился в семье саксонского ткача, по профессии народный учитель. Май типичный выразитель настроений и идеологии той части немецкого бюргерства, которая, находясь под сильным влиянием католической… … Литературная энциклопедия
• Май — (лат. mensis Majus, греч. pemptoVmhn, нем. и франц. Mai, англ.May, итал. Maggio, польск. и чешск. Maj; коренные славянские названия: вдревней Руси травный, у малороссов травень, у чехов кветен и трапен, ав старину изок и сибан, у сербов травен,… … Энциклопедия Брокгауза и Ефрона
• МАЙ — МАЙ, я, муж. 1. Пятый месяц календарного года. М. холодный год плодородный (посл.). 2. [М прописное]. То же, что Первомай (прост.). На М. вся семья собирается. • Первое мая день международной солидарности трудящихся. Девятое мая праздник Победы в … Толковый словарь Ожегова
• май — сущ., м., ??? Морфология: (нет) чего? мая, чему? маю, (вижу) что? май, чем? маем, о чём? о мае 1. Май пятый месяц календарного года, последний месяц весны. Конференция проходила в мае. | Был конец мая, стояла жара. 2. Первое мая или праздник…

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: http://elegantnewyork.com/wp-content/uploads/2016/05/im_20150430182823_26979.jpg | x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTCUjFOLkWoQy6354xQlT7ot4lMR07KjMzA8a4KqB8liSgcsrFceg | x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQPmiVbrma26B3SKuamNmIS5sDdhP_oN-9w6tImzkXmP3uvJGaq |x140px]]
|}

==Медіа==

==Аудіа==

==Цікаві факти==
===Май ===
====Місяць ====
Май (лат. mensis Maius — «месяц богини Майи») — пятый месяц года в юлианском и григорианском календарях, третий месяцстароримского года, начинавшегося до реформы Цезаря с марта. Один из семи месяцев длиной в 31 день. В Северном полушарии Земли является третьим месяцем весны, в Южном — третьим месяцем осени.
В современную эпоху до 13 мая по григорианскому календарю солнце стоит в созвездии Овна, с 13 мая — в созвездии Тельца[1](по другим данным — 14 мая[2]).
Месяц май был назван в честь греческой богини Майи, которая отождествлялась с римской богиней плодородияBona Dea (Добрая Богиня)[источник не указан 1292 дня], чей праздник приходился на это время. Есть основания полагать что «благая богиня» это эпитет, а не имя собственное. Так же широко известно, что в Древнем Риме же богиня Майя была отождествлена с богиней земли Майестой, её праздники приходились на май (отсюда — название месяца)[6]. В древней Италии Майя-Майеста была богиней-покровительницей плодоносной земли.
Римский поэт Овидий утверждал, что месяц май получил имя в честь maiores или «старейшин»[источник не указан 1292 дня], и что следующий месяц (июнь) назван в честь iuniores, или «молодых людей» (Fasti VI.88).
Исторические европейские названия мая включают обозначение, используемое Карлом Великим — Wonnemond(от древнегерманского wunnimanot — «месяц пастбищ»). В древнерусском календаре месяц называлсятравный, в народных месяцесловах — травник, цветень. Название «май» (в церковных книгах — маий), как и названия прочих месяцев, было перенято от Византии предположительно вместе с юлианским календарём.
У крестьян было много работы, поэтому это время традиционно не считалось подходящим для свадеб и сватовства, что нашло отражение в русской поговорке: «рад бы жениться, да май не велит»[3], и в различных суевериях о неблагоприятных майских союзах. Сходные представления имелись и у древних римлян, так Овидием утверждается, что «в мае выходят замуж только зловредные и распутные». Плутарх также писал, что «римляне в мае не женятся, но ожидают июня». Древние франки в мае наказывали мужей, распустивших своих жён, давшим им чрезмерную свободу[7].
В древней Ирландии 1 мая проводился праздник Белтейн с ритуальным зажиганием костров, по традиции, с этого времени начиналось лето, а май считался первым летним месяцем[8].
В большинстве языков Европы название месяца май соответствует эллинско-греко-римской традиции, которую переняла впоследствии вся римская периферия.
В чешском языке май — květen, то есть «цветущий» («цветень»). На украинском языке и древнерусском языке —травень, «травяной». На хорватском май, svibanj, получил название от растения кизил (sviba, Cornus sanguinea), который покрывается в это время белыми цветами. В финском языке месяц называется toukokuu, предположительно от слов touko — «весенние полевые работы» и kuu — «месяц»[9]. На литовском языке месяц называется gegužė, от слова gegutė — «кукушка»[10].
В современных китайском и японском языках май обозначен как 五月 — «пятый лунный месяц»

==Див. також==
===Посилання на споріднені слова зі словника Бориса Грінченка ===
===[ Май // Энциклопедический словарь]===

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2016 року]]

Чорен

2016-12-06T19:35:53Z

Марченко: /* Ілюстрації */

'''Чорен, -рна, -не'''. Сокращ. форма отъ '''чорний'''. ''Ох летить ворон да летить чорен. ''Грин. III. 606.
[[Категорія:Чо]]

Чорен - те саме, що чорний

==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua/s/chornyj Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===

'''ЧО́РНИЙ, а, е.'''
1. Кольору сажі, вугілля, найтемніший; протилежне білий. Коло брами стояла сторожка для вартового, помальована білими й чорними смугами (Нечуй-Левицький, II, 1956, 206); Поприбиравши в хаті, Настя сіла на лаві під вікном вишивати сорочку й закинула на шию червону та чорну заполоч (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 70); — Давай нам [листівки], — звернувся Валентин до Лялі, — ми розмножимо з Борисом. У мене є чорна туш (Олесь Гончар, IV, 1960, 68); Павло, уже одягнутий — в чорному елегантному костюмі, в накрохмаленому комірці, — не одразу озвавсь на Чумакові слова (Андрій Головко, II, 1957, 477); Блищать на сонці парти чорні й голівки милі школярів (Володимир Сосюра, I, 1957, 411);
// В одязі такого кольору. Трохи згодом у дверях показалася чорна баба з ціпком у руках (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 319);
// Який має шерсть, пір'я такого кольору. До нас звик бігати під вікно чорний собака 4 приходила рябенька курочка з червоним півнем (Марко Вовчок, VI, 1956, 233); І яких тільки корів тут немає! І руді, й чорні, і чисті, й з плямами… (Гнат Хоткевич, I, 1966, 136); Чорне вороння сідало громадами на сніг і знов здіймалось з місця (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 80);
// нар.-поет. Уживається як постійний епітет до деяких назв. Встала й весна, чорну землю Сонну розбудила, Уквітчала її рястом, Барвінком укрила (Тарас Шевченко, I, 1963, 131); Поховали Галю і чорну над нею могилу висипали (Марко Вовчок, I, 1955, 165); Запорожці Демид Затуливітер і Лаврін Жереб стискали свої чорні брови, і від гордого хвилювання сльози набігали їм на очі (Олександр Довженко, I, 1958, 259); [Дмитро:] Вислухайте мене. [Кряж:] Нема про що мені говорити з тобою... Ти чорним круком залітаєш, в мою оселю, і тільки горе залишається після тебе... (Микола Зарудний, Антеї, 1962, 259);
// у знач. ім. чорне, ного, сер., розм. Одяг, плаття такого кольору. [Олена:] Одягнуся в чорне, — піду в черниці запишуся (Степан Васильченко, III, 1960, 66);
// у знач. ім. чорні, них, мн. Фігури в шахах або шашки такого кольору на протилежність до білих. У розв'язанні [шахових] триходових задач треба проаналізувати всі основні варіанти, тобто такі, де у чорних є активний захист від мата (Вечірній Київ, 5.I 1971, 3).
===[http://www.lingvo.ua/uk/Interpret/uk-ru/%D1%87%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD ABBYY Lingvo]===
чорний
I
(кольору сажі, вугілля); смолистий, смолянистий, смоляний (кольору смоли); аспідний (кольору аспіду); агатовий (кольору агату)
II
▶ див. брудний I, 2), брюнет, важкий 4), вороний, лихий I, непорядний 2), підсобний 1), темношкірий, чорт 1)

===[http://ukrlit.org/slovnyk/чорен УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
Чорен, рна, не Сокращ. форма отъ чорний. Ох летить ворон да летить чорен. Грин. III. 606.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 470.

==Іноземні словники==
===[https://uk.glosbe.com/uk/en/чорний Словник українсько-англійський]===
black
(noun, adjective ) (verb, noun, adjv )

absorbing all light

colour/color

A color (the color of the sky at night and a blackbird's feathers) that is created by the absorption of all light and reflection of none; dark and colorless.

Dark and colourless; not reflecting visible light.
===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru/196831 Словари и энциклопедии на Академике]===
чорний
-а, -е.
1) Кольору сажі, вугілля, найтемніший; прот. білий. || В одязі такого кольору. || Який має шерсть, пір'я такого кольору. || нар.-поет. Уживається як постійний епітет до деяких назв. || у знач. ім. чо́рне, -ного, с., розм. Одяг, плаття такого кольору. || у знач. ім. чо́рні, -них, мн. Фігури в шахах або шашки такого кольору на протилежність до білих.
••
Чо́рна бу́ря — шквалистий сухий вітер (перев. в степу, пустелі), що переносить на далеку відстань велику кількість пилу, піску та вивітреного поверхневого ґрунту.

Чо́рна ікра́ — ікра осетрових риб.

Чо́рна ка́ва — міцна кава без молока, вершків.

Чо́рне де́рево — деревина деяких цінних порід тропічних дерев, темного кольору, що використовується для виготовлення меблів, духових музичних інструментів і т. ін.

Чо́рне духівни́цтво (духове́нство) — частина православного духівництва, яка суворо дотримується чернечої обітниці; чернецтво.

Чо́рне скло спец. — оптичне скло, непрозоре для видимого діапазону електромагнітних хвиль, прозоре для коротших за видимі хвиль – ультрафіолетового проміння і довших – інфрачервоного проміння.

Чо́рний дуб — морений дуб.

Чо́рний чай — сорт чаю, що дає темний настій; напій з цього сорту чаю.

Чо́рний я́щик — система, в якій зовнішньому спостерігачеві доступні лише вхідні та вихідні величини, а внутрішня будова її й процеси, які в ній відбуваються, невідомі.

Чо́рні клобуки́ — давньоруська назва торків, печенігів та інших кочових тюркських племен, які від кінця 11 ст. жили в південних і південно-східних володіннях Київської Русі.
===[https://en.oxforddictionaries.com/definition/black Oxford dictionary]===
ADJECTIVE

1Of the very darkest colour owing to the absence of or complete absorption of light; the opposite of white:
‘black smoke’
‘her long black hair’
1.1 (of the sky or night) completely dark owing to the sun, moon, or stars not being visible:
‘the sky was moonless and black’
1.2 Deeply stained with dirt:
‘the walls were black with age and dirt’

==Ілюстрації==
{|style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Чорен.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Чорен1.jpg|x140px]]

|}

==Медіа==
{{#ev:youtube| Vs2w844QDvc}}
{{#ev:youtube| AeQeRicyHI8}}

==Аудіо==
===[http://пісні.укр/board/k/kolir_chornij_voron/17-1-0-2239 Гурт «Колір» - Чорний ворон]===

==Цікаві факти==

===Цікаві факти про чорний колір===

Чорний колір - колір загадки і таємниці, символ прихованого і непізнаного. Символіка чорного у більшості народів негативна. У глибокій тіні, темряві ховається щось таємниче і небезпечне. Чорне робить безсилим зір людини, що само по собі загрожує небезпекою. Цей колір часто є символом відходу від земних радощів, смерті, скорботи, стресу, жалоби, неоднозначності, таємниці і лякаючої невідомості («таємниця покрита мороком»).
Тваринам чорного кольору часто приписують надприродну силу. У Середні століття чорна кішка була одним з атрибутів відьми. Забобонні люди і донині вважають, що якщо чорна кішка перейде дорогу, то це до нещастя. У міфології і символіці чорний ворон в основному не обіцяє нічого хорошого, рідше цінується за свою тямущість.

Більше читайте тут: [http://tsikave.ostriv.in.ua/publication/code-58BEA61DA633F/list-146B6919727]

===[https://uk.wikipedia.org/wiki/Чорний_колірМатеріал з Вікіпедії]===

==Див. також==
===Посилання на споріднені слова зі словника Бориса Грінченка ===
===[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A7%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%B9 Чорний]===
===[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A7%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%B0 Чорна]===

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2016 року]]

Клішня

2016-12-06T19:32:14Z

Марченко: /* Ілюстрації */

'''Клішня, -ні, '''''ж. ''1) Клешня. ''Куди кінь з копитом, туди й рак з клішнею. ''Ном. 2) ''мн. ''Раздвоенная часть '''війя'''. Черк. у.
[[Категорія:Кл]]
==Сучасні словники==

===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===

===[http://slovopedia.org.ua "Словопедія" ]===

===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===

===[http://www.subject.com.ua/culture/dict/201.html Культурологічний словник]===

===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/66645-shhavydub.html СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO]===

===[http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/ «Словники України on-line»]===

==Іноземні словники==
===[https://uk.glosbe.com/uk українська-англійська Словник]===

===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]===

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:клішня1.jpg|x140px]]

|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:клішня2.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube| n4yE-0b311o}}
[https://www.youtube.com/watch?v=n4yE-0b311o]

==Аудіа==

==Цікаві факти==
===Хто має клешні? ===
====Тварини ====
• Рак
• Краб
• Криветка

Більше читайте тут: [http://svit-tvarin.net.ua/rakopodbn.html]

===[http://uk.wikipedia.org/wiki Матеріал з Вікіпедії]===

==Див. також==
===Посилання на споріднені слова зі словника Бориса Грінченка ===
===[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%9A%D0%BB%D1%96%D1%88%D0%BE%D0%BD%D0%B5%D0%B3%D0%B8%D0%B9]==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2016 року]]

Мляво

2016-12-06T19:29:05Z

Марченко: /* и энциклопедии на Академике */

'''Мля́во, '''''нар. ''Вяло, слабо.
[[Категорія:Мл]]
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua/s/mljavoСловник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]===

МЛЯВО.

1. Присл. до млявий 2. Важкий човен помаленьку й мляво сунувся по воді (Нечуй-Левицький, II, 1956, 227); Він говорив мляво, стомлено і коротко (Яків Баш, Надія, 1960, 131); Каганець, потріскуючи, мляво блимає на припічку (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 109).

2. присудк. сл., діал. Млосно. Наче у піч ускочила Христя, так у садку було душно і мляво (Панас Мирний, III, 1954, 348); Було тихо, сонячно і мляво (Олесь Гончар, Новели, 1949, 39).

===[http://slovopedia.org.ua/35/53404/116860.html"Словопедія" ]===
мля́во
прислівник
незмінювана словникова одиниця

===[http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%BC%D0%BB%D1%8F%D0%B2%D0%BEУКРЛІТ.ORG_Cловник]===
МЛЯ́ВО.

1. Присл. до мля́вий 2. Важкий човен помаленьку й мляво сунувся по воді (Н.-Лев., II, 1956, 227); Він говорив мляво, стомлено і коротко (Баш, Надія, 1960, 131); Каганець, потріскуючи, мляво блимав на припічку (Коцюб., І, 1955, 109).

2. присудк. сл., діал. Млосно. Наче у піч ускочила Христя, так у садку було душно і мляво (Мирний, III, 1954, 348); Було тихо, сонячно і мляво (Гончар, Новели, 1949, 39).

===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/28676-mljavo.html#show_point СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO]===
Мля́во нар. Вяло, слабо.

==Іноземні словники==
===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru/86684Словари и энциклопедии на Академике]===
мляво

1) Присл. до млявий 2).

2) у знач. присудк. сл., діал. Млосно.
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2016 року]]

Кріселко

2016-12-06T19:28:22Z

Марченко: /* Ілюстрації */

'''Кріселко, -ка и крісельце, -ця, '''''с. ''Ум. отъ '''крісло. '''
[[Категорія:Кр]]
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua/s/kriselkoСловник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]===
КРІСЕ́ЛКО, а, сер. Зменш.-пестл. до крісло 1, 2. Опустивсь Любораченко на кріселко, і сам не знає, що з ним діється (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 177); Скрізь без ладу розставлені старовинні меблі: стільці, кріселка, столи (Степан Васильченко, III, 1960, 222); Лесь обережно сідає на краєчок тендітного кріселка (Михайло Стельмах, I, 1962, 271).

===[http://slovopedia.org.ua/35/53402/105818.html"Словопедія" ]===
крісе́лко
іменник середнього роду

===[http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%BA%D1%80%D1%96%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BA%D0%BEУКРЛІТ.ORG_Cловник]===
КРІСЕ́ЛКО,а,с.Зменш.-пестл. до крі́сло 1, 2. Опустивсь Любораченко на кріселко, і сам не знає, що з ним діється (Свидн., Люборацькі, 1955, 177); Скрізь без ладу розставлені старовинні меблі: стільці, кріселка, столи (Вас., III, 1960, 222); Лесь обережно сідає на краєчок тендітного кріселка (Стельмах, І, 1962, 271).

===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/24856-kriselko.html#show_pointСЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO]===
Кріселко, -ка и крісельце, -ця, с. Ум. отъ крісло.

==Іноземні словники==
===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru/74920Словари и энциклопедии на Академике]===
кріселко
-а, с.
Зменш.-пестл. до крісло 1), 2)

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:кріселко.jpg|x140px]]

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2016 року]]

Кріселко

2016-12-06T19:27:43Z

Марченко: /* Ілюстрації */

Чудо

2016-12-06T19:26:59Z

Марченко: /* Ілюстрації */

'''Чудо, -да, '''''с. ''Чудо, диво. ''Хто в світі не бував, той чуда й дива не видав. ''Ном. № 386. ''І чудами її ''(Божої Матери) ''знов Лавра збагатилась. ''К. МБ. II. 124. ''Се було на все село чудо, як він залицявся до моєї матусі. ''Г. Барв. 422. Михайлове чудо. Чудо арх. Михаила (6 сентября). ХС. І. 78.
[[Категорія:Чу]]
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua/s/chudo Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]===

ЧУ́ДО, а, мн. чудеса, сер.

1. За марновірними та релігійними уявленнями — явище, нібито викликане надприродними силами, чаклунством, втручанням божої сили. Дурневі чудо, а попові хліб (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 224); [Маруся:] Що не говори, а бісова тінь гарного парубка підхопила... Це відьомське чудо! (Марко Кропивницький, I, 1958, 95); — Боже, найсвятіша діво! Я хочу все забути!.. Діво пречиста, зроби се чудо! (Леся Українка, III, 1952, 658); Хоч би раз тобі сталося чудо! Подивився б собі, припустимо, чоловік на вулицю, а по ній, погойдуючись, пливуть його воли й на подвір'я поглядають, чи нема там господаря (Михайло Стельмах, I, 1962, 570).
♦ Чудеса в решеті див. решето; Чудо природи див. природа.

2. перен. Те, що гідне великого подиву, незвичайне, дивовижне. Тільки Комуністична партія могла так сміливо дивитися в майбутнє, безмежно вірячи в сили і здатність мас творити чудеса (Ленін, Коротка біографія, 1955, 236); [Марія:] Виходить, я не помилилась, що запросила Нечипоренка? [Іван:] Його бригада просто чудеса робить! (Олександр Левада, Драми.., 1967, 305); Найбільше чудо в світі — книга. Вона об'єднує віки (Терень Масенко, Як пахне земля, 1958, 41); Нам обіцяють показати чудеса джунглів (Петро Козланюк, Подорожі, 1959, 61);
// Вигук, що виражає здивування, захоплення чим-небудь. В городі скрізь вінки, вибудовані були башти, обвішані з вершечка до самого споду коралями (бо це город коралів). Словом — чудеса (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 326);
// Щось надзвичайне і всесильне; те, що допомагає вийти із скрутного становища. І чим ясніше ставало, що нема ради, що не можна навіть втекти, бо нема коней, люди почали вірити в чудо. Станеться щось таке, що одверне біду (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 176); [Прісцілла:] Якби тепер нас визволило чудо з темниці сеї, я була б твоя, зовсім твоя... (Леся Українка, II, 1951, 455);
// у знач. присудк. сл. Дивно. Чув [Аркадій Петрович], що його тіло приємно парує,.. а жаль до себе збуджує апетит. Такий молодий апетит і здоровий, що просто чудо! (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 394);
// у знач. присл. чудом (також із сл. якимсь, якимось, яким). Невідомо, незрозуміло як; дивним чином. Я витяг із сумки чудом уцілілу там коробочку пудри і мовчки подарував її сержанту Перовій (Юрій Яновський, II, 1954, 7); Орлюк вибрався з вогневого котла якимсь чудом (Олександр Довженко, I, 1958, 286); Сотню разів могла Маруся злетіти з коня і лиш незрозумілим чудом якимось утримувалася в сідлі (Гнат Хоткевич, II, 1966, 137); — Оце але! — дивувавсь Іван, — наче мені сон сниться, що вас бачу… Розкажіть хоч, яким чудом ви тут опинилися? (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 378).

3. Те, що викликає загальне захоплення, вражає своїми якостями, властивостями, красою. Під кригою самодержавства виросло із надр російського народу таке чудо, як Михайло Ломоносов (Максим Рильський, IX, 1962, 146); Ольга дуже рідко бувала в оцій околиці, і саме тому цей закуток, оточений з усіх боків садами й хатами, з дзвоном-чудом посередині видавався їй особливо мальовничим (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 517); Так і нам з тобою буде, на щоках одквітне мак, і на зміну літа-чуда прийде старості зима (Володимир Сосюра, II, 1958, 154); Чудо-промінь [лазер] стає могутнім інструментом техніки, інструментом дальшого розвитку науки (Радянська Україна, 1.I 1971, 3); Наша непереможна Червона Армія вся складається зчудо-богатирів, і горе ворогові, який задумав би напасти на нас (Павло Тичина, III, 1957, 95);
// Про найвищий вияв чого-небудь, яких-небудь ознак, якостей, властивостей і т. ін. — Ануте, покуримо. Славна у вас люлечка — чудо яка! (Панас Мирний, I, 1954, 335); День був чудо, що за хороший: сонечко гріло, легенький вітрець подихав, на небі ні хмариночки! (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 132); [Таня:] Вона вже на курси вступила — при консерваторії. Ви знаєте — вона співає. Та ще як співає, — чудо (Іван Кочерга, II, 1956, 27).
♦ Чудо з чудес — те, що особливо виділяється на фоні чого-небудь величного, гідного подиву. — Константинополь! Царев город! Царгород! Чудо з чудес! (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 135).

4. мн. чуда. Казкова істота; диво. Мерзенне чудо се [баба] стояло І било під двором в клепало (Іван Котляревський, I, 1952, 147).
♦ Чудо-юдо, нар.-поет. — казкове чудовисько. [Парвус:] Так варті ж ви, щоб вас пожерли змії і люті чуда-юда океану! (Леся Українка, II, 1951, 353).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 374.

===[http://slovopedia.org.ua/search.html"Словопедія" ]===
УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія): ЧУДО
Орфографічний словник української мови: ЧУДО
Словник синонімів: ЧУДО
Фразеологічний словник української мови: ЧУДО

===[http://ukrlit.org/slovnyk/%D1%87%D1%83%D0%B4%D0%BE УКРЛІТ.ORG_Cловник]===

ЧУ́ДО, а, мн. чудеса́, с.

1. За марновірними та релігійними уявленнями — явище, нібито викликане надприродними силами, чаклунством, втручанням божої сили. Дурневі чудо, а попові хліб (Укр.. присл.., 1963, 224); [Маруся:] Що не говори, а бісова тінь гарного парубка підхопила… Це відьомське чудо! (Кроп., І, 1958, 95); — Боже, найсвятіша діво! Я хочу все забути!.. Діво пречиста, зроби се чудо! (Л. Укр., III, 1952, 658); Хоч би раз тобі сталося чудо! Подивився б собі, припустимо, чоловік на вулицю, а по ній, погойдуючись, пливуть його воли й на подвір’я поглядають, чи нема там господаря (Стельмах, І, 1962, 570).

◊ Чудеса́ в решеті́ див. решето́; Чу́до приро́ди див. приро́да.

2. перен. Те, що гідне великого подиву, незвичайне, дивовижне. Тільки Комуністична партія могла так сміливо дивитися в майбутнє, безмежно вірячи в сили і здатність має творити чудеса (Біогр. Леніна, 1955, 236); [Марія:] Виходить, я не помилилась, що запросила Нечипоренка? [Іван:] Його бригада просто чудеса робить! (Лев., Драми.., 1967, 305); Найбільше чудо в світі — книга. Вона об’єднує віки (Мас., Як пахне земля, 1958, 41); Нам обіцяють показати чудеса джунглів (Козл., Подорожі, 1959, 61); // Вигук, що виражає здивування, захоплення чим-небудь. В городі скрізь вінки, вибудовані були башти, обвішані з вершечка до самого споду коралями (бо це город коралів). Словом — чудеса (Коцюб., III, 1956, 326); // Щось надзвичайне і всесильне; те, що допомагає вийти із скрутного становища. І чим ясніше ставало, що нема ради, що не можна навіть втекти, бо нема коней, люди почали вірити в чудо. Станеться щось таке, що одверне біду (Коцюб., II, 1955, 176); [Прісцілла:] Якби тепер нас визволило чудо з темниці сеї, я була б твоя, зовсім твоя… (Л. Укр., II, 1951, 455); // у знач. присудк. сл. Дивно. Чув [Аркадій Петрович], що його тіло приємно парує,.. а жаль до себе збуджує апетит. Такий молодий апетит і здоровий, що просто чудо! (Коцюб., II, 1955, 394); // у знач. присл. чу́дом (також із сл. якимсь, якимось, яким). Невідомо, незрозуміло як; дивним чином. Я витяг із сумки чудом уцілілу там коробочку пудри і мовчки подарував її сержанту Перовій (Ю. Янов., II, 1954, 7); Орлюк вибрався з вогневого котла якимсь чудом (Довж., І, 1958, 286); Сотню разів могла Маруся злетіти з коня і лиш незрозумілим чудом якимось утримувалася в сідлі (Хотк., II, 1966, 137); — Оце але! — дивувавсь Іван,— наче мені сон сниться, що вас бачу… Розкажіть хоч, яким чудом ви тут опинилися? (Коцюб., І, 1955, 378).

3. Те, що викликає загальне захоплення, вражає своїми якостями, властивостями, красою. Під кригою самодержавства виросло із надр російського народу таке чудо, як Михайло Ломоносов (Рильський, IX, 1962, 146); Ольга дуже рідко бувала в оцій околиці, і саме тому цей закуток, оточений з усіх боків садами й хатами, з дзвоном-чудом посередині видавався їй особливо мальовничим (Вільде, Сестри.., 1958, 517); Так і нам з тобою буде, на щоках одквітне мак, і на зміну літа-чуда прийде старості зима (Сос., II, 1958, 154); Чудо-промінь [лазер] стає могутнім інструментом техніки, інструментом дальшого розвитку науки (Рад. Укр., 1.І 1971, 3); Наша непереможна Червона Армія вся складається з чудо-богатирів, і горе ворогові, який задумав би напасти на нас (Тич., III, 1957, 95); // Про найвищий вияв чого-небудь, яких-небудь ознак, якостей, властивостей і т. ін. — Ануте, покуримо. Славна у вас люлечка — чудо яка! (Мирний, І, 1954, 335); День був чудо, що за хороший: сонечко гріло, легенький вітрець подихав, на небі ні хмариночки! (Свидн., Люборацькі, 1955, 132); [Т а н я:] Вона вже на курси вступила — при консерваторії. Ви знаєте — вона співає. Та ще як співає,— чудо (Коч., II, 1956, 27).

◊ Чу́до з чуде́с — те, що особливо виділяється на фоні чого-небудь величного, гідного подиву. — Константинополь! Царев город! Царгород! Чудо з чудес! (Скл., Святослав, 1959, 135).

4. мн. чу́да. Казкова істота; диво. Мерзенне чудо се [баба] стояло і било під двором в клепало (Котл., І, 1952, 147).

◊ Чу́до-ю́до, нар.-поет. — казкове чудовисько. [Парвус:] Так варті ж ви, щоб вас пожерли змії і люті чуда-юда океану! (Л. Укр., II, 1951, 353).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 374.

===[http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/ «Словники України on-line»]===
чу́до – іменник середнього роду, істота

==Іноземні словники==
===[https://uk.glosbe.com/uk/en/%D1%87%D1%83%D0%B4%D0%BE українська-англійська Словник]===

wonder
(noun) (verb, noun)
Dbnary: Wiktionary as Linguistic Linked Open Data

something that causes amazement or awe, a marvel
miracle
(noun)
Dbnary: Wiktionary as Linguistic Linked Open Data

wonderful event attributed to supernatural powers
===[http://dictionary.cambridge.org/ru/%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%80%D1%8C/%D0%B0%D0%BD%D0%B3%D0%BB%D0%B8%D0%B9%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9/miracle Cambridge Dictionary]===
miracle noun [ C ] uk /ˈmɪr.ə.kəl/ us /ˈmɪr.ə.kəl/

*B2 an unusual and mysterious event that is thought to have been caused by a god because it does not follow the usual laws of nature:
Jesus Christ was said to have performed miracles like turning water into wine.
*a very lucky event that is surprising and unexpected :
[ + (that) ] Looking at the state of his car, it's a miracle (that) he wasn't killed!
I can't promise a miracle cure, but I think we can improve things.
*an excellent achievement in a particular area of activity :
I considered my recovery to be a miracle of modern medicine.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:чудо.jpeg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:чудо1.jpeg|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube| uvNjZewjdbA}}

==Аудіо==
===[http://zf.fm/song/255606 Нюша - Чудо]===

==Більше читайте тут==
[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B8%D0%B2%D0%BEМатеріал з Вікіпедії]

==Див. також==
===Посилання на споріднені слова зі словника Бориса Грінченка ===
===[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%94%D0%B8%D0%B2%D0%BE Диво]===
Диво, -ва, с. 1) Диво, чудо; странное, удивительное или рѣдкое явленіе. Кілько світа, тілько й дива. Ном. № 2385. Такі дива руками його робляться. Єв. Мр. VI. 2. Таку пісню чорнобрива в степу заспівала: зілля дива наробило тополею стала. Шевч. 18. Велике диво опеньки! Ном. № 5536. Там дива такого на ярмарку, що й за тиждень не передивишся. Лебедин. у. Диво! Удивительно. Диво, що добре вбрався, коли такий багач! На диво. На диво, на удивленіе. На диво була в Череваня дочка. К. ЧР. 48. Не в диво. Не въ диковину. Твоє пиво та й не в диво, дивні мені слова твої. Лавр. 111. Дивом дивуватися. Сильно удивляться, изумляться. Драг. 3. То тогді то у городі у Лебедені царі і князі великим всі дивом дивували. Макс. (1849) 88. Тоді б кругом уста веселі піснями Бога прославляли, а чужеземниї народи великим дивом дивували. К. Псал. 294. То всі тоді козаки дивом дивували, що по якому Чорному морю, по бистрій хвилі потопали, а ні одного козака з межи війська не втеряли. Макс. (1849) 52. 2) Родъ хоровода. Грин. ІІІ. 114. Ум. Дивце. О. 1862. X. 31. (Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. — Том 1. — С. 382.)

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2016 року]]

Ґзимс

2016-12-06T19:21:52Z

Марченко: /* Джерела */

*'''Ґзимс, -су, '''''м. ''Карнизъ. Подольск. г. Волын. г.
*ГЗИМС , ГЗІМС
гзимс (гзімс) (польс. < нім. — карниз)
1. Кілька обломів, з'єднаних в одну форму.
2. Карниз під звисом покрівлі; те саме, що і гейсон, термін широко вживався у російській архітектурі на зламі XVII–XVIII ст.
[[Категорія:Ґз]]
==Джерела==
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 348.
[http://slovopedia.org.ua/44/53395/296600.html]

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ґзимс1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Ґзимс2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Ґзимс3.jpg|x140px]]
|}
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2016 року]]

Ґзимс

2016-12-06T19:21:27Z

Марченко:

*'''Ґзимс, -су, '''''м. ''Карнизъ. Подольск. г. Волын. г.
*ГЗИМС , ГЗІМС
гзимс (гзімс) (польс. < нім. — карниз)
1. Кілька обломів, з'єднаних в одну форму.
2. Карниз під звисом покрівлі; те саме, що і гейсон, термін широко вживався у російській архітектурі на зламі XVII–XVIII ст.
[[Категорія:Ґз]]
==Джерела==
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 348.
http://slovopedia.org.ua/44/53395/296600.html
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ґзимс1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Ґзимс2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Ґзимс3.jpg|x140px]]
|}
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2016 року]]

Орлиця

2016-12-06T19:20:35Z

Марченко:

'''Орли́ця, -ці, '''''ж. ''Самка орлиная, орлица.
[[Категорія:Ор]]

==Сучасні словники==
==== Значення ====
*ОРЛИ́ЦЯ, і, ж. Самиця орла.{{приклад|Повисши в небі на крилах, Клектала хижая орлиця, І, вчувши клекіт, в комишах Ховалась боязкая птиця (Щог., Поезії, 1958, 376)}};{{приклад|Образно. Скрізь дівчата Батьківщини, орлиці наших днів, на варті трудовій (Сос., II, 1958, 80)}};{{приклад|У порівн. Знайшли її [Варку] у хаті, у кутку, стали брати — вона одбивалася, мов орлиця дика (Вовчок, І, 1955, 175)}}

* Лісовий птах.{{приклад|Десь далеко затуркотіла орлиця, неначе й собі згукувалась з живим людським гуканням (Н.-Лев., IV, 1956, 80)}};{{приклад| Орлиця і припутень мостять на дереві просте гніздо з кількох покладених навхрест паличок (Корисні птахи.., 1950, 35)}}

* Ласкаве звертання до дівчат та жінок.{{приклад|Дівчино, орлице, коли б ти знала, якого жалю ти мені завдала! — подумав Микола, глянувши на Мокрину (Н.-Лев., II, 1956, 230)}}

* Давній український народний танець і музика до нього.{{приклад|Чоботи вибивають орлицю — підлога двигтить (Донч., І, 1956, 241); .{{приклад| Бандура горлиці бриньчала (Котл., , 1952, 73)}}

*Українська сольна народна пісня.
*Орлиця, -ці, ж. = горлиця. Ой я вас, орлиці, за ті вісти скажу соколові живцем вас поїсти. Чуб. V. 35.
*ОРЛИ́ЦЯ (самиця орла), ВІРЛИ́ЦЯфольк.У небі ясному кружляє орлиця (О. Гончар); Давала тінь йому вірлиця, Лизав криваві рани вовк (П. Грабовський).
*Орел м. самая большая хищная птица (кроме грифа); царь птиц, представитель силы, зоркости, прозорливости, благородства, у нас водятся: беркут или халзан, царский орел, Aquila regia, и меньшие виды: белохвостик, карагуш, дорвач, скопа; могильник, на юге, провожает стаями наши армии в Турции. | Одно из северных созвездий. | Исторический кубок Петра 1. | Герб Русского государства; гиря с орлом, клейменная казенным клеймом; каска с орлом, с гербовым украшеньем орла. | Орл. тряпичник, ветошник, маяк, разъезжающии по деревням, для мены тряпья и др. мелочей. | Кличка лошади и собаки. | См. орать. Он орлом глядит, орлом летает, молодцом. Всем птицам птица орел. Орел орла плодит, а сова сову родит. Орел мух не ловит. Два орла орловали, третьего купали (о крещении). Орлы бьются, а молодцам перья достаются. Молодец, что орел, а ума, что у тетерева. Видом орел, а умом тетерев. Ищи на орле, на правом Крылов Ищи на казне, что на орле, на правом крыле. Триста орлов, пятьдесят соколов, дерево сухое, верх золотой (год). Летит орел, во рту огонь, по конец хвоста человечья смерть (ружье). Багряница с золотыми орликами, на горностае. Когтища, что у орлища. Орлики, растенье и цветки Aquilegia, голубка. Орленок м. орля ср. орличищ м. церк. молодой орел, орлий птенец. Орлачье перо. Орлиный нос, крючком и горбом. Думка орлячья, да папоротки курячьи. Орлиный камень, вид железной руды, железная почка. Орлица, самка. Орлов, орлицин, орленкан, орлятин, орлу, орлице, орленку принадлежщ. Орлан м. буряк, скопа, Aquila haliaetus, ловит б. ч. рыбу, хватая когтями. Орлец, ископаемое роговик, роговой камень; | красный кварц; кремнекислая закись марганца, густого розового цвета; есть и белый орлец. | Церк. круг из ткани, с орлом, подножье архиерея при служении. Орличник, растенье из рода папоротников, Pteris aquilina. Орляк м. альпийский коршун, Vultur alpinus; | папоротник орличник. | Растенье Pteris aquilina, папоротник черный. Орланка ж. игра черни в деньги, назыв. по орлу на монете; ее подкидывают, и если она ляжет личной стороной вверх (копье), то бросавший выиграл, и берет деньги с кону; если же ляжет никой вверх (решето). то проиграл ставку. | Кур. краска(?), дающая желтый, либо розовый цвет. Орловка, яросл. небольшое грузовое судно; от села Орловки. Орлить что, клеймить казенным клеймом, как, напр. межевые столбы, гири, меры и пр. Да тое кадь, изверя гораздо и заорля, послать к соляным озерам, стар. У него (Ваньки Каина) кораблики не орленые, не клейменные, беспошлинные. | Шлемы, шишаки орленые, украшенные орлами. Орленье, действ. по глаг. Орлейщик, орленник, причетник, подстилающий орлецы, при архиерейском служении.
*A large bird of prey with a massive hooked bill and long broad wings, known for its keen sight and powerful soaring flight.‘The Ende's consider the birds - eagles, falcons, hawks, owls and kestrels - as part of their family.’
‘In recent years fanfare accompanied the return of species like the osprey and red kite in England and the white-tailed eagle in Scotland.’
‘From the roof terrace of his three-storey whitewashed house, Ian Gibson watches golden eagles swooping lazily above.’
==== Синоніми ====

* орел
* беркут
* гуля
* голубина
* орлан

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:орлиця.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:орлиця1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:орлиця2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:орлиця3.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube|b1VTbkMANEc}}
{{#ev:youtube| f1fsD4In2EE}}
==Див. також==

==Джерела та література==
*Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 747.
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 63.
WorldwideDictionary.org
Толковый словарь Даля
Oxford Dictionaries
==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2016 року]]

Орлиця

2016-12-06T19:18:30Z

Марченко: /* Ілюстрації */

'''Орли́ця, -ці, '''''ж. ''Самка орлиная, орлица.
[[Категорія:Ор]]

==Сучасні словники==
==== Значення ====
*ОРЛИ́ЦЯ, і, ж. Самиця орла.{{приклад|Повисши в небі на крилах, Клектала хижая орлиця, І, вчувши клекіт, в комишах Ховалась боязкая птиця (Щог., Поезії, 1958, 376)}};{{приклад|Образно. Скрізь дівчата Батьківщини, орлиці наших днів, на варті трудовій (Сос., II, 1958, 80)}};{{приклад|У порівн. Знайшли її [Варку] у хаті, у кутку, стали брати — вона одбивалася, мов орлиця дика (Вовчок, І, 1955, 175)}}

* Лісовий птах.{{приклад|Десь далеко затуркотіла орлиця, неначе й собі згукувалась з живим людським гуканням (Н.-Лев., IV, 1956, 80)}};{{приклад| Орлиця і припутень мостять на дереві просте гніздо з кількох покладених навхрест паличок (Корисні птахи.., 1950, 35)}}

* Ласкаве звертання до дівчат та жінок.{{приклад|Дівчино, орлице, коли б ти знала, якого жалю ти мені завдала! — подумав Микола, глянувши на Мокрину (Н.-Лев., II, 1956, 230)}}

* Давній український народний танець і музика до нього.{{приклад|Чоботи вибивають орлицю — підлога двигтить (Донч., І, 1956, 241); .{{приклад| Бандура горлиці бриньчала (Котл., , 1952, 73)}}

*Українська сольна народна пісня.
*Орлиця, -ці, ж. = горлиця. Ой я вас, орлиці, за ті вісти скажу соколові живцем вас поїсти. Чуб. V. 35.
*ОРЛИ́ЦЯ (самиця орла), ВІРЛИ́ЦЯфольк.У небі ясному кружляє орлиця (О. Гончар); Давала тінь йому вірлиця, Лизав криваві рани вовк (П. Грабовський).
*Орел м. самая большая хищная птица (кроме грифа); царь птиц, представитель силы, зоркости, прозорливости, благородства, у нас водятся: беркут или халзан, царский орел, Aquila regia, и меньшие виды: белохвостик, карагуш, дорвач, скопа; могильник, на юге, провожает стаями наши армии в Турции. | Одно из северных созвездий. | Исторический кубок Петра 1. | Герб Русского государства; гиря с орлом, клейменная казенным клеймом; каска с орлом, с гербовым украшеньем орла. | Орл. тряпичник, ветошник, маяк, разъезжающии по деревням, для мены тряпья и др. мелочей. | Кличка лошади и собаки. | См. орать. Он орлом глядит, орлом летает, молодцом. Всем птицам птица орел. Орел орла плодит, а сова сову родит. Орел мух не ловит. Два орла орловали, третьего купали (о крещении). Орлы бьются, а молодцам перья достаются. Молодец, что орел, а ума, что у тетерева. Видом орел, а умом тетерев. Ищи на орле, на правом Крылов Ищи на казне, что на орле, на правом крыле. Триста орлов, пятьдесят соколов, дерево сухое, верх золотой (год). Летит орел, во рту огонь, по конец хвоста человечья смерть (ружье). Багряница с золотыми орликами, на горностае. Когтища, что у орлища. Орлики, растенье и цветки Aquilegia, голубка. Орленок м. орля ср. орличищ м. церк. молодой орел, орлий птенец. Орлачье перо. Орлиный нос, крючком и горбом. Думка орлячья, да папоротки курячьи. Орлиный камень, вид железной руды, железная почка. Орлица, самка. Орлов, орлицин, орленкан, орлятин, орлу, орлице, орленку принадлежщ. Орлан м. буряк, скопа, Aquila haliaetus, ловит б. ч. рыбу, хватая когтями. Орлец, ископаемое роговик, роговой камень; | красный кварц; кремнекислая закись марганца, густого розового цвета; есть и белый орлец. | Церк. круг из ткани, с орлом, подножье архиерея при служении. Орличник, растенье из рода папоротников, Pteris aquilina. Орляк м. альпийский коршун, Vultur alpinus; | папоротник орличник. | Растенье Pteris aquilina, папоротник черный. Орланка ж. игра черни в деньги, назыв. по орлу на монете; ее подкидывают, и если она ляжет личной стороной вверх (копье), то бросавший выиграл, и берет деньги с кону; если же ляжет никой вверх (решето). то проиграл ставку. | Кур. краска(?), дающая желтый, либо розовый цвет. Орловка, яросл. небольшое грузовое судно; от села Орловки. Орлить что, клеймить казенным клеймом, как, напр. межевые столбы, гири, меры и пр. Да тое кадь, изверя гораздо и заорля, послать к соляным озерам, стар. У него (Ваньки Каина) кораблики не орленые, не клейменные, беспошлинные. | Шлемы, шишаки орленые, украшенные орлами. Орленье, действ. по глаг. Орлейщик, орленник, причетник, подстилающий орлецы, при архиерейском служении.
*A large bird of prey with a massive hooked bill and long broad wings, known for its keen sight and powerful soaring flight.‘The Ende's consider the birds - eagles, falcons, hawks, owls and kestrels - as part of their family.’
‘In recent years fanfare accompanied the return of species like the osprey and red kite in England and the white-tailed eagle in Scotland.’
‘From the roof terrace of his three-storey whitewashed house, Ian Gibson watches golden eagles swooping lazily above.’
==== Синоніми ====

* орел
* беркут
* гуля
* голубина
* орлан

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:орлиця.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:орлиця1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:орлиця2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:орлиця3.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube|b1VTbkMANEc}}
{{#ev:youtube| f1fsD4In2EE}}
==Див. також==

==Джерела та література==
*Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 747.
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 63.
WorldwideDictionary.org
Толковый словарь Даля
Oxford Dictionaries
==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/факультет права та міжнародних відносин]]
[[Категорія:Слова 2016 року]]

Багат

2016-12-06T18:54:01Z

Марченко: /* Сучаснісловники */

'''Багат, -та, -те.''' Кр. форма отъ '''Багатий.''' ''Мужик багат, — йому ж добро.'' Ном. № 1372. ''Дівчино ж моя, колись тебе любив я, а тепера багат став, любить тебе перестав.'' Грин. ІІІ. 254.

[[Категорія:Ба]]
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.uaСловник української мовиАкадемічний тлумачний словник (1970—1980)]===
БАГА́ТИЙ, а, е.
1. Який має багатство, володіє великими матеріальними цінностями; заможний; протилежне бідний. І сниться їй той син Іван І уродливий і багатий, Уже засватаний, жонатий (Тарас Шевченко, II, 1953, 287);
// у знач. ім. багатий, того, чол. Те саме, що багач. Кто не служив та в багатого, Той не знає лиха! (Українські народні думи.., 1955, 284).
2. на що, чим. Який має багато, в достатку чого-небудь. Багатий на лати Та на дрібні сльози — бодай не втирать! (Тарас Шевченко, I, 1951, 85); Багатий на смачні страви, розкішний на дорогі трунки обід кінчався (Панас Мирний, II, 1954, 277); Різноманітними корисними копалинами багаті надра України (Наука і життя, 7, 1956, 7); * Образно. Я дивилась на тебе, мій брате; Що гадала, — не вимовлю зроду; Чим було тоді серце багате, Поховала я в тихую воду (Леся Українка, I, 1951, 67).
♦ Багатий вечір — вечір напередодні різдва, коли виставляють на стіл багато різних страв. Заступало свято; настав багатий вечір (Панас Мирний, III, 1954, 32); Чим багаті, тим і раді — традиційна формула звертання до гостя, припрошування користуватися всім тим, що йому пропонують господарі дому. — Сідайте, сідайте, — стала енергійніше припрошувати й Вутанька. — Чим багаті, тим і раді! (Олесь Гончар, II, 1959, 159).
3. Великий, достатній, повний. Звичайно, чув я, що врожай Зібрали ви багатий (Максим Рильський, III, 1961, 51); Секретар мав за своїми плечима багатий досвід партійного працівника і воїна (Василь Кучер, Засвіт. вогні, 1947, 15); * Образно. Дороги веселі Пливуть повз оселі, І осінь багата Заходить у села (Михайло Стельмах, Живі огні, 1954, 5).
4. Розкішний, пишний, дуже гарний. Не один попадавсь тоді бідак, який одежиною драний, так постаттю багатий (Марко Вовчок, I, 1955, 366); І непокірні багаті коси, і живучі молоді рухи, і стан одточений — усе заговорило в Назіри заворожливим урочистим говором (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 281).
5. перен. Цінний чим-небудь, високоякісний. Дякую і за обидва збірники: це такий багатий, інтересний матеріал (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 344);
// Різноманітний, з великим запасом слів (про мову). І виходить Наталка із хати, І виносить вам кухоль води, І така в неї мова багата, Хоч в словник її, чисту, введи (Любов Забашта, Пісня.., 1961, 20).

===[http://slovopedia.org.ua"Словопедія" ]===
БАГАТИЙ
(який має багато майна) заможний, маєтний, грошовитий, книжн. імущий; (з великою кількістю чого-небудь) розкішний, щедрий, розм. (що любить ділитися своїми здобутками) гойний, щедрий, (зовнішньо) пишний, (ефектний) помпезний, (урожай) великий, добрий, щедротний, рясний.

===[http://ukrlit.org/slovnyk Словник]===
Багат, та, те. Кр. форма отъ багатий. Мужик багат, — йому ж добро. Ном. № 1372. Дівчино ж моя, колись тебе любив я, а тепера багат став, любить тебе перестав. Грин. ІІІ. 254.

===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/66645-shhavydub.html СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO]===
Багат, -та, -те. Кр. форма отъ багатий. Мужик багат, — йому ж добро. Ном. № 1372. Дівчино ж моя, колись тебе любив я, а тепера багат став, любить тебе перестав. Грин. ІІІ. 254.

==Іноземнісловники==
===[https://uk.glosbe.com/ukукраїнська-англійська Словник]===
Багатий - rich man, wealthy
===[http://ukrainian_explanatory.academic.ruСловари и энциклопедии на Академике]===
багатий
-а, -е.
1) Який має багатство, володіє великими матеріальними цінностями; заможний; прот. бідний.
2) на що, чим. Який має багато, в достатку чого-небудь.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #cccsolid; border-bottom:5px #cccsolid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:56d68aa4c3cff_salaris.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:090.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ambassadors-Dinteville.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube| d2nwTnrU_0k}}
[https://www.youtube.com/watch?v=d2nwTnrU_0k]
{{#ev:youtube| A9_pr96eksw}}
[https://www.youtube.com/watch?v=A9_pr96eksw]

==Цікавіфакти==
===Найбагатші люди===
====Найбагатші люди за всю історію людства====

10. Корнеліус Вандербільт (1794-1877)

9. Генрі Форд

8. Марк Ліциній Красса

7. Білл Гейтс

6. Уоррен Баффет

5. Карлос Слім Хелу

4. Микола II

3. Асаф Джа VII

2. Сем Уолтон

1 . Джон Рокфеллер

Більше читайте тут: [http://svitfactiv.com/index.php/istoriji/1021-najbagatshi-lyudi-v-istoriji-lyudstva]

====Найбагатша країна світу====
Найбагатша країна в світі - Катар, який представляє собою невеликий за площею емірат, розташований на Аравійському півострові. Тут проживає 1,69 мільйона жителів. Цікавий нюанс полягає в тому, що катарське громадянство неможливо отримати ні за яких умов. Розмір ВВП на душу населення в минулому році склав 91 379 американських доларів. Причина такого багатства держави криється в тому, що воно займає третє місце на планеті за запасами природного газу і знаходиться на шостій позиції за обсягами його експорту. Крім цього, Катар - один з найбільших експортерів нафти, видобуток якої тут почалася в сорокових роках минулого століття. Після проголошення в 1971 році його незалежності від Великобританії в еміраті було виявлено гігантське родовище. За прогнозами експертів, через кілька років річний ВВП на душу населення може вирости до позначки в 111 тисяч доларів на кожного катарца.

Більше читайте тут: [http://poradi.ru/suspilstvo/33437-jaka-najbagatsha-kraina-v-sviti-top-najbagatshih.html]

===[http://uk.wikipedia.org/wiki Матеріал з Вікіпедії]===

==Див. також==
===Посилання на споріднені слова зі словника Бориса Грінченка ===
===[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%91%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D1%82-%D0%B2%D0%B5%D1%87%D1%96%D1%80 Багат-вечір]===
===[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%91%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D1%82%D1%96%D0%B9%D1%88%D0%B0%D1%82%D0%B8 Багатішати]===

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2016 року]]

Багат

2016-12-06T18:53:44Z

Марченко: /* Ілюстрації */

'''Багат, -та, -те.''' Кр. форма отъ '''Багатий.''' ''Мужик багат, — йому ж добро.'' Ном. № 1372. ''Дівчино ж моя, колись тебе любив я, а тепера багат став, любить тебе перестав.'' Грин. ІІІ. 254.

[[Категорія:Ба]]
==Сучаснісловники==
===[http://sum.in.uaСловник української мовиАкадемічний тлумачний словник (1970—1980)]===
БАГА́ТИЙ, а, е.
1. Який має багатство, володіє великими матеріальними цінностями; заможний; протилежне бідний. І сниться їй той син Іван І уродливий і багатий, Уже засватаний, жонатий (Тарас Шевченко, II, 1953, 287);
// у знач. ім. багатий, того, чол. Те саме, що багач. Кто не служив та в багатого, Той не знає лиха! (Українські народні думи.., 1955, 284).
2. на що, чим. Який має багато, в достатку чого-небудь. Багатий на лати Та на дрібні сльози — бодай не втирать! (Тарас Шевченко, I, 1951, 85); Багатий на смачні страви, розкішний на дорогі трунки обід кінчався (Панас Мирний, II, 1954, 277); Різноманітними корисними копалинами багаті надра України (Наука і життя, 7, 1956, 7); * Образно. Я дивилась на тебе, мій брате; Що гадала, — не вимовлю зроду; Чим було тоді серце багате, Поховала я в тихую воду (Леся Українка, I, 1951, 67).
♦ Багатий вечір — вечір напередодні різдва, коли виставляють на стіл багато різних страв. Заступало свято; настав багатий вечір (Панас Мирний, III, 1954, 32); Чим багаті, тим і раді — традиційна формула звертання до гостя, припрошування користуватися всім тим, що йому пропонують господарі дому. — Сідайте, сідайте, — стала енергійніше припрошувати й Вутанька. — Чим багаті, тим і раді! (Олесь Гончар, II, 1959, 159).
3. Великий, достатній, повний. Звичайно, чув я, що врожай Зібрали ви багатий (Максим Рильський, III, 1961, 51); Секретар мав за своїми плечима багатий досвід партійного працівника і воїна (Василь Кучер, Засвіт. вогні, 1947, 15); * Образно. Дороги веселі Пливуть повз оселі, І осінь багата Заходить у села (Михайло Стельмах, Живі огні, 1954, 5).
4. Розкішний, пишний, дуже гарний. Не один попадавсь тоді бідак, який одежиною драний, так постаттю багатий (Марко Вовчок, I, 1955, 366); І непокірні багаті коси, і живучі молоді рухи, і стан одточений — усе заговорило в Назіри заворожливим урочистим говором (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 281).
5. перен. Цінний чим-небудь, високоякісний. Дякую і за обидва збірники: це такий багатий, інтересний матеріал (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 344);
// Різноманітний, з великим запасом слів (про мову). І виходить Наталка із хати, І виносить вам кухоль води, І така в неї мова багата, Хоч в словник її, чисту, введи (Любов Забашта, Пісня.., 1961, 20).

===[http://slovopedia.org.ua"Словопедія" ]===
БАГАТИЙ
(який має багато майна) заможний, маєтний, грошовитий, книжн. імущий; (з великою кількістю чого-небудь) розкішний, щедрий, розм. (що любить ділитися своїми здобутками) гойний, щедрий, (зовнішньо) пишний, (ефектний) помпезний, (урожай) великий, добрий, щедротний, рясний.

===[http://ukrlit.org/slovnyk Словник]===
Багат, та, те. Кр. форма отъ багатий. Мужик багат, — йому ж добро. Ном. № 1372. Дівчино ж моя, колись тебе любив я, а тепера багат став, любить тебе перестав. Грин. ІІІ. 254.

===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/66645-shhavydub.html СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO]===
Багат, -та, -те. Кр. форма отъ багатий. Мужик багат, — йому ж добро. Ном. № 1372. Дівчино ж моя, колись тебе любив я, а тепера багат став, любить тебе перестав. Грин. ІІІ. 254.

==Іноземнісловники==
===[https://uk.glosbe.com/ukукраїнська-англійська Словник]===
Багатий - rich man, wealthy
===[http://ukrainian_explanatory.academic.ruСловари и энциклопедии на Академике]===
багатий
-а, -е.
1) Який має багатство, володіє великими матеріальними цінностями; заможний; прот. бідний.
2) на що, чим. Який має багато, в достатку чого-небудь.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #cccsolid; border-bottom:5px #cccsolid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:56d68aa4c3cff_salaris.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:090.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ambassadors-Dinteville.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube| d2nwTnrU_0k}}
[https://www.youtube.com/watch?v=d2nwTnrU_0k]
{{#ev:youtube| A9_pr96eksw}}
[https://www.youtube.com/watch?v=A9_pr96eksw]

==Цікавіфакти==
===Найбагатші люди===
====Найбагатші люди за всю історію людства====

10. Корнеліус Вандербільт (1794-1877)

9. Генрі Форд

8. Марк Ліциній Красса

7. Білл Гейтс

6. Уоррен Баффет

5. Карлос Слім Хелу

4. Микола II

3. Асаф Джа VII

2. Сем Уолтон

1 . Джон Рокфеллер

Більше читайте тут: [http://svitfactiv.com/index.php/istoriji/1021-najbagatshi-lyudi-v-istoriji-lyudstva]

====Найбагатша країна світу====
Найбагатша країна в світі - Катар, який представляє собою невеликий за площею емірат, розташований на Аравійському півострові. Тут проживає 1,69 мільйона жителів. Цікавий нюанс полягає в тому, що катарське громадянство неможливо отримати ні за яких умов. Розмір ВВП на душу населення в минулому році склав 91 379 американських доларів. Причина такого багатства держави криється в тому, що воно займає третє місце на планеті за запасами природного газу і знаходиться на шостій позиції за обсягами його експорту. Крім цього, Катар - один з найбільших експортерів нафти, видобуток якої тут почалася в сорокових роках минулого століття. Після проголошення в 1971 році його незалежності від Великобританії в еміраті було виявлено гігантське родовище. За прогнозами експертів, через кілька років річний ВВП на душу населення може вирости до позначки в 111 тисяч доларів на кожного катарца.

Більше читайте тут: [http://poradi.ru/suspilstvo/33437-jaka-najbagatsha-kraina-v-sviti-top-najbagatshih.html]

===[http://uk.wikipedia.org/wiki Матеріал з Вікіпедії]===

==Див. також==
===Посилання на споріднені слова зі словника Бориса Грінченка ===
===[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%91%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D1%82-%D0%B2%D0%B5%D1%87%D1%96%D1%80 Багат-вечір]===
===[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%91%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D1%82%D1%96%D0%B9%D1%88%D0%B0%D1%82%D0%B8 Багатішати]===

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2016 року]]

Юга

2016-12-06T18:46:08Z

Марченко: /* [http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG} */

'''Юга, -ги, '''''ж. ''Родъ сухого тумана въ жаркій лѣтній день, — кажется, будто воздухъ смѣшанъ съ голубоватымъ дымомъ. ''Юга це Петро вівці жене. ''Мнж. 157. ''У юзі сонце бреде. ''Черк. у. ''Як юга повів, гречка уся пропаде. ''Нѣжин. у. ''Юга йде, чи не горить де село, або що. ''Черк. у.
[[Категорія:Юг]]

=Сучасні словники=

===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]===

ЮГА́, и, жін.

1. Те саме, що імла. Палке небо, жовтувата Недвижима пилюга. Млява спека й тьмянувата, Де не глянеш, скрізь юга (Іван Манжура, Тв., 1955, 72); Сонце.. витріщилося зверху.. Понад озером закурилася легенька синяста юга (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 115); Навкруги весь степ як у тумані од юги (Андрій Головко, II, 1957, 224).

2. Снігова буря; завірюха, хурделиця. А все як давнє спогадаю, То воскресає і воно: Та люта ніч, юга холодна...(Микола Чернявський, Поезії, 1959, 94);
// Сніг, що переноситься низовим вітром. Вітер шаленів. Він люто здував з горбів суху, колючу югу, болісно бив нею в обличчя, сипав під ноги (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 342).

===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG}]===

ЮГА́, и́, ж.
1. Те саме, що імла́. Палке небо, жовтувата Недвижима пилюга. Млява спека й тьмянувата, Де не глянеш, скрізь юга (Манж., Тв., 1955, 72); Сонце.. витріщилося зверху.. Понад озером закурилася легенька синяста юга (Дн. Чайка, Тв., 1960, 115); Навкруги весь степ як у тумані од юги (Головко, II, 1957, 224).
2. Снігова буря; завірюха, хурделиця. А все як давнє спогадаю, То воскресає і воно: Та люта ніч, юга холодна… (Черн., Поезії, 1959, 94); // Сніг, що переноситься низовим вітром. Вітер шаленів. Він люто здував з горбів суху, колючу югу, болісно бив нею в обличчя, сипав під ноги (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 342).

===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/66645-shhavydub.html СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO]=[http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/ «Словники України on-line»]===

Юга, -ги, ж. Родъ сухого тумана въ жаркій лѣтній день, — кажется, будто воздухъ смѣшанъ съ голубоватымъ дымомъ. Юга це Петро вівці жене. Мнж. 157.
У юзі сонце бреде. Черк. у. Як юга повів, гречка уся пропаде. Нѣжин. у. Юга йде, чи не горить де село, або що. Черк. у.

=[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]=

Юга — іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири юги …
Орфографічний словник української мови

=[http://uk.wikipedia.org/wiki Матеріал з Вікіпедії]=

Юґа (деванагарі: युग) — назва епохи або ери в рамках концепції чотирьох епох в індійській філосософії.

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2016 року]]

Чистак

2016-12-06T18:45:13Z

Марченко: /* Сучасні словники */

'''Чистак, -ка, '''''м. ''Сѣть для ловли рыбы на днѣпровскихъ отмеляхъ. Вас. 188.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:чистак.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:чистак1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:чистак2.jpg|x140px]]

|}

[[Категорія:Чи]]

=Сучасні словники=

=[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=

ЧИ́СТКА, и, жін.
1. Дія за значенням чистити 1, 2, 5; чищення. Ось біля крайньої [тачанки] кулеметник, колишній партизан, і Митько збирають після чистки свій кулемет (Андрій Головко, I, 1957, 379); Одяг, в якому ходив [Василь] на роботу, віддав у хімічну чистку (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 278).

2. перен. Перевірка якої-небудь організації з метою звільнення її від ворожих, шкідливих або непотрібних елементів. Комуністичні партії тих країн, де комуністи ведуть свою роботу легально, повинні проводити періодичні чистки (перереєстрація) особового складу партійних організацій .. (Ленін, 41, 1974, 198); Перед адміністрацією стало питання про чистку комунарського складу (Іван Микитенко, II, 1957, 554).

===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG]===

Cловник ЧИ́СТКА, и, ж.

1. Дія за знач. чи́стити 1,2,5; чищення. Ось біля крайньої [тачанки] кулеметник, колишній партизан, і Митько збирають після чистки свій кулемет (Головко, І, 1957, 379); Одяг, в якому ходив [Василь] на роботу, віддав у хімічну чистку (Томч., Готель.., 1960, 278).
2. перен. Перевірка якої-небудь організації з метою звільнення її від ворожих, шкідливих або непотрібних елементів. Комуністичні партії тих країн, де комуністи ведуть свою роботу легально, повинні проводити періодичні чистки (перереєстрація) особового складу партійних організацій ..(Ленін, 41, 1974, 198); Перед адміністрацією стало питання про чистку комунарського складу (Мик., II, 1957, 554).

=[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/66645-shhavydub.html СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO]=

==[http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/ «Словники України on-line»]==

Чистак, -ка, м. Сѣть для ловли рыбы на днѣпровскихъ отмеляхъ. Вас. 188.

=Іноземні словники=

=[https://uk.glosbe.com/uk українська-англійська Словник]=

Переклад на англійська:
•purge

=[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]=

чистак — а/, ч., діал. Рибальська сіть для обмілин …
Український тлумачний словник

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2016 року]]

Опікун

2016-12-06T18:38:26Z

Марченко: /* СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO */

'''Опікун, -на, '''''м. ''Опекунъ.
[[Категорія:Оп]]

==Сучасні словники==
==[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]==

ОПІКУ́Н, а, чол.

1. Той, хто виявляє, піклування про кого-небудь, доглядає когось. — Марусю, — припинив її.. за лікоть парубок. — ..Ти не виривайся вперед... — О! І ти вже, як мама! от мені лихо з тими опікунами! .. (Гнат Хоткевич, I, 1966, 108);
// Той, хто постійно наглядам за кимось, здійснює контроль за чиїмись діями, вчинками і т. ін. — Що ти мені мораль читаєш? — спалахнувши, вигукує Маковей. — Завзялися, опікуни! І ти цієї, і Хома цієї, і всі цієї!.. Шануйся, дивись, бережись!.. Сам уже не малий, розумію дещо! (Олесь Гончар, III, 1959, 301).

2. юр. Особа, що здійснює опіку (у 3 знач.). [Писар:] Кажете, се вашої дочки материзнина, над дочкою є опікуни, вони не позволять ґрунту обтяжувати (Іван Франко, IX, 1952, 75); На сьомому році Люба залишилась сиротою. Громада призначила їй громадських опікунів (Михайло Стельмах, I, 1962, 343).

[http://slovopedia.org.ua "Словопедія" ] =
ОПІКУН протектор, захисник, патрон, (мистецтв) меценат.

==[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]==
ОПІКУ́Н, а́, ч.
1. Той, хто виявляє піклування про кого-небудь, доглядає когось. — Марусю, — припинив її.. за лікоть парубок. — ..Ти не виривайся вперед... — О! І ти вже, як мама! от мені лихо з тими опікунами!.. (Хотк., І, 1966, 108); // Той, хто постійно наглядає за кимось, здійснює контроль за чиїмись діями, вчинками і т. ін. — Що ти мені мораль читаєш? — спалахнувши, вигукує Маковей. — Завзялися, опікуни! І ти цієї, і Хома цієї, і всі цієї!.. Шануйся, дивись, бережись!.. Сам уже не малий, розумію дещо! (Гончар, III, 1959, 301).

2. юр. Особа, що здійснює опіку (у 3 знач.). [Писар:] Кажете, се вашої дочки материзнина, над дочкою є опікуни, вони не позволять грунту обтяжувати (Фр., IX, 1952, 75); На сьомому році Люба залишилась сиротою. Громада призначила їй громадських опікунів (Стельмах, І, 1962, 343).

===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/66645-shhavydub.html СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO]===
Опікун, на, м. Опекунъ.

==Іноземні словники==
==[https://uk.glosbe.com/uk українська-англійська Словник]==

guardian
(noun, adjv )
Автоматичний переклад:
guardian

==[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]==
Опікун -а́, ч.

1) Той, хто виявляє піклування про кого-небудь, доглядає когось. || Той, хто постійно наглядає за кимось, здійснює контроль за чиїмись діями, вчинками і т. ін.

2) юр. Особа, що здійснює опіку (у 3 знач.).
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:опікун.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:опікун1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:опікун2.jpg|x140px]]

|}
=[http://uk.wikipedia.org/wiki Матеріал з Вікіпедії]=

Опіка — влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в сім'ї громадян України, які перебувають переважно в сімейних, родинних відносинах із цими дітьми з метою забезпечення їх виховання, освіти, розвитку, захисту їх прав та інтересів (глава 19 Сімейного кодексу України).
Вимоги до опікунів
Відповідно до статті 64 Цивільного кодексу України опікуном або піклувальником не може бути фізична особа:
•позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;
•поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування.

Опікун має певні права та обов'язки. відповідно до ст. 67 Цивільного Кодексу України опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Опікун має право вимагати повернення підопічного від осіб, які тримають його без законної підстави. Опікун вчиняє правочини від імені та в інтересах підопічного. Опікун зобов'язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2016 року]]

Опікун

2016-12-06T18:37:57Z

Марченко: /* СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO */

'''Опікун, -на, '''''м. ''Опекунъ.
[[Категорія:Оп]]

==Сучасні словники==
==[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]==

ОПІКУ́Н, а, чол.

1. Той, хто виявляє, піклування про кого-небудь, доглядає когось. — Марусю, — припинив її.. за лікоть парубок. — ..Ти не виривайся вперед... — О! І ти вже, як мама! от мені лихо з тими опікунами! .. (Гнат Хоткевич, I, 1966, 108);
// Той, хто постійно наглядам за кимось, здійснює контроль за чиїмись діями, вчинками і т. ін. — Що ти мені мораль читаєш? — спалахнувши, вигукує Маковей. — Завзялися, опікуни! І ти цієї, і Хома цієї, і всі цієї!.. Шануйся, дивись, бережись!.. Сам уже не малий, розумію дещо! (Олесь Гончар, III, 1959, 301).

2. юр. Особа, що здійснює опіку (у 3 знач.). [Писар:] Кажете, се вашої дочки материзнина, над дочкою є опікуни, вони не позволять ґрунту обтяжувати (Іван Франко, IX, 1952, 75); На сьомому році Люба залишилась сиротою. Громада призначила їй громадських опікунів (Михайло Стельмах, I, 1962, 343).

[http://slovopedia.org.ua "Словопедія" ] =
ОПІКУН протектор, захисник, патрон, (мистецтв) меценат.

==[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]==
ОПІКУ́Н, а́, ч.
1. Той, хто виявляє піклування про кого-небудь, доглядає когось. — Марусю, — припинив її.. за лікоть парубок. — ..Ти не виривайся вперед... — О! І ти вже, як мама! от мені лихо з тими опікунами!.. (Хотк., І, 1966, 108); // Той, хто постійно наглядає за кимось, здійснює контроль за чиїмись діями, вчинками і т. ін. — Що ти мені мораль читаєш? — спалахнувши, вигукує Маковей. — Завзялися, опікуни! І ти цієї, і Хома цієї, і всі цієї!.. Шануйся, дивись, бережись!.. Сам уже не малий, розумію дещо! (Гончар, III, 1959, 301).

2. юр. Особа, що здійснює опіку (у 3 знач.). [Писар:] Кажете, се вашої дочки материзнина, над дочкою є опікуни, вони не позволять грунту обтяжувати (Фр., IX, 1952, 75); На сьомому році Люба залишилась сиротою. Громада призначила їй громадських опікунів (Стельмах, І, 1962, 343).

===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/66645-shhavydub.html СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO] ===
Опікун, на, м. Опекунъ.=

==Іноземні словники==
==[https://uk.glosbe.com/uk українська-англійська Словник]==

guardian
(noun, adjv )
Автоматичний переклад:
guardian

==[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]==
Опікун -а́, ч.

1) Той, хто виявляє піклування про кого-небудь, доглядає когось. || Той, хто постійно наглядає за кимось, здійснює контроль за чиїмись діями, вчинками і т. ін.

2) юр. Особа, що здійснює опіку (у 3 знач.).
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:опікун.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:опікун1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:опікун2.jpg|x140px]]

|}
=[http://uk.wikipedia.org/wiki Матеріал з Вікіпедії]=

Опіка — влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в сім'ї громадян України, які перебувають переважно в сімейних, родинних відносинах із цими дітьми з метою забезпечення їх виховання, освіти, розвитку, захисту їх прав та інтересів (глава 19 Сімейного кодексу України).
Вимоги до опікунів
Відповідно до статті 64 Цивільного кодексу України опікуном або піклувальником не може бути фізична особа:
•позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;
•поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування.

Опікун має певні права та обов'язки. відповідно до ст. 67 Цивільного Кодексу України опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Опікун має право вимагати повернення підопічного від осіб, які тримають його без законної підстави. Опікун вчиняє правочини від імені та в інтересах підопічного. Опікун зобов'язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2016 року]]

Мішанка

2016-12-06T18:33:58Z

Марченко: /* Ілюстрації */

'''Мішанка, -ки, '''''ж. ''Смѣсь сѣна съ соломою для корма скота. ''Мішанку робили. ''Чуб. І. 8.

=Сучасні словники=

=[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=

МІ́ШАНКА, и, жін., розм.

1. Суміш злакових рослин з бобовими, яка вирощується на зелений корм або сіно. Карпо підходив до хури, брав вилами пахучу мішанку і розстеляв її тонкими валками попід хлівом (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 6).

2. Різна кормова суміш. У племінний період качок годують чотири рази: вранці і ввечері — зерном, а вдень два рази — вологими мішанками (Колгоспник України, 10, 1960, 29); Купили ви свиню, приміром. Не свиню, а порося. Замішали їй мішанки там чи чого іншого, разів кільканадцять винесли — зирк: — уже підсвинок(Остап Вишня, I, 1956, 73).

3. Те саме, що мішанина 1. Але ж у дійсності нам не доводиться бачити такої Мішанки різних речей. І ніколи її не буває. Справді-бо, з різних начатків ті речі постали; і спільні Деякі з первістків тих, але завжди у різних сполуках (Микола Зеров, Вибр., 1966, 150); Птахарня ото наша... Леггорни всі повинні бути. Поки що мішанка, та нічого — будуть усі леггорни (Остап Вишня, I, 1956, 373).

=[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG]=

МІ́ШАНКА и, ж., розм.
1. Суміш злакових рослин з бобовими, яка вирощується на зелений корм або сіно. Карпо підходив до хури, брав вилами пахучу мішанку і розстеляв її тонкими валками попід хлівом (Іщук, Вербівчани, 1961, 6).
2. Різна кормова суміш. У племінний період качок годують чотири рази: вранці і ввечері — зерном, а вдень два рази — вологими мішанками (Колг. Укр., 10, 1960, 29); Купили ви свиню, приміром. Не свиню, а порося. Замішали їй мішанки там чи чого іншого, разів кільканадцять винесли — зирк: — уже підсвинок (Вишня, І, 1956, 73).
3. Те саме, що мішани́на 1. Але ж у дійсності нам не доводиться бачити такої Мішанки різних речей. І ніколи її не буває. Справді-бо, з різних начатків ті речі постали; і спільні Деякі з первістків тих, але завжди у різних сполуках (Зеров, Вибр., 1966, 150); Птахарня ото наша… Леггорни всі повинні бути. Поки що мішанка, та нічого — будуть усі леггорни (Вишня, І, 1956, 373).

===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/66645-shhavydub.html СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO][http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/ «Словники України on-line»]===

Мішанка, -ки, ж. Смѣсь сѣна съ соломою для корма скота. Мішанку робили. Чуб. І. 8.

=[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]=

Мішанка — и, ж., розм. 1) Суміш злакових рослин із бобовими, яка вирощується на зелений корм або сіно. 2) Різна кормова суміш. 3) Те саме, що мішанина
Український тлумачний словник
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:мішанка2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:мішанка3.jpg|x140px]]
|}

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2016 року]]

Мішанка

2016-12-06T18:33:43Z

Марченко: /* СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO«Словники України on-line» */

'''Мішанка, -ки, '''''ж. ''Смѣсь сѣна съ соломою для корма скота. ''Мішанку робили. ''Чуб. І. 8.

=Сучасні словники=

=[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=

МІ́ШАНКА, и, жін., розм.

1. Суміш злакових рослин з бобовими, яка вирощується на зелений корм або сіно. Карпо підходив до хури, брав вилами пахучу мішанку і розстеляв її тонкими валками попід хлівом (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 6).

2. Різна кормова суміш. У племінний період качок годують чотири рази: вранці і ввечері — зерном, а вдень два рази — вологими мішанками (Колгоспник України, 10, 1960, 29); Купили ви свиню, приміром. Не свиню, а порося. Замішали їй мішанки там чи чого іншого, разів кільканадцять винесли — зирк: — уже підсвинок(Остап Вишня, I, 1956, 73).

3. Те саме, що мішанина 1. Але ж у дійсності нам не доводиться бачити такої Мішанки різних речей. І ніколи її не буває. Справді-бо, з різних начатків ті речі постали; і спільні Деякі з первістків тих, але завжди у різних сполуках (Микола Зеров, Вибр., 1966, 150); Птахарня ото наша... Леггорни всі повинні бути. Поки що мішанка, та нічого — будуть усі леггорни (Остап Вишня, I, 1956, 373).

=[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG]=

МІ́ШАНКА и, ж., розм.
1. Суміш злакових рослин з бобовими, яка вирощується на зелений корм або сіно. Карпо підходив до хури, брав вилами пахучу мішанку і розстеляв її тонкими валками попід хлівом (Іщук, Вербівчани, 1961, 6).
2. Різна кормова суміш. У племінний період качок годують чотири рази: вранці і ввечері — зерном, а вдень два рази — вологими мішанками (Колг. Укр., 10, 1960, 29); Купили ви свиню, приміром. Не свиню, а порося. Замішали їй мішанки там чи чого іншого, разів кільканадцять винесли — зирк: — уже підсвинок (Вишня, І, 1956, 73).
3. Те саме, що мішани́на 1. Але ж у дійсності нам не доводиться бачити такої Мішанки різних речей. І ніколи її не буває. Справді-бо, з різних начатків ті речі постали; і спільні Деякі з первістків тих, але завжди у різних сполуках (Зеров, Вибр., 1966, 150); Птахарня ото наша… Леггорни всі повинні бути. Поки що мішанка, та нічого — будуть усі леггорни (Вишня, І, 1956, 373).

===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/66645-shhavydub.html СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO][http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/ «Словники України on-line»]===

Мішанка, -ки, ж. Смѣсь сѣна съ соломою для корма скота. Мішанку робили. Чуб. І. 8.

=[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]=

Мішанка — и, ж., розм. 1) Суміш злакових рослин із бобовими, яка вирощується на зелений корм або сіно. 2) Різна кормова суміш. 3) Те саме, що мішанина
Український тлумачний словник
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:мішанка.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:мішанка1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:мішанка2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:мішанка3.jpg|x140px]]
|}

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2016 року]]

Юга

2016-12-06T18:33:03Z

Марченко: /* [http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) */

'''Юга, -ги, '''''ж. ''Родъ сухого тумана въ жаркій лѣтній день, — кажется, будто воздухъ смѣшанъ съ голубоватымъ дымомъ. ''Юга це Петро вівці жене. ''Мнж. 157. ''У юзі сонце бреде. ''Черк. у. ''Як юга повів, гречка уся пропаде. ''Нѣжин. у. ''Юга йде, чи не горить де село, або що. ''Черк. у.
[[Категорія:Юг]]

=Сучасні словники=

===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]===

ЮГА́, и, жін.

1. Те саме, що імла. Палке небо, жовтувата Недвижима пилюга. Млява спека й тьмянувата, Де не глянеш, скрізь юга (Іван Манжура, Тв., 1955, 72); Сонце.. витріщилося зверху.. Понад озером закурилася легенька синяста юга (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 115); Навкруги весь степ як у тумані од юги (Андрій Головко, II, 1957, 224).

2. Снігова буря; завірюха, хурделиця. А все як давнє спогадаю, То воскресає і воно: Та люта ніч, юга холодна...(Микола Чернявський, Поезії, 1959, 94);
// Сніг, що переноситься низовим вітром. Вітер шаленів. Він люто здував з горбів суху, колючу югу, болісно бив нею в обличчя, сипав під ноги (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 342).

===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG}===

ЮГА́, и́, ж.
1. Те саме, що імла́. Палке небо, жовтувата Недвижима пилюга. Млява спека й тьмянувата, Де не глянеш, скрізь юга (Манж., Тв., 1955, 72); Сонце.. витріщилося зверху.. Понад озером закурилася легенька синяста юга (Дн. Чайка, Тв., 1960, 115); Навкруги весь степ як у тумані од юги (Головко, II, 1957, 224).
2. Снігова буря; завірюха, хурделиця. А все як давнє спогадаю, То воскресає і воно: Та люта ніч, юга холодна… (Черн., Поезії, 1959, 94); // Сніг, що переноситься низовим вітром. Вітер шаленів. Він люто здував з горбів суху, колючу югу, болісно бив нею в обличчя, сипав під ноги (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 342).

===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/66645-shhavydub.html СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO]=[http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/ «Словники України on-line»]===

Юга, -ги, ж. Родъ сухого тумана въ жаркій лѣтній день, — кажется, будто воздухъ смѣшанъ съ голубоватымъ дымомъ. Юга це Петро вівці жене. Мнж. 157.
У юзі сонце бреде. Черк. у. Як юга повів, гречка уся пропаде. Нѣжин. у. Юга йде, чи не горить де село, або що. Черк. у.

=[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]=

Юга — іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири юги …
Орфографічний словник української мови

=[http://uk.wikipedia.org/wiki Матеріал з Вікіпедії]=

Юґа (деванагарі: युग) — назва епохи або ери в рамках концепції чотирьох епох в індійській філосософії.

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2016 року]]

Юга

2016-12-06T18:32:40Z

Марченко: /* [http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG */

'''Юга, -ги, '''''ж. ''Родъ сухого тумана въ жаркій лѣтній день, — кажется, будто воздухъ смѣшанъ съ голубоватымъ дымомъ. ''Юга це Петро вівці жене. ''Мнж. 157. ''У юзі сонце бреде. ''Черк. у. ''Як юга повів, гречка уся пропаде. ''Нѣжин. у. ''Юга йде, чи не горить де село, або що. ''Черк. у.
[[Категорія:Юг]]

=Сучасні словники=

=[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)=

ЮГА́, и, жін.

1. Те саме, що імла. Палке небо, жовтувата Недвижима пилюга. Млява спека й тьмянувата, Де не глянеш, скрізь юга (Іван Манжура, Тв., 1955, 72); Сонце.. витріщилося зверху.. Понад озером закурилася легенька синяста юга (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 115); Навкруги весь степ як у тумані од юги (Андрій Головко, II, 1957, 224).

2. Снігова буря; завірюха, хурделиця. А все як давнє спогадаю, То воскресає і воно: Та люта ніч, юга холодна...(Микола Чернявський, Поезії, 1959, 94);
// Сніг, що переноситься низовим вітром. Вітер шаленів. Він люто здував з горбів суху, колючу югу, болісно бив нею в обличчя, сипав під ноги (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 342).

===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG}===

ЮГА́, и́, ж.
1. Те саме, що імла́. Палке небо, жовтувата Недвижима пилюга. Млява спека й тьмянувата, Де не глянеш, скрізь юга (Манж., Тв., 1955, 72); Сонце.. витріщилося зверху.. Понад озером закурилася легенька синяста юга (Дн. Чайка, Тв., 1960, 115); Навкруги весь степ як у тумані од юги (Головко, II, 1957, 224).
2. Снігова буря; завірюха, хурделиця. А все як давнє спогадаю, То воскресає і воно: Та люта ніч, юга холодна… (Черн., Поезії, 1959, 94); // Сніг, що переноситься низовим вітром. Вітер шаленів. Він люто здував з горбів суху, колючу югу, болісно бив нею в обличчя, сипав під ноги (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 342).

===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/66645-shhavydub.html СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO]=[http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/ «Словники України on-line»]===

Юга, -ги, ж. Родъ сухого тумана въ жаркій лѣтній день, — кажется, будто воздухъ смѣшанъ съ голубоватымъ дымомъ. Юга це Петро вівці жене. Мнж. 157.
У юзі сонце бреде. Черк. у. Як юга повів, гречка уся пропаде. Нѣжин. у. Юга йде, чи не горить де село, або що. Черк. у.

=[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]=

Юга — іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири юги …
Орфографічний словник української мови

=[http://uk.wikipedia.org/wiki Матеріал з Вікіпедії]=

Юґа (деванагарі: युग) — назва епохи або ери в рамках концепції чотирьох епох в індійській філосософії.

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2016 року]]

Цупко

2016-12-06T18:31:51Z

Марченко: /* СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO«Словники України on-line» */

'''Цупко, '''''нар. ''1) Крѣпко, сильно, туго, стѣснительно. ''Як цупко він нап’яв на плечі кобеняк. ''Греб. 376. ''Глядіть же, цупко прикрутіте, щоб він в шинок та не зайшов. ''Котл. Ен. І. 27. ''Вчора цупко п’яний був. ''Кв. ''Цупко захріп. ''Полт. ''І мене цупко узяла була холера. ''НВолын. у. ''Цупко стало у нас за ліс. ''Каменец. у. 2) Жестко, твердо. ''Цупко по мерзлому орати. ''Зміев. у.

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:цупко.jpg|x140px]]

|}

[[Категорія:Цу]]

==Сучасні словники==

=[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=

ЦУ́ПКО. Присл. до цупкий. — Ай! — скрикнув Антосьо. Та не зміг і оглянуться, чия то рука так цупко схопила його за брижі (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 97); [Лев:] Той клятий Водяник! ..Тільки виплив на плесо душогубкою — хотів на той бік передатися — а він вчепився цупко лапою за днище, та й ані руш! (Леся Українка, III, 1952, 209); Взявся мертвою жовтизною і дубовий листок. Цупко тримався він на дереві, і всі знають, що триматиметься до самої весни, однак, пожовклий і скоцюрблений (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 405); Утома повільно, але цупко сковувала рухи з кожною хвилиною (Олесь Донченко, Шахта.., 1949, 123); Горпина не могла вмерти одразу: в ній цупко держалася сила (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 146); * Образно. Люди — прекрасні, Земля — мов казка. Кращого сонця ніде нема. Загруз я по серце У землю в'язко. Вона мене цупко трима (Василь Симоненко, Земне тяжіння, 1964, 51);
// перен., розм. Добре, багато; вдосталь, досхочу. Пан справник затим обідає цупко (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 267); [Стецько і Яцько (разом):] Коли б ми це самі, Зараз як зійшлися, Цупко б напилися! (Марко Кропивницький, II, 1958, 81);
// перен., розм. Дуже міцно, сильно. Орися несамовито скрикнула. Мати заворушилась уві сні. Але звикши, наробившися, цупко спати, не прокинулася (Борис Грінченко, II, 1963, 141); Зоряно-сірі очі в темних пасмах вій, пелюстками маку розквітлі уста — ось що, певно, цупко принадило Остапа (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 15);
// Туго, щільно обтиснувши, обійнявши кого-, що-небудь. Еней в сю путь якраз зібрався, Шкапові чоботи набув, Підтикався, підперезався І пояс цупко підтягнув (Іван Котляревський, I, 1952, 126); — Чи бачиш, їде ген собі козак по полю? Як цупко він нап'яв на плечі кобеняк! (Євген Гребінка, I, 1957, 60);
// перен., діал. Швидко, прудко. Лис у дірку шусть щодуху, Від обуха цупко втік (Іван Франко, XIII, 1954, 268).

=[http://slovopedia.org.ua "Словопедія" ]=

ЦУПКИЙ
1) крепкий; твёрдый, тугой (не поддающийся давлению, сгибанию)
2) цепкий; вязкий (о веществе)
3) (о материи, бумаге) плотный, прочный; (недостаточно обработанный) грубый; (твёрдый на ощупь) жёсткий

===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG]===
ЦУ́ПКО. Присл. до цупки́й. — Ай! — скрикнув Антосьо. Та не зміг і оглянуться, чия то рука так цупко схопила його за брижі (Свидн., Люборацькі, 1955, 97); [Лев:] Той клятий Водяник!..Тільки виплив на плесо душогубкою — хотів на той бік передатися — а він вчепився цупко лапою за днище, та й ані руш! (Л. Укр., III, 1952, 209); Взявся мертвою жовтизною і дубовий листок. Цупко тримався він на дереві, і всі знають, що триматиметься до самої весни, однак, пожовклий і скоцюрблений (Жур., Вечір.., 1958, 405); Утома повільно, але цупко сковувала рухи з кожною хвилиною (Донч., Шахта.., 1949, 123); Горпина не могла вмерти одразу: в ній цупко держалася сила (Григ., Вибр., 1959, 146); *Образно. Люди — прекрасні, Земля — мов казка. Кращого сонця ніде нема. Загруз я по серце У землю в’язко. Вона мене цупко трима (Сим., Земне тяжіння, 1964, 51); // перен., розм. Добре, багато; вдосталь, досхочу. Пан справник затим обідає цупко (Кв.-Осн., II, 1956, 267); [Стецько і Яцько (разом):] Коли б ми це самі, Зараз як зійшлися, Цупко б напилися! (Кроп., II, 1958, 81); // перен., розм. Дуже міцно, сильно. Орися несамовито скрикнула. Мати заворушилась уві сні. Але звикши, наробившися, цупко спати, не прокинулася (Гр., II, 1963, 141); Зоряно-сірі очі в темних пасмах вій, пелюстками маку розквітлі уста — ось що, певно, цупко принадило Остапа (Крот., Сини.., 1948, 15); // Туго, щільно обтиснувши, обійнявши кого-, що-небудь. Еней в сю путь якраз зібрався, Шкапові чоботи набув, Підтикався, підперезався І пояс цупко підтягнув (Котл., І, 1952, 126); — Чи бачиш, їде ген собі козак по полю? Як цупко він нап’яв на плечі кобеняк! (Греб., І, 1957, 60); // перен., діал.Швидко, прудко. Лис у дірку шусть щодуху, Від обуха цупко втік (Фр., XIII, 1954, 268).2. перен. Перевірка якої-небудь організації з метою звільнення її від ворожих, шкідливих або непотрібних елементів. Комуністичні партії тих країн, де комуністи ведуть свою роботу легально, повинні проводити періодичні чистки (перереєстрація) особового складу партійних організацій ..(Ленін, 41, 1974, 198); Перед адміністрацією стало питання про чистку комунарського складу (Мик., II, 1957, 554).

===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/66645-shhavydub.html СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO][http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/ «Словники України on-line»]===

Цупко, нар. 1) Крѣпко, сильно, туго, стѣснительно. Як цупко він нап’яв на плечі кобеняк. Греб. 376. Глядіть же, цупко прикрутіте, щоб він в шинок та не зайшов.Котл. Ен. І. 27. Вчора цупко п’яний був. Кв. Цупко захріп. Полт. І мене цупко узяла була холера. НВолын. у. Цупко стало у нас за ліс. Каменец. у. 2) Жестко, твердо. Цупко по мерзлому орати. Зміев. у.

=[https://uk.glosbe.com/uk українська-англійська Словник]=

Переклад на англійська:
firmly
(advb )
tenaciously
(advb )
with a tenacious grip

=[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]=

Цупко — Присл. до цупкий. || перен., розм. Добре, багато; вдосталь, досхочу. || перен., розм. Дуже міцно, сильно. || Туго, щільно обтиснувши, обійнявши кого , що небудь. || перен., діал. Швидко, прудко …
Український тлумачний словник

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2016 року]]

Цупко

2016-12-06T18:31:25Z

Марченко: /* Ілюстрації */

'''Цупко, '''''нар. ''1) Крѣпко, сильно, туго, стѣснительно. ''Як цупко він нап’яв на плечі кобеняк. ''Греб. 376. ''Глядіть же, цупко прикрутіте, щоб він в шинок та не зайшов. ''Котл. Ен. І. 27. ''Вчора цупко п’яний був. ''Кв. ''Цупко захріп. ''Полт. ''І мене цупко узяла була холера. ''НВолын. у. ''Цупко стало у нас за ліс. ''Каменец. у. 2) Жестко, твердо. ''Цупко по мерзлому орати. ''Зміев. у.

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:цупко.jpg|x140px]]

|}

[[Категорія:Цу]]

==Сучасні словники==

=[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=

ЦУ́ПКО. Присл. до цупкий. — Ай! — скрикнув Антосьо. Та не зміг і оглянуться, чия то рука так цупко схопила його за брижі (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 97); [Лев:] Той клятий Водяник! ..Тільки виплив на плесо душогубкою — хотів на той бік передатися — а він вчепився цупко лапою за днище, та й ані руш! (Леся Українка, III, 1952, 209); Взявся мертвою жовтизною і дубовий листок. Цупко тримався він на дереві, і всі знають, що триматиметься до самої весни, однак, пожовклий і скоцюрблений (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 405); Утома повільно, але цупко сковувала рухи з кожною хвилиною (Олесь Донченко, Шахта.., 1949, 123); Горпина не могла вмерти одразу: в ній цупко держалася сила (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 146); * Образно. Люди — прекрасні, Земля — мов казка. Кращого сонця ніде нема. Загруз я по серце У землю в'язко. Вона мене цупко трима (Василь Симоненко, Земне тяжіння, 1964, 51);
// перен., розм. Добре, багато; вдосталь, досхочу. Пан справник затим обідає цупко (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 267); [Стецько і Яцько (разом):] Коли б ми це самі, Зараз як зійшлися, Цупко б напилися! (Марко Кропивницький, II, 1958, 81);
// перен., розм. Дуже міцно, сильно. Орися несамовито скрикнула. Мати заворушилась уві сні. Але звикши, наробившися, цупко спати, не прокинулася (Борис Грінченко, II, 1963, 141); Зоряно-сірі очі в темних пасмах вій, пелюстками маку розквітлі уста — ось що, певно, цупко принадило Остапа (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 15);
// Туго, щільно обтиснувши, обійнявши кого-, що-небудь. Еней в сю путь якраз зібрався, Шкапові чоботи набув, Підтикався, підперезався І пояс цупко підтягнув (Іван Котляревський, I, 1952, 126); — Чи бачиш, їде ген собі козак по полю? Як цупко він нап'яв на плечі кобеняк! (Євген Гребінка, I, 1957, 60);
// перен., діал. Швидко, прудко. Лис у дірку шусть щодуху, Від обуха цупко втік (Іван Франко, XIII, 1954, 268).

=[http://slovopedia.org.ua "Словопедія" ]=

ЦУПКИЙ
1) крепкий; твёрдый, тугой (не поддающийся давлению, сгибанию)
2) цепкий; вязкий (о веществе)
3) (о материи, бумаге) плотный, прочный; (недостаточно обработанный) грубый; (твёрдый на ощупь) жёсткий

===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG]===
ЦУ́ПКО. Присл. до цупки́й. — Ай! — скрикнув Антосьо. Та не зміг і оглянуться, чия то рука так цупко схопила його за брижі (Свидн., Люборацькі, 1955, 97); [Лев:] Той клятий Водяник!..Тільки виплив на плесо душогубкою — хотів на той бік передатися — а він вчепився цупко лапою за днище, та й ані руш! (Л. Укр., III, 1952, 209); Взявся мертвою жовтизною і дубовий листок. Цупко тримався він на дереві, і всі знають, що триматиметься до самої весни, однак, пожовклий і скоцюрблений (Жур., Вечір.., 1958, 405); Утома повільно, але цупко сковувала рухи з кожною хвилиною (Донч., Шахта.., 1949, 123); Горпина не могла вмерти одразу: в ній цупко держалася сила (Григ., Вибр., 1959, 146); *Образно. Люди — прекрасні, Земля — мов казка. Кращого сонця ніде нема. Загруз я по серце У землю в’язко. Вона мене цупко трима (Сим., Земне тяжіння, 1964, 51); // перен., розм. Добре, багато; вдосталь, досхочу. Пан справник затим обідає цупко (Кв.-Осн., II, 1956, 267); [Стецько і Яцько (разом):] Коли б ми це самі, Зараз як зійшлися, Цупко б напилися! (Кроп., II, 1958, 81); // перен., розм. Дуже міцно, сильно. Орися несамовито скрикнула. Мати заворушилась уві сні. Але звикши, наробившися, цупко спати, не прокинулася (Гр., II, 1963, 141); Зоряно-сірі очі в темних пасмах вій, пелюстками маку розквітлі уста — ось що, певно, цупко принадило Остапа (Крот., Сини.., 1948, 15); // Туго, щільно обтиснувши, обійнявши кого-, що-небудь. Еней в сю путь якраз зібрався, Шкапові чоботи набув, Підтикався, підперезався І пояс цупко підтягнув (Котл., І, 1952, 126); — Чи бачиш, їде ген собі козак по полю? Як цупко він нап’яв на плечі кобеняк! (Греб., І, 1957, 60); // перен., діал.Швидко, прудко. Лис у дірку шусть щодуху, Від обуха цупко втік (Фр., XIII, 1954, 268).2. перен. Перевірка якої-небудь організації з метою звільнення її від ворожих, шкідливих або непотрібних елементів. Комуністичні партії тих країн, де комуністи ведуть свою роботу легально, повинні проводити періодичні чистки (перереєстрація) особового складу партійних організацій ..(Ленін, 41, 1974, 198); Перед адміністрацією стало питання про чистку комунарського складу (Мик., II, 1957, 554).

=[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/66645-shhavydub.html СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO][http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/ «Словники України on-line»]=

Цупко, нар. 1) Крѣпко, сильно, туго, стѣснительно. Як цупко він нап’яв на плечі кобеняк. Греб. 376. Глядіть же, цупко прикрутіте, щоб він в шинок та не зайшов.Котл. Ен. І. 27. Вчора цупко п’яний був. Кв. Цупко захріп. Полт. І мене цупко узяла була холера. НВолын. у. Цупко стало у нас за ліс. Каменец. у. 2) Жестко, твердо. Цупко по мерзлому орати. Зміев. у.

=[https://uk.glosbe.com/uk українська-англійська Словник]=

Переклад на англійська:
firmly
(advb )
tenaciously
(advb )
with a tenacious grip

=[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]=

Цупко — Присл. до цупкий. || перен., розм. Добре, багато; вдосталь, досхочу. || перен., розм. Дуже міцно, сильно. || Туго, щільно обтиснувши, обійнявши кого , що небудь. || перен., діал. Швидко, прудко …
Український тлумачний словник

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2016 року]]

Цупко

2016-12-06T18:30:53Z

Марченко: /* [http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG */

'''Цупко, '''''нар. ''1) Крѣпко, сильно, туго, стѣснительно. ''Як цупко він нап’яв на плечі кобеняк. ''Греб. 376. ''Глядіть же, цупко прикрутіте, щоб він в шинок та не зайшов. ''Котл. Ен. І. 27. ''Вчора цупко п’яний був. ''Кв. ''Цупко захріп. ''Полт. ''І мене цупко узяла була холера. ''НВолын. у. ''Цупко стало у нас за ліс. ''Каменец. у. 2) Жестко, твердо. ''Цупко по мерзлому орати. ''Зміев. у.

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:цупко.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}

[[Категорія:Цу]]

==Сучасні словники==

=[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=

ЦУ́ПКО. Присл. до цупкий. — Ай! — скрикнув Антосьо. Та не зміг і оглянуться, чия то рука так цупко схопила його за брижі (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 97); [Лев:] Той клятий Водяник! ..Тільки виплив на плесо душогубкою — хотів на той бік передатися — а він вчепився цупко лапою за днище, та й ані руш! (Леся Українка, III, 1952, 209); Взявся мертвою жовтизною і дубовий листок. Цупко тримався він на дереві, і всі знають, що триматиметься до самої весни, однак, пожовклий і скоцюрблений (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 405); Утома повільно, але цупко сковувала рухи з кожною хвилиною (Олесь Донченко, Шахта.., 1949, 123); Горпина не могла вмерти одразу: в ній цупко держалася сила (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 146); * Образно. Люди — прекрасні, Земля — мов казка. Кращого сонця ніде нема. Загруз я по серце У землю в'язко. Вона мене цупко трима (Василь Симоненко, Земне тяжіння, 1964, 51);
// перен., розм. Добре, багато; вдосталь, досхочу. Пан справник затим обідає цупко (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 267); [Стецько і Яцько (разом):] Коли б ми це самі, Зараз як зійшлися, Цупко б напилися! (Марко Кропивницький, II, 1958, 81);
// перен., розм. Дуже міцно, сильно. Орися несамовито скрикнула. Мати заворушилась уві сні. Але звикши, наробившися, цупко спати, не прокинулася (Борис Грінченко, II, 1963, 141); Зоряно-сірі очі в темних пасмах вій, пелюстками маку розквітлі уста — ось що, певно, цупко принадило Остапа (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 15);
// Туго, щільно обтиснувши, обійнявши кого-, що-небудь. Еней в сю путь якраз зібрався, Шкапові чоботи набув, Підтикався, підперезався І пояс цупко підтягнув (Іван Котляревський, I, 1952, 126); — Чи бачиш, їде ген собі козак по полю? Як цупко він нап'яв на плечі кобеняк! (Євген Гребінка, I, 1957, 60);
// перен., діал. Швидко, прудко. Лис у дірку шусть щодуху, Від обуха цупко втік (Іван Франко, XIII, 1954, 268).

=[http://slovopedia.org.ua "Словопедія" ]=

ЦУПКИЙ
1) крепкий; твёрдый, тугой (не поддающийся давлению, сгибанию)
2) цепкий; вязкий (о веществе)
3) (о материи, бумаге) плотный, прочный; (недостаточно обработанный) грубый; (твёрдый на ощупь) жёсткий

===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG]===
ЦУ́ПКО. Присл. до цупки́й. — Ай! — скрикнув Антосьо. Та не зміг і оглянуться, чия то рука так цупко схопила його за брижі (Свидн., Люборацькі, 1955, 97); [Лев:] Той клятий Водяник!..Тільки виплив на плесо душогубкою — хотів на той бік передатися — а він вчепився цупко лапою за днище, та й ані руш! (Л. Укр., III, 1952, 209); Взявся мертвою жовтизною і дубовий листок. Цупко тримався він на дереві, і всі знають, що триматиметься до самої весни, однак, пожовклий і скоцюрблений (Жур., Вечір.., 1958, 405); Утома повільно, але цупко сковувала рухи з кожною хвилиною (Донч., Шахта.., 1949, 123); Горпина не могла вмерти одразу: в ній цупко держалася сила (Григ., Вибр., 1959, 146); *Образно. Люди — прекрасні, Земля — мов казка. Кращого сонця ніде нема. Загруз я по серце У землю в’язко. Вона мене цупко трима (Сим., Земне тяжіння, 1964, 51); // перен., розм. Добре, багато; вдосталь, досхочу. Пан справник затим обідає цупко (Кв.-Осн., II, 1956, 267); [Стецько і Яцько (разом):] Коли б ми це самі, Зараз як зійшлися, Цупко б напилися! (Кроп., II, 1958, 81); // перен., розм. Дуже міцно, сильно. Орися несамовито скрикнула. Мати заворушилась уві сні. Але звикши, наробившися, цупко спати, не прокинулася (Гр., II, 1963, 141); Зоряно-сірі очі в темних пасмах вій, пелюстками маку розквітлі уста — ось що, певно, цупко принадило Остапа (Крот., Сини.., 1948, 15); // Туго, щільно обтиснувши, обійнявши кого-, що-небудь. Еней в сю путь якраз зібрався, Шкапові чоботи набув, Підтикався, підперезався І пояс цупко підтягнув (Котл., І, 1952, 126); — Чи бачиш, їде ген собі козак по полю? Як цупко він нап’яв на плечі кобеняк! (Греб., І, 1957, 60); // перен., діал.Швидко, прудко. Лис у дірку шусть щодуху, Від обуха цупко втік (Фр., XIII, 1954, 268).2. перен. Перевірка якої-небудь організації з метою звільнення її від ворожих, шкідливих або непотрібних елементів. Комуністичні партії тих країн, де комуністи ведуть свою роботу легально, повинні проводити періодичні чистки (перереєстрація) особового складу партійних організацій ..(Ленін, 41, 1974, 198); Перед адміністрацією стало питання про чистку комунарського складу (Мик., II, 1957, 554).

=[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/66645-shhavydub.html СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO][http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/ «Словники України on-line»]=

Цупко, нар. 1) Крѣпко, сильно, туго, стѣснительно. Як цупко він нап’яв на плечі кобеняк. Греб. 376. Глядіть же, цупко прикрутіте, щоб він в шинок та не зайшов.Котл. Ен. І. 27. Вчора цупко п’яний був. Кв. Цупко захріп. Полт. І мене цупко узяла була холера. НВолын. у. Цупко стало у нас за ліс. Каменец. у. 2) Жестко, твердо. Цупко по мерзлому орати. Зміев. у.

=[https://uk.glosbe.com/uk українська-англійська Словник]=

Переклад на англійська:
firmly
(advb )
tenaciously
(advb )
with a tenacious grip

=[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]=

Цупко — Присл. до цупкий. || перен., розм. Добре, багато; вдосталь, досхочу. || перен., розм. Дуже міцно, сильно. || Туго, щільно обтиснувши, обійнявши кого , що небудь. || перен., діал. Швидко, прудко …
Український тлумачний словник

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2016 року]]

Чистак

2016-12-06T18:29:30Z

Марченко: /* [http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG */

'''Чистак, -ка, '''''м. ''Сѣть для ловли рыбы на днѣпровскихъ отмеляхъ. Вас. 188.

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:чистак.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:чистак1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:чистак2.jpg|x140px]]

|}

[[Категорія:Чи]]

=Сучасні словники=

=[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=

ЧИ́СТКА, и, жін.
1. Дія за значенням чистити 1, 2, 5; чищення. Ось біля крайньої [тачанки] кулеметник, колишній партизан, і Митько збирають після чистки свій кулемет (Андрій Головко, I, 1957, 379); Одяг, в якому ходив [Василь] на роботу, віддав у хімічну чистку (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 278).

2. перен. Перевірка якої-небудь організації з метою звільнення її від ворожих, шкідливих або непотрібних елементів. Комуністичні партії тих країн, де комуністи ведуть свою роботу легально, повинні проводити періодичні чистки (перереєстрація) особового складу партійних організацій .. (Ленін, 41, 1974, 198); Перед адміністрацією стало питання про чистку комунарського складу (Іван Микитенко, II, 1957, 554).

===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG]===

Cловник ЧИ́СТКА, и, ж.

1. Дія за знач. чи́стити 1,2,5; чищення. Ось біля крайньої [тачанки] кулеметник, колишній партизан, і Митько збирають після чистки свій кулемет (Головко, І, 1957, 379); Одяг, в якому ходив [Василь] на роботу, віддав у хімічну чистку (Томч., Готель.., 1960, 278).
2. перен. Перевірка якої-небудь організації з метою звільнення її від ворожих, шкідливих або непотрібних елементів. Комуністичні партії тих країн, де комуністи ведуть свою роботу легально, повинні проводити періодичні чистки (перереєстрація) особового складу партійних організацій ..(Ленін, 41, 1974, 198); Перед адміністрацією стало питання про чистку комунарського складу (Мик., II, 1957, 554).

=[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/66645-shhavydub.html СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO]=

==[http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/ «Словники України on-line»]==

Чистак, -ка, м. Сѣть для ловли рыбы на днѣпровскихъ отмеляхъ. Вас. 188.

=Іноземні словники=

=[https://uk.glosbe.com/uk українська-англійська Словник]=

Переклад на англійська:
•purge

=[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]=

чистак — а/, ч., діал. Рибальська сіть для обмілин …
Український тлумачний словник

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2016 року]]

Опікун

2016-12-06T18:28:40Z

Марченко: /* Матеріал з Вікіпедії */

'''Опікун, -на, '''''м. ''Опекунъ.
[[Категорія:Оп]]

==Сучасні словники==
==[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]==

ОПІКУ́Н, а, чол.

1. Той, хто виявляє, піклування про кого-небудь, доглядає когось. — Марусю, — припинив її.. за лікоть парубок. — ..Ти не виривайся вперед... — О! І ти вже, як мама! от мені лихо з тими опікунами! .. (Гнат Хоткевич, I, 1966, 108);
// Той, хто постійно наглядам за кимось, здійснює контроль за чиїмись діями, вчинками і т. ін. — Що ти мені мораль читаєш? — спалахнувши, вигукує Маковей. — Завзялися, опікуни! І ти цієї, і Хома цієї, і всі цієї!.. Шануйся, дивись, бережись!.. Сам уже не малий, розумію дещо! (Олесь Гончар, III, 1959, 301).

2. юр. Особа, що здійснює опіку (у 3 знач.). [Писар:] Кажете, се вашої дочки материзнина, над дочкою є опікуни, вони не позволять ґрунту обтяжувати (Іван Франко, IX, 1952, 75); На сьомому році Люба залишилась сиротою. Громада призначила їй громадських опікунів (Михайло Стельмах, I, 1962, 343).

[http://slovopedia.org.ua "Словопедія" ] =
ОПІКУН протектор, захисник, патрон, (мистецтв) меценат.

==[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]==
ОПІКУ́Н, а́, ч.
1. Той, хто виявляє піклування про кого-небудь, доглядає когось. — Марусю, — припинив її.. за лікоть парубок. — ..Ти не виривайся вперед... — О! І ти вже, як мама! от мені лихо з тими опікунами!.. (Хотк., І, 1966, 108); // Той, хто постійно наглядає за кимось, здійснює контроль за чиїмись діями, вчинками і т. ін. — Що ти мені мораль читаєш? — спалахнувши, вигукує Маковей. — Завзялися, опікуни! І ти цієї, і Хома цієї, і всі цієї!.. Шануйся, дивись, бережись!.. Сам уже не малий, розумію дещо! (Гончар, III, 1959, 301).

2. юр. Особа, що здійснює опіку (у 3 знач.). [Писар:] Кажете, се вашої дочки материзнина, над дочкою є опікуни, вони не позволять грунту обтяжувати (Фр., IX, 1952, 75); На сьомому році Люба залишилась сиротою. Громада призначила їй громадських опікунів (Стельмах, І, 1962, 343).

==[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/66645-shhavydub.html СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO] ==
Опікун, на, м. Опекунъ.=

==Іноземні словники==
==[https://uk.glosbe.com/uk українська-англійська Словник]==

guardian
(noun, adjv )
Автоматичний переклад:
guardian

==[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]==
Опікун -а́, ч.

1) Той, хто виявляє піклування про кого-небудь, доглядає когось. || Той, хто постійно наглядає за кимось, здійснює контроль за чиїмись діями, вчинками і т. ін.

2) юр. Особа, що здійснює опіку (у 3 знач.).
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:опікун.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:опікун1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:опікун2.jpg|x140px]]

|}
=[http://uk.wikipedia.org/wiki Матеріал з Вікіпедії]=

Опіка — влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в сім'ї громадян України, які перебувають переважно в сімейних, родинних відносинах із цими дітьми з метою забезпечення їх виховання, освіти, розвитку, захисту їх прав та інтересів (глава 19 Сімейного кодексу України).
Вимоги до опікунів
Відповідно до статті 64 Цивільного кодексу України опікуном або піклувальником не може бути фізична особа:
•позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;
•поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування.

Опікун має певні права та обов'язки. відповідно до ст. 67 Цивільного Кодексу України опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Опікун має право вимагати повернення підопічного від осіб, які тримають його без законної підстави. Опікун вчиняє правочини від імені та в інтересах підопічного. Опікун зобов'язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2016 року]]