Файл:Посульський курган.jpg

2014-12-06T19:34:37Z

Короленко Інна Миколаївна:

Курган

2014-12-06T19:33:40Z

Короленко Інна Миколаївна:

[[Категорія:Ку]]

[[Файл:Курган.jpg|400px|thumb|right|Курган]]

==Словник Бориса Грінченка==

'''Курга́н, -ну, '''''м. ''Курганъ. ''Ми підемо косити. То ти, як уже буде готова ''(каша), ''вийди на такийто курган да й зови нас. ''ЗОЮР.

==Сучасні словники==

===[http://sum.in.ua/s/kurghan '''Академічний тлумачний словник (1970—1980)''']===

'''КУРГА́Н''', у, чол.
Насип над стародавньою могилою. На території, де раніше жили скіфи, збереглося й досі багато курганів. Це земляні горби, які скіфи насипали над могилами своїх вождів (Історія стародавнього світу, 1957, 93);

Минаючи багато міст і сіл, старих багатостолітніх курганів, перенесімося в Дубно на Волині (Олександр Довженко, І, 1958, 198);

-У старі часи — високий земляний насип при дорозі, на кордоні і т. ін. Смеркав вже; нігде ні шляху, ні кургану; Шукаю шляхових на небі я зірок (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 69); На обох берегах Обської губи Овцин збудував знаки — земляні кургани (Видатні вітчизняні географи.., 1954, 31);

-Горб, гірка, що нагадують насип. Хуртовина всю ніч розстилала по стріхах білі хутрові ковдри, нагромаджувала під стінами і парканами пухкі кургани (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 270).

===[http://slovopedia.org.ua/41/53402/266987.html '''Словник синонімів''']===

'''КУРГАН'''

могила; ІСТ. (на кордоні) насип; П. горб, узвишшя.

===[http://slovopedia.org.ua/29/53402/14293.html '''УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія)''']===

'''КУРГАН'''

конічний земляний насип, усередині часто з дерев'яною або дерев'яно-кам'яною конструкцією, що містить один або більше тілопальних чи скелетних могил; відомий з часів неоліту до середньовіччя.

===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru/76107/%D0%BA%D1%83%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD '''Український тлумачний словник''']===

'''курган'''
-у, ч.

Насип над стародавньою могилою. || У старі часи – високий земляний насип при дорозі, на кордоні і т. ін. || Горб, гірка, що нагадують насип.

===[http://www.subject.com.ua/culture/dict/733.html '''Культурологічний словник''']===

КУРГАН — могила з високим земляним насипом.

Найстаріші поховання такого роду походять з ІІІ тис. до н. е.

===[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D0%BB%D0%B0_%28%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BF%29 '''Вікіпедія''']===

'''Курга́н''' — різновид поховальних пам'ятників, у формі земляного насипу над поховальною ямою; ізольоване округле підвищення, розташоване на рівнині з різко вираженою підошовною лінією, має штучне походження. В Україні поховальні кургани-насипи здавна називають могилами.

==[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D0%BB%D0%B0_%28%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BF%29 '''Походження слова''']==

Цікава етимологія цього слова, яку прослідковує В. Даль. У його словнику читаємо:

-«мога», «могута» (слово східного походження) — міцність, сила, влада;

-«могутній» — знатний, владний;

-«могила» — великий древній насип, де, за переказами, поховані могутники, знатні люди, богатирі.

==Ілюстрації==

[[Файл:Солоха.jpeg|200px|thumbКурган|Солоха]]

==Цікаво==

Чим більше пагорб, тим більше заслуг і слави в похованого. За своїми масштабами будівництво могил перевершило багато типів підземних споруд, охопивши десятки різних народів і кілька історичних епох (від 4-го тис. до Р. Х. до XIV—XVI ст.). Найбільше в Україні кіммерійських, скіфських та сарматських могил. Могили зводилися звичайно напівсферичної або конічної форми, висотою до 20 м. Будівельним матеріалом служили для них ґрунт, брикети дерну, камінь. На відміну від інших підземних споруд, які зводилися в гірських масивах або у виробках під поверхнею землі, погребальні камери могил ставали «підземними» завдяки створенню насипу над ними. У деяких випадках могильна камера споруджувалася після зведення могили методом прохідницьких робіт.

Кургани-могили збереглися в багатьох регіонах землі (за винятком Австралії), причому Північне Причорномор'я, землі України зосередили досить численну й представницьку їхню частину. Примітно, що перша відома згадка про могили причорноморських степів зроблена Геродотом в V ст. до Р. Х. У своїй «Історії» він розповідає, що місцеві жителі показали йому в гирлі Дністра величезну могилу, в якій за переказами були поховані останні кіммерійські царі. Незважаючи на інтерес до могил шукачів скарбів згадки про них в епоху середньовіччя були досить рідкісні. У середині XVII ст. турецький мандрівник Евлія Челебі (1611—1682) описав деякі могили України, у тому числі т.зв. «Пагорб Сулеймана», з вершини якого він бачив всю турецьку армію (свідчення значних розмірів кургану).

==Дослідження==

Піонером у дослідженні слов'янської спадщини виявився ідеолог польського національно-визвольного руху, історик Іоахим Лелевель (1786—1861). Саме він в 1800 р., будучи ще студентом, образно використав символ могили й сформулював ідею, що надихнула цілу плеяду діячів польської культури:

«Наша батьківщина лежить у могилі. Ми… повинні трудитися над тим, щоб скинути навалений над нею пагорб і витягти лежачий під ним попіл Фенікса — нашої Батьківщини».

Могили були відбиті в рядках Олександра Пушкіна й Адама Міцкевича, склали найважливішу частину символіки в поезії Тараса Шевченка (образ козацької могили).

Першим ідею опису й вимірів «всіх більших могил» висунув у 1818 р. польський учений З. Ходаковський. Детальну програму дослідження могил від Дунаю до Волги розробив і представив в 1837 р. у Товариство історії й стародавностей російських етнограф В. В. Пассек (1808—1842). Мета пропонованої роботи полягала в тім, щоб «відкрити новий шлях для історичних досліджень про ті століття, для яких не існує літопису». Це закладало основи нової науки — археології, що як історичні джерела розглядала не письмові свідчення, а пам'ятники матеріальної культури.

До середини XIX ст. дослідження могил носили переважно описовий і картографічний характер. Населення України завжди зв'язувало могили з похованнями, вважаючи їх козацькими могилами, однак учені висували й інші версії: оборонні споруди, спостережні пункти, визначники сторін світла, древні святилища, храми й ін. Різноманіттю думок служила та обставина, що в більшості обстежених могил одна сторона була завжди крутішою, ніж інша (із протилежної сторони), причому крутий схил був обов'язково звернений до півночі. Пізніше було встановлено, що це явище не рукотворне, а природне. З південної сторони насипу швидше танув сніг (іноді кілька разів на рік), поступово розмиваючи й подовжуючи саме цей схил. За тисячоріччя крутизна схилів і форма основи істотно видозмінювалися.

Перші розкопки причорноморських могил провів на початку 1850-х років генерал і археолог О. С. Уваров (1825—1885), використовуючи як землекопів. З другої половини XIX ст. починається лавиноподібне зростання розкопок могил на території України, знахідки з яких поповнили найкращі музеї країни. Більшість розкопок на території України (понад 500 могил) виконувалися під керівництвом професора Варшавського, потім Московського університетів Дм. Я. Самоквасова (1843—1911). Після завершення розкопок групою Д. Я. Самоквасова великі могили відновлювалися у попередньому вигляді. Це були перші випадки реновації могил у світовій практиці, які, на жаль, одержали лише обмежене поширення.

В останні десятиліття XIX ст. були проведені масштабні розкопки скіфо-сарматських могил українських степів, які проводив професор Петербурзького університету М. І. Веселовський (1848—1918). Його археологічні експедиції істотно поповнили фонди Ермітажу й склали джерельну базу для вивчення скіфо-сарматського світу. Особливо варто виділити розкопки могил епохи бронзи, проведені на початку ХХ ст. В. О. Городцовим (1860—1945) у Харківській і Екатеринославській губерніях (досліджено 187 могил). Аналіз отриманих даних дозволив ученому вийти на виділення ямної, катакомбної й зрубної археологічних культур, які послідовно змінювали одна одну. Ця класифікація (періодизація) археологічних культур давнього світу одержала світове визнання. Відомий скіфська могила «Чортомлик» та ін. могили Січеславщини досліджував у 1862—1863 роках І. Є. Забєлін.

Протягом ХХ ст. були детально досліджені сотні великих могил українських степів. Так у 1924 році академік Д. І. Яворницький (1855—1940) досліджував могили катакомбної культури бронзової доби. Український археолог Б. М. Мозолевський (1936—1993) дослідив відому скіфську Товсту Могилу та відкрив славнозвісну пектораль.

Дослідження не припинялися навіть у період німецької окупації України в роки другої світової війни (за особливим наказом А. Гітлера). Численні могильні знахідки поповнили скарбницю світової культури шедеврами творів мистецтва різних історичних епох, допомогли відтворити історію народів, що колись населяли землі України — від докімерійського, кімерійського, скіфського, сарматського — до слов'янського періоду. Наймолодшій могилі на землях середнього Подніпров'я 2,5 тисячі років. Більшість могил українських степів до- і кіммерійського часу (3-2 тис. до Р. Х.), велика частина — скіфського, менше — сарматських могил. Насипали могили і кочівники десятого-тринадцятого століть (печеніги, половці).

==Див. також==

[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B0%D0%B9%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D0%BB%D0%B0 '''Гайманова могила''']

[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BA%D1%96%D1%84%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D0%BB%D0%B8 '''Скіфські могили''']

[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B5%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BA%D1%83%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD '''Мелітопольський курган''']

[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%85%D0%B0_(%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D0%BB%D0%B0) '''Солоха (могила)''']

[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D0%BB%D0%B0 '''Товста могила''']

==Джерела та література==

1. http://sum.in.ua/s/kurghan

2. http://slovopedia.org.ua/29/53402/14293.html

3. http://www.subject.com.ua/culture/dict/733.html

4. http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D0%BB%D0%B0_%28%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BF%29

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільство]]
[[Категорія:Слова 2014 року]]

2014-12-06T19:27:52Z

Короленко Інна Миколаївна: Короленко Інна Миколаївна завантажив нову версію «Файл:Курган.jpg»

Курган

2014-12-06T19:26:09Z

Короленко Інна Миколаївна:

[[Категорія:Ку]]

==Словник Бориса Грінченка==

'''Курга́н, -ну, '''''м. ''Курганъ. ''Ми підемо косити. То ти, як уже буде готова ''(каша), ''вийди на такийто курган да й зови нас. ''ЗОЮР.

==Сучасні словники==

===[http://sum.in.ua/s/kurghan '''Академічний тлумачний словник (1970—1980)''']===

'''КУРГА́Н''', у, чол.
Насип над стародавньою могилою. На території, де раніше жили скіфи, збереглося й досі багато курганів. Це земляні горби, які скіфи насипали над могилами своїх вождів (Історія стародавнього світу, 1957, 93);

Минаючи багато міст і сіл, старих багатостолітніх курганів, перенесімося в Дубно на Волині (Олександр Довженко, І, 1958, 198);

-У старі часи — високий земляний насип при дорозі, на кордоні і т. ін. Смеркав вже; нігде ні шляху, ні кургану; Шукаю шляхових на небі я зірок (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 69); На обох берегах Обської губи Овцин збудував знаки — земляні кургани (Видатні вітчизняні географи.., 1954, 31);

-Горб, гірка, що нагадують насип. Хуртовина всю ніч розстилала по стріхах білі хутрові ковдри, нагромаджувала під стінами і парканами пухкі кургани (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 270).

===[http://slovopedia.org.ua/41/53402/266987.html '''Словник синонімів''']===

'''КУРГАН'''

могила; ІСТ. (на кордоні) насип; П. горб, узвишшя.

===[http://slovopedia.org.ua/29/53402/14293.html '''УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія)''']===

'''КУРГАН'''

конічний земляний насип, усередині часто з дерев'яною або дерев'яно-кам'яною конструкцією, що містить один або більше тілопальних чи скелетних могил; відомий з часів неоліту до середньовіччя.

===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru/76107/%D0%BA%D1%83%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD '''Український тлумачний словник''']===

'''курган'''
-у, ч.

Насип над стародавньою могилою. || У старі часи – високий земляний насип при дорозі, на кордоні і т. ін. || Горб, гірка, що нагадують насип.

===[http://www.subject.com.ua/culture/dict/733.html '''Культурологічний словник''']===

КУРГАН — могила з високим земляним насипом.

Найстаріші поховання такого роду походять з ІІІ тис. до н. е.

===[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D0%BB%D0%B0_%28%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BF%29 '''Вікіпедія''']===

'''Курга́н''' — різновид поховальних пам'ятників, у формі земляного насипу над поховальною ямою; ізольоване округле підвищення, розташоване на рівнині з різко вираженою підошовною лінією, має штучне походження. В Україні поховальні кургани-насипи здавна називають могилами.

==[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D0%BB%D0%B0_%28%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BF%29 '''Походження слова''']==

Цікава етимологія цього слова, яку прослідковує В. Даль. У його словнику читаємо:

-«мога», «могута» (слово східного походження) — міцність, сила, влада;

-«могутній» — знатний, владний;

-«могила» — великий древній насип, де, за переказами, поховані могутники, знатні люди, богатирі.

==Ілюстрації==

==Цікаво==

Чим більше пагорб, тим більше заслуг і слави в похованого. За своїми масштабами будівництво могил перевершило багато типів підземних споруд, охопивши десятки різних народів і кілька історичних епох (від 4-го тис. до Р. Х. до XIV—XVI ст.). Найбільше в Україні кіммерійських, скіфських та сарматських могил. Могили зводилися звичайно напівсферичної або конічної форми, висотою до 20 м. Будівельним матеріалом служили для них ґрунт, брикети дерну, камінь. На відміну від інших підземних споруд, які зводилися в гірських масивах або у виробках під поверхнею землі, погребальні камери могил ставали «підземними» завдяки створенню насипу над ними. У деяких випадках могильна камера споруджувалася після зведення могили методом прохідницьких робіт.

Кургани-могили збереглися в багатьох регіонах землі (за винятком Австралії), причому Північне Причорномор'я, землі України зосередили досить численну й представницьку їхню частину. Примітно, що перша відома згадка про могили причорноморських степів зроблена Геродотом в V ст. до Р. Х. У своїй «Історії» він розповідає, що місцеві жителі показали йому в гирлі Дністра величезну могилу, в якій за переказами були поховані останні кіммерійські царі. Незважаючи на інтерес до могил шукачів скарбів згадки про них в епоху середньовіччя були досить рідкісні. У середині XVII ст. турецький мандрівник Евлія Челебі (1611—1682) описав деякі могили України, у тому числі т.зв. «Пагорб Сулеймана», з вершини якого він бачив всю турецьку армію (свідчення значних розмірів кургану).

==Дослідження==

Піонером у дослідженні слов'янської спадщини виявився ідеолог польського національно-визвольного руху, історик Іоахим Лелевель (1786—1861). Саме він в 1800 р., будучи ще студентом, образно використав символ могили й сформулював ідею, що надихнула цілу плеяду діячів польської культури:

«Наша батьківщина лежить у могилі. Ми… повинні трудитися над тим, щоб скинути навалений над нею пагорб і витягти лежачий під ним попіл Фенікса — нашої Батьківщини».

Могили були відбиті в рядках Олександра Пушкіна й Адама Міцкевича, склали найважливішу частину символіки в поезії Тараса Шевченка (образ козацької могили).

Першим ідею опису й вимірів «всіх більших могил» висунув у 1818 р. польський учений З. Ходаковський. Детальну програму дослідження могил від Дунаю до Волги розробив і представив в 1837 р. у Товариство історії й стародавностей російських етнограф В. В. Пассек (1808—1842). Мета пропонованої роботи полягала в тім, щоб «відкрити новий шлях для історичних досліджень про ті століття, для яких не існує літопису». Це закладало основи нової науки — археології, що як історичні джерела розглядала не письмові свідчення, а пам'ятники матеріальної культури.

До середини XIX ст. дослідження могил носили переважно описовий і картографічний характер. Населення України завжди зв'язувало могили з похованнями, вважаючи їх козацькими могилами, однак учені висували й інші версії: оборонні споруди, спостережні пункти, визначники сторін світла, древні святилища, храми й ін. Різноманіттю думок служила та обставина, що в більшості обстежених могил одна сторона була завжди крутішою, ніж інша (із протилежної сторони), причому крутий схил був обов'язково звернений до півночі. Пізніше було встановлено, що це явище не рукотворне, а природне. З південної сторони насипу швидше танув сніг (іноді кілька разів на рік), поступово розмиваючи й подовжуючи саме цей схил. За тисячоріччя крутизна схилів і форма основи істотно видозмінювалися.

Перші розкопки причорноморських могил провів на початку 1850-х років генерал і археолог О. С. Уваров (1825—1885), використовуючи як землекопів. З другої половини XIX ст. починається лавиноподібне зростання розкопок могил на території України, знахідки з яких поповнили найкращі музеї країни. Більшість розкопок на території України (понад 500 могил) виконувалися під керівництвом професора Варшавського, потім Московського університетів Дм. Я. Самоквасова (1843—1911). Після завершення розкопок групою Д. Я. Самоквасова великі могили відновлювалися у попередньому вигляді. Це були перші випадки реновації могил у світовій практиці, які, на жаль, одержали лише обмежене поширення.

В останні десятиліття XIX ст. були проведені масштабні розкопки скіфо-сарматських могил українських степів, які проводив професор Петербурзького університету М. І. Веселовський (1848—1918). Його археологічні експедиції істотно поповнили фонди Ермітажу й склали джерельну базу для вивчення скіфо-сарматського світу. Особливо варто виділити розкопки могил епохи бронзи, проведені на початку ХХ ст. В. О. Городцовим (1860—1945) у Харківській і Екатеринославській губерніях (досліджено 187 могил). Аналіз отриманих даних дозволив ученому вийти на виділення ямної, катакомбної й зрубної археологічних культур, які послідовно змінювали одна одну. Ця класифікація (періодизація) археологічних культур давнього світу одержала світове визнання. Відомий скіфська могила «Чортомлик» та ін. могили Січеславщини досліджував у 1862—1863 роках І. Є. Забєлін.

Протягом ХХ ст. були детально досліджені сотні великих могил українських степів. Так у 1924 році академік Д. І. Яворницький (1855—1940) досліджував могили катакомбної культури бронзової доби. Український археолог Б. М. Мозолевський (1936—1993) дослідив відому скіфську Товсту Могилу та відкрив славнозвісну пектораль.

Дослідження не припинялися навіть у період німецької окупації України в роки другої світової війни (за особливим наказом А. Гітлера). Численні могильні знахідки поповнили скарбницю світової культури шедеврами творів мистецтва різних історичних епох, допомогли відтворити історію народів, що колись населяли землі України — від докімерійського, кімерійського, скіфського, сарматського — до слов'янського періоду. Наймолодшій могилі на землях середнього Подніпров'я 2,5 тисячі років. Більшість могил українських степів до- і кіммерійського часу (3-2 тис. до Р. Х.), велика частина — скіфського, менше — сарматських могил. Насипали могили і кочівники десятого-тринадцятого століть (печеніги, половці).

==Див. також==

[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B0%D0%B9%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D0%BB%D0%B0 '''Гайманова могила''']

[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BA%D1%96%D1%84%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D0%BB%D0%B8 '''Скіфські могили''']

[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B5%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BA%D1%83%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD '''Мелітопольський курган''']

[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%85%D0%B0_(%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D0%BB%D0%B0) '''Солоха (могила)''']

[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D0%BB%D0%B0 '''Товста могила''']

==Джерела та література==

1. http://sum.in.ua/s/kurghan

2. http://slovopedia.org.ua/29/53402/14293.html

3. http://www.subject.com.ua/culture/dict/733.html

4. http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D0%BB%D0%B0_%28%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BF%29

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільство]]
[[Категорія:Слова 2014 року]]

Курган

2014-12-06T19:11:23Z

Короленко Інна Миколаївна:

'''Курга́н, -ну, '''''м. ''Курганъ. ''Ми підемо косити. То ти, як уже буде готова ''(каша), ''вийди на такийто курган да й зови нас. ''ЗОЮР.
[[Категорія:Ку]]

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}
==Медіа==

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільство]]
[[Категорія:Слова 2014 року]]

Замикати

2014-12-06T19:08:27Z

Короленко Інна Миколаївна:

[[Категорія:За]]
[[Файл:Замок.jpg|300px|thumb|right]]
Зачиняючи що-небудь, брати на замок, ключ, засув і т. ін.

==Словник Бориса Грінченка==

'''Замика́ти, -ка́ю, -єш, '''сов. в. '''замкну́ти, -ну́, -не́ш, '''''гл. ''1) Запирать, запереть. ''Замикайте, діти, двері. ''Шевч. ''Як коня вкрали, він тоді станю замкнув. ''Ном. № 6625. Прич. стр. '''Заминаний'''. ''Це́рква замикана''Чуб. III. 40. 2) Заключать, заключить, запирать, запереть. ''Замикали Настю, вона було таки втече. ''МВ. II. 47. 3) Заграждать, заградить, преграждать, преградить. ''Замкло їм мову. ''4) — '''губу''', уста. Зажать ротъ, принудить замолчать. ''Людям губи не замкнеш. ''Ном. № 6986. ''Як би вона знала, що я приїхала до неї з жалю над її долею нещасливою, то се замкнулоб їй уста. ''Г. Барв. 378. 5) — '''очі'''. Сомкнуть, закрыть глаза. ''Замкну я очі ворогам. ''Мл. л. сб. 300.

==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua/s/zamykaty '''Академічний тлумачний словник (1970—1980)''']===

'''ЗАМИКАТИ''', аю, аєш, недок., ЗАМКНУТИ, ну, неш, док., перех.

1. Зачиняючи що-небудь, брати на замок, ключ, засув і т. ін. Заперти було нічим хату; гаразд, що хоч до скрині замок є, а то ще й хату замикати (Панас Мирний, III, 1954, 35); Наталя вернулася з осторогою до дверей, замикає на ключ (Степан Васильченко, III, 1960, 349); Петушек сховав свою рідину в шафу, замкнув її, а ключ поклав собі в кишеню (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 18); Тітка Павлина закрила хвіртку і замкнула на два замки: ключем і на засув (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 222);

// розм. Затуляти, затикати чим-небудь. Вікно треба було замкнути подушкою, бо одна шибка була вибита (Леся Українка, III, 1952, 572);
// перен. Служачи захистом, робити що-небудь неприступним для когось. По течії Рубайла вхід і вихід замикали два замки з валами та укріпленнями (Олександр Ільченко, Козацьк. роду.., 1958, 379);
// перен. Робити нечутливим, байдужим, позбавляти відвертості і т. ін. (серце, душу). [Д. Жуан:] Я вам готовий і в щасті і в нещасті помагати, хоч би від мене серце ви замкнули (Леся Українка, III, 1952, 361); Затулю вуха, замкну свою душу і буду кричати: тут вхід не вільний! (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 225).

♦ Замикати (замкнути) рот (рота, уста): а) замовкати, нічого не говорити. Старий Чюрей навчив людей рот замикати (Марко Черемшина, Тв., 1960, 129); б) (кому) примушувати кого-небудь мовчати, робити мовчазним. Хто міг замкнути уста Шевченкові навіть під рекрутським ранцем і капральським буком? (Іван Франко, XVI, 1955, 377).

[[Файл:Закрити рот.jpg|200px|Замикати рот]]

2. Залишати кого-, що-небудь у замкненому приміщенні, зберігати, ховати у чомусь, зачиненому на замок, ключ і т. ін. Замикали Настю — вона було таки втече; чи дверима, чи вікнами, а втече (Марко Вовчок, І, 1955, 267); Вона все держала ключі од хижки в себе, замикала туди все, що зоставалось од обіда (Нечуй-Левицький, III, 1956, 208); — Ця шинель найдорожча мені над усе в світі, — сказала Уляна, не випускаючи з рук шинелі. — Я її, тітонько, в скриню замкну (Олександр Довженко, I, 1958, 332); * Образно. Та нині гріх замкнути У клітку вільну мисль (Іван Франко, XIII, 1954, 93);
// Саджати в приміщення, що замикається; ув'язнювати. Люди робили панам задармо, а пани ще над ними збиткувалися, замикали у темні льохи та й били (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 160); На селах часто шарили жандарми, ..хапали комуністів, яких ще не встигли замкнути (Степан Чорнобривець, Визвол. земля, 1959, 108).

3. перен. З'єднувати кінці чого-небудь, стуляти щось. [Терень (блідий, виснажений, хворобливо блискав очима):] Товариші! Оточуйте Голощука! Замикайте коло! (Іван Микитенко, I, 1957, 171); Червона Армія замкнула кільце оточення, і гітлерівський Берлін здригався в останніх смертельних корчах (Вадим Собко, Серце, 1952, 56).

♦ Замикати (замкнуто) очі див. око.

4. Охоплювати когось, щось, з'єднуючись кінцями; оточувати. Гнат розірвав конем коло, що замикало його з усіх боків (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 71); У гірку годину, Коли блокада у страшний ланцюг Замкнула горду Півночі перлину [Ленінград], — І тьму, і голод, і змагання він Ділив із непоборними братами (Максим Рильський, II, 1960, 330);

[[Файл:Оточувати.jpg|300px]]

// безос. З великим шумом, насуваючись одна на одну, випираючи на береги, йшла крига. Події [човни] затирало, бували години, коли, здавалося, їх зовсім замкне, розтрощить (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 623);
// у що. Обмежувати що-небудь чимсь. [Мальванов:] Ви любите в усьому порядок, гармонію, намагаєтесь замкнути простір в точні межі (Іван Кочерга, II, 1956, 14).

5. тільки недок. Йти, рухатися останнім у ряду, колоні і т. ін. під час походу. Сагайда сам бере лотки і теж рушає, замикаючи роту (Олесь Гончар, III, 1959, 46); Замикав їхнє просування Гризлов (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 195);
// Бути розміщеним останнім, крайнім. Низову частину обійстя замикала велика, на кілька сот овець, кошара (Спиридон Добровольський, Очак. розмир, 1965, 28).

===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru/53230/%D0%B7%D0%B0%D0%BC%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B8 '''Український тлумачний словник''']===

'''Замикати'''

-а́ю, -а́єш, недок., замкну́ти, -ну́, -не́ш, док., перех.

1) Зачиняючи що-небудь, брати на замок, ключ, засув і т. ін. || розм. Затуляти, затикати чим-небудь. || перен. Служачи захистом, робити що-небудь неприступним для когось. || перен. Робити нечутливим, байдужим, позбавляти відвертості і т. ін. (серце, душу).

2) Залишати кого-, що-небудь у замкненому приміщенні, зберігати, ховати у чомусь, зачиненому на замок, ключ і т. ін. || Саджати в приміщення, що замикається; ув'язнювати.

3) перен. З'єднувати кінці чого-небудь, стуляти щось.

4) Охоплювати когось, щось, з'єднуючись кінцями; оточувати. || безос. || у що. Обмежувати що-небудь чимсь.

5) тільки недок. Іти, рухатися останнім у ряду, колоні і т. ін. під час походу. || Бути розміщеним останнім, крайнім.

===[http://synonyms_uk.enacademic.com/2565/%D0%B7%D0%B0%D0%BC%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B8 '''Словник синонімів української мови''']===

'''Замикати'''
= замкнути

(закривати на замок, ключ тощо), примикати, примкнути, зачиняти, зачинити; засувати, засунути (на засув); защіпати, защіпнути, защепнути, защебнути (на гачок, защіпку тощо).

===[http://slovopedia.org.ua/49/53399/357661.html '''Фразеологічний словник української мови''']===

'''ЗАМИКАТИ:'''

'''заплю́щувати''' (рідше закрива́ти, замика́ти і т. ін.) / заплю́щити (рідше закри́ти, замкну́ти і т. ін.) о́чі. 1. на що. Навмисне не помічати чого-небудь, не звертати уваги на щось. Отож люди жили в основному із власних городів, що зеленіли при кожній хатині, на що герой наш, совіслива людина, поки що заплющував очі (А. Дімаров); Багато на що заплющували очі, і діяв “закон” загальної амністії (З газети); Гадають, певно, що він заплющив очі на те шкідництво або навіть й потурав йому (М. Ю. Тарновський). 2. перев. зі сл. закри́ти, замкну́ти. Умерти. — Хіба ж ти не бачиш, яка я стара? Мені в домовину лягати пора. Як очі закрию, що буде з тобою? (Є. Гребінка); — Я все більше та більше ослабаю .. і що з тебе буде, як я замкну очі?.. (О. Кобилянська).

'''затуля́ти''' (закрива́ти, замика́ти, затика́ти і т. ін.) / затули́ти (закри́ти, замкну́ти, заткну́ти і т. ін.) рот (ро́та, уста́, грубо пе́льку і т. ін.). 1. Замовкати, мовчати. Не зітхай, моя дівчино, Скорбних уст не замикай, Рук не складуй безнадійно, Від життя не утікай (П. Грабовський); (Демко:) Приказую тобі: затули рота! (М. Кропивницький); — Ану закрий пельку! — густим басом просив із темряви Микифор (Григорій Тютюнник); (Аврелія:) І ти б хотів, щоб я вуста замкнула, а тільки серцем Богові молилась? (Леся Українка). заці́пити пи́сок. Нічого іншого (Мотрі) не лишилося, як “заціпити писок” і, шморгаючи носом, тихо хлипати собі в кулак (У. Самчук). 2. кому і без додатка. Примушувати кого-небудь замовкати, не давати змоги висловлювати свою думку. Не можна затулити уста народові (М. Рильський); Хто міг замкнути уста Шевченкові навіть під рекрутським ранцем і капральським буком?

===[http://www.unlimited-translate.org/uk/dictionaries/ukrainian-to-english/translate/%D0%B7%D0%B0%D0%BC%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B8.htm '''Переклад на англійську''']===

'''Замикати'''

недок. замикати, док. замкнути

1) (запирати) to lock (in, up); to close, to fasten, to barricade, to hasp, to bolt

замикати на засув — to bolt

замикати на ключ — to lock

2) тк. недок. (бути останнім)

замикати колону — to bring up the rear

==Цікаво==

===[http://tolkovatelsnov.pp.ua/sonnik-zamok-zamikati-do-chogo-snitsya-zamok-zamikati-bachiti-v-sni-zamok-zamikati-tlumachennya-snu-zamok-zamikati-shho-oznachaye-son-zamok-zamikati-znachennya-snu-zamok-zamikati-prisnilos/ Сонник Замикати]===

Якщо ви закриваєте будинок або інше приміщення, це означає, що ви закриваєтеся від реалій світу і від інших людей. Чи відчуваєте ви, що життя когось із ваших знайомих закрита для вас? Чи хочете ви закрити своє життя від когось? Цей образ може вказувати на те, що слід приймати самого себе більш повно. Ховаєте ви від інших «за сімома замками» свої слабкості або небажані якості? Шлюз, що утримує річкову воду, є омонімом замку, який відкривається за допомогою ключа і може символізувати вимір вашої фізичної або емоційної енергій.

==Джерела та література==
1. http://sum.in.ua/s/zamykaty

2.http://synonyms_uk.enacademic.com/2565/%D0%B7%D0%B0%D0%BC%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B8

3. http://slovopedia.org.ua/49/53399/357661.html

4. http://www.unlimited-translate.org/uk/dictionaries/ukrainian-to-english/translate/%D0%B7%D0%B0%D0%BC%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B8.htm

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]
[[Категорія:Слова 2014 року]]

Замикати

2014-12-06T19:07:19Z

2014-12-06T17:56:11Z

Короленко Інна Миколаївна:

Вартість

2014-12-06T17:55:02Z

Короленко Інна Миколаївна:

[[Категорія:Ва]]
[[Файл:Вартість1.jpg|300px|thumb|right]]

Виражена у грошах ціна чого-небудь.

==Словник Бориса Грінченка==
'''Вартість, -тости, '''''ж. ''Цѣнность, стоимость. Чуб. І. 236. ''Казав вильлити золотий плуг.... і питати.... що той плуг варта. Люди і пани то таксували о вартости злота. ''Гн. І. 44.

==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua/s/vartistj '''Академічний тлумачний словник (1970—1980)''']===

'''ВА́РТІСТЬ''', тості, жін.

1. Виражена у грошах ціна чого-небудь. На гравюрі невеликої вартості Геркулес, піднявши здорову довбню, замірявся на страшного лева (Нечуй-Левицький, III, 1956, 39); Ці вагони коштували дуже дорого, їх вартість обчислювалась втричі більш від вартості вагонів американського типу (Микола Трублаїні, III, 1956, 423).

2. Позитивна якість, цінність. Якось старші й відомі письменники прислали твори — я сказав би — вартості не дуже високої (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 255); Великі поети братніх народів — Пушкін і Шевченко — перші на всю височінь підняли безмежну художньо-ідейну вартість твору [«Слова о полку Ігоревім»] (Максим Рильський, III, 1956, 29).

3. ек. Економічна категорія, властива товарному виробництву, яка становить собою втілену і уречевлену в товарі суспільно необхідну працю. ..вартість товару визначається кількістю праці, затраченої під час виробництва його.. (Карл Маркс, Капітал, т. I, кн. I, 1952, 45).

'''Бала́нсова ва́ртість''' — оцінка основних фондів і обігових коштів у бухгалтерському балансі.

'''Ва́ртість креди́ту''' — сума, що її позичальник сплачує кредиторові за користування кредитом.

'''Ва́ртість мініма́льного спожи́вчого ко́шика''' — показник мінімального рівня задоволення фізіологічних і соціальних потреб людини.

'''Вну́трішня ва́ртість е́кспортного това́ру''' — сума відпускної продукції в оптових цінах без податку з обігу.

'''До́дана ва́ртість''' — різниця між вартістю (ціною) товару або наданої послуги та вартістю матеріалів, що їх було використано у процесі його виробництва (виконання, надання).

'''Е́кспортна ва́ртість това́ру''' — вартість, яка подається іноземному покупцеві з вирахуванням прямих накладних витрат в іноземній валюті.

'''Зако́н ва́ртості''' — об'єктивний економічний закон товарного виробництва, за яким вартість товару визначається суспільно необхідною кількістю абстрактної праці, затраченої на виробництво цього товару.

'''І́мпортна ва́ртість това́ру''' — сума валютних витрат на імпорт товару; валютна ціна, що її сплачено за імпортований товар, а також додаткові витрати на імпортування у валюті.

'''Ліквідаці́йна ва́ртість''' — а) сума коштів, що її передбачають отримати в разі ліквідації певного активу; б) вартість активів підприємства як цілісного майнового комплексу в разі його ліквідації.

'''Ми́тна ва́ртість това́ру''' — сума, що її фактично сплачено чи яка підлягає сплаті за товар на момент перетину митного кордону.

'''Мінова́ ва́ртість това́ру''' — форма виявлення вартості через прирівнювання одного товару до іншого в процесі обміну.

'''Ри́нкова ва́ртість''' — вартість товарів, послуг, валюти і т. ін., яка формується в процесі вільного продажу на ринку.

'''Спожи́вна ва́ртість''' — властивість товару, речі задовольнити якусь потребу покупця.

===[http://www.rozum.org.ua/index.php?a=term&d=23&t=482 '''Словник синонімів''']===

'''Вартість'''

(цінність чогось) ціна, (вагомість чогось) цінність, значущість, значимість, значення.

===[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B0%D1%80%D1%82%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C '''Вікіпедія''']===

Ва́ртість (нім. Wert) — втілена й уречевлена в продукті суспільна праця; економічна категорія, яка виражає відносини між суб'єктами господарської діяльності, що пов'язані суспільним поділом праці й обміном товарами та послугами.

За означенням класичної економіки вартість — це суспільно необхідна праця, яку потрібно затратити на виготовлення продукту.

Таким чином, вартість визначається не індивідуальними затратами праці на виготовлення чого-небудь, а характерними для даного суспільства й способу виробництва. Таке визначення дозволяє абстрагуватися від ефективності чи неефективності конкретного виробника.

Вартість отримує грошовий еквівалент лише тоді, коли продукт стає товаром при товарних відносинах у суспільстві.

==Цікаво==

===[http://pidruchniki.com/16520205/politekonomiya/teoriyi_vartosti_tsinnosti_tovaru '''Теорії вартості (цінності) товару''']===

Визначення вартості (цінності) товару - одне з головних завдань політичної економії. Існують різні теорії вартості, серед яких найбільш поширеними є теорії трудової вартості, граничної корисності, попиту і пропозиції, витрат виробництва, чинників виробництва, інформативна та ін.

Основи теорії трудової вартості заклали англійські економісти У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо та ін. Але найбільш повно її розробив К. Маркс. Він довів, що двоїста природа товару зумовлена двоїстим характером праці, втіленої в товарі. Споживна вартість створюється конкретною працею; вартість створюється працею взагалі, незалежно від її конкретної форми, тобто абстрактною працею. Прихильники теорії трудової вартості вважають, що величина вартості товару визначається не індивідуальним, а суспільно необхідним робочим часом. Ця теорія має найбільше прихильників серед представників вітчизняної і російської економічної науки.

Приблизно водночас з теорією трудової вартості виникла теорія витрат виробництва і теорія чинників виробництва. Представники теорії витрат виробництва (Ф. Кене, Р. Торренс, Дж. Мілль) розглядають витрати виробництва як основу мінової вартості і цін. Вони вважають, що нова вартість створюється не лише живою працею, а й минулою працею, уречевленою в засобах виробництва.

Теорія чинників виробництва, родоначальниками якої є французькі економісти першої половини XIX ст. Ж.-Б. Сей і Ф. Бастіа, розглядає формування вартості з функціонуванням трьох чинників виробництва: капіталу, праці й землі. Всі вони беруть рівноправну участь у процесі створення вартості, а доходи рід використання цих чинників у вигляді прибутку (процента), заробітної плати і ренти - ціна виробничих чинників.

Теорія чинників виробництва стала попередницею теорії граничної корисності, яка і сьогодні широко пропагується. Вона виникла в останній третині XIX ст. її основоположниками є такі відомії австрійські вчені-теоретики, як К. Менгер, Ф. Візер, Е. Бен-Баверк, а також У. Джсванс, А. Маршалл (Англія), Л. Вальрас (Швейцарія), В. Парето (Італія) та ін.

Прихильники теорії граничної корисності стверджують, що зведення вартості до витрат праці або чинників виробництва є неприйнятним, тому що не дає змоги врахувати корисність товару. Вони вважають, що вартість - це суб'єктивна оцінка товару, яка визначається його граничною найменшою корисністю для покупця. Ступінь цієї корисності ніби залежить від кількості товарів: чим більше товарів, тим їхня корисність менша, і, навпаки, чим їх менше, тим більша їхня корисність для споживача (покупця) і більша вартість. Автори цієї теорії вважали корисність безпосереднім єдиним вартісноутворювальним чинником.

За всієї однобічності теорії граничної корисності у трактуванні утворення вартості вона відіграла свою роль у розвитку економічної науки щодо розкриття закономірностей прояву корисності і формування ринкового попиту. Крім того, впровадження авторами цих теорій граничних величин дало змогу використати їх для аналізу динаміки і оптимізації економічних процесів ринкової форми господарювання, для математичного моделювання при прийнятті конкретних економічних рішень, пов'язаних з альтернативним вибором між можливими варіантами.

Близькою до теорії граничної корисності є теорія попиту і пропозиції. Представники цього напряму в політичній економії вважають, що вартість (цінність) товару визначається не витратами праці на його виробництво, а лише попитом і пропозицією. Прихильниками теорії попиту і пропозиції були французький економіст першої половини XIX ст. Ж.-Б. Сей, англійський економіст Г.-Д. Маклеод. Цю теорію розділяли представники австрійської школи - К. Менгер, Ф. Візер, Е. Бем-Баверк. Вони стверджували, що реальна цінність товару дорівнює фактичній ціні, що встановлюється на ринку відповідно до попиту і пропозиції. Слабкістю цієї теорії є те, що вона не дає відповіді на запитання, чим визначається ринкова ціна у разі збігу попиту і пропозиції, а також не бере до уваги той факт, що самі попит і пропозиція залежать від цін товарів та послуг.

Англійський економіст кінця XIX - початку XX ст. А. Маршалл поєднав теорію попиту і пропозиції з теоріями витрат виробництва і граничної корисності. Він брав за основу те, що формування ринкових цін на товари та послуги відбувається в результаті взаємодії попиту і пропозиції. А. Маршалл доводив, що зміна попиту пов'язана з категорією граничної корисності, а пропозиції-з вирішальним впливом витрат виробництва. Він вважав, що вартість (цінність) товару однаково визначається і граничною корисністю, і витратами виробництва.

В сучасних умовах набуває все більшого значення принципово нова теорія вартості (цінності) - інформативна теорія вартості, згідно з якою домінуючим типом у структурі витрат суспільної праці є переважно інтелектуальна, озброєна науковими знаннями жива праця, і саме вона виступає джерелом вартості.

Зауважимо, що розглянуті теорії вартості не слід протиставляти, адже кожна з них відображає різні сторони економічного розвитку, і всі вони справляють вплив на цінність товару, що інтегрує в собі різноманітні чинники.

==Ілюстрації==
[[Файл:Вартість.jpg|300px]] [[Файл:Вартість2.jpg|335px]]

==Джерела та література==
1. http://sum.in.ua/s/vartistj

2. http://www.rozum.org.ua/index.php?a=term&d=23&t=482

3. http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B0%D1%80%D1%82%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C

4. http://pidruchniki.com/16520205/politekonomiya/teoriyi_vartosti_tsinnosti_tovaru

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]
[[Категорія:Слова 2014 року]]

Файл:Вартість1.jpg

2014-12-06T17:47:37Z

Короленко Інна Миколаївна:

Файл:Вартість2.jpg

2014-12-06T17:47:26Z

Короленко Інна Миколаївна:

2014-12-06T17:20:49Z

Короленко Інна Миколаївна:

[[Категорія:Зр]]
[[Файл:Зрадник.jpg|300px|thumb|right]]
Зрадник - це той, хто зраджує.

==Словник Бориса Грінченка==
'''Зрадник, -ка, '''''м. ''Измѣнникъ, предатель. Чуб. V. 57. ''Вибрав Юду Іскариоцького, що стався зрадником. ''Св. Л. VI. 16.

==Сучасні словники==
[http://sum.in.ua/s/zradnyk '''<big>Академічний тлумачний словник (1970—1980)</big>''']

'''ЗРА́ДНИК''', а, чол. Той, хто зраджує (у 1—3 знач.).

[Комонник:] Я зрадників державних не шкодую (Леся Українка, II, 1951, 527);

В той час, коли народ самовіддано й завзято боровся за визволення батьківщини, великі феодали часто ставали зрадниками і переходили на сторону ворогів (Історія СРСР, I, 1956, 24);

[Катря:] Чув, що торік одна дівка принесла своєму зрадникові дитину в церкву, як той став з другою, щоб вінець прийняти?.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 380);

Ліквідатори — зрадники марксизму і зрадники демократії (Ленін, 19, 1950, 135).

[http://slovopedia.org.ua/41/53399/265806.html '''<big>Словник синонімів</big>''']

'''ЗРАДНИК'''

запроданець, перекинчик, перевертень, ренегат, відступник, христопродавець, жм. юда, продажна шкура; (під окупацією) коляборант, вислугач; зрадливець, д. зрадець.

[http://www.englishukrainiandictionary.com/uk/%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0-%D0%B0%D0%BD%D0%B3%D0%BB%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0/%D0%B7%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%BA '''<big>English-Ukrainian DICTIONARY</big>''']

{| class="wikitable"
|-
! Номер !! українська !! англіїська
|-
| 1 || зрадник || apostate
|-
| 2 || зрадник || betrayer
|-
| 3 || зрадник || iscariot
|-
| 4 || зрадник || judas
|-
| 5 || зрадник || parricide
|-
| 6 || зрадник || quisling
|-
| 7 || зрадник || rat
|-
| 8 || зрадник || traitor
|-
|}

[http://ukrainian_pronouncing.academic.ru/2912/%D0%B7%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%BA '''<big>Орфоепічний словник української мови</big>''']

'''Зрадник'''

[зра/дниек]

-ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў

==Найвідоміші зрадники==
[http://molomo.com.ua/inquiry/known_traitors.html '''<big>Найвідоміші зрадники</big>''']
В історії часто залишаються не імена героїв, а імена зрадників і перебіжчиків. Ці люди одній стороні завдають величезної шкоди, а інший - користь. Але все одно, їх зневажають і ті, і ті. Природно, не обійтися і без заплутаних випадків, коли вина людини важко довести. Однак історія зберегла кілька найбільш явних і класичних випадків, які не викликають жодних сумнівів. Розповімо нижче про найвідоміших в історії зрадників.

'''Юда Іскаріот.'''

[[Файл:Юда Іскаріот.jpg]]

Ім'я цієї людини служить вже близько двох тисяч років символом зради. При цьому не грає ролі і національностей людей. Всім відома біблійна історія, коли Юда Іскаріот зрадив свого вчителя Христа за тридцять срібняків, прирікаючи його на муки. А адже тоді 1 раб коштував удвічі дорожче! Поцілунок Іуди став класичним чином лицемірства, підлості і зради. Цей чоловік був одним із дванадцяти апостолів, які були з Ісусом на його таємної вечері. Людей було тринадцять і після того це число стало вважатися нещасливим. З'явилася навіть фобія, страх цього числа. Історія свідчить, що Юда з'явився на світ 1 квітня, теж у досить незвичайний день. Але історія зрадника досить неясна і повна підводних каменів. Справа в тому, що Юда був зберігачем каси громади Ісуса та його учнів. Там було грошей набагато більше, ніж 30 срібняків. Таким чином, маючи потребу в грошах, Юда міг просто вкрасти їх, не здійснюючи зради свого вчителя. Не так давно світ дізнався про існування "Євангелії від Іуди", де саме Іскаріот зображений єдиним і вірним учнем Христа. А зрада було скоєно саме за наказом Ісуса, причому Юда взяв на себе відповідальність за свою дію. Згідно з легендою Іскаріот наклав на себе руки відразу ж після свого діяння. Образ цього зрадника багаторазово описується в книгах, фільмах, легендах. Розглядаються різні версії його зради і мотивації. Сьогодні ім'я цієї людини дають тим, кого підозрюють у зраді. Наприклад, Ленін називав Троцького Иудушкой ще в 1911 році. Той же знайшов у Искариоте свій "плюс" - боротьбу з християнством. Троцький навіть хотів встановити в кількох містах країни пам'ятники Юді.

'''<big>Марк Юній Брут</big>'''

[[Файл:Марк Юній Брут.jpg]]

Усім відома легендарна фраза Юлія Цезаря: "І ти, Брут?". Цей зрадник відомий нехай і не так широко, як Юда, але також відноситься до числа легендарних. Тим більше він здійснив свою зраду за 77 років до історії Іскаріота. Ріднить цих двох зрадників і те, що вони обоє покінчили з собою. Марк Брут був кращим другом Юлій Цезар, згідно деяких даних це взагалі міг бути його позашлюбний син. Однак саме він і очолив змову проти популярного політика, взявши безпосередню участь у його вбивстві. Адже Цезар обсипав свого улюбленці почестями і титулами, наділивши його владою. Але оточення Брута змусило його брати участь у змові проти диктатора. Марк опинився в числі кількох змовників-сенаторів, які мечами пройняли Цезаря. Побачивши в їхніх лавах і Брута, той з гіркотою і сказав свою знамениту фразу, що стала для нього останньою. Бажаючи щастя для народу і влади, Брут помилився в своїх планах - Рим не підтримав його. Після низки громадянських воєн і поразок Марк зрозумів, що залишився без усього - без сім'ї, влади, друга. Зрада і вбивство відбулося в 44 році до н.е., а через два роки Брут кинувся на свій меч.

'''<big>Ванг Джингвей</big>'''

[[Файл:Ванг Джингвей.jpg]]

У нас цей зрадник не настільки відомий, зате у нього є погана слава в Китаї, найбільшій країні світу. Найчастіше незрозуміло, як звичайні і нормальні люди раптом стають зрадниками. Ванг Джингей народився в 1883 році, коли йому виповнилося 21 року він вступив в японський університет. Там відбулося його знайомство з Сун-Ят Сіном, відомим революціонером з Китаю. Той настільки сильно вплинув на молоду людину, що той став справжнім революційним фанатиком. Разом з Сіном Джингвей став постійним учасником антиурядових революційних виступів. Не дивно, що незабаром він потрапив у в'язницю. Там Ванг відсидів кілька років, вийшовши нас свободу в 1911 році. Все це час Сен тримав зв'язок з ним, морально підтримуючи і опіка. В результаті революційної боротьби Сен і його соратники здобули перемогу і прийшли до влади в 1920 році. Але в 1925 році Сун-Ят помер, на посаді керівника Китаю його замінив саме Джингвей. Але незабаром в країну вторглися японці. Ось тут-то Джингвей та скоїв справжнісінька зрада. Він по суті не став боротися за незалежність Китаю, віддавши його загарбникам. Національні інтереси були порушені в користь японських. В результаті, коли в Китаї вибухнула криза, і країна найбільше потребувала досвідченого управлінця, Джингвей просто виїхав з неї. Ванг явно приєднався до завойовникам. Однак гіркота поразки він відчути не встиг, так як помер ще до падіння Японії. Але ім'я Ванг Джингвея потрапило у всі китайські підручники, як синонім зради по відношенню до своєї країни.

'''<big>Гетьман Мазепа</big>'''

[[Файл:Гетьман Мазепа.jpg]]

Ця людина в новій російській історії вважається самим головним зрадником, навіть церква піддала його анафемі. А ось в новітній українській історії гетьман, навпаки, виступає національним героєм. Так у чому ж полягала його зрада чи це все ж був подвиг? Гетьман Війська Запорозького довгий час виступав одним з найбільш вірних союзників Петра I, допомагаючи тому в Азовських походах. Проте все змінилося, коли проти російського царя виступив шведський король Карл XII. Він, бажаючи знайти собі союзника, пообіцяв Мазепі у разі перемоги в Північній війні українську незалежність. Проти такого ласого шматка пирога гетьман не зміг встояти. У 1708 році він перейшов на бік шведів, але всього через рік їх об'єднана армія була розбита під Полтавою. За свою зраду (Мазепа присягав на вірність Петру) Російська імперія позбавила його всіх нагород і титулів і піддала цивільної страти. Мазепа втік в Бендери, які тоді належали Османській імперії і незабаром помер там в 1709 році. За легендою смерть його була жахлива - його заїли воші.

'''<big>Фрідріх Паулюс</big>'''

[[Файл:Фрідріх Паулюс.jpg]]

Був свій зрадник і з боку фашистів у тій війні. Взимку 1943 року під Сталінградом капітулювала 6-а німецька армія під командуванням фельдмаршала Паулюса. Його подальша історія може вважатися дзеркальної по відношенню до Власову. Полон німецького офіцера був досить комфортним, адже він набув антифашистський національний комітет "Вільна Німеччина". Він їв м'ясо, пив пиво, отримував продукти і посилки. Паулюс підписав відозву "До німецьким військовополоненим солдатам і офіцерам і до всього німецького народу". Там фельдмаршал заявив, що закликає всю Німеччину усунути Адольфа Гітлера. Він вважає, що в країні має бути нове державне керівництво. Вона повинна припинити війну і забезпечити народові відновлення дружби з нинішніми супротивниками. Паулюс навіть виступив з викривальною промовою на Нюрнберзькому процесі, чим немало здивував своїх колишніх соратників. У 1953 році вдячна за співпрацю радянська влада звільнила зрадника, тим більше, що той починав впадати в депресію. Паулюс переїхав жити в НДР, де і помер в 1957 році. Далеко не всі німці взяли з розумінням вчинок фельдмаршала, навіть його син не брав вибір батька, застрелившись в результаті з-за душевних терзань.

'''<big>Отто Куусинен</big>'''

[[Файл:Отто Куусинен.jpg]]

І знову ситуація, коли зрадник для одних, є героєм для інших. Отто народився в 1881 році і в 1904 вступив в соціал-демократичну партію Фінляндії. Незабаром і очоливши її. Коли стало ясно, що комуністам у нової незалежної Фінляндії нічого не світить, Куусинен втік до СРСР. Там він довгий час працював у Комінтерні. Коли в 1939 році СРСР напав на Фінляндію, саме Куусинен став головною маріонеткового нового уряду країни. Тільки от влада його розповсюджувалася на нечисленні захоплені радянськими військами землі. Незабаром стало ясно, що захопити всю Фінляндію не вдасться і потреба в режимі Куусинене відпала. Надалі він продовжив займати провідні державні пости у СРСР, померши в 1964 році. Його прах похований біля Кремлівської війни.

'''<big>Кім Філбі</big>'''

[[Файл:Кім Філбі.jpg]]

Це розвідник прожив довге і насичене подіями життя. Народився він у 1912 році Індії, в родині британського чиновника. У 1929 році Кім вступив в Кембридж, де вступив в соціалістичне суспільство. У 1934 році Філбі був завербований радянською розвідкою, що, враховуючи його погляди, було нескладно здійснити. У 1940 році Кім поступив на службу в секретну англійську службу SIS, незабаром ставши керівником одного з її відділів. У 50-ті саме Філбі координував дії Англії і США по боротьбі з комуністами. Природно, СРСР отримував всю інформацію про роботу свого агента. З 1956 року Філбі служить вже в МІ-6, поки в 1963 році не був нелегально переправлено в СРСР. Тут розвідник-зрадник і прожив наступні 25 років на персональній пенсії, іноді даючи консультації.

==Джерела та література==

1. http://sum.in.ua/s/zradnyk

2. http://slovopedia.org.ua/41/53399/265806.html

3. http://www.englishukrainiandictionary.com/uk/%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0-%D0%B0%D0%BD%D0%B3%D0%BB%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0/%D0%B7%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%BA

4.http://molomo.com.ua/inquiry/known_traitors.html

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]
[[Категорія:Слова 2014 року]]

Файл:Юда Іскаріот.jpg

2014-12-05T21:47:30Z

Короленко Інна Миколаївна:

Файл:Отто Куусинен.jpg

2014-12-05T21:41:15Z

Короленко Інна Миколаївна:

Файл:Фрідріх Паулюс.jpg

2014-12-05T21:39:42Z

Короленко Інна Миколаївна:

Файл:Марк Юній Брут.jpg

2014-12-05T21:34:51Z

Короленко Інна Миколаївна: