Київський столичний університет імені Бориса Грінченка - Внесок користувача [uk]

Агрус

2013-12-03T18:41:34Z

Кириченко Анна: /* Сучасні словники */

'''А́грус, -су,''' м. = Аґрус. Драг. 7.1. См. '''[[аґрес]]'''.1)Крыжовникъ.Садочок собі зростив; в тому садкові понасаджував аґрусу та порічок на грядках (Марко Вовчок, VI, 1956, 223); Походжаючи стежкою, поміж кущами порічок та аґрусу, товаришка моя помалу завела річ про те, що от уже весна (Леся Українка, III, 1952, 574); Аґрус є надзвичайно цінною ягідною рослиною (Юним мічурінцям.., 1955, 81).

==Сучасні словники==
Агрус - це швидкоспіла, високоврожайна культура.
Він дає хороші агрус, фото, Вирощування агрусу, опис, картинкиурожаї щорічно, при цьому ягоди аґрусу вживаються не лише стиглими, але і недозрілими. Рослина аґрусу є багаторічними кущами заввишки від 0,5 до 2 м з колючими втечами. Він легко розмножується кореневими нащадками, вкоріненням живців. Коріння аґрусу сидить в землі на глибині близько тридцяти сантиметрів. Оскільки аґрус не дуже морозостійкий, а в холодні безсніжні зими може підмерзати, то зимою його бажано укривати або утеплювати. До грунту, на якому вирощують аґрус, він невимогливий і прекрасно росте як на легенях, так і на важких по механічному складу грунтах. Але рослина не переносить кислі, заболочені, холодні грунти. Аґрус любить сонячне світло, це треба враховувати при посадці рослини. аґрусу висаджувати аґрус краще всього восени, в першій половині жовтня, щоб рослини могли нормально укорінятися до перших морозів. Весняна посадка має бути дуже ранньою, до початку розпускання бруньок. Ширина між рядами аґрусу має бути близько 1,5-2 метра, між кущами в ряду треба дотримуватися дистанції близько метра, залежно від сорту. Догляд за кущами аґрусу полягає в періодичному знищенні бур'янів і шкідників. Також у міру потреби треба проводити розпушування грунту, підгодівлю, полив і обрізання кущів. Для отримання хороших урожаїв радимо вносити органічні і фосфорно-калійні добрива з періодичністю через рік. Розрахунок кількості добрив на 1 кв. м: 45 г суперфосфату і 15 г хлористого калію або 100 г золи, а також 0,5 відер органічних добрив.
Аґрус має цінні дієтичні і лікувальні властивості. У ягодах знаходяться до 12% цукрів (в основному фруктоза і глюкоза), близько 2% органічних кислот, різні вітаміни, у тому числі C, D, Е, мінеральні речовини - калій, залізо. Його споживають у свіжому вигляді, варять варення і компоти. У травленні аґрус корисний при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, при порушенні обміну речовин, особливо для людей, що страждають від зайвої повноти. Його рекомендують вживати при захворюваннях нічок і сечового міхура, при шкірних захворюваннях і авітамінозі.
===[http://sum.in.ua/s/agrus Академічний тлумачний словник (1970—1980)]===
АҐРУС, у, чол.
1. Кущова рослина з колючими гілками та великими кисло-солодкими їстівними ягодами.
2. збірн. Ягоди цієї рослини. Балабашиха розсилала наймичок в садки сусідніх панів та селян за гіркими черешнями, за аґрусом, вишнями (Нечуй-Левицький, III, 1956, 223); Для виготовлення доброякісного вина.. смородину, аґрус роздавлюють на вальцях, а потім відпресовують (Колгоспник України, 7, 1956, 39).
===Універсальний словник-енциклопедія===
АҐРУС
кущова рослина родини ломикаменевих, ягідна культура; поширений на пд. та в центрі Європи, в Пн. Африці та на Кавказі, вирощують бл. 50 видів; плоди - несправжні круглі або довгасті ягоди, голі або опушені, білого, жовтого, зеленого, червоного кольору; споживають свіжим і переробляють на джем, варення.

==Корисні властивості агрусу==
Агрус - це багаторічний чагарник, який у висоту виростає від 0, 5 м. до 1, 5 м. гілки агрусу мають рідкісні шипи. Ягоди відрізняються формою, кольором та розмірами, крім того, вони бувають неопушеними або опушеними. На колір плодів впливає сорт агрусу, тому зустрічаються зелені, жовті та червоні ягоди агрусу.
Усередині ягід є великий вміст насіння. Корисні властивості агрусу обумовлюються багатим хімічним складом. Саме про це ми сьогодні і розповімо детальніше.
Агрус широко поширений по всіх європейських країнах, країнах Північної Америки та Азії. У Росії, як і в більшості європейських країн з начала17 століття агрус був практично найпопулярнішою ягодою, але раніше він називався по-іншому - Берсенєв-Криж або Берсенєв. Звідси Берсеневская набережна, розташована в Москві завдяки палацовому саду, де садівники розводили Берсенєв, і отримала свою назву. Однак з настанням 20 століття агрус піддався хвороби - сферотека (це борошниста роса), і майже всі сорти були загублені. Цю хворобу агрусу завезли з Америки. До наших днів дійшли вижили і створені подальшої селекцією сорти агрусу.
Агрус, як і більшість садових ягід, містить в собі корисні властивості. Агрус багатий пектином, органічними кислотами, солями натрію, кальцію, калію, міді, магнію і дубильними речовинами. Агрус, за винятком винограду вважається калорійною ягодою. У 100 грамах агрусу містяться більше 50мл. вітаміну С, вітаміни РР і В1, рутин, каротин, багато заліза і фосфору.
===Хімічний склад===
Плоди агрусу багаті залізом, аскорбінової та фолієвої кислоти. У плодах агрусу міститься води - 88-98%, цукрів - 7, 2-13, 5%, кислот - 1, 2-2, 5%, пектинів 0, 64-1, 1%, крім цього ароматні і дубильні речовини, мінеральні солі.
===Цілющі властивості агрусу===
Плоди агрусу мають сечогінну дію, але мають і легким жовчогінну і послаблюючу дію. Ягоди агрусу також покращують кровотворення і стан організму в цілому, нормалізують обмінні процеси в організмі, зміцнюють стінки судин.
Агрус рекомендується вживати при гіпертонічній хворобі, ожирінні, захворюваннях серця, анемії і атеросклерозі. Корисний агрус і при шкірних висипах, недокрів'ї, у поєднанні з медом при частих крововиливах, для стимуляції жовчовиділення, оздоровлення кишечника. Рекомендований агрус і тим, хто страждає захворюваннями печінки, сечового міхура і нирок. Сік агрусу є відмінним освіжаючим засобом, до того ж благотворно впливає на обмін речовин.
Ягоди агрусу виводять з організму токсичні з'єднання, зокрема і радіоактивні. Сушені ягоди агрусу властивості свої зберігають практично повністю.
Людям, страждаючим ентеритом чи виразкову хворобу, особливо в стадії загострення радиться обмежити або взагалі виключити з раціону агрус, так як в ньому міститься велика кількість органічних кислот і клітковини.
===Застосування агрусу в медицині===
При захворюваннях сечового міхура і нирок в якості гарного сечогінний засіб радиться вживати свіжий агрус. При різних хворобах травного каналу, в тому числі хронічних запорах, буде корисно поїсти агрус.
Плоди агрусу також володіють освіжаючим, жовчогінну, сечогінну, кровоспинну, протизапальну і загальнозміцнюючу ефектом.
Свіжі плоди, або плоди у вигляді відвару призначають при нестачі в організмі заліза, міді, фосфору, при гіповітамінозі, хронічних запорах, кровотечах, при різних порушеннях в організмі обміну речовин (надмірна вага), гастроентероколіту, водянці, захворюваннях шкіри, авітамінозах А і С. Агрус вживають і для того, щоб зміцнити стінки кровоносних судин.
Компоти з ягід агрусу добре знижують температуру тіла і втамовують спрагу.
Вживати компоти радиться і при анемії, ожирінні, гіпертонічній хворобі, захворюваннях серця. У зрілих ягодах агрусу в два рази більше аскорбінової кислоти, ніж в зелених ягодах.
===Вживання в їжу===
Ягоди агрусу можна вживати як в свіжому вигляді, так і в переробленому. З подів цієї рослини варять желе, варення, пастилу, компоти.

==Як вирощувати агрус==
Ви думаєте що агрус має кислий смак і жорстку шкірку з купою колючок , сильно помиляєтеся. Ягоди у цього чагарника надзвичайно смачні, хороша солодкість і запашний аромат, і ще дуже корисна. Весь секрет вирощування агрусу в правильному сорті, який треба підбирати для вирощування в вашому регіоні, і який сподобається саме вам.

Як виростити "північний виноград"-агрус в саду , дачі. Фахівці вважають,що щоб ми могли пережити наші суворі зими за сезон кожна людина повинна з'їсти близько 20 кг. різних ягід.
Які корисні якості і властивості, притаманні агрусу.

Агрус належить до високоврожайних і економічно вигідних ягідних культурам. Але незважаючи на такі переваги агрус витратив свої позиції в промислових обсягах вирощування ягоди. А ось у садівників ягода агрусу користується великим і непідробним успіхом і популярністю. Велика частина садівників в саду і на дачі вирощують агрус.

Агрус дуже невибаглива культура, він може вирощується на всіх типах грунтів виростити його може кожен. При посадці агрусу в посадкову яму кладемо органічні добрива , як і для всіх ягідників, мінеральні добрива. На 2-3 рік навесні азотними добривами удобрюємо , а восени застосовуємо фосфорно-калійні.

Агрус дуже світлолюбний, і не любить високу вологість. Особливо при зеленому живцюванні , волога яка живительна для інших культур , агрусу вона не підходить , не любить він вологи.
===Обрізування агруса===
Агрус на одному посадковому місці може рости до 10 років, але після 6-8 років регулярного плодоношення не рекомендується подальше вирощування ягідної рослини. Ягода на агрусі починає дрібніти. Але існує омолоджуюча обрізка агрусу, яка допомагає продовжити період врожайності чагарнику.

На 5-й рік можна зрізати всі кущі молоді пагони відновляться. Для оновлення і омолодження кущів агрусу існує два варіанти.

1. Видалення старих кущів досягших 8-ми років, і у яких вже почали дрібніти ягоди, сильно хворіють. Потрібна заміна новими сортами і саджанцями чагарнику. Посадка нових саджанців рослини робиться в іншому місці, бо підсаджувати в теж місце не можна.

2.Обрізка агрусу-омолоджуюча, робиться навесні ,але можна і восени. Навесні обрізають агрус до розпускання бруньок дуже рано т.я він самий ранній вид ягідників за розпусканням бруньок.

Обрізка робиться так: зрізаються всі гілки і пагони в рівень з грунтом. У рік такого обрізання буде спостерігається тільки зростання нових пагонів, рости вони будуть добре. На другому році після обрізання чагарника відбудеться закладка плодових бруньок для ягід , а на 3-й рік отримуємо повноцінний урожай довгоочікуваних ягід.

Велике значення при вирощуванні агрусу має сорт. Наявність хорошого , якісного сорту, то успіх забезпечений.

Не дивлячись на те що агрус простий у вирощуванні , і його врожайність залежить від сорту куща, його необхідно формувати і обрізати, роблячи агрусу обрізку, кількість пагонів краще нормувати, і не допускати загущення.

Оптимальна кількість пагонів 6-8, кожен буде плодоносити близько 3-4 років. Потім коли приріст пагонів стане невеликим, цю 4-5 річну гілку потрібно буде обрізати на кущу. Навіть при такій омолоджувальнії обрізці агрусу, через 8-10 років потрібно буде цей кущ видаляти і робити йому заміну новими сортами . Не сприймає чагарник і загущення йому потрібно робити санітарну обрізку, видаляти сухі , хворі , підмерзлі пагони.

===Хвороби агрусу===

Є й труднощі при вирощуванні цієї "царської ягоди": трудомісткість, хвороби сортів агрусу - американська борошниста роса вона проявляється як (білий наліт покриває листя). Однак в останні десятиліття нашими вітчизняними селекціонерами виведено багато нових сортів агрусу, вони пройшли випробування і стійкі до борошнистої роси і зі слабошипними і середньошипними пагонами.

Хвороба агрусу це хвороба огнівка, висить ягода а потім бринь і все. Щоб цього не було потрібно обприскувати кущі агрусу до розпускання бруньок, також до цвітіння, після цвітіння. Оприскування робиться всіма дозволеними хімікатами, препаратами відповідні до агрусу.

До розпускання бруньок ми можемо провести обприскування агрусу мідь містящіми препаратами від хвороб та шкідників - це бордоською рідиною, а вже по зеленому листу до і після цвітіння від місцевих шкідників і стандартних хвороб. За 20 днів до збору ягоди "північного винограду", потрібно припинити всі обробки з аґрусу.

З року в рік на агрусі з'являється борошниста роса, огнівка, всихання пагонів - якщо у вас складається така погана ситуація з хворобами на аргусі то краще замінити сорт.

===Корисні властивості агрусу===

Агрус виводить з організму накопичену радіацію,відкладенні солі металів. Багато в агрусі і вітамінів C ,B. Унікальний склад ягоди агрусу ідеально поєднує в ягоді вітаміни , мінерали вони добре прийнятні для засвоєння людським организмом.Високе утримання в агрусі вітамінів C, B загартовує імунітет і кровоносну систему, пектин виводить з організму накопичені солі металів.

Агрус нормалізує кров'яний тиск, сприятливо впливає позитивно на нервову систему,що полегшує лікування при початковій анемії та інших недугах. Це одна із загальнодоступних ,найбільш корисних ягід в саду.

===Як зберегти агрус?===

В замороженому вигляді ця ягода агрусу добре піддається зберіганню при мінусових температурах і не втрачає своїх природних якостей після розморожування. На 80-90% зберігаються всі корисні і цінні речовини агрусу.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:596879859595.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Porzeczka_agrest_invicta_2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Рллрдо87.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Щгшщг76.jpg|x140px]]
|}

==Див. також==
*[http://uk.wikipedia.org/wiki/Аґрус Вікіпедія]
*[http://agro-sad.com.ua/roslyny/yahidni-kultury/ahrus/ Все про сад]
*[http://fantom2.org.ua/publ/krasa_dushi_i_tila/zdorov39ja/agrus_kharchovi_ta_likuvalni_vlastivosti_agrusu_stravi_z_agrusu/29-1-0-1355 Агрус.Харчові та лікувальні властивості]

==Джерела та література==
*http://agroprom-ua.com/cat_a/774/
*http://world-and-man.ru/page/korisni-vlastivosti-agrusu
*http://www.frukta.ru/UKR/Jagoda2/Jgoda22-ua.html

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]
[[Категорія:Аг]]

Користувач:Кириченко Анна

2013-11-30T17:02:10Z

Кириченко Анна: /* Громадська діяльність */

[[Файл:493px-P2220062_(2).JPG|thumb|Фото]]

==Загальні відомості==

===ПІБ===
Кириченко Анна Леонідівна
===Спеціальність===
Правознавство
===Група===
Прб-1-13-4.0д
==Контакти==

===Електронна пошта===
*[mailto:ann_kyrychenko@mail.ru Електронна пошта]
===Skype===
ann_kyrychenko

===Web сторінка===
[[http://vk.com/i_love_you_sashka_nedilko Вконтакте]]

==Участь==
===Конференції===

===Олімпіади===
Неодноразово учасниця І та ІІ етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад з наступних дисциплін:
*українська мова та література (тричі займала 2 місце);
*історія;
*іноземна мова (англійська);
*світова література (9 кл.-3 місце, 10,11 кл.-2 місце);
*хімія;
*фізика;
*інформатика та інформаційні системи (2 місце);
*психологія та педагогіка;
*екологія.

===Соціальні проекти===
За останні 2 роки шкільного життя була постійною учасницею та однією з організаторів таких соціальних проектів, як:
*"Добро запорука щастя"
*"Плануємо наше завтра"

===Благодійні акції===
*"Від серця до серця"
*"Крок до життя"
*"Барви життя"

===Університетські заходи===

==Громадська діяльність==
*У 2011 році на зборах Районної ради учнівського самоврядування "Альянс" була обрана депутатом РРУС "Альянс" з питань права та порядку. Цю посаду займала 2 роки.
*Брала активну участь у вирішенні проблем громади Баришівського району.
*1,5 роки була організатором танцювального руху "В ритмі щастя"(займала посаду постановника флешмобів).

=Словник Грінченка і сучасність=
==Слова, що додала==
*[[Агрус]]
*[[Азия]]
*[[Бандура]]
*[[Білуга]]
*[[Боровик]]
*[[Гайка]]
*[[Голуб]]
*[[Гора]]
*[[Горіх]]
*[[Ивилга]]
*[[Їжачиха]]
[[Категорія: Словник Грінченка і сучасність/Учасники]]

Користувач:Кириченко Анна

2013-11-30T16:56:26Z

Кириченко Анна: /* Соціальні проекти */

[[Файл:493px-P2220062_(2).JPG|thumb|Фото]]

==Загальні відомості==

===ПІБ===
Кириченко Анна Леонідівна
===Спеціальність===
Правознавство
===Група===
Прб-1-13-4.0д
==Контакти==

===Електронна пошта===
*[mailto:ann_kyrychenko@mail.ru Електронна пошта]
===Skype===
ann_kyrychenko

===Web сторінка===
[[http://vk.com/i_love_you_sashka_nedilko Вконтакте]]

==Участь==
===Конференції===

===Олімпіади===
Неодноразово учасниця І та ІІ етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад з наступних дисциплін:
*українська мова та література (тричі займала 2 місце);
*історія;
*іноземна мова (англійська);
*світова література (9 кл.-3 місце, 10,11 кл.-2 місце);
*хімія;
*фізика;
*інформатика та інформаційні системи (2 місце);
*психологія та педагогіка;
*екологія.

===Соціальні проекти===
За останні 2 роки шкільного життя була постійною учасницею та однією з організаторів таких соціальних проектів, як:
*"Добро запорука щастя"
*"Плануємо наше завтра"

===Благодійні акції===
*"Від серця до серця"
*"Крок до життя"
*"Барви життя"

===Університетські заходи===

==Громадська діяльність==

=Словник Грінченка і сучасність=
==Слова, що додала==
*[[Агрус]]
*[[Азия]]
*[[Бандура]]
*[[Білуга]]
*[[Боровик]]
*[[Гайка]]
*[[Голуб]]
*[[Гора]]
*[[Горіх]]
*[[Ивилга]]
*[[Їжачиха]]
[[Категорія: Словник Грінченка і сучасність/Учасники]]

Користувач:Кириченко Анна

2013-11-30T16:54:15Z

Кириченко Анна: /* Благодійні акції */

Користувач:Кириченко Анна

2013-11-30T16:51:13Z

Кириченко Анна: /* Олімпіади */

Білуга

2013-11-30T16:41:52Z

Кириченко Анна: /* Зовнішні посилання */

'''Білуга, -ги,''' ''ж.'' Бѣлуга, Acipenser Huso. Рудч. Ск. II. 172. Ум. '''Білужка.''' Ув. '''Білужище.'''

==Сучасні словники==
===Академічний тлумачний словник (1970—1980)===
БІЛУГА, и, жін. (Huso huso). Велика морська риба з родини осетрових; цінна м'ясом та ікрою. Голодні бурлаки уплітали свіжу щуку.. й білугу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 222); І ось — з'явилась в морі білуга (Зінаїда Тулуб, Людолови, І, 1957 291).
===Літературне слововживання===
Білуга. Риба родини осетрових.
==Білуга==
Білуга( лат. Huso huso ) - Риба родини осетрових (Acipenseridae). Вид включений в Червоної книги МСОП. Білугу можна вважати найбільшою рибою, яка заходить в прісні води, так як була спіймана білуга вагою 1.5 тонни.
===Ареал в минулому і сьогоденні===
Прохідна риба, що мешкає в Каспійському, Азовському і Чорному морях, звідки вона заходить в річки для ікрометання. Раніше білуга була порівняно численна, проте з часом її запаси сильно збідніли.

В Каспійському морі поширена повсюдно. Для нересту в даний час входить головним чином в Волгу, в значно менших кількостях - в Урал і Куру, а також Терек. У минулому нерестящіеся риби піднімалися по басейну Волги дуже високо - до Твері і до верхів'їв Ками. В Уралі нерестилася в основному в нижній і середній течії. Зустрічалася також по іранському узбережжю південного Каспію і нерестилася в р. Горган. У період з 1961 року по 1989 доходили по Волзі до Волгоградського гідровузла, де на Волзької ГЕС спеціально для прохідних риб побудований рибопод'емнікі, що працював, втім, незадовільно. У підсумку, ще в радянський час, в 1989 році, рибопод'емнікі був виведений з експлуатації. За Куре піднімається до Куринского каскаду ГЕС в Азербайджані.
Азовська білуга для розмноження входить в Дон і дуже мало в Кубань. Раніше по Дону піднімалася високо, тепер доходить тільки до Цимлянской ГЕС.

Основна частина чорноморської популяції білуги і в минулому, і зараз мешкає в північно-західній частині моря, звідки вона йде на нерест в основному в Дунай, Дніпро і Дністер, поодинокі особини заходили (і, можливо, заходять) у Південний Буг. Білугу в Чорному морі відзначали також уздовж кримського узбережжя, де поблизу Ялти вона реєструвалася на глибинах до 180 м (тобто там, де вже спостерігається присутність сірководню), і у кавказького берега, звідки вона іноді йшла на нерест у Ріоні, і по турецькому узбережжю, де білуга для ікрометання входила в річки Кизилирмак і Ешільирмак. За Дніпру великих особин (до 300 кг) іноді ловили в районі порогів (ділянка Дніпра між сучасними Дніпропетровському та Запоріжжям), а екстремальні запливи відзначалися у Києва і вище: по Десні білуга доходила до села Вишеньки, а по Сожу - до Гомеля, де в 1870-х рр.. була спіймана особина вагою в 295 кг (18 пудів). Основна частина чорноморських білуг йде на нерест у Дунай, де в минулому вид був досить звичайний і піднімався до Сербії, а в далекому минулому доходив до м. Пассау в східній Баварії. За Дністру нерест білуги відзначався у м. Сороки на півночі Молдавії і вище Могилева-Подільського. За Південному Бугу піднімалася до Вознесенська (північ Миколаївської області. В даний час чорноморська популяція виду стоїть на межі зникнення. У будь-якому випадку по Дніпру білуга не може піднятися вище Каховської ГЕС, а по Дністру - вище Дубосарської ГЕС.

До 70-х рр.. ХХ ст. білуга зустрічалася також у Адріатичному морі, звідки входила для нересту в р. За, однак за останні 30 років її тут жодного разу не зустріли, і тому адріатична популяція білуги вважається в даний час вимерлої.
===Розміри===

Білуга - одна з найбільших прісноводних риб, досягає тонни ваги і довжини 4,2 м. Як виняток (за непідтвердженими даними) вказувалися особини до 2 т і 9 м у довжину (якщо ці відомості вірні, то білугу можна вважати самої великої прісноводної рибою Земної кулі).

У "Дослідження про стан рибальства в Росії" (ч. 4, 1861) повідомляється про білузі, спійманої в 1827 р. в низов'ях Волги, яка важила 1,5 т (90 пудів). 11 травня 1922 в Каспійському морі поблизу гирла Волги була спіймана самка вагою 1224 кг (75 пудів), при цьому 667 кг доводилося на тулубі, 288 кг - на голову і 146,5 кг - на ікру. Ще раз самку такої ж величини зловили в 1924 р. в Каспійському морі в районі Бірючий коси, ікри в ній було 246 кг, а загальне число ікринок становило близько 7,7 млн. Трохи східніше, перед гирлом Уралу 3 травня 1926 була спіймана 75-річна самка вагою понад 1 т і довжиною 4,24 м, в якій було 190 кг (12 пудів) ікри. У Національному Музеї Республіки Татарстан (м. Казань) представлено опудало білуги довжиною 4,17 м, добутої в низов'ях р.. Волги на початку XX століття. Її вага при затриманні склав близько 1000 кг, вік риби 60-70 років. У південній частині Каспійського моря також добувалися великі екземпляри - так, у Красноводськ коси (сучасна Туркменія) в 1836 р. була спіймана білуга вагою 960 кг (60 пудів).

Пізніше риби вагою більше тонни уже не відзначалися, проте в 1970 р. був описаний випадок піймання в дельті Волги білуги вагою 800 кг, з якої було вилучено 112 кг ікри, а в 1989 р. там же була спіймана білуга вагою 966 кг і довжиною 4,20 м (в даний час її опудало зберігається в астраханському музеї).

Великі особини білуги ловилися також в середній і навіть у верхній частині басейну Волги : в 1876 р. в р. В'ятці поблизу м. Вятка (сучасний Кіров) була спіймана білуга вагою в 573 кг, а в 1926 р. в районі сучасного м. Тольятті зловили білугу вагою 570 кг з 70 кг ікри. Є також дані про упіймання дуже великих особин на верхній Волзі поблизу Костроми (500 кг, середина XIX в.) і в Оці поблизу м. Спаська Рязанської губернії (380 кг, 1880-і рр.)

Дуже великих розмірів білуга досягає і в інших морях. Наприклад, в Темрюкському затоці Азовського моря в 1939 р. була спіймана самка білуги вагою 750 кг, ікри в ній не було. У 1920-і рр.. повідомлялося про 640-кілограмових азовських білуг.
===Пізніше риби вагою більше тонни уже не відзначалися, проте в 1970 р. був описаний випадок піймання в дельті Волги білуги вагою 800 кг, з якої було вилучено 112 кг ікри, а в 1989 р. там же була спіймана білуга вагою 966 кг і довжиною 4,20 м (в даний час її опудало зберігається в астраханському музеї).

Великі особини білуги ловилися також в середній і навіть у верхній частині басейну Волги : в 1876 р. в р. В'ятці поблизу м. Вятка (сучасний Кіров) була спіймана білуга вагою в 573 кг, а в 1926 р. в районі сучасного м. Тольятті зловили білугу вагою 570 кг з 70 кг ікри [3]. Є також дані про упіймання дуже великих особин на верхній Волзі поблизу Костроми (500 кг, середина XIX в.) і в Оці поблизу м. Спаська Рязанської губернії (380 кг, 1880-і рр..) [3].

Дуже великих розмірів білуга досягає і в інших морях. Наприклад, в Темрюкському затоці Азовського моря в 1939 р. була спіймана самка білуги вагою 750 кг, ікри в ній не було [3]. У 1920-і рр.. повідомлялося про 640-кілограмових азовських білуг [3].

У минулому середній промисловий вага білуги становив на Волзі 70-80 кг, на Азовському морі 60-80 кг, в придунайському районі Чорного моря 50-60 кг [5]. Л. С. Берг у своїй знаменитій монографії "Риби прісних вод СРСР і суміжних країн" вказує, що вага білуги "в волго-каспійському регіоні наичаще 65-150 кг" [3]. Середня вага самців, пійманих у дельті Дону, становив 75-90 кг (1934 р., дані по 1977 особинам), а самок - 166 кг (середнє за 1928-1934 рр..) [3].

===Дозрівання і розмноження===

Білуга - довгоживуча риба, що досягає віку в 100 років. На відміну від тихоокеанських лососів, що гинуть після нересту, білуга, як і інші осетрові, може нереститися багато разів в житті. Після нересту скочується назад у море.

Статевої зрілості каспійські самці білуги досягають у 13-18 років, а самки - в 16-27 (переважно в 22-27) років. Плодючість білуги, залежно від розмірів самки, становить від 500 тис. до мільйона (у виняткових випадках - до 5 мільйонів) ікринок. Є дані, що великі (2,5-2,59 м завдовжки) волзькі самки виметивают в середньому 937 тис. ікринок, а Куринского тих же розмірів - в середньому 686 тис. ікринок. У минулому (за даними 1952 р.) середня плодючість ходової волзької білуги становила 715 тис. ікринок.

У минулому середній промисловий вага білуги становив на Волзі 70-80 кг, на Азовському морі 60-80 кг, в придунайському районі Чорного моря 50-60 кг [5]. Л. С. Берг у своїй знаменитій монографії "Риби прісних вод СРСР і суміжних країн" вказує, що вага білуги "в волго-каспійському регіоні наичаще 65-150 кг". Середня вага самців, пійманих у дельті Дону, становив 75-90 кг (1934 р., дані по 1977 особинам), а самок - 166 кг (середнє за 1928-1934 рр..).
===Харчування===

За способом живлення білуга - хижак, що харчується переважно рибою. Починає хижачити ще мальком в річці. У морі харчується переважно рибою (оселедця, тюльки, бички та ін), однак не нехтує і молюсками. У шлунках каспійської білуги знаходили навіть бельков (дитинчат) тюленя.
===Штучне розведення і гібридизація білуги===

У природі білуга гібрідізіруют зі стерляддю, севрюгою, шипом і осетром.

На Волзі і на Дону за допомогою штучного запліднення отримані життєстійкі гібриди - білуга X стерлядь ( Бестер). Ці гібриди вселені в Азовське море і деякі водосховища. Осетрові гібриди успішно вирощуються в ставкових ( аквакультурного) господарствах.
===Рев білуги===

У російській мові існує фразеологізм "вити білугою", який, однак, не має відношення до цієї рибі і пов'язаний з гучними звуками, які видає зубатий кит білуха. У XIX столітті були поширені два варіанти написання назви цієї тварини: "білуха" і "білуга". У сучасній мові слово "білуга" має основне значення - риба білуга, але вживається і для ссавця.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:12790304557310.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:0024-025-Beluga.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:86551955901086336.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Kazakhstan_Beluga_350_lbs.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube|1fEC1LwEVx4}}

==Див. також==
*[http://uk.wikipedia.org/wiki/Білуга Вікіпедія]
*[http://www.zoolog.com.ua/ribi62.html Білуга]
*[http://pro-rybok.ru/promeneperi/23-biluga.html Енциклопедія риб]

==Джерела та література==
1.Решетніков Ю. С., Котляр А. Н., Расс Т. С., Шатуновський М. І. Пятіязичний словник назв тварин. Риби. Латинський, російська, англійська, німецька, французька. / За загальною редакцією акад. В. Є. Соколова. - М .: Рос. яз., 1989. - С. 53. - 12500 екз. - ISBN 5-200-00237-0

2.Рибопод'емнікі і осетровий рибзавод на Волзької ГЕС - blog.rushydro.ru /? p = 198

3.↑ 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 Л. С. Берг. Риби прісних вод СРСР і суміжних країн. 4-е изд. Ч. 1. - М.-Л.: Изд-во АН СРСР, 1948. - 466 с. (Визначники по фауні СРСР, вип. 27).

4.Zerunian S. Condannati all'estinzione? Biodiversit, biologia, minacce e strategie di conservazione dei Pesci d'acqua dolce indigeni in Italia, Edagricole 2002.

5.↑ 1 2 Кожин Н. І. Загін Осетрообразние (Acipenseriformes) / / Життя тварин. Т. 4, ч. 1. 1971. С. 101-109.

6.Бабушкін Н. Я. Плодючість каспійської білуги / / Зоол. журн. 1947. Т. 26, вип. 4. С. 339-344.

7.Подорожі Григорія Силича Кареліна по Каспійському морю / / Зап. Російського географічного товариства. 1883. Т. 10. С. 421.

8.Культура письмової мови. РОСІЙСКA МОВА - реве білугою - www.gramma.ru/RUS/?id=14.5

9.Хребетні тварини Росії: Білуга, Білуха, Білий кит - www.sevin.ru/vertebrates/index.html?Mammals/299.html

10.[http://znaimo.com.ua/Білуга Білуга]

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]
[[Категорія:Бі]]

Білуга

2013-11-30T16:41:34Z

Кириченко Анна: /* Див. також */

'''Білуга, -ги,''' ''ж.'' Бѣлуга, Acipenser Huso. Рудч. Ск. II. 172. Ум. '''Білужка.''' Ув. '''Білужище.'''

==Сучасні словники==
===Академічний тлумачний словник (1970—1980)===
БІЛУГА, и, жін. (Huso huso). Велика морська риба з родини осетрових; цінна м'ясом та ікрою. Голодні бурлаки уплітали свіжу щуку.. й білугу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 222); І ось — з'явилась в морі білуга (Зінаїда Тулуб, Людолови, І, 1957 291).
===Літературне слововживання===
Білуга. Риба родини осетрових.
==Білуга==
Білуга( лат. Huso huso ) - Риба родини осетрових (Acipenseridae). Вид включений в Червоної книги МСОП. Білугу можна вважати найбільшою рибою, яка заходить в прісні води, так як була спіймана білуга вагою 1.5 тонни.
===Ареал в минулому і сьогоденні===
Прохідна риба, що мешкає в Каспійському, Азовському і Чорному морях, звідки вона заходить в річки для ікрометання. Раніше білуга була порівняно численна, проте з часом її запаси сильно збідніли.

В Каспійському морі поширена повсюдно. Для нересту в даний час входить головним чином в Волгу, в значно менших кількостях - в Урал і Куру, а також Терек. У минулому нерестящіеся риби піднімалися по басейну Волги дуже високо - до Твері і до верхів'їв Ками. В Уралі нерестилася в основному в нижній і середній течії. Зустрічалася також по іранському узбережжю південного Каспію і нерестилася в р. Горган. У період з 1961 року по 1989 доходили по Волзі до Волгоградського гідровузла, де на Волзької ГЕС спеціально для прохідних риб побудований рибопод'емнікі, що працював, втім, незадовільно. У підсумку, ще в радянський час, в 1989 році, рибопод'емнікі був виведений з експлуатації. За Куре піднімається до Куринского каскаду ГЕС в Азербайджані.
Азовська білуга для розмноження входить в Дон і дуже мало в Кубань. Раніше по Дону піднімалася високо, тепер доходить тільки до Цимлянской ГЕС.

Основна частина чорноморської популяції білуги і в минулому, і зараз мешкає в північно-західній частині моря, звідки вона йде на нерест в основному в Дунай, Дніпро і Дністер, поодинокі особини заходили (і, можливо, заходять) у Південний Буг. Білугу в Чорному морі відзначали також уздовж кримського узбережжя, де поблизу Ялти вона реєструвалася на глибинах до 180 м (тобто там, де вже спостерігається присутність сірководню), і у кавказького берега, звідки вона іноді йшла на нерест у Ріоні, і по турецькому узбережжю, де білуга для ікрометання входила в річки Кизилирмак і Ешільирмак. За Дніпру великих особин (до 300 кг) іноді ловили в районі порогів (ділянка Дніпра між сучасними Дніпропетровському та Запоріжжям), а екстремальні запливи відзначалися у Києва і вище: по Десні білуга доходила до села Вишеньки, а по Сожу - до Гомеля, де в 1870-х рр.. була спіймана особина вагою в 295 кг (18 пудів). Основна частина чорноморських білуг йде на нерест у Дунай, де в минулому вид був досить звичайний і піднімався до Сербії, а в далекому минулому доходив до м. Пассау в східній Баварії. За Дністру нерест білуги відзначався у м. Сороки на півночі Молдавії і вище Могилева-Подільського. За Південному Бугу піднімалася до Вознесенська (північ Миколаївської області. В даний час чорноморська популяція виду стоїть на межі зникнення. У будь-якому випадку по Дніпру білуга не може піднятися вище Каховської ГЕС, а по Дністру - вище Дубосарської ГЕС.

До 70-х рр.. ХХ ст. білуга зустрічалася також у Адріатичному морі, звідки входила для нересту в р. За, однак за останні 30 років її тут жодного разу не зустріли, і тому адріатична популяція білуги вважається в даний час вимерлої.
===Розміри===

Білуга - одна з найбільших прісноводних риб, досягає тонни ваги і довжини 4,2 м. Як виняток (за непідтвердженими даними) вказувалися особини до 2 т і 9 м у довжину (якщо ці відомості вірні, то білугу можна вважати самої великої прісноводної рибою Земної кулі).

У "Дослідження про стан рибальства в Росії" (ч. 4, 1861) повідомляється про білузі, спійманої в 1827 р. в низов'ях Волги, яка важила 1,5 т (90 пудів). 11 травня 1922 в Каспійському морі поблизу гирла Волги була спіймана самка вагою 1224 кг (75 пудів), при цьому 667 кг доводилося на тулубі, 288 кг - на голову і 146,5 кг - на ікру. Ще раз самку такої ж величини зловили в 1924 р. в Каспійському морі в районі Бірючий коси, ікри в ній було 246 кг, а загальне число ікринок становило близько 7,7 млн. Трохи східніше, перед гирлом Уралу 3 травня 1926 була спіймана 75-річна самка вагою понад 1 т і довжиною 4,24 м, в якій було 190 кг (12 пудів) ікри. У Національному Музеї Республіки Татарстан (м. Казань) представлено опудало білуги довжиною 4,17 м, добутої в низов'ях р.. Волги на початку XX століття. Її вага при затриманні склав близько 1000 кг, вік риби 60-70 років. У південній частині Каспійського моря також добувалися великі екземпляри - так, у Красноводськ коси (сучасна Туркменія) в 1836 р. була спіймана білуга вагою 960 кг (60 пудів).

Пізніше риби вагою більше тонни уже не відзначалися, проте в 1970 р. був описаний випадок піймання в дельті Волги білуги вагою 800 кг, з якої було вилучено 112 кг ікри, а в 1989 р. там же була спіймана білуга вагою 966 кг і довжиною 4,20 м (в даний час її опудало зберігається в астраханському музеї).

Великі особини білуги ловилися також в середній і навіть у верхній частині басейну Волги : в 1876 р. в р. В'ятці поблизу м. Вятка (сучасний Кіров) була спіймана білуга вагою в 573 кг, а в 1926 р. в районі сучасного м. Тольятті зловили білугу вагою 570 кг з 70 кг ікри. Є також дані про упіймання дуже великих особин на верхній Волзі поблизу Костроми (500 кг, середина XIX в.) і в Оці поблизу м. Спаська Рязанської губернії (380 кг, 1880-і рр.)

Дуже великих розмірів білуга досягає і в інших морях. Наприклад, в Темрюкському затоці Азовського моря в 1939 р. була спіймана самка білуги вагою 750 кг, ікри в ній не було. У 1920-і рр.. повідомлялося про 640-кілограмових азовських білуг.
===Пізніше риби вагою більше тонни уже не відзначалися, проте в 1970 р. був описаний випадок піймання в дельті Волги білуги вагою 800 кг, з якої було вилучено 112 кг ікри, а в 1989 р. там же була спіймана білуга вагою 966 кг і довжиною 4,20 м (в даний час її опудало зберігається в астраханському музеї).

Великі особини білуги ловилися також в середній і навіть у верхній частині басейну Волги : в 1876 р. в р. В'ятці поблизу м. Вятка (сучасний Кіров) була спіймана білуга вагою в 573 кг, а в 1926 р. в районі сучасного м. Тольятті зловили білугу вагою 570 кг з 70 кг ікри [3]. Є також дані про упіймання дуже великих особин на верхній Волзі поблизу Костроми (500 кг, середина XIX в.) і в Оці поблизу м. Спаська Рязанської губернії (380 кг, 1880-і рр..) [3].

Дуже великих розмірів білуга досягає і в інших морях. Наприклад, в Темрюкському затоці Азовського моря в 1939 р. була спіймана самка білуги вагою 750 кг, ікри в ній не було [3]. У 1920-і рр.. повідомлялося про 640-кілограмових азовських білуг [3].

У минулому середній промисловий вага білуги становив на Волзі 70-80 кг, на Азовському морі 60-80 кг, в придунайському районі Чорного моря 50-60 кг [5]. Л. С. Берг у своїй знаменитій монографії "Риби прісних вод СРСР і суміжних країн" вказує, що вага білуги "в волго-каспійському регіоні наичаще 65-150 кг" [3]. Середня вага самців, пійманих у дельті Дону, становив 75-90 кг (1934 р., дані по 1977 особинам), а самок - 166 кг (середнє за 1928-1934 рр..) [3].

===Дозрівання і розмноження===

Білуга - довгоживуча риба, що досягає віку в 100 років. На відміну від тихоокеанських лососів, що гинуть після нересту, білуга, як і інші осетрові, може нереститися багато разів в житті. Після нересту скочується назад у море.

Статевої зрілості каспійські самці білуги досягають у 13-18 років, а самки - в 16-27 (переважно в 22-27) років. Плодючість білуги, залежно від розмірів самки, становить від 500 тис. до мільйона (у виняткових випадках - до 5 мільйонів) ікринок. Є дані, що великі (2,5-2,59 м завдовжки) волзькі самки виметивают в середньому 937 тис. ікринок, а Куринского тих же розмірів - в середньому 686 тис. ікринок. У минулому (за даними 1952 р.) середня плодючість ходової волзької білуги становила 715 тис. ікринок.

У минулому середній промисловий вага білуги становив на Волзі 70-80 кг, на Азовському морі 60-80 кг, в придунайському районі Чорного моря 50-60 кг [5]. Л. С. Берг у своїй знаменитій монографії "Риби прісних вод СРСР і суміжних країн" вказує, що вага білуги "в волго-каспійському регіоні наичаще 65-150 кг". Середня вага самців, пійманих у дельті Дону, становив 75-90 кг (1934 р., дані по 1977 особинам), а самок - 166 кг (середнє за 1928-1934 рр..).
===Харчування===

За способом живлення білуга - хижак, що харчується переважно рибою. Починає хижачити ще мальком в річці. У морі харчується переважно рибою (оселедця, тюльки, бички та ін), однак не нехтує і молюсками. У шлунках каспійської білуги знаходили навіть бельков (дитинчат) тюленя.
===Штучне розведення і гібридизація білуги===

У природі білуга гібрідізіруют зі стерляддю, севрюгою, шипом і осетром.

На Волзі і на Дону за допомогою штучного запліднення отримані життєстійкі гібриди - білуга X стерлядь ( Бестер). Ці гібриди вселені в Азовське море і деякі водосховища. Осетрові гібриди успішно вирощуються в ставкових ( аквакультурного) господарствах.
===Рев білуги===

У російській мові існує фразеологізм "вити білугою", який, однак, не має відношення до цієї рибі і пов'язаний з гучними звуками, які видає зубатий кит білуха. У XIX столітті були поширені два варіанти написання назви цієї тварини: "білуха" і "білуга". У сучасній мові слово "білуга" має основне значення - риба білуга, але вживається і для ссавця.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:12790304557310.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:0024-025-Beluga.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:86551955901086336.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Kazakhstan_Beluga_350_lbs.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube|1fEC1LwEVx4}}

==Див. також==
*[http://uk.wikipedia.org/wiki/Білуга Вікіпедія]
*[http://www.zoolog.com.ua/ribi62.html Білуга]
*[http://pro-rybok.ru/promeneperi/23-biluga.html Енциклопедія риб]

==Джерела та література==
1.Решетніков Ю. С., Котляр А. Н., Расс Т. С., Шатуновський М. І. Пятіязичний словник назв тварин. Риби. Латинський, російська, англійська, німецька, французька. / За загальною редакцією акад. В. Є. Соколова. - М .: Рос. яз., 1989. - С. 53. - 12500 екз. - ISBN 5-200-00237-0

2.Рибопод'емнікі і осетровий рибзавод на Волзької ГЕС - blog.rushydro.ru /? p = 198

3.↑ 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 Л. С. Берг. Риби прісних вод СРСР і суміжних країн. 4-е изд. Ч. 1. - М.-Л.: Изд-во АН СРСР, 1948. - 466 с. (Визначники по фауні СРСР, вип. 27).

4.Zerunian S. Condannati all'estinzione? Biodiversit, biologia, minacce e strategie di conservazione dei Pesci d'acqua dolce indigeni in Italia, Edagricole 2002.

5.↑ 1 2 Кожин Н. І. Загін Осетрообразние (Acipenseriformes) / / Життя тварин. Т. 4, ч. 1. 1971. С. 101-109.

6.Бабушкін Н. Я. Плодючість каспійської білуги / / Зоол. журн. 1947. Т. 26, вип. 4. С. 339-344.

7.Подорожі Григорія Силича Кареліна по Каспійському морю / / Зап. Російського географічного товариства. 1883. Т. 10. С. 421.

8.Культура письмової мови. РОСІЙСКA МОВА - реве білугою - www.gramma.ru/RUS/?id=14.5

9.Хребетні тварини Росії: Білуга, Білуха, Білий кит - www.sevin.ru/vertebrates/index.html?Mammals/299.html

10.[http://znaimo.com.ua/Білуга Білуга]

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]
[[Категорія:Бі]]

Білуга

2013-11-30T16:38:19Z

Кириченко Анна: /* Джерела та література */

'''Білуга, -ги,''' ''ж.'' Бѣлуга, Acipenser Huso. Рудч. Ск. II. 172. Ум. '''Білужка.''' Ув. '''Білужище.'''

==Сучасні словники==
===Академічний тлумачний словник (1970—1980)===
БІЛУГА, и, жін. (Huso huso). Велика морська риба з родини осетрових; цінна м'ясом та ікрою. Голодні бурлаки уплітали свіжу щуку.. й білугу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 222); І ось — з'явилась в морі білуга (Зінаїда Тулуб, Людолови, І, 1957 291).
===Літературне слововживання===
Білуга. Риба родини осетрових.
==Білуга==
Білуга( лат. Huso huso ) - Риба родини осетрових (Acipenseridae). Вид включений в Червоної книги МСОП. Білугу можна вважати найбільшою рибою, яка заходить в прісні води, так як була спіймана білуга вагою 1.5 тонни.
===Ареал в минулому і сьогоденні===
Прохідна риба, що мешкає в Каспійському, Азовському і Чорному морях, звідки вона заходить в річки для ікрометання. Раніше білуга була порівняно численна, проте з часом її запаси сильно збідніли.

В Каспійському морі поширена повсюдно. Для нересту в даний час входить головним чином в Волгу, в значно менших кількостях - в Урал і Куру, а також Терек. У минулому нерестящіеся риби піднімалися по басейну Волги дуже високо - до Твері і до верхів'їв Ками. В Уралі нерестилася в основному в нижній і середній течії. Зустрічалася також по іранському узбережжю південного Каспію і нерестилася в р. Горган. У період з 1961 року по 1989 доходили по Волзі до Волгоградського гідровузла, де на Волзької ГЕС спеціально для прохідних риб побудований рибопод'емнікі, що працював, втім, незадовільно. У підсумку, ще в радянський час, в 1989 році, рибопод'емнікі був виведений з експлуатації. За Куре піднімається до Куринского каскаду ГЕС в Азербайджані.
Азовська білуга для розмноження входить в Дон і дуже мало в Кубань. Раніше по Дону піднімалася високо, тепер доходить тільки до Цимлянской ГЕС.

Основна частина чорноморської популяції білуги і в минулому, і зараз мешкає в північно-західній частині моря, звідки вона йде на нерест в основному в Дунай, Дніпро і Дністер, поодинокі особини заходили (і, можливо, заходять) у Південний Буг. Білугу в Чорному морі відзначали також уздовж кримського узбережжя, де поблизу Ялти вона реєструвалася на глибинах до 180 м (тобто там, де вже спостерігається присутність сірководню), і у кавказького берега, звідки вона іноді йшла на нерест у Ріоні, і по турецькому узбережжю, де білуга для ікрометання входила в річки Кизилирмак і Ешільирмак. За Дніпру великих особин (до 300 кг) іноді ловили в районі порогів (ділянка Дніпра між сучасними Дніпропетровському та Запоріжжям), а екстремальні запливи відзначалися у Києва і вище: по Десні білуга доходила до села Вишеньки, а по Сожу - до Гомеля, де в 1870-х рр.. була спіймана особина вагою в 295 кг (18 пудів). Основна частина чорноморських білуг йде на нерест у Дунай, де в минулому вид був досить звичайний і піднімався до Сербії, а в далекому минулому доходив до м. Пассау в східній Баварії. За Дністру нерест білуги відзначався у м. Сороки на півночі Молдавії і вище Могилева-Подільського. За Південному Бугу піднімалася до Вознесенська (північ Миколаївської області. В даний час чорноморська популяція виду стоїть на межі зникнення. У будь-якому випадку по Дніпру білуга не може піднятися вище Каховської ГЕС, а по Дністру - вище Дубосарської ГЕС.

До 70-х рр.. ХХ ст. білуга зустрічалася також у Адріатичному морі, звідки входила для нересту в р. За, однак за останні 30 років її тут жодного разу не зустріли, і тому адріатична популяція білуги вважається в даний час вимерлої.
===Розміри===

Білуга - одна з найбільших прісноводних риб, досягає тонни ваги і довжини 4,2 м. Як виняток (за непідтвердженими даними) вказувалися особини до 2 т і 9 м у довжину (якщо ці відомості вірні, то білугу можна вважати самої великої прісноводної рибою Земної кулі).

У "Дослідження про стан рибальства в Росії" (ч. 4, 1861) повідомляється про білузі, спійманої в 1827 р. в низов'ях Волги, яка важила 1,5 т (90 пудів). 11 травня 1922 в Каспійському морі поблизу гирла Волги була спіймана самка вагою 1224 кг (75 пудів), при цьому 667 кг доводилося на тулубі, 288 кг - на голову і 146,5 кг - на ікру. Ще раз самку такої ж величини зловили в 1924 р. в Каспійському морі в районі Бірючий коси, ікри в ній було 246 кг, а загальне число ікринок становило близько 7,7 млн. Трохи східніше, перед гирлом Уралу 3 травня 1926 була спіймана 75-річна самка вагою понад 1 т і довжиною 4,24 м, в якій було 190 кг (12 пудів) ікри. У Національному Музеї Республіки Татарстан (м. Казань) представлено опудало білуги довжиною 4,17 м, добутої в низов'ях р.. Волги на початку XX століття. Її вага при затриманні склав близько 1000 кг, вік риби 60-70 років. У південній частині Каспійського моря також добувалися великі екземпляри - так, у Красноводськ коси (сучасна Туркменія) в 1836 р. була спіймана білуга вагою 960 кг (60 пудів).

Пізніше риби вагою більше тонни уже не відзначалися, проте в 1970 р. був описаний випадок піймання в дельті Волги білуги вагою 800 кг, з якої було вилучено 112 кг ікри, а в 1989 р. там же була спіймана білуга вагою 966 кг і довжиною 4,20 м (в даний час її опудало зберігається в астраханському музеї).

Великі особини білуги ловилися також в середній і навіть у верхній частині басейну Волги : в 1876 р. в р. В'ятці поблизу м. Вятка (сучасний Кіров) була спіймана білуга вагою в 573 кг, а в 1926 р. в районі сучасного м. Тольятті зловили білугу вагою 570 кг з 70 кг ікри. Є також дані про упіймання дуже великих особин на верхній Волзі поблизу Костроми (500 кг, середина XIX в.) і в Оці поблизу м. Спаська Рязанської губернії (380 кг, 1880-і рр.)

Дуже великих розмірів білуга досягає і в інших морях. Наприклад, в Темрюкському затоці Азовського моря в 1939 р. була спіймана самка білуги вагою 750 кг, ікри в ній не було. У 1920-і рр.. повідомлялося про 640-кілограмових азовських білуг.
===Пізніше риби вагою більше тонни уже не відзначалися, проте в 1970 р. був описаний випадок піймання в дельті Волги білуги вагою 800 кг, з якої було вилучено 112 кг ікри, а в 1989 р. там же була спіймана білуга вагою 966 кг і довжиною 4,20 м (в даний час її опудало зберігається в астраханському музеї).

Великі особини білуги ловилися також в середній і навіть у верхній частині басейну Волги : в 1876 р. в р. В'ятці поблизу м. Вятка (сучасний Кіров) була спіймана білуга вагою в 573 кг, а в 1926 р. в районі сучасного м. Тольятті зловили білугу вагою 570 кг з 70 кг ікри [3]. Є також дані про упіймання дуже великих особин на верхній Волзі поблизу Костроми (500 кг, середина XIX в.) і в Оці поблизу м. Спаська Рязанської губернії (380 кг, 1880-і рр..) [3].

Дуже великих розмірів білуга досягає і в інших морях. Наприклад, в Темрюкському затоці Азовського моря в 1939 р. була спіймана самка білуги вагою 750 кг, ікри в ній не було [3]. У 1920-і рр.. повідомлялося про 640-кілограмових азовських білуг [3].

У минулому середній промисловий вага білуги становив на Волзі 70-80 кг, на Азовському морі 60-80 кг, в придунайському районі Чорного моря 50-60 кг [5]. Л. С. Берг у своїй знаменитій монографії "Риби прісних вод СРСР і суміжних країн" вказує, що вага білуги "в волго-каспійському регіоні наичаще 65-150 кг" [3]. Середня вага самців, пійманих у дельті Дону, становив 75-90 кг (1934 р., дані по 1977 особинам), а самок - 166 кг (середнє за 1928-1934 рр..) [3].

===Дозрівання і розмноження===

Білуга - довгоживуча риба, що досягає віку в 100 років. На відміну від тихоокеанських лососів, що гинуть після нересту, білуга, як і інші осетрові, може нереститися багато разів в житті. Після нересту скочується назад у море.

Статевої зрілості каспійські самці білуги досягають у 13-18 років, а самки - в 16-27 (переважно в 22-27) років. Плодючість білуги, залежно від розмірів самки, становить від 500 тис. до мільйона (у виняткових випадках - до 5 мільйонів) ікринок. Є дані, що великі (2,5-2,59 м завдовжки) волзькі самки виметивают в середньому 937 тис. ікринок, а Куринского тих же розмірів - в середньому 686 тис. ікринок. У минулому (за даними 1952 р.) середня плодючість ходової волзької білуги становила 715 тис. ікринок.

У минулому середній промисловий вага білуги становив на Волзі 70-80 кг, на Азовському морі 60-80 кг, в придунайському районі Чорного моря 50-60 кг [5]. Л. С. Берг у своїй знаменитій монографії "Риби прісних вод СРСР і суміжних країн" вказує, що вага білуги "в волго-каспійському регіоні наичаще 65-150 кг". Середня вага самців, пійманих у дельті Дону, становив 75-90 кг (1934 р., дані по 1977 особинам), а самок - 166 кг (середнє за 1928-1934 рр..).
===Харчування===

За способом живлення білуга - хижак, що харчується переважно рибою. Починає хижачити ще мальком в річці. У морі харчується переважно рибою (оселедця, тюльки, бички та ін), однак не нехтує і молюсками. У шлунках каспійської білуги знаходили навіть бельков (дитинчат) тюленя.
===Штучне розведення і гібридизація білуги===

У природі білуга гібрідізіруют зі стерляддю, севрюгою, шипом і осетром.

На Волзі і на Дону за допомогою штучного запліднення отримані життєстійкі гібриди - білуга X стерлядь ( Бестер). Ці гібриди вселені в Азовське море і деякі водосховища. Осетрові гібриди успішно вирощуються в ставкових ( аквакультурного) господарствах.
===Рев білуги===

У російській мові існує фразеологізм "вити білугою", який, однак, не має відношення до цієї рибі і пов'язаний з гучними звуками, які видає зубатий кит білуха. У XIX столітті були поширені два варіанти написання назви цієї тварини: "білуха" і "білуга". У сучасній мові слово "білуга" має основне значення - риба білуга, але вживається і для ссавця.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:12790304557310.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:0024-025-Beluga.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:86551955901086336.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Kazakhstan_Beluga_350_lbs.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube|1fEC1LwEVx4}}

==Див. також==

==Джерела та література==
1.Решетніков Ю. С., Котляр А. Н., Расс Т. С., Шатуновський М. І. Пятіязичний словник назв тварин. Риби. Латинський, російська, англійська, німецька, французька. / За загальною редакцією акад. В. Є. Соколова. - М .: Рос. яз., 1989. - С. 53. - 12500 екз. - ISBN 5-200-00237-0

2.Рибопод'емнікі і осетровий рибзавод на Волзької ГЕС - blog.rushydro.ru /? p = 198

3.↑ 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 Л. С. Берг. Риби прісних вод СРСР і суміжних країн. 4-е изд. Ч. 1. - М.-Л.: Изд-во АН СРСР, 1948. - 466 с. (Визначники по фауні СРСР, вип. 27).

4.Zerunian S. Condannati all'estinzione? Biodiversit, biologia, minacce e strategie di conservazione dei Pesci d'acqua dolce indigeni in Italia, Edagricole 2002.

5.↑ 1 2 Кожин Н. І. Загін Осетрообразние (Acipenseriformes) / / Життя тварин. Т. 4, ч. 1. 1971. С. 101-109.

6.Бабушкін Н. Я. Плодючість каспійської білуги / / Зоол. журн. 1947. Т. 26, вип. 4. С. 339-344.

7.Подорожі Григорія Силича Кареліна по Каспійському морю / / Зап. Російського географічного товариства. 1883. Т. 10. С. 421.

8.Культура письмової мови. РОСІЙСКA МОВА - реве білугою - www.gramma.ru/RUS/?id=14.5

9.Хребетні тварини Росії: Білуга, Білуха, Білий кит - www.sevin.ru/vertebrates/index.html?Mammals/299.html

10.[http://znaimo.com.ua/Білуга Білуга]

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]
[[Категорія:Бі]]

Білуга

2013-11-30T16:35:28Z

Кириченко Анна: /* Сучасні словники */

'''Білуга, -ги,''' ''ж.'' Бѣлуга, Acipenser Huso. Рудч. Ск. II. 172. Ум. '''Білужка.''' Ув. '''Білужище.'''

==Сучасні словники==
===Академічний тлумачний словник (1970—1980)===
БІЛУГА, и, жін. (Huso huso). Велика морська риба з родини осетрових; цінна м'ясом та ікрою. Голодні бурлаки уплітали свіжу щуку.. й білугу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 222); І ось — з'явилась в морі білуга (Зінаїда Тулуб, Людолови, І, 1957 291).
===Літературне слововживання===
Білуга. Риба родини осетрових.
==Білуга==
Білуга( лат. Huso huso ) - Риба родини осетрових (Acipenseridae). Вид включений в Червоної книги МСОП. Білугу можна вважати найбільшою рибою, яка заходить в прісні води, так як була спіймана білуга вагою 1.5 тонни.
===Ареал в минулому і сьогоденні===
Прохідна риба, що мешкає в Каспійському, Азовському і Чорному морях, звідки вона заходить в річки для ікрометання. Раніше білуга була порівняно численна, проте з часом її запаси сильно збідніли.

В Каспійському морі поширена повсюдно. Для нересту в даний час входить головним чином в Волгу, в значно менших кількостях - в Урал і Куру, а також Терек. У минулому нерестящіеся риби піднімалися по басейну Волги дуже високо - до Твері і до верхів'їв Ками. В Уралі нерестилася в основному в нижній і середній течії. Зустрічалася також по іранському узбережжю південного Каспію і нерестилася в р. Горган. У період з 1961 року по 1989 доходили по Волзі до Волгоградського гідровузла, де на Волзької ГЕС спеціально для прохідних риб побудований рибопод'емнікі, що працював, втім, незадовільно. У підсумку, ще в радянський час, в 1989 році, рибопод'емнікі був виведений з експлуатації. За Куре піднімається до Куринского каскаду ГЕС в Азербайджані.
Азовська білуга для розмноження входить в Дон і дуже мало в Кубань. Раніше по Дону піднімалася високо, тепер доходить тільки до Цимлянской ГЕС.

Основна частина чорноморської популяції білуги і в минулому, і зараз мешкає в північно-західній частині моря, звідки вона йде на нерест в основному в Дунай, Дніпро і Дністер, поодинокі особини заходили (і, можливо, заходять) у Південний Буг. Білугу в Чорному морі відзначали також уздовж кримського узбережжя, де поблизу Ялти вона реєструвалася на глибинах до 180 м (тобто там, де вже спостерігається присутність сірководню), і у кавказького берега, звідки вона іноді йшла на нерест у Ріоні, і по турецькому узбережжю, де білуга для ікрометання входила в річки Кизилирмак і Ешільирмак. За Дніпру великих особин (до 300 кг) іноді ловили в районі порогів (ділянка Дніпра між сучасними Дніпропетровському та Запоріжжям), а екстремальні запливи відзначалися у Києва і вище: по Десні білуга доходила до села Вишеньки, а по Сожу - до Гомеля, де в 1870-х рр.. була спіймана особина вагою в 295 кг (18 пудів). Основна частина чорноморських білуг йде на нерест у Дунай, де в минулому вид був досить звичайний і піднімався до Сербії, а в далекому минулому доходив до м. Пассау в східній Баварії. За Дністру нерест білуги відзначався у м. Сороки на півночі Молдавії і вище Могилева-Подільського. За Південному Бугу піднімалася до Вознесенська (північ Миколаївської області. В даний час чорноморська популяція виду стоїть на межі зникнення. У будь-якому випадку по Дніпру білуга не може піднятися вище Каховської ГЕС, а по Дністру - вище Дубосарської ГЕС.

До 70-х рр.. ХХ ст. білуга зустрічалася також у Адріатичному морі, звідки входила для нересту в р. За, однак за останні 30 років її тут жодного разу не зустріли, і тому адріатична популяція білуги вважається в даний час вимерлої.
===Розміри===

Білуга - одна з найбільших прісноводних риб, досягає тонни ваги і довжини 4,2 м. Як виняток (за непідтвердженими даними) вказувалися особини до 2 т і 9 м у довжину (якщо ці відомості вірні, то білугу можна вважати самої великої прісноводної рибою Земної кулі).

У "Дослідження про стан рибальства в Росії" (ч. 4, 1861) повідомляється про білузі, спійманої в 1827 р. в низов'ях Волги, яка важила 1,5 т (90 пудів). 11 травня 1922 в Каспійському морі поблизу гирла Волги була спіймана самка вагою 1224 кг (75 пудів), при цьому 667 кг доводилося на тулубі, 288 кг - на голову і 146,5 кг - на ікру. Ще раз самку такої ж величини зловили в 1924 р. в Каспійському морі в районі Бірючий коси, ікри в ній було 246 кг, а загальне число ікринок становило близько 7,7 млн. Трохи східніше, перед гирлом Уралу 3 травня 1926 була спіймана 75-річна самка вагою понад 1 т і довжиною 4,24 м, в якій було 190 кг (12 пудів) ікри. У Національному Музеї Республіки Татарстан (м. Казань) представлено опудало білуги довжиною 4,17 м, добутої в низов'ях р.. Волги на початку XX століття. Її вага при затриманні склав близько 1000 кг, вік риби 60-70 років. У південній частині Каспійського моря також добувалися великі екземпляри - так, у Красноводськ коси (сучасна Туркменія) в 1836 р. була спіймана білуга вагою 960 кг (60 пудів).

Пізніше риби вагою більше тонни уже не відзначалися, проте в 1970 р. був описаний випадок піймання в дельті Волги білуги вагою 800 кг, з якої було вилучено 112 кг ікри, а в 1989 р. там же була спіймана білуга вагою 966 кг і довжиною 4,20 м (в даний час її опудало зберігається в астраханському музеї).

Великі особини білуги ловилися також в середній і навіть у верхній частині басейну Волги : в 1876 р. в р. В'ятці поблизу м. Вятка (сучасний Кіров) була спіймана білуга вагою в 573 кг, а в 1926 р. в районі сучасного м. Тольятті зловили білугу вагою 570 кг з 70 кг ікри. Є також дані про упіймання дуже великих особин на верхній Волзі поблизу Костроми (500 кг, середина XIX в.) і в Оці поблизу м. Спаська Рязанської губернії (380 кг, 1880-і рр.)

Дуже великих розмірів білуга досягає і в інших морях. Наприклад, в Темрюкському затоці Азовського моря в 1939 р. була спіймана самка білуги вагою 750 кг, ікри в ній не було. У 1920-і рр.. повідомлялося про 640-кілограмових азовських білуг.
===Пізніше риби вагою більше тонни уже не відзначалися, проте в 1970 р. був описаний випадок піймання в дельті Волги білуги вагою 800 кг, з якої було вилучено 112 кг ікри, а в 1989 р. там же була спіймана білуга вагою 966 кг і довжиною 4,20 м (в даний час її опудало зберігається в астраханському музеї).

Великі особини білуги ловилися також в середній і навіть у верхній частині басейну Волги : в 1876 р. в р. В'ятці поблизу м. Вятка (сучасний Кіров) була спіймана білуга вагою в 573 кг, а в 1926 р. в районі сучасного м. Тольятті зловили білугу вагою 570 кг з 70 кг ікри [3]. Є також дані про упіймання дуже великих особин на верхній Волзі поблизу Костроми (500 кг, середина XIX в.) і в Оці поблизу м. Спаська Рязанської губернії (380 кг, 1880-і рр..) [3].

Дуже великих розмірів білуга досягає і в інших морях. Наприклад, в Темрюкському затоці Азовського моря в 1939 р. була спіймана самка білуги вагою 750 кг, ікри в ній не було [3]. У 1920-і рр.. повідомлялося про 640-кілограмових азовських білуг [3].

У минулому середній промисловий вага білуги становив на Волзі 70-80 кг, на Азовському морі 60-80 кг, в придунайському районі Чорного моря 50-60 кг [5]. Л. С. Берг у своїй знаменитій монографії "Риби прісних вод СРСР і суміжних країн" вказує, що вага білуги "в волго-каспійському регіоні наичаще 65-150 кг" [3]. Середня вага самців, пійманих у дельті Дону, становив 75-90 кг (1934 р., дані по 1977 особинам), а самок - 166 кг (середнє за 1928-1934 рр..) [3].

===Дозрівання і розмноження===

Білуга - довгоживуча риба, що досягає віку в 100 років. На відміну від тихоокеанських лососів, що гинуть після нересту, білуга, як і інші осетрові, може нереститися багато разів в житті. Після нересту скочується назад у море.

Статевої зрілості каспійські самці білуги досягають у 13-18 років, а самки - в 16-27 (переважно в 22-27) років. Плодючість білуги, залежно від розмірів самки, становить від 500 тис. до мільйона (у виняткових випадках - до 5 мільйонів) ікринок. Є дані, що великі (2,5-2,59 м завдовжки) волзькі самки виметивают в середньому 937 тис. ікринок, а Куринского тих же розмірів - в середньому 686 тис. ікринок. У минулому (за даними 1952 р.) середня плодючість ходової волзької білуги становила 715 тис. ікринок.

У минулому середній промисловий вага білуги становив на Волзі 70-80 кг, на Азовському морі 60-80 кг, в придунайському районі Чорного моря 50-60 кг [5]. Л. С. Берг у своїй знаменитій монографії "Риби прісних вод СРСР і суміжних країн" вказує, що вага білуги "в волго-каспійському регіоні наичаще 65-150 кг". Середня вага самців, пійманих у дельті Дону, становив 75-90 кг (1934 р., дані по 1977 особинам), а самок - 166 кг (середнє за 1928-1934 рр..).
===Харчування===

За способом живлення білуга - хижак, що харчується переважно рибою. Починає хижачити ще мальком в річці. У морі харчується переважно рибою (оселедця, тюльки, бички та ін), однак не нехтує і молюсками. У шлунках каспійської білуги знаходили навіть бельков (дитинчат) тюленя.
===Штучне розведення і гібридизація білуги===

У природі білуга гібрідізіруют зі стерляддю, севрюгою, шипом і осетром.

На Волзі і на Дону за допомогою штучного запліднення отримані життєстійкі гібриди - білуга X стерлядь ( Бестер). Ці гібриди вселені в Азовське море і деякі водосховища. Осетрові гібриди успішно вирощуються в ставкових ( аквакультурного) господарствах.
===Рев білуги===

У російській мові існує фразеологізм "вити білугою", який, однак, не має відношення до цієї рибі і пов'язаний з гучними звуками, які видає зубатий кит білуха. У XIX столітті були поширені два варіанти написання назви цієї тварини: "білуха" і "білуга". У сучасній мові слово "білуга" має основне значення - риба білуга, але вживається і для ссавця.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:12790304557310.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:0024-025-Beluga.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:86551955901086336.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Kazakhstan_Beluga_350_lbs.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube|1fEC1LwEVx4}}

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]
[[Категорія:Бі]]

Білуга

2013-11-30T15:53:31Z

Кириченко Анна: /* Медіа */

'''Білуга, -ги,''' ''ж.'' Бѣлуга, Acipenser Huso. Рудч. Ск. II. 172. Ум. '''Білужка.''' Ув. '''Білужище.'''

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:12790304557310.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:0024-025-Beluga.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:86551955901086336.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Kazakhstan_Beluga_350_lbs.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube|1fEC1LwEVx4}}

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]
[[Категорія:Бі]]

Білуга

2013-11-30T15:47:43Z

Кириченко Анна: /* Ілюстрації */

'''Білуга, -ги,''' ''ж.'' Бѣлуга, Acipenser Huso. Рудч. Ск. II. 172. Ум. '''Білужка.''' Ув. '''Білужище.'''

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:12790304557310.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:0024-025-Beluga.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:86551955901086336.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Kazakhstan_Beluga_350_lbs.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]
[[Категорія:Бі]]

Файл:Kazakhstan Beluga 350 lbs.jpg

2013-11-30T15:47:36Z

Кириченко Анна:

Файл:86551955901086336.jpg

2013-11-30T15:47:12Z

Кириченко Анна:

Файл:0024-025-Beluga.jpg

2013-11-30T15:46:48Z

Кириченко Анна:

Файл:12790304557310.jpg

2013-11-30T15:46:26Z

Кириченко Анна:

Користувач:Кириченко Анна

2013-11-30T15:39:37Z

Кириченко Анна: /* Слова, що додала */

Білуга

2013-11-30T15:39:01Z

Кириченко Анна:

'''Білуга, -ги,''' ''ж.'' Бѣлуга, Acipenser Huso. Рудч. Ск. II. 172. Ум. '''Білужка.''' Ув. '''Білужище.'''

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}
==Медіа==

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]
[[Категорія:Бі]]

Борсук

2013-11-30T15:36:49Z

Кириченко Анна: /* Зовнішні посилання */

'''Борсук, -ка''', ''м.'' Барсукъ.

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/гуманітарний інститут]]

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}
==Медіа==

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]
[[Категорія:Бо]]

Борсук

2013-11-30T15:35:52Z

Кириченко Анна:

'''Борсук, -ка''', ''м.'' Барсукъ.

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/гуманітарний інститут]]

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}
==Медіа==

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]
[[Категорія:Бо]]

Агрус

2013-11-30T15:34:05Z

Кириченко Анна: /* Джерела та література */

'''А́грус, -су,''' м. = Аґрус. Драг. 7.1. См. '''[[аґрес]]'''.1)Крыжовникъ.Садочок собі зростив; в тому садкові понасаджував аґрусу та порічок на грядках (Марко Вовчок, VI, 1956, 223); Походжаючи стежкою, поміж кущами порічок та аґрусу, товаришка моя помалу завела річ про те, що от уже весна (Леся Українка, III, 1952, 574); Аґрус є надзвичайно цінною ягідною рослиною (Юним мічурінцям.., 1955, 81).

==Сучасні словники==
Агрус - це швидкоспіла, високоврожайна культура.
Він дає хороші агрус, фото, Вирощування агрусу, опис, картинкиурожаї щорічно, при цьому ягоди аґрусу вживаються не лише стиглими, але і недозрілими. Рослина аґрусу є багаторічними кущами заввишки від 0,5 до 2 м з колючими втечами. Він легко розмножується кореневими нащадками, вкоріненням живців. Коріння аґрусу сидить в землі на глибині близько тридцяти сантиметрів. Оскільки аґрус не дуже морозостійкий, а в холодні безсніжні зими може підмерзати, то зимою його бажано укривати або утеплювати. До грунту, на якому вирощують аґрус, він невимогливий і прекрасно росте як на легенях, так і на важких по механічному складу грунтах. Але рослина не переносить кислі, заболочені, холодні грунти. Аґрус любить сонячне світло, це треба враховувати при посадці рослини. аґрусу висаджувати аґрус краще всього восени, в першій половині жовтня, щоб рослини могли нормально укорінятися до перших морозів. Весняна посадка має бути дуже ранньою, до початку розпускання бруньок. Ширина між рядами аґрусу має бути близько 1,5-2 метра, між кущами в ряду треба дотримуватися дистанції близько метра, залежно від сорту. Догляд за кущами аґрусу полягає в періодичному знищенні бур'янів і шкідників. Також у міру потреби треба проводити розпушування грунту, підгодівлю, полив і обрізання кущів. Для отримання хороших урожаїв радимо вносити органічні і фосфорно-калійні добрива з періодичністю через рік. Розрахунок кількості добрив на 1 кв. м: 45 г суперфосфату і 15 г хлористого калію або 100 г золи, а також 0,5 відер органічних добрив.
Аґрус має цінні дієтичні і лікувальні властивості. У ягодах знаходяться до 12% цукрів (в основному фруктоза і глюкоза), близько 2% органічних кислот, різні вітаміни, у тому числі C, D, Е, мінеральні речовини - калій, залізо. Його споживають у свіжому вигляді, варять варення і компоти. У травленні аґрус корисний при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, при порушенні обміну речовин, особливо для людей, що страждають від зайвої повноти. Його рекомендують вживати при захворюваннях нічок і сечового міхура, при шкірних захворюваннях і авітамінозі.
===Академічний тлумачний словник (1970—1980)]===
АҐРУС, у, чол.
1. Кущова рослина з колючими гілками та великими кисло-солодкими їстівними ягодами.
2. збірн. Ягоди цієї рослини. Балабашиха розсилала наймичок в садки сусідніх панів та селян за гіркими черешнями, за аґрусом, вишнями (Нечуй-Левицький, III, 1956, 223); Для виготовлення доброякісного вина.. смородину, аґрус роздавлюють на вальцях, а потім відпресовують (Колгоспник України, 7, 1956, 39).
===Універсальний словник-енциклопедія===
АҐРУС
кущова рослина родини ломикаменевих, ягідна культура; поширений на пд. та в центрі Європи, в Пн. Африці та на Кавказі, вирощують бл. 50 видів; плоди - несправжні круглі або довгасті ягоди, голі або опушені, білого, жовтого, зеленого, червоного кольору; споживають свіжим і переробляють на джем, варення.
==Корисні властивості агрусу==
Агрус - це багаторічний чагарник, який у висоту виростає від 0, 5 м. до 1, 5 м. гілки агрусу мають рідкісні шипи. Ягоди відрізняються формою, кольором та розмірами, крім того, вони бувають неопушеними або опушеними. На колір плодів впливає сорт агрусу, тому зустрічаються зелені, жовті та червоні ягоди агрусу.
Усередині ягід є великий вміст насіння. Корисні властивості агрусу обумовлюються багатим хімічним складом. Саме про це ми сьогодні і розповімо детальніше.
Агрус широко поширений по всіх європейських країнах, країнах Північної Америки та Азії. У Росії, як і в більшості європейських країн з начала17 століття агрус був практично найпопулярнішою ягодою, але раніше він називався по-іншому - Берсенєв-Криж або Берсенєв. Звідси Берсеневская набережна, розташована в Москві завдяки палацовому саду, де садівники розводили Берсенєв, і отримала свою назву. Однак з настанням 20 століття агрус піддався хвороби - сферотека (це борошниста роса), і майже всі сорти були загублені. Цю хворобу агрусу завезли з Америки. До наших днів дійшли вижили і створені подальшої селекцією сорти агрусу.
Агрус, як і більшість садових ягід, містить в собі корисні властивості. Агрус багатий пектином, органічними кислотами, солями натрію, кальцію, калію, міді, магнію і дубильними речовинами. Агрус, за винятком винограду вважається калорійною ягодою. У 100 грамах агрусу містяться більше 50мл. вітаміну С, вітаміни РР і В1, рутин, каротин, багато заліза і фосфору.
===Хімічний склад===
Плоди агрусу багаті залізом, аскорбінової та фолієвої кислоти. У плодах агрусу міститься води - 88-98%, цукрів - 7, 2-13, 5%, кислот - 1, 2-2, 5%, пектинів 0, 64-1, 1%, крім цього ароматні і дубильні речовини, мінеральні солі.
===Цілющі властивості агрусу===
Плоди агрусу мають сечогінну дію, але мають і легким жовчогінну і послаблюючу дію. Ягоди агрусу також покращують кровотворення і стан організму в цілому, нормалізують обмінні процеси в організмі, зміцнюють стінки судин.
Агрус рекомендується вживати при гіпертонічній хворобі, ожирінні, захворюваннях серця, анемії і атеросклерозі. Корисний агрус і при шкірних висипах, недокрів'ї, у поєднанні з медом при частих крововиливах, для стимуляції жовчовиділення, оздоровлення кишечника. Рекомендований агрус і тим, хто страждає захворюваннями печінки, сечового міхура і нирок. Сік агрусу є відмінним освіжаючим засобом, до того ж благотворно впливає на обмін речовин.
Ягоди агрусу виводять з організму токсичні з'єднання, зокрема і радіоактивні. Сушені ягоди агрусу властивості свої зберігають практично повністю.
Людям, страждаючим ентеритом чи виразкову хворобу, особливо в стадії загострення радиться обмежити або взагалі виключити з раціону агрус, так як в ньому міститься велика кількість органічних кислот і клітковини.
===Застосування агрусу в медицині===
При захворюваннях сечового міхура і нирок в якості гарного сечогінний засіб радиться вживати свіжий агрус. При різних хворобах травного каналу, в тому числі хронічних запорах, буде корисно поїсти агрус.
Плоди агрусу також володіють освіжаючим, жовчогінну, сечогінну, кровоспинну, протизапальну і загальнозміцнюючу ефектом.
Свіжі плоди, або плоди у вигляді відвару призначають при нестачі в організмі заліза, міді, фосфору, при гіповітамінозі, хронічних запорах, кровотечах, при різних порушеннях в організмі обміну речовин (надмірна вага), гастроентероколіту, водянці, захворюваннях шкіри, авітамінозах А і С. Агрус вживають і для того, щоб зміцнити стінки кровоносних судин.
Компоти з ягід агрусу добре знижують температуру тіла і втамовують спрагу.
Вживати компоти радиться і при анемії, ожирінні, гіпертонічній хворобі, захворюваннях серця. У зрілих ягодах агрусу в два рази більше аскорбінової кислоти, ніж в зелених ягодах.
===Вживання в їжу===
Ягоди агрусу можна вживати як в свіжому вигляді, так і в переробленому. З подів цієї рослини варять желе, варення, пастилу, компоти.

==Як вирощувати агрус==
Ви думаєте що агрус має кислий смак і жорстку шкірку з купою колючок , сильно помиляєтеся. Ягоди у цього чагарника надзвичайно смачні, хороша солодкість і запашний аромат, і ще дуже корисна. Весь секрет вирощування агрусу в правильному сорті, який треба підбирати для вирощування в вашому регіоні, і який сподобається саме вам.

Як виростити "північний виноград"-агрус в саду , дачі. Фахівці вважають,що щоб ми могли пережити наші суворі зими за сезон кожна людина повинна з'їсти близько 20 кг. різних ягід.
Які корисні якості і властивості, притаманні агрусу.

Агрус належить до високоврожайних і економічно вигідних ягідних культурам. Але незважаючи на такі переваги агрус витратив свої позиції в промислових обсягах вирощування ягоди. А ось у садівників ягода агрусу користується великим і непідробним успіхом і популярністю. Велика частина садівників в саду і на дачі вирощують агрус.

Агрус дуже невибаглива культура, він може вирощується на всіх типах грунтів виростити його може кожен. При посадці агрусу в посадкову яму кладемо органічні добрива , як і для всіх ягідників, мінеральні добрива. На 2-3 рік навесні азотними добривами удобрюємо , а восени застосовуємо фосфорно-калійні.

Агрус дуже світлолюбний, і не любить високу вологість. Особливо при зеленому живцюванні , волога яка живительна для інших культур , агрусу вона не підходить , не любить він вологи.
===Обрізування агруса===
Агрус на одному посадковому місці може рости до 10 років, але після 6-8 років регулярного плодоношення не рекомендується подальше вирощування ягідної рослини. Ягода на агрусі починає дрібніти. Але існує омолоджуюча обрізка агрусу, яка допомагає продовжити період врожайності чагарнику.

На 5-й рік можна зрізати всі кущі молоді пагони відновляться. Для оновлення і омолодження кущів агрусу існує два варіанти.

1. Видалення старих кущів досягших 8-ми років, і у яких вже почали дрібніти ягоди, сильно хворіють. Потрібна заміна новими сортами і саджанцями чагарнику. Посадка нових саджанців рослини робиться в іншому місці, бо підсаджувати в теж місце не можна.

2.Обрізка агрусу-омолоджуюча, робиться навесні ,але можна і восени. Навесні обрізають агрус до розпускання бруньок дуже рано т.я він самий ранній вид ягідників за розпусканням бруньок.

Обрізка робиться так: зрізаються всі гілки і пагони в рівень з грунтом. У рік такого обрізання буде спостерігається тільки зростання нових пагонів, рости вони будуть добре. На другому році після обрізання чагарника відбудеться закладка плодових бруньок для ягід , а на 3-й рік отримуємо повноцінний урожай довгоочікуваних ягід.

Велике значення при вирощуванні агрусу має сорт. Наявність хорошого , якісного сорту, то успіх забезпечений.

Не дивлячись на те що агрус простий у вирощуванні , і його врожайність залежить від сорту куща, його необхідно формувати і обрізати, роблячи агрусу обрізку, кількість пагонів краще нормувати, і не допускати загущення.

Оптимальна кількість пагонів 6-8, кожен буде плодоносити близько 3-4 років. Потім коли приріст пагонів стане невеликим, цю 4-5 річну гілку потрібно буде обрізати на кущу. Навіть при такій омолоджувальнії обрізці агрусу, через 8-10 років потрібно буде цей кущ видаляти і робити йому заміну новими сортами . Не сприймає чагарник і загущення йому потрібно робити санітарну обрізку, видаляти сухі , хворі , підмерзлі пагони.

===Хвороби агрусу===

Є й труднощі при вирощуванні цієї "царської ягоди": трудомісткість, хвороби сортів агрусу - американська борошниста роса вона проявляється як (білий наліт покриває листя). Однак в останні десятиліття нашими вітчизняними селекціонерами виведено багато нових сортів агрусу, вони пройшли випробування і стійкі до борошнистої роси і зі слабошипними і середньошипними пагонами.

Хвороба агрусу це хвороба огнівка, висить ягода а потім бринь і все. Щоб цього не було потрібно обприскувати кущі агрусу до розпускання бруньок, також до цвітіння, після цвітіння. Оприскування робиться всіма дозволеними хімікатами, препаратами відповідні до агрусу.

До розпускання бруньок ми можемо провести обприскування агрусу мідь містящіми препаратами від хвороб та шкідників - це бордоською рідиною, а вже по зеленому листу до і після цвітіння від місцевих шкідників і стандартних хвороб. За 20 днів до збору ягоди "північного винограду", потрібно припинити всі обробки з аґрусу.

З року в рік на агрусі з'являється борошниста роса, огнівка, всихання пагонів - якщо у вас складається така погана ситуація з хворобами на аргусі то краще замінити сорт.

===Корисні властивості агрусу===

Агрус виводить з організму накопичену радіацію,відкладенні солі металів. Багато в агрусі і вітамінів C ,B. Унікальний склад ягоди агрусу ідеально поєднує в ягоді вітаміни , мінерали вони добре прийнятні для засвоєння людським организмом.Високе утримання в агрусі вітамінів C, B загартовує імунітет і кровоносну систему, пектин виводить з організму накопичені солі металів.

Агрус нормалізує кров'яний тиск, сприятливо впливає позитивно на нервову систему,що полегшує лікування при початковій анемії та інших недугах. Це одна із загальнодоступних ,найбільш корисних ягід в саду.

===Як зберегти агрус?===

В замороженому вигляді ця ягода агрусу добре піддається зберіганню при мінусових температурах і не втрачає своїх природних якостей після розморожування. На 80-90% зберігаються всі корисні і цінні речовини агрусу.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:596879859595.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Porzeczka_agrest_invicta_2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Рллрдо87.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Щгшщг76.jpg|x140px]]
|}

==Див. також==
*[http://uk.wikipedia.org/wiki/Аґрус Вікіпедія]
*[http://agro-sad.com.ua/roslyny/yahidni-kultury/ahrus/ Все про сад]
*[http://fantom2.org.ua/publ/krasa_dushi_i_tila/zdorov39ja/agrus_kharchovi_ta_likuvalni_vlastivosti_agrusu_stravi_z_agrusu/29-1-0-1355 Агрус.Харчові та лікувальні властивості]

==Джерела та література==
*http://agroprom-ua.com/cat_a/774/
*http://world-and-man.ru/page/korisni-vlastivosti-agrusu
*http://www.frukta.ru/UKR/Jagoda2/Jgoda22-ua.html

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]
[[Категорія:Аг]]

Агрус

2013-11-30T15:32:48Z

Кириченко Анна: /* Див. також */

'''А́грус, -су,''' м. = Аґрус. Драг. 7.1. См. '''[[аґрес]]'''.1)Крыжовникъ.Садочок собі зростив; в тому садкові понасаджував аґрусу та порічок на грядках (Марко Вовчок, VI, 1956, 223); Походжаючи стежкою, поміж кущами порічок та аґрусу, товаришка моя помалу завела річ про те, що от уже весна (Леся Українка, III, 1952, 574); Аґрус є надзвичайно цінною ягідною рослиною (Юним мічурінцям.., 1955, 81).

==Сучасні словники==
Агрус - це швидкоспіла, високоврожайна культура.
Він дає хороші агрус, фото, Вирощування агрусу, опис, картинкиурожаї щорічно, при цьому ягоди аґрусу вживаються не лише стиглими, але і недозрілими. Рослина аґрусу є багаторічними кущами заввишки від 0,5 до 2 м з колючими втечами. Він легко розмножується кореневими нащадками, вкоріненням живців. Коріння аґрусу сидить в землі на глибині близько тридцяти сантиметрів. Оскільки аґрус не дуже морозостійкий, а в холодні безсніжні зими може підмерзати, то зимою його бажано укривати або утеплювати. До грунту, на якому вирощують аґрус, він невимогливий і прекрасно росте як на легенях, так і на важких по механічному складу грунтах. Але рослина не переносить кислі, заболочені, холодні грунти. Аґрус любить сонячне світло, це треба враховувати при посадці рослини. аґрусу висаджувати аґрус краще всього восени, в першій половині жовтня, щоб рослини могли нормально укорінятися до перших морозів. Весняна посадка має бути дуже ранньою, до початку розпускання бруньок. Ширина між рядами аґрусу має бути близько 1,5-2 метра, між кущами в ряду треба дотримуватися дистанції близько метра, залежно від сорту. Догляд за кущами аґрусу полягає в періодичному знищенні бур'янів і шкідників. Також у міру потреби треба проводити розпушування грунту, підгодівлю, полив і обрізання кущів. Для отримання хороших урожаїв радимо вносити органічні і фосфорно-калійні добрива з періодичністю через рік. Розрахунок кількості добрив на 1 кв. м: 45 г суперфосфату і 15 г хлористого калію або 100 г золи, а також 0,5 відер органічних добрив.
Аґрус має цінні дієтичні і лікувальні властивості. У ягодах знаходяться до 12% цукрів (в основному фруктоза і глюкоза), близько 2% органічних кислот, різні вітаміни, у тому числі C, D, Е, мінеральні речовини - калій, залізо. Його споживають у свіжому вигляді, варять варення і компоти. У травленні аґрус корисний при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, при порушенні обміну речовин, особливо для людей, що страждають від зайвої повноти. Його рекомендують вживати при захворюваннях нічок і сечового міхура, при шкірних захворюваннях і авітамінозі.
===Академічний тлумачний словник (1970—1980)]===
АҐРУС, у, чол.
1. Кущова рослина з колючими гілками та великими кисло-солодкими їстівними ягодами.
2. збірн. Ягоди цієї рослини. Балабашиха розсилала наймичок в садки сусідніх панів та селян за гіркими черешнями, за аґрусом, вишнями (Нечуй-Левицький, III, 1956, 223); Для виготовлення доброякісного вина.. смородину, аґрус роздавлюють на вальцях, а потім відпресовують (Колгоспник України, 7, 1956, 39).
===Універсальний словник-енциклопедія===
АҐРУС
кущова рослина родини ломикаменевих, ягідна культура; поширений на пд. та в центрі Європи, в Пн. Африці та на Кавказі, вирощують бл. 50 видів; плоди - несправжні круглі або довгасті ягоди, голі або опушені, білого, жовтого, зеленого, червоного кольору; споживають свіжим і переробляють на джем, варення.
==Корисні властивості агрусу==
Агрус - це багаторічний чагарник, який у висоту виростає від 0, 5 м. до 1, 5 м. гілки агрусу мають рідкісні шипи. Ягоди відрізняються формою, кольором та розмірами, крім того, вони бувають неопушеними або опушеними. На колір плодів впливає сорт агрусу, тому зустрічаються зелені, жовті та червоні ягоди агрусу.
Усередині ягід є великий вміст насіння. Корисні властивості агрусу обумовлюються багатим хімічним складом. Саме про це ми сьогодні і розповімо детальніше.
Агрус широко поширений по всіх європейських країнах, країнах Північної Америки та Азії. У Росії, як і в більшості європейських країн з начала17 століття агрус був практично найпопулярнішою ягодою, але раніше він називався по-іншому - Берсенєв-Криж або Берсенєв. Звідси Берсеневская набережна, розташована в Москві завдяки палацовому саду, де садівники розводили Берсенєв, і отримала свою назву. Однак з настанням 20 століття агрус піддався хвороби - сферотека (це борошниста роса), і майже всі сорти були загублені. Цю хворобу агрусу завезли з Америки. До наших днів дійшли вижили і створені подальшої селекцією сорти агрусу.
Агрус, як і більшість садових ягід, містить в собі корисні властивості. Агрус багатий пектином, органічними кислотами, солями натрію, кальцію, калію, міді, магнію і дубильними речовинами. Агрус, за винятком винограду вважається калорійною ягодою. У 100 грамах агрусу містяться більше 50мл. вітаміну С, вітаміни РР і В1, рутин, каротин, багато заліза і фосфору.
===Хімічний склад===
Плоди агрусу багаті залізом, аскорбінової та фолієвої кислоти. У плодах агрусу міститься води - 88-98%, цукрів - 7, 2-13, 5%, кислот - 1, 2-2, 5%, пектинів 0, 64-1, 1%, крім цього ароматні і дубильні речовини, мінеральні солі.
===Цілющі властивості агрусу===
Плоди агрусу мають сечогінну дію, але мають і легким жовчогінну і послаблюючу дію. Ягоди агрусу також покращують кровотворення і стан організму в цілому, нормалізують обмінні процеси в організмі, зміцнюють стінки судин.
Агрус рекомендується вживати при гіпертонічній хворобі, ожирінні, захворюваннях серця, анемії і атеросклерозі. Корисний агрус і при шкірних висипах, недокрів'ї, у поєднанні з медом при частих крововиливах, для стимуляції жовчовиділення, оздоровлення кишечника. Рекомендований агрус і тим, хто страждає захворюваннями печінки, сечового міхура і нирок. Сік агрусу є відмінним освіжаючим засобом, до того ж благотворно впливає на обмін речовин.
Ягоди агрусу виводять з організму токсичні з'єднання, зокрема і радіоактивні. Сушені ягоди агрусу властивості свої зберігають практично повністю.
Людям, страждаючим ентеритом чи виразкову хворобу, особливо в стадії загострення радиться обмежити або взагалі виключити з раціону агрус, так як в ньому міститься велика кількість органічних кислот і клітковини.
===Застосування агрусу в медицині===
При захворюваннях сечового міхура і нирок в якості гарного сечогінний засіб радиться вживати свіжий агрус. При різних хворобах травного каналу, в тому числі хронічних запорах, буде корисно поїсти агрус.
Плоди агрусу також володіють освіжаючим, жовчогінну, сечогінну, кровоспинну, протизапальну і загальнозміцнюючу ефектом.
Свіжі плоди, або плоди у вигляді відвару призначають при нестачі в організмі заліза, міді, фосфору, при гіповітамінозі, хронічних запорах, кровотечах, при різних порушеннях в організмі обміну речовин (надмірна вага), гастроентероколіту, водянці, захворюваннях шкіри, авітамінозах А і С. Агрус вживають і для того, щоб зміцнити стінки кровоносних судин.
Компоти з ягід агрусу добре знижують температуру тіла і втамовують спрагу.
Вживати компоти радиться і при анемії, ожирінні, гіпертонічній хворобі, захворюваннях серця. У зрілих ягодах агрусу в два рази більше аскорбінової кислоти, ніж в зелених ягодах.
===Вживання в їжу===
Ягоди агрусу можна вживати як в свіжому вигляді, так і в переробленому. З подів цієї рослини варять желе, варення, пастилу, компоти.

==Як вирощувати агрус==
Ви думаєте що агрус має кислий смак і жорстку шкірку з купою колючок , сильно помиляєтеся. Ягоди у цього чагарника надзвичайно смачні, хороша солодкість і запашний аромат, і ще дуже корисна. Весь секрет вирощування агрусу в правильному сорті, який треба підбирати для вирощування в вашому регіоні, і який сподобається саме вам.

Як виростити "північний виноград"-агрус в саду , дачі. Фахівці вважають,що щоб ми могли пережити наші суворі зими за сезон кожна людина повинна з'їсти близько 20 кг. різних ягід.
Які корисні якості і властивості, притаманні агрусу.

Агрус належить до високоврожайних і економічно вигідних ягідних культурам. Але незважаючи на такі переваги агрус витратив свої позиції в промислових обсягах вирощування ягоди. А ось у садівників ягода агрусу користується великим і непідробним успіхом і популярністю. Велика частина садівників в саду і на дачі вирощують агрус.

Агрус дуже невибаглива культура, він може вирощується на всіх типах грунтів виростити його може кожен. При посадці агрусу в посадкову яму кладемо органічні добрива , як і для всіх ягідників, мінеральні добрива. На 2-3 рік навесні азотними добривами удобрюємо , а восени застосовуємо фосфорно-калійні.

Агрус дуже світлолюбний, і не любить високу вологість. Особливо при зеленому живцюванні , волога яка живительна для інших культур , агрусу вона не підходить , не любить він вологи.
===Обрізування агруса===
Агрус на одному посадковому місці може рости до 10 років, але після 6-8 років регулярного плодоношення не рекомендується подальше вирощування ягідної рослини. Ягода на агрусі починає дрібніти. Але існує омолоджуюча обрізка агрусу, яка допомагає продовжити період врожайності чагарнику.

На 5-й рік можна зрізати всі кущі молоді пагони відновляться. Для оновлення і омолодження кущів агрусу існує два варіанти.

1. Видалення старих кущів досягших 8-ми років, і у яких вже почали дрібніти ягоди, сильно хворіють. Потрібна заміна новими сортами і саджанцями чагарнику. Посадка нових саджанців рослини робиться в іншому місці, бо підсаджувати в теж місце не можна.

2.Обрізка агрусу-омолоджуюча, робиться навесні ,але можна і восени. Навесні обрізають агрус до розпускання бруньок дуже рано т.я він самий ранній вид ягідників за розпусканням бруньок.

Обрізка робиться так: зрізаються всі гілки і пагони в рівень з грунтом. У рік такого обрізання буде спостерігається тільки зростання нових пагонів, рости вони будуть добре. На другому році після обрізання чагарника відбудеться закладка плодових бруньок для ягід , а на 3-й рік отримуємо повноцінний урожай довгоочікуваних ягід.

Велике значення при вирощуванні агрусу має сорт. Наявність хорошого , якісного сорту, то успіх забезпечений.

Не дивлячись на те що агрус простий у вирощуванні , і його врожайність залежить від сорту куща, його необхідно формувати і обрізати, роблячи агрусу обрізку, кількість пагонів краще нормувати, і не допускати загущення.

Оптимальна кількість пагонів 6-8, кожен буде плодоносити близько 3-4 років. Потім коли приріст пагонів стане невеликим, цю 4-5 річну гілку потрібно буде обрізати на кущу. Навіть при такій омолоджувальнії обрізці агрусу, через 8-10 років потрібно буде цей кущ видаляти і робити йому заміну новими сортами . Не сприймає чагарник і загущення йому потрібно робити санітарну обрізку, видаляти сухі , хворі , підмерзлі пагони.

===Хвороби агрусу===

Є й труднощі при вирощуванні цієї "царської ягоди": трудомісткість, хвороби сортів агрусу - американська борошниста роса вона проявляється як (білий наліт покриває листя). Однак в останні десятиліття нашими вітчизняними селекціонерами виведено багато нових сортів агрусу, вони пройшли випробування і стійкі до борошнистої роси і зі слабошипними і середньошипними пагонами.

Хвороба агрусу це хвороба огнівка, висить ягода а потім бринь і все. Щоб цього не було потрібно обприскувати кущі агрусу до розпускання бруньок, також до цвітіння, після цвітіння. Оприскування робиться всіма дозволеними хімікатами, препаратами відповідні до агрусу.

До розпускання бруньок ми можемо провести обприскування агрусу мідь містящіми препаратами від хвороб та шкідників - це бордоською рідиною, а вже по зеленому листу до і після цвітіння від місцевих шкідників і стандартних хвороб. За 20 днів до збору ягоди "північного винограду", потрібно припинити всі обробки з аґрусу.

З року в рік на агрусі з'являється борошниста роса, огнівка, всихання пагонів - якщо у вас складається така погана ситуація з хворобами на аргусі то краще замінити сорт.

===Корисні властивості агрусу===

Агрус виводить з організму накопичену радіацію,відкладенні солі металів. Багато в агрусі і вітамінів C ,B. Унікальний склад ягоди агрусу ідеально поєднує в ягоді вітаміни , мінерали вони добре прийнятні для засвоєння людським организмом.Високе утримання в агрусі вітамінів C, B загартовує імунітет і кровоносну систему, пектин виводить з організму накопичені солі металів.

Агрус нормалізує кров'яний тиск, сприятливо впливає позитивно на нервову систему,що полегшує лікування при початковій анемії та інших недугах. Це одна із загальнодоступних ,найбільш корисних ягід в саду.

===Як зберегти агрус?===

В замороженому вигляді ця ягода агрусу добре піддається зберіганню при мінусових температурах і не втрачає своїх природних якостей після розморожування. На 80-90% зберігаються всі корисні і цінні речовини агрусу.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:596879859595.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Porzeczka_agrest_invicta_2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Рллрдо87.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Щгшщг76.jpg|x140px]]
|}

==Див. також==
*[http://uk.wikipedia.org/wiki/Аґрус Вікіпедія]
*[http://agro-sad.com.ua/roslyny/yahidni-kultury/ahrus/ Все про сад]
*[http://fantom2.org.ua/publ/krasa_dushi_i_tila/zdorov39ja/agrus_kharchovi_ta_likuvalni_vlastivosti_agrusu_stravi_z_agrusu/29-1-0-1355 Агрус.Харчові та лікувальні властивості]

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]
[[Категорія:Аг]]

Агрус

2013-11-30T15:30:03Z

Кириченко Анна: /* Медіа */

'''А́грус, -су,''' м. = Аґрус. Драг. 7.1. См. '''[[аґрес]]'''.1)Крыжовникъ.Садочок собі зростив; в тому садкові понасаджував аґрусу та порічок на грядках (Марко Вовчок, VI, 1956, 223); Походжаючи стежкою, поміж кущами порічок та аґрусу, товаришка моя помалу завела річ про те, що от уже весна (Леся Українка, III, 1952, 574); Аґрус є надзвичайно цінною ягідною рослиною (Юним мічурінцям.., 1955, 81).

==Сучасні словники==
Агрус - це швидкоспіла, високоврожайна культура.
Він дає хороші агрус, фото, Вирощування агрусу, опис, картинкиурожаї щорічно, при цьому ягоди аґрусу вживаються не лише стиглими, але і недозрілими. Рослина аґрусу є багаторічними кущами заввишки від 0,5 до 2 м з колючими втечами. Він легко розмножується кореневими нащадками, вкоріненням живців. Коріння аґрусу сидить в землі на глибині близько тридцяти сантиметрів. Оскільки аґрус не дуже морозостійкий, а в холодні безсніжні зими може підмерзати, то зимою його бажано укривати або утеплювати. До грунту, на якому вирощують аґрус, він невимогливий і прекрасно росте як на легенях, так і на важких по механічному складу грунтах. Але рослина не переносить кислі, заболочені, холодні грунти. Аґрус любить сонячне світло, це треба враховувати при посадці рослини. аґрусу висаджувати аґрус краще всього восени, в першій половині жовтня, щоб рослини могли нормально укорінятися до перших морозів. Весняна посадка має бути дуже ранньою, до початку розпускання бруньок. Ширина між рядами аґрусу має бути близько 1,5-2 метра, між кущами в ряду треба дотримуватися дистанції близько метра, залежно від сорту. Догляд за кущами аґрусу полягає в періодичному знищенні бур'янів і шкідників. Також у міру потреби треба проводити розпушування грунту, підгодівлю, полив і обрізання кущів. Для отримання хороших урожаїв радимо вносити органічні і фосфорно-калійні добрива з періодичністю через рік. Розрахунок кількості добрив на 1 кв. м: 45 г суперфосфату і 15 г хлористого калію або 100 г золи, а також 0,5 відер органічних добрив.
Аґрус має цінні дієтичні і лікувальні властивості. У ягодах знаходяться до 12% цукрів (в основному фруктоза і глюкоза), близько 2% органічних кислот, різні вітаміни, у тому числі C, D, Е, мінеральні речовини - калій, залізо. Його споживають у свіжому вигляді, варять варення і компоти. У травленні аґрус корисний при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, при порушенні обміну речовин, особливо для людей, що страждають від зайвої повноти. Його рекомендують вживати при захворюваннях нічок і сечового міхура, при шкірних захворюваннях і авітамінозі.
===Академічний тлумачний словник (1970—1980)]===
АҐРУС, у, чол.
1. Кущова рослина з колючими гілками та великими кисло-солодкими їстівними ягодами.
2. збірн. Ягоди цієї рослини. Балабашиха розсилала наймичок в садки сусідніх панів та селян за гіркими черешнями, за аґрусом, вишнями (Нечуй-Левицький, III, 1956, 223); Для виготовлення доброякісного вина.. смородину, аґрус роздавлюють на вальцях, а потім відпресовують (Колгоспник України, 7, 1956, 39).
===Універсальний словник-енциклопедія===
АҐРУС
кущова рослина родини ломикаменевих, ягідна культура; поширений на пд. та в центрі Європи, в Пн. Африці та на Кавказі, вирощують бл. 50 видів; плоди - несправжні круглі або довгасті ягоди, голі або опушені, білого, жовтого, зеленого, червоного кольору; споживають свіжим і переробляють на джем, варення.
==Корисні властивості агрусу==
Агрус - це багаторічний чагарник, який у висоту виростає від 0, 5 м. до 1, 5 м. гілки агрусу мають рідкісні шипи. Ягоди відрізняються формою, кольором та розмірами, крім того, вони бувають неопушеними або опушеними. На колір плодів впливає сорт агрусу, тому зустрічаються зелені, жовті та червоні ягоди агрусу.
Усередині ягід є великий вміст насіння. Корисні властивості агрусу обумовлюються багатим хімічним складом. Саме про це ми сьогодні і розповімо детальніше.
Агрус широко поширений по всіх європейських країнах, країнах Північної Америки та Азії. У Росії, як і в більшості європейських країн з начала17 століття агрус був практично найпопулярнішою ягодою, але раніше він називався по-іншому - Берсенєв-Криж або Берсенєв. Звідси Берсеневская набережна, розташована в Москві завдяки палацовому саду, де садівники розводили Берсенєв, і отримала свою назву. Однак з настанням 20 століття агрус піддався хвороби - сферотека (це борошниста роса), і майже всі сорти були загублені. Цю хворобу агрусу завезли з Америки. До наших днів дійшли вижили і створені подальшої селекцією сорти агрусу.
Агрус, як і більшість садових ягід, містить в собі корисні властивості. Агрус багатий пектином, органічними кислотами, солями натрію, кальцію, калію, міді, магнію і дубильними речовинами. Агрус, за винятком винограду вважається калорійною ягодою. У 100 грамах агрусу містяться більше 50мл. вітаміну С, вітаміни РР і В1, рутин, каротин, багато заліза і фосфору.
===Хімічний склад===
Плоди агрусу багаті залізом, аскорбінової та фолієвої кислоти. У плодах агрусу міститься води - 88-98%, цукрів - 7, 2-13, 5%, кислот - 1, 2-2, 5%, пектинів 0, 64-1, 1%, крім цього ароматні і дубильні речовини, мінеральні солі.
===Цілющі властивості агрусу===
Плоди агрусу мають сечогінну дію, але мають і легким жовчогінну і послаблюючу дію. Ягоди агрусу також покращують кровотворення і стан організму в цілому, нормалізують обмінні процеси в організмі, зміцнюють стінки судин.
Агрус рекомендується вживати при гіпертонічній хворобі, ожирінні, захворюваннях серця, анемії і атеросклерозі. Корисний агрус і при шкірних висипах, недокрів'ї, у поєднанні з медом при частих крововиливах, для стимуляції жовчовиділення, оздоровлення кишечника. Рекомендований агрус і тим, хто страждає захворюваннями печінки, сечового міхура і нирок. Сік агрусу є відмінним освіжаючим засобом, до того ж благотворно впливає на обмін речовин.
Ягоди агрусу виводять з організму токсичні з'єднання, зокрема і радіоактивні. Сушені ягоди агрусу властивості свої зберігають практично повністю.
Людям, страждаючим ентеритом чи виразкову хворобу, особливо в стадії загострення радиться обмежити або взагалі виключити з раціону агрус, так як в ньому міститься велика кількість органічних кислот і клітковини.
===Застосування агрусу в медицині===
При захворюваннях сечового міхура і нирок в якості гарного сечогінний засіб радиться вживати свіжий агрус. При різних хворобах травного каналу, в тому числі хронічних запорах, буде корисно поїсти агрус.
Плоди агрусу також володіють освіжаючим, жовчогінну, сечогінну, кровоспинну, протизапальну і загальнозміцнюючу ефектом.
Свіжі плоди, або плоди у вигляді відвару призначають при нестачі в організмі заліза, міді, фосфору, при гіповітамінозі, хронічних запорах, кровотечах, при різних порушеннях в організмі обміну речовин (надмірна вага), гастроентероколіту, водянці, захворюваннях шкіри, авітамінозах А і С. Агрус вживають і для того, щоб зміцнити стінки кровоносних судин.
Компоти з ягід агрусу добре знижують температуру тіла і втамовують спрагу.
Вживати компоти радиться і при анемії, ожирінні, гіпертонічній хворобі, захворюваннях серця. У зрілих ягодах агрусу в два рази більше аскорбінової кислоти, ніж в зелених ягодах.
===Вживання в їжу===
Ягоди агрусу можна вживати як в свіжому вигляді, так і в переробленому. З подів цієї рослини варять желе, варення, пастилу, компоти.

==Як вирощувати агрус==
Ви думаєте що агрус має кислий смак і жорстку шкірку з купою колючок , сильно помиляєтеся. Ягоди у цього чагарника надзвичайно смачні, хороша солодкість і запашний аромат, і ще дуже корисна. Весь секрет вирощування агрусу в правильному сорті, який треба підбирати для вирощування в вашому регіоні, і який сподобається саме вам.

Як виростити "північний виноград"-агрус в саду , дачі. Фахівці вважають,що щоб ми могли пережити наші суворі зими за сезон кожна людина повинна з'їсти близько 20 кг. різних ягід.
Які корисні якості і властивості, притаманні агрусу.

Агрус належить до високоврожайних і економічно вигідних ягідних культурам. Але незважаючи на такі переваги агрус витратив свої позиції в промислових обсягах вирощування ягоди. А ось у садівників ягода агрусу користується великим і непідробним успіхом і популярністю. Велика частина садівників в саду і на дачі вирощують агрус.

Агрус дуже невибаглива культура, він може вирощується на всіх типах грунтів виростити його може кожен. При посадці агрусу в посадкову яму кладемо органічні добрива , як і для всіх ягідників, мінеральні добрива. На 2-3 рік навесні азотними добривами удобрюємо , а восени застосовуємо фосфорно-калійні.

Агрус дуже світлолюбний, і не любить високу вологість. Особливо при зеленому живцюванні , волога яка живительна для інших культур , агрусу вона не підходить , не любить він вологи.
===Обрізування агруса===
Агрус на одному посадковому місці може рости до 10 років, але після 6-8 років регулярного плодоношення не рекомендується подальше вирощування ягідної рослини. Ягода на агрусі починає дрібніти. Але існує омолоджуюча обрізка агрусу, яка допомагає продовжити період врожайності чагарнику.

На 5-й рік можна зрізати всі кущі молоді пагони відновляться. Для оновлення і омолодження кущів агрусу існує два варіанти.

1. Видалення старих кущів досягших 8-ми років, і у яких вже почали дрібніти ягоди, сильно хворіють. Потрібна заміна новими сортами і саджанцями чагарнику. Посадка нових саджанців рослини робиться в іншому місці, бо підсаджувати в теж місце не можна.

2.Обрізка агрусу-омолоджуюча, робиться навесні ,але можна і восени. Навесні обрізають агрус до розпускання бруньок дуже рано т.я він самий ранній вид ягідників за розпусканням бруньок.

Обрізка робиться так: зрізаються всі гілки і пагони в рівень з грунтом. У рік такого обрізання буде спостерігається тільки зростання нових пагонів, рости вони будуть добре. На другому році після обрізання чагарника відбудеться закладка плодових бруньок для ягід , а на 3-й рік отримуємо повноцінний урожай довгоочікуваних ягід.

Велике значення при вирощуванні агрусу має сорт. Наявність хорошого , якісного сорту, то успіх забезпечений.

Не дивлячись на те що агрус простий у вирощуванні , і його врожайність залежить від сорту куща, його необхідно формувати і обрізати, роблячи агрусу обрізку, кількість пагонів краще нормувати, і не допускати загущення.

Оптимальна кількість пагонів 6-8, кожен буде плодоносити близько 3-4 років. Потім коли приріст пагонів стане невеликим, цю 4-5 річну гілку потрібно буде обрізати на кущу. Навіть при такій омолоджувальнії обрізці агрусу, через 8-10 років потрібно буде цей кущ видаляти і робити йому заміну новими сортами . Не сприймає чагарник і загущення йому потрібно робити санітарну обрізку, видаляти сухі , хворі , підмерзлі пагони.

===Хвороби агрусу===

Є й труднощі при вирощуванні цієї "царської ягоди": трудомісткість, хвороби сортів агрусу - американська борошниста роса вона проявляється як (білий наліт покриває листя). Однак в останні десятиліття нашими вітчизняними селекціонерами виведено багато нових сортів агрусу, вони пройшли випробування і стійкі до борошнистої роси і зі слабошипними і середньошипними пагонами.

Хвороба агрусу це хвороба огнівка, висить ягода а потім бринь і все. Щоб цього не було потрібно обприскувати кущі агрусу до розпускання бруньок, також до цвітіння, після цвітіння. Оприскування робиться всіма дозволеними хімікатами, препаратами відповідні до агрусу.

До розпускання бруньок ми можемо провести обприскування агрусу мідь містящіми препаратами від хвороб та шкідників - це бордоською рідиною, а вже по зеленому листу до і після цвітіння від місцевих шкідників і стандартних хвороб. За 20 днів до збору ягоди "північного винограду", потрібно припинити всі обробки з аґрусу.

З року в рік на агрусі з'являється борошниста роса, огнівка, всихання пагонів - якщо у вас складається така погана ситуація з хворобами на аргусі то краще замінити сорт.

===Корисні властивості агрусу===

Агрус виводить з організму накопичену радіацію,відкладенні солі металів. Багато в агрусі і вітамінів C ,B. Унікальний склад ягоди агрусу ідеально поєднує в ягоді вітаміни , мінерали вони добре прийнятні для засвоєння людським организмом.Високе утримання в агрусі вітамінів C, B загартовує імунітет і кровоносну систему, пектин виводить з організму накопичені солі металів.

Агрус нормалізує кров'яний тиск, сприятливо впливає позитивно на нервову систему,що полегшує лікування при початковій анемії та інших недугах. Це одна із загальнодоступних ,найбільш корисних ягід в саду.

===Як зберегти агрус?===

В замороженому вигляді ця ягода агрусу добре піддається зберіганню при мінусових температурах і не втрачає своїх природних якостей після розморожування. На 80-90% зберігаються всі корисні і цінні речовини агрусу.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:596879859595.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Porzeczka_agrest_invicta_2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Рллрдо87.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Щгшщг76.jpg|x140px]]
|}

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]
[[Категорія:Аг]]

Агрус

2013-11-30T15:29:32Z

Кириченко Анна: /* Сучасні словники */

'''А́грус, -су,''' м. = Аґрус. Драг. 7.1. См. '''[[аґрес]]'''.1)Крыжовникъ.Садочок собі зростив; в тому садкові понасаджував аґрусу та порічок на грядках (Марко Вовчок, VI, 1956, 223); Походжаючи стежкою, поміж кущами порічок та аґрусу, товаришка моя помалу завела річ про те, що от уже весна (Леся Українка, III, 1952, 574); Аґрус є надзвичайно цінною ягідною рослиною (Юним мічурінцям.., 1955, 81).

==Сучасні словники==
Агрус - це швидкоспіла, високоврожайна культура.
Він дає хороші агрус, фото, Вирощування агрусу, опис, картинкиурожаї щорічно, при цьому ягоди аґрусу вживаються не лише стиглими, але і недозрілими. Рослина аґрусу є багаторічними кущами заввишки від 0,5 до 2 м з колючими втечами. Він легко розмножується кореневими нащадками, вкоріненням живців. Коріння аґрусу сидить в землі на глибині близько тридцяти сантиметрів. Оскільки аґрус не дуже морозостійкий, а в холодні безсніжні зими може підмерзати, то зимою його бажано укривати або утеплювати. До грунту, на якому вирощують аґрус, він невимогливий і прекрасно росте як на легенях, так і на важких по механічному складу грунтах. Але рослина не переносить кислі, заболочені, холодні грунти. Аґрус любить сонячне світло, це треба враховувати при посадці рослини. аґрусу висаджувати аґрус краще всього восени, в першій половині жовтня, щоб рослини могли нормально укорінятися до перших морозів. Весняна посадка має бути дуже ранньою, до початку розпускання бруньок. Ширина між рядами аґрусу має бути близько 1,5-2 метра, між кущами в ряду треба дотримуватися дистанції близько метра, залежно від сорту. Догляд за кущами аґрусу полягає в періодичному знищенні бур'янів і шкідників. Також у міру потреби треба проводити розпушування грунту, підгодівлю, полив і обрізання кущів. Для отримання хороших урожаїв радимо вносити органічні і фосфорно-калійні добрива з періодичністю через рік. Розрахунок кількості добрив на 1 кв. м: 45 г суперфосфату і 15 г хлористого калію або 100 г золи, а також 0,5 відер органічних добрив.
Аґрус має цінні дієтичні і лікувальні властивості. У ягодах знаходяться до 12% цукрів (в основному фруктоза і глюкоза), близько 2% органічних кислот, різні вітаміни, у тому числі C, D, Е, мінеральні речовини - калій, залізо. Його споживають у свіжому вигляді, варять варення і компоти. У травленні аґрус корисний при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, при порушенні обміну речовин, особливо для людей, що страждають від зайвої повноти. Його рекомендують вживати при захворюваннях нічок і сечового міхура, при шкірних захворюваннях і авітамінозі.
===Академічний тлумачний словник (1970—1980)]===
АҐРУС, у, чол.
1. Кущова рослина з колючими гілками та великими кисло-солодкими їстівними ягодами.
2. збірн. Ягоди цієї рослини. Балабашиха розсилала наймичок в садки сусідніх панів та селян за гіркими черешнями, за аґрусом, вишнями (Нечуй-Левицький, III, 1956, 223); Для виготовлення доброякісного вина.. смородину, аґрус роздавлюють на вальцях, а потім відпресовують (Колгоспник України, 7, 1956, 39).
===Універсальний словник-енциклопедія===
АҐРУС
кущова рослина родини ломикаменевих, ягідна культура; поширений на пд. та в центрі Європи, в Пн. Африці та на Кавказі, вирощують бл. 50 видів; плоди - несправжні круглі або довгасті ягоди, голі або опушені, білого, жовтого, зеленого, червоного кольору; споживають свіжим і переробляють на джем, варення.
==Корисні властивості агрусу==
Агрус - це багаторічний чагарник, який у висоту виростає від 0, 5 м. до 1, 5 м. гілки агрусу мають рідкісні шипи. Ягоди відрізняються формою, кольором та розмірами, крім того, вони бувають неопушеними або опушеними. На колір плодів впливає сорт агрусу, тому зустрічаються зелені, жовті та червоні ягоди агрусу.
Усередині ягід є великий вміст насіння. Корисні властивості агрусу обумовлюються багатим хімічним складом. Саме про це ми сьогодні і розповімо детальніше.
Агрус широко поширений по всіх європейських країнах, країнах Північної Америки та Азії. У Росії, як і в більшості європейських країн з начала17 століття агрус був практично найпопулярнішою ягодою, але раніше він називався по-іншому - Берсенєв-Криж або Берсенєв. Звідси Берсеневская набережна, розташована в Москві завдяки палацовому саду, де садівники розводили Берсенєв, і отримала свою назву. Однак з настанням 20 століття агрус піддався хвороби - сферотека (це борошниста роса), і майже всі сорти були загублені. Цю хворобу агрусу завезли з Америки. До наших днів дійшли вижили і створені подальшої селекцією сорти агрусу.
Агрус, як і більшість садових ягід, містить в собі корисні властивості. Агрус багатий пектином, органічними кислотами, солями натрію, кальцію, калію, міді, магнію і дубильними речовинами. Агрус, за винятком винограду вважається калорійною ягодою. У 100 грамах агрусу містяться більше 50мл. вітаміну С, вітаміни РР і В1, рутин, каротин, багато заліза і фосфору.
===Хімічний склад===
Плоди агрусу багаті залізом, аскорбінової та фолієвої кислоти. У плодах агрусу міститься води - 88-98%, цукрів - 7, 2-13, 5%, кислот - 1, 2-2, 5%, пектинів 0, 64-1, 1%, крім цього ароматні і дубильні речовини, мінеральні солі.
===Цілющі властивості агрусу===
Плоди агрусу мають сечогінну дію, але мають і легким жовчогінну і послаблюючу дію. Ягоди агрусу також покращують кровотворення і стан організму в цілому, нормалізують обмінні процеси в організмі, зміцнюють стінки судин.
Агрус рекомендується вживати при гіпертонічній хворобі, ожирінні, захворюваннях серця, анемії і атеросклерозі. Корисний агрус і при шкірних висипах, недокрів'ї, у поєднанні з медом при частих крововиливах, для стимуляції жовчовиділення, оздоровлення кишечника. Рекомендований агрус і тим, хто страждає захворюваннями печінки, сечового міхура і нирок. Сік агрусу є відмінним освіжаючим засобом, до того ж благотворно впливає на обмін речовин.
Ягоди агрусу виводять з організму токсичні з'єднання, зокрема і радіоактивні. Сушені ягоди агрусу властивості свої зберігають практично повністю.
Людям, страждаючим ентеритом чи виразкову хворобу, особливо в стадії загострення радиться обмежити або взагалі виключити з раціону агрус, так як в ньому міститься велика кількість органічних кислот і клітковини.
===Застосування агрусу в медицині===
При захворюваннях сечового міхура і нирок в якості гарного сечогінний засіб радиться вживати свіжий агрус. При різних хворобах травного каналу, в тому числі хронічних запорах, буде корисно поїсти агрус.
Плоди агрусу також володіють освіжаючим, жовчогінну, сечогінну, кровоспинну, протизапальну і загальнозміцнюючу ефектом.
Свіжі плоди, або плоди у вигляді відвару призначають при нестачі в організмі заліза, міді, фосфору, при гіповітамінозі, хронічних запорах, кровотечах, при різних порушеннях в організмі обміну речовин (надмірна вага), гастроентероколіту, водянці, захворюваннях шкіри, авітамінозах А і С. Агрус вживають і для того, щоб зміцнити стінки кровоносних судин.
Компоти з ягід агрусу добре знижують температуру тіла і втамовують спрагу.
Вживати компоти радиться і при анемії, ожирінні, гіпертонічній хворобі, захворюваннях серця. У зрілих ягодах агрусу в два рази більше аскорбінової кислоти, ніж в зелених ягодах.
===Вживання в їжу===
Ягоди агрусу можна вживати як в свіжому вигляді, так і в переробленому. З подів цієї рослини варять желе, варення, пастилу, компоти.

==Як вирощувати агрус==
Ви думаєте що агрус має кислий смак і жорстку шкірку з купою колючок , сильно помиляєтеся. Ягоди у цього чагарника надзвичайно смачні, хороша солодкість і запашний аромат, і ще дуже корисна. Весь секрет вирощування агрусу в правильному сорті, який треба підбирати для вирощування в вашому регіоні, і який сподобається саме вам.

Як виростити "північний виноград"-агрус в саду , дачі. Фахівці вважають,що щоб ми могли пережити наші суворі зими за сезон кожна людина повинна з'їсти близько 20 кг. різних ягід.
Які корисні якості і властивості, притаманні агрусу.

Агрус належить до високоврожайних і економічно вигідних ягідних культурам. Але незважаючи на такі переваги агрус витратив свої позиції в промислових обсягах вирощування ягоди. А ось у садівників ягода агрусу користується великим і непідробним успіхом і популярністю. Велика частина садівників в саду і на дачі вирощують агрус.

Агрус дуже невибаглива культура, він може вирощується на всіх типах грунтів виростити його може кожен. При посадці агрусу в посадкову яму кладемо органічні добрива , як і для всіх ягідників, мінеральні добрива. На 2-3 рік навесні азотними добривами удобрюємо , а восени застосовуємо фосфорно-калійні.

Агрус дуже світлолюбний, і не любить високу вологість. Особливо при зеленому живцюванні , волога яка живительна для інших культур , агрусу вона не підходить , не любить він вологи.
===Обрізування агруса===
Агрус на одному посадковому місці може рости до 10 років, але після 6-8 років регулярного плодоношення не рекомендується подальше вирощування ягідної рослини. Ягода на агрусі починає дрібніти. Але існує омолоджуюча обрізка агрусу, яка допомагає продовжити період врожайності чагарнику.

На 5-й рік можна зрізати всі кущі молоді пагони відновляться. Для оновлення і омолодження кущів агрусу існує два варіанти.

1. Видалення старих кущів досягших 8-ми років, і у яких вже почали дрібніти ягоди, сильно хворіють. Потрібна заміна новими сортами і саджанцями чагарнику. Посадка нових саджанців рослини робиться в іншому місці, бо підсаджувати в теж місце не можна.

2.Обрізка агрусу-омолоджуюча, робиться навесні ,але можна і восени. Навесні обрізають агрус до розпускання бруньок дуже рано т.я він самий ранній вид ягідників за розпусканням бруньок.

Обрізка робиться так: зрізаються всі гілки і пагони в рівень з грунтом. У рік такого обрізання буде спостерігається тільки зростання нових пагонів, рости вони будуть добре. На другому році після обрізання чагарника відбудеться закладка плодових бруньок для ягід , а на 3-й рік отримуємо повноцінний урожай довгоочікуваних ягід.

Велике значення при вирощуванні агрусу має сорт. Наявність хорошого , якісного сорту, то успіх забезпечений.

Не дивлячись на те що агрус простий у вирощуванні , і його врожайність залежить від сорту куща, його необхідно формувати і обрізати, роблячи агрусу обрізку, кількість пагонів краще нормувати, і не допускати загущення.

Оптимальна кількість пагонів 6-8, кожен буде плодоносити близько 3-4 років. Потім коли приріст пагонів стане невеликим, цю 4-5 річну гілку потрібно буде обрізати на кущу. Навіть при такій омолоджувальнії обрізці агрусу, через 8-10 років потрібно буде цей кущ видаляти і робити йому заміну новими сортами . Не сприймає чагарник і загущення йому потрібно робити санітарну обрізку, видаляти сухі , хворі , підмерзлі пагони.

===Хвороби агрусу===

Є й труднощі при вирощуванні цієї "царської ягоди": трудомісткість, хвороби сортів агрусу - американська борошниста роса вона проявляється як (білий наліт покриває листя). Однак в останні десятиліття нашими вітчизняними селекціонерами виведено багато нових сортів агрусу, вони пройшли випробування і стійкі до борошнистої роси і зі слабошипними і середньошипними пагонами.

Хвороба агрусу це хвороба огнівка, висить ягода а потім бринь і все. Щоб цього не було потрібно обприскувати кущі агрусу до розпускання бруньок, також до цвітіння, після цвітіння. Оприскування робиться всіма дозволеними хімікатами, препаратами відповідні до агрусу.

До розпускання бруньок ми можемо провести обприскування агрусу мідь містящіми препаратами від хвороб та шкідників - це бордоською рідиною, а вже по зеленому листу до і після цвітіння від місцевих шкідників і стандартних хвороб. За 20 днів до збору ягоди "північного винограду", потрібно припинити всі обробки з аґрусу.

З року в рік на агрусі з'являється борошниста роса, огнівка, всихання пагонів - якщо у вас складається така погана ситуація з хворобами на аргусі то краще замінити сорт.

===Корисні властивості агрусу===

Агрус виводить з організму накопичену радіацію,відкладенні солі металів. Багато в агрусі і вітамінів C ,B. Унікальний склад ягоди агрусу ідеально поєднує в ягоді вітаміни , мінерали вони добре прийнятні для засвоєння людським организмом.Високе утримання в агрусі вітамінів C, B загартовує імунітет і кровоносну систему, пектин виводить з організму накопичені солі металів.

Агрус нормалізує кров'яний тиск, сприятливо впливає позитивно на нервову систему,що полегшує лікування при початковій анемії та інших недугах. Це одна із загальнодоступних ,найбільш корисних ягід в саду.

===Як зберегти агрус?===

В замороженому вигляді ця ягода агрусу добре піддається зберіганню при мінусових температурах і не втрачає своїх природних якостей після розморожування. На 80-90% зберігаються всі корисні і цінні речовини агрусу.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:596879859595.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Porzeczka_agrest_invicta_2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Рллрдо87.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Щгшщг76.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]
[[Категорія:Аг]]

Агрус

2013-11-30T14:45:21Z

Кириченко Анна: /* Ілюстрації */

Файл:Щгшщг76.jpg

2013-11-30T14:45:12Z

Кириченко Анна:

Файл:Рллрдо87.jpg

2013-11-30T14:44:47Z

Кириченко Анна:

Файл:Porzeczka agrest invicta 2.jpg

2013-11-30T14:40:55Z

Кириченко Анна:

Файл:596879859595.jpg

2013-11-30T14:40:30Z

Кириченко Анна:

Агрус

2013-11-30T14:39:43Z

Кириченко Анна: /* Сучасні словники */

Користувач:Кириченко Анна

2013-11-30T14:37:44Z

Кириченко Анна: /* Слова, що додала */

Агрус

2013-11-30T14:37:11Z

Кириченко Анна: /* Зовнішні посилання */

Агрус

2013-11-30T14:36:59Z

Кириченко Анна: /* Зовнішні посилання */

Агрус

2013-11-30T14:36:20Z

Кириченко Анна: /* Зовнішні посилання */

Ивилга

2013-11-30T14:33:49Z

Кириченко Анна: /* Зовнішні посилання */

'''Иви́лга, -ги, '''''ж. ''Раст. омела бѣлая. Viscum album L. ЗЮЗО. І. 141.

==Сучасні словники==
Ивилга (омела біла(Viscum album)) - багаторiчний напiвпаразитичний вiчнозелений кулястої форми кущик родини омелових.
На липах, тополях, вербах, дубах, березах, яблунях, грушах паразитує вічнозелений, кулястої форми кущ. Листки його супротивні, довгасті, шкірясті, з невиразними паралельними жилками; вони залишаються на зиму. Квітки жовтувато-зеленуваті, одностатеві, дводомні, сидять пучками по 5—6 в розвилках стебел і на кінцях гілок. Плоди — овальні несправжні ягоди, білі, клеїсті, достигають наприкінці травня. Цвіте омела в лютому — квітні.
Росте в Розточчі-Опіллі, на Поліссі, в Лісостепу, значно рідше — в північній частині Степу і в Криму, не росте в південних районах Степу.
==Ивилга (омела)==
Існує більше 70 видів омели, але цілющою вважається саме омела біла. Дерев'янисті гілки омели довжиною до 1 метра утворюють кулястий кущ. Листя у омели шкірясте, до основи звужене. У березні-квітні на омелі розпускаються непримітні зеленувато-жовті квіточки. Плоди - білі ягодоподібні кульки, достигають у вересні-жовтні і залишаються на гілках до січня. Дозрілі ягоди починають просвічуватися. У клейкій м'якоті знаходиться велике насіння, схоже на овал.

Для лікарських цілей пізньої осені збирають молоді гілки з листям. Плоди омели отруйні, особливо вони небезпечні для дітей. Плодами омели люблять ласувати птахи, особливо дрозди. Після трапези пташки, забравшись вище, очищують дзьоби від насіння об гілки дерев. Клейке насіння прилипає до гілок і проростає. Так омела розмножується, і саме з цим пов'язане її латинське ім'я.
===Омела біла===
Батьківщиною омели вважаються тропіки та субтропіки Африки, Азії. Однак омела з незапам'ятних часів росте в Австралії, і в Європі, в тому числі в Україні.

В зібраній омелі містяться: каротин, вітаміни Е, С, вуглеводи, білки, амінокислоти, смолисті речовини, глікозиди, органічні кислоти, каучук, стероїди, сапоніни, поліпептиди, феноли, фенолкарбонові кислоти, дубильні речовини, флавоноїди, вищі жирні кислоти та ін.

В народній медицині використовуються молоді гілочки, листя, ягоди. В лікувальних цілях омелу використовували ще древні греки та римляни. Пліній, Парацельс застосовували омелу при лікуванні епілепсії, хвороб нервової системи, шлунково-кишкових кольок, при кровотечах, паралічі спинного мозку, захворюваннях легенів. У Середньовіччі омелу застосовували при істерії, головного болю, запаморочення, апоплексії. Середньовічний вірменський лікар Амірдовлат Амасіаци вважав, що омела здатна розсмоктувати пухлини, і корисна при хворобі сідничного нерва.

Сучасна народна медицина застосовує омелу при гіпертонії, атеросклерозі, як засіб, що заспокоює нервову систему, для розширення судин, при клімаксі, хронічних захворюваннях суглобів, для лікування діареї, коклюшу, геморою, захворювань щитовидної залози. Відомо також, що омела має знеболюючі, протизапальні, сечогінні, проносні і кровоспинні властивості. Омела біла використовується в косметиці для пом'якшення шкіри, позбавлення її від прищів, гнійників і висипань.

Однак все добре в міру. Омела біла являє собою справжнє лихо для зелених насаджень Західної та Східної Європи. Ця рослина-напівпаразит успішно захоплює все нові і нові території, розширює коло рослин-господарів. Дерева від омели помітно страждають, деревина втрачає міцність, стає крихкою. Ураження дерев омелою знижує їх довговічність, а ландшафти втрачають декоративність.

==Легенда==
Згідно з легендою, однієї суворої зими, дерева, змучені від лютого морозу, попросили допомоги у бога, і той спустив їм з неба вічнозелені кущі омели. Омела біла (лат. Viscum album) - вічнозелений кущик з родини омелових, який паразитує на гілках різних дерев - тополях, кленах, березах, липах, грушах, яблунях, дубах, соснах, смереках, ялиці, модрини та ін. Родова назва рослини походить від латинських viscum - пташиний клей, і albus - білий.

У англійців існує традиція, зустрічаючи Різдво, цілуватися під гіллям омели, щоб у Новому році було щастя. Почалося ж усе з друїдів, жерців древніх кельтів, які обожнювали омелу білу, яка росла на дубі, і вірили, що вона зцілює від будь-яких хвороб і всілякого зла. В давнину існувало повір'я, що насіння омели падає з небес на стрілах блискавок. А ще існував звичай - в дні зимового сонцестояння для примноження багатства в будинку, треба було викопати омелу і поцілувати її корінь.

Відбуваючі до Америки перші переселенці брали з собою омелу білу - як оберіг і лікарський засіб. Омела прийнялась на новому місці і тепер прикрашає в новорічні свята дома майже всіх американців, чиїми предками були англійці.
==Практичне використання==
Лікарська, камеденосна рослина. У науковій медицині використовують молоді стебла з листям омела - Stipites Visci cum Eoliis - або окремо листя як свіжі, так і сухі.

Гілки омели використовують при гіпертонії і як тонізуючий засіб при атонії кишечника. Рідкий екстракт з молодих листя застосовують при легеневих і носових кровотечах. Препарат Акофіт, до складу якого входить настій із свіжого листя омела, вживають для лікування різких видів невралгії. Препарати з омела розширюють кровоносні судини і використовуються для лікування стенокардії, зморщеною нирки. Рослина містить сліди алкалоїдів, смолисті речовини, холін, дубильні, гіркі і сапоніноподібні речовини, жирні кислоти, церіловий спирт.

У народній медицині омела широко застосовується як протисудомними засіб при епілепсії, істерії, запамороченні, як кровоспинний засіб при маткових і гемороїдальних кровотечах. Водний відвар п'ють при підвищеному тиску крові, головних болях, хворобах серця і нервових захворюваннях, астмі, ревматизмі, при проносах, туберкульозі легень і пухлинах, при тривалих менструаціях і як глистогінний засіб. Зовні листя і плоди омела використовують при ревматизмі, подагрі, набряках лімфатичних вузлів, для пом'якшення наривів.

У гомеопатії використовують есенцію з свіжих ягід і листя. Взимку ягоди є улюбленою їжею деяких птахів. З ягід добувають клей, який застосовують для боротьби з шкідниками плодових порід і проти мух.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Пвврннгоп.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:83159761_large_58138967_30387699_viscum_album2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Омела_белая_12345.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Омела_белаящшзплзвлэ.jpg|x140px]]
|}

==Див. також==
*[http://uk.wikipedia.org/wiki/Омела_біла Вікіпедія]
*[http://nado.znate.ru/Омела_белая Омела біла]

==Джерела та література==
*http://www.eco-live.com.ua/content/blogs/omela-bila-zeleni-kuli-na-derevakh
*http://www.br.com.ua/referats/Biology/3258.htm

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]
[[Категорія:Ив]]

Ивилга

2013-11-30T14:33:36Z

Кириченко Анна: /* Джерела та література */

'''Иви́лга, -ги, '''''ж. ''Раст. омела бѣлая. Viscum album L. ЗЮЗО. І. 141.

==Сучасні словники==
Ивилга (омела біла(Viscum album)) - багаторiчний напiвпаразитичний вiчнозелений кулястої форми кущик родини омелових.
На липах, тополях, вербах, дубах, березах, яблунях, грушах паразитує вічнозелений, кулястої форми кущ. Листки його супротивні, довгасті, шкірясті, з невиразними паралельними жилками; вони залишаються на зиму. Квітки жовтувато-зеленуваті, одностатеві, дводомні, сидять пучками по 5—6 в розвилках стебел і на кінцях гілок. Плоди — овальні несправжні ягоди, білі, клеїсті, достигають наприкінці травня. Цвіте омела в лютому — квітні.
Росте в Розточчі-Опіллі, на Поліссі, в Лісостепу, значно рідше — в північній частині Степу і в Криму, не росте в південних районах Степу.
==Ивилга (омела)==
Існує більше 70 видів омели, але цілющою вважається саме омела біла. Дерев'янисті гілки омели довжиною до 1 метра утворюють кулястий кущ. Листя у омели шкірясте, до основи звужене. У березні-квітні на омелі розпускаються непримітні зеленувато-жовті квіточки. Плоди - білі ягодоподібні кульки, достигають у вересні-жовтні і залишаються на гілках до січня. Дозрілі ягоди починають просвічуватися. У клейкій м'якоті знаходиться велике насіння, схоже на овал.

Для лікарських цілей пізньої осені збирають молоді гілки з листям. Плоди омели отруйні, особливо вони небезпечні для дітей. Плодами омели люблять ласувати птахи, особливо дрозди. Після трапези пташки, забравшись вище, очищують дзьоби від насіння об гілки дерев. Клейке насіння прилипає до гілок і проростає. Так омела розмножується, і саме з цим пов'язане її латинське ім'я.
===Омела біла===
Батьківщиною омели вважаються тропіки та субтропіки Африки, Азії. Однак омела з незапам'ятних часів росте в Австралії, і в Європі, в тому числі в Україні.

В зібраній омелі містяться: каротин, вітаміни Е, С, вуглеводи, білки, амінокислоти, смолисті речовини, глікозиди, органічні кислоти, каучук, стероїди, сапоніни, поліпептиди, феноли, фенолкарбонові кислоти, дубильні речовини, флавоноїди, вищі жирні кислоти та ін.

В народній медицині використовуються молоді гілочки, листя, ягоди. В лікувальних цілях омелу використовували ще древні греки та римляни. Пліній, Парацельс застосовували омелу при лікуванні епілепсії, хвороб нервової системи, шлунково-кишкових кольок, при кровотечах, паралічі спинного мозку, захворюваннях легенів. У Середньовіччі омелу застосовували при істерії, головного болю, запаморочення, апоплексії. Середньовічний вірменський лікар Амірдовлат Амасіаци вважав, що омела здатна розсмоктувати пухлини, і корисна при хворобі сідничного нерва.

Сучасна народна медицина застосовує омелу при гіпертонії, атеросклерозі, як засіб, що заспокоює нервову систему, для розширення судин, при клімаксі, хронічних захворюваннях суглобів, для лікування діареї, коклюшу, геморою, захворювань щитовидної залози. Відомо також, що омела має знеболюючі, протизапальні, сечогінні, проносні і кровоспинні властивості. Омела біла використовується в косметиці для пом'якшення шкіри, позбавлення її від прищів, гнійників і висипань.

Однак все добре в міру. Омела біла являє собою справжнє лихо для зелених насаджень Західної та Східної Європи. Ця рослина-напівпаразит успішно захоплює все нові і нові території, розширює коло рослин-господарів. Дерева від омели помітно страждають, деревина втрачає міцність, стає крихкою. Ураження дерев омелою знижує їх довговічність, а ландшафти втрачають декоративність.

==Легенда==
Згідно з легендою, однієї суворої зими, дерева, змучені від лютого морозу, попросили допомоги у бога, і той спустив їм з неба вічнозелені кущі омели. Омела біла (лат. Viscum album) - вічнозелений кущик з родини омелових, який паразитує на гілках різних дерев - тополях, кленах, березах, липах, грушах, яблунях, дубах, соснах, смереках, ялиці, модрини та ін. Родова назва рослини походить від латинських viscum - пташиний клей, і albus - білий.

У англійців існує традиція, зустрічаючи Різдво, цілуватися під гіллям омели, щоб у Новому році було щастя. Почалося ж усе з друїдів, жерців древніх кельтів, які обожнювали омелу білу, яка росла на дубі, і вірили, що вона зцілює від будь-яких хвороб і всілякого зла. В давнину існувало повір'я, що насіння омели падає з небес на стрілах блискавок. А ще існував звичай - в дні зимового сонцестояння для примноження багатства в будинку, треба було викопати омелу і поцілувати її корінь.

Відбуваючі до Америки перші переселенці брали з собою омелу білу - як оберіг і лікарський засіб. Омела прийнялась на новому місці і тепер прикрашає в новорічні свята дома майже всіх американців, чиїми предками були англійці.
==Практичне використання==
Лікарська, камеденосна рослина. У науковій медицині використовують молоді стебла з листям омела - Stipites Visci cum Eoliis - або окремо листя як свіжі, так і сухі.

Гілки омели використовують при гіпертонії і як тонізуючий засіб при атонії кишечника. Рідкий екстракт з молодих листя застосовують при легеневих і носових кровотечах. Препарат Акофіт, до складу якого входить настій із свіжого листя омела, вживають для лікування різких видів невралгії. Препарати з омела розширюють кровоносні судини і використовуються для лікування стенокардії, зморщеною нирки. Рослина містить сліди алкалоїдів, смолисті речовини, холін, дубильні, гіркі і сапоніноподібні речовини, жирні кислоти, церіловий спирт.

У народній медицині омела широко застосовується як протисудомними засіб при епілепсії, істерії, запамороченні, як кровоспинний засіб при маткових і гемороїдальних кровотечах. Водний відвар п'ють при підвищеному тиску крові, головних болях, хворобах серця і нервових захворюваннях, астмі, ревматизмі, при проносах, туберкульозі легень і пухлинах, при тривалих менструаціях і як глистогінний засіб. Зовні листя і плоди омела використовують при ревматизмі, подагрі, набряках лімфатичних вузлів, для пом'якшення наривів.

У гомеопатії використовують есенцію з свіжих ягід і листя. Взимку ягоди є улюбленою їжею деяких птахів. З ягід добувають клей, який застосовують для боротьби з шкідниками плодових порід і проти мух.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Пвврннгоп.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:83159761_large_58138967_30387699_viscum_album2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Омела_белая_12345.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Омела_белаящшзплзвлэ.jpg|x140px]]
|}

==Див. також==
*[http://uk.wikipedia.org/wiki/Омела_біла Вікіпедія]
*[http://nado.znate.ru/Омела_белая Омела біла]

==Джерела та література==
*http://www.eco-live.com.ua/content/blogs/omela-bila-zeleni-kuli-na-derevakh
*http://www.br.com.ua/referats/Biology/3258.htm

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]
[[Категорія:Ив]]

Ивилга

2013-11-30T14:32:20Z

Кириченко Анна: /* Див. також */

'''Иви́лга, -ги, '''''ж. ''Раст. омела бѣлая. Viscum album L. ЗЮЗО. І. 141.

==Сучасні словники==
Ивилга (омела біла(Viscum album)) - багаторiчний напiвпаразитичний вiчнозелений кулястої форми кущик родини омелових.
На липах, тополях, вербах, дубах, березах, яблунях, грушах паразитує вічнозелений, кулястої форми кущ. Листки його супротивні, довгасті, шкірясті, з невиразними паралельними жилками; вони залишаються на зиму. Квітки жовтувато-зеленуваті, одностатеві, дводомні, сидять пучками по 5—6 в розвилках стебел і на кінцях гілок. Плоди — овальні несправжні ягоди, білі, клеїсті, достигають наприкінці травня. Цвіте омела в лютому — квітні.
Росте в Розточчі-Опіллі, на Поліссі, в Лісостепу, значно рідше — в північній частині Степу і в Криму, не росте в південних районах Степу.
==Ивилга (омела)==
Існує більше 70 видів омели, але цілющою вважається саме омела біла. Дерев'янисті гілки омели довжиною до 1 метра утворюють кулястий кущ. Листя у омели шкірясте, до основи звужене. У березні-квітні на омелі розпускаються непримітні зеленувато-жовті квіточки. Плоди - білі ягодоподібні кульки, достигають у вересні-жовтні і залишаються на гілках до січня. Дозрілі ягоди починають просвічуватися. У клейкій м'якоті знаходиться велике насіння, схоже на овал.

Для лікарських цілей пізньої осені збирають молоді гілки з листям. Плоди омели отруйні, особливо вони небезпечні для дітей. Плодами омели люблять ласувати птахи, особливо дрозди. Після трапези пташки, забравшись вище, очищують дзьоби від насіння об гілки дерев. Клейке насіння прилипає до гілок і проростає. Так омела розмножується, і саме з цим пов'язане її латинське ім'я.
===Омела біла===
Батьківщиною омели вважаються тропіки та субтропіки Африки, Азії. Однак омела з незапам'ятних часів росте в Австралії, і в Європі, в тому числі в Україні.

В зібраній омелі містяться: каротин, вітаміни Е, С, вуглеводи, білки, амінокислоти, смолисті речовини, глікозиди, органічні кислоти, каучук, стероїди, сапоніни, поліпептиди, феноли, фенолкарбонові кислоти, дубильні речовини, флавоноїди, вищі жирні кислоти та ін.

В народній медицині використовуються молоді гілочки, листя, ягоди. В лікувальних цілях омелу використовували ще древні греки та римляни. Пліній, Парацельс застосовували омелу при лікуванні епілепсії, хвороб нервової системи, шлунково-кишкових кольок, при кровотечах, паралічі спинного мозку, захворюваннях легенів. У Середньовіччі омелу застосовували при істерії, головного болю, запаморочення, апоплексії. Середньовічний вірменський лікар Амірдовлат Амасіаци вважав, що омела здатна розсмоктувати пухлини, і корисна при хворобі сідничного нерва.

Сучасна народна медицина застосовує омелу при гіпертонії, атеросклерозі, як засіб, що заспокоює нервову систему, для розширення судин, при клімаксі, хронічних захворюваннях суглобів, для лікування діареї, коклюшу, геморою, захворювань щитовидної залози. Відомо також, що омела має знеболюючі, протизапальні, сечогінні, проносні і кровоспинні властивості. Омела біла використовується в косметиці для пом'якшення шкіри, позбавлення її від прищів, гнійників і висипань.

Однак все добре в міру. Омела біла являє собою справжнє лихо для зелених насаджень Західної та Східної Європи. Ця рослина-напівпаразит успішно захоплює все нові і нові території, розширює коло рослин-господарів. Дерева від омели помітно страждають, деревина втрачає міцність, стає крихкою. Ураження дерев омелою знижує їх довговічність, а ландшафти втрачають декоративність.

==Легенда==
Згідно з легендою, однієї суворої зими, дерева, змучені від лютого морозу, попросили допомоги у бога, і той спустив їм з неба вічнозелені кущі омели. Омела біла (лат. Viscum album) - вічнозелений кущик з родини омелових, який паразитує на гілках різних дерев - тополях, кленах, березах, липах, грушах, яблунях, дубах, соснах, смереках, ялиці, модрини та ін. Родова назва рослини походить від латинських viscum - пташиний клей, і albus - білий.

У англійців існує традиція, зустрічаючи Різдво, цілуватися під гіллям омели, щоб у Новому році було щастя. Почалося ж усе з друїдів, жерців древніх кельтів, які обожнювали омелу білу, яка росла на дубі, і вірили, що вона зцілює від будь-яких хвороб і всілякого зла. В давнину існувало повір'я, що насіння омели падає з небес на стрілах блискавок. А ще існував звичай - в дні зимового сонцестояння для примноження багатства в будинку, треба було викопати омелу і поцілувати її корінь.

Відбуваючі до Америки перші переселенці брали з собою омелу білу - як оберіг і лікарський засіб. Омела прийнялась на новому місці і тепер прикрашає в новорічні свята дома майже всіх американців, чиїми предками були англійці.
==Практичне використання==
Лікарська, камеденосна рослина. У науковій медицині використовують молоді стебла з листям омела - Stipites Visci cum Eoliis - або окремо листя як свіжі, так і сухі.

Гілки омели використовують при гіпертонії і як тонізуючий засіб при атонії кишечника. Рідкий екстракт з молодих листя застосовують при легеневих і носових кровотечах. Препарат Акофіт, до складу якого входить настій із свіжого листя омела, вживають для лікування різких видів невралгії. Препарати з омела розширюють кровоносні судини і використовуються для лікування стенокардії, зморщеною нирки. Рослина містить сліди алкалоїдів, смолисті речовини, холін, дубильні, гіркі і сапоніноподібні речовини, жирні кислоти, церіловий спирт.

У народній медицині омела широко застосовується як протисудомними засіб при епілепсії, істерії, запамороченні, як кровоспинний засіб при маткових і гемороїдальних кровотечах. Водний відвар п'ють при підвищеному тиску крові, головних болях, хворобах серця і нервових захворюваннях, астмі, ревматизмі, при проносах, туберкульозі легень і пухлинах, при тривалих менструаціях і як глистогінний засіб. Зовні листя і плоди омела використовують при ревматизмі, подагрі, набряках лімфатичних вузлів, для пом'якшення наривів.

У гомеопатії використовують есенцію з свіжих ягід і листя. Взимку ягоди є улюбленою їжею деяких птахів. З ягід добувають клей, який застосовують для боротьби з шкідниками плодових порід і проти мух.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Пвврннгоп.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:83159761_large_58138967_30387699_viscum_album2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Омела_белая_12345.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Омела_белаящшзплзвлэ.jpg|x140px]]
|}

==Див. також==
*[http://uk.wikipedia.org/wiki/Омела_біла Вікіпедія]
*[http://nado.znate.ru/Омела_белая Омела біла]

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]
[[Категорія:Ив]]

Ивилга

2013-11-30T14:29:22Z

Кириченко Анна: /* Ивилга */

'''Иви́лга, -ги, '''''ж. ''Раст. омела бѣлая. Viscum album L. ЗЮЗО. І. 141.

==Сучасні словники==
Ивилга (омела біла(Viscum album)) - багаторiчний напiвпаразитичний вiчнозелений кулястої форми кущик родини омелових.
На липах, тополях, вербах, дубах, березах, яблунях, грушах паразитує вічнозелений, кулястої форми кущ. Листки його супротивні, довгасті, шкірясті, з невиразними паралельними жилками; вони залишаються на зиму. Квітки жовтувато-зеленуваті, одностатеві, дводомні, сидять пучками по 5—6 в розвилках стебел і на кінцях гілок. Плоди — овальні несправжні ягоди, білі, клеїсті, достигають наприкінці травня. Цвіте омела в лютому — квітні.
Росте в Розточчі-Опіллі, на Поліссі, в Лісостепу, значно рідше — в північній частині Степу і в Криму, не росте в південних районах Степу.
==Ивилга (омела)==
Існує більше 70 видів омели, але цілющою вважається саме омела біла. Дерев'янисті гілки омели довжиною до 1 метра утворюють кулястий кущ. Листя у омели шкірясте, до основи звужене. У березні-квітні на омелі розпускаються непримітні зеленувато-жовті квіточки. Плоди - білі ягодоподібні кульки, достигають у вересні-жовтні і залишаються на гілках до січня. Дозрілі ягоди починають просвічуватися. У клейкій м'якоті знаходиться велике насіння, схоже на овал.

Для лікарських цілей пізньої осені збирають молоді гілки з листям. Плоди омели отруйні, особливо вони небезпечні для дітей. Плодами омели люблять ласувати птахи, особливо дрозди. Після трапези пташки, забравшись вище, очищують дзьоби від насіння об гілки дерев. Клейке насіння прилипає до гілок і проростає. Так омела розмножується, і саме з цим пов'язане її латинське ім'я.
===Омела біла===
Батьківщиною омели вважаються тропіки та субтропіки Африки, Азії. Однак омела з незапам'ятних часів росте в Австралії, і в Європі, в тому числі в Україні.

В зібраній омелі містяться: каротин, вітаміни Е, С, вуглеводи, білки, амінокислоти, смолисті речовини, глікозиди, органічні кислоти, каучук, стероїди, сапоніни, поліпептиди, феноли, фенолкарбонові кислоти, дубильні речовини, флавоноїди, вищі жирні кислоти та ін.

В народній медицині використовуються молоді гілочки, листя, ягоди. В лікувальних цілях омелу використовували ще древні греки та римляни. Пліній, Парацельс застосовували омелу при лікуванні епілепсії, хвороб нервової системи, шлунково-кишкових кольок, при кровотечах, паралічі спинного мозку, захворюваннях легенів. У Середньовіччі омелу застосовували при істерії, головного болю, запаморочення, апоплексії. Середньовічний вірменський лікар Амірдовлат Амасіаци вважав, що омела здатна розсмоктувати пухлини, і корисна при хворобі сідничного нерва.

Сучасна народна медицина застосовує омелу при гіпертонії, атеросклерозі, як засіб, що заспокоює нервову систему, для розширення судин, при клімаксі, хронічних захворюваннях суглобів, для лікування діареї, коклюшу, геморою, захворювань щитовидної залози. Відомо також, що омела має знеболюючі, протизапальні, сечогінні, проносні і кровоспинні властивості. Омела біла використовується в косметиці для пом'якшення шкіри, позбавлення її від прищів, гнійників і висипань.

Однак все добре в міру. Омела біла являє собою справжнє лихо для зелених насаджень Західної та Східної Європи. Ця рослина-напівпаразит успішно захоплює все нові і нові території, розширює коло рослин-господарів. Дерева від омели помітно страждають, деревина втрачає міцність, стає крихкою. Ураження дерев омелою знижує їх довговічність, а ландшафти втрачають декоративність.

==Легенда==
Згідно з легендою, однієї суворої зими, дерева, змучені від лютого морозу, попросили допомоги у бога, і той спустив їм з неба вічнозелені кущі омели. Омела біла (лат. Viscum album) - вічнозелений кущик з родини омелових, який паразитує на гілках різних дерев - тополях, кленах, березах, липах, грушах, яблунях, дубах, соснах, смереках, ялиці, модрини та ін. Родова назва рослини походить від латинських viscum - пташиний клей, і albus - білий.

У англійців існує традиція, зустрічаючи Різдво, цілуватися під гіллям омели, щоб у Новому році було щастя. Почалося ж усе з друїдів, жерців древніх кельтів, які обожнювали омелу білу, яка росла на дубі, і вірили, що вона зцілює від будь-яких хвороб і всілякого зла. В давнину існувало повір'я, що насіння омели падає з небес на стрілах блискавок. А ще існував звичай - в дні зимового сонцестояння для примноження багатства в будинку, треба було викопати омелу і поцілувати її корінь.

Відбуваючі до Америки перші переселенці брали з собою омелу білу - як оберіг і лікарський засіб. Омела прийнялась на новому місці і тепер прикрашає в новорічні свята дома майже всіх американців, чиїми предками були англійці.
==Практичне використання==
Лікарська, камеденосна рослина. У науковій медицині використовують молоді стебла з листям омела - Stipites Visci cum Eoliis - або окремо листя як свіжі, так і сухі.

Гілки омели використовують при гіпертонії і як тонізуючий засіб при атонії кишечника. Рідкий екстракт з молодих листя застосовують при легеневих і носових кровотечах. Препарат Акофіт, до складу якого входить настій із свіжого листя омела, вживають для лікування різких видів невралгії. Препарати з омела розширюють кровоносні судини і використовуються для лікування стенокардії, зморщеною нирки. Рослина містить сліди алкалоїдів, смолисті речовини, холін, дубильні, гіркі і сапоніноподібні речовини, жирні кислоти, церіловий спирт.

У народній медицині омела широко застосовується як протисудомними засіб при епілепсії, істерії, запамороченні, як кровоспинний засіб при маткових і гемороїдальних кровотечах. Водний відвар п'ють при підвищеному тиску крові, головних болях, хворобах серця і нервових захворюваннях, астмі, ревматизмі, при проносах, туберкульозі легень і пухлинах, при тривалих менструаціях і як глистогінний засіб. Зовні листя і плоди омела використовують при ревматизмі, подагрі, набряках лімфатичних вузлів, для пом'якшення наривів.

У гомеопатії використовують есенцію з свіжих ягід і листя. Взимку ягоди є улюбленою їжею деяких птахів. З ягід добувають клей, який застосовують для боротьби з шкідниками плодових порід і проти мух.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Пвврннгоп.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:83159761_large_58138967_30387699_viscum_album2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Омела_белая_12345.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Омела_белаящшзплзвлэ.jpg|x140px]]
|}

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]
[[Категорія:Ив]]

Ивилга

2013-11-30T14:28:52Z

Кириченко Анна: /* Сучасні словники */

'''Иви́лга, -ги, '''''ж. ''Раст. омела бѣлая. Viscum album L. ЗЮЗО. І. 141.

==Сучасні словники==
Ивилга (омела біла(Viscum album)) - багаторiчний напiвпаразитичний вiчнозелений кулястої форми кущик родини омелових.
На липах, тополях, вербах, дубах, березах, яблунях, грушах паразитує вічнозелений, кулястої форми кущ. Листки його супротивні, довгасті, шкірясті, з невиразними паралельними жилками; вони залишаються на зиму. Квітки жовтувато-зеленуваті, одностатеві, дводомні, сидять пучками по 5—6 в розвилках стебел і на кінцях гілок. Плоди — овальні несправжні ягоди, білі, клеїсті, достигають наприкінці травня. Цвіте омела в лютому — квітні.
Росте в Розточчі-Опіллі, на Поліссі, в Лісостепу, значно рідше — в північній частині Степу і в Криму, не росте в південних районах Степу.
==Ивилга==
Існує більше 70 видів омели, але цілющою вважається саме омела біла. Дерев'янисті гілки омели довжиною до 1 метра утворюють кулястий кущ. Листя у омели шкірясте, до основи звужене. У березні-квітні на омелі розпускаються непримітні зеленувато-жовті квіточки. Плоди - білі ягодоподібні кульки, достигають у вересні-жовтні і залишаються на гілках до січня. Дозрілі ягоди починають просвічуватися. У клейкій м'якоті знаходиться велике насіння, схоже на овал.

Для лікарських цілей пізньої осені збирають молоді гілки з листям. Плоди омели отруйні, особливо вони небезпечні для дітей. Плодами омели люблять ласувати птахи, особливо дрозди. Після трапези пташки, забравшись вище, очищують дзьоби від насіння об гілки дерев. Клейке насіння прилипає до гілок і проростає. Так омела розмножується, і саме з цим пов'язане її латинське ім'я.
===Омела біла===
Батьківщиною омели вважаються тропіки та субтропіки Африки, Азії. Однак омела з незапам'ятних часів росте в Австралії, і в Європі, в тому числі в Україні.

В зібраній омелі містяться: каротин, вітаміни Е, С, вуглеводи, білки, амінокислоти, смолисті речовини, глікозиди, органічні кислоти, каучук, стероїди, сапоніни, поліпептиди, феноли, фенолкарбонові кислоти, дубильні речовини, флавоноїди, вищі жирні кислоти та ін.

В народній медицині використовуються молоді гілочки, листя, ягоди. В лікувальних цілях омелу використовували ще древні греки та римляни. Пліній, Парацельс застосовували омелу при лікуванні епілепсії, хвороб нервової системи, шлунково-кишкових кольок, при кровотечах, паралічі спинного мозку, захворюваннях легенів. У Середньовіччі омелу застосовували при істерії, головного болю, запаморочення, апоплексії. Середньовічний вірменський лікар Амірдовлат Амасіаци вважав, що омела здатна розсмоктувати пухлини, і корисна при хворобі сідничного нерва.

Сучасна народна медицина застосовує омелу при гіпертонії, атеросклерозі, як засіб, що заспокоює нервову систему, для розширення судин, при клімаксі, хронічних захворюваннях суглобів, для лікування діареї, коклюшу, геморою, захворювань щитовидної залози. Відомо також, що омела має знеболюючі, протизапальні, сечогінні, проносні і кровоспинні властивості. Омела біла використовується в косметиці для пом'якшення шкіри, позбавлення її від прищів, гнійників і висипань.

Однак все добре в міру. Омела біла являє собою справжнє лихо для зелених насаджень Західної та Східної Європи. Ця рослина-напівпаразит успішно захоплює все нові і нові території, розширює коло рослин-господарів. Дерева від омели помітно страждають, деревина втрачає міцність, стає крихкою. Ураження дерев омелою знижує їх довговічність, а ландшафти втрачають декоративність.
==Легенда==
Згідно з легендою, однієї суворої зими, дерева, змучені від лютого морозу, попросили допомоги у бога, і той спустив їм з неба вічнозелені кущі омели. Омела біла (лат. Viscum album) - вічнозелений кущик з родини омелових, який паразитує на гілках різних дерев - тополях, кленах, березах, липах, грушах, яблунях, дубах, соснах, смереках, ялиці, модрини та ін. Родова назва рослини походить від латинських viscum - пташиний клей, і albus - білий.

У англійців існує традиція, зустрічаючи Різдво, цілуватися під гіллям омели, щоб у Новому році було щастя. Почалося ж усе з друїдів, жерців древніх кельтів, які обожнювали омелу білу, яка росла на дубі, і вірили, що вона зцілює від будь-яких хвороб і всілякого зла. В давнину існувало повір'я, що насіння омели падає з небес на стрілах блискавок. А ще існував звичай - в дні зимового сонцестояння для примноження багатства в будинку, треба було викопати омелу і поцілувати її корінь.

Відбуваючі до Америки перші переселенці брали з собою омелу білу - як оберіг і лікарський засіб. Омела прийнялась на новому місці і тепер прикрашає в новорічні свята дома майже всіх американців, чиїми предками були англійці.
==Практичне використання==
Лікарська, камеденосна рослина. У науковій медицині використовують молоді стебла з листям омела - Stipites Visci cum Eoliis - або окремо листя як свіжі, так і сухі.

Гілки омели використовують при гіпертонії і як тонізуючий засіб при атонії кишечника. Рідкий екстракт з молодих листя застосовують при легеневих і носових кровотечах. Препарат Акофіт, до складу якого входить настій із свіжого листя омела, вживають для лікування різких видів невралгії. Препарати з омела розширюють кровоносні судини і використовуються для лікування стенокардії, зморщеною нирки. Рослина містить сліди алкалоїдів, смолисті речовини, холін, дубильні, гіркі і сапоніноподібні речовини, жирні кислоти, церіловий спирт.

У народній медицині омела широко застосовується як протисудомними засіб при епілепсії, істерії, запамороченні, як кровоспинний засіб при маткових і гемороїдальних кровотечах. Водний відвар п'ють при підвищеному тиску крові, головних болях, хворобах серця і нервових захворюваннях, астмі, ревматизмі, при проносах, туберкульозі легень і пухлинах, при тривалих менструаціях і як глистогінний засіб. Зовні листя і плоди омела використовують при ревматизмі, подагрі, набряках лімфатичних вузлів, для пом'якшення наривів.

У гомеопатії використовують есенцію з свіжих ягід і листя. Взимку ягоди є улюбленою їжею деяких птахів. З ягід добувають клей, який застосовують для боротьби з шкідниками плодових порід і проти мух.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Пвврннгоп.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:83159761_large_58138967_30387699_viscum_album2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Омела_белая_12345.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Омела_белаящшзплзвлэ.jpg|x140px]]
|}

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]
[[Категорія:Ив]]

Ивилга

2013-11-30T14:02:31Z

Кириченко Анна: /* Медіа */

'''Иви́лга, -ги, '''''ж. ''Раст. омела бѣлая. Viscum album L. ЗЮЗО. І. 141.

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Пвврннгоп.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:83159761_large_58138967_30387699_viscum_album2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Омела_белая_12345.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Омела_белаящшзплзвлэ.jpg|x140px]]
|}

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]
[[Категорія:Ив]]

Ивилга

2013-11-30T14:02:19Z

Кириченко Анна: /* Ілюстрації */

'''Иви́лга, -ги, '''''ж. ''Раст. омела бѣлая. Viscum album L. ЗЮЗО. І. 141.

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Пвврннгоп.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:83159761_large_58138967_30387699_viscum_album2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Омела_белая_12345.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Омела_белаящшзплзвлэ.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]
[[Категорія:Ив]]

Файл:Омела белаящшзплзвлэ.jpg

2013-11-30T14:02:15Z

Кириченко Анна:

Файл:Омела белая 12345.jpg

2013-11-30T14:01:57Z

Кириченко Анна:

Файл:83159761 large 58138967 30387699 viscum album2.jpg

2013-11-30T14:01:39Z

Кириченко Анна:

Файл:Пвврннгоп.jpg

2013-11-30T14:01:23Z

Кириченко Анна:

Користувач:Кириченко Анна

2013-11-30T13:58:08Z

Кириченко Анна: /* Слова, що додала */

Ивилга

2013-11-30T13:57:25Z

Кириченко Анна:

'''Иви́лга, -ги, '''''ж. ''Раст. омела бѣлая. Viscum album L. ЗЮЗО. І. 141.

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}
==Медіа==

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]
[[Категорія:Ив]]

Їжачиха

2013-11-30T13:38:46Z

Кириченко Анна: /* Джерела та література */

'''Їжачиха, -хи, '''''ж. ''Ежъ-самка. Лубен. у.

==Сучасні словники==
Їжачиха- самка їжака.
===Академічний тлумачний словник (1970—1980)===
ЇЖАЧИХА, и, жін. Самка їжака. Ввечері до намету приходили по-дитячому довірливі маленькі їжачки в супроводі обережних їжачих (Літературна Україна, 29.IX 1967, 4).
===Українсько-російський словник===
Їжачиха 1> (про волосся, вовни, про тварин) таке волосся, стовбурчитися, топиріться; (про птахів - зазвичай) Хохлов 2> разг (про людину перен злитися, сердитися.). таке волосся; (приймати похмурий, сумний вигляд) разг.
===Тлумачний словник===
Їжачиха и, ж. Самка їжака. Ввечері до намету приходили по-дитячому довірливі маленькі їжачки в супроводі обережних їжачих (Літ. Укр., 29.IX 1967, 4).
===Орфографічний словник української мови===
їжачи́ха
іменник жіночого роду, істота
==Цікаві факти про їжаків==
*Існує близько 17 різновидів всіх їжаків, їхній вид вже більше 15 млн років. Їжаки живуть в різні житлах, від лісів і аж до пустель.

*Тіло їжака покривається від 7 000 до 10 000 колючок. Колючки їжака постійно оновлюються, старі випадають, а на заміну їм зростають нові.

*Їжачки можуть бути домашніми тваринами. Вони зазвичай добре ладнають з собаками і кішками.

*Хоча їжаки, як правило, розглядатися як насекомоядные, вони їдять широкий спектр продуктів харчування, тварин і рослин, включаючи равликів, фрукти, яйця, змій, черв'яків, траву корені і так далі

*Цікавий факт, їжаків їдять з давніх часів. Зазвичай їх запікають в глині, щоб позбавитися від колючок.

*Їжаки мають дуже поганий зір і сильне почуття нюху. При щонайменшій небезпеці вони згортаються клубком, виставляючи ворогові колючки.

*Як і люди, до старості їжаки, починають втрачати зуби.

*Ежата народжуються голими. Шпильки починають "проростати" тільки через 2-3 дні.

*Цікаво, що зіткнувшись з новим ароматом, їжаки починають облизувати його джерело, створюючи запашні слини у роті, а потім труться об нього колючками. Вчені досі не знають навіщо вони це роблять.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Кнкнккккнк.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Счмчмчаык3.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:A7d38a97bd0a.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Joz2.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube|L0X6O63I5bE}}
{{#ev:youtube|Wy36aDtc46c}}

==Див. також==
*[http://svitfactiv.com/index.php/tvarini/375-tsikavi-fakti-pro-jizhakiv Цікаві факти про їжаків]
*[http://monitor.cn.ua/ua/rest/5388 Їжаки та їжачки]
*[http://pixanews.com/animals/korolevskaya-semya-ezhej-albinosov.html Королівська сім'я їжаків-альбіносів]

==Джерела та література==
*[http://sum.in.ua/s/jizhachykha Академічний тлумачний словник (1970—1980)]
*[http://tlumach.com.ua/ukrajinsko_rosiyskyy_slovnyk/page/jijachyha.16420 Українсько-російський словник]

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]
[[Категорія:Іж,Їж]]

Їжачиха

2013-11-30T13:36:49Z

Кириченко Анна: /* Див. також */

'''Їжачиха, -хи, '''''ж. ''Ежъ-самка. Лубен. у.

==Сучасні словники==
Їжачиха- самка їжака.
===Академічний тлумачний словник (1970—1980)===
ЇЖАЧИХА, и, жін. Самка їжака. Ввечері до намету приходили по-дитячому довірливі маленькі їжачки в супроводі обережних їжачих (Літературна Україна, 29.IX 1967, 4).
===Українсько-російський словник===
Їжачиха 1> (про волосся, вовни, про тварин) таке волосся, стовбурчитися, топиріться; (про птахів - зазвичай) Хохлов 2> разг (про людину перен злитися, сердитися.). таке волосся; (приймати похмурий, сумний вигляд) разг.
===Тлумачний словник===
Їжачиха и, ж. Самка їжака. Ввечері до намету приходили по-дитячому довірливі маленькі їжачки в супроводі обережних їжачих (Літ. Укр., 29.IX 1967, 4).
===Орфографічний словник української мови===
їжачи́ха
іменник жіночого роду, істота
==Цікаві факти про їжаків==
*Існує близько 17 різновидів всіх їжаків, їхній вид вже більше 15 млн років. Їжаки живуть в різні житлах, від лісів і аж до пустель.

*Тіло їжака покривається від 7 000 до 10 000 колючок. Колючки їжака постійно оновлюються, старі випадають, а на заміну їм зростають нові.

*Їжачки можуть бути домашніми тваринами. Вони зазвичай добре ладнають з собаками і кішками.

*Хоча їжаки, як правило, розглядатися як насекомоядные, вони їдять широкий спектр продуктів харчування, тварин і рослин, включаючи равликів, фрукти, яйця, змій, черв'яків, траву корені і так далі

*Цікавий факт, їжаків їдять з давніх часів. Зазвичай їх запікають в глині, щоб позбавитися від колючок.

*Їжаки мають дуже поганий зір і сильне почуття нюху. При щонайменшій небезпеці вони згортаються клубком, виставляючи ворогові колючки.

*Як і люди, до старості їжаки, починають втрачати зуби.

*Ежата народжуються голими. Шпильки починають "проростати" тільки через 2-3 дні.

*Цікаво, що зіткнувшись з новим ароматом, їжаки починають облизувати його джерело, створюючи запашні слини у роті, а потім труться об нього колючками. Вчені досі не знають навіщо вони це роблять.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Кнкнккккнк.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Счмчмчаык3.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:A7d38a97bd0a.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Joz2.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube|L0X6O63I5bE}}
{{#ev:youtube|Wy36aDtc46c}}

==Див. також==
*[http://svitfactiv.com/index.php/tvarini/375-tsikavi-fakti-pro-jizhakiv Цікаві факти про їжаків]
*[http://monitor.cn.ua/ua/rest/5388 Їжаки та їжачки]
*[http://pixanews.com/animals/korolevskaya-semya-ezhej-albinosov.html Королівська сім'я їжаків-альбіносів]

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]
[[Категорія:Іж,Їж]]

Їжачиха

2013-11-30T13:33:38Z

Кириченко Анна: /* Сучасні словники */

'''Їжачиха, -хи, '''''ж. ''Ежъ-самка. Лубен. у.

==Сучасні словники==
Їжачиха- самка їжака.
===Академічний тлумачний словник (1970—1980)===
ЇЖАЧИХА, и, жін. Самка їжака. Ввечері до намету приходили по-дитячому довірливі маленькі їжачки в супроводі обережних їжачих (Літературна Україна, 29.IX 1967, 4).
===Українсько-російський словник===
Їжачиха 1> (про волосся, вовни, про тварин) таке волосся, стовбурчитися, топиріться; (про птахів - зазвичай) Хохлов 2> разг (про людину перен злитися, сердитися.). таке волосся; (приймати похмурий, сумний вигляд) разг.
===Тлумачний словник===
Їжачиха и, ж. Самка їжака. Ввечері до намету приходили по-дитячому довірливі маленькі їжачки в супроводі обережних їжачих (Літ. Укр., 29.IX 1967, 4).
===Орфографічний словник української мови===
їжачи́ха
іменник жіночого роду, істота
==Цікаві факти про їжаків==
*Існує близько 17 різновидів всіх їжаків, їхній вид вже більше 15 млн років. Їжаки живуть в різні житлах, від лісів і аж до пустель.

*Тіло їжака покривається від 7 000 до 10 000 колючок. Колючки їжака постійно оновлюються, старі випадають, а на заміну їм зростають нові.

*Їжачки можуть бути домашніми тваринами. Вони зазвичай добре ладнають з собаками і кішками.

*Хоча їжаки, як правило, розглядатися як насекомоядные, вони їдять широкий спектр продуктів харчування, тварин і рослин, включаючи равликів, фрукти, яйця, змій, черв'яків, траву корені і так далі

*Цікавий факт, їжаків їдять з давніх часів. Зазвичай їх запікають в глині, щоб позбавитися від колючок.

*Їжаки мають дуже поганий зір і сильне почуття нюху. При щонайменшій небезпеці вони згортаються клубком, виставляючи ворогові колючки.

*Як і люди, до старості їжаки, починають втрачати зуби.

*Ежата народжуються голими. Шпильки починають "проростати" тільки через 2-3 дні.

*Цікаво, що зіткнувшись з новим ароматом, їжаки починають облизувати його джерело, створюючи запашні слини у роті, а потім труться об нього колючками. Вчені досі не знають навіщо вони це роблять.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Кнкнккккнк.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Счмчмчаык3.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:A7d38a97bd0a.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Joz2.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube|L0X6O63I5bE}}
{{#ev:youtube|Wy36aDtc46c}}

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]
[[Категорія:Іж,Їж]]

Їжачиха

2013-11-30T13:25:12Z

Кириченко Анна: /* Медіа */

'''Їжачиха, -хи, '''''ж. ''Ежъ-самка. Лубен. у.

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Кнкнккккнк.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Счмчмчаык3.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:A7d38a97bd0a.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Joz2.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube|L0X6O63I5bE}}
{{#ev:youtube|Wy36aDtc46c}}

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]
[[Категорія:Іж,Їж]]