Київський столичний університет імені Бориса Грінченка - Внесок користувача [uk]

Тонути

2014-11-30T17:04:59Z

Катя Борова:

'''Тонути, -ну, -неш, '''''гл. ''Тонуть. ''Що в воді не тоне, а в землі не гниє? ''Ном. № 306, стр. 299.

==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
ТОНУТИ, тону, тонеш, недок.
1. Занурюючись у воду, опускатися на дно під дією сили ваги; потопати. Лебеді пливуть, віночки тонуть, Віночки потопають (Павло Чубинський, V, 1874, 349); Хотілось мені почваниться перед хлопцями, так я й не знав, де та сміливість узялась. Скочив я в воду; думав, буде мені по шию, але примічаю, що ногами дна не достаю та все тону глибше (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 94); Пароплав швидко нахилився на бік і почав тонути (Леонід Смілянський, Сашко, 1954, 197); Я кидаю камінець у воду — він підскакує на воді й тоне (Юрій Яновський, II, 1958, 32);
// Мати властивість опускатися на дно, не тримаючись на поверхні води. Залізо тоне у воді;
// Занурюючись у воду, в трясовину і т. ін., гинути, вмирати. Онде нещаслива жінка, вона тоне в болоті, болото її засмоктує (Леся Українка, III, 1952, 731); Вода клекотіла й пінилась від куль. Освітлені вибухами, водяні смерчі від мін та снарядів розтинали пітьму й спадали на тих, хто плив і тонув, важкими студеними потоками (Олександр Довженко, I, 1958, 317); Провалилась їхня тачанка на мосту. Що там коїлось! Дишло поламане, збруя порвана, кінь один тоне, а інший на живіт йому копитами стає (Олесь Гончар, II, 1959, 263).
2. Занурюватися, провалюватися у що-небудь в'язке, силке, м'яке; грузнути. Він увійшов у маленьку вітальню.. Нога тонула в м'якім дорогім килимі, блідо-рожеве світло потиху лилося з ліхтаря, покриваючи всю кімнату якоюсь таємною напівтемрявою (Гнат Хоткевич, І, 1966, 49); Найбільше страждали тут вівці: вони по черево тонули в піску і на підйомі безпорадно борсалися в ньому, та й люди насилу витягали ноги (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 70); Взявши на руки телятко, поніс [Кеня] його за першим оленем.. Тонучи в снігу, стрибаючи і падаючи, вона [олениця] бігла за ним (Іван Багмут, Щасл. день.., 1959, 250).
3. перен. Ставати або бути ледве видним, заволікаючись, огортаючись чим-небудь. Потемнів і ставок, посутеніла слобода, вилискуючи білими хатками, здавалося — все те тихо тонуло у якомусь рідкому тумані (Панас Мирний, III, 1954, 299); Засліпили небо хмари, Тоне сонечко у млі (Павло Грабовський, I, 1959, 289); Було вже нерано. Селище тонуло в темряві. Тільки шахта і естакада рясно світилися вогнями (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 215); Сиваш тоне у мороці, не видно, є там вода чи нема (Олесь Гончар, II, 1959, 426);
// Бути серед великої кількості чого-небудь, бути прикритим або укритим чимсь; утопати. Сторожки тонули в вишнях та черешнях, ніби по пояс стояли в оргинії, мальві, маківках, гвоздиках та чорнобривцях (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 260); В злоті парк осінній тоне, небо синє, повне дум… (Володимир Сосюра, I, 1957, 350); Палац тонув у величезних вікових тополях (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 35);
// Бути мало чутним або ставати нечутним серед сильніших звуків, шумів. Голоси дівчаток тонули в хлоп'ячому гармидері, ставали все несміливішими, а згодом і зовсім зникли (Юрій Збанацький, Курил. о-ви, 1963, 127); І знову ясно почув [командир] голоси своїх гармат. Вони тонули в суцільному гулі, стократ перехрещені несамовитими вигуками «полундра» (Василь Кучер, Голод, 1961, 140).
4. перен. Повністю віддаватися чому-небудь (почуттю, мріям, праці, справі і т. ін.); мати багато, вдосталь чогось. І я вірив, мріяв, любив, Тонув душею в рожевім тумані, будував золоті замки на вітрі (Іван Франко, IV, 1950, 344); Ах, коли б же то нам, Марціале любий, Довелося діждать хоч на старість щастя: По вподобі своїй укладать дозвілля, У правдивих тонуть життьових вигодах (Микола Зеров, Вибр., 1966, 342); В праці радісній тону я.. Від хустини червоної Вітер пісню приніс (Максим Рильський, II, 1960, 26); Тону в журбі, в задуми димі... Невже й для мене доля ця?! (Володимир Сосюра, I, 1957, 168).
♦ Тоне зір (погляд, око); Тонуть очі в чому — про неможливість охопити щось в деталях через його глибину, широчінь, далечінь. Там далеко під горами смужкою блищить Дніпро. А за Дніпром очі тонуть в безкраїй далечі, вкритій лісами (Нечуй-Левицький, II, 1956, 384); Тоне зір у небозводі, він такий широкий (Володимир Сосюра, I, 1957, 196); Тоне зір у зорі (погляд у погляді) — про неможливість відірватися очима від очей коханої (коханого). Любов, краса віків! Чудні твої закони. Нікому не збагнуть страшних глибин твоїх. Ось підійшла вона — і зір у зорі тоне і впасти хочеться до любих ніжних ніг (Володимир Сосюра, II, 1958, 158); Вечірня радість, мов далекі дзвони, Мов відголос, мов спомин, мов луна... До стомленого підійшли вікна, І в погляді, як в морі, погляд тоне... (Максим Рильський, II, 1960, 271); Тонути в крові — здійснювати масове кровопролиття; купатися в крові. В той великий час тирани Бачать сльози міліонів, Чують болі міліонів І тонуть у людській крові (Іван Франко, XIII, 1954, 21); Тонути в розкошах — жити в надмірному багатстві й пишноті. А вельможне панство тоне в розкошах, марнує час у хвастощах (Яків Качура, II, 1958, 411).

===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
ТОНУ́ТИ, тону́, то́неш, недок.
1. Занурюючись у воду, опускатися на дно під дією сили ваги; потопати. Лебеді пливуть, віночки тонуть, Віночки потопають (Чуб., V, 1874, 349); Хотілось мені почваниться перед хлопцями, так я й не знав, де та сміливість узялась. Скочив я в воду; думав, буде мені по шию, але примічаю, що ногами дна не достаю та все тону глибше (Н.-Лев., VI, 1966, 94); Пароплав швидко нахилився на бік і почав тонути (Сміл., Сашко, 1954, 197); Я кидаю камінець у воду — він підскакує на воді й тоне (Ю. Янов., II, 1958, 32); // Мати властивість опускатися на дно, не тримаючись на поверхні води. Залізо тоне у воді; // Занурюючись у воду, в трясовину і т. ін., гинути, вмирати. Онде нещаслива жінка, вона тоне в болоті, болото її засмоктує (Л. Укр., III, 1952, 731); Вода клекотіла й пінилась від куль. Освітлені вибухами, водяні смерчі від мін та снарядів розтинали пітьму й спадали на тих, хто плив і тонув, важкими студеними потоками (Довж., І, 1958, 317); Провалилась їхня тачанка на мосту. Що там коїлось! Дишло поламане, збруя порвана, кінь один тоне, а інший на живіт йому копитами стає (Гончар, II, 1959, 263).
2. Занурюватися, провалюватися у що-небудь в’язке, сипке, м’яке; грузнути. Він увійшов у маленьку вітальню.. Нога тонула в м’якім дорогім килимі, блідо-рожеве світло потиху лилося з ліхтаря, покриваючи всю кімнату якоюсь таємною напівтемрявою (Хотк., І, 1966, 49); Найбільше страждали тут вівці: вони по черево тонули в піску і на підйомі безпорадно борсалися в ньому, та й люди насилу витягали ноги (Тулуб, В степу.., 1964, 70); Взявши на руки телятко, поніс [Кеня] його за першим оленем.. Тонучи в снігу, стрибаючи і падаючи, вона [олениця] бігла за ним (Багмут, Щасл. день.., 1959, 250).
3. перен. Ставати або бути ледве видним, огортаючись чим-небудь. Потемнів і ставок, посутеніла слобода, вилискуючи білими хатками, здавалося — все те тихо тонуло у якомусь рідкому тумані (Мирний, III, 1954, 299); Засліпили небо хмари, Тоне сонечко у млі (Граб., І, 1959, 289); Було вже нерано. Селище тонуло в темряві. Тільки шахта і естакада рясно світилися вогнями (Ткач, Плем’я.., 1961, 215); Сиваш тоне у мороці, не видно, є там вода чи нема (Гончар, II, 1959, 426); // Бути серед великої кількості чого-небудь, бути прикритим або укритим чимсь; утопати. Сторожки тонули в вишнях та черешнях, ніби по пояс стояли в оргинії, мальві, маківках, гвоздиках та чорнобривцях (Н.-Лев., VII, 1966, 260); В злоті парк осінній тоне, небо синє, повне дум… (Сос., І, 1957, 350); Палац тонув у величезних вікових тополях (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 35); // Бути мало чутним або ставати нечутним серед сильніших звуків, шумів. Голоси дівчаток тонули в хлоп’ячому гармидері, ставали все несміливішими, а згодом і зовсім зникли (Збан., Курил. о-ви, 1963, 127); І знову ясно почув [командир] голоси своїх гармат. Вони тонули в суцільному гулі, стократ перехрещені несамовитими вигуками «полундра» (Кучер, Голод, 1961, 140).
4. перен. Повністю віддаватися чому-небудь (почуттю, мріям, праці, справі і т. ін.); мати багато, вдосталь чогось. І я вірив, мріяв, любив, Тонув душею в рожевім тумані, будував золоті замки на вітрі (Фр., IV, 1950, 344); Ах, коли б же то нам, Марціале любий, Довелося діждать хоч на старість щастя: По вподобі своїй укладать дозвілля, У правдивих тонуть життьових вигодах (Зеров, Вибр., 1966, 342); В праці радісній то́ну я.. Від хустини червоної Вітер пісню приніс (Рильський, II, 1960, 26); Тону в журбі, в задуми димі… Невже й для мене доля ця?! (Сос., І, 1957, 168).
◊ То́не зір (по́гляд, о́ко); То́нуть о́чі в чому — про неможливість охопити щось в деталях через його глибину, широчінь, далечінь. Там далеко під горами смужкою блищить Дніпро. А за Дніпром очі тонуть в безкраїй далечі, вкритій лісами (Н.-Лев., II, 1956, 384); Тоне зір у небозводі, він такий широкий (Сос., І, 1957, 196); То́не зір у зо́рі (по́гляд у по́гляді) — про неможливість відірватися очима від очей коханої (коханого). Любов, краса віків! Чудні твої закони. Нікому не збагнуть страшних глибин твоїх. Ось підійшла вона — і зір у зорі тоне і впасти хочеться до любих ніжних ніг (Сос., II, 1958, 158); Вечірня радість, мов далекі дзвони, Мов відголос, мов спомин, мов луна… До стомленого підійшли вікна, І в погляді, як в морі, погляд тоне… (Рильський, II, 1960, 271); Тону́ти в кро́ві́ — здійснювати масове кровопролиття; купатися в крові. В той великий час тирани Бачать сльози міліонів, Чують болі міліонів І тонуть у людській крові (Фр., XIII, 1954, 21); Тону́ти в розко́шах — жити в надмірному багатстві й пишноті. А вельможне панство тоне в розкошах, марнує час у хвастощах (Кач., II, 1958, 411).
Тонути, ну, неш, гл. Тонуть. Що в воді не тоне, а в землі не гниє? Ном. № 306, стр. 299.

===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/66645-shhavydub.html СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO]===
Тонути, -ну, -неш, гл. Тонуть. Що в воді не тоне, а в землі не гниє? Ном. № 306, стр. 299.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: 7a34c023e464.jpg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: 383550900.jpg |x140px]]

|}
==Медіа==
http://www.gorod.sumy.ua/news_10066.html
==Цікаві факти==
===Сон ===
==== Тлумачення сну про тонути ====
Більше читайте тут: [http://modern-sonnik.ru/ukr/tonut.html]

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2014 року]]
[[Категорія:То]]

Файл:383550900.jpg

2014-11-30T17:02:24Z

Катя Борова:

Файл:7a34c023e464.jpg

2014-11-30T17:01:03Z

Катя Борова:

Китиця

2014-11-30T16:32:13Z

Катя Борова:

'''Китиця, -ці, '''''ж. ''1) Кисть (у платья, ковра, сбруи и пр.) Вас. 160, 170. Шух. І. 128. 2) Кисть изъ сросшихся вмѣстѣ нѣсколькихъ орѣховъ. Камен. у. 3) Снопъ соломы, связанный съ того конца, гдѣ колосья, и употребляемый для соломенныхъ кровель. Чуб. VII. 379. См. '''Кулик. '''4) Букетъ цвѣтовъ. Желех. 5) Гора, только на вершинѣ покрытая снѣгомъ. Шух. І. 73. Ум. '''Китичка. '''''Хусточка у пояса мережувана і з вишитими орлами і ляхівка з під плахти вимережувана і з китичками. ''Кв. І. 7.

==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
КИ́ТИЦЯ, і, жін.
1. Жмуток ниток, шнурків і т. ін., зв'язаних з одного кінця докупи, що є прикрасою, оздобою чого-небудь. Пишно вив'язала Ганна голову.. червоною великою хусткою з білими та зеленими китицями (Нечуй-Левицький, I, 1956, 84); На Романові була синя шовкова сорочка з стоячим коміром, кручений пояс з розкішними, барвистими китицями на кінцях (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 41);
// Тасьма з такою прикрасою біля ручки шаблі, шпаги тощо. Китиця в його була коло шаблі (Словник Грінченка); Хорунжий простягнув до Мартинової шаблі руку й одв'язав червону оксамитову китицю від ефесу (Натан Рибак, Переясл. Рада, 1953, 509);
// Прикраса у вигляді стоячого жмутка пір'я чи кінського волосся на головних уборах, звичайно військових, а також подібна прикраса на головах коней; султан. [Гостомисл:] — Ся китиця із пір'я — знак Спокою (Іван Франко, IX, 1952, 252);
// Жмуток волосся на кінці хвоста корови, лева та ін. Щоб німці в мене не знайшли листа, я його скручував у трубочку і прив'язував корові до хвоста, в самій китиці (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 19); На відміну від левів, тигри мають видовжене тіло, ..хвіст у них не має китиці (Посібник з зоогеографії, 1956, 72).
2. Невеликий сніп соломи, зв'язаний з того кінця, де колоски; використовується для вкривання даху. Далі зірвався й вітер, почав бити снігом о шиби, свистіти серед крутих берегів, термосити і виривати китиці в стрісі (Іван Франко, VIII, 1952, 344).
3. Скупчення квіток на одній гілці, на одному стеблі; суцвіття. Маяв [очерет] над ними пухнатими китицями та наводив сум одноманітним шелестінням (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 359); У розчинені вікна зазирали білі китиці акацій (Петро Панч, В дорозі, 1959, 136);
// Гроно. Мавка йде до калини, швидко ламає на ній червоні китиці ягід (Леся Українка, III, 1952, 224); Високо підіймаючи голову вгору, ..пучками ловила [дівчина] китицю горіхів на пригнутій ліщині (Степан Васильченко, Вибр., 1950, 29).
4. діал. Букет. Рано прислав, так чула я, якийсь, казали, великий пан велику китицю квітів (Ольга Кобилянська, За ситуаціями, 1914, 122).

===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/66645-shhavydub.html СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO]===
Китиця, -ці, ж. 1) Кисть (у платья, ковра, сбруи и пр.) Вас. 160, 170. Шух. І. 128. 2) Кисть изъ сросшихся вмѣстѣ нѣсколькихъ орѣховъ. Камен. у. 3) Снопъ соломы, связанный съ того конца, гдѣ колосья, и употребляемый для соломенныхъ кровель. Чуб. VII. 379. Cм. кулик. 4) Букетъ цвѣтовъ. Желех. 5) Гора, только на вершинѣ покрытая снѣгомъ. Шух. І. 73. Ум. китичка. Хусточка у пояса мережувана і з вишитими орлами і ляхівка з під плахти вимережувана і з китичками. Кв. І. 7.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Kisti.jpg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Image1s.jpeg |x140px]]

|}
==Медіа==
{{#ev:youtube| tS9wUA_HtDQ}}
https://www.youtube.com/watch?v=tS9wUA_HtDQ

===[http://uk.wikipedia.org/wiki Матеріал з Вікіпедії]===
Ки́тиця (лат. botrys) — просте суцвіття, у якого на видовженій головній осі сидять окремі квітки на квітконіжках приблизно однакової довжини. Квітки в китиці розпускаються знизу вгору. Китиця характерна для черемхи, суріпиці, люпину та інших хрестоцвітих. У деяких рослин квітки розміщені з одного боку осі, тобто утворюється однобока китиця (наприклад, у конвалії звичайної).
Зовнішній вигляд китиці може сильно варіювати: вони бувають фондозні (фіалка триколірна), брактеозні (черемха), фрондозно-брактеозні (іван-чай), голі (суріпиця звичайна), відкриті (гіацинт) та закриті (дзвоники персиколистні); багатоквіткові (вероніка дволиста) та одно-двохквіткові (горох посівний).
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2014 року]]
[[Категорія:Ки]]

Файл:Image1s.jpeg

2014-11-30T16:25:29Z

Катя Борова:

Файл:Kisti.jpg

2014-11-30T16:19:18Z

Катя Борова:

Писарь

2014-11-30T16:18:35Z

Катя Борова:

'''Писарь, -ря, '''''м. ''1) Писарь; канцеляриста; секретарь. ''Піп жиє з олтаря, а писарь з каламаря. ''Ном. № 212. 2) Названіе дамы трефъ при игрѣ въ цыгана. КС. 1887. VI. 466. Ум. '''Писарець, писарьок. '''Грин. І. 89, '''писарчик'''. Левиц. І. 300. Чуб. III. 454.
==Сучасні словники==
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
ПИ́САР, я, ч.
1. заст. Людина, що професійно займалася переписуванням паперів; писець. Довго я до тебе, Грицю, не писала, Бо не мала часу й писаря не мала (Щог., Поезії, 1958, 227).
2. Працівник штабної армійської канцелярії. Брянський запитав дозволу приймати транспорт. Самієв махнув на ходу рукою: — Приймай… Писарі оформлять пізніше… (Гончар, III, 1959, 69); Писар порився в своїй величезній сумці, де можна було вмістити не лише штабні документи, а при нагоді сховатись і самому щупленькому писареві, дістав звідти загсівські бланки (Збан., Над Десною, 1951, 40).
[Генера́льний] пи́сар — представник вищої військової адміністрації на Україні XVII-XVIII ст., який очолював генеральну військову канцелярію. Аж ось і генерального писаря уздріли. Той давно вже їздив по табору, гамуючи козацтво, тілько од його гамовання іще гірш підіймавсь гомін (П. Куліш, Вибр., 1969, 157); — Негоже чиниш, писарю, — трохи мирніше мовив Хмельницький, — де ж таке видано, щоб генеральний писар хабарі у негоціантів брав? (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 63).
пи́сар —
1) у старовину — люди¬на, що професійно займалася пе¬реписуванням паперів; писець; приспівують жартома: «За писарем гарно жити, за писарем панство: назад руки закладає — все його ба¬гатство». Піп жив з олтаря, а писар з каламаря (М. Номис);
2) [Гене¬ра́льний] пи́сар — представник найвищої військової адміністрації в Україні XVII – XVIII ст., який очолював при гетьманові гене¬ральну військову канцелярію.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Image2.jpg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Nik_tam029.jpg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: SeatedScribe1(1).jpg |x140px]]

==Цікаві факти==
===Писарь ===
====З історії нотаріату… ====
Більше читайте тут: [http://www.unp-rivne.com/notary_p4.html]
===[http://uk.wikipedia.org/wiki Матеріал з Вікіпедії]===
Пи́сар (переписувач, писе́ць) — людина, що її робота пов'язана з писанням, писаниною, веденням записів, письмом. Очевидно, що перші писарі з'явились одразу після винайдення письма. Ще в стародавніх державах Близького Сходу (Шумер, Вавілон, Ассирія), а також в Єгипті, писарі були важливою складовою військової й священницької ієрархії, що керувала державою, належали до стану священиків, оскільки мистецтво письма вважалося священним. У руках писарів було майже все діловодство тих часів, тобто фінансові питання, юриспруденція, бухгалтерія і т. д., вони були першими бюрократами (людьми, «влада яких пов'язана з письмовим столом»)
У стародавній Європі писарів називали графами (походить від грецького графо — писати, так само як і слово грамота). Світський або церковні діячі, королі або єпископи, як правило призначали графа керувати певними землями, вести діловодство і т. д. Тобто графи були дворянами — служилими людьми королівського двору. З часом, завдяки їхньому впливу, деякі з них здобули можливість передавати власну посаду і назву (титул) у спадок, що з часом перетворило слово «граф» на позначення одного з спадкових дворянських титулів.
В мусульманських країнах писарів називали катібами від арабського «катб» — писання.
В українських селах — староста і писар, це дві найважливіші посади на селі. Писар читав і писав листи, складав і посвідчував угоди (тобто виступав в ролі сучасного нотаріуса) і т. д.
ПИСАР, -я, ч. 1. заст. Людина, що професійно займалася переписуванням паперів; писець. 2. Працівник штабної армійської канцелярії. 3. іст. Службова особа, що відала діловодством Коша Запорізької Січі; обирався на козацькій раді. <> Генеральний писар: а) член Генеральної старшини, вища службова особа, яка вела справи гетьманського уряду в Україні в 17 — 18-му століттях; керував діяльністю Генеральної військової канцелярії, приймав іноземних послів, брав участь у виробленні умов міжнародних договорів, вів дипломатичне листування; зберігав державну печатку; б) в 1917 — 18-му роках — член Генерального секретаріату УЦР УНР, вища службова особа Української Народної Республіки; вів справи українського уряду, зберігав державну печатку, стверджував законність та чинність документів.

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2014 року]]
[[Категорія:Пи]]

Файл:SeatedScribe1(1).jpg

2014-11-30T16:09:30Z

Катя Борова:

Файл:Image2.jpg

2014-11-30T16:03:42Z

Катя Борова:

Молоти

2014-11-30T15:39:03Z

Катя Борова:

'''Моло́ти, мелю́, -леш, '''''гл. ''1) Молоть. ''Ой на горі, на Самборі крутий камінь меле. Молов батько не віючи, пекла мати не сіючи. ''Ном. № 6057. 2) Молоть, болтать, нести вздоръ. ''Казна що меле, аби не мовчати. Таке меле, що і купи не держиться. ''Чуб. І. 248. 3)''' Молоти хвосто́м'''. Махать хвостомъ. ''Кабан закопався в землю да й хвостиком меле. ''Рудч. Ск. І. 22.

==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
МОЛОТИ, мелю, мелеш, недок., перех. і без додатка.
1. Перетворювати на борошно зерно, роздрібнюючи, розтираючи його. Млин меле, мука буде; язик меле, біда буде (Номис, 1864, № 1124); — Що маєш молоти? — завзято вигукував мельник. — Маємо кукурудзу... — пхались до нього дівки (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 355); Скільки разів ходила і їздила вона до цих вітряків; поскрипуючи, вони мололи їй зерно і на чорний хліб, і на разову паску (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 36);
// Роздрібнюючи, розтираючи що-небудь, перетворювати на порошок. Мати рве на городі росисту цибулю, меле пляшкою сіль і кладе з сухою паляницею до торби-рукава... (Григорій Косинка, Новели, 1962, 13); Лариса насаджувала квіти, .. молола каву, вишивала гладдю і хрестиком (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 12); Хто аж давився та запихався пирогами, хто, мов на жорнах, молов на зубах смачні хрящі смаженої риби (Панас Мирний, III, 1954, 288); * Образно. Поставили на стіл вареників макітру І пляшку — свашку всіх мирян. «А нум, мірошнику, молоть без вітру», — Сказав, шуткуючи, Дем'ян (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 155); * У порівняннях. Говорить, як млин меле.
2. перен., фам. Верзти нісенітницю; теревенити. [Одарка:] Годі казна-що молоти! Краще ти мені борошна позич (Панас Мирний, V, 1955, 234); — Пани, ох! Наїхали, будуть землю ділити... — Яку землю? Що ти мелеш! (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 23); — Ти, Льоньку, кинь дурниці молоти (Вадим Собко, Любов, 1935, 81).
♦ Молоти хвостиком — махати хвостиком. Кабан закопався в землю да й хвостиком меле (Словник Грінченка); Молоти язиком див. язик; Ні кувати ні молоти див. кувати 1.

===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
МОЛО́ТИ, мелю́, ме́леш, недок., перех. і без додатка.
1. Перетворювати на борошно зерно, роздрібнюючи, розтираючи його. Млин меле, мука буде; язик меле, біда буде (Номис, 1864, № 1124); — Що маєш молоти? — завзято вигукував мельник. — Маємо кукурудзу… — пхались до нього дівки (Коцюб., II, 1955, 355); Скільки разів ходила і їздила вона до цих вітряків; поскрипуючи, вони мололи їй зерно І на чорний хліб, І на разову паску (Стельмах, Хліб… 1959, 36); // Роздрібнюючи, розтираючи що-небудь, перетворювати на порошок. Мати рве на. городі росисту цибулю, меле пляшкою сіль і кладе з сухою паляницею до торби-рукава… (Кос., Новели, 1962, 13); Лариса насаджувала квіти, .. молола каву, вишивала гладдю і хрестиком (Руд., Остання шабля, 1959, 12); Хто аж давився та запихався пирогами, хто, мов на жорнах, молов на зубах смачні хрящі смаженої риби (Мирний, III, 1954, 288); * Образно. Поставили на стіл вареників макітру І пляшку — свашку всіх мирян. "А нум, мірошнику, молоть без вітру", — Сказав, шуткуючи, Дем’ян (Гл., Вибр., 1951, 155); * У порівн. Говорить, як млин. меле.
2. перен., фам. Верзти нісенітницю; теревенити. [Одарка:] Годі казна-що молоти! Краще ти мені борошна позич (Мирний, V, 1955, 234); — Пани, ох! Наїхали, будуть землю ділити…. — Яку землю? Що ти мелеш! (Коцюб., II, 1955, 23); — Ти, Льоньку, кинь дурниці молоти (Собко, Любов, 1935, 81).
◊ Моло́ти хво́стиком — махати хвостиком. Кабан закопався в землю да й хвостиком меле (Сл. Гр.); Моло́ти язико́м див. язи́к; Ні кува́ти ні моло́ти див. кува́ти1.
Моло́ти, мелю́, леш, гл.
1) Молоть. Ой на горі, на Самборі крутий камінь меле. Молов батько не віючи, пекла мати не сіючи. Ном. № 6057.
2) Молоть, болтать, нести вздоръ. Ка-зна що меле, аби не мовчати. Таке меле, що і купи не держиться. Чуб. І. 248.
3) Молоти хвосто́м. Махать хвостомъ. Кабан закопався в землю да й хвостиком меле. Рудч. Ск. І. 22.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: 44.jpg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Image-5151.jpg |x140px]]

|}
==Медіа==
{{#ev:youtube| AurgZS0cZqE}}
https://www.youtube.com/watch?v=AurgZS0cZqE

==Цікаві факти==
=== Як молоти каву? ===
Є досить варіантів зробити це, але який самий зручний і ефективний?
Більше читайте тут: [http://yak-vsi.com/705118-yak-moloti-kavu.html]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2014 року]]
[[Категорія:Мо]]

Файл:44.jpg

2014-11-30T15:34:35Z

Катя Борова:

Файл:Image-5151.jpg

2014-11-30T15:30:31Z

Катя Борова:

Блискавиця

2014-11-30T14:29:46Z

Катя Борова:

'''Блискавиця, -ці,''' ''ж.'' 1) Зарница. 2)''' = [[Блискавка]] 1.''' Ном. № 336. ''Грім, блискавиця, вихор....'' ЗОЮР. II. 40. ''Блиснули шаблями як блискавиця''. АД. І. 23.
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
БЛИСКАВИ́ЦЯ, і, жін.
1. Те саме, що блискавка 1. Надворі чорно; блискавиця поблискує (Марко Вовчок, I, 1955, 246); В синіх хмарах миготять блискавиці... (Панас Мирний, V, 1955, 265); Ой, то-то не грім-громовиця, Не ясная блискавиця... А тільки це то з синього моря Першою обізвалась — вдарила «Аврора» (Народна творчість та етнографія, 4, 1958, 32); Десь далеко спалахнули відблиски грозових блискавиць (Яків Качура, Вибр., 1953, 324); * Образно. Миттю гніву блискавиця в очах потомлених пройшла (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 208); * У порівняннях. Як блискавиця, вразила її та краса чаруюча — впала пані без пам'яті (Марко Вовчок, І, 1955, 358).
2. Короткий спалах вночі на обрії без грому — відблиск далекої блискавки; зірниця. Пливла над ними зоряна ніч, десь на обрії спалахували блискавиці (Юхим Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 233).

===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
БЛИСКАВИ́ЦЯ, і, ж.
1. Те саме, що бли́скавка 1. Надворі чорно; блискавиця поблискує (Вовчок, І, 1955, 246); В синіх хмарах миготять блискавиці… (Мирний, V, 1955, 265); Ой, то-то не грім-громовиця. Не ясная блискавиця… А тільки це то з синього моря Першою обізвалась — вдарила "Аврора" (Нар. тв. та етн., 4, 1958, 32); Десь далеко спалахнули відблиски грозових блискавиць (Кач., Вибр., 1953, 324); * Образно. Миттю гніву блискавиця в очах потомлених пройшла (Уп., Вірші.., 1957, 208); * У порівн. Як блискавиця, вразила її та краса чаруюча — впала пані без пам’яті (Вовчок, І, 1955, 358).
2. Короткий спалах вночі на обрії без грому — відблиск далекої блискавки; зірниця. Пливла над ними зоряна ніч, десь на обрії спалахували блискавиці (Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 233).
Блискавиця, ці, ж.
1) Зарница.
2) = Блискавка 1. Ном. № 336. Грім, блискавиця, вихор…. ЗОЮР. II. 40. Блиснули шаблями як блискавиця. АД. І. 23.
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: D9962d9d48625bd6ce2df.jpg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Geo_blyskavka_new.jpg |x140px]]

|}
==Медіа==
{{#ev:youtube| aYsxCLz3sYw }}
https://www.youtube.com/watch?v=aYsxCLz3sYw

==Цікаві факти==
===Заголовок Блискавка===
====Підзаголовок Интересные факты про молнии ====
Молния – это мощнейший искровой разряд в атмосфере. Проявляется световой вспышкой и громом. Суть природного явления в следующем. Если объяснять просто, то во время грозы в грозовых тучах накапливается электрический заряд одной полярности. При хорошей проводимости атмосферы, которая обычно и бывает в грозу (происходит ионизация воздуха), происходит так называемый электрический пробой воздуха.
Більше читайте тут: [посилання http://scsiexplorer.com.ua/index.php/interesnie-fakti/618-interesnye-fakty-pro-molnii.html]
===[http://uk.wikipedia.org/wiki Матеріал з Вікіпедії]===
Блискавиця — світлові явища на горизонті при віддаленій грозі, коли не видно блискавки і не чути грому, але помітне освітлення блискавками хмар.

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2014 року]]
[[Категорія:Бл]]

Блискавиця

2014-11-30T14:28:08Z

Катя Борова:

'''Блискавиця, -ці,''' ''ж.'' 1) Зарница. 2)''' = [[Блискавка]] 1.''' Ном. № 336. ''Грім, блискавиця, вихор....'' ЗОЮР. II. 40. ''Блиснули шаблями як блискавиця''. АД. І. 23.
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
БЛИСКАВИ́ЦЯ, і, жін.
1. Те саме, що блискавка 1. Надворі чорно; блискавиця поблискує (Марко Вовчок, I, 1955, 246); В синіх хмарах миготять блискавиці... (Панас Мирний, V, 1955, 265); Ой, то-то не грім-громовиця, Не ясная блискавиця... А тільки це то з синього моря Першою обізвалась — вдарила «Аврора» (Народна творчість та етнографія, 4, 1958, 32); Десь далеко спалахнули відблиски грозових блискавиць (Яків Качура, Вибр., 1953, 324); * Образно. Миттю гніву блискавиця в очах потомлених пройшла (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 208); * У порівняннях. Як блискавиця, вразила її та краса чаруюча — впала пані без пам'яті (Марко Вовчок, І, 1955, 358).
2. Короткий спалах вночі на обрії без грому — відблиск далекої блискавки; зірниця. Пливла над ними зоряна ніч, десь на обрії спалахували блискавиці (Юхим Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 233).

===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
БЛИСКАВИ́ЦЯ, і, ж.
1. Те саме, що бли́скавка 1. Надворі чорно; блискавиця поблискує (Вовчок, І, 1955, 246); В синіх хмарах миготять блискавиці… (Мирний, V, 1955, 265); Ой, то-то не грім-громовиця. Не ясная блискавиця… А тільки це то з синього моря Першою обізвалась — вдарила "Аврора" (Нар. тв. та етн., 4, 1958, 32); Десь далеко спалахнули відблиски грозових блискавиць (Кач., Вибр., 1953, 324); * Образно. Миттю гніву блискавиця в очах потомлених пройшла (Уп., Вірші.., 1957, 208); * У порівн. Як блискавиця, вразила її та краса чаруюча — впала пані без пам’яті (Вовчок, І, 1955, 358).
2. Короткий спалах вночі на обрії без грому — відблиск далекої блискавки; зірниця. Пливла над ними зоряна ніч, десь на обрії спалахували блискавиці (Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 233).
Блискавиця, ці, ж.
1) Зарница.
2) = Блискавка 1. Ном. № 336. Грім, блискавиця, вихор…. ЗОЮР. II. 40. Блиснули шаблями як блискавиця. АД. І. 23.
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: D9962d9d48625bd6ce2df.jpg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Geo_blyskavka_new.jpg |x140px]]

|}
==Медіа==
{{#ev:youtube| aYsxCLz3sYw }}
https://www.youtube.com/watch?v=aYsxCLz3sYw

==Цікаві факти==
===Заголовок Блискавка===
====Підзаголовок Интересные факты про молнии
====
Молния – это мощнейший искровой разряд в атмосфере. Проявляется световой вспышкой и громом. Суть природного явления в следующем. Если объяснять просто, то во время грозы в грозовых тучах накапливается электрический заряд одной полярности. При хорошей проводимости атмосферы, которая обычно и бывает в грозу (происходит ионизация воздуха), происходит так называемый электрический пробой воздуха.
Більше читайте тут: [посилання http://scsiexplorer.com.ua/index.php/interesnie-fakti/618-interesnye-fakty-pro-molnii.html]
===[http://uk.wikipedia.org/wiki Матеріал з Вікіпедії]===
Блискавиця — світлові явища на горизонті при віддаленій грозі, коли не видно блискавки і не чути грому, але помітне освітлення блискавками хмар.

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2014 року]]
[[Категорія:Бл]]

Блискавиця

2014-11-30T14:27:17Z

Катя Борова:

'''Блискавиця, -ці,''' ''ж.'' 1) Зарница. 2)''' = [[Блискавка]] 1.''' Ном. № 336. ''Грім, блискавиця, вихор....'' ЗОЮР. II. 40. ''Блиснули шаблями як блискавиця''. АД. І. 23.
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
БЛИСКАВИ́ЦЯ, і, жін.
1. Те саме, що блискавка 1. Надворі чорно; блискавиця поблискує (Марко Вовчок, I, 1955, 246); В синіх хмарах миготять блискавиці... (Панас Мирний, V, 1955, 265); Ой, то-то не грім-громовиця, Не ясная блискавиця... А тільки це то з синього моря Першою обізвалась — вдарила «Аврора» (Народна творчість та етнографія, 4, 1958, 32); Десь далеко спалахнули відблиски грозових блискавиць (Яків Качура, Вибр., 1953, 324); * Образно. Миттю гніву блискавиця в очах потомлених пройшла (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 208); * У порівняннях. Як блискавиця, вразила її та краса чаруюча — впала пані без пам'яті (Марко Вовчок, І, 1955, 358).
2. Короткий спалах вночі на обрії без грому — відблиск далекої блискавки; зірниця. Пливла над ними зоряна ніч, десь на обрії спалахували блискавиці (Юхим Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 233).

===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
БЛИСКАВИ́ЦЯ, і, ж.
1. Те саме, що бли́скавка 1. Надворі чорно; блискавиця поблискує (Вовчок, І, 1955, 246); В синіх хмарах миготять блискавиці… (Мирний, V, 1955, 265); Ой, то-то не грім-громовиця. Не ясная блискавиця… А тільки це то з синього моря Першою обізвалась — вдарила "Аврора" (Нар. тв. та етн., 4, 1958, 32); Десь далеко спалахнули відблиски грозових блискавиць (Кач., Вибр., 1953, 324); * Образно. Миттю гніву блискавиця в очах потомлених пройшла (Уп., Вірші.., 1957, 208); * У порівн. Як блискавиця, вразила її та краса чаруюча — впала пані без пам’яті (Вовчок, І, 1955, 358).
2. Короткий спалах вночі на обрії без грому — відблиск далекої блискавки; зірниця. Пливла над ними зоряна ніч, десь на обрії спалахували блискавиці (Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 233).
Блискавиця, ці, ж.
1) Зарница.
2) = Блискавка 1. Ном. № 336. Грім, блискавиця, вихор…. ЗОЮР. II. 40. Блиснули шаблями як блискавиця. АД. І. 23.
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: D9962d9d48625bd6ce2df.jpg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Geo_blyskavka_new.jpg |x140px]]

|}
==Медіа==
{{#ev:youtube| aYsxCLz3sYw }}
https://www.youtube.com/watch?v=aYsxCLz3sYw

==Цікаві факти==
===Заголовок Блискавка===
====Підзаголовок Интересные факты про молнии
====
Текст Молния – это мощнейший искровой разряд в атмосфере. Проявляется световой вспышкой и громом. Суть природного явления в следующем. Если объяснять просто, то во время грозы в грозовых тучах накапливается электрический заряд одной полярности. При хорошей проводимости атмосферы, которая обычно и бывает в грозу (происходит ионизация воздуха), происходит так называемый электрический пробой воздуха.
Більше читайте тут: [посилання http://scsiexplorer.com.ua/index.php/interesnie-fakti/618-interesnye-fakty-pro-molnii.html]
===[http://uk.wikipedia.org/wiki Матеріал з Вікіпедії]===
Блискавиця — світлові явища на горизонті при віддаленій грозі, коли не видно блискавки і не чути грому, але помітне освітлення блискавками хмар.

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2014 року]]
[[Категорія:Бл]]

Файл:Geo blyskavka new.jpg

2014-11-30T14:22:48Z

Катя Борова:

Файл:D9962d9d48625bd6ce2df.jpg

2014-11-30T14:15:08Z

Катя Борова:

Кешеня

2014-11-30T09:00:41Z

Катя Борова:

'''Кешеня, -ні, '''''ж. ''= '''Кишеня. '''

==Сучасні словники==

===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
КИШЕ́НЯ, і, ж.
1. Частина одягу (штанів, пальта, піджака, плаття тощо) у формі мішечка для дрібних речей і грошей.У туркені у кишені Таляри, дукати (Шевч., І, 1951, 200); — Ось до тебе лист!.. — сказав Павло, добуваючи з бокової кишені листа (Л. Укр., III, 1952, 583); Блаженко та Козаков одразу взялися старанно перев’язувати Черниша, розриваючи свої засмальцьовані пакети, які тижнями носили в кишенях, зберігаючи для себе (Гончар, III, 1959, 141); * Образно. Сачко — одвертий шахрай, він свідомо грабує народ, запускаючи свою руку в державну кишеню (Рад. літ-во, 3, 1958, 34).
◊ Виверта́ти (ви́вернути) кише́ні див. виверта́ти; Витру́шувати (ви́трусити) кише́ні див. витру́шувати; Ві́тер сви́ще (свисті́в, гуде́) у кише́нях див. ві́тер; Зазира́ти в кише́ню (до кише́ні) див. зазира́ти; Кла́сти (покла́сти, прибира́ти, прибра́ти) до своє́ї кише́ні (собі́ в кише́ню) — привласнювати (про чужі гроші); Набива́ти (наби́ти, напиха́ти і т. ін.) кише́ні (кише́ню) — багатіти, наживатися. Занедбали сини Рідну мовоньку, Не туди бо вони гнуть головоньку, На пожитки густі Позіхаючи, Та кишені товсті Напихаючи (Граб., І, 1959, 112); Чужою працею.. не штука набивати собі кишені (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 236); Наставля́й кише́ню, ірон.— не чекай чогось, не розраховуй на щось. [Антон:]Поїде вона з тобою в глухі ліси, на річку.. слухати жаб’ячі концерти? Наставляй кишеню! (Дмит., Дівоча доля, 1960, 12); Не лі́зти (не ла́зити, не полі́зти) за сло́вом (по сло́во) до кише́ні (в кише́ню) — бути метким, дотепним у розмові, жвавим на язик. Вогонь — не дівка. За словом до кишені не полізе (Руд., Остання шабля, 1959, 46); Язик маєш гострий, по слово до кишені не лізеш (Мур., Свіже повітря.., 1962, 28); По́вна (наби́та і т. ін.) кише́ня в кого — багато грошей у кого-небудь; Порожня́ (бі́дна) кише́ня в кого — немає або дуже мало грошей у кого-небудь. В молодого господаря порожня кишеня й комора (Н.-Лев., III, 1956, 104); Труси́ти кише́ні див. труси́ти; У кише́ні гуде́ див.гуді́ти.
2. перен., розм. Матеріальний достаток, гроші. Єдине, що могло зарадити вступникові,— це запрошення Башкуєва в репетитори. Так декотрі батьки й робили, яким дозволяла кишеня (Добр., Ол. солдатики, 1961, 23).
◊ Би́ти по кише́ні див. би́ти; Жи́ти не по кише́ні див. жи́ти; [Не] ви́держить (ви́тримає) кише́ня — [не] вистачить коштів на що-небудь. Дуже б нам цікаво дістати од Вас оповідання про артистів, це якраз підходить до нашого збірника, та 12 аркушів трохи страшно, не видержить кишеня (Коцюб., III, 1956, 237); Не з чиєю кише́нею — дуже дорого.
3. Окреме відділення в портфелі, валізі тощо.
Кишеня, ні, ж. Карманъ. Спасибі в кишеню не ховають. Ном. № 4137. Шага з кишені панської виймає. Дума. У латаній свитині і без чобіт, а грошей носив повні кишені. К. ЧР. 20. Чортова кише́ня. Родъ брани. Отто дочка, а то батько — чортова кишеня. Шевч. 134. В кишені гуде. Пусто въ карманѣ, нѣтъ денегъ. Ном. № 1485. Ум. Кишенька. Бере люльку у кишеньку, йде до корчми пити. Чуб.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: 3e4d14a913e615f645fc9654e55cefd6.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Yak-prishiti-nakladna-kishenya.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: 3473abf82bdd0b66870422397bcb3975.jpg|x140px]]

===[http://uk.wikipedia.org/wiki Матеріал з Вікіпедії]===
Кише́ня (ідіш keshene) — елемент одягу, призначений для перенесення різноманітних речей.
Походження, призначення і еволюція[ред. • ред. код]
Щодо історичного виникнення кишені досі існує багато суперечок, хоч найчастіше цей факт приписують ізраїльському кравцеві Бені Карману.
Основним завданням кишені від початку було знайти альтернативу поясові, в якому переносились гроші, внаслідок чого, вони були досить легкою здобиччю для грабіжників. Можна припустити, що виникнення кишені стало певною революцією в одязі.
Досить швидко кишеня стала не тільки практичним атрибутом одягу[1], але й набула декоративних рис, ставши елементом моди.
За всієї різноманітності кишень, які в наш час застосовуються практично в кожному елементі одягу - від спідньої білизни до пальто, можна розрізнити два види: кишеня внутрішня (напр. в брюках та зовнішня (напр. нагрудна кишеня сорочки).
Що прийнято носити в кишенях[ред. • ред. код]
Загальне правило для чоловіків - в кишенях не повинно бути нічого зайвого. В кишенях брюк може бути носовичок, ключі, запальничка, невелика сума грошей. У будь-якому випадку предмети у кишенях брюк не повині вип'ячуватись назовні. В брюках не прийнято носити ручки, окуляри, інші предмети, що можуть пошкодитись або забруднити одяг. Гаманець, що стирчить із задньої кишені брюк, не виглядає естетично та приваблює злодіїв.
Годинник кладеться в спеціальну кишеню в брюках, якщо така відсутня, то підійде права кишеня. Нагрудна кишеня сорочки всупереч поширеній практиці не призначена для перенесення предметів, єдиний предмет, що виглядає органчно - це добре відпрасована та складена носова хустка. Особисті документи, гаманець, ручку, записник, гребінець, окуляри, футляр для візитівок або банківських карок, сигарет тощо, краще носити в кишенях піджака, або верхнього одягу.
Окуляри та ручки не слід класти до зовнішньої кишені піджака - така нагрудна кишеня призначена для декоративної носової хустинки, або особистого документа. Всі решта речей слід носити в портмоне, чоловічій торбі або портфелі.

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2014 року]]
[[Категорія:Ке]]

Файл:3473abf82bdd0b66870422397bcb3975.jpg

2014-11-30T08:57:43Z

Катя Борова:

Файл:Yak-prishiti-nakladna-kishenya.jpg

2014-11-30T08:56:33Z

Катя Борова:

Файл:3e4d14a913e615f645fc9654e55cefd6.jpg

2014-11-30T08:55:49Z

Катя Борова:

Керувати

2014-11-30T08:39:12Z

Катя Борова:

'''Керувати, -ру́ю, -єш, '''''гл. ''Направлять, управлять. ''Чоловік мислить, а Бог керує. ''Ном. № 82. ''Попереду Гамалія байдаком керує. ''Шевч. 57. ''Коня керують уздом, а чоловіка словом. ''Посл.

==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
КЕРУВАТИ, ую, уєш, недок.
1. неперех., звичайно чим. Користуючись кермом та іншими пристроями, спрямовувати рух, хід, роботу чого-небудь. Пливуть собі, співаючи, Море вітер чує; Попереду Гамалія Байдаком керує (Тарас Шевченко, I, 1951, 200); Зіньці самій хотілося іноді, ставши отут, біля розумних машин, керувати ними, підкоряючи своїй волі оцю складну систему коліс(Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 20); * Образно. Чує Хо, як сільський учитель обіцяє хитро-мудро керувати поміж підводними каміннями сучасних порядків, а таки доплисти куди треба (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 172);
// також перех. Правити волами, кіньми тощо. Коня керують уздами, а чоловіка словами (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 263); Голосу, що він вдень керував волами, — не чули (Юрій Яновський, I, 1958, 52);
// Спрямовувати процес, впливати на розвиток, стан чого-небудь. Брянський стояв на спостережному пункті сьомої стрілецької роти і звідси керував огнем (Олесь Гончар, III, 1959, 52); Сучасний рівень знань практично ще не дає змоги людині керувати погодою(Хлібороб України, 7, 1965, 33);
// перех., рідко. Спрямовувати, направляти що-небудь кудись, до чогось. Каже Еней кораблі керувати на берег (Микола Зеров, Вибр., 1966, 255); * Образно. Керуй на озеро спокою Свої шукання молоді (Максим Рильський, I, 1960, 156).
2. неперех., звичайно ким, чим. Спрямовувати діяльність кого-, чого-небудь; бути на чолі когось, чогось; давати вказівки; розпоряджатися. Керуючи Радянською державою, Ленін теоретично узагальнює гігантський практичний досвід радянської революції(Ленін, Коротка біографія, 1955, 208); Партій керує великою творчою діяльністю радянського народу, надає організованого, планомірного, науково обґрунтованого характеру його боротьбі за досягнення кінцевої мети — перемоги комунізму (Статут КПРС, 1961, 3); Треба вчитися керувати масами (Петро Панч, Вибр., 1947, 281);
// Бути керівником установи, організації, відділу тощо. Треба буде когось з знайомих, що керують у бібліотечному комітеті, розпитати (Панас Мирний, V, 1955, 418); Керував студією відомий письменник (Олесь Донченко, V, 1957, 354);
// Спрямовувати чиї-небудь учинки, дії. Хто собою керувать не вміє, той і другого на розум не наставить (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 244); [Степан:] Бач, куди їх [дівчат] лихе занесло! А все це Текля керує! (Марко Кропивницький, I, 1958, 382); Ми ще не могли зрозуміти, що керує його вчинками (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 32);
// перен. Зумовлювати дії, вчинки чиї-небудь. Якась дика, непогамована енергія керувала його рухами (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 305);
// Диригувати хором, оркестром. Керувати хором.
3. неперех., чим, грам. Зумовлювати відповідний відмінок слова, вимагати після себе певного відмінка слова. Коли іменник керує другим іменником у родовому відмінку, то останній, як правило, обов'язково приймає на себе логічний наголос (Художнє читання.., 1955, 113).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 144.

===[http://slovopedia.org.ua "Словопедія" ]===
КЕРУВАТИ – УПРАВЛЯТИ – ПРАВИТИ
Керувати, -ую, -уєш. Спрямовувати рух, хід, роботу чогось за допомогою керма та інших пристроїв; спрямовувати процес, впливати на розвиток, стан чогось; спрямовувати діяльність, бути на чолі когось, чогось, давати вказівки, бути керівником установи, спрямовувати чи зумовлювати чиїсь вчинки тощо: керувати човном, керувати боєм, керувати господарством.
Управляти. Те саме, що керувати (кермом та іншими пристроями – рідше): управляти підприємством.
Правити, -влю, -виш. Переважно здійснювати верховну владу над ким-, чим-небудь, рідше – спрямовувати рух когось, чогось: правити державою, правити човном.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: 578866_1_w_570.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: 058e9d77d0dcb0905ef83e54954dfa7e_462x232.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Im578x383-1.jpg|x140px]]

|}
==Медіа==
http://tyzhden.ua/Video/123969

==Цікаві факти==
===Заголовок Сон===
====Підзаголовок Як керувати сном
====
Більше читайте тут: [посилання http://www.esc.lviv.ua/yak-keruvaty-snom/]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2014 року]]
[[Категорія:Ке]]

Файл:Im578x383-1.jpg

2014-11-30T08:34:40Z

Катя Борова:

Файл:058e9d77d0dcb0905ef83e54954dfa7e 462x232.jpg

2014-11-30T08:33:30Z

Катя Борова:

Файл:578866 1 w 570.jpg

2014-11-30T08:32:31Z

Катя Борова:

Хворіти

2014-11-30T08:05:35Z

Катя Борова:

'''Хворіти, -рію, -єш, '''''гл. ''Болѣть. ''Ой щоб тому да три літа хворіти, хто побрав зазульчини діти. ''Чуб. ІІІ. 157. ''У чумаків воли хворіють. ''Драг. 167.

==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
ХВОРІТИ, ію, ієш, недок.
1. на що, чим і без додатка. Бути хворим, страждати від якоїсь хвороби. — Чи живі, чи здорові, — пише, — діти мої любії і ти, жінко кохана? А я, то все хворію (Марко Вовчок, I, 1955, 31); У мене теж старший син сії осені хворів бісовою трясцею (Панас Мирний, V, 1955, 422); Ледве дійшла я додому. Лягла і довго хворіла (Гнат Хоткевич, I, 1966, 68); — Я довго плавав у північних морях. Там люди хворіють на снігову сліпоту (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 258).
2. за кого — що, чим, перен., розм. Глибоко пройматися болем, хвилюватися за когось, щось, уболівати за ким-, чим-небудь. Я люблю тебе так через те, Що гидуєш ти словом мертвячим [мертвим], Що в тобі самостійність росте, Що вселюдським хворієш ти плачем (Павло Грабовський, I, 1959, 440).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 46.

===[http://slovopedia.org.ua "Словопедія" ]===
СЛАБУВАТИ , СТРАЖДАТИ , ХВОРІТИ
хворіти – страждати – слабувати
Виступають як синоніми, передають зміст “мати якусь недугу”. Нейтральним тут є лише слово (за)хворіти. Його звичайно сполучають із знахідним відмінком іменників – назв хвороб, рідше – назв уражених органів та прийменником на. “Коли я був уже аспірантом, захворів на грип...” (Юрій Щербак); хворіти на ангіну, на запалення легенів. Вислови типу хворіти на серце, на нирки мають розмовний відтінок. Як і звороти зі словом занедужати. Занедужати на ноги, на горло.
У дієслові страждати помітна деяка експресія, тому в суто науковому стилі воно не зовсім доречне. При страждати можливі три синонімічні форми іменників, причому це переважно назви стійких, тривалих недуг. Найбільшу активність виявляє прийменниково-відмінкова форма від плюс родовий відмінок іменників. Наприклад: “Проте тварини не страждають ні від атеросклерозу, ні від каміння у нирках” (із журналу). Страждати від діабету, від астми, від нефриту, страждати від професійних хвороб. Досить поширене керування на плюс знахідний відмінок: страждати на нирки, на серце, на легені (у цій формі переважають іменники – назви уражених частин тіла). У безприйменниковому орудному відмінку зі словом страждати сполучаються тільки деякі іменники, зокрема хвороби, захворювання з означеннями. Страждати простудними захворюваннями.
Дієслово слабувати розмовне. В усному мовленні його поєднують з прийменниково-відмінковою формою на плюс знахідний відмінок іменників – назв уражених частин тіла або іменників – назв неприємних відчуттів. Слабувати на очі, на груди. В історичній художній прозі слово слабувати вживається для стилізації мови. “Сам (князь) часто слабував на серце та на кольки в животі” (Павло Загребельний).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Scho_robiti_schob_ne_khvority.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: 1354113435.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Big_26973.jpg|x140px]]

==Цікаві факти==
===Заголовок Хворіти ===
====Підзаголовок Як хворіти з користю?
====
Текст Хворіти не любить ніхто. Але застуда завжди вражає нас своїми вірусами зненацька, і ми змушені залишатися вдома, під тепло ковдрою, приймати мікстури й сумувати – тоді, як за вікном живе світ, і найцікавіше відбувається без нас. Проте, якщо творчо підійти до свого лікарняного, то можна перетворити його на несподівану міні-відпустку з маленькими радощами та приємностями.
То як же хворіти й не тужити?

Більше читайте тут: [посилання http://karalevna.com.ua/liusterko/molodist_krasa/91-yak-hvority-z-korystu]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2014 року]]

[[Категорія:Хв]]

Файл:Big 26973.jpg

2014-11-30T08:01:46Z

Катя Борова:

Файл:1354113435.jpg

2014-11-30T07:55:02Z

Катя Борова:

Файл:Scho robiti schob ne khvority.jpg

2014-11-30T07:53:36Z

Катя Борова:

Юрба

2014-11-30T07:28:55Z

Катя Борова:

'''Ю́рба, -би, '''''ж. ''Толпа, гурьба. Рудч. Чп. 257. ''Коло хати, перед ґаночками, сидить юрба людей. Посередині килим, а на килимі пляшки, чарки і всяка страва. ''К. ЧР. 63. ''Прощайся з юрбою твоєю. ''Котл. Ен. III. 24. ''Юрбою йшли. ''Черн. у. Ум. '''Юрбочка, юрбиця. '''''Було тут військо волонтирі та всяких юрбиця людей. ''Котл. Ен. IV. 56.

==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
ЮРБА́, и, жін.
1. Велике безладне, неорганізоване скупчення людей; натовп. Гомін і рик величезної юрби ставався чимраз голоснішим (Іван Франко, VI, 1951, 63); Ще не дійшовши до колії, ми здалека побачили велику юрбу, яка заповнила порожні залізничні платформи (Ігор Муратов, Бук. повість, 1959, 34);
// кого, яка. Група людей, яких об'єднує щось спільне. Юрба гостей зібралась уже чималенька (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 69); Юрба в'язальниць молодих Ішла з граблями на покоси (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 376); [Мотря:] Постановите кварт зо дві горілки — .. то наші кавалери зразу приймуть вас у свою юрбу! (Марко Кропивницький, II, 1958, 25); Юрби веселої дітвори сповнювали вечір своїм гомінким криком (Яків Качура, Вибр., 1953, 286);
// Велике скупчення тварин одного виду (перев. птахів, комах, риб, собак і т. ін.). Ціла юрба [псів] кинулася по тісненькім подвір'ю, по всіх закутках, порпають, нюхають, дряпають — Лиса ані сліду (Іван Франко, IV, 1950, 92); Коло льотка дзижчало багато бджіл, які повертались з медом додому. Медунка не хотіла товпитись у юрбі (Оксана Іваненко, Про бджілку.., 1959, 23);
// Велика кількість, скупчення чого-небудь (будинків, дерев тощо). Поміж широкою синьою биндою Дніпра та юрбою зелених гір побігла з Канева триверстова піскувата дорога до Шевченкової могили (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 43); * Образно. У розчинене навстіж вікно гомінкою юрбою звуків ввалився теплий вечір (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 63); Десь грала музика вечірня, І над моєю головою Зірки злітались на ночівлю Золотоперою юрбою (Ігор Муратов, Осінні сурми, 1964, 28);
// у знач. присл. юрбою, юрбами. Неорганізовано і в великій кількості; гуртом. Школярки та школярі юрбою оточили когось і про щось палко й голосно гомоніли (Борис Грінченко, I, 1963, 356); Така тиха, зоряна й ясна ніч. А в ній у голубім сяйві юрбою бродять дівчата молоді з піснями лункими (Андрій Головко, II, 1957, 234); Ковачі покинули свої кузні, юрбами бродили по вулицях, .. співали пісень (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 196); Стоять [пасажири] юрбами на терасах, на палубі, мов заворожені, і дивляться на казкові.. береги (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 198).
Юрбою сунути див. сунути.
2. Звичайні люди, маса на відміну від героїв, обдарованих, видатних осіб. [Міріам:] Я всіх і все ненавиджу за нього [Мессію], і ворогів, і друзів, і юрбу, отой народ безглуздий, що кричав: «Розпни його, розпни!» (Леся Українка, II, 1951, 120).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 615.

===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
ЮРБА́, и, ж.
1. Велике безладне, неорганізоване скупчення людей; натовп. Гомін і рик величезної юрби ставався чимраз голоснішим (Фр., VI, 1951, 63); Ще не дійшовши до колії, ми здалека побачили велику юрбу, яка заповнила порожні залізничні платформи (Мур., Бук. повість, 1959, 34); // кого, яка. Група людей, яких об’єднує щось спільне. Юрба гостей зібралась уже чималенька (П. Куліш, Вибр., 1969, 69); Юрба в’язальниць молодих Ішла з граблями на покоси (Щог., Поезії, 1958, 376); [Мотря:]Постановите кварт зо дві горілки — .. то наші кавалери зразу приймуть вас у свою юрбу! (Кроп., II, 1958, 25); Юрби веселої дітвори сповнювали вечір своїм гомінким криком (Кач., Вибр., 1953, 286); // Велике скупчення тварин одного виду (перев. птахів, комах, риб, собак і т. ін.). Ціла юрба [псів]кинулася по тісненькім подвір’ю, по всіх закутках, порпають, нюхають, дряпають — Лиса ані сліду(Фр., IV, 1950, 92); Коло льотка дзижчало багато бджіл, які повертались з медом додому. Медунка не хотіла товпитись у юрбі (Ів., Про бджілку.., 1959, 23); // Велика кількість, скупчення чого-небудь (будинків, дерев тощо). Поміж широкою синьою биндою Дніпра та юрбою зелених гір побігла з Канева триверстова піскувата дорога до Шевченкової могили (Коцюб., III, 1956, 43); *Образно. У розчинене навстіж вікно гомінкою юрбою звуків ввалився теплий вечір (Кол., На фронті.., 1959, 63);Десь грала музика вечірня, І над моєю головою Зірки злітались на ночівлю Золотоперою юрбою(Мур., Осінні сурми, 1964, 28); // у знач. присл. юрбо́ю, юрба́ми. Неорганізовано і в великій кількості; гуртом. Школярки та школярі юрбою оточили когось і про щось палко й голосно гомоніли(Гр., І, 1963, 356); Така тиха, зоряна й ясна ніч. А в ній у голубім сяйві юрбою бродять дівчата молоді з піснями лункими (Головко, II, 1957, 234); Ковачі покинули свої кузні, юрбами бродили по вулицях, .. співали пісень (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 196); Стоять [пасажири] юрбами на терасах, на палубі, мов заворожені, і дивляться на казкові.. береги (Цюпа, Україна.., 1960, 198).

===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/66645-shhavydub.html СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO]===
Юрба, -би, ж. Толпа, гурьба. Рудч. Чп. 257. Коло хати, перед ґаночками, сидить юрба людей. Посередині килим, а на килимі пляшки, чарки і всяка страва. К. ЧР. 63. Прощайся з юрбою твоєю. Котл. Ен. III. 24. Юрбою йшли. Черн. у. Ум. юрбочка, юрбиця. Було тут військо волонтирі та всяких юрбиця людей. Котл. Ен. IV. 56.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: AF03619F-BDFC-4B52-9654-84B30273A4FB_w600_r1_s.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: 928926FD-E2DD-45B2-B1D7-A3BEF6A40AE3_cx0_cy5_cw0_mw1024_s_n.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Karavan_Schedriy_2.jpg|x140px]]

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2014 року]]
[[Категорія:Юр]]

Файл:928926FD-E2DD-45B2-B1D7-A3BEF6A40AE3 cx0 cy5 cw0 mw1024 s n.jpg

2014-11-30T07:05:14Z

Катя Борова: Катя Борова завантажив нову версію «Файл:928926FD-E2DD-45B2-B1D7-A3BEF6A40AE3 cx0 cy5 cw0 mw1024 s n.jpg»

Файл:Karavan Schedriy 2.jpg

2014-11-30T07:03:35Z

Катя Борова:

Файл:928926FD-E2DD-45B2-B1D7-A3BEF6A40AE3 cx0 cy5 cw0 mw1024 s n.jpg

2014-11-30T06:56:38Z

Катя Борова:

Файл:AF03619F-BDFC-4B52-9654-84B30273A4FB w600 r1 s.jpg

2014-11-30T06:55:21Z

Катя Борова: