Київський столичний університет імені Бориса Грінченка - Внесок користувача [uk]

Гемоняка

2013-11-03T21:51:54Z

Евеліна Черняк:

'''Гемоняка, -ки, '''''м. ''Ув. отъ '''гемон. '''Желех.
[[Категорія:Ге]]

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}
==Див. також==
Додаткові відомості

Заєць

2013-11-02T11:18:32Z

Евеліна Черняк: /* Ілюстрації */

'''Заєць зайця, '''''м. ''1) Заяцъ. ''Бігає, як солоний заєць. ''Ном. № 6677. ''Боїться, щоб йому заєць дороги не перебіг. ''Ном. № 303. 2) Названіе вола съ прямыми толстыми и приподнятыми вверхъ рогами. К. С 1898. VII. 44. 8) Дѣтскія игры: а) охотники охотятся за зайцемъ. Ив. 60. б) то-же, что и '''сіра кішка'''. Ив. 47. Ум. '''Зайчик, зайчичок, заїнько. '''''Зайчичокстрибайчичок обгризує молоді пагонці на вишнях. ''О. 1861. V. 74.
[[Категорія:За]]

==Сучасні словники==
'''За́єць''' (Lepus) — рід ссавців родини зайцевих (або зайців, Leporidae). Рід містить близько 30 видів осіб, поширених у всьому світі, окрім Австралії. Відрізняються довгими вухами, коротким піднятим хвостом, недорозвиненими ключицями, довгими задніми ногами, завдяки чому рухаються стрибками. Зайці дуже швидко бігають: заєць-русак може досягати швидкості 70 км/год.

Зайці живуть поодинці або парами. На відміну від кроликів, зайці не риють нір, а споруджують гнізда в невеликих ямках. Зайченята народжуються розвиненими, з хутром і розплющеними очима, і мати залишається з ними всього 5-6 днів, а потім лише іноді відвідує їх, через що багато зайченят гине від ворогів. Зір зайців слабкий, нюх добрий, слух чудовий; беззахисність стосовно численних ворогів (людина, хижі ссавці і птахи) робить їх украй боязливими; проте, переконавшись у своїй безпеці, зайці стають іноді украй зухвалими.

Навесні самці запекло змагаються за самок: встають на задні лапи і б'ють один одного передніми. При цьому вони сміливішають, і тоді їх часто можна побачити.

'''Зайці в Україні'''

На території України поширені два види:
Заєць сірий, або заєць європейський, або русак (Lepus europaeus) — відносно звичайний,
Заєць білий, або заєць-білик, або біляк (Lepus timidus) - рідкісний в межах України.

Обидва ці види є традиційними об'єктами полювання і у більшості регіонів - головними з них. У зв'язку з малою чисельністю в Україні зайця білого цей вид внесено до Червоної книги України, проте в зимовий час, коли проводяться полювання, ці два види слабко розрізняються у польових умовах.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:18645-oboi-zayats.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Lepus_timidus_hunting_ukraine.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ninishni_zayci_duzhe_zminili_svoyi_povadki_1294150417.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ерабфж.jpg|x140px]]
|}

==Див. також==

https://www.google.com.ua/search?q=%D0%B7%D0%B0%D1%94%D1%86%D1%8C&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ei=Ed10UuvhC4ft4gSroYGABA&ved=0CAcQ_AUoAQ&biw=1339&bih=624 картинки

http://sum.in.ua/s/zajecj академічний тлумчний словник

http://slovopedia.org.ua/49/53399/357571.html орфографічний словник "Словопедія"

http://www.englishukrainiandictionary.com/uk/словник-українська-англійська/заєць переклад слова з української на англійську

Файл:Ерабфж.jpg

2013-11-02T11:18:25Z

Евеліна Черняк:

Файл:Ninishni zayci duzhe zminili svoyi povadki 1294150417.jpg

2013-11-02T11:17:21Z

Евеліна Черняк:

Файл:Lepus timidus hunting ukraine.jpg

2013-11-02T11:15:54Z

Евеліна Черняк:

Файл:18645-oboi-zayats.jpg

2013-11-02T11:15:25Z

Евеліна Черняк:

Заєць

2013-11-02T11:13:28Z

Евеліна Черняк: /* Сучасні словники */

'''Заєць зайця, '''''м. ''1) Заяцъ. ''Бігає, як солоний заєць. ''Ном. № 6677. ''Боїться, щоб йому заєць дороги не перебіг. ''Ном. № 303. 2) Названіе вола съ прямыми толстыми и приподнятыми вверхъ рогами. К. С 1898. VII. 44. 8) Дѣтскія игры: а) охотники охотятся за зайцемъ. Ив. 60. б) то-же, что и '''сіра кішка'''. Ив. 47. Ум. '''Зайчик, зайчичок, заїнько. '''''Зайчичокстрибайчичок обгризує молоді пагонці на вишнях. ''О. 1861. V. 74.
[[Категорія:За]]

==Сучасні словники==
'''За́єць''' (Lepus) — рід ссавців родини зайцевих (або зайців, Leporidae). Рід містить близько 30 видів осіб, поширених у всьому світі, окрім Австралії. Відрізняються довгими вухами, коротким піднятим хвостом, недорозвиненими ключицями, довгими задніми ногами, завдяки чому рухаються стрибками. Зайці дуже швидко бігають: заєць-русак може досягати швидкості 70 км/год.

Зайці живуть поодинці або парами. На відміну від кроликів, зайці не риють нір, а споруджують гнізда в невеликих ямках. Зайченята народжуються розвиненими, з хутром і розплющеними очима, і мати залишається з ними всього 5-6 днів, а потім лише іноді відвідує їх, через що багато зайченят гине від ворогів. Зір зайців слабкий, нюх добрий, слух чудовий; беззахисність стосовно численних ворогів (людина, хижі ссавці і птахи) робить їх украй боязливими; проте, переконавшись у своїй безпеці, зайці стають іноді украй зухвалими.

Навесні самці запекло змагаються за самок: встають на задні лапи і б'ють один одного передніми. При цьому вони сміливішають, і тоді їх часто можна побачити.

'''Зайці в Україні'''

На території України поширені два види:
Заєць сірий, або заєць європейський, або русак (Lepus europaeus) — відносно звичайний,
Заєць білий, або заєць-білик, або біляк (Lepus timidus) - рідкісний в межах України.

Обидва ці види є традиційними об'єктами полювання і у більшості регіонів - головними з них. У зв'язку з малою чисельністю в Україні зайця білого цей вид внесено до Червоної книги України, проте в зимовий час, коли проводяться полювання, ці два види слабко розрізняються у польових умовах.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}
==Див. також==

https://www.google.com.ua/search?q=%D0%B7%D0%B0%D1%94%D1%86%D1%8C&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ei=Ed10UuvhC4ft4gSroYGABA&ved=0CAcQ_AUoAQ&biw=1339&bih=624 картинки

http://sum.in.ua/s/zajecj академічний тлумчний словник

http://slovopedia.org.ua/49/53399/357571.html орфографічний словник "Словопедія"

http://www.englishukrainiandictionary.com/uk/словник-українська-англійська/заєць переклад слова з української на англійську

Заєць

2013-11-02T11:11:20Z

Евеліна Черняк: /* Див. також */

Заєць

2013-11-02T11:07:40Z

Евеліна Черняк:

Кажан

2013-11-02T11:06:30Z

Евеліна Черняк: /* Ілюстрації */

'''Кажан, -на, '''''м. ''Летучая мышь. ''Людей не чуть; через базар кажан костокрилий перелетить. ''Шевч. 150. ''Як миш іззість шматочок чого свяченого, то в неї виростуть крила і зробиться з неї кажан. ''Чуб. І. 55. Ум. '''Кажанок. '''
[[Категорія:Ка]]

==Сучасні словники==
'''Кажани́, або лиликовиді''' (Microchiroptera) — підряд ссавців з ряду лиликоподібних, або рукокрилих (Vespertilioniformes, або Chiroptera). Кажани є сестринською групою до підряду криланів — фруктоїдних рукокрилих (типовий представник — летюча лисиця). У спеціальній літературі кажанів нерідко позначають як Microchiroptera (на відміну від крилановидих — Macrochiroptera). Наука, що вивчає кажанів, називається хіроптерологія.

'''Різноманіття кажанів'''

Завдяки здатності до польоту кажани поширені по всіх куточках Землі. Існує близько 1000 видів, і кажани становлять майже одну чверть усіх сучасних видів ссавців. В Україні представлені підковиками і кількома родами з родини лиликових (Vespertilionidae).

Хоча кажани досить поширені, у регіонах з інтенсивним розвитком промисловості і сільського господарства чисельність їхніх популяцій катастрофічно зменшується, і багато видів зараз знаходяться на межі зникнення. В Україні більшість видів внесено до Червоної книги України (2009).

Довжина тіла кажанів — від 2,5 до 14 см. Кажани є переважно комахоїдними рукокрилими. Кажани добре бачать, але орієнтуються у просторі за допомогою ультразвуку: випускаючи локаційні сигнали у вигляді коротких ультразвукових імпульсів частотою 20-120 кГц і тривалістю 0,2-100 мс. Нічні тварини.

Види, що мешкають у країнах з помірним кліматом (зокрема й в Україні), є перелітними або впадають у зимову сплячку - гібернацію.
Деякі факти про кажанів[ред. • ред. код]

'''Кажани''' — добре відома всім група тварин. У словнику Бориса Грінченка знаходимо такі назви рукокрилих, як «вертунець», «миш-пергач = кажан», «ночовид = кажан», «лелик = лилик», «кажанок», «кожан = кажан», «ночниця = нічниця» та численні приклади вживання цих назв (наприклад, «людей не чуть, через базар кажан костокрилий перелетить» [Шевченко]).

Нижче подано добірку цікавих фактів про кажанів за матеріалами акції "ІІІ Європейська ніч кажанів в Україні, що проходила під час роботи VI Теріологічної школи (за виданням «Польовий визначник кажанів підземних порожнин Східної Європи»):

Кажани становлять одну з найбагатших за видовим складом груп ссавців: у сучасній світовій фауні відомо близько 900 видів, тобто кожний п'ятий вид ссавців.

Обравши єдино можливий для активного польоту тип будови, кажани майже не змінили свій зовнішній вигляд та інші особливості за останні кілька десятків мільйонів років.

Кажани — єдина група ссавців, здатна до довготривалого активного польоту; довжина пальців, між якими натягнута літальна болона, дорівнює довжині їх тіла.

Кожний другий вид кажанів нашої фауни здійснює закономірні сезонні міграції, відлітаючи на холодний зимовий період на південь.

В зв'язку з пристосуваннями до польоту кажани народжують звичайно лише одного, рідко двох, малюків.

При своїх маленьких розмірах кажани живуть звичайно до 10-15 років, що компенсує низьку їх плодючість.

Кажани відпочивають догори ногами: умостившись в щілини або зачепившись кігтями задніх кінцівок за дрібні виступи їхніх «сідал».

Більшість кажанів добре бігають по землі, і в вузьких ходах печер звичайно добре видно їхні темні від посліду стежки.

Кажани — єдина група ссавців, здатна до гіпотермії: щодня у стані спокою вони входять в стан глибокого фізіологічного сну, знижуючи температуру тіла до
температури середовища.

Своє полювання кажани починають з відвідання водопою, в сухі дні за добу маленький кажан вагою 5-8 грам випиває до 1 мл води, компенсуючи великі втрати вологи через літальні шкірні перетинки.

Кажани часто обирають для своїх зимовищ печери, оскільки в них температура завжди вища від точки замерзання води, а відносна вологість звичайно перевищує 70%.

Кажани бачать вухами: видаючи серії ультразвуків на частотах 20-120 кГц, вони, сприймаючи відлуння, розрізняють предмети величиною 1-10 мм. Це дозволяє кажанам літати в темряві і бачити комах.

За добу кажан з'їдає комах загальною вагою до 1/2 — 2/3 своєї ваги, здобуваючи їх в польоті або полюючи на них на стовбурах дерев.

Кажанів добре чути ультразвуковими детекторами і за характером звуку і робочою частотою можна розрізняти окремі їх види. Високочастотні види використовують доплерівський ефект.

Види кажанів можна розрізняти за їх фотографічними портретами (зокрема, деталями будови вух) і за вимірами крил — ознаками пристосування до польоту.

В період розмноження більшість кажанів перебирається з прохолодних печер в теплі гроти, дупла та інші сідала, і самиці утворюють виключно жіночі групи —
виводкові колонії.

Кажани звичайно паруються в кінці літа або восени, однак розвиток зародка починається тільки весною з настанням теплих днів. Самиця, що потрапила до вас ще восени, весною може «сама» завагітніти.

В одній печерній залі розміром в однокімнатну квартиру може зимувати кілька сотень кажанів кількох видів, в одному дуплі старого дерева може розміщатись виводкова колонія з кількох десятків кажанів.

Кажани — найчутливіша до змін довкілля група тварин, показники видового багатства і чисельності якої свідчать про ступінь збереженості чи забрудненості будь-якої ділянки суходолу.

Кажани — найвразливіша група ссавців — всі види кажанів нашої фауни занесений до Червоної книги України; всі види європейських кажанів охороняються Бернською конвенцією.

Кажани — єдина група ссавців аборигенної фауни, що активно використовує архітектурні та різні інженерні споруди для свого притулку, і частина видів кажанів стали звичайними саме у містах.

'''Орієнтація в темряві'''
'''Експерименти з підковиками'''

Зморшки на мордочках багатьох кажанів допомагають їм орієнтуватися при польотах у темряві. Це відкриття зробила група вчених з університету Шаньдуня на чолі з професором Рольфом Мюллером.

Більшість кажанів випускають звуки, які допомагають природній ехолокації, ротом. Однак багато хто з цих тварин — біля трьохсот видів, — використовують у таких випадках ніс. У цих мишей на мордочці є зморшкуваті борозни, про призначення яких учені довго думали, але так і не змогли одержати чіткого уявлення.

Вчені провели тривимірне рентгенівське сканування цих структур у кажана Rhinolophus rouxi з роду підковоносів, а потім збудували модель взаємодії ультразвукових коливань зі складками навколо носа.

Кажани випускають ультразвукові сигнали, частота яких починається від 60 кілогерців, швидко піднімається до 80 кілогерців і знову опускається до 60. Як показала комп'ютерна модель, борозни над носом відіграють роль резонаторів, посилюючи визначені частоти видаваного звуку.

У результаті цього борозни також по-різному керують звуком: 60-кілогерцові коливання поширюються у вертикальному напрямку, тоді як 80-кілогерцові — прямо.

Ця складна система борозен посилає звуки в різних напрямках, що допомагає кажанам орієнтуватися в складних умовах, наприклад, у густому лісі або при одночасному рішенні декількох завдань — переслідуванні жертви і уникненя перешкод.

Однак на цьому дослідження Мюллера не закінчується. Вчений помітив також, що вушні раковини більшості кажанів мають цікаві особливості, які можуть діяти так само, як і зморшки біля носа. Дослідженню цих структур і буде присвячена подальша робота.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:F07be26385_114898.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Гшне.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:P2TtiNQU.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Щдлорп.jpeg|x140px]]
|}

==Див. також==

https://www.google.com.ua/search?biw=1339&bih=624&tbm=isch&sa=1&q=%D0%BA%D0%B0%D0%B6%D0%B0%D0%BD&oq=%D0%BA%D0%B0%D0%B6%D0%B0%D0%BD&gs_l=img.3..0l10.573858.577024.0.578607.12.11.0.0.0.2.158.962.2j6.8.0....0...1c.1.30.img..6.6.647.lrLtxrrcUmw картинки

http://slovopedia.org.ua/41/53402/266053.html словник синонімів

http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/21837-kazhan.html словник Української мови Грінченка

http://sum.in.ua/s/kazhan академічний словник

Файл:Щдлорп.jpeg

2013-11-02T11:06:22Z

Евеліна Черняк:

Файл:P2TtiNQU.jpg

2013-11-02T11:05:34Z

Евеліна Черняк:

Файл:Гшне.jpg

2013-11-02T11:05:02Z

Евеліна Черняк:

Файл:F07be26385 114898.jpg

2013-11-02T11:04:36Z

Евеліна Черняк:

Кажан

2013-11-02T11:01:05Z

Евеліна Черняк: /* Сучасні словники */

'''Кажан, -на, '''''м. ''Летучая мышь. ''Людей не чуть; через базар кажан костокрилий перелетить. ''Шевч. 150. ''Як миш іззість шматочок чого свяченого, то в неї виростуть крила і зробиться з неї кажан. ''Чуб. І. 55. Ум. '''Кажанок. '''
[[Категорія:Ка]]

==Сучасні словники==
'''Кажани́, або лиликовиді''' (Microchiroptera) — підряд ссавців з ряду лиликоподібних, або рукокрилих (Vespertilioniformes, або Chiroptera). Кажани є сестринською групою до підряду криланів — фруктоїдних рукокрилих (типовий представник — летюча лисиця). У спеціальній літературі кажанів нерідко позначають як Microchiroptera (на відміну від крилановидих — Macrochiroptera). Наука, що вивчає кажанів, називається хіроптерологія.

'''Різноманіття кажанів'''

Завдяки здатності до польоту кажани поширені по всіх куточках Землі. Існує близько 1000 видів, і кажани становлять майже одну чверть усіх сучасних видів ссавців. В Україні представлені підковиками і кількома родами з родини лиликових (Vespertilionidae).

Хоча кажани досить поширені, у регіонах з інтенсивним розвитком промисловості і сільського господарства чисельність їхніх популяцій катастрофічно зменшується, і багато видів зараз знаходяться на межі зникнення. В Україні більшість видів внесено до Червоної книги України (2009).

Довжина тіла кажанів — від 2,5 до 14 см. Кажани є переважно комахоїдними рукокрилими. Кажани добре бачать, але орієнтуються у просторі за допомогою ультразвуку: випускаючи локаційні сигнали у вигляді коротких ультразвукових імпульсів частотою 20-120 кГц і тривалістю 0,2-100 мс. Нічні тварини.

Види, що мешкають у країнах з помірним кліматом (зокрема й в Україні), є перелітними або впадають у зимову сплячку - гібернацію.
Деякі факти про кажанів[ред. • ред. код]

'''Кажани''' — добре відома всім група тварин. У словнику Бориса Грінченка знаходимо такі назви рукокрилих, як «вертунець», «миш-пергач = кажан», «ночовид = кажан», «лелик = лилик», «кажанок», «кожан = кажан», «ночниця = нічниця» та численні приклади вживання цих назв (наприклад, «людей не чуть, через базар кажан костокрилий перелетить» [Шевченко]).

Нижче подано добірку цікавих фактів про кажанів за матеріалами акції "ІІІ Європейська ніч кажанів в Україні, що проходила під час роботи VI Теріологічної школи (за виданням «Польовий визначник кажанів підземних порожнин Східної Європи»):

Кажани становлять одну з найбагатших за видовим складом груп ссавців: у сучасній світовій фауні відомо близько 900 видів, тобто кожний п'ятий вид ссавців.

Обравши єдино можливий для активного польоту тип будови, кажани майже не змінили свій зовнішній вигляд та інші особливості за останні кілька десятків мільйонів років.

Кажани — єдина група ссавців, здатна до довготривалого активного польоту; довжина пальців, між якими натягнута літальна болона, дорівнює довжині їх тіла.

Кожний другий вид кажанів нашої фауни здійснює закономірні сезонні міграції, відлітаючи на холодний зимовий період на південь.

В зв'язку з пристосуваннями до польоту кажани народжують звичайно лише одного, рідко двох, малюків.

При своїх маленьких розмірах кажани живуть звичайно до 10-15 років, що компенсує низьку їх плодючість.

Кажани відпочивають догори ногами: умостившись в щілини або зачепившись кігтями задніх кінцівок за дрібні виступи їхніх «сідал».

Більшість кажанів добре бігають по землі, і в вузьких ходах печер звичайно добре видно їхні темні від посліду стежки.

Кажани — єдина група ссавців, здатна до гіпотермії: щодня у стані спокою вони входять в стан глибокого фізіологічного сну, знижуючи температуру тіла до
температури середовища.

Своє полювання кажани починають з відвідання водопою, в сухі дні за добу маленький кажан вагою 5-8 грам випиває до 1 мл води, компенсуючи великі втрати вологи через літальні шкірні перетинки.

Кажани часто обирають для своїх зимовищ печери, оскільки в них температура завжди вища від точки замерзання води, а відносна вологість звичайно перевищує 70%.

Кажани бачать вухами: видаючи серії ультразвуків на частотах 20-120 кГц, вони, сприймаючи відлуння, розрізняють предмети величиною 1-10 мм. Це дозволяє кажанам літати в темряві і бачити комах.

За добу кажан з'їдає комах загальною вагою до 1/2 — 2/3 своєї ваги, здобуваючи їх в польоті або полюючи на них на стовбурах дерев.

Кажанів добре чути ультразвуковими детекторами і за характером звуку і робочою частотою можна розрізняти окремі їх види. Високочастотні види використовують доплерівський ефект.

Види кажанів можна розрізняти за їх фотографічними портретами (зокрема, деталями будови вух) і за вимірами крил — ознаками пристосування до польоту.

В період розмноження більшість кажанів перебирається з прохолодних печер в теплі гроти, дупла та інші сідала, і самиці утворюють виключно жіночі групи —
виводкові колонії.

Кажани звичайно паруються в кінці літа або восени, однак розвиток зародка починається тільки весною з настанням теплих днів. Самиця, що потрапила до вас ще восени, весною може «сама» завагітніти.

В одній печерній залі розміром в однокімнатну квартиру може зимувати кілька сотень кажанів кількох видів, в одному дуплі старого дерева може розміщатись виводкова колонія з кількох десятків кажанів.

Кажани — найчутливіша до змін довкілля група тварин, показники видового багатства і чисельності якої свідчать про ступінь збереженості чи забрудненості будь-якої ділянки суходолу.

Кажани — найвразливіша група ссавців — всі види кажанів нашої фауни занесений до Червоної книги України; всі види європейських кажанів охороняються Бернською конвенцією.

Кажани — єдина група ссавців аборигенної фауни, що активно використовує архітектурні та різні інженерні споруди для свого притулку, і частина видів кажанів стали звичайними саме у містах.

'''Орієнтація в темряві'''
'''Експерименти з підковиками'''

Зморшки на мордочках багатьох кажанів допомагають їм орієнтуватися при польотах у темряві. Це відкриття зробила група вчених з університету Шаньдуня на чолі з професором Рольфом Мюллером.

Більшість кажанів випускають звуки, які допомагають природній ехолокації, ротом. Однак багато хто з цих тварин — біля трьохсот видів, — використовують у таких випадках ніс. У цих мишей на мордочці є зморшкуваті борозни, про призначення яких учені довго думали, але так і не змогли одержати чіткого уявлення.

Вчені провели тривимірне рентгенівське сканування цих структур у кажана Rhinolophus rouxi з роду підковоносів, а потім збудували модель взаємодії ультразвукових коливань зі складками навколо носа.

Кажани випускають ультразвукові сигнали, частота яких починається від 60 кілогерців, швидко піднімається до 80 кілогерців і знову опускається до 60. Як показала комп'ютерна модель, борозни над носом відіграють роль резонаторів, посилюючи визначені частоти видаваного звуку.

У результаті цього борозни також по-різному керують звуком: 60-кілогерцові коливання поширюються у вертикальному напрямку, тоді як 80-кілогерцові — прямо.

Ця складна система борозен посилає звуки в різних напрямках, що допомагає кажанам орієнтуватися в складних умовах, наприклад, у густому лісі або при одночасному рішенні декількох завдань — переслідуванні жертви і уникненя перешкод.

Однак на цьому дослідження Мюллера не закінчується. Вчений помітив також, що вушні раковини більшості кажанів мають цікаві особливості, які можуть діяти так само, як і зморшки біля носа. Дослідженню цих структур і буде присвячена подальша робота.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}
==Див. також==

https://www.google.com.ua/search?biw=1339&bih=624&tbm=isch&sa=1&q=%D0%BA%D0%B0%D0%B6%D0%B0%D0%BD&oq=%D0%BA%D0%B0%D0%B6%D0%B0%D0%BD&gs_l=img.3..0l10.573858.577024.0.578607.12.11.0.0.0.2.158.962.2j6.8.0....0...1c.1.30.img..6.6.647.lrLtxrrcUmw картинки

http://slovopedia.org.ua/41/53402/266053.html словник синонімів

http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/21837-kazhan.html словник Української мови Грінченка

http://sum.in.ua/s/kazhan академічний словник

Кажан

2013-11-02T10:56:36Z

Евеліна Черняк: /* Див. також */

Кажан

2013-11-02T10:51:30Z

Евеліна Черняк:

Цибулина

2013-11-02T10:47:01Z

Евеліна Черняк: /* Ілюстрації */

'''Цибулина, -ни, '''''ж. ''Луковица. Ум. '''Цибулинка. '''
[[Категорія:Ци]]

==Сучасні словники==
'''Цибулина''' — як правило, підземний пагін з коротким сплющеним стеблом — денцем, і лусковидними , м'ясистими листками, які запасають воду з розчиненими в ній поживними речовинами, переважно цукрами. Форма цибулин переважно куляста. З верхівкової і пазушних бруньок виростають надземні пагони, а на денці утворюються додаткові корені. Цибулина — типовий орган вегетативного розмноження і відновлення. Всі рослини, у яких утворюються цибулини — однодольні. Цибулини утворюються у рослин з родин Лілійні, Амарилісові, Цибулеві.

Цибулини можуть бути плівчастими (щільними) та лускатими (нещільними). До перших належить цибулина звичайної цибулі, в якій всі луски — це підземні піхви зелених асимілюючих листків, що потовщуються і щільно охоплюють кільцями одна одну. Лускаті (нещільні, пухкі, черепичасті) цибулини має лілія лісова, у якої запасаючі луски цибулини — це лише зовнішні низові листки, які не мають листкових пластинок. Цибулини можуть бути однорічними, дворічними (цибуля-порей) або багаторічними (лілії). Якщо наростання осі в них моноподіальне (тобто поновлення йде з верхівкової бруньки), то суцвіття пазушне (підсніжник звичайний), якщо симподіальне (тобто поновлення відбувається з пазушних бруньок) — суцвіття верхівкове (гіацинт — Hyacinthus orientalis). А число лусок в цибулині коливається від однієї (часник) до кількох сотень (лілія).

Цибулинні рослини поширені переважно в країнах із середземноморським типом клімату — з жарким літом і м'якими іншими сезонами. Тому запасання води з допомогою набухаючих і добре утримуючих її слизових речовин забезпечує виживання рослин в літню засуху.

Луската цибулина лілії Lilium xanthellum (de:Lilium xanthellum)

Найбільшого поширення цибулинні рослини набувають в степах, пустелях, напівпустелях, зустрічаються і в широколистяних лісах. Переважна більшість їх — ефемероїди, тобто рослини з коротким періодом розвитку. На початку літа надземна частина у них відмирає, в ґрунті залишається цибулина, як орган відновлення та розмноження.

У вигляді виводкових бруньок, як відмічено вище, можуть утворюватися надземні цибулини в пазухах листків деяких рослин (лілія цибулинконосна (en:Lilium bulbiferum), зубниця бульбиста) або в суцвіттях (часник).

'''Псевдоцибулини орхідей'''

У епіфітних орхідей часто утворюються специфічні надземні бульби, що дуже нагадують за формою цибулину. Але це потовщені соковиті верхівкові частини відрізків стебла, запас води в яких забезпечує рослинам перенесення несприятливого періоду. Вони називаються псевдоцибулинами, повітряними бульбами, туберидіями, псевдобульбами. Вони утворені м'якими слизовими тканинами всередині, а назовні захищені товстостінною епідермою. Також вони виконують функцію фотосинтезу.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:042.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Лорпа.jpeg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Онгрпека.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Щшлорп.jpg|x140px]]
|}

==Див. також==

http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/63714-cybulyna.html словник Грінченка

http://sum.in.ua/s/cybulyna академічний словник

http://www.rozum.org.ua/index.php?a=term&d=21&t=378438 орфографічний словник

https://www.google.com.ua/search?q=%D1%86%D0%B8%D0%B1%D1%83%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D0%B0&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ei=M9Z0UpbHMKSv4QTM3YCQCg&sqi=2&ved=0CAcQ_AUoAQ&biw=1339&bih=624 картинки

Файл:Щшлорп.jpg

2013-11-02T10:46:47Z

Евеліна Черняк:

Файл:Онгрпека.jpg

2013-11-02T10:46:17Z

Евеліна Черняк:

Файл:Лорпа.jpeg

2013-11-02T10:45:44Z

Евеліна Черняк:

Файл:042.png

2013-11-02T10:45:16Z

Евеліна Черняк:

Цибулина

2013-11-02T10:42:08Z

Евеліна Черняк: /* Сучасні словники */

'''Цибулина, -ни, '''''ж. ''Луковица. Ум. '''Цибулинка. '''
[[Категорія:Ци]]

==Сучасні словники==
'''Цибулина''' — як правило, підземний пагін з коротким сплющеним стеблом — денцем, і лусковидними , м'ясистими листками, які запасають воду з розчиненими в ній поживними речовинами, переважно цукрами. Форма цибулин переважно куляста. З верхівкової і пазушних бруньок виростають надземні пагони, а на денці утворюються додаткові корені. Цибулина — типовий орган вегетативного розмноження і відновлення. Всі рослини, у яких утворюються цибулини — однодольні. Цибулини утворюються у рослин з родин Лілійні, Амарилісові, Цибулеві.

Цибулини можуть бути плівчастими (щільними) та лускатими (нещільними). До перших належить цибулина звичайної цибулі, в якій всі луски — це підземні піхви зелених асимілюючих листків, що потовщуються і щільно охоплюють кільцями одна одну. Лускаті (нещільні, пухкі, черепичасті) цибулини має лілія лісова, у якої запасаючі луски цибулини — це лише зовнішні низові листки, які не мають листкових пластинок. Цибулини можуть бути однорічними, дворічними (цибуля-порей) або багаторічними (лілії). Якщо наростання осі в них моноподіальне (тобто поновлення йде з верхівкової бруньки), то суцвіття пазушне (підсніжник звичайний), якщо симподіальне (тобто поновлення відбувається з пазушних бруньок) — суцвіття верхівкове (гіацинт — Hyacinthus orientalis). А число лусок в цибулині коливається від однієї (часник) до кількох сотень (лілія).

Цибулинні рослини поширені переважно в країнах із середземноморським типом клімату — з жарким літом і м'якими іншими сезонами. Тому запасання води з допомогою набухаючих і добре утримуючих її слизових речовин забезпечує виживання рослин в літню засуху.

Луската цибулина лілії Lilium xanthellum (de:Lilium xanthellum)

Найбільшого поширення цибулинні рослини набувають в степах, пустелях, напівпустелях, зустрічаються і в широколистяних лісах. Переважна більшість їх — ефемероїди, тобто рослини з коротким періодом розвитку. На початку літа надземна частина у них відмирає, в ґрунті залишається цибулина, як орган відновлення та розмноження.

У вигляді виводкових бруньок, як відмічено вище, можуть утворюватися надземні цибулини в пазухах листків деяких рослин (лілія цибулинконосна (en:Lilium bulbiferum), зубниця бульбиста) або в суцвіттях (часник).

'''Псевдоцибулини орхідей'''

У епіфітних орхідей часто утворюються специфічні надземні бульби, що дуже нагадують за формою цибулину. Але це потовщені соковиті верхівкові частини відрізків стебла, запас води в яких забезпечує рослинам перенесення несприятливого періоду. Вони називаються псевдоцибулинами, повітряними бульбами, туберидіями, псевдобульбами. Вони утворені м'якими слизовими тканинами всередині, а назовні захищені товстостінною епідермою. Також вони виконують функцію фотосинтезу.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}
==Див. також==

http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/63714-cybulyna.html словник Грінченка

http://sum.in.ua/s/cybulyna академічний словник

http://www.rozum.org.ua/index.php?a=term&d=21&t=378438 орфографічний словник

https://www.google.com.ua/search?q=%D1%86%D0%B8%D0%B1%D1%83%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D0%B0&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ei=M9Z0UpbHMKSv4QTM3YCQCg&sqi=2&ved=0CAcQ_AUoAQ&biw=1339&bih=624 картинки

Цибулина

2013-11-02T10:40:26Z

Евеліна Черняк: /* Див. також */

'''Цибулина, -ни, '''''ж. ''Луковица. Ум. '''Цибулинка. '''
[[Категорія:Ци]]

==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}
==Див. також==

http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/63714-cybulyna.html словник Грінченка

http://sum.in.ua/s/cybulyna академічний словник

http://www.rozum.org.ua/index.php?a=term&d=21&t=378438 орфографічний словник

https://www.google.com.ua/search?q=%D1%86%D0%B8%D0%B1%D1%83%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D0%B0&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ei=M9Z0UpbHMKSv4QTM3YCQCg&sqi=2&ved=0CAcQ_AUoAQ&biw=1339&bih=624 картинки

Цибулина

2013-11-02T10:36:34Z

Евеліна Черняк:

Синиця

2013-11-02T10:35:35Z

Евеліна Черняк: /* Див. також */

'''Синиця, -ці, '''''ж. ''1) Синица. ''В саду щебечуть синиці. ''Чуб. V. 454. 2) Названіе вола масти нѣсколько темнѣе '''димана '''(см.). КС. 1898. VII. 43. Ум. '''Сини́чка. '''
[[Категорія:Си]]
==Сучасні словники==
'''Синиця''' (Parus) — рід птахів родини Синицеві (Paridae). Невеликі за розміром птахи, живляться комахами та дрібними безхребетними.

'''Систематика'''

Зауваження щодо ситематики: залежно від класифікації окремо виділяють роди Melaniparus, Sittiparus, Cyanistes, Lophophanes, Poecile, Periparus [1] [2].

'''Види:'''

Parus guineensis, інколи відносять до роду Melaniparus

Parus leucomelas, інколи відносять до роду Melaniparus

Parus niger, інколи відносять до роду Melaniparus

Parus carpi, інколи відносять до роду Melaniparus

Parus albiventris, інколи відносять до роду Melaniparus

Parus leuconotus, інколи відносять до роду Melaniparus

Parus funereus, інколи відносять до роду Melaniparus

Parus rufiventris, інколи відносять до роду Melaniparus

Parus pallidiventris, інколи відносять до роду Melaniparus

Parus fringillinus, інколи відносять до роду Melaniparus

Parus fasciiventer, інколи відносять до роду Melaniparus

Parus thruppi, інколи відносять до роду Melaniparus

Parus griseiventris, інколи відносять до роду Melaniparus

Parus cinerascens, інколи відносять до роду Melaniparus

Parus afer, інколи відносять до роду Melaniparus

Синиця велика (Parus major)

Parus major bokharensis (раніше розглядали як окремий вид)

Parus minor (часто відносять до P. major)

Parus cinereus

Parus monticolus

Parus nuchalis

Parus xanthogenys, інколи відносять до роду Macholophus

Parus spilonotus

Parus holsti, інколи відносять до роду Macholophus

Parus semilarvatus, інколи відносять до роду Sittiparus

Синиця блакитна (Parus coeruleus), інколи відносять до роду Cyanistes

Синиця біла (Parus cyanus), інколи відносять до роду Cyanistes

Синиця чубата (Parus cristatus), інколи відносять до роду Lophophanes

Гаїчка болотяна (Parus palustris), інколи відносять до роду Poecile

Гаїчка буроголова, або гаїчка-пухляк (Parus montanus), інколи відносять до роду Poecile

Синиця чорна (Parus ater), інколи відносять до роду Periparus

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Parus_major_m.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Аипс.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Лортпа.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Оьипа.jpg|x140px]]
|}

==Див. також==
https://www.google.com.ua/search?q=%D1%81%D0%B8%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8F&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ei=XtN0UtPwIuuN4wTygIGICg&ved=0CAcQ_AUoAQ&biw=1339&bih=624
картинки

http://slovopedia.org.ua/49/53409/361243.html фразеологічний словник

http://sum.in.ua/s/synycja академічний словник

http://www.rozum.org.ua/index.php?a=term&d=21&t=318551 орфографічний словник

Синиця

2013-11-02T10:32:22Z

Евеліна Черняк: /* Ілюстрації */

Файл:Оьипа.jpg

2013-11-02T10:32:15Z

Евеліна Черняк:

Файл:Лортпа.jpg

2013-11-02T10:31:46Z

Евеліна Черняк:

Файл:Аипс.jpg

2013-11-02T10:31:24Z

Евеліна Черняк:

Файл:Parus major m.jpg

2013-11-02T10:30:59Z

Евеліна Черняк:

Синиця

2013-11-02T10:29:10Z

Евеліна Черняк: /* Сучасні словники */

'''Синиця, -ці, '''''ж. ''1) Синица. ''В саду щебечуть синиці. ''Чуб. V. 454. 2) Названіе вола масти нѣсколько темнѣе '''димана '''(см.). КС. 1898. VII. 43. Ум. '''Сини́чка. '''
[[Категорія:Си]]
==Сучасні словники==
'''Синиця''' (Parus) — рід птахів родини Синицеві (Paridae). Невеликі за розміром птахи, живляться комахами та дрібними безхребетними.

'''Систематика'''

Зауваження щодо ситематики: залежно від класифікації окремо виділяють роди Melaniparus, Sittiparus, Cyanistes, Lophophanes, Poecile, Periparus [1] [2].

'''Види:'''

Parus guineensis, інколи відносять до роду Melaniparus

Parus leucomelas, інколи відносять до роду Melaniparus

Parus niger, інколи відносять до роду Melaniparus

Parus carpi, інколи відносять до роду Melaniparus

Parus albiventris, інколи відносять до роду Melaniparus

Parus leuconotus, інколи відносять до роду Melaniparus

Parus funereus, інколи відносять до роду Melaniparus

Parus rufiventris, інколи відносять до роду Melaniparus

Parus pallidiventris, інколи відносять до роду Melaniparus

Parus fringillinus, інколи відносять до роду Melaniparus

Parus fasciiventer, інколи відносять до роду Melaniparus

Parus thruppi, інколи відносять до роду Melaniparus

Parus griseiventris, інколи відносять до роду Melaniparus

Parus cinerascens, інколи відносять до роду Melaniparus

Parus afer, інколи відносять до роду Melaniparus

Синиця велика (Parus major)

Parus major bokharensis (раніше розглядали як окремий вид)

Parus minor (часто відносять до P. major)

Parus cinereus

Parus monticolus

Parus nuchalis

Parus xanthogenys, інколи відносять до роду Macholophus

Parus spilonotus

Parus holsti, інколи відносять до роду Macholophus

Parus semilarvatus, інколи відносять до роду Sittiparus

Синиця блакитна (Parus coeruleus), інколи відносять до роду Cyanistes

Синиця біла (Parus cyanus), інколи відносять до роду Cyanistes

Синиця чубата (Parus cristatus), інколи відносять до роду Lophophanes

Гаїчка болотяна (Parus palustris), інколи відносять до роду Poecile

Гаїчка буроголова, або гаїчка-пухляк (Parus montanus), інколи відносять до роду Poecile

Синиця чорна (Parus ater), інколи відносять до роду Periparus

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}
==Див. також==
Додаткові відомості

Синиця

2013-11-02T10:28:02Z

Евеліна Черняк: /* Сучасні словники */

'''Синиця, -ці, '''''ж. ''1) Синица. ''В саду щебечуть синиці. ''Чуб. V. 454. 2) Названіе вола масти нѣсколько темнѣе '''димана '''(см.). КС. 1898. VII. 43. Ум. '''Сини́чка. '''
[[Категорія:Си]]
==Сучасні словники==
'''Синиця''' (Parus) — рід птахів родини Синицеві (Paridae). Невеликі за розміром птахи, живляться комахами та дрібними безхребетними.

'''Систематика'''

Зауваження щодо ситематики: залежно від класифікації окремо виділяють роди Melaniparus, Sittiparus, Cyanistes, Lophophanes, Poecile, Periparus [1] [2].

'''Види:'''

Parus guineensis, інколи відносять до роду Melaniparus
Parus leucomelas, інколи відносять до роду Melaniparus
Parus niger, інколи відносять до роду Melaniparus
Parus carpi, інколи відносять до роду Melaniparus
Parus albiventris, інколи відносять до роду Melaniparus
Parus leuconotus, інколи відносять до роду Melaniparus
Parus funereus, інколи відносять до роду Melaniparus
Parus rufiventris, інколи відносять до роду Melaniparus
Parus pallidiventris, інколи відносять до роду Melaniparus
Parus fringillinus, інколи відносять до роду Melaniparus
Parus fasciiventer, інколи відносять до роду Melaniparus
Parus thruppi, інколи відносять до роду Melaniparus
Parus griseiventris, інколи відносять до роду Melaniparus
Parus cinerascens, інколи відносять до роду Melaniparus
Parus afer, інколи відносять до роду Melaniparus
Синиця велика (Parus major)
Parus major bokharensis (раніше розглядали як окремий вид)
Parus minor (часто відносять до P. major)
Parus cinereus
Parus monticolus
Parus nuchalis
Parus xanthogenys, інколи відносять до роду Macholophus
Parus spilonotus
Parus holsti, інколи відносять до роду Macholophus
Parus semilarvatus, інколи відносять до роду Sittiparus
Синиця блакитна (Parus coeruleus), інколи відносять до роду Cyanistes
Синиця біла (Parus cyanus), інколи відносять до роду Cyanistes
Синиця чубата (Parus cristatus), інколи відносять до роду Lophophanes
Гаїчка болотяна (Parus palustris), інколи відносять до роду Poecile
Гаїчка буроголова, або гаїчка-пухляк (Parus montanus), інколи відносять до роду Poecile
Синиця чорна (Parus ater), інколи відносять до роду Periparus

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}
==Див. також==
Додаткові відомості

Синиця

2013-11-02T10:26:17Z

Евеліна Черняк:

'''Синиця, -ці, '''''ж. ''1) Синица. ''В саду щебечуть синиці. ''Чуб. V. 454. 2) Названіе вола масти нѣсколько темнѣе '''димана '''(см.). КС. 1898. VII. 43. Ум. '''Сини́чка. '''
[[Категорія:Си]]
==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}
==Див. також==
Додаткові відомості

Лілія

2013-11-02T10:24:36Z

Евеліна Черняк: /* Див. також */

'''Лілія, -лії, '''''ж. ''= '''Лилея. '''
[[Категорія:Лі]]
==Сучасні словники==
'''Лі́лія''' (Lilium, українська народна назва ліле́я) — рід багаторічних цибулинних рослин родини лілійних.

'''Опис'''

Лілії — багаторічні цибулинні трави.

Цибулина склад листя.

Лілія лісова або саранка

Стебло є безпосереднім продовженням цибулини, вкрите листям — з листками, які локалізується в нижній частині.

Листки — лінійні, лінійно-ланцетовидні, овальні, чергові або розміщені кільцями.

Квітки двостатеві, складаються з 6 пелюсток, зібраних у китиці, іноді одиночних.

Плід — довгаста коробочка.

'''Види'''

Налічується понад 100 видів лілій, розповсюджених переважно в Північній півкулі у Євразії — здебільшого в лісах, подеколи горах, рідше в долинах; окремі ендемічні види зустрічаютья в горах Індії та на Філіппінах.

В Україні у дикорослому стані лише один вид — лілія лісова або саранка (Lilium martagon), росте у листяних і мішаних лісах.
У культурі

Про цю вишукану і горду квітку складено безліч легенд і міфів. Образ лілії, цінується за витончену красу, широко використовувався в декоративному мистецтві давнини, а також в середньовічній містичній літературі і мистецтві. У Древній Греції біла лілія вважалася квіткою богині Гери, що виникли з крапель її молока. Римляни шанували білу лілію як квітка Юнони і символ надії.

В християнській релігії лілія біла символізує чистоту і цнотливість, тому рослина традиційно зустрічається на мальованих зображеннях поруч з Богородицею і другими непорочними святими. Гілку лілій, починаючи з 3 доби Відродження, - безперечний елемент у сцені Благовіщення. Білу лілію бачимо на полотнах Да Вінчі, Боттічеллі, Росетті, Караваджо, Лоті та інших великих художників. Саме християнство сприяло поширенню цього виду в країнах Європи, оскільки наявність такої лілії було обов'язковим для середньовічних монастирських садів. Через Великобританію і Нідерланди лілія білосніжна потрапила в країни Америки.

Як відомо, українські живописці добре орієнтувалися в європейських та східних напрямках сакрального і світського мистецтва, деякі з художників навчалися в Італії чи Німеччині. Саме звідти прийшла традиція зображати білу лілію поруч з Богоматір'ю. Проте, мабуть, сама рослина на очі живописців не траплялося, тому на іконах малювали що завгодно, тільки не лілію. Найчастіше це була звичайна гілка з біленькими квіточками.

Лілія здавна відома людині. Так, середземноморський вид лілії білої вирощується як декоративна, лікарська та ефірно-олійна рослина з часів Стародавнього Єгипту й Ассирії, тобто більше 3 тисяч років. З цією ж метою її культивували в Стародавній Греції, Візантії та Римі.

Білу лілію іноді називають лілією лікарською через наявність у пелюстках ефірних олій, які використовуються в гомеопатії, а в обмеженій кількості - в парфумерії. Крім того, цибулини містять слизові речовини, вітаміни і цукор, мають сечогінну, пом'якшувальну і знеболювальну дію.

З XV століття інші європейські види лілії та їх садові форми поступово заповнюють сади і квітники. У першу чергу це досить невибаглива лілія помаранчева і схожа на неї лілія цибулиноносна, а також досить стійка лілія лісова. Зображення цих квіток зустрічається на картинах художників того часу, але значно рідше лілії білої.

У країнах Східної Азії місцеві види лілії високо цінували і культивували з XIII століття або навіть раніше. У цих краях досі використовуються як овочеві та лікарські рослини лілії ланцетолиста, або тигрова, золотиста, Генрі, Брауна, а в якості декоративних-лілії японська, прекрасна, довжин-ноцветковая і червонувата. Сибіряки збирали цибулини місцевих видів з харчовою і лікарською метою.

Лілії Китаю, Японії й азійської частини Росії почали з'являтися в європейських садах, в першу чергу Англії і Бельгії, в кінці XVIII століття. Протягом ста років сюди завезли до 30 видів. Багато з них (лілія Генрі, тигрова, прекрасна, золотиста, карликова, Уіллмотт) вирощуються й досі або використовуються у гібридизації для отримання кращих сортів.

Після відкриття Америки європейці познайомилися з цікавими і небаченими раніше ліліями. Ці незвичайні види (лілія леопардова, канадська, прекрасна) потрапляли в сади на своїй батьківщині й вивозилися в Європу, насамперед у Англію, Францію, Німеччину. Деякі з них збереглися дотепер в садовій культурі в незміненому вигляді.

З жалем доводиться констатувати, що привезені лілії, особливо екзотичні та декоративні, виявилися досить примхливими і заражалися вірусами. Тому в 80-ті роки XIX століття інтерес до них помітно вщух. Відкриття та масове поширення в Європі та Америці початку XX століття зовсім нових китайських видів з великими білими квітками - лілії королівської і Сарженти, що вирізнялися стійкістю, відродили інтерес до лілій і дали новий поштовх селекції.

Тривалий час у квітникарстві панували лілія довгоквіткова і тайваньська з білими квітками, а також різноманітніші за забарвленням форми лілій прекрасної і золотистої. З початком активної роботи з гібридизації в першій половині XX століття лілії поступово витісняються сортами, що виникли на їх основі.

Квітникарі-любителі і професіонали, які займаються ліліями, у багатьох країнах об'єднуються в спеціалізовані суспільства для обміну інформацією і посадковим матеріалом, а також для реєстрації та складання списків культивованих лілій. Зараз у світі зареєстровано 49 товариств любителів лілій в 13 країнах. Найвідомішим вважається Підкомітет з лілій при Королівському садівничому товаристві (Lily Committee of the Royal Horticultural Society) у Великобританії, який видає найповніший список зареєстрованих сортів. У СРСР Всесоюзна організація любителів лілій (ВОЛЛ) виникла в 1989 році.

У багатьох країнах світу лілія була і залишається незмінним атрибутом садівничої культури і широко використовується в озелененні. Видові лілії рекомендуються для так званих «диких садочків», які імітують куточки дикої природи.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Длорпавы.jpeg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Лбтпа.jpeg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Отрипв.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ьртип.jpg|x140px]]
|}

==Див. також==
https://www.google.com.ua/search?q=%D0%9B%D1%96%D0%BB%D1%96%D1%8F&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ei=g9B0Uoi7H4Tx4QSdh4GQDA&ved=0CAcQ_AUoAQ&biw=1339&bih=624 картинки

http://lang.slovopedia.org.ua/11/53403/144618.html "Словопедія" словник іншомовних слів

http://sum.in.ua/s/lilija академічний словник

http://www.rozum.org.ua/index.php?a=term&d=21&t=152556 словник орфографічних слів

Файл:Ьртип.jpg

2013-11-02T10:21:05Z

Евеліна Черняк:

Лілія

2013-11-02T10:20:58Z

Евеліна Черняк: /* Ілюстрації */

Файл:Отрипв.jpg

2013-11-02T10:20:25Z

Евеліна Черняк: Евеліна Черняк завантажив нову версію «Файл:Отрипв.jpg»

Файл:Отрипв.jpg

2013-11-02T10:20:25Z

Евеліна Черняк: Евеліна Черняк завантажив нову версію «Файл:Отрипв.jpg»

Файл:Отрипв.jpg

2013-11-02T10:20:24Z

Евеліна Черняк:

Файл:Лбтпа.jpeg

2013-11-02T10:19:52Z

Евеліна Черняк:

Файл:Длорпавы.jpeg

2013-11-02T10:19:21Z

Евеліна Черняк:

Лілія

2013-11-02T10:16:52Z

Евеліна Черняк: /* Сучасні словники */

'''Лілія, -лії, '''''ж. ''= '''Лилея. '''
[[Категорія:Лі]]
==Сучасні словники==
'''Лі́лія''' (Lilium, українська народна назва ліле́я) — рід багаторічних цибулинних рослин родини лілійних.

'''Опис'''

Лілії — багаторічні цибулинні трави.

Цибулина склад листя.

Лілія лісова або саранка

Стебло є безпосереднім продовженням цибулини, вкрите листям — з листками, які локалізується в нижній частині.

Листки — лінійні, лінійно-ланцетовидні, овальні, чергові або розміщені кільцями.

Квітки двостатеві, складаються з 6 пелюсток, зібраних у китиці, іноді одиночних.

Плід — довгаста коробочка.

'''Види'''

Налічується понад 100 видів лілій, розповсюджених переважно в Північній півкулі у Євразії — здебільшого в лісах, подеколи горах, рідше в долинах; окремі ендемічні види зустрічаютья в горах Індії та на Філіппінах.

В Україні у дикорослому стані лише один вид — лілія лісова або саранка (Lilium martagon), росте у листяних і мішаних лісах.
У культурі

Про цю вишукану і горду квітку складено безліч легенд і міфів. Образ лілії, цінується за витончену красу, широко використовувався в декоративному мистецтві давнини, а також в середньовічній містичній літературі і мистецтві. У Древній Греції біла лілія вважалася квіткою богині Гери, що виникли з крапель її молока. Римляни шанували білу лілію як квітка Юнони і символ надії.

В християнській релігії лілія біла символізує чистоту і цнотливість, тому рослина традиційно зустрічається на мальованих зображеннях поруч з Богородицею і другими непорочними святими. Гілку лілій, починаючи з 3 доби Відродження, - безперечний елемент у сцені Благовіщення. Білу лілію бачимо на полотнах Да Вінчі, Боттічеллі, Росетті, Караваджо, Лоті та інших великих художників. Саме християнство сприяло поширенню цього виду в країнах Європи, оскільки наявність такої лілії було обов'язковим для середньовічних монастирських садів. Через Великобританію і Нідерланди лілія білосніжна потрапила в країни Америки.

Як відомо, українські живописці добре орієнтувалися в європейських та східних напрямках сакрального і світського мистецтва, деякі з художників навчалися в Італії чи Німеччині. Саме звідти прийшла традиція зображати білу лілію поруч з Богоматір'ю. Проте, мабуть, сама рослина на очі живописців не траплялося, тому на іконах малювали що завгодно, тільки не лілію. Найчастіше це була звичайна гілка з біленькими квіточками.

Лілія здавна відома людині. Так, середземноморський вид лілії білої вирощується як декоративна, лікарська та ефірно-олійна рослина з часів Стародавнього Єгипту й Ассирії, тобто більше 3 тисяч років. З цією ж метою її культивували в Стародавній Греції, Візантії та Римі.

Білу лілію іноді називають лілією лікарською через наявність у пелюстках ефірних олій, які використовуються в гомеопатії, а в обмеженій кількості - в парфумерії. Крім того, цибулини містять слизові речовини, вітаміни і цукор, мають сечогінну, пом'якшувальну і знеболювальну дію.

З XV століття інші європейські види лілії та їх садові форми поступово заповнюють сади і квітники. У першу чергу це досить невибаглива лілія помаранчева і схожа на неї лілія цибулиноносна, а також досить стійка лілія лісова. Зображення цих квіток зустрічається на картинах художників того часу, але значно рідше лілії білої.

У країнах Східної Азії місцеві види лілії високо цінували і культивували з XIII століття або навіть раніше. У цих краях досі використовуються як овочеві та лікарські рослини лілії ланцетолиста, або тигрова, золотиста, Генрі, Брауна, а в якості декоративних-лілії японська, прекрасна, довжин-ноцветковая і червонувата. Сибіряки збирали цибулини місцевих видів з харчовою і лікарською метою.

Лілії Китаю, Японії й азійської частини Росії почали з'являтися в європейських садах, в першу чергу Англії і Бельгії, в кінці XVIII століття. Протягом ста років сюди завезли до 30 видів. Багато з них (лілія Генрі, тигрова, прекрасна, золотиста, карликова, Уіллмотт) вирощуються й досі або використовуються у гібридизації для отримання кращих сортів.

Після відкриття Америки європейці познайомилися з цікавими і небаченими раніше ліліями. Ці незвичайні види (лілія леопардова, канадська, прекрасна) потрапляли в сади на своїй батьківщині й вивозилися в Європу, насамперед у Англію, Францію, Німеччину. Деякі з них збереглися дотепер в садовій культурі в незміненому вигляді.

З жалем доводиться констатувати, що привезені лілії, особливо екзотичні та декоративні, виявилися досить примхливими і заражалися вірусами. Тому в 80-ті роки XIX століття інтерес до них помітно вщух. Відкриття та масове поширення в Європі та Америці початку XX століття зовсім нових китайських видів з великими білими квітками - лілії королівської і Сарженти, що вирізнялися стійкістю, відродили інтерес до лілій і дали новий поштовх селекції.

Тривалий час у квітникарстві панували лілія довгоквіткова і тайваньська з білими квітками, а також різноманітніші за забарвленням форми лілій прекрасної і золотистої. З початком активної роботи з гібридизації в першій половині XX століття лілії поступово витісняються сортами, що виникли на їх основі.

Квітникарі-любителі і професіонали, які займаються ліліями, у багатьох країнах об'єднуються в спеціалізовані суспільства для обміну інформацією і посадковим матеріалом, а також для реєстрації та складання списків культивованих лілій. Зараз у світі зареєстровано 49 товариств любителів лілій в 13 країнах. Найвідомішим вважається Підкомітет з лілій при Королівському садівничому товаристві (Lily Committee of the Royal Horticultural Society) у Великобританії, який видає найповніший список зареєстрованих сортів. У СРСР Всесоюзна організація любителів лілій (ВОЛЛ) виникла в 1989 році.

У багатьох країнах світу лілія була і залишається незмінним атрибутом садівничої культури і широко використовується в озелененні. Видові лілії рекомендуються для так званих «диких садочків», які імітують куточки дикої природи.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}
==Див. також==
Додаткові відомості

Лілія

2013-11-02T10:16:14Z

Евеліна Черняк: /* Сучасні словники */

'''Лілія, -лії, '''''ж. ''= '''Лилея. '''
[[Категорія:Лі]]
==Сучасні словники==
'''Лі́лія''' (Lilium, українська народна назва ліле́я) — рід багаторічних цибулинних рослин родини лілійних.

'''Опис'''

Лілії — багаторічні цибулинні трави.

Цибулина склад листя.

Лілія лісова або саранка

Стебло є безпосереднім продовженням цибулини, вкрите листям — з листками, які локалізується в нижній частині.

Листки — лінійні, лінійно-ланцетовидні, овальні, чергові або розміщені кільцями.

Квітки двостатеві, складаються з 6 пелюсток, зібраних у китиці, іноді одиночних.

Плід — довгаста коробочка.

'''Види'''

Налічується понад 100 видів лілій, розповсюджених переважно в Північній півкулі у Євразії — здебільшого в лісах, подеколи горах, рідше в долинах; окремі ендемічні види зустрічаютья в горах Індії та на Філіппінах.

В Україні у дикорослому стані лише один вид — лілія лісова або саранка (Lilium martagon), росте у листяних і мішаних лісах.
У культурі

Про цю вишукану і горду квітку складено безліч легенд і міфів. Образ лілії, цінується за витончену красу, широко використовувався в декоративному мистецтві давнини, а також в середньовічній містичній літературі і мистецтві. У Древній Греції біла лілія вважалася квіткою богині Гери, що виникли з крапель її молока. Римляни шанували білу лілію як квітка Юнони і символ надії.

Біла лілія на картині Філіппі Ліппо "Благовіщення"

В християнській релігії лілія біла символізує чистоту і цнотливість, тому рослина традиційно зустрічається на мальованих зображеннях поруч з Богородицею і другими непорочними святими. Гілку лілій, починаючи з 3 доби Відродження, - безперечний елемент у сцені Благовіщення. Білу лілію бачимо на полотнах Да Вінчі, Боттічеллі, Росетті, Караваджо, Лоті та інших великих художників. Саме християнство сприяло поширенню цього виду в країнах Європи, оскільки наявність такої лілії було обов'язковим для середньовічних монастирських садів. Через Великобританію і Нідерланди лілія білосніжна потрапила в країни Америки.

Як відомо, українські живописці добре орієнтувалися в європейських та східних напрямках сакрального і світського мистецтва, деякі з художників навчалися в Італії чи Німеччині. Саме звідти прийшла традиція зображати білу лілію поруч з Богоматір'ю. Проте, мабуть, сама рослина на очі живописців не траплялося, тому на іконах малювали що завгодно, тільки не лілію. Найчастіше це була звичайна гілка з біленькими квіточками.

Лілія здавна відома людині. Так, середземноморський вид лілії білої вирощується як декоративна, лікарська та ефірно-олійна рослина з часів Стародавнього Єгипту й Ассирії, тобто більше 3 тисяч років. З цією ж метою її культивували в Стародавній Греції, Візантії та Римі.

Білу лілію іноді називають лілією лікарською через наявність у пелюстках ефірних олій, які використовуються в гомеопатії, а в обмеженій кількості - в парфумерії. Крім того, цибулини містять слизові речовини, вітаміни і цукор, мають сечогінну, пом'якшувальну і знеболювальну дію.

З XV століття інші європейські види лілії та їх садові форми поступово заповнюють сади і квітники. У першу чергу це досить невибаглива лілія помаранчева і схожа на неї лілія цибулиноносна, а також досить стійка лілія лісова. Зображення цих квіток зустрічається на картинах художників того часу, але значно рідше лілії білої.

У країнах Східної Азії місцеві види лілії високо цінували і культивували з XIII століття або навіть раніше. У цих краях досі використовуються як овочеві та лікарські рослини лілії ланцетолиста, або тигрова, золотиста, Генрі, Брауна, а в якості декоративних-лілії японська, прекрасна, довжин-ноцветковая і червонувата. Сибіряки збирали цибулини місцевих видів з харчовою і лікарською метою.

Лілії Китаю, Японії й азійської частини Росії почали з'являтися в європейських садах, в першу чергу Англії і Бельгії, в кінці XVIII століття. Протягом ста років сюди завезли до 30 видів. Багато з них (лілія Генрі, тигрова, прекрасна, золотиста, карликова, Уіллмотт) вирощуються й досі або використовуються у гібридизації для отримання кращих сортів.

Після відкриття Америки європейці познайомилися з цікавими і небаченими раніше ліліями. Ці незвичайні види (лілія леопардова, канадська, прекрасна) потрапляли в сади на своїй батьківщині й вивозилися в Європу, насамперед у Англію, Францію, Німеччину. Деякі з них збереглися дотепер в садовій культурі в незміненому вигляді.

З жалем доводиться констатувати, що привезені лілії, особливо екзотичні та декоративні, виявилися досить примхливими і заражалися вірусами. Тому в 80-ті роки XIX століття інтерес до них помітно вщух. Відкриття та масове поширення в Європі та Америці початку XX століття зовсім нових китайських видів з великими білими квітками - лілії королівської і Сарженти, що вирізнялися стійкістю, відродили інтерес до лілій і дали новий поштовх селекції.

Тривалий час у квітникарстві панували лілія довгоквіткова і тайваньська з білими квітками, а також різноманітніші за забарвленням форми лілій прекрасної і золотистої. З початком активної роботи з гібридизації в першій половині XX століття лілії поступово витісняються сортами, що виникли на їх основі.

Квітникарі-любителі і професіонали, які займаються ліліями, у багатьох країнах об'єднуються в спеціалізовані суспільства для обміну інформацією і посадковим матеріалом, а також для реєстрації та складання списків культивованих лілій. Зараз у світі зареєстровано 49 товариств любителів лілій в 13 країнах. Найвідомішим вважається Підкомітет з лілій при Королівському садівничому товаристві (Lily Committee of the Royal Horticultural Society) у Великобританії, який видає найповніший список зареєстрованих сортів. У СРСР Всесоюзна організація любителів лілій (ВОЛЛ) виникла в 1989 році.

У багатьох країнах світу лілія була і залишається незмінним атрибутом садівничої культури і широко використовується в озелененні. Видові лілії рекомендуються для так званих «диких садочків», які імітують куточки дикої природи.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}
==Див. також==
Додаткові відомості

Лілія

2013-11-02T10:13:52Z

Евеліна Черняк:

'''Лілія, -лії, '''''ж. ''= '''Лилея. '''
[[Категорія:Лі]]
==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
|}
==Див. також==
Додаткові відомості

Багаття

2013-10-31T17:47:56Z

Евеліна Черняк: /* Див. також */

'''Багаття, -тя,''' ''с.'' 1) Огонь. ''Крешіть, дядьку, багаття! Велів багаття розводить... казав троянський флот спалить.'' Котл. Ен. V. 33. 2) Горящіе угли. 3) Костеръ. ''Наймит роспалив багаття, повісив на вагани казанок і почав варити куліш.'' Левиц. Пов. 109.

[[Категорія:Ба]]

==Сучасні словники==

'''Вого́нь''' — швидке горіння, що супроводжується значним виділенням тепла та світла, полум'ям і димом. У вузькому значенні вогонь — це полум'я, сукупність розпечених газів, що виділяються в результаті процесу горіння.

'''Загальна характеристика'''

Вогонь має властивість до поширення з одного горючого матеріалу на інший. Контрольований вогонь використовується людиною для отримання значної кількості теплоти, освітлення або спалювання небажаних матеріалів. Неконтрольований вогонь призводить до виникнення пожеж і може приносити значні збитки.

Вогонь потребує наявності палива та окисника. Зазвичай горючими матеріалами є різноманітні вуглеводні та вуглеводи, а роль окисника відіграє кисень. Звичні горючі матеріали, такі як вугілля, природний газ, деревина горять тільки за підвищеної температури, тому для виникнення вогню необхідно його запалити. Запалювання вогню відбувається внаслідок нагрівання горючої речовини, принаймні локального, до температури, вищої від температури займання. Таке нагрівання може виникнути при контакті горючої речовини із запаленим матеріалом, внаслідок хімічної реакції, тертя або при проходженні через речовину сильного електричного струму.

Реакція горіння екзотермічна, тобто супроводжується виділенням тепла, яке, в свою чергу, допомагає підтримувати високу температуру й забезпечує протікання ланцюгової реакції. Власна температура вогню залежить від джерела, що викликало реакцію запалювання і/або від матеріалів, що беруть участь у реакції горіння. Від температури вогню та від хімічного складу горючих матеріалів залежить колір полум'я.

Для забезпечення контрольованого вогню необхідно підтримувати постачання палива та окисника. В печах постійне надходження кисню забезпечується тягою. Вона також сприяє швидкому відводу продуктів реакції горіння: води та вуглекислого газу, присутність яких могла б погасити вогонь. Встановленню тяги сприяє те, що нагріті продукти горіння легші за навколишнє повітря й підіймаються вгору. Вони захоплюють із собою неспалені повністю частинки палива, утворюючи дим.

Для припинення вогню необхідно усунути один із чотирьох чинників: подачу палива, доступ окисника, високу температуру або можливість підтримування ланцюгової реакції. Вогонь згасає, коли закінчується паливо, тому одним із важливих заходів при гасінні пожеж є локалізація горіння, запобігання можливості перекидання вогню на сусідні об'єкти. Ефективним методом гасіння вогню є припинення доступу кисню. За невеликого вогню цього можна досягти накриванням полум'я. Для гасіння пожеж часто використовується вода. Її випаровування потребує багато тепла, тому сприяє зниженню температури. У вогнегасниках використовуються речовини, які утворюють піну, що перешкоджає підтриманню ланцюгової реакції горіння.

Вогонь
'''Значення у побуті'''

Через надзвичайно важливе значення вогню різні способи його добування винайшли ще первісні люди, які використовували його для освітлення, зігрівання, приготування їжі, захисту від диких тварин і подачі умовних сигналів. Існують свідчення про використання вогню для приготування їжі ще 1,9 млн років тому, хоча контрольоване використання вогню розпочалося, мабуть, не швидше ніж 400 тис. років тому[1]. Початок постійного використання вогню людиною припадає на період від 50 до 100 тис. років тому.

Спочатку, мабуть, людина отримала вогонь в своє розпорядження внаслідок лісових пожеж, викликаних блискавками. Отриманий вогонь потрібно було весь час підживлювати й оберігати. Згодом людина навчилася добувати вогонь при потребі іншими способами. Одним із таких способів було тертя. Добування вогню тертям потребувало значного вміння. Людина поступово вдосконалювала цей процес, підбираючи матеріали та покращуючи технологію. Так, був винайдений трут, який робили з грибних наростів на дубі або ясені. Обертання палички для добування вогню в долонях замінили спеціальними лукоподібними механізмами.

На заміну добуванню вогню тертям прийшло використання кременя та кресала. Викрешування вогню використовує той факт, що при ударянні кременя із залізом або іншим мінералом із вмістом заліза, наприклад, піритом, утворюються іскри - розжарені частинки матеріалу, здатні запалити трут. Кресало залишалося основним методом добування вогню до винайдення сірників.

Першим хімічним способом одержання вогню стала каталітична реакція, відкрита німецьким хіміком Деберейнером. Базуючись на своєму відкритті, він створив «водневе кресало». Хоча воно було вдосконалене голландським ученим Кіппом, його швидко витіснили перші сірники. Пізніше з'явилися спочатку бензинові, а потім і газові запальнички.

Традиційною формою підтримки вогню як у давні часи, так і сьогодні є багаття. Для підтримування контрольованого вогню використовуються спеціальні споруди — печі та кухні. Традиційним побутовим паливом є дрова, на заміну яким прийшло вугілля, а згодом природний газ.

Крім приготування їжі та опалення вогонь традиційно використовувався людством для освітлення. З цією метою люди вигадали велику кількість освітлювальних пристроїв із невеличким контрольованим полум'ям: свічки, смолоскипи, гасові лампи, газові світильники.
Значення у міфології і езотериці[ред. • ред. код]

Вогню приділяється велика увага у багатьох міфологіях. У давньогрецькій і давньоримській міфології з вогнем ототожнювалося декілька божеств (Гефест (Вулкан), Прометей, Веста, Гестія та інші), у давньоіндійській міфології уособленням вогню була Агні, у кельтській міфології богиня вогню називалася Брігід. У зороастризмі вогонь виступає як суттєво священна стихія і втілення божественної справедливості, Арти. У народів Півночі вогонь представлений у вигляді жіночого образу - «матері», «господарки вогнища» і т.п. , а у якутів і бурятів - у чоловічому образі «хазяїна». У середньовічному містицизмі саламандри були нижчими духами вогню.

Поряд з водою, землею і повітрям вогонь вважається однією з чотирьох стихій (першоелементів), і у зв'язку із цим займав важливу роль, особливо в античній філософії, наприклад в Геракліта, а також в алхімії. У західній астрології елемент вогню пов'язаний із такими знаками зодіаку, як Овен, Лев і Стрілець, його домінанти - Сонце і Плутон. У китайській астрології вогонь - одна з п'яти стихій, що пов'язувалась із планетою Марс, енергією ці, півднем, літом (6 квітня - 17 червня за григоріанським календарем), червоним кольором, гірким смаком і різким, пекучим запахом, числом 7, земними «гілками» змії («си») і коня («у»), 3-ім та 4-им небесними «стовбурами» («бін», «дін»), і, крім цього, співвідносився з роками, що закінчуються на 6 і на 7.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1416.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:903109_9e36e1e5.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:00350645.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Vog-vog.jpg|x140px]]
|}

==Див. також==
http://www.rozum.org.ua/index.php?a=term&d=22&t=862 словник синонімів укр мови

http://sum.in.ua/s/baghattja академічний словник

http://slovopedia.org.ua/32/53393/30080.html "СЛОВОПЕДІЯ"

https://www.google.com.ua/search?q=%D0%B1%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ei=oJdyUtz0O-K84ATyp4C4Bw&sqi=2&ved=0CAcQ_AUoAQ&biw=1339&bih=624 картинки

Багаття

2013-10-31T17:40:59Z

Евеліна Черняк: /* Ілюстрації */

Файл:Vog-vog.jpg

2013-10-31T17:40:52Z

Евеліна Черняк:

Файл:00350645.jpg

2013-10-31T17:39:34Z

Евеліна Черняк:

Багаття

2013-10-31T17:38:36Z

Евеліна Черняк: /* Ілюстрації */

'''Багаття, -тя,''' ''с.'' 1) Огонь. ''Крешіть, дядьку, багаття! Велів багаття розводить... казав троянський флот спалить.'' Котл. Ен. V. 33. 2) Горящіе угли. 3) Костеръ. ''Наймит роспалив багаття, повісив на вагани казанок і почав варити куліш.'' Левиц. Пов. 109.

[[Категорія:Ба]]

==Сучасні словники==

'''Вого́нь''' — швидке горіння, що супроводжується значним виділенням тепла та світла, полум'ям і димом. У вузькому значенні вогонь — це полум'я, сукупність розпечених газів, що виділяються в результаті процесу горіння.

'''Загальна характеристика'''

Вогонь має властивість до поширення з одного горючого матеріалу на інший. Контрольований вогонь використовується людиною для отримання значної кількості теплоти, освітлення або спалювання небажаних матеріалів. Неконтрольований вогонь призводить до виникнення пожеж і може приносити значні збитки.

Вогонь потребує наявності палива та окисника. Зазвичай горючими матеріалами є різноманітні вуглеводні та вуглеводи, а роль окисника відіграє кисень. Звичні горючі матеріали, такі як вугілля, природний газ, деревина горять тільки за підвищеної температури, тому для виникнення вогню необхідно його запалити. Запалювання вогню відбувається внаслідок нагрівання горючої речовини, принаймні локального, до температури, вищої від температури займання. Таке нагрівання може виникнути при контакті горючої речовини із запаленим матеріалом, внаслідок хімічної реакції, тертя або при проходженні через речовину сильного електричного струму.

Реакція горіння екзотермічна, тобто супроводжується виділенням тепла, яке, в свою чергу, допомагає підтримувати високу температуру й забезпечує протікання ланцюгової реакції. Власна температура вогню залежить від джерела, що викликало реакцію запалювання і/або від матеріалів, що беруть участь у реакції горіння. Від температури вогню та від хімічного складу горючих матеріалів залежить колір полум'я.

Для забезпечення контрольованого вогню необхідно підтримувати постачання палива та окисника. В печах постійне надходження кисню забезпечується тягою. Вона також сприяє швидкому відводу продуктів реакції горіння: води та вуглекислого газу, присутність яких могла б погасити вогонь. Встановленню тяги сприяє те, що нагріті продукти горіння легші за навколишнє повітря й підіймаються вгору. Вони захоплюють із собою неспалені повністю частинки палива, утворюючи дим.

Для припинення вогню необхідно усунути один із чотирьох чинників: подачу палива, доступ окисника, високу температуру або можливість підтримування ланцюгової реакції. Вогонь згасає, коли закінчується паливо, тому одним із важливих заходів при гасінні пожеж є локалізація горіння, запобігання можливості перекидання вогню на сусідні об'єкти. Ефективним методом гасіння вогню є припинення доступу кисню. За невеликого вогню цього можна досягти накриванням полум'я. Для гасіння пожеж часто використовується вода. Її випаровування потребує багато тепла, тому сприяє зниженню температури. У вогнегасниках використовуються речовини, які утворюють піну, що перешкоджає підтриманню ланцюгової реакції горіння.

Вогонь
'''Значення у побуті'''

Через надзвичайно важливе значення вогню різні способи його добування винайшли ще первісні люди, які використовували його для освітлення, зігрівання, приготування їжі, захисту від диких тварин і подачі умовних сигналів. Існують свідчення про використання вогню для приготування їжі ще 1,9 млн років тому, хоча контрольоване використання вогню розпочалося, мабуть, не швидше ніж 400 тис. років тому[1]. Початок постійного використання вогню людиною припадає на період від 50 до 100 тис. років тому.

Спочатку, мабуть, людина отримала вогонь в своє розпорядження внаслідок лісових пожеж, викликаних блискавками. Отриманий вогонь потрібно було весь час підживлювати й оберігати. Згодом людина навчилася добувати вогонь при потребі іншими способами. Одним із таких способів було тертя. Добування вогню тертям потребувало значного вміння. Людина поступово вдосконалювала цей процес, підбираючи матеріали та покращуючи технологію. Так, був винайдений трут, який робили з грибних наростів на дубі або ясені. Обертання палички для добування вогню в долонях замінили спеціальними лукоподібними механізмами.

На заміну добуванню вогню тертям прийшло використання кременя та кресала. Викрешування вогню використовує той факт, що при ударянні кременя із залізом або іншим мінералом із вмістом заліза, наприклад, піритом, утворюються іскри - розжарені частинки матеріалу, здатні запалити трут. Кресало залишалося основним методом добування вогню до винайдення сірників.

Першим хімічним способом одержання вогню стала каталітична реакція, відкрита німецьким хіміком Деберейнером. Базуючись на своєму відкритті, він створив «водневе кресало». Хоча воно було вдосконалене голландським ученим Кіппом, його швидко витіснили перші сірники. Пізніше з'явилися спочатку бензинові, а потім і газові запальнички.

Традиційною формою підтримки вогню як у давні часи, так і сьогодні є багаття. Для підтримування контрольованого вогню використовуються спеціальні споруди — печі та кухні. Традиційним побутовим паливом є дрова, на заміну яким прийшло вугілля, а згодом природний газ.

Крім приготування їжі та опалення вогонь традиційно використовувався людством для освітлення. З цією метою люди вигадали велику кількість освітлювальних пристроїв із невеличким контрольованим полум'ям: свічки, смолоскипи, гасові лампи, газові світильники.
Значення у міфології і езотериці[ред. • ред. код]

Вогню приділяється велика увага у багатьох міфологіях. У давньогрецькій і давньоримській міфології з вогнем ототожнювалося декілька божеств (Гефест (Вулкан), Прометей, Веста, Гестія та інші), у давньоіндійській міфології уособленням вогню була Агні, у кельтській міфології богиня вогню називалася Брігід. У зороастризмі вогонь виступає як суттєво священна стихія і втілення божественної справедливості, Арти. У народів Півночі вогонь представлений у вигляді жіночого образу - «матері», «господарки вогнища» і т.п. , а у якутів і бурятів - у чоловічому образі «хазяїна». У середньовічному містицизмі саламандри були нижчими духами вогню.

Поряд з водою, землею і повітрям вогонь вважається однією з чотирьох стихій (першоелементів), і у зв'язку із цим займав важливу роль, особливо в античній філософії, наприклад в Геракліта, а також в алхімії. У західній астрології елемент вогню пов'язаний із такими знаками зодіаку, як Овен, Лев і Стрілець, його домінанти - Сонце і Плутон. У китайській астрології вогонь - одна з п'яти стихій, що пов'язувалась із планетою Марс, енергією ці, півднем, літом (6 квітня - 17 червня за григоріанським календарем), червоним кольором, гірким смаком і різким, пекучим запахом, числом 7, земними «гілками» змії («си») і коня («у»), 3-ім та 4-им небесними «стовбурами» («бін», «дін»), і, крім цього, співвідносився з роками, що закінчуються на 6 і на 7.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1416.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:903109_9e36e1e5.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:903109_9e36e1e5.jp|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:903109_9e36e1e5.jp|x140px]]
|}

==Див. також==
Додаткові відомості