Київський столичний університет імені Бориса Грінченка - Внесок користувача [uk]

Дошкулити

2014-12-17T13:57:20Z

Гуцу Ольга:

'''Дошкулити. '''См. '''Дошкуляти. '''

1. Виводити з терпіння, з рівноваги, досаждаючи словами, діями. — Не ждали ми, Чіпко, від тебе такого! — дошкуля Лушня (Панас Мирний, II, 1954, 176); Один із них чогось відстав, а інші два його товариші, ставши на віддалі, дошкуляли свого супутника незграбними солдатськими жартами (Яків Качура, I, 1958, 506); Товариші, що — з великого кохання — стали ворогами, знайшли новий спосіб дошкулювати мені (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 365); На язик Зінька гостра, любить посміятися з невдах, може дошкулити словом, як кропивою (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 9); Мстивий і чванливий Бова почав робити все, що міг, щоб чимось дошкулити, допекти Білецьких (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 146).

2. Порушувати нормальний стан, завдавати неприємностей. У дядька нам жилося спокійніше, та знову дошкуляли нестатки (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959, 221); Одна їм дошкуля біда: Не вистача зарплати, Та ще нема свого гнізда, Нема своєї хати (Сергій Воскрекасенко, З перцем!, 1957, 333).

3. Спричиняти, викликати фізичний біль. Часом вони [жандарми] дуже дошкуляють мені, прив'язуючи мене на довгий час до певного місця (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 281); Їх [коней] пасли вночі, бо вдень не напасалися — дошкуляли мухи (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 393); Одного я в господа бога молив, однієї ласки просив — дати на них усіх одну спину, щоб як одного вчистив, то всім зразу дошкулив! (Панас Мирний, IV, 1955, 220); [Килина:] Та не дошкулиш вже так кулаками, як дошкулив гадючим холодним посміхом!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 438);
// Сильно діючи, неприємно вражати (про мороз, холод, вітер і т. ін.). Дошкулював він [мороз] і купцеві, що сидів спереду, і той почав на повільну їзду сердитися (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 80); Холод дошкуляє під жакетом, холоне спина (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 131); У вузенькому затіненому провулку не так дошкуляє сонце, повітря свіжіше (Панас Кочура, Зол. грамота, 1960, 218); Не продме в ньому [кожусі] ніякий вітер і не дошкулить найлютіший мороз (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 3).

==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
ДОШКУЛЯТИ, яю, яєш і ДОШКУЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ДОШКУЛИТИ, лю, лиш, док., неперех., кому, чому, рідше перех. і без додатка.

1. Виводити з терпіння, з рівноваги, досаждаючи словами, діями. — Не ждали ми, Чіпко, від тебе такого! — дошкуля Лушня (Панас Мирний, II, 1954, 176); Один із них чогось відстав, а інші два його товариші, ставши на віддалі, дошкуляли свого супутника незграбними солдатськими жартами (Яків Качура, I, 1958, 506); Товариші, що — з великого кохання — стали ворогами, знайшли новий спосіб дошкулювати мені (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 365); На язик Зінька гостра, любить посміятися з невдах, може дошкулити словом, як кропивою (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 9); Мстивий і чванливий Бова почав робити все, що міг, щоб чимось дошкулити, допекти Білецьких (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 146).

2. Порушувати нормальний стан, завдавати неприємностей. У дядька нам жилося спокійніше, та знову дошкуляли нестатки (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959, 221); Одна їм дошкуля біда: Не вистача зарплати, Та ще нема свого гнізда, Нема своєї хати (Сергій Воскрекасенко, З перцем!, 1957, 333).

3. Спричиняти, викликати фізичний біль. Часом вони [жандарми] дуже дошкуляють мені, прив'язуючи мене на довгий час до певного місця (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 281); Їх [коней] пасли вночі, бо вдень не напасалися — дошкуляли мухи (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 393); Одного я в господа бога молив, однієї ласки просив — дати на них усіх одну спину, щоб як одного вчистив, то всім зразу дошкулив! (Панас Мирний, IV, 1955, 220); [Килина:] Та не дошкулиш вже так кулаками, як дошкулив гадючим холодним посміхом!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 438);
// Сильно діючи, неприємно вражати (про мороз, холод, вітер і т. ін.). Дошкулював він [мороз] і купцеві, що сидів спереду, і той почав на повільну їзду сердитися (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 80); Холод дошкуляє під жакетом, холоне спина (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 131); У вузенькому затіненому провулку не так дошкуляє сонце, повітря свіжіше (Панас Кочура, Зол. грамота, 1960, 218); Не продме в ньому [кожусі] ніякий вітер і не дошкулить найлютіший мороз (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 3).
===[http://slovopedia.org.ua "Словопедія" ]===
ДОШКУЛЯТИ
(викликати відчуття холоду, про вітер, дощ) пробирати, пронизувати, проникати, проймати// допікати до живих печінок, пробирати до кісток, діймати до серця.)
діймати, доїдати, дозоляти, ДОПІКАТИ, досолювати, виводити з терпіння <рівноваги>, пре. док. насолювати, наперчувати, (язиком) д. дотинати, ід. зачіпати за болюче місце, допікати до живого <живих печінок>, впікати у живе, колоти ножем у серце, пекти <діймати> до <живого> серця; (- мороз) пробирати <проймати> до кісток; шкулити; пор. ДРАТУВАТИ.
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
ДОШКУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ДОШКУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ДОШКУ́ЛИТИ, лю, лиш, док., неперех., кому, чому, рідше перех. і без додатка.

1. Виводити з терпіння, з рівноваги, досаждаючи словами, діями. — Не ждали ми, Чіпко, від тебе такого! — дошкуля Лушня (Мирний, II, 1954, 176); Один із них чогось відстав, а інші два його товариші, ставши на віддалі, дошкуляли свого супутника незграбними солдатськими жартами (Кач., І, 1958, 506); Товариші, що — з великого кохання — стали ворогами, знайшли новий спосіб дошкулювати мені (У. Кравч., Вибр., 1958, 365); На язик Зінька гостра, любить посміятися з невдах, може дошкулити словом, як кропивою (Шиян, Баланда, 1957, 9); Мстивий і чванливий Бова почав робити все, що міг, щоб чимось дошкулити, допекти Білецьких (Ткач, Арена, 1960, 146).

2. Порушувати нормальний стан, завдавати неприємностей. У дядька нам жилося спокійніше, та знову дошкуляли нестатки (Гур., Друзі.., 1959, 221); Одна їм дошкуля біда: Не вистача зарплати, Та ще нема свого гнізда, Нема своєї хати (Воскр., З перцем!, 1957, 333).

3. Спричиняти, викликати фізичний біль. Часом вони [жандарми] дуже дошкуляють мені, прив’язуючи мене на довгий час до певного місця (Коцюб., III, 1956, 281); Їх [коней] пасли вночі, бо вдень не напасалися — дошкуляли мухи (Руд., Остання шабля, 1959, 393); Одного я в господа бога молив, однієї ласки просив — дати на них усіх одну спину, щоб як одного вчистив, то всім зразу дошкулив! (Мирний, IV, 1955, 220); [Килина:] Та не дошкулиш вже так кулаками, як дошкулив гадючим холодним посміхом!.. (Кроп., II, 1958, 438); // Сильно діючи, неприємно вражати (про мороз, холод, вітер і т. ін.). Дошкулював він [мороз] і купцеві, що сидів спереду, і той почав на повільну їзду сердитися (Кобр., Вибр., 1954, 80); Холод дошкуляє під жакетом, холоне спина (Хижняк, Тамара, 1959, 131); У вузенькому затіненому провулку не так дошкуляє сонце, повітря свіжіше (Кочура, Зол. грамота, 1960, 218); Не продме в ньому [кожусі] ніякий вітер і не дошкулить найлютіший мороз (Шиян, Баланда, 1957, 3).

==Іноземні словники==
===[http://slovari.yandex.ru ЯНДЕКС словари]===
Переклад на російську мову: ДОНИМАТЬ

==Ілюстрації==
[[Зображення:Дошкуляти_1.jpeg|x140px]]
[[Зображення:Дошкуляти_2.jpeg|x140px]]
[[Зображення:Дошкуляти_3.jpeg|x140px]]
[[Зображення:Дошкуляти_4.jpeg|x140px]]

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2014 року]]
[[Категорія:До]]

Демено

2014-12-17T13:52:42Z

Гуцу Ольга:

'''Демено, -на, '''''с. ''Руль. КС. 1883. I. 46. АД. І. 244. О. 1861. VIII. 99. ''Повійте, вітри низовії, да на демени мальовані. Ой сидить козак на демені, і він деменом повертає. ''Лукаш. 72. ''Отаман одіпхнув човна в море і повернув демено. ''Левиц.

==Сучасні словники==

ДЕМЕ́НО, а, с., розм., заст. Кермо. Ні одно судно через пороги не пройде, бо з довгими дуже деменами (Стор., І, 1957, 242); Демено повернулось, неначе здорова морська риба, збило хвилю й легенько повернуло човна од берега (Н.-Лев., II, 1956, 225).

ДЕМЕ́НО, а, сер., розм., заст. Кермо. Ні одно судно через пороги не пройде, бо з довгими дуже деменами (Олекса Стороженко, I, 1957, 242); Демено повернулось, неначе здорова морська риба, збило хвилю й легенько повернуло човна од берега (Нечуй-Левицький, II, 1956, 225).

==Англійський словник==
кермо (літака, судна та ін.) rudder; helm (тж. перен.); (автомобіля) (steering) wheel

кермо влади — перен. the reins of government

бути коло керма, стояти за кермом — to be at the wheel (helm)

==Німецький словник==
Steuer n (штурвал); Lenkrad n (автомобиля); Lenkstange f, Lenker m (велосипеда)

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: 46944images.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: 4bfa812f20964.jpeg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Тест-драйв-Kia-Ceed-кермо.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Imagen_146.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube| TtqYvCY2dU0}}
{{#ev:youtube| YMgL3v59FH8}}

==Цікаві факти==
Водії, які люблять користуватися смартфонами за кермом, незабаром не зможуть цього зробити. Саме з цією згубною звичкою більшості автомобілістів вирішили боротися в General Motors. Найближчим часом компанія планує випустити перший серійний автомобіль, який буде буквально стежити за водієм.

Як повідомляє Financial Times, йдеться про систему, що складається з набору камер і датчиків, які відстежують положення голови і руху очей водія, контролюючи тим самим його зосередженість на дорозі. У разі, якщо автомобіліст недостатньо часто дивиться в лобове скло, система буде попереджати його спеціальним повідомленням, а якщо це не допоможе – прийме подальші заходи в залежності від ситуації.

При цьому в General Motors впевнені, що нова система може виявитися корисною не тільки з точки зору безпеки. Приміром, в майбутньому водій зможе відкрити ту чи іншу програму в мультимедійній системі, просто подивившись в певну точку і натиснувши кнопку на кермі. Крім того, систему можна буде використовувати для захисту автомобіля від угону або іншого несанкціонованого доступу.

В даний час General Motors вже підписала контракт з виробником подібних систем – компанією Seeing Machines. Згідно з умовами договору, дані пристрої будуть встановлені на 500 тисяч автомобілів протягом найближчих 3-5 років.

==Зовнішні посилання==
http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%B4%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%BEhttp://ukrlit.org/slovnyk/%D0%B4%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%BE

http://sum.in.ua/s/demeno

http://www.unlimited-translate.org/uk/dictionaries/ukrainian-to-english/translate/%D0%BA%D0%B5%D1%80%D0%BC%D0%BE.htm

http://www.classes.ru/all-german/dictionary-russian-german-essential-term-17345.htm
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2014 року]]
[[Категорія:Де]]

Дошкулити

2014-12-17T13:51:14Z

Гуцу Ольга:

'''Дошкулити. '''См. '''Дошкуляти. '''

1. Виводити з терпіння, з рівноваги, досаждаючи словами, діями. — Не ждали ми, Чіпко, від тебе такого! — дошкуля Лушня (Панас Мирний, II, 1954, 176); Один із них чогось відстав, а інші два його товариші, ставши на віддалі, дошкуляли свого супутника незграбними солдатськими жартами (Яків Качура, I, 1958, 506); Товариші, що — з великого кохання — стали ворогами, знайшли новий спосіб дошкулювати мені (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 365); На язик Зінька гостра, любить посміятися з невдах, може дошкулити словом, як кропивою (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 9); Мстивий і чванливий Бова почав робити все, що міг, щоб чимось дошкулити, допекти Білецьких (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 146).

2. Порушувати нормальний стан, завдавати неприємностей. У дядька нам жилося спокійніше, та знову дошкуляли нестатки (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959, 221); Одна їм дошкуля біда: Не вистача зарплати, Та ще нема свого гнізда, Нема своєї хати (Сергій Воскрекасенко, З перцем!, 1957, 333).

3. Спричиняти, викликати фізичний біль. Часом вони [жандарми] дуже дошкуляють мені, прив'язуючи мене на довгий час до певного місця (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 281); Їх [коней] пасли вночі, бо вдень не напасалися — дошкуляли мухи (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 393); Одного я в господа бога молив, однієї ласки просив — дати на них усіх одну спину, щоб як одного вчистив, то всім зразу дошкулив! (Панас Мирний, IV, 1955, 220); [Килина:] Та не дошкулиш вже так кулаками, як дошкулив гадючим холодним посміхом!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 438);
// Сильно діючи, неприємно вражати (про мороз, холод, вітер і т. ін.). Дошкулював він [мороз] і купцеві, що сидів спереду, і той почав на повільну їзду сердитися (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 80); Холод дошкуляє під жакетом, холоне спина (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 131); У вузенькому затіненому провулку не так дошкуляє сонце, повітря свіжіше (Панас Кочура, Зол. грамота, 1960, 218); Не продме в ньому [кожусі] ніякий вітер і не дошкулить найлютіший мороз (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 3).

==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
ДОШКУЛЯТИ, яю, яєш і ДОШКУЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ДОШКУЛИТИ, лю, лиш, док., неперех., кому, чому, рідше перех. і без додатка.

1. Виводити з терпіння, з рівноваги, досаждаючи словами, діями. — Не ждали ми, Чіпко, від тебе такого! — дошкуля Лушня (Панас Мирний, II, 1954, 176); Один із них чогось відстав, а інші два його товариші, ставши на віддалі, дошкуляли свого супутника незграбними солдатськими жартами (Яків Качура, I, 1958, 506); Товариші, що — з великого кохання — стали ворогами, знайшли новий спосіб дошкулювати мені (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 365); На язик Зінька гостра, любить посміятися з невдах, може дошкулити словом, як кропивою (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 9); Мстивий і чванливий Бова почав робити все, що міг, щоб чимось дошкулити, допекти Білецьких (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 146).

2. Порушувати нормальний стан, завдавати неприємностей. У дядька нам жилося спокійніше, та знову дошкуляли нестатки (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959, 221); Одна їм дошкуля біда: Не вистача зарплати, Та ще нема свого гнізда, Нема своєї хати (Сергій Воскрекасенко, З перцем!, 1957, 333).

3. Спричиняти, викликати фізичний біль. Часом вони [жандарми] дуже дошкуляють мені, прив'язуючи мене на довгий час до певного місця (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 281); Їх [коней] пасли вночі, бо вдень не напасалися — дошкуляли мухи (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 393); Одного я в господа бога молив, однієї ласки просив — дати на них усіх одну спину, щоб як одного вчистив, то всім зразу дошкулив! (Панас Мирний, IV, 1955, 220); [Килина:] Та не дошкулиш вже так кулаками, як дошкулив гадючим холодним посміхом!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 438);
// Сильно діючи, неприємно вражати (про мороз, холод, вітер і т. ін.). Дошкулював він [мороз] і купцеві, що сидів спереду, і той почав на повільну їзду сердитися (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 80); Холод дошкуляє під жакетом, холоне спина (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 131); У вузенькому затіненому провулку не так дошкуляє сонце, повітря свіжіше (Панас Кочура, Зол. грамота, 1960, 218); Не продме в ньому [кожусі] ніякий вітер і не дошкулить найлютіший мороз (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 3).
===[http://slovopedia.org.ua "Словопедія" ]===
ДОШКУЛЯТИ
(викликати відчуття холоду, про вітер, дощ) пробирати, пронизувати, проникати, проймати// допікати до живих печінок, пробирати до кісток, діймати до серця.)
діймати, доїдати, дозоляти, ДОПІКАТИ, досолювати, виводити з терпіння <рівноваги>, пре. док. насолювати, наперчувати, (язиком) д. дотинати, ід. зачіпати за болюче місце, допікати до живого <живих печінок>, впікати у живе, колоти ножем у серце, пекти <діймати> до <живого> серця; (- мороз) пробирати <проймати> до кісток; шкулити; пор. ДРАТУВАТИ.
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
ДОШКУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ДОШКУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ДОШКУ́ЛИТИ, лю, лиш, док., неперех., кому, чому, рідше перех. і без додатка.

1. Виводити з терпіння, з рівноваги, досаждаючи словами, діями. — Не ждали ми, Чіпко, від тебе такого! — дошкуля Лушня (Мирний, II, 1954, 176); Один із них чогось відстав, а інші два його товариші, ставши на віддалі, дошкуляли свого супутника незграбними солдатськими жартами (Кач., І, 1958, 506); Товариші, що — з великого кохання — стали ворогами, знайшли новий спосіб дошкулювати мені (У. Кравч., Вибр., 1958, 365); На язик Зінька гостра, любить посміятися з невдах, може дошкулити словом, як кропивою (Шиян, Баланда, 1957, 9); Мстивий і чванливий Бова почав робити все, що міг, щоб чимось дошкулити, допекти Білецьких (Ткач, Арена, 1960, 146).

2. Порушувати нормальний стан, завдавати неприємностей. У дядька нам жилося спокійніше, та знову дошкуляли нестатки (Гур., Друзі.., 1959, 221); Одна їм дошкуля біда: Не вистача зарплати, Та ще нема свого гнізда, Нема своєї хати (Воскр., З перцем!, 1957, 333).

3. Спричиняти, викликати фізичний біль. Часом вони [жандарми] дуже дошкуляють мені, прив’язуючи мене на довгий час до певного місця (Коцюб., III, 1956, 281); Їх [коней] пасли вночі, бо вдень не напасалися — дошкуляли мухи (Руд., Остання шабля, 1959, 393); Одного я в господа бога молив, однієї ласки просив — дати на них усіх одну спину, щоб як одного вчистив, то всім зразу дошкулив! (Мирний, IV, 1955, 220); [Килина:] Та не дошкулиш вже так кулаками, як дошкулив гадючим холодним посміхом!.. (Кроп., II, 1958, 438); // Сильно діючи, неприємно вражати (про мороз, холод, вітер і т. ін.). Дошкулював він [мороз] і купцеві, що сидів спереду, і той почав на повільну їзду сердитися (Кобр., Вибр., 1954, 80); Холод дошкуляє під жакетом, холоне спина (Хижняк, Тамара, 1959, 131); У вузенькому затіненому провулку не так дошкуляє сонце, повітря свіжіше (Кочура, Зол. грамота, 1960, 218); Не продме в ньому [кожусі] ніякий вітер і не дошкулить найлютіший мороз (Шиян, Баланда, 1957, 3).

==Іноземні словники==
===[http://slovari.yandex.ru ЯНДЕКС словари]===
Переклад на російську мову: ДОНИМАТЬ

==Ілюстрації==
[[Зображення:Дошкуляти1.jpeg|x140px]]
[[Зображення:Дошкуляти2.jpeg|x140px]]
[[Зображення:Дошкуляти3.jpeg|x140px]]
[[Зображення:Дошкуляти4.jpeg|x140px]]

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2014 року]]
[[Категорія:До]]

Єдність

2014-11-30T21:56:58Z

Гуцу Ольга:

'''Єдність, -ности, '''''ж. ''Единство, единеніе. ''Кожен сам про собе дбає. Немає єдности. ''Мир. ХРВ. 87.
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
Є́ДНІСТЬ, ності, жін.
1. Тісний зв'язок, згуртованість, цілісність, неподільність. Єдності, яка б робила нас із кволих навіть одиниць незламною силою, потребуємо й ми.., (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 171); Сила партії в єдності і монолітній згуртованості її лав (Комуніст України, 3,1960, 42).
2. Поєднання в одному цілому, нерозривність зв'язку. Керуючись ленінським принципом єдності теорії і практики, партія повинна розглядати захист і творчий розвиток марксизму-ленінізму як свій найважливіший обов'язок (Резол. XXII з.., 1961, 27); У нашому літературознавстві існує програмова вимога розглядати художні твори у єдності змісту й форми (Радянське літературознавство, 1, 1961, 42).
▲ Надфразна єдність — єдине структурно-семантичне ціле, що складається з ряду речень, а іноді й кількох абзаців, організованих лексичними, граматичними та інтонаційними засобами; Фразеологічна єдність — стійке сполучення слів, що виступає в мові як єдиний неподільний на складові частини вислів.
3. Схожість, цілковита подібність. Єдність поглядів К. Маркса і Ф. Енгельса пронизує всі їх праці — і ті. що вони писали разом, і ті, що готувалися ними окремо (Український історичний журнал, 6, 1960, 3);
4. Спільність чого-небудь, зосередженість чогось у одному місці і т. ін. Основу етнічної спільності народності насамперед становить єдність її мови (Нариси з діалектології української мови, 1955, 12); Єдність походження, спільна історична доля, територіальне сусідство.. пов'язують російський і український народи (Максим Рильський, III, 1956, 84).

===[http://slovopedia.org.ua "Словопедія" ]===
ЄДИНІСТЬ

єди́ність
іменник жіночого роду
рідко

===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
ЄДИ́НІСТЬ, ності, ж., рідко. Те саме, що є́дність.

==Іноземні словники==
===[https://uk.glosbe.com/uk українська-англійська Словник]===
Переклад з англійської єдність:unity
===[http://slovari.yandex.ru ЯНДЕКС словари]===

Єдність
Существительное
1. (Латвия) Единство

==Ілюстрації==
[[Зображення: Єдиність_1.jpeg|x140px]]
[[Зображення: Єдиність_2.jpeg|x140px]]

==Медіа==
{{#ev:youtube| n2hOiehnsOI }}

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2014 року]]

[[Категорія:Єд]]

Єдність

2014-11-30T21:44:54Z

Гуцу Ольга:

'''Єдність, -ности, '''''ж. ''Единство, единеніе. ''Кожен сам про собе дбає. Немає єдности. ''Мир. ХРВ. 87.
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
Є́ДНІСТЬ, ності, жін.
1. Тісний зв'язок, згуртованість, цілісність, неподільність. Єдності, яка б робила нас із кволих навіть одиниць незламною силою, потребуємо й ми.., (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 171); Сила партії в єдності і монолітній згуртованості її лав (Комуніст України, 3,1960, 42).
2. Поєднання в одному цілому, нерозривність зв'язку. Керуючись ленінським принципом єдності теорії і практики, партія повинна розглядати захист і творчий розвиток марксизму-ленінізму як свій найважливіший обов'язок (Резол. XXII з.., 1961, 27); У нашому літературознавстві існує програмова вимога розглядати художні твори у єдності змісту й форми (Радянське літературознавство, 1, 1961, 42).
▲ Надфразна єдність — єдине структурно-семантичне ціле, що складається з ряду речень, а іноді й кількох абзаців, організованих лексичними, граматичними та інтонаційними засобами; Фразеологічна єдність — стійке сполучення слів, що виступає в мові як єдиний неподільний на складові частини вислів.
3. Схожість, цілковита подібність. Єдність поглядів К. Маркса і Ф. Енгельса пронизує всі їх праці — і ті. що вони писали разом, і ті, що готувалися ними окремо (Український історичний журнал, 6, 1960, 3);
4. Спільність чого-небудь, зосередженість чогось у одному місці і т. ін. Основу етнічної спільності народності насамперед становить єдність її мови (Нариси з діалектології української мови, 1955, 12); Єдність походження, спільна історична доля, територіальне сусідство.. пов'язують російський і український народи (Максим Рильський, III, 1956, 84).

===[http://slovopedia.org.ua "Словопедія" ]=== ЄДИНІСТЬ

єди́ність
іменник жіночого роду
рідко

===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]=== ЄДИ́НІСТЬ, ності, ж., рідко. Те саме, що є́дність.

==Іноземні словники==
===[https://uk.glosbe.com/uk українська-англійська Словник]===
Переклад з англійської єдність:unity
===[http://slovari.yandex.ru ЯНДЕКС словари]===

Єдність
Существительное
1. (Латвия) Единство

==Ілюстрації==
[[Зображення: Єдиність_1.jpeg|x140px]]
[[Зображення: Єдиність_2.jpeg|x140px]]

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2014 року]]

[[Категорія:Єд]]

Єдиність

2014-11-30T20:34:44Z

Гуцу Ольга:

'''Єдиність, -ности, '''''ж. ''Единство. ''Двох церков єдиності служити. ''К. ЦН. 207. ''Стояли на сеймах опіром против політичньої системи єдиности віри в Польщі. ''К. ХІІ. 115.

==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
Є́ДНІСТЬ, ності, жін.
1. Тісний зв'язок, згуртованість, цілісність, неподільність. Єдності, яка б робила нас із кволих навіть одиниць незламною силою, потребуємо й ми.., (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 171); Сила партії в єдності і монолітній згуртованості її лав (Комуніст України, 3,1960, 42).
2. Поєднання в одному цілому, нерозривність зв'язку. Керуючись ленінським принципом єдності теорії і практики, партія повинна розглядати захист і творчий розвиток марксизму-ленінізму як свій найважливіший обов'язок (Резол. XXII з.., 1961, 27); У нашому літературознавстві існує програмова вимога розглядати художні твори у єдності змісту й форми (Радянське літературознавство, 1, 1961, 42).
▲ Надфразна єдність — єдине структурно-семантичне ціле, що складається з ряду речень, а іноді й кількох абзаців, організованих лексичними, граматичними та інтонаційними засобами; Фразеологічна єдність — стійке сполучення слів, що виступає в мові як єдиний неподільний на складові частини вислів.
3. Схожість, цілковита подібність. Єдність поглядів К. Маркса і Ф. Енгельса пронизує всі їх праці — і ті. що вони писали разом, і ті, що готувалися ними окремо (Український історичний журнал, 6, 1960, 3);
4. Спільність чого-небудь, зосередженість чогось у одному місці і т. ін. Основу етнічної спільності народності насамперед становить єдність її мови (Нариси з діалектології української мови, 1955, 12); Єдність походження, спільна історична доля, територіальне сусідство.. пов'язують російський і український народи (Максим Рильський, III, 1956, 84).

===[http://slovopedia.org.ua "Словопедія" ]=== ЄДИНІСТЬ

єди́ність
іменник жіночого роду
рідко

===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]=== ЄДИ́НІСТЬ, ності, ж., рідко. Те саме, що є́дність.

==Іноземні словники==
===[https://uk.glosbe.com/uk українська-англійська Словник]===
Переклад з англійської єдність:unity
===[http://slovari.yandex.ru ЯНДЕКС словари]===

Єдність
Существительное
1. (Латвия) Единство

==Ілюстрації==
| [[Зображення:Єдиність_1.jpeg|x140px]]
| [[Зображення:Єдиність_2.jpeg|x140px]]

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2014 року]]
[[Категорія:Ща]]

[[Категорія:Єд]]

Файл:Єдиність 2.jpeg

2014-11-30T20:30:54Z

Гуцу Ольга:

Файл:Єдиність 1.jpeg

2014-11-30T20:29:31Z

Гуцу Ольга:

Лодарь

2014-11-30T20:09:47Z

Гуцу Ольга:

'''Ло́дарь, -ря, '''''м. ''и пр. = '''Ледарь и пр. '''

==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
ЛЕ́ДАР, я, чол. Людина, яка не любить працювати; ледачий. Ледар день гуляє, три — слабий, а на п'ятий — вихідний (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 391); Ледар нічого не робить, лише цілими днями волочиться по затінках, пакостить людям, намовляє молодших до лиходійства (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 121); * Образно. Бджола дасть мед. А ледар-джміль нічого — Ні меду, ні доробку будь-якого (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 147);
// чол. і жін. Уживається як лайливе слово. Може, сподіваєшся якого ледаря до себе? — крикнув Клим з порога(Нечуй-Левицький, III, 1956, 358); У якогось козака покрала дівка, якась ледар, моркву (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 227).
♦ Ледаря корчити — ледарювати. Умовляла-умовляла [дівчина] і вмовила: дав слово — перестану ледаря корчити. У суботу піду на роботу (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 140).
===[http://slovopedia.org.ua "Словопедія" ]===
ЛЕДАР
ледащо, нероба, лежень, лежебок, лінюх, лобур, лобуряка, лоботряс, жм. валяка, як ім. ледачий; (гуляка) гультяй, гульвіса; ледацюга, зб. ледач.

===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
Ле́дарь, ря, м. Лѣнтяй, бездѣльникъ, лодарь. В москалі оцих ледарів! Левиц. Пов. 184.
Ле́дарь, рі, ж. соб. Лѣнтяи, бездѣльники, сбродъ. Давно я потоптав би сю ледарь, да тілько честь на собі кладу. К. ЧР. 106. Погуби ледачу ледарь. К. Псал. 13.

==Іноземні словники==
===[https://uk.glosbe.com/uk українська-англійська Словник]===
ЛЕДАР переклад на англійську мову: bummer
===[http://slovari.yandex.ru ЯНДЕКС словари]===
ЛЕДАР переклад на російську мову: лодырь, бездельник, лентяй, лоботряс

==Ілюстрації==
[[Зображення: 48314958.jpg |x140px]] [[Зображення: 61703403.gif |x140px]] [[Зображення: Homme-canapé-foot-chips-300x164.jpg |x140px]]

==Медіа==
{{#ev:youtube| iaIgo6eZYzI }}

[[Категорія:Ло]]

Файл:Homme-canapé-foot-chips-300x164.jpg

2014-11-30T19:47:24Z

Гуцу Ольга:

Файл:61703403.gif

2014-11-30T19:45:24Z

Гуцу Ольга:

Файл:48314958.jpg

2014-11-30T19:41:36Z

Гуцу Ольга:

Умерти

2014-11-30T14:27:25Z

Гуцу Ольга:

'''Умерти. '''См. '''Умірати. '''

==Сучасні словники==

===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
УМИРАТИ (ВМИРАТИ), аю, аєш, недок., УМЕРТИ (ВМЕРТИ), умру, умреш, док.

1. Переставати жити, існувати; протилежне жити. Як умру, то поховайте Мене на могилі, Серед степу широкого, На Вкраїні милій (Тарас Шевченко, I, 1963, 354); Він не хоче вмирати. Він хоче жити (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 367); Глянув [дід] ще раз на всіх, склав руки на грудях і, проказавши з усмішкою: — Ну, прощайте, вмираю, — тихенько ліг і вмер (Олександр Довженко, I, 1958, 67);
// за кого—що. Гинути, захищаючи, відстоюючи кого-, що-небудь. — Паллант мій ваш єсть Атаман. За його бийтесь, умирайте, Енеєвих врагів карайте, Еней мій сват, — а ваш Гетьман (Іван Котляревський, І, 1952, 210); Ніколи більш його я не почую! Під Ленінградом у могилі чесній Лежить мій друг, що вмер за Ленінград (Максим Рильський, II, 1960, 325); Вона умерла, як жила, за Батьківщину (Володимир Сосюра, II, 1958, 276).
♦ Умерти не своєю смертю див. свій; Умерти своєю смертю див. свій; Умерти смертю хоробрих див. смерть; Умирати від страху див. страх; Умирати (умерти) на пласі див. плаха; Хоч умри — те саме, що Хоч убий (див. убивати). Треба було її заспокоїти, але прокляті слова! Завжди.. юрбою товпляться на кінчику язика, А тут — хоч умри! (Семен Журахович, Нам тоді.., 1968, 96).

2. перен. Проходити, закінчуватися; безслідно зникати, пропадати. Умирає зажурене літо. Так прозоро... покора і тиш... (Володимир Сосюра, I, 1957, 226); Бідолашна! Вона забувала, що силою не вернеш почування, коли вже воно вмерло (Борис Грінченко, I, 1963, 398); Поет не боїться від ворога смерті, Бо вільная пісня не може умерти (Леся Українка, I, 1951, 111).

3. тільки недок., за ким — чим, перен., розм. Дуже кохати кого-небудь, любити щось. Так, як він за Настусею, так за ним умирала сусідка Маруся (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 449); Хлопець був у селі — Коломийченко, всяк його знав: як ударить «Катюшу», — вмирають дівчата за ним! (Сава Голованівський, Поезії, 1955, 114).

4. у сполуч. з прийм. від, з (зо) та ім. сміх, страх, нудьга і т. ін., перен. Зазнавати того, пройматися тим (великою мірою), що виражає іменник. Вмирала [Гапка] зо сміху. Вона завсіди зазирала крізь дірочку від ключа до тої вузенької кімнати, де пересиджував Славко з Бронею,.. чула найсердечнішу розмову й сміялася до загину (Лесь Мартович, Тв., 1954, 454); Саме тоді була [Уляна] на полі й вмирала від страху, чи не пересічуть австрійці кулеметом її і дядька Семена (Михайло Стельмах, II, 1962, 214); — Оце недавно була я в гостях в однієї знайомої.. Я трохи не вмерла з нудьги! (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 26); — Оце таке село? Я тут умру від нудьги (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 211).
===[http://slovopedia.org.ua "Словопедія" ]===

УМИРАТИ
конати, кінчатися, ПОМИРАТИ, ур. відходити <у засвіти>, о. прясти на тонку, лягати в землю <яму, могилу>, сходити в могилу, іти в сиру землю <на той світ>, лишати <покидати, з. опускати> світ, розлучатися <прощатися> із світом <з життям>; (в ліжку) приймати смерть; (за ким) П. пропадати, умлівати, душі не чути; (зо сміху) падати, лягати; п! УМЕРТИ; п-к -АЮЧИЙ, що вмирає, змушений вмирати, приречений вмерти, майже мрець, (хворий) агонійний, з. присмертний, смертенний, о. в обіймах смерти, на Божій дорозі <постелі>, на відході у вічність <засвіти>.

===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
УМИРА́ТИ (ВМИРА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УМЕ́РТИ (ВМЕ́РТИ), умру́, умре́ш, док.

1. Переставати жити, існувати; протилежне жити. Як умру, то поховайте Мене на могилі, Серед степу широкого, На Вкраїні милій (Шевч., І, 1963, 354); Він не хоче вмирати. Він хоче жити (Коцюб., І, 1955, 367); Глянув [дід] ще раз на всіх, склав руки на грудях і, проказавши з усмішкою: — Ну, прощайте, вмираю, — тихенько ліг і вмер (Довж., І, 1958, 67); // за кого — що. Гинути, захищаючи, відстоюючи кого-, що-небудь. — Паллант мій ваш єсть Атаман. За його бийтесь, умирайте, Енеєвих врагів карайте, Еней мій сват, — а ваш Гетьман (Котл., І, 1952, 210); Ніколи більш його я не почую! Під Ленінградом у могилі чесній Лежить мій друг, що вмер за Ленінград (Рильський, II, 1960, 325); Вона умерла, як жила, за Батьківщину (Сос., II, 1958, 276).

◊ Уме́рти не своє́ю сме́ртю див. свій; Уме́рти своє́ю сме́ртю див. свій; Уме́рти сме́ртю хоро́брих див. смерть; Умира́ти від стра́ху див. страх; Умира́ти (уме́рти) на пла́сі див. пла́ха; Хоч умри́ — те саме, що Хоч уби́й (див. убива́ти). Треба було її заспокоїти, але прокляті слова! Завжди.. юрбою товпляться на кінчику язика. А тут — хоч умри! (Жур., Нам тоді.., 1968, 96).

2. перен. Проходити, закінчуватися; безслідно зникати, пропадати. Умирає зажурене літо. Так прозоро… покора і тиш… (Сос., І, 1957, 226); Бідолашна! Вона забувала, що силою не вернеш почування, коли вже воно вмерло (Гр., І, 1963, 398); Поет не боїться від ворога смерті, Бо вільная пісня не може умерти (Л. Укр., І, 1951,111).

3. тільки недок., за ким — чим, перен., розм. Дуже кохати кого-небудь, любити щось. Так, як він за Настусею, так за ним умирала сусідка Маруся (Барв., Опов.., 1902, 449); Хлопець був у селі — Коломийченко, всяк його знав: як ударить «Катюшу», — вмирають дівчата за ним! (Голов., Поезії, 1955, 114).

4. у сполуч. з прийм. від, з (зо) та ім. сміх, страх, нудьга і т. ін., перен. Зазнавати того, пройматися тим (великою мірою), що виражає іменник. Вмирала [Гапка] зо сміху. Вона завсіди зазирала крізь дірочку від ключа до тої вузенької кімнати, де пересиджував Славко з Бронею,.. чула найсердечнішу розмову й сміялася до загину (Март., Тв., 1954, 454); Саме тоді була [Уляна] на полі й вмирала від страху, чи не пересічуть австрійці кулеметом її і дядька Семена (Стельмах, II, 1962, 214); — Оце недавно була я в гостях в однієї знайомої.. Я трохи не вмерла з нудьги! (Н.-Лев., VI, 1966, 26); — Оце таке село? Я тут умру від нудьги (Тют., Вир, 1964, 211).

==Іноземні словники==

===[https://uk.glosbe.com/uk українська-англійська Словник]===

Переклад на англійську: die (to stop living)

===[http://slovari.yandex.ru ЯНДЕКС словари]===
Глагол
умирать, умереть; (только о людях) кончаться, кончиться, скончаться, (только соверш.) опочить, преставиться, сойти в могилу, отойти в вечность
(только несоверш. — за кем, за чем) перен. умирать

==Ілюстрації==
[[Зображення:Умирати.jpg|x140px]]
[[Зображення:Умирати2.jpg|x140px]]

[[Категорія:Ум]]

Файл:Умирати2.jpg

2014-11-30T14:26:44Z

Гуцу Ольга:

Усміх

2014-11-30T13:46:36Z

Гуцу Ольга:

'''У́сміх, -ху, '''''м. ''Улыбка. ''Де той погляд молодецький, де той всміх веселий. ''МВ. II. 11. ''Чоловік усміхається.... Чого це в тебе такий дивний усміх? ''Драг. 76.

==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
У́СМІХ, у, чол. Те саме, що усмішка 1. Вона прийняла [подарунок], подякувала і усміхнулась. Василькові здався той усміх дуже ласкавим (Леся Українка, III, 1952, 485); На якусь мить Неля глянула мені у вічі, і враз її очі спалахнули, на щоках заграв рум'янець, а на устах розцвів усміх — щирий, теплий, привабливий (Юрій Збанацький, Незабутнє, 1953, 16); Офіцер прикусив губу, стримуючи скептичний усміх (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 367).

===[http://slovopedia.org.ua "Словопедія" ]===
УСМІХ
Синонім: УСМІШКА.

===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
У́СМІХ, у, ч. Те саме, що у́смі́шка 1. Вона прийняла [подарунок], подякувала і усміхнулась. Василькові здався той усміх дуже ласкавим (Л. Укр., III, 1952, 485); На якусь мить Неля глянула мені у вічі, і враз її очі спалахнули, на щоках заграв рум’янець, а на устах розцвів усміх — щирий, теплий, привабливий (Збан., Незабутнє, 1953, 16); Офіцер прикусив губу, стримуючи скептичний усміх (Гончар, Таврія.., 1957, 367).

==Іноземні словники==

===[https://uk.glosbe.com/uk українська-англійська Словник]===
Усміх: переклад на англійську: smile

===[http://slovari.yandex.ru ЯНДЕКС словари]===
улыбка
Существительное
усмішка и усмішка, усміх, -у, посмішка, осмішка, осміх, -у

==Ілюстрації==
[[Зображення: Усміх1.jpg|x140px]]
[[Зображення: Усміх2.jpg|x140px]]
[[Зображення: Усміх3.jpg|x140px]]

==Медіа==
{{#ev:youtube| 8MUqtvaT5bw}}

[[Категорія:Ус]]

Файл:Усміх3.jpg

2014-11-30T13:42:45Z

Гуцу Ольга:

Файл:Усміх2.jpg

2014-11-30T13:42:25Z

Гуцу Ольга:

Файл:Усміх1.jpg

2014-11-30T13:41:58Z

Гуцу Ольга:

Умерти

2014-11-30T13:27:16Z

Гуцу Ольга:

Файл:Умирати.jpg

2014-11-30T13:24:59Z

Гуцу Ольга:

Щулити

2014-11-30T12:59:59Z

Гуцу Ольга:

'''Щулити, -лю, -лиш, '''''гл. ''1) — '''о́чі'''. Прищуривать глаза. 2) — '''вуха'''. Прижимать уши.

==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
ЩУЛИТИ, лю, лиш, недок., перех.

1. Те саме, що мружити. Низька карячкувата постать спинилась на хатнім порозі, переставила довгий ціпок з корою у хату і, спершись на нього, щулила очі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 44); Тимко зітхнув і знову замріяно, але без особливої радості дивився на розкоші весни і вічну красу природи, щулив від сонця.. очі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 122); В цю хвилину двері розкрилися і мати, щулячи короткозорі очі, проказала: — Це ти, Олю? (Натан Рибак, Час, 1960, 411).

2. у сполуч. із сл. вухо. Притискати до голови (про тварину); прищулювати. Кінь уже стояв на ногах, позираючи в кручу, куди скотився віз, і боязко щулив вуха (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 102); «Невже переламав кістку?» — з жахом подумав Ромко, натискуючи на ногу коневі. Буланий сіпався й щулив від болю вуха (Олесь Донченко, I, 1956, 89); * Образно. Ой, оддзвеніла тривожно чавунка, паровози далеко кричали... І напружено щулила вуха темна ніч над сумними кущами... (Володимир Сосюра, І, 1957, 276).

3. у сполуч. із сл. плечі. Піднімаючи, стискати. Я вмію ходити, трохи щулячи плечі, і від того ноги мої здаються ще довшими, ніж є насправді (Павло Загребельний, День.., 1964, 235); — Все одно — страшно! — Уляна мерзлякувато щулить округлі плечі (Михайло Стельмах, I, 1962, 106).
===[http://slovopedia.org.ua "Словопедія" ]===
ЩУЛИТИ
(очі) МРУЖИТИ, (ухо) (- тварин) нащулювати, прищулювати, насторожувати

===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
ЩУ́ЛИТИ, лю, лиш, недок., перех.
1. Те саме, що мру́жити. Низька карячкувата постать спинилась на хатнім порозі, переставила довгий ціпок з корою у хату і, спершись на нього, щулила очі (Коцюб., II, 1955, 44); Тимко зітхнув і знову замріяно, але без особливої радості дивився на розкоші весни і вічну красу природи, щулив від сонця.. очі (Тют., Вир, 1964, 122); В цю хвилину двері розкрилися і мати, щулячи короткозорі очі, проказала: — Це ти, Олю? (Рибак, Час.., 1960, 411).

2. у сполуч. із сл. вухо. Притискати до голови (про тварину); прищулювати. Кінь уже стояв на ногах, позираючи в кручу, куди скотився віз, і боязко щулив вуха (Чорн., Потік.., 1956, 102); «Невже переламав кістку?» — з жахом подумав Ромко, натискуючи на ногу коневі. Буланий сіпався й щулив від болю вуха (Донч., І, 1956, 89); *Образно. Ой, оддзвеніла тривожно чавунка, паровози далеко кричали… І напружено щулила вуха темна ніч над сумними кущами… (Сос., І, 1957, 276).

3. у сполуч. із сл. плечі. Піднімаючи, стискати. Я вмію ходити, трохи щулячи плечі, і від того ноги мої здаються ще довшими, ніж є насправді (Загреб .,День.., 1964, 235); — Все одно — страшно! — Уляна мерзлякувато щулить округлі плечі (Стельмах, І, 1962, 106).

==Іноземні словники==
===[http://slovari.yandex.ru ЯНДЕКС словари]===
щурить
Глагол
щулити, щурити, скалити, скулити; (жмурить) мружити, жмурити

===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]===
щурити
-рю, -риш, недок., перех., рідко.
Те саме, що мружити.

==Ілюстрації==
[[Зображення: Жмуриться--етеныши-женщины-10802223.jpg|x140px]]
[[Зображення: 0_5f2aa_e676d1ca_orig.jpg|x140px]]

[[Категорія:Щу]]

Файл:0 5f2aa e676d1ca orig.jpg

2014-11-30T12:46:31Z

Гуцу Ольга:

Файл:Жмуриться--етеныши-женщины-10802223.jpg

2014-11-30T12:42:14Z

Гуцу Ольга: