Київський столичний університет імені Бориса Грінченка - Внесок користувача [uk]

Паляничка

2015-11-24T12:37:56Z

2015-11-23T19:01:19Z

Палати

2015-11-11T16:22:34Z

Вікторія1997:

'''Пала́ти, -ла́ю, -єш, '''''гл. ''1) Пылать. ''Круг неї полум’я палало. ''Котл. Ен. І. 38. ''Восковая свічка цілу ніч палала. ''Грин. III. 690. ''Лютим огнем, яростію палають без міри. ''Чуб. V. 448. 2) Пылать, страстно рваться. ''Він палає продати воли, а тут купця нема. ''Волч. у. 3) Очищать ошелушенное зерно (проса, ячменя, гречи) отъ шелухи или зерна подсолнечника отъ пустыхъ и пр. встряхивая ихъ особымъ образомъ въ корытцѣ, отчего легкія части отдѣляются въ верхній слой и отлетаютъ. Черниг. у. См. '''Опалати.'''

==Сучасні словники ==

===[ Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===

1. Знищуватися в сильному вогні, зазнавати дії всепоглинаючого вогню. Човни і байдаки палали, Соснові пороми тріщали, Горіли дьоготь і смола (Іван Котляревський, I, 1952, 103); Далеко під горами ревіли гармати, палали села, а чорний дим розтягався змієм по синьому небі (Василь Стефаник, I, 1949, 192); Горіли поля, палав хліб (Олександр Довженко, III, 1960, 24);
// Горіти, даючи велике полум'я, сильне світло або виділяючи багато жару. Біля підніжжя пагорбів палали багаття (Олекса Десняк, Десну.., 1949, 496); Полум'я в неї [німфи] велике палало на вогнищі, й запах Кедра сухого й пахучої туї далеко по всьому Острові линув (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 98); Палає буйним полум'ям піч, раз у раз з'являється на яскравому тлі вогню знайома постать: сестра! (Олесь Гончар, II, 1959, 140); У кузні палає горно, Навіть іскри летять над полем (Любов Забашта, Нові береги, 1950, 59); * У порівняннях. Місяць світив уповні, зорі наче палали — одна зоря поломніш від другої (Марко Вовчок,. I, 1955, 292);
// безос. Три дні й три ночі, не втихаючи, палало; на четвертий день випав дощ і загасив пожежу (Панас Мирний, IV, 1955, 248); У печі палає, як у гуті (Марко Вовчок, I, 1955, 124).
2. чим і без додатка. Давати або випромінювати яскраве світло; світитися. Сонце височенько уже. Мигтить, палає у небі (Архип Тесленко, Вибр., 1950, 127); Довго ще палав маяк живим вогнем, і багряні відблиски гойдалися на воді... (Дмитро Ткач, Жди.., 1959, 34); В театрі столичному люстра палає (Степан Олійник, Вибр., 1957, 92);
// Бути яскраво освітленим. Дивлюся, аж світає, Край неба палає, Соловейко в темнім гаї Сонце зострічає [зустрічає] (Тарас Шевченко, I, 1963, 238); Ясна зала вся світлом палає (Леся Українка, I, 1951, 348); Місто палало електричними вогнями (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 27);
// перен. Виділятися яскравим кольором, забарвленням (звичайно червоним). Між зеленим морем листу на дереві подекуди визирали, як сивина в голові, пожовклі листочки; на рові од поля палав уже кущ глоду (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 28); Якраз тоді маки цвіли, розквітали — На схилах жаріли, у долах палали (Микола Нагнибіда, Вибр., 1950, 157); Три свіжі краплі. кров'яні В коня палають на копиті (Євген Фомін, Вибр., 1958, 194).
3. перен. Бути у пропасному жару (перев. від хвороби). Тільки тепер вона почула, що всі кістки в неї болять, а голова палає, мов хоче розскочитися з болю (Борис Грінченко, I, 1963, 269); В гарячці я палав, і рани Були гарячі, як вогонь (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 57).
4. перен. Дуже червоніти, ставати гарячим від приливу крові. Очі її блищали ще дужче, ніж звичайно, лице палало від швидкого ходу і внутрішнього зворушення (Іван Франко, VII, 1951, 92); Вуха в Векіра палали, як жар, голос тремтів од обурення, і в очах стали сльози (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 161); Ларині щоки палали, і вона радісно посміхалась чомусь уві сні (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1948, 97).
5. чим, від (од) чого і без додатка, перен. Бути охопленим яким-небудь сильним почуттям, з пристрастю віддаватися почуттю, справі і т. ін. Як увійде [Олена] та поведе очицями, що як терен-ягідки, на пана сотника, то в нього язик стане мов повстяний, і не поверне його, а сам аж пала (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 156); Він аж палав тепер від нетерпіння побачити Ніну (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 346); Розчинилися навстіж, як від вибуху, двері, і дівчина, палаючи гнівом і збудженням, з'явилася на порозі (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 172);
// Виражати сильне пристрасне почуття (про очі, погляд, обличчя і т. ін.). Я бачу, погляд твій палає від погорди (Леся Українка, IV, 1954, 83); Управитель помітив, як палають у хлопця очі, коли він дивиться на живописні роботи (Оксана Іваненко, Тарас шляхи, 1954, 63); Дідусь, це ти мені тоді про Гарібальді й Віолетту розповідає. Слова прості пливли. Неначе у поета, палав твій зір... (Володимир Сосюра, II, 1958, 353).
♦ Серце (душа, кров і т. ін.) палає в кого і без додатка — хтось переживає сильне почуття, пристрасть і т. ін. Я відчуваю, що серце палає, пломеніє, хочеться одного: щоб повторився, щоб був вічним той сон (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 188); Серце в його [Чіпки] вило; душа палала... (Панас Мирний, I, 1949, 305); Ясним вогнем мої палають груди, — Тебе в душі, як чайку окрилю (Микола Нагнибіда, Вибр., 1950, 146).
6. перен. Проходити бурхливо, навально (про бій, битву, війну і т. ін.). Бій палав, як грізна блискавка, Аж здригавсь від вибухів Дунай (Юрій Гойда, Угор. мелодії, 1955, 41).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 21.
===[ "Словопедія" Українсько-російський словник ]===
ПАЛАТИ
I сущ.
палаты, хоромы
приймальна палата — приёмный покой
- розуму палата
II гл.
пылать; гореть
- палати гнівом
- палати коханням

===["Словопедія" Архітектура і монументальне мистецтво ]===
ПАЛАТИ
(лат. — чертог)
Муроване житло з великою кількістю приміщень, інколи кількаповерхове. Будувалося у давньоруські часи (порівн. хороми).

==Іноземні словники==
===[ Українська-англійська Словник]===
Переклад на англійську:
burn
(verb, noun )
Автоматичний переклад:
Chamber
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Палати.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Палати2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Палати3.jpg|x140px]]
[[Категорія:Па]]

Файл:Палати3.jpg

2015-11-11T16:18:08Z

Вікторія1997:

Файл:Палати2.jpg

2015-11-11T16:17:30Z

Вікторія1997:

2015-11-11T15:38:54Z

Вікторія1997:

Файл:Хуторок2.jpg

2015-11-11T15:38:23Z

Вікторія1997:

Хуторок

2015-11-11T15:37:59Z

Вікторія1997: /* Ілюстрації */

'''Хуторок, -рка, '''''м. ''Ум. отъ '''хутір. '''
=Сучасні словники=
===Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ===

1. Відокремлене селянське господарство разом з садибою власника. Смутний і невеселий сидів пан судденко, Дем'ян Омелянович Халявський, у своїм хуторі (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 207); Був собі дід та баба. З давнього давна, у гаї над ставом, Удвох собі на хуторі жили (Тарас Шевченко, I, 1963, 309); Я згадую мій рідний тихий хутір, Високий ліс, глибокії яри (Борис Грінченко, I, 1963, 104); Хутір пана Варави стоїть між двома прорізаними греблею ставками (Михайло Стельмах, I, 1962, 76).
♦ Виселятися (виселитися) на хутір — оселятися на відокремленій земельній ділянці. Зразу [Максим] спродав дворище, будинок, забрався та й виселився на хутір, на батьківську землю (Панас Мирний, I, 1949, 238); Сидіти (сісти, жити) хутором — жити на відокремленій земельній ділянці. Саме проти Черкас, нижче Домонтова, сидів хутором над Дніпром Максим Тримач (Марко Вовчок, I, 1955, 89); — Всі землі Малоросії перейшли під сильну руку імператриці. Не сів би хутором на тому шматку над Тясмином мій пращур Козюшевський, то сів би якийсь фаворит Катерини (Дмитро Бедзик, Підземні громи, 1971, 18); На північ від Богуслава, в урочищі Маслів Став, жив хутором старий козак Добридень (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 5).
2. Невелике селище, яке виникло внаслідок переселення людей з сіл, козачих станиць тощо; виселок. Це тепер народу намножилося без числа, хутори як гриби поросли: і Паньківка, і Луб'янка, і Гриценків, і Бунчужний — та хіба мало їх (Гнат Хоткевич, I, 1966, 97); Слава про Серафиму Миколаївну, як про чутливу і доступну свою людину, завоювала все село наше з прилеглими хуторами (Павло Тичина, III, 1957, 134); Я побачив перед собою за деревами невеличкий хутір — три хати під стріхою, тин з порожніми глечиками на кілках, садок, криницю (Леонід Смілянський, Сашко, 1951, 63).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 176.

===Фразеологічний словник української мови ===

Сиді́ти по хутора́х, рідко. Жити обмеженими інтересами, мати вузький світогляд. Але ж якби ж то знаття! А то думаєш собі: “Свій чоловік, українець… Треба піддержувати національну справу. Годі сидіти по хуторах...” (В. Винниченко).

===Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. ===
ХУТІРО́К, рідше ХУТОРО́К, рка́, ч. Зменш.-пестл. до ху́тір. На полі огонь блищить: Між заметами стоїть Хутірок чималий (Бор., Тв., 1957, 64); По той бік.. синіли невеличкі ліски, чорніли хуторки (Мирний, І, 1954, 256).

== Іноземні словники ==

===українська-англійська Словник ===
Переклад на англійську:
khutor
a single-homestead rural settlement of Eastern Europe

[[Файл:Хуторок1.jpg|обрамити]]
[[Файл:Хуторок2.jpg|140px|обрамити]]
==Ілюстрації==
[[Файл:Хуторок3.jpg|140px|обрамити]]

Хуторок

2015-11-11T15:35:55Z

Вікторія1997:

'''Хуторок, -рка, '''''м. ''Ум. отъ '''хутір. '''
=Сучасні словники=
===Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ===

1. Відокремлене селянське господарство разом з садибою власника. Смутний і невеселий сидів пан судденко, Дем'ян Омелянович Халявський, у своїм хуторі (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 207); Був собі дід та баба. З давнього давна, у гаї над ставом, Удвох собі на хуторі жили (Тарас Шевченко, I, 1963, 309); Я згадую мій рідний тихий хутір, Високий ліс, глибокії яри (Борис Грінченко, I, 1963, 104); Хутір пана Варави стоїть між двома прорізаними греблею ставками (Михайло Стельмах, I, 1962, 76).
♦ Виселятися (виселитися) на хутір — оселятися на відокремленій земельній ділянці. Зразу [Максим] спродав дворище, будинок, забрався та й виселився на хутір, на батьківську землю (Панас Мирний, I, 1949, 238); Сидіти (сісти, жити) хутором — жити на відокремленій земельній ділянці. Саме проти Черкас, нижче Домонтова, сидів хутором над Дніпром Максим Тримач (Марко Вовчок, I, 1955, 89); — Всі землі Малоросії перейшли під сильну руку імператриці. Не сів би хутором на тому шматку над Тясмином мій пращур Козюшевський, то сів би якийсь фаворит Катерини (Дмитро Бедзик, Підземні громи, 1971, 18); На північ від Богуслава, в урочищі Маслів Став, жив хутором старий козак Добридень (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 5).
2. Невелике селище, яке виникло внаслідок переселення людей з сіл, козачих станиць тощо; виселок. Це тепер народу намножилося без числа, хутори як гриби поросли: і Паньківка, і Луб'янка, і Гриценків, і Бунчужний — та хіба мало їх (Гнат Хоткевич, I, 1966, 97); Слава про Серафиму Миколаївну, як про чутливу і доступну свою людину, завоювала все село наше з прилеглими хуторами (Павло Тичина, III, 1957, 134); Я побачив перед собою за деревами невеличкий хутір — три хати під стріхою, тин з порожніми глечиками на кілках, садок, криницю (Леонід Смілянський, Сашко, 1951, 63).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 176.

===Фразеологічний словник української мови ===

Сиді́ти по хутора́х, рідко. Жити обмеженими інтересами, мати вузький світогляд. Але ж якби ж то знаття! А то думаєш собі: “Свій чоловік, українець… Треба піддержувати національну справу. Годі сидіти по хуторах...” (В. Винниченко).

===Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. ===
ХУТІРО́К, рідше ХУТОРО́К, рка́, ч. Зменш.-пестл. до ху́тір. На полі огонь блищить: Між заметами стоїть Хутірок чималий (Бор., Тв., 1957, 64); По той бік.. синіли невеличкі ліски, чорніли хуторки (Мирний, І, 1954, 256).

== Іноземні словники ==

===українська-англійська Словник ===
Переклад на англійську:
khutor
a single-homestead rural settlement of Eastern Europe

[[Файл:Хуторок1.jpg|обрамити]]
==Ілюстрації==

Файл:Хуторок1.jpg

2015-11-11T15:34:38Z

Вікторія1997:

Хуторок

2015-11-11T15:34:16Z

Вікторія1997: /* Ілюстрації */

'''Хуторок, -рка, '''''м. ''Ум. отъ '''хутір. '''
=Сучасні словники=
===Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ===

1. Відокремлене селянське господарство разом з садибою власника. Смутний і невеселий сидів пан судденко, Дем'ян Омелянович Халявський, у своїм хуторі (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 207); Був собі дід та баба. З давнього давна, у гаї над ставом, Удвох собі на хуторі жили (Тарас Шевченко, I, 1963, 309); Я згадую мій рідний тихий хутір, Високий ліс, глибокії яри (Борис Грінченко, I, 1963, 104); Хутір пана Варави стоїть між двома прорізаними греблею ставками (Михайло Стельмах, I, 1962, 76).
♦ Виселятися (виселитися) на хутір — оселятися на відокремленій земельній ділянці. Зразу [Максим] спродав дворище, будинок, забрався та й виселився на хутір, на батьківську землю (Панас Мирний, I, 1949, 238); Сидіти (сісти, жити) хутором — жити на відокремленій земельній ділянці. Саме проти Черкас, нижче Домонтова, сидів хутором над Дніпром Максим Тримач (Марко Вовчок, I, 1955, 89); — Всі землі Малоросії перейшли під сильну руку імператриці. Не сів би хутором на тому шматку над Тясмином мій пращур Козюшевський, то сів би якийсь фаворит Катерини (Дмитро Бедзик, Підземні громи, 1971, 18); На північ від Богуслава, в урочищі Маслів Став, жив хутором старий козак Добридень (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 5).
2. Невелике селище, яке виникло внаслідок переселення людей з сіл, козачих станиць тощо; виселок. Це тепер народу намножилося без числа, хутори як гриби поросли: і Паньківка, і Луб'янка, і Гриценків, і Бунчужний — та хіба мало їх (Гнат Хоткевич, I, 1966, 97); Слава про Серафиму Миколаївну, як про чутливу і доступну свою людину, завоювала все село наше з прилеглими хуторами (Павло Тичина, III, 1957, 134); Я побачив перед собою за деревами невеличкий хутір — три хати під стріхою, тин з порожніми глечиками на кілках, садок, криницю (Леонід Смілянський, Сашко, 1951, 63).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 176.

===Фразеологічний словник української мови ===

Сиді́ти по хутора́х, рідко. Жити обмеженими інтересами, мати вузький світогляд. Але ж якби ж то знаття! А то думаєш собі: “Свій чоловік, українець… Треба піддержувати національну справу. Годі сидіти по хуторах...” (В. Винниченко).

===Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. ===
ХУТІРО́К, рідше ХУТОРО́К, рка́, ч. Зменш.-пестл. до ху́тір. На полі огонь блищить: Між заметами стоїть Хутірок чималий (Бор., Тв., 1957, 64); По той бік.. синіли невеличкі ліски, чорніли хуторки (Мирний, І, 1954, 256).

== Іноземні словники ==

===українська-англійська Словник ===
Переклад на англійську:
khutor
a single-homestead rural settlement of Eastern Europe

[[Файл:Хуторок1.jpg|обрамити]]
==Ілюстрації==

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Хуторок1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Хуторок2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Хуторок3.jpg|x140px]]

|}