Київський столичний університет імені Бориса Грінченка - Внесок користувача [uk]

Хрещення

2014-12-01T13:26:12Z

Вероника: /* Хрещення Русі */

'''Хрещення, -ня, '''''с. ''1) Крещеніе. Чуб. І. 173. 2) Крещеніе, праздникъ Богоявленія Господня 6 января. ХС. І. 73.
[[Категорія:Хр]]
==Сучасні словники==
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
ХРЕ́ЩЕ́ННЯ, я, с.

1. Релігійний обряд, який відправляють над новонародженими або дорослими на знак прилучення їх до християнської церкви. Аркадій добре знав, що не побожність змусила Петра хрестити дитину, а формальна необхідність: без акту хрещення новий громадянин не може бути занесений у метричні книги (Вільде, Сестри.., 1958, 35); Матушці Раїсі найважливіше було дізнатись, чи приймала дитина святе хрещення і чи вміє вона хоч перехреститись (Донч., III, 1956, 20); Християнська релігія почала проникати на Русь задовго до Володимира і офіціального хрещення (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 496); // перен. Перше вирішальне випробування в якійсь справі, в якійсь галузі діяльності. У Петербурзі, у виставі «Вій», я й виступив перший раз на кону.. Це хрещення міцно сидить мені в пам’яті (Збірник про Кроп., 1955, 317); Ця хвилина стала рішучою в мойому [моєму] житті, це був момент мого революційного хрещення.. Я зрозумів дорогу правди й дав велику клятву незламно йти по ній (Хотк., І, 1966, 162); 9 грудня 1882 року відбулось артистичне хрещення майбутньої артистки [Г. П. Затиркевич] (Минуле укр. театру, 1953, 62).

&́9671; Бойове́ хре́ще́ння: а) перша участь в бою. Захотілось нам побувати в Спадщанському лісі, де вперше приймав бойове хрещення безстрашний загін Ковпака (Цюпа, Україна.., 1960, 176); б) перше серйозне випробування в якій-небудь справі. Ніна вільно зітхнула: молодці, дівчатка, витримали бойове хрещення (В ім’я Вітч., 1954, 34).

2. Те саме, що водо́хреще. Про повідь він довідавсь наперед, ще аж зимою. Коли на хрещення мишва почала тікати з клуні й комори по снігу (Довж., Зач. Десна, 1957, 485).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 143.

Хрещення, ня, с.

1) Крещеніе. Чуб. І. 173.

2) Крещеніе, праздникъ Богоявленія Господня 6 января. ХС. І. 73.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 414.
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
ХРЕ́ЩЕ́ННЯ, я, сер.

1. Релігійний обряд, який відправляють над новонародженими або дорослими на знак прилучення їх до християнської церкви. Аркадій добре знав, що не побожність змусила Петра хрестити дитину, а формальна необхідність: без акту хрещення новий громадянин не може бути занесений у метричні книги (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 35); Матушці Раїсі найважливіше було дізнатись, чи приймала дитина святе хрещення і чи вміє вона хоч перехреститись (Олесь Донченко, III, 1956, 20); Християнська релігія почала проникати на Русь задовго до Володимира і офіціального хрещення (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 496);
// перен. Перше вирішальне випробування в якійсь справі, в якійсь галузі діяльності. У Петербурзі, у виставі «Вій», я й виступив перший раз на кону.. Це хрещення міцно сидить мені в пам'яті (Збірник про Кропивницького, 1955, 317); Ця хвилина стала рішучою в мойому [моєму] житті, це був момент мого революційного хрещення.. Я зрозумів дорогу правди й дав велику клятву незламно йти по ній (Гнат Хоткевич, I, 1966, 162); 9 грудня 1882 року відбулось артистичне хрещення майбутньої артистки [Г. П. Затиркевич] (Минуле українського театру, 1953, 62).
♦ Бойове хрещення: а) перша участь в бою. Захотілось нам побувати в Спадщанському лісі, де вперше приймав бойове хрещення безстрашний загін Ковпака (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 176); б) перше серйозне випробування в якій-небудь справі. Ніна вільно зітхнула: молодці, дівчатка, витримали бойове хрещення (В ім'я Вітчизни, 1954, 34).

2. Те саме, що водохреще. Про повідь він довідавсь наперед, ще аж зимою. Коли на хрещення мишва почала тікати з клуні й комори по снігу (Олександр Довженко, Зач. Десна, 1957, 485).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 143.
==Хрещення-це...==
Хрещення-релігійний обряд, який відправляють над новонародженим або дорослим на знак прилучення їх спочатку до родового культу, а потім до християнської церкви; з давніх часів велику роль в обряді відігравала баба-сповитуха.
==Хрещення Русі==
Хре́щення Русі́ — офіційне прийняття Київською Руссю християнської віри, що відбулося 988 р. за князювання Володимира Великого; після хрещення сам князь прибрав друге (християнське) ім’я Василій.
==Хрещення Русі Володимиром Святим==
Хрестити Київську Русь і проголосити християнство державною релігією припало князю Володимиру Великому. Прийшовши до влади за допомогою варязької дружини і язичницької еліти, Володимир задля їхнiх інтересів запровадив язичницький пантеон богів. На місці старого капища, де стояла подоба Перуна, з'являються 7 різноплемінних богів — Перун, Дажбог, Хорс, Стрибог, Сімаргл, Мокош, Велес.

Але трохи згодом Володимир переконався, що для зміцнення держави та її престижу потрібна нова віра. Київська держава підтримувала найтісніші стосунки з Візантією — найбагатшою, могутнішою і найбільш культурно впливовою державою того часу. Так він вирішив прийняти християнство та охрестити весь свій народ.

Хрещення відбулося у часи послаблення внутрішньополітичного стану у Візантійській імперії. У другій половині (80-х рр.) Х ст. вибухає вкрай небезпечне антиурядове повстання на Сході імперії, очолюване Вардою Фокою і підтримане населенням Таврії. Скрутне становище, у якому опинився імператор Візантії, змусило його звернутися до Києва з проханням про військову допомогу. Умови, за якими Київ погоджувався допомогти Візантії, продиктував Володимир. За ними київський князь зобов'язувався допомогти імператору придушити повстання, а за це той мав би віддати за Володимира свою сестру Анну (тобто Володимир отримував би права на візантійський трон) та сприяти хрещенню населення Київської держави. При цьому Володимир спочатку отримав відмову, і тільки захоплення ним візантійській колонії Херсонесу (Корсунь) примусило Візантію укласти цю угоду.

Про те, звідки прийшла ієрархія в Україну, є різні теорії. Перша, що ієрархія прийшла з Візантії (Є. Ґолубінський, М. Грушевський, Й. Пелеш, М. Міллер, Ф. Дворнік). Другу теорію (рим.) відстоюють Банімґартен, Жюжі та М. Коробка. Никонівський літопис говорить про посольства до Володимира від папи (988, 991, 1000) та до папи від Володимира (994, 1001). Третю теорію (охридську або македонську) висунув М. Приселков, а з українців її підтримують історики Т. Коструба, С. Томашівський, з росіян А. Карташов, Є. Шмурло, Г. Федотов, П. Ковалевський, німець Г. Кох. Вона ґрунтується на подібності мови. («Номоканон» прийшов в Україну в болг. ред.). Четверту теорію (тмутороканську) висунув Ю. Вернадський і за ним М. Чубатий. Обидва автори є тієї думки, що в межах Київської держави в часи хрещення Володимира вже існувала ієрархія в Тмуторокані.

Після офіційного хрещення киян у 988 р. християнство стає державною релігією Київської Русі. Християнізація Русі йшла поступово за водними шляхами, спершу її прийняли більші осередки, пізніше провінція. Не всюди цей процес відбувався без опору, як у Києві. Головний опір чинили служителі поганського культу — «волхви», вплив яких на південних землях Руси був незначний. Натомість на півночі у Новгороді, Суздалі, Білоозер'ї вони підбурювали населення до відкритих виступів проти християнських священників. Ще довго співіснували між собою деякі елементи поганської віри, переважно обрядів, із християнством (т. зв. двовір'я).

Для унормування церковного життя у своїй державі, Володимир видав Устав, призначивши десятину на утримання церкви, та визначив права духовенства: Володимир намагався дати структурне оформлення нової релігії, подібне до візантійського. Перша згадка про митр. на Русі відома з 1037, хоч — раніше мусів бути архієп., який наглядав над руською церквою. Першим митр., який згадується, був грек Теотемпт (див. Київ. митрополія). Християнство, проповідуючи милосердя та християнську любов — підвалини цивілізованого і мирного життя, об'єднало релігійно велику державу Володимира і позитивно вплинуло на мораль керівної верхівки і населення.

З прийняттям християнства на Русі поширилася писемність. Володимир закладав школи, будував церкви спершу в Києві, а згодом по інших містах. Учителями були свящ. з Корсуня, які знали слов. мову. Факт, що з прийняттям християнства не прийшло до безпосереднього політичного опанування Русі Візантією, а відкрито новій християнізованій спільноті зв'язки з далекими і близькими сусідами, слід уважати найпозитивнішим наслідком акту хрещення Русі і слов. Сходу.

Хрещення

2014-12-01T13:24:58Z

Вероника:

'''Хрещення, -ня, '''''с. ''1) Крещеніе. Чуб. І. 173. 2) Крещеніе, праздникъ Богоявленія Господня 6 января. ХС. І. 73.
[[Категорія:Хр]]
==Сучасні словники==
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
ХРЕ́ЩЕ́ННЯ, я, с.

1. Релігійний обряд, який відправляють над новонародженими або дорослими на знак прилучення їх до християнської церкви. Аркадій добре знав, що не побожність змусила Петра хрестити дитину, а формальна необхідність: без акту хрещення новий громадянин не може бути занесений у метричні книги (Вільде, Сестри.., 1958, 35); Матушці Раїсі найважливіше було дізнатись, чи приймала дитина святе хрещення і чи вміє вона хоч перехреститись (Донч., III, 1956, 20); Християнська релігія почала проникати на Русь задовго до Володимира і офіціального хрещення (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 496); // перен. Перше вирішальне випробування в якійсь справі, в якійсь галузі діяльності. У Петербурзі, у виставі «Вій», я й виступив перший раз на кону.. Це хрещення міцно сидить мені в пам’яті (Збірник про Кроп., 1955, 317); Ця хвилина стала рішучою в мойому [моєму] житті, це був момент мого революційного хрещення.. Я зрозумів дорогу правди й дав велику клятву незламно йти по ній (Хотк., І, 1966, 162); 9 грудня 1882 року відбулось артистичне хрещення майбутньої артистки [Г. П. Затиркевич] (Минуле укр. театру, 1953, 62).

&́9671; Бойове́ хре́ще́ння: а) перша участь в бою. Захотілось нам побувати в Спадщанському лісі, де вперше приймав бойове хрещення безстрашний загін Ковпака (Цюпа, Україна.., 1960, 176); б) перше серйозне випробування в якій-небудь справі. Ніна вільно зітхнула: молодці, дівчатка, витримали бойове хрещення (В ім’я Вітч., 1954, 34).

2. Те саме, що водо́хреще. Про повідь він довідавсь наперед, ще аж зимою. Коли на хрещення мишва почала тікати з клуні й комори по снігу (Довж., Зач. Десна, 1957, 485).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 143.

Хрещення, ня, с.

1) Крещеніе. Чуб. І. 173.

2) Крещеніе, праздникъ Богоявленія Господня 6 января. ХС. І. 73.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 414.
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
ХРЕ́ЩЕ́ННЯ, я, сер.

1. Релігійний обряд, який відправляють над новонародженими або дорослими на знак прилучення їх до християнської церкви. Аркадій добре знав, що не побожність змусила Петра хрестити дитину, а формальна необхідність: без акту хрещення новий громадянин не може бути занесений у метричні книги (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 35); Матушці Раїсі найважливіше було дізнатись, чи приймала дитина святе хрещення і чи вміє вона хоч перехреститись (Олесь Донченко, III, 1956, 20); Християнська релігія почала проникати на Русь задовго до Володимира і офіціального хрещення (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 496);
// перен. Перше вирішальне випробування в якійсь справі, в якійсь галузі діяльності. У Петербурзі, у виставі «Вій», я й виступив перший раз на кону.. Це хрещення міцно сидить мені в пам'яті (Збірник про Кропивницького, 1955, 317); Ця хвилина стала рішучою в мойому [моєму] житті, це був момент мого революційного хрещення.. Я зрозумів дорогу правди й дав велику клятву незламно йти по ній (Гнат Хоткевич, I, 1966, 162); 9 грудня 1882 року відбулось артистичне хрещення майбутньої артистки [Г. П. Затиркевич] (Минуле українського театру, 1953, 62).
♦ Бойове хрещення: а) перша участь в бою. Захотілось нам побувати в Спадщанському лісі, де вперше приймав бойове хрещення безстрашний загін Ковпака (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 176); б) перше серйозне випробування в якій-небудь справі. Ніна вільно зітхнула: молодці, дівчатка, витримали бойове хрещення (В ім'я Вітчизни, 1954, 34).

2. Те саме, що водохреще. Про повідь він довідавсь наперед, ще аж зимою. Коли на хрещення мишва почала тікати з клуні й комори по снігу (Олександр Довженко, Зач. Десна, 1957, 485).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 143.
==Хрещення-це...==
Хрещення-релігійний обряд, який відправляють над новонародженим або дорослим на знак прилучення їх спочатку до родового культу, а потім до християнської церкви; з давніх часів велику роль в обряді відігравала баба-сповитуха.
==Хрещення Русі=
Хре́щення Русі́ — офіційне прийняття Київською Руссю християнської віри, що відбулося 988 р. за князювання Володимира Великого; після хрещення сам князь прибрав друге (християнське) ім’я Василій.
==Хрещення Русі Володимиром Святим==
Хрестити Київську Русь і проголосити християнство державною релігією припало князю Володимиру Великому. Прийшовши до влади за допомогою варязької дружини і язичницької еліти, Володимир задля їхнiх інтересів запровадив язичницький пантеон богів. На місці старого капища, де стояла подоба Перуна, з'являються 7 різноплемінних богів — Перун, Дажбог, Хорс, Стрибог, Сімаргл, Мокош, Велес.

Але трохи згодом Володимир переконався, що для зміцнення держави та її престижу потрібна нова віра. Київська держава підтримувала найтісніші стосунки з Візантією — найбагатшою, могутнішою і найбільш культурно впливовою державою того часу. Так він вирішив прийняти християнство та охрестити весь свій народ.

Хрещення відбулося у часи послаблення внутрішньополітичного стану у Візантійській імперії. У другій половині (80-х рр.) Х ст. вибухає вкрай небезпечне антиурядове повстання на Сході імперії, очолюване Вардою Фокою і підтримане населенням Таврії. Скрутне становище, у якому опинився імператор Візантії, змусило його звернутися до Києва з проханням про військову допомогу. Умови, за якими Київ погоджувався допомогти Візантії, продиктував Володимир. За ними київський князь зобов'язувався допомогти імператору придушити повстання, а за це той мав би віддати за Володимира свою сестру Анну (тобто Володимир отримував би права на візантійський трон) та сприяти хрещенню населення Київської держави. При цьому Володимир спочатку отримав відмову, і тільки захоплення ним візантійській колонії Херсонесу (Корсунь) примусило Візантію укласти цю угоду.

Про те, звідки прийшла ієрархія в Україну, є різні теорії. Перша, що ієрархія прийшла з Візантії (Є. Ґолубінський, М. Грушевський, Й. Пелеш, М. Міллер, Ф. Дворнік). Другу теорію (рим.) відстоюють Банімґартен, Жюжі та М. Коробка. Никонівський літопис говорить про посольства до Володимира від папи (988, 991, 1000) та до папи від Володимира (994, 1001). Третю теорію (охридську або македонську) висунув М. Приселков, а з українців її підтримують історики Т. Коструба, С. Томашівський, з росіян А. Карташов, Є. Шмурло, Г. Федотов, П. Ковалевський, німець Г. Кох. Вона ґрунтується на подібності мови. («Номоканон» прийшов в Україну в болг. ред.). Четверту теорію (тмутороканську) висунув Ю. Вернадський і за ним М. Чубатий. Обидва автори є тієї думки, що в межах Київської держави в часи хрещення Володимира вже існувала ієрархія в Тмуторокані.

Після офіційного хрещення киян у 988 р. християнство стає державною релігією Київської Русі. Християнізація Русі йшла поступово за водними шляхами, спершу її прийняли більші осередки, пізніше провінція. Не всюди цей процес відбувався без опору, як у Києві. Головний опір чинили служителі поганського культу — «волхви», вплив яких на південних землях Руси був незначний. Натомість на півночі у Новгороді, Суздалі, Білоозер'ї вони підбурювали населення до відкритих виступів проти християнських священників. Ще довго співіснували між собою деякі елементи поганської віри, переважно обрядів, із християнством (т. зв. двовір'я).

Для унормування церковного життя у своїй державі, Володимир видав Устав, призначивши десятину на утримання церкви, та визначив права духовенства: Володимир намагався дати структурне оформлення нової релігії, подібне до візантійського. Перша згадка про митр. на Русі відома з 1037, хоч — раніше мусів бути архієп., який наглядав над руською церквою. Першим митр., який згадується, був грек Теотемпт (див. Київ. митрополія). Християнство, проповідуючи милосердя та християнську любов — підвалини цивілізованого і мирного життя, об'єднало релігійно велику державу Володимира і позитивно вплинуло на мораль керівної верхівки і населення.

З прийняттям християнства на Русі поширилася писемність. Володимир закладав школи, будував церкви спершу в Києві, а згодом по інших містах. Учителями були свящ. з Корсуня, які знали слов. мову. Факт, що з прийняттям християнства не прийшло до безпосереднього політичного опанування Русі Візантією, а відкрито новій християнізованій спільноті зв'язки з далекими і близькими сусідами, слід уважати найпозитивнішим наслідком акту хрещення Русі і слов. Сходу.

Християнство

2014-12-01T13:18:10Z

Вероника:

'''Християнство, -ва, '''''с. ''Христіанство. ''Як таки християнство мати, та й хліба куска не дати? ''Ном. № 44 70.
[[Категорія:Хр]]

==Сучасні словники==
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
ХРИСТИЯ́НСТВО, а, с.

1. Релігія, що виникла в І ст. н. е. і грунтується на вірі в Ісуса Христа як боголюдини, який нібито зійшов на землю й прийняв страждання заради спасіння людства. Населення межиріччя Оки й Волги було силою обернене в християнство з метою закабалення його (Іст. СРСР, І, 1956, 60); [Нартал:] Ти знов на мене сплів сильце: ти навернув мене у християнство (Л. Укр., II, 1951, 431); Не дай народові розбагатіти — матимеш отару слухняних овець, сліпих у своїй покірливості. На цьому стояло християнство (Загреб., Диво, 1968, 684); *У порівн. Показалась процесія: цілий ряд ліхтарень на довгих палках, за ними йдуть «дзампоньєри» (пастухи з Абруци) і грають стару, як християнство, «новену» на своїх інструментах: козі і дерев’яній дудці (Коцюб., III, 1956, 412).

2. збірн. Християни. — Послухайте, батьки, моєї ради,— каже четвертий дід.— Коли Кирило Тур видержить сей прочухан, то нехай живе: такий козарлюга на що-небудь здасться.— Здасться? — каже, ідучи мимо, батько Пугач.— На якого біса здасться такий гріховодник православному християнству? (П. Куліш, Вибр., 1969, 146).

3. заст. Свідомість, поведінка, звички, які личать, властиві християнинові. — Іди додому; ..продажі на горілку тепер нема; ми.. знаємо християнство! (Кв.-Осн., II, 1956, 235); Як-таки — християнство мати, та й хліба куска не дати! (Укр.. присл.., 1963, 217).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 147.

Християнство, ва, с. Христіанство. Як таки християнство мати, та й хліба куска не дати? Ном. № 44 70.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 414.
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
ХРИСТИЯ́НСТВО, а, сер.

1. Релігія, що виникла в І ст. н. е. і ґрунтується на вірі в Ісуса Христа як боголюдини, який нібито зійшов на землю й прийняв страждання заради спасіння людства. Населення межиріччя Оки й Волги було силою обернене в християнство з метою закабалення його (Історія СРСР, I, 1956, 60); [Нартал:] Ти знов на мене сплів сильце: ти навернув мене у християнство (Леся Українка, II, 1951, 431); Не дай народові розбагатіти — матимеш отару слухняних овець, сліпих у своїй покірливості. На цьому стояло християнство (Павло Загребельний, Диво, 1968, 684); * У порівняннях. Показалась процесія: цілий ряд ліхтарень на довгих палках, за ними йдуть «дзампоньєри» (пастухи з Абруци) і грають стару, як християнство, «новену» на своїх інструментах: козі і дерев'яній дудці (Михайло Коцюбинський, III, 1956. 412).

2. збірн. Християни. — Послухайте, батьки, моєї ради, — каже четвертий дід. — Коли Кирило Тур видержить сей прочухан, то нехай живе: такий козарлюга на що-небудь здасться. — Здасться? — каже, ідучи мимо, батько Пугач. — На якого біса здасться такий гріховодник православному християнству? (Пантелеймон Куліш Вибр., 1969, 146).

3. заст. Свідомість, поведінка, звички, які личать властиві християнинові. — Іди додому; ..продажі на горілку тепер нема; ми.. знаємо християнство! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 235); Як-таки — християнство мати, та й хліба куска не дати! (Українські народні прислів'я та приказки, 1963. 217).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 147.
==Християнство-це...==
Християнство-релігія, що виникла в І ст. н. е. і ґрунтується на вірі в Ісу́са Христа як Боголюдини, який зійшов на Землю й прийняв страждання заради спасіння людства.

==Напрями у християнстві==
У християнстві розрізняють три основні напрями: православ'я, католицизм та протестантизм.
==Історія виникнення релігії==
Християнство виникло у І ст. н. е. як відгалуження іудаїзму, від якого воно успадкувало, насамперед, визнання Старого Заповіту (в іудеїв він має назву Танах) - найдавнішої частини Біблії. Зі Старого Заповіту було запозичено чимало сюжетів з біографії Ісуса Христа. Навіть найважливіша частина імені нового Бога - Христос - є перекладом грецькою мовою іудейського релігійного терміна "месія" (буквально - "помазаник", у перекладі - "посланець Божий", "рятівник людей").

З іудаїзму християнство запозичило вчення про єдиного Бога, пришестя месії, створення світу за шість днів, кінець світу.

Великий вплив на християнство мало вчення кумранської громади - іудейської релігійної секти, одним із районів діяльності якої було давнє місто Кумран. Кумраніти по-своєму розвивали вчення про месію. Зокрема вони вважали, що месія є людиною, його перше пришестя, під час якого він постраждав за людей, уже відбулося і тепер слід чекати другого пришестя, з яким пов'язаний кінець світу.

Значний вплив на християнство мали також ідеї Філона та Сенеки. Александрійський філософ Філон вважав, що людина гріховна від народження, а врятувати душу вона може аскетизмом і стражданням. Він розробив учення про Логос, яке розвивало погляди іудейської релігії щодо месії. Філон учив, що месія має ім'я Логос (з грец. - слово), що месія сам є Богом. Християни прийняли ідеї Філона про природжену гріховність людей, аскетизм і страждання як шлях до врятування душі. У римлянина Сенеки християни запозичили етичні ідеї рівності людей перед Богом, урятування душі як мету життя, презирство до земного життя, любов до ворогів, покірність долі.

Багатий матеріал для творців християнської ідеології дали культи східних богів: Осіріса (Єгипет), Мітри (Персія), Адоніса (Фінікія), Аттіса (Фрігія), Будди (Індія) та ін. У перші два століття нашої ери вплив різних східних релігій на широкі верстви населення Римської імперії був надзвичайно великим. Оскільки міфи про східних богів виникли значно раніше, ніж християнство, вони були одним із найважливіших джерел біографії Христа.

Античне християнство у своєму розвитку пройшло три основні періоди: первісне християнство (від середини І ст. до середини II ст.), раннє християнство (від середини П ст. до початку IV ст.) та пізнє християнство (від початку IV ст. до кінця V ст.).

Громади первісного християнства складалися з бідноти. Представників заможних класів було мало і вони не відігравали особливої ролі. У цьому розумінні первісне християнство стало релігією пригноблених. Церква тільки формувалася. У період раннього християнства впливовими особами були заможні люди, які згодом очолили групи віруючих. Християнські громади, які почали називатися парафіями, об'єднувались в єпископії (на чолі з єпископами) та митрополії (на чолі з митрополитами). Так виникла церква.

У період пізнього античного християнства рабовласницький клас в основному приєднався до християнської релігії. За імператора Константина (IV ст. н. е.) християнська релігія стала державною - користувалася економічною, політичною та ідеологічною підтримкою держави.

Єпископії та митрополії об'єдналися у патріархії на чолі з патріархом. У першій половині IV ст. на території імперії було три патріархії - Римська, Александрійська та Антіохійська. Наприкінці IV ст. до них приєдналася Константинопольська, а у V ст. - Єрусалимська.

Значною подією в історії християнської церкви був перший Вселенський собор, тобто з'їзд духовенства, який відбувся 325 р. у Ніке'і (Мала Азія) і називався так у зв'язку з тим, що на ньому було представлене вище духовенство всієї імперії.

Скликання Собору означало завершення процесу створення єдиної християнської церкви, бо у Вселенських соборах духовенство імперії отримало свій вищий керівний центр. Хоча Вселенські собори скликалися досить рідко, вони відігравали важливу роль: об'єднували зусилля духовенства, регулювали церковне життя, сприяли виробленню єдиної ідеології та обрядовості. У період античного християнства сформувалося Священне Письмо християн - Біблія.

Етап античного християнства змінився етапом феодально-30 християнства (VI-XV ст.), коли стався розкол церкви на православну та католицьку. Передумовою розколу був поділ Римської імперії наприкінці IV ст. на Західну з центром у Римі та Східну з центром у Константинополі і наступне завоювання наприкінці V ст. Західної Римської імперії германськими племенами.

Докоряти

2014-12-01T13:11:13Z

Вероника:

'''Докоря́ти, -ря́ю, -єш, '''сов. в. '''докорити, -рю, -риш, '''''гл. ''Укорять, укорить, упрекать, упрекнуть. ''Як будеш ти мені сими словами докоряти, не зарікаюсь я тобі самому з пліч голову як галку зняти. ''Мет. 390. ''Прийшов докорити світові за гріх. ''Єв. І. XVI. 8.
[[Категорія:До]]
==Сучасні словники==
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
ДОКОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ДОКОРИ́ТИ, рю́, ри́ш, док., кому, чому, розм. кого, що і без додатка. Виражати своє незадоволення з приводу чого-небудь, звинувачувати когось у чому-небудь; дорікати. Й не чула того вечора Маруся-наймичка, як хазяйка сварилася на неї за гаяння, як дорікала й докоряла (Вовчок, I, 1955, 353); Вона подивилась на мене повними зненависті очима, але не лаялась і не докоряла мені (Сміл., Сашко, 1957, 44); Мати жахалася, докоряла хтозна-кого (Горд., II, 1959, 188); — Ти плачеш? Цить, дитино моя! Я ж не хотів тебе нічим докорити (Фр., III, 1950, 61); Одна бабуся поставила [богунцям] мисочку вареної нечищеної картоплі, і ніхто потім в селі не докорив їй і не посміявся з неї (Довж., Зач. Десна, 1957, 147).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 354.

Докоря́ти, ря́ю, єш, сов. в. докори́ти, рю́, ри́ш, гл. Укорять, укорить, упрекать, упрекнуть. Як будеш ти мені сими словами докоряти, не зарікаюсь я тобі самому з пліч голову як галку зняти. Мет. 390. Прийшов докорити світові за гріх. Єв. І. XVI. 8.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 414
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
ДОКОРЯТИ, яю, яєш, недок., ДОКОРИТИ, рю, ри́ш, док., кому, чому, розм. кого, що і без додатка. Виражати своє незадоволення з приводу чого-небудь, звинувачувати когось у чому-небудь; дорікати. Й не чула того вечора Маруся-наймичка, як хазяйка сварилася на неї за гаяння, як дорікала й докоряла (Марко Вовчок, 1, 1955, 353); Вона подивилась на мене повними зненависті очима, але не лаялась і не докоряла мені (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 44); Мати жахалася, докоряла хтозна-кого (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 188); — Ти плачеш? Цить, дитино моя! Я ж не хотів тебе нічим докорити (Іван Франко, III, 1950, 61); Одна бабуся поставила [богунцям] мисочку вареної нечищеної картоплі, і ніхто потім в селі не докорив їй і не посміявся з неї (Олександр Довженко, Зач. Десна, 1957, 147).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 354.
==Докоряти-це...==
Докоряти- виражати своє незадоволення з приводу чого небудь, звинувачувати когось у чому небудь.

Довгий

2014-12-01T12:58:48Z

Вероника:

'''Довгий, -а, -е. '''1) Длинный. ''У вола язик довгий, та говорить не може. ''Ном. № 5388. ''Чеше довгі коси. ''Шевч. 25. 2) Долгій, продолжительный. ''Не за довгий час це зробилося. ''НВолын. у. ''Дай дні довгі нам жити, щоб тебе хвалити. ''Чуб. ІІІ. 332. '''У віку довгий'''. Долговѣчный. ''Да бувай же здоров і у віку довгий не сам собою, з своєю жоною. ''Мет. 330. '''Довга лоза'''. Игра мальчиковъ, состоящая въ прыганіи черезъ товарищей. О. 1861. XI. 35. (Св.). Ив. 66. ''Скакати в довгої лози. ''Левиц. '''Дівоча довга лозі'''. Родъ хороводной игры. О. 1861. XI. С. 35. Ум. '''Довгенький, довгесенький. '''Левиц. Пов. 11. XI. 35. (Св.). Ив. 66. ''Скакати в ''довгої лози. ''Левиц. '''Дівоча довга лозі'''. Родъ хороводной игры. О. 1861. XI. С. 35. Ум. '''Довгенький, довгесенький. '''Левиц. Пов. 11.
[[Категорія:До]]
==Сучасні словники==
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
ДО́ВГИЙ, а, е; вищ. ст. до́вший.

1. Який має велику довжину; протилежне короткий. Дорога там довга й широка (Л. Укр., 1, 1951, 20); Вона жбурнула геть від себе хустку, відкинула своє довге волосся, що падало їй на очі (Довж., І, 1958, 245); // розм. Високий на зріст (про людину). Довгий, сухорлявий о. Мойсей трохи скинувсь своєю постаттю.. на тих довгих, темних аскетів святих, що малюють на візантійських образах (Н.-Лев., І, 1956, 117).

2. Який займає великий відрізок часу; тривалий, довгочасний. Довгими осінніми вечорами велись безконечні розмови та суперечки (Коцюб., II, 1955, 66); [Дубина:] У нас з тобою буде ще довга розмова (Мороз, П’єси, 1959, 216); Почався довгий і впертий штурм гранітної стіни (Гончар, III, 1959, 99).

◊ Відклада́ти (відкла́сти) в до́вгий я́щик (в до́вгу шухля́ду) — відкладати виконання якої-небудь справи на тривалий, невизначений час. Центральна рада, не відкладаючи справу в довгу шухляду, одразу продала Україну німцям (Вишня, І, 1956, 445); До́вгий карбо́ванець — легкий і великий заробіток. [Семен:] Тепер хай мені хтось заїкнеться, що ваша бригада за довгим карбованцем лізе… (Мур., Радісний берег, 1961, 83); Той, хто їхав за довгим карбованцем, залишив новобудову — не витримав труднощів (Рад. Укр., 26. XI 1961, 2); До́вга лоза́ — гра, яка полягає в тому, що один з її учасників повинен перестрибнути через інших, що розмістились один за одним зігнувшись. [Мотря:] Парубки гратимуть у довгої лози, у тарана, дівчата — у ворона, у гусей!.. (Кроп., II, 1958, 25); До́вга пі́сня — про те, що займає великий відрізок часу, чого не можна швидко зробити, виконати, розповісти. — Ага, що це у вас тут з Ганною скоїлося? — дивлячись на сестру, запитав Данько. — Довга пісня, — жваво заговорила Вутанька (Гончар, II, 1959, 142); До́вгий язи́к — про балакливу людину, що говорить зайве, або про її вдачу. — Хай собі довгі язики що хочуть говорять: ротів людям не позамазуєш і слухати — не переслухаєш (Мирний, IV, 1955, 296); Я бачив, що моя розповідь схвилювала її, і жорстоко картав себе за довгий язик (Трубл., III, 1956, 281).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 330.

До́вгий, а, е.

1) Длинный. У вола язик довгий, та говорить не може. Ном. № 5388. Чеше довгі коси. Шевч. 25.

2) Долгій, продолжительный. Не за довгий час це зробилося. Н. Вол. у. Дай дні довгі нам жити, щоб тебе хвалити. Чуб. ІІІ. 332. У віку́ до́вгий. Долговѣчный. Да бувай же здоров і у віку довгий не сам собою, з своєю жоною. Мет. 330. До́вга лоза́. Игра мальчиковъ, состоящая въ прыганіи черезъ товарищей. О. 1861. XI. 35. (Св.). Ив. 66. Скакати в довгої лози. Левиц. І. Діво́ча до́вга лоза́. Родъ хороводной игры. О. 1861. XI. С. 35., Ум. Довге́нький, довге́сенький. Левиц. Пов. 11.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 401.
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
ДО́ВГИЙ, а, е; вищ. ст. довший.

1. Який має велику довжину; протилежне короткий. Дорога там довга й широка (Леся Українка, I, 1951, 20); Вона жбурнула геть від себе хустку, відкинула своє довге волосся, що падало їй на очі (Олександр Довженко, I, 1958, 245);
// розм. Високий на зріст (про людину). Довгий, сухорлявий о. Мойсей трохи скинувсь своєю постаттю.. на тих довгих, темних аскетів святих, що малюють на візантійських образах (Нечуй-Левицький, I, 1956, 117).

2. Який займає великий відрізок часу; тривалий, довгочасний. Довгими осінніми вечорами велись безконечні розмови та суперечки (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 66); [Дубина:] У нас з тобою буде ще довга розмова (Захар Мороз, П'єси, 1959, 216); Почався довгий і впертий штурм гранітної стіни (Олесь Гончар, III, 1959, 99).
♦ Відкладати (відкласти) в довгий ящик (в довгу шухляду) — відкладати виконання якої-небудь справи на тривалий, невизначений час. Центральна рада, не відкладаючи справу в довгу шухляду, одразу продала Україну німцям (Остап Вишня, I, 1956, 445); Довгий карбованець — легкий і великий заробіток. [Семен:] Тепер хай мені хтось заїкнеться, що ваша бригада за довгим карбованцем лізе... (Ігор Муратов, Радісний берег, 1961, 83); Той, хто їхав за довгим карбованцем, залишив новобудову — не витримав труднощів (Радянська Україна, 26.XI 1961, 2); Довга лоза — гра, яка полягає в тому, що один з її учасників повинен перестрибнути через інших, що розмістились один за одним зігнувшись. [Мотря:] Парубки гратимуть у довгої лози, у тарана; дівчата — у ворона, у гусей!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 25); Довга пісня — про те, що займає великий відрізок часу, чого не можна швидко зробити, виконати, розповісти. — Ага, що це у вас тут з Ганною скоїлося? — дивлячись на сестру, запитав Данько. — Довга пісня, — жваво заговорила Вутанька (Олесь Гончар, II, 1959, 142); Довгий язик — про балакливу людину, що говорить зайве, або про її вдачу. — Хай собі довгі язики що хочуть говорять: ротів людям не позамазуєш і слухати — не переслухаєш (Панас Мирний, IV, 1955, 296); Я бачив, що моя розповідь схвилювала її, і жорстоко картав себе за довгий язик (Микола Трублаїні, III, 1956, 281).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 330.
==Довгий-це...==
Довгий- який має велику довжину.Який займає великий відрізок часу; тривалий, довгочасний.

Добалакатися

2014-12-01T12:47:33Z

Вероника:

'''Добалакатися, -каюся, -єшся, '''''гл. ''Договориться до чего. ''Бач, до чого добалакавсь! ізлякав справді бідну дитину. ''К. ЧР. 129.
[[Категорія:До]]
==Сучасні словники==
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
ДОБАЛА́КАТИСЯ див. добала́куватися.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 317.

Добала́катися, каюся, єшся, гл. Договориться до чего. Бач, до чого добалакавсь! ізлякав справді бідну дитину. К. ЧР. 129.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 396.
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
ДОБАЛАКАТИСЯ див. добалакуватися.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 317.

==Добалакатися-це...==
Добалакатися-балакаючи якийсь час, доходити до чого-небудь. || Балакаючи, доходити до крайності. || Багато балакаючи, зазнавати лиха.

Вербувати

2014-12-01T12:28:15Z

Вероника:

'''Вербува́ти, -бу́ю, -єш, '''''гл. ''Вербовать. ''Ой цісарю, цісаричку, чому нас вербуєш? ''КЗ. V. 143. ''Ой як же нас вербували, злоті юри дарували; а як же нас звербували, то в кайдани закували. ''Нп.
[[Категорія:Ве]]

==Сучасні словники==
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
ВЕРБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. Наймати, набирати людей на роботу (у давнину — і до війська). А в пікінери вербували, Та теж охочих (Шевч., II, 1953, 253); — Дозрівають хліба, приїде економ, вербуватиме косарів, в’язальниць (Шиян, Гроза.., 1956, 479); // Залучати до якоїсь діяльності, до участі у якій-небудь організації. Наші побратими рішили вербувати до свого побратимства широку громаду бориславських ріпників (Фр., V, 1951, 372); Таємні агенти гестапо розбрелися.. вербувати шпіонів та провокаторів (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 161).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 326.
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
ВЕРБУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. Наймати, набирати людей на роботу (у давнину — і до війська). А в пікінери вербували, Та теж охочих (Тарас Шевченко, II, 1953, 253); — Дозрівають хліба, приїде економ, вербуватиме косарів, в'язальниць (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 479);
// Залучати до якоїсь діяльності, до участі у якій-небудь організації. Наші побратими рішили вербувати до свого побратимства широку громаду бориславських ріпників (Іван Франко, V, 1951, 372); Таємні агенти гестапо розбрелися.. вербувати шпіонів та провокаторів (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 161).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 326.
==Вербувати-це...==
Вербувати-оголошувати набір, набирати добровольців у яку-небудь організацію,залучати до якоїсь діяльності.

==Етимологія==
Походить від нім. werben «вербувати; набирати; агітувати». Рос. вербувати - починаючи з XVII ст.; мабуть, заимств. через укр. вербувати, польськ. werbować; звідси ж вербунка «пісня рекрутів» (завербованих солдатів) - через пол. werbunek з нім. Werbung «вербування, набір».Використані дані словника М. Фасмера; див. Список літератури.

Тарілка

2014-12-01T11:57:57Z

Вероника:

'''Тарілка, -ки, '''''ж. ''1) Тарелка. ''Там їли.... з нових кленових тарілок. ''Котл. Ен. І. 18. ''Хоч за копійку, та на тарілку. ''Посл. 2) Часть шерстобитнаго '''лука '''(см.). Черниг. у. Ум. '''Тарілочка. '''
[[Категорія:Та]]
==Сучасні словники==
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
ТАРІ́ЛКА, и, ж.

1. Кругла посудина з широким плескатим дном і низькими вінцями, куди насипають або накладають страву. Поставила тарілку з хлібом Перед старим Еолом-дідом (Котл., І, 1952, 66); Нахиливсь [Карпо Петрович] над тарілкою і потиху почав сьорбати юшку (Коцюб., II, 1955, 367); На столі стояли глибокі тарілки, по вінця налиті сметаною, пахучим медом (Кучер, Полтавка, 1950, 113); // чого. Кількість страви, що вміщується в цій посудині. Стара «матушка» прислала якось їй тарілку малини (Коцюб., I, 1955, 314); Тарілка борщу.

◊ Почува́ти себе́ не в свої́й тарі́лці див. почува́ти.

2. перев. мн. Ударний музичний інструмент у вигляді двох тонких металевих дисків, один із яких звичайно прикріплений до барабана. Бубон, як грім серед літа, бухтів, мідяні тарілки бряжчали та цокали (Мирний, І, 1949, 358); Грімко й глухо бив барабан, видзвонюючи мідними тарілками (Кучер, Трудна любов, 1960, 211).

3. спец. Назна якої-небудь деталі, що має форму плескатого диска. Торохкотіли тачанки,.. дзеленчали стальними тарілками вози степового краю (Ю. Янов., II, 1958, 248); Вагони, заскреготіли гальмами.. Поїзд різко зупинився, застогнавши тарілками буферів… (Ткач, Крута хвиля, 1956. 79); Висівні тарілки в сівалці.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 40.
ТАРІ́ЛКА, и, ж.

1. Кругла посудина з широким плескатим дном і низькими вінцями, куди насипають або накладають страву. Поставила тарілку з хлібом Перед старим Еолом-дідом (Котл., І, 1952, 66); Нахиливсь [Карпо Петрович] над тарілкою і потиху почав сьорбати юшку (Коцюб., II, 1955, 367); На столі стояли глибокі тарілки, по вінця налиті сметаною, пахучим медом (Кучер, Полтавка, 1950, 113); // чого. Кількість страви, що вміщується в цій посудині. Стара «матушка» прислала якось їй тарілку малини (Коцюб., I, 1955, 314); Тарілка борщу.

◊ Почува́ти себе́ не в свої́й тарі́лці див. почува́ти.

2. перев. мн. Ударний музичний інструмент у вигляді двох тонких металевих дисків, один із яких звичайно прикріплений до барабана. Бубон, як грім серед літа, бухтів, мідяні тарілки бряжчали та цокали (Мирний, І, 1949, 358); Грімко й глухо бив барабан, видзвонюючи мідними тарілками (Кучер, Трудна любов, 1960, 211).

3. спец. Назна якої-небудь деталі, що має форму плескатого диска. Торохкотіли тачанки,.. дзеленчали стальними тарілками вози степового краю (Ю. Янов., II, 1958, 248); Вагони, заскреготіли гальмами.. Поїзд різко зупинився, застогнавши тарілками буферів… (Ткач, Крута хвиля, 1956. 79); Висівні тарілки в сівалці.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 40.
АРІ́ЛКА, и, жін.

1. Кругла посудина з широким плескатим дном і низькими вінцями, куди насипають або накладають страву. Поставила тарілку з хлібом Перед старим Еолом-дідом (Іван Котляревський, I, 1952, 66); Нахиливсь [Карпо Петрович] над тарілкою і потиху почав сьорбати юшку (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 367); На столі стояли глибокі тарілки, по вінця налиті сметаною, пахучим медом (Василь Кучер, Полтавка, 1950, 113);
// чого. Кількість страви, що вміщується в цій посудині. Стара «матушка» прислала якось їй тарілку малини (Михайло Коцюбинський, І, 1955, 314); Тарілка борщу.
♦ Почувати себе не в своїй тарілці див. почувати.

2. перев. мн. Ударний музичний інструмент у вигляді двох тонких металевих дисків, один із яких звичайно прикріплений до барабана. Бубон, як грім серед літа, бухтів, мідяні тарілки бряжчали та цокали (Панас Мирний, I, 1949, 358); Грімко й глухо бив барабан, видзвонюючи мідними тарілками (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 211).

3. спец. Назва якої-небудь деталі, що мав форму плескатого диска. Торохкотіли тачанки,.. дзеленчали стальними тарілками вози степового краю (Юрій Яновський, II, 1958, 248); Вагони заскреготіли гальмами.. Поїзд різко зупинився, застогнавши тарілками буферів... (Дмитро Ткач, Крута хвиля, 1956, 79); Висівні тарілки в сівалці.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 40.
==Тарілка-це...==
Тарілка- посуд, з якого вживають першу і другу страву, з третьої страви — лише десерти. Переважно тарілка круглої форми. Тарілки також бувають для прикраси. Такі тарілки називаються декоративні тарілки.
==Матеріал==
Матеріалом тарелі бувають різні. Матеріал часто відіграє велику роль, відповідно до призначення тарілки.
Керамічні, або глиняні
Скляні
Фарфорові
Дерев'яні
Металеві

А також тарілки бувають для одноразового використання. Це:
Пластикові
Паперові
==Призначення==
Тарілки мають різну глибину. Глибина тарілки залежить від її призначення. Тарелі великої глибини переважно призначені для першої страви, рідше третьої страви. Тарілки малої глибини — для другої і третьої страви.

Тарілки малого розміру та малої глибини часто використовуються як нижня частина горняти, щоби вміст горняти у виняткових випадках виливався на тарілку. Такі тарілки часто назив

Таїтися

2014-12-01T11:46:33Z

Вероника:

'''Таїтися, таюся, -їшся, '''''гл. ''Скрываться, не обнаруживаться. ''Що зробила не таїсь, признайсь лучче. Як ми не таїлись од матері, а вона таки провідалась про наш гріх. ''Стор. М. Пр. 35.
[[Категорія:Та]]
==Сучасні словники==
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
ТАЇ́ТИСЯ, таю́ся, таї́шся, недок.

1. перев. з чим. Приховуючи що-небудь від когось, мовчати; тримати щось у таємниці. Бідний козак таївсь од усіх із своїм коханням (П. Куліш, Вибр., 1969, 99); Домна падала коло чоловіка, розпитувалась: — Що тобі, Семене? Чого сумуєш? Не таїся з лихом передо мною! (Коцюб., І, 1955, 112); [Ярчук (сердечно):] Знаєш що, Романе… Ми друзі. Ми не можемо таїтись один від одного (Мик., І, 1957, 399).

2. в кому — чому. Бути непомітним, не виявлятися зовні; існувати в прихованому вигляді. І ніхто й не підозрівав, що в нім дрімав і таїться такий адміністративний геній! (Фр., III, 1950, 81); Народе мій! В далекім листопаді, за Леніним шикуючись в полки… Відчув ти грізну, титанічну силу, Яка в тобі таїлась з давнини (Гірник, Сонце.., 1958, 5); Під думи народні настроював свою ліру Кобзар, тому й оживало в його піснях все, що таїлося в серці народу (Слово про Кобзаря, 1961, 43).

3. Ховатися де-небудь, намагаючись бути непомітним. Хоч прірва знову, хоча в чагарнику таїться вовкулака, опівночі ввійду туди (У. Кравч., Вибр., 1958, 291); Ніколи я не знав, що так люблю — До болю, до смертельного жалю — Понад Дніпром сріблисті верболози, ..Бур’ян в напівзасипанім рову, Де часом вальдшнеп, поетична птиця, Між листям жовтим від стрільця таїться (Рильський, II, 1960, 278); // Бути десь захованим, непомітним. У холодку, поміж горбами, таївся монастир святий (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 187).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 16.

Таїтися, таюся, їшся, гл. Скрываться, не обнаруживаться. Що зробила — не таїсь, признайсь лучче. Як ми не таїлись од матері, а вона таки провідалась про наш гріх. Стор. МПр. 35.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 242.
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
ТАЇТИСЯ, таюся, таїшся, недок,

1. перев. з чим. Приховуючи що-небудь від когось, мовчати; тримати щось у таємниці. Бідний козак таївсь од усіх із своїм коханням (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 99); Домна падала коло чоловіка, розпитувалась: — Що тобі, Семене? Чого сумуєш? Не таїся з лихом передо мною! (Михайло Коцюбинський, І, 1955, 112); [Ярчук (сердечно):] Знаєш що, Романе... Ми друзі. Ми не можемо таїтись один від одного (Іван Микитенко, I, 1957, 399).

2. в кому — чому. Бути непомітним, не виявлятися зовні; існувати в прихованому вигляді. І ніхто й не підозрівав, що в нім дрімає і таїться такий адміністративний геній! (Іван Франко, III, 1950, 81); Народе мій! В далекім листопаді, за Леніним шикуючись в полки.., Відчув ти грізну, титанічну силу, Яка в тобі таїлась з давнини (Микола Гірник, Сонце.., 1958, 5); Під думи народні настроював свою ліру Кобзар, тому й оживало в його піснях все, що таїлося в серці народу (Слово про Кобзаря, 1961, 43).

3. Ховатися де-небудь, намагаючись бути непомітним. Хоч прірва знову, хоча в чагарнику таїться вовкулака, опівночі ввійду туди (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 291); Ніколи я не знав, що так люблю — До болю, до смертельного жалю — Понад Дніпром сріблисті верболози, ..Бур'ян в напівзасипанім рову, Де часом вальдшнеп, поетична птиця, Між листям жовтим від стрільця таїться (Максим Рильський, II, 1960, 278);
// Бути десь захованим, непомітним. У холодку, поміж горбами, таївся монастир святий (Михайло Драй-Хмара, Вибр., 1969, 187).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 16.

==Таїтися-це...==
Таїтися- приховуючи що-небудь від когось, мовчати; тримати щось у таємниці.Бути непомітним, не виявлятися зовні; існувати в прихованому вигляді. Ховатися де-небудь, намагаючись бути непомітним. || Бути десь захованим, непомітним

Таїтися

2014-12-01T11:46:04Z

Вероника:

Файл:Kotenok trava taitsya morda pushistyy 1680x1050.jpg

2014-12-01T11:31:39Z

Вероника:

Таїтися

2014-12-01T11:30:08Z

Вероника:

Батя

2014-11-30T20:29:15Z

Вероника:

'''Батя, -ті,''' ''м.'' Ум. и ласк. отъ '''[[батько]].''' Батя, батюшка. ''Гей Богдане Хмельницький, батю наш, Зінов Богдане чигиринський.'' Дума.

[[Категорія:Ба]]

==Сучасні словники==
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
БА́ТЯ, і, ч., розм., рідко. Те саме, що ба́тько 1, 4. Пусти, батю, на поле! (Номис, 1864, № 4360); Каленик Романович спитав: — Навіщо оце витрачатися? — А ви вже, батю, мені дозвольте знати навіщо, — відказав Рубін (Сенч., Опов., 1959, 40).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 112.
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
БА́ТЯ, і, чол., розм., рідко. Те саме, що батько 1,4. Пусти, батю, на поле! (Номис, 1864, № 4360); Каленик Романович спитав: — Навіщо оце витрачатися? — А ви вже, батю, мені дозвольте знати навіщо, — відказав Рубін (Іван Сенченко, Опов., 1959, 40).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 112.

==Батя-це...==
Батя-те саме, що батько.

Банка

2014-11-30T20:22:59Z

Вероника:

'''Банка, -ки,''' ''ж.'' Гульденъ. Вх. Зн. 1) '''Велика банка.''' Десять гульденовъ. Шух. І. 85. Ум. '''[[Баночка]].'''

[[Категорія:Ба]]
==Сучасні словники==
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
СЛАВЕ́ТНИЙ, а, е.

1. Який має широку славу, популярність; знаменитий. Йому до вподоби було, що в їх у селі та живе такий великий чоловік, — от цілком так, як город там якийсь хвалиться іноді своїм славетним ученим чи що (Борис Грінченко, II, 1963, 248); Люди тихо гомоніли, з пошаною розглядаючи славетного полковника (Яків Качура, Вибр., 1953, 45);
// Добре відомий багатьом, усім. Він конче мусить відвідати цей славетний заповідник (Іван Ле, Право.., 1957, 97); За моєї пам'яті вже не було славетної київської «конки» — незграбної споруди на колесах, що пересувалась по рейках, тягнена худющими шкапами... (Максим Рильський, Веч. розмови, 1962, 7);
// Прославлений героїчними ділами, подвигами і т. ін. Хіба можна забути ті славетні тридцяті роки, роки індустріалізації країни (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 60); Не завадило б нікому — ні малому, ні старому — знати край славетний мій (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 170);
// Пов'язаний з героїчними ділами, подвигами. Солдат пройшов славетну путь До краю і до дна. І знов пройде, коли пошлють, Коли гукне війна (Платон Воронько, Вел. світ, 1948, 6);
// Який прославляє кого-небудь. Дивним візерунком багато слів пописано край нього [напису] про славу безіменного владаря, змальовано царя славетні вчинки (Леся Українка, I, 1952, 252).

2. розм. Гідний поваги, пошани. Всякому стало розумно [зрозуміло], який справді славетний та величний у своїй простоті той сільський мир, з которого Квітка вибрав свою Марусю (Словник Грінченка).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 346.
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
БАНКА 1, и, жін.

1. Скляна, металева і т. ін. посудина переважно циліндричної форми. У них знайдено.. по кілька скляних банок, у яких лежить якась пахуча біла й рожева мазь (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 445);
// Бляшана коробка для консервів. Сажнєв великим кишеньковим ножем вигорнув у миску з банки консерви (Дмитро Ткач, Крута хвиля, 1956, 79).
▲ Лейденська банка, фіз. — лабораторний прилад для нагромадження електрики. Великою подією в науці було винайдення так званої лейденської банки, цього першого конденсатора електричної енергії (Нариси розвитку прикладної електротехніки в СРСР., 1957, 9).

2. мед., звичайно мн. банки, нок. Невеликі грушовидні скляночки з потовщеними вінцями, що застосовуються для того, щоб викликати приплив крові на окремих ділянках тіла. Коли приступ минув, ми почали ставити банки (Микола Олійник, Чуєш.., 1959, 4); Відтяжним засобом, який діє на кровообіг, є банки (Загальний догляд за хворими, 1957, 142).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 100.
Коментарі (0)

БАНКА 2, и, жін., мор., геол. Підвищення морського дна, мілина в морі. Часто вони [черепашки] налягають одна на одну і утворюють підводні підвищення — банки (Курс загальної геології, 1947, 172).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 100.
==Банка=це...==
Банка (англ. bank) — окремо розташоване підвищення морського дна, що різко вирізняється глибинами від навколишнього моря. У вузькому розумінні банка — це мілина у відкритому морі. Банки бувають піщані, кам'яні, коралові, ракушнякові. Завдяки незначним глибинам море в межах банки краще прогрівається і освітлюється сонячним промінням. Це сприяє інтенсивному розвиткові тут планктону, який є доброю поживою для риб. Скупчення риб у межах банки приваблює сюди риболовецькі флотилії.
Банка — поперечна лавка для веслярів на шлюпці.
Банка (склотара) — різновид склотари.
Майонезна баночка
Консервна банка — металевий контейнер для тривалого зберігання продуктів (зазвичай у вигляді циліндру).
Лейденська банка (фізика) — лабораторний прилад для нагромадження електрики.

Славетний

2014-11-30T20:13:07Z

Вероника:

'''Славетний, -а, -е. '''1) Знаменитый, славный. Левч. 148. 2) Достойный, достойный уваженія. ''Всякому стало розумно, який справді славетний та величний у своїй простоті той сільський мир, з которого Квітка вибрав свою Марусю з її семєю поетичньою. ''К. Опов. 119. Какъ эпитетъ міщанина въ прежнее время: уважаемый. К. ЦН. 215. КС. 1882. VII. 153.
[[Категорія:Сл]]

===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
СЛАВЕ́ТНИЙ, а, е.

1. Який мав широку славу, популярність; знаменитий. Йому до вподоби було, що в їх у селі та живе такий великий чоловік,— от цілком так, як город там якийсь хвалиться іноді своїм славетним ученим чи що (Гр., II, 1963, 248); Люди тихо гомоніли, з пошаною розглядаючи славетного полковника (Кач., Вибр., 1953, 45); // Добре відомий багатьом, усім. Він конче мусить відвідати цей славетний заповідник (Ле, Право.., 1957, 97); За моєї пам’яті вже не було славетної київської «конки» — незграбної споруда на колесах, що пересувалась по рейках, тягнена худющими шкапами… (Рильський, Веч. розмови, 1962, 7); // Прославлений героїчними ділами, подвигами і т. ін. Хіба можна забута ті славетні тридцяті роки, роки індустріалізації країни (Цюпа, Україна.., 1960, 60); Не завадило б нікому — ні малому, ні старому — знати край славетний мій (Уп., Вірші.., 1957, 170); // Пов’язаний з героїчними ділами, подвигами. Солдат пройшов славетну путь До краю і до дна. І знов пройде, коли пошлють, Коли гукне війна (Воронько, Вел. світ, 1948, 6); // Який прославляє кого-небудь. Дивним візерунком багато слів пописано край нього [напису] про славу безіменного владаря, змальовано царя славетні вчинки (Л. Укр., І, 1952, 252).

2. розм. Гідний поваги, пошани. Всякому стало розумно [зрозуміло], який справді славетний та величний у своїй простоті той сільський мир, з которого Квітка вибрав свою Марусю (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 346.
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
СЛАВЕ́ТНИЙ, а, е.

1. Який має широку славу, популярність; знаменитий. Йому до вподоби було, що в їх у селі та живе такий великий чоловік, — от цілком так, як город там якийсь хвалиться іноді своїм славетним ученим чи що (Борис Грінченко, II, 1963, 248); Люди тихо гомоніли, з пошаною розглядаючи славетного полковника (Яків Качура, Вибр., 1953, 45);
// Добре відомий багатьом, усім. Він конче мусить відвідати цей славетний заповідник (Іван Ле, Право.., 1957, 97); За моєї пам'яті вже не було славетної київської «конки» — незграбної споруди на колесах, що пересувалась по рейках, тягнена худющими шкапами... (Максим Рильський, Веч. розмови, 1962, 7);
// Прославлений героїчними ділами, подвигами і т. ін. Хіба можна забути ті славетні тридцяті роки, роки індустріалізації країни (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 60); Не завадило б нікому — ні малому, ні старому — знати край славетний мій (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 170);
// Пов'язаний з героїчними ділами, подвигами. Солдат пройшов славетну путь До краю і до дна. І знов пройде, коли пошлють, Коли гукне війна (Платон Воронько, Вел. світ, 1948, 6);
// Який прославляє кого-небудь. Дивним візерунком багато слів пописано край нього [напису] про славу безіменного владаря, змальовано царя славетні вчинки (Леся Українка, I, 1952, 252).

2. розм. Гідний поваги, пошани. Всякому стало розумно [зрозуміло], який справді славетний та величний у своїй простоті той сільський мир, з которого Квітка вибрав свою Марусю (Словник Грінченка).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 346.

==Славетний-це...==
Славетний-який має широку славу, популярність; знаменитий. || Добре відомий багатьом, усім. || Прославлений героїчними ділами, подвигами і т. ін. || Пов'язаний з героїчними ділами, подвигами. || Який прославляє кого-небудь. Гідний поваги, пошани.

Слабкий

2014-11-30T20:07:28Z

Вероника:

'''Слабкий, -а, -е. '''1) Слабый, свободный, не тѣсный. 2) Слабый, не умѣющій сдержаться. ''От брат його чванько слабкий уже на се: що начеркав, то так в дрюкарню і несе. ''Г.-Арт. (О. 1861. III. 101). 3) '''— на уто́ри'''. Не сдерживающій вѣтровъ. Ном. № 12408. Ум. '''Слабкенький. '''
[[Категорія:Сл]]

==Сучасні словники==
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
СЛАБКИ́Й, а́, е́.

1. Який має невелику фізичну силу; протилежне сильний. Мотря кинулась до Мелашки та й почала видирати деркача з рук. Мелашка була слабкіша і випустила його (Н.-Лев., II, 1956, 358); // В яких немає достатньої сили (про руки, ноги, м’язи і т. іц.). Олена.., схопивши своєю слабкою рукою злодія за чуба, почала бити його (Довж., І, 1958, 193); Він стояв обличчям до моря, гойдався на слабких, мов не своїх ногах (Ткач, Жди.., 1959, 26); Чорна галич посідала На кривих старих ялинах, Важко б’є слабкими крильми (Л. Укр., IV, 1954, 166); // Який знесилився, ослаб від хвороби, втоми, голоду і т. ін. Вижив Шакір, та здоров’я до нього не повернулося. Він був такий слабкий, що годинами лежав нерухомо, надсадна кашляв (Тулуб, В степу.., 1964, 8); Був слабкий [Танасій] від голоду, але про їжу не думав (Мур., Бук. повість, 1959, 87); // Погано розвинений, нездоровий, неміцний. Проценко дихнув всією своєю слабкою грудниною (Мирний, III, 1954, 189); Слабкі нерви [Ломицького] потребували мертвого спокою (Н.-Лев., VI, 1966, 12).

2. Який не відзначається твердістю, стійкістю, вольовим характером. Хто вам сказав, що я слабка, що я корюся долі? (Л. Укр., І, 1951, 316).

3. Незначний силою, ступенем вияву. Від хвороби обличчя вкрилося слабким плямистим рум’янцем (Л. Укр., III, 1952, 698); Шхуну безжалісно кидало з хвилі на хвилю навіть при слабкому вітрі (Тулуб, В степу.., 1964, 272); // Неяскравий, тьмяний. Крізь два маленькі віконця на лівій стіні, наполовину заліплені папером, вривається слабке, рожеве вечірнє світло (Л. Укр., IV, 1954, 211); Побачили [бійці] перед себе відхилені двері, крізь які пробивалося слабке світло (Гончар, III, 1959, 254); // Неголосний. Чутно з-під дерев над Іорданом слабкий бренькіт струн (Л. Укр., II, 1951, 153); Шофер заграв у ріжок, проте звук його був слабкий (Смолич, І, 1958, 46); // Незначний, малий. Встановлено, що навіть при слабкому засоленні грунтів урожай сільськогосподарських культур різко знижується (Хлібороб Укр., 10, 1969, 13); // Ледь помітний, відчутний. Вносять Прісціллу з слабкими ознаками притомності (Л. Укр., II, 1951, 434).

4. Який має невелику потужність, енергію. У виселок нещодавно провели електрику, але напруга була дуже слабка, тьмяно освітлена кімната виглядала незатишно й похмуро (Дмит., Наречена, 1959, 181).

5. Недосконалий у художньому відношенні. Переклади його були слабкі художньо (Рильський, IX, 1962, 22).

6. Нетуго натягнутий, загвинчений і т. ін. — У нас зовсім слабкий лівий трос (Донч., II, 1956, 90).

◊ Слабка́ га́йка див. га́йка.

7. Неміцний, ненасичений. Слабка кислота; Слабкий розчин; Слабкий чай.

8. Нещільний, м’який (про грунт, породу і т. ін.). — Вода.. знайшла десь слабкий грунт, розмила його і прорвала цю природну греблю (Ткач, Плем’я.., 1961, 114).

& Слабке́ керува́ння, грам.— синтаксичний зв’язок між словами, при якому вибір відмінкової форми пояснюючого слова обумовлюється не підпорядковуючим словом, а змістом висловлювання.

$ Ки́шка слабка́, рідко — те саме, що Ки́шка тонка́ (коро́тка) (див. ки́шка); Слабка́ голова́ — нерозумна людина. Старовинна мудрість доводить, що на слабкі голови влада впливає погано (Мик., II, 1957, 494); Слабка́ струна́ (стру́нка) див. струна́, стру́нка; Слабке́ мі́сце; Слабка́ сторона́ — щось найвразливіше, найдошкульніше у кого-небудь, у чомусь. Я особисто любив бити в мотор, а Швець знав інші слабкі місця німецької черепахи [танка] (Ю. Янов., І, 1954, 85); Цей мерзотник доти провокував Загайчака, доти щупав його з усіх боків, поки не нащупав слабкого місця (Вільде, Сестри.., 1958, 479); — Я за включення Цимбала до спортивної команди. У Цимбала є слабкі сторони? Нехай так, але ж у нас ще є майже півтора місяця для підготовки (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 81); Слабки́й на уто́ри див. уто́ри.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 341.
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
СЛАБКИ́Й, а, е.

1. Який має невелику фізичну силу; протилежне сильний. Мотря кинулась до Мелашки та й почала видирати деркача з рук. Мелашка була слабкіша і випустила його (Нечуй-Левицький, II, 1956, 358);
// В яких немає достатньої сили (про руки, ноги, м'язи і т. ін.). Олена.., схопивши своєю слабкою рукою злодія за чуба, почала бити його (Олександр Довженко, I, 1958, 193); Він стояв обличчям до моря, гойдався на слабких, мов не своїх ногах (Дмитро Ткач, Жди.., 1959, 26); Чорна галич посідала Накривих старих ялинах, Важко б'є слабкими крильми (Леся Українка, IV, 1954, 166);
// Який знесилився, ослаб від хвороби, втоми, голоду і т. ін. Вижив Шакір, та здоров'я до нього не повернулося. Він був такий слабкий, що годинами лежав нерухомо, надсадно кашляв (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 8); Був слабкий [Танасій] від голоду, але про їжу не думав (Ігор Муратов, Бук. повість, 1959, 87);
// Погано розвинений, нездоровий, неміцний. Процент дихнув всією своєю слабкою грудниною (Панас Мирний, III, 1954, 189); Слабкі нерви [Ломицького] потребували мертвого спокою (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 12).

2. Який не відзначається твердістю, стійкістю, вольовим характером. Хто вам сказав, що я слабка, що я корюся долі? (Леся Українка, I, 1951, 316).

3. Незначний силою, ступенем вияву. Від хвороби обличчя вкрилося слабким плямистим рум'янцем (Леся Українка, III, 1952, 698); Шхуну безжалісно кидало з хвилі на хвилю навіть при слабкому вітрі (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 272);
// Неяскравий, тьмяний. Крізь два маленькі віконця на лівій стіні, наполовину заліплені папером, вривається слабке, рожеве вечірнє світло (Леся Українка, IV, 1954, 211); Побачили [бійці] перед себе відхилені двері, крізь які пробивалося слабке світло (Олесь Гончар, III, 1959, 254);
// Неголосний. Чутно з-під дерев над Іорданом слабкий бренькіт струн (Леся Українка, II, 1951, 153); Шофер заграв у ріжок, проте звук його був слабкий (Юрій Смолич, I, 1958, 46);
// Незначний, малий. Встановлено, що навіть при слабкому засоленні ґрунтів урожай сільськогосподарських культур різко знижується (Хлібороб України, 10, 1969, 13);
// Ледь помітний, відчутний. Вносять Прісціллу з слабкими ознаками притомності (Леся Українка, II, 1951, 434).

4. Який має невелику потужність, енергію. У виселок нещодавно провели електрику, але напруга була дуже слабка, тьмяно освітлена кімната виглядала незатишно й похмуро (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 181).

5. Недосконалий у художньому відношенні. Переклади його були слабкі художньо (Максим Рильський, IX, 1962, 22).

6. Нетуго натягнутий, загвинчений і т. ін. — У нас вовсім слабкий лівий трос (Олесь Донченко, II, 1956, 90).
♦ Слабка гайка див. гайка.

7. Неміцний, ненасичений. Слабка кислота; Слабкий розчин; Слабкий чай.

8. Нещільний, м'який (про ґрунт, породу і т. ін.). — Вода.. знайшла десь слабкий ґрунт, розмила його і прорвала цю природну греблю (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 114).
▲ Слабке керування, грам. — синтаксичний зв'язок між словами, при якому вибір відмінкової форми пояснюючого слова обумовлюється не підпорядковуючим словом, а змістом висловлювання.
♦ Кишка слабка, рідко — те саме, що Кишка тонка (коротка) (див. кишка); Слабка голова — нерозумна людина. Старовинна мудрість доводить, що на слабкі голови влада впливав погано (Іван Микитенко, II, 1957, 494); Слабка струна (струнка) див. струна, струнка; Слабке місце; Слабка сторона — щось найвразливіше, найдошкульніше у кого-небудь, у чомусь. Я особисто любив бити в мотор, а Швець знав інші слабкі місця німецької черепахи [танка] (Юрій Яновський, I, 1954, 85); Цей мерзотник доти провокував Загайчика, доти щупав його з усіх боків, поки не нащупав слабкого місця (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 479); — Я за включення Цимбала до спортивної команди. У Цимбала в слабкі сторони? Нехай так, але ж у нас ще є майже півтора місяця для підготовки (Іван Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 81); Слабкий на утори див. утори.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 341.

==Слабкий-це...==
Слабкий-недужий, несильний, неміцний, малосилий, слабосилий, кволий, немічний, недолугий, тендітний, жм. вутлий, хирний, хирлявий; (- вдачу) нестійкий, невольовий, нетвердий; (- сили) малий, незначний; (доказ) непереконливий; (вірш) недосконалий; (голос) тихий; слабенький; пр. СЛАБ|К|О, ледве і п. ф. від слабкий.

Слушність

2014-11-30T20:01:11Z

Вероника:

'''Слушність, -ности, '''''ж. ''1) Своевременность. 1) Справедливость. Желех.
[[Категорія:Сл]]

==Сучасні словники==

===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
СЛУ́ШНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до слу́шний. Ви немов соромитесь трохи за сі вірші, але не тим розумію, щоб признавала слушність такій соромливості, а тільки тим, що по собі знаю се почуття (Л. Укр., V, 1956, 432); Містер Гарбер, наш юрисконсульт, визнав цілковиту слушність Грегемової відповіді (Кулик, Записки консула, 1958, 188); Бронко остаточно визнав слушність повчань старшого товариша, хоч біль від розчарування ще довго отруював йому життя (Вільде, Сестри.., 1958, 224); Сидів [Ярема] смирно, вдавав з себе уважного слухача, прикривав очі повіками, стверджуючи слушність слів пана емісара (Загреб., Шепіт, 1966, 61).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 385.
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
==Слушність- це...==
Слушність-правильність, справедливість; ґрунтовність; діяльність; спроможність; резонність; доказовість

Матрос

2014-11-30T19:52:32Z

Вероника:

'''Матрос, -са, '''''м. ''Матросъ. ''Що поміж тими кораблями та матроси гуляють. ''Нп. Ум. '''Матро́сик. '''''Ой, матросики, ви, голубчики, та верніте до броду! ''Грин. III. 262.
[[Категорія:Ма]]
==Сучасні словники==
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
МАТРО́С, а, ч. Моряк, що не належить до командного складу судна; у військовому флоті — рядовий. Матрос, Таки земляк наш з Островної, На вахті стоя, Журився сам собі чогось (Шевч., II, 1953, 85); На помості корабельнім розгорілося багаття, то матроси розпалили, щоб закляклі руки гріти (Л. Укр., І, 1951, 310); Всім хотілось послухати, а хоч побачити сміливих матросів, які перші у флоті підняли повстання (Панч, В дорозі, 1959, 155).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 653.
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
МАТРО́С, а, чол. Моряк, що не належить до командного складу судна; у військовому флоті — рядовий. Матрос, Таки земляк наш з Островної, На вахті стоя, Журився сам собі чогось (Тарас Шевченко, II, 1953, 85); На помості корабельнім розгорілося багаття, то матроси розпалили, щоб закляклі руки гріти (Леся Українка, I, 1951, 310); Всім хотілось послухати, а хоч побачити сміливих матросів, які перші у флоті підняли повстання (Петро Панч, В дорозі, 1959, 155).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 653.

==Матрос- це...==
Матрос (нід. matroos) - чин, молодше військове звання у військово-морському флоті Збройних Сил (ЗС), відповідне звання рядовий в інших родах військ (сил).
==Історія військового звання==
До 1917 року в російському військово-морському флоті існувала градація: матрос 2-ої статті (звання надавалося відразу після прийняття присяги) і матрос 1-ої статті (що прослужив більше року).

Після революції 1917 року в російському флоті було введено звання червонофлотець, звання, що замінило собою звання матрос.

У 1946 році звання матрос відновлено. Існує також звання старший матрос (відповідає званню старший солдат або єфрейтор в інших видах військ).
==Цивільний флот==

У цивільному флоті матрос — судновий фахівець рядового складу, що виконує на судні палубні роботи (прибирання, зачистка, фарбування, роботи такелажів, забезпечення вантажних операцій і тому подібне).

Махлювати

2014-11-30T19:45:07Z

Вероника:

'''Махлювати, -люю, -єш, '''''гл. ''Обманывать, плутовать, мошенничать.
[[Категорія:Ма]]
==Сучасні словники==
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===

===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
МАХЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., розм. Те саме, що шахраюва́ти. Інколи в їхньому [картярському] гурті враз спалахувала спірка. — .. Не махлюй, Горбач! (Збан., Єдина, 1959, 118).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 655.
МАХЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., розм. Те саме, що шахраювати. Інколи в їхньому [картярському] гурті враз спалахувала спірка. — .. Не махлюй, Горбач! (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 118).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 655.

==Махлювати - це ...==
Махлювати-використовувати недобросовісними, брехливими, шахрайськими прийомом.

==Походження слова==
Походить від іменника шахрай, далі від жулить «різати», зв'язок. з болг. жуля «дряпаю, тру, обдираю», сербохорв. жулити «дерти», словенськ. žúliti «посилено терти, жувати», поряд з сербохорв. гулити «дерти». В рос. арго шахрай мало value. «учень злочинця»; «маленький гострий ніж»; останнє знач., ймовірно, є первинним.

Масляна

2014-11-30T19:30:53Z

Вероника:

'''Масляна, -ної, '''''ж. ''Масленица. Св. Л. 222.
[[Категорія:Ма]]
==Сучасні словники==
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
МА́СЛЯНИЦЯ, і, ж., церк., розм., рідко. Те саме, що ма́сниця. А Неля.. щебетала, як пташка: — О, як тут весело у Варшаві! Які казкові бали, маскаради! На масляниці я зовсім закрутилася (Тулуб, Людолови, І, 1957, 14).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 640.

==Масляна - це...==
Масляна-це свято зустрічі весни, веселий, безтурботний, з рясною їжею і найголовніше — млинцями. Млинці на Масляну стали центральним блюдом, його символом.

==Походження свята==
Багато хто вважає, що масниця до віри відношення не має, що це народне свято зустрічі весни. Їй присвячені всі його ритуали - млинці, маскарад, бійки і взяття снігового містечка. Але от у православному церковному календарі читаємо: «26 лютого - 11 березня. Седмиця сирна (масляна) - суцільна ». І біля церковної масниці є своя історія, обряди і свій сенс. Священик отець Володимир розкриває православний календар на даті 11 березня (нов. стиль) і закладає сторінку червоною стрічкою:
Масляна - це підготовка до семи тижнях Великого посту, до якого віруючі повинні прийти зі світлими думками і чистою душею.
Церковна масниця схожа на сутінки. Плавно опускається ніч і густіють фарби, повільно - день від дня віруючі обмежують себе в їжі, спілкуванні, неправедних думках і вчинках. І від служби до служби осягають сенс цього обмеження. Робота над собою починається задовго до настання Сирною седмиці 24 лютого. У цей день в храмах читається глава Євангелія, що оповідає про те, як молилися дві людини.
У цей же день на вечірньо до звичної службі додається піснеспів Великого посту. За покаянної Тижнем про митаря і фарисея слід Тиждень про блудного сина (3 березня) - повість про повернення грішного, але розкаявся людини до Бога. З цієї неділі богослужіння ведуться за Пісної Тріоді, а до піснеспівів додається 136-й псалом - «На ріках вавилонських»
Третій акт - Вселенська Батьківська субота (9 березня) і Тиждень про Страшний суд (10 березня) - оповідь про початок і кінець людства. У батьківську суботу Церква поминає всіх від віку померлих православних християн. А в неділю настає мясопуст - день прощання з м'ясною їжею, «відпускання» її. Сирна седмиця, що вступає в свої права з понеділка, це, по суті, пісний свято, хоча поки ще дозволені і молоко, і яйця. У церковних стінах Сирна седмиця осінений молитвою святого Єфрема Сирина про дар покаяння. Але за стінами православний люд, включаючи і духовенство, веселиться відчайдушно, ніби прагнучи наїстися, нагулятися перед Великим постом. Так було в 1476 році, коли Іван Грозний спостерігав, як в кулачному бою його з річковики кроплять кров'ю лід Москви-ріки. Так було в 1722 році, коли у Червоних воріт був споруджений гігантський фрегат на його палубі блазнював Петро I, Катерина і придворні в масках вовків, журавлів і драконів. Так залишилося й донині.
Багато проповідники обрушувалися на масницю. В кінці XVII ст. Патріарх Андріян навіть намагався заборонити «бісівський свято», але не зумів - тільки скоротив з чотирнадцяти до семи днів. А з часом Церква і зовсім змирилася з масницею, і ось, прийняла її до числа своїх звичаїв.
Останній день Масляної - Прощена неділя. У церкві в цей день згадують вигнання Адама з раю, а в народі прощаються із зимою та ще одним прожитим роком. Гаснуть масничні багаття. Люди відвідували могили предків, а після поспішають на вечерню. Недільна служба почався як завжди: читання Євангелія, золотаве облачення священиків. Але раптом все змінюється. Настає новий тиждень. Тиждень Великого посту. Ця мить відзначений обрядом преоблаченія, коли священики виходять до віруючих в золоті, але у фіолетовому - кольорі нею скорботи і вічності. Службу завершує чин прощення. Батюшки, включаючи і настоятеля храму, виходять на солею (піднесення перед іконостасом) і кланяються земним поклоном, просячи один в одного й у прихожан вибачення - за всі образи, вільні чи невільні, за неуважність, за гріхи ... А парафіяни в свою чергу підходять до священиків, цілують Євангеліє та вимовляють головну формулу цього дня: «Пробачте мене, грішного, А у відповідь:« Бог простить, як я прощаю »- Це дуже важке обряд. Як це раптом - вклонитися комусь в ноги, попросити пробачення? Незвично. Але після на душі робиться легко-легко. У народу на всі свої правила, і що широка масниця для того людині і потрібна, щоб глибше впасти у гріх і повніше покаятися.

==Історія походження млинців==
Традиційна страва Масляної - млинці. Вони мають свою історію, ще більш давню, ніж сам звичай. Вважають, що перші коржі з кислого тесту, щось на зразок млинців, почали пекти в Єгипті 4-5 тис. років тому. На Русі млинці знали дуже давно. Але спочатку вони були атрибутом поминок, перший млинець віддавали убогим, щоб покійних пом'янули. А вже після під млинці стали співати та танцювати, масницю проводжати. І так хвацько проводжали, що після свята говорили: «Масляна-об'едуха, грошей пріберуха!»
Як на масляному тижні з труби млинці летіли!
Ви млинці, млинці, млинці, ви бліночкі мої ...
І сир, і сир, все летіло під поріг!
Ви млинці, млинці, млинці, ви бліночкі мої ...
Стародавні вірили, що разом з круглим, рум'яним млинцем, таким схожим на сонце, вони з'їдають частинку його тепла і могутності.
==Обряди у масницю==
Це свято незвичайний, містить у собі безліч різних обрядів і традіцій.Самим улюбленим і красивим оліїстим обрядом було катання на санях. Виїжджав кожен, у кого був кінь, і по вулицях міст і сіл наввипередки мчали різномасті упряжки: багатії хизувалися пещеними рисаками і розписними санками, критими килимами та ведмежими шкурами, селянські конячини вичищені були до блиску, прикрашені кольоровими стрічками та паперовими квітами.
Особливий запал катання на санях надавав давній народний звичай: одружилися взимку «молоді» їздили по вулицях «казать себе», робили візити рідним і знайомим. Скрізь вони опинялися в центрі уваги, і це означало загальне схвалення і визнання укладеної союзу. Нерідко й заручені женихи вивозили напоказ всьому чесному люду красунь-наречених. «Новоженов» і заручених дізнавалися відразу: і за щасливим особам, і по щегольски нарядам, а особливо з того, що їм належало їздити обійнявшись.
==Походження слова масляна==
Назва Масляна пішло з святкування весни, тобто 1 березня (21-23 березня до 15-16 в), початку нового року. У цей час телилися корови, і у них було багато молока, а значить, в будинку було достатньо вершкового масла. Слово масло спочатку звучало як мастило , тобто те, чим мажуть млинець. Мастило або масло в цьому випадку було символом достатку, нового багатого і ситого року.

Мандрівка

2014-11-30T19:14:06Z

Вероника:

'''Мандрівка, -ки, '''''ж. ''Странствіе; путешествіе. ''Заберу дітей я та піду в мандрівку. ''Мет. 243. Ум. '''Мандрівочка. '''''Як узяв милий милу да за білу ручку да повів її да в мандрівочку. ''Грин. III. 263. ''А нашому Василечку мандрівочка пахне. ''Мет. 300.
[[Категорія:Ма]]
==Сучасні словники==
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===

МАНДРІ́ВКА, и, ж. Переміщення за допомогою транспорту або пішки, звичайно далеко за межі постійного місцеперебування; подорож. Сама не знаю чого, але на мене напала охота поїхати куди-небудь у чужий край. Сплю і бачу усякі мандрівки (Л. Укр., V, 1956, 189); Мандрівка пахне, аж серце п’яне! Спадають краплі у сніжний дзбан, Замети скляться, готові сани, Дорога прагне подорожан (Рильський, II, 1960, 220); * Образно. Обоє підемо, обоє, В далеку мандрівку життя (Фр., XI, 1951, 235); * У порівн. Пригадалось Ковалеві те літо на Ворсклі. Це була немов мандрівка в молодість (Собко, Срібний корабель, 1961, 54); // Постійна зміна місцеперебування; блукання (у 1 знач.). — Скучно на світі. — мимрить старий у роздратованні, — а ти волочись по світах, не бачачи кінця-краю своїй мандрівці… (Коцюб., І, 1955, 173); В головах промигтіли давні-давні спогади. Нужденне життя, мандрівка по світу, шукання щастя (Ірчан, II, 1958, 28).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 618.
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
МАНДРІ́ВКА, и, жін. Переміщення за допомогою транспорту або пішки, звичайно далеко за межі постійного місцеперебування; подорож. Сама не знаю чого, але на мене напала охота поїхати куди-небудь у чужий край. Сплю і бачу усякі мандрівки (Леся Українка, V, 1956, 189); Мандрівка пахне, аж серце п'яне! Спадають краплі у сніжний дзбан, Замети скляться, готові сани, Дорога прагне подорожан (Максим Рильський, II, 1960, 220); * Образно. Обоє підемо, обоє, В далеку мандрівку життя (Іван Франко, XI, 1951, 235); * У порівняннях. Пригадалось Ковалеві те літо на Ворсклі. Це була немов мандрівка в молодість (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 54);
// Постійна зміна місцеперебування; блукання (у 1 знач.). — Скучно на світі.., — мимрить старий у роздратованні, — а ти волочись по світах, не бачачи кінця-краю своїй мандрівці... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 173); В головах промигтіли давні-давні спогади. Нужденне життя, мандрівка по світу, шукання щастя (Мирослав Ірчан, II, 1958, 28).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 618.
==Мандрівка - це...==
Мандрівка-переміщення якоюсь певною територією з метою її вивчення, а також із загальноосвітньою, пізнавальною, спортивною цілями.

Манити

2014-11-30T19:03:26Z

Вероника:

'''Манити, -ню́, -ниш, '''''гл. ''1) Манить, заманивать, завлекать. ''Манить, як кота мишею. ''Ном. № 3100. ''Молода дівчина неначе манила до себе молодого хлопця з другого човна. ''Левиц. 2) Обманывать. ''Привела сина додому та й не довго втішалась. Попереду манила, хто питав, неначе б то вона одпросила свого сина. ''Левиц. І. 64. ''А не маните ж? Справді зробите? ''Константиногр. у. ''Манять брехнями народи. ''К. ЦН. 286.
[[Категорія:Ма]]
==Сучасні словники==
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
МАНИ́ТИ, маню́, ма́ниш, недок., перех.

1. чим і без додатка. Кликати, звати, роблячи певні знаки рукою, поглядом і т. ін. — Ось ідіть сюди. Ідіть, — манив її [Галю] і бровами і головою Власов (Мирний, IV, 1955, 130); Вчителька підходила до Романа ближче й манила рукою до себе (Вас., І, 1959, 60); // Вабити (принадою). Всі доярки по черзі.. випробували різні підходи до корови, манили всіма принадами, щедро розсипали перед нею найпривітніші слова (Вол., Місячне срібло, 1961, 260).

2. перен. Притягати до себе; вабити (у 2 знач.), приваблювати. Хотів він прогнать з-перед очей ту мрію, а мрія все стояла й манила його (Н.-Лев., II, 1956, 267); Свіжість трави манила здалека, а медовий запах квітів наповнював повітря (Кобр., Вибр., 1954, 156); Нас манила романтика грандіозних проектів (Гур., Друзі.., 1959, 238); // Викликати бажання відправитися куди-небудь, бути десь, робити, переживати що-небудь. Весно, ти мучиш мене! Розсипаєшся сонця промінням, Леготом теплим пестиш, в сині простори маниш! (Фр., XIII, 1954, 304); Життя кудись іде, хвилюється, як море, І манять до утіх нас устоньки дівочі… (Рильський, І, 1960, 114); Манила [річка] нас спуститись вниз, Холодної води набрати (Шер., Дорога.., 1957, 26); // безос. Уже пшеницю звезли і вимолотили, а Василя так і манило, так і тягло в поле (Мирний, IV, 1955, 213); // Захоплювати (думки, уяву). Над Федоровою головою — безодня всесвіту, що одвіку манить людські думки (Мушк., Серце.., 1962, 199).

◊ Мани́ти о́чі — притягати погляд. Узькі глибокі щілини темніли внизу, вкриті тінню, і манили до себе очі своєю чарівничою свіжиною та прохолодою (Н.-Лев., II, 1956, 386).

3. чим і без додатка, рідко. Вводити в оману. [Xаритина:] Я манила себе надіями, хотіла сама йому признатися, дурна, дурна… (К.-Карий, І, 1960, 227); Летить подорожній до того гаю в пекучому степу, а гай далі тікає.. Отак і манить, водить мара по розпеченій, потрісканій землі (Кучер, Прощай.., 1957, 19).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 620.

===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
МАНИТИ, маню, маниш, недок., перех.

1. чим і без додатка. Кликати, звати, роблячи певні знаки рукою, поглядом і т. ін. — Ось ідіть сюди. Ідіть, — манив її [Галю] і бровами і головою Власов (Панас Мирний, IV, 1955, 130); Вчителька підходила до Романа ближче й манила рукою до себе (Степан Васильченко, I, 1959, 60);
// Вабити (принадою). Всі доярки по черзі.. випробували різні підходи до корови, манили всіма принадами, щедро розсипали перед нею найпривітніші слова (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 260).

2. перен. Притягати до себе; вабити (у 2 знач.), приваблювати. Хотів він прогнать з-перед очей ту мрію, а мрія все стояла й манила його (Нечуй-Левицький, II, 1956, 267); Свіжість трави манила здалека, а медовий запах квітів наповнював повітря (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 156); Нас манила романтика грандіозних проектів (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959, 238);
// Викликати бажання відправитися куди-небудь, бути десь, робити, переживати що-небудь. Весно, ти мучиш мене! Розсипаєшся сонця промінням, Леготом теплим пестиш, в сині простори маниш! (Іван Франко, XIII, 1954, 304); Життя кудись іде, хвилюється, як море, І манять до утіх нас устоньки дівочі... (Максим Рильський, I, 1960, 114); Манила [річка] нас спуститись вниз, Холодної води набрати (Микола Шеремет, Дорога.., 1957, 26);
// безос. Уже пшеницю звезли і вимолотили, а Василя так і манило, так і тягло в поле (Панас Мирний, IV, 1955, 213);
// Захоплювати (думки, уяву). Над Федоровою головою — безодня всесвіту, що одвіку манить людські думки (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 199).
♦ Манити очі — притягати погляд. Узькі глибокі щілини темніли внизу, вкриті тінню, і манили до себе очі своєю чарівничою свіжиною та прохолодою (Нечуй-Левицький, II, 1956, 386).

3. чим і без додатка, рідко. Вводити в оману. [Харитина:] А я манила себе надіями, хотіла сама йому признатися, дурна, дурна... (Карпенко-Карий, I, 1960, 227); Летить подорожній до того гаю в пекучому степу, а гай далі тікає.. Отак і манить, водить мара по розпеченій, потрісканій землі (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 19).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 620.

==Манити - це...==
Манити- Кликати, звати, роблячи певні знаки рукою, поглядом і т. ін.Вабити (принадою).Притягати до себе; вабити (у 2 знач.), приваблювати. Викликати бажання відправитися куди-небудь, бути десь, робити, переживати що-небудь. Захоплювати (думки, уяву).
==Походження слова==
манити Спільнослав. Суф. похідна від мана «що-л. маняще», того ж кореня, что маяк, махати, лат. mãnīt «обманювати» и т. д. См. обман, манія.

Докінчати

2014-11-30T18:47:21Z

Вероника:

'''Докінча́ти, -ча́ю, -єш, '''''гл''= '''Докінчити. '''''Чи мені по тобі сумом сумувати, чи твою роботу взяти докінчати? Докінчаю, брате, не загину марне! ''К. Досв. 137. ''А докінчав Бог дня сьомого діло своє, що зробив. ''К. Св. П. 1 кн. М. II. 2.
[[Категорія:До]]
==Сучасні словники==
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
ДОКІНЧИ́ТИ див. докі́нчувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 352.
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
ДОКІНЧИТИ див. докінчувати.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 352.
==Докінчати - це...==
Докінчати-Доводити що-небудь до кінця; докінчувати, завершувати, закінчувати. Сими днями кінчаю друге оповідання і радикально міняю життя (Коцюб., III, 1956, 418); Звісно,— діло заведено — треба ж його і кінчити… (Мирний, І, 1954, 288); Він сидів на лавочці, терпляче дожидаючись, поки йому кінчать забинтовувати голову (Трубл., II, 1955, 160); // Завершувати навчання де-небудь. В той рік, коли починалася Велика Вітчизняна війна, Оля кінчала десятирічку (Ле, Опов. та нариси, 1950, 316); Перед війною вони стільки чекали з Юрієм, доки кінчать інститут, одружаться, будуть спільно працювати (Гончар, III, 1959, 185); // з ким— чим. Завершувати, закінчувати дію, яка не названа, а відома з попередньої розмови. [Анна Петрівна:] Кінчайте-бо швидше з дітьми та йдіть до нас! (Стар., Вибр., 1959, 144); Двоє саней вже були навантажені.. дровами, гвинтівками.. Артем наказав кінчати з третіми саньми і бути напоготові (Головко, II, 1957, 567).

Додумати

2014-11-30T18:32:51Z

Вероника:

'''Додумати, -ся. '''См. '''Додумувати, -ся. '''

==Сучасні словники==
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
ДОДУ́МАТИ див. доду́мувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 345.
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
==Додумати - це...==
Додумати-закінчувати обдумування чого-небудь; ґрунтовно продумувати, обмірковувати щось. Вова Порада завжди додумував до кінця, вникав до можливих глибин у все (Олександр Копиленко, Тв., 1955, 365); В задумі й надії, мов селянські пророки, сиділи освітлені багаттям діти землі і додумували свої думи (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 519); Ще й не додумала Христя своїх думок, як почула, що в сінях щось зашамотіло (Панас Мирний, III, 1954, 53); Йому, напевне, хотілося додумати вголос те, чого він не встиг додумати, до кінця (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 69).

===сучвсні словники===
[http://sum.in.ua/s/makovij Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]

ДОДУМАТИ див. додумувати.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 345.
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2014 року]]
[[Категорія:До]]

Додумати

2014-11-30T18:16:17Z

Вероника: