Київський столичний університет імені Бориса Грінченка - Внесок користувача [uk]

Феник

2013-12-28T19:02:59Z

Венгер Марія:

'''Феник, -ка, '''''м. ''Мелкая монета, грошъ. ''Не варт за зломаний феник. ''Фр. Пр. 139. ''Витратив вм сі феника. ''Фр. Пр. 193.
==Сучасні словники==
[http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D0%BD%D0%B5%D1%82%D0%B0'''Феник']
* Монета - грошовий знак, виготовлений з металу або іншого матеріалу певної форми, ваги і гідності. Крім повноцінних монет випускаються розмінні, колекційні, пам'ятні та інвестиційні монети. Найчастіше монети виготовляються з металу методом карбування і мають форму правильного кола.
*Слово «монета» запозичене з польської мови в Петровську епоху. Польське «moneta» запозичене з латинської мови «moneta» - монета, монетний двір, який застерігає. Moneta - епітет Юнони: найдавніший монетний двір Риму перебував при храмі Юнони Монети (Iuno Moneta) [1]. Moneta - похідне від дієслова moneo, monere «застерігати».
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|https://www.google.com.ua/search?q=%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%BE%D0%BA&espv=210&es_sm=122&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ei=xw2_UomqIOKn4ATs5YH4DQ&ved=0CAcQ_AUoAQ&biw=1366&bih=666#es_sm=122&espv=210&q=%D0%BC%D0%BE%D0%BD%D0%B5%D1%82%D0%B0&tbm=isch&facrc=_&imgdii=_&imgrc=0cFEXFjKSruG7M%3A%3B6upkl6JkoOKN-M%3Bhttp%253A%252F%252Fupload.wikimedia.org%252Fwikipedia%252Fcommons%252Ff%252Ff6%252F2009_Ultra.jpg%3Bhttp%253A%252F%252Fru.wikipedia.org%252Fwiki%252F%2525D0%252594%2525D0%2525B2%2525D0%2525B0%2525D0%2525B4%2525D1%252586%2525D0%2525B0%2525D1%252582%2525D1%25258C_%2525D0%2525B4%2525D0%2525BE%2525D0%2525BB%2525D0%2525BB%2525D0%2525B0%2525D1%252580%2525D0%2525BE%2525D0%2525B2_%2525D0%2525A1%2525D0%2525B5%2525D0%2525BD%2525D1%252582-%2525D0%252593%2525D0%2525BE%2525D0%2525B4%2525D0%2525B5%2525D0%2525BD%2525D1%252581%2525D0%2525B0%3B1200%3B1123 [[Зображення: Феник1.jpg|x140px]]
|https://www.google.com.ua/search?q=%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%BE%D0%BA&espv=210&es_sm=122&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ei=xw2_UomqIOKn4ATs5YH4DQ&ved=0CAcQ_AUoAQ&biw=1366&bih=666#es_sm=122&espv=210&q=%D0%BC%D0%BE%D0%BD%D0%B5%D1%82%D0%B0&tbm=isch&facrc=_&imgdii=_&imgrc=RgNEPlaMHtdLZM%3A%3BYFKivUd_CfGNYM%3Bhttp%253A%252F%252Fcoins.lave.ru%252Fscan%252F19921127lr.jpg%3Bhttp%253A%252F%252Fcoins.lave.ru%252Finfo%252F547%252F%3B1132%3B1082;"| [[Зображення: Феник2.jpg|x140px]]
|https://www.google.com.ua/search?q=%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%BE%D0%BA&espv=210&es_sm=122&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ei=xw2_UomqIOKn4ATs5YH4DQ&ved=0CAcQ_AUoAQ&biw=1366&bih=666#es_sm=122&espv=210&q=%D0%BC%D0%BE%D0%BD%D0%B5%D1%82%D0%B0&tbm=isch&facrc=_&imgdii=_&imgrc=No7qAgyLfmKvZM%3A%3BwPPImfHdDyn3nM%3Bhttp%253A%252F%252Fwww.telegraf-spb.ru%252Fpublished%252Fpublicdata%252FB622311%252Fattachments%252FSC%252Fproducts_pictures%252Fmoneta_na_udachu_enl.jpg%3Bhttp%253A%252F%252Fwww.telegraf-spb.ru%252Fproduct%252Fmoneta-schastlivyj-rubl%252F%3B1600%3B1667;"| [[Зображення: Феник3.jpg|x140px]]
|}

==Див. також==
*[http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D0%BD%D0%B5%D1%82%D0%B0].

* Стародавні греки приписували винахід монети героям своїх міфів , римляни - богам Янусові або Сатурну . Згідно з їх поглядами, найдавніші монети з головою дволикого бога і носом корабля ( ростра ) вибив Янус на честь бога часу Сатурна , який приплив до Італії з острова Крит на кораблі. Саме слово « монета » в перекладі з латині означає « яка застерігає » або « радниця ». Такий титул мала римська богиня Юнона - дружина громовержця Юпітера. Вважалося , що вона неодноразово попереджала римлян про землетруси і нападах ворогів. На римському Капітолії біля храму Юнони Монети розміщувалися майстерні , де карбувалися і відливалися металеві гроші. Від того ж латинського кореня сталося слово « мантія » - символ « вказівки / предрешения » долі людини суддями. У деяких країнах в судах в мантію облачаються також прокурори і адвокати.
За місцем їх виготовлення продукція майстерень також отримала назву « монета », яке потім потрапило в більшість європейських мов. Геродот і деякі інші автори давнину писали про те , що перші монети були викарбувані в малоазійському державі Лідії . У наш час точно встановлено , що найдавніші монети з'явилися саме там близько 685 року до н. е. . , за царя Ардіс [ 3 ] . Виготовлялися вони з електрума - природного сплаву срібла і золота. На одній стороні монети стоїть проба , на іншій - голова ассірійського лева. Через кілька десятиліть монети почали виготовляти в грецькому місті Егіна . Вони карбувалися з срібла і відрізнялися за формою від лидийских . Припускають , що в Егіна монета була винайдена хоча і пізніше , але незалежно [джерело не вказано 253 дні] від Лідії . З Лідії та Егіни монети швидко поширилися по всій Греції , її колоніям , і далі в Ірані. Потім вони з'явилися і у римлян і у багатьох варварських племен. Самостійно монети були винайдені в Індії та Китаї. Причому в Китаї перші монети з бронзи відливалися ще в XII столітті до н . е. , але вони мали лише регіональне значення . І тільки лідійський цар Крез ( 561-546 до н. Е. . ) , Син Аліатт встановив стандарт чистоти металу ( 98 % золота або срібла) і гербову царську друк на лицьовій стороні ( голова лева і бика ) . Ця офіційна печатка гарантувала якість царської монети.
Швидке поширення монет пов'язано із зручністю їх зберігання , дроблення і з'єднання , відносно великий вартістю при невеликій вазі і об'ємі , що дуже зручно для обміну .
Відомі періоди в історії окремих країн , коли використання монет з тих чи інших причин припинялося. Так , на Русі в XII- XIV століттях існував безмонетний період , так як приплив срібла за кордону вичерпався , а своїх срібних родовищ на Русі тоді не було.
[[Категорія:Фе]]

Файл:Феник3.jpg

2013-12-28T19:01:55Z

Венгер Марія:

Файл:Феник2.jpg

2013-12-28T19:01:25Z

Венгер Марія:

Файл:Феник1.jpg

2013-12-28T19:00:59Z

Венгер Марія:

Фіра

2013-12-28T18:31:31Z

Венгер Марія:

'''Фіра, -ри, '''''ж. ''Повозка, телѣга, подвода. См. '''Хура. '''''Наложив у неділю рано дві фіри снопів. ''Гн. ІІ. 60.
==Сучасні словники==
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D0%B7'''Фіра']
* Віз (підво́да, хві́ра, фі́ра, ху́ра, телі́га, пово́зка, ко́ла) — засіб пересування на чотирьох колесах з кінною або воловою тягою здебільшого для перевезення вантажів.
В Україні за розміром розрізняють «Воловий» або «кінський» вози. На Лівобережжі найтиповіший віз невеликого розміру, правобережні «хури» й «фурманки» довші й глибші.
Існують драбинясті, збіжжеві вози — «гарби» та «літерняки». Чумацькі вози, «мажі» перевелися ще на початку 20 ст. При всій різнорідності форм українського воза, його будова однакова так само, як і назви складових частин. Щодо упряжі варто зауважити різницю між лівим і правим берегом Дніпра. На лівому всі кінські вози мають голоблі й дугу, дишель — тільки волові. На правому — знають для цих возів дишлі без дуги, замість «хомута» — «шлею». При воловому запрягу вживають, за винятком півночі, тільки ярма з «підгірлицею».
За Б. Грінченком основні частини воза: снасть, ящик, швірень, колеса, голоблі або війя.
*В Монголії віз має "дерев'яний хід" і вісь, яка крутиться разом з колесами[1]. Колеса не мають шпиць і не покриті залізною шиною, а упряж являє собою накинуту на шию бика вигнуту палицю, прикріплену ременями до голоблів.[1] Вантажопідйомність такого возу від 190 до 240 кг.[1]

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|https://www.google.com.ua/search?q=%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%BE%D0%BA&espv=210&es_sm=122&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ei=xw2_UomqIOKn4ATs5YH4DQ&ved=0CAcQ_AUoAQ&biw=1366&bih=666#es_sm=122&espv=210&q=%D0%B2%D1%96%D0%B7&tbm=isch&facrc=_&imgdii=_&imgrc=2wzXfQm8UzFX_M%3A%3BnHobppHN8F_nTM%3Bhttp%253A%252F%252Fupload.wikimedia.org%252Fwikipedia%252Fcommons%252F8%252F8a%252FBoerenWagen_PM05.jpg%3Bhttp%253A%252F%252Fuk.wikipedia.org%252Fwiki%252F%2525D0%252592%2525D1%252596%2525D0%2525B7%3B600%3B450 [[Зображення:Фіра1.jpg|x140px]]
|https://www.google.com.ua/search?q=%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%BE%D0%BA&espv=210&es_sm=122&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ei=xw2_UomqIOKn4ATs5YH4DQ&ved=0CAcQ_AUoAQ&biw=1366&bih=666#es_sm=122&espv=210&q=%D0%B2%D1%96%D0%B7&tbm=isch&facrc=_&imgdii=_&imgrc=PfufMe9Lq1Tn1M%3A%3BWejz4ZHJgba7dM%3Bhttp%253A%252F%252F2.bp.blogspot.com%252F-TxRgnwn_0F4%252FUUcDalkQCQI%252FAAAAAAAAAVY%252F4yZGpYymXH0%252Fs1600%252Fmazha.jpg%3Bhttp%253A%252F%252Fromanzhakhiv.blogspot.com%252F%3B450%3B300;"| [[Зображення: Фіра2.jpg|x140px]]
|https://www.google.com.ua/search?q=%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%BE%D0%BA&espv=210&es_sm=122&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ei=xw2_UomqIOKn4ATs5YH4DQ&ved=0CAcQ_AUoAQ&biw=1366&bih=666#es_sm=122&espv=210&q=%D0%B2%D1%96%D0%B7&tbm=isch&facrc=_&imgdii=_&imgrc=VMcUzWAYfCJdMM%3A%3BL9kMjnnMBnFd6M%3Bhttp%253A%252F%252Fimg16.slando.ua%252Fimages_slandocomua%252F86055309_2_644x461_dekorativniy-vz-fotografii.jpg%3Bhttp%253A%252F%252Fvizhnitsa.chv.slando.ua%252Fobyavlenie%252Fdekorativniy-vz-ID655Rb.html%3B615%3B461;"| [[Зображення: Фіра3.jpg|x140px]]
|}

==Див. також==
*[http://chumactvo.info/viz].

* Снасть складається з передньої і задньої осей, поверх яких знаходяться насади; насади з’ єднані між собою підтоками і підгерстю, а останні – каблучкою. Кожна з осей складається з двох рукавів і середини; під кожен рукав ухналями підбитий залізний підісок, а кінці середини захищені залізними завісками, або стосиками (Волинь). Посередині передньої осі – отвір для шкворіня. Задній насад прикріплений до своєї осі двома тиблями, або кілками (Волинь) наглухо, а передній обертається на шкворені. Підтоки, які з’єднують зад і перед воза, ближче до задньої частини роздвоєні і укріплені зарубками, а іноді притичками; ближче до середини воза підтоки з’єднуються і між передньою віссю та її насадом пронизуються шкворенем. Шкворінь під передньою віссю пронизує підгерсть, яка лежить між підтоками і укріплена на задньому насаді гвіздком. До кожного насаду кріпляться по дві ручиці, між якими встановлюється ящик.

*Ящик складається з передка і задка, стінки яких називаються кругами, і з боків – полудрабків. Полудрабок складають два горизонтальні бруски, з’єднані щаблями, покритими лубком (лубом). Знизу ящик скріплений трьома підлегами, а на них кладеться дошка, також пронизана шкворенем. Верхні бруски своїми кінцями продіті в крижівниці.
*Війя роздвоєними кінцями надіваються на рукави передньої осі і з’єднуються посередині каблучкою з дерева або вірьовки. На самому кінці є отвір, в який пронизується притика, яка кріпить до війя ярмо.
*Кожне колесо складається з обода, голови та колодки, або маточини. Ободи бувають лише гнуті; кінці обода називаються заворотичі. Обід обковується чотирма чи п’ятьма вірвантами (урвантами. Волинь. – Прим. автора). Обід з’ єднаний з маточиною спицями. Колесо одягається на вісь разом з люшнею, котра вгорі прикріплюється на зарубці до ручиць налюшником, а знизу – між втулкою колеса і кілочком, що підтримує і люшню, і колесо.
* Ярмо складається з верхньої частини – чашовини, підбитої посередині залізною підковою, і нижньої – підгорля, або підшийка. Чашовина і підгорля з’єднані між собою двома снізками, прикріпленими шкіряними або повстяними затягачами”.
[[Категорія:Фі]]

Фіра

2013-12-28T18:29:09Z

Венгер Марія: /* Ілюстрації */

'''Фіра, -ри, '''''ж. ''Повозка, телѣга, подвода. См. '''Хура. '''''Наложив у неділю рано дві фіри снопів. ''Гн. ІІ. 60.
==Сучасні словники==
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D0%B7'''Фіра']
* Віз (підво́да, хві́ра, фі́ра, ху́ра, телі́га, пово́зка, ко́ла) — засіб пересування на чотирьох колесах з кінною або воловою тягою здебільшого для перевезення вантажів.
В Україні за розміром розрізняють «Воловий» або «кінський» вози. На Лівобережжі найтиповіший віз невеликого розміру, правобережні «хури» й «фурманки» довші й глибші.
Існують драбинясті, збіжжеві вози — «гарби» та «літерняки». Чумацькі вози, «мажі» перевелися ще на початку 20 ст. При всій різнорідності форм українського воза, його будова однакова так само, як і назви складових частин. Щодо упряжі варто зауважити різницю між лівим і правим берегом Дніпра. На лівому всі кінські вози мають голоблі й дугу, дишель — тільки волові. На правому — знають для цих возів дишлі без дуги, замість «хомута» — «шлею». При воловому запрягу вживають, за винятком півночі, тільки ярма з «підгірлицею».
За Б. Грінченком основні частини воза: снасть, ящик, швірень, колеса, голоблі або війя.
*В Монголії віз має "дерев'яний хід" і вісь, яка крутиться разом з колесами[1]. Колеса не мають шпиць і не покриті залізною шиною, а упряж являє собою накинуту на шию бика вигнуту палицю, прикріплену ременями до голоблів.[1] Вантажопідйомність такого возу від 190 до 240 кг.[1]

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|https://www.google.com.ua/search?q=%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%BE%D0%BA&espv=210&es_sm=122&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ei=xw2_UomqIOKn4ATs5YH4DQ&ved=0CAcQ_AUoAQ&biw=1366&bih=666#es_sm=122&espv=210&q=%D0%B2%D1%96%D0%B7&tbm=isch&facrc=_&imgdii=_&imgrc=2wzXfQm8UzFX_M%3A%3BnHobppHN8F_nTM%3Bhttp%253A%252F%252Fupload.wikimedia.org%252Fwikipedia%252Fcommons%252F8%252F8a%252FBoerenWagen_PM05.jpg%3Bhttp%253A%252F%252Fuk.wikipedia.org%252Fwiki%252F%2525D0%252592%2525D1%252596%2525D0%2525B7%3B600%3B450 [[Зображення:Фіра1.jpg|x140px]]
|https://www.google.com.ua/search?q=%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%BE%D0%BA&espv=210&es_sm=122&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ei=xw2_UomqIOKn4ATs5YH4DQ&ved=0CAcQ_AUoAQ&biw=1366&bih=666#es_sm=122&espv=210&q=%D0%B2%D1%96%D0%B7&tbm=isch&facrc=_&imgdii=_&imgrc=PfufMe9Lq1Tn1M%3A%3BWejz4ZHJgba7dM%3Bhttp%253A%252F%252F2.bp.blogspot.com%252F-TxRgnwn_0F4%252FUUcDalkQCQI%252FAAAAAAAAAVY%252F4yZGpYymXH0%252Fs1600%252Fmazha.jpg%3Bhttp%253A%252F%252Fromanzhakhiv.blogspot.com%252F%3B450%3B300;"| [[Зображення:Фіра2.jpg|x140px]]
|https://www.google.com.ua/search?q=%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%BE%D0%BA&espv=210&es_sm=122&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ei=xw2_UomqIOKn4ATs5YH4DQ&ved=0CAcQ_AUoAQ&biw=1366&bih=666#es_sm=122&espv=210&q=%D0%B2%D1%96%D0%B7&tbm=isch&facrc=_&imgdii=_&imgrc=VMcUzWAYfCJdMM%3A%3BL9kMjnnMBnFd6M%3Bhttp%253A%252F%252Fimg16.slando.ua%252Fimages_slandocomua%252F86055309_2_644x461_dekorativniy-vz-fotografii.jpg%3Bhttp%253A%252F%252Fvizhnitsa.chv.slando.ua%252Fobyavlenie%252Fdekorativniy-vz-ID655Rb.html%3B615%3B461;"| [[Зображення:Фіра3.jpg|x140px]]
|}

==Див. також==
*[http://chumactvo.info/viz].

* Снасть складається з передньої і задньої осей, поверх яких знаходяться насади; насади з’ єднані між собою підтоками і підгерстю, а останні – каблучкою. Кожна з осей складається з двох рукавів і середини; під кожен рукав ухналями підбитий залізний підісок, а кінці середини захищені залізними завісками, або стосиками (Волинь). Посередині передньої осі – отвір для шкворіня. Задній насад прикріплений до своєї осі двома тиблями, або кілками (Волинь) наглухо, а передній обертається на шкворені. Підтоки, які з’єднують зад і перед воза, ближче до задньої частини роздвоєні і укріплені зарубками, а іноді притичками; ближче до середини воза підтоки з’єднуються і між передньою віссю та її насадом пронизуються шкворенем. Шкворінь під передньою віссю пронизує підгерсть, яка лежить між підтоками і укріплена на задньому насаді гвіздком. До кожного насаду кріпляться по дві ручиці, між якими встановлюється ящик.

*Ящик складається з передка і задка, стінки яких називаються кругами, і з боків – полудрабків. Полудрабок складають два горизонтальні бруски, з’єднані щаблями, покритими лубком (лубом). Знизу ящик скріплений трьома підлегами, а на них кладеться дошка, також пронизана шкворенем. Верхні бруски своїми кінцями продіті в крижівниці.
*Війя роздвоєними кінцями надіваються на рукави передньої осі і з’єднуються посередині каблучкою з дерева або вірьовки. На самому кінці є отвір, в який пронизується притика, яка кріпить до війя ярмо.
*Кожне колесо складається з обода, голови та колодки, або маточини. Ободи бувають лише гнуті; кінці обода називаються заворотичі. Обід обковується чотирма чи п’ятьма вірвантами (урвантами. Волинь. – Прим. автора). Обід з’ єднаний з маточиною спицями. Колесо одягається на вісь разом з люшнею, котра вгорі прикріплюється на зарубці до ручиць налюшником, а знизу – між втулкою колеса і кілочком, що підтримує і люшню, і колесо.
* Ярмо складається з верхньої частини – чашовини, підбитої посередині залізною підковою, і нижньої – підгорля, або підшийка. Чашовина і підгорля з’єднані між собою двома снізками, прикріпленими шкіряними або повстяними затягачами”.
[[Категорія:Фі]]

Фіра

2013-12-28T18:28:28Z

Венгер Марія:

'''Фіра, -ри, '''''ж. ''Повозка, телѣга, подвода. См. '''Хура. '''''Наложив у неділю рано дві фіри снопів. ''Гн. ІІ. 60.
==Сучасні словники==
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D0%B7'''Фіра']
* Віз (підво́да, хві́ра, фі́ра, ху́ра, телі́га, пово́зка, ко́ла) — засіб пересування на чотирьох колесах з кінною або воловою тягою здебільшого для перевезення вантажів.
В Україні за розміром розрізняють «Воловий» або «кінський» вози. На Лівобережжі найтиповіший віз невеликого розміру, правобережні «хури» й «фурманки» довші й глибші.
Існують драбинясті, збіжжеві вози — «гарби» та «літерняки». Чумацькі вози, «мажі» перевелися ще на початку 20 ст. При всій різнорідності форм українського воза, його будова однакова так само, як і назви складових частин. Щодо упряжі варто зауважити різницю між лівим і правим берегом Дніпра. На лівому всі кінські вози мають голоблі й дугу, дишель — тільки волові. На правому — знають для цих возів дишлі без дуги, замість «хомута» — «шлею». При воловому запрягу вживають, за винятком півночі, тільки ярма з «підгірлицею».
За Б. Грінченком основні частини воза: снасть, ящик, швірень, колеса, голоблі або війя.
*В Монголії віз має "дерев'яний хід" і вісь, яка крутиться разом з колесами[1]. Колеса не мають шпиць і не покриті залізною шиною, а упряж являє собою накинуту на шию бика вигнуту палицю, прикріплену ременями до голоблів.[1] Вантажопідйомність такого возу від 190 до 240 кг.[1]

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|https://www.google.com.ua/search?q=%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%BE%D0%BA&espv=210&es_sm=122&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ei=xw2_UomqIOKn4ATs5YH4DQ&ved=0CAcQ_AUoAQ&biw=1366&bih=666#es_sm=122&espv=210&q=%D0%B2%D1%96%D0%B7&tbm=isch&facrc=_&imgdii=_&imgrc=2wzXfQm8UzFX_M%3A%3BnHobppHN8F_nTM%3Bhttp%253A%252F%252Fupload.wikimedia.org%252Fwikipedia%252Fcommons%252F8%252F8a%252FBoerenWagen_PM05.jpg%3Bhttp%253A%252F%252Fuk.wikipedia.org%252Fwiki%252F%2525D0%252592%2525D1%252596%2525D0%2525B7%3B600%3B450 [[Зображення:Фіра1.jpg|x140px]]
|https://www.google.com.ua/search?q=%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%BE%D0%BA&espv=210&es_sm=122&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ei=xw2_UomqIOKn4ATs5YH4DQ&ved=0CAcQ_AUoAQ&biw=1366&bih=666#es_sm=122&espv=210&q=%D0%B2%D1%96%D0%B7&tbm=isch&facrc=_&imgdii=_&imgrc=PfufMe9Lq1Tn1M%3A%3BWejz4ZHJgba7dM%3Bhttp%253A%252F%252F2.bp.blogspot.com%252F-TxRgnwn_0F4%252FUUcDalkQCQI%252FAAAAAAAAAVY%252F4yZGpYymXH0%252Fs1600%252Fmazha.jpg%3Bhttp%253A%252F%252Fromanzhakhiv.blogspot.com%252F%3B450%3B300;"| [[Зображення:Фіра2.jpg|x140px]]
|https://www.google.com.ua/search?q=%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%BE%D0%BA&espv=210&es_sm=122&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ei=xw2_UomqIOKn4ATs5YH4DQ&ved=0CAcQ_AUoAQ&biw=1366&bih=666#es_sm=122&espv=210&q=%D0%B2%D1%96%D0%B7&tbm=isch&facrc=_&imgdii=_&imgrc=VMcUzWAYfCJdMM%3A%3BL9kMjnnMBnFd6M%3Bhttp%253A%252F%252Fimg16.slando.ua%252Fimages_slandocomua%252F86055309_2_644x461_dekorativniy-vz-fotografii.jpg%3Bhttp%253A%252F%252Fvizhnitsa.chv.slando.ua%252Fobyavlenie%252Fdekorativniy-vz-ID655Rb.html%3B615%3B461;"| [[Зображення: Фіра3.jpg|x140px]]
|}

==Див. також==
*[http://chumactvo.info/viz].

* Снасть складається з передньої і задньої осей, поверх яких знаходяться насади; насади з’ єднані між собою підтоками і підгерстю, а останні – каблучкою. Кожна з осей складається з двох рукавів і середини; під кожен рукав ухналями підбитий залізний підісок, а кінці середини захищені залізними завісками, або стосиками (Волинь). Посередині передньої осі – отвір для шкворіня. Задній насад прикріплений до своєї осі двома тиблями, або кілками (Волинь) наглухо, а передній обертається на шкворені. Підтоки, які з’єднують зад і перед воза, ближче до задньої частини роздвоєні і укріплені зарубками, а іноді притичками; ближче до середини воза підтоки з’єднуються і між передньою віссю та її насадом пронизуються шкворенем. Шкворінь під передньою віссю пронизує підгерсть, яка лежить між підтоками і укріплена на задньому насаді гвіздком. До кожного насаду кріпляться по дві ручиці, між якими встановлюється ящик.

*Ящик складається з передка і задка, стінки яких називаються кругами, і з боків – полудрабків. Полудрабок складають два горизонтальні бруски, з’єднані щаблями, покритими лубком (лубом). Знизу ящик скріплений трьома підлегами, а на них кладеться дошка, також пронизана шкворенем. Верхні бруски своїми кінцями продіті в крижівниці.
*Війя роздвоєними кінцями надіваються на рукави передньої осі і з’єднуються посередині каблучкою з дерева або вірьовки. На самому кінці є отвір, в який пронизується притика, яка кріпить до війя ярмо.
*Кожне колесо складається з обода, голови та колодки, або маточини. Ободи бувають лише гнуті; кінці обода називаються заворотичі. Обід обковується чотирма чи п’ятьма вірвантами (урвантами. Волинь. – Прим. автора). Обід з’ єднаний з маточиною спицями. Колесо одягається на вісь разом з люшнею, котра вгорі прикріплюється на зарубці до ручиць налюшником, а знизу – між втулкою колеса і кілочком, що підтримує і люшню, і колесо.
* Ярмо складається з верхньої частини – чашовини, підбитої посередині залізною підковою, і нижньої – підгорля, або підшийка. Чашовина і підгорля з’єднані між собою двома снізками, прикріпленими шкіряними або повстяними затягачами”.
[[Категорія:Фі]]

Файл:Фіра3.jpg

2013-12-28T18:27:59Z

Венгер Марія:

Файл:Фіра2.jpg

2013-12-28T18:27:34Z

Венгер Марія:

Файл:Фіра1.jpg

2013-12-28T18:27:07Z

Венгер Марія:

Фиґель

2013-12-28T17:48:36Z

Венгер Марія:

'''Фи́ґель, -ґля, '''''м. ''1) Завитокъ; архитектурное, украшеніе. Желех. 2) Штука, фокусъ. ''Ютурна фиглі їм робила: тпаками кібця затровила і заєць вовка покусав. ''Котл. Ен. VI. 70.
==Сучасні словники==
[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/62108-figel.html '''Фиґель''']
*Фіґель, -ґля, м. 1) = фиґель 1 и 2 Тогди ся злетіли всі чорти і показували ріжні фіґлі, скакали по столі, по мисках.... Гн. ІІ. 6. Бачать діти, що старий батько з ними фіґля зробив. Драг. 181. 2) мн. фі́ґлі. Маленькій локончики на вискахъ женщины. Гол. Од. 61.
[http://ukrslov.com/slovnyk_synonimiv_karavanskogo/page/figel.18982/ '''Фиґель''']
*Кучерик, сов. завиток; мн. ФІҐЛІ, витівки, штуки, трюки, коники; фіґлі-миглі' п! ФОКУС.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em; http://www.google.com.ua/imgres?sa=X&espv=210&es_sm=122&biw=1366&bih=666&tbm=isch&tbnid=RzpQAKi3f73BMM:&imgrefurl=http://www.liveinternet.ru/tags/%25E3%25F0%25E5%25E1%25E5%25F8%25EE%25EA/&docid=6fKJFRVloVjV2M&imgurl=http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/2/73/621/73621139_3545250_zavitok15.jpg&w=700&h=525&ei=yQ2_UvWhI_Ho4QTawYGwBg&zoom=1&ved=1t:3588,r:70,s:0,i:318&iact=rc&page=4&tbnh=173&tbnw=224&start=63&ndsp=25&tx=185&ty=68"| [[Зображення:Фигель1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em; https://www.google.com.ua/search?q=%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%BE%D0%BA&espv=210&es_sm=122&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ei=xw2_UomqIOKn4ATs5YH4DQ&ved=0CAcQ_AUoAQ&biw=1366&bih=666#facrc=_&imgdii=_&imgrc=volmq8GqM-4rZM%3A%3BanEx5gtDKeJ4NM%3Bhttp%253A%252F%252Folga.maxiwebsite.ru%252Fwp-content%252Fuploads%252F2012%252F07%252FKHM14065-300x225.jpg%3Bhttp%253A%252F%252Fwww.liveinternet.ru%252Ftags%252F%2525E7%2525E0%2525E2%2525E8%2525F2%2525EE%2525EA%252F%3B300%3B225"| [[Зображення:Фигель2.jpg|x140px]]
|}

==Див. також==
*[ http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AF%D0%BD_%D0%A4%D1%96%D2%91%D0%B5%D0%BB%D1%8C Чехословацький політик та діяч Ян Фіґель ].
*Ян Фіґель (словац. Ján Figeľ, *20 січня 1960 р., с. Чаклов, Вранов-над-Топльоу, Пряшівський край, Словаччина) — словацький політичний діяч, колишній Європейський комісар з питань освіти, культури, багатомовності та молоді. Його зона відповідальності також охоплювала спорт, молодь, і взаємини з громадянським суспільством.
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ=Університетський коледж}}}]]
[[Категорія:Фи]]

Файл:Фигель2.jpg

2013-12-28T17:47:59Z

Венгер Марія:

Файл:Фигель1.jpg

2013-12-28T17:47:30Z

Венгер Марія:

Фертик

2013-12-28T14:01:49Z

Венгер Марія: /* Ілюстрації */

'''Фертик, -ка, '''''м. ''Франть, щеголь. ''Всі фертики і паничі. ''Котл. Ен. І. 54. См. '''Хверт'''.
==Сучасні словники==
[http://www.rozum.org.ua/index.php?a=term&d=21&t=367477 '''Фертик''']
*фертик
іменник чоловічого роду, істота
зневажл.
[http://tlumach.com.ua/slovnyk_synonimiv_karavanskogo/page/fert.19067/ '''Фертик''']
*Фертик, чепурун, піжон, жевжик, джиґун, прилиза, (що оберта шик у культ).
[http://sum.in.ua/s/fertyk '''Фертик''']
*ФЕРТИК, а, чол., зневажл. Те саме, що ферт 3. Ласощохлисти походжали, Всі фертики і паничі, На пальцях ногтики кусали, Розприндившись, як павичі (Іван Котляревський, I, 1952, 143); На ганок вибіг кирпатий фертик у коротенькому.. піджаку на телячому хутрі (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 86).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;http://www.google.ru/imgres?newwindow=1&noj=1&biw=910&bih=444&tbm=isch&tbnid=tWE2M-cg-FWdJM:&imgrefurl=http://www.salon-frant.ru/&docid=C2kjPTK7QdhaNM&imgurl=http://www.salon-frant.ru/_img/peoples_main.png&w=434&h=521&ei=Ydi-UsbmF-Sk4gSQuoFw&zoom=1&ved=1t:3588,r:1,s:0,i:93&iact=rc&page=1&tbnh=170&tbnw=142&start=0&ndsp=4&tx=51&ty=55"| [[http://www.google.ru/imgres?newwindow=1&noj=1&biw=910&bih=444&tbm=isch&tbnid=21Dat8M--AE72M:&imgrefurl=http://www.a-fusion.ru/doc.php%3FdocID%3D39&docid=fZ6SIqJ53BiQ3M&imgurl=http://www.a-fusion.ru/upload/131-590x442.jpg&w=590&h=442&ei=Ydi-UsbmF-Sk4gSQuoFw&zoom=1&ved=1t:3588,r:22,s:0,i:165&iact=rc&page=3&tbnh=193&tbnw=233&start=18&ndsp=14&tx=47&ty=59|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;http://www.google.ru/imgres?newwindow=1&noj=1&biw=910&bih=444&tbm=isch&tbnid=21Dat8M--AE72M:&imgrefurl=http://www.a-fusion.ru/doc.php%3FdocID%3D39&docid=fZ6SIqJ53BiQ3M&imgurl=http://www.a-fusion.ru/upload/131-590x442.jpg&w=590&h=442&ei=Ydi-UsbmF-Sk4gSQuoFw&zoom=1&ved=1t:3588,r:22,s:0,i:165&iact=rc&page=3&tbnh=193&tbnw=233&start=18&ndsp=14&tx=47&ty=59"| [[Зображення:франт2.jpg|x140px]]
|}

==Див. також==
*[http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B5%D1%80%D1%82_(%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%8F) Ферт, інформація з Вікі.].
Ферт - назва літери Ф в слов'янському алфавіті.
Ферт, Ферт, рідше Фірт (англ. Firth) - англійське прізвище:
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ=Університетський коледж}}}]]
[[Категорія:Фе]]

Фертик

2013-12-28T14:00:46Z

Венгер Марія:

'''Фертик, -ка, '''''м. ''Франть, щеголь. ''Всі фертики і паничі. ''Котл. Ен. І. 54. См. '''Хверт'''.
==Сучасні словники==
[http://www.rozum.org.ua/index.php?a=term&d=21&t=367477 '''Фертик''']
*фертик
іменник чоловічого роду, істота
зневажл.
[http://tlumach.com.ua/slovnyk_synonimiv_karavanskogo/page/fert.19067/ '''Фертик''']
*Фертик, чепурун, піжон, жевжик, джиґун, прилиза, (що оберта шик у культ).
[http://sum.in.ua/s/fertyk '''Фертик''']
*ФЕРТИК, а, чол., зневажл. Те саме, що ферт 3. Ласощохлисти походжали, Всі фертики і паничі, На пальцях ногтики кусали, Розприндившись, як павичі (Іван Котляревський, I, 1952, 143); На ганок вибіг кирпатий фертик у коротенькому.. піджаку на телячому хутрі (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 86).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;http://www.google.ru/imgres?newwindow=1&noj=1&biw=910&bih=444&tbm=isch&tbnid=tWE2M-cg-FWdJM:&imgrefurl=http://www.salon-frant.ru/&docid=C2kjPTK7QdhaNM&imgurl=http://www.salon-frant.ru/_img/peoples_main.png&w=434&h=521&ei=Ydi-UsbmF-Sk4gSQuoFw&zoom=1&ved=1t:3588,r:1,s:0,i:93&iact=rc&page=1&tbnh=170&tbnw=142&start=0&ndsp=4&tx=51&ty=55"| [[Зображення:http://www.google.ru/imgres?newwindow=1&noj=1&biw=910&bih=444&tbm=isch&tbnid=21Dat8M--AE72M:&imgrefurl=http://www.a-fusion.ru/doc.php%3FdocID%3D39&docid=fZ6SIqJ53BiQ3M&imgurl=http://www.a-fusion.ru/upload/131-590x442.jpg&w=590&h=442&ei=Ydi-UsbmF-Sk4gSQuoFw&zoom=1&ved=1t:3588,r:22,s:0,i:165&iact=rc&page=3&tbnh=193&tbnw=233&start=18&ndsp=14&tx=47&ty=59|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;http://www.google.ru/imgres?newwindow=1&noj=1&biw=910&bih=444&tbm=isch&tbnid=21Dat8M--AE72M:&imgrefurl=http://www.a-fusion.ru/doc.php%3FdocID%3D39&docid=fZ6SIqJ53BiQ3M&imgurl=http://www.a-fusion.ru/upload/131-590x442.jpg&w=590&h=442&ei=Ydi-UsbmF-Sk4gSQuoFw&zoom=1&ved=1t:3588,r:22,s:0,i:165&iact=rc&page=3&tbnh=193&tbnw=233&start=18&ndsp=14&tx=47&ty=59"| [[Зображення:франт2.jpg|x140px]]
|}

==Див. також==
*[http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B5%D1%80%D1%82_(%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%8F) Ферт, інформація з Вікі.].
Ферт - назва літери Ф в слов'янському алфавіті.
Ферт, Ферт, рідше Фірт (англ. Firth) - англійське прізвище:
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ=Університетський коледж}}}]]
[[Категорія:Фе]]

Файл:Франт2.jpg

2013-12-28T14:00:06Z

Венгер Марія:

Файл:Франт1.jpg

2013-12-28T13:59:21Z

Венгер Марія:

Фертик

2013-12-28T13:49:46Z

Венгер Марія:

Файл:Фертик2.jpg

2013-12-28T13:48:25Z

Венгер Марія:

Файл:Фертик1.jpg

2013-12-28T13:48:13Z

Венгер Марія:

Фасола

2013-12-26T19:42:48Z

Венгер Марія:

'''Фасола, -ли, '''''ж. ''Печаль, кручина. ''Велика у нас фасола. ''Вх. Лем. 477.
==Сучасні словники==
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%83%D0%BC_(%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D1%86%D1%96%D1%8F)'''Фасола']
* Сум або смуток — одна з двох полярностей емоційного життя, іншою є його протилежність — радість; розглядається старшими авторами з психології не як особлива емоція, але скоріш, як група емоцій, що переживаються в ситуаціях що містятьрозчарування чи втрату. Сум характеризується почуттям невигоди, втрати та безпомічності. Люди в стані суму часто стають тихими, менш енергійними і відчуженими.
Сум є однією з основних негативних емоцій, і є скерованою у минуле чи теперішнє. Виникає при відсутності задоволення, втраті чогось, бідності, нестачі. Антонім цього слова: радість.
*В одних з інтерв'ю, російський православний старець Кирило Павлов, назвав смуток одним з семи смертельних гріхів і закликав боротися зі смутком, вважаючи, що смуток може бути спричиненим диявольською спокусою. Аби звільнитися від духу пригніченості та смутку — він посилається до Отців Церкви, які закликають до терпеливості і говорить, що необхідно узброїтися терпінням, займаючись в той же час молитвою та читанням Божого Слова.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|http://www.google.com.ua/imgres?sa=X&es_sm=122&noj=1&biw=1366&bih=666&tbm=isch&tbnid=Y04nej7WOLdDVM:&imgrefurl=http://orphancenter.org.ua/%25D0%25BA%25D0%25BE%25D0%25BB%25D0%25B8-%25D0%25B1%25D0%25BE%25D0%25B3-%25D1%2582%25D0%25B2%25D0%25BE%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25B2-%25D0%25BC%25D0%25B0%25D0%25BC%25D1%2583/&docid=TEsbWpaFl7NXJM&imgurl=http://orphancenter.org.ua/wp-content/uploads/2013/05/78f3ff3a798c.jpg&w=500&h=375&ei=poS8Ur3NLenk4QTlpYDADw&zoom=1&ved=1t:3588,r:1,s:0,i:102&iact=rc&page=1&tbnh=179&tbnw=221&start=0&ndsp=12&tx=72&ty=100 [[Зображення:Фасола1.jpg|x140px]]
|http://www.google.com.ua/imgres?sa=X&es_sm=122&noj=1&biw=1366&bih=666&tbm=isch&tbnid=XmwQqyOoF8R7qM:&imgrefurl=http://yak-prosto.com/yak-rozviyati-smutok/&docid=2cZM3DRJIiyCfM&imgurl=http://yak-prosto.com/images/4/c/yak-rozviyati-smutok.jpg&w=500&h=375&ei=poS8Ur3NLenk4QTlpYDADw&zoom=1&ved=1t:3588,r:6,s:0,i:117&iact=rc&page=1&tbnh=193&tbnw=258&start=0&ndsp=12&tx=132&ty=77;"| [[Зображення:Фасола2.jpg|x140px]]
|http://www.google.com.ua/imgres?sa=X&es_sm=122&noj=1&biw=1366&bih=666&tbm=isch&tbnid=UFb46xJyJvGdPM:&imgrefurl=http://forgirl.org.ua/633-chy-buvaje-u-ditej-dypresija/smutok/&docid=FXsi0-79QICY1M&imgurl=http://forgirl.org.ua/wp-content/uploads/2012/01/%2525D1%252581%2525D0%2525BC%2525D1%252583%2525D1%252582%2525D0%2525BE%2525D0%2525BA.jpg&w=248&h=166&ei=poS8Ur3NLenk4QTlpYDADw&zoom=1&ved=1t:3588,r:34,s:0,i:210&iact=rc&page=2&tbnh=132&tbnw=180&start=12&ndsp=24&tx=144&ty=74;"| [[Зображення: Фасола3.jpg|x140px]]
|}

==Див. також==
*[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%83%D0%B3%D0%B0_(%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D1%86%D1%96%D1%8F)].
*[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%BE%D0%B7%D0%BF%D0%B0%D1%87].

* Туга — почуття глибокого жалю; важкий настрій, переживання, спричинені якимсь горем, невдачею і т. ін.; журба; негативно забарвлена емоція, важке, гнітюче почуття.
Близькими почуттями є смуток, нудьга, тривога. Туга відрізняється вираженим зниженням настрою і погіршенням загального самопочуття. У важких випадках спостерігається різко виражена пригніченість, постійна зосередженість на почутті туги, при цьому практично відсутні навіть короткочасні приємні враження. Нарешті, можуть бути випадки абсолютно нестерпної туги, які нерідко є причиною суїцидальних думок і дій. Стан туги часто супроводжуються тривогою, почуттям невмотивованого несвідомого страху.

*Розпач, відчай — це недуга душі без надії на кращу долю (згідно з визначенням Ціцерона («Туркулянські бесіди», IV), або зневір’я в оволодінні якимсь добром чи в уникненні якогось зла. Розпач необхідно збуджувати тоді, коли він принесе нам, очевидно, якусь користь, тобто, — коли надія, протилежна розпачеві, шкідлива для нас, і ще тоді, коли відчай повинен привести до кращого.
[[Категорія:Фа]]

Файл:Фасола3.jpg

2013-12-26T19:42:12Z

Венгер Марія:

Файл:Фасола2.jpg

2013-12-26T19:41:42Z

Венгер Марія:

Файл:Фасола1.jpg

2013-12-26T19:40:43Z

Венгер Марія:

Фасия

2013-12-26T19:29:48Z

Венгер Марія:

'''Фасия, -сиї, '''''ж. ''Гнѣвъ. Вх. Лем. 477.
==Сучасні словники==
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BD%D1%96%D0%B2'''Фасия']
* Гнів — бурхливий вияв злості, спрямований на ближнього; злісний стан душі, почуття сильного обурення; стан нервового збудження, роздратування.
Буває три види гніву:
• гнів, який палає всередині. Таким гнівом називається не тільки прихована злість, що не виявляється у словах та вчинках, — це постійний стан душі, який не обов'язково має бути спрямова¬ним на якийсь визначений об'єкт. Образа — це також внутрішній гнів;
• гнів, що виявляється у словах та вчинках. У будь-якому грубому, неввічливому, позбавленому лагідності і любові слові проявляється наш гнів. Найпоширенішою формою такого гніву є спалахи люті;
• гнів, який горить протягом довгого часу, або злопам'ятність. Такий вид гніву найбільш противний Богу, оскільки Господь наголошує на тому, щоб щиро прощати образи.
Гнів у будь-якому вигляді — це дуже небезпечна пристрасть, оскільки веде до чоловіковбивства.
*Лють — крайня форма гніву.
З біологічної точки зору, лють — це перезбуджений стан царини мозку, котрий впливає на формування психікою негативних емоційних відчуттів у свідомості людини, обумовлене надлишком збуджуючих речовин — природною їх генерацією, внаслідок якихось фізіологічних процесів, або введених у кров ззовні.
Лютувати — виявляти безжальну ірраціональну жорстокість, нещадність (щодо людини).

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|https://www.google.com.ua/search?q=%D0%B3%D0%BD%D1%96%D0%B2&es_sm=122&noj=1&biw=1366&bih=666&tbm=isch&tbo=u&source=univ&sa=X&ei=zYG8Uqm_LKOh4gSftoHYDg&ved=0CDkQsAQ#facrc=_&imgdii=_&imgrc=kIpL08vNbLZ9IM%3A%3BLeLniJhIGrBJkM%3Bhttp%253A%252F%252Fwww.uarp.org%252Fupload%252Fnews%252F6095%252F.jpg%3Bhttp%253A%252F%252Fwww.uarp.org%252Fua%252Fnews%252F1385662336%3B400%3B267 [[Зображення:Фасия1.jpg|x140px]]
|https://www.google.com.ua/search?q=%D0%B3%D0%BD%D1%96%D0%B2&es_sm=122&noj=1&biw=1366&bih=666&tbm=isch&tbo=u&source=univ&sa=X&ei=zYG8Uqm_LKOh4gSftoHYDg&ved=0CDkQsAQ#facrc=_&imgdii=_&imgrc=utK4RmhGmtrxCM%3A%3BzF5ZwB66iO4CyM%3Bhttp%253A%252F%252Fpedpresa.com.ua%252Fwp-content%252Fuploads%252F2012%252F05%252Fangry-child-boy-284x300.jpg%3Bhttp%253A%252F%252Fpedpresa.com.ua%252Fblog%252Fdozvolte-sobi-zlist-i-vyrostyte-schaslyvyh-ditej.html%3B284%3B300;"| [[Зображення:Фасия2.jpg|x140px]]
|https://www.google.com.ua/search?q=%D0%B3%D0%BD%D1%96%D0%B2&es_sm=122&noj=1&biw=1366&bih=666&tbm=isch&tbo=u&source=univ&sa=X&ei=zYG8Uqm_LKOh4gSftoHYDg&ved=0CDkQsAQ#facrc=_&imgdii=_&imgrc=qQ1uujvkiZt0yM%3A%3BCOJfAqWCDTf-VM%3Bhttp%253A%252F%252Ferudition.com.ua%252Fwp-content%252Fuploads%252F2013%252F11%252Fhniv-vbyvaje-%2525E2%252580%252593-dovedeno-naukoyu.jpg%3Bhttp%253A%252F%252Ferudition.com.ua%252Fsuspilstvo%252Fhniv-vbyvaje-%2525E2%252580%252593-dovedeno-naukoyu%252F%3B500%3B375;"| [[Зображення:Фасия3.jpg|x140px]]
|}

==Див. також==
*[http://poradnyk.com.ua/vidnosyny-i-simya/vidnosyny/yak-podolaty-gniv].
* Психологічна практика стверджує, що гнів посідає одну з перших позицій у списку речей, які загрожують стосункам та, не в останню чергу, адекватності. Щоб зрозуміти, як абсолютно нормальні, як правило, закохані люди можуть перетворюватися на сварливих відьом, потрібно усвідомити простий факт: гнів дуже схожий на тимчасове божевілля. Коли він вражає вас, то можна наговорити своїй половинці таких слів, які б навіть не подумали говорити злочинцю. Погрози, прокляття, лайки і завжди ефективне «тихе бурчання» - ось далеко не весь список того, що стає зброєю у сімейному скандалі.
Але чи можна упіймати розлюченого звіра? Ні!
І хоча кожен з нас «закипає» при різних температурах, гнів – звісно, у розумних межах – є природною, навіть необхідною частиною стану людини. Коли він викликає праведне обурення та позитивні дії – це справа поетів та героїв. Але коли він починає вирувати і виходить з-під контролю, то може добряче попсувати навіть ідеальні стосунки. Різниця полягає в тому, наскільки добре ми можемо приборкувати, тренувати та спрямовувати оцей гнів, щоб не вкинути «яблуко розбрату» у душу вашого обранця.

[[Категорія:Фа]]

Файл:Фасия1.jpg

2013-12-26T19:27:52Z

Венгер Марія:

Фатьол

2013-12-26T19:26:49Z

Венгер Марія:

'''Фатьол, -ла, '''''м. ''Бѣлый платокъ, которымъ покрываютъ голову новобрачной. ''Де ся сі коса діла: ци в поле поленула, ци пуд білий фатьол сіла? ''Гол. IV. 411.
==Сучасні словники==
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D1%83%D1%81%D1%82%D0%BA%D0%B0'''Фатьол']
* Ху́стка — шматок тканини або в'язаний трикотажний виріб, переважно квадратний, який пов'язують на голову, шию, накидають на плечі. Образ українського фольклору.
Як елемент народного вбрання хустка використовувалась замість намітки у якості обов'язкового головного убору заміжньої жінки. Вбиралися у неї також незаміжні дівчата взимку, під палючим сонцем та у деяких регіонах пов'язували її як начільну пов'язку.
Хустку носили по всій території України. Влітку — полотняну або куповану ситцеву (вибійчану, мережану, вишиту), взимку — домоткану або фабричну вовняну.
Хустка була маркером соціального стану жінки. Молодиці носили білі або яскраві хустки, старші жінки — темні[1], вдови — чорні. Незаміжні дівчата часто вив'язувались вінкоподібно.[2]
Хустки свідчили про рівень достатку родини. Заможні жінки зазвичай купували дорогі шовкові та вовняні хустки.[1] Про коштовність хусток свідчить той факт, що за польської влади на Західній Україні чоловік повинен був десять днів працювати аби купити своїй дружині хустку.[3]
У тому чи іншому вигляді хустка була присутня у традиційному вбранні більшості народів світу.
Нині хустки продовжують залишатися частиною вбрання або аксесуаром до нього як жінок, так і, у деяких формах, чоловіків.

*Хустка прийшла на зміну давнішим платовим жіночим головним уборам — обрусу та намітці. У XVII–XIX століттях хустка і намітка побутували поруч.
Декілька разів хустка згадується у Актовій книзі Житомирського міського уряду кінця XVI століття. Йдеться там, наприклад, про хустки з «полотна коленського», що вишиті шовком.[4]
У списках і реєстрах майна з Чернігівщини XVII–XVIII століття зустрічаються «хустки полотняні», «хустка, чорним шовком шита», «хусток дві рябих турецьких». [4]
У XIX столітті у широкому вжитку опинилися крамні шовкові та вовняні хустки, що проникали з Півдня та Західної Європи. Особливо інтенсивно їх поширення відбувалося у другій половині XIX століття. На Півдні України домоткані хустки були витіснені виробами московських мануфактур на початку ХХ століття.[1]
Проте, ще на початку ХХ століття білі домоткані хустки активно використовувались в районах, де було розвинене ткацтво.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|https://www.google.com.ua/search?q=%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BA&es_sm=122&biw=1366&bih=666&noj=1&tbm=isch&tbo=u&source=univ&sa=X&ei=Dn68Ur_GNaHa4wTgsYDwBg&ved=0CEMQsAQ#facrc=_&imgdii=_&imgrc=Q9OYAW31fLjLnM%3A%3BnikBU4NLWIhFuM%3Bhttp%253A%252F%252Fimg.second.by%252Fu2%252Fsp%252F14902%252F53945024041433_600.jpg%3Bhttp%253A%252F%252Fsecond.by%252Fsovmestnye_pokupki%252F3840725%252F%3B500%3B750 [[Зображення:Фатьол1.jpg|x140px]]
|https://www.google.com.ua/search?q=%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BA&es_sm=122&biw=1366&bih=666&noj=1&tbm=isch&tbo=u&source=univ&sa=X&ei=Dn68Ur_GNaHa4wTgsYDwBg&ved=0CEMQsAQ#facrc=_&imgdii=Q9OYAW31fLjLnM%3A%3Bp9F1FBH94dAj6M%3BQ9OYAW31fLjLnM%3A&imgrc=Q9OYAW31fLjLnM%3A%3BnikBU4NLWIhFuM%3Bhttp%253A%252F%252Fimg.second.by%252Fu2%252Fsp%252F14902%252F53945024041433_600.jpg%3Bhttp%253A%252F%252Fsecond.by%252Fsovmestnye_pokupki%252F3840725%252F%3B500%3B750;"| [[Зображення: Фатьол2.jpg|x140px]]
|https://www.google.com.ua/search?q=%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BA&es_sm=122&biw=1366&bih=666&noj=1&tbm=isch&tbo=u&source=univ&sa=X&ei=Dn68Ur_GNaHa4wTgsYDwBg&ved=0CEMQsAQ#facrc=_&imgdii=Q9OYAW31fLjLnM%3A%3Bo6g3_JXC1AHUlM%3BQ9OYAW31fLjLnM%3A&imgrc=Q9OYAW31fLjLnM%3A%3BnikBU4NLWIhFuM%3Bhttp%253A%252F%252Fimg.second.by%252Fu2%252Fsp%252F14902%252F53945024041433_600.jpg%3Bhttp%253A%252F%252Fsecond.by%252Fsovmestnye_pokupki%252F3840725%252F%3B500%3B750;"| [[Зображення: Фатьол3.jpg|x140px]]
|}

==Див. також==
*[http://about-ukraine.com/index.php?text=1763].
* Жінка, за українською традицією, неодмінно щодня мала бути з покритою головою. Особливо у тих випадках, коли чоловік, навпаки, мусив скидати шапку чи капелюха. Тобто в місцях найбільш сакральних: у хаті (де образи святі), церкві, на похороні.
* Непокрите, розплетене жіноче волосся (як і помело) — давній знак приналежності до потойбіччя, нижньої, хаотичної, смертельної грані світу. Із розпущеним волоссям вилітали на свої шабаші відьми. Русалок уявляли дівчатками з розпущеними косами. На Русальному тижні вони просили в жінок намітки, що можна пояснити так: русалки повмирали, не відбувши обряду посвяти в дорослі члени роду, а тому не мають ні сорочки, ні намітки (деякі дослідники пояснюють це й тим, що русалки — утоплениці, тому вони без одягу). Жінки розпускали волосся, коли чаклували або ворожили, тобто наближалися до антисвіту. Під час ритуалу розпущене волосся додавало його учасниці магічної сили.

* Жінка — уособлення потойбічної природи, пов'язаної з водою і землею (низом), — протиставлена чоловікові, який асоціювався з вогнем, сонцем (верхом). Отже, закони поведінки визначалися особливостями цих двох начал. Вірили, що "простоволоса", непокрита жінка накликає біду. Етнограф і антрополог Федір Вовк зазначав, що під час його дослідницьких подорожей йому ніколи не доводилось натрапляти на труднощі, коли він просив жінок оголити, наприклад, коліно, але майже скрізь прохання зняти очіпок викликало обурення та протести. Жінка не має права "світити волосом проти святого сонця". Деякі дослідники пояснюють звичай укривання жінками голови протиставленням сонця і змії та уявленням, що змії небезпечні для сонця і здатні йому шкодити. Можливо, з цим віруванням пов'язані зображення жінки зі зміями на голові замість волосся на середньовічних малюнках християнсько-моралізаторського характеру.

*Найдавнішим головним убором українок була, однак, не хустка. Учені-етнологи твердять, що з давніх-давен жінки в Україні вдягали поверх очіпка намітку (серпанок, перемітку). Однак деякі запевняють, що хустка білого кольору (на відміну від кольорових, різнобарвних) така ж давня, як і намітка. Білий колір хустки — найхарактерніший для українок. Такі хустки наші предки колись вишивали шовком, сріблом та золотом. Орнамент був переважно геометричним аж до XVIII ст., й тільки відтоді почали звертатися до рослинного візерунка (квіти, стебла, листя). Сам білий колір був ритуальним, святковим. Барвисті хустки були запозичені від південних слов'ян, а ті перейняли звичай носити їх від турків та персів.

*Проте хустка — це атрибут заміжньої жінки. Колись дівчатам слід було ходити з непокритою головою — але зі стрічкою або у вінку, спустивши на косу кольорові стрічки (бинди). Хустки дівчата носили, захищаючись від спеки чи холоду, однак із-під хустки завжди мала визирати коса.
[[Категорія:Фа]]

Фатьол

2013-12-26T19:20:13Z

Венгер Марія: /* Ілюстрації */

'''Фатьол, -ла, '''''м. ''Бѣлый платокъ, которымъ покрываютъ голову новобрачной. ''Де ся сі коса діла: ци в поле поленула, ци пуд білий фатьол сіла? ''Гол. IV. 411.
==Сучасні словники==
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D1%83%D1%81%D1%82%D0%BA%D0%B0'''Фатьол']
* Ху́стка — шматок тканини або в'язаний трикотажний виріб, переважно квадратний, який пов'язують на голову, шию, накидають на плечі. Образ українського фольклору.
Як елемент народного вбрання хустка використовувалась замість намітки у якості обов'язкового головного убору заміжньої жінки. Вбиралися у неї також незаміжні дівчата взимку, під палючим сонцем та у деяких регіонах пов'язували її як начільну пов'язку.
Хустку носили по всій території України. Влітку — полотняну або куповану ситцеву (вибійчану, мережану, вишиту), взимку — домоткану або фабричну вовняну.
Хустка була маркером соціального стану жінки. Молодиці носили білі або яскраві хустки, старші жінки — темні[1], вдови — чорні. Незаміжні дівчата часто вив'язувались вінкоподібно.[2]
Хустки свідчили про рівень достатку родини. Заможні жінки зазвичай купували дорогі шовкові та вовняні хустки.[1] Про коштовність хусток свідчить той факт, що за польської влади на Західній Україні чоловік повинен був десять днів працювати аби купити своїй дружині хустку.[3]
У тому чи іншому вигляді хустка була присутня у традиційному вбранні більшості народів світу.
Нині хустки продовжують залишатися частиною вбрання або аксесуаром до нього як жінок, так і, у деяких формах, чоловіків.

*Хустка прийшла на зміну давнішим платовим жіночим головним уборам — обрусу та намітці. У XVII–XIX століттях хустка і намітка побутували поруч.
Декілька разів хустка згадується у Актовій книзі Житомирського міського уряду кінця XVI століття. Йдеться там, наприклад, про хустки з «полотна коленського», що вишиті шовком.[4]
У списках і реєстрах майна з Чернігівщини XVII–XVIII століття зустрічаються «хустки полотняні», «хустка, чорним шовком шита», «хусток дві рябих турецьких». [4]
У XIX столітті у широкому вжитку опинилися крамні шовкові та вовняні хустки, що проникали з Півдня та Західної Європи. Особливо інтенсивно їх поширення відбувалося у другій половині XIX століття. На Півдні України домоткані хустки були витіснені виробами московських мануфактур на початку ХХ століття.[1]
Проте, ще на початку ХХ століття білі домоткані хустки активно використовувались в районах, де було розвинене ткацтво.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|https://www.google.com.ua/search?q=%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BA&es_sm=122&biw=1366&bih=666&noj=1&tbm=isch&tbo=u&source=univ&sa=X&ei=Dn68Ur_GNaHa4wTgsYDwBg&ved=0CEMQsAQ#facrc=_&imgdii=_&imgrc=Q9OYAW31fLjLnM%3A%3BnikBU4NLWIhFuM%3Bhttp%253A%252F%252Fimg.second.by%252Fu2%252Fsp%252F14902%252F53945024041433_600.jpg%3Bhttp%253A%252F%252Fsecond.by%252Fsovmestnye_pokupki%252F3840725%252F%3B500%3B750 [[Зображення:фатьол1.jpg|x140px]]
|https://www.google.com.ua/search?q=%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BA&es_sm=122&biw=1366&bih=666&noj=1&tbm=isch&tbo=u&source=univ&sa=X&ei=Dn68Ur_GNaHa4wTgsYDwBg&ved=0CEMQsAQ#facrc=_&imgdii=Q9OYAW31fLjLnM%3A%3Bp9F1FBH94dAj6M%3BQ9OYAW31fLjLnM%3A&imgrc=Q9OYAW31fLjLnM%3A%3BnikBU4NLWIhFuM%3Bhttp%253A%252F%252Fimg.second.by%252Fu2%252Fsp%252F14902%252F53945024041433_600.jpg%3Bhttp%253A%252F%252Fsecond.by%252Fsovmestnye_pokupki%252F3840725%252F%3B500%3B750;"| [[Зображення:фатьол2.jpg|x140px]]
|https://www.google.com.ua/search?q=%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BA&es_sm=122&biw=1366&bih=666&noj=1&tbm=isch&tbo=u&source=univ&sa=X&ei=Dn68Ur_GNaHa4wTgsYDwBg&ved=0CEMQsAQ#facrc=_&imgdii=Q9OYAW31fLjLnM%3A%3Bo6g3_JXC1AHUlM%3BQ9OYAW31fLjLnM%3A&imgrc=Q9OYAW31fLjLnM%3A%3BnikBU4NLWIhFuM%3Bhttp%253A%252F%252Fimg.second.by%252Fu2%252Fsp%252F14902%252F53945024041433_600.jpg%3Bhttp%253A%252F%252Fsecond.by%252Fsovmestnye_pokupki%252F3840725%252F%3B500%3B750;"| [[Зображення:фатьол3.jpg|x140px]]
|}

==Див. також==
*[http://about-ukraine.com/index.php?text=1763].
* Жінка, за українською традицією, неодмінно щодня мала бути з покритою головою. Особливо у тих випадках, коли чоловік, навпаки, мусив скидати шапку чи капелюха. Тобто в місцях найбільш сакральних: у хаті (де образи святі), церкві, на похороні.
* Непокрите, розплетене жіноче волосся (як і помело) — давній знак приналежності до потойбіччя, нижньої, хаотичної, смертельної грані світу. Із розпущеним волоссям вилітали на свої шабаші відьми. Русалок уявляли дівчатками з розпущеними косами. На Русальному тижні вони просили в жінок намітки, що можна пояснити так: русалки повмирали, не відбувши обряду посвяти в дорослі члени роду, а тому не мають ні сорочки, ні намітки (деякі дослідники пояснюють це й тим, що русалки — утоплениці, тому вони без одягу). Жінки розпускали волосся, коли чаклували або ворожили, тобто наближалися до антисвіту. Під час ритуалу розпущене волосся додавало його учасниці магічної сили.

* Жінка — уособлення потойбічної природи, пов'язаної з водою і землею (низом), — протиставлена чоловікові, який асоціювався з вогнем, сонцем (верхом). Отже, закони поведінки визначалися особливостями цих двох начал. Вірили, що "простоволоса", непокрита жінка накликає біду. Етнограф і антрополог Федір Вовк зазначав, що під час його дослідницьких подорожей йому ніколи не доводилось натрапляти на труднощі, коли він просив жінок оголити, наприклад, коліно, але майже скрізь прохання зняти очіпок викликало обурення та протести. Жінка не має права "світити волосом проти святого сонця". Деякі дослідники пояснюють звичай укривання жінками голови протиставленням сонця і змії та уявленням, що змії небезпечні для сонця і здатні йому шкодити. Можливо, з цим віруванням пов'язані зображення жінки зі зміями на голові замість волосся на середньовічних малюнках християнсько-моралізаторського характеру.

*Найдавнішим головним убором українок була, однак, не хустка. Учені-етнологи твердять, що з давніх-давен жінки в Україні вдягали поверх очіпка намітку (серпанок, перемітку). Однак деякі запевняють, що хустка білого кольору (на відміну від кольорових, різнобарвних) така ж давня, як і намітка. Білий колір хустки — найхарактерніший для українок. Такі хустки наші предки колись вишивали шовком, сріблом та золотом. Орнамент був переважно геометричним аж до XVIII ст., й тільки відтоді почали звертатися до рослинного візерунка (квіти, стебла, листя). Сам білий колір був ритуальним, святковим. Барвисті хустки були запозичені від південних слов'ян, а ті перейняли звичай носити їх від турків та персів.

*Проте хустка — це атрибут заміжньої жінки. Колись дівчатам слід було ходити з непокритою головою — але зі стрічкою або у вінку, спустивши на косу кольорові стрічки (бинди). Хустки дівчата носили, захищаючись від спеки чи холоду, однак із-під хустки завжди мала визирати коса.
[[Категорія:Фа]]

Фатьол

2013-12-26T19:17:42Z

Венгер Марія:

'''Фатьол, -ла, '''''м. ''Бѣлый платокъ, которымъ покрываютъ голову новобрачной. ''Де ся сі коса діла: ци в поле поленула, ци пуд білий фатьол сіла? ''Гол. IV. 411.
==Сучасні словники==
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D1%83%D1%81%D1%82%D0%BA%D0%B0'''Фатьол']
* Ху́стка — шматок тканини або в'язаний трикотажний виріб, переважно квадратний, який пов'язують на голову, шию, накидають на плечі. Образ українського фольклору.
Як елемент народного вбрання хустка використовувалась замість намітки у якості обов'язкового головного убору заміжньої жінки. Вбиралися у неї також незаміжні дівчата взимку, під палючим сонцем та у деяких регіонах пов'язували її як начільну пов'язку.
Хустку носили по всій території України. Влітку — полотняну або куповану ситцеву (вибійчану, мережану, вишиту), взимку — домоткану або фабричну вовняну.
Хустка була маркером соціального стану жінки. Молодиці носили білі або яскраві хустки, старші жінки — темні[1], вдови — чорні. Незаміжні дівчата часто вив'язувались вінкоподібно.[2]
Хустки свідчили про рівень достатку родини. Заможні жінки зазвичай купували дорогі шовкові та вовняні хустки.[1] Про коштовність хусток свідчить той факт, що за польської влади на Західній Україні чоловік повинен був десять днів працювати аби купити своїй дружині хустку.[3]
У тому чи іншому вигляді хустка була присутня у традиційному вбранні більшості народів світу.
Нині хустки продовжують залишатися частиною вбрання або аксесуаром до нього як жінок, так і, у деяких формах, чоловіків.

*Хустка прийшла на зміну давнішим платовим жіночим головним уборам — обрусу та намітці. У XVII–XIX століттях хустка і намітка побутували поруч.
Декілька разів хустка згадується у Актовій книзі Житомирського міського уряду кінця XVI століття. Йдеться там, наприклад, про хустки з «полотна коленського», що вишиті шовком.[4]
У списках і реєстрах майна з Чернігівщини XVII–XVIII століття зустрічаються «хустки полотняні», «хустка, чорним шовком шита», «хусток дві рябих турецьких». [4]
У XIX столітті у широкому вжитку опинилися крамні шовкові та вовняні хустки, що проникали з Півдня та Західної Європи. Особливо інтенсивно їх поширення відбувалося у другій половині XIX століття. На Півдні України домоткані хустки були витіснені виробами московських мануфактур на початку ХХ століття.[1]
Проте, ще на початку ХХ століття білі домоткані хустки активно використовувались в районах, де було розвинене ткацтво.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|https://www.google.com.ua/search?q=%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BA&es_sm=122&biw=1366&bih=666&noj=1&tbm=isch&tbo=u&source=univ&sa=X&ei=Dn68Ur_GNaHa4wTgsYDwBg&ved=0CEMQsAQ#facrc=_&imgdii=_&imgrc=Q9OYAW31fLjLnM%3A%3BnikBU4NLWIhFuM%3Bhttp%253A%252F%252Fimg.second.by%252Fu2%252Fsp%252F14902%252F53945024041433_600.jpg%3Bhttp%253A%252F%252Fsecond.by%252Fsovmestnye_pokupki%252F3840725%252F%3B500%3B750 [[Зображення:фатьол1.jpg|x140px]]
|https://www.google.com.ua/search?q=%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BA&es_sm=122&biw=1366&bih=666&noj=1&tbm=isch&tbo=u&source=univ&sa=X&ei=Dn68Ur_GNaHa4wTgsYDwBg&ved=0CEMQsAQ#facrc=_&imgdii=Q9OYAW31fLjLnM%3A%3Bp9F1FBH94dAj6M%3BQ9OYAW31fLjLnM%3A&imgrc=Q9OYAW31fLjLnM%3A%3BnikBU4NLWIhFuM%3Bhttp%253A%252F%252Fimg.second.by%252Fu2%252Fsp%252F14902%252F53945024041433_600.jpg%3Bhttp%253A%252F%252Fsecond.by%252Fsovmestnye_pokupki%252F3840725%252F%3B500%3B750;"| [[Зображення:фатьол2.jpg|x140px]]
|https://www.google.com.ua/search?q=%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BA&es_sm=122&biw=1366&bih=666&noj=1&tbm=isch&tbo=u&source=univ&sa=X&ei=Dn68Ur_GNaHa4wTgsYDwBg&ved=0CEMQsAQ#facrc=_&imgdii=Q9OYAW31fLjLnM%3A%3Bo6g3_JXC1AHUlM%3BQ9OYAW31fLjLnM%3A&imgrc=Q9OYAW31fLjLnM%3A%3BnikBU4NLWIhFuM%3Bhttp%253A%252F%252Fimg.second.by%252Fu2%252Fsp%252F14902%252F53945024041433_600.jpg%3Bhttp%253A%252F%252Fsecond.by%252Fsovmestnye_pokupki%252F3840725%252F%3B500%3B750;"| [[Зображення:фатьол3.jpg|x140px]]
|}

==Див. також==
*[http://about-ukraine.com/index.php?text=1763].
* Жінка, за українською традицією, неодмінно щодня мала бути з покритою головою. Особливо у тих випадках, коли чоловік, навпаки, мусив скидати шапку чи капелюха. Тобто в місцях найбільш сакральних: у хаті (де образи святі), церкві, на похороні.
* Непокрите, розплетене жіноче волосся (як і помело) — давній знак приналежності до потойбіччя, нижньої, хаотичної, смертельної грані світу. Із розпущеним волоссям вилітали на свої шабаші відьми. Русалок уявляли дівчатками з розпущеними косами. На Русальному тижні вони просили в жінок намітки, що можна пояснити так: русалки повмирали, не відбувши обряду посвяти в дорослі члени роду, а тому не мають ні сорочки, ні намітки (деякі дослідники пояснюють це й тим, що русалки — утоплениці, тому вони без одягу). Жінки розпускали волосся, коли чаклували або ворожили, тобто наближалися до антисвіту. Під час ритуалу розпущене волосся додавало його учасниці магічної сили.

* Жінка — уособлення потойбічної природи, пов'язаної з водою і землею (низом), — протиставлена чоловікові, який асоціювався з вогнем, сонцем (верхом). Отже, закони поведінки визначалися особливостями цих двох начал. Вірили, що "простоволоса", непокрита жінка накликає біду. Етнограф і антрополог Федір Вовк зазначав, що під час його дослідницьких подорожей йому ніколи не доводилось натрапляти на труднощі, коли він просив жінок оголити, наприклад, коліно, але майже скрізь прохання зняти очіпок викликало обурення та протести. Жінка не має права "світити волосом проти святого сонця". Деякі дослідники пояснюють звичай укривання жінками голови протиставленням сонця і змії та уявленням, що змії небезпечні для сонця і здатні йому шкодити. Можливо, з цим віруванням пов'язані зображення жінки зі зміями на голові замість волосся на середньовічних малюнках християнсько-моралізаторського характеру.

*Найдавнішим головним убором українок була, однак, не хустка. Учені-етнологи твердять, що з давніх-давен жінки в Україні вдягали поверх очіпка намітку (серпанок, перемітку). Однак деякі запевняють, що хустка білого кольору (на відміну від кольорових, різнобарвних) така ж давня, як і намітка. Білий колір хустки — найхарактерніший для українок. Такі хустки наші предки колись вишивали шовком, сріблом та золотом. Орнамент був переважно геометричним аж до XVIII ст., й тільки відтоді почали звертатися до рослинного візерунка (квіти, стебла, листя). Сам білий колір був ритуальним, святковим. Барвисті хустки були запозичені від південних слов'ян, а ті перейняли звичай носити їх від турків та персів.

*Проте хустка — це атрибут заміжньої жінки. Колись дівчатам слід було ходити з непокритою головою — але зі стрічкою або у вінку, спустивши на косу кольорові стрічки (бинди). Хустки дівчата носили, захищаючись від спеки чи холоду, однак із-під хустки завжди мала визирати коса.
[[Категорія:Фа]]

Фатьол

2013-12-26T19:16:47Z

Венгер Марія:

Файл:Фатьол3.jpg

2013-12-26T19:15:03Z

Венгер Марія:

Файл:Фатьол2.jpg

2013-12-26T19:14:43Z

Венгер Марія:

Файл:Фатьол1.jpg

2013-12-26T19:14:28Z

Венгер Марія:

Фастиско

2013-12-26T08:27:51Z

Венгер Марія: /* Ілюстрації */

'''Фастиско, -ка, '''''с. ''= '''Бур’ян. '''Вх. Зн. 74. См. '''хваст. '''
==Сучасні словники==
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%83%D1%80%27%D1%8F%D0%BD'''Фастико']
* Бур'я́н — небажана рослинність в угіддях, посівах, насадженнях культурних рослин, яка конкурує з ними за світло, воду, поживні речовини, а також сприяє поширенню шкідників та хвороб.
*Шкідливість більшості карантинних бур'янів досить вагома. Вона проявляється, передусім, у зниженні врожайності сільськогосподарських культур, луків і пасовищ; засміченні урожаюта погіршенні його якості; перенесенні збудників захворювань та накопиченні шкідників сільськогосподарських культур; токсичності для тварин, у збитках тваринництву; в негативному впливі на здоров'я людей; порушенні складу та структури місцевих фітоценозів.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|https://www.google.com.ua/search?q=%D0%B1%D1%83%D1%80'%D1%8F%D0%BD%D0%B8&espv=210&es_sm=122&biw=1366&bih=666&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ei=4-W7UpD8KMSD4gTzlYCYAQ&ved=0CAcQ_AUoAQ#facrc=_&imgdii=_&imgrc=zabmYtEq2_8gEM%3A%3Bmef-Ckt-plqLyM%3Bhttp%253A%252F%252F7d.rv.ua%252Fwp-content%252Fuploads%252F2012%252F08%252F547525735.jpg%3Bhttp%253A%252F%252F7d.rv.ua%252F2012%252F08%252F09%252F%2525D0%2525B2-%2525D0%2525BE%2525D0%2525B4%2525D0%2525BD%2525D0%2525B8%2525D1%252585-%2525E2%252580%252594-%2525D0%2525BA%2525D0%2525B2%2525D1%252596%2525D1%252582%2525D0%2525B8-%2525D0%2525B2-%2525D1%252596%2525D0%2525BD%2525D1%252588%2525D0%2525B8%2525D1%252585-%2525E2%252580%252594-%2525D0%2525B1%2525D1%252583%2525D1%252580%2525E2%252580%252599%2525D1%25258F%2525D0%2525BD%2525D0%2525B8%252F%3B556%3B407 [[Зображення:фастиско1.jpg|x140px]]
|https://www.google.com.ua/search?q=%D0%B1%D1%83%D1%80'%D1%8F%D0%BD%D0%B8&espv=210&es_sm=122&biw=1366&bih=666&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ei=4-W7UpD8KMSD4gTzlYCYAQ&ved=0CAcQ_AUoAQ#facrc=_&imgdii=_&imgrc=ZsUH_hOiys-5VM%3A%3BFhCD6M-C2cmCsM%3Bhttp%253A%252F%252Fagrobiznes.org.ua%252Fuserfiles%252Fkartofel1-300x225.jpg%3Bhttp%253A%252F%252Fagrobiznes.org.ua%252Fnode%252F110%3B300%3B225;"| [[Зображення:фастиско2.jpg|x140px]]
|https://www.google.com.ua/search?q=%D0%B1%D1%83%D1%80'%D1%8F%D0%BD%D0%B8&espv=210&es_sm=122&biw=1366&bih=666&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ei=4-W7UpD8KMSD4gTzlYCYAQ&ved=0CAcQ_AUoAQ#facrc=_&imgdii=_&imgrc=1X1SFjimgIs-RM%3A%3BhTk3i3ZpyKgNcM%3Bhttp%253A%252F%252Fa7d.com.ua%252Fuploads%252Fposts%252F2012-09%252F1348226904_file_attach_2097.jpg%3Bhttp%253A%252F%252Fa7d.com.ua%252Fplants%252F8252-zahist-roslin-vd-tov-agro-delta-grup.html%3B300%3B225;"| [[Зображення:фастиско3.jpg|x140px]]
|}

==Див. також==
*[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%83%D1%80%27%D1%8F%D0%BD].
* Класифікація бур’янів:
За характером живлення
Бур'яни-паразити (незелені рослини), що нездатні до самостійного синтезу органічних речовин, оскільки не мають хлорофілу. Вони не мають коренів, а використовують поживні речовини рослин-живителів. Бур'яни-паразити за місцем паразитування на рослинах поділяють на стеблові (повитиця) й кореневі (вовчки).
Рослини-напівпаразити (дзвінець великий, перестріч гайовий, кравник пізній, омела біла) приростають до коріння або стебел інших рослин і використовують їхні поживні речовини, але в них є зелені листки і вони засвоюють вуглекислоту з повітря; ці рослини здатні до фотосинтезу.
Зелені рослини — це найбільш чисельна група бур'янів. Вони мають хлорофіл, зелені листки, асимілюють, завдяки кореневій системі використовують поживні речовини і воду з ґрунту.
За тривалістю періоду життя
За тривалістю періоду життя бур'яни поділяють на малорічні й багаторічні.
Малорічні бур'яни поділяють на ефемери, однорічні й дворічні, а однорічні — на ярі, зимуючі й озимі.
У малорічних бур'янів повний цикл розвитку триває один — два роки. Розмножуються вони тільки насінням, яке протягом життя утворюють один раз і після цього відмирають. До малорічних бур'янів належать ярі, зимуючі, озимі та дворічні бур'яни.
Малорічні бур'яни з дуже коротким періодом вегетації здатні за сезон дати 2-3 покоління. Їх називають ефемери, до яких належать мокриця, або зірочник середній, що росте на городах, у садах та на зволожених землях. Ці бур'яни дають з однієї рослини до 25 тис. насінин, яке може зберігати життєздатність у ґрунті до 30 років.
Ярі бур'яни за часом проростання насіння поділяють на ранні та пізні. Якщо сходи цієї групи бур'янів з'являються восени, то вони гинуть після перших заморозків. До ранніх ярих належать такі бур'яни: вівсюг звичайний, лобода біла, гречка розлога, редька дика, гречка татарська, підмаренник чіпкий та ін.
Ярі пізні бур'яни — рослини короткого дня. Їх насіння проростає при підвищеній температурі (6-8°С і вищій), а сходи з'являються в кінці весни — на початку літа. Вони особливо засмічують просапні та овочеві культури. До них належать мишій сизий, плоскуха звичайна, або куряче просо, щириця звичайна, курай, амброзія полинолиста, паслін колючий.
Зимуючі бур'яни — рослини, для яких умови перезимівлі не обов'язкові. Якщо ж сходи з'являються восени, тоді вони перезимовують і продовжують розвиток навесні. Якщо насіння зимуючих бур'янів проросло навесні, тоді вони розвиваються як ярі. До них належать волошка синя, сокирки польові, триреберник непахучий, ярутка польова та ін.
Озимі бур'яни з перших етапів розвитку потребують подовженого періоду з поступовим зниженням температур. Тому для них умови перезимівлі обов'язкові. Якщо сходи з'являються навесні, тоді плодоносні стебла не утворюються. Вони часто трапляються в посівах озимої пшениці і жита. До них належать бромус житній, метлюг, вика озима. Обсіменяються вони, як правило, під час збирання врожаю озимих.
Дворічні бур'яни ростуть два роки, розмножуються лише насінням, яке утворюють на другий рік. Сходи з'являються навесні, протягом першого літа розвивається коренева система й утворюється прикоренева розетка листків, і лише на другий рік — квітконосні пагони й насіння. До них належать буркун білий і жовтий, будяк пониклий, блекота чорна, морква дика,болиголов плямистий.
* Багаторічні бур'яни — це численна група бур'янів, які розмножуються як насінням, так і вегетативними органами (кореневищами, кореневими паростками, відрізками стебел, корінням, вусами). За способом вегетативного розмноження їх поділяють на кореневищні, коренепаросткові, стрижнекореневі, цибулинні, повзучі, гронокореневі та ін.. До них належать пирій повзучий, хвощ польовий, гострець, свинорий, гумай та ін.
Коренепаросткові, як і кореневищні, бур'яни розмножуються насінням, а також кореневими паростками, що розвиваються з бруньок, які є на корінні. Головними, найбільш поширеними і дуже шкідливими з цієї групи бур'янів, є осот рожевий, або будяк польовий, осот жовтий, або польовий, гірчак повзучий, березка польова, щавель гороб'ячий, або малий та ін.
У стрижнекореневих бур'янів бруньки утворюються в кореневій шийці (полин звичайний, кульбаба, петрові батоги) і з одного кореня в наступному році виростає кілька рослин.
Цибулинні розмножуються цибулинами, що залишаються в ґрунті після відмирання надземної частини (цибуля виноградна).
Повзучі розмножуються надземними стеблами, які стеляться по землі, утворюючи коріння та розетки листків. Після вкорінення зв'язок з материнською рослиною втрачається, і молоді рослини ростуть самостійно (жовтець повзучий, гусяча лапка).

* Найдовший експеримент в біологічній науці пов'язаний з насінням бур'янів. Американський ботанік В. Дж. Біл англ. William James Beal восени 1879 року закопав у землю 20 пляшок з насінням 21 виду поширених бур'янів по 50 насінин кожного виду. Пляшки з вологим піском закопали не закритими догори низом, щоб запобігти накопиченню зайвої вологи. З тих пір періодично (спочатку 40 років кожні п'ять, потім десять, а пізніше — кожні двадцять років) учені викопують одну пляшку і перевіряють насіння на схожість. Деякі особливо стійкі бур'яни проростають досі. У 2000 році проросло 26 насінини з 1050 у пляшці — 23 коров'яка тараканього Verbascum blattaria, 1 мальви круглолистої Malva neglecta (після стратифікації). Залишилось ще 5 пляшок[1].
[[Категорія:Фа]]

Фастиско

2013-12-26T08:26:58Z

Венгер Марія:

'''Фастиско, -ка, '''''с. ''= '''Бур’ян. '''Вх. Зн. 74. См. '''хваст. '''
==Сучасні словники==
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%83%D1%80%27%D1%8F%D0%BD'''Фастико']
* Бур'я́н — небажана рослинність в угіддях, посівах, насадженнях культурних рослин, яка конкурує з ними за світло, воду, поживні речовини, а також сприяє поширенню шкідників та хвороб.
*Шкідливість більшості карантинних бур'янів досить вагома. Вона проявляється, передусім, у зниженні врожайності сільськогосподарських культур, луків і пасовищ; засміченні урожаюта погіршенні його якості; перенесенні збудників захворювань та накопиченні шкідників сільськогосподарських культур; токсичності для тварин, у збитках тваринництву; в негативному впливі на здоров'я людей; порушенні складу та структури місцевих фітоценозів.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|https://www.google.com.ua/search?q=%D0%B1%D1%83%D1%80'%D1%8F%D0%BD%D0%B8&espv=210&es_sm=122&biw=1366&bih=666&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ei=4-W7UpD8KMSD4gTzlYCYAQ&ved=0CAcQ_AUoAQ#facrc=_&imgdii=_&imgrc=zabmYtEq2_8gEM%3A%3Bmef-Ckt-plqLyM%3Bhttp%253A%252F%252F7d.rv.ua%252Fwp-content%252Fuploads%252F2012%252F08%252F547525735.jpg%3Bhttp%253A%252F%252F7d.rv.ua%252F2012%252F08%252F09%252F%2525D0%2525B2-%2525D0%2525BE%2525D0%2525B4%2525D0%2525BD%2525D0%2525B8%2525D1%252585-%2525E2%252580%252594-%2525D0%2525BA%2525D0%2525B2%2525D1%252596%2525D1%252582%2525D0%2525B8-%2525D0%2525B2-%2525D1%252596%2525D0%2525BD%2525D1%252588%2525D0%2525B8%2525D1%252585-%2525E2%252580%252594-%2525D0%2525B1%2525D1%252583%2525D1%252580%2525E2%252580%252599%2525D1%25258F%2525D0%2525BD%2525D0%2525B8%252F%3B556%3B407 [[Зображення:Фастико1.jpg|x140px]]
|https://www.google.com.ua/search?q=%D0%B1%D1%83%D1%80'%D1%8F%D0%BD%D0%B8&espv=210&es_sm=122&biw=1366&bih=666&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ei=4-W7UpD8KMSD4gTzlYCYAQ&ved=0CAcQ_AUoAQ#facrc=_&imgdii=_&imgrc=ZsUH_hOiys-5VM%3A%3BFhCD6M-C2cmCsM%3Bhttp%253A%252F%252Fagrobiznes.org.ua%252Fuserfiles%252Fkartofel1-300x225.jpg%3Bhttp%253A%252F%252Fagrobiznes.org.ua%252Fnode%252F110%3B300%3B225;"| [[Зображення: Фастико2.jpg|x140px]]
|https://www.google.com.ua/search?q=%D0%B1%D1%83%D1%80'%D1%8F%D0%BD%D0%B8&espv=210&es_sm=122&biw=1366&bih=666&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ei=4-W7UpD8KMSD4gTzlYCYAQ&ved=0CAcQ_AUoAQ#facrc=_&imgdii=_&imgrc=1X1SFjimgIs-RM%3A%3BhTk3i3ZpyKgNcM%3Bhttp%253A%252F%252Fa7d.com.ua%252Fuploads%252Fposts%252F2012-09%252F1348226904_file_attach_2097.jpg%3Bhttp%253A%252F%252Fa7d.com.ua%252Fplants%252F8252-zahist-roslin-vd-tov-agro-delta-grup.html%3B300%3B225;"| [[Зображення: Фастико3.jpg|x140px]]
|}

==Див. також==
*[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%83%D1%80%27%D1%8F%D0%BD].
* Класифікація бур’янів:
За характером живлення
Бур'яни-паразити (незелені рослини), що нездатні до самостійного синтезу органічних речовин, оскільки не мають хлорофілу. Вони не мають коренів, а використовують поживні речовини рослин-живителів. Бур'яни-паразити за місцем паразитування на рослинах поділяють на стеблові (повитиця) й кореневі (вовчки).
Рослини-напівпаразити (дзвінець великий, перестріч гайовий, кравник пізній, омела біла) приростають до коріння або стебел інших рослин і використовують їхні поживні речовини, але в них є зелені листки і вони засвоюють вуглекислоту з повітря; ці рослини здатні до фотосинтезу.
Зелені рослини — це найбільш чисельна група бур'янів. Вони мають хлорофіл, зелені листки, асимілюють, завдяки кореневій системі використовують поживні речовини і воду з ґрунту.
За тривалістю періоду життя
За тривалістю періоду життя бур'яни поділяють на малорічні й багаторічні.
Малорічні бур'яни поділяють на ефемери, однорічні й дворічні, а однорічні — на ярі, зимуючі й озимі.
У малорічних бур'янів повний цикл розвитку триває один — два роки. Розмножуються вони тільки насінням, яке протягом життя утворюють один раз і після цього відмирають. До малорічних бур'янів належать ярі, зимуючі, озимі та дворічні бур'яни.
Малорічні бур'яни з дуже коротким періодом вегетації здатні за сезон дати 2-3 покоління. Їх називають ефемери, до яких належать мокриця, або зірочник середній, що росте на городах, у садах та на зволожених землях. Ці бур'яни дають з однієї рослини до 25 тис. насінин, яке може зберігати життєздатність у ґрунті до 30 років.
Ярі бур'яни за часом проростання насіння поділяють на ранні та пізні. Якщо сходи цієї групи бур'янів з'являються восени, то вони гинуть після перших заморозків. До ранніх ярих належать такі бур'яни: вівсюг звичайний, лобода біла, гречка розлога, редька дика, гречка татарська, підмаренник чіпкий та ін.
Ярі пізні бур'яни — рослини короткого дня. Їх насіння проростає при підвищеній температурі (6-8°С і вищій), а сходи з'являються в кінці весни — на початку літа. Вони особливо засмічують просапні та овочеві культури. До них належать мишій сизий, плоскуха звичайна, або куряче просо, щириця звичайна, курай, амброзія полинолиста, паслін колючий.
Зимуючі бур'яни — рослини, для яких умови перезимівлі не обов'язкові. Якщо ж сходи з'являються восени, тоді вони перезимовують і продовжують розвиток навесні. Якщо насіння зимуючих бур'янів проросло навесні, тоді вони розвиваються як ярі. До них належать волошка синя, сокирки польові, триреберник непахучий, ярутка польова та ін.
Озимі бур'яни з перших етапів розвитку потребують подовженого періоду з поступовим зниженням температур. Тому для них умови перезимівлі обов'язкові. Якщо сходи з'являються навесні, тоді плодоносні стебла не утворюються. Вони часто трапляються в посівах озимої пшениці і жита. До них належать бромус житній, метлюг, вика озима. Обсіменяються вони, як правило, під час збирання врожаю озимих.
Дворічні бур'яни ростуть два роки, розмножуються лише насінням, яке утворюють на другий рік. Сходи з'являються навесні, протягом першого літа розвивається коренева система й утворюється прикоренева розетка листків, і лише на другий рік — квітконосні пагони й насіння. До них належать буркун білий і жовтий, будяк пониклий, блекота чорна, морква дика,болиголов плямистий.
* Багаторічні бур'яни — це численна група бур'янів, які розмножуються як насінням, так і вегетативними органами (кореневищами, кореневими паростками, відрізками стебел, корінням, вусами). За способом вегетативного розмноження їх поділяють на кореневищні, коренепаросткові, стрижнекореневі, цибулинні, повзучі, гронокореневі та ін.. До них належать пирій повзучий, хвощ польовий, гострець, свинорий, гумай та ін.
Коренепаросткові, як і кореневищні, бур'яни розмножуються насінням, а також кореневими паростками, що розвиваються з бруньок, які є на корінні. Головними, найбільш поширеними і дуже шкідливими з цієї групи бур'янів, є осот рожевий, або будяк польовий, осот жовтий, або польовий, гірчак повзучий, березка польова, щавель гороб'ячий, або малий та ін.
У стрижнекореневих бур'янів бруньки утворюються в кореневій шийці (полин звичайний, кульбаба, петрові батоги) і з одного кореня в наступному році виростає кілька рослин.
Цибулинні розмножуються цибулинами, що залишаються в ґрунті після відмирання надземної частини (цибуля виноградна).
Повзучі розмножуються надземними стеблами, які стеляться по землі, утворюючи коріння та розетки листків. Після вкорінення зв'язок з материнською рослиною втрачається, і молоді рослини ростуть самостійно (жовтець повзучий, гусяча лапка).

* Найдовший експеримент в біологічній науці пов'язаний з насінням бур'янів. Американський ботанік В. Дж. Біл англ. William James Beal восени 1879 року закопав у землю 20 пляшок з насінням 21 виду поширених бур'янів по 50 насінин кожного виду. Пляшки з вологим піском закопали не закритими догори низом, щоб запобігти накопиченню зайвої вологи. З тих пір періодично (спочатку 40 років кожні п'ять, потім десять, а пізніше — кожні двадцять років) учені викопують одну пляшку і перевіряють насіння на схожість. Деякі особливо стійкі бур'яни проростають досі. У 2000 році проросло 26 насінини з 1050 у пляшці — 23 коров'яка тараканього Verbascum blattaria, 1 мальви круглолистої Malva neglecta (після стратифікації). Залишилось ще 5 пляшок[1].
[[Категорія:Фа]]

Файл:Фастиско3.jpg

2013-12-26T08:25:32Z

Венгер Марія:

Файл:Фастиско2.jpg

2013-12-26T08:24:53Z

Венгер Марія:

Файл:Фастиско1.jpg

2013-12-26T08:24:38Z

Венгер Марія:

Фарфур

2013-12-26T08:19:46Z

Венгер Марія: /* Сучасні словники */

'''Фарфур, -ра, '''''м. ''Фарфоръ. Шейк.
==Сучасні словники==
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%86%D0%B5%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%B0'''Фарфур']
* Порцеля́на — один із видів тонкої кераміки — білий матеріал. Слово «порцеляна» походить від староіталійського «porcellana» — назви молюска Concha Veneris. Назву запозичено у зв'язку з напівпрозорим виглядом його мушлі (черепашки), яка подібна до справжньої порцеляни.
Це матеріал, що здебільшого складається з SiO2, Al2O3 i K2O. Як сировину для добування використовують білу глину — каолін, кварцевий пісок і польовий шпат (K2O•Al2O3•6SiO2). Порцеляну отримують високотемпературною термічною обробкою цієї суміші. З розвитком техніки з’явились різновиди порцеляни: цирконієва, глиноземна, літієва тощо.
Порцеляна має невелику пористість, через що вона непроникна для газу та води, має доволі високу механічну міцність, термостійкість, електроізоляційні властивості. На зламі має склоподібний вигляд, що спікся. Цінується порцеляна, яка просвічується на світлі.
*Виготовляють посуд, санітарно-технічні вироби, електроізолятори, предмети побуту, художні вироби, зубні протези

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|https://www.google.com.ua/search?q=%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%86%D0%B5%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%B0&espv=210&es_sm=122&biw=1366&bih=666&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ei=BeO7UuvPI6bx4gT1-oCYAQ&ved=0CAcQ_AUoAQ#facrc=_&imgdii=_&imgrc=0JpvFeOIPclgzM%3A%3BiQEI3-OSgwbgSM%3Bhttp%253A%252F%252Fupload.wikimedia.org%252Fwikipedia%252Fcommons%252Fthumb%252Fe%252Fed%252FNIEdot353.jpg%252F350px-NIEdot353.jpg%3Bhttp%253A%252F%252Fuk.wikipedia.org%252Fwiki%252F%2525D0%25259F%2525D0%2525BE%2525D1%252580%2525D1%252586%2525D0%2525B5%2525D0%2525BB%2525D1%25258F%2525D0%2525BD%2525D0%2525B0%3B350%3B257 [[Зображення:Фарфур1.jpg|x140px]]
|https://www.google.com.ua/search?q=%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%86%D0%B5%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%B0&espv=210&es_sm=122&biw=1366&bih=666&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ei=BeO7UuvPI6bx4gT1-oCYAQ&ved=0CAcQ_AUoAQ#facrc=_&imgdii=_&imgrc=DpVojPficoLieM%3A%3ByzJibbUHamp3MM%3Bhttp%253A%252F%252Fsikorskiy.com.ua%252Fblog%252Fwp-content%252Fuploads%252F2009%252F09%252Ffbb6b362f99b047a05516f87b53aeb89.jpg%3Bhttp%253A%252F%252Fsikorskiy.com.ua%252Fblog%252Ftag%252F%2525D1%252583%2525D0%2525BA%2525D1%252580%2525D0%2525B0%2525D1%252597%2525D0%2525BD%2525D1%252581%2525D1%25258C%2525D0%2525BA%2525D0%2525B5-%2525D0%2525BC%2525D0%2525B8%2525D1%252581%2525D1%252582%2525D0%2525B5%2525D1%252586%2525D1%252582%2525D0%2525B2%2525D0%2525BE%252F%3B1024%3B768;"| [[Зображення: фарфур2.jpg|x140px]]
|https://www.google.com.ua/search?q=%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%86%D0%B5%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%B0&espv=210&es_sm=122&biw=1366&bih=666&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ei=BeO7UuvPI6bx4gT1-oCYAQ&ved=0CAcQ_AUoAQ#facrc=_&imgdii=_&imgrc=nzG8pO_IC8vGlM%3A%3BcFHCsr3a7TjjAM%3Bhttp%253A%252F%252Fi1.i.ua%252Fprikol%252Fpic%252F7%252F7%252F891777.jpg%3Bhttp%253A%252F%252Fprikol.i.ua%252Fview%252F891777%252F%3B600%3B600;"| [[Зображення: фарфур3.jpg|x140px]]
|}

==Див. також==
*[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%86%D0%B5%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%B0].
* Спосіб її виготовлення довго залишався таємницею. Східні порцелянові вироби були великою рідкістю в Європі ще до XV століття. Вони потрапляли хіба що до королівських дворів в якості подарунків або хабарів європейським монархам. В епоху Відродження Європа користувалася посудом, виготовленим із м'якого фарфору. Він був на вигляд дуже естетичним, але надзвичайно крихким та недовговічним. Спроби викрасти формулу твердого фарфору робили ще з часів Марко Поло, який прожив у Китаї 17 років, але так нічого й не вивідав. Він привіз першу звістку про порцеляну в Європу після повернення з Китаю в 1298. Історія пам'ятає також місіонера Антреколла, який проповідував християнство у Китаї на початку XVII ст. і за сумісництвом шпигував за фарфоровим виробництвом. Та все марно.
У XVIII столітті важкий олов'яний, золотий, срібний посуд вийшов з моди королівських дворів і вимоги до легкої білосніжної порцеляни ставали все наполегливішими.
*У XV столітті почались спроби отримання своєї, європейської порцеляни. Відомо, що в 1470 році серпанковий керамічний посуд був виготовлений венеціанським майстром. А в кінці XVI століття у Флоренції при дворі Медичі вдалось отримати «м'яку порцеляну», яку назвали «Медичі-порцеляною». Вироби з неї були прозорими, але мали жовтуватий відтінок. Тоді ж була отримана й імітація порцеляни — особливий вид непрозорого скла, яке втім не було дуже міцним і стійким до термообробки.
В Італії 1575 року за розпорядженням великого герцога тосканського Франческо I ді Медічі влаштовується мануфактура м'якої порцеляни в знаменитих флорентійських садах Боболі. Так звана порцеляна Медичі, що за своїми властивостями займає середину між твердою і м'якою порцеляною, була хоч і прозора завдяки білій глині з Віченци, але жовтувата, і тому глазур застосовувалася біла, вже знана з майолічного виробництва. Збереглося приблизно 50 автентичних речей — тарілок, блюд, таць, польових і прочанських фляг, ваз, умивальників і глечиків. Декоровані вони або стилізованими квітами на взірець декору на перській кераміці, або гілками і запозиченими з сучасної італійської кераміки гротесками з птахами, чотириочками і маскаронами, тоді як виконаний декор кобальтом, іноді в поєднанні з синювато-ліловою фарбою з окису марганцю. Марка на порцеляні Медічі — «F» і над нею баня флорентійського собору — синя.
Мануфактура діяла до першої чверті XVII століття включно. Після неї були інші спроби: в Англії (д-р Дуайт і Франсис Плейс, друга половина XVII ст.) і у Франції (Руан, Сен-Клу).

[[Категорія:Фа]]

Фарфур

2013-12-26T08:15:42Z

Венгер Марія:

'''Фарфур, -ра, '''''м. ''Фарфоръ. Шейк.
==Сучасні словники==
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%86%D0%B5%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%B0'''Фарфур']
* Порцеля́на — один із видів тонкої кераміки — білий матеріал. Слово «порцеляна» походить від староіталійського «porcellana» — назви молюска Concha Veneris. Назву запозичено у зв'язку з напівпрозорим виглядом його мушлі (черепашки), яка подібна до справжньої порцеляни.
Це матеріал, що здебільшого складається з SiO2, Al2O3 i K2O. Як сировину для добування використовують білу глину — каолін, кварцевий пісок і польовий шпат (K2O•Al2O3•6SiO2). Порцеляну отримують високотемпературною термічною обробкою цієї суміші. З розвитком техніки з’явились різновиди порцеляни: цирконієва, глиноземна, літієва тощо.
Порцеляна має невелику пористість, через що вона непроникна для газу та води, має доволі високу механічну міцність, термостійкість, електроізоляційні властивості. На зламі має склоподібний вигляд, що спікся. Цінується порцеляна, яка просвічується на світлі.
*Виготовляють посуд, санітарно-технічні вироби, електроізолятори, предмети побуту, художні вироби, зубні протези*Антоніми
правдивість , щирість , природність

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|https://www.google.com.ua/search?q=%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%86%D0%B5%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%B0&espv=210&es_sm=122&biw=1366&bih=666&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ei=BeO7UuvPI6bx4gT1-oCYAQ&ved=0CAcQ_AUoAQ#facrc=_&imgdii=_&imgrc=0JpvFeOIPclgzM%3A%3BiQEI3-OSgwbgSM%3Bhttp%253A%252F%252Fupload.wikimedia.org%252Fwikipedia%252Fcommons%252Fthumb%252Fe%252Fed%252FNIEdot353.jpg%252F350px-NIEdot353.jpg%3Bhttp%253A%252F%252Fuk.wikipedia.org%252Fwiki%252F%2525D0%25259F%2525D0%2525BE%2525D1%252580%2525D1%252586%2525D0%2525B5%2525D0%2525BB%2525D1%25258F%2525D0%2525BD%2525D0%2525B0%3B350%3B257 [[Зображення:Фарфур1.jpg|x140px]]
|https://www.google.com.ua/search?q=%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%86%D0%B5%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%B0&espv=210&es_sm=122&biw=1366&bih=666&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ei=BeO7UuvPI6bx4gT1-oCYAQ&ved=0CAcQ_AUoAQ#facrc=_&imgdii=_&imgrc=DpVojPficoLieM%3A%3ByzJibbUHamp3MM%3Bhttp%253A%252F%252Fsikorskiy.com.ua%252Fblog%252Fwp-content%252Fuploads%252F2009%252F09%252Ffbb6b362f99b047a05516f87b53aeb89.jpg%3Bhttp%253A%252F%252Fsikorskiy.com.ua%252Fblog%252Ftag%252F%2525D1%252583%2525D0%2525BA%2525D1%252580%2525D0%2525B0%2525D1%252597%2525D0%2525BD%2525D1%252581%2525D1%25258C%2525D0%2525BA%2525D0%2525B5-%2525D0%2525BC%2525D0%2525B8%2525D1%252581%2525D1%252582%2525D0%2525B5%2525D1%252586%2525D1%252582%2525D0%2525B2%2525D0%2525BE%252F%3B1024%3B768;"| [[Зображення: фарфур2.jpg|x140px]]
|https://www.google.com.ua/search?q=%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%86%D0%B5%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%B0&espv=210&es_sm=122&biw=1366&bih=666&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ei=BeO7UuvPI6bx4gT1-oCYAQ&ved=0CAcQ_AUoAQ#facrc=_&imgdii=_&imgrc=nzG8pO_IC8vGlM%3A%3BcFHCsr3a7TjjAM%3Bhttp%253A%252F%252Fi1.i.ua%252Fprikol%252Fpic%252F7%252F7%252F891777.jpg%3Bhttp%253A%252F%252Fprikol.i.ua%252Fview%252F891777%252F%3B600%3B600;"| [[Зображення: фарфур3.jpg|x140px]]
|}

==Див. також==
*[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%86%D0%B5%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%B0].
* Спосіб її виготовлення довго залишався таємницею. Східні порцелянові вироби були великою рідкістю в Європі ще до XV століття. Вони потрапляли хіба що до королівських дворів в якості подарунків або хабарів європейським монархам. В епоху Відродження Європа користувалася посудом, виготовленим із м'якого фарфору. Він був на вигляд дуже естетичним, але надзвичайно крихким та недовговічним. Спроби викрасти формулу твердого фарфору робили ще з часів Марко Поло, який прожив у Китаї 17 років, але так нічого й не вивідав. Він привіз першу звістку про порцеляну в Європу після повернення з Китаю в 1298. Історія пам'ятає також місіонера Антреколла, який проповідував християнство у Китаї на початку XVII ст. і за сумісництвом шпигував за фарфоровим виробництвом. Та все марно.
У XVIII столітті важкий олов'яний, золотий, срібний посуд вийшов з моди королівських дворів і вимоги до легкої білосніжної порцеляни ставали все наполегливішими.
*У XV столітті почались спроби отримання своєї, європейської порцеляни. Відомо, що в 1470 році серпанковий керамічний посуд був виготовлений венеціанським майстром. А в кінці XVI століття у Флоренції при дворі Медичі вдалось отримати «м'яку порцеляну», яку назвали «Медичі-порцеляною». Вироби з неї були прозорими, але мали жовтуватий відтінок. Тоді ж була отримана й імітація порцеляни — особливий вид непрозорого скла, яке втім не було дуже міцним і стійким до термообробки.
В Італії 1575 року за розпорядженням великого герцога тосканського Франческо I ді Медічі влаштовується мануфактура м'якої порцеляни в знаменитих флорентійських садах Боболі. Так звана порцеляна Медичі, що за своїми властивостями займає середину між твердою і м'якою порцеляною, була хоч і прозора завдяки білій глині з Віченци, але жовтувата, і тому глазур застосовувалася біла, вже знана з майолічного виробництва. Збереглося приблизно 50 автентичних речей — тарілок, блюд, таць, польових і прочанських фляг, ваз, умивальників і глечиків. Декоровані вони або стилізованими квітами на взірець декору на перській кераміці, або гілками і запозиченими з сучасної італійської кераміки гротесками з птахами, чотириочками і маскаронами, тоді як виконаний декор кобальтом, іноді в поєднанні з синювато-ліловою фарбою з окису марганцю. Марка на порцеляні Медічі — «F» і над нею баня флорентійського собору — синя.
Мануфактура діяла до першої чверті XVII століття включно. Після неї були інші спроби: в Англії (д-р Дуайт і Франсис Плейс, друга половина XVII ст.) і у Франції (Руан, Сен-Клу).

[[Категорія:Фа]]

Файл:Фарфур3.jpg

2013-12-26T08:14:39Z

Венгер Марія: Венгер Марія завантажив нову версію «Файл:Фарфур3.jpg»

Файл:Фарфур2.jpg

2013-12-26T08:14:19Z

Венгер Марія: Венгер Марія завантажив нову версію «Файл:Фарфур2.jpg»

Фарфур

2013-12-26T08:13:45Z

Венгер Марія: /* Ілюстрації */

'''Фарфур, -ра, '''''м. ''Фарфоръ. Шейк.
==Сучасні словники==
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%86%D0%B5%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%B0'''Фарфур']
* Порцеля́на — один із видів тонкої кераміки — білий матеріал. Слово «порцеляна» походить від староіталійського «porcellana» — назви молюска Concha Veneris. Назву запозичено у зв'язку з напівпрозорим виглядом його мушлі (черепашки), яка подібна до справжньої порцеляни.
Це матеріал, що здебільшого складається з SiO2, Al2O3 i K2O. Як сировину для добування використовують білу глину — каолін, кварцевий пісок і польовий шпат (K2O•Al2O3•6SiO2). Порцеляну отримують високотемпературною термічною обробкою цієї суміші. З розвитком техніки з’явились різновиди порцеляни: цирконієва, глиноземна, літієва тощо.
Порцеляна має невелику пористість, через що вона непроникна для газу та води, має доволі високу механічну міцність, термостійкість, електроізоляційні властивості. На зламі має склоподібний вигляд, що спікся. Цінується порцеляна, яка просвічується на світлі.
*Виготовляють посуд, санітарно-технічні вироби, електроізолятори, предмети побуту, художні вироби, зубні протези*Антоніми
правдивість , щирість , природність

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|https://www.google.com.ua/search?q=%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%86%D0%B5%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%B0&espv=210&es_sm=122&biw=1366&bih=666&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ei=BeO7UuvPI6bx4gT1-oCYAQ&ved=0CAcQ_AUoAQ#facrc=_&imgdii=_&imgrc=0JpvFeOIPclgzM%3A%3BiQEI3-OSgwbgSM%3Bhttp%253A%252F%252Fupload.wikimedia.org%252Fwikipedia%252Fcommons%252Fthumb%252Fe%252Fed%252FNIEdot353.jpg%252F350px-NIEdot353.jpg%3Bhttp%253A%252F%252Fuk.wikipedia.org%252Fwiki%252F%2525D0%25259F%2525D0%2525BE%2525D1%252580%2525D1%252586%2525D0%2525B5%2525D0%2525BB%2525D1%25258F%2525D0%2525BD%2525D0%2525B0%3B350%3B257 [[Зображення:Фарфур1.jpg|x140px]]
|https://www.google.com.ua/search?q=%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%86%D0%B5%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%B0&espv=210&es_sm=122&biw=1366&bih=666&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ei=BeO7UuvPI6bx4gT1-oCYAQ&ved=0CAcQ_AUoAQ#facrc=_&imgdii=_&imgrc=DpVojPficoLieM%3A%3ByzJibbUHamp3MM%3Bhttp%253A%252F%252Fsikorskiy.com.ua%252Fblog%252Fwp-content%252Fuploads%252F2009%252F09%252Ffbb6b362f99b047a05516f87b53aeb89.jpg%3Bhttp%253A%252F%252Fsikorskiy.com.ua%252Fblog%252Ftag%252F%2525D1%252583%2525D0%2525BA%2525D1%252580%2525D0%2525B0%2525D1%252597%2525D0%2525BD%2525D1%252581%2525D1%25258C%2525D0%2525BA%2525D0%2525B5-%2525D0%2525BC%2525D0%2525B8%2525D1%252581%2525D1%252582%2525D0%2525B5%2525D1%252586%2525D1%252582%2525D0%2525B2%2525D0%2525BE%252F%3B1024%3B768;"| [[Зображення: Фарфур 2.jpg|x140px]]
|https://www.google.com.ua/search?q=%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%86%D0%B5%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%B0&espv=210&es_sm=122&biw=1366&bih=666&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ei=BeO7UuvPI6bx4gT1-oCYAQ&ved=0CAcQ_AUoAQ#facrc=_&imgdii=_&imgrc=nzG8pO_IC8vGlM%3A%3BcFHCsr3a7TjjAM%3Bhttp%253A%252F%252Fi1.i.ua%252Fprikol%252Fpic%252F7%252F7%252F891777.jpg%3Bhttp%253A%252F%252Fprikol.i.ua%252Fview%252F891777%252F%3B600%3B600;"| [[Зображення: Фарфур3.jpg|x140px]]
|}

==Див. також==
*[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%86%D0%B5%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%B0].
* Спосіб її виготовлення довго залишався таємницею. Східні порцелянові вироби були великою рідкістю в Європі ще до XV століття. Вони потрапляли хіба що до королівських дворів в якості подарунків або хабарів європейським монархам. В епоху Відродження Європа користувалася посудом, виготовленим із м'якого фарфору. Він був на вигляд дуже естетичним, але надзвичайно крихким та недовговічним. Спроби викрасти формулу твердого фарфору робили ще з часів Марко Поло, який прожив у Китаї 17 років, але так нічого й не вивідав. Він привіз першу звістку про порцеляну в Європу після повернення з Китаю в 1298. Історія пам'ятає також місіонера Антреколла, який проповідував християнство у Китаї на початку XVII ст. і за сумісництвом шпигував за фарфоровим виробництвом. Та все марно.
У XVIII столітті важкий олов'яний, золотий, срібний посуд вийшов з моди королівських дворів і вимоги до легкої білосніжної порцеляни ставали все наполегливішими.
*У XV столітті почались спроби отримання своєї, європейської порцеляни. Відомо, що в 1470 році серпанковий керамічний посуд був виготовлений венеціанським майстром. А в кінці XVI століття у Флоренції при дворі Медичі вдалось отримати «м'яку порцеляну», яку назвали «Медичі-порцеляною». Вироби з неї були прозорими, але мали жовтуватий відтінок. Тоді ж була отримана й імітація порцеляни — особливий вид непрозорого скла, яке втім не було дуже міцним і стійким до термообробки.
В Італії 1575 року за розпорядженням великого герцога тосканського Франческо I ді Медічі влаштовується мануфактура м'якої порцеляни в знаменитих флорентійських садах Боболі. Так звана порцеляна Медичі, що за своїми властивостями займає середину між твердою і м'якою порцеляною, була хоч і прозора завдяки білій глині з Віченци, але жовтувата, і тому глазур застосовувалася біла, вже знана з майолічного виробництва. Збереглося приблизно 50 автентичних речей — тарілок, блюд, таць, польових і прочанських фляг, ваз, умивальників і глечиків. Декоровані вони або стилізованими квітами на взірець декору на перській кераміці, або гілками і запозиченими з сучасної італійської кераміки гротесками з птахами, чотириочками і маскаронами, тоді як виконаний декор кобальтом, іноді в поєднанні з синювато-ліловою фарбою з окису марганцю. Марка на порцеляні Медічі — «F» і над нею баня флорентійського собору — синя.
Мануфактура діяла до першої чверті XVII століття включно. Після неї були інші спроби: в Англії (д-р Дуайт і Франсис Плейс, друга половина XVII ст.) і у Франції (Руан, Сен-Клу).

[[Категорія:Фа]]

Фарфур

2013-12-26T08:13:15Z

Венгер Марія:

'''Фарфур, -ра, '''''м. ''Фарфоръ. Шейк.
==Сучасні словники==
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%86%D0%B5%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%B0'''Фарфур']
* Порцеля́на — один із видів тонкої кераміки — білий матеріал. Слово «порцеляна» походить від староіталійського «porcellana» — назви молюска Concha Veneris. Назву запозичено у зв'язку з напівпрозорим виглядом його мушлі (черепашки), яка подібна до справжньої порцеляни.
Це матеріал, що здебільшого складається з SiO2, Al2O3 i K2O. Як сировину для добування використовують білу глину — каолін, кварцевий пісок і польовий шпат (K2O•Al2O3•6SiO2). Порцеляну отримують високотемпературною термічною обробкою цієї суміші. З розвитком техніки з’явились різновиди порцеляни: цирконієва, глиноземна, літієва тощо.
Порцеляна має невелику пористість, через що вона непроникна для газу та води, має доволі високу механічну міцність, термостійкість, електроізоляційні властивості. На зламі має склоподібний вигляд, що спікся. Цінується порцеляна, яка просвічується на світлі.
*Виготовляють посуд, санітарно-технічні вироби, електроізолятори, предмети побуту, художні вироби, зубні протези*Антоніми
правдивість , щирість , природність

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|https://www.google.com.ua/search?q=%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%86%D0%B5%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%B0&espv=210&es_sm=122&biw=1366&bih=666&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ei=BeO7UuvPI6bx4gT1-oCYAQ&ved=0CAcQ_AUoAQ#facrc=_&imgdii=_&imgrc=0JpvFeOIPclgzM%3A%3BiQEI3-OSgwbgSM%3Bhttp%253A%252F%252Fupload.wikimedia.org%252Fwikipedia%252Fcommons%252Fthumb%252Fe%252Fed%252FNIEdot353.jpg%252F350px-NIEdot353.jpg%3Bhttp%253A%252F%252Fuk.wikipedia.org%252Fwiki%252F%2525D0%25259F%2525D0%2525BE%2525D1%252580%2525D1%252586%2525D0%2525B5%2525D0%2525BB%2525D1%25258F%2525D0%2525BD%2525D0%2525B0%3B350%3B257 [[Зображення:Фарфур1.jpg|x140px]]
|https://www.google.com.ua/search?q=%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%86%D0%B5%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%B0&espv=210&es_sm=122&biw=1366&bih=666&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ei=BeO7UuvPI6bx4gT1-oCYAQ&ved=0CAcQ_AUoAQ#facrc=_&imgdii=_&imgrc=DpVojPficoLieM%3A%3ByzJibbUHamp3MM%3Bhttp%253A%252F%252Fsikorskiy.com.ua%252Fblog%252Fwp-content%252Fuploads%252F2009%252F09%252Ffbb6b362f99b047a05516f87b53aeb89.jpg%3Bhttp%253A%252F%252Fsikorskiy.com.ua%252Fblog%252Ftag%252F%2525D1%252583%2525D0%2525BA%2525D1%252580%2525D0%2525B0%2525D1%252597%2525D0%2525BD%2525D1%252581%2525D1%25258C%2525D0%2525BA%2525D0%2525B5-%2525D0%2525BC%2525D0%2525B8%2525D1%252581%2525D1%252582%2525D0%2525B5%2525D1%252586%2525D1%252582%2525D0%2525B2%2525D0%2525BE%252F%3B1024%3B768;"| [[Зображення: Фарфур 2.jpg|x140px]]
|https://www.google.com.ua/search?q=%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%86%D0%B5%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%B0&espv=210&es_sm=122&biw=1366&bih=666&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ei=BeO7UuvPI6bx4gT1-oCYAQ&ved=0CAcQ_AUoAQ#facrc=_&imgdii=_&imgrc=nzG8pO_IC8vGlM%3A%3BcFHCsr3a7TjjAM%3Bhttp%253A%252F%252Fi1.i.ua%252Fprikol%252Fpic%252F7%252F7%252F891777.jpg%3Bhttp%253A%252F%252Fprikol.i.ua%252Fview%252F891777%252F%3B600%3B600;"| [[Зображення: Фарфур3.jpg|x140px]]
|}

==Див. також==
*[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%86%D0%B5%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%B0].
* Спосіб її виготовлення довго залишався таємницею. Східні порцелянові вироби були великою рідкістю в Європі ще до XV століття. Вони потрапляли хіба що до королівських дворів в якості подарунків або хабарів європейським монархам. В епоху Відродження Європа користувалася посудом, виготовленим із м'якого фарфору. Він був на вигляд дуже естетичним, але надзвичайно крихким та недовговічним. Спроби викрасти формулу твердого фарфору робили ще з часів Марко Поло, який прожив у Китаї 17 років, але так нічого й не вивідав. Він привіз першу звістку про порцеляну в Європу після повернення з Китаю в 1298. Історія пам'ятає також місіонера Антреколла, який проповідував християнство у Китаї на початку XVII ст. і за сумісництвом шпигував за фарфоровим виробництвом. Та все марно.
У XVIII столітті важкий олов'яний, золотий, срібний посуд вийшов з моди королівських дворів і вимоги до легкої білосніжної порцеляни ставали все наполегливішими.
*У XV столітті почались спроби отримання своєї, європейської порцеляни. Відомо, що в 1470 році серпанковий керамічний посуд був виготовлений венеціанським майстром. А в кінці XVI століття у Флоренції при дворі Медичі вдалось отримати «м'яку порцеляну», яку назвали «Медичі-порцеляною». Вироби з неї були прозорими, але мали жовтуватий відтінок. Тоді ж була отримана й імітація порцеляни — особливий вид непрозорого скла, яке втім не було дуже міцним і стійким до термообробки.
В Італії 1575 року за розпорядженням великого герцога тосканського Франческо I ді Медічі влаштовується мануфактура м'якої порцеляни в знаменитих флорентійських садах Боболі. Так звана порцеляна Медичі, що за своїми властивостями займає середину між твердою і м'якою порцеляною, була хоч і прозора завдяки білій глині з Віченци, але жовтувата, і тому глазур застосовувалася біла, вже знана з майолічного виробництва. Збереглося приблизно 50 автентичних речей — тарілок, блюд, таць, польових і прочанських фляг, ваз, умивальників і глечиків. Декоровані вони або стилізованими квітами на взірець декору на перській кераміці, або гілками і запозиченими з сучасної італійської кераміки гротесками з птахами, чотириочками і маскаронами, тоді як виконаний декор кобальтом, іноді в поєднанні з синювато-ліловою фарбою з окису марганцю. Марка на порцеляні Медічі — «F» і над нею баня флорентійського собору — синя.
Мануфактура діяла до першої чверті XVII століття включно. Після неї були інші спроби: в Англії (д-р Дуайт і Франсис Плейс, друга половина XVII ст.) і у Франції (Руан, Сен-Клу).

[[Категорія:Фа]]

Файл:Фарфур3.jpg

2013-12-26T08:08:11Z

Венгер Марія:

Файл:Фарфур2.jpg

2013-12-26T08:07:51Z

Венгер Марія:

Файл:Фарфур1.jpg

2013-12-26T08:07:34Z

Венгер Марія:

Файл:Фарбаня1.jpg

2013-12-22T22:52:05Z

Венгер Марія:

Фарбаня

2013-12-22T22:50:12Z

Венгер Марія:

'''Фарбаня, -ні, '''''ж. ''1) = '''Фарбаниця. '''Желех. 2) Юбка шерстяная бѣлая или черная. Вх. Лем. 4 77.
==Сучасні словники==
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8F'''Фарбаня]
* Спідниця – один з найпопулярніших видів жіночого одягу. Вона є нижньою частиною різних видів жіночого вбрання. Спідниця може бути як окремим, самостійним виробом, так і частиною плаття, костюма, пальто.
Спідниця є видом одягу, який має конструктивні лінії талії і стегон. У частини спідниць опорною лінією є лінія талії. У виробах, де лінія талії занижена та зміщена на стегнах, опорною лінією служить пояс на стегнах. Тенденція зміщення лінії талії на лінію стегон має місце і в сучасних силуетах одягу.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|http://www.google.com.ua/imgres?sa=X&biw=1366&bih=666&tbm=isch&tbnid=sHClsa-1ON2DqM:&imgrefurl=http://pereplut.net/texts/text/30&docid=N2ToBgPYARPcqM&imgurl=http://pereplut.net/img/textimg/30_2.jpg&w=489&h=564&ei=cle3UsPeNKK24ATvyIDgCg&zoom=1&ved=1t:3588,r:2,s:0,i:105&iact=rc&page=1&tbnh=188&tbnw=163&start=0&ndsp=14&tx=105&ty=112;"| [[Зображення:Фарбаня1.jpg|x140px]]
|https://www.google.com.ua/search?q=%D1%88%D0%B5%D1%80%D1%81%D1%82%D1%8F%D0%BD%D1%96+%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%96&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ei=jGu3UsT_IarU4QTG6oDQAg&ved=0CAcQ_AUoAQ&biw=1366&bih=623#facrc=_&imgdii=_&imgrc=C_qIxA9iNOe5uM%3A%3BQt-ZMNHzAwYIGM%3Bhttp%253A%252F%252Fimg18.slando.ua%252Fimages_slandocomua%252F116454197_1_644x461_spdnitsya-sherstyana-ternopol.jpg%3Bhttp%253A%252F%252Fternopol.ter.slando.ua%252Fobyavlenie%252Fspdnitsya-sherstyana-ID841HW.html%3B346%3B461;"| [[Зображення:Фарбаня2.jpg|x140px]]
|https://www.google.com.ua/search?q=%D1%88%D0%B5%D1%80%D1%81%D1%82%D1%8F%D0%BD%D1%96+%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%96&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ei=jGu3UsT_IarU4QTG6oDQAg&ved=0CAcQ_AUoAQ&biw=1366&bih=623#facrc=_&imgdii=_&imgrc=K-YZ2ocDUEnkdM%3A%3BszOwC3HPJ79USM%3Bhttp%253A%252F%252Fon2.docdat.com%252Ftw_files2%252Furls_44437%252F47%252Fd-46342%252F7z-docs%252F1_html_md0cd211.jpg%3Bhttp%253A%252F%252Fon2.docdat.com%252Fdocs%252F4443638%252Findex-46342-1.html%3B1308%3B588;"| [[Зображення:Фарбаня3.jpg|x140px]]
|}

==Див. також==
*[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8F].

* За формою сучасні спідниці дуже різні, однак усі їх можна виділити в п’ять основних груп:
• Прямі звужені спідниці, спідниці на запах;
• Спідниці злегка розширені у формі трапеції (із клинців);
• Спідниці широкі призбирані;
• Спідниці у складку;
• Спідниці кльош.

* Спідниця перших років ХХ ст. мала максимальну довжину - до самої землі. У спідниць був досить складний крій, вони облягали стегна і внизу були сильно розкльошені. Низ був оброблений воланами.
Після Другої Світової Війни костюм піддавався деяким змінам. Він нагадував військовий мундир. Стає популярним спортивний стиль.
В перші роки війни спідниці костюмів мали довжину трохи нижче колін і стали ширшими.
В 1923 році костюм складався з вузької спідниці, кольорової блузки і піджака на підкладці з матеріалу блузки. Костюми періоду 1940-1947 років мали довільно оригінальні пропорції: дуже довгий жакет з широкими плечима і коротка спідниця.
Спідниця почала активно вкорочуватися. Її кроїли з розширених внизу клинів або прострочували декоративними променями. В 50-ті роки ХХ ст. розвивається виробництво нових штучних матеріалів, які завдяки своїй практичності на деякий час витіснили натуральні.
Сенсацією моди 60-х років стала міні-спідниця довжиною на 15-20 см вище від коліна. Наприкінці ХХ ст. міні-спідниця стала обов’язковим предметом одягу дівчат і деталлю костюма ділової жінки.
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Фа]]

Файл:Фарбаня3.jpg

2013-12-22T22:49:32Z

Венгер Марія: