Київський столичний університет імені Бориса Грінченка - Внесок користувача [uk]

Дюк

2014-12-17T14:24:54Z

Божко Аліна:

'''Дюк, -ка, '''''м. ''Гусеница насѣкомаго deilephila euphorbiae. Вх. Пч. I. 6.
[[Категорія:Дю]]

[https://ru.wikipedia.org/wiki/%C4%FE%EA]

Дюк (лат.) — герцог в романских языках.

Дюк (рус.) — тюк весом более пуда[1].
Дюки (рус.) — молчаливые, угрюмые люди (на дороге), медведи по виду. «Дю-дю, тю-тю, ату его!» — восклицания специфического характера: недобрые, ничего хорошего не сулившие проезжающим. Дюкнуть или тюкнуть человека — недобрый промысел, подтверждающий народное поверье[2].

[http://dic.academic.ru/dic.nsf/vasmer/35424/%D0%94%D1%8E%D0%BA]

Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера
Дюк
ТолкованиеПеревод

Дюк
герой русск. былин. Веселовский (AfslPh 3, 570 и сл.), Ягич (AfslPh 8, 338), Сперанский (272) объясняют из ср.-греч. Δούκας (см. дукс), причем ю остается совершенно загадочным. Неудовлетворительно и сближение с сербохорв. ђу̏paj, ђу̏рађ "Георгий" (Соболевский, AfslPh 16, 252). Скорее из индю́к "индиец" (Фасмер, ZfslPh 20, 460 и сл.), потому что былина о Дюке Степановиче связана с рассказом об Индии богатой.

Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс. М. Р. Фасмер. 1964—1973.

Синонимы:
герцог

Дуня
Ева

См. также в других словарях:

Дюк — (лат.) герцог в романских языках. Дюк (рус.) тюк весом более пуда[1]. Дюки (рус.) молчаливые, угрюмые люди (на дороге), медведи по виду. «Дю дю, тю тю, ату его!» восклицания специфического характера: недобрые, ничего… … Википедия

дюк — а, м. duc m. 1. Один из высших дворянских титулов во Франции; герцог. Людовиком XIV, Королем Французскими, дан в Учителя старшему его внуку Дюку < на поле: Герцог> Бургонскому. Тред. Тилем. 1 с. XII. Ныне Градоначальник города Одессы Дюк де … Исторический словарь галлицизмов русского языка

ДЮК — (фр.). Герцог, см. Дук. Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка. Чудинов А.Н., 1910. ДЮК герцог. Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка. Павленков Ф., 1907. ДЮК … Словарь иностранных слов русского языка

Дюк — м. то же, что герцог Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой

дюк — сущ., кол во синонимов: 1 • герцог (8) Словарь синонимов ASIS. В.Н. Тришин. 2013 … Словарь синонимов

дюк — дюк, а … Русский орфографический словарь

Дюк — Дука Словарь русских личных имен. Н. А. Петровский. 2011 … Словарь личных имен

дюк — іменник чоловічого роду герцог … Орфографічний словник української мови

дюк — а, ч., заст. Герцог … Український тлумачний словник

дюк — ка, ч. Вр. Гусінь, дюг … Словник лемківскої говірки

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2014 року]]

Відвернути

2014-12-17T14:24:20Z

Божко Аліна:

'''Відвернути, -ся. '''См. '''Відвертати, -ся. '''
[[Категорія:Ві]]

[http://ukrainian_russian.academic.ru/17319/%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%83%D1%82%D0%B8]

Українсько-російський словник
відвернути
ТолкованиеПеревод

відвернути
см. відвертати
1) отвороти́ть; отврати́ть
2) (вращая снимать, ослаблять или отвинчивать; отгибать, отбрасывать край чего-нибудь) отвороти́ть, отверну́ть
3) (сдвигать в сторону) отвороти́ть, отвали́ть, свороти́ть
4) (отрезывать и отбрасывать в сторону при вспашке) отвали́ть
5) перен. (не допускать, мешать чему-нибудь осуществляться) отврати́ть; (отговаривать) отклони́ть
6) (отрывать от чего) перен. отвле́чь
7) (предупреждать, не допускать) перен. предотврати́ть, отврати́ть; отвести́

відверну́ти небезпе́ку — предотврати́ть (отврати́ть) опа́сность
8) (делать вычет) вы́честь
9) диал. ответи́ть

Українсько-російський словник. - ВТФ «Перун». В’ячеслав Бусел. 2008.

[http://slovopedia.org.ua/35/53394/54499.html]
відверну́ти
дієслово доконаного виду

[http://ukrainian_english.enacademic.com/11742/%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%83%D1%82%D0%B8]

Українсько-англійський словник
відвернути
InterpretationTranslation

відвернути
= відвернутися; док. див. <<відвертати>>, <<відвертатися>>

Українсько-англійський словник. - ИТФ "Перун". Вячеслав Бусел. 2009.

відвернення
відвернутися

Look at other dictionaries:
відштовхувати — відштовхнути 1) (штовхаючи, різким рухом віддаляти кого / що н.), відпихати, відіпхнути, відкидати, відкинути, відтручувати, відтрутити, відсторонювати, відсторонити 2) (неґативним ставленням до кого н. віддаляти від себе), віддаляти, віддалити,… … Словник синонімів української мови

відгортати — відгорнути 1) (горнучи що н. руками / знаряддям, переміщати в інше місце), відсувати, відсунути, відгрібати, відгребти, відкидати, відкинути 2) (переміщати краї, поли одягу, завіску й под. вбік), відкидати, відкинути, відвертати, відвернути;… … Словник синонімів української мови

відкидати — відкинути 1) (різким рухом переміщати назад, убік руку, ногу, голову); відвертати, відвернути, відводити, відвести (також повільно, нерізко); закидати, закинути (перев. назад) 2) (про погляд, теорію тощо не визнавати чогось, не приймати чогось),… … Словник синонімів української мови

відвалювати — відвалити (перекидаючи / піднімаючи що н. важке, прибирати вбік), відважувати, відважити, відкидати, відкинути, відвертати, відвернути; відсувати, відсунути (соваючи) … Словник синонімів української мови

відвернений — відве/рнутий, а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до відвернути. || відве/рнено, безос. присудк. сл … Український тлумачний словник

відводити — джу, диш, недок., відвести/, еду/, еде/ш; мин. ч. відві/в, вела/, вело/; док., перех. 1) Супроводжуючи, доставляти кого небудь кудись. || Проводжати кого небудь. || Переводити, переміщати з якого небудь місця, позиції назад, у тил тощо (про… … Український тлумачний словник

відвертати — I = відвернути 1) (спрямовувати чиюсь діяльність, увагу тощо в інший бік), відводити, відвести, відволікати, відволікти, відхиляти, відхилити 2) (повертати що н. убік від кого / чого н.), відводити, відвести, відхиляти, відхилити II ▶ див.… … Словник синонімів української мови

відвернення — я, с. Дія за знач. відвернути й відвернутися 1 4) … Український тлумачний словник

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2014 року]]

Відвернути

2014-12-17T14:20:59Z

Божко Аліна:

'''Відвернути, -ся. '''См. '''Відвертати, -ся. '''
[[Категорія:Ві]]

[http://ukrainian_russian.academic.ru/17319/%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%83%D1%82%D0%B8]

Українсько-російський словник
відвернути
ТолкованиеПеревод

відвернути
см. відвертати
1) отвороти́ть; отврати́ть
2) (вращая снимать, ослаблять или отвинчивать; отгибать, отбрасывать край чего-нибудь) отвороти́ть, отверну́ть
3) (сдвигать в сторону) отвороти́ть, отвали́ть, свороти́ть
4) (отрезывать и отбрасывать в сторону при вспашке) отвали́ть
5) перен. (не допускать, мешать чему-нибудь осуществляться) отврати́ть; (отговаривать) отклони́ть
6) (отрывать от чего) перен. отвле́чь
7) (предупреждать, не допускать) перен. предотврати́ть, отврати́ть; отвести́

відверну́ти небезпе́ку — предотврати́ть (отврати́ть) опа́сность
8) (делать вычет) вы́честь
9) диал. ответи́ть

Українсько-російський словник. - ВТФ «Перун». В’ячеслав Бусел. 2008.

[http://slovopedia.org.ua/35/53394/54499.html]
відверну́ти
дієслово доконаного виду

[http://ukrainian_english.enacademic.com/11742/%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%83%D1%82%D0%B8]

Українсько-англійський словник
відвернути
InterpretationTranslation

відвернути
= відвернутися; док. див. <<відвертати>>, <<відвертатися>>

Українсько-англійський словник. - ИТФ "Перун". Вячеслав Бусел. 2009.

відвернення
відвернутися

Look at other dictionaries:

відвернути — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови

відвернути — див. відвертати … Український тлумачний словник

відвернути — див. відвертати … Словник синонімів української мови

відштовхувати — відштовхнути 1) (штовхаючи, різким рухом віддаляти кого / що н.), відпихати, відіпхнути, відкидати, відкинути, відтручувати, відтрутити, відсторонювати, відсторонити 2) (неґативним ставленням до кого н. віддаляти від себе), віддаляти, віддалити,… … Словник синонімів української мови

відгортати — відгорнути 1) (горнучи що н. руками / знаряддям, переміщати в інше місце), відсувати, відсунути, відгрібати, відгребти, відкидати, відкинути 2) (переміщати краї, поли одягу, завіску й под. вбік), відкидати, відкинути, відвертати, відвернути;… … Словник синонімів української мови

відкидати — відкинути 1) (різким рухом переміщати назад, убік руку, ногу, голову); відвертати, відвернути, відводити, відвести (також повільно, нерізко); закидати, закинути (перев. назад) 2) (про погляд, теорію тощо не визнавати чогось, не приймати чогось),… … Словник синонімів української мови

відвалювати — відвалити (перекидаючи / піднімаючи що н. важке, прибирати вбік), відважувати, відважити, відкидати, відкинути, відвертати, відвернути; відсувати, відсунути (соваючи) … Словник синонімів української мови

відвернений — відве/рнутий, а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до відвернути. || відве/рнено, безос. присудк. сл … Український тлумачний словник

відводити — джу, диш, недок., відвести/, еду/, еде/ш; мин. ч. відві/в, вела/, вело/; док., перех. 1) Супроводжуючи, доставляти кого небудь кудись. || Проводжати кого небудь. || Переводити, переміщати з якого небудь місця, позиції назад, у тил тощо (про… … Український тлумачний словник

відвертати — I = відвернути 1) (спрямовувати чиюсь діяльність, увагу тощо в інший бік), відводити, відвести, відволікати, відволікти, відхиляти, відхилити 2) (повертати що н. убік від кого / чого н.), відводити, відвести, відхиляти, відхилити II ▶ див.… … Словник синонімів української мови

відвернення — я, с. Дія за знач. відвернути й відвернутися 1 4) … Український тлумачний словник

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2014 року]]

Бідня

2014-12-17T14:19:36Z

Божко Аліна:

'''Бідня, -няти,''' ''с.'' Бѣдняжка. ''Там онде блудить сплакана дитина, без тата, мами бідна сиротина: нічо не їло, душечка му мліє, і хоче в хату бідня повернути.'' Федьк. І. 21. ''А я тебе, любко, любю, за ручку поведу. Веду бідне за рученьку, біднє не веде сі.'' Шух. І. 202.'' Іде біднє в полонинку.'' Шух. І. 201. Біднята. Бѣдные люди. Вх. Уг. 227.

[[Категорія:Бі]]

[http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%B1%D1%96%D0%B4%D0%BD%D1%8F]

Бідня, няти, с. Бѣдняжка. Там онде блудить сплакана дитина, без тата, мами бідна сиротина: нічо не їло, душечка му мліє, і хоче в хату бідня повернути. Федьк. І. 21. А я тебе, любко, любю, за ручку поведу. Веду бідне за рученьку, біднє не веде сі. Шух. І. 202. Іде біднє в полонинку. Шух. І. 201. Біднята. Бѣдные люди. Вх. Уг. 227.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 62.

[http://ukrainian_russian.academic.ru/8770/%D0%B1%D1%96%D0%B4%D0%BD%D1%8F%D0%BA]

Українсько-російський словник
бідняк
ТолкованиеПеревод

бідняк
-а́
бедня́к

Українсько-російський словник. - ВТФ «Перун». В’ячеслав Бусел. 2008.

бідняжка
біднятко

См. также в других словарях:

бідняк — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови

бідняк — а/, ч. Бідна, убога, незаможна людина; прот. багач … Український тлумачний словник

бѢдник — бідняк, бідолаха, горопаха, неборак … Зведений словник застарілих та маловживаних слів

бідага — розм. (бідна, убога людина), бідак, бідняк, бідний, у[в]богий, бідак, бідар, злидар, злиденник, злидняк, злидень, жебрак, худак, тісняк, старець, голодранець, гу[о]льтіпака, безштанько, голоштан(ник), голоштанець, голоштанько, голодраб,… … Словник синонімів української мови

бідний — а, е. 1) Який живе в нужді, нестатках; убогий; прот. багатий. || Недостатньо забезпечений матеріально; небагатий, незаможний. || у знач. ім. бі/дний, ного, ч. Убога людина, бідняк. 2) Такий, як у бідняка, власт. біднякові; недорогий, непишний. 3) … Український тлумачний словник

бідак — а/, ч., розм. 1) Убога людина; бідняк. 2) Бідна, нещасна людина; бідняга, бідолаха … Український тлумачний словник

бідняцький — а, е. Прикм. до бідняк. || Належний біднякові, біднякам … Український тлумачний словник

бідар — я/, ч., розм. Те саме, що бідняк … Український тлумачний словник

бідняцько-середняцький — а, е. Стос. до бідняків і середняків … Український тлумачний словник

біднячка — и. Жін. до бідняк … Український тлумачний словник

харпак — бідняк … Зведений словник застарілих та маловживаних слів

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2014 року]]

Жоржина

2014-12-17T14:19:02Z

Божко Аліна:

'''Жоржина, -ни, '''''ж. ''Раст. георгина, Dahlia variabilis. ЗЮЗО. І. 120. Мил. 13. ''Нема цвіту світлішого над жоржину. ''Чуб. V. 440.
[[Категорія:Жо]]
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%96%D0%BE%D1%80%D0%B6%D0%B8%D0%BD%D0%B0]

Жоржина (лат. Dáhlia) — рід рослин родини Айстрові, або Складноцвіті (Compositae).

Сюди відносяться 9 вельми великих багаторічників з великими голівками квіток, іноді кулястими. У дикорослих американських видів голівка суцвіття завжди складається з квіток двох родів: по краях всього суцвіття розташовані язичкові, або неплодящі, квітки (як у соняшника), зазвичай білого кольору, а в середині (в диску) дрібні трубчасті жовті квіти, що приносять плоди. У наших садах ці форми зустрічаються зрідка, але більшість жоржин всіх відтінків відноситься до маси садових різновидів та махрових сортів, у яких усі серединні квітки перетворені культурою в неплодящі язичкові, внаслідок чого всі суцвіття стає щільнішим, повнішим, доходячи до кулястої форми і різних тонів забарвлення, нерідко навіть із барвистими квітами.

[http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%B6%D0%BE%D1%80%D0%B6%D0%B8%D0%BD%D0%B0]

ЖОРЖИ́НА, и, ж.

1. Трав’яниста декоративна рослина родини складноцвітих, що цвіте великими різнобарвними квітками і розмножується вегетативним способом. Буйними кущами росли три жоржини, слалася по землі красоля (Шиян, Баланда, 1957, 144).

2. Квітка цієї рослини. Після того якось, на Маковія, Тося подала йому квітку-жоржину (Смолич, Мир.., 1958, 34); * У порівн. Зорі вночі, як жоржини (Мас., Сорок.., 1957, 216).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 544.

Жоржи́на, ни, ж. Раст. георгина, Dahlia variabilis. ЗЮЗО. І. 120. Мил. 13. Нема цвіту світлішого над жоржину. Чуб. V. 440.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 491.

жоржи́на — трав’яниста декоративна рослина родини складноцвітих, що цвіте великими різнобарвними квітками і розмножується вегетативним способом, а також квітка цієї рослини; квітка походить із Мехіко, в Україну прийшла у XVIIIст.; дуже поширена й улюблена в народі, опоетизована в художній творчості. Нема цвіту світлішого над жоржину (пісня); Зорі вночі, як жоржини (Т. Масенко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 225.

[http://www.quickiwiki.com/uk/%D0%96%D0%BE%D1%80%D0%B6%D0%B8%D0%BD%D0%B0]
Жоржина (лат. Dáhlia) — рід рослин родини Айстрові, або Складноцвіті (Compositae).

Сюди відносяться 9 вельми великих багаторічників з великими голівками квіток, іноді кулястими. У дикорослих американських видів голівка суцвіття завжди складається з квіток двох родів: по краях всього суцвіття розташовані язичкові, або неплодящі, квітки (як у соняшника), зазвичай білого кольору, а в середині (в диску) дрібні трубчасті жовті квіти, що приносять плоди. У наших садах ці форми зустрічаються зрідка, але більшість жоржин всіх відтінків відноситься до маси садових різновидів та махрових сортів, у яких усі серединні квітки перетворені культурою в неплодящі язичкові, внаслідок чого всі суцвіття стає щільнішим, повнішим, доходячи до кулястої форми і різних тонів забарвлення, нерідко навіть із барвистими квітами.

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2014 року]]

Шатро

2014-12-17T14:17:40Z

Божко Аліна:

'''Шатро́, -ра́, '''''с. ''Шатеръ. ''Шатро край шляху розп’яли. ''Шевч. 339. ''Щатром ''(цигани) ''стоять, каже, за селом. ''Г. Барв. 235.
[[Категорія:Ша]]

[http://slovopedia.org.ua/47/53416/354005.html]
ШАТРО
шатёр; (перен. - о небе) купол

[http://slovarsbor.ru/w/%D1%88%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80/]
ШАТЕР м. татарск. палатка, намет, ставка; большая холщевая палатка, разбиваемая и сымаемая по нужде. Цыгане в шатрах табором стали. Войлочный шатер киргизов, калмыков, кибитка, юрта. Генеральский шатер, подбитый сукном
Толковый словарь Даля

- ШАТЕР: высокая пирамидальная четырехгранная или восьмигранная крыша ”колоколен, башен, церквей” Spec
- ШАТЕР: большая палатка, крытая тканью, коврами
Толковый словарь Ожегова

Шатер - . Разбить палатку. Лагерная палатка.
2. Легкая, маленькая постройка, прилавок под навесом для мелкой торговли на улице, базаре и т. п., киоск.
3. Вышка над магазином в торговых рядах (устар.).
4. Каменное небольшое строение для хранения вещей (обл.).
5. Название нек-рых учреждений (истор.). Пробирная палатка (учреждение, где определялась и накладывалась проба на золото и серебро).
1. Временное летнее помещение из ткани, шкуры, натянутой на остов; шатер. Разбить палатку. Лагерная палатка.
2. Легкая, маленькая постройка, прилавок под навесом для мелкой торговли на улице, базаре и т. п., киоск.
3. Вышка над магазином в торговых рядах (устар.).
4. Каменное небольшое строение для хранения вещей (обл.).
5. Название нек-рых учреждений (истор.). Пробирная палатка (учреждение, где определялась и накладывалась проба на золото и;
Толковый словарь Ушакова

Шатер - . Разбить палатку. Лагерная палатка.
2. Легкая, маленькая постройка, прилавок под навесом для мелкой торговли на улице, базаре и т. п., киоск.
3. Вышка над магазином в торговых рядах (устар.).
4. Каменное небольшое строение для хранения вещей (обл.).
5. Название нек-рых учреждений (истор.). Пробирная палатка (учреждение, где определялась и накладывалась проба на золото и серебро).
1. Временное летнее помещение из ткани, шкуры, натянутой на остов; шатер. Разбить палатку. Лагерная палатка.
2. Легкая, маленькая постройка, прилавок под навесом для мелкой торговли на улице, базаре и т. п., киоск.
3. Вышка над магазином в торговых рядах (устар.).
4. Каменное небольшое строение для хранения вещей (обл.).
5. Название нек-рых учреждений (истор.). Пробирная палатка (учреждение, где определялась и накладывалась проба на золото и;
Толковый словарь Ушакова

[http://sum.in.ua/s/shatro]
ШАТРО́, а, сер.

1. Легке, розбірне, перев. конусоподібне житло з тканини, шкіри і т. ін.; намет. Цигане [цигани] вставали, Розбирали шатро своє, В дорогу рушали (Тарас Шевченко, II, 1963, 315); З-під парусинового шатра на мене дивилися зморені обличчя жінок і білоголова синьоока дітвора (Ігор Муратов, Бук. повість, 1959, 68); * У порівняннях. Нарвавши квіточок, сіла вона під розлогу яблуню, що, як шатро, розпустила навкруги широкі гілки і кидала густу тінь на землю (Панас Мирний, I, 1954, 252); Мов шатра старовинні, Жовтіють копи в полі (Максим Рильський, Зим. записи, 1964, 71);
// чого і без додатка, перен. Накриття, утворене переплетенням гілля і листя дерев тощо. Велике старезне дерево, чорніючи своїм могучим стовбуром, розкинувши чепурно проти стемнілого неба нерухоме шатро сонного листя, стояло, як і попереду, самотнє (Борис Грінченко, II, 1963, 252); І.. плесо і освітлені місяцем шатра плакучих верб та кущів попід берегом, — все принишкло, мовби заворожене, все причаїлось у якомусь чеканні (Олесь Гончар, II, 1959, 266); Виноград на деревах створює розкішне зелене шатро (Вечірній Київ, 12.VII 1968, 4);
// перен. Верхній видимий простір неба; небо, небозвід. Під синім, зоряним шатром неба було тихо та тепло... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 50); Чудесне зоряне небо розкинуло своє шатро над Парижем (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 201); То літньої ночі було на Дніпрі... Чудової теплої ночі! Горіли брильянти в небеснім шатрі І очі зоріли дівочі... (Микола Вороний, Вибр., 1959, 104); Чотири пальми наді мною, Над ними зоряне шатро (Любомир Дмитерко, Вітчизна, 1948, 131).
♦ Стояти (стати) шатрами (в шатрах) — розташовуватися десь для проживання в такому житлі. Розбійники вирубали там дерево та кущі й стали шатрами (Нечуй-Левицький, III, 1956, 278); Понад гаєм, над водою, Стелються тумани; Стоять в шатрах над річкою Волохи-цигани (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 90).

2. Опуклий дах, покрівля, що має форму півкулі; купол, баня. Водонапірна башта складається з верхнього дерев'яного шатра і металевої основи на чотирьох стояках і фундаменту (Колгоспник України, 2, 1957, 39);
// У старовинній архітектурі — покрівля у вигляді високої чотиригранної чи восьмигранної піраміди, на верхівці якої закріплено хрест (у церковних спорудах) чи флюгер (у цивільних). Для церковного зодчества України типовим перекриттям є восьмикутний барабан, так званий восьмерик з шатром на ньому (Дерев'яне зодчество України, 1949, 30).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 421.

[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%B0%D1%82%D1%80%D0%BE_%28%D0%B0%D1%80%D1%85%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0%29]
Шатро́ (синонім — намет) у архітектурі — перекриття у вигляді високої багатогранної піраміди над центричною у плані спорудою або її частиною.[1] Визначальним елементом такого даху є симетричність.

Муровані шатра виконувались нахиленими рядами каменя або напуском горизонтальних рядів цегли, дерев'яні — напуском вінців, які зменшувались у розмірах, або із застосуванням каркаса.[1]

Над культовими будівлями шатро увінчувалися главками, маківками, над цивільними й військовими — вишками, флюгерами.[1]

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2014 року]]

Шатро

2014-12-17T14:17:14Z

Божко Аліна:

'''Шатро́, -ра́, '''''с. ''Шатеръ. ''Шатро край шляху розп’яли. ''Шевч. 339. ''Щатром ''(цигани) ''стоять, каже, за селом. ''Г. Барв. 235.
[[Категорія:Ша]]

[http://slovopedia.org.ua/47/53416/354005.html]
ШАТРО
шатёр; (перен. - о небе) купол

[http://slovarsbor.ru/w/%D1%88%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80/]
ШАТЕР м. татарск. палатка, намет, ставка; большая холщевая палатка, разбиваемая и сымаемая по нужде. Цыгане в шатрах табором стали. Войлочный шатер киргизов, калмыков, кибитка, юрта. Генеральский шатер, подбитый сукном
Толковый словарь Даля

- ШАТЕР: высокая пирамидальная четырехгранная или восьмигранная крыша ”колоколен, башен, церквей” Spec
- ШАТЕР: большая палатка, крытая тканью, коврами
Толковый словарь Ожегова

Шатер - . Разбить палатку. Лагерная палатка.
2. Легкая, маленькая постройка, прилавок под навесом для мелкой торговли на улице, базаре и т. п., киоск.
3. Вышка над магазином в торговых рядах (устар.).
4. Каменное небольшое строение для хранения вещей (обл.).
5. Название нек-рых учреждений (истор.). Пробирная палатка (учреждение, где определялась и накладывалась проба на золото и серебро).
1. Временное летнее помещение из ткани, шкуры, натянутой на остов; шатер. Разбить палатку. Лагерная палатка.
2. Легкая, маленькая постройка, прилавок под навесом для мелкой торговли на улице, базаре и т. п., киоск.
3. Вышка над магазином в торговых рядах (устар.).
4. Каменное небольшое строение для хранения вещей (обл.).
5. Название нек-рых учреждений (истор.). Пробирная палатка (учреждение, где определялась и накладывалась проба на золото и;
Толковый словарь Ушакова

Шатер - . Разбить палатку. Лагерная палатка.
2. Легкая, маленькая постройка, прилавок под навесом для мелкой торговли на улице, базаре и т. п., киоск.
3. Вышка над магазином в торговых рядах (устар.).
4. Каменное небольшое строение для хранения вещей (обл.).
5. Название нек-рых учреждений (истор.). Пробирная палатка (учреждение, где определялась и накладывалась проба на золото и серебро).
1. Временное летнее помещение из ткани, шкуры, натянутой на остов; шатер. Разбить палатку. Лагерная палатка.
2. Легкая, маленькая постройка, прилавок под навесом для мелкой торговли на улице, базаре и т. п., киоск.
3. Вышка над магазином в торговых рядах (устар.).
4. Каменное небольшое строение для хранения вещей (обл.).
5. Название нек-рых учреждений (истор.). Пробирная палатка (учреждение, где определялась и накладывалась проба на золото и;
Толковый словарь Ушакова

[http://sum.in.ua/s/shatro]
ШАТРО́, а, сер.

1. Легке, розбірне, перев. конусоподібне житло з тканини, шкіри і т. ін.; намет. Цигане [цигани] вставали, Розбирали шатро своє, В дорогу рушали (Тарас Шевченко, II, 1963, 315); З-під парусинового шатра на мене дивилися зморені обличчя жінок і білоголова синьоока дітвора (Ігор Муратов, Бук. повість, 1959, 68); * У порівняннях. Нарвавши квіточок, сіла вона під розлогу яблуню, що, як шатро, розпустила навкруги широкі гілки і кидала густу тінь на землю (Панас Мирний, I, 1954, 252); Мов шатра старовинні, Жовтіють копи в полі (Максим Рильський, Зим. записи, 1964, 71);
// чого і без додатка, перен. Накриття, утворене переплетенням гілля і листя дерев тощо. Велике старезне дерево, чорніючи своїм могучим стовбуром, розкинувши чепурно проти стемнілого неба нерухоме шатро сонного листя, стояло, як і попереду, самотнє (Борис Грінченко, II, 1963, 252); І.. плесо і освітлені місяцем шатра плакучих верб та кущів попід берегом, — все принишкло, мовби заворожене, все причаїлось у якомусь чеканні (Олесь Гончар, II, 1959, 266); Виноград на деревах створює розкішне зелене шатро (Вечірній Київ, 12.VII 1968, 4);
// перен. Верхній видимий простір неба; небо, небозвід. Під синім, зоряним шатром неба було тихо та тепло... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 50); Чудесне зоряне небо розкинуло своє шатро над Парижем (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 201); То літньої ночі було на Дніпрі... Чудової теплої ночі! Горіли брильянти в небеснім шатрі І очі зоріли дівочі... (Микола Вороний, Вибр., 1959, 104); Чотири пальми наді мною, Над ними зоряне шатро (Любомир Дмитерко, Вітчизна, 1948, 131).
♦ Стояти (стати) шатрами (в шатрах) — розташовуватися десь для проживання в такому житлі. Розбійники вирубали там дерево та кущі й стали шатрами (Нечуй-Левицький, III, 1956, 278); Понад гаєм, над водою, Стелються тумани; Стоять в шатрах над річкою Волохи-цигани (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 90).

2. Опуклий дах, покрівля, що має форму півкулі; купол, баня. Водонапірна башта складається з верхнього дерев'яного шатра і металевої основи на чотирьох стояках і фундаменту (Колгоспник України, 2, 1957, 39);
// У старовинній архітектурі — покрівля у вигляді високої чотиригранної чи восьмигранної піраміди, на верхівці якої закріплено хрест (у церковних спорудах) чи флюгер (у цивільних). Для церковного зодчества України типовим перекриттям є восьмикутний барабан, так званий восьмерик з шатром на ньому (Дерев'яне зодчество України, 1949, 30).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 421.

[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%B0%D1%82%D1%80%D0%BE_%28%D0%B0%D1%80%D1%85%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0%29]
Шатро́ (синонім — намет) у архітектурі — перекриття у вигляді високої багатогранної піраміди над центричною у плані спорудою або її частиною.[1] Визначальним елементом такого даху є симетричність.

Муровані шатра виконувались нахиленими рядами каменя або напуском горизонтальних рядів цегли, дерев'яні — напуском вінців, які зменшувались у розмірах, або із застосуванням каркаса.[1]

Над культовими будівлями шатро увінчувалися главками, маківками, над цивільними й військовими — вишками, флюгерами.[1]

Ілюстрації
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:http://www.naprokat.info/photo-naprokat/big-4235.jpg.|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:http://s018.radikal.ru/i506/1208/5f/7c75069a10e7.jpg.|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:http://mirpiar.com/_ph/12/160029850.jpg.|x140px]]

|}

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2014 року]]

Відвернути

2014-12-17T14:16:58Z

Божко Аліна:

'''Відвернути, -ся. '''См. '''Відвертати, -ся. '''
[[Категорія:Ві]]
[http://ukrainian_russian.academic.ru/17319/%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%83%D1%82%D0%B8]

Українсько-російський словник
відвернути
ТолкованиеПеревод

відвернути
см. відвертати
1) отвороти́ть; отврати́ть
2) (вращая снимать, ослаблять или отвинчивать; отгибать, отбрасывать край чего-нибудь) отвороти́ть, отверну́ть
3) (сдвигать в сторону) отвороти́ть, отвали́ть, свороти́ть
4) (отрезывать и отбрасывать в сторону при вспашке) отвали́ть
5) перен. (не допускать, мешать чему-нибудь осуществляться) отврати́ть; (отговаривать) отклони́ть
6) (отрывать от чего) перен. отвле́чь
7) (предупреждать, не допускать) перен. предотврати́ть, отврати́ть; отвести́

відверну́ти небезпе́ку — предотврати́ть (отврати́ть) опа́сность
8) (делать вычет) вы́честь
9) диал. ответи́ть

Українсько-російський словник. - ВТФ «Перун». В’ячеслав Бусел. 2008.

[http://slovopedia.org.ua/35/53394/54499.html]
відверну́ти
дієслово доконаного виду

[http://ukrainian_english.enacademic.com/11742/%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%83%D1%82%D0%B8]

Українсько-англійський словник
відвернути
InterpretationTranslation

відвернути
= відвернутися; док. див. <<відвертати>>, <<відвертатися>>

Українсько-англійський словник. - ИТФ "Перун". Вячеслав Бусел. 2009.

відвернення
відвернутися

Look at other dictionaries:

відвернути — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови

відвернути — див. відвертати … Український тлумачний словник

відвернути — див. відвертати … Словник синонімів української мови

відштовхувати — відштовхнути 1) (штовхаючи, різким рухом віддаляти кого / що н.), відпихати, відіпхнути, відкидати, відкинути, відтручувати, відтрутити, відсторонювати, відсторонити 2) (неґативним ставленням до кого н. віддаляти від себе), віддаляти, віддалити,… … Словник синонімів української мови

відгортати — відгорнути 1) (горнучи що н. руками / знаряддям, переміщати в інше місце), відсувати, відсунути, відгрібати, відгребти, відкидати, відкинути 2) (переміщати краї, поли одягу, завіску й под. вбік), відкидати, відкинути, відвертати, відвернути;… … Словник синонімів української мови

відкидати — відкинути 1) (різким рухом переміщати назад, убік руку, ногу, голову); відвертати, відвернути, відводити, відвести (також повільно, нерізко); закидати, закинути (перев. назад) 2) (про погляд, теорію тощо не визнавати чогось, не приймати чогось),… … Словник синонімів української мови

відвалювати — відвалити (перекидаючи / піднімаючи що н. важке, прибирати вбік), відважувати, відважити, відкидати, відкинути, відвертати, відвернути; відсувати, відсунути (соваючи) … Словник синонімів української мови

відвернений — відве/рнутий, а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до відвернути. || відве/рнено, безос. присудк. сл … Український тлумачний словник

відводити — джу, диш, недок., відвести/, еду/, еде/ш; мин. ч. відві/в, вела/, вело/; док., перех. 1) Супроводжуючи, доставляти кого небудь кудись. || Проводжати кого небудь. || Переводити, переміщати з якого небудь місця, позиції назад, у тил тощо (про… … Український тлумачний словник

відвертати — I = відвернути 1) (спрямовувати чиюсь діяльність, увагу тощо в інший бік), відводити, відвести, відволікати, відволікти, відхиляти, відхилити 2) (повертати що н. убік від кого / чого н.), відводити, відвести, відхиляти, відхилити II ▶ див.… … Словник синонімів української мови

відвернення — я, с. Дія за знач. відвернути й відвернутися 1 4) … Український тлумачний словник

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2014 року]]

Ижиця

2014-12-17T14:16:25Z

Божко Аліна:

'''И́жиця, -ці, '''''ж. ''Названіе буквы Ѵ. '''Ижицю прописати'''. Высѣчь. ''Треба б йому ижицю прописать. ''Ном. № 13637.
[[Категорія:Иж]]

[http://dic.academic.ru/dic.nsf/ushakov/819166]
Толковый словарь Ушакова
ИЖИЦА
ТолкованиеПеревод

ИЖИЦА

ИЖИЦА
И́ЖИЦА, ижицы, жен. Последняя буква церк.-слав. азбуки, обозначающая звук "и" (в гражданском письме до революции употреблялась в некоторых церковных словах: сљнод, мљро).
❖ Ноги ижицей (разг. шутл.) - ноги, ниже колен криво расходящиеся в стороны. Прописать ижицу (разг. устар.) - выпороть, сделать внушение, нравоучение. От а до ижицы - то же, что "от а до зет", см. а1.

Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935-1940.

[https://ru.wikipedia.org/wiki/%D1%B4]
И́жица (Ѵ, ѵ) — последняя буква дореформенного русского алфавита; обозначала гласный звук [и] в немногих словах греческого происхождения (мѵро, сѵнодъ). Происходит от греческой буквы υ (ипсилон)[1].

[http://tolkslovar.ru/i481.html]
Ижица в Энциклопедическом словаре:
Ижица - последняя буква русского алфавита; обозначала гласный ""и"" внемногих словах греческого происхождения, исключена орфографическойреформой 1917-18; восходит к кириллической букве . Прописать ижицукому-нибудь (устар.) - высечь, сделать строгое внушение.

Значение слова Ижица по словарю Даля:
Ижица
буква , церковная, в азбуке 42-я и последняя; пишется в греч. словах, отвечая за и и за в, напр. Евфимий, Евангелие, Евхаристия, Евдокия, и миро, мироносицы, и в начале слов. От аза до ижицы. Дошли до ижицы, кончили. Сам ни аза в глаза, а людей ижицей тычет, фита да ижица - к ленивому плеть ближится. Кси, пси с фитою, пахнули сытою

ижиця [http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%B8%D0%B6%D0%B8%D1%86%D1%8F]

И́жиця, ці, ж. Названіе буквы Ѵ. И́жицю прописа́ти. Высѣчь. Треба б йому ижицю прописать. Ном. № 13637.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 192.

[http://slovari.yandex.ru/~%D0%BA%D0%BD%D0%B8%D0%B3%D0%B8/%D0%A2%D0%BE%D0%BB%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%8B%D0%B9%20%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%80%D1%8C%20%D0%94%D0%B0%D0%BB%D1%8F/%D0%98%D0%96%D0%98%D0%A6%D0%90/]
ИЖИЦА

ИЖИЦА, буква , церковная, в азбуке 42-я и последняя; пишется в греч. словах, отвечая за и и за в, напр. Евфимий, Евангелие, Евхаристия, Евдокия, и миро, мироносицы, и в начале слов. От аза до ижицы. Дошли до ижицы, кончили. Сам ни аза в глаза, а людей ижицей тычет, фита да ижица — к ленивому плеть ближится. Кси, пси с фитою, пахнули сытою.

ИЖИЦА

ИЖИЦА, буква , церковная, в азбуке 42-я и последняя; пишется в греч. словах, отвечая за и и за в, напр. Евфимий, Евангелие, Евхаристия, Евдокия, и миро, мироносицы, и в начале слов. От аза до ижицы. Дошли до ижицы, кончили. Сам ни аза в глаза, а людей ижицей тычет, фита да ижица — к ленивому плеть ближится. Кси, пси с фитою, пахнули сытою.

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2014 року]]

Жгут

2014-12-17T14:15:30Z

Божко Аліна:

'''Жгут, -та, '''''м. ''= '''Джгут. '''
[[Категорія:Жг]]

[http://dic.academic.ru/dic.nsf/mas/14124/%D0%B6%D0%B3%D1%83%D1%82]
Малый академический словарь
жгут
ТолкованиеПеревод

жгут
-а́, м.
1.
Туго, наподобие каната, закрученный кусок ткани, пук соломы и пр.
Соломенный жгут.
□
На столе в зале лежал --- просаленный черный платок, свитый жгутом. Лесков, Овцебык.
Косицын взглянул на мачту, на темный жгут скатанной парусины. Диковский, Комендант Птичьего острова.
2.
Эластичная резиновая трубка или бинт, которыми перетягивается конечность для временной остановки кровотечения.
Кровоостанавливающий жгут.
□
Он наложил жгут. Вены прекрасно вздулись. Паустовский, Приказ по военной школе.
3. мн. ч. (жгуты́, -о́в).
Сплетенные определенным образом мишурные шнуры.
На нем [полицейском заседателе] была щегольская серая тужурка с форменными жгутами на плечах. Короленко, Феодалы.

Малый академический словарь. — М.: Институт русского языка Академии наук СССР. Евгеньева А. П.. 1957—1984.

Синонимы:
жгутик, повязка, ровница, свясло, тяж, фитиль, шнур, электрожгут

[https://ru.wikipedia.org/wiki/%C6%E3%F3%F2]
Жгут — средство временной остановки кровотечения из крупных сосудов. Представляет собой прочную, относительно узкую и длинную полоску какого-либо материала, накладываемую с целью прижатия сосуда к костным выступам, уменьшения его просвета, и, как следствие, прекращения или значительного уменьшения кровотечения.
Жгут из аптечки первой помощи.

Жгут накладывается выше раны, поскольку используют его только при артериальном кровотечении. Время, прошедшее с момента наложения жгута, не должно превышать 1-2 часов. В холодное время года — не более получаса (ПДД). При наложении жгута под него укладывается записка с указанием времени наложения. Если жгут будет находиться на конечности более 2 часов, то возможна гибель тканей вследствие кислородного голодания. В неблагоприятном случае это приведёт к ампутации конечности. Импровизированный жгут может быть изготовлен из любых подручных средств: ремня, верёвки и т.п. Специализированные жгуты изготавливаются из резины, простейшие представляют собой полоску резины с отверстиями для фиксатора, современные модели могут обладать способностью к самозатягиванию.

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2014 року]]

Ґоспода

2014-12-17T14:14:48Z

Божко Аліна:

'''Ґоспода, -ди, '''''ж. '''''= Господа. '''Желех.
[[Категорія:Ґо]]

[https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0]
Господа (более известна как Совет господ, реже Оспода) — в средневековом Пскове (предположительно и в Новгороде) орган судебной власти, состоявший из высших должностных лиц республики: посадника, князя и сотских[1].

[http://old_russian.academic.ru/3882/%D0%B3%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0]

Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
господа
ТолкованиеПеревод

господа
ГОСПОД|А (41), -Ы с.
1.Собир. Владельцы, хозяева:

гость бо пришьдъ въ миръ сь. сътьрпить бештьѥ г҃ды || своѥ˫а. по<и>же ѹтро <н>адѣѥть сѩ о(т)ити. Изб 1076, 34 об.–35; то же ЗЦ к. XIV, 70в; Рабовъ въ причьтъ не повелѣваѥмъ приводити. без волѩ господы ихъ. (τῶν δεσποτῶν) КЕ XII, 20а; раби… на господѹ свою въстающе досажають имъ зѣло злѣ. КР 1284, 211б; иже въ мирьскѣмь мольбницѣ къ слѹжьбѣ стварѩи. ˫авлениѥ бещини˫а. за три м(с)ци не справлѩ˫а. не токмо къ мл҃твѣ ѥдинои. своѥ˫а г(с)ды да ѿпадеть. ПНЧ 1296, 137 об.; а холопъ или роба почнеть вадити на господѹ. томѹ ти вѣры не ˫ати. Гр 1304–1305 (2, новг.); Ѥлико куплении ра-би. къ инотьству въсхотѩть прити. бес по-велѣнии г(с)дии своихъ… ѿаслати [так!] ˫а. къ г(с)дѣ своѥи. Пр 1383, 81а; рабомъ ѿторъгатисѩ ѿ г(с)ды не подобаѥть ПНЧ XIV, 19б; имѣ˫ахѹ бо лесть во ср(д)цѣ своемь. ˫ако предати хотѩхѹ г(с)дѹ свою ЛИ ок. 1425, 245 об. (1202);
|| тот, кто сдает что-л. в наем:

ли дому не имѣхъ. в немже пребыва(х) или ѹ г(с)ды. (κατὰ δεσποτείαν) ФСт XIV, 194в.
2. Собир. Господа:

кии волостель по(д) собою суща зоветь г(д)ою іли кии г(с)нъ зоветь раба г(с)номь. МПр XIV, 230 об.;
|| форма почтительного обращения:

а вы господо и брать˫а. и оц҃и. исправлеваюче чьтѣте. не кльнѹче. ЕвГал 1266–1301, 175 об. (приписка); И нынѣ г(с)да ѡц҃и и бра(т)˫а. ѡже сѩ гдѣ буду ѡписалъ. или переписалъ или не дописалъ. чтите исправлива˫а Б҃а дѣлѩ. ЛЛ 1377, 173 (1377); ѡц҃и г(с)до. чтите. исправли(в). ст҃ое се. еуа(г). Ев 1399, 158 об. (запись).
3. Господин:

Аже закупъ бижить [так!] ѿ господы [в др. сп. г(с)на, ѡсподарѩ] то обель РПрМус сп. XIV, 12.

Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.) / АН СССР. Институт русского языка. — М.: Русский язык. Главный редактор Р. И. Аванесов. 1988.

[http://enc-dic.com/whistory/Gospodin-478/]
Господин `Словарь синонимов`
господин
(ж.

госпожа, владелец, владыка, глава, хозяин; (го)сударь; барин, пан, патрон; властелин, повелитель..
Ср. <Хозяин, Властитель>. См. властитель, мужчина, начальник

сам себе господин, стать господином... ..
Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений.- под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари, 1999
Господин `Толковый словарь Ефремовой`
м. 1) Правитель, облеченный высшей властью; властелин, повелитель. 2) а) Дворянин, помещик, барин (в Российском государстве до 1917 г.). б) Тот, кто принадлежал к привилегированным слоям буржуазно-дворянского общества. 3) Тот, кто может, способен распоряжаться чем-л. по своему усмотрению. 4) Употр. как обращение или форма вежливого упоминания по отношению к мужчине, обычно присоединяемое к фамилии или имени лица, названию его должности, звания.
Господин `Малый академический словарь`
господин
-а, мн. господа́, -по́д, -а́м, м.
1.
Правитель, облеченный высшей властью над всеми; властелин, повелитель.
[Годунов:] Великий царь! --- Опричь тебя, над нами господином Никто не будет! А. К. Толстой, Смерть Иоанна Грозного.
||
Лицо, пользующееся властью по отношению к зависимым или принадлежащим ему людям, например, помещик по отношению к крепостным, барин по отношению к прислуге.
Близкие родные их [старика и старухи] --- невыносимо страдали от жестокости своего господина. С. Аксаков, Семейная хроника.
...
Господин `Толковый словарь Кузнецова`
господин
ГОСПОДИ́Н -а; мн. господа́, -по́д; м.
1. Правитель, облечённый высшей властью; властелин, повелитель. * Великий царь! Опричь тебя, над нами господином Никто не будет (А.К.Толстой). // О том, кто обладает властью над теми, кто от него зависит, ему принадлежит (например: помещик по отношению к крепостным, барин по отношению к слуге). Господа и слуги. Раб и г. Крепостные господ Епанчиных. Поступить в услужение к новым господам. * Гляди, стоят три дольщика: Бог, царь и г. (Некрасов).
2. Человек, принадлежащий к привилегированным слоям общества; состоятельный человек. За столом с...
Господин `Толковый словарь Ожегова`
-а, мн. -ода, -од, -одам, м. 1. Человек из привилегированных кругов. Важный, сановный г. 2. Человек, обладающий властью над теми, кто от него зависит, повелитель. Господа и крепостные. Раб и г. 3. чего. Тот, кто властен распоряжаться чем-н. Г. положения. Г. своей судьбы. Сам себе г. (вполне самостоятельный человек; разг.). 4. Форма вежливого обращения или упоминания при фамилии или звании. Г. министр. II ж. госпожа, -и. II прил. господский, -ая, -ое (к 1 и 2 знач.). Г. человек (помещичий крепостной; стар.).
Господин `Большой словарь русских поговорок`
ГОСПОДИН
Господа волки (удавы)! Жарг. угол. Шутливое обращение к товарищам, приятелям. ББИ, 59; Балдаев 1, 93; Максимов, 94.
Господа Обмановы. Разг. Ирон. Устар. Насмешливое прозвище последней царствовавшей в России династии Романовых. БМС 1998, 133.
Господа офицеры. Жарг. курс. Шутл.-уваж. Курсанты V курса. Никитина 2003, 131.
Господа ташкентцы. Публ. Презр. Рвачи, хапуги, наживающиеся за счет государства. /em> Заголовок сатирической статьи М. Е. Салтыкова-Щедрина. БМС 1998, 133.
Служить двум господам. Книжн. Неодобр. работать, действовать, угождая двум противостоящим сторонам. БТС, 222. /em> Восходит к Библии. БМС...
Господин `Толковый словарь Ушакова`
господина, мн. Господа, господ, господам, м. 1. При фамилии или звании - формула вежливого упоминания или обращения (к лицу из господствующих классов; на письме обычно обозначалось сокращенно "г." или "г-н"; дореволюц.). Господин. профессор. Передайте это г-ну Петрову. || Такая же формула по отношению к гражданам буржуазных государств (офиц.). || В журнальной и газетной полемике, а также в устной речи - формула иронического упоминания своего противника или лица, не заслуживающего уважения. Строжайше б запретил я этим господам на выстрел подъезжать к столице. Грибоедов. Обещание господ Пуанкаре начать интервенцию в 1929 - 30 гг. не оправдалось. Орджоникидзе. Господа уклонисты. 2. человек, по внешнему виду принадлежащий к привилегированному сословию (дореволюц.). 3. Владыка, повелитель, властитель (книжн. устар.). Рабы повиновались своему господину. 4. только мн. Вежливое обращение к нескольким лицам (к мужчинам или к мужчинам и женщинам вместе; дореволюц.). Господа, пойдемте гулять! 5. ...
Господин `Словарь русской идиоматики`
господин
• настоящий господин
Словарь русской идиоматики. . Сочетания слов со значением высокой степени Academic 2011
Господин `Толковый словарь Дмитриева`
господи́н
сущ., м., употр. очень часто
Морфология: (нет) кого? господи́на, кому? господи́ну, (вижу) кого? господи́на, кем? господи́ном, о ком? о господи́не; мн. кто? господа́, (нет) кого? госпо́д, кому? господа́м, (вижу) кого? госпо́д, кем? господа́ми, о ком? о господа́х; сущ., ж. госпожа́
1. Гос...
Господин `Этимологический словарь Крылова`
Господин
Образовано от господь – "хозяин, владелец". См. .
Господин `Этимологический словарь русского языка`
господин Общеслав. Суф. производное от господь в значении «хозяин, владыка». Ср. хозяин, гражданин и т. д. См. господь. Школьный этимологический словарь русского языка. Происхождение слов. — М.: Дрофа Н. М. Шанский, Т. А. Боброва 2004
Господин `Этимологический словарь русского языка Семенова`
господин
Общеславянское – gospodь (господь).
Старославянское – господинъ.
Древнерусское — господинъ.
Русское слово «господинь» представляет собой прямое производное от «господь». Русское «господь» восходит к общеславянскому корню gospodь, который представляет собой сложение индоевропейских основ gost (гость) и potis (могущий), то есть «полновластный хозяин», «владыка». Известно, что первоначально слово «господь» означало «муж, хозяин, принимающий гостей, которые приносили ему в дар животного, драгоценности». В древнерусском «господин» – мужчина-глава семьи, властитель.
Существует также предположение о том, что «господин» – прямое заимствование из латинского, где hospes (из hospitis) – «хозяин, предоставляющий гостеприимств...
Господин `Исторический словарь`
— частный предикатный титул, обычная именная форма обращения, к женщине — госпожа.
Господин `Энциклопедия Брокгауза и Ефрона`
Господин
см. Государь.
Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона. — С.-Пб.: Брокгауз-Ефрон 1890—1907

[http://tolkslovar.ru/g4604.html]
Господа - Хозяин и его семья по отношению к прислуге.

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2014 року]]

Дюк

2014-12-17T14:13:59Z

Божко Аліна:

'''Дюк, -ка, '''''м. ''Гусеница насѣкомаго deilephila euphorbiae. Вх. Пч. I. 6.
[[Категорія:Дю]]
[https://ru.wikipedia.org/wiki/%C4%FE%EA]

Дюк (лат.) — герцог в романских языках.

Дюк (рус.) — тюк весом более пуда[1].
Дюки (рус.) — молчаливые, угрюмые люди (на дороге), медведи по виду. «Дю-дю, тю-тю, ату его!» — восклицания специфического характера: недобрые, ничего хорошего не сулившие проезжающим. Дюкнуть или тюкнуть человека — недобрый промысел, подтверждающий народное поверье[2].

[http://dic.academic.ru/dic.nsf/vasmer/35424/%D0%94%D1%8E%D0%BA]

Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера
Дюк
ТолкованиеПеревод

Дюк
герой русск. былин. Веселовский (AfslPh 3, 570 и сл.), Ягич (AfslPh 8, 338), Сперанский (272) объясняют из ср.-греч. Δούκας (см. дукс), причем ю остается совершенно загадочным. Неудовлетворительно и сближение с сербохорв. ђу̏paj, ђу̏рађ "Георгий" (Соболевский, AfslPh 16, 252). Скорее из индю́к "индиец" (Фасмер, ZfslPh 20, 460 и сл.), потому что былина о Дюке Степановиче связана с рассказом об Индии богатой.

Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс. М. Р. Фасмер. 1964—1973.

Синонимы:
герцог

Дуня
Ева

См. также в других словарях:

Дюк — (лат.) герцог в романских языках. Дюк (рус.) тюк весом более пуда[1]. Дюки (рус.) молчаливые, угрюмые люди (на дороге), медведи по виду. «Дю дю, тю тю, ату его!» восклицания специфического характера: недобрые, ничего… … Википедия

дюк — а, м. duc m. 1. Один из высших дворянских титулов во Франции; герцог. Людовиком XIV, Королем Французскими, дан в Учителя старшему его внуку Дюку < на поле: Герцог> Бургонскому. Тред. Тилем. 1 с. XII. Ныне Градоначальник города Одессы Дюк де … Исторический словарь галлицизмов русского языка

ДЮК — (фр.). Герцог, см. Дук. Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка. Чудинов А.Н., 1910. ДЮК герцог. Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка. Павленков Ф., 1907. ДЮК … Словарь иностранных слов русского языка

Дюк — м. то же, что герцог Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой

дюк — сущ., кол во синонимов: 1 • герцог (8) Словарь синонимов ASIS. В.Н. Тришин. 2013 … Словарь синонимов

дюк — дюк, а … Русский орфографический словарь

Дюк — Дука Словарь русских личных имен. Н. А. Петровский. 2011 … Словарь личных имен

дюк — іменник чоловічого роду герцог … Орфографічний словник української мови

дюк — а, ч., заст. Герцог … Український тлумачний словник

дюк — ка, ч. Вр. Гусінь, дюг … Словник лемківскої говірки

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2014 року]]

Дюк

2014-12-17T14:13:05Z

Божко Аліна:

'''Дюк, -ка, '''''м. ''Гусеница насѣкомаго deilephila euphorbiae. Вх. Пч. I. 6.
[[Категорія:Дю]]
[https://ru.wikipedia.org/wiki/%C4%FE%EA]

Дюк (лат.) — герцог в романских языках.

Дюк (рус.) — тюк весом более пуда[1].
Дюки (рус.) — молчаливые, угрюмые люди (на дороге), медведи по виду. «Дю-дю, тю-тю, ату его!» — восклицания специфического характера: недобрые, ничего хорошего не сулившие проезжающим. Дюкнуть или тюкнуть человека — недобрый промысел, подтверждающий народное поверье[2].

[http://dic.academic.ru/dic.nsf/vasmer/35424/%D0%94%D1%8E%D0%BA]

Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера
Дюк
ТолкованиеПеревод

Дюк
герой русск. былин. Веселовский (AfslPh 3, 570 и сл.), Ягич (AfslPh 8, 338), Сперанский (272) объясняют из ср.-греч. Δούκας (см. дукс), причем ю остается совершенно загадочным. Неудовлетворительно и сближение с сербохорв. ђу̏paj, ђу̏рађ "Георгий" (Соболевский, AfslPh 16, 252). Скорее из индю́к "индиец" (Фасмер, ZfslPh 20, 460 и сл.), потому что былина о Дюке Степановиче связана с рассказом об Индии богатой.

Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс. М. Р. Фасмер. 1964—1973.

Синонимы:
герцог

Дуня
Ева

См. также в других словарях:

Дюк — (лат.) герцог в романских языках. Дюк (рус.) тюк весом более пуда[1]. Дюки (рус.) молчаливые, угрюмые люди (на дороге), медведи по виду. «Дю дю, тю тю, ату его!» восклицания специфического характера: недобрые, ничего… … Википедия

дюк — а, м. duc m. 1. Один из высших дворянских титулов во Франции; герцог. Людовиком XIV, Королем Французскими, дан в Учителя старшему его внуку Дюку < на поле: Герцог> Бургонскому. Тред. Тилем. 1 с. XII. Ныне Градоначальник города Одессы Дюк де … Исторический словарь галлицизмов русского языка

ДЮК — (фр.). Герцог, см. Дук. Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка. Чудинов А.Н., 1910. ДЮК герцог. Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка. Павленков Ф., 1907. ДЮК … Словарь иностранных слов русского языка

Дюк — м. то же, что герцог Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой

дюк — сущ., кол во синонимов: 1 • герцог (8) Словарь синонимов ASIS. В.Н. Тришин. 2013 … Словарь синонимов

дюк — дюк, а … Русский орфографический словарь

Дюк — Дука Словарь русских личных имен. Н. А. Петровский. 2011 … Словарь личных имен

дюк — іменник чоловічого роду герцог … Орфографічний словник української мови

дюк — а, ч., заст. Герцог … Український тлумачний словник

дюк — ка, ч. Вр. Гусінь, дюг … Словник лемківскої говірки

Шатро

2014-12-17T14:09:48Z

Божко Аліна:

'''Шатро́, -ра́, '''''с. ''Шатеръ. ''Шатро край шляху розп’яли. ''Шевч. 339. ''Щатром ''(цигани) ''стоять, каже, за селом. ''Г. Барв. 235.
[[Категорія:Ша]]

[http://slovopedia.org.ua/47/53416/354005.html]
ШАТРО
шатёр; (перен. - о небе) купол

[http://slovarsbor.ru/w/%D1%88%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80/]
ШАТЕР м. татарск. палатка, намет, ставка; большая холщевая палатка, разбиваемая и сымаемая по нужде. Цыгане в шатрах табором стали. Войлочный шатер киргизов, калмыков, кибитка, юрта. Генеральский шатер, подбитый сукном
Толковый словарь Даля

- ШАТЕР: высокая пирамидальная четырехгранная или восьмигранная крыша ”колоколен, башен, церквей” Spec
- ШАТЕР: большая палатка, крытая тканью, коврами
Толковый словарь Ожегова

Шатер - . Разбить палатку. Лагерная палатка.
2. Легкая, маленькая постройка, прилавок под навесом для мелкой торговли на улице, базаре и т. п., киоск.
3. Вышка над магазином в торговых рядах (устар.).
4. Каменное небольшое строение для хранения вещей (обл.).
5. Название нек-рых учреждений (истор.). Пробирная палатка (учреждение, где определялась и накладывалась проба на золото и серебро).
1. Временное летнее помещение из ткани, шкуры, натянутой на остов; шатер. Разбить палатку. Лагерная палатка.
2. Легкая, маленькая постройка, прилавок под навесом для мелкой торговли на улице, базаре и т. п., киоск.
3. Вышка над магазином в торговых рядах (устар.).
4. Каменное небольшое строение для хранения вещей (обл.).
5. Название нек-рых учреждений (истор.). Пробирная палатка (учреждение, где определялась и накладывалась проба на золото и;
Толковый словарь Ушакова

Шатер - . Разбить палатку. Лагерная палатка.
2. Легкая, маленькая постройка, прилавок под навесом для мелкой торговли на улице, базаре и т. п., киоск.
3. Вышка над магазином в торговых рядах (устар.).
4. Каменное небольшое строение для хранения вещей (обл.).
5. Название нек-рых учреждений (истор.). Пробирная палатка (учреждение, где определялась и накладывалась проба на золото и серебро).
1. Временное летнее помещение из ткани, шкуры, натянутой на остов; шатер. Разбить палатку. Лагерная палатка.
2. Легкая, маленькая постройка, прилавок под навесом для мелкой торговли на улице, базаре и т. п., киоск.
3. Вышка над магазином в торговых рядах (устар.).
4. Каменное небольшое строение для хранения вещей (обл.).
5. Название нек-рых учреждений (истор.). Пробирная палатка (учреждение, где определялась и накладывалась проба на золото и;
Толковый словарь Ушакова

[http://sum.in.ua/s/shatro]
ШАТРО́, а, сер.

1. Легке, розбірне, перев. конусоподібне житло з тканини, шкіри і т. ін.; намет. Цигане [цигани] вставали, Розбирали шатро своє, В дорогу рушали (Тарас Шевченко, II, 1963, 315); З-під парусинового шатра на мене дивилися зморені обличчя жінок і білоголова синьоока дітвора (Ігор Муратов, Бук. повість, 1959, 68); * У порівняннях. Нарвавши квіточок, сіла вона під розлогу яблуню, що, як шатро, розпустила навкруги широкі гілки і кидала густу тінь на землю (Панас Мирний, I, 1954, 252); Мов шатра старовинні, Жовтіють копи в полі (Максим Рильський, Зим. записи, 1964, 71);
// чого і без додатка, перен. Накриття, утворене переплетенням гілля і листя дерев тощо. Велике старезне дерево, чорніючи своїм могучим стовбуром, розкинувши чепурно проти стемнілого неба нерухоме шатро сонного листя, стояло, як і попереду, самотнє (Борис Грінченко, II, 1963, 252); І.. плесо і освітлені місяцем шатра плакучих верб та кущів попід берегом, — все принишкло, мовби заворожене, все причаїлось у якомусь чеканні (Олесь Гончар, II, 1959, 266); Виноград на деревах створює розкішне зелене шатро (Вечірній Київ, 12.VII 1968, 4);
// перен. Верхній видимий простір неба; небо, небозвід. Під синім, зоряним шатром неба було тихо та тепло... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 50); Чудесне зоряне небо розкинуло своє шатро над Парижем (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 201); То літньої ночі було на Дніпрі... Чудової теплої ночі! Горіли брильянти в небеснім шатрі І очі зоріли дівочі... (Микола Вороний, Вибр., 1959, 104); Чотири пальми наді мною, Над ними зоряне шатро (Любомир Дмитерко, Вітчизна, 1948, 131).
♦ Стояти (стати) шатрами (в шатрах) — розташовуватися десь для проживання в такому житлі. Розбійники вирубали там дерево та кущі й стали шатрами (Нечуй-Левицький, III, 1956, 278); Понад гаєм, над водою, Стелються тумани; Стоять в шатрах над річкою Волохи-цигани (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 90).

2. Опуклий дах, покрівля, що має форму півкулі; купол, баня. Водонапірна башта складається з верхнього дерев'яного шатра і металевої основи на чотирьох стояках і фундаменту (Колгоспник України, 2, 1957, 39);
// У старовинній архітектурі — покрівля у вигляді високої чотиригранної чи восьмигранної піраміди, на верхівці якої закріплено хрест (у церковних спорудах) чи флюгер (у цивільних). Для церковного зодчества України типовим перекриттям є восьмикутний барабан, так званий восьмерик з шатром на ньому (Дерев'яне зодчество України, 1949, 30).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 421.

[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%B0%D1%82%D1%80%D0%BE_%28%D0%B0%D1%80%D1%85%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0%29]
Шатро́ (синонім — намет) у архітектурі — перекриття у вигляді високої багатогранної піраміди над центричною у плані спорудою або її частиною.[1] Визначальним елементом такого даху є симетричність.

Муровані шатра виконувались нахиленими рядами каменя або напуском горизонтальних рядів цегли, дерев'яні — напуском вінців, які зменшувались у розмірах, або із застосуванням каркаса.[1]

Над культовими будівлями шатро увінчувалися главками, маківками, над цивільними й військовими — вишками, флюгерами.[1]

Ілюстрації
http://www.naprokat.info/photo-naprokat/big-4235.jpg
http://s018.radikal.ru/i506/1208/5f/7c75069a10e7.jpg
http://mirpiar.com/_ph/12/160029850.jpg
http://my300c.ru/uploads/forum/images/1321049344.jpg

Відвернути

2014-12-17T13:53:48Z

Божко Аліна:

'''Відвернути, -ся. '''См. '''Відвертати, -ся. '''
[[Категорія:Ві]]
http://ukrainian_russian.academic.ru/17319/%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%83%D1%82%D0%B8

Українсько-російський словник
відвернути
ТолкованиеПеревод

відвернути
см. відвертати
1) отвороти́ть; отврати́ть
2) (вращая снимать, ослаблять или отвинчивать; отгибать, отбрасывать край чего-нибудь) отвороти́ть, отверну́ть
3) (сдвигать в сторону) отвороти́ть, отвали́ть, свороти́ть
4) (отрезывать и отбрасывать в сторону при вспашке) отвали́ть
5) перен. (не допускать, мешать чему-нибудь осуществляться) отврати́ть; (отговаривать) отклони́ть
6) (отрывать от чего) перен. отвле́чь
7) (предупреждать, не допускать) перен. предотврати́ть, отврати́ть; отвести́

відверну́ти небезпе́ку — предотврати́ть (отврати́ть) опа́сность
8) (делать вычет) вы́честь
9) диал. ответи́ть

Українсько-російський словник. - ВТФ «Перун». В’ячеслав Бусел. 2008.

http://slovopedia.org.ua/35/53394/54499.html
відверну́ти
дієслово доконаного виду

http://ukrainian_english.enacademic.com/11742/%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%83%D1%82%D0%B8

Українсько-англійський словник
відвернути
InterpretationTranslation

відвернути
= відвернутися; док. див. <<відвертати>>, <<відвертатися>>

Українсько-англійський словник. - ИТФ "Перун". Вячеслав Бусел. 2009.

відвернення
відвернутися

Look at other dictionaries:

відвернути — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови

відвернути — див. відвертати … Український тлумачний словник

відвернути — див. відвертати … Словник синонімів української мови

відштовхувати — відштовхнути 1) (штовхаючи, різким рухом віддаляти кого / що н.), відпихати, відіпхнути, відкидати, відкинути, відтручувати, відтрутити, відсторонювати, відсторонити 2) (неґативним ставленням до кого н. віддаляти від себе), віддаляти, віддалити,… … Словник синонімів української мови

відгортати — відгорнути 1) (горнучи що н. руками / знаряддям, переміщати в інше місце), відсувати, відсунути, відгрібати, відгребти, відкидати, відкинути 2) (переміщати краї, поли одягу, завіску й под. вбік), відкидати, відкинути, відвертати, відвернути;… … Словник синонімів української мови

відкидати — відкинути 1) (різким рухом переміщати назад, убік руку, ногу, голову); відвертати, відвернути, відводити, відвести (також повільно, нерізко); закидати, закинути (перев. назад) 2) (про погляд, теорію тощо не визнавати чогось, не приймати чогось),… … Словник синонімів української мови

відвалювати — відвалити (перекидаючи / піднімаючи що н. важке, прибирати вбік), відважувати, відважити, відкидати, відкинути, відвертати, відвернути; відсувати, відсунути (соваючи) … Словник синонімів української мови

відвернений — відве/рнутий, а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до відвернути. || відве/рнено, безос. присудк. сл … Український тлумачний словник

відводити — джу, диш, недок., відвести/, еду/, еде/ш; мин. ч. відві/в, вела/, вело/; док., перех. 1) Супроводжуючи, доставляти кого небудь кудись. || Проводжати кого небудь. || Переводити, переміщати з якого небудь місця, позиції назад, у тил тощо (про… … Український тлумачний словник

відвертати — I = відвернути 1) (спрямовувати чиюсь діяльність, увагу тощо в інший бік), відводити, відвести, відволікати, відволікти, відхиляти, відхилити 2) (повертати що н. убік від кого / чого н.), відводити, відвести, відхиляти, відхилити II ▶ див.… … Словник синонімів української мови

відвернення — я, с. Дія за знач. відвернути й відвернутися 1 4) … Український тлумачний словник

Жоржина

2014-12-17T13:48:31Z

Божко Аліна:

'''Жоржина, -ни, '''''ж. ''Раст. георгина, Dahlia variabilis. ЗЮЗО. І. 120. Мил. 13. ''Нема цвіту світлішого над жоржину. ''Чуб. V. 440.
[[Категорія:Жо]]
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%96%D0%BE%D1%80%D0%B6%D0%B8%D0%BD%D0%B0

Жоржина (лат. Dáhlia) — рід рослин родини Айстрові, або Складноцвіті (Compositae).

Сюди відносяться 9 вельми великих багаторічників з великими голівками квіток, іноді кулястими. У дикорослих американських видів голівка суцвіття завжди складається з квіток двох родів: по краях всього суцвіття розташовані язичкові, або неплодящі, квітки (як у соняшника), зазвичай білого кольору, а в середині (в диску) дрібні трубчасті жовті квіти, що приносять плоди. У наших садах ці форми зустрічаються зрідка, але більшість жоржин всіх відтінків відноситься до маси садових різновидів та махрових сортів, у яких усі серединні квітки перетворені культурою в неплодящі язичкові, внаслідок чого всі суцвіття стає щільнішим, повнішим, доходячи до кулястої форми і різних тонів забарвлення, нерідко навіть із барвистими квітами.

http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%B6%D0%BE%D1%80%D0%B6%D0%B8%D0%BD%D0%B0

ЖОРЖИ́НА, и, ж.

1. Трав’яниста декоративна рослина родини складноцвітих, що цвіте великими різнобарвними квітками і розмножується вегетативним способом. Буйними кущами росли три жоржини, слалася по землі красоля (Шиян, Баланда, 1957, 144).

2. Квітка цієї рослини. Після того якось, на Маковія, Тося подала йому квітку-жоржину (Смолич, Мир.., 1958, 34); * У порівн. Зорі вночі, як жоржини (Мас., Сорок.., 1957, 216).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 544.

Жоржи́на, ни, ж. Раст. георгина, Dahlia variabilis. ЗЮЗО. І. 120. Мил. 13. Нема цвіту світлішого над жоржину. Чуб. V. 440.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 491.

жоржи́на — трав’яниста декоративна рослина родини складноцвітих, що цвіте великими різнобарвними квітками і розмножується вегетативним способом, а також квітка цієї рослини; квітка походить із Мехіко, в Україну прийшла у XVIIIст.; дуже поширена й улюблена в народі, опоетизована в художній творчості. Нема цвіту світлішого над жоржину (пісня); Зорі вночі, як жоржини (Т. Масенко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 225.

http://www.quickiwiki.com/uk/%D0%96%D0%BE%D1%80%D0%B6%D0%B8%D0%BD%D0%B0
Жоржина (лат. Dáhlia) — рід рослин родини Айстрові, або Складноцвіті (Compositae).

Сюди відносяться 9 вельми великих багаторічників з великими голівками квіток, іноді кулястими. У дикорослих американських видів голівка суцвіття завжди складається з квіток двох родів: по краях всього суцвіття розташовані язичкові, або неплодящі, квітки (як у соняшника), зазвичай білого кольору, а в середині (в диску) дрібні трубчасті жовті квіти, що приносять плоди. У наших садах ці форми зустрічаються зрідка, але більшість жоржин всіх відтінків відноситься до маси садових різновидів та махрових сортів, у яких усі серединні квітки перетворені культурою в неплодящі язичкові, внаслідок чого всі суцвіття стає щільнішим, повнішим, доходячи до кулястої форми і різних тонів забарвлення, нерідко навіть із барвистими квітами.

Ілюстрації
http://www.plantasonya.com.br/wp-content/img/Victoria_Dahlias.jpg
http://www.lafotogratis.com/fotos/287-1/Flor-Dalia-Variedad-Graceland.JPG
http://solos.flamber.ru/files/photos/1159880413/1160031996_f.jpg

Бідня

2014-12-17T13:39:30Z

Божко Аліна:

'''Бідня, -няти,''' ''с.'' Бѣдняжка. ''Там онде блудить сплакана дитина, без тата, мами бідна сиротина: нічо не їло, душечка му мліє, і хоче в хату бідня повернути.'' Федьк. І. 21. ''А я тебе, любко, любю, за ручку поведу. Веду бідне за рученьку, біднє не веде сі.'' Шух. І. 202.'' Іде біднє в полонинку.'' Шух. І. 201. Біднята. Бѣдные люди. Вх. Уг. 227.

[[Категорія:Бі]]

http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%B1%D1%96%D0%B4%D0%BD%D1%8F

Бідня, няти, с. Бѣдняжка. Там онде блудить сплакана дитина, без тата, мами бідна сиротина: нічо не їло, душечка му мліє, і хоче в хату бідня повернути. Федьк. І. 21. А я тебе, любко, любю, за ручку поведу. Веду бідне за рученьку, біднє не веде сі. Шух. І. 202. Іде біднє в полонинку. Шух. І. 201. Біднята. Бѣдные люди. Вх. Уг. 227.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 62.

http://ukrainian_russian.academic.ru/8770/%D0%B1%D1%96%D0%B4%D0%BD%D1%8F%D0%BA

Українсько-російський словник
бідняк
ТолкованиеПеревод

бідняк
-а́
бедня́к

Українсько-російський словник. - ВТФ «Перун». В’ячеслав Бусел. 2008.

бідняжка
біднятко

См. также в других словарях:

бідняк — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови

бідняк — а/, ч. Бідна, убога, незаможна людина; прот. багач … Український тлумачний словник

бѢдник — бідняк, бідолаха, горопаха, неборак … Зведений словник застарілих та маловживаних слів

бідага — розм. (бідна, убога людина), бідак, бідняк, бідний, у[в]богий, бідак, бідар, злидар, злиденник, злидняк, злидень, жебрак, худак, тісняк, старець, голодранець, гу[о]льтіпака, безштанько, голоштан(ник), голоштанець, голоштанько, голодраб,… … Словник синонімів української мови

бідний — а, е. 1) Який живе в нужді, нестатках; убогий; прот. багатий. || Недостатньо забезпечений матеріально; небагатий, незаможний. || у знач. ім. бі/дний, ного, ч. Убога людина, бідняк. 2) Такий, як у бідняка, власт. біднякові; недорогий, непишний. 3) … Український тлумачний словник

бідак — а/, ч., розм. 1) Убога людина; бідняк. 2) Бідна, нещасна людина; бідняга, бідолаха … Український тлумачний словник

бідняцький — а, е. Прикм. до бідняк. || Належний біднякові, біднякам … Український тлумачний словник

бідар — я/, ч., розм. Те саме, що бідняк … Український тлумачний словник

бідняцько-середняцький — а, е. Стос. до бідняків і середняків … Український тлумачний словник

біднячка — и. Жін. до бідняк … Український тлумачний словник

харпак — бідняк … Зведений словник застарілих та маловживаних слів

Шатро

2014-12-17T13:31:53Z

Божко Аліна:

'''Шатро́, -ра́, '''''с. ''Шатеръ. ''Шатро край шляху розп’яли. ''Шевч. 339. ''Щатром ''(цигани) ''стоять, каже, за селом. ''Г. Барв. 235.
[[Категорія:Ша]]

http://slovopedia.org.ua/47/53416/354005.html
ШАТРО
шатёр; (перен. - о небе) купол

http://slovarsbor.ru/w/%D1%88%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80/
ШАТЕР м. татарск. палатка, намет, ставка; большая холщевая палатка, разбиваемая и сымаемая по нужде. Цыгане в шатрах табором стали. Войлочный шатер киргизов, калмыков, кибитка, юрта. Генеральский шатер, подбитый сукном
Толковый словарь Даля

- ШАТЕР: высокая пирамидальная четырехгранная или восьмигранная крыша ”колоколен, башен, церквей” Spec
- ШАТЕР: большая палатка, крытая тканью, коврами
Толковый словарь Ожегова

Шатер - . Разбить палатку. Лагерная палатка.
2. Легкая, маленькая постройка, прилавок под навесом для мелкой торговли на улице, базаре и т. п., киоск.
3. Вышка над магазином в торговых рядах (устар.).
4. Каменное небольшое строение для хранения вещей (обл.).
5. Название нек-рых учреждений (истор.). Пробирная палатка (учреждение, где определялась и накладывалась проба на золото и серебро).
1. Временное летнее помещение из ткани, шкуры, натянутой на остов; шатер. Разбить палатку. Лагерная палатка.
2. Легкая, маленькая постройка, прилавок под навесом для мелкой торговли на улице, базаре и т. п., киоск.
3. Вышка над магазином в торговых рядах (устар.).
4. Каменное небольшое строение для хранения вещей (обл.).
5. Название нек-рых учреждений (истор.). Пробирная палатка (учреждение, где определялась и накладывалась проба на золото и;
Толковый словарь Ушакова

Шатер - . Разбить палатку. Лагерная палатка.
2. Легкая, маленькая постройка, прилавок под навесом для мелкой торговли на улице, базаре и т. п., киоск.
3. Вышка над магазином в торговых рядах (устар.).
4. Каменное небольшое строение для хранения вещей (обл.).
5. Название нек-рых учреждений (истор.). Пробирная палатка (учреждение, где определялась и накладывалась проба на золото и серебро).
1. Временное летнее помещение из ткани, шкуры, натянутой на остов; шатер. Разбить палатку. Лагерная палатка.
2. Легкая, маленькая постройка, прилавок под навесом для мелкой торговли на улице, базаре и т. п., киоск.
3. Вышка над магазином в торговых рядах (устар.).
4. Каменное небольшое строение для хранения вещей (обл.).
5. Название нек-рых учреждений (истор.). Пробирная палатка (учреждение, где определялась и накладывалась проба на золото и;
Толковый словарь Ушакова

http://sum.in.ua/s/shatro
ШАТРО́, а, сер.

1. Легке, розбірне, перев. конусоподібне житло з тканини, шкіри і т. ін.; намет. Цигане [цигани] вставали, Розбирали шатро своє, В дорогу рушали (Тарас Шевченко, II, 1963, 315); З-під парусинового шатра на мене дивилися зморені обличчя жінок і білоголова синьоока дітвора (Ігор Муратов, Бук. повість, 1959, 68); * У порівняннях. Нарвавши квіточок, сіла вона під розлогу яблуню, що, як шатро, розпустила навкруги широкі гілки і кидала густу тінь на землю (Панас Мирний, I, 1954, 252); Мов шатра старовинні, Жовтіють копи в полі (Максим Рильський, Зим. записи, 1964, 71);
// чого і без додатка, перен. Накриття, утворене переплетенням гілля і листя дерев тощо. Велике старезне дерево, чорніючи своїм могучим стовбуром, розкинувши чепурно проти стемнілого неба нерухоме шатро сонного листя, стояло, як і попереду, самотнє (Борис Грінченко, II, 1963, 252); І.. плесо і освітлені місяцем шатра плакучих верб та кущів попід берегом, — все принишкло, мовби заворожене, все причаїлось у якомусь чеканні (Олесь Гончар, II, 1959, 266); Виноград на деревах створює розкішне зелене шатро (Вечірній Київ, 12.VII 1968, 4);
// перен. Верхній видимий простір неба; небо, небозвід. Під синім, зоряним шатром неба було тихо та тепло... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 50); Чудесне зоряне небо розкинуло своє шатро над Парижем (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 201); То літньої ночі було на Дніпрі... Чудової теплої ночі! Горіли брильянти в небеснім шатрі І очі зоріли дівочі... (Микола Вороний, Вибр., 1959, 104); Чотири пальми наді мною, Над ними зоряне шатро (Любомир Дмитерко, Вітчизна, 1948, 131).
♦ Стояти (стати) шатрами (в шатрах) — розташовуватися десь для проживання в такому житлі. Розбійники вирубали там дерево та кущі й стали шатрами (Нечуй-Левицький, III, 1956, 278); Понад гаєм, над водою, Стелються тумани; Стоять в шатрах над річкою Волохи-цигани (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 90).

2. Опуклий дах, покрівля, що має форму півкулі; купол, баня. Водонапірна башта складається з верхнього дерев'яного шатра і металевої основи на чотирьох стояках і фундаменту (Колгоспник України, 2, 1957, 39);
// У старовинній архітектурі — покрівля у вигляді високої чотиригранної чи восьмигранної піраміди, на верхівці якої закріплено хрест (у церковних спорудах) чи флюгер (у цивільних). Для церковного зодчества України типовим перекриттям є восьмикутний барабан, так званий восьмерик з шатром на ньому (Дерев'яне зодчество України, 1949, 30).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 421.

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%B0%D1%82%D1%80%D0%BE_%28%D0%B0%D1%80%D1%85%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0%29
Шатро́ (синонім — намет) у архітектурі — перекриття у вигляді високої багатогранної піраміди над центричною у плані спорудою або її частиною.[1] Визначальним елементом такого даху є симетричність.

Муровані шатра виконувались нахиленими рядами каменя або напуском горизонтальних рядів цегли, дерев'яні — напуском вінців, які зменшувались у розмірах, або із застосуванням каркаса.[1]

Над культовими будівлями шатро увінчувалися главками, маківками, над цивільними й військовими — вишками, флюгерами.[1]

Ілюстрації
http://www.naprokat.info/photo-naprokat/big-4235.jpg
http://s018.radikal.ru/i506/1208/5f/7c75069a10e7.jpg
http://mirpiar.com/_ph/12/160029850.jpg
http://my300c.ru/uploads/forum/images/1321049344.jpg

Дюк

2014-12-17T13:24:42Z

Божко Аліна:

'''Дюк, -ка, '''''м. ''Гусеница насѣкомаго deilephila euphorbiae. Вх. Пч. I. 6.
[[Категорія:Дю]]
https://ru.wikipedia.org/wiki/%C4%FE%EA

Дюк (лат.) — герцог в романских языках.

Дюк (рус.) — тюк весом более пуда[1].
Дюки (рус.) — молчаливые, угрюмые люди (на дороге), медведи по виду. «Дю-дю, тю-тю, ату его!» — восклицания специфического характера: недобрые, ничего хорошего не сулившие проезжающим. Дюкнуть или тюкнуть человека — недобрый промысел, подтверждающий народное поверье[2].

http://dic.academic.ru/dic.nsf/vasmer/35424/%D0%94%D1%8E%D0%BA

Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера
Дюк
ТолкованиеПеревод

Дюк
герой русск. былин. Веселовский (AfslPh 3, 570 и сл.), Ягич (AfslPh 8, 338), Сперанский (272) объясняют из ср.-греч. Δούκας (см. дукс), причем ю остается совершенно загадочным. Неудовлетворительно и сближение с сербохорв. ђу̏paj, ђу̏рађ "Георгий" (Соболевский, AfslPh 16, 252). Скорее из индю́к "индиец" (Фасмер, ZfslPh 20, 460 и сл.), потому что былина о Дюке Степановиче связана с рассказом об Индии богатой.

Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс. М. Р. Фасмер. 1964—1973.

Синонимы:
герцог

Дуня
Ева

См. также в других словарях:

Дюк — (лат.) герцог в романских языках. Дюк (рус.) тюк весом более пуда[1]. Дюки (рус.) молчаливые, угрюмые люди (на дороге), медведи по виду. «Дю дю, тю тю, ату его!» восклицания специфического характера: недобрые, ничего… … Википедия

дюк — а, м. duc m. 1. Один из высших дворянских титулов во Франции; герцог. Людовиком XIV, Королем Французскими, дан в Учителя старшему его внуку Дюку < на поле: Герцог> Бургонскому. Тред. Тилем. 1 с. XII. Ныне Градоначальник города Одессы Дюк де … Исторический словарь галлицизмов русского языка

ДЮК — (фр.). Герцог, см. Дук. Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка. Чудинов А.Н., 1910. ДЮК герцог. Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка. Павленков Ф., 1907. ДЮК … Словарь иностранных слов русского языка

Дюк — м. то же, что герцог Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой

дюк — сущ., кол во синонимов: 1 • герцог (8) Словарь синонимов ASIS. В.Н. Тришин. 2013 … Словарь синонимов

дюк — дюк, а … Русский орфографический словарь

Дюк — Дука Словарь русских личных имен. Н. А. Петровский. 2011 … Словарь личных имен

дюк — іменник чоловічого роду герцог … Орфографічний словник української мови

дюк — а, ч., заст. Герцог … Український тлумачний словник

дюк — ка, ч. Вр. Гусінь, дюг … Словник лемківскої говірки

Ґоспода

2014-12-17T13:22:01Z

Божко Аліна:

'''Ґоспода, -ди, '''''ж. '''''= Господа. '''Желех.
[[Категорія:Ґо]]

https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0
Господа (более известна как Совет господ, реже Оспода) — в средневековом Пскове (предположительно и в Новгороде) орган судебной власти, состоявший из высших должностных лиц республики: посадника, князя и сотских[1].

http://old_russian.academic.ru/3882/%D0%B3%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0

Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
господа
ТолкованиеПеревод

господа
ГОСПОД|А (41), -Ы с.
1.Собир. Владельцы, хозяева:

гость бо пришьдъ въ миръ сь. сътьрпить бештьѥ г҃ды || своѥ˫а. по<и>же ѹтро <н>адѣѥть сѩ о(т)ити. Изб 1076, 34 об.–35; то же ЗЦ к. XIV, 70в; Рабовъ въ причьтъ не повелѣваѥмъ приводити. без волѩ господы ихъ. (τῶν δεσποτῶν) КЕ XII, 20а; раби… на господѹ свою въстающе досажають имъ зѣло злѣ. КР 1284, 211б; иже въ мирьскѣмь мольбницѣ къ слѹжьбѣ стварѩи. ˫авлениѥ бещини˫а. за три м(с)ци не справлѩ˫а. не токмо къ мл҃твѣ ѥдинои. своѥ˫а г(с)ды да ѿпадеть. ПНЧ 1296, 137 об.; а холопъ или роба почнеть вадити на господѹ. томѹ ти вѣры не ˫ати. Гр 1304–1305 (2, новг.); Ѥлико куплении ра-би. къ инотьству въсхотѩть прити. бес по-велѣнии г(с)дии своихъ… ѿаслати [так!] ˫а. къ г(с)дѣ своѥи. Пр 1383, 81а; рабомъ ѿторъгатисѩ ѿ г(с)ды не подобаѥть ПНЧ XIV, 19б; имѣ˫ахѹ бо лесть во ср(д)цѣ своемь. ˫ако предати хотѩхѹ г(с)дѹ свою ЛИ ок. 1425, 245 об. (1202);
|| тот, кто сдает что-л. в наем:

ли дому не имѣхъ. в немже пребыва(х) или ѹ г(с)ды. (κατὰ δεσποτείαν) ФСт XIV, 194в.
2. Собир. Господа:

кии волостель по(д) собою суща зоветь г(д)ою іли кии г(с)нъ зоветь раба г(с)номь. МПр XIV, 230 об.;
|| форма почтительного обращения:

а вы господо и брать˫а. и оц҃и. исправлеваюче чьтѣте. не кльнѹче. ЕвГал 1266–1301, 175 об. (приписка); И нынѣ г(с)да ѡц҃и и бра(т)˫а. ѡже сѩ гдѣ буду ѡписалъ. или переписалъ или не дописалъ. чтите исправлива˫а Б҃а дѣлѩ. ЛЛ 1377, 173 (1377); ѡц҃и г(с)до. чтите. исправли(в). ст҃ое се. еуа(г). Ев 1399, 158 об. (запись).
3. Господин:

Аже закупъ бижить [так!] ѿ господы [в др. сп. г(с)на, ѡсподарѩ] то обель РПрМус сп. XIV, 12.

Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.) / АН СССР. Институт русского языка. — М.: Русский язык. Главный редактор Р. И. Аванесов. 1988.

http://enc-dic.com/whistory/Gospodin-478/
Господин `Словарь синонимов`
господин
(ж.

госпожа, владелец, владыка, глава, хозяин; (го)сударь; барин, пан, патрон; властелин, повелитель..
Ср. <Хозяин, Властитель>. См. властитель, мужчина, начальник

сам себе господин, стать господином... ..
Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений.- под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари, 1999
Господин `Толковый словарь Ефремовой`
м. 1) Правитель, облеченный высшей властью; властелин, повелитель. 2) а) Дворянин, помещик, барин (в Российском государстве до 1917 г.). б) Тот, кто принадлежал к привилегированным слоям буржуазно-дворянского общества. 3) Тот, кто может, способен распоряжаться чем-л. по своему усмотрению. 4) Употр. как обращение или форма вежливого упоминания по отношению к мужчине, обычно присоединяемое к фамилии или имени лица, названию его должности, звания.
Господин `Малый академический словарь`
господин
-а, мн. господа́, -по́д, -а́м, м.
1.
Правитель, облеченный высшей властью над всеми; властелин, повелитель.
[Годунов:] Великий царь! --- Опричь тебя, над нами господином Никто не будет! А. К. Толстой, Смерть Иоанна Грозного.
||
Лицо, пользующееся властью по отношению к зависимым или принадлежащим ему людям, например, помещик по отношению к крепостным, барин по отношению к прислуге.
Близкие родные их [старика и старухи] --- невыносимо страдали от жестокости своего господина. С. Аксаков, Семейная хроника.
...
Господин `Толковый словарь Кузнецова`
господин
ГОСПОДИ́Н -а; мн. господа́, -по́д; м.
1. Правитель, облечённый высшей властью; властелин, повелитель. * Великий царь! Опричь тебя, над нами господином Никто не будет (А.К.Толстой). // О том, кто обладает властью над теми, кто от него зависит, ему принадлежит (например: помещик по отношению к крепостным, барин по отношению к слуге). Господа и слуги. Раб и г. Крепостные господ Епанчиных. Поступить в услужение к новым господам. * Гляди, стоят три дольщика: Бог, царь и г. (Некрасов).
2. Человек, принадлежащий к привилегированным слоям общества; состоятельный человек. За столом с...
Господин `Толковый словарь Ожегова`
-а, мн. -ода, -од, -одам, м. 1. Человек из привилегированных кругов. Важный, сановный г. 2. Человек, обладающий властью над теми, кто от него зависит, повелитель. Господа и крепостные. Раб и г. 3. чего. Тот, кто властен распоряжаться чем-н. Г. положения. Г. своей судьбы. Сам себе г. (вполне самостоятельный человек; разг.). 4. Форма вежливого обращения или упоминания при фамилии или звании. Г. министр. II ж. госпожа, -и. II прил. господский, -ая, -ое (к 1 и 2 знач.). Г. человек (помещичий крепостной; стар.).
Господин `Большой словарь русских поговорок`
ГОСПОДИН
Господа волки (удавы)! Жарг. угол. Шутливое обращение к товарищам, приятелям. ББИ, 59; Балдаев 1, 93; Максимов, 94.
Господа Обмановы. Разг. Ирон. Устар. Насмешливое прозвище последней царствовавшей в России династии Романовых. БМС 1998, 133.
Господа офицеры. Жарг. курс. Шутл.-уваж. Курсанты V курса. Никитина 2003, 131.
Господа ташкентцы. Публ. Презр. Рвачи, хапуги, наживающиеся за счет государства. /em> Заголовок сатирической статьи М. Е. Салтыкова-Щедрина. БМС 1998, 133.
Служить двум господам. Книжн. Неодобр. работать, действовать, угождая двум противостоящим сторонам. БТС, 222. /em> Восходит к Библии. БМС...
Господин `Толковый словарь Ушакова`
господина, мн. Господа, господ, господам, м. 1. При фамилии или звании - формула вежливого упоминания или обращения (к лицу из господствующих классов; на письме обычно обозначалось сокращенно "г." или "г-н"; дореволюц.). Господин. профессор. Передайте это г-ну Петрову. || Такая же формула по отношению к гражданам буржуазных государств (офиц.). || В журнальной и газетной полемике, а также в устной речи - формула иронического упоминания своего противника или лица, не заслуживающего уважения. Строжайше б запретил я этим господам на выстрел подъезжать к столице. Грибоедов. Обещание господ Пуанкаре начать интервенцию в 1929 - 30 гг. не оправдалось. Орджоникидзе. Господа уклонисты. 2. человек, по внешнему виду принадлежащий к привилегированному сословию (дореволюц.). 3. Владыка, повелитель, властитель (книжн. устар.). Рабы повиновались своему господину. 4. только мн. Вежливое обращение к нескольким лицам (к мужчинам или к мужчинам и женщинам вместе; дореволюц.). Господа, пойдемте гулять! 5. ...
Господин `Словарь русской идиоматики`
господин
• настоящий господин
Словарь русской идиоматики. . Сочетания слов со значением высокой степени Academic 2011
Господин `Толковый словарь Дмитриева`
господи́н
сущ., м., употр. очень часто
Морфология: (нет) кого? господи́на, кому? господи́ну, (вижу) кого? господи́на, кем? господи́ном, о ком? о господи́не; мн. кто? господа́, (нет) кого? госпо́д, кому? господа́м, (вижу) кого? госпо́д, кем? господа́ми, о ком? о господа́х; сущ., ж. госпожа́
1. Гос...
Господин `Этимологический словарь Крылова`
Господин
Образовано от господь – "хозяин, владелец". См. .
Господин `Этимологический словарь русского языка`
господин Общеслав. Суф. производное от господь в значении «хозяин, владыка». Ср. хозяин, гражданин и т. д. См. господь. Школьный этимологический словарь русского языка. Происхождение слов. — М.: Дрофа Н. М. Шанский, Т. А. Боброва 2004
Господин `Этимологический словарь русского языка Семенова`
господин
Общеславянское – gospodь (господь).
Старославянское – господинъ.
Древнерусское — господинъ.
Русское слово «господинь» представляет собой прямое производное от «господь». Русское «господь» восходит к общеславянскому корню gospodь, который представляет собой сложение индоевропейских основ gost (гость) и potis (могущий), то есть «полновластный хозяин», «владыка». Известно, что первоначально слово «господь» означало «муж, хозяин, принимающий гостей, которые приносили ему в дар животного, драгоценности». В древнерусском «господин» – мужчина-глава семьи, властитель.
Существует также предположение о том, что «господин» – прямое заимствование из латинского, где hospes (из hospitis) – «хозяин, предоставляющий гостеприимств...
Господин `Исторический словарь`
— частный предикатный титул, обычная именная форма обращения, к женщине — госпожа.
Господин `Энциклопедия Брокгауза и Ефрона`
Господин
см. Государь.
Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона. — С.-Пб.: Брокгауз-Ефрон 1890—1907

http://tolkslovar.ru/g4604.html
Господа - Хозяин и его семья по отношению к прислуге.

Жгут

2014-12-17T13:16:03Z

Божко Аліна:

'''Жгут, -та, '''''м. ''= '''Джгут. '''
[[Категорія:Жг]]

http://dic.academic.ru/dic.nsf/mas/14124/%D0%B6%D0%B3%D1%83%D1%82
Малый академический словарь
жгут
ТолкованиеПеревод

жгут
-а́, м.
1.
Туго, наподобие каната, закрученный кусок ткани, пук соломы и пр.
Соломенный жгут.
□
На столе в зале лежал --- просаленный черный платок, свитый жгутом. Лесков, Овцебык.
Косицын взглянул на мачту, на темный жгут скатанной парусины. Диковский, Комендант Птичьего острова.
2.
Эластичная резиновая трубка или бинт, которыми перетягивается конечность для временной остановки кровотечения.
Кровоостанавливающий жгут.
□
Он наложил жгут. Вены прекрасно вздулись. Паустовский, Приказ по военной школе.
3. мн. ч. (жгуты́, -о́в).
Сплетенные определенным образом мишурные шнуры.
На нем [полицейском заседателе] была щегольская серая тужурка с форменными жгутами на плечах. Короленко, Феодалы.

Малый академический словарь. — М.: Институт русского языка Академии наук СССР. Евгеньева А. П.. 1957—1984.

Синонимы:
жгутик, повязка, ровница, свясло, тяж, фитиль, шнур, электрожгут

https://ru.wikipedia.org/wiki/%C6%E3%F3%F2
Жгут — средство временной остановки кровотечения из крупных сосудов. Представляет собой прочную, относительно узкую и длинную полоску какого-либо материала, накладываемую с целью прижатия сосуда к костным выступам, уменьшения его просвета, и, как следствие, прекращения или значительного уменьшения кровотечения.
Жгут из аптечки первой помощи.

Жгут накладывается выше раны, поскольку используют его только при артериальном кровотечении. Время, прошедшее с момента наложения жгута, не должно превышать 1-2 часов. В холодное время года — не более получаса (ПДД). При наложении жгута под него укладывается записка с указанием времени наложения. Если жгут будет находиться на конечности более 2 часов, то возможна гибель тканей вследствие кислородного голодания. В неблагоприятном случае это приведёт к ампутации конечности. Импровизированный жгут может быть изготовлен из любых подручных средств: ремня, верёвки и т.п. Специализированные жгуты изготавливаются из резины, простейшие представляют собой полоску резины с отверстиями для фиксатора, современные модели могут обладать способностью к самозатягиванию.

Ілюстрації
https://ru.wikipedia.org/wiki/%C6%E3%F3%F2
http://www.tatami.ru/Portals/0/%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%B8%D0%BD%D0%B0%20%D0%B6%D0%B3%D1%83%D1%82%285%29.JPG
http://www.cessio.lt/?obj=med&item=l&img=thumb_7bc00703.jpg

Ижиця

2014-12-17T13:10:06Z

Божко Аліна:

'''И́жиця, -ці, '''''ж. ''Названіе буквы Ѵ. '''Ижицю прописати'''. Высѣчь. ''Треба б йому ижицю прописать. ''Ном. № 13637.
[[Категорія:Иж]]

http://dic.academic.ru/dic.nsf/ushakov/819166
Толковый словарь Ушакова
ИЖИЦА
ТолкованиеПеревод

ИЖИЦА

ИЖИЦА
И́ЖИЦА, ижицы, жен. Последняя буква церк.-слав. азбуки, обозначающая звук "и" (в гражданском письме до революции употреблялась в некоторых церковных словах: сљнод, мљро).
❖ Ноги ижицей (разг. шутл.) - ноги, ниже колен криво расходящиеся в стороны. Прописать ижицу (разг. устар.) - выпороть, сделать внушение, нравоучение. От а до ижицы - то же, что "от а до зет", см. а1.

Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935-1940.

https://ru.wikipedia.org/wiki/%D1%B4
И́жица (Ѵ, ѵ) — последняя буква дореформенного русского алфавита; обозначала гласный звук [и] в немногих словах греческого происхождения (мѵро, сѵнодъ). Происходит от греческой буквы υ (ипсилон)[1].

http://tolkslovar.ru/i481.html
Ижица в Энциклопедическом словаре:
Ижица - последняя буква русского алфавита; обозначала гласный ""и"" внемногих словах греческого происхождения, исключена орфографическойреформой 1917-18; восходит к кириллической букве . Прописать ижицукому-нибудь (устар.) - высечь, сделать строгое внушение.

Значение слова Ижица по словарю Даля:
Ижица
буква , церковная, в азбуке 42-я и последняя; пишется в греч. словах, отвечая за и и за в, напр. Евфимий, Евангелие, Евхаристия, Евдокия, и миро, мироносицы, и в начале слов. От аза до ижицы. Дошли до ижицы, кончили. Сам ни аза в глаза, а людей ижицей тычет, фита да ижица - к ленивому плеть ближится. Кси, пси с фитою, пахнули сытою

ижиця http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%B8%D0%B6%D0%B8%D1%86%D1%8F

И́жиця, ці, ж. Названіе буквы Ѵ. И́жицю прописа́ти. Высѣчь. Треба б йому ижицю прописать. Ном. № 13637.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 192.

http://slovari.yandex.ru/~%D0%BA%D0%BD%D0%B8%D0%B3%D0%B8/%D0%A2%D0%BE%D0%BB%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%8B%D0%B9%20%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%80%D1%8C%20%D0%94%D0%B0%D0%BB%D1%8F/%D0%98%D0%96%D0%98%D0%A6%D0%90/
ИЖИЦА

ИЖИЦА, буква , церковная, в азбуке 42-я и последняя; пишется в греч. словах, отвечая за и и за в, напр. Евфимий, Евангелие, Евхаристия, Евдокия, и миро, мироносицы, и в начале слов. От аза до ижицы. Дошли до ижицы, кончили. Сам ни аза в глаза, а людей ижицей тычет, фита да ижица — к ленивому плеть ближится. Кси, пси с фитою, пахнули сытою.

ИЖИЦА

ИЖИЦА, буква , церковная, в азбуке 42-я и последняя; пишется в греч. словах, отвечая за и и за в, напр. Евфимий, Евангелие, Евхаристия, Евдокия, и миро, мироносицы, и в начале слов. От аза до ижицы. Дошли до ижицы, кончили. Сам ни аза в глаза, а людей ижицей тычет, фита да ижица — к ленивому плеть ближится. Кси, пси с фитою, пахнули сытою.

Ілюстрації
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/b/b7/Izhitsa.svg/800px-Izhitsa.svg.png
http://prg.stihi.ru/pics/2010/03/17/499.jpg

Ночування

2014-11-30T20:31:08Z

Божко Аліна:

'''Ночува́ння, -ня, '''''с. ''Ночевка, ночеваніе.
[[Категорія:Но]]

==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== НОЧУВАТИ, ую, уєш, недок. і док. Проводити ніч із сном і відпочинком; лаштуватися де-небудь на ніч для відпочинку. Ночували гайдамаки В зеленій діброві (Тарас Шевченко, I, 1963, 100); Майже щоночі в Убийвовків ночував хтось з подорожніх (Олесь Гончар, IV. 1960, 72); Вперше Катерина ночувала одна в хаті (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1960, 190); Лукашевич залишилась у Марійки ночувати (Олесь Донченко, V, 1957, 436).
Днювати й ночувати див. днювати.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 448.

===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]=== Ночування, ня, с. Ночевка, ночеваніе.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 571.

[[Категорія:Но]]

Юхта

2014-11-30T20:13:24Z

Божко Аліна:

'''Ю́хта, -ти, '''''ж. ''1) Юфть. КС. 1893. V. 279. Чуб. VII. 418. 2) Отверстіе въ стѣнкѣ печи, чрезъ которое чистятъ дымовую трубу, задѣлываемое вновь послѣ чистки. Канев. у.
[[Категорія:Юх]]

==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== Ю́ХТА, и, жін. Сорт шкіри, одержуваний особливою обробкою шкур великої рогатої худоби, коней, свиней. Аж ось! Глянь: лимар наш сю шкуру підіймає І юхтою її або габельком [габелком] величає (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 44); Чоботи з жовтої юхти, я довгими дебелими халявами справді здавались непомірними і важкими для легкої, красивої фігури Черниша (Олесь Гончар, I, 1954, 302).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 617.

===[http://dic.academic.ru/dic.nsf/vasmer Академик ]=== Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера
юхта
ТолкованиеПеревод
юхта
ю́хта "неудачный экзамен", харьк., пою́хтаться "провалиться" (см. Зеленин, РФВ 54, 110), ю́хнуть "исчезнуть",псковск., тверск. (Даль), юхну́ть "отставить", курск., "ударить кого-либо", псковск., тверск. (Даль), объюхта́ть"надуть в игре", курск., воронежск. (Даль). Неясно.

Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс. М. Р. Фасмер. 1964—1973
• Юхта — название нескольких населённых пунктов: Юхта посёлок в Свободненском районе Амурской области. Юхта деревня в Казачинско Ленском районе Иркутской области … Википедия
• юхта — юфть, кожа Словарь русских синонимов. юхта сущ., кол во синонимов: 2 • кожа (62) • юфть (3) … Словарь синонимов
• юхта — [гол.] – обработанная особым способом (окраской, жировкой и т. п.) краснодубная кожа (выделанная дубителями растительного происхождения); идёт для верха тяжёлой обуви и шорно седельных изделий Большой словарь иностранных слов. Издательство «ИДДК» … Словарь иностранных слов русского языка
• Юхта — 1) ж. д. станция на Забайкальской ж. д. в Свободненском р не. Осн. в 1926 г. Название с эвенк. : юктэ, юкто, иуктэ источник, ручей, родник, полынья [16]. 2) село Свободненском р не. Осн. в 1931 г. Название с эвенк. : юктэ, юкто, иуктэ источник,… … Топонимический словарь Амурской области
• Юхта — см. Юфть … Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона
• Юхта — местн. ж.; = юфть Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
• юхта — и, ж. Сорт шкіри, одержуваний особливою обробкою шкур великої рогатої худоби, коней, свиней. Юхтові чоботи … Український тлумачний словник
• Юхта — 676435, Амурской, Свободненского … Населённые пункты и индексы России
• юхта — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
• Юфть и Юфта, Юхта — местн. ж. 1. Сорт мягкой кожи, получаемый особой обработкой шкур крупного рогатого скота, лошадей, свиней Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой

[[Категорія:Юх]]

Підберезник

2014-11-30T19:24:42Z

Божко Аліна:

'''Підбере́зник, -ка, '''''м. ''Порода грибовъ. Лохв. у.
[[Категорія:Пі]]
'''Щави́дуб, -ба, '''''м. ''Имя сказочнаго героя, который, благодаря своей силѣ, могъ сламывать дубы. Чуб. II. 229.
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== ПІДБЕРЕ́ЗНИК, а, чол. Один з кращих їстівних грибів з бурою шапинкою і білим м'якушем, що росте переважно в березових лісах. Роман розстебнув свою торбину, висипав на землю гриби. Тут були рижики, боровички, підберезники (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 118); У дубових і березових гаях навколо Києва є білі гриби, підберезники, моховики (Вечірній Київ, 10.VI 1961, 3).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 394.

===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]=== ПІДБЕРЕ́ЗНИК, а, ч. Один з кращих їстівних грибів з бурою шапинкою і білим м’якушем, що росте переважно в березових лісах. Роман розстебнув свою торбину, висипав на землю гриби. Тут були рижики, боровички, підберезники (Збан., Між.. людьми, 1955, 118); У дубових і березових гаях навколо Києва є білі гриби, підберезники, моховики (Веч. Київ, 10.VІ 1961, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 394.
Підберезник, ка, м. Порода грибовъ. Лохв. у.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 158.

===[http://www.subject.com.ua/culture/dict/201.html Культурологічний словник]===

[[Категорія:Ща]]

Дячок

2014-11-30T19:06:41Z

Божко Аліна:

'''Дячок, -чка, '''''м. ''Дьячокъ. ''А ти, дячку учений, над школами вибраний, скажи мені, дячку, що то єсть їден? ''Чуб. V. 1080.
[[Категорія:Дя]]

==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== ДЯЧО́К, чка, чол., розм. Те саме, що дяк 1. Батюшка своїм звичайним голосом проказував молитви, дячок поважно й швидко вичитував з книжок (Степан Васильченко, I, 1959, 203); * У порівняннях. Вийде хлопець, в груди вдарить.. І по писаному шпарить, Мов справжнісінький дячок (Степан Олійник, Вибр., 1959, 272).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 451.

[[Категорія:Дя]]

М’якушечка

2014-11-30T18:50:05Z

Божко Аліна:

'''М’якушечка и мнякушечка, -ки, '''''ж. ''Ум. отъ '''м’якушка. '''
[[Категорія:Мя]]

'''М’якушечка и мнякушечка, -ки, '''''ж. ''Ум. отъ '''м’якушка. '''
[[Категорія:Мя]]
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== М'ЯКУШКА, и, жін.
1. М'яка частина хліба та хлібних виробів, що міститься під скоринкою. Балика добре перев'язав її [рану], покривши м'якушкою хліба і павутинням (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 37).
2. перен., ірон., зневажл. М'якосердий, добрий (про людину). — Я, бачте, такий чоловік — м'якушка, що нехай де яка пригода, або журба, або смуток, то зараз там мої і жалощі... (Марко Вовчок, VI, 1956, 271); — Ах, — скрикнула Густя, — він умлів! — І заломила руки. — Не бійся.. ти, м'якушко, — відказав Густав, — нічого такому злодієві не станеться! (Іван Франко, III, 1950, 375).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 838.

===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]=== М’яку́шечка и мняку́шечка, ки, ж. Ум. отъ м’якушка.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 458.

===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/66645-shhavydub.html СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO]===
===[http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/ «Словники України on-line»]===
===[http://rupedia.org/fasmer/page/schavit.19317 РУпедия Этимологический русскоязычный словарь]===
===[http://www.enciklopedy.ru/etimologicheskij_russkoyazychnyj_slovar/shh_14/shhavit.html Все словари: БОЛЬШАЯ КОЛЛЕКЦИЯ СЛОВАРЕЙ]===
==Іноземні словники==
===[http://slovari.yandex.ru ЯНДЕКС словари]=== мякиш
Существительное
m
1. (хлебный) м’якушка
2. (у млекопитающих и птиц) подушечка, м’якуш, -а

===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]===
==Ілюстрації==
http://go.mail.ru/search_images?q=%D1%85%D0%BB%D1%96%D0%B1%20%D1%84%D0%BE%D1%82%D0%BE&fr=web&rch=l&jsa=1#urlhash=8969047132143713166 [[Зображення:Хліб1.jpg|x140px]] http://go.mail.ru/search_images?q=%D1%85%D0%BB%D1%96%D0%B1%20%D1%84%D0%BE%D1%82%D0%BE&fr=web&rch=l&jsa=1#urlhash=4558139037218641500 [[Зображення:Хліб2.jpg|x140px]]
http://go.mail.ru/search_images?q=%D1%85%D0%BB%D1%96%D0%B1%20%D1%84%D0%BE%D1%82%D0%BE&fr=web&rch=l#urlhash=4526677066439304695 [[Зображення:Хліб3.jpg|x140px]]

[[Категорія:Мя]]

Отава

2014-11-28T17:01:36Z

Божко Аліна:

'''Отава, -ви, '''''ж''Трава, выросшая вторично на скошенномъ мѣстѣ. Шух. І. 170. ''Косіть, хлопці, отаву. ''Чуб. V. 1034. ''На припоні коні отаву скубуть. ''Шевч.
[[Категорія:От]]
Отава
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== ОТА́ВА, и, жін. Трава, що відростає, на місці скошеної. У темному гаю, в зеленій діброві, На припоні коні отаву скубуть (Тарас Шевченко, I, 1963, 94); Аж третього вечора пішов Юзько до хати по сердаки, бо знов коні мали випасатися по скошеній отаві (Ольга Кобилянська, III, 1956, 487); Була пізня осіння пора. Він косив отаву, а жінка гребла (Степан Чорнобривець, Визволення, 1949, 56).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 799.

===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]=== ОТА́ВА, и, ж. Трава, що відростає на місці скошеної. У темному гаю, в зеленій діброві, На припоні коні отаву скубуть (Шевч., І, 1963, 94); Аж третього вечора пішов Юзько до хати по сердаки, бо знов коні мали випасатися по скошеній отаві (Коб., III, 1956, 487); Була пізня осіння пора. Він косив отаву, а жінка гребла (Чорн., Визволення, 1949, 56).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 799.
Отава, ви, ж. Трава, выросшая вторично на скошенномъ мѣстѣ. Шух. І. 170. Косіть, хлопці, отаву.Чуб. V. 1034. На припоні коні отаву скубуть. Шевч.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 74.
ота́ва = ота́виця — трава, що від¬ростає на місці скошеної; символ оновлення. На припоні коні отаву скубуть (Т. Шевченко); Пустив волики на отавиці (П. Чубинський).

===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/66645-shhavydub.html СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO]===
===[http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/ «Словники України on-line»]===
===[http://rupedia.org/fasmer/page/schavit.19317 РУпедия Этимологический русскоязычный словарь]===
===[http://www.enciklopedy.ru/etimologicheskij_russkoyazychnyj_slovar/shh_14/shhavit.html Все словари: БОЛЬШАЯ КОЛЛЕКЦИЯ СЛОВАРЕЙ]===
==Іноземні словники==
===[http://slovari.yandex.ru ЯНДЕКС словари]===
===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]=== Отава
ОТАВА
отавообразование, травостой, восстановленный в результате отрастания поврежденных побегов и ростановых (из спящих почек) после скашивания или стравливания.
Экологический энциклопедический словарь. — Кишинев: Главная редакция Молдавской советской энциклопедии. И.И. Дедю. 1989.
Отава
отавообразование - часть травостоя, восстановленная (после стравливания или скашивания) отрастаниемповрежденных побегов и ростом новых (из спящих почек). Количество отавы зависит от фазы развитиярастений, в которую был стравлен или скошен травостой, от способности растений отрастать послеповреждения и от внешних условий (климатических, водного режима почвы и пр.).
Экологический словарь. — Алма-Ата: «Наука». Б.А. Быков. 1983.
ота́ва "трава, выросшая вновь после покоса; нескошенная трава на лугу под снегом", вост.-русск., сиб. (Даль), укр., блр. ота́ва, болг. ота́ва "отава, трава, подросшая после покоса", сербохорв. отава, словен. оtа̑vа, чеш., слвц. оtаvа, польск. оtаwа, в.-луж. wоtаwа, н.-луж. wótawa. Др. ступень чередования гласного: *tyti, с которым *о-tаvа связано аналогично заба́ва: забы́ть и под., ср. словен. otáviti "услаждать, подкреплять", чеш. otaviti sе "отдохнуть, набраться сил"; см. Желтов, ФЗ, 1876, вып. 6, стр. 69; Маценауэр, LF 12, 177; Преобр. I, 668; Младенов 392. Вряд ли можно говорить о приставке оtъ-, вопреки Голубу (185), или же о родстве с лит atólas "отава", лтш. atãls – то же, вопреки Траутману (ВSW 16); см. М.–Э. 1, 149; Брюкнер, ZfslPh 4, 215. Балт. слова связаны с греч. τᾶλις, -ιδος "совершеннолетняя девушка", τῆλις, -εως ж. "стручковое растение", τηλεθάω "зеленею, даю ростки", др.-инд. tālas "винная пальма", лат. tālea "саженец" (Гофман, Gr. Wb. 351). Заимствование из тюрк. оt "трава" исключено уже ввиду широкого распространения слав. слов. •• [Дмитриев ("Лексикогр. сб.", 3, 1958) повторяет устарелую тюрк. этимологию; Махек (Еtуm. slovn., 345) видит здесь приставочное образование, родственное слову яви́ть и др., в то время как Отрембский (Gram. j\e,\z. litewskiego, 1, Варшава, 1958, стр. 69) объясняет это слово как заимств. из лит. atólas, что по понятным причинам маловероятно. – Т.]

===[https://ru.wikipedia.org/wiki Материал из Википедии]===
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
[[Категорія:Слова 2014 року]]
[[Категорія:От]]