Київський столичний університет імені Бориса Грінченка - Внесок користувача [uk]

Файл:Кацап 02.jpg

2014-01-12T13:04:25Z

АnnA:

Файл:Кацап 01.jpg

2014-01-12T13:04:00Z

АnnA:

Кацап

2014-01-12T13:03:39Z

АnnA:

'''Кацап, -па, '''''м. ''1) Великороссіянинъ. ''Тут дивляться, аж виходить кацап. ''Руд. КС. 1901. XII. 472. 2) У галицкихъ дровосѣковъ: куча дровъ вишиною въ 1 1/2 метра, длиною 2 и шириною 1 метръ. МУЕ. III. 28. Ум. '''Кацапчик. '''Ув. '''Кацапюга. '''Св. Л. 192.
[[Категорія:Ка]]
Каца́п, кацапи (множ.) — зневажливе прізвисько росіян, яке вживають переважно українці, а також поляки й білоруси; також — російська назва деяких груп російського суспільства.
Походження

Існують дві основні версії походження слова кацап.

За однією із версій, кацап походить від виразу «как цап». Виникнення цього виразу могло бути пов'язане з російською традицією носити довгі бороди. Етимологічний словник Фасмера вказує: «укр. прозвище великорусов (Гоголь и др.). С приставкой ка- от укр. цап „козел“, кацап-как цап (козел), как козел, бритому украинцу бородатый русский казался козлом».

За версією, котру запропоновував академік Д. Яворницький, слово «кацап» — тюркського походження, і походить від арабського слова «касаб» (qassab), що означає «живодер», або «м'ясник», «той, що забиває худобу». Дослідники відмічають також такі словосполучення в тюркських мовах: «адам кассаби» означає «люта людина», «деспот», вираз «кассап одлу» — «шельма»; «кассапчи» — караїмською означає «кат»; «хассап» мовою кримських татар означає «м'ясник», «гицель» і т. д.[2] "Треба знати, що слово «кацап» вже віддавна знане в мовах багатьох східних турецьких племен і значить «різник», «лютий чоловік», «кат», «деспот», «злодій»[3]

Тлумачення слова «кацап» подається також в «Українській малій енциклопедії» Є. Онацького як похідне від татарського «різник», «різун».

За однією з версій, прізвище «м'ясник» закріпилося після того, як під час взяття Казані, татарам (жителі Казані — столиця сучасного Татарстану) було пообіцяно, якщо вони здадуть місто без бою, то всім подарують життя. Проте коли татари здали зброю і відчинили ворота, то війська Івана Грозного вирізали майже все місто.

Етимологічний словник української мови подає наступну версію походження слова «кацап»:
…очевидно, утворене від цап за допомогою специфічного компонента ка-, як жартівливе позначення людей, що носять довгі бороди (Фасмер II 213, Преобр. I 302, Bruckner 211), недостатньо обґрунтоване виведення (Крымский Укр. Гр. I 20, Яворницький 342) від тур. крим.-тат. аз. kassap «м'ясник», яке походить від ар.
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D1%86%D0%B0%D0%BF]
КАЦАП, а, чол., заст. у розм. Зневажлива назва росіянина. Ярмарок аж кипів.., цокотять перекупки, божаться цигани, лаються кацапи (Марко Вовчок, VI, 1956, 294); Прийшли кацапи обідати, посміялися з неї, хоч вона того й не пойняла [не зрозуміла] (Панас Мирний, І, 1954, 67).
[http://sum.in.ua/s/kacap]
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Кацап_01.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Кацап_02.jpg|x140px]]

Файл:Кашкет 03.jpg

2014-01-12T12:47:36Z

АnnA:

Файл:Кашкет 02.jpg

2014-01-12T12:46:03Z

АnnA:

Файл:Кашкет 01.jpg

2014-01-12T12:45:40Z

АnnA:

Кашкет

2014-01-12T12:45:20Z

АnnA:

'''Кашке́т, -та, '''''м. ''= '''Каскет. '''Чуб. VII. 413. ''На голові кашкет добрий. ''Св. Л. 303. Ум. '''Кашке́тик. '''
[[Категорія:Ка]]
Кашке́т — чоловічий формений головний убір з околичкою і твердим козирком. Як правило носиться начальницьким (генеральським та офіцерським) складом.
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D1%88%D0%BA%D0%B5%D1%82]
КАШКЕТ, а, чол. Чоловічий головний убір із козирком. Застьобував [Рудий] свою безбарвну піджачину, що враз з такими ж пошматованими штанами .. та заяложеним кашкетом складали його мізерну одіж (Михайло Коцюбинський, І, 1955, 138); Він, кашляючи, підвівся, взяв кашкет, пішов до дверей (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 59).
[http://sum.in.ua/s/kashket]
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Кашкет_01.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Кашкет_02.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Кашкет_03.jpg|x140px]]

Файл:Капелюх 03.jpg

2014-01-12T12:32:43Z

АnnA:

Файл:Капелюх 02.jpg

2014-01-12T12:32:20Z

АnnA:

Файл:Капелюх 01.jpg

2014-01-12T12:32:00Z

АnnA:

Капелюх

2014-01-12T12:31:42Z

АnnA:

'''Капелюх, -ха, '''''м. ''1) = '''Капелюха. '''Чуб. VII. 413. Котл. Ен. (Слов.). 2) Иногда капелюхами называются только наушники въ такой теплой шапкѣ. Вас. 156. ''У зайчика шкурка м’якенька, тепленька, будуть мені на зіму рукавички і капелюхи. ''Рудч. Ск. II. 15. См. '''Капель. '''3) Шляпа. Гол. Од. 48, 75. ''Мут зілечко ізривати, за капелюх класти. ''Гол. Ум. '''Капелюшокъ. '''Желех.
[[Категорія:Ка]]
Капелюх — головний убір, тканинна форма якого носиться у осінній та весняний період, солом'яна форма — у літній період. Капелюх буває як чоловічим, так і жіночим. Жіночий варіант зазвичай називають капелюшком.

Капелюх може використовуватися як засіб захисту голови і волосся (від опадів, вітру, сонця), а також може виконувати і декоративну функцію.

Перші капелюхи виготовлялись із соломи. Солом'яний капелюх, ще тоді, коли капелюхи не робили з тканини, були найпоширенішім головним убором у жаркий період. Перевага солом'яного капелюха полягає у тому, що він добре пропускає повітря, захищаючи голову від сонячного удару.

Популярним видом капелюха у XIX сторіччі був циліндр. у найбільшому вжитку був у Великобританії.
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D0%BF%D0%B5%D0%BB%D1%8E%D1%85]
КАПЕЛЮХ , КАПЕЛЮХА , БРИЛЬ
Капелюх, -а. Жіночий або чоловічий головний убір з фетру, соломи тощо.
Капелюха, розм. Тепла зимова шапка-ушанка. Високий літній селянин у кудлатій капелюсі (Б.Грінченко); На ньому – пошарпаний сіряк і капелюха (шапка з навушниками) (Я.Мамонтов).
Бриль, -я, ор. -ем. Капелюх, переважно солом’яний. Крислатий бриль з рисової соломи був низько опущений на лоб (В.Кучер); Круглий чорний повстяний бриль прикривав чорне, як смола, волосся (І.Нечуй-Левицький)
[http://slovopedia.org.ua/32/53402/31055.html]
КАПЕЛЮХ, а, чол.

1. Жіночий або чоловічий головний убір із фетру, соломи тощо; бриль. [Голохвостий:] Я почеплю їй на голову.. капелюха з білими стрічками (Нечуй-Левицький, II, 1956, 500); Целя.. в білім солом'янім капелюсі з широкими крисами.. спішила на пошту (Іван Франко, II, 1950, 306); На голові в нього був чорний капелюх з зеленим пером (Юрій Смолич, II, 1958, 8).
Знімати (зняти) капелюх див. знімати.

2. розм., рідко. Те саме, що капелюха. На голові його був масивний довгошерстий капелюх (Іван Рябокляч, Золототисячник, 1948, 25)
[http://sum.in.ua/s/kapeljukh]
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Капелюх_01.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Капелюх_02.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Капелюх_03.jpg|x140px]]

Капелюх

2014-01-12T12:30:39Z

АnnA:

Файл:Калюжа 03.jpg

2014-01-12T12:04:45Z

АnnA:

Файл:Калюжа 02.jpg

2014-01-12T12:04:11Z

АnnA:

Файл:Калюжа 01.jpg

2014-01-12T12:03:44Z

АnnA:

Калюжа

2014-01-12T12:03:11Z

АnnA:

'''Калюжа, -жі, '''''ж. ''Лужа, грязь. ''Не шукай моря, у калюжі втопишся. ''Ном. № 1982. ''Зараз, чи калюжку вбачать де на дорозі, так у калюжу і лізе в кармазинах. ''К. ЧР. 87. Ум. '''Калюжка. '''''Калюжка після вчерашнього дощику. ''Кв. II. 156.
[[Категорія:Ка]]
Калю́жа — невелике скупчення рідини, в більшості випадків води в заглибленнях на поверхні землі або в нерівностях будь-якого покриття (тротуар, проїжджа частина дороги тощо). За старих часів велику калюжу називали — лягаю.
Калюжі утворюються, наприклад, після дощу або в результаті танення снігу і можуть існувати кілька годин або днів, до тих пір, поки рідина не просочиться під землю або не випарується. Але бувають і калюжі, які існують постійно, так як утворюються в западинах, де немає природного стоку. Поперечні розміри і глибина калюжі можуть бути різні (довжина — від декількох сантиметрів до десятків метрів) в залежності від погоди і рельєфу місцевості.

Калюжі на дорогах створюють перешкоди для пересування пішоходів і транспорту, тому дорожні служби по можливості намагаються усувати нерівності на дорогах і накладають латки на нерівні ділянки або асфальтують їх. У зелених насадженнях, таких як газони і парки, западини й піднесення теж намагаються вирівнювати. Однак, для дітей калюжі іноді є предметом розваг та ігор.

Дощові калюжі — привабливий об'єкт для художників-пейзажистів, які надихнули на створення численних ліричних творів.
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D0%BB%D1%8E%D0%B6%D0%B0]
КАЛЮЖА, і, жін. Заглибина в ґрунті, наповнена водою або іншою рідиною. А сирота її в селі.. Лопуцьки їсть, ставочки гатить В калюжах з дітьми у яру (Тарас Шевченко, II, 1953, 13); Ринок, при якому містився суд, — се була широка квадратова площа, з калюжею на середині (Іван Франко, VII, 1951, 305); Величезна калюжа заросла травами, ліловими дзвониками і скидалась на озеро (Олесь Донченко, VI, 1957, 266);
// чого. Вода або інша рідина, налита у великій кількості на якій-небудь поверхні. — Упала я і далі нічого не пам'ятаю. Коли очунялась, аж уся в крові плаваю, — отака калюжа!.. (Панас Мирний, III, 1954, 170)
[http://sum.in.ua/s/kaljuzha]

КАЛЮЖА - , калюжка ж. южн. тул. калужина, мочежина, ЛУЖА, грязь. см. калуга, калюх (кал?) м. новг. поганая посудина для помоев, для корма собак и пр.
[http://dal.sci-lib.com/word012541.html]
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Калюжа_01.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Калюжа_02.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Калюжа_03.jpg|x140px]]

Файл:Казна 03.jpg

2014-01-12T11:37:36Z

АnnA:

Файл:Казна 02.jpg

2014-01-12T11:36:55Z

АnnA:

Файл:Казна 01.jpg

2014-01-12T11:36:29Z

АnnA:

Казна

2014-01-12T11:35:58Z

АnnA:

'''Казна, -ни́, '''''ж. ''Казна, деньги. (Заимствовано изъ русскаго языка). ''Їздив наш бурмистер до князя Ромодановського з грошима у московську казну. ''К. ЧР. 185. ''Є казна, та ніхто не зна. ''
[[Категорія:Ка]]

КАЗНА, и, жін., заст.

1. Державна скарбниця. Заможнішого вибрали зборщиком [збирачем], щоб податки збирав та носив у казну (Панас Мирний, IV, 1955, 214); Блокада в першу чергу вдарила по інтересах купецтва і по казні (Панас Кочура, Зол. грамота, 1960, 63).

2. розм. Гроші. Та одчиняй скрині, скрині дубовії, Та бери казни сім сот і чотири (Павло Чубинський, V, 1874, 955); То затуляв [Данько], то знов розтуляв картуза, щоб переконатися, що казна його на місці (Олесь Гончар, Таврія. 1952, 70).
[http://sum.in.ua/s/kazna]
Казна - кошти бюджету та інша державна власність , нерозподілені між державними підприємствами та установами і належать державі ( чи громадському освіті або інституту) на праві власності.

У Російській Федерації нині розрізняють казну Російської Федерації , скарбницю кожного з суб'єктів Федерації , а також скарбницю муніципальних утворень.

Російської Федерації виділяють наступні складові частини
кошти федерального бюджету;
кошти Резервного фонду РФ і ФНБ Росії;
кошти інших федеральних бюджетних фондів РФ;
Алмазний фонд РФ;
Росрезерв .

Облік операцій з коштами казни організовує і веде Федеральне Казначейство Росії .
[http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D0%B7%D0%BD%D0%B0]

казна; ж.
(тюрк.)
1. Сховище грошей, коштовностей та інших матеріальних цінностей ханів, царів, князів, монастирів.
2. В умовах централізованих держав - сукупність їхніх фінансових ресурсів; те саме, що й фіск.
3. розм. Гроші.
[http://www.rozum.]]
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:казна_01.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:казна_02.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:казна_03.jpg|x140px]]

Казна

2014-01-12T11:34:13Z

АnnA:

'''Казна, -ни́, '''''ж. ''Казна, деньги. (Заимствовано изъ русскаго языка). ''Їздив наш бурмистер до князя Ромодановського з грошима у московську казну. ''К. ЧР. 185. ''Є казна, та ніхто не зна. ''
[[Категорія:Ка]]

КАЗНА, и, жін., заст.

1. Державна скарбниця. Заможнішого вибрали зборщиком [збирачем], щоб податки збирав та носив у казну (Панас Мирний, IV, 1955, 214); Блокада в першу чергу вдарила по інтересах купецтва і по казні (Панас Кочура, Зол. грамота, 1960, 63).

2. розм. Гроші. Та одчиняй скрині, скрині дубовії, Та бери казни сім сот і чотири (Павло Чубинський, V, 1874, 955); То затуляв [Данько], то знов розтуляв картуза, щоб переконатися, що казна його на місці (Олесь Гончар, Таврія. 1952, 70).
[http://sum.in.ua/s/kazna]
Казна - кошти бюджету та інша державна власність , нерозподілені між державними підприємствами та установами і належать державі ( чи громадському освіті або інституту) на праві власності.

У Російській Федерації нині розрізняють казну Російської Федерації , скарбницю кожного з суб'єктів Федерації , а також скарбницю муніципальних утворень.

Російської Федерації виділяють наступні складові частини
кошти федерального бюджету;
кошти Резервного фонду РФ і ФНБ Росії;
кошти інших федеральних бюджетних фондів РФ;
Алмазний фонд РФ;
Росрезерв .

Облік операцій з коштами казни організовує і веде Федеральне Казначейство Росії .
[http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D0%B7%D0%BD%D0%B0]

казна; ж.
(тюрк.)
1. Сховище грошей, коштовностей та інших матеріальних цінностей ханів, царів, князів, монастирів.
2. В умовах централізованих держав - сукупність їхніх фінансових ресурсів; те саме, що й фіск.
3. розм. Гроші.
[http://www.rozum.o==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:казна_01.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:казна_02.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:казна_03.jpg|x140px]]

Казус

2014-01-12T11:19:59Z

АnnA:

'''Казус, -са, '''''м. ''Случай. ''Казус сей так налякав усіх людей, що більше вже ніхто із глузду не скрутився. ''Гліб. 65.
[[Категорія:Ка]]
КАЗУС, у, чол.

1. Складна, заплутана судова справа.

2. розм. Випадок, незвичайна пригода. — Казус сей Так налякав усіх людей (Леонід Глібов, Байки.., 1959, 77); Ференц, розвеселившись, розповів бійцям казус, відомий цілому Будапештові (Олесь Гончар, I, 1954, 208).
[http://sum.in.ua/s/kazus]
Казус (лат. casus) — подія, яка настає не внаслідок волевиявлення особи, а тому не може бути передбаченою за даних умов.

В юриспруденції випадкова дія, яка має зовнішні ознаки провини (злочину), але позбавлена елементу вини, а тому не спричиняє до кримінальної відповідальності, також складна, заплутана судова справа.

Казусом називають особливий випадок захворювання, описаний із супроводжуючими його обставинами.

Розмовно — випадок, незвичайна пригода
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D0%B7%D1%83%D1%81]
КАЗУСКАЗУС (лат. casus) - в праве: 1) событие, которое не зависит от воли лица и поэтому не может быть предусмотрено при данных условиях; 2) случайное действие, которое (в отличие от умышленного или неосторожного) имеет внешние признаки правонарушения, но лишено элемента вины и, следовательно, не влечет юридической ответственности. От К. следует отличать понятие непреодолимой силы; 3) отдельно взятое судебное дело или правовая ситуация как пример (см. Казуистика).
[http://dic.academic.ru/dic.nsf/lower/15229]

Казус

2014-01-12T11:19:26Z

АnnA:

Цупити

2014-01-12T11:00:39Z

АnnA:

1. Тягти, нести кого-, що-небудь, перев. докладаючи певних зусиль. Машталяр [машталір] зліз з воза, розштовхав під боки цигана та й підвів до воза. — Куди оце ти мене цупиш? — питається у його циган (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 199); — Ану, соколику! Бери, лишень. — Кого це? — Мостиву нашу пані. Цуп її з ридвана (Олександр Ільченко, Козацьк. роду.., 1958, 12); Може, хоче хто розсолу? Цуп, неси його до столу (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 127);
// Пересувати, волочити що-небудь, не відриваючи від якоїсь поверхні. Шандор уперто не хотів розлучатися з човном. Вчепившись правицею за Маргіт, він лівою цупив за собою душогубку, побрязкуючи в темряві ланцюгом (Олесь Гончар, Новели, 1954, 60);
// З силою стягувати, здирати одяг. Вітер по землі, крий боже, заревів, Наліг на козака, в його одежу цупить (Євген Гребінка, І, 1957, 60); [Петро:] Увійшов у хату дід Григор до нас та й забув шапку здійняти. Тільки сів він на лавці, наш свекор зараз до його, цупить із голови шапку (Степан Васильченко, III, 1960, 289);
// Витягати що-небудь приховане. — Хай цибулю батько лупить, А нам капшук з скрині цупить Та в Полтаву надсилає, Поки мати тут гуляє! (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 179);
// Бити кого-небудь. — Геть! Геть! — кричить на неї Тимко і тягне за плечі, але вона виривається з його рук, цупить граблями Дениса по широкій спині (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 273). (У За патли цупити див. патли.

2. перех. Привласнювати дуже (гроші, майно). Він брав хабарі на всі боки, цупив громадські гроші, де тільки можна було їх поцупити (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 56); Біда, що дехто співчува Тим, що державне цуплять, Аж поки на мозоль йому На власний не наступлять (Дмитро Білоус, Зигзаг, 1956, 34);
// Вимагати в кого-небудь, здирати з когось що-небудь. — Справді світ інший настає, — думала стара, — бо брат з брата дурнісінько гроші цупить, не соромлячись ні людей, ні бога (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 108); Знай — пише [пан] до управителя: присилай грошей; а той і дере; і цупить, і канючить — не з кого, як з своїх же людей (Олекса Стороженко, I, 1957, 175).

3. неперех. Тиснути (про мороз). Працював, як заведений. Піднявся вранці на риштування, коли мороз таки цупив добре, став на своє місце і не сходив звідти кілька годин підряд (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 343).[[Категорія:Цу]]
[http://sum.in.ua/s/cupyty]

Файл:Вариво 01.jpg

2014-01-12T10:58:59Z

АnnA:

Вариво

2014-01-12T10:58:39Z

АnnA:

1. Те, що вариться або зварене (страва і т. ін.). На припічку палав вогонь, жінки варили якесь вариво (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 371); Діти набирали того варива дерев'яними ложками (Василь Кучер, Пов. і опов., 1949, 28); Хазяйка саме виносила поросятам якесь вариво, що парувало на морозі в дерев'яному відрі (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 50); * Образно. Безвітряна спека перетворила повітря в гаряче вариво (Яків Баш, Проф. Буйко, 1946, 66).

2. розм. Кількість їстівного, потрібна для варіння на один раз. Оцих раків буде на вариво (Словник Грінченка); Риба не ловилась, пшоно вийшло. Ще вчора думалось [хлопцям], що його там на кілька варив буде, а виявилось — на дні пакета одна пригорща (Юрій Збанацький, Курил. о-ви, 1963, 78).

3. розм. Те саме, що варіння. Карпо і Одарка порішили ховати [покійника] впівдні: до того часу можна з варивом справитись (Панас Мирний, III, 1954, 137); Кухар розумівся на вариві далеко ліпше, ніж сама пані (Іван Франко, V, 1951, 285).
[[Категорія:Ва]]
[http://sum.in.ua/s/varyvo]
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:вариво_01.jpg|x140px]]

Велич

2014-01-12T10:46:09Z

АnnA:

1. заст. Дуже великий, надзвичайних розмірів предмет. Ліс у мене стародавній, добрий; дуби — в°лич усе (Словник Грінченка).

2. Повнота видатних, надзвичайних рис, особливостей когось, чогось великого, могутнього, які викликають подив, повагу. Бажав би я, мій рідний краю.., Щоб велич простого народу запанувала на Русі (Павло Грабовський, І, 1959, 78); Гора біля гори стоять разом в німій величі (Ольга Кобилянська, I, 1956, 449); Перед Голубенком постав образ Москви у всій її величі (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 424);
// Велике значення, висока політична, суспільна, культурно-історична значимість чогось. І гімн Радянської України, і герб, і прапор могутньо і яскраво відображають велич історичних здобутків Радянської України (Радянська Україна, 22.XI 1949, 1); Весь світ бачить велич всесвітньо історичних перемог, здобутих радянським народом під керівництвом Комуністичної партії (Максим Рильський, III, 1956, 145);
// Урочистість, пишнота. Велич зали розподільника глянцем арматури підтримувала святковий настрій (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 279).

3. Сукупність видатних рис людини, що вражають силою прояву в праці, творчості, почуттях і т. ін. Геніальність і велич Леніна полягали в тому, що він умів відділяти суть марксизму від його букви (Ленін, Коротка біографія, 1955, 148); Франко усвідомлював усю велич Гоголя, якого назвав колись найгеніальнішим російським письменником (Радянське літературознавство, 3, 1957, 46).

4. Гордовитість, поважність у зовнішньому вигляді, незалежність у манері триматися. Вона відкинула плащ, ніби бажаючи показати офіцерові всю велич і недоторканність своєї особи (Натан Рибак, На світанку, 1940, 121).
[[Категорія:Ве]]
[http://sum.in.ua/s/velych]

Файл:Цимбали 03.jpg

2014-01-12T10:44:18Z

АnnA:

Файл:Цимбали 02.jpg

2014-01-12T10:43:55Z

АnnA:

Файл:Цимбали 01.jpg

2014-01-12T10:43:29Z

АnnA:

Цимбали

2014-01-12T10:43:09Z

АnnA:

Цимбали — струнний музичний інструмент. Складається з дерев'яного корпусу, прямокутної, частіше трапецієвидної форми з натягнутими над ним струнами. Верхня дека виробляється із ялини або смереки, нижня — із явора. Існують такі різновиди народних цимбалів:
бурдонові бойківські цимбали: розмір деки 35-45 см прямокутної форми, грають стоячи, тримаючи одною лівою рукою;
гуцульські мелодичні цимбали: розмір деки 60-90 см, грають сидячи або стоячи за наявності спеціального ремня;
подільські цимбали: розмір деки 50-60 см, подібні до гуцульських за формою деки.
Звук видобувається ударами паличок по струнах (Гуцульщина, Покуття, Тернопільщина, Наддніпрянщина), або гнучким вербовим прутиком (Бойківщина).
Репертуар: весільні марші, надобридні, полечки, гопачки, вальси, козачки, народні фокстро, гуцулки до співання, гуцулки до танцю, коломийки тощо.
В Україні, як народний інструмент відомі з 17 століття. Зафіксовано використання цимбалів у складі народних ансамблів (троїсті музики) на Гуцульщині (грають мелодію), Тернопільщині, Покутті, Наддніпрянщині (грають супровід), Бойківщині (грають бурдоновий супровід). Сучасне виробництво цимбал побутує на Гуцульщині.

З історії цимбалів

На думку вчених, різновиди цимбалів існують уже майже три тисячі років. Цей інструмент був поширений всюди — у Китаї, Південно-Східній і Середній Азії, на Близькому Сході. Це засвідчують і давні зображення, що збереглися до наших днів. Зокрема на ассирійському кам'яному барельєфі в Куюнджиці викарбовано музиканта, що грає на гуслеподібному інструменті, як наші народні цимбалісти — почепивши за довгого ременя на шию і вдаряючи паличками по струнах. Живим свідченням далекої минувшини цимбалів є стародавній арабський прародич інструмента — сантир (писантир), який зберігся в Єгипті.
Цікаве мовне походження терміну «цимбали». У давній Елладі під час свят лунав примітивний музичний інструмент у вигляді металевого тазу — «кімвал», або «цимбалум», як його пізніше назвали римляни. Згодом ця назва поширилась по усій Європі — нею стали називати подібні струнні інструменти.
Проте були й противники цимбалів та їхньої назви. Він «власне, до музики не належить»,— запевняв учений початку XVII століття Преторіус. Ще раніше, 1536 року, Оттомар Луциній констатував, що цей «інструмент є неблагородним через галасливе звучання». В Італії цимбали охрестили «інстроменто ді порко», тобто «свинячий інструмент». Зневажальних назв прибрав він свого часу і в Німеччині.
Починаючи від XVI століття не бракує повідомлень і згадок про цимбали в писемних джерелах, а дещо згодом — в усній творчості східнослов'янських народів. При дворі московського царя Михайла Федоровича Романова грали цимбальники «Потєшной палати». У «Другій книзі царств» видатного білоруського гуманіста і просвітителя Франциска Скорини читаємо: «...гудяху бо на гуслєх на смицєх на цимбалєх й на трубах й бубнєх». Український лексикограф, поет і друкар Памво Беринда у своїй праці «Лексикон славеноросскій и имен толкованіє» робить спробу надати цимбалам слов'янської назви: «Бряцало — брязкальце, тоє, что брязчит, яко клепало; цитра, фестула у органов, цимбал, арф».
На ті часи цимбали вже міцно входять до українського народного інструментарію. Французький інженер і мандрівник Ґійом Левассер де Боплан у своєму «Описі України», змальовуючи селянське весілля, каже, що коли молода йде до церкви, то йдуть «поперед неї скрипка, дуда і цимбали».
В Україну, вважають учені, цимбали могли дістатись різними шляхами. По-перше, оскільки угорська культура свого часу мала певний вплив на культуру українського Закарпаття, цимбали могли поширитися на цій частині України власне з Угорщини. З Закарпаття — прямий шлях через Гуцульщину, Галичину на всю Україну.
Є теж припущення, що цимбали потрапили в Україну з Білорусі, куди її ще раніше, у першій половині XIII сторіччя, могли занести німецькі співаки міннезингери, що супроводили хрестоносців у воєнних походах.
Інструмент, що поширився в Україні, попри певні індивідуальні відмінності, насамперед у кількості бунтів, способі настроювання, за своїми загальними ознаками мало чим відрізнявся від нинішніх народних цимбалів. Він має плаский, схожий на гусельний, корпус. Щоб звук із нього линув «яскравим гожим, а не закупореним, як у діжці», у верхній рівній чи опуклій деці вирізують два голосники, через які коливання повітря передасться з порожнини корпусу назовні. Раніше існував звичай через ці голосники кидати в цимбали мідні та срібні гроші, які потім музики видобували через спеціальну щілину у правому боці інструмента. Суттєві відмінності цимбалів від гуслів починаються від наявності бунтів і способу їх напинання, який зовні дуже нагадує перетин ниток на кроснах селянського ткацького верстата. Струни, спершу жильні, з часом змінилися металевими, кількість яких у хорі досягала навіть восьми, хоча найчастіше дорівнює чотирьом-пяти.
[[Категорія:Ци]]
[http://uk.wikipedia.org/wiki/Цимбали]
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Цимбали_01.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Цимбали_02.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Цимбали_03.jpg|x140px]]

Файл:Цитати 01.jpg

2014-01-12T10:39:45Z

АnnA:

Цитати

2014-01-12T10:38:40Z

АnnA:

Цита́та (пізньолат. citatio, від лат. cito — «зрушую», «викликаю») — невеликий уривок з літературного, наукового чи будь-якого іншого опублікованого твору. Використовується іншою особою у своїй праці з обов'язковим посиланням на автора і джерело цитування з метою підтвердити чи розширити власне твердження. Джерелом цитування обов'язково має слугувати цитоване видання, а не твір, у якому потрібне висловлювання наводиться як цитата. До винятків належать такі випадки[1]:
першоджерело недоступне або ж з ускладненим доступом;
цитується публікований архівний документ, і відтворення тексту за архівним першоджерелом може неправомірно надати цитуванню характер архівного розшуку;
цитований текст став відомим внаслідок внаслідок цитування слів автора іншою особою.
Цитаування не є плагіатом за умови вказання меж цитування та його авторства. Авторські права на зміст цитати належать автору цитати, а отже, особа, котра її наводить, не відповідає за її зміст.

Письмові засоби
Залежно від способу наведення, на письмі рядкові цитати виділяються лапками, комами — за правилами прямої мови, підрядного речення абощо:
«Микола Джеря, — як писав Франко, — хоч кріпаком родився, був однаково з тих здорових натур, що скоріше вломляться, а зігнути не дадуться, один із світлих, лицарських типів українських».
Цитата як самостійне висловлювання у тексті береться в лапки. Після неї в дужках подається інформація про автора і джерело висловлювання. Крапка ставиться після дужок. Якщо інформацію про джерело записано окремим рядком, крапка після дужок не ставиться:
«Мова завжди живе поряд з піснею, сестрою її рідною» (П. Тичина).
Цитата-вірш у лапки не береться. Посилання на джерело цитати подається в дужках у наступному рядку:
І мене в сім'ї великій,
Сім'ї вольній, новій,
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом.
(Тарас Шевченко, «Заповіт»).
У цитованому суцільним рядком вірші зберігається велика літера, яка була на початку кожного віршового рядка:
«Що є свобода? Добро в ній якеє? Кажуть, неначе воно золотеє? Ні ж бо, не золотеє: зрівнявши все злото, Проти свободи воно лиш болото» (Г. Сковорода).

Типографічні засоби
Під час верстки до правил оформлення цитат на письмі додаються й типографічні засоби оформлення цитувань. З метою полегшення орієнтування читача у тексті об'ємні цитати рекомендується виділяти іншим написанням, кеглем або й шрифтом іншої гарнітури. Позарядкові цитати, як правило, доступні лише для типографічного оформлення.
[[Категорія:Ци]]
[http://uk.wikipedia.org/wiki/Цитата]
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Цитати_01.jpg|x140px]]

Щезати

2014-01-12T10:34:05Z

АnnA:

Щезати
1. Те саме, що зникати 1. Зла іскра все поле спалить і сама щезне (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 267); Гусари кинулись на гуси та на поросята, як голодні вовки на вівцю; кістки тріщали, гусятина щезала шматок за шматком (Нечуй-Левицький, III, 1956, 151); В морі зринають і зараз щезають пінисті хвилі, наче потопають рибацькі човни, поринаючи в воду білим вітрилом (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 412); Ой колись я бачив, як щезав туман, Що вночі був тихо затопив Ліван (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 41); Я скитався сиротою, Гірко мені було! Та тепер моє все горе Щезло, проминуло!.. (Степан Руданський, Тв., 1956, 75); Усміх на її обличчю щезав сам непомітно без її волі (Лесь Мартович, Тв., 1954, 442); На чисто виголених щоках виникали і щезали червоні плями (Натан Рибак, Зброя.., 1943, 91); В голові у Соломії розвиднілось. Жах її щез без сліду. Вона знала, що робити (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 357); Річенко пішов додому, але з кождим кроком, чим ближче було до хати, веселість щезала з його обличчя і замість неї являлася якась журба (Гнат Хоткевич, I, 1966, 42); — А ви, хлопи, за те, що гнали добре звіра на облаві, заберіть собі оцю сіль. Та збирайте до дрібочки, бо як часом лине ливцем тучний дощ, то щезне уся риба в Сулі (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 94); Фабіян не йме віри, щоб цілий нар од міг щезну ти безслідно, робить припущення, що таври могли обернутися на якийсь інший народ і ще озовуться колись із небуття (Василь Земляк, Лебедина зграя, 1971, 4).

2. Ставати невидним, непомітним, віддаляючись, заступаючись чим-небудь і т. ін. Сонце щезало за хмарку летючу (Павло Тичина, II, 1957, 213); Перед його очима щез другий беріг [берег] Черемошу в сивій мряці (Іван Франко, IV, 1950, 424); Вузенька стежка, ледве помітна, як слід дикого звіра, щезала часом серед кам'яної пустині або ховалась під виступом скелі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 399); На середині Ненаситця проміж двох високих скель проходять судна. От виявиться барка, здалека здається вона неначе човник і пада сторч в глибиню [глибину], — щезне, біжить десь там під водою, вихопиться і знов пірне (Олекса Стороженко, I, 1957, 240); Люди виходять з собору, але ніхто не гасить своєї свічки: всі несуть їх додому — і пливуть, пливуть, розтікаються темною площею, щезають у бічних вулицях вогники страсних свічок (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 488); Потім Орися кудись пропала, а на її місці з'явилася Лукерка, манила його чорними очима з-під пухової шалі. — А щезніть ви, — прошепотів він і вкрився рядном з головою (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 48).
♦ Без сліду щезнути див. слід 1; Щезати (щезнути) з очей — те саме, що Зникати (зникнути) з очей (див. око1). — Софіє, Софіє! — гукає він. — Чого тобі? — на бігу глянула з-за плеча. — Сафрон Андрійович дома? — І Сафрон дома, і Марта теж! — сміхом надимає худе обличчя, сліпуче блискає дрібними зубами й щезає з очей (Михайло Стельмах, II, 1962, 347); Зі стайні вийшов улан, ..пішов прямо на дорогу та й щез із очей (Лесь Мартович. Тв., 1954, 164); Щезни з очей, лайл. — іди звідси; геть. — Щезни з очей, приблудо! — штовхає Василина чоловіка обома руками (Михайло Стельмах, I, 1962, 223); Щезнути з горизонту див. горизонт; Як (мов) мильна банька щезнути див. банька 2.

3. Непомітно залишати яке-небудь місце, іти звідкись. Діти щезають за двері (Леся Українка, II, 1951, 20); Він був неспокійний, усе то виходив, то входив у хату, кудис іщезав і знов з'являвся, щоб таємно порадитись з жінками (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 376); [Бичок:] Максим з переляку, чи може від сорому, кудись щез, мов у ополонку впірнув! (Марко Кропивницький, I, 1958, 467); Циганка десь щезла, неначе крізь землю пішла (Нечуй-Левицький, III, 1956, 297);
// тільки док. Перестати з'являтися де-небудь протягом тривалого часу. Лукина все сподівалась, що Улас прийде до неї й піде разом з нею в село, але Улас десь щез (Нечуй-Левицький, III, 1956, 340); З другої хати гукала хазяйка: — Усте, де ти там щезла! (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 210).

4. Губитися десь, пропадати невідомо куди. Надалі так було з кожним її [Соломії] заробітком: він щезав у глибокій Гіциній кишені (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 374).
♦ Щезати на віки вічні — пропадати назавжди. Виймала Василеві сорочки і вкладала в клунок; .. Здавалось їй, що з кожною сорочкою одривається частка її серця і десь щезає на віки вічні (Нечуй-Левицький, I, 1956, 90).
[[Категорія:Ще]]
[http://sum.in.ua/s/shhezaty]

Файл:Колія 01.jpg

2014-01-11T19:50:55Z

АnnA:

Колія

2014-01-11T19:50:32Z

АnnA:

'''Колія, -лії, '''''ж. ''1) Колея. ''Держи по колії. ''2) Желѣзная дорога, рельсы. ''Так і преться машина по колії. ''Ромен. у. 3) Порядокъ, очередь. ''Тепер прийшла колія, так треба йти. ''Ум. '''Колійка. '''''Ой пійду я, пійду дорогою широкою, ой гляну я, ой паду я в колійку глибокую. ''Мет. 65.
[[Категорія:Ко]]
Залізнична колія (рос. железнодорожный путь, англ. railway track; нім. Gleis n) — комплекс інженерних споруд та пристроїв, що утворюють дорогу із рейковою колією, призначених пропускати залізничний рухомий склад із установленою швидкістю[1]. Основні елементи залізничної колії: верхня будова — рейки із скріпленнями, стрілочні переводи, шпали, баластний шар; нижня будова — земляне полотно, мости, естакади, тунелі, труби і спеціальні споруди для пропуску води, підпірні стіни, укріплювальні і захисні споруди. Ширина широкої колії в Україні 1520 мм (за кордоном найчастіше 1435 мм), вузької — переважно 600 і 900 мм.

При експлуатації З.к. виникають локальні просадки, перекоси, нерівності, які ліквідуються спеціальною операцією виправки З.к. Це одна з важких і трудомістких операцій по поточному підтриманню З.к. в робочому стані.

Виправка З.к. включає піднімання рейко-шпальної решітки на певну висоту, баластування та підбивку баласту під шпали. На кар'єрах для виконання цих робіт застосовуються гідравлічні домкрати, здатні піднімати колію на висоту 200 мм, підіймально-розпушуючі пристрої (висота підйому колії — до 400 мм), шляхоремонтні, виправно-підбивні, шляхопересувні та ін. машини циклічної дії.
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B7%D0%BD%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B0_%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%8F]
КОЛІЯ, ї, жін.

1. Наїжджене заглиблення від коліс на дорозі. Драбинястий віз.. раз у раз підскакував і немилосердно трусив, не попадаючи в колію (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 307); Щодалі доводилося все частіше звертати з колії, щоб дати дорогу машинам (Петро Панч, В дорозі, 1959, 109); * Образно. Думки її одразу біжать своїми коліями до лісу, де росте ще не зароблене дерево (Михайло Стельмах, I, 1962, 226).

2. Лінія з двох паралельно прокладених рейок, признач. для руху поїздів, трамваїв і т. ін. Вже коли трамвая з обох боків.. Хрещатик оживає (Володимир Сосюра, II, 1958, 315); Бійці деякий час мовчки поглядають на ешелони, що застигли на коліях (Олесь Гончар, II, 1959, 308); Вони [дівчата] котили по коліях вагонетку з стояками (Дмитро Ткач, Черг. завдання, 1951, 29).

3. перен. Узвичаєний, природний хід життя, звичайний перебіг справ. Сталася в Стебнях новина.., що на много літ вифвала село та й багато других сіл зі звичайної життєвої колії (Гнат Хоткевич, II, 1966, 95); Люди стали на мирну колію, вже Радянська влада пустила глибоке коріння в народ (Валентин Речмедін, Весн. грози, 1961, 59).
♦ Вибивати (вибити, викидати, викинути, виривати, вирвати) з [своєї, тієї, звичайної і т. ін.] колії — порушувати узвичаєний хід життя, перебіг справ, ставити в незвичайні умови. Практикував [Герман] у торгівлі крамщиною [крамом], поки несподівана пригода не вирвала його з тої колії (Іван Франко, VIII, 1952, 382); Війна всіх вибила з колії (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 12); Вибиватися (вибитися) з колії див. вибиватися; Входити (увійти) в [свою, звичайну і т. ін.] колію; Ставати (стати) на колію яку, чию — повертатися до звичайного нормального стану, ходу життя, перебігу справ. Досі вже всі прелімінарії з'їзду скінчились і життя увійшло в свою колію (Леся Українка, V, 1956, 193); Все, здавалося, увійшло в звичайну колію, так ніби нічого й не сталося (Василь Козаченко, Блискавка, 1962, 76); Згодом, може, і Сагайдака десь заберуть з Тернової, появиться нове начальство, і Перегуда знову стане на свою колію (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 248).

4. діал. Поїзд. Я так зажурилася, що не чула, коли й колія надійшла (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 23).
[http://sum.in.ua/s/kolija]
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Колія_01.jpg|x140px]]

Файл:Колиска 02.jpg

2014-01-11T19:43:58Z

АnnA:

Файл:Колиска 01.jpg

2014-01-11T19:40:32Z

АnnA:

Колиска

2014-01-11T19:40:11Z

АnnA:

'''Колиска, -ки, '''''ж. ''1) Люлька, колыбель. ''Яке в колиску, таке в могилку. ''Ном. № 3212. 2) Качели. ''Хочете... гуляти, ідіть до колиски, та тілько сами не колишіться. ''Кв. I. 75. Ум. '''Колисочка. '''''Мальована колисочка, засни мала дитиночка. ''Макс. (1849). 105.
[[Категорія:Ко]]
Колиска - ліжко для малюка, як правило підвісне або опорне.

В Україні Колиску виготовляють тільки з чистих порід дерева - клен, калина, ясен, горіх, ліщина тощо. Підвішують її до стелі або розташовують біля ліжка батьків. В родині, сім'ї - колиска завжди одна (змінюються тільки покоління новонароджених, для яких вона є першим домом). По суті колиска в українських сім'ях сприймалася як один з оберегів дитини.

З колискою пов'язані багато народно-обрядових дій: насамперед, туди кладуть нагрудний хрестик дитини, який вона отримала при хрещенні; обрядові речі - освячене зілля, лозу, часник тощо.

Забороняється колисати порожню колиску, щоб не накликати біди на дитину, а також не можна було гойдати її удвох, бо це могло спричинити сварку у сім'ї. Дорослим не можна в колиску сідати, повертатись до неї спиною чи залишати у дворі після заходу Сонця тощо - бо все це послаблювало оберегову силу колиски.
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%81%D0%BA%D0%B0]
КОЛИСКА, и, жін.

1. Невеличке ліжечко для спання і колисання дитини. Мені наче сниться, що хитав мене хтось у колисці і співав надо мною тихесенько (Марко Вовчок, I, 1955, 3); Йонька.. зняв із горища вервечану колиску та й примудрував її на гаку посеред світлиці (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 524); * У порівняннях. — А я сплю собі тут, як у колисці (Іван Франко, IV, 1950, 342); Човен гойдався, як колиска, легко і плавно (Олесь Донченко, V, 1957, 23).
♦ З колиски — з дитячих років, з ранніх літ. Прощай, дівчинонька вірненька, З колиски подруга моя (Іван Манжура, Тв., 1955, 139); З молоком Своєї матері, з колиски Я мову взяв, що за селом Шуміла житнім колоском (Іван Нехода, Чудесний сад, 1962, 9); Стояти (бути і т. ін.) біля колиски чого — сприяти зародженню і розвитку чого-небудь нового. В. Сосюра стояв біля колиски народження нової української соціалістичної поезії, був одним із зачинателів її (Андрій Малишко, Думки.., 1959, 27); Комуністична партія, Володимир Ілліч Ленін стояли біля колиски комсомолу (Наука і життя, 6, 1959, 4); У (в) колисці: а) (хто) ще зовсім дитина. — Може, десь і виглядає тебе твоя яворина, а, може, ще тільки росте. Сказано: хлопець на коні, а дівка в колисці (Михайло Стельмах, II, 1962, 334); б) (що) на самому початку, у зародку. — Щоб її, ту війну, в колисці задушило! (Василь Кучер, Черв, вогонь, 1959, 48); Реакційні сили старого світу робили все, щоб у колисці задушити Радянську владу (Програма КПРС, 1961, 10).
2. чого, перен., уроч. Батьківщина; місце виникнення і розвитку чого-небудь. Київська Русь є спільною колискою російського, українського та білоруського народів (Микола Бажан, Наша Москва, 1951, 10).
3. діал. Гойдалка. Далі ми співали, на колисці гойдалися, весело так, весело прогуляли (Панас Мирний, I, 1954, 82).
[http://sum.in.ua/s/kolyska]
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Колиска_01.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Колиска_02.jpg|x140px]]

Файл:Колір 02.jpg

2014-01-11T19:32:40Z

АnnA:

Файл:Колір 01.jpg

2014-01-11T19:32:21Z

АnnA:

Колір

2014-01-11T19:32:02Z

АnnA:

'''Ко́лір, -ру, '''''м. ''Цвѣтъ. ''Санько розмалював той кружок усякими колірами. ''Ком. II. 85.
[[Категорія:Ко]]
Ко́лір (ба́рва) — суб'єктивна характеристика світла, яка відображає здатність людського зору розрізняти довжину хвилі електромагнітних коливань у області видимого світла. Сприйнятий колір (випромінювання або об'єкта) залежить від його спектру та від психофізіологічного стану людини.

Розрізняють спектральні і неспектральні хроматичні кольори (наприклад, пурпурний або брунатний колір), а також ахроматичні кольори (білий, сірий, чорний).
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%80]

Колір - властивість світла визивати певні зорові відчуття увідповідності зі спектральним складом відбитого або спускаючоговипромінювання. Світло різних довжин хвиль збуджує різні колірнівідчуття (фіолетове, синє, голубе і т.д.). Однак колір складноговипромінювання не визначається однозначно його спектральнимскладом.
[http://b-ko.com/book_335_glava_23_4.1.6._%D0%9A%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%80_%D1%82%D0%B0_%D0%B9%D0%BE%D0%B3%C3%90.html]
КОЛІР, льору, чол.
1. Світловий тон чого-небудь; забарвлення. З шиї.. звисало важке глиняне намисто різних яскравих кольорів (Леся Українка, III, 1952, 712); Оксані — радість: мати одрізала з полотна хустку, а порошком пофарбувала в червоний колір (Андрій Головко, I, 1957, 106); * Образно. Боротьба йде не тільки на макро-арені, де політичні кольори досить чітко визначені, а й на мікроарені людських душ (Вітчизна, 4, 1964, 151).

2. перев. мн., перен. Виражальні засоби мови, музики, сценічного мистецтва і т. ін. Громада розписувала темними кольорами панів (Панас Мирний, I, 1949, 378).
[http://sum.in.ua/s/kolir]
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:колір_01.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Колір_02.jpg|x140px]]

Колір

2014-01-11T19:31:00Z

АnnA:

'''Ко́лір, -ру, '''''м. ''Цвѣтъ. ''Санько розмалював той кружок усякими колірами. ''Ком. II. 85.
[[Категорія:Ко]]
Ко́лір (ба́рва) — суб'єктивна характеристика світла, яка відображає здатність людського зору розрізняти довжину хвилі електромагнітних коливань у області видимого світла. Сприйнятий колір (випромінювання або об'єкта) залежить від його спектру та від психофізіологічного стану людини.

Розрізняють спектральні і неспектральні хроматичні кольори (наприклад, пурпурний або брунатний колір), а також ахроматичні кольори (білий, сірий, чорний).
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%80]

Колір - властивість світла визивати певні зорові відчуття увідповідності зі спектральним складом відбитого або спускаючоговипромінювання. Світло різних довжин хвиль збуджує різні колірнівідчуття (фіолетове, синє, голубе і т.д.). Однак колір складноговипромінювання не визначається однозначно його спектральнимскладом.
[http://b-ko.com/book_335_glava_23_4.1.6._%D0%9A%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%80_%D1%82%D0%B0_%D0%B9%D0%BE%D0%B3%C3%90.html]
КОЛІР, льору, чол.

1. Світловий тон чого-небудь; забарвлення. З шиї.. звисало важке глиняне намисто різних яскравих кольорів (Леся Українка, III, 1952, 712); Оксані — радість: мати одрізала з полотна хустку, а порошком пофарбувала в червоний колір (Андрій Головко, I, 1957, 106); * Образно. Боротьба йде не тільки на макро-арені, де політичні кольори досить чітко визначені, а й на мікроарені людських душ (Вітчизна, 4, 1964, 151).

2. перев. мн., перен. Виражальні засоби мови, музики, сценічного мистецтва і т. ін. Громада розписувала темними кольорами панів (Панас Мирний, I, 1949, 378).
[http://sum.in.ua/s/kolir]

Коліно

2014-01-11T19:25:44Z

АnnA: /* Ілюстрації */

'''Коліно, -на, '''''с. ''1) Колѣно. ''Жупанини по коліна, пошита до діла. ''Мет. 38. 2) Родъ, происхожденіе. ''Одно що вона пані великого коліна, а друге що з прадіда ляшка. ''К. ЧР. 317. 3) Поколѣніе. ''Через тебе і твого потомка благословлятимуться усі коліна на землі. ''Опат. 49. 4) Изгибъ (рѣки и пр). ''Коліно трохи бум: так іти прямо, а потім повернуть у бік коліном. ''Екатер. у. 5) Переходъ голоса при пѣніи. ''Не попадеш пісні: на коліна крута. ''Харьк. г. Ум. '''Колінечко, колінце. '''''Первий раз ступив ''(у воду) ''по колінечка, другий раз ступив як під рученьки. ''Грин. III. 279.
[[Категорія:Ко]]

КОЛІНО, а, сер.

1. Суглоб, що з'єднує стегнову і гомілкову кістки; місце згину ноги. Учора середульший [син] узяв та з водовозки полетів сторчака додолу і набив чималу гулю на коліні (Панас Мирний, V, 1955, 404); Вона опустилась перед хлібом на коліна, над силу підводячи вгору голову і руки (Михайло Стельмах, I, 1962, 33); * У порівняннях. — Дурний, як поліно, лисий, як коліно, хоч не пан, зате підпанок (Ігор Муратов, Бук. повість, 1959, 36);
// Частина одягу, що прикриває це місце ноги. Парували нагріті коліна ватяних штанів (Олесь Гончар, III, 1959, 294); Появився Гнат: шкірянка розстебнута, чоботи забризкані багнюкою, на галіфе на колінах і ззаду блищить нашита і вичовгана, мов бубон, шкіра (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 32).
♦ В коліно — по коліна. Снігу насипало в коліно, вітри ревли понад Львовом (Іван Франко, IV, 1950, 45); Якось особливо для неї тільки оце сьогодні запахли зелені, високі, вже в коліно жита (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1960, 205); Встати (піднятися і т. ін.) з колін — звільнитися від гніту, поневолення. Африка піднялась з колін, вона розпрямляє свої могутні плечі, розриває кайдани (Радянське право, 6, 1960, 105); Гнути (згинати і т. ін.) коліна — бути покірним; запобігати, підлещуватися. Це ж він [Каменяр] навчав тебе колін не гнуть, Народе мій, клепати дух і волю (Любов Забашта, Вибр., 1958, 43); Перед царями звіку-зроду ти [Грузія] не згинала ж бо колін (Павло Тичина, II, 1957, 73); Жабі (горобцеві) по коліна — неглибоко. — В Семигорах нема де і втопиться, бо в ставках старій жабі по коліна, — сказав Карпо (Нечуй-Левицький, II, 1956, 265); — А він, знаєш, коли приїхав до мене, то кепкував над тобою, казав, що в тому ставку горобцеві по коліна буде (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 172); Море по коліна (по коліно) кому — все ні по чому, ніщо не лякає. Перші вдалі запровадження в механічному цеху запаморочили йому голову, і він гадає, що тепер йому море по коліна (Павло Автомонов, Щастя.., 1959, 15); Гребу, налягаю на весла покірні, І море мені — по коліно. Іду на стежки видиратись загірні, Здається — до неба долину (Ігор Муратов, Осінні сурми, 1964, 41); Поставити на коліна кого — примусити підкоритися. Поставивши на коліна мирних вербівчан, вони [карателі] безпечно заходили в двори, витрушували з скринь і комор хліборобські пожитки (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 277).

2. перев. мн. Ноги від колінного суглоба до таза. — Не плач, Галю! — каже менший брат і бере Галю до себе на коліна (Марко Вовчок, I, 1955, 293); На колінах у матері тихо позіхає ще без імені синочок (Олександр Довженко, I, 1958, 112).

3. Окрема частина чого-небудь, що має вигляд ламаної лінії, від одного згину чи повороту до іншого. Колінчастий вал двигуна ЗІС-5К, встановлений в семи корінних підшипниках, має шість колін (Зернові комбайни, 1957, 164); Обгорнувши.. Ларисину шубку, повісила [господиня] у вільному кутку, далі від залізного коліна димової труби (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 236);
// Самий кут згину, повороту; місце згину, з'єднання частин. Трійники і хрести застосовуються при відгалуженні трубопроводу від магістрального під прямим кутом; коліна — при повороті трубопроводу під прямим кутом (Довідник сільського будівельника, 1956, 320);
// Поворот, загин (ріки, дороги і т. ін.). В далекому коліні річки, під крислатими вербами, тихо посувались за водою плоти (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 188); У місці, де річка Бистра.. робила коліно, було «чудодійне джерело» (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 45);
// у знач. присл. коліном. Під кутом. Вона [гора] піднімається круто над набережними нижчими горами, неначе переламується вгорі коліном (Нечуй-Левицький, II, 1956, 385).

4. Певна частина, ланка стебла злаків і деяких інших рослин. Забарвлення підсім'ядольного коліна [сочевиці] частіше з антоціаном (фіолетове) різної інтенсивності, рідше зелене (Зернові бобові культури, 1956, 52).

5. розм. Певна частина, закінчений мотив у музичному творі, пісні тощо. Пісня його була крута в колінах, то стрімких, то журливих, то радісних, то уривчастих (Олександр Ільченко, Козацьк. роду.., 1958, 341);
// Фігура в танці, яка виділяється своєю ефектністю. [Коваль:] Мабуть, за такі танці ніхто тютюну не дасть і на понюшку, ..а колись-то було сам гетьман по таляру жбурляв за кожне коліно (Марко Кропивницький, V, 1959, 13).
♦ Викидати (викинути, одколювати, загинати і т. ін.) коліна (коліно): а) робити якісь незвичайні фігури, рухи в танці. Антон вийшов на коло, вдарив каблуками нових чобіт.. І пройшовся перед Катериною, викидаючи такі коліна, що не можна було і уявити (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 31); Молодиця чи дівка в новій запасці, ..пританцьовуючи, оступалася перед Панчохою, що навприсядки одколював коліна метелиці (Іван Ле, Наливайко, 1957, 236); б) робити несподівані, незвичайні, безглузді вчинки. [Микита (набік):] І не собака ж наш кошовий, яке коліно викинув (Марко Кропивницький, V, 1959, 529).

6. Покоління в родоводі; рід. Родичі позирали на мене пильними, недовірливими очима і давали свої мені заповіти: «..Пам'ятай батька, матір шануй», «Не забувай, з якого коліна вийшов» (Степан Васильченко, IV, 1960, 14); — Старі люди розказують, що броди ці сивашські ще запорожці знали. Від них, мабуть, і нам у спадщину перейшло. З коліна в коліно передавалось (Олесь Гончар, II, 1959, 410);
// Про ступінь спорідненості. [Гострохвостий:] Для вас. я готовий познайомитись з вашими родичами, хоч би й в десятому коліні (Нечуй-Левицький, II, 1956, 485); — Хоч ми й живемо в одному селі, хоч ти мені, десь у сьомому чи восьмому коліні, навіть ріднею доводишся, але від тебе ніколи я й доброго слова не почув (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 274).
[http://sum.in.ua/s/]
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Коліно_01.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Коліно_02.jpg|x140px]]

Файл:Коліно 02.jpg

2014-01-11T19:25:20Z

АnnA:

Файл:Коліно 01.jpg

2014-01-11T19:24:53Z

АnnA:

Коліно

2014-01-11T19:24:22Z

АnnA:

Коліно

2014-01-11T19:23:36Z

АnnA:

'''Коліно, -на, '''''с. ''1) Колѣно. ''Жупанини по коліна, пошита до діла. ''Мет. 38. 2) Родъ, происхожденіе. ''Одно що вона пані великого коліна, а друге що з прадіда ляшка. ''К. ЧР. 317. 3) Поколѣніе. ''Через тебе і твого потомка благословлятимуться усі коліна на землі. ''Опат. 49. 4) Изгибъ (рѣки и пр). ''Коліно трохи бум: так іти прямо, а потім повернуть у бік коліном. ''Екатер. у. 5) Переходъ голоса при пѣніи. ''Не попадеш пісні: на коліна крута. ''Харьк. г. Ум. '''Колінечко, колінце. '''''Первий раз ступив ''(у воду) ''по колінечка, другий раз ступив як під рученьки. ''Грин. III. 279.
[[Категорія:Ко]]

КОЛІНО, а, сер.

1. Суглоб, що з'єднує стегнову і гомілкову кістки; місце згину ноги. Учора середульший [син] узяв та з водовозки полетів сторчака додолу і набив чималу гулю на коліні (Панас Мирний, V, 1955, 404); Вона опустилась перед хлібом на коліна, над силу підводячи вгору голову і руки (Михайло Стельмах, I, 1962, 33); * У порівняннях. — Дурний, як поліно, лисий, як коліно, хоч не пан, зате підпанок (Ігор Муратов, Бук. повість, 1959, 36);
// Частина одягу, що прикриває це місце ноги. Парували нагріті коліна ватяних штанів (Олесь Гончар, III, 1959, 294); Появився Гнат: шкірянка розстебнута, чоботи забризкані багнюкою, на галіфе на колінах і ззаду блищить нашита і вичовгана, мов бубон, шкіра (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 32).
♦ В коліно — по коліна. Снігу насипало в коліно, вітри ревли понад Львовом (Іван Франко, IV, 1950, 45); Якось особливо для неї тільки оце сьогодні запахли зелені, високі, вже в коліно жита (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1960, 205); Встати (піднятися і т. ін.) з колін — звільнитися від гніту, поневолення. Африка піднялась з колін, вона розпрямляє свої могутні плечі, розриває кайдани (Радянське право, 6, 1960, 105); Гнути (згинати і т. ін.) коліна — бути покірним; запобігати, підлещуватися. Це ж він [Каменяр] навчав тебе колін не гнуть, Народе мій, клепати дух і волю (Любов Забашта, Вибр., 1958, 43); Перед царями звіку-зроду ти [Грузія] не згинала ж бо колін (Павло Тичина, II, 1957, 73); Жабі (горобцеві) по коліна — неглибоко. — В Семигорах нема де і втопиться, бо в ставках старій жабі по коліна, — сказав Карпо (Нечуй-Левицький, II, 1956, 265); — А він, знаєш, коли приїхав до мене, то кепкував над тобою, казав, що в тому ставку горобцеві по коліна буде (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 172); Море по коліна (по коліно) кому — все ні по чому, ніщо не лякає. Перші вдалі запровадження в механічному цеху запаморочили йому голову, і він гадає, що тепер йому море по коліна (Павло Автомонов, Щастя.., 1959, 15); Гребу, налягаю на весла покірні, І море мені — по коліно. Іду на стежки видиратись загірні, Здається — до неба долину (Ігор Муратов, Осінні сурми, 1964, 41); Поставити на коліна кого — примусити підкоритися. Поставивши на коліна мирних вербівчан, вони [карателі] безпечно заходили в двори, витрушували з скринь і комор хліборобські пожитки (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 277).

2. перев. мн. Ноги від колінного суглоба до таза. — Не плач, Галю! — каже менший брат і бере Галю до себе на коліна (Марко Вовчок, I, 1955, 293); На колінах у матері тихо позіхає ще без імені синочок (Олександр Довженко, I, 1958, 112).

3. Окрема частина чого-небудь, що має вигляд ламаної лінії, від одного згину чи повороту до іншого. Колінчастий вал двигуна ЗІС-5К, встановлений в семи корінних підшипниках, має шість колін (Зернові комбайни, 1957, 164); Обгорнувши.. Ларисину шубку, повісила [господиня] у вільному кутку, далі від залізного коліна димової труби (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 236);
// Самий кут згину, повороту; місце згину, з'єднання частин. Трійники і хрести застосовуються при відгалуженні трубопроводу від магістрального під прямим кутом; коліна — при повороті трубопроводу під прямим кутом (Довідник сільського будівельника, 1956, 320);
// Поворот, загин (ріки, дороги і т. ін.). В далекому коліні річки, під крислатими вербами, тихо посувались за водою плоти (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 188); У місці, де річка Бистра.. робила коліно, було «чудодійне джерело» (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 45);
// у знач. присл. коліном. Під кутом. Вона [гора] піднімається круто над набережними нижчими горами, неначе переламується вгорі коліном (Нечуй-Левицький, II, 1956, 385).

4. Певна частина, ланка стебла злаків і деяких інших рослин. Забарвлення підсім'ядольного коліна [сочевиці] частіше з антоціаном (фіолетове) різної інтенсивності, рідше зелене (Зернові бобові культури, 1956, 52).

5. розм. Певна частина, закінчений мотив у музичному творі, пісні тощо. Пісня його була крута в колінах, то стрімких, то журливих, то радісних, то уривчастих (Олександр Ільченко, Козацьк. роду.., 1958, 341);
// Фігура в танці, яка виділяється своєю ефектністю. [Коваль:] Мабуть, за такі танці ніхто тютюну не дасть і на понюшку, ..а колись-то було сам гетьман по таляру жбурляв за кожне коліно (Марко Кропивницький, V, 1959, 13).
♦ Викидати (викинути, одколювати, загинати і т. ін.) коліна (коліно): а) робити якісь незвичайні фігури, рухи в танці. Антон вийшов на коло, вдарив каблуками нових чобіт.. І пройшовся перед Катериною, викидаючи такі коліна, що не можна було і уявити (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 31); Молодиця чи дівка в новій запасці, ..пританцьовуючи, оступалася перед Панчохою, що навприсядки одколював коліна метелиці (Іван Ле, Наливайко, 1957, 236); б) робити несподівані, незвичайні, безглузді вчинки. [Микита (набік):] І не собака ж наш кошовий, яке коліно викинув (Марко Кропивницький, V, 1959, 529).

6. Покоління в родоводі; рід. Родичі позирали на мене пильними, недовірливими очима і давали свої мені заповіти: «..Пам'ятай батька, матір шануй», «Не забувай, з якого коліна вийшов» (Степан Васильченко, IV, 1960, 14); — Старі люди розказують, що броди ці сивашські ще запорожці знали. Від них, мабуть, і нам у спадщину перейшло. З коліна в коліно передавалось (Олесь Гончар, II, 1959, 410);
// Про ступінь спорідненості. [Гострохвостий:] Для вас. я готовий познайомитись з вашими родичами, хоч би й в десятому коліні (Нечуй-Левицький, II, 1956, 485); — Хоч ми й живемо в одному селі, хоч ти мені, десь у сьомому чи восьмому коліні, навіть ріднею доводишся, але від тебе ніколи я й доброго слова не почув (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 274).
[http://sum.in.ua/s/
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Коліно_01.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Коліно_02.jpg|x140px]]
kolino]

Файл:Кобеняк 03.jpg

2014-01-11T19:00:52Z

АnnA:

Файл:Кобеняк 02.jpg

2014-01-11T19:00:15Z

АnnA: