Київський столичний університет імені Бориса Грінченка - Внесок користувача [uk]

Хурделиця

2014-12-01T16:17:37Z

Ангеліна Красанцова: /* Медіа */

'''Хурделиця, -ці, '''''ж. ''Мятель. Черк. у.
==Сучасні словники==
[http://uk.wikipedia.org/wiki/Завірюха'''Хурделиця''']
*Хурделиця, завірюха — атмосферне явище, що являє собою перенесення вітром снігу над поверхнею землі з погіршенням видимості. Заметілі зменшують видимість на дорогах, заважають роботі транспорту.
У завірюсі може брати участь як сніг, що лежить на землі, так і сніг, який падає з хмар. За цією ознакою розрізняють:
поземок, коли більшість сніжинок піднімається на кілька сантиметрів над сніжним покривом
низову завірюху, якщо сніжинки піднімаються до 2 м і вище;
верхову або загальну завірюху — випадання снігу при сильному вітрі.

[http://sum.in.ua/s/khurdelycja'''Хурделиця''']
*ХУРДЕ́ЛИЦЯ, і, жін., розм. Те саме, що хуртовина 1. — А воно ж мете надворі. Скільки живу на світі, такої хурделиці не бачив (Анатолій Шиян, Вибр., 1947, 225); Хурделиця виє, січе обличчя, обкручується навколо старої холодними завоями (Леонід Смілянський, Сад, 1952, 108); — Хто там? — Степане Васильовичу, це я, — дивуючись, Мар'ян пізнає голос учителя. — Заблудився у хурделиці. Таке ж несусвітне вів кругом... (Михайло Стельмах, I, 1962, 181); * У порівняннях. Неначе хурделиця, б'ються Чайки над гирлом Дунаю (Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 166);
// чого, перен. Те саме, що вихор1 2. Наступні кілька днів Омелькових пройшли в хурделиці подій, думок і почуттів (Олександр Ільченко, Козацьк. роду.., 1958, 564); В небі товклися хмари. Ось із ущелини пробилося сонце, і дід яскраво спалахнув у хурделиці світла та променів (Євген Гуцало, З горіха.., 1967, 104).

==Інтенсивність завірюхи==
Інтенсивність завірюхи залежить від швидкості вітру, турбулентності вітрових потоків, інтенсивності снігопаду, форми та розміру частинок снігу (сніжинок), вологості повітря та ін. факторів. Снігоперенос — загальна маса снігу, яка переноситься через один метр фронту снігового потоку вздовж поверхні землі протягом 1 секунди. За максимальним снігопереносом виділяють такі типи завірюхи:

Інтенсивність Швидкість вітру, м/с Максимальне снігоперенесення, кг/(м•с)
Слабка 0-01 до 0,2
Звичайна 10-20 до 0,4
Сильна 20-30 до 1,2
Дуже сильна 30-40 до 2,0
Надсильна 40-90 понад 2,0

==Заметілі в Україні==
В Україні заметілі виникають при виході на територію країни циклона з півдня і південного заходу або переміщенні окремих циклонів з півночі або північного заходу. Найчастіші заметілі відбуваються на північному сході України, де в середньому за рік буває від 20 до 25 днів із заметіллю. У напрямку до південного заходу число днів із заметіллю помітно зменшується (до 5 і менше). З підвищенням рельєфу місцевості число днів із заметіллю зростає. Ця закономірність виявляється в Криму, Карпатах на Донецькому кряжі і Приазовській височині. У горах заметілі бувають і у вересні. На рівнинах ранні заметілі можна спостерігати в жовтні, а на їхньому крайньому заході і півдні — у листопаді. На Південному березі Криму під прикриттям гір заметілей не буває.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Хурделиця1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Хурделиця2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Хурделиця3.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Хурделиця4.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Хурделиця5.jpg|x140px]]
|}
==Медіа==

==Див. також==

[[Категорія:Ху]]

Хурделиця

2014-12-01T16:16:55Z

Ангеліна Красанцова:

'''Хурделиця, -ці, '''''ж. ''Мятель. Черк. у.
==Сучасні словники==
[http://uk.wikipedia.org/wiki/Завірюха'''Хурделиця''']
*Хурделиця, завірюха — атмосферне явище, що являє собою перенесення вітром снігу над поверхнею землі з погіршенням видимості. Заметілі зменшують видимість на дорогах, заважають роботі транспорту.
У завірюсі може брати участь як сніг, що лежить на землі, так і сніг, який падає з хмар. За цією ознакою розрізняють:
поземок, коли більшість сніжинок піднімається на кілька сантиметрів над сніжним покривом
низову завірюху, якщо сніжинки піднімаються до 2 м і вище;
верхову або загальну завірюху — випадання снігу при сильному вітрі.

[http://sum.in.ua/s/khurdelycja'''Хурделиця''']
*ХУРДЕ́ЛИЦЯ, і, жін., розм. Те саме, що хуртовина 1. — А воно ж мете надворі. Скільки живу на світі, такої хурделиці не бачив (Анатолій Шиян, Вибр., 1947, 225); Хурделиця виє, січе обличчя, обкручується навколо старої холодними завоями (Леонід Смілянський, Сад, 1952, 108); — Хто там? — Степане Васильовичу, це я, — дивуючись, Мар'ян пізнає голос учителя. — Заблудився у хурделиці. Таке ж несусвітне вів кругом... (Михайло Стельмах, I, 1962, 181); * У порівняннях. Неначе хурделиця, б'ються Чайки над гирлом Дунаю (Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 166);
// чого, перен. Те саме, що вихор1 2. Наступні кілька днів Омелькових пройшли в хурделиці подій, думок і почуттів (Олександр Ільченко, Козацьк. роду.., 1958, 564); В небі товклися хмари. Ось із ущелини пробилося сонце, і дід яскраво спалахнув у хурделиці світла та променів (Євген Гуцало, З горіха.., 1967, 104).

==Інтенсивність завірюхи==
Інтенсивність завірюхи залежить від швидкості вітру, турбулентності вітрових потоків, інтенсивності снігопаду, форми та розміру частинок снігу (сніжинок), вологості повітря та ін. факторів. Снігоперенос — загальна маса снігу, яка переноситься через один метр фронту снігового потоку вздовж поверхні землі протягом 1 секунди. За максимальним снігопереносом виділяють такі типи завірюхи:

Інтенсивність Швидкість вітру, м/с Максимальне снігоперенесення, кг/(м•с)
Слабка 0-01 до 0,2
Звичайна 10-20 до 0,4
Сильна 20-30 до 1,2
Дуже сильна 30-40 до 2,0
Надсильна 40-90 понад 2,0

==Заметілі в Україні==
В Україні заметілі виникають при виході на територію країни циклона з півдня і південного заходу або переміщенні окремих циклонів з півночі або північного заходу. Найчастіші заметілі відбуваються на північному сході України, де в середньому за рік буває від 20 до 25 днів із заметіллю. У напрямку до південного заходу число днів із заметіллю помітно зменшується (до 5 і менше). З підвищенням рельєфу місцевості число днів із заметіллю зростає. Ця закономірність виявляється в Криму, Карпатах на Донецькому кряжі і Приазовській височині. У горах заметілі бувають і у вересні. На рівнинах ранні заметілі можна спостерігати в жовтні, а на їхньому крайньому заході і півдні — у листопаді. На Південному березі Криму під прикриттям гір заметілей не буває.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Хурделиця1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Хурделиця2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Хурделиця3.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Хурделиця4.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Хурделиця5.jpg|x140px]]
|}
==Медіа==
{{#ev:youtube|CGH3FUOKqnM}}
==Див. також==

[[Категорія:Ху]]

Хуторець

2014-12-01T16:01:17Z

Ангеліна Красанцова:

'''Хуторець, -рця, '''''м. ''Ум. отъ '''хутір. '''
==Сучасні словники==
[http://uk.wikipedia.org/wiki/Хутір'''Хуторець''']
*Хутір — вид сільського поселення, господарство (подвір'я) з належною до нього землею; мале сільське, часто однодвірне поселення поза селом.

[http://textbooks.net.ua/content/view/2519/19/'''Хуторець''']
*Хутір — в українських землях з часів Визвольної війни — дрібне землеволодіння козаків, міщан, вільних селян. За Столипінською реформою хутір — це земельна ділянка, що виділялася у приватне володіння селянській родині з перенесенням на неї садиби.

==Історія==
лат. mansus, sors, [casa] coloni[c]a, c.massaricia, c.servula; ст.грецьк. hide, sulung; сканд. bol; ст.верх.нім. huba.
В багатьох європейських країнах, починаючи з Раннього Середньовіччя, хутір — це господарська одиниця чи функціональний елемент організації земельної власності. Слово "футор" має також значення - складова, елемент механізму (в т.ч. господарства).
В українських землях з часів Визвольної війни — дрібне землеволодіння козаків, міщан, вільних селян. За Столипінською реформою хутір — це земельна ділянка, що виділялася у приватне володіння селянській родині з перенесенням на неї садиби.
Хутір як загальний спосіб поселення виник завдяки інтенсивній обробці землі. Хутори виникали у добу засвоєння нових земель, коли створювалися хуторські господарства із розміщенням усіх земель і господарських забудов на одному місці. З 16 століття на запорозьких землях, а згодом на Чорноморщині і Донщині, поставали хутори-зимівники. У 19 століття хутори поширилися, особливо у Волинській губернії, водночас і на українських землях під Австро-Угорщиною.
Споріднені з хуторами були так звані відруби і відрубні господарства, в яких земельні угіддя і частина забудов скупчувалися разом, а сама селянська садиба і далі залишалася у селі. На початку 20 ст. аграрна політика царської Росії з метою зміцнення селянського стану сприяла творенню хутірських господарств. За Столипинської реформи (1907—1916) було створено 1,6 млн хутірських господарств з 16 млн десятин землі. У 8 українських губерніях на хутори і відруби припадало 2,7 млн десятин, якими володіли 400 тис. (14%) селянських дворів.
Радянська влада за НЕПу толерувала хутірні господарства, але почала їх ліквідувати за колективізації сільського господарства, тавруючи хліборобів на хуторах як куркулів, що нібито були головною перешкодою колективізації. У Західній Україні хутори-садиби, але не як господарства, ще існують через обмаль житлових приміщень у колгоспних селах. Радянська влада намагалася переносити їх у села.
Подібною до хуторової є система фермерських поселень і господарств у Канаді і США. Українські поселенці кінця 19-го і початку 20-го століть творили хутори-ферми, головним чином, в трьох степових провінціях Канади та у Північній Дакоті, США.
В 1959 р. в Україні нараховувалося близько 7 тис. хуторів. У 1960-1970-ті рр. в Україні, як і всьому СРСР, проводилась політика ліквідації “неперспективних” сіл, передусім хуторів, які нібито гальмували процес укрупнення сільських поселень. Ці поселення були приєднані до ближніх сіл і зняті з обліку, в багатьох з них були ліквідовані заклади соціальної сфери (фельдшерсько-акушерські пункти, початкові школи, клуби), вони поступово занепадали й втрачали своїх мешканців.

==Мовне походження==
На думку Макса Фасмера до східнослов'янських мов слово потрапило із старо-верхньо-нім. huntari та швед. hundari, також півд.-нім. hufe; далі з української перейшло до пол. - chutor, futor.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Хутір1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Хутір2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Хутір3.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Хутір4.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Хутір5.jpg|x140px]]
|}
==Медіа==

[[Категорія:Ху]]

Хуторець

2014-12-01T15:59:13Z

Ангеліна Красанцова:

'''Хуторець, -рця, '''''м. ''Ум. отъ '''хутір. '''
==Сучасні словники==
[http://uk.wikipedia.org/wiki/Хутір'''Хутір''']
*Хутір — вид сільського поселення, господарство (подвір'я) з належною до нього землею; мале сільське, часто однодвірне поселення поза селом.

[http://textbooks.net.ua/content/view/2519/19/'''Хутір''']
*Хутір — в українських землях з часів Визвольної війни — дрібне землеволодіння козаків, міщан, вільних селян. За Столипінською реформою хутір — це земельна ділянка, що виділялася у приватне володіння селянській родині з перенесенням на неї садиби.

==Історія==
лат. mansus, sors, [casa] coloni[c]a, c.massaricia, c.servula; ст.грецьк. hide, sulung; сканд. bol; ст.верх.нім. huba.
В багатьох європейських країнах, починаючи з Раннього Середньовіччя, хутір — це господарська одиниця чи функціональний елемент організації земельної власності. Слово "футор" має також значення - складова, елемент механізму (в т.ч. господарства).
В українських землях з часів Визвольної війни — дрібне землеволодіння козаків, міщан, вільних селян. За Столипінською реформою хутір — це земельна ділянка, що виділялася у приватне володіння селянській родині з перенесенням на неї садиби.
Хутір як загальний спосіб поселення виник завдяки інтенсивній обробці землі. Хутори виникали у добу засвоєння нових земель, коли створювалися хуторські господарства із розміщенням усіх земель і господарських забудов на одному місці. З 16 століття на запорозьких землях, а згодом на Чорноморщині і Донщині, поставали хутори-зимівники. У 19 століття хутори поширилися, особливо у Волинській губернії, водночас і на українських землях під Австро-Угорщиною.
Споріднені з хуторами були так звані відруби і відрубні господарства, в яких земельні угіддя і частина забудов скупчувалися разом, а сама селянська садиба і далі залишалася у селі. На початку 20 ст. аграрна політика царської Росії з метою зміцнення селянського стану сприяла творенню хутірських господарств. За Столипинської реформи (1907—1916) було створено 1,6 млн хутірських господарств з 16 млн десятин землі. У 8 українських губерніях на хутори і відруби припадало 2,7 млн десятин, якими володіли 400 тис. (14%) селянських дворів.
Радянська влада за НЕПу толерувала хутірні господарства, але почала їх ліквідувати за колективізації сільського господарства, тавруючи хліборобів на хуторах як куркулів, що нібито були головною перешкодою колективізації. У Західній Україні хутори-садиби, але не як господарства, ще існують через обмаль житлових приміщень у колгоспних селах. Радянська влада намагалася переносити їх у села.
Подібною до хуторової є система фермерських поселень і господарств у Канаді і США. Українські поселенці кінця 19-го і початку 20-го століть творили хутори-ферми, головним чином, в трьох степових провінціях Канади та у Північній Дакоті, США.
В 1959 р. в Україні нараховувалося близько 7 тис. хуторів. У 1960-1970-ті рр. в Україні, як і всьому СРСР, проводилась політика ліквідації “неперспективних” сіл, передусім хуторів, які нібито гальмували процес укрупнення сільських поселень. Ці поселення були приєднані до ближніх сіл і зняті з обліку, в багатьох з них були ліквідовані заклади соціальної сфери (фельдшерсько-акушерські пункти, початкові школи, клуби), вони поступово занепадали й втрачали своїх мешканців.

==Мовне походження==
На думку Макса Фасмера до східнослов'янських мов слово потрапило із старо-верхньо-нім. huntari та швед. hundari, також півд.-нім. hufe; далі з української перейшло до пол. - chutor, futor.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Хутір1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Хутір2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Хутір3.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Хутір4.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Хутір5.jpg|x140px]]
|}
==Медіа==

[[Категорія:Ху]]

Хоробрість

2014-12-01T15:49:15Z

Ангеліна Красанцова: /* Медіа */

'''Хоробрість, -рости, '''''ж. ''Храбрость.
==Сучасні словники==
[http://uk.wikipedia.org/wiki/Хоробрість'''Хоробрість''']
*Хоробрість, відвага — властивість розуму, котра зустрічає небезпеку чи опір з непохитністю, тишею та міцністю; властивість бути безстрашним; відвага.

[http://sum.in.ua/s/khorobristj'''Хоробрість''']
*ХОРО́БРІСТЬ, рості, жін. Мужність і рішучість у вчинках, уміння побороти в собі страх; сміливість. Розпочнемо ж, браття, Сю пісню завзяття Від старого Володимира До теперішнього Ігоря, Що розум свій із сили скував, Хоробрістю серце гартував (Панас Мирний, V, 1955, 262); — А на поповнення, Савочко, не надійся. — Боженко.. перейшов на лагідний батьківський тон. — Так що прояви там побільше хоробрості, класової ненависті, чув? Ну от... (Олександр Довженко, I, 1958, 200).

[http://prostoweb.kiev.ua/content/horobrist'''Хоробрість''']
*Хоробрість – риса характеру, риса особистості. Слово «хоробрість» найпростіше пояснити синонімічно. Хоробрість це приблизно те ж, що й мужність, рішучість, відвага

==Тома Аквінський про хоробрість==
Тома Аквінський дає наступне визначення хоробрості:
«Хоробрість зупиняє нас бути нерозумно відсіченим труднощами. Ця хоробрість є духовною відвагою перемогти духовні труднощі, тим ж шляхом, що й фізична відвага перемагає та відштовхує фізичні труднощі. Арістотель перераховує пять імітацій хоробрості, які чинять відважні вчинки але не з відваги. Інколи важке не відчувається як важке, з-за незнання чи оптимізму або майстерності; деколи пристрасть є мотивом (втеча від горя, чи гніву) а часом підрахунок прибутку. Природній темперамент деяких людей схиляє їх до хоробрості, але хоробрість властиво є чеснотою: стан, що характеризує всі чесноти, якщо ми маємо на увазі твердий дух, а не окрему чесноту з особливим полем дії, якщо ми маємо на увазі дух твердий вистояти коли витривалість особливо важка, зокрема в ситуаціях крайньої небезпеки. Бо якщо людина може вистояти в найбільш важких умовах вона зможе протистояти в менш важких ситуаціях. Таким чином, хоробрість стосується перш за все страхів важких ситуацій, що відштовхують нашу волю від слідування дорозі інтелекту. Хоробрість не лише переносить тиски таких ситуацій без здригання, приборкуючи страх, але теж в мірі атакує їх, якщо майбутня безпека вимагає усунення трудності. Це вимагає смілення. Отже хоробрість має справу зі страхом та сміленням, стримуючи перше та накладаючи баланс на друге. Хоробрість духу тримає волю твердо прикріпленою до добра, котре пропонується розумом стикаючись спочатку з більшим а потім з меншим злами…Стримати страх важче аніж керувати сміленням, так як сама небезпека яку боїться людина має нахил стримувати смілення і збільшує страх. Таким чином головною дяльністю хоробрості є не стільки атака як витривалість, стояння на своєму ґрунті посеред небезпеки. В самій природі мучеництва, мученик міцно стоїть в правді та справедливості проти нападів переслідувачів. Ясно, що мучеництво є тоді чеснотним актом, справді актом хоробрості. Хоробрість добрих громадян — твердість в людській справедливості, аби зберегти яку вони знесуть смертельну небезпеку; і хоробрість дана Богом — це твердість в Божій справедливості, яка приходить через віру в Ісуса Христа. Отже віра — ціль до якої міцно тримаються мученики, і хоробрість є чеснотою яка робить їх здатними так поступати. Любов є головною мотивуючою силою за актом мучеництва, чеснота керуюча ним; але безпосередньою мотивацією пробуджуючою цей акт є чеснота хоробрості.»

==Хоробрість у відношенні до сміливості==
Сміливість часто путають з хоробрістю. Але це дещо різні речі. Сміливість походить від розуміння, яке в свою чергу бере початок в розумі мудрості. Хоробрість ж є зовнішнім проявом сміливості.
Наприклад, якщо у людини є сміливість щоби прийняти виклик, це означає, що її розум зрозумів ситуацію і прийняв рішення. І лише після цього вона потребуватиме хоробрість, щоби провести це рішення в життя. Хоробрість без сміливості триває не довго. Без сміливості, що вимагає глибоке розуміння виклику, хоробрість сліпа та нерозумна.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Хоробрість1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Хоробрість2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Хоробрість3.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Хоробрість4.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Хоробрість5.jpg|x140px]]
|}
==Див. також==

[[Категорія:Хо]]

Хоробрість

2014-12-01T15:48:42Z

Ангеліна Красанцова:

Болото

2014-12-01T14:49:14Z

Ангеліна Красанцова:

'''Болото, -та,''' ''с.'' 1) Болото. ''Насміялась верша болоту, аж і сама в болоті.'' Ном. 2) Грязь. ''Не ходи туди, де ликом зав’язано і болотом замазано.'' Рудч. Ск. І. 111. 3) Збив го на болото. Избилъ его до безпамятства. Фр. Пр. 105. Ум. '''Болітце, болотечко.''' ''Доріжку проложив аж до того болітця, що коло мостка.'' Драг. 222.

[[Категорія:Бо]]

==Сучасні словники==
[http://uk.wikipedia.org/wiki/Болото'''Болото''']
*Болото — біотоп, надмірно зволожена ділянка земної поверхні, вкрита вологолюбними рослинами, наприклад, мохом (Маскег), з залишків яких звичайно утворюється торф.

[http://geographyofrussia.com/boloto/'''Болото''']
*Болото — надлишково зволожені ділянки суші з особливою рослинністю, тваринним світом і шаром торфу не менше 0,3 м. За винятком країв Південної Америки, болота поширені в субарктичних і помірних поясах Північної півкулі не південніше 45° п.ш.

[http://dic.academic.ru/dic.nsf/dmitriev/238/болото'''Болото''']
*Болото — це водоймище, в яке немає доступу свіжою води і на якому зростає велика кількість рослин, а також топке, сире місце.

==Загальний опис==
Болота розвиваються в місцях, де характер рельєфу зумовлює надмірне зволоження, в країнах з вологим кліматом вони можуть утворюватися і на вододілах.
У болоті, зазвичай, відбувається процес накопичення нерозкладених рослинних залишків та утворення торфу. Переважання процесів акумуляції над розкладанням — головна відмінність болотяних екосистем від інших. Болота вважають торфовим, коли внаслідок процесу торфонакопичення коренева система основної маси рослин розташовується в шарі торфу, що відклався і не досягає підстилаючого мінерального ґрунту. У середньому мінімальна товщина шару торфу в цьому випадку становить 30 см.
Не всі зволожені ділянки суходолу є болотами. Болотами вважаються лише ті з них, які мають шар торфу товщиною понад 0,3 м.

==Типи боліт==
Болота розділяють на 3 основних типи:
Низинні болота утворюються в низинах, де збираються ґрунтові води. Завдяки багатому мінеральному складу ґрунтових вод низинні болота мають рясну рослинність і, зазвичай, вкриті зеленими мохами, хвощем, високою густою осокою, очеретом, заростями верби, вільхи та берези.
Верхові болота живляться лише за рахунок опадів. Ґрунтових вод в таких болотах або дуже мало, або ж вони розташовані занадто глибоко. Оскільки дощова вода майже не містить мінеральних речовин, на верхових болотах розвиваються лише рослини, пристосовані до дуже бідного харчування. Головним чином це мох сфагнум (Sphagnidae).
Перехідні болота мають добре виражені ознаки як низинного, так і верхового боліт. На перехідних болотах росте велика кількість сфагнума, можна зустріти журавлину та росичку.
За типом водопостачання розрізняють болота:
джерельного,
річкового,
атмосферного живлення.
За хімічним складом води, що надходить, болота поділяються на:
оліготрофні, вода яких, а в зв'язку з цим і торф, що на них утворюється, характеризуються малим вмістом мінеральних солей (зольність торфу звичайно менша як 5%);
мезотрофні — перехідні між оліготрофними і евтрофними (зольність торфу 4—8%);
евтрофні — із значним вмістом мінеральних солей (зольність торфу 8—17%);
алкалітрофні — з надмірним вмістом мінеральних солей, зокрема карбонатів (зольність торфу 18—40% і більше).
Існують ще так звані приморські болота. Вони розташовуються на морських узбережжях з вологим кліматом.
На болотах ростуть вологолюбні рослини, з яких найпоширенішими є мохи, осокові (різні види осоки, пухівки, ринхоспора), деякі злаки (очерет, куничник), рогіз, шейхцерія, бобівник, журавлина, буяхи, багульник, верби, вільха, береза. Залежно від водного режиму та характеру мінерального живлення ці рослини утворюють різні угруповання з переважанням мохів і трав'янистих рослин або кущів і дерев. Трав'янисті рослини утворюють на болотах сплавину, в якій зрідка зустрічаються прогалини — болотні вікна.

==Географія боліт==
Болота переважно зосереджені в Північній півкулі Землі. Загальна площа боліт у світі приблизно становить 3,5 млн км², з них близько 50% — торфові з глибиною торфу більше ніж 0,5 м. Найбільші території, зайняті болотами, зосереджені в Білорусі, Канаді, Фінляндії, США, Росії.
В Україні болота займають понад 1 200 тис. га з запасами повітряно-сухого торфу більш як 3 млрд. тон. Найбільше боліт в Україні на Поліссі (900 тис. га), менше — в Лісостепу (близько 300 тис. га), ще менше — в Степу і гірських районах. В Україні проводилась велика робота з осушення боліт, внаслідок чого багато видів рослин, в тому числі й цінних лікарських (Вовче тіло болотне, Латаття біле, Лепеха звичайна) та інші, були занесені до Червоної книги України.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Болото1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Болото2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Болото3.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Болото4.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Болото5.jpg|x140px]]
|}

Бібр

2014-12-01T14:21:42Z

Ангеліна Красанцова:

'''Бібр, бобра,''' ''м.'' Бобръ. Желех.

==Сучасні словники==
[http://uk.wikipedia.org/wiki/Бобер'''Бібр''']
*Бобер (Castor) — рід великих водних гризунів з перетинчастими лапами, широким плоским хвостом і густим, не проникним для води, хутром. Бобри належать до групи немишовидних гризунів і є єдиними у фауні України представниками підряду Бобровидих (Castorimorpha).

[http://www.animalsglobe.ru/bobryi/'''Бібр''']
*Бобри — найкрупніші гризуни Північної півкулі, в розмірах поступаються лише капібарам з Південної Америки. В світі існує лише два види бобрів — європейський і канадський. Із-за своєрідної будови ці гризуни виділені в окреме сімейство бобрових. Обидва види мають схожа будова і розміри і відрізняються в основному деталями забарвлення.

== Особливості біології ==
Бобер - великий гризун, пристосований до напівводного способу життя. Статевий диморфізм виражений слабо, самки більші. Тіло у бобра приосадкувате, з укороченими 5-палими кінцівками; задні значно сильніше передніх. Між пальцями є плавальні перетинки, сильно розвинені на задніх кінцівках і слабо - на передніх. Кігті на лапах сильні, сплощені. Кіготь II пальця задніх кінцівок роздвоєний - їм бобер розчісує хутро. Хвіст веслообразний, сильно сплощений зверху вниз; його довжина - до 30 см, ширина - 10-13 см. Волосся на хвості є лише у його заснування. Більша його частина покрита великими роговими щитками, між якими ростуть рідкісні, короткі і жорсткі волоски. Нагорі по середній лінії хвоста тягнеться роговий кіль. Очі у бобра невеликі; вуха широкі і короткі, ледве виступаючі над рівнем хутра. Вушні отвори і ніздрі замикаються під водою, очі закриваються мигаючими перетинками. Корінні зуби зазвичай не мають коренів; слабо відокремлені корені утворюються лише у окремих старих особин. Різці позаду ізольовані від ротової порожнини особливими виростами губ, що дозволяє бобру гризти під водою. Має дуже великі різці і може ними підгризати дерева, корою яких харчується і з яких будує собі житло. У ньому ховається молодняк, зберігається їжа, і там вони проводять зиму.

==Спосіб життя==
У ранній історичний час бобри повсюдно населяли лісову, тайгову і лісостепову зони Євразія, по заплавах річок доходячи до півночі до лісотундра, а на південь - до напівпустель. Бобри воліють селитися по берегах повільно поточних річок, стариць, ставків та озер, водосховищ, іригаційних каналів і кар'єрів. Уникають широких і швидких річок, а також водойм, що промерзають взимку до дна. Для бобрів важливо наявність на берегах водойми деревно-чагарникової рослинності з м'яких листяних порід, а також велика кількість водної та прибережної трав'янистої рослинності, складовою їх раціон. Бобри чудово плавають і пірнають. Великі легені і печінку забезпечують їм такі запаси повітря та артеріальної крові, що під водою бобри можуть залишатися 10-15 хвилин, пропливаючи за цей час до 750 м. На суші бобри досить незграбні. Живуть бобри поодинці або сім'ями. Повна сім'я складається з 5-8 особин: сімейної пари і молодих бобрів - приплоду минулого і поточного років. Сімейну ділянку іноді займається сім'єю протягом багатьох поколінь. Невелику водойму займає одна сім'я або холостий бобер. На більш великих водоймах довжина сімейного ділянки вздовж берега становить від 0,3 до 2,9 км. Від води бобри рідко видаляються більш ніж на 200 м. Протяжність ділянки залежить від кількості кормів. У багатих рослинністю місцях ділянки можуть стикатися і навіть перетинатися. Межі своєї території бобри мітять секретом мускусних залоз - бобрової струменем. Мітки наносяться на особливі горбики з бруду, мулу і гілок висотою 30 см і шириною до 1 м. Між собою бобри спілкуються за допомогою пахучих міток, поз, ударів хвостом по воді і криків, що нагадують свист. При небезпеці пливе бобер голосно грюкає хвостом по воді і пірнає. Хлопок служить для всіх бобрів в межах чутності сигналом тривоги.

==Поширення==
Водиться у Канаді, у лісової зоні Євразії, у заплавних лісах лісостепової і степової зон.

==Бобри як інженери==
Серед своїх родичів бобри — справжні інженери. Бобри орудують своїми зубами з фантастичною швидкістю: 2-3 хвилини — і осика завтовшки з руку падає! Бобри зводять 4 види типових будівель:
Нори. Їх риють в обривистих берегах, високих і міцних. Вхід — на глибині 1-2 м під водою. Піднявшись вище рівня річки, нора веде куди-небудь під коріння міцного дерева — там спальня, іноді така велика, що в ній можуть заночувати двоє людей (якщо їм в голову прийде така фантазія).
Хатки з гілок і землі. Будують їх, якщо берега пологі і для нір не годяться. Висота хатки іноді досягає 3 м, а окружність — 16 м.
Канали. На болотистій місцевості в різні боки від дому розходяться смужки води. Це водні шляхи бобрів на роботу і в їдальню. Можливо, що особливих заслуг у спорудженні каналів у бобрів немає: ходять і ходять, і поступово стежки поглиблюються і заповнюються водою. Однак, уважні спостерігачі говорять, що бобри дуже намагаються утримувати свої канали в порядку і не люблять, коли по них плаває сміття. За такими водними шляхами їм легше сплавляти гілки, ніж тягти їх в зубах або лапах.
Греблі. Це як раз той проект, на який витрачено більше всього слів про розум та будівельне мистецтво бобрів. Хто спостерігав за їх роботою, говорить, що вони схожі при цьому на виконробів на справжній будівництві. В Америці є побудована бобрами гребля висотою 4 з половиною метри, шириною — 7 м, а довжиною 1200 м.

==Дерева як пожива і як матеріал==
Бобри використовують для своїх загат головним чином вільху, осику та вербу. Завдяки своїм потужним різцям тонкі деревця ці гризуни валять за 8-10 укусів, а з товщими деревами (12-15 см в діаметрі) справляються за 3-4 хвилини. Звалити вербу в 1-1,5 обхвату для бобрів теж не проблема.
Підгризаючи дерево, ці гризуни діють так, щоб воно впало в потрібному напрямку. Потім звірі обгризають гілки і обробляють стовбур на шматки, які перетягують до місця майбутньої греблі. Одні шматки дерева чотириногий будівельник з силою встромляє загостреним кінцем у дно, інші гарненько зміцнює між ними, щоб не віднесло течією. Працює при цьому бобер і зубами, і лапами, і головою.
Для надійності гризуни підпирають греблю з боків спеціальними поперечками і рогульками. Проміжки в конструкції працьовиті звірята законопачуються гілками, мулом, листям і глиною, приносячи весь цей матеріал до місця будівництва в передніх лапках. В одному з кінців греблі завбачливі бобри влаштовують стік, щоб паводком не зруйнувало всю споруду.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Бібр1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Бібр2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Бібр3.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Бібр4.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Бібр5.jpg|x140px]]
|}