Київський столичний університет імені Бориса Грінченка - Внесок користувача [uk]

Низовина

2015-11-26T18:36:42Z

Інна Гориленко:

'''Низовина, -ни, '''''ж. ''Низьменность, луговое мѣсто.
[[Категорія:Ни]]
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===

УРИ́ВОК, вка, чол.
1. Відірваний шматок або обірвана частина чого-небудь. На лівій руці висів у неї [жінки] перепиляний ланцюг, а на обох ногах уривки залізних пут бряжчали (Панас Мирний, IV, 1955, 332); Михайло підійшов до стовпа, що за нього було прикріплено троса.. На уривкові троса помітний був глибокий слід терпуга (Микола Трублаїні, I, 1955, 99); Підлога в уривках паперу, недокурках і різному смітті була така брудна, що не можна було розгледіти на ній окремих дощок (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 104).
2. Позбавлена зв'язку з цілим частина фрази, думки і т. ін. Вітер доносив звідти уривки жвавої коломийки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 188); Пізно ввечері Зимогорова приходить додому. В голові уривки розмов, недоказані речення, строкатий калейдоскоп облич (Олесь Донченко, II, 1956, 256); В пам'яті миготіли якісь уривки — сорок шостий барак, прихід 3ари, потім... потім... що ж було потім?.. (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 206).

===[http://slovopedia.org.ua "Словопедія" ]===

НИЗИНА́ (низька місцевість),НИЗОВИНА́, НИЗ, ПОДІ́Л, НИЗЬКОДІ́Л рідше.Воно [село] на правому, на високому березі Осколу починається, потім розляглося в долині, низиною (Остап Вишня); Горпина звернула з шляху у вибалок, пройшла низовиною і збігла на пагорбок (О. Десняк); Сонце ще більше пригріє, В лузі закаркає грак; Повідь низи і долини покриє (Я. Щоголів); За Россю, на подолі, ніби спочивав густий дубовий ліс (І. Нечуй-Левицький). - Пор. доли́на, 1. запа́дина.

===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===

1. геогр. Рівнинна частина суходолу, абсолютна висота якої не перевищує, 200 м над рівнем моря. З півночі на південь [України] лежать Придніпровська, а на півдні Причорноморська низовини (Визначні місця України, 1958, 13); — Діти, зараз Музиченко покаже нам на фізичній карті низовини, височини та гори нашої Патьківщини... (Олесь Донченко, V, 1957, 170).
2. Те саме, що низина 1. Горпина звернула з шляху у вибалок, пройшла низовиною і збігла на пагорбок (Олекса Десняк, Десну.., 1949, 224); Танки йтимуть від лісу зеленою низовиною до населеного пункту (Олесь Гончар, Земля.., 1947, 154).

==Ілюстрації==
[[Зображення:низовина.jpg|x140px]]
[[Зображення:низовина1.jpg|x140px]]

Файл:Низовина.jpg

2015-11-26T18:36:26Z

Інна Гориленко:

Файл:Низовина1.jpg

2015-11-26T18:35:49Z

Інна Гориленко:

Низовина

2015-11-26T18:35:37Z

Інна Гориленко:

'''Низовина, -ни, '''''ж. ''Низьменность, луговое мѣсто.
[[Категорія:Ни]]
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
УРИ́ВОК, вка, чол.
1. Відірваний шматок або обірвана частина чого-небудь. На лівій руці висів у неї [жінки] перепиляний ланцюг, а на обох ногах уривки залізних пут бряжчали (Панас Мирний, IV, 1955, 332); Михайло підійшов до стовпа, що за нього було прикріплено троса.. На уривкові троса помітний був глибокий слід терпуга (Микола Трублаїні, I, 1955, 99); Підлога в уривках паперу, недокурках і різному смітті була така брудна, що не можна було розгледіти на ній окремих дощок (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 104).
2. Позбавлена зв'язку з цілим частина фрази, думки і т. ін. Вітер доносив звідти уривки жвавої коломийки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 188); Пізно ввечері Зимогорова приходить додому. В голові уривки розмов, недоказані речення, строкатий калейдоскоп облич (Олесь Донченко, II, 1956, 256); В пам'яті миготіли якісь уривки — сорок шостий барак, прихід 3ари, потім... потім... що ж було потім?.. (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 206).
===[http://slovopedia.org.ua "Словопедія" ]===

НИЗИНА́ (низька місцевість),НИЗОВИНА́, НИЗ, ПОДІ́Л, НИЗЬКОДІ́Л рідше.Воно [село] на правому, на високому березі Осколу починається, потім розляглося в долині, низиною (Остап Вишня); Горпина звернула з шляху у вибалок, пройшла низовиною і збігла на пагорбок (О. Десняк); Сонце ще більше пригріє, В лузі закаркає грак; Повідь низи і долини покриє (Я. Щоголів); За Россю, на подолі, ніби спочивав густий дубовий ліс (І. Нечуй-Левицький). - Пор. доли́на, 1. запа́дина.

===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===

1. геогр. Рівнинна частина суходолу, абсолютна висота якої не перевищує, 200 м над рівнем моря. З півночі на південь [України] лежать Придніпровська, а на півдні Причорноморська низовини (Визначні місця України, 1958, 13); — Діти, зараз Музиченко покаже нам на фізичній карті низовини, височини та гори нашої Патьківщини... (Олесь Донченко, V, 1957, 170).
2. Те саме, що низина 1. Горпина звернула з шляху у вибалок, пройшла низовиною і збігла на пагорбок (Олекса Десняк, Десну.., 1949, 224); Танки йтимуть від лісу зеленою низовиною до населеного пункту (Олесь Гончар, Земля.., 1947, 154).

==Ілюстрації==
[[Зображення:низовина.jpg|x140px]]
[[Зображення:низовина1.jpg|x140px]]

Файл:Шнурок3.jpg

2015-11-26T18:28:39Z

Інна Гориленко:

Шнур

2015-11-26T18:28:24Z

Інна Гориленко: /* Ілюстрації */

'''Шнур, -ра, '''''м. ''1) Веревка. Чуб. II. 234. ''Аж молодичка сорочки розвішує на шнурі. ''Рудч. Ск. II. 164. 2) Отвѣсъ (плотницкій инструментъ). Чуб. III. 176. 3) Рядъ. ''Сидить шнур голубців. ''4) Мѣра длины: 21 сажень. Чуб. VI. 406. 5) Пуповина. Вх. Лем. 485. 6) мн. '''шнури'''. У ткачей: снарядъ, при помощи котораго основа соединяется съ навоемъ. Части: '''вало́к, шнурки, ключечки, шнурок, ляшток'''. МУЕ. III. 21. Ум. '''Шнуро́к. '''
[[Категорія:Шн]]

==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
тонкий шнур. Улас достав дві міцні вірьовки, прив'язав один кінець до ялини над самою скелею, переплутав дві вірьовки шнурками, неначе щаблями, так що з двох вірьовок вийшла ніби драбина (Нечуй-Левицький, III, 1956, 300); Велика картина в золотій рамі гойдалася на шнурку (Олесь Гончар, III, 1959, 146); Собаку тепер вів [Степан] на шнурку, бо він все більше рвався вперед (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1931, 65); На Дрогобиччині сіряк застібали червоним шнурком і підперізували червоним поясом (Народна творчість та етнографія, 4, 1963, 93); Одна [амазонка] чорнява, вся в шнурках, що грали злотом, на грудях, сіяли петлями, рядами, на мене мчала (Володимир Сосюра, II, 1958, 422); * У порівняннях. Чудові веселі очі горіли вогнем. Чорні брови, як шовкові шнурки, стали ще ясніші, ще чорніші на білому лобі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 64);
// Зав'язка для взуття. Ходила [Пазя] буцім до Йванихи передати їй гроші на шнурки до черевиків (Лесь Мартович, Тв., 1954, 311); Я роззувся, зв'язав шнурки й перекинув черевики через плече (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 143).
♦ І на шнурку не втримати (не вдержати і т. ін.) кого — ніякою силою не втримати когось. [Луїза:] Як тільки тут що почнеться, то мене ніхто й на шнурку не вдержить (Леся Українка, IV, 1954, 251); Ходити (бути) [як] на шнурку — відчувати залежність від кого-небудь, бути як у неволі.
==Іноземні словники==
===[ uk.WorldwideDictionary.org Всесвітній словник української мови]===
МОТУЗО́К (зсуканий перев. з прядива виріб для зв’язування або прив’язування когось, чогось), МОТУ́ЗКА, ВІРЬО́ВКА, МО́ТУЗ, ШВА́РАдіал.,ШВО́РА діал. (перев. грубий, довгий);ШВО́РКА, ПОВОРО́ЗКА, ПО́ВОРОЗ, ШНУРО́К, ШНУРІ́ВКА (перев. тонкий, недовгий); ШНУР (сплетений з ниток або прядива); ШКЕРТмор. (тонкий); ВУЖІ́ВКАдіал.,УЖВА́діал. (з лози). Федір Іванович кінчив ув’язувати мотузком пакунок (А. Головко); На палубі видно матроську білизну, вона сушиться, розвішана на мотузці (О. Гончар); Улас дістав дві міцні вірьовки, прив’язав один кінець до ялини над самою скелею, переплутав дві вірьовки шнурками, неначе щаблями, так що з двох вірьовок вийшла ніби драбина (І. Нечуй-Левицький); Чемодан перев’язано новим, недавно купленим у кооперації мотузом (В. Собко); Пора рушати. Керманичі вже на місцях, Тимофій розмотує швару (Г. Хоткевич); -. Скидай штельвагу та тримай, щоб не била коней по ногах!.. А цю швору кинь (І. Ле); Соломія відпустила шворку, і колоди, з яких був зв’язаний її пліт, підхопила вода (С. Голованівський); Вони відібрали від нього сокиру, зв’язали ззаду руки поворозкою (М. Коцюбинський); - Впіймали його за повелінням нашого князенка і за шию поворозом вели до самого Києва (П. Загребельний); Він погладив долонею картонну папку, перетягнуту туго шнурівкою (М. Чабанівський); До товстого шнура прив’язаний гострий гачок (О. Донченко); Хвостик скручувався безперестанку в вужівку (Лесь Мартович); І пригадалось дитинство, коли він із батьком, старим лісорубом, гонив міцно скручені ужвою плоти по Десні і Дніпру (М. Стельмах).
==Ілюстрації==
[[Зображення:шнурок2.jpg|x140px]]
[[Зображення:шнурок3.jpg|x140px]]
[[Зображення:шнурок1.jpg|x140px]]

==Медіа==
{{#ev:youtube| J4GmqHFRDIM }}
{{#ev:youtube| NnqCRnaCHbw}}

Файл:Шнурок1.jpeg

2015-11-26T18:28:01Z

Інна Гориленко: Інна Гориленко завантажив нову версію «Файл:Шнурок1.jpeg»

Файл:Шнурок1.jpg

2015-11-26T18:27:38Z

Інна Гориленко:

Файл:Шнурок2.jpg

2015-11-26T18:27:16Z

Інна Гориленко:

Шнур

2015-11-26T18:27:04Z

Інна Гориленко:

'''Шнур, -ра, '''''м. ''1) Веревка. Чуб. II. 234. ''Аж молодичка сорочки розвішує на шнурі. ''Рудч. Ск. II. 164. 2) Отвѣсъ (плотницкій инструментъ). Чуб. III. 176. 3) Рядъ. ''Сидить шнур голубців. ''4) Мѣра длины: 21 сажень. Чуб. VI. 406. 5) Пуповина. Вх. Лем. 485. 6) мн. '''шнури'''. У ткачей: снарядъ, при помощи котораго основа соединяется съ навоемъ. Части: '''вало́к, шнурки, ключечки, шнурок, ляшток'''. МУЕ. III. 21. Ум. '''Шнуро́к. '''
[[Категорія:Шн]]

==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
тонкий шнур. Улас достав дві міцні вірьовки, прив'язав один кінець до ялини над самою скелею, переплутав дві вірьовки шнурками, неначе щаблями, так що з двох вірьовок вийшла ніби драбина (Нечуй-Левицький, III, 1956, 300); Велика картина в золотій рамі гойдалася на шнурку (Олесь Гончар, III, 1959, 146); Собаку тепер вів [Степан] на шнурку, бо він все більше рвався вперед (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1931, 65); На Дрогобиччині сіряк застібали червоним шнурком і підперізували червоним поясом (Народна творчість та етнографія, 4, 1963, 93); Одна [амазонка] чорнява, вся в шнурках, що грали злотом, на грудях, сіяли петлями, рядами, на мене мчала (Володимир Сосюра, II, 1958, 422); * У порівняннях. Чудові веселі очі горіли вогнем. Чорні брови, як шовкові шнурки, стали ще ясніші, ще чорніші на білому лобі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 64);
// Зав'язка для взуття. Ходила [Пазя] буцім до Йванихи передати їй гроші на шнурки до черевиків (Лесь Мартович, Тв., 1954, 311); Я роззувся, зв'язав шнурки й перекинув черевики через плече (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 143).
♦ І на шнурку не втримати (не вдержати і т. ін.) кого — ніякою силою не втримати когось. [Луїза:] Як тільки тут що почнеться, то мене ніхто й на шнурку не вдержить (Леся Українка, IV, 1954, 251); Ходити (бути) [як] на шнурку — відчувати залежність від кого-небудь, бути як у неволі.
==Іноземні словники==
===[ uk.WorldwideDictionary.org Всесвітній словник української мови]===
МОТУЗО́К (зсуканий перев. з прядива виріб для зв’язування або прив’язування когось, чогось), МОТУ́ЗКА, ВІРЬО́ВКА, МО́ТУЗ, ШВА́РАдіал.,ШВО́РА діал. (перев. грубий, довгий);ШВО́РКА, ПОВОРО́ЗКА, ПО́ВОРОЗ, ШНУРО́К, ШНУРІ́ВКА (перев. тонкий, недовгий); ШНУР (сплетений з ниток або прядива); ШКЕРТмор. (тонкий); ВУЖІ́ВКАдіал.,УЖВА́діал. (з лози). Федір Іванович кінчив ув’язувати мотузком пакунок (А. Головко); На палубі видно матроську білизну, вона сушиться, розвішана на мотузці (О. Гончар); Улас дістав дві міцні вірьовки, прив’язав один кінець до ялини над самою скелею, переплутав дві вірьовки шнурками, неначе щаблями, так що з двох вірьовок вийшла ніби драбина (І. Нечуй-Левицький); Чемодан перев’язано новим, недавно купленим у кооперації мотузом (В. Собко); Пора рушати. Керманичі вже на місцях, Тимофій розмотує швару (Г. Хоткевич); -. Скидай штельвагу та тримай, щоб не била коней по ногах!.. А цю швору кинь (І. Ле); Соломія відпустила шворку, і колоди, з яких був зв’язаний її пліт, підхопила вода (С. Голованівський); Вони відібрали від нього сокиру, зв’язали ззаду руки поворозкою (М. Коцюбинський); - Впіймали його за повелінням нашого князенка і за шию поворозом вели до самого Києва (П. Загребельний); Він погладив долонею картонну папку, перетягнуту туго шнурівкою (М. Чабанівський); До товстого шнура прив’язаний гострий гачок (О. Донченко); Хвостик скручувався безперестанку в вужівку (Лесь Мартович); І пригадалось дитинство, коли він із батьком, старим лісорубом, гонив міцно скручені ужвою плоти по Десні і Дніпру (М. Стельмах).
==Ілюстрації==
[[Зображення:шнурок2.jpg|x140px]]
[[Зображення:шнурок2.jpg|x140px]]
[[Зображення:шнурок1.jpg|x140px]]

==Медіа==
{{#ev:youtube| J4GmqHFRDIM }}
{{#ev:youtube| NnqCRnaCHbw}}

Файл:Шнурок1.jpeg

2015-11-26T18:26:36Z

Інна Гориленко:

Шнур

2015-11-26T18:26:19Z

Інна Гориленко:

'''Шнур, -ра, '''''м. ''1) Веревка. Чуб. II. 234. ''Аж молодичка сорочки розвішує на шнурі. ''Рудч. Ск. II. 164. 2) Отвѣсъ (плотницкій инструментъ). Чуб. III. 176. 3) Рядъ. ''Сидить шнур голубців. ''4) Мѣра длины: 21 сажень. Чуб. VI. 406. 5) Пуповина. Вх. Лем. 485. 6) мн. '''шнури'''. У ткачей: снарядъ, при помощи котораго основа соединяется съ навоемъ. Части: '''вало́к, шнурки, ключечки, шнурок, ляшток'''. МУЕ. III. 21. Ум. '''Шнуро́к. '''
[[Категорія:Шн]]

==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
тонкий шнур. Улас достав дві міцні вірьовки, прив'язав один кінець до ялини над самою скелею, переплутав дві вірьовки шнурками, неначе щаблями, так що з двох вірьовок вийшла ніби драбина (Нечуй-Левицький, III, 1956, 300); Велика картина в золотій рамі гойдалася на шнурку (Олесь Гончар, III, 1959, 146); Собаку тепер вів [Степан] на шнурку, бо він все більше рвався вперед (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1931, 65); На Дрогобиччині сіряк застібали червоним шнурком і підперізували червоним поясом (Народна творчість та етнографія, 4, 1963, 93); Одна [амазонка] чорнява, вся в шнурках, що грали злотом, на грудях, сіяли петлями, рядами, на мене мчала (Володимир Сосюра, II, 1958, 422); * У порівняннях. Чудові веселі очі горіли вогнем. Чорні брови, як шовкові шнурки, стали ще ясніші, ще чорніші на білому лобі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 64);
// Зав'язка для взуття. Ходила [Пазя] буцім до Йванихи передати їй гроші на шнурки до черевиків (Лесь Мартович, Тв., 1954, 311); Я роззувся, зв'язав шнурки й перекинув черевики через плече (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 143).
♦ І на шнурку не втримати (не вдержати і т. ін.) кого — ніякою силою не втримати когось. [Луїза:] Як тільки тут що почнеться, то мене ніхто й на шнурку не вдержить (Леся Українка, IV, 1954, 251); Ходити (бути) [як] на шнурку — відчувати залежність від кого-небудь, бути як у неволі.
==Іноземні словники==
===[ uk.WorldwideDictionary.org Всесвітній словник української мови]===
МОТУЗО́К (зсуканий перев. з прядива виріб для зв’язування або прив’язування когось, чогось), МОТУ́ЗКА, ВІРЬО́ВКА, МО́ТУЗ, ШВА́РАдіал.,ШВО́РА діал. (перев. грубий, довгий);ШВО́РКА, ПОВОРО́ЗКА, ПО́ВОРОЗ, ШНУРО́К, ШНУРІ́ВКА (перев. тонкий, недовгий); ШНУР (сплетений з ниток або прядива); ШКЕРТмор. (тонкий); ВУЖІ́ВКАдіал.,УЖВА́діал. (з лози). Федір Іванович кінчив ув’язувати мотузком пакунок (А. Головко); На палубі видно матроську білизну, вона сушиться, розвішана на мотузці (О. Гончар); Улас дістав дві міцні вірьовки, прив’язав один кінець до ялини над самою скелею, переплутав дві вірьовки шнурками, неначе щаблями, так що з двох вірьовок вийшла ніби драбина (І. Нечуй-Левицький); Чемодан перев’язано новим, недавно купленим у кооперації мотузом (В. Собко); Пора рушати. Керманичі вже на місцях, Тимофій розмотує швару (Г. Хоткевич); -. Скидай штельвагу та тримай, щоб не била коней по ногах!.. А цю швору кинь (І. Ле); Соломія відпустила шворку, і колоди, з яких був зв’язаний її пліт, підхопила вода (С. Голованівський); Вони відібрали від нього сокиру, зв’язали ззаду руки поворозкою (М. Коцюбинський); - Впіймали його за повелінням нашого князенка і за шию поворозом вели до самого Києва (П. Загребельний); Він погладив долонею картонну папку, перетягнуту туго шнурівкою (М. Чабанівський); До товстого шнура прив’язаний гострий гачок (О. Донченко); Хвостик скручувався безперестанку в вужівку (Лесь Мартович); І пригадалось дитинство, коли він із батьком, старим лісорубом, гонив міцно скручені ужвою плоти по Десні і Дніпру (М. Стельмах).
==Ілюстрації==
[[Зображення:шнурок2.jpg|x140px]]
[[Зображення:шнурок2.jpg|x140px]]
[[Зображення:шнурок1.jpg|x140px]]

==Медіа==
{{#ev:youtube| J4GmqHFRDIM }}
{{#ev:youtube| NnqCRnaCHbw}}

Черепок

2015-11-26T18:15:49Z

Інна Гориленко: /* Використання та видобування глин в доісторичний період */

'''Черепо́к, -нка, '''''м. ''1) Черепокъ. Рудч. Ск. II. 154. ''Дарма, що в черепку, аби куриця жарена. ''Ном. № 12183. 2) Черепъ человѣка. Константиногр. у. Ум. '''Черепо́чок. '''Чуб. V. 1123.
[[Категорія:Че]]
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===

Уламок, осколок розбитого глиняного, фарфорового, фаянсового та ін. виробу. На камені кілька хлопців черепками грає (Степан Руданський, Тв., 1959, 182); Кілки змітали скло з етажерок дощем черепків, шибки під молотками осипалися з вікон (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 88); Макітра глухо зойкнула й розлетілась на черепки (Олесь Донченко, Пісня.., 1947, 40); Сашко звелів сьогодні й завтра зранку приховати хліба.., а також гострих черепків для рогатки (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 83); * Образно. Розбилася, розвалилася її бундючна гордість, але хоч черепки, хоч крихти від неї лишились! (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 227).

===[http://slovopedia.org.ua "Словопедія" ]===

Невеликий, перев. старий, надбитий, поганої якості горщик, чашка, миска і т. ін. Заєць знайшов під дубом старого черепка, що покинули пастухи, як варили куліш (Нечуй-Левицький, III, 1956, 292); З одної хати шпарко вибігла дівчина з черепком в руці, либонь до сусідки жару набрати (Леся Українка, III, 1952, 555); [Оксана:] І нащо ви ці черепки купуєте? Такі гарні чайники продають.., (Олександр Корнійчук, Чому посміх. зорі, 1958, 73).

===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===

тільки одн., спец. Стінка глиняного, фарфорового й фаянсового посуду. Посудини, створені на гончарському крузі, відзначалися тонким черепком, багатством і вишуканістю форм (Нариси з іст. укр.. мист., 1969, 13).

==Іноземні словники==
===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]===
Невеликий, перев. старий, надбитий, низької якості горщик, чашка, миска і т. ін.
==Ілюстрації==
[[Зображення:глина1.jpg|x140px]]
[[Зображення:глина2.jpg|x140px]]

==Медіа==
{{#ev:youtube|gBUSWOLOpbs}}
==Цікаві факти==
===Використання та видобування глин в доісторичний період===
Початок їх використання сягає глибокої давнини. Первісна людина не могла не звернути увагу на здатність вологого глинистого ґрунту сприймати й утримувати відбитки слідів і різних важких предметів. Це дозволило перейти до виготовлення з пластичного глинистого матеріалу різноманітних речей, спершу – ляльок і культових фігурок, пізніше – посудин, необхідних для зберігання рідини й готування їжі. Фрагменти (черепки) глиняного посуду є найбільш частими знахідками під час розкопок археологічних пам’яток епохи неоліту (починаючи з VII тис. до Р.Х.).
Тривалий час глиняний посуд висушували лише на повітрі (не обпалювали). Бажання прискорити цей процес за сталого виготовлення посуду привело до розміщення виробів біля багаття. Імовірно таким чином було відкрито властивості глин під дією вогню виявляти більш високі міцнісні якості. З часом було створено гончарні печі (горни), які забезпечували необхідний температурний режим і рівномірність обпалювання керамічних виробів.
Уже в період неоліту в розвинутих центрах гончарства використовували печі, що складалися з двох рукавів – вертикального й горизонтального. Такий горн зводили на крутому березі ріки, або на схилах ярів чи пагорбів, використовуючи рельєф для утворення L–подібної порожнини. Горизонтальний рукав слугував паливником, а вертикальний забезпечував природне дуття (саме в ньому розміщували висушені глиняні горщики). В окремих випадках отвір вертикального рукава заповнювали поверх горщиків дрібною глиняною ламанню, протягом 5 – 6 годин підтримували у топці інтенсивний вогонь, після чого верх горна засипали піском, а отвір паливника замуровували глиною. У такому стані піч залишали на кілька днів (вважають, що температура в такому агрегаті могла перевищувати 10000 С). Потім розкривали паливник, пізніше – верх горна й витягали керамічний посуд. Такі неолітичні печі були виявлені археологами в Месопотамії, Північній Африці, Східній Європі. Тут гончарна справа не тільки задовольняла важливі утилітарні потреби суспільства, а й уперше наблизилась до вишуканого художнього мистецтва, яскравим прикладом якого є численні керамічні вироби трипільської культури (Україна). Розуміння якісної зміни властивостей гірських порід за їх вогневої обробки, набуте гончарами в процесі обпалення глин, було використане для термічного перетворення інших корисних копалин, зокрема під час створення скла (починаючи з IV тис. до Р.Х.). Не виключено, що досвід мурування печей для обпалювання глиняних виробів, а також тиглів для плавлення фаянсової поливи давні гірники-металурги могли використовувати для спроб витоплювання металів . При цьому слід зауважити, що перші свідоцтва плавлення міді (IХ – VIII тис. до Р.Х.) передують знахідкам керамічних виробів (за термінологією археологів – це період докерамічного неоліту), тому гончарні печі не слід вважати прямим прототипом і необхідною умовою виникнення перших металургійних горнів (принаймні, у найдавніших осередках зародження металургії міді).
Величезне значення для подальшого поступу людства мало використання глин з будівельною метою. У перших цивілізаційних центрах, що виникли на рівнинах поблизу басейнів великих рік (території Єгипту, Індії, Китаю, Месопотамії, України), не вистачало природного каменю, причому його ламання потребувало великих зусиль і гірничого досвіду, тому основним будівельним матеріалом були глини . Найбільші у світі ранньоземлеробські поселення, мешканці яких освоїли масштабну розробку глин і використовували глинобитні матеріали в будівництві , зафіксовані на території України (трипільська культура). Під час будівництва житла трипільці обмазували глиною дерев’яний каркас, висушували й обпалювали стіни. Площі трипільських поселень (V – III тис. до Р.Х.) зазвичай сягали кількох десятків гектарів, а в деяких випадках – до 250 – 400 га, що багаторазово перевищувало розміри відомих протоміст і поселень тогочасного світу (наприклад, площа протоміста Чатал-Гююк дорівнювала 13 га, легендарного Єрихону - 15 га).
Видатним винаходом людства було створення дрібнорозмірних будівельних елементів у вигляді формованого з глини сирцю. Найдавніші свідоцтва застосування невипаленої глиняної цегли походять з Центральної Анатолії. З такої великогабаритної цегли було збудоване селище Ашиклі-Гююк, огороджене оборонною стіною (перша половина IХ тис. до Р.Х.), і згадуване протомісто Чатал-Гююк, причому сирцеве мурування датоване тут серединою VII тис. до Р.Х. Дещо пізніше виготовлення сирцевої цегли опанували в Давньому Єгипті і Месопотамії. Ймовірно саме тут у III тис. до Р.Х. почали виробляти випалену цеглу , яка ефективно протистояла волозі й мала високу довговічність. Значущість цієї події відображено навіть у Біблії: „І мовляли одно одному: Нумо лишень робити цеглу та випалювати. І була в них цегла за камінь, а земляна смола (бітум) за вапну. І мовляли: Нумо споруджувати місто із баштою, щоб її верх був до небес”.
Припускають, що Вавилонською вежею називали зикурат Етеменанкі („будівля, де сходяться земля і небо”), підвалини якого збереглися до нашого часу. Руїни величезних зикуратів (від дієслова „zugaru” – „будувати високо”) виявлено на території Іраку та Ірану, причому розміри фундаментів цих споруд іноді були більшими ніж 100 на 100 м, а обрахована висота – 50 м. Будівництво подібних храмів, а також самого міста Вавилона потребувало розробки величезних глиняних кар’єрів, про розміри яких можна тільки здогадуватися за залишеними „слідами” великого міста .
Цікаво, що під час будівництва найбільшої споруди в історії людства – Великої китайської стіни , загальна протяжність якої понад 5 тис. км, основним будівельним матеріалом (поряд із кам’яними плитами) були глина й глиняна цегла. Об’єми видобутку глини для зведення стіни становили тільки за часів царювання імператора Ши Хуан-ді (III ст. до Р.Х.) більше 30 млн. м3. Зв’язок споруд-гігантів і гірничих розробок, що забезпечували їх глинами, характерна риса розвитку промислу будівельних матеріалів у давньому світі.
Уже в неоліті широке розповсюдження дістають ямний та кар’єрний способи розробки глин. Це зумовлено тим, що глиняні поклади виходять на земну поверхню або перебувають під тонкими шарами поверхневих ґрунтів, що не потребує значних обсягів розкривних робіт. За знаряддя праці правили дерев’яні та кістяні копачки, кам’яні сокири, пізніше – кайла й лопати. Способи видобутку глин майже не змінювалися протягом кількох тисячоліть.
Найдавнішим зображенням праці гірників, яке дійшло до нашого часу, є глиняна табличка VII ст. до Р.Х., знайдена в святилищі Посейдона поблизу Коринфа (Греція). На ній відтворено ямну розробку глини: ліворуч гірник підіймає кайло, щоб у наступну мить відбити шматок глини від стінки виробки, на дні ями хлопчик навколішки збирає грудки в кошик, праворуч – чоловік передає хлопцеві важку посудину з глиною; для повноти композиції посередині зображена амфора з водою. Цікаво, що на багатьох табличках із храму Посейдона, де були зображені різні ремесла, гірництво представлено видобутком глин (свідчення значної поширеності саме цих гірничих робіт).

[[Зображення:глинацф2.jpg|x140px]]
[[Зображення:глинацф3.jpg|x140px]]

Файл:Глинацф3.jpg

2015-11-26T18:14:52Z

Інна Гориленко:

Черепок

2015-11-26T18:14:33Z

Інна Гориленко:

'''Черепо́к, -нка, '''''м. ''1) Черепокъ. Рудч. Ск. II. 154. ''Дарма, що в черепку, аби куриця жарена. ''Ном. № 12183. 2) Черепъ человѣка. Константиногр. у. Ум. '''Черепо́чок. '''Чуб. V. 1123.
[[Категорія:Че]]
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===

Уламок, осколок розбитого глиняного, фарфорового, фаянсового та ін. виробу. На камені кілька хлопців черепками грає (Степан Руданський, Тв., 1959, 182); Кілки змітали скло з етажерок дощем черепків, шибки під молотками осипалися з вікон (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 88); Макітра глухо зойкнула й розлетілась на черепки (Олесь Донченко, Пісня.., 1947, 40); Сашко звелів сьогодні й завтра зранку приховати хліба.., а також гострих черепків для рогатки (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 83); * Образно. Розбилася, розвалилася її бундючна гордість, але хоч черепки, хоч крихти від неї лишились! (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 227).

===[http://slovopedia.org.ua "Словопедія" ]===

Невеликий, перев. старий, надбитий, поганої якості горщик, чашка, миска і т. ін. Заєць знайшов під дубом старого черепка, що покинули пастухи, як варили куліш (Нечуй-Левицький, III, 1956, 292); З одної хати шпарко вибігла дівчина з черепком в руці, либонь до сусідки жару набрати (Леся Українка, III, 1952, 555); [Оксана:] І нащо ви ці черепки купуєте? Такі гарні чайники продають.., (Олександр Корнійчук, Чому посміх. зорі, 1958, 73).

===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===

тільки одн., спец. Стінка глиняного, фарфорового й фаянсового посуду. Посудини, створені на гончарському крузі, відзначалися тонким черепком, багатством і вишуканістю форм (Нариси з іст. укр.. мист., 1969, 13).

==Іноземні словники==
===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]===
Невеликий, перев. старий, надбитий, низької якості горщик, чашка, миска і т. ін.
==Ілюстрації==
[[Зображення:глина1.jpg|x140px]]
[[Зображення:глина2.jpg|x140px]]

==Медіа==
{{#ev:youtube|gBUSWOLOpbs}}
==Цікаві факти==
===Використання та видобування глин в доісторичний період===
Початок їх використання сягає глибокої давнини. Первісна людина не могла не звернути увагу на здатність вологого глинистого ґрунту сприймати й утримувати відбитки слідів і різних важких предметів. Це дозволило перейти до виготовлення з пластичного глинистого матеріалу різноманітних речей, спершу – ляльок і культових фігурок, пізніше – посудин, необхідних для зберігання рідини й готування їжі. Фрагменти (черепки) глиняного посуду є найбільш частими знахідками під час розкопок археологічних пам’яток епохи неоліту (починаючи з VII тис. до Р.Х.).
Тривалий час глиняний посуд висушували лише на повітрі (не обпалювали). Бажання прискорити цей процес за сталого виготовлення посуду привело до розміщення виробів біля багаття. Імовірно таким чином було відкрито властивості глин під дією вогню виявляти більш високі міцнісні якості. З часом було створено гончарні печі (горни), які забезпечували необхідний температурний режим і рівномірність обпалювання керамічних виробів.
Уже в період неоліту в розвинутих центрах гончарства використовували печі, що складалися з двох рукавів – вертикального й горизонтального. Такий горн зводили на крутому березі ріки, або на схилах ярів чи пагорбів, використовуючи рельєф для утворення L–подібної порожнини. Горизонтальний рукав слугував паливником, а вертикальний забезпечував природне дуття (саме в ньому розміщували висушені глиняні горщики). В окремих випадках отвір вертикального рукава заповнювали поверх горщиків дрібною глиняною ламанню, протягом 5 – 6 годин підтримували у топці інтенсивний вогонь, після чого верх горна засипали піском, а отвір паливника замуровували глиною. У такому стані піч залишали на кілька днів (вважають, що температура в такому агрегаті могла перевищувати 10000 С). Потім розкривали паливник, пізніше – верх горна й витягали керамічний посуд. Такі неолітичні печі були виявлені археологами в Месопотамії, Північній Африці, Східній Європі. Тут гончарна справа не тільки задовольняла важливі утилітарні потреби суспільства, а й уперше наблизилась до вишуканого художнього мистецтва, яскравим прикладом якого є численні керамічні вироби трипільської культури (Україна). Розуміння якісної зміни властивостей гірських порід за їх вогневої обробки, набуте гончарами в процесі обпалення глин, було використане для термічного перетворення інших корисних копалин, зокрема під час створення скла (починаючи з IV тис. до Р.Х.). Не виключено, що досвід мурування печей для обпалювання глиняних виробів, а також тиглів для плавлення фаянсової поливи давні гірники-металурги могли використовувати для спроб витоплювання металів . При цьому слід зауважити, що перші свідоцтва плавлення міді (IХ – VIII тис. до Р.Х.) передують знахідкам керамічних виробів (за термінологією археологів – це період докерамічного неоліту), тому гончарні печі не слід вважати прямим прототипом і необхідною умовою виникнення перших металургійних горнів (принаймні, у найдавніших осередках зародження металургії міді).
Величезне значення для подальшого поступу людства мало використання глин з будівельною метою. У перших цивілізаційних центрах, що виникли на рівнинах поблизу басейнів великих рік (території Єгипту, Індії, Китаю, Месопотамії, України), не вистачало природного каменю, причому його ламання потребувало великих зусиль і гірничого досвіду, тому основним будівельним матеріалом були глини . Найбільші у світі ранньоземлеробські поселення, мешканці яких освоїли масштабну розробку глин і використовували глинобитні матеріали в будівництві , зафіксовані на території України (трипільська культура). Під час будівництва житла трипільці обмазували глиною дерев’яний каркас, висушували й обпалювали стіни. Площі трипільських поселень (V – III тис. до Р.Х.) зазвичай сягали кількох десятків гектарів, а в деяких випадках – до 250 – 400 га, що багаторазово перевищувало розміри відомих протоміст і поселень тогочасного світу (наприклад, площа протоміста Чатал-Гююк дорівнювала 13 га, легендарного Єрихону - 15 га).
Видатним винаходом людства було створення дрібнорозмірних будівельних елементів у вигляді формованого з глини сирцю. Найдавніші свідоцтва застосування невипаленої глиняної цегли походять з Центральної Анатолії. З такої великогабаритної цегли було збудоване селище Ашиклі-Гююк, огороджене оборонною стіною (перша половина IХ тис. до Р.Х.), і згадуване протомісто Чатал-Гююк, причому сирцеве мурування датоване тут серединою VII тис. до Р.Х. Дещо пізніше виготовлення сирцевої цегли опанували в Давньому Єгипті і Месопотамії. Ймовірно саме тут у III тис. до Р.Х. почали виробляти випалену цеглу , яка ефективно протистояла волозі й мала високу довговічність. Значущість цієї події відображено навіть у Біблії: „І мовляли одно одному: Нумо лишень робити цеглу та випалювати. І була в них цегла за камінь, а земляна смола (бітум) за вапну. І мовляли: Нумо споруджувати місто із баштою, щоб її верх був до небес”.
Припускають, що Вавилонською вежею називали зикурат Етеменанкі („будівля, де сходяться земля і небо”), підвалини якого збереглися до нашого часу. Руїни величезних зикуратів (від дієслова „zugaru” – „будувати високо”) виявлено на території Іраку та Ірану, причому розміри фундаментів цих споруд іноді були більшими ніж 100 на 100 м, а обрахована висота – 50 м. Будівництво подібних храмів, а також самого міста Вавилона потребувало розробки величезних глиняних кар’єрів, про розміри яких можна тільки здогадуватися за залишеними „слідами” великого міста .
Цікаво, що під час будівництва найбільшої споруди в історії людства – Великої китайської стіни , загальна протяжність якої понад 5 тис. км, основним будівельним матеріалом (поряд із кам’яними плитами) були глина й глиняна цегла. Об’єми видобутку глини для зведення стіни становили тільки за часів царювання імператора Ши Хуан-ді (III ст. до Р.Х.) більше 30 млн. м3. Зв’язок споруд-гігантів і гірничих розробок, що забезпечували їх глинами, характерна риса розвитку промислу будівельних матеріалів у давньому світі.
Уже в неоліті широке розповсюдження дістають ямний та кар’єрний способи розробки глин. Це зумовлено тим, що глиняні поклади виходять на земну поверхню або перебувають під тонкими шарами поверхневих ґрунтів, що не потребує значних обсягів розкривних робіт. За знаряддя праці правили дерев’яні та кістяні копачки, кам’яні сокири, пізніше – кайла й лопати. Способи видобутку глин майже не змінювалися протягом кількох тисячоліть.
Найдавнішим зображенням праці гірників, яке дійшло до нашого часу, є глиняна табличка VII ст. до Р.Х., знайдена в святилищі Посейдона поблизу Коринфа (Греція). На ній відтворено ямну розробку глини: ліворуч гірник підіймає кайло, щоб у наступну мить відбити шматок глини від стінки виробки, на дні ями хлопчик навколішки збирає грудки в кошик, праворуч – чоловік передає хлопцеві важку посудину з глиною; для повноти композиції посередині зображена амфора з водою. Цікаво, що на багатьох табличках із храму Посейдона, де були зображені різні ремесла, гірництво представлено видобутком глин (свідчення значної поширеності саме цих гірничих робіт).
[[Зображення:глинацф1.jpg|x140px]]
[[Зображення:глинацф2.jpg|x140px]]
[[Зображення:глинацф3.jpg|x140px]]

Файл:Глинацф2.jpg

2015-11-26T18:13:59Z

Інна Гориленко:

Файл:Глинацф1.png

2015-11-26T18:13:33Z

Інна Гориленко:

Файл:Глина2.jpg

2015-11-26T18:13:10Z

Інна Гориленко:

Черепок

2015-11-26T18:12:58Z

Інна Гориленко: /* Використання та видобування глин в доісторичний період */

'''Черепо́к, -нка, '''''м. ''1) Черепокъ. Рудч. Ск. II. 154. ''Дарма, що в черепку, аби куриця жарена. ''Ном. № 12183. 2) Черепъ человѣка. Константиногр. у. Ум. '''Черепо́чок. '''Чуб. V. 1123.
[[Категорія:Че]]
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
Уламок, осколок розбитого глиняного, фарфорового, фаянсового та ін. виробу. На камені кілька хлопців черепками грає (Степан Руданський, Тв., 1959, 182); Кілки змітали скло з етажерок дощем черепків, шибки під молотками осипалися з вікон (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 88); Макітра глухо зойкнула й розлетілась на черепки (Олесь Донченко, Пісня.., 1947, 40); Сашко звелів сьогодні й завтра зранку приховати хліба.., а також гострих черепків для рогатки (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 83); * Образно. Розбилася, розвалилася її бундючна гордість, але хоч черепки, хоч крихти від неї лишились! (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 227).
===[http://slovopedia.org.ua "Словопедія" ]===

Невеликий, перев. старий, надбитий, поганої якості горщик, чашка, миска і т. ін. Заєць знайшов під дубом старого черепка, що покинули пастухи, як варили куліш (Нечуй-Левицький, III, 1956, 292); З одної хати шпарко вибігла дівчина з черепком в руці, либонь до сусідки жару набрати (Леся Українка, III, 1952, 555); [Оксана:] І нащо ви ці черепки купуєте? Такі гарні чайники продають.., (Олександр Корнійчук, Чому посміх. зорі, 1958, 73).

===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===

тільки одн., спец. Стінка глиняного, фарфорового й фаянсового посуду. Посудини, створені на гончарському крузі, відзначалися тонким черепком, багатством і вишуканістю форм (Нариси з іст. укр.. мист., 1969, 13).

==Іноземні словники==
===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]===
Невеликий, перев. старий, надбитий, низької якості горщик, чашка, миска і т. ін.
==Ілюстрації==
[[Зображення:глина1.jpg|x140px]]
[[Зображення:глина2.jpg|x140px]]

==Медіа==
{{#ev:youtube|gBUSWOLOpbs}}
==Цікаві факти==
===Використання та видобування глин в доісторичний період===
Початок їх використання сягає глибокої давнини. Первісна людина не могла не звернути увагу на здатність вологого глинистого ґрунту сприймати й утримувати відбитки слідів і різних важких предметів. Це дозволило перейти до виготовлення з пластичного глинистого матеріалу різноманітних речей, спершу – ляльок і культових фігурок, пізніше – посудин, необхідних для зберігання рідини й готування їжі. Фрагменти (черепки) глиняного посуду є найбільш частими знахідками під час розкопок археологічних пам’яток епохи неоліту (починаючи з VII тис. до Р.Х.).
Тривалий час глиняний посуд висушували лише на повітрі (не обпалювали). Бажання прискорити цей процес за сталого виготовлення посуду привело до розміщення виробів біля багаття. Імовірно таким чином було відкрито властивості глин під дією вогню виявляти більш високі міцнісні якості. З часом було створено гончарні печі (горни), які забезпечували необхідний температурний режим і рівномірність обпалювання керамічних виробів.
Уже в період неоліту в розвинутих центрах гончарства використовували печі, що складалися з двох рукавів – вертикального й горизонтального. Такий горн зводили на крутому березі ріки, або на схилах ярів чи пагорбів, використовуючи рельєф для утворення L–подібної порожнини. Горизонтальний рукав слугував паливником, а вертикальний забезпечував природне дуття (саме в ньому розміщували висушені глиняні горщики). В окремих випадках отвір вертикального рукава заповнювали поверх горщиків дрібною глиняною ламанню, протягом 5 – 6 годин підтримували у топці інтенсивний вогонь, після чого верх горна засипали піском, а отвір паливника замуровували глиною. У такому стані піч залишали на кілька днів (вважають, що температура в такому агрегаті могла перевищувати 10000 С). Потім розкривали паливник, пізніше – верх горна й витягали керамічний посуд. Такі неолітичні печі були виявлені археологами в Месопотамії, Північній Африці, Східній Європі. Тут гончарна справа не тільки задовольняла важливі утилітарні потреби суспільства, а й уперше наблизилась до вишуканого художнього мистецтва, яскравим прикладом якого є численні керамічні вироби трипільської культури (Україна). Розуміння якісної зміни властивостей гірських порід за їх вогневої обробки, набуте гончарами в процесі обпалення глин, було використане для термічного перетворення інших корисних копалин, зокрема під час створення скла (починаючи з IV тис. до Р.Х.). Не виключено, що досвід мурування печей для обпалювання глиняних виробів, а також тиглів для плавлення фаянсової поливи давні гірники-металурги могли використовувати для спроб витоплювання металів . При цьому слід зауважити, що перші свідоцтва плавлення міді (IХ – VIII тис. до Р.Х.) передують знахідкам керамічних виробів (за термінологією археологів – це період докерамічного неоліту), тому гончарні печі не слід вважати прямим прототипом і необхідною умовою виникнення перших металургійних горнів (принаймні, у найдавніших осередках зародження металургії міді).
Величезне значення для подальшого поступу людства мало використання глин з будівельною метою. У перших цивілізаційних центрах, що виникли на рівнинах поблизу басейнів великих рік (території Єгипту, Індії, Китаю, Месопотамії, України), не вистачало природного каменю, причому його ламання потребувало великих зусиль і гірничого досвіду, тому основним будівельним матеріалом були глини . Найбільші у світі ранньоземлеробські поселення, мешканці яких освоїли масштабну розробку глин і використовували глинобитні матеріали в будівництві , зафіксовані на території України (трипільська культура). Під час будівництва житла трипільці обмазували глиною дерев’яний каркас, висушували й обпалювали стіни. Площі трипільських поселень (V – III тис. до Р.Х.) зазвичай сягали кількох десятків гектарів, а в деяких випадках – до 250 – 400 га, що багаторазово перевищувало розміри відомих протоміст і поселень тогочасного світу (наприклад, площа протоміста Чатал-Гююк дорівнювала 13 га, легендарного Єрихону - 15 га).
Видатним винаходом людства було створення дрібнорозмірних будівельних елементів у вигляді формованого з глини сирцю. Найдавніші свідоцтва застосування невипаленої глиняної цегли походять з Центральної Анатолії. З такої великогабаритної цегли було збудоване селище Ашиклі-Гююк, огороджене оборонною стіною (перша половина IХ тис. до Р.Х.), і згадуване протомісто Чатал-Гююк, причому сирцеве мурування датоване тут серединою VII тис. до Р.Х. Дещо пізніше виготовлення сирцевої цегли опанували в Давньому Єгипті і Месопотамії. Ймовірно саме тут у III тис. до Р.Х. почали виробляти випалену цеглу , яка ефективно протистояла волозі й мала високу довговічність. Значущість цієї події відображено навіть у Біблії: „І мовляли одно одному: Нумо лишень робити цеглу та випалювати. І була в них цегла за камінь, а земляна смола (бітум) за вапну. І мовляли: Нумо споруджувати місто із баштою, щоб її верх був до небес”.
Припускають, що Вавилонською вежею називали зикурат Етеменанкі („будівля, де сходяться земля і небо”), підвалини якого збереглися до нашого часу. Руїни величезних зикуратів (від дієслова „zugaru” – „будувати високо”) виявлено на території Іраку та Ірану, причому розміри фундаментів цих споруд іноді були більшими ніж 100 на 100 м, а обрахована висота – 50 м. Будівництво подібних храмів, а також самого міста Вавилона потребувало розробки величезних глиняних кар’єрів, про розміри яких можна тільки здогадуватися за залишеними „слідами” великого міста .
Цікаво, що під час будівництва найбільшої споруди в історії людства – Великої китайської стіни , загальна протяжність якої понад 5 тис. км, основним будівельним матеріалом (поряд із кам’яними плитами) були глина й глиняна цегла. Об’єми видобутку глини для зведення стіни становили тільки за часів царювання імператора Ши Хуан-ді (III ст. до Р.Х.) більше 30 млн. м3. Зв’язок споруд-гігантів і гірничих розробок, що забезпечували їх глинами, характерна риса розвитку промислу будівельних матеріалів у давньому світі.
Уже в неоліті широке розповсюдження дістають ямний та кар’єрний способи розробки глин. Це зумовлено тим, що глиняні поклади виходять на земну поверхню або перебувають під тонкими шарами поверхневих ґрунтів, що не потребує значних обсягів розкривних робіт. За знаряддя праці правили дерев’яні та кістяні копачки, кам’яні сокири, пізніше – кайла й лопати. Способи видобутку глин майже не змінювалися протягом кількох тисячоліть.
Найдавнішим зображенням праці гірників, яке дійшло до нашого часу, є глиняна табличка VII ст. до Р.Х., знайдена в святилищі Посейдона поблизу Коринфа (Греція). На ній відтворено ямну розробку глини: ліворуч гірник підіймає кайло, щоб у наступну мить відбити шматок глини від стінки виробки, на дні ями хлопчик навколішки збирає грудки в кошик, праворуч – чоловік передає хлопцеві важку посудину з глиною; для повноти композиції посередині зображена амфора з водою. Цікаво, що на багатьох табличках із храму Посейдона, де були зображені різні ремесла, гірництво представлено видобутком глин (свідчення значної поширеності саме цих гірничих робіт).
[[Зображення:глинацф1.jpg|x140px]]
[[Зображення:глинацф2.jpg|x140px]]
[[Зображення:глинацф3.jpg|x140px]]

Файл:Глина1.jpg

2015-11-26T18:11:44Z

Інна Гориленко:

Черепок

2015-11-26T18:11:04Z

Інна Гориленко:

'''Черепо́к, -нка, '''''м. ''1) Черепокъ. Рудч. Ск. II. 154. ''Дарма, що в черепку, аби куриця жарена. ''Ном. № 12183. 2) Черепъ человѣка. Константиногр. у. Ум. '''Черепо́чок. '''Чуб. V. 1123.
[[Категорія:Че]]
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
Уламок, осколок розбитого глиняного, фарфорового, фаянсового та ін. виробу. На камені кілька хлопців черепками грає (Степан Руданський, Тв., 1959, 182); Кілки змітали скло з етажерок дощем черепків, шибки під молотками осипалися з вікон (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 88); Макітра глухо зойкнула й розлетілась на черепки (Олесь Донченко, Пісня.., 1947, 40); Сашко звелів сьогодні й завтра зранку приховати хліба.., а також гострих черепків для рогатки (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 83); * Образно. Розбилася, розвалилася її бундючна гордість, але хоч черепки, хоч крихти від неї лишились! (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 227).
===[http://slovopedia.org.ua "Словопедія" ]===

Невеликий, перев. старий, надбитий, поганої якості горщик, чашка, миска і т. ін. Заєць знайшов під дубом старого черепка, що покинули пастухи, як варили куліш (Нечуй-Левицький, III, 1956, 292); З одної хати шпарко вибігла дівчина з черепком в руці, либонь до сусідки жару набрати (Леся Українка, III, 1952, 555); [Оксана:] І нащо ви ці черепки купуєте? Такі гарні чайники продають.., (Олександр Корнійчук, Чому посміх. зорі, 1958, 73).

===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===

тільки одн., спец. Стінка глиняного, фарфорового й фаянсового посуду. Посудини, створені на гончарському крузі, відзначалися тонким черепком, багатством і вишуканістю форм (Нариси з іст. укр.. мист., 1969, 13).

==Іноземні словники==
===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]===
Невеликий, перев. старий, надбитий, низької якості горщик, чашка, миска і т. ін.
==Ілюстрації==
[[Зображення:глина1.jpg|x140px]]
[[Зображення:глина2.jpg|x140px]]

==Медіа==
{{#ev:youtube|gBUSWOLOpbs}}
==Цікаві факти==
===Використання та видобування глин в доісторичний період===
Початок їх використання сягає глибокої давнини. Первісна людина не могла не звернути увагу на здатність вологого глинистого ґрунту сприймати й утримувати відбитки слідів і різних важких предметів. Це дозволило перейти до виготовлення з пластичного глинистого матеріалу різноманітних речей, спершу – ляльок і культових фігурок, пізніше – посудин, необхідних для зберігання рідини й готування їжі. Фрагменти (черепки) глиняного посуду є найбільш частими знахідками під час розкопок археологічних пам’яток епохи неоліту (починаючи з VII тис. до Р.Х.).
Тривалий час глиняний посуд висушували лише на повітрі (не обпалювали). Бажання прискорити цей процес за сталого виготовлення посуду привело до розміщення виробів біля багаття. Імовірно таким чином було відкрито властивості глин під дією вогню виявляти більш високі міцнісні якості. З часом було створено гончарні печі (горни), які забезпечували необхідний температурний режим і рівномірність обпалювання керамічних виробів.
Уже в період неоліту в розвинутих центрах гончарства використовували печі, що складалися з двох рукавів – вертикального й горизонтального. Такий горн зводили на крутому березі ріки, або на схилах ярів чи пагорбів, використовуючи рельєф для утворення L–подібної порожнини. Горизонтальний рукав слугував паливником, а вертикальний забезпечував природне дуття (саме в ньому розміщували висушені глиняні горщики). В окремих випадках отвір вертикального рукава заповнювали поверх горщиків дрібною глиняною ламанню, протягом 5 – 6 годин підтримували у топці інтенсивний вогонь, після чого верх горна засипали піском, а отвір паливника замуровували глиною. У такому стані піч залишали на кілька днів (вважають, що температура в такому агрегаті могла перевищувати 10000 С). Потім розкривали паливник, пізніше – верх горна й витягали керамічний посуд. Такі неолітичні печі були виявлені археологами в Месопотамії, Північній Африці, Східній Європі. Тут гончарна справа не тільки задовольняла важливі утилітарні потреби суспільства, а й уперше наблизилась до вишуканого художнього мистецтва, яскравим прикладом якого є численні керамічні вироби трипільської культури (Україна). Розуміння якісної зміни властивостей гірських порід за їх вогневої обробки, набуте гончарами в процесі обпалення глин, було використане для термічного перетворення інших корисних копалин, зокрема під час створення скла (починаючи з IV тис. до Р.Х.). Не виключено, що досвід мурування печей для обпалювання глиняних виробів, а також тиглів для плавлення фаянсової поливи давні гірники-металурги могли використовувати для спроб витоплювання металів . При цьому слід зауважити, що перші свідоцтва плавлення міді (IХ – VIII тис. до Р.Х.) передують знахідкам керамічних виробів (за термінологією археологів – це період докерамічного неоліту), тому гончарні печі не слід вважати прямим прототипом і необхідною умовою виникнення перших металургійних горнів (принаймні, у найдавніших осередках зародження металургії міді).
Величезне значення для подальшого поступу людства мало використання глин з будівельною метою. У перших цивілізаційних центрах, що виникли на рівнинах поблизу басейнів великих рік (території Єгипту, Індії, Китаю, Месопотамії, України), не вистачало природного каменю, причому його ламання потребувало великих зусиль і гірничого досвіду, тому основним будівельним матеріалом були глини . Найбільші у світі ранньоземлеробські поселення, мешканці яких освоїли масштабну розробку глин і використовували глинобитні матеріали в будівництві , зафіксовані на території України (трипільська культура). Під час будівництва житла трипільці обмазували глиною дерев’яний каркас, висушували й обпалювали стіни. Площі трипільських поселень (V – III тис. до Р.Х.) зазвичай сягали кількох десятків гектарів, а в деяких випадках – до 250 – 400 га, що багаторазово перевищувало розміри відомих протоміст і поселень тогочасного світу (наприклад, площа протоміста Чатал-Гююк дорівнювала 13 га, легендарного Єрихону - 15 га).
Видатним винаходом людства було створення дрібнорозмірних будівельних елементів у вигляді формованого з глини сирцю. Найдавніші свідоцтва застосування невипаленої глиняної цегли походять з Центральної Анатолії. З такої великогабаритної цегли було збудоване селище Ашиклі-Гююк, огороджене оборонною стіною (перша половина IХ тис. до Р.Х.), і згадуване протомісто Чатал-Гююк, причому сирцеве мурування датоване тут серединою VII тис. до Р.Х. Дещо пізніше виготовлення сирцевої цегли опанували в Давньому Єгипті і Месопотамії. Ймовірно саме тут у III тис. до Р.Х. почали виробляти випалену цеглу , яка ефективно протистояла волозі й мала високу довговічність. Значущість цієї події відображено навіть у Біблії: „І мовляли одно одному: Нумо лишень робити цеглу та випалювати. І була в них цегла за камінь, а земляна смола (бітум) за вапну. І мовляли: Нумо споруджувати місто із баштою, щоб її верх був до небес”.
Припускають, що Вавилонською вежею називали зикурат Етеменанкі („будівля, де сходяться земля і небо”), підвалини якого збереглися до нашого часу. Руїни величезних зикуратів (від дієслова „zugaru” – „будувати високо”) виявлено на території Іраку та Ірану, причому розміри фундаментів цих споруд іноді були більшими ніж 100 на 100 м, а обрахована висота – 50 м. Будівництво подібних храмів, а також самого міста Вавилона потребувало розробки величезних глиняних кар’єрів, про розміри яких можна тільки здогадуватися за залишеними „слідами” великого міста .
Цікаво, що під час будівництва найбільшої споруди в історії людства – Великої китайської стіни , загальна протяжність якої понад 5 тис. км, основним будівельним матеріалом (поряд із кам’яними плитами) були глина й глиняна цегла. Об’єми видобутку глини для зведення стіни становили тільки за часів царювання імператора Ши Хуан-ді (III ст. до Р.Х.) більше 30 млн. м3. Зв’язок споруд-гігантів і гірничих розробок, що забезпечували їх глинами, характерна риса розвитку промислу будівельних матеріалів у давньому світі.
Уже в неоліті широке розповсюдження дістають ямний та кар’єрний способи розробки глин. Це зумовлено тим, що глиняні поклади виходять на земну поверхню або перебувають під тонкими шарами поверхневих ґрунтів, що не потребує значних обсягів розкривних робіт. За знаряддя праці правили дерев’яні та кістяні копачки, кам’яні сокири, пізніше – кайла й лопати. Способи видобутку глин майже не змінювалися протягом кількох тисячоліть.
Найдавнішим зображенням праці гірників, яке дійшло до нашого часу, є глиняна табличка VII ст. до Р.Х., знайдена в святилищі Посейдона поблизу Коринфа (Греція). На ній відтворено ямну розробку глини: ліворуч гірник підіймає кайло, щоб у наступну мить відбити шматок глини від стінки виробки, на дні ями хлопчик навколішки збирає грудки в кошик, праворуч – чоловік передає хлопцеві важку посудину з глиною; для повноти композиції посередині зображена амфора з водою. Цікаво, що на багатьох табличках із храму Посейдона, де були зображені різні ремесла, гірництво представлено видобутком глин (свідчення значної поширеності саме цих гірничих робіт).
[[Зображення:14.jpg|x140px]]
[[Зображення:15.jpg|x140px]]
[[Зображення:16.jpg|x140px]]

Файл:11.jpg

2015-11-26T18:09:31Z

Інна Гориленко: Інна Гориленко завантажив нову версію «Файл:11.jpg»

Черепок

2015-11-26T18:08:38Z

Інна Гориленко:

'''Черепо́к, -нка, '''''м. ''1) Черепокъ. Рудч. Ск. II. 154. ''Дарма, що в черепку, аби куриця жарена. ''Ном. № 12183. 2) Черепъ человѣка. Константиногр. у. Ум. '''Черепо́чок. '''Чуб. V. 1123.
[[Категорія:Че]]
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
Уламок, осколок розбитого глиняного, фарфорового, фаянсового та ін. виробу. На камені кілька хлопців черепками грає (Степан Руданський, Тв., 1959, 182); Кілки змітали скло з етажерок дощем черепків, шибки під молотками осипалися з вікон (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 88); Макітра глухо зойкнула й розлетілась на черепки (Олесь Донченко, Пісня.., 1947, 40); Сашко звелів сьогодні й завтра зранку приховати хліба.., а також гострих черепків для рогатки (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 83); * Образно. Розбилася, розвалилася її бундючна гордість, але хоч черепки, хоч крихти від неї лишились! (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 227).
===[http://slovopedia.org.ua "Словопедія" ]===

Невеликий, перев. старий, надбитий, поганої якості горщик, чашка, миска і т. ін. Заєць знайшов під дубом старого черепка, що покинули пастухи, як варили куліш (Нечуй-Левицький, III, 1956, 292); З одної хати шпарко вибігла дівчина з черепком в руці, либонь до сусідки жару набрати (Леся Українка, III, 1952, 555); [Оксана:] І нащо ви ці черепки купуєте? Такі гарні чайники продають.., (Олександр Корнійчук, Чому посміх. зорі, 1958, 73).

===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===

тільки одн., спец. Стінка глиняного, фарфорового й фаянсового посуду. Посудини, створені на гончарському крузі, відзначалися тонким черепком, багатством і вишуканістю форм (Нариси з іст. укр.. мист., 1969, 13).

==Іноземні словники==
===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]===
Невеликий, перев. старий, надбитий, низької якості горщик, чашка, миска і т. ін.
==Ілюстрації==
[[Зображення:11.jpg|x140px]]
[[Зображення:12.jpg|x140px]]
[[Зображення:13.jpg|x140px]]
==Медіа==
{{#ev:youtube|gBUSWOLOpbs}}
==Цікаві факти==
===Використання та видобування глин в доісторичний період===
Початок їх використання сягає глибокої давнини. Первісна людина не могла не звернути увагу на здатність вологого глинистого ґрунту сприймати й утримувати відбитки слідів і різних важких предметів. Це дозволило перейти до виготовлення з пластичного глинистого матеріалу різноманітних речей, спершу – ляльок і культових фігурок, пізніше – посудин, необхідних для зберігання рідини й готування їжі. Фрагменти (черепки) глиняного посуду є найбільш частими знахідками під час розкопок археологічних пам’яток епохи неоліту (починаючи з VII тис. до Р.Х.).
Тривалий час глиняний посуд висушували лише на повітрі (не обпалювали). Бажання прискорити цей процес за сталого виготовлення посуду привело до розміщення виробів біля багаття. Імовірно таким чином було відкрито властивості глин під дією вогню виявляти більш високі міцнісні якості. З часом було створено гончарні печі (горни), які забезпечували необхідний температурний режим і рівномірність обпалювання керамічних виробів.
Уже в період неоліту в розвинутих центрах гончарства використовували печі, що складалися з двох рукавів – вертикального й горизонтального. Такий горн зводили на крутому березі ріки, або на схилах ярів чи пагорбів, використовуючи рельєф для утворення L–подібної порожнини. Горизонтальний рукав слугував паливником, а вертикальний забезпечував природне дуття (саме в ньому розміщували висушені глиняні горщики). В окремих випадках отвір вертикального рукава заповнювали поверх горщиків дрібною глиняною ламанню, протягом 5 – 6 годин підтримували у топці інтенсивний вогонь, після чого верх горна засипали піском, а отвір паливника замуровували глиною. У такому стані піч залишали на кілька днів (вважають, що температура в такому агрегаті могла перевищувати 10000 С). Потім розкривали паливник, пізніше – верх горна й витягали керамічний посуд. Такі неолітичні печі були виявлені археологами в Месопотамії, Північній Африці, Східній Європі. Тут гончарна справа не тільки задовольняла важливі утилітарні потреби суспільства, а й уперше наблизилась до вишуканого художнього мистецтва, яскравим прикладом якого є численні керамічні вироби трипільської культури (Україна). Розуміння якісної зміни властивостей гірських порід за їх вогневої обробки, набуте гончарами в процесі обпалення глин, було використане для термічного перетворення інших корисних копалин, зокрема під час створення скла (починаючи з IV тис. до Р.Х.). Не виключено, що досвід мурування печей для обпалювання глиняних виробів, а також тиглів для плавлення фаянсової поливи давні гірники-металурги могли використовувати для спроб витоплювання металів . При цьому слід зауважити, що перші свідоцтва плавлення міді (IХ – VIII тис. до Р.Х.) передують знахідкам керамічних виробів (за термінологією археологів – це період докерамічного неоліту), тому гончарні печі не слід вважати прямим прототипом і необхідною умовою виникнення перших металургійних горнів (принаймні, у найдавніших осередках зародження металургії міді).
Величезне значення для подальшого поступу людства мало використання глин з будівельною метою. У перших цивілізаційних центрах, що виникли на рівнинах поблизу басейнів великих рік (території Єгипту, Індії, Китаю, Месопотамії, України), не вистачало природного каменю, причому його ламання потребувало великих зусиль і гірничого досвіду, тому основним будівельним матеріалом були глини . Найбільші у світі ранньоземлеробські поселення, мешканці яких освоїли масштабну розробку глин і використовували глинобитні матеріали в будівництві , зафіксовані на території України (трипільська культура). Під час будівництва житла трипільці обмазували глиною дерев’яний каркас, висушували й обпалювали стіни. Площі трипільських поселень (V – III тис. до Р.Х.) зазвичай сягали кількох десятків гектарів, а в деяких випадках – до 250 – 400 га, що багаторазово перевищувало розміри відомих протоміст і поселень тогочасного світу (наприклад, площа протоміста Чатал-Гююк дорівнювала 13 га, легендарного Єрихону - 15 га).
Видатним винаходом людства було створення дрібнорозмірних будівельних елементів у вигляді формованого з глини сирцю. Найдавніші свідоцтва застосування невипаленої глиняної цегли походять з Центральної Анатолії. З такої великогабаритної цегли було збудоване селище Ашиклі-Гююк, огороджене оборонною стіною (перша половина IХ тис. до Р.Х.), і згадуване протомісто Чатал-Гююк, причому сирцеве мурування датоване тут серединою VII тис. до Р.Х. Дещо пізніше виготовлення сирцевої цегли опанували в Давньому Єгипті і Месопотамії. Ймовірно саме тут у III тис. до Р.Х. почали виробляти випалену цеглу , яка ефективно протистояла волозі й мала високу довговічність. Значущість цієї події відображено навіть у Біблії: „І мовляли одно одному: Нумо лишень робити цеглу та випалювати. І була в них цегла за камінь, а земляна смола (бітум) за вапну. І мовляли: Нумо споруджувати місто із баштою, щоб її верх був до небес”.
Припускають, що Вавилонською вежею називали зикурат Етеменанкі („будівля, де сходяться земля і небо”), підвалини якого збереглися до нашого часу. Руїни величезних зикуратів (від дієслова „zugaru” – „будувати високо”) виявлено на території Іраку та Ірану, причому розміри фундаментів цих споруд іноді були більшими ніж 100 на 100 м, а обрахована висота – 50 м. Будівництво подібних храмів, а також самого міста Вавилона потребувало розробки величезних глиняних кар’єрів, про розміри яких можна тільки здогадуватися за залишеними „слідами” великого міста .
Цікаво, що під час будівництва найбільшої споруди в історії людства – Великої китайської стіни , загальна протяжність якої понад 5 тис. км, основним будівельним матеріалом (поряд із кам’яними плитами) були глина й глиняна цегла. Об’єми видобутку глини для зведення стіни становили тільки за часів царювання імператора Ши Хуан-ді (III ст. до Р.Х.) більше 30 млн. м3. Зв’язок споруд-гігантів і гірничих розробок, що забезпечували їх глинами, характерна риса розвитку промислу будівельних матеріалів у давньому світі.
Уже в неоліті широке розповсюдження дістають ямний та кар’єрний способи розробки глин. Це зумовлено тим, що глиняні поклади виходять на земну поверхню або перебувають під тонкими шарами поверхневих ґрунтів, що не потребує значних обсягів розкривних робіт. За знаряддя праці правили дерев’яні та кістяні копачки, кам’яні сокири, пізніше – кайла й лопати. Способи видобутку глин майже не змінювалися протягом кількох тисячоліть.
Найдавнішим зображенням праці гірників, яке дійшло до нашого часу, є глиняна табличка VII ст. до Р.Х., знайдена в святилищі Посейдона поблизу Коринфа (Греція). На ній відтворено ямну розробку глини: ліворуч гірник підіймає кайло, щоб у наступну мить відбити шматок глини від стінки виробки, на дні ями хлопчик навколішки збирає грудки в кошик, праворуч – чоловік передає хлопцеві важку посудину з глиною; для повноти композиції посередині зображена амфора з водою. Цікаво, що на багатьох табличках із храму Посейдона, де були зображені різні ремесла, гірництво представлено видобутком глин (свідчення значної поширеності саме цих гірничих робіт).
[[Зображення:14.jpg|x140px]]
[[Зображення:15.jpg|x140px]]
[[Зображення:16.jpg|x140px]]

Индичка

2015-11-26T17:49:33Z

Інна Гориленко:

'''Инди́чка, -ки, '''''ж. ''Индѣйка. Чуб. V. 636.
[[Категорія:Ин]]
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===

Самка індика. Індички починають нестися в березні й закінчують у кінці вересня (Птахівництво, 1955, 49); У порівняннях. Доцька, і без того бліда, тепер посиніла, як індичка на сльоту (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 334).

===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===

Страва з м’яса цього птаха. Для мене, здається, готувався.. бенкет, так наче я мав апетит людоїда.. Що я більше люблю: печену індичку чи фаршировану гуску? (Коцюб., II, 1955, 358); Поїли дрохву, з’їли ще індичку й гуску (Вишня, II, 1956, 228).

==Ілюстрації==
[[Зображення: indik.jpg|x140px]]
[[Зображення: індик.jpg|x140px]]

==Медіа==
{{#ev:youtube| ez4vegR3U3A }}
==Цікаві факти==
=== Цікава історія звичайної індички===
У багатьох країнах індичка звичайна відома як домашній птах. Могло статися, що в дикій природі її не залишилося б зовсім. Але, на щастя для індички і, певна річ, для людини, жителі Північної Америки вчасно схаменулися. Родоначальниця домашньої, дика індичка – це великий гарний птах, який мешкає в ряснолистих лісах переважно з дуба, клена, бука, ясеня. Їхні плоди – головна пожива для птахів. Важливу роль у їхньому раціоні відіграють також комахи: коники, жуки, метелики, яких повно-повнісінько на лісових галявинах.
Літати індички вміють, проте в разі небезпеки вважають за краще рятуватися втечею. Завдяки своїм довгим і міцним ногам вони можуть бігти довго зі швидкістю до 40 км/год. Самці мають дуже яскраве забарвлення і великі за розміром. Вони десь вдвічі більші від самок і мають вагу близько 15 кілограмів. М’ясо індички надзвичайно смачне. Власне через нього цей птах і постраждав.
У ті часи, коли вихідці з Європи заселяли північний схід Американського континенту, диких індичок у лісах була сила-силенна і навряд чи комусь бодай на думку спадало, що вони з часом зникнуть.
За науковими визначеннями, на початок XVIII століття там налічувалось понад 10 мільйонів птахів. Першопоселенці із захватом розповідали, що цих птахів у лісі не менше, як дерев. А, проте, нестримне полювання і знищення місць проживання призвели до того, що вже в XIX ст. індички стали рідкісним птахом. А на початкунашого століття тільки поодиноким щасливцям траплялося побачити цих птахів у природному середовищі. Хоча відомо, що цей птах є одним із національних символів Сполучених Штатів.
Громадськість, занепокоєна зникненням дикої індички, зуміла переонати державних чиновників вжити заходів для відродження цього птаха. Це дало чудовий результат – індички нині розповсюджена по всьому континенту, птах поселився і призвичаївся навіть там, де його колись зовсім не було. Індичку почали розводити і тримати як домашнього птаха.

[[Зображення:1509880_original.jpg|x140px]]

Индичка

2015-11-26T17:49:20Z

Інна Гориленко:

'''Инди́чка, -ки, '''''ж. ''Индѣйка. Чуб. V. 636.
[[Категорія:Ин]]
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
Самка індика. Індички починають нестися в березні й закінчують у кінці вересня (Птахівництво, 1955, 49); У порівняннях. Доцька, і без того бліда, тепер посиніла, як індичка на сльоту (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 334).

===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===

Страва з м’яса цього птаха. Для мене, здається, готувався.. бенкет, так наче я мав апетит людоїда.. Що я більше люблю: печену індичку чи фаршировану гуску? (Коцюб., II, 1955, 358); Поїли дрохву, з’їли ще індичку й гуску (Вишня, II, 1956, 228).

==Ілюстрації==
[[Зображення: indik.jpg|x140px]]
[[Зображення: індик.jpg|x140px]]

==Медіа==
{{#ev:youtube| ez4vegR3U3A }}
==Цікаві факти==
=== Цікава історія звичайної індички===
У багатьох країнах індичка звичайна відома як домашній птах. Могло статися, що в дикій природі її не залишилося б зовсім. Але, на щастя для індички і, певна річ, для людини, жителі Північної Америки вчасно схаменулися. Родоначальниця домашньої, дика індичка – це великий гарний птах, який мешкає в ряснолистих лісах переважно з дуба, клена, бука, ясеня. Їхні плоди – головна пожива для птахів. Важливу роль у їхньому раціоні відіграють також комахи: коники, жуки, метелики, яких повно-повнісінько на лісових галявинах.
Літати індички вміють, проте в разі небезпеки вважають за краще рятуватися втечею. Завдяки своїм довгим і міцним ногам вони можуть бігти довго зі швидкістю до 40 км/год. Самці мають дуже яскраве забарвлення і великі за розміром. Вони десь вдвічі більші від самок і мають вагу близько 15 кілограмів. М’ясо індички надзвичайно смачне. Власне через нього цей птах і постраждав.
У ті часи, коли вихідці з Європи заселяли північний схід Американського континенту, диких індичок у лісах була сила-силенна і навряд чи комусь бодай на думку спадало, що вони з часом зникнуть.
За науковими визначеннями, на початок XVIII століття там налічувалось понад 10 мільйонів птахів. Першопоселенці із захватом розповідали, що цих птахів у лісі не менше, як дерев. А, проте, нестримне полювання і знищення місць проживання призвели до того, що вже в XIX ст. індички стали рідкісним птахом. А на початкунашого століття тільки поодиноким щасливцям траплялося побачити цих птахів у природному середовищі. Хоча відомо, що цей птах є одним із національних символів Сполучених Штатів.
Громадськість, занепокоєна зникненням дикої індички, зуміла переонати державних чиновників вжити заходів для відродження цього птаха. Це дало чудовий результат – індички нині розповсюджена по всьому континенту, птах поселився і призвичаївся навіть там, де його колись зовсім не було. Індичку почали розводити і тримати як домашнього птаха.

[[Зображення:1509880_original.jpg|x140px]]

Индичка

2015-11-26T17:49:05Z

Інна Гориленко:

'''Инди́чка, -ки, '''''ж. ''Индѣйка. Чуб. V. 636.
[[Категорія:Ин]]
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
Самка індика. Індички починають нестися в березні й закінчують у кінці вересня (Птахівництво, 1955, 49);
* У порівняннях. Доцька, і без того бліда, тепер посиніла, як індичка на сльоту (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 334).

===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===

Страва з м’яса цього птаха. Для мене, здається, готувався.. бенкет, так наче я мав апетит людоїда.. Що я більше люблю: печену індичку чи фаршировану гуску? (Коцюб., II, 1955, 358); Поїли дрохву, з’їли ще індичку й гуску (Вишня, II, 1956, 228).

==Ілюстрації==
[[Зображення: indik.jpg|x140px]]
[[Зображення: індик.jpg|x140px]]

==Медіа==
{{#ev:youtube| ez4vegR3U3A }}
==Цікаві факти==
=== Цікава історія звичайної індички===
У багатьох країнах індичка звичайна відома як домашній птах. Могло статися, що в дикій природі її не залишилося б зовсім. Але, на щастя для індички і, певна річ, для людини, жителі Північної Америки вчасно схаменулися. Родоначальниця домашньої, дика індичка – це великий гарний птах, який мешкає в ряснолистих лісах переважно з дуба, клена, бука, ясеня. Їхні плоди – головна пожива для птахів. Важливу роль у їхньому раціоні відіграють також комахи: коники, жуки, метелики, яких повно-повнісінько на лісових галявинах.
Літати індички вміють, проте в разі небезпеки вважають за краще рятуватися втечею. Завдяки своїм довгим і міцним ногам вони можуть бігти довго зі швидкістю до 40 км/год. Самці мають дуже яскраве забарвлення і великі за розміром. Вони десь вдвічі більші від самок і мають вагу близько 15 кілограмів. М’ясо індички надзвичайно смачне. Власне через нього цей птах і постраждав.
У ті часи, коли вихідці з Європи заселяли північний схід Американського континенту, диких індичок у лісах була сила-силенна і навряд чи комусь бодай на думку спадало, що вони з часом зникнуть.
За науковими визначеннями, на початок XVIII століття там налічувалось понад 10 мільйонів птахів. Першопоселенці із захватом розповідали, що цих птахів у лісі не менше, як дерев. А, проте, нестримне полювання і знищення місць проживання призвели до того, що вже в XIX ст. індички стали рідкісним птахом. А на початкунашого століття тільки поодиноким щасливцям траплялося побачити цих птахів у природному середовищі. Хоча відомо, що цей птах є одним із національних символів Сполучених Штатів.
Громадськість, занепокоєна зникненням дикої індички, зуміла переонати державних чиновників вжити заходів для відродження цього птаха. Це дало чудовий результат – індички нині розповсюджена по всьому континенту, птах поселився і призвичаївся навіть там, де його колись зовсім не було. Індичку почали розводити і тримати як домашнього птаха.

[[Зображення:1509880_original.jpg|x140px]]

Файл:Індик.jpg

2015-11-26T17:48:24Z

Інна Гориленко:

Файл:Indik.jpg

2015-11-26T17:48:04Z

Інна Гориленко:

Индичка

2015-11-26T17:47:49Z

Інна Гориленко:

'''Инди́чка, -ки, '''''ж. ''Индѣйка. Чуб. V. 636.
[[Категорія:Ин]]
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
Самка індика. Індички починають нестися в березні й закінчують у кінці вересня (Птахівництво, 1955, 49); * У порівняннях. Доцька, і без того бліда, тепер посиніла, як індичка на сльоту (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 334).
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===

Страва з м’яса цього птаха. Для мене, здається, готувався.. бенкет, так наче я мав апетит людоїда.. Що я більше люблю: печену індичку чи фаршировану гуску? (Коцюб., II, 1955, 358); Поїли дрохву, з’їли ще індичку й гуску (Вишня, II, 1956, 228).

==Ілюстрації==
[[Зображення: indik.jpg|x140px]]
[[Зображення: індик.jpg|x140px]]

==Медіа==
{{#ev:youtube| ez4vegR3U3A }}
==Цікаві факти==
=== Цікава історія звичайної індички===
У багатьох країнах індичка звичайна відома як домашній птах. Могло статися, що в дикій природі її не залишилося б зовсім. Але, на щастя для індички і, певна річ, для людини, жителі Північної Америки вчасно схаменулися. Родоначальниця домашньої, дика індичка – це великий гарний птах, який мешкає в ряснолистих лісах переважно з дуба, клена, бука, ясеня. Їхні плоди – головна пожива для птахів. Важливу роль у їхньому раціоні відіграють також комахи: коники, жуки, метелики, яких повно-повнісінько на лісових галявинах.
Літати індички вміють, проте в разі небезпеки вважають за краще рятуватися втечею. Завдяки своїм довгим і міцним ногам вони можуть бігти довго зі швидкістю до 40 км/год. Самці мають дуже яскраве забарвлення і великі за розміром. Вони десь вдвічі більші від самок і мають вагу близько 15 кілограмів. М’ясо індички надзвичайно смачне. Власне через нього цей птах і постраждав.
У ті часи, коли вихідці з Європи заселяли північний схід Американського континенту, диких індичок у лісах була сила-силенна і навряд чи комусь бодай на думку спадало, що вони з часом зникнуть.
За науковими визначеннями, на початок XVIII століття там налічувалось понад 10 мільйонів птахів. Першопоселенці із захватом розповідали, що цих птахів у лісі не менше, як дерев. А, проте, нестримне полювання і знищення місць проживання призвели до того, що вже в XIX ст. індички стали рідкісним птахом. А на початкунашого століття тільки поодиноким щасливцям траплялося побачити цих птахів у природному середовищі. Хоча відомо, що цей птах є одним із національних символів Сполучених Штатів.
Громадськість, занепокоєна зникненням дикої індички, зуміла переонати державних чиновників вжити заходів для відродження цього птаха. Це дало чудовий результат – індички нині розповсюджена по всьому континенту, птах поселився і призвичаївся навіть там, де його колись зовсім не було. Індичку почали розводити і тримати як домашнього птаха.

[[Зображення:1509880_original.jpg|x140px]]

Индичка

2015-11-26T17:47:28Z

Інна Гориленко:

'''Инди́чка, -ки, '''''ж. ''Индѣйка. Чуб. V. 636.
[[Категорія:Ин]]
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
Самка індика. Індички починають нестися в березні й закінчують у кінці вересня (Птахівництво, 1955, 49); * У порівняннях. Доцька, і без того бліда, тепер посиніла, як індичка на сльоту (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 334).
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===

Страва з м’яса цього птаха. Для мене, здається, готувався.. бенкет, так наче я мав апетит людоїда.. Що я більше люблю: печену індичку чи фаршировану гуску? (Коцюб., II, 1955, 358); Поїли дрохву, з’їли ще індичку й гуску (Вишня, II, 1956, 228).

==Ілюстрації==
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: indik.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: індик.jpg|x140px]]

==Медіа==
{{#ev:youtube| ez4vegR3U3A }}
==Цікаві факти==
=== Цікава історія звичайної індички===
У багатьох країнах індичка звичайна відома як домашній птах. Могло статися, що в дикій природі її не залишилося б зовсім. Але, на щастя для індички і, певна річ, для людини, жителі Північної Америки вчасно схаменулися. Родоначальниця домашньої, дика індичка – це великий гарний птах, який мешкає в ряснолистих лісах переважно з дуба, клена, бука, ясеня. Їхні плоди – головна пожива для птахів. Важливу роль у їхньому раціоні відіграють також комахи: коники, жуки, метелики, яких повно-повнісінько на лісових галявинах.
Літати індички вміють, проте в разі небезпеки вважають за краще рятуватися втечею. Завдяки своїм довгим і міцним ногам вони можуть бігти довго зі швидкістю до 40 км/год. Самці мають дуже яскраве забарвлення і великі за розміром. Вони десь вдвічі більші від самок і мають вагу близько 15 кілограмів. М’ясо індички надзвичайно смачне. Власне через нього цей птах і постраждав.
У ті часи, коли вихідці з Європи заселяли північний схід Американського континенту, диких індичок у лісах була сила-силенна і навряд чи комусь бодай на думку спадало, що вони з часом зникнуть.
За науковими визначеннями, на початок XVIII століття там налічувалось понад 10 мільйонів птахів. Першопоселенці із захватом розповідали, що цих птахів у лісі не менше, як дерев. А, проте, нестримне полювання і знищення місць проживання призвели до того, що вже в XIX ст. індички стали рідкісним птахом. А на початкунашого століття тільки поодиноким щасливцям траплялося побачити цих птахів у природному середовищі. Хоча відомо, що цей птах є одним із національних символів Сполучених Штатів.
Громадськість, занепокоєна зникненням дикої індички, зуміла переонати державних чиновників вжити заходів для відродження цього птаха. Це дало чудовий результат – індички нині розповсюджена по всьому континенту, птах поселився і призвичаївся навіть там, де його колись зовсім не було. Індичку почали розводити і тримати як домашнього птаха.

[[Зображення:1509880_original.jpg|x140px]]

Файл:1509880 original.jpg

2015-11-26T17:46:54Z

Інна Гориленко:

Индичка

2015-11-26T17:46:35Z

Інна Гориленко:

'''Инди́чка, -ки, '''''ж. ''Индѣйка. Чуб. V. 636.
[[Категорія:Ин]]
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
Самка індика. Індички починають нестися в березні й закінчують у кінці вересня (Птахівництво, 1955, 49); * У порівняннях. Доцька, і без того бліда, тепер посиніла, як індичка на сльоту (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 334).
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===

Страва з м’яса цього птаха. Для мене, здається, готувався.. бенкет, так наче я мав апетит людоїда.. Що я більше люблю: печену індичку чи фаршировану гуску? (Коцюб., II, 1955, 358); Поїли дрохву, з’їли ще індичку й гуску (Вишня, II, 1956, 228).

==Ілюстрації==
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: indik.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: індик.jpg|x140px]]

==Медіа==
{{#ev:youtube| ez4vegR3U3A }}
==Цікаві факти==
=== Цікава історія звичайної індички===
У багатьох країнах індичка звичайна відома як домашній птах. Могло статися, що в дикій природі її не залишилося б зовсім. Але, на щастя для індички і, певна річ, для людини, жителі Північної Америки вчасно схаменулися. Родоначальниця домашньої, дика індичка – це великий гарний птах, який мешкає в ряснолистих лісах переважно з дуба, клена, бука, ясеня. Їхні плоди – головна пожива для птахів. Важливу роль у їхньому раціоні відіграють також комахи: коники, жуки, метелики, яких повно-повнісінько на лісових галявинах.
Літати індички вміють, проте в разі небезпеки вважають за краще рятуватися втечею. Завдяки своїм довгим і міцним ногам вони можуть бігти довго зі швидкістю до 40 км/год. Самці мають дуже яскраве забарвлення і великі за розміром. Вони десь вдвічі більші від самок і мають вагу близько 15 кілограмів. М’ясо індички надзвичайно смачне. Власне через нього цей птах і постраждав.
У ті часи, коли вихідці з Європи заселяли північний схід Американського континенту, диких індичок у лісах була сила-силенна і навряд чи комусь бодай на думку спадало, що вони з часом зникнуть.
За науковими визначеннями, на початок XVIII століття там налічувалось понад 10 мільйонів птахів. Першопоселенці із захватом розповідали, що цих птахів у лісі не менше, як дерев. А, проте, нестримне полювання і знищення місць проживання призвели до того, що вже в XIX ст. індички стали рідкісним птахом. А на початкунашого століття тільки поодиноким щасливцям траплялося побачити цих птахів у природному середовищі. Хоча відомо, що цей птах є одним із національних символів Сполучених Штатів.
Громадськість, занепокоєна зникненням дикої індички, зуміла переонати державних чиновників вжити заходів для відродження цього птаха. Це дало чудовий результат – індички нині розповсюджена по всьому континенту, птах поселився і призвичаївся навіть там, де його колись зовсім не було. Індичку почали розводити і тримати як домашнього птаха.

|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1509880_original.jpg|x140px]]

Индичка

2015-11-26T17:44:53Z

Інна Гориленко:

'''Инди́чка, -ки, '''''ж. ''Индѣйка. Чуб. V. 636.
[[Категорія:Ин]]
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
Самка індика. Індички починають нестися в березні й закінчують у кінці вересня (Птахівництво, 1955, 49); * У порівняннях. Доцька, і без того бліда, тепер посиніла, як індичка на сльоту (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 334).
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===

Страва з м’яса цього птаха. Для мене, здається, готувався.. бенкет, так наче я мав апетит людоїда.. Що я більше люблю: печену індичку чи фаршировану гуску? (Коцюб., II, 1955, 358); Поїли дрохву, з’їли ще індичку й гуску (Вишня, II, 1956, 228).

==Ілюстрації==
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: indik.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: індик.jpg|x140px]]

==Медіа==
{{#ev:youtube| ez4vegR3U3A }}
==Цікаві факти==
=== Цікава історія звичайної індички===
У багатьох країнах індичка звичайна відома як домашній птах. Могло статися, що в дикій природі її не залишилося б зовсім. Але, на щастя для індички і, певна річ, для людини, жителі Північної Америки вчасно схаменулися. Родоначальниця домашньої, дика індичка – це великий гарний птах, який мешкає в ряснолистих лісах переважно з дуба, клена, бука, ясеня. Їхні плоди – головна пожива для птахів. Важливу роль у їхньому раціоні відіграють також комахи: коники, жуки, метелики, яких повно-повнісінько на лісових галявинах.
Літати індички вміють, проте в разі небезпеки вважають за краще рятуватися втечею. Завдяки своїм довгим і міцним ногам вони можуть бігти довго зі швидкістю до 40 км/год. Самці мають дуже яскраве забарвлення і великі за розміром. Вони десь вдвічі більші від самок і мають вагу близько 15 кілограмів. М’ясо індички надзвичайно смачне. Власне через нього цей птах і постраждав.
У ті часи, коли вихідці з Європи заселяли північний схід Американського континенту, диких індичок у лісах була сила-силенна і навряд чи комусь бодай на думку спадало, що вони з часом зникнуть.
За науковими визначеннями, на початок XVIII століття там налічувалось понад 10 мільйонів птахів. Першопоселенці із захватом розповідали, що цих птахів у лісі не менше, як дерев. А, проте, нестримне полювання і знищення місць проживання призвели до того, що вже в XIX ст. індички стали рідкісним птахом. А на початкунашого століття тільки поодиноким щасливцям траплялося побачити цих птахів у природному середовищі. Хоча відомо, що цей птах є одним із національних символів Сполучених Штатів.
Громадськість, занепокоєна зникненням дикої індички, зуміла переонати державних чиновників вжити заходів для відродження цього птаха. Це дало чудовий результат – індички нині розповсюджена по всьому континенту, птах поселився і призвичаївся навіть там, де його колись зовсім не було. Індичку почали розводити і тримати як домашнього птаха.

Файл:Image 125.jpg

2015-11-14T18:13:34Z

Інна Гориленко:

Кислий

2015-11-14T18:12:57Z

Інна Гориленко: /* Ілюстрації */

'''Кислий, -а, -е. '''Кислый. ''Кисле в рот тисне. ''Ном. № 5086. ''Борщ кислий, оскомистий, чорт зна колишній. ''ЗОЮР. І. 217. '''Кисле молоко́'''. Простокваша. ''Дак мати все було любить молоко парене, а ми все кисле. ''ЗОЮР. І. 229. Ум. '''Кисле́нький. '''
[[Категорія:Ки]]
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
КИ́СЛИЙ, а, е.
1. Який має своєрідний гострий смак, схожий на смак оцту, лимона тощо. Чорний терен красувавсь з-під зеленого листу, а покоштував [покуштував], такий-то вже кислий прийшовся! (Марко Вовчок, VI, 1956, 223); Він з жадібністю пив холодний, в міру кислий яблучний квас (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 49);
// у знач. ім. кисле, лого, сер. Що-небудь кисле.
===[http://slovopedia.org.ua "Словопедія" ]===
КИСЛИЙ квасний; (дух) прокислий; (- міну) незадоволений, невдоволений; кисленький, кислуватий, кислявий, кислющий, кислим-кислий, кислий-прекислий.
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
КИ́СЛИЙ, а, е.
1. Який має своєрідний гострий смак, схожий на смак оцту, лимона тощо. Чорний терен красувавсь з-під зеленого листу, а покоштував [покуштував], такий-то вже кислий прийшовся! (Вовчок, VI, 1956, 223); Він з жадібністю пив холодний, в міру кислий яблучний квас (Шиян, Баланда, 1957, 49); // у знач. ім. ки́сле, лого, с. Що-небудь кисле.
2. Який утворився внаслідок бродіння. За нею йшов міцний запах маринованого оцту або кислого молока (Коцюб., II, 1955, 248); Жінки розставляють на майдані столи з білими мережаними скатертями, ставлять борщ, хліб, картоплю, молоко — кисле й солодке (Довж., І, 1958, 191); // Який виділяють бродильні речовини; прокислий (про запах). Кислий дух поту і рощини.. міцно заліг у пекарні (Коцюб., II, 1955, 58); Ляда в чулан [у комірку] одчинилася, і звідти тхнуло тяжким, кислим духом (Вас., II, 1959, 17).
==Іноземні словники==
===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]===
1. только ед. Что нибудь кислое на вкус (неод.). Это не вино, а кислятина какая то
==Ілюстрації==
[[Зображення: image_125.jpg|x140px]]
[[Зображення: images.jpg|x140px]]

Файл:Images.jpg

2015-11-14T18:11:36Z

Інна Гориленко: Інна Гориленко завантажив нову версію «Файл:Images.jpg»

Кислий

2015-11-14T18:11:11Z

Інна Гориленко:

'''Кислий, -а, -е. '''Кислый. ''Кисле в рот тисне. ''Ном. № 5086. ''Борщ кислий, оскомистий, чорт зна колишній. ''ЗОЮР. І. 217. '''Кисле молоко́'''. Простокваша. ''Дак мати все було любить молоко парене, а ми все кисле. ''ЗОЮР. І. 229. Ум. '''Кисле́нький. '''
[[Категорія:Ки]]
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
КИ́СЛИЙ, а, е.
1. Який має своєрідний гострий смак, схожий на смак оцту, лимона тощо. Чорний терен красувавсь з-під зеленого листу, а покоштував [покуштував], такий-то вже кислий прийшовся! (Марко Вовчок, VI, 1956, 223); Він з жадібністю пив холодний, в міру кислий яблучний квас (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 49);
// у знач. ім. кисле, лого, сер. Що-небудь кисле.
===[http://slovopedia.org.ua "Словопедія" ]===
КИСЛИЙ квасний; (дух) прокислий; (- міну) незадоволений, невдоволений; кисленький, кислуватий, кислявий, кислющий, кислим-кислий, кислий-прекислий.
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
КИ́СЛИЙ, а, е.
1. Який має своєрідний гострий смак, схожий на смак оцту, лимона тощо. Чорний терен красувавсь з-під зеленого листу, а покоштував [покуштував], такий-то вже кислий прийшовся! (Вовчок, VI, 1956, 223); Він з жадібністю пив холодний, в міру кислий яблучний квас (Шиян, Баланда, 1957, 49); // у знач. ім. ки́сле, лого, с. Що-небудь кисле.
2. Який утворився внаслідок бродіння. За нею йшов міцний запах маринованого оцту або кислого молока (Коцюб., II, 1955, 248); Жінки розставляють на майдані столи з білими мережаними скатертями, ставлять борщ, хліб, картоплю, молоко — кисле й солодке (Довж., І, 1958, 191); // Який виділяють бродильні речовини; прокислий (про запах). Кислий дух поту і рощини.. міцно заліг у пекарні (Коцюб., II, 1955, 58); Ляда в чулан [у комірку] одчинилася, і звідти тхнуло тяжким, кислим духом (Вас., II, 1959, 17).
==Іноземні словники==
===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]===
1. только ед. Что нибудь кислое на вкус (неод.). Это не вино, а кислятина какая то
==Ілюстрації==
[[Зображення: image_125 .jpg|x140px]]
[[Зображення: images .jpg|x140px]]

Утка

2015-11-14T17:27:59Z

Інна Гориленко: /* Ілюстрації */

'''Утка, -ки, '''''ж. ''Утка. ''Ой попливи, утко, проти води прудко. ''Нп. Ум. '''У́точка, утінка, утонька, утіночка. '''
[[Категорія:Ут]]
==Сучасні словники==
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===

Утка - Водоплавний свійський і дикий птах, цінний своїм м’ясом, яйцями й пір’ям; самка качура. Баранів тьма була варених, Курей, гусей, качок печених (Котл., І, 1952, 91); Па далекому плесі кахкала дика качка (Н.-Лев., II, 1956, 216); Качки — водоплавні птахи, і їх розводять там, де поблизу є річка або ставок (Зоол., 1957, 130)..

==Іноземні словники==
===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]===
УТКА, утица тамб. утёна; уточка; утченка, утяш ка; утища, утчища, утичища; •песен. утица, птица Anas, дворовая и дикая, коей самец селезень. Главные виды наши (кроме гагар, крохалей, гоголейи пр.): Anas Boschas, матерая, кряковная, крякуша, крыжень; селезень пестрый, зеленоголовый; А. strepera, подкряковная, кряк(т)овка, нерыжень, нерозень: селезень едва различается от утки; A.penelope, свищ, свиязь, свистуха; A. acuta, шилохвост, -хвостка; A. querquedula, чирок, грязнушка; А. crecca, малый чирок, чиренок, чиренка: есть и золотистый чирок, меньше голубя; A. clypeata, соксун, плоско(широко)носка; чернедь, несколько видов, толстоголовы.
==Ілюстрації==
[[Зображення:utka+utki+ptitci+67543281952.jpg|x140px]]
[[Зображення:00000104.jpg|x140px]]
[[Зображення:ytka5.jpg|x140px]]

==Медіа==
{{#ev:youtube| xCfHVbHrlwQ }}
https://www.youtube.com/watch?v= xCfHVbHrlwQ
==Цікаві факти==

А чи знаєте ви, що:
Тільки самки качок крякають.
Крякання качки не має відлуння
У качок більше шийних хребців ніж у жирафа.
Пір'я цих птахів покриті особливим жиром і не змочуються водою. Качка завдає і розподіляє жирової секрет з основи хвостового пір'я по всьому тілу.
Качки ходять перевальцем тому, що мають короткі широко розставлені лапи. для того, щоб крокувати, їм доводиться перевалюватися всім тілом.
Більшість качок, крім мускусній, походять від диких качок. Вважається, що серед предків мускусних качок є індики.
Качки вміють пірнати на глибину більше 6 метрів для видобутку їжі.

Файл:Ytka5.jpg

2015-11-14T17:26:38Z

Інна Гориленко: Інна Гориленко завантажив нову версію «Файл:Ytka5.jpg»

Утка

2015-11-14T17:26:06Z

Інна Гориленко: /* Ілюстрації */

'''Утка, -ки, '''''ж. ''Утка. ''Ой попливи, утко, проти води прудко. ''Нп. Ум. '''У́точка, утінка, утонька, утіночка. '''
[[Категорія:Ут]]
==Сучасні словники==
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===

Утка - Водоплавний свійський і дикий птах, цінний своїм м’ясом, яйцями й пір’ям; самка качура. Баранів тьма була варених, Курей, гусей, качок печених (Котл., І, 1952, 91); Па далекому плесі кахкала дика качка (Н.-Лев., II, 1956, 216); Качки — водоплавні птахи, і їх розводять там, де поблизу є річка або ставок (Зоол., 1957, 130)..

==Іноземні словники==
===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]===
УТКА, утица тамб. утёна; уточка; утченка, утяш ка; утища, утчища, утичища; •песен. утица, птица Anas, дворовая и дикая, коей самец селезень. Главные виды наши (кроме гагар, крохалей, гоголейи пр.): Anas Boschas, матерая, кряковная, крякуша, крыжень; селезень пестрый, зеленоголовый; А. strepera, подкряковная, кряк(т)овка, нерыжень, нерозень: селезень едва различается от утки; A.penelope, свищ, свиязь, свистуха; A. acuta, шилохвост, -хвостка; A. querquedula, чирок, грязнушка; А. crecca, малый чирок, чиренок, чиренка: есть и золотистый чирок, меньше голубя; A. clypeata, соксун, плоско(широко)носка; чернедь, несколько видов, толстоголовы.
==Ілюстрації==
[[Зображення:utka+utki+ptitci+67543281952.jpg|x140px]]
[[Зображення:00000104.jpg|x140px]]
[[Зображення:ytka5 .jpg|x140px]]

==Медіа==
{{#ev:youtube| xCfHVbHrlwQ }}
https://www.youtube.com/watch?v= xCfHVbHrlwQ
==Цікаві факти==

А чи знаєте ви, що:
Тільки самки качок крякають.
Крякання качки не має відлуння
У качок більше шийних хребців ніж у жирафа.
Пір'я цих птахів покриті особливим жиром і не змочуються водою. Качка завдає і розподіляє жирової секрет з основи хвостового пір'я по всьому тілу.
Качки ходять перевальцем тому, що мають короткі широко розставлені лапи. для того, щоб крокувати, їм доводиться перевалюватися всім тілом.
Більшість качок, крім мускусній, походять від диких качок. Вважається, що серед предків мускусних качок є індики.
Качки вміють пірнати на глибину більше 6 метрів для видобутку їжі.

Файл:Utka+utki+ptitci+67543281952.jpg

2015-11-14T17:25:05Z

Інна Гориленко: Інна Гориленко завантажив нову версію «Файл:Utka+utki+ptitci+67543281952.jpg»

Файл:Ytka5.jpg

2015-11-14T17:24:21Z

Інна Гориленко: Інна Гориленко завантажив нову версію «Файл:Ytka5.jpg»

Файл:Ytka5.jpg

2015-11-14T17:23:36Z

Інна Гориленко:

Файл:Utka+utki+ptitci+67543281952.jpg

2015-11-14T17:22:31Z

Інна Гориленко:

Файл:00000104.jpg

2015-11-14T17:21:40Z

Інна Гориленко:

Утка

2015-11-14T17:20:47Z

Інна Гориленко: /* Заголовок Українські богатирі */

'''Утка, -ки, '''''ж. ''Утка. ''Ой попливи, утко, проти води прудко. ''Нп. Ум. '''У́точка, утінка, утонька, утіночка. '''
[[Категорія:Ут]]
==Сучасні словники==
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===

Утка - Водоплавний свійський і дикий птах, цінний своїм м’ясом, яйцями й пір’ям; самка качура. Баранів тьма була варених, Курей, гусей, качок печених (Котл., І, 1952, 91); Па далекому плесі кахкала дика качка (Н.-Лев., II, 1956, 216); Качки — водоплавні птахи, і їх розводять там, де поблизу є річка або ставок (Зоол., 1957, 130)..

==Іноземні словники==
===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]===
УТКА, утица тамб. утёна; уточка; утченка, утяш ка; утища, утчища, утичища; •песен. утица, птица Anas, дворовая и дикая, коей самец селезень. Главные виды наши (кроме гагар, крохалей, гоголейи пр.): Anas Boschas, матерая, кряковная, крякуша, крыжень; селезень пестрый, зеленоголовый; А. strepera, подкряковная, кряк(т)овка, нерыжень, нерозень: селезень едва различается от утки; A.penelope, свищ, свиязь, свистуха; A. acuta, шилохвост, -хвостка; A. querquedula, чирок, грязнушка; А. crecca, малый чирок, чиренок, чиренка: есть и золотистый чирок, меньше голубя; A. clypeata, соксун, плоско(широко)носка; чернедь, несколько видов, толстоголовы.
==Ілюстрації==
[[Зображення: utka+utki+ptitci+67543281952 .jpg|x140px]]
[[Зображення: 00000104.jpg|x140px]]
[[Зображення: ytka5 .jpg|x140px]]

==Медіа==
{{#ev:youtube| xCfHVbHrlwQ }}
https://www.youtube.com/watch?v= xCfHVbHrlwQ
==Цікаві факти==

А чи знаєте ви, що:
Тільки самки качок крякають.
Крякання качки не має відлуння
У качок більше шийних хребців ніж у жирафа.
Пір'я цих птахів покриті особливим жиром і не змочуються водою. Качка завдає і розподіляє жирової секрет з основи хвостового пір'я по всьому тілу.
Качки ходять перевальцем тому, що мають короткі широко розставлені лапи. для того, щоб крокувати, їм доводиться перевалюватися всім тілом.
Більшість качок, крім мускусній, походять від диких качок. Вважається, що серед предків мускусних качок є індики.
Качки вміють пірнати на глибину більше 6 метрів для видобутку їжі.

Утка

2015-11-14T17:20:22Z

Інна Гориленко:

'''Утка, -ки, '''''ж. ''Утка. ''Ой попливи, утко, проти води прудко. ''Нп. Ум. '''У́точка, утінка, утонька, утіночка. '''
[[Категорія:Ут]]
==Сучасні словники==
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===

Утка - Водоплавний свійський і дикий птах, цінний своїм м’ясом, яйцями й пір’ям; самка качура. Баранів тьма була варених, Курей, гусей, качок печених (Котл., І, 1952, 91); Па далекому плесі кахкала дика качка (Н.-Лев., II, 1956, 216); Качки — водоплавні птахи, і їх розводять там, де поблизу є річка або ставок (Зоол., 1957, 130)..

==Іноземні словники==
===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]===
УТКА, утица тамб. утёна; уточка; утченка, утяш ка; утища, утчища, утичища; •песен. утица, птица Anas, дворовая и дикая, коей самец селезень. Главные виды наши (кроме гагар, крохалей, гоголейи пр.): Anas Boschas, матерая, кряковная, крякуша, крыжень; селезень пестрый, зеленоголовый; А. strepera, подкряковная, кряк(т)овка, нерыжень, нерозень: селезень едва различается от утки; A.penelope, свищ, свиязь, свистуха; A. acuta, шилохвост, -хвостка; A. querquedula, чирок, грязнушка; А. crecca, малый чирок, чиренок, чиренка: есть и золотистый чирок, меньше голубя; A. clypeata, соксун, плоско(широко)носка; чернедь, несколько видов, толстоголовы.
==Ілюстрації==
[[Зображення: utka+utki+ptitci+67543281952 .jpg|x140px]]
[[Зображення: 00000104.jpg|x140px]]
[[Зображення: ytka5 .jpg|x140px]]

==Медіа==
{{#ev:youtube| xCfHVbHrlwQ }}
https://www.youtube.com/watch?v= xCfHVbHrlwQ
==Цікаві факти==
===Заголовок Українські богатирі===
А чи знаєте ви, що:
Тільки самки качок крякають.
Крякання качки не має відлуння
У качок більше шийних хребців ніж у жирафа.
Пір'я цих птахів покриті особливим жиром і не змочуються водою. Качка завдає і розподіляє жирової секрет з основи хвостового пір'я по всьому тілу.
Качки ходять перевальцем тому, що мають короткі широко розставлені лапи. для того, щоб крокувати, їм доводиться перевалюватися всім тілом.
Більшість качок, крім мускусній, походять від диких качок. Вважається, що серед предків мускусних качок є індики.
Качки вміють пірнати на глибину більше 6 метрів для видобутку їжі.

Файл:31543764.jpg

2015-11-14T16:51:55Z

Інна Гориленко:

Файл:Уклін.jpg

2015-11-14T16:51:33Z

Інна Гориленко:

Файл:X 17bf67a9.jpg

2015-11-14T16:51:14Z

Інна Гориленко: