Користувач:Ysliashun.if18
Маргарет Тетчер
прем'єр-міністр Великобританії
Дата та місце народження: 13 жовтня 1925 р., Грантем, Великобританія
Дата і місце смерті: 8 квітня 2013 р., Ріц, Лондон, Великобританія
Діти: Марк Тетчер, Керол Тетчер
Освіта: Факультет права Лондонського міського університету (1952 г. – 1954 р.), і т.д.
Книги: Роки на Даунинг-стрит,і т.д.
Вступ
Маргарет Тетчер, повністю Маргарет Хільда Тетчер, баронеса Тетчер з Кестевена, уроджена Маргарет Хільда Робертс, (народилася 13 жовтня 1925, Грантем, Лінкольншир, Англія - помер 8 квітня 2013, Лондон), політик та прем'єр-міністр Британської консервативної партії (1979 –90), перша жінка-прем’єр-міністр Європи. Єдиний британський прем'єр-міністр у 20 столітті, який виграв три поспіль мандати, і на момент її відставки, найдовший безперервно працюючий прем'єр-міністр Великобританії з 1827 року, вона прискорила еволюцію британської економіки від етатизму до лібералізму і стала, як особистість як досягнення, найвідоміший британський політичний лідер з часів Вінстона Черчілля.
Ранні роки
Дочка Альфреда Робертса, бакалейщика та місцевого староста (і згодом мера Грантема), та Беатріс Етель Стефенсон, у Тетчер рано сформувала бажання бути політиком. Її інтелектуальні здібності привели її до Оксфордського університету, де вона вивчала хімію і відразу стала активно займатися політикою, ставши однією з перших жінок-президентів Асоціації консерваторів Оксфордського університету. Після закінчення школи в 1947 році вона чотири роки працювала хіміком-дослідником, у вільний час читала для бару. З 1954 року працювала адвокатом, спеціалізуючись на податковому праві. У 1951 році вона вийшла заміж за багатого промисловця Дениса Тетчер (1915 р. Н. - 2003 р.), Який підтримував її політичні амбіції. У 1953 році у пари народилися двійнята - син і дочка.
Вперше Тетчер балотувалася до парламенту в 1950 році, але не мала успіху, незважаючи на збільшення місцевих голосів консерваторів на 50 відсотків. У 1959 році вона вступила до Палати громад, вигравши "безпечне" місце консерваторів Фінчлі на півночі Лондона. Вона неухильно зростала всередині партії, працюючи секретарем парламенту в Міністерстві пенсійного забезпечення та національного страхування (1961–64), головним речником опозиції з питань освіти (1969–70) та державним секретарем з питань освіти і науки (1970–2006). 74) в консервативному уряді Едварда Хіта. В той час як член кабінету Хіт (Тетчер була лише другою жінкою, яка тримала портфель кабінету в консервативному уряді), вона ліквідувала програму, яка забезпечувала школярам безкоштовне молоко, провокуючи бурю суперечок і спонукаючи опонентів у Лейбористській партії знущатися її з криками "Тетчер, що виймає молоко". Вона також створила більш загальноосвітні школи - введені Лейбористською партією в 1960-х роках, щоб зробити сувору академічну освіту доступною для дітей робітничого класу, - ніж будь-який інший міністр освіти в історії, хоча вони були підірвані під час її перебування на посаді прем'єр-міністра. Після того, як Хіт програв два послідовних вибори в 1974 році, Тетчер, хоча і був низько в партійній ієрархії, був єдиним міністром, готовим кинути виклик йому за керівництво партією. За підтримки консервативного правого крила вона була обрана лідером у лютому 1975 р. І таким чином розпочалася 15-річна влада, яка змінила обличчя Великобританії.
Прем'єр-міністр
Тетчер привела консерваторів до вирішальної перемоги на виборах у 1979 році після низки великих страйків попередньої зими (так званої "Зими невдоволення") під урядом лейбористської партії Джеймса Каллагена. Як прем'єр-міністр, що представляє нове енергійне праве крило Консервативної партії ("сухих", як вони пізніше називали себе, на відміну від старомодних поміркованих торі або "мокрих"), Тетчер виступала за більшу незалежність особистості від стан; припинення нібито надмірного втручання держави в економіку, включаючи приватизацію державних підприємств та продаж державного житла орендарям; скорочення видатків на соціальні послуги, такі як охорона здоров'я, освіта та житло; обмеження на друк грошей відповідно до економічної доктрини монетаризму; і законодавчі обмеження профспілок. Термін Тетчеризм позначав не лише цю політику, а й певні аспекти її етичного світогляду та особистого стилю, включаючи моральний абсолютизм, жорстокий націоналізм, ревну увагу до інтересів особистості та бойовий, безкомпромісний підхід до досягнення політичної політики. цілі.
Основним наслідком її першого терміну був економічний. Успадкувавши слабку економіку, вона зменшила або ліквідувала деякі державні правила та субсидії бізнесу, очистивши тим самим обробну промисловість від багатьох неефективних, але також бездоганних фірм. Результатом стало різке зростання безробіття - з 1,3 млн. У 1979 р. До більш ніж подвоєного показника через два роки. Водночас інфляція подвоїлася лише за 14 місяців і склала понад 20 відсотків, а обсяг виробництва обробної промисловості різко впав. Незважаючи на те, що інфляція зменшилася, а обсяг виробництва збільшився до кінця її першого терміну, безробіття продовжувало зростати, досягнувши в 1986 році більше трьох мільйонів.
Тетчер розпочала амбіційну програму приватизації державних галузей промисловості та комунальних послуг, включаючи аерокосмічну промисловість, телебачення і радіо, газ та електроенергію, воду, державну авіакомпанію та British Steel. До кінця 1980-х років кількість окремих акціонерів зросла втричі, і уряд продав 1,5 мільйона житлових будинків, що перебувають у державній власності, своїм орендарям.
Тим не менше, зростання безробіття та соціальна напруга протягом першого терміну її існування зробили її глибоко непопулярною. Її непопулярність забезпечила б їй поразку на загальних виборах 1983 року, якби не два фактори: війна на Фолклендських островах (1982) між Великобританією та Аргентиною, володіння віддаленою британською залежністю в Південній Атлантиці та глибокі розбіжності в Лейбористська партія, яка оспорила вибори за радикальний маніфест, який критики назвали "найдовшою самогубцею в історії". Тетчер переконливо перемогла на виборах на другий термін - найбільша перемога з часу великого успіху лейбористів у 1945 році - набравши парламентську більшість із 144, набравши трохи більше 42 відсотків голосів.
Тетчер вступила на посаду, обіцяючи приборкати силу профспілок, які продемонстрували свою здатність зупинити країну в глухий кут протягом шести тижнів страйків взимку 1978–1979 років. Її уряд здійснив низку заходів, спрямованих на підрив спроможності профспілок організовувати та влаштовувати страйки, включаючи закони, що забороняють закрити магазин, вимагав від профспілок проводити опитування своїх членів перед тим, як розпоряджатися страйком, забороняв страйки співчуття та притягав профспілки до відповідальності за заподіяну шкоду. їх членами. У 1984 році Національна спілка шахтарів розпочала загальнонаціональний страйк, щоб не допустити закриття 20 вугільних шахт, які, за твердженням уряду, були непродуктивними. Відхід, який тривав майже рік, незабаром став символом боротьби за владу між урядом консерваторів та профспілковим рухом. Тетчер твердо відмовлялася задовольнити вимоги профспілки, і врешті-решт вона перемогла; шахтарі повернулися до роботи, не вигравши жодної концесії.
Вибух терористів на конференції Консервативної партії в Брайтоні в 1984 році, робота Ірландської республіканської армії, ледь не вбила Тетчер і кількох високопоставлених членів її уряду. Після боротьби з урядом Лондона, керованим лейбористами Кена Лівінгстона, Тетчер скасувала Раду Великого Лондона в 1986 р. До кінця другого терміну Тетчер кілька аспектів життя Великобританії уникли найглибших перетворень Великобританії з часу післявоєнних реформ Лейбористської партії.
Що стосується закордонних справ, Фолклендська війна висвітлила її найважливіші міжнародні відносини з Рональдом Рейганом, президентом США (1981–89). Тетчер і Рейган, які разом зробили 1980-ті десятиліттям консерватизму, поділяли бачення світу, в якому Радянський Союз був злим ворогом, який не потребує компромісів, і їх партнерство забезпечило продовження "холодної війни" у всій своїй фригідності до піднесення до влади реформованого радянського лідера Михайла Горбачова в 1985 році. Відповідно до її сильного антикомунізму - виступ 1976 року, що засуджував комунізм, приніс їй прізвисько "Залізна леді" в радянській пресі - Тетчер рішуче підтримала Організацію Північноатлантичного договору (НАТО) та незалежне ядерне стримування Великобританії, позиція, яка виявилася популярною серед електорату, враховуючи відмову Лейбористської партії від традиційної британської ядерної та оборонної політики. В Африці Тетчер головувала над упорядкованим створенням незалежного Зімбабве (колишня Родезія) в 1980 році після 15 років незаконного відокремлення від британського колоніального правління під білою меншиною. Однак вона зазнала значної критики як у себе вдома, так і за кордоном за свою протидію міжнародним санкціям проти режиму апартеїду в Південній Африці.
Друга половина правління Тетчер була ознаменована незгасною суперечкою щодо відносин Великобританії з Європейським Співтовариством. У 1984 році їй вдалося, на тлі жорсткого протистояння, різко зменшити внесок Великобританії до бюджету ЄС. Після третьої перемоги на виборах у 1987 році вона стала більш вороже ставитись до європейської інтеграції. Вона чинила опір «федералістським» континентальним тенденціям як до єдиної валюти, так і до більш глибокого політичного союзу. Її традиційно проєвропейська партія розділилася, і низка високопоставлених міністрів залишила Кабмін з цього приводу.
Впровадження податкового опитування в 1989 р. Призвело до спалахів вуличного насильства і насторожило рядових консерваторів, які побоювались, що Тетчер не зможе привести партію до четвертого терміну поспіль. Підштовхнуті громадським несхваленням виборчого податку та дедалі різкішим голосом Тетчер, депутати-консерватори виступили проти неї в листопаді 1990 року. Хоча вона перемогла свого найстаршого опонента, колишнього міністра оборони Майкла Хезелтайна, 204 голосами проти 152 Хезелтайна, її загальна кількість упала на чотири голосів не вистачає необхідної більшості плюс 15 відсотків, і вона вирішила не оскаржувати вибори другим голосуванням. 22 листопада вона оголосила про свою відставку з посади лідера Консервативної партії та прем'єр-міністра, відкривши шлях для її заміщення Джоном Мейджером через шість днів.
Пізні роки
На пенсії Маргарет Тетчер залишалася політичною силою. Вона продовжувала впливати на внутрішню політику консервативної партії (часто до розчарування Майора), і Тетчерство формувало пріоритети Лейбористської партії, яку вона більше десяти років не виконувала. Вона залишалася членом парламенту до виборів 1992 року, а згодом була піднесена, як пожиттєва прихильниця, до Палати лордів. Вона продовжувала виступати та читати лекції, зокрема у США та Азії, та створила Фонд Тетчер для підтримки вільного підприємництва та демократії, особливо у нещодавно звільнених країнах Центральної та Східної Європи. У 1995 році вона стала членом Ордена Підв'язки.
Після серії незначних інсультів вона відмовилася від публічних виступів у 2002 році. Дочка Тетчер, Керол, у своїх мемуарах «Частина плавання в чаші із золотими рибками» 2008 року показала, що її мати демонструє симптоми прогресуючої деменції з 2000 року.
